: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866444
дата надходження 29.02.2020
дата закладки 29.02.2020

День мерців

Рятівне коло для потопаючого
морський корабель.
для мене – кількість випитого снодійного,
коли вже геть зле
і зтанцьовую усі кросівки наче
головний мрець
на шаманському дійстві,
серед карнавалу мрійників.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851060
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 20.10.2019

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.07.2019

Каким аршином измерить человека?

С какой стороны подойти к человеку?
Человеков ведь этих ни одним аршином не измерить
С горы не увидеть
Вблизи не разглядеть.
ни начала не найти, ни логичного завершения
не прочувствовать
не услышать
не понять
Куралесит человека, дай бог:
от истины к истине и назад к безверию
А меня зациклило, покрутило (то ли в лимбе, то ли на вертеле) где-то между незнанием и нежеланием знать
И хорошо это. И правильно.

Человека не прочитаешь, ведь на каком, собственно, языке?
русский? греческий? латынь?
не изобразишь:
акварелью ли? маслом?
не начертишь карандашом в ежедневнике
на полочках не разложишь в алфавитном порядке. И неалфавитном тоже.
Каков уж тут порядок?
смехотворное понятия для человеческой души.

Но самое страшное -

как к человеку подойти?

Я, например, не умею красться аккуратными тихими шагами: я только с разбега налетаю, неловко смеюсь, раскрываю тайны, делюсь детскими травмами, молчу, всматриваюсь, не скрываю восторга..в общем, пугаю.
отталкиваю
главное здесь - оставить свою больную голову на безопасном расстоянии. бамбанет.
задыхается человек под грузом такого доверия
думает
на кой мне такая радость
и улепётывает.
И хорошо это. И правильно.
С самыми любимыми всегда один и тот же расклад:
сначала говорите взахлёб, дивясь от неожиданно хлынувшей искренности, едва связывая мысли в слова, а слова в нелепо-доверчивые предложения
потом молчите долго
иногда год — долго
иногда месяц — долго
иногда несколько минут — мучительно, мучительно, мучительно долго
а потом навсегда расстаетесь.
как по щучьему велению.

К чему я это? не понять.
я просто хотела сказать, что я вот тоже человек.
закуралесенный, нелепый и
непонятый.
И хорошо это. И правильно.
И я тоже плохо связываю слова в мысли
то есть
мысли в слова
и с человеками расстаюсь
и смехотворного ищу порядка
и не нахожу
И хорошо это. И правильно.
У меня, знаете ли, немного есть в жизни:
комната в общежитии и серия пурпурных закатов за заледенелым окном.
Но комнату я делю с соседками, а закаты -
с миллиардами обывателей.
И хорошо это. И правильно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779414
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 28.02.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.02.2018

Артур Сіренко

Жасмин і сніг

«Жасмин і бик.
І люди поміж ними
У порожнечі сну
Подібні сталактитам…»
(Федеріко Гарсія Лорка)

Друзям, які були зі мною зимою 2014 – 2015 років. Там.

Серед зими згадую білий жасмин:
Я – прочан меча, споглядаючий лезо
Серед снігів – білих, як порожнеча картини
На якій малював жасмин майстер Бо
Той, що пішов, розчинившись у Дао –
В океані води-пустоти-чорноти Першопочатку.
Про тишу пишу. Про біле мовчання.
(Звуки поглинув сніг. Два дні не стріляють.)
Напевно ось так: очі заплющую – тьма:
І сни серед тьми: були б кольорові,
Але нині – біле на білому – променів жмуток
Спалах зорі серед сну – білого карлика,
А не нашого жовтого Сонця – зорі позолоти.
Бо заснув серед снігу – колючого,
Біля гвоздики – не квітки – істоти –
Буду бачити сни чорно-білі. З відтінком зеленого.
Снилась корида чи то поєдинок жорстокий
З биком металевим німим і білий пісок.
(Наче сніг. Тільки чужий і важкий.)
А кольори все зникають. Буде цвісти
Весною акація – біла. І білі підсніжники.
І білі пелюстки вишень. Які обриває
Буревій-гладіатор, самурай-камікадзе.
І серед мовчання – посеред павзи
Тиші зимового неба на землю летять
Білі пелюстки – білі як смерть. І холодні, як камінь.
І в снах я споглядаю катану – меч нетутешній,
Так само холодний, як світ – нині – злої зими.
І читаю вірші. Сумні як життя. У порожнечу.
Читаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779245
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 27.02.2018

Іванна Шкромида

попри

В чеканні всі сіли навпроти,
повіки вгорнули в химерність
і ляскали довго в долоні.
Сьогодні усі холодні, морози
підшкірні вгризлися,
звівши судомно кисті.
Якось назвали. Вийшла.
Буцімто на екрані
блимають очі синім.
Звук, без якого гинуть
концтабори безголосих.
Схибила першим словом.
Всі розвернулися.
Досить.
Шкіра змінила колір,
зиму схопили повені,
тягнуть ліниві колії
напівпорожні голови,
хтось зазирає між очі,
бачить собі подібного.
Всі ми сиділи поруч,
довго чекали.

26.02.18, Київ #дисонансне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779159
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 27.02.2018

ChorusVenti

письмо сну

все перепутано
и все перепутаны
как провода скрученные
узлами нас
обнажая бреши
и отмели
наказанные бестишьем

где терпение – всего лишь демон внезапности
и если один поспешил
в воронку попадают оба
иногда даже те
кто случайно придыхал мимо
но оно же дает
тот тихий
призрачный свет
что обнимает будущее
как твое молчаливое: не прячься

у вечности как у природы
свои причуды
и когда она расталкивает
время локтями
во время снегопадов
сея новую волну
бестишья
то возможно лишь затем
чтобы показать
насколько твое сердце заразительно
хотя и бестельно
постарело
за эти сны

у которых как у планет
тоже есть
бремя разложения
и когда нечто немыслимо
долго
отсутствует на своей орбите
иной раз не знаешь
стоит ли говорить
здравствуй

хотя это и неважно
как неважен сон на котором
молчу
может просто отражая
ничей-то
самый родной и
созвучный
что течет в крови
независимо
от частоты необъятий

все хотят чтобы
ими дышали
чтобы молчали в такт
принимая облик
их снов
повторяя движения в танце
будь такой как я хочу
особенно люди

хотя людей я как прежде
не очень понимаю
не понимаю их войн
их разрозненной
еще более осмысленной
жизни
что бежит от одиночества
выставляя частокол знамен
и привычек
как первобытный страх
не увидеть себя
однажды
в зеркале
хотя бояться стоило бы
вовсе не этого

потому в зеркалах мы никогда
не видим себя
но слышим сны и тех
кто их населяет
порой не ощущая вообще ничего
даже собственную
ненужность
и ты
единственный кому это нужно
хотя и люблю тебя
не за это

плача к тебе во сне
что бессмысленнее с каждой
правдой
где молчание
как и мы
не знает смысла слов
которых не знаем

приближая навсегда
секунды
может быть вовсе не нами
и не теми
в соленом порыве
зимы
но где он нас
дождался

фон: Candelabrum -The Dark Oraculum

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779032
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018

Лайель Атани

Бесполезный человек

В горах лежит торговый тракт,
На тракте том стоит кишлак,
И там над самой бездной,
В лачуге у слиянья рек
Жил одинокий человек,
Пустой и бесполезный.
Как все, он славы не искал,
Вот только ранила тоска,
Как острое железо:
"Я пуст, и жизнь моя пуста,
А как бы мне хотелось стать
Кому-нибудь полезным.
А был бы рядом пышный сад,
Где на ветвях плоды висят
И тень манит прохладой, -
Там отдыхал бы пилигрим,
Жарой и жаждою томим;
Мне большего не надо".

И взялся он за тяжкий труд:
Он землю рыл и там и тут,
И днем, и темной ночью,
Сажал деревья по долам,
И потом с кровью пополам
Засаливал он почву.
И пышный сад стволы взметнул,
И ручеек волной плеснул
На изумрудном ложе.
Цветет и персик, и миндаль,
Но неутешная печаль
Опять беднягу гложет.
"Что толку от моих трудов?
Ломятся ветви от плодов
Над родником жемчужным,
Но только этот рай земной
Обходит путник стороной:
Он никому не нужен.
Он не хорош, понятно мне:
Сады и краше, и пышней
Всегда найдутся в мире.
Вот если я построю дом -
Найти приют сумеет в нем
Любой бродяга сирый".

И, не успев набраться сил,
Фундамент дома утвердил;
Без сна и без покоя
Гранита глыбы он дробил,
На камень камень громоздил -
И вот дворец построил
В ажурных камня кружевах.
И снова начал горевать,
Не рад своим заслугам.
"Что толку от моих трудов?
Дворец среди других дворцов -
Лишь жалкая лачуга.
Проходит мимо всякий люд,
И стороною всё идут,
Как прежде, караваны.
А вот бы были сыновья -
Их воспитать сумел бы я
На пользу и на радость.
Я научил бы их всему:
Основам всяческих наук,
Труду, любви и чести".

И он нашел себе жену,
И двадцать лет он спину гнул,
Чтоб сыты были дети.
И, как умел, он их любил,
Он им во всем примером был,
Не ел и крошки лишней,
Но возмужали сыновья,
Ушли в далекие края
И ни строки не пишут.

Как и у всех, бегут года,
И стала голова седа,
И руки стали слабы.
Дворец пустует пятый год,
И ветви сад под весом гнет
Айвы и спелых яблок.
Быть надо баловнем судьбы,
Чтоб тяжкий труд принес плоды,
О коих только грезил;
В глазах бедняги свет потух;
Он испустил от горя дух,
Поняв, что бесполезен.
Не подарила жизнь, увы,
Ему ни проку, ни молвы,
Ни славы, ни короны;
Не вспомнит мир о мертвеце -
Лежит в заброшенном дворце
И даже не схоронен;
Его занес времен песок;
Родник иссяк и пересох
И стал зловонной лужей;
И сад заброшенный зарос
Густою сетью диких лоз
И никому не нужен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771986
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 25.02.2018

Нова Планета

втомлене

розсипаю чорниці у ніч
і сукенка навиворіт
похапцем
босий місяць спить на плечі
надто тихий
аби
бути спокоєм
срібним перснем співає
весна
щойно вийшовши з потяга
втомлена
шарудить сторінками життя
в синім плетиві
споминів
тогорічний колір очей
сумом дивним покрився
доросліша
відчування тебе повсякчас
неліковане
прощею

відбуваю
повені нас
врослі в пам'ять так віддано
вимальовую
крейдою час
просіяний віддалю

є світи що не вміють удвох
зупиняти
хвостаті комети

кучерявіють сірістю
зим
на тремтливім вікні

щиро прагнучи
серце
з'єднати

боячись
загубити
себе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774792
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 24.02.2018

Ugunenapsa

поки хліб догорає у тостері

стало байдуже на світлофори
на земельні ділянки міжпросторових меж
залиті цементом проблемні затори
обвитий плющем світла кортеж

напівмертва сидить в голові
давить на нервові закінчення
співає пісню смерті землі
із нетерпінням чекає з нею увінчання

штурхає перехресно півкулі не мозку
віє холодом на тіло сконструйоване з льоду
заспокоюється під час хвилинного посту
опрацьовує статті про психіатричну моду

керує життям одягаючи темну вуаль
розформовує радість у діях
трансформує існування в кришталь
розбиває, і кожна мить гине

гинуть колонії живих ще клітин
останні тверезі замітки у розумі
гинуть емоції внутрішніх щасливих меншин
поки хліб догорає у тостері

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778317
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 24.02.2018

ChorusVenti

человек зимы

ты - слеза посреди
лет лишенных опоры
мысли твои – вспыхи ночей
без сна
тебя любит небо
океаны
и горы
боги твои – спокойствие
и глубина

в мире где только снег и красота
только слово
живой среди мертвых
мертвый среди
живых
ты – бессильный полет
и дождливая ссора
ты – бессменная почта
ты – человек зимы

фон: Noire Antidote - And The Rain Falls Straight Down

https://www.youtube.com/watch?v=RhkJm7p-uCg

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778712
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018

ChorusVenti

made in

и глина на обжиге твердеет
под рукой трудолюбивого мастера
пуская трещины в черепки
собирающих кашпо
цветочного
ремесла
оттого не утихает музыка
в цехах подмастерьев
обитых малахитовой памятью
в зарытых шелком
сундуках
обнажая живое дыхание
мрамора
под лейблом
сделано пустотой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778711
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018

Bспых

Больными медузами…

Больными медузами в небе плывут облака,
В небесном фонарике свет еще теплится, но
За край безоглядно укатится твой закат,
Ускоренной перемоткой схлопнется ночь.

Без скидки на возраст, статус и уровень трат
В глыбах-ульях из ста пяти-сот квартир
Вселенная кажется точкой в четыре утра.
Едва умещаясь под одеялом к пяти.

И вот уже, хмурясь ветру нового дня,
По слякоти, лужам,.грязи привычных троп,
Гуськом покидаешь родные свои еб*ня,
Поспешно прячась в теплых глубинах метро.

Чуть позже назад - по развалинам пост-совка
Из светлого прошлого в серое все равно.
Больными медузами в небе плывут облака,
Проектор жует зацикленное кино.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764026
дата надходження 04.12.2017
дата закладки 18.02.2018

Biryuza

і

обрамлена червоними стрічками
на зоряних простирадлах дивлюся майбутнє
і чую
мугикає хтось молитву
і я прощаю,
з миром і думкою забирайся геть.
по краплі мозаїку зливи,
з проміння сонячний день малюю
і знову кажу,
що чекаю тебе на своїй вершині,
де нині і завтра -
павутинна матерія часу земного
і простору,
що бачиться схилами.
тісні могили здавались порталами,
але закулісся було фальшивим.
і знала ти,
що святі не вмирають,
і була надсміливою,
і нині,
і завтра
не вдасться тому піти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776933
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018

Артур Сіренко

Фараон Іхтамнєт

«Моє Eб-серце – моя мати!
Моє Eб-серце,
Яким я відродив існування своє!»
(Єгипетська «Книга мертвих»)

Фараон Іхтамнєт
Перетворився на мумію,
Він збудував собі піраміду
З порожніх сірникових коробок,
Він чинить требу богам
Сету, Амат та Серкет,
Приносить жертви богам пустелі:
Солдатиків бронзових
На олтар собакоголового привида.
Фараон Іхтамнєт
Жрецям Лабіринту Но
Наказав розпиляти каміння
І вибити ієрогліфи:
Піснею Сонця прославити
Бараноголових сфінксів.
Фараон Іхтамнєт
Збудував храм із порожніх пляшок,
Сів до човна дірявого –
У корабель волоцюги Ра:
«Відвезіть мене до іншого берега Нілу!»
Несуть жреці папірус,
Скрадають жреці гімн словоблудний,
Славлять нікчемного фараона –
Будівельника пірамід сірникових,
Копача великих каналів
З одної калюжі до іншої,
Творця мостів великих
Від кучугури до кучугури,
Завойовника Нубії –
Золотої пустелі духу,
Фараон Іхтамнєт –
Повелитель Та-Меху, Та-Ше, Та-Шемау
Збудував собі гробницю
Зі сміття будівельного
І чекає – не дочекається,
Коли його там поховають
Раби Міцраїм-країни,
«Роботяги» країни Та-Кемет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776846
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757596
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017

ChorusVenti

красота

я не знаю что такое красота
может это дождь сминающий
снежные хребты
или порхание бабочек в синеве
мятной
со свинцовым привкусом
паруса плавников
или млечные долины
разбухающие
нотами воспоминаний
водопадные струи
или зимние отголоски
тишины
слезной и глубокой
я не знаю что такое красота

но ты очень на нее
похож

фон: Andy Stott-Violence

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757597
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2017

Ірина Гнатюк

Вересень

Дощ розмиває міську дорогу ніби старе чорнило
Вересень стелить себе під ноги із усієї сили
Клубочиться дим від горілого листя, вимішуючись з небом
І кожен тріск від багаття — вистріл, а крики птахів — лемент

Стіни будинків, що змокли наскрізь, гріються батареями
І опираються цій напасті, як кораблі реями
Сірість повзе нікотиновим згустком понад дахи будівель
Місто зробилось великою пусткою — мокрим, порожнім, сірим

Очі за склом вологі і сонні, десять хвилин до завтра
В час, коли місто чекає жовтень, назовні виходить правда
Ще одна осінь розсипалась золотом, хмари проносяться стадом
А місту судилось нестерпно мокнути, впритул до кінця листопаду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756921
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017

Марина Балабашкина (Ангелолов)

После меня - это слишком, наверное, сильно…

После меня - это слишком, наверное, сильно,
Будет честнее и проще сказать - без меня:
Будут шептать над обрывом приглу́бым осины,
В бездну глухую всё ниже и ниже клонясь;

Будут луга разливаться, как прежде, пожаром,
Солнце лучей золотых распускать лепестки,
И, восхищая потомков пророческим даром,
Будут вершиться и гибнуть в забвенье стихи.

После меня - это слишком, наверное, больно
Тем, кто сей странный и чудный, немыслимый край, -
Непреходящий, любил в одночасье со мною;
После меня - это грустная всё же пора...

В парке скамейка, седо́мая мною годами,
Будто просела под весом, чуть скрипнет - не раз;
Ветер взметнёт над Москвой проводов поводами...
После меня - это где-то, быть может, до Вас.

Будет честнее и проще - ничто не присвоить,
Тихо пройти по земле, не оставив следа.
Мир - без меня - устои́т, если что-нибудь сто́ит
Мир этот - вечный, беспамятный - после меня...

Марина Балабашкина (Ангелолов)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756087
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 23.10.2017

ChorusVenti

когда тебе одиноко

когда тебе одиноко
сделай счастливым кого-то
как темные спелые
вишни
собери в горсть века
раздай богатым
и нищим
ручьи раздари
и равнины
горы и зимние пашни
сады и облака

пусть полнятся картотеки
со спутанными
номерами
дыханием влажных
бутонов
с прожилками навсегда
как синей кровью сосудов
текут забвения
реки
до полного выдоха
моря
и даже это
отдай

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756420
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2017

Ірина Гнатюк

Цілу ніч у її плацкарті художники п'ють найдешевший ром

Цілу ніч у її плацкарті художники п'ють найдешевший ром,
А на її паперовій карті вишукується його перон.
Цілу ніч на зжовтілий вересень виливається дощ води.
Третій день титанічних звершень в намаганнях його знайти.

Шостий місяць без рук і голосу, тютюнових гірких кілець.
Олівець залишає борозни і ніяк не знайде кінець.
Так не хочеться залишатись без нікого і, знов, з нічим,
Тому буде чергове місто, добиратись в яке - нічним.

Тому буде чергова верхня і дай боже, не бокова.
Її диких думок зерна проростають в гіркі слова.
Де в цій небом забутій країні місто з ним і з його запахом?
Де закінчиться день осінній фіолетовим раннім заходом?

Провідниці, касири, лиця без жалю і останніх сил.
"Може, все це лише сниться?", - кажуть внутрішні голоси.
Але потяг летить далі і художники п'ють гірко,
Над черговим з/д вокзалом сходить перша ранкова зірка.

Починається рух в вагонах, дзеленчать металеві склянки
І попереду знов кордони, і нові привокзальні ранки.
Роздається гучна полеміка про мистецтво з смаком рому.
І в руці золотій легко рветься жовтий квиток додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740277
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 22.10.2017

Ірина Гнатюк

***

Відчуваю осінній прихід як ніколи раніше,
Голова все гостріше реагує на зміни погоди.
Я стаюся подібною кожній із вуличних кішок
Без родини, без дому, без їжі, води і породи.

Стало швидше темніти і в сутінках менш людно,
За квартирним вікном розсипається мокра мряка,
І, як часто буває, в самотності вже не нудно,
І не боляче, навіть, просто уже ніяко.

Я не знаю куди мені йти зустрічати цей вересень.
В цьому місті ловити хіба що таксі і застуду.
Залишились дахи, щоб вдихати тумани і мерзнути,
І зриватися вниз, просто в залу небесного суду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745957
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 22.10.2017

ChorusVenti

дыши и процветай

есть в мимике
весенних
садов
нечто неуловимое
вседушное
как метель
собирающая снег
в цветы

души как люди
все с чем – то схожи
у каждого свой
запах
обнажающий
хрипловатое дыхание
в котором

есть колдуны и
знахари
новаторы и
хранители
те что сидят за карточным
столом
и те что стоят
на стреме
пока камин роется
в золе
и замок грызет
отмычку

чародеи что
извлекают платок
из кролика
улыбчивые учителя
проклятые
памятью
официанты и
беглые
каторжники
кабинеты и диагнозы
что помнят лица
всех своих
пациентов
как гербарий розу

узнай себя
в этом букете
молчи на всех
языках
какие вспомнишь
размножайся
пыльцой дождей
лови во тьме
стрекоз
а когда
настигнешь

дыши и процветай

фон: Igorrr – Scarlatti 2.0

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741537
дата надходження 11.07.2017
дата закладки 21.10.2017

Гарде

Игрушечный бунт

В усыпальницах пыльных коробок
позабытые миром игрушки,
в чёрных пуговках глаз – одиночество,
страх, и как будто, доверие к дням отпылавшим,
в коем скрытая тяга к любви
порождает заплаканных монстров,
многоруких чудовищ,
божков козлоногих, сдирающих мясо
с испуганных жертв.
Точно кто-то собрал беспощадные грёзы
и отнёс их в кладовку пылиться во мраке.
Смерть, забравшись в тела, приумолкла.
Слепая, легко перепутать
тебе неживое с живым.
Ощущение жизни в телах никогда не дышавших
пригласило тебя обнимать пустоту бытия.
Вот какая осечка!
Так ведь вещи живут, даже если внутри бездыханны,
и безропотно гибнут в кромешной своей темноте,
отрицая гангрену забвенья,
что незримой строкой из–под швейной машинки
закралась уже
в обладателей кукол живых.

Кто-то свыше вдохнул
ощущенье одышки
в оловянных солдат и солдаток,
игравших когда-то с детьми,
озарявших рейхстаг
синим пламенем девства.

Глянь-ка, годы прошли!
Лакирует дневное светило
с усердием кожаный,
и поистёртый чехол пресловутого тела, –
куда утекло бесноватое олово
прошлого, форму души
уязвлённой лепя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756311
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 20.10.2017

Biryuza

город потерянной надежды

мне снится один и тот же город
с сотами окон и горечью пробуждений
рядом с теми,
кто не слышит фанфары души.
этажи гирляндами набухают,
на полях печати других планет
и надежд на улыбку.
кукловод отпускает нитки,
бросаясь в истерический пляс.
он спас и ошибся,
услышав твой первый выстрел,
увидев маску изогнутых губ
и труп
остывшего лета...

а где-то дождь проливает себя,
рисуя радости утро
и снится ему тот же город
заплаканный, вдоль лоскутный
с сотами окон и расставаний..
..теперь навсегда..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756206
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017

Adelaide

Джаз в пустой кваритире

джаз в пустой квартире
это почти как любовь
как соитие
как ночь в самом вдохновляющем её понятии
как долгожданный приезд друга
как случайная красивая девушка, идущая мимо тебя
зацепив рукой твою руку
как невероятные случайности
дежавю
короткие приятные сны
и длинные
и бессонница с книгой
и книга с сигаретой
и сигарета с любимой
и любимая утром в твоей постеле
обнаженная
улыбающаяся
хохочащая во весь голос над твоими шутками
джаз в пустой квартире
это провалиться внутрь своей головы
это плыть по извилинам разума
не замечая волн
не понимая, куда течет река
не заботясь, куда она в конце концов приведет
не волнуясь совершенно ни о чем
думая только о том, как ты концентрируешься
на резких прыгающих звуках
за которыми не успеваешь
и парящими нотами
к которым не дотягиваешься
и в гармоничность которых не можешь поверить
джаз в пустой квартире
это как последняя сигарета, перед тем, как навсегда бросить
это как мельтешащая дорога, на которую смотришь и не видишь, провалившись в бессознательное размышление
это энергия, переполняющая тебя, когда ожидаешь чего-то хорошего
это счастье во время единственной ночи, проведенной с обожаемой женщиной
это все последующие воспоминания об этой ночи
немного щемящие
немного тоскливые
но всегда вызывающие улыбку
иногда смех
это радость открытия или прихода идеи
это слияние с природой
с собой
и наконец со всеми и со всем
совсем
окончательно
это запущенные шестеренки в голове
это нажатая красная кнопочка на твоем теле
это заведенный ключ
это огромный взрыв внутри
джаз в пустой квартире
это почти, как любовь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756121
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017

Артур Сіренко

Попіл спогадів

«Цей вбогий рельєф,
Де прощальним дарунком Неба
Вулканічний попіл засипає село...»
(Татіхара Мітідзо)

Моє рідне селище
Засипає попелом спогадів.
Стежка, що веде в минуле
Чебрецем пахне – рожевим як сон.
Збираю той попіл жменями,
Забирає той попіл вітер –
Вітер епохи,
Несе той попіл по світу вітер –
Вітер тьми.
Моє рідне селище фарбоване в чорне
(Там – в минулому),
Моє селище шукачів каменю
Чорного, але вогненного.
Моє селище дігерів-копачів,
Шукачів давно зниклого,
Давно схованого – там, в глибинах,
У безоднях темних,
Серед тверді непрозорої
Там.
Розгрібаю той попіл спогадів,
А він все падає, падає, падає –
Наче сніг.
Що шукаю я там – за Горою Лисою,
За балкою Сніжною, Глухою та заметеною,
Серед дубів давно зрубаних,
Серед хат давно спалених,
Серед колій, що ведуть у ніщо?
Себе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753104
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 19.10.2017

Олександр МкКола-вич

J. R. R. Tolkien - The Road / Дж. Р. Р. Толкиен - Путь

The Road goes ever on and on
Until it joins some larger way
Where many paths and errands meet.
And whither then? I cannot say

И все вперед стремится Путь
До перекрестков вдаль
Там встретят тысячи дорог
Что изберу? Как знать…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756180
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017

ChorusVenti

воздух

как море без границ
я воздух что
повсюду
в любые двери вхож
в любые имена
я спутница
надежд
и вестница союзов
я тихое
люблю
я песня и вулкан

клокочущие в дождь
порывами
печали
стара как фараон
как зарево
юна
я вечности полет
чей запах целовали
рабы и
полководцы
ручьи и племена

окружена своей
незримоверной
свитой
как сон сопровождает
влажную
печать
я песня и война
я пятая харита
из тайны что никем
не хочет отвечать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756040
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017

жовтень

недоконаність

давай, чек ін у цьому дні,
де все так виважено-чітко,
допоки час зубної щітки
не вкраде щелепа на дні,

допоки чутно присмак меду
у дьогті підлості і зрад.
давай. ми завжди будем недо- -
нікому з нас не стати над-,

ми всі - одна велика риба
в акваріумній грі планет,
де недоконаність - не хиба,
а вічне прагнення вперед.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755870
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017

жовтень

повернення Заратустри

рости в мені, тише, плющем,
омий мене, вірше, дощем,
на всі невдоволені лиця
гарчи жовтозубо, вовчице,

вертайтеся, мрії, ключем
на подив і скарги нікчем.
душі небувалий розмай,
як книгу таємну, гортай!

забудь шумовиння юрми
і крилами світ обійми,
над смольними свічками туй
танцюй, мій пророче, танцюй!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755696
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017

мелодія сонця

. . улетающий. .

Число вопросительных вопросов
приравнивается к числу
восклицательных самоотвержений
извержений плюсовых значений
на полях безрассудных источников
знаки препинания как икота
вечно опаздывающей жизни
спотыкаясь кто-то всегда вспоминает
только ведь пройдено спрятано
где-то за оборотом приглаженного ворота
на завернутых страницах
мятого подрукавника

она все так же рвется вперед
перескакивая по крышам
слишком странных людей
с разбитыми окнами
с расстроенными ритмами
под развеянным вороньим опереньем
высыпанных неуснувшими снами
...и снова улетая
во всю свою ветреную
выветренную душу
ускользая
от опустевших улиц
главного
забывая о потребности равновесия
движется по ослабевшему канату
двух слишком натянутых домов
с давно выключенным светом
кто же там был
?

приравнивание странствующих нравов
как сравнение двух опавших листьев
глубиной градации выцвевших цветов
скелетизированные возможности полетов
с иссохшим прошлым
позабытого источника
закольцованной точки
.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746087
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 17.10.2017

ChorusVenti

ошибка

накачиваешь нелюбовью
два века подряд
так уж вышло но пепел не бог аллеям
на чью долю пришелся
весь полночный твой яд
от которого даже листья немеют

так наивно так временно
снам полагать
что все яблони в пустоте одинаковы
в отсутствии света не станешь
ворон считать
и в нелюбви плоды созревают ли

но видно еще до рождения так повелось
сорт ли не тот
не по размаху крылья
два века подряд выкачивает насос
и гонит ветер с крыльца
голоса чужие

которых хватило бы верно на целую рать
убить любого
наставить всюду решетки
но что кроме люблю тебе промолчать
перебирая слезы как четки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755628
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Biryuza

пустельне

Ховаюсь у фільтри сірості,
небо променями ножі у теплий пісок.
Ти робиш крок,
називаєш його останнім
і віднині твій бог
то міраж...

бачиш,
скельце застрягло в оці,
в серці застряг образ таємний тінню.
Гоніння, листи чи дитячі вибрики
Без права вибору
й шовку голосу
бути тепер.
Пустелею серед моря,
у барвах таємних вечерь
воскресаю.
Тримаю на відстані
обережно
мереживо дотиків нездійсненних
щоб стати тобі натхненням,
примарившись в передріздвяний вечір.
гречно дякую,
розсипаюсь пісками і віршами,
ти десь тішишся цій пустелі,
потім робиш останній крок....

Ховаюсь у фільтри слабкості,
небо променями ножі у холодний спогад.
Ти надсилаєш знак,
називаєш його спасінням.
Я віднині
твій бог
твій бог....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755641
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

ChorusVenti

р. м. рильке - слушая вещи

Я так боюсь вас, людские слова.
Вы произносите все так отчетливо:
это – зовете собакой, то – именуете домом,
все от и до, где едва-едва.

Также страшит ваш смысл, усмешка дороги.
Как люди, вы знаете все наперед,
И чудо ваше к горе не льнет,
Ваши сады добра - по соседству с богом.

Хочу защитить: останьтесь навек в стороне!
Люблю я вещей незримый напев,
Но вы коснетесь – и нет молчаливости этой.
Вы убиваете все предметы.

"Die Dinge singen hör ich so gern"

Ich fürchte mich so vor der Menschen Wort.
Sie sprechen alles so deutlich aus:
Und dieses heißt Hund und jenes heißt Haus,
und hier ist Beginn und das Ende ist dort.

Mich bangt auch ihr Sinn, ihr Spiel mit dem Spott.
Sie wissen alles, was wird und war,
kein Berg ist ihnen mehr wunderbar;
ihr Garten und Gut grenzt gerade an Gott.

Ich will immer warnen und wehren: Bleibt fern.
Die Dinge singen hör ich so gern.
Ihr rührt sie an: sie sind starr und stumm.
Ihr bringt mir alle die Dinge um.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755636
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017

Biryuza

блазень

з кожним разом все важче вдягати чуже життя,
чхати на схвалення й небесні посади.
заради тебе я вирощую троянди на спітнілій долоні,
прокидаюсь клоном
маленького принца,
а засинаю втомленим й сивим Іудою.
крізь затінки застуди
і старості
надсилаю звіти про те,
яким геть ніколи не буду,
а щоб не брехати,
то навіть й ніколи не був.
зсув землі під ногами
й перуки моєї привязаності...
з кожним разом все важче
лишатися блазнем
й бажати
натхнення і тихої радості
тій,
що малює афіші до пекла мого...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739137
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 15.10.2017

Biryuza

семіотика

семіотика кроків чужих аритмованих,
змову розстеляю рушником заквітчаним.
тисяча років минула з твоєї відсутності,
тисяча років аби упиватись могутністю
слова
твого.
так хмари вікнам повітряні
надсилають цілунки
як листи у безвість німим адресатам.
чекати на твою милість
то наче давно не чекати,
а фарбою прикрасити грати
аби хоч на крихту дзвеніло затишком.
семіотика кроків чужих знесилених,
віру вшиваю пухом у білу постіль:
вірила, вірила, тричі вірила..
тільки з сьогодні
напевно
вдосталь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739452
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 15.10.2017

Biryuza

жертва

фіолетовим виводиш своє псевдопрізвище,
з кожною лінією все ближча дорога звідси
і нице прохання зостатися майже зникло.
я римую ліки з душею,
вживаюся в роль Галатеї
й миттєво холону.
меседжи й дзвін телефону
практично недільний
так ранить цю тишу,
в котрій ти здавався вільним...
а потім щоденні портрети
із присмаком віри в грудень.
нудить від лабіринтів
й від того,
що так відверто
жертви
твого терпіння
більше в цій грі не буде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739885
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 15.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017

ChorusVenti

безобличие

пустота – пристанище для инородцев
кто не хочет понравиться
обычно любим
лишь в забинтованных вьюгой
колодцах
слышен ветер и синий
полночный дым

нерушимостью слез опоясаны
дали разлуки
лишены силуэты смысла в лице дождя
сколько внимающих глаз
и все мимо слуха
сколь непрочитанных писем:
разбей меня

нет предела волне в снегопаде сосуда
боги не просят но воскрешают
мечты
дарю тебе тихое имя
этой секунды
рыдающей как у могил
полевые цветы

фон: Ölüm – Zan

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755003
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017

Tychynin Herbert

Однажды утром…

Герберт Нойфельд / Herbert Neufeld

Однажды утром, по дороге в метро я случайно
отделился от своего тела. Мне совсем не было
больно, когда прохожие в спешке наступали
на мой труп. Но всё равно я был благодарен тем,
кто его обходит. Редкие снежные точки вокруг
отчаянно сопротивлялись притяжению.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754332
дата надходження 08.10.2017
дата закладки 08.10.2017

Олена Ганько

Чорно-біло

Вірші білі, припорошені снігом
Тихим,
Що лапато падає,
Мокрим попелом ставши.
Хтось там палить листи?
Алфавітом сльозистим
Лягають
Мертві літери
На шершаву долівку.
Вірші чорні,
Землею вимащені,
Олійним лиском
Залягають в долоні,
Застигають під нігтями
Грудками
Так, що не видряпати,
Не відмити,
Не відчистити.
А вночі чуються звуки,
Їх виписують руки,
Що судомляться.
Та терпкий біль,
Спраглий ніжністю,
Знає, відверто каже,
Що
все-усе
вмиротворить
згадка про
Тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753760
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 07.10.2017

Гарде

Лирика мёртвых бабочек

I.

Да, ушёл во мрак по осенним листьям
от извечной лжи и крикливых истин,
хоть борей вослед отправлял проклятья,
и не знал куда в темноте ступать я:
опасаясь ненужных открытий в бегстве,
ощущал, что просто топчусь на месте.

Не давала гордость вернуться вспять, но
весь мой путь – это путь вообще обратно –
в ничего – в чистый лист, не знававший строчки,
хоть не сжать себя до исходной точки.
Что ж тогда? подниматься ль с одышкой в гору, –
дабы вере найти в небесах опору?

II.

Мы простились давно. Так давно, что ныне
то, что раньше легко относил к святыне
потеряло значенье. Утрата пыла –
есть живое сомнение в том, что было –
было в комнатке той, и в лесу, при леших…
беспардонна отмена времён прошедших.

Оглянуться – нельзя. Впереди туманно.
Очевидно, что ты – скрытый вид обмана:
не сверкала брошь, не слетала блуза
в никуда – просто крикнула громко муза,
прокатились по телу иголки дрожи,
мол, почувствуй, как лезет душа из кожи.

III.

Ни мечты о тебе, ни четы законной;
будет письма сжимать изнутри огонь мой,
и найдёт адресат в голубом конверте
мёртвых бабочек – яркую правду смерти, –
беглеца возвратит восвояси холод,
раз булавкой любви он к тебе приколот.

Так бежит по бумаге черника слова,
будто кто-то ко мне прикоснулся снова,
но боясь бытия в тесноте пространства
посмотрел и ушёл – не посмел остаться,
и возможно, хоть время найтись отбою,
сей таинственный призрак и был – тобою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754154
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 07.10.2017

g.mrtnk

Небо

Хтось вірить в Будду, в Аллаха, в Христа.
А я вірю в небо.
Бо йому від нас нічого не треба.
Ні віри, ні храмів, ні молитов,
Ні воєн за те, що воно єдине.
Небо просто є, воно чує нас
І йому все одно чи ти чуєш його,
Чи приніс ти у жертву кілька корів
Чи братів.
На небі немає раю і воно точно знає що немає пекла у нас під ногами бо пекло і рай це ми. Це світ що створили навколо себе. Ми будуємо й знову руйнуємо те, чого прагнем настільки вперто. Та чи гріх це не те, що люди грабують, вбивають і брешуть бо така виникає потреба.
А небу нічого не треба.
Вірите ви, чи ні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753264
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 04.10.2017

Іванна Шкромида

дотягнутися

І знову по черзі — осінь, зима.
Більше, ніж звично, лишаєшся вдома
слухати випнуті з когось слова —
надто порожні. Знадвору. Яка
буде тобі найкоротша дорога,
щоб дотягнутися. Спершу присядь.
В кожному домі є щось найдорожче,
що не лишають ось так.

Пішла. Слухати ближче знадвору слова.
Що тобі кажуть ті випнуті руки?
Тільки вростають у тіло здаля.
Знаєш, у них також є імена — в тих,
в кого випнуті руки. Хіба?
Чи впізнають вони звуки?

Маршрути. Лінії кроками. Холод
між спогади. Вистріли в голови.
День то який? Все, що почула,
звисає над голосом. Ніби мовчить,
зазираючи похапцем в когось,
хто врешті побіг.

04.10.17, Київ #дисонасне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753704
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.10.2017

ChorusVenti

город

молчаливые песни неразлучные проводы
корабли как соборы с окнами
в осень
громоздятся средь каменных джунглей
ослепших от холода
дребезжа бубенцами кофеен
как дева - иосиф

за печалью твоей – корабли
синий лед
у печали твоей
где каждый босяк лелеет свое изгнание
я - твое продолжение
пыльца бездорожных аллей
вросших как сны по пояс в воспоминания

в темном небе мостов не увидеть туманную згу
оголенностью трещин дрожит
и теряется след
что дымится в озерах твоих
и доселе ростку
дарит речное
город - признание город - ковчег

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752920
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.09.2017

Crystal view

поділ і відстань

Та скільки зусиль, скільки зронених слів витрачаємо ми,
Шукаючи виправдання на злочин чужий, чи підлоту!

Над серцем насилля проводимо знов,
Бо, зрештою, більше, аніж на те,
Щоби плекати любов.
...........................

Гаразд, – ти не знаєш, чого цьому серцю треба?
В такому разі віддай йому все святе,
Що маєш на цьому світі, аж від землі до неба,
Й ніколи, ані на мить, не пошкодуй про те!

Чи висмикни з вічності одну непомітну мить,
Мов іскру, що згасла у вікнах вашого сонного дому,
І подаруй її тому, хто завжди покірно мовчить,
Хто шанує твою незбагненність і потай краде твою втому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751613
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 26.09.2017

Іванна Шкромида

тиха

Тихою, наче безсоння,
приходити звикну,
з тіла твого безперервно
збиратиму тіні.
Осені вкотре бракує
старих гомонінь:
поговори до найпершого,
кого зустрінеш,
навіть якщо не повіриш
у значення слів.

Нами боги вже навчилися
грати у шахи,
спершу розгойдують,
потім скидають з рахунків.
Знову у черзі за часом,
щоб стати на місце,
вештаєш колами
наших колишніх ходів:
тільки щоб зрушити вкотре
і бути спокутаним,
знаючи, що це єдине,
що статись могло.
Довго тривати у тілі —
це завчені рухи.
Довго мовчати навзаєм —
це справжність розмов.

18.09.17, Київ #дисонансне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751174
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 21.09.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2017

Циганова Наталія

птица

Там, где рвётся мотив, заплетающий в неба
продырявленный невод буквы глупых молитв,
прослезится рассвет неживыми дождями
над потухшими нами.
Нерастраченный цвет,
пережжённый на ночь, будет рядом гнездиться
зверем воющей птицей, век мечтающей - прочь...
...прочь, профукав размен дня - на звёздную крошку,
вея в траурной мошке и черёмухе - тлен.
Ей бы что не пойми...
ей бы фениксом сбыться:
от опавшей ресницы - до обедней хлебни.
Да послать горизонт далеко и надолго.
Над несклёванным проком крыть бы крыльями фронт,
вширь большой и бухой водкой, верой и кровью
да остатками воли под пожухлой листвой.

...и разломленный крик отлетающей птицы
будет с болью родниться, чтобы боль - покорить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750182
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017

Іванна Шкромида

на іншому боці

За літом скорбота — у плетиві
сірого ранку. Вмиваю обличчя туманним
розмореним вітром,
і пахнуть долоні скоцюрбленим
листям брунатним, і місто говорить
приглушеним звуком коліс.
Ми не попрощалися в сутінках,
зібраних небом. Упало на ноги
по краплі майбутніх дощів.
У тебе на плечах занадто багато "не треба",
у мене на грудях чимало занедбаних днів.
Ще хтось мимоволі на звук наших
слів озирнеться. І йтиме в мовчанці,
збираючи осінь в думки.
Ми наче останні, хто вірить, що літо
сміється. На іншому боці землі.

31.08.17, Київ #дисонансне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748627
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 09.09.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2017

ChorusVenti

портной будней

как лоскутное одеяло создаешь старый мир
перекраивая из потертых мыслей
прошлогодних букетов
газетных обрезков
сшивая слезами в темноте
ночь за ночью
отчего даже в сумерках
оно напоминает соты подземных паркингов
с многоквартирными домами
в каждом пролете по сквозняку
в каждой комнате по стопкрану
рекам-течь

возможно именно так
он создавался изначально
еще до империй клерков до лозунгов
держав
когда воздух был чистым
а губы незнающие помады
в росинках дождя
которые вспоминаешь медленно
по кирпичику
и только ночи в поту
знают об этом

но даже днем
незримый и непойманный
носишь в себе обрывки признаний
веря
часы на башенной ратуше
однажды встанут
на этой отметке
и обезумевшая в ночи толпа
сама сметет остатки неона

так и будет творец
потому что всегда есть
даже сейчас
когда скопление дней
непрерывно шлет сердечные приветы
наполненные обожанием
и ненавистью
не понимая одного
как тебе нужен цемент
их неизбывной
внутренней памяти
чтобы строить новые города
без ростовщиков
и длинных очередей за славой

среди которых ты
незрим и непойман
ибо какой же бог
без жезла и повелительного тона
без метания молний и
видимых чудес
но под чьим одеялом
гнездятся сны
сшиваемые слезами будущих
и первозданных

просто верь
невзирая на скрипучие шестерни
вокзалов и ратушей
невзирая на скупые сводки
и скачущие цифры
прогнозов
верь так же
как верю в тебя я

являя старую форму
любви
где нет ни мужчины ни женщины
ни тирана ни изгоя
где объятия крепки своей
дальностью
а ночи возводятся одиночеством
расширяя легкие морей
и пустынь

верь себе портной
верь в себя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748911
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017

Олена Ганько

Будь мені

Будь мені долиною,
Місцем, де засинає невідомий солдат,
Де зростають квіти
На місиві з тіла й землі,
Все прекрасне бере початок зі смерті,
Все достигле харчується нею,
Як і я, іноді, в дні нудоти
Кладу тебе в домовину,
Через жалість,
Через безпричинну жагу,
Через неопалимий голод,
Через ці невидимі мости.
Проте я вічно знаю,
Що ти варта воскресінь,
Хай це станеться не в неділю,
Може, в п’ятницю,
В час вечірньої тиші,
В час застиглого дощу.
Я часто кладу тебе в домовину,
А ти розквітаєш, не тліючи,
Ти плодоносиш словами,
Я їх чую постійно,
Зараз вони звучать шкварчанням
Води об гаряче залізо.
Та мені тепло,
Мені синявою бачиться усе,
Необачними рухами,
Простір розширюється
До стану ледь чутної пісні,
Я керуюся чиїмось мугиканням,
Воно спрямовує завжди в напрямку
До тієї весни,
Що їй не існує поки ймення.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748900
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 02.09.2017

Іванна Шкромида

понівечені

Звивини вітру до скроні
ледве торкають надвечір.
Холод від мене завмер,
коли огорнув за плечі — і сирістю
дня, що волоче небо
до згину під сонцем,
впав у траву до колін.
Ще терпко від запахів квітів,
що гнучко ховались між пальців,
мов падали в товщу води,
якої достатньо для втечі
від рук, холодніших зими.
І бути собою на зламі,
коли всі вертаються повз,
понівечені голосами,
розібрані аж до кісток
з тривогою в зігнутих ліктях,
якими вповзають в светри —
я вмію до всіх промовчати,
так ніби відповісти.

28.08.17, Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748192
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

Eve Schwarz

Прикосновенное

Пальцы окунаю в смолу
Стекающую по бедру
Как по раненому дереву
Стягивающему рубцы
Это моё личное украшение
Оставленное тобой
Зубцы гребня
Входят в голову мягко -
Решение
Для расползающихся мыслей
Смола янтарного цвета
Втягивает куски света
Свет льётся с правого угла
Моих губ
Подставляй свои
Напою

Внутрь меня погружая пальцы
Ты помнишь меня на ощупь?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748190
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017

мелодія сонця

СлОВА

Сова перекручує шию
обертаючи погляд
великі
яскраві
всебачущі
очі
...

Слова перекручують горло
зтискаючи змісти
спопеляючи міст
..ця багатоголоса тривога
і вже затуманеність
в погляд
де та перекручена шия

СлОВА
в беззмістовність
все через і крізь
не.свідомо
відомо
що кожне
п е р е наповнення світом
та свіТЛОм
завжди повертає
у надчистий шум

це
за.Твір
всезнаючих шепотів
і попільний вітер
і повна сова
у схованім небі
у тихій грозі
..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745895
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017

Biryuza

рассуждаешь вслух

Ты рассуждаешь вслух о вчерашних ливнях,
Солнце рисует жажду на сжатых ладонях.
Как это странно, судьбу сочинять из линий
Стенам, пестрящим одной иконой.
Я не виню тебя в том, что люблю теряться,
дом запугал беспощадно сырым уютом.
В тридцать, наверное, молиться как и в двадцать,
Пристань пугает и время срезает минуты
Будто слой раны на утро внезапно зажившей,-
Помни, принцесса,
нежность сильнее оружия.
Он поглощает ужин, давно не играя в принца
Ибо он принцем вовеки тебе не нужен.

Завтра моря наградят короной,
Синие камни с души и ему на плечи.
Тонет печаль твоя в буре чужих церемоний,
Только молчаньем давно уж никто не лечит…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745677
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017

Гарде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.07.2017

слезы дождя

в этих слезах нет
смысла
нет ничего кроме пульса
грудью штормов
отменяющего смерть
лишь плачущие дожди
незримые
как сны поэта
призывающие памятью

в мир
где нет никого
где каждый несчастен по-своему
в мире
задыхающемся от уличного
шума
становясь с каждой секундой
все более
безучастным
все более
неприспособленным
к тишине

в мире
что пишет каждым вторым
но не умеет вдыхать
как слезы
их невысказанной судьбы
что могли бы
рассказать о себе
но не скажут
потому что он снова
проходит мимо

монотонными шеренгами
что не слышат
ничего
кроме личного интереса
кроме собственной
пользы и прока
где столь же мало
смысла
как в сотах воздвигаемых ими
городов

когда-то в неоднажды
я не смогла пройти мимо твоего
одиночества
не смогла бы и сейчас
потому мое место здесь
рядом
в противоположном углу
вселенной
в мире меняющемся с каждым
вздохом
чтобы состоя из
многих
родных и не очень
оставаться собой

как сны поэта
призывающие памятью

не проходите мимо
одиночества
чтобы не пройти мимо

в ком разлука - увидит разлуку
в ком любовь – услышит
встречу

почувствуй хоть
что-нибудь
в этих дождях тишины
горестью или отчаяньем
ненавистью или
виной

все смоется слезами жизни
начни жить сейчас
с этой самой
секунды

не проходите мимо
себя

не проходите
мимо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723205
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017

Eve Schwarz

Экранизация счастья

Телевизоры городских балконов
Передают счастливых
Нас
Как в искажении кривых
Зеркал

_
Раз
Ты с чашкой в руках
Улыбаешься мне
Которая пускает дым изо рта
Два
На моих губах
Твоими губами помада стёрта
Три
Уставшая моя голова
Лежит на твоём животе
В путы волос словно в плен
Взята белая твоя рука
_
Мы вместе
Смотрим на ту меня
Что вне
Мы смотрим на ту
Что бродит под этими экранами
В темноте
С дрожащими в руках сигаретами
Мы улыбаемся ей
Словно уличной знакомой
Которой желаем такого же балкона
Лучше дома
_

Я смотрю на нас каждый вечер
Ломаю сигареты
Не смыкаю глаз
Пока не запекут огнём
Пока мы не поплывём в нём
Чтобы из реальности
Найти себе место
Где должны
/Не/
Быть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723315
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017

Biryuza

прийди прийди

відмежовуюсь,
ведмежою послугою в твій чіткий графік,
псевдоапостолом у вранішній рай.
тримаєш образ поблизу
і надсилаєш листи як опади.
прийди прийди прийди -
чую голос твій щодощу.
це відчуження
ненадійне і штучне,
ще трохи і влучу
прямісінько в лінії на долоні.

відсторонююсь,
холодною крижиною на твою шию,
позбавленням сну і запізненням.
залишаюсь однаково різною
і далекою.
спека не ріже зору цупкі вузли.
ми уперто несли
слів іржаве залізо...
я нанизую спокій
на відстань
і чую:
прийди прийди.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722011
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 06.03.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.03.2017

Eve Schwarz

Ртуть

Ртуть моих недо-истин
Опаляет гортань
Задыхаюсь хрипну

Сыплю перед тобою роскошью бусин
Смотри какие они у меня цветастые
Смотри какие они бесполезные
Эти бусины - слова

Ртуть впитывается в вены
Скручивает их резью
Я отдаю в твои руки все свои права
Смешные нелепые не нужные

Эта ртуть что течёт у меня из уголка рта
Боль что застыла в ореоле зрачка
Не сможет заставить меня перестать дышать
Будет вырываться биением бубнов
В мою крепкую грудную клетку пока не взломает
Когда взломает
Пальцами раздвину ещё шире
Покажу тебе
Что те самые бусины
Можно нанизать на нитку и отдать уличной попрошайке

Там за рёбрами будет биться
Трепетное как у ребёнка сердце
Обвитое созвездиями
Утопленное в ярких кислотных соцветиях
Моих не высказанных желаний
Всё это будет в руках совершенно иной меня

Но ты её узнаешь...
Она была во всех твоих забытых
С открытием ресниц снах.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721805
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 06.03.2017

Гарде

Сказочное ворчание на фоне кричащих афиш

Во что превратили избушку в бескрайнем, трухлявом лесу?
Куриные ноги раздвинув, теперь путассу, колбасу,
гусиный паштет и свинину она отпускает в народ
по сниженным ценам: однажды, с угрюмых, глубоких болот
прогнав обитателей хмурых и место своё застолбив,
проник в это царство безбожно захватчиком царь Креатив.
Избушка кирпичной стеною краснеет на фоне небес;
увит небоскрёбами древний, когда-то кладбищенский лес,
ушли домовые отсюда и лешие ринулись прочь;
рыдает одна обдериха путаной в холодную ночь;
костлявая бабка не варит себе с человечиной щей,
работает на Василису в строительной фирме Кощей.
Дурак поумнел и уехал, и служит в столице – перу,
слагает стихи и поэмы, и пишет: «я весь не умру»,
хотя молодецкого духа навеки простыли следы
в лесу, удручённом делами ему чужеродной среды.
Не знаю, куда я вернулся… на склоне кошмарного дня
живые подобия зомби гребут, окружают меня.
Играя с праматерью в игры, должно быть, не в курсе царёк,
что сам он себя на погибель, на жуткие муки обрёк:
достигнув чужими руками вершин своего ремесла,
в сверкающих радостью лицах живут представители зла;
Святой запирает ворота – такой от ворот поворот…
На смену гремучей эпохе железно другая грядёт,
последняя – впрочем, неважно. На фоне кричащих афиш
ты ходишь, как стрелка, по кругу, поскольку сама состоишь
из времени. Время настало. Мы встретились.
– Здравствуй!
– Привет…
– Отправимся к черту отсюда.
– Из мира, которого нет?
– Пожалуй. Ещё я подумал…
– О чем? Не молчи! Говори!
– Мне кажется, ты существуешь, а я – только голос внутри.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721361
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 04.03.2017

ChorusVenti

музыка сейчас

безмерно русло
с неудержимостью бурлящих водопадов
отголоски
пахнущие зимой
как порезы дорожных ссадин
в минуты стихающего ветра
воцаряясь слиянием нот
что рождается из тишины как из пены
шелестя камышовыми реками

призрачный тенистый мир одиночества
чья память внезапна
вековая как черепаший панцирь
скользя бесшумностью крыльев
в ложбинах
где не бывает засухи и пожары
тушатся мгновенно
стволами
увитыми плющом наяд
где кувшинками качаются звезды
и медузы устраивают пляски
в пенистой тишине

эта музыка
что всегда сейчас

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721088
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 03.03.2017

Из песка и тумана

память это река

память - это река
с двусторонним движением взаимных воспоминаний

если молиться - то в направлении твоего окна
на изнанке которого - жасминовый дым и фонтаны света

плавится белым крахмал на измятых манжетах -
парус пылает наинежнейшим дуновением ветра
телом скользя

где бы ты ни был
линии рассыпанных прядей вдоль твоего бедра
пальцы сжимают предплечье впервые
крошится время
рассеченный надвое взгляд
переплетается воедино

голос шумит
контур молчания плавный и осторожный
без вопросительных знаков знаешь
опасную хрупкость цветов
на заре

мы ли это
тишиной обнаженные
капает пульс
обретая форму
согласия

с нас двоих
она все еще улыбается мягко
ровно посередине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719647
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 03.03.2017

Biryuza

скільки

скільки годин до гіркого гніву?
асонансами ранку, безпричинністю снів
від воріт відводиш мене до кордону.
крона горіху лепечуть стару колискову
і геть не на лихо,
лише на празрадницьку змову.
скільки годин
ти втрачаєш тепер на Нікого,
скільки років ти у світлі
втрачаєш один...
ось під шкірою лезо травня
і навіть якщо все марно,
годинники не припинять співати:
"ти липню блідому-матір,
він батько-твоїй душі..."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721138
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 03.03.2017

Biryuza

вулиця

промінь вулиці корінням у спомин,
блукала там,
подумки пакуючи валізи,
нанизуючи коралі терпіння
на залізні дротики долі.
з болю твого проростало натхнення,
з жадобою жменями в небо
його жбурляли.
читала сутінкам тексти,
воскресни
і знову помри.
на рахунок тисяча й три
опадаєм...
ця вулиця змусить
колись
більше не прийти..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720021
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017

Гарде

Пёсий рай

Посвящается твоему Дику

Будущее — всегда легендарно.
Алехо Карпентьер

Я признаю, что раньше, пасть раззявив,
переходил за всяческий предел,
что никогда не слушался хозяев,
хоть и себя расслышать не сумел,

что после провожаний и вокзалов,
хандры, любви, угрюм и невесом,
окрестный мир безжалостно облаяв,
я растворился медленно во всём:

затем и судный день, как – светский раут,
где с перспективой сходится тупик:
любимые совсем не умирают,
а только отлучаются на миг.

Знать, встретимся! Однажды неизбежно
нас ослепит свечение звезды,
прольется свет на яркие одежды
и скроет мгла могильные кресты.

Теряю хватку, прежней речи дар, но...
но верю, попираемый судьбой, –
грядущее и вправду – легендарно,
поскольку тесно связано с тобой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720000
дата надходження 24.02.2017
дата закладки 24.02.2017

синешкафье

Мы стоим на пороге. .

Мы стоим на пороге, встречая рассвет в горах. Чуешь, скоро изменится все и будет намного легче?
Спасовавшим внизу увы не понять, что страх лишь прелюдия для судьбоносной счастливой встречи.
Так встречают тех, кто возвратился с войны. Уцелел, стал сильнее, сберег что-то важное и Настоящее.
Так лелеют свой ласковый свет, кто полны и готовы делиться правдой о запредельном с не спящими.
Расскажи, я готова услышать любой ответ. Нам о том, что случится наутро споет Переменчивый Ветер.
Нерушимых границ, непреложных обетов нет и поэтому нам по плечу, по душе, по крылу все на свете.
Мы стоим на пороге, встречая рассвет в горах. Это новое "завтра", в котором мы все станем лучше.
Наша вера сильнее всего, что таится в словах. Слышишь? Только замри и позволь сердцу слушать..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719589
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017

Іванна Шкромида

чорним клубком

І ось я в тобі чорним клубком
звилася,
вбрана у тіло, якому давно не належу.
Випнула з понаднормового вжитку
лезо, поки
на дріб'язок ниток не перетворилася.
Як би тобі натякнути, що
світ збожеволів:
голосно ноги волочить по наших головах.
Тільки від скрипу багатоголосся
лячно,
ніби говоримо в спину сумним лялькам.
Бачиш,
наших історій в кожнім кварталі тисячі.
Ти і я у Мадриді.
Я і ти у Парижі.
Ти і я одне в одному власні міста будуємо,
поки там хтось говорить.
Чуєш?

15.02.17, Коломия #dysonansne

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718456
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 20.02.2017

bright r

лови дітей, вони падають в жито

я дозволив тобі
поламати мені мою вічність
а ти?

хай ховається в кутику ока
хай торкається вух
хай віткає з під самого носа
хай малює корінням
хай співає котятам пісні
хай чарує над димом
говорить з морозом
читає поеми
чатує на рибу
рибалить птахів
ріже хліб
хай робить що хоче
лиш би тут
біля мене

я маю
зграю справжніх лисиць
не шукай серед них добрих лиць
всі вони хочуть нам тільки біди
хочуть лишити від тебе лиш руки
віддерті зі всім що ти їй написав
обірвати проводи твого життя
вкоротити нам подих на день
втілити в справу свій план
вони для мене як темний туман

не вини
бо
не винен ти
не винен бог
не винні зорі
тільки той хто лізе
повзе змією
до наших родин
пхаючи сморід
ковтаючи повід
не плач
хорони їх
благаю
кричи
ламай
відривай
і знишкоджуй
лише будь тут
зі мною

ображай мене
зображай мене кров'ю
але я говорила
не страшно вбити людину
якщо вбиваєш заради діла
якщо вбиваєш заради коханого тіла
якщо вбиваєш заради роду
заради бога
ну перестань

вже близько і скоро
настане кінець
а зараз
будь ласка
carpe diem

bright r, '16

--
буду рада коментарям і оцінкам
більше можна знайти тут:
https://vk.com/brightriverr

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718190
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 20.02.2017

ChorusVenti

прости огонь

д. д.

вибрируя лампочкой
потолка
как плачет пожар и безумные дети
чего бы твоя не коснулась
рука
обращается в пепел

иные светлеют в кромешном аду
но ты не изменишься

не забуду
искр твоих мчащихся в осеннюю
мглу
как дикие кони по кругу

сохраню
той печали цветы

долго мы с тобой плавились
вблизи и поодаль
но сильнее то что в огне не горит
я выбираю воду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719290
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 20.02.2017

ChorusVenti

дом тишины

как снег перед
дождем
бредущий неустанно
вдыхаем мы себя
за разницей
того

чем шелестит
листва
на север ли на запад
в пространстве
тишины
один и тот же
дом

подверженный как сон
ко времени
порывам
нет никакого вверх
и никакого
вниз

как сад после дождя
вдыхаем
мы любимых
и выдыхаем смерть
молчанием
о них

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718563
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017

ChorusVenti

скитальцы времени

там где царит время
и мы

растерянные и обезвоженные
как пустыни
отлученные от себя
уходим в параллельные миры
напиваясь иллюзиями
потому что там
не больно
потому что там мы
счастливы

глотаем как пилюли чужие книги
вместо того чтобы
писать свою
мучаемся любовью к смерти
за ее скрытую тайну
а когда она отвечает нам
взаимностью
плачем и тоскуем
по жизни

молимся подменам
ищем спасения в чужих советах
травимся обидами
разбивая зеркала
скитаясь по длинным коридорам
разрозненные
как черты наших
слов

клянем цифры
и задыхаемся за пределами
здравого смысла
собираем по атому
в себе
леса и моря
тиранов и благодетелей
и боимся выйти
из темноты

где царит бегство
и рождаются
вселенные

там
где мы еще просто
люди

фон: Fall to November Sky... - Hope

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718546
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017

Biryuza

????????

з цих лабіринтів випливають втомою,
коли руки уявляють можливу цупкість дотику
і човнами у безвість, де ймення твоє застигає.
чаєм солодким на безслівну розмову,
здатність крізь стіни і час
бути,
прощатись з черговим лютим
й не вірити,
що сліди твої можуть зійти.
ти з лабіринту голосом кличеш,
бо вищим за тишу
буває зимовий дощ.
в цій казці не йшлось
про каміння і небо,
бо де б ми
ховали від бога
кришталю фінал...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718059
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017

ChorusVenti

признание ни о чем

вечны дыханием океана
объятия
несуществующего
как окликание чьих-то имен
в пустоте
словно из глубины
люблю
где одиночеством
с проблесками березового ветра
текут воспоминания
и мы как реки
впадающие друг в друга

непрерывные как сны
тибетских реинкарнаций
предназначенные
быть
существуя одновременно
в нескольких мирах
забывая и
сомневаясь
сомневаясь и веря

сон и тишина –
наш неизменный рацион
чередуемый паузами
алкосептических волн
льющих
взаимослезы
приступов благодарности
в минуты поцелуев
дарения

это счастье
что всегда неожиданно
как поворот головы
разгара пикника в сторону леса
парящее незнанием
в исчезающих
следах

неизменное
как сон и тишина
в синих венах
стволов
где нет ничего кроме
этой секунды

нет ничего кроме нас

фон: Troum - O Choros Ton Epithymion

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717082
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017

Biryuza

меседжи

черговий вітер приніс на крилі оману,
ким у люстерці ти бачив його,
чий голос диктував молитви й пісні?
це містечко тримає в торбі тісній
свіжовипечене сонце
й сухий місяць.
звідси
листи падають
прямісінько в скриню до бога
і він надсилає щоразу меседж
з теплом, від якого
так добре.
усі катакомби
й чужі лабіринти
тепер невидимі,
коли ми вийдемо звідти
чи звідси,
то одразу
вітром прошепочем усі шляхи,
потяги, автобуси й літаки.
наперекір людямблокнотам,
ми зможемо побороти
схеми
і не помремо зі зберіганням дихання,
а тихо
човнем туди,
де меседжи
- згусток тепла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717206
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.02.2017

Гарде

Чужак

Тут свои. Никаких чужаков.
Мужичьё. Шизанутая Тоня
собирает блестящих жуков
и сжимает в широких ладонях.
На зашедших совсем далеко
здесь не смотрят, уставившись мимо;
пьёт корова своё молоко;
пахнет спиртом душа Ибрагима…
Мир тарелки с укропом в борще,
не нуждаясь в твоём винегрете,
существует, как всё вообще
существует на этой планете.
Ты, сюда угодивший, с другой,
жизнь, составивший с помощью литер,
здесь нарушишь вселенский покой,
обратишь захолустье в Юпитер,
так что впредь обходи стороной
эту местность окольной дорогой,
да живущих в избе лубяной
болтовнёю о свинстве не трогай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716745
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 07.02.2017

Квiтка

Если прикрутить громкость мыслей…

Если прикрутить
громкость мыслей
и прислушаться
к звукам города,
то покажется,
что он мертвый, -
слышно только
карканье ворона.
Серый снег уж давно
не снежный.
Скользким улицам
нет конца и края...
Только воздух
не по-февральски
нежный.
Отчего же вокруг
Тишина такая?
Если мысли отбросить
обратно - в осень,
то услышать весну
в дуновении ветра
можно, но мешает
на ветках проседь
и внутри - глубоко -
какая-то мысль простая.
Так изрядно уже
надышавшись морозом
и продрогнув
до самых
кончиков пальцев,
вытираю украдкой
от ветра слезы...
Скоро... Снова весна придет...
Я знаю.
02.02.17
#квітка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716646
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 06.02.2017

Артур Сіренко

Ті, інші

«Це ті, інші, танцюють під звуки скрипки
На якій грає смерть-привид.
Ті, інші, сп’янілі від срібла, холодні люди...»
(Федеріко Ґарсія Лорка)

Зима. І світ чи то посріблений,
Чи то заморожений. Чи просто мертвий.
Тимчасово (у це хочеться вірити,
Хочеться тепла серед мокряку холоду).
І в цьому світі твердої води
(Що заморожує саму думку
І навіть людяність)
Прийшли ті – хто танцюють під звуки
Скрипки залізної
На якій грає сама Смерть невдаха –
Бліда селянка зі срібними кульчиками,
Що збирає свій урожай пшениці людської –
Замороженої. Як і все (бо зима).
Холодні люди. П’яні від срібла зими.
Замість крові у них антифриз.
Чи то люди чи то привиди
Зими божевільного січня.
Не першого. Але волохатого.
Як хвіст мамонта,
Що висне в епоху нагадуванням
Про часи кам’яних сокир.
Колись цих людей-привидів
Я теж у ніщо перетворював,
Але скрипка, як і раніше, звучить.
Все танцюють, танцюють, танцюють
Привиди серед снігу – води мертвої
Танго страшне і потворне.
Під музику. Смерті.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716423
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017

Immortal

Колекція невидимок

1

Трава розступається перед отрутами ночі
Ти витягуєш руки, наче гігантська морська зірка
Й я ножевію,
Заковуючи слиз вбитих
у свою нічну сутність.

2

Відлякую тебе гострим панциром лахмітника,
А ти все преш на мою темну тінь,
Бажаючи проковтнути похмурість зволожених снів,
В яких зростаю крихтами серця королівського демона.

3

Відштовхую тебе, розбиваю твоє тіло наче вікторіанський сервант
За все, що я не встиг на тобі намалювати,
рослинним холодом
закрадаюсь під твою шкіру,
щоб ще дужче
розглядати
візерунки тріснутих думок.

4

Відлягаю від твоєї усмішки насінням хвої.
Заполоняю твої сновидіння
Кров’ю
й
міченим
начорно
знаком
проклятої любові.

5

А тепер
намагаюсь зіштовхнути свої володіння
Із твоїм глибоким криком.
Від такого відчаю народиться
Син,
котрий не матиме імені.

01.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716346
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 05.02.2017

Biryuza

бірюза

цей камінь став символом старості,
чуйного серця й холодних ніг.
якби ти міг з нього винести лишень колір
з присмаком неба і болю,
без натяку на прикраси і кригу,
може тоді б я встигла
відчути цей потяг й залізну дорогу.
програш випито без азарту,
впасти не вдасться
як й зупинити...
нащо ці квіти на могилі слова?
заради усього святого,
більше не йди.
крапля води зі скла блискучого,
нащо озвучую
твої сни?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716224
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 04.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2017

Троянда Пустелі

Чужой – родной

[quote]Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.

Ліна Костенко[/quote]

Мне дети роднее, чем ты…
Но всё же сейчас не об этом.
Замерзшие в поле цветы
Тоскуют за красочным летом.

А я всё тоскую о нас,
О тех мимолётных мгновеньях.
Когда был минутою – час.
И мы утопали в забвении.

Роднее душе не сыскать.
Пыталась. Не вышло ни грамма.
А слезы вбирает кровать,
И часто нечаянно мама.

Богаты мы тем, как любили.
И ценны минуты любви.
Ведь если горели – мы были,
И жизнь мы не зря прожи́ли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700452
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 02.02.2017

ChorusVenti

глоток сирени

впереди холмов
по следам памяти
кружится снегом
вечность зимнего леса
среди стволов
сросшихся поцелуем
безликих
как приглашение на танец

у безвременья свои праздники
отмечаемые снами
где танцующему закрывают глаза
чтобы увидеть как поры
земли открываются
влажные
как глоток сирени

спроси у случайной реки
спроси у скалы или боярышника
что всегда неизменно
на своем месте
тишиной они
скажут
тишиной промолчат

учись у ветра движениям
жестам учись
у воды
пусть как шелк развевается
подол неба
обитый лиловыми
звездами

танцуй с холодом
волн
отдаваясь всецело секунде
пей эту жгучую
радугу
расскажи все что знаешь
и с первым глотком
забудь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715783
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017

Вадим Верц

Самолюбие

Задержавшийся вечер не думает,
Как страдает мое самолюбие.
Я представил себя отрешенного
В заключительной стадии шепота.

Полумрак вертикальным покойником
Подобрался ко всем подоконникам,
И никто, только ты, словно мумия,
Сохранила свое самолюбие.

Моя маска – твое здравомыслие,
Наша вечность пугающе быстрая;
Ибо вечер незваный, непрошеный
Состоит из картинок подброшенных.

Автор картины Brian Hugh Warner (Marilyn Manson)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715715
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017

Biryuza

тихо

в яких примарних кімнатах
ти зриваєш підлогу в пошуках
свого таємного бога
чи янгола...
суть у тому,
що кожне правило,
яке писалось мною старанно,
рано чи пізно
не пробачить порушень.
ти слухаєш мушлю
і надсилаєш привіти,
в яких я вбачаю
"тимусишменелюбити"...
створити тебе
означало собі підписати вирок
і навіть якщо
я давно вже ні в кого не вірю,
у відповідь текстом:
"немушуатихотебелюблю"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715691
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 01.02.2017

Дельфін

Блек-граунд весны

Бессоная стезя пленяет очередью в забвенье
Гератской миниатюрой ритма звездной тени
Мы пережили погибший мир несовершенный
Древних древ листву изведав снами
Шли по тропе надежд падая посменно
Мелодию слагая на ударных через гаммы
Дней не похожие на вечный свет зимы
Дружеских объятий ее забытых госпиталей
Горящих плоскостей огромных окон веры
В своей духовной сути поколения – мы
Все теже литейщики устава с дна карьера
Над площадью каменной границы жизни
Несемся в поездах где вселенство виснет
Корнями неизведанных печалей твоих рук
Твоих размазанных картин залитого перрона
Простреленной души впавшей в субтонный звук
Блуждающих комет по ту сторону закона
Прошитой чайханы в трущобах резного мига
Сухой иглы прочерченного лика потерь
Смеженных век сжигающих дрянные книги
Чужих корпускул предгорий национальных сфер
Окаменевших на мраморных котурнах забытья
Торгующих землею медного отлива дня
Забинтованной стопы памяти белого излома
Мартовского наста весен первопричины
Любить свой миф осуществленного романа
Прибрежной полосой северного края льдины
Просыпаясь воспаленно в палате немой боли
Стоном соседа изранено рвонув чеку…
Пересохшей гортанью пронзая акустику пароля
Ушедших лет определения… на своем веку
Смежая дахр пространства окоймленных слез
Заоблачного бахаристана шелкового стяга тел
Плывущих в забытьи отмщения став не удел
На крае ледника воспоминаний расплетенных кос…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715577
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017

ChorusVenti

электричество зимы

как невесты-корабли
привечающие
море
эти облака дыхания
в морозной
синеве
молчаливая иллюминация
фиалок в снегу
что заселяются в твои
аллеи
включая зимнее электричество:
в каждом стихе по душе
в каждом окне

фон: Fall to November Sky... –
Journey to the Grey Lifeless Land

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715497
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017

Biryuza

вчасно

електронні адреси замість колискової,
я оголошую рік свого королівства
з приглушеними вогнями
й палаючим голосом,
з камінцями розради на березі...
вітер приносить листи бездушні
з проханнями,
я перша й остання в цих списках.
здавалось,
ти близько,
але варто було кілька кроків зробити
і ти вже плекаєш інакші квіти.
я оголошую рік благоденства
з осадом моїх слів на твоїх портретах,
щоб чути тебе на відстані,
щоб вчасно в тобі померти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715487
дата надходження 31.01.2017
дата закладки 31.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2017

ChorusVenti

крышами улиц

когда ты по крышам улиц
бредешь один
нет ничего твоего молчания тише
отражаясь снегом
в безудержности витрин
смерть это скульптор отсекающий лишнее
кто-то просто устал кому-то пора
домой
чтобы увидеть как вечер
зарей займется

не грусти
они все с тобой
там в глубине голубого колодца

фон: Fall to November Sky... –
The Winter City Won't Let Us to Leave

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715309
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 30.01.2017

Ірина Гнатюк

Думай про мене.

Думай про мене добре
Думай про мене погано
Але думай про мене

В той час, коли потяг набирає двісті
Прощайся зі мною подумки.
Морозним ранком
В іншому місті
В стуку підошв по тротуару чуй мене.
В вікнах гарячих - бач мене.
В людях чужих - відчувай мене.
В кожній жінці
Впізнавай мене.

Відмовляйся від алкоголю,
Забороняй собі чотиригодинний сон і випадковий секс.
Читай німецьких філософів,
Слухай німецьких композиторів,
Бо я
Їх
Читала
І я їх слухала.

В апатії візьми квиток і подивися на море,
Бо ти ніколи його не бачив
І на небі мовчатимеш.
Візьми ще один квиток і перетни кордон,
Бо в тобі немає кордонів.
Візьми сотий квиток і привези мені все своє горе.
Хай я його поповню.

Привези мені сніг твоїх подихів,
Запах вагонної постілі,
Цигарок,
Мадери.

Я чекатиму твого приїзду як кінця нашої ери.
Як результатів найважливішого в житті відбору.

А поки я егоїстично буду вважати тебе своїм.
Я кожного листопаду буду палити свічки і дай мені Боже не підпалити чого більшого!..

Думай про мене
Що небуть.
Я відчуватиму кожну зміну твого настрою,
Кожну вібрацію,
Кожен надто глибокий подих і різкий порух.

Думай про мене.
Я в найважчий період завжди виникатиму поруч,

Щоб ніколи не здатись тобі
Надуманою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702207
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 30.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2017

Biryuza

вигулюю левів

Місто хвилястою колискою
в мить, коли зовсім низько летиш.
ти ж казав,
що кави зерна доцільні у лютому,
вечір болотяний, що не забути,
коси розпущені і заплутані
опадають з вікна фортеці.
як ведеться в покоях без спокою?
по душі твоїй віршами цокаю
як підошвами металевими...
я вигулюю левів
щовечора,
щоб ти вірив у те,
що втечею
не напишеш собі вікна.
не одна
і не друга
під вартою,
я залишусь козирною картою
в безтурботно-чужім
рукаві.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714544
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017

Ірина Гнатюк

Першовересень

Залишися в мені першовереснем
Я без нього не приживусь
Перелітних птахів вереском
Я навіюсь колись комусь

Залишайся в мені літом
Спопеляючим і сухим
І холодним нічним вітром
Розвіваючи вогнищ дим

Неприземленим і далеким
Незалежним і дорогим
Тим, з яким було дуже легко
Як ніколи. Ніде. Ні з ким

Привокзальним гудком ранковим
Однозначним сухим кивком
Залишайся без розділових
Без двокрапок, тире і ком

Залізничним пожовклим квитком

Розпашілим серпневим ранком
І холодним нічним дощем
Першим променем крізь фіранку
Лобом, схиленим на плече

Телефонним дзвінком пронизливим
Перманентним чорнильним хрестиком
Амулетом на нитку нанизаним
Грішним з шансом колись воскреснути

Переспіваними куплетами
І присвятами без імен
Неоціненими поетами
Проголошеними зі сцен

Перечитаними романами
Восьмитомними і тяжкими
Залишись соляними плямами
І ще винними поміж ними

Золотим залишись і срібним
Як прощальні рядки пекучим
Не лишайся лише потрібним
Не лишайся лише болючим

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714194
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017

Biryuza

якого біса?

до ладу малюються теплі кімнати,
зі злата штучне сонце і тепла долоня,-
я сьогодні цей світ створила.
мила моя, чим тобі це не сад і стежка?
твої сережки як дві земні кулі,
на них плями води і лісу.
я збагнула це тільки тоді
коли олівцями загострені риси
твої спіткала.
смисли і знаки бісером під ногами,
так рано цей простір в щось виріс окреме,
старанно вкладаю нас в фрейми
снів, жахіть і проклять...
мої очі болять туманом і лісом,
ти чудова актриса,
яка не боїться люстер.
та скажи,
ну якого біса,
той, кого ти любила
так тихо в тобі помер?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714075
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017

Ірина Вихрущ

Ми всі зачинались у поїздах

Ми всі зачинались у поїздах.
Спочатку вистоювали у небесних чергах -
Купували маму. Верхня бокова біля туалету
Була гуляща, та все ж комусь перепадала.
На ній головним було вижити. І народитись
У термін, зазначений у білеті.

Із потягів залізних бездушних тіл
Ми виходили на світ: малі, крикливі
І плакали від різкої свіжості в легенях,
Від кольоровості світу, від бряжчання у вухах.

Ми любили народжуватись із поїздів влітку.
Тоді, виштовхуючись назовні із залізної утроби,
Ми загортались у махровий рушник неба.
І було тепло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401334
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 23.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2017

Іванна Шкромида

наповнена

там час від часу гучно, надто гучно
зі скрипом входжу в тисняву повітря,
в моїх кістках розворушилось місто,
де тісно, надто тісно -
повтікали -
спустошивши за мить,
і в тілі - тихо
і слухаю себе, де протягає,

яка порожня...

кожна жменя сміху
розтиснена
і пошкодую втрати,
бо звуки в цій кімнаті стали тілом:
в обіймах просиджу, ввібравши суті

яка наповнена...
непотребами звуків

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688348
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 23.01.2017

Ірина Вихрущ

Ми всі зачинались у поїздах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401334
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 23.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2017

Griffinness

без

Я - твоя в сердце дверь,
Ты - моя лестница в небо.
Кофе с молоком и дождём
И клочьями вата снега.
В срединах пустых городов,
Где людям так зябко и шумно,
В эфире без твоих слов
Я просто теку неразумно...
В жизни без наших снов
Нет глубины и потока.
Просто дни без основ,
Как провода без тока.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713351
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 22.01.2017

Ясмина Горич

Хрусталь застывшего дождя

Вчерашние лужи подо льдом,
Мозаика ледяной крошки.
Коряга спряталась в снегу.

***

Утро без солнца,
Ледяная крошка повсюду.
Деревья в каплях.

***

Песчаные струи на льду,
Стая голубей закрыла
Ледяное зеркало.

***

Уютный скрип снега.
Ледяная мозаика
В тёмной воде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713579
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 21.01.2017

Вадим Верц

Немного молчания

Каждое наше молчание
Не похоже на предыдущее,
Каждое наше молчание
Посвящено чему-то новому,
Но каждый раз его прерывают
Одни и те же заглавные буквы.

Современный кинематограф
Спасают спецэффекты,
А наш роман во многом
Обязан безмолвию.

Сколько еще слов
Мы скажем друг другу пока живы?
И какая их ничтожная часть
Будет что-то значить?

Хорошо, что мы иногда молчим -
В тишине заложен смысл на века.
Даже если я ошибаюсь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305013
дата надходження 08.01.2012
дата закладки 19.01.2017

Ірина Гнатюк

Лічилка

Ввечері їх пішло двоє:
Її чоловік і мокрий сніг.
Я її заспокоїв
Як міг.

Вранці прокинулось троє:
Я, вона і моя совість.
І тепер мене непокоїть
Ця мовчанка і загадковість.

Певно, з часом нас стане четверо
І дерева вже де-не-де
Почнуть прикидатись мертвими.
Знову сніг піде.

Або, може, не сніг, а вона
Збереться і вирішить йти,
Щоби я ніколи не знав,
Що дійшло до п'яти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712705
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017

Biryuza

навіть не знаю

ранок у схемах й таблицях,
чую лінійні кроки.
спиться, не спиться, спиться,
сон геть втрачачає строки.
спокій на чай із медом,
вірші на дотик вірний.
ніч розпускає дреди,
плечі ховає чинно.
біль спонукань й тривоги,
хто ти в своїм мовчанні?
зрада на дні берлоги
наче в кишені камінь.
кинеш чи повз узбіччя?
мрії стрибком в канаву.
в болю моє обличчя
й запах міцної кави...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693315
дата надходження 09.10.2016
дата закладки 16.01.2017

Лис на Луне

Bosnia Tune. Joseph Brodsky (1940-1996)

Стихотворение отсутствует в 7-томном собрании сочинений поэта.

