Олеся Лісова: Вибране

Ірина Кохан

Веста

Острів'янине  мій,  як  ти  там?
А  у  нас  вже  весна.
Сонце  жовтим  ласо
ловить  неба  пошерхлого  тіні,  
Десь  з-за  пагорба  чується
перше  "курли"  в  далечіні
І  твої  океани  шумлять
у  збентежених  снах.

Архаїчність  зими  збереглась
лиш  на  фото  й  в  думках,  
Її  срібні  сліди  знайшли  сховок
в  торішньому  листі.
Острів'янине  мій,    чи
здолаєш  дороги  імлисті,  
Щоб  черкнути  крилом
рідний  обрій,    мов  з  вирію  птах?

Зовсім  скоро  сади
зашампанять  у  первісність  трав,  
Обпадуть  білим  снігом,  
укривши  наш  острів  цнотою.
Повертайся  домів,    взявши
хвиль  шепотіння  з  собою  -  
Наші  мрії  тут  сплять.
Їх  гіллям  старий  клен  вколисав.

Острів'янине,    вір,  
тебе  стріне  твоя  голубінь,  
Абрикосовим  цвітом
запахнуть  небесні  розхрестя.
Сотні  літ  тихі  весни
пливуть  до  твоїх  володінь,  
Сотні  весен  п'янких
я  чекаю  тебе.
Твоя  Веста.

Веста  -  у  давн.  римській  міфології  -  богиня  домашнього  вогнища.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829439
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Елена Марс

Весна - всегда весна

 

Ну  вот  и  солнышко  пригрело
И  ожила  земля  моя.  
Ещё  чуть-чуть,  и  в  платье  белом...  
Как  жаль,  что  снова  еду  я...  

В  краю  не  ласковом  далёком
Чужой  гуляет  аромат,  
В  садах  экзотики  востока.  
Их  лижет  пламенем  закат...

Я  -  той  весной  мечты  раскрашу,  
Коль  так  уж  пала  карта  мне,  
И  буду  пить  дурмана  чашу,  
Как  будто  я  -  в  своей  весне...  

Пускай  -  не  яблони,  не  вишни,  
А  цитрусовых  солнц  лучи
Меня  в  объятьях  заколышут,  
Найдя  к  душе  моей  ключи.

Весна  -  всегда  весна.  Целебна
Она  во  всех  углах  земли.  
В  своей  прелюдии  волшебной  -
Сродни  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829488
дата надходження 18.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Любов Іванова

ВАЛІЗА РОКІВ

[b][i][color="#ff00fb"]До  року  рік  складаю  у    валізу
І  ревізую  часом  цей  багаж.
Може  колись  у  труднощі  чи  кризу
Літа  візьмуть  мене  на  абордаж...

Усіх  подій  не  перерахувати
Були  сумні,  хвилюючі  й  смішні.
Є  ті,  що  варто  швидше  забувати,
Або  ж  такі,  що  дуже  дорогі.

Я  за  усе  безмежно  вдячна  Богу
За  неба  синь  і  за  красу  долин
І  за  мою  заквітчану  дорогу
Ось,    до  відмітки  шістдесят  один...

Люблю  людей  і  вірю,  що  взаємно
Радію  сонцю,  як  мале  дитя...
Живу,  сміюсь,  римую  не  даремно
У  цьому  й  є  мій  справжній  сенс  життя....[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 18.03.2019


Крилата

КОЛИ?

Коли  трава  ця  встигла  прорости?
Коли  цей  крокус  виткнувся  з-під  ґрунту?  
Коли  минуло  сонце  блокпости
Й  дісталось    до  призначеного  пункту  –  
До  того,  що  всі  звуть  його  «Весна»,  
Котра  дарує  окові  етюди?
Коли  це  сталось  –    зняла  лід  Десна,
Набрала  кисню  у  блакитні  груди?
Іду  узліссям  тихо,  наче  кіт,  
У  нагороду  –    спів  пташок  піймала.  
Який  чудовий  (правда,  люди?)    світ!
Лише  б    любов    у  ньому  місце  мала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829151
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ганна Верес

Коли зустрінеш…

В  ту  мить,  коли  красі  ми  посміхаємось,
І  бавимось  безпечно  із  дітьми,
Коли  працюємо,  вітаємось,кохаємось,
Чи  так,  як  слід,  цінуємо  це  ми?
Бідою  вщерть  наш  схід  уже  напоєний,
З  московською  ордою  там  війна,
Матусі  воїнів,  геть  сиві,  болем  зболені,
Всім  миру  просять  і  життя  синам.

Коли  ж  зустрінеш  в  одязі  військовому
Того,  хто  першим  стрів  війни  вогонь,
Бійця  обравши  долю  ризиковану,
Не  смій  зневагою  поранити  його!
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829052
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Катерина Собова

Травма

Молода    красуня    Маня
Має    клопоти    вже    зрання,
То  ж,    відклавши    всю    роботу,
Йде    у    відділ    страхування.

Розказала    своє    горе:
-В    мене    травма    (я    так    каюсь),
Не    на    гульках,    не    на    морі  –
На    роботі    все    це    сталось!

Співробітниця    поважна
(Жіночка    привітна,    мила)
Все    це    слухала    уважно,  
Тоді    Мані    пояснила:

-Ви    повинні    описати
У    заяві    все    детально:
Виробництво,    травма,    дата,
І    це    все    -    документально.

Чи    є    виписка    з    лікарні?
Де    діагноз?      (У    нас    -    звітність).
-Документи    в    мене    гарні,
Ось    діагноз:    це    -    вагітність.

Травмував    мій    шеф    щоденно
(крім    неділі    і    суботи),
Тож    нехай    агентство    платить,
Бо    було    це    на    роботі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ulcus

нехай насниться

нехай  тобі  насниться  наша  зустріч,  
де  я  тебе  не  хочу  відпускати
а  ти  розповідаєш  Заратустрі
що  потримати,  то  не  значить  -  мати
що  мудре  для  закоханих  -  дрібниця
величне  недалеко  від  малого
коли  лягаєш,  а  ніяк  не  спиться,  
коли  усе  ховається  в  «нічого»
коли  не  знаєш,  плаче  чи  співає
великий  вузол  м‘язів  десь  у  грудях
коли  ковтаєш  лате  м‘ятним  чаєм
й  без  сорому  цілуєшся  на  людях
коли  уперше  начебто  востаннє
коли  незвідане  -  давно  знайоме
коли  думки  з  словами  одностайні
і  скрізь  ти  почуваєшся,  як  вдома
якщо  сльоза  -  то  сила  чоловіка
а  стогін  -  лиш  ознака  насолоди
мала  секунда  тягнеться  довіку
в  очах  нема  ні  скалки,  ні  колоди...
коли  гудок  -  то  близькість  залізниці
а  не  сигнал  із  потяга  в  нікуди
нехай  насниться,  любий,  хай  насниться
тобі  та  зустріч,  де  нам  добре  буде...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829066
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Ірина Кохан

Коли мене не стане на землі

Коли  мене  не  стане  на  землі,
А  в  вишині  на  зірку  стане  більше  -  
Я  знаю,буде  осінь.  Журавлі.
І  поміж  листя  плакатимуть  вірші.

І  буде  все  однаково  мені
Чи  хто  нап'ється  тою  вже  сльозою.
Котитиметься  сонце  по  стерні,
Пливтимуть  хмари  сірі  наді  мною.

Гаряче  літо  з  яблунь  обпаде
Плодом  духмяним.  Ляже  на  покоси.
Високе  небо,  сизе,  молоде,
Вдивлятиметься  дощовито  в  осінь.

І  поросте  вже  по  мені  трава,
Палатимуть  жоржинові  пожежі.
У  своїх  віршах  буду  я  жива.
Жива.  От  тільки  в  світі  протилежнім.

Летітимуть  за  обрій  журавлі,
Прощальний  крик  кидаючи  дібровам.
І  в  мить,  як  відірвуся  від  землі,
Захочу  тут  лишитися  хоч...словом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824776
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 15.03.2019


Любов Іванова

ВЕСНА ДАРУЄ НАМ КОХАННЯ

[b][i][color="#f00808"][color="#080ff0"]В[/color]  душі  моїй  лунає  скрипка
[color="#080ff0"]Е[/color]кспромт  новітніх  відчуттів.
[color="#080ff0"]С[/color]ердець  осмислений  постскриптум
[color="#080ff0"]Н[/color]і,  не  такий,  як  ти  хотів.
[color="#080ff0"]А[/color]ле  ж  цвіте  щорік  підсніжник

[color="#080ff0"]Д[/color]ає  наснагу  первоцвіт,
[color="#080ff0"]А  [/color]я  цілунків  хочу  ніжних,
[color="#080ff0"]Р[/color]озраду  попри    збірку  літ.
[color="#080ff0"]У[/color]  квітня  я  візьму  принади,
[color="#080ff0"]Є[/color]  в  них  велика  доля  чар.

[color="#080ff0"]Н[/color]ай  розпач  лишиться  позаду
[color="#080ff0"]А[/color]  серцю  -    промінь  із-за  хмар.
[color="#080ff0"]М[/color]оя  ти  втіхо    і  надіє,

[color="#080ff0"]К[/color]вітуча  сонячна  пора.
[color="#080ff0"]О[/color]й,  як  же  серденько  радіє.
[color="#080ff0"]Х[/color]іти  виходять  з-під  пера.
[color="#080ff0"]А  [/color]серцю  хочеться  любові,
[color="#080ff0"]Н[/color]еначе    в  юність  знову    путь.
[color="#080ff0"]Н[/color]е  лише  в  мріях  і    розмові,
[color="#080ff0"]Я[/color]  хочу  в  пристрасті  тонуть.[/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829026
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 15.03.2019


НАДЕЖДА М.

Щасливу мить впіймай в житті

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tn4K2FIx1ts[/youtube]

Чому  від  радості  так  б"ється  серце,
А  в  смутку  тихо  плаче  і  болить?
І  сліз  тече  невидиме  озерце,
Ну  як  цей  щем  тут  можна  зупинить?

Не  плач,  маленьке,  в  цім  жорстокім  світі,
Не  хватить  сліз  цей  світ  переробить.
Це  треба  тобі  просто  зрозуміти:
З  надією  на  краще  треба  жить.

Прислухайся:  ти  чуєш  спів  пташиний?
Це  ранок починає  новий  день.
І  хай  радіє  серце  безупинно,
Зумій  красу  цю  оцінить  лишень.

А    новий  день  -  це  все  по-новому,
Умій  жорстокість  в  людях  розпізнать,
Не  піддавайсь  в  житті  брехні  й  слизькому.
В  житті  щасливу  мить    зумій  впіймать...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829074
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 15.03.2019


Людмила Пономаренко

Променем на склі

Дивуєшся  щораз,  як  виглядаєш    весни
Після  холодних  злежаних  снігів,
Радієш  гулу,  коли  крига  кресне
І  Псел  тікає  в  луки  з  берегів,

Чекаєш  птахів  в  небесах  відкритих,
Стрічаєш  серцем:  вже  летять,  летять…
Й  збираєш  пригорщі    весняної  блакиті
В  озерцях  повені  з  хмаринками  латать.

І  гладиш  поглядом  ту  квітку  на  осонні,
Що    в  радості  своїй  немов  дитя,
Вже  зріє  світ,  сміється  вже  сьогодні,
На  смак  пізнавши  прояви  життя.

І  мрієш  вже,  як  заспіває  даль
В  красі  оновленій  замріяно-квітчасто,
І  ти,  зимову  скинувши  печаль,
Малюєш  променем  на  склі  весняне  щастя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828987
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


НАДЕЖДА М.

Політ думок

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L06M4WPLqH0[/youtube]
Дивлюсь  на  небо  -  хмари  табунами,
Весь  час  спішать  в  незвідані  світи.
Я  поглядом  лечу  услід  за  вами,
Бо  по  землі  призначено  іти.

Цікавість  іще  більше  розбирає:
Куди  налаштували  ви  свій  шлях?
У  нас,  бува,  безкрилі   теж  літають,
Лиш  ті,  хто  забувають  слово  страх.

У  них  гаряче  серце  -  однозначно,
Із  проріззю  людської  доброти.
Літати  поряд  з  птахами  не  страшно:
У  справах  досягають  висоти.

На  вигляд  не  сіренькі  малі  птички,
Бо  погляди  у  них,  як  у  орла,
Вони  бувають  й  ростом  невеличкі,
Людська  їм   шана  сили  додала.

Дивлюся  за  такими  я  в  польоті,
І  радості  моїй  немає  меж.
Та  жалко  тих,  хто  падає  при  взльоті...
Так  боляче,  як  з  висоти  впадеш.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829019
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Валентина Ланевич

Пливе місяць в небі синім, ясніє боками.

Пливе  місяць  в  небі  синім,  ясніє  боками,
Мерзла  земля  поміж  тінню  іскриться  вогнями.
Обіймаються  дерева  гілками-руками,
Щоб  у  тиші  вечоровій  обмінятись  снами.

Серцевинами  по  кільцях  сік  тече  у  крони,
З  надр  глибинних  підіймає  життя,  те  -  закони.
У  природі  ритм  циклічний  б’є  у  звичні  дзвони,
Чередою  пори  року  біжать,  мов  вагони.

Весна  несе  сонця  зливу,  тепло  й  благодаття,
Розцвітає  орхідея  й  болотне  латаття.
Зеленіє  ліс  і  поле  між  озерць,  що  браття,
Де  у  зарослях  тернових  шерсті  висить  шмаття.

Звірі  в  чесних  поєдинках  стають  вожаками:
Вовк  і  лось,  й  руда  лисиця,  їжак  з  колючками.
І  куниця  вертихвістка,  й  білка  із  зайцями,
Хоч  зайці,  на  наший  погляд,  є  лишень  зайцями.

Літо  в  осінь  переходить,  пахота  чорніє,
Налітає  дужий  вітер,  земля  знов  тужіє.
Зима  віхолить  до  часу,  як  весна  замріє,
Все  в  природі  в  розрахунку  в  дні  новім  зоріє.

14.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828957
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Елена Марс

Так - что же ты, Жизнь, такое

Так  -  что  же  ты,  Жизнь,  такое?  
Из  прошлого  -  отзвук  эха
Успехов  и  неуспехов,
Укрытых  туманной  мглою?  

Года,  что  волнуют  память,  
Где  юности  миг  пролистан?  
Тот  миг  -  как  сухие  листья
Истлевшие  под  ногами.

Понять  бы  такую  сложность...
Сознание  -  будто  в  коме...  
И  помнишь  глаза  в  альбоме,  
Но  будто  нема  тревожность.

Альбом  бархатистый  синий...
Живой  ли  ещё?  -  узнать  бы.
На  фото  хранились:  свадьбы,  
Крещение,  именины...  

В  нём  разные  были  лица.
А  сколько  ушло  куда-то,  
Откуда  нельзя  -  обратно.  
В  том  царстве  -  свои  границы...  

Лишь  память...  Лишь  в  ней  осталось
Всё  то,  что  зовётся  жизнью.
Как  серая  пыль  эскизов  -
Ушедшие  боль  и  радость.

А  завтра...  А  что  же  завтра?..
Лишь  Богу  о  нём  известно,  
А  мне  эта  жизнь  -  завеса,  
А  может  вообще  -  неправда.

А  правда  -  лишь  это  утро
И  этой  весны  дыхание,  
И  сердца  -  любить  желание,  
Вот  -  в  этих  живых  минутах!  

Вот  в  этих  минутах,  самых  
Бесценных,  неповторимых,  
Которые  объяснимы  
Лишь  только  -  души  устами.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828968
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Ніна Незламна

Весна на порозі

Колотить  думки  минулі,  вітер  в  старім  листі
 Краплі    багрові  і  світлі,  льодяні  в  намисті
Сухі  трави  в  позолоті,  сонечко  збудило
Святу  землю  ледь  зігріло,    сніги  розтопило…
Між  дерев  голих,  в  лісочку,    горбочок  синіє
Сонця  промінь,  веселиться,  пролісок  ясніє
У  гаєчку  спів  заводить,  маленька  синичка
Радо  вертить  голівкою,  підіймає  крильця
Як  пушинка  ввись  злітає,  хоче  розказати
Йде  весна,  вже  на  порозі,  пора  зустрічати.
                                                                                                                   12.03.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828972
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Двоє під вербою

Нахилила  віти  верба  над  водою,
Одягла  зелений,  ніжний  сарафан.
Ми  під  нею  любий  стоїмо  лиш  двоє,
Десь  вальсує  тихо  свій  танок  баян.

Ось  уже  на  небі  засвітились  зорі,  
А  у  лозах  стали  кумкати  жаби.
Вийшов  погуляти  місяць  на  простори
І  поплив  тихенько  з  хмарами  собі.

Застелили  в  лузі  перини  тумани,
Задзвеніли  роси,  падають  в  траву.
І  пішов  гуляти  вітерець  ярами,
Витре  сонце  ранку  гіркую  сльозу.

Не  сумуй  мій  ранок,  я  завжди  з  тобою,
Та  коханий  поруч,  я  його  люблю.
Зігріває  ніжність  двох  нас  під  вербою,
Я  її  одному,  лиш  йому  дарю

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828999
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 14.03.2019


Георгий Данко

Родной порог

Ты  тоже  однажды  уйдёшь  от  порога,
Закроется  дверь,  оборвав  эту  нить...
И  только  когда-то  родные  дороги
Тебя  будут  звать,  волновать  и  манить.

Забудешь  про  всё  -  про  жену,  про  работу-
Подставишь  лицо  вездесущим  ветрам..,
Забудешь  ты  -  где  ты,  откуда  ты,  кто  ты,
А  дом  твой  -  все  ближе  -  РОДНАЯ  ЗЕМЛЯ...

Её  оросишь  не  стыдясь,  ты  слеза́ми,
А  после,  устав  от  далёких  дорог,
Ты  перецелуешь  её  каждый  камень
И  каждое  дерево,  каждый  листок.


Армения  1969

Архивы

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696477
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 14.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Іде відродження

Обличчя  у  весни  дівоче,  юне,
Усмішка  загадкова  на  вустах.
І  проростуть  хвилясті  в  полі  руни,
Пташиний  затріпоче  в  небі  змах.

Верба  в  сріблястих  котиках  лисніє,
Їх  ніжно  пестить  радісна  весна.
Підсніжники  піднялися  на  ніжки,
Цвіте  у  лісі  квітів  білизна.

Іде  відродження  землі  і  волі,
Золотооке  сонце  зазира.
І  що  ж  чекає  нас  на  видноколі?
Весни  усмішка  -  це  надій  пора.

Ґаздує  вправно  юна  господиня.
Душа  ж  людська  молитвами  жива.
Хай  Україна  зробить  вибір  нині
За  спільні  справи,  а  не  за  слова.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828872
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Віталій Назарук

ПРОСИЛА ДОЛЮ

Вже  червона  калина  втомилась
І  дозріли  ренети  в  саду.
Тут  дівчина  у  вечір    молилась
І  просила  для  себе  судьбу.

У  руках  чорну  хустку  держала,
Заховавши  у  неї  красу…
І  ридала,  за  долю  ридала,
Де  колись  розплітала  косу.

Десь  шуміли  густі  очерети,
Вкрила  ряска  низькі  береги.
Шепотіли  невиспані  верби
І    мовчало  усе  навкруги.

Ніжно  вечір  співав  у  тумані,
Став  по  тиху  збирався  у  штиль.
Береги  посміхались,  як  пані,
Від  набігу  малесеньких  хвиль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828830
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


геометрія

МАТЕРИНСЬКА ПОСВЯТА ЗАГИБЛОМУ СИНУ… (двовірші)

             ТАК,ЯК  І  ЖДАЛА,  БУДУ  ЖДАТЬ...      ТИ    В  ЦЬОМУ    СВІТІ  НЕ  ОДНА...                

                 Я  на  дорогу  йду  знов,  сину,                        Ти  на  дорогу  ходиш,  мамо,                          
                 Тебе  я  буду  виглядать,                                      Мене  у  гості  не  чекай...                                    
                 Не  хочу  вірить,  що  загинув,                        Я  не  приїду,  як  бувало,                                    
                 Так,як  і  ждала,  буду  ждать...                    А  ти  онуків  виглядай...                                      

                 Я  придивляюся,  мій  сину,-                            А  я  до  тебе  вітром  лину,                                    
                 Це  ж  ті  доріжки  і  стежки,                                І  з  клена  падають  листки,                                
                 Де  ти  ходив,..до  них  я  лину,                      Несу  тобі  я  смак  полину                                      
                 Про  тебе  всі  мої  думки...                                  Й  синівське  лагідне:  "Прости!"            

                   Мене  стрічає  клен  високий,                        Про  це  нашіптують  листочки,                      
                   Про  щось  шепочуться  листки,-              Ти  їх  послухай,  не  спіши,                              
                   Такий  безмежний  світ  широкий,          Може  той  клен  -  то  твій  синочок,          
                   Де  ж  загубивсь  у  ньому  ти?..                    Йому  про  себе  розкажи!..                                  

                   Я  притуляюсь  до  листочків,                        Пройшло  років  уже  немало,                          
                   До  них  сумна  завжди  горнусь,                Та  не  зійшла  твоя  журба,                                  
                   Не  каже  клен,  де  мій  синочок,                Не  побивайсь  за  мною,  мамо,                      
                   Чому  до  мене  не  вернувсь...                      Ти  в  цьому  світі  не  одна...                            

                   Вітер  гойда  клена  листочки,                      І  пиріжків  ти,  як  бувало,                                    
                   Мого  торкається  чола,                                        Мені  із  вишнями  спечи,                                        
                   Може,  це  ти  мені,  синочку,                          Роздай  їх  людям,  моя  мамо,                          
                   Вісточку  шлеш  аж  звідтіля?..                    І  біля  клена  помовчи...                                                                        

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828925
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Що за диво за вікном

Що  за  диво  за  вікном,
Біло,  біло  все  кругом.
Вчора,  ще  була  весна,
А  сьогодні  знов  зима.

Білий  пух  ліг  на  поля,
Його  видно  із  даля.
І  притих  в  зажурі  ліс,    
Хто  цей  пух  до  нас  приніс?

Захотілося  зимі,  
Вдіти  чоботи  нові.
Щоби  заздрила  весна,
Що  таких  в  неї  нема.

Щоб  не  вимазати  їх,
Кинула  під  ноги  сніг.
А  сестриця  крадькома,
Взула  чоботи  сама.

Не  страшні  весні  сніги,
На  них  лишила  сліди.
Розсердилася  зима,
Чобіток  в  неї  нема,

І  побігла  в  береги,
Де  весни  були  сліди.
Сонце  визирнуло,  вмить,
Де  сліди,  вода  блищить.

Ти  сестрице  не  сердись,
А  довкола  подивись.
Господиня  в  краю  я,
На  те  воленька  моя.

А  тобі  бажаю  сну,
Залишаю  вже  одну.
Ти  сестрице  засинай,
Справ  до  мене  більш  немай...



 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828884
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019


Елена Марс

Куда уж ближе

Мы  научились  прощать  друг  другу,  
Не  обостряясь  на  недостатках.  
Возможно,  просто  идём  -  по  кругу,  
Углы  квадрата  шлифуя  гладко.  

Быть  может  свыклись,  за  столько  лет  то,  
Смотреть  друг  в  друга  -  как  в  отраженье.  
Мы  будто  стали  одной  монетой:
Орлом  и  решкой  -  с  единой  тенью.  

Возможно,  было  бы  даже  скучно,  
Когда  бы  минусы  вдруг  исчезли.  
Скажу,  без  шуток:  а  ты  везунчик,  
Что  я  осталась  твоей  болезнью.  

Ведь,  знаю:  любишь  -  ещё  сильнее,  
Ещё  нежнее,  чем  было  прежде,  
Со  всей  безбашенностью  моею,  
Хотя  "люблю"  твоё  слышу  реже.  

Но  я  не  буду  просить  об  этом.  
Зачем?..  На  сердце  моём  спокойно,  
Когда  я  -  взглядом  твоим  согрета,  
Когда  -  и  ты  моим  взглядом  пойман.  

Смешны  становятся  недостатки,  
И  как-то  глупо  бороться  с  ними,  
Когда  -  не  скользко,  где  было  шатко,  
Коль  жизнь  не  сделала  нас  чужими.  

Тебе  -  и  в  здравии,  и  в  болезни
Была  плечом  и  останусь  -  им  же.  
Друг  другу  -  намертво  в  души  влезли,
До  самой  смерти...  Куда  уж  ближе...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828724
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Кофеманка

Влюбиться, Расстаться, Забыть…

Влюбиться,
 Расстаться,
Зажить  
И  не  меряться  
"Прав  -  не  прав",
Любовью
 Своей  
Не  душить,
Избегая
 Твоих  отрав.
Успокоиться,  
Спать,  
Мечтать,
И  лечиться
 Камю  
У  стен,
У  которых
 Учил  летать,
У  которых  
Меня  хотел.
Рассмеяться  
И  рассмешить.
На  неделю
 Слетать
 В  Париж.
Влюбиться,
 Любить  
И  жить,
Быть  счастливой,  
Твоею  лишь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828749
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Кофеманка

Влюбиться, Расстаться, Забыть…

Влюбиться,
 Расстаться,
Зажить  
И  не  меряться  
"Прав  -  не  прав",
Любовью
 Своей  
Не  душить,
Избегая
 Твоих  отрав.
Успокоиться,  
Спать,  
Мечтать,
И  лечиться
 Камю  
У  стен,
У  которых
 Учил  летать,
У  которых  
Меня  хотел.
Рассмеяться  
И  рассмешить.
На  неделю
 Слетать
 В  Париж.
Влюбиться,
 Любить  
И  жить,
Быть  счастливой,  
Твоею  лишь...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828749
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Дороговказ

Шевченкові  слова  -  дороговказ,
Немов  зірки  яскраві  в  темінь.
Пророчо-мудрі  крізь  буремний  час,
Не  втратили  правдивість  тембру.

Тяжке  становище  -  тягар  людей.
Та  їхню  він  будив  свідомість
І  сподівавсь:  настане  волі  день,
Народ  здобуде  кращу  долю.

Читайте  й  перечитуйте  "Кобзар",
Слова  Шевченка  благодатні.
Народу  й  Україні  -  справжній  дар,
Дороговказ,  щоб  щастя  мати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828519
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Надія Башинська

ЧИСТА ВОДИЦЯ

Часто  думками  додому  я  лину...
до  хати  в  садочку  й  того  журавля,  
що  стереже  тут  нашу  криницю.
Ой,  яка  ж  добра  у  ній  є  вода!

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
           Татову  силу  і  мамину  ласку,  
           й  веселий  мій  сміх  пам'ятає  вона.

Кажуть,  без  смаку...  Вода  ж  в  ній  солодка.
Як  небо  безкрає  -  криниця  ясна.
Яблуні  рясно  зріють  в  садочку.
А  біля  неї  калина  рясна.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Ніжно  колише  її  небо  в  зорях,
         а  вранці  проснеться  під  спів  солов'я.

О,  скільки  розмов  біля  неї  велося...
як  мальвами  квітли  тут  літнії  дні.
Всіх  вислухала  наша  криниця,
сонячні  зайчики  грались  в  відрі.

         Чиста  водиця  у  нашій  криниці.
         Часто  в  ній  світиться  зірка  ясна.
         Мамину  пісню,  оту  вечорову,
         що  всіх  заколисує,  знає  вона.

Плакала  з  нами  рясними  дощами  
і  дзвінко  сміялася  в  сонячні  дні.
І  пелюстками  квітів  барвистих
пахнуть  й  сьогодні  ті  краплі  мені.

         Де  б  не  ходив  я,  додому  вернуся,
         до  рідної  хати  -  добра  джерела.
         І,  як  в  дитинстві,  з  криниці  нап'юся.
         Я  знаю:  насправді,  вода  в  ній...    жива!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828641
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Катерина Собова

Море

Йде    додому    тато    з    сином
(Вані    вже    чотири    роки),
Тато    випити    встиг    пива,
А    дитині,    звісно    -    соку.

-Я    чув,    тату,    -    каже    Ванька,-
Як    казала    тьотя    Ніна,
Що    тобі    сьогодні    зранку
Уже    море    по    коліна.  

 А    яке    це    воно    -    море,
Тату,    можеш    розказати?
Мама    каже    -    неслухняних
Воно      може    покарати.

-Цілий    день    пливеш,    синочку,
Голова    пече    від    жару,
Все    -    вода,    а    по    дорозі
Ні    генделика,    ні    бару.

Нема    в    морі    того    дива:
Хвилі,    небо,    а    там    хмари…
Цілий    день,      а    ти    без    пива    -
Більшої    немає    кари!

Правду    каже    наша    мама,
Щоб    не    сталося    в    нас    горя,
Хто    дурний,    хай    туди    їде,
А    нам    добре    і    без    моря!          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828515
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Евгений Познанский

АНГЕЛ УНИЧТОЖЕННОГО ХРАМА

 (При  возведении  каждого    Храма  Бог  посылает  своего  Ангела,  который  вечно  стоит  при  алтаре,  и  если    даже  храм  разрушается  остается  на  месте  алтаря  до  страшного  суда).

Прости  их,  Боже,  тех  людей  беспечных,  
Которые  сюда  приносят  хлам  
Они  не  знают,    что  я  сам  тут    вечно,
Они  не  знают,  что  стоял  тут  храм.

Крест  райской  птицей  небо  рассекал,
Лучился  купол  новой  позолотой,
Нарядный  хор  начала  службы  ждал,
Сам  регент  теребил,  волнуясь,  ноты.

А  настоятель,  ласковый,  седой
Обдумывал  для  проповеди  слово,
Тогда  сказал  мне  так  Господь  Святой:
"Смотри,  народ  Мой  храм  построил  новый»

Ещё  была  полна  людьми  дорога,
Шли  в  новый  храм,  Творца  Благодаря.
А  я,  Благославлен  Рукою  Бога,
Стал  в  этот  день  навек  у  Алтаря.  

Вливались  солнца  теплые  полоски
Курился  ладан  дымкой  кружевной,
А  половиц  обтесанные    доски,
Так  пахли  замечательно  смолой!

Я  видел  здесь  и  свадьбы  и  крестины,
Десятков  поколений  христиан...
…………………………………
Я  помню  тех,  кто  превратил  в  руины,
Мой  храм,  Я  помню  страшный  их  обман.

Потом  здесь  создавали  люди  скверы,
Потом  и  скверы  стали  пустырем…
Но  пусть  они  и  не  имели  веры,
Я  в  храме  уничтоженном  моем!

Я  знаю  этой  полночью  сырой
Знакомый  бес  вновь  подойдет  в  развалку
И  скажет:  «что  красавчик  наш  Святой,
Тебе  приятно  караулить  свалку?»

Пусть  не  поверит  он  моим  словам,
Я  «Да»  скажу,  ведь  я  оберегаю,
Разрушенный,  исчезнувший,  но  ХРАМ!.
Который  стал  для  многих  дверью  Рая.

Велит  Господь  и  возродится  он!
Гонения  пройдут,  как  все  земное,
И  снова  грянет  колокола  звон,
Так  будет!  ибо  место  здесь  святое.

Пока  здесь  пенья  хора  не  слыхать,
Здесь  только  ветер  бродит  завывая.
Но  нерушима  истины  печать,
И  я  от  сюда  слышу  хоры  Рая.

Я  не  прекрасный,  Чистый  Серафим,
Те  Ангелы  в  раю,  конечно  выше,
Но  я  отсюда  подпеваю  им,
И  знаю,  что  меня  Господь  мой  слышит!
Киев,    2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828663
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Скажи, щасливий ти

Скажи  мені,  чи  ти  щасливий,
Без  мене  в  ці  холодні,  сірі  дні.
Самотні  за  вікном  знов  зливи,
Доносяться  дощу  сумні  пісні.

Краплини  в  шибку  б'ють  сердито,
Мов  хочуть  розказати  щось  вони.
А  я  пригадую  знов  літо
Й  кохання  те  дароване  мені...

Ромашками  буяло  поле,
Закохано  всміхалася  тобі.
Птахи  виконували  соло,
Не  думала,  що  буду  у  журбі...

Та  враз  змінилася  погода,
Умить  так  стало  холодно  мені.
То  поміняла  все  природа,
Скажи  мені,  щасливий  ти,  чи  ні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828712
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Елена Марс

Пустой вокзал (отцу)

Твоих  надежд  не  оправдала.  
У  дома  юности  моей  -
Ни  остановок,  ни  причала...  
Не  проложить  туда  путей.  

Там  чьи-то  руки,  по-хозяйски,  
Свои  порядки  навели.  
Надеюсь,  чист  он  и  обласкан,  
Тот  дом,  на  краешке  земли.  

Своим  уже  не  называю...
Мне  жаль,  что  я  была  черства
К  душе  своей...  Я  -  как  глухая
Не  слышала  её  слова.  

Мне  жаль,  что  я  так  равнодушно
От  стен,  родных  мне,  отреклась.  
А  память  -  болью  сердце  душит!  
Я  будто  чёрту  продалась!..

Мне  эта  горечь  так  полынна,  
Но  будто  высохли  глаза  
И  на  душе  моей  -  пустынно,  
Она  как  брошенный  вокзал.  

С  него  автобусы  не  едут
Туда,  о  чём  моя  тоска.  
Ушло  то  ценное  -  бесследно.  
Оно  давно  -  в  чужих  руках...  

Хочу  лишь  верить,  в  то,  что  любят
Места,  куда  тропы  мне  нет
И  никогда  уже  не  будет.  
Не  для  меня  в  тех  окнах  свет...  

Не  оправдала...  Не  сумела
Сберечь  всё  то,  что  завещал.  
И  на  душе  осиротелой:
.....  пустой  вокзал.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Рідна Україна

У  вінку  квітчається  калина,
Сонце  усміхається  згори.
Рідна  прокидається  країна,
У  садах  співають  солов'ї.
Соняшник  голівкою  колише,
Небо  синє  у  височині.
І  немає  в  світі  наймиліше,
Найрідніше  нашої  землі.

Приспів:
Моя  Україна  -  то  батькова  сила,
То  мамина  ласка,  тепло  і  любов.
Моя  Україна  -  то  сокола  крила,
Підніметься  вгору,  літатиме  знов.

Колоски  пшениці  налилися,
Червоніє  в  полі  маків  цвіт.
І  волошки  у  вінки  сплелися,
Бо  міцний  наш  український  рід.
Тягнуться  у  височінь  смереки
І  виходять  ріки  з  берегів.
Завжди  повертаються  лелеки,
У  свій  край  ще  пращурів  -  дідів.

Приспів:

Пригортає  вітерець  калину
І  шепоче  про  кохання  їй.
Міцно  бережім  свою  родину,
Будемо  щасливі  ми  у  ній.
Пам'ятаймо,  що  в  родині  сила,
Відданість,  любов  і  доброта.
Україна  нас  усіх  зростила
І  вона  для  нас  тепер  свята.

Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828353
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Наташа Марос

ХОТЬ КУДА…

Я  живу  не  одна  -
В  полумраке  ночных  фонарей
Мне  душа  не  видна,
Но  хожу  и  хожу  я  за  ней...

Все  слова  о  любви
Написала  давно,  раздала...
Ты  меня  не  зови  -
Я  не  стала  сильней,  чем  была...

Но  опять  жемчуга  
Рассыпаю  и  верю  в  траву,
Жду  весну,  а  снега
Обещали:  ещё  поживу...

И  уже  босиком
Может  быть,  не  совсем  и  смогу  -
Лет  былых  снежный  ком,
Подмигнёт,  охладит  на  бегу...

А  душа,  как  всегда,  
Улетит  налегке  без  меня  -
Ведь  она  хоть  куда  -
В  ней  так  много  живого  огня...

Закружит,  запоёт,
Молодая  весна,  берегись  -
Мы  с  душою  вдвоём
В  твою  зелень  укутаем  жизнь...

             -                    -                    -




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Шостацька Людмила

ПРОРОК

                                 
Народжений  бути  Пророком
І  жити  для  інших  в  віках,
Ціну  заплативши  високу.
Поезій  нестримна  ріка,
Мов  хвилі  Дніпрові  і  кручі
Вмивають  вкраїнські  простори,
Заходять  в  серця  і  у  душі.
Їх  радо  приймають  престоли.
               Духовний  взірець  всьому  світу,
               Нетлінного  духу  Кобзар.
У  слові  його  «Заповіту»
Надію  плекає  злидар,
               Багатий  на  віру  вселенську.
 Стоїть  на  Чернечій  Тарас
 І  Господа  молить  за  Неньку,
 І  Господа  молить  за  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828348
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 09.03.2019


Волинянка

Всміхнулась жінка

Всміхнулась  жінка,  чи  сама  Весна,
І  у  кімнаті  поселилось  сонце.
Всміхнулась  жінка  –  пробудилось  з  сна
Усе,  що  помістилось  на  долоньці:
Любов,  надія,  щирість,  доброта,
Жертовність,  ніжність,ласка  і  турбота,
А  ще  краса  –  жіноча  і  проста,
Якій  є  зайвою  усяка  позолота.
Всміхнулась  жінка  –  ожили  поля,
Лелеки  з  журавлями  повернулись,
В  барвисті  квіти  вбралася  земля
І  в  лісі  сині  проліски  проснулись.
Усі  радіють:  -Вже  прийшла  весна!
Погляньте,  вже  весна  до  нас  вернулась!
Усе  живе  прокинулось  зі  сна!!!  –  
А  це  лиш  просто  ЖІНКА  усміхнулась!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828102
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Віталій Назарук

ВАМ ДОРОГЕНЬКІ (ДО ЖІНОЧОГО ДНЯ!)

Щаслива  жінка,  коли  день  -  це  свято,
Яка  у  квітах  –  пахне  і  цвіте.
Яка  душею  ніжна  і  багата,
Життю  радіє,  бо  воно  святе!

В  якої  найдорожче  –  це  родина,
Є  люблячий  і  вірний  чоловік,
Яка  у  парі  дочекалась  сина,  
А  донечкою  сам  Господь  нарік.

Коли  весняний  день,  лиш  поцілунок,
Він  лишнім  не  буває  у  житті.
Як  пролісок  несуть  у  подарунок,
Тоді  здаються  дні  її  -  святі.

Шануйте,  друзі,  поки  ще  не  осінь,
Оту  єдину,  що  завжди  в  душі.
Нехай  життя  у  Господа  попросить,
Щоб  Ви  ніколи  не  були  чужі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828113
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жмуток тепла

А  ти  приніс  мені  нову  весну
І  а-капельний  жаворона  спів.
Та  пісня  ллється  звуком  голосним
І  розбудила  широчінь  степів.

А  ти  приніс  мені  весну  бажань,
Що  у  промінні  сонця  мерехтить.
І  розгоряється  натхнення  жар.
Небесна  посміхається  блакить.

А  ти  приніс  кохання  навесні.
Душа,  мов  крокус  ніжний,  розцвіла.
Тривогам  впевнено  кажу  я  :"Ні!"
Бо  в  серце  лине  жмуток  твій  тепла.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828110
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Квітка))

павутинка

самообман  неначе  павутинка,
мереживо  із  мрій  і  чарівні,
закохані  думки,  що  на  хвилинку
чуттєвістю  всміхаються  весні.

от  тільки  те  мереживо  тонке
і  рветься  словом,  де  реальність  пані
стискає  сьогодення  в  кулаці
і  почуття  у  відчаї  октави

беруть  найвищий  в  безнадії  тон.
мереживо  ж  закутає  сильніше
й  мурашками  по  шкірі  той  полон,
коли  весна  обіймами  міцніша...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828085
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Надія Башинська

ТАМ ВЕСЕЛО УСІМ!

Не  клич  його...    І  не  проси.  
Не  спиниться  й  на  мить.
Отак  минає  день  за  днем.
Наш  час  вперед  летить.

Куди,  скажіть,  йому  спішить?
Присів  би.  Відпочив.
Поговорити  є  про  що.
Багато  в  світі  див.

Тут  бурі  й  грози  сильні  є.
Вітри  грізні  гудуть.
Та  є  тут  й  сонце  золоте.  
Його  вперед  лиш  путь.  

Із  часом  в  дружбі  сонцю  жить
дано...  то  ж  разом  йдуть.
А  ми...  хто  з  боку,  хто  відстав.
Хтось  заблудивсь...  Зовуть.

Зовуть  з  собою.  Не  проси.
Не  спиняться...  А  в  тім,
Де  з  сонцем  й  часом  в  ногу  йдуть,
Там  весело  усім!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828030
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Волинянка

Подорож

В  неозорім  полі  мрії  неозорі,
Лише  щирі  сльози  чисті  і  прозорі,
Рідним  може  бути  той,  хто  вірно  любить,
Той,  хто  помилявся,  тебе  не  осудить.

На  світанку  зорі,  мабуть,  найясніші,
В  відвертій  розмові  стаємо  чистіші.
І  життя  для  того  радість  посилає,
Хто  його  з  дитячою  щирістю  вітає.

Вітер  в  морі  тільки  парусу  потіха,
Хочеш  перемоги  -  не  лякайся  лиха.
Любо  милуватись,  коли  спів  лунає,
Важче  затулятись  від  тиші,  що  волає.

Тільки  білі  хмари  летять  понад  нами,
Чорні  розсипаються  грозами-дощами.
Легко  жити  легко,  важче  –  справедливо.
Найважче  зрозуміти,  що  життя  –  це  диво.

Пробігають  поруч  дерева  й  автівки...
Хто  зуміє  виписать  у  щастя  путівку?
Мріємо  про  море,  пальми  з  відпочинками,
А  життя  –  лиш  відстань  між  двома  зупинками.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828017
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


геометрія

ПОДРУЖЕНЬКА - ВЕРБИЧЕНЬКА…

               Прийшла  пора  чудовая,
               весна  -  красна,  блакить...
               Чому  ж  душа  убогая,
               чого  вона  болить?..
                                   Природа  звеселилася,
                                   усе  навкруг  блищить...
                                   Чому  ж  верба  схилилася,
                                   невже  щось  їй  болить?..
               Біля  верби  дівчинонька,
               задумана  стоїть...
               Чогось  у  неї  серденько,-
               і  плаче,  і  щемить...
                                   Верба  зна,  чом  дівчинонька,
                                   замріяна    й  сумна...
                                   Без  милого  голубонька
                                   лишилася  одна...
               Її  коханий  -  миленький
               на  Сході  вже  давно...
               Не  вистачає  силоньки
               діждатися  його...
                                   В  голубоньки  -  дівчиноньки,
                                   зболілася  душа...
                                   Подруженька  -  вербиченька
                                   дівчині  співчува...
               А  дівчині  невесело  
               і  серденько  болить...
               Війна  все  перекреслила,
               аж  в  голові  шумить...
                                   Війна  ж  бо  розтягнулася
                                   на  довгії  роки,
                                   Тому  дівчина  й  журиться,-
                                   біля  верби  й  ріки...
               Тут  зустрічалась  з  миленьким,
               щасливою  була...
               Війна  своїм  перебігом,
               розлучниця  вона...
                                   І  дівчинонька  молиться,
                                   з  вербою  розмовля...
                                   Обом  їм  дуже  хочеться,
                                   щоб  скінчилась  війна...
               Щоб  повернувся  миленький,
               додомоньку  живий...
               До  дівчини  голубоньки
               у  час  цей  весняний...
                                   Дай,Боже,  щоб  скінчилася,-
                                   скоріше  ця  війна...
                                   Щоб  більше  не  журилися
                                   і  дівчина,  й  верба...      
               Щоб  люди  не  журилися,
               щоб  звеселився  гай...
               І  люди  щоб  трудилися,
               свій  прославляли  край!..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828012
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Елена Марс

Молчу о том, что лгу себе порой

Молчу  о  том,  что  лгу  себе  порой,  
Что  очень  жду,  когда  опять  уеду.  
Разлук  и  встреч  так  много  за  спиной.  
Поверишь  ли?  -  сыта  я  этим  бредом.  
Молчу,  что  долгожданную  весну,  
На  дальние  края  не  променяла  б.  
Хотела  бы  -  в  своей  весны  плену
Остаться.  Как  её  мне  не  хватало
В  чужих  краях,  где  нет  таких  садов,  
Которые  бы  в  юность  возвращали.  
Душа  мне  не  подсказывает  слов,  
Чтоб  выразить  о  том  свои  печали.  
Молчу,  тая  на  сердце...  глубоко,  
Что  видится  ночами  мне  другое...  
Но  так  решил,  по  видимому,  Бог,  
А,  может  мы...  что  кровь,  от  крови  гои
Осталась  -  на  Востоке.  Изменить,  
Того,  о  чём  так  часто  сожалею,  
Нельзя.  Но  пуповина,  эта  нить  -
Туда  меня  зовёт!..  Мне  душу  греют  -
Кровиночки  желанные  мои!  
И  я  бы  променяла  всё  на  свете,  
Все  вёсны,  только  б  смех  услышать  -  их!  
Чтоб  руки  целовать  любимым  детям!  
Мне  грезится,  так  часто,  по  ночам,  
Что  вся  семья  -  и  ты,  и  дети  -  в  сборе,  
Но  я  молчу.  Менять  -  уже  не  нам,  
Того,  о  чём  бессмысленные  споры.  
Мне  горько,  что  я  лгу  себе  порой,
Что  лгу  тебе...  Но  тут  -  тот  самый  случай,  
Когда  необходимо  дать  покой
Обоим  нам,  чтоб  болью  не  измучить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828089
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Краса зачарувала душу

Прийшла  у  край  весна  зеленоока,
Теплом  торкнулась  серця  і  душі.
Розли́лась  річка  в  береги  широка,
Прийшло  натхнення  Музи  і  вірші.

Співати  стали  птахи  стоголосо,
Прибрався  ліс  у  ніжний  первоцвіт.
І  заблищали  оксамитом  роси,
Мінявсь  калейдоскопом  дивосвіт.

Весна  тихенько  будить  звірів  в  норах,
Всміхаються  їй  сонце  й  небеса.
Земля  прокинулась,  широке  поле,
Довкола  нас  чаруюча  краса.

На  річці  оселилась  гусей  зграя,
Про  свій  розповідають  переліт.
Десь  вітерець  поміж  гіллям  літає,
Вербові  котики  вже  бачать  світ.

І  стали  довші  дні,  коротші  ночі,
Від  радості  заплакали  дощі.
За  цим  усім,  спостерігали  очі,
Красу  душі  думками  несучи...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827973
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Олекса Удайко

ЖАЙВІР: ФАНТАЗІЯ

         [i]...провісники  весни  -  птахи  
         чи  люди?  Роздуми        
         [b]не[/b]-орнітолога...[/i]
       
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8  [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не  ластівка,  не  соловей  і  не  зозуля,  
а  жайвір  в  Небі  є  віщун  весни,
бо  в  що  думки  зимові  ви  не  взули  б,  
оголить  їх,  струсивши    тяглі  сни…[/b]
 
…він  піднімається  ранками  ввись,  щоб  поперед  інших  
відчути  теплий  подих  вітру,  побачити  сонце  й  те,  
як  парує  земля,  як  зеленіє  трава  та  гніздяться  
в  ній  лякливі  куріпки...  як  дихає  вся  планета,  
рідіючи  весні…

[b]в  ту  мить  він  на  своїх  недужих  крилах
дарує  нам  розбурхану  блакить,
і  що  б  тут  плазуни  не  говорили  –
прийде  жадана  і...  шалена  мить  [/b]

…той,  хто  уміє  літати,  як  той  жайвір,  має  право  на  свої
проповіді,  на  оповіщення  про  події  і  вчинки,  на  творення  
настрою  і  музики,  розсіювання  чорних  хмар-сумнівів,  
на  панування  в  дусі  (не  в  брюсі),    на  втіху,  на  радість…  
бо  має  крила…

[b]сказати  нам,  що  сперш  робити  треба,  
лиш  тільки  жайвір  може  з  висоти…  
злетівши  на  зорі  до  нього  в  Небо,
збагнеш:  вже  не  спочити  –  йти...  

[/b]…і  що  б  не  чули  ми  тут,  на  землі,  воно,  не  є  вагомим…  
бо  тільки  в  Небі  можна  відчути  вагу  і  сенс  Слова.  
Тільки  слухаючи  того,  хто  значно  вище  за  тебе,
хто  досягнув  Неба,  став  провісником  весни  –
і  має  голос!  

[b]Радіймо  ж  весні,  хто
має  крила  і...  голос!  [/b][/color]

06.03.2019[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


НАДЕЖДА М.

Звучала музика весни

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNG6Hi2DghA[/youtube]

Весна  іде  вже   повним  ходом,
Не  озираючись  назад.
Хоч  пожалкує,  може,  згодом,
Зима  ще  кида  сніг  з  засад.

Але  весна  не  відступає,
Весь  гонор  в  неї  на  лиці,
Хоч  в  сніг  холодний  ще  пірнає,
Та  аплодують  їй  усі.

Супай  вперед,  не  піддавайся,
Зими  пройшла  давно  пора.
Тобі  нелегко,  все  ж  всміхайся.
Важка  з  зимою  оця  гра.

Поклич  когось  на  допомогу.
Можливо,  сонця  промінці?
Тобі   полегшать  цю  дорогу.
Не  втрать    синицю,  що  в  руці...

Зморилась,  все  ж  на  п"єдесталі.
З  чого  ж  тепер  тут  починать?
Не  варто  бути  вже  в  вуалі.
Весна  прийшла! Всім  треба  знать!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827721
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Вдихаю еліксир

Вдихаю  еліксир  чарівної  весни,
Бо  час  прийшов  екстравагантної  панянки.
Мені  повітряні  і  легкі  сняться  сни,  
І  мариться  зеленоока  німфа-нявка,

Яка  цілує  ніжно  гілочки  дерев,
Пташиним  диригує  вміло  щебетанням,  
І  знов  стрибає  сонця  золотавий  лев,
В  серцях  зароджуються  паростки  кохання.

Щезають  миттю  і  проблеми,  й  суєта,
Мелодію  весни,  мов  хіт  не  зупинити.
Злилися  спраглі  в  поцілунку  двох  уста,
Підморгують  їм  вії  сині  первоцвітів.



Шановні  друзі,  одноклубники,  рада  вас  бачити.  Тільки  виписали  з  лікарні.  Дякую  за  підтримку.  З  повагою,  Світлана.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ірина Кохан

Дощове інтермеццо

І  знов  дощить.  Люблю  я  миті  ці,
Коли  весь  світ  в  одній  лише  краплині.
А  ти  його  тримаєш  у  руці,
Тримаєш,  наче  небо  на  стеблині.

І  чуєш,  чуєш  кожен  видих  -  вдих
Глибин  планетних  в  клаптику  калюжі,
О,  скільки  ж  сили  у  речах  простих!
Як  часто  ми  до  них  такі  байдужі.

Дощить,  дощить,  симфонія  води,
Напнуті  струни  з  хмар  і  аж  до  серця.
Цей  сірий  дощ  мій  друг,  мій  поводир,
В  життєвім  плині  тихе  інтермеццо.
         21.04.2018.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828037
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019


Ніна Незламна

З весною!

Сріблястий  пух..  Дерев  чарівність
Сніжок  вже  вщух…  Зими  мінливість
Садок  в  красі.  ..  Казковий  рай…
Весняний  вітер,    в  дрімоті    гай.

Сумний  снігур  по  гіллі  скаче
Давно  сніжок  на  ріллі  плаче
Не  забарився  весни  привіт
Майорить  всюди….  Крокусів  цвіт.

 Всміхнулось  сонце,  розтанув  лід
Десь  загубився  зимоньки  слід
Підсніжник,  пролісок    проснувся
З  весною!  Радо  посміхнувся.
 
                                                                         Вірш  зі  скрині

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Рубан

ВСПОМИНАЕШЬ ЛИ ТЫ

   

Вспоминаешь  ли  Ты    наше  лето?
Разговоры  до  ранней  зори…
Было  все  тогда  в  счастье  одето.
Просто  Ты  не  молчи  –  говори..

