Беспечность конкуренции выражается в условии
Надлежащего хлама и прочих частиц
От эры, грядущего, мысли, сословия,
В ансамбле удовольствий и комфорте границ.
Недостаток, напротив, в беспокойстве утраты
Заведомо иссякнувшей в сознании вещи
Рождает недовольство бегущей зарплаты
В дистанции оскорблений, ссадин и трещин.
Бесподобность естества в искусстве развалин
Роскошь галантности в бессилии слуха
Безысходность идей, словно мир менструален
Принуждение к жизни за наличие духа.
Комитет по борьбе или здоровая нация
Бардак своеволия или палка к ноге
Жирная святость или убогая грация
Честный разврат или хор в простыне.
Искренность – не стон, не признанье, не голос
Движенье – не пытка, не хват, не любовь
Намерение – не действие, не штурм, не полоз,
И первая ночь в монохроме не кровь.
Чувствительный шёпот в сознании смех
И квадрат в тишине превращается в звёзды
Только запах божественный в обличии грех
И робость, и пыл, и желанье - не воздух.
Беспечность манящего в нужде настоящей
Потребление повсеместно в неуместной борьбе
Небытие в быту кончин предстоящих
Отрада весёлости в потешной гурьбе
Общественность, тыл, экономика положений
Конкуренция, выбор, ресурсы, гробы
Беспорядочность мысли, человека, отношений,
Вина дальнозоркости и танцы ходьбы.
Беспечность строки в окружении злобы
Агрессия не ревности, но чужим господинам
Похвала отчуждённости любимой особы.
И восторги не женщине, но её причинам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755095
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Ти сьогодні сидиш за партою,
І робота твоя – учитися.
Ну, а може таки не варто
За науку так тяжко битися?
Вчителів тих щоденно слухати
І сушити знаннями голову?
Якось зможеш життям тим рухатись
І не слухать батьківське слово.
Та задумайся: світ змінився,
Коли ти народився в ньому,
Нова зірка в небесній висі
Привітала в земному домі!
Так живи і твори, як велено
Божим промислом долю власну.
Хай такими, як ти, заселена
Буде вся Україна красна!
Стань творцем і душею, й розумом,
Вмій таланти свої задіяти.
Хай довкола суцільні грози,
Все одно будем зерна сіяти.
Не лінуйся, дитино, вчитися –
Ти для цього у світ покликана,
Щоб відбутися, щоб звеличитись,
Щоб призначення неба виконать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755056
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
п'янкі вуста бринять від виру крові
у персах каучук пружнить зважніло
і дихання втікає на півслові
не чує мозку зголодніле тіло
тихенький стогін проганяє сумнів
благання чи наказ, яка різниця?
натягує бажання палко струни
і плавить спротив у в'язку живицю...
чим красна ніч? що обіцяє темінь?
ховає гріх, дарує насолоду?
шалений танець в пристраснім тандемі -
дует незгасного вогню та льоду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755071
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Відьма революції - збірний образ, а не дійова особа
Ми познайомились з тобою на Майдані,
Горіли ши́ни, падав сніг гірки́й...
І сніжна постать на червоному екрані,
І ланцюжок на шиї золотий.
Вогонь відблискував в очах твоїх зелених,
І над усім чаїлась дивина́,
Сере́д облич і лозунгів скажених
Я зрозумів, що ти тут головна.
До наркотичного екстазу, донесхо́чу
В конву́льсії аж до пекучих сліз
В твою красу я закохався вовчу,
Ти - Відьма революції, ти – Міс!
Ти – королівська кобра, гіпнотично
Я, наче раб, твій кожен рух ловив,
І скандува́в з трибуни істерично,
І го́лови, як кавуни, трощив.
І по спині моїй судо́ма бігла,
І падав я, і піднімався знов,
Коли ти шкірила свої перли́нні ікла,
Коли з них капала червона кров!
Ти Київ чорними вкрива́ла кри́льми,
І під землею наче щось гуло́,
Ти – демон революції, ти – відьма!
Нас в тебе тисячі закоханих було!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751784
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.09.2017
[i]"Понтію Пилату"[/i]
Маленька відьма чхає на горищі,
І розтирає спинку таргану.
Варить повидло з зоряної гущі,
Дарує квіти магу-цвіркуну.
На небо глянь! Там місячна криниця
Пуска струмочки білих промінців.
Між них застрягла бідна Маргарита,
Що викликала погляди курців.
Сова киває сонно на́гій відьмі.
Співає на гробниці їм кістяк.
Про Понтія роман не дуже плідний
Вогню віддав захмелений простак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733887
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 18.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2017
Коли така нічка
востаннє була.
Небо вкрила
зоряна роса...
І сплітаються вогні
у візерунки.
Простягаєш руки -
ждеш на подарунки.
Я б сама тобі небо дала
океани любові й добра.
Повітряну кулю із
щастям пускаю
до зорекраю. .
Усім всього хай вистачає.
І БЕЗ крил -
на птицях - думках літаю.
Серед росів - покосів блукаю.
Нічка яка?
Золоту середину
відшукаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733925
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017