В цьому домі нічого незвичного:
скрип підлоги, тонкі дзеркала.
Я своє відображення вивчила:
темні кола, пошерхла кора.
Підвіконня поховані пристані,
за вікном достига заметіль.
Обіцяю тобі, що я вистою,
чи з тобою, чи на самоті.
Викорчовую з пам’яті спогади,
біло-біло застигли сади.
Коли тиша обірветься стогоном,
не судимий – мене не суди.
Коли північ пройде циферблатами,
і завмруть на подвір’ї сліди.
Ти пробач, я тебе не чекатиму.
Я піду за тобою в сніги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820880
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 20.02.2019
Половина дороги, а майже своїх не зосталось.
І надходить туман, накриває нас білий туман.
Я боюся тебе, це вже точно, без сумніву, стало.
І цей страх – найміцніше, що може рости між двома.
Течіє, я пливу за тобою, пливу проти тебе.
Все таке, як тоді, – монотонні відбитки речей.
Розірвуться вузли – і впаде між покошених стебел
Одинока сльоза, що не вибухне справжнім плачем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799066
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 06.11.2018
За літом скорбота — у плетиві
сірого ранку. Вмиваю обличчя туманним
розмореним вітром,
і пахнуть долоні скоцюрбленим
листям брунатним, і місто говорить
приглушеним звуком коліс.
Ми не попрощалися в сутінках,
зібраних небом. Упало на ноги
по краплі майбутніх дощів.
У тебе на плечах занадто багато "не треба",
у мене на грудях чимало занедбаних днів.
Ще хтось мимоволі на звук наших
слів озирнеться. І йтиме в мовчанці,
збираючи осінь в думки.
Ми наче останні, хто вірить, що літо
сміється. На іншому боці землі.
31.08.17, Київ #дисонансне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748627
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 01.09.2017
се літо надто пропахло хвоєю
вкрилось барханкою
й спить на горищі
кволе
а коні твої
давно спраглі волі
таврують гривами
розбурхану долю
себе на базарах
минаючи
й так сумно бути чиїмсь
подорожником
бо дороги до людей
не завше віддані
їм аби
дальність
чимраз вітряну й вітряну
і птаха німого
щоб небо в крилах
дерев самітних
із саду
вирваних
гір незайманих
чистого простору
й навіть не тямлять
що
геть не просто
гоїти рани
чужих
подорожніх
болем себе
відчуваючи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743122
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Але речі прості, і нічого тут не вигадуй.
Місто спить, а у місті – ні міфів тобі, ні мафії.
Він приходив як лицар, а йшов неодмінно гадом
(і сонети тоді зазвучали, як епітафії).
Що не день – як не день, а суцільне глибоке днище.
Не стираються лиця, хай як не старайся вбити їх.
Я лечу, я лечу, я лечу усе нижче й нижче,
і мене помічають і видимі, і невидимі.
А любов – не любов, а остання у світі пристань.
Я лічу половинки, збираю докупи зламане,
відділяю зерно від полови і гублю числа,
коли він
не шукав,
не тримав,
не чекав.
Не знав мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620049
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 24.07.2017
Я рядом. Я холодною рукой прогуливаюсь между позвонками. Я - твой навек разрушенный покой, твоя коса, а ты - совсем не камень. Пускай судьба сжимается в одну тропинку от еды до унитаза. Раскаиваться? Чувствовать вину? Но я не предавал тебя ни разу....Моя любовь на блюдечке, держи. Тебе плевать. Я всё же год от года исправно обещаю миражи, но слышу от тебя одно - сво-бо-ду. Пою навзрыд - глаза твои сухи, мои - полны нехоженых парижей. Я видел, как рождаются стихи. И знал, как задыхаются они же. Прости меня, прости меня, прости...За то, что я простил тебя когда-то. За то, что жизнь твоя в моей горсти - и ничего иного мне не надо.
Всего лишь жизнь. Но ты с недавних пор такой тоской осела между нами, да и тоска расстреляна в упор остывшими осенними деньками. Любить тебя? Уж лучше бы я слёг с какой-нибудь смертельною болезнью - у этой жизни должен быть итог мрачнее, беспробудней, бесполезней. По лестнице спускается к тебе привычный ужин. Всё уже не ново - моя любовь прикована к трубе, а я к любви пожизненно прикован. Заплачешь? Не устану повторять, что всё могло бы выйти по-другому: могли бы разделять с тобой кровать, могли бы завести с тобой знакомых. Дешевле слов моих твоя слеза - мы не под стать изысканным полотнам.
И был октябрь. Я что-то нарезал. И пес мой не улегся спать голодным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 11.05.2017
..вези мене мій примарний тролейбус вези
крізь намиста зустрічних автівок святкові вогні
попід колискою неба в якій тільки но народились сни -
до того хто на своєму плечі носить одне із Його сузірь..
магія починається з-під його агатово-чорних і довгих як пам'ять вій
а це значить що буде наступний болісно-радісний вірш
моя любов обертається у м'якоті його серця неначе ніж -
він сміється і каже: їж..