 Наши  встречи  с  Тобой  до  рассвета,
Когда  в  такт    бились  наши  сердца.
Говорили  про  то  и  про  это.
И  казалось,    не  будет  конца.

С  полуслова  мы  все  понимали,
И  друг  к  другу  тянулась  душа.
Как    мы  раньше  не  предугадали,
Чтоб  по  жизни  идти  не  спеша.

Ждать,  когда  постучится  доверье.
Когда  чувства  от  сна  оживут.
Наша  жизнь  –  это  стихотворенье,
Неизвестно,  какое  прочтут.

04.03.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827810
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вийди мила у сад погуляти

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,  
Будемо  з  тобою  зорі  рахувати.
Будемо  з  тобою  по  росі  ходити,
Буде  місяць  -  красень,  ясно  нам  світити.

Вийди  моя  мила,  я  давно  чекаю,
Пригорнись  до  серця,щось  сказати  маю.
Я  ж  не  сплю  ночами,  і  дивлюсь  на  небо,
Ти  перед  очима,  не  можу  без  тебе.

Вийди  моя  мила,я  тебе  благаю,
Стих  вже  спів  пташиний  у  зеленім  гаю.
Серце,  б'ється  в  грудях,  вирватися  хоче,
Я  тебе  чекаю,  виглядають  очі.

Вийди  моя  мила  у  сад  погуляти,
Не  кажи  мені,що  не  пускає  мати.
Я  тебе  зігрію  у  холодну  нічку,
Обійму  кохана,  зацілую  личко.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827825
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Валентина Ланевич

Уже не плачу, в грудях камінь.

Уже  не  плачу,  в  грудях  камінь,
Де  серце  б’ється  й  так  болить.
Колись,  здавалось,  буде  кремінь,
Насправді,  тисне  кожну  мить.

Неначе,  пташка,  котра  в  клітці,
На  волю  рветься  день  при  дні.
Пісень  співати  б  їй  на  вітці,
Як  сонце  зрине  по  весні.

І  пам’ять,  пам’ять,  як  зумисне,
Спиняє  Щастя  час  покров.
В  душі  кохання,  що  не  гасне,
Живе  з  поклонів  молитов.

Цілує  шрами,  зморшки,  рани,
Гарячні  скроні  в  сивині.
В  крові  пульсує  подих  прани,
Любов  не  хоче  чути:  ні.

04.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я бути не змогла твоєю

Я  кожен  раз  все  згадую  тебе,
Мій  хлопчику  з  блакитними  очима.
Минає  літо,  осінь,  сніг  мете,
А  я  усе  не  розпрощаюсь  з  ними.

Твій  погляд  кожен  раз  манив  мене,
Від  нього  я,  мов  від  вина  п'яніла.
Було  кохання  в  серці  осяйне,
Воно  усе  життя  кохати  вміло

Роки  спливли  і  ми  уже  не  ті,
Та  кожен  раз  думками  я  вертаю.
У  те  кохання,  що  було  в  житті,
Усе  в  думках  так  добре  пам'ятаю...

Мені  ти  був  дарований  життям,
Мій  хлопчику,  із  юності  моєї.
Були  у  серці  ніжні  почуття,
Та  все  ж  я  бути,  не  змогла  твоєю.

У  тебе  вже  давно  своя  сім'я,
У  мене  теж  вона  була  без  тебе.
Та  не  забула  я  твоє  ім'я,
Згадаю  очі,  коли  гляну  в  небо...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827028
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Валентина Рубан

ОДНАЖДЫ

Однажды  любовь  к  нам  придет.
Тихонько  в  сердцах  растворится.
Мосты  между  нами  сведет,
Взлетит  в  небеса  будто  птица

Однажды  подарит  любовь
Столь  дивные  крылья  –  взлетать.
И  будем  влюбленные  мы,
Волшебные  звезды  снимать.

Однажды  проснется  любовь,
Под  вечер  или  на  рассвете.
Взволнует  и  душу  и  кровь,
Счастливым    на  этой  планете.

27.02.2019  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827072
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Ірина Кохан

У хвилини такі…

Із  небесних  гілок
розлітаються  зорі,  мов  сови,
Загусають,  мов  мед,
рештки  ночі  на  спраглих  губах.
У  хвилини  такі
недоречні  і  зайві  розмови,
У  хвилини  такі
ходить  янгол  по  білих  снігах.

Горизонту  кайма
ще  тоненька  й  блискуча,  мов  лезо.
Лиш  піввдих,  лиш  півкрок  -  
і  проріжеться  сонця  бутон,
Мовчазні  ліхтарі,
тьмяні  свідки  нічної  імпрези
Душі  кутають  змерзлі
у  передранковий  бостон.

У  хвилини  такі
ходять  сни  по  стежинах  ще  босі,
Оті  що  не  збулись
і  вертають  із  зоряних  веж.
У  хвилини  такі
розумієш,  для  щастя  лиш  досить
Чути  серцем  цей  світ
і  радіти,  що  в  ньому  живеш...

бостон*  -  дорогий  сорт  тонкого  сукна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827086
дата надходження 27.02.2019
дата закладки 27.02.2019


Волинянка

Буває так…

Буває  так:  ідеш  собі,  ідеш,
Минаєш  осені,  стрічаєш  весни…
Чогось  шукаєш…  А  чого  знайдеш?
Що  втратиш?  Будь  з  собою  чесний.

Роки  біжать  стежками  в  небеса,
І  не  п’янить  вночі  солодка  м’ята…
Цілує  холодом  вже  вранішня  роса,
В  очах  вже  мудрість  давнього  Сократа.

Як  пересієш  через  пальці  час,
Знайдеш  скарби,  що  в  ньому  заховались:
Стежина  в  поле  замість  швидких  трас
І  місце,  де  тебе  вже  зачекались.

І  вечори,  де  разом  з  молоком
Спокійної  розмови  наллєш  в  склянку.
Де  матіола  лащиться  котом,
Де  вишні  прихилились  у  рум’янку…

Отак  буває:  йдеш  собі,  ідеш…
І  губиш  по  дорозі  свої  весни…
Та  щастя  лиш  тоді  ти  віднайдеш,
Коли  з  собою  будеш  завжди  чесним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826386
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Касьян Благоєв

А. , 60. Мене щасливим день земний робив…

 
237*  «кохаю!»  твоє  –  то  найкраща  молитва  весняна!

Вище  Тор,  Благовістя,  всіх  Книг,  де  вчення  про  богів,
Твій,  о  земле  весняна,  гімн  тлінному  –  в  щасті  гріхів:
Як  же  квітне  земля!  Ось  коханої  руки  і  губи,
Мов  вино  хміль  цілунків  –  і  мить  найсолодших  із  слів!..

238*  знаки  пам'яті:  
     і  де  воно  все,  у  що  легко  так  юність  манила?!.

Були,  Касьяне,  дні,  коли  шляхи  твої
Стелилися  мов  шовк,  співали  солов’ї,
І  усміхався  день,  і  дарував  цілунок
Від  щастя,  і  добра,  й  коханих  вуст  її!..  

239*  з  уроків  Лукреція  Кара:  
 «радість?  –  не  чекай  з  небес:  маєш  тут  і  нині!»

Не  молюсь,  не  надіюсь  на  диво  небес:  
Ще  ніхто,  хто  тут  жив  і  помер,  не  воскрес  –  
Тож  ні  миті,  ні  дня  у  житті  не  марную,  
Те,  що  маю  земне  –  то  найкраще  з  чудес.

240*  тут  мені  земля  і  люди  –  райська  нагорода!

Ні,  не  шукаю  я  химер-доріг  до  раю,
Чудес  від  неба  теж  намарне  не  чекаю  –  
Живу,  люблю,  труджусь.  І  кланяюсь  землі:  
На  ній  свій  рай  земний,  і  щастя,  й  радість  маю!
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826418
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


яся

Живе слово.



                             О!  Які  слова.
                             Ну,  просто  в  серце  лучать,
                               А  потім  мучать.
                               Закохана  у  твоє  слово,
                               Дорога  ти,  мово.
                               Мова  серця  і  душі.
                               Ах!  Як  складаються  у  ній  вірші.
                               І,  хай  тобі  з  роси  й  води
                               Й  сто  літ  
                               На  рідній  батьківській    живи!
                               Земля  ота  
                               Таланти  такі  родить
                               І  нас  по  життєвій  стежині  водить,
                               Щоб  життєвої  сили  
                               Щораз  набирались
                               І  на  рідній  землі
                               Творить  залишались.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826321
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Галина_Литовченко

До квітня доживу і з вирію вернусь…

До  квітня  доживу  і  з  вирію  вернусь
до  двох  стареньких  груш  і  сивого  горіха.
Мій  комин  задимить,  як  тютюном  дідусь,
кривий  беззубий  тин  покотиться  від  сміху.

Не  стримається  він  позбутись  ланцюга,    
турне  ціпком  у  бік  стару  набридлу  хвіртку.
Де  через  тихий  сад  барвінок  проляга,
бруньками  задзвенить  антонівка-сирітка.

Про  те,  як  тут  жилось,  стежина  розповість,
засвідчить  самоту  сухе  торішнє  листя.
І  вікна  натякнуть,  що  я  бажάний  гість,
та  ще  вхідних  дверей  завіси  голосисті.

Насію  квіточок,  оселю  побілю  –  
почну  в  своїм  дворі  я  господарювати.
Після  гостин  здіймусь,  подібна  журавлю,
щоб  повертатись  знов  в  свою  стареньку  хату.
25.01.2019
(фото  з  Інтернету,  дякую  авторові)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826429
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


тепла осінь

Я вдома

Треба  повертатися  з  дороги,  
Так  далеко  я  вже  забрела,  
Хустку  з  снігу,  сукню  із  тривоги  -
І  ярмо  на  шию  одягла.

Хто  ж  бо  знав,  що  люди  є  всілякі,
Ну,  звичайно,  тут  не  без  підстав.
Думаєш,  що  друг,  а  тут  -  ніякий
Навіть  ворог  того  б  не  бажав.

Сітку  лиць,  сновид,  пащек  і  масок,
В  каруселі  буднів  загубив,
Мій  компас  вже  справді,  як  ледащо  -
Чи  то  збився,  може  зажурив.  

Треба  повертатися  до  себе,
Де  комірка  в  цівочці  зерня  -
Ще  жевріє  те,  що  дар  із  неба.
Те,  чим  дихало  старе  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826395
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Олена Жежук

нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ірина Кохан

Передвесняне

Зимою  лютень  вже  перехворів,
Зібрав  у  клунок  висніжену  ризу.
Молочно-білі  кільця  з  димарів
Набубнявіло  хиляться  донизу.

Замерзлі  сопки  будяться  від  сну,
Струмки  біжать,  немов  прудкі  куниці,
Віщують  нам  заквітчану  весну.
Скидають  сосни  теплі  рукавиці.

Хлюпоче  медом  сонечко  довкруж,
Вощені  буклі  вмощує  на  стріхи.
І  цокотять  у  блюдечках  калюж
Скляних  бурульок  визрілі  горіхи.

Пускає  небо  льону  пагінці
Крізь  сірі  шати  вогкого  туману,
Річок  крилатих  пінні  гребінці
Несуть  про  ве́сну  звістку  довгожданну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825957
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Наташа Марос

БАБА-ДУРА…

https://www.youtube.com/watch?v=hKopEVg_qns

Какой  бы  мудрой  ни  была,
А  всё  же  -  дура,  баба-дура,  
Как  пуля-дура,  как  стрела
Высокомерного  Амура...
О,  сколько  вёсен,  сколько  зим,
А  сколько  осеней  промозглых
Всё  умирала,  коль  не  с  ним,
Не  верила,  что...  выжить  сможет,
Но  устояла  и  смогла  -
С  годами  соль  намного  слаще...
И  дом  родной  уберегла,
А  ты  где  маешься,  пропащий...
Всё  стрелы  точишь  и  молчишь  -
Стрелять-то  вовсе  неохота  -
Поближе  с  чашкою  -  к  печи,  
Отпить  домашнего  компота...

Когда  пропала  при  свечах
Твоя  влюблённая  случайность,
Похолодел  пустой  очаг  -
Ну  хоть  бы  кто  поставил  чайник...

А  помнишь,  у  тебя  была  -
Но  ты  не  понял  -  баба-дура...
Ведь  это  к  ней  тогда  стрела
Слетела  с  нежных  рук  Амура...

               -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825577
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ганна Верес

Я щастя вишивати не втомлюсь !

–Я  України  вільної  дочка,  –
Неначе  мантру,  гордо  промовляю,  –
Хай  шлях  її  у  ранах  і  свічках,
Донбас  вогнем  війни  також  палає,
Але  ж  навчились  волю  боронить
І  долю  вишити  і  ти,  і  я  зумієм,
Сльозини  рабської  не  хочу  вже  зронить.
Благослови  нас,  матінко  Маріє!

Я  вишивати  щастя  не  втомлюсь,
Єством  своїм  усім  і  почуттями,
І  Богу  поклонюсь  і  помолюсь,
Ледь  доторкнувшись  до  хреста  вустами.
Коли  ж  засіє  ніч  у  небі  сни,
Для  наших  діточок  буду  збирати,
Щоб  від  Карпат  до  сивої  Десни
Жили  у  щасті  діти,  батько,  мати.

Я  вишию  на  долі  рушнику
Залите  кров’ю  «Слава  Україні!»,
А  поряд  дівчинку  маленьку  у  вінку
З  верби  й  червоних  кетягів  калини!
Я  України  вільної  дочка!
15.02.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826245
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 21.02.2019


КВолынский

Желанный плен.

Не  звано  –  влюблённый  
В  морскую  царевну…
Летишь  вдохновленный
К  желанному  плену.
Ведь  сердцу  не  скажешь,
Чтоб  ночью...  остыло…
И  только,  приляжешь  -  
Оно  застучало:
И  душу  терзает,
Рвет  мысли  на  части…
Кто  это  не  знает  –  
Тот  в  жизни  несчастен.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824696
дата надходження 09.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Ніна Незламна

Три роки поспіль… / Дякую Вам! /

[youtube]https://youtu.be/datT_1I6tGI[/youtube]


Бувало    часом,  як  нічка  зоріла  за    вікном
Вірші  писала,  затамувавши    в  собі  подих
Їй  довіряла  й  чомусь    не  боролася  зі  сном
Папір  і  ручка  -  помічники,  хоч  в  душі  подив….
Де  взять  рішучість,  піти  по  стежці,  що  в  суцвітті
Знайти  ту  скриню,    де  захований  скарб  усіх  слів
Слова  пізнати,  розвіяні    у  всьому  світі
Викласти  думку,    раптово  почувши  тиші  спів.
Казки  і  прози….  Літаю  з  ними,  я  до  неба
Там  між  хмаринок,    вже  гріє  сонячне  проміння
Ніжно  торкнеться….  Відчую  в  цьому  є  потреба
Є  упевненість,  із  вітром  відійде  сумління.
*
Дорогі  друзі,  спілкування  вкотре  надихає
Ваша  підтримка,  плекає  у  мені  надію
Хтось  критикує,    хтось    залюбки    щодня  читає
Та  вдячна  всім  Вам,    це  ж  щастя,  радість,  я  говію.
*
Дякую  Музі    й  Вам    дорогі  мої    читачі
Три  роки  поспіль,  як    попала,    в  цей    квітучий  сад
Завжди  Вам  рада.    Та    мені  вибачте  невдачі
 Й  всі    негаразди,  хай    сховає,  нічний  зорепад!

                                                                                                             21.02.2019р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Весна навшпиньках

Весна  навшпиньках  лагідним  піано
Крадеться  по  землі  і  дихає  легенько.
І  розквітають  первоцвіти  рано,
Вбирають  пахощі  п*янкі  життя  легені.

Весна  сердець  пелюстки  розкриває.
Цей  атрибут  любові  із  початку  світу.
Натхнення  неба,  і  краса,  і  ваба,
Джерельність  свіжих  почуттів  і  звуків  світлість.

Весна  й  кохання  неподільні,  злиті,
І  ось  жива  душа  енергію  вбирає.
Бруньки  розпустять  зело  -  клейкість  листя,
І  знов  продовжиться  буття  земного  раю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826340
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Елена Марс

… Коснуться взглядом…

Он  -  не  просто  мужчина,  
не  просто  прохожий  с  улицы.  
Не  из  тех,  до  кого  ей  дела,  
по  сути,  нет.  Но,  порой,  
происходит  странность,  
когда  прищурится,  
Будто  хочет,  в  толпе,  
найти  его  силуэт.  

Будто  ищет  черты,  
хоть  и  знает,  уже  заведомо,  
Что  увидеть  его,  
желанного,  -  не  судьба.  
Но  надежда  -  тепла,  
и  ей  она  верит  преданно,  
Что  когда-то,  быть  может,  
встретится  этот  взгляд...  

Ведь  и  он,  где-то  там,  
на  далёкой  своей  галактике,  
Точно  также  мечтает  
встретить  её  глаза...  
Ведь,  в  теории,  веришь  в  чудо,  
не  зная  практики...  
И  в  пустыне,  порой,  
прольётся  небес  слеза.  

И  живут,  и  блуждают,  
два  мира,  спасаясь  строками...  
Две  отчаянные  души,  
на  краю  земли.  
И  мечтают  о  встрече  
днями  такими  долгими,  
Чтобы  только...  коснуться
взглядом  своей  любви...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826210
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Катерина Собова

В дитсадочку

Баба    Ганя    додаткові
Клопоти    щоденні    має,
Бо    під    вечір    з    дитсадочка
Свого    внука    забирає.

По    дорозі    розпитає:
-Не    порвав,    бува,    сорочку?
Що    робили    і    що    їли,
І    чи    топлять    в    дитсадочку?

-Ні,    бабусю,    нас    не    топлять,
Тільки    ставлять    у    куточок…
Кажуть,    в    нас    батьки    дебіли,
Що    ведуть    у    дитсадочок.

Бо    нормальні    -    няню    мають
(Тихий    голос,    ніжні    руки),
І    їх    діточки    не    знають
Виховательки  –  зміюки.

І    на    мене    теж    кричала:
-Як    ти    в    світі    будеш    жити?
Твої    батьки    тільки    вміють
Вилупків    таких    робити!

Батько    -    що    із    нього    взяти?
Мати    -    корчить    з    себе    пані,
А    як    гроші    сюди    здати,
То    вони    завжди    останні!

Себе    внуку    присвятити
Від    сьогодні    до    останку
Вирішила    баба    Ганя:
Чим    вона    не    гувернантка?

Всіх    бабусь    вже    залучала
Піклуватись    про    онуків,
Щоб    лишились      без    роботи
Виховательки  –  зміюки!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826146
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Ольга Береза

НАВЧИ МЕНЕ, БОЖЕ

Навчи  мене,  Боже,  мудрості
у  щоденній  розмові  з  Тобою,
аби  всі  життєві  труднощі
я  долала  твердою  ходою.

Аби  цінувала  такі  скарби,
які  можна  з  собою  забрати.  
А  світ  малювала  лише  в  фарби́,
що  вміють  любити  й  кохати.

Навчи  мене,  Боже,  стійкості
летіти  ключем  журавлиним,
аби  я  не  мала  слабкості
зневіритись  в  прикрі  хвилини.

Дай  чути  мені  і  бачити  —
поради  Твої  вловити.
Навчи,  коли  треба  —  пробачити,
а  як  треба  —  благословити.

Постирай  найгіркіші  спогади,
немов  ґумкою  на  папері.
Я  хочу  чути,  мій  Господи,
як  Ти  стукаєш  в  мої  двері.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826189
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Без пут

У  безголосім  сні  з*являлись  у  чеканні
Ескізи  декорацій  від  руки.
У  непроглядну  тьму  світилом  з  неба  канув.
Здавалось,  влучно  бив  у  серце  кий.

І  трепіт  губ,  немов  під  вітром  лист  осини,
Лишився  із  минулого  іще.
А  світ  на  мить  якусь  ставав  безбожно  сірим,
І  підпадьомкував  пташиний  щем.

Ескізи  декорацій  вранці  малювались.
Чи  світлосій  спроможні  повернуть?
Чуття  хмаринним  покотились  зразу  ж  валом,
І  промінець...  блідий,  але  без  пут.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826087
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Ніна Незламна

Де кохання солод….

Не  хочу  брати  на  долоню  сніжинки
Знаю  розтануть  …    Так  схожі  на  сльозинки
Такі  ж  прозорі,  на  мить  відчую  холод
Вже  душа  мерзне…  Де  кохання  солод?
Лишився  спогад,  краплини  через  пальці
Любий  в  костюмі,  а  я  у  вишиванці
Тут  на  порозі,  цілунки,  сніг  ловили
Ясні  сніжинки…  Вони  благословили.
Дивлячись  в  очі,  шукав  у  них  зізнання
Аж  затремтіла,  боялась  -  це  кохання
 На  серці  тепло,  губи  ніжно  до  очей
Ти  не  дізнався,  скільки  не  спала  ночей.
Ясніло  небо,  погляд  до  сніжинок
Щоб  не  летіли,  не  ховали  стежинок
Згубив  дорогу…Скрізь  біле  -  біле  поле
Чом  так  буває?  Скажи  ж  нарешті  доле...
Вона  мовчала,  як  пухкий  іскристий  сніг
В  місячнім  сяйві,    так  тихо  припадав  до  ніг…  
Ловить  не  хочу,  на  долоні  сніжинки
Тихо  розтануть  …    Вже  схожі  на  сльозинки
Такі  ж  прозорі  та  не  відчула  холод
Душа  мов  мертва…Де  кохання  солод?
                                                                                     
                               

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Валентина Ланевич

Розцвітав барвінок небом голубим.

Розцвітав  барвінок  небом  голубим,
Ніжним  зелен-листом  усміхався  всім.
Сплітала  в  віночок  квіти  та  стебло,
В  доленьки  благала,  щоб  щастя  жило.

Щоб  її  кохання,  як  той  маків  цвіт,
Горіло  в  серденьку  ще  багато  літ.
Щоби  не  щеміло  в  ночах  самоти,
Вуста  ж  жебеніли:  милий  тільки  ти.

Стікала  пекуча  сльоза  по  щоці,
Тремтіла  росою  на  фото  в  руці.
Малювала  зустріч  пензлем  із  надій:
Любий  мій,  коханий,  ти,  навіки  мій.

Припадала  ніжно  до  грудей,  що  з  жил,
Бо  без  нього  бути  бракувало  сил.
Ув  очах  тонула:  приголуб,  мене,  -
Просила,  молила,  -  кохала  над  все.

19.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826109
дата надходження 19.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю, коли весна приходить

Люблю,  коли  весна  приходить,
У  своїй  ніжності  й  красі.
Вона  закоханих  знаходить,
Ступає  тихо  по  росі.

Уста  медові  розігріє,
Торкнеться  кожного  думок.
Вона  всіх  розуміти  вміє,
На  зустріч  зробить  щирий  крок.

Люблю,  коли  весна  приходить
І  розсипає  білий  цвіт.
Хто  міцно  спить,  того  розбудить,
Застелить  килим  первоцвіт.

Прокинуться  луги,  долини,
Всміхнеться  сонечко  теплом.
Луною  радісно  полине,
Пташиний  клекіт  над  селом.

Люблю,  коли  весна  приходить,
Течуть  струмочки  в  береги.
Все,  що  засіють,  нехай  вродить
І  буде  щастя  навкруги.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826171
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 20.02.2019


Лилея

Что Есть Любовь?

Что  Есть  Любовь?
Это  избавление  от  эгоизма...
Что  Есть  Любовь?
Это  -  когда  всё  бескорыстно...
Нет  места  борьбе...
Что  Есть  Любовь?
Это  -  когда  вырастают  крылья!
Что  Есть  Любовь?
Нет  ничего  прекрасней  на  Земле!
Любовь  в  Тебе...
И  прежде  всего  доверие...
Доверять,  как  самому  себе...
Что  Есть  Любовь?
В  Тебе...
Вечность...
Любовь  победит  всё!
Радость  в  сердцах!
Любовь  -  одаривает!
Она  читается  в  глазах!
Свечение  в  глазах,  в  улыбке!
Удивительные,  сказочные  Чувства!
Прислушиваться  к  Любви...нужно...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825516
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Квітка))

перепиши календарі

Перепиши  календарі  тривожних  днів,
Із  безнадій,  зневір  ,чи  як  ти  кажеш.
По  кнопках  часу  з  нереальності  світів,
Тисни  повільно,  спогади  всі  зважиш.
.....
Бо  що  залишиш  з  радості  мені?
Як  почуття  немов  діряве  сито,
Розсиплються  приречено-  сумні.
А  я  в  думках  давно  вже  перешита.

Ти  можеш  позривати  всі  листки,
Даремних  днів  й  навколо  розкидати.
Буденності  спаковані  сумки.
Весна  в  мені  втомилася  чекати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825818
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Валентина Рубан

ПОДАРИ МНЕ

Подари  мне  сказку,
Из  волшебных  снов.
Подари  мне  ласку,
Стаю  нужных  слов.
               Подари  надежду,
               Чтоб  было  светло.
               С  нежности    одежду
               Подари,  тепло.
Чтоб  всегда  согретой
Тобой  была  вновь.
Подари  мне  лето.
Где  была    любовь.
                 Подари    рассветы.
                 Песню  подари,
                 Подари  закаты.
                 Да,  чтоб  до  зари.
Подари  мне  радость,
И  блаженства  рай.
Только  счастья  сладость
Ты  не  забирай.

17.02.2019  г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825843
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 18.02.2019


Валентина Рубан

НЕ ГОВОРИ


Не  говори  обидных  слов,  не  надо.
Я  лучше  буду  думать,  что  хочу.
Хоть  на  душе  и  на  сердце  досада,
Пусть.  Ничего.  Я  тоже  промолчу.

И  спрашивать  я  ни  о  чем  не  буду,
Молчание  ясней    дежурных  фраз.
Я  этот  сон  когда  –    нибудь,    забуду.
И  это    то,  что  надо  мне  как  раз.

Стереть  из  памяти  ненужные  моменты,
Забыть.  Забыть  все  и  не  вспоминать.
И  не  крутить  назад  обрывки  ленты.
Чтоб  песню  грустную  прослушать  и  начать.

Я  отпущу,  как  вольную  жарптицу,
Тебе  еще  летать,  еще  летать.
Зачем  держать  в  своих  руках  синицу,
Когда  уверена  –        не  удержать.

Придумывать  не  нужно  небылицу,
Не  стоит  на  ромашке  нам  гадать,
…  Ну,  а  потом…  Я  извлеку  из  памяти  крупицу…
Которая  не  уставала  ждать.

13.02.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825305
дата надходження 13.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Любов і пристрасть

Минає  пристрасть,  ніби  спека  влітку,
Коли  раптово  задощить  в  природі.
А  після  зливи  потяг  тільки  тліє
Примхливої  гарячої  свободи.

Які  ж  бо  інтереси  у  людини?
І  що  для  неї  головне  насправді?
Не  плутайте  любов  і  пристрасть  нині,
Хай  вам  розкриється  і  суть,  і  правда.

У  пристрасті  єдина  мить,  дорога
Оманна  лиш,  шаленість  круговерті.
Любов  до  ближнього  -  завжди  від  Бога,
Це  вічне  почуття  і  після  смерті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825422
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Струмки віршовані біжать

Проміння  сонця  свердлить  день  лютневий,
Лиш  снігу  клаптики  деінде.
І  зміст  життя  проходить  інак.
Щось  особливе  нам  диктує  небо.

І  прохолоди  чаша  підігріта  ,
І  ти  летиш  думками  знову,
Як  наче  із  весною  в  змові...
Сердечно  виграє  про  щось  трембіта.

І  розкриваєш  душу  у  натхненні,
Стрибають  на  папері  рими,
Із  подиху  весни  ці  ритми,
Струмки  віршовані  біжать  по  венах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824859
дата надходження 10.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Надія Башинська

ЧЕРЕЗ ТРИ ГОРИ ВИСОКІ ПЕРЕЙДУ!

На  вузькій-вузькій  стежині  поміж  гір
нещодавно  дівчиноньку  я  зустрів.
І  привітною,  скажу,  була  вона.  
Ой,  яка  ж  у  неї  усмішка  ясна!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Я  у  сині  очі-зорі  задививсь
і  скажу  вам  всім,    по-правді,  сну  лишивсь.
Полонила  вона  серденько  моє.
Я  повірив,  що  любов  у  світі  є!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

Ой  дівчино,  ніжна  квіточко  моя,
будить  мрію  ніжна  усмішка  твоя.
Недаремно  вже  квітує  скрізь  весна.
Вірю  є  в  твоєму  серденьку  і  я!

         Через  три  гори  високі  перейду,
         ніжну  дівчину-веснянку  я  знайду!
         І  зігріє  моє  серце  осяйна  
         та  красива  дівчинонька,  мов  весна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824972
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

На побачення іду

Пахне  м'ята  і  чебрець  у  полях  широких,
В  піднебессі  вітерець  й  місяць  ясноокий.
Зорі  падають  в  траву,  миються  росою,
На  побачення  іду  милий  із  тобою.

Я  ступаю  тихо  так,щоб  вітри  не  чули,
З'явиться  у  небі  знак  і  він  їх  розчулить.
А  кохання  у  душі  грітиме  словами,
У  мережці  спориші  у  нас  під  ногами.

Нерозтрачену  любов  я  віддам  для  тебе,
Щастя  нас  зустріне  знов  у  зірному  небі.
Підкрадається  туман,  піднявсь  над  водою,
Більш  нема  душевних  ран  у  нас  із  тобою...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824979
дата надходження 11.02.2019
дата закладки 11.02.2019


геометрія

ДОБРИМ ЩОБ БУЛО У ВСІХ СЬОГОДНІ

                               Хочу,  щоб  не  кінчилось  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Під  весну  підставлю  я  долоні,
                               Й  помолюсь,  щоб  кінчилась  війна...

                               Хочу,  щоб  весна  швидше  настала,
                               І  назавжди  Правда  ожила,
                               І  щоб  Україна  розцвітала,
                               Кожна  сім"я  в  радості  жила...
                 
                               Хочу  я,  щоб  бідності  не  стало,
                               Діти  щоб  здоровими  росли,
                               Всі  дорослі  вміло  працювали,
                               І  зарплати  гідні  в  них  були...

                               Щоб  пенсіонери  не  журились,
                               У  достатку  й  радості  жили,
                               Безкоштовно  хворі  лікувались,
                               Всі  щасливі  люди  щоб  були...

                               Щоб  пішли  із  влади  олігархи,
                               Вкрадене  вернули  у  казну,
                               Щоб  були  хороші  результати,-
                               В  навчанні  і  праці  наяву...

                               Щоб  всі  українці  жили  дома,
                               Не  шукали  праці  за  "бугром",
                               І  сім"я  у  кожного  чудова,
                               Оповита  сонячним  теплом...

                               Хочу,  щоб  порядність    повертала,-
                               Всіх  людей  до  праці  і  тепла...
                               Доброта,  щоб  світом  керувала,
                               Щедрість  між  людьми  завжди  була...

                               Щоб  кохання  всіх  вело  до  світла,
                               Справжнім  щоб  завжди  воно  було,
                               Україна  в  світі  була  гідна,
                               Щоб  жило  і  місто,  і  село...

                               Добрим,  щоб  було  у  всіх  сьогодні,
                               Завтра,  щоб  розквітло,  як  весна,
                               Веселкові  дні  були  погідні,
                               Щоб  і  бідність  зникла  і  війна...
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824434
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Ніна Незламна

Не їдь далеко… / проза /

[youtube]https://youtu.be/eb66OvmLPmw[/youtube]

