Просто Лубенка..: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.08.2017


Роман Лілея

Люби!

Люби  мене  безгрішно,  новорічно!
Люби,  як  гладиш  квіти  по  весні!
Люби  мене  безхмарно  і  навічно!
Люби  мене  в  зірка́х!  Люби  вві  сні!

Люби  мене,  коли  палають  крони,
Коли  вогонь  відблискує  в  очах,
Люби  мене,  коли  вітри,  прокльони  
Доносяться,  і  ко́ло  го́рла  страх,
Як  гостре  лезо,  прорізає  шкіру,
І  відчуваєш  всім  єством  протест.

Люби  мене,  коли  втрачаєш  віру,
Люби  мене,  коли  ідеш  на  хрест.
Люби  мене,  коли  мене  всі  зрадять!
І  почорнять,  скупають  у  золі́!

Люби  мене,  коли  любить  не  радять
І  найрідніші  люди  на  землі,
І  серце  неймовірний  сумнів  крає,
І  сльози,  немов  зо́рями  в  траву,
Люби  мене!  Бо  вже  мене  немає,
Я  став  тобою!  Я  в  тобі  живу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744636
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 03.08.2017


Олександр ПЕЧОРА

Я - України син…

Я  –  України  син  по  духу  й  крові.
Отут  моя  прапращурна  земля.
Я  –  виток  з  мудрих  праведних  селян,
утверджую  себе  в  живому  слові.

Безбатченком  смішним  не  був  ні  разу.
І  не  лякаюсь  карликів  Кремля.
Нащадок  я  Тараса  й  Василя.
Не  полюблю  москальську  редьку  з  квасом!

Отут  нам  жити,  по  світах  не  бігти.
Вовік  оберігати  рідний  край.
Збудуємо-таки  для  себе  рай,
якщо  ми  справді  України  діти.

І  я  шпильки  вставляю  навіть  ближнім,
та  не  лукавлю.  Час  лікує  й  б’є.
А  що  іще  зозуля  накує  –
те  знає  небо.  І  розквітнуть  вишні!

Єдине  небо  в  нас,  єдина  ненька.
Нехай  сичать  перевертні-кати…
Єднаймося,  шануймося,  брати.
Хай  завжди  
                     у  к  р  а  ї  н  н  о  
                                                             серце  
                                                                               тенька!

Одвіку  нас  поріднює  Всевишній.
Чи  не  навчив?  
Гриземось-грішимо
та  ненаситно  ділимо  Його.
Чи  люди  чи  раби  ми  нікудишні?!

Ми  є  народ.
Природно  і  логічно.
Не  буду  я  затурканим  ягням.
Я  –  українець,  тут  моя  земля.
І  буде  Україною  довічно!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650447
дата надходження 10.03.2016
дата закладки 25.05.2017


Олександр ПЕЧОРА

Говорила мені бабуся…

Говорила  мені  бабуся:
"Так  живи,  щоб  собою  збувся.
Бо  тому  ми  на  світ  родились,
щоб  робити  те,  що  судилось".

Нагадала  стріла  дитинства,
як  я  стати  хотів  артистом.
Й  не  шукав  собі  Голівуда.
Роль  найліпша  –  собою  бути.


Справжня  роль,  головна,  
                                                                 найтяжча  –
в  білім  світі  плекати  щастя.
Віддзеркалюю  в  спраглі  душі
свій  неспокій  і  небайдужість.

Щось  збулось,  
                                   що  не  зможе  кожний.
Хоч  за  фахом  –  лише  художник.
Не  лечу  –  йду,  кручу  педалі.
Заробив...  інший  бік  медалі.
Та  засвоїв  найкращим  чином:
добрий  вчинок  –  
                                             мов  відпочинок.

Світ  невпинно  стає  жорстоким.
Й  добрі  люди  –  по  різні  боки.
Як  не  є,  не  покину  ниву  –
засіваю  й  жнивую  з  ними.

Годі  плакатись,  сором  нити.
Різні  ми,  та  пора  ріднитись.
Не  цураймося  дому-хати.
Доки  ж  матір’ю  торгувати?
Щиро  каймося  й  разом  діймо,
Щоб  ріднилося  слово  з  ділом.

Калиново-тернова  доля...
Хай  вам,  люди,  живеться  добре.
Якщо  стоїком  зможу  вмерти,  –
називайте  мене  поетом.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711640
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 25.05.2017