[b]Пока виски льёшь в стакан,
Смотришь на часов титан,
Демонстрируешь что крут,
Люди мрут.

В городках чужих смешных
Сбиты пулей, сожжены.
Не въезжая в смысл смут ,
Люди мрут.

В неизвестных нам местах
Где околицы в крестах,
Не поют и не орут.
Люди мрут

Твой апостол- щит элит,
Равнодушно не спешит
На себя взять этот труд.
Люди мрут.

Летать трусит херувим
Там, где Славянин своим
Братьям приготовил кнут.
Люди мрут.

Идол несогласен был
С тем, что Каин говорил.
Но истории маршрут -
Те, кто мрут.

На спортивную дуэль
Смотришь, или колыбель
Ты с дитем качаешь. Тут
Люди мрут.

Отсекает на ноже
Время киллеров от жертв.
И последний род людской,
Это твой.[/b]

оргигинал

[i]As you pour yourself a scotch,
crush a roach, or check your watch,
as your hand adjusts your tie,
people die.

In the towns with funny names,
hit by bullets, caught in flames,
by and large not knowing why,
people die.

In small places you don't know
of, yet big for having no
chance to scream or say good-bye,
people die.

People die as you elect
new apostles of neglect,
self-restraint, etc. - whereby
people die.

Too far off to practice love
for thy neighbor/brother Slav,
where your cherub dread to fly,
people die.

While the statues disagree,
Cain's version, history
for its fuel tends to buy
those who die.

As you watch the athletes score,
check your latest statement, or
sing your child a lullaby,
people die.

Times, whose sharp blood-thirsty quill
parts the killed from those who kill,
will pronounce the latter tribe
as your tribe.

1992[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710560
дата надходження 06.01.2017
дата закладки 06.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.12.2016

ChorusVenti

музыке в тебе

надежды печалей
шелест писем бездонность чувств
все хранимо пустотой
как миллиарды мелодий
во вселенской фонотеке
среди которых есть одна
твоя
особенная
обдающая запахом заснеженных ирисов
созвучием единства
воспоминаний и планет

это как погрузиться в нечто родное
еще до рождения
где океаны обнажают
свои сокровища
и небеса раскрываются инеем лепестков
вливая силу
дыхания жизни
в секунды откровения
где отсыпаются бессонные ночи
согреваемые мыслями
к никому

музыка способная дарить себя
столь трепетно
и навсегда

вечная как любовь
которая никогда
не проходит
даже если о ней забываем
чтобы через мгновение
снова вспомнить

о небе океанов
и о том что зима всегда одна

как тишина твоих глубин
необъятная
неповторимая
цветущая заснеженными ирисами
мерцающими во тьме

спасибо тебе за нее
спасибо
ей за тебя
за то что незримо рядом
за новизну прошлобудущих
снов
этих ручейков молчания
в невесомости прикосновений
поцелуев снега

краешком губ
на уголке письма

фон: Maeror Tri – Fragilitas

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709148
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 30.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2016

ChorusVenti

92

сколько потерь у зимы
(еще было и будет)
смешанная с кровью океана
сочится ее цифра
и души застилаются слезами
когда небо убивает небо
когда оно так вот
становится убийцей
и ветер взрывает крылья
унося голоса в туман
или это юг
мстит северу за себя
но каким бы не был ответ
его беспричинность
сможет ли она оправдать
это страшное число зимы
тишину голосов
навсегда застывших в полете

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708771
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2016

Ірина Гнатюк

Молитва

Хочу побільше сонця і сині над твоїми дахами.
Жодних хмар і громів, і снігів.
Коротких зим, бо ти їх не любиш.
Точно так, як мене.

Хочу не знати тебе і всього, що сталось з нами.
Я знаю, ти б теж хотів
і, власне, незабаром про все забудеш.
Якщо ще не...

Ми не здійснимось, не сповнимось, не станемось, а перестанемо.
Залишаю тобі чисте небо і вільні ранкові подихи.
Це не сльози, не розпач, я ділюсь найближчими планами.
Я тебе не стривожу ні словом, ні стуком, ні порухом,

ні прощальними кроками у глибині вокзалу.
Вже не час.
Про ці драми давно розказали
до нас.

Небо, бачиш, стає світлішим.
Може, все ж десь існує бог?
Може, я й помолюся до нього.

За двох.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708474
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016

Biryuza

ніколи, ніколи

не втілитись у цей колір,
паперові сліди на дахах і стінах,
я межувала всесвіт ніколи-
синім, синім, синім...
вознесуся,
впаду на каміння-
ти ж бо й чути забув
і знати..
серця твого байдуже творіння
зовсім не вміє вмирати.
без азарту
і гніву,
по воді бережливим колом..
колір іноді певно чуєш?
(ніколи, ніколи, ніколи)..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708480
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2016

ChorusVenti

если скучаешь

если скучаешь по кому-то
не зови секунд проведенных вместе
они уже далеко уплыли
став пазлами чего-то
мозаично общего
рассеянного как воспоминания
по необъятным просторам
вселенной

судьбы деревья трамваи
все следует своей
орбите
и только глубина слышит глубину
качаясь чайками
радиоточек
в раскаленном небе
усеянном кувшинками снов

этот ветреный огонь
или неясное притяжение
листвы -
все роднит с безвременьем
оттого не зови
секунд проведенных вместе
и если скучаешь по кому-то
просто найди его

в себе

фон: Falgar – Artemisa

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708264
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 24.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.12.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.12.2016

kappa

вісті

я не знаходжу
тебе
в дощовому підліску.
ані в узліссі, ані на пустищі.
та навесні принесуть мені вісті,
що тіло твоє розквітло,
а влітку вичахне.

я у волосся не кластиму квіти,
не вплітатиму їх між пасма.
що мені вісті про твоє тіло, як пахну
собі травою.

що мені вісті, як моїм ступням
вогко у хвої.
як на весні мені птатство розніжить
голову співом, то так я дізнаю -
що ти вже квітуєш,
а влітку осиплешся млосно
у хвою.

я не знаходжу, мій милий,
у пролісках мокрих
тебе,
бо ж не шукаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707448
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.12.2016

ChorusVenti

родник

вот и стал ты вновь самым
дальним
о которых молчат
нежнее
в очах как колодцы
печальных
дремлет тишь облака
и север

дух травы колышат остылый
вместо ветра
отзвуки песен
в прошлых снах
что помнят
прибрежные ивы
может правда ты был
есенин

сквозь туман проступают
росою
четки памяти –
весть о заблудших
словно песнь прорастая травою
очи колодцев
родниковые души

фон: Lacrimosa - Refugium

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707272
дата надходження 18.12.2016
дата закладки 18.12.2016

ChorusVenti

гроза

вздрогнул от тени
оторвавшись от пяльцев
мезонин в дожде
как янтарь застыв
закрываешь наглухо окна
и двери
оттого ли
что боишься грозы

оттого ли что
в кружевнистую заводь
тихих дум попадая
слепит глаза
черный лист с дерев
в череде раскатов
оттого ли что ты сама
гроза

фон: Chelsea Wolfe - Advice & Vices

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706093
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 12.12.2016

ChorusVenti

полноводье

воплощение яви
среди множества океанов и рек -
сияешь полногрудая своим дыханием
что как брызги шампанского
во тьме глубин
расплетая ручьи как ленты
в небе безбожном
и бездольном
обдающем дебрями лиан
и дождями пахнущими
тмином

терпкие соки земли
и мыслей водовороты -
сны гнутся под тяжестью ливней
раздаривая корабли
и острова
и слетаются реки
и стекаются птицы
как звезды водопадами вниз
в твои ложбины
воплощения яви
доброты которой нет выше

фон: этническая музыка мира - Ирландия (Rebecca Pidgeon)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705220
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 09.12.2016

Дагней

Не повернеться.

Ми обоє з тобою програли багато слів,
сотню мрій і думок, аж обертом йшла голова.
Ми втрачали свою філософію,
ми вбивали свої ж дива.
І не дивлячись на це насильство,
ти є все ще живий. І я жива.

Лиш емоцій нема і нема вже куди йти.
Я пуста. Ти пустий. Світ пустий...
Відпустив.
Відпустила.
А може і ні.
Де ж кохання у цій грайливій брехні?
Весь цей фарс, драма, сльози, безсилля, злість...
Підстав іншу щоку, повернись на сто вісімдесят і тікай.
Ти ж так і зробив. Ну і нехай.
Як і я.

Я не знаю, в що вірю у ці нестабільні дні,
коли світ нудиться в терабайтах букв,
букви складаються у слова.
поки слова мої, я - знову ж таки - жива.

Знаєш, але я вніміла, коли ти пішов;
я осліпла і сльозами змилась чекати смерті;
я оглухла від беззмістовних криків своєї тиші.
Вона не знала, що Він нас колись залишить.

Й не повернеться...?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668140
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 05.12.2016

Лис на Луне

16+

Мы кусаем губы,и целуем фильтры
Между квартир бесконечных многоэтажек
Летят бумажки, но в них простые рифмы
И по рукам взрываются мурашки.
Может быть привычка или нечто больше?
Шнурками связывать холодные запястья
Мы стали ближе,и возможно проще
Поместив весь космос в замкнутом пространстве.
Зрачки все шире,и мы с тобой на ощупь
Считаем родинки на онемевших спинах
Остаться б здесь как можно бы подольше
Без всяких или,либо, беспричинно.
Вдыхая дым,рисуя мелом звезды
Держатся до конца и за мизинцы вместе
Запрыгнуть в лифт-мы больше не вернемся
Оставив прошлое в прокуренном подъезде...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648361
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 02.12.2016

Лис на Луне

Другая литература

Здесь другая литература
Комнатная поэзия
Пустых кроватей.
И если снять все отпечатки
С неподъемных от слов тетрадей,
Можно найти заложников
Между страниц современных издательств.
Здесь другая литература
В которой, ты либо по настоящему мертв
Либо действительно счастлив.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703733
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 02.12.2016

Лис на Луне

Рак

Внутри ее легких давно цветет виноград,
Но она так часто выходит курить на балкон.
Где улицы съели луну и негромко молчат,
Где звезды падают ей в капюшон.
Она смотрит вдаль с близорукостью в минус один,
Фаренгейт отсчитал, сколько до осени ждать.
И она собирает все теплые звезды в круги,
И прячет их как обычно себе под кровать.
Внутри ее писем слышны, чьи-то шаги,
И сегодня наверно вообще не наступит рассвет.
И еще бы глоток, но нет, ни огня, ни фольги
Она спрятала солнце в пустой белый конверт.
И уставилась в потолок, будто больной дельфин
Ей, по сути, на все уже было давно наплевать.
Когда звезды падали ей на балкон из глубин,
Она их прятала там где никому не достать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704167
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 02.12.2016

ChorusVenti

там де моря

там де моря без штормів
штурмують зимові проталини осені
і в нагрудній кишені
гніздяться проліски тиші
немов листи від тебе
що тремтять нічними
крилами

снігу політ і безмовність століть –
все відповідає подувам
і хвиля омиває пороги осені
вкриваючись піною
біля ніг твоїх
тому чути як ти посміхаєшся
гасячи свічку
і говориш
хай буде світло

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703924
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016

Лис на Луне

Когда любишь другого человека

Так холодно и зубы сводит от простуды,
И хочется уткнуться в любую
точку потолка,
Лишь бы не чувствовать тебя повсюду,
И не ожидать звонка.
Так будто легкие вывернуло наизнанку,
И карантин сошел с больного языка,
Так проще, прятаться в себе, как в трех литровой банке
И умирать уже наверняка.
Бетонный занавес открыт, но лихорадят трубы,
Огромный мир, замкнулся на тебе
Так холодно и, кажется совсем не от простуды,
И вот я с головой уже на самом дне.
Всё кажется простым и одновременно сложным
В череде последних новостей из головы
Когда любишь другого человека оставленного в прошлом
В настоящем мире начинают рваться швы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703067
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 26.11.2016

malinka

3

Сегодня дождь наконец закончился и море мое успокоилось. Ожившая легкость вечернего воздуха с особым наслаждением скользила и терлась лицом о водную гладь.
Разбитый корабль остался стоять не далеко от берега. Волны нежно зацеловывали его дырявые борта. И ему становилось уже не так больно.
И только стены моей крепости протяжно стонали при каждом дуновении ветра, чтобы осушить свои камни .
Исписанное молитвами и до дыр зачитанное небесное полотно, выглядело слишком тяжело и бездушно.
В какой-то момент опускалось так низко, что заставляло человека или нагнуться, или упасть на колени.
Потому, что человек - безволен. Человек - раб. У него ровно столько же выбора, как и у камня, не знающего, возведут из него храм, или построят хлев. На самом деле все было выбрано до него.
До всех времен было написано, как гореть звездам и когда говорить с богами.
Но твои боги тебя обманули...
В тот момент, когда появляешься на свет, - начинается обратный отсчет времени для тебя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702642
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016

Іванна Шкромида

видихни

Спершу приходять листи. Ще один прояв свободи.
Ще одні літери, стисло закриті в конверт. Мовби
мовчання найкраще витримує спогади.
Мовби кімната найкраще утримує крик.
Звикнути. Звикнути тишею не дорікати.
Сміхом вдарятися в лиця щасливих. Болить.
Тільки б сховати під сукню знервоване тіло,
вітром нехай забавляється. Вітром вбереться на мить.
Місто мене не сховає, хоч притуляюсь до стін.
Вперше з тобою прощаюся, вперше тобі відповім.
Вийми мене із конверта, поруч за стіл поклади.
Видихни.

22.11.16, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702275
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 24.11.2016

мелодія сонця

так чудово було колись просто писати листи

так чудово було колись
просто писати листи
через небесну канцелярію
у вигляді наймиролюбнішого птаха
пересилати усі недомовленності
кардіаграмами серця виписаних слів
привідкривати сполучення
тимчасово закритих шляхів
цими малими закарлючками
передавати усю щирість
потрібності цього адресата
бути поряд

тут
у кімнаті переповненій голосом
що вибиває шибки серця
аби долетіти до неба
до тебе

того хто живе на протилежному краї
такого задалекого всесвіту

листи звужують простір
і голос поглиблює усі рецептори
тікаючи із перелітного паперу
лишень торкнувшись вуст
так тепло горнеться в твої клітинки
шепоче:

с к у ч и л а

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699511
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016

Іванна Шкромида

з кимось

Приростає безбарвність до стін.
І тихо кажу "постій".
Під ноги влилося море -
лоскоче. Твій дім - не мій.
Збираю в порожні склянки
розморених цвіркунів.
Бо темно занадто. Темно.
Кажу собі: дім - не мій.
У ньому шкребуть підлоги,
і тіло вже приросло -
вслухаюся. Дно - до дна.
Ти вичерпав воду. Вправно.
Чи дихає ще хтось тут,
окрім шпарин.

12.10.2016, Коломия #dysonansne

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694047
дата надходження 12.10.2016
дата закладки 06.11.2016

Д у РМ (ан)

Я бачу скло, коли дивлюся у вікно

Я бачу скло, коли дивлюся у вікно
І віддзеркалення якоїсь самозванки,
Вона керує мною, як у доміно,
Вкарбовує свої всі псевдо-забаганки.
Для мене видумка, для неї хід,
Для мене існування, а для геї гра,
У мене серце, а у неї просто лід,
У мене осінь, а вона уже зима.
А ще вона. Вона-сама.
Складна дискусія із власним Его-
Це те, що не повинне нас лякати,
Це не маестро-вітер, і не грего,
А просто вміння своє Я пізнати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681369
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 05.11.2016

мелодія сонця

можна я доторкнусь до тебе своєю тишею?

можна я доторкнусь до тебе своєю тишею?
повільно поцілую твої очі
хоч плачу сама
і обійму
надміцно
аби розчинитись в тобі
аби поєднались води наших океанів
аби розвіялись вітри наших думок
тільки пологі хвилі наших легень
синхронно накочуватимуться одна на одну
це море найтепліше
я би слухала його тишу вічність
якщо вона справді існує
в ній так багато всього
цілий світ..
і цей світ є ти є ми в нашій спільності
я цілуватиму тебе
мить як в останнє
мить ніби вперше
це і є безкінечність

я люблю тебе..

як би сполохано не кружляли над нами птахи
але ця птаха заспіває лише для тебе
найщирішу зі своїх пісень
і засне у твоєму сні
загорнувшись ледь тихо в серце

нам снитимуть найприємніші сни

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698324
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016

malinka

1

Море вслушивалось в шепот волн и с особой нежностью целовало мои ноги. Так целует только любящий человек, не боясь быть униженным или высмеянным.
Загорались первые фонари и люди погружались в такое долгожданное успокоение за день. И вся тяжесть мира, оставшаяся на измученных трудом руках, опустилась на теплые покрывала.
Солнце уткнулось носом в горизонт. Его отражение расплылось, как акварель на мокром полотне. Оно пронзало меня взглядом , - читало мои мысли. Как-будто было что читать.. Сегодня голова пуста, как чашка, ждущая кофе. Так и я ждала... (кого?).
Мой мир, не останавливающийся еще с рождения, вдруг заблудился, не смог увидеть пути и просто затих, чтобы слушать пустоту. И вся его безграничность теперь была ограничена временем, которое я потеряла.. Мир, вошедший когда-то сквозь двери в открытых глазах...
...Крепость моя ослабла. Волны, с усердием влюбленного, год за годом, размывали ее фундамент. И рухнет она через столетие, если потомки мои не станут укреплять ее стены.
А что, если море- это жизнь, а крепость,- я? .
То камнями ли укрепятся мои стены?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697687
дата надходження 31.10.2016
дата закладки 31.10.2016

мелодія сонця

акваріумна тиша туманного ранку

в очікуванні вічної тиші
ти прокидаєшся зарано
ще коли сонна голова сонця
ледь помітна
сьогодні туман
і воно ще довше горнеться в простирадлах
цього в*язкого простору
ліниво викочуючись з піднебесся
ледь-ледь
і ти височуєшся
з нетрів своїх вже далеких снів
з піврозплющеними очима
ти нащупуєш двері
сьогодні тиша набуває надвисокої гучності
акваріумна тиша
ти - риба що повільно пливе
млявоосвітленими починаннями
з нетривкими дотиками ширшавого дна
забутого листя
вицвілого
як і все місто
від своєї тодішної грайливості
і ти - безколірна тінь
відпливаючих необмежень
твого власного високовольтного щастя
що вже занадто знеструмлене
великою кількістю перегорілих днів
чи ти рахувала?
вони занадто жваві аби їх зловити
і надто повільні аби перейти в інші
а зараз.. безмежно далекі
туман тим і особливий що ніби витеркою
знищує всі значення близькості і віддаленності
усі твої грані
але у цій німоті
переходивши усі лабіринти сутності
без жодних стін
ти оговтуєшся
хай так само мляво
як і те світло лінивої лампи
і розумієш
що це все ілюзія
і стін забагато
у товщі цією важкої плоті

наче перший ковток повітря
намагаєшся вхопити хоч єдиний свій наголос
та нотні надто добре ховаються
а слова ще краще
ти ніби знаєш що ця застаріла гучність
лише вона зможе розбити товщу цих стінок
і ти прокинешся в ясності

та все ілюзія
і ти ілюзія
вічної
довгої
тиші

прокидайся
дзвонить будильник
а за вікном туманний ранок

октобер

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692511
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 26.10.2016

malinka

Якщо схочеш

Якщо схочеш, то стань мені вітром.
Бий в лице, розбивай душу вщент.
І топи мене в собі довіку,
Якщо раптом ти станеш дощем.

Догорай в мені сонцем гарячим,
Розчиняй мене, в попіл зітри,
Будь серйозним, дорослим, дитячим,
Залишай в мені свої сліди..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696890
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016

Александр Стадник

Свободы

Как вороны — на вёслах по небу, —
Торопятся на костылях
Дни: иноходь меняя коневу
На лошадиный гривой взмах.

Всё сменится — через столетие,
Иль в одночасье: нам ли знать?
Но остаются избы с плетнями
И зданий вычурная рать.

Нас пережили, пережитые,
Мы возникаем вновь и вновь.
Слова исписаны, испитые,
Мы крошим, им пуская кровь.

Не верится. Мы недослушаны.
И возвращаемся вперёд.
Как тёрпкий чай из трав засушенных —
Идёт по венам наш черёд.

Не спросятся: войдут как утренний
Непережжённый жаром свет.
И далей дичь, цветами вспудренных
Даст тот же с городом ответ.

Белеет танец края пропасти;
Сон тычется лбом в облака,
И льют дожди. Секутся в лопастях
Клубы живого молока.

Аллегоричность... Иномыслие
Проникших сквозь асфальт ростков.
Бежать и догонять — бессмысленно,
Есть смысл — не чувствовать оков.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675054
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 01.09.2016

Олеся Новик

я ріжу

і у мене світ ділиться
яйцеклітинами
і не надвоє
і не натроє
а на всі сто сонць
і мені більше не страшно
дивитися в очі води
або неба
і у мене мости
більше на на землю
а в небо
і ніч у мене більше не спить
а дивиться в сонне обличчя ранку
і я більше не боюсь
оголювати груди
як відчинені настіж вікна
і денне світло уже не ріже
моє волосся
я сама
ріжу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682480
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016

ChorusVenti

рассветлое

какие пути
приводят отчаянье к вечности
чьи-то печальные судьбы в глазах как снег
ткут небеса
каждый в своем подземелье
где никого не спасти и спасения нет

право лишь то что не ищет
славы и обладания
/есть ли хоть кто-нибудь равный стихам/
слезы живых что воскрешают камни
кричат в тебя тишиною спаси меня

можно ли научить безрассветность
свободе
в вечном блуждании меж стихов и стихий
неподвластной ни человеку ни богу
но если нашел
как мечту /сквозь себя/ пронеси

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681693
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 07.08.2016

Ева Зиг

скоро весна

Ты взяла бы на руки, как младшенького, термоядерный боеприпас.
Наловчилась ступать по скользкому, не боялась наотмашь упасть.
Над весенними городами исступленно воет зима,
Одиноко тебе, я знаю, от неискренних слов и гримас.
За собакой ничьей поводок продолжает линию жизни.
Лица хмурых испитых солдат темно-бурые красят брызги.
Не смотри ты так прямо, малышка, я стараюсь тебя обнять,
Когда лопаются этажи и горит ярко-желтая прядь
Твоих легких соломенных кудрей с синей лентой завитой в косы,
Да гудят арматурные струны, как со злобы сдуревшие осы.
Как окурок пилота бомба – тлеет, мягко летит к земле
Гаснут с нею люди-окурки, люди-куклы, дети детей
Тех, что выжили в прошлых зимах, затяжных голодных и темных.
Я тебя научу малышка как закусывать тяж яремный
Твоих недругов и убийц. Как довольство сползает с лиц,
Будто зонтики сорняка под порывом осеннего ветра.
Мы пойдем забирать своё, до последнего километра,
До последней калечной твари, уползающей за террикон.
Слушай что напевают зимы из сердец тех, кто не сокрушен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651107
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 25.06.2016

Graveyard_Slut

ОДИН В ПОЛЕ ЭТИЛЕНОВЫЙ

один в поли не воин
а стоить з пакетом
и нюхае клей
бо в нього немае
не ворогив
шоб воювать
не друзей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637749
дата надходження 22.01.2016
дата закладки 24.06.2016

ChorusVenti

не важливо

не важливо про що говориш
мовчиш якою мовою
що як льодяник на губах
розчиняється м'ятним смаком
шлейфу

те що не можна прочитати
двічі
воно тане як голос
звучить всередині усіма

голос
де пустелі втрачають піски
і єгипетські ночі
пливуть по джунглях
вплітаючи сни в спогади

слова-лише віддзеркалення
можеш сказати будь
якщо ти достатньо для того порожній
щоб не відображатися
в дзеркалах

як колихання вічної ночі
де забувається все крім спогадів
звиваючись вигинами
тиші соковитою як м'якоть
граната

нагота незримости
кожен подих якої є акт
кохання
ця вода у вогні
що виливає запах музики

на який сплываются русалки
і примари життів
всіх мастей
поцяткованих як латинь

синім вогнем
кам'яних монументів
поцілунками
слів у темряві

танець неіснуючої
в обіймах незримого
що пливучи все далі і далі
вглиб
ріднить плоди граната і сливи
у квітучих садах

синій вогонь
що вливається з вуст
в вуста
як безпам'ятство
далеких спогадів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667509
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 24.05.2016

ChorusVenti

той что все понимает

разговаривая с человеком - всегда много слов
что как листья летят за отсутствием ветра
/обратно/
обращаясь к тебе же - не находится ни одного
ничего кроме молчания

разливающегося снами в моря что не отыскать
бывших виновников драм и прочего
временем походь
как чернила по скатерти закрахмаленной
кем-то до нас
так давно это было – самое время вспомнить

сквозь нули одиночества перекрывшие лета число
из людей вырастают как из размера
любимой одежды
по привычке примеришь – но в плечах тесно
по ощущению мы между ними
/уже не между/

несовместимое неразделимое что всегда по ту
сторону ворсирует изнанкой глядя
как любовь прорастает из благодарности
отводя черту
за отсутствие кого-то в точке времени
и пространства /рядом/

может вовсе не это к летаргичности дней вело
но однажды прикрывши снегом /от себя/
незабудку
уже не спрашиваешь почему
когда говоришь алло
на другом конце провода вешают трубку

продлевая памятью тех в ком множество
мелодий и форм
обращение к дальнему есть диалог молчания
где по-прежнему пусто
и нет никого
ничего кроме волн и бескрайнего

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665318
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 14.05.2016

ChorusVenti

в недень медуз (мелодії сонця)

в этот
неимовернопрекраснозабытый
недень всех медуз
хочу пожелать врожденной
вселенной
свободе от уз
любых
навязанных кем-то
чужою судьбою
и мыслями рек
которым не плыть по теченью с тобою
из пламени в век
затем что душа ты привольно
из прошлых
иных запредельных
миров
всегда негасимых
как крик полуночный
их голосов
вобравшей в себя безмолвные
лики
идя ко дну
как лес собирая грибные улики
глядит в весну
весь мир оживляя дыханием зимним
кристаллами той
что на глубине восходит светилом
его чешуей
по-рыбьи по- венски дрожа
между ребер
холодных невзглядов стекла
вернув тишине ее междустрочье
волне движенье - была
а значит и есть
чистотой соблюдая
подпольную музыку - быть
как плещутся волны во время
без края
морям сообщая - любить
о чем бы не пели подводные рифы
и как не сплетались пути
во мраке во тьме сомнениях
рифмы
ты миру дыханьем
свети

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665349
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 12.05.2016

мелодія сонця

час

час минає
й слова тяготіють
випаровуються
разом з краплями дощу
з вкрапленням залишків кисню

ти тяготієш
спустошенністю позачасовою
миттєвостями заплетеними
в артеріях
у червоності
глибин твого тіла
твоєї любові
всесвіту

такий ось собі кологообіг
потрібності важливішого
з втратою до приреченності
причетності непотрібного

і лишаєшся собі
тиха ти
з розгубленим поглядом
посмішкою відкритості
надією
на
потрібність
кисневими крововтечами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658491
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 24.04.2016

мелодія сонця

медузяна прогулянка

тут немає ні часу
ані напрямку
ти просто йдеш
але завжди вперед

і кожна хвиля
проростає думкою
і кожна хвиля
паросток Землі

вона приносить нові хвилі-закрути
звертає хоч куди
або в нікуди

але підхоплює тебе
і ти на ній...
медуза

така прозора чиста
можливо трохи неймовірна
і легка

але ти власна.

бо нібилетиш
бо вільнапросто
бо ти дружиш з вітром
і малюєш по воді круги
а може й не лишаєш сліду
тиха

та чи важливо це?
чи варто зважувати легкість?

бо ти є ти
і лише це суттєво

тут і зараз

у воді чи на землі
а може й з вітром
ти блукаєш сміло
і відшукуєш своє себе
і вимальовуєш ці крила

так зароджується істина
десь глибокоповерхньо

і світ в тобі
і ти - частинка світу

лиш трохи від_окремлюєшся
бо ж любиться літати..)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659438
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 14.04.2016

Ендрю Мітін

смирення

смирення не наступає з віком
ножевими в груди
вогнепальними в голову
смирення не приходить раптово
крізь замкнені двері
крізь мовчання
навіть якщо останнє є золотом

смиренню не важливі узагальнення
душевні каяття
абстракційні поняття сенсу
смирення не застукає на гарячому
без обмежень
без наукових версій

смирення не змушує поспішати
купувати квитки
займати найкращі місця
смирення нейтральне абсурдним законам
провладним байкам
сказанням про бога отця

смирення досить серйозна штука
філософського напрямку
спеціального значення
смирення не бува забагато
воно не псується
під кутом світобачення

смирення
це коли сивобородий сліпець
одного березневого ранку
здійнявши руки доверху
зірве глибоке мовчання
я тепер бачу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655089
дата надходження 27.03.2016
дата закладки 27.03.2016

Іванна Шкромида

птахоподібне

скільки в тобі доброти
світ розвернувся навпроти -
креслиш свої широти,
ставиш чіткі хрести
навіть не знаєш, хто ти
вперто в одній подобі
вештаєш між людьми

звідки твої птахи -
бачиш, куди летіти
їхні німі роти
в тебе вливають світло
їхні короткі сни
стягнеш в старий наплічник
просиш птахів "кажи"
чуєш, як завжди, більше

вернешся до зорі
вправно сплітати ниті:
темні хвости комет,
світлі - підводних риб
в пазуху сонце вкинеш -
вернеш птахам поживу
скільки в тобі людей
гнізда
змостили

22.03.16, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653745
дата надходження 22.03.2016
дата закладки 27.03.2016

ChorusVenti

город вселенных

сквозь дым заоконный в лицах ночуя
воспоминаньем утраченных глаз
есть город вселенных что всегда существует
задолго и после во времени нас

как сон простираясь пологой зимою
где разницы нет между светом и тьмою
никто никогда не наедине
и двое молчат в окружении хора
и дар одиночества хором воспет

о том ли безвечно шумят океаны
и песней молчания рубцуются раны
там где тишине бесправно равны
среди миллиардов таких же бесправных
но равенством дальних родных

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654306
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 27.03.2016

Іванна Шкромида

надто

голів колисання вечірні на плечах
в невидимих коконах сутінків перших
у місті, що втратило зайвих сновид -
їх двоє, об'єднаних плетивом пальців,
закритих тилами прогавлених станцій -
надвечір їх двоє таких

вони визирають скупими очима,
вливаючись в холод кімнатного стану,
тримаючи тіло одне замість двох,
і вікна скоріш прикривають повіки,
і стіни ховають в шпарини по тіні -
і де вони двоє за крок

як море, сполохане диханням ночі,
мінливості поглядів, відстані в звуці,
розкидана тиша в комоди, на ключ
по головах їхніх скуйовджених - вітер
не чують, як їдуть, не чують, як йдуть
дорогами різними надто

24.03.16, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654318
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 25.03.2016

ChorusVenti

смерть сближает

стихают раскинувшись соленые реки без края
погасшей звездой коснувшись горячего лба
когда она так вот
врывается в мир равняя
живое с ушедшим в оскале ночи без сна

снося перегородки
что и так всегда были картонными
плача по чью-то жизнь что ветер унес
недалеко ушли глухой от слепого
оказавшись вместе в коробке размокшей от слез

обнявшись письмами что одиночества слали
пожара хватит на сотню людей вокруг
верю тебе
как верят дыханию глуби
ветру печали
то что себя покинув стекает в звук

устами живого цветения
холодной луною
светло усталому слуху твоим потемком дышать
согревшись о пустынь единой
волною слезою
достаточной чтобы то место не покидать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654295
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 24.03.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2016

Александр Стадник

Белый голубь

Белый голубь не знает, куда лететь
Белый голубь как ангел не жнет, не пашет.
Белый голубь, коль мог бы, хотел бы петь,
Но не может, — танцуя, крылами машет.

Белый голубь хотел бы писать стихи
На стихийных базарах, в садах и парках
Белый голубь, проснувшийся от стихий –
И не чувствует, как же под солнцем жарко.

Белый голубь летит, и во все концы
Рассылает свой клич: потерялся ангел.
Белый голубь – один, а его птенцы
Уж расстроили клин, оголяя фланги.
Лавр и тёрн, наверно, пошли на венцы.
Белый голубь один, смотрит сны в землянке.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653399
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 21.03.2016

Luka

Холод

Холод між нами.
Падають непритомні
Слова прощання.

Автор картини Річард Блант

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645659
дата надходження 21.02.2016
дата закладки 19.03.2016

Ева Зиг

иссякать

1.
прежде чем исчезнуть в Стране Текучих Камней
возьми меня в подмастерья
я напишу хайку в семь тысяч слов
о любви и смирении
я буду держать
берега озер скобами мостов
разреши узнать
что велит закон
как велит закон
чей велит закон
исчезать?

2.
закончились дни и ночи
раскорячилась в нескончаемое секунда
я все шла и шла ожидая тоннеля, света
предвкушая загоревшего синим Будду
дедушку Харона на ржавом корыте
Иисуса в пластиковых вьетнамках
божества Египта шакалью стаю
Тора с бородой колтунами
капнула секунда

вторая
испарилась в запах южного ветра
крик новорожденного
жертву
отданную древним народом
черепаший панцирь и воду
всех болот озер и морей
ношеный терновый венок
просьбу будь навеки моей
жаркий пот и тайные слезы, что утер колпак палача
полилось потоком наружу -
иссякать

3.
она часто гуляет в Долине Открытых Глаз
ее тело – гибкое сильное: то ли рыбье, то ли львиное
если хвост скорпиона вонзится по центру ладони -
это ввек ее именная печать
на удачу - знать ее третье имя
бесконечно глупо к ней воззывать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651034
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 12.03.2016

ChorusVenti

крематорий

дни почти не осязаемые
тонут в выкриках ночей
посреди обугленных тобой нив
шелестящих все дальше
верой без веры
первой обращаясь к тебе

ведь ты из тех
кто стремится всегда и во всем быть первым
потому больше всех нуждается в том
что никак не найдет
заглядывая в глаза одиночеству
и ужасаясь его призракам

где стремглав
бросаются в пропасть
плавясь от собственных твердостей
в топке
сжигающей вместо себя
кого-то другого

потому что за неимением того
что никак не найдешь
необходима ежедневная еда
в виде чьих-то заблудившихся
сомнений

с каждым куском все больше теряя
уверенность
которой стоило бы просто
на секунду признать
свое тело поистине
непригодным

для принятия вселенских импульсов
что стучатся в тебя каждым
скрытым взором
являясь
единственным спасением

оттого ты снова сжигаешь кого-то
мучаясь непреходящей тоской
по отсутствию той
что вся твоя жизнь
гаснущая не услышанными
молитвами о ней

в нарастающей тьме
которая за недостатком смерти
все глубже
проникает в твое
раскаленное сердце
диктуя что ты всегда
и во всем
первый

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650392
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 10.03.2016

Дагней

"Бу…"

Я хочу любити тебе, поки планети стоять в такому ряду
І поки надворі дзвенить найтепліша зима.
Я хочу любити тебе до останньої краплі води в організмі,
Навіть якщо H2O на цьому світі більше ніде нема.

І забувати про сон, бурчання звіра в животі,
немиті зуби і вистиглий чай.
Лиш не забудь пухнасті помахи вій на шкірі
І "Бу" в кінці розмови - як зазвичай.

І мені байдуже, якщо світ вже давно на слизькій дорозі загибелі,
А бананова шкірка падіння вже під підошвою.
Лиш тепло твого лиця на лівому краю мого тіла, там, де ребра,
Є найсолодшою і найнепосильнішою моєю ношею.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642519
дата надходження 09.02.2016
дата закладки 07.03.2016

Алёна Белавежская

Счастлив влюблённый

Счастлив влюблённый!
В небе летящий,
Высоко парящий,
С высоты всю планету видящий,
Счастлив!

Счастлив,
По земле ходящий,
По следам идущий,
Отчаянно ищущий,
Сущий нищий,
Счастлив!

Счастлив,
Ночами ворочаясь,
Обнимая во сне подушки,
Целуя стены;
Счастлив, тоскуя, мучаясь,
Навострив против воли ушки,
Прислушиваясь;
Горя в недрах геенны,
В неизвестности пытку узрев,
Сдавливая рык, как покорный лев,
Ложась у хозяина ног,
Точно это его Бог,
Всемилостивый Господь-Бог!
Возносясь в небеса, счастлив!

Счастлив,
Сбитый с пути,
Сбитый с толку,
Избитый под рёбра,
Исколотый, как кукла-вуду, иголкой,
Которую сам же в себя вонзал,
Счастлив!

Счастлив,
Глядя в недвижный вокзал,
Пока тот превращается в материальную точку.
Счастлив, когда его Вальтер даёт осечку.
Счастлив!

Счастлив,
Ибо жив, ибо самый живой из живущих!
Счастлив, любовью сытый,
Одетый, укрытый, умытый,
Обнадеженный, очарованный,
Нитью шёлковой в цепи закованный,
Счастлив!

Счастлив, ещё не целованный,
Предчувствуя своё время,
(Уже что-то тёплое дышит в темя).
Счастлив!

Счастлив, вперёд желание зная,
Которое загадает,
Задувая на торте свечки,
Отпуская в небо фонарик
В виде сердечка.
Счастлив тысячекратно
Тот, кто не может свернуть обратно, -
Если Любить - непременно Любить до конца!

Счастлив, искренне верящий!
С четверга
в ночь на пятницу
сон вещий.
И у двери
вечность
ждущий,
С собачьей верностью
в глаза смотрящий,
Молчащий...
О том,
как он
бесконечно,
вселенски
Счастлив.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647576
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 07.03.2016

Алёна Белавежская

Помни, что это я

- Когда тебе сон
такой
приснится,
Что утром ранним
проснёшься встревоженной
Чем-то неясным,
на сердце прожженным,
Будешь вливаться в жизнь,
осторожно,
Дыхание затая...
Помни, что это был я.

Стану большим
И никем не ведомым,
Краем неведомым
больше, чем домом,
Некогда буду прельщён...

- Красных ли щёк клёна,
Льна ли бледнеющих щёк -
Будешь ли строг
или смущён, -
Прикосновение встречу
В нашу последнюю встречу
Честным, простым поцелуем.
Прощай, и будешь прощён.

Грудь подставляя свою им,
Сердце чужим мечом раскроя,
Вспомни: на поле боя
Кто-то погиб
в одночасье с тобою.
Это
была
я.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648244
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 07.03.2016

Алёна Белавежская

Безотвечувства

Несоответствие реальности ожиданиям - своего рода ассиметрия,
Возведённая в куб беспрестанной хрустальной фрустрации.
Только ты меня знаешь от сердца до периферии,
Конечно же, я вожу тебя по разным ментальным локациям -
Ты живёшь со мной в одной голове,
Хоть у нас их, казалось бы, теоретически, две.

Я веду тебя хронологически, с несвойственной мне осмотрительностью.
На окраинах, тщетно ища диалога с действительностью,
Побираются нищие сны.
Мысли здесь обусловлены, закованы в кандалы, и потому напоминают крепостных.
Ищут приюта бездомные безотвечувства.
Ищут уюта голодные дети, недолюбленные объедки искусства,
Под рифмованными плащами, и ждут - тривиально - весны.

Идём, ещё есть на что посмотреть. Это сущий вздор, но
Чем дальше, тем всё много более смехотворно.
Стихопотворство перерастает в спонтанный бунт.
Маленький конвой в ад, - спасибо за метафору, Пол Лунд.
Волнение нарастает с каждой новой луной,
Пока ты не со мной.
(А отчасти, естественно, рядом).
Моя глупость бессменно командует здесь всем парадом.
И постфактум. Вини за трагично-насмешливый тон,
Но прости, что себе позволяла такой моветон.

А буддизм утверждает: шаг внутрь себя самого
Есть сложнейшее и опаснейшее предприятие.
Но давай мы рискнём и шагнём. Видишь?! Ну, каково?
Здесь сырее, темнее, прохладней.
Вот крест, вот распятие.
(Если вдруг интересно,
я всё здесь тебе покажу.
Только я по возможности редко сюда захожу.)

Я зажгла яркий свет -
И вокруг в золотом величии
Со всех стен ослепительно ярко смотрел твой портрет.
Вот она, вот вся я, в настоящем своём обличии! -
Ты - во мне, - это значит, я есть, но в себе меня нет!

Вот он, вот, грош-цена, мой бесценный секрет!

Понимаю, молчание - тоже чудесный ответ.

Только ты меня знаешь, как крошечный город на карте.
Ты прославился бы как стратег, будь ты при Бонапарте.
Он сказал: "друг, любовь - это глупая вещь, faite a deux".
Но похоже, в своём гиперчувственном полубреду
Я сама с собой за руку вот уже вечность бреду.

(Только знаешь, мне кажется, я тебя снова найду).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648937
дата надходження 04.03.2016
дата закладки 07.03.2016

Merian

Сніги

Сніги такі, що вже не добреду.

Від слів лишилась курява завії.

Любов- як смерть.

Метелики на віях.

І біла Україна у снігу.

Болить мені твоя тремка печаль

І опадає інеєм вчорашнім

Зірок метеоритова печать

На перестиглий спогадів мурашник.

Твої сліди навколо мого серця

Змовкають... І згортаються бинтами

Пухнасті кошенята. Ллється

Дорога полотняна

Останній день перед початком світу.

Тамую голос твій як біль

Та все ж іду у сиво-світлу

Метеликову заметіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648684
дата надходження 03.03.2016
дата закладки 07.03.2016

Олена Ганько

Сувій священностей

Смерть поправляє смерть,
Життя одиноко дивиться на океан:
Води багато, та вона тече,
Не зміщуючи берегів.
Навальність шторму-то екстаз
Інакших цілей.
Їх звати змінами,
Лукавством видозмін.
Тобою міряю усю відвагу народитись,
Тобою відчиняю скрині й скрижалі одвітів.
Любов-то палімпсест,
А наша-то сувій священностей.
Про неї говорили мертві.
Її благатимуть живі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647722
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 01.03.2016

мелодія сонця

заборгованість світла (чи просто слів)

все що хотілось сказати
розтане цигарковим димом
притруситься тонами митей
думок що лишились в клітці
твого власного тіла
твого власного міста
і країни
можливо просто вигаданими
тобою
чи деким іншим
байдужим
або не зовсім

все що мало б бути сказаним
розщепиться звичайнісіньким пилом
що осідає на твоїх легенях
пророростає малесеньким незліченним
корінням як неосяжна сколопендра
невипущених слів
і тяготіє твоє дихання
кожної миті
та хіба це важливо?
ти просто ти
така ж як тисячі
в забетонованих стінах
будинків стовіконних чи вікових
з невимкненим світлом
кожної ночі
з заборгованою електрикою
з заборгованим життям
чи стимулом
просто жити

з заборгованим світлом
що мерехтить у кожному
з надією вижити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647483
дата надходження 28.02.2016
дата закладки 29.02.2016

Іванна Шкромида

прогалини

прогалини в часі вільніші від перших земних,
і ти не останній,
хто ствердно киває на правду,
і ти не найперший,
хто ствердно брехнею змовчав,
така собі істина:
де б ти не був, з ким не дихав,
та завжди на тобі повисне мовчання тягар

звикатимеш бути навпроти,
і навіть навчишся
ховати під комір розмови,
і встанеш, щоб йти
і будеш, як інші,
вкривати себе падолистом,
бо осінь не вміє по-іншому бачити сенс -
за кожним, хто в ній,
вона замітатиме все

а раптом у часу не буде для тебе хвилин
і де ти зупинишся
з ким

25.02.16, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646926
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 25.02.2016

Олена Ганько

Словесна невідь

Приречено блукати серед маршрутів
Глухої ночі
Й кричати у землисту невідь,
Щоби зронити думку
Засобом жалю.
Блакитний невід, де
Повішений воскрес.
Отож святкуймо Пасху
Та їжмо опрісноки
Солоду любові!
Весна прийде із тріскотом розривів,
Які тебе все ж оббілують
І вичинять непроминущий лій твоїх утроб.
Зосібно розведеться полум’я.
Ти ще не загорів,
А Бог вже ніжить нюх
Для звичних пахощів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645335
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 21.02.2016

ChorusVenti

слезы древности

..это как лобовое столкновение
памятью с океаном
дав ребенку пощечину
вспыхнувшую прошлогодним сухостоем
там где никто его
защитить не сможет
даже я сама

но ведь этим ты меня уже простил
как того слепого
что заслыша твой одинокий плач
разносит его по округе
в стремлении окружить
приветами
и если это дух
то очень несчастный
потому что рыдает сейчас вместе
со мной

сильный за других
за себя трусливый и безверный
смертельно уставший от этой тяжести
ведь только ты знаешь
какая это
адская боль

любить и не обнять
любить и не прикоснуться
где ты сам же
себе препятствие

и где тут сердце где душа
я не различаю
просто плачу

по себе ли
о тебе
или по никому сразу

как плачу
от ужаса того
сколько веков прошло
в разлуке

вдали от дома без встреч
и прощаний
что был наш
с первого письма

потому что никто не смотрел
на меня так

веками стучась
столь
многими
без лиц и имен

сон ставший для меня
самым
реальным
как наш дом на краю тишины
объятый теперь слезами

чтобы ты однажды
почувствовал
как я тебя обнимаю
и как целую

этой внутренней
улыбкой
нашей новой невстречи
которой расцвечены огни
всех снов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644931
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 20.02.2016

мелодія сонця

зустрічі. за обрієм обрій

кожна нова зустріч
з не/названим
а може
званим гостем
твоєї самітної долі
це зустріч з життям
іншим

це казки
чи легенди
повінь
перебитого
при/відкритого
серця

це мерехтіння віри
чи всепалаюча довіра
жити

це прожовкле листя
до найменшої клітини
чи нові папери
як безмежно небо
з птахою окрилень
крихта божевтілень

я до тебе - вірю
ти до мене - слухай

не мертвій стіною
не ховай обличчя
намалюєш двері
замалюю протяг

вчися в подорожніх
тихих і спонтанних
може згубиш з вітром
він же ж тяготіє
і легені ширше
віднесе повільно
у заобрій обрій
це твоє безмежжя

водоспади тиші
долі незбагненних
сповнювали вглиб
ти - напута сповідь
у твоїй воді
манускрипти правд
душі океанів

..випиши свої..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643913
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016

ChorusVenti

ангеловедение

твой поцелуй – запах цветов после дождя

число молебен растет вместе с салонами связи
и годами оттуда ни звонка ни письма
заросли слов чьим молчанием бутон завязан
разрастаются как летняя пустынь

ты всегда любил разговаривать с цветами
а теперь их у тебя целая оранжерея
самых удивительных и редких сортов
без названий
что в отличие от первых никогда не спрашивают
“где я”
но их тоже надо иногда поливать
и ангелу грустно

эти слезы
как соль проступающая из-под земли
насыщая соками стебли или в стороне одиноко
торчащий кустарник
а знаешь (только никому не говори)
я тоже люблю сидеть до рассвета с камнями
чьи глаза – древесные русла

а когда мне грустно то рисую на речном песке
им улыбку
или забираюсь в кроны но тебе там всегда было
слишком шумно
вот бы написать такую книгу
пусть она будет маленькой как открытка

даже совсем крохотной форматом в несколько слов
как упавшая в озеро
еловая лапа
где колышется небо в стеблях цветов
сохраняя твой запах
так охотники за тишиной не найдут ее вернее

проходя мимо пожмут плечами
или растащут как хворост для чьих-то костров
на ужин
учитывая страду сенокоса вероятно
последнее
с легкостью того кто за безнужностью нужен
лист плывет по реке

и о чем тут ни промолчи – все лишь введение

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643858
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016

ChorusVenti

времястоп

о стихийность духа гори
посреди океана окруженного рвами

словно рваные раны на коже
земли
бездны идут косяками

как по шву расползаясь созвездием рыб
сотрясается небо всполохом
веры

кто в застенках его
не погиб
тишины будет ответом

о душа безволнений
дыши
всеми реками снов
в безначальность

в догорающей тьме
обнажая крылья свои

дай насладиться своим песнословным
молчанием

нет лица у того в ком множество
голосов

восстают из могил
окружая цейтноты
посреди океана в люблю да забыл

птицу узнают в полете

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643845
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 14.02.2016

ChorusVenti

другие в нас

вера удел невозможных
возвращающих
жизнь
каждой секундой о
прошлом
но где они были
скажи

когда мы объятые
болью
продирались сквозь толщу
разлук
с разных сторон
агонии
родные как образ
и звук

хранят те немые
подвалы
наших пальцев
изломанный
след
когда мы ее целовали
лабиринтами
стен

идя на спасительный
отзвук
далекий
как
кров и кровь
душа твоя - зимние звезды
где и без тепла
тепло

оттого в предсмертном
порыве
и в выдохе
светлых
минут
сотворяемые воедино
наши миры
цветут

мы - это те же зимы
не бойся меня
не беречь
как до встречи
с другими
для новых с собою
встреч

ведь смерть это
лишь начало
надкушенный
ад и рай
чтобы пройдя те залы
кого-то в себе
добрать

и другими глазами
увидеть
что жизнь как река
течет
в неис-
черпаемость
линий
и недо-
сказанность
нот

зимнея веснея
земнея
как горизонта прибой
танцуя в тех же
аллеях
с невозможным –

тобой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642990
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 12.02.2016

ChorusVenti

set-and-red

шипит магнитола
врезаясь иглой в тишину
неисправной утренним сном
таксиста
над тротуарами
как первородный дух
оттого удара
/мячом по мячу/
хватит на всю струну
чтобы камню в небо скатиться

/что за дурная привычка
закрывать на ночь окно/

оглядись и увидишь
так было и раньше
ночные приходы диспетчера
на вызов авто
чтобы вместе напившись рухнуться
навзничь

иглы острее всего по незнанию
/достигая ударов
в минуту/
но может быть жизнь вообще
лишь растянутость
колебаний
между звуком и звуком

пока не истлеет ржавый запал
как меж сигаретами
пальцы
/падающего подтолкни/
но если кто-то упал
может быть стоит за ним
/подняться/

если не видишь себя в отражении
значит и тут
/на сотни веков вокруг/

я не знаю что такое влюбиться
но мне нравится
когда ты в поту
летишь
как от тела дух
и приносишь ему как оракул
снимки - листья

где удар опережает мяч
будущее мнется как слайды
и если кажется
что кто-то изменился
это лишь значит что изменился сам
ты

значит все неизменно
вокруг на сотни
веков
как нет того кто подвез бы
/до поворота/

_____

небо вон там
за углом
не ждет тебя в доме где никогда не бывает
кого-то

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643356
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 12.02.2016

ChorusVenti

tattoo

даже в самых пустынных днях
реки текут
просачиваясь сквозь дребезжащие
трамвайными путями
граффити
и огни замолкают
словно вместе с тобой ощущая
присутствие чего-то

витающее поодаль
как тишина любимого голоса
ткущего в тебе невидимые мелодии
мыслей
выплескивая в ночь карманы
полные бабочек
где одним неверным словом
можно спугнуть смысл
и от этого часто
болит голова
но когда его находишь
можно услышать отсветы
в пространственном
зеркале

кружащиеся снами
о памяти
по которым тебя узнают
чьи - то канувшие во времени
слезы и раны
и рыдая которыми
словно заново учишься
дышать
ощущая в себе плавниковую
певучесть

быть может именно так
мы проживаем молчание
души
как она здесь
человечью жизнь слов
на потеющих от морозного
дыхания стеклах
разглядывая знаки той безмерности
словно проступающую
татуировку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641853
дата надходження 07.02.2016
дата закладки 08.02.2016

ChorusVenti

распятый дух

обратная крайность природы есть христос
м. цветаева

в чаду тысячвековом
и ржавоколокольном
так хочется тишины
росу полей
обнять слезами
стихами умыться
как дыханием
той
чье молчание способно объять
все голоса
морей лесов и птиц

сокрыв в груди
последний ее крик
звенящий бесконечностью
свободы

прощено будет вам
и готово простить
самоуходы великих
духом
распятых за любовь к небу
и миру
однажды перевесившую
их самих
своей непримиримой
правдой

великих и безымянных
распятых во все времена
за знание
и святое
неведение

всех сожженных
как ведьм и еретиков
всех павших в бою
и месиве войн
ради спасения жизней чьих-то
душ

но что же взываете вы
как прежде не видя
рядом с собой
тысяч других
припадая к изгородям
своих частоколов
и тянете взгляды как руки
как прежде не прощая им неба их
свободы

прощено будет вам
но сами простите ли
как из тьмы на свет собственной
совести
выходя в молчание
распиная себя каждым
распятым
правдой своего
невыбора

за то что закрывая глаза не видели
за то что слушая
их зимы
не слышали

как я кричу сейчас
против обвинений
в слабости
в слепой надежде что слышимо

в надежде
что заступится хотя бы один
хотя бы один
отславословит их
молчанием

всех великих
и безымянных

подавая руку
как те бродяги безумцы дети
юродивые
в надежде рассказать тебе
о Тебе

пока не уничтожили вы
сами себя
в созданном мире
не знающем
тишины

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641792
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 06.02.2016

Ваньоха Р.

Д.

З ДН

Ти бачив море
Ти бачив море настільки синє й настільки глибоке, що хотілося в нім потонути,
Хотілось збагнути
Настигнути всю глибину
Дотягтися до дна,
Зберегти його в серці синім й глибоким.
Море все знає,
А ти забуваєш
Мене/себе забуваєш і гасне сонце
Більше не сходить
Нічого на дні нема
...знаєш море буває нестерпним,
Тиша й спокій його доводить до відчаю,
І ти певен, що так бути не має,
Що вітер води завжди колихає.
Я думаю, що Бог тримає все море в руках
А ми лише в жменях несемо собі води
Мій дорогий
Бачиш, ми вже не станем такими якими були,
З кожним кроком вітер додасть тобі втоми,
З кожним довгим зануренням, море вертає назад
"- Чуєш, можливо й не станемось" говорим ми
"- Поживемо, вип'єм чай, там побачимо"
...і я засинаю під сни твої
Вечір незграбно кладе свої руки мені на плечі,
Зими йдуть одна на заміну пройдешній
Лютий такий глибокий
Сьогодні його перший день
Сьогодні все, що захочеш обов'язково збудеться
Обов'язково прийде

А Бог тихо гойдає хвилі
Ми бачили море у Нього в руках,
Ми безповоротно станемо вільні
Безповоротно і назавжди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640472
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 06.02.2016

Amaya

You, Morpheus

1.
Раствор пространства на пустоте
мне все чужие, и все – не те
Замес раствора на красоту
Молчи. О вечном невмоготу
Усталость глаз и сердечный бунт
Тропинки слов - вникуда ведут
Я твой всегда и всегда ничей
Уснуть. Но ты не сомкнешь очей.

2.
И прольется на платье снов
Разведенная известь слов
исступленная – взвесь – лет
на материи ее след
Над поверхностью ее - крик
Спи спокойно, вся вечность - миг

В лабиринтах чужих зеркал
отразились – и стар, и мал,
и печаль проминувших дней.
Незнакомых тебе людей
к предисловию своих мечт
не пускай, доставая меч

Рассыпаются горсти дня
Льется утро, легко звеня
Из открытых вночи окон
Пробивается свет икон
Так Морфей в неземной тиши
По периметру нас прошил

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639692
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 31.01.2016

Івга Лис

Ти любиш мене за очі

Ти любиш мене за очі.
... Забула тобі сказати,
У тебе прекрасний голос,
Він снився сьогодні мені.
Твій голос мене лоскоче
І змушує забувати
Мої хворобливо-сірі
Самотні колишні дні.

Ти любиш мене за очі.
... Забула тобі сказати,
Я дуже давно вже звикла
До твоїх надійних рук.
Ці руки, коли захочуть,
ТАК вміють мене обіймати,
Неначе готують на виклик
Свою приворотну гру.

Ти любиш мене за очі.
... Забула тобі сказати,
Твій запах крізь цього люду
Знайду, наче серцебиття.
Твій запах ловити щоночі,
Обійми у нього ховати
Я тисячу років ще буду.
Інакше – навіщо життя?!

... Та як заглушити розпач?
Не вийде в любов далі грати.
І хай після того зізнання
Не буде ні краплі жалю...

Ти любиш мене за очі.
... Забула тобі сказати,
Ця зустріч у нас – остання,
Бо я вже тебе не люблю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639147
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 31.01.2016

мелодія сонця

зимова казка. ре/цикл океанічних спогадів

врятуй від чорних собак
на білому сніжному полі
писатимемо по снігу
найпотаємнішу долю
зігрій мене
поночі
там де вітри шепочуть
про холод
і зовнішнє
що розірвати хоче
обіймами перевтілень
відкриємо нові зорі
їх не побачать ті
що вже давно сторонні
ми переносим мить
у найбілішу темінь
як переносим сни
у надреальну дійсність
зліпи зі снігів цей світ
і байдуже що розтане
усе розтає колись
відлигою розквітає
тікає поволі вглиб
океанічні далі
але ж і океан живе
мушлею засинає
її хтось колись знайде
як сувенір залишить
і кожної ночі мушля
привідкриває світ
співає літепло
тихо
колиска зимових вод
а вдень замикає вхід
вдає що давно вже
мертва

вдає що давно вже
літо

та океан живе
собі тихо далі
у тій все ще закритій мушлі
чи
вже
давно
окремо
?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638661
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 27.01.2016

ChorusVenti

мыс давней надежды

..и кто знает что бы стало
со стремительно
проникающими друг в друга
вселенными
если бы не внезапно случившееся
/бессмертие/
навсегда отняв у меня надежду
что может быть ты не лучшее
как я у тебя
что нечто может быть идеально
единственным
так же идеально
не подходя
ко всем ключам
караулящих всюду замков

и где мы оставившие друг друга
/без надежды/
доходили во власти
нахлынувших воспоминаний
до такого все равно
что вызвали непоправимую
погрешность
раздвинув полюса
до уровня времени

может быть потому
как только я заново обрела тебя
/вместе с собой/
ты меня в себе потерял
теряя все
кроме вездесущей пустоты
акустика которой как
совмещенный санузел
спутывает нагнетая
эхо и звуки

такая вот
чудовищная взаимность
разобщенности
в рамках одного

где дух каждого из лабиринтов
настолько рядом
что не замечает своего
в нем присутствия
и быть может все отдал бы
за привычность прежнего
/за стеной/

в перерывах между
этими неизвестностями
можно конечно
было бы
заняться чем-то не менее
важным
или найти кого-то
/важного/
достигнуть еще каких-нибудь
бесполезных высот
округлиться в разговорах
о соленых грибах
завести попугая или
чиахуа
если бы только я смогла
внушить себе
что все еще впереди
и что они меня где-то
ждут

если бы только я смогла
отказаться от правды
и перестать слышать
твое дыхание
цветущее молчанием множества
садов

в мире
где нет ничего статично
идеального
потому что с каждой секундой
мы уже другие
где завтра беспросветно рушит
вчера
и надо быть совсем ебанутым
чтобы даже писать
об этом

лелея свое проклятие
в сохранении руин из обломков
той же мечты
и быть от этого
счастливым
прекрасно зная
что нет даже идеальной
совместной
потому что она всегда
искажается призмой разночтения
страхов и желаний
обоих

но знаешь если бы все же
он случился
этот идеально
счастливый день
то именно в том
/нашем с тобой/ месте
откуда видно как выплывает море
из тишины камней

и где я так глупо продолжаю
сражаться за тебя
с демонами времени
дрожа от жара и холода
возле разведенного костра
ожидания

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638381
дата надходження 24.01.2016
дата закладки 25.01.2016

ChorusVenti

звериные сны

разные боги у нас – говоришь…
не мне – в пустоту –
оттого ему верю:
когда ты (не зная), шелестишь на ветру -
осенью, проникающей в двери

во всю бесприветность – как ноты во мгле, -
в щербатые,
в лунные, как снов ожерелья:
когда ты (бессонный), говоришь обо мне,
вставая отчаяньем у самой последней

игрушкой, хранящей раздор чердака,
и темень его,
что за стенами дышит -
неведомо чьими…так гуляет строка
во всю безэтажность обмолвленной крыши

и ветер шумит словно море – в снегах,
звериными шкурами грея,
и даже -
в прореху на первых твоих этажах
чердачные дуют пейзажи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637081
дата надходження 19.01.2016
дата закладки 23.01.2016

ChorusVenti

из основ световодства

есть в мирах вещи незыблемые
такие как мама и спасибо
как и то
что в каждом из нас есть некая тайна
и чем она объемнее
тем больше улик
а свет всего лишь
одна из ее сторон
душа в зените
твоего ее осознания
где ты становишься на мгновение
равен ей
порождая гармонию
равновесия

равноденствующая сила
полдня
как всеобщего /собой/
примирения
может потому что оттуда видно иначе
равно/душно
и щедно одаряя всех
как улыбка при которой
глаза никогда не смеются
тая свою тайну

так мертвые звезды
насыщают своим отсутствием
небесные океаны
и ты как неуклонный спутник
подключенный к дальнему источнику
вращающийся
вокруг себя и него
одновременно

притягивая и отдаляя

это спутничество самого себя
излучающее космический холод
что соприкасаясь
нагревается воспринявшими его
сердцами
становясь чьим – то
маяком
или временем года

спасая и ослепляя

но чем бы оно
ни было
отблеском случайных надежд
или ударом дара
по темени
не пропусти это мгновение
/духа/
успей всмотреться
как светится ее улыбка
в этих несмеющихся
лишенных тепла
глазах

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636368
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 23.01.2016

ChorusVenti

octopusdream

когда не знаешь в какую дверь войти
замри и слушай
слушай свои страхи
блуждающие комнатами
таящими сотни невидимых
щупалец
тянущих к тебе отражения
в твоей голове
вызывая галлюцинации
нашептывая тебе
сотни преступлений и сценариев
побега
среди которых ты можешь быть
героем и проигравшим
где завязываются войны
и гибнут миры
в зависимости от того
что ты там видишь
поэтому
не двигайся
замри
и слушай
чьим смехом звучит
твой сон
чтобы вдруг ощутить

ты уже на месте

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636367
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 23.01.2016

ChorusVenti

зимняя открытка

когда беспробудно спишь
кажется что это единственная реальность
но сны всегда где-то неподалеку
дыханием
нарастающих туманностей
как чей-то взгляд
рассеянно скользящий по окнам
еще хранящим
влажные следы листопада

когда выпадет снег я в тебе заговорю
потому что зима это я
может именно это и побуждает ее слать
пустые открытки
послания
которых ты так не ждешь
со всей внезапностью своей
терпеливости

тому что умеет быть всем
собой быть необязательно
так молча о снеге
не нужно смотреть в глаза собеседнику
тебе знакома эта
открытость
разворота к кому - то спиной
дальность сближения
что всегда свершается в одиночку
движимое силой тоски
в незамерзающем танце

одиночество это там где твоя сила
находит тебя
где ничто не мешает ощущению
беспредельности выдоха
хотя бы затем чтобы позволить
кому-то дышать
воздухом тех снежинок
кристаллы которых есть моя мысль
о тебе
сотканная из
…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633261
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016

malinka

не о любви

Мы свыклись с невесомостью куплета,
Годами ловим рифмы напоказ,
Играем роль забытого поэта,
Вводя людей доверчивых в экстаз.
Они, оголодалые сердцами,
Впиваются в слова, едят из рук,
Живут во сне и мнят себя певцами,
При этом, лишь на ощупь помня звук.
Осколками разбросаны по свету,
Обрывками их собственных обид,
Давали нам бессмертные обеты
О памяти. А мы были горды...
А мы - лишь люди, вшитые в систему,
Вросли корнями в циферблат души,
Рождаемся и вспарываем вены
По строгому сценарию судьбы.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632051
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015

Graveyard_Slut

Новорічний.

вітер дує, я пи_дую
бомж безногий дро_чить х_уя
сніг вальохає лапатий
я невпинно хочу сцяти
стане жовтим білий сніг
наступає новий рік!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632105
дата надходження 28.12.2015
дата закладки 28.12.2015

Іванна Шкромида

стиснуте

виношуючи ім'я своє,
наче найпершого критика,
тихо запитуєш,
хто ти є?

дві субмарини випливли,
ніби в очах були дірки,
їх проштормило,
вилило
хто ти для себе?
хто ти є?
хто тебе з чрева вибрав?

зношений всесвіт светри протер
лати між тілом й вітром
зчавлений сік з бороди тече,
небо стиснулось
кличе
твоїм ім'ям когось іще

23.11.15, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623422
дата надходження 23.11.2015
дата закладки 23.11.2015

Ева Зиг

Из единорогов течет разноцветный клей

Маленьких пони ставит у стенки бог
Единорогам пьяный поет БГ
В актовом зале дети у террорюг
Шепотом просят по завучу - очередью
Больно ногой в живот - а давай играть
Всей компашкой набьемся в охотничий джип
Вверх будем рвать из сырых поролоновых ям
Сзади визжали, водила привычно молчал

С пупсом вкусно сосаться взахлеб взасос
Шилом в печень, патронов в запасе - ноль
Вдоль стены ползком отличаешь добро от зла
По тому насколько стена засцана

Маленьких пони злит визуальный контакт
В зоне охоты не на что больше смотреть
Кровь превращается в грязь за пару минут
Не нарушая привычный глазу уют
Вот заезжаешь к приятелю покурить
Вторник-четверг-суббота - обычный день
Но неприятно подошва липнет к полам
Из единорогов течет разноцветный клей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623057
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 22.11.2015

Biryuza

. =. =.

ти не сходиш із палітурів
коли дощ
і море не схоже на спокій.
я вигадую ці тортури
щоб колись ти збагнула
що книга під подушкою
це як хрест на шиї.
я справді не вмію
бути серед заліза
і поки іще не пізно
бажаю піти.
море
святая святих
кажеш
і вперто не спиш.
тихше
тихше
колисання котячого співу
ти щаслива
і місяця в небі ніж...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621885
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015

Ірина Гнатюк

міжмісто

Давай не про те, що в нас часу були́ години
І не бу́ло ні дня,
Щоб на рани не сипались солі і перці.
Давай не про тво́ю колишню дружину.
Не про те, що ми носим одне ім'я,
Один колір волосся
І одно́го чоловіка в серці.
Давай не про те, що спаливши єдиний міст
Ми нічого не маєм, крім пу́стища і золи
Давай про те, як в одному із наших міст
Ми ще були́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621714
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 17.11.2015

Ваньоха Р.

Безслів'я

"Не знаю, куда обычно отправляются умирать разговоры..." Дж. Троппер

Завше ти просто мовчиш, коли так багато хочеш сказати,
Хтось перед тим, як помирала ніч, надто голосно плакав,
Надто тихо гори вбирали у себе її.
І немає дощів у пустелях по тисячі років,
І немає тебе, коли небо встромляє ножі
Залишаючи рани, які ти лишаєш у себе.

Налий мені в руки світанків, аби я почала розквітати.
В мені верески тихші, як вся тиша Нью-Йорських доріг.
Згадуй про мене, тоді коли вистрілять в спину...
Я буду пулі вбивати у серце собі
Відтинати попалене часом, фарбами, віком волосся.
Тобі лиш лишилось боротись за те, щоби вітер замість шкіри, пронизував всі твої втомлені дні.
Підожди...
Поки все ж хтось засне на твоїх долонях,
І терпкі вечори впадуть літерами на папір...
Без слів

Відтак кожного вечора та безвісти зникають в зіницях світлини, які ти так довго беріг для мене...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510478
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 14.11.2015

Biryuza

я - вечірвино

де б не ввижався захід
йому не змістити ліворуч
постамент вчорашніх віршів.
тишком розріжу гіршу
з твоїх примх
і притихну.
виграв програш в пустім казино,
я - вечірвино,
я - нічбезсоння
і на пероні лиш тіні нічних істот.
той, хто відходить навпроти
електрозвучання
говорить,
що я - мовчання,
я - вечірвино.
йому прошепочу мапою в скрині,-
де б не ввижався схід,
не плекай надії...
у серце словесним києм,
я - нічвино...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619644
дата надходження 09.11.2015
дата закладки 09.11.2015

скло вітрин

что еще тебе про меня расскажут

повторно не разбивается стекло
пластик
техника
повторно не тонут в реках
и не сгорают до тла повторно
деревяшки да бумага
а мы можем разбивать себе сердце,
тонуть в разных людях, выныривать
и гореть, гореть, гореть

пусть и едва заметно

мне надоело желать гармонии тем,
у кого все хорошо и без моих пожеланий
я не хочу пить
за чье-нибудь здоровье и успехи
и скоро, совсем скоро
я стану бить в морду каждому,
кто застрял в моём болоте

нужно избавляться от того,
что мешает двигаться дальше,
от того, что крушит сердце,
поджигает на время и тушит,
и еще на время поджигает,
чтобы в конце-концов спалить по ненадобности

ищи себя, девочка.
пока время тебя не обезобразило.
пока тебя не сгубили
с твоего разрешения.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619484
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 08.11.2015

мелодія сонця

криводзеркально

час знущається
простір казиться
криводзеркально
посередині

місто схиблених
своє - втрачене
ти стискаєшся
в надвіддалену

криві дзеркала
хибні посмішки
тихо страчена
надто втрачена

скільки ж вічностей
скільки ж простору
надто тиснява
тут безкиснево

поверніть мені
моє дихання
те
заглиблене
і подвоєне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619047
дата надходження 07.11.2015
дата закладки 07.11.2015

Griffinness

Редукция

Как же мне до чертиков надоело
Это постоянное упрощение меня.
Мои радужные черти стремятся изнутри в небо,
Не боясь больше никакого огня:
Инквизиции, любовного, внутренней жажды -
Они справятся со всем.
И управу найдут на каждого,
Даже не создав ему проблем.

Когда ты говоришь, что уверен,
И хочешь быть только со мной,
Готов ли стучаться в мои закрытые двери
Вместо того, чтоб вернуться в себя, домой?

Это закрытие меня изнутри уже случалось,
И в случае с тобой это опять навсегда.
Потому что упрощение меня - для других малость,
А для меня - словно мертвая вода.
И я и за нее благодарна! Но теперь я иду за живой.
Я рассматриваю, как данность,
То, что ты не привык так, и кричишь "стой!".

Но я больше не собираюсь отрезать от себя части
(В угоду чему бы то ни было, даже собственным страхам.
Что-то во мне знает, что я никогда не одна),
Потому что все эти кровоточащие срезы
Не дадут мне ходить в белом,
Не дадут разрисовывать золотом пространство
И принимать то, для чего внутри предназначена только я.

Это означает, что я снова гуляю
В весеннем зеленом лесу
И, катаясь по траве, собираю,
По частям нанизываю, вбирая,
Все то, что испокон времен в себе несу...

Это и есть мой внутренний рай,
Где душа страдает и трудится.
А ты теперь сам для себя выбирай.
Потому что вместе мы больше не сбудемся.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=618618
дата надходження 05.11.2015
дата закладки 07.11.2015

Griffinness

Птицы внутри

Я теперь понимаю, что про самых важных не пишут на стенах...
И может вообще не пишут, кроме разве что дневника...
И может вообще не пишут.

Из страха сломать хрупкость нежности
И безудержного стремления быть рядом внутри,
Даже если между вами тысячи километров.
Иногда даже хочется не дышать,
Чтобы неосторожный вдох
Вдруг не разрушил эту наполненность в области сердца,
И чтобы ветер не унес неосторожный выдох,
Хранящий частичку тебя,
В попытке зимой согреться
Огнём не вечной человеческой любви...
Человеческой теплоты к другой душе,
Заслоняющей даже холод зимы...
Заглушающей звон времени в мозгу
И тиканье часов в ушах
(Которых нет, потому что терпеть не могу их).

Километры цепей моих несдержанных слов
Часто тонут под тяжестью всего нескольких твоих фраз.
И, кажется, мы рады тонуть
В этом омуте теплых непойманных чувств...
А может неуловимых?
Или пока просто непуганных,
Как птенцы диких птиц,
Никогда не видевшие людей...
Которые бросятся врассыпную
Крушить самих себя, убиваться, из гнезд выпадая,
И бросаясь в лапы всем известным хищникам,
Которые только есть на свете,
ЕСЛИ ВДРУГ ЧТО.

Иногда мне кажется, что я ну никак не смогу
Быть не то чтобы лучше неё,
А просто быть той, кто нужна тебе
Во многих днях твоей жизни,
А не на вечер, на ночь...

Но откуда тогда все эти птицы,
Которых мы так долго растили внутри,
Сжавшиеся комочками в предчувствии бед и холодных времен,
Смотрящие жалостливыми глазами,
Умоляющие дать шанс...
Выжить в этом жестоком мире,
Сером и слишком практичном,
Где, казалось бы, вообще не место для птиц...
Для странных ярких поющих пернатых,
Издающих прекрасные трели...
Но какое до них кому дело
В мире, где так много границ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617956
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 02.11.2015

Griffinness

Дружба

То, что внутрь не сильно ложилось,
Непонятные паззлов кусочки,
Обретают смыслы другие,
Обтесавшись о глыбы внутренних опытов душ...
Наших с тобой, с ними...
Прикоснувшихся к сердцу друг друга
На короткую времени вечность.
И прекрасной становится осень,
Стук колес, гул метро, вой машин.
И внутри прошлых опытов проседь
Не болит уж так сильно...
И мы просто никуда не спешим.
И, наверное, так и рождается дружба,
Я теперь ее вижу иначе...
И порывов моих неуклюжих
В благодарность уж больше не прячу...
26-29.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617364
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 01.11.2015

Ева Зиг

Тварь на нити под потолком

птица с нежными пальцами не приземляется
глотает звезды
клюет на лету размоченный горизонт
и каждый имеющий уши – слушает песни
которые эта птица ему напоет

случается люди мерзнут и мрут целым царством
не насмерть...а просто становятся неживыми
потом еще хвастают будто недурно пожили и чай пьют
с вареной в сиропе домашней малиной

один человек умел расшифровывать мысли камней
он клялся, что в птичьих куплетах звучит его имя
ушел. мне потом рассказал бродячий шаман
что нынче он в Шамбале чай пьет
с домашней малиной

солдатам поет она хрипло
ссыпается голос
как искры оранжевой сварки на голую кожу
поэтому часто на войнах бывают ожоги
и матом крылатую бестию многие кроют

один человек эту птицу как будто бы видел
теперь молчалив и глаза разноцветными стали
пронзительность в черном
в лиловом – и смех и печали

стеклянно-хрупкие пальцы
с когтями из стали

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616728
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 29.10.2015

мелодія сонця

під абрикоскою /небесний Капітан/

під абрискою
розпечене життя
що повернулось в попіл
якір

ти квітни цвітом
і живи в гілках
тягнись до шиї неба
полеститись
замуркочи
зігрійся сонцем

в океанічнім небі
житиме любов

тепер ти Капітан
його блакиті

а я лишуся тут
співати колискову у думках
про Капітана
на моїм плечі
що тихо муркотів
у шию

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616794
дата надходження 28.10.2015
дата закладки 28.10.2015

Ваньоха Р.

головою до сонця

Ти головою до сонця, тобі зовсім нічого не сниться,
Знаєш, буває співаю тобі колискові, а ти не чуєш,
Буває приношу подушки та ковдри,
А ти все одно не спиш.
На ранок питаєш, що снилось мені, і чи сни мої були кольорові.
Говориш, що світанок сьогодні найкращий з усіх що ти бачив,
І так щодень.
Я знаю, ти тужиш за ними,
За космосом і як серед зірок ти знаходиш спокій,
І як плаче Велика медведиця за своїм дитям,
О, як ти сумуєш,
Торкаєш повік моїх, доки я сплю,
Вплітаєш квіти в моє волосся,
Щоб мені снилося лиш хороше,
Щоб частіше мені снився ти.
Мій найдорожчий головою до сонця,
Береже мої кольорові,
І ми засинаємо разом, він бачить мене,
А я бачу сни, як спить мій дорогий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595748
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 23.10.2015

Biryuza

сміявся

сміявся
в ніч з різдвяних пісень
на життя у місті.
тонколисті зізнання
сипались попелом
на дитячі знимки.
з ним
зло
і добро -
це нудні відтінки
безкінечної миті,
якої іще не було.
він сміявся
і тоді все стихало
щоб не словом,
а жалом
у світанків брудну титяву.
з ним мовчання замало
щоб життя зупиняло
за те,
що я досі ще ним не живу...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615035
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015

Я-він

Предсостояние

У кого-то столбы вешаются с утра
На мутных разводах одиночных квартир.
Сердечки рисованные на пыльных стёклах,
Нет ничего больше.
Сытый кот уже не нуждается в хозяине,
Для него мир перевёрнут на голову.
Отражение в ночном окне копирует пустоту внутри
И нет никаких ощущений.
Здесь видны все извращения бытия,
Скрытые под пластиком и удобрены лозунгами.
Клеёнкой быть проще чем приматом,
Слова растворяются каплями.
Ты думаешь что свободен в этой коробке,
Ну и что, что сладкого много и нравится?
Расскажи мне про нравственность.
Ты болен. В шкафу запылился ожидая своего часа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612627
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015

мелодія сонця

a. part

казалось бы вечна
вечность
которая далеко не вечна

нам суждено было что-то
что давно стлело
на дне наших глаз
океанов
бурлящей надежды

мы сливались воедино
там где-то высоко
за вершинами
нашей плоти
и наших дыханий

мы сорвались
у.пали
намного ниже
вглубь
безумного омута
ненастоящего
настоящего
которое настаивает
на нашей
искуственности
безискустно
быть живыми

мы глупы
как никогда глупы
и одиноки
вместе

мы часть того
что никогда
не будет
единым

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612505
дата надходження 11.10.2015
дата закладки 11.10.2015

Ваньоха Р.

післясмак

стати Чаком Паланіком й розірвати тебе на двоє
Каструвати твою свідомість,
Будуть думати, що ти героєм
що ти герой,
І гине метелик той, що так сильно розмахував крилами,
аби була буря,
аби десь хтось страждав...
В стічних каналах тіло,
чи твоє, чи твоєї коханої,
чи всіх коханок твоїх -
Безумовно ніхто нічого не знає,
Закриті очі, заштопорені вуха.
Що діється поруч?!
Світло беззаперечно - правда
над Мадридом сьогодні ясно,
Сена в Парижі заповнена твоїми думками,
вони досі невпинно мруть...

Легені повільно вдихають.
Він чекає доки ти будеш з Ним говорити,
а ти далі мовчиш,
Далі кидаєшся в Сену й захлинаєшся відчаєм, горем, брехнею...
Гордість твоя посміхається, гордість твоя живе..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609056
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 05.10.2015

Данила М

Фашистом быть…

Фашистом быть,
Мне к счастью не пришлось,
Хотя бывает, что услышишь в спину,
О том, что жить
С соседом довелось,
Который портит общества картину.
В ответ шепчу:
"Любить, друзья, не грех!
И верным быть нельзя наполовину!"
Тут я хочу,
Лишь, разделить на тех,
Кто любит и не любит Украину...

21.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601069
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 01.10.2015

Данила М

Своей мечте…

Своей мечте...
Я говорю: "Прощай",
И ждать подачек милости вселенной -
Не стану впредь...
Отныне - пожелай,
И цель, за хвост, подтягивай мгновенно.
А злая лень
Попробует сковать,
Неверный путь подкидывая, легче...
Не верю ей...
И буду продолжать,
Но только шагом, думаю, помельче ...

01.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610703
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015

mona_lisa

Солнце спеющее в фарватере

Солнце спеющее в фарватере.
Жизни чаянья босопятые,
Августовским ничем пресыщены,
Истомясь (утоленье сыщут ли?),
Расстаются с отпевшим летом, и,
Улетая, кружат куплетами:

О тепле деревянной лестницы;
О заре, что в зрачке поместится;
О раскушенной виноградине;
О волнах тишины украденной,
Звону полдня отдавшей лучшее –
Эхо летнего многозвучия…

Улетают! Растаяв в ярусах
Равно чуждой тоске и ярости,
Необузданности и немощи,
Обезличенной, стекленеюще-
Совершенной небесной терпкости –
Чтоб к честнейшей из древних вер вести:

Что опасно открыть заранее
Неизбежную тщетность знания;
Что слова обновлять – бессмыслица,
Если новый в них смысл не слышится!
Что на родину право памяти
Указать, когда и кудА идти.