Зимовий  вечір…  Хурделиця  співала,  завивала…  Повсюди  пагорби,  як  гори  біля  кожної  хати…  Десь  в  вікнах  темно,  а  десь  світло  проникає  через  замерзлі  шибки…  Вона  йшла,  розкрита,  без  головного  убору.  По  плечах  русяве,  волосся  припадало  снігом  і  тут  же  розсипалося  вітром  на  оголені  плечі.  З  під  коричневої  осінньої  курточки  виднілася  легенька  сукня…  Сніг  западав  туди,  топився  на  гарячому  тілі.  Ледь  тремтячою  лівою  рукою  прикривала  груди,  а  правою  рукою  притискала    величенький  пакунок…  Здаля  ніхто  й  не  скаже,  що  то  дитя,  маленьку  донечку  несла…  Як  та  вовчиця,  від  відчаю    іскрились  очі,  йшла    несла  дитя,  куди  не  знати.    Холодний  погляд,  то  вперед,,  а  то  назад…    Завивав  вітер,    то  рідше,  то  густіше  перед  очами  сіяв  сніжинки,  їх  блиск  і  мерехтіння  заважали  бачити  все,  що  попереду.  За  мить  різко  нахилилась,  за  щось  зашпортнулась,  ледь  втрималась  на  ногах.  Вся  затремтіла,  просила  Бога,  щоб  вибратися  допоміг  з  цієї  дороги.  У  чобітки  набралось  снігу,  відчула  холод  по  оголених  ногах,  вже  падала,  обхвативши  обома  руками  дитя,  почула  плач…
       Все  тіло  пронизало  струмом…  Вона  відкрила  очі  і  почула  плач  донечки…О  Господи!  Це  ж  треба  такому  наснитись?!  Себе  бачила  вісні…  Хай  йому  грець!  За  цілий  день  пристала,  думала  спатиме  міцно  -  міцно  та  на  тобі,  таке  привиділось  ..    Поправивши  волосся  на  своїх  плечах,  приклала  доню  до  груді,  за  мить  небажана  сльозина  покотилася  по  щоці…
         Думки  роїлись  в  голові;  моя  маленька,  сонечко  моє,  все  буде  добре,  скоро  приїде  тато,  підемо  на  квартиру,  обов`язково…  Щоб  тільки  втрьох,  ти,  я  і  тато,  щоб  ніхто  не  бурчав,  щоб  ми  нікому  не  заважали  спати.  Нараз,  як  ведіння  мамині  очі,  наче  чула  її  слова  -  »  Не  їдь  далеко,  доню!  На  чужині  важко….  Хто  хоче  до  себе  в  хату  чужу  дитину.  Пригадай  слова  пісні  «  Постав  хату  з  лободи  та  в  чужую  не  веди».  На  душі  гірко,  боляче,  сповивали  журливі  думки.  Як  день  так  і  важче  було  терпіти  неповагу  і  приниження  від  свекрухи.
         Вони  побралися  навесні,  не  в  супереч    його  матері.  Хоч  Тоня  й  здалеку  та  його  мама  з  ним  разом  приїхала  за  нею.  Родинне  коло  зібралося  за  столом,  це  не  весілля,  а  так  невеличке  свято  в  честь  реєстрації  шлюбу.  Вітання,    поцілунки,  два  дні  і  вже  прощання  із  родиною  й  з  батьками.    Тоді,  здавалося  все  добре,  що  ж  тут  такого,  мало  хто  йде  далеко  заміж,  то  й  нічого.  Чому  у  мене  має  бути,  щось  погано?!  
     По  приїзду  на  чужину,  все,  як  по  маслу,  проблем  з  роботою  не  було,  у  колективі  знайшла  однодумців.    Віктор  постарався  влаштувати  на  роботу.  Сам  серйозний,  обіцяв  разом  з  мамою  не  житимуть,  а  житимуть  окремо,  винайматимуть  квартиру.  Так  і  вона  гадала,  бо  ж  де  тут  всім…  Невеличка  хатина,  коридор,  з  якого  ледь  відкриваються  двері  в  хату,  маленька  кухня  -  кімната    три  на    два  метра  і  одна  кімната  три  на    чотири,  де  навіть  між  ними  не  було  дверей.
   Свекруха,  працювала  прибиральницею  в  редакції  міської  газети.  Йшла  на  роботу  о  шостій  годині  ранку  і  вже  о  десятій  годині  була  вдома.  Тоня  працювала    телефоністкою  в  зміні,  це  не  подобалося  свекрусі,  вона  чомусь  не  розуміла,  чи  то  не  хотіла  розуміти,  що  після  нічної  зміни,  хоч  години  дві  чи  три  треба  поспати.  Жінка  намагалася  включити  голосніше  радіо,  бо  вона  так  любила  його  слухати.  А  інколи,  коли  в  хаті  не  було  свекрухи,  Тоня  прикручувала  звук  на  тихіше,  але  тільки  свекруха  ступне  на  поріг,  відразу  почервоніє,  суворо  кине  погляд  і      про  себе,  щось  бурчить,  а  потім  в  голос  скаже  кілька  раз  підряд,  -  »  Що  хочу,  те  й  роблю  у  своїй  хаті,  сама  собі  господарка.»
       Віктор  працював  щодня,  приходив  додому  о  вісімнадцятій  годині,  а  іноді  і  пізніше,  займався  монтуванням  АТС.  Тоня  не  наважилась,  щось  розповідати  чоловікові,  нащо    псувати  відносити,  тож  мали  йти    винаймати  квартиру.  Та  не  все  так  склалося,  як  гадалося.  Віктор  поступив  заочно  навчатися  в  КЄМТ.  Та,  ще  одна  новина,  Тоня  чекала  дитину.  Той  пронизливий  погляд  свекрухи,  коли  вона  дізналася  в  розмові  між  подружжям,  як    в  серце  голкою  її  слова,  -  »Що  з  першої  ночі  голова  й  очі!»,  мабуть  запам`ятає  на  все  життя.
         Чоловік  дуже  любив  читати,  особливо  технічні  журнали  і  літературу.  Це  успадкував  від  свекрухи  та  і  днями  й  часом  ночами,  в  маленькій  кімнаті,  при  включеній  настільній  лампі  читала    в  «запій»  художню  літературу  та  газети.
     В  вересні  місяці  Віктор  поїхав  на  сесію,  винаймати  квартиру  на  зиму  не  наважився,  гадав,  що  й  тут  не  погано.  Пообіцяв  Тоні,  що  навесні  вже  точно  підуть  жити  окремо.  Батьки  Тоні  прислали  гроші,  щоб  вклали  на  будівництво  приватного  житла.  Воно  й  нічого  наче,  свекруха  якийсь  час  була  задоволена,  що  є  підмога.  Та  це  було  лише  на  кілька  днів.  Тільки  Тоня  залишалася  один  на  один  з  свекрухою  та  розпочинала  мову  за  гроші,  весь  час  тільки  й  мови  -«За  мого  сина  треба  золоті  гори  дати,  а  то  не  гроші,  за  них  хати  не  купиш».  Молоді  ж    планували  жити  окремо,  по  можливості  складати  гроші  на  житло,  чи  стати  на  роботі  в  чергу  на  квартиру.
 Звичайно  Тоня  дивувалася  її  поведінці,  чи  можна  так  поводитися,  адже  знала,  що  батьки  давно  пенсійного  віку  і  до  цього  ніякої  розмови  про  гроші  не  було.  До  того  ж  свекруха  знала,  що  пенсію  отримував  лише  батько,  бо  мама  господарювала  вдома,  виховувала  семеро  дітей.  Свекруха  ж    працювала  на  пів  ставки,  звичайно  де  ті  гроші,  щоб,  щось  допомогти  на  будівництво.    Її  дивна  поведінка  визивала  здивування,  в  якійсь  мірі  розчарування,  коли  тільки  одружилися  й    Тоня  вийшла  на  роботу,  свекруха  наполягла  взяли  їй  в  кредит  зимове  пальто.  Звичайно  хто  міг  відказати,  це  ж    його  мама.  Здивувалася  й  Тоня,  коли  в  розмові  з  чоловіком  дізналася,  що  через  рік  свекруха  піде  на  пенсію,  що  їй  самій  буде  важко,  бо  стажу  всього  п`ятнадцять  років,  тож  на  гарну  пенсію  нема  чого  розраховувати.  Віктор  не  знав  батька,  свекруха  все  тримала  в  секреті,  хто  він.  Тоня    цим    і  не  цікавилася,  вона  дивилася  в  ясні  очі  Віктора,  кохала,  довіряла  йому,  гадала  все  буде  добре.  В  душі,  під  серцем,  як  сонячне  тепло  гріла  надія,  в  них  все  вийде!  
       Наче  й  притерлися    жінки  в  домі,  якби  ж  не    була  невістка  чужа  кістка.  То  не  в  те  одяглася,  то  де  ходила  після  роботи?  Хоча  продукти    купувати  більше  приходилося  Тоні,  майже  завжди,  коли  йшла  з  нічної  зміни,  треба  було  постояти  в  чергах.  Все  інше  просто  дрібниці;  то  приший  ґудзика  в  халаті,  ще  одного,  бо  груди  виставила,  то  вже  не  дівка,  щоб  коротке  носити  і  все  сердитий  погляд      і  вслід    слова  -  »От,  нещастя,  де  ти  взялася  на  його  голову».
   Люди  кажуть,  коли  в  хаті    менше  людей  то  й  менше  клопоту,  замороки,  тоді    й  спокійніше  живеться.  Та  життя  продовжувалось.  В  кінці  лютого  Тоня  народила  дівчинку.  Дякувати  Богу  все  добре,  хоча  знала,  що  свекруха  хотіла  онука.    Тоню    з  лікарні  виписали  в  п`ятницю,  Віктор  радо  поцілував  дружину  в  щоку  й  сказав,
-  Ну  ти  молодець!  Як  добре,  що  не  довго  в  лікарні  була,  я  вже  й  сумував  без  тебе.
Тоня  тішилася,  було    приємно  чути  ці  слова,  але    й  трохи  здивувалася,  коли  дізналася,  що  пошкодував  п`ять  карбованців    на  «  таксі».  Та  чому  так,  з  пологового  можна  було  й  на  «таксі»  добратися  та  вже,  як  є,  думала  Тоня,  то  дрібниці,  їхали  додому  маршрутним  автобусом.
 Коли    переступили  поріг  до  хати,  Віктор  радо  сказав,
-  Ну,  от  ми  і  вдома.
 Мати  сиділа  за  столом  читала  книгу,  позирнувши,  криво  посміхнулася,  ніякого  вітання.  Віктор  з  дитиною,  не  роздягаючись  пішов  в    кімнату  покласти  доньку  на  ліжко.
Тоня  намагаючись  швидко  зняти  одяг,  сказала
-  Та  ми  автобуса  чекали,  їздять  без  графіка,  як  заманеться,  тому  й  затрималися  трохи..
Свекруха,  дивлячись  поверх  окулярів,  сказала,
-  Тож  не  принцеса,  щоб  тебе  на  «таксі»  возили.  Йди    краще  до  дитини,  тепер  будеш    замороку  мати,  але  й  про  чоловіка  дивися  не  забувай….
       Та  такого    й    ніколи  не  було,  щоб  Тоня  забувала  про  чоловіка.  Не  лінувалася  готувати  їсти,  варила  перші  страви,  робила  пельмені,  вареники,  смажила  сирники,  які  він  обожнював.  В  шафі  завжди  випрасувані  сорочки  й  штани.    Окрім  того,  готувала  йому  сюрприз,  на  день  народження  готувала  подарунок,  вже  майже  закінчила    в`язати    светра.  Привітно    проводжала  чоловіка  на  роботу    й  радісно  зустрічала  його,  цілуючи  в  щоку.    Коли  це  було  при  свекрусі,  вона  різко,  то  блідніла,  то  червоніла,  починала  ходити  по  хаті,  наче  намагалася  десь  присісти.    А  іншим  разом,  коли  сиділа  за  столом  читала  книжку,  то  стукала  по  столі  пальцями,  наче  вибивала    танець  «чечітку»  і  сердито  дивилася  на  Тоню.  А  було  й  таке,  що,  як  обпечена  зривалася  зі  стільця,  починала,  щось  шукати  в  шафі,    при  цьому,  щось  бурчала  про  себе.  Коли  ж  Віктор  помічав  її  холодний  погляд,  вона  тут  же  на  мить  мило  посміхалася  і  опускала  очі  донизу,  вдавала,  що  читає  книгу.  Інколи  він  помічав  відношення  матері  до  Тоні  та  їй  не  наважувався  щось  сказати,  до  дружини  було  посміхнеться  й  скаже  -«  Та  не  звертай  уваги!  Побурчить  та  й  перестане…».
       Як    ведеться  в  людей,  так  і  Тоня  знала,  що  треба  в  перший  же  день  після  лікарні  викупати  донечку.    Вже  закипіла  вода,  Тоня  запарила  траву  «  дідові  воші».  Їй  вдома  доводилося  з  мамою  купати  племінників,  в  корито  підливала  теплу  воду    і  хлюпала  її  то  на  грудці,  то  на  чоло  дитині.  Але  вперше  бути  відповідальною  за  це    самій  було  страшнувато,  хвилювалася.  Віктор  же  був  єдиний  син,  він  навіть  не  бачив,  як    купають  малят.  Йому  довелося  допомагати  Тоні,  бо  тільки,  як    закипіла  вода  для  купеля,  свекруху,  як  вітром  здуло  з  хати.  Молоді  здивувалися,  коли  та  наче  поспішала  на  роботу,  швидко  взулася  в  валянки,  накинула  пальто  на  плечі  й  сказала,
 -Я  піду  до  сусідки,  мені  до  неї  треба….
 В  Тоні  трусилися  руки,  як  сповивала  у  воді  в  пелюшки  донечку,  намагалася  заховати  ті  рученятка,  а  вона  все  тягнула  їх  догори.  Добре,  що  народилася  близько  чотирьох  кілограм,  то,  як  кажуть  хоч  було  за,  що  взяти.    »Не  святі  горшки  ліплять»  -  так  і  молоді,  обоє  усміхнені,  задоволено  дивилися  на  маленьке  боже  творіння,  яке  в  кориті  в  воді  від  задоволення  закривало  оченята.  
         Після  купеля,  розчервоніла  донечка  насмокталася  материнського  молока  і  вже  солодко  спала,  коли  прийшла  свекруха.  За  цей  час  Тоня  випрала  пеленки  і    в  алюмінієвому  тазу    винесла  в  коридор,  щоб  завтра  зранку  повісити  надвір.  Хоч  їй  було  всього  двадцять  один  рік  та  пам`ятала,  що  дитячі  речі  на  ніч  надвір  вішати  не  можна.  Чи  то  забобони,  чи  щось  інше  та  робила  так,  як  колись  вдома  робила    її  мама.
     Переступивши  поріг,  свекруха  відкрила  навстіж  двері,
-  А  пару  напустили,  хай  провітриться.
Віктор  закрив  штори  на  дверях  в  іншу  кімнату  та  все  ж  сказав,
 -  Я  відразу  кватирку  відкрив  і  де  та  пара,  ми  ж  купали  в  теплій  воді.  
Підморгнув  до  дружини  і  кивнув  рукою,  тихо  сказав,
-  Не  звертай  уваги!  Все  обійдеться.  Звичайно  нас  четверо  трохи  затісно  та    навесні  після  сесії    будемо  винаймати  квартиру.  
             Наступного  дня,  хоч  це  й  була  субота  Віктор  йшов  на  роботу,  на  позапланову  перевірку.  Тоні  молока,  купленого  напередодні,  ще  вистачало  на  пару  днів,  тож  зранку  не  треба  було  бігти  в  магазин.    Вже  коли  чоловік  був  в  дверях  гукнула,
-  Вікторе,  візьми  пеленки  ті,  що  в  тазу,  вивісь  на  мотузку  надвір,  а  то  поки  я  ще  вдягнуся  тепліше,  в  халатику  ж  не  піду.  Він  кивнув  головою  і  вийшов.  Свекруха  в  цей  час  наливала  собі  чай,  покачуючи  головою  сказала,
-  О  -  хо  -  хо,  молодь  -  молодь…  А  я  свого  чоловіка  не  заставляла  вішати  пелюшки,  люди  будуть  сміятися,  скажуть  під  підбори  взяла  чоловіка.
     Тоня  промовчала,  повернулася  до  доньки  в  кімнату,  прасувала  дитячі  речі.  Весь  час,  як    пташка  біля  пташеняти,  весело  говорила  до  неї,  коли  вкладала  спати,  тихенько,  щоб  не  заважати  свекрусі,  співала  колискову.
   Час  поспішав,  після  вихідного  дня,  чоловік  пішов  на  роботу,  свекруха  ж  пішла  раніше  за  нього.  Коли  Тоня  розпалила  пічку,  на  столі  помітила  відкриту  книжку  і    поруч  два  маленькі  календарі.  Здивуванню  не  було  меж,  коли  побачила  закреслені  дні  в  обох  календарях,  закреслено  сорок  два  тижні  від  їхнього  весілля.  Ледь  всміхнулася,  про  себе,  ну  –  ну    і  чого  б  це  їй  в  голову  прийшло  лічити,  що  не  вірить,  що  донька  від  Віктора?!    Та  довго  думати  за  це  не  прийшлося.  Свекруха  прийшла  з  роботи,    привіталася.  Зняла  пальто  заглянувши  в  кімнату,  де  сиділа  Тоня,  годувала  дитя,  сказала,
-  Ну,  що  справляєшся  з  своїми  обов`язками…Справляйся  –  справляйся,  тільки    не  можу  зрозуміти,  чого    в  малої  коси  чорні  -  чорні,  як  смола,    ми  з  сином  світло  русі  і  ти  руса,  а  мала  хоч  і  тіло  біленьке  та  коси  занадто  чорні.  
Тоня  не  змогла  зрозуміти  до  чого  ця  мова.  Вона  ледь-ледь  посміхалася,  дивлячись  на  маленьку  сказала,
-  А  ми  звідки  знаємо  в  кого  ми  вдалися,  правда  сонечко  моє,  напевно  в  родині  є  чорняві.
Свекруха  зміряла  сердитим  поглядом,  наважилась  щось  сказати  та  Тоня  відразу  продовжила,
-  Моя  мама  чорнява,  правда  зараз  сива,  тож  до  бабусі  вдалася  наша  Валюша.  
   Пройшло  два  тижні.  Часом  донечка  добре  спала,  а  було  вночі  й  капризувала.  Звичайно  свекруха  чула  це  та  двері  заказати,  щоб  навісити  в  кімнату  не  дозволила.  Коли  маленька  плакала  тільки  й  чути  було    слова  »От  нещастя,  коли  це  закінчиться».  Тоня  сама  чекала  цього,  чекала  весни,  в  надії,  що  підуть  окремо  жити.
       Через  тиждень  Віктор  поїхав  на  сесію  в  Київ,  тож  Тоня  залишилася  знову    з  свекрухою.  Їй  було  дуже    важко    зрозуміти  її,  чому  наодинці  за  дрібниці  чіплялася  до  неї.  При  синові  ніяких  нарікань,  зовсім  інше  відношення,  навіть  онучку  брала  на  руки  та  коли  син  тільки  за  поріг,  то  все  їй  не  так.  Боліла  душа  та  знала  свою  роботу,  зрозуміла,  що  допомоги  від  свекрухи  годі  й  чекати.  Вставала  рано,  палила  пічку,  готувала  їсти.  Часом  і  дров  нарубаних  не  було,  чомусь  Віктор  мало  заготовить,  то  приходилося  й  самій  рубати.  А,  ще  були  проблеми  з  молоком,  в  магазині  люди  завжди  займали  черги  в  шість  -  сім  годин  ранку,  хоча  магазин  працював  з  восьмої  години.  А  без  молока  ніяк,  треба  ж  годувати  доньку,  значить    треба  самій  пити  молоко,  чи  то  з  чаєм,  чи  без  нього.    Добре,  коли  мала  спить,  швидко  перебіжить  займе  чергу,  а  потім  після  восьмої  ранку  знов,  як  пташка  летить,  щоб  швидко  повернутися  назад.  Дехто  з  старих  людей  розумів,  що  залишала  дитину  саму,  пропускав  взяти  без  черги,  бо  треба  було,  ще  з  пів  години  постояти,  а  інколи  приходилося    сповивати  доньку  і  йти  з  нею  до  магазину.  Воно  й  незручно  й  холодно,  хоч  і  початок  березня  та  весною,  ще  й  не  пахло…
Якось  зранку  Тоня  займалася  прибиранням  в  кімнаті,  побачила  на  останній  полиці  етажерки  поверх  книг  фотоальбом,  з  нього    тирчало  декілька  фото.  Хоча  й  часу  було  мало  до  приходу  свекрухи  з  роботи  та  цікавість  зробила  своє  діло.  Вона  роздивлялася  старі,  пошарпані  фото.  Для  неї  майже  всі  були  незнайомі.  Та  одне  фото  нагадало    слова  свекрухи  -    в  кого  доня  чорнява?  На  фото  була  свекруха,  її  одна  сестра  риженька,  Тоня  її  бачила,  якось  в  гості  заходила.  А  інша  жінка  схожа  до  свекрухи  і  волосся  в  неї  було  чорне,  як  смола.  Оце  так  -  так,  то  в  їхній  родині  теж  є  чорняві,  що  за  підозри,  дивувалася  про  себе.
         Пройшов  лише  тиждень,  як  Віктор  поїхав  на  сесію,  мав  там  бути  п`ятнадцять  днів.  А  Тоні  здавалося,  що  пройшла  вічність.  Вона  намагалася  з  дитиною  не  заважати  свекрусі  та  тільки  прийде  з  роботи,  то  відразу  йшла  гуляти  надвір.  Інколи  свекруха  лягала  спати,  а  інколи  включить  радіо  на  всю  гучність,  слухала  веселі  пісні.  Після  обіду  Тоня  знову  гуляла  з  малою  на  руках,  сусідка  тітка  Феня,  підбадьорювала  її,  мило  посміхалася,  інколи  розпитувала  про  доню  та  розповідала  про  своє  молоде  життя  з  чоловіком  Ігнатом.  Обоє  привітні,  приємні  люди.  Вона  низенька,  повненька  жінка,  роками  така,  як  і  свекруха,  він  трохи  старший,  високий  дядько,  про  таких  кажуть  -  велетень.  Тітка  Феня  інколи  займала  чергу  в  магазині  для  Тоні,  як  кажуть  світ,  не  без  добрих  людей.  
   Одного  дня  після  обіду    Тоня  гуляла  з  малою  надворі,  вже  майже  темніло,  в  хвіртці  гукнула  жінка,  в  руках  тримала  велику  чорну  сумку,  запитала,  чи  вдома  свекруха.  Вона  пропустила  її  вперед,  в  коридор,  сама  віником  змітала  сніг,  раптом  почула  в  хаті  дзявкання  собаки.  Ото  дивина,  поспішила  зайти  в  хату.  Тільки  відкрила  двері,  як  під  ногами  два  песики  почали  гучно  гавкати,  навіть  ричати.  Жінка  весело  сказала,
-  Та  це  вони  так  полякають  і  все,  не  кусаються,  не  бійся.
Тоня  пішла  в  свою  кімнату,  займалася  дитиною,  песики  побігли  за  нею,  вже  виляли  хвостами.  Вони  швидко  забралися  на  диван,  обнюхували  все,  нишпорили  по  всіх  кутках.  Отакої!  Тоня  здивовано  сіла  на  стілець,  що  ж  це  буде?  Якось  треба  вхід  загородити  в  кімнату,  чи  що?  Такі  спритні  вже  й  на  етажерці  обнюхали  все,  так  і  до  дитини  в  коляску  з  стільця  можуть  добратися.
   Вона  чула  веселий  сміх  двох  жінок  в  кімнаті,    майже  не  можна  було  розібрати  про,  що  говорили,  бо  з  радіо  гучно  линула  весела  музика.  Тоня  погодувала  дитину,  чекала  коли  стихне  той  гамір.  Близько  двадцятої  години  жінка  прощалася  з  свекрухою,  чула  голоси,  дякували  одна  одній.  Ну  нарешті  хлопнули  двері,  в  хаті  стало  тихо….  Здивуванню  не  було  меж,  коли  Тоня,  переступивши  поріг,  побачила  песиків,  ті  мирно  спали  скрутившись  клубочком  один  біля  одного.  Що  можна  хіба  було,  щось  сказати,  звичайно  ні,  господар  –  пан.  Та  Їй  в  голові  не  вкладалося,  як  це  має  бути    в  хаті,  вони  ж  як  нишпорки,  по  них  видно  було,  бо,  ще  молоденькі.  Хоча  б  до  посуди  в  тумбочки  не  лазили  та  не  дай  Бог  за  стіл  не  лізли.  Тоня  помила  посуду,  що  залишили  після  вечері  жінки,  до  хати  зайшла  свекруха,
-  От  і  мені  буде  веселіше.  Ти  ж  завтра  будеш  малу  купати,  то  я  зараз  в  тазу  їх  викупаю,  щоб  були  чисті.
   Тоня  з  думками  лягала  спати…  Вночі  донечка  проснулася  їсти,  песики  відразу    були  під  ногами,  а  згодом  вже  й  поруч  на  дивані.  Жах,  думки,  де  той  Віктор,  чи  він  знав,  що  свекруха  має  взяти  кімнатних  песиків?  З  розмови  між  жінками,  з  тих  слів,  що  вона  ледь  чула,  зрозуміла,  що  свекруха  їх  давно  замовила,  ще  перед  Новим  роком  мали  принести.  Але  ж  так  тісно,  треба  було  йти  винаймати  квартиру,  чи  може  він  нічого  не  знав?  Не  вкладалося  в  голові.  Хай  би  вже  пішли  окремо  жити,  тоді  б  вже  взяла,  чи    хоча  б  весни    дочекалася,  тепла,    адже  й  так  тісно  й  маленька  дитина  в  хаті.  Оце  так  сюрприз!  Щоб  позбутися  песиків,  наважилася  в  дверях  поставила  два  стільці  і  заклала  валізами.
   За  вікном    густо  падав  сніг….  Оце  так  весна,  треба  йти  розчистити  сніг.  Доня  солодко  спала,  ну  то  й  добре,  подумала  Тоня,  але  ж  відразу  нагадала  за  песиків.  Щось  дуже  тихо,  можливо  свекруха  їх  залишила  в  коридорі,  коли  йшла  на  роботу.  Швидко  вдягнулася,  прибрала  на  місце  валізи  й  тихо,  підкрадаючись,  подивилася  в  кімнату,  ледь  не  схватилася  за  голову.  Рушники,  що  висіли  на  рукомийнику  валялися  на  підлозі,  тут  же  розлите  молоко  з  собачої  тарілки.  На  кухонному  столі  перевернуті  чашки  з  під  чаю,  напевно  свекруха  залишила.  Вона  вже  пішла  на  роботу,    в  її  розстеленому  ліжку  спали  песики.  О,  Боже,  треба  все  прибрати,  як  метеор  металася  по  кімнаті.  Прийшлося  в  воді  з  пральним  порошком  і  замочити  рушники  і  скатертину  зі  столу,  бо  заварка  чаю  залишила  чорні  плями.  Полегшено  зітхнула,  коли  все  прибрала  й    розпалила  пічку.  Песики    час  від  часу  відкривали  очі,    озираючись  зівали  і  знову  дрімали.  Добре,  що  за  молоком  сьогодні  непотрібно  було  йти,  вскочила  в  чобітки,  пішла  розчистити  стежки  від  снігу.
       Незабаром  прийшла  з  роботи  свекруха.  Озирнулась  по  кімнаті,  запитала,
-  А  де  поділась  скатертина?
Тоня  щойно  погодувала  малу,  тримаючи  її  на  руках  відповіла,
-  Так  вона  ж    в  плямах  від  чаю,  на  столі  були  перевернуті  чашки,  я  замочила  з  порошком,  нехай  трохи  від`їсть.  І  рушники  всі  були  на  підлозі,  мокрі,  в    молоці….
Песики  почувши  розмову,  зірвалися  з  ліжка,  лащитися  до  свекрухи,  нюшкувати.  Вона  цілуючи,  весело  до  них,
-  Ах  ви  мої  хороші,  ах  ви  моя  радість!
   Очманіти  можна!  Очі  полізли  на  лоба,  ну-ну,  що  буде  далі?  Повернулася  йти  в  кімнату  до  себе,  збиралася  піти  з  малою  надвір,  їй  услід  свекруха,
-  Могла  відразу  й  попрати,  нащо  було  залишати,  де  поставила,  що  не  бачу?
Тоня  кивнула  рукою,
-  Так  я  спочатку  в  холодній  воді  виполоскала,  а  потім  гарячою  водою  залила,    в  коридор  винесла,  зараз  з  малою  погуляю,  засне,  тоді  буду  прати.    
   Добре,  хоч  мороз  невеличкий,  можна  з  малою  й  годину  погуляти  надворі,  щоб  не  повертатися  в  хату.  Як  це  все  витримати,  хай  би    швидше  минав  час.  До  приїзду  Віктора    залишався  тиждень.
       Два  дні  поспіль,  зранку  на  Тоню  чекала  та  сама  картина  в  кімнаті.  Правда,  на  столі  не  було  скатертини,  лежали  газети.  І  по  кімнаті  шматки    розірваних  газет.  В  кутку,  біля  рукомийника  дуже  смерділо,  виднілися  сліди  сечі.  Ой,  яка  гидота,  можливо  треба  було  в  коридорі  пісок  чи,  що  поставити.  Прийде  свекруха,  треба  запитати,  як  краще  зробити.  Вона  мила  підлогу,  котилися  сльози.  Перед  нею  бігали  песики,  заважали,  хотіли  гратися,  напевно,  ще  й  чули  запах  молока,  бо  попискували,    підстрибували,  заглядали  в  очі.  Їй  було  і  їх  шкода,  а  себе  й  дитину,  ще  більше.    Добре,  що  додумалася  закриватися  на  ніч,  бо  вже  б  напевно  і  соску  з  коляски  забрали.  Як  по  молоко  йти,  адже  лізуть  геть,  аж  на  стільці,  а  потім  і  на  стіл,  і  на  підвіконня.
       Наступного  дня,  вона  закрила    песиків  в  коридорі,  коли  йшла  по  молоко,  свекруха  прийшла  пізніше.  Тоня  була  задоволена,  що  все  обійшлося,  боялася,  що  як  дізнається  не  знати,  що  буде.  Вже  трохи  знала  свекруху,  тому  не  наважилася  й  нічого  сказати,  нащо  ці  сварки?  Віктора  немає,  все  рівно  без  нього    вона  нічого  не  вирішить.
Два  дні  в  хаті  галас,  дзявкання  песиків,  це  так  свекруха  їх  готувала  до  життя,  як  вона  сказала.  Дала  їм  ім`я  -    Міккі  і  Нік.  Дразнила  їх,  тицяла  в  писок  свої  ноги,  ті  хапали  за  носки,  тягнули  до  себе,    коли  свекруха  забирала,  дзявкали.    Вже  й  книжок  майже  не  читала,  хіба,  що  під  музику  з  радіо,  їх  вчила  служити,  щоб  становилися  на  задні  лапи.  
     Тоді  була  субота,  коли  вона  побачила  той  сон…    Вночі  три  рази  просиналася  доня,  чому  плакала  й  не  знати,  можливо  настрій  передався  з  материнським  молоком.  В  душу  засіла  тревога,  хоча  б  не  захворіла.  Сльози  котились,    тремтячою  рукою  легенько  струшувала  їх,  щоб  не  попали  на  чоло  дитині.  Ще  трішки,  вмовляла  себе,  ось  понеділок  і    вже  приїде  тато,  можливо  тоді  закінчиться  цей  кошмар  в  хаті.  Нехай  і  не  весна  та  треба  терміново  йти  винаймати  квартиру.  Ці  песики  її  дістали,  вони  скрізь  лазили,  все  діставали,  тягнули  на  підлогу,    вилізши  на  стілець,  лискали  стіл,  визивали  огиду,  неприязнь  до  себе.
   Нагодувавши  дитину,  приспала  її,  сумно  кинувши  погляд  до  вікна,  поспішала  в  магазин  за  молоком.  Вона  вчора,  як  надворі  гуляла  з  малою,  продавщиці  банку  занесла  для  молока.  Бо  останнім  часом,  привозили  всього  один  бідон  молока,  не  всім  бажаючим  діставалось,  люди  кричали,  сварилися  в  черзі.
 Біля  ліжка  на  стільчику  стояла  включена  настільна  лампа,    свекруха  вже  не  спала,  лежачи  читала  книгу,  поруч  дрімали  песики.  Тоня  привіталася  й  сказала  сказала,
-  Валя  заснула,  я  перейду  в  магазин  за  молоком,  вчора  банку  залишила  продавщиці,  там  Світлана  чергує,  обіцяла  мені  залишити,  щоб  в  черзі  не  стояла.
Вона  кивнула  головою,  відповіла,
-  Тільки  не  вештайся  більше  ніде,  як  проснеться,  що  я  з  нею  буду  робити?
Холодний  вітер,  вдарив  в  обличчя,  коли  вийшла  надвір.  Вгамовувала  неприємні  думки,  вмовляла  себе,  щоб  не  плакати,  бо  ж  пропаде  молоко  в  грудях,  цього  ж  неможна  допустити.  Хвилина  -    дві,  почав  падати  густий  сніг,  сильнішав,  зривався,  кружляв  вітер,  ніс  з  заходу  темно  -  сіру  хмару,  напевно    хурделиця  буде,  треба  йти  швидше.
 Біля  магазину    людно,  хто  з  бідончиками,  хто  з    банками.  Черга  велика,  розмови,  що  пізно  привезли  молоко  і  тільки  один  бідон.  Розчарування  охватило  душу,  як  пробитися  до  прилавка?  Треба  забрати  банку  з  молоком  та  чи  Світлана  вже  встигла  його  налити    в  банку?  Треба  швидко,  бо  ж  бурчатиме  свекруха,  наче  знала,  що  багато  людей  буде,  попереджала,  щоб  недовго  ходила.
   Хай  би    песиків  не  було,  то  не  так  би  хвилювалася,  ще    до  дитини  в  кімнату  полізуть.  Дякувати  Богу  і  Світлані,  що    побачила  її  в  дверях  і    кивнула  рукою,
-  Тоню!  Зачекай  трохи,  я  зараз…
В  черзі  гомоніли,  в  основному  люди  похилого  віку,  кожен  намагався  швидше  підійти  до  прилавка.
Хвилин  десять  прийшлося  Тоні  зачекати,  коли  нарешті  їй  передали  банку  з  молоком.  Світлана  привітно  посміхнулася,
-  Гроші  потім  віддаси.
А  потім  до  покупців,
-    А  ви  не  кричіть,  в  неї  дитина  маленька,  тому  й  даю  в  першу  чергу.    
Потепліло  на  душі,  заясніли  радістю  очі,  добре,  що  в  Світлани  є  малі  діти,  все  розуміє.
     Вона  з  піднесеним  настроєм  поверталася  додому,  все  ж  швидко  справилася.  Та  коли  відкрила  двері  в  коридор,  ледь  не  вирвала.    Прямо  під  ногами  собаче  лайно  і  не  одна  купка,  а  кілька,  в  ньому    копошилося  щось    біле.  Вискочила  надвір,  стиснуло  в  горлі.
 О  Боже!  В  хаті  мала  дитина,  а  тут  таке!    Здавило  в  скронях,  душа  хотіла  кричати,  вити,  як  вовчиця,  щоб  захистити  своє  дитя  від  цього.  Зняла  хустину,  витирала  піт,  де  взявся  і  не  знала.  Та,  як  свекрусі  сказати?  Чи  вона  не  бачила?  Адже  випускала    песиків  сюди,  їх  тут  немає,  значить  забрала  в  хату….    Від  хвилювання  тремтіли  руки,  ледь  не  упустила  банку  з  молоком.  О  Боже,  дай  мені  сили  стерпіти  все  це,  дай  сили  угамувати  цей  біль,    дочекатися  чоловіка.
Переступила  поріг  в  хату,  песики  під  ногами  з  тарілки  пили  молоко.  Свекруха  за  столом  читала  книгу.
-  Мала  спить?  -  тремтячим  голосом  запитала.
 Свекруха  дивилась  поверх  окулярів,
-  Щось  там  пару  раз  кевкнула,  напевно  не  спить,  я  не  дивилася,  тож  не  плаче.  
-  Той  добре,  -      тихо  відповіла,    хотіла  зняти  пальто.
Свекруха  кивнула  рукою
-  Там  прибереш,  в  коридорі,  я  постелила  їм  газету,  а  вони,  паршуки  такі,  скрізь  наклали.    І    підмети  сніг  біля  дверей,  до  мене  подружка  обіцяла  прийти.
 Поки  свекруха  говорила,  трохи  заспокоїлася,  відповіла,  
-  Заплаче  мала,    погукаєте  мене.  
 Після  обіду  Тоня  не  наважилася  йти  надвір  з  малою,  хоч  снігу  вже  не  було  та  розгулявся  холодний  вітер,  в  грубі,  аж  свистіло,  завивало.
   Хоч  на  душі  було  гидко  та  зварила  бараболі,  збиралася  пообідати.  З  тарілкою  направилася  йти  в    кімнату  до  доньки.  Та  її  зупинила  свекруха,  тримаючи  на  руках  песиків,  посміхаючись,  ледь  не  цілуючи  їх    сказала,
-  Чого  тікаєш,  що  тут  не  можна  поїсти…
Тоню  кинуло  в  піт,  ледь  стримувала  сльози,
-  Мамо,  ви  бачили,  що  в  коридорі?  Я  боюся,  це  ж  заразне,
-  Тю  ,  -  засміялася  свекруха  і  продовжила,
-  Таке  в  кожної  людини  є,  ти  думаєш,  що  ти  свята,    одна  така  чистьоха?
 Ні,  не  втримала  сліз,  голос  прихрип,  сказала,
-  Я  боюся  за  дитину,  вона  ж  зовсім  маленька,  вони  скрізь  все  лискають,  кидають  на  підлогу  рушники  і    ті,  що  витираємо  посуд.
 -  Ну  й,  що?!  Нічого  не  буде  твоїй  дитині,  подумаєш  принцеса.
По  тілу  холод,  хотілося  виплеснути  все,  що  накипіло  на  душі,  не  витримала  запропонувала,
-  Може  б  в  коридорі  їх  тримати,  там  же  не  настільки  холодно,  в  ящик  постелити  якісь  лахи…
І  не  хотіла  говорити  та  наче  вирвалося,
-  Чи  вам  малої  зовсім  не  шкода?
 Свекруха  посміхнулася,  демонстративно  обійняла  руками  песиків,  тулила  до  обличчя,  весело  сказала,
-  А,  що  мені  твоя  дитина?  Я  песиків  люблю,  не  збираюся    тобі  поступатися.  Куди  хочеш,  туди  і  йди,  хоч  зараз!  Тебе  тут  тримати  ніхто  не  буде.  І  я  тебе  сюди  не  звала…  Моя  хата,  що  хочу,  те  й  роблю.  Чи  не  в  мене  виріс  син,  за  якого  треба  золоті  гори  дати?  Нічого,  виріс!    І  до  речі  теж  була  собачка  в  хаті,  а  в  неї  бачте,  донька  принцеса….
     Душило  в  горлі,  немає  слів…      Змовчала,  йшла  в  кімнату,  раптово  відчула  холод,  на  тілі  виступили  сироти.  Яке  там  їдло,  поклала  тарілку  на  підвіконня.  Єдиний  син  і  одна  онучка,  і  ось  так!    Раптом  пригадала,  одного  разу  в  розмові  чоловік  проговорився,  що  три  рази  був  у  притулку.  Вона  бачила,  як  він  тоді  змінився  на  обличчі,  тож  не  наважилася  запитати,  як  це  сталося  і  чому?  По  ньому  бачила,  що  пригадувати  минуле  життя,  йому  спричиняло  біль.  Така  любов  материнська?  Невже  не  бачить,  що  він  коли  дивиться  на  неї,  то  щастям  сяють    очі?  Невже  не  бачить,  що  одне  одного  варте?  О,  Господи,  невже  то  ревність?
       Ковтала  сльози,  то  правда,  слів  не  підібрати…  О  Боже,  дай  терпіння,  думками  вмовляла  себе.  Той  сон    не  віщій,  ні!  Треба  терпіння  мати,  ,  тож  не  піду  кудись  з  дитиною  на  руках,  в  таку  погоду  і  куди  йти?    Йти  до  сусідів  соромно…  Змиритись  і  змовчати  треба,  дочекатися  чоловіка.  А  потім,  як  найшвидше  тікати  звідси,  чого  було  тягнути,  все  зачекай  та  й  зачекай,  їй  самій  буде  важко  матеріально.  Та  краще  хай  допомагає  грішми,  тільки  б  окремо  жити.  Треба  терміново  шукати  квартиру  в  оренду.
         Тоня  годувала  доньку,    її  маленькі  оченята,  як  сонячні  промінчики,  гріли  їй  душу,  пробуджували  надію,  що  має  бути  все  добре.  А  за  вікном  знову  розгулявся  вітер,  час  від  часу  бив  в  шибку,  підкидав  у  скло  пухкий  сніг.  Вона  ховала  в  ньому  свій  біль  і  сум,  і  водночас  згадувала  мамині  слова.  Як  наче  в  воду  дивилася  мама,  звідки  знала,  що  важко  жити  на  чужині,  далеко  від    рідної  домівки,  від  родини….

                                                                                                                                         В  прозі  реальні  події  1974р.            

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823925
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Валентина Рубан

МИ З ТОБОЮ


Всміхнулось  сонечко,  й  на  довго  так  сховалось,
Ніхто  не  знає,  що  в  тій  зболеній  душі  зосталось…
Бо  вона  хоче  і  тепла  і  світла
Аби  в  тім  сяйві  –  та  любов  розквітла.

А  світо  те  сховали  чорні  хмари,
Що  розбрелись  по  небу,  мов  отари.
І  в  даль  поволі  все  пливуть,  пливуть,
Та  серцю  спраглому  спокою  не  дають.

Під  вечір  ніби  трішки  прояснилось,
Чи  Ти  приходив?    А  чи  то  наснилось.
Яскраві  зорі  небо    уквітчали,
Та  ми  чомусь  їх  і  не  помічали.

Нас  обіймали  лагідно    прозорі  ночі,
 А  ніжним    поглядом      так  гріли  сині  очі.
Дві  пари  щиро  одне  в  одного  дивилися.
І  цілувались  ми  з  Тобою    і    любилися.

06.02.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824445
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 07.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов і печаль

Де  є  любов  -  там  слів  не  треба,
Де  є  печаль  -  там  сльози  й  біль.
То  світить  сонце  ясне  в  небі,
А  то  холодна  заметіль.

Де  є  любов  -  сади  квітують,
Де  є  печаль  -  там  сум  щодня.
Вітри  за  вікнами  лютують
Із  ночі  до  самого  дня.

Де  є  любов  і  розуміння,
Там  завжди  дружня  є  сім'я.
Де  є  печаль,  го́ри  каміння,
Над  ним  літає  вороння.

Коли  прокинешся  ти  рано,
Тобі  привітно  скаже  день.
Той  хто  люби́ть  не  перестане,
Птахи  співатимуть  пісень.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824377
дата надходження 06.02.2019
дата закладки 06.02.2019


Nino27

Тихо падає сніг

[b][i][color="#0d22de"]Тихо    падає    сніг,
ті    сніжинки  -  цілунками    з    неба...
А    обійми    твої  -
це    моєї    душі    оберіг.
І    за    всі    "неразом",
(бути    разом  -  щоденна    потреба)
Я    тихенько    молюсь,
прошу    Бога    тебе    щоб    беріг. [/color][b][i][/color][/i][/b][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817603
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 05.02.2019


Nino27

Тихо падає сніг

[b][i][color="#0d22de"]Тихо    падає    сніг,
ті    сніжинки  -  цілунками    з    неба...
А    обійми    твої  -
це    моєї    душі    оберіг.
І    за    всі    "неразом",
(бути    разом  -  щоденна    потреба)
Я    тихенько    молюсь,
прошу    Бога    тебе    щоб    беріг. [/color][b][i][/color][/i][/b][/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817603
дата надходження 15.12.2018
дата закладки 05.02.2019


Nino27

Потривожу замерзлу тишу.

[b][i][color="#0059ff"]Потривожу    замерзлу  тишу    своїм    чеканням...
Вже    холодне    зібрала    віче    зима    востаннє.
Повертає    вона    на    літо,  так    кажуть    люди.
Там    в    тумані    слідочки    січня    ховає    лютий...

Гріє    душу    любов    і    віра  -  дарує    крила,
А    в    чеканні    допомагає    молитва    щира.
Я    молитвою    обігрію    замерзлу    тишу.
І    краплинку    свого    кохання    зимі    залишу.
 [/i]
[/b][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823975
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2019


геометрія

КОЛИСЬ ЖЕ СКІНЧИТЬСЯ ВІЙНА…

                                     Дівчино,  голубко,  посидь  біля  мене,
                                     Настав  вже  розлуки  нам  час...
                                     Дасть  Бог,  не  загину,  до  тебе  вернуся,
                                     А  ти  мене,  люба,чекай!..

                                     Ти  в  мене  хороша,усе  розумієш,
                                     Я  йду  захищати  свій  край...
                                     Можливо  в  останнє  до  тебе  горнуся,
                                     Благаю,  мене  ти  чекай!..

                                     Тобі  обіцяю,  берегтися  буду,
                                     Та  ж  знаєш  -  війна  є  війна...
                                     Якщо  ж  і  поцілить  в  бою  в  мене  куля,
                                     То  ти  не  лишайся  одна...

                                     Не  довго  сумуй  і  знайди  собі  пару,
                                     А  з  ним  і  мене  пом"яніть...
                                     Якщо  ж  у  вас  син,  а  чи  донечка  буде,
                                     Її  моїм  ім"ям  назвіть...

                                     Дівчино,  голубко,  не  плач,  я  благаю,
                                     Бо  ворога  я  не  боюсь...
                                     Усе  буде  добре,  я  вірю  і  знаю,
                                     Й  до  тебе,кохана,  вернусь!..

                                     Ти  ж  знаєш,  голубко,  тебе  я  кохаю,
                                     Дай  в  очі  твої  зазирнуть...
                                     Ти  будеш  чекати,  я  вірю  і  знаю,
                                     Що  я  не  загину  й  вернусь...

                                     Не  може  ж  війна  ця  так  довго  тривати,
                                     Колись  же  скінчиться  вона...
                                     І  ти  мене  будеш,  кохана,  стрічати,
                                     І  зникне  навіки  війна...

                                     До  тебе  вернуся  і  будем  ми  разом,-
                                     Своє  будувати  життя...
                                     Сімейне  гніздечко  поповниться  з  часом,
                                     І  буде  усе  до  пуття...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823863
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Рубан

ВИМРІЯНЕ


Рядки  віршів  сховалися  в  туман,
А  може  просто  переходять  в  прозу.
Це  що  таке  зневіра  чи  обман?
Палкі  обійми  лютого  морозу?

Думки,  мов  сіра  поморозь,  снують,
І  падають  на  душу,  як  в  долину.
А  я  чомусь  не  можу  все  збагнуть,
 Яке  там  все?    Та  навіть  половину.

Де  промінь  той,  що  темінь  розжене?
Що    через      темряву  пробитись,    хоче
Де  оте  вимріяне,  вистраждане,  зважене,
Від  чого  серденько  радіє  і  тріпоче.

03.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823996
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Валентина Ланевич

Люблю, - набатом у надвечір’я ввись.

Люблю,  -  набатом  у  надвечір’я  ввись,
Де  сонце  заступають  темні  хмари.
Дякую  долі  за  те,  що  є,  -  колись,
Де  він  був  мій  і  не  було  печалі.

Збігають  дні  у  мовчазнім  рятунку
Від  холоду  у  серці  та  за  вікном.
Чуднішого  не  втрапиш  подарунку,
Аніж  кохання,  що  личить  обидвом.

Кохання,  -  сонце,  що  з  пітьми  тікає,
Душа  без  нього  в  утробі  сирота.
Віро  моя,  ти  де,  -  душа  питає,
До  світла  лине  укотре  навмання.

03.02.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823973
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Ірина Кохан

Прощавайте

Чи  ж  Ви  згадаєте  про  мене,
Коли  зима  стане  на  зламі?
Як  сонячне  пасмо  черлене
Розбудить  поміж  душ  цунамі?

Чи  в  серці  віднайдете  риму,
Щоб  в  унісон  з  моїм  довіку?
Чи  розпізнаєте  незриму
В  мені  жадану  Евридіку?

Орфею  мій,  мовчання  -  згуба.
Сніги,  сніги,  у  них  спокута.
Може  я  стала  Вам  не  люба?
Скажіть,  чи  Вами  я  забута?

Коли  вже  так...  тому  і  бути,
Ледь  диха  небо  кострубате.
Ваша  байдужість  -  смак  отрути...
Не  осудіть  і...  прощавайте...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823293
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 03.02.2019


Полісянка

Тобі… коханий

Безсоння.  
               Тиша…  
                           Наче  постріл  
Летить  з  покрівлі  мокрий  сніг.
Тобою  пахне  наша  постіль,
Ти  не  пускаєш  в  ліжко  снів.

Тобою  сповнене  повітря,
Й  ще  на  подушці  теплий  слід.
Думки  нанизую  на  вістря
Твоїх  останніх  ніжних  слів.

На  серці  лагідне  «кохаю»
Застигло  краплями  роси.
Вже  у  ваганні  не  зітхаю,
Єдиний  ти,  на  всі  часи.

Із  губ  знімаю  поцілунки,
У  передрання  темне  шлю.
Прийми  вітання  від  чаклунки,
Й  моє  невдаване  «люблю».

Зима  змагається,  знов  осінь
На  сніг  спустилася  дощем.
Ми  ж  у  весні  застрягли  досі,
Нам  солов’ї  співають  ще.

Живу  в  тобі,  живу  тобою,
В  щасливих  днях  тепер  живу.
Багаті  справжньою  любов’ю
Ми  повість  пишемо  нову.

Відтак  і  душі  одностайні  –
Реальна  зустріч  –  не  дзвінок,  
Бо  вірять…  в  нашому  коханні
Лишилось  безліч  сторінок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823561
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 03.02.2019


Ніна Незламна

Блудниця нічка

Блудниця  нічка  зі  снігом  мов  у  змові
Геть  посивіла,  повсюди…  Темінь,  сіро
Такий  характер,  то  причуди  зимові
Сховала  місяць,  сплять  зорі,  десь  понуро

Сльозяться  хмари,  від  холоду  й  обіймів
Легенький  шепіт,  колискова  для  землі
Дощ  гість  незваний,  сон  порушити  посмів
Не  рада  ночі,    кепсько  на  душі  мені…

 Вікно  відкрию,  зазирну  між  краплинки
Вони  вже  мерзнуть  від  подиху  морозу
На  підвіконні,  біліють  порошинки
Блудниця  нічка,  світлішає  одразу.

Чи  притомилась,  чи  піддалась  спокусі
Згадала  погляд,  молодого  серпанку
В  сизій  вуалі,  розтала  в  піднебессі
Блудниця  нічка,  сховалась  від  світанку….

                                                                                           02.02.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823776
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Бажана зустріч

Він  був  в  війну  артилеристом,
А  вона  снайпером  була.
Як  сонце  сходило  над  містом,
Чи  падала  на  землю  мла.

В  одну  і  ту  ж  хвилину  разом,
Летіли  з  серденька  слова.
Шалений  вітер,  кулі  градом,
Чи  ти  живий...  Чи  ти  жива...

Зустрітися  б  з  тобою  люба,
І  тебе  ніжно  так  обнять.
Присісти  поруч  біля  дуба
І  пісню  нашу  заспівать...

Була  війна...  Вони  солдати
І  Батьківщина  лиш  одна.
І  був  наказ:  "На  смерть  стояти,"
Бо  чорна  сунула  орда.

Ніхто  не  знав  у  ту  хвилину,
І  не  були  такі  думки.
Що  ворог  знищив  вже  родину,
Не  зацвітуть  більше  садки.

Згоріла  хата  над  горою,
Лише  самотній  журавель
Хитає  в  небі  головою,
Не  дочекається  гостей.

Війна  нікого  не  щадила,
Вона  жорстокою  була.
Та  переможе  мужність  й  сила,
І  буде  вільною  земля.

Й  у  день  святковий,  Перемоги,
Як  цвітом  вкриються  сади.
Їх  поєднають  знов  дороги,
Не  на  хвилину  -  назавжди...

Зустріне  їх  широке  поле,
Чекати  буде  старий  дуб.
Ти  бережи  їх  завжди  доле,
Торкнися  медом  їхніх  губ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823952
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Мінливість

Роздав  свої  картки  візитні  лютий:
На  двадцять  вісім  днів  безмежжя  драйв.
Полинули  в  його  мінливість  люди,  
Бо  у  піжмурки  з  ними  вправно  гравсь.

То  припече  -  бурульки  слізно  плачуть,
То  холодом  проймає  до  кісток.
А  то  поводиться,  як  справжній  мачо:
Будує  льодяний  в  зірках  місток.

О  лютий-місяць,  не  криви  душею.
Весняний  лазер  швидко  прибере
Твою  морозно-срібну  галерею,
І  щирий  Березіль  помчить  вперед.


(У  цьому  році  28  днів  має  лютий.)



01.02.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823843
дата надходження 02.02.2019
дата закладки 03.02.2019


НАДЕЖДА М.

Мої надії…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Gicmi1pAmuQ
[/youtube]

 Дні  зимові  спливають  повільно.
 З  нентерпінням  чекаєм  весни,
 І   листаємо  дні  ми  невільно,
 Що  залишать  у  згадках  сліди...

 Снігопади,  заноси,  завії,
 І  квітучий  від  снігу  мій  сад,
 І   живучі  у  серці  надії,
 Безкінечний,  бажаний  їх  ряд.

 Розкладаєш  їх  так,  як  умієш.
 Головне  в  них,  щоб  віра  жила.
 Десь  на  обрії  хай  бовваніє,
 Щоб  здійснитись  колись  все  ж  змогла.

Неважливо,  чи  перша  здійсниться,
Чи   середня  в  моєму  ряду.
Завжди  зможу  у  ній  розчиниться,
Я  -  Н  а  д  і  я    в  надії  живу.

Кожну  з  них  до  душі  пригортаю,
Вірю  в  краще,  завжди  було  так.
Із  надій  своїх  долю  сплітаю,
Кожна  з  них  -  неповторний  їх  смак.

І  нехай  не  всі  разом  здійсняться,
Терпеливо  чекатиму  їх.
Так  буває,  що  просто  насняться,
Все  ж  щасливою  буду...  не  гріх...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823506
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закоханий політ (слова до пісні)

Коли  на  землю  впадуть  роси
І  цвітом  вкриється  трава.
Вплету  тобі  ромашки  в  коси,
Немов  у  пісню  ці  слова.

Піде́м  у  луг  у  чисте  поле,
Де  вітер  тихо  гомонить.
Дарує  небо  неозоре,
Кохання  ніжного  блакить.

Візьму  тебе  на  свої  руки
Й  до  свого  серця  пригорну.
Нехай  слова  почують  луки,
Як  палко  я  тебе  люблю.

Прошепочу,  що  так  кохаю,
Від  себе  більш  не  відпущу.
Кохання  наше  стало  раєм,
Не  змокло  навіть  від  дощу.

Ми  збережем  його  навіки,
Нікому  більш  не  віддамо.
Воно  у  нас  таке  велике
І  так  лиш  нам  любить  дано.

Моя  кохана,  моя  ніжна,
Для  мене  ти  ромашки  цвіт.
Твоя  усмішка  дивовижна,
Несе  в  закоханий  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Ольга Калина

Під Крутами

Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  виглядала  сина.  
Водиця  по  шибці  із  вікна  стікала.  
Звідки  виглядати,  то  вона    не  знала.  

-Не  вій,  вітре,  в  полі  і  не  гни  берізку,
Принеси    від    сина    хоча  б  якусь  звістку.  
Роки  неспокійні  –  скрізь  війна,    розруха..
Вітер  все  гуляє,  стареньку  не  слуха,  

Бо  не  знає  бідний    як  те  говорити  -  
Краще  вже  старенькій  надію  лишити.  
В      широкій  долині,  де  станція  Крути,
 Рідний  син  загинув  –  вже  не  повернути.  

Хлопці  молоденькі,  учні,  гімназисти
В  бій  ступили  сміло,  клятих  б’ють  чекістів.
Вийшли  боронити  молоду  державу
І,  хоча  ще  діти,  билися  на  славу.  

За  Вкраїну-Неньку    і  свою    Свободу,  
За  Дух  український    вільного  народу.  
Хоч  сили  нерівні    десь  разів  у  десять  -
Билися  відважно..  Снаряди  підносять.

П’ять  годин  стріляють  по  них  безупинно    -
Не  один  в  долині  там    боєць  загинув.  
Крапали  бурульки    з  стріхи  над    дверима,  
А  старенька  мати  все  чекала    сина.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823317
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Валентина Рубан

ЗАПЛАКАЛО НЕБО

Заплакало  небо  рясними  дощами,
І  що  то  за  сльози  посеред  зими?
Симфонію  ніжну  я  чую  ночами,
Під  пасмами  зливи  –  зіщулились  ми…

Чи  сон  це,  чи  просто  бентежна  уява?-
Дві  постаті  ніби  стоять  в  самоті.
Чи  може,  верба  то  стоїть  кучерява,
Схилившись  до  ясена  у  темноті?

А  дощ  все  ридає,  так  холодно  плаче,
Стьобає  в  обличчя,  неначе  палач.
Біль  серця  побачив  він  раптом,  неначе.
А  потім  тікає  від  мене  навскач.

Заплакало  небо,  чомусь  зажурилось,
Сховало  десь  місяць,  зірок  не  знайдеш.
А  може  мені  все  це  тільки  наснилось,
А  може  наснився  і  Ти  мені  теж?

Заплакало  небо  рясними  дощами,
І  що  то  за  сльози  посеред  зими?
Хапаю  я  щастя  своє  пригорщами.
Й  несу  у  той  сон,  де  удвох  були  ми.

29.01.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823325
дата надходження 30.01.2019
дата закладки 30.01.2019


Валентина Рубан

СЕРЦЕ ХОЧЕ ЛЮБИТЬ

Спить  земля  під  снігом,  спить  ставок,  озерце,
І  застиг  на  місці    час  і  мить.
Не  морозь,  морозе,  моє  спрагле  серце,
Бо  воно  живе  і  так  хоче  любить.

Не  занось  снігами,  віхоло,  дороги,
Вітер  також,  тихше  хай  шумить.
Не  впущу  я  в  душу  сумніву  і  тривоги,
Моє  серце  вміє  ще  любить.

Місяченьку  ясний,  з-за  гори  спустися,
І  заглянь  в  вікно,  де  милий  спить.
Променем  легенько  до  нього  торкнися,
І  шепни…,  що  я  буду  любить.

28.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823186
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


НАДЕЖДА М.

Скажи…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3DILaMQ867A

[/youtube]

Скажи:  ти  знаєш,
як  болить?
Ти  чув  колись,  як  серце
плаче?
Чи  бог  дав  змогу  полюбить,
Відчути  почуття  гарячі?
Мої  ти  коси  цілував,
Для  тебе  мила  їх  любистком.
Ти  пам"ятаєш?
Пригадав?
Чому  ж  оце  взялося
смутком?
Давай  з  тобою  помовчим,
Сердець  почуємо
розмову...
Чим  ти  без  мене  час
цей  жив?
Що  брав  в  житті  ти  за  основу?
Чи  хтось  любив  тебе,
як  я?
Душа  твоя  узнала  щастя?
Мовчиш...  Вся  відповідь  твоя.
Чи  зрозуміти  тебе  вдасться?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822585
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Олена Жежук

… де тиша

[b][i]Зимове    мрево.    Холодно.  Стоять
Оголені    й    обвітрені    дерева.
Хай  спить  земна  вчорашня    благодать  -  
Мені  б  туди,    
                                   де  тиша  кришталева.

Мені  б  туди,  де  сосни  небо  п’ють,
Де  місяць  стежку  вказує  до  хати,
Де  хочеться  про  всіх  і  все  забуть,  
Де  сам  –    
                             та  не  самотністю  обнятий.

І  з  янголом    поезію    читать,  
У  сутінках  тепло  відчуть  у  серці.
В  самотності    з  собою  помовчать  -  
Знайти    себе    
                           у  справжності      відвертій...
[/i][color="#1608d1"][/color][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822981
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Лілея1

ХОЧЕТЬСЯ…

[i][u][b][u]Сиротливо,  із  деревним    паливом, 
Пічка  перегукується:  "Ба!"
На  дахах  малесенькі  проталини,
У  вогнях  чорніються  дрова.

Рясно  попелинки  міні тернами
Обростають  простори  цеглин,
Пахне пиріжками,  пахне зернами,
Із  світлини  зирить  селянин.

-  Ба!  Ало! Бабусенько!  - лоскочеться
Телефоном   внука   у  ночі.
І бабусі,  і  хатинці  хочеться ,
Щоб  не  сотий  дзенькав,  а  -  ключі.[/u][/b]
[/u][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823235
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наш вишневий сад

Дзюрчить  вода,  то  річка  веселиться,
Лоскочуть  сонця  промені  гілля.
Зелений  берег  від  роси  іскриться
І  вітер  в  гості  прилетів  здаля.

Почулись  дивні  звуки  солов'їні,
Із  саду,  що  за  хатою  росте.
Вони  про  тебе  нагадали  нині
І  вишня  ще  буяє  і  цвіте.

Ти  пам'ятаєш,  як  під  нею  двоє,
З  тобою  ми  сиділи  молоді.
Гули  неподалік  десь  бджоли  роєм,
Я  ж  дарувала  усмішку  тобі.

Вдихала  щастя  те  на  повні  груди,
Воно  до  себе  пригортало  нас.
Я  шепотіла  буде  -  чи  -  не  буде,
Кохання  те  закохане  у  нас...

Звичайно  буде,  ніжно  усміхався,
Звичайно  буде  -  то  слова  твої.
Але  коли  ти  в  іншу  закохався,
Померкло  все  для  мене  на  землі.

Роки  пройшли  і  швидко  так  минули
І  лише  зустріч...  Зустріч  та  одна.
Мене  у  сад  з  тобою  повернула,
Де  квітне  він,  бо  знов  прийшла  весна.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823233
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Валентина Ланевич

Торкаюсь серця, що болить у грудях.

Торкаюсь  серця,  що  болить  у  грудях,
Стікає  біль  й  сльозою  ув  очах.
Розриви  куль  солдатів  наших  будять
І  камуфляж  їх  порохом  пропах.

Війна...Війна...  Хижий  цілунок  смерті
Спускається  з  розчахнутих  небес.
Якою  нині  бути  новій  жертві,
Кого  вогненний  ще  розплющить  прес?

Заплаче  сніг  розтоплений  червоно,
Зранена  гілка  схилиться  до  ніг.
Чому  так  прикро,  що  живе  безумство,
Що  ми    -  не  ми,  що  нищиться  наш  рід?

29.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823246
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 29.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Зима вишивала кохання на щастя

Засніжене  місто  -  зими  вишивання,
Нитками  біленькими  на  полотні.
І  сонця  проміння  в  природному  жанрі  
Так  мило  всміхнулось  тобі  і  мені.

Засніжене  місто,  і  вишивка  сріблом
Сліпучо  блищить  на  вчорашнім  снігу.
Без  тебе  не  можу,  й  тобі  я  потрібна,
Тепло  відчуваю,  любові  жагу.

Засніжене  місто  у  гладі  білястій,
Калиновий  глянець  додав  їй  штрихів.
Зима  вишивала  кохання  на  щастя,
І  разом  зустріли  ми  сонячний  схід.


Світлина  нашого  міста  В.  Чардимова.  (Гладь  -  вид  вишивки,  в  якій  стібки  щільно  прилягають  один  до  одного.    Штрих  -  у  значенні  -  окрема  подробиця,  характерна  риса.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822708
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковості ніжний сюжет

Там  де  трави  сплелися  з  дощем,
Де  краплини  розкидали  роси.
Закрадається  в  серденько  щем,
Він  в  душі  моїй  тихо  голосить.

Я  благаю  не  треба,  мовчи,
Не  тривож  тих  думок  і  печалі.
Краще  душу  в  кохання  вмочи
І  полинь  разом  з  ним  в  світлі  далі.

Про  кохання  усім  розкажи,
Як  же  тепло,  коли  розуміють.
І  міняє  життя  вітражі,
Коли  ніжно  кохати  уміють.

Тихо  так  шелестить  очерет,
Пташка  дзвінко  пісні  заспіває.
Загадковості  ніжний  сюжет,
Перламутрове  сяйво  стрічає

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822689
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 25.01.2019


Ганна Верес

Кожен пише власну повість

Життя  не  можна  розписати  –
Тут  графік,  розклад  неможливі:
Хто  –  сіяти,  хто  –  колисати–
Збирає  кожен  власне  жниво.
Сховай  небажану  сльозу,
Стряхни  задуми  темний  колір,
Прислухайсь,  очі  теж  роззуй,
І  не  карай  себе  ніколи.
Зумій  у  цім  житті  вціліть,
Не  розгуби  гуманність,  совість.
Знай:  серце  в  кожного  щемить,
І  кожен  пише  власну  повість.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822511
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Почуй мою любов

Почуй  мою  любов,  почуй  моє  тепло
І  літо  те  не  забувай,  не  треба.
Згадай  минуле,  там  так  затишно  було,
Веселка  розфарбовувала  небо.

Почуй  мою  любов,  вона  мене  п'янить
І  паморочить  голову  без  тями.
Кохання  нашого,  така  бажана  мить,
Висвітлюється  диво  -  кольорами.

Почуй  мою  любов  у  ніжності  думок,  
Метеликом  я  доторкнусь  до  тебе.
Зроби  на  зустріч  той  один  -  єдиний  крок,
Любов'ю  пригорни́  мене  до  себе.

Почуй  мою  любов,  через  усі  роки,
Почуй,  прошу  тебе,  я  так  благаю.
Не  надівай  оков,  зроби  все  навпаки,
В  думках  з  тобою  завжди  й  так  кохаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822439
дата надходження 23.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Кілометри між нами глибоких снігів

Кілометри  між  нами  глибоких  снігів,
І  десятки  років  круговерті.
Перепони  думок  з  охолоджених  гір,
І  пергаменти  часом  затерті.

Мов  приблуди  у  мареві  мрії  давно,
Непорушений  спокій  словами.
Простелилось  навкруг  лиш  зимове  панно,
Увертюра  минулої  драми.

Я  нічого  не  можу  сказати  тобі,  
Бо  пригіркли,  напевно,  причини.
А  життя  повернулось  у  правильний  бік,
І  ще  далі  біжить  безупинно.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822575
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Наташа Марос

ПУСТОТА…

Я  приеду  в  твой  дом,  в  твой  заброшенный  сад,  мне  не  спится,
Поутру  оставляя  домашнюю  клетку  -  я  вольная  птица...
С  Новым  годом,  родной,  всё  глубоким  засыпало  снегом  -
Ни  заехать  сюда  или  даже  пройти...  ох,  давно  ты  здесь  не  был...

Я  побуду  одна,  потому  что  вчера  всё  решила,
Мне  болит  тишина,  закружила  зима,  вот  опять  закружила...
Без  тебя  даже  в  дом  не  влететь,  как  бывало,  с  разбегу...
Телефоном  пишу  дорогие  слова  по  хрустальному  снегу...

Рисовала  не  раз  нашу  встречу,  где  тёплая  осень,
Среди  белых  снегов  ты  об  этом  уже  не  узнаешь,  не  спросишь...
И  давно  не  горит  свет  в  окне  и  молчат  занавески,
И  ни  птиц,  ни  души,  ни  следа,  пустота...  почему  же  мне  тесно...

                                                   -                        -                        -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадка для кохання

Кохання  -  то  загадка  для  душі,
Кохання  -  то  поема  для  поета.
Кохання  -  то  усі  мої  вірші,
Відкрите  серце  музики  куплета.

Кохання  -  то  богема  дивних  снів,
Кохання  -  недоспа́ні  наші  ночі.
Кохання  -  то  Амура  стріли  в  ціль,
Переживання  і  думки  дівочі.

Кохання  -  то  стривожені  серця,
Кохання  -  поцілунки  до  світання.
Кохання  -  коли  двоє  до  кінця,
Ця  вічність  -  є  загадка  для  кохання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821482
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 16.01.2019


Людмила Пономаренко

Сніговій

Кружляла    віхола…  і    сніг
Немов  би  вирвався  на  волю
І  не  чиюсь,  а  власну  долю
Жбурляв,  востаннє  мов,  до  ніг.

Забілював  садові  крони,
Як  маляр,  аж  до  видноколу,
Назавжди  щоб  і  вже  ніколи
Не  стерлись  фарби...До  утоми

Кружляв  в  потоках  вітру  й  світла,
Просився  в  дім,  у  шибку  стукав,
Немов  хотів  цю  радість-муку
Розсіяти  посеред  світу.

Злітав  з  дахів  морозно-стигло,
Бешкетував,  хлоп'я  немов.
І  день  згасав...І  вечір  знов...
Так  чисто  скрізь  і  зимно.  Стихло...

Втомивсь  грудневий  сніговій,
Приліг  на  світле  покривало,
І  небо  тихо  витирало
Краплинки  з-під  холодних  вій...                                      
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820942
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Ніна Незламна

Зима примчалась

Ах  как  прекрасен  ,  очарователен    мир
Зима  примчалась.  …      С  нею  мороз  –  ювелир
Все    реки  в  блёстках,    уж  стали  зеркалами
Во  сне  деревья…      Светятся    кристаллами…

На  любом  стекле,  везде,  штрихи    чудные
А  с  крыш    сосульки…  Висят,  изумрудные
 Повсюду  светло!  Сверкает  снежок,  искрит
Белый,  пушистый….    Горевать    мне  не  велит….
                                                                                                                         2010г

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820812
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Валентина Рубан

Ми зустрілися з Тобою ненароком


Ми  зустрілися  з  Тобою  ненароком,
Сутеніло,  і  вже  майже  день  скінчився.
Ти,  знітившись,  тихо  мовив:-  «  З  Новим  роком»,
Усміхнувся  і  миттєво  засмутився.

Поглядав  на  мене  пильними  очима.
Сніг  легенько  сипався  на  сад.
Скільки  літ  осталось  за  плечима….
Та  нічого  вже  не  повернуть  назад.

Ти  в  снігу  ховав  несміло  очі,
Путались  думки,    неначе  п»яні.
Ти  сказав,  що  ще  зустрітись  хочеш.
Нагадав,    що  ми  колись  були…кохані.

Час  спинився,  десь  слова  згубились.
Зірка  тьмяна  в  небі  заясніла…
- Повернись,  мені  всі  ці  роки  Ти  снилась…
- З  Новим  роком!  …    Іншого    зустріла…

11.01.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820957
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Віталій Назарук

ПОПУРІ

Іду  снігами.  Тиша,  як  в  костелі,
Лиш  скрип  легкий  доноситься  з  під  ніг.
І  біло  –  сірі,  свіжі  ще  пастелі
Виблискують  з  завіяних  доріг.

Мовчать  тополі.    Стир  покрила  крига.
Червоний  схід,  неначе  у  крові.
Пугач  в  снігу,  немов  в  простині  циган,
Виконує  яскраве  попурі.

Ти  у  вікні  вдивляєшся  у  поле,
Де  залишились  заячі  сліди.
До  тебе  йду,    мороз  у  щоки  коле,
Та  я  спішу,  кохана,    з  далини…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820814
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Крилата

ІСУС

Спалило    сонце  чорні  тіні.
Повітря  –    стиглий  ананас.
Ісус  малий  лежить  на  сіні
І  усміхається  до  нас.  

