Сергій Тімченко: Вибране

Ніна Незламна

Ой хлюп- хлюп…

 Ой,  червоні,    в  мене  щічки
Певно  йти,  пора  до  річки
По  коліна  по  водиці
А  вона  ж  ніби  з  криниці
Спалах  вогників  в  зіницях
Вже  й  не  можу  зупиниться
Як  та  жабка,  люблю  літо
Де  не  йду  немає  сліду
Ой,  хлюп-хлюп,  чиста  водиця
Дай  мені  насолодиться
Теплим,  ніжним,  світлим  літом
Налюбуюсь  усім  світом!

                           10.07.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 11.07.2021


Любов Таборовець

Упала крапля на листочок…

Як  гнівно  небо  супить  брови,
І  під  картуз  хова    лице…
А  дощ  графітові,  шовкові
нитки  малює  олівцем…
Розквітла  в    посмішці  -  шнурочку
царівна  квітка  польова…
Їй  раптом  ніжно  на  листочок
вмостилась    крапля  дощова…
Відчувши  дотик  насолоди,
кров  пружно  в  жилах  потекла…
І  якось  дивно,  в  прохолоді,
душа  миттєво  ожила.
Невтомно  крапля  все  шукала
чутливі  зони    на  листку…
Свій  трепет  тіла  віддавала
в  любові  тихім  завитку.
Купалась  райдужно  у  щасті,
чеканням  втомлена  жага…
Він  їй  не  дасть  уже  упасти…
О,  неповторна  мить  блага!..
Довкола  світ  -  це  їх  обійми…
І  торжествує  в  нім  життя!
Моя  душа  у  мріях  з  ними
злилась  в  єдине  відчуття…
20.05.2020

[b][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876706
дата надходження 21.05.2020
дата закладки 27.05.2020


Новоградець

Ви з гідністю відставили плече…

         "Політичної  біжутерії  не  ношу,"  -
         з  такими  словами  Ліна  Костенко
         відмовилася  прийняти  найвищу
         нагороду  з  рук  президента
         В.  Ющенка.
         


Ви  з  гідністю  відставили  плече,
Коштовних  не  прийнявши  біжутерій.
Дідівська  кров,  Тарасова,  тече
У  ваших  розгалуженнях  артерій.

З  нечистих  рук  продажної  душі
Прийняти  дар  високий  не  захоче
Поет,  хто  не  міняв  на  бариші
Свої  слова,  правдиві  і  пророчі.

Коли  співали  оди  гаманцям
Свої  митці,  і  продані  Росії,
Ви  всі  рядки  писали  тільки  нам,
Байдужі  до  фальшивого  месії.

Для  них  чини  і  тони  нагород,
І  владні  відкриваються  їм  двері.
А  з  вами  залишається  народ,
Що  вслід  за  вами  пише  на  папері.

І  граючись  за  столиком,  не  раз
Малеча  із  Тарасового  краю
Пером  сталевим,  справжнім,  як  у  вас,
Невміло  свої  літери  черкає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850204
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019


Новоградець

Совенята

Ще  в  парку  не  горіли  ліхтарі  
І  літній  день  над  містом  не  погас,
Коли  із  крон  ялинових  вгорі
Злетіли  совенята  в  перший  раз.

Безшумно  крильця  з  гілки  донесли
На  землю  двох  сіреньких  пташенят.
І  злякані  пухнастики  були,
Що  вгору  не  піднімуться  назад.

Не  видно  було  матері  навкруг  -
Добути  корм  належало  сові.
Лиш  дівчинка  ішла  і  її  друг,
Побачили  малечу  на  траві.

Малі  були,  без  сумніву,  із  тих,
Хто  совами  ширятимуть  колись.
А  зараз  голос  дівчинки  притих  -
Чекала,  чи  піднімуться  увись...

А  двійко  круглооких  пташенят
Прибігли  під  ялинові  стволи,
Підскочили  з  кумедністю  малят,
Злетіли  -  і  на  гілочці  були!

І  з  гордістю  сприймали  звисока,
Як  приз  людський  за  подвиги  свої,
Підтримуючий  погляд  юнака
І  окрик  тріумфуючий  її.

Ніхто  крім  них  не  бачив  совенят  -
У  парку  не  гуляло  більше  пар.
Лише  пройшов  алеєю  наряд
І  поряд  загорівся  ще  ліхтар.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834746
дата надходження 07.05.2019
дата закладки 09.05.2019


Новоградець

Україна

Розписує  сонце  в  багрянець  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.
Ти  трудишся,  зводиш  міста,  Україно,
І  соняшник  тягнеш  до  неба  з  землі.

