Мне встреча с тобой будто выстрел в упор:
скрестили два взгляда - и весь разговор,
а прошлое не отпускает с тех пор,
когда это было...
Я встретила твой затуманенный взгляд,
и не было больше дороги назад,
ведь я полюбила...
И я - не девчонка, и ты - не юнец,
мы всё понимали: не светит венец...
Так что же выходит: нам выпал конец?
А может начало?
Под горлом опасно дрожала струна,
а в небе вечернем качалась Луна
и тихо венчала.
Да нет в целом мире хмельнее вина,
чем то, где к нему примешалась вина,
а если ещё кровь волнует весна...
О Боже мой милый!
Нельзя передать мне строкою стиха
как жаждала я и боялась...греха!
Так дай же мне силы!
И все закружилось...Не ведали мы,
как с сердцем, бывает, воюют умы,
и вот пришло время узнать нам самим
как это опасно...
Шепнула, склонившись тебе на плечо:
"Не бойся, любимый, ты здесь ни при чём,
ведь я же согласна"...
Стояла, как будто распята душой,
а ты промолчал...и, казалось, ушел:
и сердцем, и взглядом...
Откинула выдохом челку со лба
и тихо сказала: "Ты мне - не судьба...
А мучить - не надо..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849530
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 12.03.2023
Знову безсоння. Крутиться в голові
зграя думок тривожних, зубата й зла.
Ранком недобрим сивієш від новин:
знову прильоти. Світла нема й тепла.
Світло зникає там, де з гучним виттям
падають чорні зорі й руйнують мир,
нечисть повзе зі сходу й жере життя,
щоби у світі більше ставало тьми.
Нечисть не знає: світло - не тільки струм.
Світло - це воїн, втомлений захисник.
Світло - прості акорди гітарних струн.
Світло - прості обійми й солодкі сни.
Світло - це поміч. Світло - це волонтер.
Це подарунки, зібрані містом всім.
Світло - народна пам'ять, що кат не стер.
Світло - тваринка, з вулиці взята в дім,
Мрії дітей в очікуванні Різдва,
Ковдра й гаряча кава, коли дощить.
Будь, Україно! Вірю, що ти жива,
доки не згасне світло в твоїй душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969601
дата надходження 29.12.2022
дата закладки 30.12.2022
Сніги людей цілують ревно,
Та бути вічними не в змозі.
Сади на палиці обперлись,
Немов заклякли у дорозі.
Дахи прибрались, і обійстя
Укрилось білими снігами.
Здалося раптом ніби листя
Шуршить у мене під ногами.
Як мало треба: мир і спокій,
І душу, що з твоєю схожа.
Цим днем холодним та солодким
Ніяк напитися не можна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967701
дата надходження 07.12.2022
дата закладки 13.12.2022
Залистопадило,
так тяжко.
хтось горобину обтрусив.
співай, співай,
кохана пташко.
… немає в мене
більше сил.
дощі вичмакують
до ранку,
вітри пронизують наскрізь,
о підставляйте мряці склянки
... немає в мене
більше сліз.
поля, дерева
оніміли,
мій крик на друзки розлетівсь,
ловіть поезію вцілілу
... нема у мене
більше слів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964867
дата надходження 06.11.2022
дата закладки 07.11.2022
Почему же - ни разу в избранном,
Я писала, а Вы... а Вы...
Вами чувства мои не признаны,
Не замеченные, увы...
Или что-то неладно с рифмою,
А, быть может, не те слова...
Подавай Вам кораллы - рифами,
Жемчуг - россыпью... Я права?..
Увлекают Вас мысли ломаны,
Фразы - рублены на куски,
Многоточием быль истомлена,
Чувства, рвущие в хлам виски...
Подари Вам коней - без упряжи,
Колесницу - без колеса,
Словоблудие и... поди свяжи
Тучи серые в словеса...
Мне же, к осени - красной ленточкой,
В тихой рощице - тишина,
Паутинкой, шуршащей веточкой -
Где-то там, глубоко, весна...
Мы, конечно, такие разные...
Я старалась, а Вы... а Вы...
Никогда нам не слиться фразами,
Чтобы - в избранное... Увы...
Намечается грусть осенняя
Прожитое корить-винить...
Тёплой ласточкой - прямо в сени к нам...
Вот, попробуй-ка, прогони...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891939
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 25.10.2022
Солодко гупають яблука. Ще, іще...
Хочеться миру і злагоди й чогось простого.
Літньої зливи і змокнути під дощем.
Чаєм зігрівшись, за все подякувать Богу.
Хочеться гарних новин, де усі живі.
Добрих сусідів і квітів багато у полі.
І щоб насправді був Божим цей білий світ,
Й більше і більше у серці ставало любови.
Неба блакитного, простору журавлю,
Крапельку смутку осіннього і без надриву.
Хочеться пишних жоржин й смс '' люблю'',
І щоб здоровий був тато й матуся сива.
Хліба пахучого, ранків із кришталю,
І щоби діти не тільки на фото щасливі.
Хочеться МИРУ в країні, яку люблю,
Гупають яблука... Господи, дай нам сили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=958543
дата надходження 03.09.2022
дата закладки 04.09.2022
Над травами туман - заплата на заплате,
на ягодных кустах - хрустальная слеза,
а я брожу в лесу в коротком синем платье
и лезут комары под платье и в глаза...
Здесь комариный полк надёжною охраной -
не просто подойти к черничному кусту,
заманчив синий взгляд, укутанный в туманы,
но тучи комаров всё время на посту.
Черники не хочу - перехотелось что-то -
запомнились навек укусы комара ,
по сердцу мне теперь малиновые соты
и нежный аромат от ягодки Добра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918456
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 13.08.2022
Я хворію щодня, аж рипить з аритмією серце,
Полином перегірклим товчуться думки в голові...
Про війну... і про Бога...І дуже нагадує все це,
Що здійснились слова:"мертвим заздрити будуть живі..."
Вузлуватий горіх заховав пташенятко у жмені,
Груша плачеться тихо - воєнне життя допекло...
Я сиджу під вікном і ліплю для синочка пельмені,
Щоби гідно зустріти живого, "смертям всім назло"
Так вже сталось, чомусь, що красиві слова розгубила,
А солоні думки лиш вразливими роблять вірші...
Тільки бухкає тиском у скроню, що майже вже біла,
І стікає життя, наче віск, у гінкі спориші.
На присохшім кленку вітер ніжну надію колише,
Насторожену тишу зірвало сирени виття...
- Це нічого, синочку, що декілька днів вже не пишеш...
Я чекаю, я сильна -...Й заплакала наче дитя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950462
дата надходження 13.06.2022
дата закладки 16.06.2022
Ждут меня дедушки, ждут меня бабушки,
Ждёт нерождённый сынок,
Где-то за радугой, глядя как бабочки
Нежно кружатся у ног.
Кутаясь в белое ватное облако,
Нимбы поправив свои,
Смотрят они, и в их ангельских обликах
Можно рассвет уловить.
"Как ты там, мамочка?", "как ты там, внученька?", —
Слышатся мне голоса...
Боли улыбка в ответ неминучая:
"Видела смерти глаза.
Чёрные полосы шире становятся,
Зебра — диковинный гость!
Встретили Пасху, готовимся к Троице,
Всё воедино сплелось:
Бегство, разруха, багровое месиво,
Счастье от встречи с собой...
Чувство свободы сменяет депрессия,
Как фортепьяно — гобой.
Хочется мирного светлого облака
Вместо кровавых дождей,
Чтобы война не тянула нас волоком
В землю, как малых детей"
(27 апреля 2022, BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946510
дата надходження 30.04.2022
дата закладки 01.05.2022
В судьбе вокзал, в прощании роль,
в билете круглая печать;
об отправлении в ...ноль-ноль,
бесстрастно голос прозвучал...
Есть полчаса. Кафешка.
— Чай?
— Нет, кофе.
—Что-нибудь ещё?
(Ещё — прости. Ещё — прощай...
Нет, этого не нужно.)
— Счёт.
...И кажется, она, любя,
и благо, ни за что, даря,
ему отмерила себя,
от мая и до января.
Оставив, свыше всяких мер,
тем благом, что вне всяких благ,
воспоминаний эфемер
и след помады на губах.
...Вагон. Купе. Она одна.
Мир чувства непроизносим.
Но, от закрытого окна,
так обжигающе сквозит —
заката — гаснущая аль,
ландшафта — стынущая голь,
дорога, брошенная вдаль,
зима, рассыпанная вдоль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943557
дата надходження 30.03.2022
дата закладки 26.04.2022
И никто ни слова о Высоцком...
И никто ни слова про Татьян...
Мрачный хутор украино-польский
Полон жизнерадостных мещан.
Так хотели, рвались во дворянство
Водварить законы хуторства...
Грубо так, без такта и жеманства
Под сермяжным флагом большинства.
Флаг провис, но выросли тарифы.
Вырос спрос на визы и шенген.
Запах плоти собирает грифов -
Дух разносит ветер перемен.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938138
дата надходження 25.01.2022
дата закладки 27.01.2022
І прорости,
вчепитися корінням,
Як тільки сила, - ми такі земні...
Твоїм творінням бути - вже везіння,
Твоє ж везіння, Боже, - у мені.
І прорости.
Цвісти, не відболіти
самій собі, не знидіти комусь.
Везіння, часом, - вміти полетіти,
Думками вгору.
Тихо озирнусь,
А там роки-роки...
і за роками
Видніє світло вічної мети.
В життя вчепися впевнено руками
І прорости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929111
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021
Війна свій вік рахує не літами,
бо день є, часом, довшим від століть...
Затисло край між різними світами,
і вісім років пекло тут стоїть.
Десь, зовсім поряд, йде життя звичайне:
сміються люди, ранком каву п'ють...
І де їм знати, як бомблять ночами,
боятись вічно, що до ранку вб'ють...
Не бачать, як шматують "гради" хмари,
"волошка" у степу саджає мін,
і снайпери, як "чорні санітари",
чекати здобич можуть кілька змін...
Лоскоче куля дуло автомата,
Спітнілий степ отерп від полину...
А дітлахів веде до школи мати,
що стали школярами за війну.
Країна знань сховалась у підвалі,
дитинство залишилось у казках...
Політики себе з трибуни хвалять,
а Матір Божа очі опуска…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925216
дата надходження 15.09.2021
дата закладки 16.09.2021
Имя твое, словно старая песня,
бродит ночами в моей голове...
Мне без тебя и пустынно и тесно,
словно весь мир опустел, овдовел..
Сердце в плену одиночества стынет,
память, как лодку, качнёт на волне,
тихо накатит, внезапно отхлынет
и холодком проползет по спине.
Так же стоят и фонарь, и аптека...
Звезды беседу ведут до утра...
Всё как всегда...только нет человека...
Кажется: кто-то бездушный украл...
За ночь прокрутишь все в жизни этапы,
боль лишь к утру поутихнет слегка...
Звезды уйдут, а Медведица лапой
перед уходом порвет облака...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924485
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 12.09.2021
ХИТИН*
Вы встречали таких, я знаю,
Очень твердых, на вид, людей,
Тех, кто мужество излучает,
Каждой жилкой, порой своей.
Приласкаешь при них сынишку,
Или кошку погладишь – в миг!
Глянут сверху, какбудто с вышки,
Дескать «что же ты за мужик».
Нет ни воли в них, ни отваги,
А прожить без нее так сложно.
Вот и влазят, они, бедняги,
В панцирь твердости этой ложной.
Панцирь твердый, но что в нем? Влага!
Тараканы, броня - хитин,
И нахальство эрзац-отвага,
У безжалостных лже-мужчин.
С тем, кто слаб, очень нагло спорят,
С сильным разве что из-за двери.
Рисковать собою не стоит,
Ну а так кто то в них вдруг поверит?
И ведь верят трусливым хамам,
Видят в них отважных мужчин,
Принимают, и в этом драма,
За доспехи простой хитин.
А бывает, совсем иначе,
Парень мягкий, как пышный мех.
Он эмоций своих не прячет,
Но на деле он тверже всех.
Он хитина носить не хочет,
Он не нужен просто ему,
Там где воли есть позвоночник,
Тараканий блеск ни к чему.
Кто смеется, кто смотрит хмуро,
Он все выдержит, пусть один.
Ведь у барса мягкая шкура,
Льву ненужно носить хитин.
* Хитин вещество, из которого состоят панцири насекомых.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911642
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 22.04.2021
Вот, что значит интернет,
Мысли, память полистайте,
Вот уже прошло пять лет.
Да пять лет, как я на сайте.
Здравый смысл всегда вопрос
Задает немного грубо:
Что искал и что нашлось?
Ты, поэт, доволен клубом?
Что, когда публиковал,
С кем , когда за что поспорил.
Уйму времени отдал,
А эмоций – просто море.
Но при этом все же есть,
То, что важно. Что же это?
То, что встретились мне здесь
И друзья.
Друзья поэты.
Тех кто ярок, честен, прям,
И в период, столь суровый,
От кого услышать сам
Рад приветливое слово!
Нет, о них забыть нельзя.
Пусть момент для всех печальный,
Крепко рукижму, друзья!
Пусть пока что виртуально!
Ручки маленькие дам,
Виртуально же, целую!
Коль Господь поможет нам,
Как то встретимся в живую!
Вдохновенья всем букет!
Все творите!
Процветайте!
Вот уже прошло пять лет,
Да, пять лет, как я на сайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897804
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Только взглядом скользнул - и пропала навеки,
будто кто-то прошёлся по краю души...
И теперь можешь жить лишь с одним человеком,
а с другими по жизни - лишь только грешить.
С ним бываешь такая, как Бог тебя создал,
только с ним так легко и болеть, и дышать,
и от счастья летать даже выше, чем звёзды,
если только услышишь: " Как ты хороша! "
По ночам у окна, если где-то в дороге,
закрывая глаза, представлять сотни бед
и вымаливать в страхе у грозного Бога,
каждый раз на коленях давая обет...
И когда он стоит, наконец, на пороге,
будешь роли играть, затмевая актрис:
то доступнее всех, то почти недотрога,
чтоб от скуки с тобой никогда не раскис.
Две минуты врасплох, две минуты на грани,
и закружится ночь на всех струнах души...
Если он пожалел, что рассветы так ранни,
это значит: он - твой! И теперь ты дыши...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894805
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Я умею летать!
Генетический сбой, аномалия…
Но с рождения крылья растут у меня за спиной.
Прикоснись к ним, не бойся!
Ты думаешь, я ненормальная?
Не такая, как все?
Ну тогда… полетели со мной!
Ты не бойся упасть –
я поймаю, сумею, я сильная!
Ты не бойся сгореть –
я от солнца закрою собой.
Как красиво вокруг…
и глаза мои – синие-синие,
как кусочки небес…
шелест крыльев, как нежный прибой…
Полетаем ещё?
Как прекрасно быть просто свободными
От законов и правил, условностей, злых языков…
Устаю иногда ощущать я себя инородною,
Одинокой, чужой…
а сейчас мне с тобой так легко!..
***
С добрым утром, родной!
Так забавно щекочутся лучики,
Проникая в окно, шаловливо играют со мной…
Но постой, подожди…
почему на запястьях наручники?
Почему так болит…
что случилось с моею спиной?
Почему ты молчишь?
Улыбаешься грустно-неискренне…
Почему?
Говоришь, не летаю уже десять лет…
Что ты сделал со мной?
Что ты сделал, любимый, единственный?!
Мы же вместе летали!
Тебе же так нравилось!
Нет?
А теперь… Как теперь?
Говоришь, привыкаю немножечко…
Привыкаю, как все…
даже клетка мне очень мила…
Подожди… вспоминаю, как кто-то
кормил меня с ложечки,
а меня всё рвало…
...два, залитые кровью, крыла…
вспоминаю… ползком… на коленях…
как стыдно… как больно-то…
Говоришь, я не плачу давно
и во сне не кричу…
Но скажи, мой родной, мой хороший…
за что ты со мною так?!
Как ты мог... Как ты мог?!
Ты боялся, что я... улечу?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=318035
дата надходження 01.03.2012
дата закладки 30.10.2020
Железные леди - они такие –
Коней на скаку и пожар в степи.
Железные Евы и Евдокии -
На бабьем веку столько бед... Не спи:
Обеты, обеды, одеты, сыты
Все дети и цел, несомненно, муж.
Железные Кати, Алены, Риты.
Чермет* - оболочка ранимых душ
*Чермет - черный металл, если что)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867230
дата надходження 07.03.2020
дата закладки 22.10.2020
Опять за окном зашуршали кленовые вьюги
И пыльное лето опять подалось на юга...
За ним упорхнули туда же шальные пичуги,
А мы продолжаем свои тараканьи бега...
Плюют на запреты и на карантин горожане,
Но, хочешь не хочешь, пора поменять гардероб...
Селяне ещё продолжают борьбу с урожаем
И все с нетерпением ждут настоящий сугроб...
Всё чаще грустят по утрам пожилые мужчины, -
Уже неуютно курить на балконе в трусах...
Их мало волнует своя седина и морщины,
Но в толк не возьмут они разницу в зимних часах...
И женщинам тоже, увы, в эту пору не сладко,
Им надо сварганить на зиму консервный запас
И надо заначки искать и теряться в догадках,
Где можно достать ещё тёплых тряпичных прикрас...
Пока ещё многие рады приятной прохладе,
Но нынче всё чаще прогноз о дождях в новостях...
Мы как партизаны засядем в дождливой осаде
В железобетонно-квадратных своих крепостях...
Пусть кто-то ещё проведёт не один шумный вечер
В заморских краях, наслаждаясь плодами хурмы,
А тем, кому нынче похвастаться в принципе нечем,
Останется тихо грустить на пороге зимы...
октябрь 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892387
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Вангоговская ночь,
Шекспировские страсти,
На каменной стене
Малевича квадрат...
Гоню сомненья прочь,
Тасую в картах масти,
Нет истины в вине
И сатана — не брат...
А сигаретный дым
Струится в поднебесье,
Но он неуловим
Как трафаретный сплин...
И яблоком глазным
Пронзаю редколесье,
Но даже херувим
Не помогает, блин...
Не будоражат кровь
Глотки адреналина,
В костлявых кулаках
Мозоли от весла...
Ты накануне вновь
Зарделась как калина,
Но где-то в облаках
Закат сгорел дотла...
октябрь 20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891881
дата надходження 16.10.2020
дата закладки 16.10.2020
И на заре... Когда ты в дом войдёшь,
Захлопнув за собой входные двери,
Я буду спать, забрав всю тяжесть нош,
Всю боль твою, предательства, потери...
Ты поцелуешь трепетно в висок
И, бережно поправив одеяло,
Вдруг осознаешь: жизнь наискосок
Котёнком чёрным мимо пробежала.
Что женщины встречались на пути
Совсем не те, какие-то чужие,
Ты веселился с ними и грустил,
И понимал - тобой не дорожили.
Что счастье вечно прятало лицо
С неимоверной миною упрямства,
Ты не был, безусловно, образцом,
Но стать счастливым - да, имел все шансы.
И на заре... На утренней заре,
Ты ощутишь, что вот она - обитель,
И женщина, с которою стареть
Мечтаешь ты вне хроник и событий.
04.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890732
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 05.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.09.2020
Якщо я твій Всесвіт, то сльози мої то дощ -
поодинокі краплини чи злива стіною.
І всюди, куди б ти не йшов, я поруч з тобою.
І скільки б не пересік ти доріг чи площ,
той дощ нагадає тобі, що я все ж жива.
Що я відчуваю, хоча для тебе й незрима.
Чекаю на ніжні обійми всі весни і зими
допоки ти десь далеко. Мої слова
у Всесвіті тому, то різнобарвні квітки,
що килимом стеляться м'яко тобі під ноги.
Кохання слова й бажання легкої дороги,
підтримки слова із якими усе до снаги.
І часом буває, що серце й душа у журбі.
Та всі негаразди розтануть у теплих обіймах.
Мій Всесвіт назавжди твоїм стане домом єдиним,
а я збережу весь твій Всесвіт навіки в собі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886372
дата надходження 19.08.2020
дата закладки 25.09.2020
Всё, что было уже, что случилось,
без любых объяснений и слов,
во вчера, словно тень, проскочило,
став картинкою в области снов.
Будет память, как белая птица,
приносить эти сны на крыле.
В них - давно позабытые лица
и оставленный стих на столе...
И меня, молодую такую,
в Судаке на жемчужном песке,
где у ног бурно волны ликуют,
а душа - в позабытой строке...
Где-то там и осталась девчонка,
и с тех пор много прожито лет,
Уже знаю: там рвётся - где тонко,
а душе - нужен бронежилет...
Я совсем ни о чем не жалею,
хоть всё в жизни идет вопреки
и упорно судьбу свою клею...
А вокруг: черепки, черепки...
Вот и завтра уже на подходе..
А что будет - совсем не секрет:
карт осталось не много в колоде
и всего лишь одна из карет...
Смысл утратят дворцы и одежды,
да и Вера что всё впереди...
А последней - покинет Надежда...
Только крест задрожит на груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887060
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Изящных фраз кристальный свет -
Основа всех основ.
Господь наш Бог и сам поэт,
Знаток цветистых слов,
Для стимуляции труда -
Раз я его вассал,
В командировку иногда
Мне музу присылал.
Но и на небесах подчас
Случается конфуз,
И вместо музы как-то раз
Ко мне явился муз.
Могучих мышц литая сталь,
Слегка небрит и пьян.
- Я, - говорит, - в пути устал, -
И метит на диван. -
- Я б, кстати, что-нибудь сожрал
Да выпил бы стакан.
В скандалах с музом что за прок?
Скандал не пишет строк.
И вот готов мясной пирог
И крепкий пряный грог;
А сытый муз глядит вокруг,
Диктуя мне - увы! -
Про пыль дорог, уют лачуг,
О мертвых и живых...
- Но я же девочка! - ору. -
Диктуй мне о любви!
А он кричит:
- Не возражать!
Я муз, и я главней! -
И продолжает диктовать:
Про скоротечность дней,
Про мир,
Про космос,
Книги,
Сны,
Богов,
Котов,
Людей,
Грозу,
Предчувствие войны
И блики на воде,
Пути судьбы,
Заросший сад,
Реки крутой извив,
Про дни и ночи,
Но опять -
Ни слова о любви!
- Смотри, - твердит, - стакан пустой,
А ну, еще налей!
Я, - говорит, - музык простой,
Без всяких там соплей.
Потом, сказав, что покурить,
Ушел, захлопнув дверь,
С концами.... Что и говорить,
Вот так вот музам верь!
Двенадцать дней стоял мой дом
Безвдохновенно пуст,
А в небесах своим путём
Распределяют муз,
И вот прислали в счет заслуг,
Всю в шелке и цветах,
Такую дуру, что не вдруг
Опишешь на словах.
Нежна, как трепетная лань,
Мила, как розы цвет,
Диктует мне пустую дрянь,
Слащавый пошлый бред.
И я пишу и не ропщу, -
Такой мне выпал рок.
Вернись, мой муз, я все прощу
И испеку пирог...
Но он ушел и был таков,
Тем выразив протест:
Не напасешься музыков
На всяких поэтесс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886257
дата надходження 18.08.2020
дата закладки 19.08.2020
Осенить бы крестом обезумевший мир,
где блефуют везде, где плетут небылицы,
создают и ломают стремительно миф,
а улыбки цветут на озлобленных лицах.
То, к чему мы стремились - пустые мечты,
а законы - написанный текст на бумаге...
Здесь, играя, целуют святые кресты,
как читая стихи, принимают присягу.
Все вокруг есть обман, заморочка, клише...
Но мне хочется думать, что клятва до гроба -
это то, что действительно есть на душе,
это то пресвятое, что чувствуют оба...
Верю в то, что не голубь над нами парит, -
с чистым помыслом Ангел летает по кругу,
и в разгар этой смутной, продажной поры,
мы не станем фальшивыми друг перед другом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870561
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 14.08.2020
[b][i][color="#072cb3"][color="#b50e75"]И[/color] почему из года в год
[color="#b50e75"]Д[/color]ень ото дня нам подтверждает,
[color="#b50e75"]У[/color]ж только ливни у ворот,
[color="#b50e75"]Т[/color]ак грусть-тоска одолевает.
[color="#b50e75"]Д[/color]а как же эту цепь прервать,
[color="#b50e75"]О[/color]тбросить вечные причуды?
[color="#b50e75"]Ж[/color]изнь, как подарок, благодать
[color="#b50e75"]Д[/color]ает Господь нам в виде ссуды.
[color="#b50e75"]И[/color]згнать из сердца серость дней
[color="#b50e75"]Д[/color]олжны мы сами, без участья...
[color="#b50e75"]У[/color]крыть размазанность теней
[color="#b50e75"]Ш[/color]ифоном радости и счастья.
[color="#b50e75"]А[/color] то, что в мыслях - гнать в архив,
[color="#b50e75"]В [/color]леса, подобно волчьей стае,
[color="#b50e75"]П[/color]оможет в этом - позитив,
[color="#b50e75"]Е[/color]го держись, не отпуская.
[color="#b50e75"]Ч[/color]адру на мрачность дум одень
[color="#b50e75"]А[/color] сверху -зонт... Пройдись по саду
[color="#b50e75"]Л[/color]ови с небес любви капель.
[color="#b50e75"]И [/color]чувствуй мир цветами радуг.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874702
дата надходження 05.05.2020
дата закладки 05.05.2020
Не читаю газет, не смотрю новостей,
много лет «Панасоник» пылится
(позабыл как включать), а зачем? Чтоб властей
смаковать ожиревшие лица?
Чтобы слушать о бойне, убийствах и лжи,
наркоманах, преступниках, ворах...
Разве нет в этом мире иного, скажи,
чтоб вести не о них разговоры?
Тридцать суток на месяц! И так целый год,
изгаляются СМИ и пугают,
превращая людей в одичалый народ,
о потопах вселенских вещают...
Упрекаешь, что я несознательный чел,
равнодушный к событиям в мире,
что останусь однажды совсем не удел,
вот сказали ж сегодня в эфире...
Улыбаюсь: «Сказали? Ты веришь всему?
посмотри не ТВ, а в окошко,
всё так плохо за ним? Доверяйся уму
своему и рассудку, немножко».
Отключи телевизор и выбрось газет
целый ворох, пойди, прогуляйся.
Посмотри на весну. Или времени нет?
Незнакомцам в ответ улыбайся...
Несознательный чел? Я кропаю стишки?
Мне не стыдно нисколько, кропаю.
В истерии всех СМИ оставляя стежки –
оглянитесь, ведь жизнь не такая!
В ней весенний разгул, щебетание птиц,
в ней листва пробивается к свету...
Но молчит о весне "коллонада" страниц,
пандемию смакуя при этом...
~
Заливается смехом вокруг детвора.
Но не пишут газеты про это!..
Отключайся от СМИ. Повзрослей, друг. Пора.
И читай ты побольше поэтов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871311
дата надходження 09.04.2020
дата закладки 12.04.2020
Тогда лишь, когда Муза правит лирой,
крылатой песней славится струна,
а для стиха огранкой есть Сатира,
как скакуну в забеге - стремена.
Не сотвори ты сам в себе кумира
и не смотри на ближних свысока!
Не даром Бог со дня творенья мира
об этом на скрижАлях высекал.
Сменились времена и звёзд плеяды,
но мудрость проросла через века
о том, что нарциссизм есть страшным ядом,
который держишь в собственных руках.
И если честно, я могу сознаться,
что критик и во мне рождает грусть.
А для стиха важнее всех оваций,
чтоб кто-то вспомнил строчку...наизусть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870626
дата надходження 04.04.2020
дата закладки 07.04.2020
Перепутаны мысли и чувства...и волосы...
Твой растерянный взгляд - для меня западня...
Я глотаю слова, непонятное с голосом
если с волчьей тоской ты глядишь на меня.
Сладкий хмель твоих губ меня держит на привязи,
но поставлен диагноз: мы просто друзья...
Сердцу больно в груди, оно больше не вынесет...
Это высшая мера: нам вместе нельзя...
Ты не мой...Не со мной... Безнадежно зависимый...
Распахнулось пальто...Зазвенели ключи...
Мы стоим и молчим, мы прощаемся мысленно...
Мы не смотрим в глаза... Только сердце стучит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870807
дата надходження 05.04.2020
дата закладки 06.04.2020
Стигнуть неба вечірнього цвіклі.
Щось тривожне віщує в мені:
ми прокинемось в іншому світі,
мов нога – у новім стремені.
Мов старий у нічному кошмарі.
Мов Ісус на новому хресті.
Він, мов Сонце, чуби нам просмалить.
Нагадає про речі прості,
прикувавши цвяхами рамена
й сни, обшарпані вітром думок.
Ще не знайдений, тисне знаменник –
чи то іспит, чи просто "здамо".
Сутеніє цей вечір, мов старість.
Сатаніє цей світ-сутенер.
Світ – вусатий зіщулений сталін.
В нас уживлений він – суто нерв.
Всі, хто мав би давно вимирати, –
всі живі. Хто не мав – той помер.
Перші – тричі на рік в Емірати.
Другі – плинуть свідомо на смерк.
Їм світанок не треба й задарма.
Бо у сутінках вся їхня суть.
Багровіючи оком жандарма,
стигле небо веде нас на суд.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870176
дата надходження 31.03.2020
дата закладки 31.03.2020
Мы сидим взаперти по убежищам тесных квартир, -
Нам для счастья нужны только чайник, компьютер и кот.
Мы сидим взаперти, чтобы мир от напасти спасти,
И планета от нас, наконец-то, слегка отдохнёт.
Жизнь казалась не так уж давно бесконечно пресна,
А теперь преисполнилась красок и полутонов.
Мы сидим взаперти, а снаружи такая весна,
И цветы налились золотистым пчелиным вином.
Но мы есть друг у друга, и снова далек горизонт,
И распахнут простор наших жестов, и взглядов, и слов.
Я тебе расскажу о вершинах затерянных гор,
О красотах забытых дорог и медвежьих углов,
И расскажешь ты мне о маршрутах небесных светил
И как в недрах далекого солнца горит водород;
Мы, ломая четвертую стену, сидим взаперти,
И планета от нас, наконец-то, слегка отдохнёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870016
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020
(Согласно народной примете 30 марта в день святого Алексея Щука пробивает в реке лед хвостом)
В этот в день Святого Алексея,
Был народ уверен раньше в том,
В Волге и в Днепре и в Енисее,
Пробивает щука лед хвостом!
И очнётся вся вода речная,
Свежий ветер радостно вдохнет,
И пойдет кряхтя и громыхая,
На ходу крошась и тая, лёд.
Нету дела нам до ледохода.
И замерзнуть реки не смогли,
Изменилась странная погода,
Нет, в другом проблема всей земли!
Пусть уже и Арктика растает,
Но не в этом главная беда,
Но на душах наших наростает
Корка антарктического льда!
О добре цинично забывая,
Без стыда творят по всюду зло.
Только лед жестокости сверкает,
Беспощадно острый, как стекло.
Но при этом я не сомневаюсь,
Пусть нарос на многих душах лед,
Что у большинства вода живая
Всеравно под этим льдом течет.
И теперь одно меня терзает,
Так сказать забота из забот:
Где та щука добрая гуляет,
Что на душах наших лед пробьет!
Евгений Познанский.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870036
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 31.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.02.2020
[b][color="#0004ff"][i]А ми в човні, і нам пливуть степи,
Течуть за ними села і дороги.
Полощуть верби берегам пороги,
Гудуть про щось іздалеку стовпи.
Скресає день - і наше тут усе,
Та ми не ми - собі вже не належим.
Розгойдуєм весну необережно,
І зверху й знизу небо нас несе.
Та ми в човні, у нас в руках весло -
Черкаємо по дну ріки софіти.
І нас не переплить, не облетіти,
Бо в нас весло і небо над чолом.
Постоїмо – хай сутінки пливуть,
Застигне місяць в срібнім переплюску.
І падатимуть зорі нам у хустку
Аж доки ранки
нами
оживуть.
[/i]
[/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865934
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 25.02.2020
що там? не пишеш? а як же писав, писав
лив на папері віршований дух жасмину
сипались іскри з-під кременю рим-кресал
медом лилося і гіркло терпким полином
різались вени, зсідалася чорна кров
гусли слова мов бурштинові сльози вару
щось там зшивав, а щось вкотре уже поров
брав подарунки й терпів справедливу кару
падав у пекло, возносився до богів
брав машкару і вирощував чорні крила
їв неземну амброзію і говів
серцем стримів до тієї, що так любила...
більше не пишеш? а як же писав, писав...
пера ламались і клавіші аж диміли...
добре... притримай... наступній хоч щось зостав
хоч би й слова, якщо не дійде до діла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865302
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 19.02.2020
Де й досі цінність має суще,
Де не примножують турбот,
Де вічність на хвилини лущить,
Мов кукурудзу, Саваот,
Де щира радість не зів’яла,
Де дух – нескорений гігант,
Не чути пафосних хоралів,
Там тиша – кращий музикант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864712
дата надходження 13.02.2020
дата закладки 14.02.2020
[i]коментар до твору Віктора Ковача http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819377[/i]
я вічній ночі подивлюсь у вічі -
у них - твоїх зіниць вологий зблиск
у тиші - голос, що до себе кличе
у тінях я твоїх шукаю рис
ми - жертви цифрового голокосту
ми - бранці пут, мережива мереж
здається, що усе між нами просто
насправді - складнощам немає меж
я відчуваю - скучив і чекаєш
хоч і твоя, та досі нічия
в безмежнім павутинно-дикім раї
двох грішників відносить течія...
між двох девайсів - сотні кілометрів
волає капсом месенджер німий
ми заблукали в непрохідних нетрях
і ті, хто поруч, то таки не ми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862132
дата надходження 21.01.2020
дата закладки 24.01.2020
У вогнях метушливого міста
Загубилась самотня душа
Мов дитина наївна і чиста,
Красивіша за риму вірша.
Цілу вічність блукає дворами:
Щось шукає чи, може, когось,
Споглядає міські панорами
Й дім, з якого усе почалось:
Дев'ятиповерхову споруду —
Безсловесний холодний бетон,
Сіре місиво снігу і бруду,
Існування зі смертю кордон.
Але досі не може збагнути,
Чом слідів не лишає від ніг,
Чому вітер не тисне на груди
І крізь неї летить білий сніг...
(22 січня '20 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862213
дата надходження 22.01.2020
дата закладки 24.01.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2020
Крещенским утром, ёжась от мороза,
я шла по лесу снежною тропой,
покрыты снегом сосны и березы
казались мне серебряной толпой.
Тянулись в высь седые сосен кроны,
лишь веток хруст в звенящей тишине...
И вдруг, наполнив всё хрустальным звоном,
колокола запели как во сне...
Застыло все вокруг от восхищенья,
а лес стоял торжественной стеной-
он принимал небесное крещенье
березою, осиною, сосной...
Я онемела, шаг ступить не смея,
боясь нарушить дивный сей обряд...
А лес молился как лишь он умеет,
надев свой белый праздничный наряд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860513
дата надходження 06.01.2020
дата закладки 17.01.2020
[b][i][color="#6a0596"]Что сбылось, не сбылось- так быть может и надо,
Оставляем, как есть,в уходящем году.
Новый год впереди, полон разных загадок.
Ведь часы не стоят, по секундам идут.
Пусть для всех на земле будет год урожайным
На здоровье, на мир, на веселье, успех.
Даже пусть будут в нем неизвестность и тайны,
Но в разгадках всегда только радость и смех.
Пусть поют соловьи и рождаются дети,
Расцветают цветы, людям радуя глаз.
А тепло и любовь ярче солнышка светит.
И Всевышний с небес счастье щедро раздаст.
С Новым годом, друзья! Я желаю Вам счастья!
Благоденствия в дом, мира и доброты!
Пусть захватят сполна Вас чарующей властью
Море новых идей, волны чувств и мечты...
31.12.2019[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859854
дата надходження 31.12.2019
дата закладки 31.12.2019
Звёзды сияют ярче всего зимой,
В редкие ночи, звонкие, как хрусталь.
… Лёгкие жёг извечный морозный зной.
Ноги скользили. Мысли летели вдаль.
Я улыбалась тысячам бойких искр;
Спины Тельца, Дракона и Гончих Псов
Гладила взглядом.
Сердцем тянулась ввысь...
Вдруг замерла, почувствовав нежный зов.
Что-то в макушку словно кольнуло льдом,
И протянулась ниточка, будто след...
Как я могла не помнить, что там — мой дом,
Что не была там тысячу горьких лет?!
— Как я скучаю! — вырвалось, — как я ску...
— Скоро пройдёт! — послышалось, — ты держись!
…Только куда упрятать теперь тоску?
В теле теперь, как в клетке...
и жизнь — не жизнь...
Дудки, "не жизнь"!
А сколько сбылось чудес!
И впереди проектов — не сосчитать!
… Тем, за кого в ответе, нужна я здесь.
Будут и смыслы...
и не одна мечта.
В общем, живу!
На звёзды смотрю зимой.
Звёзды в ответ указывают пути.
Небо манит свободой и ждёт домой.
Грустно зовёт.
А я не могу уйти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714732
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 29.12.2019
Небом бродит луна - очевидно ей тоже не спится,
что-то ищет она в этой пене седых облаков,
ворох мыслей кружит надо мной заблудившейся птицей,
все никак не желая улечься строкою стихов.
Мне глаза не сомкнуть до утра этой ночью бессонной -
не подходят слова для стиха, хоть ты волком завой.
А вокруг тишина, лишь вздыхает со мной унисонно-
видно тоже не спит, притаившись в углу, Домовой .
Ночь уходит, не выдержав этих напрасных страданий,
покраснеет под утро, зеленая вечно, тоска,
ну а я все мечтаю, что Муза придет на свиданье,
и тогда Домовой мне покрутит рукой у виска.
Лишь закрою глаза - начинает тихонько резвиться:
зашуршит, словно мышка, потом поскребет по стене,
я ему улыбнусь, когда вдруг заскрипит половица,
и меня по щеке он тихонько погладит во сне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859101
дата надходження 24.12.2019
дата закладки 24.12.2019
Старый год отправляем в дорогу,
не жалея, что дни на исходе.
Он пришел, обещая так много, -
ничего не исполнив уходит.
Все, что мог, он разбил и разрушил,
никаких полумер - все с размахом:
если бил - так наотмашь и в душу,
а снимал - до нательной рубахи.
Сколько вдов, искалеченных судеб,
и такая палитра предательств!
Невиновных виновные судят,
после боя забыты солдаты...
А теперь, потирая ушибы,
смотрим снова с надеждой под елку,
улыбаться, наверно, должны бы...
Прошлый раз улыбались, а толку...
Пусть уходит и будь он неладный,
превративший наш мир в сумасшедший.
В Новый верить - теперь уж накладно-
слишком много наврал нам прошедший.
Календарь декабрем подытожит,
и ворвется год Новый с подарком.
Что же нам он под елку положит,
в упаковке блестящей и яркой?
2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858611
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Вже вечоріє. День лягає спати.
Зима взялась розтрушувать сніги,
гасає вітер білий і патлатий -
під ліхтарем накручує стоги.
А в небі зорі, начебто намисто,
розсипались між хмарами кругом,
їх місяць з улюлюканням і свистом
зганя в яскраве стадо батогом.
Я біля грубки лускаю квасолю,
вогонь дровину обійма суху.
І вилітає дим, як чорт, на волю,
із комина, що влігся на даху.
Все слухаю, примруживши повіки,
як сніговій шкребеться у шибкИ,
і думаю про того чоловіка,
що душу перемотує в клубки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856743
дата надходження 03.12.2019
дата закладки 03.12.2019
Высоко в небесах, где гуляют зарницы,
на шершавых руках время держит блокнот,
долететь до которого могут лишь птицы,
и прочесть будто песню, без слов и без нот.
Ну а нам рассказать птицы смогут едва ли,
как всё мирно и просто идёт чередой,
что зима и весна на лесном сеновале
спят, обнявшись, под старой Полярной Звездой.
Что волшебная ночь, обернувшись рассветом,
держит за руку день и от счастья дрожит,
а к холодной зиме вечно тянется лето,
чтобы ей изо льда слово "вечность" сложить...
Что живут в облаках белокурые боги,
песни их по ночам нам поют соловьи...
И бросаются звёзды ночами под ноги,
чтобы мы загадали желанья свои.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856527
дата надходження 01.12.2019
дата закладки 01.12.2019
Я опять в свое детство и юность,
лишь соломой убрались дворы,
словно ласточка в сени вернулась
из далёкой осенней поры.
Здесь зарыт мой стеклянный "секретик"
под охраной больших лопухов,
и хранится счастливый билетик
на странице любимых стихов.
Вспоминаю как кисти сирени
почивали на ветхом плетне,
и опять полутёмные сени
пахнут мятными травами мне.
Все мечтала о сказочном принце ,
и судьба, словно в милом раю,
начала здесь наивной страницей
невесёлую повесть мою.
Пусть не вышло всё так, как мечталось -
не волшебный мне выпал билет,
но чудесной страною осталась
эта жизнь до семнадцати лет.
Здесь живёт под забором наитье,
и поёт деревянный узор,
расшивает, как скатерти нитью,
поговорка простой разговор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856411
дата надходження 30.11.2019
дата закладки 30.11.2019
Я шла к метро. Проклёвывались почки,
зелёным взглядом щурясь в синеву,
а ловкий дождик лихо ставил точки
на эту неокрепшую листву.
Я шла в толпе, но, как заметил Бродский:
"сумев отгородиться от людей",
встречала мир с улыбкой идиотской,
одна - в стихах, апреле и дожде...
Забавный ветер нагло путал чёлку,
дорогу мерил солнечный аршин,
весёлый дождь отплясывал чечётку,
а зонт ронял дождинки в крепдешин.
Цепляла глаз реклама: СОКИ, ВОДЫ,
и чем-то вкусно пахло у БИСТРО ...
Вот арок оглушительные своды...
пришла...стою...не хочется в метро...
На этот стишок на Поэмбуке мне написал классный автор, которого
заблокировали вскоре:
Охальник Фёдор
07.06.2018
ПОЧКИ БОЛЯТ
Я у метро сижу. Работа как работа.
В комплекте кружка, камуфляж, картон,
Всё схвачено. А недоволен кто-то,
С ним разберётся старший наш, Антон.
Вчера пришла девчонка странной масти,
Завёрнутая в древний крепдешин,
С дырявым зонтиком, лохматая, несчастье
В дурных глазах, а на плече аршин.
Своих я вижу сразу по полёту,
У нас тут каждый метр закреплён,
А эта не из них. Бормочет что-то
И Бродского читает в телефон.
Пришла, давай таращиться в рекламу,
Что на ларьке, и нюхать чебурек –
Ну точно не из наших, разве станет
Здесь жрать нормальный нищий человек?
Девчонка встала и диктует строчки,
Как синева с листвой её клюют,
Страдает мозг, а также печень, почки,
И как её редакторы трясут.
Ну правильно. Здоровый образ жизни
Не всем доступен. Даже места нет
У девочки. Я для начала в Призму
Сводил её на правильный обед.
По минимуму жир и углеводы,
По максимуму соя и белок,
Морепродукты и дары природы
С отметкой «БИО». Вроде бы всё ok.
Девчонка оклемалась, майна-вира,
Вдруг проявился прирождённый лоск.
Качает ножкой, – Как зовут? – Багира.
- Я поэтесса. И выносит мозг :
- Не думай, что купил меня за крабов.
Зелёным взглядом щурится хитро:
- Ты, Федор, кавер напиши хотя бы,
Или с тобою не пойду к метро!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856253
дата надходження 28.11.2019
дата закладки 29.11.2019
Ютилась ночь у летнего причала,
качались звёзды, лёжа на волне,
и даже море в этот миг молчало -
похмельно-вяло нежилось во сне.
Ещё волна песок не разбудила,
а чайка не расправила крыло...
Прощались двое...А луна следила,
как парень молча взялся за весло.
Бежала морем лунная дорожка,
ползла слеза скупая по щеке.
Блестели полумесяцы-сережки,
что он оставил в девичьей руке.
Ушел моряк в туманы, волны, годы,
унёс с собою счастье в глубину...
А девушка с тех пор у моря бродит
и всё с надеждой смотрит на волну...
Дрожит все так же лунная дорожка,
серебряным мерцанием полна,
а небом бродит месяц, как серёжка,
и очень жаль, что только лишь одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855571
дата надходження 22.11.2019
дата закладки 25.11.2019
Бросает осень рыжей мастью
последние мазки.
Стихи не пишутся от счастья,
а только от тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221473
дата надходження 11.11.2010
дата закладки 15.11.2019
Одному нелегко...потому-то и бродим аллеями,
словно призрак ночной или кем-то забыта печаль,
убеждая себя, что ничуть ни о чём не жалеем мы,
понимая, что, всё-таки, жаль...
Тяжело вспоминать...Грустью дышит вся наша история,
и, встречаясь сейчас, мы отводим глаза, как врали...
Видно чувства для нас ни черта, почему-то, не стоили,
если нам они не помогли...
Что осталось теперь? Обратиться по имени-отчеству,
и глаза опустив, протянуть напоследок ключи,
уходить, понимая, что дальше в углу одиночества
догорает огарок свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854771
дата надходження 15.11.2019
дата закладки 15.11.2019
А ей сегодня было б пятьдесят…
И мы б сейчас шутили, поздравляя…
Да за окном дождит, вон как блестят
Слезинки на стекле… Что ж – жизнь такая…
Сегодня есть ты, завтра – нет тебя.
И бабочки твои куда-то делись.
Хотя… постойте!.. – вон они летят,
Вы слышите? Порханье… крыльев шелест?
Такие же земные, как все мы!
Но к небесам они намного ближе …
Жизнь – в двух десятках взмахов до зимы…
Весна от сна очнётся – вновь увижу!
Опять над головами запестрят,
Полётом ярким скрасят серость буден…
А ей сегодня было б пятьдесят,
Да только никогда уже не будет…
А страничка Её здесь – http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10207
Галка, мы тебя помним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854210
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Между мной и тобой эта дикая осень
пожелтевшие листья сжигает дотла...
Всё прошло и ушло - поматросил и бросил...
Ну а мне с той поры не хватает тепла.
От меня до тебя - только пара кварталов,
и лишь два светофора мигают в ночи...
Между мной и тобой - ничего не осталось,
только дождь бесприютный стучит и стучит...
Он спасает меня от пустых разговоров,
и, надеюсь, пройдет, перемелется всё,
дворник листья сгребёт, все забудется скоро...
Только душу тоска все трясет и трясет...
Лист летит, окантован капризной резьбою,
но ему не добраться до нашей скамьи...
Сумасшедшая пропасть меж мной и тобою :
два холодных кольца, две несчастных семьи...
Знаю я, что живёшь ты, как раньше, на взводе,
да и я продолжаю всё в том же ключе...
А за окнами осень продрогшая ходит,
всё рисует тебя, не пойму лишь, - зачем?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853996
дата надходження 08.11.2019
дата закладки 08.11.2019
Не ругай ты меня! Я играю,
Пусть шалю иногда чересчур,
С малышами такое бывает…
Ты не сердитесь больше?
Мир? Мур-р!
Влез на стол я … что в этом плохого?
Я же просто понюхал твой сыр.
Да, ты дал мне кусочек такого ж,
Но сравнить интересно...
Мур-р… мир?
Баловаться и шкодить без злобы,
Это свойство всех юных натур,
Вспомни детство своё, ну попробуй,
И сердится не будешь
Мир? Мур-р!
Я стащил от мобилки зарядку?
Но ведь дергать приятно за шнур.
Я тебе так мурлыкаю сладко,
Не сердись за зарядку. мир? Мур-р!
Пусть обивка на старом диване
Будет прорвана скоро до дыр,
Кто сердиться за это вдруг станет
Ну не дуйся, хоязин,
Мур-р Мир?
Я так плечи тебе согреваю... .
Почему ты так грустен и хмур?
Я люблю тебя, слышишь, хозяин?
Не сердись на котенка.
Мир? МУР-р-р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853864
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Если жалеть, то лучше о том, что сделал.
Если не сделал, будешь жалеть вдвойне.
Стоит ли вдоль по чёрной бежать за белой,
зебру виня в нехватке полос на ней?
Можно обиду гордо нести как знамя,
можно навечно сделать своей бронёй.
Горько не то, что раньше творилось с нами, -
то, что сейчас, - по сути, херня хернёй.
Горько молиться дьяволу или богу,
веря - авось поможет одна из вер.
Если верхи хотят, а низы не могут,
верных дорог как минимум станет две.
Кажется, мы в лохмотья уже сносили
множество сшитых кем-то стыдов и вин.
...кажется самым страшным из всех насилий
то, что зачато в очень большой любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853453
дата надходження 02.11.2019
дата закладки 02.11.2019
«Всё проходит»… и пост православный, и постмодернизм…
И на стиль, к сожалению, нынче товарищей нет…
И, куда ни взгляни, окружает нас дикий кубизм,
Несмотря на туманность и шарообразность планет…
Скоро век, как без лавров и в бозе почил футуризм
И почти никого не шокируют нынче шедевры Дали́…
И, похоже, теперь не вписаться мне в сюрреализм,
Разве, может быть, в одутловатые формы Земли…
Не успев опериться, спешим напролом в акробаты…
И художники нынче повсюду такое творят…
Но на кру́ги своя возвращаются даже квадраты,
Правда, режутся больно их рваные в клочья края…
Я надеюсь – остались ещё интересные темы
И нескислым натурам жевать их, не пережевать…
Не смогла устоять перед ними Ферма́ теорема,
Но обидно до слёз, что забыты стихов кружева…
апрель 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659062
дата надходження 12.04.2016
дата закладки 02.11.2019
Не старик, но уже величают по имени-отчеству,
а колени скрипят, серебром отливает висок...
И хоть с кем-то живым иногда перемолвиться хочется,-
оправдаться за гору не сбывшихся в жизни высот.
А ещё подружиться с такой необузданной памятью,
чтоб в ночной тишине не глотать очень горький комок...
И тогда, может быть, по ночам приходить перестанут те,
без кого, как казалось, вчера и дышать ты не мог.
Вроде всё как хотел - независимость стала наградою.
Так чего же коробит сейчас сей холодный престол?
И обидно до слёз, что теперь никого я не радую,
хоть и тянется вслед череда не сожжённых мостов?
С сигаретой сижу у окна в ожидании полночи...
Вот последний трамвай прогремел и исчез за углом...
Пустота...и свобода...без разных сочувствий и помощи...
Без упрёков и слёз... Так чего ж эта грусть о былом?
А года расшивают всю жизнь мою нитями проседи:
одинок, неустроен... Жизнь будто стащила с коня...
Говорят, ты для многих беспутных стараешься, Господи,
вот и я попрошу: не забудь за такого ж меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853049
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Рождённый летать
на бренной земле – никто.
Он будет больным и беспомощным, как младенец.
Не станет и зла без добра, и без солнца – тени.
Не может без крови вампир, без воды – цветок,
а я - без тебя.
А я без тебя… могу.
Могу же я как-то без сна, сигарет, мартини.
И завтрак не нужен, и ужин бесхозный стынет…
И выстрелы мыслей сливаются в мерный гул.
Гудит голова…
Обрывки больных стихов
тревожат, и даже во сне не дают покоя.
Насилуют снова и снова вопросом - кто я?
Сознание - клетка, прочнее любых оков.
Как раненый зверь,
вгрызаюсь в её замок,
бессильным рычанием мёртвую тишь взрывая…
и, чувствуя кровь, понимаю - ещё живая!
Безжалостно душит предательский, злой комок…
А после – провал…
Желанное «всё забыть».
Нелепое существование типа «зомби».
Не делится сердце, душа - не числитель дроби.
Но надо порой умереть, чтобы снова жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393213
дата надходження 17.01.2013
дата закладки 29.10.2019
Трудно быть богом, если один за всех,
Если от голосов закипает мозг,
Если ожогом нА душу каждый грех,
Если ты сделал больше, чем даже мог:
Умер, воскрес, вознёсся на небеса,
Дал им свободу выбора, цель и дом.
Только вокруг по-прежнему детский сад:
Каждый бежит к тебе со своим горшком.
Трудно быть богом, если в душе дыра,
Если устал оттуда сюда сновать,
Если опять упорно рисуешь рай,
А на рисунке, мать его, снова ад.
И, проклиная свой бесполезный дар,
Жаждешь сойти с ума, понимая, что
В то, что ты есть, и будешь, и был всегда,
Кроме тебя, не верит уже никто.
Если ты одиночеству даже рад,
Тяжестью давят титулы альф-омег,
Если тебя, любя, норовят сожрать...
Трудно быть богом, если ты – человек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716808
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 29.10.2019
Когда усталый вечер ночь разбудит -
она Земле отправит с неба сны,
и, может быть, дождется кто-то чуда:
увидеть хоть во сне своих родных.
Придут они, присядут в изголовье,
так близко, только очень далеки...
Подарят миг с печальною любовью:
без слова, без пожатия руки.
Уйдут бесшумно, словно призрак ночи,
расстает сон, сжигая все мосты,
придет рассвет, печалью оторочен,
да чувство бесконечной пустоты...
Пока есть время - в церкви ставьте свечи,
и знайте: тем, кто рядом - нет цены!
Не верьте в то, что время раны лечит,
Когда уходит кто-то из родных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852920
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Река. И тихий вздох проснувшейся планеты...
Туманы над водой, что синие мосты...
Кружится голова от благовоний лета,
и кажется, что я... на краешке мечты.
Люблю по вечерам смотреть на старый бакен,
и как несет круги притихшая волна...
Читаю иногда стихи своей собаке,
и, глядя мне в глаза, их слушает она.
А где-то вдалеке чуть слышен скрип уключин.
Как будто невзначай лещ вскинулся в тиши...
И выплывет Луна, проснувшись, из-за тучи,
увидеть: кто посмел тревожить камыши.
Мне кажется, что здесь рукой подать до Бога,
мы только лишь ему - другому не нужны...
А счастье... вот оно - дежурит у порога:
безумье соловья, да нежность тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852774
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Редко кто забредёт и увидит заброшенный хутор,
окунётся в густой и безжизненный мир тишины,
где стоит уголок, навсегда похороненный будто,
оживающий только в магическом свете Луны.
Смотрит мёртвая жизнь глазом тёмных от старости окон,
словно в ставнях застыл притаившийся чёрный зрачок,
бродит призрака тень, завернувшись в тумановый кокон,
лишь при полной Луне зажигая в окне светлячок.
На полынь во дворе разлеглась, завернувшись в перила,
старой лестницы тень, обхватив деревянную грудь,
вспоминая о том, сколько первых шагов подарила
и по-бабьи - скрипя, провожала в неведомый путь.
Не поют соловьи, да и ворона тоже - не слышно,
всё вокруг замерлО, словно кадр из немого кино...
Только всё ж иногда оживает несмелая вишня
и, как в прошлую жизнь, безнадежно стучится в окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852714
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
По вулиці гордо крокує маленьке дівчатко:
в пшеничне волосся вплелися смішні кіснички,
тримає за руку маля найсильнішого татка...
Немає на світі міцнішої тата руки!
Дівчатко прямує туди, де лялькИ на вітрині,
а всі перехожі з захопленням дивляться вслід -
її оченятка, неначе дві зірочки сині,
вбирають захоплено цей, такий радісний, світ!
Та ось зупинився цей погляд і став безпорадним -
безхатька узріло малесеньке миле дівча,
сидів у кущах він вчорнілий, як крук, під парадним,
зневіра, образа і біль аж світились в очах.
Дитина на батька звела переляканий погляд:
-Чому це дідусь заховавсь у кущах від людей?
а батько, що гордо ішов із дитиною поряд,
не міг їй сказати: -Такі не потрібні ніде.
Дівча зупинилось:-А може він, татку, голодний?
Не треба попкорну і барбі не треба мені!
І вражений батько погладив голівоньку: -Згодний.
в кущах заблищали надією очі сумні...
Невже наші душі, що нині в глибоких руїнах,
нарешті байдужість, як панцир, відкинуть убік?
А може це йде вже нова, молода Україна,
що Віру, Любов і Надію несе у собі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852395
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 23.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2019
[color="#ff9500"] [color="#ff9500"] [color="#0080ff"] [i] Тривожних днів душа імлиста
Пустилась десь у попідхаття.
Олександр Косенко[/i][/color][/color][/color]
[b][i][i][color="#ff1100"]Зійшла в мені тривожна осінь,
Печаль колише у колисці.
Тремтять на віях пізні роси –
То палять листя, палять листя.
Нехай димить, нехай імлиться.
А чи знеможитися мушу?
Та в тому листі, в тому листі
Учора викупала душу.
Нехай вітри би здійнялися -
Згоріти в полум'ї дурману.
Та тліє листя, тліє листя
Нерозпочатого роману.[/color]
[b][/b][/i][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852064
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 22.10.2019
Допоки вітер
в парку розгортатиме
алею
як цукерку
від фольги
з'єднай мене
із серцем,
операторе,
і зупини
уривчасті гудки.
З'єднай із часом,
що належить Прустові
я розділю
сто років самоти
на зерна чорні
і міцні робустові
на подихи
і кроки
як ковтки....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852097
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 21.10.2019
Это было давно и уже отошло, отцвело
в жерновах у Судьбы, словно всполохи белых черемух,
я за жизнью теперь под другим наблюдаю углом,
и сама в зеркалах я сегодня гляжусь по-иному.
Не пытаюсь сейчас приручить эту дикую жизнь,
в схватке сердца с умом - я на сердце махнула рукою,
зачеркнул календарь все былые мои виражи,
и теперь я живу как в ухоженном царстве покоя.
Это новый виток - жить под трезвым присмотром ума:
настоящее - мутно, а прошлое - в розовом цвете,
в списке мне надоевших, под номером первым - сама,
а дороже всего мне на этой земле - мои дети.
То, что было уже, оставаясь давно позади,
иногда отзовется в стихе, словно эхо, строкою,
и тогда затрепещет взволновано сердце в груди ,
словно юность коснулась нежданно волшебной рукою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852030
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Как же хочется быть! И сегодня, сейчас - не когда-то,
не в блаженном Раю, а на грешной и бренной Земле,
за рассветом следить, любоваться багряным закатом
и тоску принимать улетающих в даль журавлей.
Как же хочется быть! К сыновьям прикоснуться украдкой,
этим жестом простым передать им частичку тепла.
Перекрасить опять в рыжий цвет поседевшую прядку,
объявляя войну непокорным таким зеркалам.
Как же хочется быть... пусть такой, пусть сякой, даже старой,
пусть больной и усталой, забывшей угасшую прыть...
Для детей и для внуков, сидящих в беседке с гитарой,
для любого, кто дорог тебе...Как же хочется быть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851813
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Читай ти мене, читай.
Немов розгорнуту книгу.
Цілуй, обіймай, кохай,
на щастя своє чи на лихо.
Тони у очах моїх,
бо вже врятуватись не вдасться.
Це тіло - воно для втіх.
Це серце - воно для щастя.
Шовкової шкіри смак
і ніжного голосу ноти...
В полоні со́лодко так,
що і не захочеш свободи.
Ніжно мене обіймай,
слухай мій голос, як пісню.
Читай ти мене, читай.
У цьому житті та після....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851674
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
Вчепилось небо за верхівки кленів,
Наповнене прозорістю печалі…
Сумні гілки, недавно ще зелені,
Ждуть наполохано, що буде з ними далі.
Ще вчора – в стані тихого блаженства,
Напоєні і сонцем, і дощами…
Чекають нині з острахом вже перста,
Що вкаже шлях осінніми піснями.
І журно гілка дивиться додолу,
Шукаючи для листя свого втіху.
А їй би – в небо, до отого дому,
Де світлий сум величиться над сміхом.
Де в хмарах розчиняється високо
Печаль і радість, спокій і тривога…
Де думки недосяжність, зримість ока,
Де в Небо вічне нелегка дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851560
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 16.10.2019
Тіснота — варіація принижень.
За шибкою втікає вишкір міста.
Ранкова електричка "Київ-Ніжин"
і голос гучномовця-машиніста.
Різновид найсуворішої схими —
мов камінь, затрамбований в бруківку,
снувати поїздами приміськими
щоранку і щовечора, довіку.
Де розмір черевика сорок другий
розплескується легко в сорок шостий.
Де струм тріщить між людом від напруги.
Це добре ще, що потяг не до Шостки.
Чай, кава, сік, сухарики, водичка.
Крізь люд кравчучки шлях торують з боєм.
Вагон — різдвяна спечена індичка,
ущерть нафарширована юрбою.
Віконце — відчинити/зачинити.
І так до безкінечності, з боями.
Цим — дує, іншим — душно, з когось — мито
збирає сивий дідо із баяном.
А та, що кисню прагла найгучніше,
як шибку прочинили вже навпроти,
зайнявши під вікном свіженьку нішу,
вікно закрила, скаржачись на протяг.
Ось ліктями жвавенько, мов пловчиня,
кондукторка протислась за квитками.
А ось на вихід суне зла личина,
і їй такі ж плюють у спину хами.
Торби, валізи, зелень і курчата.
І я. Пливу юрбою, наче мічман.
За тілом — тіло. Хочеться кричати.
Одна надія — станція Космічна.*
© Сашко Обрій.
* залізнична станція у Чернігівській області, на під'їзді до Ніжина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851127
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 12.10.2019
Небо громами кидає вниз істерики,
небо метає в нас блискавичну злість.
Боязко. Лячно. Плачуть безлюдні скверики -
хто ж перед сном їм казочку розповість?
Вітер гасає в дощовику наопашки.
Скільки у нього недорозвійних справ!
Вечір осінній має бурхливі домішки.
Клен засмутився… Хто його покарав?
В цього вітриська норов, як у Тугарина:
смикає, рве, не слухає умовлянь!
Осене, хоч буваєш така захмарена,
як я люблю вдивлятися у багрянь.
Втомиться небо квилити стоголоссями,
завтра скасує буряний бенефіс,
я приведу за ручку до тебе, осене,
в гості синочка у жовторукий ліс.
06.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850838
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Рудою лисицею
жовтень приліг край діброви,
Вдивляється в сонце
туманністю сірих зіниць.
Журбує душа -
хутро світу стає пурпуровим
І близиться час
завірюх і гучних колядниць.
А що ж тій душі?
Їй би соняхів цвіту по вінця
І хвиль голубих
(як же рясно буяв льоностав!),
Їй дрібку тепла,
як і кожній закоханій жінці,
А замість дощів
солов"їних до ранку октав.
Ще трохи розмов
про намріяне і про буденне
Під небом з бузку,
не під пасмами хмар затяжних.
Та ронять дерева
свої золотаві знамена,
Скоряючись жовтню,
що стиха підкрався до них.
І ранки тепер
в попелястих краватках із диму,
Ключі журавлині
лишають свій сум голосний.
Душа переходить
межу цю осінньо-незриму,
Відтак журбуватиме
аж до самої весни...
5.10.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850636
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 08.10.2019
На жизненном пути из всех мужчин,
которыми Судьба нас окружила,
есть тот один, кто снится нам в ночи,
не важно с кем в постель бы ни ложилась.
Есть тот, о ком сама с собой молчишь,
кто, может быть, и сам того не зная,
унес с собой заветные ключи
и запечатал дверь земного рая.
Вернётся он к душе твоей нагой ,
кого бы ты ни встретила в дороге,
не важно даже, если тот, другой,
все звёзды положил тебе под ноги...
А ты в ночи слезами без причин
подсолишь вкус чужого поцелуя...
И образ, одного из всех мужчин,
появится, тобою призван...всуе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850718
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Долго тянутся дни, да и ночь, как ленивая кошка...
И все время дожди: шелестят, шелестят у окна...
Закрываю глаза...И тебя ощущаю ладошкой...
Все пытаюсь забыть...Только, видно, не может она.
Исчезает лицо - время точит шершавою лапой ...
Как жестоко оно... Но, и даже ему вопреки,
я, уткнувшись в плечо, милой кожи вновь чувствую запах
и щекой ощущаю восторг от небритой щеки...
Мне бы только понять как прожить в этом мире без ласки,
но такая наука дается с огромным трудом...
Вот опять колесо отвалилось у детской коляски...
А закрытые ставни, как будто уродуют дом...
Если вовсе никак - я рубашку твою постираю,
а с ума не сойду - держит в форме меня детвора...
Всё дожди за окном... и следы на асфальте стирают...
Но они непременно появятся завтра с утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848721
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 05.10.2019
Дівчинко із очима,
як скло, вологими,
ти вже й забула,
як пахнуть осінні рими…
Світ тебе ловить,
обмотуючи дорогами,
наче бинтами
стерильними і тугими.
Можна цей день узяти
і залпом випити,
але від цього солодше
тобі не стане.
Цей сивоокий дощ,
наче пес не при́п’ятий,
пробує зализати
торішні рани.
Треться у шию
носом вологим,
леститься,
прагне твого тепла
наковтатись вволю.
Вся ця хандра осіння –
маленька дещиця
з того, що перепасти
могло б на долю.
Можна втекти від світу,
замкнутись в коконі,
випасти непомітно
із цих реалій.
Хай собі дні,
мов коні переполохані,
мчать попри тебе стрімко
все далі й далі.
Можна весни чекати,
немов пробудження,
книгу перегорнути,
не прочитавши…
Та повернути втрачене
вже не здужаєш,
кане у Лету
осінь твоя
назавше.
Тож пропусти цю тугу
крізь себе хвилею,
виплачешся –
і стане тобі світліше!..
Там, де душа, мов птаха,
впаде безсилою –
вибухни
ві́ршем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850285
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Как в воду канул: не звонишь, не пишешь...
Одна...Лишь тени пляшут на стене...
А за окном дожди буравят крышу
и душу выворачивают мне.
Дрожит фонарь от сырости простудной,
сутулится прохожий под зонтом...
Дни без тебя текут печально-нудно,
и всё вокруг: не к месту, не о том...
Я повторяю сотни раз невольно,
представив, что гляжу в твои глаза:
- Ты не звонишь... и мне совсем не больно...
Я умерла... так много дней назад. -
А телефон рука упрямо греет,
в нем жизни нет, но я чего-то жду...
Старею, знаешь, как и все, старею,
у осени своей на поводу.
На сердце ощущается усталость,
а телефон предательски молчит...
Ты позвони...Ну сколько нам осталось! -
огарок лишь, от жизненной свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850298
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Недолог день, а жизнь ещё короче...
Я тёмной ночью, сидя у окна,
ищу на небе признаки пророчеств,
когда выходит полная луна.
И всматриваясь в звёзды, словно в лица,
представив слепок собственной души,
решаю: я букашка или птица?
Но так и не могу никак решить.
Гляжу на мир сквозь философский камень,
а в нём сплелись: день-ночь, рассвет-закат...
И в наших душах, смешаны веками,
добро со злом вселились - на века.
Ночь коротка. А жизнь ещё короче.
И с каждым днём желанней для меня...
Я так ценю огарок каждой ночи...
чтоб доточить его огарком дня...
А люди спят...Они во сне летают,
и каждый долетит до палестин,
ведь есть своя у каждого, святая,
где не сказал последнее " прости".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850203
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
"Політичної біжутерії не ношу," -
з такими словами Ліна Костенко
відмовилася прийняти найвищу
нагороду з рук президента
В. Ющенка.
Ви з гідністю відставили плече,
Коштовних не прийнявши біжутерій.
Дідівська кров, Тарасова, тече
У ваших розгалуженнях артерій.
З нечистих рук продажної душі
Прийняти дар високий не захоче
Поет, хто не міняв на бариші
Свої слова, правдиві і пророчі.
Коли співали оди гаманцям
Свої митці, і продані Росії,
Ви всі рядки писали тільки нам,
Байдужі до фальшивого месії.
Для них чини і тони нагород,
І владні відкриваються їм двері.
А з вами залишається народ,
Що вслід за вами пише на папері.
І граючись за столиком, не раз
Малеча із Тарасового краю
Пером сталевим, справжнім, як у вас,
Невміло свої літери черкає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850204
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Когда года оттягивают плечи,
а ночью прогоняют сон стихи -
мы в размышленьях души наши лечим,
пытаясь оправдать свои грехи.
Но что изменишь?... Время пролетело,
в прекрасный Рай не хочется спешить,
ведь может статься, что душа без тела, -
ничем не лучше тела без души.
И посему не надо нам, поэтам,
свои грехи былые ворошить,
а в ночь, когда мы думаем об этом,
с прекрасной Музой снова... согрешить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849949
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
Когда года оттягивают плечи,
а ночью прогоняют сон стихи -
мы в размышленьях души наши лечим,
пытаясь оправдать свои грехи.
Но что изменишь?... Время пролетело,
в прекрасный Рай не хочется спешить,
ведь может статься, что душа без тела, -
ничем не лучше тела без души.
И посему не надо нам, поэтам,
свои грехи былые ворошить,
а в ночь, когда мы думаем об этом,
с прекрасной Музой снова... согрешить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849949
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
и каждому своё
и мне своё
не пишется
не любится
не спится
я сердце собирала по крупицам
но склеенное сердце не поёт
и день
и ночь
и каждый новый миг
заполнен неотложными делами
но дышит недописанными нами
придуманная сказка о двоих
мне хочется ещё раз умереть
не чувствовать
не видеть
и не помнить
как будто вовсе не были знакомы
себя заставить верить в этот бред
загадывать на первую звезду
читать чужие строки для утехи
кричу тебе
но слышу только эхо
я жду тебя
я жду
я жду
я жду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848858
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 21.09.2019
Когда назревает скандал без причины,
и прежние чувства как будто в золе,
приходит пора, и уходит мужчина,
оставив, как сердце, ключи на столе.
Положит в рюкзак только ложку да кружку -
им больше нет места за этим столом...
А женщина молча обнимет подушку,
в которой его не остыло тепло...
Уходит мужчина...Он кажется сильным,
хотя, если честно, порядком поник.
И как же боится он встретиться с сыном,
который с порога протянет дневник!
Уходит мужчина...Как будто из клетки...
Ему б за порог - дальше будет в раю!
Он счастья так много намерял рулеткой,
забыв, что лишь Боги его раздают.
Присядет, шепнув: "В добрый час!" на дорогу,
и спрячет в ресницах растерянный взгляд...
Закроется дверь...Постоит у порога...
Шагнет . . . в неизвестность. . . в судьбу. . . наугад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848940
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019
Задумались... и каждый о своем,
а тишина настырно лезет в уши...
Мы, словно одиночество вдвоем,
насильно две притянутые души.
Сидим: спины касается спина,
а держат вместе только эти стены...
Поникший муж, несчастная жена, -
хотим ( и так боимся!) перемены.
И все у нас не хуже, чем у всех:
открыт коньяк, и марки - впору охнуть!
Так отчего же думаем, присев:
как дальше жить, чтоб от тоски не сдохнуть?
Очнувшись от гнетущей тишины,
я улыбнусь растерянному мужу,
надену маску любящей жены
и буду как всегда...готовить ужин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848831
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
С любимым зонтом повстречать первый дождик,
лесной галереей бродить дотемна,
где осень, как будто искусный художник,
цвета разбивает на полутона.
В уютное кресло, забравшись с ногами,
сидеть у открытого настежь окна,
задумчиво слушать осенние гаммы
и думать при этом: поет тишина...
Следить как ложится листок, замирая,
исполнив единственный свой пируэт...
Как будто бы где-то, у самого Рая!
Кто знает, а может другого и нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848560
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Вновь дождями светлокосыми
смыло лето со двора.
Смотрит небо в омут осени,
заплело тоску в ветра.
Размели ветра беспутные
нас с тобой по городам.
Где ж тепла мгновенья чудные? -
Не найти их по следам.
Замело дорожки листьями,
за туманом скрылась даль.
Снова к нам шагами лисьими
подбирается печаль.
Мир осенний смотрит в лужицы,
разбиваясь пополам,
и отчаяние кружится
вороньём по вечерам.
На душе - печально, сумрачно,
и в погоде - беспросвет.
На дождём умытых улочках
затерялся счастья след.
Облака плывут белёсые,
растворяются вдали...
Очень жаль, что этой осенью
Мы любовь не сберегли.
Иллюстрация из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848695
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Я боюсь тишины... Я боюсь одиночества в доме,
где по прошлым углам тихо шаркая, бродит Судьба,
часто будит в ночи ощущенье знакомых ладоней...
Вот бы взять и обнять! И прижать к пересохшим губам...
Я боюсь тишины...Мне бы раны заштопать на сердце,
пусть другие латают ночами свои небеса...
А мне строки стиха до утра помогают согреться,
если мысли свои успеваю в блокнот записать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848683
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Вечірні мандри. Часу мізер.
Дорожні блимають вогні.
Нейрони трощить телевізор
В чужому синьому вікні.
Майнула привидом автівка.
Калюжі смикнувся агат.
Розкидав зоряну готівку
Якийсь небесний автомат.
За мною сну повзе химера.
Десь кіт нявчить за ворітьми.
А я нову шукаю еру,
Яка сховалась у пітьмі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848514
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 19.09.2019
Вот еще один день, словно облако в небе, растаял
и безликою тенью бесследно исчез навсегда,
где-то там позади он прибьется к блуждающей стае -
затерявшимся в прошлом, ушедшим в былое, годам.
Как же их удержать, эти дни, что бесследно уходят,
эти стрелки часов, что быстрей, с каждым кругом, бегут?
Не смотрю в зеркала - их нещадно состарили годы,
и они, поседев, все наглей и бессовестней лгут.
Может мне прикормить раздающую годы кукушку?
Пусть споет лишний раз, для меня это - божеский дар...
Но она не поет мне года на заветной опушке...
А печатью своей все усердней стучит календарь...
Да, кружит эта жизнь в соответствии с Божьим Заветом:
за холодной зимой - начинается праздник весны...
Я когда-то уйду, но хочу наблюдать чудо это
пусть дождинкой одной или просто...иголкой сосны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848572
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Увиделись...на два удара сердца
коснулся взгляд любимого лица...
Надеялся надеждою согреться,
но ты хранишь упрямство до конца.
Кивнув небрежно - что, мол, эта встреча?
и не жалею ни о чем ничуть -
ты поплыла, тебя укутал вечер,
а я три ночи вешаться хочу...
Не обернулась...сильная такая,
а я стою растерян... в пух и прах,
и молча вою... и, поверь мне, - каюсь
во всех несуществующих грехах.
Мне этот снег уже не лечит нервы,
но, как всегда, я верю февралю...
Не изменилась...Ты все та же стерва...
А я тебя по-прежнему люблю...
Не обернулась...даже сердце стало
на два удара...три, четыре, пять...
Курю...без фильтра...Как же всё достало!
Ведь бросил ... так зачем же я опять?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848485
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Напрасные слова когда меж нами вечность...
и каждый о своем мы думаем сейчас...
А май уже спешит куда-то в бесконечность,
так просто и смешно чужими сделав нас...
Ты что-то говоришь, нахмурив брови строго,
а я могу с тобой...на выдохе...молчать...
И думать: так хочу твои веснушки трогать,
и нежно целовать на милых мне плечах...
Одни лишь тополя стоять умеют прямо
и думать о своем, роняя белый пух,
а он, как майский снег, летает между нами,
ложится на тебя, а ты... идешь в толпу...
- Я так тебя люблю - шепнут вдогонку губы,
что даже лебедь бьет от зависти крылом...
Но только тихий стон по водосточным трубам,
как ноющая боль...Теперь уж о былом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847882
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Выплакалось небо, стало синее,
дождь мне душу вымочил насквозь.
Как же тяжело казаться сильною,
если ты касаешься волос!
А глаза твои горят по-пьяному,
и такие нежные слова...
Кольцами не связаны и планами,
но покончить с этим - черта с два...
Словно в рай пробрались незаслуженно
и молчим, дыханье затаив,
лишь дрожат, как голос мой простуженный,
губы сумасшедшие твои..
Я прильну как будто бы нечаянно-
хочется с ума тебя свести...
Ну а ты целуешь так отчаянно,
что за целый день не отойти.
Знаю я, что счастья не получится,
да и ты всё знаешь и не лги...
Очень долго надо будет мучиться -
совестью оплачивать долги.
Слов красивых видимо-невидимо,
но в уме - сплошная чепуха...
Господи, да кто же это выдумал,
счастье из обмана и греха?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847754
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Крізь стиснуті зуби ми кажемо те "пробач".
Корони, неначебто, тиснуть постійно на скроні.
Неначе важкого меча над нами заніс палач,
і от-от завершиться наше життя у поклоні.
Так важко усе відпустити й сказати оте "прости".
Неначе власноруч собі підписати наказ на страту.
То легше,звичайно, палити ніж будувати мости,
легше просто змиритись, аніж боротись за втрату.
І мука страшенна - то зважитись на визнання
своєї провини. Яка ж тут потрібна нелюдська сила...
Отак і пливемо щодня в потоках брехні навмання,
в надії, що виростуть раптом за спинами крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847847
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Крізь стиснуті зуби ми кажемо те "пробач".
Корони, неначебто, тиснуть постійно на скроні.
Неначе важкого меча над нами заніс палач,
і от-от завершиться наше життя у поклоні.
Так важко усе відпустити й сказати оте "прости".
Неначе власноруч собі підписати наказ на страту.
То легше,звичайно, палити ніж будувати мости,
легше просто змиритись, аніж боротись за втрату.
І мука страшенна - то зважитись на визнання
своєї провини. Яка ж тут потрібна нелюдська сила...
Отак і пливемо щодня в потоках брехні навмання,
в надії, що виростуть раптом за спинами крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847847
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Эта осень - моя...И натянуты нервы до края...
Кто-то может сказать, что ещё далеко до зимы...
Как же трудно писать, каждый раз со строкой умирая,
не до танцев...когда каждый день будто дали взаймы!
Эта осень - моя...Всё надорвано: мысли и жилы...
И такая хандра!... Я теперь так жалею о том,
что бездумно, к чему так тянулась душа, отложила,
понадеясь на то, что всё лучшее будет потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847645
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.09.2019
Душа и берёза. Ноябрь… и земля без тепла.
И чувство исхода… душа, замерзая, дрожит.
Полоска надреза кору
поперёк рассекла –
Но вены берёзы пусты, как и чувства души…
В движении жизни – усталость… осенний тупик…
Паучий узор никуда не приведших дорог…
На сером асфальте сиротски лежащий листок,
Как будто бы сорванный временем прожитый миг.
И можно уйти… но ведь ты сожаленьем объят,
И нужно лететь… а над миром бескрылость опять…
…ты крошки сыпнёшь на асфальт
пожалев воробья…
А кто в этом чувстве зимы пожалеет тебя?
И ты понимаешь – у времени жалости нет.
И чувствуешь вечной дороги холодную даль.
А мир? – так же холодно, так же безжалостно нем!
И сыплется первых снежинок серебряный тальк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846756
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Мы примем снова лёгкую печаль,
где осень ткёт из листьев гобелены,
где хрупки дни, а ночи вдохновенны,
где лета почему-то нам не жаль...
Свинцом застынет небо в окнах луж
в октябрьской недописанной картине.
Но будто нитью тонкой паутины
вновь свяжет осень нежность наших душ.
Мы растворимся в серой пелене,
постичь пытаясь суть всего былого,
и станем мы терпимее немного,
приняв, что мы – песчинки на земле.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847321
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019
Вспомни о солнце,
коль станет мучительно грустно.
Вспомни о вёснах,
коль душу окутает холод.
Вспомни те годы,
где был так беспечен и молод,
Может, хотя бы,
на пару минуток, отпустит.
Зимы - красивы,
хоть часто бывают суровы.
Зимы - не долги,
хоть кажется, что бесконечны...
Всё переносится нами
значительно легче,
Если открыты мы
завтрашней радости новой...
Выпусти сердце,
как птицу из клетки, - на волю!..
Просто безумствуй,
когда тебе хочется счастья.
Дай своей жизни
дыхание чувств настоящих!..
Столько найдёшь
для крылатого сердца раздолья!
Знаешь, как много всего
есть в открытом пространстве?..
Знаешь, как много
душа обретает в полёте?..
...Счастье находится...
в вечной, с собою работе!..
Выйди за грани,
собой сотворенного рабства.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711423
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 29.08.2019
Валився вечір на бруківку.
Кришилась зоряна емаль.
Шукали спокою автівки,
і кидав тремоло скрипаль.
Ішли останні перехожі,
утому несли та думки,
І непомітні пальці божі
гортали планів сторінки.
Віконне тішило цвітіння
без тих неонових затій,
І відчувалось щось осіннє
в невідворотності подій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846417
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Распахивать сердце навстречу уму?
Трястись в ожиданье: поймут - не поймут...
Бояться: разрежут, и каждую часть
Опишут, оценят, поставят печать...
Молчать...
Молчать, невзирая на внутренний вой.
Стыдиться души, нереально живой.
За горло, пронзённое тысячью жал,
Себя из последних усилий держа,
Сбежать...
На Северный полюс! В таёжную глубь!
В заброшенный город, в болотную мглу!
К чертям на рога, только прочь от борьбы!
Пытаться, считая на трассе столбы,
Забыть...
На краешке мира, где дремлет Творец,
Найти свой рисунок на звёздном ковре,
Улечься, закутавшись в лунную шаль.
Притихшее пламя растить не спеша...
Дышать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724741
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 23.08.2019
Закрились очі соняхів. Серпнево.
Передосіння примха чи закон?
До сповіді готуються дерева,
Переступивши літній рубікон.
Простягши руки в небо зголубіле,
Шумлять пророчо, кидаючи тінь.
О, як бджолинно їхня кров кипіла
У час весняних знадливих цвітінь!
Тепер стоять обтяжені плодами.
Життєвий строк обірве скоро сніг,
Впаде листок останній з холодами,
Немов останній, прощений той гріх.
Не страшно їм (бо так воліє вічність),
Така вже суть звичайності вмирань:
Невідворотність диханням кармічним
Над горизонтом пише білу грань.
Та поки роси пахнуть ще серпнево,
Предтеча смутку лиш в календарі.
До осені готуються дерева,
Сповідуючись вітру при зорі.
12.08.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845644
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 21.08.2019
(по рассказу из интернета)
– Сыграй на мне,
лишь пальчиками рук.
– Как на тебе сыграть?
Ведь нот не знаю.
– Закрой глаза, коснись,
услышишь звук
внутри себя...
Смелей, я подыграю!
Закрыв глаза, касался,
«Ми» – плечо
отозвалось во мне,
ты прошептала:
«Расслышал, да?
Давай смелей ещё».
Запястье – «Фа»
протяжным прозвучало –
вибрируя, ликуя;
нежным – «Соль» –
прикосновенья к шее...
Улыбнулся,
врастая
в незнакомую мне роль,
дойдя до «Си»,
я, покраснев, запнулся.
Входя во вкус
по телу пробегал,
и звук во мне витал
волшебной птицей,
я, наслаждаясь музыкой,
играл
от пяточек
до пряди над ключицей.
От «До – Ми – Соль»,
до «Соль – До – Ми, Ля – Ре»
в тональности мажорной
ты звучала...
Сыграй ещё,
пожалуйста, на мне...
На «Си» был сбой,
с неё начни сначала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844735
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019
То ще не осінь, ще не осінь,
То тільки серпня тепла мідь,
То павутинка у волоссі
З далеких зоряних століть.
То тільки подих вересневий
З-за хвіртки літньої пори.
І липи ці, що наче леви,
Ховають золото між грив…
То ще вирують свіжі соки
У пору щедрих врожаїв!
Ще обрій твій такий високий,
І перша зморщечка між брів –
Це тільки розчерк ледь помітний,
Який залишили роки.
Нехай позаду буйний квітень,
Та є ще серпень палахкий.
То ще не іній, чуєш, жінко!
То зацвітає деревій.
Ще спомин юності барвінком
Так свіжо дихає з-під вій.
Іще дитинство там, за рогом,
Ти тільки руку простягни.
Хай не нащупаєш нічого,
Та вчуєш дихання весни.
То кілька аркушів століття,
В якому твориш і живеш.
Ти ще повторишся у дітях
І у нащадках їхніх теж.
Де ж ті літа вітроволосі?
Гукнеш – і серце стисне щем…
Хіба ж то осінь? Ні, не осінь,
То тільки серпень із дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019
маститься криво чорнило на біле тло
мов простирадло заляпала кров від цноти
може, дарма? залишилося б як було?
пізно... думки вже лежать на чолі блокнота
що в них? відвертий біль, а чи похвальба?
сповідь, плачі, чи бажане замість дійсне?
вихлюпнеш душу, а легше тобі хіба?
чи позникають слова у життєвій пісні?
кулька натисла на чистий цнотливий лист
нумо, пиши, а папір-бідолаха стерпить
байдуже, хто ти - убивця чи мораліст
чорним по білому - жити не можна вмерти
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843467
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Хтось у ступочці літо розтер
і воно розлилося
Ніжно-синім жабо волошкових
пахучих суцвіть,
Пряним хлібом, що зріє
в утробі важкого колосся
І зозулиним "ку", що зривається
із верховіть.
Перегуками гроз і кармінними
хвилями маків,
Веселковим тату між хмаринностей
неба м`яких
І нестримним теплом, що викрешує
з зоряних злаків
Десь незримий мірошник
і сяйво складає у міх.
Прохолодою м`яти і соняхом
жовто-гарячим,
абрикосовим сонцем і яблуком
стиглим в траві.
Літо в крапельці кожній,
воно зовсім поряд, я бачу -
Мальвовухим зайчам
причаїлось в моїм рукаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843660
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Она скромна… насыщенного цвета…
Не брезгует попариться в печи…
Она хранит изысканный вкус лета
От спелых гроздьев, вызревших в ночи.
Изюминка всегда у нас в почёте.
Особый вкус изделью придаёт.
Приятнее иметь её в компоте,
Но можно и украсить анекдот.
Красотка для венца уже созрела.
Ей в этом не препятствует Творец.
Амурчику он поставляет стрелы,
Благословляя пары под венец…
А женщина с изюминкой! О Боже!
Совсем не то, что мымра без затей.
Мужчина с ней готов делить и ложе,
И даже больше - вырастить детей...
Изюминка во всём незаменима.
Ведь без неё немыслим интерес.
Но…женщина с изюминкой ранима,
Поскольку к ней неравнодушен бес.
27. 06. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507831
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 30.07.2019
Сонце моє, на містечко лягає тінь -
ночі літак вибігає на смугу злітну.
Місце призначення: сон і далеке літо...
Світла Вона,яку так обіймає - Він
доки в садах достигають рясні плоди,
падають з неба зірки, пелюстки і сливи,
бігають срібні лошата - серпневі зливи...
і наливається соком її " не йди..."
Чортик гойдає фіранку. Нікого. Спам.
Темрява. Тиша. Надія. Гідазепам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843150
дата надходження 26.07.2019
дата закладки 26.07.2019
П’ю повільно на стиглій малині настояне літо,
Доки липень купається в ягідних мріях полів,
Дикі бджоли збирають нектар й заціловують квіти.
В синім небі закохана пара пливе журавлів.
Розкриває долоні у сонячних променях спека,
Забирає в обійми гарячих розпечених днів,
Тільки хмари на небі крилом ледь потрусить лелека,
То омиє всю землю у теплих краплинах дощів.
Непомітно на обрії зазолотилося поле,
Сині мальви всміхаються ніжно у стиглих житах
Десь шепочуть над річкою зеленоокі тополі.
Ця середина літа така ще солодка на смак.
Зарум’янений степ іще повниться чортополохом,
Ще любистком заквітчана стежка біжить через гай,
Ще чорниці в лісах не минула солодка епоха,
А увечері п'ється настояний липовий чай.
І так хочеться хоч би мить зупинити хвилинку
Відпочити від шуму, без сумнівів, болю і слів…
Теплий вітер легенько гойдає тонку павутинку
І тихенько шепочуться квіти в зеленій траві…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842891
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Ранковий сплін, дощу прозорий сум.
І Ви мені згадалися одразу,
І пронизав єство солодкий струм,
Предивна мить розхмареного джазу
Вас привела у пам*яті сюди.
Повітря пахне спокоєм і дивом,
А дощ цілує листя лободи
І зазирає в очі голубливо.
А я мовчу, так боязко словам,
Вони бояться тишу спопелити.
І замість мене дощ розкаже Вам
Про біль і щастя виплеканий диптих.
Все голосніше плаче вогкий джаз,
Ловлю на слух оцю поліритмію.
Мені так лячно мріяти про Вас...
Й забути Вас, напевно, не посмію...
19.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842880
дата надходження 23.07.2019
дата закладки 24.07.2019
Скільки доль у однім вагоні:
Сльози, усміх на сотнях лиць.
Хтось відкритий, як на долоні,
Хтось - мереживо таємниць.
Може, дехто любов забуде
Поміж плетива поїздів.
У квапливому морі люду
Віднайти б я тебе хотів.
Нездоланно-жарку, як ватра,
Що пороги усі злама.
Не потрібно мене шукати:
Я прилину в твій світ сама.
Легкокрилістю махаона
Уквітчаю мережку днів.
Не шукай мене на перонах,
Поміж плетива поїздів.
@ Уляна Яресько - Дмитро Нірода
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695867
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 20.07.2019
Опять эта милая женщина…
В окошке, напротив, курящая…
(Не та ли, что мною не встречена,
Далёкая и настоящая?)
Опять мы разделим, наверное –
Закрыто, этажно, решётчато –
Оконно-обыкновенное,
Вечернее одиночество…
К её сигаретному облаку
Мой взгляд прикоснётся нечаянно…
И вновь утомлённо и во'локо
Посмотрит она, отвечая, но…
Но солнце слабеюще снизится
И горизонтально ссутулится.
Закат, опрокинув чернильницу,
Зальёт фиолетовым улицу.
И что-то безмерно усталое,
В изменчивость форм вовлечённое,
Увянет небесной фиалкою,
Осыплется тенями чёрными…
И стихнет порыв – в безучастии.
И вспыхнет неон обесцвечено.
И позднее чувство – бессчастия
Подарит свиданье без встречи нам…
.........
.....
..
Свидание это не первое…
Но нам расставаться не хочется...
У нас обостренновечернее
Оконное одиночество.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841853
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Где-то там, в стороне далёкой,
Утомленные летним звоном,
Вечера на закате молкнут.
Пахнет пряностью и озоном...
Там замедленное теченье...
Только ветер бежит по лужам
В этом мире тепла и лени.
Мне вдохнуть бы всё это глубже
Прямо - сердцем своим уставшим,
Каждой клеткой напившись блага.
И душой ощущаясь младше
Наступить на былые грабли
И влюбиться!.. Влюбиться снова,
Позабыв обо всём на свете,
Ощутив этот мир - по-новой,
Окунувшись - любовью в лето.
Полетела бы звёздной ночкой...
Загорелась бы, словно спичка,
Выдыхая любовь по строчке,
В том краю, где души частичка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841445
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 10.07.2019
У окна на вечернее зарево
отрешённо и грустно глядишь.
Говори, говори, разговаривай,
прогони эту вязкую тишь.
Что не сбудется, то позабудется,
и лишь то, что случилось - твоё.
В мыслях тень от прошедшего крутится
и вонзает сомнений копьё.
Погружаясь в вечернее марево,
успокоился, стих городок...
Говори, боль свою заговаривай,
пусть душа отдохнёт от тревог.
Все сердечные раны затянутся,
говори же, боль словом дробя.
Ты поймёшь, что не так сердце ранится,
если слушает кто-то тебя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840755
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Прикасайтесь к друг другу почаще.
Просто так и умышленно тоже,
для кого-то касания наши
так важны взглядом, мыслями, кожей
к коже губ или шеи, запястья...
Прикасайтесь почаще словами
к тем, кто рядом,
кто дарит вам счастье,
дорожит отношеньями с вами.
Прикасания вовсе не слабость,
а забота, поддержка, общенье...
Прикасаясь, вы дарите радость,
прикоснувшись всего на мгновенье.
Интернет, телефоны, не скрою,
а, ещё – смс-сообщенья
их заменят, пока не накроет
нас нехватка живого общенья,
дефицит прикасаний тактильных,
дефицит прикасаний душевных...
Понимаем, касаясь, как сильно
не хватало касаний волшебных.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840438
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 01.07.2019
по док. видео "Тайны любви"
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Она сидела на краю скамьи.
Давно сама – ни кошки, ни семьи,
и думала: ну вот, и жизнь прошла,
а я так в ней того и не нашла,
кого смогла бы
сердцем всем любить,
и долго-долго в мыслях говорить
и наяву... Как только говорят,
два любящих, кого боготворят,
и кто боготворим...
Не зная: рядом
подслушивал с
сочувствующим взглядом
обычный Ангел смерти, есть такой
являющийся в срок наш роковой.
Он, кашлянув, сказал ей: «Ты права,
прости, но я подслушивал слова
души твоей. Твой час
сегодня в шесть,
последнее желанье знаю есть,
исполню я его, а дальше – в путь...
«Поговорить бы долго с кем-нибудь»,
произнесла. «Ты, знаешь,
когда в лица
глядят?.. Увы, такого не случится
уже со мной». Он молча затянулся,
кивнул, пуская дым, вдруг улыбнулся:
«Чудак живёт и хочет, нет, не жить,
а с кем-то долго-долго говорить».
Вновь затянулся:
«Странные вы люди,
так вам необходимы те, кто любит...
Согласна, если, вас к шести сведу?
Но только лишь одно имей в виду:
что будете вы живы до тех пор,
пока не завершится разговор»...
В назначенное время у окна
она ждала, предчувствия полна.
«Пора. Идёт» – раздался голос в ней,
и застучало сердце чуть сильней.
Спустилась вниз, забыв свои года,
так в юности спускалась иногда:
не замечая лиц и этажей,
пытаясь оказаться поскорей
на улице и встретиться ...
С судьбой?
Не представляя внешности какой
и возраста. Но разве это важно?..
Дождь моросил среди многоэтажек,
они навстречу шли, светились лица,
авто летели, листья, капли, птицы...
Они на расстоянье говорили,
сближаясь постепенно:
где, как жили,
не вслух, конечно,
мысленно, ментально,
совпали оба «я» их моментально.
Сошлись и продолжали говорить,
но не о том осталось сколько жить,
дождя не замечая, суеты,
сбиваясь с «ты» на «вы»
и с «вы» на «ты»...
Она вдруг вспомнила об уговоре...
Но Ангел смерти их оставил вскоре,
услышав, как ее, поцеловав,
он произнёс, что будут и во снах
с ней говорить,
им есть что рассказать.
Ангел ушёл к тем, кто
не может ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840289
дата надходження 28.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Йде учень до Сократа:
— Скажу я без напруг:
а знаєш ти, що каже
про тебе ліпший друг?
— Держи свій рот закритим.
Щоб істину знайти –
нови́ну крізь три сита
просій спочатку ти.
— Які такі три сита?
Сократе, ти чого?
— Секрет давно відкритий,
скажу тобі його.
Перш, ніж про щось сказати
зажди, не поспішай,
просій крізь сито правди
і далі розмовляй.
Ти впевнений у тому,
що це все дійсно так?
— Та ні, це невідомо,
і зовсім це не факт.
— Я згоден цілковито.
то ж новину́ візьми,
просій крізь друге сито,
крізь сито доброти.
Ти добре та хороше
хотів розповісти?
— Та ні, якщо коротше,
то зовсім навпаки.
— Тоді це все даремно.
Навіщо бруд мені?
Й не знаєш ти напевно:
це правда або ні.
Повинні бути чисті
і руки, і душа...
Ще сито є кори́сті –
Остання слів межа.
Із третім ситом згідно
просій слова свої:
чи так вже необхідна
ця пославка мені?
— Та ні, мабуть, не дуже.
— Ти бач, які дива:
ні доброти, мій друже,
ні ко́ристі нема.
Тоді навіщо знати
мені цю новину́?
Навчися розрізняти
суттєве і дурню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840081
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 27.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2019
На воздушных, легких крыльях лета,
Точно ангел радостен и тих,
К нам опять слетает на планету
Православный праздник всех Святых.
Хоть трудна Спасения дорога,
И, увы, не все её прошли,
Но по праву стали подле Бога
Лучшие из всех людей земли.
Юноша с лицом по детски чистым
Добрый старец снегом седина,
Князь в доспехах светлых и лучистых,
Девушка прекрасна и скромна.
Мученики, Старцы, Богословы,
Пусть и жили в разные века.
Кто-то древним слово нес Христово,
Кто-то был расстрелян в ВЧК.
Но закончив все дела земные
Выдержав страданий страшный труд.
Думают о нас и там Святые,
Благодать и помощь людям шлют.
Светлый летний радости, спасенья,
Этот праздник. Он такой один.
А не страшный, точно мрак осенний,
Дьявольский, чужой хэллоуин.
Нам стоять за правду не впервые!
Бой добра со злом всегда идет.
Я молюсь: Заступники Святые,
Не оставьте ныне ваш народ!
Евгений Познанский.
Примечание: Православная Церковь празднует день всех святых в первое воскресение после празника Святой Троицы. В некотрых западных церквях день всех святых первое ноября. Накануне котрого в англосаксонских странах и принято проводить безобразный карнавал нечисти хэллоуин, который многие журналисты ошибочно , правильнее сказать, кощунственно, называют также «днем всех святых».
Поздравляю всех вас, дорогие друзья с настоящим, нашим днем Всех Святых! Пусть всегда хранят Они вас!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839791
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019
Он из тех, кто состряпан из противоречий.
С головы и до пят в паутине, в росе,
Он всегда появляется только под вечер,
Гасит свет и заводит будильник на семь.
Половицы устало скрипят от натуги;
Он заходит, садится ко мне на постель.
"Знаешь, - он говорит, - а на выжженном юге
Лучезарно, просторно раскинулась степь.
Ковыли ей сплетают наряд подвенечный,
И вода в родниках от полыни горька,
А весна там безумна и так быстротечна,
Как последняя в жизни любовь старика".
Вкрадчив голос его и улыбка блаженна,
Я тону в нем, как камни в холодной воде...
Семь утра. Я будильник швыряю о стену
И опять растворяюсь в потоке людей.
Я одна из толпы, мы одеты без лоска,
Кто не чокнут, тот наверняка одержим;
В суматохе простое дыхание - роскошь,
Разъедает сознание грохот машин...
Он приходит под вечер, шутя и играя,
И опять погружает в себя с головой;
Я, наверное, слишком ему доверяю,
Слепо внемля чарующим сказкам его:
"Знаешь, там, над пустыней, огромные звезды,
Там еще не ступала людская нога;
Там песок по ночам неподвижен и розов,
И бархан поднимает луну на рога".
День-деньской он блуждает далече, неведом
Ни тебе и ни мне, ни себе самому;
Да, я честно пыталась идти за ним следом
И достойней достойных стать ровней ему,
Только я из иного замешана теста:
Не таков мой рассудок и силы не те.
Там, где он проходил, как по ровному месту,
Я калечилась, ноги стерев до костей;
По ущельям, камням, бездорожью и трассам,
Под огнем батарей и напором стихий
Я карабкалась, ногти срывая до мяса;
Вместе с кровью из горла хлестали стихи;
Я корила себя за малейший проступок;
Тихий страх глыбой льда намерзает в груди:
Я боюсь стать однажды унылой и глупой,
Я боюсь, что ему надоест приходить.
Я себя извожу беспричинной тревогой,
А ему, беззаботному, все нипочем.
Он приходит под вечер, хмельной от дороги,
И твердит упоенно, взахлеб, горячо:
"Знаешь, там, далеко-далеко на востоке,
Где от пряностей ветер становится жгуч, -
Там я видел чинары, стройны и высоки,
Что сутулятся только под тяжестью туч;
Там дворцы из латуни, стекла и фарфора,
Там фонтаны полны золотого вина
И багряные рыбы в хрустальных озерах
Жемчуга поднимают на берег со дна..."
Звон будильника. Утро. Троллейбус. Работа.
Я живу между клавиш, дышу между строк.
Мой беспомощный разум избит и измотан,
Телефон у виска, как взведенный курок.
Я считаю минуты, секунды до встречи;
Это правило, норма, почти что закон:
Он всегда появляется только под вечер,
Еле слышно шепча: "Знаешь, там, далеко,
Возле речек, что сходят с ума в половодье,
Там где тигры идут по течению вброд..."
Я сумею сдержаться, стерпеть что угодно,
Я умру, только если он вдруг не придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839383
дата надходження 20.06.2019
дата закладки 20.06.2019
Дождь. Обычный осенний дождь.
Струйки, капли… вода в горстях…
И печаль… да, печаль… ну, что ж,
Это, право, такой пустяк.
Дождь, ведь это же просто дождь,
А на сердце такая щемь…
То ли исповедь, то ли ложь,
То ли молишься, то ли врёшь,
А откуда… кому… зачем?
Дождь. Снаружи обычный дождь,
А токката в груди стучит,
И у чувства озноб и дрожь,
А, казалось бы, нет причин,
Просто дождь. Нет,… осенний дождь…
На асфальте аллей вода,
Листья клёна, и ты идёшь…
А откуда… зачем… куда?
В дождь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838831
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 19.06.2019
Високі будівлі, терпимість низька…
Широкі дороги, та звужений погляд.
Комфортні квартири і зручність міська,
Та бідний, обмежений часто світогляд…
Є вища освіта, а де ж інтелект?
А знань коли вдосталь, то якось не в тему…
В потребах і цінностях в нас – дисконнект.
З живим спілкуванням створили проблему.
І сон запізнілий, і втома щодень,
І блиску живого в очах вже немає.
Душа дуже рідко співає пісень,
А часом і зовсім вона не співає.
Занадто стурбовані, злі і сумні –
Ми рідко сміємось відкрито і щиро…
Летять погодинно розписані дні,
В душі не лишаючи спокою й миру.
Даруємо час свій безглуздій інфо,
Укравши у роздумів, тиші, молитви.
Забувши, що власне життя – не кіно,
Сімейний вогонь – це не полум’я битви.
Умієм сказати, словесна вуаль
Маскує уміло всі прояви фальші.
Ховається суть, де розп’ята мораль,
І котяться слізьми злі посмішки наші.
Важкий час красивості, що без душі,
І сірості попелю вогнищ сімейних.
Врятуйте любов! Ми сягнули межі…
Не здайте в число експонатів музейних!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838898
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Дві різні душі в однім ліжку та спільній постелі
Два серця звучать врізнобій, хоч колись - в унісон
Дві пари очей щось шукають на біленій стелі
Та світле там годі знайти... тільки вицвілий фон
Забути, забутись, закреслити, витерти весни
Які хвилювали, будили та цупили сни
Губили в обіймах і сили давали воскреснуть
Безсилим, безкрилим, озлобленим і навісним
Дві різні душі, дві розлиті калюжі печалі
Дифузія смутку терпкого й пекучих образ
Не треба повторення - вже вибачали й прощали
Кохання ж одне, як це ліжко, і стелить лиш раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793415
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 15.06.2019
Пробужденья наркозный бред.
Утро. Комната. Где-то над,
Хирургично блестит рассвет
Прикасаясь к груди окна.
Скальпель луч полоси’т остро’,
И, сквозь ранки стекольной грань,
Пролилась заревая кровь…
Разлилась голубая рань...
…
Тьма во тьму излучает свет,
Превращая в иглу и нить,
Разделяя на – «да» и «нет»,
На порыв – «умереть и жить»,
Обезличенное и лик,
Безусловное «мы» и «я»,
Вечность мира и краткий миг,
Бесконечное и края…
…
Утро вечности. Умер бог,
Чтобы в нас человек ожил,
Чтобы малый расти он мог
И когда-нибудь стал большим.
Чтоб явилась иная суть,
Будто лучик в оконной мгле.
И чтоб стало светлей чуть-чуть…
Ну, хотя бы чуть-чуть светлей…
…
В этих комнатах много нас.
В этой вечности только бог.
…И всему наступает час…
…И всему истекает срок…
В звуках комнаты – бой часов.
В муках вечности – цикл, круг.
…Патология чувств и слов…
…Рецидив наших лиц и рук…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838528
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 12.06.2019
Не стану похожей на драную кошку, не стану,
И даже когда я от жизни чертовски устану!
И лет через тридцать, коль Бог мне присудит так много,
Я в джинсах и в майке гулять побегу по дороге.
Быть может " гулять побегу" - это сказано сильно,
Но шаркать походкой старухи - смертям равносильно.
И если душе моей двадцать, она не стареет,
Я внешне стареть не позволю себе! Не посмею!
Конечно, уже не надену короткую юбку,
Ведь я понимаю, что выглядеть буду в ней глупо.
Но джинсы и майки предать никогда не смогу я.
...Готов с собой рядом старушку увидеть такую?
Тогда и тебе не позволю в кота превратиться,
Такого, от вида которого впору креститься.
Тебе обещаю, что будешь ты суперским дедом!
А ты обещай, что старушке всегда будешь предан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714612
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 08.06.2019
Порой объяснить ощущения сложно...
К вам сердце моё - словно в руку - рука...
Ни разу не встретились в жизни, а всё же
Незримая нить между нами... крепка.
Совсем непохожие внешне, наверно...
Ведь вы для меня - не отец, и не брат,
Но мне наша близость душевная ценна!..
Как-будто не нить между нами - канат!..
Согласна! С чужими легка откровенность!
Но в каждом ли есть этот родственный свет?..
Там серые души и серая внешность,
А в вас обрела я - закат и рассвет!..
Словестный художник, немного философ...
Вы так многогранны, мой славный поэт!
Не каждому Боги вот так преподносят
Таланты на блюде! Не каждому, нет.
Быть может и лучше, что мы незнакомы
И то, что не в вас я, мой друг, влюблена.
Поэта любить - это труд преогромный!..
А мне по душе, что стихами пьяна...
Мне нравится лёгкость!.. И эта возможность
Вести ненавязчивый наш диалог...
Мне нравится вашей души... многосложность,
Её принимая... А, каждый бы смог?..
Так важно нам всем, чтобы нас понимали,
Чтоб выслушал кто-то, в ком есть интерес
Признать наших жизней святое начало...
Пока не ушли мы, пока еще здесь...
Чтоб кто-то тихонько к стихам прикасался
Душой, не нарушив покоя души...
Чтоб кто-то заплакал, запел, засмеялся!..
Ведь в каждой строке... нарисована жизнь...
Спасибо вам, друг мой, за наше общение,
За искренность вашу, в глубоких стихах,
Где сердцу - от сердца летит вдохновение:
Возвысить мечты... в голубых облаках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707635
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 08.06.2019
хто я для тебе? хто? скажи...
я не шукаю варіантів
шкарлупок, копій, муляжів
слонів рожевих на пуантах
хто я, скажи, для тебе? хто?
передусім, ми - просто люди
під божим ходимо перстом
чи ще чиїмось? та... хай буде
ніщо людське нам не чуже
тому і прагнемо по-людськи
пожити, вірність бережем
якимось принципам, і - дзуськи!
дарма запитую про це
тебе, дарма себе питаю
дарма у дзеркалі лице
серед чужих своє шукаю...
ініціація - пусте
нехай імен я сотні маю
я твердо знаю тільки те
що я - твоя, що я кохаю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837707
дата надходження 05.06.2019
дата закладки 06.06.2019
Я руйную себе.
Дощенту.
Мов стару пожовтілу вежу.
Не зважаю на сум і щем, та
за процесом уважно стежу.
Дах – на друзки.
Лежать рядами
мрії, витравлені в зачатку.
Купа брухту.
І ось фундамент.
Я будую себе... з початку.
Дві цеглинки – за маму з татом,
що чекають і точно люблять.
Силу й віру кладу завзято,
щоб собі вистачало й людям.
За цеглинкою знов цеглинка.
Знову з раю в пекельну еру!
Ще цеглинка.
І я – дитинка.
Хочу соку й кіло цукерок!
Знов цеглинка лягає в стіну...
Я... чия? Де своя, де зайва?
Я будую себе сумлінно.
І торкаючись тім'ям сяйва,
прокидаюся.
Світ безмежний –
все так просто і так, як треба.
Я – міцна білосніжна вежа.
Я – до неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768562
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 03.06.2019
Закутавшись в звёздное кружево,
надев свой волшебный убор,
изящная, словно француженка,
Ночь входит тихонько во двор.
Уснув в тишине фиолетовой,
ворот изогнулась спина...
Вон, в облачной шляпке кокетливой,
всплывает над домом Луна.
Фиалки – лиловые бусинки,
Луне улыбнулись слегка:
их запах, как нежная музыка,
уносится вверх, в облака...
Ночь мир темнотой занавесила,
но, глянь, чьи-то тени видны:
то вниз по серебряной лесенке
на Землю спускаются сны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837468
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 03.06.2019
"Сад земных наслаждений ".*
"Искушение святого Антонио"*.
"Семь смертных грехов".
"Рай и Ад"*.
"Падение…"*. "Восхождение…"*.
"Несение креста"*.
"Се Человек"*... и другие...
…
Ты видел картины эти?
А знаешь, о чём они?
И где это? – В жизни? В смерти?
Снаружи? Или внутри?..
А, может быть, ты нечаянно,
Угадывал, что-то в них,
Такое?.. что изначально…
Такое?.. что искони…
И чувствовал в этом – нечто –
Такое, что в нём сошлись –
Не меряно – Миг и Вечность…
Немерено – Смерть и Жизнь…
…
Вот слёзы на иглах терна…
Вот кровь на ресницах век…
И, кто-то (не ты ведь, верно?)
Увидел: - Се Человек!..
...
А ты?..
…ты живёшь, как вторишь…
И прожитое – не в счёт.
Ты просто стоишь и смотришь,
Как Он этот крест несёт…
Стоишь… не святой, не грешный,
Не жертва, и не палач,
А – жизни и смерти – между,
Не холоден, не горяч.
В тебе всё туманом – зыбко,
Всё смешано – правда, ложь,
Ты проба, но тест – ошибка,
И ты исправленья ждёшь…
Проходят минуты… годы…
Столетья... а ты стоишь…
Не зная, ни где, ни кто ты,
А предощущая лишь…
…………….
…………
……
… и вдруг! обожжёт, как розгой,
Прозрением – в лет пятьсот,
И ты, на картине Босха,
Узнаешь своё лицо.
Увидишь не лик, а душу…
И внутренне потрясён,
Вдруг с ужасом обнаружишь,
Что всё это – правда… всё!
Что это не бред, не хворость,
Не живописи курьёз,
Не чей-то случайный образ,
А то, что в тебе – твоё…
Что все эти лица – рыла,
Глазёнки и пасти – рты,
Что всё это есть и было,
И все они – это… ты!
...............
* Название картин Иеронима Босха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837106
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
…миг дежавю… скользнувший как обмылок.
И вечности огромный старый таз.
И то, что происходит здесь, сейчас,
Уже всё с кем-то и когда-то было…
…и вот вернулось мелкою частицей,
В любви, в печали, в музыке дождя,
И вновь уйдёт, чтоб снова возвратиться,
Сто жизней до… и сто смертей спустя…
…
…слепой вечерний дождик кап-сонату
Расписывает на листке окна
И в звуке ноток-капелек слышна,
Мелодия июньского заката.
И ты слышна… твоё лицо… глаза…
Улыбка, что сейчас вот губы тронет,
И прядь волос текущая с плеча…
Я помню даже нежность и печаль…
И мокрую сирень в твоей ладони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836881
дата надходження 29.05.2019
дата закладки 29.05.2019
Мы стоим на пороге прощания
С чемоданами глупых обид,
Дуют в спину ветра расставания
И мучительно сердце щемит:
Что же мы… Исподволь, постепенно,
С двух сторон поджигали мосты,
И теперь лишь взираем надменно
С колоколен своей правоты.
А ведь было… Девчонка с косичкой
Звонким смехом встречает апрель...
И вихрастый влюблённый мальчишка
У соседки обносит сирень…
Бесконечное звёздное небо
И цветущий надеждами сад…
Ныне кажется – всё это небыль.
Как найти ту тропинку назад?
Шаг навстречу - из зоны затмения,
Отчуждённости и пустоты.
Мы стоим на пороге прощения.
Ветер стихнет. Бывает... "Прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359343
дата надходження 23.08.2012
дата закладки 28.05.2019
Сонце світлом в очі колеться,
Хилитається трава,
Йде на прощу богомолиця,
У душі несе слова.
Не морочиться зупинкою
(хай чекає уночі),
Вітер грається торбинкою
На утомленім плечі.
Трохи спраги, трохи голоду
Притамовує азарт,
Бо не все на світі золотом
Поціновувати варт.
І хоча у полі дикому
Забагато самоти,
Щастю треба не великого,
Щастю досить простоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836697
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Іноді я сумую... скаже він їй ледь чутно,
навіть не дивлячись в очі, а просто проходячи повз.
В нашем огромном мире, снова наступит утро.
Только не сбудеться то, что до сих пор не сбылось.
Іноді ти мені снишся...скаже він їй у спину,
бо не потрібні більше їй його ніжні сни.
Хочется хоть немножко свою разукрасить рутину,
взяв разноцветные краски у этой поздней весны.
Іноді я її погляд бачу в очах перехожих...
скаже собі він подумки. Далі пірнувши в юрбу.
Ему так хочется счастья, и ей конечно же тоже.
Только не так-то просто свою изменить судьбу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836465
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Мы старый мир снесли до основанья,
А новый строить как-то недосуг…
Так и влачим своё существованье,
Кусая на досуге колбасу…
Кипит в нас плохо скрытая обида, -
Так близко был халявный коммунизм…
Мы революционное либидо
Отхаркиваем в дикий вандализм…
И всё, что попадает нам под руку,
И, не дай бог, под ногу попадёт,
Мы сокрушим, усвоивши науку:
Кто к нам придёт, - ни с чем от нас уйдёт!
Но нам в родных пенатах скучно стало,
На европейский тянет нас простор…
Мы их кумиров свалим с пьедесталов,
Притормозим их страсти лет на сто…
Они там, правда, тоже жгут машины
И бурно выражают свой протест…
Но сомневаюсь, чтоб, к примеру, финны
Могли, как мы, загадить свой подъезд…
А потому нам нравится Европа,
Что там, чего крушить ещё полно…
Мы им покажем жизнь без фотошопа,
Как наше... самолюбие сильно́!
Узнают, блин, тогда, «почём фунт лиха»,
Как умственный лечить педикулёз…
А то, гляди, - сидят, жируют тихо…
Обидно это видеть нам до слёз…
ноябрь 13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459439
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 25.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.05.2019
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 19.05.2019
Кусається, гарчить, не хтозна-де, не там, не десь,
а тут, – уже під боком, перестрибує паркан –
блохастий, неминучий і забембаний, пес Дець.
Тому запізно паритися й парити парка.
Боржомі не спасе. Хоч в горло з лійки заливай.
Від песика Деця у нас немає панацей.
На витівки багата в собацюри голова.
Зубами без розбору – всіх за "крашанки" пан цей.
Тож тільки-но зазнаєшся, який ти молодець
(сягне Говерли ніс, а там – "узує" Еверест),
він буде тут як тут – уже як рідний, твій пес Дець,
аби тобі вручити урочисто важчий хрест.
Довкола нагортати марно змієві вали,
бо ти вже показав, який насправді є мистець.
Бо вже закони підлості новенькі ухвалив,
до горла підступивши, світ затьмаривши, пес Дець.