Вера! Клён в сутане желтеющей
Прихожанам не правит зрелища.
Павший лист не ответ на исповедь.
Но оброненный шорох, исподволь
Осенённый намёком осени,
За стеклянную неба ось проник…
Август 2014г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609485
дата надходження 26.09.2015
дата закладки 01.10.2015

mona_lisa

На растерянности, опаске и неверья живых дрожжах…

На растерянности, опаске и неверья живых дрожжах
Год назад замесили опару. Поднялся страх.
Холод выдержку дал, не позволив огонь разжечь.
Зацвели абрикосы, и тут подоспела печь.
Так во сне день беззвучно белый бесконечно приговорен.
День вчерашний не мог случиться, но – не был сон.
Вторя землетрясению, падал три раза нож.
В суматохе безвременья сразу и не поймешь,
Что абсурд отбирает волю за пядью пядь.
Сколько силы не меряй, вечность не переждать.
Как стоять, если сбылся не сказанный вслух прогноз?
Кто посмел барабанить безликий, чужой вопрос?

Неоправданный свет апреля полднем вычистил пустоту.
Абрикосы осыпались. Вишни стоят в цвету.
25 апреля – 5 июля 2015 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610677
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015

malinka

усталое

Однажды захочется встать. Просто лишь встать и выйти
Из комнаты - в серую жизнь, из жизни - не важно уже...
Закрыть за собою двери и все оборвать нити
С давно надоевшим нам прошлым, без слез и лишних торжеств.
Позволить себе упасть, в себя окунуться, в пошлость,
Заплыть за буйки морали, зависнуть в полночном кино.
И, может, забыть о том, что в мире не так все просто.
А после наступит осень. А после возьму выходной.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610499
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 01.10.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2015

Ваньоха Р.

П.

Я буду тобі співати пісень і плакати
Читатиму тобі віршів й писатим у стіл листи.
А ріками з гір стікає твоя відреченість,
І я би пила
Її, та вона у мені розчиняє фарби,
Коли малювала протерти твої,
Твої плечі, ключиці, зіниці,
Серце, легені, хребет.
І малювала, як пахнеш зеленим чаєм і пізньою, пізньою ніччю не спиш.
Коли ти на мене дивишся, бачу весь світ зовсім твоїм, тобою врятованим, тобою звершеним.
Хто зна, можливо герої вмирають першими.
А ти ще живий.
І ти не герой, божевільний мій
А я не поет, і не цинік, і зовсім ми не глибокі люди,
Бо в чім та глибина, скажи?!
Ми надто звичайні з тобою, з горем ладнаємо, надто банально прості.
Ми не ті.
Одягаємо куртки, як надворі стає до білого холодно,
Один одному гріємо руки,
Тужим настільки, коли не поруч,
Що кожне слово написане, ковтається, як небеса.
Ми звичайні, нічого незвичного у нас як не було, так і нема.
Ранок о сьомій, на обід погані новини про когось хворого,
Та наостанок вечір приносим у жертву сну,
І жодних зірок, квітів, французьких булок,
Лиш кава постійно, щоб очі тримати відкритими,
Пластик стаканів й завжди піднебіння обпечене кип'ятком.
Та ти дивишся в гору, мій недосконалий герою,
Не вистачає кисню,
Мої вірші стають блідими в тон до твого обличчя, й ти далі дивишся високо,
Я вірю, що вдасться тобі не розбитися,
Доки тіло потопає у повенях, вірю що ти полетиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597900
дата надходження 05.08.2015
дата закладки 15.09.2015

Віктор Шупер

в стогін

і не потрібно нічого
ані чорної самоти
ані суму печалі та болю
задля того щоб бути
з цим світом на ти
задля того щоб бути
у нім собою

і коли ти вже йдеш
до мети
цілісно
не частково
перетворившись
в промінь
світ зів'ється в тобі
наче вуж
як безодня осінніх
калюж

в стогін

13 вересня 2015 [16:45]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606685
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 15.09.2015

М. Вольная

Черный коробок

На ночь мир упаковывают в черный коробок, чтобы утром, на рассвете, подарить его людям. Так задумано, чтобы утром они с восхищением развернули этот прекрасный подарок и с восторгом начали его рассматривать.
Но людям некогда. Им приелись эти подарки Вселенной. Они в спешке срывают с подарка обвертку одеяла, равнодушно бросают его на полку времени и идут заниматься своими привычными делами.
Привычными, приевшимися и надоевшими.
Люди – это выросшие дети, разучившиеся восхищаться подарками.

Однажды человека упакуют в черный коробок.
Однажды человек осознает как много подарков Вселенной он упустил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606383
дата надходження 13.09.2015
дата закладки 13.09.2015

Immortal

особливість

I

1.
Ванна сповнена спотворених віддзеркалень
Власного обличчя,
Витягуєшся наче пума,
чорніша найстрашнішої з ночей

заплющуєш очі –
і рветься нитка,
за якою
стається
вибух глухого всесвіту

2
Танцюєш з цим бастардом,
І кров плодовитого сміху
Лоскоче ребра,
А потім спускається
Все нижче твоя совість,
Якій нічого не залишається
як потонути,
наче Гійому Аполлінеру.

II

1
Швидко роздягаєшся,
Навмання ,
розбиваючи вітер
своєю пристрастю
повітрям гортанного клекоту
під виглядом звуків,
схожих на рух велетенської дзиґи,
яка руйнує всесвіт.

2.
опісля полуди відчиняєш вікно,
в яке злітаються синиці
залишки осені перетворюються у
залишки снів,
де лабіринти відсутні.

III

1
На знаменах розпачу
Відгортаєш волосся
З цього мокрого від жаху чола
Опускаєшся навколішки,
Залишаючи знаки на ребрах.

2.
Буття відступає
перед нотатником смерті,
услід за укусом, відчуваєш
всередині себе змію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604357
дата надходження 05.09.2015
дата закладки 12.09.2015

Ren Vi, erog

Облака в бесконечно лиловом

Облака в бесконечно лиловом
Одеянии, словно в халате.
Безымянное краткое слово,
Разлеглось у меня на кровати.

Захотелось вдруг зрелищ и хлеба.
Захотелось вдруг сладкого яда.
За окном недостаточно снега.
На щетине осталась помада.

На сегодня осталась простуда,
Ну а после, наверно, забота.
Недосказанный трепет забуду,
Между домом, подъездом, работой.

Захотелось чего-то что будет,
И чего-то родного, что знаешь.
Просто мягкого, доброго чуда,
О котором в бегах забываешь.

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606012
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 11.09.2015

Palitra

Безсилля

Де свіжість текла рожево,
ліси гомоніли віками –
лежать занімілі дерева
з відрубленими руками.
Понівечені громади
оцупками лижуть небо,
вимолюючи пощади:
«За що ж ви нас так?! Не треба!»

Мов рибини, котрих море
жбурнуло раптом на сушу –
нестерпно мені те горе
і біль роздирає душу.
З дерев тих шапки здирають,
паплюжать ногами груди,
зухвало до куп згрібають
сталевими кігтями – люди.

Бо ж, зглянулась VIP-персонам
неторкана та краса
і завтра засяють неоном
новітні тут чудеса –
палаци в розкішних шатах,
на вежах – різні корони,
і житимуть в тих палатах
пихаті «нові» Нерони.

А нині – скрегоче вміння
розрівнювати алею,
і стогне живе коріння,
прощаючись із землею.
І стогін цей крає скроні,
а в горлі пече задуха…
Безсило здійму долоні,
затиснувши ними вуха…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604151
дата надходження 04.09.2015
дата закладки 08.09.2015

Biryuza

. .

її планета Сатурн,
а тому
ніяких намист і пустих розмов,
вона зачарована,
місяць у повні
спадає дзвінко залізом
із струн.
її планета Сатурн,
а тому
їй ще вчитись суворості.
як почнеться зима-
розповість про закони змови.
де стоїш
там і стій,-
нарікатимуть стрілами брови..
їй планету Сатурн
в своїм серці ще довго нести...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604647
дата надходження 06.09.2015
дата закладки 06.09.2015

Лілія Войтків

"твої окуляри розбилися склом всередину…"

твої окуляри розбилися склом всередину
впиваються в очі
ти дивишся вже шипшинами
пелюстками сльози цілують
а потім медом
зализують
як тобі світ своїми очима?

очима розлитими
й сухо хіба між ребрами
не можеш зімкнути повік
як пісок між пальцями
вростає у тобі гербарій новими стеблами
ти тáкож
сухий
можеш так у мені вростати

ти тáкож в мені
можеш так
уже зрячий
бачити
усе
без скелетів в шухлядах
я знЯла зáсови

і очі печуть так безбожно
без «може»
зрячого
та ми не будéм вже
підвладні
ні склу
ні часу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603725
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 02.09.2015

kappa

опівдні

рвати траву опівдні
босим томити стежку
дотик стебла до литки -
пити той шурхіт

пахнути чимось темним
сиво-зеленим
морем
морем а може мертвим
птахом що спить між каміння
шлунок якого повний
страхом!

в день коли не світає
в день коли мокрим мохом
ноги ростуть і південний
вітер оближе берег
і сиво-зелені пальці
моря ввійдуть волого
в тиху відкриту гавань
аби настати богом
всім нам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596756
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 31.08.2015

Graveyard_Slut

Вітрила.

перевір в мене пульс і скажи, чи іще я жива
розкажи їм усім про сотворені мною дива
розкажи їм усім про слова, які я говорила
намалюй й покажи, як спалахують мокрі вітрила
як вони у вогні миготять кольорами веселки
як на клапті нещадно деруть їх і голки і гілки
розкажи їм усім, як придбали вітрила й для чого
і про день їх загибелі теж, якщо матимеш змогу
і про вітер, що потім їх попіл повіє десь геть
перевір в мене пульс і, мабуть, констатуй мою смерть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602751
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 29.08.2015

Graveyard_Slut

Ночі.

ну а відстань до неї — всього лише
декілька кроків.
я би міг полюбити її, не залежно від того,
скільки їй років,
я би міг наплювати на те, що не вийшло й на те,
шо вдалося
і за певних обставин, я б міг полюбити
її світанкове волосся.
із безмежністю барв і обмеженим часом
на зустріч
я б усе обміняв на квитка два із нею
у вічність.
я б усе обміняв, щоби мати можливість
їй щось говорити
й по можливості всі її сльози своїми б
я витер.
і із нею я міг би ділиті ці зорі
й ці ночі
але ночі, чомусь, я ділити із нею
не хочу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602118
дата надходження 25.08.2015
дата закладки 28.08.2015

Іванна Шкромида

відбитком

тулимо пальці до вуст - мовчки
свистом вітрів - говоримо - між
(чуєш? )
нас малювало сонце,
нас викарбовували річки
(хто ти на дотик?)
ти мені - спомин
глибший, ніж шрам на руці

вже підборіддям стікає літо
в стані прикутості, в лоні трави
з хмар вирізаю дорожні маршрути
(бачиш?)
ми їдемо, щоб кимось бути
поза відбитком в землі

ти мені станеш на роздоріжжі,
руки розвівши - іди,
бо назад
вітер не дме, течія не вертає
нами дорога встеляється далі
дихати
дихати
йти

24.08.15, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601825
дата надходження 24.08.2015
дата закладки 27.08.2015

Ваньоха Р.

Море

Ми б могли жити з тобою там де є море,
Ми б з тобою літати навчились, після сотні падінь
Треба жити там де є море, мій дорогий, треба жити,
Тримати один одному руки, коли неможливо іти

Хочеться плакати, сильно залити сльозами море,
Я думаю, що солоне воно, саме від них,
Треба вбирати у себе всі його синьо-холодні відтінки,
А воно горесті наші позабирає собі.

Ти ще хорониш минуле, вже сотий схід сонця підряд,
Ти приходиш додому з мертвим тілом минулого кожного ранку,
Відпусти його, відпусти його,
Ти ж бачиш, як небо торкає твоїх долонь,
Огортає тебе, дивиться в твоє нутро
Відпусти його з небом, бо в неба є свої плани на нього,
Воно ж пам'ятаєш писало драми Шекспіру
Рятувало тебе від горя, замість тебе лило дощі.
Відпусти його, відпусти.

А вітер сьогодні західний, скоро осінь, пізніше сніг,
Треба моря напитися, щоб було про що згадувати,
Щоб було кому розповідати про світ
У який ми маєм потрапити,
Засинаючи в теплих обіймах тиші і рук тобі таких дорогих.

Так віриться, знаєш, віриться багато і лиш у Бога,
Він єдиний хто правду говорить завжди,
Він каже, що треба жити там де є море, любий недавній друже.
А я вірю у Нього, бо з Ним можем море з собой понести.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600381
дата надходження 17.08.2015
дата закладки 17.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2015

Імла

Сон

Рожевий сон.
І в мареві ночей закутаних у простирадло,
Сиджу і млію, тихо й безпорадно.

Мої надії мертві чи живі то не важливо,
Бо більш на мрію схожі уві сні.
Ховаю в серці їх сором’язливо.

Закрию очі – каменем лечу.
Вітри шепочуть досхочу,
А я не слухаю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594757
дата надходження 20.07.2015
дата закладки 16.08.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2015

Лань.

Абонент

Цей абонент поза зоною твого досягнення,
І якими б люди не були настирними й спраглими,
Абонент ігнорує дзвінки, абонент не хоче нікого чути,
І ти лабіринтами Міноса блудиш, щоб зрозуміти, чому так.

Абонент вперто не реагує на смс-ки,
І люди збирають на панахиду – не вірять, що він воскресне;
Абонент з дня на день не з’являється у мережах,
І люди шукають отця, що відспівав би в доступних цінових межах

Абонент опинився поза зоною життя/галактики/ери,
В абонента наглухо вікна забиті і замкнені двері,
За абонентом приходить прокуратура й міліція,
Абонента звільнили з роботи – він не був на ній більше місяця.

Абонент недосяжний, вочевидь, абонент пішов в кращий світ,
І люди зібрали на панахиду, а тобі все не переболить;
І хто його знає, що сталося, чому він не відповідає?
Чи абоненту байдуже, чи він так тебе вберігає?

Абонент же вмирає від гіпертонії, шизофренії і раку,
Він сам не знає, де він, з ким і як йому,
Звідки взялися ліки, хвороби і їх ознаки…
Для абонента обидва варіанти ймовірні однаково.

25.3.2015р,
Львів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598780
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 16.08.2015

Станислав Бельский

слова выплывают из тусклых заливов…

слова выплывают из тусклых заливов
длится игра больных дальтонизмом
проигрыш невелик а выигрыш неизбежен:
завёрнутый в марлю плод
и расцеженная обида
быть стариком быть бесцветною
маской мыши
в узком чулане любви

первоначальный план
обрастает деталями:
эти детали
делают нас тенями своих теней

(Из цикла "Сквозь тусклое стекло")

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598609
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015

Ірина Гнатюк

Море волнуется раз

Растерянные у мыса теряем слова в приливах
И ветер ласкает волосы нашептывая стихи
Море запомнит двоих обветренных и счастливых
Тебя с табаком бельгийским и девочку из стихий
Пропахшие акварелью и дымом молчим с обрыва
Море волнуется раз и в закате сгорает вторник...
Что еще делать у моря кроме как быть счастливым?
Что потом остается кроме как это помнить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598509
дата надходження 09.08.2015
дата закладки 09.08.2015

Діана Власт

Пиши мені листи о третій

Пиши мені листи о третій
ранку,
Над заходом виходь від сонця повільніше.
Зав’язуй рани,
В’яжи старівшими бинтами
І на крОві затягуй їх сильніше.

Дзвони мені, коли зв’язок зникає -
Я слухавки зніматиму зітлівші.
Мене не біль, на щастя, оминає -
Мене, на жаль, минає твоя тиша.

Кричи на мене, як мене немає,
Коли з тобою більшість - не причина.
Я тут
Початок називаю краєм
І краю більше, ніж комусь повинна.

Пиши мені листи о третій
ночі
І сходь з-під неба швидш, ніж сходить місяць.
Якому ж бісу бачились ці очі,
Що він створив їх в тебе на обличчі?

Пиши мені листи…
О третій…
Ранку…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593330
дата надходження 13.07.2015
дата закладки 08.08.2015

Ірина Гнатюк

дещо більше, ніж люди

Нас двоє
І в цьому наскрі́зь нелогічному світі
Ми зможемо стати більшим, ніж просто люди
А всі слова заплутані в вухах і вітрі
Пробачим
Відпустим
Погубимо і забудем
Ти навіть не уявляєш, якими ми будем…
Писатимем вранці записки і списки справ
Я все вже придумала вранці
Коли ти ще спав
Коли затуляла шторами перші промені
Дивилась на тебе і думала «боже, за що мені?
За що ти мені його дав?
Люди виносять з вогню немовлят
Роздають пожертви
А ти їм не даєш ні мільйонної долі такого блаженства»

І в цьому місті, яке досипає останні сни
Серед цього хаосу
Серед цієї війни
Є дещо більше, ніж люди
Є вічність
Є щастя
Є Ми

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597566
дата надходження 03.08.2015
дата закладки 03.08.2015

ChorusVenti

колыбельные сказок

это другая война
шелестящая тайнами спутанных троп
и чем дальше ты
тем я ближе
сгущаясь тьмою безрассветных ночей
что всегда диктуют попятность
крича что меня у тебя нет
внушая вину
отбирая мои слезы
как воин сражается за принцессу
с чудовищами разлуки

так долго мы были в том лесу
а сейчас плачу я
плачешь ты
плачет воин
меч в ножны вложив

обними же меня
и я убаюкаю всех чудовищ
плачь в моих ладонях
пробуждайся моими
объятиями

ведь твоими слезами
наполняется небо
твоими улыбками встают
рассветы
твоим молчанием шумят деревья

давай слушать их вместе
будь я царевичем или русалкой
зазывных песен
что развеются как дым

в мире
расколдованном болью сердца
где зреют плоды
и колышутся травы
посмотри как он прекрасен
эти звезды
что зажигают вселенные
на огромном бескрайнем небе

будь же всегда со мной
родная
этим небом обретения
и ночами изгнания
слезами улыбок
и дыханием зим

наши цветущие миры
сердцевиной которых
и расцветает
жизнь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596224
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 27.07.2015

Іванна Шкромида

перенесення

тіні дерев переношують за комірцями
ситцевий одяг вкривають порослим плющем
замість розпечених пляжів затінені спальні
вбрані до спокою
кимось забуті навзаєм
тільки до себе лицем

тільки почути б, як гравієм
топчеться натовп
по камінцю - між щасливими
й гордо нещасними
по камінцю б'ють у ставні
будинків в дрімоті
там зовсім тихо
там зовсім добре самотнім

схрещені ноги - підвали хитких табуретів
такт у неспішності хибить
як хтось увійде
тороки з листя ввібрали шматочки відради
літо краєчком фіранки сповзає на п'яти

20-21.07.15, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594979
дата надходження 21.07.2015
дата закладки 26.07.2015

мелодія сонця

безруховість

нереальність так і лишається нереальною
близькі світи непересічними
коли торкаєшся справжності спраглою
будь готова в ній себе потопити
до самого дна
початкової
краплі

своєї самотності
знаком
спіралі
вісмірки
що стягує руки
в безруховість
у коло
циклічності
уколами
само.ти
в вічності лишишся
далекою
спогадом
поглядом
на фіолетовість
небом
зі смаком
червоного сонця
що тоне

навічно
...

навіщо
в тобі
?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594392
дата надходження 18.07.2015
дата закладки 18.07.2015

Ваньоха Р.

М.

Хто ти, тримаючий вітер в руках,
Розбиваючий компаси з півночі в південь?!
Я шукаю тебе у світах голодних й невиспаних,
Шукаю хоча б твою тінь, на облудлих провулках Парижу.
Мій сердечний герой, мною створений образ з стічних каналів,
О, любий! Невже ти лиш тінь моєї уяви,
Невже ти розбився впавши з мосту і в Сену,
Невже сенс у житті лише смерть?!
Я, пам'ятаю хворів, лікувала тебе тими дивними новими світами,
Й ти їх їв, ти ковтав їх, як собака ковтає отруту, щоб завтра померти.
Ти не вмер, знаю не вмер, напевно живеш у однім із світів тих.
Хто ж ти тепер?! Липень тебе забрав, відносив, як старі панчохи,
Й спалив,
Спалив під своїм розжареним з божевіллям сонцем й вони танцювали,
А я бачила твої ноги, які намагалися звідти втікти.
О, друже прийди! Я водою тебе напою,
Всі рани оливою намащу,
Коліна твої, твої ступні омию в джерелах бездонних.
Колискову співатим твою.

...друже, що сталось з думками?!
Що з мистецтвом, невже ним користуються бідарі?! О, розум, хіба вони вправі вважати, що взяли за горло тебе?!
Мій друже, немає тут спокою,
Вже давно тут немає весни, тільки повінь,
Й нічого вже ненароджує,
Розгрібають те що лишилось до рук злидарі,
Виковирють очі музам,
(ти ж знаєш, перлини в зіницях у них)
Сміються із пензлів, театрів,
Вважають, що мають право на це,
Казати, мов би їх пристрасть поети, самі пишуть сонети під сморід алкогольних сп'янінь.
Що ж тут сталось, не знаєш, не чув? Краще не йди,
Нехай ми більш не побачимось,
Ніхто не скалічить тебе, моє найпалкіше творіння,
І любов моя буде берегти твої сни,
Спи мій друже спокійно, спи.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591690
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 16.07.2015

Ваньоха Р.

Ф.

Ти мрієш до Філадельфії та пахнеш кавою,
Мокрі ноги в траву на світанку і море, багато моря,
Наче з горя люди втрачають здоровий глузд,
Так у мені волошки із медом - такий ти на смак
Напевно
Мав бути, стояти роззутим, ходити босоніж,
Та тут тумани, не море, не океани,
І холодно.
Ти мрієш в Іспанії і настільки красиві у тебе очі
Наскільки бувають лише в іспанців,
Жити в Мадриді,
Літати на крилах і зупиняти миті,
Банально, зашкалює температура тіла, піску
Бо ж ми серед вітру, пишем листи собі
Через десяток років,
Ми навчимося вставати о сьомій,
І нас хвилювати будуть лише наші діти,
Та скільки іще лишилось прожити.
А з дахів падають голуби
На наших підвіконнях живуть безсмертні історії...
Ми всього лиш слухаєм гучно музику,
Говоримо довго
Про літаки, про Мадрид, Філадальфію,
Кого не любили і кого так палко кохали,
Казали, що нічого не вийшло,
Як горіли вірші,
Як нічого від нас не лишилось більше
Відтоді,
А зараз знову вчимося ходити,
Забуваєм минуле аби почати,
Кохати настільки багато кохати,
Та я лиш хочу зеленого чаю і танцювати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593114
дата надходження 11.07.2015
дата закладки 16.07.2015

Graveyard_Slut

Ти паїхав в Нарвєгію.

в норвегії ти
я в карпатах
поїхала он отдихати
мені так отмєнно там бУло
про ровно це бл_дське й забула
у тебе ж там гори є тоже?
чи я помиляюся може?
і єслі набридло тобі то село
вагіни коровячі й іїхнє гамно
піди подивися на фьйорди
як шо астагідлії морди
коров тих спротивились дуже
ну а на крайняк,любий друже
всігда мона рило залить
та й весело стане умить
послухать ше можна блекметал
ну бо же ж норвєгія ета
блекметала рідная мати
та лучше вертайся до хати
але привези лиш магніт
або ше якийсь там привіт
підем на єврєйку, накатим
розкАжу тобі про карпати

Прімасу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593651
дата надходження 14.07.2015
дата закладки 15.07.2015

ChorusVenti

заорбитальное

много у тебя глаз
много имен
потому до сих пор нет
ни одного
кроме единого кошмара молчаний
утопающего в темени
воспоминательных мелодий
но нет не их ты ждешь
как я выходя из круга пестрящего именами
к тому что не знает усталости
/как и покоя/

вечность раз наблюдало ты
кровобойню этой арены
где сердца сминаются как консервные банки
плавятся от любовной паранойи
ведь они еще только люди
что обмениваются кольцами
и прочими безделушками
из века в век
не понимая что надо
обмениваться одиночеством
переглядываясь снами
/из ночи в ночь/

вечность раз обживало ты
чьи-то тела
достаточно пустые
чтобы стать пристанищем
но в этом мы встретились насмерть
облюбовав
одно и то же тело
совершенное с точки зрения холода
потому даже ты не знаешь
сколько у меня сердец на улыбку
как я не знаю
сколько у тебя шансов души
но выйти значит встать перед

ведь ты не сможешь говорить раньше
чем я тебя окликну

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592872
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015

мелодія сонця

игла в глубокое

чувство собственного ничтожества
увеличивается
как ускоряется пульс
необузданной паники

за решеткой своей плоти
ты малый сферический шар.ик
накаленный неуровновешенностью
раскаленный безумием
в этом пустыре
на каждом шаге опасность
сам же нафаршировал взрывчаткой
заминировал
свою середину
твоя амнезия как всегда
не.во.время
ибо дает ложную свободу
иллюзию полноты дыхания
ты ведь не дышишь
ты ведь давно уже не дышишь

слабость
как слабительное
заплесневелых мыслей
как потеря оси
себя.веры

не находишь себя
в себе
глупые поиски
пустого времени
еще одной условности
что давно придумали люди
чтобы было проще
вы.числять
реальность
на самом деле
намного сложнее
ибо убиваем каждый миг настоящего
необусловленного
еще в утробе
еще до его и себя рождения
ты не находишь.ся здесь
и сейчас
где же ты?

зарыт в песке времени
под тяжестью внешнего
мира
не от слова "мир"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592738
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 10.07.2015

Марат Єсенський

сангина

холодное солнце, хромая, уходит за край.
кварталы уклюже очерчены ржавой сангиной.
нетрезвый июль пляшет с августом огненный джайв,
и ветер об волосы трется колючей щетиной.

подростки, заразно смеясь, у колен фонаря
мотают минуты на пальцы, как вьющийся локон.
"давай попрощаемся тут, за углом, втихаря,
чтоб строгий отец не следил за прощаньем из окон".

безумны, чудны, хоть знакомы лишь надцатый час,
а клятвы бросают к ногам, утопая в сангине.
они так похожи на прежних и искренних Нас,
но вот, они здесь... ну а Нас уже нет и в помине.

ты как-то со временем стал неприветлив и чёрств.
я часто пугаюсь, что вовсе пропал без меня там.
стреляешь в фантазии, космосом пачкая холст,
и космос сползает с картин, акварелью помятый.

бросаешь курить и из дома выходишь лишь чтоб
в карман собирать потерявшие море прибои,
подкармливать грустью блохастых чеширских котов,
с порогов домов гнать оравы проигранных войн.

я часто болею, хриплю, как старик патефон.
невольно жую сквозь ознобу безвкусное лето.
с бездомными пью из горла переспелый бурбон,
и рвусь им, в угаре хмельном, декламировать Фета.

во мне литератор был бытом жестоко избит,
в больницах его посещают лишь эхо скандалов.
мой адрес всем миром теперь безнадёжно забыт -
я часто боюсь, чтоб совсем без тебя не пропала.

свирепая тьма растоптала затравленный свет,
зелёную юность разбила немая усталость.
и только лишь память, где мы - те подростки без бед
нам вместе позволит прожить неопрятную старость.

а после - беззвучно и томно померкнет заря,
тела наши бросят меж туч и укутают в кокон.

"давай попрощаемся тут, за углом, втихаря,
чтоб строгая смерть не следила за нами из окон".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592704
дата надходження 09.07.2015
дата закладки 09.07.2015

ChorusVenti

моно о стерео

для каждой вечности приходит час
для каждого стиха наступает
вечность

разве можно не верить тому
как она в тебя смотрит
прячась за изгородью шрифта
и когда ты говоришь себе нет это не ко мне
значит это всего лишь
еще не ты

стихи это окна
где каждый хочет быть узнанной
чтобы мир услышал всемолчальную музыку
в которой он врожденно
и которую так долго носил в себе
безответно
что был вынужден взращивать в ком-то
населяя отголосками
ведь только она знает
какой они должны быть
но взрастить значит пробудить
ту врожденную
в которой был еще
до рождения

как больно видеть
эти картины
мелькающие перед глазами
где он молчит ей о музыке
а она видит торс

как больно видеть не ее
день изо дня
изо дня в ночь
как невыносимо слышать
изо сна в сон

прочерки обид вместо нот
вычерки
вместо лона
уходы вместо объятий

и то вселенское терпение
живой души
в стремлении обездвижить время
обездвижившей себя
идя за шагом
в воплощенное неожидание

где я вижу только тебя
как однажды увидев свою звезду
всегда ждешь ее
возвращения
которое настолько реально
что уже невыносимо
видеть мир
где она невозможна
невосполнима
ничем

и все уходы
есть преступление против нее
вызывающее войны
катаклизмы
болезни

главная книга
которую пишут одиночества
с разных концов души
где нам осталось продержаться всего лишь
пару веков

чтобы на обломках
расцвела вечность

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591851
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 07.07.2015

Yulia Bits

грани

на грани порока и крепкой дружбы,
на грани открытий и вскрытий,
мы по особенному с тобой одиноки,
и ждём разных по сути событий.

чай вечерами и утренний кофе,
все одинаково в цикличности дней.
шагаем по улицам, переходам, дорогам,
втаптывая в землю остатки страстей.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478407
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 04.07.2015

Віктор Шупер

уздовж і упоперек

присвячую Юлії Костюкевич

перейди це поле уздовж і упоперек
шукаючи серед колосся пшениці
своє загублене щастя
воно десь ховається десь дихає
налякане не менше від того
як колись його злякалася й Ти
перейди кажу Тобі його уздовж і упоперек
поки воно не втекло далеко
поки свіжі його сліди -
Ти ще можеш його повернути
можеш його знайти

29 червня 2015 [09:45]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590800
дата надходження 30.06.2015
дата закладки 02.07.2015

ChorusVenti

точка смерти

что побуждает деревья дышать
и реки течь вспять
пронзая слух бесконечности
это она
шелестя в тебя ветрами
параллельных миров
плывет в разноголосном мареве жизни
беспечным неожиданием
первой выдавшим мне путевку
потому что надо было догнать поезд
в котором ты терпеливо шел
открывая дверями окна и форточки
чтобы однажды войти во все окна форточки и двери
вместе с ней
и заждавшимися их /там/
стихами

кто знает
может быть это ее самое
сокровенное желание
мигающее автострадными огнями
сотен тысяч
неудавшихся смертей
где кто-то ушел не дослушав
или просто вышел на утренней станции
получив свое /вдохновение/

вынужденная каждый раз начинаться заново
стремясь воплотиться в ком-то
кто услышит другого
/до пустоты/
рождая единственную точку
в которой пространство и время
узнают о своем
бессилии

и которая настигнет тебя уже скоро
где-то в далеком неоднажды
на обочине случайной
вселенной
или по дороге в галактический паб
потому что безграничное
молчание и терпение
вздымают волны моего сердца
желая тебе
самой необратимой самой тревожной
самой счастливой смерти

ведь услышать кого-то
до пустоты
значит дать ему возможность
умереть в ней /полностью/
став единым
в той самой
единственной точке

где мы
радостно встреченные
и похороненные
собственными стихами
отправимся осваивать новые пустоты
чтобы снова навсегда
остаться там
в наполненном снами
/о них/

одиночестве

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591115
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 01.07.2015

ChorusVenti

летний снег

летний снег такой быстротечный
как чья-то фантазия летящая над головами домов
легкий как шарфик
которым ты обнимал меня в кафе
чтобы опустев настолько
вселенная вдохнула облик своей
невесомости
встретив живое отсутствие
как самое первое имя холодящее стенки
моего сердца
молчанием говорящих зеркал
проплывая
течением улиц
летя над головами домов
скользя орбитами рек
разметавшихся по ветру отражений
шелестящих дальше
и ближе
шарфик
обними меня всю
чтобы я могла забрать тебя
из окон
что стали уже слишком тесны
для наших взглядов

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590471
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015

Олеся Новик

тісто

бути б тістом
аби напеклося хліба
пороздавано його
твоїм голодним
кісткам

кістки собакам
вже не кидають
нащо
як є каша
голови
там смачніше
мало солі

не солиш
піском пальці
не сиплеш
порохами прісну
з річки

запиваючи
рибу водою
не лишай
у собі

бо запливе
серцевими
протоками

упаде
свіжим тістом
в гарячу душу

спечеться
не розламаєш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589139
дата надходження 22.06.2015
дата закладки 23.06.2015

ChorusVenti

никто кроме тебя

когда-то я говорила тебе о своем завещании
но ты написал его первым
хотя то о чем пишешь
в большинстве случаев есть
предсмертное и пожизненное
где я все оставила тебе
как единственную правду
о прощании и выборе
которых не существует

есть лишь единственная смерть
коих мы пережили
тысячи
как пережидали жизни
в потоке слишком человеческих лиц
и похоронных взглядов
мечтающих присвоить
ничтожественность
наших помыслов и объятий
о чем-то неизмеримо
большем

я часто думаю о том
скольких там уже не увижу
потому что это слишком разные
уровни обитания и слез
и до сих пор плачу
потому что жаль их
ведь они обречены встретить
свой ад
в то время как мы просто вернемся
домой

в свои завещанные миры
оставленные тем
упрямо сберегающим структуру
своих молекул
от днк камня стула или дерева
за то что они не способны
найти никого по запаху
вездесущего синтаксиса пустоты
что сигнализирует о себе

знаком словом мыслью
в каждой капле или снежинке
где я с тобой счастлива так
как уже ни с кем
не буду
такова плата за бесценное
невозможное неповторимое
за бесконечность
цена которой вечный холод
к которому привыкаешь как к одиночеству
умирая в нем настолько
чтобы дать тепло

навеки узнанное
побуждающее сделать главный выбор
не совершая его
как не стремясь назвать имя
вечного преображения
но я всегда тебя искала
всегда
здесь и там

где от слова остается бесконечное о
в сердце днк вселенной
потому
чем бы ты ни был
любимый

я тебя найду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588531
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015

Ваньоха Р.

О.

Задихається небо киснем
Тиша народжує крик,
Це самогубство летіти вище
Але ти обіцяй що летиш...

Обіцяй, що повернешся,
О сьомій прокинешся,
Станеш на мить невидимкою з фільмів старих,
Щоб не розполохати співи ранкових пташечок,
Щоб мрії не розбіглися з голови.
Обіцяй що будеш передивлятися мої фотограї раз на рік,
Ми красиві настільки коли закохані, що хочеться повернути ті дні,
Чи закохатися знову, так само як і колись.
Будь чесним з собою, як колись говорив мені,
А я твоя тиша, що збергіає таємниці усі.
Обіцяй мені, що коли вітер, зима і застуда,
Тепло вдягнешся, вкутаєшся моїм теплом, шарфами та пий молоко.
І цілунки складай у конверти, відпраляй у моєму напрямку,
Десь на північ, можливо я досі ще тут живу.
Якщо стане сумно, обов'язково читай щось гротескне,
Дивись на картини молодих авторів.
Обіцяй мені, обіцяй мені, обіцяй,
Що любов твоя дужча ніж всі сили землі,
Обіцяй що будеш завжди любити
І згадуй очі мої, так само часто, як згадую я твої.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588219
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015

Ростислав Курбатов

художники могут всю ночь.

И твои волосы, конечно же, пахнут маем.
руки, ежедневно, подтягивают к себе, словно одеяло поутру, июнь.
а в голове сладкий июль, в котором мне уже 22 года.

когда я покину этот город, ты не реже, чем Лондон дожди, начнешь пускать слезы
и мы начнем обнимать всех,
каждого встречного,
чтобы заполнить пустоту.

я, обнимая проводника в десятый раз, как благодарность за чай и воду, так ничего и не скажу.
ты, падая в ноги продавцу в Маке, мол "спасибо за колу.она такая же, как и раньше", так ничего и не скажешь.

и твои губы, наверняка передают вкус табака.
прищурившиеся глаза, не выдадут пристрастие к алкоголю и ко мне.
в больше степени к алкоголю,
но если честно, только ко мне.

и пускай художники могут всю ночь,
экскурсоводы весь день,
а королевская гвардия сутками,
я все равно буду, хоть и невмочь, стоять на льдине, словно эскимос, кричать найди меня или SOS,
а в голове крутить, что поэты могут неделями,
ты уж поверь мне.
просто поверь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588184
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.06.2015

Biryuza

звістка про все на світі

тисячі холодних долонь
плескають по спині,
людина червня витискає соки
з довгих світанків
і частує ними кожний промінь окремо.
монітор неба
вмикає мені тебе,
показуючи осінні вірші
і те,
як ти пишеш затишний дім.
я б на його адресу
писала щовечора лист
ніби у сокровенний щоденник...
час розчісує лев"ячу гриву,
вимолюючи прощення
за тишу
і відсутність дощу у нас
чи відсутність нас у дощах
міста
з вервицею старих книгарень.
новини здаються невтішними
і мені б заховатися у твоє безсоння,
а понеділок нехай проходить повз...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587350
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 16.06.2015

Іванна Шкромида

чорноти

усе вже позаду ніби
звернули назад пішоходи
над містом погасли німби
уперлися ноги в дім -
під покришкою свободи
між стінами коридору
немає нікого більше,
лише поржавіле
він
вичерпує голос в тиші
у теміні міжкімнатній,
розвівши долоні ширше,
себе проштовхнув вперед
мізерно байдужі речі
похило стоять на місці
холонуть між пальців
звично
і де вони всі
тепер
хтось випустив птахів в небо,
повисли на чорних дротах
звернувши до вікон очі
невидимі
де вони
востаннє жили на плечах,
пекли до кісток - порожніх
усе вже позаду
ніби
вселилося у чорноти

16.06.15, Чернівці #дисонансне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587853
дата надходження 16.06.2015
дата закладки 16.06.2015

ChorusVenti

ангел молчания

ты знаешь каково это
идти в оскопляемый
общественной слепотой мир
переполненный /словно чувствами/
улыбками хороводов
где пустоте уже не остается места
/как и тебе/
и каждый день умирать в нем
становясь недостижимой мечтой
кукловодческих ферм
где комфорт вполне заменяет любовь
но все никак не заменит души
поедая твою
от бессилия произвести
/нечто подобное/

вставать по утрам подобно фениксу
собирая собственные останки
разбросанные по углам
преобразуя их в броню
/крыльев/ молчания
которые наверное уже не скрыть
ведь идя на смерть
на самом деле идешь за
/пределы мыслимого
и дозволенного/

ты знаешь каково это
переполняясь криком
/оставаясь внешне спокойным/
каждый день умирать
ощущая бесконечное чувство вины
за каждого
/задохнувшегося
неспасенного/
невыплывшего
на дно канализаций и рек
заточенного
в катакомбах кем-то придуманных
водяных знаков

и когда я обессиленная
залитая операционной белизной
швыряющей мне в лицо
обвинения в несостоявшемся
/будущем/
думаю об ампутации
своей души
ты /молча/ держишь меня за руку
помогая выталкивать из себя
вселенные
чтобы они увидели тьму
или свет
в зависимости
от окраса секунды

так наверно и должны выглядеть
ангелы
и ты один из них
потому я готова потратить еще
несколько миллиардов лет
/жизни и смерти/
на молчание
ради прикосновения
этих двух

твоей руки и рожденного
/криком/
слова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587240
дата надходження 13.06.2015
дата закладки 14.06.2015

Віктор Шупер

сліпота

люди які довго не бачили світла
можуть легко довести свою сліпоту
сказати що небо насправді чорне
що ночі поглинають всі промені сонця
що світло до болю зернисте -
і лише спробуй їм заперечити
спробуй не повірити тут

живуть у темряві говорять впевнено
знають напам'ять розміщення
всіх предметів удома
ніколи не спотикаються
ніколи не падають
навіть тим хто ідеально бачить
усе не настільки відомо

шукають підтвердження знаних фактів
сумніваються в їх достовірності
намагаються у всьому їх заперечити
не з'являються на побачення
йдуть без супутників своєю дорогою
відштовхують всіх помилково думаючи
що в гіркій самотності
їх призначення

8 червня 2015 [16:28]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586442
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 11.06.2015

ChorusVenti

глаза снов

чтобы голос сердца услышать
нужно немногое
просто сделай себя потише
отпуская все мысли
грядущее прошлое

смежая веки навстречу танцу
в неведомость запредельного
видишь отблеск
музыки на сетчатке
отблеск поверх движения

где ночь возвращает луны зернистость
хаосу пятен и клякс
в смрадном дыхании василиска
пасутся
безымянные звуки слова

чья жизнь мгновенна подобно блику
пятака на глазу усопшего
фантомами ткущая
безвременья лица
так видят мир поэты и кошки

беглым пятном на развороте слайда
ты сам отсвет не более
всему чем ты стал
всем что тебя населяло
дай пролиться как соли из моря

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586013
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 11.06.2015

ChorusVenti

о родинках и восьмерках

олене бриксе

то не слово - отзвук парящей свободы,
узнающий мгновенно дыханье того,
кто с рожденья отмечен, как родинкой на предплечье,
знаком или числом

числа есть те же следы пребыванья безмерности,
как жизнь и смерть -
два лепестка, растущие из сердцевины,
отражая друг друга в небе или реке

так в диалоге с тенью видишь, что эхо
объемнее, чем звучало тобой
суть эволюции - встреча с одиночеством большим,
нежели собственное, через любовь и боль

познающее мир, запечатленный в слепках,
складках, слезах, стихах, подшитых в чей-то вопрос
дыши беспечней, моя свобода,
внутри осьминога времени ловя стрекоз,

из неизбывного в вечное простершись взглядом,
облаком духа во тьме пари,
где веревочка смерти вьется, как стебель
цветка, оторвавшегося от земли

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586044
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 11.06.2015

Дагней

Тиша

[i]// потік свідомості // [/i]

Читала Ремарка. Всю книгу можна розбірати на цитати від скоринки до скоринки. Так багато думок виникло. А може, вони були, а я вперто їх ігнорую - і досить вдало.

Здається, що з часом ми все менше і менше відчуваємо. Ми затвердаємо і вже не лиються з нас соки-емоції. І ніколи не знаєш, чи ще коли-небудь відчуватимеш щось подібне… Чи відчуватимеш взагалі.

Найгірша туга - туга за спогадами. Можна тужити за смаком і запахом - і віднайти їх, можна тужити за звуком - почути, тужити за картинкою - побачити. Хай би скільки часу не минало, те, що стосується відчуттів можна переживати знов. Пам’ять не є органом чуття. Спогади як повітря - вони є і їх нема. Ти ж доросла людина, усвідомлюєш, що нічого не вернеш. Люди йдуть, почуття змінюються або розпливаються, як плями від чорнила. А з часом блякнуть і зникають зовсім. Тільки маленький ободочок лишається. Від спогадів лишаються лише лінії.
Ношу спогади не лише в голові. Ношу їх на шкірі, ношу на очах, язику, вухах. Що ношу в серці нікому не скажу. Там тиша. Там порожня множина. Хтозна, шо воно таке.

Тужити за спогадами гірше навіть, ніж тужити за людиною. Бо коли тужиш за людиною - робиш щось таке, що її торкнутись, ввійти своїм життям в її життя, пересіктись, зачепити. Поглянути в очі. І цього часом буває цілком достатньо. Сум притуплюється і життя знову іде своїм спокійним руслом. Спогадів не торкнешся ніяк. Вони належать тобі і нікому більше. Вони як саме житя - вбивають приреченістю і невідворотністю. І коли хочеться повернути, побачити, торкнутись, ти приходиш до тями і розумієш, що то лише спогади, а реальність діаметрально протилежна всім твоїм ілюзіям. Чого торкнутись? Відчуваєш себе єдиною людиною на Землі. Бо та дрга людина на ЦІЙ Землі більше не живе.

А життя так стрімко йде! Кожен день злітає, як листок з дерева. Листки ж іще з липня починають падати, але хіба хтось це помічає, коли на дереві ще хмара соковитої зелені? А потім тобі вже 20, і ти вже не та безтурботна школярка, що по дорозі додому гризла сухарики. Ти починаєш усвідомолювати, що кожен твій щоденний вибір, кожне твоє слово і емоція має прямий наслідок у майбутньому. Раніше здавалось, що майбутнє неблизьке - насправді воно навіть передує теперішньому.

Почуваюсь котом, котрого збила машина на трасі. І я помираю, проте ще жива. А машини байдуже пролітають повз на шаленій швидкості. Я маю іншу цінність - останні хвилини часу, в машин і їх власників свої цінності. Я їх не розумію. Життя не розумію. Не розумію, як маю пережити одруження коханої людини. Щоб багато зрозуміти, треба багато втратити. Може, краще мати і не знати?

Яка ж дивна річ - кохання! Звідки ми знаємо, як назвати речі, яких ніколи раніше не відчували? Нам сказали чи ми генетично самі знаємо всі назви речам? Кохаєш раз. Банальне порівння, але це все-таки політ. І якщо ти піднявся раз, то або летиш зі своїм ангелом до вашого дому, або ж каменем падеш додолу з поламаними крильми і просиш Бога, щоб насмерть, щоб не жити без крил, бо то мука. Якими мізерними здаються зараз всі почуття! Планка стає все вища і вища, надія горить слабше і слабше. Дива не варто чекати. Я і не чекаю. Блискавка двічі не б’є в те саме дерево. Я вже своє чудо мала. А воно загубилось…

Я не прагну відчувати щось подібне знов. І не тому, що не хочу, щоб хоч щось затьмарило спогади. Просто я знаю, що апріорі такого бути не може знову. Групу крові не зміниш, резус фактор не зміниш. Це теж факт, з якими треба просто навчитись існувати. Існувати і шукати сенс в житті, яке свій сенс втратило.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586798
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015

мелодія сонця

мушля

знайди мене
на дні найсивішого океану
зі слоїками мерехтиливих вібрацій
найзагадковіших медуз
його мовчазними рибами
нашими словами
і щасливими кониками
нерозлучними
коралами
нібиживими
водоростями
неукоріненими
хибнозеленими
отрутними іжаками
сумнівами
пиявками
висмоктуючими
тягучими
кров*ю

глибше

на дні
цього інопланетного всесвіту
ховаюсь я
-
мушля

..відкрий мене..
..забери з собою..

.тут душно.
в.мушлі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586479
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 10.06.2015

Кароліна Бундаш

найголовніше правило пунктуації в житті

кожна зустріч у нашому житті - розділовий знак.

одні люди лишають по собі знаки запитання, інші - ставлять наприкінці речення три крапки.
з кимось тебе завжди розділятиме тире,
а хтось йтиме поряд, обережно малюючи після кожної фрази акуратну кому.

остерігайся тих, хто є тобі "другом" в лапках,
і бережи того, з ким хочеться жити під знаком оклику.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586060
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 08.06.2015

мелодія сонця

галограмоване

ми втрачаємо один одного
стоїмо навпроти безмовні
як заглючені галограми
як затерті спогади

топчимось на зародках
мерехтливого щастя

з дистанцією
у невідомість

і не вистачає
лише одного доторку
надто обіймів
аби зрозуміти
ми не галограмовані
хоч і приймаємось
один одному
по мілі
міліграмам
боязко
з гірким присмаком
післявтрати

та десь

під акомпонемент
найщирішого патіфону
мушлі
з окенаічного дна
наших душ
на межі двох безмежностей
ми переплітаємось
квітучою сакурою
над водоспадом
примарної дійсності
з міцним коренем
у водограї
глибинності

а поки

слухай дотиками
проростай нотами
пелюстками сну
на хвилях сьогоденних думок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585371
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 05.06.2015

Віктор Шупер

буйнопомешанные

мы все буйнопомешанные не иначе
прислушайся только
по нам плачут
психбольницы и отделения милиции
водители скорой помощи спешащие
медленно но уверенно
чтоб убедиться что ты наконец-то помер
отдал концы склеил ласты спустил паруса
засушил свои весла
сторож на кладбище черные птицы и дождь
на ресницах сторожа

3 червня 2015 [00:56]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585353
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015

Biryuza

навряд ти бачив

навряд ти бачив місто це слизьким
коли у пустку падають тумани,
і чайки видаляють сутінь рим
німим польотом
в тиху бездиханність.
коли крізь ніч спалахує дівча,
свого імення підіймає орден
і раптом те,
чого й не помічав
у скроні сиві
приростає гордо.
без згоди
чи без присмаку молитв,
навиворіт душі пусту кишеню,
живе далеко,
дихає й мовчить
у знак питання власного імення.
навряд ти бачив місто це у ній,
навряд колись її ти в ньому бачив.
настій років безнеб"я гордо пий,
її вина у цім?
навряд чи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553133
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 03.06.2015

Graveyard_Slut

The Universe is under my skirt.

Цілунки часом проникають десь глибще за член
під шкіру, у вени і навіть кудись поза межі фізичного тіла,
кудись поза межі імен, дефініцій, знамен
вони дають більше ніж ти потребуєш і більше ніж навіть хотіла.

І дотики часто бува переходять всі межі
у глиб під спідницю чи просто по мокрій щоці
тоді відчуваєш насправді кому ти належиш.
В грозу, під гучні звуки грому. Вночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585045
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 03.06.2015

Ваньоха Р.

К.

Я сплела з твоїх квітів вінки, з твого одягу, серця, волосся,
Повплітала всі мрії що ти не здійснив, і впліла всю любов, яку ти залишив роздирати собакам.

Що там мій крик? Що мої стогони,
Що ти ще зможеш сказати своїй непроханій?
Я не йду, я німа, я стою на розпечених віршах, які вугіллям до кожної моєї весни.
Мені би осінь, тоді залила б сльозами її своє горе,
Тоді б розмились чорнила портретів твоїх,
Але ж пам'ять зрадницько тримає свої ланцюги, її руки стиснули скроні.
І не варто, що болі лікують годинами,
Все що мало вакцини для хворих,
Все лежить мертвим у мене в ногах.
Зникни ти, я повстану із попелу, як вставли усі романтики на землі,
Зникни знову...
Я в поезії розчиню всю себе,
Пий, а я тихо співатиму тобі останню свою колискову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584198
дата надходження 28.05.2015
дата закладки 30.05.2015

Іванна Шкромида

стриманість

перед кожним наступним містом
піднебіння гірчить
впору
підросли до колін трави
потемніли -
до справжніх снів
вийди вийняти мене з ночі
тіло, вигнуте півдугою,
зачепилося за останніх -
своїх

вийди
мушу стояти твердо,
розпізнавши руками землю
тихо ходять під нею весни
догрівають -
міста тремтять
перед кожним наступним
серджусь
нас не вчать обирати рідне
не вертають теплом
додому
забувають
нас

27.05.15, Чернівці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583976
дата надходження 27.05.2015
дата закладки 27.05.2015

Biryuza

ніколи ще

спиш,
а на сході минулого
хлопчик фарби тлумачить
і малює уперто словами герби.
не роби як він просить,
він твій колір не бачив
і ніколи твій голос
іще не любив.
коли спиш
він здійсняє твої теореми
і шліфує мовчанням
розкидані сни.
він кричав:
чи важливо,
що де
ми
там ніколи не буде
весни?
ну і що попри усміх
йому відказати?
відстань фарби
і в серці численні герби...
не роби як він просить,
він ще крику не бачив
і ніколи цю тишу
іще не любив....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583675
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015

мелодія сонця

параноя квіткова

я обертаюсь на запах
ніби хтось спостерігає
параноя квіткова
мінідерев
і максідихань
битих масок
старого театру
ще поки живої
планети Земля

і я молюсь на продовження
подовження її дихання
ядра маленького всесвіту
де нам пощасливилось жити
не розуміючи нашого щастя

я молюсь
і проростають углиб
коріння нових дерев
молодого завтрашнього
театру-парку
хаосу в системі поколінь
поклонінь невідомому богу

мій Бог - це галактика
моя мати - планета Земля
земля родюча
народжуй нове листя
нову весну
нові гіперкартини
немасляного живопису
що житиме
(я вірю)
віками
бо це новонародження
уроборос
життєвого циклу

б е з к і н е ч н і с т ь

неосмисленого життя
недоторканої істини

я молюсь
Земля дихай
приємноквітковою параноєю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583416
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015

Авек Плезір

литологическая колонка

Если я действительно владею той правдой,
Которая обитает между сердцем и душой
В литологической колонке моего тела,
Тогда я неосознанно счастлив,
И великая кривда так и останется стоять у открытой двери.

И мой плотный график свободного времени,
Мой полный нерабочий день,
Навсегда растворится в рабстве Твоих желаний.

Все исполнится сполна,
Как только мы захотим расхотеть,
И будем хохотать даже у изголовья,
Пока нам не сделают замечание,
Пока за нами не приедут судьи психоделических судеб.

Я обещаю, что буду всегда рядом,
Если Ты будешь в гармонии с природой,
Станешь и ей читать свои неземные молитвы,
Рисовать с неё иконы, а не картины.

Сегодня у меня первые именины в этом году,
Те девять месяцев я так же питал любовь извне,
Обитал между сердцем и душой,
В литологической колонке самого прекрасного тела.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583488
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 25.05.2015

мелодія сонця

насолоджуватись весною

насолоджуватись весною
дрібними кроками
по парковій системі
чужоміста
на дивних гойдалках
повільних серцебитів
співати вголос
дотягнись до неба
де сльози вглиб
дістанься до коріння
насичуй
солодкосолоним
спорожнілі крани
краї
свого тіла

насолоджуватись тобою
крихкими кроками
дивомрії
сплутаними коліями дихань
заблудженими збудженими
хвилі
аромамасел
із простих історій
чудових зустрічей
що пахнули весною
і нереальністю
живим тобою

ця насолода
плине випливає
із країв кожного
ми сповненопорожні
бо йдем наосліп
бо загубились
в цьому просторі
й не знаєм
чи поряд - порізно

..але твій подих терпне на моїх вустах..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582608
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015

мелодія сонця

пісня подорожніх. вітер.

трав*яні чаї
медовий сполох
це спогад теплого
теплішого за квітень

насичуватись вітром
вдихати кожною порою
його думки
далекі подорожі
і близькі суцвіття
я бальзамую час
він бальзамує шрами
пом*якшує каміння
старих жалоб
жало
що лікує
і вмирає
самовід.даність
життєва рівновага

ліки
нас лікує вітер
з солоним присмаком
післяподорожніх
незірваних
пахучих
квітів

.пісня подрожніх - вітер.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582609
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015

Іванна Шкромида

спустошене

щось живе мало зміст
поки билося довго в повітрі
хтось нам море спустив на потилиці
хтось спорожнів

доторкнутись очей -
задля перестороги - навпроти
перейти - без поверхонь і дна
хтось нам море спустив

хтось з плечей в рукави
покотив листя строго зелене
у рядах вигоджали дерева
убрані в светри

щось забилося знову в повітрі
живе й навіжене
поки дном пересохлим
ходили
ми

20.05.15, Чернівці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582560
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 21.05.2015

Олеся Новик

червленою бузиною

шийна смола
плеще бузину
чорну

упади затиха
росою на плечі

здмухну золу
втру іргу в руки
пальцям кизилу насиплю

коліньми лягай
в ромашки червоні
спи мелісою
цілуй клевери лугові

не натирай
мені очі
і волосся тільки
своєю бузиною
червленою

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582198
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015

Ваньоха Р.

Позбутися… Z.

Дай напитись води із долонь, що крізь пальці вона і в калюжі.
Випаровує в хмари і бурями знову падає вниз
Круообіг води, кругообіг подій/твоїх мрій,
Куди б ти не йшов, доведеться вертатися знову,
З ніг стряхти, всіх хто калачиком тихо вмостився і спить,
Хто паразитами з тебе висмоктує останню надію,
Треба позбутися зайвого…позбутися всіх…

Дай очі закрити твоїми повіками, аби не бачити, як плачуть мами за дітьми.
Ми з тобою кудись далеко у небезпечні історії,
Ті що стали пригодою на наші стопи, сідниці, голови.
Нас вже немає тут, на жодній дорозі ми не ідемо, і про нас ніхто не розповість,
Не напишуть в газетах, по радіо не прокричить,
Де чий слід, де чия тиша, вулиця, хто в якому місті розтанув і хмарочосом сягнув у вись,
Нас не знає ніхто…
А їм найдужче болить, коли з вітром чайки приносять новини - помер він.

І отак день за днем, на стінах малюю смолою/любов’ю,
Аби усі знали, що вона живе серед нас,
Любов – народилась, померла й жива,
І нам з тобою, лишилось забути минуле,
Аби йти вперед, навіть коли рот перев’язали, скотчем, противоріччя, цинізм і образи на всесвіт.
Невже ти не встанеш?!
Невже ти згорів разом з моїми бездарними віршами і не станеться більше писати й не стане тебе,
З підлоги не проросте трава,
З твого тіла не народиться квітка,
Ти помітив?!
Більше нічого нема й пітьма не народить світла, смерть не народить життя.
Йди на голос, на слух, на віру,
Я не знаю, кого ми зустрінем в дорозі,
Але впевнена, що за спиною лиш море з солоних жінок,
За спиною лиш міль та нескінченна іржа…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582257
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 20.05.2015

мелодія сонця

в*язні безголосих значень

нічний столик
безсонна лампочка
і пекучі вірші
листи листи листи
невідомим невідомому
відомому серцю

забагато радіохедів
і замало кисню
тиснява
звичайна тиснява
щільне відчуття відчуження
в чужому рідному місті

наступає тиша
находить
великими кроками
на маленьку
твою
кімнатку
голос гасне
лезом
різко втрачає
будь-яку чутність
чуйність
і кричи не кричи
кричи безголосо
надривай
усі тембри
темпи
голосові
голосні
зв*язки
міжмісцевих
міжсерцевих
сполучень

в*язні
безголосих значень

бийся бийся
об свою німоту
об свою відстань
дика дика пташка
самозагнана
в клітку

самострачена близкість
електрошокова тиша

безвиліковно
ласуй

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581687
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 18.05.2015

Biryuza

недільне

вишневий сироп недільного ранку
на шиї прикраси видінь,
а в горняті чай
одягається в плівку минулого.
де ти,
шукачко власної волі?
нитки твої у шухляді
рвуться у білий простір чужої канви.
я знаю, що ти пишеш вірші
про дощ
про лева
про лютий і вересень,
що завше приходять раптово,
але читати це все не мені.
дні мають здатність танути,
тому я надсилаю ці промені спокою
до вівторка
аби ластівки твоїх слів
прилітали частіше
в недільні сутінки мого міста...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581759
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015

Велес Є

666

шлях зоряного

тобі пісень більш не співають
спаплюженим живеш ти серед
не випадковий успіх,
вигадка невтішна

невтішна мить.
зникає хвиля волі
ти крапля у морі яку усі марудять.

поняття чорного і білого
перетинають
і розтинають
кому як то потрібно

твій запал підробляють
виводячи у новий "вид"

і сам від себе він тікає
в ліс.
як жалюгідна є людська істота.
створивши світ з жахів і марноти.

якби сюди прибув христос....
спалив би все навкруг.
а потім вдався до скорботи

достойні ненароджені
народжені давно на небесах

лиш зоряний, що у пітьмі давно
один на один з світом в ясній самоті

зоряний 2

спитати важко й соромно
...що далі

чи ще щось вигадають люде
ці істоти дивні і нагі
із темрявою в животі
із головою у пліток скорботі

які ще треба перейти кордони
кого ще треба!...
роз і над!
щоб край роз... на
..
Будьье здорові
поки грішні
і поки грішні ви
Гайда в танок

провина вже доведена усім
утім. не витрима ваги нудоти.

так Будьте хоч-до себе Щирі!
хоч у собі не будь святий

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579870
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015

Іванна Шкромида

вуличні сплави

на вуличних сплавах
пливи
цей натовп з брудної води
з камінням на дні безіменним
шуми - переливи симетрій
коли хтось звернув не туди

пливи
за людьми без облич
з яких постиралися дати
і кожен собі емігрантом
лишає позаду своїх,
прив'язаних хвилями -
маси -
стоїш тепер де

стоїш
в широкому руслі порожнім
черпаючи воду з кишень
до моря пливли перехожі
а моря немає
ніде

08.05.15, Чернівці

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579778
дата надходження 08.05.2015
дата закладки 08.05.2015

Ірина Гнатюк

Город

Город пропитан ложью и авантюрами
Серые люди внутри разноцветных машин
Каждый в себе за оградами...за бордюрами
Каждый чего-то хочет...куда-то спешит
Каждый куда-то едет...куда-то стремится
Лица смазаны в призрачную палитру
Воздуха мало только бы им напиться
Воздух кончается...воздуха пара литров
Город запрятан в купол из безразличия
Ни тебе радости...счастье как вид оков
Город в котором страшно до неприличного
Город без писем криков и без звонков
Улицы сотканы в по́лосы невезения
Стрелки спидометров резко летят в верха
Город в который поздно вести спасение
Город который создали для греха

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579516
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015

Ірина Гнатюк

Хтось віднайде тебе

Падати краплями на підлогу
Щиро чекати когось чужого
Вірити в диво що дня одного
Хтось віднайде тебе

Битися птахами в підвіконня
Сходити з розуму від безсоння
Вічно чекати що вже сьогодні
Хтось віднайде тебе

Литися золотом в теплі руки
Стати святою піти на муки
Кроки то майже блаженні звуки
Хтось віднайде тебе

Час відміряти піском блискучим
Сипати в очі сипати в душі
Вічне чекання для невмирущих
Хтось віднайде тебе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579512
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 07.05.2015

Ірина Гнатюк

Ти маєш небо? Маєш небо

Ти маєш небо? Маєш небо
Пекуче небо поза шибами
І більшого тобі не треба
Самотньому до неможливого

Лиш ще розбурхану свідомість
Зопалу м"яті сторінки
Давно недопочату повість
І теплий слід її руки

Лише її гарячий видих...
Слова безвільні в ліфт закинути
Лиш не позбутись своїх видив
Не прокинутись

В горлі холодної квартири
Між божевілля і картин
Не бийся в стіни...їх чотири
Не падай долі...ти один

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579384
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 07.05.2015

Ірина Гнатюк

Основа

Солодкого літа тобі надовго не вистачить
Сонце зів"яне і різко почне пекти
Звісно не ти
Хтось інший за тебе визначив
Подібним тобі недоречний надмір теплоти

Гарячої осені буде нудотно багато
Густих падолистів в кварталах вогкого міста
Сирої квартири з якої ти звикнеш тікати
Когось шукати
Ліпити зі свого тіста

А потім зимою ти знову чекатимеш літа
Побитий словами і сотнями с|ніжних крупин
Людина якій замало цілого світу
Куди його діти
Якщо ти живеш один

І навіть весною тобі не родитись знову
Не пити нектари не вірити в щось нове
Ти вибрав чекання як вічну свою основу
Не вірити слову
Бо вдруге не заживе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579385
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015

Graveyard_Slut

Бандьорівський.

за_бала ситуація в країні
просто так шо й_б жеж твою мать
та не так та ситуація дебільна
як усі ці разгавори блядь

скики можна то п_здіть,репостить
і стіхі і прозу сочінять
вже на то дивитись невозможно
є бажання взять і у_бать

ті бандьоравци,ті бл_дь сепаратюгі
на дівані й за пк ведуть войну
і маршрутках бабки б_я тварюки
для розмови тему мають лиш одну

да пішли ви на_уй, патріоти
флаг бандьоровский я викину в окно
водка графська, на закуску шпроти
ну а ви з своїм бандерой ДНО

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579278
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015

Graveyard_Slut

…і як що ти зараз у формі

...і як що ти зараз у формі
волію пригорнутись до неї,
притулити свої долоні,
шоб вона обвила мене,
заповнила своїми кольорами,
шоб замаскувала,
лишені тобою, шрами.
з’єдналася з моїм власним тілом,
приросла до моєї шкіри
так, як я завжди хотіла.
хай вбере мене усю,
як дощову воду,
як дим спалених тіл,
як нічну прохолоду.
я би воліла й сама стати нею:
зеленою та брудною,
шоб завжди могти лишатися на тобі,
лишатися із тобою.
бути частиною заглушених
військових маршів
щоби ти завше мене відчував на собі,
шоби завше мене чув і бачив,
щоби ти прожив в мені все життя,
а по тому
хай в ній, хай без неї
вернувся до мене
додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579270
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015

ChorusVenti

время звезды

«время создано смертью»
и. бродский

покоится вечность в твоих краях,
занесенная случаем, откуда не ходит завтра.
что сказать мне о ней, перечитывая
стенограмму последнего динозавра?

глядя на город со снежного облака,
протокол осмотра регистрирует звуки,
доносимые ветром из далека.
так взирает любовь из вечной разлуки,

ледниковой записью вышед из-под пера,
что в правах своих и поныне.
время терпит от одиночества крах,
где некто, верхом на льдине,

дрейфует в безымянность ничто,
расплетая судьбу на не-дни и не-встречи.
вещи обнаруживают родство,
когда между ними суть бесконечность.

та победа дистанции и есть звезда,
воспаряя прижизненной смертью в небе.
что еще мне сказать о ней, кроме как,
поклонившись убившему время,

поклониться и тем безраздельным краям,
откуда ни ветра, куда не доходит почта,
за то, что разлукой к смертным устам
их дух приникает.
…о том, что.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579199
дата надходження 06.05.2015
дата закладки 06.05.2015

Віктор Шупер

поЩАСТило

Юлії Костюкевич

протилежності завжди притягуються
і плюс на мінус
то буде найміцніший союз двох цілих
не половинок не половинчастих
самодостатніх двох цілих
сплетених долею
напрочуд самотніх
мук

руки ж для того
щоб убивати самотність
обіймами найріднішими
вуста щоб передавати свободу польотами
птахів
в піднебессі хмар
сплетених в ніжність посмішки сонця
і я прагну Тобі дарувати постійно цей дар

Щастя моє
навіть якби я вельми хотів
навіть тоді було б злочином
позбуватися Твоїх життєдайних
чар

навіть я
той хто пізнав щастя лише завдяки Тобі
ніколи не зміг би уявити на Твоєму місці
жодну іншу
Ти можеш ховатися серед лісу
розчинятися у юрбі
але ми обоє знаємо що я знайду Тебе
по аромату Твоїх парфумів
по легкості Твоїх слідів
по посмішці коли Тобі усміхаються
перехожі
по теплу від сонця
бо до Тебе воно завше куди ніжніше

знаєш як серце переповнюється любов'ю?
це ж майже що відокремлений орган
має в собі Тебе
абсолютно не бачить інших
не знає куди іде
але знає для кого
знає що краще і гірше
та іноді плаче від втоми

це як певне самовідречення
бо весь світ без Тебе не має ні цілі ні сенсу
і з часом незважаючи на усе
починаєш розуміти одне
найважливіша в житті
відвертість
разом з тим хто дарує для Тебе
крила

іноді
якщо пощастить
це все сплітається у одне ціле

і чи варто ще щось казати крім того
що Тобі моє Щастя
у цьому таки пощастило?

3 травня 2015 [20:40]
дорогою додому

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579067
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 05.05.2015

ChorusVenti

зомбикорм

голоса вселенных бродят повсюду
как звуки маятника
/в темноте/

лучше не слышать
глядя в окно
где закат расцветает огненной орхидеей
и веки смежает сон

лучше совсем не спать
потому что когда засыпаешь
опять видишь то что снится уже вечность
и длится
/длится/

растягивая как жвачку и без того
затянувшийся зомбивек
общества порожденного
обществом

где человек человеку вещь
и мы уже не существуем
но вынуждены
как все легенды

которых поедают ближе к вечеру
запивая дождями
потому что без прошлого в будущее
не попадешь

но чтобы двигаться быстрее
надо скинуть с себя побольше
как минимум совесть
/или душу/

становясь зомбайнером
чьей-то благополучной судьбы
придумав множество модификаций
одного и того же стула

оттого вещи размножаются
стремительнее
двигаясь вместе с иллюзией /мысли/
движения вперед

продиктованную демоном
комфорта
где легенды не выживают
но их помнят

употребляя на ужин
распиная крестом в своем сознании
и молясь на последнее
свое воспоминание

ведь кто /кроме него/
еще полюбит
в этом одиноком мире
/вещей/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578917
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015

М. Вольная

доброта

нам нужна доброта друг друга,
чтоб сердец напитать пустыню
в этом глупом, бессмысленном круге
суеты и мирской гордыни
нам так нужен оазис покоя,
чтоб душою припасть тесно,
искоренив в своем сердце злое,
для добра освободить место

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578943
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015

Олеся Новик

за пальці-вушка

не йняла рук від неба
стояла чашею
і повнилась чимось
студеним

зачепився вітер
за пальці-вушка
зайняв волосся
полум'яними вітами

зашарілась зачервонілась
трояндами-веснянками пішла
закипіли пахощі
заграли переливи сонця

вітре
дмухни ще
вій неси квіти
її у волосся чіпляй

не перевернулася б
чаша

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578240
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015

Олена Ганько

Мучень

Ніжність твоя чеканиться сургучем.
Перед миттю читання зникають літери,
Тож підказки нема.
Є лиш мучень, що нудиться світом,
Який не просториться
Лінією, а тільки покликом вверх.
Я ж палаю червнем
Твоїх вуст,
Землею твого тіла,
До якого прилягаю,
Вслухаючись у шум
Шалених рік.
Вони шепочуть сичанням змій.
Тож я вбиваю кілок у грунт,
А звідти лине зойк води.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545479
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 02.05.2015

Іванна Шкромида

начисто

травень хребти
під ганчір'я зелене сховав
вже вечоріє занадто поволі -
до сказу
між перемовин вітрів
затихають слова -
далі говориш
вголос себе звинувачуєш -
втрачена начисто -
де б не була, перед ким
місто пролізло під шкіру,
немов ненароджене,
тихо живеш тепер
з чимось всередині,
молишся,
щоб воно стало
твоїм

01.05.15, Коломия

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578343
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015

ChorusVenti

water / land

мы кометами были
в прошлом
в этой жизни вода и земля

отправлением писем
воздушных
создающие берега

умываясь внезапностью
снега
той воды что под камень течет

и кружится осенними днями
над печалью недвижных
стволов

все о чем мы не домолчали
и о чем не успели
сказать

прорастет тишиной на могилах
у деревьев в глазах

тишина это прошлые души
что сочится
сквозь каменный след

и ответит река берегами
на любой из далеких планет

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578344
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015

Авек Плезір

обет молчания

Вознамериться, подняться ввысь
И созерцать землю в глубине себя
До исчерпания внутреннего ресурса
До изнеможения собственной речи
Извержения ущупливой души.

Ты подарила мне счастье,
Ну и что, что оно как сухая лучи́нка
Затерялась в кромешной темноте моего отчаяния,
Зато я бесконечно готов говорить даже дереву
О том, как запредельно я тебя люблю.

Дерево вскоре зацветёт, и возможно, даст плоды,
А мои слова, как бумеранг, вернуться обратно
И наступит вечный пост поступков,
Обет молчания моей любви.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578260
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 01.05.2015

Олеся Новик

біллю білою вишні

хіба зронив стільки сліз
ліпше за кипариси
ліпше за клен
і магнолію

вишні порозбивались
біллю білою
болем тріщин
кісточки висипалися
в грунти волосся земляного

сліпе коріння
поробило борозни
рікам синьої
дощової крові

хто зронив стільки сліз?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577204
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 28.04.2015

malinka

. . закрываю глаза. .

Закрываю глаза,а там - ты и кристальные звезды..
И струится вода серебром вдоль крутых берегов.
А ты видишь меня? Непонятно, как это возможно,
Но мы встретимся там - на обрывках предутренних снов.

Закрываю глаза и вдыхаю, мне кажется,- воздух,
Выдыхаю - тебя (из себя) в этот призрачный мир...
Навсегда нам оставила осень рисунок на коже
От сгоревшего сердца, сто-семь сигарет прикурив.

Закрывая глаза, я хочу очень сильно поверить
В непрерывность любви, в теплоту твоих сдержанных слов.
Я оставлю тебе...я оставлю открытыми двери,-
В мой затерянный мир, далеко от людских городов...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521614
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 27.04.2015

Олена Ганько

Упізнання

Я вишукую давність у піднебесній вежі.
Її запах звучить лунко,
Її шати простяглися палкими літерами,
А на подолку шат тих - вихор крутливий.
Та не треба мені погляд,
Мені треба упізнання.
Його вичиню з двох смертей:
Перша - своя, особиста, за вибором,
Що заперечить другу,фізичну,
Лишивши тільки її неможливість,
Та, не скасувавши її як істину кожного живого.
Тож кому-кому,а мені не доведеться вмирати,
Як усі.
Так дійду до країв,
Де кожне слово – це анонімний тягар,
Тож там мовчать.
Натомість говорять вишневим цвітом,
Лагідністю звірів,
Мовою двох закоханих очей,
Які завжди так нестерпно близько,
Що стираються контури далини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577456
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015

Троянда Пустелі

Ти поряд

Обірвались між нами з тобою нитки.
Ти скажи, хто за це відповість?
Ти не чуєш мої недолугі дзвінки
Й нарікання на внутрішню злість.

Я не хочу твій голос забути, повір.
Він відгомоном в серці моєму.
Та розлука підкралась, неначе той звір,
Що кричить про якусь анафему*.

Чи зустрінемось ще ми у місті дощів?
Чи торкнеться до мене твій погляд?
Ти все рівно чекай недолугих дзвінків…
Ти зі мною у серці… Ти поряд.

06.09.2014

* тут - прокляття

photo by команданте Че

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521962
дата надходження 07.09.2014
дата закладки 27.04.2015

Олеся Новик

попустіли кишені

вихоплюють вихрами
хвойні хмільні випари

розлітаються зелені
пластівці по зсірілих
зсирілих лицях

доторками папоротей
пальці нишпорять
по кишенях і шукають
що?

попустіли кишені
нема каштанів
нема чим нишпорити
бо ж без
рук

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577140
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 27.04.2015

Biryuza

питальне (2)

реклами іржа на кожне твоє "не вмію",
пальці німіють і сняться шкільні двори.
я вивертаю у пошуках час і холодну шию,
боже,
навіщо ж такою мене створив?
нащо мені каламбурні оці падіння?
вогник від стелі і аж під чужі мости.
ти так помстився мені,
що із старої скрині
ангел вистрибує й каже:
"Може й мені прости?!"
чом би й не дати йому кілька літ свободи?
я ж бо у море оце не ступлю й поготів.
чуєш чи ні,
мій мовчазний володар?
чи не без світла мене
ти лишити колись хотів?
падаю падма на ліжко м"яке й хмаринне,
зовсім не бачу опущену в ночі тлю.
ти мій творець
та хіба ж я винна,
що замість ангелів
тільки його люблю?
...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577311
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 26.04.2015

Ростислав Курбатов

"тебе за меня спасибо"

"тебе за меня спасибо"

Икару всего-лишь нужен был дом на солнце.
Эмануэлю Леви плохие сюжеты на кинолентах.
полотнам Пикассо нагие девушки, танцующие танго.
странным нам нужен был концерт Баха в Монце
и фрагменты стихов Бродского.
так мало.

Залу славы рок-н-ролла не хватало Ринго Старра.
Сиду Вишесу - наркотиков и Нэнси.
Освенциму - добрых людей.
тебя - мне.
фрагментами.

парализованным городам необходим рев гитары Курта Кобейна.
старому "Зениту-Е" - фотопленка и руки.
немому - звуки,
глухому - крик.
смелому - робость.
тебе буква - "ш".
мне - теплые сны.
нам - мы.
полностью.

тебе за меня спасибо.

https://vk.com/rost_i
#rkurbatow

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576363
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 24.04.2015

Дагней

Роби свій вибір!

Все наше життя складається з виборів: щоденних і тих, які більше ніколи не прийдеться робити, важливих і мізерних, необов’язкових і невідворотних. Проте є речі, які протягом свого існування ми все ж не вибирали – локація, сім’я, колір шкіри.

Однією з таких речей можна назвати і релігію. Взяти б для прикладу християнство. За різними даними, християнами є близько 25-30% населення Землі. І загальноприйнято, що якщо ти народився християнином, якщо тебе хрестили, ти ним залишаєшся протягом життя. Більше того, дана релігія вважає перехід в іншу релігію гріхом, за який – пряма дорога в пекло. Релігія – спосіб маніпулювання людьми через страх невідомої кари; необмежена влада і корисливість.

Чому хтось за тебе має робити за мене мій вибір? Я обираю те, у що хочу вірити я сама. Чому хтось повинен вказувати мені, якою я повинна бути? Я ж не вибирала собі те, в чому народилась. І це нормально, що мені може не сподобатись те, що вже в свідомому віці я розумію. Та ж ні – «змінити релігію – гріх»! Я хочу свідомо прийти до того, у що вірю. Я хочу, щоб моя релігія співпадала з моїм власним баченням світу. І хай суспільство засуджує те, що я вибираю. Та це тільки тому, що людство завжди гнобило те, чого не розуміє. Якщо я нікому не роблю шкоди, справді поганих речей, якщо моя совість переді мною чиста – тоді я це є я.

Виділитись і знайти щось своє важко. Сіра маса, як трясовина, затягує і не відпускає. Індивідуальності придушуються і тільки по-справжньому сильні люди можуть відкинути осуди суспільства, канони і догми, встановлені невідомо ким, та вже точно відомо для чого, і робити те, до чого лежить душа і розум. Насправді гріх - бути частиною стада, сліпо вірити тому, що ліньки пояснювати і відкривати, витрачаючи свій час, кров і цінності. Гріх – не шукати свою дорогу. І хай яким би тернистим не був шлях, гріх – здатись. Вірю, що у своїх починаннях дуже вже просто залишитись на самоті. Поодинокі шукачі трапляються, проте в першу чергу ми самотні. Не бійся самотності. Страх самотності – відмінна риса маси.

Шукай свій шлях. Роби свій вибір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576575
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015

ChorusVenti

hug

ты так быстро идешь отнимая у слез
сердце каменного колодца

темперамент лесов и движение волн
мыслешагом
чеканящим солнца

мостовыми орбит ныне пульс твой саднит
как снаряд покосившихся кровель

мне приходится бездной над духом парить
чтоб идти с тобой вровень

уходя в глубину а когда устаю

обнимая родные
мостовые созвездия горы
я до ветра вздымаю небес паруса

и люблю тебя
как ребенок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576463
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015

ChorusVenti

стихийно

Слезы счастья, как слезы оргазма – лучшее выражение лица женщины.

Чем пустоту накормишь, то она и высрет.

Надпись на могиле: умер от любви к себе.

Музыка есть форма сна, которая, в отличие от последнего, никогда тебя не покидает.

Порыв и стыд где-то всегда рядом, на одной прямой в турбулентном потоке искренности.

Я черепаха, потому мне нужны рыбы, улитки и камышовые заросли.

Жизнь – монолог перед лицом смерти, где она, быть может, единственный зритель.

Расставляя ловушки, угодил в капкан обещания.

Отражение всегда больше, ибо отражает то, что за твоей спиной.

Поэзия – упражнение в умирании, где душа тренирует навыки прощания с миром.

Тот, кого любишь, важнее, чем ты сам.

Страсть тела с точки зрения духа – труп. Может, потому вокруг так много неодухотворенно - трупных стихов?

Дом есть то, где ты одновременно прошлый, настоящий и будущий.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576452
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 23.04.2015

Олена Ганько

Бачити крізь пітьму

Я днію.Коли хребет жаскої ночі
Покриє спершу вечір,
Він ляже квітом терену,
Холодним дотиком зотлілої
Жаги.Раптовість озивалась маревом,
Чотирисвіт розтроївся,
Коли ти стала соляним стовпом:
Назад путі не може бути,
Тож й все минуле зміщується до зіниці,
Лиш око увібрало пам'ять,
Обмащування стовбурів подій
Вже знавісніле,уже тліє.
Я обіймаю тебе мороком,
Нещасним кольором своєї сліпоти.
Зате мій погляд ніжить твою душу,
ЇЇ я завжди бачитиму.
Навіть у пітьмі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576372
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015

Віктор Шупер

багато

стільки років лишатися осторонь
зігрівати собою стіни
наче тепло це єдине зі всього
чого у нас забагато
і надлишок тієї нашої наче б то віри
кане у лету
відходить у далеч
буденно
неначе давно відсвятковане свято

позначення шрами порізи
на наших зап'ястях
не стільки від часу як через відсутність міри
страждання і муки потрібно для щастя
згубити й здолати
хвала мазохізму і тим хто його сповідує й вірить
у них все життя неземна насолода
у них цього раю багато

17 квітня 2015 [22:11]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576326
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 22.04.2015

ChorusVenti

там где сходят поезда

будущее незримо
как вера шизофрения мысль

то что нельзя увидеть
потому что ты всегда внутри
/них/

частью той
кровеносной системы
вызывая очередное вселенское
крушение

оттого так трудно порой верить
собственной правде
ведь все зеркала разбиты

с тех пор
как сойдя /тобой/ с ума
я вышла на заброшенной станции

откуда ничего не ходит
кроме беспросветных надежд

бесцветное беззвучное
обиталище духов дорог

опутанное объятием рельс
под вечным напряжением

лучшие проводники
узнающие друг друга по мысли
каждой будущей смерти

где пространство
любви
как пространство стихов

нотная грамота зашифрованных
звуков

которые не всегда могут увидеть
даже себя
под тяжестью проходящего состава

но спаянные /как рифмой/
вибрацией

всегда единственной

потому что нельзя сойти с ума
дважды
и она уже часть того
безумия

отправляющего строку
очередного несущегося поезда
/под откос/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575955
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015

Олена Ганько

Стануть розплатою

Розплатою за нашу любов стануть
Незникомі вірші.
Залишки слів, а їх поїдали риби, не давши цілісно
Доплисти крізь океан,
Ляжуть тиснявою на серці,
Сльозою в оці,
Зронивши яку, виникне наш медальйон
У формі зірки,
Що лягає крапками дріботливими
На посніжену гору.
Так, ми говоримо тишею,
Знаками,
Ми цілуємось нахилом літер,
Ми кохаємось окликами та питаннями,
Бо слово дійде першим,
Якщо відправити його з посланням,
Додавши частку стогону
Та насінину приборканого
Щастям смутку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575941
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015

Ваньоха Р.