Славутича  хвилі  і  вітер  здалека
Шевченкову  пісню  співають  тобі.
Твій  прапор  -  пшениця  і  небо  над  степом,
Звитяга  і  мужність  в  твоєму  гербі.

Ще  свіжа  легенда  у  землях  козацьких,
Як  грізний  полковник  свій  одяг  роздер.
І  крик  твоїх  коней  під  шабельний  брязкіт
Відлунням  далеким  ми  чуєм  тепер.

В  степах  придніпровських,  у  центрі  Європи,
Ти  перша  стрічала,  спиняла  орду.
І  знову  на  сході  вогонь  і  окопи,
І  внуки  козацькі  відводять  біду.

Там  тане  у  битвах  надія  забродів,
Що  шлях  твій  накреслить  російський  багнет.
На  карті  планети,  між  вільних  народів,
Вже  час  вимальовує  твій  силует.

Ти  юна,  і  тільки  нарощуєш  сили,
Сусідка  стареньких,  заможних  країн.
Я  вірю  -  чужинців  в  столиці  осілих
Замінить  відважний  Тарасовий  син.

Підніметься  в  травні  на  полі  колосся,
Де  грудень  холодний  розсіював  сніг.
І  жито  комбайн  покладе  у  покоси,
Де  танк  крізь  окопи  прорватись  не  зміг.

Від  заходу  хмарки  пройдуть,  Україно,
До  самого  краю  твоєї  землі.
І  сонце  допише  багрянцем  картину  -
Злітаючий  лайнер,  причал,  кораблі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831751
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 09.04.2019


КВолынский

Муза

                                   Муза.
Владика  дум,  володар  ночі…
Співець  веселля  і  журби,
В  красивій  постаті  жіночій  –  
Великий  Майстер  ворожби.

Приходить  темними  ночами...
В  віконце  гляне...  і  мовчить!
Від  чар,  незнаними  словами,
В  мені  поєзія  звучить.

Припасти  би  до  уст  горячих,
Відчути  полум'я    її      –  
Зорі,  що  з  Місяцем...  щебечуть!
Немов  весняні  солов’ї.

Жага,  примара  і  натхнення  –  
Вона:  і  холод,  і  тепло...
Веснянкою,  мов  птаха  рання
Прибилась    вранці,  через  скло.

То,  так  здивовано  присяде,
То  знову,  хвостиком  вільне….
Цей  вільний  птах…політ  свободи  –  
Манок,  приваблює  мене.  

Нехай,  вже  суджений  пробачить  –  
Таку  жадану  і  близьку,
Зорю,  що  з  Місяцем  судачить,
Що  в  серці  б’ється  і  в  мозку.  

Чарівна  зіронька…  далека,
В  холоднім  космосі  блистить…
В  моїй  душі,..  печаль  глибока  –  
Яскравим  полум’ям  горить!

Проходить  все  –    і  все  минає…
І  найпрекрасніша  та…  мить,  
Коли  душа  цвіте,  страждає  –  
Тоді  любов  не  відгорить!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 03.03.2019


Петро Рух

Насправді Бог не править світом…

Насправді  Бог  не  править  світом.
Він  грає  музику  краси.
І  з  чарівних,  прекрасних  квітів
Куштує  крапельки  роси.

Жартує  з  друзями  й  сміється.
І  любить.  І  Його  любов,
Неначе  злива  щастя,  ллється
На  всіх  нас.  Отакий  є  Бог.

А  світом  правимо  ми  —  люди.
І  щоб  робити  добре  це,
Наповнити  ми  маєм  груди
Його  душею.  Ось  і  все.

[i]13.03.2018,  Київ[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799851
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018