А  дерево    біду  вже  чує  –    
Те,  що  росте  йому    на  хрест.
Під  ним  сьогодні  смерть  ночує
І  гострить  на  Ісуса  перст.

А  він  наставив  очі  світу.
Рости  готовий  для  землі,
Любов  ліпити  із  граніту,
Висвітлювати  очі  млі.

Ослятко  щічки  йому  гріє,
Що  їх    запалюють  вітри.
Тули,  цілуй  його,    Маріє.
За  люд  помре  у  тридцять  три.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820941
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Валентина Ланевич

Дайся мені чутись.

Милий  мій,  миленький,
Дайся  мені  чутись.
Чи  прийдеш,  любенький,
Щоб  про  все  забутись?

Варенички  з  сиром,
Борщик  червоненький.
Кухлик  із  узваром,
Мій  ти,  солоденький.

Картопелька  з  салом,
Деруни,  пампушки.
Тіло  дише  жаром,
Збиті  дві  подушки.

Голову  втрачаю
Від  твого  цілунку.
Немає  там  краю,
Де  любов  в  дарунку.

03.01.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820056
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

Жадана

А  він  жадав  прозорості  небес,
Ранкової  тендітності  її  пелюсток.
І  сильних  хвилювань  бентежив  прес,
І  сонячне  видіння  доторкалось  бюсту.

А  він  жадав  очей  нічну  зорю,
Щоб  душу  сяйво  золотаве  лоскотало,
І  шовком  шелестів  від  сукні  рюш...
Принади  вабили,  і  знов  -  думок  коралі.

А  він  жадав,  жадав  її  усю,
І  ніжно  називав  трояндою  з  шипами,
Але  ж  охоплював  нещадно  сум:
Заміжньою  була  жадана  серцю  пані.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820859
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 11.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Океан надії

У  небі  хмари.  мов  молочні  ріки,
Пливуть  в  країну  щастя  і  добра.
З  любові  до  кохання  шлях  великий,
Відчути  на  собі  це  не  дарма.

Широкий  в  серці  океан  надії,
Його  не  перестрибнеш  просто  так.
Коли  збуваються  у  тебе  мрії,
То  не  тернистий  до  кохання  шлях.

І  виростають  за  плечима  крила,
Кохання  лебедине  у  душі.
Сьогодні  я  для  себе  знов  відкрила,
Що  цілу  вічність  гріють  нас  вірші.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819944
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 03.01.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Безцінний скарб

Я  мріяла  про  щастя  кожен  раз
І  кожен  раз,  його  у  мене  крали.
Весна  і  літо  зближували  нас,
На  жаль  з  тобою  ми  про  це  не  знали.

В  очах  світилось  небо  голубе,
А  у  моїх  ти  бачив  ясні  зорі.
Як  би  ж  ти  знав,  як  я  люблю  тебе,
В  твоїх  очах  топлюся  наче  в  морі.

Безцінний  скарб,  кохання  ніжний  дар,
Шукаємо  усе  життя  з  тобою.
І  летимо  у  простір,  мов  Ікар,
Для  нас  стає  цей  подвиг  дивиною...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819061
дата надходження 26.12.2018
дата закладки 27.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В моєму серці залишився ти

Не  змиє  дощ  закохані  сліди,
Вночі  не  заморозять  їх  морози.
В  моєму  серці  залишився  ти,
Й  мої  холодні  на  обличі  сльози.

Живуть  ті  відчуття  весь  вік  в  мені,
Не  стерти  їх,  не  викинути  з  долі.
Коли  на  небі  з'являться  вогні,
Тоді  я  привітаюся  з  тобою.

Думками  я  скажу  тобі  люблю,
Думками  розкажу,  що  так  страждаю.
Про  тебе  пам'ять  в  серці  бережу,
Ти  не  повернешся  до  мене,  знаю...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817202
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Ганна Верес

А ми зустрілись невипадково

А    ми    зустрілись  
  невипадково,
І    наша    зустріч  
 була    знакова    –
Усім    здалося,
    і    перехожим,
Що    ми    з    тобою
 аж    надто    схожі…
Усім    здалося,  
  що    ми      є    пара,
Але    я    щастя  
 своє    проспала…
А    як    настала
  пора    осіння,
І    залунали    
пісні    весільні,
Ти    для    почину
 пішов    до    війська…
А    я    ж…    нічия  
  була    невістка.
У    серці    в    мене  
щось    обірвалось.
Коханням    першим  
 те    щось    назвалось.
Чеканням    вбита,  
  листів    не    мала,
І    що    робити    –  
 сама    не      знала.
Вже    пролетіла    
і    друга    осінь,
А    я    чекала    
на      тебе    й    досі.
Та    раптом        рідним    –
  таємна    звістка,
Щоб    вони    стріли
   сина    й…  невістку…
Ой    доле,    доле,  
  чому    мовчала?
Може    не    так  
  я    його    стрічала?..
Адже    не    тільки  
  були    ми    друзі,
Коли    ще    квіти
    рвали    у    лузі.
І    все    ж    кохати  
  не    перестану,
Лише    для    нього  
 зорею    стану…
5.12.2012.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817241
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ти не журись

Рука  дощу  старанно  креслить  день  ескізом,
Втрачає  сніг  грудневий  білизну.
І  водомузика  звучить  в  гулкій  репризі,
Думок  потік  снується  в  шумний  нурт.

Хоч  не  буває  все  в  житті  людей  гладенько,  
І  негаразди  крутяться  в  душі.
Цей  дощ  гуде,  ятрить,  мов  резонатор-дека,
Впадать  у  відчай,  друже,  не  спіши.

Ти  не  журись,  бо  злива  смутку  ненадовго.
Ще  глянець  сонця  в  небі  заблищить.  
І  рідний  хтось  знайдеться,  втішить  теплим  словом,
Відчуєш  силу  і  надійний  щит.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817290
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 13.12.2018


гостя

…серце



Тихі  морози.
У  серці  гірка  вода.
Вежі  червоні  .  Темні  вогні  колишні.
Там,  де  світанки  повні  твоїх  ридань,
Вже  колихає  вітер  
   солодкі  вишні.

…  і  розливають  
У  келихи  срібний  чай,
Де  переходить  у  вечір  пора  обідня.
Серце  глухе,  як  вата,  то  ж  пробачай…
Серце  черстве,  
   мов  скоринка  вчорашня  хлібна…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817177
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Валентина Ланевич

Що минуле кромсати, ковтати.

Що  минуле  кромсати,  ковтати,
Як  мікстуру  від  грипу  гірку.
Слину  згуслу  збирати,  тримати
В  горлі  стиснуту,  як  у  мішку.

У  житті  не  буває  дороги,
Щоб  не  вклинилась  в  неї  крива.
І  турбують  невчасні  тривоги,
Хилить  плечі  в  думках  голова.

Опускаються  руки,  де  важко,
Раптом  стало  поклажу  нести.
В  невідомість  кричиш:  моя  пташко,
Моя  доле,  зведи  всі  мости.

Щоб  любов  і  усмішка,  кохання
Заясніли  в  ранковім  вікні.
Щоб  минуле  знайшло  покаяння
На  відпущеній  легко  стіні.

25.11.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815235
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 11.12.2018


Ольга Калина

Не плекаю надії

Вже  давно  в  потаємних  куточках  душі
Не  плекаю    на  зустріч  із  кращим    надії.
Вечорами  тихесенько  пишу  вірші,
Викладаю  у  них  свої  думи  і  мрії.

Я  злітаю  із  ними  в  небесні  світи
І  ховаюсь  за  хмарами  в  синьому  небі.
В  цих  словах  все,  що  втратила,  хочу  знайти,
Але  падаю  вниз,  як  поранений  лебідь.  

Я  зализую  рани  і  знову  встаю
І  повзу  по-пластунськи    крізь  темінь  і  хащі.  
Подивитися  збоку  –  себе    не  взнаю,  
Я  тоді,  коли  бачу  химерні    ці  пащі.  

Вони  лізуть  на  мене  із  різних  щілин,  
Заганяють  назад  у  засиджену  клітку.  
І  сльозами  зривають  ці  краплі  перлин,
Що  сховались  під  сніг  в  заморожену  квітку.  

Я  хапаю  ці  перли  й  до  серця  тулю,
Віддаю  все  тепло,  щоби  їх  відігріти.
А  ті  тануть  в  руках,  як  я  їх  не  молю,  
Бо  не  можуть,    вже  знищені  зовсім,  світити.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816951
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Микола Карпець))

Навколо дощ і ми удвох

[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/2/838874836.gif[/img]
[b]  «Навколо  дощ  і  ми  удвох»[/b]
[color="#0025de"][i][b]
Навколо  дощ  і  ми  удвох
Біжить  народ  –  переполох
А  нам  плювати  на  погоду,
Похмурий  день,  на  з  неба  воду
Калюжі,  мокре  що  пальто
На  водопади  з  під  авто
На  те,  що  дощику  стіна  –
Все  ж  не  завадить  нам  вона

І  неважливо,  чи  є  зонт    
Нема  калюж,  води  і  бруду
Нема  стурбованого  люду  
Є  ти,  і  неба  горизонт

І  є  смачнючі  спраглі  губи
Чи  для  кохання,  чи  для  згуби
А  чи  для  того,  щоб  вдвох  йти
На  край  землі  в  нові  світи

Рука  в  руці  і  ми  удвох…
І  дощ,  який  послав  нам  Бог
©  Микола  Карпець  (М.К.)
*28.09.17*  ID:  №816301[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816301
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 11.12.2018


Надія Башинська

ПРАВДА

       Присіла  край  дороги  Правда...  Утомлене  лице  і  руки  загрубілі.
А  у  очах  ясних  світилась  радість.  Думки  й  діла  її  усі  були  красиві!
У  полі  працювала  й  у  гайочку,  і  розважала  діток  у  садочку.  Вона  
й  на  полонинах  ще  трембітами  дзвеніла.  То  ж  загоріла  і  змужніла.
         Тут  біля  неї  Кривда  сіла.  Така  тендітна  й  хитра-хитра...    В  її
очах  теж  іскорки  гарненькі.  А  речі,  речі...  солоденькі.
Отак  сиділи.  Розмовляли.  Обідать  стали.
         Дістала  Правда  все,  що  мала.  А  Кривда  своє  приховала.  То  ж
Правда  Кривду  частувала.  І  хлібом  поділилась  й  солоденьким.  На  
славу  був  обід.  Смачненький!  
Та  Кривда  радо  все  приймала,  а  потім  Правду  частувати  стала.
Сказала  Правді:  "Ти  ж  наїлась!"  Все  ж  гіркотою  поділилась.
         От  з  того  часу  (усі  знають)  гіркою  Правду  називають.  
Для  когось  Кривда  та  гарненька  й  до  цього  часу  солоденька.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816973
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Валентина Ланевич

Чи то зима холодить груди…

Чи  то  зима  холодить  груди,
Чи  серце  тисне  холодом  війни.
Дороги,  що  ведуть  в  нікуди,
Розбиті  вщент  під  проводом  пітьми.

Пітьма  затуманила  розум,
Втонула  в  закривавленій  сльозі.
І  розливавсь  повільно  бітум,
І  чорнотою  оселявсь  в  душі.

І  піднімав  у  душах  бурю,
І  віри  запалив  вогонь  в  серцях.
Підлив  у  силу  духу  суму,
Щоб  Перемоги,  Миру    зринув  стяг.

10.12.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816967
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Віктор Ох

ЖІНКА-ОСІНЬ (V)

Ех,  яка  пісня!
[youtube]https://youtu.be/yGtUeDEYn7Q[/youtube]
Музика  і  виконання  ─      Віктор  Шмигло
Слова  ─    Ніна  Третяк
------------------------------------
Непомітно  переспіло  стигле  літо.
Сиві  хмари,  як  отари,  побрели,
Небо  щедрими  дощами  перемито,
Хризантеми  пізнім  щемом  зацвіли.
Промайнули  юних  років  ноги  босі,
Загубилися  в  бурштиновій  росі,
І  вже  впевнено  ступає  жінка-осінь,
Зріла  жінка  в  помаранчевій  красі.
                                 Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

Прислухається  земля  до  її  кроків,
Злотосріблом  покриваючи  сліди.
Жінка-  осінь  у  короні  мудрих  років,
Діти-внуки  –  золоті  її  плоди.
Повела  її  дорога  до  світання,
Де  зачаєне  невипите  тепло,
Жінка-осінь  переповнена  коханням,
Як  цілюще  невичерпне  джерело.

                         Приспів:
Жінка-осінь,  жінка-осінь  –  це  про  тебе,  
Бо  вже  осінь  надійшла  в  твоїм  житті.
У  очах  твоїх  висока  світлість  неба,
А  в  волоссі  павутинки  золоті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817044
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Яке ж холодне серце

В  обіймах  опинилась  непомітно.  
Ти  ж  кликав,  і  летіла  я  чимдуж,
Немов  метелик  на  примарне  світло,
І  тіло  обдавав  контрастний  душ.

В  обіймах  опинилась  непомітно.
Ти  ж  вабив  -  я  покірно  піддалась.
Якби  ж  знаття,  що  то  лиш  щастя  міфи,
Хоч  не  жалів  ти  ніжних  перлів-ласк.

В  обіймах  опинилась  непомітно,  
І  зрозуміла,  що  прийшла  зима.
Яке  ж  холодне  серце  в  неї  й  міра:
Забрала  все,  і  разом  нас  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816913
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бережіть любов

У  розкоші  безмежності  пухких  снігів
Ні  звука,  і  ні  слова,  тільки  тиша.
Кохання  прокладе  доріжку,  ніби  гід.
І  душ,  й  сердець  торкнеться  ваших  нишком.

Щоби  з  очей  світилась  радість,  не  сльоза,
Для  вас  віч-на-віч  ніжність  і  без  свідків.
Щоб  вірності  плелась  серед  зими  лоза,  
Щоби  жорстокості  не  віяв  вітер.

То  ж  бережіть  любов,  що  відшукала  вас,
Не  втратьте  в  недовір*ї,  в  холоднечі.
В  гармонії  живіть,  цінуйте  щастя  час,
Тоді  не  буде  в  душах  порожнечі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бережіть любов

У  розкоші  безмежності  пухких  снігів
Ні  звука,  і  ні  слова,  тільки  тиша.
Кохання  прокладе  доріжку,  ніби  гід.
І  душ,  й  сердець  торкнеться  ваших  нишком.

Щоби  з  очей  світилась  радість,  не  сльоза,
Для  вас  віч-на-віч  ніжність  і  без  свідків.
Щоб  вірності  плелась  серед  зими  лоза,  
Щоби  жорстокості  не  віяв  вітер.

То  ж  бережіть  любов,  що  відшукала  вас,
Не  втратьте  в  недовір*ї,  в  холоднечі.
В  гармонії  живіть,  цінуйте  щастя  час,
Тоді  не  буде  в  душах  порожнечі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816408
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Подаруй мені коханий

Подаруй  мені  коханий,  зиму  кольорову,
Щоб  в  блакитному  тумані,  ніч  була  казкова.
Щоби  зорі  золотаві,  розцвіли,  як  квіти,
Свої  фарби  різнобарвні  дарувало  літо.

Подаруй  мені  коханий,  голубі  світанки
І  гарячі  поцілунки,  і  щасливі  ранки.
Щоб  тепло  твоє  душевне  у  морози  гріло,
Щоби  сонце  в  небі  темнім,  радісно    світило.

Подаруй  мені  коханий,  заповітну  мрію,
Серцем  я  тебе  кохаю  і  в  душі  лелію.
Я  з  тобою  буду  поруч,  любий  мій,  у  свято
І  розквітне  літо  в  зиму,  і  чудес  багато...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816432
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 05.12.2018


Юлія Л

Заціловує осінь холодні вуста листопаду

Заціловує  осінь  холодні  вуста  листопаду,
Міріади  листків  облітають  зірками  з  гілок,
Догорають  вогні  по  алеях  зів’ялого  саду,
Сонце  теплий  палац  зачиняє  уже  на  замок.

Нерозгадана  казка  яскравих  осінніх  мелодій
Відлітає  у  вічність  за  обрій  сумним  журавлем,
Затихають  загублені  звуки  останніх  акордів,
Лиш  останній  пожовклий  листок  затанцює  з  дощем.

Сірий  день  на  оголений  світ  уже  диха  морозом.
І  пухнасті  хмарини  вкривають  небес  береги.
Притрусив  снігопад  чорну  землю,  як  біла  пороша,
Короновану  зиму  вітають  найперші  сніги.

Заціловує  осінь  холодні  вуста  листопаду,
Розмінявши  в  цілунку  свої  золоті  килими,
А  він  знову  тікає  вперед  по  стежках  снігопаду,
А  він  все  ж  невблаганно  спішить  у  обійми  зими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814645
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Срібляста втіха

Пухом  білим-білим  за  вікном  сніжить.
Зачарована  очей  не  зводжу:
Ось  в  дрібненькі  цяточки  укривсь  самшит,
І  змережена  осіння  вохра.

Перший  сніг  цілує  ніжно  восени,
Диво  янгольське  крилато-світле.
У  задУмі  сніжній  липи,  ясени
І  смерек,  ялин  сапфірні  віти.

Закохалась  я  у  перший  чистий  сніг.
Мов  у  казці,  стало  тихо-тихо.
Вже  виходжу  в  двір,  і  падає  до  ніг
Серед  осені  срібляста  втіха.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2018


геометрія

ОСІННІЙ ВАЛЬС…

 Ми  кружляли  тоді  у  осінньому  вальсі,        
 Ті  миттєвості  щастя  зі  мною  завжди...
 Й  нині  свічка  горить,спомин  нашого  щастя,
 Чую  ніжне  твоє:  "Не  спіши!  Не  спіши!"

 Жаль,  між  нами  тепер  нездолана  вже  відстань,
 І  давно  заплелися  у  болях  думки...
 Ти  у  мріях  живеш,в  них  ти  житимеш  вічно,
 Той  осінній  наш  вальс  збережу  назавжди...

 Нехай  свічка  горить...У  вікно  стука  гілка,
 Осінь  сіє  дощем,  дмуть  губаті  вітри...
 Ти  далеко  тепер,  у  незнаному  світі,
 І  я  чую  твоє:  "Не  журись!  Не  журись!"

 Вже  свіча  догоря,  завмирають  хвилини...
 Я  шукаю  чогось,що  не  можна  знайти...
 Відчуваю  тепло,і  того  часу  хвилі,
 І  осінній  той  вальс  у  душі  назавжди...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812309
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серед осінніх звуків

Десь  там,  серед  осінніх  звуків,
Лунає  ніжний,  мелодійний  вальс.
Бере  він  тихо  двох  за  руки
Й  веде  у  казку  неповторну  нас.

Ми  разом  в  вихорі  отому,
Закохані  кружляємо  одні.
В  пейзажі  ніжно  -  золотому,
В  яскравому,  блискучому  вогні.

З  тобою  бути  поруч  -  щастя,
Твоє  тепло  зливається  з  моїм.
І  б'ється  серце  в  ритмі  часто,
Серед  осінніх  рим  й  холодних  зим.

Багрове  листя  під  ногами,
В  осінньому  тумані  шелестить.
І  місяць  в  човнику  ночами,
Закоханий  у  неповторну  мить...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812403
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018


Надія Башинська

ДОТИК РУК СОЛОДКИЙ…

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
А  який  жагучий  погляд  твій...
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

Як  тебе  зустріну  -  серденько  заб'ється.
Мов  пташа  тріпочеться  крильми.
А  твій  погляд  ясний  все  мені  розкаже.
Хтось  схотів,  щоб  разом  були  ми.

Кожне  твоє  слово  ніжністю  озветься.
Назавжди  залишиться  в  душі.
Відчуваєш,  знаю,  й  ти  моє  серденько.
Хто  від  нього  дав  тобі  ключі?

Дотик  рук  солодкий  і  слова  медові.
Є  насправді  в  світі  безліч  див.
Зустрічі  всі  наші  є  невипадкові.
Хто,  скажи,  все  це  підсолодив?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812116
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Бо листопад прийшов

Ранкового  туману  повний  келих
П*ють  вулиці,  будинки  і  дерева.
Меланж  скидає  в  місті  осінь  з  кленів,
Тріпоче  вправно  осокора  гребінь.

Малюнком  із  відтінками  гризайлю
Спадає  знову  листя  раритетне,
І  вітерець  летить  самітник-зайда,
І  дощ  наповнює  осінній  тендер.

Бо  листопад  прийшов  до  нас  у  гості.
Розпалюєм  камін...вже  вогник  красний,
Ми  тет-а-тет,  і  ллється  тихий  говір,
Від  слів  любові  тепло  нам  і  ясно.

(Красний  -  у  значенні-приємний)  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812155
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 02.11.2018


Кофеманка

Стоит туман…

Стоит  туман  над  серостью  домов,
Застыло  время  между  новых  завтра...
И  зрители  продрогшей  мостовой
Сыгравши  роли  не  узнают  правды.
В  туманах  тот  кто  бродит  -  опоздал,
Все  сцены  -  тень,а  люди  -  привиденья,
А  жизнь  пуста,  души  заброшен  зал
И  каждый  взлёт  в  реальности  паденье...
Рифмую  звуки  вновь  в  букет  стихов
Сжигая  нежность  в  россыпи    презренья,
А  под  туманом  эхо  подлинных  шагов  
Не  слышно,  как  дыханье  привиденья.
Вопят  трамваи,  фонари  стоят
И  мир  стал  легче  -  сушеной  чаинки.
О  том  как  жить  так  много  говорят
Но  увядают  всё  же  по-старинке.
Охрипшим  словом  пусть  начнётся  пир
И  правда  всё  же  вылезет  наружу
Душой  и  сердцем,  я  всегда  за  мир
Но  если  честно,он  ли  нам  так  нужен?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788606
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 30.10.2018


Юлія Л

Любов з корицею

Блукає  світом  десь  любов  самотня,
Осінній  день  корицею  запах,
Я  відчуваю  знов  в  повітрі  жовтня
Минулих  днів  щасливий  післясмак.

Тобою  час  наповнений  по  вінця,
Я  надіп’ю  на  згадку  ще  хоч  раз.
Зі  спогадом  лишившись  наодинці,
Мовчу,  осінній  слухаючи  джаз.

У  глибині  самотньої  кімнати
Під  теплу  ковдру  кутаються  сни.
Мені  б  на  мить  тихенько  задрімати,
Твоїх  очей  торкнутись  глибини…

Цей  гостро-пряний  аромат  кориці
Назавжди  залишився  на  вустах,
В  осінній  згадці  ти  мені  наснився
Щасливим  днем,  описаним  в  листах.

Малює  осінь  серце  в  акварелях.  
Розгублені  у  позолоті  сни,
Любов  тихенько  прочиняє  двері
Із  запахом  кориці  восени.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811950
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Юлія Л

Не клади більше руку мені на плече

                                                                                                 [i]Не  треба  класти  руку  на  плече.
                                                                                                 Цей  рух  доречний,  може,  тільки  в  танці.
                                                                                                                                                               Ліна  Костенко[/i][/i]

Вже  погасло  багаття.  Гарячим  дощем
в  сірих  спогадах  днів  відгоріло.
Не  клади  свою  руку  мені  на  плече.
Час  не  вернеш  назад.  Відболіло.

Попіл  втрачених  слів  на  холодних  вустах,
На  трояндах  лишилися  роси.
Я  чекала  тебе  колись  в  мріях  і  снах.
Тільки  янгол  стирав  мої  сльози.

Колискові  пісні  вільний  вітер  шептав,
І  ховалась  душа  в  задзеркаллі,
Час  летів  уперед  -  він  любив  і  прощав,
Розсипаючи  зорі-коралі.

Я  сплітала  життя  з  одиноких  ночей,
З  невагомості  днів  світанкових.
Не  клади  більше  руку  мені  на  плече,
Якщо  в  серці  не  маєш  любові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811565
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Людмила Пономаренко

Осінній цвіт

Дощ  осінній  слізьми  сіє  сум  по  промоклій  долині,
Обриває  з  гілля  листя  жовтого  пізню  красу.
Серед  вод  зупинившись,  заблукало  стоїть  в  самотині
Вишня  в  цвіті  веснянім,  заплітаючи    русу  косу.

Задивилась  в  люстерко  на  завиті  у  зачіску  квіти  -
Як  же  їй  до  лиця    врода  цих  запізнілих  обнов.
Приголубив  серденько    вересневий,  ще  лагідний  вітер,
І,  можливо,  й  не  сон  –  ця  осіння  квітуча  любов.

Підіймає    на  крилах  спроба  злету  красивої  мрії,
Кида  виклик  часам  і  законам  земного  буття…
Білий  цвіт  на  гілках  –  то  не  дивна  святкова  подія,
То  лиш  дотик    любові,  попри    холод    -  буяння  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811915
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не нагадуй

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Бо  валізи  осінь  готує.
Заблокую  споминів  сервер,
Все  минуле  сховаю  в  тубу.

Не  нагадуй  мені  про  себе,
Зона  серця  вже  недосяжна.
Не  для  мене  моделінг-вебка,
На  замках  важкі  саквояжі.

Не  нагадуй  мені  про  себе.
Посилання  навіщо  скинув?
Вже  осіннє  хмариться  небо,
А  я  досі...чайкою  скиглю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 30.10.2018


Віталій Назарук

СОРОЧКА ГЛАДДЮ

Виший  мені  гладдю  сорочину,
Мамо…
Бо  хрести  у  мене  на  душі,
Хоч  червону  квітку,  а  листки  –
Словами,
Щоб  лише  добро  в  житті  вершив.

Приспів:
Гладдю,  щоб  звивалася  дорога,
Щоб  було  кохання  у  житті,
Щоб  не  заростала  до  порогу,
Доля  на  життєвому  путі.

Не  клади,  матусю,  чорну  нитку  –
Долю…
Чорним  вишиваються  хрести,
Щоб  зелене  листя  несло  звістку-
Волю…
А  мене  за  все,  за  все  -  прости.

Приспів.

Гладдю,  мамцю,  гладдю  вишивай  сорочку,
Виший    мені  небо  у  тиші.
Я  у  цій  сорочці    вийду  у  садочок,
Там  де  соловейко  для  душі.

Приспів.

https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/sorochka-gladdyu


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695723
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 25.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Батьківський поріг…

Такий  знайомий  батьківський  поріг,
В  свої  обійми  радо  пригорне.
Для  нас  він,  наче  справжній  оберіг,
Йому  любов  із  вдячністю  вернем...

Присядемо  на  лаві  під  вікном
Й  поринемо  думками  в  інший  час.
О  Боже!  Як  давно  то  все  було,
Та  батьківський  поріг,  чекав  на  нас.

Вдивляюся  у  сад,  він  постарів
І  груша  похилилась  до  землі.
Я  їй  немов  мале  дитя  зрадів,
Ще  молодим  гойдався  на  гіллі.

А  ось  криниця  -  журавля  нема,
У  вирій  за  роки  ці  полетів.
Сумує  за  родиною  земля,
Як  вибачитись  нам?  Немає  слів...

Стежина  до  малини  заросла,
Давно,  ніхто  до  рук  не  брав  коси.
А  під  вікном  все  ж  мальва  розцвіла,
Вона  напи́лась  ранньої  роси.

Такий  знайомий  батьківський  поріг,
Так  швидкоплинно  десь  спливає  час.
В  житті  нам  сотню  випало  доріг,
Та  лиш  одна,  свята  була  для  нас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809901
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 14.10.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінній сум…

Вершин  торкається  осінній  сум,
Шумить  діброва  і  дощами  плаче.
Багровим  листом  золотистих  рун
І  ніч  без  зорів  начебто  не  зряча...

Блукає  вітер  стежками  один,
Зриває  з  горобини  бісерини.
Туман  його  приятель,  наче  дим,
Розвішує  осінні  павутини.

У  лабиринті  згублених  доріг,
Блукає  морок,  виходу  шукає.
Зима  тихенько  ступить  на  поріг,
До  осені  у  гості  завітає.

І  білим  глянцем  вкриється  ріка,
Зупинеться  нахвильку,  задрімає.
Вона  була  колись  така  дзвінка,
Нехай  тепер  тихенько  спочиває.

Осінній  сум  блука  межи  ялин,
Торкається  до  гордої  ліщини.
У  небі  відлітає  птахів  клин,
Прощальний  клекіт  в  піднебесся  лине...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808138
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Ганна Верес

Дарує доля

Дарує  доля  дні  нам  і  літа,
Дивись,  ще  й  щастям  брязне  в  нагороду,
Та  іноді  вона  таки  пита,
Якої  ми  крові,  якого  роду,
Хто  ненька-батько,  сестри  і  брати,
Й  землі  чиєї  є  донькою,  сином,
Живемо  як,  бо  ж  люди  –  не  кроти,
Жить  маєм  на  землі,  під  небом  синім.
Хоч  доля  щедра,  та  не  пробача
Ні  зради  роду,  ані  перелюбу,
Коли  ж  свого  шкодує  хтось  плеча,
Таких  людей  вона  веде  до  згуби.
22.08.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808147
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Надія Башинська

ХОЧУ Я, ЩОБ ТАК ВОНО І СТАЛОСЬ…

Довго  йшло  Добро  полями...  ріками  пливло,  морями.
По  лісах  воно  ходило.  Натомилося.  Присіло.
А  тут  з  лісу  вийшов  Вовк  голодний  і  зрадів:  обід  же  
буде  добрий!
-  Біля  тебе,  каже,  -  мені  б  сісти.  -  Хочу  я  тебе,  Добро,  все  
з'їсти.
А  Добро  весь  день  допомагало.  Натомилось.  Сили  
було  мало.  Де  ж  тепер  узять  тієї  сили?  Не  врятує  й  те,  
аби  просили.
-  Ну  що  ж...  Їж!  -  Вовкові  Добро  сказало.  -Та  обіду  з  мене  
буде  мало.
А  тут  з  лісу  Зло  лихеє  вийшло.  Було  воно  гарне,  таке  
пишне.
-  От  знайшов  обід!  -  сміялось.  Вовкові  воно  й  дісталось...
 Є  у  світі  Свята,  добра  сила,  що  Добро  від  лиха  захи-
стила.  Хочу  я,  щоб  так  воно  і  сталось.  Щоб  зникло  Зло,  
Добро  -  зосталось!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808155
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Живий куточок

Втечу  від  сірості  із  кам*яного  міста
В  осінній  ліс,  що  кличе  шумом  знову,
І  вільний  дух  його  -  життя  наповнить  змістом,
Я  ж  кожної  рослини  знаю  мову.

Мені  відомі  змалку  лісові  стежини.
Кремезний  дуб  знімає  капелюха,
Від  вітру  шепіт  листя,  ніби  пісня  лине,
Лежить  у  травах  росянистий  люрекс.

Погладжу  лагідно  кору  ялин  і  сосен,
Вклонюсь  осині,  липі  і  калині,
До  себе  ніжно  пригорну  я  мудру  осінь  
І  ліс  -  живий  куточок  України.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808113
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018


Кароліна Дар

У попелі від спалених надій

Ця  казка  лиш  оманою  була,
Пора  вже  знати,  що  в  житті  див  не  існує
Лише  одним  тобою  я  жила
І  пам'ять  вперто  образ  твій  малює.
Я  загубитись  хочу,  але  де?
На  що  не  гляну  -  завжди  пригадаю
Хоч  час  невпинно  вдалечінь  іде,
Та  я  ще  сподіваюсь  і  чекаю.
Ніщо  уже  не  здійснить  моїх  мрій,
Не  допоможе  чарівне  люстерце
У  попелі  від    спалених  надій  
Давно  я  поховала  своє  серце...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808053
дата надходження 27.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Наташа Марос

ДИВО-АЛАДДІН

Вночі  сьогодні  холодно,  роса
І  де  те  сонце,  що  її  осушить?..
О,  Боже,  ти  завжди  мене  спасав  -
Допоможи,  бо  ще  пожити  мушу...

А  ластівки,  мов  ноти-стрибунці
Порвали  всі  мелодії  на  такти,
Жаль,  запізнілі  вірші  мої  ці
Не  зможуть  їм  на  перешкоді  стати...

Усе  спонтанно,  все  -  поза  хотінь
І  поза  мрій,  і  поза  долі...  поза...
Все  -  поза  моїх  злетів  і  падінь,
Де  пишеться  скупа  житейська  проза...

Вслухаюся  у  подихи  землі,
У  зморені  передосінні  кроки  -
Болять  їй  наші  втрати  немалі
І  сниться  льодяний  зимовий  спокій...

Не  хочу  вже  "колись",  "нехай  тоді",
Бо  час  летить,  що  аж  душа  німіє...
І  де  ж  він  ходить...  диво-Аладдін,
В  якого  лампа  є,  що  все  уміє...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807169
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Шостацька Людмила

ДОПОМОЖІТЬ!

                                                                                                                                                                                                                       
Допоможіть  любов  знайти!
Десь  загубилась  серед  літа.
Напевно,  що  пішла  в  світи  –
Щаслива,  радісна  й  розквітла.
А  може  хай  іде  собі?
Якщо  їй  добре  –  й  я  щаслива.
Все  ж  приглядаюся  в  юрбі  –
Ще  б  раз  торкнутися  до  дива.
Допоможіть,  допоможіть!
Подайте,  не  проходьте  мимо.
Хто  –  насінинку,  а  хто  –  віть
Й  усмішку  з  добрими  очима.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807840
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 27.09.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Крихкі і зболені бредуть надії

Накрила  ніч    все  темною  габою,
Гуляє  вітер  одиноким  звіром.
А  чи  зустрінемось  іще  з  тобою?
Лойовий  каганець  тріщить,  мов  віра.

Ми  якось  розійшлися  по-англійськи,
Немов  блукаємо  у  мутнім  меві,
А  почуттів  ще  теплий  гріє  ліжник,
І  вогник  жевріє:  не  все  ж  померкло.

Крихкі  і  зболені  бредуть  надії,
І  у  пітьмі  шукають  перли  світла.
А  може  ти  залишишся  у  мріях,
Якщо  слова  мої  розвіє  вітер.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807286
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Журавлики у вирій відлітають…

Над  виднокраєм  криками  бентежать,
Ключі  летючих  в  небі  журавлів.
Для  них  цей  простір  вільний  і  безмежний,
Поселить  в  серце  смуток  і  жалі.

Журавлики  у  вирій  відлітають,
Прощальне  коло  роблять  над  селом.
З  дерев  листочки  жовті  обпадають,
Торкає  птаха  осені  крилом.

Десь  вітер  губиться  в  кудлатих  хмарах,
Сумують  й  плачуть  проливні  дощі.
Як  буде  вам  журавлики  у  мандрах?
Коли  не  буде  зір  вам  у  ночі...

Летіть  мої  журавлики  у  вирій,
Ми  вас  весною  будем  зустрічать.
І  неба  простір  голубясто  -  синій,
Вас  зможе  знов  журавлики  обнять...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807082
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018


Віталій Назарук

РОЗЛУКА

Автобус  від’їхав….А  наче  вже  місяць  розлуки.
Поділося  сонце,  сипнули  холодні    дощі.
І  знову  життя  зупинилось,    і  муки,
Забрали    надовго,    омріяні  нами  плащі…
Бо    сонце  сховалось,  що  так  мені  тепло  світило,
Автобус  від’їхав  і  навіть  не  лишив  сліда.
Поїхала…    Горло  моє    заніміло,
Всього  до  неділі,  а  нині  уже  середа…
Та  плакало  небо  і  в  мене  дощі  під  очима,
Беру  я  у  руки  любимий  для  серця  портрет,
Вустами  цілую,  неначе    хлопчина,
Туманом  по  хаті  клубочиться  дим  сигарет.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804712
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Люблю тебе, життя і небо…

Ти  пригорнув  мене  до  себе
І  тихо  так  прошепотів.
Люблю  тебе,  життя  і  небо,
Дару  любов  без  зайвих  слів.

Для  мене  щастя  -  це  почути
І  в  очі  глянути  твої.
Тую  любов  в  душі  відчути,
Ти  найдорожчий  на  землі.

У  серці  вогники  кохання,  
Яскравим  полум'ям  горять.
З'явилась  в  небі  зірка  рання
Її  перлини  миготять.

Впадуть  на  землю  ночі  -  чари,
Щасливий  казкою  сюжет.
А  вранці  в  вишині  стожари
І  твій  коханий  силует...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804802
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 29.08.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Літечка диво-вишиванки

Вузесенька  стежечка
Бігла  між  хлібів,
Блакитна  мережечка
Гойдалась  з  боків.
Це  волошка-квітонька  -
Погляд  оченят.
В  хлібах  перепілонька
Сховала  пташат.

Ромашок  білесеньких
Бантики  малі
У  пшеничні  вплелися
Тугі  колоски.
Чуємо  мелодію
Казкову  таку,
Грають  її  дзвоники
Кольору  бузку.

Вогнями  спалахують
Маки  у  житах
І  сльозою  скапує
Із  трави  роса.
Диво-вишиванками
Літо  прикраша,
Серденьку  так  радісно,
Тішиться  душа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804427
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Genyk

ВІЧНОСТІ МИТЬ





Ну,годі,я  вже  пішла...
Чуєш,темна  нічка  надворі
І  знову  зникають  слова
За  цілунками  греблі  міцної

Час  стрімко  летить,зупинись
Ми  в  щасті,  в  самій  середині
Скажи,як  нам  розійтись
Ми  в  однині,ми  просто  ,єдині


                                             GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803711
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Віталій Назарук

МОЯ ЗІРОНЬКА

Спинилась  осінь.  Повернулось  літо
Від  дотику  коханої  руки.
І  знову  серцю  захотілось  жити,
Коли  почув  знайомі  каблуки…

В  душі  співав  весняний  соловейко,
Дощ  перестав.  У  серці  вдарив  дзвін.
І  засвітились  очі  пилко-пилко,
Життя  моє  взяло  новий  розгін.

Сиділи  на  лавчині  очі  в  очі,
Кава  вселяла  віру  в  майбуття.
Душа  просила:  хочу,  хочу,  хочу,
Надати  долі  справжні  почуття.

Слова  лились,  немов  вода  в  струмочку,
Здавалося,  не  буде  їм  кінця.
Пили  поволі  каву  по  ковточку,
Немов  вінок  сплітали  до  вінця.

А  потім  розійшлися  –  сумно  стало,
Проте  під  вечір  бачив  я  зорю
І  зрозумів,  що  небо  поморгало,
Як  я  зорі,  яку  я  так  люблю!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804585
дата надходження 27.08.2018
дата закладки 27.08.2018


Ольга Калина

Яблуневий сад.

Часто  бачу  ві  сні    
Сад  казковий    із  мого  дитинства.  
Там  ростуть  яблуні    -
Світ  прекрасний  без  чвар  і  презирства.  

Яблуні    стоять    в  ряд,
А  рядів  тих    багато,    багато.
Я  вітаюсь    підряд  
З  кожним  деревом,    йдучи    до  хати.  

Там  встрічає    мене
Моя  рідна  старенька    бабуся.
Хай  мій    сон    не  мине,
Я  ж  в  дитинство  на  мить    повернуся.  

Заховалось  воно
У  п’янкім    яблуневім  садочку.  
Навесні  дітлахам
Дарувало  свій  цвіт  у  віночку.

Там    співав  соловей
Свою  пісню  весело  і    дзвінко.
Він  вітав  так  гостей,
Що  вбігали  в  садок  дуже  стрімко.  

А    бабуся    усіх
Пригощала    смачними    грушками
І  долоньки    малі
Наповнялися      щей    ягідками.  

Не    було    у  селі  
Саду  кращого,  чим  у  бабусі.  
 Там  медовки    росли,  
Симеренки,    папінки,    лялькуси.  

Влітку,    чи    восени  
Я  плодами    насолоджуся,
На  всю  зиму  були
Нам  дарунки  від  бабці  Ганнусі.    

З  кожним  роком  частіш
Я  думками    в  садочок  той    лину,  
Де  ростуть  яблуні,
Та    на  жаль  не  спинить    часу  плину.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804269
дата надходження 24.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Я смакувала смаженим мигдалем

Я  смакувала  смаженим  мигдалем...
Горіхи  з  саду  -  розкіш  надто  щедра.  
І  небо  синє  вабило  перкалем,
І  сонце  розсипало  бризки  цедри.

А  ти  хотів,  щоб  бігла  я  на  зустріч
В  твої  міцні  обійми,  як  раніше.
Але  мовчить  чомусь  сердечний  зумер,
Десь  почуття  мої  сховались  в  нішу.

А  ми  були  щасливі  в  тім  романі.
Чи  зацвіте  тепер  мигдаль  квітучий?
Воскресне  світло,  а  чи  ніч  кажанна?
Чи  розрівняєш  ту  глибоку  кручу?

...Я  смакувала  смаженим  мигдалем...
Горіхи  з  саду  -  розкіш  надто  щедра.
Природна  ода  з  лона  пасторалі,
І  замість  кажана  -  пташиний  щебет.


(Світлини  мої.  Мигдаль  із  мого  саду.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804398
дата надходження 25.08.2018
дата закладки 26.08.2018


Шостацька Людмила

ПАМ'ЯТАЄМО


                                     /Пам’яті  Андрія  Кузьменко/
Сумуємо…А,  як  не  сумувати?
На  півдорозі  зупинив  свій  хід.
Тебе  довічно  мають  цитувати
Так,  ніби  твій  продовжено  політ.
Тебе  немає,  я  у  це  не  вірю!
Я  поряд  чую  слова  твого  дзвін
Такі,  як  ти  –  літають  лиш  у  вирій,
Такі,  як  ти  –  долають  товщу  стін.
Таких,  як  ти  сама  іржа  боїться.
І  слово  правди  чисте,  мов  кришталь.
І  є  в  тобі  промінчики  провидця,
Безсмертна  думка  –  справжня  вертикаль!
Не  замовкай,  наш  рупоре  епохи,  
В  серцях,  у  душах  і  в  ясних  умах!
Допоки  ще  навкруг  чортополохи  –
Жива  Вітчизна  в  люблячих  синах!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803420
дата надходження 17.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжні обійми осені…

Плакало  дощами  тихо  літо,
З  далини  донісся  саксофон.
Линула  мелодія  над  світом
І  летіла  в  небо  вище  крон.

Слухала  мелодію  калина,
Впали  сльози  росяні  в  траву.
Розлетілись  наче  намистини
І  попали  в  осінь  чарівну.

Протягнула  осінь  свої  віти,
Заспівала  з  вітром  в  вишині.
Не  сумуй,  прошу  тебе  я  -  літо,
Ти  послухай  радісні  пісні.

Ще  зігріють  промені  ласкаві,
Доторкнуться  ніжністю  з  небес.
Витруть  сльози  хмари  кучеряві,
Осінь  подарує  мить  чудес...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803660
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 19.08.2018


Евгений Познанский

ПРИХОДИЛИ АНГЕЛЫ

(Репортаж  в  стихах)
Это  праздник  истины!    Духом  жив  народ!
Приходили  Ангелы  к  нам  на  крестный  ход.
Шаловливо  прятались  в  зелени  ветвей
Любовались  Ангелы  сверху  на  людей.
Сотни  тысяч  праведных  веру  сберегли!
Сотни  тысяч  праздновать  в  этот  день  пришли
К  той  горе,  где  каменный  стал  Владимир  Князь.
Ликовали  Ангелы,    весело  кружась.
Буковинцев  говоры,  харьковская  речь,
Приходили  Ангелы  христиан  беречь.
Крестоходцев  маленьких  на  плечах  отцов
Целовали  Ангелы  без  ненужных  слов,
Подрастут  и  истину  тоже  защитят,
И  ласкали  Ангелы  тихо  ангелят.
Чтоб  людей  не  мучила  летняя  жара  
Прилетали  Ангелы  ветерком  с  Днепра,
Закрывали  солнышко  тучкой    небольшой,
Вдаль  прогнали  облако  с  новою  грозой.
Древними  молитвами    Киев  оглашен.
Может  с  нами  Ангелы  пели  в  унисон?
И  по  старым  улицам  шла  людей  волна.
Нет,  недаром    Родина  наша  крещена!
Веру  Православную  сохранит  народ!
Приходили  Ангелы  к  нам  на  крестный  ход!
27.  07.  2018.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801017
дата надходження 27.07.2018
дата закладки 31.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ранкова мить…

У  небі  хмари  білосніжні,
Пухкі  немов  солодка  вата.
Їх  пригортає  вітер  ніжно,
Трава  ніким  ще  не  прим'ята.

З  роси  намисто  одягнула,
Береза  -  діва  чарівниця.
Коса  у  полі  позіхнула,
Сховалися  в  траві  суниці.

Метелик  в  гарному  убранні,
До  квітів  в  гості  поспішає.
Ще  не  заснули  зорі  ранні
І  місяць  м'ячиком  стрибає.

Легенько  вітер  гладить  коси,
Гойдає  гойдалку  в  садочку.
Траву  скупали  срібні  роси,
Згорнувся  котик  на  пеньочку.

Що  в  снах  у  нього,  ми  не  знаєм,
Турботи,  а  чи  перегони.
Можливо,  мишку  доганяє,
А  чи  сховався  від  ворони.

Ранкова  мить  -  то  ціле  щастя
І  я  радію  цьому  диву.
Де  ще  таке  побачить  вдасться,
Тому  і  я  така  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801067
дата надходження 28.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Володимир Верста

Сезон дощів

Сумно  вулиці  плачуть  дощем,
Одиноко  кружляє  він  з  вітром,
Нахиляючи  втомлені  віти.
Заховалась  душа  під  плащем...

Зігрівають  в  блокноті  рядки
Теплотою  надій,  і  в  кімнаті
Олівцем  я  ловлю  ці  думки
І  малюю  букети  крилаті

Тобі,  музо,  о  мила  моя.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  03.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801144
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Шостацька Людмила

БУТИ ЧИ НЕ БУТИ?


Ворог  подав  цукерку  –  тягнеш  за  нею  руку,
Душу  за  неї  візьме,  втратиш  ім’я  і  честь,
Це  –  мишоловка,  знай  бо,  схоче  за  неї  штуку,
В  колір,  який  захоче  перефарбує  шерсть.
Зваж  усі  «за»  і  «проти»,  Матері  глянь  у  очі,
Добре  подумай  спершу:  варте  воно  чи  ні?
Смак  ворожого  трунку…  Хтось  свої  дні  і  ночі
Ради  таких,  як  ти  –  виклики  кинув  війні.
Вже  не  побачить  сонця,  навіть  роси  на  квітці,
Буде  пекти  сирітство  і  материнський  біль.
Ти  не  бери  ворожу  –  стільки  цукерок  в  світі!
Знову  забрав  у  небо  сина  чийогось  бій…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801175
дата надходження 29.07.2018
дата закладки 29.07.2018


Валентина Ланевич

Світлий сум огортає так серце.

Світлий  сум  огортає  так  серце,
Душа  прагне  любові  й  тепла.
Кину  погляд  в  маленьке  дзеркальце,
Я  без  тебе  сама  й  не  сама.

Думка  лине  щомиті  назустріч,
В  тілі  блудять  десяток  бажань.
І  нема  боротьби,  щоби  відсіч,
Віддалася  б  усім  без  вагань.

Позабути  щоб  присмак  полину,
Що  гірчить  із  недоспаних  снів.
Чи  ж  вбачати  в  коханні  провину,
Що  мене  у  житті  ти  зустрів?

У  ту  мить,  як  поглянув  ув  вічі,
Світ  заграв  водограєм  стрімким.
Хоч  би  зустріч  та  сталася  тричі,
Ти  однаково  був  би  моїм.

22.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800287
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Просто сон…

Малюється  у  снах  бабусі  хата,
Веде  стежина  в  двір  мене  одну.
Трава  висока,  навіть  не  зім'ята
Я  бережно  по  ній  тихенько  йду.

Стоїть  криниця  сіра,  зажурилась,
Жасмин  голубить  вітами  її.
Віконниці  на  вікнах  похилились,
А  на  даху  журавлики  малі.

В  саду  сумує  одинока  груша,
У  кошик  не  збираються  плоди.
Лиш  вітер  тихо  віти  їй  воруше
І  часто  залітає  сум  сюди...

Колись  бабуся  радо  зустрічала,
Торкалися  до  щік  її  уста.
Від  себе  вишиванку  дарувала
І  усмішка  була  така  проста.

Тепер  лиш  в  сні  я  з  нею  зустрічаюсь,
Вона  лиш  там  до  себе  пригорта...
Прощаємось...  В  реальність  повертаюсь
І  сниться  кожен  раз  стежина  та.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800319
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Лілея1

ЯК ХОЧЕТЬСЯ БАГАТО ВАМ СКАЗАТИ…

[i][b]Як  хочеться  багато  Вам  сказати!
Про  все  на  світі.  Господи,  про  все!
Як  літній  захід,  лебедем  пернатим
По  тихім  плесі  річеньки  пливе.

Як  помінялись  дні,  епохи,  люди,
Десяті  сонця  й    тисячі  зірок.
І,  що,    за  Вас,    вже  кращої  не  буде,
Хіба  з  десяток  нових  помилок.

В  бентежний    час      малинового  соку
Й  таємних  змовин  вітру  й  ковили,
У  привідкриту  шибку  ненароком,
Ви  повінню  у  згадки    припливли.

Й  хоча,  не  сам  я  Сандро  Боттічеллі
І    не  рівня  всесвітньому  митцю.
Та  після  холостяцької  вечері,
Присвяту  ручка  шепче  папірцю.
[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800236
дата надходження 22.07.2018
дата закладки 23.07.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Погляд

В  очах  безмежжя  смутку  і  печалі,
А  поміж  нього  іскри  теплі  світла.
Мої  думки  немов  біля  причалу
Гойдалися  від  лагідного  вітру.

В  тім  погляді  і  витримка,  і  спокій.
Він  зазирав  рентгенівським  промінням
У  душу,  проникаючи  глибоко.
Мені  ж  здавалось:  ось  взірветься  міна.

Він  розсипав  упевненості  пазли,
Я  смакувала,  ніби  чорну  каву.
Між  нами  проростала  ніжна  парость,
Що  непомітно  серця  доторкалась.

І  все  виходило  у  нього  спритно,
І  в  чомусь  ми  були,  напевно,  схожі.
...А  час  минув  -  то  переможець  спринтер.
Забути  ж  досі  погляд  той  не  можу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800036
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 22.07.2018


Ольга Калина

Пускаю віночок (кільце)

Ой,  пускаю  віночок,  пускаю.
По  воді  хай  пливе,  по  воді
І  милого  мені  хай  шукає,  
Коли  той  підніме  в  бистрині.  

Він  у  руки    візьме,  в  свої  руки,  
Принесе  він  мені  й  дасть  мені.
З  ним  підемо  кохання  на  міцність
Випробовувати  на  вогні.  

Повінчає  хай  нас,  повінчає
Ніч  Купальська,  Купальськая  ніч.
І  назавжди  обоє    рушаймо,
Від  сьогодні,  ми  долі  навстріч.    










Кільце  —  композиційна  фігура  у  віршованому  творі,  що  полягає  у  повторенні  звуків,  лексем,  строф  тощо,  коли  немовби  змикаються  анафора  та  епіфора.  Надзвичайно  багата  на  цей  прийом  лірика  П.Тичини,  в  якій  спостерігається  
звукове  К.  —  “Здаля  сміялась  струнка  тополя”:

Сліпучі  тони  —  і  дика  воля!
Ой,  хтось  заплакав  посеред  поля.
Зловісна  доля,  жорстока  доля.
Здаля  сміялась  струнка  тополя.
Сліпучі  тони  —  й  смутні  волошки…

лексичне  К.  —  “Ой  не  крийся,  природо,  не  крийся”:

Ой,  не  крийся,  природо,  не  крийся.
Що  ти  в  тузі  за  літом,  у  тузі.
У  туманах  ти  сниш…  А  чого  так  сичі
Розридалися  в  лузі.