І той, що ловить хвилю, й той, що вічно ловить ґав,
і той, що докульгав, кого не злапав хижий грець,
в мить істини почують десь за спиною "гав-гав"! –
То вірний друг на жертву зачекався, твій пес Дець.
Отож, коли прокотиться потилицею лід
і в тиші пролуна занепокоєне "ти здєсь?",
за карк тебе смикне, віддухопеливши як слід,
помітивши завчасно територію, пес Дець.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835959
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 19.05.2019
(фото автора)
І тільки так, під ковдрою з цих хмар,
які - ось-ось, і дотягнусь рукою,
завмерти у єднанні із тобою
мій рідний краю. Скинути тягар
нав'язливих думок. І просто бути
маленькою частинкою тебе.
Блакитне небо, поле золоте...
Побачити, торкнутися, відчути,
як річки стрічка швидко струменить,
і вітер грає з вітами волосся.
Твій спів дзвінкий - пташине стоголосся.
Весняних квітів аромат п'янить.
Така краса - безцінний божий дар.
І гріх тяжкий того не розуміти -
повинні ми плекати та любити
усе, що є під ковдрою з цих хмар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835697
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
ПЛАНЕТА ГАНИМЕД
Там в космосе, над нашим небосводом,
С Юпитером, крупнейшей из планет,
Рой спутников летает хороводом,
Есть среди них и спутник Ганимед.
Да, спутник только, а ведь он размером
Сам многие планеты превзойдет,
Однако, вот уже какую эру,
Вокруг Юпитера сужден ему полет.
Как выдержать такое унижение?
И он с орбиты раз решил сойти,
Но велико гиганта притяжение,
Он кончил бегство не начав пути.
-«Куда малыш?!» гремит ему Юпитер,
Аж пыль от астероидов летит,
Вы что, планетой тоже стать хотите?
Не выйдет! Стыд и срам вам! Срам и стыд!
-«Я не малыш, я сам уже планета»,
Ответил Ганимед, «Назло врагам
Я из мечты не делаю секрета,
Я вокруг солнца должен мчаться сам!»
«Дитя, не сможешь» и уже без гнева
Сказал гигант, «В системе места нет.
Взгляни направо и взгляни налево,
Везде легли пути других планет.
Я отпущу – тебя Сатурн утянет,
Пусть издали он с кольцами хорош,
Но если он твоим владыкой станет
От солнца дальше ты еще уйдешь.
А может вовсе не увидешь света,
В пыли его холодного кольца.
Не я тебя пленил, неправда это,
Нас вместе создала рука Творца!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660397
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 15.05.2019
каждый не знает, сколько в аду мест,
кажется каждому легче чужой крест.
каждому для надежды на «аз воздам»
надо спасти свой пылающий нотрдам.
каждый, кто здесь встал у руля – плох,
каждый, кто здесь власть поддержал – лох.
граблями выткано прошлого макраме,
вилами – горделивое «ще не вме…»
чтоб не держать ответа за свой престол,
каждый меняет учебники по исто…
тот, кто бежит в благоденствия тёплый край,
просто не видел их ёлочку демогра…
пастве иконой со всех уголков экран.
нет тирании страшнее, чем демокра…
если кухарка на троне ни бе ни ме,
не говорите мне снова про «ще не вме…»
2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833547
дата надходження 21.04.2019
дата закладки 14.05.2019
Холодні сутінки і тиша.
Хтось мед розбризкав угорі.
Нові прогнози людям пишуть
Зодіакальні казкарі.
Пульсує думка, ледь відчутна.
У вікнах світлом грає скло.
І я закохуюсь в майбутнє,
Яким воно б там не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835432
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Маленький человечек
с миленькой грустной «авой»
рвётся в ряды поэтов
Фэйсбука и ВК.
Постит стихи о вечном,
грезит о вечной славе
Пушкина или Фета,
так, чтобы на века.
Хвалят друзья-подружки,
спрашивая: «Где книга?»
Маленькое сердечко
вмиг ускоряет бег.
С хитрой улыбкой душки
молча хранит интригу…
Вряд ли из человечка
вырастет Человек.
Наглостью и упорством
можно достичь оваций,
даже талантом можно,
но не трудом чужим.
«Свистнуть» стишок – так просто
маленькому засранцу.
И удержаться сложно –
хочется стать большим.
Бродит по интернету
армия человечков.
"Цель оправдает средства" –
их золотой девиз.
Если таланта нету,
если твой мозг увечный,
быстро и без кокетства
рухнешь с Парнаса вниз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573498
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 13.05.2019
Я знаю не понаслышке, как быть молодой навечно: почаще валить из дома, катить себя под откос; всё вредно, когда излишне: и тонкости дел сердечных, и сытый уют знакомый, и запах родных волос... Колёса мотают мили, как прялка льняные нити; привет, дальнобойщик редкий, - внезапныйй ночной гонец; и где бы я ни бродила, каких ни ждала событий, строчит на полях заметки мой внутренний Гришковец:
"Вначале приятно глазу, потом постепенно нудно, а после, уже в итоге, приходим мы к одному: ужасно однообразны края, города и люди, но ты для того в дороге, чтоб разным быть самому".
Он умник и симпатяга, порою ботлтив до жути, зато подмечает умеет подробности бытия; и это, пожалуй, благо - когда мне бывает трудно, поможет и отогреет такое второе я.
И он не один, конечно: моя голова - артистка, любая в ней есть личина и образ на каждый день. Улыбкой лучась навстречу, мой внутренний Охлобыстин юродствует без причины, наводит тень на плетень, а в серых глазах усталых таятся фрагменты неба, и мыслям неявным тесно в пределах его оков; но грохнут вагоны сталью - слова упакуют в ребус, и все их вплетает в песни мой внутренний Гребенщиков. Он дядька немного странный, талантлив зато, как дьявол, и прочих других сильнее готов на меня влиять; и этому вот тирану хвалу подавай и славу, но многое в душу сеют седьмое, восьмое я. К живому любви и ласки, как мама родная, полон Дроздов Николай, лукавый, как мудрый и древний змей. Мой внутренний Эдмунд Шклярский пока что молчит упорно, но кто его знает, право, что там у него на уме.
И кем из них быть мне лучше? Тот в радости, этот в горе, то просто пока в довесок, глядишь, пригодится впредь. На всякий пожарный случай хранится во мне Чак Норрис, добрейшая мать Тереза и даже Меркьюри Фредди. И как уживаться могут, что кофточки в гардеробе, двадцатое, тридцать третье, сто пятое, не таясь?
Осталось совсем немного - в своей разыскать утробе единственное на свете родное первое я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835406
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Что смерти бояться - она от рождения рядом,
Внутри мельтешенья людского, с насмешливым взглядом,
В сосульках, висящих на крышах домов по весне,
В постели – внезапным удушьем, инфарктом во сне…
Змеёй ядовитой в лесу притаившись на ветке,
Свернувшись тихонько клубком в неисправной розетке,
На встречной дороге – в одном повороте руля,
И в точке горячей, когда полыхает земля,
И в бритве складной у прохожего-психа в кармане…
… Но знать не дано нам, когда вдруг накроет цунами,
Когда обнулится внутри часовой механизм,
Заведенный чьей-то десницею, сроком – на жизнь…
Что толку вздыхать и с рождения думать о смерти –
Дыши полной грудью! Живи так, как будто бессмертен!
Люби и надейся! Не бойся, планируй дела,
Хоть Аннушка масло сегодня опять разлила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321487
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 12.05.2019
Когда о мертвых молит немота
Она молчит до горечи во рту!
И я хриплю… и мне не накреститься
На этот сумрак... в эту слепоту...
Где тёмным эхом – силуэты… лица…
Где мёртвым – вечность, а живым лишь миг.
И, кажется – когда бы так! молиться,
То лучше бы молится о живых...
Но разве это я?.. Ведь я молчу…
И значит, то не я зову и плачу…
То лижет пёс свою судьбу собачью…
То безнадёжность дует на свечу…
То плачет и смеётся грустный бог,
Весёлый бог – создатель вечной смерти…
И засыпают старики и дети,
И этот непреложный сон глубок...
Ведь в смерти – вечность,
А у жизни – миг.
И в жизнесмертном трагедикомизме
Я мог бы, мог! молиться о живых,
Но кто же в смерти молится о жизни…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835192
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Ни пышных процессий, ни звучных кантат,
Ни столика у ресторана.
Они на скамеечке в парке сидят,
Светлы… и немножечко пьяны…
И кто-то смеётся… а кто-то молчит,
Ладонью слезу утирая…
На клумбах тюльпаны. На клёнах грачи.
Сегодня 9-е Мая.
Не знаю… наверное, это огни…
Бои… медсанбаты… дороги…
Но, что-то такое есть в каждом из них –
Такое – что есть у немногих.
И это не орденских планок канва
И бант из муаровой ленты.
Не форма, что, в общем, давно не нова,
И выцветшие позументы.
А как же назвать это? – Мужество!? Честь!?
А может быть, как-то иначе…
Но что-то такое в их облике есть,
Что, словом и не обозначить.
Возможно, минуты, а может быть, дни…
И годы, наверное, тоже…
Но, что-то такое есть в каждом из них,
Что всех нас – и каждого – больше...
Сожертвенность… сила судьбы и души…
Значительность жизни… и прочее…
Но, что-то, в себе, перед этим – Большим,
Мне видится маленьким очень…
Тюльпановый митинг так красноречив
И, небо над парком взрывая,
Победным салютом взлетают грачи…
Сегодня 9-е Мая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834996
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 07.05.2019
Мы с тобой внебрачные дети бога.
Только это очень большая тайна.
Нас таких осталось совсем немного.
Да и те остались считай случайно.
А у бога много детей законных.
Дети церкви. Дети его морали.
Но среди обрезанных и крещенных
Мы с тоски как правило вымирали.
Они знают - только то что им можно.
Они любят - только так как их учат.
Они нашу правду считают ложью.
Не проверив. Просто на всякий случай.
Они смутно чувствуют - мы - другие.
Но понять не могут что их тревожит.
А причины, знаешь, совсем простые.
Не они но мы на него похожи.
2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 04.05.2019
Никому не верь - и своим не надо
Про своих, как правило, знаешь - точно.
Если входишь в дверь - а тебе не рады,
Не ночуй - придут и удавят ночью.
Не пиши постскриптум, сказал - и точка.
Если не судьба - напиши другую.
Заметай следы. Уходи по кочкам.
И заткни все щели откуда дует.
Будь и там и тут, будь красив и страшен,
Не играй с собаками в кошки-мышки.
Если в гроб кладут и играют марши -
Шли их на хер - пой и танцуй на крышке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390958
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 04.05.2019
О хлопчику смішний, озброєний так юно
примарними словами "Назавжди" і "Моя"...
Нескорена встає Любовна Джомолунгма.
І Хлопчик прагне звершень.
Так відчайдушно. Вперше.
І як йому сказати? - Хай буду це не я.
Бо він - дзвінка струна. А я - вже відлунала.
Чи ж варто дисонансом рубати світ? Тому
"...плесните колдовства в хрустальный мрак бокала..."
й миніть.
Не зазирнувши в мою порожню тьму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629319
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 02.05.2019
Оце мій двір, оце моє село,
І я йому чужію і чужію.
Ще сердиться і зморщує чоло,
Воно мені, а я йому радію.
Стоять стовпи і ждуть своїх лелек,
Справляють горобці свої бенкети.
Виглядують з старих бібліотек
Незвідані історики й поети.
Добридень вам! День добрий тут і там.
Чия ти, доню? Ось яка ти пані.
Поважно відчинив ворота в храм
Старенький Бог у золотім каптані.
Усе таке і рідне, і чуже…
Ось з двору щастя вийшло зустрічати.
Моє дитинство свято береже
Береза біля батьківської хати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834128
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Вот опять расцветает лампада
Золотым огоньком-лепестком.
И опять входит в душу отрада,
Вместе с маленьким этим лучом.
Как люблю я мгновения эти,
Хоть молиться давно я привык.
Улыбается мне в тихом свете,
Пресвятой Богородицы Лик.
И мерцает опять позолота,
Отразившая блики огня,
И уже суета и забота
В это время не тронут меня.
Нету больше ни боли, ни гнева,
Не тревожусь уже ни о чем;
Только славлю Пречистую Деву,
Сам пылая молитвы огнем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629426
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 01.05.2019
Злишься, поэт?
И есть отчего, ведь так?
Вроде не бездарь, и не совсем дурак,
только уже полгода нагорный рак
имя твоё освистывает позором.
То, что внутри, не знаешь, куда девать —
выдышать, вырвать, пламя облечь в слова!
Правда, слова бегут от тебя, едва
пробуешь их на вкус и мостишь узоры.
Фразы не те, не так, не о том… Дерьмо!
Давит, кипит внутри нелюдская мощь!
Тошно хотеть и вновь ничего не мочь!..
Больно, поэт?
Пожалуй, пора сознаться:
вышел в тираж!
Закончился твой талант.
Голоден? Марш пахать на завод-гигант
и у станка о славе былой стенать,
мучаясь глупым комплексом самозванца.
…Каждую ночь ты видишь ужасный сон:
алый закат… девятый этаж… балкон…
Небо зовёт! Но внутренний твой дракон
пламя пропил, а крылья сменял на ноги.
И просыпаясь, корчишься от стыда.
Хуже него другая твоя беда —
страх никогда уже не вернуть свой дар…
…и навсегда остаться одним из многих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833627
дата надходження 26.04.2019
дата закладки 28.04.2019
Опять я пришла к вам незванною гостьей,
В надежде, что вы мне, хоть чуточку рады...
Спасибо, что можно прийти к вам так просто,
Для маленькой дозы сердечной услады...
Хотелось бы мне оставаться подольше
У вас, прикасаясь и к мыслям, и к тайнам,
О вас , милый друг, узнавая побольше...
Наверное, встречи, таки, не случайны...
Ваш мир интересен, хотя и печален...
А мне бы, упавшей слезой, раствориться,
В загадочном вашей души океане,
Чтоб вновь обрести в себе певчую птицу...
Вдыхать и вдыхать аши чувства душою..
И тихо поплакать. Порой улыбнуться.
У вас так приятно побыть мне собою...
Скажите, такие желания - глупость?..
Любви не ищу в вас. Ищу - вдохновения!..
Я вижу в вас то, что не видят другие,
Найдя теплоту... и души исцеление...
В вас столько таится всего в изобилии!..
И мудрости светлой и доброй печали...
Всё то, что так сильно меня привлекает...
Хотя и не НАС небеса обвенчали
И близости вашей... душа... не узнает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710142
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 20.04.2019
…і маленька душа
Побрела по нескошених травах
У прозорих одежах, тамуючи спрагу і злість.
…подорожні ішли й осідали в зелених отавах,
Обираючи кращі
з надійних і радісних місць.
Ті, що ближче до хмар,
Врешті- решт назовуть їх сліпцями.
З-під напружених рук полотном попливе акварель.
… ну а поки лиш твердь, лиш вода і первинний світанок…
….………………..шостий день
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828274
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 10.04.2019
Этот остров с названием звучным,
Мог бы быть просто райской страной,
Мог бы быть самым тихим и лучшим,
Если б только не мучил всех зной.
От жары ничего не спасает:
Ни фонтаны, ни пальмы, ни тент,
Точно также здесь все выжигает,
И Трухильо* - синьор президент.
Генерал, не бывавший в сраженьях
Носит с гордостью он ордена,
И хоть в бизнесе тоже не гений,
Но хозяйство его - вся страна.
Все заводы в стране – президента,
Все плантации - тоже его,
И пусть хныкают экс-конкуренты,
Не его нет в стране ничего.
Ну а если студенты уж слишком
Шум поднимут – так есть его суд,
Есть газеты, где дерзких мальчишек
Коммунистами вмиг назовут.
А еще есть такие ребята
Мастера ДТП и засад,
Что любых болтунов языкатых,
Отправляют бестрепетно в ад.
Был артист, что болтал слишком много,
Позабыв про эстраду свою,
В рай ему указали дорогу,
Пусть теперь и поет там в раю.
Беднота пусть напрасно не плачет,
Ведь Трухильо к народу не строг!
Он под выборы щедр на раздачи,
А потом - просто новый налог.
Как сложилась его диктатура?
Вспоминать неохота о том.
Ведь когда то диктатор наш хмурый
Был и сам за свободу борцом…
Неужели планета не знает,
Что творит тут тиран-клептоман?
Почему же его принимают
Президенты, вожди славных стран?
Но увы, в Вашингтоне решили,
Как заверил один господин:
«Сукин сын без сомнений Трухильо,
Но при этом он НАШ сукин сын.
Он надежный союзник для штатов,
Он Америке верность хранит,
А креолов своих и мулатов,
Если хочет, пускай потрошит».
И ликуя царит камарилья,
Не боясь ни беды, ни греха…
Там, где правят страною трухильо
От страны остается труха!
* Р. Л. Трухильо - диктатор Домениканской республики на острове Гаити в 1930 -1961 гг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832061
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Риск смертельный- ездить по дорогам,
Если нет в машине тормозов,
Сердцу жить рискованно без Бога-
Божья не живёт коль в нём любовь.
Если в сердце Божьих нет Законов,
Что от столкновений берегут:
С ненавистью, с завистью бездонной,
То они в геенну нас столкнут.
Ведь Закон,как тормоз для сердечка:
"Не завидуй, не кради, не лги"
С ним легко добраться к жизни вечной,
Перед ним отступят все враги.
Дьявол поднял бунт против Закона,
Нас прельстил "ездой без тормозов",-
Жить чтоб своевольно, беззаконно,
Не страшась последствий от грехов.
Не секрет,колодка тормозная-
Основной рабочий компонент,
Чтоб, от столкновения спасаясь,
Мы затормозить смогли в момент.
Лишь Христу доверив руль сердечный,
Кто нас от геенны Искупил,
Сможем мы добраться к жизни вечной-
В вечный рай Божественной любви.
###########################
Благословение иль проклятие законов
Несёт любой закон, что дал Творец,
Или проклятья, иль благословенья,
Зависит всё от выбора сердец:
Послушно или нет Творцу творенье.
Прельстил в раю Законы нарушать
Адама с Евой - дьявол завереньем:
Имеет право каждая душа
Творцу противоставить своё мненье.
Нет места беззаконию в раю,
В нём право жить утратили мы сами,
Ведь в нём Законы Бога признают
И в мыслях, и словами, и делами.
Законами Творца миров решив,
Пренебрегать в угоду гордым мненьям,
Избрали сами участь для души -
С зачинщиком греха гореть в геенне.
Но, души от геенны Искупил
Христос, отдав за грешных жизнь в уплату,
Искупленный Христа чтоб возлюбил,
Спиной став к беззаконию - разврату.
Творец - Гарант Закона Своего,
Как действует Закон понять все смогут:
Проклятья - для нарушивших его,
Благословение - послушным Богу!
ЗАКОН написан лично Перстом Божьим,
Кому "не писан он", понять не сложно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830947
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
[i]"Мы вас не ждали, а вы припёрлись"
(с) поговорка
[/i]
Мне завтра замуж, а ты, «как здрасьте»,
Как снег на голову в сентябре.
Явился призраком прошлой страсти.
А может, сон или пьяный бред?
Да нет. Здоровый, живой. (Проклятье!)
Уселся. Бросил на пол рюкзак.
Как я? Отлично! Пошито платье,
Банкет заказан. И завтра в ЗАГС.
Молчишь. И смотришь… ну так знакомо…
Сдавило сердце… Дышу едва…
Вопрос «Скучала?» как будто громом…
Скучала. Первые года два.
Потом привыкла. Заледенела.
Потом послала все мысли на…
Он был хорошим. Был очень смелым.
Был просто рядом. Твердил: «нужна».
Да, с ним спокойно. (Мы на допросе?)
Заботлив, нежен. И в общем мил.
К чему укоры? Ты бросил! Бросил!
Не надо врать мне, что отпустил!
Уйди, не мучай своею чушью!
Мне замуж завтра! Все СМИ трубят!
___
И я бегу за тобой в ночнушке.
Да к чёрту платье! Люблю тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437307
дата надходження 14.07.2013
дата закладки 27.03.2019
Як неймовірно сяють зорі!
Як кличуть нас в небесній млі!
А ми, нащадки інфузорій,
І досі віддані землі.
Навіщо нам ті подарунки?
Навіщо мрії океан?
У нас жадоба є та шлунки,
І амбіційності дурман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829886
дата надходження 21.03.2019
дата закладки 24.03.2019
Ви знов мені наснилися сьогодні.
Якийсь чужинський... В посмішці печаль...
А очі... як в покійника — холодні...
Ви — даль...
І руки... Я ж любила Ваші руки!
Вони для мене — як святий грааль!
А уві сні вони подібні крукам...
На жаль...
І чорна сукня у червоних маках,
Шампанське переповнює кришталь...
А я... Мені так хочеться заплакать...
Ви ж — сталь...
Прокинулася серед ночі — змерзла.
У шибці хмарно-місячна вуаль...
Уже не сплю, та гіркота не щезла.
Мигдаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019
Поссорились как то рука с головой.
Рука говорит: «помыкаешь ты мной!
Командуешь вечно: «мешок поднимай!
А то еще: «кнопки скорей нажимай»,
То ложку неси и неси тебе в рот!
А пальцам ни крошечки не попадет.
«Окошко открой», «закрывай быстро дверь!»
Все! Я независимой буду теперь!
И ты для меня навсегда заграница.
Со всей твоей тушей хочу распроститься!»
Не слушая, что там бормочет язык
Все связи рука оборвала за миг.
Не сладко живется теперь человеку,
Ведь он без руки настоящий калека…
Но только руке независимой хуже.
Лежит куском мяса в рубиновой луже.
Ей бедной теперь исключительно плохо.
Теперь у неё нет ни мысли, ни вздоха.
Кровь вылилась прочь из разорваной вены,
Недешево ей обошлись перемены.
И вороны весело прыгают рядом
Ведь быстро рука превращается в падаль…
__________________________
О чем это басня?
А просто о том,
Что мы друг без друга вконец пропадем.
Страны своей древней хранить нужно тело,
Пусть нами и правят порой неумело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829808
дата надходження 20.03.2019
дата закладки 21.03.2019
(сонет)
Мов лабіринт – безжально та суворо
Навколо стали ці похмурі дні.
За рогом десь чудовисько, потвора.
Із люті очі – ікла із брехні.
Воно тебе можливо й не поборе,
Та важко бути завжди у броні…
Заплутують безжальні коридори,
І завжди так і взимку й навесні.
У темряві. щоденній, непроглядній
Ти знов і знов шукаєш безпорадно,
Свій вихід, свій у інший світ місток.
Та чарівний поезії клубок,
У котрім за рядком іде рядок,
Тобі дарує доля- Аріадна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829124
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
нехай тобі насниться наша зустріч,
де я тебе не хочу відпускати
а ти розповідаєш Заратустрі
що потримати, то не значить - мати
що мудре для закоханих - дрібниця
величне недалеко від малого
коли лягаєш, а ніяк не спиться,
коли усе ховається в «нічого»
коли не знаєш, плаче чи співає
великий вузол м‘язів десь у грудях
коли ковтаєш лате м‘ятним чаєм
й без сорому цілуєшся на людях
коли уперше начебто востаннє
коли незвідане - давно знайоме
коли думки з словами одностайні
і скрізь ти почуваєшся, як вдома
якщо сльоза - то сила чоловіка
а стогін - лиш ознака насолоди
мала секунда тягнеться довіку
в очах нема ні скалки, ні колоди...
коли гудок - то близькість залізниці
а не сигнал із потяга в нікуди
нехай насниться, любий, хай насниться
тобі та зустріч, де нам добре буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2019
Мы научились прощать друг другу,
Не обостряясь на недостатках.
Возможно, просто идём - по кругу,
Углы квадрата шлифуя гладко.
Быть может свыклись, за столько лет то,
Смотреть друг в друга - как в отраженье.
Мы будто стали одной монетой:
Орлом и решкой - с единой тенью.
Возможно, было бы даже скучно,
Когда бы минусы вдруг исчезли.
Скажу, без шуток: а ты везунчик,
Что я осталась твоей болезнью.
Ведь, знаю: любишь - ещё сильнее,
Ещё нежнее, чем было прежде,
Со всей безбашенностью моею,
Хотя "люблю" твоё слышу реже.
Но я не буду просить об этом.
Зачем?.. На сердце моём спокойно,
Когда я - взглядом твоим согрета,
Когда - и ты моим взглядом пойман.
Смешны становятся недостатки,
И как-то глупо бороться с ними,
Когда - не скользко, где было шатко,
Коль жизнь не сделала нас чужими.
Тебе - и в здравии, и в болезни
Была плечом и останусь - им же.
Друг другу - намертво в души влезли,
До самой смерти... Куда уж ближе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828724
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
(При возведении каждого Храма Бог посылает своего Ангела, который вечно стоит при алтаре, и если даже храм разрушается остается на месте алтаря до страшного суда).
Прости их, Боже, тех людей беспечных,
Которые сюда приносят хлам
Они не знают, что я сам тут вечно,
Они не знают, что стоял тут храм.
Крест райской птицей небо рассекал,
Лучился купол новой позолотой,
Нарядный хор начала службы ждал,
Сам регент теребил, волнуясь, ноты.
А настоятель, ласковый, седой
Обдумывал для проповеди слово,
Тогда сказал мне так Господь Святой:
"Смотри, народ Мой храм построил новый»
Ещё была полна людьми дорога,
Шли в новый храм, Творца Благодаря.
А я, Благославлен Рукою Бога,
Стал в этот день навек у Алтаря.
Вливались солнца теплые полоски
Курился ладан дымкой кружевной,
А половиц обтесанные доски,
Так пахли замечательно смолой!
Я видел здесь и свадьбы и крестины,
Десятков поколений христиан...
…………………………………
Я помню тех, кто превратил в руины,
Мой храм, Я помню страшный их обман.
Потом здесь создавали люди скверы,
Потом и скверы стали пустырем…
Но пусть они и не имели веры,
Я в храме уничтоженном моем!
Я знаю этой полночью сырой
Знакомый бес вновь подойдет в развалку
И скажет: «что красавчик наш Святой,
Тебе приятно караулить свалку?»
Пусть не поверит он моим словам,
Я «Да» скажу, ведь я оберегаю,
Разрушенный, исчезнувший, но ХРАМ!.
Который стал для многих дверью Рая.
Велит Господь и возродится он!
Гонения пройдут, как все земное,
И снова грянет колокола звон,
Так будет! ибо место здесь святое.
Пока здесь пенья хора не слыхать,
Здесь только ветер бродит завывая.
Но нерушима истины печать,
И я от сюда слышу хоры Рая.
Я не прекрасный, Чистый Серафим,
Те Ангелы в раю, конечно выше,
Но я отсюда подпеваю им,
И знаю, что меня Господь мой слышит!
Киев, 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Невозможные – самое точно слово для вас…
Невозможно без вас. Да и с вами порой – невозможно.
Вы так любите, чтобы – запутанно, странно и сложно,
Чтобы одно-времЕнно – ремонт, поцелуи и вальс.
Невозможно вас толком понять даже вам же самим:
Недосказанность, полунамеки, шарады, загадки.
«Не забудь о перчатках!» «Зачем тебе эти перчатки?»
И вот так – постоянно. Поди, угадай-угоди…
Невозможность понять – это не невозможность любить.
Вот и любим мы до невозможности вас, невозможных.
До безумия любим… До чудо-мурашек под кожей.
До измены. И после - порой, коль сумели простить.
Невозможных таких - мы не носим всю жизнь на руках,
Хоть когда-то практически все это вам обещали.
В тот конфетно-букетный мы все где-то в чём-то приврали,
Ведь по звездам гуляли и ездили на облаках.
Невозможное – это тогда, когда вас рядом нет.
То есть – мир, но без вас, что само по себе невозможно.
Мамы, бабушки, жены, сестренки и доченьки-крошки,
И еще очень многие – знайте, что вы – это свет,
Тот чарующий свет, что – единственно верный во тьме,
Что дарует нам жизнь и ведет нас по этой земле…
Март, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828153
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Штиль не бывает вечным. Боюсь и жду.
Каждым нейроном чую внутри беду:
Тысячи слов, не сказанных в нужный миг,
Каплями ртути мой отравляют мир.
Сонмы обид, отложенных на потом,
В сердце моём для ярости строят дом,
Нежно лелея злые её ростки.
Разум уверен: «Справишься! Пустяки!»
Я же скала! Надёжнее нет тюрьмы!
Снова и снова время беру взаймы.
Только во сне, терпенья порвав струну,
Я, захлебнувшись криком, тону, тону...
Страх забивает бронхи. И вновь молчу...
Полнится силой ярость. Ещё чуть-чуть...
Голос её давно перестал быть нем:
«Выпусти, дура, – шепчет, – иначе съем!"
Солнце моё, прости, что ценой такой –
Собственным сердцем – твой берегу покой.
Каждый удар на миг приближает мглу:
Я не сдержу… не выдержу… не смогу...
Вырвется ярость – огненным шквалом слов,
Каменной бурей, выдержку в пыль смолов,
Реками яда — взыщет свои долги!
И помоги нам, Господи… помоги...
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737464
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 02.03.2019
[b][i][color="#e81010"][color="#2d10e8"]В[/color]ерни мне радости любви
[color="#2d10e8"]О[/color]ни согреть сумеют душу
[color="#2d10e8"]Г[/color]олубкой нежной назови
[color="#2d10e8"]Н[/color]еужто наш очаг потушен?
[color="#2d10e8"]Е[/color]го хранили много лет,
[color="#2d10e8"]С[/color]ердца теплом и счастьем грели
[color="#2d10e8"]Г[/color]ордыне скажем твердо - НЕТ,
[color="#2d10e8"]О[/color]стынут вьюги и метели.
[color="#2d10e8"]Р[/color]одней тебя не может быть
[color="#2d10e8"]Я [/color]это сердцем подтверждаю
[color="#2d10e8"]Т[/color]ы ведь и сам не мог остыть
[color="#2d10e8"]М[/color]отива нет, я это знаю.
[color="#2d10e8"]О[/color]стыть не дам душе твоей,
[color="#2d10e8"]И[/color] сохраняя искру страсти
[color="#2d10e8"]П[/color]усть запоет нам соловей
[color="#2d10e8"]Е[/color]му известно наше счастье.
[color="#2d10e8"]Ч[/color]адру наброшу я на грусть,
[color="#2d10e8"]А[/color] без тоски нам будет лучше
[color="#2d10e8"]Л[/color]юбовью в жизнь твою ворвусь
[color="#2d10e8"]И[/color] к нам вернется счастья лучик[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827258
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 01.03.2019
Восход - прекрасен, спору нет!
Но и закат ничуть не хуже...
Рассвет - несёт надежды свет,
А день прожитый - опыт, друже...
И если не совсем дурак,
Смог просчитать свои ошибки,
Подскажет опыт - что не так,
Где сам себе ты делал скидки...
Где шёл у догм на поводу
"Как все" - увы, не оправданье!
И не утешит, что в аду
Ждёт миллиардная компанья...
Пересыпается песок,
В отсчёте жизни на планете
Ты хоть песчинка - за итог
Существования в ответе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827220
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019
Із небесних гілок
розлітаються зорі, мов сови,
Загусають, мов мед,
рештки ночі на спраглих губах.
У хвилини такі
недоречні і зайві розмови,
У хвилини такі
ходить янгол по білих снігах.
Горизонту кайма
ще тоненька й блискуча, мов лезо.
Лиш піввдих, лиш півкрок -
і проріжеться сонця бутон,
Мовчазні ліхтарі,
тьмяні свідки нічної імпрези
Душі кутають змерзлі
у передранковий бостон.
У хвилини такі
ходять сни по стежинах ще босі,
Оті що не збулись
і вертають із зоряних веж.
У хвилини такі
розумієш, для щастя лиш досить
Чути серцем цей світ
і радіти, що в ньому живеш...
бостон* - дорогий сорт тонкого сукна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019
Вас не было несколько дней и душа... заскучала...
Мне пусто без вас почему-то, мой гость запоздалый...
Мне грустно без вас... Объяснений каких-то не ждите.
Мне кажется, будто вы тоже... немного грустите...
Быть может, что я ошибаюсь... Хочу ошибиться,
Но вижу в вас жизнью подбитую белую птицу...
Вы так мне похожи на ветер, такой одинокий...
Порой такой близкий, порой недоступно -далёкий...
О чём ваша грусть? Расскажите своими стихами...
И я погрущу, не роняя слезы, вместе с вами...
Так глупо заплакать, ведь слёзы - всегда горьковатость...
А мне ваши строки,хоть в грусти, а все-таки - в радость.
Я знаю, мои откровения - где-то туманны...
И я вам кажусь, хоть немного, но все-таки странной...
Вы правы, я тоже понять свою душу не в силах.
Не помню, чтоб я так, по ком-то, когда-то, грустила...
По ком-то, кого в этой жизни ещё не встречала.
По ком-то, кого в моей жизни так мизерно-мало!..
Но каждый ваш стих, для меня, - это капелька света!
Быть может, ищу я в вас именно... именно это...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717676
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 26.02.2019
Віджите перетвориться на сон
І обернеться сказане луною,
Та все одно який довкруж сезон,
Бо Ви в мені залишились весною.
Реальність всоте змінить вітражі,
Покриється волосся сивиною,
Та що з того, що стане на душі,
Як Ви у ній залишились весною?
І хай років розкришить доля скло,
І двері в світ зачиняться за мною,
Моє життя даремним не було,
Бо Ви у нім залишились весною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826709
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 24.02.2019
Ещё девчонки прячут в варежки ладошки,
Робеет солнце, но в агонии февраль,
А манекены примеряют босоножки,
И мужиков опять пугает календарь…
Им интересно стало - сколько стоят брошки,
Какие в моде нынче плюшки и торты?..
И всё задумчивее кошка у окошка,
И с каждым днём наглей соседские коты…
И всё бессовестней становятся вороны,
Грачи объелись белоснежной белены,
Под крышей тают ледяные макароны…
И ты меня потащишь к маме на блины!
февраль 10
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170363
дата надходження 07.02.2010
дата закладки 19.02.2019
Зимою лютень вже перехворів,
Зібрав у клунок висніжену ризу.
Молочно-білі кільця з димарів
Набубнявіло хиляться донизу.
Замерзлі сопки будяться від сну,
Струмки біжать, немов прудкі куниці,
Віщують нам заквітчану весну.
Скидають сосни теплі рукавиці.
Хлюпоче медом сонечко довкруж,
Вощені буклі вмощує на стріхи.
І цокотять у блюдечках калюж
Скляних бурульок визрілі горіхи.
Пускає небо льону пагінці
Крізь сірі шати вогкого туману,
Річок крилатих пінні гребінці
Несуть про ве́сну звістку довгожданну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Цукерка. Тістечко. Какао.
Злітає янгол на плече.
Душа забула про лукаве
І час невидимий тече.
В думках мелодія. Не збути.
Спектакль демонструє скло.
А в мене поспіху отрути
В житті неначе й не було.
Не бачив наче гріх у вічі.
Не чув прокльонів чорних слів…
Тож хай цей світ мене не кличе,
Я ще какао не допив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825969
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Точно жук из Колорадо,
И откуда это горе,
Там где надо и не надо,
Всюду лезет слово sorry.
Зацепил в трамвае даму
С другом ль слишком резко спорил,
Ты с улыбкой кроткой самой
Говоришь любезно: sorry.
Незаметно из-за моря,
Как и разный прочий хлам,
Слово маленькое Sorry,
В речь пробралось как-то к нам.
Как в чужом каком то сити,
Очень часто в разговоре,
Вместо слово « извините»
Мы услышать можем sorry/
И, поверьте мне, не сладко
Размышлять о тайном воре,
Слов укравшим два десятка
И подсунувшем нам sorry.
Вы простите, но скажу я,
Хоть английский и в фаворе
ЗаSORRYли речь свою мы,
И не только, впрочем, sorry.
Знать язык Шекспира круто,
Но неужто мы в просторе
Нашей речи почему то
Не нашли замену sorry
И таких примеров много
Портят речь нам, вот в чем горе,
Не судите слишком строго,
Извините, но не sorry!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825934
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 18.02.2019
Їй кава смакує, з гірким шоколадом,
А він полюбляє малиновий чай.
Її спокушає краса зорепаду.
Він дивиться сон, у цей час, зазвичай...
Вона дорікає, що весь романтизм свій
Залишив він десь... у минулих роках...
Він кидає їй: це жіночі капризи,
Дурниці, Марино! Який з мене птах?!
Та й ти вже не юнка, хіба не втомилась
У мріях рожевих літати кудись?
Скажи мені, жінко, зроби таку милість,
В той день, коли я на тобі оженивсь
Ти стільки всього обіцяла, кохана!
Ти ж пестила вуха - аж в'яли вони!
Погоду мені малювала - весняну,
У домі... Клялась, що не буде війни
Між нами ніколи, бо сварки не личать
Серцям, де кохання - весною цвіте.
Казала - не страшно, як друзі покличуть
На пиво - горілку, бо друзі - святе!
Не можна свободи мужчину лишати,
Мужчини - орли! Їм потрібен політ!
Як тільки обручку вдягнув - обрубати
Посміла ти крила мої... Та й під гніт...
Немов підкаблучник... З орла удалого
Зробила якесь недотепне ягня!
Єдина подяка - не виросли роги!!!
Ото вже була б тобі геть чортівня!
- Ти що ж таке кажеш?! Та годі вже, досить!
Це ж - ти мені Лондон - Париж обіцяв!
І де побувати мені довелося?!
Здійснилось хоч щось, із жіночих уяв?
Казав, що така королева та зірка
Достойна того, щоб нести... на руках!..
- Я й ніс, коли гості кричали нам "гірко"!
- У РАГСі?.. А далі?! Що, видихся птах?!
- Я знаю, колись обіцяв до Парижу,
До Лондону, Праги... і щось там іще...
З тобою нажив я не мандри - а грижу!
І досі на серці цей болісний щем...
- Ну, досить, коханий! Втомився, напевне?
Зроблю тобі чаю - та й спати іди. -
Сказала дружина, так ніжно й душевно,
Аби, через лайку, не сталось біди...
... Він тихо сопів, а вона все зітхала:
Навіщо ті сварки? - скажи мені, Гриш!
- Якби чоловічі заначки не крала -
Були б тобі Прага і Лондон - Париж...
*******
Вона обіцяла... І він обіцяв їй...
Та - гріш обіцянкам буває ціна.
Коли вилітають слова - горобцями -
В стосунках таких виростає стіна.
Бо - тільки діяння гартують стосунки,
Бо - тільки в діяннях любов пізнають...
Тоді і не зводять ніяких рахунків
У сварках нікчемних, де розпач і лють...
Смаки хоч і різні - та душі подібні,
Коли їхні долі злилися в одну.
Вже й скроні, з роками, забарвились сріблом...
Чи ж варто тривожити їм сивину.
*********
Писала - як жартівливу іронію, чи щось таке. Не втрималась і добавила на кінець свою
думку, щодо героїв. Можливо
не варто було... Нехай читач
сам вирішить для себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825151
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 13.02.2019
- Ты помнишь день какой сегодня?
Жена спросила, как-бы, невзначай
Напрягся - понедельник, вроде,
Но опыт подсказал - не отвечай
Ей сразу... Потяни, подумай
Тут неспроста, видать, вопрос завис
А может обещал и тупо
Забыл исполнить вовремя каприз?
Вот хоть убейте, но не помню...
И даже версий подходящих нет
Решил идти проторенной тропою
И поспрашать о дате интернет..
Тот рассказал мне очень много
Ну, а по делу, ровно - нифига!
Тогда насупился и очень строго
Сказал, что занят и болит нога...
Напрасно надавил на жалость
Не прокатило, нужно отвечать,
Потёр коленку ещё малость
И с умным видом принялся молчать
Вы видели глаза волчицы?
До сей поры в кошмарных снится снах,
Как приближается убийца
С решимостью прибить в очах
И тут настигло просветленье
Ведь сорок лет, как расписали нас
Сказал за миг от преступленья
В обёртке нежных и красивых фраз
Не знать ты можешь, что угодно
Но если есть желание пожить
Набей татуху, нынче модно,
С опасной датой, чтобы не забыть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824646
дата надходження 08.02.2019
дата закладки 08.02.2019
Удивительна жизнь… И случайные встречи
Изменяют порой наши взгляды, судьбу.
Доверительный тон, откровенные речи,
Хоть буквально вчера всё о личном – табу.
Может, время пришло, и, окутана тайной,
Твоя жизнь вдруг открылась для мыслей иных…
Мы, наивные, думаем, встречи – случайны,
Но они – в высших планах, Божий промысел в них.
Каждый миг нашей жизни принимайте, как волю,
Божью помощь, заботу о нас, о других…
Как источники силы, что скрывались дотоле,
Как возможность найти себя в мыслях благих.
Ведь всё это – не просто, не оставь без вниманья.
Каждой встрече ты должен быть искренне рад.
Тогда искренность, вера, добро, пониманье
Возвратятся с лихвой благодарно назад
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824191
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019
Запахом страха напитан лес.
Волки выводят реквием.
Бурый — до срока в берлогу влез.
Змеи стекают реками
В тёплые ямы. И мышь, и клоп
Прячутся в норы душные.
Лес не обманешь. Он чует зло,
Снова на вы идущее.
Сушатся травы. Коптит свеча.
Дымкой курится варево.
Господи, тех ли людьми зачал?
Тех ли назвал ты тварями?
Сколько расставлено горьких вех,
Воздано по деяниям! —
Каинство в моде который век…
Лучше бы — покаяние.
Время сквозь пальцы, как юркий вьюн,
Вновь проскользнёт невидимо.
Господи, веришь ли в дежа вю?
Любишь ли то, что выдумал?
Видится в дымке беда страшней
Смерти оскала щучьего.
Господи, дай недостойной мне
Дар ничего не чувствовать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824122
дата надходження 04.02.2019
дата закладки 04.02.2019
Когда минорной тягостью надломлен,
Когда душа не тянется в полёт -
Приятно осознать, что кто-то помнит,
И верит, и надеется, и ждёт...
И ты в себе опять находишь силы,
(Души далёкой светом окрылён)
И снова мир становится красивым,
И сердце - с жизнью снова в унисон...
И вновь мажорность ноток, на страницы,
Прольёт - весны проснувшийся напев!..
... Так радостно душе преобразиться,
Гуляя по лирической тропе...
Пусть снова строки (сердца разговоры)
Несут в себе - надежды новизну!..
... Зима уйдёт, забрав свои миноры,
Не вечно сердцу быть в её плену.
.......
Коль ведает душа, что кто-то помнит
И музыке твоей наивной рад,
Подавленность, которой был надломлен,
Уносят в даль размытую ветра..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823629
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Дружеский шарж 😉😀🌻
Он решил тряхнуть стариной.
И в свои восемнадцать с хвостиком,
свой нарушив вселенский покой,
ей назначил свидание у мостика.
Нарядился он в троечку клеш,
и в подштанники (мерзнут колени).
Седину расчесал. Эх, хорош!
Прихватил с собой ветку сирени.
И неспешной привычной трусцой
приключениям на встречу направился...
...Истекал уже час как второй,
только не появлялась избранница.
Может мостик не тот? Может день?
Может даме моей не здоровиться?
Вот проклятый склероз! Старый пень...
Мне видать ничего не обломиться...
И вздохнув (с облегчением скорее)-
затекла уж спина, ноют кости...
Отложу тряску я на неделю.
Лучше сам напрошусь к ней в гости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823360
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 01.02.2019
Ранок і кава. Банальне: «Привіт…бувай».
Що там прогнози? Пусте… бо уже в дорозі.
Ця суєта ідентична… О мить, стривай!
Хто може ранком натішитись у тривозі?
Ранок… і каву проспала. Твоє «щасти»
Кинула в сумку недбало – а мо* здійсниться.
Й так по режиму чиємусь аж до шести.
Тільки б не стати, як всі, і не згубиться.
Ранок. Знов ранок?! Зажди! Спускаюсь з небес.
До біса прогнози: люблю коли день дивує.
У сумку шматочок… чекає ж приблуда-пес.
Щасливий собака… і день вже чогось вартує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691121
дата надходження 27.09.2016
дата закладки 31.01.2019
Запорошены дорожки. Люди спят, лишь бродят кошки. Фонари ослепли до утра.
Снег кружит, в ладонях тает. Только Бог всю правду знает. Хлещут по лицу крылом ветра.
Небо словно опустилось, и кому-то жизнь приснилась. Хочется надежды и тепла.
Мама, мамочка родная. Я с тобой - не нужно рая! Пусть сгорит вся боль твоя дотла.
В переходах бродят тени. Упаду в снег на колени. Отчего печалится душа?
Затуманены аллеи. "Кровь" рябин в снегу алеет. Замирает ночь едва дыша.
С уст слетает мерзлый шепот. Слышу трубы, конский топот. Апокалиптический аккорд...
Просыпайтесь звери, люди. Пусть вас колокол разбудит. Ангельский стихает в небе хор...
2018-12-16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823210
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019
Спливає час. І вже без нас важливе в світі діється.
Ідуть дощі, цвіте любов, неначе в полі мак.
І хтось у спогадах своїх, немов у ковдрі гріється,
а в когось з дійсністю своєю вийде абияк.
Спливає час. З одних думок народжуються витвори,
А інші - шлях на ешафот без права на дзвінок.
Одні думки - матеріальні, інші просто контури
фантазій, вкрадених душею з книжних сторінок.
А час - суддя, він - лікар й кат, він - чарівник, він - звідник.
Час незворотний, беззупинний, як стрімка ріка.
Як живописець він дістане олівець, етюдник,
і нанесе новий ескіз досвідчена рука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769692
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 28.01.2019
[b][i]Зимове мрево. Холодно. Стоять
Оголені й обвітрені дерева.
Хай спить земна вчорашня благодать -
Мені б туди,
де тиша кришталева.
Мені б туди, де сосни небо п’ють,
Де місяць стежку вказує до хати,
Де хочеться про всіх і все забуть,
Де сам –
та не самотністю обнятий.
І з янголом поезію читать,
У сутінках тепло відчуть у серці.
В самотності з собою помовчать -
Знайти себе
у справжності відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
***************************
Помилуй мене, о Боже,
бо мудрість твоя велика,
Щедроти твої незліченні -
очисти мене від гріха.
Усе визнаю, Пресвітлий:
слабка людина безлика,
Лукава і многогрішна,
безжалісна і лиха...
Тож праведний ти, о Боже,
і чистий в суді твоєму,
Бо мудрість свою являєш
та істину возлюбив.
Мене окропи іссопом -
я стану біліша снігу:
Хай грішні кістки радіють,
що Ти їх, Господь, сокрушив.
Свій лик одверни пресвітлий
од наших гріхів, о Боже,
Даруй мені серце чисте
і правий дух онови.
Не знехтуй мене, людину, -
єдиний мені поможеш
І Духа Твого Святого
від мене не забери.
Ти радість спасіння Твого
мені поверни, Всевишній,
І Духом Твоїм всевладним
у світі мене утверди.
Навчи іти беззаконних
Твоїми шляхами чистими...
Врятуй нас од крові, Боже,
нам Правду Твою нести.
Бо ж Ти не бажаєш жертви,
страждань людських не жадаєш -
Єдиная жертва Богу -
уражене серце в журбі.
Засмучений дух смиренний,
мій Боже, не зневажаєш...
Отверзи вуста мої, Господи,
складаю хвалу Тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822935
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Страуси
На нас багато компромату -
дзвінки і свідки, вірші, фото.
Ми винні, і вини багато,
А вітер (див. шкалу Бофорта),
сьогодні, видно, восьмибальний,
листом кидається калини
У зміні клімату глобальнім,
ми винні теж, це безсумнівно:
говориш ти, що я - мов пічка.
Обігрівач в два кіловати?
Але згорає, ніби свічка,
в саду каштан, і це не жарти.
Ми винні в тому, що вже осінь,
немає інших, ті далеко,
що рік важкий і високосний,
що час минув, а все ж нелегко.
Були в минулому (теж винні!)
зі мною він, вона з тобою,
що сидимо в автомобілі,
і запрягає десь гринджоли
рум'яний сивий Санта-Клаус,
так чи інакше - винні двоє.
Ховаєш голову, мов страус,
ховаю поруч я з тобою...
Ми перевірені на міцність,
нас переляк втомив безбожно.
Птахи ми, страуси пісочниць!
Ми
нарізно
уже не можем...
Оригінал:
На нас так много компромата —
стихи, свидетели и фото
Мы виноваты, виноваты.
А ветер, по шкале Бофорта,
сегодня, видно, восьмибалльный,
листом швыряется кленовым
И в потеплении глобальном,
конечно, тоже мы виновны:
ты говоришь, что я — как печка,
я говорю, что не буржуйка
Но догорает, словно свечка,
в саду каштан, и это жутко.
Мы виноваты в том, что осень,
что нет иных, а те далече,
что год тяжёл и високосен,
а время ни черта не лечит.
Мы виноваты в том, что были
со мной другой, с тобой другая,
что мы сидим в автомобиле,
а где-то сани запрягает
румяный ражий Санта-Клаус,
и в том, что, так или иначе,
ты прячешь голову, как страус,
а я — с тобою рядом прячу
Виной проверены на прочность,
давно устали от испуга,
мы — птицы, страусы песочниц!
И мы
не можем
друг без друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822899
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Зима... Оставлен край сей даже богом. Церквушка сиротеет без любви...
Душа во тьме - завьюжена тревогой, спят избы - хоть зови, хоть не зови.
И воет ветер о былом, забытом. Лишь пахнет снег холодною виной...
Эх, сколько вожделений здесь испито, о, сколько лет жестоких за спиной.
А воронье слетается на крыши, как-будто ночь вползает на погост.
О, тише мысли, ради бога, тише! Куда не глянь - объявлен вечный пост.
И плачет сердце, но слеза скупая... Распят Христос и здесь Он не воскрес!
А вы так долго ожидали рая, но письмеца с ответом нет с небес...
2018-12-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822453
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Вдохновенно порой одиночество,
В нём моментов хороших полно.
Но всё чаще зову его - сволочью.
Не комфортным вдруг стало оно.
........
Наблюдаю за псиной стареющей,
Ожидающей ласки, тепла...
Неприятное, в общем-то, зрелище.
Жизнь дворняги тосклива и зла.
И такое в душе ощущение,
Будто родственны - псина и я,
Если ищут тепла - как спасения,
И собачья душа, и моя.
А вокруг - тишина одиночества,
Как холодная мрачная вязь.
Будто что-то хорошее - клочьями
Разлетелось, в ничто превратясь.
Не собраться с тяжёлыми мыслями,
Что-то каменным стало внутри...
Схоронила зима за кулисами
От меня жизнерадостный мир.
Этот мир, такой светлый и песенный,
Незаметно куда-то исчез.
Что-то есть в одиночестве мерзкое,
Коль не видится в нём интерес.
Коль себя ощущаешь потерянной,
Постаревшей... Внутри... не горит.
Отторгаю безудержность времени,
Ненавидя души пустыри.
Одиночество, всё-таки, странное...
В нём моментов хороших полно,
Но с годами всё больше - туманами
Переполнено стало оно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822697
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Ты боль в усталом теле не таи.
Зачем тогда семья нужна, скажи мне?
Твои недомогания - мои.
И радости твои зову - своими.
.........
И снег кружИт, и солнце за окном...
И как такой зиме не улыбнуться?
Давай-ка мы помолимся вдвоём
И пусть мольба летит сквозь снежность улиц
Куда - то вдаль, туда, где слышит Бог...
Он грешных нас и милует, и любит.
И пусть вернётся радость на порог
И боль твоя в тебе уйдёт на убыль.
Молись и верь молитве, как и мне,
Как верю сердцем преданно в тебя я
И ничего не требую взамен,
И ни о чём тебя не умоляю.
Прошу в себе лишь силы отыскать
И выстоять!.. Всему конец приходит.
И это испытание принять -
Как временную снежность у природы.
Смотри, какое чудо за окном!..
Зима так неожиданно красива...
Давай-ка мы помолимся вдвоём,
Мольба двоих сердец - двойная сила.
И всё пройдёт. И грусть, и эта боль
Расстают, как снежинки, под ногами,
А мы возьмём всё лучшее с собой -
Всё то, что не иссякнет между нами.
5.01.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822694
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019
Наш сайт рожевий і вночі вже сниться -
Я в нього залюбилась не на жарт!
Спасибі Господу, що Є. Юхниця
І в моїм серці розпалив пожар!!!
ВІТАЮ ВСІХ!!!
Рівно рік сьогодні з дня реєстрації, та я вже просто не уявляю свого життя без РОЖЕВОГО САЙТУ СУЧАСНОЇ ПОЕЗІЇ!!!
І вдячна долі, що подарувала мені можливість познайомитися з творчістю цікавих особистостей, зустріти чудових співрозмовників та однодумців! А ще - маю за щастя почути їх думки від прочитання мого скромного доробку...
І з величезним задоволенням знайомлюся з творами авторів сайту, захоплююся їх талантом і вмінням віртуозно володіти словом! Всі такі різні і, водночас, однакові у бажанні подарувати красу своєї душі читачам!
Декого може дивувати, що я майже не коментую громадянську лірику та патріотичні вірші... Скажу чесно: це НЕ позиція "моя хата скраю", зовсім ні! Мені, насправді, (як і всім свідомим!) дуже болить наше сьогодення з його невизначеністю, а, надто, розмаїттям бід і тривог... Та на рожевому кольорі, як ніде, добре видно сліди бруду... бо коментування (обговорення) творів цих рубрик часто переростає в недоречні звинувачення, брудні розбірки, взаємні приниження особистості... А це, до речі, нікого не прикрашає... Ми, як ніхто, повинні прагнути досконалості в усьому: демонструвати толерантність у взаєминах, високу культуру в спілкуванні, повагу до особистого світосприйняття... Поважаймо думку інших, тоді і нашу думку поважатимуть інші...
Бо кожна людина в однаковій мірі має повне право на власне бачення, на власне переконання, на власний вибір... Ми всі знаємо набагато більше, ніж можемо собі дозволити сказати... Є золоті слова: "Не говоріть усе, що ви хотіли, щоб не зазнати власної ганьби..." (на жаль, не пам'ятаю їх автора)...
То ж, будьмо обережними у своїх висловлюваннях!
Прикрашаймо разом наш рожевий сайт чудовими творами!
Удосконалюймо знання рідної мови і пам'ятаймо, що чужа для нас мова - для когось є найріднішою в світі!
Оспівуймо щедроти рідного краю в усі пори року, його мальовничі краєвиди, романтичні стосунки людей!..
Любімо (кожен по-своєму!!!) все, що нас оточує!!! Любімо у творах і коментарях!!!
А почуття неприязні і ненависті до когось чи до чогось... прийде само - встигай тільки контролювати себе, щоб нікому не нашкодити...
Щиро дякую всім, хто знаходить час і можливість відвідувати і мою сторінку, читати і коментувати, журитися і радіти, захоплюватися і радити, робити зауваження і не ображатися на мої...
Я безмежно вдячна кожному, хто заходить з добрими намірами - ціную і поважаю вашу думку!!!
Користуючись нагодою, люб'язно запрошую... на початок своєї сторінки, бо там, як і в усіх нас, є багато цікавого і неповторного!!! Я теж люблю "побродити" по ваших віршах і отримую величезну насолоду, хоч не завжди маю вдосталь часу на коментарі... Та і пишемо ж ми, власне, для того, щоб читали!!!...
Ще раз дякую особисто Євгену Юхниці за копітку роботу, яку він виконує для нас з вами! Хай Господь посилає йому (і всім нам!) здоров'я і терпіння!!!
З повагою, Наташа Марос.
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694912
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 24.01.2019
Не йди! Залишайся! Чуєш? Я прошу-не йди!
Таких не було ніколи й не буде після...
Нехай відзвучала дзвінка лебедина пісня,
і змиті холодним дощем всі наші сліди.
Нехай в осіннім саду відцвіли жоржини,
і впав вже додолу останній кленовий лист.
І замість веселого сміху тут вітру свист.
Та чуєш, то все недостатні для того причини,
аби ти забув про усе, що було. У душі
оселяться туга та пустка без твого "кохаю".
Не йди! Не штовхай мене цим ти до самого краю.
Невже ми настільки далекі, настільки чужі?
Не йди...Так просила. Про себе. Та тільки
вуста,
німими зосталися вперто. А погляд у спину,
неначе останній той цвях у важку домовину
з убитим коханням, не вартим прощення й хреста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822318
дата надходження 22.01.2019
дата закладки 22.01.2019
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2019
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст,
Прохолодне й п'янке,
ні на що більше в світі не схоже.
І своїми думками
ловити думки перехожих,
(Ніби ноти на слух
впізнає віртуоз-піаніст).
Пити з теплих кав'ярень
м'яке суголосся розмов
І безцільно блукати,
зганяючи сни з тротуарів.
Завмирати від подиву
(як личать соснам ці сарі!),
Що, мов янголи білі,
схилилися для молитов.
Крадькома, наче тать*,
зазирати у душі вітрин,
Мовчазні і скляні,
від морозу в легкім татуажі.
Й милуватися, як
у нічній оксамитовій сажі
Тонуть стрічки доріг,
одягнувшись в пухкий палантин**.
Люблю слухати дихання
сонних засніжених міст...
*Тать - злодій.
**Палантин - хутряна чи оксамитова накидка у вигляді широкого довгого шарфа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713415
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2019
Не зима у душі,
не зима за вікном -
просто біло.
Закодовані інеєм
сплять в потойбіччі
міста,
Між собою нявчать
світлофори з очима
кота
І за пазухи скверів
крадуться сніжинки
несміло.
Не зима ув очах,
не зима поміж зір -
сни на віях.
Уздовж вигинів вулиць
рясніють молочні
снопи,
Місяць тане і медом
стікає у відтиск
стопи
Босоногої казки,
що нишком блукає
у мріях.
Не зима у словах,
не зима у думках.
Пеленою,
Мов корсетом
весільної сукні обвиті
сади,
Срібнодзвонні рулади
нечутно пливуть
в нікуди,
Від Ван Гога шибки.
Так буває лише
Незимою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820884
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 20.01.2019
До Святынь вселенских путь далек.
Но не зря великий праздник дан.
В этот день послал нам с неба Бог
Солнечный, чудесный Иордан!
Все заполнил свет волной своей,
Целый мир и хрупкий этот храм.
И вода Святая у людей
Кажется с лучами пополам.
И река и маленький поток
В этот день текут водой Святой.
А теперь дополнил праздник Бог
Солнечной невиданной рекой.
Чтобы улыбнуться каждый смог,
Чтобы стихла боль духовных ран,
В этот день послал нам с неба Бог
Солнечный, чудесный Иордан!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821936
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
....
Ночь бытия вселенского…
[i](Ангелы божьи, где вы?!)[/i]
Призрачность сна эдемского…
Ева… Адам… и Древо…
Тигры и овны с сернами…
[i](Хищники рядом с дичью?)[/i]
Ночью всё эфемерное
Слишком реалистично.
Овны такие белые…
Белые тигры тоже…
Господи, что я делаю?
Глажу их... быть не может…
Трогаю зверя царского.
[i](Это – такого злюку?)[/i]
А ведь, мурчит так ласково…
Трётся… и лижет руку…
Словно душа вне тела и,
Где-то блаженства возле.
Тигры такие белые…
Что же случилось – после?
Призрачность сна эдемского,
[i](Вот привязалась строчка,
Что-то от вальса венского)[/i]
Белая непорочность…
В чём же, то – неизбежное,
Страшное – в божьем гневе?
Помню я только нежное
Прикосновенье к Еве –
Словно душа вне тела и,
Где-то блаженства возле…
Груди у Евы – белые…
Что же случилось – после?..
Бог превратился в Идола.
И, как лавровый листик,
Выдохся разум. Выпало
Сердце из вечных истин...
…Я ничего не чувствую
И ничего не помню...
Сжалось полоской узкою,
То, что пространств огромней.
Стало проклятьем – таинство.
Стала земля – могилой.
Стало дурным беспамятством,
Всё, что когда-то было…
Странное ощущение…
Будто сомкнулись, где-то,
[b]Вечность[/b] [i](в конце мгновения)[/i],
[b]Тьма[/b] [i](на исходе света)[/i],
[b]Жизнь[/b] [i](в пустоте события)[/i],
И погрузившись в кому,
Стали мы слышать, видеть и
Чувствовать, по-другому…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821805
дата надходження 18.01.2019
дата закладки 18.01.2019
Розстріляне сонце повільно сповзало у ніч,
Земля і вода аж багряними стали довкола.
Свої провидіння зловіще вигукував сич,
І звичне життя так незвично збивалося з кола.
Цей вечір звучав, та мелодія вийшла сумна,
В октавах низьких є завжди щось таке загадкове.
Ідилію світу руйнує безжально війна,
Ніколи й ніщо не приходить до нас випадково.
Та, крізь негатив, каяття, як сполоханий птах,
Критичною масою вирветься врешті на волю!
- А я ще й не жив! Бо усе було якось не так...
Щось змінює нас, чи вручає призначену долю?
Розстріляне сонце розсипало скалки навкруг,
Що зорями стали і падають з неба ночами.
... Життя, як відомо, з контрастів складається й смуг,
- Шукаємо світло! Рушаймо в дорогу! - Хто з нами?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821700
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2019
[i]Прощання схоже на знищення,
ще нам залишаються постріли…
Анна Багряна[/i]
Мої зорі були не віщими,
Мені мало повітря в просторі.
Мої пошуки марно знищені –
У прощання фатальні постріли.
Наші ночі і дні змарновані,
Бо розлука – раба несправжності.
Ланцюгами надії сковані -
Ми приречені недосяжності.
Нам недолі сказати б: Годі бо!
Та в серцях лиш одне спустошення.
У розлуки немає сповіді,
У прощання немає прощення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821152
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Я не знаю коли і в якій із історій
я зустріну тебе. Скільки довгих доріг,
скільки аеропортів, портів, скільки колій
мене приведуть врешті-решт на поріг.
І усе те, уявне, реальністю стане -
твої очі, й твоє таке ніжне "привіт".
І в обіймах твоїх моє серце розтане,
і зупиниться час наш рятуючи світ.
...Ось один лише крок, лише сходинка й двері.
Всього кілька миттєвостей й дотик руки...
Та залишиться крок цей рядком на папері,
і у сумнівах далі помчаться роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821110
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Трудно вспомнить момент кульминации
Откровенных желаний и чувств,
Растворились в туманах овации
И запас сострадания пуст...
От напора земной гравитации
Не выходит никак ускользнуть,
Под ярмом возрастной деградации
Всё труднее умишком блеснуть...
По обочине цивилизации
Хорошо бы ещё побродить
И в какой-нибудь новой прострации
Все сомненья свои победить...
январь 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821076
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
А на душі давно так не було –
Самотньо, пусто і безперспективно…
В тривожних думах поселилось зло,
І лиш печаль там кашляє надривно.
І думки звичний, радісний зигзаг
Враз вирівнявся в нитку безнадії.
Наткнувшись на проблем архіпелаг,
Загнав у недосяжність плани й мрії…
По логіці – за обрієм фінал,
Що мав би сяяти надією новою,
Та щось непевність знову править бал,
Закривши зорі страху пеленою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820766
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Ця осінь прощалась. Та тлів ще придуманий світ,
Туливсь до бруківок червоно-багряним лататтям.
Оголений клен сиротів біля наших воріт,
Мов жертва нещадного вітру у час розіп’яття.
Отам поміж віт позостались образа і біль.
Яким ще богам знадобилась обідрана жертва?
В придуманім світі лишилась лиш
слів твоїх сіль…
Й довірлива пам’ять дощами ніяк не зітерта.
У місячнім сяйві, мов в докорі, зчулиться клен.
Як той пересмішник, пограється вітер з гілками.
Придумаю світ, де відлунить у сто раз рефрен:
«Тебе там не буде...» –
шукатимеш мене роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696920
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 08.01.2019
Не стоит улыбаться всем. Будь разной,
И он в тебе полюбит больше жизни
Нелепую твою своеобразность
И искренность твоих бредовых мыслей.
Будь с ним чесна, но не чесна со всеми.
Меняй себя! Не бойся быть собой,
И скоро ты останешся лишь с теми,
Кто навсегда останется с тобой.
Не нужно душу открывать напрасно.
Твоя душа - твой мир. Убереги!
Пока не станет все предельно ясно,
Ты за пределы никогда не выходи.
Будь разной. Пусть никто не разгадает
Загадку, что в себе скрываеш ты,
И пусть тебя всегда запоминают
Как чье-то воплощение мечты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797109
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 08.01.2019
[b][color="#2e11d4"][color="#2f22e3"][color="#2f22e3"][i]Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва,
У очі твої покладу дві зорі
Й тумани встелю на заплавах.
І ми під зоринним наметом удвох
Скупаємось в росяних травах.
Ти серце гаряче даси мені в борг,
А я тобі обрій у барвах.
А ти подаруєш мені три разки
Сліпучо-росистих коралів.
У сяйво волосся вплетеш колоски
Й укриєш серпанком... А далі
Хай місяць погасить свої ліхтарі
Й на ніч цю сховається в хмарах -
Коли у вечірній щасливій порі
Займеться в зіницях заграва...[/i][/color][/b]
[/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820489
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Ми б сходили на каву в Женеві
І пройшлися по берегу Рони.
Кажуть, там є трамваї рожеві,
А в дерев - розмальовані крони.
Запросив би на піццу у Римі
І обняв біля стін Колізею,
Та ім'я нашій спільній дитині
Ми обрали б у тиші музею.
Грали б сніжки в околицях Осло
І на фоні величного фйорда
Я б укрив тебе пледом із ворсом,
Помагаючи встати з сноуборда.
Лоскотали б бруківку Варшави,
Посміхалися б з їхніх "пшепрашам"
І за чашкою чорної кави
Мізкували б про завтрішнє наше.
Ми пішли б у кіно в Амстердамі
І вдихали би запах тюльпанів,
Я б тобі, найпрекраснішій дамі,
Шепотів би "Люблю, моя пані".
Все було б, а можливо і більше
Від кохання би рвало блокноти,
Ти і я були б найщасливіші...
Якби знав я лиш де ти і хто ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 04.01.2019
Коли ти шукаєш на чорній землі
Шматки кольорового мрева,
Не руш сни надземні – в січневій імлі
Коралі вдягають дерева.
Бо вибір не твій тут – не райський ти птах!
Земному - земні горизонти.
Вакулине коло і страх у очах,
А в грудях тремтять мастодонти.
Ховається в погляді сірий зеніт,
А спогад регоче то плаче.
Розправ свої крила в шалений політ,
Вгамуй своє серце тремтяче.
Розірвані пута… Порожній ефір
Залишиш сліпому циклопу.
Звільнившись від ролей: ні ангел, ні звір...
Окреслиш свій шлях для польоту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819938
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 02.01.2019
[i][b]Снег безразличья не стряхнуть, не снять,
Его всё больше между чувств – проталин;
Теперь ты редко смотришь на меня…
Но, может быть, твои глаза устали?
Поры осенней приговор суров,
Холодный ветер всё на юг относит,
И я не слышу больше нежных слов…
А может быть, и не было их вовсе?
Так холодно в молчании двоим.
Но что слова, они всего лишь звуки –
Ты не ласкаешь волосы мои…
Но, может быть, твои устали руки?
И прядь седую трудно завивать?
А кожа щёк? Она остыла грубо?
Меня ты перестала целовать...
Но, может быть, твои устали губы?
…
Молчи… молчи… не говори что – нет,
Я знаю правду, но куда мне деться?
Любимая, ведь горько думать мне,
Что, может быть, твоё устало сердц[/b]е.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819289
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 02.01.2019
Don't cry Cinderella, видимо не судьба.
Всех заоблачных мечт караван заблудился в песках.
Ни к чему теперь слезы и горькое "ох" да "ах",
и надутые губки, и прицельная глаз стрельба.
Рассекречена ты, не явившись еще на бал.
Маскарад ни к чему, разве только что клоунский нос.
Из осколков разбитого сердца огромный торос.
Хотя если взглянуть по-другому, то пьедестал.
Заунылое пение оставь для печальных баб.
Ты другая - в глазах огоньки, на душе рок-н-ролл.
Фею в студию - транспорт из тыквы и платье в пол.
Принц заждался, он так без тебя печален и слаб.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819310
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 28.12.2018
Як маєш натхнення – слухай.
Як маєш бажання – вір
У силу і велич духу,
В досяжність високих зір,
У янгольський голос срібний,
У невідворотність мрій…
Зумій, як тобі потрібно.
Не хочеш? Тоді не ний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818210
дата надходження 19.12.2018
дата закладки 22.12.2018
Он горько догрызает карандаш - бобром родиться - это вам не шутки...
Тырнета нет - идет на абордаж - стихи ваяет на собачьей будке!
Отшлепал осень клавой сгоряча по очень романтическому месту.
Лизала пальцы пламенем свеча. В ответ залистопадила невеста...
Ревнуя, муза бросила блокнот: - Попробуй без меня слагать сонеты!
И отобрала с салом бутерброд, из вазочки - любимые конфеты.
Осенние туманы разлила, а банный лист пощечиной влепила,
И с визгом унесла ее метла, но сопло обожгло усы дебила...
Из князя в грязи "гений" загремел - ни бэ, ни мэ, ни даже кукареку.
Блокнотик пуст, а карандаш хрустел, за ним и стол, и стулья из ореха...
Бобру стихи не пишутся, хоть плачь - мешают зубы длинные, как бивни.
А осень, в желтой мантии палач, ведром за ворот наливает ливни...
3/11/2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818331
дата надходження 20.12.2018
дата закладки 20.12.2018
Чекай...Невтомно виглядай з дороги...
І я прийду. Осіннім листопадом
пройдусь колись квітучим пишним садом,
пожовкле листя скинувши під ноги.
А потім, як зима морозним дивом
прикрасить вікна, снігом все засипле,
почуй, як віхола шепоче сипло.
Цей спів єдиним стане лейтмотивом
всіх днів й ночей в очікуванні дива.
Та в час, коли набридне геть чекати,
надія вмоститься безсило спати -
прийде весна. Усміхнена, красива.
А з нею знову я прийду то тебе.
Пташиним співом вранці пролунаю,
прикрашу землю фарбами розмаю
і прихилю до тебе синє небо.
Зелені трави простелю під ноги,
і посміхатись стану веселково...
Все буде саме так, обов'язково.
Чекай на мене. Виглядай з дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818011
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 18.12.2018
Низає дні розлуки довга нить,
Малюють вікна вже зимові ночі.
Як на вустах затерпне тінню мить,
Виходять з берегів сріблясті очі.
Лише відлуння справжніх одкровень -
В словах ні докору, ані освідчень.
Душа палає в сповитку пісень
І вірить у тепло долонь одвічне.
Бо що слова? Торкнуться лиш на мить -
І згіркне пам’ять в пастці порожнечі…
А нить тремтить… О як вона тремтить,
Коли спадає спогадом на плечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817793
дата надходження 16.12.2018
дата закладки 16.12.2018
А щастю хочеться не грошей,
Не слави фільмів та газет,
І не обіцянок хороших
Від неприкаяних планет,
Не новомодного фетиша,
Чи змоги бути молодим,
Його влаштує просто тиша,
Яку послухати є з ким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817322
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 15.12.2018
А знаєш, я давно не та.
Ти знаєш, я давно вже інша.
Не краща...але і не гірша...
І на душі не пустота,
а сад квітучий навесні.
І спів - пташине стоголосся.
...Напевно нам те все здалося,
Усе привиділось у сні.
Неначе тисячу життів
ми вже прожили після того
не усвідомивши простого -
я не змогла, ти не схотів.
...А зараз за вікном зима.
У кожного своя, казкова.
Щаслива я! Обов'язково
і ти вір завжди у дива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817400
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 14.12.2018
«Любит – не любит…» Банальный до слёз сюжет.
Не помещаясь внутри, задевая рёбра,
Храбрые бабочки рвутся на белый свет…
(Глупые бабочки… «белый» – не значит «добрый»)
«Любит – не любит…» Отчаянно рву цветок
В горькой попытке вопрос заменить ответом…
Вальс лепестков приближает заветный срок…
Но неужели я правда нуждаюсь в этом?
Всё ведь не сложно прочесть по его глазам,
Трепетным взглядам, касаниям сладко-нежным.
«Любит – не любит…» Когда-нибудь скажет сам.
…Бабочкам нравится запах живой надежды…
24.10.2013, на конкурс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467010
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 11.12.2018
Блукає світом десь любов самотня,
Осінній день корицею запах,
Я відчуваю знов в повітрі жовтня
Минулих днів щасливий післясмак.
Тобою час наповнений по вінця,
Я надіп’ю на згадку ще хоч раз.
Зі спогадом лишившись наодинці,
Мовчу, осінній слухаючи джаз.
У глибині самотньої кімнати
Під теплу ковдру кутаються сни.
Мені б на мить тихенько задрімати,
Твоїх очей торкнутись глибини…
Цей гостро-пряний аромат кориці
Назавжди залишився на вустах,
В осінній згадці ти мені наснився
Щасливим днем, описаним в листах.
Малює осінь серце в акварелях.
Розгублені у позолоті сни,
Любов тихенько прочиняє двері
Із запахом кориці восени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811950
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 11.12.2018
Ленивый только не писал об осени
На этом сайте в этом октябре.
О желтых листьях и о неба просини,
О грусти и туманах на дворе.
На самом деле никакой нет разницы
Когда ты одинок - что лето, что зима.
И осень не даёт, а только дразнится
Ни новых чувств, ни пищи для ума.
Природа - это только декорации,
Играть на сцене можно и без них.
Кружатся листья с неизменной грацией,
А бед источник - где-то в нас самих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530605
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 11.12.2018
Дванадцята. Недільний Ренесанс.
Відновлення загубленого спокою.
На прощення новий з’явився шанс
І прірва в ніч здається неглибокою.
Немає неприємностей та згуб,
Думки непосидючі теж знеболені,
І тихо місяць моститься на дуб,
Бо спати там збирається вдоволений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816930
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018
У ніч п’янку тремтінням на спині
Жаске бажання, мов жертовні птиці,
Мене вертало у твої зіниці,
Палало в блискавичному вогні.
Шепталися по вигинах слова,
Що диким хмелем обвивали груди –
Ти ж поспіхом малюючи етюди
Торкався зміїв, оминувши страх.
Жеврів світанок – ти ж зорів в мені.
Десь світ вставав… Ми ж поза ним з тобою
Ковтали цвіт, невипитий весною,
Що вибухав і падав нам до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816791
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
Балансируя
Между дырами –
В одной – бесконечное одиночество
без,
В другой – бесконечное одиночество
с…
Молчи…
Понимая, что жизни в обрез,
А ее – настоящей – так хочется…
Тсс-с-с-с..
Мы никому не скажем про это...
Про черные-черные дыры…
Зачем?
Ведь любой обитатель планеты –
Разумный такой обыватель планеты,
Смотрясь в зеркала сортиров,
Несомненно, испытывал нечто похожее –
Одиночество иглокожее
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607829
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 08.12.2018
"Идёшь, на меня похожий..."
Марина Цветаева.
Ты знаешь, мы ведь тоже были здесь,
Не как сейчас, не горсткой пыли с пеплом,
А так, как ты, как мир вот этот весь,
Как мысль и чувство, как душа и тело.
Текла с кистей закатная эмаль,
И мы, вот также, шли домой с работы,
И также, мы смотрели в эту даль,
И точно также было жаль чего-то.
Вода и небо, воздух и земля,
Всё было нашим – мыслями и чувством.
Соприкасались в звоне хрусталя
Глаза и сердце, радостно и грустно…
И пусть не видно нашего следа,
Всё это так, но ничего не значит,
Ведь дует ветер и течёт вода,
А как ещё, и можно ли иначе?
И что то смыто и унесено,
Как хлопья пепла и крупинки пыли…
Но всё равно, ты слышишь, всё равно,
Мы были здесь! Мы были, были… были…
…
[i]Пронизывает чувства мёртвый взгляд
Простор и время, вёрсты и столетья.
Ты знаешь, много лет тому назад,
Пишу тебе сейчас я строки эти.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816748
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Втомилося сонце, сховалося в сірості світу,
І днить крізь сніги, що завчасно скорили тепло.
Поборена осінь прощалась у ніч незігріту,
І плакали клени, і верби вслід били чолом.
Куди ж ти, красуне? А хто ж нас у шати зодягне?
А хто ж так вітрами зголосить про наші жалі?
А хто ж наші думи одвічні душею осягне?
І хто ж синє небо прихилить в ранковій імлі?
Рясніє калина, вона ще не знає морозів,
І листя багряне не встигло у вічність злетіть.
І я ще до тебе у гості стою на порозі,
І зболені вірші так хочу тобою зцілить.
Спізнилась з прощанням. І вітер затих у печалі.
Нікуди не йду – хай снігами мене занесе.
У відповідь осінь відгукує листям зів*ялим:
Я буду теплом зігрівати у віршах усе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701557
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 04.12.2018
Нікого в домі, лише я сама…
Таке буває раз в десятки років.
В кімнаті – літо, за вікном – зима,
В кутку сидять, обнявшись, тиша й спокій.
Годинник часу задає свій ритм,
Здивований, що врешті його чують.
Шукає думка вхід у лабіринт,
Уривки фраз в свідомості кочують.
Незвичний стан, якого так жадав,
Застав зненацька й дещо ошелешив.
Мету він з планами безжально розмішав,
Щоденність звичну зовсім не полегшив.
Той стиль життя, що склали вже роки
Не змінить, видно, самоти година.
Мов очманілі, шастають думки…
«Та де вже всі?!» - перемага єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815430
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Він завжди тут, хоч клич, а хоч не клич.
На сонці грає панцирем зеленим
чотириста дванадцятий «Москвич»,
під'їзду чатовий, чека на мене.
З роботи вигляда мене щодня.
Щодня випроводжає на роботу.
Мабуть таке небесне завдання
в залізного «мітхуна чакраборті».
Мов проклятий, помер вчергове день.
Знов повно і на небі й в оці скалок.
Морфей на манівці мене веде.
Але не спить рідненький мій «москалик».
Мого під'їзду символ і маяк –
така, напевно, роль його в цім світі.
Без фар ясних не втрапиш в дім ніяк.
Хоч в око стрель – пітьма. Та він підсвітить!
Хоч страх водіння так в мені й не зник
і татковий «Москвич» я не осилив,
мій сон снує «зелений чарівник».*
Спить й тато, від їзди моєї сивий.
«Москвич» мій сон пантрує, мов койот.
У царстві «мерседесів», «порше», «деу»,
оточений збіговиськом «тойот»,
покірно й гордо жде мене шедевр.
Могутній, мов козацтво низове –
не «корч», «дрючок» і не «відро з болтами»!
(Так татко – більш ніхто й не назове).
Між дюнами пройде й між болотами.
Як в танка, карколомний люфт керма
п'янить у найдовершенішій з марок.
Перлиною в сусідських «закромах»
«Москвич» серцевий гріє закамарок.
© Сашко Обрій.
* мається на увазі «Москвич».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814498
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Ти знаєш, мамо, більше не болить,
І та самотність - вже мені не мука.
Лиш гола тиша, чим її прикрить,
Мене тримає впевнено за руку.
Нема ні злоби спалювать мости,
Нема бажання рухати кордони
В твоєму серці більше. Відпусти.
У щастя смак, напевно, не солоний.
То, мамо, все тепер лише зола.
Шукала світла, де вже було хмарно.
І все ж чекати б вічністю могла,
Якби на мить відчула, що не марно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731161
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 19.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2018
И вот за неделей неделя я как на автопилоте,
Как будто бы голых нервов касается острый нож.
Мой внутренний самозванец кусает себя за локти
И рвет на груди рубаху, вопя: "Ну кому ты врешь?!
Скажи мне, куда ты лезешь и с кем собралась тягаться?
Неужто поднять желаешь весь мир на своих плечах?
Однажды в тебе признают коварного самозванца
И тут же, предав позору, постыдно разоблачат!" -
"Заткнись, - я рычу зверино, - клянусь, я других не хуже!
И если тебе так надо, сейчас докажу, смотри!"
И, стиснув до скрипа зубы, кисть вскидываю, как оружие,
И пятнами акварели глушу крикуна внутри.
"Все это лишь частный случай незрячей глухой удачи,
А если тебя попросят - сумеешь ли повторить?
Любой истукан способен на проблеск ума, а значит,
И ты истукан, возможно, о чем тут ни говори!
Не стыдно тебе обманом себе выбивать признанье,
А тех, кто куда достойней, терзает меж тем нужда!"
"Когда же возьмут тебя черти! Я тоже достойна, знаю,
Тебя же послушать - лучше и вовсе не побеждать!"
И вот я мучителю в пику мараю бумагу тушью,
Причудливо выплетая узор из цветистых рифм,
Но в панике он хватае рукой ледяной за душу
И больно колотит в ребра откуда-то изнутри.
Мой внутренний самозванец решительней с каждым годом,
И преодолеть труднее злодейскую мощь и стать,
Труднее смириться с фактом, что я к чему-то пригодна;
Я знаю, сегодня ночью я снова не буду спать;
Равно в истерике биться - будь кара или награда,
Так дай же мне, боже, силы предаться своей судьбе.
Единственный раз хотя бы мне вытерпеть стойко надо
Те раны, что исступленно самой наношу себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779730
дата надходження 01.03.2018
дата закладки 18.11.2018
Непрохана, осінні теплі дні
зима так передчасно засніжила.
Заклякла осінь у холоднім сні,
безсила, збайдужіла і безкрила.
А вчора загравала із дощем
у поріділім листячку тополі.
Сьогодні, ледь жива, долає щем,
розгублена від повороту долі.
... Так і в житті: кармічні холоди
за мить зламають мрії, сподівання.
Закрижаніє серце від біди,
обкрадене, спустошене прощанням.
І ти надовго осінню замреш...
В минулому – душа і думи, й погляд,
де келих щастя повним був, по креш...
А нині – тільки спогади... лиш спогад...
Листопад, 2018 р.
© Зі збірки "Любові й болю береги"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Город воет, ревет,
Дребезжит, как ведро с гвоздями,
Зло рычит
И звенит голосами колоколов.
Равно ложь и молитвы разносятся над площадями...
Мне звонили из рая.
Там слушают "Квин" и "Битлов".
Белый заспанный ангел, смешливый, как будто ребенок,
Попросил передать всем и каждому, кто не оглох,
Будто в рай принимают любого, кто прост и беззлобен,
Да и тех принимают, кто просто не слишком уж плох,
Будто незачем гнева бояться всесильного Бога,
На колени роняя свой жизнью потрепанный труп, -
В рай любого берут, кто старался не делать дурного,
Пусть он даже к иконам не тянет иссохшихся губ,
Пусть церковных ступеней не бил своим каменным лбом он,
Пусть, к мощам прорываясь, не дрался с людьми до крови, -
Но заведомо пропуск на небо тебе уготован,
Если ты заслужил его честно
По праву любви.
А еще ангел мне передал, будто истину эту
Многим знать еще рано.
Сказал - и печально поник...
Не сожгли бы меня на костре,
Не замоленной и неотпетой.
А впрочем...
Мне звонили из рая.
Там играют БГ и "Пикник".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814215
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Зияющие пропасти. ПропАсть...
В тумане зыбком тихо раствориться...
Не вовремя, ни к месту и не в масть?
Не дергайся. Все сон, все только снится.
Синица заполошная в руках,
Мечталось же о чем-то журавлином,
Но сплин - увы - не выбить птичьим клином.
Пускай летят... Остаться в дураках
Уже не так, как раньше, непочетно.
Не боязно уже... Тут - верь - не верь -
По четным бьют, склоняют по нечетным
С учетом лет и качества потерь...
Оно все так, да что-то вот не то...
И тяга к абсолютному покою
Сменяется опять игрой в лото.
Бочонок достаешь своей рукою
Из черного, как водится, мешка.
И что там дальше? Суп с котом? Удача?
Все снится? Откусив от пирожка,
Над всем что было, что осталось в сдаче -
Почти не удивляешься – растешь...
И мелкой суетой – былые страсти.
Не сольдо - а всего лишь медный грош?
Стих о любви? И о любви – отчасти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484544
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 17.11.2018
🍁Вдячна чудовому автору за натхнення🍁
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813907
Пензлик в жовтогарячий.. І враз
виростає величним муралом
диво-клен...Все непросто у нас.
Почуття наростаючим шквалом
своїх пристрастей палять ущент
все навколо - дерева та квіти.
Ти проґавив потрібний момент.
Загорівся червоний...Як діти
все ще віримо ми у дива.
Я чатую поблизу віконця,
ти з букетом(ще звичка жива).
Запалити ще прагнеш те сонце.
Та не знаю чи вийде. Дощить...
Щиросердно попрошу у Бога -
де б не йшов милий мій, хай завжди
на зелене та буде дорога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814059
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 16.11.2018
Город засыпан роскошной, осенней листвой.
Где тут газоны и где тут асфальт тротуара?
Залито все многоцветной, и тихой волной,
Море безводное создали осени чары.
Тополь поднялся огромным бенгальским огнём.
Листья , как искры,, такая на них позолота,
Только они не летят целым залпом, снопом,
Каждому время отдельно дано для полёта.
Даже туман тоже стал золотистым дымком,
Лёгкий и добрый, и взгляду совсем не преграда,
То ли лучи растворились нечаянно в нём,
То ли в нём отсвет и вздох золотой листопада?
Буркнул прохожий: «а листья совсем не метут».
Я отмолчался, ведь он мне, увы, не поверит,
Если скажу, что метёлка бессмысленна тут.
Время пришло листопада волшебных фиерий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813797
дата надходження 14.11.2018
дата закладки 14.11.2018
Що ті слова чи речі?
Літо - тепер лиш мить.
Осінь лягла на плечі –
Вже її не струсить.
Вчора в мої долоні
Сонячний лився сміх.
Ночі тепер безсонні -
Сипле у душу сніг.
Пам’ять держить за руку –
Знає куди іти…
Стежками йдуть в розлуку
Наші - чужі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Що ті слова чи речі?
Літо - тепер лиш мить.
Осінь лягла на плечі –
Вже її не струсить.
Вчора в мої долоні
Сонячний лився сміх.
Ночі тепер безсонні -
Сипле у душу сніг.
Пам’ять держить за руку –
Знає куди іти…
Стежками йдуть в розлуку
Наші - чужі сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813454
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 12.11.2018
"Погиб поэт..." А кто его любил?
Пускай бы фильтровал базар повеса.
А тут в расцвете лет, на взлете сил
Погибла Поэтесса.
И нам, ее любившим, не поднять
Всей тяжести, уже неотвратимой,
Как не понять, и, может, не принять,
Что нет Акимовой.
Что бабочкам, вспорхнувшим с лепестка
Веселыми и милыми такими,
Судилось улететь за облака.
К Кимми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811690
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Перша ніч після втрати, яка ж ти нестерпно-пекельна...
І чому так тривожить минуле, зриває пласти,
Перетворює в сіре оте, що любила, пастельне,
Де була не сама, ще живі всі і ще жива ти...
І лишень дика пам'ять все рвала і все ворушила,
Плач і розпач тулила в гарячий до болю печворк,
Все складала, складала, але і до ранку не зшила
У єдиний малюнок, малюнок єдиний... на двох...
Щось і ранок сьогодні... це ж треба... і той забарився,
Хоч боялася вперше побачити сонце... сама...
І за ніч прохолодну... мені геть ніхто не приснився,
Було темно і страшно, немає... немає... нема...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
На курс ставали кораблі
І чайки на крило.
І все так само на землі,
Як і тоді, було.
Був в Середземнім морі штиль
І вечір був не гірш.
Була краса на сотні миль,
Як твій останній вірш.
А на душі лишився щем -
Не вабить синя даль
І цвіт осінніх хризантем
Підкреслює печаль.
Її не змиє плескіт хвиль
І вітер не знесе.
Застиг глибоко в серці біль -
Сильніший над усе.
Ми звикли всі, що дні летять
І рідко ціним час,
Здаються відстані життя
Безмежними для нас.
Тебе, читаючи твій вірш,
Образив, а дарма...
Я думав - вибачусь пізніш,
А тебе вже нема.
Ще чувся голос твій і сміх
У променях тепла,
А оглянутися не встиг,
Як тиша вже була.
Я лиш побачив уві сні -
Якраз, як ти пішла -
Біленька хмарка в вишині
Між сірими пливла.
Вона на місяць наповзла -
Він навіть не померк.
І лиш вона одна ішла,
Здіймаючись уверх.
Пройшла, торкаючи зірки,
І щезла в вишині,
Лиш зверху списані листки
Посипались мені.
Зірвались раптом чайки в гам,
Заплакав теплохід,
А я листочки підійняв
І похолов, як лід.
Губу кусаю і мовчу,
Щоб не зірватись в плач.
Я як до тебе прилечу,
Найперш, скажу: - Пробач.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811600
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Крає зір горобинове полум’я,
Ця краса гіркувато-терпка.
Закипає багряново кров моя –
Осінь
душу мою
обпекла.
Зайнялася жертовно і високо,
Ніби знає розплату згорянь.
І палає душа жовтим віхтиком
На верхівці
кленових
буянь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810838
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Могло быть так:
обычный узкий день,
а птицы всё же втиснулись. И длинно
над площадью летели. Кляча мимо
нас, праздных, шла, выцокивая тень.
По струнам плавал новый музыкант,
но маяком горел мангал и полдень.
Лень так уютно/мило старомодна,
что жалко птиц.
А может даже так:
вот мы, среди таких же работяг,
косились на разделанную лошадь.
Гудели мухи и стихала площадь
до горькоты. Был сладковат сквозняк,
и день был перемазан в суету,
и птицы всё летели и летели.
Но:
был базар.
И вечный понедельник.
И нами торговали по пучку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810295
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2018
Почути тишу – в ній як пада сніг,
Прислухатись про що шепочуть зорі.
І мить спинити – кинути до ніг,
Схилитись перед вічністю в покорі.
Відчути тишу – хай душа щемить,
І первородне в серці озоветься.
Збагнути серцем в сокровенну мить,
Що ще не жив… і щось душі торкнеться.
І ти б віддав за мить оцю усе,
Щоби продовжить… В грудях калатає.
І молишся: вгамуй його, душе,
Бо в тиші цій – найперший крок до раю.
До цього ти лиш мучивсь і болів,
До миті тої ти життя не бачив,
Бо в тиші тій почув мільярди слів,
Безсмертям серце сколихнув гаряче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715921
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 14.10.2018
Невибаглива естетика:
Дня досипався пісок,
Їде ніч на лісапетику,
Світить фарами зірок.
Місяць йде ногами босими,
Листя струшує з дерев,
Й називається це осінню
Без зупинок і перерв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809451
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 11.10.2018
Йшов по Лаврі учень бідолаха
І побачив товстого монаха:
- Ооо, - подумав, - дядечка пузатий!
Не поститься, має стіл багатий!
А монах той ніби повертає
І до себе учня підзиває,
Дивиться у очі - не промаже,
І люб’язно з посмішкою каже:
- Знаєш, брате, чом такий я повний?
Бо, коли ще був малоцерковний,
Осудив я товстого монаха
І тепер цим мучусь, бідолаха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809114
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
а я не сплю і думаю про нас -
про те, що розділяє і єднає,
про те, як невблаганно плине час,
про те, що є і те, чого немає...
а я не сплю... не йде до мене сон,
пульсує думка, мов набат, у скронях,
і лиш сердець невпинний унісон
несе кохання в зімкнутих долонях
а я не сплю і наші почуття
кладу в прості та неслухняні рими,
вони такі ж, як все моє життя -
банальні, але вперто нескоримі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809101
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Любить легко - когда всё гладко.
Любить отрадно, если - в радость...
Любовь вообще - такая благость,
Когда не видишь... недостатков...
И ты несёшь себя по миру
Такой летающей походкой!..
Звучат в душе мажорно нотки,
Ведь ты живёшь... своим кумиром...
Но если, вдруг, случится что-то,
Внеся сумбур, где боль и слёзы,
Любовь становится - серьёзной;
Любовь становится - заботой...
В любви важны и... испытания...
Без них нельзя её проверить.
Поступки дарят - чувство веры,
Что нет угрозы... расставания...
И станут чувства - бо'льшим чем-то,
Когда в беде тебя... не бросят...
Когда не побоятся вовсе,
Судьбы крутых экспериментов...
Ведь чувства крепятся - делами...
Тогда и слов совсем не надо,
Когда в глазах - святая правда,
Та, что проверилась годами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713398
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 07.10.2018
Чего-то тяжко на душе, и до сих пор не отлягло...
В стихотворениях уже давным-давно ищу тепло...
Вопросы сложные решить стихи помогут — вот их роль —
Чтоб мысли с толком уложить и чтобы в сердце стихла боль...
А где-то там, средь тысяч строк, простой покоится ответ:
В каскаде дней, в цепи дорог я разучился видеть свет.
Вернись же, солнышко, ко мне, во тьме меня не оставляй,
Там, где ты есть — пусть даже вне вселенной этой, — мне сияй...
(28 сентября '18 г.)
[i]Оригинальное стихотворение Ярослава К.:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798000[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808761
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Дві людини – творча і доросла.
Два в одне – давно сплелись ми разом.
Обсесивно-компульсивний розлад
плавно перечовгує в маразм.
Обшир для думок митцю – мов кисень.
Краще так, аніж кисіль у довбні.
Ну а ти не стримуйся – напийся.
Запали цигарку. «Так удобнєй».
Не турбуйся – я не охрінію.
Хороводи з дум вожу не вперше.
Рідну до кісток шизофренію
я ціню, немов посол – депешу.
Як приходить – тихо торопію.
Втім, байдуже, що і де писати.
Тільки віршопсихотерапія.
Тільки віршоантидепресанти.
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808807
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Довга ніч. Дописані аннали.
Сохне стадо літер на папері.
Зорі подають якісь сигнали.
Кіт шкребеться з вулиці у двері.
В голові думки блука останні,
Щось про чай із ароматом липи,
Про росу холодну на світанні,
Та у горлі металеві хрипи.
Сон міцний плете майстерно сіті.
Вітер під вікном гуде сюїту.
Я зробив усе, що мав зробити.
Вічність занотовано. Finita.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808730
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Коли в нічному небі догорить
Моя зоря, промчавши небосхилом,
Подумаю в свою останню мить -
Вона із тих, що все-таки, світили.
Не спіймана у ями чорних дір,
В висотах не відшукуючи слави,
Іде моя - одна з найменших зір -
Між інших, іменитих і яскравих.
Хай правди відстояти я не вмів
І хижий світ змінити був не в силах,
Але коли кипів у мені гнів,
Вона гарячим полум'ям горіла.
Байдужістю несе від мертвих тіл
З давно уже погаслими вогнями,
А в розсипі палаючих світил
Моя орбіту креслила за вами.
Коли смішні малята в перший раз
На ніжки піднімалися несміло,
Хвилюючись, дивилася на вас
Моя зоря, і променем світила.
Хай кажуть: - Не з важливих ти світил, -
Холодні зорі, мертві і не зрячі.
Але палаючи з останніх сил,
Моя зоря іде в сім'ї гарячих.
І навіть коли час мою свічу
Погасить в мерехтливому світанні,
Я в небі метеором пролечу,
Яскраво догоряючи востаннє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808660
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 03.10.2018
День сьогодні похмурий і вітряний -
Ні дощу, ані сонця нема,
Мастить осінь мазками нехитрими
Те, що врешті забілить зима.
Ще дерева не міняться золотом,
Не летять листопаду листи,
Ще далеко до справжнього холоду,
Бо в цей день народилася Ти...
І тому буде тепло і затишно,
Тихий лаунж і келих вина,
Звідкілясь, мов з казкової ратуші,
Враз проб‘є: «Народилась Вона!»
Наші погляди значуще стрінуться,
Ми пригубимо тостів слова,
Щось здійсниться і щось таки зміниться,
І народиться мрія нова,
А у неї ні смутку, ні старості -
Тільки тішитись, тільки рости.
Ми заплачемо разом. Від радості.
В день, коли народилася Ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808554
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Красивая осень, нужная -
Зима далеко пока...
И я с дождевыми лужами
Справляюсь сама... Легка
И эта прозрачность синяя,
Где яркий осенний лист
Закружится с первым инеем
Так сказочно... Пианист
Играет опять нескучную
На улице - просто так...
Я молча стою и слушаю...
Понравился мне... Чудак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Де сонце сідає… жоржини там вічно цвітуть,
І гори вдягають корони – бурштинові німби.
Як йтимеш туди, попрошу, не лишай мене тут,
Бо маю зібрати насіння в небесній садибі.
В далеких світах із долонь моїх питимеш мед,
І вип'єш до краплі зі слів моїх присмаки м'яти.
Як небом повисну – впізнаєш мене без прикмет?
Ще стільки доріг нам пройти, щоб навчитись кохати.
А поки ітимеш – попереду сонцем зійду,
А спізнишся чи в безнадії погубиш стежини –
Зустріну тебе… й покажу в своїм дивнім саду,
Як сонце сідає в посіяні мною жоржини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711357
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 29.09.2018
[i]Вже б, здавалося, відболіло,
Прогоріло у тім вогні…
Микола Вінграновський [/i]
Вже б, здавалось, пішло, відлягло,
Посрібнилися айстри інеєм…
Передумалось, перецвіло,
Відгриміло, злило твоїм іменем.
Вже б, здавалось, відплакала все,
Відтужила всі думи зболені.
Мої води самотність несе -
Ти ж торкнувся моєї повені…
Ну навіщо мені ця печаль?
Я ж її відпустила віршами.
Ах ріка моя – суму кришталь,
Гіркота у душі моїй глибшає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808295
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Коли холодне небо хворе,
Та літні стихнули часи,
У ніжних дотиках мінору
Є стільки дивної краси,
Є стільки чистого від серця,
Без недомовленостей гри,
Що навіть іноді здається
Й не треба іншої пори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808055
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018
[color="#004080"]Ти від мене в білих хмарах заховалося
Чи у синіх водах, щастячко моє?
Я чекатиму на тебе, що б не сталося,
Адже вірю, що насправді десь ти є;
Ходиш вулицями міста промислового,
Що надвечір душне, сіре і сумне,
Й розглядаєш незнайомця випадкового,
Не спиняючись, шукаючи мене...[/color]
[color="#808080"]3 липня [b]2015[/b] р.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591478
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 28.09.2018
[color="#004080"]Я став краплиною на тлі безликих зграй.
Думки римую, що із темінню злили́сь.
Мою зорю сховав холодний небокрай
І сам із нею наодинці залишивсь.
Холодний дощ стікав по сірому плащу.
Шипіло море, щось скрипіло у душі.
Я відчував обійми сірого дощу,
Згадавши очі милі — відтепер чужі.[/color]
[color="#808080"]23 июня [b]2017[/b] г.[/color]
Оригінал:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606838
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739080
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 28.09.2018
Я стал лишь каплею на фоне серых вод.
Рифмую мысли, что со мраком вмиг слились.
Мою звезду запрятал жадный небосвод,
Оставшись с ней наедине. Рыдала высь,
Дождём холодным вниз на плащ мой снизойдя.
Шипело море, что-то плавилось в душе.
А я стоял в немых объятиях дождя
И вспоминал любимый взгляд — чужой уже.
(23 сентября '18 г.)
[i]Автор первичного перевода — Анатолий Кириченко:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739080
Автор оригинального стихотворения — Ева Романенко:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606838[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808080
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Прогулянка із присмаком самотності:
Волого на обличчі й у душі.
Журба керує вітер незворотності
В думки мої, скляні мов міражі.
Лиш зрідка у очах моїх спалахує
Надія не на себе, а на нас.
Але і ту мов сніг із себе змахує
Мій біль, який донині не загас...
✖ 20 травня 2016 ✖
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667241
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 28.09.2018
[i]Гру’стны наш сад и двор.
Осень твердит – увы…
Что-то летит в костёр
Жухлым комком листвы.
Что-то уже ушло.
Что-то еще уйдёт.
В трещинку, сквозь стекло.
В щель, сквозь дверной пролёт…
Ты далеко уже.
Я не зову, не жду.
Осень в твоей душе.
Осень у нас в саду.
Осень уже вокруг.
Осень уже внутри.
Что-то смыкает круг.
Что-то дымя, горит.
Осень зажгла огонь.
Осень коснулась лиц.
Что-то в мою ладонь
Каплей с твоих ресниц.
Что-то слезы слепей.
Что-то её полней.
То,… что еще в тебе…[/i]
То,… что еще во мне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808116
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Згасне день, ніч не встигне зродитись,
Ліхтарі не освітлять дороги.
Дивний сон зажадає змінитись
Порожнечею замість тривоги.
На майбутнє дивлюсь легковажно.
Нікотином тхне, вікна закриті...
Вже не боляче й навіть не страшно;
Все одно я один в цьому світі.
(06 вересня '18 р.)
[i]Оригінал: Анатолій Кириченко,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557205[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808092
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Вялікія хмары сьцягнулі нябесную сінь,
Хатыны зьнікалі ў задушлівай змрочнай смузе́.
Са грукатам грома сарваліся зь неба — амінь —
Халодныя кроплі ў сваёй разнастайнай красе.
Пажоўклы лісточак падняўся, зрабіў піруэт
І рушыў са шквалам у двор без ніякіх манэр,
Шукаючы твой палымяна-даўкі сілуэт
У цёплым свячэнне ад вокнаў шматлікіх кватэр.
(27 верасня '18 г.)
[i]Арыгінал: Анатоль Кірычэнка,
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623855[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808096
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Дві душі серед тисяч примар
О́дна о́дній у вічності сняться...
Їхнє сонце не вийде з-за хмар,
Їхні мрії повік не здійсняться.
Не існує нічого крім сну —
Ані бога, ні пекла, ні раю,
Ні зими, що перейде в весну...
Лиш пітьма — і немає їй краю!
Уві сні проминає життя,
Де панує журба і утіха,
Де існують слова й почуття
І де вітер свободою диха...
Не виблискують зорі німі,
В чорнім небі сузір’я не сяють;
Дві душі в безкінечній пітьмі
Одна одну без тями кохають...
• 03.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557031
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 28.09.2018
Я бачу сон. Там голуби крилаті,
Там море заглядає до вікна.
Двором літає хтось на самокаті,
До неба піднімається луна.
Старезний кіт на сходинках дрімає,
Сліди сріблясті креслять літаки,
І я іще щасливий, бо не знаю,
Що у житті буває навпаки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807932
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Назавжди́ все забула! ( Ніби так. Ну...майже.)
... А дні колишні залишаються в спогадах.
І зорі угорі сміються від фальші
у голосі й думках.
...Ми живемо в здогадах -
як? Чому? Навіщо? Чи було чи ні?
І марно своє серце ночами краємо.
І все не з тими, з ким варто, у вогні,
без тіні сумління до золи згораємо.
...Забути усе неможливо, як не крути.
Важливо знайти свій шлях. Крізь сльози, поволі,
з надією в серці по ньому вперед іти,
і бачити, як угорі усміхаються зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807974
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018
Для стихов о давно ушедших
тяжело подбирать слова.
Первый голос угрозы шепчет, мол, не радуйся, что жива, захочу и достану, стану страшным сном твоим, помни, дрянь...
[i]"Забери-ка своё гуано. И отстань".[/i]
Стон второго корёжит нервы: "Вы-ы-жгла, су-у-ка, меня до дна-а..."
Хм. Второй, а как будто первый. Будто я у него одна не такая была, как надо. В каждой куколке видел брак, и чинил, и ломал с досады...
[i]"Сам дурак!"[/i]
Третий воем изводит уши. Глохну, милый, тебе чего? Потерялись носки? Скис ужин? Да, беда, ну ещё повой. Поискал бы себе служанку. Побросал бы в неё ножи...
[i]"Упокойся уже, однако. Дай пожить".[/i]
Хороводят оравой дружной мертвецы в голове моей. Опасалась слететь с катушек, но... нашла аргумент сильней. Мчусь к нему каждый божий вечер. Он - скала и надёжный щит. Обнимает меня покрепче и молчит.
— Подожди, — говорит, — закончу все дела, и пойдём домой.
Голоса в голове всё тоньше.
Он — живой. Он — любимый. Мой. Наблюдаю за ним украдкой, и рождается прорва слов.
Заведу-ка себе тетрадку
для стихов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762788
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 24.09.2018
Так хочеться, як пам'яті у вічності,
як вітру у вітрила кораблю,
м'якої та нестриманої ніжності,
та пошепки на вушко "я люблю".
І дотиків навмисне-випадкових,
таких щоб струм із голови до п'ят,
таких нічних, вечірніх, світанкових,
в яких відтінків більш ніж п'ятдесят.
І поруч завжди-вчора,зараз,завтра,
надійно, незважаючи на всіх.
І пристрасті, як полум'яна ватра.
І свого світу з радощів та втіх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675574
дата надходження 01.07.2016
дата закладки 23.09.2018
Розчиняється в сірих калюжах
З парасолькою й дивним плащем
Сум, який у знесилених душах
Просинається разом з дощем.
Він блукає брудними дворами,
Зазирає у вікна, мовчить
І вишукує в спогадах шрами
(Бо у цьому йому таланить).
Сум німий, його рухи безмовні,
Вглибину проникає і вшир.
Він всередині тебе і зовні —
У душі і на стінах квартир;
В килимах із пожовклого листя,
На дахах темно-сірих споруд
І у кожному закутку міста;
У думках, у віршах — навіть тут...
(23 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807588
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Від учора слова твої стали далеким минулим,
Ще розкидані речі твої, а між нами вже вічність.
Ти просив стін мене берегти, вони ж, мабуть, поснули…
Від учора самотня зоря на мій впала підсвічник.
Я зібрала слова твої й міцно сховала в долоню,
Лиш слабке «прощавай» винувато сповзає за двері.
По кімнаті твоїми слідами... нехай не схолонуть,
Ранок фарбами сутінків в вікнах безглуздо химерить.
Від учора твій погляд останній ловлю на обличчі,
І твій чай недопитий я пензлем в роки увінчаю.
Стіни не вбережуть, та той погляд надію покличе…
Від учора (вже вкотре) я ранок із ним зустрічаю.
Від учора самотня, хіба можна витримать більше?
І картини мої безутішно мовчать про минуле.
Я створю ще одну, де твій погляд і чай… як раніше,
Де в коханні з тобою щодня, щохвилини тонули.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674781
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 23.09.2018
Вже те́мно, та дощ не вщухає.
(Мене намагається змити?)
Сердечко в грудя́х калатає
І мерзне покоцаний хвіст.
Голодний... і майже немає
Бажання боротися, жити...
Ще й вітер наскрі́зь продуває
Старезний розхитаний міст...
Нема ані мами, ні тата,
Сестер і братів теж не маю;
Найменшого збила машина,
Здається, у тому дворі...
Сестричку втопили дівчата
В калюжі. Навіщо — не знаю.
За мною ж ганялася псина,
Та я врятувався в норі...
Напевно, весь світ проти мене
Озброївся ніби на монстра:
Природа, тварини і люди
Мене незлюбили за щось.
Кому ж кошеня безіменне
Завадило? Гі́рке і гостре
Нікчемне життя у приблуди
Прожити мені довелось...
Штовхали мене мов холу́я —
А я лиш просив допомоги.
Та доля, на жаль, невмолима:
Тож замість перин бите скло.
Пробачте мені, всі кому я
Потрапив на очі й під ноги;
За те, що нявчав під дверима
І слізно благав про тепло...
(23 вересня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807573
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
Что ж, потеря небольшая,
В жизни горе не беда.
Я как будто уезжаю
Далеко… и навсегда...
Ты печалиться не будешь?
Память сеть, да в дырах сплошь,
Не заметишь, как забудешь,
А забудешь, не вернешь.
Запираю сердца двери,
И на стол кладу ключи,
Ты за мной, приметам веря,
На дорожку помолчи.
Расставанье мне не мило
Одиночеством в пути.
Ухожу… и всё, что было,
Оставляю позади.
Ухожу… по светлым лужам,
Шаг мой лёгок, след мой чист…
…
Ну, скажи, кому он нужен
По весне осенний лист?
Нет для чувства вечных истин,
Но ровесник октябрю,
Я тебе, осенний листик,
На прощание дарю.
Я дарю, а ты не рада,
Ни листку, ни октябрю…
Нет, не плачь, любовь, не надо.
Улыбнись. Благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 22.09.2018
Все дороги ведуть в осень. Все итоги подводим осенью.
Наперед не узнаешь, кем когда-то станешь -
вредной седой старухой, или женщиной с легкой проседью.
Ведь настанет час, природу не обманешь.
Все дороги ведут в осень. Павших листьев ковры тут и там
укрывают ещё согретую солнцем землю.
Все мы в заданном темпе бежим, не оглядываясь по сторонам.
Заблуждаемся в том, что будет ещё время.
Что успеем ещё полюбить, и порадоваться облакам.
И уткнувшись взглядом в асфальт голову носим.
Жизнь откладываем на потом, призадумываясь лишь изредка,
что в конце концов все дороги ведут в осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807343
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Ни одно из сокровищ земли не держала бы нежно так Анна,
Как держала она долгожданную крошку свою,
Слезы счастья опять и опять на ресницах вставали туманом
"Дал Господь нам дитя, мне теперь хорошо, как в Раю»*.
Сам потомок царя храбреца, Псалмопевца Давида,
Даже если б ему вдруг надели корону царей,
Был бы Иоаким и тогда не настолько счастливым,
Как когда наклонился над маленькой дочкой своей.
Может он целовал нежно дочери ручки и ножки,
На руках свою доченьку нежно, с волненьем держа,
И шептал он малышке: "моя ненаглядная крошка!
О Мария, надежда моя и моя госпожа!»**
Быстро годы пройдут, и уже будет взрослой, Мария.
И сама станет матерью. Матерью Бога! Христа!
И поклоняться ей и цари и народы земные,
Так Она Милосердна, Добра, и Мудра, и Чиста!
Этот праздник великий мы чтим, как мне кажется, мало,
От чего? Разговор будет слишком серьёзный, большой.
В этот день нет у нас ни гуляния, ни карнавала,
И правительство нам не дает в этот день выходной.
Ни кого упрекать не хочу я моими словам!
Я хочу всех поздравить и только сказать об одном:
В этот день, как всегда,
Пресвятая Владычица с нами,
И Спасителя молит о бедном народе своём.
*Святые Иоаким и Анна родители Девы Марии, они очень долго не имели детей, что в Иудее считалсь знаком немилости Божией, так что рождение рождение дочери стало для них велечайшей радостью.
**Имя Мария переводиться как Госпожа или Надежда.
См. Протоиерей Серафим Слободской «Закон Божий» С. 258
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807378
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Не километры разделяют, а недосказанность. И молчание.
И можно быть чужими с тем, кто ближе метра.
И замерзать от безразличия во взгляде или же в касании.
От правды прячась, словно от порывов ветра.
Не километры разделяют, а нежелание себя хоть чуточку
менять внутри. Порой так нужно ради дела.
И усмирив свои порывы, послушать сердце, хоть минуточку.
Ведь в этом суть (отнюдь не в том, что хочет тело).
Не километры разделяют. Ни города, ни расстояния,
не могут с памяти стереть минуты страсти.
Всего-то капельку терпения, всего-то чуточку старания...
Все нам под силу. Наше счастье - в нашей власти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807331
дата надходження 21.09.2018
дата закладки 21.09.2018
На Україні йде війна!
Давно мовчать зозулі в лузі...
У чорнім списку імена,
Яких вже не покличуть друзі!
На Україні йде війна -
Війна йде не за Україну...
Ось ще одна прийшла труна
І стогін материнський: "Сину!!!".
Далеко котиться луна,
Мигтять вогні свої й ворожі...
На Україні йде війна -
Не за свободу, а за гроші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807019
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Мы - искры огня небесного.
Мы - слёзы Великой Матери.
Мы станем друг другу песнями
и ласковыми объятьями.
Мы разные, но похожие.
И светом, и тьмой напитаны.
Мы вместе - тропой нехоженной,
Мы вместе - путем испытанным.
Мы вместе, от "аз" до "ижицы",
Предсказаны снами вещими.
Покуда планеты движутся,
Мы будем друг другу вечными.
Мы будем друг другу крыльями,
Мы будем друг другу солнцами,
Стихами, мечтами, былями.
Мы будем любовью полниться.
Когда отгорим закатами,
По камешку в землю сложимся.
Корнями сплетемся сладко мы
и в детях с тобой продолжимся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806899
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018
...а тиша не заколише.
Не стане солодким сон.
Тумани пряде колишнє:
гіркі почорнілі вишні
в дзьобах у нічних ворон,
кружляти яким, кружляти...
Сміятися з висоти
над ніжністю розіп'ятою,
де шлях, мов дорога страти,
бо ним не до тебе йти...
А ти...
Мій сонячний, світлий, ясний,
прости
Не зникай
Світи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806325
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Вже скоро ця осінь нас щедро вгощатиме зливами.
І будуть її блискавиці лякати птахів...
А, хочеш, втечемо із міста - і будем щасливими!..
Ми будем сміятись, на зло їй, в один з вечорів!
До нитки промокшу зігрієш своїми обіймами
І так, як колись, зацілуєш мене, молоду,
Десь поміж яскравими, ніби ця осінь, калинами,
В іще не оголенім, ще не безлистім саду.
А потім, усміхнені й втомлені, в затишку нашому,
У домі, в який свої душі вкладали разом,
За чаєм, ми будемо мріяти - вже по-інакшому,
Про наше майбутнє, наповнене нашим теплом.
Ця пристань нова незнайома з дощами минулими.
Іще громовиці осінні не били в шибки.
Ми сяйво кохання у спомини наші притулимо.
Нам осінь нових кольорів принесе в сторінки.
Ми в ній розпочнемо той відлік, де суму вчорашнього
Не буде. Позаду залишимо розпач і біль.
Ми вкрадемо в осені соку п'янкого найкращого,
Із самих п'янких і яскравих її божевіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806257
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 12.09.2018
Останній промінь сонця в хмарах щез
І більше не з'являвся взагалі;
Холодний дощ з затягнутих небес
Знов рушив вниз до спраглої землі.
Куди подівсь нестерпний літній жар?
Невже злякався грому і утік?
Тим часом дощ, зійшовши на бульвар,
Калюжі скерував в один потік.
Неси-неси, струмочку, всю журбу
Подалі від розбитої душі —
Нехай полинуть у стічну трубу
Печаль і смуток, що мені чужі.
А я іду босоніж і несу
Прозору парасольку у руках.
Дивлюся на небачену красу
І цілий світ плекаю у думках.
(13 серпня '18 р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802952
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 05.09.2018
Мне твоя (не)любовь – пролегла по спине гексаграммой,
Начертила клеймо лёгким взмахом кошачьих когтей.
Я впитала её всю до капельки, до миллиграмма -
Ослепляющий свет и чернильно-тягучую тень.
Мне твоя (не)любовь исписала десяток тетрадей,
Пожелтевших от слёз, чередой неразборчивых слов.
Занавесила сны затуманенным видеорядом
Не случившихся «нас». Задушила мечту, расколов
Беззащитное время на «не было», «нет» и «не будет».