Пити з початків

З чого почати,
Чи початок не має кінця,
Чи закриті кафе, і з калюжі п'є воду собака.
Ця відлига ллється у рот, у легені,
Скапує з скронь, очманілим сивіючим горем.
Де почати,
Стати однією ногою, іншою дістатись до самого дна,
Там вина,
Там все моє, і навіщо тобі стрибати,
З головою падати вниз,
Обірвати карнизи якогось рятунку,
Обірвати останню надію,
Тонути у каламутті днів,
І що тоді, як нічого не почалось.

Стелі малюють в зіницях отвори, говори зі мною доторком вій,
Я у серці великого неба, ти у власному всесвіті спиш ...
Пишеш літерами найкращих зі своїх слів,
Купуєш на них весну,
Згораєш аби рудоволоса лишилась жити.
Хтось жертовно кладе у руку голодного їжу,
Аби відплатити за власний злочин,
Бартерно спише свою безодню - впаде ще нижче,
А я лише справилась з голодом, почала їсти,
Ковтала тебе безкарно,
Бувала в твоїх безлюдних водах,
Пила з твого джерела твою втому.
Десь відкрився рахунок - початок,
Я маю усе/нічого не маю/
...будучи світлом, наповняти темінь собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550476
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 20.04.2015

ChorusVenti

отра/ж/жение

ты говоришь воспоминания
я говорю тени
что клубятся дымом
слишкомвыкуренной тоски
выходя сквозь отсутствие фильтра
в поле
обнажения души
где слова как весенние русла
под небом ностальгии
о прожитом и несбывшемся

эти бескрайние поля
обрамленные лесами
куда прячутся мысли ускользая
в тень
как чьи-то неупокоенные души
страдающие от вируса веры
что однажды они испытают нечто более
прекрасное чем вечность
преломляясь в воздухе
птичьих голосов

бредят блуждая повсюду
тени воспоминания

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575671
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015

Іванна Шкромида

дірки

і так відболять дощі, що снитимуть потім довго
від крапель нагих - дірки
від натовпу зниклого - голос
зневоднення до кісток під струмінь водопровідний
затисне
холодні люди не гріють себе навмисно

упертись в хиткі крісла - де простір не виростає
ніхто не повірить тілу, якого давно
немає
між сірих гібридів міст
тепер собі проростаєш
корінням
старих валіз
в підлогу
підвальних спалень

19.04.15, Київ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575521
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 19.04.2015

мелодія сонця

моє мовчання

те
що для тебе
вимовляється надважко
ніби й дійсно
слова ладні вбити
розчинити твій образ
в ембріоні нашої щирості

вибач за моє мовчання
моє серце кричить надто голосно
крізь мій тихий голос

тому

буду шепотіти
поволі
переносити
своє серцебиття
у твоє...

тихше

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552269
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.04.2015

Лілу Амбер

Магия

Кормить тебя грудью, внимая приказам рта,
взрывая вселенную жаждой произрастать,
Подкожно разгадывать тайный небесный свет,
Что ищет свой путь в распускающейся листве.
Печенье в ладонях лелеет уснувший день,
Как млечное озеро зреет луна в окне,
Вздыхают расслаблено сочные лепестки
Фиалок, уснувших на глади твоей щеки.
Мы вместе летаем в эфирах миров иных -
Сливаются соки, энергии сил весны.
Кормить тебя небом и пряности трав вдыхать,
Быть магией, таинством, гранями колдовства.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572623
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 17.04.2015

Дагней

Тактильний голод

[b]Ти Людина.[/b] Живеш, ходиш по кімнаті, їж столовою ложкою мед, сидиш за комп'ютером, пісяєш, п'єш, розмовляєш, посміхаєшся, нервуєшся, вагаєшся, заплющуєш очі, розплющуєш очі… пригадуєш. І кожного моменту відчуваєш Дотик. Він волає ніжністю, він шепоче пристрастю, він турбується смаком згущеного молока і апельсинів. Він є. [b]Він Дотик.[/b]

Він з тобою. Он щойно ти пробігла по кімнаті за чимось, а Дотик в той момент лежав теплом на тильній стороні твоєї руки. Зараз ти сидиш на дивані, підібгавши під себе коліна, а дотик невагомо лежить в тебе на стегні. От ти лежиш в ліжку, а Дотик обійняв тебе ззаду, накриваючи собою, захищаючи, ховаючи від жахіть ночі. Його немає, він такий же нереальний, як єдинороги, бабайко і вічне кохання. Але кожен подих, кожен помах вій, кожну молекулу крові, що пройшла через твоє стражденне серце, ти його кохаєшсмакуєш . Де б не була, що б не думала, як би не мучилась - він з тобою. Людина - Дотику, Дотик - Людини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574984
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 17.04.2015

М. Вольная

карманы мыслей

Карманы мыслей набиты хламом
ненужным, лишним, почти случайным.
Идёшь по городу, улыбаешься хамам,
на остановку - к путям трамвайным.

Трамвай глотает тебя жадно -
голодный нынче, почти пустой.
Открыты окна: свежо, прохладно.
твой путь бесцелен, внутри - покой.

Закат стремительно гасит солнце,
зажигая холодный огонь фонарей.
Уставший пассажир рассыпал червонцы -
собирает, будто часы растерянных дней.

В остальном, все молчат - перебирают карманы:
что оставить на завтра, ну а что выбросить прямо сейчас?
Не перестают ни на миг самоуверенно строить планы,
живя будущим, и никогда в этот прекрасный час.

На конечной безлюдно, сосны клонятся сонно.
Пахнет сыростью, ненавязчивым, скромным дождем.
Дорога пуста, стремительна и бездонна,
и карманы мыслей пусты. Пора домой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574943
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 17.04.2015

Олена Ганько

Агірре

Агірре. Ллється виміром ще не бачена досі
Ніжність,
Я рештки її після поїдання визбирую.
Частка висить на дереві у колі.
Так виявила себе любов до смерті,
Зімкнувши обійми мотуззя навік.
Друга плескотом тішить уже обважніле тіло
У тому струмку, де ми грались удвох,
Коли малими були.
Третя ллється морем червоним,
Водами правічними.
Та води великі не зможуть згасити кохання,
Ані ріки його не заллють.
Четверта розраду шукає за пазухою в миті,
Тільки та жертву вимагає, цілопалення
Чиїхось душ.
П’ята випиває трунок власночаші,
Впиваючись спрагою до ідеалу,
А потім сп’яніння все вирівняє,
А потім ночі забракне дня,
Стане мало вічності,
Щоби втамувати жагу до руйнувань.
Шоста вистрілить істиною у безумне лице,
А сьома натомиться пахощами
Марного робітництва,
Запахом бідних виживань.
Усюди,чуєш,усюди блукає ніжність,
Яка без належної взаємності вибирає шлях
Страждань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574667
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 16.04.2015

М. Вольная

потерянная тетрадь

текст в промокшей тетради
напоминает вены под тонким полотном кожи.
день полон теней и прохлады,
проникает в тебя, ветром тревожен

опускает вуаль сумерек
на плечи вечерних ветвей.
цветы прячут лепестки век,
псы рвут лаем оковы цепей

буквы
пульсируют в венах -
ты зачитался стихом.

этот мир - он совершенный,
пусть и созданный чьим-то пером.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574545
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015

Poetka

…21…

...коли маєш один хребет на двох
все навкруги здається не таким уже й безпомічним
змучений квітень лягає дощем на твої рамена
є дні коли особливо далекий Бог
все ще йде по воді несучи в собі переможні знамена
і не треба
казати що душа твоя темний льох
навіть якщо вона напрочуд чужа і студена...
твої очі трохи темніші за цей світ
і жодне з небесних світил не в праві своїм світлом
цілувати твої одкровення
коли від безвиході б`єшся обличчям об лід
кров застигає поверх води благословенням...
прийде час і ти шукатимеш слід
від минулих імен на які ти відгукнувся
бо сьогодні заквітнуть сади
там де вчори ти необачно спіткнувся...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574541
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 15.04.2015

Immortal

садизм

Табун диких здумувань
роздмухує хмари,
й поміж землею
з’являються ніздрі
великого соромітника,

який охоплює тіло
боже й жбурляє
його оголене,
наче твердий камінь
у вікно
всесвітнього знелюднення

пропаща мова
після Вавилону,
Ніч великого плачу,
бачу й він бачить
бачу й він бачить
бачу й він бачить
твої великі заплакані очі

посмішку, що злітає,
наче птах з Юдиного плеча,
що повертається петлею до
рідного ключа

залишки пелюсток між зубами
після полуденкової похоронної процесії,
яка нагадує про сонце
тоді,
коли
воно обпльовує нас своєю жовтизною

тоді, коли мерці спокушаються на руків’я
Вічності,
відганяючи великих ґедзів.
Вони тамують свою спрагу, здіймаючи
свої зникаючі руки до тіла, яке не здатне
прикинутись
порожнечею
чи дозволем
порожнечі

тоді, коли об’єктив історії покидає
плавність рухів,
тоді, коли не відчутно шелесту-звуку,
тоді, коли й невідоме гарує за двері-підлогу
тоді коли кров виливається за рушій іншої
пори року,
тоді, коли жести стають собаками диявола

тоді, коли вода стає символом оприлюднення
викликаю
правду під проміння
слабкого, проте почутого голосу:
“темрява відкочовує
у добу переродження’’

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573296
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 14.04.2015

ChorusVenti

рыбы молчания

теряя из виду стены проплывая сквозь волны
оказываешься за пределами того
что вырабатывает гормон счастья
и боль существует сама по себе
независимо от слов которые не более чем
вибрации воспоминаний о далеких предках тишины
динозаврах
последней осязаемой почвы
за которой не отыскать ни холода
ни последнего сна любви

мир изнутри есть сплетение вен и проводов
будь то мотоцикл здание книга
на тех улицах много огней
обдающих дыханием тупика
мигающие как звезды гранеными сердцами абстракций
чей мир прекрасен
хотя ему порой не хватает человеческого вопреки
той открытости что стоила нам жизни
когда дышишь слишком часто
чтобы говорить
и ныряешь слишком глубоко
чтобы дышать

страдающие от измен памяти
и врастающие в пустоту как в любовь
благодаря ее абсолютности
сбрасывая кожу перед тем
как душа будет вновь расформирована и разжалована
в солдаты
проходя те стадии преображения
уже без нас

красота где отсутствие не ищет
своего присутствия
но когда ты глядишь в меня одиночеством
я вижу твое лицо
и в темной неподвижной паутине проводов
усеянных далекими огнями
пробивается
зеленый росток вопреки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574216
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 14.04.2015

мелодія сонця

дерева живуть в очах

дерева живуть в очах
ліс
і планета
суті
навколо безодні
сутності
заглибоко не ступай
не руйнуй не свою планету

коріння по нашим жилам
пускає твоє життя
пускає твої думки
поєднуючи глибинно
із зовнішньо
оточуючими
світ(ил)ами
і тілами
колообіг чуттів
та синтез
складнопростих емоцій
насичує й укорінює
кожен наступний шар
кори головного серця

це дерево хоче жити
йому потрібно цвісти
бруньки набухають світлом
енергією світил
пульсом дитини істин
ембріони щасливих хвиль
борсаються в суцвіттях
щирість, що оживе

...

щирість
що омертвіла
розчавлені знов бруньки
світом
внутрішньо
спорожнілим

збережи своє дерево
вилікуй свій прихисток
не посохни у.глиб
око
докорінно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573999
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015

мелодія сонця

в потязі до Вінниці

серед голих дерев
порослі колії
потягами ймовірності
далеких подорожей
потягами укріплень
окремих долей
в одну міцну
та власну колію

потягами розлучень
потягами пробуджень
експресами дотиків
експресій вражень
миттєвих "планів"
запла́нових акцій

цей пульс проходить
по голим коліям
старим вокзалам
старою пам*яттю
новонароджують
подорожаторів

новонароджують
нових закоханих
в порослі колії
із вітром-подихом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573998
дата надходження 13.04.2015
дата закладки 13.04.2015

Biryuza

епіграф

опісля спалахів помирають магнолії
щоб карбунки їх лиць тішили
твоє сіро-байдуже око.
ці вулиці впадають у море
разом із пам"яттю наших слідів
і більше ніхто не чує назв,
імен чи тихої музики.
так,
просто торкаєшся пальцем уст
і світ залишається
за межами твого лискучого вікна,
яке тепер не віддзеркалює ранок,
листівки
й адреси.
опісля спалахів помирають магнолії,
а ти лише щойно написав епіграф
до цієї весни...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573906
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 12.04.2015

скло вітрин

the island is where both of us don't want any of them.

Ветром распахивало створки
И скрипели апрелем и маем половицы
Пока мы вдвоем хрипели, перебегая
Из кухонь в комнаты,
Догоняя друг друга,падая на диваны и мимо диванов
А на расцарапаных иголками лицах
Блестели паутины
Будней, где ты в работе,
А я в дипломах
И вечно не хватает терпенья
Дожить до выходных дней в одиночку
Я - нить твоего моточка,
Клубочка

Я точка

С открытого гроба выглядывают кусты шиповника
Смело мне
Света мне

И вот мы ездим по городам
Лето связало руки нам
Общим загаром и запахом
Я тебе передам каждый шорох дерева,
Услышанный там,
Где ты спал
Пока ты спал
И нас вертела на боку планета
И целовала в солнечное сплетение
В знак особого расположения
И тепла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573339
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 10.04.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2015

Олена Ганько

Вир слів

День привітав твоє серце огромом,
Він дозріє лиш крихтами ночі.
Сподівайся і тлій до миті,
Коли тіло огидністю зрушиться,
Щоби сяяти на горі,
Щоб оголеність стала зіркою,
Миготінням твоєї душі,
Зупинись перед річкою,
Не переходь.
Завше є вибір між двох берегів.
На одному лиши неторканий спокій,
А на другому-солод цілунку.
До води кинься зболено,
Вона втішить,
Бо все розуміє,
Її живить посріблена мудрість,
Її живить вир слів,
Які ринуть із дна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572815
дата надходження 08.04.2015
дата закладки 09.04.2015

Biryuza

+

там воїни клянуть цей лютий,
поблизу хтось рахує на шкірі пори,
діряве полотно людського бруду,
що всотує жадібно в себе порох.
тут дивлюсь на це і бачу,-
не бути мені актором.
хто ти,
що стоїш на язиці хвилі?
море хворіє байдужжям чорним,
а я миритися з ним не вмію.
ти бачиш,
там кажуть про мир і душать,
а тут сльозами змивають плями.
лютий дрімає крізь гру у мужність,
сіткою падає між містами.
що ж оце з нами,
мій зліший ворог?
нащо сльозою у спокій мітиш?
всотую в себе слова як порох,
важко сьогодні цього не вміти...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560613
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 07.04.2015

Biryuza

лютий не останній

в закутках твій голос ще ґронується,
мовляв, що лютий зовсім не останній.
і ти гостей чекаєш,
тих,
що званні,
бо їм під силу чути мою вулицю.
твій дім розчулиться,
згадавший моє ймення,
по цеглі спомин
й сивина натхненням,
бо не суди,
зими це не стосується.
і не втікай,
час відстань не вирішує.
нехай тепер вона між нами
чаклуванням.
і тиша теж буває незалишенням,
коли цей лютий
зовсім не останній

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561037
дата надходження 20.02.2015
дата закладки 07.04.2015

Foxy

148

бывает все. я слышала истории
о том, как сталкиваются галактики.
если Эйнштейн и ошибался в теории,
мы проверим это на практике.

я почувствую ускорение поезда
в области сердца где-то
и пусть хоть падают, хоть взрываются звезды,
но я приеду.

приеду, потому что 148,
а то и меньше.
потому что это я, а не просто
одна из женщин.

потому что это ты, а не просто
один из многих.
и мне плевать, есть ли в этом вопросе
хоть капля логики.

а когда сойдутся в ряд идеальный
наши планеты,
все голодные псы вокзальные
будут пригреты.

и мы сожмем друг друга в объятиях
наяву, не во сне,
потому что в тебе не боюсь пропадать я,
а ты - во мне.

потому что мы с тобой черные дыры
и в этот час
ничего, слышишь, ничего не останется в мире
кроме нас.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428573
дата надходження 31.05.2013
дата закладки 07.04.2015

Graveyard_Slut

Подорожній.

я за цими сухими рядками ховаю свій розпач
я з оцими сухими рядками прямую біч обіч

у примарні, можливо, що і не реальнії далі
нас ведуть куці тропи й широкії магістралі

а за нами прямують чиїсь, ледве чутні, благання
а із нами невпинні і нездійсненні бажання

ми обоє, з’єднані роками, старі подорожні
я порожняя є і рядки є мої порожні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572542
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 06.04.2015

Doll

Залишиться

Творіть спогади.
ошатно вдягайте їх на плечі
щоб гордо тримати голову
коли йдете на дно але видно вам
небо з єдиною зіркою
з ким ви запікали ті спогади

Творіть спогади.
вмикайте емоції на повну гучність
і живіть
бо жити можна лише зараз
навіть якщо прочитати навпаки
все одно зараз

Творіть спогади.
не спалюйте мости
а
руйнуйте стіни
прокидайтесь без обмежень
будьте у русі і засинайте
засинайте удвох під місяцем

Бо все, що залишиться, - спогади, вимащені медом і перетертим склом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572287
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 06.04.2015

Лілу Амбер

Любить молча.

Ты научил меня любить молча, за балюстрадой дней немых прячась. Как будто чувства – это грех, порча, А мир- печален , быстротечен , мрачен. Расправить крылья – равносильно смерти. Открыться, вспыхнуть – как вдохнуть ртути. Ты прячешь душу в омертвевшей плаценте, меня бросая воскресать на распутье. Пытался вылущить тоске кости, тянул суставы распалённой страсти, и в душу молнией всадил оттиск – любовь - болезнь, иллюзион, странность. Стихи и письма онемеют к рассвету, который, кровью захлебнувшись, ослепнет. Часы стоят, боль холодным пинцетом расставит нужные для жизни акценты.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572034
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 06.04.2015

ChorusVenti

вектор и точка

ты сказал мне как-то что я стрела
угрожающая сердцам
мишеней
что впивается миллионами заноз
подкожно отсвечивая
всем что видела

сквозь кого проходила
в своих безумно отчаянных траекториях
в то время как ты
предпочитаешь бездействие
задумчивой статики пейзажа

на фоне которого разгораются драмы
на что я рассмеялась сказав
что для стрелы нет идеальнее мишени
чем задумчивая грация
мертвой жизни

оттого должно быть пространство и время
так страстно молчат
друг о друге
ненавидя до одури каждого
кто крадет их черты
множа как футбольные мячи

скитающиеся вселенные
как вечность назад
когда в потрескавшемся зеркале пустоты
отразились впервые
мертвая жизнь и живая смерть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572306
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 06.04.2015

Biryuza

наперекір

якби виявилось, що тиша
то холодний сигнал,
я би й не припиняла
чути
вірші її,
що стеляться килимом до Чернівців,
розкидуючи крихти слів
заблукалим в собі крилатим.
я б зуміла мовчати
в момент коли обіймав її Прут...
вона ж обирала найгіршу з отрут
і не бралась себе судити,
бо на ній не вмирали квіти
й не буяли густі вінки.
в ній тремтіли віки
і ховалися за повіками
щоб позбутись тремтіння віхоли
всім вмиранням наперекір.
і якби випадково трапилось,
що то геть не її сигнали.
я б прокинулась
і мовчала
всім світанкам наперекір...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571955
дата надходження 04.04.2015
дата закладки 04.04.2015

Ваньоха Р.

Л.

Л.

Привіт лютий, о вибач...
Привіт любий друже,
Моя перша і чиста любов,
Така чиста неначе снігами/сльозами так довго стояла під душем, омита.
Привіт, той, чий голос я досі сприймаю, як ранковий будильник,
Я не вірю, що ти говориш інакше,
Кожне слово твоє прорізає вени мені...і болить так...і хочеться ще.

Листи починають з вітань,
Але в тебе настільки звичайне ім'я, що...
О, якби тебе назвали французи, і ти вимовляв його з таким почуттям,
Наче медом повен твій рот,
Так солодово звучало б твоє ім'я.
А якби ж тебе звали Джеком,
Сер Лондон, і я б обожнювала твою "жагу до життя",
І я п'ю тільки чай і туман у темних закутках бару, читаю твої записки що ти будеш мене шукати у кожнім похмурім дні...
А так, з ім'ям що у тебе п'ють лише каву, надто чорну і надто гірку...

Моє життя починається з сонцем,
Хоча я раніше за нього встаю...
А ти спиш, спиш настільки недбало, що ночі пустив по краю,
І тепер вони стали звичайними,
Невиліковним недугом доби...
А якби ти спав, ми бачились би частіше,
В кожен сон твій я приходила знову і знов,
А так помітна лиш тінь під твоїми очима,
Як у тих, хто з собою постійно бореться, веде у собі бої...та мені так подобаються плечі твої.
Невже можливо бути настільки звичайним,
Одягатися тепло, коли зима,
Тремтіти коли відчуваєш морози,
Чи чекати доки вона скаже "так".
Чому ж твої очі завжди бачать інше?!
Чому у них я поринаю і сплю,
Чому з усіх звичних ти бачиш більше,
Бачиш осінь...
...таку, яку я люблю?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571770
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015

ChorusVenti

не-ассоль

если мудрость
/суши/ покоится на терпении
вчерашнее море оплакивая меж скал

с точки зрения невозвратности времени
я похоже отнюдь не мудра

не по мне быть зеркалом отражающим спину
/долго/
глядя как уплывают звуки

за тобой ринусь вслед сердцем дельфина
потому что
неведенье сильнее разлуки

льдом волны обжигая продрогшее моно
окунаясь как в лицо твое
в море-дни

даже если оглохнешь в хаосе шторма
умирая плыви

достучись соскреби со дна канонады
амальгаму для берега /нового/
дальнего

чтобы встретить рассвет
приближения взгляда

сколь веков ни продлилось бы
/ожидание/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571526
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015

мелодія сонця

лабіринти безсонних ночей

безсонні ночі
лабіринти можливих подорожей
лабіринти можливих зустрічей
лабіринти можливих фарб
або чорнильних ляпок
на порожніх листах
ненаписаних кимось
або тобою
лабіринти
де блукаєш
крізь темряву
часто зіштовхуючись
з раптово з*явившимися
спогадами-кажанами несплячих думок
лабіринти
де часто падаєш
у раптово
новонароджені безодні

лабіринти лабіринти лабіринти

лабіринти
можливого
хаосу

або неможливого
та все ж
хаосу

де ж
моя
реальність?

солодко спить загорнувшись в клубочок
глибоко-глибоко в середині
мого внутрішнього світу

або ж

загубилась у сутінках ночі
у світанках без.сонного дива
сонця

що
можливо
ніколи не прокинеться

відкрий очі
ти знову проспала
..просто впала..

.у черговий лабіринт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571560
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015

Doll

Падати

у світі квітів самітність не помітна
тут люди люблять літо
їм до снаги спів птахів
і ненависті тут не існує
у світі квітів люди люди
але ми живемо у світі бур'янів
де ждемо дощу щодень
де проти течії пливемо в невідомість
де шум пліток наша улюблена мелодія
і те що красиве здається потворним

у світі квітів замикається світ
тоді світло розплющує очі
час відходить у вічність і стає безсмертним

але ми живемо у світі бур'янів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571534
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015

Ника Нейлинг

что-то с настроением …

Добрая даром душу дарила
кому крупинку, кому кусмище,
просто продать плебейство претило:
неправильно наживаться на нищих.

Хватали халявщики хваткой хищной
дербанили душу, до дырок дорвали,
любить людей, лишающих лучшего,
лишь добрые могут. их ценят? - едва ли...""

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571543
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015

ChorusVenti

облако тишины

от теплых простуд иногда теряешь голос
и расстояния встают над временем
чтобы заново увидеть
как шелестят деревья

какие-то доли секунды
от узнавания до признания
где влюбленность перерастает в любовь
врастая в почву
невесомости счастья

наше с тобой дерево
вечнозеленое и вечновлюбленное
растущее тем же путем
от воспевания к отображению

сколько там еще бродит нас
неузнанных
узниками слов в тишине
шелестящей голосом одиночества

унося все дальше и дальше
к северу
чтобы мы могли расслышать их молчание
в темных коридорах

чтобы ты почувствовал

я ничего не знаю о счастье
я знаю лишь о тебе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571529
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015

М. Вольная

в прямокутному тілі кімнати

на теплій долоні ліжка
в прямокутному тілі кімнати
забута мовчить книжка -
знов не встигаю читати.
у квадратних карманах шафи
блокноти і старі зошити -
кардіограм пам'яті шифр,
історія хвороби.
зморщена шкіра шпалер зблідла -
хворіє на старість.
з найближчих і вірних друзів
самотність у мене зосталась.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491778
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 02.04.2015

Троянда Пустелі

Диво сновиди

Сновиди приходили в ночі, приносили в кошиках диво
Розтріскане скло у зіницях ховалось на стелі правдиво
Примруживши віко від світла, вдивляючись зором у небо
Сновиди з’їдали пів кошика й казали що завше так треба
Ні з ким не ділитися дивом й ховати його за зубами
Щоб інші сомнамбули ночі не вкрали його із кінцями…

А диво самотньо тускніло на дні потаємної ночі
Чому я таке надважливе? Чом всі так на мене охочі?...

27.12.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569857
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 02.04.2015

Наталя Хаммоуда

Літера З

Дуже люболю українську мову. Вона настільки багата, що можна писати вірші підбираючи всі слова на одну літеру.

Магія української мови -літера "З".

Замітала зима заметілі, завивали завії за вітром,
ЗасипАла замети-завади. Загребла, загорнула, загай.
Заховала, змотала-зім"яла, заслонила замерзлим загір"ям,
Закувала засніжену землю заспівала :"Засни, засинай".

Засвітились засріблено зверху забудови зненацька знищілі.
Задзвеніли закохані зорі. Заблищали, заграли, зійшлись,
Закружляли... застигли... змовчали, захмелілі, згорілі, зітлілі,
Задивившись замріяно-згубно, заіскрилися, знов зайнялись...
31/03/2014.
Н. Хаммоуда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570838
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015

Biryuza

жодного шансу

.. з уст твоїх визвучують птахи,
густими крильми відмахуючись від сонця.
день ховає свої обладунки
і пташина заходиться в співі:
"чи не я собі чужина?"
"чи не ти мені батьківщина?"
у відповідь падає час
полотняним простирадлом
аби жодного шансу
на залишений слід...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570833
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015

ChorusVenti

молчание роз

красота убивает внезапно
в кровь колени судьбы и дни

пепеля огнедышащим залпом
чтоб могло отмолчаться за них

одарившая взглядом случайным
все соцветия на земле

не дарите кроме молчанья
роз со сроком давности ей

одиночеством выйдя навстречу
как душа выходит к судьбе

тот кому наверно отвечу
даже в самом случайном нигде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570755
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 31.03.2015

ChorusVenti

печать звезды

каждому молчанию воздастся
звуком
в каждом звуке пребудет
вечность

возвращая ветрам
язык пустынь
безлунной стороной
обращена

к тебе обращаюсь
молодой волк

вскормленный не римом
но безысходностью
его отсутствия

зорок взор твой
ночами тревог
улавливая повсюду те
позывные

путь к великому лежит
через
ничтожное

что казалось бы не стоит
ни гроша
имеет на обороте герб

и раны
вспыхивающие на твоем теле
не говорят ли

о той печальной душе
которую никогда не настигает
настоящее

вечно бессонная
изголодавшаяся на ветру
обратная сторона

сторона оборотня

где я могу являться тебе
чем угодно
движимое
твоим страхом

как молчание звуку
острие копью

оставляя на тебе свой
отпечаток

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570043
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 30.03.2015

Graveyard_Slut

Ода корості.

в ровно бл_дь случилася біда
епідемія корости тут, да да

і ше вчора ніби всі були здорові
а сьогодні ходять чешуться до крові

все покрили бл_дь коростяні кліщі
с_ка рясно як трвневії дощі

і общагу театральну й сорок два
й укр армію не зачепило б_я едва

із аптеки,як припіжджяні фанати
всі гребуть бензила-бензоата

вся одежа провоняла нема шо носить
кожной ночі нову постіль бл_дь стелить

за_бала ежедневна стірка, глажка
й_баний ти ж в рот як це все тяжко

трахатися бл_дь неможна це вапще
і все с_ка чешеться, пече

заразили бл_дь і йоб_них мангустів
ну нечого може хоть з бухла попустить

бо ж то нада перед сном душ принімать
і все тіло тим бензилом обтерать

масова короста паті отака
тож усім виздоровлєнья, а пока...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570581
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 30.03.2015

malinka

Мы. .

[img]http://www.stihi.ru/pics/2014/12/23/7866.jpg?1027[/img]

Очень теплый закат. Полный штиль. Ты читаешь стихи.
Серебром из-под волн поднималась луна полу-кругом,
Обнимала двоих нас лучом у бездонной реки...
Мы закрыли глаза. Наши пальцы ласкали друг друга.

Мы танцуем любовь. Мы врастаем душой в небеса,
Мы вдыхаем в себя невесомость и сдавленный воздух.
В такт вселенной дыши, говори губы-в-губы слова
И о чем-то молчи. Слушай вальс и смотри в глаза звездам.

Мы танцуем сквозь жизнь. В полу-мраке. Почти на износ,
Забывая порою замедлить шаги у обрыва...
Ты так жадно вдохнул целый мир моих светлых волос
И боялся уже отпустить из объятий пол-мира....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545882
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 29.03.2015

Graveyard_Slut

be a poet.

і кали канчаються сігарєти
і дастойних занятій нєту
чи даже не достойних нєту занятій
кали тебе разбирае апатія
а в карманах гуляє вітер
і немає за шо даже випить
дастаєш ти кусок бамаги
и тако без особой наснаги
накидаеш якись безпантови строчки
і всьо. ти пает. точка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570319
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015

Graveyard_Slut

Її.

...а уночі їй сняться мої чоловіки
такі невгамовні, непостійні такі
вони торкаються її тіла дівочого
вкрай рішуче
і дотики їх б’ють її струмом
опалюють її шкіру і серце
вони цілують її
нещадно й бездумно
і їх поцілунки смакують медом
і перцем
в її кімнаті (де вона іноді спить)
повно пилюки
повно пилюки і вологістю просотані стіни
тож я не знаю,як я її тут покину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570286
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015

Олена Ганько

Обернення

Розвінчуй власне упізнання,
Тягнись до болю рвучко.
Не вір у тяглість насолоди.
Люби одного,бачачи у ньому всіх.
Хай вся весна дозріє кожним днем.
Зціли себе теплом,
Поклавши власне серце в огнище,
Воно обпалиться,обернеться на глек.
Із нього виллю пахощі твоїх доріг.
Твоє,твоє обернення у Бога-
Мій оберіг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569647
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015

Софія Костицька

урбогенез. епоха великого і малих

У день коли народжувалось місто
Пологи видалися затяжними
Кричали сосни як проходили між ними
Автошляхи і прорізалися домівки
Дахи скрипіли, цокотіла черепиця
У спазмах миготіло ліхтарями
А брами не скрипіли
Брами били
Дверима хвіртками замками
Це місто народилось з віддзеркалень

Це місто народилося бастардом
В країні безіменний і безликій
І герб собі обрало - чорні піки,
Щоб дама завжди туз піковий крила
І крила відростили всі міщани
І полетіли снігом білим-білим
У день цей місто сильно засніжило.

Це місто народилося із мертвим
Сіамським близнюком в земній утробі
Ти - перша проба
І перша спроба Абсолюту
Атрибути свої продай аукціоном.
І не кажи, що клони не існують.
Це нейрони наплутали, куди сигнал подати.

Це Місто, у якому неможливо жити.
Тут всі приречені на існування.
І навіть зрання згадай про це,
Коли собі завариш каву.
Ти - в анклаві
Незнаної, нейменної держави.

26 грудня 2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551740
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 26.03.2015

Юлія Беженар

А справжній вірш — насправді селфі

А справжній вірш — насправді селфі
На мить відкритої душі,
Де оживає слово мертве
В метафор срібному дощі.

([i]Попередня редакція останнього рядка:[/i]
В метафор синьому плащі.)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569516
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 26.03.2015

Юлія Беженар

Відкоркую серце, сповнене весни

Відкоркую серце, сповнене весни:
Налітайте, хлопці, сучині сини!
А кому допити дам його до дна,
Захмеліє славно від мого вина,
Від краси моєї, від моїх принад.
Жаль, життя розвіє молодості чад.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569322
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 26.03.2015

kappa

ну що ж

що вона там шукала
в чиї загорталась рухи
чиї обіймала руки
ховалась навхрест
у спалену вранці хвою
ну що ж вона

босою узбережжям
йшла і сухим камінням
білим приблудам з моря
щось говорила і мокли
ситці її рукавів

пахло і стигло синім
вздовж її шляху низько
майже торкаючи воду
майже цілуючи хвилю

що ж вона не зосталась
де їй лестився спокій
стопи горнувши ніжно
блідно-святим піском
майже цілуючи сукню
довго і тихо

що ж вона не зосталась

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569147
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015

Радченко Дмитрий

Спокойный огонь

Свобода внутреннего мира-вот решение проблемы
А вера в Моё бесконечное Могущество-алмаз
Я превращаю в Силу перепуганные жалобные темы
Иду вперёд,вместо того чтоб буркнуть:"Пас"

Я-каждый человек,Я-каждый дом,Я-каждая машина
Я-Мирозданье,девственная Матка для Меня
Пою молчаньем ветра по краям кувшина
Смотрю глазами серебристого спокойного огня.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567652
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 24.03.2015

скло вітрин

мы черные дыры, нас в космос не пустили

Столько выдохов человечности, что все люди снимали маски, что никто не боялся нового вида
Гриппа и других инфекционных и венерических
И только кашляли, кашляли,
Кашляли и много курили
А сигареты глотали.
Они потом пропаливали внутри
Огромные дыры
И выдохнув всю из себя человечность,
Падали,
Простираясь на асфальте
А после
Из этих дыр проростала пшеница
И нам казалось, что мы счастливы и богаты
Снилась утопия
И мотивирующие плакаты
Про то, как нужно любить ближнего
И смотреть на сучок в глазе брата своего,
А в своем глазе видеть бревно
Звукопоглощающие воронки
Вбирали в себя стоны и жалобы
А местные алкоголики вливали в себя вино,
Вальяжно разбрасывая карты
И мы все смотрели одно большое затянутое кино
Про то, как время достает из кармана визу
И эммигрирует,
Оставляя по себе взрывы и ураганы
И много мелких "прости" "прости" "прости"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568933
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 24.03.2015

Віктор Шупер

нарастающая пустота

вчера тепло хоть ходи раздетым
сегодня холод пустующих улиц
рассвет прошел без восхода солнца
оно попросту не проснулось
и выбирая с двух разных жизней
все то что ближе и что нужнее
рассвет остался воспоминанием
вчерашним утром
последним сомнением
последним шагом на пути к бездне
упором для отчаянного прыжка

смотри
день растворился в пространстве
и времени
прощаясь с тобой
улыбкой
после которой

нарастающая пустота

22 березня 2015 [13:30]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568626
дата надходження 22.03.2015
дата закладки 22.03.2015

Олена Ганько

Лускатість нової мови

Я би хотіла взяти себе в руки,
Та просочуюсь крізь пальці іменем
Твоїм.
Весна жевріє на дні,
До якого підіймаєшся вверх,
Щоби падати, падати,
Бо не зможеш літати.
І так вогонь усіх сподівань
Нидіє, розпорошуючись
На неіснуючі дати.
Довіряючи сонцям,
Відмовляюсь від походжань
Дорогами своїми,
Бачу розріз надвоє.
Тільки схоплення не віддячить
Вітанням.
Тінь відкинула світло,
Хтось побачив мого двійника,
Хтось приборкує його
Тяжінням до наївних рукостискань,
Хтось виїдає мою серцевину,
Хтось – це і я,
І таке недоречне ти.
Як цвітуть асфоделі,
Горнись до землі,
До її млості, солоду.
Не лягай до змертвілого тіла,
Не цілуй лускатість змія.
Ця любов випече на твоїх устах
Нову мову,
Яку знатимеш, на нещастя, тільки ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568391
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015

Олеся Новик

не йди до моря

гранатів повні горлянки
кров'янистими фарбами
виливаються на траву

шкіра у склянку
врізалася
випилася
всохлася тому
хто здер
не бий колінець
не забивай правиць

собака
залиже рани
зашиє наново
потерті папірці

не йди до моря
дрижить сіллю
запльовується
змій-

змий-
усю-
сіль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567349
дата надходження 17.03.2015
дата закладки 21.03.2015

Олеся Новик

познімав із себе

познімав із себе
всі вітрила
відв'язав усі мотузки

ниткою розпустився
розгулявся як якір
і з вікна випав

з твого вікна
виливається вода
ллється крізь тріщини
тікає

вітер зрадник
позатирав долоні
твої
мною списані
виніс мене

і втік
таки

де ж він?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567927
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 21.03.2015

Олена Ганько

Кровне море

Покажи мені скелет тієї риби,
Що малюнком із піску
Кинулась у прірву води.
Віднині й ти падаєш
До товщі,
А бачиш поки краплини
Прілої роси.
З горем лягаєш на землю,
З відчаєм горнешся,
Зменшуючись до форми
Зародкової мушлі.
Так стаюсь нею,
Щоби сонцесяйна любов чула
Мелодію кровного моря.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567944
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 21.03.2015

Graveyard_Slut

Затемнення.

[img]http://cs7055.vk.me/c7004/v7004556/5361/wwWEb-G6-yU.jpg[/img]
кали дивися затемнення з маршрутки
і да тебе падсідають діти з дцп
таді мона стремануця не на шутку
бо це бляха стрьомне зрєліще таке

шось пиздять вани па свому без упину
а ти вся разтеряна така
думаеш як то дабраця да даміни
шоб в*є_ать літруху жигулька

в день цей солнєчний так хочеться півандри
з друганами на єврейци накатить
ну або паїхать да атця олександра
шоби і друзєй і свій алкагалізм лічить

х_й куда паїдем ми завтра субота
а то значить сьодни нада десь вьєбать
шоб аж патекла блювота з рота
шоби аж лягти десь умірать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568038
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015

Александр Стадник

Девушке. Через год

Ты говорила о воле и совести,
Достоинстве и неродстве;
Ты приводила романы и повести;
Ты на закат говорила: там свет.

Ты бушевала, клялась, ерепенилась;
Ты забывала заветы – слова…
Ты уходила в метель, море пенилось,
Из темноты, из безверья – звала;

Ты убегала, кричала, открещивалась;
Ты возвещала: не Богу хвала!
Что-то плела, а подспудно мерещилась
В доме на площади гарь и зола;
Шпаги твои с кем-то что ни день скрещивались…
А после, весенним ненастьем, – слегла.

Прошло больше года:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481911

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567200
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 18.03.2015

Олена Ганько

Пам'ять

Стрічка тебе виголошує терпкі слова
На приймачі наших спільноснів.
А на звороті життя ворон свідкує місяцю
Про раптовий крик із дна,
Чию мілину ти всотуєш слухом,
Пораненим тишею у дні голослів’я.
Я бачила твій голос, я чула твоє
Обличчя.
Воно схоже на скульптуру античних
Майстрів,
Тембр твоїх мов вилущує з мене
Гирло минулих рік.
У першій плавала Офелія, у другій – Вірджинія.
А третя всохла,
Хоча Бог,як-то кажуть,любить Трійцю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561485
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 18.03.2015

скло вітрин

разложение

Я села в самый темный вагон скоростного поезда. Из него иногда проростают руки и ощупывают мое скукоженное тельце. Тельце долго мерзло на станции, руки краснели от холода. Я зеленела от всей своей жизни. Мне иногда хотелось обратиться в дерево и скидывать листья. Вместо этого я сбривала волосы. Такие же яркие, такие же бледные, как губы...когда болеешь и когда здоров.
На таких как мы охотились
Иногда пронизывая плечо или бедро, хотя гораздо действенее было бы бросать ядом в сердце.
"Я добрый доктор ", - сказал Айболит, достал дрель и стал сверлить во мне отверстие
Прямо над третьим глазом
Все ставало отчетливее раз за разом, а потом я ослепла
Мы сидим в темном вагоне, а поезд не трогается
Я обливаю тебя чаем, а ты не можешь заметить. мы раз-ло-же-ни-е

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567005
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015

ChorusVenti

письмо в бутылке

и даже ветру бывает встречность

сменяя время на то где лечит
вливая осень в недвижность танца
когда уже ни с кем не расстался
а кажется что со всеми

в отсутствии времени самое время

сказать спасибо вчерашней крови
разлукам предательству пролитой боли
за то что с петель срывая голос
как лайку выперли в открытый космос

не оставив даже эха
на память
затем ли что прошлому не прокартавить
что видишь сверху одни пунктиры
разрыва связей
меж сердцем и миром

оно ли хотело тебе напомнить
волну включая на полную громкость
всего что только пройти эфиром
азбукой морзе речитативом

в какое б дно не пророс скалою
и там останешься мне звездою
выплывая из темени в горний идиш
потому что тьма это там
где видишь

оно ли точку строки размывая
ласкает пустоты где обитают
такие же нелюди испытатели боли
истребители счастья певцы
автономий

оттого ли для спокойствия рая
их топят в клозетах как щенков истребляя
и даже море шумит двояко
вонзаясь в стекло как в перо бумага

где ты как остров примкнувший с краю
люби меня так как и сам не знаю

чтобы было чем пустоту заполнить
простись со всеми

остальные догонят

доплывут догорят домолчатся до пазух
вселенной
до бессвязных рассказов
прожилок в камне обретших веху
воспоминаний о человеке

в пространство оно вдохнувшим силу
в волне ли камне
до встречи милый

пусть не простят и пускай
не вспомнят
простись со всеми

они догонят

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566990
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 16.03.2015

Дагней

Океан з твоїм іменем

я відкриваю новий океан в собі – твоїм іменем
я його назву. І вирушу в плавання

в простори незвіданих почуттів,
емоцій-вражень-переживань,
нетерплячості від бажаного,
очікування бажаного,
отримування бажаного
солодкості моментів,
швидкого плину часу разом,
одночасно сказаних слів,
однохвилево подуманих думок,
спільно запалених поривів пристрасті,
спільно заквітчаних поривів ніжності
-
тихих лагун задоволення.
З тобою.

І вирушу в плавання,
в простори незвіданих почуттів,
емоцій-вражень-переживань,
розхристаних нервів,
солених сліз,
гарячих сварок,
глибокого нерозуміння,
глибокого небажання,
глибокої байдужості,
гучних хлопків дверима,
агресивних жбурлянь телефоном,
нападів алкогольного сп’яніння
–
шалених штормів неспокою.
З тобою.

і я потону в тому океані.
я надихаюсь води,
повні легені.
і повільно злітатиму на дно цієї водойми.
і залишатимусь лиш згадкою у чиїйсь оперативній недовговічній пам’яті.

лиш ти згадаєш – пірнеш – витягнеш моє бліде тіло- вдарятимеш по грудній клітці – трястимеш обличчя – заплутуватимеш довге волосся, яке прилипатиме до обличчя - кричатимеш – повертатимеш.

І я вдихну тебе.
І почую «люблю».
І попливу.
З тобою…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460796
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.03.2015

М. Вольная

изнанка души

стекло слов жуй
выплевывай кровь,
улыбайся
ногти под кожу вонзай -
пусть болит,
так ведь проще, признайся.
голодом тело мори,
подставляй оголенную душу
под острые лезвия лжи -
ощущай жизнь во всех ее вкусах..
сладкую соль слез лей
от горя, от счастья - не важно.
отпусти все в себе, не жалей
ни себя, ничего - ничто не напрасно.
сломай ребра и сердца плоть
вырви со всеми корнями -
этот мышц и нервов комок
слишком властно, порой, правит нами..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566748
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 15.03.2015

бернадетт

я никогда не буду ни умным ни хорошим…

я никогда не буду ни умным ни хорошим
просто общим просто чьей-то ношей

возможно на грани социального
я и стану идеальным

но сейчас апофеоз поражений
распространение бессмысленных предложений

мое сердце как разводной мост
готово открыться всему

только я никода не буду ни в чьем плену
я лишь буду любить по плану

буду - её одну

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464658
дата надходження 07.12.2013
дата закладки 14.03.2015

скло вітрин

седой зимой молчишь, оглох

где то на дне ящика
ждать зимы
ключичными косточками
трещать
вникать в суть яблока
и плоть червей
в ритме повседневном
увяз
ты в паутине моей
я паук
я тебе песню спел
и охрип
по вагонам машинистов
утром стук
дрожь огня из церковных
свечей
смолк
перед тобой натяжной
потолок
снизу раскинуты
две руки
сколько мне переплыть
рек
чтобы коснуться тебя
смог
передо мной блик
нот
я оглох
передо мной чёрно-белые
сны
и смерть
горит точка
пустой лист
летит
театр замер и выключен
свет
актёр на коленях стоит
он вор
и сыпятся из него
ключи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540232
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 14.03.2015

М. Вольная

ночи свет

Тени густеют, обрастают контуром
Электричество льется холодной струей
Умирает старушка, не дождавшись доктора,
её пес ей в глаза с мольбой смотрит: "постой"
Расцветает луна, поднимаясь всё выше,
звезды жадно глотают её лучи -
темнота ночи всё глубже и тише,
и всё громче слышно как сердце стучит.
И почти осязаемы мысли и шорохи,
и почти различимы все истины мира...
На ветру зашумела черемуха,
а тебе показалось, что это на Землю

Вселенная вздох уронила

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566601
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015

мелодія сонця

весна починається. .

весна починається з міліону розчинених крапель
під нашими ногами
під нашими душами
дощем, що затамовує подих
і перезавантажує час
весна починається з книжок
схованих за барною стійкою
зі слів підмішаних у твій алкоголь
меланхолійним барменом
він мріє про подорож і
весна починається з автостопу думок
що блукають далекими містечками
селами
людьми
тими, де можливо тобі ніколи не бути
але
у яких ти є
в яких ти переплетений
цією весною
що починається
саме тут
де б ти не був

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566510
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 14.03.2015

Ева Зиг

из автоматов Калашникова и пулемета****

Города стали горой
Храмы больницами
Хищная птица – добычей
Он и Я стали Сворой
Здесь не за себя
Здесь один за другого боится
Здесь один за другого убьет и убит
Камнем палкой патроном проклятьем
Здесь огонь по бутылкам и венам разлит
Здесь зажженный фитиль
за распятьем
за звездою давида
за фаравахаром
пентаграммой
кулоном на счастье
Здесь брущатка умеет в высокие стены
За полсотни минут превращаться

Сколько дней нам стоять
Сколько лет нам потом
Пробегать быстрым шагом открытый кусок
Слышишь, Бог!!! Да хоть чей ты, но сколько же зим
Нам потом запрокидывать головы вверх
вспоминать
где сидел самый меткий стрелок
Слышишь! Ты!
Ты же, мать твою, Бог!!!

***из сегодняшних новостей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480772
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 13.03.2015

Галас

лише

.

так пече лише дерево
втомлене стиглими плодами
що ніяк не хочуть опадати
яблучним дощем
.
так низько схиляють
голови лише яблуні
червоніючи
від постійних поглядів та дотиків
.
так болісно і водночас
радісно
лише вони
віддають своїх дітей
.
так солодко лише Ти
вранці
п*єш яблучний сік

.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345052
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 13.03.2015

Вано Гамсахурдиа

ВІК ЩУРІВ (Присвята "рожевій" модерації)

Растает весною зимы сугроб,
день станет землёю гол,
приятель, скорее накинь шнурок
на горло моих стихов,
чтоб я научился дышать, когда
дышать - наибольший риск.
Нас знания режет святая сталь -
мир входит в эпоху крыс.

Везде - оглушительный писк вещей,
вместилище странных игр,
и если слова этим звукам щель -
молчаньем наполню их.
Я стану искристой печатью льда,
на север гони коней,
и если сияние будет там -
оно улыбнётся мне.

Не трать сил на то, чтоб смотреть назад,
ты не кипятись, остынь.
Начищенный, медный судьбы пятак
(мы солнцу заходим в тыл)
блестит - это видно издалека.
День вечный - всегда в пути.
Скажу по секрету, крысиный кал
оставлен там, позади.

Тем более, что - мёртв давно Харон,
не примет их даже Хель,
на пенсии гаммельнский крысолов,
и некому дуть в свирель.

Они копошатся, их серый рой
друг другу хвалу поёт,
но даже друг друга они, порой,
готовы куснуть в живот.

Пластмассовый век.
Плесневелый дух.
Не здесь наш остался Дом.
Мы держим свой путь в неизбежность.
Друг, коней подстегни кнутом.

привычка

что за глупая привычка идеализировать людей,
думать, что я кого-то хорошо понимаю.
ведь на самом деле мы никого не знаем,
не знаем по-настоящему, даже если видимся каждый день.

а тебя и не увижу, ведь ты за тысячи километров.
не важно плохой или хороший, забавно, что мы так похожи,
пишем друг другу одновременно одинаковые сообщения,
наверное, мы подошли бы друг другу,
но никогда не проверим этого на деле.

а я все в поиске новых идей,
что за глупая привычка создавать людей,
выстраивать образы в своем сознании,
думать, что проникла в чью-то душу,

рыться в своих воспоминаниях,
стремиться кого-то лечить,
найти противоядие от отравившего нас яда.
и я хотела бы, но не могу,
так что буду просто тебе рада.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551047
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 20.02.2015

Капитан Черника

разбитое зеркало/the broken mirror

я разбила зеркало, все выпадает из рук,
загнала осколки под кожу,
знайте, вам никто не поможет
если в переходе на вас нападут,
вас изобьют, вы упадете
под взглядами безразличных прохожих,
и никто не поможет.

я все ломаю, все рушу,
все хорошее недолговечно,
берегите ценное качество ”беспечность”,
моя жизнь – череда разочарований,
моя награда – лишь крупицы осознания,
дружище, я – сложная личность,
химера, в меня нет веры,
все пошло прахом, где кнопка replay?
когда я уже увижу Краков?
надо мечтать с большим размахом,
а толку? все в топку. оффтоп.
жить теперь буду автопилотом.
все, что мы можем сейчас – играть словами,
а мне бы лишь научиться управлять снами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551048
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 20.02.2015

Дагней

30 СВІЧОК

Твої губи смаку згущеного молока
малюють карту Всесвіту на моєму тілі.
Полум*яними рухами наших очей
Ми зриваємо плоди радостей-насолод спілі-спілі.

І підкорюючи Еверест, і спускаючись в Маріанський жолоб блаженства
робимо те, що ніхто ще досі не робив,
доводимо те, що не мало доведення,
відкриваєш те, що ніхто ще досі не відкрив.

Але ж ти так і хотів - плисти в течії проти неї,
Ринути зі мною у простір безмежності здійснених мрій,
Стати першим, останнім та протилежно іншим у світі,
що втратив віру - світі насильства, цін та морально-фізичних повій.

Живучи, мов єдиний, останній день на Землі,
вдихаючи п*янкий та рідний запах цитринів й ванілі,
лоскочучи слух легким полум*ям тридцяти свічок,
твої губи смаку згущеного молока
малюють наше щасливе спільне майбутнє на моєму тілі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517499
дата надходження 15.08.2014
дата закладки 20.02.2015

Іванна Шкромида

розмова

оправа днів - розмова стін з
тінями пальців
хрип зі скрипінь
меблів і часу
наперекір
мовчанці

звідки й куди - всі як один
схожі зі скла
відбитком
руки приклали
до голови
щоб не
розбитись

швидко

стіни маскують
одяг
до дір
шкіру - до тріщин

зрідка
стіни мовчали - хтось говорив
в склі
на відбитку світла

19.02.15

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560919
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 20.02.2015

Віктор Шупер

мертвый сезон

есть сезоны мертвые и есть мертвее всех остальных
это когда ты внешне смеешься но внутри у тебя рыдает от боли
седой-преседой старик

это когда корабль болтался по морю
паруса его изорваны в клочья ветрами и штормами -
такова цена каждой свободы -
каждой которая есть

это когда ты приходишь к себе домой
и тебя там никто не ждет
тебе не с кем даже сесть и поесть

17.02.2015 [20:18]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560624
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015

Марат Єсенський

ВНутре

Моя осень - пять месяцев в холке,
грубой силой держи за загривок.
Захлебнёмся, дождавшись прилива?
Или в этом, как прежде, нет толку?
Мы - безумцы, убийцы досуга,
в эту ночь что-то вовсе не спится.
Косят отросли снов вереницы
чаек-беженок, призванных югом.
Мы вернёмся, как выпадет случай.
Через вечность, а, может, в субботу.
На мой череп открыли охоту,
только я, к сожалению, живучий.
Променяю свободу на плесень
рам оконных твоей коммуналки.
Мой покой - праотец перепалки,
океан - мелководен и пресен.
Этажи изъясняются вкратце,
вихрь небесную перхоть сметает.
С каждым днем исчезают за краем
мертвецы, что навязчиво снятся.
Близорукость рисует твой профиль
в чертах лиц пешеходов ненужных.
Скрыв порталы увечий наружных,
шёл к эдему. Дошёл до Голгофы.
Ты корми меня нежностью вязкой!
Пичкай старой Айоды желудок!
Я впервые утратил рассудок,
заразившись убийственной лаской.
Ведь вчера - лишь ушедшая цифра.
Происк Хроноса - темп оголтелый.
Я умру не от вялости тела,
а с последней измученной рифмой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545072
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 18.02.2015

ChorusVenti

р*еволюция

как дух без души
молчание не может без слов
долго во тьме блуждать
незримо

сокрушая мыслями дом
поверх чьих-то голов
чтобы потом
некропазлы собрать воедино

над амбразурой прошлого
взрывая мосты
вчера сотворенный мир
обливается красным

/чужой крови не пей/
обнажаясь оскалом войны

кончая
без презерватива
на слишком прекрасно

так ты сердце мое
не в силах сдержать пустоты
взахлеб заполняющей
время
мысли и души

вперед значит двигаться от
а не к
/дыханьем войны/

ощупью небытия
вену реки обнаружив

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559989
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 17.02.2015

ChorusVenti

портрет

Если взгляд оставляет на вещи след,
по тем следам можно дать опознать себя времени.
Пересечение прошлого с будущим – твой портрет.
Словно мотив преступления,
созывающий демонов памяти на бенефис,
обнаружит время вбитую некогда метку.
Кто б мог подумать, что этот бездушный сфинкс
может вот так улыбаться улыбкой гретхен,

оставляя на сердце язвы клятвенных ран!
Губы, привыкшие к флейте, чувствительны к поцелую,
обнажая музыку трещин, предсмертной агонии стран,
о которых и поныне тоскую.
Расширяя пространство зрачка, веет внутри и вовне
чахоткой норвегий, сумраком пражских улиц.
Красота, уличенная в меланхоличности, возрастает в цене.
Когда бы ее не коснулись

взгляды блошиного рынка, обдаст своей
перспективой отсутствия, глуша тишиной перепонки.
В перегарном дыму прочерк секунды быстрей,
настаиваясь горизонтом -
как после тряски за покером, швырнув ключи на комод,
или из оперы заполночь, насвистывая либретто,
глянуть в пустое окно и пустить себе пулю в лоб,
невзирая на лето.

В этих скользя разветвлениях смертей – мостов
вчерашней тоскою пабов, пропахших рыбой таверен,
ребрами безрассудств пронзающие небосклон,
мы ведь и так с тобой, как рембо с верленом.
Отсюда те рифмы, вернее, тот чистый слог,
что остается в запой преходящему миру
постскриптумом ночи в плену перекрестий ног,
светом от взрыва.

Чего еще в этом миге можно желать?
Под взглядом сфинкса ступени расходятся в вечность,
как лава в разлом коры, стекающие на кровать
воспоминанием встречи,
где некто из будущего, от жизни бегущий в сон,
как трещина чует развилку,
роясь в чердачном хламе, найдет медальон,
чтобы еще раз ту поставить пластинку.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560247
дата надходження 16.02.2015
дата закладки 16.02.2015

Ваньоха Р.

Ч

Втираю літери в шкіру, роздираю й втираю знов,
Мої ліки у довгій шухляді,
Колись стану здорова,
а в тім...

Я ще довго дивитимусь, як помирають твої герої,
Як кожного дня, ти вбиваєш одного із них,
Напоюєш алкоголем, стріляєш у спину, у горло,
Закладаєш за голову руки: "так, це вона, її також потрібно убити"
І вона не перечить, адже лише твоя,
Ти в ній кожного дня копирсається руками хірурга,
І їй болить,
В свідомості змінюєш простори і часи.
Вона вірить тобі,
Що неодмінно повернешся завтра,
Коли сьогодні підеш на ланч,
Що розкажеш, як буде в неї з Метом/Чарльзом, з тобой,
А ти надумав її розстріляти своїм мовчанням,
Скоротити те, чого не зміг зберегти.
"Так безпечніше" вона читає в очах твоїх, а ти не говориш, ти все одно мовчиш...
"- ти ж любиш Дефо, в тобі чаю більше ніж крові.
Твої руки, волосся, очі
Твоє тіло в моїх рядках,
Наче війна, наче оскаженіле море,
Ти не можеш так довго жити,
І це не в твоїй вині"

Вдихаю останні секунди, видихаю й вдихаю знов,
Триста сторінок жила я,
З першої літери ти народив мене, як Любов,
І до кінця не доживши, не захотів боротись,
На цьому скінчилась.
"Епілог"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552719
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 16.02.2015

malinka

Ты-начало.

Ты видишь сны. Нет, ты живешь вне жизни,
В невинности не вспаханных полей,
Ты начинался в дни до слов, до смыслов,
До космоса, до весен, до людей.
Ты невесом в прозрачности планеты,
Ты начинался внутривенно в ней
Построчными инъекциями света,
Подкожными вливаниями дней.
Ты - целый мир. Ты сам - его начало,
Седьмая нота вшитой в нас весны,
Ты вырезал мне душу по лекалу,
По формам и обрывкам тишины.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559896
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 16.02.2015

Ні, не час

Ні,не час для поезії нині,
Ні для рим, що звучать, наче сміх..
Чи ж то чутиме серце людини
За бронею залізною їх?
Ні, не час для гучних дифірамбів,
Сморід пафосу в їхніх словах
Розвертаються в мить бумерангом
Й застрягають в замерзлих губах..
Ні, не час закривати обличчя, -
Коли шлях догори, - ні на мить!
Одізвіться, якщо вас покличуть,
І покличте, якщо защемить..
....

Ні, не час для поезії нині,
Ні для рим, що звучать, наче сміх,
Бо не чутиме серце людини
За бронею залізною їх...

1994

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557486
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015

М. Вольная

квадратные кубы комнат (чернота)

квадратные кубы комнат
страдают на дефицит кислорода
в их тесно склеенных обоями стенах
изнывают провода-вены
и лишь
периодические инъекции
твоих игол-пальцев, включающих свет,
заставляют поверить:
здесь есть что-то живое
и на звонок будет ответ.

но нет.

квадратные кубы комнат
уже стали твоим домом, тюрьмой,
чемоданном, в котором
ты носишь все, наиболее ценимое тобой.
из дня в день, из вокзала на вокзал
по билету, подаренному однажды
слиянием двух тел и,
может быть,
душ.

ты останешься навсегда здесь
лишь потому, что боишься
выйти вне
или пустить
в

квадратные кубы комнат
хранят в себе столько одиночества..
иллюзорной защиты и комфорта,
и зачатки депрессивного творчества -
инициатора обесточенных вен,
в комнате с перегоревшей лампой

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557512
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 06.02.2015

мелодія сонця

доказ

мені боязко
торкатись твоїх віршів
торкатись
твого підшкір*я

бо це
зайвий доказ
твого неіснування

тут
поза ними

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557603
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015

malinka

Вечернее

Еще один день пережит и остался в прошлом.
Закроешь окно: ...тишина, тишина, тишина -
Как будто оргазм - это мир истерит подкожно.
Из тонких артерий твоих хлещет поток вина.
Закроешь окно, с ним - ночной, запотевший город,
И дымные губы усталых, стареющих лиц,
Мосты, поезда, переулки и светофоры,
Не гаснущий свет на перронах и крик проводниц,
Сгоревшие звезды и очень немного смеха.
Все больше сквозит из чужих засыхающих глаз...
Короче на день стала жизнь и все громче эхо,
Застрявшее между домов метастазами фраз.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557204
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 05.02.2015

Ваньоха Р.

D.

Я знаю, що "завтра" зникне з ефіру,
Проллють ефірну олію мені на плечі,
До речі,
В твоїй сорочці лишились мої монети,
Лишилася я,
І кожна комета в моїй голові, як і твоє ім'я
Холодом й світлом,
Непомітно,
Врізають в моєму тілі,
Знаки, що в прірву,
Мапу, де розташоване серце,
Де розум в картатій одежі...
Доведи мене Боже до краю,
В кімнату з обідраним раєм,
Напоями теплими,
Злегка на стелі цвіль виїдає їй очі,
Мені би потім,
Але там діагноз
"що психопати знають про спокій?

Гаряча вода із неба,
Стінами падає в горло, і ти цілуєш рани, зализуєш горе,
Лікуєш в собі потвору.
Я ще дійду до тебе, за час до світанку,
До заходу сонця,
До перших хвилин перемоги,
І вічних годин невдачі.
Допоможи мені Боже,
Перетнути кордони,
Зав'язати відносини, у кого із серцем конфлікти,
Виграти бій, котрий вигравати неможна...

Кафель в підлогу і лютий,
Малює реальність на вікнах.
Той хто піднімається вище,
Знає про чисте повітря
Як засинає Земля, після - заснуло сонце.
...що психопати знають про спокій?!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555425
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 04.02.2015

Immortal

дзерка́ла, що не відображають

1.

Віднесе нас з тобою подалі від зустрічних смуг –
й перекинеться діжка із морем,
та замість води
будуть сльози,
та замість сліз –
буде вогник крові

2.

Літаки не полетять у напрямку десятого виміру
Вони не потраплять арканом на статую навіть
Четвертого,
Пам’ять поляже величним списком відмерлих
вітрів
на наше обличчя, на наші серця,
що сховаються за сповіддю пересічного
жителя вулкану,
який ніколи не існував
географічно

3.

у ту, останню мить спокою,
відірветься трафарет кісток
й руки зламає плювками
невдячного слова,
ми пови́ною сходимось
у вісь неможливих координат
ми пови́ною дрібнимось
на найменші точки відбуття
одне від одного.

4.

і якщо не чути усієї важливості
цього суперечливого почуття свободи
і якщо не бути жодним чином королем нагоди
і якщо не вирізняти сміху серед плачу
то навіщо чути, то навіщо бачити
обличчя, що нагадує
метаморфозу божевільних страчувань

5.

за тобою прийдуть, і за мною
сумніви, які розріжуть шкіру
і витягнуть звідти паперовий звіт
птах знесе послання
відтявши кукуру́дзянику
голову:
відповідальність – нагадує зіпсуте молоко
совість – це обтяжливий дарунок
від бога»
і защо відборювати собі увесь світ?
защо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552672
дата надходження 18.01.2015
дата закладки 04.02.2015

М. Вольная

музикою навіяне

я бачила як клавіші цілували твої пальці,
як лилася музика їх любові
до наших вух -
я чула.
як чарівні вібрації...
по шкірі душі
наче по гладі води малювали хвилі
в мені...

частоти звуків, їх інтонації...
такі вражаюче щирі і чесні
стирають з мене усю ту інформацію
зайву, пусту...
словесну

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556878
дата надходження 03.02.2015
дата закладки 03.02.2015

мелодія сонця

медуза=муза (сhironex fleckeri)

Муза
як співав Лагутенко
вона - медуза
таке просте
і жорстоке
порівняння
таке просте
щиро
сердечне
рівняння

адже там
у такому безмежному морі
медузи жалять
боляче
так приємно
боляче
або
неприємно
боляче
жалять
музи
тут
у такому
безмежному
просторі
морі

ось
як
народжуються вірші
від болю
в жалі
цих
мед
уз

і знаєш
є одна
вона смертельна
сhironex fleckeri
морська оса
Австралії
країни
де я колись
хотіла
б опинитись

саме так
зараз
саме тут
хочу померти я
у цих шифрах
понад
свідомості
у цих обіймах
понад
музи

і
відродитися
десь там
від твого дотику
від твоїх обіймів

саме так.
саме тут.
помирати.
саме там.
народжуватись.
у твоїх обіймах

народжуватись у твоїх обіймах
жити у твоїх обіймах

помирати
і народжуватись
у твоїх обіймах
жити
у твоїх обіймах
...

сhironex fleckeri
=
обійми

жалючі.
смертельні.
обійми.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555988
дата надходження 31.01.2015
дата закладки 31.01.2015

М. Вольная

Человек и дерево

Узкая комната напоминала гроб, а ее высокие потолки лишь усиливали это ощущение. Когда он ночью лежал здесь, в объятьях этих серых стен, у него появлялось чувство падения. Вот он на дне ямы своего собственного уныния. Голые ветви всю ночь царапали окно, как будто просились внутрь комнаты погреться.
Он слушал эту их возню и думал: вот, не так уж я одинок, ведь оно со мной.

Это дерево росло вместе с ним. Он с самого своего детства помнит, как год за годом оно крепло и расширялось. Он по праву может считать его своими другом – верным и стойким.

Однажды он заболел и долго лежал в постели, а на улице было очень ветрено, ураган трепал тогда еще молодую вершину приоконной березы. Он смотрел на то, как она, чуть ли не ломаясь, наклонялась то в одну, то в другую сторону.. и на то, как затихающий ветер оставлял ее в покое, и она вновь стояла бодрая и вытянутая – так, вроде ничего и не было. Смотрел и улыбался: вот оно – я тоже не должен ломаться, эта болезнь – всего лишь ветер, нужно просто переждать ураган.
И он не сломался.
Но все чаще налетали бури. Он, как дерево, стал тверже, крепче, грубее, но устоял. И вот он "стоит", лежа в своей постели. И слушает, как за окном все также уныло и отчаянно просятся в комнату руки-ветки. Они вросли в него, в его сознание, его мысли. Они пели ему колыбельную на ночь и будили по утрам. Они отражались в чае и зрачках его глаз больше, чем что-либо в этом холодном городе.

Чай остыл, глаза смотрели в темную пустоту потолка. Ветер трепал истощенное тело. Смерть сидела рядом на старом, потрепанном стуле. Сидела и смотрела в черные зрачки одинокого человека. Стекло зрачков все также царапали отражающиеся в них ветви дерева, непрестанно тянущегося в небо.

Вот так человек и дерево стали единым целым. Одиночеством, разделенным на два.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555701
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 30.01.2015

Власенко Марія

Вудсток

Еду в поезде, поезде вникуда,
Все с собою было собрано в прок
Чтоб не вляпаться в темные города,
Компас мой указывает на вудсток.

Никогда не умей собирать вещей.
Если слишком много, то все не то.
Не клади не писем, не новостей.
Вместо них лучше носки и пальто...

И тот воздух, которым успел надышаться,
То тепло, что ветер в себе хранит.
А когда со всем уж придется расстаться,
Помни, что тепло не болит!

И ты есть надежда, ты есть тепло,
Хоть и дождь, и даже железо ржавеет.
Это так, но ему твоего не дано,
Не дано ни мечтать, ни верить.

Знай, коль едешь ты на вудсток,
Будь безумно свободно смелым,
Можешь больше ты ничего не иметь,
Кроме радости, кроме веры.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447825
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 26.01.2015

Капитан Черника

каждой птице по дереву

part 1
ищи новые глубокие формы
восхищайся чужими сонетами
станешь новым скучным писателем
или может каким-то поэтом,
неизвестным никому и не нужным,
незамеченным и болезненно
мнительным,
изливающим свое страдающее“Эго”
и глушащим кофезаменители.

а на самом деле просто каждый
хочет быть нужным
и важным.

part 2
в мире слишком много писателей,
музыкантов, танцоров, филологов
экономистов и даже актеров…

в мире слишком много людей.
все места как будто заняты
слишком много было идей
и удачных интерпретаций памяти
где же мы? где найти место нам?
как узнать чего мы стоим?
- да никак. просто творить
создавать что-то
из своей боли.
или из радости,
орудовать кубиками эмоций,
перемешивать обрывки знаний
и варить свой арт-компот,
приправляя его ворохом
ощущений и воспоминаний.
и надеяться, что кто-то в нас верит
и кто-то нас ждет.
но на самом деле, ведь
каждой птице - по дереву.
всем найдется здесь место,
под этими звездами
и прекрасным небом,
каждый может найти
свое intermezzo.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548188
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 26.01.2015

скло вітрин

что по чем

Что по чем?
The cost of everything and the value of nothing
Что имеем не ценим
Пока не полетят в самое сердце
Нашего скафандра
Снаряды
Уплываем от войны в сонных фазах
И приземляемся на островок метафор
Что по чем?
По чем мандарины, старушка?
Хоть чего-то светлого хочется
Сказок на ушко
Про то, что мы проснемся утром
И будут силы
И будет дом на месте
И родные живы
Про то, что не попадем в историю
Скрытого архива
Мы перспектива гнойного нарыва
Что по чем...
Он бормотал учтиво
Сквозь сон
А в сердце словно сталь застыла
Что по чем?
Верни как было
Я притворюсь
Что все забыла

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554719
дата надходження 26.01.2015
дата закладки 26.01.2015

ChorusVenti

счастьебиение

нет бескрайней границ
чем обьятия темного света

двух молчаний
незримая
связь

в лабиринтах времен
не терять в себе
человека
/и поэтом не перестать/

нет бессвязнее слов
что желают
пролиться

над землей
безмятежной дождем
обращаясь всегда к одной
/в разных лицах/

в сны
одиночества
зеркалами о нем

и за далью веков
/не перестало хотеться/
слезы стылых вселенных
пить на ветру

обращаясь к разным
/тебе/
вглядом сердца

вечный брат мой
/любовник и друг/

безответен вопрос
беспредельно забвенье факира

разжигая над будущим
безраздельную
страсть

и пуская по венам

значит будет /счастливой/
в музыке прошлого

жить
/и умирать/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554669
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 26.01.2015

Кузочка

малиновiсть (повенi)

Знічена до краю свічення,
Страчую тіло. В комині.
Малиновість губ і сутінок
Доводять мене до повені.
Свічення.
Малиновість.

Повені.

Благання долоньроздертості,
Вибілюють навиворітніст(ь)егон папороті.
Персональна нестримновирваність.
Слиною на звороті.
Долонь роздертості.
Навиворіт.
На звороті.

На роті.

Скотчі крикозаліплені.
Скотчі ковтками неспинені.
Уздовж, упоперек, навздогін, гли-бо-ко.
Кохаючисьсамимиспинами.
На кухні збігломоко.
Скотчі.
Кохаючись на кухні.
Навздогiн.

Молоко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457778
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 25.01.2015

Кузочка

из твоих глаз сиреневых как медь

из твоих глаз сиреневых как медь
взрываютя на самом старте
космические корабли
я ставлю крестики на карте
обозначая край земли
/из твоих глаз сиреневых как медь/

из твоих рук протянутых вперед
и скользких рельс / сошли
пустые электрички
мы очень долго с тобой шли
на эхо чиркающей спички
/из твоих рук протянутых вперед/

из твоих стран с безвизовым режимом
бегут стирая ноги до крови
переселенцы/эмигранты
там снова тайно правят короли
кричат слепые протестанты
/из твоих стран с безвизовым режимом/

в твоих слезах невидимых на вкус
ни утонуть ни захлебнуться
кричать или как пластик гнуться
и как песочные часы
пере. пере. пере.вернуться
/ в слезах невидимых на вкус/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462366
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.01.2015

М. Вольная

реасе**

Новости - выключить,
сердце - закрыть.
Боли не выдержать столько.

Как можно верить в науки гранит
такого глупого толка?

Мы в космос летали,
мы видели мир
в разрезе различных галактик,
но мир сохранить во всем мире для нас -
недоступная мудрость,
забытая
среди военных тактик.

Мы слишком привыкли к тому, чтобы нам
указывали, что и как делать.
Мы слишком смирились с тем, что мир - зло
и не во что больше верить...
Здесь каждый себе и свое, и своим,
границы закрыты - нас делят,
а мы как глупцы, принимаем все то,
с чего наши мысли лепят.

Словам - замолчать,
науке во стыд -
лицемерной слуге наживы.
Отчаянье мам громко, навзрыд,
погребает детей невинных.

22.01.2015

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553699
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 25.01.2015

Александр Стадник

Звук выстрела

Звук выстрела – под громовым раскатом,
И вечное – теряет тишину.
И время устремляется куда-то,
И множит пустоту на вышину…

Тень острова на лицах мирозданий,
И реками стекаются к нему
Испившие обиды и скитаний,
Пустую потерявшие суму…

На миг – становится весь мир огромен,
Движенье повисает над землёй.
И только глухо между рёбер ломит,
Под ноги небо катится струёй,
Любая высь, любой простор – укромен,
И мысли зарастают – полыньёй.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553821
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 25.01.2015

мелодія сонця

дівчина-вигадка

дівчинка з іншого часового континіуму
дівчинка, що вигадує час
і простір навколо себе
і простір в собі самій

дівчинка, що не знає себе
вигадує кожну свою клітинку
і ділить на кожного з вас
на кожного
боляче
так
ділити
сь

дівчинка, що загубилась
десь на перехресті
різних світів
різних людей
різних доріг

і вигадала свою власну
так невпевнено
крокує
тривожно
але з
посмішкою
в своєму маленькому
але вмістимому
серці

десь
понад нами
десь
понад себе

дівчинка виткана з еквівалентів
щастя
надії
і віри
хоч і не вірить у саму себе

повір

злети

надлегкою ходою
дівчина-вигадка
скільки б каменю
тобі не випало
на тебе
або
під тебе

лети
з посмішкою
по піднебінню
власного
хоч і вигаданого
світу

власного
хоч і вигаданого
щастя

і воно
стане
реальним

повір

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553886
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 25.01.2015

Biryuza

ніби

ніби
залишитись тут означало
цей січень
неспокійний як море
як запах солі в повітрі
як скарлуща суботи.
янгол каже
залишитись тут означало
ненавидіти себе
коли погляди то магніти
коли опісля
присмак голосу на устах
і в пам"яті колір зелений
говорить
що повернеться
бо залишитись тут означало
цей січень
неспокійний як море
і запах солі
в несподіваній прірві
себе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554331
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 25.01.2015

ChorusVenti

письмо в лазарет

с детства ты мечтал о просторах верно
бродя в пещерах
несуществующих стран

как штору рукой
раздвигая границы
потому что за солнцем всегда океан

в разные дебри был вхож дух твой
бродяжий
но даже он предвидеть не мог

от тебя и сейчас пахнет теми лугами
и смертью сожженных
стихов

где могилой приказывают не выжить
быть может я твой последний
свет

повод к битве важней сражений
на войне как на любви
выбора нет

в память
осколка звон далями лет уляжет
смертью земной не заменить
души

она твоя как и я
в безмерных объятьях вселенной

спасибо
что остался жив

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554111
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015

мелодія сонця

зникнути

з*їхати би кудись
з*їхати би з катушок
з ниток
або нервових
але на повну
міць

потягом підсвідомим
зникнути би у морі
голим
наївним
сном

в пошуках кольорових
в пошуках неспокійних
спокою
і
тебе

зникнути взагалі..
надвоє
множити
би
цей час
зрівняний
у
спільну втечу

.міцно.мене.лови.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553889
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015

ChorusVenti

из книги имен

многотомники дней ложатся пластами страниц
пестря именами и звуками
но есть среди них одно которым все замолкает
спускаясь тишиной
чистой как первозданный хаос души

вечность ли то шумит заслыша приближение ветра
трение каких звуков вызывает искру
где сгорают проклятия и молитвы
озаряя на миг
черты существования?

искра звука в вечном нигде
впадая в мое реками растворяясь дождем в воздухе
плывя страницами одной книги
в обреченность чувствами
обрученность мыслями

или это время обезличивая имена и лица
делает души круглыми
вращаясь по кругу своей орбиты
где я кружусь с тобой уже вечность и хочу еще
как минимум столько же

дар всегда больше дарителя но
так хочется
обнять объять все составляющее его тело
такое хрупкое сильное
до боли любимое и родное

позволить соскучившимся телам говорить
в провалах вселенской памяти
чтобы пройдя весь круг
молчания утратив имена и звуки
навсегда забыть о нем

до следующей искры.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553240
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015

Іванна Шкромида

нікого

усе, що тріщить під ногами, - сміття і каміння -
підошви притягує, як намагнічений січень,
сміливці усміхнені,
ті, що не бачать небес,
ідуть десь пліч-о-пліч, вслухаючись у безголосся,
на пальці змотавши
усе непотрібне з кишень,
ми надто холодні , аби посміхатися довше,
до власних облич хіба, як починається день
і сотні загорнутих у простині
десь голосять
від січня холодного їм непереливки тоскно,
сміття викидають в людей
і далі стоїш серед міста, як серед бездомних,
бетонними рухами тягнеш себе навпростець
і ходить по чорному тілу твоєму хтось інший,
так ніби
нікого
ніде

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553148
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015

Руслана Лукаш

більше

Не правда, що муз лише 9,
їх безліч на кожному розі.
В автобусах, снах, на папері,
в обличчях, в очах, на підлозі.
У чашці гарячого чаю,
у мертвих букетах троянд.
У тих, кого не помічаю,
у штучному світлі гірлянд.
В думках, в телефоні, в газетах,
у темряві, в ліжку, в листах.
У другорядних предметах,
на незнайомих вустах.
В усьому, що поряд, далеко,
у тих, з ким сміється душа.
У тому, що важко, чи легко,
частина нового вірша.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552904
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015

М. Вольная

выживаем

Цветаева так и висит под потолком в петле,
Маяковский навеки остался прострелен,
Бодлер, возможно, так и застрял бы на наркоте -
собственно, каждый поэт выживает как может.

Измучены верой в невидимое и судьбой,
в шторме эмоций и в штиле затяжных депрессий,
все мы связаны тесно нитью тонкой одной,
болью пульсирующей в выбросах наших агрессий.

Мечемся в клетке мира, его медиан и широт...
под одним солнцем, и под одной атмосферой.
Что там? Снова война? да, подумаешь, - переживем.
Вот только все выживают так, как умеют.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552923
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 19.01.2015

ChorusVenti

люди-стихи

есть люди - время, а есть люди – пространство,
чье пребывание в нас незыблемо, как бы мы
не менялись, как бы не изменялись вкусы,
сводки погод и облики держав.

те, которых не нужно перечитывать, чтобы
их помнить, как не нужно благодарить то,
чему всегда благодарен, на фоне кого
незримо протекает твоя жизнь -

может, потому присутствие их так незаметно
и так важно, как осень, выходящая окнами в сад:
где верность себе и молчаливая музыка
души, где одиночество и вечность - синонимы.

