Птаха в польоті: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.08.2018


Олександр Мачула

+Хто вона?

Поезія  для  мене  –  вже  не  хобі,
то  майже  стиль  всього  мого  життя.
Це  як  Сахара  чи  пустеля  Гобі,
Чорнобиль  із  проектом  „Укриття“…

Поезія  –  потреба  говорити,
свої  думки  до  людства  донести.
А  як  без  думки  в  цьому  світі  жити?
Мов  на  піску  наводити  мости…

Поезія  –  дружина  і  коханка,
а  також  повсякденний  стан  душі.
Вона  не  тимчасова  забаганка  –
повітря,  що  спресоване  в  вірші.

03.06.2018

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794307
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 07.06.2018


Ганна Черненко-Маслюкевич

До Т. Г. Шевченка

[i][b]"Як  умру,  то  поховайте
мене..."[/b][/i]

О,  наш  Кобзарю,  мій  Шевченку!
Чому  так  тяжко  зажуривсь?
В  рідну  похований  земельку
На  Україні,  що  як  неньку
Ти  так  любив  її  колись.

Стоїш  у  Каневі  на  кручі
Уже  багато  літ  і  зим
І  чуєш,  як  реве  Ревучий,
Даруєш  сум  вербі  плакучій
Журливим  поглядом  своїм.

Ти  мучився,  поневірявся
По  наймах,  службах,  по  світах
І,  мов  коханій,  присягався
Вкраїні,  і  навік  поклявся
Її  звільнити...  У  віршах

[i][b]"Возвеличу
рабів  отих  малих,  німих,
я  на  сторожі  коло  їх
поставлю  слово".[/b][/i]

І  возвеличив,  і  поставив,
Та  так,  що  світ  почув  увесь!
І  розірвалися  кайдани,
І  показилися  тирани,
І  воля  вимріяна  єсть!

Чому  ж  в  очах  зажура  знову?
Якби  ти  встав  та  подививсь
На  ту  Вкраїну  вольну  й  нову,
Неначе  ясочка,  чудову,
Яку  ти  заповів  колись...

"Село  неначе  погоріло,
Неначе  люди  подуріли",  -  
До  прірви,  як  отара,  йдуть
І  на  плечах  ярмо  несуть,  -  
То  туга  б  серденько  здавила.

"О,  люди,  люди  -  небораки"...
Ти  ці  слова  писав  колись  -
"Ви  ж  таки  люди  -  не  собаки"...
Устань  з  могили,  подивись  -  
Чи  так  ти  заповів?  Молись!..

То,  може,  й  ми  молитись  будем
Та  бить  поклони  по  кутках,
Щоб  Україну  злії  люде  -  
І  ту,  що  є,  і  ту,  що  буде,
Не  розірвали  по  шматках

Та  не  розпродали,  небогу  -
Земельку  "німцеві",  а  ми
Розліземось  межи  людьми
І  підем  в  наймити  з  дітьми...
Молись,  Тарасе,  з  нами  Богу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739830
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Джин

Крила

[color="#505f69"][i][b]Були  ми  чистими  колись,  
Мов  янголята
Якби  гріхи  не  відбулись,  
Змогли  б  літати.
Ми  накопичували  їх
Та  забували
І  крила  до  отруйних  віх*,
Назавше    впали.
Тепер  лежить  у  кожній  з  душ
Вантаж  відвертий,
З  голками  гострими,  як  в  руж,
Чекає  вперто…
Хтось  забуває  про  гріхи,
Хтось  Бога  просить.
Комусь  їх  вчинки  не  лихі,
Бо  влади  досить,
Та  не  брешіть  самі  собі,
Панове  ситі!
Ви  не  сховаєтесь  в  юрбі
В  останні  миті…
[color="#a14c4c"]І  кожен  має  власний  стаж,
Гріхів  без  міри,
Загляньте  в  душу,  там  вантаж
Тяжкий,  мов  гирі…[/color]
Були  ми  чистими  колись,  
Мов  янголята
Якби  гріхи  не  відбулись,  
Було  би  свято.
[/b][/i][/color]

*Віх,  цикута  (Cicuta),  рід  отруйних  рослин.