Любов Таборовець

Роздуми про життя

Ніхто  в  житті  не  знає  долі  наперед…
З  ким  вірність  жде,  а  де  чекати  зради…
Хто  стане  другом  нам,  хто  радість  відбере,
а  хто  у  час  сумний  додасть  розради.
Хто  знищить  все  прекрасне…  Хто  усе  віддасть,…
розділить  хліб,  і  слово  тепле  скаже.
Хто  руку  допомоги  в  час  важкий  подасть,
а  хто  й  в  простій  пораді  нам  відкаже.
З  ким  почуваєшся  самотнім  і  чужим,
Кому  відкриєш  легко  серце  й  душу…
Або  ж  усе  життя  своє  живеш  із  тим,
кого  не  любиш,  а  терпіти  мусиш.
Ніхто  не  знає,  яку  маску  одягне,
І  що  де  жде,  блукаючи  цим  світом…
Кого  удача  всюди,  й  успіх  посягне,
а  хто  за  гріх  зів’яне  пустоцвітом.
Таке  людське  життя:  одним  завжди  щастить  -
біль,  горе  і  страждання  -  мають  інші.
Одним  -  за  справедливість    завжди  вічний  бій,
а  де  -  хто  і  брехнею  є  мудріший.
Так    живемо  на  цій  святій  своїй  землі
І  в  благодаті,  радості    і  в  злості…
Грішим,    як  недосвідченні  і  молоді,
Забувши  те,  що  ми  на  ній  лиш  гості.
Ще  помилкам  чужим  ведемо  справно  лік,
а  про  свої  не  хочемо  і  чути…
Та  рідних,  друзів  ображаємо  весь  вік,
не  боячись  страждання  від  покути.  
Там  де  кричати  треба,  довго  мовчимо,
А  інколи  і  по  святинях  топчем…
І  перед  сірістю  ми  трусимось  давно
Хоча  красиво  жити  усі  хочем.
Ми  в  розпачі,  коли  не  досягли  мети
Наше  життя  у  суєті  нестримній…
Дивись,  воно  пройшло...  І  ми  уже  не  ті,
Бо  за  вікном  звучить  наш  вальс  осінній…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791174
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 11.05.2018


КВолынский

Зимний вечер.

Зимний  вечер.  Вьюга  воет.
Вдалеке  фонарь  висит.
Уж  не  спится:  сердце  ноет,
Колокольчиком  стучит.

То  забьётся  дробью  звонко,
То  притихнет…и  молчит…
Так  весёлая  плутовка
Моё  сердце  теребит.

Где-то  там,  среди  сугробов,
Потерялся  её  след…
Грусть-тоска  –    моя  зазноба,
Мой  далёкий  милый  свет.

Не  добраться,  не  доехать
До  желанного  крыльца…
Ром  –    последняя  утеха
Козырного  мертвеца.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787316
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 15.04.2018


Любов Таборовець

Сон у променях сонця

У  ранковім  чеканні  весни
Підведу  я  свій  погляд  у  небо.
В  сонця  променях  згубляться  сни
І  полинуть  із  вітром  до  тебе.

А  у  них  я  з  тобою  удвох…
Світла  райдуга  неба  над  нами.
Нас  кохання  з’єднало  обох
Радість  лине  у  небо  піснями.

Гріє  дотик  твій  теплих  долонь
Слів  ніяких  у  мить  цю  не  треба…
В  серці  ніжний  кохання  вогонь  
Подарують  і  сонце,  і  небо...

Тішить  серце  птахів  передзвін,
Вітер  грає  симфонію  ніжну...
Почуття  передасть  мої  він,
Перепони  долаючи  сніжні.

А  як  місяць  чарівний  зійде,
Виграватиме    в  зорянім  сяйві...
Ніч  на  землю  святую  прийде
Знову  вкутає  в  сни  незвичайні...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784330
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 01.04.2018


Новоградець

Сабіні Галицькій

Здригнулись  берізки,  притихли  похмуро
І  час  на  хвилинку  завмер  -
Димить  під  Попасною,  вражений  ПТУРом,
Сповзає  в  окоп  БТР.

Скотилася  зірка  і  згасла  надія,
Закреслена  трасером  враз,
Лиш  сталь  продірявлена  тьмяно  чорніє,
Де  вогник  життєвий  не  гас.

Могил  безіменних  і  трун  перед  строєм
Достатньо  принесла  війна,
Та  тільки  твою  похоронну  героя
Писати  не  зміг  старшина.

Ти  там,  десь  далеко,  була  ще  живою
На  правому  схилі  Дніпра
І  навіть  ще  котик  домашній  з  тобою
Погратись  хотів,  медсестра.

А  тут  вже  бійці  відвернулись  похмуро  -
Бувалі  не  викажуть  сліз,
Лиш  поруч  зі  шляхом,  від  вибуху  ПТУРа,
Посипався  іній  з  беріз.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778732
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018


Наталя Данилюк

Прошу, прийди… (закликання весни)

Прошу́,  прийди  полоскотати  нерви
Зарозумілій  тітоньці-зимі,
Бо  вже  душа  вичерпує  резерви,
Очікуючи  життєдайних  змін…

Бо  вже  крило,  обшарпане  вітрами,
Забуло  смак  дзвінкої  висоти.
О,  ці  скупі  холодні  панорами
І  цей  полинний  присмак  гіркоти!..

