Веселенька Дачниця: Вибране

Ніна Незламна

В розчаруванні ( поема)

Що  люди,  чи  живем    у  іншому  світі?
 Гниєм,  прієм,  як  рудий  цвіт  у  суцвітті
Чому    в  городах  працюєм,  як  годиться
Але  не  в  змозі,  як  пани  збагатиться?

На  жаль  давненько  царює  алігархат
Що  полишав  народ  без  землі  й  без  хат
Собі  ж  хороми,  машини  і  за  кордон
 Поїздки  часті,  не  хтять  позбутись  корон
 Які  в  радянські  часи  собі  придбали
Коли  заводи,  за  безцінь  підібгали
 Тепер  шикують  і  ціни  підіймають
А  що  то  совіть?  Чи  вони  її  мають?
*
Рясниться  сонях  на  моїй  рідній  землі
Ковтаю  сльози  надто  боляче  мені
Коли  ціна  на  олію  серце  крає
Хтось  такий  біль  із  царів  відчуває?
Чи  буря,  в  них  золочені  дахи  знесла
І  лишила,  обдертих,  чи  збулись  крісла?
*    
Моя  стражденна,  рідненька  Україно
Народ  мовчить,  уже  давно  впав  на  коліна
Бо  силоньки  й  піднятися  не  має…
Живе  у  злиднях,  день  і  ніч  страждає
 А  хтось  тікає  в  Америку  у  Польшу
Підносить  судна  і  замітає  площу
Рідко  кому,    там  робота  до  вподоби
Хтось  може  скаже,  усе  це,    від  жадоби
Але  ж    дітей,    треба  до  школи  зібрати
Вже  сорок  років,  а  ще  й  не  має  хати.
*
 Кажуть  біда,  одна  не  ходить  по  країні
 Тужні,  не  милі,  ті  пісні  солов`іні
 Які  лунають  від  можновладців  давно
Почуй  Всевишній,  гірко,  людям  не  смішно
 Дорожча  хліб,  а  що    вже  й  вивезли  зерно?
Війна  скінчилась  ?  Про  неї  уже  й  мовчимо
 На  сході  й  досі,  стріляють,  убивають
Про  мир  й    не  чути,  сумно,  сім`ї  страждають.
*
З  села  по  пенсію,  стара  диба  пішки
 Через  лісок,  навпрушки,  подібна  кішки
Щоб  хтось  часом,  не  відібрав  грошенята
Услід  дивились,  сполохані  звірята
Як  думки…  тікають,  ховаються    в  кущах
Із  бажанням,  там  утаїти  свій  острах.
П`ять  кілометрів  до  пошти,  дожилися!
А  що  пани,  де  ваш  глузд,чи  напилися
 Хтось  Бренді,  чи  інших  спиртних  напоїв
 Що  нині,  від  влади  ваш    панич  накоїв?!
Закрили  пошти,  медпункти,  на  жаль  й  школи
Що  раді  всі?  Зате  відкрили  офшори
 І    тепер  кажуть,  це  давненько  в  законі…
*
Два  роки  поспіль,  всюди  вірус  вирує
Нема  кордонів,  чи  хтось  народ  почує
Що  тут  та  десь  бракує  кисню,  спасіння
А  що  пани,  може  до  вас  прийде  прозріння?
Що  не  в  грошах  щастя,  чи  не  вчила  мати
Щоб  бути  добрим,  треба  совість  мати!
Не  забереш,  усе  з  собою  на  той  світ
Ти  на  тім  світі,  такий  же  прогнивший  цвіт
Гріхів  набравшись,  вповні,  по  самі  вінця
Тобі  не  бачить  раю,  пітьма  в  зіницях.
*
 Знов  новини  -    сполохались  за  тисячу
Може  хтось    і  протягне  руку  тремтячу
Все  тіло,  мабуть  здригнулось,  від  сліз,  болю
 Картаючи,  на  злісне  життя  і  волю
 І  вкотре  проклинаючи  свою  долю
Протопче  стежку  по  рідненькому  полю
Кілька    зернин  візьме,  пригорне,  як  дитя
 До  неба  погляд,  а  чи  буде  майбуття?
У  рідної  країни  України…
Чи  степи  чорні  і  кинуті  руїни…
У  спадок  лишаться?  Ой,  боюсь  напевно  ні
 Бо  давно  круки,  бродять  по  моїй  землі…
В  надії  все,  загарбать  під  свої  крила.
*
О,  моя  славна,  рідненька  Україно
Народ  мовчить,  уже  давно  впав  на  коліна
Борімось  люди!  Адже  терпіть  не  гоже
   І  навіть    кожен  з  нас,  знаю,  словом  зможе
Донести  правду  про  це  злиденне  життя
                       У  панів  совість,    щоб  проснулась.  Й    майбуття
   Країни  віджило  й    розквітло  в  суцвітті
           Й  була,  з  найкращих  країн  на  всьому  світі!
***

 О,  Боже!  Від  болей  й  зневіри,  в  жилах  кипить  кров
Прошу!  Поверни  нам  Віру,  Надію  і  Любов!