12.06.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737448
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Олександр Мачула

Ще доля буде усміхатись*

[b]
Світ  збожеволів,  хтивістю  просяк.
Цнотливість  продається,  як  і  врода…
Той  гідність  приміряє  вже  про  всяк,
а  інший  все  збирає  нагороди.

Душа  знецінена,  у  серце  влили  яд,
втонули  в  болотах  високі  мрії.
Життя  перетворилось  в  маскарад,
в  тобі  вбачають  часто  лиш  повію...

Та  не  зневірюйся,  у  відчай  не  впадай,
не  всі  ще  думають  отак,  тим  більше  діють.
Коли  існуєш  ти  –  коханню  ще  не  край,
хай  не  покинуть  тебе  віра  і  надія.

Зумій  ти  гордість  з  честю  пронести
життям  своїм  нікчемам  тим  на  заздрість.
Любов  свою,  я  знаю,  стрінеш  ти
і  доля  усміхнеться  всім  на  радість!
[/b]
21.05.2017

[i]*  Відгук  на  твір  автора  сайту  „Клуб  поезії“  Птаха  в  польоті  „Світ  збожеволів“:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734332  .
[/i]

©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117052102407  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734494
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Олександр Мачула

Твоя душа*


Твоя  душа  така  проста  і  чиста,
ще  й  по-дитячому  окрилено-легка.
Вона  немов  та  райдуга  барвиста
й  така  прозора,  як  вода  струмка.

Твоя  душа  –  це  птаха  у  польоті,
як  жайвір,  що  у  небі  майорить.
Як  ластівка,  по  крові  й  навіть  плоті,
що  неба  стрімко  розріза  блакить.

Твоїй  душі  –  ніщо  сталеві  ґрати!
Наповнившись  первинністю  ідей,
вона  ще  буде  двері  відкривати
для  вірних  й  доброзичливих  людей.

23.05.2017

*  Відгук  на  твір  „Моя  душа“  автора  сайту  „Клуб  поезії“  Птаха  в  польоті:  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734709  .

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734776
дата надходження 24.05.2017
дата закладки 24.05.2017


Only god can judge me

А что ты можешь дать такой, как я?

А  что  ты  можешь  дать  такой,  как  я
Недельки  три  безудержного  секса,
Неловко  страстного  забытия
Во  время,  так  сказать,  соития?

Тебя  интересует  что  внутри
Внутри  такой  красивой  оболочки?
Не  спеши  с  ответом  -  докури!
-  Иль  волнует  только,  что  в  чулочке?

Ты  ответь  себе  сначала
Не  торопясь,  обдумай  хорошо
Видать  тебя  я  взволновала
Но  ты  же  в  нас  вооружён!

Забыл  всего  одно  ты  рассчитать,
Но  я  не  дура,  это  предсказала
Мальчик,  там,  где  ты  учился  врать
Я  давным-давно  преподавала!    

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734587
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 23.05.2017


Терновий

Верніть…

*  *  *
                                                                                       Ю.

Верніть  мені  сонце,  бо  знову  тумани,
Бо  знову  холодна  дощиста  імла.
Верніть  мені  сонце,  бо  ранок  настане,
А  день  пережити  вже  сили  нема.

Верніть  моє  літо  –  там  вишні  сумують,
Там  місяць  у  річці  втопився  з  жалю,
Там  вечором  верби  на  зорі  чаклують,
Верніть  нерозтрачену  юність  мою.

Верніть  мої  мрії,  мої  сподівання,
Мої  невідкриті  чужі  береги,
Мої  невдоволені  чисті  бажання,
Мої  недоторкані  білі  сніги.

І  вранішній  холод  роси  в  оболоні,
І  запах  черемхи  в  саду  у  маю,
І  дотик  гарячих  дівочих  долоней  –
Верніть  недоспівану  пісню  мою.

Нічого  не  вернуть  -  ні  сонця,  ні  літа,
Лиш  буде  холодне,  гірке  каяття...
І  вічне  чекання,  і  розпачу  квіти.
Ну,  що  вам  ще  треба  ?  Хіба  що...  життя  ?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734636
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017


Юрій Бондар

ЗОЖ

Что  за  время  пошло?
Почему  столько  быдла?
Алкоголь  потребляют,
И  ни  капли  не  стыдно.