Твої  коси  від  смутку,  від  суму
Вкрила  прозолоть,  ой  ще  й  кривава.
Певно  й  серце  твоє  взолотила  печаль,
Що  така  ти  ласкава.

А  була  ж  ти  —  як  буря  із  громом!  
А  була  ж  ти  —  як  ніч  на  Купала…  
Безгоміння  і  сум.  Безгоміння  і  сон.  —  
Тільки  зірка  упала…

строфічне  К.  “Закучерявилися  хмари”:

Закучерявилися  хмари.  Лягла  в  глибинь  блакить…  
О  милий  друже,  —  знов  недуже  —  
О  милий  брате,  —  розіп’яте  —  
Недуже  серце  моє,  серце,  мов  лебідь  той  ячить.  
Закучерявилися  хмари…

Подеколи  стилістичну  фігуру,  в  якій  наявне  повторення  початку  і  кінця  вірша,  називають  епістрофою  (грецьк.  epistrophe  —  крутіння),  що  надає  композиційної  стрункості  не  лише  класичній  строфі,  а  й  астрофічній  віршовій  формі:

Останні  троянди,
Білі  троянди.
Вересневі  троянди.
Вони  одяглися
В  ризи  невинності,
В  шати  дівочої  чистоти,
Вони  крізь  осінній  туман
Ледве  пригадують  літо,
Сонце  і  грози,
Краплисті  дощі  і  веселі  веселки,
Ночі  душні  і  поранки  рожеві,
Вони,  як  вві  сні,
Бачать  весни  колихання  зелене,
Чують  безсмертні  слова  солов’їні,
Дотики  вітру  щасливого  ловлять…
А  все  це  живе  у  них:
Весна  запахуща
І  пристрасне  літо,
Вітер,  веселки  і  грози  —
Все  це  живе  в  них
І  житиме  доти,
Доки  бичем  смертоносним
їх  мороз  не  ударить,
Доки  на  землю  не  зронять
Останніх  своїх  пелюстків
Білі  троянди,
Вересневі  троянди,
Останні  троянди
(М.Рильський).

К.  називається  ще  обрамленням  (часто  у  прозових  творах).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798438
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Олена Жежук

Юний день

Заглянув  в  вікна  велелюдний  день.
Він  зовсім    юний,  він  іще  світанок.
Чи  він  мені  всіх  горестей  мішень?
Чи  я  йому  всіх  радостей  серпанок?

Чого  я  жду?  І  що  я  дам  йому?
І  хто  в  мені  -  чи  раб,  чи  звір  повстане,
Коли  засмокче  й  світло  у  пітьму,
Коли  злелію  слово  не  останнє..?

Посію  слово  ...    другу  чи  врагу?
Усяк  -  людина,  всяк  іде  до  Бога.
Сотаю  в  слові    тугу      і  снагу,  
Сотає  дні  
                       в  вікні  моїм    
                                                     епоха…



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798392
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 08.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя в оселі живе…

Кохання  -  мов  скрипки  струна,
Заграла  у  ранішній  тиші.
В  альтанці  твій  келих  вина,
Мої  недописані  вірші...

А  щастя  в  оселі  живе,
До  себе  обох  пригортає.
Дарує  кохання  своє,
Луною  в  повітрі  літає.

І  навіть  як  лист  упаде
І  осінь  до  нас  завітає.
Кохання  тепло  віднайде,
Бо  затишно  тут,  воно  знає.

Сніжинки  на  землю  впадуть,
А  іній  покриє  волосся.
Кохання  не  змерзне,  бо  тут,
Омріяне  щастя  є  й  досі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798429
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Від погляду хотілося літати…

Як  ти  дививсь,  хотілося  літати,
Мов  вітер  з  поцілунком  в  небесах.
І  лиш  тебе  одного  цілувати
І  у  твоїх  топитися  очах.

Як  ти  дививсь,  німіло  моє  тіло,
Слова  губились  в  росяній  траві.
Я  їх  в  букет  збирала  так  невміло,
Щоби  його  подарувать  тобі.

Як  усміхнувсь,  забула  все  на  світі
У  дощ  з  тобою  тепло  так  було.
І  квітли  почуття  неначе  квіти
Й  кохання  наче  квіти  розцвіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798024
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 05.07.2018


Валентина Ланевич

Я не роблю з кохання таємниці.

Я  не  роблю  з  кохання  таємниці,
Не  втримаєш  на  прив’язі  його.
Яскраво-дивним  спалахом  зірниці  
Ввійшло  у  серце  й  в  ньому  розцвіло.

Чарівним  лотосом  нараз  торкнулось
Таємних  закутків  глибин  душі.
Єство,  що  спало,  птахом  стрепенулось
І  розлилось  бездонністю  в  мені.

Плескались  почуття  гарячні  в  тілі,
Горів  вогонь  любові  сокровень.
І  ми  обоє,  зморено-зімлілі,
Падали  в  ніч,  аби  нести  їх  в  день.  

04.07.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798158
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 05.07.2018


Володимир Верста

Кінцугі

Розбиту  чашу,  амфору,  посуду
Ще  можна  відновити!...  Серце?  Ні!
Зібрати  по  частинках,  що  повсюди
Розкидані  уламки  кам'яні...

І  швами  золотими,  щоби  люди
Узріти  не  змогли  у  далині
Ці  тріщини,  заховані  у  грудях,
І  шрами,  що  присипав  білий  сніг...

Так  ніжно,  пензлем,  барвами  уру́сі
З'єднати  скалки  жовтим  порошком.
Відкинути  світ  внутрішніх  дискусій.

Довершеним,  ридаючим  мазком  
Закінчити  роботу  у  спокусі...
І  серце  залишити  між  рядком...

Кінцугі  або  кінцукурой  -  японське  мистецтво  реставрації  керамічних  виробів  за  допомогою  лаку,  отриманого  з  соку  дерева  Уруша,  змішаного  з  золотим,  срібним  або  платиновим  порошком.
Філософська  основа  мистецтва  кінцугі  полягає  насамперед  у  тому,  що  поломки  і  тріщини  невід'ємні  від  історії  об'єкта,  і  тому  не  заслуговують  забуття  і  маскування.

Урусі  —  лак  на  основі  живиці  з  вмістом  урусіолу,  що  добувається  з  смоли  японського  лакового  дерева  родини  сумахових.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  18.06.18


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796139
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Краплини дощові спадають

Краплини  дощові  спадають  пуантильно,
А  сумніви  рояться  бджілками  в  душі.
І  не  дає  щось  спокою  його  прихильність,
Одна-  однісінька  ж  чомусь  в  німій  глуші.

Краплини  дощові  спадають  пуантильно,
А  він,  жаданий,    вже  двері  відчинив  ключем.
Відчула  трепет  рук,  кільце  обіймів  сильне,
Повільно  літній  дощ  змиває  сум  і  щем.

Краплини  дощові  спадають  пуантильно,
Втамовуючи  спрагу  літнього  тепла.
І  вечір  видався  напрочуд  ніжно-стильним,
І  сумнівів  не  залишили  дзеркала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795958
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Світлий ранок…

Під  вікном  калина  зацвіла  у  мене,
Сукню  одягнула  черешня  зелену.
Усміхнулось  сонце,  причесало  віти,
Фарбами  веселка  вже  фарбує  квіти.

Десь  у  холодочку  там  де  прохолода,
Вітер  вдів  сорочку,  бринить  річки  врода.
Верба  зажурилась  і  вплітає  в  косу,
Всю  блакить  небесну  і  ранкову  росу.

Линуть  звуки  дивні  цвіркуна  у  полі,
Ними  так  милують  стрункії  тополі.
І  пісні  пташині  звучать  над  житами,
Б'ється  серце  в  ритмі,  ранок  світлий  з  нами...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795928
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я до тебе спішу…

Я  до  тебе  спішу  мій  коханий,
Через  поле  іду  навпростець.
Де  ромашки,  де  м'ята  духм'яна,
Де  квітує  так  рясно  чебрець.

Сонце  ніжно  цілує  у  щічки,
Вітер  коси  куйовдить  мені.
А  у  мене  усмішка  на  личку
І  співають  в  душі  солов'ї.

Незабудки  і  небо  злилися,
У  єдину  всецілу  блакить.
Ріки  у  береги  розлилися
І  роса  під  ногами  бринить.

Я  іду,  я  спішу  мій  коханий,
Щоб  упасти  в  обійми  твої.
Біль  відійде,  загояться  рани,
Як  уста  доторкнуться  мої.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795930
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018


Ганна Верес

Сторіночка життя

Сьогоднішня  сторіночка  життя…
Тривожного  й,  немов  полин,  гіркого…
Таке  не  може  втрапить  в  забуття,
Бо  ж  українська  кров  тече  рікою.

А  понад  нею  –  материнський  плач…
Могили  і  хрести  ростуть  усюди…
Сокиру  знов  заніс  москаль-палач
Над  волею,  над  мовою…  
Б’є  в  груди…

Поля  зчорніли…  Дике  вороння
Збира  на  них  невимовлений  стогін
Того,  хто  впав  і  землю  обійняв…
Під  ним  –  портрет  коханої  й…  святого.
6.06.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795394
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018


Шостацька Людмила

ШТОРМ НА СУШІ


                                 Самотня  хатка  так  боялась  грому.
                                 Зіщулилась,  нема  кому  молитись.
                                                 Щоразу  поглядала  на  ікону,
                                                 До  когось  їй  хотілось  притулитись.
                                                 Шалений  шторм  хитав  її  кораблик,
                                                 І  невгамовно  била  громовиця.
                                 В  цю  мить  вона  була,  неначе  карлик,
                                                 Як  проїжджала  в  небі  колісниця.
                                 Далеко,  в  місті  хтось  просив  у  Бога,
                                                 За  мир  і  спокій  в  отчому  гніздечку  –
                                                 Гроза  пішла  далеко  від  порога,
                                                 Повів  Ілля  негоду  за  вуздечку.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795438
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018


Володимир Верста

*** (у співавторстві з Марґо Ґейко)

У  співавторстві  з  Марґо  Ґейко

***

Янтарний  захід...  Палуба...  Я  досі
Шукаю  у  зірках,  мов  Пуассон,
Координати,  формулу,  лиш  очі
У  мареві  виблискують  –  це  сон?..

Міраж!..  По  хвилях  запахом  жасмину
Її  чарівний,  загадковий  спів.
Це  насолода  з  присмаком  полину,
Із  келиха  відпив  п'янкий  напій  –

Оману  цю...  Приймаю  нагороди
Жагу  і  гріховоду,  звуки  ті
Ведуть  фрегат.  І  линуть  дивні  оди,
Свободи  обіцяючи.  У  млі

Я  нею  зачарований.  Маестро
Нас  вітер  одинокий  в  унісон
Вінчає,  линуть  зоряні  оркестри,
В  тумані  розчинившись,  мов  фотон...

На  скелі  корабель...  Співають  чайки...
Фінал...  Стікаю...  Я  у  крові  весь...
Кінець  трагічний  для  цієї  байки.
Едем  стрічає  –  піднімаюсь  ввись...

***

Віщунки  хвилі  відзвуками  раю  
Нашіптують  пророцтва  гостям  скель.
А  я  на  арфі  райдуг  оди  граю
І  зброджую  у  піні  темний  ель.

Несеться  легковійним  хмелем  пісня,
У  засвіти  заманює  фрегат.
Я  снюсь  вам,  друже!  Не  згадаєш  після.
Де  ваша  дисципліна,  віра,  гарт?

Тримай  штурвал,  вже  близько  гострі  скелі!
Готує  парастас  похмурий  Рейн,
Із  темних  гротів  мов  чернечих  келій
Кадилом  віє  вітер-ієрей.

Було  це  нині,  буде  мабуть  прісно.
Злетілись  чайки,  схожі  на  прочан.
Вжахнувся  він,  утім,  тепер  запізно:
Вуста  наяд  -  загуба,  не  причал.

Хапає  капітан  міцне  каміння,
Що  миттю  обертається  на  глей.
І  „Нині  отпущаєши  …  Амінь“.  Я  –
Тиша,  що  співає.  
Л  о  р  е  л  е  й!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795391
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Не випадково

Навколо  панувала  тиша  неймовірна,
І  опинилась  я  в  полоні  чарівнім.
Всміхнулось  життєдайне  сонечко  манірно,
Яскраво  блиснув  золотавий  щедрий  німб.

І  вранці  погляд  зупинився  на  трояндах,
Цілуючи  сліди  сріблястої  роси.
Пелюстки  лагідно  тримали  стебел  стани,
Очей  не  відвести  від  ніжної  краси.

Лилися  пахощі  п*янкі  троянд  казкових,
Не  випадково  садівник  їх  посадив.
Якщо  на  серці  щире  почуття  любові,
То  для  коханої  не  жаль  квіткових  див.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Людмила Пономаренко

Кольори й аромати весни


Мені  знову  привітно  всміхнувся  ще  заспаний  ранок
У    хорах  щебетань  й  солов’  їного    теплого  соло,
У    тремтінні  роси,  що  запалює    сонцем  світанок,
Гулом  бджіл    над  віночком  акацій,  розквітлих  довкола.

Серед  трав  на  лугах  коник  пісню  нехитру  стрекоче,
Заблукало-басисто  хрущ  травневий  у  вітті  гуде,
У  квіткових  лісах  так  тихенько  і  ніжно  муркоче
Щось  про  вдячність  комусь  кошенятко  біляво-руде.

Травень    вже  невловимо  стікає  у  сонячне  літо,
Мов  художник,  уміло  підбирає  відтінків  тони,
Довершено  й  вправно,    малюючи  сонячним  світлом,
На  мольберті    збирає  кольори  й  аромати  весни.

У  смарагдових  травах  жовтіють  голівки  кульбаби,
У    мереживі  білім    не  впізнаєш  кущів  бузини,
І    півонії  манять    чистотою  рожевої  зваби,
І      високістю  кличе  невпізнанна  блакить  далини.

Ця  розквітла  земля  благодаттю  наповнює  серце,
Не  розхлюпати  б  тільки,  не  затьмарити  ці  відчуття
Дивини  і  простору…  Раю  світлого  чисте  джерельце
Зберегти  ,  пронести  крізь  захмареність  душ  і    життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793478
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Наш світанок…

Світанок...  Пам'ятаєш  наш  світанок...
Мелодія  дзвіночків  чарівна.
Багрове  сонце  освітило  ранок,
То  було  літо  а  в  душі  весна.

М'яка  трава  і  запах  конюшини,
У  небі  хмари  наче  баранці.
Мій  дорогий,  коханий  і  єдиний,
Моя  рука  лежить  в  твоїй  руці.

Ми  йдемо  полем  зустрічати  сонце,
Волошки  сині  у  моїх  руках.
І  вітряки  млинів  мов  веретенце,
Холодну  прохолоду  дмуть  на  шлях.

Ось  золотаві  промені  з'явились
І  освітили  неба  синяву.
В  твоїх  очах  іскринки  засвітились,
Я  в  подарунок  їх  собі  візьму.

І  як  букет  проміння  золотого,
Що  гріє  й  ніжить  у  ранковий  час.
На  фоні  хмар  і  неба  голубого,
Назавжди  в  парі  поєднає  нас...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792877
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Крилата

ПРОСТО ІДУ ВІД ТЕБЕ

Просто  іду  від  тебе,  випускаю  любов  із  ребер,
В  скрині  твого  серця  не  залишаю  жодної    речі,  
Яка  б  могла  бути  причиною  повернення  до  тебе,  
Яка  б  могла  покликати    мене    удень  чи  у  вечір.  

Просто  іду,  не  знаючи,  куди  занесуть  мене  ноги,
Може,  це  будуть  галяви,  де  янголи  садять  квіти.
Може,  це  будуть  озера,  де  топляться  всі  тривоги,  
Може,  це  будуть  гори,  де  буки  й  звуки  трембіти.

Просто  іду  від  тебе,  що  буде  далі,  не  відаю.
Усі  не  відбуті  зустрічі  пакую  у  бандеролі,
Скупі  інтернет-розмови  й  ті,  що  очима  на  віддалі  –  
Все  це  я  відсилаю  на  ім'я  нашої  не  любові.

Просто  іду  від  тебе,  рішуче,  не  оглядаюся.
Шрами  на  серці  і  в  віршах  нитимуть  на  непогоду.
Хтось  казав,  кохання  три  роки  нічим  не  змивається.
Чотири  в  вересні  буде,  як    ллю  я  на  нього  воду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793370
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Шостацька Людмила

СВЯТО ТРІЙЦІ

                                 Свята  Зелені,  Божа  Трійця.
                                 І  день  святий,  і  ніч  свята.
                                 Земля,  немов  імператриця*,
                                                 На  ній  –  корона  золота,
                                                 Коштовний  квіт  –  на  пишній  сукні.
                                                 Церковний  дзвін  гуртує  душі,
                                                 Приймаю  істину  по  суті
                                 І  шлю  мольби  свої  насущні.
                                                 Вінок  сплітає  день  святковий,
                                                 Предивна  велич  торжества,
                                                 Його  відкрив  сам  ключ  скрипковий
                                                 Для  величання  божества.


                                                                                               *Наші  предки  вважали,  що  на
                                                                                               Зелені  свята  -  День  народження  Землі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793398
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Ганна Верес

Грім

Було  їх  у  неї  двоє  –
Тепер  же  –  ні  одного  –
Поклали  себе  за  волю…

Як  сіяла  долю  дітям,
Матуся,  то  цвів  розмай,
Кохала  їх  більше  квітів
І  сонцем  була  сама,
Щоб  діточкам  вистачало
Любові  її  й  тепла,
Сердиті  вітри  стрічала  –
Стіною  для  них  була.

Росли-підростали  діти,
Всміхалась  матуся  їм,
Не  знала,  де  радість  діти  –
Аж  раптом…  ударив  грім…
Прямісінько  мамі  в  серце  –
Те  плачем  гірким  зайшлось:
Обидва  сини  ж  –  у  герці  –
Біди  щоб  не  відбулось…
І  рвав  біль  їй  білі  груди,
Тікала  земля  з-під  ніг…
Що  з  дітками  її  буде?
Молитвою  –  оберіг…

Не  грім  то  –  війна  на  сході,
Що  проти  її  дітей
І  проти  її  народу…
Хрестами…  земля  цвіте!
Й  кричать  із-під  них  могили
До  світу  уже  всього:
«Вкраїні  не  дай  загинуть!»
Двох  свічок…  палав  вогонь…

Тепер  вона,  мов  журавка
Поранена,  шкандиба…
Синочків-синів  їй  жалко…
Зчорніла,  немов  журба.
Хмеліє  весна  розмаєм
У  обіймах  у  тепла…
Матуся…  вузлик  тримає  –
Гостинці  синам  несла…
24.05.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793416
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018


Ганна Верес

Ой, упав туман… (Слова для пісні) .

Ой,  упав  туман
тай  на  річеньку,
Берег  обіймав
ще  й  водиченьку,
І  вербу  обняв,
що  купалася,    
Молода  вона,
закохалася.  

Ой,  поплив  туман    
понад  кручею.
Полонив  лиман
в  сиві  кучері,
Вийшов  до  стежок  –    
поховалися.
Розбудив  пташок  –
обізвалися,

Ранні  голоси
розливалися,
Крапельки  роси
прислухалися.
І  вербиченька
зачарована,    
У  водиченьку
та  й  закохана.
22.05.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792341
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Надія Башинська

ВСЯ ЗЕМЛЯ ДЛЯ НАС ІЗ ВАМИ!

Вся  земля  для  нас  із  вами.
Тут  є  поле  з  колосками.
Пахне  ліс  суничкою.
Луг  -  травою  й  річкою.

А  в  зеленій  ген  долині
розцвіли  дзвіночки  сині.
Й  незабудки  тут  блакитні,
ними  квітнуть  дні  привітні.

Медом  і  барвистим  цвітом
пахне  щедре,  тепле  літо.
Сонячне  проміннячко  
розсипає  літечко.

Пахнуть  яблука  в  садочку.
На  городі  -  огірочки.
Морква  й  кріп,  дощами  вмиті.
Гарбузи,  соком  налиті.

Вся  Земля  для  нас  із  вами...
Пахне  стежка    споришами.
І  волошками  цвіте  
тут  дитинство  золоте!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792269
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти прилетів метеликом до мене…

Ти  прилетів  метеликом  до  мене,
Торкнувся  ніжно  шовковим  крилом.
Розслала  покривало  нам  зелене
Весна  й  накрила  нас  своїм  теплом.

Рожевий  цвіт  у  яблуневім  саді,
Довкола  мов  хурделиця  кружляв.
Яскравий  килим,  квіти  на  леваді,
Хмарини  вітер  в  стайню  заганяв.

Стежиною  біжу  тобі  на  зустріч,
Довкола  линуть  пахощі    бузку.
В  моєму  серці  ти  зімною  поруч,
В  щасливий  день  й  годиноньку  важку.

Впаду  в  обійми,  ніжно  пригорнуся,
Скажу  тобі...  найкращий  в  мене  ти...
Трояндою  до  тебе  усміхнуся
І  буду  все  життя  тобі  цвісти...






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792456
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018


Ольга Калина

День вишиванки


Вся  Україна  в  вишиванках  -
Сьогодні  день  у  нас  такий.
Чепуримося  ми  ізранку:  
Маленькі  діти,  іх  батьки.  

Хто  вишиту  вдягнув  сорочку,  
Хто  хоче  сукню    чи  костюм.  
Намистечко  прикрасить    дочку
Яскраві  квіти      у  вінку.

Бо  вишиванка  -  Україна,
Що  потопає  у  квітках.
На  цілий  світ  вона  єдина,  
Як    цвіт  веселки  у  стрічках.  

У  цім  квітучому  розмаї,  
Що  на  сорочках,  рушниках,  
Дух    український  наш  зростає
І  лине  піснею  в  світах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792055
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.05.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мамина вишиванка… ( пісня)

Вишивала  мама  вишиванку  доні,
Волошки  вкладала  і  маки  червоні.
Квіти  польовії  на  щастя,  на  долю,    (  двічі  )
Будуть  зігрівати  не  допустять  болю.

Ой  ти  вишиванко  мамин  подарунок,
Одягнуся  зранку  відчую  цілунок.
Ніби  мами  руки  мене  обіймають,          (  двічі  )
До  себе  так  ніжно  й  мило  пригортають.

Колоски  пшениці  дозрівають  в  полі,
Гладить  коси  вітер  вербі  і  тополі.
Я  біжу  на  зустріч  вдівши  вишиванку,    (  двічі  )
З  милим  будем  разом  до  самого  ранку.

Будемо  блукати  по  маковім  полі,
Будуть  нам  співати  птахи,  що  на  волі.
Мами  вишиванка  -  українська  пісня,      (  двічі  )
Буде  гріти  ранком  і  в  годину  пізню.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792098
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018


Шостацька Людмила

ХРЕСТИКИ ДУШІ

                                           Цілувала  голка  вишиванку,
                                                           Малювала  долю  і  красу.
                                                           Цілувала  ввечері  і  зранку,
                                                           І  сльозу  роняла,  мов  росу.
                                                           Вишивали  рученьки  невтомно,
                                                           Викладали  хрестики  душі.
                                           Вишивали  пані  і  мадонни,
                                                           Підбирали  доленьці  ключі.
                                           Молодим  –  на  щастячко  стелили,
                                                           А  воям  -  в  дорогу  оберіг.
                                           Додавали  вишиванки  сили
                                           На  канві  натруджених  доріг.
                                           Малювали  долю  Україні
                                                           Пишним  квітом,  стиглим  колоском,
                                                           Бурштинами,  вродою  калини,
                                                           Озивались  серця  голоском.
                                           Вишивали,  плакали  й  співали
                                           Пісню  роду  голосом  віків.
                                                           І  неслись  по  світу  ці  хорали
                                                           У  серця  коханих  козаків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792054
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Ніколи

Зустрілися  у  сплетиві  доріг.
В  очах  любов  і  смутку  караван.
Ніколи  не  прийду  на  Ваш  поріг.
Чужому  щастю  не  завдам  я  ран.

Навряд  чи  ми  побачимось  колись,
Бо  недосяжні  мрійні  береги.
Я  Вам  не  напишу  ніколи  лист,
Хоч  полум*я  іще  горить  жаги.

І  зупинитись  не  попрошу  час,
Що  сиплеться,  мов  друзки  кришталю.
Хоча  щоденно  думаю  про  Вас.
І  серце  ятрить  блюз  мого  жалю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Олена Жежук

Поговори зі мною…

Поговори  зі  мною…  щоб  не  пізно  –
Розпеченій  душі  потрібен  дощ.
Бо  завтра  ми,  як  день  і  ніч,  нарізно
Впадемо  в  забуття  без  огорож.

Відмір  мені  своїх  дощів  бузкових  –
Моє  ж  бо  й  сонце  скотиться  до  ніг
Лише  твоїх…  Нащо́  йому  окови
Мого  півнеба,  тих  світів  сумних..?

Відкрийсь  мені  –  я  не    віддам  нікому,
Не  зміряю  розділені  світи
Земною  міркою…  В  слові  тім  малому
Переболиш  й  сильнішим  станеш  ти!

Торкнись  душі  –  відчуй  мене  на  дотик.
Я  –  вічна  сповідь,  твій  бузковий  дощ...
Відчуй  мене,  ось  я  сиджу  навпроти.
Поговори…    тривож  мене,    
                                                                       тривож…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790614
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Вавилюк

Подарую тобі…

                                                                                                                 Подарую  тобі  жовто-біле  ромашкове  поле.    
                                                                                                                 Задивлюсь,  замилуюсь,  як  будеш  тим  полем  іти.
                                                                                                                 Обійматиме  ніжно  духмяне  ромашкове  море,
                                                                                                                 Пелюстками  стелитиме  там,  де  ступатимеш  ти.
                                                                                                                 Подарую  тобі  синьоокі  волошки  у  житі.
                                                                                                                 Квіти  лагідні  ті  у  волосся  русяве  вплетеш.
                                                                                                                 Буде  вітер  веселий  тебе  цілувати  щомиті,
                                                                                                                 Сонця  я́сне  проміння  тебе  цілуватиме  теж.
                                                                                                                 Подарую  тобі  шелестливу  зелену  діброву.
                                                                                                                 Як  захочеш  почути  пісень  швидкокрилих  птахів  -
                                                                                                                 Завітаєш  сюди.  Стане  легко.  Забудеш  про  втому
                                                                                                                 Від  перейдених  стежок,  доріг  і  широких  шляхів...
                                                                                                                 Подарунки  такі,  сподіваюся  я,  до  вподоби.
                                                                                                                 Від  весни  і  до  осені  будуть  приємні  тобі.
                                                                                                                 А  настане  зима  не  засмутилось  серденько  щоби,
                                                                                                                 Теплі  барви  весни  хай  приходять  у  сни  щодоби.
           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789337
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 06.05.2018


Людмила Пономаренко

Цвітуть сади

Цвітуть  сади…  І  стільки    в  тому  дива,
І  щастя,  і  оновлення,  й  краси,
І  свіжості  незнана  щедра  злива…
Збери  до  серця  і  життям  неси.

Цвітуть  сади  продовженням  буття,
Перекликом  надій  і    добротою  згоди,
І  кожна  з  весен  наче  відкриття,
А  день  весняний  -  втішлива  пригода.

Цвітуть  сади…  До  божевілля  світло,
Квітка  до  квіточки  –  гілля  в  росі  тремтить.
І  світ  оновлений  і  радістю  розквітлий
У  мудрість  Задуму  вбирає  теплу  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018


OlgaSydoruk

Не карай ты его, Боже…

Не  карай  ты  его,Боже…
Нелегко  и  ему  всё  же...
Виноватых  найти  -  сложно...
И  обиды  копить  -  можно…
Не  смотри  на  меня  -  грозно…
Умоляю  простить  -  слёзно...
Сохрани  на  моём  ложе
Только  запахи  той  кожи…
Я  как  только  усну,Боже,
Он  желает  меня  тоже...







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Лилея

Ты Чувствуешь?

Ти  Чувствуешь?
Мысленно...
Сквозь  расстоянье...
Только  мы  вдвоём...
Признанья...
Без  слов...
Мы  знаем  о  чём...
Это  телепатия...
Передаём  друг  другу  Чувства!
Наши!
Живые!
Сады  в  Душах!
Их  Небо  полило!
От  дождя  всё  растёт!
Созревает!
Она  -  Живая!
Душа  живёт!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790526
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


СЕЛЮК

ТАКЕ БУЛО

Я  закоханий  до  без  тями  -
Тріпотить,  наче  лист,  душа.
Над  моєю  любов’ю  храми,
В  небо  золотом  вируша.

Твої  коси  не  посивіли,
Ти  весела,  проте  сумна.
Біля  Світязя  ми  сиділи,
Я  один  був  і  ти  одна.

Нам  назустріч  вечірнім  бризом,
Шелестів  золотий  пісок.
І  туман  голубий,  чи  сизий,
Ніс  опалий  з  беріз  листок.

Я  закоханий  до  без  тями  -
Тріпотить,  наче  лист,  душа.
Над  моєю  любов’ю  храми,
В  небо  золотом  вируша.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790532
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Надія Башинська

ДАВ КОЖНОМУ ГОСПОДЬ УСЕ, ЩО ТІЛЬКИ МІГ…

Дав  кожному  Господь  усе,  що  тільки  міг.
І  ріки...  і  поля,  що  знов  шумлять  хлібами.
Гаї  з  піснями  солов'їв,  безліч  доріг,
високі  гори,  з  вершинами  до  хмари.

О,  що  за  дивний  світ!  Він  барвами  цвіте.
Калина  тут  рясна  і  мальви  біля  хати.
У  травах  росами  горить  сонце  ясне...
і  ластів'ята  навчаються  літати.

Моя  земля  в  цвіту...  для  мене  і  для  всіх,
хто  любить,  як  і  я,  в  кого  вона  єдина.
Розсипав  щедро  Бог  навкруг  веселий  сміх,
й  дзвінких  пісень  тут...  нас  радує  перлина.

Дав  кожному  Господь  усе,  що  тільки  міг.
І  ріки...  і  поля,  що  знов  шумлять  хлібами.
Гаї  з  піснями  солов'їв,  безліч  доріг,
високі  мрії,  з  вершинами  за  хмари.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790529
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Ганна Верес

Любові не буває половини

Любові  не  буває  половини  –
Вона  в  людини  є  або  нема.
Це  та  свята  природи  пуповина,
Котра  тебе  в  житті  твоїм  трима.

Вона  твої  і  крила,  і  тенета,
І  саме  так  влаштований  цей  світ:
Немає  без  любові  ні  поета,
Ні  воїна,  що  нації  є  цвіт.

Хто  ж  почуттям  торгує  і  землею,
Шукає  всюди  рибку  золоту,
Давно  існує  в  цім  житті  без  неї,
Живе  не  на  землі,  а  на  плоту.

А  доля  плоту  від  води  залежить,
Від  вітру,  тобто,  річки,  течії…
І  лиш  любов  до  краю  вірно  стежить,
Хто  ти  і  де,  і  друзі  хто  твої.

Любов  –  надійний  стержень  для  людини,
Котрий  її  й  на  бій  святий  веде
За  землю-матір  і  сім’ю-родину.
Він  визначає  кожен  її  день!
2.05.2018.
 
Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790400
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Матіола

Хвилею  духмяною  довкола
В  повітрі  аромат  пливе  чудовий,
Це  нічна  фіалка  -  матіола
Вечірньої  пори  відкрила  знову
Свої  бузкові  ніжні  оченята,
Ніби  із  кожним  хоче  привітатись:
Зорями,  що  миготять  у  небі,
Місяцем  в  підповні,  наче  лебідь,
Теплим  вітерцем  ласкавим,  тихим
І  чубатим  жовтим  чорнобривцем.
Крізь  відчинене  вікно  той  дивний  запах
До  моєї  доліта  кімнати,
Як  вдихнеш  -  і  кличе  в  світ  казковий
Непримітна  квітка  -  матіола.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790515
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Наташа Марос

ОБРЕЧЕНА…

Не  молодевшая  от  липосакции,
Но  пострадавшая  без  индексации,
Видная,  нужная,  вроде,  успешная
И  лишь  на  миг,  но,  увы,  не  успевшая...
Слёзы  ронявшая,  часто  -  напрасные,
Быт  и  семью  называвшая  счастием  -
Вдруг  поняла,  что  не  в  этом  призвание,
Перегоревшая  от  ожидания...
Сказкой  медовой  печаль  растопившая,
Переливая,  себе  не  долившая,
Может,  не  вовремя  переболевшая,
И...  не  услышана,  -  перетерпевшая...

Что  же  я,  право,  никем  не  замечена,
Всё  отстрадавшая,  мудрая  женщина,
Болью  помечена,  словно  повенчана,
Обречена...  потому  что  не  встречена
Тёплым  дыханием,  нежностью  Вечности,
Неузнаваема,  тихая  женщина...

                   -              -              -


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790438
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018


Валентина Ланевич

Не питай мене, весно, чом сумую ночами.

Не  питай  мене,  весно,  чом  сумую  ночами,
Чом  зітхаю  так  гірко,  коли  зійде  зоря,
Коли  місяць  у  повні,  а  я?  Я,  до  нестями,
Серцем  щиро  кохаю,  вечорую  ж  одна.

За  вікном  соловейко  вверх  витягує  ноту,
Паруватись  в  природі  вже  настала  пора.
Віддавала  б  з  любов’ю  всю  жіночу  турботу
Та  на  грудях  цілунком  малювала  би  два.

Ти  б  лежав  головою  на  тремтячих  колінах,
Позабувшись  на  мить  ту,  що  іде  ще  війна.
Хоч  душа,  сивиною,  вся  в  незгоєних  ранах,
Підібрала  би  теплі  я  для  неї  слова.

29.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789613
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018


горлиця

ВІРШІ ПОЕТА!

 Вірші    поета-його  діти!
Він  їх  родив  і  доглядав,
Вони  росли,  як  в  полі  квіти,
Слізьми  й  душею  підливав.  

Він  вчив  їх  ,як  життя  любити,
Як  дар  між  люди  занести,
Як  вбити  зло,  добро  творити,
Як  слово  правди  піднести!

Щоб  воно  стало  сонцем  людям,
Щоби  спалило  всю  брехню,
Відкрити  шлях  до  правосуддя,
Без  крові  виграло  борню!

І  зникнуть  хмари!  Синь  полине!
Обніме  золоті  поля!
Засяє  СЛОВО!  Все  зло  згине!  
І  засміється  знов  земля!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789705
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018


Ніна Незламна

Ой, дівчино…

 Ой  дівчино,  дівчинонько,  рожевії  щічки
 Підем,  люба,  погуляєм,  ми    вдвох  уздовж  річки
 Так  вербиченька  зацвіла,  як  та  молодиця
 Б`є  джерельце    молоденьке,    цілюща  водиця
 Придасть  вона  святая  та  й  силоньки  доволі
 Ой  уста  твої  медові,  як  квіточки    в  полі…
 Вода  в  річці  чиста  -  чиста,  все  ледь  –  ледь  сріблиться
 Чи  підеш  за  мене  мила?  Хочу  одружиться
 Заспівала  пташка  в  лісі…Чи  будеш  моєю?
 Хай  життя  наше  щасливе  стане  течією
 Вік,  я  буду  шанувати,    сонечку  радіти
 Зчарувала  ти  красою,  хай  будуть  в  нас  діти!
 Над  рікою  місяченько,  скоса  поглядає
 Козаченько  дівчиноньку  міцно  обіймає
 Засяяли  очі    ясно…  І    по  небу  зорі
 Мерехтінням  освятили,  поєднали  долі…

                                                                                               09.04  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789640
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Неначе вчора любий то було…

Учора  цвіт  ще  рано  квітував,  
Співали  коло  нього  соло  бджоли.
Зелений  килим  вранці  білим  став,
Пелюстки  вітер  піднімав  угору.

Неначе  впала  з  дерева  фата,
Заплуталася  у  траві  зеленій.
Пливуть  хмаринки  в  небі  мов  літа,
Тікають  в  осінь  де  сумують  клени.

З  тобою  ми  зустрілись  навесні,
Коли  все  розпускалось  й  оживало.
В  коханні  тихо  признававсь  мені,
А  серце  в  ту  хвилину  душу  рвало.

Неначе  вчора  любий  то  було,
Закрию  очі  і  усмішку  бачу.
Багато  літ  з  тих  пір  уже  спливло,
Яж  відчуваю  ту  любов  гарячу...

Лебідкою  на  зустріч  полечу,
Поклич  мене  у  день  чи  серед  ночі.
І  запали  коханням  знов  свічу,
Щоб  зазирнути  у  блакитні  очі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789676
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018


Шостацька Людмила

ДВА РІЗНИХ ПОЕТИ

                                                                                   В  вині  розчинилися  рими
                                                                   І  випали  в  осад  слова.
                                                                                   Що  роблять  з  поетами  зими
                                                                                   Й  кому  перейшла  булава?

                                                                                   Немає  гармонії  ритму
                                                                                   І  серце  –  розпатланий  м’яз.
                                                                   В  такій  атмосфері  нехитрій
                                                                                   Поет  свій  розтринькував  час.

                                                                                   Розпалював  віршами  грубку
                                                                                   І  долю  свою  проклинав,
                                                                                   Журивсь,  що  відбився  від  гурту,
                                                                                   Не  мав  узаконених  прав.

                                                                   Не  мав  він  мандата  на  думку,
                                                                                   Йому  не  дістався  значок.
                                                                   Тим  часом,  боєць  шукав  ручку  –
                                                                                   Заглянула  Муза  в  окоп.

                                                                                   Не  знав  він  дороги  до  спілки,
                                                                                   Не  знав  і  смаку  нагород.
                                                                                   Війна  впилась  в  серце  настільки…
                                                                                   Грудьми  він  стояв  за  народ.

                                                                                   І  буде  жива  його  рима,
                                                                                   Поезія  болю  й  війни.
                                                                                   Послання  він  пише  до  сина
                                                                                   І  тій,  що  приходить  у  сни.

                                                                                   Він  мамі  цілує  сивини
                                                                             Словами,  що  сходять  із  уст
                                                                                   І  пише  листа  Україні,
                                                                                   Як  Богу  писав  Златоуст.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018


Ганна Верес

Весна прилетіла

Весна  із  журавлями  прилетіла.
Втекли-розтали  рихлі  вже  сніги.
Земля  теплу  весняному  зраділа.
Заозерили  водами  луги.

Ген,  жайворонка  пісня  полилася.
Гаї  збудили  співом  солов’ї.
Весна-красна  тим  дивом  упилася,
Впізнавши  в  них  мелодії  нові.

Ось  жабка-стрибка  кумкнула  в  ставочку,
Мережку-стежку  вишив  журавель,
Одяг  сіреньку  і  м’яку  сорочку.
В  ній  дотепер  журавлик  той  живе.
11.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789344
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Катерина Собова

Вередлива Лера

Банкірова    доця  Лера
Вередлива  дуже  стала:
Не  такі  всі  кавалери  –
Всі    вони    її  дістали!

Гарик    -  цей    носив  букети,
Лера  в  крик:    -Який  ти  дикий!
Це  жахливо,  некультурно    -
Дамі    принести  гвоздики!

Жорику  мораль  читала:
-Ти    -    бухгалтер  в  мого  тата,
Може    б    я  тебе  кохала,
Якби  став  ти  депутатом.

А  Тарасу  заявила:
-З    водіями  я  не  знаюсь,
Не  спитавши  твого  чину,
Познайомилася…      Каюсь!

І    Гогену  докоряла:
-Ніс  у  тебе  геть  негарний,
Як  з  тобою  поруч  стану  –
Буде  виглядать  вульгарно!

Аспірантові    Гаврилу
В    грубій    формі    відказала:
-Подивись  на  своє  рило,
Он    тебе  свиня  впізнала!

Та  ви  з  нею  чимось  схожі,
Бо  при    будь-якій    погоді
Комплімент    сказать  не  може
І    з    грязюки    не  виходить.            

І    студенту  Тимофію
В    істериці    говорила:
-Про  таких  навіть  не  мрію,
Чим  ти  кращий  від  Гаврила?

Такий  злидень,    як  ти  смієш
Отак  близько  підійти?
Ти  відсталий,  бо  не  вмієш
Навіть  перейти  на    «ти».

Тимофій  не  розгубився
І    звернувся  так  до  Лери:
-Це  освідчення  від  мене
І    від  решти  кавалерів.

Не  з  великої  любові
Всі  ми  кажем    «Ох»    і  «Ах»,
Нам    потрібна  твоя  тачка  
На  литовських  номерах.  

І    шикарна  та  квартира,
Що  татусь  тобі  придбав,
І    гараж    біля  будинку
До  душі  усім  припав.

Хоч    і  ти  зробила  губи,
Як  у  Лободи  Світлани,
Збільшила    в  три  рази    груди
(Хочеш    всіх  ввести  в  оману)?

Ми  це  все  не  оцінили
(отакі    всі  барани),
І    плювати    ми  хотіли
І    на  тебе,  й  на  чини!

Всі  тобі  ми    хором    скажем:
-Не  така  ти,  Леро,  цяця,
Бо  без  таткового  банку
Ти    -    як  та  в    калюжі  паця,

Яку  будуть  обминати
Навіть    отакі  студенти,
Тут    -    ні    дати,  ані  взяти,
Ти  не  варта  ані  цента!

Через    місяць    татка  зняли,
Запроторили    за  грати,
Тепер  довго  Лера    буде
Кавалерів    виглядати!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789231
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

За старим мольбертом

Весняний  дощ  природу  оживив  відверто,
Петрольне  усміхнулось  небо.
Давно  я  не  сиділа  за  старим  мольбертом,
Мабуть,  настала  вже  потреба.

І  сонце  в  органзІ,  мов  соковите  манго
Малюю  пензликом  любові.
О,  як  колись  з  тобою  танцювали  танго,
В  очах  -  палітра  кольорова.

Колекцію  із  слів  ласкаво-акварельних
Утілюю  в  картині  "завтра",
Зіниць  ліричність  світлу,  сонячно-пастельну...
І  ллється,  ллється  моя  мантра.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789310
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Чайківчанка

ЛЮБЛЮ ЯК ПАДАЄ ЗА ВІКНОМ ДОЩ

ЛЮБЛЮ  ,ЯК  ПАДАЄ  ЗА  ВІКНОМ  ДОЩ
Люблю,  як  падає  за  вікном  дощ...
як  кольрова    райдуга  дугою  засяє,
іскриться  роса  на  пелюстці  із  рож
соловейко  ,радіє  весні  душу  звеселяє.

І  мої  думки,  як  ластівки  маленькі...  
шукають  гніздечко  і  тепло  весни,
зігріють  серце    пташечки    рідненькі
немов  зашелестять  листям  ясени  .

А  усміхнеться,    сонечко  із  блакитті-  
дарує,  блаженство    чудову  мить,
в  душі  оживає  надія  у  молитві...
і  слово  ,божу  красу  боготворить.

Весняний  дощ  напуває  землицю,
розпушує  кожну  грудочку  тверду-
вмиває,  божий  день  білу    птицю...
і  оживає,  воскресає,  цвіт  у  маю.

Люблю,  як  падає  за  вікном  дощ...
і  я  вже  за  часом,  не  спішу  не  біжу-  
зорю,  як  вітер  витирає  сльозу  у  рож
ясніє  світ,  і  душа  відпочиває  в  гаю.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789216
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Надія Башинська

ЗАСВІТИЛАСЬ ЗРАНКУ ЯСНА РОСА…

(світлій  пам'яті  хлопців-чорнобильців)

Засвітилась  зранку  ясна  роса,
де  злетіли  лебеді  в  небеса.
Ой,  якби  ж  ті  лебеді  та  й  могли,  
всю  журбу  на  крила  б  свої  взяли!

Білі-білі  лебеді  й  неба  синь,
а  між  білих  лебедів  мамин  син.
Він  тріпоче  крильцями  в  вишині:
-  Ой  віддай,  матусю,  весь  біль  мені!

-  Візьміть  краще,  лебеді,  доброту...
не  віддасть  вам  матінка  гіркоту.
І  журби  своєї  я  не  віддам,
нехай  буде  світло  у  небі  вам!

Зникли  білі  лебеді  вдалині,
тріпотіли  довго  вони  крильми.
Залишили  вишні  для  нас  в  цвіту...
не  зібрать  розсіяну  гіркоту!

Засвітилась  зранку  ясна  роса,
де  злетіли  лебеді  в  небеса.
Ой,  якби  ж  ті  лебеді  та  й  могли,  
всю  журбу  на  крила  б  свої  взяли...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789189
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я кину світ до твоїх ніг… ( пісня)

Сади  буяють  у  цвіту,
Торкає  личко  вітерець.
Стрічаєм  разом  ми  весну,
Коханням  люблячих  сердець.

Я  кину  світ  до  твоїх  ніг,
До  свого  серця  пригорну.
Кохання  наше  я  зберіг,
Кохаю  лиш  тебе  одну.

У  очі  любий  зазирну,
Цілунок  я  лишу  тобі.
Промовлю  тихо,  що  люблю,
Відчую  дотики  твої...

Я  кину  світ  до  твоїх  ніг,
До  твого  серця  пригорнусь.
Спасибі  любий,що  зберіг,
Що  зустрічаєм  знов  весну...

Нас  обійме  обох  вона,
В  ранкову  поведе  блакить.
Роса  скупає  нас  рясна,
То  незабутня  -  щастя  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789291
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Олена Жежук

В обіймах місяця

Шалена  ніч.  І  місяць  –  стигле  манго.
Колін  ковзнула    музика…  й  до  п'ят.
Дивись,  милуйся  –  я  танцюю  танго,
У  сяйві  світла,  в  променях  розп'ять.

Найкраща  з  грацій  –  муза  мого  тіла.
Одвічна  тайна  –  контур  білих  пліч.
У  сольнім  танці    магія  і  сила,  
Свобода    рухів,  серця  стук  у  ніч.

Торкаюсь  неба:  перше,  друге,  сьоме…
Вервечка  ніг  в  сакральну  тишу  зір.
Дванадцять  кроків  в  світ  цей  невагомий,
Навшпиньки  й  стрімголов  лечу  у  вир.

Акорд!    І  стихла  місячна  соната  -
Лягають  тихо  ноти    врізнобіч.
В  обіймах  місяця  –  небес    відплата,
Й  запрошення  на  вальс  в  наступну  ніч…


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 28.04.2018


Олена Жежук

Je t'aime, je t'aime…

Просились  зорі  в  спраглу  ніч    мені  у  руки,
Сипнув  до  ніг  мигдальний  місяць  дивні  звуки.
Почулося    «je  t'aime,  je  t'aime»    в  небесних  схилах.
Лягали  ноти  на  слова  –  «чи  ти  щаслива?»

Всевладна  ніч  на  сотні    ядер  розривалась,
Ота  мелодія    небес  в  мені    озвалась  -  
І  вже  ні  тіла,  ні  ваги  –  лиш  невагомість...
Вливають  зорі  хмелю-  меду  в  невідомість.

Тамуй  мене,    допий  до  дна,  мій  безпощадний  -
Кипить  жага  моїх  чуттів  –  безодня  влади!
Із  непідвладності  стихій  –  вогнів  тих  злива!
Прощалась  ніч…    мені  ж  зосталося    -  
                                                             щаслива...


http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889  )

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Коли розквітає бузок

Розквітлий  бузок  будить  спогади  давні,
Вертає  у  юність  його  аромат,
Коли  ми  щасливі  під  ним  зустрічались,
П"янив  отой  запах  закоханих  нас.

І  поринали  в  кохання  обоє,
Забувши,  що  може  хтось  бачити  нас.
О!  Як  було  добре  тоді  нам  з  тобою,
Не  повернути  назад  отой  час.