Прийди  й  поруш,  розколихай,  роздмухай,
Перетряси  крізь  сито,  як  муку́.
Вже  нишком  наслухаю  краєм  вуха
Твою  джерельну  музику  п’янку!

Вже  чую  запах  пролісків  у  лісі,
Хоч  березня  не  видно,  та  дарма,
Відхлипує  бурульками  на  стрісі
Капризна  і  ображена  зима.

Тож  на  медове  сонце  не  скупися,
Бо  зачекавсь  на  нього  білий  світ!
Скрипить  у  полі  срібна  колісниця  –
Вантажить  лютий  клунки  снігові.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776793
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018


Yuliia Manachynska

Чи ти, кохав…

Чи  ти,  кохав,  відверто  та  довічно?
Чи,  відчував,  ту  приязнь  у  серцях?
Чи  б  вгамував  те  почуття  трагічне?
Чи  б  зачекав,  якщо  б  ще  був  не  час?

Ти  б  зрозумів,  коли  б  тебе  не  чули?
Ти  б  відпустив,  як  кажуть  не  своє?
Ти  б  запитав:  "Ви  досі  не  збагнули?"
Оберігав  б,  все  те,  що  в  тебе  є?

Ти  б  захотів,  залишитись  назавжди?
Чи  охопив  б,  весь  Всесвіт  крізь  життя?
Та  ти,  б  зімлів,  від  щирості  та  правди,
довкола...,  неземного  почуття...

©Yu.Manachynska
10.02.2018

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776225
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018


Любов Таборовець

Думки мостами

Мостами  гнуться  ці  мої  думки...
Спішу  до  тебе  я  на  зустріч  знову
Лечу,  щоб  доторкнутися  руки
І  у  обіймах  стріть  зорю  ранкову.
Думки  летять,  сягаючи    небес
В  молитві  застигають  руки  й  губи...
Я  все  чекаю  здійснення  чудес,
Що  допоможуть  бути    мені  з  любим.
Ми  разом  з  ним  напишемо    вірша,
Як  голуби  утішимось  в  розмові...
І  доторкнеться  враз  душі  душа
А  в  серці  забринить  струна  любові.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773888
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018


КВолынский

Відгоріло

Відгоріло…відцвіло  кохання,
Пролетіли    дивовижні    дні,
І  в  душі  застигли  трепетання,
Так  недавно,  радісні  мені.

Все  рожденне,  що  в  душі  горіло:
розвивалось,  пристрасно  цвіло,
Десь  в  тумані  парусом  біліло…
Промайнуло...  мов  би  й  не  було.

Більш  не  буде  зірка  серед  ночі,
Променем  сіяти  у  вікні,
Незабутні  ніжності  жіночі
Згадуватись  будуть    уві  сні.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018


Новоградець

Новоград

                               
Знову  в  золоті  ліс,  знову  птахи  знялись,
Вдалину  потягнулися  з  криком.
Облітає  з  беріз,  обсипається  лист
І  спливає  по  течії  тихо.

Скільки  всього  було  і  води  протекло  -
Не  змели  тебе  хани  могучі.
Ти  стоїш,  Новоград,  як  століття  назад,
Свої  башти  здіймаєш  на  кручі.

Ти  в  собі  бережеш  пам'ять  древніх  пожеж,
Відбиваєш  їх  зорями  в  плесі.
Ти  мій  дім,  Новоград,  ти  Полісся  фасад
І  колиска  маленької  Лесі.

Тебе  ніжать  вітри,  прикрашають  бори
І  поля  обіймають  хлібами.
Від  північних  рівнин  в  небі  тягнеться  клин,
Над  твоїми  летить  куполами.

Все  в  тобі,  Новоград,  від  початку  і  в  ряд:
Перші  кроки  і  юність,  і  зрілість.
Ти  -  кохання  і  біль,  ти  -  досягнута  ціль
І  надії,  що  десь  розгубились.

Не  сумуй,  Новоград,  оглянімось  назад  -
На  роки  що  для  нас  пролетіли.
Тільки  бачиться  з  круч  під  фортецею  Случ
Від  прожитого  вже  посивілий.