Курят  план,  сигареты,
И  плюют,  где  попало.
До  чего  ж  имбецилы,
Как  же  всё  задолбало.

Так  считают  за  норму.
Посидеть,  выпить  пива.
И  совсем  не  волнует,
Эта  жизни  тоскливость.

И  остро́  типа  шутят,
Там  про  спорт,  «литрбол».
«Да  кому  это  нужно,
Муай  тай  и  футбол?»

Вечерок.Стадион.
Выйдут  только  бухнуть,
«Да  какие  пробежки  ?
Дай  людя́м  отдохнуть!»

Соревнуетесь  в  том:
выпить  много,  не  сдуться.
Так  иди  на  турник,
больше  всех  подтянуться.

Ни  морали,  ни  чести,
Процветает  разврат  .
Ты  пойди  лучше  в  зал,
Ощути  другой  мат.

Почему,  скот  пропащий,
Тебе  сложно  понять  ?
Дозы  нет  безопасной,
Хватит  мозг  убивать.

Будут  руки  трястись,
Но  по  разным  причинам.
От  бутылки  в  шпаны,
И  от  штанги  –  в  мужчины.

Раз  хоть  выйди  на  ринг,
Ощути  чувство  схватки,
А  не  корчись  в  подъезде,
Наркоман,  от  припадков.

Если  праздник  какой,
То  бутылку  на  стол,
Кто  же  это  придумал?
Что  за    глупый  осёл  ?
 
«Если  я  откажусь,
Что  подумают  люди  ?»
Да  отбейся  от  стада,
Может  толк  ещё  будет.

В  голове  своей  те́сной,
Сочинили  закон.
«Алкоголь  –  это  норма,
Ну  а  спорт  –  для  понтов».

Хочешь  пить,  ну  так  пей:
сок,  компот,  молоко.
Всё  для  пользы  здоровья,
Не  спускайся  на  дно.

Возьми  книгу,  открой,
Почитай  на  досуге.
Подружись  с  головой
Может  глупость  убудет.

Не  груби  людям  старше,
Отца,  мать  –    уважай.
Сохраняй  веру  в  Бога,
Пример  детям  подай.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734476
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.05.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2017


Олександр Мачула

Даруйте квiти

                 Дарите  женщинам  цветы
                 не  только  в  праздники,  как  водится.
                 А  средь  забот  и  суеты
                 дарите  женщинам  цветы  –
                 невестам,  жёнам,  юным  модницам.
                                                                                         Андрей  Дементьев

Жінкам  даруйте  завжди  квіти,
не  тільки  в  свято,  для  годиться.
Жінки  до  квітів  –  ніби  діти,
від  квітки  кожна  звеселиться.
Серед  турбот  і  метушні
підійме  настрій  завжди  квітка.
І  не  важливо,  навесні,
зимою,  восени  чи  влітку.
Не  має  значення,  букет
чи  то  одна  лиш  хризантема.
Як  все  одно,  малий  сонет
чи  ціла  величі  поема.
Важливий  факт,  бо  то  –  увага,
хай  у  літах  чи  зовсім  юні.
Для  кожної  то  вже  наснага,
враз  зазвучать  душевні  струни.
Жінкам  даруйте  завжди  квіти,
без  свят,  у  будні  їх  вітайте.
Та  воду,  особливо  літом,
міняти  все  ж  не  забувайте…

12.10.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116101210538  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695769
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 17.05.2017


Олександр Мачула

+Переведи нас всiх через майдан

Переведи  мене  через  майдан,
через  скрутні  часи  і  лихоліття,
крізь  війни  громадянські  і  всесвітні.
Звільни,  врятуй  з  полону  злих  оман.

Переведи  мене  через  майдан,
голодоморів  лютих  чорні  хвилі,
де  в  тридцять  років  старці  посивілі.
Переведи  нас  всіх  через  туман.

Переведи  мене  через  майдан,
через  всілякі  бурі,  злидні,  грози,
крізь  люту  спеку  і  страшні  морози.
Прошу,  розвій  байдужості  дурман.