Усього  в  житті  довелося  зазнати,
Радісні  миті  були  і  сумні,
Та  серце  й  тепер  починає  співати,
Коли  розквітає  бузок  навесні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789371
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Шостацька Людмила

ПОДАРУНОК НА ДЕНЬ НАРОДЖЕННЯ

                                                   
               Колись  у  мого  маленького  синочка  була  велика  мрія.  Йому  дуже
                 хотілося  мати  маленьке  кошенятко.  Ми  часто  їздили  в  село.  Мені  не
                 дуже  зручно  було  заводити  таке  хазяйство.  Але  я,  сама  собі  не  вірячи,
                 йому  обіцяла:  колись.  Синок  маленьким  був  дуже  гарненьким  дитям.
                 Мені  так  шкода  було  позбавляти  надії  це  симпатичне  личко.
                                 Добре  тепер  не  пам’ятаю,  чи  це  він  мав  іти  до  школи,  чи  то  він
                 закінчив  перший  клас,  в  кінці  травня  ми  святкували  його  День                  
                 народження.  Він,  як  усі  дітки  чекав  з  нетерпінням  цього  дня.
                 Приїхала  бабуся,  прийшла  тітонька  і  два  братики.  Було  весело,
                 діти  набігались,  накричалися  досхочу.  Навіть  не  дуже  ласі  були  до
                 смаколиків.  Закінчилось  свято.  Гості  пішли,  залишилися  ми  і  бабуся.
                 Я  прибирала,  мила  посуд.    
                                     Ми  тоді  жили  в  центрі  міста  в  приватному  будинку.
                 Це  –  було  не  дуже  привабливе  місце,  район  старих  забудов.
                 В  органах  містобудування  його  називали  Шанхаєм.  Там  виросло
                 декілька  поколінь,  які  хронічно  мріяли  про  покращення  житлових
                 умов,  а  влада  ніяк  не  могла  сторгуватися  із  забудовниками.  Надто  
                 ласим  був  цей  шматок  землі.    
                     Синок  з  бабусею  сиділи  на  вулиці  на  лавочці.  Повз  будинок
                 проходила  міська  дорога.  Транспортний  потік  був  нескінченним.
                 Навіть  вночі  тут  ніколи  не  було  спокою.  Ми  так  звикли  до  цієї
                 метушні,  коли  рух  трохи  збавляв  інтенсивність,  ми  просипались  від
                 підозрілої  тиші.  Раптом  на  протилежному  боці  вулиці  синок  угледів
                 якийсь  симпатичний  клубочок,  що  не  дуже  впевнено  котився  вулицею.
                 То  була  вона  –  його  голуба  мрія.  Миле  кошеня  –  з  голубим  відтінком.
                 Синок  дочекався,  що  транспортний  потік  на  якусь  мить  зупинився.
                 Напевно  щоб  він  зміг  побігти  і  взяти  на  руки  це  маленьке  диво.
                 Це  –  була  любов  з  першого  погляду.  Синок  пригорнув  до  себе  цю
                 симпатичну,  беззахисну  істоту  і  поставив  мене  до  відома,  що  з
                 цієї  хвилини  кошеня  живе  з  нами.  Спільними  зусиллями  вияснили,  що
                 з  нами  буде  жити  дівчинка.  Я  знала,  що  клопоту  з  нею  вистачить.
                 Більше  хотілось  хлопчика.  Поряд  жила  сусідка,  дуже  схожа  на  
                 казкову  бабину  дочку.  Ця  подія  також  не  пройшла  повз  неї.  Вона
                 дверей  висунула  свій  кирпатий  ніс,  наче  причеплений  до  соняха.
                 «А  вы  что,  прям  как  в  Индии  девочке  не  рады?»
                                       І  так  ми  почали  жити  разом.  Дівчинка  виявилась  породи
                 російська  голуба.  Мала  гладеньку  сіро-голубу  шубку.  Зразу  ж  подружи-
                 лась  з  моїм  синочком.  Якраз  розпочались  канікули  і  Андрійко,
                 бабуся  і  кошеня  поїхали  в  село.  Там  їй  було,  звичайно,  краще.
                 Пила  щодня  молочко  від  сусідської  корови.  Жила  на  волі.  І  дуже
                 скоро  вона  підросла.  До  кінця  канікул  вона  була  вже  підлітком,
 наче  юна  дівчина.  Без  халепи  не  обійшлося.  
                                       В  бабусі  Тамари  було  три  онуки.
                   Вони  усі  на  літніх  канікулах  були  на  її  вихованні.
                   Наша  бабуся  була  дуже  гарною  жінкою,  була  дуже  начитаною  і  
                   освіченою,  користувалась  в  онуків  великою  повагою.  Вони  дуже
                   любили  усі  її  страви,  пригощали  ними  своїх  друзів.  Хлопці  любили
                   порибалити.  Можливо,  що  це  –  спадково.  Мій  батько  був  затятим
                   рибаком  і  я  біля  нього  завжди  сиділа  з  вудочкою.  Я  знаю,  що  
                   йому  коли  я  мала  народитись,  дуже  хотілося  хлопчика.  Не  пощастило
                   і  довелося  йому  жити  в  «бабьем  царстве».  Я  була  пізнім  дитям.
                   Але  любила  часто  крутитися  біля  тата.  Коли  його  не  стало,  хлопці
                   перебирали  його  рибацькі  «скарби»:  вудочки,  сіті  /він  вмів  сам
                   гарно  плести  хватки/  та  решту  дрібязку.  Коли  повернулися  з  рибо-
                   ловлі,  кинули  усе  як  їм  заманулось  і  побігли  на  обід.  Киця  ж  пішла  на  
                   рибний  аромат.  І…причепилась  на  гачок.  Скільки  було  плачу!
                   Гачок  їй  глибоко  впявся  у  бік.  Звільнити  Мурочку  від  цієї  біди
                   практично  було  не  можливо.  Бабуся  звернулася  по  допомогу  до
                   сільського  фельдшера.  Це  була  жінка  похилого  віку,  яка  мала  піввіко-
                   вий  стаж  екстремальних  ситуацій.  Її  досвід  і  тут  не  підвів:  киця  була
                   врятована.
                                         По  закінченню  канікул,  синок  із  своєю  улюбленицею,
                   повернулися  в  місто.  Поки  він  був  на  уроках,  киця  мирно  відсипалась.
                   Любила  сидіти  на  вікні  між  вазонами,  дивитись  на  дорогу,  а  на  неї
                   дивились  з  тролейбусів  пасажири.  До  речі,  вона  ніколи  не  пошкодила
                   жодного  вазона.    
                                           Прийшов  її  перший  березень.  І  Мурка  щезла.  Не  було  її  аж
                     чотири  дні.  Синок  так  сумував  за  нею,  що  не  міг  їсти  і  вчитися.
                     Тоді  я  вперше  відчула  гострий  біль  в  серці,  який  мені  залишився
                     на  пам’ять  до  сьогодні.  Потім  одна  жінка,  що  жила  по  сусідству,
                     сказала,  що  киця  приходила,  походила  біля  дому  і  знову  кудись
                       пішла  і  ще  з  нею  приходив  білий  пухнастий  красень.  Згодом  киця
                       повернулась.  Нашій  радості  не  було  меж.  На  наступний  День
                       народження  сина  киця  подарувала  йому  четверо  кошенят.
                       Малі  були  надзвичайно  гарні,  усі  різні.  Жодне  з  них  не  було  схожим
                       з  мамою.  Народжувала  кішка  в  муках.  Вона  не  знаходила  собі  місця,
                       несамовито  кричала,  дивилась  у  очі  і  благала  порятунку.  Єдиною
                       відрадою  було,  коли  Андрійко  був  поряд.  Це  для  неї  було  підтрим-
                       кою.  Він,  навіть,  в  той  день  не  ходив  до  школи,  хоча  учнем  був  
                       старанним  і  відповідальним.  Себе  ж  згодом  назвав  Муркиним  
                       акушером.  Усіх  її  діток  ми  доглядали,  а  потім  віддавали  в  гарні
                       руки.  Усією  родиною  –  киця  і  кошенята  їздили  з  Андрійком  на
                       канікули  в  село.
       Була  і  дуже  прикра  історія  з  кицею.  Ми  жили  в  одному  дворі
                       з  однією  дуже  дивною  родиною.  Вони  ні  з  ким  не  дружили.  Навіть
                       люди  їх  трохи  боялись  за  якісь  магічні  уміння.  Їм  завжди  хотілось
                       комусь  зробити  шкоду.  При  цьому  вони  ніколи  не  соромились  і  навіть
                       не  заперечували  своїх  «здібностей».  Мали  вони  аж  три  кішки.            
       Одна  належала  мамі,  а  дві  інші  –  дочкам.  Наша  Мурка  дуже
                       підозріло  ставилась  до  сусідок,  боялась  мимо  них  пройти.
                         Якось  у  вихідний  день  синок  побіг  до  дітей  у  сусідню  багатоповер-
                         хівку,  а  я  залишилася  вдома  пекти  пиріг.  Пиріг  був  дуже  гарним,
                         сподівалась,  що  буде  дуже  смачно.  Поставила  пектися.  Чомусь
                         вийшла  на  веранду  і  почула,  як  старша  сусідська  дочка  комусь
                         дарувала  кицьку.  «Візьми,  дівчинко»-,  так  мило  віддала.  Я  собі
                         подумала:  чого  б  це?  І  тут  же  знайшла  пояснення:  може  їм  
                         забагато  аж  три,  чи  може  їх  дуже  дівчинка  просила?  Пиріг  мій
                         був  на  півдорозі.  Коли  я  відкрила  двері  на  вулицю,  мене  покликав
                         старий  чоловік,  що  жив  поряд.  Каже  мені:  «Та  навіжена  твою
                         кішку  подарувала».  Мене  ніби  обухом  хтось  вдарив  по  голові.
                         Як,  кому  і  чому  я  не  відкрила  двері,  коли  це  чула?  На  останнє
                         питання  в  мене  було  пояснення:  не  хотілось  зайвий  раз  зустріча-
         тися.  Дідусь  мені  почав  пояснювати  де  знайти  свою  пропажу.
                         Кицю  подарували  не  звичайним  людям.  Це  була  родина,  що
                         жила  в  зруйнованому  будинку.  Там  жили  дідусь,  бабуся,  дочка  і
                         двоє  малят.  Проте,  де  їх  знайти  я  поки-що  не  знала.  Не  хочу
                         писати  про  національності,  але  дідусь  був  особливої  національ-
                         ності  і  це  була  єдина  зачіпка,  аби  знайти  свою  улюбленицю.
                         Я  вимкнула  газову  духовку,  пиріг  ще  не  був  готовий  і  побігла  в
                         центр  в  надії  знайти  цю  людину.  Дуже  хотілось  знайти  кицю  і
                         повернути  поки  синок  не  знає  і  не  засумував.
                                         Мені  сказали,  що  той  дідок  жебракує  біля  хлібного
           магазину.  Я  його  там  не  побачила.  Вдивлялась  схвильовано  в  
                           обличчя  перехожим.  Хотіла  визначитися:  хто  міг  би  допомогти?
                           Декого  запитувала.  І  таки  натрапила.  З  парку  виходила  дуже
                           гарна  жінка  в  літах.  Я  вирішила  її  запитати.  Як  не  дивно,  а  вона
                           мені  допомогла.  Я  побігла  в  той  бік,  куди  ця  жінка  мене  направила.
                           Це  був  старий,  зруйнований  будинок.  Ніяких  ознак,  що  там  є  хтось  і
                           тим  більше  наша  киця,  не  було.  Я  ні  з  чим  повернулася  додому.
                           Синок  страшенно  засумував,  я  знову  приймала  «Валідол».  Ту  ніч
                           ми  обоє  провели  з  відкритими  очима.  Мені  здається,  що  я  вже
                           тоді  не  сподівалась  на  визволення  полонянки.  
                                       У  нас  був  хороший  друг.  Це  –  був  дорослий  чоловік,  який
                           проживав  неподалік  того  місця,  де  могла  бути  наша  киця.  Він  
                           мав  вівчарку  з  дуже  гарним  іменем  Дарік.  В  перекладі  з  болгарсь-
                           кої  –  дарунок.  Ми  звернулись  до  нього  по  допомогу.  Син,  я,  наш
                           рятівник  і  Дарік  –  це  був  склад  рятівної  команди.  Насамперед  
                           я  постукала  в  двері.  Обізвалася  маленька  дівчинка.  Вона  сказала,
                           що  сама  вдома  і  що  їй  /як  в  анекдоті/  сказали  казати,  що  нікого
                           немає  вдома.  Мурка,  почувши  мій  голос,  вирвалась  з  рук  дитини  і
                           через  шпару  в  поламаних  дверях  вискочила  на  дах  будинку.
                           Коли  Андрійко  побачив  її  там,  він  не    задумуючись,  по  горіхові,  що
                           ріс  поряд,  виліз  на  дах  і  налякану  до  смерті  кішку,  передав  у  руки
                           Ігоря  /так  звали  нашого  рятівника/.  Я  мала  напоготові  сумку.
                                     Ми  гуртом  усі  щасливі  несли  кицю  додому.  Це  –  був  понеділок,
                             початок  робочого  тижня.  Робота,  школа,  а  нам  потрібно  
             привести  в  порядок  нашу  "знахідку".  Вона  здається  сама  гидувала
                             тим  місцем,  де  їй  довелося  провести  ніч.  Вона  злизувала  і  
                             як  мені  здавалось  випльовувала.  Я  чесно  не  пам’ятаю,  чи  були
                             ми  тоді  в  школі  і  на  роботі.  Але  добре  пам’ятаю  той  банний  
                               день  для  Мурочки.  Ми  її  вдвох  мили  банними  засобами,вона
                               не  пручалася,  потім  як  дитя  визирала  з  рушника  і  терпляче
                               слухала  бриз  фена.  А  ми  із  сином  були  ,як  ніколи,  щасливими.
                               Після  цього  випадку  Мурка  перестала  виходити  в  двір,  де
                               жили  підозрілі  сусіди.  Вона  через  кватирку  виходила  в  інший  бік.
                                       Після  цього  киця  ще  була  на  канікулах  в  бабусі.  Вона
                               любила  ходити  на  полювання  на  город,  в  поле.  І  одного  разу
                               більше  не  повернулася.  Було  дуже  сумно.  Навчальний  рік
                               почався  без  нашої  улюблениці.  Прожила  вона  в  нас  вісім  років.
                               Народжувала  нам  щороку,  а  то  й  два  рази  на  рік  дуже  гарних
                               кошенят,  а  ми  дарували  цю  радість  іншим  людям.  Ще  довго
                               вона  приходила  в  наші  сни.
                                     Наступна  історія  про  нашого  вірного  друга  –  собаку,  Рижика.
                                                     



                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789282
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018


Радченко

Квітень

Квітень  кожного  дня  добавляє
Кольори  у  пейзаж  свій  нові.
І  вже  "пір'ячко",  он,  розправляє
Фіолетовий  півник  в  траві.

І  кульбабок  жовтіють  краплинки,
Мов  розсипав  жартуючи  хтось,
І  конвалій  біліють  перлинки  —
Різнобарв'я  навкіл  розлилось.

Ой,  як  залюбки  спостерігати,  
Як  вкрашає  весна  білий  світ.
Вміє...  Вміє  весна  чарувати,
У  душі  розтопляючи  лід.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788975
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання в серце впустить нам весна…

Шумлять  берези  з  небом  розмовляють,
У  білій  заметілі  сад  стоїть.
Довкола  цвіт  неначе  сніг  кружляє,
Ванілі  запах  -  дивовижна  мить...

І  ми  з  тобою  в  білій  заметілі,
Щасливі  бо  єднає  нас  любов.
І  б'ється  серце  у  гарячім  тілі,
Неначе  хоче  вирватись  з  оков.

Весняний  вітер  коси  розплітає,
Тобі  моя  кохана  чарівна.
Коли  у  небі  зіронька  засяє,
Кохання  в  серце  впустить  нам  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788984
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2018


Ольга Калина

Писала лист

Писала  лист  тремтячою  рукою  
І  гіркі  сльози  бігли    на    листок:  
"Хотілося  б  побачитись  з  тобою,  
Не  їдеш  ти  додому,  мій  синок.

Спустошилась  без  тебе  наша  хата,
Лиш  павуки  снуються  по  кутках,
А  по  ночам  ота  сова  проклята
Вганяє  в  серце  своїм  криком  страх.

Той  страх,  що  я  тебе  вже  не  побачу.
Покрилася  стежина  споришем.
Ти  повернись,  невже  не  бачиш  -  плачу,
Не  вгамувати  вже  цей  біль  і  щем.  

Ти  завітай  додому  на  хвилинку,  
Хоча  б  ще  раз  побачити  тебе,  
Почути  голос  твій,  мій  любий  синку,  
Без  тебе  вже  й  калина  не  цвіте.  

Ти  знай,  що  я  тебе  щодня  чекаю,
Я  принесла  тобі  із  вишень  цвіт.
Чекай  на  звістку  -  зараз  відправляю"
І  лист  взяла  й  поклала  на  граніт.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788938
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Ніна Незламна

В духмяному цвіті

Гойдає  вітер….  Гілочки  вишні
По  них  квітучі…  Бруньочки  пишні
Така  рясненька,  вся  в  духмяному  цвіті
Листочки  ніжні  у  оксамиті.
Струнка,  чарівна,  мов  наречена
Донизу  сонцем  позолочена
Всміхнувся  промінь  її  цілує
Веселий,  з  пелюстками  жартує..
Окраса  саду  біля  хатини
А  попід  нею  немов  стежини
Квітнуть  нарциси,  поряд  фіалки
Дзижчать  трепітно,  веселі  бджілки.
Я  тішусь….  Вітерець  повіває
В  обіймах…  Теплих…  Все  розквітає.
Яка  ж  то  радість,  щастя  на  землі
Дожити,  бачити,  все  це  мені…

                                                                   Квітень  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788935
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Весняний настрій

Весняний  настрій  у  молочнім  цвіті,  
Який  розлитий  щедро  у  садах.
Ми  зачаровані  в  полоні  світлім,
Пелюстки  шовку  миготять  в  очах.

Весняний  настрій  у  небеснім  ширі,
У  сонячнім  мереживі  тепла.
Тримає  квітень  впевнено  рапіру,
Найкращий  фехтувальник  проти  зла.

Весняний  настрій  без  війни  і  лиха,
Лише  потрібен  українцям  мир.
У  вічності  життя  -  весняна  втіха,
І  Перемога  -  наш  орієнтир.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788813
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 25.04.2018


Евгений Познанский

Я НЕ ЗНАЛ, ЧТО КОЛДУНЬИ БЫВАЮТ ТАКИЕ

Я  не  знал,  что  колдуньи  бывают  такие.
Ни  волшебница  грозная  с  чёрным  котом,
Ни  брюнетка-красавица  –  косы  густые,
Из  под  чёрных  ресниц  страстный  взгляд  жжёт  огнем.
Ты  нежна,  как  ребёнок,  глаза  голубые,
И  коса  золотистая  светлым  лучом;
Но  в  тебе,  такой  маленькой,  чары  большие,
Если  нежность  моя  так  растёт  с  каждым  днём.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788723
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018


Володимир Верста

Selene

О  mon  amour,  Selene,  o  mon  cher.
Серця  палають  нотами...  Ножем
Не  ріж,  благаю,  violon  прошу!
Я  знаю  âme  чує  тільки  шум...

О  mon  amour,  Selene,  o  mon  cher.
Горю  тобою,  знаєш  це  лише!
Je  t'aime  –  величністю  лунають  скрипалі!
І  вічністю  блукаю  по  землі...

О  mon  amour,  Selene,  o  mon  cher.
Я  знаю,  не  знайду  тебе  уже...
La  lune  вкриє  ніжна  пелена!
І  майже  розірвалася  струна...

О  mon  amour,  Selene,  o  mon  cher.
Ці  ноти  не  проб'ють  броню?  Невже?
Le  secret  пронесеться  на  зорі.
І  сіроманці  chantent  на  горі.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  13.04.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787355
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Погляд з минулого…

Якось  погляд  спинивсь  на  хлопчині,
Що  навпроти  стояв  і  дививсь.
Закохалася  в  очі  ті  сині,
Вони  часто  так  снились  колись.

Почуття  володіли  душею,
Піднялись  мов  лебідка  у  вись.
Так  хотілося  стати  твоєю...
Юність  -  де  ти...  прошу  озовись...

Вирувало  життя,  клекотіло,
А  думки  все  вели  в  майбуття.
І  годинника  стрілка  летіла,
Їй  назад  не  було  вороття.

Серце  билось  і  щиро  кохало,
Пригортали  світанки  в  імлі.
Сонце  ніжно  обох  зустрічало,
Дарував  ти  цілунки  мені...

Я  сміялась  тоді  і  раділа,
Я  щасливою  любий  була.
Ти  за  руку  тримав  так  не  сміло,
Квітувала  довкола  весна...

Погляд  той  пам'ятаю  і  нині,
Він  в  минуле  так  часто  зове.
Твої  очі  кохані  і  сині,
Полонили  навіки  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787296
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Надія Башинська

КОЛИ ДО МЕНЕ ТИ ПРИЙШОВ…

Коли  до  мене  ти  прийшов,
у  небі  місяць  знов  зійшов.
А  зорі...  зорі  так  яскраво
                                 Засвітились.

         Коли  додому  проводжав,
         калині  вітер  щось  шептав.
         І  чули  яблуні  в  саду,  
         як  ти  шептав  мені:  "Люблю!"

Коли  тебе  чекала  я,  
в  небі  зійшла  ясна  зоря.
і  ніжно  верби  до  води  всі  
                                 Нахилились.

         Коли  додому  проводжав,
         калині  вітер  щось  шептав.
         І  чули  яблуні  в  саду,  
         як  ти  шептав  мені:  "Люблю!"

А  сад  цвіте,  а  сад  п'янить,
знов  нічка  яблуні  приспить.
А  ранок  зорі  в  пелюстках  всі  
                                   Позбирає.

         Дано  нам  щастя  на  землі,
         де  в  ясних  зорях  вечори.
         І  чують  яблуні  в  саду,  
         як  ти  шепочеш  знов:  "Прийду!"

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787269
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Чайківчанка

ПОДАРУЙ , МЕНІ ЛІТНІЙ ВЕЧІР

ПОДАРУЙ  ,МЕНІ  ЛІТНІЙ  ВЕЧІР
Подаруй,  мені  літній  вечір...
оксамитову    зоряну    ніч,
я  обніму  тебе  ніжно  за  плечі
де  ти  і  я  удвох  віч  -на  -віч.

Твоя  чарівна  врода  немов  весна...
русяве  волосся,    небесні  ясні    очі,
чорні  брови  ,усмішка  мила  осяйна,
як  зорі  промениться  у  білі  ночі.

Від  чужого  погляду,  себе  відгородив-
на  ключ  золотий  закрив  своє  серце,
дякую,  долі,  що  тебе  у  житті  зустрів...
ти  ,моя  люба    лебідка  у  синім  озерці.

Я  ,тебе  до  безтями  люблю  кохана  моя...
із  тобою  хочу  розпахнути  крила  свої,
ласкавим  поцілунком  пестити    уста,
до  ніг  ,встелити  пелюстки  троянд  тобі.

Я  ,все  життя  чекав  на  зустріч  із  тобою...  
плекаю  надію,  що  доля  наші  дороги  зведе..
вірю  ,у  святу  любов,  яка  розцвітає    весною-
і  у  парі  ,злетимо  від  щастя  під  небо  голубе.

Де  є  кохання,  там  немає  кордонів,  границь...
думки,  читають  по  -очах,  розуміють  із  пів  слова-
почуття  ,як  море  широке  у  білих  лебедів  птиць...
у  місячній  млі,  засолодить  душу  приємна  розмова.

Я  ,твій  принц  на  коні  -замріяний  первоцвіт...
а  ти    моя    білосніжна  лілея  у  квітучім  саду
я,  нахиляю  тобі  Всесвіт  синьоокий  зоресвіт-
стань,  моєю  назавжди  бо  тебе  я  люблю    .
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787156
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018


Любов Таборовець

Сон у променях сонця

У  ранковім  чеканні  весни
Підведу  я  свій  погляд  у  небо.
В  сонця  променях  згубляться  сни
І  полинуть  із  вітром  до  тебе.

А  у  них  я  з  тобою  удвох…
Світла  райдуга  неба  над  нами.
Нас  кохання  з’єднало  обох
Радість  лине  у  небо  піснями.

Гріє  дотик  твій  теплих  долонь
Слів  ніяких  у  мить  цю  не  треба…
В  серці  ніжний  кохання  вогонь  
Подарують  і  сонце,  і  небо...

Тішить  серце  птахів  передзвін,
Вітер  грає  симфонію  ніжну...
Почуття  передасть  мої  він,
Перепони  долаючи  сніжні.

А  як  місяць  чарівний  зійде,
Виграватиме    в  зорянім  сяйві...
Ніч  на  землю  святую  прийде
Знову  вкутає  в  сни  незвичайні...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784330
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 12.04.2018


Коток Оксана

Не любила

[b]Сквозь  все  прожитые,  прошедшие  года
Блеск  звёзд  ночных  и  свет  луны  унылой
Напомнили  мне  прошлое,  когда
Меня  любил    ты,  а  я  вот  не  любила.

Жизнь  всё    расставила  -  права  ли,  не  права.
Мы  стали  взрослыми,  далёкими,  чужыми.  
Благодарю  ,  что  ты  любил  меня  тогда.
Прости  за  правду  -    я  вот  не  любила.[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783651
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 12.04.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Душевна квота

А  за  вікном  вже  вечоріє,
І  мліють  світлом  ліхтарі.
І  де  ж  ті  орігамі-мрії,
Що  склались  звідкілясь,  згори?

Листи  перегортаю,  фото
Вцілілі  від  перепетій.
У  кожному  душевна  квота,
Минулого  терпкий  настій.

А  серце  свічечкою  плаче
Про  те,  що  не  збулось  колись,
Прозріло,  бо  було  незряче?
Згори  почула:"  Повернись".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787088
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 12.04.2018


Шостацька Людмила

ОРДЕН

                                                               Мені  –  орден,  мені  би  був  татко…
                                                               Мені  –  п’ять,  а  його  вже  нема.
                                                               Так  давно,  як  мене  обнімав.
                                               Навіть  знає  про  це  наша  хатка.

                                                               Не  всміхаються  всі  в  нашім  домі,
                                                               Тільки  знають,  що  татко  –  Герой.
                                               Називав  мене  татко  «Ковбой».
                                               На  світлинах  ми  з  ним  –  у  альбомі.

                                               Сняться  часто  бої  серед  ночі.
                                               Я  ніколи  не  був  на  війні,
                                               Десь  гуркоче  вона  вдалині,
                                                               Бачу  стомлені  таткові  очі.

                                                               Не  ковбой  я,  я  буду  солдатом.
                                                               Боронитиму  мир  на  Землі.
                                                               Хай  почують  мене  аж  в  кремлі.
                                                               В  мене  орден  –  на  пам’ять  про  тата!
                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785641
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Олена Жежук

До сучасників

Чи  й  справді  все  людині  «по  плечу»?
Чи  недосяжна  лише    Незворотність?
Нажитись    неможливо    досхочу,
Й  не  можна  повторити  Неповторність.

Хіба  вам  мало  хліба  і  води?
Чи  вам  скували  волю  у  лещата?
Чи  ви  сліпці  й  потрібен  поводир?
Чи,  може,  ваша  свита  вся  у  латках?

Чого  волаєте?  Чому  вам  все  не  так?
Шукаєте    розради  на  чужині…
Як  часто  свій  зароблений  п'ятак
На  благо  жертвуєте  нашій  Україні?

Не  ті  часи  вам?  Всюди  лиш  ганьба?
В  усім  і  всюди  влада  винувата?
Та  ремствувать  –  це  ще  не  боротьба!
Й  фортеця  ворога    не  вами  була  взята.

Вже  досить    в  нас  політиків  й  борців!
Вже  досить  пхатись  в  США  і  у  Європу!
Стіка  крізь  пальці  віра  в  кулаці…
Душа  ж  набатом:  Спробуй,  спробуй,    спробуй…
                                           



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784574
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти у мене один…

Згадається  нераз  те  перше,  не  останнє...
І  не  було  образ,  було  лише  кохання.
Раділо  небо  нам  і  зорі  посміхались,
У  місячнім  човні  так  радісно  катались.

Де  трави  запашні  і  де  дзвеніли  роси,
Освідчувавсь  мені  й  вплітав  ромашки  в  коси.
І  вітер  чарівник  літав  поміж  лісами,
Він  мандрувати  звик,  він  милувався  нами.

Всміхалися  уста  і  ніжно  шепотіли,
Ти  пригортав  мій  стан  а  почуття  кипіли.
І  знають  трави  лиш  кохання  таємниці,
Сплітавсь  в  вінок  спориш  і  падали  зірниці...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784710
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


Світлана Моренець

Я вишиваю свою долю…

Вкриваю  віршами  частенько
я  сторінки,
гаптую  в  них  стібком  дрібненьким
свої  думки,

сплітаючи  в  узор  барвистий
святе  й  гріхи,
бо  непрості  були  тернисті,
круті  шляхи.

Юнацькі  спогади,  події
сюди  влились,
розчарування  і  надії,  
що  не  збулись...

Смарагдом  вишилась  би  стежка
мого  життя,
та  чорна  врізалась  мережка
у  те  шиття.

Тумани  смутку  і  печалі,
озерця  сліз...
душа  ввібрала  на  скрижалі
буття  ескіз.

А  вкрапленнями  золотими
на  полотні,
час,  де  ще  всі  були  живими,  –
щасливі  дні.

Ввірвались  осені  відтінки,
дощів  сезон,
і  вже  сріблясті  павутинки
беруть  в  полон...

–––––––––––––––––––––––
Не  будемо  про  сніговії,
на  схил  життя...
Наперекір  всім  вітровіям,
що  в  забуття

відносять  пам'ять,  в  чорне  поле,
мов  пух  з  тополь,
я  вишиваю  свою  долю
у  Книзі  Доль.

                             26.03.2018  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784492
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Оксана Батицька

Сніги сніги…Не сходите чому…

Сніги,  сніги…  Не  сходите  чому?
У  холодах  втопили  воскресіння.
До  сонця,  світла  прагнеться  йому,-
Затьмили  світ,  нема  від  вас  спасіння.
Говіння  марні…  Нам  не  відмолить
Весну  цю  грішну,  не  зачату  небом.
Ій  народитись  мабуть  не  велить
Сама  Природа:  ще  землі  не  треба
Спочинок  ворушити  …  Не  віта
Пробудні  дні  із  березневих  марень.
Не  та…  прелюдія  звучить  не  та
На  берегах  –  спустошливих,  оманних,
Де  все  відходить  в  простір  безнадій:
І  холоди,  і  серця  щемні  звуки;
Як  мрії  нездійсненні  –  води  з  гір
несуть  потоком  повесніння  звуки-
тужної  скрипки  ніжні  голоси
симфонії  ромену  і  чар  зілля…
Спаси  мене,  від  голосінь  спаси,
від  згуби,  від  дурманного  похмілля
і  відпусти  омани  терпкий  гріх,
як  відпускає  хвилі  за  водою  
Черемош  в  час  весняних  неутіх  -
Коли  душа  тоскніє  за  тобою  .
Від  тих  облудних  марних  сподівань,
Від  голосінь,  від  скрипки  дивних  звуків…
Прийди  пора  весняних    невблагань
І  воскресінь  запрагни,  сил  і  муки,
І  розродися  зрештою  за  мить,
Сніги  зчорнілі  утопи  у  водах…
(Землі  відрада  –  знову  розговіть…)
Прийми    на  руки…,  Матінко-Природо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784489
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Оксана Батицька

Сніги сніги…Не сходите чому…

Сніги,  сніги…  Не  сходите  чому?
У  холодах  втопили  воскресіння.
До  сонця,  світла  прагнеться  йому,-
Затьмили  світ,  нема  від  вас  спасіння.
Говіння  марні…  Нам  не  відмолить
Весну  цю  грішну,  не  зачату  небом.
Ій  народитись  мабуть  не  велить
Сама  Природа:  ще  землі  не  треба
Спочинок  ворушити  …  Не  віта
Пробудні  дні  із  березневих  марень.
Не  та…  прелюдія  звучить  не  та
На  берегах  –  спустошливих,  оманних,
Де  все  відходить  в  простір  безнадій:
І  холоди,  і  серця  щемні  звуки;
Як  мрії  нездійсненні  –  води  з  гір
несуть  потоком  повесніння  звуки-
тужної  скрипки  ніжні  голоси
симфонії  ромену  і  чар  зілля…
Спаси  мене,  від  голосінь  спаси,
від  згуби,  від  дурманного  похмілля
і  відпусти  омани  терпкий  гріх,
як  відпускає  хвилі  за  водою  
Черемош  в  час  весняних  неутіх  -
Коли  душа  тоскніє  за  тобою  .
Від  тих  облудних  марних  сподівань,
Від  голосінь,  від  скрипки  дивних  звуків…
Прийди  пора  весняних    невблагань
І  воскресінь  запрагни,  сил  і  муки,
І  розродися  зрештою  за  мить,
Сніги  зчорнілі  утопи  у  водах…
(Землі  відрада  –  знову  розговіть…)
Прийми    на  руки…,  Матінко-Природо…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784489
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастям доля виткана…

Снігами  березневими  між  сонними  деревами,
Літає  по  весняному,  веселий  вітерець.
Струмочками  і  ріками,  широкими  й  великими,
У  гомоні  бурхливому  торкається  сердець.

Мелодія  що  зіткана  мережаними  зорями
І  щастям  доля  виткана,  дарована  тобі.
Усміхнена  веселкою,  шляхами  неозорими,
Принесена  веснянкою  і  прошена  в  мольбі.

І  стали  зачаровані  джерела  смарагдовими,
Кохання  в  росах  скупане,  заховане  в  імлі.
Яскравими  світанками,  загравами  казковими,
Загляне  щастя  радісно,  любов  віддасть  мені...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784440
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 26.03.2018


Леся Утриско

Ну от і все.

Ну  от  і  все-  все  відшумить  
І  тихий  вечір-  вже  не  вечір,   
В  душі  лиш  рана  защемить  
І  спогад  мій-  розбитий  глечик.  

Хтось  скаже-  сильна,  що  у  тім?
Сильніш  напевно  не  буває,
Усі  думки  лишились  в  нім,
У  нім  і  день  вже  догорає.  

Зберу  докупи  сум  та  жаль,  
Пройдуся  відчаю  стежками,
Спалю  пелюстками  печаль,  
Що  впала  знову  поміж  нами.  

Ну  от  і  все...лиш  пережить,
Той  тихий  вечір,  що  згорає,  
В  думках  знов  рана  защемить,  
Хоча  в  душі  любов  палає.  


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784321
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018


Ніна Незламна

Зрада

Так    давно  світить  місяченько
Чомусь  живеш  ти  далеченько
В  надії…  Мріяв,  що  кохаєш  
Та  й  у  віконце  виглядаєш
Казка  надворі,  заметілі
І  покривала  всюди  білі
В  сріблястім  сяйві  вся  дорога
Радо  доходжу  до  порога
Вже  не  мої  вуста  медові
Чарівні  очі..  Волошкові  
Мелодія  зими  звучала
Побачив  друга  цілувала  
Чарівна  казка  закінчилась  
Хурделиця  не  веселилась
Не  чути  музики  любові
Згубились  ранки  світанкові..  

                                           27.02.2018р      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784253
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Надія Башинська

ВИШИВАЄ МАТУСЯ …

Споконвіку  рушник  у  пошані...
Вишивають  світанки  їх  ранні.
До  схід  сонця  встає  й  моя  ненька,
Вишиває  на  щастя...  Дрібненько.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Золотиста  тут  нитка  й  блакитна.
Нехай  доленька  буде  привітна!
Цим  веселим  матусиним  цвітом
тішить  душу  рушник  взимку  й  літом.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

Ясні,  сонячні  дні  в  рушникові.
Скільки  радості,  ласки  й  любові!
Всього  роду  є  сила  у  ньому,
Захистить  і  поверне  додому.

         Чорнобривці,  любисток  та  м'ята
         Зігрівають,  мов  батьківська  хата.
         Вишиває  матуся...  їх  цвіт.
         А  у  нім  -  кольоровий  весь  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784298
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

В очах отих ніжність - весна…

Упала  сніжинка  на  вії
І  зразу  ростала  вона.
В  чарівному  погляді  мрії,  
В  очах  отих  ніжність  -  весна...

Підніметься  вітер  на  крилах
І  зіроньку  кине  з  небес.
Аби  були  очі  щасливі,
Щоб  погляд  цей  дивний  нещез.

Озера  розлились  блакитні,
Безмежна  у  них  глибина.
Два  вогники  радісні  й  світлі,
А  в  них  розквітає  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784304
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018


Ганна Верес

Пробач, матусю! (Слова для пісні) .

Я  повернуся,  мамо,  із  війни,
Втоплю  уста  свої  в  твоїх  долонях,
Повір,  нема  моєї  в  тім  вини,
Що  воював  і  втрапив  до  полону.

Пробач  за  квіти,  що  не  дарував
Тобі  в  свята,  а  дарував  тривогу,
Пробач  за  всі  несказані  слова,
Поки  долав  складні  війни  дороги.

Пробач  мені,  що  вкрав  я  твої  сни,
За  сивину,  що  засніжила  коси,
За  смуток  в  теплих  обіймах  весни
І  за  журбу,  засіяну  у  осінь.

Пробач,  матусю!  Ти  одна  в  світах,
Та  берегиня  отчого  порогу,
Моя  Богине,  рідна  і  свята,
Пробач  за  все  й  молись  за  мене  Богу!
17.03.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784013
дата надходження 23.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Кохання - весни насолода…

Ми  давно  вже  з  тобою  на"  Ти",
Зустрічаєм  світанки  прозорі.
Будем  щастя  своє  берегти,
А  у  свідках  поля  неозорі.

Теплим  променем  ніжна  весна,
Поведе  нас  у  мандри  далекі.
Ми  удвох,  я  тепер  не  одна
І  несуть  в  небо  щастя  лелеки.

Доторкнувся  до  мого  плеча,
І  обпік  поцілунком  гарячим.
Розлилися  душі  почуття,
Вітерець  їх  таємно  побачив.

Розкуйовдив  волосся  мені,
Щоб  не  мліли  послав  прохолоду.
Ми  давно  вже  з  тобою  на  "  Ти  ",
А  кохання  весни  насолода...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783781
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Олена Жежук

Жаль мені…

Тануть  сніги  у  солоних  сльозах  зими,  
Люди  зрадливо  уже  виглядають  на  весну.
Вчора  зимі  поклонялись  без  страху  й  вини,
Щось  умирає  –  нове  щоб  зуміло  воскреснуть.

Жаль  мені,  жаль…  крижаних  онімілих  снігів  –
В  них  нерозкаяна  і  заколихана  туга.
Вчора  ще  небом  торкались  земних  берегів  -
Нині  ж    їх  губить  п'янкої  омани  недуга.

Винних  немає  –  усі  ми  в  дорозі  Життя,
Хочем  скупатися    в  променях  світла  і  сонця.
Чом  же  той  біль  не  розтане,  мов  сніг,  в  забуття?
Чом  тої  радості  лише  весняне  віконце?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783875
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018


Олена Вишневська

і хто йому скаже?…

і  хто  йому  скаже,  що  врешті  прийшла  зима,
яка  її  знову  за  душу  вузлом  трима,
і  що,  коли  ніч  поділила  усе  на  три,
просила  вона:  "вітре,  пам'ять  мені  зітри..."

а  що  залишалось?  чекати,  що  все  мине.
пасьянс  розкладати  із  надто  тугих  тенет.
і  навіть,  як  випав  наранок  торішній  сніг,  
не  вірила  в  диво,  бо  втриматись  він  не  зміг.

бо  все,  що  любила,  змивала  ураз  вода,
хоч  світ,  наче  ляльку,  в  колисці  її  гойдав.
та  що  та  колиска,  як  ліжко  пусте  і  сни
про  нього  вервечкою  тягнуться?  "не  засни,"  -

шепоче  вона  і  рахує  зірки  з  Ковша,
аби  не  зайтися  вовчицею.  /...тихо,  ша.../
бо  знає:  лікують  не  сльози  і  не  любов,
і  точно  не  час,  що  поволі  по  ній  ішов.

що  правди  і  правил  немає  в  такої  гри.
і  хто  йому  скаже:  "а  ти  говори,  гори
до  неї  крізь  ночі,  бо  знову  прийшла  зима..."
що  світла  у  неї  без  нього  і  вдень  катма.


/9.12.17/


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783322
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Непроханий гість спозаранку

У  небі  хмарин  дирижаблі,
Сфумато  в  зародженні  дня.
І  спів  а-капельний  привабив
Пташиний...Якась  метушня...

З  минулого  він  повернувся,
Із  зношеним  серцем,  пустим.
Рукою  до  скронь  доторкнувся,
І  очі  волали  "спасти".

Непроханий  гість  спозаранку,
Неначе  крізь  землю  проріс.
Вона  у  прозорім  серпанку...
Пробігла  хвилююча  млість...

...Чому  повертаються  люди?
(Забуту  стежину  знайшли.)
Ввірвались  останнім  етюдом,
Хотілося  світла  в  імлі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782525
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Надія Башинська

КРАЙ ДОРОГИ ВИШНЯ…

Край  дороги  вишня  гілля  розпустила,
мов  дівчина  вийшла...  ніжки  заросила.  

Мов  дівчина  ніжна  коси  розчесала
і  вінком  весільним  зранку  заквітчала.

Хто  пройде  -  радіє  вишенці  розквітлій.
Стоїть  край  дороги  вдень  і  в  ночі  світлі.

До  білої  вишні  Ангели  злітають,
до  самого  ранку  тихо  розмовляють.

До  самого  ранку  тихо  розмовляють,
пелюстки  медові  до  їх  ніг  злітають.

Ой,  які  ж  красиві  Ангели...  чудові!
Пелюстки  у  вишні  солодко-медові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782436
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 16.03.2018


Шостацька Людмила

ПРОГНОЗ - ВЕСНА /продовження/

                                                                       Вже  сніговик  на  зад  присів
                                                                       І  шалик  з’їхав  геть  додолу,
                                                                       І  ніс  із  моркви  відлетів.
                                                                       Весна  –  тут  згідно  протоколу.

                                                                       Сидів  горобчик  на  чолі,
                                                                       Не  думав  навіть  проганяти.
                                                                       Бруньки  шептались  на  мітлі
                                                       Та  десь  не  видно  кошеняти.

                                                                       Я  вранці  гляну  за  вікно,
                                                                       Боюся  навіть  уявити…
                                                                       Мітла,  морквина  і  відро...
                                                       Такі  у  березня  візити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781628
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Твоя любов…

Твоя  любов  встеляє  ніжним  цвітом,
Стежину,  що  веде  нас  до  весни.
Туди  де  сонця  промені  привітні,
Туди  де  місяць  зазирає  в  сни.

Твоя  любов  з  джерельною  водою,
Весною  все  руйнує  на  шляху.
Щасливі  ми  у  парі  із  тобою,
Щасливий  я  що  повстрічав  таку.

Твоя  любов  із  запахом  жасміну,
П'янить  мене  і  паморочить  знов.
Таку  жаданну  в  серці  і  єдину,
На  все  життя  лишила  нам  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781761
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Поету



                                                                                                                                   Слово,  моя  ти  єдиная  зброє...                                
                                                                                                                                                                                               Леся  Українка

А  для  поета  слово  -  зброя  гостра,
То  ж  захистімо  ним  країну.
Комусь  найкращий,  мабуть,  теплий  острів,
А  нам  дорожча  Україна.

І  слово  наше  має  криці  силу,
Вперед  веде  до  правди,  честі.
Ото  ж  довбаймо  фальші  темну  брилу,
Не  стіймо  й  мить  на  перехресті.

Несімо  слово  українське  гордо,
Борімося  за  нашу  мову,
Щоби  чужинці  не  складали  рондо,
Брехню  убиймо  сильним  словом!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781632
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Ніна Незламна

Просила весну…

Ховається  світанок  поміж  хмар  
 А  я  його,  все  віднайти  хочу
 Місяць  світить….  Так  неначе    ліхтар
   Мо»  розвіє  печаль  жіночу.

Раптово  мілкий  дощ  задріботів
Ба,  що  це….Розплакалась  хмарина
Сердитий  місяць  зовсім  помарнів
Вляглася,  зненацька    так  хустина

То  новий  день,  хтів  раненько  вмитись
Щоб  проснулись,    із  під  снігу  квіти
Я  просила..  Весну  не  баритись
Підсніжники…  Наче  перші  діти

І  самій  теж  пробудитись  від  сну
Тепло  відчуть,  я  знаю  це  вдасться
Зі  світанком,  стріти  красну  весну
Життю  радіть,  ловить  миті  щастя.

                                                         28.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781565
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 12.03.2018


Любов Таборовець

Весна іде…

Весна  іде  вже  повним  кроком,
Хоч  перепони  на  шляху...
Не  обминула  б  ненароком,
Коли  мороз  додасть  страху.
Із  нею  йде  жіноче  свято...
З  ним  зацвітуть    надій    сади
В  цей  день  чекаєм  небагато:
Приємних  слів  в  душі  сліди.
Вже  в  пошуках  весняних  квітів  
Снує  Адамова  рідня...
Щоб  привітать  найкращих  в  світі  
Вони    чекають  цього  дня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780864
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 09.03.2018


НАДЕЖДА М.

Надпий із мого келиха добра…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Xh8N0JCeros[/youtube]



Накритий  стіл  в  кафе,  всього  добра,
І  ти  сидиш  за  столиком  напроти.
Невже  це  знов  почнеться  стара  гра?
І  як  оці  думки  перебороти.?

Ти  наливаєш  в  келихи  вина,
Воно  іскриться,  ніби  в  позолоті.
А  за  вікном  холодна  ще  весна...
Та  нАщо  про  погоду?  Про  це  потім.

А  тиша  причаїлась  край  стола,
І  подих  перехоплює  неспокій.
Ось  що  спитать  хотіла  й  не  змогла...
Чому  ти  так  близький,  а  так  далекий?

Надпий  із  мого  келиха  добра,
Настояний  з  роси  пахучих  квітів.
Душею  доторкнись  мого  пера...
Вони  найкращі  будуть  тобі  ліки.

Збери    слова,  що  сказані  тобі,
Що  силою  цілющою  повиті.
І  пригорни  до  серця  їх  собі.
І  рани  перестануть  вже  боліти...

Мелодію  якусь  скрипаль  там  грав,
І  тиша  залишалася  між  нами..
Очима  ти  мене  в  полон  узяв...
Я  так  хотіла  це  почуть  словами..










адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781122
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Шостацька Людмила

МУЗИ НЕ ВМИРАЮТЬ

                                                                                                                                           
                                                                                 /  до  Шевченкової  Музи/

                                                                             Як  Тарас  тебе  боготворив!
                                                                             Ти    була  «пречистая  й  святая»,
                                                                             Ти  була    букетом  справжніх  див,
                                                                             Зіронька  в  невільному  безкраї.

                                                                             Златокрилим  дотиком  душі,
                                                                             Пташечкою  линула  до  нього.
                                                                             В  час,  коли  приносила  вірші  –
                                                                             Ти  була  посланницею  Бога.

                                                                             Ти  була  «живущою  водою»  
                                                                             Посеред  засушених  степів
                                                                             І  «сестрою  завжди  молодою»  -
                                                                             Кобзаря,  засмучений  заспів.

                                                                             Ти  його  «порадонька  святая»,
                                                                             Світ  безсмертя  у  його  очах
                                                                             Ти  –  така,  мов  дотик  горностая.
                                                                               України  –  істина  і  шлях.

                                                                               У  молитві  –  свічечка  за  волю,
                                                                               Глас  Тараса,  дзвін  на  цілий  світ!
                                                                               Ти  сльозою  випала  на  долю
                                                                               У  його  бунтарський  «Заповіт».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781127
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 09.03.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. "ОХ, ШАЛЕНА, УТИШСЯ…"

[color="#ff0000"][i][b]Вітаю  всіх  посестер  зі  святом  Весни!
[/b][/i][/color]
Ох  шалена,  утишся,  весна  ще  он-он  на  порозі,
Чом  же  так  невгамовно  у  тиші  снуються  думки?
Чую  голос  трави  на  одвічнім  землі  перелозі,
Хай  же  буде  цей  ранок  у  березні  знадно  легкий…
Хай  же  буде  вам,  сестроньки,  обрано  світлою  долею  -  
У  розквітлому  маєві  цвіту  простелений  шлях…
Між  брунькатих  дерев  хай  витає  луною  прозорою
Гімн  стогривого  сонця  на  ніжних  жіночих  устах!
Клич  стозвукого  щастя,  
що  ллється  з  джерел  омолоджених,
Переливами  втіхи,  любовних  таємних  тривог…
Ми  такі  загадково  вродливі,  хоч  з  глини  народжені,
Бо  творив  нас  вершинно  в  Едемі  усміхнений  Бог…
Ми  звабливі,  ласкаві,  а  спробуй,  торкнися  цілунками  –
Мов  розбуджене  птаство,  душа  навздогін  продзвенить…
Веселковими  барвами  світу,  п’янкими  медунками,
Пролісковим  серпанком  займеться  розчулена  мить…
Мить  овогнених  слів,  мить  розкрилених  снів  на  світанні  –  
Все,  що  спало  взимі  і  весною  збудилось  з  оков  –  
Я  дарую  своє  найтепліше  Любові  вітання
Цій  весняній  землі,  що  вдягнула  зелений  покров.

Цій  весняній  землі…
                                                           і  жінкам,  що  весняно  розквітли,
Бо  в    високому  березні  все  неповторне…  і  світле…
 
8  березня  2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781030
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весна на порозі…

Зітхає  хуртовина  за  вікном,
А  я  вслухаюсь  в  її  звуки.
Час  відлітати  і  махне  крилом,
Зима  в  останні  дні  розлуки.

В  холодних  березневих  кришталях,  
Бурульки  наче  оксамити.
Весна  все  ж  прокладає  собі  шлях,
Щоб  вбралися  в  зелене  віти.

Рапсодія  заграє  джерела
І  потечуть  струмки  рікою.
Весна  за  руку  дощик  привела,
Їй  сумно  в  краї  буть  одною.

І  хоч  лежить  на  вулиці  ще  сніг,
Вночі  мороз,  ще  веселиться.
У  день  весна  всміхається  до  всіх,
Тому  в  людей  веселі  лиця...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780931
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Ольга Калина

Привітання жінкам.

Із  святом  всіх  вітаю
Сьогодні  у  цей  день!  
Натхнення  щоб  без  краю
І  гарних  щоб  пісень!  

Щоб  люди  шанували
Й  були  Ви  -  молодці!  
Щоб  діти  поважали  
І  брали  за  взірці!

Здоров'я  щоб  рікою,  
Лилось  на  Вас  згори!
Весняного  настрою
На  світлі  кольори!

Хай  Щастя  буде  вічно
Для  Вас  -  усі  Жінки
Й  підтримка  чоловіча
На  довгії  роки!

Краса  щоб  розцвітала,
А  у  душі  Весна
Любов'ю  засіяла  -
Прекрасна,  чарівна!    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780934
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 08.03.2018


Лилея

Люблю - отпуская…

Моя  Душа,    как  у  мотылька...
Тянется  к  Свету!
Встречая  огонь...
Обгорели  крылья...
Где  -  то...
Там...
На  Пути...
Их  поранили  Словом...
Просто  так...
Невзначай...
Совсем  не  зная  ...кто  я...
Теперь...до  конца...
Так  и  не  откроюсь...
Я  лечу!
Я  жива!
Вот  я!
Ну  и,  что  ,  что  поранили  крылья...
Душа  всё  -  равно  Жива!
СильнаЯ!
БлагоДарю  за  урок...
Он  для  меня  Важен...
Моя  Любовь...
Жива!
Даже...
Если  поранить  пришлось  крылья...
Всё  равно  к  Свету  !  К  огню!
Иначе  не  могу  я...
Вокруг  тишина...
Есть  время  подумать...
Я  смогу...
Благословлю...
Отпуская...
Да...  на  сердце  боль...
Живая  рана...
Всё  равно  Люблю!
Отпуская...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780728
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Ніна Незламна

В жінок така доріжка

В  жінок  така  доріжка

На  все  свій    час  ,  а  хіба  ні
Пізнати  почуття  земні
Як  донечка  народилась
Сім`я  теплом  оповилась.
Прийшла  щаслива  година
Щиро  раділа      родина
Дівча    любиме….    Ласкаве
Як  сонця  промінь.  Щасливе.
 Перші  слова  «мама,  тато»
Для  батьків    то  -    справжнє  свято
Не  оглянешся,  вже  школа
Все  змінюється  довкола.
Гризеш  із  нею  науки
Згадаєш  свої…  Ті    муки..
Та  приховаєш  від  дитя
Суворіше  стало  життя.
Несправедливість  панує
Схова  в  душі,  хай  не  чує
З  роками  зрозуміє    все
Поки  ж  радість  батькам  несе.
В  неї    позаду  інститут
І  вибирає  свій  маршрут
Захоче  ледь  відпочити
На  гальмах  життя  пустити….
Аж  раптом,    зустріне  друга
Вже  тепер,    інша  дорога
Пізнає…Чари  кохання
Думками…Може  зарання?
Та  час  її  не  спитає
Ніч  колискову  співає
Мов  пташка  летить,  на  крилах
Вже  засне  в  ніжних,    обіймах…
А  далі    що  ?  Жінка  –  дзиґа
Вже  є  сім`я  –  не  розвага
 Роботи  не  початий  край
Квітне  життя    -  оце  наш  рай.
Колисає  дитиноньку
Пригадає  вкотре  неньку
Все  в  жінок  така  доріжка
На  плечах  ноша  заважка
Часом  покотиться…Сльоза
Згадає  мамині….Слова:
«Доля  і  час  всім    керує  
Життя  доню,  нас  гартує
Наперекір  перешкодам
Існує  світ,  завдяки  нам
Ми  є  подарунком  творця
Любов`ю  гріємо,  серця
Продовжимо  земне  життя.

                                                             23.12.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780734
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Весною розквітає кожна жінка

Весною  розквітає  кожна  жінка
Із  першим  білим  проліском  тендітним.
В  очах  її  із  ніжності  іскринка,
А  на  обличчі  усмішка  привітна.

Яка  ж  бо  гарна  оця  мила  жінка.
І  серденько,  й  душа  її  від  Бога.
І  постать  лебедина,  мов  пір*їнка.
Долає  всі  важкі  життя  дороги.

Із  давнини  родини  Берегиня.
Їй,  мамі,  не  підвладні  навіть  роки,
Поради  дітям  -  скарб  із  серця-скрині,
Дороговказ  і  стежка  з  перших  кроків.

Душа  її  довірлива  й  відкрита,
І  чоловіку  світить  теплим  сонцем.
Життєва  чаша  зовсім  недопита,
Любов  свою  дарує  на  долоньцях.

І  серце  їй  болить  за  Україну,
І  за  життя  дітей  своїх  і  внуків.
Хай  щастя  й  мир  панують  у  країні,
І  жінка  квітне  від  весняних  звуків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780744
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 07.03.2018


Наташа Марос

ТИХИМ БОЛЕМ…

Це  зі  мною  зраджував  ти  жінці,
А  Вона.  Я  думаю,  що  знала...
Зраду  наливав  по  самі  вінця,
А  Вона.  Мовчала  і...  прощала...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Я  не  знаю,  опускав  ти  очі,
Як  заходив  уночі  до  хати,
Звідки  плач  її  отой,  щоночі,
Мабуть,  не  додумався  спитати?