А  в  осінній  порі  пестить  липи  старі,
Забавляється  вітер  над  містом.
І  на  лапи  ялин,  біля  самих  вітрин,
Жовте  листя  лягає  намистом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739090
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.01.2018


Наташа Бруснікіна

Знак


Як  звідтам
Де  під  вільним  крилом  соколиним
Розверзається  небо  
У  сонячний  храм,
Так  душа  моя  ніжно-перлинна
Лиє  сяйво  до  тебе,
І  я  не  пручаюсь  думкам.

Дивно  так,
Що  між  нами  шляхів  повороти,
Що  збігаються  вкотре
З  нізвідки  в  ніяк,
Та  я,  навіть  не  знаючи,  хто  ти,
Відчуваю  усоте,
Що  ти  у  житті  моїм  знак.











пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769887
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018


гостя

В півтемряві…


Закриєш  очі…
Білі  пелюстки
спливуть  над  елементами  декору.
Зійти  з  картин  від  доторку  руки.
Розтанути
     в  півтінях  коридору.

В  півтемряві…
Під  золотом  прикрас
розпізнавати  призабуті    шрами.
То  вже  не  сни.  То  надчутливий  час  
так  грається
     з  чужими  іменами.

З  теплом  очей…
Із  холодом  образ,
що  зникнуть  разом  з  талою  водою.
…  коли  боги  заступляться  за  нас,
лише  тоді
     ми  станемо  собою

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768866
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017


Процак Наталя

Мене лікує тиша й твої очі …

Блакитне  покривало  над  землею
По  ньому  димом  стеляться  хмарини
І  сонце  тліє  денною  зорею...
Лоскоче  ніс  дурманний  цвіт  малини..  

Муркоче  ліс,  розгойдує  вітрила...
Ляклива  зелень  блимає    вогнями...
Леліє  вітер  у  польоті  крила,
Що  в  вишині  здаються  кораблями...

А  ти  впади  зі  мною  в  дикі  трави...
І  просто  помовчи...нехай  цей  спокій
Тебе  всього  наситить,  мов  заграви
Незайманих  і  згублених  утопій...

Нам  небо  захлюпоче  океаном
Тривожно  мерехтливо  безкінечно...
Мене  прикриєш  теплим  кардиганом
В  обіймах  заховаєш...так  доречно!

Спинився  час  -  відгомони  співочі
Принишкли  як  і  все  в  лісному  лоні
Мене  лікує  тиша  й  твої  очі...
І  теплі  на  щоках,  ніжні  долоні...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667702
дата надходження 22.05.2016
дата закладки 29.12.2017


Процак Наталя

Дивитися на зорі…

Мале  дівча  з  зеленими  очима
Так  вірило  у  казку  в  дні  суворі
І  кожну  ніч  коли  спадали  зорі
Воно  мрійливо  зводило  плечима
І  вірило  у  чудо...

Блистіли  очі  з  сліз  наче  перлини
Молилася  душа  до  неба  скромно
Там  споглядав  на  неї  місяць  сонно
І  нотував  бажання  він  дитини
В  небеснії  скрижалі...

Ні  не  хотіла  золота  й  багатства
Ні  суконь,  як  в  принцес  (їхні  корони)
Не  марила  сягнути  аж  до  трону
І  не  просила  половину  царства
Не  в  тому  її  мрії...

Потрібною,  вона  хотіла  бути
Комусь.Для  когось  стати  вірним  другом
Щоб  зменшити  самотності  напругу
І  в  свою  сторону  колись  почути:
-Ти  не  самотня,  більше...

Минали  дні.Летіли  зими  й  весни
Вродлива  жінка  з  усмішкою  неба
Ще  й  досі  в  зорях  бачила  потребу
І  досі  палко  в  серці  мрії  несла
І  вірила  у  чудо...

Одного  дня  звела  зоря  стежини
Двох  незнайомців  з  мрією  одною
Котрі  ходили  спільною  тропою
І  відтоді  не  були  вже  чужими
Збулася  їхня  мрія...
.................
....гаптує  місяць  килими  прозорі
Спускається  на  землю  ніч  незрима
І  дівчина  з  щасливими  очима
Вже  має  з  ким  дивитися  на  зорі
Тримаючись  за  руки...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 29.12.2017


Процак Наталя

Вінтажні поцілунки

Стара  кав'ярня  у  стилі  "прованс"
На  розі  міста  -  тихо,  малолюдно.
І  місяць  розпочав  нічний  сеанс
Спускаючи  на  землю  своє  судно.

Скрипить  платівка,  аромат  "Шанель"
В  повітрі  закружляє  в  тон  до  кави
А  на  вустах  солодка  карамель
І  спогадів  хвилюючі  октави.