Переведи  мене  через  майдан,
де  сива  мати  жде  одного  сина,
та  в  полі  вічно  спить  її  дитина.
Всіх  матерів  переведи  через  майдан.

Переведи  мене  через  майдан,
де  честь  і  славу  топлять  в  крові  гоїв,
життя  кладуть  з-за  гідності  людської,
та  знов  негідників  у  владі  новий  клан.

Переведи  мене  через  майдан,
не  доведи,  щоб  вбили  ті  країну,
хто  люд  простий  вважає  за  скотину.
Не  дай  нам,  Боже,  ще  один  майдан!

Переведи  нас  всіх  через  майдан,
усіх,  хто  Україну  щиро  любить,
а  тим,  хто  нашу  землю  підло  губить,
нехай  могилою  обернеться  майдан!
Переведи  нас  всіх  через  обман.

26.11.2016


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116112608269  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703165
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 17.05.2017


Олександр Мачула

+Шкiдники

             [i]Ой,  у  лузі  червона  калина  похилилася,
             чогось  наша  славна  Україна  зажурилася.
                       (Степан  Чарнецький,  Григорій  Трух)[/i]


Відомо  всім  іще  споконвіків  –
багато  у  природі  шкідників.
Жучки,  дротянка,  гусінь,  різна  тля
рослинам  і  деревам  дошкуля.

Країна  наша,  ніби  та  калина,
росте  і  віттям  в  синє  небо  лине.
Та  цвіт  її  з  плодами  залюбки
їдять  останнім  часом  шкідники.

Гризуть  кору,  бруньки,  гілки  і  листя,
руде,  зелене,  ніжно-золотисте.
Буравлять,  точать,  свердлять,  аж  тріщить,
ні  спека  не  завада,  ні  дощі…

Від  ненажерливих  численних  шкідників,
поник  калини  гордий  лик,  змарнів.
Все  менше  й  менше  цвіту  щовесни
і  урожай  вже  не  такий  рясний.

Десяток  третій  добігає  років,
п‘ють  шкідники  уже  останні  соки.
Чи  ж  мало  бачили  історії  уроків,
ведуть  до  чого  тих  „реформ“  їх  кроки?

Схилилися  ще  вчора  буйні  віти,
все  тяжче  тій  калиноньці  на  світі.
Але  мовчить  сердега  і  не  охне…
Як  далі  піде  так  –  красуня  всохне!

Щоб  не  пішла  калина  на  хрести,
війну  зі  шкідниками  слід  вести,
бо  як  ту  нечисть  знищити  не  вдасться  –
калину  нашу  рідну  не  спасти!

03.02.2017


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117020305651  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716187
дата надходження 04.02.2017
дата закладки 17.05.2017


Олександр Мачула

Повір мені*

Ти  вкоротила  собі  крила  
і  викинула  на  смітник,
але  ж  душа  не  відлетіла
і  світ  навколишній  не  зник.

І  серце  стукотить  дівоче,
немов  пташина  тріпотить.
Воно  ж  іще  любити  хоче.
Повір  –  прийде  та  світла  мить!

Ще  заживуть  криваві  рани
і  твій  єдиний  ще  прийде.
Розвіються  густі  тумани,
знов  в  серце  музика  ввійде!

16.05.2017

*  Відгук  на  твір  „Крила“  автора  КП  „Птаха  в  польоті“  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733454


©  Copyright:  Александр  Мачула,  2017
Свидетельство  о  публикации  №117051603916  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733795
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Джин