Обесточила сердце и тихо шепнула: «Живи!»
Крылья лёгких дрожат и сгорают в своей амплитуде.
Всё сложнее дышать - слишком много твоей (не)любви
В этом солнце, и в небе, и воздухе, в нежности робкой,
В одиноком луче, улыбнувшемся мне невзначай…
Я твою (не)любовь упакую в большую коробку -
Возвращаю. Встречай.
_____________________________________
(на стихи Айдахо "мне твоя не-любовь..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437496)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445679
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 04.09.2018
Метро. Зайшов старий. Стоїть.
Ніхто не поступився місцем,
Уткнувшись в гаджети свої.
І тільки світла, наче місяць,
Одна дівчина скромно встала
І зіркою вагону стала.
Дід спритно сів. І раптом всі
Враз відірвали свої очі
Від телефонів до краси.
Не в стрункості тих ніг дівочих
Була привабливості сила —
У вчинку. Це було красиво.
[i]05.08.2018, Київ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805442
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 04.09.2018
Увези меня в лес —
За далёкую даль,
Где играют лучи
Между ветками сосен —
В край потрясных чудес,
Где другой календарь,
И за летом вночи
Наступает не осень,
А весна; и цветы
Распускаются вновь,
Озорным конфетти
Украшая поляну,
Где лежим я и ты;
В наших душах — любовь,
А на нашем пути
Васильки да тюльпаны...
(14 августа '18 г.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803078
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 04.09.2018
Ми ранок
з однієї чашки пили,
бажання частувало
обидвох.
Молочний шепіт
розливався білим
туманом в телефоні.
Твій дзвінок
ще дихав сном,
легкою хрипотою,
квадратиком подушки
прем'яким.
Мені було
так легко із Тобою
сплітати
паралелі і думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802609
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 01.09.2018
Помнится, как-то (много веков назад)
Он завещал нам дом и огромный сад.
Он завещал беречь и в любви хранить.
Жить и плодиться, крепкими, как гранит.
Как же наследством распорядились мы?
Стали рубить деревья, делить холмы,
Ставить заборы, драться за каждый дюйм,
В дом приносить отраву, чуму, беду.
И наплодили Каинов. Сотни душ
Стали душить друг друга в борьбе за куш.
Стали дарить друг другу любовь с косой,
Горе мешать с вином, досыпая соль.
Слышно теперь повсюду: "За что, Отец?!
Как допустил несчастья, забыв о тех,
В ком твоя кровь. Скажи безутешным нам!"
Скорбно молчат погосты в ответ мольбам.
Скоро (совсем как много веков назад)
Вновь опустеет дом и засохнет сад.
Грустный Отец вернётся в один из дней.
Вырастит сад.
И новых родит детей.
Ира Сон
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805121
дата надходження 31.08.2018
дата закладки 01.09.2018
Кохання... Таємниця незбагненна...
Гарніших почуттів, мабуть, нема.
Це дійсно неосяжна теорема,
Яка хвилює людство... й недарма...
Поріднена з весни квітучим дивом,
Любов - зненацька нас бере в полон...
Це нібито з небес раптова злива,
Холодна злива, в сонячний сезон.
Це щось, чого навмисне не чекаєш.
Для цього не плануєш день і час.
Але й дверей на ключ не замикаєш,
Коли іде, непрохано, до нас...
Даремно зачинятись від тривоги,
Яка руйнує стіни і замки.
Любов, коли приходить до порогу,
Змиває перепони і роки.
Такому віроломству є причини...
А ще, мабуть, від долі не втечеш...
Чи грішне те кохання, чи невинне -
Закохана душа не знає меж!..
І ти летиш!.. У небо, чи у прірву...
Кохання не планує наперед...
Птахи - також, коли летять у вирій,
Не знають - чим скінчиться їхній злет.
Але надій ніхто з душі не вирве -
Як не завадить... зіткненню планет..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804726
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Ти приходиш у сни. А для чого? Скажи! Просто так?
Чи якась є мета у картинок з кутків підсвідомості?
Не тріпоче вже серце, не маю ж любові ознак,
що натхненням стають для роману, поеми чи повісті.
То напевно є звичка - тримати тебе у думках.
Бо пройшло небагато ще часу. Не все ще забула.
Я щаслива тепер. То все діло напевно в роках,
бо не вірю і досі у те, що з тобою відчула.
А цікаво, чи ти все ще згадуєш часом мене,
і чи бачиш у рисах чужих мої посмішку й очі?
То пусте, меланхолія, знаю, із часом мине.
Сподівання. Думки. Безнадійно-наївні. Жіночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803836
дата надходження 20.08.2018
дата закладки 21.08.2018
Украдкой сбегу на качели…
Уйду от дневной суеты.
Цикад неуёмные трели
Мои разбивают мечты.
Трещат они что-то про время,
Что лета остался клочок,
Забот непосильное бремя,
Попалась, мол, я на крючок…
А где-то там – море бездонно,
И горы – не хожены мной,
И небо – покоем смущённо,
Разбавленное тишиной…
А где-то – заманчивый берег.
Желанья, зарыты в песке,
И… вечер, а я – на качелях
С синицей, зажатой в руке…
И мысли зовут безысходность,
Отчаянье и пустоту…
А небо, оставив всю гордость,
Зажжёт вдохновенья звезду.
Она теплотой воссияет,
Рассеяв уныния прах…
И душу вдруг свет наполняет,
Который приходит лишь в снах.
И пусть от тревоги не спится,
И море лишь только в мечтах…
О чём вы? Какая синица?!
Всё небо моё в журавлях!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803514
дата надходження 18.08.2018
дата закладки 19.08.2018
Зачем жалеть о тех, кто предал?
Зачем на рану сыпать соль?
Не лечит душу доктор - время,
Он только притупляет боль.
Имей достоинство и гордость,
Себя унизить не давай,
Уйди от тех, кто сделал подлость
И в свою жизнь их не впускай.
Не верь в пустые раскаянья,
Зачем продажные друзья?
Ведь вопреки всем обещаньям
Им доверять уже нельзя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803372
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Жена слывёт талантливой хозяйкой.
И ей свобода полная даётся.
Муж музицирует на балалайке.
Тогда стряпня прекрасно удаётся.
Совсем другая кухня на природе,
Где роль шеф-повара дана мужчине.
Известна «каша с топором» в народе.
Секреты блюд подвластны им поныне.
Семейный джип всё выше лезет в горы.
Дух замирает, глядя на обрывы…
«Могучий барс» вонзает свои шпоры.
Мы молимся, чтобы остались живы…
Но этот риск оправдан красотою,
Что подарила щедрая природа.
И озеро, что славится молвою.
Ему - внимание всего народа.
Пейзажи увлекли бы Левитана…
И явно удивили б Ив Монтана...
Мужчинам мы вручаем карты в руки.
Для них это привычная «игра»!
И лодку надувную - «на поруки».
В ответ – аплодисменты! И ура!
Нет отдыха прекраснее на свете-
Ромэо руку подаёт Джульетте.
А для влюблённых в лодке лишь два места…
Жених доволен, рада и невеста!
Но шашлыки по множеству причин –
Прерогатива только лишь мужчин.
И эту трапезу на озере в горах -
Я воспеваю в иронических стихах!
Мужчины!
Мы ценим вашу заботу мужскую.
В подарок примите Любовь с Поцелуем!
16. 08. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803482
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Я так хочу літати! Мій Боже, малюй мені крила,
Із прозорих світанків вплети в благодатну канву
Все, що буде й було, все що ще пережити судилось.
Щоб не гратися з долею в вічне «живу-не живу».
Намалюй мені крила із сонячних теплих серпанків,
З білосніжного снігу в прозорій ранковій імлі,
Я щодень зустрічатиму небом даровані ранки,
На невидимих крилах піднявшись увись від землі.
Намалюй мені крила, щоб знову злетіти угору,
Коли раптом спіткнувшись в житті, я в безодню впаду,
Боже, дай мені чути завжди дзвони Твого собору,
Я почую Твій голос – і вірну дорогу знайду.
Намалюй мені крила в своїй неосяжній любові,
Справжня віра й любов – це для мене два вічних крила.
Я не хочу, як всі, мені просто лиш бути собою,
Щоб, проживши життя, я б дістатись до неба змогла.
Тебе, Боже, прошу, намалюй мені мудрості крила
Хай в незнані світи мене хмари пухнасті несуть
Там, де віють солодкі вітри і щасливі вітрила…
Де людського життя сама справжня відкриється суть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803487
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Сделал август букет из прохладных ночей
И из полдней, вскипающих зноем,
Сделал август букет из зеленых ветвей
И листвы с молодой желтизною.
Сделал август букет из багровых лучей
Остывающих, пышных закатов,
И из молний крылатых и синих огней ,
Из заливистых, гулких раскатов.
Даже яблоки август добавил в букет
Украшения лучшие сада,
И чтоб шёл от букета искрящийся свет
Он осыпал его звездопадом.
Завернуть в целлофан этот чудо-букет
Не пытается август-цветочник.
Он его завернул, это знает весь свет,
В синий бархат небес своей ночи.
Август думает, ждёт, день проходит за днём:
Не отвергнет букет? не отбросит?
И уткнулась в букет заалевшим лицом,
Прижимая к груди его осень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803473
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 17.08.2018
Давай з тобою тихо поговорим,
Мовчання ж бо давно вже душу крає...
Про осінь, що під небом яснозорим,
Птахів у шлях далекий проводжає,
Про сни, вірші... І трішки про минуле,
Далеких днів мені тих так бракує...
Про почуття, що так і не минули,
Мовчатимем обоє... час лікує...
Про відчуття, про каву, про бажання,
Про мрії та про море неозоре...
Про НАС З ТОБОЮ... пошепки... мовчанням...
Давай з тобою просто поговорим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802849
дата надходження 12.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Вот и август, прощаясь со мной,
Растворится в дали бирюзовой...
Только сердце ещё не готово
Повстречаться с осенней порой.
В этом царстве холодных дождей
Неуютно мне, зябко, уныло.
Разрушительна осени сила,
Для души вдохновенной моей.
Мне не в радость осенняя хмарь.
Мне грустна красота листопада,
Будто злобное что-то во взгляде
Медной стервы!.. Кладёт на алтарь
И сжигает листву на костре -
Словно годы!.. Кратчают рассветы...
Разлетается пепельным ветром,
Умирая на смертном одре,
Бренной жизни
ещё одно
лето...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803296
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Пишут: стучите, и вам откроют. Верят: кто ищет, всегда обрящет...
— Мам, почитай мне про муми-троллей!
— Где же он ходит, козёл гулящий...
Если в моторе свеча истёрта, искра, рождаясь, внезапно тухнет.
— Мама, смотри, у меня пятёрка!
— Эй, почему не помыта кухня?!
Веры в себя изнутри не слышно, теплится где-то, едва живая...
— Вовка меня обозвал мартышкой!
— Да, не красавица ты. Бывает.
Сколько на сердце смертей-рождений, столько на старенькой чашке сколов.
— Мама, на свадьбу не хватит денег...
— Всё потому, что твой папа — с в о л о ч ь!
Судьбы вершит никакой не случай — строят своими руками люди.
— Доча, клади кирпичи получше!
— Мама, за что ты меня не любишь?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802937
дата надходження 13.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Мой мир - фиолетов, нечёток и странен.
Тягуч и расплывчат.
Беспечен.
Нечаян.
И я, бестелесным, бесформенным нечто,
плыву в этом мире, как в море...
Он - вечен....
И времени нет....
И пространство на ощупь - живая и плотная водная толща.
Я чувствую, пью, наполняюсь, твердею,
расту, изменяюсь, тянусь за пределы,
свиваюсь спиралью, сливаюсь с другими,
и снова, по кругу, рождаюсь и гибну.
Мой мир - необъятен.
И я - в унисон с ним.
Его согревает кровавое солнце,
косматыми лапами море тревожит
и множит бесформенных,
множит,
и множит...
Нам тесно.
Кричу, отрываясь от света,
лечу...
и врезаюсь в чужую планету.
И там прорастаю.
Другое.
Другая.
Чужая в чужом.
Неземная.
Земная.
Обретшая форму. Попавшая в клетку.
Но помню. Я помню:
мой дом - фиолетов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803301
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 16.08.2018
Для неё этот дом на окраине,
Позабытого Богом села -
Как убежище некое тайное.
С ним судьба её душу свела.
Там уютно и веет спокойствием.
В этом доме раздета душа -
Как деревья, раздетые осенью.
Так свободно в тех стенах дышать!..
Там не плачется ей о потерянном,
Там не ноет душа от тоски,
Ведь судьбой ещё столько отмеряно!..
И хотя серебрятся виски -
Не годами, не датами в паспорте
Исчисляется возраст души.
Иногда просто хочется спрятаться,
Чтоб душа отдохнула в тиши...
Эта пристань, в селе, на окраине -
Это то, что ей нужно порой.
Там закат покоряет признанием:
Сокровенному нужен покой.
И душа, с обновлёнными силами,
Молодеет как будто бы в нём.
Судьбоносные тропы - красивые,
Коль её привели в этот дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803043
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018
...місяць висне на гілці кружальцем заморського сиру
Розкришилося серце отруйним шматочком халви...
Всеньке літо із долею грала у "вірю-не вірю" ...
Відпусти мене, доле, на дикі чудні острови.
Відпусти мене, світе!.. яка тобі з мене пожива?
Намистини і букви, що впали в чужі спориші?..))
Там, на тих островах, і у риб є
метеликів крила...
Там солоні вітри і щасливі найменші вітрила...
там є ми - ти і я - не чужі... не чужі... не чужі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801462
дата надходження 31.07.2018
дата закладки 31.07.2018
Я не хочу писати віршів, щоб жалітись на долю.
Не вважаю доречним хвалитись у них своїм щастям.
Я римовано просто люблю спілкуватись з собою,
Хоч бракує мені (навіть, жаль) на розмови ці часу...
Що таке - ці вірші? Медитація? Ключ до порталу?
Мікроскоп, що частини моєї душі розглядає?
Може, це льодовик, який тане помалу-помалу,
Викриваючи те, що у серці своєму ховаю?
Віддзеркалення мрій і страхів. Ну, а як же без цього?
І бажання свій внутрішній світ в одну мить осягнути,
Відділяти навчитися грішне і зле від святого,
Всі карбуючи правила, щоби колись не забути...
В ті хвилини, коли розмірковую про сокровенне,
Заплітаючи всю філософію в звичні рядочки,
Відчуваю, як дихає в спину хвилина буденна,
Ледь лоскочучи шию осіннім, тремтливим листочком...
...Кажуть, все геніальне - просте. От і я зрозуміла,
Повернулася, наче з прогулянки у потойбіччя:
Те, що світу цього я в польоті торкнутись зуміла,
Це - і є моє щастя! Просте. Особливе. Одвічне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800003
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 26.07.2018
Стихи неизъяснимы, это - Дар Небес,
Их посылают не уму, а сердцу.
К поэзии тем выше интерес,
Чем заповеднее она имеет дверцу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800472
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 24.07.2018
В галактиці давній, десь скраю,
Повз зірки середнього віку,
Маленька планета літає
І має народу без ліку.
Десь тінь пролягає Едему,
І простір безмежністю дише,
А люди шукають проблеми.
Проблеми для них важливіші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800404
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 24.07.2018
Я тот вечер всю жизнь позабыть не могу.
Ту любовь с юных лет до сих пор берегу.
Вальс цветов и луна, вместе – он и она.
У истоков любви пишут их имена.
Тот огонь с юных лет до сих пор не погас.
Он в тот вечер во мне запылал первый раз.
И с тех пор с ним по жизни я гордо иду.
С этим светом иду я у всех на виду.
Он со мною всегда, до конца моих дней.
Тайно нас обвенчал мудрый Бог Гименей.
Я стремлюсь сохранить тот душевный настрой…
Хоть из жизни ушёл мой любимый герой…
Я заботу его ощущаю с тех пор.
Он меня защищал, как орлицу орёл.
Он меня укрывал от ветров, холодов.
И любовью своей отвечал на любовь.
Разве можно забыть ту счастливую жизнь?
Оборвалась внезапно коварная нить…
Но огонь из души невозможно унять.
Кто любовь испытал - это может понять.
В ритме вальса сложилась семейная жизнь.
Беззаветно храню ту счастливую нить.
Этот темп я, конечно, утратить боюсь.
За него постоянно я Богу молюсь…
Держит радость меня всё равно на плаву,
Несмотря на крутую морскую волну.
Жизнь готовит потоки больших перемен…
Поднимаюсь я снова и снова с колен.
Но с годами трудней победить негатив.
Заглушают недуги волшебный мотив.
Нам на помощь приходит всегда наш Господь.
Удаётся болезни опять превозмочь.
Вновь со мной вальс цветов – он звучит всё равно.
В мир цветов я опять распахнула окно…
22. 07. 2018. Рисунок «Гименей»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800158
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Блукає пиха,
Гупає в литаври,
Ладнає маску слави
До лиця,
А вічності не треба зовсім
Лаврів,
Їй вистачить
Тернового вінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800046
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018
Не стоит нам ворчать на провиденье,
И в "бедах" мирозданье обвинять...
Мгновенно вам подкинут для сравненья,
Проблем таких, чтоб вы смогли понять -
Всё относительно и неудачи,
Пришедшие из "ниоткуда" в жизнь,
Не очень-то и сложная задача,
А может даже - просто миражи...
Зато привалит истинное горе
Чтобы понять - как было хорошо.
А будешь ныть, добавят и поболе,
Минувшее покажется - смешно...
Но в час, когда ты радуешься жизни,
То радость увеличат во сто крат
Мол, как-то мелко эта особь мыслит,
Пошлём ему из счастья "листопад"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800276
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 22.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2018
[b][i]Хочешь сладкого образа?..
Что ж:
Острым лезвием клацая гулко
Горизонта кондитерский нож,
Режет солнца румяную булку…
…[/i]
Вечереет. Зака'тится даль.
На далёкое щурится око.
И лучей – золотая сусаль
Осыпается с меркнущих окон.
У высокого низкая тень
Удлиняет себя бесконечно.
И ещё один прожитый день
Превращается в смутное нечто…
И не зная, ни сколько, ни как,
Но оплатишь ты снова и снова
Этот сладко-усталый закат
Обронённой монеткою слова.
Что ж… еще один маленький круг…
И не съеденный ужин – на завтрак.
И едино, что север, что юг,
Всё равно направленье на – завтра.
И голодный ты снова спешишь,
Жадным взглядом к закатному свету,
По сплетеньям деревьев и крыш,
По надеждам оставленным где-то…
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799992
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 20.07.2018
Кир – царь царей – спросил у Креза:
«Лидийцы снова восстают.
Они как будто из железа,
Вновь воевать со мной идут.
Нельзя ж мне с ними вечно драться,
Какой совет ты мне даёшь?»
«Торговлей мелочной заняться,
Заставь, о царь, их молодежь.
Вели лидийцам нарядиться
В наряд бесстыдный стран чужих,
И станет мой народ блудницей,
Утехой воинов твоих.
Чужие песни, танцы, нравы
Вели народу прививать,
Забудут люди предков славу
И перестанут восставать.1
1.Лидия – древнее государство на территории современной Турции. В VI в. до Р. Х было завоевано создателем древнеперсидской державы Киром. По легенде совет, как окончательно покорить лидийцев, не желавших мириться с чужеземным игом, Киру дал плененный царь Лидии Крез.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628006
дата надходження 12.12.2015
дата закладки 19.07.2018
Колись давно, що я забув де саме,
Із скарбом лантух взявши на горба,
В печеру двері відчиняв сезамом
Казковий та простий Алі-Баба.
Нові епохи крутять кола знову,
І видумками тішаться, але ж
І досі души відмикають словом,
І зачиняють душі словом теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799932
дата надходження 19.07.2018
дата закладки 19.07.2018
(рондель)
Без казки надто сумно у житті
І не лише дитині і поету.
Прогрес скарбами сповнює планету,
Але скарбниці душ чомусь пусті.
І ми сумуємо: «де ті слова прості?
Де чисті, не спотворені сюжети?»
Без казки надто сумно у житті
І не лише дитині і поету.
Хай на полицях є томи товсті,
Що дня нову читаємо газету,
І не живемо дня без інтернету,
Я сам пишу і нарисі, й статті,
Без казки надто сумно у житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799803
дата надходження 18.07.2018
дата закладки 18.07.2018
Усе частіше з болем помічаємо,
Що більше смерть збирає нас, на жаль…
Тоді ми й невідкладне відкладаємо,
Щоб під скорботну ринути вуаль.
Знайомі, родичі і просто близькі люди
Прийдуть, приїдуть – линуть звідусіль.
Остання путь, наступної не буде.
З'їжджаємось, щоб розділити біль…
Поки живеш, попереду здається
Розмов, побачень, зустрічей – мільйон.
Цінуйте спілкування, бо ж минеться,
Насправді все минеться, наче сон.
Життя – тендітне, то ж цініть хвилини,
Які дарують спілкувань добро.
Встигайте бачитись, бо ж в кожної людини
Настане грань, коли не «буде», а «було»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799515
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 16.07.2018
На цій землі усе не випадково:
Погане й добре, грішне і святе,
Зневіра в людях, віра в добре слово,
У папороть, що раз на рік цвіте,
Бундючний ворон, бусел на колибі,
Зловісний вигук, подих доброти…
У цьому світі завжди знайдеш вибір
Яким шляхом до вічності іти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799088
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 14.07.2018
Настане день, я повернуся знову,
Перетинаючи всі межі заборон,
Стираючи всі правила й умови,
Щоб перейти назавжди Рубікон.
Настане день, і я згадаю море.
З соленим присмаком світанків на устах.
Де простір для польоту неозорий.
Де щастя прокладає собі шлях…
Настане день, я наберуся сили.
Окреслю свій невидимий кордон.
І зроблю те, чого завжди хотіла,
Наче фатальна жінка на мільйон…
Настане день, де зовсім неважливо
Хто переписує історію Твою.
Якщо ідеш назавжди - то красиво…
Щоб не відчути прикре жамевю…
Настане день, де запах кави й квітів…
В один кінець квиток в чужі міста.
І скаже хтось: "Моя найкраща в світі!"
Відчуєш Ти - цей день уже настав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799173
дата надходження 13.07.2018
дата закладки 14.07.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.07.2018
Щось життєва стежка пахне полином,
І жнива посунулись на початок літа…
Пригощають будні нас терпким вином,
І червневим подихом відцвіла вже липа.
Все спішить минутися, швидше час біжить.
Ми – наздоганяємо риссю чи галопом.
І не розуміючи – неповторна мить
Справді не повернеться з новим днем чи роком…
Так міняє часу плин холод на тепло,
Вклавши краплі мудрості в молоді бажання.
А дитинства відгомін (чи воно було?)
Кличе юні спогади першого кохання…
Листопадом аркушів зронить календар
Досвід, сльози, успіхи, радості й тривогу…
В бідах щастя вмітити – мабуть, справді дар,
А в тернистій стежечці бачити дорогу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797995
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
А літо падало в траву
Росою-м’ятою,
Купало ніжну синяву…
Хмаринки – ватою.
Закучерявились сади,
П’яніють вишнями,
А он – мережкою сліди,
Мабуть, Всевишнього…
Дзвеніла тиша навкруги,
Як зорі падали,
У сивім мареві луги
Й долини-впадини.
Осяяв місяць наш поріг
Ще й… посміхається…
Здалося, тишу він стеріг
Тим, що кохаються…
Тікало літо поміж трав
Назустріч осені,
Лягло покосами з отав,
Сміялось росами .
То раптом падало в стерню
Дощами синіми,
А ми злилися у сім’ю
Й були щасливими.
19.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797384
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Затьмарила землю і небо покрила
Сріблястими зорями ніч.
Зі сходу на захід повзуть небосхилом
Мільйони палаючих свіч.
Пливуть вони дружно, мигають звисока,
Не сходять зі шляху ніде.
А з ними сузір'ям, завжди одиноким,
Велика Ведмедиця йде.
Далеко на Північ, проходить по небу
Маленька сестричка одна,
І з нею Великій зустрітися треба,
Та тільки не може - сумна.
Їх в просторі космос з своєї колиски
Розкидав ще зовсім малих.
Під розміром різним, горінням і тиском
Вирує життя своє в них.
Летять вони двоє, кружляють по колу,
По тверді своїй голубій,
І жаль, що не зможе Велика ніколи
Потиснути лапку Малій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797257
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 27.06.2018
Я хочу быть
Свободной
И легкой,
Идти сквозь туманы,
Отдаленные горы,
Приливы,
Поля,
Горизонты,
Дожди,
Травы дикие ведать,
На поле пасти ураганы,
Целый мир необъятный я чуять хочу впереди;
Ты мечтаешь о большем:
Найти хоть какого-то мужа,
Запереться в четыре стены,
Размножаться,
Жиреть,
Много есть,
Пить хмельно,
Позабыть про работу и службу,
Телевизор и сплетни -
Чего еще можно хотеть!
Путь у каждого свой, и, наверное, это во благо, -
Свой особый удел познается в труде и борьбе...
Но откуда в тебе эта странная гнусная тяга
Мне навязывать то, чего яростно хочешь себе?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797186
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 26.06.2018
Зізнайся, ти влітала у вікно,
Ступала по холодному карнизу
І чи бувало... просто - все одно,
Що буде там, а що лишила знизу?..
А чи хотіла доторкнутись пліч,
Коли не мала права привселюдно,
А чи втікала в босу грішну ніч,
Утоплену в принадливі малюнки?..
Пила нектар спокусливих речей,
А мліла від дозрілого колосся,
Де нотами бринів солодкий щем
І падав у небес глибоку просинь?..
Ти чула шепіт п'яного дощу,
Який стікав по листю важко сріблом
Аж поки зовсім зморено ущух -
Розбив останні краплі дрібно-дрібно?..
Мені ж... не важко пригадати цвіт,
Бо так тоді надихалась любові,
Що завмирає досі білий світ
В моїй душі, у серці, в моїм слові...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797005
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Ми такі близькі просторово, та поміж нами
досі відстань та перепони з думок й примар.
Ти як той потік, що несеться між берегами,
чи пташина, що прагне злетіти вище хмар.
Зрозуміти ще прагнеш те, що вже час забути.
І несеш в собі ще те, чому час на смітник.
Ти шукаєш минулого сховані атрибути.
Відпускай....Такий короткий на жаль наш вік.
Всю ту злість, що хитрим змієм обвила душу,
все надумане, сфантазоване - у вікно.
Я змінилася бо так хочу, не просто мушу
чи повинна. Просто мені не все одно
як провести кожен рік, кожен день, годину,
кожну мить так, щоб у всьому свій був резон.
Хочу поруч з собою щиру, надійну людину,
із наміченим впевненим курсом тільки разом...
Та я досі не розумію твого двобою.
Ти щасливий? Ні? Та чому в цьому винен хтось.
Ми уперше доклали чимало зусиль з тобою,
щоб усе, що колись зламалось тепер зрослось.
Подивися вперед - там рясніє квітуче поле.
Озирнись назад - там пожовкла трава та пісок.
Може, любий, досить шукати винних довкола
і гортати сторінки із чужих казок.
Напиши свою, у якій буде справжнє щастя,
рідні очі навпроти, веселий дитячий сміх.
Я сама не зможу, мені це навряд чи вдасться.
Тільки разом - в погожу днину, чи в дощ та сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796143
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[i]На дачке, рядом: перцы, девочки - в бесседке.
А я одну и ту же - После Грядок, глажу...
...И вот, крадусь с «Мохито» к громким малолеткам:
Спросить – иль нет у них пакетика фисташек?
..........................
автор: Юхниця Євген[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796851
[b]Фисташки[/b]
На даче рядом: перцы и петрушка,
Укроп, капуста, лук и сельдерей.
Так отчего же мне тверда подушка?
Не сладко спится с жёнушкой своей?
Жена на даче огород копает,
Безропотно потом со мною спит.
А мне всегда чего-то не хватает…
Душа скорбит… О чём она скорбит?
Жена с утра пропалывает грядки,
Её спина мелькает тут и там.
А я же в плане умственной зарядки
Душевный свой исследую бедлам:
Вот наша дача – кролики и куры.
Клубника, помидоры и компот.
И даже по соседству – Дом Культуры!
Так что же мне компот не лезет в рот?
Обут и сыт, наглажены рубашки.
Жена мила, по пятницам кино.
Откуда ж эти странные замашки? –
Чего-то не хватает всё равно.
Лежим в ночи, окошко нараспашку…
А за окном гуляет молодёжь…
…И вдруг ОНО пришло – хочу фисташки!
Жена! Фисташек урожай даёшь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797017
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[i]На дачке, рядом: перцы, девочки - в бесседке.
А я одну и ту же - После Грядок, глажу...
...И вот, крадусь с «Мохито» к громким малолеткам:
Спросить – иль нет у них пакетика фисташек?
..........................
автор: Юхниця Євген[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796851
[b]Фисташки[/b]
На даче рядом: перцы и петрушка,
Укроп, капуста, лук и сельдерей.
Так отчего же мне тверда подушка?
Не сладко спится с жёнушкой своей?
Жена на даче огород копает,
Безропотно потом со мною спит.
А мне всегда чего-то не хватает…
Душа скорбит… О чём она скорбит?
Жена с утра пропалывает грядки,
Её спина мелькает тут и там.
А я же в плане умственной зарядки
Душевный свой исследую бедлам:
Вот наша дача – кролики и куры.
Клубника, помидоры и компот.
И даже по соседству – Дом Культуры!
Так что же мне компот не лезет в рот?
Обут и сыт, наглажены рубашки.
Жена мила, по пятницам кино.
Откуда ж эти странные замашки? –
Чего-то не хватает всё равно.
Лежим в ночи, окошко нараспашку…
А за окном гуляет молодёжь…
…И вдруг ОНО пришло – хочу фисташки!
Жена! Фисташек урожай даёшь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797017
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Как трудно всё сначала начинать
В который раз, из морока разрухи,
Как буд-то, разрывают роды мать,
Чтоб жизнь нам дать в ладонях повитухи
Ты корчишься на оголтелый мир
Из теплых недр выплескиваясь к свету
Понять не в силах: голод или пир,
Блаженство ждет или призыв к ответу
Перебираешь мысленно дела,
Деяния, поступки, благодарность...
Где опустила жизнь, где подняла,
Придав тебе осанистую важность...
И так, всю жизнь не с теми и не то,
Чего хотелось. А хотеть боишься -
Сбывается задуманный фантом,
Но платиться не тем, не так. И злишься
Сам на себя, за годы напролет
В трудах за корку и её сохранность
За многократно прерванный полет,
За мудрость стариковскую и странность,
За то, что вечно должен отвечать
За всех, кто сам собою приручился,
За неизбежность, чтобы выжить - врать
И уважать, за всё, о чем молился:
- Святая Богородице, прости!
И сохрани нас во своем сикрове!
От всякия напасти сбереги
Меня и чадо в материнском лоне
Твоей безоговорочной любви,
Принепорочной ангельской заботы
От всякия напасти заслони
И дай упиться счастьем от работы
Во благо и для радости трудов
Не только мне, но и тому, кто рядом
Дай обернутся в Твой святой покров!
Пройди по миру праздничным Парадом!
Чтоб не было на свете суеты,
Вранья во всем и нравственных уродов,
Алкающих из моря красоты
Наживу на свои кривые морды,
Готовых за копейку удавить,
Бросающих смертельные ловушки
на простаков.
Укравших право Жить!
Никак не в силах всласть насытить брюшки.
Прости, что я сужу, но мочи нет
Всё начинать в который раз сначала.
Учу твой Боже, праведный Завет...
Но не смогла смолчать я. Не сдержалась.
Мне вечно кажется, что я не додаю
Тебе и людям, что со мною рядом,
Не так смотрю, не эдак говорю,
Сочусь, бывает, яростью и ядом,
Терплю не к месту, места не могу
Найти себе ни в радости, ни в горе
И отдых позволяю на бегу
В непродуктивном, праздном разговоре.
Не расслабляюсь - сразу жизни кнут
Свистит над ухом, если увернулась...
Спасибо, есть кто веруют и ждут
Для них и для Тебя с утра проснулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796256
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Напередодні літургії
Священик проповідь складав…
На вулиці – мороз, завія,
І вдома син малий скучав.
Показував свої капризи,
Думкам зібратись заважав
І щоб не допустити «кризу»
Вже батько заняття шукав.
Старий журнал отець побачив,
Знайшов яскраві сторінки.
Це – карта світу, і терпляче
Порвав її він на шматки…
Поклав ці «пазли» на підлогу
І сину доручив він діло:
«Ти спробуй сам, без допомоги
Зібрати світ в єдине ціле!»
І, заспокоєний, подався,
(Бо ж має декілька годин!)
Ще й тихо в бороду всміхався –
То ж заняття отримав син.
Лиш зосередитись зібрався,
Як в двері стукає вже син…
Священик вельми здивувався –
Й десятка не пройшло хвилин!
«І як тобі це все вдалося?» -
Синочка батько запитав.
«Розклав шматки я на підлозі,
А деякі – перевертав.
Ну і помітив випадково,
Що там – зображення людини…
Зібрав його безпомилково
На лист паперу й перекинув.
Я так подумав, любий тату –
Тут дуже рішення просте:
Людина правильна – це значить,
Що правильним і світ буде!»
Священик посміхнувся тихо,
Цю фразу ще раз проказав…
Отож нема добра без лиха –
Хоч син його вередував,
Та, врешті, з уст іще дитячих
Життєву мудрість він почув.
І тему проповіді наче
Сам Бог дитю його шепнув…
Бо коли «правильна» людина,
То буде правильним і світ.
Згадати кожний це повинен,
Хто думки міряє політ.
Коли на світ ти нарікаєш,
Не до вподоби він тобі –
Не буде змін, ти сам це знаєш,
Поки не зміниш щось в собі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796479
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
В ріку ступати, в чисту воду,
У дощ, під впливом літніх чар -
Це надзвичайна насолода...
Це неповторне відчуття...
Нехай цілує дощ в обличчя,
Під грому відзвук, вдалині.
У неба погляд таємничий,
Але не боязно мені.
Небесний погляд не зупинить
Моїх жіночих сподівань...
Я тріумфую в ці хвилини:
Зреклась душа розчарувань!
В мені така бентежна радість,
Якесь значне передчуття...
Я проживаю, саме зараз,
Безцінну мить свого життя!
... Летять роки птахами в вечір,
Міліє радості ріка...
О, доле, вір мені, сердечна:
Щаслива я в своїх роках!
Ти чуєш серця мого струни,
В моменти радощів п'янких?..
Я ніби п'ю солодкий трунок
Життєвих радощів простих...
Злилась душа моя з рікою
Й відчула сил нових прилив...
... Коханий мій, відчуй зі мною
І ти цю силу почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796111
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Когда твои мечты тебя обманут
И лепестками белых лилий станут,
Вдохни их сладкий запах на рассвете
И всё забудь, как забывают дети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795742
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Не плюй туда, где воду пьёшь.
Еще замучит жажда,
Но там, где бросил грязь и ложь
В руке тебе откажут...
Хоть шанс даётся иногда,
Но руку не протянут.
Когда посеяна вражда -
Она врастает в память.
И даже если, вдруг, простят,
Понять пытаясь глубже,
То врядли ты услышишь: брат!
Ты мне, как воздух, нужен.
Ведь что посеешь - то пожнёшь!
Тут нет другой морали.
Цена той дружбе - медный грош,
Где в душу наплевали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795748
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Я могу поранить словом, если нужно.
Я могу ударить больно... Не хочу
Сослужить самой себе такую службу:
Быть жестокой и подобной палачу.
Я сама с такими ранами знакома.
Не стирают эти шрамы декабри,
Но с годами принимаешь аксиому:
Злоба - яд, который травит изнутри.
Для чего саму себя травить тем ядом?
Для чего саму себя уничтожать?
Равновесие - вот всё, что, в общем, надо,
Чтобы злу в лицо - улыбкой отвечать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795745
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Когда вас предадут друзья,
И подлецы расставят сети,
На всё взгляните вы любя,
Не мстите, будьте вы, как дети!
Враньём испишут все листы,
Замки повесят вам на двери -
А вы, как голуби, чисты!
А вы мудры! Мудры, как змеи!
Несчастным не дано понять,
Что вы свободны и крылаты,
Что у вас Бога не отнять,
Что Им вы сыты, Им богаты!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795503
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Как ни крути, а всё-таки, увы, -
Корыстны наши жалкие потуги…
Мы, по большому счёту, все – хапуги…
И все почти – любители халвы…
Куда ни глянь, топорщится корысть…
С младых ногтей она владеет нами…
И революционные цунами
Бессильны супротив корыстных брызг…
Непоправим от корысти ущерб…
Растоптаны святые отголоски
Бездушием железного колосса
В глубинах древних ла́вровых пещер…
ноябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620097
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 13.06.2018
Моей любимой Жене Оксане...
Напишу о тебе, моя радость!
Напишу каплю ласковых строк.
Твоя женская нежность и слабость -
для меня ни урок, ни порок,
ни порог... Я - игрок, а не мытарь, -
ощущения острые ждут!
Твоя кожа - из злата отлита,
твое сердце - сплошной изумруд;
твое тело - порывы и срывы,
твои мысли - неистовый труд
твои чувства - долины, обрывы,
твоя доля - покой и уют!
твои волосы - блеск водопада, -
они льются, на плечи упав...
Ты, фантазий, и мир и услада!
Ты, желаний, закон и устав!
Сплав созвездий, космических реплик,
сплав мечтаний, что так вожделен...
Чувства тешат, иль нервы потреплют,
забирая в свой приторный плен...
Чувства лечат, полетом ласкают,
убивают, иль рвут на куски:
режут, ноют, иль сказочно бают,
иль касаются мягкой руки.
Высоки, или дороги чувства,
чувства злы, или очень низки?
Чувства вводят в рисунки распутства,
иль дают холод льда и пурги!
Мы не поняли, может, друг друга.
Только муж и жена - заодно.
И жена - боевая подруга,
та, что видит поверхность и дно!
Все равно, навсегда и до смерти -
муж с женою и с мужем жена:
оба сердца в одной круговерти,
что познали жизнь эту сполна.
Твоя женская нежность и слабость -
для меня и урок и зарок.
Эти строки тебе, моя радость, -
в них души моей истинной слог!
13.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795491
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Зник вже втомлений день, і спроквола
Тепла ніч огортає плащем…
Грім гуркоче. І лиш матіола
Світ наповнює перед дощем.
Неповторна духмяність! І втома
Розчиняється від почуттів…
Влітку хо́роше бути удома
Без годинника, планів, дзвінків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795456
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Коли мені мрійливо й безтурботно,
Коли душа блукає серед рим -
Малюю, мов художниця, полотна
Й ділюсь зі світом всесвітом своїм.
Прозорим, мов ріка, й таким наївним,
Чим повниться уся моя душа.
Про доленьку, подібну на пташину,
Про щастя й сльози - все в моїх віршах.
Можливо, світу байдуже до мене -
А я пишу... Мене читаєш - ти,
Закоханий так палко і шалено!..
Для тебе б - вік співати і цвісти,
Малюючи свої таємні мрії,
Допоки я надіями жива...
... Жіноче серце так любити вміє -
Що бліднуть, перед ним, усі слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795359
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Не перестану восхищаться
необозримостью небес,
Творцом бесчисленных чудес,
Создавшим жизнь, любовь и счастье!
Смотрю на небо с восхищеньем-
на Родину моей души,
где нет ни зависти, ни лжи,
нет ни старения, ни тленья!
И солнце, и луна, и звезды
мне посылают с неба свет,
чтоб средь земных суетных лет
мне не забыть Кем мир был создан!
Чтоб принять сердцем Весть Благую -
Сын Божий нес за грешных крест,
был распят, умер и воскрес,
чтоб дать нам Божью суть святую!
Чтобы воистину свободной
душа могла стать от грехов,
и Божью вечную любовь
несла чрез все земные годы!
Моя душа не в состояньи
восторг словами передать,
чтоб описать ту благодать,
что получила в покаяньи!
##########################
Пока вопрос спасения от смерти
нас не волнует так, как курс валют,
стремимся вряд ли к сходству мы с Бессмертным
в том вечном и Божественном «люблю»!
Пока плоды вкушаем своеволья,
и душу Крест Голгофский не потряс,
не нужен Тот, Кто крест нес добровольно,
чтоб искупить из рабства смерти нас!
Жизнь или смерь -без золотой средины,
как образ Божий создан человек,
нельзя нам быть людьми наполовину,
кентаврам не бывать в раю вовек!
И, коль людьми мы созданы Бессмертным,
в подобие Его должны расти,
лишь только с Победителем над смертью
сумеем Божью суть приобрести!
Не в силах сами обрести свободу
из рабства смерти — дьявольских оков,
но есть Благая Весть под небосводом-
Бог грешным нам явил Свою любовь!
Являет милость в покаяньи грешным
Святой, творенье любящий Творец,-
Он Сыном Своим жертвовал Безрешным,
чтоб ниспослать спасенье для сердец!
Кента́вр (Κένταυρος) — в древнегреческой мифологии дикие смертные существа с головой и торсом человека на теле лошади, обитатели гор и лесных чащ. Кентавры сопровождают бога вина Диониса, отличаются буйным нравом и невоздержанностью.
#########################
Не надо ждать ни месяцы, ни годы,
с душою в покаяньи происходит
то чудо — стать свободной от грехов,
жила в ней чтобы вечная любовь.
Условие одно под небосводом
душе чтоб стать от дьявола свободной-
пред Богом в покаянии предстать,
и верною Ему навеки стать.
Отвергнув суть чтоб дьявольскую-злую,
приобрести нам Божью суть святую,
с которою сердца в раю любви
живут и на земле, и вне земли.
Чтоб жить могли мы все как Божьи дети,
Сын Божий нес за грешных нас крест смерти,
омыв чтоб наши души от грехов,
помочь освоить Божью суть — любовь.
Но, коль мы отвергаем Божью милость,
что на кресте Голгофском совершилась,
то в рабстве будем дьявольских идей,
чтобы злословить Бога и людей.
Решать лишь нам: иль пред Творцом гордиться,
иль с волею Создателя смириться,
глагол освоив вечный «я люблю»,
в безгрешном жить Божественном раю!
#####################
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795237
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Чи справді десь існує в світі рай?..
І що воно таке, ті райські хащі?..
Прекрасний світ - та людство в нім пропаще,
То ж раю, серед людства, не шукай.
Хоч все життя на пошук поклади, -
Мабуть, даремні будуть ті турботи.
У світі стільки болю і скорботи!..
Залишиться він грішним назавжди.
Душа пізнає спокій... Прийде час -
І все, що відчуваєш, вмить погасне.
І ранок не всміхнеться сонцем ясним,
І вмруть усі надії водночас.
То ж в Господа нічого не проси,
Крім того, щоб душа не почорніла.
Бо саме в ній така велика сила
І стільки незбагненої краси!..
Даруй любов - і людям, і землі.
Неси у світ добро і шанування.
Дається Небом щастя в існуванні -
Коли душа не гине ув імлі.
Себе з душею світу поєднай,
Навчившись Світ - по справжньому любити!
Відкрий йому красу душі привітну -
Можливо й створиш свій маленький рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795256
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 11.06.2018
«Поэзия – отстой, сорняк!
Ты опоздал, она не в моде.
Попсу гони! Попса – крутяк!
А за поэзию – по морде»!
Я вышел прочь, под дождь попав,
как-будто в прошлую эпоху.
Старушка подошла, сказав:
«Бледны, как мел. Вам очень плохо?»
Мотнул упрямо головой:
«Нет, пустяки. Пройдёт. Бывает.
Благодарю. Мне не впервой
(сорняк повсюду выживает)...».
И, сев в шестнадцатый маршрут,
поехал, словно на край света,
на кладбище*, где слово чтут...
Там тесно от Больших поэтов.
Но и сюда я опоздал
(всему виною сумасбродство
весны, и ливневый обвал,
как стих, зачитанный вслух Бродским).
~~~*~~~
Пока я дождь пережидал,
стихи под рёбрами грудины
вращались, как клинка металл,
войдя почти до середины.
А впрочем: бред вам говорю...
Попал под ливень аллегорий.
Я лишь простужен и горю
(тоской неизлечимой болен...).
Я вспоминал наш разговор
о нужности стихов и слова,
и понимал – заочный спор
проигран безнадёжно снова.
Вам выпал жребий, а не мне:
крюк и петля, склеп «Англетера»...
От пули смерть не на войне,
но высшая, от власти, мера...
В ГУЛАГе, или от струны
фортепианной вокруг выи...
Безумной от крови; страны
вас рвали псы сторожевые.
Вам выпал жребий в первых быть
рядах. А первых выбивают
в игре, войне; из слова «жить»...
И всенародно проклинают.
Граховский*, Губарев*, Деркач*,
Крючков*, Зубакин*, Нуров*, Бабич*,
Зарудин*, Дударь* и Субач*,
Малиев*, Олык*, Итин*, Радич*,
Цветаева и Мандельштам,
Блок, Гумилёв, Есенин, Бухов*...
На всех один казённый штамп.
И чтоб не пахло вашим духом!..
Мне не дано спасти из вас,
ни одного, как спас однажды
стихов животворящий глас
от чёрных дум безумной жажды
свести концы – в конце концов
с болезнью, нищетой, смятеньем
(вонзясь, как стёклышко в лицо,
от зеркала, с остервеньем).
Меня спасла катрена нить:
«А жизнь дана нам не напрасно».
Я осознал, что надо жить,
за вас слагая громогласно...
На целый век я опоздал.
Нет. На эпоху. Нет – на вечность.
Я не попал в «девятый вал»;
не проверял на человечность
друзей, ЗК, родных, конвой...
Да и меня не проверяли.
Я жил в стране совсем другой,
в ней по-иному истребляли:
Хмельное пойло, наркота,
изгнанье с гиком из союзов
с издёвкой: «Гений?!. Мелкота!»
Прочь выставляли из Союза...
~~~*~~~
И прошлый век, и этот век:
всё ж для поэтов одинаков:
Стране не важен человек,
пусть будет дважды,
трижды знаков!
Кто не угоден, тех – долой!
Стишочников в союзы-свору...
Очнись Отчизна, что с тобой?!
Ведь не в «союзы», в петлю впору!
Ведь, не поэтов голоса
звучат, даруя слова чудо...
Попса, бездушная попса
всепроникает отовсюду.
~~~*~~~
Про дождь забыв, продолжил путь
пространство вешнее тасуя,
не жалуясь на жизнь. Отнюдь.
Итожа всё, и всё плюсуя...
На перекрёстке двух дорог,
чуть заикаясь от волненья,
читает юноша, как Бог,
Ахматовой стихотворенья...
Смеюсь, припомнив разговор:
поэзия – сорняк... Как пра;вы,
изрёкшие свой приговор...
Ведь сорные живучи травы.
Им не страшны ни сквозняки,
ни то, что тени всходы глушат...
Весна. Наивно сорняки
врастают в небо, в окна, в души.
~~~*~~~
Кладбище* – Ваганьковское
Фамилии* (не известные большинству читателей) приведены из неполного списка репрессированных поэтов.
Это ссылка на одну из страничек, на которой постоянно обновляют список:
http://bessmertnybarak.ru/article/repressirovannye
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795117
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.06.2018
В темноте даже смерть, словно небо близка,
Прикоснётся вот так… невзначай…
И услышишь, как шепчет земная тоска
И молчит неземная печаль…
...
Так бывает: на небе угаснет звезда…
Я смотрю в темноту и молчу…
Я смотрю и молчу… а потом, в никуда,
Имена, вспоминая, шепчу.
Я молчу в эту полночи вязкую муть,
В темноту, где угасла звезда.
Я молчу, понимая, что мне не вернуть
Никого, ничего, никогда…
Но потом, в невозвратность – дорогам земным,
В безымянную их пустоту,
Я шепчу имена всех ушедших по ним,
Всех… кого еще помню и жду.
В неизменность гранитных и мраморных дат,
В их извечный предел роковой,
Я шепчу: ни-ко-го, ни-че-го, ни-ког-да –
В отрицание смерти самой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795114
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Соткан день из суетных забот,
Скоро догорит его лампада…
Сумерки, а дел невпроворот –
Список под заглавным словом «Надо!»
Как же это время обуздать?
Обмануть, пожалуй, очень сложно.
Потеряв, не в силах наверстать,
Возместить, по сути, невозможно.
Лишь собрав в сознанье прошлый день
Из частей, осколков и обломков –
Если думать, обобщать - не лень,
Суть найди, неважное всё скомкав!
И оставь всё главное – лишь то,
Нужное для веры и спасенья…
Ведь никто кроме тебя, никто
За тебя не выберет решенья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795038
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Хреститися навчити й мавпу можна,
Поклони бить, благословення брать,
А так, щоб в розумі про Бога думка кожна–
До цього треба, друзі, працю докладать!
У цирку медвежа на дроті висне,
Танцює за одну цукерку лиш,
А ти, мій друже, поки «рак не свисне»,
До церкви з каяттям не побіжиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794929
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018
Радіти кожному промінчику,
Прийдешній миті, кожній гамі,
Простому сірому камінчику,
Тонкій травичці під ногами,
Немолодого часу проміжку,
Радіти диханню і волі,
І дарувати щиру посмішку
Собі і всім, хто є довкола.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795006
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 09.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.06.2018
У жінки для води було два глека.
Носила життєдайну в них щодня.
Дорога до струмка була далека,
Стежина звивиста веде не навмання…
Набрала, як завжди, по вінця повні
І стежкою поважно попливла.
Та в глеку – тріщина, що видно й зовні,
Тому з одного половину пролила.
І це не вперше, зАвжди так траплялось,
То ж повний глек з погордою дививсь.
А той, з щербиною, з якої проливалось,
Сором'язливо у кутку журивсь.
- Пробач мене, о добра господине!
Нічого вдіяти не можу я із цим.
Допоки йдеш, водиці половина
На землю струменем спадає дощовим.
Та жінка лиш привітно усміхалась…
- Чи бачив квіти обіч стежки ти?
Я їх лиш з твого боку засівала,
Бо лише там судилось їм цвісти.
А ти щодня мені допомагаєш,
Щоб цей квітник красою дивував.
Його водою щедро поливаєш,
Без тебе він так рясно б не буяв.
***
У кожного із нас свої «щербини»,
Та спробуй їх сприймати, як талант.
Хороше вмій побачити в людини,
Як чує музику у всьому музикант.
І май життєву мудрість, щоб недолік
Став перевагою від певної пори…
На благо поверни його поволі,
Поглянь на це не знизу, а згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794920
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 09.06.2018
[b][i][color="#0f9908"][color="#c21563"]М[/color]-едленно идут мои часы
[color="#c21563"]Н[/color]-очь, луна и тихо шепчут звезды.
[color="#c21563"]Е[/color]-ли ждут предутренней росы
[color="#c21563"]Т[/color]-ьмы уход и утреннюю роздымь.
[color="#c21563"]А[/color]- затем игривый солнца луч
[color="#c21563"]К[/color]-ажется скользнет в окно сквозь листья.
[color="#c21563"]...О[/color]-тойди из дум моих... не мучь...
[color="#c21563"]Д[/color]-ай покой душе... душе и мыслям.
[color="#c21563"]И[/color]-ли же останься... насовсем,
[color="#c21563"]Н[/color]-ет ни мне и ни тебе покоя...
[color="#c21563"]О[/color]-сень наша - время хризантем
[color="#c21563"]К[/color]-ак смириться с этим среди зноя.
[color="#c21563"]О[/color]-тцветают летние цветы,
[color="#c21563"]Б[/color]-лизится осенняя прохлада.
[color="#c21563"]Е[/color]-сли вскоре не вернешься ты,
[color="#c21563"]З[/color]-начит это все тебе не надо.
[color="#c21563"]Т[/color]-ихо, словно кошка, входит день,
[color="#c21563"]Е[/color]-сли бы он был тобой украшен...
[color="#c21563"]Б[/color]-росит снова грусть на сердце тень,
[color="#c21563"]Я[/color]- не знаю, где же счастье наше.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794687
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Всі спогади минулих протиріч -
Миттєвості розмитої картини...
А, зрештою, і все, до чого лину -
Миттєвості, забарвлені у ніч.
Хоч знаю я: і в щасті, і в журбі -
Любов твоя мені дарує крила!..
На жаль, не маю я такої сили:
Натхненням вічним сяяти тобі.
Згорить колись в мені моє тепло,
Якого відчувати прагнеш вічність!
Миттєве все. У цьому й вся трагічність.
Прозора філософія, мов скло.
Але сьогодні, зараз, віриш, ні? -
В тобі я... хоч життя таке миттєве.
... Чи ж винна я, що рай зганьбила Єва
Й лишила нам миттєвості одні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794489
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2018
А ватра розсипала іскри, як просо з мішка,
І смоляну темінь розбавила жовтогарячим…
А ти, босонога, біжиш, мов косуля прудка,
А ніч над тобою звивається, вороном кряче.
«Куди ти біжиш, непокірна, втікаєш куди?
Душа – не криниця, її не закриєш на вічко…» ─
Шепочуть услід придорожні дрімучі сади,
Хапають за край рукавів молоденькі смерічки…
«Спинися, чудна, бо любові боятись не слід,
Вона не питає, приходить, даруючи крила,
І серце скресає, як сонцем простромлений лід,
І жили наповнює досі незвідана сила!..
І ти вже не знаєш: летіти чи падати вглиб?
Зависнеш собі поміж небом і твердю земною,
І щастя лоскоче тебе, ніби зграйкою риб,
Здіймаючи хвилі приємні одну за одною…»
Отак серед ночі лунали глухі голоси,
Отак шурхотіли дерева у такт її крокам…
А дівчина бігла, збиваючи краплі роси,
І доля всміхалась услід ─ як вона, кароока.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794367
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Зірки в дитинстві сяяли ніжніше,
Серця очікували вишніх одкровень!..
Одна година для дитини більше,
Ніж для старого чоловіка цілий день!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794171
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2018
О зрелости особая пора!
Она пришла с отметкой насыщения.
И что недопустимое вчера,
Сегодня получает снисхождение.
Насытившись – ты ищешь лишь покой,
Но нет, не пустоту, а настоящее!
Ты дружбы жаждешь только лишь такой –
Глубокой, искренней, не преходящей…
Когда молчание – красноречивей слов,
Когда поступки – чувства доказательства,
Когда, избавившись от юности «оков»,
Оценишь трезво жизни обстоятельства.
Ты, как и прежде, отдаёшь любовь,
Вдруг понимая, что слова здесь лишние.
И в тишине прикосновений вновь
Ты обретаешь жизнь со всеми смыслами.
Влюблённых пару в парке на скамье
Одаришь мудрым взглядом умиления…
И с теплотой подумав о семье,
Отправишь Господу своё благодарение…
Заметишь в небе облака клочок
И мокрым листьям в луже улыбаешься…
Им снится солнце, но прошёл их срок,
А ты ведь нужен, и в тебе нуждаются…
И не боясь сентиментальным слыть,
Смахнёшь с лица ты слёзы умиления.
Ведь как прекрасно видеть, просто жить,
Наполнив смыслом каждое мгновение!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794043
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Дивись на себе,
Не осуджуй інших,
Нема за тебе
В цьому світі гірших!
Якщо не бачиш
В кОмусь ти любові,
Це значить, що
Любов відсутня в тОбі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793996
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018
Не умоляйте вас любить,
Когда погасло чьё-то пламя,
Не умоляйте вас любить,
Когда в бою упало знамя!
И не пытайтесь угадать,
Зачем, за что вас разлюбили,
Если хотите честно знать,
Вы просто сами не любили!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793997
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Знаю, не будет иначе,
Сроки не вечны любви:
Я не стесняясь, заплачу,
Руки целуя твои…
Сердце болезненно дрогнет…
Нерва натянется нить…
…
Милая, если бы мог я
Жизнь и любовь возвратить…
…
Ка’бы не кудри белёсы,
Да не печальны слова,
Выросла б в поле берёза,
Встала б под нею судьба…
Я бы пошёл к той берёзе,
Если бы только я мог,
Сквозь расставанья и осень,
Через скрещенья дорог,
Если бы чувства да святы,
Если б огонь – не зола,
Милая, если б меня ты
Там, под берёзой, ждала…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793855
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Он вышел вечером один
И на скамью бессильно сел.
А город в сумерках шумел,
Тлел на ладони никотин,
Мерцал неон, гремела сталь,
И смех разнузданно-хмельной,
А он так до смерти устал
И так хотел попасть домой.
Но было некуда идти,
Опять никто его не ждал;
Десятый час (без двадцати);
И вдруг бедняга увидал:
Как зверь, отвыкший от людей,
Подкрался, темный и пустой,
Троллейбус с синей на листе
Короткой надписью: "Домой".
От подступающей ночи
Плащ запахнул, невзрачно-сер,
От ветра вздрогнул и вскочил
В приотворившуюся дверь.
«Я в тупике, и так же путь
В глухой тупик уперся мой.
Пусть отвезут куда-нибудь -
И вправду, может быть, домой».
А где он, дом? В каком краю,
В который час, в который век
Найдет единственный приют
Забытый всеми человек?
Спокойный дом, тенистый сад,
И станет незачем блуждать…
Полуприкрыв потухший взгляд,
Он просто ехал в никуда.
Он плыл, покачиваясь в ритм,
И отдыхал душой больной;
Давно погасли фонари,
Остался город за спиной;
Пустой троллейбус плавно шел,
Шурша асфальтом серых трасс,
Туда, где будет хорошо,
Намного лучше, чем сейчас,
В страну без мелочных сует
С обратной стороны земли…
***
Его, лежащим на скамье,
Наутро дворники нашли.
Сперва сочли, что парень пьян,
Через минуту взяли в толк,
И хмурый младший лейтенант
О нем составил протокол,
И с надписью «Домой» он лист
В сухой ладони нервно мял;
А после тело унесли,
Пока народ не увидал,
Как хладный труп сияет весь
Улыбкой детской, как живой, -
Быть может, так оно и есть,
Что он в ту ночь попал домой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793858
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Блистательный рыцарь свой замок покинул
И в странствия тронулся в недра пустынь
Затем, чтоб в любви объясниться богине, -
Ведь рыцарь влюбляется только в богинь.
Он клялся водою, и хлебом, и солью,
Что ей посвятит миллионы побед...
Крестьянская девушка с русой косою
Украдкой смотрела ушедшему вслед.
Блуждал он три дня, три недели, три года;
Доспехи разбил он о надолбы скал;
Когда же был тысячный день на исходе,
В песках он разрушенный храм отыскал.
Заветные знаки пресветлое имя
Твердили ему с исцарапанных стен,
И рыцарю вышла навстречу богиня,
И рыцарь застыл, онемевший, смятен.
И с дрожью в коленях внезапно припомнил
Крестьянку из дома у самой реки...
Богиня же стан изогнула нескромно,
Когтистой рукою коснулась руки,
Потом распахнула объятия: "Милый!
Возьми меня - я ведь богиня, мечта!"
Все мира соблазны скитальцу сулила
Косая улыбка беззубого рта.
Прыщами покрытое, жирно блестело
Над взором заплывшим богини чело,
И дряблые складки смердящего тела
Прозрачное платье прикрыть не могло.
"Ах, вижу, что ты, мой прекрасный мужчина,
Не в силах уж более страсть побороть!"
Хихикнув кокетливо, приобнажила
Отвисших грудей полусгнившую плоть.
И дрогнувший рыцарь сказал: "О богиня,
Я долго искал тебя, не обессудь;
Позволь же хвалу твоей прелести дивной
В далеких краях я теперь разнесу".
И дал стрекача, словно чуя опасность,
Несчастный в любовники сей кандидат.
Неслось ему вслед: "Импотент ты несчастный!
Такой ты не встретишь уже никогда!"
Вернувшись домой, благороднейший рыцарь
Всех знатных родов притязанья пресек,
Женился на скромной крестьянской девице...
Зато не богиня, зато человек.
МОРАЛЬ
Богиню ища, не теряй головы,
Пути не теряй к отступленью из вида,
Ведь может она оказаться, увы,
Богинею триппера, рака и СПИДа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793857
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
[i]Стихотворение написано по мотивам романа чешского писателя
Йозефа Томана «Калигула или после нас хоть потоп»
специально для международного лит.конкурса
"Античные мотивы-2018", который состоялся в апреле-мае этого года.[/i]
Сквозь клочья тумана «Евтерпа» несётся,
Молитвы Нептуну творя.
На долгий период холодного солнца
Нептун запирает моря.
Но мчится корабль, нетерпеньем гонимый,
На родину из далека.
А в трюмах дары азиатские Риму:
Пшеница, каменья, шелка.
Тревога томит Луция Куриона –
Зачем он в январскую стынь
Отозван домой со своим легионом
Из жарких сирийских пустынь?
Неужто отец? – Непреклонный сенатор,
Чья жизнь вечно на волоске?
А может Тиберий, старик-император
Волной растворился в песке?
Конечно, Тиберий – садист-извращенец,
Жесток его жребий и гибл.
И в Риме любой несмышлёный младенец
Кричит, что Тиберия – в Тибр!
Но в том-то и есть жизни закономерность,
Что выбор – лукавый скупец:
Иль тот, кому дал ты присягу на верность,
Иль республиканец-отец.
---------------------------
Мерцая в лучах золотого заката,
Встречает земля корабли.
И кажется Луцию – это Торквата
Рукой его манит вдали.
Три года скучала Торквата-невеста,
Не ведая сладость греха,
Три года моля неподкупную Весту
Вернуть поскорей жениха.
И вот он вернулся!
Вернулся, а значит
Готовится к свадьбе наряд.
Но что же глаза он отчаянно прячет?
И что ж он как будто не рад?
На Аппиевой каменистой дороге,
Домой завершая свой путь,
Споткнулся о чары другой он… О, боги!
В таверне «Войди и забудь».
Вошёл и забыл и отца, и невесту,
Свободу, республику, честь.
Запутался в посулах славы и в лести,
И сам расточающий лесть.
У «римской царевны», а в прошлом гетеры,
Приманок большой арсенал:
Изыскан наряд, безупречны манеры,
И кожа – молочный опал.
К тому же Валерия – дочка Макрона…
О, гибельных глаз бирюза!
Забудет военный трибун легиона
Торкваты печальной глаза…
Мучительный выбор меж долгом и страстью!
Меж славой и честью своей.
Харибда и Сцилла – две равных напасти,
А мы – между жарких огней.
------------------
Цикада поёт в разукрашенной клетке
В перистиле у мудреца.
Кого же мне выбрать, учитель Сенека?
Тиберия или отца?
Сенека изрёк : «Слушай только свой разум.»
Но молодость – это не клеть.
Любовь и свободу, богатство – всё сразу
Так хочется в жизни иметь!
----------------------
Захлопнутся дня золотистые створки,
И звёздный прольётся ушат.
А там, в Затиберье, на римских задворках,
Свой пир гистрионы вершат.
Смеётся народ, и над властью хохочет,
Коль плакать нет более сил.
И где-то на Капри, под пологом ночи
Тиберий свой дух испустил.
Один император сменяет другого…
Народ в ожиданьи чудес:
Отмены налогов.
Тельца золотого.
И манны, летящей с небес.
Конечно, всё будет.
Но только недолго.
Потом эйфория пройдёт.
За каждый сестерций имперского долга
Сторицей заплатит народ.
--------------
Вдоль Аппиевой каменистой дороги
Стояли шесть тысяч крестов.
Прикованы намертво руки и ноги
Распятых восставших рабов.*
Меняются люди, меняются боги,
Но тонок всегда волосок.
Другие заботы, другие тревоги,
А волны, как прежде – в песок…
----------------
[b]Примечания:[/b]
[i]Аппиева дорога во времена Римской империи соединяла Рим с побережьем Средиземного моря.
Макрон – древнеримский политик, префект претория в 31 — 38 гг., участник придворных интриг, приближённый Тиберия.
Перистиль – дворик, окружённый с четырёх сторон крытой колоннадой.
Гистрионы – в Древнем Риме так называли профессиональных актёров, составлявших труппу.
* - имеется ввиду восстание Спартака, произошедшее примерно за 100 лет до описываемых событий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793748
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Легенький дзвін ромашкових зітхань
Лунає в чистій росяній купелі.
Прозора невагомість сподівань
Переливається в пташині трелі.
У царині заквітчаних лугів
Промінчики сховалися невинно.
В кадильницях біленьких пелюстків
Течуть нектару чистого краплини.
Співає поле – вишитий рушник,
Іду шляхом, немов після причастя,
А оберемки квітів золотих
Лоскочуть й заціловують зап’ястя.
І вітер ставить сотні пантомім.
Мовчить. Лише дає мені підказку.
На небі сонце приміряє німб.
Беззахисна душа скидає маску.
Злетить і доторкнеться висоти,
Хтось одягає крила на реальність,
Поглянувши в озера чистоти,
Душа свою стрічає первозданність.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793559
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Журчаньем ручья нам предания пели,
О страшной, волшебной русалок неделе.
Когда далеко уходя от воды
Везде они бродят, тогда жди беды.
Прохладные руки и светлые косы,
Прозрачные взгляды, всплеск звонкий вопроса:
«Полынь ты несешь или может ромашку?»*
«Полынь» отвечай и исчезнет бедняжка.
Кто скажет «ромашка» пропал навсегда,
Ищи его там, где большая вода.
Пусть век двадцать первый моргает дисплеем
Русалки здесь бродят кругом по аллеям,
По улицам, там же, где ходит народ
Асфальт раскалённый их ножки не жжёт.
И тянется цель их в веках точно нить:
С собой заманить, увести, утопить.
Бывает, что топят, как раньше тела,
Но жизнь и сюда измененья внесла,
Я вижу русалок большой хоровод
Любовь мою русую в бездну ведет.
Ах, да, ты жива, ты тут рядом со мной,
Но где твоя нежность? Ты стала другой.
Их губы тебе нашептали: «остынь».
Чего же ты им не сказала: «полынь!»
4 июня 2017.
*В ряде областей согласно народным преданиям русалка спрашивает "Что у тебя полынь или петрушка?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793623
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Не зупиняй, не маю я страху́,
Не вмію я літати надто низько…
Дивись услід – як крилами махну.
Дивись… поки в очах не стане блиску.
І не молись за мене - лиш мовчи…
Це я, прощаючись, тебе благословляю
Відчути трепіт серця при свічі
І реквієм утраченого раю…
І не дивуйсь – для волі сто причин!
Вже чую клич небесного причастя…
Не зупиняй нескорених вершин –
Якщо й себе
згублю
у миті щастя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793553
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Підперши світ
утомленим плечем,
Змочивши лоба
потічками солі,
Я мандрував
країною нікчем,
Шукав там крихти
гідності і волі.
Стираючи підошви
падав з ніг,
На світло сподівався
у фіналі,
Але нікчеми
славили батіг,
Й духовністю нікчемність
називали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793039
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.
Сипле холодом ніч
На хатинки німі, одинокі,
У ставок босоніж
Забрели верболози гуртом.
І сади теж сумні,
Бо давно вже утратили спокій:
Їх лякає у сні
Незвичайний сича баритон.
Сподівалась весна
На струні березневій заграти,
Щоби радість пізнав
Цей загублений, змучений край.
Зорі ніч колиса –
Риба стала в ставочку пірнати,
А весняна краса
Заблукала у втрачений рай.
Сіра неба імла
Розсівалася м’яко у тиші,
І на воду лягла
Сіроокого ранку дуга.
Чути десь, як весна,
Свою сонячну арію пише
Й на село і ставок
Золотаве манто одяга.
4.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792908
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Не вспомнить, сколько лет откуролесил,
Но кое-как ещё пока дымлю…
И вроде бы не одолела плесень,
И землю эту грешную люблю…
И ничего, что нынче май не весел,
Что на природу многие плюют…
Ведь, буйствует по городам и весям
Сиренево-каштановый салют!
май 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580298
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 24.05.2018
Хтось викине з душі пекельні почуття,
Хіба помітить хто те мізерне сміття?
Маленьке сміттячко, помножив на мільйони,
Пекельного сміття вже наберуться тонни,
Та на мільярди як помножити заразу,
То пекло на землі відчуємо відразу.
Бог дав святий закон для вічного життя,
В якому "я люблю" заклав серцебиття,
Та Суверенний Він не може заставляти
Насильно ритм святий і вічний серцю мати.
Хто ж завинив, що ми не ритм "люблю" обрали,
Що в рабство до гріха і смерті всі попали?
Змінити вибір свій Христос дав душам шанс:
Волю Творця життя щоб вибрала душа,
Хто слід у слід за Ним у райський сад крокує,
Він, як Спаситель душ, усім їм гарантує:
Відчути на землі душа в собі рай зможе,
Як схоче в мить любу творити волю Божу.
ЗАРАЗА — щось негативне, що може поширюватися. Те ж саме, що й Інфекція.
####################
Земля стать филиалом рая сможет
Коль каждый на земле, всего лишь по чуть-чуть,
Из душ начнёт бросать хлам сатанинских чувств,
То, приумножив хлам на миллионы,
Получим не чуть-чуть уже, а тонны,
А, коль умножим хлам на миллиарды,
Разве земля не станет сущим адом?
Бог дал Закон, чтоб стали мы людьми:
Творца и сотворённых Им, любить,
При этом выбор дал нам добровольный -
Принять или отвергнуть Его волю,
Легко увидеть то, что мы избрали:
Свой выбор сделав, смертными мы стали.
Нам выбор изменить Христос дал шанс,
Избрала волю Бога чтоб душа,
Творца чтоб жизни волю исполняя,
Училась у Христа Законам рая,
Земля стать филиалом рая сможет,
Коль захотим исполнить волю Божью!
###################
Если дух наш противится Богу
Если вместо «люблю» - «ненавижу»,
Если вместо «я верю»- «я знаю»,
Будет дух наш на Бога обижен,
Что изгнал нас из вечного рая.
Если дух наш противится Богу,
Не желая признать Его волю,
Значит сами избрали дорогу,
Что вернуться нам в рай не позволит.
Воля Бога, чтоб сердцем освоить
«Я люблю» -тот глагол вековечный,
Что Творца предавать не позволит,
И ритм райский — счастливый, сердечный.
Дерзко волю Творца нарушая,
Не любя ни Его, ни творенье,
За Воскресшим идти не желая,
В покаяньи не ищем прощенья.
Не желая стать Богу подобным,
Отвергая Его суть святую,
Мы и землю, и жизнь свою гробим,
Тратя время земное впустую.
В срок земной каждый выбрать свободен-
Душу Богу иль дьяволу вверить,
В гибель путь, или вечный — Господень,
В ад, иль в рай мы шагаем по вере.
#####################
Мы не хотим, а обвиняем всех
Мы не хотим жизнь вечную иметь,
Мешает душам гордое упрямство,
Молить спасти из дьявольского рабства
Христа, Кто победил и грех и смерть!
Мы не хотим, а Бог, чья СУТЬ любовь -
Бессмертный, Всемогущий и Всесильный,
Не заставляет наши души силой
К Спасителю - Христу взывать с мольбой.
Мы не хотим, а обвиняем всех:
Творца, родных, соседей, власть любую,
Хоть сами не приемлем жизнь святую,
Хоть сами в душах коронуем грех.
Мы не хотим, причин нам не найти,
Чтоб на Суде пред Богом оправдаться,
Коль сами мы из дьявольского рабства
К Христу не захотели перейти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792886
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Тихий, ніжний вітер колихав надію
Дівчинки малої з серцем золотим.
І рожеві мрії розцвітали знову
У її казковім світі доброти.
І жила, як треба, так як вчила мама,
Сміялася сонцю й помагала всім.
З усіма привітно, щиро розмовляла
І добром ділилась в серденьку своїм.
Йшли до неї люди за добром звідсюди
Кланялися низько: «Плату ось візьми».
«Нічого не треба, мої добрі люди,
Дякую за те, що ви сюди прийшли!»
Плинув час швиденько, дівчинка – бабуся
На ганок присіла, сльозу витира.
«Чом сумуєш, бабцю? що сиве волосся?
Чи добра немає, чи що вже стара?»
"За вік свій чималий дякую я Богу
І у добрих мріях жила не одна, -
Доброти ж у мене – як у полі льону…
Плачу, що нікому не треба вона…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663503
дата надходження 02.05.2016
дата закладки 24.05.2018
У зелені тоне старенька хатина.
Так затишно й любо, на серці, в селі.
Здається, завмерло життя швидкоплинне
На цій мальовничій Волинській землі.
Це радість - спочити в такому куточку,
Де кожна пташина дарує тепло...
І квіти, і поле, і ліс за горбочком -
Це рай на землі, українське село.
Я іншого раю й не буду шукати.
Ця мрія - мов казка! Це крок до мети:
Зелений садочок, малесенька хата
Й щоб поруч зі мною, коханий, був ти.
А серце жіноче нічого й не хоче,
Крім тихого щастя, на завтрашні дні.
Нам доля цей спокій жаданий пророчить.
Ти тільки довірся і їй, і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792984
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
"Мова моя українська пісенна
В світі поезій - безцінна прикраса!
Лесине слово і слово Тараса -
Ніби птахи у польоті натхненнім..."
******************
В рожевому небі симфонії грому,
А там, - за рікою, блищать блискавиці!
Ось ось піде дощик. Нап*ється водиці
Земля моя рідна. А я біля дому
На лавці притишкла, смиренна й щаслива.
Бо це ж таки радість: в цей вечір травневий
Дивитись на квіти, на небо, дерева.
На світ мальовничий, чекаючи зливи.
Промокнути хочу, з цим світом, до нитки!
В обіймах весни і дощу - танцювати!
О, Земле кохана! Хіба ж це не свято,
Хіба ж це не щастя: з тобою радіти?
Здається, закохуюсь більше і більше
В години безцінні, в життя неповторне!
Нехай мене злива до себе пригорне,
Як я пригортаюсь до яблунь і вишень
В чудовому, рідному, милому краю,
Щоб знов відчувати в собі сподівання!..
І серцем усім прокричати зізнання:
Кохаю тебе, Україно, кохаю!
Кохаю й не можу про це промовчати!
Люблю тебе, Земле, безмірно й дитинно!
Щаслива, що можу ці світлі хвилини
На мові пісенній своїй змалювати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792986
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Поезіі - це завжди відкриття,
Ну як, наприклад, нової планети...
Дивуйте фарбами новими читача,
Шановні початківці і поети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792953
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 18.05.2018
Гілки осик над обрієм гойдались,
І ніби цілувались безсоромно...
Якби жінки лиш для одного чоловіка одягались,
То це не відбувалося б так довго!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792008
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
В неї очі блакитні і в пам'яті - сто казок.
Вона любить (заочно) моря і далекі пляжі.
В неї пальці тонкі. А вуста - пелюстКИ відважні.
Та закони трагічного жанру такі поважні,
що в гарнесенькім черепі сто наскрізних дірок.
В нього очі, мов ночі. А прадід його - вулкан.
В його снах напинають вітрила вітри північні.
Йому б стати колись піонером шляхів космічних...
Коло ніг її кинув якір. Пропав! Не пан...
Ні туди, ні сюди. Вже ніхто не рахує ран.
Зотлівають мости і поволі вростають в кригу
там, де він і вона. І порожній примара-храм
виглядає згори
мов квадратик
боксерського рингу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791947
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Людина Бога словом пізнає,
Святе Письмо лікує серця рани.
Коли читати хто перестає,
Той незабаром й думать перестане!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791926
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Норму дав для життя Суверенний Творець:
Райський, вічний, святий - "я люблю" ритм сердець,
Чомусь викликав, цей, ритм безсмертний зневагу,
Чомусь смертному ми віддали перевагу.
Всесвіт славить Творця всіх світів і життя,
І за те що створив райські Він почуття,
І Спасителя душ з рабства грішних і смертних,
Що здобув ритм серцям неземний, іскрометний.
Хто на Себе узяв вирок смертний за гріх,
Хто здобув на Хресті Добру Звістку для всіх:
Дух безсмертний Святий Він у серце вдихає,
Якщо серце "люблю я" , як норму сприймає.
Ненормально іти проти волі Творця,
Ненормально, як гріх полюбили серця,
Ненормально - душі Дар Христа не хотіти,
Ненормально - Творця і батьків не любити.
Ненормально якщо ми в полоні ідей:
Ненавидіти щоб і вбивати людей,
Ненормально серцям - протидіяти силі,
Що із мертвих Христа на віки воскресила.
Проти вітру плювки - ризикований крок,
Навіть малий вітрець повертає плювок,
Ризик смертний - Христу опонентами бути,
Хто зумів на Хресті Дар життя нам здобути.
Вічну норму життя Бог безсмертний не змінить,
Хто нормальний, хто ні, на Суді Він оцінить...
СУВЕРЕНИЙ - повністю незалежний
від кого чи чогось.
ІСКРОМЕТНИЙ - яскравий, виразний,
життєлюбний, оптимістичний.
ВИРА́ЗНИЙ - який зовнішніми ознаками
передає внутрішні якості, почуття, переживання
ОПОНЕНТ - той, хто виступає із запереченнями
(опонує) комусь у публічній бесіді, диспуті...
РИЗИК - усвідомлена можливість небезпеки
####################
Норма иль ненормальность - душе выбирать
Норма жизни, что дал для творенья Творец:
Райский, вечный, святой - "я люблю" ритм сердец,
Пренебречь сами мы Божьим ритмом дерзнули,
И в геенну с пути вечной жизни свернули.
Вся Вселенная славит Создавшего жизнь,
И Христа - Искупителя грешной души,
Кто за наш смертный грех приговор принял смертный,
Чтобы в души вернуть норму жизни бессмертной!
Норму иль ненормальность - душе выбирать,
Лишь для любящих душ создал Бог вечный рай,
Нормой жизни - любовь
утвердил Суверенный,
Заложив Свою Суть в основанье Вселенной!
Ненормально, ведь факт, против ветра плевать,
Что умеет плюющим плевки возвращать,
Ненормально своим грешно - гибельным мненьем,
Оппонентом предстать пред Творцом Суверенным
##########################
Смысл какой вложим в слово «нормально»
На вопрос «как дела» отвечая,
Коль наполнено сердце реально
Ложью, завистью, страхом, печалью?
Ведь ответом своим утверждаем
Нормой те ощущения сердца,
От которых, реально, страдаем,
«Норма» та, в рану словно бы перцем.
Что сказать «ненормально» мешает,-
Страх ответом своим показаться
Нам в глазах тех, кто нас вопрошает
«Как дела» -кузнецами несчастья?
Или нормой считая не норму,
Бросить кость, как собаке, ответом,
Соблюдая приличия формы,
Чтоб не лезли к нам в душу с советом?
Что нам, люди, мешает признаться,
Что живем ненормально - безбожно,
Что мы сами куем все несчастья,
Сами кормим сердца лестной ложью?
Нормой жизни соделал Создатель
Ритм «люблю я» в биеньи сердечном,
И,пред Богом, мы каждый — предатель,
Предав ритм "я люблю" жизни вечной.
Норму жизни счастливой, безгрешной,
Нам добыл на Голгофе Сын Божий,
Выпив адскую чашу за грешных,
Жить нормально вернув всем возможность!
Всем желающим жить по той норме,
Что навек утвердил жизнь Создавший,
Кто желает спасти непокорных,
С нормы жизни "люблю я" ниспавших.
Love and hate не венчает Создатель...
Кто ж я сердцу: - иль Друг, иль предатель???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791786
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Норму дав для життя Суверенний Творець:
Райський, вічний, святий - "я люблю" ритм сердець,
Чомусь викликав, цей, ритм безсмертний зневагу,
Чомусь смертному ми віддали перевагу.
Всесвіт славить Творця всіх світів і життя,
І за те що створив райські Він почуття,
І Спасителя душ з рабства грішних і смертних,
Що здобув ритм серцям неземний, іскрометний.
Хто на Себе узяв вирок смертний за гріх,
Хто здобув на Хресті Добру Звістку для всіх:
Дух безсмертний Святий Він у серце вдихає,
Якщо серце "люблю я" , як норму сприймає.
Ненормально іти проти волі Творця,
Ненормально, як гріх полюбили серця,
Ненормально - душі Дар Христа не хотіти,
Ненормально - Творця і батьків не любити.
Ненормально якщо ми в полоні ідей:
Ненавидіти щоб і вбивати людей,
Ненормально серцям - протидіяти силі,
Що із мертвих Христа на віки воскресила.
Проти вітру плювки - ризикований крок,
Навіть малий вітрець повертає плювок,
Ризик смертний - Христу опонентами бути,
Хто зумів на Хресті Дар життя нам здобути.
Вічну норму життя Бог безсмертний не змінить,
Хто нормальний, хто ні, на Суді Він оцінить...
СУВЕРЕНИЙ - повністю незалежний
від кого чи чогось.
ІСКРОМЕТНИЙ - яскравий, виразний,
життєлюбний, оптимістичний.
ВИРА́ЗНИЙ - який зовнішніми ознаками
передає внутрішні якості, почуття, переживання
ОПОНЕНТ - той, хто виступає із запереченнями
(опонує) комусь у публічній бесіді, диспуті...
РИЗИК - усвідомлена можливість небезпеки
####################
Норма иль ненормальность - душе выбирать
Норма жизни, что дал для творенья Творец:
Райский, вечный, святой - "я люблю" ритм сердец,
Пренебречь сами мы Божьим ритмом дерзнули,
И в геенну с пути вечной жизни свернули.
Вся Вселенная славит Создавшего жизнь,
И Христа - Искупителя грешной души,
Кто за наш смертный грех приговор принял смертный,
Чтобы в души вернуть норму жизни бессмертной!
Норму иль ненормальность - душе выбирать,
Лишь для любящих душ создал Бог вечный рай,
Нормой жизни - любовь
утвердил Суверенный,
Заложив Свою Суть в основанье Вселенной!
Ненормально, ведь факт, против ветра плевать,
Что умеет плюющим плевки возвращать,
Ненормально своим грешно - гибельным мненьем,
Оппонентом предстать пред Творцом Суверенным
##########################
Смысл какой вложим в слово «нормально»
На вопрос «как дела» отвечая,
Коль наполнено сердце реально
Ложью, завистью, страхом, печалью?
Ведь ответом своим утверждаем
Нормой те ощущения сердца,
От которых, реально, страдаем,
«Норма» та, в рану словно бы перцем.
Что сказать «ненормально» мешает,-
Страх ответом своим показаться
Нам в глазах тех, кто нас вопрошает
«Как дела» -кузнецами несчастья?
Или нормой считая не норму,
Бросить кость, как собаке, ответом,
Соблюдая приличия формы,
Чтоб не лезли к нам в душу с советом?
Что нам, люди, мешает признаться,
Что живем ненормально - безбожно,
Что мы сами куем все несчастья,
Сами кормим сердца лестной ложью?
Нормой жизни соделал Создатель
Ритм «люблю я» в биеньи сердечном,
И,пред Богом, мы каждый — предатель,
Предав ритм "я люблю" жизни вечной.
Норму жизни счастливой, безгрешной,
Нам добыл на Голгофе Сын Божий,
Выпив адскую чашу за грешных,
Жить нормально вернув всем возможность!
Всем желающим жить по той норме,
Что навек утвердил жизнь Создавший,
Кто желает спасти непокорных,
С нормы жизни "люблю я" ниспавших.
Love and hate не венчает Создатель...
Кто ж я сердцу: - иль Друг, иль предатель???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791786
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Мудрость женская – в терпенье:
Где – смолчать, где – поступиться,
Доведённый до кипенья,
Муж ведь может испариться…
Если нравом вы – не фея,
И, как фурия, сердиты,
Всё же глупо мылить шею,
Если вы на ней сидите!
Спутника не запускайте!
Да и, прежде чем пилить,
Женщины, не забывайте,
Что с опилками ВАМ жить!
Чтобы был фундамент прочным,
Зодчества просты секреты:
Строить дом на нервной почве –
Очень скверная примета!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380937
дата надходження 28.11.2012
дата закладки 15.05.2018
Як щастя спочатку надійно вмостилось,
Мурликало ніжно,мов кіт на печі.
І де воно зараз? Неначе приснилось -
У іншого в когось сидить на плечі.
Та хай йому трясця,не буду ридати.
Ніхто не почує від мене ридань.
Я можу й беззубим хліб чорний жувати
І вибратись годен з брудних калабань.
Як щастя спочатку надійно вмостилось,
Здавалось,ніякі не здують вітри.
І де воно,де воно? Ніби приснилось -
Спурхнуло горобчиком на "раз,два,три".
А,втім,все відносно і щастя відносне:
Лиш сонечко блисне,звільнившись від хмар,
І ти вже щасливий і дихаєш млосно,
І знову готовий тримати удар...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728219
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 15.05.2018
Схилилася на тин та й зажурилась,
Куди поділись молоді літа?
В своє життя, як в воду задивилась,
Спливла у море юність золота.
Від втоми вже й підкова опустилась,
Принести щастя силоньки нема.
І де та радість із душі поділась,
Закралась думка - все було дарма?
Щодень - робота, навесні - городи,
І осінь відпочити не дає...
Стирає час з лиця відтінки вроди,
Але ж зозуля навесні - кує!
І китички ліщини розпустились,
Весна прийшла і в очі загляда!..
Сльозами перші краплі покотились,
Засяє сонце - висохне вода.
Та... що ж стояти? господарство кличе,
Забудь про сум, не згадуй про печаль...
Приходить мудрість, плакати не личить,
Від нас нічого не залежить?.. Жаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791695
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Щоб ти, мій друже, вірно зрозумів
І осягнув мої слова повчальні,
Що Святість - не в відсутності гріхів,
А у постійному їх подоланні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791715
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Чому співають люди? Таємниця!
Дзвінкі їх голоси небес торкаються,
І неповторно променіють лиця -
Так душі їх, напевне, сповідаються!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791718
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Залежані будні, мов речі з прадавніх шаф,
Придушують подих на фоні мозаїки міста.
На розі мовчання приховано стільки вже змісту,
Що гусне повітря. Бетонних тенет ландшафт
В'їдається в риси обличчя, поставу, тінь:
Чим далі, тим більше в мені перехресть і провулків,
Частіше стріляють байдужістю в спину /впритул/. І в
Кожному пострілі, мов Великодній дзвін.
А втім, все, як завше: встаю і проходжу повз
Будинки й слова, що ніяк не вкладаються в строфи.
Ми досі піщинки на тілі пустелі епохи,
Рознесені в просторі й в часі міцних оков.
Тому /не зап'ястя/ і давить. Тому й нема
Тут світла від бань позолочених душ і соборів.
На вулицях міста, де я - елемент у декорі,
Купається в сонці холодних сердець пітьма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791636
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Коли надворі дощ стіною ллє,
Сидиш і мрієш під вікном у хаті...
Ми бачим світ таким, які ми є,
А не таким, яким він є насправді!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791561
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Вже сонце крізь скельце у церкву пробилось
І впало Святим на вуста!
Радій, моє серце, ти знов причастилось
Воскреслого нині Христа!
Радій і спочинь у з'єднанні щасливім,
І все, все на світі забудь -
У цьому примарнім житті і мінливім
Що може ціннішим ще буть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791562
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Одного лиш попа поганого я знаю,
Його за бороду частенько я хапаю!
І в дзеркало віщаю йому грізно:
- Молися, дурню, поки ще не пізно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791579
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Із самого дитинства мене у незнані світи,
Ти вела, наче ангел, моїми земними стежками,
Хто ще буде рідніший, дорожчий для мене, ніж ти,
Моя добра голубка, терпляча і лагідна мама.
Сивим спогадом днів відпливає в майбутнє туман,
І в тривогах, і в радостях – щоб не траплялося з нами -
Ми приходимо в дім, де залишили свій талісман,
Й нас завжди зустрічає усмішкою щирою мама
Прихилюся до рук, що мені дарували життя,
Зазираю у очі, що недосипали ночами,
В моїй грішній душі не погаснуть святі почуття –
Я до тебе з любов’ю приходжу завжди, моя мамо.
Бережіть матерів своїх – час не рахує хвилин,
Не скупіться не добрі слова і обійми відверті,
Бо для мами найбільше багатство – це доня і син,
Ми лишаємось дітьми завжди в материнському серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791528
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Пробач, матусю, за дочірній гріх,
За ті слова, у котрих ласки мало,
За невізит на батьківський поріг,
Поки життєві заліки здавала .
Пробач за ранню в косах сивину,
Хоч до лиця вона тобі, рідненька,
За ненавмисну теж пробач вину,
Поки дівчам була я ще маленьким.
Пробач за неспокійні ночі й дні,
За сум в очах і за сльозу солону.
Боялась ти, щоб дух мій не збіднів,
І щастя мала повні щоб долоні.
Пробач за той невислуханий біль,
Що лився із твого, матусю, серця,
Що більше я належала собі,
А він застиг на дні в очах-озерцях.
Пробач за всі несказані слова,
Котрі чомусь запізно народились,
За те, що залишилась ти сама,
Поки я для дітей своїх трудилась…
Пробач за все… Пробач за все…
11.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791457
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Сначала оригинал, с благодарностью к автору
[b]Тайны грома[/b]
Ярослав К.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790755
[i]Прячется небо в чёрный туман
И растворяется в дымке заката,
Солнце залезло тучке в карман,
Даже забыло сказать нам "до завтра".
Пыль закружилась жёлтым столбом,
Капли дождя её садят на место.
Важное хочет выдать нам гром,
Вот бы услышать - ведь так интересно...
Нет, врассыпную... Все - кто куда...
Будто их гонят горячей шрапнелью...
Стойте, да это - просто вода!
Что ж вы пугливые, в самом-то деле?
Только мальчишка искренне рад -
Видимо, хочет узнать о секрете.
Что ему лужи, что ему град?
Вот уж, воистину, "будьте, как дети..."[/i]
Пародия
[b]Пленники дождя – как дети![/b]
Не оставляли б вы жизнь на потом,
Вон как на улице всё интересно!..
Важное что-то сказать хочет гром,
Как шандарахнет, что небо аж треснет!
Сверху несутся ушаты воды...
Да не пугайтесь вы, в самом-то деле,
Ведь без воды "ни туды, ни сюды",
Помните, в фильме известном так пели?!
Молнии вспышка порой... как сверкнёт!..
Это не значит, – "спасайся, кто может!"
Гляньте, в какой красоте небосвод,
Чтоб я так жил!.. Аж мурашки по коже...
Все врассыпную... Ну просто беда...
Нет, чтоб попрыгать как в детстве по лужам!
Что ж вы боитесь воды, господа?!
Мне – так и зонтика купол не нужен!
Тучка висит в мокро-чёрных тонах...
Ну, а мальчишка во мне – словно пленник,
Он, вторя грому, кричит из окна:
"Люди! Да здравствует дождик весенний!!!"
(Фото отсюда - http://bibo.kz/interesno/635351-groza-v-kalifornii.html)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791498
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
В кадилі ніжно куриться живиця...
Заклякла десь за брамою біда,
І сяє всім ікона Всецариця,
Із неї Божа Мати вигляда!
Іде молебен, всі стоять юрбою,
Акафіст возвеличують співці,
Невидимо рукою золотою
Пречиста тебе гладить по щоці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791413
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
[youtube]https://youtu.be/RoPsJrvRmkg[/youtube] "Жди меня","За того парня"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791274
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
А лід тремтить.
А лід… Тримайся берега.
Найтонша крига - зношена емаль…
Весна прийшла у першу білу середу.
Раптово. Несподівано.
Мигдаль
Цвіте в садах
Земних неперевершено.
Спливає час тендітної жаги.
Прости мене, невидимий інспекторе,
За безквитковий в’їзд
і за сніги.
Чи віриш
Цій ілюзії? Чи вірю я
В приглушену пульсацію судин,
Коли єдиний шлях з чужого вирію -
Над чорною
поверхнею води?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782834
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 10.05.2018
Ще можливо сказати: "Пробач"
І сказати вздогін:"Пробачаю".
І біді показати рогач,
Не стояти над урвищем з краю.
Нитку наших сумлінь обірвать,
Очі в очі — й прогнати розпуку.
Тільки мить цю не смій відпускать —
Не вернеш її. Дай мені руку.
Переклад:
Ещё возможно
Ещё можно сказать: "Прости"
Ещё можно сказать:"Прощаю".
Одним словом беду отвести,
Не стоять над обрывом с краю.
И сомнений нить оборвать,
И в глаза посмотреть друг другу.
Только миг этот не отпускать —
Не возвратен он. Дай мне руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791004
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Людська повага, честь - це пил доріжний!
Любіте тих, насамперед, хто грішний,
За кривдника свого зітхніть сердешно,
Бо тако любить Бог нас всіх безмежно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791061
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Про себе говірким не будь,
Невдовзі перевіриш -
Про тебе говорить почнуть,
Як тільки но ти пІдеш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791062
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
(попадались вот такие стихотворения
и статьи аналогичные:
Знаешь, внук, как там я не пропал?
Немец мне давал остатки каши.
Был охранник, раз в четыре дня
Заступал на смену, и скрывая,
Пару ложек каши для меня
Нес, и четвертинку каравая...
они и отозвались)
~
Остаётся всё меньше
в строю ветеранов,
всё слабее их голос,
всё тише их шаг.
В СМИ всё чаще звучит:
залечили все раны,
да и время другое,
и страны, и флаг...
Взяли моду
рассказывать сказки и «были»,
что добряк был
ефрейтор эсэсовец Ганс,
или Гюнтер
с гармошкой губною. Забыли,
сорок первый и...
Что убивать пришли нас?!
Нет, не спорю,
наверно, конфеты дарили
детворе, или даже
эрзац-шоколад...
Только, эти же, –
танками наших давили
и пытались сломить,
взяв в «кольцо», Ленинград,
выжигали деревни
(с детьми, между прочим),
и рвались на Москву,
разорив полстраны...
Кто-то напрочь нам вытравить
память всю хочет,
исковерковав правду
о смысле войны.
И уже забывают:
мол, минуло время,
в карнавал, превращая Парады,
и в фарс.
Казуистский придумали
«День Примиренья»
с теми, кто
двадцать семь миллионов из нас
истребили: Майданек,
Освенцим и Плашов,
Бабий Яр, Шепетовка,
Бре'твет, Дахау...
Что случилось, скажите мне,
с памятью нашей?
Нам пытаются «впарить»
своё ноу-хау,
что по жизни они
добряки-семьянины,
в сорок первом
пришедшие нас убивать,
выжигая дотла,
оставляя руины...
Этот день, пока жив,
не смогу я принять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791030
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Ах, почему взволнована она?
Зачем всё время думает о Вас?
Встревожена и чем-то смятена,
Давным-давно полночный пробит час.
Но не расстелена её кровать,
Прильнула снова к тёмному окну.
Себе шептала: "Я умею ждать...
Вы можете спросить о том луну
Иль взгляда грусть при встрече ненароком,
Румянец на щеках и бледность лба,
Накрученный на палец туго локон
Иль складку платья, что как тень легка...".
Ночь на исходе...Ах, в каком смятеньи
Душа и сердце. Новый день...Рассвет...
И помнят до сих пор крыльца ступени
Его шаги зачем-то много лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790712
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Загасли новорічнії вітрини...
Твої конвалії у вазі помарніли...
Немає більш чужої нам людини,
Ніж та, яку раніше ми любили!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790920
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Нам не маки в зелених полях червоніли,
Коли з димом тумани пливли.
Нам в лісах розпускались конвалії білі,
Біля наших землянок цвіли.
Ти від міст і палаючих сіл, Україно,
Нас покликала в гори Карпат.
У твою безнадійну, найгіршу годину
Я був твій, український солдат.
Ми топтали в походах конвалії білі
І вогнем їх палив кулемет,
А в затишшя стояв з них, між стін закоптілих,
У відстріляній гільзі букет.
Вони поряд росли з бойовими стежками
І як світлий супутник війни,
Вслід за димом розвіяним знову за нами
Своїм цвітом біліли вони.
В лісовій глушині, в Україні повсталій,
Час тривожний набатом дзвенів,
І лягали прощально дзвіночки конвалій
На могили батьків і синів.
Вже збігає мій час... І від наших землянок
Тільки ямки зарослі знайдуть.
А в травневих лісах, на тих самих полянах,
Білі квіти так само цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790991
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
Давай с тобою перейдем на Вы...
Хоть до сих пор уму непостижимо,
что друг для друга мы недостижимы
и наяву назвать тебя любимой
уже не доведется мне, увы...
Быть может, стоит перейти на Вы,
как перешли на ты в том давнем мае,
когда туман над сонной речкой таял
и, волосы твои перебирая,
вдыхал я запах скошенной травы?
Давай?.. Но почему опять ловлю
твои черты в чужих, случайных лицах?
...И дней однообразных вереница
проходит, и строка на лист ложится:
-Тебя по-прежнему... Простите -ВАС... люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191035
дата надходження 21.05.2010
дата закладки 09.05.2018
Стояли, мов діди, старі будинки,
Мов з капелюхів, капало зі стріх...
Не вказуйте нікому на помИлки,
Коли не знаєте як виправити їх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790891
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Почуй живого серця тріпотіння
На росянистих пелюстках зорі!..
Краса не потребує розуміння
І вище тих, хто створює її!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790541
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Поговори зі мною… щоб не пізно –
Розпеченій душі потрібен дощ.
Бо завтра ми, як день і ніч, нарізно
Впадемо в забуття без огорож.
Відмір мені своїх дощів бузкових –
Моє ж бо й сонце скотиться до ніг
Лише твоїх… Нащо́ йому окови
Мого півнеба, тих світів сумних..?
Відкрийсь мені – я не віддам нікому,
Не зміряю розділені світи
Земною міркою… В слові тім малому
Переболиш й сильнішим станеш ти!
Торкнись душі – відчуй мене на дотик.
Я – вічна сповідь, твій бузковий дощ...
Відчуй мене, ось я сиджу навпроти.
Поговори… тривож мене,
тривож…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Не бійся кулі, що свистить,
Коли за Царство ти воюєш!
Бо ту, що має тебе вбить, -
Її ти навіть не почуєш!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790324
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Кавою пахне... й ванільними мріями,
Ще не порушено звичний уклад речей,
У скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Світло здобути посеред чужих ночей?
Спека і тиша... й нестерпно солодко,
Приторність в кожному з порухів вій...
Ніжність торкнулась нас палко та коротко,
Як без дощу до землі буревій...
Душі спустошені (в себе ж не сіємо)
Спрагу вгамовують поміж чужих віршів...
В скронях пульсує: чи ж ми посміємо
Разом втекти в край цілющих дощів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788176
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 04.05.2018
Осінній дощ... Туман... І подих літа
десь під волоссям - Вашими вустами...
А серце калата, що аж півсвіту,
здається, чує... Лячно... Як востаннє,
торкаєтесь холодними руками...
Хмелієте, шепочете про долю...
Отямившись, з північними вітрами
зникаєте... вдихнувши в груди волю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788170
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 04.05.2018
Натішитись весною неможливо,
Як назавжди лишитися дітьми.
Хтось мудро так сказав і розважливо:
Не час минає, а минаєм ми.
Що сумувати, що одцвіли вишні,
Що з літа в осінь переступим по стерні,
Що снігом вкриються гаї затишні –
Весна ще вернеться, а ми вже ні!
У перших зморшках, в сивині на скронях
Знайдем причину нарікань на час.
Розквітне знов любов в чиїхсь долонях –
Кохання вернеться, та не до нас.
Я не піду у літо, я лишуся
У травні, й покорятиму світи.
Як з вічності весною повернуся,
То чи у ній мене впізнаєш ти?
І знову не жалкуй, бо й це минеться,
Спіши кохання обгорнуть крильми.
Цінуй мелодію, що в серці ллється,
Бо не минає час - минаєм ми…
продовження... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694344
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668153
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 04.05.2018
П/о ту сторону стекла воет вьюга
Р/ыком диким довела до испуга.
О/творила бы ей дверь, приютила...
С/нежной бурей она бьет с новой силой!
И/збы кутаются в снег, словно в шубы
Т/юбетейками снегов крыты трубы,
С/тонет небо и земля под напором,
Я/вно хочет взять буран всех измором.
В/ыйти из дому сейчас - хуже пытки,
О/бессилев, не дойдешь до калитки.
К/лубом ломится метель в дверь без спроса,
Н/алепив снежков полно на откосах.
О/пущу, прижму плотней створки-ставни,
М/не огонь в печи метелей забавней.
О/твоёванный у тьмы остров счастья,
Е/сть очаг, где не бушуют ненастья.
З/аходи, - сказать метели - не просто
И/ зачем менять на снег счастья остров?
М/не не плохо наблюдать со светлицы,
А/ позёмка пусть извне веселится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711347
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 04.05.2018
–[i] Как прекрасны! Как велики и… ничтожны.
Посмотри! Они стоят, сгрудившись тесно.
А стоят то ведь у края…
Безнадёжно…
Хочешь – дай им крылья,
Перед ними БЕЗДНА…[/i]
…
Человечность – это [u]путь[/u] к обожествленью.
Демонизм – это желание [u]стать[/u] Богом.
…
Что же это? Мало божьего в творенье?
Или в Боге человеческого много?
Почему так много страха, боли, муки,
И земля намного жизней ниже неба?
…
– [i]Посмотри! Они ведь просят, тянут руки…
Кто ты?.. Чем ответишь: камнем или хлебом?..
…[/i]
…
Лиц не вижу. Слов Его не понимаю.
«Sicut erat in…» под сводом храма виснет,
То, как смерти неизбежность роковая,
То, как благостная неизбежность жизни.
...
sicut erat in principio, et nunc, et semper. *
(как было вначале,и ныне, и всегда)
слова из краткого славословия Бога. прим. автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789809
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 04.05.2018
–[i] Как прекрасны! Как велики и… ничтожны.
Посмотри! Они стоят, сгрудившись тесно.
А стоят то ведь у края…
Безнадёжно…
Хочешь – дай им крылья,
Перед ними БЕЗДНА…[/i]
…
Человечность – это [u]путь[/u] к обожествленью.
Демонизм – это желание [u]стать[/u] Богом.
…
Что же это? Мало божьего в творенье?
Или в Боге человеческого много?
Почему так много страха, боли, муки,
И земля намного жизней ниже неба?
…
– [i]Посмотри! Они ведь просят, тянут руки…
Кто ты?.. Чем ответишь: камнем или хлебом?..
…[/i]
…
Лиц не вижу. Слов Его не понимаю.
«Sicut erat in…» под сводом храма виснет,
То, как смерти неизбежность роковая,
То, как благостная неизбежность жизни.
...
sicut erat in principio, et nunc, et semper. *
(как было вначале,и ныне, и всегда)
слова из краткого славословия Бога. прим. автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789809
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Заглянув промінь сонця у палату:
- Пробач, що довго не приходив, тату -
Син на порозі стримує зітхання -
Від рідних я привіз тобі вітання.
І ось - передала моя дружина
Свіженькі пиріжки... - Спасибі, сину.
Та в мене є прохання: скоро свято,
Додому хочу, до своєї хати.
Вже рік я там не був. І разом з вами
На кладовище сходимо, до мами...
- Ну, звісно заберу! Ще тиждень, тату.
- Спасибі, сину. Я буду чекати.
А вдома жінка, наче постріл в скроню:
- Не любиш ти мене і нашу доню.
Туберкульоз у діда, адже знаєш.
На небезпеку нас ти наражаєш!
І плакала всю ніч, міцно тулилась,
Аж доки непохитність не зломилась.
І вся його родина, окрім діда
Зібралася у свято за обідом.
Свіча церковна в пасочці горіла...
Й чомусь душа у сина заболіла.
Як там мій батько сам-один в палаті?
А сміх дитячий розливавсь по хаті...
На другий день до батька він поїхав,
Віз яйця й паску дідові на втіху.
Провиною слова в думках роїлись,
Та його очі з батьком не зустрілись.
Старенька санітарка іздаля
Так байдуже й безжально промовля:
Цей хворий вчора в вічність відійшов.
Чекав когось... Той так і не прийшов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790180
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Скажемо, як є, відверто:
Ми раби - гріха і смерті,
Підсумок у всіх один-
Як клієнтів домовин,
Закопають, або спалять,
Скажуть, може, вічна пам'ять,
Ті, що до межі біжать,
Доки сил дає душа.
Що там далі, хто з нас знає,
Нашу душу що чекає,
Як були земні діла -
Піклуванням про тілА,
Хоч душа двигун для тІла,
Чи бажанням ми горіли,
Знати щоб не із книжок,
Як працює наш движок?
За грошима хто ганявся,
І хто у кіно знімався,
І царем хто був земним,
Ляжуть в пащу домовин...
Далі - душу Суд чекає -
Чи до пекла, чи до раю,
Бо сказав Суддя - Творець:
Тіла смерть - це не кінець...
Доки наше серце б'ється,
Час земний душі дається,
Душ Спасителя знайти,
Щоб за Ним, як тінь, іти,
Душі Він веде до Бога,
Бо до раю зна дорогу,
Дух Він дасть душі - Святий,
Легко їй було щоб йти.
Силу душам мати треба,
Щоб піднятися їм в небо,
Їм Христос Свій Дух дає,
Що їм силу надає,
Щоб грошей земне тяжіння
Не завадило творінню
За Ведучим йти слідком,
Як у горах - на підйом.!
###################
Ну, може хоч когось мої вірші
Двигун свій - ДУШУ надихнуть пізнати,
Всі знають тіло труп лиш без душі,
З душею мусить що без тіла стати?
Не вразила невже, як влітку сніг,
Та Звістка, що здобув Христос для грішних,
Хто Переміг і смерть, і смертний гріх,
Щоб душі повернути в рай безгрішний?
"Понад усе" тіла для нас якщо,
Ціна за душу, значить, не вражає,
І визнати: без Бога я - ніщо
Себе "двигун для тіла" не бажає.
Що ж трапиться без тіла з "двигуном",
Якщо обрав диявола геном?
ГЕНОМ — це повний набір генетичної інформації в організмі.
##################
Что душу ждёт без тела - кто знать желает?
Ужель знать не хотим, Кто создал жизнь,
Что за земной чертой нас ожидает,
Все знают: тело труп лишь без души,
Что душу ждёт без тела - кто же знает?
Ужель Благая Весть нам не нужна,
Что на Кресте добыл Христос для грешных,
Кто уплатил за смертный грех сполна,
Чтоб душам вечно жить в раю безгрешном?
Коль цель всех действий - тело ублажить,
Цена за душу коль не потрясает,
То значит, за Спасителем души,
Душа идти в рай - тенью не желает.
То значит душегуба ложь и лесть
Ей по душе, а не Благая Весть...
####################
Души как - будто вовсе нет,
Где дух: купи - продай,
Для тела предлагает рай
Устроить силой серебра,
Иль силой золотых монет,
Чтоб не вступать с Христом в Завет.
Кто Победил и грех и смерть,
Кто души, как Творец, любя,
О доле грешных душ скорбя,
Взял смертный грех их на себя,
В аду чтоб душам не гореть,
Жизнь вечную чтоб им иметь!
###################
Что жизнь от денег не зависит, кто же
Поверил истине извечной - Божьей,
Что души ожидает Божий Суд,
Что деньги их от ада не спасут?
Что скажут на Суде нагие души,
Что были абсолютно равнодушны
К Цене, что уплатил Христос за них,
Чтоб участь грешных не постигла их?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789983
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
[b][i][color="#d460bf"]Глупое сердце, слепое, глухое,
Видишь - тебя записали в изгои.
Вместо взаимности - хлещут кнутом
И выставляют с издевкой шутом.
Глупое сердце! Слепое! Глухое!
Не замечаешь коварство людское,
Ты захлебнешься в словесной грязи.
Что же не ищешь достойной стези?
Глупое сердце..... Да что же с тобою?
Чувства хранишь, укрывая собою.
От равнодушия - рвешься в куски!
Розы сажаешь, где злости ростки.
Глупое сердце... Изранено в клочья,
Не замечаешь, что видно воочью.
Храмы возводишь из личной мечты,
Жаль, что рассудка не слушаешь ты.
Милое, доброе, нежное сердце,
Силу Всевышний вложил в твое тельце...
От бессердечных , бездушных - беги!
С жизнью простись - а любовь сбереги.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790032
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
–[i] Как прекрасны! Как велики и… ничтожны.
Посмотри! Они стоят, сгрудившись тесно.
А стоят то ведь у края…
Безнадёжно…
Хочешь – дай им крылья,
Перед ними БЕЗДНА…[/i]
…
Человечность – это [u]путь[/u] к обожествленью.
Демонизм – это желание [u]стать[/u] Богом.
…
Что же это? Мало божьего в творенье?
Или в Боге человеческого много?
Почему так много страха, боли, муки,
И земля намного жизней ниже неба?
…
– [i]Посмотри! Они ведь просят, тянут руки…
Кто ты?.. Чем ответишь: камнем или хлебом?..
…[/i]
…
Лиц не вижу. Слов Его не понимаю.
«Sicut erat in…» под сводом храма виснет,
То, как смерти неизбежность роковая,
То, как благостная неизбежность жизни.
...
sicut erat in principio, et nunc, et semper. *
(как было вначале,и ныне, и всегда)
слова из краткого славословия Бога. прим. автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789809
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Череда событий негативных
На людей не очень-то влияют.
Поглощён он личною рутиной…
В ней его заботы утопают.
Вот когда его коснулось горе,
Возникает множество вопросов!
Ищет он ответы, с Богом споря.
И тогда становится он взрослым.
Бог причастен к нашему творению.
С ним лишь просветлеют наши чувства.
Жизни хаотичное течение –
Обретёт естественное русло.
26. 04. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789154
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
ЭЮ ЭНЦИКЛОПЕДИЯ ЮМОРА
Когда-то, в начале 2000-х г.г. захотелось мне создать "Энциклопедию юмора".
Это - выжимки из прочитанных книг, интернетовских сайтов (Перлы), личные наблюдения и разработки, - разбитые по темам и алфавиту.
Выложенное собрание - образец такого "творчества"
Прошу не путать с чужими высказываниями мои личные - обозначены значком (*).
[color="#ff0000"][b] 5. МЕДИЦИНА[/b]
[/color]
Белые тапки - эмблема печали…
Берегите сердце - его могут пересадить другим.
Больной был обследован. Был прооперирован. Был хорошим товарищем...
Больной вел себя плохо, за что и был прооперирован во второй раз.
Больной от вскрытия отказался...
Больной, просыпайтесь! Пора принимать снотворное.
Боюсь огорчить, но результаты Вашего вскрытия...
В графе “Причина смерти” врач указал свою фамилию.
Везёт же вам - Вы хоть своею смертью...
Весьма отрезвляет мысль, что Моцарт в моём возрасте уже год как умер.
Вижу выражение твоего лица. Чую приближение своего конца...
В каждом лекарстве столько пользы, сколько спирта.
Возраст - это всё, что можно сказать о себе с полной уверенностью.
18 ЛЕТ БЫВАЕТ ЛИШЬ РАЗ В ЖИЗНИ! А 81 и того реже…
Вот вам моя рука – вы её выкрутили!
Врач сантехнику - не товарищ!
"Все там будем" - надпись на машине скорой помощи.
ВСЁ - это когда под портретом появляется вторая дата.
Вскрытие покажет, кто был прав.
Вскрытие показало: в ногах правды нет.
В споре рождается Истина. В споре с идиотом - язва желудка.
Вставные зубы - лучшая защита от кариеса!
В столовой: “Не бросайте остатки пищи на пол! Две кошки уже отравились!”
В телескоп на Солнце можно посмотреть всего два раза в жизни. Правым и
левым глазом.
Гонорар – это болезнь. Иногда от неё умирают с голоду.
Давайте отложим белые тапочки на чёрный день!
Даже воду пить неприятно, если её прописал врач.
Дайте мне снотворное и расскажите о ваших неприятностях.
Делаю пластические операции без наркоза.
Диван, телевизор - и нет человека.
Диета язвенника: если это вкусно, значит надо выплюнуть.
Долго жить не выгодно.
Дома и стоны помогают.
Дороже здоровья только лечение.
Друг твёрдо решил стать гинекологом. Он говорит, что открыто смотреть честнее, чем подглядывать.
Дырка от бублика – лучшая мучная диета.
Если бросил курить – садись на бочку с бензином – для подстраховки.
Если будешь долго жить, то скоро состаришься.
Если камертоном бить по голове – гудеть будет голова.
Если лечиться по справочнику, то рискуешь умереть от опечатки.
Если слепые носят темные очки, то почему глухие не носят наушники?
Если у Вас всё время отличное настроение, великолепные друзья, сногсшибательная подруга, огромная зарплата, не бывает похмелья и Вы никогда не были у дантиста... у вас один выход: скажите «нет» наркотикам.
Если у человека ничего не болит, значит, он еще не родился, или уже умер.
Если хочешь выглядеть молодой и стройной, держись поближе к старым и толстым.
Есть мнение, что феминизм – болезнь эндокринной системы.
Желаю вам здоровья в личной жизни.
Жизнь - болезнь со смертельным исходом, передающаяся половым путём.
Здоровье уже можно купить, но ещё не на что.
Здоровый человек - это плохо обследованный больной.
Из плохих хирургов получаются хорошие патологоанатомы.
Интеллигенты умирают сидя.
Иногда сердце начинает блуждать в поисках кратчайшего пути в пятки.
Как здоровье? Не дождетесь!
Капля никотина убивает лошадь. А капля “Фейри” – жирную лошадь.
Конечно, люди умирали и раньше, но не от такой жизни…
Кто тут последний к патологоанатому?
Кто не курит и не пьёт, тот здоровым и помрёт!.
Курение вредит нашему поголовью.
Курить вредно, пить противно, а умирать здоровым жалко.
Лень в молодости – здоровье к старости!
Лишь тот, кто витамины пьёт, до самой смерти доживнёт! /“Живчик”
Лучше быть богатым и здоровым, чем бедным и больным.
Лучше всех следят за своими фигурами шахматистки.
Место клизмы изменить нельзя!
Микстура от кашля доктора Тайсона.
Минздрав предупреждает: здесь могла быть ваша реклама.
Минздрав предупреждает: любить и кататься одновременно – опасно для здоровья!
Минздрав предупреждает: так жить нельзя.
Молодой организм справился не только с болезнью, но и со всеми лекарствами.
MOMENTO MORI! – Не забудьте умереть!
Надоели критические дни? Смени пол!!!
Надпись на воротах кладбища: "Минздрав предупреждал!"
Неврастеник - человек, который спокоен, только когда нервничает.
Не курите в постели. Пепел на полу может оказаться вашим.
Не курить - бюджету вредить.
Несколько десятков Новых годов делают человека старым.
Нигде не ведут себя так вежливо, как в очереди к стоматологу.
Никто не желает старости, но все хотят долго жить.
Ничто так не радует глаз, как крепкий и здоровый сон.
Ничто так не старит, как третья фотография в паспорте.
Ничто так не укорачивает жизнь, как курение на складе боеприпасов.
-Ну, и где теперь Чёрное море?! Сколько раз говорил – идёшь купаться –
Снимай сыну “Памперс”, а себе – “Тампакс”!!!
Ну что?.. Лечить будем - или пусть живет?
Он жил долго, счастливо и умер в один день.
Операция прошла успешно. Жаль, больной об этом не узнает.