люди, составляющие пространство нашего сердца -
как снег, летящий вдаль, в тепло
весенних улыбок, на этой бесприютной земле
ставшие нам домом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552456
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015

Олена Ганько

Любити час

Там сіріє межа цілунку твоїх хмар
І приборканої горизонтом землі.
Хтось посіяв у тобі радість відлуння,
Милість спочинку, ніжність,
З якою ти кладеш мене на долоні світу.
Тільки ж мене мучить марево
Тобою зронених слів.
Хочеться розчути, але
Надто голосно потріскують зорі,
Надто боязко дихає вітер
У потилицю,
Надто крихко приходить зима.
Я навчилась любити цей навальний час
Лише з утратою кола долонь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551867
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 16.01.2015

Graveyard_Slut

Ситуация.

Тяжело выжить на этом свете
не хватает на наркотики
мало денег платят в школе
работать учителем не выгодно
на этом свете
очень холодно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551843
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015

мелодія сонця

неРеальність

як гадаєш
наскільки ми реальні?
наскільки нереальна ця межа
що ділить нас
на окремі
маленькі часточки
чогось
можливо
спільного
можливо
вільного
?

наскільки
ми нереальні
у цих надреальних пересіченнях
двох окремих галактик
двох півострівів
між одним океаном
(особлива умова:
ми не вміємо
плавати)
?

наскільки
реальні ці феєрверки
у міжсловесному просторі
і ці величезні сонячні вибухи
на поверхні зіниць
що розвривають
незагоєні діри
і загоюють
серце
можливо
твоє
можливо
моє
?

наскільки
реально доторкнутись до тебе
без остраху що ти розщепишся
на міліарди неокреслених митей
які так і літатимуть
у космосі
незабутого
вчора
і неможливого
завтра
?

як гадаєш
наскільки
ми
реальні
?

та ти
чомусь
зараз
мені реальніший за будь-кого
реальніший
за
саму
себе

..і я вірю у це Зараз..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551666
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015

Капитан Черника

ночными вагонами

ночными вагонами метро
мы ехали куда-то далеко
и обнимали друг друга.
моя голова у тебя на плече,
мы не вникали в суть вещей,
нам просто было вместе хорошо.

вечерними электричками
мы ехали по привычке,
чтобы притвориться,
что живем вместе,
отобрать у времени пару дней,
чтобы побыть только вдвоем
на нашем месте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551452
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015

скло вітрин

Отрута від життя на фабриці організму / хворі на рак

Якщо здолані й зламані самі підставляють вени, аби ти випив із них життя
Якщо вони лягають, аби ти не забруднив черевики та пройшов по тілах їхніх зморених
Якщо все, на що вони сподіваються -це Бог/Провидець/Аллах чи монах
І коли все ж з'являються сили бігти, вони чекають коли хтось вкаже їм шлях
Чи варто допомагати їм
Чи є на світі щось більш безнадійне, ніж розмова з людиною, яка не бачить жодного сенсу у днях

Ми сиділи у колі, що трансформувалося у квадрат
Нас ставало все більше
Хтось неодмінно скиглив і квадрат виштовхував його назовні

Ми трималися за руки до тих пір, поки руки ці не зникали
Обличчя також томилися і лишали нас

Коло ставало самостійним механізмом, що обертався і знеособлював кожного

Ми не знали навіщо ми тут і що таке бажання втечі

Час і обставини потрошили нутрощі , кидалися метастазами
Та страху більше не існувало

Отрута від життя на фабриці організму
Пропонувала нові вакансії

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516703
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 14.01.2015

ChorusVenti

без красителей

миллиарды звезд
впитанные рентгеном сердца
на снимке души
_________

за счастье обычно расплачиваются
одиночеством
которое не раз хотело
со мною быть
оказываясь всего на расстоянии
взгляда
от того чтобы увидеть
/главное/

пока наконец не стало причиной
моей безоговорочной
смерти
и вечной жизни

как наши объятия – письма
на древесных углях
выводя задыхающимся почерком
стихия

видимо решившие какое-то
время побыть
безвременным смыслом
/второстепенного/

и этот свет ночника
не более чем продолжение
наших дневников
шелестящих голосом никогда

что не знало
выразительнее звучания
чем твое

главный не/человек в моей жизни
за которого
и для которого
не жаль

даже собственной смерти
потому что ее улыбка
отразит в глубине твоих глаз
ту музыку

от которой
мир вряд ли станет лучше
или хуже
он всегда не был
сквозь слова сказанные
молчанием

но все эти случайные
второстепенности
мыслей улиц проплывающих облаков
вспыхивая во тьме
/тобой/
высвечивают то

что делает его нестерпимо
прекрасным

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551321
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015

malinka

игра сознания

такая жизнь мне кажется жестокой.
куда-то надо всех быстрей бежать.
в финале оставаться одинокой,
непонятой опять...опять...опять...
и вдруг остановится стало сложно,-
мешает шум взорвавших небо птиц.
сознание играет осторожно,
стирая миллионы нужных лиц.
невнятно говорить слова в начале,
в конце их, подавившись, проглотить,
увидев день, когда весь мир узнает
о том, что так хотела ты забыть...
не верю вам! вы- ангелы без крыльев
и солнце против вас еще бледней...
не так страшно теперь мое бессилье,
страшней, что вы от этого сильней...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353653
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 13.01.2015

Al Panteliat

Параллакс

я вросший
уже по пояс
в свою жизнь
в землю

я взываю к
твоей речи
затерянной
в ледяном омуте
этой зимы

раздвигая снега
ты продвигаешься
сквозь нее

погружаясь
то в одну
то в другую
смерть

отдаляясь
от меня
все дальше
превращаясь
в точку
на листе бумаги

я вычерпываю
твои слова
из ледяной воды

и оставляю
на растерзание
окрепшим будням

я вслушиваюсь
в песню земли

я приравниваю тебя
к ней

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547136
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 13.01.2015

Ольга Ярмуш

Один темний рік і десять тисяч холодних ночей

Я змиватиму кров із твоїх долонь семихрамною водою,
Я купатиму твоє тіло у росі, настояній на рунах,
Читатиму ведичні мантри і куритиму безцінні трунки
Над твоїм білим тілом.
Тільки пробуди свої очі,
Тільки запали свої руки,
Чорного сну затхлий саван розітни навпіл -
Хай стане він круками і колючим глодом.
А меч хай стане вістрям справедливості,
Що виколе очі твоїм убивцям,
Моєму вдівству.
Хай крик твій посмертний і мій потойбічний плач
Будуть для ворогів єдиним звуком,
Єдиним схлипом,
Молитвою.
Але доки триватиме моя жалоба –
Один темний рік і десять тисяч холодних ночей–

Я хочу,

щоб Господь

сходив із небесного трону,

І тужив разом зі мною,

Поряд зі мною,

Над твоїм білим тілом,

Бо він допустив твою смерть.

2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534844
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 13.01.2015

Сонячна риба

Леонардо да Вінчі

Із соку розчавлених пелюсток
І пилу кількатонних вантажівок
Народжується тонка матерія
Занадто тонка для об'єктивності
Тонка золотавим спалахом
Миттєвості свого існування

* * *

По старому фарбований наново
Вигинає спину Південний міст
Смугасто щириться пасажирам метро
Пахне емаллю до велосипедів
Тендітну іржу, що вкладалась в долоні
Зносять ліниві й теплі літні хвилі
Дбайливо збирає Дніпро свій скарб
Усе, що гублять, зкидають немиле

У злеті кремових хвильок волосся
(Щокою тулилась до шкіри в запиленім порші)
Вітер поцупив троянду надломлену з гілки
Сорту напевне була Леонардо да Вінчі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543743
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 13.01.2015

Сонячна риба

Сосни

Вистигла злита криця
Присипана чорним вугіллям
Блиска до снігу столиці
Сукні чужого весілля
Мережана плетивом кроків
Луною їх бавиться тиша
Ховає лісами на роки
У гіллі на спомин сколише
На білій схололій тканині
Голка соснової глиці
Одна як свобода в синиці
Гостра як цвях в домовині
—
Одна на холодному ліжку
Одна на тій вражій тканині
Як зарубка зроблена нишком
На світлій м'якій деревині.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550924
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015

мелодія сонця

міліметрова відстань (love on wire)

закохуватись в тебе
по міліметру
поривчастим диханням
обривами слів

-

по кроку ступати
натойншим канатом
між двох близнюків
що
лишили
життів

і

ми зірвемось
за міліметр
до
нас

..аби ж помилятись..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550816
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015

Капитан Черника

сейчас самое время

жизнь состоит из мгновений.
используй их,
проводи время с пользой,
получай удовольствие,
словом, делай то,
что хочется,
и впитывай радость.
не так много времени
нам осталось.
и даже, больной раком,
умирающий и несчастный
может помочь другим
осознать свое счастье
быть живым.
и ценить мгновенья.
начать жить никогда не поздно,
18 тебе, или 30,
или 70,
или жить осталось пару месяцев,
ты еще можешь
пройти часть
этой жизненной лестницы.

умирать не страшно.
страшно – так и не успеть
начать жить.
ведь жизнь состоит из мгновений.
начинай.
сейчас самое время.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549421
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 09.01.2015

Капитан Черника

Выросли

А больше уже и не скажешь
“А я когда вырасту стану…
Художником или писателем”
Мы выросли и перестали,
Цепляться за подол юбки матери.

Мы выучились и стали в позу,
И на свои ноги стали,
Мы думаем трезво, цинично и резко,
Мы не отдаемся печали.

Все фоткаемся в инстаграмы,
Постим в твиттерах и фэйсбуках,
Мы молоды и безрассудны,
Но часто болеем скукой.

Возводим стены “нормальности”,
А сами ничего не достигли
И только подземные люки,
Ведут в глубины нашей
Убогой индивидуальности.

Мы здесь в центре всего,
Реальность есть лишь иллюзия,
Сломаться под давлением социума
или смиренно потерять часть себя?

А может нужно сломать свою микросхему
и начать мыслить шире?
Узнать, что есть
Что-то больше системы,
Глубинное и безграничное?

Ну вот, например, космос.
Весь он - микро- и макро-,
Включите же эту кнопку
На максимум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549893
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 09.01.2015

ChorusVenti

мимоходом

Если жизнь – игра, то верность – требованье чистоты игры.

Велик тот, кто видит великое.

То, что не для жизни – определенно для любви.

Искусство, как и вечность, есть продукт одиночества.

Любовь – единственная религия, где нет главного.

Западовосток: одиночество, которое завсегда с каким-нибудь еще одиночеством.

Человек – мечта творения, или наиболее надежное хранилище абсурда.

Если живопись – пространство, то слова – всегда время.

Что понимаешь – тем владеешь.

Повествовательная поэзия – это когда с жизнесмертью на равных.

Подлинная игра там, где итог непредсказуем.

Поэзия – единственная женщина, которую можно убить по неопытности.

Выбирая путь, придерживайся перекрестка, а если выбрал – пройди насквозь.

Мысль – это дерево, что пускает корни во все, к чему прикасается.

С точки зрения жизни – чем стремительнее, тем правдивей.
С точки зрения смерти – чем недвижнее, тем бесценнее.
Может, потому жизнь так любит устойчивость, а смерть - случай.

В ее окна стучался смысл, явивший радость беспросветного эгоизма.

Время вытачивает из человека памятник молчанию.

Мысль, чувство есть одно – поток энергии.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550159
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015

М. Вольная

деревом дихати

дерева вростають під шкіру,
коріння пускають у вени
вивертають наззовні легені,
і я видихаю кисень.
гілки пальців і листя волосся
рухаються у такт вітру...
залиши мене тут, досить -
дай побуду деревом ніч цю.
пограю з води смолою,
послухаю істинну тишу...
повертайся на ранок за мною
я для тебе себе залишу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537363
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 09.01.2015

ChorusVenti

сансародождь

когда то ты говорил мне что я
мастер прощаний но это скорее твоя черта
указывать на черту и подводить к ней
вслед за стихом

потому ли что искусство /смерти/
развивается линейно всегда отталкиваясь от
и в отличие от жизни не терпит
тавтологии

где прощай торопится сказать
оттого что уже скучает по здравствуй
которое в лучшем случае наступит только завтра
и эту тоску

могут подвести лишь стихи
как зеркало запотевшее от выдоха
что стекает каплями в вечном круговороте
и в этом я твоя

/жизнь/

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549861
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 08.01.2015

ChorusVenti

сердцемолчанье

помни что бы не случалось
у каждой вселенной есть
сердцемолчанье
у каждого океана есть свой маяк
грея лучами в потоке
староновых
и прошлобудущих

то что я не променяю
даже на всех
мой вселенный

оттого может быть
сердце так бесконечно
внимая каждому шороху
твоей души

рождаясь и умирая

за всех кто тебя не нашли
преждевременно
выдохнув

за всех кто тебя не услышали
преждевременно
ослепнув

за всех кому
ты не стал преждевременно
дальним

за нераскрывшиеся бутоны
сгоревшие звезды
уснувшие реки

вобранные очагами моего
сердца
которого хватит
на всех в тебе

чтобы отогреть понять услышать
вглядываясь
в каждого

пусть оно одно
за всех

всего тебя так взахлеб
и повсюдно

преждевременно
задыхательно
счастливо

но на молчании держится
вселенная
а маяки хранят океан

для новых звезд вен рек
безумия смысла
встреча с которым преждевременно
хранит всех

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547396
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014

Biryuza

біля вікон чужих

біля вікон чужих дозрівають зимою сливи,
ти малюєш уперто їх знуджений смак
і ніяк не відтягнеш час сходжень з архіву,
де червоним на білому пишеш йому ім"я.
ледь тутешній тобі не ввижаються більше мапи
і безглузді зупинки з світанками у росі.
так милуєш серця і з нудьги їх ламаєш навпіл,
а йдучи пожинаєш:
"добро не сій."
біля вікон чужих дозрівають зимою сливи,
у щоденники вбраний святково біль.
ну чому і тобі не побути в цім сні щасливій?
спантеличено відповідь:
...
не вмію.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546923
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 28.12.2014

ChorusVenti

суть орла

Почему при слове великое невольно устремляется взор вверх и поверх?
Почему не приходит ему мысль о том, чтобы глянуть вниз, по сторонам?
Как дерево сильно корнями - час бесценен секундой.
Есть вдохновение взлета, а есть – падения.

Даже те из него, чья родина – птицы, кого вы именуете альбатросами духа.
Те, что, встречаясь, ощупывают друг друга своими антеннками,
забывая о панцире, пока одна не вонзится в голову другого,
в результате чего беременеют оба.

Или просто планета стареет и ветряные мельницы пространства
недостаточно опыляются временем?
Но устала отнюдь не она. Устал человек, изнемогающий
от утраченного взгляда, который однажды придет и скажет:

суть орла – в улитке.

http://www.youtube.com/watch?v=BEva0pT9ndg&feature=player_embedded

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546687
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 27.12.2014

ChorusVenti

никто никого

воздух пахнет потерями
или это сама потеря пахнет воздухом
разбиваясь о время город
что живет помимо
нас
в каменоломнях сознания
как эхо в лабиринте

преумножаясь с каждым
невзначай оброненным взглядом
витрин и фасадов
кричащих о своей несостоятельности
вопросу
ответ на который вряд ли
услышишь

даже признавшись себе в том
что ты никогда не был
камнем
но всегда был тем
что его размывает
разламывая на цивилизации
или что их там в себе
содержит

растворяя чувства в слезах
из остаточных воспоминаний
о будущем
стекающих ручьями
в периоды наводнений
уносящих жизнь миллионов
мыслей

не сладивших с океаном
твоей свободы

вос/принимающих как данность
желание быть этим городом
без стен
не думая о последствиях
чьих-то живых или мертвых
взглядов и судеб

фатальная не/зависимость
где никто никогда не просил меня остаться
даже на секунду
может именно поэтому
я остаюсь
потому что иначе не могу

дышать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545429
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 22.12.2014

Поліна Жданова

Вскрытие покажет

Вскрытие покажет,
что шрамы наши
на сердце не отразились.
Боже...
А я ведь похожа
на девочку с твердой кожей
(как глиняный обжиг)
внутри и снаружи.
Забудь же
глаза мои цвета зелени,
волосы цвета огня.
Продержись без меня ровно 23 дня.
И начнет отпускать.
Время - Божья благодать.
Ему велено чистить и стирать.
Дороги белые,
любовь умелую
ветшать.
Научись молчать
в зазвонившую трубку.
Или не брать.
И когда ты пропустишь первую короткую юбку,
я буду знать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545248
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014

мелодія сонця

крізь зорі

крізь зорі
до невідомого
крізь тіні
до світлого
а там будь-що -буде

насолоджуйся
польотами
ходою
повзанням
аби лиш собою
справжнім

в цьому ясність

гори

своїм світлом

палай

підпалюючи свічки довкола

зникай

залишаючи світло

.не.тіні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544347
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014

ChorusVenti

отплывая в ничто

отплывая в ничто оставь тепло за порогом
омываемый как слезами ветрами
словно остов всех одиночеств
этот город умерший задолго до встреч
и прощаний

где так вольно рождаться безумию мысли
набегающих на штукатурку теней
и следов твоих отсвет холодной зарею
оставленный
будит птиц в пробоинах пустырей

отплывая в ничто будь незримей чем волны
проходя сквозь тьму
зияющих ран
обнимая во мне молчанием
звезды
мое вдохновение мой талисман

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539663
дата надходження 26.11.2014
дата закладки 27.11.2014

ChorusVenti

перший від

якщо запитаєш

де та вчорашня
що тужила вогняними річками
по всесвіту листопада
входячи в коло

до якогось лісу вона пішла
і не повернулася

якими вітрами хлестало її
зрізуючи коси
як по лезу снігу босоніж

перший від першого
що завжди говорить на мові кохання
де тіло душею бачить смерть

у всьому всесвіті тепер
немає дівчинки

є тиша і жінка

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537625
дата надходження 17.11.2014
дата закладки 17.11.2014

ChorusVenti

бабочки сумерек

под вечер мысли трезвей вещи играющей с тенью
болезни дотронуться легче чем кошке хвоста
вписывая в окрас без надежды на место
валит труба из дыма
и слышно как

новая одержимость
вздрагивая крадет из тебя обжитость
швыряя за шиворот сумерек сползая в слова
лишь смерть всегда в белом как под венцом невеста
жизнь есть тьма

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536727
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014

Олена Ганько

Танці на звороті долонь

Ховаються руки поспіхом за спину
У формі пози однодумця.
Ти не бажаєш показувати своїх долонь,
Бо знаєш, що по стежках утрат
Прочитаю твою безмежну любов
До недосяжного.
Двері скидають завіси,
Аби статись воротами напівстертих міст.
Шершавим сном ти йтимеш
Додому.
Путівниками тобі будуть очі,кольору глоду,
Та пульсування, зміщення ліній,
Які прагнуть обманути мене,
Та я ніколи їм і не вірила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535688
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 12.11.2014

ChorusVenti

зимнелюбимый

прости не могу сдержать
объятий
и слез
целуя тебя столь жадно
что вокруг белым бело

как без парашюта
отпуская себя вместе с болью
что всегда стремится к высокому
и расправляет крылья
приникая к тебе

уже не спрашивая
отчего вы так похожи
ты и мое одиночество

слившиеся в едином русле
молчания
склонившегося над
колыбелью слов

нет ничего нужнее
чем холод
с твоим безмерным сердцем
что пребывает во всем

и я как фиалка
вдохнувшая когда то
тот самоубийственный запах
живу и расцветаю
в атмосфере тебя

такой вот зимнелюбимый
самый из всех

которого узнаешь по слезам
души
плачущей от счастья
в едином русле молчания

вместе

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536324
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 12.11.2014

Перше вересня.

скоро осінь, дітям в школу
сухе листячко навколо
і немає геть дощу
Гітлер вторгнувся в Польщу
перше вересня настало
із днем знань нас привітало!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520116
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.08.2014

Александр Стадник

ты только не бойся выстрелов

ты только не бойся выстрелов
это могут быть наши,
это может быть небо грозит
полосой электрических звёзд,
это может быть путник
прилёг где-то в поле уставший
и напиться собой – комарам приберёг
это может быть лето кончается
раньше и позже
и сжигает невидимый свой силуэт
это может быть колокол,
может – комбайн горизонта распашет
грустнеющий свет
это может быть прежних побед
отзвук в памяти нашей
и уверенность в том,
что святей и светлей ничего в мире нет
это может быть север,
упавший на сказочность юга
и, разжаренный солнцем:
и тает и пьёт
раскалённый песок, как бы ни был поруган,
скоро новой травой навсегда порастёт.

ты только не бойся выстрелов
это, может, метанья души
это, может, скрипит от тоски по портам мой фрегат
и трещат берега высыхающих рек
это может быть времени пульсом прошит
скорый мирный рассвет на стогах…
это может быть, скоро, и после всего – фейерверк.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514889
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 03.08.2014

М. Вольная

спасибо.

А часто ты говоришь "спасибо"? За то, что у тебя уже есть.
Сегодня так часто можно встретить несчастных людей, но не потому ли они несчастны, что прозевали, не заметили, не ценили свое счастье. Или не видят и не замечают его, пока оно еще рядом.
Солнце встает (рассветы очаровательны)
Птицы поют (у них невероятно прекрасные голоса)
Утренний туман окутывает землю своей влажной нежностью...

А ты спишь. Несчастный человек не спешит вставать. А зачем? Что бы снова ныть и стенать о тяжелой жизни?..
Эй, ты… не проспишь ли все.

Время - самый строгий судья. Оно отнимает у тебя все самое ценное, оно толкает тебя в руки обстоятельств, от которых ты, возможно, так хочешь уйти.
Жизнь дает тебе что-то.. ты берешь это. Но говоришь ли "спасибо"?

Мне все чаще кажется, что в этом простом чувстве благодарности и спрятано истинное счастье человека. Сердце, не умеющее благодарить, не может быть счастливым. Я даже не уверенна может ли оно быть живым...

Спасибо тебе, жизнь, за каждый рассвет, за каждый листик, дающий нам живительный воздух, за каждый дождь и грозу, и за испытания, закаляющие нас и готовящие к чему-то большему.
Спасибо тебе, небо, за отражение в человеческих глазах. За эти живые искры тех, кто все еще смотрит на тебя время от времени. Эти искры - это и есть огонь счастья, чувство благодарности делает его все больше и больше.
Спасибо тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515138
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014

ChorusVenti

кометы

ты во мне прорастаешь спорами
крик молчания слышу в заоблачном
твой не твой
но тот что предшествует
хватке спаек между вагонами
уносящих в вечную згу

как давно нас там не слыхали
видно болью своей охвачены
как изба огнем
до сих пор вперяем
в лохмотья пламени
крах и край
оплакивая восторгами

ночью днем

сцепляясь коленями папоротника
судьбы изломами

пожар ангажирует лес
может лишь для того
чтобы смолчать
по шершавой коре ладонями
свое мимолетное
здесь

переливами со-крушений
лязгом хрустом

завеса огня
как глоток ключевой из шифра
что уже не помнит
ни слова вчера

беззаветно тебя и по х*ру
что назавтра откосами стрелками

голос бездны
не смолкнет внутри
где вагоны станут кометами
отрывая зеркало
от земли

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515130
дата надходження 02.08.2014
дата закладки 03.08.2014

Нова Планета

замальоване

судомить дахи засмальцьована війна

густіли голоси на твоїй оборі.
пробивали стіну глухоти і німіли десь у сухому гілляччі,
падали колодою в руки, ламаючи кисень і тереблячи лютий.
ти ж виливався в розпечену лаву їх одкровень.
тинялись повсюди втомлені церковці, шукаючи в зіницях натяк на молитву,
а їх - зіниць, насипало того року темінь.
в тебе в хаті стояв монастир
згорблений,
оберегом слугував для останніх подихів
бо ті проїдали себе аж до риби,
душі-дички височіли скорботно в небо...
димне комин, гуркоче кочерга
нині надлишок янголів білоголових.
гарні мої людиноньки! свинцеві мої дітоньки!
чи коли бачив ти таке сухожильне листя?
чи коли чув ти таке синє голосіння по собі?
ветхий мій юнче,
солодкавий мій болю,
долю свою
тай під ноги твої!
ховаю подертий сніг
ту знівечену зиму в сутулі рядки
крихкий мій герою
кольору сонного
спи.
колихатиме світ твоє плакальне вчора заспокійливим смаком кулі
всі страдальниці відбуватимуть тишу, випиватимуть море
щоб розквіт в тобі кусень миру...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509142
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 01.08.2014

Олена Ганько

Вимовчування

Вони помирають не в мудрості.
Вони помирають в ореолах богобійності:
Поки ти любиш, твої почуття б’ють,
Або ж стукають у невідомі двері.
Німотою відповідає припрошувач,
Щоби ти зазирала в шпаринку,
У тріщину зі свідомості.
Другої натомість нема,
Зате надщербленість миготить
Лінією пошуку істини.
Мов би і знайшов,
Але нема сил, аби крикнути.
Це ж лишень передпокій,
А щоб зайти далі, треба вимовчувати.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514660
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014

February

Ночь

Ночь. Свет от пролившегося дня.
Буйный ветер бьет по окнам.
Я очень часто остаюсь одна
И очень редко под дождями мокну.

Согреть меня не сможет кофе,
и утром холоднее, чем под снегом.
Пусть я погибну в личной катастрофе,
Но с дикой радостью, с разбегу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493441
дата надходження 18.04.2014
дата закладки 30.07.2014

Александр Стадник

Мира

Не знаю… а можно смеяться?
А можно ли воздух глотать из простора?
И может ли гром в ясном небе раздаться,
Разлиться грозой – и закончиться скоро?

Не знаю, а может быть верно,
Что нужно лететь без посадок над миром,
И, в миг, когда день завершён часом первым,
Нас всех колокольный оркестр перемирит?..

Не знаю, а может быть нужно
От книг и подарков навек отказаться,
И, вдруг, провалиться под землю послушно,
А выйдя – уже на штыки не бояться,
И пули и голод и ветер – так чужды…
Вот только бы мира душою дождаться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514500
дата надходження 30.07.2014
дата закладки 30.07.2014

Doll

По вінця

писати листи відійшло у вічність
бо
терпіння людей наповнене по вінця
коли вони їх чекають
(і, на додачу, їх охоплює
страх
не-до-че-ка-ти-ся)
але ж ти втрачаєш відчуття страху
коли поруч з тобою боїться того ж
дорога тобі людина
а з втратою часу
люди
втрачають терпіння
і так все по коло
по вже звичних миршавостях
і раптом тебе ошелешує звістка
про те, що тобі прийшов
л и с т
в яких спогади недільні - не-ді-ли-мі
стають героями отих листів
[i]листи-спогади[/i]
листи юродливої душі
що прагне свободи
(але досягла лише відчаю)
л.и.с.т.и. у. в.і.ч.н.і.с.т.ь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510976
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 30.07.2014

Іванна Шкромида

Надвечір

Надвечір усе упереміш,
горланять сповна громовиці.
Трухляві присвічені лави
висиджують мокру траву.

За звичку - крохмалити постіль,
як сталь, виливати, вечері.
Гроза, мов грабіжниця, квапить.
В собі, як у темряві. Йду.

Що вічність? - Остання хвилина,
повисла на плечах дитинно.
І янголи потай від мене
ховають слова до ротів.
Бо чую, як падають крихти
на їхні вологі зап'ястки.

Закреслені дні носять маски,
і тихо під ними мовчу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501639
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 30.07.2014

Олена Ганько

Poena damni

Ти островом чекатимеш закону
Його,
Та він не досягне вулиць, не здійметься
До шалу імен.
Лишень густина покори
Винесе тебе на дороги
Із руками вчинків.
Хочеться, щоби тільки не були вони
Пусті.
Як і двері обличчя,
Серед розломів найвищих століть
Пророкували мовою бездушною.
Що ж, коли ти страчуєш
Свою приреченість,
Кимось пригадану,
То не кайся привселюдно – слова уже не ті.
На кінчик язика тобі
Терезами вибору клались прокльони.
Можна було б і плюнути,
Аби кислицею не увірвалось життя,
Та ти проковтнув це приборкане Вкотре,
Наче сухе вино,
Напівзакривавлене,
Як і твій Бог,
Що живий,
Бо постійно говорить
Німотою нічних стріл.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508090
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 30.07.2014

Lavinskaya

Взрослые люди

Однажды
Взрослые люди вышли из своих чёртовых рамок
Люди откинули футляры
Люди убили интернет
Однажды люди начали жить
Жизнью
А не пародией на жизнь
Люди перестали пить виски
Люди не закуривали нервы
Люди не заедали свои печали
Однажды,люди весь день улыбались прохожим
И представляешь себе,как бы украсили этот мир
Люди
С лицами и человеческими чертами
А не в очках,с зонтами
Которых не видно из-за недостатка фантазии
Но эти люди непременно прикрываются
Собственными головами
Глядя на землю
Под
Собственными ногами
Представляешь,каким бы прекрасным и чистым
Стал воздух
Без утверждающих,что поживут потом
Особенно если время таит
Особенно если мы им
Управлять
Не в праве
Мы сможем бороться против несуществующих у счастливых принципов
Дети в детдоме больше не будут умирать от рака
Страдать лейкемией
Ведь все болезни от недостатка гормона счастья
Там,глубоко
Где-то в венах
Однажды
Взрослые люди вышли из давно надоевших рамок
И
Представляешь
Стали счастливы

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513279
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014

Lavinskaya

Прошлая жизнь

А я так и не закрыл за тобою дверь
Я храню твои письма,я вдыхаю духи твои
И что самое страшное я не знаю что ждет тебя впереди
Но я точно знаю что у меня позади
Это ты
Ты скрываешься среди мрачности серых лиц
Прохожих
Ты оставила всю свою
Жизнь прошлую
И
Следовательно
Меня тоже
И что самое страшное продолжаю я жить
Похоже
Все так же тобой
А не как положено
Я всё так же играю в винт по субботам
Прихожу пьяным с бара
И мёртвым с роботы
Но что самое страшное
Окликнув тебя
По имени
Тишина в ответ
У меня
Внутри
Вызывает жуткую рвоту
А завтра у нас не будет
И у меня
больше не будет
Новой
Субботы

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513280
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 25.07.2014

Lavinskaya

я бросал в него вещи

Ложась в холодную постель
Все чаще думаешь
Что дыхание чье-то могло бы согреть
Этот опустевший
И сбившийся комом воздух
Застрявший между мной и другой стороной
Всего этого
Забившись в углу
какой-то старик все время
просил о помощи
Я бросал в него вещи
Крича
И размахивая руками
В итоге поняв что этот старик в углу комнаты
Я

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513442
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 25.07.2014

Graveyard_Slut

Поміж каміння.

а ти не знаєш
а я шукаю
посеред ночі
посеред гаю

посеред півдня
посеред вулиць
до перших півнів
серед чужих лиць

десь землю топчеш
а де ти ходиш?
серед околиць
почути подих

почути голос
враз озирнутись
у думках хаос
дай доторкнутись

до тебе,боже
поглянь на мене
твої слова я
зберу у жменю

їх заховаю
на чорний день я
посеред гаю
поміж каміння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510580
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.06.2014

Александр Стадник

Бесконечная эпитафия

{Убиенным вчера, сегодня, завтра}

"...Как все, пойду, умру, убью,
Как все — себя разрушу,
Но оправданием — свою
Не запятнаю душу.

В последний час, во тьме, в огне,
Пусть сердце не забудет:
Нет оправдания войне!
И никогда не будет..."

З.Н. Гиппиус, 1915

Увы, болевшие за мир
И так любившие свободу, –
За вашим миром гром гремит,
И топчется у вас, у входа.
А время – худший ювелир
В часах, не знающих завода…

Бьёт тишина, и мыслей нет,
Поглубже спрятано святое;
Черпнули окнами рассвет
В минуты горького покоя;
В молчании фонит ответ –
Как сон в окопе после боя.

Истошно пахнущим цветам
Немыслим скорбный привкус крови.
Перепелам и соловьям,
Чей голос чист, заливист, ровен,
Удел – вторить колоколам
По тем, чей час сегодня пробил.

Художник Félix Hemme

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501597
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014

мелодія сонця

я давно не вигулювала свої дощі

я давно не вигулювала свої дощі
і тепер за вікном в мене справжні повені

та не хочу, щоб стукали в інші шибки
вже сама без шибок. зі сміющими скалками

потребую, щоб ти
лише ти їх відчув
як тону поза очі твої
в наших повенях

але твоя спина.
я одна. я кричу.
у пустому
втонулому
темному
бункері

ти прислухайся
серцем

бо лише твоє сонце
поверне
веселку
у очі

чи дощі того варті?
тих сонць
не.на.завжди
але
навпаки
вперекір
всім часам

?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482181
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 23.05.2014

мелодія сонця

кораблі пам*яті

моя пам*ять ніяк тебе не зітре
хм.. у неї - моя упертість
твоє обличчя як корабель
все виринає в моєму серці

ім*я твоє на вустах моїх
гра неслухняним сонце-зайчиком
хоча й закрила давно ліміт
на твоє сонце байдужим шатлом

взаємопривиди
зі спільнопам*яті
ми помираємо
ми всокресаємо

давно вже порізно
коли ж забудемо?
коли ж забудуя?
коли ж збудуюя
нові кораблики
нової пам*яті?
коли
ж
я
ц.і.л.і.с.н.а.
?

..коли?.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488280
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 23.05.2014

ChorusVenti

wings

только встретившись расстаемся

оттого ли слезы не утереть
глядя в ослепительность солнца
на разных ветках петь

как бы крона не пустовала
под покровом ее
зеленеют мосты
в непричастности снов и шумящих вокзалов
обретая наши черты

схороняя по зернышку
счастливое горе
что памяти не превозмочь
у тебя от меня останутся степи и горы
у меня от тебя останется ночь

как голову под крыло
пряча в молчание стрекот
дождей наливных крики ласточек и скворчат
уходим в вечность
оставленную за порогом

чтобы снова
друг друга ждать

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499663
дата надходження 17.05.2014
дата закладки 21.05.2014

Graveyard_Slut

Капітан.

А не була б я капітаном,
то я, усім би своїм станом,
тобі дала би...
Зрозуміти,
Що все:
що небо, води, квіти...
Що все...
Й не тільки все,а й більше...
Моє — Твоє.
Для тебе й вірші.
Тобі і щастя, тобі й горе,
для тебе, любий, моє море,
де я сама, з своїм судном,
без якоря
іду на дно.
Можливо, що іду зарано,
та ж не була б я капітаном!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500078
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 20.05.2014

ІлюзіЯ

*

Про слова,
що ніколи не були сказані.
Про мої і твої (рідні і чужі) слова.
Зі своєю вагою і змістом,
пекучо-терпким присмаком,
відповідною тональністю…
Ті слова означали так багато,
що заступали собою світ.

Про слова,
що були чимось більшим,
ніж кілька пустих звуків…
Були нашим всім,
що з’явилось нізвідки…

Недомовленість завжди глибша
від людини…
Недомовленість це коли більше
не форми, а змісту…

Звукам, що помирають на кінчику язика,
ніколи не стати словами…
Бо у нашому з вами просторі
найлегше мовчати про головне…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477891
дата надходження 07.02.2014
дата закладки 14.05.2014

ChorusVenti

сердце войны

видишь княже

зияют раны друидов
умолкшей тишиной птиц
и замыкаются цепи
участливой ложью
сея по полям трупный запах

новгород в огне
польша стерта с лица земли

тонут в чаду всеверия
глаза нерожденных
смертей
и ночи белеют
как вино разбавленное водой
без права на
бесконечность

слышишь княже

хрипит под натиском осени
израненная копытами
земля
и разливаются жаждой ненависти
кровавые реки весны
наполняя до краев
рассвет
ожидания

говорю тебе
ты брат мой

разрубая все двери

выпуская духов
бессонниц
связанных кровными узами вражды
что сильнее жалости
и выше пощады

извечный враг мой

ставший врагом еще до того
как смерть возлюбила тебя
до презрения

говорю тебе
нет глубже кровной вражды

идя на мы
открывая новую эру усобиц

назначая битву
у подножия небес

где берут свое начало
страсть и воля

как восхитительно
беспечно
ты не берег себя ранее
не убережешь и сейчас

вставая
против меня
на расстоянии меча

в сердце вечной войны

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493776
дата надходження 20.04.2014
дата закладки 25.04.2014

Biryuza

крик!!!!!!

постріли густіють, але падають ледь чутно,
нитками запах рути кріпить мене до землі.
як нестерпно і тихо ми з тобою пливли
повз ці хвилі,
чи інакше уміли?
ти скажеш розлючено "ні".
у труні кольоровій червоного значно більше,
ти вирішуєш море
як власну сканвордну нудьгу
і слугуєш терпінню,
вбачаючи в ньому слугу.
розсипаються зранку
скоцюрблені галочки-хрестики,
обеззброєні месники
смерть надпивають терпку.
розливаєшся водами,
в тріщини сіль забиваючи
і караєш терпінням в далекі
й глибокі рови.
чи інакше буває ніколи уже і не знатимеш,
як не чуєш,
то краще у безвість криваву пливи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486130
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 22.04.2014

Graveyard_Slut

Гриби і кукурудза

Гриби і кукурудза:
самій сніданок їсти.
Я поки ще твереза,
То поки ще не пізно

І знов мені напишеш,
Розкажеш про кохання,
Але ж мені байдуже.
Байдужа до зітхань я.

Лиш до твоїх зітхань я
Байдужа безкінечно;
Пробудження із рання
Приносить мені дещо…

Щодня воно приносить
Одну й ту саму пісню
І думаєш, вже досить,
А так болить,хоч трісни!

Прокинусь ранком рано -
До вечора ще довго.
Бреду, серед туману
Шукаючи дорогу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493104
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 18.04.2014

М. Вольная

прогулки по ул. Троицкой :)

Вены улиц гонят
беспрерывный поток машин,
как тромбы к сердцу города

На прокуренных остановках,
унылым комком людей,
скопление нервных клеток
под иглами холодного дождя
мокнет

Колени проулков скрипят
ветхостью старых дверей
простуженных от сквозняков
и крыш мокрых,
утепленные уютом ленивых котов
лечатся, ожидая
новую дозу весеннего солнца

Запах прелых подъездов
погружает в отдельный мир,
в свою особую атмосферу
и не хочется разрушать его,
хочется, чтоб он был -
некое воспоминание,
ностальгия.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491408
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014

М. Вольная

зголодніле

Язик дощу облизує губи асфальту,
трава спрагло ковтає небо...
земля жує жолуді й каштани,
ховаючи під листям їх від тебе.

Руки дерев набрякли венами гілок, -
пульсує сік життя, киснем кровоточить...
робиш ще один повільний крок
й зупиняєшся,
вражений тишею ночі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488680
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 04.04.2014

Graveyard_Slut

доленька

гамно
серло
анал
лопата.
згорів сарай,
гори і хата!

у спывавторствы з Сатаныстом Зыгахайль

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490222
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014

Immortal

офобії

Боятись
Того,
Що всміхається уві сні

Палити шибки,
Дірявлячи
Стіни,

Що незабаром
Завалять
Місто

Паперовою
отрутою

Місцем
Кладовища

Стануть
Нездійсненні
Кімнати

Квартири:

збляклої,
мов серце
малого
хлопчака,
із льодяником
поміж
дірявого рота

біжи,
дитинко,
поруч
рук пітьми,
біжи щосили,
щодуху
біжи

не вигаптуєш
чорного
полотна
для
сонячного
танцю
поминання

одкриються врата
у десять вимірів,
і у кожному –
семпл
сірого повільного
зникання

виїдає
горлянку
так,
наче
метеоритне звалище
ожило
й прокотило
кістками
невтішне
згарище
сили,
щр минула

там будівлі,
де ти стояв,
і дихав,
сприймаючи
кришталевого
звіра
за порожнечу,
і ще, мабуть,
постоїш
трішки –
й задубіють
окопи,
у котрих
тіні
ховались
від військових
дій,
наче
у казкових
просторожи ліжках

там там там
там там там
там там там

річки зісохлі
й озера

там там там
там там там
там там там

жінки
розіп’яті
за вічність

там там там
там там там
там там там

примарні кочівники
з оголеними скелетами

там там там
там там там
там там там

що там?
Там?
що там?

Великий
Могутній
Там
Одкриває
Тім’я,

Темінь
зірок
і м’язові
розриви,

розведені вогнища
і собаки
із жертовного алюмінію
скавулять
на згині
обрію,

до поки
хтось
чистить
зуби
у гілках
оленячої
шкіри,
адже
так
казав
слабкодухий
пророк:
«Боятись
треба
того,
що всміхається
уві сні

Боятись
треба
того,
що
котиться
й вгризається
у кістки

боятись треба того,
що пробігає,
не затіваючи
війни
й грізного
вибуху,
опісля
смертельного
сну

боятись
треба
того,
хто
з
усього
солоду
на чорних витівках
весни
викопчує
діряві
мантри
зношує
криваві
сліди
побоїїв
від
бійців
потойбіччя»

сонце
тихне,
трава
тихне,
покійник
тихне,
матір
покійника
тихне,

від
того,
аж
ніяк
не мовиш,
крізь
своє
мовчання

я тихну,
тихне
світило,
й світ
тихне
й
ти
мабуть
уже
мене
покидаєш

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488512
дата надходження 27.03.2014
дата закладки 27.03.2014

Graveyard_Slut

Двое в комнате. Я и Ницше…

Остання людино, ти знай...
Кажи: не існує ні пекло, ні рай!
Нема ні гріха, ні утоми!
Людина — лиш міст, по якому
Приходить в цей світ розруха,
Приходить в цей світ уся мука.
Ти — Бог, тож звільнись від гріха,
Звільнись від моралі, яка
Тебе у цю клітку всадила,
Зламала, відрізала крила,
Що ними літав ти над світом,
А став, замість, кухлем розбитим,
Що з нього весь мед витікає
І розум безумством зміняє...
Безумство на мудрість обернеш
І каменем сильним затверднеш,
Пройдеш по мосту і умреш.
Ти знай, що нема тобі меж!
Як маєш вмирати — умри,
Портал ти собою створи,
Для того, хто прийде пізніше
Й заповнить спустошену нішу —
Для нього тягар ти цей ніс.
Ти знай, не людино, ти — міст.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487098
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 25.03.2014

Graveyard_Slut

У віночку по чікушку.

Розкажу я вам малята,шо зі мной сі стало
я молодая така, у віночку шлялась,
шлялася не у лугах, не в полях, між житом
шлялася по кабаках,водкою залитих.
шо ж робити,як весна й гріх сидіти в хаті?
Лучь піти у магазін да й чікушку взяти.
Не знайшлося,як на зло,з ким ж то розпивати
тут підходходе молодик,каже "Добрий вєчєр
што же девушка такая пьйот адна давєчє?"
Як почула мову тую,шо москаль завів...
"Не для тебе падло, русське мій, віночок цвів!!
Кинула я ту горілку, думаю "о, Боже!"
З москалями та й брататись чаркою не гоже.
Водка,знаєте для русських, не дівкам в ввіночках,
розпивати під калиной з москалем в садочку
тую клятую отруту, що від неї лихо!
Українко,не пий водку - ти ж не москалиха!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487454
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 25.03.2014

Іванна Шкромида

На перший поклик

Ми вийшли на перший поклик,
у вікна не влучив спокій.
Сутулі - в кошлатих светрах
з теплом на долонях смертним,
і з відчаєм на губах.

Бордюри в осінніх скомах:
під снігом насправді голо,
і листя між тріщин досі
чекає людських ходів,
щоб вийти із берегів.

Собаки та волоцюги
за нами ходили всюди.
І пахло холодним містом
неситістю і лицемірством -
лжерадість і рабство в собі.

На дотик ми все ще вільні,
і постаті наші міллю
вгризаються в світло фар.

Як перші і не останні
примари на привокзальній
шукаєм своїх слідів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476976
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 04.02.2014

makss

Как Че

Бурлил внутри кровавый рой –
Смесь горечи и ржи.
Стоял измученный изгой.
Без сердца, без души.
Что знал, нет, он не позабыл.
Такое не сотрешь.
Едва ли спросят: «Где ты был?»
Все́м во спасенье ложь.
А рой внутри крепчал, гудел,
Но не ему решать.
Всё кончено. Он не у дел.
Плевать на всё. Плевать.
Немой огонь судьбу вершил,
Развязка ближе чем.
Когда-то для себя решил
Идти вперёд, как Че.
Стальной характер, гибкий ум.
Всегда был только прав.
Но всё не вечно. И триумф.
Таков, увы, устав.
Неумолим, суров закон.
Да он и не просил.
Пощада – не его канон.
Он умирал, как жил.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475323
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014

Ева Зиг

пятерым

Одичавшей продрогшей собакой мечется город
У бездомного пса миллионы алкают дома
На январское солнце – заплесневелый клементин -
Город жалобно выл

Все идет своим чередом:
Поезда под землей заходят на следующий круг
Пятерых сегодня убьют

Пару тысяч сегодня родится оплакать убитых
Им пока не известна царская грамота казней
Им не видно как борозды каменных мостовых наполняются красно
Язвенным
Ядовитым

Наши женщины все одно чересчур плодовиты

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474959
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014

SinusoЇda

Постскриптумне

Пізно наводити лад серед мотлоху
(де казка стає фіаско).
Нецілі серця як надщерблені черпаки –
в смітники.
Морожу. Атож – твоя персональна Аляска
(далеко до мене й… важко?).
Проте… я за́вжди любила з обличчя робити маску,
та не навпаки.

Думаєш, просто нетутешній гордості
збирати в душі аншлаги?
Ніхто ж не закине на плечі
(хіба старцюга Харон).
Та годі. Ти, може, був не як ті для розваги
чужих біографій ватаги.
Одначе… відстань тримати легше, ніж рівновагу
і телефон.

«Вчора» застрягло на вістрі
драм заяложених.
А разом із ним – трагедійних божків
незамінний сонм.
Думок переоблік – гріх за законами божими,
а я не грішу (не можу вже).
Щоправда… виросло з одягу й це чергове спустошення,
потрібен новий фасон.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349834
дата надходження 12.07.2012
дата закладки 16.01.2014

Нова Планета

наскрізне

а я вичерпувала твій голос горнятами
з-поміж стін
дверей і колись проговорених клятв
розбирала на атоми
розбивалась об його магістраль
мокра сукня грудневої ночі вишиває новий циферблат
краще сон тобі напророчу
краще сніг ніж по колу назад
чужорідне втамоване днище
де поскладані залишки доторків
проростаю кимсь зовсім іншим
але все ж на твоєму голосі
поголю закудлатене небо від їдкого дощу-пройдисвіта
навіть море дощенту висохне
а твій голос пісками сиплеться
а твій голос до млості відданий
на руках опадає інеєм
втаврувавшись в життєві лінії
заколишеться криком первісним
на устах у чиєїсь дитини

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472289
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 14.01.2014

Immortal

пригадай мене ще колись

Не зірвешся
з місця,
до поки
не втрапиш
у моє
око

піщинкою
незді́́йсненого
дня,
безсонячний
сторож
безликістю
заковтує
дим.

Це горить
будинок,
що спросоння
видався
знайомим
крізь
затишшя
тімені

скажи мені
щось
про
чиюсь
любов

розкажи
мені
казку,

у якій
нікого
не вбивають.

Ще раз
заплющ
очі.

Що ти
бачиш?

Чисту
пустелю?

Зів’ялі
кипариси?
Кипариси
не
вицвітають,

пустеля
не
залюднюється,
та
я
так
хочу,
щоб
Тобі
було
спокійно,

наче
птаху,
котрий
не
думає
про
скінченність
свого
співу,

наче
птаху,
що не думає
про
смерть
під
час
польоту
в
хмарах
невідомого
спомину

ледь
видимі
зірниці,
і лист
листопадом
десятим
у комин.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472274
дата надходження 13.01.2014
дата закладки 13.01.2014

Graveyard_Slut

Бодун.

Давай выпьем еще
возьми гитару, спой!
Знаешь, а у меня бодун
всегда ассоциируется с тобой…
Как, впрочем, и дождь,
как, впрочем, и многие песни.
Мне иногда так тебя не хватает
хоть кричи,
хоть тресни!
…пополам.
Что б быть в двух местах сразу:
со мной
и еще где-то там…
Пожалуйста…
Я не принимаю отказов!
Если б дружба могла длится вечно…
И еще: если б я могла выбирать
Я бы выбрала тебя, конечно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471602
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014

ChorusVenti

афористично 2

Вселенская цель оправдывает земные средства.

Заповедь любви: убий, ибо только через смерть является рождение.

Единственное счастье – это счастье Быть.

Не ищи иного бога, кроме бога в себе, как не ищи иных сокровищ, кроме как в себе самом.

Пустота как отсутствие более всего способствует выздоровлению.

Жизнь – эксперимент, в котором участвуют многие, но не все понимают, что он двусторонний.

Сердце – лишь орган, но иные делают его фетишем собственной значимости.

Каким человек видит мир, таков он сам.

Личность всегда действенна: внутри себя и вовне, она воспринимает и преобразует.

Чтобы по-настоящему владеть чем-то, надо сперва овладеть собой.

В борьбе интуиции и интеллекта первая всегда одержит победу.

Рифмы – как блохи: могут скакнуть по каждому, но не у всякого вызывают зуд.

Если хочешь стать ответом, опереди вопрос.

Любить – значит отдавать: этим она противостоит эгоизму.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471580
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014

Іванна Шкромида

Краще

Не посмію тобі говорити, як жити надалі
ти дорослий занадто, хоча недоріс до розмов -
незворушний, як штиль в океані. А я - наче кладка -
без кінця й перекладин. Скоріше - міцний мотузок.

І хитає мене штурмовий нерозбірливий вітер.
І торкаюсь поверхні твоєї на долі секунд.
Поки рвуть мої руки занадто сумбурні приливи,
ти відходиш на крок. Востаннє відходиш на крок.

Суть не в тому, що знаю обличчя твоє досконало
і ще довго висітиме перед очима твій страх.
Краще справді мовчати, коли говорити - замало,
краще справді втікати, коли ти промерз до кісток.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471417
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 10.01.2014

Ноїв Ковчег

Друже Че

друже Че
сонце майбутнього світить
нам в очі
в цей момент головне
не осліпнути
країна народжується
в муках
народ перерізає пуповину
чи чуєш Че
як ніжно і з болем
у серці проростає
пагін свободи
чи чуєш Че
як розливається ріка
з'єднуючи береги
чи чуєш Че
як плаче риба ікрою
німотно кричить
немов за стіною
чи знаєш Че
що на майданах і площах
кров наших дітей
герої завжди
залишаються невідомими
чи знаєш Че
що бути героєм це
намацувати в темряві
холодними руками гарячі
людські серця
чи знаєш Че
життя починається революцією
нею ж і закінчується

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468733
дата надходження 27.12.2013
дата закладки 27.12.2013

Нова Планета

бути птахами

бути птахами важко
їх крила надто прозорі
аби переносити кимсь намальоване
море
в старі магістралі зими
їх вчаділа осінь давно підробляє на ринку
колише колиску з народженим вчора дитям
щоранку проціджує лімфу від залишків голосу
від кроків і спогадів заварює чай
чомусь так вже плямиться в стіні протилежностей
одне із сотень причасть
птахам надто сухо
в подертій тканині мовчань
а небо обвуглене прасує у листі слова
птахи ще не вміють
любити Юду
та вже розуміють
для них я своя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456831
дата надходження 27.10.2013
дата закладки 23.12.2013

Нова Планета

її

вона сиділа тихо під його ключицею
весь вересень з минулого року
перелякано блимала своїми очицями
аби не наврочити
аби не розбудити його втому
що солодко спала на тому боці жовтня
прикидалась іншою
і тихо собі божеволіла
поправді була його херувимом
хоч і проростала як завше з-під ребер
наївна
мріяла народити сина
десь в листопаді
впираючись пальцями в небо
тримала в мотузці тижні
випускаючи лише суботи
а він благословляв птаху що жила в її голосі
шаленів від жовтого кольору
нової
своєї
осені

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448364
дата надходження 10.09.2013
дата закладки 23.12.2013

мелодія сонця

терпко

no sleep - no ship
to fly your seas

не буди
не буди мене
прошу..

я не хочу
прокидати
в ці дні
що нестерпно
терпкі

хоч без цукру
і п*ю я чай
та без тебе
ці дні не вип*ю

так
за.терпко

не буди
не буди мене

там є ти

в_чай
досип ще снів..

..прошу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467876
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013

Graveyard_Slut

Ненька.

Обмазаний собачим гамном стою у полі
і дрочу і вітер в спину...
Не питайте мене! Не питайте...
Про мою Неньку Україну...

у співавторстві з Сатаністом Зіг Хайль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466748
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013

ChorusVenti

самый одинокий человек на земле

Есть поэты, а есть надпоэты, что источают поэзию вместе с запахом кожи. И такой, вероятно (и как часто!), после себя не оставит ни строчки. Он неожиданен, как все ожидаемое, и неподкупен, как все невозможное. Бельмо снега в окне, проклятье чистого листа. С одним из таких невесомцев я прожила вечность.

Большинство мира делится на тех, кто не может приспособиться к жизни либо ввиду своей слабости, либо – вследствие своей силы. И те и другие находят сторонников. И тех и других извечно подстерегает ловушка неспособности диалога с самим собой. Одни себя не слышат, иные не чувствуют себя собой. Кем угодно, только не собой, окружая себя бесконечным враньем. Убивают, щерятся, склабятся и ползут исповедоваться в еще одну боговральню.
Но что такое исповедь, как не молитва, только лишь и всегда - к самому себе.
Есть среди них и гении - те, что носят в себе стихию.

Гений – не может приспособиться вследствие своей высоты. Самое одинокое существо на земле, он смешон и неуклюж, как заика - альбатрос, волочащий за собой бодлеровские крылья.
Он недостоин иного, чем насмешливое тыканье пальцем: смотрите, он ведь ничего не умеет! Не умеет выглядеть, не умеет правильно держать вилку, даже гвоздя забить не умеет! Ребенок, не понимающий ничего, кроме игры, ветра и горя. Идеи…Они рождаются уже потом, как поток олова из раскаленной домны чувств.

У гения нет иного оправдания, чем его надмирность. Никто так по-детски безжалостно не судит самого себя. Он – ежедневный, ежесекундный нескончаемый самосуд. Ибо больше всего на свете он хотел бы знать и уметь.
Вечный сосуд для боли. Хрустальная ваза, которую боишься разбить, но не разбить не можешь - она сама взрывается в руках при каждом прикосновении.

Бог среди людей всегда выглядит нелепо, входя в мир законов и правил, которые были придуманы не им. Он и не знает их, он им не принадлежит: вечный чудак и чужак.
Всегда неуместен, всегда смущает, его эмоции оголены, как кровоточащий нерв. Тысячи упущенных мыслей, сотни аффектов. Мир всегда будет смотреть на него с жалостью и презрением, надевая мундир надзирателя, стремясь усмотреть в нем мужчину или женщину. Он - никогда ни то, ни другое. Он всегда сплав. Есть ли у планеты пол?
И кто объяснит, что делать с этой непонятной и опасной внутренней свободой Быть?

Если жизнь большинства – это восхождение, то для гения – всегда падение, спуск. И каждый из них есть вспышка, удар молнии. Нужно большое мужество, спускаясь в мир с правдой своих высот. Мужество в том, что каждый раз по-детски надеется.
Святость – это не самоотреченная жертвенность; святость – это гениальность души.
Такому можно простить все: как урагану, сметающему деревья и постройки; как реке, выходящей из берегов.

Единственная надежда гения – счастье понимания, которого он лишен заранее и часто навсегда.
Единственная молитва мира: да услышу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466712
дата надходження 17.12.2013
дата закладки 17.12.2013

ChorusVenti

übernachtung

вечерами ли
утрами зыбкими
когда сокровенно и мысли слышней
обдавая ветрами солеными
тишину горизонта
и то что за ней

безответно и довопросно
наяву
безоглядности сна
промолчи мне еще эту музыку
корнями деревьев
доставая до дна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=465877
дата надходження 13.12.2013
дата закладки 16.12.2013

Fairytale

Якби

І якби ти був книгою, я би читала з кінця.
Виривала сторінки, щоб ти не почався ніколи.
Ти як п'ять ложок цукру у склянку солодкої коли.
Було б добре вже знати: для тебе не та і не ця.

А якщо ти мов фільм, я б лишила на паузі вічність.
І не треба вже кінотеатрів чи телеекранів.
Хай би йшов ти без титрів із нашої битви титанів,
Я б заплющила очі на всяку безглузду трагічність.

А якби ти був віршем, то ти би лишився без рим.
Потонув би в верлібрах, згубився десь поміж складами,
Чи рядками, чи строфами, тільки б не дихати "нами".
Я благаю тебе: перетворюйся швидше у дим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450312
дата надходження 20.09.2013
дата закладки 15.12.2013

kappa

тихо

мені було тихо.
так тихо буває тоді, як вмирає король.
і усе помирає хрестом розіп’явшись наголо.
моїх божевіль що боялись когось
хто пішов
предостатньо і більше.

тільки вирвані з коренем б’ються звиваються вірші!
тільки вирвані з коренем ми на дорозі течем
білою білою кров’ю, а може
то сніг

мені стало тихо.
як хтось обійшов мій жертовник і тричі.
і замовкли вірші і камлання і стогін і я.
обійшов мій жертовник і там припинили гудіння
дзвони костьолів
забулись,
де сторожі поранили стопи
щоб зоставити мармуром краплі
кольору мертвих гвоздик
для обох.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459525
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 26.11.2013

М. Вольная

в ребрах багатоповерхівок

час від часу знесила посилена
зжимає тебе своїми кістлявими ребрами
і сердце, неначе забувши про ритміку,
б'є не в попад, навіженно й напружно.
руки тремтять, як осіннє замерзле листя
на вже майже голих, безсилих деревах
холод жене хоча б до якогось та затишку
й знов вигріваєш відбиток спини на байдужих стінах.

тулиш себе до чогось більш-менш надійного,
порятунку хоча б якогось шукаєш, хоч знаєш -
рано чи пізно ця клітка стане знов тісною
для сердця, що ховає себе в ребрах багатоповерхівок

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461843
дата надходження 21.11.2013
дата закладки 21.11.2013

ChorusVenti

implexus

холод твоей ладони на моем плече
пенье скрипок
в призрачных садах

осенних звезд сбегаются
к нам ручейки
и планеты водят свои хороводы

зачем нам время
если все выпито до дна
зачем нам память
если смотрим в глаза друг другу

дождями веры твоей омыто
сонное лицо земли
рукою боли твоей
высечено мраморное бессилье

опаленные смертью
вчерашних птиц
белеют в ночи каменные своды

ярость и страх
небо и вода

как всегда
на расстоянии одной души

чтобы слышать меня
не оглядывайся

пленка засвечена дыханием
наших лун

в дом декабря войдем крылаты

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461764
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 21.11.2013

Satarialist

Розбиваючи череп

Розбиваючи череп iржавим стоп-краном
на підтоплених ринках пiдземних свiтiв,
ми, як дiти, що мовчки гниють пiд парканом
перехресних iсторiй застиглих шляхiв.
Невеличкі каплиці серед смiттєвозiв
сповiщають повернення свiтла зiркам.
Бородатi монахи танцюють в навозi
та грiхи вiдпускають продажним дiвкам.
Я ж нап'юся брудноi водицi з калюжi.
Може казки не брешуть, а бреше нам СЕС?
Заїдаючи трупи приправами з сушi
час спалю серед кленiв, осик та берез.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418926
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 20.11.2013

Іванна Шкромида

Спільність одного міста…

Спільність одного міста, спільність одного ліжка -
все , що вимірює близькість й віддаленість душ.
Спальні квартали, мов зморені еквілібристи.
Тишу не руш.

Спальні розмови - скрипіння старих табуретів,
стукіт надщерблених сонним вітанням чашок.
Я тобі - дзеркалом, ти мені - вродженим геном
вріс до кісток.

Я тобі - буднями сіра і стесана пальцями,
кисті твої відболіли. У серці - пропасниця.
Й схожих на нас перевозять несправні ліфти -
спільні в таких тільки посуд і фотокартки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460615
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013

Олена Ганько

Приклади своє серце

Приклади своє серце до всіх тих слів, які чинив був.
А начиння несправджене помісти на видноколі
Знаків усіх минулих діб.
Хай нагадують про жертовність
Усіх ночей, які страчували
Принаджений лік.
А здалеку таки чуєш голос,
Що голосить:
«Скільки повз мене протекло рік!».
А куди текли, течуть – ніхто не знає.
Води часу вимели усі
Хвилі тонулих кіс.
Я між нами покладу меча,
І король, чигаючи на розплату,
Возвеличить саме наш топос – ліс.
Саме нас возвеличить час.
Хоча, яке йому діло нині,
Коли по днині співа голос незрілих панахид,
Коли він утікає повз
Риси
Відбитків
Смертності,
Бо відвертості
Лежать розчахнуті
На долівці
Лютневих плит.
Кладовище омиває береги
Незустрічі,
Виклика з надр кохані слова.
Тільки пізно,
Ох, як пізно,
Коли до тебе волає мовчанням
Камінь,
А не усміхнено ніжиться
Думкою зорепадності
Голова
Та чоло з принадних
Святинь,
Де вуста – це ворота,
А ти - єство подорожнього -
Слухача.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460601
дата надходження 15.11.2013
дата закладки 15.11.2013

Чайная Чу

Взахлеб разговаривать ни о чем

Взахлеб разговаривать ни о чем,
Сны разворачивать, как домашние завтраки – угощайся.
И мой висок при стыковке с твоим плечом
Будет той самой точкой в которой вмещается счастье.

9.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460253
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013

Graveyard_Slut

Кооператор.

С первым снегом
дорога...
Жди гостей.
Со мною добрых вестей.
Ну а вечером,
как всегда,
пьяный угар!
А на утро
у обоих,на двоих -
один перегар.

Уткнись носом мне в затылок,
давай останемся здесь
среди этих пустых бутылок
будем жить
умирать
здесь всегда...
"Да!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459782
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 11.11.2013

Вінцент

НЕ стыдно

Cсегодня Я хочу быть услышАным
говорить о разном но всё же об одном
Шопенгауэр
О Артур Ты много мне рассказал
свои 5000 книг Я не прочёл ДА и свои 50 ещё не нашел
артур
Я готов схватить тебя за саван твоей философии
и понять
что меня волнуЕт
я помню как первый раз подумал
по дороге в детский садик мЫ разговаривали с мамой
я впервые что-то произнёс у себя в голове
Ты меня слышала Спросил я у мамы
неТ ты что-то говорил Да прислушайся
мама
МамА и в этот раз
нет
Я был так ошарашен что никто не слышит меня
название этому я тогда не знал
но всю дорогу громко кричал у себя в голове
наслаждаясь чувством первооткрывателЯ
тогда мы с ней сели в троллейбус
странно что именно это и ничто другое
Я помню из своего детсТва
здесь и сейчас мы с вами едем в трамвае
поезде маршрутке скАжите куда вы хотите ехать
Скажите когда и что мы будем проезжать
я держусь за перила-поручни
меня всего шатает вместе с вами Я
знаю что у меня ничего нет
вСё
что было — жены дети страдания
истинна или её отсутствие всё что я знаю
то что Я ничего не знаю
прижимаюсь головой к стекЛу
закрытые глаза заливает золотой свет Люди
входят и выходят быстрее и чаще быстрее и чаще
шатаясь по салону проходит кондуктор
люДи уже шуршат своими бумажниками 0-8-1
заходят ЛЮди
женщины с детьми мужчины бабушки
мы остановились где-то перед парком
видны аллей ещё недавно по ним тарабанил дождь
большими каплями бил по листьям
скамьям
людям
в дверь входит ОнаА
в зелёной куртке тёмно зелёной как её глаза
ни оТ куда возьмись кондуктор
он смотрит на нас как
садовник
улыбаетСя моё сердце упало Я
помню сон
как будучи ребёнком бежал по краю обрыва
словно смотря
«со стороны» Правой ногой опираясь на воздух
я бежал и мне было весело по детски приятно
говорят что сны не запоминают
но я помню отчегО я помню всё детство с матерью
так же девушка
она мне приснилась
рыжие волосы зелёные глаза
зрачки вечно уставшие и огрОмные
мне хочется глубже смотреть в них
но очередная бабушка наступившая на ногу
извиняясь и кашляя
уходит по салону Я взбираюсь на колесо
стаю ногами на сиденЬе я на крыше
как известно звёзды от сюда видно лучше нежели из окна
из окна их видно хуже нО это ли вам надо
я вижу девушку ОнА держась за перила-поручни
пытаясь УстояТь едет
мне не ведомо где ей выходить
знаю
в любом случае мы выйдем на одной остановке
в одном направлении
Здесь и сейчАс везде и вечно
я часто представляю как заведу семью с девушкой
единожды встреченной мной в транспорте
вот я сижу с ней
у нас 2-а ребёнка мальчик и девочка
их головы лежат у меня на плечах
глаза моей жены всё так-же прекрасны
когДа сын выростет и спросит почему
я не покончил жизнь самоубийством
в 27-30 как золотое поколение
Курт Кобэйн ЕСЕнин Роберт джонсон джимми хэндрикс кристен Пфафф
не окропил кровью сцену дабы громогласно вырвать своё сердце
и втоптать его в публику оповещая что это поколение show babies
я покажу ему его мать
скажу что он от кончиков пальцев до волос её сын
я расскажу ему о её красоте
тонкой лебединой шее
прекрасном овале её груди
расскажу насколько теплы ладони которые много раз отогревали
моё сердце После публичной критики
мы не умрём в один деНь
мы влюблены и посей день
не зная слов нищета ревность подозрение
зная что лишь душой может быть беден человек
ничего иного потерять он не достоин
всё что не принадлежало ему
нЕ будЕт его собственностью
как бы он не старался
Опять словно наблюдаю
«со стороны»
я смотрю на нас обоих МЫ
в общественном транспорте
без мысли о душе другого
но накрепко связаны одной судьбой
яЯ водитель
трамвая трллбса маршрутки поезда
самолёта метрО так отвержено отдающий свою жизнь работе

яЯ художник кино
прагматик и эгоцентрик не знающий
как зовут кошку моего знакомого
поскольку единственное что меня волнует
мой достаток

яЯ бабушка что наступила на ногу человеку
уже забывшая о этом поступке и думающая
про радикулит

яЯ мент
что обокрал эту девушку за распитие
алкогольных напитков

вновь это Я так любящий её и
мечтающий о совместной жизни
здесь и сейчас мЫ выйдем из транспорта объединив
нашу жизнь будем всегда в 3-х
сантиметрах над полом
люДи будут держать нас за руки дабы мы не улетели
подобно воздушным Шарикам в небо
мы не чайки не львы толстые
под нашими ступнями нет следа
на над нами чИстое вечнОе небО...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441994
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 10.11.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.11.2013

поезія-не-для-тебе

Поряд

промайнувше літо, минула осінь.
встигли торкнутися холодними пальцями,
хоч і ледь відчутно.

зав'язали тобі очі кашеміровою хусткою,
ввели в оману,так вправно,
що і мені б цьому навчитись.

так кортить вирізати
загостреним лезом з "нашої історії"
цей, гарячий серпень,та його швидкоплинні вечори,
що досі тліють недопалками десь поряд.

та..чи є ж вона "нашою", та "неісторія" ?
дивне питання, чи не так?

годі вже надсилати мені електронні поцілунки
та літерами видруковувати слова ніжності,
моментами між
"думками-про-неї", та "зустрічами-не-зі-мною".

знаєш,з недавнього часу я зненавиділа каву.
кожен ковток випалює на моєму язику злощасне
"полиш","воно того не варте",
"ти лиш синиця в його незграбних долонях".

та що! я ладна стати навіть рубцями на пальцях,
тільки б не покидати тебе ніколи.
мої неприйняті завчасно рішення
зграєю кішок скребуть поміж ребрами

знаєш,та мені якось набридло триматися за руки
та відчувати тебе десь на іншому кінці нашої планети.
твої обіцянки про наше нове майбутнє,
рожеві світанки та спільне ліжко.

іноді мені хочеться взяти з тебе рахунок,
за моральні збитки, нездійснені мрії
та здерті коліна,
які я так безжалісно дряпала,
тими ночами, коли ти пообіцявши, так і не був,

поряд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458761
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013

мелодія сонця

терапія

ти більше не вимірюєш пульс
і частоту зривання подихів
не викарбовуєш колір глибин
у вітражі забуденних вікон
не перeв*язуєш мої думки
бинтами емоцій
бантами обіймів
ти вже не лікар
не ліки
не ти

лишилась зима
із цілющого попелу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456263
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 24.10.2013

Олена Ганько

Ми таки знайшли Нас

Ми таки знайшли Нас.
Серед товщі темних вод,
Побачивши світло,
Почувши ту первісну
Притчевість
Сакральних слів.
Колесо фортуни
Зламало свій щирий бік,
Лиш палиці,
Які кидали
Злобонамолені,
Зміненоіменні,
Проросли до рівня
Дерев із Долини Дів.
Моя милосте,
Ти обмащена
В рівень любих
Серцю найменувань,
Ти загорнена
В простирадла
З вечірніх розмов,
Промовисті (н)(м)иті
Яких пломеніють
Плодами садів
Найчарівливіших Семірамід.
Проте наші боги мовчать,
Бо ми повиривали
Серця мудрості
З вершинних низин їх зчорнілих,
Бо не намолених кров’ю пірамід.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450502
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 23.10.2013

М. Вольная

блакитнооке

акварелі неба глибоко в очах
розчинились й стікають краплинками сліз
у блакитнооких очі такі, мабуть, від того,
що їх прадіди довго дивились у небо.
у вузлики погляду зав'язую птахів,
довго тримаю їх у в'язниці уваги,
потім відпускаю і вбиваю цвях слова
до водія маршрутного таксі: "зупинку"
у відчиненні двері вривається рука холоду,
видирає мене на осіннє повітря,
йду вздовж берега невпинного потоку машин,
потопаючи ногами у пролите на землю небо.
осінь догорає вже. крила гілок дерев
скидають на зиму червоно-жовте пір'я.
ця зупинка така холодна й чужа -
скоріше б додому.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453178
дата надходження 07.10.2013
дата закладки 22.10.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2013

Ірина Гнатюк

Мы любим тех…

Мы любим тех, кто в каждой мысли
Ми жаждем тех, кто в каждом слове
Кого боготворим при жизни
И чьи слова безумно ловим

Мы любим тех, кто сам приходит
В квартиру, мысли, сны и строки
От взгляда дрожь по телу бродит
Но без него мы одиноки

Мы любим тех, кого нельзя
Кто запрещенным плодом сладок
Кто нам убийственно «друзья»
Мы любим тех, кого не надо

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454210
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013

Ірина Гнатюк

Дім там, де ти…

Відстань додому вимірюють вже не метрами
Кількістю спогадів, рим, непобачених фільмів
Дім там де ти...обігрітий чаями і светрами
Тихий і сонний...і дико...шалено вільний

Дім там де ти...часто куриш в кухонне вікно
Слухаєш джаз, котрий любиш напевно з школи
Мій дім там де ти...чекаєш мене давно
Тільки я не повернусь в твоє зачароване коло

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454138
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 12.10.2013

Ірина Гнатюк

Не лови мене, осінь…

Не лови мене, осінь...я не хочу до твоїх рук
Залиши мене літу і не смикай за теплий комір
Не веди мене в царство навічно важких розлук
Не фарбуй небо в сірий а життя в мокро-жовтий колір

Не даруй мені суму впереміш із грибним дощем
Я ще хочу тепла...а не тихо душевно спати
Не боли мене осінь...мене все ще душа пече
Тим що в осінь нову не лишилось чого чекати

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453613
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 12.10.2013

Іванна Шкромида

Причетні люди

Причетні люди до цього міста,
наївшись спокуси із нетрів googl-а
втирають насухо руки й начисто,
затягують шиї в гольфи й спозаранку
валізи спаковані тягнуть між рейок,
лишаючи спальні вагони й коханок,
коханців безсилими й недоречними.

І, зрештою, всі ми втікаємо... зрештою
всі ми причетні до запахів вулиць,
ті ж перехрестя долаючи навхрест.
Разом вмикаючи світло і разом
сплачуючи комунальні рахунки,
думаємо про майбутні стосунки
там, у столичних панельних квартирах
з тиснявою міжреберною. З тими,
що не займають просторів надовго.
Просто до вечора. Просто надвоє
перекроївши на ранок кімнату.

Запахи мають властивість зникати,
в силу заміщення концентрату
значно сильнішого...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453772
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013

owl silence

передостаннє…

Мовчиш...і в мовчанні твоєму вмирає
усе в мені і розкладається спустошеними плямами
на стінах, залишаючись розпачем безумства
остогидлим, вимученим сподіванням побачити
тебе сьогодні, завтра, можливо після...

Дійшла до краю свого світу убитого тобою
і до кісток пробираючого несамовитого холоду.
Лишається впасти стрімким каменем на землю
розбиваючи згубні рецептори чуттів,
що не дають вчасно вмикати мозок.

Сплутані всі хочу, треба і навіщо, гордості
вигадані егом, захисники твоєї байдужої
неуваги до того, що тебе сумнівно страшить,
чи то ширма до моєї сліпої віри у твою любов.
Залишаюсь з ненавистю до себе за свою...

передостаннє...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453482
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013

Ідо-Кіт

Лагідне

Зрадиш мені? - Як вимагатиме закон
Зустрічних скель – сирен гучних, пісень їх гологрудих?
Спокушений – то вже не збитий корабель,
Не зваблений – розтрощений ущент, хоча й гальюн з обличчям – цілий.

Зрадиш мене? – опісля двох ночей
Зголубивши грудним теплом наче малого птаха
Зірвавшись вдосвіта за усіма - до зір - у мандри
Мені закривши світ за сімома – в лункому замку?

Будеш мені? – укотре знайденим
Тим мореплавцем, що блука в відкритім світі стомлено
В безодні всі, хто без причин пірнатиме. І з них
Ти блудним чи святим, та будь – врятований.

Тебе стрічатиму я лагідно і радо
Текучим і летким – упевнена - спокійної немає ради
Тож занудьгуєш – знову йди - собі не будь як зрадник.

2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453544
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 09.10.2013

Ірина Гнатюк

Алиса

Алиса всегда твердила что жизнь прекрасна
Наивно любила кофе и блеск заката
Ребенок веры в слова...она так напрасна
Очнись Алиса...ведь это пройдет когда-то

Алиса любила скорость и все что тонко
Что звонко рвется и режет как струны пальцы
Алиса всегда страдала до жути громко
Срываясь ветром летела с вокзальных станций

Алиса хотела летом увидеть море
Но осень терзает противный дверной звонок
Не видя смотрела в окно на безумный город
За десять секунд до того как спустить курок

25.07.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452456
дата надходження 03.10.2013
дата закладки 03.10.2013

ChorusVenti

дух осенней меланхолии

дух осенней меланхолии
с даром чувствования городов и женщин
обнимаю твою тишину
приникая к мокрой от туманов
щеке твоей вселенной
чтобы сказать
что нет смертельнее
и нежнее
твоего листопадного сердца
что давно умерло
и это делает его бесконечно
живым

стучащееся каждый раз новой осенью
ее болью и счастьем
значит будет больше снов
и судорог дождей
в твоих глазах цвета
времени
больше украденных пейзажей
и затопленных безвременьем душ
познавших в себе красоту
серого

пусть я тысячу раз не та
и не такая
и ты не помнишь ни одного
из моих имен
как я не помню ни дня
без задыхающихся нас
без осознания себя лишь частью
вечно скитаясь в тебе
и ища этой принадлежности
как ищут
невосполнимое

пускай ты разучиваешь новый
язык тоски
и у меня нет ничего
кроме слез завтрашнего
молчания
что давно смыты и подхвачены
твоими ветрами
усеяв нами тьму горизонта
на выдохе

дыши
пока ты дышишь
осень приходит в мир
лихорадит сердцами ее музыка
оставляя среди пепла
сгоревших листьев и мертвых слов
лишь единственное

родной

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451516
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 29.09.2013

Ваньоха Р.

Інн… (осіннє)

...как жаль, что я не владею другим
искусством и не могу нарисовать
на полях моей рукописи то, чего
не выразишь словами.
Герберт Уэллс

Вже так пахне осінню в кожному закутку
Багряніють всі спогади і сповзають віршами на лист,
Їх назвати би іменами осені,
Але ти весною приходиш у них…

Голос твій, криштальними водами, омиває ці пустоші,
Захлинається світло від світла очей твоїх,
Доки спиш,
Доти мелодія арф заколисує (так писали б прадавні митці)
Поети всі падали б долу,
Палили усі свої літери від безпорадності,
Розчинялись у фарбах художники,
Але все це не має значення,
Доки в осені спогади,
Доки ти приходиш останніми днями весни…
«- Я пам’ятаю Єлену,
Паріс би не зміг без неї,
Розгромивши Трою в ім’я любові –
Ти – Єлена тамтешніх часів…»
Так уривчасто все, сьогодні осінь занадто гучна,
Музика виливається в кожну чашку чорного чаю,
Дев’ятий день її, і радіо ще гучніше починає думати,
І під ногами тремтить земля,
І покидає здоровий глузд,
І тільки Бог покриває Своєю святістю
Твою тендітну постать,
Ти неймовірне творіння, Його неймовірних рук…

…твої листи пахнуть м’ятою,
В мене таке відчуття
Що завтра дощ позбирає усіх сонячних зайчиків,
А післязавтра ти прийдеш,
І знову настане весна…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450148
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 20.09.2013

Іванна Шкромида

Стороннє

У мене єдиний вихід -
крізь розрізи простирадел,
заплутаною в кав'ярнях,
біліти на фоні кави.

І звично сторонні люди,
і звично стороннє місто,
і звично когось немає.

А справи ідуть, як треба -
за планом, без перекреслень -
грошима втираю руки.
І зморщую шкіру стресом.
У черзі за тим, що бракне,
останньою... (забираю).

І звично сторонні речі,
І звично чогось немає.

Затягнуті туго будні
щосили повітря тиснуть.

І звична чужа присутність,
і звично реальність висне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445004
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 19.09.2013

Олена Ганько

Вигини диявольських рік

Апаге! Ареопаг сновидності
Применшився через щемливий біль.
Скільки тобі треба літ,
Аби втямити, що тільки
Осінь лягає вуаллю на твоє жіночно – безчесне
Лице.
Але моя любов надто давня,
Таке собі аб ово,
Так, спочатку була вона,
А не ваше старезне курко – яйце.
Тільки син вартий сліз,
Тільки сни варті днів,
Але ти нуртуєш в мені
Вигинами диявольських рік.
Стає від цього надто прісно,
Надто солоно на душі.
Так, бо солод приївся,
Розтратився на молодечий рушій.
Віднині я твоя долина Іосафата,
Сміттєзвалище виноградно – невтішних дум,
Холодно, голодно,
Мов на лаві підсудного
В обіймах Пілата,
Але це не я говорю,
А лиш без – тебе – сум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449457
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013

мелодія сонця

потяги, що пішли

знову сняться потяги, на які не встигаю
не встигаю забути
не встигаю втікти

я приречена просто ходити по колії
і не знати шляхів
і не знати де ти

безкомпромісно, безкомпасно схована
десь на відстані "між"
і у часі "колись"

десь на суцвіттях застиглих похована
не воскреснути більш
не воскресну.ти зник

...

знову сняться потяги, на які не встигаю
не встигаю повірити
вчасно
зайти

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447084
дата надходження 04.09.2013
дата закладки 04.09.2013

Graveyard_Slut

Готіка!

Ніч на дворі і мете хуртелиця,
Дорога додому з кладовища стелиться...
Готіка!
І хай єб_ться іньше все в ротіка!
Ти замість того шоб кудись піти
Послухай краще нові Otto Dix хіти!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444448
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 21.08.2013

мелодія сонця

пластиліновоніжне

ти ніби з пластиліну ніжності
ліпиш приємність в меж́ах самоти
ми однорідне
взаємнообмотане
клубиком єдності
в коконі снів

з різних світів однієї планети
де наша несхожість
дорівнює схожості
переплюсуємо
наші думки
кіт і людина
=
життя
до душі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444147
дата надходження 19.08.2013
дата закладки 20.08.2013

ChorusVenti

Boreas (к Северу)

Свивший гнездо в моих мыслях, пригревшийся на груди -
воронье перо хранит еще эхо увещеваний,
что чудились по ночам.
Лес стоит безучастен и тих,
как евгений после дуэли.
В этом имени
мне все чаще слышится «гелиайне».