ВИ ЧАРІВНИКИ

[color="#593123"][i][b]Вірш  –  інструмент  чарівника
І  зараз  я  вам  це  дов́еду.
Як  бджілка  в  лоні  квітника
Збирає  кілограми  меду,
Так  ви  будуєте  вірші,
Зі  слів  збираєте    ви  твори,
Які  впадають  до  душі,
І    пестять  розум  теплим  морем.
В  уяві  вдячних  читачів
Ви  намалюєте  картини
Де  знайдуть  щастя  шукачі,
Кохання  пісня  буде  линуть.
Знайдеться  місце  в  них  словам,
Що  адресовані  в  майбутнє;
Це  щось  споріднене  дивам,
Реальність  зовсім  в  них  відсутня.
Звернутись  можете  до  тих,
Кого  нема  на  цьому  світі,
Хто  віддавав  життя  до  крихт,
Щоб  ніжністю  були  зігріті…
До  тих,  хто  вас  колись  кохав
І  почуття  палали  щирі,
І  вам  безсоння  дарував,
В  якому  зрів  натхнення  вирій…  
Свою  любов,  свої  знання
Ви  віддаєте  без  останку
З  мистецтвом  гідні  єднання  
І  зовсім  це  не  забаганка.
Ваш  вірш,  то  співи  солов’я,  
Які  полинуть  через  вічність.
Ви  тут  усі  –  моя  сім’я
І  в  ваших  чарах  є  епічність.
І  як  скажу:  ви  чарівник,
Це  буде  вдячності  похв́ала
І  найдорожчий  показник,
Хоча  і  цього  ще  замало…
[/b][/i][/color]

З  подякою  за  Вашу  творчість
16.05.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733695
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 17.05.2017


Наталі Калиновська

Я ЧЕКАЛА https://youtu. be/eQb-jXybf70

https://youtu.be/eQb-jXybf70

               Тебе  чекала  я…

Тебе  чекала  я  весною
Така  красива  й  молода…
Була  я  очарована  тобою  –  
Тільки  любов  отрутою  п’янка.

На  очі  навертались  сльози,
Що  ти  не  мій,  я  –  не  твоя…
Вже  відцвіли  сади  і  відгриміли  грози,
І  кожен  жив  своїм  життям.

Спекотне  літо  пристрасть  розпалило:
Яскравим  сонцем,  запахом  трави…
Природа  вся  буяла!  Серденько  боліло,
Душа  питала,  де  у  цьому  світі  ми?

Вже  осінь  золота  шепоче  листям:
Невже  тепер  чужі,  невже  забули  все?
І  вітер  з  сумом  обриває  оніміле  гілля,
Й  останні  сподівання  листопадом  він  несе.

Зима  прийшла  і  остудила  душу,
Щоб  не  боліла  і  не  краялась  вона!
Тепер  я  знала  –  до  весни  дожити  мушу,
Щоби  любов    садами  зацвіла!

І  прийдеш  ти  в  цей  сад  такий  жаданий,
І  серце  подаруєш  знов  своє  мені!
В  обіймах  підемо  квітучими  гаями,
Немов  Адам  і  Єва  на  землі!

21.  03.  2015  м.  Львів  у  Всесвітній  день  поезії
Автор  Наталія  Калиновська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723410
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 16.05.2017


Просто Лубенка..

А зорі сяють золотом коралів. .

А  зорі  сяють  золотом  коралів,
І  місяць,  мов  вівчарик  іх  пасе,
А  соловей  так  солодко  співає,
Про  мир,  про  волю,  про  прекрасне  все

А  десь  так  близько  загнані  війною,
Чатують  варту  молоді  бійці.
Як  хочеться  ім  повернуть  додому..
До  батька,  до  порогу,  до  сім"ї

А  ворог  сипле  знов  лихі  гармати,
І  знову  кров  прол"ється  молода,
І  плаче  Україна,  плаче  мати!
І  молить  Бога  про  своє  дитя..

Нам  обіцяють  золоті  хороми,  
і  волю  так  жадану  й  дорогу.
Та  л"ється  кров  і  знову,  й  знову  й  знову
А  ми  все  вірим  Богу,  бо  ж  кому??

А  зорі  сяють  наче  діаманти,
І  соловей  щовечора  співа.
Ми  ще  живі!  -  так  хочеться  сказати!
Ще  будем!!!  УкраІна  -ще  жива!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733629
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Відочка Вансель

Скажи мені :ти хочеш самоти?

Скажи  мені  :ти  хочеш  самоти  
Такої,  щоби  шкіра  замерзала?  
Шкодую,  що  дозволила  на  ти.  
А  інше?..  Я  тоді  Вас  так  кохала!  