як я люблю його Господи розгублений сміх
блискавки зморшок заламлені поміж брів
коли Ти підготував задля мене монастир -
першу цеглину покладено біля його колін..
одна-єдина хвиля на двох
і повітря крізь нас наче струм тече
ми одночасно вдихаємо-видихаємо пекучий і лагідний щем -
тиша бере нас в обійми пелюстками й вогнем..
як можна було програти самій собі скажи
дотику невагомість на межі сльози
я знаю як звучить щастя усупереч всім словам -
щастя звучить вимовленим з його вуст
моїм власним ім'ям..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725385
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 13.04.2017
Лють моя ніжна, суть її - невичерпна.
Ти - моє тіло, єдине з його продовжень.
Я розв'язала вузлики ще у серпні.
І підбиваю підсумки, ти ж - підошви.
Все наше горе - з часом таки дрібнішає,
Всі наші наміри - вже сміховинні вигадки.
Ми були найжорстокішими і безгрішними.
Боже, благослови цих блаженних виродків.
Їм небагато й треба - позбутись милості,
Скинути ніжність і ні за що не боротися.
Та відвернися, якщо вони не осміляться.
Тіло продовжить тіло і стане лотосом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620087
дата надходження 11.11.2015
дата закладки 08.04.2017
Весна всі таємниці оприлюднює
на чистих лицях й жовтих сторінках.
А я застряг між бутлями і буднями.
Квиток на рейс - як куплений портал.
З'являюся нежданно і негадано,
вона стає такою,як колись;
і я усіми правдами й неправдами
щовечора молюся: повернись.
На но́вий лад про мене перебрешуть їй,
у неї ще нема ціни словам.
Вона - моя: по праву крові першої,
а я за неї всю свою віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246343
дата надходження 11.03.2011
дата закладки 08.04.2017
Його мова гаряча
мов дотик південних пісків
І немає спасіння
од вітру тієї пустелі.
Борони мене, Боже,
пізнати відчуження скелі,
Милосердя озер,
відчайдушну свободу степів.
І не дай цьому духу
зустріти інакшу пору,
Час не буде щадити
по той бік любові нікого...
Борони мене, Боже,
молитися іншому Богу
І носити під серцем
іще щось, окрім піску.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443110
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 08.04.2017
Незавершені вірші - мої надкушені яблука.
Я блукаю цим містом, як бомж нічним супермаркетом.
Поскладала в конверти сни, облизую марки,
Щоб відправити завтра тобі їх поштовим зябликом.
Я хворію на малослів"я і марнослав"я,
І на літеру "я", себто псевдоважливість его.
Через пальці стікає лава рядами клавіш...
Щоб придумати світ, не конче бути стратегом.
Щоб писати про Бога не треба бути апостолом.
По столовій ложці пудри на кожні мізки:
Бачиш, як воно є - уже й воювати нізким,
Всі такі "неповторні", що бути "складним" - просто.
Простір міста цього - містерія дилетантів.
Захлинаючись в місиві масок зі штампом "профі",
Спроба мати себе подібна до катастрофи.
В місті равликів тільки римованим строфам можна літати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388627
дата надходження 29.12.2012
дата закладки 08.04.2017
Інказан* не лікує й не тішить,
ну а тут ще й зима, скоро лютий.
Покарання за вчинки колишні -
неможливість ті вчинки забути.
Я свою пурпурову порфіру
розірвав задля тебе на клоччя.
Я для тебе змінився, не віриш?
Я ще більше змінюсь, якщо хочеш.
Відішлю усі принципи к бісу, -
що завгодно, аби ти всміхалась.
Заміню на портьєри завісу:
вже набридла дурна театральність.
Буду щирим: так значно простіше,
а відвертим... навряд чи наважусь.
Інказан не лікує й не тішить.
Буде лютий; точніше й не скажеш.
__________
*Інказан - сильнодіючий психотропний засіб,
який застосовується при нервових розладах, антидепресант.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315260
дата надходження 19.02.2012
дата закладки 08.04.2017
відмежовуюсь,
ведмежою послугою в твій чіткий графік,
псевдоапостолом у вранішній рай.
тримаєш образ поблизу
і надсилаєш листи як опади.
прийди прийди прийди -
чую голос твій щодощу.
це відчуження
ненадійне і штучне,
ще трохи і влучу
прямісінько в лінії на долоні.
відсторонююсь,
холодною крижиною на твою шию,
позбавленням сну і запізненням.
залишаюсь однаково різною
і далекою.
спека не ріже зору цупкі вузли.
ми уперто несли
слів іржаве залізо...
я нанизую спокій
на відстань
і чую:
прийди прийди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722011
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 08.04.2017
Узимку завжди страшенно старієш.
Туве Янссон
Ти приходиш, а я стара. І печалі в мені по вінця.
Хочеш стерти мене – стирай (інша доля не личить жінці).
Ти приходиш, а вже зима. Де не глянь – крижана пустеля.