“ORBIT – белоснежный” - побелеют даже золотые коронки!
От воздержания никто пока не умер. Но и не родился…
От смеха ещё никто не умирал, кроме тех, кто шутил.
Охрана окружающей среды – дело окружающих…
Поздно, доктор, больной реанимирован.
Помни! Участвуя в простудах, ты помогаешь “Биттнеру”!
При ходьбе в гололёд удобней всего идти за пенсионерами.
Производители сигарет в последний раз предупреждают Минздрав...
Психиатрия – это когда платишь за то, чтобы жаловаться на себя.
Ручки общественных туалетов - меньшие вирусоносители, чем тележки cупермаркетов (по данным американских медиков).
Рыбалка – самый трудоёмкий способ расслабиться.
Рядом с хорошей операционной всегда должен быть морг.
С возрастом понимаешь, что годы не только берут своё, но и пытаются отобрать наше.
Семейный патологоанатом...
Сила есть. Воля есть. А силы воли нет!
Склероз вылечить нельзя, о нём можно забыть.
Склероз – не женщина, к другому не уйдёт!
Склероз – это направленное движение забывчивых частиц.
Сколько себя помню, всегда всё забываю.
Скорей бы старость, да в детство впасть.
Словесный понос соответствует умственному запору.
Состояние у меня дай Бог каждому, а вот со здоровьем проблемы.
Смерть даётся человеку один раз, а хотелось бы - поменьше.
Сочувствующие, расступитесь, позвольте помочь человеку!
С помощью наркотиков вы можете пережить всё, но ничего не поймёте.
Спорт больным вреден, а здоровым не нужен.
Спорт вреден: занятия спортом продлевают жизнь на 10 лет, потратите вы на них 15…
Старость - наказание за то, что вы жили.
Старость - это когда широкий ум и тонкая талия меняются местами.
Стоматологам коней не дарят.
Таблетки от головной боли, шампунь от перхоти, галстук от Версаче…
Такой я человек - зла не помню. Приходится записывать.
Так тщательно берёг здоровье, что умер, ни разу им не воспользовавшись
Телевизор - фактор стресса. У 51% мужчин после долгого просмотра телепередач болит голова.
Тот, кто не чувствует боли, редко верит в то, что она существует. (Сэмюэл Джексон).
То, что он умер, еще не доказывает, что он жил.
Три основных правила сохранения ваших зубов в хорошем виде:
1)Чистите их два раза в день.
2)Посещайте своего дантиста не реже 2-х раз в год.
3)Не суйте свой нос не в свои дела.
Трудное дело – чихать с чувством собственного достоинства.
Ты сегодня выглядишь, как я себя чувствую.
Убить в себе былбыяпомоложе!
У везучего человека и в почках – бриллианты.
Успокойтесь, больной. Врач сказал в морг - значит, в морг!
Хорошо зафиксированный больной в анестезии не нуждается.
Цианистый Calve.
Что с человеком не делай, а он упорно ползет на кладбище.
Что ты свои органы слуха развесил?
- Эти белые тапки вам к лицу…
Я - биохимическая реакция, средней продолжительностью 68 лет.
Я не разделяю ваших галлюцинаций.
Продолжение см. Оглавление ЭЮ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788576
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789025
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Життя минає, йдеш по світу босим,
А зірка на шляху все не встає!
Чекає Бог, що ми в Нього попросим,
А тільки потім поміч надає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788902
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
ЯКЩО ТЕБЕ ХТОСЬ ЗЛІСНО ПРОКЛИНАЄ
Якщо тебе хтось злісно проклинає,
Згадай про свого Господа одразу.
Прокльон тоді лиш цілі досягає,
Якщо до серця ти прийняв образу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788827
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018
[b]Л[/b]іта кохання не рахує
[b]І[/b] за минулим не шкодує, ні.
[b]Т[/b]а й замків із піску вже не будує,
[b]А[/b] розквіта, мов квітка, знову по весні.
[b]К[/b]охання мудре та вже сиве
[b]О[/b]бманливим ніколи не було.
[b]Х[/b]вилин не шкодувало нам щасливих,
[b]А[/b] поруч з нами без сумління вперто йшло.
[b]Н[/b]ас вчило мудрості й терпінню,
[b]Н[/b]е завжди дослухалися порад.
[b]Я[/b]к часто почуття хворіли лінню,
[b]Н[/b]аводили невміло у стосунках лад.
[b]Е[/b]моції бували різні —
[b]Р[/b]озраду нам кохання знов дає.
[b]А[/b] головне, що наші душі рідні,
[b]Х[/b]ай в них завжди-завжди закоханність живе.
[b]У[/b]квітчане кохання первоцвітом,
[b]Є[/b] найдорожчим подарунком в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788753
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 25.04.2018
[b]У[/b]сміхайся, весно, ясно, веселіше,
[b]С[/b]онце хай частіше хмари проганя.
[b]М[/b]и тебе чекали. Будь же сміливіша
[b]І[/b] попутний вітер буде хай щодня.
[b]Х[/b]ороводи водять верби біля річки,
[b]А[/b]брикоси рясно у садках цвітуть.
[b]Й[/b] задзюрчали дзвінко у ярку потічки,
[b]С[/b]коро соловейки трелі розіллють.
[b]Я[/b]к же серцю гарно в веснянковій казці,
[b]В[/b]же нудьга зимова із душі втекла.
[b]Е[/b]хо днів морозних залишилось в згадці,
[b]С[/b]нігу, що так сипав, й сліду вже нема.
[b]Н[/b]апувай же, весно, щедро, щиро землю,
[b]О[/b]бдаруй красою все, що є навкіл.
[b]Я[/b]блуні і вишні тільки б не померзли,
[b]С[/b]купані в туманах, ти їх відігрій.
[b]Н[/b]іч усе коротша, все раніш світає —
[b]О[/b]брамля світанок неба темний край.
[b]В[/b]ітер у кишені зірочки збирає
[b]Е[/b]легантно-ніжно — це для нього гра.
[b]С[/b]иньоока, весно, схожа так на жінку:
[b]Е[/b]моційна, ніжна, вміюча прощать,
[b]Л[/b]агідна й кохання золоту жаринку
[b]І[/b]скорками вміє щедро дарувать.
[b]Ш[/b]овковисті трави й килими барвінку
[b]Е[/b]ксклюзивно вміє,весна, вишивать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788888
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Нет ничего страшней бездушных слов: "не надо",
Когда теряет смысл все движимое вверх,
И дно, как блажь, воспринимается отрадой -
Нет суеты на дне и нет усилий сверх.
Мы, уходя, уходим молча вне сознанья,
Вне добродетели, спасая чью-то жизнь,
Поступки наши остаются без названий,
Мы слабых тянем за собой цинично вниз.
Где постулаты, закаленные веками,
Нетленной тверди всепрощающих небес?
Зачем же души рвать нечистыми руками,
Своей души теряя с каждым мигом вес?
Остановите нас, поверивших в свободу
И потерявших веру в искренность речей
Тех, кто в огонь страстей отравленную воду
Лил эти годы, притупляя грань мечей.
Мы наполняемся такой могучей силой, -
Не дайте выйти ей из фасций наших мышц.
Все, что до этого хоть как-то все же было,
Не будет вовсе - только мертвенная тишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788920
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Нет, мне не жаль ушедших лет вдогонку:
К чему считать, что сделал или нет.
Прижму я к сердцу трепетно иконку,
Избавь меня, мой Бог, от всяких бед.
Не сломлен дух - дорогу к свету знаю,
Сквозь мрак войду в свечей горящих зал.
Мне места нет, возможно, в землях рая,
Но все, что мог, я миру не сказал.
Любовь сильна, прочна своей корыстью,
Все за любовь отдать почти готов.
Раскрашен мир безжалостною кистью, -
Сменить ее способен только Бог.
Покоя нет от бесполезных мыслей, -
О том, что будет, думать ни к чему.
Желанье есть иметь сейчас и быстро -
Понять бы что... Да тянет груз ко дну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788656
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Не думала, що це можливо - дивитись новими очима,
торкатись нібито уперше. Не думала, що зможем знов.
Бо стільки злив було холодних, та злих морозів за плечима.
Бо майже відцвіла надія, і майже захолола кров.
Не думала, що це можливо - тонути у безмежній сині
його очей. В міцних обіймах знайти жаданий спокій знов.
Бо ще минулого примари кидали на майбутнє тіні.
Бо майже відцвіло бажання, і майже відцвіла любов.
Не думала, що це можливо... Та врешті-решт не заховати
очей щасливих та усмішку, що наче сонце навесні.
Не думала,що це можливо - забути й знову покохати,
відчути, як душа літає й співає залюбки пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788543
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Как вместить?.. И какими словами объять
Необъятное, сложное чувство любви?..
[i]Как сказать о святом?.. Мама, как мне обнять
Этот камень, как будто колени твои?.[/i].
…
Там, на дальнем погосте, где жизненный круг
Замыкает разросшийся терена куст,
Не хватило неловко протянутых рук,
Не хватило стыдливо проявленных чувств…
…Не хватило тогда, не хватает теперь.
Не хватало их там… не хватает и здесь…
Будто я, непутёвый, поверь иль не верь,
Все слова эти где-то истратил, Бог весть…
…
Чем писать?.. Что сказать?.. Я не помню когда,
Чтоб вот так не хватало мне слов, как сейчас.
Чтоб, как правда и ложь, как песок и вода,
Не смыкались бы строки не сказанных фраз...
…
Как писать о святом?
И в прямом и простом,
Бесполезною сложностью не искривить?
[i]О земном одиночестве в сердце своём,
Как сказать безучастному чувству любви?..
…
Ты прости меня, мама, за то, что молчал…
Бестолковое сердце моё не вини –
За короткую встречу… немую печаль,
У преддверия вечности и тишины.[/i]
....
Ст-е было написано после Провод. (прим. автора.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788652
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Расскажи мне меня... Кто я, милый мой, а?
Что во мне отыскал, что в других не находишь?
Чуть за тридцать. Не так уж я и молода,
и не самая-самая... Ты не находишь?
Я не верю ни в сказки, ни в блажь и не в ложь
(обжигалась ни раз)... Закалённее стала,
став скупей на любовь. Так скажи – отчего ж
смыслом жизни твоей быть я не перестала?
Рассказать мне тебя... Это трудно, поверь.
Слов хватает. Но воздуха мне не хватает –
в горле ком (нет, не трусость, ни боль от потерь),
но от счастья, что есть на Земле ты. Бывает
и такое, что плачем от счастья порой,
не стыжусь этих слёз... Ты меня понимаешь?..
Твою душу не знаю. Но рядом с тобой
жить бесстыже легко и летать... Ты же знаешь.
ютуб - https://www.youtube.com/watch?v=Plhi6c6uOKM
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788148
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 21.04.2018
О ця весна - прелюдія любові...
Коли усмак світанки й вечори,
Коли звичайні котики вербові
Лоскочуть у душі новий порив.
Імпресія весни – душевні чвари…
Коли смієшся й плачеш від краси,
Коли вишневу гілочку за хмари
Встромляєш небу на усі часи!
А по судинах лише млість і ніжність,
Й блаженство щонайвищих почуттів…
І ти вдихаєш всю цю дивовижність
З магічності
вишневих
пелюстків…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788204
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Краса, що зазирала в небеса,
Гляділа на чарівність горделиво,
Але чарівність більш велИчна, ніж краса,
Бо їй протистояти неможливо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787982
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Краса, що зазирала в небеса,
Гляділа на чарівність горделиво,
Але чарівність більш велИчна, ніж краса,
Бо їй протистояти неможливо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787982
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Пахким ароматом несе
З вікна, де ростуть орхідеї...
Любов, любі друзі, — це Все!
І це все, що ми знаєм про Неї!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787983
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Без тебе так холодно-холодно,
неначе знову зима.
По колу все ходимо-ходимо...
Не хочу більше сама
іти по стежині над прірвою!
А хочу навзнак в траву
з тобою. І в серці із вірою.
А в небо безкрає журбу,
усю, що роками тримали ми -
нехай собі швидше летить!
...Ти, квіти - волошки між травами
та неба безмежна блакить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787741
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Хотілося так щастя превеликого
Напитися, мов з лісу меду дикого.
Здавалося, воно в тобі заховане,
В безодні серця ланцюгами сковане.
Бажала я всі радощі крилатіЇ
Помножити на двох і стать багатою.
І сипати з душі барвисте марево,
В твоїм саду сухе квітчати дерево.
Воліла снитись млістю незбагненною,
Із непідвладних хвиль - тобі смиренною.
Дивитися очима вічно спраглими,
Словами говорить неперестиглими.
Початись небом й бути нескінченною,
Щоби вивчав довіку неприземлену.
Щоб щастя відгукнулося оскомою -
Та я, на жаль, була...
лише знайомою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787862
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 16.04.2018
(З приводу намірів деяких діячів перевести
Українську мову з кириличного алфавіту на латинський).
Чи чуєш ти, розбещена "еліто",
Тих предків, що прославили наш край.
Воюючі із власним алфавітом,
За що? й для кого ти себе спитай.
Такі палкі захисники держави,
Що дим із вух, і з носа дибом пар,
Але тепер продовжили ви справу,
Яку робив той грізний циркуляр
Який з пера люб'язного Валуєва,
Колись злетів. БО це не менше зло.
Ви скажете: «ми мову не плюндруємо»,
Та алфавіт для мови це крило.
Крило, яке у висі підіймало
Поетів й літописців всіх віків!
Кому ж тепер воно ворожим стало?
І хто такий нікчемний наклеп сплів?
Зізнайтеся, яка нечиста сила
У вас в експертах? Хто подав вам знак?
І чим Рівноапостольний Кирило
Й його абетка завинили так?
Кирилицею пращури писали!
І нею ж «Заповіт» писав Тарас!
Ви шахти і заводи вже покрали,
Та хоч абетки не крадіть у нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787548
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
(З приводу намірів деяких діячів перевести
Українську мову з кириличного алфавіту на латинський).
Чи чуєш ти, розбещена "еліто",
Тих предків, що прославили наш край.
Воюючі із власним алфавітом,
За що? й для кого ти себе спитай.
Такі палкі захисники держави,
Що дим із вух, і з носа дибом пар,
Але тепер продовжили ви справу,
Яку робив той грізний циркуляр
Який з пера люб'язного Валуєва,
Колись злетів. БО це не менше зло.
Ви скажете: «ми мову не плюндруємо»,
Та алфавіт для мови це крило.
Крило, яке у висі підіймало
Поетів й літописців всіх віків!
Кому ж тепер воно ворожим стало?
І хто такий нікчемний наклеп сплів?
Зізнайтеся, яка нечиста сила
У вас в експертах? Хто подав вам знак?
І чим Рівноапостольний Кирило
Й його абетка завинили так?
Кирилицею пращури писали!
І нею ж «Заповіт» писав Тарас!
Ви шахти і заводи вже покрали,
Та хоч абетки не крадіть у нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787548
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.04.2018
[i]Он шёл и шёл… не просто шёл и шёл...
Он возвращался[/i]…
…
… Послушай, жизнь, он оплатил сполна,
Всё то, что ты так щедро отпустила, –
За чувственность, желания и силы,
Тобой взята́ немалая цена.
Долг за любовь и счастье возмещён –
Утратою, разлукой, ожиданьем,
Бессильем чувства перед расстояньем
И одиночеством. Чего ж тебе еще?..
Он о́тдал всё! Уже забыла ты
Лазурь мечты и розовость надежды,
Остались лишь обрывки грёз, так нешто,
Позаришься на эти лоскуты?..
…
[i]Он шёл и шёл… он просто шёл и шёл…[/i]
…
Всё тем же парком… уж который раз…
(А впрямь, который?.. Тысячный, быть может?..
Как изменилось всё… помилуй, боже…
Из прошлого – здесь только старый вяз)
И было странно, что оград металл,
Перила, урны, наста вечный камень,
Всё взя́ло время жадными руками,
Всё – этот старый парк ему отда́л.
Но суть и узловатость странных форм,
Но дерева живую плоть и душу,
Он сохранил в себе и, равнодушно,
Не о́тдал, ни под тлен, ни под топор…
…
А он?.. Он о́тдал всё… и шёл легко.
Куда? Не знаю… но казалось в юность,
Как будто, что-то вешнее проснулось
И позвало́, куда-то далеко…
Ему казалось, там ОНА была –
Ико́нна ликом и голубоглаза –
Стояла… (может быть, под этим вязом?)
Как будто тридцать лет его ждала́…
Такая же… ну… может быть, почти…
Из женщин тех, в ком чувств порыв отчаян.
Из тех, что могут ждать, не замечая
Жару и холод… ветры и дожди…
…
Не всяко чувство сложится в слова.
Не каждая надежда – в ожиданья.
Не всякая, что – встреча, то – свиданье.
Не каждая весна в себе нова́.
...
Его апрель был одинок и пуст.
Дорога жизни и надежда хли́пки.
Он понимал, что ранние ошибки
Оплачены печалью поздних чувств.
И всё же, шёл… он очень долго шёл,
К той, самой первой, что оставил где то…
В её любовь… в тепло и ласку лета…
В пунцовость губ… в волос скользящий шёлк.
В другую жизнь…
А эту… Бог простит.
За поздний ум… за все её ошибки…
Ещё за то, что удалась не шибко,
Ну и за то… что прожита́… почти…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
[b]В[/b] котрий раз зустрічаємо радісно теплу весну.
[b]Т[/b]иху ніч щебетання птахів розітне на світанні.
[b]В[/b] світлий день відпускаємо залишки ніжного сну.
[b]О[/b]чі в очі, і тіло до тіла, в добрі та коханні.
[b]Є[/b] одна найпрекрасніша і найжаданіша мить -
[b]М[/b]овчки, ніжно в обіймах твоїх віднайти мир та спокій.
[b]У[/b]сміхаючись знову відчути, як серце горить
[b]П[/b]алко, пристрасно, попри всі труднощі, зливи, та роки.
[b]О[/b]б усі негаразди розбитись цьому не дано.
[b]Л[/b]ише справжнє та щире збудує місток біля краю.
[b]О[/b]криляєш мене, я ж для тебе солодке вино,
[b]Н[/b]іби там, за плечима, всіх прожитих днів й не було,
[b]І,[/b] як вперше, зірвалося із наших вуст "Я кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787267
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Не бий себе, наче Петро, у груди!
Ходить на служби в храм – це ще не все,
Ще треба стать достойним поцілунку Іуди,
Або, щоб плюнули за істину в лице!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787007
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Огонь войны – как ада пламя
Упорно наши души жжёт,
Как дьявол трудится над нами,
Чтобы другим стал наш народ.
Пылают лжи и злобы плиты,
Не остывает кухня зла
И корка горькая обиды
На многих душах наросла.
Однако, нечисть, злобой гадкой
Напрасно зла не нагнетай.
Душа славянская – загадка,
Она как древний каравай.
Пусть корочка тверда, румяна,
Пусть подгорела до углей,
Ведь сильно жжёт огонь обмана,
Но мякоть всё-равно под ней.
И в этой вере мне отрада,
Пойми же враг свирепый ты,
Не сжечь огню земного ада
Славянской нашей доброты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787045
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018
Запрошую тебе на полуницю-
В солодке літо, що одне на двох,
Де сонцеранки, зіткані із ситцю
Стоять на перехресті всіх епох.
Коралами горять в саду черешні,
І вечори п'янкіші від вина!..
Де мрії й сни - солодкі і безмежні,
І ти в моїй сорочці край вікна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739110
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 11.04.2018
Допоки день – червоний диск не згас,
І зв'язані довірою рамена.
Штовхни свій човен в доленосний час
У неба синь… пливи, пливи до мене.
Бо визрів час і небо ще цвіте -
Жага моєї ніжності іскриться.
Хоч не мольфар й не ангел, а проте
Тобі запалювати в ніч зірниці.
Тобі кресати зорі в цім краю,
Мені - на зорях ніжність колихати.
Допоки день - жевріє ще «люблю»,
Пливи на диск – маяк моєї ватри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712320
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 11.04.2018
Как на нынешней нашей тревожной планете
И тогда новостей было много на свете.
Что сказал Кесарь Август парфянским послам,
И какие награды послал он войскам,
Что купцы привезли из Египта зерно,
И в цене упадёт, очевидно, оно.
Вести главной не знали владыки земные,
Что Архангел явился Пречистой Марии.
Весть благую он Деве Пречистой принес,
Что ЕЁ будет сыном Сын Божий, Христос.
Но теперь этот день страны чтут и народы.
Этот праздник прошел сквозь безбожия годы,
Вопреки всем запретам старушки седые
Говорили внучатам о Деве Марии,
Всех жалеющей, Доброй Царице Небесной.
И пекли сладких птичек из сдобного теста.
И теперь среди всех новостей и хлопот,
Этой вести благой не забудь, мой народ!
Может быть даже прямо теперь, в этот час,
Богородица молится Сыну за нас.
По молитвам Её многих милует Бог,
Избавляет от горя, болезней, тревог.
И Её чудотворных Икон Благодать
Продолжает людей исцелять и спасать.
Нас она избавляет от всякой беды.
Вспомним, как был Почаев спасен от орды!
Не забудем о Ней мы в такой трудный час
И тогда сам Господь не забудет о нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.04.2018
Вже квітень дихає в лице не прохолодно,
А, навпаки, з якимось співчуттям...
Ми насолоджуємось в світі чим завгодно
І чим прийдéться, тільки не життям!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786910
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Так мало тебе тепер в мені, так мало.
На обрії плавно інші пливуть кораблі.
Так спокійно мені тепер чомусь стало.
А чи ж не тому, що так мало тебе в мені?
Так мало всього лишилося, лише вірші.
В них часом спогад-метелик тріпоче крільми.
Колись були одне одному найрідніші.
Тепер стали геть незнайомими людьми
Так мало тебе...Та я, повір, не проти.
Ця книга прочитана. Пил на сторінках.
Без тебе мій щирий сміх, мої турботи,
і рідна маленька синичка у руках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786866
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
У кожного своя у Храм дорога,
Чим ближче, тим палкіш серцебиття.
Ніщо не заважає так прийти до Бога,
Як праведності власне почуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786648
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Как на нынешней нашей тревожной планете
И тогда новостей было много на свете.
Что сказал Кесарь Август парфянским послам,
И какие награды послал он войскам,
Что купцы привезли из Египта зерно,
И в цене упадёт, очевидно, оно.
Вести главной не знали владыки земные,
Что Архангел явился Пречистой Марии.
Весть благую он Деве Пречистой принес,
Что ЕЁ будет сыном Сын Божий, Христос.
Но теперь этот день страны чтут и народы.
Этот праздник прошел сквозь безбожия годы,
Вопреки всем запретам старушки седые
Говорили внучатам о Деве Марии,
Всех жалеющей, Доброй Царице Небесной.
И пекли сладких птичек из сдобного теста.
И теперь среди всех новостей и хлопот,
Этой вести благой не забудь, мой народ!
Может быть даже прямо теперь, в этот час,
Богородица молится Сыну за нас.
По молитвам Её многих милует Бог,
Избавляет от горя, болезней, тревог.
И Её чудотворных Икон Благодать
Продолжает людей исцелять и спасать.
Нас она избавляет от всякой беды.
Вспомним, как был Почаев спасен от орды!
Не забудем о Ней мы в такой трудный час
И тогда сам Господь не забудет о нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 08.04.2018
Зло в світі не ховає вже личину,
Дарує посмішки, мов квіти бездиханні…
По друзям не судіть саму людину,
Бо в Юди були друзі бездоганні!
По друзям не судіть саму людину…
Євангельська сторінка не забута,
Судилося нам жить у тую днину,
Коли кожен дванадцятий – Іуда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786317
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 07.04.2018
Ти не обурюйся за те,
Що Бог негайно твої просьби не сповняє,
А дякуй Богові за те,
Що за гріхи негайно не карає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786085
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Яка ж велика розкіш! бути чесними!
Квітка.
По ерунде «крутой» я не вздыхаю,
Почти у всех нелегкое житье,
Одну себе я роскошь позволяю:
Иметь кота и мнение свое.
Мне зря твердят, что кот - одни расходы,
Кормить его консервами, филе!
Что мебель он дерет все эти годы,
Что, вообще, кот должен жить в селе!
А с мнением - давно одни проблемы.
Живешь «как все», к тебе вопросов нет.
Ведь жизнь – сплошная для дискуссий тема,
А так все скажут «телик» и сосед.
А если у тебя свои есть взгляды,
Так будешь им и сам порой не рад.
Ведь «гордым» назовут, не скрыв досады,
Как будто ты и вправду виноват.
Но я не гордый, я лишь просто мыслю,
Рецептов не беря из теле-рук.
И нужен мне мой ласковый, пушистый,
Сам по себе всегда ходящий друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660646
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 05.04.2018
Яка ж велика розкіш! бути чесними!
Квітка.
По ерунде «крутой» я не вздыхаю,
Почти у всех нелегкое житье,
Одну себе я роскошь позволяю:
Иметь кота и мнение свое.
Мне зря твердят, что кот - одни расходы,
Кормить его консервами, филе!
Что мебель он дерет все эти годы,
Что, вообще, кот должен жить в селе!
А с мнением - давно одни проблемы.
Живешь «как все», к тебе вопросов нет.
Ведь жизнь – сплошная для дискуссий тема,
А так все скажут «телик» и сосед.
А если у тебя свои есть взгляды,
Так будешь им и сам порой не рад.
Ведь «гордым» назовут, не скрыв досады,
Как будто ты и вправду виноват.
Но я не гордый, я лишь просто мыслю,
Рецептов не беря из теле-рук.
И нужен мне мой ласковый, пушистый,
Сам по себе всегда ходящий друг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660646
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 05.04.2018
Народы укра’ины, кто вы?
Полесцы?.. Поляне?.. Древляне?..
.…
Предания писаны но’во.
А старые?..
Кто их помянет…
….
Под чёрное солнце пустыни,
Под мертвое небо Синая,
К чужой иудейской святыне
Ведёт нас дорога земная.
Ни капищ, ни треб нам не надо.
Ни служб, ни церковного звона.
Нас гонят плетями, как стадо,
Жестокие служки Мамоны.
Уходим из мира России.
Теряем себя понемногу.
Ведёт нас незваный мессия
К чужому, незнанному богу.
А путь тот тернист и не близок.
А шаг то тяжел и неровен.
Нас много, в лохмотьях и ризах,
Не слышащих голоса крови.
Оторванных от колыбели.
Не помнящих дружбы и братства.
Не видящих средства и цели.
Не верящих в вечное царство…
….
Написаны новые мифы.
А старые?..
Кто их помянет…
….
Так кто же мы – чудь или скифы?..
Сарматы?..
А может, славяне!?!
….
А стоит ли, "славное панство",
Меняя беду на халэпу,
Идти в это новое рабство,
Ища не свободы, а хлеба?
Не низко ли, братья, не срамно ль,
С казацкою славою всею,
Клейноды и саблю Богдана,
Менять нам на жезл Моисеев?..
….
О блудных ли плачу, Украйна?
О верных таю ли тревогу?
О чём я в святилищах тайных
Взываю к славянскому Богу?
Ведь тайное выйдет наружу.
И пламя взовьётся до неба!
И ляжет на лица и души –
Свет Воли. Свет Правды.
Тень Гнева!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785520
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 05.04.2018
Відбіліла зима. Ніжно-зелено верби тремтіли.
І смарагдово-тепло торкалися неба і хмар.
І вже суму нема. На душі по-святковому біло,
Бо відкрита вона до весняних насичених барв.
В серці радість бринить…Хоч і змучена, все ж
нескорима,
Бо не може життя лиш з печаллю за руку іти…
Вона рветься до хмар… І за вічними неба дверима
Бачить те головне, що й думками навряд досягти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786068
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Не розкидай насіння зла
І не топчи добро ногами.
Покайся в скоєних гріхах
І ні словами, ні думками
Не оскверни цей образ свій,
Який створив Господь натхненно.
Цей дар – занадто дорогий,
І образ цей – благословенний…
А кожен гріх твій – новий цвях
У тіло змучене Господнє…
Чи в помислах, а чи в ділах
Наближуй чудо Великоднє!
Христос воскрес! – це спів Небес.
Прийми і ти святу новину.
Скажи: «Воістину воскрес!»
Покайся у своїх провинах.
Господь пройшов нелегкий шлях
І розіп’ятий був, як смертний.
Він приклад показав для нас:
Глибока віра – вище смерті!
Довів він подвигом своїм:
Страждання – в силі пережити.
І нам дається рівно всім
Лиш те, що в змозі ми терпіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786069
дата надходження 04.04.2018
дата закладки 04.04.2018
Опостыло тишины насилие,
Уходи, зима, на свой покой.
Не умею, не хочу быть сильною,
Когда рядом слышу голос твой.
Дождь стучит иль сердце моё ёкает –
Ах, как кружит голову весна!
Может хоть апрельскими намёками
Наша встреча будет спасена.
Говоришь, умна я и красавица,
Счастье, мол, сумею предсказать.
Хочется всё больше тебе нравиться,
Когда смотришь ты в мои глаза.
Что же ты признаться не решаешься?
Что же ты томишь нашу любовь?
Что же ты, весна, так долго маешься?
Видишь, не судьба мне без цветов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785928
дата надходження 03.04.2018
дата закладки 03.04.2018
(Антиреклама в стихах)
Опять для крашенок наклейки
На полках маркетов пестрят,
И даже в праздники лазейки
Для дел своих находит ад.
«Не красьте яйца по старинке»
Любезно предлагает он,
«Тут на наклейках есть картинки,
Есть репродукции Икон».
Выходит мы со скорлупою,
Которая с яйца снята,
Бросаем в сор своей рукою
И лик Воскресшего Христа!
Но не подумавши об этом,
Рекламный слушая призыв,
Берём с наклейками пакеты,
Рецепты бабушек забыв.
Подумайте, приятно будет,
В великий праздник видеть вам,
Как ваше фото всюду люди,
Бросают в мусор тут и там?
Чтобы в такой великий праздник
Не искупаться во грехе.
Яичко в луковой окрасим
Простой, привычной шелухе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785675
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Я хочу, чтобы все это знали:
Просто очень люблю Вас читать -
Вместе с Вами развеять печали
И страницы судьбы полистать...
Я люблю Ваши грустные строки,
Вашу лирику чистой реки...
Философии Вашей пророки,
Как ни странно, мне очень близки...
Иногда может чётко присниться,
Словно слышу шаги в тишине -
И опять в моё сердце стучится
Ваше... с новым стихом... обо мне...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785242
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Мабуть ти вже спиш... Нібито кадри із плівки -
прокручую спогади. Скільки всього за цей час.
А я вже і не уявляю життя без "нас".
Так ніжно, легенько погладжу русяві голівки
малесеньких сонечок, що вже мандрують у сні.
Тихо сопуть їхні носики. Втомлені ніжки.
Без їхніх слідів не існує в дворі вже доріжки.
Радіють так щиро цій пізній, але все ж весні.
Мабуть ти вже спиш...А я ще подивлюсь у ніч.
Так тихо, лише у годинника справи одвічні.
В уяві своїй намалюю казкові, магічні
історії, що закарбуються в пам'ять сторіч.
Що їх колись, через безліч віків, перепишуть,
перевідчують і перестраждають серця.
Може дійдуть до логічного для всіх кінця.
Може все так, як є зручно для себе залишать.
Тільки для нас, весь сценарій написаний вже,
десь на зіркових стежинах Чумацького шляху.
Так довго ти спав, а була за півкроку до краху
історія наша. Її лише ми збережем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784900
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Инкарнация – хитрая штука
В поддавки не играет с людьми…
И покуда бессильна наука
Объяснить заморочки любви…
Наши младшие сёстры и братья
Уступают числом хромосом,
Но в разгадку загадки зачатья
Авуар их конкретно весом…
Мы, конечно, не кошки-собаки
И слабы против всяких потех…
Но для нас однополые браки –
Генетически пагубный грех!
Не силён я в научных понятьях,
Хоть питаюсь не только овсом…
Заприметил в сердечных объятьях
Инкарнацию х-хромосом…
март 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568717
дата надходження 23.03.2015
дата закладки 30.03.2018
Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Впало небо волошками в жито,
На поля синевою лягло
І травневими грозами змито,
Що раніше в степу відцвіло.
Відбуяли біляві нарциси,
Від кульбабок розвіявся пух
І до сонця з хлібів піднялися
Сині очі близняток-подруг.
Із цвітучими злаками поряд,
Квіти пізньої зовсім весни,
Бірюзою безкрайнього моря
Розцвітають надовго вони.
Їм лугів різнотравних не треба,
Їм миліше між юних хлібів
З колосками здійматися в небо,
Коли цвіт ранніх трав облетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784635
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
А щастя де? В цілунку дня.
Коли блукає навмання
Холодний дощ. А за вікном
Ти бачиш небо. Десь селом
Гуляє вітер. Сниться сон.
Ти ще живий. Твій телефон
Не замовкав? Так друзі є!
Ти помолися про своє.
А щастя де? Це рідні й дім.
Бажаю Янголів Вам сім.
А щастя є. Лиш бережіть.
І кому важче - поможіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784601
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Дякую за натхнення!!!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
Я прошу - вдохновением будь!
И не важно, здесь зной или стужа -
ты мне нужен, ты очень мне нужен!
На мгновенье, на миг, на чуть-чуть.
Нет! На долгие годы! Века!
Я хочу целовать и забыться.
И в небес синеву, словно птица.
Обнимай меня. Пусть рука
нежно вихрем по коже. И взгляд
затуманенный от желания...
Я прошу, всегда вдохновляй меня!
Все вернётся к тебе во сто крат.
Вдохновением будь! Очень зыбкой
без поддержки бывает земля.
Просто очень люби ты меня,
будь в душе, будь моей улыбкой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784657
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Як без гостей
Почать банкет не шанобливо -
Так без дітей
Любити людство неможливо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784599
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
Чи й справді все людині «по плечу»?
Чи недосяжна лише Незворотність?
Нажитись неможливо досхочу,
Й не можна повторити Неповторність.
Хіба вам мало хліба і води?
Чи вам скували волю у лещата?
Чи ви сліпці й потрібен поводир?
Чи, може, ваша свита вся у латках?
Чого волаєте? Чому вам все не так?
Шукаєте розради на чужині…
Як часто свій зароблений п'ятак
На благо жертвуєте нашій Україні?
Не ті часи вам? Всюди лиш ганьба?
В усім і всюди влада винувата?
Та ремствувать – це ще не боротьба!
Й фортеця ворога не вами була взята.
Вже досить в нас політиків й борців!
Вже досить пхатись в США і у Європу!
Стіка крізь пальці віра в кулаці…
Душа ж набатом: Спробуй, спробуй, спробуй…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018
А тобі в обличчя зарегоче правда,
випотрошить душу, наче гострий ніж...
Є закон незмінний навіть в грі без правил:
заварила кашу? Пригощайся... Їж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652696
дата надходження 19.03.2016
дата закладки 25.03.2018
Нельзя отнять дыханье у живого.
О жизнь моя, прошу, не уходи.
Еще лишь слово, слышишь, только слово,
Одно, и будь-что будет впереди.
Мне очень жаль, что время быстротечно.
Его жестокость нам не разгадать.
Зачем же смерти покорилась вечность,
А жизнь – чтобы в скитаниях страдать.
Любовь, любовь лишь ты за выживанье,
Ты ищешь бесконечности пути
И ждешь, как чуда, с вечностью свиданья,
Бежишь, терзая сердце до крови.
Забыть мечту, забыть свою надежду,
О, не проси, изменница судьба!...
Как облачиться в белую одежду?
И чтоб душа осталася жива.
Земных шагов поступками не мерять
Нам не удастся, как ты не желай.
С своею ношей подойдешь ты к двери,
И там грехи мольбою искупляй.
Тебе ль откроют, страннику слепому,
Когда пуста котомка за спиной?
Небесному такой не нужен дому,
Но ты стучи раскаяньем, мольбой!
Приди во сне и дай совет другому:
Как одолеть греховной плоти зов?
Как не споткнуться, не поддаться злому,
Не заблудиться в лабиринте слов?
Как тяжела в печали жизнь земная…
Как одолеть унынье, нищету?
Одна любовь быть чище заставляет
И гонит прочь тоску и суету.
Одна любовь нас просит верить в чудо.
Ее дыханье силы придает.
Лишь ею я оправдываться буду,
Когда мой час быть искренней придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783834
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Нельзя отнять дыханье у живого.
О жизнь моя, прошу, не уходи.
Еще лишь слово, слышишь, только слово,
Одно, и будь-что будет впереди.
Мне очень жаль, что время быстротечно.
Его жестокость нам не разгадать.
Зачем же смерти покорилась вечность,
А жизнь – чтобы в скитаниях страдать.
Любовь, любовь лишь ты за выживанье,
Ты ищешь бесконечности пути
И ждешь, как чуда, с вечностью свиданья,
Бежишь, терзая сердце до крови.
Забыть мечту, забыть свою надежду,
О, не проси, изменница судьба!...
Как облачиться в белую одежду?
И чтоб душа осталася жива.
Земных шагов поступками не мерять
Нам не удастся, как ты не желай.
С своею ношей подойдешь ты к двери,
И там грехи мольбою искупляй.
Тебе ль откроют, страннику слепому,
Когда пуста котомка за спиной?
Небесному такой не нужен дому,
Но ты стучи раскаяньем, мольбой!
Приди во сне и дай совет другому:
Как одолеть греховной плоти зов?
Как не споткнуться, не поддаться злому,
Не заблудиться в лабиринте слов?
Как тяжела в печали жизнь земная…
Как одолеть унынье, нищету?
Одна любовь быть чище заставляет
И гонит прочь тоску и суету.
Одна любовь нас просит верить в чудо.
Ее дыханье силы придает.
Лишь ею я оправдываться буду,
Когда мой час быть искренней придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783834
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Тануть сніги у солоних сльозах зими,
Люди зрадливо уже виглядають на весну.
Вчора зимі поклонялись без страху й вини,
Щось умирає – нове щоб зуміло воскреснуть.
Жаль мені, жаль… крижаних онімілих снігів –
В них нерозкаяна і заколихана туга.
Вчора ще небом торкались земних берегів -
Нині ж їх губить п'янкої омани недуга.
Винних немає – усі ми в дорозі Життя,
Хочем скупатися в променях світла і сонця.
Чом же той біль не розтане, мов сніг, в забуття?
Чом тої радості лише весняне віконце?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Здесь о шагах не может быть и речи.
Сурово давят выступы камней,
Ползком, едва просовываешь плечи,
Пещера рядом, но непрост путь к ней.
Но, пусть четыре века пролетело
С тех самых пор над нашею землёй,
Постом всегда иссушенное тело
Спокойно продвигал в неё Святой.
Но ты прошёл, прополз сказать точнее,
Как нить в ушко иглы, во имя Веры,
Тут – мир другой: всей пустотой своей
Как будто обняла тебя пещера!
Здесь теплый свет, здесь неземной уют,
Особо мягко здесь свеча сияет.
Постой! Да камни вовсе и не жмут!
Скорее это так они ласкают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783839
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось. Зима надто близько... Накриє стежки
Білосніжною ковдрою снігу – мені вже додому
Повертати запізно. Не схочеш, тоді на шматки
Роздери моє серце /коли я тобі не потрібна/.
Бо насправді мене вже немає /зотліли й сліди/,
Бо в мені тільки звуки печалі на вірші подібні,
Безіменні пустелі, де в квіти вбирались сади.
Бачу… погляд голодний… Ти зважуєш /справді?/ свій вибір:
Між єством хижака й океаном моїх божевіль.
Чи побачив в мені під прицілом ти звіра? /Не схибив…/
Ефемерних боїв в голові перероджений хміль.
Як заступиш за лінію пульсу, то ввести в оману
Ти себе не дозволь: там вистукує ритм часохід.
Приручи мене, доки я вітром над степом не стану.
Приручи мене, вовче, як війни покличуть на схід…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691621
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 22.03.2018
місто пусте. перелітними сталися вулиці.
сонні будинки дахами розгублено туляться.
дні добігають так швидко до ночі бемолями
/між парасолями/
більше чомусь не літається – в’ється туманами.
брязкають хворі думки щохвилинно кайданами.
тягнуться будні в дорогу хитку кілометрами,
/мокрими светрами,/
кашлем і ліками… чайним теплом.. мандаринами…
я вже й не пів, тут від мене зосталась третина. ми
досі з тобою самотні – заручники осені,
/ніби спустошені/.
ти мої сни перев’язуєш натще долонями.
душиш і душиш байдужістю. ночі безсонними
звуться. вагітнієш втечею з кожною дниною.
/я ж бо – дитиною…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694928
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 22.03.2018
Мовчи. Слова, як зміїна отрута, із вуст до хиткої свідомості,
стежиною тою, що ще майоріє, що ще зовсім не заросла,
проллються. І знову по колу сценарій для п'єси, чи фільму, чи повісті.
Історія з гірко-солодким кінцем, що неначе під шкіру вросла.
Мовчу. Як на місто опуститься вечір, найважче приборкати спогади,
і внутрішній дивний, дурний діалог із собою не вести (...біда...).
Ну що ще тобі? Геть підтвердились всі педантично сформовані здогади.
Усе, що здавалося найважливішим пішло, як крізь пальці вода.
Ця слабкість хвилинна, напевно, що витівки ейфорії весняної.
Бо розум той знає, що дріт під напругою провела на кордон.
Мовчатиму.Чаю запарю собі з малини та м'яти духмяної,
і з чистою совістю (горда за себе!) піду до Морфея в полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783732
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Вбрання є вбогі, є вбрання багаті,
Відверто кажучи, різниці тут немає,
Найважливіше у жіночім платті –
Це жінка, що його вдягає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783711
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Згасає недосягнута мета,
Та серцем ще надію не згубив…
Найбільш чужа людина саме та,
Яку колись ти віддано любив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783710
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Кружляє над степами крук,
Пасе і вершників, і піших…
Ніхто так не боїться мук,
Як той, хто завжди мучить інших!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783656
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Людськії цінності примарні і наївні –
Тягар для серця і душі на втому,
А Богу в Вічності ті люди не потрібні,
Яким Він не потрібний був у цьому!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783655
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Березень. Місто. Ми
в тінях бузково-сірих...
Білих віршів зими
викарбовано надміру.
В сутінках ллє ліхтар
світло медово-згусле...
Хочеться вже тепла
Вулицям захолусним.
Сонні міські двори
скупчилися у зграю.
Вітер в азарті гри
сніг із дахів змітає.
Довгі-предовгі дні
холоду та негоди.
Начебто уві сні
крутяться епізоди...
Хай пронизали нас
наскрізь морози, війни,
вир почуттів не згас.
Сутінки. Ми. Обійми...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783668
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Ніч розкидала нашвидкоруч із кишені на небо,
мільярди чаруючих вогників жовтих зірок.
Я іду навмання, мій хороший, мій рідний до тебе.
Наче вічність безмежна, цей кожний малесенький крок.
Наче довгі століття прожита без тебе година,
замість теплої ковдри - холодні колючі сніги.
Так, я знаю, ти зовсім не диво - звичайна людина,
та зцілити роз'ятрену душу тобі до снаги.
До снаги своїм дотиком ніжним у спокій сповити,
поцілунком чуттєвим в душі запалити вогонь.
Хай завжди буде так, у любові життя все прожити,
бути поряд, коли срібло тихо торкнеться до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783560
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Поезія – казковий храм,
Де душі плачуть і святкують,
Це дорогий духовний крам,
Який беруть, а не купують.
Й душа поета – дивина,
Її непросто розгадати,
Це висота і далина,
І промінь-шлях для благодаті.
Душа обділена, черства,
Не здатна віршів народити:
Її жахаються слова,
Їй душі інших не збудити.
Поезія – це божий лан,
Життя де з римами сплелося,
Йому не притаманний план,
В нім – люди, небо, цвіт, колосся!
14.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Поэзия есть внутренний огонь всякого таланта.
Ф. Достоевский
Поэзия не в форме мыслей, а в самих мыслях.
В. Гюго
Поэзия - это не просто изречённая мысль.
Это песнь кровоточащей раны или же улыбающихся губ.
Д. Джебран
Поэзия - это поток радости, боли, изумления и
малая толика слов из словаря.
Д. Джебран
Поэзия - нет дела бесполезней
В житейской деловитой круговерти.
Но всё, что не исполнено Поэзии,
Бесследно исчезает после смерти.
И. Губерман
Определениям Поэзии
Потерян счёт.
Она сечет сердца, как лезвие,
А кровь у авторе течёт.
И. Губерман
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783541
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Безмежна сила Інтернету
впіймала в сіті всю планету:
всі "гуглять" чи сидять в You Tube,
а ми – у Поетичнім Клубі,
бо нас заніс на цей Парнас
крилатий (чи кривий) Пегас.
Несхожі тут пани і пані:
монументальні, многогранні –
це автори́ поем епічних
чи історичних, чи міфічних...
Хтось тут кує амбітні плани,
у інших – філософська суть,
у третіх вірші – трепет лані,
довершені до філіграні...
як є і ті, що "муть" несуть.
Є сіячі фольклорних зерен,
а хтось – колючий, наче терен,
сатира в них – гостріш ножа.
Буває в'їдлива іржа,
що українське все паплюжить,
викупує в брудних калюжах.
Тут і запроданці, і "тролі",
у них конкретні платні ролі –
ганьбити злісно патріотів,
ліпить їм марку ідіотів.
Є моралісти, фантазери
і обструктисти-флібустьєри,
прозорі й мутнокольорові...
дотепні, мудрі, гонорові,
нудні та прісні, феєричні,
розсудливі чи істеричні,
є незворушні, наче дуб...
а разом – ПОЕТИЧНИЙ КЛУБ.
Всі згуртувались, згрупувались,
по інтересах об'єднались,
то ж зрідка лиш якась пташина
загляне до чужого тину.
Серед "своїх" – любов, обійми...
за мить – вже суперечки, війни...
все, як в пригодницькім кіно...
але ж... комфортно все одно.
Та як би, часом, ми не злились,
забувши статус й смак манер,
і довго після бруду мились,
бо вилив друг на нас цебер,
та будьмо, друзі, толерантні:
пошлем уклін наш елегантний,
подяку щиру і визна́ння
(і скажемо це без вагання!),
Тим, Хто відкрив цей сайт для Клубу,
Хто дарував солодку згубу –
на сайті вірші розміщати
й себе, коханого, читати,
приймати схвальні "одобрямси" –
безмірні в щедрості аванси.
У всіх нас – спільні інтереси,
і Клуб для нас – як другий дім...
Ото ж, поети й поетеси,
шануймося у домі цім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542149
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 21.03.2018
Ще промені тільки повзуть по узгірку
І сяє росою земля.
А вже, ледь проснувшись, приколочку-зірку
Ладнає в волосся маля.
Притримує хвостик невміло руками,
Ще крихітка зовсім, але
Себе вже дорослу і гарну, як мама,
У дзеркалі бачить мале.
У тиші ранковій ще птах не щебече
І киця ще солодко спить.
Та тільки не йметься моторній малечі,
Не личить їй згаяна мить.
Ще ляльку вдягнути, і в кліточку треба
Насипати мишкам зернят.
І там ще, на кухні, турбот аж до неба -
Нелегке життя у малят.
Мотається в справах маленька трьохрічка,
Біжить, поспішає кудись.
Приколочка-зірка і бантик зі стрічки
За день побувають ускрізь.
Підстрибує поряд, гасає собачка,
Погратися просить її.
Маленька, по жменьці, витягує з пачки
Для песика чіпси свої;
А потім ромашку зірвати ходила,
На маминій грядці була.
І знову сидить, поправляє невміло
Приколку зіркова мала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783456
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
і хто йому скаже, що врешті прийшла зима,
яка її знову за душу вузлом трима,
і що, коли ніч поділила усе на три,
просила вона: "вітре, пам'ять мені зітри..."
а що залишалось? чекати, що все мине.
пасьянс розкладати із надто тугих тенет.
і навіть, як випав наранок торішній сніг,
не вірила в диво, бо втриматись він не зміг.
бо все, що любила, змивала ураз вода,
хоч світ, наче ляльку, в колисці її гойдав.
та що та колиска, як ліжко пусте і сни
про нього вервечкою тягнуться? "не засни," -
шепоче вона і рахує зірки з Ковша,
аби не зайтися вовчицею. /...тихо, ша.../
бо знає: лікують не сльози і не любов,
і точно не час, що поволі по ній ішов.
що правди і правил немає в такої гри.
і хто йому скаже: "а ти говори, гори
до неї крізь ночі, бо знову прийшла зима..."
що світла у неї без нього і вдень катма.
/9.12.17/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Не дивися у вічі, не тримай так розгублено руки.
Я пішла, навіть не озираючись - досить цих сліз.
Там були світлі миті розділені днями розлуки.
Почуття всі забрала. Ось, бачиш ту гору валіз?
І не ріж своїм поглядом в спину мене на частини.
Стук підборів бруківкою з серцем твоїм в унісон.
Віддавала усе, а натомість, мабуть й десятини
не просила, лише б час від часу приходив у сон.
Не рахуй дні, що без. Зберігай усі пам'ятні дати
десь глибоко у серці. А згадуючи - посміхнись.
Не погляну назад - я не хочу усе зіпсувати.
Прошу й ти, лише тільки в майбутнє щасливе дивись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783195
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Не дивися у вічі, не тримай так розгублено руки.
Я пішла, навіть не озираючись - досить цих сліз.
Там були світлі миті розділені днями розлуки.
Почуття всі забрала. Ось, бачиш ту гору валіз?
І не ріж своїм поглядом в спину мене на частини.
Стук підборів бруківкою з серцем твоїм в унісон.
Віддавала усе, а натомість, мабуть й десятини
не просила, лише б час від часу приходив у сон.
Не рахуй дні, що без. Зберігай усі пам'ятні дати
десь глибоко у серці. А згадуючи - посміхнись.
Не погляну назад - я не хочу усе зіпсувати.
Прошу й ти, лише тільки в майбутнє щасливе дивись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783195
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Порівнявши з Христовим умінням любити,
Я побачила вміння мого епілог,
Бо воно не давало гарантії жити,
Не залежати щоби від смерті, як Бог!
Моя впевненість в тому, що знаю чимало,
Обернулася тим, що знання мої - прах,
Бо душею і тілом наочно пізнала,
Знань сильніші моїх - біль пекельний і страх.
Моя впевненість в тому, що я доброчесна,
Змив врожай моїх справ, ніби дім на піску,
Бо фундамент в будівлю заклала тілесний,
А душі відвела місію дріб'язку.
Моя впевненість в тому, що вмію любити,
Як в пустелі міраж, розчинилася вмить,
Як пізнала - Той буде уміння цінити,
Не молила Кого: "гріх з душі смертний змий".
Всі знання і уміння мої смерть скасує,
Не довірю Христу, якщо душу свою,
Добре це зрозумівши, не жити щоб всує,
Вчиться в Нього душа Божим діям в - "люблю"!
МІСІЯ — це високе призначення, відповідальна роль.
ДРІБ'ЯЗОК - щось незначне, неважливе, нікчемне.
ВСУ́Є - марно, даремно
####################
Подобием Христа чтоб стать
Все миры Сотворившему,
Жизнь нам всем Подарившему,
Грех и смерть Победившему,
Как подобными стать,
Коль в душе нет желания,
Коль её все старания -
Своим смертным всем знаниям,
Титул "гений" достать?
Коль в душе нет стремления
Божьим стать отражением,
Как мы сможем умением,
"Жить, как Бог", овладеть,
Отвергая Учителя,
Грешных душ Искупителя,
От геенны Спасителя,
Победившего смерть?
Весть Благую не слушая,
Лесть и ложь сердцем кушая,
Не приемля связь душами:
Святость - вечность - любовь,
Пред Христом коль не каемся,
Лестью коль соблазняемся,
Гордость вмиг воцаряется
В нашу душу и кровь.
Враг наш - гордое мнение,
Но, коль сердце решение
Примет в пользу учения-
Давших жизнь - ВОЗЛЮБИТЬ,
То, миры Сотворившего,
Жизнь нам всем Подарившего,
Грех и смерть Победившего,
Сможет Суть проявить!
#################
Сравнив своё с Божественным - люблю
"Я знаю, что ничего не знаю, но другие не знают и этого.“ Сократ
Душа моя была потрясена,
Узнав о том, что ничего не знает,
Ведь так была уверена она,
Что не одной наукой обладает.
Что умная и видная собой,
Я соглашалась с мнениями многих,
Когда прочла, что Бог - это любовь,
Признала факт, что я не знаю Бога.
Хотя, казалось, знаю как любить
Родителей и свёкра со свекровью,
И мамой стать хотела по любви,
И делала как-будто всё с любовью.
Сравнив своё с Божественным "ЛЮБЛЮ",
Что Бог явил всем душам падшим - грешным,
Признав перед Христом вину свою,
Учусь любить, как любит нас Безгрешный!
Учением Христа - как вечно жить,
С желанием душа овладевает,
Чтоб, научившись у Христа любить,
Делами подтверждала: Бога знаю!
Чтобы Творцу и жизни и любви,
Спасителю души моей от ада,
Явила бы умение любить
Отца своей души, как Божье чадо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783164
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Порівнявши з Христовим умінням любити,
Я побачила вміння мого епілог,
Бо воно не давало гарантії жити,
Не залежати щоби від смерті, як Бог!
Моя впевненість в тому, що знаю чимало,
Обернулася тим, що знання мої - прах,
Бо душею і тілом наочно пізнала,
Знань сильніші моїх - біль пекельний і страх.
Моя впевненість в тому, що я доброчесна,
Змив врожай моїх справ, ніби дім на піску,
Бо фундамент в будівлю заклала тілесний,
А душі відвела місію дріб'язку.
Моя впевненість в тому, що вмію любити,
Як в пустелі міраж, розчинилася вмить,
Як пізнала - Той буде уміння цінити,
Не молила Кого: "гріх з душі смертний змий".
Всі знання і уміння мої смерть скасує,
Не довірю Христу, якщо душу свою,
Добре це зрозумівши, не жити щоб всує,
Вчиться в Нього душа Божим діям в - "люблю"!
МІСІЯ — це високе призначення, відповідальна роль.
ДРІБ'ЯЗОК - щось незначне, неважливе, нікчемне.
ВСУ́Є - марно, даремно
####################
Подобием Христа чтоб стать
Все миры Сотворившему,
Жизнь нам всем Подарившему,
Грех и смерть Победившему,
Как подобными стать,
Коль в душе нет желания,
Коль её все старания -
Своим смертным всем знаниям,
Титул "гений" достать?
Коль в душе нет стремления
Божьим стать отражением,
Как мы сможем умением,
"Жить, как Бог", овладеть,
Отвергая Учителя,
Грешных душ Искупителя,
От геенны Спасителя,
Победившего смерть?
Весть Благую не слушая,
Лесть и ложь сердцем кушая,
Не приемля связь душами:
Святость - вечность - любовь,
Пред Христом коль не каемся,
Лестью коль соблазняемся,
Гордость вмиг воцаряется
В нашу душу и кровь.
Враг наш - гордое мнение,
Но, коль сердце решение
Примет в пользу учения-
Давших жизнь - ВОЗЛЮБИТЬ,
То, миры Сотворившего,
Жизнь нам всем Подарившего,
Грех и смерть Победившего,
Сможет Суть проявить!
#################
Сравнив своё с Божественным - люблю
"Я знаю, что ничего не знаю, но другие не знают и этого.“ Сократ
Душа моя была потрясена,
Узнав о том, что ничего не знает,
Ведь так была уверена она,
Что не одной наукой обладает.
Что умная и видная собой,
Я соглашалась с мнениями многих,
Когда прочла, что Бог - это любовь,
Признала факт, что я не знаю Бога.
Хотя, казалось, знаю как любить
Родителей и свёкра со свекровью,
И мамой стать хотела по любви,
И делала как-будто всё с любовью.
Сравнив своё с Божественным "ЛЮБЛЮ",
Что Бог явил всем душам падшим - грешным,
Признав перед Христом вину свою,
Учусь любить, как любит нас Безгрешный!
Учением Христа - как вечно жить,
С желанием душа овладевает,
Чтоб, научившись у Христа любить,
Делами подтверждала: Бога знаю!
Чтобы Творцу и жизни и любви,
Спасителю души моей от ада,
Явила бы умение любить
Отца своей души, как Божье чадо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783164
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Крізь тенета турбот, мов крізь хмари – промінчики сонця,
фраза, слово чи думка майне... наче з інших світів.
Може Муза послала із вітром її крізь віконця,
а чи янгол торкнувся крилом полохких почуттів?
Стрепенеться душа і пірне в протиріччя емоцій,
обважніє від виру строкатих думок голова
і, впіймавши зерно в тім бурхливім безладнім потоці,
несподіваним змістом наповнить звичайні слова.
Ле́гкий тремор і нерви, неначе натягнуті стропи,
подих в горлі завмер, щоби птахом злетіти до зір,
коли вбрані у рими слова заплітаються в строфи
і, освячені в серці, лягають рядки на папір.
Із небесної висі, з таємних світів нескінченних,
з амплітуди чуттів: від безодні – до місяця злет,
з болю, сумнівів, сліз, із любові поривів вогненних,
з праху, сяйва краси, мрій, фантазій натхненних,
в незбагненнім пориві, творить свої вірші Поет.
19.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783173
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Так стишено, так трепетно й невинно
Зі світом цим прощається зима…
Кучерик диму випустив димар,
А він застиг у небі павутинно.
Все замело – ні висі, ні землі,
Лиш білизна неторканих полотен,
І ти – весна розгублена – навпроти
Стоїш і навіть не знаходиш слів.
Бо що слова, коли шепоче світ
Тендітними словами-пелюстками,
І небо навстіж відчиняє брами,
Допоки ти виважуєш політ.
І не збагнеш: де дійсність, а де сон?
Така краса благоговійна, ніби
Зірки далекі засвітили німби
Над сферами розпушеними крон!..
Патлаті припорошені кущі
Хвости порозпускали, наче пави!
А сніг тебе вколисує і бавить,
І ні душі довкола, ні душі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783001
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Я чую, як у тебе крапле дощ
Крізь сотні кілометрів, з-попід стріхи
Немов струною прорізає товщ
Із відстаней так методично й тихо
Бо кожна крапля в тім‘я б‘є нудьгу
Весняної відлиги ностальгію
І як би вітер жалісно не гув -
Я дочекаюсь, зможу, я зумію
Хіба лякає в березні мороз
Ту птаху, що із вирію зарано
В гніздо спішила, й золото мімоз
Не сприйняла серденьком за оману?
Нехай замерзла, бідна, все одно
Своєї пари віддано шукає
Отак і я чекання полотно
Коханням вірним на стрічки розкраю
Я чую, як у тебе крапле дощ
Гудками в слухавці, секундами напруги
Крізь шум шосе і крізь мовчання площ
Єдиним будеш. І ніколи другим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783084
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 19.03.2018
цинізм, насмішка кулуарна
та недолугий брудопад -
це те, що зробить популярним,
а от людиною? навряд
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782884
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 19.03.2018
Загублену стежку шукаю в траві,
Десь тут моя юність блукала.
Волошки, як небо, цвіли голубі,
І я у вінок їх вплітала.
Схилилась трава і холодна роса,
Вже інеєм білим береться.
У дні листопадові в"яне краса,
І сум підступає до серця...
Збираю в букетик листки золоті,
Такі ж як колись, але інші.
Мабуть, розучилась я в цьому житті,
Писати поеми і вірші.
Чим далі тим важче найкращі слова,
Дістати з-під раннього снігу...
Загублену стежку закрила трава,
Немов недописану книгу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760736
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.03.2018
Куда уходят наши полосатые
На мягких лапах тихо и легко?..
Куда-то очень-очень далеко,
Где много света и трава немятая,
Где в крынках ..мрр... парное молоко,
Где вечный март и крыши черепичные,
Мышей невидимо и полная луна,
И ночь кошачья темная длинна...
Гуляют парами... На ушко очень личное
Друг дружке там мурлычут…
...Спи…
...Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018
Куда уходят наши полосатые
На мягких лапах тихо и легко?..
Куда-то очень-очень далеко,
Где много света и трава немятая,
Где в крынках ..мрр... парное молоко,
Где вечный март и крыши черепичные,
Мышей невидимо и полная луна,
И ночь кошачья темная длинна...
Гуляют парами... На ушко очень личное
Друг дружке там мурлычут…
...Спи…
...Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018
Куда уходят наши полосатые
На мягких лапах тихо и легко?..
Куда-то очень-очень далеко,
Где много света и трава немятая,
Где в крынках ..мрр... парное молоко,
Где вечный март и крыши черепичные,
Мышей невидимо и полная луна,
И ночь кошачья темная длинна...
Гуляют парами... На ушко очень личное
Друг дружке там мурлычут…
...Спи…
...Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018
Куда уходят наши полосатые
На мягких лапах тихо и легко?..
Куда-то очень-очень далеко,
Где много света и трава немятая,
Где в крынках ..мрр... парное молоко,
Где вечный март и крыши черепичные,
Мышей невидимо и полная луна,
И ночь кошачья темная длинна...
Гуляют парами... На ушко очень личное
Друг дружке там мурлычут…
...Спи…
...Весна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719403
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 17.03.2018
В нас понад Бугом є така дорога,
Три метри - кукурудза, спориші,
М"які, як вовна, стеляться під ноги
І жайвір в небі - пісня для душі!
Мене бабуся тут колись водила,
Дітей моїх тут мама провела.
Своїх онуків я також навчила
Що всі ми родом з рідного села!
Стіною - верби, лози кучеряві,
Сади вишневі соком аж бринять!
І коники стрибають у отаві,
Неначе хочуть літо наздогнать.
Воно ж - іде! і котиться поволі,
Бо все на світі завжди йде кудись...
Блаженна втіха! Серце на роздоллі
Шепоче тихо: Щастя! - зупинись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782620
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Тут всі свої,
Хто вірив і не вірив,
Хто проклинав,
Любив і не любив,
Чи ясний день,
Чи небо темно-сіре,
Усі мовчать,
У всіх немає слів.
Ніхто не п’є,
Ніхто не кличе мами,
Ніхто не носить смутку на душі,
Лише вітри
Літають над хрестами,
Й поволі камінь сточують
Дощі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782602
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Що таке щастя непросто сказати -
Треба для цього в душі розцвітати.
Вміти життю усміхнутися щиро
Сонцю за обрій сказати: спасибі.
Щастя в родині, веселій та дужій,
Щастя у друзях, у квіточці в лузі.
В маминій усмішці, в успіхах сина,
У вмінні прощати і бути потрібним.
Щастя у дружніх обіймах за плечі,
В слові «люблю», що шепочуть під вечір.
В народженні сина чи доньки, як знати.
Щастя, що в тебе є батько і мати.
Щастя в зернятку, що в хліб проростає.
Щастя, як голоду й воєн немає.
В тім, що людина завжди має вибір -
Бути людиною, а чи створінням.
Щастя співає, радіє, сміється.
Воно не заздрить і не зазнається,
Ділиться з ближнім, людей зігріває,
В любові купається й меж їй не знає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657698
дата надходження 06.04.2016
дата закладки 16.03.2018
Ми часто, без благословення Бога,
рвемось до цілі... щоб розбити лоба.
Зажевріють в тумані ідеали,
як ми в душі звели їм п'єдестали.
Ні спротиву обставин підкоритись,
ні зважити не вміємо, вдивитись:
чи буде, з часом, вартим хоч уваги
все те, чому віддали перевагу?
Бог добродушно намір наш сприймає,
бо кожен на свій вибір право має.
За бажане в борні життя спливає
і кожен, мов прозрівши, помічає:
жадане зникло, тінню промайнуло,
те ж, що лякало, миром повернуло,
колись безцінне – брязкальце по суті,
безликі стали мудрі і розкуті,
мов здутий м'яч, знікчемніло величне,
казкове? – вже давно буденне, звичне.
Серед кумирів, сповнені отрути
іуди є і каїни, і брути,
що ллють злобу й помиї без упину,
а то й ножа тобі встромляють в спину...
Бог все це знав, та ми не довіряли.
І валяться фальшиві ідеали...
Сказали ж про захоплення без міри
ще в Біблії: "Не сотвори кумира!"
16.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата,
І листи відправляй хоч пішки,
хоч на хвилі морській горбатій,
черепахою, вітром, возом,
хоч би натяком, хоч луною,
Бо інакше я втрачу розум,
стану деревом чи стіною,
самоти переп’юся лишку,
до мовчання піду на страту…
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782221
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Не сповідалася Душа,
Була така, мов неумита.
Стріляли, знов із «калаша»,
Не раз ущент була розбита.
Гріхів не мала цілий віз,
Жила по правді і по честі,
Та мала навіть гріх від сліз.
Стоїть Душа на перехресті.
І ніби й Божа. Так, така.
Проте нема у ній причастя.
Хоч і хрестилася рука –
Душа не світиться від щастя.
Так пильнувала завжди тіло,
Була чистенька і охайна,
Та не було Христа у жилах,
У цьому й є Господня тайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782022
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Для каждого свой счёт года ведут,
стремительно вперёд они бегут,
бегут за горизонт на край земли,
ах, если б только знать, что там вдали?
Ну, что же будет там, на рубеже,
когда наступит миг уйти душе,
что ожидает нас – обрыв иль взлёт,
когда на край земли душа придёт?
Считаю я, как все, рожденья дни,
приходят вёснами ко мне они,
встречая каждый раз весну свою,
я чувствую, что жизнь сильней люблю.
И с верой в чудеса, что будет взлёт
тогда, когда земной прервётся счёт,
встречаю снова я весну свою,
и всех, кто мной любим, сильней люблю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781798
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.03.2018
Я бачила дива́ чужин країн:
міста модерні у пісках пустелі,
священні древні залишки руїн,
захмарні вежі, храми іі готелі,
стомовний різноликий Сінгапур,
архітектуру Праги, Риму, Відня,
величні Прамбанан, Боробудур,*
віднайдені у диких джунглях півдня.
Сповна в світах екзотики й краси,
вражаючих. Але чомусь душею
чаруюся від крапельки роси
на маминій стежині споришевій
в моїм краю, від пісні солов'я,
голубизни озер, волошок в житі,
де жайвора почула соло я,
від спогадів, з дитячих літ нажитих.
Лякали "співом" павичі, орли,
вдаряв по нервах крик різкий папуги,
а смуток журавлиного "курли" –
до спазму в горлі! –стільки в ньому туги...
Вишневе буйноцвіття вабить зір,
п'янять степи розлогі чебрецями,
мре серце від краси Карпатських гір,
закохана у Київ до безтями...
Все миле серцю – край мій і нарід,
де народилась з Божого веління.
Тут, в Україні, весь мій славний рід
крізь сотні літ проріс углиб корінням.
Ввібравши мудрість, силу й біль землі,
ми аурою спільною вповиті.
Тож я – листок на древньому гіллі́,
без кореня свого не здатна жити.
* Прамбанан, Боробудур – дивовижної архітектури
древні храми на о. Ява.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Наше світло у нічку темну,
Тепле сонце в палючий день,
Рідні діти, вас недаремно
Виколисували з пісень...
Дарували тепло і спокій,
Захищали від холодів,
Щоб тепер, через сотні кроків
Кожен міг у душі радіть...
Вже від того, що сонце світить,
Зігріваючи, як завжди,
Та зростають і ваші діти,
По землі щоб святій ходить...
Ми і досі... чомусь не спиться...
Виглядаєм з усіх сторін,
Або хай вже хоч хто присниться
Теплим зустрічам навзамін...
І так дуже скучаєм, справді, -
Та... і світ якийсь нетривкий...
Приїжджайте, бо ми вам раді...
Невгомонні ваші батьки...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781848
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Коли у місті тихий, мирний ранок
Ще людям розкидав останні сни,
Старенька вже чекала біля храму!
Бо син її живим прийшов з війни.
Сніжинки лоскотали церкви скроні,
Сам Батюшка всміхнувсь привітно їй,
Бо знали всі вже в тім мікрорайоні,
Що в неї син з війни прийшов. Живий!
Почаївська Ікона. Божа Матір,
В очах її така Свята любов.
Молилась жінка їй у церкві й в хаті,
Аби синок з війни живим прийшов.
Сім свічок сяють тепло, мов сузір’я,
Усі свічки старенька ставить їй!
Молилася й дано було по вірі,
З війни її козак прийшов живий!
Ось вже обід святковий у квартирі,
Прийшла кума, прийшов сусід старий,
І як ніколи добрі всі та щирі,
Бо їх солдат з війни прийшов живий.
Щось телевізор голосно волає,
Щось кажуть про Європу брехуни...
А мати тут - сама мов свічка сяє,
Бо син її живим прийшов з війни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781861
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[b][i]Он шел ко мне отчаянно сквозь зиму
Хоть повод не давала я никак.
Любовник? Он забрал мой пыл и силу.
Ведь столько дам вокруг..А он... чудак.
И только встретил, без прелюдий, сразу
Меня он уложил скорей в постель.
Не помню, доводил ли до экстаза,
Ах, если б знала - не открыла дверь...
Забыла о прическе и о платьях,
И кажется, что белый свет не мил.
Почти неделю я в его объятьях..
Хотела оттолкнуть... да нету сил..
И кажется - совсем я изомлела.
С ним вместе на примятой простыне.
И до всего, что важно,нет мне дела.
Пот каплями стекает по спине...
Мне млеть в его объятьях - не приятно.
Скорее бы за ним и след простыл..
И это и логично... и понятно,
Коль даже муж измену с ним простил.
Я от него избавиться бы рада.
С чего, скажите, он ко мне прилип
Хоть был бы мужиком, таким, как надо
А то обыкновенный вирус ГРИПП...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Земля й поет не нарізно живуть,
Де перша – живить, а поет їй служить.
В однім човні життєвому пливуть,
А з ними віра, і любов, і мужність!
Поет не владі служить, а землі,
Що пестила його найперші сходи,
Лікує рани, часом не малі,
Єднає із глибинами народу.
Поет не славі служить, а землі,
Бо крила слави не завжди надійні:
Підніметься він на її крилі,
І хто те зна, яким буде падіння.
Поет не продається і за кошт,
Бо муза є чутливою до зради.
Він людям служить все життя також,
А не влаштовує невігластва паради!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781448
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 11.03.2018
[b][i][color="#690f0f"]Життя, як свіча... Відгорить і за обрієм згасне
Залишивши слід у серцях і на рідній землі.
І все, що було... а було ж - і сумне...і прекрасне,
Розтане як день в невблаганній, вечірній імлі.
Життя, як свіча, що стікає неквапно додолу,
Та світлом своїм зореніє вона не дарма.
А скільки сердець ця свіча зігріває довкола
І поряд з людьми зігрівається серцем сама.
Життя, як свіча... Та не можна безслідно згоріти,
Даруйте тепло, бо не треба у душах зими...
І дуже шкодА, якщо хтось це тепло не помітив,
І поруч пройшов, загорнувшись у морок пітьми.
Життя, як свіча... Хай горить якнайдовше цей вогник,
Наповнять життя невичЕрпної сили струмки.
Нехай поміж круч пропливає життя, наче човник.
І власна свіча зореніє ще довгі роки...[color="#690f0f"][/color][/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781426
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
"Здесь, пред иконою Слова,
Сердца зажжется свеча –
Пламенем чувства живого –
Радость моя… и печаль."
…….
Догорает свеча.
В полумраке безмолвном и сонном,
Уж, какое столетье, труждаясь, сжигает грехи –
Страстотерпец Любви,
С потемневшей церковной иконы,
Осеняя придел жестом поднятой к небу руки.
Пахнут ладан и мирра.
Дух вечности сладок и горек.
Поднимается чадом надсвечно сгорающий грех.
Он от плоти и крови,
А значит, земных категорий,
И у каждого свой, и один первородный – на всех.
Это то, что гниёт,
Наслоившись в душевной изнанке.
То, что я не сумел отмолить в бесконечных –"Прости…"
И за что мне грозит
На стене нарисованный ангел,
По'дняв вы'соко меч и пылающий взор опустив…
Я стою замерев.
В храме буднично тихо и пусто.
Не хватает чего-то… быть может, его прихожан.
Не хватает тепла.
Не хватает глубокого чувства.
Не хватает любви. Я стою, и… мне жаль…
Жаль не прожитый миг –
Единения и ритуала.
Жаль, что руки гвоздями прибиты к кресту не мои.
Жаль, что в жизни осталось
Надежды и Веры так мало...
И пора уходить, непричастным к великой Любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781333
дата надходження 10.03.2018
дата закладки 10.03.2018
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 09.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
Не буди мене, милий, холодного темного ранку,
Поки ніч ще тріпоче долонями сірої мли,
Полетімо удвох зустрічати солодкі світанки
На планету, яку ми любов’ю колись нарекли.
Ще дрімає Аврора в колисці полярного сяйва,
Срібний місяць в човні на той берег іще не доплив,
Синьоока душа ніжно квітне у небі, як мальва.
І розпилює сни в мікрокосмі небесних вітрил.
Пролітає в галактиках серця легенька пір’їнка,
І відлунням звучать інкрустовані в щастя слова,
Тихо котиться Шляхом Молочним зоря-намистинка
Прямо в наші долоні. Як просто творити дива!
Заглядають у очі космічні зірки-орхідеї,
Хтось запалює небо на сході іскрою бажань,
На планеті любові прокинулись білі лілеї,
А світанок зберіг таїнство наших щирих зізнань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780852
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.03.2018
https://www.youtube.com/watch?v=3M_J0VlXrb0
Слышите? –
Ведь это ангел падший,
Глядя ввысь, и плачет, и поёт.
Аве – свету!
Аве – жизни нашей!
Аве!.. Просто, в звёзд ночной полёт…
И горит свеча в его ладони
Светлою слезой мироточа’.
И горит звезда на небосклоне,
Трепетно и нежно, как свеча.
…
Ах, какая ночь!..
Такая, просто –
Руку протяни и небо тронь…
Не руками зажигают звёзды,
Но они ложатся на ладонь.
Посмотрите… красота такая,
Что и взор, и чувства вознеслись.
Пой, душа!
И перед Богом каясь,
Плачь и на колени становись.
Нынче небо, словно храм полночный,
Свод его и вечен, и высок,
Чувство высоко и… –
"Аве, Отче…"
Долетает ангельских высот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780010
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 07.03.2018
«Скуштуй! Дивись-но, що я напекла!» -
З багнюки наліпились калапуцьки
Він так старанно ротиком - плям-плям
Немовби здобу їв з малої ручки.
Світилась радість в парах двох очей
Сміялась безтурботність переливом
Дивилась Доля на малих - ачей
Цьому «подружжю» бути ще щасливим!
Роки збігали, як в клепсидрі плин
І злизували з чіл безпосередність
Замість медів життя дало полин
Байдужість тихо струювала єдність
Згасав вогонь ще в молодих очах
Любов стікала, наче кров, в калюжу
І бралась в згустки, паросток зачах
Зі спільних мрій... та й мріялось не дуже
Не зміг - не витримав. Не вберегла.
Не гри хотілось - просто «жить по-людськи»
На згарищі сімейного тепла
Лишилися з багнюки калапуцьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780706
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018
Існує й друге небо... тільки на землі -
Таке ж глибоке, дивне, неозоре.
На цім небеснім плесі у густій імлі
Також живуть світила - люди-зорі.
Хтось близько-близько на одній з земних орбіт
Супутником своїй зорі назветься,
Ще хтось яскраво, мов живий метеорит,
Повз інших зір байдуже пронесеться.
Одні зірки холодні, наче крижані,
Та все ж помітні - зблискують від злості,
Якісь мигтять ліниво й мляво в вишині,
Вважаючи, що скрізь вони лиш гості.
Є люди-зорі, що в житті горять добром,
Яке й довкола небо зігріває,
Воно спиняє тих, хто мчиться напролом
У прірву, тих, в кому його немає.
Повірити у себе й провідній зорі
Світилу кожному зорить потреба,
Для когось зірка засіяє й в ліхтарі,
Ота, що мрією сягнула неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780681
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 07.03.2018
[b][i][color="#0a35ab"]У-ж поят талые снега
Ж-ивой водой земли просторы.
Е-ще вчерашняя пурга
С-ложила снег в большие горы.
Т-рещал под двадцять пять мороз,
У-рчали дикие метели.
Ч-то, это вовсе не всерьез
И-з темных туч снега летели?
Т-еперь еще пять дней и март,
С-юрпризы в душах и в погоде,
Я- представляю весь азарт,
К-акой хаОс грядет в пприроде...
Н-аземь стремится солнца луч,
(А- ночи все еще с морозом)
М-ельком прорвется из-за туч,
В-едь нету солнца по прогнозам.
Е-ще не весь растаял снег,
С- пригорков он бежит ручьями
Н-е стойкий маленький побег
А- все ж становится упрямей..[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778631
дата надходження 23.02.2018
дата закладки 05.03.2018
Морозний ранок сяйвом білим-білим
просвічує крізь стовбури берез...
Чекала на весну і так хотіла
почути березневий полонез,
та тільки-но куди не кинеш оком —
сніги, сніги, хоч вийшов їх ліміт.
Коли ж весна розірве сніжний кокон
і вилетить метеликом у світ?
Пробудження — в цупких морозних латах,
не вщухне дзвін зимової луни...
Берізки ж — балерини на пуантах —
виконують адажіо весни.
03.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780293
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Білосніжна зима збудувала кордони між нами,
Ти залишився там, у осінньому плачі дощів.
Стих вже голос молитв. В серці замкнуті сонячні храми
На мільйони замків, від яких не знайти нам ключів.
Ми з тобою тепер стоїмо за межею любові.
Тільки де був кордон, який ми перейшли в почуттях?
Чому голос мовчав, коли серце ридало від болю,
А у наших руках догорала кохання свіча.
Мені холодно так... Заметіль віє попелом в душу.
Там десь ватри горять. А між нами холодна стіна.
Я іду босоніж по снігах крижаних, як порушник,
За зимовий кордон. Може, біль цей розтопить весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779531
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Живуть у серці мойому дві мови:
Російська й українська від обох батьків.
Вони для мене рідні й я ніколи
Не розділяла їх, а зараз — й поготів.
Бо це, як пам'ять зрадити і долю,
Минуле викресливши зразу й назавжди
І попрікати цим я не дозволю —
Хіба російська привела нас до біди?
А "щирі українці" не завжди і щирі —
Мугикати навчились України гімн,
Долоню до грудей приклавши, хтиві й хитрі,
А їм людські прокльони в спини навздогін.
І тим, що знаю я російську мову,
Не відрікаюся від України я.
Не зраджую ні пам'ять, ані долю —
Я українка з перших подихів життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779416
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Научите меня отрешиться от бед,
Не смотреть на экран, где главенствует ложь.
Остудите мой пыл, я терпел много лет,
Помогите унять в пальцах нервную дрожь.
Наизнанку душа, безысходности стон
Не услышит никто - каждый сам по себе.
Дух из собственных тел изгоняется вон
На чужбину искать лучшей доли в судьбе.
Я люблю свой народ, обожаю страну,
Но не видно мне лиц, только спины вокруг, -
Скорбной поступью вниз, направляясь ко дну,
Все покорно идут - думать им недосуг.
Нет вождей наверху - только пришлый народ,
Иноземцев полно - жаль, что нации нет,
Неужели иссох наш прославленный род,
Дух казацкий иссяк, не оставив и след?
Разбудите меня, дайте в руки мушкет,
Приготовлю копье и накину жупан -
Мне ордынка в руке служит верно сто лет,
Но надежней всего остроносый чекан.
Если надо, то буду Хмельницким в душе,
Кто-то должен поднять свод опущенных век.
Унизительно быть кем-то данным клише,
Когда тычут в лицо неоплаченный чек.
Нарисуйте мне мир на безумном холсте, -
Мы пропитаны все кровью павших сполна.
Набросайте страну вновь на белом листе,
Нам не кучкой дельцов - Богом сверху дана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779100
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 26.02.2018
Вивчати тебе, як ревний нічний звіздар
Вивчає на мапі неба чудні сузір'я,
Ловити найменші імпульси на радар,
Торкатися мрій, як легіт легкого пір'я...
Вивчати тебе, а спільно ─ й себе в тобі,
Крізь призму душі твоєї уздріти власну,
І кожен запеклий в серці своєму бій
Навчитися обертати на мить прекрасну ─
На видих весни в погожу духмяну рань,
Де гнів ─ лиш палка корида ривкого вітру,
І кров ─ це не кров, а вибухла в день герань,
Малесенький штрих в чуттєву м'яку палітру...
Вивчати тебе по крапельці, мов дитя,
Що порух найменший вловлює вмить очима!..
І пульсу твого, і серця чітке биття
Вплітати в розмову з небом, у сни і рими...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553432
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 23.02.2018
Ранкова тиша. Незворушний світ.
В молочний дим закутані діброви.
Дрібних пташиних лапок алфавіт
Розсипаний на аркушах зимових.
Довкіл анікогісінько нема,
Луна – немов у глиняній макітрі.
Лиш інею тендітна бахрома
Ледь-ледь собі гойдається в повітрі.
Стоїш на цій холодній площині,
Загорнута у білосніжний кокон…
Ще до весни якихось кілька днів,
Лише б не розминутись ненароком…
Лиш не пустити б корені углиб –
В цю твердь, яка знекровилась геть чисто!..
Не зледеніти б тут, серед імли,
Не розповзтись розірваним намистом…
І, врешті, не примерзнути крильми,
Не наковтатись сивої полуди…
Допоки в цьому коконі зими
Весна тебе, мов лялечку, розбудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778426
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
[b][i][color="#231e7d"]П-епел наших чувств... зола и пепел,
Р-азве о таком мечтали мы.
О-тошел души и сердца трепет,
Ш-лейфом затянувшейся зимы...
У- судьбы кредит просить не стали,
О-т обид - кружится голова.
Т-рижды глупо прятаться в вуали,
П-одбирать обидные слова.
У-бежать хочу, уйти, умчаться,
С-лышишь, умоляю, не держи.
Т-ы один разрушил наше счастье
И- оставил только миражи...[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778481
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Ніде і ні в якОму місті світу
Не розквітатимуть дерева так розкішно,
І зорі не світитимуть так ніжно,
Як над дахами вашого дитинства!
Не стане глАдким дзеркалом калюжа,
І не заплачуть китиці калини,
Ніде так не запахне п’янко ружа,
Як біля серця рідної хатини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778522
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Сьогодні переможець – блудний біс!
І зброю перед ним усі складають,
Він стільки в пекло світлих душ приніс!
Йому тріумф музИки в пеклі грають!
В його обіймах марять всі міста,
З вітрин вітає всіх його усмІшка,
І так спокусливо з реклами вигляда
Його оголена напівпрозора ніжка!
Він задає усім концертам вісь,
Він сатані є нині першим кумом,
Дитячі іграшки, мультфільми – все наскрізь,
Пронизані його терпким парфумом.
Він похітливо бедрами хита
І перед камерами впевнено позує,
Він бізнесменів за штани трима,
Хто тільки з ним в умі не фантазує?
Сьогодні приз тримає блудний біс,
Йому квітковий килим постеляють,
Він стільки в пекло світлих душ приніс!
Йому тріумф оркестри в пеклі грають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778523
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Сьогодні переможець – блудний біс!
І зброю перед ним усі складають,
Він стільки в пекло світлих душ приніс!
Йому тріумф музИки в пеклі грають!
В його обіймах марять всі міста,
З вітрин вітає всіх його усмІшка,
І так спокусливо з реклами вигляда
Його оголена напівпрозора ніжка!
Він задає усім концертам вісь,
Він сатані є нині першим кумом,
Дитячі іграшки, мультфільми – все наскрізь,
Пронизані його терпким парфумом.
Він похітливо бедрами хита
І перед камерами впевнено позує,
Він бізнесменів за штани трима,
Хто тільки з ним в умі не фантазує?
Сьогодні приз тримає блудний біс,
Йому квітковий килим постеляють,
Він стільки в пекло світлих душ приніс!
Йому тріумф оркестри в пеклі грають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778523
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Сьогодні переможець – блудний біс!
І зброю перед ним усі складають,
Він стільки в пекло світлих душ приніс!
Йому тріумф музИки в пеклі грають!
В його обіймах марять всі міста,
З вітрин вітає всіх його усмІшка,
І так спокусливо з реклами вигляда
Його оголена напівпрозора ніжка!
Він задає усім концертам вісь,
Він сатані є нині першим кумом,
Дитячі іграшки, мультфільми – все наскрізь,
Пронизані його терпким парфумом.
Він похітливо бедрами хита
І перед камерами впевнено позує,
Він бізнесменів за штани трима,
Хто тільки з ним в умі не фантазує?
Сьогодні приз тримає блудний біс,
Йому квітковий килим постеляють,
Він стільки в пекло світлих душ приніс!
Йому тріумф оркестри в пеклі грають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778523
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Вже втома від розваг в салонах вікна гасить,
Над гранд-готелями димок багряний в’ється…
Ніякий макіяж лице так не прикрасить,
Як чистота в очах і посмішка від серця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778177
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Якщо ми серцем пізнаЄмо Бога,
Зникає смисл все інше пізнавати,
Бо все, що має світ, причетним є до Нього,
І поза Ним не може існувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778329
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Примружив місяць хитрі очі
та й аж припух від здивувань,
розгадуючи тайни ночі,
тремтливість зоряних бажань.
Гарем рахуючи мільярдний,
він збився з ліку в сотий раз:
зірки – мов кулі у більярді
влітають в лузу – сяйвом страз
йому всміхаючись, востаннє
небесний простір перетнуть,
і ця феєрія прощання –
у небуття яскрава путь.
... Лечу думками до Астрея*,
у царство зоряних еліт...
Ех, спалахнути б!.. – і зорею
колись заве́ршити політ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778420
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 22.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.02.2018
Я смотрю на вас и напеваю,
Мудрый взгляд из под пушистых век,
Я гораздо больше понимаю,
Чем ты ожидаешь, человек.
Понимаю, если ты стал грустный,
Значит где то вдруг случилось зло
Подойду, жалея, и потрусь я,
Подарю тебе свое тепло.
И хоть я, конечно, не читаю,
Всех твоих тетрадок и бумаг,
На людей смотря, я лучше знаю,
Кто из них твой друг, а кто твой враг.
А вся эта болтовня с экрана,
Про чужих людей, про красоту,
Про того или иного пана,
Для чего все это мне, коту?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665700
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 21.02.2018
И тихое, неогненное, солнце,
И мягкие, незлые, облака,
Растекшиеся маревом по небу,
И кажется, что было так века.
И снег какой-то тихий, нескрипучий,
Холодный ветер щек не обожжет,
И голоса людей как будто тише,
Как будто сразу мягче стал народ.
И кажется: все и всему повсюду,
Всем видом с тихой грустью говорит:
– Прости, чем согрешил перед тобою.
И слышится ответ мне: «Бог простит».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629424
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 21.02.2018
«Подвижный, быстрый человек
Гордится стройным станом.
Сидящий сиднем целый век -
Подвержен всем изъянам». (Авиценна)
Жизнь прожить весьма не просто, если ты уже седой…
Да ещё букет проблемный - то с ногой, то со спиной…
Всё равно нельзя сдаваться - организм перенастрой.
Продолжай тренироваться - и ты снова встанешь в строй.
Этой новостью гордимся: словно в сказке Бог послал…
Рядом с домом появился новый тренажёрный зал.
И теперь я - королева! Побеждён радикулит…
Тренажёры - справа, слева. Слава Богу! Не болит!
Если очень постараться - снова станешь молодой.
Но в процессе тренировки - не забудь про водопой!
Все проблемы исчезают, пью достаточно воды…
Мои клетки оживают, как цветущие сады…
20. 02. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778138
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
А знаете, - не надо огорчаться,
Корить всю жизнь, что прожита не так,
И в прошлое с надеждой возвращаться,
Зависимый от прошлого - батрак.
Спина плевки и ругань стойко примет,
А значит впереди мы тех людей,
Кто радость нашу люто ненавидит,
Помолимся, долив свечам елей.
Нет, не смотри назад тоскливым взглядом,
Ушли минуты жизни - не вернуть,
Смотри вперед - несбыточное рядом,
Идущий вопреки осилит путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778047
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Возвращаясь с работы вечером
В милый дом, утопающий в зелени,
С половинкой любимой жду встречи я,
Все трудней расставаться со временем.
Ты стоишь предо мною хрупкая,
Словно школьница в фартучке кружевном,
На пороге приветствуешь шуткою,
Бодрым голосом, хоть и простужена.
Разливаясь по телу трепетно,
В венах кровь закипает буйственно.
Без любви был всегда я ветреным,
Обнимал без души присутствия.
Мне судьбой благодать начертана -
Видно с Неба была знамением.
Жить, любя, для любви не жертвуя, -
Все равно, что смотреть с презрением.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650932
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 20.02.2018
[b][color="#821d6f"]Сьогодня день, коли усі образи
Ми маємо віднести на смітник.
А замість них добра й тепла алмази
Посіяти в душевний свій квітник.
Немає на землі людей безгрішних
Віки складалось і донині так.
У бідних, у багатих і розкішних
Гріх може бути навіть у думках.
Для цього день є - прощена неділя,
Бо не образи наш дороговказ.
Благаю в каятті... не від безділля -
Простіть мене, а я прощаю Вас.
Це світла днина - днина всепрощення.
Благаємо, прости нас Бог-Отець.
Хай стануть наші щирі откровення
Очищенням для душ і для сердець.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777703
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Ты думал, она – сильная,
Ведь время закаляет…
Твоя любовь обильная
Степенно угасает…
Ты думал – независима,
Жизнь многому учила.
Слеза морщинки высекла,
Но сердце пощадила.
Привык ты жить размеренно,
В спокойствии ленивом.
И думал, нет – уверен был,
Что и она остыла.
Но жизнь - непредсказуема,
Её мир так устроен,
Что в буднях серо-суетных
Ты можешь быть доволен,
Но вот она – неистово,
«Неровно» жизнью дышит.
И верит она искренне,
Что ты её услышишь.
Она ещё надеется,
Что станешь ты, как прежде…
Ей трудно разувериться,
Она живёт надеждой…
И как цветок без лучика,
Без солнечного света,
Не встретит ли попутчика,
Преодолев запреты?
Так стань её источником,
В чудесный мир оконцем…
Стань главным ей «цветочником»,
Будь в жизни её солнцем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777803
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2018
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
[i]продовження[/i]
В глибині мого серця лелійно ховаються спогади,
І весніє любов, і дзвенить кришталева печаль.
Повертаюсь у юність, йдучи в часоплин перелогами.
Там у світлі і справжності серце знайде свій [i]причал.[/i]
Ось невдачі мої… поряд мрії крилаті й розвихрені!
Біля хати криниця по вінця живої води…
Ось бабусині руки й слова, що живуть до цих пір в мені:
«Жий в любові й по совісті, й Богу одному годи!»
Там п'янить медом груша й лякає кусючими осами,
А за пагорбом сонце лягає щовечора спать.
Найміцніші там сни, й найбадьоріші ранки із росами –
І на все там у Бога була [i]благодатна[/i] [i]печать[/i].
Повертаюсь зі спогадів духом сильнішою й вищою,
І любов'ю зігрітою рідного краю мого.
Як тепло не розхлюпать, й не стати черствою та іншою..?
Й зберегти оцей вогник у хаосі світу цього…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777771
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Дивлюсь на вулицю свою, як на світлину,
Немов в альбом, де пам‘ять - сторінки:
Ось рідний дім, ось від сусідів лине
З платівки музика, як ніби шум ріки.
А тут рипить прадавня каруселя,
Якої вже давно-давно нема,
Тут був паркан, високий, наче скеля
Серед весни... а зараз тут зима.
Широкий шлях - чомусь вузенька стежка,
Яку латають влітку спориші,
Чомусь мій друг, смішний пустун Олежко
Тепер кивнув, й минув... немов чужі...
Маленька вулице, була ти цілим небом
Чи космосом вселенських таємниць
Дитячих душ. Тепер іду до тебе
Припасти серцем, як в дитинстві - ниць...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774951
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 16.02.2018
[b][i][color="#d60f0f"]Народжуються люди для любові,
З любов»ю нам дароване життя.
Хай в кожного у серці і у слові
Живуть і квітнуть ніжні почуття.
Співаємо з любов»ю колискові
І ніжимо у пестощах дитя.
Не може бути щастя без любові,
Бо саме у любові сенс життя.
Хай сяють в небі зорі світанкові
Життя струмує, наче з джерела.
Любові Вам, великої любові,
Освідчень і душевного тепла!
Хай птахи легкокрилі, як хмаринки
І вітер пустотливий мандрівець,
Несуть по світу диво-Валентинки
Як вісники закоханих сердець...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777004
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Мы так и не стали людьми,
Мы так и остались животными.
В толпе, но все время одни,
С инстинктами плотскими, рвотными.
Мы так и не стали умней,
Придумав себе академии.
Нам главное, чтоб побольней,
Чтоб хаос и чтоб эпидемии.
Нам важно унизить, сломать,
Чтоб мордою в пол и за волосы.
При этом уверенно врать
Себе и другим не вполголоса.
Нам чужды любовь, доброта,
Нам дай автомат и наручники.
В душе – черноты пустота,
А рядом – бандиты-попутчики.
Про ценности что-то бубня,
Нам мир важен только вещественный:
Всё – я, всё моё, для меня…
Отбор, понимаешь, естественный.
Нам даже война не война,
А так, развлеченья мальдивские.
Нам – чтоб «выносите козла!»
Руками запачкано свинскими.
Нам главное – здесь и сейчас,
Нам важно – в карман и за пазуху.
А там – хоть потоп после нас,
Ну или пошлите всем засуху.
Мы ценим свои кулаки,
Невежества тьму беспросветную.
Хотя… еще есть чудаки,
Надеждой живущие тщетною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777001
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
А дощик степ вистукував на ґанку,
І так йому там весело було!
Не витримала, вибігла світанком
Повторювати рухи всі його.
Крап-крап! туп-туп !- вистукуєм уміло.
Танцюєм в ритм, а дощокавалер
Запрошує мене до вальсу сміло.
І понеслися ми то вниз, то вверх.
І закружляло з нами все в присілку -
Оце був бал! Оце дали снаги!
Втомившись, потім сіли на веселку
Й пісні співали аж до знемоги́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665552
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 14.02.2018
Сменился вкус моих желаний,
Неужто возраст взял свое?
Не рвусь я больше для гуляний
Ни в клуб ночной или в кино.
Перешагнул рубеж я сорок,
И седина уж на висках.
А бес в ребро, что был так дорог,
Лишь вкус оставил на устах.
Теперь женат я, страсть баталий
Зачем мне прошлых вспоминать.
Мои флюиды не устали
Жену порывом удивлять.
Я стал к себе гораздо строже
И не хочу покой терять.
Очаг домашний всех дороже.
Семья и в дождь, и в день погожий
Понять готова, боль унять.
Я бодр и полностью ухожен,
Супруге я теперь под стать.
Она ведь у меня похожа
На Афродиту, не отнять.
А как готовит, прям до дрожи,
Мне трудно это передать!
Из ничего она ведь может
Всем праздник живота создать.
И говорю тебе я, Боже:
Спасибо, что открыл глаза.
К семье родной любовь ведь тоже
Сорвать способна тормоза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412058
дата надходження 24.03.2013
дата закладки 14.02.2018
Оце й усе… скінчився снігопад –
В далеких горах проростає рута.
Вчорашнє «ми» закладено в ломбард,
Давно знецінене, немов гірка отрута.
Це був лиш сон, короткий дивний сон.
Де ти – наснага, я – твої бажання.
Ти обирав про всяк… під свій фасон,
І перестигле залишив мовчання.
Чому ж блукаєш в лабіринтах снів?
Шукаєш зелен-руту невідому.
Сезон дощів… забракло сонця й слів…
… оце й по всьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Оце й усе… скінчився снігопад –
В далеких горах проростає рута.
Вчорашнє «ми» закладено в ломбард,
Давно знецінене, немов гірка отрута.
Це був лиш сон, короткий дивний сон.
Де ти – наснага, я – твої бажання.
Ти обирав про всяк… під свій фасон,
І перестигле залишив мовчання.
Чому ж блукаєш в лабіринтах снів?
Шукаєш зелен-руту невідому.
Сезон дощів… забракло сонця й слів…
… оце й по всьому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776849
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Ніжно-ніжно, немов кошеня, заховаюсь в обіймах.
В нашій тиші не чути нічого крім стуку сердець.
За вікном метушня, вічний рух, наче кадри у фільмах.
Наша тиша незмінна - то щастя лавровий вінець.
Ніжно-ніжно на вушко тобі буду щось шепотіти.
А від подиху твого мурашки по шкірі весь час.
Наші мрії дарують нам крила, можливість летіти,
відчувати щось дуже важливе...та тільки для нас.
Ніжно-ніжно...так кінчики пальців торкаються шкіри,
так твої неймовірні флюїди торкають душі.
В цих обіймах без міри турботи, і щастя без міри.
А в думках лиш бажання спинити цю мить...і вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766515
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 14.02.2018
На плесо впали
Пелюстки надій,
У берег плещеться
Ставок - дитя неначе…
Ти можеш бути
Сто разів правий,
Але який в цім толк,
Якщо кохана плаче?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776612
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Без сну, вихідних, без відпусток, невтомно,
Воно зберігає ритм райський - "люблю",
Щоб ворог душ наших - плазун віроломний,
Не звабив на зраду, як Еву в раю.
Ритм серця " люблю я" - Божественно - вічний,
Який йому дав в покаянні - Христос,
Тоді, як тягнув серце в пекло звір - відчай,
Він прощенням вмить розірвав гріха трос.
ПЛАЗУН - догоджає лестощами
ВІРОЛО́МНИЙ - який порушує обіцянку, присягу; підступний, зрадницький.
ЗВАБИТИ - привертаючи увагу, викликаючи цікавість, притягати.
####################
Без сна, без выходных, без отпусков
Без сна, без выходных, без отпусков,
Ритм "я люблю" хранит, не уставая,
Что сердцу дал Христос, чья Суть - любовь,
Питать его чтоб чувствами из рая!
Питая сердце манной райских чувств,
С его "люблю я" ритмом - убедилась,
Что в Божьих чувствах - вечный счастья вкус,
И вечная Божественная сила!
И, воцарив Христа на трон души, -
Спасителя душ наших от геенны,
Избрав союз: дышать - любить и жить,
Храню ритм "я люблю" сердцебиенью
######₴#₴###############
На пути сердцебиения
«я люблю» Творца и ближнего
нет плохого настроения,
нет претензий ко Всевышнему,
на пути сердечной верности
и творенью и Создателю
места нет высокомерности,
и коварству, и предательству.
На пути, где души следуют
утвержденным Богом правилам,
восхищаются победою
Сына Божьего над дьяволом!
На пути любви Божественной,
где мужчину- символ мужества
с нежно-хрупкой сутью — женщиной
Бог венчал святым супружеством.
Коль подобие утеряно
с Божьей сутью изначальною,
обратиться можем с верою
мы в молитве к Безначальному,
чтоб к истокам Своей святости
нам вернуться дал желание,
тогда сердце с ритмом радости
не познает расставания!
####################
В пространство без таможен и границ
По будням мчусь, не трачу время даром,
в душе весна с охапкой новых рифм,
что вспыхнут «счастьедышащим» пожаром,
когда душа с душой заговорит.
когда два сердца в унисон о вечном говорят,
тогда и явь, как чудный сон, и чудный сон, как явь.
Тогда душа с душой одной рекою
впадают в океан, что назван был
Божественной, счастливою судьбою,
что вечно плещет чувствами любви.
Когда два сердца в унисон без слов, но о любви,
тогда и быль, как чудный сон, и чудный сон, как быль.
Коль две души доверят себя в руки,
что могут окрылить их, словно птиц,
тогда им не познать вовек разлуки
в пространстве без таможен и границ.
Когда два сердца в унисон крылатой птицей ввысь,
тогда и жизнь, как чудный сон, и чудный сон, как жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776554
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Прийшли морози нині –
Холодні та важкі…
Йде голуб по стежині,
Терпить він дні такі.
Тримається як може –
Не падає він духом,
Воркує: « Бог поможе,
Я маю силу духу! »
Як крихта десь знайдеться,
На тому хоч спасибі…
Таке йому до серця
Життя, де він щасливий.
[youtube]https://youtu.be/fTzDu2AQFzM?list=UU8vxi3K1iulM-TQrOdmTDKA[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776654
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
Плаче дощ, плаче ніч. Тільки я вже не вмію, не можу.
Видно щось на душі, може сонце сховалось і спить.
Не цілує ніхто. Каже Янгол :тобі допоможу.
А я?.. Що?..Я ж велика...Душа геть втомилась... й мовчить.
Це ж нічого. Життя. Я ще зовсім маленька дитинка.
Кошик старий беру і у нього складаю зірки.
А коли... Коли небудь... Як буде десь вільна хвилинка -
Перепишу в душі білим всі пресумнії думки.
Та чи вистачить часу?.. Бо вже позбирались роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776482
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.02.2018
Навіщо, мій Боже, навіщо мені оцей шлях?
Ось той, що ліворуч, зеленими травами вкрився.
Там пісню співає над полем заквітчаним птах,
А тут на моєму лиш ворон старий оселився.
І пустка, і холод – бреду по багнюці одна.
І ноша найважча утомлене серце стискає.
Бо ж сильною бути мені не навчитись ніяк,
Та й силу хитку вража помста у крил однімає.
Вже й крилами жертвую… Нащо без віри вони?
О скільки прекрасних світів з ними я повидала!
Та віру розтоптано, вбито без суду й вини,
Й слова, що посіяла, лю́дська байдужість стоптала.
Подай мені, Боже, подай у дорогу свічу,
Бо я ще жива, і десь в грудях тепло прозріває.
До білого світу крізь біль, крізь лукавство лечу –
Ростуть знову крила … Невже отак в світі буває?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Навіщо, мій Боже, навіщо мені оцей шлях?
Ось той, що ліворуч, зеленими травами вкрився.
Там пісню співає над полем заквітчаним птах,
А тут на моєму лиш ворон старий оселився.
І пустка, і холод – бреду по багнюці одна.
І ноша найважча утомлене серце стискає.
Бо ж сильною бути мені не навчитись ніяк,
Та й силу хитку вража помста у крил однімає.
Вже й крилами жертвую… Нащо без віри вони?
О скільки прекрасних світів з ними я повидала!
Та віру розтоптано, вбито без суду й вини,
Й слова, що посіяла, лю́дська байдужість стоптала.
Подай мені, Боже, подай у дорогу свічу,
Бо я ще жива, і десь в грудях тепло прозріває.
До білого світу крізь біль, крізь лукавство лечу –
Ростуть знову крила … Невже отак в світі буває?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 09.02.2018
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 09.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.02.2018
…..
… десять… девять… отсчет уже начат,
И, в порыве печали пустом,
Скоро иволга в роще заплачет,
Ива в поле уронит листок,
И, блеснув чернотой шелкопёрой,
Прилетит, будто ангел с небес,
Гость незваный – кладбищенский ворон,
И непрошеный сядет на крест…
…..
Время пусто, фальшиво, конечно,
Нет ни дней, ни часов, ни минут…
Ничего нет… одна только вечность,
И я знаю – она уже тут…
Где-то рядом… круг жизни нарушен,
Смерть уже говорит… говорит…
И слова проникают снаружи.
И слова остаются внутри.
..…
Миг и Вечность. Любовь и безбожность.
Память (или движение вспять?)
Это всё оказалось так сложно,
(Или ложно?) чтоб в жизни понять,
Но, когда всё позёмной тоскою
Оплетёт черно-бурая сыть –
В смерти – всё это станет простою
Невозможностью помнить… любить…
…..
Знаешь… я ни о чём не жалею.
Слышишь... я никого не зову.
Это ветер гудит по аллеям.
Это завертью клонит траву.
И листвой облетевшей всё дальше,
Слов ненужность несёт в пустоту.
Знаешь... я очищаюсь от фальши.
Слышишь?.. Я уже слышу... и жду...
.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720785
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 07.02.2018
Так давно ожидаемой встречей
прорисованы контуры дня.
Твой приезд быстро раны залечит,
что пекут на душе у меня.
Сквозь вечернюю дымку вокзала
вдруг проявится твой силуэт...
Хоть всю ночь говори, будет мало:
мы не виделись несколько лет.
Как живёшь? В жизни есть перемены?
Говори, говори, говори,
ведь всегда были мы откровенны,
всё равно не уснуть до зари.
Ни звонки, ни слова смс-сок
не заменят живое тепло...
Мы не виделись сколько? Лет десять?
И ты здесь. Как же мне повезло!
Я хотела такого общенья,
чтобы рядом сидели с тобой.
С возвращеньем тебя! С возвращеньем,
человечек ты мой дорогой!..
Как жила я? Да всяко бывало.
Нам ведь всем-то теперь нелегко...
Наши души судьба повязала,
мы друг в друга вросли глубоко,
и звонок твой: "Встречай, я приеду!"—
сладкой музыкой мне прозвучал,
словно дали ребёнку конфету,
о которой он долго мечтал...
В ночь уже переплавился вечер,
но лишь жарче у нас диалог.
Заварю-ка я кофе покрепче,
из духовки достану пирог...
Россыпь звёзд за окном догорает,
скоро в окна вольётся рассвет...
Как же всё-таки мне не хватало
наших встреч эти несколько лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775299
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Мелькают дни в тревогах, в суете,
и только ночью — благости минуты....
Из дымки снов сгущаются как будто
стихи в своей извечной красоте.
Засеребрятся мысли под луною,
узорной сканью сложатся слова;
и, выплетая грусти кружева,
заговорит поэзия со мною.
Прибьётся мысль к видений островку,
возникшему из призрачных вселенных,
и нити слов печально-откровенных
совьются в полуночную строку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775298
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018
Опять поссорились... И одиноко
(А снег идёт-идёт) плетусь домой.
И снег уже достаточно глубокий,
Чтоб лечь в него, укрывшись с головой...
Снежинкой стать, прозрачной и незримой,
И сказочно прожить сто зимних дней
Одной из них, но всё ж неповторимой,
Как отпечатки пальцев у людей...
А снег идёт... И мучаюсь с ответом -
Столь резкий поворот в моей судьбе
Как назовёшь ты - чудом или бредом?
Кому же позвонить? - Звоню тебе...
Ноябрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701260
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 02.02.2018
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 01.02.2018
Колише ранок липи і тополю,
Колише світ… в нім донечку мою.
А я їй щастям уквітчаю долю.
О сонечко, я так тебе люблю.
Сьогодні свято літа – іменинни,
Всього лиш рік тому з’явилась ти.
Моя чарівна квіточко, царівно,
Крім тебе, мені щастя не знайти.
Ти маків цвіт, волошка в житнім полі,
Веселка, небо, сонце, сніг і дощ.
Ти вітер, що розчісує тополі,
Моє життя, і радість, і любов.
***
Лягло тепло мені на плечі
ласкаве, літнє.
Прибігло щастя понад вечір
таке привітне.
Я доню в липень проводжаю
й веду за ручку.
Добра, любові побажаю –
щастям обручки.
Нехай ступає моя мрія
по цій земельці.
Нехай любов, віра й надія
панують в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670288
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 30.01.2018
Колише ранок липи і тополю,
Колише світ… в нім донечку мою.
А я їй щастям уквітчаю долю.
О сонечко, я так тебе люблю.
Сьогодні свято літа – іменинни,
Всього лиш рік тому з’явилась ти.
Моя чарівна квіточко, царівно,
Крім тебе, мені щастя не знайти.
Ти маків цвіт, волошка в житнім полі,
Веселка, небо, сонце, сніг і дощ.
Ти вітер, що розчісує тополі,
Моє життя, і радість, і любов.
***
Лягло тепло мені на плечі
ласкаве, літнє.
Прибігло щастя понад вечір
таке привітне.
Я доню в липень проводжаю
й веду за ручку.
Добра, любові побажаю –
щастям обручки.
Нехай ступає моя мрія
по цій земельці.
Нехай любов, віра й надія
панують в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670288
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 30.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Знову небо ранкове над степом
Креслить ніжно стрижами весна.
Знову бродять у лузі лелеки,
Де гриміла недавно війна.
Вже відбито ворожі атаки,
Вже на схід розміновано шлях.
І цвітуть над окопами маки
На притихлих південних полях.
Червоніють, шумлять пелюстками,
Над травою здіймаються ввись
Там, де смерть пронеслася вогнями,
Там, де кров пролилася колись.
Що вам ранок наспівує сонно?
Що вам сниться на тихих вітрах?
Ви все бачили, квіти червоні:
Біль і відчай, відвагу і страх.
Вам бої переможні відомі
І розірваний ворогом фланг;
В вашім кольорі - полум'я в домі,
З екіпажем палаючий танк.
Червоніє в пелюстках багряних
Кров полеглих в атаці бійців,
Пролітаючий трасер фатальний
І на мить спалахнувший розрив.
Всі жахіття пронісши вогнями,
Відгриміла і стихла війна.
І покровом лежить над полями,
Знову мирно дзвенить тишина.
Лиш на вітрі шумлять пелюстками
Квіти-символ палаючих днів,
Квіти-пам'ять про тих, хто не з нами,
Хто не вийшов з смертельних вогнів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704926
дата надходження 05.12.2016
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
Волшебные ночи - свиданья пророчат.
В хрустальных нарядах царица- Зима.
А сердце влюблённое радости хочет.
Но «зимняя спячка» нас сводит с ума.
Мороз очень кстати явился игриво.
Признался Зиме, что изрядно скучал.
И ей без него было так сиротливо.
Январь как священник их вмиг обвенчал.
Мороз подарил нам волшебную маску.
Мы вышли на солнце из мрачной тюрьмы.
И тут же отправились в зимнюю сказку.
Пусть нас развлекают проказы Зимы.
По снегу несётся азартная «тройка».
Её колокольчик трезвонит в ночи.
Встречаем мы праздники – весело, бойко!
Зимой непременно – печём калачи…
Ни вьюга, ни буря для нас не помеха.
Румянятся щёки, искрятся глаза.
Душа переполнилась радостным смехом.
И мы забываем нажать тормоза.
28. 01. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773854
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
В катакомбах здесь почти уютно-
Ни жары, ни ветра ледяного;
Пусть сюда сойти немного трудно
Здесь мы для моления Святого.
Там шумит над нами где то Рим,
Форумы, инсулы*, акведуки,
Здесь перед распятием Святым
Мы в молитвах простираем руки.
В Риме мы рабы и господа,
Скульпторы, певцы, легионеры,
Но как только спустимся сюда -
Нас в Христа объединяет вера.
Говорит священник Иоанн,
Свечи, от людей большие тени…
Император против христиан
Начал небывалые гоненья.
Или поклонится лже-богам
Или на кресты и на арены.
Не богатый выбор всёже дан,
Смерть или ужасная измена.
Рим в амфитеатре показал
Всей души ужасную изнанку.
Как вчера ливийский лев терзал
Мученицы серце, христианки.
Крик восторга несся по рядам!
В диком исступлении зверином!
Плебс ревел! Чего ж молчал я сам?
Не назвал себя християнином.
Пусть бы на арену в когти львов!
Пусть узки ведущие в Рай тропы,
Я проклясть открыто был готов
Озверелых сыновей Европы.
Но сам бесшептал ушам моим,
Что не за своё сейчас берусь я,
Что ведь кто-то должен быть живым
Чтоб осталась Вера Иисуса.
Ах, ну да, рискую я и тут
Если стража тут нас всех застанет,
Львы и пытки нас конечно ждут
Ибо мы конечно, христиане.
Но сурово совесть так зовёт,
«Сколько и чего не говори ты,
Но Христу на деле верен тот,
Кто, не дрогнув, чтил его открыто».
В катакомбах тихо и уютно
Здесь звучит молитва тихо, чинно.
Только мне теперь ужасно трудно
Называть себя христианином.
* Инсулы - многоэтажные дома, в которых жила римская беднота, снимая комнаты у домовладельцев.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774016
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Мій крик душі, моя печаль,
Моя біда, що не минеться.
То огортає серце жаль,
То вже терпець от-от урветься.
Де взяти сили для життя?
Як, спотикаючись, не впасти?
Моя опора – це сім'я.
Тут горе є, та є і щастя.
Коли ми всі, коли ми разом,
То легше і біду долати.
І добра чаша переважить,
Лиш щоб терпіння не втрачати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773707
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 28.01.2018
А боль в душе казнит и ранит,
Как длинен календарь разлуки…
И всё вокруг ничуть не манит –
Обрывки фраз, пустые звуки.
Все вместе вдруг пропали силы…
Ты улыбаться не спеши.
Ты чуткий и услышишь, милый,
Печальный зов моей души.
А время вдруг остановилось…
И как сравнить ту суету
С тем, что пространство разделилось
На то, где ты и – пустоту?
И не влечёт ничто мирское,
Как это глупо – расставаться,
Мне нужно встретиться с тобою
И в этой встрече оставаться.
1990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773547
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
А боль в душе казнит и ранит,
Как длинен календарь разлуки…
И всё вокруг ничуть не манит –
Обрывки фраз, пустые звуки.
Все вместе вдруг пропали силы…
Ты улыбаться не спеши.
Ты чуткий и услышишь, милый,
Печальный зов моей души.
А время вдруг остановилось…
И как сравнить ту суету
С тем, что пространство разделилось
На то, где ты и – пустоту?
И не влечёт ничто мирское,
Как это глупо – расставаться,
Мне нужно встретиться с тобою
И в этой встрече оставаться.
1990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773547
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 27.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2018
Мужчины до изюма падки –
Должна быть в женщине загадка,
Чтоб вновь открыть хотелось книгу…
...В рутину привнесу интригу, –
Тебе со мной, привычной, скучно?
Прикинусь «фам-фаталью» лучше!
Чтоб сбить тебя немного с толку,
На полуслове вдруг умолкну,
Взор устремив куда-то вдаль…
(Изящной позой этуаль
Я вся как будто бы кричу:
«Не спрашивай, о чём молчу!..»)
Потом (с улыбкою Джоконды)
Возьму задумчиво аккорды…
Вопросом зароню сомненье:
«Ты на рыбалку в воскресенье?..»
Внезапно (озираясь странно)
С мобильником закроюсь в ванной,
А позже объясню (с запинкой):
«Так… посекретничали... с Нинкой…»
Для роли Женщины-Мечты
Сама себе куплю цветы,
Вернусь с работы поздно ночью –
В вечернем платье и с причёской,
Швырну букет небрежно-томно:
«Так… подарил... один знакомый…»
Антракт! В разгаре представленья
Нарушил зритель точки зренья!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460452
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 26.01.2018
Я хочу паузу в житті,
Коли нічого не трапляється…
Застигне думка в німоті,
В повітрі тиша розчиняється…
Я просто дивлюся на світ
У звичній цій його буденності.
І він, сповільнивши політ,
До мене, може, теж повернеться…
І хай ця пауза – лиш мить,
Та раптом стане новим подихом,
І життєдайно забринить
Душа захопленням і подивом…
Цей світ в невпинній суєті…
І як він досі ще тримається?