Скажіть  лишень:Вам  пусто  на  душі,  
Коли  мене  ви  стали  забувати?  
Прощаю.  Лиш  віддайте  Ви  ключі.  
Себе  від  вас  я  буду  зачиняти.  
Щоб  душу  у  думках  не  цілувати...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733622
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 16.05.2017


Тетяна Луківська

Не просто…

Я  зуміла…й  від  тебе  пішла,
Бо,  здавалося,        так    буде  просто.
Поміж  нами  зневіра  лягла
І  в  мовчанку  сховалася  гостру.
Ну,    зуміла…  й  від  тебе  пішла…
Намагалась    ж    терпіти…  несила!
З  гіркотою  усе  відмела
І  за  мить  нашу  долю  скосила.
Та  не  знала,  що    ти  ,  я    -    то  ми…
Й  вже  по  -  іншому  жити  не  вийде,
Наче  сонце  не  вийшло  з  пітьми,
Наче  ранок  із  ночі  не  прийде.
Загорнулося  літо  в  печаль,
Заплітає  сум      наші  стежини…
І    змінити  нічого,  на  жаль…
Перезріло  скотились  ожини.
Я  згортаю  самотнє  крило
Гордо  й  гідно,  ховаючи  в  душу.
Та  чомусь  серце  в  кригу  звело,
Як  же  битися  знову    примушу…
Ну,  коли  ми  не  так  повелись,
Опустивши  завісу  коханню…
І  над    нами  захмарена  вись,
Болем  рвала  хвилину  останню.
І  чомусь  всі  ласкаві  слова
Загубилися  в  нашій  розмові,    
Наче  стрілка  кудись  часова,
Переставила  силу  любові.
Квітом  так  захмеліло  навкруг,
Тільки  ж  бо  не  п'янію  красою.
Літо  робить  останній  свій  круг…
Я    розлуку  стираю  сльозою.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444955
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 15.05.2017


Рибанчук Микола

Свому сину…

Колиб  по  молодості  знати,
Як  правильно  вчинити,
Яку  дорогу  нам  обрати,
І  як  житя  своє  прожити.

Тодіб  я  менше  помилявся,
Хоча  я  не  жалію,
Не  раз  я  падав  підіймався,
Але  завжди  я  мав  надію.

Колиб  по  молодості  знав,
Що  далі  мене  жде,
Чи  цю  дорогу  я  обрав,
Куди  вона  мене  веде.

На  цьому  сам  себе  ловив,
І  знову-знову  помилявся,
Навіщо  так  тоді  вчинив,
Сказав,  зробив  -  не  розібрався.

Не  раз  приходилось  грішити,
По  совісті  сказати,
Не  вмію  я  інакше  жити,
Про  це  і  хочу  написати.

І  совість  мучила  мене,
Значить  вона  була,
Бува  аж    в  грудях  підіжме,
І  це  не  просто  так  слова.

Колиб  по  молодості  знати,
Про  зло  -  що  несуть  люди,
І  завжди  вміти  відрізняти,
Де  те  добро  -  бож  зло  повсюди.

І  як  боротися  із  ним  ,
Добро  всеж  переможе,
І  стане  рідним  не  чужим,
Господь  нам  допоможе.

Завмер  лише  я  на  хвилину,
Щоб  молодість  згадати,
І  в  добру  пору  чи  лиху  хвилину,
Потрібно  дальше  мандрувати.

Дорогою  життя  іти,
На  місці  не  стояти,
Де  загубити  .  де  знайти,
Колиб  по  молодості  знати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733597
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Супрунець Сергій

Рука Бога

Наша  рука  –  не  рука  Бога  -  
Нею  потрібно  робить.
Не  обрати  нею  дорогу  -
Треба  її  пробить.

Наша  нога  –  не  Геракла  -
Нею  камінь  не  розтоптать.
І  навіть,  якщо  набрякла  -
Треба  однак  ступать.

І  голова  -  не  Горгони,  -
Не  стане  все  кам’яним,  
Сформує  нові  закони,
І  смертника  зробить  живим.

І  наші  жінки  -  не  Єлени  -
Не  треба  їх  викрадати,
Чи  різати  сірі  вени.
Їх  просто  треба  кохати.