В  тонкім  пальто,  що  кольору  бордо,
Висока  шпилька,  матова  помада  -
Сьогодні  я  у  образі  "Бардо"
Для  тебе  не  абияка  принада.

Чекатиму,  за  келихом  вина.
(Незмінна  у  очах  моїх  покора)
За  нами  вже  не  злічена  зима
А  так  здається,  що  це  було  вчора.

Тривогу  наганяє  бас-кларнет,
Судомить  моє  серце,  нетерпляче.
І  у  дверях  затліє  силует
І  ти  такий  же,  не  змінився  наче?

Два  погляди  зіллються  у  один.
Забракне  слів  і  стрілка  циферблату
Зірве  наш  календар  з  життя-вітрин
На  мить  вернувши  нам  потрібну  дату.
....
Скрипить  платівка  і  не  спить  бульвар
І  ніч  ховає  місто  за  лаштунки.
А  на  устах  не  випитий  нектар
Й  твої  тепер  вінтажні  поцілунки

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749960
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 29.12.2017


Наташа Бруснікіна

Твій шлях

Ти  зігріваєш  квітів  пелюстки,
Що  так  весняно-ніжно  розквітають,
І  щирістю  наповнені  бруньки
Із  твоїм  подихом  щоразу  проростають.

Під  твоїм  сяючим  негаснучим  теплом
Міцна,  мов  криця,  крига  розтавала.
Зерном  любові,  радості  з  добром
Твоє  бездонне  серце  проростало.

І  навіть  крізь  розмиті  береги
І  засуху  безжальної  пустелі
Твій  шлях  тобі  все  ж  до  снаги,
Хоча  життя  тобі  нем'яко  стелить.

В  кому  цвіте  негаснуча  весна,
В  того  любов  по  вінця  і  без  дна.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768054
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017


Наташа Бруснікіна

Так добре…

Так  добре,  затишно  і  тепло  на  душі!
Горнятко  кави  зігріває  ранок.
І  осінь  проситься  до  мене  у  вірші.
Я  приготую  їй  зі  слів  сніданок.

Слова,  як  яблука  рожево-наливні,
На  сонці  ніжаться  у  срібній  павутині,
У  крапельках  росинок  на  вікні,
В  багрянім  листі  на  вузькій  стежині...

Так  затишно,  спокійно  на  душі!
На  серці  ніжно-легко  й  невагомо
Бринять  ще  не  написані  вірші
Про  світле  і  прийдешнє  невідоме.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748838
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 22.12.2017


Наташа Марос

БЛАЖЕНСТВО…

Я  так  давно  вже  скучила  за  нами,
Де  ти  і  я,  і  ніч,  безсонна  ніч,
Де  ми,  благословенні  небесами,
Ще  не  пили  отрути  протиріч...

Яке  блаженство  геть  не  помічати
Ні  віку,  ні  погоди,  ні  часу,
Коли  іще  нема  чого  втрачати,
Не  заглядає  в  душу  сірий  сум...

Але  короткі  ті  хвилини  щастя  -
Солодкого  багато  не  бува...
Нехай  тоді,  на  зло  усім  напастям,  
Моя  любов  щоночі  ожива...
             
                     -              -              -

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 22.12.2017


Процак Наталя

Інтим… (16+)

Інтим  -  це  перш  за  все  оголення  душі,  а  не  тіла.Тому  спочатку  ніж  роздягатися  перед  кимось,  переконайтесь...
...а  чи  цікаві  ви  йому  одягнені?...
                                                                             ***


Димить  на  підвіконні  сигарета
Із  ароматом  м'яти  та  ванілі
В  кутку  скрипить  платівка  на  вінілі
Легенький  блюз  знайомого  куплета
Ти  палко  обнімаєш  її  плечі...
...спустився  вечір...

Висить  в  повітрі  атмосфера  тиші
Наче  струна  на  дотики  вразлива
Вона  у  відчуттях  своїх  мінлива
Метається  метеликом  у  виші
Пройдуться  пальці  по  шовковій  шкірі...
...нейметься  вірі...

Квапливі  поцілунки  вздовж  ключиці
Перекривають  дихання  -  несила!
Вона  тебе  собою  приручила
Став  блазнем  перед  поглядом  цариці
Роздягнена  душа  зове  очима...
...ніч  за  дверима...

Мурашками  по  тілу,  лоскітливо
Гарячі  губи  дарували  ніжність
Ти  поїдав  до  краю  її  свіжість
Обіймами  ув'язнював  ревниво
Тонули  у  долонях  почергово...
...все  так  раптово...