Я хочу паузу в житті,
Коли на мить все зупиняється…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773200
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 25.01.2018
Снежинок скрип, мороз под двадцать,
От солнца всё село блестит,
Чист воздух так - не надышаться,
Под снежным пледом сад твой спит...
Берёшь колун, снимаешь куртку
И дуб нарезанный пилой
На толстые, без веток чурки
Сдаётся лежа пред тобой...
Кровь заиграла, пар от тела.
Румянец крепкий тут как тут,
Из хаты помощь подоспела,
Поленья к печке в дом несут..
И вот огонь трещит лаская
Уставший от колонок слух
А ты балдея понимаешь -
Что счастье в мелочах вокруг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773136
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Снег сыплет к нам из-под небес.
Ведь это – чудо из чудес!
Зима украсила пейзаж,
Создав волшебный вернисаж.
Где мастер кисти и пера?
Художники! Пришла пора!
И ты, романтик и поэт!
Запечатлей в стихах сюжет…
Кто наряжает в сказку мир?
Вопросы тщетно шлём в эфир…
Всё больше снегу намело…
Под солнцем – словно серебро!
Восторг мой льётся через край,
И на земле бывает рай!
Я удивляюсь без конца –
Руке небесного творца.
24. 01. 2018. Рисунок - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773129
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Як це бути Богом? Де і коли ти засинаєш?
Як це?.. Бути завжди? Ти справляєшся сам? Тобі допомагають Янголи?В них багато роботи?
Як ти їх призначаєш? По вчинкам? По доброті? За гарні справи? За чесно пронесений біль? Без нарікань? Без сліз? Коли багато сліз?
Ти добре відпочиваєш? Хто турбується про тебе?
Ти розумієш... Про кожного треба турбуватись...
Ти часто дивуєшся? Ти... Інколи сам не знаєш, що ми можемо зробити...Ти сам дарував нам право вибору. Так... Та ти ж знаєш. Про що це я?..
Легко любити добрих. Легко прощати за розбиту філіжанку,...
Але... Як ти любиш всіх? Хто ображає тебе. Хто відбирає життя? Хто відбирає не одне життя. Своїм вчинком. Одним словом...
Ти бачиш все. І зразу. Та знаєш, як гарно, коли просто сніжинки кружляють? Коли вітер рукою в шибку...
А ці?.. Наші хлопці, що загинули... Вони бачили тебе?.. Ну... Там... На на небі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773079
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2018
Я хочу мріяти про тебе.
Щоб мрії були неземні…
Але щось мало мені неба
І аж занадто вже землі.
Я хочу, щоб не гасли очі,
Буденності ввібравши пил.
Й думки щоб бУли ще жіночі,
Й на все щоб вистачило сил…
Я хочу, щоб хотілось жити,
І кожен день суттєвим був.
Щоб було прагнення творити,
Й натхнення вогник не заснув.
Щоб ще не тліло, а горіло –
В душі, у серці і в думках…
І мрія тихо щоб блудила
Десь по незвіданих шляхах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772649
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 23.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2018
Вдруг робкий стук воспоминаний
Развеет мыслей скучных прах…
Я вспомню светлый миг свиданий,
И трепет рук , и блеск в глазах.
И вечер, соловьями полон,
Вздыхает тёплою струёй,
Он нашим чувством очарован,
Он – покровитель наш с тобой.
Я помню каждый жест и слово,
И звон мелодии ночной
В звучанье воздуха хмельного...
И всё для нас, для нас с тобой.
Воспоминаньям ставят свечи
Не смея прошлое вернуть,
Но ты в душе храни тот вечер
И повтори… когда-нибудь.
1996
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772431
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Зліпив Господь людину з глини.
Старався, щоб все вийшло досконало.
Роботу завершив тієї ж днини
Й помітив, що ще глина залишалась.
І Бог спитав: «Зліпити що тобі?» -
Звертаючись з теплом до чоловіка…
«Зліпи ще щастя, може я тоді
І зберегти його старатимусь довіку».
Господь йому нічого не сказав…
І, не замислюючись навіть на хвилину,
Ту глину чоловікові віддав –
Мовляв, усе в твоїх руках, людино!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772285
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[youtube]https://youtu.be/AsWEozKdx60[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772059
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Смирення — це у серці спокій,
Будь-що хай коїться собі,
Це незворушність, навіть поки
Іде навколо лютий бій.
Смирення — це є вдячність щира
Творцеві за своє життя.
Смирення — це могутня сила,
Це найсолодше почуття.
[i]27.02.2016
Донбас
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772019
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Полин цвіте – гірку любов віщує,
І ти, як зірка, губишся в блакиті…
Неправда те, що Правда торжествує,
Її тріумф, на жаль, не в цьому світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771939
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Мило серцю на квіти чудові дивитись,
Ще миліше дивитись у тихі озера з-під вій…
Нам під Зіркою щастя Господь не судив народитись,
Ми отримали щастя родитись, кохана, на ній!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771942
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
За монету купую сон,
Та дзвенить на небесній таці,
Ходить вітер, чудний гарсон,
Вимага чайові за працю.
Що ти хочеш, нудьга старий?
Я уже розплатився, годі!
Бачиш місяць? То грошик твій
На жаданій блука свободі.
Краще дай-но від сну ключі,
Поки я не зламав ворота,
Я уже все почув, мовчи,
Я уже не твоя турбота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771891
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 18.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2018
В коробку майстер олівця поклав,
І зразу ж настанову йому дав:
- Ти п’ять речей повинен пам’ятати,
Тоді висот лиш зможеш досягати.
По-перше, дай комусь себе тримати,
Лише тоді пізнаєш ти багато.
По-друге, мусиш біль перетерпіти,
Коли тебе захочуть підточити.
Та після цього кращим станеш ти
І ближчим до життєвої мети.
По-третє, сам ти будеш здатен
Свої ж помилки справно виправляти.
А по-четверте, знай, що серцевина –
У тебе найвагоміша частина.
А ще – паперу не перебирай,
На будь-якому слід свій залишай:
Чи легко буде там писати,
Чи буде грифель приставати,
Чи, може, треба ще не раз
Одне й те ж місце поновляти…
І хоч в якому будеш стані,
Малюй так, наче це – востаннє!
І хай залишиться огризок,
Ти не здавайся – все дописуй.
А важко буде – не зламайся –
В параграф перший повертайся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771706
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Летит, кружится,
Белый чистый снег.
А я смотрю наверх,
Как кошка,
Жмурясь.
И взглядом освещаю
В небе смех,
Чтоб снег
Летел на нас с небес,
Не хмурясь.
Снежинки тают
На моих губах,
И на ресницы
Кружевом ложатся.
Иголочками
Светятся в руках,
Столь хрупкими,
Что могут
И сломаться.
Беру в щепотку
Снежные цветы,
И очень нежно,
Молча улыбаюсь.
Загадываю
Тайные мечты.
Снежинкой вместе с ними
Растворяюсь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771402
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Він турбувався про дружину,
Помітивши проблеми з слухом.
Сховавшись якось їй за спину,
«Ти чуєш?» - їй шепнув під вухом.
І відповіді не діждавшись,
Він інше місце відшукав.
Так само тихо, як і завше,
«Мене ти чуєш?» - запитав.
А результат той самий вийшов –
Він відповіді не почув…
Тоді він підійшов поближче
І знов: «Ти чуєш?» - їй шепнув.
Він добивався свого вперто…
Та тут дружина повернулась:
«Я кажу «так» уже вчетверте,» -
І чоловікові всміхнулась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771553
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Навчилась пережити біль і радість
Ненависті у серці не держу.
Учусь прощати й поважати старість,
І справжнє щось у серці
бережу…
Спіткаюся… встаю і знову вчуся –
Коліна здерті згодом заживуть.
Байдужості людської лиш боюся –
Крізь неї зло і помста
проростуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771561
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Так часто він на долю нарікав…
Та якось друг йому пораду дав:
«Ти бачиш у житті лише погане,
Від цього краще на душі не стане…
Життя ж, як хрест, сприймай його двояко:
Що в нього ззаду? – Лиш дошки і цвяхи!
А стань попереду – і там Спаситель,
Земного світу наш небесний покровитель.
Він дерев’яний хрест собою закриває,
Любов і віру нам благословляє.
Дивись на нього, і хоч вчора плакав,
Сьогодні в серці з’явиться подяка…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771550
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Пусть привычки детских лет
Жизнь снимает с нас, как стружки,
Но музея лучше нет,
Чем родной музей игрушки.
Куклы, милое зверьё,
Сказки ласковой наследство
Мы встречаем тут своё
Чудом выжившее детство.
«У тебя ж был танк такой!
И такие же машинки»,
Голос памяти живой
Тут же шепчет без заминки.
И солдатиков – не счесть,
Да, они всегда на марше.
А ещё игрушки есть,
Что и дедов наших старше.
Вот бежит резной конек,
Вот фарфоровая дама,
Чуть прищурила глазок
Из витрины первой самой
Друг мой, в святочные дни,
Чтобы радость не смолкала
Хоть на часик загляни
В эти сказочные залы.
Сбрось хоть тут с души своей
Бытовой рутины стружки!
Мы ещё придём в музей,
Наш родной музей игрушки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771512
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
[color="#0a094d"]О/вдовела любовь и в пучине потерь
Л/ьют лампадки огни... поминальные.
Ю/жный ветер принес холода в мою дверь.
Д/ежавю... крохи счастья;... печальные.
Я/ и верить боюсь... неужели - чужой?
Х/аотично душа на две делится,
Н/еужели любовь за смертельной чертой?
А/хинея!! И все перемелется.
М/ожет сделанный шаг - громкий вызов судьбе,
П/ерекрой, новый старт, воссоздание,
О/бновлённый подъем по нелегкой тропе,
С/опряжен с нашим общим желанием.
Т/айн огромный клубок и запутана нить
У/крепилось броней недоверие,
П/азлы жизни бы нам вновь узором сложить,
К/раской яркой любви скрасить серое.
И/ пускай отойдет в небыль грусти мотив
Г/рубый выпад судьбы, заблуждение,
О/тойдет... и расчистит святые пути
В/се дороги-пути... и сомнения.
О/щутить бы душою тот важный демарш,
Р/аз уж выпали нам испытания.
Я/вь ценнее чем самый красивый мираж
Т/ак нам Бог говорит... в назидание.[b][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Не может быть её огонь невзрачен,
Не может быть слеза не горяча,
Не может сердце чувствовать иначе,
[i]Когда горит пасхальная свеча[/i].
.........
Возможно, срок давно уже отмерен,
А может, жизнь прервется невзначай,
Но я, по-детски, в эту смерть не верю,
[i]Когда горит пасхальная свеча[/i].
Исчезнет всё – от мига и до века,
Угаснет всё – и радость, и печаль,
Но тьма не тронет сердце человека,
[i]Когда горит пасхальная свеча[/i].
И значит всё, и ничего не значит,
Но, может быть, ему светлей стучать,
И свет на сердце падает иначе,
[i]Когда горит пасхальная свеча.[/i]
Я верю в силу пламени святую,
И, огонёк ладонью покачав,
Живу светло, над смертью торжествуя,
[i]Пока горит пасхальная свеча.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771091
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Нам трудно в жизни распознать
Людей с открытою душою,
Они закрыты плотным строем
Готовых честь свою продать.
За что продать? - Без интереса.
Кому служить? - Пустой вопрос.
Зловонна, будто бы понос,
Честь, не имеющая веса.
Их сотни легких на подъем,
Продать готовых даже близких
За стопку налитого виски
И яд обещанного в нем.
Мы ищем в каждом идеал,
Боготворим пустые звуки,
Ложь, словно крест, взяв на поруки,
Горбом несем на пьедестал.
И удивляемся потом,
Что жизнь дерьма, увы, не краше, -
Дерьмо честнее будет даже,
Поскольку выглядит дерьмом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771090
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Я в усьому шукаю присутність твою:
У словах і мелодіях, тихому вітрі,
У химерах із хмар я тебе впізнаю,
Бо малюю тебе і в малюнок той вірю...
Відчуваю на дотик у краплях дощу,
Впізнаю у живильних іонах озону.
Я гукаю тебе, аби тільки почув...
Крізь глуху і холодну ту раму віконну
Я спокійно і тихо, мов кішка, пройду,
Заховавши у темряві зболену душу...
Світло включиш - я знову, мов тінь, пропаду
І ніколи щодення твого не порушу
У житті, що твоє... Де немає мого
Ні мовчання, ні крику, ні холоду-спеки...
Не змогла зрозуміти лише одного:
Ти так близько, ти - ось, а чому це далеко...
Не дістати рукою, лиш погляд ковзне.
Оглядаюся часто - а, може, помітиш...
Ні, не бачиш, не бачиш, не бачиш мене,
Мов навмисне обходиш, аби не зустріти...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665261
дата надходження 11.05.2016
дата закладки 13.01.2018
Старий досвідчений суддя
Зустрів знайомого хлопчину:
«Моє вітання! Радий я, бо чув,
Що вибрав ти дружину.
І хто ж обраниця твоя?» –
Суддя звернувся небайдуже.
«Вона, як уночі зоря,
Краса її яскрава дуже!»
Суддя записничок дістав
І, не роздумуючи довго,
У ньому нуль він написав,
Спокійно мовивши: «Продовжуй!»
«Вона й проворна», - так юнак
Розхвалював свою дівчИну.
І знову – нуль, той самий знак
Суддя виводив безпричинно.
«Посаду гарну навесні
Отримає моя кохана!»
Та на папері знов нулі
Суддя виписував старанно.
І ось вже шість їх, як на те, -
Якесь математичне диво!
«У неї серце золоте!» -
Юнак тут вигукнув щасливо.
«Вона завжди там, де біда,
Де нам потрібна з вами».
Аж тут: «Один!» - сказав суддя
І написав ПЕРЕД нулями.
Сердечно він потиснув руку
І радо мовив: «Любий друже!
Сім'я – це непроста наука,
Мій досвід хай тобі послужить.
Тебе я хочу привітати –
Твоя кохана – на мільйон!
В житті разом вам крокувати,
І є в моїх словах резон!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771014
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Не отменить законы нам Творца,
ведь Он Своею волей изначально
определил главой семьи — отца,
муж за семью пред Богом отвечает!
Нелегкая судьба главы семьи,
ведь на земле судима власть любая,
а править там, где к власти нет любви,
задача, скажем прямо, непростая!
И голове чтоб участь облегчить,
чувствительную душу создал Вечный,
в любой момент чтоб помощь получить
могла глава чрез силу чувств сердечных!
И муж с женой, главы с душой тандем
был сотворен и помещен Всевышним
в Свой райский сад — Божественный Эдем,
чтоб их учить законам вечной жизни.
Но хитрый змей чувствительность души
использовал и заманил в ловушку
коварной лестью ту, что дарит жизнь,
и власть забрал чрез женщину у мужа.
Утерянную власть главе семьи
лишь на Голгофе возвратить возможно,
отрекшись покаянием своим
от дьявольских идей безбожно-ложный!
Гарантом чтобы быть главе семьи,
Главе всех глав он подчиняться должен,
а душу, Богом данную, любить,
храня ее от лести силой Божьей.
##################
Мамам легче познать Суть Творца
«И нарек Адам имя жене своей: Ева, ибо она стала матерью всех живущих» -Ева — жизнь - Библия
Бог устроил все чудно на свете:
для мужчины жену сотворил,
чтоб она могла жизнь дарить детям,
и ее чтоб рожденный любил,
чтоб назвал эту женщину «мамой»-
самой лучшей и самой родной,
самой доброй, любимою самой,
и во всем мирозданьи одной!
Чем измерить любовь мамы к детям,
силу чувств материнской души,
той, что глубже глубин всех на свете,
и превыше земных всех вершин,
полноводнее всех океанов,
и целебнее всех родников,
потому что судьба сердца мамы -
передать детям Божью любовь!
Бог связал сердцем маму с младенцем:
Мамам легче познать Суть Творца -
Девять месяцев носят под сердцем,
И всю жизнь носят деток в сердцах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770777
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Гранітний камінь на верхівці пальми…
Що за жорстокий звичай? – запитай-но.
В Аравії так прийнято робити,
Щоб ріст верхів’я дещо сповільнити,
Щоб стовбур в товщину лиш розростався,
І плід рясніший соком наливався…
І Бог на нас тягар свій накладає –
Скорботи і страждання посилає.
Щоб ми, знайшовши сили проти бід,
В душі зростили свій духовний плід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770681
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 11.01.2018
А кохання наше - нитка кришталева,
Та не смій перечити мені.
Я твоя єдина, твоя королева,
Я твоя насправді, а не в сні.
Принеси на крилах лебедину вірність,
Усміхнись веселкою мені.
Подаруй на згадку ніжність, просто ніжність -
В серці я носитиму її.
Як ітимеш поруч, замилуйся мною,
Про своє кохання розкажи.
Нехай наше щастя чистою водою
Буде сміхом, радістю завжди.
З трепетом, з бажанням поцілуй у губи,
Бо кохання наше навіки.
Я твоя дружина, твоя вічна згуба -
Тихий берег вічної ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657422
дата надходження 05.04.2016
дата закладки 10.01.2018
Приголуб мене, любий, без ласки твоєї так зимно.
Заховай аж під серце – клубочком вмощусь у кутку.
Десь по білому білим кохання писалось невпинно,
І у вічність віночком плелося по срібнім витку.
Поцілуй мене, любий, хай спиниться час на хвилину,
І від Всесвіту ключ покладе до твоєї руки.
Сумнів осуду лишу і в небесну лагуну полину…
Хай напоєне щастя відчинить від неба замки.
Не порань мене, любий – я просто тендітна, мов гілка.
Моя сила в красі, і у блиску чарівних очей...
Я, повір, не слабка - лише просто закохана жінка,
Що шука своє щастя в прихистку надійних плечей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685627
дата надходження 24.08.2016
дата закладки 09.01.2018
Как хорошо, что есть на белом свете
Роскошная мелодия любви,
И хорошо, что повзрослели дети,
А Бог, в который раз, сказал: живи...
Красиво нам нарисовали сказку
У ёлочки бенгальские огни,
Под звон бокалов, что полны шампанским,
Я верю в завтра всей большой родни...
Ещё бы снега белого, как раньше,
И воздуха морозного вдохнуть,
Да пожеланий искренних, без фальши -
И в счастье... с головою утонуть...
Увидеть мир открытыми глазами,
Перелистав, сменить календари
На новые - без смуты и терзаний -
Уверенностью близких задарить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018
По-прежнему в моде нагайки и плети
Под шелест словарной трухи…
Напрасно пытается спрятаться Йети, -
Зачахли кругом лопухи…
Грустит старикашка в пикейном жилете, -
Не те, мол, теперь потрохи…
И мухи не льнут к ГМО-шной котлете,
И власти к народу глухи…
Растут не по дням современные дети, -
От компа, чай, не от сохи…
А те, кто до си́х пор не встряли в соц. сети,
Неужто по жизни лохи?
Куда ни пойти не удастся не встретить
Подкованной кем-то блохи…
Но стало непросто найти на планете
Двора, где поют петухи…
Сегодня легко откопать в интернете
Какие угодно стихи…
Вот только не каждый способен ответить
За долю своей чепухи…
июнь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589546
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 09.01.2018
[b][color="#0099ff"][i]Дорогі члени поетичного клубу!
Вітаю вас з Різдвом Христовим!
Бажаю вам постійного супроводу ангела охоронця! Хай вас боронить Бог!
Дозвольте поколядувати!!![/color]
[color="#68c0f0"][/color][/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/sDDHLPWen9E[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770450
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Я за жизнь себя растратил,
Не вернув и половины, -
Нет печальнее картины,
Где жалеют об утрате.
Изменил бы что-то в жизни,
Если б дал Господь возможность? -
Изменил бы, подытожив,
Ближе став для самых ближних.
Время есть, когда ты молод,
Для поступков, и не очень
Ты волнуешься средь ночи,
Не испытывая голод
Ни в желаньях, ни в капризах
Тех, кого сегодня бросишь, -
В пропасть падаешь на тросе,
Пьяным рвешься на карнизы.
Но, войдя в преклонный возраст,
Оглянувшись в тьму ушедших
Лет, воскликнешь: "Боже, нет же
Лучше молодости!" - Поздно...
Изменить уже не в силах,
Что растрачено бездумно. -
Был бы ты вначале умным,
Не тянул б свой крест на жилах.
Не жалейте об ушедшем, -
По шагам никто не мерит
Путь к одной открытой двери. -
Счастлив тот, ее нашедший?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770399
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Замерзлі шибки розпорошують вранішнє світло,
І ніжність хрусткої, ванільно–терпкої зими.
Вбираю, мов промені сонця, тепло твого тіла.
Щаслива… Любуюсь, як ти додивляєшся сни.
А сад за вікном шепотів уночі про кохання,
Хурделиця кішкою гралась на спинах дахів.
Щось є загадково – врочисте у кожнім світанні,
Коли поруч той, що в життя твоє щастя привів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311472
дата надходження 05.02.2012
дата закладки 08.01.2018
Однажды друзья вдруг затеяли спор…
Пощёчиной кончился их разговор.
Но боль победив, тот, кто в нём пострадал,
Обиду свою на песке написал.
А время спустя, на прогулке вдвоём
Друзья по дороге нашли водоём.
И тут с пострадавшим случилась беда –
Чуть жизни его не лишила вода!
Но друг, забывая опасность и страх,
Из бездны выносит его на руках.
Страдалец, сумев упорядочить мысли,
На камне свою благодарность вдруг выскреб.
Спаситель его, изумившись, спросил:
«Кто так поступать тебя, друг мой, учил?
Обиду писал ты на зыбком песке,
А радость – на камне – на вечном листке».
А тот отвечал: «Нужно всем это знать.
Обиду должны на песке мы писать,
Чтоб ветры развеяли запись легко
И в сердце она не ушла глубоко.
А всё то добро, что вам дарят сердечно,
Старайтесь на камне оставить навечно.
Там ветры и зной для него не страшны,
Ведь помнить о добром всегда мы должны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769882
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
Йшов по Лаврі учень бідолаха
І побачив товстого монаха:
- Ооо, - подумав, - дядечка пузатий!
Не поститься, має стіл багатий!
А монах той ніби повертає
І до себе учня підзиває,
Дивиться у очі, не промаже,
І люб’язно з посмішкою каже:
- Знаєш, брате, чом такий я повний?
Бо коли ще був малоцерковний,
Осудив я товстого монаха
І тепер цим мучусь, бідолаха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769655
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Меняет возраст мысли след,
Воззрения, приоритеты…
Казалось в детстве – в тридцать лет
Уже не страшен конец света!
Ведь как-никак – конец пути,
Проходит жизненная веха…
Ну а сейчас, когда почти…
Когда почти уже полвека,
То всё, пожалуй, впереди!
И возраст, вроде – не помеха!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769653
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Слова до музики
[youtube]https://youtu.be/2kOTsVkL95o[/youtube]
- Засинай, засинай, внученько рідненька,
Сонечко злотавеє, моя дорогенька.
Засинай, засинай, дитинонько мила,
Над тобою, любонько, дідусеві крила.
Почепив, почепив на колиску зірку,
Щоб в житті дитиночці не бувало гірко.
Заяснить, заяснить онучаті стежку,
Світлим гаптуваннячком вишиє мережку.
Ой, люлі, люлі, сонце. Ой, люлі, люлі, спи.
Цілував, цілував білесенькі ручки
І у долі випрохав щастя для онучки.
Милував, милував ніженьки пухкенькі,
Прикладав до п'яточок капці золотенькі.
Розганяв, розганяв хмаровиння з неба,
Бо дитяті сонечка якнайбільше треба.
Та просив, та просив вітер не шуміти,
Бо дрімає ясочка, годі гомоніти.
- Гойда-да, гойда-да, наше світле диво,
Ми засієм радістю й благодаттям ниву.
І зросте, і зросте дівчинка-зоринка,
Втішиться родина вся і Вкраїна-ненька.
Засинай, засинай, внученько рідненька,
Горличко крилатая, дівчинко маленька.
Засинай, засинай, втіхо люба й мила,
Над тобою, серденько, дідусеві крила.
Ой, люлі, люлі, сонце. Ой, люлі, люлі, спи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769626
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Де падають зорі –
в туманах там долі пливуть,
У синіх долинах купаються зоряні плеса.
Отам поміж них
чиясь доля зібралася в путь,
Пливе у човні (та куди ж…)
загубилися весла.
Гойдається човен,
штовхає самотність його
В пітьму незворушну,
пірнає углиб порожнечі.
Яке це вже коло?
Бо вистачило б й одного…
Їй човен покинути б
й сісти на крила лелечі.
Їй впасти б у трави,
з туманів смарагди струсить,
Й світанки змережити з зір
і вінками у коси,
Їй весни стрічати б…
весною і жити, і снить…
Гойдається човен,
мов вранці не струшені роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716710
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 04.01.2018
Вітаю всіх поетів з Новим роком! Нехай всі розчарування залишаться в старому році!
Я дарую вам пісню Алли Пугачової "Расскажите птицы"
[youtube]https://youtu.be/hXHgS7ynpfY[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769325
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Я стала старша ще на одну осінь,
І помудрішала на ще одну печаль…
Чому ж у журавлинім стоголоссі
Журби ніяк не відпускаю вдаль?
Чому ж так стихли всі поля просторі,
В тумани поховалися сумні.
Чому ж так гірко плачуть чиїсь долі?
Одна із них наплакала мені.
Сумне «курли» мене у небо зносить,
Вже й крила прорізались, мов у сні…
Чому ж душа ніяк не відголосить?
Чому мені болять їхні пісні?
І скільки літ одна, посеред поля
Я проводжаю журавлів ключі…
Не з ними я… така моя недоля –
Мені збирать розсипані плачі.
Я стала старша ще на одну пісню,
І помудрішала на ще одні жалі…
Чому ж тій пісні в серці моїм тісно?
Чому мене лишили журавлі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689529
дата надходження 18.09.2016
дата закладки 02.01.2018
Зворушлива картина –
Змагання дітлахів!
Працюють ніжки, спини –
Мчать зграйкою птахів.
На перший погляд – просто,
Звичайний собі біг.
Усі одного зросту,
І усмішка у всіх.
Та дивні оченята
І особливі личка…
Ці діти – «даунята»,
Їх «діти сонця» кличуть.
Біжать так обережно,
До фінішу прямують.
І, дивлячись бентежно,
Батьки їм аплодують.
І кожен, хто це бачив,
Болільником їх став…
Та хлопчик враз, одначе,
Спіткнувся і … упав.
Трибуни всі завмерли –
Тривога у очах.
З облич усмішку стерли,
І враз з’явився страх.
Коли ж оця дитина
Зненацька впала ниць,
Неначе в ту хвилину
Звучало – «Зупинись!»
Усі, що тут змагались
З дистанції зійшли…
Піднятись помагали
І руки подали…
За руки взявшись міцно,
До фінішу дійшли…
Так просто й органічно
Урок усім дали.
Для них добро – віконце,
Що зв’язує із світом…
Вони ж бо – діти сонця!
А ми? Чиї ми діти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769193
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 01.01.2018
Дитинство забрело в луги ромашкові,
Переплелись де ніжність і тепло.
І ми були так схожі з неваляшками,
Вгорі над нами сонечко плило.
А далі юність в сукні з горошинами,
Вітала й бігла якось водночас,
Злітала понад пишними жоржинами,
Лукаво посміхалася до нас.
І тільки після трапези весільної
Життя подібне стало рушнику,
Коли пішли дорогою ми спільною,
Хай нелегкою, але ж вибрали таку.
Вже у човні, штормами геть розгойданім,
Плило подружнє молоде життя,
Засіяне і квітами, й незгодами,
Й словами непростими каяття.
Хоч скоро крила наші вже притомляться,
Все ж вірю: посміхнеться доля нам,
Бо щастя є не тільки у жертовності,
А і в хмільному запаху вина,
Яке ми вип’ємо сімейством, міцно спаяним,
Коли зберуться за столом усі,
І зрозумієм, що життя не згаяне,
Якщо сидить тут рід у всій красі.
26.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
Дитинство забрело в луги ромашкові,
Переплелись де ніжність і тепло.
І ми були так схожі з неваляшками,
Вгорі над нами сонечко плило.
А далі юність в сукні з горошинами,
Вітала й бігла якось водночас,
Злітала понад пишними жоржинами,
Лукаво посміхалася до нас.
І тільки після трапези весільної
Життя подібне стало рушнику,
Коли пішли дорогою ми спільною,
Хай нелегкою, але ж вибрали таку.
Вже у човні, штормами геть розгойданім,
Плило подружнє молоде життя,
Засіяне і квітами, й незгодами,
Й словами непростими каяття.
Хоч скоро крила наші вже притомляться,
Все ж вірю: посміхнеться доля нам,
Бо щастя є не тільки у жертовності,
А і в хмільному запаху вина,
Яке ми вип’ємо сімейством, міцно спаяним,
Коли зберуться за столом усі,
І зрозумієм, що життя не згаяне,
Якщо сидить тут рід у всій красі.
26.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769043
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
[b]А ти не скажеш крихітко мені
Чому в твоїх зіницях тінь грози
Й чому маленькі краплі бірюзи,
Змахнули митю рученьки бліді?
Вже ранок, бачиш, нишком на вікно
Гардину синю зачіпив із неба,
Тому, малюче, плакати не треба,
Сміється ж сонцем синє полотно.
Дитятко миле, знаю, як пече,
Й чому ховаєш від усіх на трішки
Задумане чоло у бархат мішки,
Смикнувши його лапку і плече.
Мій перший друже, названий Вітьок,
Моє з сумною долею дитя,
Як жаль, що свідком твого є життя:
Китайський ситець вицвілих ляльок.
Та сотня десь сирітських рандеву,
Що з вірою й тривогою в очах
Й мені прощальне мовили в дверя́х:
"А можна я вас мамою назву?"
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Я ж знаю, що так не буде,
Я ж вірю, що ти не такий!
І спаде з очей полуда,
І завтра ти будеш мій…
Той, справжній, кого кохаю…
За кого душа болить…
Той рідний, якого знаю…
А зараз – це просто мить…
Це слабкість скороминуча,
Це захист від злих вітрів…
Хай зовні слова колючі,
Та в серці є досить слів.
Я вірю, все добре буде!
Давно вже ми не чужі.
Не зможе жорстокий будень
Понищити свята в душі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768560
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Блукає грудень сірим містом –
Розгублено шукає сніг.
Немає діду й де присісти –
Болото липне скрізь до ніг.
На сонній річці скресла крига.
Приліг додолу сніговик.
Розчулила мороз відлига
І він…Пустив сльозу і…Зник…
Сховавсь від вітру і негоди
У темні хмари небокрай.
Змінив санчата на підводу –
Не розгубився, Миколай.
Мабуть, подалась на Мальдіви
За квітнем-красенем зима,
Тому й розперезались зливи,
Гаї дубові обійма…
Чи січень поверне втікачку,
Чи та отямиться сама,
Палка, закохана дивачка,
Чи з березнем прийде вона???
Кіндрат & Корінь. 26.12.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768365
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Мале дівча з зеленими очима
Так вірило у казку в дні суворі
І кожну ніч коли спадали зорі
Воно мрійливо зводило плечима
І вірило у чудо...
Блистіли очі з сліз наче перлини
Молилася душа до неба скромно
Там споглядав на неї місяць сонно
І нотував бажання він дитини
В небеснії скрижалі...
Ні не хотіла золота й багатства
Ні суконь, як в принцес (їхні корони)
Не марила сягнути аж до трону
І не просила половину царства
Не в тому її мрії...
Потрібною, вона хотіла бути
Комусь.Для когось стати вірним другом
Щоб зменшити самотності напругу
І в свою сторону колись почути:
-Ти не самотня, більше...
Минали дні.Летіли зими й весни
Вродлива жінка з усмішкою неба
Ще й досі в зорях бачила потребу
І досі палко в серці мрії несла
І вірила у чудо...
Одного дня звела зоря стежини
Двох незнайомців з мрією одною
Котрі ходили спільною тропою
І відтоді не були вже чужими
Збулася їхня мрія...
.................
....гаптує місяць килими прозорі
Спускається на землю ніч незрима
І дівчина з щасливими очима
Вже має з ким дивитися на зорі
Тримаючись за руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 27.12.2017
(под впечатлением чужой истории...)
Он не встретит тебя на вокзалах,
Не рассыпет по взлётной цветы,
Потому что, когда уезжала,
В его сердце смеялась не ты...
Он не хочет менять и меняться,
И сподручней ему налегке,
С той, что рядышком плакать-смеяться -
Не с тобой, где-то там... вдалеке...
Не ему дышит встречный твой ветер,
Он не знает, куда держишь путь,
А того, кто любя тебя встретит,
Постарайся же... не обмануть...
Кто привычно обнимет за плечи,
Зная каждую точку твою,
А потом, а потом будет вечер...
Он так ждал... это ты не в раю...
Научись, прижимаясь к синичке,
Отпускать болтуна-журавля -
Пусть летит к незатейливой птичке,
Ты - домашний очаг исцеляй...
Время тает, меняя хотенья,
Всё проходит... и это пройдёт...
Оставляя мечты сновиденьям,
Дома... дома встречай Новый год...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768325
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
По-разному мы жили, кто как мог,
Так пусть последний в жизни станет первым.
Коль есть душа, то, значит, дай ей, Бог,
На всякий час – Любви, Надежды, Веры!
..…
Блаженна в этом мире простота,
И, значит, не «за то» и не «за это»,
А явится, блаженно, просто так,
Надежда, как восьмое чудо света.
И сменится оттенок цветовой,
Да так, что взглянешь и не наглядеться,
На позабытый жизнью цвет восьмой –
Цвет Веры – в спектре радужного сердца.
И без, на это видимых причин –
За Верой и Надеждой – безотчетно,
Коснувшись сердца, тихо зазвучит
Мелодии Любви – восьмая нота.
…..
Восьмым лучом блеснёт во тьму звезда
На потемневшей вечности иконе…
Блеснёт?.. Наверно, да… но лишь тогда,
Когда душа от темноты застонет.
.....
Крестострел* или октаграмма - восьмиконечная звезда.(прим.авт.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768027
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Україну любить – не плескати в долоні
Під промови гучні видатних діячів,
І не в блузках барвистих стоять на пероні,
Не кричати під Лаврою: «Геть москалів!».
Україну любить – це здобути свободу
Від лукавства в собі і осяяти путь,
Сам Христос був розп`ятий як ворог народу!
І тебе не троянди від натовпу ждуть!
Україну любить – це співати душею,
Милувати очима ранковий садок,
Україну любить – це горіти свічею,
Не вступаючи князю пітьми ні на крок!
Україну любить – це не просто важливо
Мати в собі чесноти і гідно служить,
Україну любить – це коли неможливо,
Як без серця, людині без неї прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767940
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Україну любить – не плескати в долоні
Під промови гучні видатних діячів,
І не в блузках барвистих стоять на пероні,
Не кричати під Лаврою: «Геть москалів!».
Україну любить – це здобути свободу
Від лукавства в собі і осяяти путь,
Сам Христос був розп`ятий як ворог народу!
І тебе не троянди від натовпу ждуть!
Україну любить – це співати душею,
Милувати очима ранковий садок,
Україну любить – це горіти свічею,
Не вступаючи князю пітьми ні на крок!
Україну любить – це не просто важливо
Мати в собі чесноти і гідно служить,
Україну любить – це коли неможливо,
Як без серця, людині без неї прожить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767940
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Я з Вами навчилась літати.
Зізнаюсь: я Вас всіх люблю.
Тримаю за руки всі дати
І думку миттєво ловлю.
Я знаю усіх і без фото.
Красу пізнаю з Ваших слів.
Читаю в рядках Ваших ноти,
Мені до душі їхній спів.
Мандрую із Вами по світу,
Я з Вами сміюся і плачу
І дуже чекаю привіту
Від тих, кого довго не бачу.
Нехай в Вас народяться книги,
Бо Музи ж на чай ходять в дім.
Та будуть успішними ринги
На всіх поєдинках із рим.
Нехай Вас кохають ще більше.
І буде все в домі гаразд.
Заповняться щастям всі ніші
В серцях, від улюблених фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767853
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Він полюбляв злостиві слухи,
Ще й сам додати щось любив.
Про зло, хвороби, про розлуки
Він без розбору говорив.
Та якось сам відчув провину
За гріх, неправедне життя.
Й приніс священику повинну
Й сердечне, щире каяття.
Благав, що здатен все зробити,
Лише, щоб згладити свій гріх…
І став священика просити
Про допомогу чоловік.
Отець сказав перину взяти,
Піднятись на найвищий дах,
Її розрізати, порвати
Й пустити пір’я по вітрах.
Хоч здалось дивним це завдання,
Та чоловік не нарікав.
І про блискуче виконання
Священику він звітував.
- Ну, що, тепер нема гріхів? –
Отцю поставив він питання.
- Та ні, - священик відповів,
Бо це було не все завдання!
Тепер іди, збери все пір’я…
В очах помітив здивування,
Продовжив: - Маю я довір’я,
Що в тебе щире покаяння,
Та вже не можна возмістити
Ту шкоду, що твоє злослів'я
Всім людям встигло причинити!
Твої слова, як пух і пір’я…
Не в силі все компенсувати
Ти навіть щирим каяттям…
Злостиві слухи – не зібрати! –
Візьми урок на все життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767714
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
А у долоні падав-падав сніг…
Пухкий, лапатий, різнокольоровий.
І я, немов царівна срібних снів,
Роздмухую пушинки пурпурові.
Нехай кругом по-білому мете -
Мені ж пасує ця прекрасна сніжність…
Хай спить земля - та у душі росте
Й гойдається на віях срібна ніжність.
Так ось яка ти, Радосте моя!
Так ось які солодкі миті Щастя!
О мить! Спинися на моїх вустах –
Цілуй до згуби, ніжносте пухнаста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767720
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Вот уже и декабрь наступил…Зима пришла по календарю и сразу привезла за собой своё богатство – снеговые тучи. Такие серые по цвету сундуки, полные до верху драгоценностями – жемчужинами переливающихся снежинок. Но, Снежная Королева их доставила сюда не для своего удовольствия. Она совсем ведь не жадная. Ей хочется осыпать всех и всё белоснежным переливающимся конфетти. Чтобы все искрилось, переливалось в белом чистом цвете. Просто выбелить всю осеннюю грязь и выморозить слезы и грусть, оставленные плаксивой сударынею Осенью.
Вот и летят с неба вниз такие легкие, невесомые жемчужинки, радуясь полету и кружась в зимнем вальсе под музыку ветра. А даже если ветер устает играть вальс, просто по привычке тихо разучивают «па» вальса, паря вниз с туч белоснежным пухом к земле.
На самом деле снежинки, как и люди совсем не похожи друг на друга. Среди них есть маленькие крошки – искорки, совсем новорожденные. А есть танцорки в белых пачках, которые у каждой отличаются по размеру и фасону. Самые модницы еще надевают на голову короны из сверкающих кристаллов. Каждый кристалл в короне переливаются всеми цветами радуги. Но не все снежинки осмеливаются надеть на голову корону. Это так ответственно – быть снежинкой в короне. Некоторые из них предпочитают белые шляпки с прозрачной вуалью. Но все снежинки надушены одними духами, которые им подарила их Снежная Королева. Эти духи называются « Свежесть». Такая тонкая морозная свежесть неуловимым ароматом пронизывает все вокруг, когда снежинки исполняют свой волшебный танец.
Снежинки, как и люди, тоже общаются между собой, разговаривая на своем языке. Ну и что же, что их язык так отличается от человеческого, сами они то понимают друг друга и слова своей повелительницы Зимы. Давайте попытаемся прислушаться к разговору вон тех роскошных красавиц в бальных платьях, которые собираются прыгнуть вниз с большой пушистой тучи вниз, и закружиться с другими под музыку ветра.
« Слушай, дорогая, ты видишь что - то интересное там внизу на земле, куда мы собираемся лететь вместе с другими подружками? – долетают до нас слова Первой Снежинки.
«Да, вижу. Там, под нами сейчас находится городской парк. И мы будем лететь туда, чтобы вместе с подругами одеть его в белоснежные одежды. Он будет намного красивее и наряднее по сравнению с тем серым прикидом, который остался после отъезда Осени. Когда Осень уезжала, она и сама плакала от несчастной любви, и с других сорвала все украшения в ветреном, эмоциональном порыве. Надо вновь восстанавливать гармонию»,- отвечала Вторая Снежинка.
«А ты видишь в парке на лавочке двух молодых людей? Девушку и молодого человека. Они сидят рядом, но смотрят в разные стороны, отвернувшись друг от друга, и не разговаривают. Наверное, поссорились. Почему они не улыбаются друг другу? Как ты думаешь?» - голос Первой Снежинки.
« Где, где? Ну, где же ты их увидела? Аааа.. вижу. Внизу прямо под нами… да, сидят как - на расстоянии на лавочке, не боясь замерзнуть. А снег сыпет и сыпет на них… Давай сделаем доброе дело с тобой.. Мы помирим эту юную пару» - отозвалась Вторая.
« Я не против. Но как? Как ты себе это представляешь», - не понимала Первая.
«Все очень просто. Мы возьмемся за руки и прыгнем вниз с нашей тучи. Прямо по направлению к этой парочке. Мы упадем большой ажурной слепленной снежинкой на скамейку между ними. Они не смогут этого не заметить. Просто не смогут. И тогда посмотрев вдвоем на эту необыкновенную снежинку, они повернутся лицом друг к другу"
«Договорились! Летим»,- засмеялась Первая.
Две Снежинки взялись за руки, и смело прыгнули вниз. В полете, они образовали маленький снежный парашутик. Который плавно приземлился на скамеечку между сидевшей молодой парочкой.
« Смотри… смотри, - вдруг сказала девушка. « Ты только посмотри на эту необыкновенную снежинку. Словно цветок белой лилии, подаренный самой Снежной Королевой, упал неожиданно вместе со снегопадом прямо к нам».
« Да.. похоже на цветок из снега., ответил юноша. Наверное, - это знак « свыше».
Мы должны с тобой помириться. Прости меня. Я не хотел тебя обидеть. Ты для меня сама, как этот нежный Цветок. Я только сейчас это понял. Только сейчас. Прости меня за мои слова».
Юноша взял осторожно руку девушки и поднес к своим губам. Глаза его подруги засветились радостью. А между ними искрилась,
переливаясь радугой искренняя дружба двух Снежинок. Снежинки молчали и улыбались.
Волшебство получилось… А ведь так мало надо было для этого волшебства… Так мало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767421
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Чом не світиш, зіронько вночі,
Довго не виходиш із туману?
Чи згубила від небес ключі,
Чи зима ввела тебе в оману...
Віхола засипала стежки,
На снігу - квадратики віконця.
Як з твоєї легкої руки
Віднайти у тьмі промінчик сонця?
Довга ніч, знеможені серця,
У чеканні втомлена надія...
...Ніч найдовша добіга кінця,
Ну, а я про щастя знову мрію!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767369
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Ми родом з дитинства, зі школи…
І пам'ять нас кличе туди,
Де друзі, як сонячне коло,
І парти у рівні ряди.
Де ігри, походи, уроки
І мудрі, важливі слова,
Які пам’ятатимеш, доки
Ще світла твоя голова.
Їх зміст часто ти розумієш,
Коли вже пройдеш шмат життя,
Коли розрізнити умієш,
Де фальш, а де правда буття.
Колись ти у школі активно
Учився, мужнів і зростав.
Та й зараз, хоч як це не дивно,
Присутність її відчував.
Живе школа в тобі незримо,
Готова на спогад завжди,
Шукає своїми очима
Навчання і праці плоди.
І в чому ж завжди цінність школи?
- У мудрості учителів!
Так є і так було, відколи
Учитися хтось захотів.
Бо вчитель не лиш наповняє
Посудину масою знань…
Він той, хто іскринку впізнає,
І факел запалить бажань…
І стиснеться так ностальгічно
За часом минулим душа…
Вернутись туди – не логічно,
А думка усе ж поспіша.
Тому що найкращі це роки –
Ці роки шкільного життя.
Хоча і контрольні, й уроки…
Немає вже їм вороття.
Не вернеться вже й безтурботність,
І радість – щаслива й дзвінка.
Бо ж часу безповоротність –
Життя аксіома така.
Та лишиться пам'ять про кращі,
Шкільні незабутні роки.
І в серці – безмежна вдячність
Всім вам – вчителі й вчительки!
Філологам – критикувати,
Та є в мене думка така,
Що вчитель, і батько, і мати –
Споріднені, мабуть, слова.
Я дякую всім, що навчали
Мене і моїх дітей.
В житті будуть різні причали,
Та серце лежить до людей.
Не треба вам стел, обелісків,
Поваги вам треба тепер…
Я вам уклоняюся низько –
І тим, хто живий, й хто помер!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767169
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
[b]М[/b]ерехтять оксамитом сніжинки –
[b]О[/b]береги краси і натхнень…
[b]Р[/b]озкошують кудлаті ялинки,
[b]О[/b]біймаючи зелено день!
[b]З[/b]нову радісно, весело знову,
[b]Н[/b]овий світ білизною сія.
[b]О[/b]святивши Різдвяні обнови,
[b]С[/b]онцю вдячно вклонилась земля…
[b]О[/b]чі вабить морозне це диво,
[b]Н[/b]а сліпучому сонці бринить.
[b]Я[/b]линково-святково, красиво –
[b]Ч[/b]ас вже рік переводить у мить.
[b]Н[/b]оворіччя вступа неквапливо…
[b]О[/b]бережно, немов не спішить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767161
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 20.12.2017
Поздней осени серую стылость
Разливают дожди густо-густо.
Как же много в ней грусти вместилось,
На душе так болезненно пусто.
Всё проходит, всему своё время —
Закружит первый снег так внезапно!
Не напрасно же жили мы веря,
Всё в природе идёт поэтапно.
Зима выбелит всё: поле, город
И оденет домам всем косынки,
И прохожим, шутница, за ворот
Будет сыпать из горсти снежинки.
Поздней осени серую стылость
Снега первого хрупкая нежность
Так легко, незаметно осилит —
Вот такая зимы неизбежность.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766996
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 20.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.12.2017
Отболело.., отболело.., отлегло
И не только землю, душу замело.
А рябины гроздья алые горят,
Хоть укрыл их белой шалью снегопад.
Так хотелось без любви свой век дожить,
Только ею научилась дорожить.
Да и слаще от мороза ягод вкус...
Как прекрасен белоснежно-алый куст.
Позабыть тебя хотела... Что же, пусть
Душу трогает рябиновая грусть.
Замело к тебе дорогу.., замело.
Гроздь рябины, а вокруг белым бело.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114121608227
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542884
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 18.12.2017
Ніч оголює спогади прожитих днів,
Наче присмак терпкий від сухого вина,
Запиваю ковток недосказаних слів...
Як невчасно прийшла цього року зима.
В теплу ковдру закутаю серце своє,
Щоб зігріти його і зігрітись самій,
Є причина,що досі піти не дає,
І питання в повітрі витають німі...
Апріорі важливо любити себе,
Щоб не вішати іншим чужі ярлики,
Невідомо куди нас життя приведе,
Бо ми всі час від часу комусь боржники.
Так важливо відчути надійне плече,
Коли падає небо шматками до ніг,
Хто насправді належить Тобі - не втече,
Це Твій вибір в житті - перехрестя доріг.
Коли Твій мікросвіт розбивається вщент,
Дякуй Богу за досвід і даний урок,
Відчуй саме той переломний момент,
Коли Доля штовхає на правильний крок.
І якщо десь чекає на Тебе сім'я,
Всі зусилля в житті Ти доклав не дарма
Бо Твій дім - найміцніша фортеця Твоя
Світ для двох.Тепла ковдра.Настала зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766426
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Я проведу тебе очима: прости... прощай...
Стоїть самотність за дверима. Ну, що ж, нехай.
Накриє сніг уже до ранку твої сліди
і тільки спомин, давній спомин прийде у сни.
Я проведу тебе очима: стою німа
Прийшла розлука так неждано, немов зима.
І буде день мені короткий, і довга ніч,
і віск стікатиме, як сльози із білих свіч.
Я проведу услід очима: благословлю:
Ти бережи того, мій Боже, кого люблю.
Ти збережи його, мій Боже. Чужий... Чужа...
Допоки він на білім світі і я жива.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766293
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017
Життя – політ у вись, у невідому,
Коли позаду слід – твої роки,
Твої здобутки і невільна втома,
І берег твій життєвої ріки.
Життя – твої у завтра смілі кроки,
Коли крізь біль ступаєш і багно,
Це повсякденні, болісні уроки,
Коли, як жить, тобі не все одно.
Життя – дорога, долею ведома,
Коли у тілі й мудрості ростеш,
Коли в душі порядок і удома,
Тай не бува воно легке, просте.
Коли ж політ угору не вдається,
Й ти сенс утратив, чи зламав крило,
Чи ненароком доля посміється,
Тримайся. Не впади на саме дно.
6.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766037
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
[color="#2dcf3e"][b]Т-акая ночь запомнится на годы,
И-скрятся хлопья на моем окне.
Х-очу просить у матушки-природы
О-ставить сказку этой ночи мне.
К- окну прильнув, смотрю на царство пуха,
Р-аскинул ветер настовую сеть.
У-жель зима, ворчащая старуха
Ж-упан решила на дома одеть.
А- пух с небес все падал, падал, падал,
Т-о нежный вальс, то польку танцевал,
С- поры осенней, после листопада,
Я- нтарь рябины ветер разбросал.
С-текло покрыто дымкою морозной[color="#d42aa1"][/color]
Н-а нём оставил мастер свой эскиз.
Е-два сквозь иней проступают звезды,
Ж-ивой набросок, мой ночной каприз.
И -пусть к утру растает чудо это,
Н-агой,как ангел, спустится слезой.
К-ак хорошо, теплом мечты согретой
И-з-за гардин смотреть на мир большой![/b][color="#cf299d"][/color][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765909
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Надворі й не пахне зимою,
На серці – уже засніжило.
На віддалі ходимо двоє,
Колись ми обоє любили…
Не слухав мелодію серця,
Дозволив закрастися зимам.
Мороз розмальовував скельця
І очі затрушував римам.
А я їх до себе горнула
Теплом своїм гріла їм руки.
Для тебе я справді минула,
Коли не болить від розлуки.
А їм я потрібна, я знаю,
Не буде самотньо у свято.
Напишу на небі: «Кохаю»
І світ увесь буде читати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766151
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 15.12.2017
Тобі сніжинка впала на волосся,
Але, чомусь не тане?.. Боже мій!
Як час летить! а ще не все збулося
Із тих високих і рожевих мрій!
Троянда, наче серце, червоніє,
Перлинкою скотилася сльоза...
Все, як колись! душа моя радіє,
Хоч ти іще нічого не сказав!..
Сьогодні ми, вже втомлені літами,
Зустрілися на березі ріки.
Рука в руці... і наше щастя - з нами,
І хай летять до вирію роки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765933
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 15.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.12.2017
Печалі, скорбота, хвороби страшні
В житті його не полишали …
«Чому ж, Боже, хрест цей призначив мені?» -
Уста його гнівно кричали.
У відповідь Бог у видіннях явивсь,
Завів у простору кімнату.
На безліч хрестів наш герой надививсь.
І право дав Бог вибирати.
«Я дам тобі хрест, який вибереш сам,» -
Сказав Бог таке чоловіку.
Він взяв золотий, але важко рукам,
Не зможе тягти аж довіку.
Тоді він взяв срібний, та гострі кінці
Щосили врізалися в тіло.
І так перебрав всі хрести він оті,
Аж руки і плечі німіли.
Один – незручний, другий – надто важкий,
Нарешті – легкий, дерев'яний.
«Напевно, я зможу донести такий,
І сили мені, мабуть, стане».
Закинув його на плече він миттєво …
Спинився Господь перед вибором тим:
«Так це ж він і є, отой хрест твій життєвий,
Що видавсь тобі аж занадто важким».
Господь нас і любить, і сам добре знає,
Щоб кожному хрест по можливостях дати.
Хтось тягне гранітний і не нарікає,
А хтось і від легкого буде стогнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765840
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Пощо тривожить в зимнім безгомінні
Моїх думок невигадана суть?
Людське життя тоді лиш має цінність,
Якщо воно комусь несе красу.
Навчись любити! Простягни долоні,
Малюй, будуй, ліпи цей світ – твори!
І душу ізціли в сльозі солоній,
І щиро-щиро з Богом говори.
Коли ж усе отримаєш й засяєш
Правічним Сонцем серед корогов,
Знайдеш любов, безсмертя, рай… та знаєш,
Комусь віддати мусиш і Його.
Бо сенс життя у тому, щоб віддати
Усе, що зміг посіять в тобі Бог.
Цей шлях до себе… аби щастя мати
І надлюдських сягнути перемог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
А год конечно же будет новым... когда сама ты того захочешь.
Не в датах дело, а в тех основах, где расшаталась немного прочность.
Ремонт затеять в году грядущем... внутри и вне... не нужна отвага,
Не прибегая к кофейной гуще, чтоб архитировать будней благо.
Тебе нужна лишь твоя свобода, чуть-чуть упорства и твёрдость мыслей.
Самонадеянность - это модно, где каждый шаг приближает к выси.
Чуть-чуть стервозности - разве глупость? Есть в каждой Еве немного стервы.
Такое качество - не преступность. Преступней - боязнь и суеверья.
Тебе давно сороковник с плюсом. И ты имеешь такое право:
Иметь привычки - тебе по вкусу и делать то, что тебе по нраву.
Чужих ошибок тебе не нужно. Свои ошибки - надёжней опыт...
Не ждёшь, что кто-то предложит ужин. От тех зависимостей коробит...
Тебя не спутать с пушистой кисой, как и с жеманно - слащавой заей.
Тебе не нужно играть актрису. В тебе натура живёт другая.
Не соболь греет худые плечи. Такая ценность - гнилая прочность.
И пусть кому-то живётся легче, а ты - свободный, живой источник!..
..................................................... и тем счастливей... Счастливей - точно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765748
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017
«В жилетку» поплакаться некому, а хочется, хочется, хочется -
Наивно, по-девичьи, выплакать, всё то, что на сердце - как гнёт...
«В жилетку» поплакаться некому, а слёзы на волюшку просятся!..
Кричать «о своём» не привыкла я. И кто мою душу поймёт?
У каждого есть сокровенное, но кто-то умеет - в молчании
Хранить свои тайны запретные. Никто не узнает о них.
У каждого есть сокровенное, а я в нём горю - будто в пламени!..
И слёзы, никем незаметные, льёт боль в недописанный стих…
26. 06. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744114
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 13.12.2017
Погости.., но бережно.., не следи,
Как хожу я медленно. Не суди,
Что встречаю холодно и без слов.
Ночь сегодня звёздная... Шёпот снов.
Тихая и лунная...Не уснуть.
Я такая юная...Обессудь,
Что любовь обманную приняла —
Не была желанною... Не была.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765535
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
Обречён, одинок и, конечно же, грешен.
Как отшельник живёшь. Чью играешь ты роль?
А когда-то ты был откровенен и нежен,
Вместо "здравствуй" всегда: ты из сказки, Ассоль!
Я поверила в чудо. Возможно, напрасно.
Называла в мечтах тебя: милый, мой Грей.
Зимний парк. Наша встреча. Ты с синей коляской,
Рядом хрупкая женщина. Снег всё сильней.
Как в кино замедляются зимние кадры, —
Я уже не Ассоль, да и ты, нет, не Грей.
Ты проходишь так медленно...в пОлшага рядом.
Ветра шёпот: Ассоль, ни о чём не жалей....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765534
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 13.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.12.2017
Я вітаю ту ніч, що відкинула денні турботи,
Зорі в небі такі, наче очі сяйливі твої.
Хоч мої терези зупинились на позначці - "проти"!
Та думки, ті що "за" - ще гудуть, мов бджолині рої.
Що зробити, щоб світ не розбився сьогодні надвоє,
Де ту мудрість знайти, щоб розставити все на місця?
Так боюсь самоти, але я нещаслива з тобою,
Це побачення-мить лиш приблизить початок кінця...
У коротких словах стільки суму й гіркої печалі,
Десь в куточку звучить в унісон їй концерт цвіркуна.
...Але час - не стоїть! разом з ним треба рухатись далі,
І повірити в те, що прийде ота справжня весна!
Розпорошиться сум, і розвіється димом по світі,
І розпалить вогонь ту надію, що в серці живе!
Відійде ця зима і воскресне в весняному цвіті,
Твоє щастя, яке до нових берегів попливе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765465
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
Не жалейте добра, не скупитесь,
Ведь сосуд его не исчерпать
И добром своим щедро делитесь —
Всё ж, постыдней просить, чем давать.
Можно делом помочь или словом,
Просто рядом в тиши посидеть.
Добрым быть не всегда нужен повод,
Добрым быть просто нужно уметь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2017
Засніжила зима білосніжно,
Склала крила тихенько і ніжно,
Білим пухом, на землю упала...
Я бажання для нас загадала.
Коли буде хурделити зранку,-
Промету нам доріжку від ґанку.
І «люблю» намалюю вітрами,
У танку закружляю снігами...
Шелестіла зима далиною,
Залягала в душі самотою...
В темінь часу вдивлялася жінка.
За вікном пролітали сніжинки.
Вечорово у зорях іскрились -
Сріблом в коси її зачепились.
«Ой, замріялось!» – враз схаменулась,
Лиш куточками губ усміхнулась.
Ті ж засніжені в спогадах вишні,
І прощання з коханням колишнім...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765261
дата надходження 10.12.2017
дата закладки 10.12.2017
Мені б кохання трішечки. І все.
Закутатись в обійми і проспати
До тої миті, де моє лице
Ти будеш наче образ розглядати.
І подихом повіки цілувати.
Мені би ніжність... Крапельку малу.
Руки торкнутись. І закрити очі.
Зима в підборах ходить по селу,
І сни мені навіює пророчі,
Що ти мене кохати геть не хочеш.
Мені би поцілуночок. Такий,
Щоб я від щастя очі закривала.
Гуляє сніг із вітром. Він сліпий?
Він лізе цілуватись... Замерзала
Душа, що ще кохання не пізнала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764816
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Стал проповедником святой отец…
Он силой слова достучался до сердец.
Слова, объяты красноречия венцом,
Так убедительны, с логическим концом…
Но, обладая мудростью и честью,
Живя вразрез с притворством, лестью,
Друзьям однажды высказал он мнение,
Что речь его ведь не идёт в сравнение
С немногословным старца изречением…
Решил до сути он добраться наблюдением.
Пожив у старца около недели,
Он понял, что же тут на самом деле.
Ведь мудрость старца всех нас поражает,
Его слова лишь ТИШИНУ рождают.
В моих словах хоть жизни разъясненье,
Но порождают они всё же РАЗМЫШЛЕНЬЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764869
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
Все, що робиться — завжди на краще,
Мені мама казала не раз.
І не думай, що напризволяще
Доля нас залиша в важкий час.
Тільки те, що ти зможеш здолати,
Випадає в твоєму житті.
Винних в цьому не треба шукати —
Пошукай недолугість в собі.
Все проходить, не все забувається —
Пам'ять з часом про це нагада.
Все ж, людина бува спотикається,
Головне, щоб піднятись змогла.
Мамі дякую я за пораду,
Ображатись на долю — пусте.
Я радію дощам й зорепаду
І тому, що вже правнук росте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764860
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Снимите сандали, ботинки и туфли-
Пройдитесь по травам зеленым босыми!
Покиньте гостиные, спальни и кухни-
Попробуйте в жизни стать просто живыми!
Мы жизнь пропускаем в коробках бетонных
И прячемся в мертвых мехах от снежинок!
И только в годах, увы, очень преклонных
Отчетливо видим лавину ошибок!
А все чудеса растворяются в буднях:
Плывущее облако, радуга, ветер...
И даже привычный ,казалось бы, вечер...
Но только другого такого не будет!
Ромашки, пионы, гвоздики и маки,
Пушистые кошки, синицы, собаки...
Березы и клены, туман над рекою-
Как дымка растают , забрав всё с собою.
И жизнь пролетит,словно призрачный сон...
Коробки останутся -крепок бетон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764830
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Снимите сандали, ботинки и туфли-
Пройдитесь по травам зеленым босыми!
Покиньте гостиные, спальни и кухни-
Попробуйте в жизни стать просто живыми!
Мы жизнь пропускаем в коробках бетонных
И прячемся в мертвых мехах от снежинок!
И только в годах, увы, очень преклонных
Отчетливо видим лавину ошибок!
А все чудеса растворяются в буднях:
Плывущее облако, радуга, ветер...
И даже привычный ,казалось бы, вечер...
Но только другого такого не будет!
Ромашки, пионы, гвоздики и маки,
Пушистые кошки, синицы, собаки...
Березы и клены, туман над рекою-
Как дымка растают , забрав всё с собою.
И жизнь пролетит,словно призрачный сон...
Коробки останутся -крепок бетон!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764830
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Мы в двух шагах с тобой стояли...
На расстоянии руки...
Кричать хотелось, но молчали-
Какие все же дураки...
Так много слов, так много чувства...
Все утонуло в тишине.
Всего два шага до безумства...
И вот лишь память о тебе.
Любви затертые страницы
Листает время... что ж, теперь
Два шага выросли в границы
Высоких нерушимых стен...
Мы навсегда с тобой остались
На расстоянии руки.
Лишь в двух шагах- такая малость,
Но как же много для любви...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573559
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 08.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.12.2017
Свой ум и совесть вечно проверяя
Я так давно хочу вести дневник,
При помощи бумаги сохраняя
То планы, то какой-то важный миг,
То мысли про судьбу родного края.
Но не пишу. Скажу вам напрямик,
Я не боюсь, что кто-нибудь, листая,
Ограбит этот маленький тайник;
Я начинал вести дневник два раза,
Но оба раза с Родиной моей
Случались беды, унося людей,
Как древние набеги иль зараза.
Пусть совпадение, а все-таки опять
Дневник уже не смею я начать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631188
дата надходження 24.12.2015
дата закладки 07.12.2017
Было время, - весьма не хитёр был уклад,
И лежали дрова на дворе…
И естественно был не так пристален взгляд
В загогулины в календаре…
Был гораздо пышней и смешней снегопад,
Приходила зима в октябре…
И слова приходили, порой невпопад…
И так сладко спалось на заре…
Время съело огрызки событий и дат…
Не признаться в любви на коре…
Безнадёжно, увы, пламенеет закат,
Как сырые дрова на костре…
И всё чаще теперь обращается взор
В те края, где трава на дворе…
Где петух поутру, взгромоздясь на забор,
Исполняет осанну заре…
январь 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636426
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 07.12.2017
Біле і чорне. Ворони і сніг.
Дивляться в небо дерева цукрові.
Сонце за день укорочує біг,
Вітер складає пісні гонорові.
Щось у підвалах шукає пітьма,
Може, одежу якусь до вечері.
Все як учора, то просто зима
Світом блукає і стукає в двері.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764417
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Приборкувати серце - надто пізно.
Тону я - без жалю в твоїх очах!
І що з того, що ми з тобою різні,
Загублені в надіях і світах?..
Обом таке ненависне мовчання!
Ми здатні зруйнувати рубежі!..
Це ж юність - коли є в душі кохання,
Це ж юність - коли пристрасть на межі!
Для мене почуття до тебе - цінність!
В них кожен крок - повернення до мрій...
І час немов спиняє швидкоплинність,
Коли тобі повторюю: ти мій...
Я хочу все життя тебе любити
Й весни красу, між нами, вберегти,
Весни, неначе ніжність оксамиту...
Й ніколи почуттями не старіти!..
Й щоб все життя закоханим був ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764502
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
Вновь оскорбили без причины -
Душа в безмолвии кричит…
Ведь сильный он, ведь он – мужчина,
А всё обидеть норовит…
И если ты опять унижена,
Ответ найди себе простой:
Обидеть может лишь обиженный –
Людьми, проблемами, судьбой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764255
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 06.12.2017
Якось туристу пощастило
Відвідати подвижника-монаха.
Зайшов він в келію й на диво
Відчув себе, як той невдаха.
Свій подив гість не міг сховати –
Обставлена кімната бідно:
Крім книг, яких було багато –
Лиш лавка й столик жалюгідний
- Де ж ваші меблі? – запитав
Схвильований турист завзято.
- А Ваші де? – монах спитав.
Турист узявсь відповідати:
- Мені вони тут ні до чого,
Я ж тимчасово тут, в гостях. –
Здивовано дививсь на нього…
- І я також, - сказав монах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764061
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 05.12.2017
Тобі дали паузу – слухай секунди… й чекай...
Вицокує стрілка півподихи, плавиться тиша.
Мовчи до останнього, доки блідий небокрай
Тримає цей світ й на терезах добра ще колише.
Для інших залиш надокучливий шумний вокзал,
Вагони із планами і павутини маршрутів.
Як часто в житті ми шукаємо свій ідеал –
Як рідко в речах ми доходимо са́мої суті!
Присядь десь подалі від центру бурхливих подій –
В такій метушні не знайти справжніх істин родзинок.
Міста, наче вулики. Люди у них – дикий рій.
Але то пусте. З тебе – дерево, син і будинок.
Крізь часу спіраль - у руці твоїй інша рука,
І в затишку стінами більше не давить кімната…
А ноша на двох – ні, не легша, та вже й не важка…
Лиш не поспішай – в метушні може з ніг збити натовп.
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705022
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 05.12.2017
Продовжую тему любові до Поезії, прочитавши
вчорашні публікації поетів КП Віктора Северина і
Оксани Батицької
Поезія – це особлива форма любові. Вона є всеохоплюючим поєднанням
усіх видів любові: до Бога, Всесвіту, природи, дітей і батьків, до усього
прекрасного...
Вона схожа на квітучий сад, жива і має свій дух.
Поезія – це життя, боротьба людини за найвищі цінності, тріумф розуму і
думки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763683
дата надходження 03.12.2017
дата закладки 04.12.2017
День закоханим - в морі краплина,
Їм безмежність його подавай,
Їм потрібен святий, вічний рай,
Де закоханим - вічність, не днина.
День закоханим - в очі пилюка,
Як безкрилі ідуть за ним дні,
В добуванні грошей - метушні,
Звичне де плазування гадюки.
День закоханим - йота, лиш кома,
Їм потрібен увесь алфавіт,
Щоб творити Христа Заповіт,
У якому любов - аксіома!
День закоханим - цент жебракові,
Божі їм подавай почуття,
Без яких їм життя - не життя,
Бо для них сенс життя лиш в любові!
День закоханим - мить для щасливих,
Що обрали "люблю"- ритм серцям,
Щоб життя і любові Творця
Їм любити повік незрадливо.
ДНИНА - день.
ПУСТИТИ ПИЛ В ОЧІ -
бути чи здаватися не тим, хто ти є насправді,
створити хибне, прикрашене, перебільшене
про себе враження.
ЙОТА - найменша літера в івриті, схожа на кому.
АКСІОМА- (достойність, гідність, гідне) —
твердження, яке вважається правильним
без доведення, щоб слугувати точкою
початку роздумів і аргументів.
##################
Влюблённым день - одно мгновение
Влюблённым день, как капля в море,
Им подавай его сполна,
Чтоб за волною шла волна
Восторгов в любящем просторе!
Влюблённым день – пусканье пыли,
Если за ним грядущий день,
Где пустословья дребедень,
Где про влюблённых день забыли.
Влюблённым день - всего лишь йота,
А им нужна величина,
В которой мощь заключена,
Не подлежащая расчётам.
Влюблённым день - копейки нищим
Убогий дух влюблённым чужд,
Им жизнь не в жизнь без райских чувств,
Для них ведь создал рай Всевышний.
Влюблённым век – одно мгновенье,
Не их удел считать века,
Им вечно жить, наверняка,
В неизмеримом измереньи.
###################
Для закоханих якщо свято раз на рік
Для закоханих якщо свято раз на рік,
Що ж ми у буденні дні будемо робити,
Що нам буде до душі: праведність, чи гріх,
Вчитись будемо чи ні у Христа любити?
Ритм щасливий - "я люблю" Він дає серцям,
Смертного гріха якщо ми зректися згодні,
Щоб придбати душами Суть Святу Творця,
Не потрапити щоб їм, грішним, у безодню.
Щоб любити у Христа вчилася душа
Без гріха, що, як тавро, в покаянні змиє
Душ Спаситель, дати щоб в час земний їй шанс:
В Нього вчитися, бо Він вмінням володіє!
###################
Если только раз в году праздник для влюблённых,
Что же будем в мир являть в остальные дни:
Лицемерье, зависть, ложь, гонор, озлоблённость,
Разве все не для любви созданы они?
Разве Бог не предложил душам научиться:
Бога и людей любить, чтобы вечно жить,
В ритме счастья - "я люблю" сердцу чтобы биться,
Славя Вечного Творца за любовь и жизнь?
Разве Божий Сын для нас не добыл возможность:
Грех оставив, начать жить с чистого листа,
Чтобы вечная любовь - Суть Святая Божья,
#########################
День міжнародний для жінок - день перемоги
В суперництві з чоловіками за права?
Рівняти що, якщо нерівність нам від Бога:
Душа - це жінка, чоловік це голова?
І любляча душа за рівність не воює,
Бо голову в полон Божим бере - "люблю я"!
###############
Международный женский ДЕНЬ - борьбы итог
В борьбе с мужчинами за равные права,
Зачем борьба, неравными нас создал Бог,
Коль женщина - ДУША, мужчина - ГОЛОВА?
Душа ведь с головою не воюет,
Пленяя её СИЛОЮ "ЛЮБЛЮ Я"!
При желаньи душ могла нашей сутью стать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762926
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 02.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2017
Золотим листочком помахала
Осінь, відійшовши в сиву даль.
Зимонька всі краплі позбирала,
Замість сліз виблискує кришталь.
День минув і раптом щось змінилось,
На душі, а чи в календарі?
В небесах віконечко відкрилось,
Закрутились в танці ліхтарі!
Перші білі жарти завірюхи,
Сипле сніг з дірявого мішка.
Одягає в білі капелюхи
Кожного кілочка і пенька.
А на ранок стало так святково,
Сліпить очі неба яснота.
Час - всі справи починати знову,
З чистого, як білий сніг, листа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763215
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 02.12.2017
Хтось сьогодні сказав; - Я стомилася вже від війни.
Це так вдарило боляче і запало у душу.
І цей спротив вулканом зірвався в мені,
Так накрило мене... що покаятись мушу.
Та спочатку про інше... Чиї ми сини?..
У теплі, у достатку, хоч навіть й відносно...
Лиш на хвильку задумайтесь: - Як же вони?
Ті, що зараз в окопах, чи в сніжних заносах.
А ті діти в підвалах розбитих будівль?
Чи старенька бабунька з дровами на спині?
Ми усі на війні, ми тепер усі на війні,
Батьківщину не ділим на жовте і синє.
................................................................................
Що дивитись на тих, що вже совість давно загубив,
Вони вирили яму для себе глибоку.
Не осуджуй, а краще за них помолись,
Вийми скабку-колоду у себе із ока.
..................................................................................
Каюсь слізно, прости мені Боже Святий,
Що дозволила серцю сьогодні зірватись.
Розкажи мені грішній, як, Господи, Ти
Зміг терпіти до смерті і не роптати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763204
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Це був відомий всім король…
Він припускав, що вже герой,
Бо так хотів пізнати Бога,
Що день і ніч читав про нього.
Одного разу, десь під вечір,
Коли вже сон лягав на плечі,
Він кроки на даху почув
І страх в душі своїй відчув.
« І хто це там мене лякає?» -
Король розгнівано питає
« Верблюда я свого шукаю,» -
У відповідь йому лунає.
« Та це ж абсурд, - король гукнув, -
Чи ти розумним коли був?
Відколи це нормальні люди
Шукають на даху верблюда?»
А відповідь не забарилась:
« Ти хочеш, мрія щоб здійснилась?
Не вставши з ложа золотого,
Ти захотів пізнати Бога?
То чим же ти від мене кращий?
Бажання всі будуть пропащі!
Подумай, чи знайдеш ти Бога,
Не залишивши ліжка свого?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763004
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 01.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.11.2017
«Но есть и божий суд, наперсники разврата!
Есть грозный суд: он ждёт;
Он не доступен звону злата,
И мысли и дела он знает наперёд»
М.Ю.Лермонтов
Кто может о себе сказать: я – бог?
кто праведен, чтоб бросить в грешных камни,
чего ж мы судим стариков и крох,
какие ж перед Судящим мы сами?
Кто может правде посмотреть в глаза,
ну, разве нет у всех «пушка на лицах»,
чего ж гремим на близких, как гроза,
ну, сколько нашей желчи ещё литься?
Привыкли все самих себя хвалить,
не ждём пока Всевышний скажет лично:
что мы умеем ближнего любить,
поставив нам за труд любви – отлично!
Пусть в наши души врежутся слова:
«кого люблю, того Я обличаю»,
чтоб стыдно стало, что седа глава,
а мы кипим от гнева, словно чайник.
Чтоб каждый видел в зеркале любви,
сокрытую под тленным телом душу,
чтоб научиться так, как Бог, любить,
ведь говорят, что в преисподней душно…
Ведь в школе наизусть учили все,
стихи, что назывались «смерть поэта»,
чего ж теперь не думаем совсем,
что Высший Суд не за горами где-то…
Есть суд за нарушение статьи:
«любить друг друга так, как Бог нас любит»,
ведь, неспроста же, силою любви
подобием Творца творились люди!
Какими ж мы предстанем пред Судом,
и что «потом» со всеми нами будет?
Быть может, стоит вспомнить нам о том,
что Суд Всевышний любящих не судит!
####################
Будет жизни земной итогом
Дел разбор непредвзято Судящим,
Все предстанут на Суд пред Богом:
Атеист, лицемер и любящий.
Атеист вмиг узрит - приматам
Не обязан происхождением,
Не примкнув душой к Божьим чадам,
Сам утратил души СПАСЕНИЕ.
Лицемер, тот,что верил в Бога,
А душой творил волю дьявола,
Тот получит вердикт в итоге,
Что уж вынес Творец лукавому.
Тем, кто любит Творца с твореньем,
Вход откроет в просторы райские
И Творец и Судья Вселенной,
Где живут все любя и счастливо!
Вечно жить нам добыл возможность
Божий Сын той Ценой немыслимой,
Грешным нам чтоб расстаться с ложью,
С сутью дьявольской - злой, завистливой.
Обмануть Судью кто же сможет,
Души, ведь, в наготе пред Судящим,
Каким будет вердикт нам Божий -
Атеист, лицемер иль ЛЮБЯЩИЙ?
################
Атеист, лицемер или любящий?
"Сказал безумец в своём сердце:"Бога нет",
Живя при этом в мире Богом данным,
Чтоб видя, как хоронят бездыханных,
Задав вопрос "а что потом?", искать ответ.
Живя беспечно, будто смерть нас обойдёт,
Как-будто Божий Суд нас не коснётся,
Не думаем, что ждёт нас, коль прервётся
Лет временных, земных, для каждого свой счёт.
И не заботясь о судьбе своей души,
Которая на Суд предстанет Божий,
Легко идём на компромиссы с ложью,
Что проклята навеки Сотворившим жизнь.
Нам юмористы рай и ад представят свой,
Так, чтобы мы смеялись до упаду,
Реальность рая и реальность ада
Чтоб представляли все лишь выдумкой смешной.
Что ж будут делать атеист и лицемер,
Услышав от Христа:"Я вас не знаю",
Не принявших душой Законы рая,
Рабы безбожья, жертвы лицемерных вер???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762808
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
-Я втратив все, піду з життя.
Тепер немає вороття. –
Жалівся чоловік отцю.
-Біду я розумію цю, –
Йому священик відповів.
-Я б без дружини теж тужив.
-Та ні, дружина – слава Богу,
З нею не сталося нічого.
-У Вас, мабуть, померли діти?
Це дійсно важко пережити!
-Ні! – чоловік відповідав, –
І дітям Бог здоров'я дав.
-Тоді у Вас важка хвороба,
І Ви не вдієте нічого?
-Та ні, - перечить бізнесмен, –
Здоровий я, атлет, спортсмен.
-То що ж Ви втратили такого? –
Священик запитав у нього.
-Виходить, отче, що нічого…
Спасибі Вам за допомогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762286
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Не шкодую я, ні, про народжені вірші.
Це ж безумством було б шкодувати про те,
Що родились вони у душі моїй грішнй...
Сьогодення - зима, у свій час, замете...
Відживе все, чим повниться серце весняне,
Залишаючи старість жорстоку... Та все ж
Є надія, що вірші - утіхою стануть,
У яких я літаю, не знаючи меж...
... Я порину у них, як в пожовклi світлини,
Де свята і буденність, і радість, і біль...
Де палає душа, мов червона калина...
Почуттів сьогоденних не вб*є заметіль.
Я подяку промовлю безсонням за рими,
Бо за римами тими - безцiнне життя!..
Може старість, хоч трохи, потішать у зими
Дні... куди навіть Небо не дасть вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762446
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 26.11.2017
«Чому ти, Боже, не виконуєш прохання?» –
Звернувся чоловік з таким питанням.
Явився ангел чоловікові у сні,
Його слова звучали, як пісні:
«Бог виконати три бажання може.
Подумай, що найбільш тебе тривожить».
І чоловік, зраділий, без вагання
Проголосив своє палке прохання:
«Мені набридла ця робота й люди,
І в цьому домі жити вже не буду.
Нехай це зникне все без вороття,
А я почну тепер нове життя».
Цей перший план відразу ж і здійснився,
І чоловік у місті опинився,
Серед чужих людей, очей байдужих,
І там від відчаю і горя занедужав.
Він зрозумів – минуле – не погане!
«То ж хай все так, як було, стане!» –
Таким було наступне вже бажання…
Лишалось ще одне – останнє.
І щоб тепер уже не помилятись,
Адже немає шансу виправлятись,
Звернувся чоловік до всіх знайомих –
Ті радили просити благ відомих:
Безсмертя, грошей, влади чи здоров'я,
Багато друзів, радості й любові…
Нарешті здогадавсь спитати в Бога:
«Чого ж просити вже для щастя свого?»
Господь сказав: «Невже ти сам не знаєш?
Проси задовольнятись тим, що маєш!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761944
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Нарешті поснули, і день закінчився,
І час вже давно перевалює північ.
Від ночі маленький шматочок лишився,
Схід сонця вже скоро вітатимуть півні.
І зараз лиш можна з думками зібратись,
Продумати день, свої дії і вчинки,
Про щось пожаліти, в чомусь розібратись,
Молитву сказати і йти до спочинку.
І так кожен день – суєта й колотнеча.
І безліч «важливих» всіх справ розпочатих…
І той марафон, де в кінці – порожнеча
Пора вже, мабуть, кардинально міняти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761775
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.11.2017
[i]Дякую Ярославу К. за натхнення...[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761890
Ночь... и ветер стучит за окном,
Нагоняя тоску дождливую.
Ну, а я на плече твоём
Закрываю глаза счастливая.
Вот ладошка в твоей руке –
Моё сердце любовью греется.
Прикоснуться губами к щеке –
В сладкой нежности чтоб рассеяться.
Как хочу я тебя целовать,
Обнимая, пылать до забвения.
А потом о любви напевать,
О счастливых минутах мгновения.
За окном знойный ветер утих,
Позабыв о тоске печалиться.
Нам не нужно слов никаких,
Чтобы в сердце
друг друга
отправиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762307
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 25.11.2017
Чарівний світ поезії земної
Метафори, епітети і рими -
Канони ці придумані не мною,
Та все частіше засинаю з ними...
Хтось, може, посміхатися воліє,
Мовляв, усе це - вигадки, не більше,
Нещасний, бо він зовсім не уміє
Ба, навіть почитать готові вірші...
Коли п'янить мелодія розкішна,
Слова кружляють у нестримнім вальсі
Моїх фантазій... як же мені втішно
Відчути,що мої думки - це ваші...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761840
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 24.11.2017
[b][i][color="#bf00ff"]Кручу в руках конфетный фантик,
И весела, как никогда...
Душой и сердцем я романтик,
Такой останусь навсегда...
23 11 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761948
дата надходження 23.11.2017
дата закладки 23.11.2017
И в Бальмонта влюблённая, и в Блока,
В Цветаеву, Есенина, Костенко.
В часы тоски отчаянно-глубокой,
Когда в душе минорные оттенки,
Летит в миры живительных поэзий...
Всем сердцем уходя в глубины слова,
Сбегает от тисков своих депрессий
И жизнь уже не кажется суровой.
Не кажется судьба безликой, тщетной,
Когда она в родной своей стихии...
Поэзия... В ней столько чувства, света,
В ней столько этой страстной эйфории!..
Уже не так сыра дождя пространность
И ветра разгулявшегося холод -
Где жизнь приобретает многогранность,
Где вновь душа испытывает голод
К моментам, без которых - безнадежье...
К тем чувствам, без которых - увяданье...
Поэзия уносит к побережьям -
Где вновь душа желает созиданья...
... Где слово наполняется - дыханием...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761755
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
« Бог ближе ко грешникам, чем ко святым,» -
Глубокая мысль с объясненьем простым.
Господь ведь с небес связан нитью той с нами,
Которую нам не увидеть глазами.
Когда согрешил – тогда нитка порвалась.
Покаялся – тотчас она и связалась.
Так с каждым разрывом короче та нить,
Ведь ближе мы к Богу хотели все быть.
Поэтому грешник приблизится к Богу,
Господь ведь прощает грехов наших много.
Но тут я осмелюсь совет один дать:
Разрыв поскорее спеши завязать!
Покайся усердно в свершённых грехах,
Тогда твоя нить будет вся в узелках.
И вовремя каждый разрыв завяжи –
Так связь свою с Богом надёжно держи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761591
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Якщо ти справжня принцеса - ти можеш покохати і дурня, і Дракона, і навіть пастуха. Бо справжні принцеси ніколи не будуть зважати на сміх подруг чи колишніх коханих.
Якщо ти справжня принцеса - ти можеш дозволити собі купити сукню, що коштує більше, ніж ціле царство. І черевички, оздоблені діамантами.
Якщо ти справжня принцеса - ти можеш дозволити собі ходити босоніж і в сукні, що личить лиш Попелюшці. Бо принцесам личить все. Правда?
Якщо ти справжня принцеса - ти можеш собі дозволити бути уязвимою і вразливою. Це ознака твоєї сили.
Якщо ти справжня принцеса - ти можеш сміятися більше всіх і плакати, коли хочеться плакати. Кричати в лісі, кликати Місяць, щоб він слухав твої казки вечером. Пити з ним чай і вкриватися пледом.
Якщо ти справжня принцеса - ти можеш навчити людей доброті. Всіх, всіх.
Дякувати за все, чого у нас немає. Хвороби невиліковної немає? Ось і прекрасно. Ніг кривих немає? Ось і прекрасно. На руці немає шість пальців? Це ж прекрасно! Бути вдячною за все, чого немає. Інколи це може бути щастям.
Якщо ти справжня принцеса - ти маєш промовляти з посмішкою найкращі в світі слова. Щоб кожен захотів їх притиснути до грудей.Щоб народ був щасливий тільки від того, що ти є на світі. Ти ж справжня принцеса?Сумніваєшся? Якщо в тебе є філіжанка з написом "Я-принцеса" - то ти вже справжня принцеса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761713
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Я знаю, що в тебе все вийде. Навіть коли болю і зради аж через край. Навіть після ENсотих безсонних ночей. Після тисячного розчарування.
Я знаю, що в тебе все вийде. Навіть після ENгодинних криків душі. Навіть коли ти вже дивишся в прірву і тримаєшся лише за останній осінній листочок. Що його вітер на крилах протягує тобі.
Я знаю, що в тебе все вийде. Навіть після того, як ніхто не захоче навіть посміхнутися тобі. Як відвернеться найдорожча людина.
Я знаю, що в тебе все вийде. Ти знайдеш в той час в собі найбільше сили, щоб обійняти тих, кому просто не вистачає найтеплішого людського тепла.
Я знаю, що в тебе все вийде. Коли дощі лише житимуть на планеті всі осені і зими - ти відправиш через Янгола повітряний поцілунок Сонцю.
Я знаю, що в тебе все вийде. Коли зрадять усі - ти триматимеш свою душу чистою. Ти пройдеш всі випробування без нарікань і звинувачень. Навіть коли тобі нічим заробляти на кусень хліба. Ти віддаш останній і просто житимеш з посмішкою.
Я знаю, що в тебе все вийде. Ти можеш стояти серед пустки і заповнити її сонцем своєї душі. Тому, що всередині в ній - більше ніж Всесвіт. Я знаю, що в тебе все вийде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761680
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
А мені б хоч краплину світла зачерпнути в свої долоні,
Я розвішу його на вікнах, наче сонячні ліхтарі,
Сірі хмари закрили небо і дощами по підвіконнях
Умивають сльозами землю у холодній осінній млі.
А мені б хоч на мить торкнутись за промоклий краєчок хмарки,
Натрусити із неба вати, тишком-нишком, мов жартома,
Щоб засмучені силуети не блукали, немов примари,
І щоб хтось підказав тихенько, що усе в житті – не дарма.
А мені б попросити трохи віри й мудрості в Соломона,
Щоб навчив розрізняти правду, не робити більш помилок,
І щоб серце так не боліло, і не мокло від сліз солоних,
Під деревами листопаду, між зів’ялих отих зірок.
А мені хоч би на хвилинку зазирнуть за ворота раю,
Де стоїть все небесне військо і Михайло-архістратиг,
Подивлюсь у холодне небо – і бажання всі загадаю,
Поки тихо летить над містом інкрустований білий сніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761667
дата надходження 22.11.2017
дата закладки 22.11.2017
Архангел Божий, сокрушивший мрак,
Бессмертный победитель сатаны,
Бес каждый наш отслеживает шаг,
Он впился в сердце всей моей страны.
Но к Богу мы взываем и к тебе,
Архистратиг небесный Михаил!
Чтоб в этой вечной, огненной борьбе,
Ты вместе с нами в бой со злом вступил!
Я верю, что и сам ты рвёшься в бой,
Творца об этом просишь ты давно,
Бог разрешит сразиться с сатаной,
Но вот когда - знать - это не дано.
О, Родина великая моя,
Ты стала костью в глотке люцифера!
История твоя, твоя семья,
Слова поэтов, истинная вера,
Такая цель у той вселенской тьмы,
Чтоб девушки не стали матерями,
Чтоб братьев ненавидели лишь мы,
Чтобы врагу легко отдались сами!
А бесу зло, увы, не надоест,
Он ненавистник всякого добра,
Но мы храним наш Православный крест
На берегах великого Днепра.
И видит это всё великий Бог,
Враг даром выткал смерти паутины.
Да победит, Архангел, твой клинок,
Всех зомби, бесов, все хэллоуины!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761555
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Тільки будьте постійно,
де "зараз на сайті", що зліва,
Щоб я бачила Вас,
відчувала, мов серцебиття,
Бо коли Вас немає -
у серце вривається злива
І змиває усе, і трощить -
забирає життя...
Хоч мене не читаєте, знаю я,
(точно вже знаю),
А чи, може, інкогніто,
щоб не помітила Вас,
Та я серцем своїм,
(попри волю душі), відчуваю:
І присутність, і дихання Ваше -
усе без прикрас...
Може, серед "прихованих"
Вам і комфортніше, може,
Але душу...
Куди ж Ви подінете бідну її?
Може, Ви - випадковий
в моєму житті перехожий,
Та чому до Вас туляться тихо
всі думи мої...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635939
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 21.11.2017
В придорожных травах в сумерках вечерних
На небесном фоне выделялся чернью
Высохшего дерева тёмный силуэт,
Как запечатлённый каменный портрет.
Приключилось как-то проходить там вору.
Силуэт увидев, сразу дал он дёру.
Думая, что, видимо, это – страж порядка.
И пришлось с испугу бежать без оглядки.
Проходил влюблённый – сердце трепетало,
Ведь его избранницу всё напоминало:
Силуэт изящный – тонкий стан и плечи…
Он, шаги ускорив, побежал навстречу.
Мать с ребёнком малым мимо проходила.
Он узнал в том дереве чудо-крокодила –
После страшных сказок с ужасами-звЕрями…
Но ведь это дерево было только деревом.
***
Мир вокруг нас – только лишь наше отражение,
Наши мысли, чувства и наше настроение.
Он такой, каким его мы воспринимаем,
То есть, мы к чему стремимся, то и получаем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761087
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 20.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2017
Кровило небо змерзлими дощами.
А я не знала, де бинтів набрати.
Чи випороти ті, що між душами
Лягають в стежку? Чи нові наткати?
Кровило небо геть розмерзлим снігом,
Сніжинки із стогранними кутами
Закрили очі біля самих вікон
Будиночку ... Торкалися вустами
Долонь. Обличчя... Втішили. Спасибі.
У них кровить. Та думають за інших.
Вони мене цілують. Це їх вибір.
І я дарую їм найкращі вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760995
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Іди за мною, люде мій,
Забувши біль і труд даремний,
В країну дум, країну мрій,
Яку вимолював таємно.
Іди, не бійся, я веду
Скрізь пастку хижої пустелі,
Тобі судилось на роду
Нову побачити оселю.
Отут життя вартує гріш,
А там – цінуються таланти,
Чого ж ти, люде мій, стоїш
І просиш видати баланди?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760888
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 19.11.2017
П-роходит все, промелькнет и это,
Е-ще не пройден к разрыву путь.
Р-азлука - мрак, темнота без света,.
Е-сть все же веры в сердцах чуть-чуть.
В-о все часы, дни и даже годы,
Е-сть каждой жизни простая суть -
Р-азвеять в поле свои невзгоды,
Н-аметить в жизни свой лучший путь.
И- приоткрыв в новый мир страницу
Л-юбовь на ней прописать в стихах,
И- не резон догонять жар-птицу,
С-иница счастья коль есть в руках.
Т-ик-так, часы нам года итожат,
О-ставив в прошлом багаж обид.
К-акую ношу даешь нам, Боже,
К-кому-то пух, а другим - гранит...
А- звездочеты нам дни считают,
Л-ишь им под силу свести итог.
Е-й-ей, не просто собрать их в стаю,
Н-о в этом точно поможет Бог.
Д-о самой тризны нам жизнь в рассрочку,
А- после повести - эпилог...
Р-аскрою запись, не ставлю точку,
Я- в книгу жизни добавлю строк...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761031
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Будинку-інтернату "Троянда" для дітей-інвалідів присвячується...
Там верби з соснами стрічались,
Туманний подих над водою…
Над вітром хмари насміхались
І грались дзеркалом-рікою…
Дорога кликала, просила
І звала, стежкою звивалась…
Зайти не кожному під силу
В оселю, що «Троянда» звалась.
Бо не трояндово там пахне,
Там запах болю і безумства…
Там хтось живе, а хтось і чахне,
Хтось – з розумом, а хтось – в неумстві.
І не питай, за що ті муки.
Бо не коректне це питання.
Спитай для чого, чи для КОГО
Ці діти терплять всі страждання?
А це ж для нас, щоб розбудити
Ті почуття, які заснули.
І щоб примусити цінити
І сьогодення, і минуле.
Щоб перевірити на щирість,
І пробудити серце чуле.
Щоб ми відчули Божу милість,
І Бога ми, глухі, почули.
А очі їхні серце крають!
Той погляд витримати важко…
Їх душі тонко відчувають,
Хоч в тілі скривдженої пташки…
І їх забути вже несила,
Та і не треба забувати…
І коли світ тобі не милий,
«Троянду» спробуй пригадати.
І про життя ти більш глибоко
Почни замислюватись враз.
Чи не занадто це жорстоко –
Свої проблеми – напоказ.
Вони ж порівняно мізерні
І, мабуть, досить незначні…
Плекай в собі духовне зерно,
Цінуй усі прожиті дні!
Вимогливим до себе будь,
Не підміняй собі в угоду
Слова, які міняють суть,
Зіславшись на сучасну моду.
Не зви вразливістю байдужість
І своє серце не жалій.
Шматочком світу стань їм, друже,
Здійсни цим дітям якусь з мрій.
Заглянь у чорні очі Раї
І руку кожному подай…
І хай не буде «хата скраю»…
Ти їм потрібен, пам’ятай!
Спитайся про життя у Толі,
З Олегом словом поділись.
На всі страждання – Божа воля…
З Артуром Богу помолись.
Хтось поспіша до них з АТО,
Хтось сорочки їм вишиває,
Хто свята скрашує, а хто –
Щодня смиренно доглядає…
Хтось – на природі відпочинок,
Хтось – Новий рік, хтось – новий день.
Зроби їм свято, це ж бо вчинок,
Достойний людяних людей.
Не будь байдужим – це оціниться,
Поменшає сердечних ран…
І сосни з вербами обнімуться,
Й над Бугом дінеться туман…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760601
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Один з братів успішним був
І сенс життя він осягнув,
А другий брат злочинцем став
З послужним списком грішних справ.
«Як сталось так?» - це журналісти
У грішну душу хочуть влізти.
Повинно ж мати десь причину
Негідне це життя, злочинне.
Засуджений враз без вагань
Дав відповідь для всіх питань:
«Пияцтво, бідність, бійки в хаті…
То ким же я ще міг би стати?»
А кілька спритних журналістів
До брата, що шановний в місті,
Прийшли з подібним запитанням:
«Відомі всі ваші надбання.
Скажіть, то що найбільш впливало
На те, що досягли немало?»
І брат на мить лиш зупинився…
«Як я в житті всього добився?
«Пияцтво, бідність, бійки в хаті…
То ким же я ще міг би стати?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760603
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 18.11.2017
З роками ми стаєм мудріші,
Чи, може, думаєм лиш так…
Хтось садить сад, хтось пише вірші –
І кожен в своєму – мастак.
Але з літами, вже досвідчена,
Часом черствішає душа…
Її гнітять хвилини відчаю,
Чи, може, бачиться межа…
В систематичній поступовості
Втрачаєм кольори живі.
З життєвої зникають повісті
Пейзажі, враження нові…
Тай вразити уже так важко,
Чи надихнути на вірші…
І не співає більше пташка
На висохлих гілках душі.
Та вік – не привід ще для спокою
Чи ізоляції від тем,
Бо ж досвід мудрістю глибокою
Торкнеться всіх складних проблем.
І хай багато що міняється,
Запал юнацький зовсім щез…
Та щось важливе залишається,
Якщо ти досі ще живеш!
І хай хоч як на серці гірко,
І жнеш ти висохлі плоди…
Якщо ж в душі розквітне гілка,
То пташка знайдеться завжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761081
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Однажды незажжённая свеча
Сочувствовала тающей подруге:
«Мне жаль тебя, хотя ты горяча,
Но жизнь твоя ведь на закатном круге.
Ты всё горишь и скоро вся растаешь,
И радость жизни так и не познаешь.
Я не горю, лежу лишь на боку
И век свой жизненный лелею, берегу.
Я счастлива, ведь долго проживу.
Тебя, бесспорно, я переживу».
Горящая свеча ей отвечала:
«Я в жизни столько нового узнала.
Я делаю дома людей светлее,
А души их добрее, веселее.
Я светом разгоняю сумрак ночи
И ночь саму я делаю короче.
В рождественские дни украшу ёлку,
И дети будут бегать без умолку.
И огонёк мой заиграет в их глазах,
И побываю я в их радужных мечтах.
Изысканным со мною станет ужин
Для тех двоих, кто впредь друг другу нужен.
Под огонька несмелое мерцанье
Они друг другу сделают признанье…
А в храме – я молитвы символ к Богу.
Со мной в руках несут свою тревогу,
А в радости – несут благодаренье,
И отражает взгляд моё свеченье.
Тебя мне жаль, о незажжённая сестра!
Понять тебе, зачем живёшь, пора!
Куда упрятала ты огненную душу?
И не пускаешь чувств своих наружу.
Хотя и проживёшь ты жизнь подольше,
Но разве в этом смысла больше?
Горишь - живёшь, а в спячке твоей – смерть!
Не зацепила тебя жизни круговерть!
И может она мимо пролететь,
Коль не желаешь не гореть, ни даже тлеть.
В своём бездействии ты можешь умереть,
Жить не начав, зачем такая смерть?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760915
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.11.2017
Мов на побачення, спішу в осінній ліс,
Щоби дубовим запахом упитись,
Щоби його частинкою зробитись
І залишити слабкість там і злість.
Серед могутніх велетнів-дубів
Себе відчула чудернацьким гномом,
Отож віддам я їм душевну втому,
А міць дерев від них візьму собі.
Дуби ж давно забули про свій вік,
До мене жолудями посміхались,
Мов між собою шепотом змагались,
Коли торкався листя вітровій.
Я слухала чарівне те шептання,
Ловила зором кожен листя рух;
Один зірвався й, описавши круг,
Упав до ніг під стримане зітхання.
20.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760323
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Вдалось багатому ввійти до раю…
- Місцевий ринок я найперше відшукаю, -
Заметушився звично чоловік, -
Мені ж бо тут лишатися навік…
І радості його не було меж
Від цін низьких і від товару теж.
Стиснувши гордо гаманець в руці,
Пішов покупки вибирати всі.
Дістав він гроші оплатити речі,
Та ангел ввічливо узяв його за плечі.
Багатієві в очі він вдивлявся
І чемно пояснити намагався:
- Пробачте, мушу вас розчарувати…
- У чому річ? – дивується багатий.
- Це справжні, не фальшиві гроші
Й товар я бачу тут хороший!
Та мовив ангел: «В обігу лише тут гроші ті,
Які комусь ви дарували при житті…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760270
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 15.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.11.2017
Когда со мной придёте попрощаться -
Не слушайте надгробные слова,
О том, что смерть - огромное несчастье...
Душа моя останется - жива...
Она навек останется - влюблённой,
В свою неповторимую весну.
В мужчину... И я, в небо вознесённой,
На время, на какое-то... усну...
Мне жизнь моя дана была - на радость!
Ведь так отрадно время на земле,
Где каждый час - Божественная благость!..
Неважно, то, что путь был чёрно-бел.
Я всё, в своих стихах, о нём пропела,
Не пряча к жизни страсти и любви...
Душе моей, порой такой незрелой
И зрелой, как колосья жёлтых нив,
Судилось этот круг - свободной птицей,
Под солнцем, вдохновлённо, пролететь!..
И сердца мои певчие страницы
Не лягут в гроб. Бессильна в этом Смерть.
Прочтите, над худым остывшим телом,
Стихи мои... о счастье, о любви...
О том, о чём душа моя болела,
На полную свой час земной испив!..
... Когда со мной придёте попрощаться -
Забудьте про надгробные слова!
Прочтите - МНЕ стихи мои о счастье,
В которых столько света, естества!..
В которых я - душой своей жива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759596
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 13.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.11.2017
Із криці виплавивши слово,
З собою взяти хочу знову,
Щоб не зігнулось, не ржавіло,
Щоб правду говорити вміло,
Щоб запалило всім серця,
В мені побачило борця
За честь, за правду і свободу,
Таку жадану для народу.
У цьому бачу я свій сенс,
Щоб словом вплинути на все.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759532
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[i] ...правдива історія про собаку[/i]
[youtube]https://youtu.be/9IVnvFADJuw [/youtube]
[i][b]Т[/b] ака історія: раз песик приблудився...
[b]А[/b] звідки?.. Чи не впав негадано з небес!
[b]К [/b]ому ж то, як не нам, двоногим, пробудитись?
[b]Е[/b]-х! Що за люд! Чуттів і милосердя
[b] без…[/b]
[b]Б[/b] уло б не сумно так, якби не журні очі
[b]У[/b] пса, що плентався, немов трамвай в депо…
[b]Т[/b] ак почались його безрадісні то ночі,
[b]Т[/b] о дні собачого труда в смітиськах,
[b] по[/b]
[b]Я[/b] ких він їжі задля ревно шпортав –
[b]С[/b] обі шукав, клянучи ницість людських зрад…
[b]Т[/b] а швидко постарів через життєві корпи
[b]А[/b] як він був життю тому і дружбі
[b]рад[/b]!
[b]Р[/b] аз зо́чив він вгорі не небо, а колеса...
[b]О[/b] так у пса життя й закінчилось сумне…
[b]Г[/b] осподня кара чи феєрія небесна?
[b]О[/b]! Як те знать? Та кара вбивцю не ми-
[b]не[/b]…
12.11.2017[/i]
_________
[b]Примітка[/b]. [i]На фото автора героїня цього твору,
що приблукала до двору 1.5 роки тому, та загинула
під колесами "вельможного" джипа неподалік дому.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760028
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Торги сьогодні дуже мляві,
Та як же будуть вони жваві,
Коли поставлені на продаж
Старі скрипки, що вийшли з моди,
Та ще й понищені добряче…
І кожен, хто підходить, бачить,
Що струни вже пообвисали
Й подряпини аж заснували,
Як павутинням, їх тіла,
Тому й ціна була мала…
Тож розпорядник без надії,
Що будуть гори золотії,
Первинну суму проказав –
100 доларів пропонував.
Аукціон не розкрутився…
Сто п’ять, сто двадцять – і спинився.
Торги продовжитись не можуть –
Хто тут торговцю допоможе?
Сто двадцять – раз, сто двадцять – два…
Та раптом сива голова
З партеру зали показалась
Й сюди повільно наближалась.
Цей чоловік узяв смичок,
Зробив до центру зали крок,
Протер стареньку скрипку ніжно
Й торкнувся струн він дивовижно…
Зал заворожено завмер –
Всі вражені були тепер –
Небесна музика звучала
І в душу кожну проникала.
Вона несла в серця надію,
Пробуджувала віру в мрію,
Сягала спогадом в минуле,
Згадала те, що вже забули…
Когось вертала до життя,
Чи вимагала каяття,
Тривожила, жаліла, злила –
Байдужих в залі не лишила.
Коли мелодія затихла,
Торговець мовив залу стиха:
«Хто іншу суму пропонує?»
І тут, не вірячи, він чує,
Сказав хтось тисячу, хтось дві –
Аж не вкладалось в голові.
Торговець вже закляк від подиву…
Аж ось: «Три тисячі! І – продано!»
Глядацькі тут аплодисменти
Важливість свідчили моменту.
Хтось запитав: «У чому справа?
Як скрипка дорогою стала?
Й чому її престиж піднявся?»
- Бо Майстер струн її торкався!
Ми всі – подряпані скрипки,
Не всіх торкаються смички,
Бо в долях наших – більше прози.
І закривають сонце грози…
Та всі спроможні ще заграти,
Небесним звуком здивувати
І розтопити повсякдення
Красою, вірою, натхненням.
Душа про допомогу просить –
І дотику лиш майстра досить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759629
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Буває так скорботно на душі...
Здається, що нема вже сили жити…
Тоді мене рятують ці вірші –
Мої думки, що можуть говорити.
Тоді слова складаються в рядки,
І тихо твориться маленька нова повість.
То ніжна, як троянди пелюстки,
То строга і сувора, наче совість.
Тоді потроху тане пустота,
Наповнюючи душу новим світлом,
І воскресає в серці віра та,
Що нас тримає над шаленим світом.
Я знову певна, треба йти вперед,
Примусити себе, зібравши сили,
Не просто жити, а нести свій хрест,
Стиснувши зуби, розпрямивши крила.
Самому йти, та ще когось вести,
Вказати шлях загубленому в світі.
Не пожаліти сил і доброти,
І жити так, щоб ще й життю радіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759628
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Я не маю сина,
Та я маю мрію…
Боже триєдиний,
Попросити смію.
Від усіх свідомих,
Від жінок, дівчаток,
Від простих, відомих
Смію я благати.
Всі ми миру просим,
Мудрості, прозріння.
Хай прийдешня осінь
Принесе спасіння!
Не важливі гроші,
Розкоші і свята,
Коли діти наші
Мусять помирати.
Всемогутній Боже!
Врозуми народи,
Щоб живий був кожен…
І під небозводом
Як раніше, жили,
В спокої і мирі!
Бо ж не для могили
Ми дітей ростили…
Я війни не хочу,
Як і кожна мати…
Хай громи гуркочуть,
Але не гармати!
Хай дощі жадані
Окропляють ниву.
Мають всі кохані
Доленьку щасливу…
В цій війні нежданій
Брат пішов на брата.
Хтось лишив кохану,
Хтось – родину, матір.
Нащо ж сльози мають
Землю поливати?
А її встеляють
Трупами солдати…
Схаменіться, люди!
Нам війни не треба.
Мир хай знову буде
І безхмарне небо!
В ньому, голубому,
Розпростерши крила,
Щоб лише пташина,
Не душа, летіла…
Не літак військовий,
Не снаряди й «гради»…
В тиші вечоровій –
Передзвін цикади…
Хай же витинають
З цвіркуном на пару.
Хлопці хай шукають
Лиш не смерть, а пару.
Хай душа не рветься
В горі й безнадії,
А життя всміхнеться
Радісній події.
Ви, творці історії!
Врешті зупиніться!
Матері, що в горі,
В очі подивіться.
І вдові, і дітям
В душу ви загляньте!
Плани всі амбітні
Вершить перестаньте!
В тих очах – зневіра,
Страх і невідомість…
Хай проснеться віра,
Совість і свідомість!
Я не маю сина,
Але не радію…
Бога за Вкраїну
Просити посмію…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759430
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 12.11.2017
[b][i][color="#b700ff"]Не заставляйте женщину скучать,
Дарите ей вниманье и заботу...
Не заставляйте женщину страдать,
И делать всю домашнюю работу.
Не заставляйте женщину молчать,
Стирать, готовить, и бежать на рынок...
Не смейте на неё с утра ворчать,
И не вступайте лучше в поединок...
Не заставляйте женщину Вас ждать,
И ночью плакать в глаженые брюки...
Умейте её счастьем наполнять,
Целуйте чаще ласковые руки...
Ведь женщина поистине нежна,
Но иногда бывают исключенья...
Быть может вам, такая не нужна
И ищете Вы только развлеченья...
11 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760008
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2017
**********
Потоне сонце в мороку видінь,
Глибока тиша крила розгортає -
Майне над садом півпрозора тінь:
О, я літаю, вільно так літаю...
Політ легкий - неначе наяву:
Прозорий вітер, небо і простори...
А стрепенуся, в дивосвіт зирну -
Заграють в небі стоголосі зорі...
О, я живу в ту неповторну мить,
Дихання літа в груди набираю,
Купаюсь в вітру струменях тугих
І думкою, і мрією літаю.
Земних турбот щоденні тягарі -
На мить, на день - нехай мене облишать.
Душа-пушинка рветься від землі,
Колише тиша, нереальна тиша...
І раптом - ти: за руку різко - смик!
- Чи ти заснула? я ж тебе гукаю.
Борщ закипів. Мій телефон десь зник...
Аеродром. Я більше не літаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759661
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Бог кожному дарує рідний край,
матусенька єдина – теж від Бога.
Шляхів дав безліч, але обирай
той, що з магнітом рідного порога.
А в кожнім краї мова є своя
як ідентифікація народу.
Моя ж – ніжніш від співу солов'я,
бо мамина, йде з роду і до роду.
Вбираю вірш, молитву, парафраз,
як воду із свяченого джерельця.
І хоч спілкуюсь іншими не раз,
та лиш рідненька йде з самого серця.
9.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759545
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Я з неба зняв світанку стрічку,
Поклав до ночі у ліхтар,
Пило ранкове сонце річку
Та в очерет пускало пар.
Ходили зголоднілі коні,
Губами шарпали траву,
Хилились верби у поклоні
І бігав вітер по ставу.
Давай-но, вітре, давній друже,
Складем історії нові,
Нехай почують небайдужі
Що ми ще є, що ми живі.
Хай знають, ми є недаремно,
Хай душ своїх потішать жар,
А згине день і стане темно,
Тоді я увімкну ліхтар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759388
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Сонце наче в хмарному мішку,
Вітерець на градуси злиденний,
Дівчина в червонім кожушку –
Пляма літа в сірості буденній.
Скоро снігом вкриється трава,
І калюжі будуть склом залиті,
Захолонуть навіть ті слова,
Що щодня потрібно говорити.
Почуття у когось замете,
А у когось збільшаться печалі…
Дякую Вам, дівчино, за те,
Що тепла і кольору додали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759575
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 10.11.2017
Ты силой изначально был наказан,
Когда тебе распределили роль –
Мужскую, главную –
теперь всю жизнь обязан
Доказывать везде, что ты – герой:
И раны храбро прятать под рубахой,
И мускулом не дрогнуть у руля,
Сиять под бескозыркой мономаха
Улыбкой капитана корабля!..
...Но не казни́ себя в час ватерлоо!
И я тебе не стану палачом…
Мой лев, ты можешь смело - с львиным рёвом -
Уткнуться в моё слабое плечо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507037
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 08.11.2017
Всё меньше тех, кого хочу дразнить,
Всё больше жести в голосе дрожащем…
Я потерялся в этом настоящем,
А в будущее не нащупал нить…
И остаётся перестать хандрить,
И сохранить приличную наружность,
И откопать какую-нибудь нужность
Для нескольких неравнодушных душ,
Которые на постоянной связи…
Я с ними пуповиною повязан…
Но мне их очень боязно «грузить»…
июнь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586448
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 08.11.2017
Не треба книг. Достатньо кілька віршів,
Щоб серце зацікавленим було
Тим серцем, що співаючи, їх пише.
Поезія - прозора, наче скло.
У віршах - суть душі, її глибини,
Що рвуться на поверхню сторінок!
Достатньо, щоб "побачити" людину;
Почути голос пристрасних думок.
Почути сміх!.. Буває, що і сльози...
Відчути біль, неначебто він твій!
Поезія - життя земного проза
Й шляхи душі - до світла, до надій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723510
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 08.11.2017
А про любов не буде жінка говорити,
Бо правда схована у глибині її очей…
Хоч скаже, що без нього їй не жити,
Це зізнання насправді для людей.
А справжнє почуття - в іскристих,
Небесно сяючих, замріяних очах,
Що не сховають погляд променистий,
Він красномовніший освідчення в словах.
Як пощастить вогонь цей запалити,
Освітить він і темряву ночей…
Не буде жінка про кохання говорити –
Вся правда схована у глибині її очей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759104
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
А были же люди намного беспечней,
Рыдали, страдали, но как веселились!
А ныне?.. Задраили души, как люки, навечно,
И в узком мирке своём уединились.
Чужая беда их сердца не тревожит,
Скорее всего даже жить помогает,
И радость других не волнует их тоже,
И музыка нежная не впечатляет.
Когда растерялись душевные струны?
И где мы открытость души потеряли?
Зачем же, надеясь на счастье, фортуну,
Сполна мы и зависть , и злобу узнали?
Как жить в этом мире жестоком и грязном
Так хочется, чтобы все чуткими стали,
И чтобы желать и мечтать не напрасно,
И чтобы на лицах улыбки сияли.
1990 год
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759115
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
А мати наша завжди з нами.
Її присутність – оберіг.
Це ангел наш і наша пам'ять,
Дороговказ земних доріг…
Вона – у диханні природи,
У ароматі всіх садів.
Її вершина насолоди –
Це блага дочок і синів.
Вона – у трепетанні листя,
В неспокої тривожних дум.
Її молитви щоб збулися,
То зник би в світі біль і сум.
Вона, як м’ятна прохолода
Серед спекотних літніх днів,
Як промінь сонця у негоду,
Як спомин безтурботних снів.
Як та одна-єдина пристань,
Яку лишати не хотів.
І хай яка далека відстань –
Чекає діток-кораблів.
Вона – у щасті, і у горі…
Вона – у радості й біді…
Ти знай, коли матуся поряд,
Ті дні насправді золоті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759106
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
[b]Поэма. Автор - Herr Veliborr von Purr-pur[/b]
[i]По мотивам картины Владимира Куша «Восход солнца в океане»[/i]
Друзья, я брала лишь малую толику участия в создании этой поэмы (предложила для сюжета эту картину).
Посему – из моего – тут только Пролог и Эпилог.
[i]Итак, я ухожу в тень, и предоставляю вам, читатель, поэму целиком, как она сложилась (повторяю, оставляйте коменты для Велли, ибо это - его Творение)[/i]
Пролог
Солнце встаёт над спокойной водой океана.
Волны, и берег - лучи принимают, как прану.
Снова, и снова у кромки резвиться прибою,
Если светило не скроется за скорлупою
Наших сомнений, стремлений, велений, горений,
Старых ошибок, и старых обид - повторений,
Новых, и старых амбиций - от них нам не скрыться,
Что суждено нам: Разбить скорлупу?
...иль разбиться?
***
Был берег; право, небогат;
Но в нём царил свой скромный лад.
Жила на нём простая пара;
Свой ели хлеб они не даром.
Непросто жизнь им та давалась -
Был пот, и кровь...конечно, радость...
Простая жизнь, не с мира снов:
Работа, пара, их любовь.
Он был -всё прозаично так!-
Обыкновеннейший рыбак.
И промышлял он рыбной ловлей
(Тяжелый труд, со вкусом соли).
С того, вдвоём, могли кормиться...
Такая вот, в руках, синица.
В занятьях этих жизнь текла;
Ждала на берегу - Она.
Ждала - без отдыха для рук;
Ей, труд любой, был - лучший друг.
Была любой работе рада:
Коль есть возможность - браться надо!
Выглядывая в море мужа,
Пахала - и в жару, и в стужу -
Горел чтоб ровно, не зачах -
Домашний, скромный их, очаг.
Но рыбака – опасен труд!..
Гипноз сокрыт великий тут.
Когда, свои закинув сети,
Глядел он вдаль, то мысли эти
Его захватывали разум -
И всё сильнее, раз за разом:
"Края каких шальных красот
Скрывает, тайной, горизонт?"
"Скрывает сказки дальних стран
Огромный этот океан...
Мужской, он, сути - сущий вызов...
Оставить бы оскому мыса..."
"К неведомым уйти бы далям!..
Но, к берегу, придёшь едва ли...
А может, бЕрега там нет?
Но как узнать на то ответ?.."
Те мысли разделял он с Ней,
Но Ей -мечтаний- чужд был змей...
-"Там жизнь, бать может, сущий сахар!..
Страданий нету там, и страха;
Там всё прекрасно и чудесно,
Быть может...быть...сплошная песня -
Звучит весь день там, от зари!.."
-"Ну хоть себе, родной, не ври!..
В фантазий тонеш глубине,
Но самодурство - не по мне;
Пахать везде, на свете, надо -
Чтоб как-то жить, моя отрада!
Такая истина простая;
Но ты, в иллюзиях витая,
Забыл совсем уж про неё,
Сердечко милое моё!"
-"Не в этом даже самоцель;
Мне б важно знать - мол, "Я - сумел!"..
Открыть те зЕмли, к новой жизни -
Двоих нас привести, решившись...
Найти бы там могли мы счастье..."
-"О чём ты, право?!. вот-те здрасьте!..
НесчАстлив ты со мной?..давно?.."
-"Я - счастлив, счастлив!..счастлив...НО...
Понять не можеш ты меня!
И, в самодурстве всё виня,
Моих не чувствуешь страданий;
Не знаешь ты, как манят дали,
Гипнотизируя загадкой!..
Но я - решил, и мовлю кратко:
-"С тобой, отправимся мы в путь;
К утру, собраться, не забудь!"