Не то чтобы мрак аида, но свадебных колоколов
фарфор дребезжал так нежно в мертвецком чаду застолья,
что сажи не отбелить
и краску не смыть с пергамента.
У викинга черная кровь,
и почта не голубиная, а воронья.

Пальцы его холоднее курганов почивших дней,
что горят в темном сердце скальда, не знающем вымысла,
выжигая траву и цветы.
Языку деревьев
не сладить
с молчаньем камней -
и евгений убивает владимира.

Помню тот сон, друида…
Чахоточного письма окровавленный клок в кармане,
жизнь, распавшаяся на строчки,
расплетая по нитке мир,
ибо будущее всегда
является на порог в облике одиночества.

Гляделась и я в тот оскал, но не глазами той,
книгу зимы променявшей на цветастый уют безветрия.
Вызревшая глубина
холода пули
не могильной чревата плитой,
но амальгамой зеркала.

В заводях прошлой души твоей, сгоревшей до тла,
той же беззвучной вечностью, чьи зеркала не бьются, -
в каком бы пекле грядущего
не была,
я откликнусь, но
уже не смогу прикоснуться.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444355
дата надходження 20.08.2013
дата закладки 20.08.2013

forte

Зомби-эмоции

Зомбированные на страсти,
Зомбированные на месть,

Зомбированные на счастье
(Если оно есть),

Зомбированные на пешие
Прогулки по эклиптике,

Зомбированные помешанные
На бизнес и политику,

Зомбированные на славу,
Удачу, троллинг, лесть

......

Зомбированные на души
Есть?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=358161
дата надходження 17.08.2012
дата закладки 15.08.2013

kappa

відмовчування (дорожнє)

я втрачаю відлік -
витрачаюсь чи стаю вільна-
я тут і... пляма бруківки;
прочанка; мене суцільно нема.
навіть за спиною в прохожого,
справа від пересічності,
зліва від кожного хворого
паралічем дорожніх вдихань.
і видихань, і застуджено
тут кожне горло в мені, по шоссе
білі смуги бинтом перев ́язані.
на гвіздках потомились сандалі.
блукання стає посередині,
бо присутності за́вжди навпіл –
бо навпіл нам завжди́ пункту сходження.
і не треба вказівки жодної,
тим, що до лона свободи пущені.
я свій відлік відмовчую – втрачено.
ти відмовчуєш знову... мене.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443155
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 14.08.2013

ChorusVenti

ветер молчания

никак не напишемся друг на друга
оглушающим воздухом тишины
не надышаться впредь
там где мы всегда пустота и вьюга
там где мы всегда смерть

там где мы неизбежно созвучие рифмы
за поземкой снежной не видно дна
в изнанке солнца узреть могли бы
но нет покоя у сна

нет у смысла границ обитания
повсюду значит нигде
отсылая тебе встречным ветром молчания
снимки нехоженых мест

море дня наплывает морзянкою взглядов
как прежде ни тени души вокруг
я скучаю мой самый дальний
мой безвременный нежный друг

в жареве ночи плавятся зимы и лица
выгорает метелью память следов
не у кого в этой жизни учиться
кроме как у себя и стихов

обнажая холод космической стали
небо вечности не знает краев
ослепляя светом твоей печали

я скучаю
вселенское счастье мое

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442052
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013

ChorusVenti

мой зима

Мой зима,
что вечных снегов холодней
и безмернее памяти, обрекая на тьму столетий -
задыхаться с тобой
и в кольце обступивших теней
корчиться в судорогах каждой завтрашней смерти.

Существо не от мира сего,
свет звезды,
слишком дальний, чтобы удобрить землю,
слишком прошлый, чтобы еще одного
неба цвета тоски
вынести слуху уставшей вселенной.

Мой луна,
синий ветер волчьих степей,
нестерпимая тряска горячки полночного бега…
Нет молитвы иной,
что знаема сердцу своей,
нет веры другой, кроме любви и снега.

В каждом взгляде – прощанье.
В каждом «да» -
самоубийственной нежности крик незримый.
К тебе - каждый вдох, прижимая
во тьме своего навсегда,
укрывая музыкой снега тебя, как периной.

С ледниками встающее солнце,
свеченье огня
сквозь могильную ярость эпох и шорохи книжные -
единственным словом в вечном молчании дня:
Пожалуйста, только живи…
Выживи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437392
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 04.08.2013

ChorusVenti

stream of flame (99+)

я знаю многих в тебе
тех кто твоим никогда не был
или еще не будет
кто в тебе лишь гость

тебе порой искренне кажется
что ты знаешь обо всех
и даже обо мне
но истинный хозяин обычно
остается в тени
наблюдая

он любит наблюдать
потому что бездействие
есть лучший способ
и метод
проникать за

иногда я думаю о том
как его зовут
не знаю может быть вольдемар
я говорю ему привет вольдемар
он каждый раз
отвечает мне молчанием
лишь зрачки его поблескивают
из темноты угла
и я чувствую
исходящий от него
сладковатый запах убийства

кровь это главное
что роднит меня
со всеми в тебе
прошлым и будущим
внутреннезримым и
внешнекажущимся

кровь насилие смерть
потому что они есть
живые черты жизни
неисчислимые шрамы
ее лица

кровь и огонь
льющийся поток
пламени
растворяя всех в тебе
отворяя

жизнь

это как выкурить сигарету
до фильтра сути
обжигая пальцы

отпуская болью
последнего демона
выпуская на волю

....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441158
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 03.08.2013

Лілія Демидюк

* * * мій вірш тепер самотній

мій вірш тепер самотній

зовсім недавно він був
наче м’яка весела іграшка
яку можна було притулити до себе
а тепер смуток відокремив його від усіх
і навіть вишита усмішка
на його плюшевому обличчі
зникла

мій вірш надзвичайно самотній
проситься назад у дитинство
коли він і я були єдині

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313066
дата надходження 11.02.2012
дата закладки 09.07.2013

Biryuza

єдиномій

ось
ти стоїш на вершині
запроміненої віри в майбутнє,
мені навіть чутно
як здіймаються вії твої у сон.
крона дерев сполохані спокоєм,
доїдаючи крихти праодинокості,
відчиняють нам двері
в безчасся сезон.
горизонт слів пом"якшений,
бог невидимі важелі
почуттям притрусив.
днів озера засвітлені,
я зробилась помітною
і вдивляюсь у видиво
крізь небесність роси.
ось
часи передбачення,
найсвітліше побачення
з сонмом щастя
на тлі дивних рік.
завтра стануся старшою,
тільки трепетне значення
ніжну першість
малюю
для тебе,
єдиномійчоловік.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434303
дата надходження 29.06.2013
дата закладки 02.07.2013

мелодія сонця

привид слів

не шрамуй себе моїми спогадами
не вертай на наші вулиці
не лишай там фальшивомонетними
наші кроки забутих посмішок

ми
без
Ми
окремозагоєні
окремозасолені в пляшку осені
і відправлені життєморем.ми
на сторінки чужих долонь

не шрамуй мене твоїми спогадами
не лікуй мене псевдовірами
не хоронь у ящечку спогадів
я кремуюся.. привид слів

відпусти
...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434812
дата надходження 02.07.2013
дата закладки 02.07.2013

ChorusVenti

В тени

Н. К.

Сестра холода, бредущая по знойным полям,
Ты глядишься в мое молчание,
Заслоняя собой пекло июньского полдня,
И остывшее небо твоих глаз
Вливается в меня словами и ветром.

Хорошо сидеть так вот, в ореоле твоих дождей,
Наблюдая за тем, как ты сеешь тени
Музыкой своей руки
И размышляя о том, что вектор жизни,
Как вектор лета, в сущности, единонаправлен,

Разветвляясь лишь теми, кто идет путем себя.
У оставивших за порогом
Всякую надежду на выздоровление
Не возникает проблем с пророчествами:
Легко предположить, что будет вчера,

Если можешь предсказать прошлое своего завтра,
Черпая безоглядность ветра горстями
И простирая в шорох
Древесной коры свое новое имя,
Освобождаясь в итоге от него самого,

Стряхивая, как пепел, с прокуренных временем пальцев.
Вторгаясь в пределы смерти души,
Стоит ли заботиться о живущих там,
Если твои двести пятьдесят, умноженные на
Мои триста, спящие в могилах правёсен,

Есть те же нули, что еще в утробе матери
Пели нам свои колыбельные?
Их голоса оживают во мне тобой,
Наводняя зыбкими бликами отражений
Мысли в доме тишины,

Под крылом ее холодного пристального взгляда,
Взирающего из - под ветвей ресниц,
Как посевы всходят и становятся осенью,
Разрастаясь в беспространстве сумеречных крон
Предвесенней музыкой сердца.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434647
дата надходження 01.07.2013
дата закладки 01.07.2013

del

ждут тело твое

Зеленые ветви обнимут тебя,
холодной ладонью по лбу проведут.
Откроет свой рот твоя мама-земля -
глотнет. А в утробе ее уже ждут

спелым волчьим спокойствием тело твое.
Ведь ты, блудный сын, возвратился домой.
Не печалься, что бренной была
оболочка твоя. Не ной!

Молча падая в темень земли,
ты тут свой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409141
дата надходження 15.03.2013
дата закладки 25.06.2013

ІлюзіЯ

Любов – це фонетика

Буває по-різному…
Один мій друг точно знав:
Любов – це фонетика.
Невпинна вібрація язика,
яка переростає у звук ррр…
Крапочка літери [і] захована за щокою.
Чергування шуму і тиші,
тиші і шуму…
Легке божевілля.
Своєрідний дисонанс.

Один мій друг надто любив фонеми.
Вони виповзали із середини
і залишались десь на кінчику язика.
Були його силою та змістом…

Могло б скластись по-іншому.
Тільки хто знайде в собі сили переписати сюжет?

Коли мій друг навчився бути глибоким,
його назвали аутистом
А він всього лиш вірив у звук більше,
ніж у саму людину.
А він всього лиш ніс в собі щось,
що з’явилось за мільйон років до світла.
А він всього лиш знав напевне:
Любов – це коли нікого немає.
Любов – це коли тебе нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433357
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013

Biryuza

собі

усі твої зв'язки зі світом надто умовні,
сьогодні служиш комусь пристанищем
і замість горя -
отруєні криком радощі
застрягають на вістрі твоїх сережок,
а потім - падають вниз.
це не просто каприз,
бути йому потрібною.
видно, все ще б хотіла затриматись
чи отримати спільний безсльозий мис.
ти хизуєшся тим,
що гостюєш тут трішечки
і вертаючись
навіть не тягнеш своїх валіз.
схаменись,
є навколо цілющості
і коли ти приручена
ще сильніше
боїшся
падіння униз..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432039
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013

Yulia Bits

не / сгожусь

если я тебе не нужна,
то и себе, вряд ли сгожусь.
мне пятый день не до сна,
а я всё же ложусь.

закрываю молча глаза,
вздохнуть, порою, боюсь.
смотрю сны про тебя,
а потом, над собою смеюсь.

если я тебе не нужна,
то кому тогда пригожусь?
разве что только для сна,
а спать - сама лишь ложусь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431929
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 16.06.2013

Дума You

небо канта

не объять - ты не станешь моим и ничьим вообще -
не познать, не уверовать, не отречься.
потяни за веревочку, что на моём плече,
ничего не откроется, просто мне станет легче.
калигалькой катаю смысл на языке,
проглотив, как пилюлю горькую, жду заката.
и в зрачках твоих, ощущая себя никем,
открывается звёздное небо канта.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269973
дата надходження 13.07.2011
дата закладки 16.06.2013

Biryuza

тисяча років до повноліття

коли воскреснеш - надішли мені звістку,
паперового голуба чи сороку,
тобі тисяча повних років
до повноліття,
ти не знаєш вертатись додому звідки.
зрідка ти відчиняєш вікно у землю
і вчиняєш там світло і воскресіння.
кожен винний свій борг тягне до оселі
і кидає під ноги своїй богині
чи то богу...
ти знаєш, не так суттєво,
віра не омиває кордони статі.
приручаєш терпінням байдужих левів,
вчиш їх в відповідь теж мовчати.
як воскреснеш - вимолюй звістку,
кістка в горлі - відсутність слова.
ворог пише прощення рідко,
бо на суші є зайвим човен...

12.03.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431718
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.06.2013

Birdy

Попри все…

Погашу недогорілу свічку і ляжу спати.
Ми – різні, та це ніколи не було перешкодою,
тому що ти вмієш гарно брехати
про мій зовнішній вигляд і погоду надворі,
а я все це наївно запиваю водою
бо знаю, що правди не почую апріорі

Ти колись сказав, що такі як ми
повинні були народитись століттями раніше,
що я повинна була сповідувати фемінізм,
а ти – товаришувати з Ніцше.

Підпалюючи чергову цигарку
ти кинеш погляд на відкриту книгу на ліжку,
а я немов циганка випрошуватиму в тебе
чотири акорди моєї улюбленої пісні,
ти зіграєш і підеш годувати кішку,
яку знайшов вчора біля під’їзду
і впізнав в ній себе – такого ж загубленого
і знедоленого.

Все мине, але я завжди буду пам’ятати той день,
коли ми вийшли за рамки дозволеного,
встановленого неписаним законом кордону почуттів.
Наша любов не вмістилася б в пару жмень
потрачених життів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431060
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 15.06.2013

Graveyard_Slut

Карієс.

Зуби мої, зуби,
Вже вам все одно...
не хочете їсти хліба,
то їжте гомно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430720
дата надходження 11.06.2013
дата закладки 11.06.2013

La Presse

ЧСВ

ти занадто важлива
для себе
й в собі
що дає тобі ця похвала?
у вирій взлетіти совою ввсні
й по віткам тіл людських
ти кричала
можливо губилася
й губила себе
віднаходила в людях
віддавала прохожим
ти трималась волоссям за голі дроти
і взлітала совою в осінь
ти, здається, вічністю в мить
і здається словом по венах
коли ти приходиш
то кава в чашках
холоне й проситься в тебе
ти як шорох по стінах глухих
і як тиша в скляній посуді
як колодязь душ наших німих
ти як дріт у вічній напрузі
ти моя і в мені
і я сліпну у подихах миті
ти тримаєш мене у собі
і можеш піти щомиті

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430091
дата надходження 07.06.2013
дата закладки 07.06.2013

Graveyard_Slut

ТАТУ.

Скажи чого я жду дзвінка?
Чого німі ці облака
Пливуть до мене з ладека?!
літають!
Чого любов торкнулась нас?!
Чого ти плачеш, п_дарас?!
Чого я хочу водкі щяс?!
Не знаю!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429343
дата надходження 04.06.2013
дата закладки 04.06.2013

ChorusVenti

не для понимания

возвращаясь
после долгого отсутствия,
видишь те же
мертвые пустыни,
покоящиеся на плечах времени,
но в этот раз они похожи
на глухо задраенные
отсеки -
мир встречает новыми
декорациями,
хотя ничего не изменилось,
просто в чем-то навсегда
изменилась я

в этом мире, лишенном смысла,
где мой холодный,
отвыкший
от людей и пейзажей взгляд
узнает только тебя -
может, потому, что ты все это время
оставался смертельно живым
в своей способности
обретения и утрат
себя во всем,
доведенной до рефлекса
самовозгорания

когда ты рядом, я дышу
и задыхаюсь,
погружаясь
в красоту совершенного сочетания
твоих несовершенств,
вечно боясь встречи с ней
и вечно ища тех нот,
из которых она соткана,
но еще больше –
до безумия боясь того,
что она
окажется единственной музыкой
на устах
моего последнего вздоха,
в итоге не побежденная ничем,
кроме ужаса
осознания того,
что я уже никогда не буду
одна,
где бы ни находилась
и она так и будет вечно звучать
в моей голове,
разрастаясь до уровня вселенной
души,
города,
планеты,
пространства вообще

красота, терзающая мое зрение
и слух настолько,
что хочется
придушить ее, хватая за горло,
или швырнуть, как вазу,
с размаха о стену,
разбивая на тысячи
черепков и осколков,
а потом вырезать этот кадр
из памяти,
хотя моя память, похоже, уже
не подчиняется никому
и я вынуждена
переживать в настоящем
прошлое и будущее
одновременно

испытывая невыносимую тоску
и столь же
невыносимое счастье,
целуя всех в тебе
и ненавидя каждого,
приникая к твоей груди,
судорожные внутренние
пульсации которой
для меня дороже
собственной жизни
и даже
собственной смерти,
но ты снова отвечаешь на мои мысли,
минуя время,
потому единственное,
что я сейчас могла бы сказать этому миру

слушайте музыку
и то, что за ней

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=429021
дата надходження 03.06.2013
дата закладки 03.06.2013

Biryuza

мені сто тринадцять і я…

в тобі ніякого роздвоєння,
усе найтепліше скоєно геть не тобою.
луною його прокидання вголос
і натяк про те,
чого скоро не стане.
вівсяне волосся лягає нотним станом
на простирадло сутужності.
ми в серпні одружимся
з вереснем,
припиняючи листування
немов би ця осінь занадто остання
й занадто жива.
мені сто тринадцять
і я деградую в слова.
кожен з моїх прозоравих псевдонащадків
радить прокинутись
або ж явитись спочатку,
взяти у зморщені руки пожовклі сувої
і крокувати по душах
у віршах з тобою.
я ще накою
багато всіляких одужань,
тільки б повірилось в гілля
жилавого "дуже".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428940
дата надходження 02.06.2013
дата закладки 02.06.2013

missin

фотографии, впятеро старшие

Странно держать в руках фотографии, впятеро старшие.
В них те же радости, те же уставшие лица.
Забавно: они уже умерли, старые, ставшие
Теми, кто кажется нам, молодым, небылицами.

Мы тоже станем прозрачными на просвет.
Фотобумага не в моде: останутся модули,
серверных полок ряды. Поколенье-аскет.
Вот она - жизнь, перекормленная до одури
Тем, о чем мало кто знал - то ли есть, то ли нет.

Мальчик в кепочке вертит в руках обветшалый альбом.
Для него то ли разницы нет, то ли так очевидно,
Что никто из людей, аккуратно распиханных в нем,
Даже близко не жил в наше время. Ему не обидно,

Что он не был знаком с темноглазым очкастым юнцом,
У которого в десять-то лет томный взгляд очень тяжел,
Что он звал не красавца-военного строгим отцом,
И не та молчаливая бабушка шарф ему вяжет.

Что не он из войны, что из ада, писал письмецо,
Не для девушки той, что присела в тени винограда
И о ком-то мечатет, забавно нахмурив лицо.
И не он где-то ранен. Какие там, к черту, награды?!

Тот военный с ногой без сустава в колене - не он,
Не позволивший доктору тупо отнять ему ногу.
Он не может представить, как это - и днем, и сквозь сон
Ощущать пистолет под подушкою и понемногу

Лишаться рассудка. Больница. А это потом,
Через годы - две дочки, как куколки. Шляпки-косички.
Он остался силен, неизменны былые привычки -
Только время от времени сны ему снятся о том,

Какой грустной бывала случайная перекличка.
Не он.

Мальчик всё пролистал и легко заигрался с котом.
И его не пугало, что с самой последней страницы
Прадедушка вдруг улыбнулся и замер. Котенок игрался с хвостом.
А малыш отмахнулся от выпавшей длинной ресницы
и убежал в дом.́

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341718
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 02.06.2013

kappa

супутнику (дорожнє)

десятками несезонних ридань
рвуться зап ́ястя, мов босі брили.
прощаючись, стає страшно

мені неспокійно, коли ти не поряд

спотикання над рівністю автострад.
і розлогість литого бетону кроною.
за тобою чуже тупотіння ніг.

мені неспокійно, коли ти не поряд

ніч наша, випита, шибки -
скляні всередині.
та, що справа, чому розбита?

мені неспокійно, коли ти не поряд.

здмухнеш раптом прочанство
як пилюку, розпалену милями.
кашляєш дорогами, ніби кров 'ю.

мені неспокійно, коли ти не поряд.

погляд м ́якістю не торкається
тоді рве всі пункти призначення,
мій дім страчено, і гучне віддалення твоє

стій

мені неспокійно, коли ти не поряд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428219
дата надходження 30.05.2013
дата закладки 30.05.2013

ChorusVenti

ночное

Х.К.

звезды в холодном небе
мерцают, как воспоминания о печали
несуществующих путей,
что становятся нашими
от одного случайного прикосновения
к сонной щеке тишины,
чье дыхание, как мотив души,
всегда отдает осенью,
сокровенным одиночеством ее парков,
извивами теней
и дождливых пятен,
проступающих сквозь время
в призрачных анфиладах
непредсказанности.

в заплеванных коридорах жизни
нет у любви поручителей,
но твое молчание, оставленное в залог
верности всесреде обитания,
позволяет ночной тишине угадывать
ее мысли,
и хотя словам никогда не постигнуть
тех пропастей,
они будут вечно саднить
забытыми воспоминаниями,
обнажая твой голос,
вспыхивающий во мне россыпью
мартовских звезд,
шепчущих: сны сентября собой береги,
и я присягаю призракам осени
вместе с тобой,
держа их взаперти,
чтобы снам было теплее.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426953
дата надходження 24.05.2013
дата закладки 24.05.2013

Biryuza

на користь нікому

перетягання словесних канатів на користь нікому,
надломлена платівка зтишення
й лататтям відроджена здатність чути.
грудень розбрискує ревнощі на присутність червня,
мирне сопіння як доказ внутрішньої зогнилості.
зрілість буханцем підсоленим край твого столу,
з натхненням очолюю пустку будинку давно чужого
і більше ніяких нотатків й прохань.
остання манія - шукати світло, боячись бруду
і якщо до зовсім не стане мене в цій іржавій буді-
ти пошуки сенсу краще в обличчя не знай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426520
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 22.05.2013

fire_maroder

Достатньо

В сотні криків тендітне і тихе
виділялося її мовчання.
Усі чекали, сподівалися, благали
"Скажи хоч щось."
Але вона була глуха
і затрималась
ТУТ
на два дні.
Достатньо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426385
дата надходження 21.05.2013
дата закладки 21.05.2013

ChorusVenti

бегущей строкой

Прости, не могу не думать
о стылых днях,
что застали в разгаре весны тебя,
пока я
измеряла собой глубины восточных озер,
случайных, в общем – то,
как все в моей жизни.
Костер
тех секунд еще пламенеет в моей крови,
наводняя градусом смерти
все, что вовне и внутри,
оттого пишу тебе так вот, без прикрас,
не прячась в броню метафор
и лунных фаз,
или что там влияет на активность
душевных айкью.

Коль предательство
принимает обличие дежавю,
активируя статус жизни,
вот мой ей ответ:
не все тебе, детка, известно,
и тот скелет,
что маячит в шкафу, пугая
тебя белизной костей,
как минимум мы,
и от этого тьма светлей,
пропитанная нафталином чужих судеб,
что есть наше проклятье,
вода и хлеб,
напоминая о том, что и за дверьми,
неважно какими,
безлюдными нелюдьми
мы будем в тебе занозой торчать, прутом
в жопе павлина,
раскрывающего новый том
эпохальных картинок, что фантиками от конфет
маячат в глазах в преддверии «смысла нет».

Однако на тот извечный вопрос «на кой?»
ответивши вновь бегущей во тьму строкой,
не собираясь оправдывать этот фарс,
хочу лишь заметить:
как бы нас
с тобой не убивали,
из - под полы ножом,
или бритвой по горлу,
пусть думается об одном:
все это месть пространства в угоду тли,
и каждый, кто без времени визави,
наедине с собой,
или с кем-то из,
в подспудных своих, обрывистых, как карниз,
скармливая свой пульс демонам небытия,
в итоге, как правило,
не узнающий себя,
есть лишний излишек, бездарь, без моря прибой,
выкидыш за пределы
нот -
как я, тарабаня: «с тобой»
в эту минуту бегущим в окне дождем,
шумящей строкой вливаясь
в твою ладонь,
чтобы ты, выпивая этот трепещущий луч,
думал о листопаде.
И кактус в пустыне живуч,
коль, насыщаемый мыслями о воде,
сердечным колодцем полнится.

Когда вездесущность нигде,
пополнив мною эфирный и прочий пласт,
сожрет эту вечность,
эту секунду нас,
не оставив камня на камне
и памяти обо мне,
не отпускай ладони,
сияй во тьме.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426120
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 20.05.2013

Graveyard_Slut

Скайп.

Кожні десять хвилин дивлюсь чи не блимає скайп.
Не блимає -
ти на парах досі.
Далі лежатиму, загорнута у сіре рядно,
і чекатиму...
Як ти увійдеш і погладиш мене по волоссю.
Згребеш мене до купи,як сміття
своїми лапами ведмежими.
Я мовчати буду,може іноді плакати
і,як завжди,
за кожним вдихом твоїм стежити.
Я знову цигарками пахну.
Пробач.
Я знову щось зробила не так.
Скрутилась, як котик,на ліжку
в калач.
"Не плач".
Ховаюся за руками і крізь пальці визираю, а ти
усміхнений...
А на грудях сонце палає,що світло його відбиває
місяць мій.

Кожні десять хвилин дивлюсь чи не блимає скайп.
Не блимає -
ти на парах досі.
Далі лежатиму в нашій малій,похмурій кімнаті,
де, не залежно від пори року, -
осінь.

Маркові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424955
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013

Graveyard_Slut

Я - поэт, а вы - нет!

Дочитала "войну и мир".
Двое в комнате -
Я и Ким Чин Ир.
Сплагиатила вот
Маяковского Владимира...
Один х_й все поэти повимерли!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424757
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 14.05.2013

Єва Августинова

Поле гемАтом

Про таких, як ми не пишуть романів,
І навіть не виділяють колонки в газетах.
Ми заслуговуємо лиш на «дурнуваті».
Такі прості і навіки німі..
Промиті вуха як завжди нічого не чують,
А лікті, покусані тобою, щемлять
Від давно не прасованої білизни.
Ти видавлюєш мене, як сік з лимона.
А твої бронхи болять
Від сильнодіючого напою,
Як завжди акцизного.
Тут і далі,
Ми доповнюємо один одного
Ранами й синцями,
Що так чи інакше зійдуть на тілі,
Як насіння волошок,
Невинних і вбивчих.
Це будуть дуети, натхненні пари,
Квітчасте поле худих гематом.
Одні риють ями, щоб там поховати кохання,
Ми ж для того, щоб воно проросло.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424508
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013

kappa

funeral

загортаючись в плед із безсоння стихійно натканий,
мені все тісніше, і чується те шурхотіння –
квіти на плечах у ночі
ростуть відсивілим цвітінням,
вихудлі пагінці –пальці ковтають її,
точену мерзлим підгрунтям
скутості.

і мені все тісніше, в смертності щільної тиші,
так тільки щогли, стривожені вітром північним
виють шалені і виють, і плачуть, і скиглять,
мов прокляті.

втисячне ми перелічені
шви, що на рани накладені,
шви, крізь які кровоточилось
щиро, якось по-дитячому – ніби босоніж .
і ми, покалічені.

тіла без обличь – вже сезонна моя порожнеча.
вкотре продавши перонам зріднілих за відстань,
мені все тісніше в в ́язницях.
мене все частіше засліплює сальвою їх мерехтінь –
блудниць, що приходять і гинуть синхронно.

і щогли у такт для них стогнуть.

плед із безсоння, відсутності, відстаней
щільніше – на плечі тієї хворої. заквітчано сивістю
щоки і пальці. ніч боронила спокоєм.
"на вічную..".
трепетом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424244
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013

Олеся Новик

часто не вистачає кальцію серцю

часто не вистачає кальцію серцю,
часто ламають і трощать між ребер залізними словами правди.
щоправда так треба,
це завжди,
бо всі ми хворі на любов,
це наша природня холодна потреба.
часто руки роз\'єднують відстані,
ми стали різними,бо ми не разом.
але не порвати нитку,
вона зачеплена за вуха,
за шиї,
вона шиє,
зшиває
частини наших дзеркальних очей.
ми більше не тут,
але ми завжди наче разом,
ми прийдем туди,але не відразу.
завжди без відрази годуватимемо молоком один одного,
а не по одному,
бо часто не вистачає кальцію серцю.
тільки не сердся

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420890
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 12.05.2013

Олеся Новик

космічні: я і ти

кажуть,
всередині галактик чорні діри
це я
і ти.
народжена з тебе галактика,
я -всесвіт, я - астронопрактик,
який ти поглинеш,
не поглянеш навіть у вічі.
сиплеш на мене уламками зір,
не дивно,
що в мене нікчемний зір,
воно ж коле.
а коли ти захочеш пролітати у моїм серці кометою,то
роби це швидко,
бо хвостом
пече плечі так,
що плачу.
чи може то очі пече,
кольору пурпуру
або фіолету.
тобі фіолетово
помаранчево
чорно-рожево.
ножами січеш по спіралі незнані сузір'я.
це я!
я - галактика!
а ти - моя чорна діра...
знов засмокчеш
не зможу палати я надновою до тебе.
прости але
такі ми космічні:
я
і ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424058
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 12.05.2013

kappa

нічний ліс

темінню
у небо ночі сліплять кедрові узлісся,
згортаючи заземленість в свій прихисток,
безвістей оформлених причетністю
до зубошкірення екстракт лишають там.
затертим, як на ліктях латки, сіянням
в бордових кронах сизовиділень сузірь
навіюють озлобленість криптиди,
блукаючи між зречень вільхи злидні
спектакльно хождінням ворожбитів
стирають із долнь життєві лінії,
і чути їх
прикуте шарудіння до відбіленості
кісток під диханням кори світловідсутнім
прозрінням скла очиць у слід знекаянню.
в порфірні сотні шибенець заплетене,
склепіння кедрових узлісь в цю ніч навиворіт.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422559
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 12.05.2013

Нова Планета

кардіограма

…І дихалось їм кулями голодними, танковим їдким димом , поверхнею, вкритою синцями живими, небом, на шмаття розірваним, що носили в долонях додому, замість води. І падалось їм в кардіограмі приреченій до прямої, корою зірваною з сухої весни-нареченої, дзвонами церкви, що серце зубами видзвонюють і в панахиді співають за ними, ще диханними. І сміялось їм плачем з того простору, що проникав глибоко під пам’ять дітей ненароджених, зіниць сканованих, птахів вихудлих. І танцювалось їм, запрошеним гостям на весілля війни, що собою товкла об стіни кожної хати, кожного припічку, кожної матері… І вмиралось їм солодко, бо не сила у танці кільканадцяту ніч поспіль губити себе неприкаяних, і вмиралось їм з очима розплющеними, бо не в силі закрити в собі стільки скреготу, стільки теміні гуслої, і вмиралось їм пошепки, бо розп’ятий був голос…

І тулились вітри об їх руки потріскані, і сонце ховалось обвуглене об волосся їх зрізане, об смертей легіон…

І минались каліцтва того прокаженого травня,
і в транскрипції пурхали душі-дуби,
і безлічні хрести прикрашали земельну орбіту,
і в окопах конали хмар літаки.
і хрестини робила ніким не освячена доля,
тополині квітки миготіли над скронею зим
і мільярди мільйонам били поклони
сухарів гостроверхих людиницьких злив...

Пам’ять шкварчить, пам’ять про Вас… сон-травою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423755
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 09.05.2013

При Мара

Станеться нічого

Нічого не станеться.

Порцелянові вирази обличч
Розкидані серед мотлоху днів
У порожніх кімнатах
Мого існування

Ти стоїш
Навпроти дощу моїх думок
І будуєш паркани з лози
Сухого мовчання

А я шукаю
Серед шаленого безладу
Потрібну порцелянову посмішку
Щоб сховати голі слова

Тепер нічого не станеться
Ніколи
Мотлох. Порцеляна. Паркани.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423051
дата надходження 06.05.2013
дата закладки 07.05.2013

La Presse

мої монстри мене бережуть

коротше кажучи
мої монстри мене бережуть
на поличці у шафі тримають мене над водою
тону
піду у безвість морів, в який небуть трикутник
бербудський
а що?
мої монстри завжди зі мною,
в пігулках, у венах шприців
о Боже, примітив
я не про наркоманію
люди, дивіться обширніше
все глибше ваших портів
ваших примарних снів і світів, де все по поличкам
і ви ізольовані в них
а в мене вони в голові
і краще з ними в середині, чим пустою без них
як ви

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423352
дата надходження 07.05.2013
дата закладки 07.05.2013

Fairytale

Пунктуація серця

Ти би міг і втопитись у ліриці нашого світу,
Задихнутися від маринованих вічністю рим.
Ти не вивчив ні букви з моєї душі алфавіту,
Тож нічого страшного, що ти так і будеш чужим.

Ти б заплутався у пунктуації мого лиш серця,
Збожеволів від звичного надлишку твоїх цитат.
Як би нас не ділили, та ти з мого світу не стерся.
В мене віри у тебе десь так на мільярд кіловат.

Ти б розтанути міг у транскрипціях нашого світу,
Розчинитися у атмосфері кислотних образ.
Та ти досі ще носиш у серці, лиш мною зігріту,
Припорошену часом, безглузду надію на "нас".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422729
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013

Нова Планета

oath

самолет

новостей не бывает много. белым-бело,
кто не спрятался дома - город не виноват.
самолет, приземляясь, падает на крыло,
и его никому не хочется узнавать.

все стоят, головами к югу. а он лежит,
в две минуты обузой ставший, пустым ведром.
что ты сделаешь, ты узнаешь меня, скажи?
если я не сумею справиться как и он

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411862
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 19.04.2013

Ева Зиг

бальзамик

остановить
но не ход часов и не пшик фитиля

большего нет, чем идти за тобой,
рисовать схемы встреч чернотой угля
белизной несыгранных нот расчищать рев голодных толп
разыграть исход и испить
уксус вместо воды

проще нет, чем
огонь волос разжигать ветрам
разложить пасьянс на пороге шатра, где живет цыган
развернуть кипятком китайского чая свернутый лист
переезд на путях издает переливчатый свист

да и меньшего нет, чем
не знать тебя — что родиться вспять
это тонкий китовый ус протянуть вдоль вен
чтоб потом ломать
стен не видя идти по прямой всегда
уксус в чашку налит - не вода
но ближе к губам

жаждать и утолять
не больше, не меньше, не проще
сустав сердец (это связка в которой возможно движение, но не сон)
и опять не слова
со вкусом расцвеченный фон
заговаривать зубы, но взять очень светский тон
если не отвлекаться на ход часов и на пшик фитиля
только остановить
- ся нельзя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418574
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2013

Biryuza

ще не зовсім ритмізоване зображення

... бо я ще не зовсім ритмізоване зображення,
заражене спільнотопосом в спільночасі,
злазить шкіра зими зашкарублістю неодмінною,
плином хвилинним на гойдалках псевдопровини.
геть не знецінюй і я проросту в час святковості,
з надр стільниковості вирвусь у наднеобхідність.
рідні тобі позастінні мотиви залежності
вежею міцності в слабкощах знань повистежую.
зрештою, я вже не зовсім німотне зображення,
вражею сонністю слів звідусіль не обтяжена,
повною чашею ніжності тільки тобі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417560
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013

Марта Мохнацька

"жовтояскравим фосфором…"

жовтояскравим фосфором
зірки на шпалери вечора
причеплені і приречені.

ми брешемо, бо ми постимо.
ми постимо, бо ми брешемо.

лампою люмінесцентною
сонце на стелі п́олудня
припаяне і проболене.

ми молимось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417272
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 10.04.2013

ChorusVenti

садовник

Ты возвел стену
между мной и другими,
опутав змеиной проволокой
проклятий
всякому, имеющему слух,
вероятно,
явившись из тех трущоб,
где чаще всего страдают
от болезней преходящего
и предают
из боязни быть преданным,
но звук моего голоса
каким-то образом
пробудил в тебе навык строителей,
создающих купола
и систему звукоизоляции
для сохранения дыхания неба.

Музыка есть форма одиночества,
не способная предать,
потому, еще вчера
сонный и молчаливый,
сегодня ты орудуешь в моих садах,
топчешь мои цветы и сжигаешь
мои веранды,
крушишь столы и ломаешь стулья
(дайте больше музыки!),
с каждым актом вандализма
понимания
множа во мне пустоту,
что вот - вот взорвется
внутри меня
целым оркестром
тишины,
породив ее недоверие
к самой себе
как последнее испытание на прочность
пределов той секунды,
где ты возвел стену
между мной и другими
чтобы никто не смог проникнуть
в твой дом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415241
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013

irinag

ЧУЄШ, МАМ?…

- Чуєш, мам, скажи, чи скоро
буду я така, як ти? –
Загляда до хати з двору
дівчинка, що має в школу йти.

- Чуєш, мам, а в нашім класі
всі дівчата ходять в клуб.
Ну, а ти ще не пускаєш,
не даєш красити губ.

- Чуєш, мам, я поспішаю,
полетіла в інститут.
Вільного часУ не маю,
ти без мене… якось тут…

- Чуєш, мам, ти вже бабуся,
і пройде ще рік чи два
я з сім”єю доберуся
на гостину до села.

- Чуєш, мам, тобі так важко?
Кажеш, що усе болить?
Я лечу вже, чуєш, пташко!
Мамо... як без тебе жить?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415217
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 03.04.2013

kappa

запах кадил

священним обрядом сонце заходить за хмару.
світло церковне в віконницях сонних ченців
літописом лине в залите чорнилом небесся.
відлуння зпечалене тисячним ехом воскресне
в думках пілігримів, торкнеться їх зморених снів.

на стінах соборів окреслить вогнисту заграву,
сховає сандалі затоптаних в даль бездоріжь.
і тане хрестом кам ́яним у сп ́янілих від вечора душах
запах кадил, де єпископи в вічностях служать,
де оспівана правда встромляє у єресі ніж.

де сонце за хмару заходить священним обрядом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414425
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 01.04.2013

Ірина Гнатюк

вокзально

ти подивись...як нас порозкидало
за різні лінії сумного горизонту
щоб бути порізно навічно місця мало
ти не стерпів...я не зіграла горду

і залишились пам"яттю сторінок
дзвінками...фотокартками без рам
і не назавжди...або й на постійно
з"явилась відстань поміж "Там-і-там"

Прийде весна розпачливо й вокзально
Я більше не чекаю в світу чуда
тих зустрічей...я просто тихо знаю
що я тебе ніколи не забуду

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414212
дата надходження 31.03.2013
дата закладки 31.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2013

Graveyard_Slut

Кохання хіпстера.

Нам не бути з тобою разом,
бо сакральний олень,бач,не дав...
а ше,бо ти мене заєбав!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413212
дата надходження 28.03.2013
дата закладки 28.03.2013

Biryuza

дім ти не бачиш в мені.

безпотребно вираховую собі вироки,
гірко від кавозамінників,
від того,
що сповнились сном льодовиті нутрощі,
кущеподібними повідомленнями
про те як я в думці вужчаю
чи про те,
що й тепер бездомна я.
сповнюю склянки розбитими шибами,
мертвою рибою сум
у тобіозерності.
впевненість переміряна сукнею,
муками зношена аж до марлі.
в тихій лікарні
на розі предсмертя,
майже утретє
минулість оскаржена.
геть не відважна
ба навіть не зранена,
чайною ложкою
пишу окріп,
діб мені мало згодинених,
винна...
а хоч би й у тім,
що дім
ти не бачиш в мені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412073
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 27.03.2013

Ева Зиг

холодное молоко

Смахивая химеру всегда сидящую выше лба
Я не люблю повторять, что мне не нужны слова
Я не стану любить ушами – хочу на кончик ножа
Насадить вопящее горе верности
Успокоить его, обнять
Во всех верах
Во все времена
Обет молчания соблюдают избранные
Только ты умеешь молчать искренне
Не мучая тревожным ожиданием слова
Мы как пацан из красивой сказки собираем только одно сло
Снова и снова
Тишину запивая коктейлем из мелкопорубленного льда
И взамен прожитых жизней
Забываем вкус молока

Все твои женщины после
Будут частью меня

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412465
дата надходження 25.03.2013
дата закладки 27.03.2013

ChorusVenti

Gottfried Benn. Только две вещи

Через множество форм пройти,
Через Я, Мы и Ты,
Все это претерпевая
Через вечный вопрос: зачем?

Это детский вопрос.
Лишь позже тебе осознается,
Есть одно: пронеси –
Чувством, болезнью ли, вымыслом -
Свое назначенье: Ты должен.

Розы, снег, океаны, -
Все, что радовало, померкнет.
Есть только две вещи: пустота
И знаком отмеченное Я.

Nur zwei Dinge

Durch so viel Formen geschritten,
Durch Ich und Wir und Du,
Doch alles blieb erlitten
Durch die ewige Frage: wozu?

Das ist eine Kinderfrage.
Dir wurde erst spat bewusst,
Es gibt nur eines: ertrage
–ob Sinn, ob Sucht, ob Sage –
dein fernbestimmtes: Du musst.

Ob Rosen, ob Schnee, ob Meere,
Was alles erbluhte, verblich.
Es gibt nur zwei Dingе: die Leere
Und das gezeichnete Ich.

(1953)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411856
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 24.03.2013

ChorusVenti

письма зимы

знаешь амиго
это еще не конец
хоть трава в глазах моих
зеленеет
только
в бульварных романах
чувства исчерпываются
сюжетом
никто не напишет
финал аллеи

с изнанки виден
ворсистый узор канвы
в тех краях без краев
молчится
иначе
но задумаюсь
и пальцы невольно
нащупывают шорохи
стен
доставая две сигареты
из пачки

письма твои пестрят
почерком тишины
и небо шумит
дождями
отражаясь
в садовой лейке
здесь зимы пахнут весною
и за смертью следует смерть
вынюхивая мои следы
как ищейка

не окликаемы ветром
звуки не помнят слов
но в пустоту
аорты
вливаясь безнотным руслом
саднят прижизненной
болью
может
все это бред
бред обостренного смертью
чувства

в том беспространстве
вышедшем из-под полы
одиночества
времени
предел онемения
транссатурново выше
и нет желания возвращаться
твой голос
меняющий цвет
с урана на хром
лишь там
отчетливо слышен

межреберно опознаваемый
всем непрожитым
пишешь
о том
что научился стрелять
со дна амбразур
и строить плотины
слушая
безрассветное радио
но там не передают
то о чем мы
до нас
просили

открывая глаза
видишь ту же картину
перспективы
отсутствия
вложенной в письма зимы
с запахом
будущих отображений
ибо
не намолчаться
и после
сон мой вечный
ami

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411435
дата надходження 22.03.2013
дата закладки 22.03.2013

Biryuza

слушна розбитість

полум'я в множині,
розніжені на відсутності сонця,
засмаглі снігами вже перебулими
на обезцифренім році
твого прибуття
починаються заокруглення довірянь.
поглянь на
скрипічні гачки весняності,
безпотребність вбивати мелодію словом,
ці вікна в фіранки вбираються
не з слухняності,
а з того, що втомлене скло
до ночівлі готове.
із нічийого,
для ніби,
порушення
слушною розбитістю повернусь
в час,
де друзі
смакують болото несказане,
де з відразою тиші молюсь...
просто змусь
обпікатись
світінням розрідженим
аби інше
теж дихало...
просто змусь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410489
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 20.03.2013

ChorusVenti

Роман Могилат

Ведмеді

І котячий цей крик продірявлює щоки та лоба.
Слинить вітер волосся і я –в перукарню не йду.
Коли криза в тобі, хай до тебе ніхто не приходить.
І лічильники знов не встигають, і злісно гудуть.

Що це ? Вічний анфас, зачарованих влітку, ще й досі,
Доля десь там давно насікла нас рельєфним ножем.
Ні, не прийде ніхто ! І ти знов мене в гості запросиш,
Так ми будем всю ніч одне слово постити в ЖЖ.

Але кіт все кричить, він обурений – тиша без смАку,
Вже ковтає колеса лімузинів, безкровний асфальт.
Я чомусь так боюсь, щоб ведмідь цілу зиму не плакав,
Але він засміється і мені моїх сумнівів жаль.

Я люблю цей момент, як ведмедям вже нікуди спати,
Розмовляй з ними, лайся і носа «на весну» цілуй !
Сподівайся лише на ведмедів. Ведмеді не зрадять !
Вони трусять тебе – з тебе сиплеться порох із куль.

Голова, наче склад, де все справді по оптових цінах,
Я слова віддаю і думки, безкоштовно, візьміть !
Три доби і весна прийде в кожен диван України.
І з шухляди тобі усміхнеться малий ведмідь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406203
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013

Роман Могилат

Еще

Еще прошлогодние листья
К тебе залетают в голову.
И день малооблачный,
Слижет с домов цвета.
Еще отвечаю людям :
"Всего вам доброго !", -
Хоть эти слова надо мне,
Как вино -
глотать.

Проходит печаль
И сует нам свои термометры
И каждый боится
Держать до конца его
Теперь я уверен как быть
Даже знаю стоит ли...
И ветер тебя прижимает
Ко мне,
кругом.

Доспехи мои пробивают
Дожди и ландыши.
И новая кожа чувствительна и светла,
Твои отпечатки еще у меня на клавишах.
Я - белый рояль,
Нота "соль" ко мне перцем пришла.

Ты - молотый перец
И клавиши громко чихают,
Все ноты идут, как монахини
Гордо в ряд.
Спроси : "Можно, я перед сном поиграю ?",-
И так высоко
прошлогодние
листья
летят...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406199
дата надходження 04.03.2013
дата закладки 04.03.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.03.2013

Biryuza

невідомо хто

одного разу це сито зробиться раптом дірявим
і хтось випадковий схопиться хутко за край.
стане пізно молитись, вдавати надмірно ласкаву,
тут люби-не люби чи шукай- не шукай.
чай розлитий на місто обачності плесом,
діти кожного ранку вивчають старі слова.
немовля мовчазне у колисці чужій воскресло
і нависло над дійсністю наче раптова гроза.

ти лікуєшся текстами,
що не мною тепер написані
я до сукні старанно чіпляю свій колір
й чуже ім"я.
твої відступи схожі на тишу
чи древні істини
під якими знелюднена плаче земля
чи я.
галасують довкола,
жбурляють в лице вітаннями
і рука розчиняється в іншій
як і завжди.
те, що десь між словами не має свого останнього,
безперервно гортає відлуння його ходи
прийди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405270
дата надходження 01.03.2013
дата закладки 01.03.2013

Lazor

Дети ядерных Богов

Мы - дети ядерных богов,
Нас погребут в свинцовых склепах,
Под звон урановых оков
И грохот колесницы Феба.

Мы шепчем песни Декаданса,
Мы красим черной тушью крылья.
Апостолов вина и танцев
Сожженных 235 - ой пылью.

В пустотах цинковых гробов,
В дыму плутониевых шашек
Мы заливаем ртутью зло,
И водим с Сатаною шашни.

Мы не несем ни тьмы ни света,
Наш срок - момент полураспада,
Наш быт - аргоновое лето,
Сезон радонового ада...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404248
дата надходження 26.02.2013
дата закладки 27.02.2013

Biryuza

воскресіння

натхненне осягнення твоїх доріг думкою
коли тисячі поглядів перетворюються в непоміченість.
всі перелічені імена раптом важать не більше позіху,
я беру тебе в позику наче з задумом не повертати.
мир розпочато поза болотом умовностей,
образи твого голосу й слів розгалуження
бачиш, я швидко від світу одужую
і надоложую десь забиту камінням себе.
небо слабке обезсиллям втішає і спокоєм,
доки є принаймні знання про прийдешність,
я воскресну сама і тебе воскрешатиму
цятами єдності і чекань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403639
дата надходження 23.02.2013
дата закладки 23.02.2013

Аматэрасу омиками

являясь тебе лишь в одеждах тьмы

являясь тебе лишь в одеждах тьмы
против собственной воли
уколом прозрачности дверь открывается
и место в моем каменном лесу
я унесу с собой все странности
маленькие свертки тепла
и может закопаю их в землю
ближе к лету
ибо дарить их другим будет грязно
и колко.
столько туманов на твоей коже
единственное средство чувствовать-
опустить
руки
и занавес.
являясь тебе лишь в одеждах тьмы
рисую пробуждение
светом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403185
дата надходження 22.02.2013
дата закладки 22.02.2013

kappa

більше віскі і до біса закони

більше віскі і до біса закони.
ти ніби Кляйн,
продаєш порожнечу своєї особистості,
за злитки стереотипів суспільства,
і вкидаєш їх до ріки умовностей.
окрім порожнечі не залишається нічого.
назовсім.

кожна порушена границя
погубить тебе,
кожна непорушена
погубить сотні раз.
ти можеш бути манікеном з вітрини,
твій вибір.

а можеш все сокрушити
щоб вижити
знову
і знову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402436
дата надходження 19.02.2013
дата закладки 19.02.2013

Нова Планета

2

...Інколи буває так, що ритм твоїх думок і їх хаотичний порядок віддзеркалюється в зіницях якоїсь досі не знаної людини. І в такі хвилі (зазвичай вони дуже короткі і слизькі) несподівано для себе відкриваєш новий екватор, стоїш на ньому без черевиків і слухаєш шум ручки, яка намагається з усіх сил те все записати. Поряд гуркочуть усі колеса світу, до дірок протирають асфальти, вриваються у твій особистий простір газетними шпальтами нові події, чомусь одразу вмикаються усі ліхтарі і стає так денно, що ти почуваєшся високовольтним їжаком, який одним дотиком здатен розірвати всесвіт.
Такі ось відчуття паперові.
На них завжди є клякси.
Перекреслення і помилки.
І воно наче і правильне, бо як же інакше має пахнути ніколи не знана людина?

Ось так він розпочав писати свою чергову книгу. Його початки завжди пахли божевіллям чи шизофренією і він того не лякався ніколи. Талант – то ж завжди двояка палиця, по якій він так впевнено ходив, не підозрюючи про кінцевість. Цього разу то вже мала бути вибухова суміш себе у прозі, так аби одразу стати відомим, аби за одним помахом і на всі книжкові полиці, аби автографи (хоча то дурне, йому треба навчитись ставити підпис, а не малювати літеру над якою голову ламає каліграфічність).
Пройнятий теплом малої квартирки, що на узбіччі міста, де стіни вміли мовчати і не заважати йому дихати, він розпочав таки виболювати себе на папір. Не знав чи то від нестачі вітамінів в організмі, чи то від надлишку нікотину у голосі, чи то ось таке наближення віку Ісуса, але знав , що тим зуміє відкрити нову грань себе у собі.

Інколи буває так, що ритм твоїх думок і їх хаотичний порядок віддзеркалюється в зіницях якоїсь досі не знаної людини...І там заплутується туман, кристалізується кисень, житуть весни і всі безхатьки. Інколи так буває...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402310
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013

Graveyard_Slut

Дитинство.

Сонечко світить, співають пташки
Я, мама й тато збираєм пляшки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=402303
дата надходження 18.02.2013
дата закладки 18.02.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2013

Нова Планета

тиховиткане

коли темінь настільки густа і валентна
що камінь впаде їй на груди
і не скалічить мовного кордону
коли всі її катастрофи цвістимуть
в одному букеті із
чортополохів та заходів сонця
коли вона перенасичена
часовими поясами
неповерненнями додому
і відвертими поглядами з усіх балконів світу
опускатиметься сідничним нервом
я ненароком скалічу палець
а ти відріжеш шмат літа
щоб вкрити її розмиті повіки
нагодувати мій розкуйовджений крик
з-під міміки рук
алегорій
і умиротворення

мінімум блукаючих слів
що згубились у серцевій сумці
магістралей протертих титрів
старого фільму
і яблуневих тропів
у димі твоєї цигарки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401999
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013

Biryuza

з усіх можливих часів

усі собаки раптом втратили своїх господарів,
небесний впорядник днів перепродує
тижні.
з колишніх моїх відбитків не видко живих
чи навіть таких,
які могли б в перспективі бути.
з ніг починаються крила
та тіла мого інші незвичності
це сталось тоді
коли груди
забули свою одвічну мелодію.
вершина ізоляції від...
позначена стрічкою продірявленою.
я навмисне вигадую
себе саме такою,
бо інакше нема способів залишатися тут.
жодної пісні в мені не почути,
не продовжити рід
замкнених і холодних.
це сталось значно раніше
аніж дріб"язкове "сьогодні"...
тому ховай ніж подалі
і стань передсмертям своїй собаці,
яка з усіх можливих часів
залишилась в часі,
де ти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401904
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 17.02.2013

Грета Гренер

Тебя

да.это правда.
от самого первого слова.
заломленых рук канцелярский жест не при чем
и пьяным от ветра
гордого горного ветра
выкрикну эхом - вдвоем!!!
и прошепчу - вдвоем.

и вроде молчание было ниткой связано
строка записана каллиграфически стройная
слышу имя твое - улыбаюсь
не "покорная", лишь тобой покоренная

и задыхаясь от нетерпения,
подстрекаемая располневшей луной
упиваюсь каждым мгновением тебя,
а значит - тобой.

что еще сказать..я хрупкая девушка
поэтам пафосным гонорары капают
им жить века,метафоры теребя

а я из всех тысяч слов,
из миллионов мгновений
выбрала одно,но самое емкое -Тебя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=154448
дата надходження 09.11.2009
дата закладки 17.02.2013

Звична

Анемія

якось,я відчула злість,жадобу до крові
ніч-божевільна жінка,
я губилась в нашій розмові
перед Богом стою на колінах

хочеться не думати про ваші жорстокі слова
хочеться бути неЗвичною.
я намагаюсь сказати-"щаслива"-
всім видаюсь анемічною

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401457
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013

Нова Планета

затінкове

я досі ночую у твоїй голові
на підлозі
під старою шафою
зриваю з паркету дерев’яні вірші
і очі обмотую ватою
ходжу там щоранку у твоїй сорочці
готувати на кухню сніданки
підливаю вазони
приймаю ванну
вітаюсь до твоїх сусідів
а ті проводжають мене і мою червону сукню
тримаючи на гаку свою
ідеальність без рами

і я досі ночую у твоїй голові
ти кілька разів мене виокремлював
змінював злетну смугу
випалював квітень з весни
і навіть дзеркала затемнював
я ж вперто
лишаюсь у твоїх скронях
пульс відповідно до моїх рухів
продовжує
дихати кремнієм
світ сходиться клином на зупинках потягу
ти сходиш з розуму
від мого запаху
а той провокує пам’ять і викиди ошпарених емоцій
забувай вже мене
або свою голову
я слухаю там музику
надто голосно

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401210
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 15.02.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2013

Biryuza

…і вірші його

...і вірші його - данина сполучникам,
здатність єднати віддалене і пусте
із його вербальних сестер
жодна не знала світла,
будучи дещо штучною
в мить надокучливих споминів
і віроломних сцен.
вірші його - то моря всолоджені,
випиті буднями із повік.
він би міг опинятись
на ранах кожної
з надр тривожності
з надр відлиг.
стільки ніг по асфальту
його недійсності,
закупорені пляшки чужих гіркот
ледь не всоте
ця правда чистою
наче нуликом в древній код.
відчиняю ці стелі влучністю
крізь підлогу наш дім росте.
я йому - данина сполучникам,
щось віддалене і пусте...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400741
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013

Нова Планета

навпіл

тих кого народжують зім’ятим папером
у просоченій наскрізь згустками чекань
просторовості
треба одразу викидати
вони ніколи не ростимуть на підвіконні
їм не допоможе інша кімната
чи властивість святої води
ті що народжуються у передранках
передранах
і передсловах
чи на смузі нічної безвиході
завжди залишатимуться холодним потом
після прокидання тисячного жаху
їм не підвладні твої крики
кроки
і тим паче твоє тепло
і тих що вже народились у їдких димах часоплинності
тим самим проколовши головну артерію
нової поезії
не треба носити поруч
вони остання пристрасть зірваної одинокості
їм не потрібні ваші
поспіхи
посміхи
і навіть
ваша стоптана вітрами присутність
їх також треба викидати
бо вони стануть тим самим зім’ятим папером
і ділитимуть ваші строфи
ваше мовчання
і вашу світлість рук
навпіл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400636
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 13.02.2013

Аматэрасу омиками

епщз

разного рода потрясения
как снежные комки
вообще, молчал ли ты?
зная что грани
между утром и сном-
только смерть будильника
не так уж ново
слово из уст твоих спелых
порочный человек
в сугробах спит
и видений ему мало
припорошит мысль утро
на пороге новостей
в начале двадцатых чисел
лета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400521
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 12.02.2013

Graveyard_Slut

Про любов не треба говорти багато.

Вісім ніг у восьминога.
Я люблю тебе і Бога.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400279
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 12.02.2013

Аматэрасу омиками

обживать комнату заново

обживать комнату заново
тоненькой паутиной своего присутствия
знать
что все чемоданы
даны для того
чтоб остаться
обчитывать тебя
наливать сироп заботы
во все твои чашки
и после
всё яснее
видеть то
как
когда-то мы уже были.
слой кожи из пыли
книжной

сказка о том
что моя отчизна
есть
ТЫ

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399894
дата надходження 10.02.2013
дата закладки 10.02.2013

Biryuza

я — снігземля

сніг, що непотрібний небу,—земля,
своя сорочка ближча,
значить—чужість.
порожній човен—
дощ з душі весла
в момент коли Всечутний
ніч примружить.
земля,
що непотрібна часу,—тільки сніг,
з доріг приходиш вчасно,
відчайдуха.
а сніг — то я,
свіча натхнень вогких
для тих,
хто
безперервно землю слухав

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399698
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013

Іванна Шкромида

Апатичне

останні маршрути класично тріпочуть між клавіш -
твоя чорна одіж плямує мій білий тунель
я в ньому безвилазно поряд
і так безперервно відсутня
розмита на ехо й фантоми
на пролежнях екосистем

ти вЕчори студиш на тихих околицях міста,
в кишенях потріскані руки мого циферблату -
не їж мої стіни сьогодні,
не стягуй посічені кінці,
в мені ще росте твоя одіж
і вицвіли попелом ліки

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399647
дата надходження 09.02.2013
дата закладки 09.02.2013

kappa

во ім ́я Барселони (емігрантам)

"Дуже важка доля наших жінок
за кордоном...і в Україні також"
ДахаБраха

"И если станет жить невмоготу,
Я вспомню давний выбор поневоле:
Развилка двух дорог..."
Роберт Фрост, Неизбранная дорога

Слухаю, як райдужно тобі живеться в Барселоні,
ловлю з обличь заздрісні погляди,
а в проміжках твоїх слів - висить порожнеча,
з тим самим логотипом, що й моя.
Знаєш, ні пляжі, ні суші,
не змусять мене знову повірити,
що свобода є там,
де людей засуджують на довічні візи.
Не відрікаючись, відрікаєшся.
Тікаючи від почуття провини,
спотикаючись об власну совість,
відбираєш у неї право голосу,
з нонконформізму кочуєш в "моя хата скраю",
во ім ́я своїх дітей,
дітей ще тисяч таких Барселон,
яким повернуть відібрану від тебе свободу
в вигляді бонусу.
Струть з них багаж зайвих громадянств,
проштампують їх консюмеристами, чи молоддю,
чи серфінгістами,
і вони говоритимуть ¡hola, señorita,
gracias,
не знатимуть, де їх нація,
а в твою особисту справу
позаписують їх неживі серця.
Власне, серфігністам і письменникам живеться найкраще.
Бо в них є ідеальний спосіб втечі від реальності.
А у всіх інших є річні контракти, семінари, оцінки, розцінки, валюти,
виправдовування власного вибору
во ім ́я своїх дітей,
хворобливі альтруїсити.
Носії почесного статусу самозречених.
Во ім ́я Барселони?
Світ гірких апельсинів, зашторених вікон,
посірілих пляжів,
світ в мільйонах фарбованих буклетів,
фарбами китайської якості,
що відцвітуть під променями дійсності.
Нам, жителям Барселон,
ще підписатись під кожною
невибраною
стежкою.

завтра привітаюся заздалегідь,
позбираю розкидані речі
як опалі плоди
той, хто зараз безвихіддю трохи щемить
скоро стане до холоду
тільки моїм.
наш прадім в свої стіни
ховав заповіт
так щоб сонце ніколи не згасло
вимираючий спокою недовид
розкидає на землю масло.
там із шерсті плететься
блакитний кит
як основа всіх затишку гасел
третій зайвим буває ж бо
не завжди,
третій часто буває вчасним

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397664
дата надходження 02.02.2013
дата закладки 03.02.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2013

Biryuza

зайшлі на кілька миттєвостей

зайшлі на кілька миттєвостей
ми під тонкою шкірою асфальту
шукали свої назви.
вчасно не явитись у затишку
твоїх переплетінь
бірюзовим відбиваючись
у лінії прокидань
і хотінь.
гусінню по крихкості міста
аби війною здобути притулок
там
де я вперше розчула
наскільки цей трепет чистий.
зайшлі на кілька розмов
ми досі тиняємся близь
розчиняючи усі невидимі вікна.
блакитна фарба подвійного зору
якого ще дужче не видно.
огидно знімати одежі порад
і вбирати в них теплу підлогу.
зайшлі на кілька миттєвостей
вже не чекаєм нікого

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397253
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 01.02.2013

Graveyard_Slut

Смертельний.

Хотіла я себе убити
Та зважають в дворі діти.

Хотіла вскрить сьогодні вени,
Але не ті у мене гени.

Хотіла кинутись в вікно
Але там високо , ну нахуй.

у співавторстві з Ромой Романом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397123
дата надходження 31.01.2013
дата закладки 01.02.2013

Harmonika

Панацея

Одного разу, порушивши правила,
так і кортить приєднатись до
кавалькади.
А потім одягти нових речей,
малювати рота і нігті у червоне і
чорне, а вони занімілі і білі.
Іржаві лещата скриплять
у підвалинах наших осель.
Над усе хочеться пива і слів,
але що, як моя панацея- це хтось
зрозумілий?
Та нудне, занехаяне, темне, не те,
а забуте, тихе, відчужено
скиглить до кого іще.
По-губах і ногах тече
вода у гарячій молитві, у дУші
до мила і солі.
І зливається з кров"ю, і кров"ю несе
хвороби.
Не викреслюю фраз, не обводжу
навколо пальця.
Іди геть і пусти в моє серце
повстанця.
Знайшла те, що захотіла шукати,
втрапила дзьобом у клітку і
коріння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388153
дата надходження 27.12.2012
дата закладки 31.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.01.2013

Biryuza

розкіш

розкіш мені оточувати твоє лігво,
прасувати долонями спокій на комірцях.
рік від мене відтяв іржаву колишність,
підіймаючись вище
займаю увагу рясну
і несу її так
наче це мій єдиний
вихід
і несу її так
наче спогаду
зимню труну...
безраптово вернусь,
опускаючись здогадом ритму
в серце лігва
холодного
цукром пророчого сну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396857
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 30.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013

Biryuza

ще одна партія. .

ще одна шахова партія на твоєму відчуженні,
сполучники у їдкому мовчанні говорять,
що ми не одні.
я поволі одужую
у горлянці з зів’ялою ружею
замість кількості дотиків
чую обмеження днів.
на спині майже сну
дріботіє натхнення комахами
і щоб з страху не бігти
лаштую пробачень торги
я з твоєї нудьги проростаю
і спокій відлякую,
бо загоєні рани -
то тільки забуті борги.
ти відплати чекаєш
і скиглиш у риму монетами
з трьохкрапкових будинків
єднання на вулиці втіх.
і шкода не тому,
що бувала з тобою відвертою,
а тому,
що таким
ти ні разу відбутись не зміг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396551
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 30.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2013

Biryuza

твоє

більше жодних символів
на паперових простирадлах
завтра клич стане деревом
і почне заглядати у скляну пащу
твого будинку.
завтра дім почує мій голос
і запарує спокоєм
в очікуванні листів
від осені.
так буває лише
коли сполучні дроти
беруться памороззю
і єдиним правильним рішенням
є
простягнути теплу долоню
в форзаці
твоїм очам

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396018
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013

Нова Планета

what if

А що якби я проростав у твоєму волоссі
Повенями
Мертвим морем
Або чужими відсутностями
Ти б не сміялася з мене
Хіба ж личить сміятися з хворого
Ти б була моїм донором
Шарпала б мене за куртку
А я затягнувся б тобою
І тлів би тихенько з боку
Я б бився в прокльонах і поклонах
Якоїсь скаліченої моралі
І проростав би у твоїх косах аби не падати у сні
Я б напевне вчепився зубами
У твій запах
І очі мої стікали б від крапель
Тепла
На спітнілому вчора вікні

Тобі б не було боляче
Я навіть не дихатиму
Лише обмотаюсь у електричні дроти
Лежатиму десь у твоєму волоссі
Молитимусь глухо
А ти не дозволиш піти

А що якби я проростав у кволій твоїй зимі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395797
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013

Biryuza

відверто

звісно,
мені б лише впиватися чорнотою
і відчувати казки на дірявий смак
з тобою чи не з тобою,
святково або ж ніяк
мені б лише збільшення кілометражу
навколо блідої шиї хоч раз.
він безнастанно говорить,
хоч й не розкаже
усе в призначений час.

мені б лише вашу упертість
хмелем
і множ на сім.
смерті нема
відверто
смерть розчинилась в нім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395894
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 27.01.2013

Марек Кузьма

Неділя

Неділя моя не свята, ти приходиш до мене
Із пивом в руках, тягнеш мене за гриву
А я падаю на коліна перед тобою і пивом
Я курва, раб. Маючи здорові нирки.
Пізнаючи смак гріха. У місті Лева
Я дихаю щоб пізніше закурити
Швендяю зимним містом, шукаючи притулку не вдома.
Відчуваю себе, п’яним Данилом Галицьким.
Який в пошуках своєї кобили
Встигає «назюзюкатись» до пів п’ятої
А потім тримає себе у тонусі, щоб пізніше згадати слово бодун.
Я втратив мрію, точніше пропив
Я хотів мати поїзД, і возити в нім співаків.
Таких як бременські музиканти, з ослом на чолі.
І щоб знайомий барабанщик не товк по столі.
Я хотів мати дівчину, яка б кохала мене
Пила мене як п’яниця пиво, п’яніла від віршів моїх
Яка б забула про завтра!...і вчора
Щоб жили сьогодні, пили вино на вечерю,
А на сніданок їли яєчню або мівіну
З вином що не закінчилося і не закінчиться.
Але при чім тут Неділя?!
Я почав писати про Неділю, а дійшов до дівчини
Курва, чому я не можу написати про щось одне.
Курва, чому я маю згадати завжди про дівчину.
Курва, чому я ніколи не писав про літо.
Курва, забагато питань, курва!
Неділя день який не піде від мене без алкоголю
Неділя день який напоює мене до забуття
Неділя, курва і дівчата
Плюс два не використаних презерватива
Задумайся, курво, схаменись, тобі лише вісімнадцять
Курва, куди ти заліз?!
День не хоче відходити, ламається як…целка.
Налий собі яблучного соку і пий.
Не пиши більше, просто пий яблучний сік
І не думай, не думай про Неділю, не думай про дівчат
Просто пий сік і сиди тихо щоб ніхто не просік
Твої солов’їні очі, які дивляться у бік
На тих двох Чік
Які п’ють вино по п’ять гривень за п’ятдесят грам
Тільки не думай про них
І про тих два презерватива
Тільки не думай об’єднати це все…
Ти закурюєш цигарку
Мабуть вісімнадцяту цигарку
Дивишся на годинник, потім на дівчат
О пів на десяту вечора
Ти докурюєш цигарку
Мабуть ти докурюєш вісімнадцяту цигарку
Підносиш своє змучене тіло
Змучене Неділею
І йдеш…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395634
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013

Нова Планета

а сніг то ж шкаралупи янголів

а сніг то ж шкаралупи янголів
вони стають крихкими від анемічних
поглядів прикордонників
і виснуть на цвяхах зірок
їх кораблі захлинаються чужорідним небом
і сухими ногами топчуть
випари калюж і поранень

а сніг так втомився від істини
проколіть йому весни
щоб не бився чолом об асфальт
під сутулість усіх континентів
під тягар зазубрених клятв
його фронт знайшов свою пристань
його горам не треба причасть

він доживе свою хуртовину на
каліцтві наших
плаксивих
зап'ясть

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395557
дата надходження 26.01.2013
дата закладки 26.01.2013

Аматэрасу омиками

июльские диалоги доказательством

июльские диалоги
доказательством того
что меня нет.
дом твой жадно глотает свет,
его скупые остатки
ты часто держал солнце
почти в руках
и кожа лезла стихами
и мыслями.
мы выросли из тела давно,
переступили его
и светим
только не тем
кому это нужно.
каждая прихоть моя
это война трехлетняя
я прихожу к тебе летняя
в одеждах лучистых
рисуя небесным мелом
нам дом.
июльские диалоги
доказательством сему.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395322
дата надходження 25.01.2013
дата закладки 25.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2013

ChorusVenti

постапокалипсичное

Что еще остается? Обескровленную тишину
твою окликая, баюкать ее в ладонях,
прижимаясь молчанием к стенам,
хранящим древесный покой
и холод тепла секунды
в бесконечности несовпадений.
Обезвоженный светом взрыва
мир до смерти пустынен,
на кончике той слезы, граничащей с пустотой –
место нашей теперешней встречи…
Оттого так безмерна тьма
припадающая к лицу
твоей спящей вселенной
голосом вечной беззвучности
гася зрение слов,
чтобы ты вновь
небо увидел,
за тебя и в тебе умирая.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394983
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 24.01.2013

Аматэрасу омиками

Запрещено использование слов, состоящих более чем из 15 символов

мальчик по имени Дайпять
спит в груди вертолета
и сочиняет железные сны.
небесный песок осыпает утро его,
бережливо молчит словами
примерно из шести символов.
сон его начинался в скворечнике,
забитом намертво белой ладонью
крохи покоя падали наземь
тайно излучая свет колыбельной
и мальчик Дайпять пил его.
после
зима снимала маску холодную
и звала его в путь,
издавая кошачьи молитвы так,
чтоб он не мог не пойти.
и бег становился вторым его именем
даже тогда
когда
каждая из дорог говорила о том
что
мальчик по имени Дайпять
только спит в груди вертолета

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394809
дата надходження 23.01.2013
дата закладки 23.01.2013

скло вітрин

людина.

твірна основа
без закінчення.
зламана
конструкція.
на бруківці
недопалок.
байдужості
стихійна
безодня
спорхнула
з плечей,
штовхнула
чек.
до сплати:
500 ночей.
не лягай.
ти,
закохана у
неформатне
світобачення,
бачиш
морок?
не вмикай
світла.
спалах
сірника.
біля очей
сіро-зелених.
ріже
ярлики,
чіпляє собі
на шию
кохає
все,
все
ненавидить.
дихає йому
у спину,
чує зрадницькі
писки
свого его.
сама собі
інкубатор,
сама собі
навіжена.
тупа
одноклітинна
евглена,
клята зелена.
пиши її
у бактерії,
у археї пиши,
в еукаріоти
її,
до всіх
ненависницьких
доменів,
а потім
дозволь
задихнутися
власною
ковдрою
ревнощів,
бо я тупа.

людина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390627
дата надходження 07.01.2013
дата закладки 23.01.2013

edel

Проспект Перемоги

Проспект Перемоги, повернення снігу, мені -
застуди і площі. Спускаюсь провулком поразки,
спускаюсь безсонням все нижче і нижче. Вогні
найдужчого міста байдужі. Я сам як будь ласка.

Скуйовджена, страчена біла і біла зима,
мов карма і карма і карма і карма і карма.
Хіба ти не бачиш наскільки ти стала сама
мов ребра поламані, вирвані крила Ікара.

Повернення снігу. Чи буде крім нього іще
засніжений відчай промерзлих мов вічність побачень.
Проспект Перемоги, голодні будинки. І щем
назавжди найближче, ніж ти мені зможеш пробачить.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385970
дата надходження 19.12.2012
дата закладки 21.01.2013

edel

допоки здаються міста

допоки здаються міста
розряджаються обойми
тонуть кораблиі
виносять поранених з поля бою
я пірнаю у безкінечний тембр твого голосу

допоки
зесь там зверху
дуже високо
я не дострибну
у неживому просторі
сліпий піаніст б’є по струнах наших не стосунків
тут
у свіжих подряпинах ночі прокидається мафія

і хвилини падають з дерев
мов шкідливі відходи
мов шматки грудневого снігу

а мирне населення засинає
за ним – вулиця
за нею - коти і кішки
за ними залишаються
лише ліхтарі
які не засинають просто так
із байдужості

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386686
дата надходження 21.12.2012
дата закладки 21.01.2013

В.Воццек

Комета на сходах

Покажи мені свій постмодерн:
сонце у лірі, місяць в персеях,
плеяди у каві,
зоряний дощ на папері.

Тож, віднайди розтинаючий море
крок Моїсея,
що відчиняє всі двері.

Дай-но, мені постмодерн -
поєнання усіх неіснуючих схем,
ноти в словах,
слово - у ноті,
пломеніючу комету на сході.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394173
дата надходження 20.01.2013
дата закладки 21.01.2013

Нова Планета

я бачив тебе у погляді того манекену (за індикаторства Biryuza)

- ти своїми віршами наче дійсно поколюєш мене зсередини....
- якщо від того біль, то нема приводу мені тішитись, а якщо ж це занурення таке абсолютне - то я втішена
- останній - то біль занурення... або занурення в біль

я бачив тебе у погляді того манекену,
що стояв втомлений
у вітрині старої крамнички,
на розі
38 градусу.
його серце вростало
нитками
у картон,
спазмуючи твої скроні,
він скаржився на спітнілі долоні
і білу музику
ножиць.

його целофанова вічність
сніжилась якимись поручнями,
які ти так вперто
палила на шкірі,
округлювала свої
квадратові нулі
і сиділа на териконах
пологів
чи може порогів
до семимісячної дитини,
якої, на жаль,
не втримаєш.

і нащо ти так із тим манекеном?
йому ще вертати додому.
було вже блукати палатами
і посміхатись нікому.
я ж відпустив твою страту
і втрату підлив водою,
вийди з його орбіти
на нього чекають…

її ненароджені діти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393807
дата надходження 19.01.2013
дата закладки 19.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.01.2013

Marry Lis

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.01.2013

Biryuza

ти думав так просто?

дістатись твоєї берлоги
за сорок хвилин у чужому місті.
ми різні лише тому
що нікого окрім не бачим.
кожен із нас береже
свої схови,
заради твого святого
я можу лише піти.
із списку моїх святинь
кожному нуль обранства.
ти маєш цей рік за щастя
я маю його за дикість.
сюжет надпиває швидкість
мовчання дрижить надпите
змертвілими квітами В гущу
черствої доби
зроби
так аби
на старому місці
двісті надписів
й підпись його рябий.
зумій світильники оживити
я ніч опускаю в сито
і бачу як попіл чорнить.
гостра хіть
печаттю на дня свідоцтво
ти думав так просто
згортати будинки у сни?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389447
дата надходження 02.01.2013
дата закладки 03.01.2013

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.01.2013

Graveyard_Slut

Записка женщіни-гамно №1

От ти мені поясни, якої холери тобі не вистачає? Чого ти постійно жалієшся? Ти ж ніхріна не цінуєш те, шо маєш. Тупа пі_да або тупий х_й. Завжди краще синиця в руках, ніж синиця в сраці! І вже точно краще, ніж журавель в сраці.
Прийшов додому, врубив собі блек метал і сидиш плачеш, як Іван Грозний на том відео з Gris’ом, бо шо в тебе є? Зимовий запой. Аби не синиця в сраці.
Холод. колд оф норзен даркнесс і ше одна народна мудрість: «замерз – здохнеш скоро!». Прикмета на 9те лютого. А хоча… на дворі давно плюсова температура і за вікном вже кілька днів падає не сніг, а алкоголіки, які повертаються з пабів додому, несучи із собою велику радість для своїх батьків, дружин і дітей.
От ти мені поясни, якої холери тобі не вистачає? Чого ти постійно жалієшся? Ти ж ніхріна не цінуєш те, шо маєш: gris, зимовий запой, алкоголіків за вікном і відсутність синиці в… Тільки,мабуть, морозні візерунки на вікні не були б зайвими…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388524
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 29.12.2012

Biryuza

з витримкою . . Р. .

скляними кульками розбивається липень
звідти тобі лише квіти
без натяку на колір чи запах.
завтра розстелиш святкову скатертину
на голе тіло майбутнього
і вже не прийдеш.
мені, звісно, теж доведеться бути
кожен грудень чекати завершень
лютий відстежив,
значить ще маєм час
в комірчині скупі запаси
механізми поламаних прасок
механізми розтрощених душ
ти не мусиш тримати в пам"яті
чи щодня себе знуджено гаяти
із мовчань виповзає вуж
тільки страх
небезпека відсіяна
ми знаходитись вже не вміємо
мінус поклик
і хрестоплюс

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388422
дата надходження 28.12.2012
дата закладки 28.12.2012

Нова Планета

everything you can imagine is real

чуєш
то твої пальці всмоктують
попіл недоподихів
то потоком свідомості
рвуться білі аркуші
перекреслених
вчора недобачень
які видала
мені на здачу
продавчиня
книгарні
дзеленчать перебутки
у гаманці
так
у тебе в руці
невагомість
не сполохай її своїм
поглядом
не кліпай так голосно
знаєш
звуки схожі на колесо
круглі
і з безоднею всередині
наповнені гелієм
і запахом
віриш
вони сильніші будь-якого
кратеру
бо випльовують
думку
роблять її
глянцеву
а іноді й
матову

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387951
дата надходження 26.12.2012
дата закладки 28.12.2012

Biryuza

оплаканий мною воїн

спроба осилити схему дощу,
вмовити хмари рухатись в напрямку часу.
вечір смакує гарячу залежність,
відбираючи ковдру озброєнь.
з тобою поруч занадто людей,
мій розбещений воїне...
наче силкуєшся йти,
опустивши очі в глибокі кишені,
озираючись навсебіч.
тебе зовсім не кличуть
в країни, де спокою вщент.
місце твоє на схилі кволого бунту,
ти мусиш бути в'язницею всім,
ти безперервно нам мусиш бути,
креслити скаліченими руками опади
і вмовляти...
направду це важливіше.
ніша твоя непосильна, воїне,
затхлий мир - тільки відступ,
вбогі недоїдки знань.
і коли ти востаннє
опустишся на коліна,
всіляки провини
зійдуть нанівець.
повернеться забуте із мертвих.
воїне, дихаєш голосно й ледве
наче й сам ти оплаканий мною
мрець.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387059
дата надходження 23.12.2012
дата закладки 23.12.2012

Biryuza

-09876

відкоркована пляшка майбутнього
на столі твоєму крізь дзеркало.
відбиваєшся в ньому пробачений
наче значень зовсім нема.
по рахунку єдиний і знайдений
шлях до місяця переписаний.
за огрядною неможливістю
заховалась дичава зима.
ти римуєш мої обезмовлення,
вибиваючись звуками мертвими.
щоб здаватись сліпою жертвою
і лишатись щораз крадькома.
відкоркована пляшка незустрічей,
помирань від дзеркал покришених.
десь з іншою п"єш засмучення
тхне незручністю осінь змучена
і припинення наших здіймань.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386938
дата надходження 22.12.2012
дата закладки 22.12.2012

Грета Гренер

пиши их всех

пиши их всех…
все имена на память.
воспоминаний зыбких
ломки
кромки.
а записав,читай их имена,
как Цвейговские «Письма незнакомки»,

как зеркало - разбить нельзя оставить

не будет недосказанности прыти
шагов поспешных,
взглядов горло жмущих
осыпься смехом
шелухой словесной
не видев никогда вослед идущих

недышащих

чтоб только оглянулась...

со сердцем бьющимся в пол-вдоха

пиши их всех -
любимых,
безымянных,
забытых ,
брошеных,
ушедших,

пиши их всех…

ночь гулко падает и желтым лампы жгутся
дождь моросит и снег лежит как вата
а в голове все нестерпимой болью:
пиши их всех.

виновна.
Виновата.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386278
дата надходження 20.12.2012
дата закладки 22.12.2012

Аматэрасу омиками

Грета Гренер

цветы для мертвых

цветы для мертвых
живые - еще подождут
черным по коже
бурные алые розы
пьяные взгляды-слова
там-тамамами
сердца стук
оставь мои мысли
эклектикой
пенными
грозами

блестят бокалы
в них кроется
солнца дух
я снова падаю
желтым светом
в колени
мой милый
мой нежный
далекий
минутно-друг
пусть будет
счастье для вас

как циклично время

_______________
мое отчаянье
тонет
яблочным соком,
а в нем коньяк
зелень глаз твоих
на кону

блестят бокалы

пусть будет
для нас уроком
циклично время

в нем
я
-ты-
мы
беззвучны...