У  мерехтінні  зір  два  силуети
Залишать  невідкриті  таємниці
І  втомою  блищать  її  зіниці
Зникають  у  диму  від  сигарети
Впаде  у  руки  від  неба  уламок...
...затліє  ранок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680950
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 22.12.2017


Процак Наталя

Метелики на стегнах і в душі… (16+)

"Поцелуи  обжигают  прикасанием,  в  темноте...
Эти  бабочки  роятся  сокровенное  открыть..."
                                                               слова  однієї  палкої  Жінки...


Солодка  пара  губ-екстаз  думок!
І  знову  роздягаєш  мою  душу
Переплелися  руки.Я  не  мушу
Вже  більше  зволікати,  коли  крок
між  нами...
                 і  навіть  менше...

В  тобі  горить  розпечений  вулкан
Занадто  вже  чутливі  твої  очі
Вивчали  всю  мене  крізь  призму  ночі
Свідомо  забрели  у  мій  капкан.

Лилась  ріка  спокуси  по  спині.
Уста  спивали  з  сіллю  аромати
Позаздрили  нам  зоряні  цукати
Блистіли  у  захмарній  вишині.

Ти  шепотів  на  вушко  не  вірші
А  дотиків  вогненні  серенади
І  роєм  спалахнули  зорепади-
Метелики  на  стегнах  і  в  душі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759425
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 22.12.2017


Елена Марс

Білет, літак… Політ душі до мрії

Білет,  літак  -  і  напрямок  відомий  -
У  світ  моїх  найбільших  ностальгій.
Забудеться  в  зими  обіймах  втома,
В  душі  моїй  стривоженій  такій.

Залишиться  позаду  Східна  спека,
Попереду  -  дитинства  береги  -  
Волинь  моя  кохана  і  далека  -
Вітри  її,  морози  і  сніги...

Зима  для  мене  знову  стане  дивом,
Й  цвірінькання  червоних  снігурів.
Заскучила  душа  моя  за  співом  
Чудних  отих  малесеньких  птахів.

За  парком,  де  усе  мені  знайоме...
...  Від  сліз,  таки,  не  втримаюсь,  мабуть,
Коли  відчую  щастя  -  бути  вдома...
А  вдома  -  й  стіни  щастя  бережуть.

Білет,  літак...  Політ  душі  -  до  мрії  -
І  з  долею  поновлений  двобій.
...  Я  вистою,  я  зможу,  я  зумію
На  краще  не  розтратити  надій.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 22.12.2017


Новоградець

Волонтерка

Летять  кілометри  невпинно...
І  хто  би  подумати  зміг  -
Ти  гониш  легенько  машину
Сплетінням  донецьких  доріг.

Забуті  проспекти  столичні
І  сяйво  неону  навкруг,
Для  тебе  свята  новорічні
Настануть  не  в  колі  подруг.

Біноклі,  приціли  зенітні  -
Не  зовсім  жіночий  вантаж.
І  в  двадцять  на  юній,  тендітній
Не  в  розмір  лежить  камуфляж.

Доросла,  гарненька  і  сміла,
Для  когось  лиш  тільки  одна,
Ти  впевнено  вибір  зробила,
Коли  розгорілась  війна.

Не  місце  розвагам  і  модам,
Коли  покривалом  густим,
Над  кров'ю  стікаючим  Сходом,
Чорніє  тротиловий  дим.

Для  тебе  -  студентки  ще  вчора  -
Стрічати  святкове  число
В  дорозі,  з  нагрітим  мотором,
Сьогодні  не  вперше  було.

Крутили  сніжинки  свій  танок,
Хрустів  під  колесами  лід.
Позаду  -  столичний  світанок,
У  фарах  -  темніючий  Схід.

І  в  вечір  останній  грудневий,
Прийнявши  безцінний  вантаж,
Тебе  на  ура,  королеву,
Прокурений  стріне  бліндаж.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767226
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017


Новоградець

ДАП

Ми  залишали  виснажений  форт.
Туман  зимовий  був  тоді  не  з  нами,
Димів  уже  не  наш  аеропорт,
Оскалений  бетонними  стовпами.

Мовчали  амбразури,  вже  без  нас,
І  вперше  відступаючи  без  бою,
Не  програний,  а  витриманий  час
Ми  в  ДАПі  залишали  за  собою.

Ми  знали  -  ще  не  мертвими  були
Від  вибуху  поховані  в  бетоні,
І  правила  підтверджені  пройшли  -
Нема  в  війні  з  Росією  законів.