                                                                                                 17.11.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931948
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Родвін

Сонет дівочих надій

Ла́таття  білого,  зірочки  ся́ючі
Ра́зом  із  місяцем  ,  в  пле́сі    купаються  !
Зі́стрибнув  мі́сячень  із  неба    в  воду
По́милуватися  на  твою  вроду  !

Місяць  з  лата́ттям  кружа́ть  обніма́ються,
Ні́бито  й  справді,  навіки  вінчаються  !
Чарівна,  як  мрія,  казко́ва  пригода,
Усипана  зорями,  сяє  природа  !

В  бе́резі  верби    стоять  посміхаються,
Ко́си  їх  шо́вкові  в  хвилях  купаються,
Че́рга  настане  і  їх  милих    снів  ...

Мрії  про  щастя,  недмінно  всі  збудуться,
Радість  прийде,  а  журба  позабудеться,
Матінка  Божа    додас́ть  милих    днів  !


26.11.2021  р.

Фото  https://girko.net/uploadedMedia/service/gmvladimi
rovna1/9877/reduce_quality/2dbeaaafa02f8faeb04f
f301ef9d120d688dec122fc9c335cfc530973f825fd6.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932032
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Зміни себе

Лиш  статуя  не  робить  помилок,
Людина  ж  "крутиться,  як  білка  в  ко́лесі.
Сучасний  світ  диктує  стиль  думок,
Залежність  від  проблем  і  вибір  голосу.

Не  поєднати  інколи  в  житті:
Що  справедливо,  й  що  ти  зобов'язаний,
Бо  щось  ти  маєш  на  своїй  меті,
І  вже  не  вільний,  ніби  руки  зв'язані.

А  на  душі  -    бурхливий  океан,
І  совість  мучить,  і  гризе,  і  непокоїть,
Як  усвідомиш  вже,  скидай  аркан,
Скоріше  виправляй  поми́лки  ті,  що  скоїв.

Життя  на  місці  зовсім  не  стоїть,
І  щоб  занадто  пізно  й  гірко  не  було,
Зміни  себе,  врятуєш  власний  світ
Душі,  щоби  у  ній  не  мало  місця  зло.







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931963
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Valentyna_S

На людському сумлінні

Зняли  хустинки  самосівки  вишні,
Кашкети  поздіймали  явори.
До  вечора  розхристані  вітри
В  лощовинах    пригнулися  й  принишкли.  

—  На  що  чекають,  знаєш?..  Де,  ти,  повне?!
Залишились  слідочки  з  підошов…
Тож  він  натяг  відлогу  й  в  ніч  пішов…
Сосна  схрестила  віття  молитовно.

Нема  морозу.  Звідкіля  ж  тремтіння?
Таке  було  й  торік.  Зима…  Різдво…
Гуляли  в  приліску  сокири—аж  гуло.
Тепер  он,  бач,  лякають  мертві  тіні.

Синиця  ножицями  —  пі-ні,  ці-ні.
Розкроює  спросонку  кашемір.
—Гай-гай!  —  сосну  жаліє  осокір.—

Планида  в  нас  така,  що  всі  ми  тлінні,
Й  твоя  лежить    на  людському  сумлінні.
Тсс.  Кулясте  світло  нишпорить…  чи  звір?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931975
дата надходження 25.11.2021
дата закладки 26.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Чарівна незнайомка

Моя  принцесо,  королево!
Візьми  троянду  цю  до  рук.
Приїхав  я  з  країни  Лева,
Почуй  кохана  серця  стук.

З  тобою  хочу  обвінчатись,
Дружиною  моєю  будь.
До  тебе  важко  так  дістатись,
А  почуття  так  серце  рвуть.

Спустися  з  замку  я  благаю
І  руку  дай  мені  свою.
Красуне,  я  тебе  кохаю,
Під  замком  цілу  ніч  стою...

Вона  всміхнулася  до  нього
І  тихо  мовила  слова.
Кохати  буду  лиш  одного...
А  втім...  уже  кохаю  я.

Пробач,  благаю  чужестранцю,
Не  доля  в  парі  бути  нам.
Не  вартий  мого  ти  рум'янцю,
Не  вірю  я  твоїм  словам...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932055
дата надходження 26.11.2021
дата закладки 26.11.2021


НАДЕЖДА М.

І Я ЛЕЧУ ДУМКАМ НАВСТРІЧ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=B4Qh3kTBPJ0
[/youtube]
Приходить  вечір  непомітно,
Стихає  гамір,  людський  шум.
І  я  звертаюся  привітно
До  неслухняних  своїх  дум.