Я    тебе  ніколи  й  не  просила,
Щоб  забув  усе  і  йшов  за  мною...
І  яка  водила  тебе  сила,
Ти  ж  бо  називав  її  любов'ю...

Так  і  жив.  На  два  двори.  Роками.
В  пеклі  жив.  А  діти  підростали...
Хоч  своїми  все  ламав  руками  -
На  заваді  і  вони  не  стали...

Але  не  питають.  Чи  забулось,
Чи  -  дорослі  і  не  так  болить...
Як  там  не  було.  Це  я  звернула
В  інший  бік  від  чорної  хули...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
І  коли  згадаю  час  від  часу  -
Біль  озветься  в  глибині  душі...
Що  ж  мені  назвати  своїм  щастям?
Пригадати  сніг  чи  спориші?

Чи  далеку  за  селом  дорогу,
Що  вела  уперто  в  нікуди?
Чи  забути  геть  усе,  їй-Богу,
І  не  повертатися  туди?..

Що  ж  мені  забути?  Може,  ночі?
Може,  квіти  -  прямо  у  вікно?
Чи  твої  жагучі  карі  очі?
Чи  розлите  в  темряві  вино?

Може,  шепіт,  що  покраяв  душу,
На  шматочки,  без  анестезій?..
І  тепер  забути  це  я  мушу?..
Хто  сказав?  Нізащо.  І  не  мрій...

Бо  роками  очі,  плечі,  руки  -
Все  було  моїм  -  до  забуття...
Та  хіба  ж  боялась  я  розлуки  -
Я  з  тобою  міряла  життя...

Ревнощі  ніколи  не  палили  -
Гріла  непідкуплена  любов.
Може,  я  сама  себе  дурила,
А  тебе  впускала  знов  і  знов...

Плакала  і  боляче  клялася:
"Схаменуся...  Діти  там,  сім'я,
Де  мені  оця  біда  взялася,
Відпусти  мене.  Невільна  я...

Чом  не  відмовляється  від  мене,
Не  втіка  додому  навпрошки?.."
Знову  листя  падає  із  клена
І  не  перший  рік,  а  вже  роки...

Може,  пригадати  ту  стежину,
Що  вела  у  поле,  за  село?..
Яблука  солодку  половину,
Що  до  тебе  (грішну)  привело...

Чи  останній  рейсовий  автобус,
Як  зникав  у  темряві  доріг,
Бо  шофер  "не  бачив"  твою  "спробу"
Й  ти  тоді  поїхати  не  зміг...

Знову  поле,  річка,  сад  -  і  в  хаті  -
Мокрий  одяг.  Кава  і  тепло.
Й  ми  з  тобою,  на  любов  багаті,  -
Мов  те  сонце,  що  давно  зійшло...

І  не  чули,  як  півні  співали,  -
Вже  й  калюжі  висохли  ущент,
Та  хоч  би  і  всім  селом  гукали,
Не  почули  б...  Ми  жили  дощем...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Ті  шляхи  давно  позаростали,
Постеливши  в  ноги  каяття,
Ми  із  Нею,  навіть,  вже  вітались.
Довелось.  Таке  воно...  життя...

І  тепер,  коли  тебе  я  бачу,  -
А  води  багато  відгуло  -
Не  хвилюйся,  справді,  я  не  плачу,
Те  кохання  трепетним  було...

І  були  живі  весняні  квіти,  
І  осіння  стоптана  трава,
І  гарячим  був  холодний  вітер,
Сніг  тоді  горів...  таке  бува...

Ми  щасливі,  бо  не  всі  пізнали,  
Ту  любов,  що  рветься  до  небес.
І  не  випадково  заблукали  -
Вдячна  долі,  знала  я  тебе...
.  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .  .
Хоч  і  ходять  нашими  стежками,
Не  до  всіх  прихильні  почуття...
Стало  все,  що  гріло  нас  роками,
Тихим  болем  нашого  життя...

           -      -      -  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630296
дата надходження 21.12.2015
дата закладки 07.03.2018


Леся Утриско

Плаче гірко моя Україна.

Білим  птахом  полину  туди,
Де  лютують  пекучі  сніги,
Де  людину  кладуть  на  коліна-
Плаче  гірко  моя  Україна.  

Чом  ви,  нелюди,  Бога  забули?
Свої  душі  від  світу  замкнули?
Совість  підло  продали  за  гріш,  
За  одне  з  сатаною...  давніш.  

Ви  не  варті  ступати  ногою,  
Де  молитва  лунає  Герою,
Та  земля  захлинається  кров'ю,  
У  страшному,  сумному  двобою.  

Ох,  кровиця  людська-  не  водиця,  
Замасковані,  зганьблені  лиця,  
Ви  у  душу  плюєте  й  свою
Ви  принесли  народу  біду.  

Рідна  ненька,  як  мати  Господня,  
Плаче  гірко,  рида  неприродньо,  
Сина  бито,  наруга,  руїна-
Плаче  гірко  моя  Україна..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780476
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Наташа Марос

ПРОВІСНИЦЯ…

Я  знаю,  ти  шукав  мене  тоді,
Коли  вітри  стогнали  стоголосо,
Де  жовте  листя  в  льодяній  воді
Втопилось  у  свою  останню  осінь...

Блукав  снігами  в  люту  заметіль,
Дерева  чорні  простягали  руки,
Де  не  тобі,  не  я  стелю  постіль  -
Зима,  зима...  провісниця  розлуки...

Весни  чекав,  задивлений  у  даль,
Та  і  вона  безжально  запізнилась,
В  глибокий  сніг  закутала  печаль,
Щоб  я  тобі  ніколи  вже  не  снилась...

                   -              -              -

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780498
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Надія Башинська

ВЕСНА В МЕНІ… ЇЇ ТЕПЛО…

Весна  в  мені...  її  тепло
Дає  життя....  в  мені  воно!  
Розважу  душу.  Тішу  зір.
Усе  це  є  в  мені.  Повір!

Усмішка  щира...  і  сльоза.
Я  грім,  я  блискавка...  Гроза!
По  вінця  ніжності  в  мені.
Зі  мною  світлі,  ясні  дні.

І  ласка,  й  вірність  в  мене  є.
Чим  серце  повниться...  Твоє!
Дає  Господь...  у  добрий  час,
любов  квітує  поміж  нас.

Я  жінка...  ясна,  мов  зоря.
Твоя  навіки  я.  Твоя!
І  ти  зі  мною.  Мій  навік.
Мудрий  і  мужній...  Чоловік!

Я  яблуневий  ніжний  цвіт.
В  мені  сміється  щастям  світ!
Такою  є  й  буду  завжди,
Доки  зі  мною  поряд...  Ти!



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780395
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 06.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Спогадів кортеж

Трави  цілувались  стеблами  шовковими,
І  горіли  зорі  на  небесній  сукні.
Місяцем  грайливим  очі  зачаровані,
Молодість  яскрава  і  сердечний  стукіт.

Вітерець  ласкавий  повівав  між  травами,
І  тепло  у  грудях,  і  обійми  крилець.
Поцілунків  перших  час  перед  загравою,  
Аж  шарівся  місяць,  як  серця  любились.

...І  тепер...  яскраві  зорі,  сяє  місяць  теж.
Пухом  сивочолим  час  летить  невпинно.
А  думки  бентежать  душу:  спогадів  кортеж,
Запахом  медовим  з  присмаком  полинним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780408
дата надходження 05.03.2018
дата закладки 05.03.2018


Коток Оксана

Домашні психотерапевти

Біля  нас  живе  відома  й  невідома  таємниця  .
Незалежна,  волелюбна  й  дуже  гарна  киця.
Ви  не  смійтесь,  не  дивуйтесь  –  я  вас  розумію!
Та  сьогодні  цю  загадку  я  для  вас  розкрию  !

Це  не  просто  звір  у  домі  –  це  сімейний  лікар.
Ви  погладьте  йому  спинку  –  і  не  треба  ліки,
Заспокоїть  муркотінням,  хвостиком  потреться  -  
Стреси,  клопоти  й  турботи  -  все  кудись  минеться.

Двійко  в  мене  лікарів  –  психотерапевтів,
Вони  мене  краще  знають  від  всіх  екстрасенсів.
Це  коти  -  Гришко  й  Марго.  Наче  просто  киці,
А  насправді  –  це  великі  диво  –  таємниці.          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775064
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 05.03.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

І світ почує

Дизайнер  ночі  неповторним  стилем
Оригінальний  в  творчості  своїй.
Захоплює  чарівність  небосхилу.
Сузір*я  сяйво  -  жмуток  золотий.

І  місяць  щедро  сіє  дивне  світло.
Прийшли  удвох  на  рандеву  нічне.
Найкращого  нема  кохання  в  світі,
Бо  від  Всевишнього  воно  міцне.

До  тебе  пригорнусь  душею  й  тілом,
І  світ  почує,  що  люблю...  люблю.
Нічого,  що  так  пізно  ми  зустрілись,
Зірками  наше  щастя  устелю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779910
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018


Квітка))

Так мало дня

Так  мало  дня,  усього,  світ  малий.
Не  можна  розтягнути  на  години,
Що  вічністю  у  тобі,  час  терпкий,
Вустами,  що  солодкий  жаль,  полине.

Відпустиш  на  життя,  чужі  вітри.
Захочеш  обіймати  ніжно  долю.
Утомлена  прощати,  ти  зітри
І  наново  продовжиш  все  поволі.

Бо  мало  дня,  усього,  світ  малий,
Аби  у  ньому  щастя  відшукати.
Спокусою  вродливий  і  чужий,
Аби  так  вірно  й  пристрасно  кохати.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777171
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Надія Башинська

КОЛИ ЛЮБЛЯТЬ…

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

Коли  люблять,  то  працею  славлять.
Сіють  хліб,  бороздять  світ  морями.
Сад  плекають,  чи  зводять  будинки,  
прокидаючись  із  солов'ями.

Коли  люблять...  пишаються  словом,
колискові  на  рідній  співають.
Своїх  діток,  ще  зовсім  маленьких,
землю  рідну  любити  навчають.

Час  такий?  Розбрелися  по  світу?
Дорікати  не  стану  нікому.
Де  б  не  був  ти,  як  доля  б  не  склалась,
та  завжди  повертаймось  додому.

І  молімося,  щоб  Україні
Бог  послав  вже  щасливої  долі.
Щоб  рум'янилась  в  гроні  калина,  
золотилося  жито  у  полі.

Щоб  цвіли  під  вікном  чорнобривці,  
дзвінким  сміхом  наповнилась  хата.
Гріла  душу  всім  пісня  весела,
повертались  в  гніздо  ластів'ята.

Коли  люблять...  Голублять.  Це  правда.
Коли  люблять,  то  й  словом  зігріють.
Ніжним  поглядом  ласку  дарують,
і  підтримають,  і  зрозуміють.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776984
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Ніна Незламна

Квіти кохання


Троянди  –  це  квіти  кохання
Із  ними  приймаю  вітання
Кохаю….  Давно  зрозуміла
Радію,  я  щастя  зустріла.
І  вечір  цей…  Наш,  таємничий..
Ти  ціль  життя,  ти  найдорожчий
Ніжний  погляд….  Квіти  запашні
Стали  рідні,    дорогі  мені.
Вітер  розніс  сумніви  усі
Нічка    дріма  в  золотій  рясі
Запах  троянди  –  чудодійство
Так  це  кохання…  Це  чаклунство.

                                                     Вірш  до  картини
                                                                                     10.09.2017р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777152
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумую і чекаю…

Під  кучугури  снігу,  
Сховалось  наше  літо.
Скувало  в  річці  кригу
І  понесло  над  світом

Любов  одну  -  єдину
І  сум  розчарування.
Як  ягоди  калини,
Палає  десь  кохання.

А  я  одна  без  тебе,
Сумую  і  чекаю.
Коли  у  темнім  небі,
Світанок  запалає.

З  очей  впаде  краплина,
У  серці  сподівання.
Там  де  живе  родина,
Там  ніжиться  кохання..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777121
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Шостацька Людмила

НАМАЛЮЮ ЩАСЛИВИЙ СВІТ

                                         
                                                       Я  проснулася  від  любові,
                                                       Сни  наснилися  кольорові.  
                                                                       Як  проснулась  –  всміхається  світ,
                                                                       Я  кажу  із  любов’ю:  «  Привіт!»
                                                       Я  йому  –  аж  мільйон  цілунків,
                                                                       Розпочала  свій  день  з  малюнків.
                                                                       Малювала  маленьких  діток,
                                                                       Руту-м’яту  і  ще  й  любисток.
                                                                       Коровай  малювала  з  сонця,
                                                                       Його  зайчика  –  на  долонці.
                                                       І  корівок  божих  багато,
                                                                       Ще  й  весняний  танок  у  свято.
                                                                       Малювала    лелечий  політ,
                                                                       Малювала,  як  вміла  цей  світ.
                                                                       Ви  щасливі?  –  Я  дуже  рада!
                                                                       Ще  пройдуся  казковим  садом.
                                                                       Може  я  домалюю  там  щось,
                                                                       Аби  вам  усім  краще  жилось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777104
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Зустрів мене

Зустрів  мене  в  фламінговім  світанку,
Вдихнув  у  душу  ніжний  промінь  ласки.
Обсаджена  смерічками  альтанка
Нас  огортала  у  хмельній  запасці.

Подарував  для  щастя  небо  й  крила,
І  макраме  міцним  плелось  кохання,
А  поцілунків  на  зап*ясті  сила
Вузлом  єднала  у  палкім  бажанні.

Фламінго-птахом  тріпотіло  серце,
Світанок  владно  зазирав  рожево,
Блищала  поруч  річечка  люстерцем...
...Чи  дійсно  бУло,  чи  любові  мрево?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777205
дата надходження 15.02.2018
дата закладки 15.02.2018


Ганна Верес

Пливуть слова

Летять  із  Космосу  слова,
Лягають  зернами  у  душу,
Їх  муза  гріє  й  осява,
Тож  вірші  з  них  ростити  мушу.

Любов’ю  кожен  загорну,
Теплом  своїм  загенерую
І  сонцесяйну  далину
Творінням  людям  подарую.

Я  відшукаю  ті  слова,
Котрі  зруйнують  бастіони,
Щоб  клич  мій  зброєю  ставав,
На  боротьбу  повів  мільйони.

Й  уп’ється  волею  земля,
І  сонцем  –  посмішка  у  неньки.
І  мури  зваляться  Кремля
Онукові  у  ніжні  жменьки.

Пливуть,  мов  човники,  слова,
Осяяні  теплом  любові,
І  кожне  дна  душі  сяга,
Бо  послане  великим  Богом!
2.02.2018.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Ніна Незламна

Квітка серед поля

Ой  доленько  доле,  чому  не  смієшся
Чому  з  гіркотою,  чи  то  так  здається
 Квітка  серед  поля,  будяки  радіють
Всміхались  лукаво,  про  кохання  мріють
А  вона  ж  журилась,    шукала  поради
Та  ні    не  за  себе,  діточок  заради
Як  їх  відпустити,    в  отой  світ  незнаний?
Щоб  змогли    зберегти,  сховать  цвіт    родинний
 Бо    страшенний    ворог,  хоче  всіх  здолати
Щоб  та  квітка  ніжна  не  могла  плекати
Діток  біля  себе.Щоби  на  чужину
Вони  відлітали,  вітер  дув  у  спину
Все  на  заробітки  та  весь  час  по  наймах
По  чужих  стежинах,  безвісних  долинах
 Губить  квітка  сльози…  Ген,  ген    полетіли
 Зонтики  далеко….    Волі  захотіли….

                                                                                                     06.02.2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776185
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Олена Жежук

Навіщо?

Навіщо,  мій  Боже,  навіщо  мені  оцей    шлях?
Ось  той,  що  ліворуч,  зеленими  травами  вкрився.
Там  пісню  співає  над  полем  заквітчаним  птах,
А  тут  на  моєму  лиш  ворон  старий  оселився.

І  пустка,  і  холод  –  бреду  по  багнюці  одна.
І  ноша  найважча    утомлене  серце  стискає.
Бо  ж  сильною  бути  мені  не  навчитись    ніяк,
Та  й  силу  хитку  вража  помста  у  крил    однімає.

Вже  й  крилами  жертвую…  Нащо  без  віри  вони?
О  скільки  прекрасних  світів  з  ними  я  повидала!
Та  віру  розтоптано,  вбито  без  суду  й  вини,
Й  слова,  що  посіяла,  лю́дська  байдужість  стоптала.

Подай  мені,  Боже,  подай  у  дорогу  свічу,
Бо  я  ще  жива,  і  десь  в  грудях    тепло  прозріває.
До  білого  світу  крізь  біль,  крізь  лукавство  лечу  –
Ростуть  знову  крила  …  Невже    отак  в  світі  буває?



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776241
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Надія Башинська

РІДНИЙ КРАЙ

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Аранжування  Б.  Попова

Як  добре,  що  у  світі  є  сонце  золоте.
Як  добре,  що  навколо  все  квітне  і  росте.
Як  добре,  що  стежина  веде  нас  всіх  у  гай.
Як  добре,  що  у  кожного  є  в  світі  рідний  край.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

Як  добре,  що  є  в  світі  легенький  вітерець.
Із  ласки  та  любові  стежина  до  сердець.
Любов  усіх  зігріє,  розважить,  звеселить.
Як  добре  в  ріднім  краї  нам  усім  у  дружбі  жить.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

Як  добре,  що  у  світі  є  сонце  золоте.
Як  добре,  що  навколо  все  квітне  і  росте.
Як  добре,  що  стежина  веде  нас  всіх  у  гай.
Як  добре,  що  для  кожного  -  найкращий  рідний  край.

Рідний  край!  Рідний  край!
Тут  тополя,  верба  і  калина.

Рідний  край!  Рідний  край!
Є  найкращим  -  пам'ятай.
Бо  святою  є  земля,  де  родина!(2р.)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776333
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

В гармонии

Ночное  небо...Звёздные  алмазы,
Волшебник-месяц  вновь  колдует.
И  шёлковая  леска  крепкой  связью
Соединяет...Он  целует.

Ночное  небо  и  слепые  звёзды,
Им  стыдно  проявлять  сиянье.
Ведь  от  любви  и  страсти  ночи  пёстры,
Когда  сплетаются  лианно.

Ночное  небо,  блёкнет  месяц  тихий,
И  обнажённых  прикрывает  
Небесным  пледом  из  индиго  лихо.
Влюблённый  он...  и  понимает...

Ночное  небо,  только  двое  рядом.
И  тонут  без  воды  друг  в  друге.
Вселенная  проводит  нежным  взглядом...
В  гармонии  сердца  и  руки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775779
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Лана Ніконова

А у моїй душі -зима…


А  у  моїй  душі  -зима,
І  кохання  в  моїм  серці  вже  давно  нема.
Не  зрадіють  мой  очі  й  приходу  весни,
Тепер  бачу  я  щоночі  чорно-  білі  сни...
Наче  й  поруч  ти  зі  мною,та  тебе  нема,
Не  говоримо  з  тобою,  між  нами  стіна.
Лише  вранці  кинеш  скупо  ти  мені:-Привіт.
А  солодких  поцілунків  зів'яв  диво-цвіт,
І  тепло  твоїх  обіймів  лід  скував  давно!
Де  поділося  кохання?  Чи  було  воно?
Снігом  відповідь  на  запитання  замела  зима.
Наче  й  поруч  ти  зі  мною,  та  тебе  нема....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775802
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Сіроманка

Ірина Вовк. "Скажи мені правду, якою б вона не була…"

Скажи  мені  правду,  якою  б  вона  не  була…
Про  місяць  упо́вні…  Про  два  лебединих  крила…
Про  літа  веселки  барвисті…  про  теплі  дощі…
Про  пестощів  ласки  іскристі…  про  сповідь  душі…
Скажи  мені  правду,  що  й  досі  у  серці  щемить…
Про  ту  найдорожчу,  про  найсокровеннішу  мить…
Про  всесвіт  у  зорях,  утоплений  в  глибах  криниць…
Про  мову  безмовну  промінних  широких  зіниць…
Про  сонце,  що  сходить  в  обіймах  і  чезне  в  імлі…
Про  стежку  до  саду,  де  бродимо  ми  ще  малі…
Про  мамину  ніжність,  про  батькову  гордість  німу…
Про  сльози  печалі  на  вижовклих  трав  килиму…
Про  муки  відталі,  душевний  утрачений  рай…
Скажи  мені  правду  –  нічого  в  собі  не  ховай…
Я  знаю,  що  тяжко  –  правдивий,  оголений  біль…
Я  знаю  ж  бо  –  тяжко,  бо  цілі  не  видно  відсіль…
Не  видно  ж  бо  цілі  –  далеко  далекі  світи…
Скажи  мені  правду  –  бо  з  правдою  легше  іти!
Крізь  бурі  і  товщі,  де  квітне  неторканий  Сад,
Крізь  товщі  і  бурі,  пургу  і  рясний  снігопад…
Скажи  мені  правду  –  і  я  тоді  ска́жу  сама…
Про  те,  що  у  серці  не  все  ще  панує  Зима…
Хоч  журно  над  чо́лами  пам’ять  пече  і  тяжить…
Про  шлях,  нами  сходжений  –  що  у  багрянцях  лежить…
Про  місяць  уповні…  Про  два  лебединих  крила…

Скажу  тобі  правду,  якою  б  вона  не  була…    

7.02.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775717
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Лілея1

ПЕРЕПИСАТИ ЗИМУ…

[i][b]Недавно  осінь    жовтими    таро
Ще  ворожила  в  золоті  сусальнім,
А  вже  ось  біле    лебедя  перо,
Зимово  креслить    знаки    запитальні.

Красивий  почерк  пластику  вікна  
Морозними  химерами    шліфує.
І  на  душі  зима...  зима...  зима...
Попри  плюси  квартирні  тріумфує.

Ця  одинокість  щирих    почуттів,
Мов  та  струна,  бринить  в  куточку  тонко.
Я  б  так  хотів,  ах,  як  би  я  хотів
Переписати  зи́му,  незнайомко!

Нехай,  хоча  б  у  сотому  вірші́,
Додавши    червня    вишеньку  і  неба.
А  сонце...  сонце...  в    тебе  у  душі  ,
Тож  малювати,  мабуть,  і    не  треба.[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775648
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Чайківчанка

ВІД ТВОЇХ СЛІВ Я ОЖИВАЮ

ВІД  ТВОЇХ  СЛІВ  Я  ОЖИВАЮ
Від  твоїх  ласкавих  ніжних  слів  я  оживаю...
первоцвітом    посеред  білої  зими    цвіту,
як  дика  пташка  звільнена  із  полону  злітаю...
і  до  зір,    на  волю  воленьку  лечу  лечу  лечу.

Лютий  мороз  пече  пробирає  до  кісток...
надворі  мороз  лютий  нікого  немає,
тільки    я  у  заметіль  іду,  і  вдихаю  ковток...
кружляє  сніжинка  і  в  долонях  моїх  тає.

Скільки  радості  і  щастя  ти  подарував  мені  ?...
запалив  ватру  у  душі  і  вона    горить  палає...
встеляю  вишитий  рушник  несу  любов  тобі,
підбираю  високу  ноту  і  піснею  серце  співає.

Променем  сонечка  лелієш  голубиш  мене  
і  шукає  самотня    пташка  високого  неба  
бо  у  вишуканім  слові    -цілюще  джерельце
вічна  весна  і  пахне  літо  медами  для  тебе.

М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775747
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти подаруй букет із мрій…

Сумую  у  зітханні  німоти,
Сумую  у  дощах,  у  теплім  літі.
Для  мене  найдорожчий  в  світі  ти,
В  душі  кохання  наче  оксамити.

Я  відчуваю  тихий  подих  твій,
Слова  твої  мов  дихання  в  тумані.
Ти  подаруй  мені  букет  із  мрій,
Палкі  цілунки  і  такі  бажанні.

Душа  моя  -  неначе  джерело,
Завжди  з  тобою  і  прозоро  -  чиста.
В  важку  хвилину  підставля  крило
У  променях  яскраво  -  золотистих.

Душа  моя  обласкана  в  вітрах
І  зіткана  із  ніжності  й  любові.
Приходь  коханий  хоч  до  мене  в  снах,
Хай  будуть  сни  для  мене  кольорові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775480
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 08.02.2018


Ніна Незламна

Я ж не станцюю

                                         
Немов  багаття    в  молодій  душі
В  грудях    запекло,  мабуть  горіло
Перед  очами    пухкий  сніг,  кущі
Він  опритомнів,  небо  сіріло.
Червона  пляма  зовсім  поряд
Страшно,  серце  жме,  чому  такий  сніг?
Його  трусило,  до  неба  погляд
Потім  суворо,  подививсь  до  ніг
 Напевно  живий,  то  сон  наснився?
Знов  засвистіло,  здригнулась  земля
Чому  один  тут,  я  залишився?
Десь  подівсь  бліндаж,  гудить  звіддаля
В  очах  стемніло,  ні  то  був  не  сон
Та  де  ж  поділась…  Друга…Та  нога
Як  же  станцюю…З  жінкою  «Бостон»?
Чарівний  танець?  Душу….Рве  туга..
Лицем  до  снігу,  на  смак  солоний
Почувши  шурхіт,  зібрав  всі  сили
Друзі  я  живий!  Лиш  біль  нестерпний…
Ледь  похитнувся…  В  очі  світили…
Тепло  відчував,  дотик  ніжних  рук
Так  він  проснувся,  думав  про  сім`ю
Уявляв  жінку,  того  вальсу  звук
Зіронько  моя…  Я  ж  не  станцюю…

                                                             08.02  2018р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775760
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018


СЕЛЮК

НЕ ЖИТИ БЕЗ ТЕБЕ

Ловити  твій  погляд,  дивитись  у  очі,
Не  спати  ночами,  бо  спати  не  хочу.
Тебе  цілувати  і  пестити  груди,
Хоч  знаю,  що  цього  ніколи  не  буде.
Неначе  в  повітрі  в  тобі  є  потреба,
Щоб  жити  тобою  і  думать  про  тебе.
Не  знаю,  як  жив,  як  тебе  не  було,
Тоді  ще  волосся  вкривало  чоло.
Не  бачив  я  щастя  і  зараз  нема,
Живу  наче  перст  і  ти  також  сама.
Ти  доля  моя,    зірка  синього    неба…
Я  змісту  не  бачу,  щоб  жити  без  тебе.

 



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775423
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Таємниці ночі…

Зимова  ніч  в  містичній  таємнниці,
Блукає  з  зорями  у  далині.
Ще  з  літа  заховались  громовиці,
Притихла  річка  у  казковім  сні.

Десь  вітер  грає  на  віолончелі,
Свої  пісні  розносить  по  селі.
Яскраве  світло  світиться  в  оселі,
В  зажурі  курять  трубку  димарі.

Пухнасті  шуби  одягли  ялини
І  поле  загорнулось  у  сувій.
Малює  пензлем  ніч  свої  картини,
Дарує  місяць  поцілунок  їй.

Вона  його  приймає  дуже  радо
Й  невинно  посміхається  зорі.
Тому,  що  він  сьогодні  її  зрадив,
Зоря  засумувала  угорі



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775263
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Лілея1

ЧОРНІ ТРОЯНДИ…

[i][b]Іще  не  осінь,  Господи,  не  осінь,
А  так  самотньо  в  вашому      дворі.
Деінде  срібло    вільхи  на  волосі
І  біло-біло  курять  димарі.

Ані  колядки,  ані  вам  щедрівки,
Під'їздом  з  вітром  гоняться  страхи.
Та    з  цяточками  божої  корівки
У  шапочках  засніжені  дахи.

Замерзлі  вікна  дивляться  веранди,
Як  білий  місяць  кинувся  в  лиман.
І  чорні-чорні  у  снігу    троянди,
Порозростались  ген  аж  під  паркан.

Так  темно-темно,  хто  із  нас  побачив,
Що  оті  квіти,    там,  де    бузина,
У    затишному  дворику,  одначе,  
Снарядами  насіяла      війна?[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 05.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Серце коханням палає…

Впали  сніжинки  на  вії  твої,
Кохана  моя  і  єдина.
Доноситься  тихе  мовчання  гаїв,
В  зажурі  стоїть  горобина.

Серце  палає  моє  у  вогні,
Жаринки  злітають  у  небо.
Ти  найдорожча,  кохана,  мені,
І  більшого  щастя  не  треба...

Як  мені  хочеться  взяти  тебе,
За  руку  любове  гаряча.
Доля  у  мандри  кудись  все  веде,
Вона  чомусь  стала  незряча.

Буде  холодною  наша  зима,
Та  більше  вона  не  злякає.
Ти  в  моїм  серці  кохана  одна,
І  серце  коханням  палає...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774974
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Олена Жежук

Небо у мені

Сьогодні  небо  плакало  мені.
Вечірнім  смутком  оповило  плечі,  
І  заповзало  в  шпарки  порожнечі
Моїх  ілюзій    в  темному  вікні.

Воно  мені  сповідало  дощем,  
Роздоллям  синім    проникало  в  груди,
І  сипалось  в  мої  холодні  руки…
В  мені  сотало  невигойний  щем.

Глибінь  небес  тривожить  і  зове…
От  тільки  я  до    пір  оцих  не  знаю,  
Чи  я    із  неба    зовсім  не  спускаюсь?
Чи  й  справді    небо  у  мені  живе..?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775082
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018


Genyk

ТАК ПРОСТО




Ніхто  любов  не  випив  ще  до  дна
Якими  не  були  б  зізнання
Лиш  час,той  вип"є  все  сповна
Залишивши  лише  зітхання

Сьогодні  пий  мою  любов
Впивайся  нею  завтра
Допоки  чаша  повниться  сама
Гортай  сторінки  щастя


                                           GENYK

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771732
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 04.02.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2018


Лілея1

ЛЮТНЕВЕ БАРОКО…

[i][b]За  віконцем  у  Вас  
сніжну-сніжну  зими    борозну́
Теплого  лютого
губить    розмите  бароко.
Денний  -    "плюс  п'ять",    
забира,  мов    підсніжник  весну,
В  щирі  обійми    
широкі...  широкі...  широкі...

Вам  не  до  того...  
спітнілий  квадратик  вікна,
Щільно  ховає  цю  іншу...  
замовкли  куранти...  
Лиш  споглядаю,  
як  гине    остання  краса,  
Тої  зими  -  
дорогі-дорогі  діаманти.

Тихо  крадуся,    
 мов  тінню,  у  вікнах  стою,      
І  розумію,  
 сніги  не  прикрити    собою
Й  нашу  любов,    
що,  мов  дюна    сніжинок  в  саду,
Зовсім  недавно
скотилася  в  землю    сльозою.
[/b][/i]






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774689
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Лютневий ранок

Лютневий  ранок  і  пахуча  кава
Із  присмаком  кориці  і  весни.
Струмочком  ллється  спілкування  жваве,
Стрибає  сонце  зайцем  на  стіні.

І  щастям  заціловані  обличчя,
Зими  краса,  сплетіння  теплих  вій.
Слова  любові,  ніби  хіт  музичний,
Проникливі,  сердечні  і  живі.

І  лютий,  попри  назву,  добрий.
Експресія  бажань  -  і  тане  сніг.
Любов  взаємна  -  долі  світлий  обрій.
І  ніжність,  ласка  -  Амальтеї  ріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774744
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сузір'я кохання…

У  небі  сузір'я  кохання,
В  повітрі  пахучий  жасмін.
У  серці  одні  сподівання,
Малюнки  вельможних  картин.

Десь  линуть  мелодії  ночі,
Не  спить  веселиться  цвіркун.
А  я  усе  згадую  очі,
Казкову  мелодію  струн.

І  линуть  чарівності  звуки,
Крізь  роки  і  через  життя.
Гарячі  коханого  руки,
Гарячі  і  ніжні  серця.

Я  спати  сьогодні  не  буду,
Не  зможу,  коханий,  в  цю  ніч.
Сузір'я  кохання  -  це  чудо,
Торкнеться  нас  полум'ям  свіч...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774761
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Леся Утриско

Мамині мальви.

Колисала  мати  із  дітьми  колиску,  
Застеляла  долю  білим  рушником,  
Пролягли  дороги,  їх  життя,  неблизькі-
Посходили  мальви  в  мами  під  вікном.  


        Приспів:
Кучеряві  мальви-  різнокольорові-   
Іванко  в  Канаді,  а  Роман  у  Львові,
Галинка  в  Мілані,  Марічка  в  Бурштині-  
Їх  чекає  мати  в  старенькій  хатині.  


Посивіла  мати  дітей  виглядає,  
Рушником  стареньким  поріг  застеля,
Ой  ви  лелеченьки-  сини  мої  й  доньки,  
Коли  ж  повернетесь  до  свого  гнізда?


       Приспів:
Кучеряві  мальви-  різнокольорові-   
Іванко  в  Канаді,  а  Роман  у  Львові,
Галинка  в  Мілані,  Марічка  в  Бурштині-  
Їх  чекає  мати  в  старенькій  хатині.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774803
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Веде дорога зрілості додому

(Експромт  -  натхнення...                                
                                               .http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774649  )



Який  же  любий  досі  серцю  рІдний  край,
І  дорогА  під  очеретом  хата.
Як  наче  вчора  мати  наливала  чай.
І  хлібом  свіжим  пахла  вся  кімната.

Згадалося  мені  дитинство  золоте,
І  колос,  що  схиляється  додолу.
Те  місце,  де  родивсь,  зростав  колись  -  святе.
Веде  дорога  зрілості  додому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774865
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Спогади під назвою надії…

З  тобою  ми  позАочі  знайомі,
Та  я  в  думках  щоденно  біля  тебе.
Десь  є  планети  й  зорі  не  відомі,
А  я  про  очі  мрію  наче  небо.

Блакитна  синь  у  них  і  стільки  блиску,
Здавалося  б  давно  минули  роки.
Нераз  ти  коло  мене  був  так  близько,
Нераз  я  чула  за  спиною  кроки...

Ми  зустрічались  поглядом  тривожним,
Та  незмогли  нічого  розказати.
Лише  в  думках  ми  ту  любов  помножим
Й  розповімо,  як  можемо  кохати.

Далекий  друг  із  юності  із  мрії,
Лишились  почуття  у  серці  чисті.
І  спогади  під  назвою  "  надії",
Такі  далекі,  а  мені  так  близькі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774456
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018


Володимир Верста

Забуті монументи

Емоції  в  кредит,  ростуть  проценти.
«В  кредитках  почуття  на  все  життя»,  –
Говорять,  розставляючи  акценти
Ломбарди,  що  купляють  відчуття.

Уся  любов  оцінюється  в  центи,
Та  з  кожним  днем  згасає  все  биття
У  грудях,  відчуваючи  фрагменти,
Що  сиплються,  немов  брудне  сміття.

Під  аркою  стального  монумента
Любов  присіла,  плаче  в  самоті
І  згадує  палкі  колись  моменти  –  

Літала  над  людьми  у  висоті,
А  зараз  залишились  постаменти,
Що  сяють  по  містах  у  темноті.

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  28.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773783
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як швидко юність пролетіла…

Як  швидко  юність  пролетіла,
Неначе  впав  із  яблунь  цвіт.
Несли  в  майбутнє  дужі  крила,
Щасливим  був  у  них  політ.

І  мрій  було  тоді  багато,
Душа  співала  молода.
І  кожен  день  був  наче  свято,
Вела  стежина  в  майбуття.

Плоди  з'явились  на  деревах
І  промінь  сонця  впав  на  них.
І  розливалися  озера,
Довкола  линув  ніжний  сміх.

Були  і  злети  і  падіння,
З'явилася  міцна  сім'я.
Міцне  пустилося  коріння
І  твердою  була  земля.

Як  осінь  скинула  листочки,
З'явилась  в  косах  сивина.
Повиростали  сини  й  дочки,
А  в  серці  досі  ще  весна...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774060
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Оля Андрієвська

Моя Україно!

                                                                                           


Моя  Україно,  твій  стогін  я  чую  крізь  сон,
У  серці  твоїм  кровоточить  роз’ятрена  рана  .
На  сході  лютує  голодний  гібридний  дракон
І  в  пекло  чатує  відчинену  ковану  браму.

Моя  Україно,  крізь  біль  і  незгоди  борись!
Не  дай  затуманити  сивою  кривдою  очі.
Бо  люд  твій  не  весь  від  дурману  брехні  пробудивсь
І  мук  твоїх  праведних  бачити  ясно  не  хоче.

Моя  Україно,  гостинна  та  ніжна    душа!
Згорьована  мати  синів,  що  в  бою  не  скорити!
Надію  в  серцях  твоя  світла  любов  воскреша
У  тих  ,  хто  навіки    не  може  тебе  не  любити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772646
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 30.01.2018


Ніна Незламна

Таємна ніч

 Таємна  ніч  -  вже  зіткала  вуаль
Ясніли  зорі,  тікала  печаль
За  вікном  криштальний,  яскравий  сніг
Радо  всміхалась,  ти  не  йшов,  а  біг
Мінливий  місяць…Освітив  шлях
Сяяла  радість  в  твоїх  очах
Закохуйся  в  мене  -  без  обману
Зроби  для  себе  ніжну,  кохану
Мерехтіли  зорі…Ніч  минала
В  теплих  обіймах  я  засинала.

                                                             2013р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772510
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Затерялись

Затерялись  с  тобой  в  снежном  ворсе  зимы...
Мне  твоих  не  хватает  с  искринками  глаз.
Как  же  трудно  найти  в  белом  хлопке  Пимы,
В  бахроме  белизны  где-то  канула  связь.

Затерялись  с  тобой  в  снежном  ворсе  зимы...
Не  хватает  твоих  сильных  ласковых  рук,
Укрывавших  меня  теплотою  каймы,
Создавая  чувствительный  нежности  круг.

Затерялись  с  тобой  в  снежном  ворсе  зимы...
Как  найти  после  вьюги  друг  друга  теперь?
Знаю:  ищешь  меня  средь  морозной  кошмы.
Приходи,  даже  в  холод  распахнута  дверь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772515
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018


НАДЕЖДА М.

Заметіль…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=k6DXxH1lC_E[/youtube]


А  за  вікном  хурделиця  півнОчі,
Старанно  замітає  всі  сліди.
Сіріє,  та  не  хочуть  спати  очі,
Думки  все  відлітають  в  нікуди.

Чому  буває  так,  як  ти  не  хочеш?
Хіба  життя  -  це  тільки  боротьба?
І  це  питання  нерви  все  лоскоче...
Думок  до  ранку  ціла  вже  юрба.

І  все  я  розкладаю  по  поличках:
Не  можу  зрозуміти  все  ж  ніяк:
Чому  любов  буває  у  двох  лицях?
Невже  її  ціна  один  мідяк?

З  тобою  ми  не  бачились  ніколи.
Чому  ж  до  мене  ти  приходиш  в  сни?
І  від  питань  думки  стають  вже  кволі.
Такі  вони  нічні  думки  чудні.

Під  ранок  затихає  завірюха,
Ліхтар  теж  заспокоївся  на  мить..
А  я  чекаю  відповідь  послухать.
Чи  зможе  мені  хтось  все  пояснить?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772417
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018


Ліна Ланська

ВИ ЗАБУЛИ МЕНЕ

Ви  забули  мене,  не  пізнали  збентежений  погляд,
Не  згадали  той  вечір,  коли,  як  тепер,  падав  сніг.
У  єдиній  троянді  ховались  покора  й  сваволя,
Та  беззахисна  квітка  мене  нагадала  мені.

Ви  забули  мій  сміх,  як  вустами  колючки  виймали.
Білосніжні  пелюстки,  зів"яли  й  зотліли  давно.
Дотепер  лиш  обвуглені  миті,  під  колір  марсали,
Збайдужілій  мені  наливають  холодне  вино.

Ви  забули  ім"я,  яке  вигадать  більше  не  сміли,
Щоб  назвати  ту,  іншу,  не  схожу  на  мене  ніяк.
Тільки  чом  і  сьогодні  букет  ваш  трояндово-білий,
Якщо  любить  криваву  марсалу  вона,  а  не  я?..

16.01.18

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771843
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018


Світлая (Світлана Пирогова)

Мовчання вже дістало веж

Із  ним  не  вистачає  їй  розмов
І  тихих  вечорів  удвох.
Годинно-похвилинний  стукіт-зов,
Що  кличе  крізь  чортополох.

Зими  колючість...  і  скло  морозне
Із  ліній  і  фігур,  і  трав.
Амбітний  і  завше  скрупульозний
Пропав  у  забутті  підстав.

Із  ним  розмов  не  вистачає  їй,
Мовчання  вже  дістало  веж.
Сніжинок  граціозних  в  серці  рій,
Тривожності  якийсь  кортеж.

Манеж  безсоння...пустеля  тиші.
Не  відповість  їй  монітор.
Люмінофором  лягають  вірші.
Як  хочеться  розмов  повтор...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770892
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2017


Елена Марс

Любить - вопреки всему

Любить  -  вопреки  всему...  подогнав  года...
Любить  -  вопреки  всему  -  будто  вспять  вода...
Умолк  бы  лишь  этот  голос  внутри  меня:
"За  счастье  не  отменялась  ещё  пеня..."

Я  знаю  -  каким  бывает  порой  тариф...
Ведь  счастье,  без  чьей-то  боли  душевной,  -  миф.
"Ах,  милая,  ты  признаться  себе  изволь:
Способна  ли  в  чьём-то  сердце  посеять  боль?"

А  чувства  во  мне  растут,  как  огонь  зари  -
Всему  вопреки!  ...  Как  не  слышать  себя  -  внутри?
Ни  разум,  ни  сердце  не  просто  в  себе  заткнуть.
...  Какой  мне  судьба  избрала  на  завтра  путь?..

И  разум,  и  сердце  окутал  туман  седой...
Мой  Праведный  Боже!  Полажу  ли  я  с  собой?  
...  Любить  вопреки  всему  -  как  на  кромке  льда...
Влюбляются  люди,  Господи,  иногда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766452
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Анатолій В.

Не смій відпускати…

Щось  тисне  у  грудях...  Це,  мабуть,  задавнена  осінь...  
Летять  і  курличуть  і  досі  в  мені  журавлі...
 І  сни,  мої  мрії,  життєвого  справдження  просять...  
З  димами  від  листя  пустити  б  у  небо  жалі!..

Зима  загубилась  між  тугою  осені  й  небом,  
Бурмоситься  хмарами;  снігу  нема  і  нема...  
Боюся,  в  душі  визріває  нагальна  потреба,  
Щоб  там  замість  осені  вкрила  все  снігом  зима.

Невже  я  засну,  у  зимову  впаду  летаргію?  Мені  ж  в  моїй  осені  тепло  й  комфортно  було!  
Там  клин  журавлиний  курликанням  кликав  надію...  
Не  хочу,  щоб  душу  у  білі  сніги  замело!

Живи  в  мені,  осене!  Що  нам  з  тобою  ділити?  
Не  тисни  на  груди  словами  несправджених  мрій.  
Ми  будемо  жити,  кохати  і  в  небо  летіти...  З  душі  журавлів  забирати  у  мене  не  смій!

Не  смій  відпускати!  Не  смій  відпускати  у  вирій!  
Вони  ж  не  курличуть  без  мене,  без  мене  німі!..  
І  всі  мої  мрії  в  життєвому  сірому  вирі
 Не  смій  відпускати  з  душі  на  поталу  зимі!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766496
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 17.12.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Де ти…

Де  ти...суголосся  дощів  і  світла...
У  забагнених  тих  тенетах,
Де  летить  моя  тиха  молитва
З  незгасаючим  небом  –  де  ти?

Де  ти...в  сніговіях  тремтіло  тихо...
Обертались  серця-планети  –
(збережи  тебе,  Боже,  від  лиха!)  
У  натомлених  кілометрах

Пломеніє  думками  –  де  ти?!
Де  ти...  знову  січений  дощ  на  віконні  
Вимальовує  спраглі  портрети...
І  уже  не  затихне  до  скону  

В  моїм  серці  твій  вітер:  «Де  ти?»
....А  у  мороці  знову  і  знову
Виникають  твої  силуети.
Сновигають  дощі  по  колу...

Ні...це  –  я  ,  у  твоїх  тенетах...
Між  дощами  й  тобою...де  ти?

©Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766383
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Зимове теплослів*я

Читаю  книгу  білої  зими.
На  сторінках  кристали  чисті  льоду,
Сніжинки  стелять  з  блиском  килими,
Чекаю  новорічну  насолоду.

І  хвойно-мандариновий  коктейль
Струнких  ялинок  і  гілчастих  сосен.
І  забринить  в  душі  віолончель
Святково-ніжним  духом  стоголосся.

Блаженство  шоколадне  і  зефір,
Зимові  чудеса  і  подарунки.
І  фейєрверки  вирвуться  в  ефір,
Сюрпризи  щастя  від  зими-чаклунки.

І  перша  зірка  -  благовіст  Різдва
Засяє  діамантом  в  небі  миру,
Теплом  зігріють  дії  і  слова,
Життю  я  заспіваю  оду  щиру.

Читаю  книгу  білої  зими,
На  сторінках  в  красі  моя  країна.
Любові  застелю  я  килими  -  
Зимове  теплослів*я  Україні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766092
дата надходження 15.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Володимир Верста

Снігова королева

Засніжені  серця  спасіння  просять...
У  осені  хоч  трішечки  тепла
Отримати,  а  тільки  лише  роси
Збирають  по  шляхах  куди  пройшла.

Морозною  косою  вона  косить
Ті  почуття,  що  принесла  весна.
На  вулицях  ліхтарики  погасить
І  розфарбує  візерунок  скла.

О  королево,  відпусти,  благаю!
З  тенет  твоїх  я  хочу  утекти...
Та  знищений  снігами  путь  до  раю,
Тепер  немає  сенсу  вже  іти...

Чекати  на  весну  і  замерзати,
Сонети  із  мережива  в'язати...

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  16.12.17

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766345
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 16.12.2017


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Диво - кохання твоє…

В  холодних  обіймах  зими,
При  свідках  зорів  і  неба.
Мене  пригортав    до  себе,
Теплом  зігрівалися  ми.

Потріскував  десь  морозець,
Інеєм  падав  на  віти.
На  вікнах  зимові  квіти,
Торкались  душі  і  сердець.

В  полоні  твоїм  назавжди,
Вальсує  Вітер  з  Зимою.
А  я  щаслива  з  тобою,
Бо  поруч  зі  мною  є  ти...

Бо  поруч  тепло  неземне,
Душу  мою  зігріває.
Кращого  дива  немає,
Як  диво  -  кохання  твоє...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765959
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Обожнюю…

Обожнюю,  коли  летить  пухнастий  сніг
Чарівно  із  бездонності  небес.
І  сипле  біло-сніжне  щастя  повний  міх,
Зірчастістю  танцює  полонез.

І  танцю  підкоряється  земля-раба,
Сніжинок  ніжність  у  холод  ближча.
Незнана  їй,  як  жінці  тихій,  боротьба,
Бо  чудо    Боже  усього  вище.

Лікує  душу  грішну  колір  чистоти,
Енергію  вселяє,  мов  алмаз.
І  жити  хочеться  в  природній  красоті!
-  Живи,  -  від  Бога  чую  раз  по  раз.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765886
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017


Олена Жежук

Шлях до себе

Пощо  тривожить  в  зимнім  безгомінні  
Моїх  думок  невигадана    суть?
Людське  життя  тоді  лиш  має  цінність,
Якщо  воно  комусь  несе    красу.  

Навчись  любити!  Простягни  долоні,
Малюй,  будуй,  ліпи  цей  світ  –  твори!
І  душу  ізціли  в  сльозі  солоній,
І  щиро-щиро  з  Богом  говори.

Коли  ж  усе  отримаєш  й  засяєш
Правічним  Сонцем  серед  корогов,
Знайдеш  любов,  безсмертя,  рай…  та  знаєш,
Комусь  віддати  мусиш  і  Його.

Бо  сенс  життя  у  тому,  щоб  віддати
Усе,  що  зміг  посіять  в  тобі  Бог.
Цей  шлях  до  себе…  аби  щастя  мати
І  надлюдських  сягнути  перемог.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765845
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Світлая (Світлана Пирогова)

Індиго вечора змішалось з білим

Самотність  пеленала  ніжне  серце,
Стискала  груди  у  зимовий  вечір.
І  тиша  мовчазна  холодним  герцем  
Торкала  трепетом  сумним  за  плечі.

...На  жирандолі  запалила  свічі,
А  за  вікном    моргав  ліхтар  і  снігопад.
Здавалося,  не  бачила  вже  вічність
Сніжинок  срібла,  як  гурту  кавалькад.

Росли  наметом  сніжним  кучугури...
Думки,  мов  білі  голуби,  літали.
Невже  зима  ця  збудувала  мури?
Вона  ж  колись  співала  двом  хорали...

Індиго  вечора  змішалось  з  білим.
У  двері  стук  -  нестяма  в  серці  мліла.
Обійми  хоч  засніжені,  а  зрілі.
Любов  не  втратили  -  в  душі    ж  бо  сила.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765701
дата надходження 13.12.2017
дата закладки 13.12.2017


Стеві

Я волію пташкою стати…

Я  волію  пташкою  стати
І  купатись  у  сяйві  небес.
Силу  вітру  щораз  хапати,
Знати  тайну  усіх  чудес.
І  крильми  зігрівати  душі,
Нести  іскру  живого  тепла.
Роздавати  пісні  і  вірші,
Щоб  від  щастя  Земля  цвіла!
Відкривати  у  вічність  двері,
Стати  світлом  у  дикій  пітьмі.
Дарувати  п'янкі  акварелі,
Вигравати  Любов  на  сурмі.
Показати,  як  сяють  Зорі,
Закохати  в  безмежний  Світ.
І  співати  в  Небеснім  Хорі,
Внести  долю  у  Божий  Завіт...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765550
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 12.12.2017


Ганна Верес

Життя прожити хочу так

Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  стелилася  за  мною
Любов,  велика  і  свята,
Яку  назвуть  іще  земною.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишити  слід  вагомий,
Щоб  мова,  щира  і  проста,
Людей  збирала  у  загони.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоб  залишитись  в  дітях,  внуках,
І  щоб  про  мене  запитав
Нащадок,  схильний  до  науки.
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  земля  запам’ятала,
Верба,  берізка  золота
Сміялись  небу,  як  світало.
Життя  прожити  хочу  так,  
Щоб  люди  чули  мою  пісню,
А  потім  підхопив  і  птах,
І  все  змінилося  опісля…
Життя  прожити  хочу  так,
Щоби  не  випік  сором  очі,
Щоб  не  замучили  літа.
Допоможи  мені,  мій  Отче!


Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765321
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 11.12.2017


Валентина Ланевич

Віддавалася серцем, любові повним.

Віддавалася  серцем,  любові  повним,
Припадала  душею  спрагло,  всеціло.
Тілом  горнулася  до  тіла  гріховним,
Хмеліла,  пив  ковтками  повільно,  вміло.

Віддавалася  жіночою  сутністю,
Озивалась  тремтінням  в  гарячім  лоні.
Обіймав  за  плечі,  ставала  м’ятою,
Податною,  ти  був  вже  король  на  троні.

Віддавалася  єством  усім  збудженим,
Розцвітала  в  полоні  твого  бажання.
Відкидавсь  на  подушку  геть  виснаженим,
Сльози  щастя,  ти  поруч  мене  до  рання.

22.10.2017

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Окрилена

Гойдалка

[img]https://i04.fotocdn.net/s23/56/public_pin_l/249/2580346935.jpg[/img]
Це  природно,  що  дощі  готичними
вп’ялись  вежами  у  неба  лазурит.
Ми  йдемо  промоклими  узбіччями,
час  як  листя  під  ногами  шарудить  .

Хочеш,  я  мовчатиму?  І  диханням
збавлю  чорноту  у  стінках  шкарлупин,
у  яких  ми  сховані  горіхами
доки  терпко  і  туманно  править  сплін.