Принять решенье Он был рад;
Не лень сыграла, а азарт.
Давно уж очень он, изведать,
Хотел амброзии победы.
Событий корень - нет, не жадность;
Душа не от неё сжималась...
Не от неё - средь яви, сны...
Манила пре лесть новизны!..
Она прожгла его насквозь,
Оставив в сердце искр гроздь.
Его манила неизвестность,
Сирены завлекая песнью.
Влечение его томило...
Вопрос - ребром, разумной милой:
-"Плывёшь со мною али нет?"
-"Прости, любимый, это бред!"
-"Стихия пусть рассудит нас;
Я в море ухожу – сей час!"
Её ответ разлИлся стоном:
-"Родной, но я - останусь дома."
-"Тогда отправлюсь в одиночку -
Терпеть уж не хватает мочи!..
И, выиграв с природой бой,
Вернусь, с триумфом, за тобой!"
*****
[i]Ах, как бываем мы слабЫ!..
Своим идеям – лиш рабы.
Совсем бываем одержимы:
Уж коли что себе решим мы,
То "держит" очень нас нехило -
Ну, как своих гостей, могилы.
В гипнозе том бывал и сам;
Дай, Боже, раз ума слепцам![/i]
*****
В их отношеньях пала ночь...
Но как ей быть?!.идёт Он прочь!
И для таких вот ситуаций
(Напомню вам я, нынче, вкратце) -
Есть [i]"мудрецы",[/i] что без сомнений,
Давать готовы наставленья -
Всегда, во всём...конечно, всем!..
И так навязчиво! Совсем...
Беззвучно к Ней они идут,
Оставив титаничный труд...
[i](А жизнь их – занятАя очень!..
Они горбатят днём и ночью,
Не покладая ручек хрупких -
Чтоб Солнце заключить в скорлупку!)[/i]
И издают победный зов:
[b][u]-"Решение - из трёх лишь слов!"[/u][/b]
И мир открыт им, вроде, весь;
Их льётся отовсюду песнь:
-"Мы так мудры!..ты нас послушай;
Никто тебе не скажет лучше!.."
Настойчиво, Ей - шепчут, шепчут,
Всё возлагая Ей на плечи -
[i]Три слОва,[/i] что гласит молва...
[i]Она, те, прИняла слова.[/i]
В челне, их двое – он и...мысль;
Та, что тянула вдаль и ввысь;
Та, что ведёт всё прочь, подальше;
Та, что она звала лишь блажью.
Ошеломлённые дельфины -
Играя, проплывают мимо;
Немой вопрос в глазах их есть -
-"Какими сУдьбами он здесь?!"
Ведь им известно: берегА -
Вполне тождественны; едва ль
Один из них хоть чем-то лучше.
Он осознАет это тут же,
Как только в зЕмли те прибудет...
Такие точно, там же, люди...
[i](Иллюзии - душИ ворьё)[/i]
Не будет только, там, Её.
Лишения и голод, соль...
(Мираж, глаза хоть не мозоль!)
Вояж такой - он, отрезвляя -
Реальностью, что очень злая -
К стабильности приводит сЕрдца,
Что ищет только, где б согреться...
И лишь свою достигнув цель,
Оценит всё он, что [i]имел![/i]
Стихию, он - осилил, смог!
Герою - приз, сиречь итог:
Пустынный берег, хвост от рыбы,
Сгоревшие мечтаний нимбы,
Ну и до милой – очень мало,
Всего лишь – бездна океана!..
И колыбельной, в землях тех –
Лишь собственный, горчайший, смех.
С самим собой наедине,
В пропахшем рыбою челне -
Осознаёт он понемногу,
Что на обратную дорогу -
(Где соль смешалась с дерзкой кровью)
Ни сил не хватит, ни здоровья!
Но это - он; а что ж она -
На той земле, что не видна?
[i]Пока ещё[/i] одна сидит,
Гоняет призраки обид...
[i]И сутенёры грусти – с ней:
Все "прелести" тоскливых дней -
ВдовЫ мечтателя живого,
Что одержимый мысли зовом.[/i]
Из всех своих взирает сил -
Туда, куда челнок уплыл...
Ведёт - волнАм, приливам счёт,
И медленно осознаёт...
Проклятье популярной фразы,
(Что подло действует, не сразу)
Что [i]"мудрые"[/i] всё шепчут, млея,
[i]Пускающим воздушных змеев -[/i]
Всех вОзрастов, лет от шести -
Мол, [b][u]если любишь - отпусти![/u][/b]
***
Эпилог
Вот на картине восход перемешан с волною…
Грустный итог у истории этой, не скрою.
Две половинки яйца – раскололись беспечно.
Искра! Минутный порыв! …А расстались – навечно…
Что помешало? Молва? Пересуды? Советы?
Ты – не подскажешь, и я не отвечу на это.
…Если в душе зародилось сомнение Змеем –
Чувства, увы, никакими словами не склеить.
Тут не поможет ничто (ни к чему суетиться).
Грустный итог. Здесь Любовь уже – не возродится.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759251
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Я так давно вже скучила за нами,
Де ти і я, і ніч, безсонна ніч,
Де ми, благословенні небесами,
Ще не пили отрути протиріч...
Яке блаженство геть не помічати
Ні віку, ні погоди, ні часу,
Коли іще нема чого втрачати,
Не заглядає в душу сірий сум...
Але короткі ті хвилини щастя -
Солодкого багато не бува...
Нехай тоді, на зло усім напастям,
Моя любов щоночі ожива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
За моїм вікном вже листопад,
Та на серці зовсім не самотньо,
Все минуле відійшло назад,
Вже навіки і безповоротньо.
А думки, калиною в росі
У червонім тішаться намисті...
Викину непотріб із душі,
Хай розвіє вітер, наче листя.
Вітер змін розірве на шмаття
Чорні хмари подихом відважно,
І пощезне із мого життя
Все нікчемне, підле і продажнє.
Листопад у мене за вікном
Вже останнє листя обриває,
Хай серця наповняться добром,
А тепло в душі хай не згасає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759000
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 06.11.2017
Знов непроханим гостем до нас завітав листопад,
Журавлиним відлунням заплакане небо прорвало.
Прохолодні дощі ллють у груди землі невпопад
Нерозтрачене небо, якого усім було мало.
У каштановій стиглості тверднуть надії нові,
Хай імпресію осінь вливає у душу людини.
Я із осінню хочу відпити ці дні дощові
До останнього листу… останніх тремтінь бадилини.
Віддзеркалять калюжі вчорашнім барвистим теплом,
Під нічним ліхтарем засоромиться клен облисілий.
Я прощаюся з осінню тут, під вселенським крилом,
Й до грудей притискаю невипите небо щосили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758929
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Мокра темрява обняла цілий світ,
Вкрила прохолодною печаллю.
Дощ несе непроханий привіт,
Заховавши зорі під вуаллю…
Винувато стукає в шибки,
Звалює вину на хмари й вітер…
А я швидко вписую в рядки
Все, що встиг мені нашепотіти.
І про сонце, що десь там, в кінці,
І про ранок, що розбудить квіти,
І про сльози, що як краплі ці,
Можуть руйнувати і живити…
Про надію, силу духу, оптимізм
І про серце, що покликане світити,
І про совість, яка ще не архаїзм,
І про те, що треба світ любити.
Прочитаю, коли в зливу знов
Грім заглушить ці слова надії
І ослабить віру і любов…
Бо ж не кожен дощ голубить мрії.
А тим часом, він ще не мовчить.
Вабить своїм мирним шепотінням…
Хоч душа у розпачі кричить,
Дощ її вколисує терпінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758461
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Ржавеет листва, и соцветия тают
последних в саду хризантемных кустов.
Сегодня снежинки уже пролетают,
зазимок, родная, понятен без слов.
Сезон... Межсезонье, когда всё небрежно
как быстрый набросок Сислея, Дали:
туманы и куст, отцветающий нежно,
и росплеск унылый вечерней зари...
И чувств межсезонье, когда вдруг обидно
не резкое слово с целованных уст,
молчанье... И то, что просвета не видно
во мраке сердец, словно мир этот пуст...
Испуг, затаившийся в длинных ресницах,
и холодность душ, и снежинок полёт...
Условимся, ладно? Размолвка нам снится,
мы счастливы будем всю жизнь напролёт.
© Copyright: Леонид Валериевич Жмурко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758534
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Ветер влюбился в прекрасный Цветок.
Тот стал для него, словно жизни глоток.
Он нежно его обнимал и ласкал,
Тот запахом чудным ему отвечал…
Но страсть свою Ветер не мог укротить.
Решив всю любовь он цветку подарить,
Так страстно дышал, всё отдать так старался,
Что хрупкий Цветок от любви той сломался…
Расстроенный Ветер его приподнял.
Теперь свою силу и мощь он унял.
Цветок обнимая, он нежно дышал,
Но тот на глазах увядал и сникал.
Вскричал тогда Ветер : «Ведь всё я отдал,
Но чувства мои ты отверг, не принял.
А значит, любовь не оставила след.
Выходит, мне места в душе твоей нет?!»
Цветок же не слышал тех страстных речей –
Он тихо угас, как иссохший ручей.
Кто любит, пусть помнит – любовь ведь не в силе,
Не в страстном порыве, что сводит к могиле.
А в нежном, покорном и долгом терпенье,
В заботливо-любящем прикосновенье.
И лучше однажды порыв свой сдержать,
Чем силой и страстью все чувства сломать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758321
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Чийсь кришталевий сміх, злетівши лунко,
торкнувся задрімалої струни,
і теплий спогад, ніжним поцілунком,
збудив щасливі миті давнини,
піднявши вітерцем листки обпалі,
розворушивши пласт прожитих літ.
А там – весна! Ми, юні та зухвалі,
мов первоцвіти, пробивали лід
всіх перешкод. І прагнули кохання,
жагучого і – щоб на все життя!
Хтось витяг козир, інші – сподівання,
а то й розчарування, каяття.
Мов кадри із кіно, перед очима
пора найщасливіша протекла.
А скільки пронесли ми за плечима
ударів долі, втрат і скалок скла!
Кохання – справжнє – то лише із Неба.
Його, немов квітник, від комашні
чи заморозків захищати треба,
щоб не засох в буденній метушні.
Душевний трепет, потягу магічність,
п'янлива ейфорія двох сердець,
нажаль, – не назавжди, недовговічні,
і тут безсилі маг ачи мудрець.
Розсиплеться крихке в космічний порох,
освітить душу, мов комети слід,
тай промине. І хтось піде як ворог.
А істинне – то на багато літ.
Любов, глибока, спаює в єдине, –
в міцний волоський чи морський* горіх.
Візьміть в них половинку – й друга згине.
Там – спільний кровообіг, щастя й гріх,
комфортність в щільній сфері. Дум дотичність
чи протилежність? Сварки? – Буде все!
Та незбагненний потяг – магнетичність –
у безвість всі незгоди віднесе.
Не згасне ніжність й лагідність юнацька
там, де шанують інтереси всіх.
...Такі думки навіялись зненацька
під чийсь щасливий кришталевий сміх.
* Морський горіх – коко-де-мер – морський кокос,
рідкісний гігантський (до 20 кг.) дводольний горіх,
що росте лиш на Сейшелах.
2.11.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758405
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
А хто сумує восени - не знаю,
Короткий день? зате велика ніч!
...Я пироги-шедеври виробляю,
І відправляю у гарячу піч.
Тепло в душі від цього аромату,
Аж крутиться від щастя голова.
Цей затишок заполоняє хату,
І кличе в гості ледь не пів села!
Запрошує сусідів на гостини,
Не треба навіть посилать послів!..
У мене вдосталь меду і калини,
І не бракує добрих щирих слів.
Заходьте, друзі! пирогів - багато!
Вода на чай найкраща - з джерела!
Самі собі ми створюємо свято,
Щоб наша осінь щедрою була!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758304
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Не кожен вірш – це власна біографія,
Адже в думок – широка географія.
Якась сягне в свою далеку мрію,
Котрась чужу окрилює надію.
Одна безцеремонно в душу гляне,
А іншій – дотику до серця стане.
Одна торкнеться звичних тем, банальних…
Котрась розбудить світ оригінальних.
Не кожен вірш відтворює сучасність.
Бо, знову ж, думка – динамічна власність.
Якась живе в теперішньому часі,
Злетівши на натхненному Пегасі.
Котрась в минуле крадькома загляне.,
А там, дивись, надовго і застряне.
Одна в майбутнє сміливо заскочить
І оптимізму в мріях напророчить.
Не кожен вірш відтворить настрій вдало.
Одному – вже й подій для щастя мало,
А інший – вкутався в туман печалі,
Ще інший – крутить радості педалі.
Якийсь – хотів би піснею звучати,
А після іншого – хотілось помовчати.
Котрийсь покличе поспішати жити,
А ще якийсь примусить говорити.
Вірші – це настрій, думка і бажання.
Це – сльози й посмішка, зневіра й сподівання.
Це слово, до якого линеш знов.
Це – зміст життя, це правда і любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758143
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Коли душа в синцях на крилах
Поламаних дивилась в небо,
То у віршах шукала сили.
Щасливих... Це було їй треба...
Коли розрізана лежала,
І крові стільки, ніби з тіла, -
Нитки із віршів виривала,
Щоби зашить... Щоб не боліло...
Коли від болю ні кричати
Не було сил... Шукала літер
Таких, щоби слова складати,
Щоб міг читати Янгол й вітер.
Щоб вірш... Найкращим став на світі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757637
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Українська славна біла хата…
Тиха пристань для стількох доріг…
Тут духмяний запах рути-мяти
І спориш, що пнеться на поріг.
За вікном – гаптовані фіранки,
В хаті – білена до свят велика піч.
Спів дзвінкоголосих півнів зранку
Й тепла солов’їна літня ніч.
На стіні – намолена ікона
Кутається бережно в рушник…
Наче скарб і захист, охорона,
Перший у нещасті рятівник.
А під нею – пожовтіле фото
Рідних, справжніх, дорогих облич –
Тих, що пронесли ознаку роду.
В літопис життя їх свій поклич.
В свято пахне хата пирогами,
Теплим хлібом, медом, молоком.
Й теплі, зашкарублі руки мами
Стомлено вмостились за столом.
Мамина, бабусина присутність…
Хтось, можливо, з них уже не тут.
Але саме тут – духовна сутність,
Головне в житті – молитва й труд.
Українська славна біла хата…
Скатерка, ослінчик, рушники…
Не забудь додому завітати,
Де живуть або жили батьки.
Де пройшло дитинство безтурботне
Росами босоніж по траві.
Де все справжнє, хоч тепер не модне,
Бо з’явились цінності нові.
Ти ж не забувай про рідну хату.
Час знайди, відвідай, погостюй,
Обніми рідненьких маму й тата,
І тепло в душі своїй відчуй.
Розбуди в ній щирість і довіру,
Справжність ту, що нам дали батьки…
І надію, і любов, і віру…
Не знімай з ікони рушники…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758139
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Загубила осінь свою силу,
Загубила символи і значення,
Стукає у вікна місяць білий,
Викликає когось на побачення.
Скоро знову випаде пороша –
Ідеальний фон для фотосесії,
Буде настрій райдужно-хороший,
Без пліток і кігтиків депресії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758123
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
О-дцвіли у садах різнобарвні жоржини і айстри,
С-пілих яблук і груш вже не чути п'янкий аромат.
І- змінився чомусь на похмурий з веселого настрій,
Н-аче все у житті розладналось і йде невпопад.
Н-оровлива пора, то морозно, то мряка, то вітер,
Я-сний день випадає на тиждень хоча б лишень раз.
З-аблукала любов серед рим, серед смутку і літер,
А- рядочки віршів затремтіли, мов лист від образ.
Ж-уравлине «курли», як ножами у зранене серце
У- природи мінор…та невже буде так до весни?
Р-зпинають вітри падолист у нестримному скерцо,
А- допоки нехай нам насняться про проліски сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757949
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Осінні барви розляглися
Всіма стежками і лісами,
Дерева в помаранч вдяглися,
Як на парад із зірочками.
Є люди, що й не помічають
Краси цієї золотої.
І осінь всім цим ображають...
Мій друже, озирнись довкола!
Країни мрій лиш в снах бувають,
Там все прекрасне й золоте.
Та правди, звісно, там немає,
А це все дійсноі в світі є!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754545
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Останні дні жовтневого показу,
Прем"єру починає листопад.
Ще день, і ніч... та й до зими одразу,
І неможливо відійти назад.
Бушує вітер мокрий і сердитий,
Так безперервно цілий вік - дощить.
Прибило до землі змарнілі квіти,
Які не встигли літо завершить.
... У філіжанки чаю наливаю,
Підкину дрова у гарячу піч.
Заходьте, друзі! я вас пригощаю,
І намалюю зорі в темну ніч!
На зустріч не шукаємо причини,
І для розмов не треба зайвих слів.
У колі друзів серце відпочине,
Як і земля - від праведних трудів.
Надворі осінь, Ну, звичайно - осінь!
Але ж вона на місці не стоїть...
Вона - іде! а кожен день приносить
Нам щось нове! для чого варто жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757823
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Був звичний день, таких – немало.
Додому він прийшов з роботи…
Дружина стіл сервірувала –
Щоденні клопоти й турботи.
Рішуче взяв її за плечі
І глянув якось дивно в очі…
Вовтузився надворі вечір,
Змішавшись з темрявою ночі…
«З тобою хочу розлучитись!» -
Його слова, як вирок долі!
І поглядом вже не зустрітись –
Не вистачає сили волі.
«Чому?» - її німе питання
Так і лишилося відкритим…
У відповідь – його мовчання
І її розпач: «Як же жити?»
Ніхто вечері не торкнувся.
Вона схолола, як кохання…
І аромат смачний не чувся,
Лиш чулися її ридання.
Він розумів її невтішність,
Та що ж, коли любов минула.
Вже інша пробудила ніжність
І звичний світ перевернула.
Щоб не здаватись зовсім підлим
І трохи згладити провину,
Він дав угоду їй на підпис –
Залишив дім їй і машину.
Вона угоду розірвала
І викинула за вікно…
І знову плакала, ридала,
Бо світ, як те страшне кіно.
Шматки угоди розлетілись,
Додолу вітер їх змітав.
Як мрії, об життя розбились.
І хто ішов, їх в бруд топтав.
***
Він не страждав, не хвилювався,
Вона ж бо стала вже чужа.
Лиш за роками побивався,
Було їх справді дуже жаль.
Тих двадцять довгих років спільних
Тепер для нього, як тягар.
Хотілось скинути, і вільно
В любов летіти, як до хмар!
***
А вранці він листа побачив.
І там – розлучення умови:
Вона усе йому пробачить,
А він призначить термін новий.
Щоб місяць ще разом прожити,
Благополуччя вдаючи.
Щоб сина звісткою не вбити,
Ще й іспити – одна з причин.
І ще…В день їхнього весілля
Її носив він на руках.
І от тепер вона просила,
Щоб цілий місяць було так.
***
З моменту нового кохання
Стосунки були на межі.
Хоч залишалась спільна спальня,
Та жили люди там чужі.
То ж, після довгої перерви,
Несе дружину на руках…
Незвичний стан лоскоче нерви,
І дивний хаос у думках.
Захоплені аплодисменти –
Така реакція у сина.
Непередбачені моменти –
Щаслива усмішка дружини.
І він лише відчув бентежність,
І сум’яття, і фальш, і біль…
Але майбутня незалежність
Була вже, як досяжна ціль.
***
Та з кожним днем вже легше було
Цю роль придуману зіграти.
Та в грудях щось пекло й тиснуло –
Те, що не можна розгадати.
В ті риси, що були кохані,
Щодня вдивлявся мимоволі.
В ті очі, що враз стали тьмяні
Від відчаю, образи й болю.
І незахищеність, довіра,
Бентежили його щораз.
І дивна легкість її тіла,
Що відчувалась кожен раз…
І ось упав з очей серпанок!
Ось чому легке її тіло.
Помітив він в черговий ранок,
Як вона схудла і змарніла.
Стояла біля шафи тихо
І собі одяг підбирала.
А він помітив, що на лихо,
Одежа завелика стала.
І тут він рухом несвідомим
Погладив рідне вже волосся.
Й до болю почуттям знайомим
У грудях серце зайнялося.
Він притиснув її до себе
Й підняв легеньке її тіло…
Вже місяць сплив, й нести не треба –
Угода втратила вже силу.
Та в серці все перевернулось…
Пішов до іншої, тієї.
Сказав, щоб все скоріш забулось,
Не кине жінки він своєї.
Ну, а дорогою додому
Багато думав про життя.
Чому, піддавшись «его» злому,
Ми топчем справжні почуття?
І не буденність тут буває
Виною краху почуттів,
А те, що люди забувають
Значимість кожного в житті.
І він, окрилений коханням,
Розкішний їй букет купив.
В листівці написав признання,
Прощення щиро попросив.
І обіцяв до дня останнього
Її носити на руках…
І з непідробним хвилюванням
Летів додому, наче птах.
Та ждала тут його новина –
Страшна й жорстока, як життя.
В лікарню відвезли дружину,
Й там смерть забрала в небуття…
***
Вона була смертельно хвора…
І поки він літав між хмар,
Жила на самоті із горем,
Несучи мовчки свій тягар.
І знаючи про неминучість смерті,
Все ж турбувалась про родину.
І хоч судилося померти –
Від стресу захистила сина.
Зусиллям волі наостанок
Сім’ю свою все ж врятувала.
І сину в пам'ять образ мами
В коханні й щасті залишала.
І приклад люблячого тата,
Й турботливого чоловіка.
Не зможе син інакшим стати…
Обом урок життя – довіку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757819
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Я хочу послухати тишу…
Вона аж до болю дзвінка.
Невже усі справи залишу
Й нарешті дам волю думкам?
Чи зможу знайти я містечко,
В якому та тиша живе,
Щоб звила ідея гніздечко,
І визріло слово нове?
Я хочу послухати тишу…
Самотній не мріє про це.
Римовану думку запишу,
Змудривши логічне кільце.
І добре, що тиша – це мрія
У суєтнім вирі життя…
В самотності – це ж безнадія,
Нестерпність земного буття.
Я хочу послухати тишу,
Бо плід заборони – смачний.
Та гамірний світ свій не лишу.
Він звичний і рідний такий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757815
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
На руках тримала діток мати молода…
Сяяли безмежним щастям очі і уста.
Всім єством своїм відчула цю щасливу мить…
Як крізь сон вона почула: «Час – він не стоїть!
Шлях твій буде кам’янистим, довгим, непростим.
Прийде зрілість, старість стисне обручем міцним.
Але знай, що материнство сили додає.
І кінець твій кращим буде, ніж початок є…»
Та, щаслива, не зважала на слова такі!
Діток бавила, вслухалась в голоси дзвінкі.
В чистих водах їх купала, в сонячних квітках,
До землі не доторкалась, як безпечний птах.
Та зненацька ніч наспіла – темрява і страх.
Діти в холоді тремтіли – наяву, не в снах.
Мати до грудей притисла зляканих малих
І сміливості їх вчила у пригодах злих.
А коли зоря зайнялась, ранок вже настав,
Стрімка скеля показалась, та ніхто не став.
Не зважаючи на втому, мати йшла вперед,
Щоб відчули всі потому перемоги мед…
***
«Кращий день, ніж попередній, - зрозуміла мати.
Силу духу і хоробрість я змогла їм дати».
День наступний був страшніший – небо затягнулось.
Хмари зла, обману, зради над всіма зімкнулись…
В темряві блудили діти, загубивши матір.
Та вона зуміла вчасно їм пораду дати.
«Очі підніміть до світла!» - мати попросила.
Понад хмарами розквітла Надвисока сила!
Діти глянули на неї, й зникла вся тривога –
То ж матуся своїм дітям показала Бога.
***
Дні проходили, і тижні, місяці, роки…
Час – по молодості тризна, залишав знаки.
Мати зовсім постаріла, і зігнувся стан,
Вже й волосся посивіло, стиснулись уста.
Але діти її сміло йшли, здолавши страх.
Коли ноги їй боліли, несли на руках…
І коли зійшли, нарешті, на вершину всі,
Мати тихо проказала: «Це – кінець путі…
Аж тепер я знаю певно – кращий цей кінець
Ніж початок мого шляху, він – життя вінець…
Адже діти мої можуть йти самі вперед,
А в дорозі здобувати перемоги мед.
І вести моїх онуків, вчити їх життя…
Я ж іду від вас, рідненькі, вже без вороття…»
***
І стояли її діти, і дивились вслід.
І змітав легенький вітер ледь помітний слід…
І тоді вони кричали, й в цьому – вища сутність:
«Мати – це не спогад, пам'ять, це – жива Присутність.
Її бачити не в змозі, в змозі – відчувати.
Лиш вона в сльозі солоній може проживати,
Бути джерелом для сміху, пристанню в печалі,
Може дарувати втіху і безмежні далі…
Вона – перший дім і карта, по якій ви йдете,
Ваші почуття й закони, по яких живете…
Шепіт листя, прохолода в спеку неможливу,
Те, що справді є природним і таким важливим.
Вас не зможе розлучити світу круговерть,
Навіть час, причини, відстань, навіть сама смерть!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757808
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 30.10.2017
Запалює вечір вогні золоті
І берег далекий синіє.
Неоновим сяйвом на тихій воді
Горить, відбиваючись, Київ.
Над сивим Хрещатиком лайнер летить,
В сіріючих хмарках зникає.
Ще місто вечірнє в турботах шумить,
Постукує дзвінко трамваєм.
А поряд, на плесі стихають вітри,
Гудуть лиш буксири у дії.
Ти з часу Хорива стоїш на Дніпрі,
Тримаєшся гордо, мій Київ.
Ти перший, хто проти хозар-ворогів
Здійнявся валами крутими.
І першим на сході поганських богів
Топив у Дніпрі Володимир.
Тягнулися куполи в небо твої,
Світились добром в позолоті,
Коли ще булатом дзвеніли бої
З азійським сусідом навпроти.
Ти вільний від диких і грізних колись
Нащадків ординського іга.
Ти знову в ряду європейських столиць -
Славутичем зламана крига.
Над руслом могутнім, де повз льодохід,
Біліють каштани з обривів.
І цвіт на бруківку скидаючи з віт,
Стоїть посивілий мій Київ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757848
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
У тебе був не той життєвий план,
«Сюрпризи» долі не передбачались.
Літали мрії, як самообман,
В реалії життя вже не вміщались…
Диктує юність лінію життя –
Таку пряму, чітку і зрозумілу.
І молодість вершить своє буття
Цілеспрямовано, настирно, сміло.
Та все ж буває, що увесь цей лад
Ураз порушиться важким ударом долі.
І серце розривається від ран,
І від безсилля, від образи й болю.
І лиш тоді, коли ти зрозумів –
Змінити щось тобі вже неможливо, -
Ти виживеш, якщо ти сам зумів
Засвоїти цю істину важливу:
Приймай життя таким, як воно є,
Не думай, як усе могло би бути.
З любов’ю й вірою приймай, що Бог дає,
А мрії втрачені старайся ти забути.
З новими силами вертайся до життя,
До світу, до сім'ї, до всіх довкола.
Забудь той день, коли ти майбуття
Вбачав, як морок, там, за видноколом.
Заповни світ свій світлом і любов’ю,
І хай до відчаю не буде вороття.
Щоб кожен день був плідним і змістовним,
Прийми як дар, своє складне життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757620
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Пора душі. Пора осіння.
Пора думок та каяття.
Пора збирати все каміння,
Що розкидалось за життя.
Пора свою трусити пам'ять,
Складати з підсумків есе,
Бо буде світ, де тіні навіть
Про тебе знають, мабуть, все.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757766
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Лунко бруківкою цокає вечір,
Хвацько з пітьмою у танці кружляє...
Паморозь шаллю кидає на плечі...
Нічку ревниву втіша, обіймає...
Місто дрімає, лиш ратуша сонна,
Сумно зітхнувши, рахує літа...
В неба покоях іскристо-бездонних
Зірочці місяць косу запліта...
Листя вже спить, потомившись від танців...
Солодко снить запальную весну...
"Па" свій останній кружлятиме вранці...
Потім під ковдру приляже ясну...
Стихло усе... заколисане снами...
Лише спів Ангелів тихо бринить...
Завтра прокинеться, вмите дощами,
Місто моє...
а сьогодні...
тсссс... спить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757765
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 29.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.10.2017
Обра́зи відпускаю вдаль,
У міжсвітів безмірне коло.
О не вертайте мого болю
У сховки зранених проваль
Ілюзії чи божевілля…
Бо я ще день – не надвечір'я,
Розкрилля!
Бо я ще бранка зелен-літа,
Ще образу його тавро.
В мені Адамове ребро
І карма роду заповітна,
Що іменована любов'ю…
Я п'ю її з небес живою
З тобою.
Зі жмутком сонця у волоссі
Несу в щоденнім суголоссі
Крізь час, крізь будні, крізь роки́,
Щоб хтось торкнувся невтямки́
Її змарнілим спраглим серцем,
Щоб виростив нові зеренця
Тої любові…
Боже мій!
У ній затято код віків,
Свобода вічного натхнення,
Хрещатого шляху проще́ння,
Едем зруйнованих гріхів...
Іду в незвідані світи -
Цей світ змілів - мені ж рости…
Прости...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757607
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
Коллекция здесь продавалась очень страшная,
Хотя оформлена была, как нечто важное:
Стекляные витрины с обрамлением,
Под ними – инструменты дьявола для обозрения.
Ведь он решил продать их наконец
И выставил, как дел своих венец.
С кинжалом Зависти пристроен Гнева молот,
Чревоугодье с лицемерной маской «Голод»,
А Вожделение и Ревность – там, на полке,
Чуть выше – Ненависть с Уныньем втихомолку.
А Сребролюбие и Жадность – под стеной.
Всё с ярлыками, всё с названием, ценой.
На видном месте и от всех отдельно,
Довольно неказист, на удивленье,
Там деревяный клинышек лежал,
На ярлыке хозяин «Гордость» написал.
С ценой высокой, выше взятых вместе,
Лежал он явно на элитном месте.
Один прохожий дьявола спросил,
За что же он так клин тот оценил.
И так ответил дьявол на вопрос:
«Ценю я выше всех его всерьёз.
Ему не мог придумать и цены я –
Надёжен он, когда бессильны остальные.
Как только в голову удастся вбить его,
Мне больше делать и не надо ничего.
Для всех орудий остальных откроет двери,
Ведь гордость в человеке будит зверя!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757480
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Кажуть, випробовує любов розлука…
Та, можливо, це не зовсім так.
Недосяжність, як солодка мука,
Як непійманий у піднебессі птах…
У розлуці все ж любити легко,
Бо вона художній має хист.
І коханого, що так далеко,
Розфарбує, як осінній лист.
Адже відстань згладжує, прощає,
Домальовує щось пензлем мрій,
І любимий образ прикрашає,
Обвиваючи вінком надій .
І жадані зустрічі, як свято,
Ділять довгий час на «до» і «після»…
У розлук миттєвостей багато,
Від яких народжується пісня.
Коли ж разом ви, не все так просто –
Більше буднів і турботи більш земні…
Від кохання глибини і росту
І залежать ваші спільні дні.
Справжнє почуття не те, що може
Витримати болісну відсутність.
А усе ж, напевно, те, що гоже
Проявити свою справжню сутність:
Це коли вночі, і вдень, і зрання
Ви разом, і цим ви не обтяжені…
Це і є те істинне кохання –
Коли завжди ви взаємно вражені…
Коли погляд, жест чи напівслово,
Навіть думка – разом, в унісон…
Коли так – то все у вас чудово!
Щиро порадійте, що не сон.
А розлука – крок до нових вражень.
Романтичний все ж у неї дух…
Близькість випробовує на справжність…
Бути поряд – важче від розлук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757474
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
"Муж -голова, жена — душа» - пословица
Ну - ка, душа, мне скажи откровенно,
что ценишь ты из сокровищ земли,
четкий ответ был получен мгновенно:
чувства Божественной вечной любви,
чувства, что гор золотых всех дороже,
царских дворцов и корон королей,
мне, ведь, без них в рай войти невозможно,
чувства любви всех сокровищ ценней!
Знаешь, душа, я с тобою согласна,
что без любви жизнь сведется к нулю,
я головой убедилась, что счастье
строить легко лишь с глаголом «люблю»...
Так говорили, любовью дыша,
муж и жена — голова и душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757386
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Мудрець онуку істину відкрив:
В людині кожній – боротьба вовків.
Один вовк представляє сили зла
І амплітуда почуттів у нього не мала:
Амбітність, ревність, ненависть і грубість,
Ще заздрість, жадібність, злослів'я, скупість…
А другий у життя несе добро,
Без нього б щастя в світі не було:
Любов і мир, надію і покірність,
Добропорядність, милосердя, вірність!
Для хлопчика було це відкриттям.
Він ще не думав так серйозно над життям.
Тому, замислившись, онук питає:
«Який же вовк вкінці перемагає?»
Дививсь мудрець в дитячі очі ті,
Усмішку заховавши в бороді…
«Запам’ятай, дитино, те, що чуєш –
Перемагає вовк, якого ти годуєш!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757329
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Оратор жваво розпинався:
«Ви всі повинні зрозуміти!
Я твердо сам переконався –
Свобода необхідна дітям!
Нехай живуть собі , як знають,
І роблять те , що заманеться!
Лиш так вони нам розкривають
Бажання розуму і серця.
Та тут зненацька перервався
Оратора гарячий виступ –
Господар дому сам піднявся,
Всі зрозуміли – буде диспут.
Та жестом він великодушним
В розарій гостя запросив,
І той здивований був дуже –
Бур’ян там все заполонив!
Оратор подив свій озвучив:
«Троянд не бачу в бур'яні!
Я хочу зрозуміти, друже,
Про що ви скажете мені».
«Троянди тут росли прекрасні, –
Господар гостеві сказав,
Всі сили віддавав я власні,
Щоб цей розарій процвітав.
Та вирішив в один момент
Город лишити без втручання –
Такий ось вам експеримент!
От так і з Вашим вихованням!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757326
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Р-озійшлись, розлучились, погордо пішли в різні боки,
О-дцвіли і зів'яли сумісного щастя квітки.
З-аблукались в житах і бажали розлуки, допоки
Д-оленосно життя не зв'язало образи в сніпки..
О-сь тепер все як є, тільки шлях у обох одинокий,
Р-аптом смуток накрив невимовно брудним полотном
І- розлука - то лиш дуже мудрі життєві уроки,
Жнив'яним був би лан, та поріс геть увесь бур'яном .
Ж-уравлі прилетять і зігріють світ білий красою,
Я-блуневі сади, наче снігом покриють траву.
Л-ише тих, хто пішов в різні боки в розлучнім двобою
Ю-рми тягісних дум заведуть у добу грозову.
Б-ез жалю розійшлись, та відчули тепер, з плином часу
О-вдовіла душа, серце кожного рветься навпіл
В-ідболілим єством корчить підла розлука гримасу
І- в кохання тепер впились сотні отруєних стріл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757287
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Многоточием звёзд
сопространство ночное измерив,
кофе пью,
размышляю о прошлом,
колечко верчу
на цепочке пятьсот
неразборчивой пробы, поверив,
что все раны зажили,
и свидеться снова хочу.
Правота... А к чему выяснять,
чья правдивей и краше?
В СМСке строчу:
«Я, конечно, не прав.
Извини.
Помнишь первую встречу
и место заветное наше?
Приглашаю тебя
на свидание ровно к семи».
Семь пятнадцать...
Глазами входящих встречая, не верю,
что причины для встречи
в моём СМС не нашла.
Семь...
Не важно.
Мелькнул силуэт твой
и зонтик за дверью,
я комок проглотил еле-еле,
когда ты вошла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757358
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
В темпи скажені насильно нас час запрягає.
Розум осилити злети прогресу спішить
аж закипає, проте не усе осягає
і ностальгійно у спокій колишній летить.
Ґаджетів безліч, айфони, ПК і планшети
втягують нас в лабіринт світових павутин.
Анахронізмом стають звичні книги, газети –
людство й без них потопає у морі новин.
Зручно? Комфортно? Цікаво? – Авжеж, безперечно!
Світ нам відкритий, немов на долоні, це так.
Але, пірнувши у те спілкування безпечно,
чи не втрачаємо з дітьми душевний контакт?
Гляньте, як тихо в дворах. Зникли ігри дитячі,
В джойстик вчепившись і втупившись жадно в дисплей,
граються діти... чи дітьми "стрілялки" чортячі?
Смокчуть одне (не дев'яте!*) життя із дітей.
Щупальця тягнуть відверто нав'язливе порно
і пропозиції безлічі втіх, наркоти.
Психіку ранять, світогляд калічать потворно.
Батьку, як можеш спокійним лишатися ти?!
Зайняті всі! А комп'ютер виховує справно,
навіть не треба здавати в гуртки, в інтернат.
Зрідка – безвихідь, а в більшості – лінь, віднедавна
діточок наших бездумно здає в Інтернет.
Я – не забита чи злякана поступом тітка,
а за тепло у сім'ї, за любов і добро.
Наша байдужість – дитячій душі чорна мітка,
знак непотрібності і нелюбові тавро.
Скаржимось, що покоління стає менш духовним.
Але звідкіль та високість сформується в нім?
Духом пивним обдавали діток, не жертовним,
віра, душевність, увага минають наш дім.
Вибух прогресу – значна перемога людини,
але духовність її – головний інтерес.
Даймо відчути любов та увагу родини,
то не впаде у комп'ютерне рабство дитина.
Ми – над прогресом! Але не над нами прогрес.
* – Герої бойових ігор мають, як правило, 9 життів.
24.10.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756936
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Пожаловал к старцу однажды юнец:
- О мудрый! Открой мне секрет, наконец!
Своё любопытство не в силах унять.
Неопытным сердцем не смог я понять:
В семействе – любовь и поддержка царит.
Казалось, что счастью ничто не грозит.
Но вдруг пониманью наступит предел,
Как только приходит наследства раздел.
Уходят все чувства прекрасные прочь,
И как не прискорбно, нельзя тут помочь.
Исчезнет покой, и уйдёт благодать,
Родных примирения не увидать.
Но тотчас же старец ответа не дал,
А юношу тихо к окну подозвал.
- И что ты там видишь? - задал он вопрос.
- Там люди, собаки, кустарники роз…
Извозчик гоняет своих лошадей,
Спешит паренёк к ненаглядной своей.
- А вот теперь к зеркалу выйди, дитя.
И что ты там видишь? – Лишь только себя.
- Наука, мой друг, здесь совсем не мудра:
Везде ведь стекло, но добавь серебра,
Забудешь, что жил, всех сердечно любя,
И ты уже видишь лишь только себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757175
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Не в обладании наше счастье,
А в нежелании обладать.
Кто не стремится к деньгам, и власти,
Тот, несомненно, душой богат.
И тот оценит цветок растущий,
Всех ослепляющий красотой.
Он жизнью дышащий, он – живущий,
Хоть и ничей он, но твой и мой.
И тот сорвать его не стремится,
Чтоб стал ему лишь принадлежать,
А вместе с нами чтоб насладиться,
В душе оставив любви печать.
И красоте его все будут рады,
И это счастье – в твоих руках!
Цветы сажайте земного сада,
Храня богатство в своих сердцах.
Кто от вещей смог освободиться
(Уж очень тленно стремленье к ним),
Тот может подлинным насладиться:
Богатством духа, умом живым.
Кто не стремится к деньгам и власти,
Тот несравненно душой богат.
Не в обладании наше счастье,
А в нежелании обладать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757172
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Посвітліло у моїм саду,
Впали шати золоті додолу.
Я у листі яблучко знайду,
А воно ж солодке, як ніколи!
Сіє дощик ситечком з небес,
Від трудів відпочивають люди.
Не шукаю і не жду чудес,
Бо вони сьогодні є повсюди.
У стихіях сонця і води,
Листям клена плавають в озерці.
А найкращі на землі скарби,
Ті, що маєш у своєму серці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757130
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
На мелодию «Главней всего погода в доме»
Автор музыки-композитор – Руслан Горобец
Мы видим, как меняется природа,
то лето, то холодная зима,
как важно, чтоб в любое время года
уютно было в душах и в домах!
Главней всего погода в душах,
для них, как воздух, климат доброты,
а от дождей, что льются с тучек,
легко укрыться можно под зонты!
В глазах видна душевная погода -
тепло в ней или холод зимних вьюг,
живая или мертвая природа,
кто она Богу — враг иль верный друг.
Главней всего погода в душах,
для них, как воздух, климат райских чувств,
и коль они Творцу послушны,
любая ноша будет по плечу.
Чтоб не роптали мы на зной и вьюгу,
ведь делают погоду небеса,
а чтоб стеной стояли друг за друга,
и верили, как дети, в чудеса!
Главней всего погода в мыслях-
куда ведут нас — в ад, иль на подъем,
и, если мы по-Божьи мыслим,
то Его суть в итоге обретем!
Творец задумал наши души сделать
святилищем Божественной любви
для вечного и радостного дела:
Творца и сотворенное любить!
Главней всего погода в душах,
для них, как воздух, климат «я люблю»,
и ни к чему им годы слушать,
коль смерти нет и старости в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756941
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Пусть труден путь к Божественной вершине,
Я добровольно выбрала его,
И рада, что душа моя решила,
Что без любви не значу ничего,
И потому тропу к вершине Божьей
Избрала среди всех земных дорог,
Что всех богатств и почестей дороже
Тот пик любви, где обитает Бог.
На высоте, где таинство причастья -
К вину и хлебу - Божьих чувств и сил,
Где над душой, крылатою от счастья,
Не властно притяжение земли,
Не страшен путь к вершине совершенства,
К ней, словно тень, шагаю за Святым,
Ведь Он ведёт на высоту блаженства,
В Свой вечный рай любви и доброты.
Стремлюсь всем сердцем к той заветной цели-
Приобрести подобие Творца,
Что Божий Сын явил нам всем на деле,
Открыв нам суть Небесного Отца.
Признав в пути Безгрешного главенство,
Я верю, что с Воскресшим покорю
Ту высоту, где сердце в совершенстве
Владеет вековечным «я люблю»!
####################
Не верится, чесслово, ну, не верится,
Что в никуда моя дорога стелется,
Душа моя телесных форм владелица
На вечное и райское надеется,
Иди, моя душа, иди
Дорогой той, где смерти нет,
Где жизнь Создавший впереди,
А ты за Вечным следом в след.
Иди за Ним, где вера в вечность сбудется,
Дорогой ввысь, где душам не иудится,
Обиды все на том пути забудутся,
Не судится, когда всем сердцем любится,
Иди моя душа, иди
Дорогой, где не лгут, не льстят,
Где Искупитель впереди
За Ним последуй, как дитя.
Пусть под тобой наш шар земной вращается,
Шагается, легко любя шагается,
И ни к чему на чьё-то счастье зариться,
Когда в своём и день, и ночь купаешься,
Иди, моя душа, иди
Дорогой той, где нет потерь,
Где душ Спаситель впереди,
А ты за Ним шагай, как тень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757085
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Осіння ніч в кишенях сни тримала,
Ділила їх на всіх-усіх людей,
А коли ранок вирветься з туману,
Тоді й дорогу сонечко знайде.
Прорве воно завісу щільну, сиву
Несмілим першим променем згори.
Нечітко ляже в мареві курсивом,
Як свідок осені й ранкової пори.
Ще вітер не насмілився повіять,
Красу боїться ранку сколихнуть.
В росі купають айстри свої вії,
Щоб сонечку закохано моргнуть.
Осінній ранок – то не просто казка,
Що з марева, мов човен, виплива,
Він той, хто для душі дарує ласку,
Яку не передати на словах.
21.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757068
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 26.10.2017
У чому сенс життя? – одвічне запитання…
На нього кожен день є відповідь своя.
Можливо, ти живеш, щоб зрання й до смеркання
Була хвилина кожна заповнена твоя.
Для когось – вічний труд, для когось – відпочинок,
Для когось – сам процес, комусь – щоб результат.
Один, щоб всім відмовити знайде завжди причину,
А інший безвідмовно допомогти всім рад.
Сьогодні щось пізнав чи дав комусь пораду,
Когось чомусь навчив і сам чогось навчивсь.
Так кожен плідний день несе свої принади
І радість у серця, якщо ти потрудивсь.
І ось прийшов той день, коли ти вдячний Богу,
Що дерево зросло, чи квітка розцвіла.
А цього б не було, коли б на допомогу
Рука твоя трудяща так вчасно не прийшла.
Життя – це дійсно труд – тілесний і духовний.
І кожен обере тут свій пріоритет
І не залежно, як ти виглядаєш зовні,
Твоє життєве кредо враз змінює портрет.
Якщо ти обираєш духовність, доброчинність,
Твої фізичні вади ніхто не поміча.
Бо все твоє єство, уся твоя значимість
В глибоких і бездонних, і сяючих очах.
І з плином часу ти нарешті розумієш,
Що все життя твоє – це тисячі дрібниць.
І ти мудрець, якщо прожити так зумієш,
Не втративши себе, не опустившись ниць.
А визначивши те – суттєве і важливе
Не для слабкої плоті, а те, що для душі.
І справді сильний ти, якщо усе можливе
Зробив, щоб дотягнутись до верхньої межі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756842
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Все говорят: "Юна, юна...",
Но как юна - никто не знает.
Ведь так тонка души струна,
А жизнь на ней уже играет.
Все говорят, что нить прочна,
Никто не верит юной боли,
Считают, что пройдет она,
Душа привыкнет к новой роли.
Все говорят, что боль смешна
Своей наивностью, слезами,
Но слезы - яд! А в чем вина?
Зачем для юности цунами?
Ведь юность - хрупкая страна.
Твои мосты прочней не станут
От слез и горького вина -
От них твои мечты увянут.
Не говорите никогда
О том, что молодость забудет
Свои тревожные года
И в старости смеяться будет.
Бросало детство семена,
Фундамент юность положила,
И в том, что плачет седина
Виновна боль, что юность била. 12.07.04
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756589
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Над гаями поліського краю,
Над рікою і гладдю полів,
Мимоходом вгорі пролітає,
З криком тягнеться клин журавлів.
Йдуть за старшими юні на крилах,
Бездоганно тримають політ,
Біля хмарок летять посивілих,
І все далі від рідних боліт.
Їхні зови, пташині, їх кличуть,
Тільки їм зрозумілі, свої,
І по небу пливуть і курличуть,
Покидають холодні краї.
Може трапитись все в перельоті -
Тільки сумнів не лізь у думки;
До життя, по прямій від болота,
Свою зграю ведуть вожаки.
Їх кордон не тримає і межі,
І ми дивимось, діти землі,
З теплим сумом захоплено стежим
Як летять і кричать журавлі.
Кличуть нас із собою, можливо,
Чи жаліється іншому птах,
Що вже холодно вранці і сиво
Від туману в сирих болотах.
Їхній крик не збагнути пташиний,
Лиш на хатки боброві і гать,
На покинуті гнізда-купини
Пожовтілі листочки летять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705360
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 22.10.2017
Он убегал… В него стреляли люди…
Проваливаясь лапой в рыхлый снег,
Волк твердо знал: спасения не будет
И зверя нет страшней, чем человек.
А в этот миг за сотни километров,
Был в исполнении ужасный приговор:
Девчонка малолетняя там где-то
Уже четвертый делала аборт.
Малыш кричал!!! Но крик никто не слушал.
Он звал на помощь: "Мамочка, постой!!!
Ты дай мне шанс, чтобы тебе быть нужным!
Дай мне возможность жить! Ведь я живой!!!"
А волк бежал… Собаки глотку рвали…
Кричали люди пьяные в лесу
Его уже почти совсем догнали,
Волк вскинул морду и смахнул слезу…
Малыш кричал, слезами заливаясь,
Как страшно, не родившись, умереть!
И от железки спрятаться пытаясь,
Мечтал в глаза он маме посмотреть.
Вот только "маме" этого не нужно —
Не модно стало, видите ль, рожать!
Она на глупость тратит свою душу,
Своих детей так просто убивать.
А волк упал без сил… Так было надо —
Он от волчицы варваров увел —
Одна она с волчатами осталась,
Когда он на себя взял приговор…
Собаки рвали в клочья его тело,
Но только душу волчью не порвать!
Душа его счастливой мчалась в небо —
Ради детей есть смысл умирать!!!
И кто, скажите, зверь на самом деле?
И почему противен этот век?
А просто человечнее нас — звери,
И зверя нет страшней, чем человек!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756510
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
При житті поетів не шанують,
Тих, хто пише правду від душі,
Їх не помічають і не чують,
Не сприймають, навіть, їх вірші.
Бо себе в них іноді вбачають,
Звикли жити у своїй брехні,
Де "шанують" їх і "поважають" ,
Бо у них посади керівні.
А поети, люди не лякливі,
Мають свою думку, своє "я",
Їм не треба лестощі брехливі,
Не зганьблять вони своє ім'я!
Цим поетам не потрібна слава,
В них своє є коло читачів,
А свобода слова - їхнє право,
Сам Господь писати повелів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756423
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Під вечір до мами прийшло з комиша,
Ображене гірко, мале ведмежа.
Принишкло тихенько, забравшись на пень -
Важкий у звірятка сьогодні був день.
Поколоті лапки і носик розпух,
І вголос заплакати хоче малюк,
Та все таки знає майбутній ведмідь -
Негоже для звіра від болю ревіть.
Пригоди, ще зранку, прийшли неспроста -
Схотілося маму схопить за хвоста;
Сердите ричання і ляпас під зад,
І чітко ведмежий відновлено лад.
Почухавшись трішки, на маму не зле,
Подумало мудро кумедне мале:
Були б, як і я тут малята смішні,
Було б з ким погратись без мами мені.
А тут їжачок виповзає з кущів -
Зраділий ведмедик схопився мерщій,
Примчав подружитись і лапки простяг,
Та боляче вжалив колючий їжак.
Забулась невдача і знову вперед,
Задумалось раптом гайнути по мед.
Там вулики повні під лісом були
І бджоли заманливо поруч гули.
На самім узліссі, де поля межа,
Тихенько підкралось до бджіл ведмежа,
Просунуло лапку і носик в льоток -
І ніби хтось в рильце лийнув кип'яток.
Зірвавшись від болю до мами мерщій,
Привів за собою розлючений рій.
Бджолиних укусів дісталось для двох
І ляпасів знову отримав синок.
І ось вже набитим героєм вірша
Лежить на пеньочку сумне ведмежа.
Хоч капають сльози і носик розпух -
Не рюмсає вголос геройський малюк.
Він сильний і мужній, і звіра дитя,
А завтра чекають нові відкриття.
Зітхнуло малятко, і ось уже спить.
- Спи міцно, ведмедик, хай завтра щастить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756349
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
В той час, коли сонце вляглося вже спати
І вітер в кишені зібрав промінці,
За звичкою вечір виходить гуляти
І торбу з зірками несе у руці.
Він й сам ще не зна, як йому заманеться:
Розсипати рясно по небу чи ні?
Нехай тільки ніч хоч здаля озоветься,
А в голосі радість чи нотки сумні.
Стрічатиме вечір свою королевну,
Як радість, то рясно зірками сипне.
А — ні, то віддасть торбу їй, бо напевно,
Коли розсипатиме — сум прожене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
А мне всё труднее себе признаваться —
Пыталась напрасно забыть.
Училась так долго я не улыбаться
При встрече внезапной и быть
Случайной прохожей, чужой, незнакомой
И вдруг не заплакать навзрыд,
Казаться беспечной и глупо-спокойной,
Бледнея испытывать стыд,
Как будто бы я пред тобой виновата,
Что счастлив всю жизнь ты с другой.
На краешке дня, где раздолье заката,
Я мыслям и чувствам покой
Ищу, понимая — всё будет, как прежде...
Что ж время не лечит никак!
Спасибо судьбе — наши встречи всё реже
И сердцу спокойнее так.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756189
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Я искала приметы осени:
Желтый лист, почерневший ствол…
Красных ягод нашла горошины
(Ландыш в мае тут щедро цвёл).
Увядания, улетания и забвения голоса…
Осень поздняя, скука ранняя,
В паутинках блестит роса,
Что струною в траве натянуты…
Небо хмурится всё сильней.
Но – внезапным теплом обманутый –
Мотылёк из весенних дней!!!
Ах! Откуда ты, чудо вешнее?
На какой прилетел цветок?
...Ты – прости мою душу грешную,
Мной обманутый мотылёк…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756352
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 21.10.2017
Над морем опускався літній вечір,
І теплий вітерець лягав на плечі…
Дві давніх подруги прогулювались пляжем,
І тут одна, зітхнувши, зауважила:
«Давно хотіла я тебе спитати,
Чи зможеш ти мені пораду дати?
Чим ближче чоловіка я тримаю,
Частіше в нелюбові докоряю,
Тим збільшується відстань поміж нами,
Втрачається зв’язок, що був роками!»
Та подруга не зразу відповіла…
Замислившись на мить, таке зробила –
Піску вона набрала в кожну руку,
Наочно демонструючи науку.
Одну долоню враз вона стискала,
Піску струмки крізь пальці вислизали.
Друга рука – розкритою трималась –
Піщана гірка так і залишалась.
І, посміхнувшись, подруга сказала:
«Хотіла б я, щоб ти запам’ятала!
Цю істину не забувай ніколи ти:
Як хочеш міцно втримати, то відпусти!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756062
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 20.10.2017
[i] Поэзия — та же добыча радия.
В грамм добыча, в год труды.
Изводишь единого слова ради
Тысячи тонн словесной руды.[/i]
В.Маяковский
То ли мысли не очень глубокие,
То ли беден словарный запас,
Но поэтами станут немногие
Так, чтоб нАдолго, а не на час.
То ли темы уже все исчерпаны,
То ли с музыкой туго в душе...
Но поэзия - это Вселенная,
А не рифма на стёртом клише.
И постигнуть дано только избранным.
Единицам. А жаждущих - рать.
В рудники! Так чтоб аж коромыслом дым
Рыть и слово своё раскопать.
Вы ищите, мои сотоварищи
По несчастию и по перу.
Как иначе насытить пожарище,
Что в душе прожигает дыру?
Ведь не строчками же бестолковыми!
Даже если сдержаться невмочь,
Со стихами прекрасными новыми
Переспите как минимум ночь.
Не спешите тащить их в жизнь бренную
И по клавишам лихо стучать.
Ведь поэзия - это Вселенная...
... И исчерканная тетрадь.
14.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659968
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 18.10.2017
А ти приходила некликана,
Поміж нагальних справ мостилася...
Душа була ще без'язикою,
Допоки Муза не з'явилася.
Ця тінь примарливо-просвітлена,
Жагою юності покликана.
Спліталися у зав'язь літери,
Коли себе хотілось виплакать.
І понад буднями сіренькими,
О, як мені тоді літалося:
Здавались прикрощі дрібненькими,
А будні - святами здавалися.
Такими веселково-чистими,
Ясними барвами прозорими
Ти Світ мені зуміла висвітить,
Словами душу розпросторити...
О, як тебе чекалось, подруго,
Коли кволіло серце раною:
Ти ж несподівано приходила
В хітоні ночі срібнотканому...
Між прохолодних трав зарошених,
Із оберемком квітів ніжності -
Сни наяву мені приносила,
Поезіє, Твоя Величносте...
Слова оті, прості у щирості,
Душевні й теплі, не заковані -
Лише Закону Справедливості
Мої слова завжди підкорені.
Ти все блукаєш Світом зоряним,
Поетів віднаходиш - Вічності...
Вдихай натхнення в душі стомлені,
Поезіє, Твоя Величносте...
Світлана Імашева
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700235
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 17.10.2017
Чем хороша профессия поэта?
Не требует особенных забот.
И можно написать зимою лето,
И даже иногда – наоборот.
С тобой всегда твоё воображенье,
И дождь, и снег, и яблок аромат...
И целый мир в твоём распоряженьи,
И никаких финансовых затрат.
Не надо покупать холсты, мольберты,
И в краски добавлять волшебный яд.
В огне пожара все картины смертны,
А рукописи, к счастью, не горят.
И, кажется, из воздуха берутся
Без видимых усилий, на авось.
Вот это называется искусством –
Когда не видно, чем оно далось.
И смысла нет рассказывать подробно
Про пот и кровь, и вечный поиск слов.
Поэт, конечно, человек свободный,
Но только не от собственных оков.
Во сне и наяву, в жару и стужу,
Пока в душе хоть капелька тепла,
Поэт у слова не за деньги служит.
Но это уж патетика пошла…
Когда перегорит источник света,
Ты станешь у раскрытого окна…
………….
Чем хороша профессия поэта?
Что вовсе не профессия она.
25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668275
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 17.10.2017
[i]В віршах ваших -
сум
думок
глибоких...
Як я розумію ці рядки!..
Хоч ні я, ні ви - не одинокі,
Але ж дивно склалися зірки...
Так, ні я, ні ви давно не юні!..
Радощів все менше на шляху,
Але ви для мене - мов відлуння
Мрій моїх... Ви - птах, що на даху
Гарно так співа, аж рветься серце!..
Я його не бачу - чую спів...
Ви - в пустелі вітер; вы - озерце;
Пролісок, який в мороз розцвів!..
Ви для мене щось, що так шукала,
В розпачі... з одним крилом лишень...
Так, знайшла... коли вже й не чекала.
Смак кохання - мовби сік вишень...
Вам не розповім про біль і відчай:
Як жену від себе почуття,
Ті, що схороню в собі навічно,
Ті, що заберу у небуття... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548370
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 17.10.2017
Дни полнятся заботой, суетою.
Так многое мы делаем спеша!
"А как же я? Когда займёшься мною? -
Взывает в ожидании душа.
Сегодня день прошёл, опять забыта.
Я так ждала внимания, чуть-чуть.
Заботы, хлопоты, удавки быта
Ко мне всё больше удлиняют путь."
Как важно ощущать и слышать точно
Тот голос в сердце, что нам свыше дан!
Идти, лишь созидая, непорочно.
Ликуя, что тебе удел воздан.
Душа нас часто просит. К нам взывая,
Любовь в сердца надеется вернуть.
И каждый раз, налёт греха смывая,
Даёт увидеть Истину и Суть.
17.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755791
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Немає «Завтра», немає «Вчора»,
Є лише мить і те, що навколо.
Є твоя думка і твої вчинки,
Що продукують життя картинки.
Немає «Потім», немає «Може»
Це в долі точно не допоможе.
Існує «Зараз», «У цю хвилину!»
І воно завжди в добру годину.
«Не час», «Не маю» і те «Ніколи»
Їх так багато у нас навколо.
Вони як подиху перепони,
Наче незграбні, дурні закони.
«Не хочу», просто «Не розумію»
Кидають в пекло саму надію,
Вбивають прагнення і бажання,
Можливість, шанси і сподівання.
Немає «Завтра», немає «Вчора»,
Є лише мить швидка, прозора.
Є лиш «Сьогодні» і те що «Зараз»,
Щоб доля в справжність буденну склалась…
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755788
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Чомусь пишу «поеми» про чужих –
Про добрих і про злих, та не про тебе.
Хіба немає в мене слів таких,
Які б тобі сказали все, що треба?
Але хіба потрібні нам слова,
Коли ми знаєм все з тієї миті,
Як погляди зустрілись і нема
Вже таємниць між нами, всі розкриті.
І хто сказав, що почуттів нема?
А як би ми несли цю ношу поодинці?
І хто б втішав, коли вже сил нема,
Коли вже відчай переповнив вінця?
Недарма кажуть – в радості й біді…
І хоч моментів радості так мало,
Вона подвоїться, і вже хвилини ті
Поможуть, щоб терпіння не пропало.
І горе наше ми розділим вдвох –
Хоч трішки легше нам від цього стане.
Ти не здавайся, нам поможе Бог,
І те, про що ми мріємо – настане.
Ти не здавайся, я ж у тебе вірю,
І це мене тримає на плаву.
І поки ти несеш любов і віру,
Лиш доти я надією живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755742
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
На философии студенты, открыв конспекты,
Всегда готовы записать наук аспекты.
Но тут профессор вдруг зашёл с прозрачной чашей,
Сказав: «Сегодня мы поговорим о жизни нашей!»
Профессор поднял чашу виртуозно
И на присутствующих посмотрел серьёзно.
Её наполнив крупными камнями,
Спросил своих студентов, не полна ли.
Согласно все кивнули, мол полна,
Действительно, заполнена она.
Тогда открыл он баночку горошка,
Засыпав чашу, он потряс немножко.
Горошек занял место в промежутках.
Все согласились – чаша полная, не в шутку.
Тогда профессор хитровато подмигнул
И в ту же чашу он песка сыпнул.
Песок занял всё место, что осталось,
И чаша также полной оказалась.
Тогда из под стола достал он кружку
И вылил в чашу воду по макушку.
Потом профессор заключил серьёзно:
- Та чаша – ваша жизнь, всё очень просто.
А камни – то семья, здоровье, дети –
Всё то, что самым главным есть на свете.
Горошек – то, что важно для вас лично:
Работа, дом, автомобиль приличный.
Песок – то остальное, мелочи, детали,
Без них вполне бы мы существовали.
Должны отчётливо понять мы вместе с вами:
Заняться прежде нужно всем камнями.
Определить свои приоритеты,
Понять все жизни важные секреты.
Займитесь тем, что вам приносит счастье.
В семье с детьми примите вы участье.
Не сыпьте в чашу вы песок сначала,
Чтоб никогда вас жизнь не огорчала.
Ведь если для камней не станет места,
То ваша жизнь – неполноценна, неуместна…
Но тут профессору вопрос: «Вот мы не знаем,
А в этом опыте вода что объясняет?»
Профессор улыбнулся: «Вы не забыли
И, значит, опыт удался, раз вы спросили.
Вода доказывает нам, что в жизни каждой,
Пусть даже самой занятой и плотно слаженной,
Найдётся места хоть немного для веселья,
Для смеха, отдыха и сна, и для безделья».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755729
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Гефсиманський сад в нічній дрімоті…
Друзями покинутий, один,
В серце роздираючій скорботі
Плакав на колінах Божий Син.
«Отче мій! – молився. – Дай їм сили,
Тим, хто хліб зі мною розділив,
Підніми їм віри дужі крила
І від стріл убивці затули».
Похилився під вагою злого світу,
Бо ж людина тілом, хоч і Бог,
Тишею нічною оповитий,
І немає з ним Дванадцятьох…
Сам – один у Всесвіті великім
Людство до Отця несе в руках,
Тільки янгол поруч ясноликий
Та краплини поту на квітках.
Як про ніч далеку ту згадаю
І людей байдужих круговерть,
Мимоволі Богу співчуваю,
Що за ницих Сина дав на смерть.
Час прийде, а з ним – небес розплата:
За любов – любов, за гріх – вогонь.
Не ставай бездушним тим Пілатом,
Що до Божих цвях вбива долонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755709
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Ніяк не наплачеться осінь –
дощить безупинно,
Мов реквієм листю,
якому вмирати дано.
На жаль… та краса ця не вічна,
зів' яне й загине.
Осиплються й зникнуть пейзажі
під білим сукном.
Красу цю відпустиш,
хоч перше відтужиш, відмолиш,
Бо ти нею дихав, і жив,
і любив як умів.
Та душу красою до щему
ніяк не наповниш –
І знову задивишся в небо -
в калюжі на дні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755651
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
О человек! Ты сказочно богат
На теплоту, внимание, участье…
Отдай их людям, и они в стократ
Тебе вернут всё, посчитав за счастье!
Начни с простого – отдавай пока
Лишь тем, кто тебе вправду симпатичен.
Поверь, уменьшится наверняка
Тех, кто казался раньше безразличен.
Поверь, заметишь вскоре ты остатки –
Участья кладезь ведь неисчерпаем!
Дари его теперь всем без оглядки –
Кто равнодушен, и кого не знаем.
Придёт момент, когда ты вдруг заметишь –
Немного тех, кто малосимпатичен…
И ты сердечной добротой засветишь
Для тех, кто вроде бы казался безразличен.
И также незаметно утвердится
Желание помочь не за «спасибо».
И сердце жемчугом бесценным заискрится,
Зажжённым от божественного света неба.
И не грусти, что кто-то не оценит
Всего, что искренне проделано тобою.
Ты знаешь ведь, к великой цели
Ведёт тебя Господь своей рукою.
И эту промыслительную руку
Узнать старайся в шумной суете…
Запомни непростую ту науку –
Впиши добро на жизненном листе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755566
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 16.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.10.2017
Только проснувшись, встречая улыбку рассвета,
Тихо покинув постели уютной тепло,
Греюсь стихами, найдя в них излучины света.
Греюсь и будто целую вас... ваше чело...
Снег за окном, но его разгребла бы руками!
Нет, не пугает меня и метели игра!
Что-то уже пролегло между мною и вами...
Кажется, будто бы шёпот доносят ветра...
Ваш... Будто слышу ваш шёпот, хотя не знакомы.
Да, не встречались мы в жизни, но ваши стихи
Так мне близки!.. До какой-то блаженной истомы!
Мыслю о вас и ругаю себя... за грехи!..
Как от себя отогнать эти грешные мысли?!
Вправе ли сердцу мой разум приказы давать?!
Ваши стихи мне даруют прекрасные выси!..
Грелась бы ими опять и опять и опять!..
Грелась бы... вами, когда б отыскалась дорога.
Снег - не помеха, коль что-то внутри ожило...
Смею ли я попросить нашей встречи у Бога?!..
- Нет, хоть ищу в ваших строках любовь и тепло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547277
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 12.10.2017
Я не стану терпеть унижения
И вторую щеку не подставлю.
И не жду твоего извинения.
Пустота в моём сердце усталом...
Пустота. На душе не тревожно мне.
От стихов твоих больше... не больно.
Мои чувства уже подытожены.
Я вполне тем итогом довольна.
Пустота. А была - вдохновлённая!..
И строкой... будто в небо взлетала!..
И за гранью... мечтою нескромною:
Для тебя мне хотелось быть - Галой!..
Я в тебе разглядела - художника...
Ты словами рисуешь - картинно...
Только стала тебе... подорожником...
Не увидел во мне ты... рубина...
Не увидел ни розу, ни лилию,
Осуждая души моей песни...
Ты не принял строки изобилия,
Хоть и был, иногда, так любезен...
Назвала тебя Музой - избранником,
Став таланту чужому... прислугой...
Ты - кнутом мне ответил - не пряником.
Ну, за что?! За какие заслуги?!
За души моей нежную искренность
Ты мне - болью щемящей... подкожно...
Что ж, прости, за прощанья изысканность...
Береги себя...
.......................... Твой подорожник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Ох, суровые ветры с Днепра налетели,
По окрестным лесам скрип деревьев да стон,
Дремлет братия вся по пещерам и кельям,
Спит, вкушая короткий монашеский сон.
И такая-то ночь эта вышла лихая,
Волк не всякий теперь на добычу пойдёт,
Но, обитель святую свою охраняя,
Как всегда брат-привратник стоит у ворот.
Ни со зримым врагом не страшится он встречи,
Ни с бесплотным, хоть видели тут и таких,
Черной рясой простой лишь окутаны плечи,
Хоть кольчуга и явно привычней для них.
Был при постриге он наречен Николаем
Он охотно несёт самый тягостный труд,
Но нередко былое его вспоминая
Братья князем его всё зовут и зовут.
Он принял добровольно монашества ношу
И от титула князя легко он отвык,
И приятней когда, как ребенка, Святошей
Называет его добрый инок старик*.
Да, такой он и был. Мальчик тихий, хороший,
Не любивший кровавых охот да забав,
Потому-то его звали с лаской: Святоша,
Хотя полное имя ему Святослав.
Княжич знал: Святослав имя предков великих**,
Побеждавших огромные орды врагов,
Кто для русской земли был надежной защитой,
О которых гремят песни всех гусляров.
.
И тогда он мечтал, хоть и мягок был правом,
Как однажды дружину он сам поведёт,
Как сравняется с предком своим, Святославом,
Как прославит его за победы народ.
Хоть в ученье добился больших он успехов,
И за книгой порою сидел до утра,
Но пьянил мальчугана звон сладкий доспехов,
Меч тяжелый казался желанней пера.
Но как вырос Святоша, сам став Святославом,
И воссел на уделе врученном отцом,
То увидел, в каком хороводе кровавом
Заплясала земля в ослепленьи своём.
Полюбили свои со своими же драться,
Где походы былые? Они, точно сон,
А от половцев, злобных степных сыроедцев
От Рязани до Луцка плач горький да стон.
И когда страшных бед переполнена мера,
Межусобная брань всех бросает на всех,
Остаётся одна Православная вера
И души, и народа последний доспех.
Озверелых и диких она примиряет,
Вечных истин Христовых растит семена,
Не того ль против церкви всегда выступает
В самых разных личинах один сатана.
И понял юный князь: в правде Бог, а не в силе,
Пусть кто хочет берёт княжий меч да печать,
То, что братья мечём да вином погубили,
То молитвой и словом он будет спасать.
Пусть его не поймут даже братья родные,
Он простит все ошибки и споры родным,
Но пойдёт непременно в великий град Киев,
Но не к князю, а прямо в пещеры, к Святым.
Пусть соперник спокойно владеет уделом,
Он теперь себе путь избирает иной.
Оставалась казна. Что бы с нею мог сделать,
Князь обычный, владыка суровый земной?
Мог потратить на терем, роскошный и шумный,
Где коварны советы и буйны пиры,
Мог потратить на войны, где в битвах безумных,
Братья в братьев вонзают свои топоры.
Но в пещеры идя, чтобы там подвязаться,
На обитель Святоша казну отдает,
И тогда на внесенные князем богатства
Началось возведение главных ворот.
Славно зодчие камни уже положили,
Над воротами ж сверху Святой божий храм.
Путь закроют ворота любой темной силе,
Будет вход для друзей и препона врагам.
И пусть буря и ночь но при этих воротах
Он служение с радостью чистой несет.
О душе и о ближних теперь лишь забота,
Он создатель и страж монастырских ворот.
Тех ворот, что для доброго – к вере дорога,
От врага ж для обители лучший заслон;
Он откроет любому, кто верует в Бога,
Кто страдает телесно, кто мира лишён.
И пускай вся земля темнотою объята,
Пусть грозит нам орда, всюду царствует ложь,
Но в пещерах Святых тебя примут, как брата,
Здесь ты самую лучшую помощь найдёшь.
Здесь молитвы святых снимут грусть и заботы,
А от хворей телесных целитель даст трав…
Но врагу не прорваться сквозь эти ворота,
Брат Святоша на страже, всё ж он Святослав!
Святой Преподобный Николай Святоша - один из правнуков Ярослава Мудрого. Родился около 1080 г. Княжил в Луцке. Ещё молодым человеком постригся в монахи, став иноком в Киево-печерского монастыря. В монастыре среди прочих послушаний был и привратником при воротах обители. Возведение главных ворот с надвратной церковью во имя Пресвятой Троицы было осуществлено на средства, пожертвованные самим Святошей. Выступал как миротворец, содействовавший прекращению княжеских междоусобиц. Скончался 14 октября 1143 года. Канонизирован Православной церковью. Кроме 14 октября днём памяти его является, также и сегодняшний день, 11 октября, когда празднуется Собор всех преподобных Киево-печерских отцов, в ближних пещерах почивающих.
**Имя Святослав носил не только отец Святого Владимира великий полководец Святослав, но и родной дед Святоши, один из сыновей Ярослава Мудрого, первый из древнерусских князей победивший половцев. В честь него мальчик, скорее всего, и был назван.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754849
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Ч/адит свеча, зажженная недавно,
Е/два мерцают блики в темноте.
Г/ашу её...не гасится. Забавно.
О/гарок счастья... все, как ты хотел.
М/осты горят, когда того желают.
Н/о я молила: "Погоди! Не жги!"
Е/ще не время. И любовь былая,
Г/лотая боль, вернёт свои долги.
Р/азвеет ветер пыль и тлен сомнений,
У/йдет тоска, подспудная печаль.
С/лова наполнят мир стихотворений,
Т/еплом укроют душу, словно шаль.
Н/е спится мне, всё мысли, мысли, думы
О/стывший день скатился на закат.
В/от так всегда, предночный час угрюмый-
Э/кран событий - кадрами богат.
Т/айм-аут взят бесспорно для раздумий.
О/дна мечта, пока с тобой мы врозь -
Т/риумф любви, феерия,Везувий.
В/едь я живу, чтоб это все сбылось.
Е/два луна зажжет на небе звезды,
Ч/адрой укроет сонный город ночь,
Е/ще не сплю...мне нужен свежий воздух,
Р/аскрою окна. Прочь кручина...прочь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754215
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Ко мне не приходите за изысками.
В стихах моих - иная красота...
Душой они загадочной пронизаны.
Ей ближе не изыск, а простота.
Все чувства - нараспашку - оголённые.
Для всех открыт души моей сосуд.
Не клюйте только, будто злые вороны.
... Ну, чья душа сегодня без причуд?..
Ну, чья душа сегодня без зазубринок?..
Святые - там, над нами, в небесах!..
А в душах человеческих - не убрано...
Безгрешные мы чаще - на словах...
Ко мне не приходите за изысками.
Искусственность душе моей претит.
Ведь даже если строчки - неказистые:
В них всё, о чём душа моя болит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754064
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Какая нежность — головы наклон,
Улыбка губ едва-едва коснулась
И в танце смысл какой-то затаён,
Как будто ангелы вам улыбнулись.
Рука в руке и пальцы сплетены,
Судьба в судьбе внезапно растворилась
И чудное мгновение, где вы
На этом фото вдруг остановились.
И кажется — вокруг нет никого,
Два сердца бьются в унисон движениям.
А на плече рука лежит легко
И не нужны слова таким мгновениям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754001
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2017
Прощать - легко, коль ты того желаешь.
Владеть своими чувствами учись.
Зачем в себе носить дурную залежь,
Ту грязь, что портит душу, портит жизнь...
Зачем твоей душе нужна отрава?
И так наполнен мир её чумой...
Коль что-то не пришлось тебе по нраву -
Попробуй не разбрызгивать слюной...
Попробуй посмотреть на всё иначе.
Не трудно сгладить острые углы.
И Ангел твой на радостях заплачет,
Что гнев в тебе воинственный остыл...
Попробуй улыбнуться раздраженью...
Оно исчезнет... прямо на глазах.
К добру перенаправь свои стремленья -
Делами, а не только на словах...
И сам ты ощутишь такую лёгкость -
Как будто над землёю воспарил!..
Она ведь так глупа - людей жестокость.
Людей таких затягивает ил...
Стань выше зла - никчемного болота,
Пока не засосало и тебя...
Возможно и тебя прощает кто-то,
Твой мир душевный искренне любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Я поздняя, я здесь уже одна.
Цветов других не видно вдоль аллей,
Да осень это осень, не весна,
А всё-таки меня ты не жалей.
Ты трогаешь так нежно лепестки,
И мне теперь становится теплей
От этой доброй, ласковой руки,
Ты приласкай меня, но не жалей.
Я для того так поздно и цвету ,
Чтоб стать красою мрачных этих дней,
И если я тебе по сердцу тут,
То радуйся мой друг, а не жалей.
Вокруг ещё опавшая листва,
Она прекрасна и дружу я с ней.
Она мне шепчет лучшие слова,
На нас любуйся ты а не жалей.
Кому-то просто нужно было стать
Цветком последним самых мрачных дней,
Не стоит так из-за меня страдать,
Меня ты по напрасну не жалей.
Уже, уже меня снежинка жжёт,
Холодной, белой искрою своей,
Идём к концу, Я, осень, старый год,
Но всё-таки меня ты не жалей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753980
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.10.2017
В ваших чувствах - всё больше печали,
Этой странной осенней тоски роковой.
"Замолчите" - вы мне не сказали.
Это мне помолчать захотелось самой.
Помолчать, ненавидя молчанье,
Ненавидя холодной его пустоты,
Где звучит неизбежность прощанья,
Где я мысленно к вам обращаюсь на "Ты".
Вы моих не услышите мыслей,
Обречённых душой на молчания плен.
Между строчек осенних зависнув,
Пусть слова остаются навечно во мне.
Не пролью нерождённого слова,
Где лишь смысл так похож на простое "люблю".
Я придумать его не готова,
Я и вас о подарке таком не молю.
... Замолчать вы меня не просили.
Я сама почему-то хочу помолчать.
... Сатанинская в осени сила -
Убеждаюсь я в этом опять и опять.
Ненавижу её непогоду,
Где к надежде тропу никогда не найти.
Я - весенней, я - майской породы.
Мне от осени вдруг захотелось уйти.
И мои молчаливые мысли,
Где интимно я к вам обращаюсь на "Ты",
Навсегда в междустрочьях зависнут -
В непогоде осенней немой пустоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753779
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Отъехал автобус.
Сменился пейзаж.
О, как же недолго твой город был наш...
И вот опустел.
Но заметишь ли ты,
Как города то́тчас поникли черты?
Как улицы стали длинней и скучней,
И птицы слетели со всех площадей,
Осыпались краски кричащих витрин,
И ты в этом городе житель один.
А я обживаю поля за окном...
И надо бы думать о чем-то другом -
О хлебе насущном и срочных делах.
Пытаться держать себя в слабых руках.
Но город дождём размывает мой путь,
С отчаянной силой надеясь вернуть.
Включает камней потаённый магнит,
Тоской колокольной вдогонку звонит,
Взрывает стекляшки в цветном витраже...
Твой город меня не отпустит уже.
Завяжутся в узел дороги, мосты.
Твой город меня не отпустит.
А ты?
Март 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725515
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 04.10.2017
По крапельці,
граминочці
Звільняти не вмію печаль,
Аж доки у серці не спіниться,
Земля під ногами не здвинеться,
І темінь захопить проваль.
По вигляду,
по образу
Шукати негоди дарма –
А душу стрясає від холоду,
Жура ростить відчаю бороду,
Зневіри з’їдає чума.
Потоками
нестримними
Ламає повинності шлюз,
Розходиться смуток судинами
Сідає гіркою провиною
На денці сердечному фус.
Не слабкістю,
не силою
Емоцій є сиві дощі –
З собою відвертості мірою,
Чуттєвості серця офірою.
Сліз щирість – це сповідь душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751589
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 04.10.2017
Слово, Вы – страдалец и мучитель.
Слово, Вы – пролог и эпилог.
Замолчите, слово!.. Помолчите...
…
Что же Вы молчите, как назло?
…
Что слова?
Не хорошо, не плохо.
Что слова?
Не дух, не естество.
То, чего у жизни слишком много,
Никому не стоит ничего.
В наше время, в мире виртуальном,
Вместо рук – слова переплелись…
…
Что слова?
Они ведь так банальны,
И лишь в чувствах не банальна жизнь.
Что слова?
Они порой излишни,
Или недостаточны подчас.
Что слова?
За ними разве слышно
То, что к Вам я чувствую сейчас.
Что слова?
Когда не-постигаем
Смысл произносимого не-вслух.
Что слова?
Когда не достигает
Чувства и ладони сердца стук.
Что слова?
Когда под слоем пыли,
Жизни той – угасшая звезда.
Что слова?
Когда мы «жили-были…»
В той – реальной – сказке… где то там.
Что слова?
Когда мы захотели
Виртуальной сказки – слов и грёз.
…
Что слова?..
Они дороже денег.
Что слова?..
Они дешевле слёз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753655
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
- Ти плачеш?
- Та, ні, – то все осінь.
Сльозиться нахмурене небо,
Лист долу летить та голосить:
- Не треба! Не треба! Не треба!
Не треба
дощами збивати
В відрізки спіральні маршрути –
Вицокують бризки стакато:
- Забути! Забути! Забути!
Забути
про пестощі вітру,
Проміння обійми тремтливі,
Наснагу, теплом оповиту,
Не в силі! Не в силі! Не в силі!
Не в силі
здолати тяжіння:
У прожилку долі – волога.
Злітають униз обважнілі –
Тривога...Тривога...Тривога...
Тривога
у дугах калюжі
Луною здіймається наче –
Дощ човники топить байдуже.
Все плаче.... Все плаче.....Все плаче.....
- Ти плачеш? Замерзла? Не треба!
Минуться і холод, і сльози.
- Так, плачу. Я плачу із небом –
Всередині мене ця осінь.
Ця осінь... Ця осінь... Ця.......осінь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753607
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
На стенке пляшут тени человечков
И больше никакой забавы нет…
И хочется задуть
дурную свечку,
Но почему-то отключили свет…
Такой он -
ноября
последний вечер.
В нём одиноко,
зябко
и темно.
И бросив что-то теплое на плечи,
Я вслушиваюсь в ветер за окном…
А в нём всё то,
чего совсем
не просишь,
Во что не веришь и
о чем молчишь,
Сквозь толщу чувств,
сквозь черноту полотнищ,
идет к тебе
на огонёк свечи...
И понимаешь,
как всё в мире спорно,
Когда ожив,
коснувшись ветра губ,
Рыдает
нежным голосом валторны
кусок трубы
в подтаявшем снегу…
Когда слышны
виолончель и скрипка
В переплетении электропроводов,
И кажутся
случайною ошибкой
Фальшивость нот…
расстроенность ладов…
Когда печали ноты
в сердце глу'хи…
И жалобой осеннею полны'.
И старый контрабас,
в душевной фуге,
Берет аккорд потери и вины...
А ты молчишь…
Молчишь, молчишь
и смотришь…
И снова…
Смотришь, смотришь
и…
молчишь…
Сквозь толщу чувств…
сквозь черноту полотнищ
Ты убегаешь
от себя
по сводам крыш…
Твой грустный взгляд
опять тебя уносит,
За горизонты городских огней…
Ты ускользаешь…
в темноту и в осень…
Оставив
только силуэт в окне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558350
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 04.10.2017
Стукоче дощ. І хай! Йому радію,
Як іграшці новій мале дитя.
Я ж чую його! Я жива! Я мрію
І віддаюся різним почуттям!
Вдягло на плечі небо шаль печалі.
З-під лоба хмуро дивиться садок.
У мене ж радість днесь на п’єдесталі.
Подяки слово лізе у рядок.
Осінній день вітри до себе горне.
Сховала пташка дзьобик, лапи - кіт.
Грунти згубили свої пружні форми.
Ну, а моя душа іде в політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753545
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Ліхтар і вітер. Світла колисання.
Старий пергамент з пилом днів колишніх.
Я вічність пізнаю через Писання,
Без слів порожніх, пафосних і лишніх.
Пішов сусід. Давно уже гуляє.
(у нього ніч і вулиця – кумири)
А в мене тих кумирів і немає,
Я замінив їх на питання віри.
Нащо мені ота земна мінливість?
Дзвін золота обернеться луною.
Я пізнаю і сподіваюсь: милість
Тепло долонь тримає наді мною.
P.S.
За Лютером людина може бути врятована:
- sola scriptura - "лише через Писання";
- sola fide - "лише через віру";
- sola gratia - "лише через милість"
(за матеріалами журналу "Вокруг света" №10 2017 р. (стор 96, кому цікаво)).
P.P.S. Ні, я не протестант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753388
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Вересень. Осінь. І вітер німий
Хоче роботи та, певне, вже досить,
Тихо зібрався весь смуток земний,
Тихо уваги, зажурений, просить.
Тихо щось пише у жовтих листах,
Тихо мугикає, добре і миле,
Тихо дерева стоять на постах
(їм обіцяли вбрання ясно-біле).
Але не буде ще довго зими
В календарі, поміж мною і Вами,
Поки у осені ходимо ми
Та зігріваємо душі словами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753260
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 03.10.2017
С надеждой не расстанусь никогда.
Пускай душа хранит тот тайный лучик,
Чтоб сердце согревалось в холода,
Когда мне мир покажется беззвучным...
Кощунство - убивать свои мечты,
Бросая их в объятья безнадежья...
Прошу тебя: храни в душе и ты,
Любви своей нечаянную нежность...
Храни свою красивую мечту,
Которой упиваешься ночами...
Не дай ей окунуться в пустоту
Такого безнадежного молчанья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753125
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
В душе моей не станет доминантой
Осенняя дождливость вечеров...
Хоть осень так бесстыже элегантна -
Мне чуждо это время холодов...
Не тех, где от озноба стынет кожа,
А тех, в которых холодно душе.
С весной душа, до одури, похожа.
Ей ближе ощущение надежд...
А осень не подарит мне надежды.
В ней чувства остужаются порой...
А мне бы пить тепло любви и нежность,
Похожие с отчаянной весной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753123
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Рос на полянке Цветок,
Как неба лоскут голубой.
Когда налетал ветерок,
Звенел колокольчик лесной.
Он утром смотрел на восход,
Восток зажигался свечой.
Своим изумрудным листком,
Здоровался с солнца лучом.
Однажды в зеленый лесок
Впорхнула Бабочка в белом.
Увидев из неба Цветок,
Вдруг отдохнуть захотела.
И лапками тихо коснулась
Тычинок на синем Цветке.
Потом... полетала, вернулась,
Уселась на лепестке.
А колокольчик от счастья
Глаза в полунеге прикрыл,
И поцелуем коснулся
Нежнейших батистовых крыл.
Бабочка затрепетала.
Колокольчик тихо звенел.
Мимо Любовь пролетала.
И Лучик влюбленных задел…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753112
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 02.10.2017
Аватарка – из комикса супер-герой,
я завёл для тебя со стихами страничку,
утешаясь нелепой, быть может, игрой,
предложив подружиться посланием в личку.
От тебя, даже краденой весточке рад.
Прорывая блокады душевной границу,
смайл оставив, как высшую степень наград,
ты читаешь стихи, посещая страницу...
Все без подписи... Автор, пишу – интернет
(а стихи все конечно – мои, из блокнотов,
сочинил без тебя, их в последний момент,
жизнь тогда показалась оборванной нотой;
Беспросветной, как сумрак, как с неба вода...
Ты ушла, в бытие разуверившись, в быте,
вся на грани, а может за гранью когда
чувства все оказались как пиксели биты...).
Ты читаешь стихи, удивляясь тому,
как безвестный поэт угадал все оттенки
сокровеннейшие, что почти никому...
Присуждая им статус «шедевры», «нетленки».
Любопытства не скрыв, ты мне пишешь в ЛС*:
«Подскажите кто автор, не Вы ли случайно?».
Отвечаю: «Не знаю. Инет – тёмный лес,
аватарки хранят очень ревностно тайны».
ЛС* - личное сообщение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753075
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Пейзаж осінній, як же все красиво!
Прозоре небо, наче срібний дзвін!
Я вам дарую трішки позитиву,
Я думаю, не зайвим буде він!
Пошурхотіти листям вам бажаю,
Каштани позбирати у траві.
Знайти стежину, що веде до раю,
Вінок кленовий - німб на голові!
А листя! листя - жовте і багряне,
Мозаїка казкових вітражів!
Це - вечори немислимих романів,
Пора пророчих кольорових снів!
Намисто горобини і калини,
Рубіново осяяло мій сад.
А на лозі - бурштинові краплини,
Налився соком диво-виноград!
Прийміть цю осінь, як найкраще свято,
Яке раз в рік проходить по землі!
Щоб ви не мали часу сумувати,
І відпустили всі свої жалі...
Хай сонце щедро золотом проллється,
Як Божий дар з небесного ковша!
І тихим сміхом серце засміється,
І спокоєм наповниться душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752899
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Как там писал великий Пушкин,
Не в силах чувство превозмочь –
Тиха укра'инская ночь?..
…
Как перед выстрелом из пушки,
Тиха укра'инская ночь.
Той тишью злой, предгрозовою,
Когда к несчастью сердце ноет,
Когда не-можется помочь.
И с болью я пишу слова,
Приняв нелегкое наследство,
Не доброй волей и посредством,
А принуждением родства.
Украйна, нэнька, пожалей
Меня, за то, что так нелепо
Тебя люблю… как Кочубей,
И в то же время… как Мазепа.
И будто проклятым живу,
С тех пор, как кто-то, не по праву,
Твоих гетма'нов булаву
Поднял с намереньем лукавым.
Как будто это мною ты,
Забывшим о Богдана - слове,
Истерзана до нищеты
И обворована до крови.
И клятвопреступленья вновь,
Узнала страшную расплату,
Где жуткой платою не злато,
Не сребро, а живая кровь.
Между собой твои сыны,
Грудь о’грудь в поле насмерть бьются,
И вороны над ними вьются -
Надежд на смерть твою полны.
И с уст срываются слова,
В оттенке чувства темно мерклом -
О том, что ты еще "нэ вмэрла",
О том, что, может быть, жива.
А ты, Украйна, тяжко спишь,
Сомкнув в душевной муке очи,
И давит в хладном мраке ночи
Тревожная, дурная тишь…
…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752803
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 29.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.09.2017
І сипалось небо –
трусило у душу снігами.
Етюдно майнуло
й стікало в долонях, як мить.
Це вперше так близько
стою на краю між світами.
Хай вибір сміється –
в один бік дорога біжить.
В небесній лагуні
мене віднайде сива птаха,
І сни кольорові
у пелену зсипле з крила.
Це буде пізніше...
а поки без смутку і страху,
Увись підіймаюсь
і чую, як тужить земля.
Спинитись не хочу,
тут стільки уламків від неба...
І вітер приборканий
сьому показує вись.
Уже неземна -
та мене рятувати не треба!
Зберу кольори для землі
й повернуся .. колись.
Сніги упадуть
й розцвітуть кольорами на стеблах,
І визріють сонцем,
що скотиться тут між орбіт.
А поки в долонях моїх
лише крапельки неба...
А поки зима
розмальовує білим цей світ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712599
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 28.09.2017
С- колько лет, сколько зим пролетели и в прошлое канули
Е-ле-еле смогла, стоя здесь, у реки сосчитать.
Р-асплескались года и истлели в бушующем пламени
Д-ень за днем я хочу, я пытаюсь в душе воссоздать.
Е-сли жизнь привела нас с тобой снова к памятной пристани,
Ч-то-то значит не так, в лабиринтах запутались мы
Н-у а коль суждено, все былое забудем и... выстоим,
А- сейчас мы стоим, взяв у прошлого счастье взаймы.
Я-хта нашей любви столько лет дрейфовала меж скалами
В-етры гнали ее, а бывало ложили на борт...
С- наших вольных широт мы прибились к причалу усталыми
Т-ак бывает в пути... вот такой-то у нас поворот.
Р-астеряли давно мы обиды, которые гложили
Е-сть лишь чувств красота, есть любовь и желание жить
Ч-то жалеть о былом? А хорошее мы подытожили.
А- важнее всего - между нами не прервана нить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752204
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Хто живе в тіні прихистку Божого,
Той під дахом небесним поселиться.
Він говорить: врятуєш ти кожного,
Шлях до Тебе з надією стелиться.
Від тенет злого духу розставлених
Він позбавить, бо йде з допомогою.
Під крильми над тобою розправлених
Твоя зброя – це істина Богова.
Жаху ночі не будеш боятися,
Ні стріли, ні хвороби смертельної.
І з лукавим не будеш ти знатися,
Бо уникнеш спокуси пекельної.
Тисячі будуть недругів падати,
Не спроможні до тебе торкнутися.
Будеш бачити все, будеш відати –
Гріх не зможе відплати позбутися.
Ти сказав – лиш на Бога надіюся,
Його захисток вибрав свідомо ти.
Як полова хвороби відсіються,
В твоє житло їм вже не проникнути.
Своїм Ангелам вірним Він дав наказ
Захищати тебе на шляхах усіх.
Не впадеш, не спіткнешся – піднімуть враз,
Неушкодженим будеш в руках у них.
І побореш ти зло навкруги себе,
Ще і змія і лева топтатимеш,
Бо шукаєш Мене. Захищу тебе,
Бо завжди ти ім'я Моє знатимеш.
Буде кликати він – відгукнуся я,
Стану поряд, в скорботі підтримаю.
Довгі роки життя і прославлення,
І спасіння Моє він отримає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707395
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 27.09.2017
Я цвях гострив. Робота не тяжка,
Настільки примітивна – учень зможе,
Стирала піт замащена рука,
І місяць у вікно дививсь вороже.
Він знав для чого плід моїх трудів,
Тому і не приховував емоцій,
Палав червоним неприкритий гнів
Та вітер застигав на кожнім кроці.
А я гострив. Для мене то був хліб,
А не забава зовсім, не спокуса,
Залізна крапка до віджитих діб
Якогось хлопця. Кажуть, що Ісуса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752216
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Ранок осінній. Слизько.
Заспані мерзнуть кури.
Кіт заглянув до миски,
Мовчки пішов похмурий.
Гупає десь сокира,
Бризкає світло в шибку,
Хмарка багрово-сіра
Сонця ховає скибку.
У горобців інтрижка
Сварить маленьку зграю…
Світ – неповторна книжка.
Тихо дивлюсь. Читаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751440
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 22.09.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 21.09.2017
Я молча ухожу от декабря,
На цыпочках, где спят дурные мысли.
И оставляю там, в календарях,
Рисунки, разговоры - всё, как вышло...
Стал на минуты дольше каждый день,
Из ноября все ночи пережиты.
И свою душу, даже её тень,
Я заберу из прошлых общежитий...
И научусь по-новому, поверь,
Смотреть с надеждой, просто и открыто...
В заманчиво распахнутую дверь,
Зайду спокойно в новый мир событий...
Свою любовь, что прямо - через край,
Дарю земле, восходу солнца, небу
И Господа прошу: не забывай -
Ты никогда ко мне далёким не был...
Безумно я люблю своих родных,
Подаренных плутовкою судьбою,
И вовсе не хочу я благ иных -
Согрета настоящею любовью...
А если и вернусь... когда-нибудь
Туда, где всё и близко, и далёко,
Я, может, погрустив совсем чуть-чуть,
Забуду яркий свет знакомых окон...
И знаете, хорошие мои,
Наверное, не раз ещё заплачу -
От этого весенние ручьи
Пораньше запоют... А как иначе...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709275
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 20.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2017
Зачем-то пишется о том,
О чём давно уже всё сказано.
И ночкой тихой черноглазою
Опять душа поёт стихом...
Пока поётся - пусть поёт
Душа моя, такая странная.
Перечить в этом ей не стану я,
Ведь ей молчанье не идёт.
Она - поэзией жива...
Она - любовью к ней наполнена,
Где сущность - будто струны. Волнами
Ложится музыка в слова...
В полёте чувств, душе моей,
Границами не замороченной,
Комфорт, свобода - в междустрочиях...
А что свободы есть главней?..
Неси меня, душа моя,
В миры нагого откровения...
Укрась красивыми мгновеньями
Шаги земного бытия...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751336
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Я стояла в букеті у вазі -
Тісно-тісно, дихати нічим,
Від напруги думок і м’язів
Огортав непроглядний відчай:
Десь у лузі колишуться трави,
Звуть, щоб я повернулась на хвильку,
Шовковисті і кучеряві,
А над ними – джмелі і бджілки.
Там привілля – з нектаром і хмелем,
Колисанки зорі вечоровій,
Мій улюблений синій метелик
І про небо високі розмови.
Затужила, зронила сльозину,
Опустила голівку-віночок,
Поруч шию свою лебедину
Нахилив голосистий дзвіночок.
- Атмосферу руйнують бадьору
У букеті ті двоє, зів’ялих,
Прибери їх негайно зі столу!
Смиконули. І пі̀тьма настала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751266
дата надходження 19.09.2017
дата закладки 19.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2017
Злітає листя, наче звуки танго,
Тремтить берізка у обіймах вітру!
Піднявся ввись золотокрилий янгол,
Кружляє осінь птахом у повітрі.
Крилом гарячим розганяє хмари,
Високе небо сяє, мов топази.
Вже стільки раз я бачила ці чари,
Та, все одно - дивуюся щоразу!
Така яскрава, світла, ясноока,
В розкішні шати вишукано вбрана,
...І душу огортає тихий спокій,
Коли на землю падають каштани.
Вклоняюсь низько, щоби їх підняти,
Вдивляюсь в їх сяйливі карі очі.
І тішуся - не треба сумувати,
Бо серце в осінь вірити не хоче!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750992
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
Выходной наполнен счастьем
Неожиданно - приятным.
Наслаждаюсь чёрной страстью -
Горьким кофе ароматным.
Выпиваю, по глоточку,
Убаюканная - утром.
И слова ложатся в строчки,
В эти тихие минуты...
Хорошо и вдохновенно
На душе моей усталой.
Не пишу о сокровенном.
Я о нём уже писала...
Не хочу его тревожить,
Этот мир необычайный...
Мне всего сейчас дороже
Эта сказочная тайна...
Это Ты, души сиянье,
К этой радости причастен...
Только Ты - в моём молчаньи
Расшифруешь звуки счастья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750946
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 17.09.2017
У-зкая тропинка посредине парка,
О-зеро и ивы над водою вряд.
С- наклоненных веток получилась арка,
Е-ли, как невесты, зеленью пестрят.
Н-а земле перина пышная из листьев
И- рябины гроздья словно низки бус.
Я-годы морошки у тропинки лисьей,
Р-ыжие, как солнце, сладкие на вкус.
К-расотой пленяет красок разноцветье
И- пьянящий запах, дивный аромат...
И- воспоминанья о недавнем лете
О-тошли, теряясь в красоте, назад.
К-арнавал цветастый в золотую пору
Р-азметал по парку листья всех цветов.
А- бродяга-ветер прямо к косогору,
С-мел сугроб из листьев для зимовьих снов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750811
дата надходження 16.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Візьму папір. Дістану фарби білі
І намалюю перший в місті сніг.
Комусь у ліжко вкину білих лілій,
А у двори - дитячий білий сміх.
Хай біла в небі райдуга іскриться
І сипле в світлі душі білі дні.
Хай в білий сміх потонуть білі лиця,
І побіліють помисли брудні.
... Біліють срібним інеєм дороги,
Іде по них старенький білий дід.
Попереду літа біжать до Бога,
Дід в білий вус сміється їм услід.
Дивлюся на картину білу-білу
І бачу цінність більшу у стократ.
І, може, ми колись вже посивілі
Відбілимо... й Малевича «квадрат».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 16.09.2017
[i]Повір мені, я не слабка, я - просто жінка.
Ганна Дущак[/i]
«Повір мені, я не слабка, я - просто жінка»,
Я по-весняному живу – тендітна гілка.
І в час, коли біда захмарить твоє небо,
Я світлим променем проб'юсь й прийду до тебе.
Повір мені, я не слабка, я - просто ніжна.
В моїй душі розквітла квітка дивовижна.
Вона любов'ю променить, теплом сповита.
Торкнись її, спивай мою безмежність літа.
Повір мені, я не слабка, хоч трішки дивна.
Тебе творю, ліплю, звеличу без сумління.
В твоїх думках я розчинюсь в блакитні мрії,
Несу весну, а в ній любов - тобі під вії.
Повір: тривоги, слава, молодість минеться.
На схилі літ моя любов в тобі озветься.
І скажеш ти: Я ж сильним був, вона лиш гілка…
Не докорю, бо я люблю – я просто жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722307
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 16.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2017
Я вітра у полі завжди доганяла...
Сьогодні у долі ще раз запитала:
- Чи обрій далеко, чи вірна дорога?
Іти так нелегко, на серці тривога...
- І сонце вже низько і хмари кочують,
Ногам дуже слизько, і люди не чують...
Чи фініш вже близько, чи ще половина?
І що я сьогодні зробити повинна?-
У відповідь чую - Нічого не треба,
- Ти просто забула дивитися в небо!
Мабуть, розучилася бути собою,
Ти жити втомилась, і дружиш з журбою.-
...Така була щира й правдива розмова -
Цілющий бальзам і роса світанкова!
Я слухала серцем, душею вбирала!..
Чому ж я раніше цих істин не знала?!.
Хоча все так просто, і добре відомо -
Люби білий світ! і себе в світі цьому!
І стане все легко, і все зрозуміло.
Чому так раніше я жити не вміла?
- Подякую щиро на доброму слові!
- Іди собі, з миром, до щастя й любові!
- Я ще раз спитаю - чи ж буде взаємно?
- Дорога до раю у серці твоєму!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750711
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Стиглий вечір. Мліють крони.
Осінь котить жовтий віз.
В кронах сваряться ворони,
І летять каштани вниз.
В небеса додали меду,
Сяйвом тішиться трава,
І дзвінкі велосипеди
Славень простору співа.
Айстри світяться червоним,
Гасне сонячний маяк.
Добре так. Лише ворони
Не вгомоняться ніяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750684
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Что наша жизнь? - игра,
А люди в ней актеры,
Борьба Добра и Зла,
И Время чтит суфлером,
А зритель то один,
Но для людей невидим,
Он главный Господин,
И в нем вся мира сила,
Оценит весь театр,
Актеров, постановку,
Поставит шах иль мат,
Иль снова рокировку
В такой большой игре,
Где шахматы живые,
Он в каждом и везде,
Хотя власы седые,
Он каждого насквозь,
Сканирует лишь взглядом,
Хотя все люди врозь,
Но для Него все рядом.
Что наша жизнь ? - игра
Сказал так мудро классик,
Понять давно пора
Что общий тут сценарий.
И выбор вроде дан,
Но строго ограничен,
Нашептывает Пан,
Все можно без различий.
Но главный режиссер,
А он же в зале зритель,
Попросит на ковер,
Всех и в свою обитель
И вынесет вердикт,
Где никуда не деться,
И нечем будет крыть,
От слов не отвертеться,
Пока здесь жизнь идет
Играют люди в игры,
Но все пройдет, уйдет,
Останутся лишь титры.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747362
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 14.09.2017
Можно влюбиться в Душу, не зная тела,
С ума сходить, созерцая тело Души,
И возвышать ту Душу, чтобы летела
Вместе до самых горных и снежных вершин.
Можно влюбиться в Душу, если красива,
Тело зеркально в движеньях все повторит,
И наслаждаться взглядом её игривым,
И притянуться к телу так, словно магнит.
Можно влюбиться в Душу, если созвучна,
Если песни поются вдвоем в унисон,
Если в радость общенье, с нею не скучно
И хочется поплыть вместе по воле волн
Душу нельзя потрогать, но можно тело,
Поцеловать, прикоснуться, нежно обнять,
И станцевать с ним танец, если умело,
И даже просто с любовью, страстью ласкать.
Как же душа? От счастья будет светиться,
И излучать свет своих пленительных глаз
Да, можно в Душу другой Душе влюбиться
Ну а тела поймут все и без лишних фраз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747110
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 14.09.2017
Можна грати
Не знаючи нот,
Знати вірші
Не знаючи літер,
Та у душах не мати
Чеснот –
Це пройти по життю
Наче вітер,
Що за вікнами вчора
Гудів,
Без тепла,
Без добра,
Без слідів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750052
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 13.09.2017
Ні хвилі смутку - це лише туман,
Ні краплі сліз - земля дощами вмита.
...Розвіявся ілюзії дурман,
І якось раптом зникли барви літа.
Стою на перехресті трьох доріг,
Куди вони ведуть - якби ж я знала?!.
Вже незабаром прийде перший сніг,
А я ще блюз осінній не зіграла!..
У жовтім листі - звуки золоті,
Вони кружляють вальсом у повітрі!
Мабуть, буває в кожному житті,
Невдалий вибір фарби на палітрі...
...Фальшиву ноту вітер віднесе,
Дощі розмиють контури картини...
Я добре знаю - це іще не все,
Свій шлях пройшла лише до половини.
Дивлюсь довкола - осені краса,
Для мене наче відродилась вперше!
Осіннє сонце й сині небеса
Очистять душу і зігріють серце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750332
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2017
Я у осінь вплітаю терпкі візерунки віршів,
додає у них небо блакитну свою прохолоду.
Настає час сумних, хоч осипаних золотом днів,
час чекання приречено знов на тужливу негоду...
Уповільнює мати-земля життєдайності струм,
все сумніше кричать на закаті птахи гомінливі...
Заповзає у серце неспішно задумливий сум,
і народжує вересню подих мотиви сумливі.
Знов торкає за струни душі ця холодна зоря,
і продовжує вітер мелодію снів награвати...
Ти пробач мені, осінь, що знов до твого вівтаря
принесу тільки сум та рядочки із присмаком втрати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750136
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Все змінюється у одну мить. І якось так,
Що ти собі не можеш й уявити.
Що можна закохатись так й любити,
Й літати небом ніби справжній птах.
Коли пройдеш всі кола самоти,
Коли всі сльози виплачеш морями -
То Бог збудує міст поміж душами.
Де ми за руку зможемо пройти...
Я вірила... Й ти зміг мене знайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750275
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
А я сьогодні гралася з дощем.
Йому плела я коси, потім стрічку
Я зав'язала. Витік увесь щем.
І я його впустила просто в річку.
А я сьогодні гралась як маля.
Пошила сукню, вишила там квіти.
Бо я любиме Боженьки дитя.
І любить мене Бог найбільше в світі.
Хіба мені від цього не радіти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750068
дата надходження 10.09.2017
дата закладки 12.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2017
Того, кто владеет Словом,
За Словом в карман не лезет -
Клевать вороньё готово,
В себе пробуждая бесов.
Рабы беспросветной ночи,
Халдеи своих безумий,
Смешны вы и так порочны,
В своём неразумном глуме!
Нельзя уничтожить Слово,
Где мысли струятся - Светом,
Где Правда лежит - в основе,
На чёрную ложь - Ответом.
У лжи - коротка дорога:
В конце её ждёт - могила.
А Правда... всплывёт в итоге,
Ведь именно в Правде - Сила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750211
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Пізній вечір. Так повільно
По хмаринках, мов по сходинках,
Повний місяць в ніч чорнильну
Піднімавсь з своєї схованки.
Кольору багрянцю з золотом
Одягнув нову сорочку
І затишшя дивним спогадом
Обізвалося з куточку
У душі, де заховалося
Оповите смутком ніжності.
Мама світло усміхалася
Із світлини, ніби з вічності.
І згадалося, як мама
Нам розповідала всячину
Про життя,в якім немало
Було знайдено і втрачено.
Вечори ті рідні, затишні
В снах навіки залишилися,
Кольори їх ніжно-райдужні
Ні на краплю не змінилися.
Піднімавсь з своєї схованки
Повний місяць в ніч чорнильну.
Я в минуле, мов по сходинкам,
Йшла крізь спогади повільно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749962
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Летіло літо в небуття ключем,
Несло мовчання в шурхоті крилатім,
Земля вкривалась листяним плащем,
І росяним втішалася каратам.
Блакитний колір потихеньку блід,
Тримала хмара небо на долоньці,
Сидів на підвіконні сірий кіт
Та дуже смачно мружився на сонці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749927
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Где-то там на высоком неба холме
В облаках прячась, словно в тумане,
Расположен тот город весь в серебре,
Он загадочен, тайною манит,
Не попасть туда, если хочешь с земли,
Разве только во сне улетая,
Не идут туда поезда, корабли
Что же это за тайна такая?
Лишь в мечтах или грезах тропка ведет,
И все в гору, все выше и выше.
Там Седьмое Небо, как речка, плывет,
И эфир легкий музыкой дышит.
В этом городе странном множество книг
Обо всем, все, что было на свете,
И сквозь дымку тумана виден чуть лик -
То хозяин приветлив и светел.
Иногда залетают души во сне
В этот город мелодий и знаний,
И листают страницы на бересте,
Сохраняя все знания в память,
А потом вернувшись с зарею домой
Вспоминают с улыбкою детства
Как омылись в небе хрустальной водой
Из источника в чудном том месте.
Город грез в заснеженных перьях плывет,
Но дорога с земли не доступна,
Только ночью можно построить там плот
И доплыть, и вернуться под утро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749857
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 09.09.2017
Розкривається ніч — оксамитова чорна троянда.
Наче зграйка метеликів, зорі кружляють вгорі,
прославляючи осінь, танцюють в хмарках сарабанду*.
В такт підморгують танцю численні міські ліхтарі.
Вітер струни торкнув — розсипаються в небі акорди
невагомі, легкі, наче вічності тиха луна.
Білим лебедем виплив на "сцену" велично і гордо
повний місяць, що висвітлив двору колодязь до дна.
А на вулицях тіні шепочуть свої таємниці,
"шоколадні" блискучі плоди сипле долу каштан.
Місто спить, і нехай йому літо минуле насниться —
кришталевим дзвіночком співа колискову фонтан.
Сяйве місячне ніжить всі вулиці, площі, алеї,
покриває сріблястим нальотом дерева, двори.
Місто спить у обрамленні ночі — коштовна камея.
Навіть Бог задивився на нього сьогодні згори.
* Сарабанда — старовинний іспанський повільний танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749519
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Ну хто такий поет? Це той дивак,
Що знає ті ж слова, що й інші знають.
Та має він найкращий в світі смак
До їх порядку. Душу обіймають
Вони не раз. Не раз проплачуть знов.
Не раз отим порядком нас заставлять
Повірити в найкращую любов!
Поети - люди, що коханням правлять.
І що найкраще в світі Божім славлять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749406
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Подобна женщина гитаре,
В руках мужчины гитариста
Молчит душой, когда в футляре,
А в переборах струн - речиста,
И ритм сердечный вторит песне,
В которой голос льется в звуках,
И гитарист с гитарой вместе,
Поют синхронно друг для друга,
Но если инструмент отложен,
Все потому, что мало нужен,
Играть разучится, возможно,
Иль станет в нотах неуклюжим,
Все просто - чувство обоюдно,
Звучит гитара унисоном,
В руках заботливых, как чудо,
Ласкает слух сердечным звоном.
Подобна женщина гитаре,
В руках мужчины гитариста,
Заботе теплой благодарна,
Звенит серебряным монистом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749254
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Ці суб'єктивні мої роздуми над прочитаними (підряд) багатьма поезіями одноклубників нічого не змінять у нас і нашій творчості, - я це усвідомлюю, - але з'являються думки , і ці думки стосуються безпосередньо нашої (в тому числі і моєї) творчості. Дозвольте ними поділитися з вами, шановні колеги. Наперед прошу пробачити за дещо менторський тон - це професійне. Серед нас є немало чудових Поетів (мені до них далеко), я схиляюся перед їх талантом і про це завжди щиро пишу. Ну, а нам, звичайно, усім є чому вчитися, вдосконалюватися, бо ж "нема меж досконалості". Дуже популярною є нині патріотична тема - і це зрозуміло. Але іноді такі "барвисті"патріотичні твори переповнені кричущим пафосом, високі слова повторюються надто часто, а тому перестаєш їм вірити, а це великий "мінус". І вже коли пишемо про МОВУ, то давайте хоч тут думати про грамотність, - далі без коментарів. Пробачте, наболіло.
З щирою повагою - Світлана Імашева - Світла.
***********************
О, скільки сказано і нами
Високих слів, гарячих слів.
Той пафос-фейєрверк віршами
Вихлюпується з берегів.
Вкраїна-мати, рідна мова -
Поняття істинно святі,
Та "прокричали" знову й знову
Слова повторені - й тоді
Вони вагу свою втрачають
Й величне значення своє.
Вкраїну "люблять" і "кохають",
Любити МОВУ закликають -
Огріхів мовних безліч є...
Не треба про Любов " кричати" -
Вона у тиші пророста.
Так Думку й Слово поєднати,
Щоби світилась в них Душа.
А ще - я впевнена у цьому -
Огидно чути вам й мені
Наклепи на Народ наш, мову,
Брутальність й виверти брехні.
Аби хотілося читати
Творіння наших віршо-слів,
Ми маєм, друзі, так писати,
Аби читач ЩОСЬ зрозумів.
Тому-то КЛАСИКА й нетлінна
Для всіх народів і віків,
Що зрозуміла й неодмінна
Є ДУМКА в переливах слів.
Так філігранно й досконало
Творіння класиків звучать,
Бо гармонійно поєднали
ДУМОК і ФОРМИ благодать.
Усі стрімкого прагнем злету,
якщо ж узявся за перо
Та ще й назвав себе Поетом,-
Читай "Мистецтво..." Н.Буало.
Стрімкий, крилатий, непокірний -
Легкий Поезії Пегас...
Усім - натхнення і терпіння,
Щоб осідлать його ураз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738138
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 04.09.2017
Під посвист стріл
Щербилися мечі,
Іржали коні,
Сіялось прокляття,
І тихо плакав
Янгол на плечі
Того, кого не зміг
Урятувати.
Ділили землю
(дивний інтерес)
Не витримавши з розумом
Розлуки…
Як добре, що до райдужних
Небес
У тих людей
Не дотягнулись руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749208
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Как попал он в эти лабиринты,
Чем в метро был голубь привлечён,
Но теперь, ведом одним инстинктом,
А дорогу в небо ищет он.
Голубок не мечется, не бьётся,
Не летит с испугу на букет,
А несётся в даль по коридору,
В тот конец, где точно виден свет.
И не свет от ламп или рекламы,
Настоящий солнечный поток,
Только б он под потолком упрямым,
О плафоны крылья не обжёг.
Целеустремлён и дивно лёгок,
Хрупок удивительно здесь он,
Только бы таким и был он дальше,
Только б не разбился о бетон.
Пусть прекрасны птицы на просторе,
В вышине, где небо их зовёт,
Но в бетонном, страшном коридоре,
Просто душу рвёт такой полёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749096
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Жить, просто жить, листая каждый божий день,
Вставая ранним утром с солнечным рассветом,
В делах во всех творить, и даже если лень,
Искать и находить сокрытые ответы.
Пусть медленно, да по чуть - чуть, по черточке,
Сдвигаться по шкале вверх, душу развивая,
Судьба так часто ставит многоточия,
Течет там все равно энергия живая.
Огромен многоликий, разноцветный мир,
В нем миллионы троп протоптаны веками,
И опыт всех, кто раньше здесь творил и жил,
Писал историю Земли под облаками.
А где - то в жизни недописана глава,
Сюжет так и остался между днем и ночью,
И надо тут самим искать, слагать слова,
И проживать момент, увидя все воочию.
Дополнить, добежать, дочувствовать, дожить,
Свой свет души в потемках серых оставляя,
А кто - то позже сможет опыт повторить,
В прекрасное и новое все превращая.
Жить, просто жить, листая каждый божий день,
Вставая ранним утром с солнечным рассветом,
В делах во всех творить, и даже если лень,
Искать и находить сокрытые ответы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749077
дата надходження 04.09.2017
дата закладки 04.09.2017
Лишь Луна моего одиночества тихий свидетель -
Молчаливый свидетель в бессонницах тёмных ночей.
Мы знакомы с ней были в каком-то далёком столетии -
В позабытом... растаявшем мире ушедших теней...
И конечно она наблюдала, вот так, как сегодня,
За моей оголённой, чуть-чуть странноватой душой...
И, возможно, в то время казался мне мир - преисподней,
Где сгорела... в любви, нелюбовь отвергая, - свечой...
Невозможно припомнить... но чувство на сердце такое,
Будто карма моя - макраме чёрно-белых стихов...
Я не знаю - кому мне "спасибо" сказать за "былое".
Это всё - за печатью семи проржавелых замков...
Не расскажет и голос души - не раскроет загадку
Тех кругов, где она покуражилась... свет пророня...
Сохранились в душе моей света того отпечатки,
Этой жажды к строке... из любви и живого огня...
Мой сегодняшний путь стихотворным деянием устлан,
Я и "завтра" хочу воспевать свою оду весне,
Не теряя в пути животворного этого чувства -
Этой страсти, которая в венах бунтует во мне...