в цветах
над
и
под
кожей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367609
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 19.11.2012

мелодія сонця

осіння ковдра

лишається
вкривати самотність ковдрою
котячих пестощів
аби не забути
ніжність

посміхатись
на зустріч вітру
ловити метелики подихів
аби відпустити
одразу

і не плакати
сміятись (з) дощами
вони ж бо теж
мають
свою
веселку

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377488
дата надходження 13.11.2012
дата закладки 19.11.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2012

Graveyard_Slut

Цікавість.

Любопитній Варварі
Лопату в анал запхали,
Дали собакою по спині
І викатали всю в гамні!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376832
дата надходження 10.11.2012
дата закладки 10.11.2012

Biryuza

спустошене

земля над спустошеною головою
вузькою алеєю вздовж
помнож загублене на забуте
груди наповнюєш відчаєм вщент
цей момент триває безглуздо
кожна муза твоя
сіріша за дня цемент.
кожен зрадник в тобі
тихіший за морок істини.
і всі відстані завше
ховає твій мертвий портрет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376474
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012

мелодія сонця

!. .

оклик (!)
заміна
три крапки (...)

я
потенційний
Аматор.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376478
дата надходження 08.11.2012
дата закладки 09.11.2012

Рубиновый Вторник

Я словно этот плачущий ноябрь

Я умираю
от каждого прикосновения
Случайного, смиренного.
Спустя
Мгновение… Всего спустя многновение
Я разнесусь по полке стеллажа
Твоих всех книг… Твоих прочтенных заживо,
И знавших рук твоих и ласку глаз…
Я, знавшая тебя, твоя неважная…
Твоя неважная, не ставшая жена.
Я расплещусь. Развеюсь в простынях
Шанелью Пять. И следом алых губ
Останусь легким лишь напоминанием
На белой чашке, что стоит в углу.

Я умираю. Если рядом нет тебя -
Я словно этот плачущий ноябрь,
Роняю слезы, так держась за жизнь.
И так наивно верю в наш роман.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375881
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 06.11.2012

Graveyard_Slut

Russian rock horror story

приходить до хати
ґомняр волохатий
підходить до ліжка малого дитяти
арию слух-слух
король и шут слух-слух
повилазили очі
спокійної ночі!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375505
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 04.11.2012

Павло Коробчук

Елегія

Тебе немає так довго, що я загубив годинника,
і вкотре сьогодні згадав, що часові не підкоритися.
Від тебе у мене лишилась лише пересохла кориця,
та рай – це весь рай одразу, а не його частинка.

Скучав за тобою до того, поки не став читати.
Коли ж я почав читати – мені стало просто нестерпно –
той лист, що лишила на чорний день, я цілісінький серпень
щоночі й щодня розбивав на верлібри, поеми й цитати.

Та серпень скінчився, він здох, серпень здох і немає де взяти.
І сплю, і молюся, і сниться молитва, й молюся про сон.
Я жодного разу не плакав, бо з першого дня просох,
тому коли з’являться сльози – я це сприйму за свято.

Я не відчуваю тривоги, що шкіра була молодшою.
Важливий не вік чи зріст, а присутність людини поруч,
або хоча б дихання, дотик легенький, зіжмаканий порух,
але я – з голодною шкірою, ніби з порожньою ложкою.

Я – скло за мить до падіння, і тріщинки ці – майстерні,
коли я пригадую твій високохудожній ліфчик.
І знаю – обняти тебе – це ніби застрягнути в ліфті,
й за жодних умов і прохань – не викликати ліфтерів.

Так сумно і скучно без тебе, що навіть не можу голитися.
І відповів би на все це, якби не було запитань,
які притупляють леза, виснажують статки і стан.
Обличчя усе заросло, й не знаю тепер, де потилиця.

Спільні світлини ховав, купив нелегальну зброю,
хотів, щоб усе збереглося, плекав закапелок кожний –
індивідуальність, що стерлась об шкіру нічних перехожих,
мені не належала, – завжди тривала лише з тобою.

Без нас ще продовжують снитися над подушками сни,
і в них дві людини спілкуються, але без мовних ознак:
я тебе так люблю, як сніжинки – носи собак,
я тебе так люблю, що – ні відстані, ні довжини.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368822
дата надходження 05.10.2012
дата закладки 31.10.2012

ImmortalPsycho

Дерево

Я був здивований,
коли побачив тебе
без сукні,
адже ти
на початку
здавалась
лише світлом
чистим
білим
та безмежним,

а зараз я відкрив
обличчя
і побачив чорну
зсередини жінку,
в якої замість шкіри
горить товста кора
а руки облицьовані
рядками з Корану.

Ноги нагадують
про нескінченність,
Дерево,
яке проросло
в хребті,
на зогнилій основі,
воно
нездатне жити
в тобі,

адже сльози твої
нагадують пісок,
яким ніхто
не взмозі
напитись.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373700
дата надходження 27.10.2012
дата закладки 27.10.2012

Biryuza

опівночі

тепер маленькі народи твоєї мови на інших землях
отруєних і ледь придатних до озвучення.
коли приручених відпускають
вони вчаться бути окремо з помсти
гостями лише прикидаючись
шукають інакших шляхів
і ти знаєш, знаходять.
стається в пригоді кожна загоєна рана,
кожне тремтіння.
встромлені в серце лінії як вказівник.
криком поділене навпіл недосипання,
рання птаха опівночі
знає безчассю лік..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373334
дата надходження 25.10.2012
дата закладки 26.10.2012

Чеширский Мыш

Только…

Только познавший боль неприкрытых чувств
Знает, как горек кофе и сладок мед.
Я иногда слишком громко тебе молчу.
Так очевидно, что даже дурак поймет.

Только узнавший как холодна река
Сможет увидеть течений подводных крест.
Я иногда слишком громко о пустяках,
Чтобы меж ними главного не прочесть.

Только познавший тьмы беспросветной жуть
Знает кто он такой, как его зовут.
Я ничего, ничего тебе не скажу.
Ты догадаешься. Знаю. И тем живу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319903
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 23.10.2012

ChorusVenti

девятое царство

Бездна колышется
в черном квадрате окна,
выпуская порезвиться
своих нерожденных птенцов, -
этих прародичей
мыслей о тебе,
питающихся
зернами пустоты,
что вызывают язву желудка
и тошноту безвременности.

Там, в ее чреве, хранящем
мутное зеркало наших дыханий,
пасется тоска,
встающая, как тень динозавра,
над беззвездными провалами памяти,
отдавая тебя на со-хранение
угрюмому визирю тишины,
чтобы молчала о тебе больнее,
девятью лунами исходясь,
девять шкур сдирая
заживо
с тел мертвых секунд,
что нас не дождались
и потому будут саднить вечно,
девятью непрожитыми галактиками
прорываясь сквозь окна
мира, где все имеет границы:
смысл облекается в понятие,
звук обрастает оболочкой,
жизнь вмещается в стихотворение,
а ты, как эта ночь - не вмещаешься никуда,
и я не знаю,
как
пережить в себе эту бездну.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368305
дата надходження 03.10.2012
дата закладки 17.10.2012

ImmortalPsycho

Св. Елен

Хмарочоси із підрізаних стовпів
проявляються пластиком по венах
й передпліччю,
коли його розіп’яли
ти знесилено впала
й б’ючи в барабани
через сльози кричала
«Здохніть суки»

І всі повмирали.
Ти залишалась голою
в чистім полі,
відчуваючи втому,
а потім регресію,
ти сховалась у квітах,
заплітаючи змій
у волосся.

І прийшов чоловік
назвався Густав
й бажав тебе звідти забрати
ти погодилась йти з ним,
й по дорозі розповів він
про далекі землі
тверді Ханаану.

ти слухала аж допоки
не ступили у місто,
де від крику твого
залишилось темно
і порожньо

і штовхаючи цього чоловіка
грізно,
впала двічі знесилено,
а потім побігла
у напрямку забруднених
під’їздів.

І пройшов рівно рік
від смерті твого сина
ти зламавши всім
вікнам велике ребро
вперше за весь
цей час запалила.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371349
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 17.10.2012

ChorusVenti

письмо в никуда

Сегодня я порезала палец
и кровь никак не хотела останавливаться,
словно отрицая существование бинтов
или просто понимая,
что время никогда еще не было
столь бесполезным и невнятным
перед молчанием осенних джунглей,
где жизнь протекает вот так,
первобытно,
без часов и аптечек.
Такое чувство, что в тех
влагосберегающих дебрях,
врастающих своими корнями
в пустоту ночного неба,
словно тенями предмузыки,
умираешь впервые,
несмотря на ворох
прошлогодних свидетельств о смерти,
валяющихся в ящике моего комода
среди старых фотографий,
счетов и облигаций.
Так, в предчувствии нового сезона дождей
я пишу тебе
в твое ближайшее никуда,
чтобы сказать,
что нет ветра более сильного,
чем безветрие твоих надежд
на мое бессрочное там пребывание
и что нет мысли уютнее,
чем мысль о повсюдности твоего нигде,
которому я верю так,
как еще
не верила (никому?)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370884
дата надходження 14.10.2012
дата закладки 15.10.2012

ImmortalPsycho

***

Я відчиняю двері
і твоя втіха квітне,
коли ти малюєш
кров’ю сади оголені
всі вокзали тамують
спрагу,
розриваючи чиїсь
дурні тендітні голови
Я відчиняю двері
і всі зимові системи
стають мовчки
кволими
і тоді
березень запускає
руки під твою сукню
і ти кричиш
від насолоди,
а вже потім
(ніколи)
я певен,
що сонце
здере з себе
брудний одяг,
вимолюючи
ще раз погріти
твої ребра,
але ти все
ще в минулому -
важкі засуви
дверей
зірвані
і мімічні недомагання
так легко
протікають
легким холодом,
проникаючи
в порожню перину,
а потім
звуком глухим
у голову.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370607
дата надходження 13.10.2012
дата закладки 13.10.2012

owl silence

Вічності мало…. .

Зриває вітер листя й надію
тепло пів року знову чекати,
найбільший злочин не втілити мрії
забути б усе і до літа спати.

Пройтись би разом осіннім парком
ніжно руки твоєї торкатись,
здається, вічності було б мало.
І як же цього мені дочекатись......

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370033
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 11.10.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.10.2012

лимб

Когда-то он коллекционировал
мысли и книги,
теснящиеся на многочисленных полках
среди его любимых доберманов
и всегда говорил полуулыбкой,
принося с собой запах августовского дождя.
Теперь он пишет ей раз в неделю,
читая книгу теней,
в языке которой, впрочем, ничего
не смыслит,
но исправно присылает выписки из нее -
скучные, как бухгалтерские счета,
где цифры из осени в осень
изредка меняются местами,
но и эта комбинация предсказуема.

От него давно уже ничем не пахнет.
Ничем.
В сравнении с этим даже трупный запах,
этот навязчивый запах морга,
обжигающий слизистую
и вызывающий рвоту,
кажется поистине
праздником рецепторов,
шумно напивающихся,
как на халявном
спонсорском фуршете.

Вряд ли он всерьез
думал о смерти, -
просто в один прекрасный момент
он решил, что с него хватит,
и перестал жить,
выбросив в корзину для бумаг
все ранее созданное:
мысли, рифмы, часы и календари,
думая, что нашел собственную тень,
и теперь исправно пишет ей раз в неделю.

Раз в неделю она получает
от него очередное письмо,
собирая из него по буквам останки человека,
гладит взглядом эти буковки
и ничего не пишет в ответ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367816
дата надходження 30.09.2012
дата закладки 01.10.2012

Biryuza

пришвидшення дня

повільність лікується раковими пухлинами,
сни пришвидшуються,
ночі безсоннішають.
ртуть забивається в тріщини-
застиглі рани підлоги.
усі допомоги як карти мічені,
освідчення в люті ставить на ноги.
нікого вже не хвилюють засушені хвилі,
збіднілі актори зціджують краплі морські..
я не знаю ще скільки лишилось стрибків.
без презирства цей світ випромінюю,
цінною порадою комусь випадаючи завше.
чаші виблискують чужістю лосно,
а смерть виливається в дикий поспіх.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367028
дата надходження 27.09.2012
дата закладки 27.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.09.2012

ChorusVenti

слабые стороны

слабые стороны
перетекают в еще
более слабые
когда знаешь не зная
и море шумит на все голоса
обрушивая в соленое небо
сонмы трепещущих рыб
деревья становятся ветром
а слова
перегноем тишины
тонущей в тумане
океанских испарений

когда знаешь не зная
то чувствуешь до бесчувствия
и кровь свертывается
в венах отражений
будущих смертей
опережая тени
тающих ледников
вчерашних жизней

если
мой день умирает
значит близится твой восход
и время собирать жатву
с обмелевших плавниковых полей
усеянных осколками звезд
и пропитанных гарью
древесного дыма

если
тебя клонит в сон
значит мне пора вставать
снаряжая корабли
в ледяную пустошь соленого неба
воздвигая на новых берегах
маяки разбитых зеркал
вспыхивающие во тьме
ответными
ударами
сердца

когда
в тебе говорит голос разума
памятью
разрушенных обсерваторий
обивая новые пороги бесчувствия
атлантид
мои черноземные угодья заливает
симфония хаоса
и волны смыкаются
над головой
включая одновременно
четыре сигнала светофора
на трассе юлбюл

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366917
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 27.09.2012

Maria Volkova

розы (шестнадцать)

На краю сигареты пеплом собирались
тёплые слова, хоть пепел холоднее стали,
если притронуться к нему окоченевшими
пальцами. Иногда простые вещи
сочатся магией и небо разрывается карманами
полными конфет и звёзд, прорезанные гранями
неощутимого присутствия за час до не-рождения.
Красота раскрывается костяным веером
японской красавицы в ночи её чёрных волос,
и красные губы её смеются семью розами
в вазе на моём столе. И её слезы
утоляют жажду стеблей, шипов и листьев,
стекая по стенкам книзу.
Пыль — пепел некурящих, скрываемый возраст,
стряхиваемый в пепельницу памяти аккуратно.
Память — невыводимые пятна
на скатерти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366011
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 26.09.2012

Poetka

…їй…

...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...

дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...

та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
дата надходження 11.08.2012
дата закладки 24.09.2012

Biryuza

хащі міста

прогулянки бетонними хащами міста,
де бруківка виконує функції пам"яті
і розправлені крила круків
опадають на голову прапорами.
місцями короткочасні прозріння,
під стовбурами буків тануть льодяники розпачу.
дітлашня поспішає до старих поліклінік,
оживляючи усміхнених айболитів для того,
аби заплакавши від голки прокидань,
поховати їх в сухих землях дитинства.
зміст прийдешності тішиться в кожнім народженні,
розставляються галочки навпроти "народився і жив".
тут із слів виникають площі затишку й слави
та німують уголос будинки на кронах мостів.
звідси гомін кав"ярень лунає у напрямку творення,
дощ стискає в долонях смак осені дещо густий.
хащі міста насправді давно вже до спокою сходжені,
але й зараз повз них ти не зможеш байдуже пройти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366310
дата надходження 24.09.2012
дата закладки 24.09.2012

CalixdieBlut

Гости

Мебель распродана, только куски обоев
Грустно свисают над обветшалым полом
Вокруг темнота, и только лишь мы с тобою
Сидим на полу, и думаем, как построим
Наш новый мир, и кто будет там героем
Кого мы убьем, кого в первый раз уколем
И только старинный, грустный еврейский голем
Миры наши держит глиняными руками
И посмеивается над нами

Когда мы целуемся, рот заполняют искры
Я вспоминаю прошлое – шкаф и кресло
Без этого мне теперь совершенно пресно
Есть этот город, размеренный и небыстрый
Приправленный покером, сном и восьмеркой пиковой
Глотать бетонные дыры многоэтажек
И ты – и другая – и совершенно та же
Сидишь со мной рядом – мы здесь теперь не местные
А только гости, приезжающие на каникулы

11.08.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365932
дата надходження 23.09.2012
дата закладки 23.09.2012

Biryuza

на зміну країн

твій голос вчиться доноситись з інших вікон,
на дні мого віку гніздиться безпташшя.
я знаю, що там тобі буде краще,
тому і малюю солдатську стійкість.
так рідко здіймаються в спокій стіни,
бурульчасте серце шепоче запис.
ти в іншій країні стаєш гостинним
і відстань вже цілить коронний ляпас.
люстерко натхнення майструє свято,-
ти їдеш туди і застанеш осінь.
бо досі не вмілось мені чекати
чи жити без тебе в інакший спосіб.
а голос твій вчиться лунати далі,
долати кордони й мовчати важче.
відчалюєш скоро з мовчань вокзалів,
де далі гніздиться моє безпташшя.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365886
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012

Graveyard_Slut

Сігарєти

Сігарєти...
якого хуя їх так мало?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365760
дата надходження 22.09.2012
дата закладки 22.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2012

Biryuza

сни про коріння

безперестанку надходять постріли з уст випадкових,
ніч пережовує музику й інші відвертості.
рівень моєї черствості хтось випробовує тишею
і коли перебільшую значення снів,він цілиться.
цій восьминогій реальності бачаться дивні відступи,
ті, що за часом, говорять: "бракує хисту їй".
потім не зникнеш від сорому і розповсюджень,
просто не вірила дуже у галас одужань.
знуджений голос на іншому березі випадку,
я обезглавлюю критика в нетрях терпіння.
сни про коріння зникають коли зависоко,-
ризиком й спокоєм пахне нехай це "нині".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364830
дата надходження 17.09.2012
дата закладки 17.09.2012

ChorusVenti

мыслемикс

Риторическое:
Истинный художник, создающий свои детища, в случае несовершенства последних винит себя. И только человеческий бог сваливает вину на свое творение.

Предсказательное (к ученику):
Настанет день, когда ты, еще вчера трепетно внимавший мне, предашь меня. Это будет радостный день, ибо в этот день ты обретешь самого себя.

Из моциона:
Утром я завтракаю тостами мыслей и смакую нектар послесновий.
Днем я забавляюсь и играю, всюду разбрасывая маски.
Вечером я возвращаюсь к своему письменному столу и начинаю проживать
следующую жизнь.

Бытовое:
Неблизкие не стоят того, чтобы на них обижаться,
а близкие стоят того, чтобы на них не обижаться.

***
Порой в неуверенности чувствуется такая уверенность, что все приводимые аргументы оказываются бессильны. Не в этом ли заключается самая сильная сторона поэзии?

***
Как мысль о движении имеет инстинктивную природу,
не должно быть ничего более осознанного, чем движение вслепую.

***
Если отсутствие есть фундаментальное свойство небытия,
то почему бы не использовать это в архитектуре:
нет такой башни, которая устояла бы перед ее безбашенностью.

***
Каждый мужчина хочет, чтобы женщина была внутренне похожа на него.
Когда же находится таковая, способная понять его сущность,
он в ужасе говорит: ты не женщина.

***
Зачатие само по себе еще ни о чем не говорит:
путь к сверхчеловеку лежит через беременность.

***
Рождение себя есть триумфальный праздник, где смерть
становится апофеозом жизни.
Спрашивается, какой смысл отмечать день рождения тем, кто еще не родился?

Афористично:

С точки зрения жизни, лето – уже явная тавтология.

Поэзия есть дочь неуверенности.

Устают не от жизни, а от ее безжизненности.

Осень – движение по вертикали.

Злопамятный человек – это человек с хорошей памятью.

Улыбнувшись чудовищу, уже не жалеешь о потере головы.

Человек безнадежно мертв: в нем осталось только человеческое.

Лишь тот, кто знает страдание, может поведать о счастье.

На метаморфозье и шкаф – рыба.

Нет ничего увлекательнее, красочнее и глубже,
чем роман с самим собой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364555
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012

ChorusVenti

пятна осени

Осень выдалась пасмурной
еще до рождения,
саваном элегий накрыв
все близлежащие смыслы.
Уцелели лишь самые
дальние,
овеянные холодом
немоты,
в которой так тихо,
что слышно,
как на той стороне луны
проявляются пятна,
отражаясь, как в зеркале,
в шкуре дремлющего ягуара,
проступая
сквозь пятнистое дыхание
пустынных саванн
гримасами
чужих воспоминаний,
в которых уже не узнаешь себя;
тенями из-под чьих-то глаз,
очертаниями чьих-то губ,
шепчущих «тебя здесь не было» -
тусклый огонь бессонницы,
в коей обретает плоть
мой дальнозоркий призрак.

Не божество,
но явление,
абрис космического тела,
вовлеченного
в орбиту
моей обособленной планеты;
далекий спутник,
без которого
не разглядеть
всех красот ночного пейзажа,
всех морщин
и складок времени.

Осень выдалась
на редкость
пасмурной и близорукой:
сплошной ливень,
согревающий слух, -
как тот вездесущий призрак,
хранящий меня ото сна,
льющий холод молчания
в мои мысли,
чтобы
пила из темных ладоней его
танцующие блики.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364558
дата надходження 16.09.2012
дата закладки 17.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2012

ImmortalPsycho

Мироточіння

Я сьогодні розлив вісім банок пива
на твоє брудне обличчя,
Я сьогодні розсік собі лікті
об твої дурні коліна.
Я сьогодні
Я сьогодні
забагато випив
і спиртне тепер
в мене замість лімфи і крові

Я сьогодні гуляв із shльондрами
Я сьогодні із ними кохався
Лунали вибухи
Усюди пахло бензином
і гниллю.

Я сьогодні я сьогодні
приходив до тебе
у гості.
В повітрі
молитви
твої
І ти промовляла
«Допоки
ти десь зависав
я молилась
і кричала,
бо мене розіп’яли.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364138
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012

Шон Маклех

Острів

Кожна колиска – каравела
Кожна дитина – Колюмб.
Вирушають океаном часу
У невідомість життя
Не знаючи, що Америка
Давно вже відкрита.
Кожна іграшка – компас,
Кожна дитяча пісенька – вітрило.
Всі ми мандрівники,
Всіх нас кидають хвилі
Змушуючи ставати рибалками,
Закидати сіті у прозорі дні
Ловити химерну здобич
У якої замість луски хвилини,
А замість зябер книжки.
Кожна хата – то острів,
Де Робінзон будує
Свою тимчасову хижку
Мріючи про повернення.
Кожна смерть – відпочинок
Чи то маленький порт
Де ми напиваємось
У брудній таверні
Перед наступним плаванням…

(Малюнок з мережі)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363995
дата надходження 14.09.2012
дата закладки 14.09.2012

Павло Коробчук

лист моряка до доньки

Давай мій голос не буде тобі нічого промовляти.
Ти просто слухай його, ніби це шум прибою.
Моря, великі стихії, дозволяють нам з насолодою маліти.
Адже чим менша маса тіла, тим менша маса болю.

Мій голос давно не мав опори у вигляді чужого слуху.
Все, що мало бути промовлене, – кишіло всередині грубими мазками.
Адже спілкуватися з кимось, це так, ніби наймати прислугу.
Бо говоріння буває добрими мовами, а буває й злими язиками.

Хоч для порозуміння взагалі не обов”язково говорити.
Адже може бути достатньо пальців на фортепіано.
І тоді човни перетворюються в дереворити.
І тоді медузи стають океаном.

Те, що мені ввижалося за довги роки відсутності.
У передсмертних агоніях, у полоні серед рабів.
Здавалося б, має вводити мене в ступор і додавати скутості.
Хай це піде зі мною на дно, ніби скрині в дірявому кораблі.

Я пишу тобі з берега, додаю до тексту пальмову гілку.
Тут найкраще видно, що земля кругла, а точніше – арена.
На цьому безлюдному острові. Тут все як пігулки.
Які скінчились і відчуваєш, що в тіла вийшов термін оренди.

Я не переймаюся своєю молодістю через те, що вона – друга.
Не цураюсь знятого лахміття – бо був у кожній із цих одежин.
Замість юнацького поту виникає тактична напруга.
Кров набуває присмаку ожини.

Перечитай цей лист на даху будинку, в якому я так довго жив.
Відчуй, як вітер нам обом тріпоче волосся, ніби пророслі висівки.
Всі кавернозні питання давно витекли з моїх жил.
Відповіді чекають тебе, як магазинні вивіски.

Я за тобою скучив, так, як скучають пси і пташата.
Я пригощу тебе тутешніми фруктами, не зриваючи їх зі стебел.
Навіть якщо цій пляшці з листом все буде заважати.
Навіть якщо цей лист не допливе до тебе.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363837
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012

Biryuza

помер в

я могла б як і він замовити похоронну процесію,
весело обирати місце на кладовищі.
вище хтось малює нам дні народжень й свідоцтва,
поливає розуми оцтом щовихідних.
сніг його прокидань залишає сувої листя,
в цьому місті багато стихійних лих.
він би міг обернутись й піти ще людиною,
рівноцінним мовчанням співати інакших пісень.
я обвітрюю день і дорога похила як лінія,
пересилена часом гортає картинки.
підем.
мені тут ні до чого і всі документи загублені,
перегуглені прізвища, стерті імення й дощі.
розівчи відчувати,
вкриватись численними дублями
у потопленім місті під назвою НІДУШІ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363944
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 14.09.2012

Biryuza

слимакам

я лишусь без'язикою,
в моїй коморі - накопичення мови.
я б не відмовилась від теплої крові,
самостійно вичавила б її
з чоловікоподібних слимаків,
яким язик підноситься до квадрату.
я й справді за мир,
але не той, що непомітними гратами
відбирає звучання пісні,
яка тримає
чи то просто затримує.
вона мені бачиться єдиноможливою
і я не знаю чи слимаки мають кров,
та бачу як захлинаються
слиною...
язик їм в поміч.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363864
дата надходження 13.09.2012
дата закладки 13.09.2012

Саша Кіткотенко

Торішні ліки

Все добро, лікуватись яким би хотілось вічно,
Разом з пляшкою розлітається битим склом.
Крізь легені к горлянці підходить ком,
Найгострішим ранить своїм кутом...
Лікар схлипує, пише як методично
На душі зростається перелом.

У сусідній палаті поруч лежать потвори.
В іх серцях тромбуються стиглі вишні.
Я ж приймаю ліки свої торішні.
І як враз позабуду своїх колишніх,
Лікар каже, одужаю дуже скоро.
Мене, каже, випишуть вже на тижні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274208
дата надходження 09.08.2011
дата закладки 13.09.2012

мелодія сонця

лі. та. . ти…

лі.
та..
ти...
в самому слові проростають крила
відчуваєш, як тріпоче небо
шпаринками вічності
у твоїх
небезсмертних легенях
відчутно..
всесутньо
вибухаєш пелюстками сонця
і на швидкості світла
на такій повільній
швидкості
сплетених мрій
перелітаєш павутиння вигаданих кордонів
дороги зречених місць
і безмежності волі

я (не) ілюзія
я просто маленький
промінь сонця
що любить подорожувати
сітківкою твого ока
на екваторі
спільного раю

лі.
та..
ти...
та ти
чомусь обираєш землю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363591
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 12.09.2012

oath

без продолжения

корабельные крысы предпочитают ром,
на пиратском суденышке сердце растет большим....
завязали меня однажды морским узлом,
завещали: когда научишься - развяжи.

а во мне не то чтобы силы десятка рук,
а во мне не то чтобы веры семи церквей...
мои лучшие крысы спьяну забыв испуг,
вылезают на палубу ждать других кораблей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363608
дата надходження 11.09.2012
дата закладки 11.09.2012

Maria Volkova

из луноцвета в мак

В черных водах, словно мать — младенца Ахилла,
ты полощешь тело моё измаявшееся в ночи,
но я не хочу становиться бессмертной, милый,
и новая сила
во рту моём всё отчётливее горчит.
В ладонь резьбой врезаются —
ключи,
всё, что мне осталось от дома — её могила —
прошлой меня — эти пять железяк
и после, наверное, шрам от них.
Отпусти.
Опущусь на дно, чтобы снова не спать на простыни,
в точку съежившись под давлением непроцеженной темноты.
Чтобы клеить фразы несвязные, вырезанные полосками
из твоих писем, на белый флаг.

Мягкая — вязаный свитер после годичной носки,
почти что взрослая.
Девочка,
выросшая из луноцвета в мак.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363314
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 10.09.2012

Беляш Лирический

Убей меня

Покалечь меня.
Мы же оставляем друг о друге отметины "на память".
Словечки, ощущения, парадигмы воззрений.
Раны.

Ранит - близок.
Так убей же меня к чертям собачьим.

Это не сложно.
И даже слов не надо.
Я и так начинаю увядать.
Можно лишь отсутствием взгляда.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363134
дата надходження 09.09.2012
дата закладки 09.09.2012

Biryuza

мої шукання

ці шукання затягнулись вервицею слів на горлі
страх поштовху,
страх гадючих прихильностей
і страх всюди бачити страх.
вдалечі хтось відрікся від мене тричі,
між іншим, нехай веде лік до шестя нулів.
запорошених слів мало для листопадів,
мало для них і чужих біографій.
запах заповнених зал,
смішкуватих і тимчасових гримас.
ні в якому разі чекати чогось,
лише запевнятись, що ще зарано.
бог вмостився на підйомному крані
й монтує для мене інакшість,
мовляв "не чекай реакцій,
вчись вчасно заплющувати ліхтарі...
а тепер на рахунок "три"-
прокидайся"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362289
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 07.09.2012

ChorusVenti

Темное Солнце

брату моему К. Ч.
(а также всем будущим темным солнцам)

Зеркало, обращенное внутрь себя,
может поведать многое
о себе и других в себе.
Так, встречаясь взглядом
с собственным отражением,
свет узнает в себе тьму, а небытие -
геометрию и физиогномику смертности.

Фокус их слияния –
Темное Солнце.

Когда-то оно было обычным солнцем
(совершенно обычным),
чей желтушный лик
светится не от любви,
а скорее от страха погаснуть.
Однако, тешась иллюзией света,
теряешь всякую способность к жизни –
как воздух, насыщенный
различными примесями,
становится тяжелее
и уже не может проникать везде -
оттого подобные солнца
не могут ни согреть, ни утешить.

Но однажды наступает момент,
когда уже больше не можешь
скрывать от себя правду:
она становится слишком явной,
глядя на тебя изо всех щелей,
тыча своим корявым пальцем
и придавая твоим мыслям
(как и всему твоему существованию)
единственно верный оттенок – серый.
Так ничто отбрасывает в тебя свою тень,
и ты начинаешь слышать,
корчась в децибелах
своего первого отсутствия.

Как луна, заслоняющая солнечный диск,
эта правда
затемняет разум,
затмевает привычные представления
о мире и сути вещей.
Смерть света в себе
открывает новые глубины,
из недр которых, как кровь из
вскрытой вены,
устремляются потоки мертвой воды,
воскрешая твои мысли и чувства,
и ты начинаешь видеть,
с каждой точкой затмения
приобретая новую степень
созидательной способности.

Любовь есть чувство, тяготеющее к экспансии,
расширяющееся, как вселенная,
по ее законам.
Так любовь к собственной тени
перерастает в любовь к тени вообще,
рождая нового
носителя эволюции вида,
которая всегда стремится
к обратному
в своем движении к истоку:
к пиру обнаженного пространства,
к первобытности стадий оледенения,
чтобы пройти этот путь заново,
возвращая себе первоначальную мощь
и силу
инстинктов.

Как темная материя формирует скелет вселенной,
суть вещи являет ее нутро,
темное, как чрево матери,
глубокое, как молчание,
рождающее слово.
Потому лишь темное солнце,
будучи своеобразной точкой отсчета,
способно
плодоносить,
являясь
источником
возникновения новых галактик,
в своем озаренном присутствием
отсутствии
делая затмение сутью жизни своей,
внутренний свет сообщая
духа.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=362084
дата надходження 05.09.2012
дата закладки 05.09.2012

Biryuza

доки ми тут

парасолі допили всі свої надписи,
знаками рівності вицвітали їм візерунки.
на зап"ястках чаклунки браслети із терну,
він чемно пише щотижня листи,
віднімаючи від мого прізвища вісім годин
й залишає різниці на потім.
літери голосні розчиняються в його роті так,
що мені ввижається слово надмірним.
(ти ще не покірна,
казна як витрачаєш всі свої осені)
і тоді босою я в його сіре око,
бо "доки ми тут
небо не стане мирним"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361787
дата надходження 03.09.2012
дата закладки 03.09.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2012

ImmortalPsycho

Фріш

Сніг вже не там,
Де зорям нема що робити,
Мовчки випльовують
Дим комуни
Прибитих.
Землероби засівають поля
минулорічним рисом

лиса бігає і ковтає
рядки здешніх істин,
я цілую
цілую
цілую
вуста твої
вогкі від кисню.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361350
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012

ChorusVenti

Dark – Ness

Медитативная сказка новых
правремён

В глубоком «нигде», как на дне колодца,
в беспамятстве колышется меж одиночества скал
темное озеро.
Среди обывателей
оно издавна пользуется дурной репутацией.
Согласно древней легенде, оно
несет свои воды из самого сердца Стикса,
поэтому
такое
темное.
Говорят,
что там не раз пропадали люди,
еще говорят, в нем купаться опасно,
особенно во время полной луны.
Туда не стремятся лихие паломники,
а те, кто случайно оказываются рядом,
плюются и шепчут
нечто вроде «свят –свят».
Сказывают,
что очутившись поблизости,
невольно приходишь в большое волнение:
странное чувство
охватывает, словно
ты прочитываешь чью-то книгу еще
до того, как она была написана, или
слышишь какое-то слово прежде,
чем оно
будет
произнесено.
Сказывают также, что
там обитают
ундины, -
братья и сестры, в великом молчании
слагающие свои песни,
для
чуткого уха столь притягательные,
что могут заставить
забыть обо всем,
что казалось до этого важным.
Их песни чем-то напоминают молитву,
которую все мы
во младенчестве слышим во сне,
а после теряем, как только
обретаем дар речи.
Потому люди веками
обходят стороной это странное место
и даже стараются не упоминать –
из боязливого суеверия,
но
я вижу: тебе интересно
или же ты столь рассеян,
что нередко, отправляясь куда-то,
меняешь маршруты и теряешь багаж.
И я вижу, как ты подолгу
сидишь на берегу
этого
молчаливого озера…
Не бойся,
ныряй в его темные воды -
там нет чудовищ,
кроме тебя самого.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361282
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012

ChorusVenti

Город (к Х. К. )

Ночь плещется на дне слуха,
поблескивая чешуей слов,
и молчание мое обрастает плавниками,
глядя, как ты
обустраиваешь город
пустотой площадей,
тишиной мостов,
темнотой окон, согретых необитаемостью,
собирая по крупицам
черты посейдонова царства, -
город,
который предстанет
перед взором слепых,
возвращая им новые зимы,
а будущему -его дно,
где сорок восемь, деленное на два,
преломляется кувшинками линз
в темноте.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361284
дата надходження 01.09.2012
дата закладки 02.09.2012

Беляш Лирический

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.08.2012

Аматэрасу омиками

ты как и другие

нарисуй многоликое прошлое
чтоб без спеха выбрать мне совсем чужое,
примеряя на остатки жизни балахоны реальности.
я всегда приростаю к людям,
тем что в бегах забывают молитвы,
тем что из слов возводят башни и умирают,
а я остаюсь.
трапеции их душ рушатся,
целясь осколками в тайну моих глаз,
ластиком пробегаясь по телу,
отбирая намёки на прикосновения.

солнце закипает в горле,
вовсе стало темно.
ты как и другие не умеешь рисовать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354676
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 02.08.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2012

Аматэрасу омиками

твои стихи застыли как стихии

твои стихи застыли как стихии на фотографиях,
неосознанно пальцами ищешь мой цвет вокруг
и находишь.
бог устало лечить обещал и послал тебе знахаря,
он всесилен почти,
он бросал наши тайны в колодец.
а ещё ему вовсе за нами не плакалось,
голубые открытки и письма почти электронные.
я просила тебя отыскаться
и веру лепила знаками,
украшая могилку признаний
цветами зелеными.

разливались кофейные сказки и золото,
наши бабочки верно летели в февраль.
переколото небо
и нагло дождями распорото,-
ты в душе изувеченной
вечно теряешься...
жаль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354426
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012

Аматэрасу омиками

нетерпеливо срезала

нетерпеливо срезала волосы детству,
обрастая глупыми принципами и болью.
по соседству со смертью,
по скуке с любовью.
образ тая в глубине,
уходя по инерции,
выбросы соли из глаз
как с пакетика специи.
мне вопреки вроде сладостней
и безразличнее.
радости знаки
в конвертах без адреса
и без намёка на
л и ч н о е.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354401
дата надходження 01.08.2012
дата закладки 01.08.2012

скло вітрин

шмаття

від учора я припинила мріяти.
наразі знаходжу сантиметрову стрічку,
починаю міряти свій труп
у височінь

амінь.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353411
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 27.07.2012

Biryuza

тоді ще

сенс тоді ще напередодні
бавлюсь знаками
й все без пауз.
мої вірші дощем голодні
і від вірності мерзнуть зараз.
їм зосталась дещиця літер
мов забутий всіма праобраз.
вітер бавить
та плачуть діти,
промовляючи безвість вголос.
перехресні тіла на кпини
сенс тоді ще в зими граалі.
смерть, що пахне кущем малини,
смерть, що вірить у наше *далі*...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352023
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012

Ірина Гнатюк

монетки в небо\в моєму домі вже не пахне аквареллю

в моєму домі вже не пахне аквареллю
мелісою життям і кофеїном
і спокій наніч я тепер не стелю
не ходжу пішки по своїх руїнах

четвертий кут то пристань не навічно
годинник б"є дванадцять в центрі міста
я так і залишилась опівнічна
та щастя є ще... грам приблизно триста

в моєму домі сни не прижились
і я сьогодні з Місяцем не плачу
така я була...зовсім як колись
монетки в небо...певно на удачу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351933
дата надходження 21.07.2012
дата закладки 21.07.2012

Biryuza

Maria Volkova

доктор Море

Море счищает своими руками тёплыми зарубцевавшиеся швы, открывая раны,
гладит их с убийственной нежностью, впивается горячими поцелуями с привкусом соли.
Когда я прихожу домой обессиленная и падаю (часто не доходя до дивана),
моё тело полно непривычно сладкой, гулко урчащей — как кошка, лежащая на террасе, — боли —
она наполняет меня изнутри по капле, протекая из неплотно закрытого крана
и уже к вечеру я оказываюсь полностью затоплена.
Память о прикосновениях каламутит воду на самом дне глаз-океанов,
топит в толще воды знакомые лица, имена и истории.
Я послушно глотаю микстуры, выписанные доктором Море,
чтобы всё это прекратилось и вместо боли я с каждым днём наполнялась опытом.
Кожа моя покрывается слоем копоти,
будто стенки медного чана,
а он шепчет шелестом волн морских: "Ещё рано,
милая — и на берег косточкой от черешни изувеченное тело мое выплевывает —
ещё рано, ты не готова".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344630
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 19.06.2012

Biryuza

повернення

... усі ці повернення зціджують кров і лімфу,
підкреслюють блідість, завбачивши моє буйство.
відрощують коси і принципи мертві німфи,
вкладаючи мене в ліжко з старим Прокрустом.
а я засинати не згодна і все по колу,-
вбиваю у пам'ять нещадно листів твоїх стоси.
це військо щоденності зовсім не той очолив
і він про повернення більше мене не попросить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345046
дата надходження 19.06.2012
дата закладки 19.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.06.2012

Biryuza

те, що вже не змінити

усі заощадження слів до тебе змійкою,
де ти ореш натхнення родючі ґрунти?
снишся рідше тепер
і балетною стійкою
нерухомість малюєш як просиш піти.
обертаюсь в погоню, а ти
все ще пахнеш горіхами
і мені не вдається з кінцями звести кінці.
ми оточені власними тінями й ніками
і у справжності виживем...
тільки не в цій...
ти відсій крізь вогонь все,
що більше ніж відстань тривалістю.
і не буде повернень туди,
де чекань круговерть.
ми ніколи не зможем ділитися
диханням й старістю,
і на двох нам з тобою не випаде
тиша чи смерть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344739
дата надходження 18.06.2012
дата закладки 18.06.2012

Biryuza

дівчинка Космос

дівчинка зіткана з невагомості,
переплетена стрічками натхнення,
стоїть гордо на загубленій сцені
і декламує на вухо космосу.
розписи небачених квітів,
зігріті словами у грудях печери.
дівчинка з білосніжного паперу
нашіптує мені казки дивовижні,
малює зоряний пил,
вибираючись на вершину тижня.
слово її креслить кардіограму,
очами холод теплішає...
дівчинка Космос
знає мене вІршами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344441
дата надходження 17.06.2012
дата закладки 17.06.2012

Ева Зиг

штиль

с головой опустилась в воду
вот и нет никакого бЪга
только вечность медлительной рыбой
не мигая
вплывает в меня

породнились - я тоже немая
в полусне
в полусмертье качаюсь
глубь зовет
сползаю
слетаю
воспаряю вниз
растворяюсь

я еще одна тень на дне

под завязку напитана морем
пусть бы волнами
взрезало горло
задыхаюсь

я пере-наполнена
этой шепчящей тишиной

мне бы шторм

в щепки лодки рвать
в зачерненное яростью небо
запрокидывать гребень
вод

избивать хлыстами ветров
ненавистные берега

на которых я вновь и вновь
остаюсь
отпуская тебя

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344228
дата надходження 15.06.2012
дата закладки 16.06.2012

Nora

3103

пусто..
а знаєш..,Ти колись надихав..,по-різному..

але Ти здався..вирішив все один..

пусто засинати, зникаючи з Тебе..
розуміти, що Ти закінчився..,а я..
я клянуся собі своїм болем та голими пошарпаними спогадами, що більше не буду гостею в Твоєму житті..
болить, стримуюсь аби не дзвонити Тобі..,це нічого..,я скоро перестану Тебе хворо кохати і все закінчиться. я, врешті, залишу свій Уксворд і поїду..Ти більше ніколи не знайдеш мене, бо тобі ніхто не скаже де, аби я була щаслива, Ти більше ніколи не зможеш кидати в мене, зі сталі та болі, слова.., там буде багато сонячного неба, без Тебе..
так!! я буду, щодня, в своїх улюблених сyкнях, босоніж, по теплому піску, з прибоями океану, я буду носити в собі мого, але не Твого сина.. і більше ніколи не дозволю Тобі заходити в мої зламані Тобою двері..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326795
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 16.06.2012

sandak

цветопередача

Мы так и не стали с тобой
цвета морской волны
или цвета землистой охры
На расстояньи вытянутой руки
на частоте 12 Дб
от близости и пустоты
я глохну

мы так и не стали с тобой
хроматизмами
преломлённой, полутоновой гаммы
ты выбираешь свой цвет и свой звук,
а я,я всё там же
Musica Nuda, Bebe, Coldplay
Это живые,мои вздохи
Сюрреализм и театр теней
Самопознанье
Дитя Востока
В центре Европы
Одинокое,
но такое свободное и счастливое.

Мы так и не стали с тобой теми,
что мечтали на подоконнике...
Помнишь?
мне-25, тебе-27
Всё как и прежде
Винтовая лестница
Вверх-вниз
Вниз-вверх
Параллельное движение...

Мы так и не стали с тобой
цвета морской волны
или цвета землистой охры
не сожалею, мы не могли
Ты-бирюзовый,
Я - терракотовая

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326894
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 16.06.2012

Леона Вишневська

Fight Club

Хочеш вижити - навчись боротись, лицемірити, зраджувати чи брехати.
Господь посадив тебе на ланцюг, надто короткий, одомашнений, хатній.
Ще з перших ранкових полюцій і до цигарки, тютюн якої ти сплюнеш
пихато в останнє.
Він дав кожному з нас по тварюці, навчив одних просто перепихатись,
інших - займатись коханням.

Тебе ж вирощують, наче планктон, в умовах техногенних, штучних.
Примушуючи вірити, що ідеали-це рок-зірки та політики.
Ходиш в кіно, театри, на вибори, мітинги, влаштовуєш путчі,
ховаєшся за їхніми спинами..
А все для чого? Щоб просто тебе «помітили».
Якщо не сечею, то слиною.

Тобі важко заснути, ще важче –прокинутись.
Ти виснеш мегабайтом пам’яті у чужій мережі.
Ми, друже, всі тут покинуті. Ми тут всі «на межі».

Ти ж як гієна - глузуєш з слабких, шукаючи сильних.
Існуєш майже в ідилії поряд з ними.
Повір, це вроджена схильність, це в генах.

Бо коли револьвер у твоєму роті - розмовляти можеш лише голосними.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344028
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012

Александр Стадник

Скорострельная опера

У нас в арсенале –
Дней сорок, и плюс две недели,
Что мы расстреляли,
Когда овдовели,
Утратив возможность друг к другу рвануть сквозь поля.

Не нас обогнали –
Мы сами себя обыграли
Без карт и рулеток;
А ты в сигарету
Вонзаешь то чувство - болезни душевной сродни.

А я, убегая
На тоненьких крылышках мая,
И в пропасть срываясь,
И в небо взмывая,
Растерянно верил, что ласточки вновь прилетят.

И мы не взлетели.
Птиц певчих мы не перепели.
И еле касаясь
Земли – расставались.
Мы изо дня в день расставались, вдвоём оставаясь одни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344004
дата надходження 14.06.2012
дата закладки 15.06.2012

ImmortalPsycho

Ще дев'яносто днів до осені

Знаєш ще дев’яносто днів до осені
і ми зуміємо добратись додому на товарняках
під червневим сонцем
під жовтогарячим сонцем, котре ледь-помітно грітиме наші душі,
а світанок прийде непомітно і вкраде наші пальці,
зробивши нас невмілими істотами.

І всі ці затяжні депресії, від яких тікаєш на літаках,
тікаєш від них потягами,
і хтось із нас скаже ледь помітне «кохаю»
хтось у відповідь «не знаю»

Комусь доведеться ночувати на квартирі у друзів наркоманів,
комусь у цвинтарній тиші серед могил поетів і музик.
Та чи не головне вибиратись із суму з чистим сумлінням із ножицями
по коліна,
по коліна волосся відріж,
відріж свої коси сьогодні тобі вони не потрібні

Сьогодні тобі не потрібні ані рок-музиканти,
ані солов’ї,
сьогодні тобі потрібен лиш я,
і ми кохатимемось в потягах, тікаючи від солодких неврозів,
коли на вулиці залишатиметься ще дев’яносто днів до осені.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343728
дата надходження 13.06.2012
дата закладки 13.06.2012

Biryuza

Ева Зиг

пульт управления

удерживаю красную кнопку
чето нету атомного взрыва
Америка плавает в Тихом
в “молоко“ все ракеты? мимо????
но нет — нажимала не зря —
локальный звиздец случился
население планеты подохло
и я с ними
комп отключился

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341884
дата надходження 04.06.2012
дата закладки 04.06.2012

Эволюционер

ОТНОСИТЕЛЬНОСТЬ

А небо такое синее,
но воздух такой прозрачный,
а слово такое могучее,
но автор бывает невзрачный.

А любовь – чувство очень сильное,
но, по сути, такое нежное.
Берега у морей изведаны,
но моря остаются безбрежными.

И Светило – такое жаркое,
хотя, с виду, такое малое,
и огромные глыбы айсберги
обернуться водою талою.

Ну, а львицы – такие свирепые,
но со львами такие кроткие.
Много выразить можно поэзией,
хотя строки такие короткие …

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341115
дата надходження 31.05.2012
дата закладки 03.06.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2012

sad-and-crazy

Орешки

Оставляя кратеры
в диаметре до метра,
Падали орешки
с белого орешника.
Грустный доктор Ливси
их снимал на видео.
Ну да что с ним сделаешь?
Не судите грешника.

Гермиона ласково
гордого павлина
держала на коленях,
покрывала лаком.
Птичка подуставшая,
чтоб лапки не откинуть,
пила отвар шиповника,
заедала маком.

Скоро Персефона
соберет орешки.
Разложит по шкатулочкам
с тесемкой горностаевой,
на каждую наклеит
перышко пересмешника
и обменяет выгодно
на синглы Магомаева.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333660
дата надходження 27.04.2012
дата закладки 02.06.2012

Ева Зиг

Имя Отчество БЪга

*** сразу прошу прощение за отнятое время у тех, кто уже имел неосторожность читать это раньше;))

только вскрытие точно покажет
сколько патронов истрачено зря
с той поры как он уже был сомнительно жив
для девайса с простым пусковым механизмом
он и так удивительно долго и безотказно служил
все равно все давно на экспорт
а для внутренних нужд только ноут с залипающей буквой «Л»
согласитесь «ллллллллллллюбовь» смотрится странно
обо всем остальном написать и спеть он как будто успел
(может правда другим непонятно и очень пространно)
а спонтанность всегда была его главной чертой
вечер
дождь
коньяк
из сейфа вытащен ствол….пуля мягко скользит по дулу
и всю сто-вековую секунду
он - Себе: «Стооооооооооооооооой!!!!!»

генератор случайных жизней
там где с первого вдоха – кричать
а иначе рождаешься мертвым (разве мертвые могут родиться?)
разве мертвых нужно рожать?
в темной влажности матки наверное им что-то снится
может даже рулетка и фишка легла на зеро
фокус будто простой
но в этот раз не пошлО
очерствевший за смену Врач констатировал асфиксию
а уставшая тетка канючит: «Спасите мне сына.»

жалко новый пиджак
так удачно купил в распродажу
и сидит как влитой
то есть уже – сидел
и планировал завтра выпить немного с друзьями
и еще им сказать……….
черт, так многого не успел:
«Эй, чувак…….» и несколько раз кулаком в висок
с неба падают лестницы и кажется так высоко
не взобраться
единственно важный звук
это шум потока крови
заложило уши:
«Знаешь, мам, а море в большой черноморской ракУшке
вовсе даже не море
а обыкновенная
жизнь
моя
умер
Ма!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Мааааамааааааааааааа!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!»

как зовут твоего?
Я Сам?
Все Они?
Моя Мама?
Плохие Врачи?
это просто
Тот Кого Просишь Оставить Тебя в Живых

нужно было всего переставить диск… (подкурить….зазвонил телефон….упали очки…)
и немного…немного правее… (медленней….дорога без ям….не такой глубокий кювет…)
так красиво!!!!!!
она зачаровано смотрит
как солнечный свет
испаряется с граней осколков лобового стекла
и беззвучный режим разговора:
«Михал Афанасич,
Ваша Аннушка криворукая дрянь
Я
Жива»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336468
дата надходження 10.05.2012
дата закладки 31.05.2012

Ева Зиг

Ева Зиг

Рыба

Сердце, выброшенной на берег рыбой бьется, толстогубой аортой хватает песок
Осталось каких-то…..и оно задохнется, воздухом захлебнется. Водяное чудо
Издалека похожее на цветок
Пересохшими жабрами машет волне, зовет
…даже если удача....даже если высокий прибой …не спасти…. рыба-сердце умрет
..... ей ни за что не выжить после палящего жадного солнца, иссушившего чешую
(в песке попадаются плоские блестки)
А море ? А в море осталось эхо…или…какие-то отголоски
(хотя опять же — какое эхо? рыбы немые, но с другой стороны — дохлые рыбы немее живых….. возможно…..возможно)
Трудно услышать
Но если в сумерках идти по берегу
То
Ш-ш—ш—ш-шш-ш-шшшш-шшшш-шш-ш
Не оставляй меня
Никогда
Что бы там не казалось
Маленькое-большое
Это совсем не важно
Знаешь, мне очень страшно
Очень
Море..........
А я одна
Ш-ш—ш—ш-шш-ш-шшшш-шшшш-шш-ш.................... просто катит волна

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337633
дата надходження 15.05.2012
дата закладки 15.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2012

Ева Зиг

Медный таз, призрак черепахи и ЛСД

У принцессы поехала крыша
Она заперлась на даче
Беседует в бальной зале
С квадратной бутылкой мескаля
Когда беседа смолкает
Принцесса пьяно играет
Довольно forte и фальшиво поет
О том, что не так всё идет
О том, что дворцовая челядь разделилась на эмо и готов
Теперь чего не прикажешь – говорят, что не их забота
А норковой авто-леди
Пора бы давно замену

Всё как то вдруг надоело
Все как то так надоели..

А ночью вчера приснилось:
Будто к ней под кровать залетели
Две хищные птицы
Острыми клювами пробили матрац, до крови царапали спину …

Принцесса свой спальный покой забрызгала керосином…

Купила кило винограда и марку взяла на сдачу
И все с аппетитом съела
Пока добиралась на дачу

Горели хищные птицы
Эмо, готы и повар
Кролик и черепаха
Из красного уголка

Пиз Ец Тридевятому царству
Принцесса сошла с ума

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337075
дата надходження 13.05.2012
дата закладки 14.05.2012

Александр Стадник

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2012

Biryuza

уявний

маленькі могили-нулики,
залізні та злісні кігті
і слів опустілі вулики
тебе не повернуть звідти.
тобі не зійдуть пунктирами
бажання на тлі паперу.
сліди замету під шкірою,
прославлю свої химери.
і що б не казали праведні,
покрию словами злочин.
уявний кораблик в гавані
заплющує мої очі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331996
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012

gala.vita

с другого конца света

Пусть это будет утро…

Пусть я подойду к твоей двери.
Пусть я буду почтальоном,
с большой толстой сумкой на плече, приносящей тебе
конверт с другого конца света.
На мне будет синяя униформа,
самая незапоминающаяся, как все, униформы.
Мои волосы, цвета ночи, будут собранными на затылке в
совершенно простой узел.
Но ты запомнишь мои глаза цвета весны…

Пусть я буду голубкой на подоконнике,
ты будешь кормить меня с ладони.
Точнее, я буду почтовым голубем,
и ты будешь давно меня знать,
ты будешь бережно брать меня в руки
и привязывать осторожно послание,
и обязательно погладишь меня по голове
и поцелуешь в клювик…

Пусть я буду лучом солнца, приносящим благую весть…
Я, как не в чем не бывало, буду щекотать твои ресницы,
путать волосы, ловить твое сонное дыханье,
слегка тревожа мягкую улыбку своим прикосновеньем…

Пусть я буду яркой весенней бабочкой…
Я обязательно постучусь к тебе в окно,
а как же иначе.
Я дам тебе потрогать шёлк-бархат моих крыльев.
Ты будешь нежен , смущен и ласков…
и ты запомнишь мои глаза…

Пусть это будет утро…
Пусть ты будешь стоять на моем пороге с конвертом в руках.
В синей униформе, с толстой сумкой на плече.
Ты будешь обычным посыльным с другого конца света.
Самым обычным посыльным,
в самой незапоминающейся униформе.
Ты будешь мил, улыбчив, с красивыми глазами цвета…
какая разница, какого они цвета,
главное они будут очень знакомими и влюбленными…

А ещё, пусть будет песня.

из распахнутых окон…
из кустов роз на сказочных балкончиках…
из старых улочек и не знавших перемен кафешек…
из другого конца света.

21.04.12

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331977
дата надходження 21.04.2012
дата закладки 21.04.2012

забайкальская

Чудак (повтор, памяти безвременно погибшего в шахте друга)

Он не пил из общего колодца.
Слыл повсюду странным чудаком.
Почему-то прятался от солнца,
Оставаясь "солнечным "при том.
Он при встрече нежно улыбался.
Не было в нём зависти и зла.
Океан любви в глазах плескался.
Хоть и мало видел он добра.
Не стремился к славе и богатству.
Обожал детей и стариков.
Всё какое-то искал он братство.
Общество таких же чудаков...
Он не пил из общего колодца.
Все крутили пальцем у виска.
Хоть в душе его дышало солнце,
Он для всех похож на чужака.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331880
дата надходження 20.04.2012
дата закладки 20.04.2012

ChorusVenti

У залива

Письмо другу

Шум волны врывается в стрекот цикад, обнажая
в их нехитрых пастушьих песенках профиль гипербореев.
Это август. За темнеющей амальгамой залива видно,
как на том берегу распускаются бледные бутоны огней
деревенек суоми,
и если что – то и отвечает им здесь взаимностью,
то это вспыхи моей сигареты.

Валуны и камни – мои здешние собеседники.
Я брожу тут каждый день и думаю о тебе,
вернее, о том, что бы ты сказал, глядя в их оспяные лики,
на их острые скулы.
О, они могут поведать гораздо больше
о своей отстраненности и пережитой свободе:
люди ведь так устроены – им надо кому-то молиться,
камень сам себе могильник и идол.

Здесь все, как при Рюрике, только еще безлюдней.
В западном ветре слышится эхо песен о Роланде,
нога же, увязнув в песке, врастает в этот морщинистый пепел,
празднуя в нем свою безликость.
Die Zeit, похоже, обходит стороной это место,
как опытный ловелас – выпотрошенные им сейфы чувств,
изгнав из памяти всякую мысль о прошлом
предмете своего вожделения.

Этот песок и камни есть свидетельство того,
что оно тут изрядно попировало, подобно обезумевшей Ламии,
пожирая собственных детей,
и весь пейзаж, как дырявый бушлат на ржавом заусенце гвоздя,
удерживается лишь волей волн, чья зеркальная чешуя
еще помнит о своей прародине с ее гондолами и львами,
но, в отличие от плесневелой лазури ее фасадов,
в фаворитах тут – серый,

И редкие корявые сосны на склонах,
испуганные неожиданной лаской вечернего бриза,
не отменяют устойчивости данного предпочтения.
Водоросли в стылой воде колышутся, как пряди утопленниц,
распространяя зловоние –
этот запах, скажу тебе, не перебьет ни один парфюм.
Типографские утки, плещущиеся в глянце
забытого кем-то на берегу журнала,

Тут же поглощаются
ненасытным оком выцветшей, выхолащивающей все пустоты,
расплетающей все концы и нити и готовящей
убежище для новых дантов,
которые напишут новые отзывы в ее гостевой книге,
предаваясь алкогольному бреду в своих номерах с видом в Ничто,
сжигая рукописи, прожигая скатерти и жизни.
И мы тоже – ее постояльцы…

Одним словом,
(думаю, теперь ты вполне со мной согласишься)
это идеальное место для написания романа
с его неизменными атрибутами достоевщины,
и хоть будущее все еще представляется некой помесью
кентавра с моллюском, у нас есть возможность внести свои коррективы,
нацарапав на грубой коже камней свои руны
поверх уже имеющихся. Мы ведь делали уже это когда-то,
ты помнишь?

…Маленький пансион в псевдоготическом стиле,
Затерянный где-то в мироздании.
Следы былой штукатурки на его изможденном лице
и дубовая обивка интерьеров, изъеденная жучками,
делают его похожим на шхуну
третьеразрядного ловца жемчуга,
невесть каким образом выброшенную в туманный опиум
этих северных широт.

Мы сидим в кальянной, вяло обсуждая
недавно вышедший трактат какого-то бельгийского врача,
думая, впрочем, каждый о чем-то своем.
То тут, то там хлопают двери, слышится возня
и в коридор выбегает женщина
с голубыми глазами надежды и следами удавки на шее.
Пьяный боцман в баре целуется взасос с приезжим финном,
за конторкой мучается от безделья

Близорукий сомнамбуличный клерк, -
то есть, это вполне обычный старый пансион
с его тусклой галереей дверей и смрадным запахом
полуистлевших гардин и ковров,
где даже вещи мучаются безраздельной тоской,
а смерть, как сортир, находится в самом конце коридора.
Наши с тобой комнаты располагаются на разных этажах,
но наши окна – напротив

И я часто вижу ночами
твой задумчивый силуэт за письменным столом,
любящий, как и я, при свете лампы разглядывать бесчисленные
черно - белые артефакты забвения.
Все здесь пропитано его запахом и поэтому вряд ли
можно рассчитывать на хэппи-энд.
Волны, в темноте набегая на берег, шепчут «ich liebe, ich liebe..»,
обдавая лихорадочным дыханием тоски,

Которая,
как тот белозубый ловец жемчуга,
ошалевший от марихуаны и соленого морского ветра,
кочует из жизни в жизнь, из главы в главу,
обрастая, как скелет мышцами,
сонмом суффиксов и воспоминаний,
обретая тем самым тело
для долгой и трудной борьбы с бесконечностью…

Я дарю тебе эту книгу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331657
дата надходження 19.04.2012
дата закладки 19.04.2012

sad-and-crazy

Прикосновение Дейла

Мчат дни, будто призрачные антилопы,
Увял и засох благородный сандал.
Мики Рурк решил посетить Мелитополь,
Он с детства об этом мечтал.

И ходит по вымершим улицам тихим,
И ищет Музей газовых плит,
Где свили гнездо три святых журавлихи,
Где Лесь Подерв'янський у входа сидит.

Намаявшись на мелитопольском зное,
Ныряет в первый попавшийся пруд,
И тихо скелеты умерших героев
Приходят и вещи его стерегут.

Кетцалькоатль нес канистру с кефиром,
Снедаемый жаждой чудес изнутри.
Он брызнул на попу своим эликсиром,
И вместо одной попы выросло три.

А золотой паучок из виниловых дисков
Построил огромный автовокзал.
А мимо проходят стада василисков
На водопой за перевал.

И мотылек, наигравшись на солнце,
Вдруг превратился в большой изумруд.
И шьют космонавту скафандр патагонцы,
И доминиканцы о чем-то поют.

И девочку-эхо, спешащую к мужу,
С кулечком кешью и букетом цветов,
Берет в оцепленье окутанный стужей
Отряд зоофилов-снеговиков.

Но к счастью, Спасатели подоспели,
И Чип быстро всех разогнал по углам.
А Дейл просто тихо встал на колени
И прикоснулся к цветам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330396
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 19.04.2012

Тали Ра

усталость

открываю глаза от воплей за дверью,
как же все достало,
мне бы на песок твоего берега,
но они считают это ересью,
а я качаю свои права.
да я уже устала,
только проснувшись с утра,
в этой квартире есть кто-то левый,
покрывшийся плесенью,
кажется, это моя голова.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318058
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 16.04.2012

Тали Ра

квадратики

я тебя
помню лишь отчасти,
и твои рукогубоволосы
в безуспешном моем одиночестве
зажигают огни
внутри.
если хочешь бери
всю мою одержимую молодость
и, похоже,
что зимнюю оттепель
разрушают твои незвонки.
а в киеве
снова галактики
разделяют нас на квадратики,
твой квадратик и мой квадратик
и какие теперь январи?
когда сердце уже не колотится,
я тобою в вены кололась бы,
я пила бы тебя утром\вечером
лишь бы чувствовать где-то внутри.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317687
дата надходження 28.02.2012
дата закладки 16.04.2012

Тали Ра

синий кит

я - синий кит,
и у меня плавники вместо рук,
холодное море - мой преданный друг,
а солнечный круг согревает своим теплом.
не знаю, что будет потом, меня не волнует потом,
ведь я же родился китом,
огромным таким китом, красивым таким китом
с хвостом.

но ночью мне снится какое-то место,
там луг, и что совсем для кита неестественно,
я бегу по нему босиком с каким-то дурацким зонтом
возможно, когда-то я не был китом,
возможно, я был влюблен,
тогда я, наверное, был дураком...
я рад, что я стал китом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330775
дата надходження 16.04.2012
дата закладки 16.04.2012

Catocala Lacrymosa

Муха

Я билась в твое стекло,
Я ела твои объедки,
Ты бегал за мной с газетой,
С экрана сгонял рукой.
Но, будто тебе назло,
Смотрели мои фасетки
И видели что-то где-то
В душе твоей - глубоко.

Хоть ты для меня и нем,
Я знаю - тобою пахнет.
Мир - малым квартирным раем,
Где я лишь и ты один.
(Но мне объясни, зачем
исчадья твои, Арахна,
Убить меня так желают,
Оставив пустой хитин?)

Я билась в твое окно.
Я ела твои объедки.
Смотри - за окном редеют
Тяжелые тучи лжи.
Мне вечно здесь жить бы, но
Узнали мои фасетки:
Есть хищные орхидеи
В глубинах твоей души.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330591
дата надходження 15.04.2012
дата закладки 15.04.2012

Biryuza

випадковість

випадковість - це мій дім і я в ньому.

ніжні землетруси чи янгольські стусани,
поверни мене зараз в одне з твоїх втілень.
ти прославився словом, ставши богом війни,
ставши мертвим тому, що мене обезсилив.
ти казав: "випадковість - це влада глуха,
що людину в мені зачинає невтомно"
від гріха до спасіння... і назад до гріха
у провалля безглузде й оманливо-чорне.
я тут зараз невчасно і тому без душі,
роздаю твої очі вже померлим горянам.
я малюю в тобі випадкові ножі,
випадкову себе, без інструкцій і плану.
опадають небесні тремтливі листки,-
мій будинок пустотний, затягнутий в траур.
сни байдужих й далеких напрочуд в"язкі
і зникають на вістрі сигари...
як хмари.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330134
дата надходження 13.04.2012
дата закладки 15.04.2012

Biryuza

в череві постмодерну (що я і роблю)

очищаєшся від скверни почутого,
маленькі ельфи бігають по тобі взутими,
нашіптують тексти пісень сомалійською,
збирають війська і йдуть війною на сплячу.
а потім ти їм пробачаєш кігті котячі
і ніжність телячу...
за відсутністю вікон хтось боляче плаче.
ти б прихистити це бідне створіння не проти,
влити в горлянку рештки скупого комфорту,
лічити вголос чесноти ельфів барвистих,-
їх триста очей народжують в жилах садиста.
чіпляєш пальто на гачок чи на згублене кредо,
а потім фарбуєш цвіт ночі мов ласуєш медом.
розтягуєш істини, спогади й часом суглоби,-
не першої проби твоя золотава оздоба.
і сієш без втоми облуди й безглуздості зерна,
ховаючись завжди у череві постмодерну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330347
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012

Poetka

…знати…

...все частіше повітря важке тисне на серце спокоєм
власні сліди тепер видаються малими і швидко зникають
якщо випаде карта то вона обов'язково буде джокером
і з яким ми як завше в кінці програєм...
неважливо насправді в яку сторону повіє вітер
час закладає у душах основи страху перед майбутнім
і розсипає по тілу дрібнесенький бісер
холодних та гарячих насправді байдужих
літер...
ти їх збиратимеш немов світлячків у темряві
і навіть якщо не знати природу своєї сутності
я бачу у твоїх очах свою душу немов у дзеркалі
навіть якщо довгий час домінує
система відсутності...
одягай у кольорові сни свою постіль холодну
та просякнуту сім'ям ранкових променів сонця
безодню...
...бо тільки розрізані часом долоні говорять про те
що кожен завтрашній день насправді - сьогодні...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330343
дата надходження 14.04.2012
дата закладки 14.04.2012

Ірина Гнатюк

кавовий вечір

Повітря перенасичене думками
сміхом
запахом кави
і гуаші
Він сидить і дивиться
не на мене
а в вікно
і невідомо чого чекає
від цього густого цукрового вечора
дихає спокійно
крутить думки в голові
і чашку в руках
такий рідний
до кінчиків пальців свій
хитає ногою в такт музиці
живе в такт зі мною
і саме зараз я як ніколи
бачу в його очах те
що він ніколи нікуди не зникне

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329565
дата надходження 11.04.2012
дата закладки 11.04.2012

мелодія сонця

спокій

поставити світ на паузу
дотично до ірреальності
дотично до твоїх дотиків

тікати із часу в мить
у простір без кольоровості
у простір білила снів

ковтати
помалу
подихом..
молочно
легких
таїн

тут

с.п.о.к.і.й.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312320
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 11.04.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.04.2012

Ева Зиг

белые цветы на черном

Нина умела мечтать
Даже когда ее били

Нина заранее всех простила
Она улыбалась
Много и без причины
Даже когда ее били

Кудри у Нины как с папильоток сняты
Черные-черные
Может отец из цыган (мама совсем не помнила)

Нина хранила открытку
На ней
Магнолии
Белого
Чистого-чистого
Даже не верилось, что такой белый бывает
Разве где то не здесь

Нине даже пришлось
Отменять гравитацию
Чтобы цветы парили

А когда Нину били
Магнолии розовели
Это было красиво
И испускали
Вкусный, как леденец аромат

Дети часто прощают заранее
Тех, кто
С опозданием виноват

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329122
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 10.04.2012

Biryuza

буде без назви

дякую за музику, що повертає в майбутнє,
я з тобою поділю ці будні й накреслю свята.
міста вигадують таких як ми для розваги,
вбрискують в очі літри зневаги й штовхають кудись.
тут молись - не молись, все одно залишишся в дурнях.
пам"ятки із паперу, де тягнуться сни нецензурні,
де вухо звикає до лайки чистішої за молитву,
шукаючи ритми твого нетерпіння, вигадую битву.
дякую за пісні, що карбують вечірне натхнення,
за солодкі мігрені й лічильники без нулів,
і за міф, у якому зовемся ніяк... безіменні..
(особливо я вдячна за цей обнадійливий міф)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329092
дата надходження 09.04.2012
дата закладки 09.04.2012

Ева Зиг

мята

Подбирая слова,
Упаковывать в буквы весь мир
Этот вечер
Грозит обернуться стихом
Или прозой
Рефлексирую под слезливую дрянь
И дожди
Но мне мало.
Еще.
Дайте боли утроенной дозой
Будто нарик, уставший от ломки
Вскрывает заначку
Я в яремную вену тебя,
Кайфуя вливаю
Только вместо дебильной улыбки
Новую пачку
С никотиновой смертью
(вторую)
Себе разрешаю
Отпорхнет,
Оторвется,
Родившись, новая ложь
Дребезжанье осколков мечты
Или гадь суицида
В заблужденье подумаешь:
«Любит», если прочтешь
Нет,
Я просто на пару часов
Себя воскресила
И слеза как сизифов камень —
Напрасный труд
Напишу десять строк
И сердцу скомандую
«вольно»
Подбирая слова
с фанатичным упорством живу
Но не чувствую.
Мятный холод в груди.
Прикольно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328806
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012

Biryuza

день з обличчя чужою водою

змивати з обличчя день чужою водою,
нехай вона навіть освячена чи мертва.
мені мріється здерти з себе сотні зустрічей
випадкових і спланованих, як війни,
на кілька кроків вперед.
знову випадок -
заливаю гарячий мед у пусті горлянки
аби солодко було усім до останку.
краплі прозорого неба пожирає чужий рушник,
він звик поширювати запах німого затишку.
блідий чоловік плямує стелю відбитками ніг,
а ти зміг повернутись туди, де нас ще нема.
крадькома ховаю записки з минулих століть,
а вони таки знали про те, що тепер в нас мовчить
і про те, що не буде нічого опісля...
ти гойдаєш на кріслі вже зморщене немовля,
замість неба - земля,
день з обличчя чужою водою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328797
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012

Мазур Наталя

#Приїздіть до мами

Тривалою щось видалась зима,
У квітні ще кидається снігами.
Дивлюся у віконце крадькома,
Чи не приїдуть діточки до мами?

З надією, що скроплена слізьми,
За вас шепочу молитви ночами,
Щоб Ангел Божий огорнув крильми!
Чому ж не приїжджаєте до мами?

Смачненькі приготую пиріжки,
Округлі, із блискучими боками.
Почастувала б діток залюбки...
Коли приїдете у гості ви до мами?

Минає час... Ідуть за днями дні,
І старість підкрадається з роками.
В якій би не були ви стороні -
Не забувайте, приїздіть до мами!

01-06.04.2012р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328585
дата надходження 08.04.2012
дата закладки 08.04.2012

Ева Зиг

его новое имя

Я — придумал себе новое имя.
Я — не такой как все, значительно более необычен.
Приличия?
Да наплюем на них.
Я — неприемлемо неприличен.
Шок. Драйв. Прыжки по парапетам на роликах.
Танцы на руках. Сложные обороты речи.
Я — мальчик, зажимающий простоту.
Я — весь из смеси противоречий
Шарм. Драма. Черно-белые. Латынь. Нет любви.
Раскрашивать ломает — сгущает краски.
Я — много улыбается — херувим —
Но больше ему нравится казаться несчастным.
Если недоговаривать, как вариант, молчать
То кто-то закончит брошенную свысока фразу
Я — концентрирует
Я — нанизывает слова
Оглупляющие других, ограждающие его от массы.
Это вы, открытые дураки,
Откровенные дуры — простые до отвращенья.
Я — Бог.
Я — во всех ипостасях велик.
Но в глаза заглянув толпе
Я — принимает ее крещенье.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328067
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 07.04.2012

Biryuza

розрізаю

механізми старечих пророцтв
як слизькі драбини, що ведуть до пекла.
я розрізаю кавалками воду, - то плоть твоя,
вона женеться за кимось, підточує каменюку
і більше ні звуку...
я нарізаю повітря скибками зачерствілими,-
це тіло тобою обділене,
покинуте в нерухомості аж до відчаю.
а я тут засвідчую твоє існування
на грані вибуху й обезмовлення.
монтуючи численні серії без кульмінацій,
починаючи тишу із нових абзаців,
я не знаю ким стану, обезброєна, вранці...

мої очі-ножі притупились від світла і плоті,
поділ "свій і чужий", знову ти на межі,
а мене залишили...
на потім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328327
дата надходження 07.04.2012
дата закладки 07.04.2012

Biryuza

***

вії-сороконіжки,
залякана трішки.
все ще малює присвяти
й вчиться без темряви спати.
трохи сліпа,
апатійна,
креслить на аркушах війни.
зброю складає тремтливо,
юна й образливо-сива.
поглядом створює-
нищить,
падає в крайнощі
й нижче.
потім підводиться, клята,-
як ще її величати?
бачить себе в груді преси,
мій майже мертвий агресор.
камінь з душі і на спини,
взяти б чийсь спогад на кпини,-
знаєш, це я...
трохи винна...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319402
дата надходження 05.03.2012
дата закладки 06.04.2012

Дитя ВУДУ

винноцветное.

отведи меня к морю, папа
к винноцветному темному морю
я расскажу тебе тихо историю
как я никак не могу удрать
вытащить часть себя и оставить эти кривые стены
как он цеплялся в слезах за мои колени
и если бы я умела кричать, услышал бы каждый
но мой голос смолчал, еще даже не начинаясь
мне не нравятся эти сценарии
холодные руки и скучный взгляд
но не всем открываются двери рая
отрицай тут не отрицай
кто-то кого-то ранил, кто-то кого-то оставил
но, пап, мертвые души ночами не прорастают
не пишут стихи, а ноют, как ною я
отведи меня к сильным морям.
пап, он учил меня раскрываться
таять и прорастать, а сегодня, гляди, устал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327987
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 06.04.2012

Янгел Блюзоу

Уйди…

Уйди…
из бледных солнц моих сиест,
и музыки своей уйми
остатки колких переливов
в моём хранилище безмолвья,
в моей копилке ряс и схим…
Мне больно на своей груди
носить нерукотворный крест
судьбы поверженных мотивов…

Уйди,
пока не выпиты дожди
корявыми хребтами крыш,
дверными ртами грязных баров,
косыми рвами тротуаров,
сухими лаврами афиш,
корнями шляпных георгин
в международный день прозренья…
в день развенчания доктрин…

Уйди,
но пастырем в моих ногах
ты прежде сядь… Неизлечим
моей надежды штамм новейший.
Для прочих одеваясь гейшей,
я для тебя – лишь голый мим,
докланявшийся до седин,
трясущийся на подогах
любви, всех прочих, пламеннейшей…

Уйди.
В твоих глазах мой первый крик
запечатлён... и не солгать
теперь тебе. Измены нет
в одном лишь действе тет–а–тет...
Осенена моя кровать
крылами ангелов и див,
но твой над ними тонкий лик
вершит их вечный паритет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327523
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012

Ева Зиг

между дождей

Весной
Cлова ничего не смыслят в своих же смыслах
Весна клеит афиши «Только раз в этом сезоне на сцене Апрель»
И я кричу в ответ на твое «Люблю» -
«Верь мне
Я может быть обману
Но ты все равно мне верь»

Мне стало нравится
Бежать из пятницы в пятницу
Стучать длинной шпилькой
По белой клавише тротуаров
Все изменяется
Когда Апрель улыбается
Когда намекает игриво
Что лишь для меня выступает

Да!
Для меня одной!
Пой!
Мой Апрель!
Мой!

Штопай дыры дорог
Заплатами синих луж
На город давно не мытый
Лей холодный весенний душ

Пусть небо задышит скорее
Пусть кашляет громом гроз
Апрель
За три зимних вечности
Из легких неба пророс

Но каждой весной
Cлова ничего не смыслят в своих же смыслах
Закричу «Безумно люблю»
Ты скорее всего не слышишь
Ты скорее всего не знаешь что гастроли дает Апрель

Побежали скорее в Октябрь
Я там вновь прошепчу: «Согрей»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327501
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012

Диана Мак

Осторожней.

Никогда не подпускайте пальцы к раздавленным стеклам.

Ногти изменчивы.
Они оставят пальцы и лягут рядом с осколками.

Мои брови решили со мной пошутить
и спрятались за левым ухом.
Я наказала их и залила кислотой.

Забытые вешалки в твоем шкафу тоже хотят ветра.
Осторожней.
На них можешь висеть и ты.

Не дыши сквозь нити.
Отравишься.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219114
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 03.04.2012

Диана Мак

кровь хочет

вращаясь в собственной боли,
кровь пульсирует нервно,
кровь хочет воли.
кровь хочет гневно!

кристаллизируются эритроциты:
каждый кристаллик отчаян и колок.
кромсаются органы - насквозь пробиты.
кровь теперь - кучка злобных иголок

внутренность - в дырах
каналы, наконец-то, открыты.
кровь выпускается из урода.
кровь получила свободу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275265
дата надходження 15.08.2011
дата закладки 03.04.2012

Диана Мак

О деревьях и слепоте.

А вам приходилось когда-либо,
подвергаясь осени,
до изнеможения рвать бабочек?

Пустой лес в полусонной рыбе.

Все деревья - сумасшедшие.
Рядом с ними я чувствую себя в безопасности.
Они открывают мне вход в фонарные дыры.

Я кружками пью деревья.

Сегодня я оделась в мертвую землю,
и, чтобы скрыть трещины,
отрезала себе лицо -
это больше привлечет внимания.

Сверчки гаснут, когда плачет луна.

Темно.

Захлебнувшись ветками, я ослепла.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218775
дата надходження 28.10.2010
дата закладки 03.04.2012

Диана Мак

О пыли и птицах.

В моей комнате так часто идет снег из пыли.
Люблю глотать его. И спицы.
И нитки. И бусинки со старых игрушек. И игрушки.

Куда пропала пыль с книги Достоевского?
Она у меня в ноздрях. И в желудке. И в сердце. И на ресницах.

Чш.. Старые птицы не любят шума.

… !!...! .! *..,!!!!,,****»..,.?????....%%...!.!..%.%...._+++….(«*(..»*?»%*»:…

Они пытаются что-то сказать.
Из меня.

Мой личный нитко-бусиничный пыльный оркестр.
Его не нужно слушать. Его нужно вдыхать..

Шарфики-удавы выходят тиражом в размере 20 лет-яиц.
Блёстки-осколки сверкают кровью птиц-самоубийц.

Они постоянно врезаются в окна моей комнаты.

Вторник. Утро. Я весь рассвет ловила местных птиц и отрезала
Им крылья.
Чтобы они больше не вонзались в мои окна.

Ртутные волокна.
Рвут воробушек на терочку.

Вкусно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163952
дата надходження 02.01.2010
дата закладки 03.04.2012

Эволюционер

ЧЕТВЕРОСТИШИЯ

Как можно законы Вселенной
понять умом ветхой конструкции?
Коль хочешь познать этот мир,
не стой на пути эволюции!