Якщо треба – мене зламай. І лягай у мою постелю.
Не інакше – усе обман. Чорний смуток і чорна смуга.
Ти приходиш, а я одна. Чуєш біль у мені? По-слу-хай…
Та обірване не зшивай. Я не хочу, щоб стало легко.
Ти приходиш, а я жива.
До весни далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 08.04.2017
Спить місяць в хворостинні сорочого гнізда,
На землю з хмаровиння тече важка вода,
Кора дерев сотає тепла малі ковтки,
Повітрям пропливають зворушені бруньки.
Змінилось біле сірим, всміхаються коти,
А серце прагне віри, та де її знайти.
З розталими снігами земля надію ссе,
Весна вже марить нами, вона усіх спасе
02.04.2015
автор світлини - Гайдар.С.А.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724522
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 06.04.2017
ти почуваєшся так ніби у тебе температура
коли лежиш ось так не підводячись
тисячі секунд вперед
і спершу навіть неможливо зрозуміти що сталось
чи станеться але ти абсолютно впевнена –
все стається не просто так
що настрій то ніби папір
на якому чітко відображається невидимий малюнок
майбутнього яке тобі не сподобається
скоріш за все
тому ти воліла б порвати його на шматки
спалити розтерти знищити і забути все
як сон
але то неможливо бо ще зовсім нічого не сталось
зовсім нічого
і напевно не станеться
а той малюнок навіть не існує
у просторі
та від того ніколи не легше
бо твій внутрішній біль настільки сильний
що починаєш божеволіти
а хибні відчуття все ж достатньо справжні
щоб разом із сюрреалістичною картиною підсвідомості
тобі нічого не лишилось
як прийняти все це і вірити в неминучість
майбутніх страждань та в свою
справжність
ненавидячи себе за це
і за злочин якого ти ще не скоїла
та сподіваюсь не скоїш
бо ти ж просто лежиш ось так не підводячись
і нічого не можеш..
|..написати|
*фонова композиція – Agrypnie «0545»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405495
дата надходження 02.03.2013
дата закладки 05.04.2017
шарудить мерзлий слід
легковажної зримої осені
і дивниця у тім
що листи твої досі
приносить мені
найчесніший з усіх
самотинний
вівчар-падолист
має замір на мене
либонь не
вгодила я
віршами
конче хочу щоб все
із нутра
до людей
і жаждиво впиваюсь
осінніми квітами
що дерева прошили
плаксивим
дощем
пішаницею легше з тобою
стрічатися
бо в політ
то вже крила не ті
а листи
а листи ти продовжуй
писати
їм теплішає
в моїй руці
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695858
дата надходження 21.10.2016
дата закладки 04.04.2017
Не слабостью дополненный этюд
На этот раз казался завершенным.
Он видел, как его года идут,
А с ними неслучившиеся жены.
Тяжелый снег, подтаявший к весне,
Сползал по крыше неродного дома.
Нетрудно быть с собой наедине,
Когда и мысль принадлежит другому.
В такие дни все лезвия остры,
Как память о давно погибшей вере -
И стоны неокрепшей детворы
Текут из перерезанных артерий
На белый снег.
В груди не слышен стук,
Молчит его раздвоенное эго.
И он не знает тяжести вокруг
Теперь уже не тающего снега.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647029
дата надходження 26.02.2016
дата закладки 01.04.2017
Пишу тебе. Я снова в дураках.
Писать тебе всегда невыносимо -
Опять моя невечная строка
Раздавится в объятиях мейнстрима.
Ты - тот же неизвестный адресат,
Твоя страна на глобусе затёрта.
А мне придётся снова обрезать
Поэзией забитую аорту.
Уставший мозг, закованный в катрен,
Штампует романтических героев,
Которые всю жизнь вручат взамен
За счастье быть любимыми тобою.
Для многих я списался, опопсел,
В своих стихах беспомощен и жалок.
Но ты ведь не гуляешь там, где все, -
И вдруг приметишь в утренней росе
Букетик зарифмованных фиалок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692431
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 01.04.2017
Остання на березі точка,
колом обведена, я -
моря наслухаюсь тиші,
вивернутого тепла.
Згину в колінах водою
вмитого ледь доторкнусь -
так і буваєш собою
надто далеко чомусь.
Тінь мені спокоєм ходить,
в п'ятах пісок умостивсь.
Сповна багата весною,
ледь не зірвалась униз:
з берега точкою - в товщу
рибам чесати хвости.
Зміни приходять в утробі
кожної пустоти.
07.03.17, Коломия #dysonansne
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722180
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 31.03.2017
Це така ніжність без імені.
Січень стирає кордони.
Все, що завгодно, кажи мені.
Зрештою, вигадай, хто ми.
Ті, що з зірками високими,
попри тумани і терни.
Світла нам, сонця і спокою
(тут таки страшно і темно).
Завтра не стане розплатою,
і не обірветься слово.
Ігоре, я, коли падаю,
вірю, що ти мене зловиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708137
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 30.03.2017