Пусть не вспомню когда-то ни дня, ни сегодняшней ночи.
Только вновь будет ночь и такая же в небе луна...
И душа окунётся в (мои - не мои) междустрочья
Этих строчек, где вечность она остаётся юна...
Во влюблённой душе не иссякнет желание к жизни...
Даже смерть не способна в душе эту страсть умертвить.
Не несёт в себе смерть никакого конца и трагизма,
Ведь душа с этим светом продолжит над миром кружить...
Даже если покажется вновь этот мир - преисподней -
Во влюблённой душе сохранится трепещущий свет...
Ничего не бывает на свете любви благородней...
А любовь - это жизнь, где всегда побеждает рассвет...
Без любви не рождаются строки, не льются стихами...
Без любви не внесла бы душа в этот мир красоты...
Без любви эту землю не грело бы солнце лучами
И весной на земле не рождались бы снова цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744623
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.09.2017
Украина моя, ты - страды золотистое поле.
В грустных песнях твоих – бесконечность степей.
Ты - народа простого, всегда, незавидная доля.
Ты - такая любовь и печаль, что хоть досхочу пей.
Проливается с сердца до сердца, от края до края,
Надрывая нам души, сжимая оковами грудь,
Непонятной тоской – неизбывная скорбь вековая,
Лихолетней истории киевской – красная ртуть:
Запечаталась звуками в гимне и гербом на флаге.
Прослоилась в мозаике храма чешуйкой слюды.
Отгремела в походе, в солдатском размеренном шаге.
Испарилась теплом, от разрытой в земле борозды.
И несется по свету лихою казацкою пляской.
И звучит, как молитва, что помнится нам наизусть.
Как запавшая в сердце скупая отцовская ласка
И высокой любви безответная мамина грусть...
...
Украина моя – непотребная девка дурная,
Что стоит на распутье, себя предложив на торги.
И с насмешкой глядят, и ладонь о ладонь потирают,
И друзья по судьбе, и судьбы – вековые враги.
Но судьба не косынка, ее на плечо не повяжешь.
Не замажешь чернилами в повести жизни строку.
И наверно, без крови, уже никогда не развяжешь
То, что связано кровью, на киевском долгом веку.
И, должно быть, из прошлого, что проросло в настоящем,
К нам пришел этот призрак, что жить по-людски не дает.
И на киевский стол нам сажает каких то «смотрящих»,
И в открытые души, с улыбкою лживой, плюет.
И во мгле малодушья, в тумане житейского страха,
Без надежды вчера, без исхода и веры на днесь,
Выползают из прошлого ржавые цепи и плаха,
Торжествуют в сегодняшнем подлость, корыстность и спесь.
А в новейшей истории пишутся новые нормы,
Где система «понятий», как тень, накрывает закон.
У моральных устоев меняются смысл и формы,
А концепция «дышла» возводится в высший канон.
И нищает народ, позабывший своих атаманов.
У не меркнущей славы казацкой киношная спесь.
И вручают клейноды Богдана корыстным болванам,
(А потом удивляются глупо, что нечего есть)
Бесконечные шоу и звезд разудалое пенье
Под болящих детишек, без помощи брошенных, плач.
И простецкого нашего люда тупое терпенье.
И дворцы в Конча-Заспе, под скромным названием дач.
...
Может это не мы? Может выбор вообще не за нами?
Или может очнуться нам время еще не пришло?
Только, люди, смотрите, вздымаясь волной, как цунами,
Подминает Добро, осмелевшее наглое Зло…
Мы однажды очнемся, вот только бы не было поздно.
Все, что должно быть свято, увидим лежащим в пыли.
Будет каждый молиться, сбиваясь, и долго и слезно.
И от страха икая, прощенья просить у земли.
...
Догорает свечой скоротечность бессмысленной жизни.
Позабыты давно – не убий, не кради и не лги.
На церковной иконе: смущение и укоризна,
В выражении глаз, в жесте поднятой к небу руки…..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456732
дата надходження 26.10.2013
дата закладки 04.09.2017
Улегся котенок на пианино,
И видит белые, черные сны,
О том, как мама его всё учила,
Что он народился после весны,
Что в марте воздух пахучий, пьянящий,
И мама его влюбилась впервой,
В кота, который такой настоящий,
И пел романсы тогда под луной.
Он был музыкантом, верно, кто спорит,
Сердечко кошки забилось сильней,
И вместе игра: кого - кто догонит,
Но вот настал всех затей эпогей.
И кроха родился вскоре у мамы,
Вся шерсточка черно - белый окрас,
Он самый любимый, он самый - самый
Янтарные бусы маленьких глаз.
И музыку любит, также, как папа,
Не слазит совсем он с пианино,
Хочется клавиши стукать чуть лапкой,
Забавно это, все так невинно
Устал он играть и бегать немножко,
Зевнул и заснул на клаве белой,
И снятся сны этой маленькой крошке
Что клавиши в черном - братья - пострелы.
Он спит и мурчит во сне, как моторчик,
Он выбрал друга, большой инструмент,
И будет спать сладко до самой ночи
А ночью будить под аккомпанемент
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748953
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Місяць на літеру «сі».
Ніч розілляла снодійне.
Ходять останні таксі,
Блимають меланхолійно.
Майже не видно зірок
(тих золотавих родзинок),
Рипнув у дверях замок,
Тінню в калюжі будинок.
Вдало ховає пітьма
Щось невелике й хвостате,
Мене для світу – нема,
Йду із собою гуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748882
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Хіба ж це нами створено життя,
Хіба ж наш розум Сонце запалив,
Хіба ж душі щасливі почуття
Наш « розум геніальний» відтворив?
Не вміємо любити від душі
Ні Бога, а ні ближнього свого,
Плітки збираєм, варимо борщі,
Розпалюємо заздрощів вогонь.
Зненависті вогонь до ворогів,
А ворогами робимо людей –
Вбиваємо синів, братів, батьків
Під гаслами рятуючих ідей.
На шиї хрест із золота висить,
В душі Христос розп’ятий на хресті,
Не хочемо замислитись й на мить,
Як від безодні душі нам спасти?
Ми нехтуємо розумом Творця,
Що неземним умінням зміг створить
Непереможне сяюче життя,
Життя, що не згніє, і не згорить!
У клопотах шлункового буття
Святими нарекли брехню, та блуд,
Не віримо в загробне майбуття,
Бо маємо ми свій, здоровий глузд.
«Здоровий глузд», що нас судити вчить
І Бога, і його творіння все…
Хіба ж не заздрість, як змія сичить,
«Що в війнах між людьми – розумний сенс»?
Розумні, поки дихати чим є,
До Бога вчитись жити не йдемо,
До Бога кричимо, як смерть клює,
Як ні, то тягнем заздрості ярмо.
Якщо сповідуємо Бог – любов
Чого ж людей не любимо, як Він,
Чого ж не той горить в душі вогонь,
Вогонь кохання, не пихатих війн?»
Почула уночі оці думки
І не подумала - що казна що,
А сприйняла натхнення залюбки,
Що без любові в серці я - ніщо!
####################
Факт признали иль нет: мы без Бога - ничто?
Если в обществе вес, и в семье - не без веса,
Коль крутое жильё, марка BENZ Мерседеса,
Коль богат, и умён, и силён, - ну и что,
Если Бог говорит: без любви мы - ничто?
Коль не Богу, а мне воздают люди славу,
Коль на конкурсах всех, красоту мою славят,
Коль корону ношу "мисс земли", - ну, и что,
Если Бог говорит: без любви мы - ничто?
Коль именье продам, и раздам деньги нищим,
Коль останусь сама (я сам), словно бомж, без жилища,
Буду Библию знать наизусть, - ну и что,
Если Бог говорит: без любви мы - ничто?
Если ждут всех гробы - юных и седовласых,
Деревянный - крутых, не крутых - из пластмассы,
И поминки, и тосты на них, - ну и что,
Коль для тех, кто в гробах, всё земное - ничто?
Срок земной дан нам всем - полюбить чтобы Бога,
Ведь слыхали, что есть ад и рай за "порогом",
И спасенье для нас - время тратить на то:
Чтоб душою идти следом в след за Христом!
Бог любовь нам явил в Своём Сыне Безгрешном,
Чтобы Он Искупил от геенны нас, грешных.
То, что Бог есть любовь, не секрет, - ну и что,
Факт признали иль нет: мы без Бога - ничто?
Ничто — категория, фиксирующая отсутствие,
небытие определённой сущности
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748989
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
А, всё таки, если подумать, ломать - это сложно.
Хотя и не тайна, что строить - намного сложней.
Ты в "камешек" каждый как будто вдыхаешь надёжность...
Надеясь, что станет опорой, по жизни, твоей...
Защитой, твердыней... Плечом, согревающим в холод.
Ты строишь - на вечность, ведомый Господней рукой...
Так много упорства, когда и годами ты молод,
Когда и годами ты юн, а не только душой.
Чуть позже азарта всё меньше становится в венах.
Страшишься, когда понимаешь, что можно сломать,
Всё то, что ты со́здал , в чём видел надёжную стену,
А новый фундамент сложнее посторить опять...
Вот в этом и есть философия жизненной правды:
Ломать - нелегко, ЕСЛИ ТЫ НЕ УВЕРЕН НИ В ЧЁМ!
Мечта иногда... не такой и надёжный соавтор...
И новое что-то вполне может стать... тупиком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748930
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Ой руда, ой руда
В мого татка борода!
І хоч я не бородата,
Але викапана тато.
Ну а замість бороди
Маю хвостики руді
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748959
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
"Не отрекаются, любя",
Задув все искорки огня,
Ведь все равно костер горит,
И тянет к милому магнит,
Не отрекаются, любя,
Все чувства в Лету, хороня,
Сердечко тихо говорит,
Что сокровенное хранит.
И если ссора - промолчать,
И пережить в душе вдруг грусть,
Чем словом ранить, вслух сказать,
Остановиться, хоть чуть - чуть.
По новой выстроить мосты,
Чтобы друг к другу подойти,
А не сжигать их, как листы,
Ведь пепел чувств не воротить.
Развеет ветер пепел в дым,
И что останется в душе?
Под пледом неба голубым
Не будет рая в шалаше.
"Не отрекаются" - поют
В знакомой песне, что звучит,
Когда все чувства на краю,
Так надо их вдвоем спасти.
И сохранить тот тайный клад
Который трудно отыскать,
И просто сделать встречный шаг
А не сжигать, и не ломать.
"Не отрекаются.. любя..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748920
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
Я вчора був на виставці фігур,
Їм заздрив мармур – свідок ренесансу,
Приходив вітер – син температур
І викладав із тих фігур пасьянси.
І я тремтів, бо кидало у жар,
Та у душі спліталася сюїта
Від тих фігур, звичайних ніби хмар,
Що відлітали, взявши крихту літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748763
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
А- рифмы вяжут кружева,
Я-вляя миру эти строки....
П-ереплетаются слова,
И-звергнув нежности потоки!
Ш-трихи сердечная вуаль
У-ложит тихо-тихо в такты!
Т-ам есть и легкая печаль,
Е-сть полуложь и сладость правды...
Б-лаговоленье, верность, страсть -
Е-два касаются бумаги.
О-пять неведомая власть,
Л-ист и перо схлестнули шпаги!
Ю-доль земная тут не в счет,
Б-езмолвно я рисую счастье.
В- нем есть падение и взлет
И- тайна сердца в одночасье....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748755
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Ну ось і здрастуй... Моя люба осінь.
Так несміливо стукаєш в вікно.
Яка ж ти юна… зеленоволоса,
З дощем на віях, з вітром заодно.
Зажди… хвилинку… Я тебе змалюю
У світлі щастя, радості й краси.
Барвисті думи, розкіш золотую,
Легку печаль листочком до коси.
Ти літ моїх нестримних позолота,
Любов, утіха, радість і журба…
І спраглої душі найвища нота,
Неспитих дум надія голуба.
В тобі сховаю душу поза часом,
В роздоллі мрій, в блаженстві почуттів.
Тобою вражена... ділитимуся щастям
В картинах, у віршах, а то й без слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 01.09.2017
Небесний світ
В окриленій журбі
Кружляє над долонею
Земною,
Спиняти літо?
Хай іде собі,
Якщо йому недобре так
Зі мною.
Хай забирає почуття
Моє,
Яке плекав до нього
Місяцями.
Нехай іде. У мене осінь
Є,
Яка мене кохає
До нестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748594
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
До самотності не звикають.
Нею тяжко хворІють, і -
Попри розпачі всі, чекають:
Зустріч з леготом навесні
Стане лікарем...Стишить болі,
Зашрамує сліди тортур
Тих ночей,де втрачали волю
Поміж душами звівши мур...
І в останньому кроці ночі,
За неступленого поріг,
Так шовково,і так пророче -
Процвітуть хто в кому застиг...
Легіт пестить душі фіранки,
Всіх пробуджуючи від сну.
Слава Богу! - весна від ранку
Слава Богу! - діждав весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724109
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 31.08.2017
Неполоханий ранок. Плита.
Розпускаються газові квіти.
Чи то день, чи погода не та,
Що так хочеться в ліжку сопіти?
Курить димом у пальцях сірник
(все, своє відробив, бідолаха),
Старий кран мов вичавлює сік,
Час повзе наче та черепаха.
Врятуватися б кави ковтком…
Надто довго вона закипає…
Почуваю себе сірником:
Спалахнув, задимів і – немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748458
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
***
Коли розлітаються музи,
коли не складаються вірші,
коли відвертаються друзі,
А ти-вже не той, а інший,
Присядь і побачиш-
сходи!
І, щоб не сказали люди,
Ти глянь на світанок-
сходить!
І, знаєш, завжди так буде!
І вранішні мрії окрилять,
Засяють, зігріють, освітять.
А,знаєш, ти маєш -
крила!
І десь їх чекає-
вітер!
Не стримуй думок розкрилля!
Подякуй красненько Богу.
В тобі стільки світла і сили
І кличе
Твоя дорога!
Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748470
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2017
Нема сусіда. Взяв Всевишній.
Гуляє вітер на току.
Нема кому збирати вишні,
Траву косити у садку.
Порожній хлів. Порожня хата.
Ніхто не стане на поріг.
Кому печаль, а пустці – свято,
Де знайде ще такий барліг?
Тут навіть час уже не плине,
І сонце не спішить руде,
Лише чиїсь літають тіні
І джміль над квіткою гуде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748159
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Так хочеться торкнутись трохи дива,
Хоч подихом, хоч порухом долоні,
Допоки осінь світиться щаслива,
Допоки день останній не холоне.
Чужі лишити в небутті цитати,
І, відбринівши днем переболілим,
Так хочеться з тобою помовчати,
І бути, як ніколи, зрозумілим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748024
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Минає іще одне літо,
Іде із життя назавжди.
Летить, без зупину, мов вітер,
За обрій, в незнані світи...
- Куди поспішаєш, утіхо?
А, зрештою, йти тобі час.
Залиш мені - спомином тихим -
Найкраще, що було у нас:
Світанки, де серце натхненно
Про мрії співало пісні,
Про всі почуття сокровенні,
Які народились в мені.
Щоб гріли мене у години,
Де знову відчується щем,
В моїх потаємних глибинах,
Як осінь заплаче дощем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748365
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 30.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.08.2017
Как же красиво на улице осенью в дождь:
Тонкие нити в свободном полёте летят;
Звонкие капельки мерным аккордом стучат
И разлетаются крошечным бисером врозь.
Свежесть наполнила воздух своей чистотой;
Ветром доносятся запахи скошенных трав.
Рвётся душа в красоту первозданных дубрав.
В их разноцветье – уют и желанный покой.
В музыке осени тонкий особый мотив.
Яркая гамма природой – творцом создана.
Век остаётся себе идеально верна:
В ней и мажор и минор породнились в пути.
14 октября ’2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748085
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2017
На исходе отрадного лета,
На пороге в туманную осень,
Обостряются чувства поэта -
И минором строка плодоносит...
Меланхолии в осени много
И дождя безутешной кручины...
И в мольбе, улетающей к Богу -
Неизбывная горечь рябины...
Накалённо - щемящие чувства
Обуздать в этот час - невозможно.
И в душе, переполненной грустью,
По особому ночи тревожны...
И в объятиях частых бессонниц,
Под небес грозовые набаты,
Сожалеет душа... не о солнце,
А о чём-то... ушедшем куда-то...
Навсегда, безвозвратно ушедшем.
... И трепещет в стихах откровенье,
Где так хочется чувств сумасшедших,
Этой радости светлой весенней!..
... И пускай говорят... золотая,
Посвящая, божественной, оды!..
... Всё же осень - пора роковая,
Если в ней ощущаются... годы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747849
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Ховали світлого поета,
День схожий був на негатив,
Тремтіли у руках кашкети
Й вінками вітер шарудів.
Хтось із рідні тримав промову
Про дзенькіт рваної струни,
Та вислизало з пальців слово,
Ходило навколо труни.
Куди подітись сиротині?
Господар був – нема тепер,
Бо він на хмарній бригантині
Пливе в морях небесних сфер.
Тяжіння скинуті тенета,
Останні спалені мости…
Ховали світлого поета
І недописані світи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747773
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Що таке незалежна країна?
Це земля незалежних людей.
Хто така незалежна людина?
Та, що вільна завжди хоч би де.
Воля — здатність до щастя й любові
Безвідносно до зверхніх умов,
Тобто воля — коли всі умови
Викликають лиш щастя й любов.
Хай це свято нас кличе до цього
Незалежного стану, який
Виникає з любові до Бога
Слугуванню Йому завдяки.
Хай до цього чудового стану
Віра в Бога всіх нас приведе.
І держава тоді наша стане
Краєм вільних, щасливих людей.
[i]Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747734
дата надходження 25.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Зі мною говорив небесний голос,
А я мовчав, а я не розумів,
Як я зерно, чи буде з мене колос,
Допоки сяє світло моїх днів?
Допоки серце б’ється без упину,
І подих шепотить в людських ланах,
Чи випечуть з моїх думок хлібину,
Чи просто пропадуть у бур’янах?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747691
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017
Відбився світ у винограднім гроні.
Той самий колір. Звичний старий грим.
Осінній вірш вплітається у скроні,
І ріже душу гострим лезом рим.
Жевріє небо, тихе та цнотливе,
Куйовдить вітер пишних хмар руно,
Моя лоза плететься несміливо,
Але яким буде колись вино!
Як ніч накриє все своїм покровом,
Чи день напустить сірі сльози злив,
Приходьте, люди, пригощу вас словом,
Яке роками, мов лозу, ростив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747690
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 25.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2017
Важкими кроками йдемо до незалежності,
Небесні сотні з болем дивляться нам вслід.
Майдан, АТО — це політичні недоречності
Чи кимось запланований убивчий хід?
Невже інакше неможливо незалежними
У цьому світі бути? Господи, скажи!
Стрічають свято знов парадами помпезними,
А як же святкувати тим, хто на межі?
Бо не живуть, а виживають, ледь тримАючись
За ниточку надії — раптом буде все ж
Очікуваний край розрусі і єднаючись
Украйна житиме у мирі і без меж.
Розправе крила зранені і стане вільною,
Вдихне на повні груди, щоб іти вперед
Ходою впевненною й бути зАвжди сильною
І на вікИ накласти на війну запрет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747575
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 24.08.2017
[b]З[/b]а вікном шепоче дощ,
[b]А[/b] про що, не зрозуміло.
[b]В[/b]ін по вулиці біг вздовж
[b]І[/b] швиденько, і сміливо.
[b]К[/b]раплі бісером на склі
[b]Н[/b]авмання зібрались в низку.
"[b]О[/b]сінь, — ти сказав мені, —
[b]М[/b]оже, ще не так і близько.
[b]Ш[/b]елестить зелений лист —
[b]Е[/b]пізод серпнево-літній.
[b]П[/b]одивись на дальній ліс —
[b]О[/b]дяг ще зелено-світлий.
[b]Ч[/b]ом повірила дощу?
[b]Е[/b]й, не треба сумувати.
[b]Д[/b]иким медом пригощу..."
[b]О[/b]світило сонце хати —
[b]Щ[/b]езли хмари волохаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747530
дата надходження 23.08.2017
дата закладки 24.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.08.2017
Я йшов по парку в пору ясно-синю,
Вгорі перекликалися круки,
Якесь дівчатко лузало насіння,
Збираючи в торбинку лушпайки.
Щось грав оркестр на далекій сцені,
В каньйоні рахувала час ріка,
Ганяли пси, веселі й безіменні,
Не знаючи обмежень ланцюга.
І я не знав тривоги і розлуки,
Мене забули гордощі та злість,
І капало морозиво на брюки,
Немов мені не сорок – тільки шість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747328
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Ідуть дощі. Збирає речі літо,
Кладе до торби світло і тепло,
Аби узимку спогадом трусити
І променями сипати у скло.
Пташиний спів злітається докупи,
Дає смаку останнім голосам,
І я з душі знімаю шкаралупу
Та серце підставляю небесам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747327
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 23.08.2017
Я такая, как все
Я такая, как все, только чётче
Ощущаю я запахи чувств,
Слышу звуки вокруг я чуть звонче,
Ветра знаю изысканный вкус.
Потому и кажусь людям странной,
Если вдруг улыбнусь невпопад,
Без причины могу быть печальной
И с собой я бываю вразлад.
Иногда меня не понимают:
Для чего сочиняю стихи?
Просто главного люди не знают —
В них и боль, в них и радость души.
Я не знаю зачем и откуда
Зазвучит вдруг симфония слов,
Для меня это больше, чем чудо —
Так приходит однажды любовь.
Мир раскрашен совсем по-другому:
Ярче стали и чётче цвета
И подступят комком чувства к горлу —
Объясненья им нет никогда.
Ничего нет во мне необычного,
Я не знаю зачем вновь и вновь
Вдруг симфония слов в мир привычный мой
Так придёт, как приходит любовь.
Я така, як всі
Я така, як всі, лишЕ чіткіше
Відчуваю запах почуттів,
Звуки чую я довкіл дзвінкіше,
Вишуканий знаю смак вітрів.
Недоречно усміхнувшись, часом
Дивною здаюся людям я
І сумую без причини часто,
І розлад в душі моїй бува.
Інколи, дивуючись питають:
Нащо я й кому пишу вірші?
Головного люди і не знають —
В них і біль, і радощі душі.
Я й сама не знаю, як крізь тишу
Знов симфонію я чую слів.
І для мене диво це найбільше,
Так кохання змінює наш світ:
Кольори довкіл стають інакші —
Їх яскравість все чіткіше проступа.
Комом в горлі почуття неначе
І ніколи їм пояснень не бува.
У мені незвичного чогось немає,
Я не знаю, як й навіщо знову й знов
Слів симфонія мій дивосвіт міняє —
Так до нас приходить в серденько любов.
P.S. В одному з коментарів до віршів за мотивами А. Ахматової. мене запитали чи зможу я перекласти свої вірші. Наважилася — подаю на ваш розсуд. Оригінал на російській.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747237
дата надходження 22.08.2017
дата закладки 22.08.2017
Вот есть же, блин, такие люди!
И вроде бы к тебе с душой,
Но ты торчишь, как рак на блюде,
Пред ними красный и смешной...
Порывы их всегда гуманны,
Кристально помыслы чисты,
Но появляются нежданно,
Как чёрный кот из темноты...
У них все доводы разумны.
Советы в рай земной ведут,
Но как же с ними рядом трудно
И, гады, никогда не лгут...
И, вроде же, не поучают,
Но как пронзительно молчат?
За все грехи тебя прощают,
А ты их милости не рад...
Их благородство раздражает,
Смущает ликов красота,
И ты всё лучше понимаешь
За что Пилат распял Христа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747040
дата надходження 21.08.2017
дата закладки 21.08.2017
Дивилось сонце у калюжу,
Ішли мовчазні покупці,
Я віддавав сьогодні… душу,
Торбинку стиснувши в руці.
Сусіди торгували крамом,
Якесь ганяло циганча,
Життя нові сплітало драми
(неначе їх не вистача).
Агов! Візьміть її без грошей,
Бо та душа немов дитя:
Їй треба тільки рук хороших
І серця чистого биття.
Та не робіть ви, люди, хиби,
Тілесне – це порожній дим!..
Та натовпу хотілось хліба,
І він уперто йшов за ним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746973
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2017
Душа людская - не пустыня.
Она похожа - на родник.
Как жаль, что в ней живёт гордыня -
К презренным мыслям проводник.
В презренных мыслях зависть злая
Ведёт сознание в туман.
Добро в душе уничтожая,
Рождает в ней грехов вулкан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746760
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Не зраджуйте своїх коханих,
Чуже залишиться чужим...
Бо неодмінно час настане,
Що пожалкуєте над цим.
Ті грішні любощі не варті,
Щоб їх міняти на святе,
Бо зрада -- підлість,а не жарти,
Вбиває серце золоте.
Можливо жінці, чоловіку
Не вистачає таких втіх...
Та не забудеться до віку,
Хоч і пробачиться цей гріх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746927
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Ніч чекала кінця, як наснивсь дивний сон
На межі простоти і омани:
Я стола накривав на тринадцять персон,
Розставляв тарілки та стакани.
Трохи сиру і хліб, ще й вино молоде,
І оливки зелено-жовтаві,
Меду, втім, не було, але мед – то пусте,
Якщо будуть розмови цікаві.
І прийшли їдоки, і гули голоси,
Говорили про небо і чудо,
І питали мене: «Ти чого не їси?
Ти неначе не свій нині, Юдо…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746850
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 20.08.2017
Що зробити, щоб тобі сподобатись?
Може, сукню з золота би виткати?
В небо пресамісіньке достукатись,
І тобі білети звідси вислати?
Як тобі пояснювати :в Всесвітах
Не знайдеш такої пречарівної?
Я б цілунками будила вдосвіта.
Ти до мене... Як до божевільної.
Ти втікав. Я за тобою гналася.
Не кохав. А я у те не вірила.
Я тобі в коханні зізнавалася.
А собі - я біль в сто пуд відміряла.
Ти ж лиш мій?.. Я.. Знов лише намріяла?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746679
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Пусть всеми ближними заодно отвержен, ранен, но не убит – не дай мне, Боже, залечь на дно в глубоком омуте из обид.
Пусть сколь угодно пребудет власть у торжествующих подлецов - не позволяй мне до них упасть, но помоги сохранить лицо.
Пусть нет у черного берегов – дай время смутное пережить, дай, Боже, силы простить врагов, и тем прощение заслужить.
Моей гордыни отвергни щит - Ты знаешь, Боже, как нелегко мне, нераскаянному, тащить вериги каменные грехов.
Но если мне суждено и впредь познать жестокость родной руки – Ты помоги мне перетерпеть, не отворачивая щеки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570808
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 19.08.2017
Якщо вслід за сонцем ти підеш, зроби це так,
Як осінь: без марних надій /а вітри відтужать/.
(Оленка Зелена, "Ця осінь в мені")
Рясні дощі обступають тісним півколом,
Все менше сонця, і довше полон ночей.
Так холодно, що, здається, і ти схолола,
І десь подівся вогник твоїх очей.
Вважаєш, що схибив я, і тепер ми квити?
Що трохи розлуки на користь піде мені?
Та час не завжди лікар - він може вбити,
Якщо знайде шпариночку у броні.
Ілюзія смерті: в холодне осіннє місто
Сезонно вповзають химери з важкого сну...
Коли листопад повідносить останнє листя,
Я також піду. З надією на весну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624041
дата надходження 26.11.2015
дата закладки 19.08.2017
Жил щенок по кличке Максик, добрым был и умным он,
Но любил Макс делать селфи на мобильный телефон.
«Макс в ошейнике нарядном», «Макс на страже у ворот»,
«Макс с котятами играет», «Максик косточку грызёт».
Вот такие были фото - восхищались все вокруг,
Макс выкладывал их часто на страничку в сеть «Пёсбук»!
Вот однажды объявленье прочитал в сети щенок:
«Ты сумеешь сделать селфи, как никто ещё не мог?
Делать селфи нужно с риском! так сниматься, чтоб у всех,
Кто увидит это фото, поднимался дыбом мех!
Не хомяк же ты ленивый, не болтливый попугай,
Присылай такое фото и подарок получай!»
«Р-р-гав!», - сердито тявкнул Максик - «всё понятно, если так»,
Поскорей схватил мобилку и помчался на чердак.
«Ведь коты по крышам ходят, разве хуже я, чем кот?!
Селфи с крыши небоскрёба точно первый приз возьмёт!»
Но на креше небоскрёба Макс забыл про все слова.
В вышине такой огромной закружилась голова.
Стал он звать котов на помощь: «помогите мне, кис-кис!»
Устоять не смог на лапках, с небоскрёба рухнул вниз!
К счастью, кот услышал крики, ловкость кошек велика,
Подскочил он к краю крыши и за хвост поймал щенка.
Подлетел и старый ворон, за ошейник ухватил,
Дёрнул в верх и снова Макса на край крыши посадил,
А потом суровый ворон вместе с ласковым котом
Увели беднягу Макса с чердака обратно в дом.
Макс сказал: «Друзья, спасибо, только вами я спасён!
Жаль, что падая, со страху, уронил я телефон.
Он свалился с небоскрёба так, как я чуть не упал.
Был бы он, каких бы фото я для вас тут наснимал».
Кот мурлыкал, утешая, ворон мрачно каркнул: «Друг,
Волки это объявленье к вам забросил в пёсбук.
Для того, чтоб больше гибло вот таких, как ты, щенят,
Знаешь, гибели собаки волк любой, конечно, рад.
Но лесным головорезам не избегнут тоже кар,
А пока без телефона поживи, так лучше, Кар-р-р!
__________________________________
Юный друг, пусть это сказка, и сомнений даже нет,
Но преступники нередко проникают в интернет.
Если за опасным селфи вдруг решишь погнаться ты,
Знай, помочь тебе не смогут ни вороны, ни коты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746696
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 19.08.2017
Я хочу в мить, що подих чистий має,
Де в небесах видзвонює блакить,
Де ніч дощами в вікна заглядає
І ранок жовтим листям шурхотить.
Де лють і гнів дотримуються посту,
Де відліком не бавляться роки,
Де все так зрозуміло і так просто,
І свіжість губ торкається щоки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746504
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Агов! Чи є люди у хаті?
Дорослі. Маленькі. Усі.
А можна до вас завітати?
Що, можна? Велике мерсі.
Хоча тут у вас тіснувато,
Та це не завадить мені,
Я місця займу небагато,
Ще вистачить вашій рідні.
Присяду на лавку тихенько,
Торбинку свою розкладу,
Ось світло, ось думка легенька,
Ось жадане слово в меду.
Тепер оминуть вас спокуси,
А з ними розлуки та зло,
Тому що я Щастячком звуся,
Пробачте, що довго так йшло.
(малюнок Ніно Чакветадзе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746502
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Я думала :суп я варила не так.
Не так я тебе цілувала.
Що кава була не такою на смак.
Я вірила. Я так гадала.
Гадала, що сукня не личить мені.
Що ніжності мало дарую.
І що не всміхаюсь тобі уві сні.
Негарна? Тому й розчарую?
Дивилася в дзеркало. Гарна... То що ж
Ти дзеркало, рамочка срібна?!
І тільки тихенько як пальчиком дощ :
-Ти просто... Йому... Не потрібна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746551
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 18.08.2017
Не хочу в любви пророчеств,
Не желает сердце знать:
Разорвёт ли Небо в клочья
Этот Свет и Благодать,
Что в душе моей сегодня...
И уйдут ли чувства прочь
По дороге эшафотной
Навсегда куда-то в ночь.
И тебя прошу: не думай,
Вопрошая у судьбы,
Ведь она порой безумна
И глуха к словам мольбы.
Наслаждайся этим чувством
Каждый день и каждый миг,
Прогоняя мысль о грустном,
Не мутя любви родник.
Умоляю, мой хороший,
Так, как можно умолять:
Не вспугни, судьбу тревожа,
Этот Свет и Благодать
Ни одним нечистым словом -
Безнадежностью в душе...
Не падёт листом кленовым -
То, что деревце уже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746081
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 17.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2017
Боюсь ли я тяжёлых дней,
Боюсь ли я своих бессонниц,
Когда страшнее - мир теней,
В котором нет любви и солнца...
Меня страшит не высота.
Мне ненавистна приземлённость,
Когда на сердце немота,
И на душе опустошённость...
Но это всё - не обо мне...
Свои надежды, как и крылья,
Я, в многолетней беготне,
Не погребла под слоем пыли.
Боясь терять свою весну -
Тот свет любви и вдохновенья,
Не отвергала глубину
Её нагого откровенья...
И откровение лилось -
В мои стихи, за словом - слово...
И, если кто сказал бы: брось,
К любви судьба порой сурова -
Я прокричала бы в ответ:
Любви - ВООБЩЕ не отвергают!..
Во мне потушит этот Свет
Лишь тьмы кромешность гробовая.
... Ведь знаю я наверняка:
Когда б душа была холодной -
Не родилась бы и строка
В моей душе - от чувств свободной.
Любила, да... Люблю сейчас,
Не умаляя сердца песен...
С любовью в свой последний час
Взлечу... чтоб с ней потом воскреснуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746415
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Любовь наш код. Во тьме веков
Она не знает чувств и слов,
Но в проявленьи естества,
Она – и чувства и слова…
…
– Любимая… сгорев, звезда,
В Ничто упала… в Никогда…
И всё вокруг накрыла тень,
От Никогда – Ничто – Нигде.
Любимая… во тьме звезда
Любви угасла навсегда.
Её прервался алый свет.
Того, что было больше нет.
Нет ни надежды, ни огня,
И нет тебя… и нет меня…
Есть только Тишина… и тьма
Её – нема’, нема’, НЕМА’!
Любимая… звук – это бредь,
Безмолвие разлила смерть,
И только вечности часы
Я слышу… сквозь безмолвья зыбь –
Мгновенья падают в века,
Молчанья нота высока!..
Любовь иллюзией была,
Она умолкла, умерла,
Ее развеялся туман,
Реальность – смерть,
Любовь – обман.
Зови её, иль не зови,
За гранью смерти нет любви.
Бессильно жизни божество,
И мне не слышен зов его…
…
– Любимый... вне – слова пусты,
Я – этот зов, я – это ты,
Вовне напрасно не смотри,
Я не снаружи, я внутри.
Я – божий глас, я – божья дщерь,
Меня услышь, в меня поверь,
И этой верою храня,
Спаси себя… спаси меня…
Любимый мой, не отрекись!
Из жизни в смерть,
Из смерти в жизнь,
Прольется тьма, угаснет свет,
Но чувству ты не скажешь – нет.
Любимый мой, не отрекись!
Из тьмы на свет,
Из бездны ввысь,
Летят и падают слова,
Любовь зовёт! Она жива!
Мольбою губ, стенаньем рук,
Я разрываю смерти круг,
Я – Свет, Я – Воздух, Я – Вода,
Любимый мой, ты слышишь?!
…
– Да!
…
Да… жизнь… она наш общий дом,
Где мы рождаемся, живём…
И умираем… чтоб опять
Рождаться, чувствовать, желать…
Но дом не может быть без стен,
Любовь… она всегда, везде,
Как вечный камень, как стена,
Краеуго’льна!
Основна’!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746308
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017
Ніч вдягнула своє
Непримітне пальто,
Запалив повний місяць
Цигарку,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні ніхто,
Я з людського утік
Зоопарку.
Ліхтарі на доріжках
Скликали комах
У красиві й пусті
Хороводи,
Говорили щось клени
У темних чалмах
(може, просто просили погоди?)
Я не слухав отих
Пишнолистих базік,
І зірок не вишукував
В небі,
Я сьогодні нічий,
Я сьогодні утік
Від численних людей,
І від себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746248
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
Як добре там, де спокій небо має,
Де ліс старий біжить до видноколу,
Де хмарами світанок вишиває
Червоно-синій краєчок подолу,
Де сказані слова немов причастя,
Роки не помічаєш та години,
Де вітер завжди теплий і для щастя
Однісінької вистача людини.
(малюнок Ніно Чакветадзе)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746247
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 15.08.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2017
Где-то есть городок,
не воюющий с миром
ни за акр, ни за милю.
В храм затёртый порог -
без протянутых рук
и не заперты двери,
за которыми верят
потому, что не врут.
Все дороги верны
и возможны, и людны.
В стариковские будни
даже сны влюблены.
Нет ничейных детей.
Нет могил безымянных
юным, смелым и рьяным.
...на вопрос "это где?"
все ответы давно
до немого охрипли
и затасканы рифмой
под случайным окном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745744
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Потрібна мудрість, врятувати щоб країну,
Потрібні чесність, безкорисливість і те,
Що близько й міцно з Богом зв'язує людину,
Що шляхом істини завжди її веде,
Уміння жертвувати власним і собою
В ім'я обов'язку, що вище є за все.
Це необхідно кожному на полі бою.
І всім на полі миру також треба це.
Це просто людського суспільства є ознаки.
Без цього не народ, а зграя ми тварин.
Без цього ми — барани, свині та собаки.
Згадаймо ж, що людьми Всевишній нас створив.
05.03.2015
Військове містечко Десна
[i]Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745665
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Почему ты меня называешь ребёнком,
Говоря, что эмоции мною владеют?..
Ну конечно... мой смех - заразительно-звонкий,
Ведь в душе у меня - озорная девчонка
И ты так упиваешься именно ею...
А ещё говоришь, что умна и красива...
До чего же приятно подобное слышать!..
Всё, что видишь во мне - это женская сила...
Я - весенняя дочь... и весна наградила
Мою душу любовью... которой ты дышишь...
Говори... говори!.. Я хочу наслаждаться
Каждым словом твоим - как весны дуновеньем!..
Я уже предвкушаю... объятия в танце,
Где навечно желаю, любимый, остаться
И в тебе раствориться - как в мире весеннем!..
Если хочешь, зови меня нежно - цветочком...
Для тебя я готова цвести - бесконечно,
Вынося свою душу влюблённую в строчки
И пылать... и гореть для тебя - огонёчком,
Так надеясь, всем сердцем, мой милый, на встречу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745653
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Десь в зелених лугах заховалося літо,
У високих житах жайвір вже не співа.
Місяць серп нагострив, скоро буде косити,
Споконвік так було, що у серпні жнива.
На небесних полях зорі щедро дозріли
Осипаються вниз, наче спілий горох.
Щоб закохані їх у долоні ловили
І бажання одне загадали - на двох.
Мальви - на виданні, кавалер - гладіолус,
А пригожий такий - кращих вже не бува!..
Не співають пісень, зовсім втратили голос,
І насінням рясним розгубили слова.
Айстри - море краси! Їхні хвилі барвисті,
Захопили весь світ у полон своїх чар.
Груші медом пахтять у зеленому листі,
І остання бджола п"є солодкий нектар!
Боже! що ж це за рай в цьому білому світі!
Голубі небеса - мов вікно в небуття.
Зупинись, моя мить, у прекрасному літі!
Дай відчути сповна неповторність життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745550
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Це не від Путіна до нас прийшла війна,
Як не від Гітлера прийшла в колишній час.
Насправді в тому тільки наша є вина.
Не з закордону рушать війни всі до нас.
Ми просто нашого гріховного життя
Отак жахливі пожинаємо плоди.
І є у мене дуже ясне відчуття:
Безбожність наша довела нас до біди.
Безбожність — це причина кожної війни.
Єдиним нашим ворогом безбожність є.
Ніяких інших ворогів немає, ні.
Бог всім нам дав життя. Безбожність всіх нас вб’є.
Якщо не схаменемось врешті зараз ми,
Якщо не покладем кінець своїм гріхам,
Якщо не вийдемо з невігластва пітьми,
Від лютої біди не захиститись нам.
[i]Із циклу віршів 2014 року "Хлібне поле і неба блакить" www.PetroRuh.com/2014.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743800
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 09.08.2017
Обещали года улетая..,
Зареканием клин замыкая,
Что уже не вернутся весною
Ни любовью ко мне, ни тоскою.
Обещать-то они обещали,
Да зарок свой в пути потеряли -
Август звезды желаний роняет
И мечтами долги возвращает...
Скоро осень и клин журавлиный
Соберётся в путь долгий и длинный...
И желать я того - не желаю,
Но всё больше в тебя прорастаю.
фото с инета
© Copyright: Ольга 3, 2017
Свидетельство о публикации №117073005232
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744038
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 02.08.2017
Как заманчиво летом в прохладу воды окунуться
и себя ощутить неотъемлемой частью глубин.
А когда ненадолго вдруг волны над телом сомкнутся —
ощутишь и восторг, и вскипающий адреналин.
Ты откроешь глаза под водою — и вот оно, царство,
где в молчанье колеблются томного солнца лучи,
где мелькают рыбёшки вокруг, так беспечно-прекрасны...
Рыбка, рыбка, прошу тебя, плавать меня научи.
Как приятно скользить в этом шёлковом, нежном просторе,
ощущая единство с живительной силой воды...
Ах, как хочется мне, если б знали вы, снова на море —
отряхнуться от будней, от вечных проблем "чехарды".
Как заманчиво, да... Только снова я в городе пыльном,
и не скрыться от этой жары ни на час, ни на миг.
Я мечтаю о море, как будто о родине ссыльный...
Только снова на якорь поставлен мечты моей бриг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744188
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 02.08.2017
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 01.08.2017
Зачем вам облава на синюю птицу?
Не стоит сачком ей уродовать перья.
Гораздо приятнее с ней подружиться
И тихо шепнуть: " Мне ты можешь поверить".
Кормить из ладони отборной пшеницей,
Взамен не просить ни богатства ни славы.
От клетки беречь – птица клеток боится,
Ей вольно поётся под сенью дубравы.
А как же удача?
Сама приключится.
Поскольку волшебной пыльцой голубою
Поделится щедро прекрасная птица,
Со всеми, чьё сердце лучится любовью…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743811
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
Десь в лугах заблудилося літо...
За околицю дівчина йшла.
Із подолу розсипала квіти,
І вінок із ромашок сплела!
Що за диво над нею сіяло!
В білих сонечках німб золотий!
На душі мені радісно стало,
Наче ангел пройшов неземний!
Здрастуй, дівчино! мила красуне!
Як приємно зустріти тебе!
В своїм серці для тебе несу я
Сонце! й небо, як льон - голубе!
Молода! неповторно красива!
Ясні іскорки сміху в очах!
Будь завжди, як сьогодні - щаслива!
Із букетом ромашок в руках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743753
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017
В-се минає, минуться і муки
І- не ляжуть рубцями на серці.
Д-алечінню притишуться звуки,
Б-ез ознак загубившись між терцій.
О-крім спогадів... Їх же не вбити...
Л-ьодяні, а частіш всього - теплі,
І - навіщо... навіщо любити,
Л-иш згораєш, неначе у пеклі.
О-сь і все...буду вчитись надалі
У-никати тривог своїх хутко,
Ж-аль, зібралось чимало деталей,
Е-пізодів минулого смутку.
В-се минає, як літо чи осінь,
І- безсоння не так вже тривожить.
Д-алебі...Десь у пам"яті й досі
Л-егкий смуток історію множить.
Я- готова забути страждання,
Г-ромовиці хай навіть і грози.
Л-иш чому, як згадаю кохання,
О-бпікають непрохані сльози...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743715
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 25.07.2017
Запульсирует горизонт
вскрытой веной дорог и рельсов,
обнажая вчерашний фронт
и похмелье, и серый цельсий.
Срегулирует сонно высь
перекрёстки для белых судеб,
чёрных пятен, цветастых брызг.
Что-то будет...
конечно, будет.
Будет грязный пустой вокзал:
только я и три тонны боли.
Ты - однажды меня позвал.
Мы - возможно, не много стоим...
В самом тёмном своём углу
умирать безгортанным зверем
бесконечно куда-то вглубь...
...уезжай...
уезжай скорее...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743359
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Якщо тебе накрило шаром суму,
якщо не бачиш сонечка з-за хмар,
якщо тебе образ вдаряє струмом —
то помолися, скинь з душі тягар.
Прийди у храм, вдивися в очі Бога
і свічечку тоненку запали...
Піде з душі вся болісна тривога,
й надій сузір'я витчуться з імли.
Підкаже Бог тобі, як краще жити,
як душу захистити й вберегти.
І ти навчишся знов життю радіти,
шляхом новітнім підеш до мети.
Налагодиться все, проблем не стане,
життя увійде в русло світлих днів,
бо з приводу тебе є в Бога плани,
аби ж ти зрозуміти це зумів:
коли у когось серце захолоне,
і він не може вийти із пітьми —
ти руку простягни тому, хто тоне
і світочем добра завжди світи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743286
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Так хочу... ну, и что тут плохого,
Посмотреть, почитать, полистать -
Ничего мне не надо другого,
Я хочу в облаках повитать...
И расправила крылья, и вышла,
В чисто поле, где рожь да ковыль,
Взаперти, с интернетом, не вышло
Получить, что хотела, увы...
Ну, а здесь - точно музыка слова
Зазвучала - хоть пой, хоть пляши -
Небо, солнце... и воля... И словно
Открываются фибры души...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743199
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Стоїть стара криниця, похилилась...
Блищить сльозами в глибині вода.
Між споришами стежка загубилась,
І постаріла вишня молода...
...Не так давно - усе було весняно!
Летіли білі пелюстки, мов сніг.
Криниця завжди прокидалась рано,
Стелила стежку полотном - до ніг.
Дзвеніли відра, хлюпала водиця,
Коромисло гойдалось на плечі!
Зі сходом сонця кожна молодиця
Смачний обід варила у печі.
Сміялись діти, птахи щебетали,
І промінь сонця - зайчиком в воді!
І втоми ми тоді не відчували,
Були душею й серцем молоді!
Чоловіки клепали сапи, коси,
Аж у криницю падала луна!
Вона ж збирала кришталеві роси,
Й пишалась, що така вона - одна!
- Беріть! черпайте - срібло і здоров"я!
Моя вода - холодна і смачна! -
Вона життя давала всім - з любов"ю!
Тепер мовчить - забута і сумна...
...Стоїть стара криниця, похилилась,
Кругом - життя, та все якесь - чуже...
Вона чекати дива вже втомилась,
Але надія - у воді! Невже?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743233
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
В утренний час - упоительно странной душе,
Жадно влюбленной во все, что ее окружает.
Нет ощущенья, что осень стучится уже
В сердце, рожденное в шумном взволнованном мае.
Утренний час мне дороже вечерней поры.
Он никогда не напомнит о близком закате.
Утро - как белый листочек в руках детворы;
Утро - как новая радость, от нового платья.
Свежие мысли, как свежий ласкающий бриз,
Столько мне дарят живых и красивых волнений.
Утренний час - безобидный мой женский каприз:
Просто любить тебя, быть для тебя вдохновеньем...
28 августа 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742638
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Словно бы в юность душа окунулась,
В пряные травы наивно упавши.
Мир показался красивей и краше.
Это ли глупость
Вновь возвратить себе прошлую веру,
В то, что найду свою Синюю Птицу,
Самую главную в жизни страницу -
Счастье без меры?
Счастье такое - до слез и до дрожи.
В нем растворяясь, до самозабвенья,
Чувствовать силу его притяженья -
Сердцем и кожей.
Сладок покой в колыбели зеленой,
Нежной обители теплого лета.
Длись моя песня, души моей светлой,
Вечно влюбленной...
26 августа 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742633
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 21.07.2017
Я чула як тишу рвуть кроки твої серед ночі
І як, віддаляючись швидко, вони затихають,
Замовкли сусіди, завжди говорити охочі,
І час провалився у вічність, а я не звикаю...
Вмикаю симфонію Ліста, бо не до естради,
Заварюю чай, який є, так... аби не зелений...
Розсипались вірші мої, наче зайві поради,
Аби ж дописати... читаю, а там - не про мене...
Чужі незнайомі думки і бажання відверті
Блукають... Немає у віршах отих навіть рими,
Зникають нахабні слова у німій круговерті,
Вслухаюсь у звуки... чи кроки твої... але мимо...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742858
дата надходження 20.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Десь роздавали край неба крила,
А я пір'їнки собі просила.
А я просила... Хоч зовсім трішки,
Щоб крила зшила. Стомила ніжки.
Хтось набирав у торбинки цвяхи,
Хтось комусь в душу кидав реп' яхи.
Хтось лиш прокльони, плював у спину.
Хтось народився в оцю хвилину.
Мені дісталась краплина віри,
Зірвали крила, лиш кров і діри
На моїх плечах. О, скільки крові!
Та у душі-Всесвіти любові!
Безкрилим досить хоч трішки віри.
І їм у небо! І їм у вирій,
Де Бог на лавці читає книжку.
Де з хмар-хмаряток ніжненьке ліжко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742704
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 20.07.2017
Ми — янголи, що грішниками стали.
Гріховність стяла наші білі крила
І шарами непробивної сталі
Вона серця чутливі наші вкрила.
Любов, що всіх єднає нас із Богом,
Гріховність наша в хіть перетворила,
Від щастя не залишила нічого —
Спотворила його в утіху тіла.
Гріховність — це синонім егоїзму,
Що обертає янголів у зміїв,
Що гірше будь-якого катаклізму,
Що все перетворити в пекло вміє.
Тож егоїзм — єдиний гріх у світі,
А наслідок його — всі інші вади,
Тому найголовнішим у освіті
Є безкорисливість в нас розвивати.
Мета освіти — щастя — те, що може
З'явитися лише у чистім серці.
Якщо ми егоїзм не переможем,
Нам не відкриються у щастя дверці.
Як егоїзма сталь у нас розтане,
Розквітне щастя скрізь у світі цьому,
І Божими ми янголами станем,
Щоб зрештою вернутися додому.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742520
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 19.07.2017
[i]Відкривайте мене в моїх посмішках сонцем цілованих.
Світлана Костюк.[/i]
Я відкриюся вам не сьогодні, не завтра, а з часом.
Напишу сто віршів, а чи вистачило б й одного.
Осідлаю коня і у парі з крилатим Пегасом
Віднайду отой край незбагненного світу мого.
Ви мене упізнаєте дивною, злою, красивою,
Відшукаєте в осені – де багровітиме клен.
Усміхнуся ромашкою, зваблю калиною стиглою,
Із мережаних рим вам всміхнеться одна із Олен.
Пізнавайте в віршах, бо насправді лишуся загадкою.
Монограма життя – незбагненне сплетіння душі.
Для когось «хто така», а для вас стану світлою згадкою,
В небайдужих серцях сокровенні посію вірші.
У весняних садах зацвіту білосніжною вишнею,
І зажурено з вами проводжатиму в небі птахи.
Понад все хочу я залишитися вічною піснею,
Що полегшить пройти повсякденні життєві шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715155
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 17.07.2017
ДМИТИЙ КЕДРОВ. КОФЕЙНЯ, (1936 год)
[...Имеющий в кармане мускус
не кричит об этом на улицах.
Запах мускуса говорит за него.
Саади>
У поэтов есть такой обычай:
В круг сойдясь, оплевывать друг друга.
Магомет, в Омара пальцем тыча,
Лил ушатом на беднягу ругань.
Он в сердцах порвал на нем сорочку
И визжал в лицо, от злобы пьяный:
«Ты украл пятнадцатую строчку,
Низкий вор, из моего «Дивана»!
За твоими подлыми следами
Кто пойдет из думающих здраво?»
Старики кивали бородами,
Молодые говорили: «Браво!»
А Омар плевал в него с порога
И шипел: «Презренная бездарность!
Да *** тебя любовь пророка
Или падишаха благодарность!
Ты бесплоден! Ты молчишь годами!
Быть певцом ты не имеешь права!»
Старики кивали бородами,
Молодые говорили: «Браво!»
Только некто пил свой кофе молча,
А потом сказал: «Аллаха ради!
Для чего пролито столько желчи?»
Это был блистательный Саади.
И минуло время. Их обоих
Завалил холодный снег забвенья.
Стал Саади золотой трубою,
И Саади слушала кофейня.
Как ароматические травы,
Слово пахло медом и плодами,
Юноши не говорили: «Браво!»
Старцы не кивали бородами.
Он заворожил их песней птичьей,
Песней жаворонка в росах луга...
У поэтов есть такой обычай -
В круг сойдясь, оплевывать друг друга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739101
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 15.07.2017
Я не признаюсь,
що буває лячно,
Коли торкаєтесь мене словами
У ніжність вбраними...
Так необачно
Захоплюватись Вами
до нестями...
Я не признаюсь,
що тремтить серденько,
Як лиш до Вас пригорнуся думками,
І як, щоб не сполохати,
тихенько
Милуюсь нишком Вашими руками...
Я не признаюсь,
як від Вас я млію,
У слабкості своїй стаю вразлива...
Я не признаюсь...
Хоч і розумію,
Від Вас це приховати неможливо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724442
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 14.07.2017
Частенько сподіваємось на диво, різні думки за настроєм панують, кожній людині відчувать важливо, те, що її по справжньому цінують! Радіє хтось, а інші десь сумують, далеко не завжди буває смачно, якщо людину щиро всі цінують, вона кориснішого робить більше значно! На добрі справи із дитинства програмують, власними прикладами рідні батько й мати, щоб не казали, та коли цінують, хочеться жити і перемагати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741893
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Привычка - вставать по утрам и заваривать кофе...
Курить... и как будто не видеть бегущих минут,
Тебя представляя... твоё очертание в профиль...
Ты в мыслях моих дополняешь мой тихий уют...
Привычка - бежать на работу, того не желая...
И всё же работа даёт отвлеченье от дум.
В работе... с людьми, становлюсь я немного другая,
Там всё сокровенное прячет мой внутренний трюм...
Лишь дома, опять по привычке, к стихам возвращаясь,
К себе возвращаю... себя настоящую... ту,
Где вновь нараспашку я душу свою открываю -
Строке... Ощущение... будто веночек плету...
Вплетаю мечту... о тебе, о далёком и близком.
Моя одинокость... волнительна в эти часы...
В такие моменты я будто иду по карнизу,
Где жизнь свою ставлю с любовью к тебе... на весы.
И всё выливается в рифмы... Дурная привычка...
Мне толку от тех откровений - без палочки ноль,
Ведь кто-то прочтёт и подумает: как неприлично
Вот так выворачивать душу... показывать голь...
Но я говорю себе... снова и снова, и снова:
Плевать мне, что кто-то осудит меня за стихи...
Зачем открывала бы душу я... свово за словом,
Где только цветы... а ведь есть и сорняк - лопухи...
Фальшивить в стихах, говоря лишь о светлых моментах -
Обману сродни... А ведь я не актриса кино.
Ведь как ни прокручивай жизни своей киноленту,
Не вырежешь кадров таких... как ночное окно.
И в кадрах - катренах рифмуется всё повсеместно:
Любовь и тоска - выливаются сердцем в стихи...
Привычка такая... Иначе - вообще бесполезно...
Когда б я не все из души выносила штрихи...
А знаешь, мне все-таки нравятся эти привычки.
И я не хотела бы что-то в себе изменить.
Ведь жизнь всё равно прогорит очень быстро - как спичка,
А в строчках, возможно, хоть что-то останется жить...
И пусть это "что-то" останется чистым, без фальши.
Мне в жизни моей этой фальши хватило с лихвой...
Сегодня опять, по привычке, проснувшись пораньше,
Пишу... и дышу в каждой строчке, мой милый, тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741902
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Не в чести нынче подвиги супершпионов,
Истрепался агент 007…
Стало модно смартфоном ловить покемонов
И прокачками хвастаться всем…
Исковеркан язык, загибаются книжки,
Речь сегодня страшней, чем картечь…
Беззастенчиво треплются матом детишки,
Так как некому это пресечь…
И, почти ничего не умея руками,
Тупо в гаджеты тычем перстом…
То, что предки для нас создавали веками,
Заметаем лохматым хвостом…
Что поделать, увы, не вернуть промокашки,
Не достичь совершенства Басё…
Но, пока от стишка возникают мурашки,
То потеряно вроде не всё…
август 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681530
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 14.07.2017
А я живу на два квартали далі
Від темені нічної й прохолоди –
До сонця ближче,– може, і нашкодить
Таке сусідство крилам надтонким,
Та
Разом з тим,
Я помахом уяви роздуваю
Вогню кипіння в кулі променистій:
Не опіком – промінням світлим чистим
Емоції лунають серед рим –
Любові гімн.
А я живу на розі мрій і буднів,
Де сутінки з світанками граничать.
Хай спадень сонця барвами не кличе
Метелика, життя якого – день.
Між одкровень
Душа співа – теплом пульсує небо,
Оселя серця – тут, поміж рядками:
Здійма натхнення крилами-чуттями
За обрій. Вабить –
Заходу лишень
Метелику, – згориш-бо, не торкнися:
Чуттів смеркання – гибель, одноденко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741825
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Я знаю - я из тех, кто виноват,
Кто голову в песок стыдливо прячет,
Кто тоже хочет мир переиначить,
Но – шаг вперёд и два шага назад.
О, наше братство маленьких людей,
Задумчиво взирающих на небо,
Не требующих ни вина, ни хлеба,
Ни зрелищ, ни особенных затей!
Да, я из тех, кто тонким лыком шит.
Подстрочником.
И между строк читает.
И иногда в упор не замечает
Того, что на поверхности лежит.
Да, я из тех, кому не суждено
В историю без удержу ворваться,
И на скрижалях века расписаться
Ни кровью, ни словами не дано.
Кто окриком застигнутый давно:
– Посторонитесь, ваша хата с краю!
Кто знает?
Может город мой такой –
Цветуще-одурманенно-родной,
С его асфальтом, пылью и травой –
И мирный и живой лишь потому,
Что я в нём незамеченно живу,
И мысленно его оберегаю.
Июль 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Гуляет май по улицам уставшим
От серости асфальтовой брони,
Как ангел, в любопытстве своем павший
С небес в котел безумия Земли.
И вновь рождает жизнь угрюмый город,
Дурманит разум пьяная сирень.
И небеса в ромашек белый омут
Роняют слёзы грозовых дождей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733153
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 13.07.2017
Сегодня я проснулась...Это счастье!
Сегодня есть у прошлого следы...
Сегодня - это только одночасье
В потоке целой жизни суеты...
Сегодня - есть сегодня, завтра - завтра!
И там ...за горизонтом снова сны...
И значит - для сегодня нет возврата...
Так сложно знать,что истины просты.
Сегодня повторений не имеет!
И есть резон довольствоваться "днём"!
А прошлое?..Пускай себе стареет...
И в будущем - ещё мы поживём!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316045
дата надходження 22.02.2012
дата закладки 13.07.2017
Навіщо ці слова? Вони пусті.
Навіщо погляд? Не загляне в душу.
Ти розумієш - ми уже не ті.
Нічого більше я тобі не мушу
Сказати, написати чи прийти.
Холодна осінь стала вже між нами.
Так довго був зі мною поряд, ти,
Хто бередив і зцілював ті рани,
Що доля вистеляла кожний день.
Тепер сама...зумію, мабуть, знову..
Та де шукати знову тих натхнень?
Та де знайти опору і основу?
Навіщо був і є в моїм житті?
Навіщо стіни, стіни ці між нами?
Крізь сон навіщо крики в темноті?
Чому в віршах приходиш ти рядками?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741777
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Как просто во мне уживаются два амплуа –
Я шут, я гороховый шут,
Я смеюсь наудачу.
И тут же я плачу,
И тут же я плачу, иначе
Моя бы история правдой, увы, не была.
Давай посмеёмся,
Давай посмеёмся, дружок!
Давай оторвёмся на полную,
И полихачим.
А после поплачем,
А после поплачем, иначе
Уж очень смешон будет
Самый последний рывок.
А в жизни, а в жизни
С лихвой окупается всё.
И слёзы окупятся смехом,
А шутки – слезами.
И как разобраться
Где горе, где счастье моё,
Когда всё связалось
Тугими, тугими узлами.
Давай посмеёмся,
Давай посмеёмся, дружок!
Давай оторвёмся на полную,
И полихачим.
А после поплачем,
А после поплачем, иначе
Уж очень смешон будет
Самый последний рывок.
Однажды для каждой гитары
Приходит свой час –
И рвётся струна,
Осыпается лак,
Рассыхается дека.
Но струн и гитар
В мире неисчерпаем запас,
Как смеха и слёз
У рождённого жить человека.
Давай посмеёмся,
Давай посмеёмся, дружок!
Давай оторвёмся на полную,
И полихачим.
А после поплачем,
А после поплачем, иначе
Уж очень смешон будет
Самый последний рывок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741793
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Хочеться більшого, блискучих перемог, цю істину напевно кожний знає, такий закон, - допомагає Бог, хто щиро іншим всім допомагає! А душі не виносять мілководь, і на шляху гіркі бувають втрати, надіючись щоб допоміг Господь, ближніх не варто теж ігнорувати! Часом від розпачу у грудях запече, справи теперішні турбують і колишні, хто підставляє ближньому плече, того завжди підтримує Всевишній!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741762
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 13.07.2017
Ты ночью принёс мне букет из ромашек
И так по-мальчишечьи мило вручил,
Как в юности, (просто мы стали чуть старше)
И что-то на ушко мне тихо твердил.
И, чувствуя кожей возникшую радость,
Сквозь сон улыбалась тебе я в ответ.
Для счастья мне надо лишь самую малость:
Не гас бы любви нашей ласковый свет!
Букет из ромашек, на белой подушке,
Дороже каких-то поступков и слов!
Пускай накукует рассветов кукушка
Нам целую вечность и море стихов!
И в них воспою я любовь – как награду,
(Душа продиктует строку за строкой)
А что ещё сердцу счастливому надо? -
Чтоб рядышком был ты, влюблённый такой.
28.05.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723976
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 13.07.2017
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Напевне, був би мертвим кожен вірш,
В якому б не була душа в полоні...
Ціна була б такому - мідний гріш.
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Поезія не терпить таємниць.
Слова, немов зірки, в моє безсоння,
Злітають із небесних колісниць...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Цвіте в мені весна моя завжди,
Спроможна зруйнувати всі кордони -
До тебе б тільки йшли її сліди...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
Закохана всім серцем... і сумна.
Здається, що душа моя холоне,
Від того, що не гріє чужина.
Читай мене... Я вся - як на долоні...
В душі не приховаєш почуттів.
Сльоза часом занадто вже солона,
Якби ж ти зрозуміти це зумів...
Читай мене... Я вся - як на долоні...
... Але, благаю, душу відпусти,
Якщо не я в думках твого безсоння,
І серцем... не мене голубиш ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741692
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 12.07.2017
Буди мене сонну цілунком своїм на світанку,
І швидше теплом своїм ніжно мене обійми,
Ти бачиш: я навстіж усі прочинила фіранки,
Аби із тобою віч-на-віч зустрілися ми.
Бо твій поцілунок солодший смачного щербету,
Надпитого нишком на сході цнотливого дня,
А, може, я трішечки навіть ще стану поетом,
І вічне послання тобі напишу у піснях.
Так трепетно й легко, неначе мурашки по тілу,
Лоскоче зап’ястя ласкаве проміння долонь,
Ти знову даєш мені світлу енергію й силу,
Грайливо торкаючись ніжним цілунком до скронь,
А десь біля мене мале кошенятко муркоче,
Веселим клубочком мене зустрічає щодня
Мій сонячний ранку, я знову дивлюсь в твої очі.
О, як ти казково сьогодні мене обійняв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729603
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 04.07.2017
Вже нікуди бігти, і ніч напуває дощем
Пустелю в мені. / Градом сипле назустріч незмінно./
Вірші - не вірші. А слова - не слова: поле мінне,
Де я по крупиці втрачаю себе ще і ще.
Добратись до крапки, а далі - босоніж по склу
За межі рядків, бо невчасно сплатила рахунки
За обраний шлях... /і безсоння в його поцілунках.../
Немов би ця вічність ніколи не зійде в золу.
Торкнутися сонця - спалити вчорашній листок.
І зрадити римам зумисно - віддатися прозі.
А потім так довго вслухатися, як по підлозі
Ледь чутно /мов стогін/ скрипітиме біль помилок.
Невдала утеча. І досі в руці олівець.
А я напишу... /Відрікалась? Можливо... Пізніше.../
Врізається криком, як лезом, обвуглена тиша,
Ота, що не другом, а зводить усе нанівець.
І нікуди бігти. Біжу за дощем навздогін.
Вода по мені, як по грифу його тонкі пальці.
Мені би в ті руки! Акордом прогнати печаль цю,
Допоки зі мною у кожному подиху - він.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739930
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 01.07.2017
День за днем нанизуємо роки
на тоненьку ниточку буття
і йдемо тихенько крок за кроком
по стежині, що звемо життям.
За весною прийде тепле літо,
а за літом — осінь і зима.
Все минає, і згасає світло.
І наш строк підійде крадькома.
Вип'ємо колись гіркий цей трунок,
і Земля кружлятиме без нас...
Нам життя дається, як дарунок,
то ж йому радійте повсякчас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739993
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017
У світі немає ніяких підстав
Винити нікого ні в чому.
Хто з чим поєднався, таким він і став —
Отак і живе він по тому.
Ні в кого немає ніяких заслуг,
Що варті були б нагороди,
Бо завжди ми бачим, що діють навкруг
Всі згідно своєї природи.
І навіть у Бога заслуги нема,
Хоч велич Його не опишеш,
Хоч вічний володар Він над усіма,
Хоч Він з-поміж всіх найчистіший.
Бо Він за своєю прородою є
Такий от, як ми Його любим,
Бо має чудове єство Він Своє
Собі на утіху і людям.
Отож помістімо у наші серця
Його, що природно прекрасний,
У душах милуймося Їм без кінця,
Служімо Йому повсякчасно.
І нашу природу спотворену та
Природа Його переможе.
Хто з чим поєднався, таким він і став —
То станьмо ж як янголи Божі.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739812
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017
Я-нтарные звезды на небе горят,
*
Л-иловое небо, лиловый закат,
Ю-неет над нами царица-луна,
Б-ыть может в парчу нарядилась она...
Л-адком встали звезды на млечном пути.
Ю-питер по звездам пытаюсь найти.
*
Л-ампадкой мерцая, сорвалась звезда
Е-ё приютит поле или вода.
Т-акое могу до утра наблюдать,
Н-а зорьке летящей любовь загадать.
И- ждать у беседки потом ту любовь
Е-ё... бесподобную фею из снов.
*
Н-еужто у высей немерено верст,
О-ткуда так много мерцающих звёзд?
Ч-ернее земли там небесная ткань...
И-это исчезнет в рассветную рань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739736
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Не бійся смерті, бо душа не згине,
Тоді як тіло вмре, хоч скільки бійсь.
Бо доля тіла — згнити у могилі,
Душі же доля — ринути увись.
Ти є душа, а не це тлінне тіло.
Тіла — машини. Ми в них — водії.
Піти з машини геть — звичайне діло,
Як час настав покинути її.
Не смерті бійся. Бійся, що не встигнеш
Навчитися любити, бо любов —
Ті самі крила, на яких ти линеш
До вічності, де нас чекає Бог.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739696
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Зачем вы, струны, душу рвёте?
Ей плакать хочется навзрыд,
Но вы той боли не поймёте.
(Душа у скрипки не болит)
... Ещё одно проходит лето
Вдали от мест, куда так рвусь
И вновь в стихах душа раздета,
Где глупо лгать себе: и пусть...
... Проснуться бы неторопливо
Мне Там... под музыку дождя,
И прежней - женщиной счастливой
В себе приобрести - себя...
И выйти, подставляя плечи,
Под пьяный ливень летних слёз,
И час стоять, а может вечность,
Вернувшись в мир любви и грёз...
В тебе, сторонка золотая,
Собрать счастливые "вчера",
Где я была совсем другая,
Другие ночи и утра...
Всю радость, что бывала в жизни,
Держала я в своих руках...
Сегодня лишь мечты - репризы
Сумбурно лью и лью... в стихах...
А что-то - мимо, мимо, мимо...
Так много "мимо"... вдалеке.
А время так неумолимо
Плывёт куда-то по реке...
Так много мною не испито
Желаний, страсти и любви
Такой красивой... не забытой,
Меня способной оживить,
Пока ещё не очерствела...
(Хватает в сердце светлых чувств)
Хотя... не ангел белый-белый.
(Я не была им. Ну и пусть)
... На сердце странная усталость,
Ему бы встряски, перемен...
Мечты в стихах ему не в радость
Внутри квартирных белых стен...
Восток - чужой, земля - пустыни.
Не станет мне родной она.
В жаре жестокой сердце стынет.
Душа пустыней не пьяна.
... Не режь, смычок, меня по нервам:
Диез - бемоль... диез - бемоль...
Полёт души ещё не прерван,
Коль так сильна в ней эта боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739578
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017
Чи сяє в небі сонця обруч,
Чи місяць в далечінь несе,
Я Вас не прошу бути поруч,
Я прошу бути, от і все.
Ковтають мрії звичні справи,
Рахунок виставляє час,
Я не вишукую забави,
Я просто прошу бути Вас.
У цьому світі, де мізерне
Дорожче вищої мети,
Де сподівання ефемерні,
Я прошу бути Вас. Завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739461
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 27.06.2017
********
Почти вчера...Без четверти двенадцать.
В оконной раме - тень грядущих утр,
Как тяжело мне с Вами расставаться,
Пятнадцать непоседливых минут!
Бывает, вас оценивают в годы.
Ваш краток жест, но стоек пьедестал.
Какой же вулканической породы,
Господь поэтам в тесто подмешал?!
Наверное,еще при сотвореньи,
Вложил в геном,как рецессивный ген,
Он легкую улыбку Провиденья,
И мятежа сокрытый автоген..
Перебирая ленточки их судеб,
Я,как- то невзначай, но поняла,-
Они чуток ведь, кстати, тоже люди,
Их душам очень хочется тепла...
Не балует их жизнь. Иная почесть,
Перчатку бросив, им сулит дуэль.
За ней стоит соборность одиночеств,
В призыве нераспаханных земель.
То в простоте увидят совершенство,
То в дебри аналитики несет,
В момент непостижимого блаженства,
Услышат что там шмель цветку поет...
А в голове - приют избе-читальне,
(Да,сердце в вечном споре с головой),
Оставив щель в своей исповедальне,
Туда полмира приведут с собой...
И каждый - и скрипач,и та же скрипка,
Ранимая невидимым смычком,
О,Господи, они - Твоя улыбка,
Ее морщинка на челе Твоем!...
Почти вчера.Без двух минут двенадцать.
Тринадцать - разбежались вразнобой.
Творец миров умеет улыбаться,
И,кажется, не только мне одной..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739333
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 25.06.2017
Я хочу туди, де шовкова трава,
Де спілі черешні на вітах!
Де жайвір над полем осанну співа,
Країні, під назвою - Літо!
Де трепетні зорі спускаються вниз,
Росу зачерпнути з криниці.
В зеленому листі шукати сюрприз -
Червоні, як жар, полуниці!
Ромашки і маки! волошок блакить!..
Стежина ховається в жито...
І сонце в зеніті на місці стоїть,
В країні під назвою - Літо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739201
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Голосять про пустку відстані
(звичайна для них печаль),
У відстанях щось є істинне,
Прозоріше за кришталь.
Воно не хворіє модами,
Не тоне в багнистім злі,
Літає собі над водами,
По чорній блука землі.
Там душі завжди розхристані,
Там правда завжди своя…
Голосять про пустку відстані,
І з ними голошу я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739187
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
Думки, як ватні хмари, у спокої пливуть.
Їх тиша поглинає, вагітніє віршами.
І хочеться прогнати всіх звуків каламуть,
щоб випити всю мудрість беззвучності до граму.
Подіі так у вузлик затягнуться, бува,
що ти і не почуєш народження натхнення.
Ховаються у тиші несказані слова,
бо роздуми про вічне вбиває сьогодення.
Безмовність потихеньку смакуєш, як вино,
що іноді спасає, дарує насолоду.
І влягуться у тиші думки, як доміно,
і рими невгамовні знов вийдуть на свободу.
Хто тишу вміє слухать — той слухає себе.
Сказати можна точно: він в злагоді із Богом.
Струмок живого слова свій шлях завжди проб'є
й народиться рядок у тиші епілогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739133
дата надходження 24.06.2017
дата закладки 24.06.2017
(По мотивам Алены Васильченко.
Спасибо за вдохновение!)
Светится подружка счастьем –
милый, крохотный комочек
стал её, отныне, частью
и живёт там, между прочим.
И, бывает, ночью длинной
что-то нужно карапузу:
суп, пюре, эклер ванильный –
всё приходится по вкусу.
Слышит кроха мамин голос –
гладит свой она живот.
И, cдаётся, – целый космос
потихоньку в ней растёт.
Если вдруг она немножко
загрустит, поникнув взглядом,
стукнет ей малышка ножкой,
мол, «держись, мамуль, я рядом!
Так люблю тебя безмерно…
Бог шепнул мне, не тая,
что твой ангел самый верный –
это (представляешь?!) Я!»
И тогда её печали
далеко летят отсюда
и она, в улыбке тая,
ожидает встречу с Чудом.
А однажды на рассвете
прозвучит у нас звоночек
и услышу я, что где-то
родился её «комочек».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732093
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 23.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.06.2017
Все те, що назбирала за життя
Й в душі складала, наче у скарбниці,
Не викину, як шмаття, на сміття,
Й не змиє тих скарбів з душі водиця.
Всі рани, і великі, і малі,
Всі радощі, прихоплені в дорогах,
Не згинуть, не розтануть уві млі.
Народжуються вірші не для того.
Печаль гірку і розпач, сльози й сум,
І всю свою любов, яку пізнала,
В поезію лила, неначе струм...
Нічого в ній душа не приховала.
Колись, можливо, рими й прокричать,
Можливо, запалають зірочками,
Коли із вуст чужих вони злетять
Й летітимуть скарби мої - птахами...
Можливо, відійдуть у небуття
Зі мною разом, в чорну темінь ночі,
Скарби мої - як дзеркало життя,
Якими я - до смерті жити хочу.
Напевне не дізнаюся про це,
Бо Там не відчувається нічого,
Та байдуже. Поезія - лице
Душі моєї, іспиту земного...
Подяка щира Світлим Небесам
За цю любов, яка завжди зі мною,
Любов, яку нікому не віддам,
Де я була і є - сама собою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738883
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.06.2017
В календаре всегда найдётся повод,
чтоб необычно красочный салют
рассыпал звёзды на обычный город,
где любят вслух и молча предают...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736771
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Осінь щороку сходить на нас осяянням, золотом, брудом
СТЕРЕОтипи стають глухими та МОНОхромними.
Хай твої затишні межі до ранку з тобою пребудуть
На жовтій заправці ОККО між Конотопом і Ромнами.
Ти вирушаєш, коли світанок приходить.
Осяде густим туманом, таким, хоч встромляй ножа.
Розріж і куштуй його, він має смак свободи,
Він має смак самотності. Хто скаже де межа?
Ти прямуєш на схід. Думок твоїх каравани
Витоптують на чолі неглибокі борозни.
...Осінь цьогоріч закінчилася зарано
Ви ще не встигли вдосталь набутись порізно.
Світ мерехтить і світиться. Ти переходиш грані
Так приходить прозріння, що ти - не ціле.
Годі долати СТЕРЕОтипи. Це був останній.
Треба долати МОНО. Ми зрозуміли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658737
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 20.06.2017
Щиро дякую за натхнення Маркіяні Рай!
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=18872
Я ніколи не звикну до хвилі відлуння,
Що слова твої будять у серці моїм –
Розквітають садами вишневими будні,
І ховають в затишші наболений сплін.
Я у затінку сіла і слухаю весни,
Що окрилену душу гукають в політ –
В цій дорозі мелодій чуттєвість воскресла,
За тобою, мій гіде, іду слід у слід.
Я ніколи не звикну – а значить не зникну,
До відлуння у серці натхненних рядків.
У тобі – неприборкане сонячне світло,
І звучання між вишень дзвінких солов`їв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738595
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Читаючи Лесю, читаючи Ліну,
Душа поринає в поезій глибини.
Закохана в пісню, закохана в мову,
Торкаюся серцем до Святості Слова.
В обох Поетесах є Сила Чудесна,
Бо слово - то Сяйво! Мистецтво Небесне...
Талан в їхніх душах - дарунок від Бога,
Бо Світло таке - поцілунок від Нього...
Вони такі різні й такі однакові,
Де суму багато - багато й любові.
Жінки незрівнянні, жінки українські,
Уклін, Поетеси, вам здалеку низький...
За душі, за вірші - красу безперечну -
Моя вам подяка відверта сердечна.
...В поезію вічну захоплено лину,
Читаючи Лесю, читаючи Ліну -
Достойних та гідних дочок України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738599
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Г-оречь потерь разъедает до самих глубин,
О-сень в душе и в природе пора увяданий,
Р-азум твердит - не придумывай разных причин,
И-бо не стоит потерям искать оправданий.
Т-ак вот бывает - уходят как будто на миг
Л-ожь и обман унося за пределы жилища,
Ю-рко сбегая на поле безликих интриг,
Б-ризом измен заливая огни пепелища.
В- этой золе затерялся и наш огонек,
И-стинно наш, он с надеждой на новое пламя.
М-не и тебе был преподан серьезный урок,
О-н навсегда, он навеки останется с нами.
Е-сли бы ты ждал тепла моего очага
И не искал мест иных, где возможно согреться,
Л-одку судьбы повернул бы к моим берегам ,
У-стье реки- это русло от сердца и к сердцу.
Ч-удом сочту встать опять у родного костра
И обменяться той пламенной искрой надежды,
Н-адо забыть, все плохое, что было вчера,
А-нгелу чувств вновь довериться вместе, как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738187
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
То не без їжі всі такі голодні,
Що, як вовки, не можуть жити в мирі, —
Без людськості ми бідні та самотні,
Бо нам бракує доброти і віри,
Любов'ю-бо серця у нас не ситі,
Пусті і нещасливі, бо не знають,
Що є потреба у душі любити.
Тому скрізь люди сваряться і лають.
Немов повітрям гідним, чистим, свіжим,
Наповнитись любов'ю ми повинні.
Душі любов потрібна, а не їжа,
Бо ми же люди, люди, а не свині.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738131
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Поет, ти є совість своєї доби.
І відповідальність несеш ти велику.
Можливе усе й неможливе роби,
Щоб людям світити у темряві віку.
Якщо ти не світиш — твоя це вина
За те, що з народу сліпих і дурненьких
Рабів виробляють, що плаче вона —
Вітчизна твоя, як по діточках ненька,
За те, що розбещуванню завдяки
Свідомість людей на ніякому рівні,
За все те безбожжя, нелюдскість, які
В сучаснім суспільстві нікому не дивні.
Обов'язок твій — це подвижництво, це
Важка, повсякденна, смиренна офіра
Для того, щоб людям відкрити лице
Забутих любові, надії і віри.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738130
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 18.06.2017
[color="#4383ba"][i][b]В глухих углах свою печаль,
Вы прятать сможете едва ль...
И ото всех, порой, скрываясь,
Стихами пустоту взрывая,
Седую душу, пряча в щель,
На протяжении недель,
Пытаетесь сыскать потерю…
И все-таки в себя поверив,
Раскрасив рифмой сказку, быль…
Смахнув усталость, словно пыль,
С душой уладив все раздоры,
Войдя на интернет-просторы,
(А Вас друзья тут заждались)
И радости огнем зажглись…
Узнав прочтенные трактаты,
Их измеряем как караты,
Мы им внимаем как себе,
Вы лучик света в общей тьме.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738168
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Щастя — це не гарна доля чи везіння.
Щастя — стан душі, живуть в якому ті,
Що подарував їм Бог благословіння
Не про власну користь дбати у житті.
Щастя не буває в серці, де є хтивість —
По брудному серцю щастя не тече.
Щастя — невід'ємна чистоти властивість.
Щастя не є плодом зовнішніх речей.
Нескінченну зливу, вічну повідь щастя
Відчувати може кожний з-поміж нас,
На вівтар Вітчизни й Бога хто покласти
Здатен розум, сили, здібності і час.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738057
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
[color="#669e4d"][i][b]І знов мене дивує тепле літо,
Пташки на вітах, сонечко в саду
І клумба, що привів я до ладу,
І соловей, що заспівав сюїту.
Дивує різнобарв’я стильних маків,
Черешня, мов замріяне дівча,
Сусідська ще зелена алича,
Метеликів розгублені атаки.
І вечір тихий свіжістю дивує,
Та матіоли запахи п’янкі
І тіні полохливі, боязкі.
Зірок яскравість вдалині чарує.
Дивує все, пов’язане із літом
Що повзає, літає, шелестить…
І тільки мрію: зупинися, мить,
Щоб цілий рік буяли зелень й квіти.
[/b][/i][/color]
16.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738030
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
[i] Моїй бабусі
Козинській Юзефі Адольфівн[/i]і
Я хочу в дивний край, де пахне свіжим хлібом,
А комини випурхують хмаринки голубі.
Де підтюпцем стрибається за цуценятком слідом
По стежці, що веде у світ казкових мрій.
Колоситься там жито, сміється в вус колючий,
Й волошками підморгує на жайворонка спів.
Промінням срібним грається вечірній ліс дрімучий,
І страшним прикидається для неслухів-синів.
Садки там пахнуть грушами, залякують кропивою,
І яблуками гупають у горобину ніч.
А хитра риба ловиться секретною наживою,
Ще й зараз пахне юшкою, що їли пліч-о-пліч.
Там журавлі-колодязі Водяників витягують,
Щоосені їм віриться - у вирій полетять…
Дзвінким лелечим клекотом птахи про мир нагадують
І вдосвіта, ранесенько приносять немовлят.
Живе в краю тім сонечко, лягає спать за річкою.
І молоко там п’ється до білопінних вус.
Чарівна добра Казочка щовечір ходить з свічкою,
Ту казку підслуховує в віконці Сіріус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 16.06.2017
Був літній день неначе у тумані,
Блукала небом сонячна діра,
І янголи в людському океані
Ловили тих, кому уже пора.
Хитались квіти у тремтінні вітру,
І, ніби ідучи на ешафот,
Якійсь «синяк» випрошував півлітра
Під запис у пожований блокнот.
Сварилась продавщиця галаслива,
А поруч, на доріжці з камінців,
Сиділо тихо дитятко щасливе
І хлібом годувало горобців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737936
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Пылала заря и о чём-то кричала,
А я восхищалась, в немом изумленьи,
Воистину Божьим прекрасным твореньем,
Живой красотой, без конца и начала.
Когда-то уйду я из этого мира,
Я просто иссякну, - умру, как источник.
Оставлю лишь пару восторженных строчек,
О том, как зарю я всем сердцем любила.
9 мая 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737706
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Сказал мне друг: «А всё же странно это,
То пишешь ты о Праведном, Святом,
То про любовь, про ласки, про рассветы,
Про детство или битв старинных гром.
Такие непохожие сюжеты».
Но разве не дана самим Творцом
Нам эта многоликая планета,
Где и любовь и битвы мы найдем.
Все радости, что в жизни этой с нами
Ведь созданы Всевышнего руками,
Да, зло порой приходит с красотой,
Но всё-таки Благословляют в Храме
И молодых с счастливыми глазами
И воинов, идущих в правый бой.
5 мая 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737662
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Світ змушує щомиті нас залежати від нього,
Дарма що незалежність ми вславляємо всякчас.
Але ж якщо в житті цілком залежні ми від Бога —
Ми незалежні, і цей світ не поневолить нас.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737615
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Всі довгих дев’ять місяців чекала
Це рідне і беззахисне маля,
І так ночами серце калатало,
Щоб Бог його в житті благословляв.
Ось перші ласки, пальчиків торкання,
І перші сльози радості в очах.
Щаслива жінка і щаслива мама
Тримає на руках своє дитя.
Попереду тепер солодкі миті,
Безсонні ночі, чарівні казки,
Слова любові, сплетені в молитві,
І ніжність від дитячої руки.
Із плином дні злітатимуть роками,
І будуть радість, болі і жалі,
Та хтось тебе покличе тихо: Мама! –
І обійме – єдину на землі.
Відкрий йому прекрасний світ дитинства.
Це благодать, дарована з небес.
Яке велике щастя материнства!
В нім таїна, найбільша із чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737572
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Полночь зевала сонно,
Или вздыхала просто.
В доме гасили окна
И зажигали звёзды.
Мир был ночною тенью,
Прямоугольно сужен –
Окнами в наважденье,
Окнами в чьи-то души.
Узость око’н бездонна,
В ней – окоёмы неба.
Можешь – черпай ладонью,
Страшно?– Зажмурься слепо.
Только не запирайся,
Не засыпай так рано,
Только не отстраняйся
Толстой оконной рамой.
Тягостно и покорно,
Не уставай, не надо,
Или я брошу в окна
Камни слепого взгляда
И отыщу там где-то,
В ваших, разбитых настежь,
Окнах – осколки света,
Жизнях – осколки счастья.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737595
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Черствіємо, мов ті скоринки.
Всі почуття на призволяще.
Вони як клони, чи з пробірки.
Таке життя... Усе на краще?
Стара як світ оця відмовка,
Затиснем у руці монету
Й плекаєм внутрішнього вовка,
По всім законам етикету.
А потім в храмі ставим свічку,
Бо совість треба надурити.
На показ черстві мають звичку,
Жбурляти людяності крихти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736131
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 12.06.2017
[color="#505f69"][i][b]Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Змогли б літати.
Ми накопичували їх
Та забували
І крила до отруйних віх*,
Назавше впали.
Тепер лежить у кожній з душ
Вантаж відвертий,
З голками гострими, як в руж,
Чекає вперто…
Хтось забуває про гріхи,
Хтось Бога просить.
Комусь їх вчинки не лихі,
Бо влади досить,
Та не брешіть самі собі,
Панове ситі!
Ви не сховаєтесь в юрбі
В останні миті…
[color="#a14c4c"]І кожен має власний стаж,
Гріхів без міри,
Загляньте в душу, там вантаж
Тяжкий, мов гирі…[/color]
Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Було би свято.
[/b][/i][/color]
*Віх, цикута (Cicuta), рід отруйних рослин.
12.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737448
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Возможно, судьба
не подарит им встречу,
Влюблённым сердцам...
никогда,
Тем самым любовь
предрекая на вечность,
Спасая её чистоту
от увечий...
- Любовь не уйдёт...
в никуда.
Она не уткнётся
в стену разногласий,
Похожих на холод
зимы.
Духовную связь,
не познавшую страсти,
Нельзя осудить за
иллюзию счастья.
- В ней нет ни греха,
ни вины.
Она не утонет
корабликом хрупким
В штормах кутерьмы
бытовой.
Она не почувствует
боль от разлуки -
Когда не держали
друг друга за руки,
Хотя и сроднились
мечтой...
Ведь всё, что влюблённым
порой остаётся -
Мечтать... Но мечта -
будто сон...
... Ни завтра, ни после
для них не вольется,
Одно на двоих
златоглавое солнце -
Свидетелем счастья,
в окно.
... А все же так хочется
ласковых взглядов,
Вплотную прижавшись
к плечу...
И пить, наслаждаясь
небесной усладой -
Нектаром живильным,
из райского сада, -
Любовь, не спеша...
по чуть-чуть...
... Бывает, судьбой нам
даруются встречи -
Где вечность любовь
молода...
В ней нет ни греха,
ни душевных увечий,
Она не горит
парафиновой свечью,
Хоть каплет слезой
иногда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737332
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Любити тих, хто робить нам приємне, —
Природна здатність будь-якого звіра.
Але людська властивість невід'ємна —
Любов до всіх, як вони є, і віра.
Бо людськість — це наповненість любов'ю
До кожного, а не лише до того,
Хто любить нас, не завдає нам болю
І ставиться до нас завжди чудово.
Бо людськість — мати віру, що єднає
Нас з Богом і всіма в Його творінні.
Якщо любові й віри в нас немає,
Ми — просто дипломовані тварини.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737265
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
Робити некорисливо хоч щось
Почни потрошечки та не чекай
Ні вдячності, ні шани від когось —
І в серці ти відчуєш справжній рай.
Тобі про це ніхто ще не казав,
Тебе навчили жити навпаки,
Отож ти, брате, наче мертвий став
До споживацтва звичці завдяки.
Цій звичці потурати — марний шлях,
Ніхто до щастя ним прийти не зміг.
Залиш його і вільний, ніби птах,
Лети і щось роби на благо всіх.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736886
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Шорти, футболки яскраві,
Збиті коліна в зеленці.
Дівчинка й хлопчик... Цікаво,
Що пам'ятатиме серце?
Сині тернівочки-очі,
Сміх, що дзюрчав, мов джерельце
Й те, що кирпатенький хлопчик
Промінь ловив у люстерце?
Перший букетик, кульбаби,
В плящці черешні із цукром?
Квакали смішно, мов жаби,
Тішилися отим звуком.
Що пам'ятатиме серце,
Сни їм колись намалюють.
Сміх, що дзюрчав, мов джерельце,
Тихим відлунням почують.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736801
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Черемхи грона білим візерунком
вплелись в канву травневих вечорів.
Нас вечір напува солодким трунком,
і соловейка чути ніжний спів.
Зануритися хочеться у віти
і в білій розчинитися імлі...
Додому принесу тендітні квіти.
Хай сяють білим щастям на столі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736782
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Я пам’ятаю, як травень блукав між дзвіниць,
Вулиці міста схилялись до ніг наших ниць,
Ми розчинялись в ріці незнайомих облич
До півнОчі.
Місяць скоринкою хліба висів в далині,
Я загубилась в тобі, як і ти – у мені.
/Хто б і шукав, не знайшов…/ Та в цій битій війні
Ікла вовчі
Нас вигризали й у різні штовхали світи,
Там, де ні входу, ні виходу нам не знайти.
В час, коли руки безвольно тримають хрести
Не злетіти…
Ми ж бо не птахи. Залишимо іншим політ.
Часом любити не “до” йти, а рухатись “від”
Та відпускати, аби у мереживі літ
Знов зустрітись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736716
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Шумить вода азовська голуба,
Об берег розбивається прибоєм.
Недавно ще біліючі хліба,
Не зібрані, горять на полі бою.
А поруч, біля втомлених солдат,
Задимлені, обпалені війною,
Цвітуть в полях ромашки невпопад,
За бруствером біліючи стіною.
Стоять в степу, де точаться бої,
Заплямлені мастилами і кров'ю
І пелюстки обсмалені свої
Здіймають ввись, до неба Приазов'я.
Не раз зім'яті подихом війни -
Під танком і під чоботом бували -
Щоразу підіймаються вони,
Нескорені атаками навали.
І мовчки, біля квітів польових,
Сидять бійці в окопах після бою,
Під плескіт хвиль азовських голубих,
В обойми заганяючи набої.
Приймає смерть і щирить зуби в ряд,
А зовсім безтурботно, перед нею,
Цвітуть на полі бою невпопад,
Заглядують ромашки у траншею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 06.06.2017
Ну, вот и всё… уплыли в вечность Рыбы
И наступила эра Водолея…
А мир людей (в каком бы знаке ни был)
Не стал, ни осмыслённей, ни добрее.
Все так же он легко роняет слёзы
В бездонность крокодиловой печали,
А сломанная веточка берёзы
Ему всё так же душу не печалит…
…
Увы, опять не стал последний первым,
Пророчество не оказалось вещим.
Меняются века, эпохи… эры…
Но не меняют суть простые вещи.
Всё так же слепо к смерти жизнь стремится,
И ей меняться незачем и нечем,
И лишь контрастность четче, глубже, резче,
По чувствам… по глазам… по нашим лицам…
…
Разочарованность?..
Да нет… скорее, жалость…
Сопутница в очередной потере.
Я ведь не то, чтоб очень сильно верил,
Но видимо… там… что-то оставалось…
Надеялось… еще чего-то жда’ло…
Бывало, что… молилось понемногу
Далёкому, неведомому богу…
И даже спорило с ним… в чем-то убеждало…
Не убедило вот…
Не стали лучше люди.
Не изменились, вновь не получилось.
А если в форме что-то изменилось,
То ничего не изменилось в сути.
Опять не стало пасмурное ясным,
А сложное не оказалось проще.
И ничего не изменилось в частном,
И ничего не изменило в общем.
Не стихли холода. Не смолкли войны.
В подъезде снова лампочка не светит.
А главное… всё так же плачут дети…
И мир приемлет слёзы их спокойно.
От страха плачут, голода, болезней,
Но этот плач не слышен… он не нужен…
Усилие любви всё бесполезней…
Бессилие её всё равнодушней…
Не стало меньше зла на этом свете.
И вновь его толочь как воду в ступе,
Ведь эра – Доброты и Милосердья
Не наступила…
Ведь и не наступит?..
Есть, значит, что-то в промысле Господнем,
Такое, что душа принять не может
Ни давеча, ни завтра, ни сегодня.
И вновь в себе я сомневаюсь, Боже…
Так ненавязчива, в страдании неброском,
И бесконечна полнота святая,
Что, кажется, с излома на березке
Она слезинкой детскою спадает.
Так долго и так горько-безответно,
В того, кто пустотою обессужен,
Роняет чувства сломанная ветка,
А всё никак не переполнит душу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735992
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 05.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2017
[color="#0f9c1d"][i][b]На дв́орі ніч і вже дарують зорі
Свій ніжний блиск, набутий вдалині.
Лишень маленькі краплі вогняні,
Але в такім чарівному декорі.
І виплітає ніч з них візерунки,
З майстерністю написаних картин
І наче чудодійний палантин,
Всю землю огортають їх цілунки.
Почув як ніжно грає з листям вітер
Як пролітають стрімко кажани…
Прощання відчуваю я весни,
Бо літо вже, беззаперечний лідер.
А ті далекі, недосяжні зорі
Дарують літу теплому обіт,
Вбачаючи весни останній слід,
Сумують… Дивним світлом у мінорі.
[/b][/i]
[/color]
1.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736278
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
[color="#a34e2a"][i][b]Что говорить, о чем молчать?
За все придется отвечать,
Перед самим собой, пред Богом,
Представ пред вечности порогом:
За причиняемую боль,
За втоптанную в грязь любовь,
За ложь, что тихо убивает,
За то, что в сердце обитает.
[/b][/i][/color]
1988
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736221
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Там, де річка шепотіла про кохання,
А стежинка заховалася в траві,
Ми стрічали в росах скупане світання,
Диким медом пахли липи вікові.
Ех, яка ж то пісня почуттів яскрава,
Райдугою раптом спалахне в душі.
І обрамить хмарки ніжно-золотаво
Червень. І холодні, й сонні спориші
Кутали підошви ніг і лоскотали,
Аромат квітковий вітер розплескав.
Шепотілись верби, віти полоскали,
Елегантно новий день нас привітав.
Просиналось місто, тиша геть тікала,
Оживали звуки, що таїла ніч:
Так крикливо квочка тиші вслід квоктала
І кричав болюче й відчайдушно сич!
Легко йшли у парі, усміхались літу,
А у серці ніжність квіткою цвіла.
Підемо, як треба, разом й до крайсвіту —
Рівним полем стежка наша пролягла.
Обіймав так ніжно ти мене за плечі,
Кутав в свою ніжність серденько моє.
Ой, скоріше б знову та й приходив вечір,
Холоду розлуки час хай не зове.
А з тобою йдемо літечко за літом,
Нашу стежку часом забивав бур'ян.
На стежинці діти і онуки — квітом,
Як коханню личить ніжності сап'ян!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736183
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 03.06.2017
Я поправляю прядь волос
из глаз игриво.
Пожалуй, соглашусь с тобой,
что я красива.
От слов твоих не убежать,
не отвернуться,
Но мне так хочется руки
твоей коснуться.
Твоим неистовым словам
открыла сердце,
А с ними, кажется, любовь
впустила в дверцу.
Бессмысленными стали вдруг
потоки речи,
Когда ты взглядом обнимал
меня за плечи.
В твоих словах похожа я
на летний вечер,
А мне твой жест, всего лишь жест,
был безупречен,
Показывая мне закат,
пожал запястье…
Теперь в ладошке у меня
кусочек счастья.
(мій перший вірш російською, і, можливо, останній)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736189
дата надходження 02.06.2017
дата закладки 02.06.2017
[color="#6b5656"][i][b]Таков наш мир, когда к тебе лицом:
Рассветы озаряются улыбкой
И радуга с красою ярко-зыбкой,
И облака не н́алиты свинцом…
Таков наш мир, когда спиной стоит:
Обман и подлость, войны и пороки,
И болью наполняются все строки,
Когда душою собственной избит...
Таков наш мир из черно-белых струй.
О, как изменчиво у них теченье!
Окрас меняет каждый день свеченье,
Но от судьбы ждем счастья поцелуй…
Таков наш мир, хорош он или нет,
Воспринимаем все его контрасты,
Поверив, что живем мы не напрасно,
Но иногда не ценим белый цвет…
Таков наш мир – балансом на краю:
[color="#a82828"]Мы, находя, всегда теряем что-то[/color]
И у судьбы вымаливаем квоты,
Чтоб не попасть нам в черную струю…[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735965
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 02.06.2017
Усміхнися. Отак буде краще.
Тобі кепсько, а ти усміхнися.
Бо за прикрощі думати нащо?
Усі злигодні — просто дрібниці.
Не всміхнутися — чорна невдячність
Богові, що нас має навчати
І дарує не тільки удачі,
А й нагоди усіх вибачати.
Не всміхнутись не маєш ти права.
Бо ти мусиш усіх надихати.
Усміхнися — така тобі вправа,
На роботу ідеш чи до хати.
Пам'ятай: ті, за кого ти дбаєш, —
Жінка, діти і люди навколо,
Перехожі, хай ти їх не знаєш, —
У серцях своїх матимуть холод,
Як вони не побачать твоєї
Добросердої усмішки, брате.
Ти народ свій вважаєш сім'єю —
Тож навчайся йому слугувати.
І служіння найперш означає
З усіма поділитися тою,
Що утілення в усмішці має,
Вірою і душі теплотою.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736039
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2017
***********
Побачення весни і літа
У пишній тіняві садів...
Земля, запліднена й зігріта,
Закохана у солов'їв...
Той квіт цнотливої калини,
З дитинства - пахощі бузку -
Весни коштовні пряні вина
Вінчають зустріч цю палку.
І вишиває красень-вечір
імлисто-місячний убір:
Весні закоханій на плечі
Спадуть ясні перлини зір.
Відкрити серце - і радіти:
Всі болі - геть! Жалі всі - пріч!
Побачення весни і літа
У цю весільну п'яну ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735818
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
Життя — не зовні, а отут завжди,
Отут, у серця внутрішньому плині.
Усе мине, лиш трошечки зажди.
Але цей плин душі один не злине.
Подій і явищ зовнішніх раби
Нещасні. І нема в них сил на вище.
Живи в собі та всім добро роби.
На інше марнувати час навіщо?.
Із циклу віршів 2011 року "Злива щастя" www.PetroRuh.com/2011.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735770
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
Людино, ти - істота унікальна
Спочатку любиш, потім зневажаєш
Ти зараз ніжна, через мить безжальна,
А в світі щастя трепетно шукаєш
Людино, ти - істота загадкова
Бо біль чужа тебе не переймає
І може злість твоя невипадкова,
Бо щастя все ніяк не наступає
Ти ріжеш серце тим, хто тебе любить,
Жорстоко раниш вогняним ножем
Жага до щастя ще тебе погубить,
Але ти йдеш за дивним міражем
Ти мрієш жити в славі і визнанні
Життя так недостойно проживаєш,
Але доходять дні твої останні
Тоді лиш про гріхи свої згадаєш
І голову до Бога простягаєш
Пробачити благаєш небеса,
Та в цих думках болючих помираєш
Душа твоя уже не воскреса
Померла вмить душа твоя єдина
І навіть Бог її не врятував
Людино, а чи справді ти - людина?
В душі твоїй лиш холод спочивав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735715
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 31.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.05.2017
Как холодно, как красно, как спокойно!
Напудрил инеем ноябрь сухой газон.
В рассвете тополя краснеют стройно.
Лед хрустнул под ногою, как пистон.
Морозцы не дождались листопада,
Лишь кое-где увидишь лист сухой.
Стряхнуть листву еще деревьям надо,
Но ветру места нет такой порой.
Сейчас мороза красные улыбки,
Но скоро постараются ветра,
Лист полетит разорванной открыткой,
И грустно-горьким будет дым костра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629191
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 29.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.05.2017
Програла знов… Душа - мов рване небо.
Крізь зливу жертв рятую лиш одну.
Мов той жебрак, що кинуту монету
Не проміняв на гордості струну.
Не в моді нині помисли крилаті,
Щедроти серця, жертви потайні.
А ти слова викохуєш зірчаті
І кожним світ цей грієш у борні.
А ти ще віриш в вічне і красиве,
Довершене, людське… і ловиш мить,
Аби в буденній прозі нещасливим
В серцях мистецтво «жити» запалить.
Хоч сам згоряєш, спопеляєш душу,
І словом зцілюєшся, й волієш знов
Комусь розсипать зорі у калюжу,
Аби на дотик відчувать любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735285
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2017
Доверилась Творцу моя душа,
И согласилась стать Его рабою,
Чтобы вовек Ему принадлежать,
Кем куплена ценою дорогою.
Рабою быть перед Царем царей,
Перед Отцом земных отцов — кровинкой,
Чтоб возлюбить Его душою всей,
Ни десятиной и ни половинкой.
Тот факт перевернул всю жизнь мою:
Чтобы спасти меня из рабства смерти,
За грешницу Безгрешный жизнь Свою
Отдал, открыв путь святости в бессмертье!
Я счастлива пред Богом быть рабой,
Кто Своим Словом смерти власть разрушил,
Кто Дух Святой Свой — вечную любовь
Вдохнул в мою искупленную душу!
Ведь Своё Слово Сыном Бог назвал,
И Сын, Отцову волю исполняя,
На крест Голгофский вместо грешных встал,
Спасение для нас приобретая!
И, коль решили следовать за Ним,
В пути должны Воскресшего мы слушать,
Ведь в рай ведёт Он мимо десятин,
Там стопроцентно служат Богу души!
Ведь по-большому счету из всего,
Что мы имеем, нам дано Всевышним,
Дыханья не имеем своего,
Хотя живём тогда лишь, когда дышим.
Чего ж себе присвоить всё спешим,
Добытое Божественным Дыханьем?
Кто ж чуял боль Отца и крик души,
Когда Он зрел над Сыном бичеванье?
Кто был силён в один всего лишь миг
Бичующих низвергнуть в ад кромешный,
Но видел Бог, что перед Ним весь мир,
Избрав идею гордости, стал грешным.
Один Закон на все века для всех-
Любить и Бога и Его творенье,
Закона нарушенье — смертный грех,
От ада есть один лишь путь спасенья: -
Кто отдавал за нас ВСЕГО Себя,
Молясь Отцу: «да будет Твоя воля»,
Научит жить нас, всей душой любя
Творца души, а не десятой долей.
Любовь ИСКОРЕНИЛА весь расчет,
И жертвует от сердца- добровольно,
А кто о десятине речь ведёт,
Свою тот ищет, а не Божью волю.
Иль по расчету или по любви
С жизнь Давшими мы строим отношенья,
И к Богу, и к родителям своим
Питаем ли любовь и уваженье?
Отцы и дети — корень адских бед,
Иль корень всех благословений райских?
И на вопрос извечный есть ответ:
Лишь тот, кто любит жизнь Дающих, счастлив!
######################################
Любовь понять умом нам невозможно
Как объяснить беременность иль роды,
понять происхожденье небосвода,
его светил, земли и человека
и как во временном увидеть вечность?
Ну, как понять мы можем головою,
когда в душе творится вдруг такое,
что не опишешь плоскими словами
всех красок, чувств, и звуков гаммы.
Не спорим про таблицу умноженья.
а о любви на свете столько мнений,
такое разное о ней вещают,
что голова тех байтов не вмещает.
Мы разные науки изучаем,
и навыки потом приобретаем,
но в Вузах всех я не встречала курса,
где б изучали теоремы чувства.
Я поняла душевное ученье
не в силах описать земной учебник,
любовь понять умом нам невозможно,
почувствовать душой её не сложно.
И чувства те нетленные вкушая,
восторг в стихах, и в песнях выражаю,
и вижу ее сказочность повсюду,
и преклоняюсь пред Создавшим чудо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730630
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 28.05.2017
В кав'ярні дві душі зустрілись,
Душевну завели розмову,
І поглядом на світ ділились,.
На рідній, для обох них, мові.
Одна зневажливо судила:
Життя, батьків, і, навіть Бога,
Вона дияволу служила,
Набравшись заздрості від нього.
Друга боялася судити:
Життя, батьків, свекруху й свекра,
І вчилась у Христа любити,
Хто викупив її від пекла.
Одна дивилась гордим серцем
І на чужих, й своїх по крові,
Друга, відчув себе реберцем,
Була для них щитом любові.
Не склалася у них розмова,
Бо мали протилежний погляд,
І хоч була одна в них мова,
Та різний в душах був світогляд.
Одна абсурдом називала,
Що і життя, й любов - безсмертні,
Друга вже Переможця знала
І над гріхами, і над смертю!
І серцем сприйняла - Син Божий
Поніс за смертний гріх відплату,
Що тільки Він свободу зможе
Від смерті і гріха нам дати.
Є вибір погляду творінню:
Чи дякувати, чи судити,
Христа, що нам здобув спасіння,
Чи споживати, чи любити???
#########################
И мастерству любить училась
«В одно окно смотрели двое:
Один увидел - дождь и грязь,
Другой - листвы зелёной вязь,
Весну и небо голубое! ...
В одно окно смотрели двое».
Из книги Н.И.Козлова
(Что мне делать с самим собой?)
Заговорили две души,
Одна твердила: жизнь ужасна,
Другая назвала прекрасной
И восхитительною жизнь.
Одна роптала всё не так
Устроил Бог на этом свете,
Что не спросил её совета,
Когда творил и свет и мрак.
А для другой и день, и ночь
Желанными такими были,
Она всем естеством любила,
Ей не мешали дождь и зной.
Одна смотрела сверху вниз,
Другая снизу вверх на небо,
Хватало ей питья и хлеба,
Чтобы любить людей и жизнь.
Одна стремилась жизнь судить,
Другая полюбить стремилась
И мастерству любить училась
У Давшего Завет "любить".
####################
Как жаль, что мы смотрим по разному
Как жаль, что мы смотрим по-разному
На мир, сотворенный не нами,
Кто чистое видит, кто грязное,
Неужто проблема с глазами?
Но, как оказалось не зрение
Виновно во взглядах различных,
В все наши гордые мнения,
И мании наших величий.
Коль смотрим на мир потребителем,
То станем во всем ковыряться,
И даже к Творцу и родителям
Всегда сможем в чем-то придраться.
Коль зрим свысока на Создателя,
Законы Его попирая,
Выть будем в аду средь предателей,
Лишив себя вечного рая.
Коль наше сердечное зрение
Отравлено дьявольским ядом,
То мир не узрит отражения
Счастливого сердца во взглядах,
Влюблённого в Божье творение
Что плакать от счастья умеет,
Что верит - любви притяжение
Земного намного сильнее!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732248
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 28.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.05.2017
Хіба тіло й душа так не люблять єство,
Хто з нітратами доброю їжу вважає,
Хіба з радістю п'є душа зради питво,
Хто ж свідомо із нас собі лиха бажає?
Та невже для душі краще гра ніж любов,
Хіба тілу синтетика краще котону,
Хіба гра не пускає отруту у кров,
Невже влітку акрил для нас кращий від льону?
Та невже ми собі ворог номер один,
Що обрали дорогу у пекло - свавілля,
Що їмо заборонені Богом плоди,
В рабство смерті й гріха ідучи добровільно?
Як пірнати душа в Боже - вічне "люблю",
Не бажає сама, ніби тіло у море,
Без єства почуттів, що панують в раю,
Шиє одяг собі із синтетики ролей...
НІТРАТИ - токсична дія їх полягає у тому,
що в травному тракті вони частково
відновлюються до нітритів (більш токсичних),
і останні при надходженні в кров можуть
викликати метгемоглобінемію, а також
пригнічення активності ферментних систем,
що беруть участь у процесах тканинного дихання.
####################
Та жизнь, что превратили мы в игру,
Похожа на искусственную розу,
Игра – синтетика, а хочется в жару
Катон и лён, и без акрила шерсть в морозы,
Душа и тело жаждут естества:
И райских чувств, и вин, и разносолов,
И, чтоб без анальгина голова,
И в сердце ритм «люблю» без валидола,
И чтобы в море счастья с головой,
Ни тела, ни души не гримируя,
И сам Господь - для сердца Рулевой,
И за причастье к Жизни - Аллилуйя!
ВАЛИДОЛ (Validolum) - показания: стенокардия,
неврозы, истерия; морская болезнь (в качестве
противорвотного средства).
АЛЛИЛУИЯ - восхваляйте Господа
####################
Чтоб душам предложить наряд невест
Куда идём через земные годы -
на высоту любви иль в бездну лжи,
мы дьяволу верны под небосводом,
иль Богу, чтоб дышать, любить и жить?
Иль выбрали златую середину
меж Богу -свечкой, черту-кочергой,
принцессой став душой наполовину,
наполовину — бабою ягой.
Душе, как у мужчин, так и у женщин
судилось чадом быть Царя царей,
не числиться чтоб ей среди изменщиц
Творца, Кто всех сильней и всех добрей.
Душа, как у младенцев, и у взрослых
страдает, коль ее терзает боль,
фундаментом Вселенной ведь не просто
Бог сделал Свою вечную любовь.
И грешным нам, любовь Свою являя,
прошел Он с Сыном чрез Голгофский крест,
возможность нам покаяться давая,
чтоб душам предложить наряд невест -
ту безгреховность платьев подвенечных,
в каких невесты всходят к алтарю,
рождало счастье в храме чтоб сердечном
Божественное, вечное «люблю».
Не зря душа зовется женским родом,
детишек может женщина рожать,
и Бог устроил так под небосводом,
любовь чтобы рождать могла душа.
Чтоб от Святого Духа зачиная,
в Нем семена Божественной любви,
жила в раю, плоды любви рождая,
всем верным Богу естеством своим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735406
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 28.05.2017
[color="#107d69"][i][b]Расправил бы крылья ради верного чувства,
Воспарил бы над степью, над грядами скал.
Пусть мне было бы холодно, голодно, пусто.
Все равно б это чувство с надеждой искал…
Пусть затянуто небо, черны будут тучи,
Вдруг увижу сиянье родной мне души.
Пусть осветит дорогу ей маленький лучик,
Что подарком снесу с поднебесной глуши…
Расстелю перед ней дымку серых туманов,
Беспокойство и грусть подменю на мечту,
Сохраню ее нежность от глупых обманов,
Перед сном ей стихи вместо сказки прочту…
Я расправил бы крылья в ночном полумраке,
Чтобы верное чувство разнежить во снах.
Пусть же снятся в ночи эдельвейсы и маки,
Что пестрят красотою в далеких горах…[/b]
[/i][/color]
Стихи из прошлого
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735324
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 28.05.2017
Вечоріє. Череда повільно
З пасовиська вулицею йде.
Солов'ї витьохкують весільні
Серенади і бузок цвіте.
Лунко ляскає батіг в повітрі —
Дуже вправний дід Іван пастух
І яскраві фарби на палітрі
Вечір змішує, та й вітер вщух.
Біля хат розчинені ворота —
Зна худоба добре де чий двір.
Небом розлилася позолота —
Захід сонця знатний ювелір.
Сутінок густішає безмежність,
Огорта дерева і хати.
В кожнім шерхоті живе бентежність...
І зникають звуки суєти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735268
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Птах вечірній звив м'яке гніздечко,
на старій тополі вгомонивсь.
Як же тихо в нашому містечку,
навіть час, здається, зупинивсь.
Табунці хмаринок полохливих
пропливли за синій небокрай...
Вечорів цих, затишно-красивих,
ти, кошлатий вітер, не чіпай.
Мить за миттю, час летить стрілою,
як струна натягнута бринить.
Нам так тепло разом із тобою —
дні щасливі всі згадались вмить.
Аромат дарує матіола,
вечір ніжно плечі огорта.
І звучить, розноситься навколо
тиха пісня, ніжна і проста
про блідий прозоро-ніжний місяць,
що маленьким човником пливе,
і про грона зір, що в небі висять,
про Дніпро, що стогне і реве.
На даху, на самому вершечку
невагомий янгол примостивсь...
Як же тихо в нашому містечку,
навіть час, здається, зупинивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735145
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 27.05.2017
Щасливий той, кого не мучать рими,
Хто спить спокійно уночі і вдень,
До кого не вриваються незримо
Невтішні долі неблизьких людей...
Хто може посміхатися без болю
І може з болем вихлюпнути все,
Заснути... або виплакати вволю
Той смуток, який часом віднесе
У забуття, в минуле, без Пегаса,
Хоч плачеш, хоч радієш - все мина...
Співай, танцюй, вдягай свої прикраси -
І вже усім потрібна... осяйна...
І щастя - через край, і очі-зорі,
Душа співає тихо, не в журбі,
І взимку вже не холодно надворі,
Бо пташка й та підспівує тобі...
Переливаєш сміх у стоголосся
І весни зустрічаєш не з вікна...
Так ні... Ти знову плачеш: не збулося...
І вже тобі й весна та не весна...
Ти бачиш сонце, де його немає
І чуєш грози там, де їх не чуть,
Шукаєш все отам, де не буває...
У тебе й ріки не туди течуть...
І сни твої, страшні і кольорові -
За край, за крик, секунда - і летиш,
Ти навіть з павутиною у змові -
Плетеш, плетеш... або то вже не ти...
Не ти, якщо замовкла і - ні слова,
Не ти, якщо лягла і просто спиш,
Бо і вночі твоя бентежна мова
Говорить до людей, хоч і мовчиш...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712773
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 26.05.2017
Моя муза – печаль,
А в окне моём, желтая роза.
На её лепестках
Не роса – это слёзы мои.
Ничего мне не жаль,
Слышишь, это не жалости слёзы,
Это просто тоска
О несбывшейся вечной любви…
…..
Бог тосковал... и жизнь ложилась в ящик,
А тень вечерних грез была темна.
И вспоминал о чем-то уходящем,
Бутон - увядший - розы, у окна.
О чем-то том, чего всегда так мало.
О чем-то том, что грело жизнь теплом.
О чем-то том, что было и… не стало.
О чем-то том, что навсегда ушло.
И этим – "чемтоуходящим" – болен,
Я рассыпал слова: их тихий звук,
На этот грустный цвет желтофиоли,
На эту бледность губ своих и рук.
А где-то там, в своём прощальном вальсе,
В неизмеримой чувства высоте,
Земной любви цвет желтый осыпался,
И на ветру кружился и летел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Посмотришь порой на прошедую жизнь -
И чувство такое, что там - миражи...
Но что-то в них ищет растерянный взгляд,
Вернувшись, на время, куда-то назад...
Сухая картина - как высохший сноп.
Но ты не прикажешь сознанию: "стоп!"
И дальше ныряя, в тот мир миражей,
Несёшься, как лифт... в глубину этажей...
Вот детство... Счастливая вроде пора,
А запахи в нём - будто дым от костра.
Вот юность шальная - обман, не обман?..
Красивое время... и снова туман...
И вроде бы ты в ней, а вроде - не ты...