***

Не ставь свой ум выше Души,
придя к научным фразам.
Но, уходя в духовный мир,
не позабудь про Разум.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327300
дата надходження 03.04.2012
дата закладки 03.04.2012

Ева Зиг

разрыв

Не этой ночью
Не этой злобой хочу светить тебе
Срываю ногти
Я рою норы в воде
Замшелыми камнями заваливаю входы
Оставь-те

Мне кто то выжал
Фреш грейпфрута в губы
Доверчиво глотала горечь и лгала
Уста Ла
Не веришь?
Не люблю тебя

Люблю тебя
Люблю тебя
Как фаерболы
Швыряю в потолок слова – искрят
Зажмурилась
Ты чувствуешь мой голод?
Хочу тебя

Сегодня темной стороной
Так давит горло
Что змеи водяные всполошились
Шшшшипят в клубке
И розовыми деснами
О поцелуях молят
Ты не боишься?
Твоя
Твоя
Тягуче каплет яд

Укрыл всем телом
Горяче
Распята
И выворачиваешь бедра
Запечатай
Одним рывком
Связал запястья
Над головой
И жадно вынимаешь пальцами
Из алчущего рта
Протяжный стон

Не этой ночью без тебя
Не этой
В кромешной тьме
Во мне (с тобой)
Не нужно света

22.09.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326998
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012

Biryuza

весняне

мертва юнка,
завалена штучними квітами.
пальцями ситими
люди шукають дихання
та не знаходять.
вроді її приписують слово "красна",
а їй би до дна відлигу.
тіло змертвіле цей люд обплигав
і обплював.
ти знав, що ці квіти штучні?
поглянь, вони проростають з труни...
повітря розносить заквітчаний сморід
твоєї Весни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326872
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 02.04.2012

Biryuza

… "

панчохи спокою тепло-сині,
ти вже доросла і тут майбутнє.
він гострим лезом по піднебінню
латає рани, зшиває сукні.
його трикутні значки на шиї
у такт пропущеним й непочутим.
він пробачає в тобі повію
і вміє вчасно цим дорікнути.
брудні від неба старі панчохи,
не розлітається ніч із свистом
і розповзається тло епохи
там, де на лобі: "це особисте"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326943
дата надходження 01.04.2012
дата закладки 01.04.2012

Грета Гренер

Человек. акварель

Человек, который пахнет акварелями
пунктуален.и ко мне в назначеное время
с охапкой мыслей приходит.
они потом умирают, а Человек остается.

он пахнет свежей прозрачной краской,
которой кисти коснутся придется
в единый и первый раз.

я растрачиваю Человека безжалостно
краску щедро кладу, лью ярко-наляписто
мне никогда не жалко его.

а он улыбается влюбленно-яро
всеми оттенками яркими
переливами нежными акварельными

он никогда не замечает
что происходит извне
залиты краской глаза - не видит,что я

опустошаю его

теперь каждое слово Человека -
птица большая когтистая черная
ко мне на плечи тягучей тенью падает

а когда птиц много
они хотят меня поднять вверх
трепыхаются шумным единокрыльем

не выйдет - я слишком вцепилась в теплую землю

а Человек все тянет вверх тонкие руки
испещрен шрамами рисунков моих-чужих -небрежных
теперь преисполнен бессилием

Человек несет в себе пустоту.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326131
дата надходження 29.03.2012
дата закладки 30.03.2012

Ева Зиг

биопласт*

Ночами. Раз за разом. Длинный скрежет.
Изматывающий разум трек по кругу.
Изнанками дорог бреду
По грудам
Бетона, камня, арматуры.
По кругу.
Звук сдавливает горло, кровь взбалтывает в пену,
Бугрится на висках толчками.
Разорвана ладонь об острые края.
На камень
Опускаю
Затылок. Ме-д-лен-но, но очень верно.
И зажимаю веками
Разлившийся обильно иссиня черный свет.
...и никого
Нет…синее, как ртуть, сливается в комочки – рот, уши, волосы, живот – опять живет.
Я куст черники.
Порванной ладонью к небу.
Она растет и наливается густым. Так нежно-судорожно. Сладострастно.
Чуть кисловато.
Ощупываешь.
Ощущаешь ягоды овал.
На ухо позднего цветка набухший рот бормочет:
«Сок-черный-в-синий-ягоды-слова-ладонь-листом-свернет-и-брызнет-сладко».
Случайно пальцами коснувшись паха,
Ты дро.
Чи.
Шь.
В утреннюю тишину.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325847
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012

Ева Зиг

бестеневой светильник

анестезиолог старался зря
чувствую каждый порез
кровища хлещет
сгустки мокро шлепают в пол
дежурный ангел
на светильник залез
бестеневой
один и другой

из
свертков марли мятые орхидеи
цикады поют
часто роняют скальпели
металлический
звон

в левую руку жетон
и на ухо кокетливо: ждем, моя пани, мы ждем

интересно
сквозь веки видеть
через сомкнутый рот болтать
ради смеха откинув стыдливость
тяжелым кулем упасть
на пол
грузно
поднимут
потянут широкий
след
будто слизь за огромной улиткой
только в домике
пусто
свет
сверху
снизу
везде
одинаковый
осветители видимо профи

в преисподней ведь тоже Свет......доводящий душу до рвоты

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325817
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 28.03.2012

ChorusVenti

афористично

Одиночество есть проекция собственной индивидуальности.

Истина есть Ничто, добытое из себя.

Любовь – это персональный «Silent Hill», раскрывающий нашу сущность.

Нравственен тот, кто создает собственные моральные законы и живет
по этим законам.

В настоящем мужчине всегда есть что-то женское.

Цель моей философии – взращивание будущих иуд.

Аморально не неимение своего мнения, а бездумное следование чужому.

Сильный тот, кто не боится казаться слабым.

Истина – это личный опыт, облеченный в наиболее абстрактную (универсальную) форму.
Потому, каждое подлинное произведение искусства есть истина.

Творчество развивает мыслечувства, острые коготки которых
оставляют прорехи в космической материи.

Жизнь как песочные часы: только приноровишься к текущему
порядку вещей, как она вновь меняет угол зрения.

Позиция человека, нашедшего себя, всегда безнравственна в глазах окружающих.

Секс – это одна из самых эффективных форм познания.

Дружба есть высшая любовь, наиболее свободная от эгоистических проявлений.

Любимый человек есть твое отражение в мутном зеркале бытия,
обладающее, впрочем, еще и собственной амплитудой движений.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324685
дата надходження 24.03.2012
дата закладки 24.03.2012

ChorusVenti

Присутствие

Очередная осень
медной монетой с двуглавым орлом
выскользнула из кармана утра и звякнула под ногой,
вспугнув дремавших в решетчатой паутине ветвей соек,
которые, как конвоиры очередного улова державного правосудия,
заслышавшие в рассветной тишине случайный щелчок,
тут же навострили свои взоры и клювы,
впившиеся в туман, что все плотнее и плотнее
опоясывал этот кусок пространства.

Его бинты своего рода врачебны: застилая зрение,
они обостряют другие рецепторы,
позволяя улавливать малейшие вибрации,
среди которых, почти на уровне галлюцинаций,
можно услышать далекий шелест крыльев,
выплываюший, словно из зазеркалья, из вязкого нутра тумана;
амплитуда тех движений говорит о том, что это -
хищная птица, размахом крыльев напоминающая
гербоносный символ этой самой державы,
но по тому, как цепко вылавливает она мои мысли и дыхание,
словно рыбех, из этого непроницаемого молочного варева,
сама являясь его заложницей, говорит о том,
что в ней нет имперского духа.
Это не орел, нет… Это – ястреб, являющийся мне
в осеннем пограничье.

Особенно часто я слышу его именно осенней порой,
когда сам воздух столь же пропитан сыростью,
сколь монументален, и в его ядовитом,
как опиумные пары, дыхании становится явственно
различим глухой скрипучий клекот,
наводняющий своими элегиями
и без того печальную местность парка;
проступая на фоне мертвенной тишины
клубящимися барельефами безвременья,
он обрушивается как воспоминание о невозможном,
но по-прежнему существующем,
и чей – то голос говорит внутри меня:
это – твое наследство.

Как нет звонче тишины, упавшей на дно колодца
нашего слуха, нет ничего более зрячего,
чем внутреннее зрение:
вспарывая своими острыми коготками
трепетные шейки перепелок сути вещей,
оно придает нам сходство с этим пернатым хищником,
от природы отличающимся не столько размахом крыльев,
сколь способностью маневрировать в различных видах
пространства. Так, прозревая в себе
новые горизонты, всегда являющие собой нечто запредельное,
он выпрастывает свое маленькое тщедушное тельце
из среды полей и предместий в не менее враждебную ему
действительность гербоносных орланов и суетливых соек,
устремляясь все выше и выше -
к тому смертельному порогу,
грозящему бескислородной средой и отсутствием
всякой гравитации, как бы олицетворяя собой
графический символ наступившей эпохи,
две параллельные извилистые линии которого -
словно две жизни, прожитые в различных реальностях,
отделенных друг от друга пустотой невозвратности
и в то же время созвучно вытекающих одна из другой,
как окончания рифмы.

Что до поэзии, то она всегда - крик ястреба
в стратосфере, разрывающей его тело и легкие,
ибо только присутствие смерти являет собой движение жизни,
преодоление ее ленивой грации льва, греющегося на солнце
условностей и столь милых нашему сердцу мелочей;
как мыльная пена в тазу с грязным бельем,
они мешают нашему глазу нащупать свинцовый оттенок
холодного беспристрастья, густо покрывающего,
как засиженная мухами музейная пыль, облик Ничто.
Это преодоление частного, человеческого в себе
подобно ястребу, выталкиваемому в новые высоты
бесконечной чередой смертей своего «я»,
каждая из которых сопровождается нечеловеческим,
как скрежетание железной обшивки борта самолета,
атакуемой астероидными потоками, леденящим душу воплем,
что, медленно оседая
в мерный заунывный гул времени,
достигает слуха земли
блеклым элегическим эхом его бормотания.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324521
дата надходження 23.03.2012
дата закладки 23.03.2012

Грета Гренер

фарватер (моим мамам)

мама,
я хочу видеть тебя
я не видела тебя полгода.
как капитан дальнего плавания
хочешь,
оправдаюсь поводами, временем
и неудачной погодой?

помнишь,
мне говорила:
никогда
не бояться -

полные горсти хлебных крошек
в воздух

и все галдливые чайки
стали
как сытые кошки
между собой за еду
начинают драться

мама,
не смотри с такой жалостью
я отвечу тебе тем же взглядом детским-упрямым

мама,
за мной только ветер
в парусах драных
а руки в соленых шрамах
от влюбленных и сумашедших
(они начали первые- сами!)

не улыбайся так...

помнишь,меня учила:
когда в голове черная мысль
представляй вместо нее
кусочек яркого неба

мама, смотри у меня в голове - небо
сплошное огромное небо
в голове и над головой

твоими молитвами
мои маршруты
фарватером
в самую темную ночь

мама,
ты знаешь
я не самая лучшая дочь
но совсем неплохой капитан

ты сама мне говорила

и я захлебываюсь хрипом неистовым
кричу в глубины волн
иду сквозь самый темный туман
я иду без тебя,но с твоей помощью
мама
.........
а в голове огромное небо
но я никому о нем не расскажу.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324105
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 22.03.2012

ks

Я хочу удалиться из жизни, xоть на день, ну хотя бы на час

Я хочу удалиться из жизни,
Хоть на день, ну хотя бы на час.
Отдохнуть, упорядочить мысли,
Снять усталость с измученных глаз.
Оторвавшися от монитора,
Посмотреть на багровый закат.
И уйти с тупикового спора,
До момента, когда вступит мат.
Все проблемы мои и печали,
Я хочу во «вне зоны» послать.
Как они меня все ЗАДОЛБАЛИ!
Выключаюсь, ложусь просто спать.
И пусть сны будут не цифровые,
Пусть реальность придет хоть во сне!
Пускай будут и люди иные,
Не фальшивы и добры ко мне.
Выхожу из онлайна на сутки,
И кто знает обратно ль вернусь.
Расцветают в саду незабудки,
Уповая в душе моей грусть.
Надоело другой притворяться,
Натираясь красками масс,
И за никами вечно скрываться,
Истощая словарный запас.
До свиданья, услышимся скоро…
Все ж вернусь к виртуальным сетям.
На всегда я уйти не готова,
Я инстинктом привязана к вам.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323869
дата надходження 21.03.2012
дата закладки 21.03.2012

Ева Зиг

середина мира или бубны

машины резко сигналят проклятья
в разбухшую февральскую морду
оттепель
пробка
будто в кармане пальто плотный бумажный ком
мешают
мысли о нем
и моё серебро на синем
красиво
только помнить запрещено
что
весна струится

если я не его частица
то все равно
кто
и где

северные олени танцуют весне
уши мои заполнены
шумом шаманских бубнов
полярное утро
задыхаясь
рвутся колокольчики
шорохом ветра
стуком ладоней по голой груди
в этом холоде
в этой грязи
среди людей Земли
широко раскрываю глаза
в них смотри

машины резко сигналят проклятья
лопнули бубны
утро
хмурые пешеходы танцуют весне
если я не его частица
то все равно
кто
и где

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323679
дата надходження 20.03.2012
дата закладки 20.03.2012

ChorusVenti

Ода жабе

"Красота есть правда, правда - красота,
- вот и все, что вы знаете на земле, и все, что вам надлежит знать".
Д. Китс

Нежданная, как пузырчатая ваза
зеленого ионийского стекла,
вытесненная из сфер небытия
непроизвольной отрыжкой времени –
новая афродита, порождение
мастурбических нептуновых грез,
в одночасье явившая прибрежному ветру
все свои выпуклости и узоры -
ты выползла на песок,
потряхивая жирными ляжками и волоча
мокрый подрагивающий живот.
В ту же секунду в меня вперился
бесстрастный, чуть раскосый взгляд
твоих темных глаз, -
две вымоченные в илистой жиже черносливины,
рассматривающие странное двуногое,
склонившееся в этот момент над тобой,
как некогда юный Китс над мраморами
Эльджина.

Так мы стояли, вглядываясь и вспоминая
друг друга - выходцы из разных миров,
доселе, как нам казалось,
не пересекавшихся
и по причине своей параллельности
неосуществимых,
но узнающих себя в другом
по радужным и стремительным,
как хвост форели,
сигнальным огням,
плещущимся в глубоководной мути
нашего восприятия,
пока ты первая не нарушила это молчание,
разразившись чередой прерывистых
звуков, пляшущих
в твоей гортани
ночными гимнами аборигенов,
словно знаменуя собой
начало новой эры
освоения ихтиобразными
наших сухопутных ареалов
обитания.

Красоте безразлично, в каком
виде ей нам являться.
Да и какое ей, собственно, дело до
нашего о ней представления!
К тому же, оно постоянно меняется
и так же быстротечно, как слезы
воды, стекающие по животу
ее очередного обличья -
будды, порожденного самой природой.
Прими же мои дифирамбы, новая афродита.
Твои дряблые пухлости уже были
когда-то смачно воспеты Рембо,
но у него ты была еще человеком.
С тех пор ты явно эволюционировала.
Уже то, как ты смотришь на меня, -
огромную потливую скалу, попирающую
снисходительное самомнение морщин
прибрежного песка
своим раздвоенным подножием -
смотришь без страха,
без удушливого льстивого трепета,
говорит о твоей свободе,
тем самым обнаруживая твое превосходство
перед двуногими; говорит о том,
что наши с тобой порывы – эквивалентны,
но ты совершеннее,
и все эти жаркие и холодные месяцы,
прожитые без тебя,
не стоили ни чувств, ни подобных
моих размышлений.

Я могла бы препарировать тебя
и поместить в какую – нибудь склянку,
чтобы ты навсегда приняла там
позу восхитительной недвижности
бриллианта в оправе,
как это часто делают двуногие
в своем стремлении овладеть красотой
и заставить ее служить целям,
оправдывающим их мелочное существование.
Как будто этим можно что-то удержать!
Хотя, здесь стоит признать одно:
будь у тебя подобная форма,
ты приобрела бы больший авторитет
в глазах времени, ибо вещь долговечнее,
а значит, у нее больше прав на союз с Безучастным.
Так или иначе, я и сама делаю сейчас с тобой
нечто схожее, ведя все эти разговоры,
а именно, пытаюсь отвоевать тебя у времени
и продлить срок твоего здесь -
столь неожиданного своей случайностью –
пребывания.

Вообще, в отношении тебя
люди чаще всего исходят
не из собственно понимания,
а следуя мнению о том, что красиво.
Отсюда у нас, двуногих, столько
так называемых «общих мест».
Лишь немногим
удается преодолеть в себе
подобную эстетическую косность, -
этим еще более странным особям,
именуемым в общей массе сумасшедшими
и всякими экзальтированными
личностями.

Но, как мысль о вещи предваряет ее саму
и неограненный,
со множеством сколов и
трещин кусок камня
содержит в себе
всю совокупность его последующих форм,
каждая твоя провонявшая
речным илом выпуклость,
каждая твоя бородавка для меня
живее и бесценнее,
чем все имеющиеся истины,
блещущие гранями своих оправ
в позавчерашнем маринаде
вторичности.

Твоя суть столь же безупречна,
как пустота, дремлющая внутри
ионийской вазы, -
это лишь мы делаем тебя
вместилищем наших страхов и комплексов,
нашего невежества и самодовольного омерзения
ко всему, что каким – либо образом отличается
от наших идеалов и эталонов.
Подобная степень лживости к самим себе,
изощренность ее средств –
наша отличительная черта.
Так что, моя дорогая,
не питай иллюзий на счет двуногих.
В их мире нет ничего для тебя важного, -
рано или поздно сработает защитный рефлекс
и ты зардеешься ярким румянцем нигилизма.
Впрочем, быть может, он будет тебе и к лицу.
А пока - лучше пой свои дурацкие песни,
потрясывай жирными ляжками
и живи своей, ни от кого не зависимой,
и потому подлинной жизнью,
ибо только бесчеловечное
может являться
правдой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323122
дата надходження 18.03.2012
дата закладки 18.03.2012

Biryuza

дякую

вслухайся,
десь на дні ока усе інакше,
втоплені відображення ще воскресають
і плівка засвітлена як початок нової ери.
вдивляйся пильніше,
ми чуєм себе на хвилі сутінків,
відірваних від зору відстаней.
роздвоєння,
знахідка загубленої пам'яті
на рівні промерзлих асоціацій.
знову казки про янголів,
блідих охоронців старості.
не слухати їх,
знаючи,
що усі порізи лікуються мовчки.
трапляється,
я рада знайомству з собою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320769
дата надходження 10.03.2012
дата закладки 11.03.2012

Biryuza

пігулки

ми ще не частувались березнем,
вивчаючи потерті інструкції,
що похапцем хтось наклеїв на наші спини.
бути тобою до чи після всього?
вивчати слово "завжди",
повторювати його різними мовами
надто безмовно.
збільшимо дозування,
перестрибуючи разом дитячі книжки,
залишаючи ці скупі ілюстрації
знову на потім.
сміх оздоблює гардероб шумом,
вдягає нас від очей чужих
і робить східці розмов рухомими.
застрягають у горлі
кольорові пігулки дії і вечора,-
що нам побічні ефекти?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317372
дата надходження 27.02.2012
дата закладки 06.03.2012

ImmortalPsycho

****

Вона любить облизувати губи,
нанизувати сльози наче намисто
на шию
вона любить сни та кольоровий дисбаланс
піаніно
вона любить дешеве бухло,
особливо сидіти на тротуарі,
розпиваючи його зі своїми друзями:
жебраками, наркоманами та пияками
вона любить космос і космонавтів,
а ще п’яних поетів, котрі без сорому
лізуть їй у трусики
Вона має чудового хлопчика
хлопчика-поета
хлопчика-сонця,
котрий кожну ніч гріє її тіло й губи
своїми віршами,
наче стиглими плодами.
Вона й начебто його кохає
до безтями, проте не любить його
недоримованих, недосоціальних віршів.
Вона любить цю музику музику сонця
Й нічних проституток, що лине з навушників
його плеєра. Їй здається, що він вічно накурений
йому – що вона німа бездушна *^ондра
і у них це навзаєм
та проте вони разом їдять, дискутують,
разом рахують дні до Пасхи
разом трахаються
та курять золотаве волосся Будди
вони взаємозалежні
їх вбиває музика сонця й нічних проституток,
вітер ґвалтує попіл їх тіл
вони – чекають літа запашного.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318592
дата надходження 03.03.2012
дата закладки 03.03.2012

Ваньоха Р.

Без випадковостей (не)

Коли пройде останній гість,
Ми зустрінемо на вокзалі час, він зібрався їхати у
Завтра лежать наші зруйновані стіни…
Берлін.
--------------------------------------------------------------------------

Належить вдягати зимовий одяг, коли обморожує тіло,
Цілувати обвітрені губи, бережно і випадково,
Кусаючи вістря ножа, порізати мову і тільки тоді говорити,
Мовчати, жити, лишатись в історіях придуманих, нафантазованих,
Мертвих, живих в майбутньому перефразованих,
Змінених, складно-читабельних.
Я кажу, що вони не правильні, не мають рації,
Але лишають реальності, щоб про неї замислитись.

Немає випадкових зустрічей,
Значить потрібно було, щоб зустрілись,
На годину, секунду і навіть шістдесят п’ять:
«- Ексклюзивно! Не продається»,
Білі стяги лишають тим хто не чекає нічого,
А мені потрібні трофеї, тому і війна, тому «- Я за неї!»

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317921
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 02.03.2012

Грета Гренер

взрослый сын

взрослый сын
с неизъяснимо голубым цветом глаз отца
обнимает мои колени
в бархатных слоях своих капюшонов темных
и в уголках его первых морщин еще свежих и мокрых
взрослый сын
с первыми тайнами,с шероховатой корочкой шрамов
теплыми пальцами , что серебром там-не-там окованы
улыбается сдержано-вяло
уже не ищет руки с неистовым шепотом: мама мама
не смотрит назад на закат и слякоть
не ищет легких путей ,как ты его и учил
зубами бело-острыми молодыми вгрызается в жизни мякоть
взрослый красивый сын
уже не прикасаюсь к спутаному золоту волос
теперь другой язык жестов и только двоим понятных слов
пришел ко мне с победами гордыми-прошлыми-всеми
принес мне их на порог, как кот приносит добычу
и улыбаемся вместе.
взрослый сын

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317890
дата надходження 29.02.2012
дата закладки 01.03.2012

Biryuza

збивається

абетка імен-випадковостей забруднює аркуш,
щоденно залізо хизується наростами реальності,
щоденно написи горланять прямісінько в очі.
пристосуванці влаштовують білосніжні танці,
чистіші за сльози блідих черниць,
солодші ніж стиглі промови і погляди.
твій тютюновий аромат нищить мене підступно,
нанизує на відсутність спільності
і ремонтує усі твої рани ниткою чорною.
скільки літер всього?
в що ми мусим вкладатись?
дихання збивається бажанням чути,
уникати випадків і зустрічей,
знаючи що...
доля.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316865
дата надходження 25.02.2012
дата закладки 26.02.2012

Elias Spricht

Все

Все, що Ти маєш, Ти залишаєш собі, Ти залишаєш з собою.
Все, про що Ти мріяв, не здійсняється, а здійсняється інше.
Все, що ти розказав в останніх віршах - це те, як Ти перетворився на собаку.
Все, що було, повторюється,
Все, що мають дві Твої останні коханки -
Це однакові двокімнатні квартири на Брест-Литовській дорозі,
Такі ж однакові, як і рожеві парфуми,
Що ти даруєш їх їм по черзі.

Все що ти робив для того, щоб заробити гроші,
Та всі офіси з фашистським ковроліном -
Теж не відбулися,
Адже грузинське посольству має набагато краще фінансування,
Має котлети, чисті кімнати та гроші на гандони,
Яких у Тебе нема, як і всього іншого.
І все, що ти хочеш наразі - це тільки сон, та тільки чек -
Тільки одна дівчина, яку ти хочеш тільки через те,
Що вона схожа на Бєлкіну,
І про яку ти думаєш,
Що вона буде довго кінчати,
Тому, що вона татарка.

Все, що тебе не чекає -
Це не тільки турецькі борделі, та клавесин на яхті.
Все - це те, що закінчиться, коли ти почнеш розуміти англійську мову.
Все - це три літери на початку Всесвіту,
Все - це все, що ти пишеш у своїх віршах,
Все - це не заплакані ноти Шекспіра,
Та чорні та червоні меццо-сопрано
Набожних американських стриптизерш.

Все - це всі твої волоси, зїджені та поламані,
Все - це Романові машини, смик,
Та вірші розклеєні по кімнаті,
Та портети жінок,
Які Ти збирав, коли був молодий, та думав, що
Все не закінчиться,
А буде тільки починатись та починатись.

Все - це Ліліни кульчики
Все - вишні в чарівній сметані -
Все - це голуби, які снідають у Макдональдсах
Все - це композиторське товариство
Яке кожен рік відправляє найпочеснішого свого члена у відпустку.
Все - це волосаті жінки Давіда, та твої власні кредити.
Все - це твоя німецька мова,
Колюча як радянське морозиво,
Та безжальна, як рекет на мебелевих заводах у Конча-Заспі 93-го року.

Все - це мої вірші, схожі на Жадана,
Все - це рима, яка знаходиться на початку
Все - це час іти додому,
Та час повертатися,
Принаймі, коли телефонує Мама.
І все - це обурений Дядя,
Та американський Юда на мотоциклі.
Все - це все повітря, яке ти випльовуєш,
Щоб крикнути нечутним криком,
Та все - що Ти можеш побачити в такому разі з вікна -
Це все -
Це зелена церква,
Та тролейбуси, запльовані слимаки,
Що рухаються на Петрівку,
А все - що ти будеш в такому разі мати -
Це стіл для тенісу,
Та сіра як Хрещатик лікарняна каша.
Адже ти не витримав конкуренції,
Не тільки в нерухомості,
Але й рухомому майні,
В розбещених сідницях Твоїх жінок,
Яких ти здає в оренду на сорок девять років.

Тому - все - ти уже не чекаєш -
А тільки думаєш,
І це все, чого тобі не заборонять:
"Німці, Шіллер, вбита Тобою собака, сонце."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316395
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 24.02.2012

Elias Spricht

Октава І ІІ ІІІ IV V VI VII VIII

І
Коли нема Тебе,
Я перетворююсь на собаку,
На пса, я гавкаю,
І от, нас уже двоє,
Я та він,
Фрідріх та Шіллер,
Собака з німецьким ошейником, Шіллер, якого чекав я,
Збираючи фото,
Чорно-білі світлини,
Із грандіозними німецькими цицьками,
Та з нотами Моцарта,
Великими, як джмелі,
Чорними нотами для сліпих,
Для сліпих дітей.

II

Коли нема Мене,
Ти залишаєшся чекати,
Та не сама,
З Тобою Твоя чорна підлога,
Та Твій білий кіт,
Твоє біле волосся,
Що перетворюється на мармур,
Та Твої безкінечні, як нафта
Дні.
Чорні та безкінечні.
І в ці дні,
Кожен грам целлюлозного жиру,
Забирає в Тебе тиждень життя,
Наближає Тебе до смерті,
І з кожним цим тижнем -
Ти хочеш менше співати,
А більше хочеш народити дитину,
Та спати,
Зануривши ноги в гарячу воду.

III

Коли нема Тебе,
Мені легше уявити себе жінкою,
І я можу купляти ті самі парфуми,
Для всіх своїх дівчат,
Дівчат, які не вміють співати,
Та не вміють займатися коханням.
І я зможу вийти з дому,
І під сонічним промінням,
Яке вбиває мого Шіллера,
Знову збирати листя,
Знову ходити під каштанами,
Та писати усюди слово
"Вікторія",
Слово дівчинки, яка може померти.
Померти раніше моєї мами.

IV

Коли нема Мене -
Ти завжди будеш думати про Літо,
І зможеш віддатися трьомста чоловікам,
Лежачи на зеленому тенісному столі на Прорізній,
А в очах Твоїх,
Буде світитися Небо,
Сине, як потяг,
Що не зупиняється на Кловській,
А можеш перетворитися на мармурову статую,
Й засипавши себе камінням,
Купатися у фонтані,
Пірнати, не знімаючи сірої сукні,
Та наївшись меду,
Від якого не потонеш навіть у Середземному морі,
Пускати великі бадьорі бульбашки,
Пускати вгору, туди, до Бога.

V

Коли нема Тебе -
Я не міняю шкарпеток,
Та починаю писати вірші.
Які з'являються тільки -
Тільки тоді, коли ти будеш їсти
Лишень моркву та сніг без цукру
Залишаючи підарасам
Іхні котлети та іхні сварки.
Просто минає час,
І стає все менше людей,
Які могли б позичити грошей.
Тобі, або, тим паче, у Тебе.
А залишається ось - бородань,
Що починає розказувати Тобі
Розказувати, що трагічна концепція емансипації
Призвела до того, що ніхто не єбеться.
А це не влаштовує ні його, ні мене,
Ні взагалі усе оце товариство.

VI

Коли нема Мене,
Тобі залишається співати ноти мого директора,
Та думати про Мене,
Та про П'єра,
Якому Ти зраджуєш, гніда,
З вагітним котлетним підарасом.
А ще, Ти можеш здавати своє серце в оренду.
І доллара за сантиметр квадратний
Вистачить, щоб купляти іноді нові меблі,
І трохи частіше - шкарпетки та памперси.
Хоча взагалі -
Ти можеш летіти як кулька,
Яку дитина випускає у Дрімтауні,
Або перетворитися на зозулю,
Щоб самій собі співати мої пісні,
Але Ти не зробиш цього.
Бо не зможеш.

VII

Коли нема Тебе,
Я стаю тихий та жадібний,
Я зачиняю двері,
Та починаю пити білі ліки,
Що перетворилися за рік на отруту.
Я не ненавиджу Тебе,
Хіба тільки за те,
Що Ти вбиваєш моє минуле,
І я розумію, що якщо не я,
То нехай моя собака буде євреем,
Адже собаки - це мій бізнес,
І хто володіє собаками - володіє світом,
Але даремно про це казати,
І якщо мій новий офіс буде ближче до синагоги,
Єдине, що я зможу -
Це побачити з 30-го поверху,
Як Ти, закрившись від сонця,
Ідеш пісяти,
Прямуючи з капцями з півдня на північ.
З півдня на північ.

VIII

Коли нема Мене -
Ти будеш різати капусту,
Псувати ноти та жаліти своїх піаністок -
І не зрозумієш чому,
Коли відкриваєш Шенберга просто на Контрактовій -
Німці з'являються одразу ж,
А все інше -
Це тільки я -
Лежачи на роялі, величезним гаком чіпляю за до-дієз,
Який засинає як жінка після оргазму,
До - дієз, повільний та безкінечний,
Як нафта, який співає:
"Німці, Шіллер, вбита Тобою собака, сонце."

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316392
дата надходження 23.02.2012
дата закладки 23.02.2012

Biryuza

перенесення уваги

перенесення уваги на обпльовані стяги,
праву руку на серце,
звичайні рефлекси
звичайних нарцисів-патріотів.
ще не вмерла,
ще лише репетиція,-
на рахунок ТРИ.
один... озеро сріблясте,
два... де б вкрасти
чуже відображення.
два з половиною...
нудно бути людиною.
хто кому вовк?
три...
замовк...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315498
дата надходження 20.02.2012
дата закладки 21.02.2012

Michelle Paffer

ДЕВЯТЬ КРУГОВ АДА

Оторвать тебя нужно от сердца быстро,
Как пластырь от свежей болезненной раны,
Пока ты не стал для меня Кораном,
И не превратился в смертельный выстрел.

Мне нужно тебя изъять непременно,
Как бомбу, заложенную для взрыва.
Танцующую на краю обрыва,
Падение вниз ожидает мгновенно.

Мне нужно тебя отпустить бесспорно,
Все вытянуть прутья из птичьей клетки,
Перестать принимать горстями таблетки,
Начать всем вокруг улыбаться притворно.

Отлучить тебя нужно от мыслей тревожных,
Пока эти дикие чувства-пираньи
Меня не сожрали до осознанья,
Насколько любовь может быть ничтожной.

Уже излечить от тебя невозможно,
Меня всё тянет и тянет в трясину.
И вползают в меня хладнокровно, змеино
Ожиданья тебя – подсердечно, подкожно.

Мне нужно прозреть, ведь влюблённые слепы.
Меня подхватило к звёздам торнадо, –
Просыпаюсь: а это Девятый круг Ада,
А казалось, что это Седьмое небо.
12.10.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286006
дата надходження 13.10.2011
дата закладки 16.02.2012

Silent_Rain

без солі, без рими

я не підходжу цьому світові, бо під нього не заточена
я механізм з дефектом, на якому не триматиметься опора
я - те, чого усі бояться: інновація в епоху мороку.
мені не дадуть скіпетр у руки, не вдягнуть на голову корону,
за мною не побіжить заворожений натовп,
у мене поганий сир в мишоловці.
у мене нема відчуття стилю і течії - я не пливу ні за, ні проти неї
це не протистояння, це обумовленість.
зимова влітку, палаю в лютому
детоную з мусонами

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310811
дата надходження 02.02.2012
дата закладки 15.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2012

М. Вольная

в павутинні

малювати.
кривдити білизну паперу,
витісняючи думки зі своєї хворої голови.
паперові вони набагато чіткіші
ніж коли носиш їх у собі.

розрізати
себе на рядки і сонети,
(це як з вен випускати іще теплу кров),
а потім шалено на клаптики рвати
слова перетворюючи на букв хаос знов.

розбирати життя
на важливі питання
у самотності вечора будячи звук
свого голосу нитки-діаграми
обплітають, як хижий павук.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312722
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 11.02.2012

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2012

ISPANKA

Инна

Аншлаг судорог экипажа пожарки -
В огне заката догорал город.

Твой номер казался таким жалким,
Что мне было легче набрать "скорую".

Проспект подыхал, -
изуродован и заласкан.
Беспорядок местности мною полнился.
Прослезился от этого,
прямо под маски,
Отряд проходивших мимо ОМОНовцев.

По тротуару размазана тень, и день -
прожит,
Его зверски, ногами, пинал почти каждый,
Куда-то так на ночь спешащий прохожий.
Но все возвращались, чтобы ударить дважды.
___________________________________

Фонарь закричал,
как на минарете мулла.
Он всё ещё верил,
что это закончится...
Меня же от этого выворачивало

Прямо
На остановке
Автобуса.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312931
дата надходження 10.02.2012
дата закладки 10.02.2012

ImmortalPsycho

Sale in sex

Одного дня вона зустріла продавця своєї мрії
Він ніжно мовив їй на вушко: є трусики жіночі,
мережані.
вона з радістю підійшла до стінки щоб їх приміряти
але ненароком зустріла погляд хтивого продавця
Вона все зрозуміла скинула чорні трусики і закрутилась
у сексуальному танці з цим творчим чоловіком
чоловіком, що вмів продавати трусики та чудесні панчохи
завойовник усіх жіночих сердець
Він грубо взяв її прямо на своєму робочому столі;
дівчина стогнала так наче їй до рота потрапив
не член, а ванільний пряник.
Після цієї ванільної оргії
продавець віддав їй здачу
й дівчина попрямувала до дверей з табличкою
«Exit».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312013
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 07.02.2012

Наташа Цветкова

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2011

Cozodoy Ihor

Ми помремо з тобою в один день…

Ми помремо з тобою в один день.
Я обіцяю. В вересневім тумані, уранці.
Крізь дощові потоки та кров із вен,
В шовковому вбранні, у повільному танці.

Ланцюгом за шию. В ніжнім поцілунку,
Вмиті сльозами сповземо по стінці.
Червоною ниткою життя забирає дарунки.
Ми цілуємо, плачем востаннє. Убивці.

Убивці кохання. У розпачі б’ємось,
Ми себе загубили і обидва вмерли.
Розірвавши полатане серце, теж рвемось.
Розгубивши втікаючи закривавлені перли.

Ми тікаєм від сонця, ховаючись в тінях.
Ми тікаєм до пекла, здаючися без бою.
Лишаючи душу в бетонних стінах,
Помремо в один день ми з тобою.

Ірпінь, 12.09.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288057
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011

Cozodoy Ihor

Танець у пітьмі, вертеп химерний…

Танець у пітьмі, вертеп химерний.
Померли ляльки, задушені нитками.
Судоми серця, біль полімерний.
Тануть сни фрактальними витками.
Істерика тиші, гнилість душі
З розуму зводять людей заблукалих.
Філософія світу руйнує рушій.
Філософія істини благословить лукавих.
Світ-самовбивця, зібравши сумління,
Створив апарат убивства – дитину.
Ідеальна смерть: від свого творіння.
Зрада – головний атрибут людини.

Ірпінь, 15.09.11

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288059
дата надходження 23.10.2011
дата закладки 23.10.2011

Biryuza

коли прощаєшся

книги стають ріками приспаними,
снодійним губляться в затоках свідомості.
серед вас я завжди ніяковіла,
тіло покривалось ластовинням сумнівів
і я прагла розповідати про кімнатні океани.
зарано дісталась берега в кишені ще з вірою,
гребуючи синькуватою шкірою,
приміряла на себе десятки чужих існувань.
я чула як ти шепотів: "краще стань...
стань собою принаймні на кілька мовчань"
і голос твій тоді котився під ноги кулею...
та якось збагнула я, що він не умів звучати,
лише розріджував стіни й без того хиткої кімнати,
коли дві сторінки, мов крила, хотіли літати
і кидало мене від дахів до глухого безмежжя.
"я стежу завжди за тобою"...
а знаєш, я звикла...
і навіть коли прорізають надію підточені ікла,
я друзям малюю себе безперервно живою, -
отак біля тебе...
отак обійнявшись з тобою...

і ріки несуться додому щоб намертво впасти,
заснути, забути, любити, творити контрасти,
де час перестав поспішати і став лиш словами...
забувши про вас,
залишаюся подумки з вами.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287816
дата надходження 22.10.2011
дата закладки 22.10.2011

синешкафье

Лунные кошки

А у него под сердцем живут два солнца, И им не тесно, ничуть не жарко, Он перекатывает их по аркам Моих немыслимых, невесомых, Неупомянутых всуе..
А у него под сердцем живут два солнца, И можно прятать себя в ромашки, И можно карты гадать рубашками, Переворачивать вверх тормашками Такой осенний и неделимый, Иксом искомым "Как я тоскую"..
А у него под сердцем живут два солнца, Он сам придумал себе такую, Чтоб непохожа и непрохожа, С глазами грустными и одежей Из шоколада осенних снов, И взгляд с корицей, а не укоризной, Чтоб растаможен, почти безвизов
Был (пре)восходный его "Привет"
А у нее под сердцем - сплошные луны, И мерзнут пальцы, когда по струнам
Чуть тихо льется ее ответ, А значит, мир будет белым-белым, Когда осеннею колыбелью Качнется в сторону ноября, И будут солнца под сердцем биться, И снова встретит лисенок Принца,
Чтоб льдам сердечным их растопиться..

"Зачем под сердцем живут два солнца?". -
Он в шарф закутает, носом ткнется,
(Почти, как кошка)
пройдет вдоль струн под занавес лун..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285143
дата надходження 09.10.2011
дата закладки 20.10.2011

Sowesti

Песнь дауншифтера

Иду по улице одна,
Я знаю, что сошла с ума,
Но выбор сделала сама -
Работу к черту, шефа на...

Я отключила телефон,
Из офиса бежала вон,
За дверью слыша злобный стон
Больных от зависти персон.

Теперь мне это все равно,
Жизнь пересмотрена давно,
Ненужное удалено,
И у меня свое кино.

Я вижу то, что я хочу,
Хочу - смеюсь, хочу - кричу,
А захочу - так полечу...
Бессмысленно вести к врачу.

Лишь мне решать, как дальше жить,
Кого любить и что Творить,
Какой шедевр наваять,
И за решенье отвечать...

Иду по улице одна,
Мне хорошо и без вина.
Я знаю, что сошла с ума -
Зато свободна и вольна.

10.07.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=136908
дата надходження 10.07.2009
дата закладки 20.10.2011

Sowesti

Бытовое…

Душа онемела от бытовой прозы...
Милый, нас не спасут позы
Из Кама-сутры...
Кому с утра
Чашка чая заменяет близость -
Не стоит скрывать, что конец отношений близок...
11.09.10

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210492
дата надходження 12.09.2010
дата закладки 20.10.2011

Biryuza

люстерка

на моїх пальцях проросло п'ять люстерок і ти відбиваєшся в них приреченістю.
наші міста перегукуються співом будильників, перетягуючи мапу, наче ковдру, кожен на себе.

*
в місті твоєму блукає тінь, хиткими рухами вона малює інакший простір. знаєш, пиши мені про неї листи... цілуй її, коли вона плаче, бо так починається правда.

в люстерках вирує тиша... я надто люблю тебе.
добраніч!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287296
дата надходження 19.10.2011
дата закладки 19.10.2011

Biryuza

він будує жовтаве містечко

він будує жовтаве містечко на блідому папері,
розливаючи власні сни,
розгинаючи мріям спини.
він щоранку мовчить,
він щоранку буває винним,
приправляючи змістом залізні двері.
із різдвяних містерій він зичить старі сюжети,
паперовість дарує тепло домівки.
і коли багряніють в повітрі безчасся цівки,
вже безсила втікаю з гарячих плетив.
його місто жовтаве звучить в мінорі
і мені трохи дивно,
бо я там єдиний житель.
ми ніколи не бачились
й рідко про сни говорим...
(але це не причина
аби його не любити..)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287080
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011

Дитя ВУДУ

кожа.

я ищу отпечатки твои
на своей коже –
жаские скользкие приступы
я не вода
и не облако
я не стерла следы пожара
открывая двери рая
расскажи о дьяволе
что видит в себе бога
кого ты видишь
смотря мне вслед?
вначале была истина в коже
я кожа камней
плачу не попадая в такт
я не сначала
ведь только бог родился
в девственной матери
я не вода
и не свыше
вчера отдалась другому
дьяволу
за яблоки и рисунки
кисточкой на спине
но
перед уходом
позволь коснутся
кожи твоей
во имя кошек камней
и утраченной мудрости рая.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287030
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011

Троянда Пустелі

Лист до Морфея

Хотіла написати тобі листа із заплющеними очима
Але у мене безсоння і повіки не закриваються
Хотіла вишкрябати літери своїми нігтями
Проте бутони на пальцях не мають належного кольору
Ще мені хотілося заварити тобі каву з корицею
Втім ти не любиш присмаку яблучного пирога у роті
Тому мушу писати листа мовою птахів
Які стукають зимою у твою шибку і просять пшоно
Та літери в листі схожі на їхні закручені дзьоби
Які викльовують перецвілі бутони з замерзлих дерев
А от кориця цього року не визріла
Бо дощ забув її полити і вона здичавіла

Отак і я можу здичавіти, якщо ти не прочитаєш мого листа
І не прийдеш до мене у ліжко та не проженеш моє безсоння.

Я
_______________________

Я приходив до тебе вчора уночі і намагався відкрити тобі повіки
Але ти спала мирним сном і не зустріла мене з рушником
Я відганяв від твого вікна воронів з листками паперу в дзьобі
Однак вони несамовито билися у вікно. Що вони хотіли з мене?
Ти залишила каву на кухні, але вона охолола
А я так не люблю підігрітий яблучний пиріг
Якщо тобі так добре спиться без мене
То навіщо ти мене кличеш щоночі?
Я прийду до тебе ще завтра але ти неодмінно прокинься
Бо твоє безсоння зганяє злість на воронах, які випивають мою каву
Зоставляючи на дні ночі лише корицю і бутони зів’ялих троянд

Морфей

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286969
дата надходження 18.10.2011
дата закладки 18.10.2011

Biryuza

і там… обертаюсь кременем

фотографуєш мої фотографії,
коли вивітрюються складні речення
з кімнати, написаної простим олівцем на папері.
в атмосфері свята народжуються привиди спокою,
а я голкою виводжу на стелі прощальну записку...
розхвильовані риски хвилями просять пояснення,-
розтлумач свою відстороненість...
я сьогодні не вчасно
та і вчора хотілось сховатись від світла дірявих очей.

ця рука збирає букети розчарувань терпких
коли залишається десять секунд до падіння.
пальці її рахують вії, осипаючи їх попелом сну.
виливаються ріки неможливого на тіло твоє нерухоме,
що ширяє непомітно у просторах абсурдного щастя.
там ти фотографуєш усі розмови,
наділяючи кожну блідим відтінком...
там я голкою латаю біле латаття мовчань,
чекаючи нових звершених падінь...

і там же зі скринь вилітають біляві демони...
я зовсім не впевнена, що їх заховає світлина..
і пахне всепрощенням уст вже достигла малина,-
звичайна картина,...
і я обертаюсь кременем...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285849
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 12.10.2011

Троянда Пустелі

***

на мені сотні тисяч рубців що розпечені сіллю
і мій заклик не сип мені солі... уже "не канає"
ще півсотні із них уживаються з червами й гниллю
та з відкритих повік це не видно аби хто спитає
крізь поранене небо вичікують сірі примари
їм занадто вульгарно дивитися людям у очі
я тремтячим листком загорнулась йому ж бо до пари
але він обігріти мене все ж так само не хоче
млявий дощ повишкрябує букви на лисім віконні
що втрачало цнотливість у всякій ганебній постелі
я ж забула зашторити тюлі що вже напівсонні
а рубцями покриті повіки вдивляються в стелю

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285309
дата надходження 10.10.2011
дата закладки 10.10.2011

Беляш Лирический

Фриаль

Степень взошла над числами.
Разрешилась задача отмиранием чисел.
Зачеркивание и маркером очертил
Круг пентаграммы вызова функции.

Я слишком рекур
Осень даже сказала что я как-то хмур.
Очертили себя в наряды кутюр
Теплица гори пламенем ярким.

Пепел выбросил в папиросу.
Были слова дурацкие и вопросы
Мол что это как да как вот раз так
Остыдил напоил и справил
Путь к звезде.

Думаете это шлюхи воют о холодах на дороге.
Это волки пьют щепотку соли.
Дума дымилась дурацким пасьянсом.
Вышли. Шнапсом с танцем с воем высилась громада да обвалилась от одного взгляда на серые конвои.

Коротаю. Укорачиваю и режу.
Руки для действий, ноги для перемещения, меняются окружющая панорама.
Гляди, я думаю что когда карандаш упадет в прорезь, все будет так как будто я нахожусь по ту сторону экрана.

Дорогая хорошая прошу тебя утали жажду путника
Рубль бы да в черни вечерние кинуть к завтрамазанику.
Я шел, а кто-то плыл по течению.
Хижины вдоль реки горели отчаяньем.
Луна спохватилась и выкрасилась белилами, а казалось что нечаянно я заглянул в глаза.
Красивые?

Ничего.
Утихнут пьяные за окном.
Да, утихнут бранные за стеной.
Буду я один в склепу своем.
И живой, дефакто не живой.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284009
дата надходження 02.10.2011
дата закладки 08.10.2011

Беляш Лирический

Самый простой способ собрать кубик рубик

Разломать разрушить, чтобы был труп обглоданный.
Не годами, мгновениями приукрашенный к обеду,
Выдавил гной из почек и перешел светофор на белый.

Видите ли. Если взять сиреневый и смешать с зеленым,
А потом посыпать пеплом и станцевать румбу то получится х***йня.

А если нарезать редиску, да покрошить рифм, и лук порезать это будет поэзия.

Я быт выдернул. Не быт для меня, бытовые нужды хотят в уборную, а там четверг, а мне в четверг все чуждо.

Думаете, если я имею ни гроша за сердцем, ни единной улыбки для вас, я гад? Нет, я просто нищ духом, земля мне скорее всего не будет пухом, даже медом не намазано, взвалил камень да и пошел верх, а обозначил все эти телодвижения гордым названием человек. Растет, высится этакая человечья громадина усилий потраченных на стояние на месте. Ведь если перестать бежать из-за всех сил, можно неожиданно понять, что ты упустил.

Киркоров то поди пишет стихи ровнее лучше, мне бы такого лирика внутри дабы сердца женские стонали от моих слов, или просто голос получше. Вот думаю был бы я ростом с корабль, да и х***й с ним, эти бабы, с ума не идут, а жить тошно, будто из огня да в полымя. Горит корабль в гавани. Сойду в Берлине, а вы стойте на палубе и глядите. Как в древнем египте культы поклонения кошек и собак, человек для них лишь брак, бесчувственное существо, или просто потому что нельзя этого человека обнять приголубить, или просто волосы рукой растрепать. Нельзя кинуть человеку кость и так чтоб он тебя просто любил. Эх, злость, дебилизм. Выйти бы в окно да выкрикнуть, х***ле вы пидорасы не признаетесь, в том что вам охота любви, бл***дь!?

Эпик озвучка :о

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285022
дата надходження 08.10.2011
дата закладки 08.10.2011

Троянда Пустелі

Таблетка заспокійливого

Усі вчинки й слова зібралися в пазл докупи
Усі недомовки і дії розбрелись кудись навмання
І горщик з геранню розбився від стріл що залишив Амур
А висохлі мрії стікали сльозами з їхніх кінців

А моя найтаємніша мрія плекає свою нікчемність
Невинністю вмивається а зі шкіри сиплеться порох
Їй не судилося збутися і це вбиває найбільше зі всіх війн в мені
Бо слова і вчинки ніщо в порівняні з гниллю на щоках

Чорнила закрили очі і стікають не сльозами, а воском
І я немов та скляна лялька розіб’юся завтра через брак уміння корисливих рук
І ніхто не пришиє до моїх скронь сірі ґудзики
Адже вони як і сни розбрелися кудись навмання

Я ж залишилася в чистилищі між пеклом своїх переживань
І тим таки пеклом спустошених мрій

Не забудьте щоразу випивати таблетку заспокійливого
Перш ніж почати жити таємними мріями
Що збудуться лише в іншому вимірі

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284934
дата надходження 07.10.2011
дата закладки 08.10.2011

Троянда Пустелі

Для когось…

Для когось кохання – це ліки і дар безкоштовно-прекрасний.
Для когось воно – важка ноша і хрест непосильний, тягар.
Для когось кохання – відлуння думок потаємних й невчасних.
Для когось воно – нагорода, для інших – солодкий нектар.

Для щирих кохання – відрада і роздуми про нескінченність,
Про любі й ласкаві очиці і ранок під спраглим світанком
Для втомлених – поштовх у бік за вдану й сутужну нікчемність,
Бо сила не в рухах і діях, вона – у сердечних фіранках.

Для мене кохання – потреба, як прояви внутрішніх шлюзів,
Як чисті й закриті зіниці малого дитяти у снах.
Кохання для мене – це змога й відкритість у виборі й русі,
Який приведе до союзу і вічності в пристрасних днях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284702
дата надходження 06.10.2011
дата закладки 06.10.2011

Рубиновый Вторник

Я тебе якось відпустила

Я тебе якось відпустила,
Як кота відпускають з хати
В березневі кохання світила,
І в квітневі зелені лати.

Я тебе просто так відпустила.
І не думай – по тобі я
Ні одної сльози не пустила
І забула твоє ім’я.

І вдягнулась в травневу розсип,
Уквітчалась пахучим цвітом.
І свої розпустила коси,
Як тебе відпустила з вітром.

2004 р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189325
дата надходження 13.05.2010
дата закладки 04.10.2011

Рубиновый Вторник

В останній жовтень

Лоскоче місяць осінню тишу
Вже вкотре я залишаю місто.
Вже скільки весен пройшло між нами.
Вже скільки часу наш з`їв годинник.
Пусті трамваї розріжуть ранок
Почнеться тихо нова година.
І хтось напевне зрадіє сонцю
В останній жовтень напередодні.
Я мало знаю про твоє серце
Хто його гріє, хто в ньому нині.
І мало бути лиш перехожим
І мало бути затертим смутком.
Мене сьогодні знов перетравить
Метро безжальне з купою люду.
До того ж знову недобра кава
Нічого доброго не чекаю.
Та сонце скотиться нам на плечі
Знов обігріє зачерствлі душі.
Колись я знову повірю в казку
Але сьогодні я їй не вірю.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284240
дата надходження 04.10.2011
дата закладки 04.10.2011

Biryuza

Троянда Пустелі

Чаклунка

Ти поетка із інших життів – із епох недовершених Метрів
Твої очі – відлуння віків… в них відродження (чи подих смерті?)
Ти чаклунка (словами старійшин) – невагома й пухка квінтесенція
Серце щире палає у віршах… під тобою і Рим, й навіть Греція
Влада в цупких твоїх обладунках – не насмілиться ворог пручатись
Ти поетка й словесна чаклунка. Під ногами – із літер брущатка

P.S. Хоча саме завтра наша річниця, але маю сумнів, що я завтра щось напишу. Тому тримай подарунок наперед (всупереч забобонам) :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277923
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 31.08.2011

Biryuza

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258670
дата надходження 10.05.2011
дата закладки 10.05.2011

Biryuza

…ти мусиш бути вічно

... ти мусиш бути завжди...

Стежка захаращена словами-
хтось не засне,
а хтось вже не прокинеться.
І знаєш, все напевно зміниться
та тільки не з роками
от і все.
Ти знаєш більше
ніж моє смішне всебачення,
діряве і невчасне "ДО ПОБАЧЕННЯ"
для того, щоб невпевнено піти-
КУДИ?
Ніхто в чеканні більше не гартується
і не смакує усмішок за так.
Дощами вмилась наша сіра вулиця
і не змовчав про спогади літак.
Відтак терпінням майже обезболена
не віриш в те, що вічність нам дозволена-
а я в це вірю...чуєш,тільки так!
Я срібло днів від тебе не ховатиму
і сліз дарованих уже не відберу.
Дитячі примхи вІршами лапатими
не перекреслять мою дивну гру.
Ці обіцянки змін -
політ словами-
ти мусиш бути вічно...
чуєш,мамо?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256935
дата надходження 30.04.2011
дата закладки 01.05.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.03.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.03.2011

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.02.2011

Biryuza

Слово за словом

... бірюзові печалі й замріяні далі-
вкрали маршрут віршетілої долі.
Ролі розібрані з щастям спонуки,
гріються руки в безодні писання.
Я на прохання сміюся в обличчя-
личить/не личить...впиватися нічим.
Тільки мереживо казки на дворі-
хворі зимою, давайте щось створим?!
Я не спотворю прозового раю-
знову блукаю невічністю плаю
і обіцяю собі клапоть віри.
Сірі портрети ще сонного міста,
гризти граніт розуміння святого
й щастя за рогом збігає,як тісто-
снам особисто його не створити-
гірко в душі від жування граніту-
слово за словом...
ЧЕКАЮ НА ЛІТО!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242060
дата надходження 19.02.2011
дата закладки 19.02.2011

Biryuza

Иногда я чувствую себя твоей мамой

Иногда я чувствую себя твоей мамой
и тогда ненавижу весь мир до крика.
По квартире блуждаю в смешной пижаме,
прячась молча в строке непонятных ников.
Ты стоишь ухмыляясь и куришь в небо,
от заботы на стены упорно, глупо.
Две фигурки без глаз из сухого хлеба-
два забытых на кухне холодных трупа.
Что за игры,дитя? Нам бы спать и только,
а ты снова смеешься... на сон похоже.
Я пишу сотни писем и все без толку,
интернетное счастье зимой под кожу.
Потеряешь мой след и года с балкона,
материнство такое значимым станет.
Милый мальчик, сотрись-ка из телефона
и разбавь меня с жаждой в своем стакане!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234227
дата надходження 11.01.2011
дата закладки 09.02.2011

Троянда Пустелі

Плинність часу захоплює своєю невизначеністю.

Плинність часу, як зашморг на шиї годинників.
Як сльози і рани на щоках вчорашніх подій.
І з ритму збиваються люди і стріхи будинків.
Від плинності часу страждає тайфун-буревій.

У вчорашній вечері немає смаку відчайдушності.
У сьогоднішніх чашках засохли кавові рештки.
Монета вже кинута – і вибору не позбудешся,
Бо й плинність дарує на вибір орли нам і решки.

Навіщо втрачати себе у чийомусь просторі?
Коли ти уже й не згадаєш, де дім і свобода.
Забуду розбити на друзки я зорі прозорі,
Бо плинності часу вони ж бо і не перешкода.

P.S. дякую за допомогу «старшому за званням» поету :)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236057
дата надходження 21.01.2011
дата закладки 21.01.2011

Сержо

Друг

Был дождь. А день был судный.
А нам опять вина было мало.
И секунда от секунды
Недалеко стояла

Царство Божье. Какая жалость.
Что я не могу быть злым...
Хоть и ем с ножа кровавое сало
И Себя же ем вместе с ним

Я все время недооценивал сплетни
И себя, и тебя. И все, что вокруг.
Прости меня, друг заветный,
Прости. Бесконечный друг

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227076
дата надходження 07.12.2010
дата закладки 27.12.2010

Nasa

Бессонница

Иногда я не сплю по ночам.
Я шепчу безответно молитвы
В темноту, хотя тянет кричать,
А по темечку трудятся бритвы.
Иногда я не сплю по ночам,
Замирая от шорохов, звуков.
Только фары машин по плечам
Только режутся новые руки.
Иногда я смотрю в темноту.
Я ищу отражения взгляда.
Иногда я ловлю пустоту.
Изымаю по капельке яды.
Темноту я прошу иногда,
С темнотой иногда совещаюсь,
По ночам у меня ерунда.
По ночам каждый раз я прощаюсь.
Сентябрь 2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229377
дата надходження 17.12.2010
дата закладки 17.12.2010

Александр Стадник

Созерцательная красота*

Твой лазуревый абрис лица,
Лучезарность невидимых черт,
Простота этих глаз, с тишиною исхоженных
мимо,
Без мечты и без капли свинца
Наблюдает хмельной интраверт,
Рассыпаясь в одно, пустотой поднимаясь до
мнимых
Шелушащихся снегом высот,
Приглашающих в белую ночь,
Что в тот миг расцвела над распластанной Южной столицей.
Как заваренный в чашке песок
Превозмог кипяточную мочь –
Притяжения нет: над землёй, над тобою, над этой страницей.

13.12.2010, 20:39

*Название представляет собой определение данное
Д.Арбениной понятию - "любовь".

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228546
дата надходження 13.12.2010
дата закладки 16.12.2010

Троянда Пустелі

…вкради у гори

Мої сльози - то ріки гірські… вириваються із полону
Забери мене у світи, де немає людських прокльонів.

Мої очі як сірі крила, помах ніжності і блаженства…
Пелена їх давно накрила… втерти б сльози і може вмерти?

Мої думи – це синь небесна… рознесуться у небокраї
Моє серце – вже не воскресне… знов болить... і по тобі – крає…

Пощади і вкради у гори, де удвох ми були б щасливі…
Побороли б усяке горе… не лиши мене в сльозах зливі…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228123
дата надходження 12.12.2010
дата закладки 13.12.2010

Farjen

Когда меня не будет на земле

Когда меня не будет на земле
Среди друзей, поступков, двоеточий,
Среди заметок, окон и дверей,
Когда напротив будет жирный прочерк…

Я буду рядом тысячами снов,
Твоих желаний, мыслей, воедино
С дождем и ветром, с верою в любовь,
Я буду рядом, как тогда, любимый.

Ты не грусти, ведь слезы никогда
Нас не спасут от безнадежной боли,
И на перронах в разных городах
Встречаться в мыслях будем мы с тобою…

И пусть тебе покажется пустым
Несбывшееся до сих пор свиданье,
Ты посмотри в полупрозрачный дым.
Я не пришла? Ах, это опозданье…

Но я еще когда-нибудь вернусь,
За твое счастье пригублю с бокала,
За жизнь двоих украдкой помолюсь,
Мы не успели, времени так мало…

Когда меня не будет среди снов
И все слова покажутся пустыми,
Прими в подарок новую любовь,
Живи за нас, но без меня, любимый!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=113949
дата надходження 28.01.2009
дата закладки 07.12.2010

Май...

Вспоминай меня снова

Вспоминай меня снова. В неделю хотя бы раз
Когда спутает сны непонятливый жизни вечер
Вспоминай меня снова. Улыбки моей алмаз
И конечно же небывалые наши встречи.

Вспоминай изумруды на брошках и виражи,
и корсеты на лентах и шлейфы моих бальных платьев.
Вспоминай нашу прошлую, может счасливую жизнь.
И на верность браслет, что висел у меня на запястье...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222615
дата надходження 16.11.2010
дата закладки 18.11.2010

Michelle Paffer

ВЕРА

Сделай меня сильной и твёрдой, как камень,
Дай мне меч в мои не_дрожащие руки,
Возьми меня к себе на поруки –
Разожги во мне истинный пламень.
Да не пошатнётся вера моя.

Сделай меня непоколебимой, мощной, как ветер,
Включи Солнце освещать путь мой.
Меня не сдвинуть и не пошатнуть, но
Только б знать, что не одна на свете.
Да не разрушиться вера моя.

Сделай меня бесстрашной и отважной,
Сделай меня одним из носителей
Истины твоей, воскресителей
Веры. Тогда я буду рождена дважды.
Да не подвергнется испытаниям вера моя.

Сделай меня видящей и слышащей,
Чтобы ничто не смогло ускользнуть от меня.
Только вера моя – непробиваемая броня.
Я хочу быть живой, настоящей и дышащей.
Лишь в тебя нерушима вера моя.
Лишь в Царствие твоё верую я.
08.11.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220843
дата надходження 08.11.2010
дата закладки 09.11.2010

Biryuza

Повертайся

... починаю відлік бентежних днів і тану,

за нагальністю справ щохвилини твоє обличчя.

Вириваю сторінку, вдивляюсь у синь екрану,

помічаю, що сльози мені вже давно не личать.

Я чекаю тебе і молюсь за твоє спасіння,

календарність надій- залишилось не так багато!

І крокує печаль,і ховає очиська сині-

все ще смію чекати...тебе чекати.

Повертайся, бо тут все без тебе сіре,

моє дихання гріє скляні листівки.

Просто знай, що мені не забракне віри-

я чекатиму...байдуже з ким і скільки...

Повертайся!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220351
дата надходження 05.11.2010
дата закладки 07.11.2010

Biryuza

T/S/F/I

... обираю себе такою, якою я є у твоїх думках -
обираю себе справжньою і вірною небесній волі.
Бо насправді ти знайомий зі мною багато віків
і коли я ще не здогадувалась про власне існування,
ти вже рахував мої погляди,усміхаючись.
Можливо саме ти мене створив,
а можливо й ожив завдяки моїй вірі в тебе-
та найголовнішого нами ще не створено.
Багато віщунів в моєму світі перетворилось на хвилини,
а деякі стали п"яницями і далі пророкують долі
( шкода,що п"яницям ніхто не вірить,як і хвилинам).
Моя вірність впевнено крокує на високих підборах
і не оглядається на тих, хто кличе її в темряві,
але ж ти знаєш, як ночі наповнються холодом...знаєш.
Я завмираю, коли чиїсь очі рахують родинки на моїй шиї,
бо вони ж створюють сузір’я лише для твоїх очей.
Хтось вважає, що тіло - це нічне небо і чекає зорепаду,
але сотні бажань не збуваються і вони йдуть повз.
Стеля втомилась слухати монологи про нашу зустріч
і тріщини видають абсурдність моїх снів.
(звідки стелі знати про теорії мого походження?)
Та я знаю, що створена тобою так само,
як знаєш ти, що існуєш завдяки моїй вірі в тебе-
можливо цього достатньо, щоб носити власне ім"я
і ховати сузір’я в затишку теплих шарфів...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219046
дата надходження 30.10.2010
дата закладки 30.10.2010

kokabaskin

Сыну.

Так —
...из небытия,
из чего-то такого,
Что взрывается вдруг от касанья сердец,
Появился мой бог...
...ослепительно-снова —
Тривиальное чудо - младенец.
Венец

Ожиданьям.
Отчаянье счастья!
Откуда,
Эта сильная боль незнакомых потерь?
...Отступила.
А мир содрогнулся от чуда —
Незаметив его. Только легкая тень

Пролегла на лице. Да невидных морщинок
По-раскинулась сеть — страх расставил силки.
...Что ж — мальчишка...
Любитель ли — легких наживок,
Иль стремления к цели всему вопреки?

"Мой любимый".
Тут слово меняет значенье,
Изогнувшись, подобно коту, под рукой.
Ты — течение жизни. Ее назначенье.
Ты — всеобщий. И — что удивительно — мой.

Ты — надежда. Но и — средоточие страха.
Страх потери — ты новое чувство мое.
За безумие счастья расплата. И плаха
Где казнят за бессмертье. Себя узнаю

В самых общих чертах. Ты — щедевр, я — набросок.
То есть — тоже набросок. Сжимая кольцо
Ты смеешься — как все удивительно просто —
Ты смеешься — и я опускаю лицо...

Чтоб не видеть тебя. Только слушать и слышать
Твой негромкий, но быстро берущий разбег,
Твой наивный, и, верно, отпущенный свыше
Оглушительно искренний, сказочный смех.

Мое дерзкое счастье — ты — легкая ноша.
Мир по швам разошелся, вмещая тебя.
Бесконечно далекий — и...
близкий до дрожи.
Миг в куски под давлением счастья дробя,

Как ты счастлив, наполненный смелостью светлой,
Тех, кто прежде не падал.
Раздвинь рубежи!
Каждый миг — как награда. И вера в победу
Над вселенной, где нет еще правды и лжи.

Ты еще не стоишь на прорезавшей сердце,
Между злом и добром, острой грани любви.
Ты еще — квинтэссенция всех квинтэссенций —
С нерастаевшей вечностью в чистой крови...

2002 г.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216949
дата надходження 19.10.2010
дата закладки 28.10.2010

Waveage

Будущему - Себе

Пулеметная очередь слов
Очень скоро сорвется с губ,
Отодвинет душевный засов,
Обнажая сердечный сруб.

Подноготная взглядов всплывет,
Отпуская давящее НЕТ,
Что-то дрогнет внутри и вспорхнет,
Вырываясь на ясный свет.

Наконец-то покинув меня,
Облегченностью воздуха ввысь,
Мы расстанемся с ним навсегда,
Чтоб чрез миг еще больше сойтись.

И в сплетеньи несмелых слогов,
Развязав кольцевую петлю,
Я избавлю себя от оков...
Робко выдохнув слово "Люблю".

(05.06.06)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145781
дата надходження 17.09.2009
дата закладки 14.10.2010

Сержо

Кофемания

Сигаретами уютно пахнет свитер
Вместе с кофе утро в октябре…
Голова блаженная увита
Дымом, думая, что он ей не во вред…

Красный лист дрожит и держит каплю…
Ей проплакаться в соленый чернозем.
Я пленен бездейственным спектаклем,
Этой капли зеркалом пленен

Вздохи жизни, так спешащей в школу
Словно шелест из чужих дворов;
Этот дождь как крошки валидола
На желтеющие нервы вдов…

Самовязанная нежность мироздания
Из дешевой фальши сигарет…
Утренняя праздность, кофемания…
Мой единственно пушистый свет…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207344
дата надходження 23.08.2010
дата закладки 13.10.2010

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2008

Гамаюн

Стоїть хатиночка

Стоїть хатиночка біленька край села…
Колись надія в ній, мов сонечко, жила...
А зараз дивиться віконцями у гай -
Надії ніби каже: - Прощавай!
Маленькі вікна пам*ятають ще той час,
Коли хазяїна лунав чудовий бас.
І малі дітки, мов дзвіночки голосні
Щедрівки заплітали у пісні.
Усе довкола бур*янами поросло,
Лише на мапі залишилося село…
Уже горобчики під стріху не летять,
Горласті гуси до ставочка не біжать...
І лиш бабуся білить хату як колись,
Та молить Бога: - Забери мене у вись…

Стоїть хатиночка біленька в самоті.
Село померло… Так буває у житті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=90243
дата надходження 25.08.2008
дата закладки 27.08.2008

Didol

Упало небо, расколовшись пополам

Упало небо, расколовшись пополам!
Кровавый след оставив за собою.
Угарный дым стелился, как туман,
И черный Демон, воскресший над землею.

С могил воскресли те, которые не воскресают
Под флагом смерти были их ряды.
Огнем все на пути они сжигают
И против них бессмысленно бессильны мы.

Взошла Луна, но неба больше нет.
Под лунным светом Крест один трепещет,
А под Крестом старик, который много лет.
Кровавым ртом молитвы тихо шепчет.

Салют победы Дьявол прогласил!
И на Крестах распятые уж догнивают.
Кислотный дождь тихонько лил и лил…
Их Души с плачем тихим умирают.

Слепой Монах из Церкви молча вышел.
Кровавый след от неба посмотреть.
Он чашу, с кровью неба, залпом выпил,
Чтобы спокойно к Ангелам взлететь.

Урод на лунный свет смотрел с мольбой.
Отдать ему Ее красу на веки.
В последний смертный час, он хочет быть другой.
К Луне с молитвой он протягивает руки.

По небу оргия из Смерти шла.
Смеясь оскалом черной силы
И черный Крест она несла,
Поднятый из своей могилы.

P.S. Упало небо расколовшись пополам.
Кровавый след оставив за собою.
Я это рассказала молча Вам.
Кровавым ртом, наполненным мольбою.

пгт. Нововоронцовка
11.09.1995г.
О.Тищенко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86779
дата надходження 31.07.2008
дата закладки 01.08.2008

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.07.2008

Griffinness

Слова мои

Words are vary, unnecessary,
They can only do harm
/Depeche Mode/

Твои слова лишь звуков отраженья
В зелёной глади призрачной воды,
Лишь вестники свободного паденья,
Оставленные на песке следы...

Слова... Я перестала доверять им,
Хоть раньше они были так нужны...
Цена им грош, а слух - проклятье,
Когда сердца и души так пусты.

Я вроде стала слишком молчаливой,
Так часто не пытаюсь подобрать
Разбитых звуков ноты, переливы
Для тех, кто не умеет понимать.

Но сердца речи дышат, они живы,
Немногие их слышат изнутри,
Оттуда, где беснуются порывы
Уставшей и разгневанной души.

Слова мои... Не нужно биться боле
О стены тех, кто болен, слеп и глух.
И тех, кто душу заточил в неволю,
Да не тревожит мыслей моих стук!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65706
дата надходження 27.03.2008
дата закладки 30.07.2008

Скалист

__КОЛЛЕКЦИОННОЕ стих №15 (Плеяда)

ПЛЕЯДА
________________________________

Ночь. Холодно.
Сверкают молнии
И кажется
настал всему конец.
Молчу и больно...
дождь,
как расплавленный свинец.

Всё умерло,
убито градом,
Всё утонуло в пропасти ночного мрака.
Хаос
утомителен.

Нет жизни больше в этом теле,
Настал момент прозрения:
Ночь, холодно,
сверкают молнии!

Я снова
ничего не знаю...
За покрывалом туч
луна
Совсем одна.
Мы
как она.

Поток воды,
удары льда,
Гром -
голос из небес...
Ночное очищение бессонных душ
плеяды.

Солнце,
ты по прежнему сияешь,
Но не с нами...
тебя дождёмся
помни!
На улице
я утро жду окаменелым...
Ночь. Холодно.
Сверкают молнии...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=86309
дата надходження 29.07.2008
дата закладки 30.07.2008

Виктор Левашов

О Господи, прости за суесловье!..

О Господи, прости за суесловье!
За тщетность рифмования строки.
За облик мой, за причитанье совье.
За почерк-дрянь, дрожание руки.

За то, что Лермонтов под брошенною розой
уже два года как лежал в земле
в мои лета. Что кладку для навоза
бумажного я смастерил в столе.

За то, что мне не стать твоим подобьем,
что в мерзости все понимал подробно,
но сладко жрать и мягко спать привык.

За мой распад окрепшего маразма.
За то, что правду не сказал ни разу
неистовый в греховности язык.

27.05.1999

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82720
дата надходження 06.07.2008
дата закладки 15.07.2008

Евгений Капустин

В плену напрасных ожиданий

В плену напрасных ожиданий,
В пылу несбыточных мечтаний,
В болоте призрачных надежд,
В плену немыслимых желаний,
В пылу нечаянных свиданий
Мы превращаемся в невежд!

Когда уже почти взлетели,
Не достигая своей цели,
Мы ставим новые вокруг!
А после мечемся, как в клетке,
Как шарик в бешеной рулетке,
Нас останавливают вдруг…

В пылу напрасных ожиданий,
В плену несбыточных мечтаний
Проходят дни календаря…
Не зная, что такое счастье,
Мы разрываемся на части,
И можем жизнь потратить зря.

Нельзя дышать безумной верой,
И жить, гоняясь за химерой,
Лишь разыгрался аппетит!
Нам недостаточно стремиться,
Ведь в клетке запертая птица,
Как ни старайся, не взлетит!

В горячке боли и страданий,
Среди подобных нам созданий
Летят листки календаря.
В потоке жалоб и несчастий
Мы разрываемся на части.
Пустая жизнь проходит зря!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82785
дата надходження 07.07.2008
дата закладки 07.07.2008

Ольга Шмаль

Еще живая... Нет меня мертвей...

Когда я про тебя уже забуду,
Я подарю себе красивое кольцо
Со словом «Умер», и со словом «Буду»,
Я подарю себе таких семьсот.
За каждый день. За сломанные пальцы.
За рваные края нагих костей,
За губы, изукрашенные кровью.
За нерожденных всех моих детей.
За каждое касание хирурга
За восемь шрамов и десятки швов.
За страх и унизительное: «Снова?
Такая молодая. Вдруг убьет?»
За каждый хрип и стон, за психиатров,
За каждый пережитый наспех день.
За вырванное с мясом моё завтра.
Еще живая. Нет меня мертвей.
За то, что память, сука, не оставит.
За шрам от сигареты на груди.
За страшные молитвы-заклинанья
«Умри скорей. Пожалуйста, умри.»
За то, что закрываю трижды двери.
За то, что никому уже не верю.

Когда я про тебя уже забуду?
Когда я подарю себе кольцо?
Со словом «Умер»...
И со словом «Буду»..

© Copyright: Ольга Шмаль, 2008
Свидетельство о публикации №1801183046

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=82281
дата надходження 03.07.2008
дата закладки 04.07.2008

Al Panteliat

День

Если ты кричишь,
значит еще способен чувствовать боль.
"Слышь,
я не такой, я совсем не такой!" -
Твердишь НЛП практику,
живущему по соседству.
Так любишь загадки,
Не оставляющим места
осложнениям
В частной, да и, пожалуй, в личной жизни.
«Не бывает красивых женщин,
Устойчивых смыслов.
Бывают расхождения
в частной и личной жизнях»

Поменять ночь на день - лечь в постель.
Причина такой романтики - всего лишь лень?
Встать неважно когда.
Встать.
Возможно, уйти.
Лгать,
что ты не один
в пути.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=68526
дата надходження 11.04.2008
дата закладки 11.06.2008

Griffinness

Divided

Моя судьба - бродить по тысячам дорог
И быть на них неузнанной никем.
Туман от звёзд и пепел от костров,
Я ночь и день, тепло и холод стен.

Я не одна, я чувствую тепло,
Морозным инеем текущее внутри.
Слезами прожигаем мы стекло
И раскаляем в соли наши дни.

Судьбы подарок, наш тяжёлый крест,
Который отрываем от земли...
Расколотое чудо из чудес,
Которым себя режем и храним.

Забывшие себя в чужих мирах,
Развеянные ветром и дождём...
Мы видели друг друга в наших снах.
Мы больше жизни жаждем снов.

Теплее солнца, холоднее льда...
Мы узники оков, которых нет.
Из жизни исчезаем без следа
И в смерти обретаем мы ответ.

Парим над бездной, ползаем по дну.
Нас душит ночь и предаёт рассвет.
Все мы как будто ставки на кону
Реальнейшей игры, которой нет.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65140
дата надходження 23.03.2008
дата закладки 28.04.2008

Griffinness

Родственным душам

Раскидала нас осень
По нехоженным тропам,
По дорогам холодным,
Осыпая листвой.
Разделила зима нас,
Насыпая сугробы,
Застилая метелью
Солнце над головой...

Чернокрылые птицы,
Предвещая разлуки,
Заронили в сердца нам
Свой рыдающий крик.
Звезды пеплом покрыли
Утомленные руки,
Поселили сомненья
В света призрачный миг...

Утомленные небом,
Что покрыто завесой
Дыма, гари и пыли,
Мы луну разглядим!
Мы идем и мы верим:
Душ родство бесконечно...
Все пути наши рядом...
И сольются в один!

10.01.2007

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=65138
дата надходження 23.03.2008
дата закладки 28.04.2008

Мостов

Хокку на обед

Прячусь в деревне
Лишь луна знает где я
Встречаю осень

В Южном Китае
Столько курток пошили
Северным русским

Собачья служба
Медвежьей услугой так
Часто бывает

С телеги судьбы
Спрыгнет усердный буддист
Прощай сансара

Как и гончару
Хочется ловко крутить
Колесо счастья

Картой Нью-йорка
Разжился Саддам Хусейн
На самокрутки

Рай недоступен
На этой земле, в горы
Поехать что ли

В карман положу
Фигу, и вновь признаюсь
в любви к начальству

Росчерком кисти
Рядит кобылу в зебру
Пьяный художник

Что значит счастье
Можно узнать в казино
После зарплаты

В поисках счастья
Садится камикадзе
На последний рейс

Цель виновата
Красится под синицу
Обманщик журавль

В нашей деревне
Короткие хокку, лишь
Три буквы всего

У меня, и все.
По краденой картине
Лезвием бритвы

Я вновь свободна
Решила рыба попав
Из сетки в ванну

Клиентов растят
Для суши -баров видно
На этом сайте

Ёж - храбрый воин
Голубь - бомбардировщик
Скунс – возмездие

Я в ювелирном
Зря золото слов ищу
Для своих хокку

Солнце со скидкой
Еду на юг в феврале
и пляж свободен

Сотовый, знают
Звери, что хочет Вини
на день рожденья

Почувствовать соль
Вот искусство настройки
Старых роялей

Куст незабудок
Это мой ежедневник
Все помнит сволочь

В полном трамвае
Трудно найти место для
Одиночества

Маленький доллар
Опять инвесторы к нам
За длинным рублем

Кровью и потом
Пропахла история
Даже учебник

Сонного шмеля
Играют музыканты
Концерт за полночь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=3504
дата надходження 17.03.2005
дата закладки 25.01.2008

Heather

Дорога в Ад

Необратимой тяжестью засев в виске,
Красивой пулей доказательств...
Самой себе,
О том, что я еще могу терпеть
Случайные расстрелы взглядом
В мое оттаявшее, некогда льняное, сердце...
И где была Антарктика холодных льдов и ядов
Там выросли песчаные холмы
Все караваны, гладиаторы, умы,
Теперь на вы.
Слепые кукловоды и глупцы!!!
И Ты!
Ты разве вспомнишь, что когда-то
Прошелся босиком по льду?
Вогнал серебряные иглы взглядов
В одну меня. И свёл в одну
Дороги, исповеди, мириады,
Религии, вселенные… Колдун!
Теперь пути, пересекаясь все, ведут
Дорогой в ад.
(Где на седьмом приют
На первом – интернат.)
Забавно.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=49968
дата надходження 05.12.2007
дата закладки 16.01.2008

animmir

ЯEDЯUM

_________________То, что тебе не понятно, можно __________________________понимать как угодно. /

_____________________Улыбка Грейс - раздернутый ___________________________театральный занавес...

________________________________Чак П. "ДН-К"

-->И почувствуй
пепельный сахар

на раскаленных окурках пальцев
рук твоих

и в(o)зведи курок
моих мыслей

чтобы я успел сорваться
в трепетное распятие легких

по восхождению к языкам падающих осколков
что обезглавленная ночь

тратит
в звезды...

...(и) переведи
каждую клетку мою от номера страниц
в ЧЕСТНОСТЬ

и НЕНУЖНО
говорит(Ь) о
МЯГКОСТИ

когда

горло и кожа
глаз моих
давно сыты

по маниакальным оперениям

подуше(к) для
безопасности

ТV

СМОЖЕТ передать
(по)именно

любую из тире моих точек

и анатомическая розетка сердца СОВЕРШИТ
электрическое убийство

и обезглавит НОЧЬ
в ЗВЕЗДЫ-->

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=42791
дата надходження 16.10.2007
дата закладки 04.01.2008

лер

phenobarbidoll

Волчица. (Брутальный стих)

Я- ведьма. Я болезнь и сила,
Я - кукла Зло.
Тебе со мной столкнуться, милый
Не повезло.

Я завлеку тебя словами
И красотой,
И до костей сожму клещями
- Теперь ты мой.

Я силы, время и здоровье,
Все заберу,
Я в порошок своей любовью
Тебя сотру.

Он будет радостным и длинным,
Наш путь с тобой,
И будешь счастлив ты, любимый,
Любой ценой.

А если умереть случится
Внезапно мне,
Я буду приходить волчицей
К тебе во сне;

И никогда тебе свободным
Уже не быть,
В тебе волчицею голодной
Я буду выть.

А если изменить с другою
Решишься ты,
Я ей когтями вены вскрою
Из темноты.

А коль найдешь другую, милый,
Себе жену,
То к вам вернусь я из могилы
И прокляну.

Ты как-нибудь в поту проснешься,
И, сам не свой,
В испуге резко обернешься
- А я с тобой.

И ты утонешь в вечном море
Моей любви,
И жизнь твоя, и радость-горе
Мои. Мои. Мои. Мои.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=10785
дата надходження 31.01.2006
дата закладки 11.10.2007