І  наше  життя  -  не  вічне  -    
Гніздиться  серед  віків.
За  нього  лиш  треба  зуміти
Зробити  те,  що  хотів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733556
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2017


Only god can judge me

Горечь струится по венам…

Горечь  струится  по  венам  заветным  дымом.  
Каждый  хотел  хоть  кому-то  побыть  любимым,
Каждый  хотел  быть  кому-то  необходимым,  
И  хоть  на  мгновение  стать  непобедимым.

Каждый  верил  в  то,  что  когда  то  лучше  станет,  
По  рубцам  на  сердце,  считая  свои  потери.  
Надеялся  что  больше  никто  не  обманет,  не  ранит.  
Кто-то  просто  мечтает  о  миллионере.

У  каждого  свои  желания,  порой  и  несуразны,  
И  цели  разные,  разнообразны  и  соблазны.  
Кому  семью,  кому  побольше  безотказных,  
И  много  есть  людишек  безкаркасных.  

Мы  разные  и  в  то  же  время  схоже.  
Кто  постарше,  кто  помоложе.  
Сколько  людей,  столько  и  мнений,  но  истина  непобедима:
-  "Человека  ранит  слово",  и  это  необратимо.  
И  много  таких  мгновений...  
И  много  потом  сомнений...  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733528
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Шостацька Людмила

ХУДОЖНИК

                                           З-під  пензлика  майстра  злітають  Жар-птиці,
                           Всміхаються  зорями  світять  зіниці.
                           І  майстер-володар  всіх  фарб  веселкових
                           Про  світ  цей  чарівний  розкаже  без  слова.

                           В  палітру  додасть  він  і  мрії,  й  любові,
                           А  ще  розфарбує  всі  сни  кольорові,
                           Навічно  красу  він  завене  в  полотна,
                           Картина  душі  –  відображення  кожна.

                           З  них  кожна  живе  особливим  життям,
                           Художник  іде  за  новим  відкриттям.
                           І  кроком  вперед,  у  безсмертя,  навічно,
                           Засвітиться  зірка  нова  блискавично.

                           Світитиме  людям  мозаїка  тем
                           І,  навіть,  із  часом  забутих  імен.
                           Полотна  живі,  вони  з  часом  у  змові,
                           Частинка  митця  -  в  намальованім  слові.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696981
дата надходження 27.10.2016
дата закладки 15.05.2017


Серафима Пант

Чому непокоїть твій погляд?

Чому  непокоїть  твій  погляд
І  серця  паланням  бентежить?
Ти  ближче  –  ніж  тепло,  ніж  поряд.
Не  хочу  гасити  пожежі.

Без  права  відчути  тактильно,
Уява  плете  візерунки,
Чуттєво,  грайливо,  повільно
Малює  пастеллю  цілунки.

Чому  в  міжребер’ї    так  тісно,
Чом  тіло  –  на  вітрі  листочок?
Пришвидчений  пульс  –  передвісник.
Пір’їнка  по  шкірі  лоскоче.

Чому?  Бо  з  тобою  я  інша:
Закохана,  ніжна,  жадана.  
Я  –  мрія.
Ти  –  мрія,  та  лише:
В  ній  всесвіт  –  крупинка  піщана.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733501
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017


Шостацька Людмила

КВІТИ ЗАКОХАНИХ

                                                             Назвались    квітами    закоханих,
                                                             Втопились    в    щасті    пелюстки,
                                             Дощем    і    вітром    не    сполохані,
                                                             В    піснях    оспівані    бузки.

                                                             В    садах    бузковими    туманами,
                                                             Під    яблуневу    заметіль
                                                             І    у    сусідстві    із    каштанами
                                                             Свій    влаштували    водевіль.

                                             Танцюють    бджілки    і    метелики,
                                                             Акомпанує    соловей,
                                                             Хрущі    так    заздрять,  до    істерики,
                                                             Собі  прийшли  в    живий    музей.

                                             Бузки    бувають    часто    свідками,
                                                             Як    тішить    їх    оте    “люблю”,
                                             Схилили    грона    над    бесідками
                                                             Й    диктують    ноти    скрипалю.
                                                                                                         

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733525
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017