Как в вазе потухшие горе-цветы,
Когда-то собой украшавшие сад -
Увяли... и ты им ни капли не рад...
Ешё погуляешь на тех этажах,
В ещё не далеких таких временах
И будто заглянешь... в чужое окно,
Хотя о себе в нём увидишь кино...
И кто же был жизни твоей режиссёр?..
Кому ты хоть слово промолвишь в укор,
Что, дескать, не так ты её представлял,
Что это не ты эту жизнь рисовал?..
Судьба? - Как же просто спихнуть на неё
Шаги свои взрослые... Всё в них - твоё!..
Тобой нарисован - банальный сюжет...
Исправить хоть что-то - возможности нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735082
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Принципи ритмічної організації віршованої мови в поезіях різних народів різні. Але спільним для всіх видів віршів є те, що рядки їх є певними сумірними відтинками. Отже, основною одиницею членування віршової мови слід вважати рядок. Бо саме у віршових рядках спостерігається єдність інтонації. Віршовий рядок є певним інтонаційним відтинком.
Літературний вірш розвинувся на основі народної пісні. Але він з,являється тоді, коли словесні художні твори стали складати не на музичній, а на мовній основі.
Головне, що визначає характер віршування в поезії даного народу, це особливість його мови. Принципи й ознаки, на основі яких створена ритмічна будова вірша різні в різних мовах. Лад (строй), система віршування, що застосовується в поезії того чи іншого народу, залежать від мови, мають свою національну специфіку. Відповідно до особливостей мов існували й існують різні системи віршування.
Значний інтерес для з,ясування природи віршування і розуміння сучасних його систем мають античні вірші та теоретичні основи їх складання. В античній літературі застосовується система віршування, яку називають метричною (гр. “міра”). У давньогрецькій і латинській мовах розрізняють довгі та короткі склади. На тій чи іншій закономірності в чергуванні довгих та коротких складів і базувався ритмічний лад вірша. Час, потрібний на вимовукороткого складу, називався “мора”, довгого – дорівнював двом морам. Довгі та короткі склади так чи інакше об,єднувалися у стопи.
Стопою в античній літературі називалося сполучення певної кількості довгих і коротких складів, яке повторювалося у віршовому рядку і надавало йому ритмічного звучання. Стопи в античному віршуванні були дуже різноманітні, бо могли включати від двох до чотирьох різних складів. Загальна кількість складів у рядку могла досягати 28.
Теорія літератури. Елементи віршування. Система віршування
Увійшли до нових систем віршування такі стопи:
– довгий склад;
U короткий склад.
Двоскладові стопи:
• хорей [__ U ]
• ямб [U __ ]
• пирріхій [U U]
• спондей [ __ __]
Трискладові стопи:
• дактиль [__ UU]
• амфібрахій [U __ U]
• анапест [UU __]
• бакхій [__ __ U]
• антибакхій [U __ __]
• амфімарх [__ U __]
Чотирискладові стопи:
• хоріямб [__ UU __]
• пеони [__ UUU]
[U __ UU]
[UU __ U]
[UUU __]
Найпоширенішим в античній поезії розміром був гекзаметр – це шість переважно дактиличних стоп (рядків). У рядках гекзаметра обов,язково робили паузу, яка називалася – цезура і ділила рядок на два піввірша. Тая як, наприклад, в українській та російській мовах немає довгих та коротких складів, то при перекладі довгий склад замінюється наголошеним, а короткий – ненаголошеним.
Силабічна система віршування.
Ритмічний лад у силабічній системі віршування спирається на однакову кількість складів у рядках. Закінчення рядків звичайно підкреслюється римою (співзвуччя). Римуються найчастіше сусідні рядки. Силабічна система віршування зберіглася у французькій, польській, чеській поезіях (особливості мови – наголос має постійне місце: у французькій – наголошений останній склад, у польській – передостанній, у чеській – перший склад). Наявність постійного наголосу надає ритмічності звучанню віршів. Силабічна система віршування зустрічається і у Т.Шевченка “Думи мої, думи…”:
Бо вас лихо на світ на сміх народило,
Поливали сльози: чом не затопили,
Не винесли в море, не розмилив полі?
Не питали б люди – що в мене болить?
Не питали б за що проклинаю долю,
Чого нужу світом? “Нічого робить”, —
Не казали б на сміх…
Силабо – тонічна система віршування
Ця система віршування розвинулася у ХІХст. У мовах східнослов,янських народів: українців, росіян, білорусів – наголоси не прикріплені до певного складу слів і припадають на різні (за місцем у слові) склади. Ікрім того можуть пересуватися при відмінюванні слів. У багатоскладових словах у наших мовах крім основного чути й побічні наголоси. Наголошені склади позхначаються не тільки силою вимови, а й деяким подовженням і особливим мелодійним забарвленням. Усе це чинники інтонації.
Але наша мова також складається зі словосполучень, а також із фраз, і кожна фраза має свій наголос, який називається логічним або фразовим. Цей наголос визначає зміст певної фрази. Тому будь – яке речення вимовлене з логічним наголосом на різних словах матиме різні змістові відтінки. Але вимова даного речення має і певний тип інтонації, в якому виражається чи то прохання, чи то вимога з тим чи іншим відтінком. З цими явищами інтонації зв,язаний ритмічний лад вірша.
У силабо – тонічній системі віршування поєднується принцип рівноскладовості рядків (силабізму) з принципом сумірності віршових рядків за наголошеністю складів (тонус (гр. “наголос”). Ритмічна організація мови у силабо – тонічних віршах включає як сумірність віршових рядків щодо кількості складів,, так і певну закономірність у чергуванні наголошених і ненаголошених складів. Рядки силабо – тонічних віршів мають внутрішню міру або розмір, який прийнято визначати за допомогою запозиченого в античному віршуванні поняття стопи.
Стопою в силобо – тонічній системі віршування називають сполучення
наголошених з певною кількістю ненаголошених складів, яке
повторюється у рядку.
У силабо – тонічних віршах застосовуються ті самі основні стопи, що були в античному віршуванні. Але з заміною довгого складу наголошеним, короткого – ненаголошеним.
Основні двоскладові стопи: ямб [ U __ ]
хорей [ __ U ]
Трискладові стопи: дактиль[__ UU]
амфібрахій [U __ U]
анапест [UU __ ]
За аналогією в античному віршуванні також є пирріхій, спондей, бакхій, антибакхій і т.д.
За допомогою стоп і врахування кількості їх у рядку визначають різні розміри віршів. Стопи не збігаються зі словами, отже не відбивають природного членування мови, а є лише умовною мірою для визначення закономірності чергування ненаголошених і наголошених складів у віршових рядках. Визначаючи розмір вірша необхідно вказати не тільки на стопу, а й на те, скільки стоп у рядку.
І. П.Тичина:
Я/єсть/ на/род/, я/ко/го прав/ди си/ла
Ніким звойована ще не була.
U __ /U __/ U__ /U __ /U __/ U
(п,ятистопний ямб)
ІІ. І.Франко:
Дух/, що/ ті/ло/ рве/ до/бо/ю,
Рве за поступ, щастя й волю
/ __ U/ __ U /__ U/ __ U/
(хорей)
ІІІ. П.Грабовський:
Ру/чень/ки/ терп/нуть/, зли/па/ють/ся/ ві/чень/ки,
Бо/же/, чи/ дов/го/ тяг/ти?
/ __ UU/ __ UU/ __ UU/ __UU/
/ __ UU/ __ UU/ __
(дактиль)
ІV . П.Грабовський:
Не/ раз/ ми/ хо/ди/ли/ в до/ро/гу/,
Не/ раз/ ми/ вер/та/ли/ до/ ха/ти
/ U __U/ U __ U/ U __ U/
/ U __U/ U __ U/ U __ U/
(амфібрахій)
V. І.Франко:
Об/ри/ва/ють/ся/ звіль/на/ всі/ пу/та/,
Що/ зв,я/за/ли/ нас/ з дав/нім/ жи/ттям/.
/UU __/ UU __ / UU __/ U
/UU __/ UU __/ UU __/ (анапест)
У силабо – тонічних віршах наголоси відіграють ритмічну роль. У зв,язку з цим у віршах поряд з граматичними і логічними розрізняють і ритмічні наголоси, тобто такі, які вимагає ритм. Ритмічні наголоси майже завжди збігаються з граматичними.
Силабо – тонічні вірші здебільшого мають однакову кількість стоп у рядках, але ртапляються вірші, написані різностопним ямбом. Визначаючи розмір вірша розглядаємо не один рядок, а кілька.
Тонічна система віршування (ХХ ст.) грунтується на приблизно однаковому числі наголосів (найчастіше 3 – 4 у всіх рядках одного вірша), причому ненаголошених складів між ними може бути різна кількість. Найважливішу роль у тонічних віршах відіграє прикінцевий наголос, якийє в рядках особливо сильний. Унаслідок довільного розміщення наголосів, рядок на стопи не ділиться. Найменша частка тонічного вірша – це слово з ритмічним наголосом. Важлива ознака тонічного вірша – наявність рими і паузи. Цією основною якістю тонічний вірш близький до народної системи віршування (тонічної за своїм характером).
Розмір тонічного вірша визначається кількістю наголосів у рядку.
Наприклад: М.Бажан: (чотиринаголосний (4 наголоси в кожному рядку)
В мозок вгруз цвях дум:
Коли ж підем в останній штурм.
Клаузули.
Закінчення рядків звучать підкреслено і тому автор ставить у закінчення те слово, на яке хотів би звернути увагу читача.
Закінчення віршового рядка, починаючи від останнього наголосу, називається клаузула (гр. “замкнення”)
Якщо останній склад наголошений, клаузула називається чоловіча.
Передостанній склад – жіноча.
Третій від кінця склад – дактилична.
4 – 5 і далі від кінця склад наголошений – гіпердактилична.
Експресивна виразність клаузул часто посилюється римою.
Рима – співзвуччя в закінченні рядків.
Відповідно до закінчення рими бувають: — чоловічі;- жіночі; -дактиличні.
Розрізняють рими точні (збігаються усі звуки: сонце –сон це; коні – в законі)
неточні (збігаються не всі звуки: хатини –єдине, поет–вперед)
Неточні рими, в яких збігаються лише голосні називаються асонансними , якщо лише приголосні – алітеративні (або консонансні).
Види римування:
• перехресне (через рядок – абаб)
• оповите (або кільцеве) перший і останній рядки – абба)
• паралельне (суміжне або парне – ааббвв)
Строфа (гр. “обертання”) – група віршованих рядків, об,єднаних римою, інтонацією, темою.
Джерело: http://www.ukrlitzno.com.ua/teoriya-literaturi-elementi-virshuvannya-sistema-virshuvannya/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735102
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 26.05.2017
Радощі - мов ті маленькі крихти -
Зе'рнятка, розкидані по полю...
Щедро їх мені вділила доля,
В ранках солов'їних й в ночах тихих...
Пам'ять, у вчорашнє, наче гостя,
Рветься на світанку погуляти -
Зерняток у кошик назбирати...
- Серденько про це у неї просить.
Просить, бо все більше в нього дощик -
Сумом проникає, хоч і травень.
Душу тільки я'трить, будить рани...
- Болю назбирався цілий кошик...
Мариво вже - радощі минулі,
Мариво, хоча і не забуте.
Вже й мені вчорашньою не бути.
Юність - наче човен затонулий.
Юність, непокірна і квітуча,
Буйна, ніби травень мальовничий,
Той, який душі моїй так личить,
В віршах заримована співучих...
...Радощі мої маленькі, вірші,
Вас і заберу з собою в завтра...
Може і копійки ви не варті,
Вас не проміняю на карати!..
Тіште мою душу, вірші, тіште...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734162
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Если женщина любит – к ней вопросы излишни.
Её щёки пылают, а глаза словно вишни.
Недостатки мужчины, если даже заметит,
Никогда не осудит и с улыбкою встретит.
Остроумную шутку звонким смехом воспримет.
И восторженным взглядом непременно окинет.
Философскую сказочку и весёлую муть -
Примет с должным вниманием, не вникая в их суть.
Если вдруг ваше слово каждый раз раздражает,
Призадумайтесь, друг мой, что сие означает!?
И когда всё не эдак ей, и когда всё не так, -
Будь, дружище, уверенным, что попал ты впросак!
Если женщина любит – догадаешься сразу.
Не дари безделушки и хрустальную вазу…
Пригласи на свидание – улыбкой ответит!
Подари при свечах ей – романтический вечер…
Если женщина любит, то захочет быть рядом.
Не страшны ей ни ветры, ни дожди даже с градом.
Если женщина любит – есть ли чувство прекрасней!?
Если это взаимно – ты нашёл свое счастье!
13. 04. 2015. - 18. 05. 2017.
Рисунок автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734027
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Царство жінки, - це царство ніжності, в обіймах ясного проміння, витонченості й терпіння, безкорисності й необхідності! Царство жінки, - це лад і спокій, мирне небо, яскраві квіти, жінки світ, - це здорові діти, почуття неземні високі! Царство жінки, - її половина, вірна, рідна, ласкава, надійна, а взаємна любов, - чудодійна, царство жінки, - щаслива родина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733873
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Влюблённая... Всё в ней иначе -
Походка другая и взгляд.
Повадки немного девчачьи,
Слова её будто звенят.
Улыбка, расправлены плечи,
Не плечи - а будто крыла!..
Душа - простота и беспечность,
Она у такой - догола...
Добро у неё - безгранично!..
За боль - не накажет - простит.
Прохожим - всегда симпатична,
Ведь сердце её - как магнит...
Весне - как родная сестрица,
Похожи - как два близнеца
И обе - как певчие птицы!..
Их счастью не видно конца...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733785
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Псалом Давида
Счастлив, счастлив живущий под кровом Творца,
Ведь могущество Бога не знает конца,
Говорит он: «На Господа я уповаю»
И от вражьих сетей его Бог избавляет.
И от язвы жестокой он Богом спасён.
В безопасности ты у Творца под крылом.
И ограда твоя и надежнейший щит
Это истина Божья, тебя Он хранит.
И полдневный недуг и ночная зараза,
Все тебя обойдут, ни коснувшись, ни разу.
Ночи ужасы все не пугают тебя
Ни стрела что летит, смерть неся, среди дня.
И пусть тысячи рядом с тобою падут,
Но тебя эти ужасы все обойдут;
Ты увидишь постигшую грешников кару,
Но тебя защитит Бог от всяких ударов.
Ибо Бога защитой своей ты избрал,
«Бог надежда моя» так ты твёрдо сказал.
Не случится с тобой ни малейшего зла,
И зараза жилище твоё обошла.
Ибо всюду, везде среди дальних дорог
Охранять повелит тебя Ангелам Бог.
Чтобы ты не споткнулся, не пал в бездорожье
На руках понесут тебя Ангелы Божьи.,
И растопчешь легко ты ногою твоей
Самых страшных тебе угрожающих змей.
Если будешь ты с Богом, всегда неуклонно,
Всех врагов победишь, льва сразишь и дракона.
Так Господь говорит: «Я всегда буду с ним
Будет мною всегда он, и всюду храним.
Он меня полюбил, знает имя моё
И всегда я услышу, когда он зовёт
Не оставлю и даже в тяжёлой печали
Но избавлю его, чтоб его прославляли,
Долго будет он жить, счёт теряя годам,
И ему я спасение вечное дам».
К сожалению, это стихотворение нельзя назвать дословным переводом давидова псалма. Скорее это стихотворное переложение, поэтому я не претендую на имя переводчика. Но я был так восхищен, прочитав этот Псалом полностью, что строки сами начали складываться. Как известно стихотворные переводы Псалмов были у многих прекрасных поэтов прошлого От Тараса Шевченко и Гавриила Державина и до наших дней. Сравнительно недавно, этою зимой, прекрасный перевод Псалма 90 на украинский язык был выполнен нашей очаровательной коллегой Любовью Вакуленко. Ни с великими ни с коллегами я не равняюсь. Я просто хотел прославить Бога и передать свое восхищение библейским текстом, который в наше время может прочесть каждый.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733742
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
Поезія - друга молитва ,
Вкладає Господь у вуста,
Не сходи вона, не гонитва,
Плекає любов на листах.
Вона – не продажна, мов дівка,
Не заздрість на ймення “сусід”,
Хоч часом - то мед, то перцівка,
Буває і сонце, і лід.
І більше то - борг, ані ж право,
Гордині вона не рідня,
То люди приносять їй славу,
Знайшовши в полові зерня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728149
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 16.05.2017
[color="#593123"][i][b]Вірш – інструмент чарівника
І зараз я вам це дов́еду.
Як бджілка в лоні квітника
Збирає кілограми меду,
Так ви будуєте вірші,
Зі слів збираєте ви твори,
Які впадають до душі,
І пестять розум теплим морем.
В уяві вдячних читачів
Ви намалюєте картини
Де знайдуть щастя шукачі,
Кохання пісня буде линуть.
Знайдеться місце в них словам,
Що адресовані в майбутнє;
Це щось споріднене дивам,
Реальність зовсім в них відсутня.
Звернутись можете до тих,
Кого нема на цьому світі,
Хто віддавав життя до крихт,
Щоб ніжністю були зігріті…
До тих, хто вас колись кохав
І почуття палали щирі,
І вам безсоння дарував,
В якому зрів натхнення вирій…
Свою любов, свої знання
Ви віддаєте без останку
З мистецтвом гідні єднання
І зовсім це не забаганка.
Ваш вірш, то співи солов’я,
Які полинуть через вічність.
Ви тут усі – моя сім’я
І в ваших чарах є епічність.
І як скажу: ви чарівник,
Це буде вдячності похв́ала
І найдорожчий показник,
Хоча і цього ще замало…
[/b][/i][/color]
З подякою за Вашу творчість
16.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733695
дата надходження 16.05.2017
дата закладки 16.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2017
[color="#727a2a"][i][b]Читаю вірш, кохання сповідь дивну,
В нім туга, візерунок почуттів
І розмаїття найніжніших слів,
Що душу крають щемом безсумнівно.
Пожовклий вірш, мов золотава осінь,
Напевно він написаний давно,
Як витримане у літах вино,
Чекає в дегустацію запрошень.
Читаю вірш, а в нім вага емоцій
Колись і одкровень вогонь палав,
Там правда… Тільки зразу не впізнав,
Бо загубивсь в років безмежжі опцій.
Знайомий в цім вірші побачив смуток
І автора його я трохи знав…
Я вірш кохання сам і написав
Давно… Тепер він пам’яті набуток.
[/b][/i][/color]
15.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733588
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Я все більше пишу по ночах,
Ніби ночі мене, навмисно,
Звуть слова заплести в намисто,
Ті, що серце сказати хоче...
І мов листя слова кружляють
(Ніби душу гойдає вітер...)
І несуться рядки до світла,
Обіймаючись з небокраєм...
...У безсоннях і тихих мріях,
У комфорті своїм душевнім,
Забуваю про все буденне,
Бо поезія - це мій вирій...
У стихії своїй натхненній
Розчиняюсь, мов крапля в річці...
...І вклоняюся кожній нічці
За безсоння свої пісенні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733336
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Надоело нечистому в пекле,
Что по свету гуляет поэт.
«Ох, и вредное ж племя поэты!
От поэтов покоя мне нет.
Да, конечно, они не Святые.
Как все люди, конечно, грешат.
Но, однако, их строки и речи
Все прекрасное в мире хранят.
И любовь, и умение видеть
Что красиво вокруг и когда.
И восторг перед доблестью чистый.
Да, с поэтами просто беда.
Хорошо если он вдруг сопьется,
Или шею пораньше свернет.
А уж если продастся он власти,
Даже пользу он злу принесет.
Но вот если такого не сталось,
Вот тогда уж проблема проблем
«Что с ним делать?» раздумывал дьявол,
«Отступиться уж что ли совсем?
Раз нельзя соблазнить его как-то,
Раз от смерти хранит его Бог,
Значит спустим с цепей Мы заботы,
Чтобы было ему не до строк».
И с тех пор за поэтами часто,
Чаще даже дуэлей и драм,
Ходят серые стаи проблемок,
И рутины всей жизненной хлам.
Где там чувства и где там порывы,
Что рождают стихи на века
Их сжирают житейские будни,
Их старательно гасит тоска.
А с поэтом лишь Ангел-Хранитель,
Зря сказал я тут «Лишь»,
Вместе с ним
Сквозь любые бесовские сети
Стихотворец пройдет невредим.
Лишь бы сам не отверг он защиты,
Что Творцом ему свыше дана.
И пробьются сквозь быта бурьяны
Настоящих стихов семена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647871
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 14.05.2017
Прости её, пожалуйста, не злись.
Души твоей коснулась - не нарочно.
В любви своей, и чистой, и порочной,
То вниз она летит, то рвётся ввысь!..
Прости за то, что любишь так её,
Умом осознавая невозможность
Любви, где присмиривши осторожность
Ей сердце б отдал жаркое своё.
За трепет этих чувств её прости
И боль свою, нежданную такую.
В бессонницах она тебя целует,
В руках твоих желая расцвести!..
Прости её за молодость души,
Где живы до сих пор весны порывы!..
Ей с корнем этих чувств уже не вырвать.
Больней - без них... Мечты сереют, жизнь.
Прости, что напоила и тебя
Тем чувством запоздалым. Не нарочно!..
На пике лет любовь бывает - прочной
И пусть её рождает только взгляд.
Порой и пара слов рождает то,
О чём другие Небо, всуе, просят
И не находят это... Слышишь? - вовсе!
Так пусть любовь в тебе твоя живёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733113
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017
У-ютно душе, словно нет этих лет за плечами,
З-абыты печали, ушла вереница невзгод.
Р-аздумий полно упоёнными счастьем ночами,
Е-сть та новизна, что пронзает копьем напролет.
Л-оснит у виска серебром обесцвеченный локон,
О-т губ и до глаз появился морщинок ажур
И- снова к душе прикоснулся совсем ненароком,
Л-етящий с небес и пленяющий сердце амур.
Ю-неет душа не по дням... по часам и минутам,
Б-окал за бокалом испита забытая страсть
В-сецелая власть... и не нужно другого уюта.
И- кажется раем такая безбрежная власть.
С-овсем и не так... не прощаются с юностью годы,
В-едь я никогда не ждала так прихода весны.
О-сеннюю грусть отпускаю на талые воды,
И- вдоволь упьюсь этой нежной волной новизны.
В-рачует Амур, исцеляя уставшее сердце ,
К-уда-то исчез всем присущ возрастной пессимизм,
У- Бога есть все, только стань наилучшим умельцем,
С- душою приняв этот дар от Всевышнего - ЖИЗНЬ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733108
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2017
У кожній місцині
любов господині
вкладали одвіку у смак калачів.
У полі роботи -
до сьомого поту,
до рук почорнівших, до згорблених днів.
Духмяну хлібину
з душею людини
руками не брали: брудними - то срам.
Пекли хлібну дужку -
тримали за вушко,
Калач смакували, а ручку ту - псам.
Хто ж їв все до решти,
Казали: "Сердешний,
невже зголоднів, бідолахо, ти так,
що дужку брудную
так щиро смакуєш?
Дожився сердега до долі собак".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733007
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Прояв радості в кожного свій, проявляється у поведінці, в очей блиску і руханні вій, чоловіку освідченні й жінці! Це відчутно у легкості ніг, і відвертості наших емоцій, щиру радість доповнює сміх, і упевненість в кожному кроці! Радість чути у добрих словах, у обіймах міцних й поцілунках, наша радість у наших руках, у щоденних життєвих стосунках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733001
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Минулого не зміниш ти ніколи,
Ніяк не перепишеш, не зітреш.
Його болючі та гіркі уколи
Ночами сотні раз переживеш.
Воно, як тінь, ходитиме з тобою,
З душі не відпускаючи печаль,
І ти вночі смиренною мольбою
До неба надсилатимеш свій жаль.
Проситимеш звільнити від печалі,
Казатимеш, що не казав тоді,
Та тільки пізно буде... І надалі
Минуле допікатиме тобі.
З минулим не підпишеш договору,
Воно тебе, як невблаганний кат,
Палитиме всю ніч вогнем докору
Твоїх колишніх помилок і втрат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732993
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Скотиться колесом сонце за горизонт.
Пам’ять підніжки розставить. Втекти б, та – ні…
Я залишаю /впустила квиток/ перон
І повертаюсь додому, який не дім.
Тут, де немає від мене ні сліду, я
В серці тамую весни больовий синдром.
Хочеться дива. /Забула його ім’я…/
Входить дитинство навшпиньках десь під ребро.
Ось знову вулиця. Вишні зронили цвіт.
Скільки б мені не пройти не моїх доріг
/Й тих, що мої/, через всю павутину літ,
Хочеться переступити за той поріг,
Де вже не чутно ні сміху за склом вікна,
Ні вечорових розмов, тільки вітру свист
Ходить по колу сирих і пустих кімнат,
Де кожна річ у собі зберігає зміст
Глибший, ніж іншим здається. Бо тут і я
З вітром колись перешіптувалась в думках,
І у свята за великим столом сім’я
Дружно збиралась. Тепер на кількох замках
Двері у світ, де від тиші загусли зву…
…чи!!! - я прошу. - Зазвучи у мені ще раз!
Так, щоби сили сказати було: «Живу!»
Так, щоби лікарем стала любов – не час…
Лиш чорно-білі портрети тепер мені
Дивляться в душу. /Минуле крізь об’єктив./
Я повертаюсь додому, який не дім.
/Той, що як кисень, покликав і відпустив…/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Диктує небо серед ночі,
На сон згубила всі права,
Збираю знов рядки пророчі,
За справжній скарб мені слова.
Це усамітнення - на користь,
Чужих думок не сипле град,
Це - ночі вистраждана повість
Під таємничий зорепад.
В блокнот лягають тихо зорі,
Оця від тата, ця від мами,
Вони в небесному дозорі
Лікують біль мені віршами.
Диктує небо серед ночі,
Я бачу душі їх святі,
Я бачу лагідні їх очі
І пишу вирок самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732761
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Малюю небо, місяць, сірий в'ється дим.
Горнусь у сутінки, зірки повитиравши.
Барвистий ранок напою дощем п'янким -
Це все моє, одній мені, на жаль… не наше.
День щастям розпишу, а в нім поміж суєт
Шматочки радості кладу, журбу сховавши.
Чарівний ключ від найгарнішої з планет -
Тобі в кишеню, лиш тобі, бо це … не наше.
Перемалюю холод в сяйво теплих днів,
Нехай весна сміється, сонце ввись здійнявши!
Від сміху того світ кульбабками розцвів…
Це все мені, це все тобі, і врешті - наше!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732813
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 11.05.2017
[color="#26386e"][i][b]Разбудят птицы утреннею песней,
В глубоком синем небе проносясь.
Она хоть и грустна, но нет прелестней,
Тех нежных звуков, радующих всласть...
Разбудят птицы завистью к полетам,
В порывах ветра над землей паря,
Стихия их в заоблачных высотах,
В глазах их отражается заря…
Разбудят птицы и придет сознанье
Фантазий, что надежды не сулит,
Уж так распорядилось мирозданье:
Рожденный ползать – точно не взлетит…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732743
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
На превеликий жаль не все удасться, збуваються далеко не всі мрії, але саме життя, - велике щастя, той не жаліється, хто все це розуміє! Певний випадок десь стає повчальним, траплялося що руки опускали, зовсім не треба бути ідеальним, любили щоб тебе і поважали! Що перевірене стає нам підходяще, найзатишніше на своїй садибі, усе що відбувається, на краще, у кожного із нас завжди є вибір!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732700
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
На цыпочках..,
тихонько..,
не вспугнуть..,
Как бабочку, души благоговение.
Щекой к цветущей веточке прильнуть
И потерять земное притяжение...
Медовый аромат.., цветущий рай
Прервут на миг круги земного ада.
И ты, себе позволив - "Улетай",
Вдруг растворишься в белой дымке сада...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730259
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 10.05.2017
Паради, поради, укупі гульвіси, герої,
Несе гутаперчивий хлопчик пісні калачі.
Плетуться віночки з барвінку, колючої хвої,
Вивершують діло почате мужі-брехачі.
І крутиться світ безкінечно у бісовім колі,
Здається, отій круговерті немає кінця…
Рясні обіцянки-цяцянки, вишивані льолі,
Душа копійчана осіла на дні гаманця…
То хто ми сьогодні? Народ? Жебраки? Поторочі?..
Минають негоди, століття, минаємо ми…
Обстріляна хата, бабусині вицвілі очі,
Шматують безмежжя давно не небесні громи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732648
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Я пив слова, ці роси ранні,
Я пив так жадібно, як міг.
Вони світилися в тумані,
Слова, мов перли всі зберіг.
Ковтав рядочки і куплети,
Голодну душу напував.
Пив все, що налили поети,
Кобзар найбільше смакував.
Міняв меню – то Драч, Костенко,
Сосюра і незломний Стус.
Так спрагу гамував швиденько,
Дійшов до слів, що дав Ісус.
І зараз п’ю слова поетів,
Джерел вкраїнських потічки.
Я п’ю ковточками куплети,
А їх становляться – річки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732647
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
К- моим истокам... где бы все, как раньше...
У- сада мама ждет меня домой,
Д-о той любимой... на ветру озябшей,
А- от тревог... от всех тревог седой.
Н-а землю встать бы и пройтись по полю,
Е-два касаясь зелени ковра...
С-вятая память сердце режет болью.
Е-е , как роль нельзя на бис сыграть.
Т-уда бы мне... на миг всего вернуться
М-ерилом счастья стал бы этот миг,
Е-лей души - хоть в мыслях окунуться,
Н-о стать владыкой юных дней моих.
Я столько раз лечу уставшей птицей,
П-од солнцем, градом, ветром и дождем.
О-пять узнав, что некуда гнездиться,
Ж-урба-тревога душу ест живьем.
И так всегда, стремлюсь сюда... за болью,
З-а тем, что снова душу разорвет .
Н-о пусть полет - на рану ляжет солью,
И-стратив дух, здесь сердце силу пьет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732629
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
У спомини, в зеленій палітурці,
упишу травень листячком-дощами...
Паломнику! Стань долею-словами!
Вишневий цвіт опав, зронивши тишу...
Вгорі, там де визбирую тумани,
встає над світом сонячне кресало...
Паломнику! Вогню як стане мало,
твій дух в мені хай спалить млосну тишу...
І вже не прикро! Світ - повчасне диво.
Тепло ловлю думками у долоні.
Я не сама. У серці твої скроні...
Паломнику! Твій мир в собі залишу.
09.05.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732575
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Я слухаю мелодію дощу,
збираю в пригорщу його прозорі ноти
і знов натхнення відчуваю дотик,
слова у чистих водах полощу.
Так тихо... Тільки крапель перестук
викреслює по склу шляхи зміїсті...
Впадає в ніжний сон принишкле місто —
чарує заколисуючий звук.
Не хочу я, щоб дощик цей ущух —
Нема ніжніше пісні дощової.
Струмує блюз із хмари воскової...
Я слухаю мелодію дощу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732558
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
И куда я вошла? Здесь трава высока,
а нога оскользнулась о мрамор…
- Осекись! - прорычал гнилозубый оскал,
черным шрамом зачеркнута, чья-то щека
в капюшоне с двойной пентаграммой,
отшатнулась. Вернуться? Но выход исчез.
Я у склепа из лабрадорита, -
кадуцеи, крестов покосившихся лес,
стеллы, статуи, свежий могилы разрез,
как попало разбросаны плиты.
Небеса, словно саван сопревший висят,
и горячим становиться воздух,
шорох, писк и десятки шершавых крысят
мне в колени метнулись! Облезлая вся,
дверь открылась, а пятиться поздно:
обнажённым седалищем прямо ко мне
на кушетке жена громоздиться,
черной кучмой на красном от жара рожне,
с головою упавшей… к срамной глубине
красный аспид змеится двулицый.
Над несчастною вздыбился чёрный козёл,
широко раскорячив копыта,
торжествуя, он штопором крученный ствол
оголил и смеётся, лютеющ и зол,
и мудя подобрались несыто.
- Ты сама обратилась и денег дала, отчего же теперь оробела? Ну, на кресло. Коленями. Быстро легла! Закрепите ей ноги… и где зеркала? Ишь, дебелая.
Поднаторело
входит слизистый штопор в отверстую щель,
демон брюхом толкает привычно,
и на теле вскрываются сотни свищей,
тело корчиться, бьётся на медном плаще, -
добровольная ада добыча.
А вокруг собирается нелюди гиль,
когти тянутся, рыла суются,
опускается нетопырь, сузив круги,
живота опускается нежный изгиб,
крепнет вонь сладострастных поллюций.
Тянет, тянет, в улыбке оскалив резцы!
Воды хлынули, вспухла промежность, -
два ребенка, обвитых в плаценты свинцы,
показались…
-Эй, ты, у тебя близнецы!
Вот поднесены к пасти на стержне
две головки младенцев, - отгрыз и пожрал,
тельца содраны, брошены тварям.
Тёплой плоти комочки, истошно визжа,
рыла мерзкие рвут, от услады дрожат,
в липких водах лапищами шарят,
кто-то воет, со свистом глотая слюну…
Смрадом трупным меня пошатнуло,
но никто из нечистых на дверь не взглянул.
Я рванулась поднять и утешить жену,
Нет! нельзя обойти Вельзевула, -
саркофагидов туча взвилась у лица…
- Эй, не спать!
Чьи-то тени метнулись,
галоген прикроватный в глазах замерцал, -
санитарки прокуренная сипотца,
чёрный шрам.
- Наконец-то, очнулась! Всё отлично! Почистили, сняли кольцо…
… медицинские белые брюки,
узкогрудый брюнет, сильно тянет винцом…
Где я видела длинное это лицо?
Чёрной шерстью заросшие руки?
Abortus Clinics - абортарий, аборт на позднем сроке цена
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732282
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
[color="#696262"][i][b]Приходят осень, и зима,
За ними вновь весна и лето,
Как смена помыслов в умах,
Порой дает на все ответы...
Порой ответы так важны,
Без них ни влево и ни вправо,
Они по жизни нам нужны,
Как через реку переправа…
Легко ошибку совершить,
А вот исправить трудновато.
А как по жизни не грешить?!
[color="#c71010"]Мы все хоть в чем-то виноваты…[/color]
Вина случайности сродни,
Вина беспечности подруга.
То в жизни пасмурные дни,
То неприятности по кругу…
Грешим бездумно, невзначай
Обидеть можем злою шуткой,
На правду, ложью отвечаем,
Порой поступки наши жутки…
К нам покаянье как всегда,
Приходит поздно, почему-то,
Когда разинет пасть беда,
И жрет, минута за минутой…
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732099
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Вальсирует май - не меня, а кого-то другого...
Другие острей ощущают цветов аромат...
Любви, в это светлое время, на улицах много...
Навстречу друг к другу влюблённые люди спешат...
Целуюясь, смеются... А мне так тоскливо и грустно...
Буянит сирень далеко-далеко... без меня.
В других вызывает жасмин окрыленные чувства
И нежность тюльпанов, своим разноцветьем пленя...
А ландыши... Бог мой!.. Как эхо далёкого детства!..
Меня - в моих мыслях, всегда возвращают домой...
Невинное в маленьких чудах - благое кокетство!..
Вдыхала бы жадно!.. Как счастье вдыхают - душой...
Пьянеть бы мне снова от всей этой майской природы,
Чтоб сердце забилось сильней, утопая в любви!..
Как больно любить, ощущая в душе непогоду...
А все же я эту любовь не хочу умертвить.
Пусть длится, живёт этот свет в моём сердце подольше!
Боюсь навсегда потерять красоту этих чувств...
Возможно, кому-то без этого легче и проще,
А мне этот мир, без любви, показался бы пуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Наша жизнь – суета, бесконечная гонка по кругу...
Все спешат как-нибудь похитрей приспособиться к ней…
И хрипят, второпях подставляя подножки друг другу,
В переплётах витрин и холодных рекламных огней…
И прорваться наверх, как и прежде, довольно непросто, -
Искушений греховных на каждом шагу пруд пруди…
И нередко мешают уснуть сонмы всяких вопросов
И, увы, не спасают ни джин, ни тату на груди…
Каждый день убеждаюсь, что время убогих не лечит,
Что живёт большинство от беспамятства на волосок…
Но наивно надеюсь ещё на какие-то встречи
На краю, где лобзает волна раскалённый песок…
Превратились делишки в такие-сякие заботы,
Ничего не поделать, всему есть божественный срок…
Но ещё прикоснуться к великим искусствам охота
И кому-то польстить незатейливой парочкой строк…
И покуда есть порох в обшарпанных пороховницах,
И пока не согнул до земли груз отчаянных лет,
Постараюсь запомнить родные прекрасные лица
И, пожалуй, не буду спешить покидать этот свет…
май 17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732032
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017
А хто не бився з вітряками?
Хтось раз чи два, чи то роками.
Списи ламались, дохли коні,
Піт під шоломом був на скроні.
А хто палац крихкий з піску
Не будував на бережку
Життя? Така "архітектура"
В людей відома авантюра.
Хто не вигадував кохання?
Марнів від суму і страждання.
Пандори наче то "скарбничка"...
Самообман - шкідлива звичка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732077
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.05.2017
[color="#786f6f"][i][b]Затянет небо серой мглой
И летний день вдруг станет грозным.
Дружок, беги пока не поздно,
Пока в одежде ты сухой.
Беги и прячься где-нибудь,
Да вот, ближайшая кафешка.
Возьми «espresso» и орешки
- Тебе есть смыл передохнуть.
За ливнем наблюдай в окно,
Как он бомбит по глади крыши
И дробь его так четко слышно…
Да, небо в край возбуждено.
Смотри на серые штрихи,
Что облегают силуэты,
Там дождь с грозой поет дуэтом,
А ты слагаешь им стихи…[/b]
[/i][/color]
24.07.11
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731671
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Чего вы боитесь, мой милый?..
Ведь я ни о чём не прошу.
Вся слабость моя, как и сила, -
Прозрачны как девственность луж.
В стихах отражаясь любовью,
Не пряча души под вуаль,
Дарю вам наивностью голой
И радость свою, и печаль.
Не надо, мой милый, бояться
Земного, как я, существа.
Не будет над вами смеяться
И часть моего естества.
Я всё о желаниях ваших
Узнала из чувственных строк...
В душе вашей тонкой бумажной -
Такой же влюблённости рок...
Мы оба все тайные роли,
Застывшие в нас глубоко,
В стихах выпускаем на волю -
Красиво, привычно, легко...
Не надо, мой милый, не надо
О том сожалеть никогда.
Пускай и не сыщет отраду
Любовь, в переулках преград.
*****************
Реальность - сплошные преграды...
В стихах - ни одной из преград.
В реальности - больше неправды!..
В стихах - ни одной из неправд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731634
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Возьми меня в свое молчание,
в твою обитель тишины.
Я сквозь преграды и отчаянье
коснусь души твоей струны..
Возьми меня в свое молчание..
Мне лишь бы рядом, пусть без слов..
Я буду нежности касанием
нести тебе свою любовь..
Я объяснятьcя буду взглядами,
слегка нарушив твой покой..
И верю, чувства водопадами
тебя накроют с головой..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2011
Свидетельство о публикации №11108204231
Плейкаст:
http://www.playcast.ru/view/1844680/72c19b5736a7ea19bc7fdc80aea30530e461e34epl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276108
дата надходження 20.08.2011
дата закладки 02.05.2017
З-елений лист на сонечку лосниться,
А- пахощі, що злегка аж п"янить.
Ц-ей аромат, як тільки завесниться
В- серця людей струмками цебенить.
І- відірвати погляду не в силі,
В-есна чарує буйним квітом всіх,
Б-ач, дивоцвіти, веселкові, милі,
І- рясно вмиті краплями зі стріх.
Л-ибонь в бузок Господь вдихнув ці чари,
Я-к робить він кругом свої дива,
В-есна - пора побачень, звук гітари
І- мелодійні про любов слова.
К-оли цвіте бузок в подвір"ях рясно
Н-еначе райдуг барви виграють
А- на душі, так щемно і прекрасно
Б-о в барвах цих краси всієї суть..
У-же в садах лунає спів пташиний,
З- усіх усюд - співочий справжній рай.
О-аза щастя, диво України,
К-уточок мрії, мій любимий край..
Завдячую Олі Радченко, її акровірш
"Куст сирени расцвел у окна" додав мені натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731552
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 02.05.2017
[b]К[/b]уст сирени расцвёл у окна,
[b]У[/b]тро раннее мне улыбается.
[b]С[/b]мотрят сонно сквозь шторы дома,
[b]Т[/b]енью ночь по траве расстилается.
[b]С[/b]ладкий запах сирени вокруг
[b]И[/b] черёмухи запах чуть приторный.
[b]Р[/b]езким кажется шёпота звук,
[b]Е[/b]сли мир тишиною пропитанный.
[b]Н[/b]ежно-алый густой цвет зари
[b]И[/b]нкрустирован вычурно золотом.
[b]Р[/b]азве можно свой взгляд отвести?
[b]А[/b] в душе чувства вдруг — ярким сполохом.
[b]С[/b]олнце щедро рассыплет лучи,
[b]Ц[/b]еркви купол в лучах искупается.
[b]В[/b] этот миг мы давай помолчим...
[b]Ё[/b]лка звонницы лапой касается.
[b]Л[/b]еса кромка темнеет в дали,
[b]У[/b]дивляет синь неба бескрайняя.
[b]О[/b]блаков проплывут корабли,
[b]К[/b]то же знает, где гавань их тайная?
[b]Н[/b]евозможно свой взгляд отвести!
[b]А[/b]х, сирень расцвела, посмотри!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731344
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 02.05.2017
Дитя папирусов и глиняных табличек,
Которые шумер нам подарил,
Ты для меня привычка из привычек,
Мне без тебя прожить уже не хватит сил.
Кто верит в параллельный мир – пусть верит,
Мой параллельный мир есть полка книг,
И в этот мир всегда открыты двери –
Мир храмов, полководцев и квадриг,
Мир светлых мучеников и царей суровых,
Мир прозы и мир чистых, звонких строк;
Нет ничего желанней книги новой,
Которую прочесть ещё не смог.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630426
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 02.05.2017
Чтобы это значило, если кукла снится,
Девочке, которая выросла давно
Девочке, которой, может быть, и тридцать
Может быть чуть больше, вам ведь все равно.
Куколка кудрявая, открывает глазки,
Платьице короткое, в красные цветы,
«Вот такая куколка», – вся светясь от ласки,
«Или может пупсик?» – вспоминаешь ты.
Что бы это значило? Ты звонила тёте;
Ты листаешь сонник: может скажет он?
Ничего разумного в нем вы не найдете.
Я сумею лучше объяснить твой сон.
Если в сновидениях видишь ты игрушки,
Не назвать малышкою мне тебя нельзя.
Это значит сердце у тебя девчушки,
И влюбился, значит, я в тебя не зря.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642195
дата надходження 08.02.2016
дата закладки 02.05.2017
Если ты не железный от роду,
То и стать не пытайся кремнем,
А не то твоей жизни дорога
Будет горьким, неровным путем.
Нужно помнить, что воли железной
Злобной выходкой не заменить,
Можно ей только близких обидеть,
Или совесть свою погубить.
Слабоволье свое подавляя
Со своим распростишься теплом;
И застонет душа, пропадая,
Точно голубь с подбитым крылом.
Что дано тебе Господом Богом –
Это нежность твои и тепло, –
Раздувай, как огонь при дороге,
Чтобы было тепло и светло.
Ну, а если придется сразиться,
Чтоб любимое что-то сберечь,
Этот самый огонь даст и силы,
Пламенея, как ангельский меч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637577
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 02.05.2017
Колись один дід мав червоні труси –
Прийшов комунізм (най би шляк його трафив)
Й забрав ті, що дідо два роки носив,
Бо треба було для параду їм прапор.
Колись дідо мав фарби і олівці,
Хоч може й не славивсь художнім талантом,
Але комунізм відібрав їх усі,
Щоб хтось з кольоровим ішов транспарантом.
Колись дід удома тримав барабан,
Хоч може й не мав він музичного слуху,
Але комунізм і його відібрав,
Щоб хтось на параді у нього постукав.
Колись дідо мав свій портрет на стіні,
Де він ще хлопчам обіймав батька й мамку,
Але і його відібрав комунізм,
Щоб лико вождя помістити у рамку.
Щороку у травні були такі дні:
Як стадо людей йшло колонами радо
Удома лишався засмучений дід
Й дививсь у вікно без трусів за парадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731371
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії –
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.05.2017
Я не буду о вас, ни с теплом и ни с грустью,
Ни с добром, ни со злостью в ночи вспоминать.
В этот благостный час моё сердце отпустит
То, что раньше хотело с собою забрать.
Пусть уйдёт в забытье, облегчив мою память,
Ваш пронзительно-нежный улыбчивый взгляд.
Я на старой скамье захотела оставить -
Понарошку забыть подвенечный наряд.
Не успеет промокнуть наряд под дождями...
Унесут чьи-то женские руки с собой
тот мираж, что когда-то придуман был нами
И растаял - туманом над тихой рекой.
И не ваша вина, в том, что вы - не любимы.
Моё сердце молчит, словно камень, в груди.
Вы не тот... хоть ни с кем вы, ни с кем не сравнимы!..
И я верю - любовью вас Бог наградит.
7 марта 2012 г.
(Ещё один романс.
Были внесены маленькие изменения)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730887
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2017
Какое счастье быть собою,
Ни перед кем не рисоваться,
Как жил, таким же оставаться,
Распорядившимся Судьбою.
Не изменять, в угоду, вкусам
А коль менять... не принуждаясь,
Не понимаю я искусство,
Но понимаете,... "не парюсь".
И, может быть, не понарошку,
Раскрою я свои таланты
И позавидуют строкам, литературные "гиганты".
А может, просто так,... бахвалясь,
Откроем новую планету
Ну и по прежнему, "не парясь"
Распишем парочку сюжетов.
Затем послушаю других.
Кто посмеётся, кто ругаясь
Мне завопит " послушай, блин,
Как ты живешь совсем не парясь?"
Всё просто. Я живу, как взрыв,
В своих строках лишь забываясь.
Моей души смешной порыв,
Живет, в осколки разрываясь.
И на зазубренных полях,
Ползут, в спирали завиваясь ,
Мои послания друзьям...
Живите смело и не парясь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730752
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Черные птицы
Птицы, странные черные птицы,
и за вами худая молва,
вроде нет и причин усомниться,
все же это пустые слова.
Не хочу, не могу согласиться,
это бред, это сон у воды,
что красивые черные птицы,
это все-таки символ беды.
Но живет этот символ на свете
и пугает несчастных людей,
в снах приходит он к ним на рассвете,
отражением бредовых идей.
Прочь отбросьте пустые сомнения
и не слушайте глупых людей,
просто вспомните, как вдохновение,
пару черных больших лебедей.
Нет запретов, раздвиньте границы,
откажитесь от пошлых идей,
все красивые черные птицы,
это души ушедших людей.
Просто им суждено возвращаться
в этом облике к нам иногда,
и прекрасные, черные птицы,
это вовсе не значит беда.
Позабудьте свои предрассудки,
может быть это ваша судьба,
и летящие по небу утки,
это к людям немая мольба,
Ведь ничто в этом мире не вечно,
срок исполнится, время придет,
Черной птицей, красивой конечно,
я уйду в свой последний полет.
Буду тихо кружить в поднебесье,
и на землю глядеть с высока,
буду петь я свои птичьи песни,
перед тем как уйти на века.
И однажды, как отблеск зарницы,
в поднебесье подруга придет,
две красивые черные птицы
навсегда уйдут в вечный полет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730778
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Темна нічка землю шаллю вкрила.
А по ній — сріблястих зір стіжок.
Ми удвох під цим зірковим пилом
На тоненький дивимось ріжок.
Соловей співає про кохання,
Почуття у душах — в унісон.
Час сплива у ніжному мовчанні.
Ніч травнева — світлих мрій сезон.
Яблуневі квіти пахнуть медом...
Ти мене міцніше пригорни.
Ми удвох під зоряним наметом,
де кружляє музика весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730655
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Осень под Чернобылем..
Сосны, сосны…то гуще, то реже.
Вас обходит пила, топоры.
И березки росточком пониже
Стали в круг на лугу для игры.
На Полесье легла позолота,
На деревья, кусты и траву.
Пришла осень в леса, на болота,
Опустила вуаль на листву.
Запестрели одежды у клена,
Шоколад на орехи пролит.
Вишни в модных нарядах сезона.
Плющ рубинами листьев горит.
Припять лентой небесной струится
В ожерелье лесов и лугов.
Вольно волку, лисица резвится,
Почти рай для лосей, кабанов.
Только нет на лугах стогов сена,
Не поют по утрам петухи.
Человеком оставлена сцена -
Удален, как Адам, за грехи.
Зарастает лесная дорога -
. Не до сбора подарков земли.
Благодать – святой дар нам от Бога
Здесь утеряна была людьми.
10.2007. Г. Орел. г. Чернобыль.
+ Осінь біля Чорнобиля.
Сосни…сосни…густіші та рідші.
Там сокири, пилки не пройшли.
І берізки, на зріст трішки нижчі,
В коло стали на лузі до гри.
На Полісся летить позолота,
На дерева, кущі та траву.
Прийшла осінь в ліси, на болота,
Опускає вуаль чарівну.
Жовта фарба сподобалась клену,
Шоколадом горіх мерехтить,
Вишні в модних запасках сезону,
Плющ рубінами листя горить.
Прип׳ять стрічкою синьою в׳ється
Між намистом із лук та лісів.
Добре вовку й лисиці живеться,
Майже рай для косуль, кабанів.
Та на луках нема копиць сіна,
Не співають щоранку півні.
Відсторонена з сцени людина,
Як Адам, за провини земні.
Заростає підліском дорога -
Не до збору дарунків земних.
Благодать – святий дар нам від Бога,
Тут утрачена в діях людських.
11.09. Г. Орел. Переклад. м. Обухів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730573
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Есть сердце у Вселенной...
Мерно бьётся
оно
не ведая своей могучей силы ...
Его биенье тихо и красиво
движением молекул отдаётся,
дыханьем клетки,
шелестеньем ветра,
грозою,
ливнем,
содроганьем ветки,
волной спешащей нА берег наплыть,
протуберанцем солнечного жара
навеки обречённого пожаром
сквозь холода безмолвье гордо плыть,
биеньем мысли,
словом, что воспеты
паденья,
взлёты,
столкновенья звёзд,
миров рожденья,
угасанья света ,
раскаты смеха,
океаны слёз....
И лишь бесстрастно и невозмутимо
взирает Время в свой калейдоскоп -
где ни на миг ничто невозвратимо
и неизменен Вековечный ход...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730532
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 26.04.2017
Віддалялася постать в туман,
Добровільно обравши маршрут.
Еліксиром здавався дурман,
Смакував різнобарв'ям отрут.
Не багато минуло, не мало,
Так по долі пройшовсь, мов ріллею,
Затоптав він безжально й зухвало
Її долі тендітну лілею.
А чи стало самому солодше
Від таких різносортних медів?
Його дім обминав листоноша
З листопадом зворушливих слів.
Циферблат працював без спочинку,
Всі магніти утратили суть,
Пропустив так зі щастям зупинку,
Ту, де знову лілеї цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730371
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 25.04.2017
Чи так вже потрібна в коханні свідомість?
Чи серце буває у ньому лукавим?..
Кохання не пишуть, як книгу - як повість.
Його випивають - смакують, мов каву...
Буває, що трохи гірчить насолода,
Буває, що й звивин життєвих багато...
Ми так боїмось невідомого броду,
Та, поки не ввійдем - не зможем пізнати...
Не зможем пізнати - відчути шаленість
Стосунків яскравих, без зайвих кордонів.
Кохання - це світла красива бентежність,
В якій не існує ніяких законів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730235
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 24.04.2017
Осознать, что уже не юна,
Что полжизни уже пролетело...
Осознать, что другая весна -
Не такая, какую имела...
Осознать, что иная любовь
Так несмело блуждает по венам...
Осознать, что душевная боль
Навсегда остаётся... нетленной.
Осознать, что надежды - глупы...
Что мечты поредели, с годами.
Осознать, что не тот уже пыл -
Поостыло душевное пламя...
- Так не хочется, Господи, мне
Осознать, что ушло безвозвратно
Что-то лучшее!.. Старость - взамен
Приближается - памятью смятой...
Мне бы смыть ледяною водой
Осознание... в сердце усталом,
Что я встречусь когда-то... с тобой...
Ведь уже остаётся... так мало...
Я так близко стою от черты,
У которой разбросаны камни...
Собирать?.. Собрала' бы... цветы!..
Все цветы, что хранит моя память!..
Остальное бы стерла... Вообще!
Чтоб не помнить моментов жестоких...
Чтоб счастливой, в смирении, лечь,
В свой последний... приют... одинокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730154
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Пишу до тебе.
Диво дивне світ:
В нас спільним був з тобою пра-пра-…..дід.
Планета неосяжна – лиш гніздо.
Не знаю, що там після, але до…
До того, як сяг неба Вавілон,
До того, як потрапили в полон
Пунічних воєн, поділу земель,
Високих мурів, стін, кордонів, стель,
До того, як затьмарив очі страх,
Носили ми любов в своїх серцях
До ближнього, що братом рідним був,
Та брату брат у спину ніж уткнув,
Пізнання до спокути і гріха.
Повторення.
Годинонька лиха!
Ми різні рівні рідні – подивись:
Одна у нас на двох небесна вись,
Тотожний колір мають біль і кров.
Невже себе в мені ти не знайшов?
Були ми рід(в)ні пра-пра-пра-пра-там.
Тобі себе частиночку віддам,
Щоб щось моє в твоєму ожило.
Я так бажаю після, але до…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729468
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Ігноруй
мою впертість і звички.
Не торкайся вустами печалі.
Не змальовуй байдужість обличчя –
це серпанок,
омана вуалі.
Уникай полохливих маневрів:
Руки в крейді – ховаюся в коло.
Ти ж, напевне.
Ні! Точно,
угледів –
не зійшлися кінці.
Випадково?
Ігноруй
надзвичайну звичайність.
Із мовчання не зчитуй образи –
поза межами, знаю, безкрайність,
та безмежно караюсь щоразу,
коли ніжність послаблює норов
доторканням шовкових мелодій,
коли серце із розумом хором
віддаються чуттів насолоді.
Не питай
про причини й причетність.
Не шукай –
на дні озера ключик.
Самотужки повинна віднести
я на плаху отруйну колючість.
Випадково забувши забути
про усі невіднайдені весни –
я позбудусь своєї цикути,
неба синню легкою воскресну.
Розіллюся у тиші звучанням,
постираю незамкнені межі.
Легкокрило здіймає кохання
На найвищі у всесвіті вежі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722125
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 23.04.2017
Я давно не писала віршів
І хвилююся через це:
Раптом я вже не буду більше,
Раптом це уже не моє?
Може я розгубила рими,
Призабула словесний ритм,
І вже віршам не буть моїми,
А вдаватись лише чужим?
Може я розпустила зовсім
Той талант, що дали мені,
І не вилию вже емоцій
У рядках, що живуть самі?
Чи то тільки проста етапність:
То угору йде, то на спад?
Я б хотіла писати завше,
Але це не в моїх руках.
21.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730019
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Ми всі живем в очікуванні Слова,
Вслухаючись в своє серцебиття,
Вплітаючись поволі у основу
Не зітканого до кінця буття.
На полотні паперу,час від часу,
Химеримо орнамент з мрій і снів.
І в порожнечу летимо щоразу,
Коли бракує,мов повітря, слів...
Та знову воскресаємо раптово
І прагнем викарбовувать вірші,
Коли,нарешті, небо зронить слово
Рясним дощем у спраглий грунт душі.
Зі Всесвіту летять тисячоліття
І вічності дарують нашу тінь...
Лишається ж - нев'януче суцвіття
У слові виплеканих праведних прозрінь.
Тож,звідки б не лунав його відгомін,
Із вишніх сфер,чи із очей твоїх,
Моє життя - один суцільний спомин
Народження у звуці слів нових...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729832
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 22.04.2017
Себя не обманешь... И глупо пытаться...
Ведь сердце тебе не солжёт никогда.
Ты - гостем хотел бы, а стал - постояльцем
У светлого чувства... Любовь - не беда...
Она так внезапно вошла в твою душу...
Сбежать от неё - что сбежать от себя...
Ты чувство пытаешься в сердце разрушить
И жизнь продолжать без любви, не любя?..
Напрасно боишься, терзаясь сомненьем...
Напрасно так хочешь себя обмануть!..
Любовь привела тебя в мир вдохновенья!..
Пускай и немного тернист этот путь...
В судьбе не бывает всё просто и гладко...
Порой мы не ждём от судьбы ничего,
Но на пол не бросишь любовь - как перчатки!
Её не прогонишь... в дождливую ночь...
Живи с этим чувством, его возвышая
Над всем, что вчера ты ещё возвышал!..
Не нужно искать в нём, ни ада, ни рая...
Держи его крепко, как держат штурвал.
Любовь не калечит влюбленную душу...
Душе с ней по жизни комфортнее плыть...
И мир с ней становится краше и лучше!..
Люби, коль даровано чувство любить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729802
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Думки одягаються в вірші...
Щось цінне приховано в римах,
Які так зворушливо тішать
Людські потаємні глибини.
Вони так збентежують душу,
Мов квітів весняних цвітіння...
І вже не лишають байдужим,
А, часом, дарують спасіння.
Чи кожен зуміє донести
Красу надзвичайну до світу,
Яка зігріває та пестить,
Яка заставляє радіти?..
Буває, душа і заплаче...
Ці сльози - не біль і не відчай.
Це серце прекрасному вдячне,
Яке не вмиратиме вічність...
09.10.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729420
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Пізнавши істину, виходиш із туману,
Виходиш з роздоріжжя на большак:
Позаду десь старі твої тирани,
Вони вже не впливатимуть ніяк.
Позаду десь думки чиїсь глумливі,
І спалені калинові мости,
І твій неспокій, і слова брехливі
Й розірвані нечитані листи.
У спину морок ще моквою дише
І хлюпають калюжі де-не-де,
Та ноги вже ступають веселіше
І сонце променем уже пряде.
І серце підсвідомо волю чує,
Хоч істина лиш трепено бринить,
Що Той попереду, хто любить і лікує,
І думка ця вже серце веселить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729554
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Дрімає став в ранковій тиші…
Дрімає став в ранковій тиші,
Схились верби до води.
Світанок зіроньку колише,
Туманом вкрилися сади…
Не ворухнеться гладь дзеркальна –
Ще спить у лузі вітерець.
Лілея, фея вод печальна,
На дні шукає гребінець.
Промінчик сонячний легенько
Фарбує сонні небеса.
На очерет, траву тихенько
Лягла, немов кришталь, роса.
Світає…Тішиться серпанок
Венеру ніжно обійма.
Цілує ніч красунчик ранок
І та цнотливо утіка…
Кіндрат & Корінь. 08.10.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729512
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Туманом важким прокидається ранок,
Лягає на віття ще сонних дерев.
Оця, сизувато-посріблена брама
Й мене обережно за плечі бере...
І вже відчуваю важкий і холодний,
Такий ненав'язливо-приторний щем...
Весна ж, а не осінь... невже і сьогодні
Уранішнє небо проллється дощем...
О, ні, це весна - в ній усе швидкоплинне
І сонечко скоро тумани проб'є...
Я, наче земля, що збирає краплини,
Туман обнімаю, мов щастя своє...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723860
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 19.04.2017
Вы так спокойны, сударь, безразличны,
Зайдя в свою тенистую аллею,
Безжалостно расстались с нашим личным,
Сегодня я об этом не жалею...
Давно забыла запахи сирени,
Пьянящие меня порой ночною,
Сто раз огнём облизаны поленья
Чужой любви, горевшей не со мною...
Нет, не со мною, сударь... Вы смогли же
Листать страницы огненного зноя...
Вам до меня, как мыслям - до Парижа
И оттого не знаете покоя...
Я приглашала в сказочную осень,
А Вы стремились - в солнечное лето...
Вы думали: ещё... потом попросят,
Но я лишь раз шептала Вам об этом...
Вы отказались, сударь, - Ваше дело,
Я помню только: опадали листья,
Но знайте: всё давно уж отболело
И только осень иногда приснится...
А вот - зима... Вам холодно и зябко,
Вы, сударь, - пленник слов своих и мнений -
Не к тем ногам рассыпаны охапки
Тяжёлых веток розовой сирени...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722541
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 19.04.2017
Збери росу, світанок нею плаче,
Закоханий у теплу літню ніч.
Він так чекає боязко й терпляче
Миттєву зустріч їхню віч-на-віч.
Він дарував у день своє натхнення,
Яке черпав з незнаного тепла.
Та як відкрив їй серця одкровення –
Вона злякалась світла й утекла.
А він її старався відігріти,
Щосили у проміння загортав.
Та він не бачив: ці нічні софіти –
Це він для неї ніччю запалав.
Та він не знав, що тінями встелила
Вона для нього інший бік трави.
По-своєму вона його любила,
По-своєму і він її любив.
Збери росу. Кохання нею плаче,
Загублене невмілими людьми.
Ти спробуй ще, по-іншому, як краще,
І для любові мову віднайди.
26.12.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671378
дата надходження 10.06.2016
дата закладки 19.04.2017
Ми вміємо грати. І струнам надати натяжку.
І знов танцювати босоніж по лезу ножа.
Бо легше здаватися мудрим, а бути ним важко,
А в запалі сварки, зазвичай, затерта межа.
По різних кімнатах – мов різних куточках планети,
По різних добових і навіть земних полюсах.
Так щойно був близько, а зараз не бачу я, де ти?
Ця гордість отруює розум й слова на вустах.
По різних вольтажних миттєвих напруженнях струму,
На різних диванах, немов на чужих островах.
Шукаєш мене. Але де я? Під дією суму
Нелегко тримати свій мозок і тіло в руках.
А потім болітиме. Й кисень немов перекрито.
І соромно стало, і груди пече від жалю.
Бо наша любов нас до цілого зводить магнітом,
А впертість знецінює значення слова «люблю».
03.03.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729032
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 19.04.2017
А, може, мовчати? І зовсім не бачити змісту
Слова виливати, неначе герметик у шов.
І чашу чужого терпіння, так легко займисту,
Залишити в спокої. Просто без зайвих розмов
Поглинути мову і стати частиною тиші.
Хоч трохи підняти вагомість людського єства.
Бо слово – важливе, та вміння змовчати – цінніше,
Ми ж звикли думками кидати, як лезом ножа
Прямісінько в очі. І душу шматками кроїти,
І навіть не знати, як хто із цим потім живе.
Нам всім треба вміти змовчати, і вміти стерпіти,
І, може, загальна напруга хоч трохи спаде.
25.04.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729034
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Не цілуйте коханих в чоло, так цілують востаннє,
Так байдужість крізь губи морозом по шкірі іде
І проколює серце кинджалом тонким на прощання.
Так цілують тоді, коли Доля уже не зведе.
Не цілуйте в чоло. Так цілують тіла охололі,
Закриваючи очі, де вітер життя уже стих.
Відпускають навіки, зронивши сльозу мимоволі.
Хоч, буває, цілунком вбивають ще досить живих
І назавжди ідуть, закриваючи небо собою,
І затьмарений світ від напруги нестерпно гуде.
Хто уже цілував так колись, чи здавався без бою,
Чи цілованим був, той тепер розуміє мене.
Не торкайтесь губами чола. Поцілуйте у скроні,
Перевірте, чи схожі на дотик обидві щоки,
Промалюйте по контуру губ. І в кохані долоні
Заховайте обличчя, нехай Вас єднають роки.
18.05.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729219
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 18.04.2017
[color="#474141"][i][b]Разобидится ночь, звезды пряча,
Резанет ярким блеском гроза
И холодным дождем вдруг заплачут
Надо мною в тоске небеса…
Погуляю под ливнем, развеюсь
– Все равно уже мокрый насквозь,
Дома чашкою грога согреюсь,
А пока, я на улице гость…
Даже тени исчезли в испуге,
Разбрелись по щелям и углам,
Только странной печали недуги,
Размешались с дождем пополам…
Шум дождя как осенняя песня,
Капли дробью по стеклам окОн.
Взявшись под руку, словно с невестой,
Я и ночь… А над городом сон…[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729236
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 18.04.2017
Пасмурный вечер...
В душе и на улице - сыро.
Зябко рукам. Раскраснелись от холода кисти.
Думы во мраке. Их светом бы тёплым очистить!..
Толку, что тело укутано в слой кашемира?!
В доме так мрачно...
И свечка - как бледная леди.
Вяло горит так. Как будто больна анемией!
Все, в этом мире, как будто бы стали глухие!
Что им до чьих-то душевных мытарств и трагедий?
Сердце чуть дышит...
А стук - будто звон колокольный!
Сердца язык мне знаком. Научиться бы слушать!..
Сколько себе затыкала я, глупая, уши,
Разум пытаясь понять, но ему-то не больно!
Грешный, холодный...
Наверное разум - бездушен!
Вечные споры!.. А где же дороги до истин?..
Прочь прогнала бы, как пса одичавшего - свистом!..
Так ли уж в чувствах язык беспристрастного нужен?..
12.11.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726691
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 16.04.2017
Оставь мне свой запах на смятой постели
И я в ней понежусь ещё хоть немножко,
Лениво и томно, как будто я кошка,
На простыни белой.
Хочу насладиться своим пробужденьем -
Окутанной лаской волшебного лета;
Продлить это благо, в объятьях рассвета,
Ещё на мгновенье.
Ведь это и есть настоящее счастье -
Вот так просыпаться, твой запах вдыхая,
И слышать твой шёпот: "Моя ты родная,
Любимая, здравствуй..."
19 сентября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728860
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Пусть планета не та, и страна вся другая,
Ну и сам я другой, стал вот взрослым таким;
Только так хорошо, когда к нам прилетает,
Отголосок тех детских и радостных зим.
Когда снега с морозом на зиму хватало,
В новогодний расцвет не чернела земля,
Новогодняя елка в квартире стояла
От конца декабря до конца февраля.
Когда ночь приносила бессчетные сказки,
Утром лед покрывал наших окон стекло,
А тепло постоянной родительской ласки,
Было большим, чем шубки мохнатой тепло.
Яркий детский журнал говорил о ребятах
Что живут в самой лучшей, счастливой стране.
Это все остается там, в восьмидесятых.
И ничто не вернет это прошлое мне.
Но сейчас красота как на старой открытке,
Как бывало лишь в детстве далеком моем.
И веселый мороз посылает улыбки
Преломленным в окне желто-красным лучом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629194
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 15.04.2017
(По версії А. Шопенґауера*)
Це придумав не я,
як то кажуть,"слабо".
Це все ґер Шопенґауер втяв,
от, їй-бо!
Я лише у думки його рими заклав.
Плагіату ніякого тут,
Боже збав.
Всіх поетів,які тільки є
апріорі
Він упевнено вносить
до трьох категорій:**
1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор нічогенький поет,
Та здатен лише на тріскучий ефект.
Промчить швидкоплинно
і де він? Знайди!
Немає - зникає кудись назавжди.
2.КОМЕТИ, ПЛАНЕТИ
А це більш вагомі космічні об'єкти -
У них є орбіти й тонкі інтелекти,
Чи краще сказати - достойне IQ,
Й блищать яскравіше зірок на смерку.
Блищать яскравіше,бо блище останніх,
Тому їх і плутають часто профани.
Та й світло то зовсім не їхнє, адже,
Немов дзеркала, відбивають чуже.
Діяльність їх тягнеться декілька років
І сфера їх дії не надто широка -
Супутники їхні обмежують коло,
Сучасники тобто, в магнітному полі.
Та, врешті, свої залишають місця,
Їх інші займають і так без кінця.
3.ЗІРКИ
І тільки вони непорушні й постійні,
Такі недосяжні - зірки є зірки!
Горять власним світлом незмінно,надійно -
Дивуйся,милуйся,хоч цілі віки.
Не змінюють вигляду свого ніколи.
Міняй,не міняй точку зору і час -
Однаково сяють з Господньої волі,
Тому що відсутній у них паралакс.***
Вони не належать системі(чи нації),
Лишень всьому світу - така ситуація.
Проблема одна є - потрібні роки,
Щоб світло,яке посилають зірки,
Здолавши космічний без меж океан,
Дісталось Землі, ну а отже й землян.
*** ***
От і всі вагові категорії,
Чи то пак - поетичний розклад.
Хтось може спростує такі алегорії?
Артур Шопенґауер був би лиш рад.
*А.Шопенґауер - німецький філософ
(22.2.1788 - 21.9.1860)
** "Афоризмы и максимы" (о критике,суждении,одобрении и славе)
***паралакс (з грец. - зміна) - явне зміщення,або різниця орієнтації
об'єкта,що розглядається з двох різних позицій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 15.04.2017
Мені тебе мало,
Як Березню квіту фіалок,
Як проліску мало життя на початку весни...
Ти літо впіймала
За Червень на форте й піано...
Зі снігом пропали підсніжники - наші сліди.
Мені тебе мало
Було, є і завжди так буде.
А Червень, як відчай, не вічний ув Осінь піде,
Котра зачекалась...
Зимі нагадають забуте
Сліди на снігу... Навесні прилечу журавлем.
Мені тебе мало...
Так мало твоєї любові...
Проте, моя Весно, хай так... Скільки можеш, люби!..
Хай вірші листами до тебе летять. В кожнім слові:
Зима і весна де, і літо і осінь - завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721359
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 15.04.2017
Я заздрив сьогодні вітру й пелюсткам вишень,
Які шепотілись в пасмах твого волосся.
І травам духмяним заздрив і в травах росам,
Якими ідеш босоніж, неначе пишеш.
По-світлому заздрив сонцю: його промінню,
Цілункам якого ти підставляла личко.
Якби не ховала тіні у собі нічка,
Не проти би був зробитись твоєю тінню.
А хтось просто заздрить тому, що ми так схожі,
І думає не про вітер й пелюстки вишень...
Про щастя своє кричати не вмію тихше,
А іншого знать не знаю і буть не може.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728814
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 15.04.2017
Смешно, по улиточьи тянется век , Вдруг -
С писком на землю пришел человек.
Всю жизнь, душу чистя экзамен сдает-
Шажочек назад, два шажочка вперед.
Конечно же, легче в толпе и в строю,
Труднее тропинку протопать свою.
Труднее смолчать, труднее простить,
Труднее довериться — сердце открыть.
Но ты ведь не зря в этом мире живешь,
По лицам читая где правда, где ложь.
Когда -то придется ответ нам держать:
И первое в списке -
Как ты жалел Мать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728690
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Ріденьке волосся накрила хустинка тернова,
Її бережу, як реліквію я дотепер.
У пору зимову, як зірка зійшла вечорова,
Зітхнула легенько і в гості пішла до сестер.
- Не треба, бабусю! - Кричали в проханні онуки,
А син у риданні губами припав до чола…
І вже у останнє на грудях матусі склав руки,
Неначе лебідка зложила навік два крила.
Не вірили внуки, сльозилися очі у сина,
Бо, як же без бабці і мами надалі життя?
І зняв, щоб змінити, матусину теплу хустину
Горнув до грудей, щоб прискорилось серцебиття.
Закрилися очі, які не побачать більш світу,
Залишився біль, який в грудях пече дотепер.
Стежину свою залишила в житті світлу-світлу,
Сама ж бо назавжди пішла в небеса до сестер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728645
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Годинник Хронос знов перевернув,
Й біжить пісок, не стримуючи плину.
В такому темпі дехто й не збагнув,
Що головне - це те, що ти Людина.
Життя мінливе, як осінній день,
Що ясне небо змінює на зливу.
Лиш з подихом останнім із легень
Людина дійсно знає, що було важливим.
Ти можеш мати гори із грошей,
Чи все життя шукати кращу долю.
Час бачить лиш людину із людей,
Й ніякі цінності не змінять його волю.
Історія помилку не простить,
Вона дала нам істину священну:-
Не той страшний, хто одяг забруднить,-
А той, хто забруднить в собі Людину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728599
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Все искатели мира, покоя,
Несомненно должны понимать,
Что не место и шум прибоя,
Могут им это все дать..
..А внутри - есть уже ответы,
В тишине можно их принять,
Там мудрейшие свет-советы,
От души.. - те, что нужно знать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728609
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
А час летить, невпинний і жорстокий,
На власне вістря нижучи віки
І маючи всесуще дивне око,
Рахує без утоми нам роки.
Він мітить всі життєві повороти,
Падіння, злети й зоряні часи,
І неможливо щось зробить супроти.
Його ані змінить, ані впросить.
Мелькають зими, свіжовмиті весни,
І осінь літа не переганя…
І тільки пам’ять іноді воскресне
Про того, кого час не нагинав.
24.11.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728622
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
[b]Ріднесенька![/b]
.
Поетесою з м.Києва Златогорою був присвячений нам вірш «Она была,она любила» Поетеса Світлана Пілецька зробила вільний переклад вірша, надихнувшись ним. Сподівємось ,що автор не буде гніватись.
Вірш прозвучав на презентації в обох варіантах.
.
Вона жила…Вона любила…
Від неї віяло теплом.
Їі непереможна сила
Творила в світі лиш добро.
.
Його одразу зчарувала,
Його в полон узяла вмить.
Був Мендельсон,у квітах зала.
І стали вони разом жить.
.
Вона, немов промінчик світла,
Після грози і літніх злив,
Немов би квіточка розквітла,
Котрою дуже дорожив.
.
Вони трималися за руки,
Воліли разом буть завжди
Разом очікували внуків,
Та не чекав ніхто біди.
.
І погляд згас…Упали руки
Ходив, неначе в клітці звір.
Печалі вічної розлуки
Його заполонили двір.
.
Її, огорнуту в серпанки,
Забрав Господь на небеса.
Сумні без неї ночі й ранки.
Лиш у очах-її краса.
.
Вона пішла …Вона заснула…
Над нею трави,взимку – сніг.
За те,щоб повернуть минуле,
Віддав би все,як би лиш міг!
.
Вона живе в його поемах,
Вона йому приходить в снах.
І іншої йому не треба,
Бо Віра жде на небесах.
.
Вона-написана сторінка,
Вона-натхнення неземне.
Величну силу має жінка,
І це ніколи не мене.
.
Вона пішла,лишивши спомин,
Що скрасить старості літа.
Любов вирує,наче повінь.
Любов = немов жива вода!
[b]Автор Світлана Пілецька.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727401
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Життя чергується веселе з драмами,
Від щастя зупиняється земля,
У час відведений стають дівчата мамами,
Народжується миле немовля!
Чергуються дні хмарні із привітними,
Всі мріємо про світле майбуття,
Будьте уважні й терпеливі із вагітними,
У них під серцем ще одне життя!
Може подія стати тріумфальною,
Підкреслиться у нотці голосній,
Певний період буде жінка унікальною,
Коли два серця й навіть більше б"ються в ній!
Життя зародження, - небес безцінний дар,
Усе тремтіє від п"янкого дотику,
Вагітну жінку бережіть від чвар,
Не забувайте, в неї ще одне життя в животику!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728568
дата надходження 13.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Не думайте своею головой!
И мысли от неё, куда подальше...
Зачем уютный разрушать покой,
Узнав, что мир состряпали из фальши.
Зачем сомненьем душу бередить?
Копаться в прошлом, разбираться в фактах,
Так можно и рассудку навредить
Опасно, если в разум лезет правда!
Зачем он нужен, этот "геморрой"?
Давно за нас всё наверху решили -
Кто враг сегодня, кто у нас герой
И в новостях об этом объявили.
Кого назначить нынче подлецом,
Фашистом, террористом, вредным гадом
Кто для народа был вчера "отцом",
А кто с великим не стоял и рядом...
Удобно и проблем ведь никаких
Режим и путь по жизни всем прописан
Не соблюдает? Ясно - значит псих!
Опасен! Добавляем в чёрный список...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728282
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 13.04.2017
Босоніж побігла б у вранішні роси
Й кружляла б в обіймах - твоїх і весни,
З любов'ю в душі, бо вона її просить,
Жадає в світанках, у східних сумних...
Життя у постійних турботах минає,
Збігають крізь пальці хвилини кудись,
Та пісню, тихенько, ще серце співає
Про щастя, в яке я порину колись...
Багато жіночій душі не потрібно -
Їй тільки б відчути тепло твоїх рук
І очі твої щоб промовили: рідна,
Ніколи не буде між нами розлук.
...Чи скоро потраплю в ті весни та роси,
Яких так жадаю, так мрію про них,
В яких я тобою натішуся вдосталь...
В обіймах кохання - в обіймах твоїх...
Березень 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728272
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017
Біжать життя години і хвилинки,
Морози змінить втомлююча спека,
Блукають в світі білім половинки,
То зовсім поруч, то вони далеко!
Природні оживляються картинки,
Зазеленіло все, що було біле,
Шукають одна одну половинки,
Щоб об»єднатися в щасливе, ціле!
Хто виграє у долі поєдинки,
Інші здаються, опускають руки,
Я впевнений у всіх є половинки,
І після зради й довгої розлуки!
Не просто відшукати ті стежинки,
На все свій час і тільки Божа ласка,
Де повноцінні, доленосні половинки,
У серці нашому знаходиться підказка!
Аналізуйте помилки, а гідні вчинки,
Робіть сьогодні і не відкладайте,
Якщо зустрілися дві половинки,
Цінуйте їх удвох, оберігайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728123
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 10.04.2017
Тобі я вдячна, Господи, за все
Що мала, маю і що далі буде.
Ріка-життя кудись мене несе,
Зі мною поряд завжди рідні люди.
Були батьки — найкращі від усіх,
Вони любити світ мене навчали.
Бували сльози, був також і сміх,
Його зізнаюся було чимало.
Дві донечки у мене й чоловік,
Є дах над головою, слава Богу.
Я не вела рокам ніколи лік,
Долала як могла свою дорогу.
Попереду що там не знаю я,
Все буде так як і повинно бути.
У мене, дяка Богу, є сім'я,
З якою до снаги любі маршрути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728094
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2017
А я безтурботно /по вітром розбитих калюжах/
Услід за тобою біжу, як по гострому краю.
Останній ліхтар під дощем хитро погляд примружив,
Та я і наосліп до тебе стежки пам'ятаю.
Мені б кілька кроків пройти й дотягнусь вже до тебе -
Тримай мою руку, кидай мені в груди повітря!
Я дихати хочу тобою, як ластівка – небом,
На сонце дивитися поглядом вільним, без фільтру...
Мені б за годину до півночі на циферблаті
Зірвати джек-пот й зупинити безжалісні стрілки,
Бо часу все менше у нас, і не хочу я знати,
Як тягнуться довго самотні німі понеділки,
Як холодно в спеку без тебе, і млосно під льодом,
Коли наших міст кілометри заплутаних вулиць
Сплітають з розлук павутину і топлять під воду
Вітрила моїх кораблів, що до тебе звернули.
Мені б зазирнути ще раз листопадові в очі
І зливою впасти, по краплі в тобі розчинитись.
Допоки нам місяць свої колискові шепоче,
Я в тебе хотіла б любові /без правил/ навчитись.
І доки для нас розфарбовує щастя афіші
У сонячні фарби /де ніжність цілунками сходить/,
Я стану для тебе такою, мов знав і раніше,
Бо я вже /по вінця/ твоя... ще відразу... відтоді...
[i]/колись-тепер/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703440
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 09.04.2017
(08.04.2017)
Сидеть в декрете
Не в карете:
Сидят в декрете на ногах.
Декретом управляют дети,
А не кучер на конях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728035
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Забитий весь ефір потоком слів
різких, колючих, навіть нецензурних.
Словесний хміль нас міцно всіх обплів
під звуки маршів приторно-бравурних.
Слова... Слова... Ми чуємо весь час
брехливих обіцянок цвірінчання.
Забули, що прислів'я є у нас:
Дорожче за слова бува мовчання.
Цінують справи більше за слова.
Та де вони? Чи в змозі народитись?
І досі спір "де істина?" трива.
А нам би Бога слухати навчитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727984
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Закуталась багрянцем знову осінь,
Лелечі клини зникли в далині,
А він димить… Болить Донбас… і досі,
Бо полягло вже стільки в цій війні!
Вітри осінні дмуть на нас зі Сходу
І день, і ніч… Чи ж стомляться вони?
Усі казали: ми одного роду –
Чому ж ми стали жертвами війни?
Донбас димить, а матері… ридають…
Під дзвін могилка свіжа вироста.
Багрянець тихо з дерева спадає,
Та не прикриє чорного хреста…
27.09.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727840
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Мужчины, вы глядите в оба!
Едва освоив роль жены,
Амбициозная особа -
Ступает на тропу войны.
В семью проник опасный вирус
И если сразу не пресечь,
Любовь, как старый шумный примус -
Начнёт коптить, а не гореть.
Не терпит глупостей природа.
Назрел губительный конфуз -
Опасный повод для развода…
Надёжным должен быть союз!
Амбиции оставьте маме.
Она привыкла к ним давно.
С любимым можно и в вигваме,
Как на Майами всё равно.
07. 04. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727682
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Не відкривайте душу поспіхом,
І дум безмежну таїну,
Аби не думать потім з острахом
Про ран болючих глибину.
Не довіряйте людям повністю
Скарбницю власних почуттів,
Аби життя не стало повістю
У книзі долі без листів.
Не говоріть про те, що мрієте,
Не обганяйте в справах час,
Життя оцінить як ви дієте,
І правду скаже без прикрас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727683
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Кажуть, загоїться, навіть як пеклом болить.
Звикнеться. Контури стануть бліді і розмиті.
Ділиться навпіл над нами небесна блакить,
В’яне у серці любов оберемками квітів.
Я заплітаю /для кого?/ у косу вінок –
Листя сухе, наче терен, байдужістю коле.
Ми заблукали у вирві життя сторінок.
Скільки не йшли, а повсюди – спустошене поле.
Сіяли – знову збирали рясний пустоцвіт
І простягались між нами кордони іроній,
Доки не згасли за обрієм спомини від
Перших «привіт» до останніх «пробач» на пероні.
Все, що лишилось на згадку – безхатько-душа.
І недосказаність слів – диким хмелем у скронях.
Рівно за чверть до появи Малого Ковша
Зникну і я, наче зморений осінню сонях.
/колись-тепер/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727613
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Что в тебе чудесного? Ну что ж...
расскажу - тебе и только - эту
тайну обожания... Живёшь
ты во мне - медово-ярким летом,
осенью сверчковой и весной,
что цветёт тюльпанно-ароматно,
волшебством зимы... Всё это - мой
календарь чудес! И запах мяты,
песня соловья, что под окном,
жаворонка трель над полем спелым,
и закат над крышами... Родной,
это всё - в тебе! И я... несмело,
только очень преданно тебе,
всех чудес касаюсь... то височно,
то ладонно... Стрелок парный бег
забывая! Обожая очень...
Только ты не спрашивай, родной,
почему ты... мир мой, но... наружный.
Просто... всё внутри тебя... как ночь -
нежное! И я боюсь нарушить
словом неуместным... А ещё -
всё внутри тебя... как утро мая -
тёплое! Такой... игривый шёлк,
что меня... серьёзно обнимает.
Просто всё в тебе... как ясный день,
августовский, может быть - осенний,
потому, что... вкусно всё в тебе!
И лучисто... И открыто сердцу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727404
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 07.04.2017
На одному не піднятися крилі, з правдами чергуються обмани, на душі бувають мозолі, а на серці є глибокі рани! Зраджують на жаль товариші, не усюди відчиняють дверці, мозолі від щирості душі, від кохання рани є на серці! Не завжди в нас хлібно на столі, підсипає доля часом перцю, заліковують душевні мозолі,- віра, діти і любляче серце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727443
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
[i]Написав би тобі...Але ж ти не читаєш листи,
Не заглянеш ні разу у нетрі поштової скриньки.
Я для тебе красиві слова намагаюсь знайти,
А на аркуш лягають лиш плями чорнильної синьки.
/Олександр Яворський/
[/i]
Написала б тобі... Та пустим залишився б конверт.
Зміг би ти прочитати листа, у якому без літер
Біле поле незаймано-чисте і тільки на чверть
Того аркуша тінь поцілунків, журбою сповитих?
Як зібрати свої почуття й одягнути в слова?
Скільки раз намагалася, стільки ж терпіла поразки:
Рвалась думка з півоберту, наче тонка тятива
Під невмілими пальцями - я поставала без маски.
І сміялася правда у вічі мені, як дощем
У натягнутих струнах бриніла печаль безголоса:
"Що ж ти, мила, до нього крізь темінь - і ще, й знову ще?
В полі трави, що були за постіль, зібрали в покоси."
Що про мене? Вмістилася б сповідь в хвилину, проте
В нас немає і тої, тому у чорнильному морі
Я шукаю слова, та тобі не напишу про те,
Як хворіє есе в мені /наше/ між тисяч історій...
З вдячністю автору за хвилю натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727466
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017
Любов боліла й завдавала болю,
Гартуючи себе у їх житті.
Вони спіткнулись десь на нитці Долі
Об вузлики схололих почуттів.
Ламались крила й виростали нові.
Слова горіли й гаснули в сльозах.
І обпікались душі об розмови,
Породжені ілюзіями Зла.
Та є Господь і непохитна віра...
Випробування кожне – тільки крок,
Що сил дає обом їм у довірі.
...В любов свою – на двох один стрибок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727321
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Тихо плещется река
Под ковром туманным.
Мы с тобой в руке рука
В этом мире странном.
Сядем в лодку лишь вдвоём
И в лучах заката
Будто в сказку уплывём,
Уплывём куда-то.
Где покой и тишина,
Слышен шорох каждый...
Любви дивная страна
Нас свела однажды.
................................
Берегов не видно ныне-
Больно далеки.
Мы плывём посередине
Жизненной реки.
Жаль,поломано весло,
Лодка протекает
И куда нас занесло
Бог один лишь знает.
Наш "ковчег" ещё плывёт
Волнам вопреки...
А любовь?Любовь живёт!
Всё.Конец строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 05.04.2017
Утренний чай, с ароматом лимона,
Пью, наслаждаясь изысканным вкусом:
Листики мяты, чуть-чуть кардамона.
- Я не о грустном.
Как хорошо! Ощущение счастья
Чувствует каждая клеточка тела.
Здравствуй, планета любимая, здравствуй!
- Сердце пропело...
Тихо доносятся отзвуки грома, -
Где-то льёт дождь, поливая землицу.
Я на скамейке сижу, возле дома.
- Ранняя птица.
Ласточки в небе кружат виртуозно.
Как же забавна игривая стайка.
Каркает ворон о чём-то серьёзно.
- Милый зазнайка.
Жизнь! Я люблю тебя преданно, слышишь?!
Сколько стерпела об этом бумага…
Только порой и в стихах не опишешь
- Этого блага.
7 октября 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 05.04.2017
Абрикосовая веточка…
До чего же ты нежна!
Словно в белом платье деточка,
А цветочки - кружева,
Где сверкают бриллиантами
Слезы утренней росы.
Дышит небо ароматами
Неземной такой красы.
Горько-пьяный, будоражащий,
Пчелы пьют нектар с цветков,
Спрячь меня, благоухающий
Белый ангельский покров.
Он воздушный, он загадочный,
Словно пена волн морских.
Взмах твоей волшебной палочки
И на фото – счастья миг!
Абрикосовая веточка –
Фейерверк из лепестков…
Не грусти об этом ,деточка.
Все не вечно! Мир таков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727312
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
"..І щастя та нещастя - це думки,
Все в них, змінивши - подивись..
Це ті "крилаті" вільні літаки,
Направ лише до світла і звільнись.."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727307
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Завжди в житті є складні ситуації
В морі проблем чомусь часто штормить.
Втримавши спокій в стрімкій кульмінації,
Без компромісів - не можна прожить.
Як там не важко - частіш посміхаймося,
Будьмо привітні, в розмові - ясні.
І на взаємність усеж сподіваймося,
Як на дарунок з небес уві сні.
Викиньмо заздрість з сюжету життєвого,
Успіхам інших радіймо щораз,
І відчуття позитиву миттєвого
Зітре із пам яті низку образ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727283
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Дощ постукав тихо у вікно,
Крадькома заглянув у фіранку.
Музикою лився аж до ранку,
І створив чарівне полотно.
Сльози - краплі впали на вітраж,
Майстар - дощ вигадував сюжети,
Вітерець наспівував куплети,
Так удвох створили цей пейзаж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727036
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Піщинка у піщинку
Збіга у вічність мить,
Хвилинка у хвилинку
Земне життя біжить.
Летять роки навскоки
І залишають слід.
Та не спинити кроки,
Чи сповільнити хід.
Не втримати в долоні,
Cтиснувши в кулаку,
На доленоснім фоні,
Сипучого піску.
Давай спостерігати
Піщинки золоті,
Навчитись цінувати
Миттєвості в житті! 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727213
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
Ти прости мені, Боже Всевишній,
За все те, що зробила, прости!
За теперішній гріх і колишній,
Ти мені все прости й відпусти.
Як багато в житті нагрішила
І немало було помилок.
Слід поганий не раз я лишила -
Нехороших я мала думок.
Ти прости, мені, Боже, я каюсь,
Не хотіла грішити, повір.
І сьогодні у всьому зізнаюсь -
Помилок було цілий набір.
Боже милий, для всіх ти як батько,
Не наказуй так сильно дитя.
Я до тебе простягну рученьки
І не буде назад вороття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727266
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 05.04.2017
В скорлупе суеты и тревог, покрывающих душу,
Точно птенчик в яйце шевельнулась молитва опять.
Пусть молитвы порыв скорлупу эту просто разрушит,
Сам птенец разбивает яйцо, чтобы свет увидать.
Пусть тверда скорлупа, ведь она наростала тут годы,
Но молитва жила и шептала всегда о своём,
Ты пойми, суета, для тебя это время ухода,
Снова вера ударила ангельським белым крылом.
Разлетайтесь скорлупки, вы слишком суровы и серы,
Вы реальны, тверды, но молитва, как птица легка.
Пусть душа с ней летит точно воздух вдыхая лишь Веру,
Вера воздух для нашей души навсегда, на века!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727231
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 05.04.2017
[b][i]дом в деревне на краю...
вечер. улица пустая...
я сижу и жизнь листаю,
словно чай с баранкой пью
русской печки теплый бок,
сумерки, мигает лампа,
наплывают дифирамбы
на всклокоченный висок...
вот листаю день и день,
месяц, год и сразу восемь,
все прошло! и шапку оземь!..
но ведь пахла же сирень!
за окошком липкий снег
да с дождем наполовину...
пересыпят нафталином
наш далекий бурный век!..
вот мой дед, слегка хмельной,
с молодой женой и шашкой
и второй с лихой фуражкой
перед первой мировой.
я у деда на руках,
в винограднике семейство...
занимательное действо
сохранит семью в веках...
а второй из боя в бой,
до внучат своих не дожил...
Крымом жизнь подитожил,
не вернулся он домой.
на дворе сплошной бедлам...
мокрый снег сплошной завесой!..
не увидишь ни бельмеса,
хоть согнись напополам!..
вот отец лихой сержант,
мать - связная из отряда,
здесь и слов совсем не надо:
век лихой лихих команд!
что ж любили, как могли,
воевали, как умели,
в жизни были и апрели,
были в жизни декабри...
дом в деревне на краю...
вечер. улица пустая...
я сижу и жизнь листаю,
словно чай с баранкой пью
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727138
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Для кожного, хто слово поважає,
В поезію красу його несе,
Хто душу слова любить, відчуває -
Відкритий світ... Відкрито в ньому все...
****************
Мене не соромся, своїх почуттів не ховай.
Я серця твого не ображу і все зрозумію.
Можливо, що в серці моєму ті ж самі надії...
Можливо, подібний у наших уявленнях рай...
Повір моїм віршам, бо я така сама - як ти...
Чутлива душа між людьми і чомусь - одинока!..
По колу якомусь кружляю і слабшають кроки...
Все ближче і ближче до мене захмарні світи.
І скроні сивіють... Так сумно, що я вже не та,
Яка прикрашала собою уквітчані весни!..
Та маю надію, що в віршах мій голос воскресне,
В яких не прихована пристрасть моя до життя.
Мене не соромся... Я знаю як плаче душа
За часом невпинним, чекаючи ранку, в безсонні...
З любов'ю в душі, але губи бувають солоні...
Бо я, як і ти, так не хочу цей Світ залишать...
**************
Людей не соромся. Виспівуй у віршах думки...
Допоки у гаю кує ще зозуля роки...
03.04.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727182
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Вплітайте у Ваш день
Лише щасливі миті.
Сьогодні і тепер
Спішіть щасливо жити.
Он сонце за вікном
Дарує оксамити.
Зігрійте всіх теплом,
І Вам будуть світити.
Дивіться на цей світ
І на людей з любов’ю.
Наповніть кожну мить
Своєю добротою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727106
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Здається, ти від мене, пташко, вже втомилась
Пробач за недоречну наполегливість мою
Ти тільки ожила́, розквітла, звеселилась
А я тобі проходу не даю
Все сиплю й сиплю різними словами
Та несподіванно з'являюсь на очах
Тобі би спокою, а тут "хтось" з почуттями
Мені здалось? Чи справді так?
Пробач.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727100
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 04.04.2017
На місто серпанок вечірній спадає,
запалює світлі вогні.
Так швидко наш час невловимий минає,
хвилини складаються в дні,
за місяцем місяць, роки метушливі
птахами у небо летять.
А вітер хмаринкам розчісує гриви,
й зірки викрадає, як тать.
Навіює сум цей безрадісний вечір:
яке скороплинне життя.
І страх перед часом лягає на плечі,
бо ще й не жили до пуття.
Ось птах заполоханий зник у тумані —
Тривога з'явилась якась...
Так хочеться, щоб у часи, що нам дані,
та казка, з дитинства, збулась.
Картина Євгена Лушпіна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727101
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Моей сестренке ровно пять -
Вчера был день рожденья,
Но до сих пор ей не понять
Простые выраженья.
К примеру, бабушки слова:
"Опять кружится голова"
Споткнулись на протесте,
Что голова на месте!
Сосед похвастаться сумел:
"В бильярде я собаку съел!" -
Сестра два дня ревела,
Собаку ту жалела.
На замечанье мамы
Брат "Сами, мол, с усами"
Ответил дерзко ей в ответ,
Хотя усов у брата нет.
На даче крестник мамин
Ложится с петухами, -
Сестра сказала: "Врете!
С насеста упадете!"
Сердит отец с недавних пор:
К начальству вызван на ковер,
Гадала долго Ленка:
На пол или на стенку?
Как этих взрослых понимать? -
Совсем не хочется играть,
Притихла Лена на софе
В раздумье: каша в голове!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727077
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Тело всё хотело прокутить,
И всерьёз бралось за это дело.
Но успех не удалось развить —
Постарело, сильно заболело.
До стола добралось чуть дыша.
Так, как будто целый век не ело.
Ужинало тело, а Душа
С горькою усмешкою глядела.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727050
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017
Любила... Но как-то иначе -
Навзрыв!.. Нараспашку!..
Смеясь и, конечно же, плача -
В строку, как в рубашку!..
Скрывать никогда не умела
Любви очевидной...
О, как моё сердце хотело
Тех чувств безобидных!..
А юность сбежала бесследно,
Но чувства остались
И дышат... весной первоцветной...
Лишь где-то усталость
Примкнула к свиданиям редким
И ласкам транзитным...
Любовь - в черно-белую клетку,
Но так очевидна!.
Живёт... Пусть не так нараспашку -
Чуть тише... иначе...
Но так же - в строку, как в рубашку,
Смеётся и плачет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727040
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017
А давай, мы с тобой никогда
Выяснять не начнём и ругаться.
Ведь картинка из крика и зла
Может долго в уме отражаться.
Если люди становятся МЫ,
То едины они, неделимы.
Их слова и поступки прямы,
Но любовью взаимной хранимы.
Как нельзя пополам разделить
Основанье скалы за мгновенье,
Настоящее МЫ не разбить
Без глобального их разрушенья.
Неразрывны и очень нужны –
Части целого незаменимы.
В равной мере друг другу важны,
Обоюдно МЫ необходимы.
Гармоничная музыка двух…
МЫ – для счастья, где стали родными,
Где сливается радостно звук
Одинаковыми составными.
В МЫ смешается радугой цвет,
Оставаясь при этом собою.
А в раздоре и смысла-то нет.
Как поссориться с правой рукою?
Без начала не будет пути,
Без стараний – плода дорогого.
Как без двух берегов нет реки,
Так и в МЫ – одного без другого.
И усилия в паре равны,
И решение «быть» монолитно.
Через годы всё также сильны.
Если ВМЕСТЕ – то пишется слитно.
02.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726967
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Какими ущербными
души бывают порой...
За несколько метров от
жизни своей так слепы!..
От них бы подальше...
чтоб их обходить стороной...
Не души, а мёртвые...
мёртвые в поле снопы.
В невзрачном и сером
своём существуют мирке,
где боль ощущают -
не чью-то, а только свою.
Синицу порой не удержат
в дрожащей руке
И злятся, и ноют...
И редко, так редко поют.
Мне жаль эти души,
мне искренне, искренне жаль,
Что дальше облезлых и
пыльных квартирных углов
Не вырвутся... хоть им
и грезится некая даль...
Её они изредка видят
лишь в мареве снов...
Но сны улетают, как ветер,
куда-то в рассвет...
И вновь окунаясь в свой
серый обыденный мир,
Они забывают про всё,
чего не было... нет...
В ущербности пряча
пусто'ты залатанных дыр.
...И каждый, как раб
своих пыльных и тёмных углов,
Боится уйти от собой сотворённых оков.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726869
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
- У Вас, наверное, прохладно?
- Прохладно. Снег идёт местами...
- У нас тепло и благодатно,
А мне бы в зиму, как ни странно...
- А мне бы стать восточным ветром,
И к Вашим льнуть губам, ладоням;
Остаться с Вами - Вашим летом,
Моя прекрасная Мадонна...
- И что же Вас не отпускает?
Так станьте ветром! Вы - свободны!
Любовь... Она границ не знает,
Как все явления природы...
А мне б ворваться в Вашу зиму
Чудесной сказкой - снегопадом,
Любить Вас преданно и сильно!..
Мне больше ничего не надо.
- Вы верите, что наша встреча
Могла бы стать вполне реальной?
- Я верю в нашу с Вами вечность...
Мечты... Мечты материальны...
09 ноября 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726866
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
О чём звонят колокола..?
О том, что осень золотая,
Под листопадом угасая,
Хоть и печальна, но светла.
О том, что не журчит ручей -
Замерзнет змейкою хрустальной,
Зима подхватит его тайно,
Как брошь для туфельки своей.
О том, что нынче по земле,
Ворча, шагает старый ворон...
И я за ним, подняв свой ворот -
Как не крути, а быть зиме.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617421
дата надходження 31.10.2015
дата закладки 02.04.2017
Рад ли ты октябрю иль не рад,
Листопад за окном..,листопад.
Небо синее над золотой,
Прямо под ноги павшей листвой.
Приготовила осень ларец
С чудесами для наших сердец
И подарки свои раздаёт
Тем, кто верит, надеется, ждет...
Мне достался кленовый листок,
Где прожилками несколько строк -
"Погляди на меня - как хорош...
Не грусти, ведь один раз живешь".
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611351
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 02.04.2017
Оперевшись на длинную ногу
Большеглазого фонаря,
Засмотрелся октябрь на дорогу,
Уходящего в даль сентября.
Вечер день отпустил желтолистный
Почивать в затуманенный яр...
Впору бросить на небо монисто
Да луны одинокой янтарь.
А под утро нежданный морозец
Снимет нежный березы листок...
И забросив в ближайший колодец,
Освятит чей-то ранний глоток.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612398
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 02.04.2017
Перекатистый гром раздаётся с небес,
Только гром этот явно не божий…
Вон с церковного купола срезало крест
И выходит - себе же дороже…
Не на шутку тошнит от лихих рапортов
И знобит от суровых известий…
Угнетает оскал перекошенных ртов,
Смех повсюду вдруг стал неуместен…
Нам хватало всегда своего бурьяна, -
В нём так весело бьются баклуши…
Но заморские лучше растут семена
И дурманят наивные души…
Сыпанули без меры сорнячной вражды
В чернозём наболевших вопросов…
И вопросы теперь задавать нет нужды, -
Выкорчёвывать будет непросто…
Не грустят те, кто нынче берётся за гуж,
О «разумном и добром, и вечном»…
Им плевать на судьбу искалеченных душ,
Что само по себе бессердечно…
Душ заблудших, конечно, всегда было жаль,
Но не склеить былого обломки…
И, пожалуй, что нас за такой урожай
Помянут крепким словом потомки…
август 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598369
дата надходження 08.08.2015
дата закладки 02.04.2017
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 02.04.2017
Было время - накинешь пальтишко,
Что заботливо мама пошила
И в сугробы..! Шалишь, как мартышка -
Снег в карманах домой приносила.
Помню галстук... А кончик изгрызен?
Ничего, алым цветом сияет
И стоишь ты при нём неподвижен
Там, где вечный огонь полыхает,
Полон радости, гордости, чести...
А ведь жили совсем небогато,
Но какие мы пели песни...
Кто бы думал, что брат на брата?
И когда же мы станем мудрее,
В чём наш дух растворился отважный ?
Хоть на миг уплыву, где светлее,
Смастерив вновь кораблик бумажный.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630000
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 02.04.2017
Снова вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль,
Что теряют люди друг друга.
Не мороз, а печаль серебром
Наши головы покрывает.
О былом... О былом
Сединою напоминает.
Хоть с зимой белоснежной на "Вы",
Средь весны бы юной проснуться.
Но увы... Но увы..,
Журавли-года не вернутся.
Вяжет- вяжет пуховую шаль
За окошком белая вьюга...
Ах, как жаль... Ах, как жаль...
Берегите, люди, друг друга.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633842
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 02.04.2017
Поторопись, фиалковый апрель,
Февраль дождём унылым многоточит
И, призывая мокрую метель,
Весну, увы, и в марте не пророчит.
А я всё жду, когда придёт апрель,
На цыпочках тихонько подкрадется
И, приоткрыв зимы тугую дверь,
Весенней негою ко мне ворвётся.
Колышут ветви голые ветра,
Мир серости и одинок, и жалок...
Так снизойди же милостью, весна,
Укрась его букетиком фиалок.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646218
дата надходження 23.02.2016
дата закладки 02.04.2017
Дух весенний, к жизни призывая,
Укрепиться не даёт сомнениям -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
Нет, любовь не может быть ошибкой,
Муки ли суля, иль наслаждение,
Оборвётся ль тонкой паутинкой,
Или станет вечным вдохновением.
По весенней улице шагая,
Отпускаю в мир иной сомнения -
Лучше обмануться доверяя,
Нежели обидеть недоверием.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650939
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 02.04.2017
С колодца путник больше не напьется,
Не подбежит к колодцу даже зверь -
Покрылась нефтью чистая водица,
И заколочена в пустынном доме дверь.
Все сохнет, вянет и леса и травы,
И стал вдруг адским райский уголок.
Лесные птицы петь здесь перестали,
И стал невкусным из березы сок.
Источник черным золотом пропитан.
Беднеют вены Матери-Земли.
И кровью-нефтью почва вся полита -
Покинули свой дом и журавли.
Кочуют как цыгане звери, люди,
Бежит народ от собственных грехов
И ищет место для себя почище,
И зарится на жизнь иных миров.
Зачем искать все то, что у нас было,
Чтобы опять нагадить и забыть,
Спасать нам надо то, что мы любили,
Чтобы Земля могла и дальше жить. 2.06.03.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726804
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Мы ошибаемся не раз
И о словах своих жалеем,
И разума не слыша глас,
Мы сердце слушать не умеем.
Боимся душу мы открыть,
Ведь нам туда не раз плевали.
Хотели бы мы зло забыть...
Забыть, что часто предавали.
Не нам судить чужой порок -
Мы сами вовсе не святые.
А жизнь нам преподаст урок,
Покажет кто свои, чужие.
Мы близким причиняем боль,
При этом верим, что во благо,
Играя в чьей-то жизни роль,
Советы "дарим" мы с отвагой.
О подлости чужой кричим,
А о своей же - забываем.
О важных мы вещах молчим,
Других - за скрытность осуждаем.
Мы ошибаемся не раз,
Мечтаем так, чтоб нас простили,
Но обижаясь напоказ,
Чужих ошибок не забыли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726781
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
* * *
Забытый сквер…
Здесь нету чащи,
Лишь машет веткой старый клён.
Он не забыл листвой шуршащей
Тот май, когда я был влюблён.
Хранит поныне в кроне гулкой,
Кренясь ветвями на ветру,
Мои вечерние прогулки,
Неспешный шаг мой поутру.
Как в ушко девочке стыдливой
Шептал я трудные слова –
Надрывно так, что от надрыва
В клочки рвалась его листва…
Пусть под тобою нет скамейки,
Иная насыпь у аллей,
Но запах почек – вкусный, клейкий –
Остался в памяти моей.
Мой старый клён зеленокудрый,
Дай знак – качни мне головой,
Позволь мне солнечного утра
Дождаться под твоей листвой…
Полоска неба всё светлее,
Бледнеет, гаснет лунный шар.
Прощай, мой сквер. В твои аллеи
Я навсегда впечатал шаг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726439
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Казалось бы – грустить не надо.
В семье царит любовь и лад.
Но вдруг ворвалась туча с градом…
«Шерше ля фам» - и в сердце яд.
В такой момент – попей водички…
Рецепт поистине простой.
Спасёт природа, щебет птички,
Общенье с лесом и с рекой.
О сокровенном - лес расскажет.
Ведь у него не счесть проблем.
Река пейзажи мне покажет.
У нас с ней масса общих тем.
Зайду в тенистую аллею.
Там есть заветная скамья:
В любви признался мне, робея,
Итог: счастливая семья.
На берегу пруда взгрустнётся.
Заплачет ива надо мной.
Но сердце радостно забьётся –
Шаги я слышу за спиной.
Пусть назначаются свиданья.
Всю нашу жизнь, как в первый раз.
Любви – синхронное дыханье
Спасёт от стресса в трудный час.
30.03.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726429
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Симфонія вечірнього дощу,
Звучала нижче першої октави...
... Зайду в стару кав"ярню, попрошу
Дві філіжанки, із вершками, кави...
Одну - для тебе!..хоч тебе й нема,
Твою присутність серце пам"ятає...
... Симфонія дощу така сумна,
Але моя надія не згасає.
І свічечка, що на столі горить,
Потішить погляд вогником ласкаво.
А я - чекаю! - ти в прекрасну мить
Відкриєш двері і зайдеш на каву!..
... Солодкий поцілунок, наче мед,
В нім більше насолоди, ніж в цукерці!
Я - вірила! я знала наперед!
Любов завжди жила в моєму серці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726420
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
А давно бы понять нам пора
Эту мудрость, простую и вечную:
Нет страшнее врагов у добра,
Чем борцы за добро безупречное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726415
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я не пишу безупречных стихов.
Вроде слежу, чтобы были в порядке
Рифмы и ритм, и мелодика слов,
А всё равно, есть, увы, недостатки.
Только одно утверждать я готов:
Жизнью своею могу поручиться,
Что не пишу бессердечных стихов!
В каждой строке моей – сердца частица.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726418
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Иной поэт, тайком мечтая
Талантом хлеб свой добывать,
Напрочь как-будто забывает,
Что лишь не сытому срывать
Удобно звёздные расцветы
В ночных аллеях высоты,
Жар сердца утолив при этом
Земной росинкой красоты.
Что лишь голодный миг видений,
Вселенный одолев простор,
Украсит искрами творений
Зажженный будущим костёр.
Что гениальность просветлений,
И мудрой полнотой слова,
Даны поэтам тех свершений,
Где нет корысти живота.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726388
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Закрой свой рот, прими обет молчания
И будь такой как все - вороной чёрною.
И даже если "нет" кричит сознание,
Не мысли вслух, старайся быть покорною.
Не любит вороньё иного мнения.
Не нужно быть отчаянной и смелою.
Устроит вороньё тебе гонение:
Останешься навек вороной белою!..
Припишут, без суда тебе и следствия,
Предательство божков "правдивых", верные.
Не лучшие конечно же последствия,
Но ты ведь - не последняя, не первая!
Так пусть клюют тебя вороны чёрные,
Не видя, что и ты - того же племени,
Коль ты не захотела быть придворною
Божков, несущих тьму и разрушение!
И будь собой, коль с чем-то несогласная!
Наплюй на все обеты и попрания!
Шаги твои, быть может, - не напрасные,
Коль столько в воронье негодования?..
Рассудит время всех... Оно по полочкам
Разложит всё с предельно-чёткой ясностью,
А жизнь твоя итак - под гору - с горочки...
Тебе ли привыкать к таким "опасностям"?..
24. 12. 2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725770
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 30.03.2017
я с тобой... в мгновении каждом...
даже если слишком далеко...
тоненьким папирусом бумажным...
дышащим распахнутым окном...
я с тобой... весенним тёплым ветром...
розовым тюльпана лепестком...
сонным и таинственным рассветом
нотой "до", стучащей каблучком...
я с тобой... дождём... кристаллом солнца...
радугой... морщинкой возле губ...
я с тобой... и слог невинно льётся...
пьёт тепло из нежных твоих рук...
[i]фото: автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726115
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Туда, где трава до пояса,
Полынь да ромашка белая,
Волнение дикого колоса
Да мёдом душица зрелая...
И рухнув на землю замертво,
Успеть её силу вдохнуть...
Воскреснуть, родиться заново,
А после - продолжить свой путь...
Лишь там, где трава до пояса
Да небо с птицею певчею,
На пике чистого голоса
Пойму любовь эту, вечную.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668629
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 28.03.2017
День, словно старая телега,
Везет надежд моих ошмотья...
Сгрузить бы их под глыбу снега,
Но где ты снег возьмешь сегодня ?
Да Бог с ней, глыбой - горсть бы снега,
Но нынче липа расцветает....
Ползет скрипучая телега,
Под липой липу выгружает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669984
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 28.03.2017
Мелькают огни полустанков
никем не спасенной страны.
Былых достижений останки,
следы бестолковой войны
Я вижу сквозь грязные окна
вагонов, спешащих от бед.
Поможет теперь только Бог нам,
да веры с Небес больше нет.
Сказать, видно, людям забыли,
что жили они хорошо,
Им душу б очистить от пыли,
пусть будет она нагишом.
Быть может, сиянием чистым
осветится мрачный пейзаж,
Одна у нас все-таки жизнь та,
а мы будто тянем багаж.
Даровано все нам с любовью,
живущим на этой земле,
Смотрю на разруху я с болью,
всем скопом в одной колее
Плетемся, покоя не зная,
за крохой, обещанной вновь, -
Страна, ты, наверно, больная,
свою трону жертвуя кровь.
Нас прошлое, видно, не учит,
нам память уже ни к чему,
Ошибок наделали кучи,
загадили ими страну.
У каждой ошибки есть имя,
нет воли об этом сказать.
Мы сами обрезали крылья,
способные рай даровать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726012
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Нежится под утренней росой
И туманом роща золотая...
Бродит утро дикою тропой,
Лист березы за собой роняя.
Гладит солнце нежною рукой,
Словно мать, склонясь над колыбелью,
Жёлтых листьев локон завитой...
"Развевайся под небесной гжелью.
А хотя - поспи ещё чуток,
Как же сладко ранним утром спится..."
Только птицы звонкий голосок
Не замедлил - время пробудиться.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689639
дата надходження 19.09.2016
дата закладки 28.03.2017
Похоже, что душа все слёзы вылила,
Пусть станут они утренней росой...
Сама ли я судьбу такую выбрала ?
Такую, что не связана с тобой.
Чтоб сердце невзначай, не ёкнув "может быть...",
Желанием не стало возгорать.
Чтоб грешную любовь смирением выбелить,
А после её светлою назвать.
Не каяться.., не сетовать.., лишь выдохнуть,
Умывшись как-то утренней росой...
Ещё бы - сердцу глупому не выпорхнуть,
Когда однажды встретимся с тобой.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713959
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 28.03.2017
Догорає кохання до краю,
Відболить його опік вночі...
Я тебе поміж снів не шукаю,
Ти мене не гукай - промовчи.
Прохолодою ніч огортає,
Заколихує тихим дощем...
Моє серце твоє відпускає,
Спогад спить - засинає і щем.
Тільки ранок підкине навмисне
Неба синього промінь надій
І кохання, як літо барвисте,
Стисне груди обіймами мрій.
(кортинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680586
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 28.03.2017
Снег большими хлопьями,
Ватными.., воздушными..,
Стелется под окнами..,
Между яблонь с грушами..,
По траве некошеной..,
По тропинке узенькой,
(Редко нынче хоженой)...
А калина бусинкой
Между хлопьев прячется,
Как в десерте аховом...
Правда или кажется..?
Снег с ванильным запахом.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718684
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 28.03.2017
Не думай о смерти - со страхом.
Она - не конец и не крах.
Душа не становится прахом!
Ей место - парить в небесах!..
И только лишь бренное тело
Укроет надгробный венок.
А, в общем, не в смерти тут дело,
А в том, что оставить ты смог...
05 ноября, 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725955
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Продайте, будь ласка, квиток у ромашкове поле…
Там ніжність ванільними крихтами ллють пелюстки,
І я, босоногим дівчам, наганявшись уволю,
Вертаюсь в будинок, де поруч рояться казки.
Любисткові сни розганяють світанки на конях.
Під стріхою ластівки щедро звивають міста.
Ліниво муркоче руде кошеня з підвіконня,
І сонячні зайчики ловлять його за хвоста.
Там руки бабусі, натруджені, пахнуть жнивами,
В печі, зашарілій, тріскоче розпечений жар,
І гріють боки паляниці… Розігрують гами
У комині протяги – й линуть птахами до хмар.
На вікнах хрумтять накрохмалені білі фіранки,
І долею в’ються по стінах з ікон рушники…
Вбирається сад яблуневий в рясні вишиванки,
Де в гіллі майструє павук із ниток гамаки.
Там мама / я знаю такою її, – молодою!/,
Не відає навіть про те, що стежками зірок
Десь ходить вона /та, яку не назвали війною!/…
Продайте, будь ласка, в ромашкове поле квиток…
[i]/якось/[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703808
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 28.03.2017
А я все частіше з ходи переходжу на біг.
Позаду автівки підсвічують фарами відстань,
В якій не шукаю вже величі праведних істин,
Бо все, чого спрагло бажала, дозріло в тобі.
До тебе - крізь шум магістральних вечірніх доріг,
Думками /навиліт/, із силою шквального вітру,
Щоб не запізнитися... /доки безжально не витер
Імен наших Бог зі скрижалів.../ Чи справді б він зміг
Позбутися нас і по різних крутих берегах
Розвести, без жодного шансу бодай випадково
Торкнутись руки, мов захмарного простору птах,
І голосу пити в буденних звичайних розмовах?
І так мимохідь поза мурами вічних границь
До тебе прийти, як сніги переходять у повінь,
Й, немов би земля навесні голосних блискавиць,
Чекати на перше причастя своєї любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725844
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017