Сторожко,  багрянцево  і  вітряно,
по-осінньому  рецептори  гірчать.
Світ,  неначе  гойдалку  розхитано
від  васабі  жовтня  у  Твоїх  очах.
[img]http://proxy10.media.online.ua/uol/r2-9732b662a0/57e2c42187257.jpg[/img]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756209
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 22.10.2017


Ганна Верес

Догорає літо у садочку

Догорає  літо  у  садочку,
Стогоном,  пташиним,  простір  ранить,
Жаб  давно  не  чути  у  ставочку,
Десь  на  груші  дятел  барабанить.

Яблучка  червоними  щоками
Закликають  їх  посмакувати,
Ластівки  комах  іще  шукають,
Щоб  нове  потомство  годувати.

Пеленають  землю  сиві  ранки,
Вішають  на  листя  щедрі  роси.
Одяглися  трави  у  серпанки,
А  по  них  ступає  рання  осінь.  
14.08.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751086
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017


НАДЕЖДА М.

Радість, світло і добро…

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XvtzhdLTCaw[/youtube]



Тобі  бракує  слів,  що  йдуть  від  серця,
Бо  твій  запас  чомусь  враз  замалів,
Чи,  може,  висох,  як  мілке  джерельце,
Чи  просто  ти  казати  не  хотів?

Та  вихід  є,  прислухайсь  до  поради:
Маленький  в  серці  посади  росток.
Даруй  увагу:  от  і  всі  принади.
Поглянь    тепер:  вже  скільки  пелюсток!

Ти  зміг  перебороти  свою  черствість,
Бо  дарував  ростку  своє  тепло.
То  ж  в  серці  поселилась  тепер  легкість,
І  вітер  не  злама  його  стебло.

Тендітне  деревце  привчить  любити.
І  серце  не  болить  від  пустоти.
А  головне:  слова,  щоб  не  згубити,
Народжені  в  тобі  від  доброти..

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747971
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 27.08.2017


горлиця

ДЕ Ж ТИ, ГОСПОДИ!

 Тебе  шукаю,    Господи,  де  ж  ти?
У  хаті  тісно,  тут    знайти    не  можу,
Куди  ж  мені  ,  о  Боженьку  ,піти?
Зайшла  у  ліс,  та  й  тут  я  лиш  тривожусь!  

Тебе  нема,  все  глушить    шум  вітрів,
Зриває  листя  ще  цілком  зелене,
Я  оминаю,  і  шукаю  слів...
Дай  Боже  сили  на  життя  буденне!  

Ось  бачу  голуб,  білий  ,немов    сніг,
Кружляє  в  небі,    прислухатись  мушу,
Це  мабуть  ангел,  Божий    оберіг,
Шепоче  ніжно  ...  ти  поглянь  у  душу.

Він  завжди  тут!  Тебе  не  залишив,
Ані  на  день,  ні  на  одну  хвилину,
Де  б  не    блукала,  Він  тебе  любив
I  завжди  пригортав  немов  дитину!  

То  ж  не  шукай!  Ніде  Він    не  згубивсь!
Заглянь  у  душу,  тут  до  нього  стежка!
Проси  і  дасться!  Щиро  помолись,
Відкриється  тобі  життя-мережка!
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746836
дата надходження 19.08.2017
дата закладки 22.08.2017


Шостацька Людмила

КУЗЬМЕНКО-СКРЯБІНУ

                                                                 

                                                                       А  Ти  –  живіший  декого  живого.
                                                                       Безсмертна  правда  у  Твоїх  очах.
                                                                                       Буває  так  до  речі  Твоє  слово,
                                                                                       Коли  сьогодні  Тим  «зриває  дах».

                                                                                       …Бракує  дуже,  ніде  правди  діти.
                                                                                       Душа  кричить  обривками  пісень!
                                                                                       О,  як  невчасно  ж  вибрали  граніти!..
                                                                                       Проте  живий  Твій  голос  одкровень!




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746489
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 17.08.2017


Світла (Імашева Світлана)

Понад світом Рай-дерево розпустило гілки (балада)

                                                                                             ************
                                     Чи  примарилось  матері,  чи  наснилось-таки:
                                     Понад  світом  Рай-дерево  розпустило  гілки,
                                     Що  веселки  торкається  його  крона  густа,
                                     А  коріння  до  серця  землі  пророста.

                                     Срібне  листя  поблискує  й  дивоцвіти-квітки,
                                     Поміж  вітами  пишними  -  невідомі  птахи:
                                     Так  сумують  невтішно,  хоч  навколо  краса,
                                     Тихо  скапують  з  листя  чисті  сльози-роса.

                                     Вітер  роси  визбирує,  а  птахи  гомонять:
                                     -  Знов  до  Дерева-  Вирію  рідні  душі  летять,
                                     Що  скінчились  їх  клопоти  і  тривоги  земні,
                                     Полягли  наші  хлопці  на  війні,  на  війні...
                                         
                                     І  вчувається  матері:  щось  голосить  здаля,
                                     Білі  птахи  спустилися  на  розлоге  гілля,
                                     А  до  жінки  скривавлені  тягне  крила  один,
                                     Пильно  в  очі  їй  дивиться  -  рідний  син...

                                     -Я  летів  сюди,  матінко,  у  тумані-імлі
                                       Із  далекої,  грішної,  дорогої  землі,
                                       Що  її  до  останку  я  у  бою  захищав
                                       І  від  міни  ворожої    в  чистім  полі  упав...

                                       В  чистім  полі  роздольному,  у  Донецькім  краю,
                                       Боронив  я  від  ворога  Україну  свою.
                                       Наша  правда  -  від  Господа:  ми  на  нашій  землі,
                                       Тож  Всевишнім  нам  велено  -  рятувати  її.

                                     І  жахнулася  мати      від  реальності-сну,
                                     І  молилась  Всесильному,  й  проклинала  війну...
                                     Рідну  хату  покинула,  коли  світ  заяснів,
                                     Білим  птахом  полинула  -  до  синів...

                                       Понад  світом  Рай-Дерево  розпустило  гілки...

                                       

                                       
                                   

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746019
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 15.08.2017


Окрилена

Увійди в мої очі

 Увійди  в  мої  очі  
півмісяцем,
що  із  Ратуші  
ніч  просурмить.
Увесь  світ  у  мені  
Твій  поміститься
і  забудуться  
давні  громи.

Затріпочуть  
сузір'я  ліщинові
упадуть  де-не-де  
до  бесаг*
із  зеленого  листя...
Відчинені
до  любові  
Твої  небеса...




*Бесаги  (бисаги)  —  сакви,  подвійна  торба,  яка  складається  з  двох  бисажок.  Походить  з  лат.  bisaccium  —  перекидна  торба.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744120
дата надходження 30.07.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Вишневська

тихше…

[i]У  кожному  мовчанні  своя  істерика
/Рінат  Валліулін/[/i]


Гупає  в  скронях  сонце.  Під  серцем  -  тиша.
Плаче  надривно  скрипка,  як  немовля.
Тихше,  маленька,  тихше,  бо  ти  сильніша
З  кожною  тишею,  що  на  тобі  -  петля.

Душить  і  душить  змій  мовчазних  істерик,  
Жадібно  пестить  пальці,  як  материк
Лиже  солоне  море.  І  на  папері
Вкотре  німіє  без  пунктуацій  крик.

Що  тобі,  леле?  Правди  шукаєш?  Тісно
Їй  у  полоні  тіней,  химер  і  зла.
Падають  зорі  сяйвом  примарних  істин.
Падають  зорі.  А  долетять  -  зола.

Все,  що  минуло,  також  впаде  за  обрій:
Дотики  слів,  усмішка  і  порух  вій...
Мабуть,  в  цей  час  любити  -  уже  хоробрість.
Тихше,  маленька.  Тихше...  Бо  він  -  не  твій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Олена Жежук

Мені пора…

                                                 [i]      Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  
                                                     Бо  не  твоя...  твоя  була  колись.
                                                                                                               Ліна  Ланська[/i]

Мені  пора…  А  ти  не  маєш  крил.
Змітаю  сніг  /  і  де  в  цю  пору  взявся?/
Заварюю  міцний  дев'ятисил  -  
До  рани…  потерпи,  не  озивайся.

Я  ще  прийду  у  наш    холодний  сад
В  часи  дощів,  вітрів  і  сніговіїв.
Допоки  розцвіте..,  а  втім,  назад
Не  повернуся!    Не  плекай  надії.

Хіба  лиш  в  снах,  з  очей  зелених  «блись»,
Незрима  Мавка  зникне  берегами.
Та  не  твоя…  твоя  була  колись,
Тепер  замкнуте  небо  ланцюгами.

Мені  пора…  за  обрієм  жеврить.
Не  вий  на  зорі,  сам  зализуй  рани.
В  мені    наш  сад  зів'ялий  теж  болить...
І  під  крильми  ще  кровоточать  шрами.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744737
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Людмила Пономаренко

Миттєвості

У  схожості  буднів,  у  нестримності  вічного  часу,
Відпускаючи  день  в  швидкоплинність  земного  буття,
Смакую  миттєвість  як  життя  незрівнянну  окрасу
Назавжди,  на  віки  нескінченного  серцебиття.

Не  забуду  ту  мить,  що  проллється  добром  у  долоні,
Олівцями    внучат  розмалює  захоплено  день,
Доторкнеться  душі  ніжно-сонячним  голосом  доні,
Вітанням  від  сина  пролунає  в  акордах  пісень,

Співом  птахи  злетить  у  бентежнім  ранковім  світанні,
Ароматом  малини    захопить  по-літньому  дух,
Затепліє  в    душевнім  до  високих  небес    пориванні,
Де  розкидала  вічність  хмаровиння  незібраний  пух.

Замилуюсь  до  сліз    жовтим  полем  у  стиглому  житі,
В  сині  очі  волошок  задивлюся,  уперше  немов…
У  намисто  життя  понанизую  зібрані  миті,
Що  освячує    серцем  невгамовна  і  вічна    любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744708
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "Я ПРОРОСЛА, ЯК ЛИСТ БЛАГОГОВІННЯМ…"

Я  проросла,  як  лист,  благоговінням
перейм,  потуг  і  криків  рожаниць,
що  провіщають  таїнство  народжень...
І  прочитанням  незнайомих  лиць,
відкритих  лиць  на  стежках  нових  сходжень...

Побронзовілі  вилиці  –  і  що  ж...
То  вітер  перед  нами  й  поза  нами  –
у  вибуханні  й  облітанні  рож
стоять  сади...    і  прочиняють  брами...

Ми  перехожі  в  утворі  скрижаль,
понад  якими  лиш  долоні  Бога  –
в  тернах  і  ружах  стелиться  дорога
(небесних  манн  просвітлена  печаль)...

Іди...    Не  озирайся...    Озирнись,  -
чи  перейдеш  тягар  близької  втрати  –
уміння  і  любити  й  помирати  –
і  не  згубити  заповітну  вісь
землі,  в  яку  ти  проросла  навіки,
облич,  з  яких  стекла  жива  вода  –
я  буду  вічно...    вічно  молода,
допоки  світло  ллється  на  повіки.

А  світла,  Боже...    Світла  убереш
промінними  очима  і  устами  –
в  осягненні  недовідомих  меж
[b][i]непроминальні  ми...    і  ті,
хто  поруч  з  нами.
[/i][/b]
(Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:Сполом,2013).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740208
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "ЗНАЙДИ МЕНЕ…"

[b][i]Знайди  мене  у  натовпі  людському.
Знайди  мене  у  ночі  на  краю.
Тобі  віддам  незвідані  нікому
Тепло,  і  ніжність,  і  любов  свою.
Знайди  мене,  як  дощ  знаходить  квіти.
Неждано  і  негадано  прийди.
Знайди  мене,  щоб  більше  не  згубити  -  
Знайди  мене,  знайди  мене,  знайди.
Знайди  мене  в  передосінній  тиші.
На  роздоріжжі  радості  й  біди.
Ти  мені  снишся.  Я  тобою  дишу.
Омріяний,  знайди  мене,  знайди…
[/i][/b]

[i]З  раннього

(З  першої  збірки  "Дзеркала".  -  Львів:Каменяр,1991)[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739525
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Світла (Імашева Світлана)

Стихи для релаксации

                                                                     И  чтобы  выжить  в  этом  мире,  нам  нужно  выдеть  красоту...
                                                                       Так  подумала  я  и  решила  написать  стихи  для  релаксации.
                                                                         Предлагаю  их  Вам.  Постарайтесь  представить  это,  
                                                                         расслабиться  и  поверить  в  хорошее.  С  любовью  -  Светлана.

                                                                       ************************

                                                         Под  сиянием  лип      в  бирюзово-  пчелином  июле

                                                         Отдыхаю  душой,  окунаясь  в  таинственность  снов.

                                                         Вот  под  музыку  грез      лета  яркие  крылья  сверкнули  -
                                                           
                                                         И  вздохнулось  легко,    и  манила  долина  цветов.


                                                       Там  над  чистым  ручьем      улыбаются  белые  розы,

                                                       Там  кристально  искрист,  светел  воздух  и  ясен  восход...

                                                       Утомленные  солнцем      порхают  летуньи-стрекозы,

                                                       И  блестят  зеркала      серебристые  девственных  вод.


                                                         Постигаю  тогда,      что  светло  и  уютно  в  сем  мире,

                                                         Где  живу  и  дышу,      где  витает  и  крепнет  любовь.

                                                         Этот    Мир    справедлив,    так  прекрасен  и  так  изобилен...

                                                         Все    богатства  -  во  мне...    улыбаюсь  грядущему  вновь...


                                                       Под  сиянием  лип      в  бирюзово-пчелином  июле

                                                       Я  сижу  на  скамье...  озарен  голубой  небосвод...

                                                       И    под  птичий  трезвон    лета  яркие  крылья  сверкнули...

                                                       Принимаю  сей  мир  -  хорошо  мне  и    радостно  в  нем...







                                                           
                                                       
                                                                         
                                                                           

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739536
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "КОЛИ ТИ ДИВИШСЯ НА МЕНЕ…"

Коли  ти  дивишся  на  мене,  як  на  камінь,
так  хочеться  котитися  шляхами,
стирати  в  порох  всі  твої  принади
розради  ради…

Коли  ти  дивишся  на  мене,  як  на  гілля,
що  владно  заступа  тобі  дорогу,
мені  би  лісом  стати  ненадовго
у  час  дозвілля…

Коли  ти  дивишся  на  мене,  як  на  кладку,
що  всю  вагу  прийма  собі  на  плечі,
мені  би  надломитись  на  початку
заради  втечі…

Коли  твій  зір,  мов  дикий  танець  віхол,
ковзне  повз  мене  і  присипле  снігом,
я  обпечу  тебе  лукавим  сміхом
заради  втіхи…

[i]З  раннього

(З  першої  поетичної  збірки  "Дзеркала".  -  Львів:Каменяр,1991)
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739526
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 27.06.2017


Валентина Голубівська

Пальці лагідно так шепотіли

Пальці  лагідно  так  шепотіли,
Ніч  на  небі  прикраси  чіпляла.
І  зірки,  соковиті  і  спілі,
Я  у  себе  душею  вбирала.
І  здивована,  і  відігріта,
Як  хотіла  тоді  я  літать!
Йшла  з  весни  у  квітчастеє  літо,
Щоб  зірками  пісні  вишивать.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738332
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017


Тетяна Луківська

Весняно…

Визбирую  я  усмішки  у  сонця,
що  лагідно  торкаються  землі.
Ви  кажете,  в  зимовій  ополонці
весну  полонять,  наче  у  петлі?
А  я  скажу:  не  вірте  тому  слову,
бо  вже  квітують  понад  світ  сади!
Як  білим  змалювало    он,  діброву,
як  пелюстками  вишило    сліди!
Куди  не  глянь,  усюди  білим    ніжно
цвіт    розсипає  навкруги  весна.
Ну,    скажете,  що  зовсім  не  маніжно,
а  я  скажу:    така  у  нас    Вона.
Із  бруньок  випорошує  суцвіття,
із  зелені  гаптує    килимки.
Порипує  на  вітрі  сизе  пліття…
Іде  весна…  порою,  напрямки!
Й  нехай  отак,    із  холодом  тривожно
карбує  днями    свій  новий  прихід.
Іде  до  нас  назустріч    переможно
весняними    кульбабками  убрід...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731719
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 13.06.2017


Журавка

Твоя планета

На  тебя  я  смотрю,  как  в  бездну.  
Да,  я  знаю,  ты  чувствуешь  это.
Но,  поверь,  никогда  не  исчезну  
Для  тебя…    Я  –  твоя  планета.  

Я  -  твое  отражение.  Мысли  
Буду  слушать,  ища  оправданий.
Мы  коснулись  когда-то  выси  
Самых  древних,  седых  преданий.  

Мы  летали  в  обрывках  рая.
Воскресая  и  вновь  разбиваясь.
Сколько  раз  ты  стоял  у  края?  
Уходила  я  ….  оставаясь.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737637
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Крилата

ХОТІЛА Б

Хотіла  б  я  бути  вітром,  
Таємний  твій  світ  дістати.
Змішати  чуттів  палітру
І  ними  розмалювати

Твій  ранок,  обід  і  вечір,  
І  ніч  іще  наостанку,
Упасти  тобі  на  плечі
Легким  золотим  серпанком.

Лишити  тепла  відбитки,  
Цілунків  п’янких  мережку.
Узяти  шовкові  нитки  
І  вишити  спільну  стежку.
       
Та  долю  не  потривожу,
Не  вмовлю  прибрати  ґрати.  
Хотіла  б…  Але  не  зможу  
Ніким  я  для  тебе  стати.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737206
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 11.06.2017


НАДЕЖДА М.

До міжнародного дня Друзів

 Булат  Окуджава.  

Мой  мальчик,  нанося  обиды...

Мой  мальчик,  нанося  обиды,
о  чем  заботятся  враги?
Чтоб  ты  не  выполз  недобитый,
на  их  нарвавшись  кулаки.  

Мой  мальчик,  но  –  верны  и  строги  -
о  чем  заботятся  друзья?
Чтоб  не  нашел  ты  к  ним  дороги,
свои  тревоги  пронося.  

И  все-таки,  людьми  ученый,
еще  задолго  до  седин,
рванешь  рубаху  обреченно,
едва  останешься  один.  

И  вот  тогда-то,  одинокий,
как  в  зоне  вечной  мерзлоты,
поймешь,  что  все,  как  ты,  двуноги,
и  все  изранены,  как  ты.
__________________________________
Випадково  натрапила  на  цей  вірш...  Життєвий,  правдивий,
повчальний...  Прийшла  до  висновку,  що  не  всіх  можна  називати
друзями.  Є  у  мене    вірні  друзі  на  сайті,  і  
в  особистому  житті..  Я  хочу  їм  подякувати  за  їхні  добрі  серця,  за
підтримку,  за  розуміння.
Дякую  Вам,  МОЇ  ВІРНІ  ДРУЗІ,  за  те,  що  ви  є  у  моємі  житті!!
Я  вас  ніколи  не  зраджу  і  не  покину...  Я  Вас    ЛЮБЛЮ!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737159
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Олена Вишневська

Countermeasure

[i]Жорстокість  –    це  риса  характеру  добрих  людей.  
Вона  виникає  тоді,  коли  об  твою  доброту  починають  витирати  ноги.[/i]
[b][i]  (Брюс  Вілліс)[/i][/b]



Мабуть,  я  невиправна  /чи  несправна/:
Усього  вчусь,  а  жити  й  не  навчилась…
Я  довіряла  людям  безпідставно?..
/Чи,  може,  я  такою  народилась?/

І  вкотре  біль,  закутавши  бинтами,
Все  намагаюсь  хиби  відмолити.
Гадаю,  що,  напевно,  вже  востаннє
Із  ніг  себе  дозволила  я  збити.

Бо  скільки  не  терпи,  та  все  ж  урветься  –
Латаю  нерви  нитками  зі  сталі.
І  не  відомо:  як  тепер  назветься
Те,  що  в  мені  лишилось  від  моралі.

Сама  б  не  потерпіла  лицемірства!
Та  що  ж…  Тепер,  здається,  я  не  краща:
Аби  переступити  в  людях  звірство,
Доводиться  залізти  вовку  в  пащу.

А  я  й  без  того  не  була  святою.
Бувало  всяке…  Та  кому  судити?
Але  пліч-о-пліч  завше  з  добротою
Ішла,  допоки  не  здійняли  й  свити.

Хтось  скаже,  що  в  мені  душі  немає…
…Я  й  справді  забуваюся  про  неї,
Коли  у  прірву  відчаю  штовхає
Людська  жорстокість  в  пошуках  трофеїв.  


[i]/колись/[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728157
дата надходження 10.04.2017
дата закладки 31.05.2017


Олена Вишневська

…додому, який не дім…

Скотиться  колесом  сонце  за  горизонт.
Пам’ять  підніжки  розставить.  Втекти  б,  та  –  ні…  
Я  залишаю  /впустила  квиток/  перон
І  повертаюсь  додому,  який  не  дім.

Тут,  де  немає  від  мене  ні  сліду,  я
В  серці  тамую  весни  больовий  синдром.
Хочеться  дива.  /Забула  його  ім’я…/
Входить  дитинство  навшпиньках  десь  під  ребро.

Ось  знову  вулиця.  Вишні  зронили  цвіт.
Скільки  б  мені  не  пройти  не  моїх  доріг
/Й  тих,  що  мої/,    через  всю  павутину  літ,
Хочеться  переступити  за  той  поріг,

Де  вже  не  чутно  ні  сміху  за  склом  вікна,
Ні  вечорових  розмов,  тільки  вітру  свист
Ходить  по  колу  сирих  і  пустих  кімнат,
Де  кожна  річ  у  собі  зберігає  зміст

Глибший,  ніж  іншим  здається.  Бо  тут  і  я
З  вітром  колись  перешіптувалась  в  думках,
І  у  свята  за  великим  столом  сім’я
Дружно  збиралась.  Тепер  на  кількох  замках

Двері  у  світ,  де  від  тиші  загусли  зву…
…чи!!!  -  я  прошу.  -  Зазвучи  у  мені  ще  раз!
Так,  щоби  сили  сказати  було:  «Живу!»
Так,  щоби  лікарем  стала  любов  –  не  час…

Лиш  чорно-білі  портрети  тепер  мені
Дивляться  в  душу.  /Минуле  крізь  об’єктив./
Я  повертаюсь  додому,  який  не  дім.
/Той,  що  як  кисень,  покликав  і  відпустив…/  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732913
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Джин

ОТТЕНКИ

[i][b][color="#3c3961"]Какой  оттенок  у  тоски?
Наверное,  иссиня-серый,
Вмиг  покидает  тебя  вера,
Когда  душа  твоя  в  куски...[/color]

[color="#c91414"]А  у  сомнений  он  какой?
Наверное,  кроваво-красный
И  над  собою  мы  не  властны,
Когда  печаль  крадет  покой…[/color]

[color="#706969"]Какой  же  у  разлуки  он?
Наверное,  седой  от  пепла
И  от  него  тоска  окрепла,
Потерян  аппетит  и  сон…[/color]

[color="#615fd9"]Какой  оттенок  у  мечты?
Наверно,  голубой  как  небо.
(Мечта  добра,  а  не  свирепа)    
Тепло  на  сердце  и  цветы…[/color]

[color="#e04ea3"]Какой  оттенок  у  любви?
Наверно,  розовато-нежный.
Ты  не  такой  уже,  не  прежний,
И  ум  свой  грезами  обвил…[/color][/b]
[/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734525
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


Шостацька Людмила

УКРАЇНСЬКА ВРОДА

                                           Колись    в    дитинстві,  пам’ятаю
                           До    церкви    із    сусідніх    сіл
                                           Жінки    ішли,  немов    до    раю,
                                           Мов    ті    рої    трудяжок-бджіл.

                           Всі    чепурненькі,  в    вишиванках
                                           І    українських    фартушках,
                                           Було    святе    щось    в    цих    селянках,
                           У    веселкових    їх    вінках.

                           Вклоняюсь    нині    їм    низенько:
                                           Нам    Україну    берегли.
                                           Бабусі    наші    й    наші    неньки
                                           Вбрання      “не    модне”    одягли.

                                           Було    совєтам  -  не    по    моді,
                                           А    може    і    не      “  по    зубах”.
                                           Дарунок    українській    вроді  -
                                           Цей    хрестик    й    руки    в    мозолях.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 20.05.2017


Крилата

ЦВІТЕ БУЗОК

Цвіте  бузок.  О,  як  цвіте  бузок!
Молочно,  світло  й  темнофіалково!
Глядиш  на  чудо  це,  спиняєш  крок,
І  у  душі  так  радісно,  бузково!

Вбираєш  запах  цвіту  до  клітин,  
Хмеліє  кров  від    свіжості  парфумів.
Всього  два  тижні  бузових  фестин  –  
А  дух  –    орлом  і  око  у  безумі.

Цвіте  бузок.  О,  як  цвіте  бузок!
Надію  високовує  на  вітах.  
Бузкує  травень–  це  не  дріб’язок  –    
Це  крок  у  дні  омріяного      літа.


Високовує  -  наповнює  соком.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733418
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Наталя Данилюк

Мамина любов

Таке  життя  –  шалена  колісниця,
Яка  крізь  нетрі  мчиться  напролом!..
І  добре,  що  зринають  рідні  лиця
У  пам’яті,  овіяні  теплом.

Що  можна  доторкнутись  до  дитинства,
Де  все  таке  намолене,  просте,
Як  Божий  дар  святого  материнства,
Як  паросток,  що  з-під  землі  росте…

Нехай  стезя  до  правди  вужча  й  вужча,
Й  куди  не  глянеш  –  терня,  болота…
Та  мамина  любов  непроминуща,
Безмежна,  всепрощаюча,  свята.

Вона  у  вирві  –  рятівна  мотузка,
Яка  мене  тримає  на  плаву.
Хай  мрії  розбиваються  на  друзки,
Та  я  до  світла  тягнуся,  живу,

Ще  змалечку  злеліяна  у  слові,
У  чистоті  пісень  і  молитов,
Де  щирість  материнської  любові
З  упадку  піднімала  знов  і  знов,

І  дарувала  у  зневірі  крила,
В  сльозі  –  розраду,  в  гніві  –  каяття…
Спасибі,  мамо,  що  благословила
Мою  дорогу  у  земне  життя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733393
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Ніна Незламна

Він і вона 18+

                                                                   Він  і  вона
           Погожий  літній  день  схилявся  до  кінця.  По  обрію  червоніло…  Білі  хмари  доганяли  сонце,  немов  пуховою  хустиною,  покривали  його  до  сну.  Промені  час  від  часу  моргали  між  дерев  і  знову  губилися.  Врешті  останні  заховалися  і  небо  потускніло.
     Вони  йшли  вдвох  взявшись  за  руки.  Вона  несла  невеличкий  приймач,з  якого  лунала  музика.  Він  тримав  через  плече  сумку  з  речами  ,  трохи  не  рішуче  дивився  на  неї  ,та  в  його  очах  мерехтіли  вогники  кохання.  
 Село  залишилося  далеко  позаду,  оминули  пагорб,спускалися  до  річки…Шовкова  висока  трава  лоскотала  ноги,  бо  вже  зняли  капці,  йшли  босоніж,  немов  малі  діти,усміхаючись  один  одному.
 Ще  не  встигло  зовсім  стемніти,  як  на  небі  тарілкою  з`явився  блідий  місяць,  кидав  своє  проміння  в  воду,  вона  з  ним  немов  загравала,  переливалася  змішаними  смарагдовими  та  кораловими  відтінками.  Нарешті  підходили  до  великого  ставка,очерет,  зілля  та  висока,  густа  трава  немов  охороняли  його.  На  ходу  роздяглися,  покидали  свої  речі,  шубовснулися  у  воду.
 -Ой,як  гарно,-  зауважила  вона.  Він  виринув  з  води,сміливо  підплив  і  вже  ніжно  обіймав,  легенько  притискав  до  себе…
Аж  ось  і  вуста  ....  Такі  жадані….  Вже  п`ять  років  разом,та  ці  поцілунки  з  кожним  разом  здавались  солодшими.  Вже  підхватив  на  руки,  як  пір`їнку,  ніс  на  руках  на  берег.  
   Шепотіла  ніч  ніжно  і  звабливо….  Мерехтів  мінливо  місяць,здавалося  спостерігав  за  ними,  а  зорі  все  ясніше  і  ясніше  світили,перемигувалися  між  собою.  Десь  було  чути  стрибунця,  а  далі  по  другу  сторону  ставка  часом  гучно,  а  часом  тихіше  заводили  пісні  жаби.
         Він  з  пристрастю  зваблював  її  до  поцілунку  і  цілував  знову  і  знову.  Вона  тонула  в  його  теплих  обіймах,  горнулася,  розтавала,  як  роса  на  сонці.  Їм  здалося,  що  на  цьому  березі  їхнє  щастя,    їх  тільки  двоє,  він  і  вона…  І  все  мовчки,  не  треба  ніяких  слів  до  їхнього  світлого    кохання.
         Одна  по  одній  гаснуть  зорі  до  світанку.  Місяць  плинув  до  горизонту…Із-за  обрію  рожевим  кольором  заузорилось  блакитне  небо.  Сонце  посилало  перші  яскраві  промені.  Сяйво  мерехтіло,  танцювало,нарешті  визирнуло  золотом.  
       З  приймача  лунала  заворожуючи  легка,ніжна  музика  то  тихо,  то  хрипіла  ,а  то  раптово  було  чути  голосніше.
       Затамувала  подих,  ледь  ледь  обняла  його  і  вже  встала.  Взяла  до  рук  хустинку  і  на  фоні  сходу  сонця  і  прозорої  води,  яка  виблискувала,  танцювала  перед  ним,  як  фея.  Він  дивився  і  завмирав  від  її  рухів…  Зачаровувала….  Довгі  коси  ледве  приховували  пружні  груди.  Купальник  обтягував  красиве  тіло,  підкреслюючи  стрункий  стан.
     Раптово  замовкла  музика  …Тиша  і  її  образ,  він  більше  нічого  не  помічав,    птахом  прилетів  до  неї.  Вона  цілувала  чоло,  очі,  він  пив  медові  вуста,  припадав  до    прихованих  грудей.  Загорівся  вогонь  кохання…
       Лагідно  заспівала  пташка  в  гаю.  Вона  відкрила  очі,  поглянула…    Він  спав  немов  Геракл,  мужній,  красивий,  чорнявий.  Коханий,  думала  про  себе,я  твоя  навіки..
Трави  немов  в  кришталі  вмилися  срібною  росою,  яка  виблискувала,  іскрилася  на  сонці.По-під  пагорб  тягнулася  стрічкою  посадка,звідти  чулися  голоси  пташок,які  радісно  стрічали  сонячний  ранок.
 Яка  то  насололода,подумала  вона,  теплі  сонячні  промені  привітно  світили  в  обличчя,  примружуючи  очі  сміливо,  з  розгону,  кинулася  в  річку  ,  від  задоволення  з  грудей  вирвалося,
-А-а-а-а.
 Всі  жаби  хлюпнулися  з  переляку  в  воду,  в  очереті  закричала  качка.  Неподалік  з  кущів  юрбою  злетіли  горобці.
 Здивовано  відкрив  очі,  вона  стояла  в  воді  немов  русалка….  Розпливлася  посмішка  на  обличчі,  очі  сяяли  щастям.  Кілька  секунд,  він  стояв  поруч  з  нею,  тримаючи  за  руки,ніжно  дивився,немов  дякував  за  її  любов,  за  ті  щасливі  миті,  що  вона  йому  подарувала.  Гладив  чоло,  припадав  губами  до  світло-  русявого  волосся,  губився  в  ньому,розсівав  поцілунки  по  шиї,  пухкеньких  грудях,  гаряче  притискаючись  до  неї.
     Над  широким  ставом  линув  веселий  сміх,  гралися,  борюкалися  в  воді,  як  маленькі  діти,  насолоджувалися  теплою  водою….  
   Він  ледь  доторкнувся  її,  ніжно  взяв  за  плечі,притягну  ближче  до  себе.  Довго  дивився  в  закохані,  щасливі  очі,неначе  ,щось  там  шукав….  Раптом  його  погляд  став  сумним  і  тривожним,
 -Нам  треба  повертатися.  Наш  час    дуже  швидко  збіг.  Пора..
         Річка  ,  ставок,той  рай  в  якому  вони  були,  залишився  позаду....  
       Взявшись  за  руки,  піднялися  на  пагорб,  прямували  дорогою  до  села.
Йшли  мовчки,  кожен  дума  про  своє..  Час  неначе  летів,  не  вгледіли,  як  наблизилися  до  села..  
-Через  годину  автобус,  почекай,  я  заскочу,  візьму  рюкзак  та  документи.
           Трохи  схвильований  забіг  до  хати,  похапцем  взяв  в  руки  рюкзак,  в  сорочку  з  карманом  ховав  документи,
 -  Мамо,  тату  я  вже  є,  за  пів  години  автобус…..  Я  пішов…
 Батьки  стояли  зморені,  виснажені  думками.
 -Тож  я  не  на  війну,  ще  треба  відслужити  півтора  роки,  може  якраз  закінчиться,-  обіймаючи  і  цілуючи  говорив  він.
         Вийшли  надвір,  вона  привіталася  з  батьками.
 Вони  її  давно  сприймали  за  невістку.  Коли  взялися  за  руки,  батьки  вслід  перехрестили  їх  і  витирали    непрохані  сльози,які  котилися  немов  горошини.
         Вони  мовчали  цілу  дорогу,  лише  крадькома  кидали  хвилюючі  погляди.  Ніжними  дотиками  рук  бентежили  один  одного,  зупинялися,  завмирали  в  солодому  поцілунку.
           Виднівся  по  трасі  автобус,  вже  тормозив  біля    дорожнього  знаку.  З  автобуса  поспішаючи  вийшов  капітан,  представився,  показав  свої  документи  та  перевірив  його  паспорт.
 -Ну  все  прощайтесь,-    пролунав    голос.
   В  автобусі  сиділо  небагато  хлопців,  які  з  цікавістю  визирали  в  вікна.  Вона  соромлячись  відійшла  в  сторону,  голос  злегка  тремтів,
-  Щасливо,  пиши,  я  буду  чекати  ….
       Автобус  від’їжджав  набираючи  швидкість,  вже  за  хвилину  не  було  видно  на  трасі….
 Вона  поверталася  додому  з  думками,  заспокоювала  себе,  все  буде  добре.  Зовсім  не  шкодувала,  на  душі  неначе  пригрівало  сонце,  раділа,  що  ця  ніч  була  їхня.      Воєнні  дії    все  ж  викликали  тривогу,  трохи  не  давали  спокою.  Та  нічого,  в    думках    будувала  плани,  адже  скоро  присяга,  тож  обов`язково  поїде  до  нього.  Втішала  себе,  може  дасть  Бог,  якраз  закінчиться,  ця  страшна,  гібридна  війна.









адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699642
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 14.05.2017


Шостацька Людмила

ЗУСТРІЧ З ДИТИНСТВОМ

                                     Промінням    дитинства    сіяють    кульбабки,
                                     Враз    голос    подали    сполохані    жабки,

                                     Стоїть    у    воді    одноного      лелека,
                                     Летів    у    наш    край    бідолага    здалека.

                     В    дзеркальній    воді    небо    личко    вмиває,
                                     Метелик    від    квітки    до    квітки    літає.

                     Десь    тут    заблукали    всі    мрії    дитячі,
                                     Там    чую    дитинство    у    вербах    так    плаче.

                                     Погладжу    його    по    голівці    ласкаво,
                                     Щоб    плакати,  бідне    воно    перестало.

                     Сорочкою    витру    легенько    сльозинку,
                                     Всі    посмішки    з    квітів    зберу    у    корзинку.

                                     Його  пригорну    я    до    серця    міцненько,
                                     Як    мама    мене    пригортала    маленьку.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733222
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Життя, ти – будь!


А  скiльки  коштує  сльоза?
А  дружба...а  святе  причастя?
Промiння...вранiшня  роса?
Миттєвий  сум...  хвилина  щастя?

А  перший  крок?  а  перший  снiг?
Ну,  а  твоя  життєва  сiль?  
Мiй  полиновий  оберiг,
Чекання  радiсть,  зради  бiль?

I  як  життя  пiзнати  суть?
Питань  чимало  набереться.
Ти  просто  –  є,  ти  просто  –  будь,
Життя,  ти  –  будь,  там  –  розберемся!

©Тетяна  Прозорова

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733401
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017


Ліна Ланська

НЕ ДАНО


В    попіл    наші    сади    світанкові,
Від    байдужості    нерозумінь,
Розсипаються,    сіються    нові    -
Тільки    зерня    у    душу    закинь.

Хай    не    я    ті    плоди    позбираю,    -
Безсердечним    любить    не    дано.
Загубила    колись    свою    зграю,
Відлетівши,    як    день    у    вікно.

Крізь    століття,    німа    і    незряча,
Навмання  за  тобою  ішла.
Я    не    плачу,    повір,    я    не    плачу,
Хоч  і  сліпну  -    без  просвітку,  мла.

Зорі    падали    іншим    під    ноги,
А    мені,  лиш  пелюстки  жарин
Устеляли    стежки    і    дороги,    
Ще    й    обабіч,    -    примари    бантин.

Квітла    мить,    як    у    ніч    на    Купала,
Бо    напитись    у    полудень    дав,
Із    жалю,    -    отоді    я    й    пропала,
Отоді    й    зрозуміла:    біда.

Чим    сплатити    за    склянку    у    спеку?
Тільки    серце    у    птахи    і    все,
Крила    зламані,    зграя    далеко,
Під    ногами    пекельне    шосе.

А    краплина    води    наостанок
Дасть    вдихнути,    -    мізерна    ціна    -
Моє    серце    маленьке;    осанну
Заспівало    й    розбилось,    одна...

Одна    нота,    єдина,    зникає.
Чиюсь    долю    рятує    вино.
Не    жаліюсь    і    не    нарікаю    -
Безсердечним    любить    не    дано.    

10.05.17.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732937
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


Шостацька Людмила

А ВИ СОБОЮ НЕ БУЛИ

                                                                       Я    співчуваю    вам,  "юначе",
                                                                       Бо    ви    із    примусу    любили,
                                                                       Я    знаю:  серце    ваше    плаче  –
                                                                       Не    та    казала    вам:  Мій    милий!

                                                                       Не    та    кидала    в    вічі    зорі,
                                                                       Не    та    п’янила    поцілунком,
                                                                       Не    автор    ви    своїх    історій,
                                                                       Не    справжній    лицар    в    обладунках.

                                                                                                   ПРИСПІВ:
                                                       На    час,  помножена    розлука,
                                                                       Ви    помилилися    колись,
                                                                       Любов  –  не  вивчена    наука,
                                                                       Бездумно    долі    розійшлись.

                                                       Колись    ви    просто    заблукали
                                                                       Між    двох    далеких    берегів,
                                                                       З    розлуки    плакали    бокали,
                                                                       В    очах    двоїлося    від    дів.

                                                       Мені    сказали    очі    ваші
                                                                       Про    що    іще    мовчать    вуста,
                                                                       Не    доторкнутись    вам    до    чаші
                                                                       Моїх    медів,    я  –  вже    не    та.

                                                                                         ПРИСПІВ:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017


горлиця

Вернись! Люблю!

Здавалося  б  усе,  як  і  було,
Ті  самі  дні,  у  зорях  ясні  ночі,
От  тількі  дерево  життя  вже  відцвіло,
І  більш  не  квітне.  Меркнуть  мої  очі!  

Хоч  чую  сміх,  та  жарт  цей  не  мені,
Десь  зникла    радість,  перервалась  нитка,
Лиш  час-від-часу  сниться,  як  й  тоді,
Що  ти  ідеш,  скрипить  тихенько  хвіртка.

Стоїш  задуманий,  чекаєш  що  прийду,
Кругом  росить,  в  дощі  пожовкле  листя,
А  я  біжу,  і  падаю  й  встаю,
Дялеко  ти.    Кричу,  прошу-озвися!

А  ти  мовчиш.  Зникаєш  із  очей.
Чи  сліпну  я,  чи  ти  летиш  у  небо  ,
І  рветься  серце  пташкою  з  грудей,
Вернись!  Люблю!Зарано  ще,  не  терба!!      




 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730640
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 05.05.2017


Шостацька Людмила

МОЗАЇКА ДНЯ

                                             Розчиняється    ніч    у    ранкових    туманах.
                                             Фіолетово-ніжна    і    вранішньо-п’яна
                                             Відступається  ніч,  поступається  дню.
                                             Знов  –  дорога  у  світ,  невгамовні    турботи.
                                             Неохоче    вдягаєш    на    себе    броню,
                                             А    як    місце    під    сонцем    інакше    бороти?

                             Знов    дороги    заплутують    твою    свідомість,
                                             Ти  шукатимеш    знову    знайому    відомість,
                                             Лабіринтів,  як  завше,  долатимеш    змійку,
                                             В    кожнім    закутку    будеш    шукати    своє,
                                             Десь    п’ятірку    одержиш,  а    десь    навіть    двійку
                                             З    автобана,  звернувши    на    вузькоколійку,
                             А      десь    може    влаштуєш    своє    “божолє”.

                                             Десь    заплакані    струни    зігрієш    цілунком,
                                             Захмелієш,  сповитий    фіалковим    трунком,
                                             Подаруєш    комусь  оберемок  усмішок
                                             І    метеликів    будеш    ловити    услід,
                                             Ляжуть    трави    до    твоїх    натруджених    ніжок,
                                             Що    з    тобою    пройшли    кілометри    доріжок,
                                             Ти    по    колу    підеш,  як    ходив    весь    твій    рід.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731644
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Оксана Дністран

У тому світі, де цвітуть бузки

У  тому  світі,  де  цвітуть  бузки,
Де  солов’їно,  пінно-черемхово,
Там,  де  сова  співає  колискових,
Я  поселила  мрії  і  думки.

Гублюся  в  зачарованих  лісах
І  проростаю  із  глибин  хвощами,
Перебираю  потай  до  безтями
Усі  слова,  що  ти  колись  казав.

У  тому  світі,  де  живуть  дива,
Де  світанково,  чисто  і  джерельно,
Малюю  на  хмаринах  акварелі.
І  кожна  з  них  по-своєму  -  жива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731823
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Татьяна Прозорова ( Танюша Одинцова)

Давайте!

А  ви  давно  –  зiркам  дивились  ввiчi?

Сторiччя  креативу  i  прогресу,
Сторiччя  вiйн  масштабiв  надзвичайних,
І  так  прискоренi  життя  процеси,
Біжим...летим...а    жити  –  не  встигаєм.
Людина  неспроможна  жити  двiчi,
I  двiчi  народитись  неспроможна,
А  ви  давно  –  зiркам  дивились  ввiчi?
А  сонця  схід  давно  вітали  кожен?

А  Ви  давно  –  босонiж  в  срiбних  росах
 Блукали,  закохавшись  до  нестями?
А  чи  давно  –  вербовi,  ніжні,  коси
До  вуст  своїх  бентежно  пригортали?  
А  соловейка  пiснею  в  свiтаннi,  
Коли  ви  тішили  свої  бажання?
Й,  долаючи  всi  надможливi  гранi,
Освiдчувались  гаряче  в  коханні?

..  Доводиться  стискати  автомати,
Й  комусь  кріпити  грошові  папери,
Один  на  одного  наводячи  гармати,
І  один  одному  слабкi  псуючи  нерви.
У  кiберпросторi  надовго  поселились,
Доводячи  життєві  теореми,
У  кабiнетах  стійко  засидiлись,
Вивчаючи  шляхи  цієй  системи..  .

А  Ви  –  давно...?  –  Та  щось  не  пам'ятаю...
Життя  ж  –  бiжить  i  не  вертає  цвiтом,
І...  щось  важливе  в  вирi  цiм  зникає,  
Й  миттєво  якось  виростають  дiти...
А  ви  –  давно...?  Вирiшуйте,  зважайте,
Якi  шляхи  iзнову  обирати.
Давайте  ж,  просто  –  світ  оцей  любити!  
I  Україну  збережем,  давайте!

©Тетяна  Прозорова

(дві  назви,бо  довга  назва  не  дає  опублікувати  твір)

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731419
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


НАДЕЖДА М.

Прощання без образ…


Запрошую  на  танець  тебе  знову.
Шалений  пульс..  Чомуcь  серцебиття.
Рука  в  руці  і  рухи    щось  нервові.
Невже  живі  мої  ще  почуття?

Зливаємось  душею  й  тілом  в  танці.
Летим  на  крилах  ніжності  спокус.
Хоч  подих  перехоплює  в  мовчанці,
Та    я  до  тебе  ближче  все  ж  горнусь.

Невпинний  рух  охоплює  вже  радість.
І  в  ньому,  ніби  все  моє  життя.
Та  все  оце  не  схоже  на  реальність,
Крадеться  знов  якесь  передчуття.

Таємно  поглядаємо  у  очі,
Ця  музика  звучить  тільки  для  нас.
І    серце    відкида  чуття  пророчі...
Все  ж    танго  -  це    прощання  без  образ...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731409
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


Bonne Fille

Не шукаючи час і нагоду

Так  вишнево  сади  зацвіли  навесні
І  торкає  їх  промінь  ласкаво.
РозлилИся  у  співах  птахи  голосні  
І  струмки  покотилися  жваво.

Вмить  багатством  розкинулись  трави  рясні,
Літо  їх  зігріває  собою,
А  мені  лиш  би  бачити  очі  твої
І  до  тебе  летіти  стрілою.

Так  багряно  плющем  обвилися  хати,
Вічним  смутком  їх  осінь  стрічає.
Я  тобі  принесу  золоті  колоски  –    
Хай  нас  золото  їх  обвінчає.

У  холодні  зимові  п’янкі  вечори
Нас  любові  тепло  зігріває.
Ми  бредем  розбиваючи  сніжні  двори,
А  зима  нам  сонати  співає.

І  ніколи  не  щезнуть  сезонні  вітри,
І  у  будь-який  день  та  погоду
Ми  з  тобою  нестимо  любов  крізь  роки,
Не  шукаючи  час  і  нагоду.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729173
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Шостацька Людмила

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

                                                       

                                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  Лунає    світом  –
                                                                 Найбільше    диво    із    чудес,
                                                                 Сіяють    свічі    Божим    світлом.
                                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

                                                                 Віщують    дзвони  Великодні,
                                                                 Співають    Ангели    з    небес
                                                 І    воскресає    світ    сьогодні.
                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!

                                                 Співають    писанки    велично,
                                                                 Відлунням    всіх    святих    словес
                                                                 І    так    звучатиме    довічно:
                                                 ХРИСТОС    ВОСКРЕС!  ХРИСТОС    ВОСКРЕС!


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728986
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 17.04.2017


Шостацька Людмила

ВЕСНЯНІ ДОЩІ

                                 Косі    дощі    змивали    смутки  -
                 Баласт    зими    весноводою,
                                 Додолу    впали    болю    згустки  -
                 Я    стала    справжньою    собою.

                 Так    підставляла    голу    душу  
                 Під    кришталеві    їх    струмки,
                                 Дощі    руками,  наче    з    плюшу,
                 Ласкаво    гладили    думки.

                 Всю    повноту    свого    єства
                                 Я  віддала  задарма  водам,
                 Усе  -  дощам,  крім    божества.
                 Здалася    мокрим    епізодам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728362
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


Олена Жежук

Це просто біль

В  безодні  ще  невичерпаних  слів,
Серед  снігів,  розлитих  у  спокуту,
У  ріки,  що  не  знають  берегів…
Спивай  цю  пісню,  мов  гірку  отруту.

Бо  відболіло,  змовкло,  відпливло  –
Не  ті  вже  води  трави  колихають.
Бо  вольній  птасі,  що  з  одним  крилом
Небесні  злети  у  очах  вщухають.

Бо  все  минає,  бо  всьому  межа,
І  навіть  сонце  вірить  у  край  неба.
Пониклий    погляд  ріже  без  ножа,
Печуть  ще  рани  в  птахи  поміж  ребер.

Це  просто  біль,  що  скиглить  між  вітрів,
Це  просто  страх,  розсипаний  у  трави.
Це  просто    небо  тужить  між  світів,  
Що  не  обійме  птаха    в  час  заграви…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728367
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 11.04.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.04.2017


Шостацька Людмила

ПРОБУДЖЕННЯ

                                                   Мене    розбудила    весна,
                                                   Усілась    на    хмарці    так    весело,
                                                   Підплила    до    мого    вікна
                                   І    сонечком    впала    у    дзеркало.

                                                   Втопилась    кімната    у    променях,
                                   Зраділи    так    сонячні    зайчики,
                                                   Купалися    в    сонячних    повенях,
                                                   Тримались    за    промені    пальчики.

                                   А  небо    накрило    волошками
                                                   Мої    розтривожені    сни,
                                                   І  мрії  засяяли  брошками
                                                   На    новій    сукенці    весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728049
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 09.04.2017


наталія калина

Прокрався дощ у моє серце…

                                       «Прокрався  в  душу…»
                                           Б.  Бовшик  і  Л.  Пуляєва-Чижович

Прокрався  дощ  у  моє  серце!
Бентежно  знову  на  душі…
Таке  ж  крихке  моє  озерце,
Коли  співають  там  дощі!

Не  лийся,  дощ,  у  саме  денце!
І  не  співай  сумні  пісні!
Моє  ж  таке  гаряче  серце,
Що  відігріє  всі  дощі!

Не  лийся,  дощ,  мов  сумна  пісня,
А  просто  душу  відпусти!
Моя  любове,  весни  пізня
Калини  цвітом  захисти!

Прокрався  дощ  у  моє  серце!
В  душі  сльози  лишив  озерце...

06.  04.  2017  м.  Львів  автор  Наталія  Калиновська

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727483
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Леся Утриско

Я світ прихилю вірністю тобі.

Я  у  снігах  знов  виплету  тебе,
Купатиму  в  стрімких  весняних  ріках,
Як  ясен  місяць,  що  химерою  зійде,
Тебе  вколишу  в  літніх  ніжних  втіхах...
Я  у  снігах  знов  виплету  тебе.  

Я  у  любові  зачарую  знов  тебе,  
Квіт  папороті  вистелю  на  ложі,
В  любистку,  що  для  тебе  лиш  зійде,
В  веселках,  що  на  тебе  дуже  схожі...
Я  у  любові  зачарую  знов  тебе.  

Ця  неповторна  лебедина  ніжність,
Цей  промінець  досвітньої  зорі,
Ця  грація  -  Господня  стигла  плідність,
І  ця  краса-  блаженства  вікові...
Я  світ  прихилю  вірністю  тобі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727476
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Олена Вишневська

Мені ніжність за Бога в Тобі

Мені  ніжність  за  Бога  в  Тобі,  бо  інакше  не  вмію,  
Хоч  гірчать  перехрестям  на  мапі  між  нами  стежки.
"Відречися!"  -  лукавить  самотність  улесливо  змієм,  
Я  ж  ударами  серця  до  Тебе  іду  навпрошки.

Пригорни.  Прожени.  Поверни.  Безкінечно  по  колу.
Не  впусти.  Не  тримай.  Упіймай.  Від  усіх  заховай.
Я  не  вірю  ні  в  кого,  крім  нас,  і  тим  паче  -  в  "ніколи".
Марно  з  часом  змагатися:  він  -  невблаганний  шахрай.

Він  летить,  зупиняється,  тягнеться  вічністю...  Годі!
Поза  грою  ми  -  речі  скидаємо  зайві  /і  страх/,  
Та  лягаємо  поруч,  
/бо  справжні  під  часом  не  ходять,  /
Й  засинаємо  разом
/з  цілунком  весни  на  губах/.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727137
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017