Не  скаже  -  боягузи  -  нам  стратег
І  докір  не  закине  нам  у  спину.
Розбиті,  ми  відходили,  зате
В  поразці  зберігали  Україну.

Вже  строк  минав  відведений  якраз
Для  їхньої  безкарності  і  слави.
За  двісті  сорок  днів  вже  піднялась
На  їхню  смерть  народжена  держава.

І  там,  де  нагрівалися  стволи,
За  кроки  від  затаєної  міни,
На  сірі  стіни  надписи  лягли  -
Автографи  всієї  України.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759827
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 22.12.2017


КВолынский

Тебе віками…

Тебе    віками  розтинали,
Кому  не  лінь    і  хто  хотів…
Мов  ту  повію:  відгуляли…
Рожала  ти  від  них  -  рабів.

Вночі  тягали  по  палацам,
Чи  то:  Король,  Султан  чи  Цар,
І  кожний,  щось  собі  побачив
В  твоїй  красі  –  вродливий  дар.

Одних  лиш  зрадників  кормила,
Що  продавали  твою  плоть.
В  тобі  тремтить  незламна  сила:
Всіх  побороть!  Всіх  побороть!

Мов,  той  сліпець,  дорогу  биту,
В  торбині  горя  нас  несеш…
Синів  розкидала    по  світу:  
Вже  не  збереш!  Вже  не  збереш!

Цвіте  нудьга  в  твоїх  просторах!
По  селах,  розкидала  жах…
Брати  пригнічені,  в  роздорах,
Чекають:    неминучий  крах.  

Та  віра  є  в  твоїм  народі,
Завжди,  Господь  Благословляв!
Спасіння:  в  Волі  і  в  Свободі!
Кобзар  нащадкам  сповіщав.

Немов    росток,що  рветься  в  гору  –  
Твоя    нестримана  душа:
Розквітла  знов,  в  весняну  пору,
Без  підживи  і  без  гроша.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738576
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 22.12.2017


Наташа Бруснікіна

Я покличу тебе

В  мо́є  місто  замріяних  сосен
Вже  ось-ось  завітає  зима,
І  розтане  іще  одна  осінь,
Де  стоїть  в  лісі  тиша  німа.

В  моїм  місті  задуманих  кленів
І  кремезних  розлогих  дубів
Ледь  вчувається  "Мрія"  Шопена
Серед  парків  й  незримих  снігів.

Та  коли-не-коли  крига  кресне,  -
Й  повново́дніють  ріки  ураз.
В  місто  мо́їх  засніжених  весен
Я  покличу  тебе  ще  не  раз.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758643
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017


Чудна Пташина

бо хочу розібратись в почуттях

Порожній  парк.  Тихенько  пада  листя.
Холодний  дощ  так  довго  накрапа.
Уже  птахи  минули  межі  міста.
Мороз  калюжі  подекуди  хапа.

Осінній  вечір.  Тьмяне  тепле  світло.
Тут  сильний  вітер  сумно  завива.
І  якось  стало  зовсім  не  помітно,
Що  знов  хандра  осіння  ожива.

Старий  камін.  Глінтвейн  зігріє  душу.
Німе  кіно  розкаже  про  життя.
Сьогодні  я  нічого  вам  не  мушу,
Бо  хочу  розібратись  в  почуттях.

Самотня  тиша.  Серце  грає  ретро.
Вечірнє  місто  відбиває  ритм.
А  поміж  нами  міліарди  кілометрів.
А  поміж  нами  нескінченний  лабіринт.

Мороз  по  шкірі.  Теплі-теплі  вірші.
Надворі  дощ  відточує  танок.
Ми  вже  не  ті.  Ми  зараз  зовсім  інші.
Мені  потрібен  ще  один  дзвінок.

Вчорашній  чай.  Рояль  награє  ноти.
Звабливий  сон  затягне  в  забуття.
І  я  не  прокидатимуся  доки,
Поки  не  розберуся  в  почуттях.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758392
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Наташа Бруснікіна

Розтанемо

Коли  замете  зима,
Ми  зникнемо.
До  того,  що  нас  нема,
Ми  звикнемо.
Як  віхола  засвистить,
Не  зчуємось.
Що  більше  в  душі  не  болить,
Відчуємо.
Та  тільки  замріє  весна,
Розтанемо.
Бажаними  в  пристрасних  снах
Ми  станемо.
Ми  в  калейдоскопі  облич
Не  згубимось.
Ти  просто  мене  поклич,  -
Забудемось.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756521
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017