Вони  збираються   юрбою,
Уважно  дивляться  в  лице.
А  я  прошу  у  них  спокою,
Їх  шануватиму  за  це.

Вони  це  швидко  зрозуміли,
Їм  треба  воля  над  усе.
Зібрались  зграями  й  злетіли.
Тепер  спочинь,  моя  душе.

Чомусь  враз  стало  все  пусте,
Нащо   від  себе  відпустила?
Самотність  швидко  дістає,
Я  їх  за  все  давно  простила..

Дивлюсь  в  вікно,  їх  виглядаю,
Надворі  темінь,  уже  ніч.
А  чи  пове́рнуться,  не  знаю,
І  я  лечу  думкам  навстріч...






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931517
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 22.11.2021


Катерина Собова

Англiйськi сни

Привела    біда    Семена
До    невролога    в    лікарню:
-Лікарю,    проблема    в    мене,
Скільки    б’юся    -    і    все    марно.

Сон    у    мене    нездоровий:
Тільки    стану    засинати  –
На    англійській    чистій    мові
Починають    всі    кричати.

Якісь    люди-посіпаки
Мене    тягнуть    на    дорогу,
Навіть    гавкають    собаки
По    англійському,    їй-Богу!

Рано    встану,      як    побитий,
Від    жахів    цих    -    серцем    млію,
Дуже    важко    мені    жити,
Бо    цих    слів    не    розумію.

-Вихід    є,-    невролог    каже,-
Будете    спокійно    спати,
Тільки    треба    постаратись
Організм    врегулювати.

Щоб    у    снах    цих    розгадати
Всю    тематику    злодійську,
Треба    взятись    і    негайно
Мову    вивчити    англійську.

Добре    з    місяць    попрацюйте
(Будете    тут    менше    спати),
Головне,    щоб    в    сні    навчились
Балачки    перекладати.

Я    гадаю,    через    місяць
У    нас    будуть    результати,
З    практики    своєї    знаю  –
Будете    спокійно    спати.

Через    тиждень    в    ресторані
Лікар    пострічав    Семена:
-Як    здоров’я?-      поцікавивсь,-
Що    в    сні    кажуть    джентльмени?

Грає    усмішка    в    Семена:
-Вже    відома    вся    балачка,
Бо    під    боком    спить    у    мене
Молода    перекладачка!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931338
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 20.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шипшиново

Шипшиново...  в  розхристаному  світі,
Де  день  осінній  у  безбарвності  німій,
Де  без  оздоби  путається  віття,
І  часто  стукає  у  скронях:  ти  ж  був  мій.

Шипшиново,  коли  чуття  з  шипами.
Вогонь  блищить  достиглий  в  ягідці  простій.
Ледь-ледь  морозить...  Шепче,  шепче  пам'ять
І  акцентує:  навкруги  бринить  застій.

Шипшиново...чи  є  ти,  відгукнися.
Вже  осінь  пізня,  і  зима  також  гряде.
Червоні  ягідки  на  чорнім  нив'ї,
Де  я  і  ти  ...колись  були...І  де  ж  ти...де?  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931183
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Любов Таборовець

Відживала квітка своє тепле літо…

Відживала  квітка  своє  тепле  літо…
В  погляді  звабливім  тихий  сум  ховавсь…
Ще  душа  тендітна,  сонечком  зігріта,
В  самім  серці  ніжно  завиток  звивавсь…

А  під  ним  зернинку  -  крихітну  дитинку,  
Вітерець  в  колисці  трепетно  гойдав…
Зронить  лебедину  хмарка  їй  сльозинку    
Перлами  засяє  в  пелюстках  вода.

Ще  думки  у  мріях,  як  сади  в  завіях…
Не  про  вік  короткий,  паморозь,  туман…
А  життя  -  в  любові,  пахощах,  надіях...
На  її  пелюстках  -  в  сторінках  роман.

Там  -  весняні  зливи,  птахів  переливи,
В  пісні,  що  зродилась  серед  літніх  віт...
Почуттів  розливи,  щирі,  не  зрадливі,
Та  краса,  що  тішить  й  зберігає  світ.

І  нехай  відійде  це  життя  за  обрій  -
Вихором  у  пам’ять  пахощі  прийду́ть  ….
Душу  залоскочуть…  Стане  серцю  добре...
Спогади-пелюстки  в  осінь  поведуть.

17.11.2021
Л.  Таборовець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931175
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Ніна Незламна

Пізня осінь

 Ніжно  сонце  прихилилось  до  землі  низенько
Ген  до  лісу,  придивилось,  холоди  близенько
Скрізь  панянка  мандрувала,  осінь  золотава
 Листя  до́низу  спадало,  наче  то  забава
Є  ого́лені  дерева,  стовбури  блискучі
 Скоро  зи́монька  нагряне  й  морози  кріпучі
Ще  цілу́є  сонця  промінь,  листочки  багрові
Під  нога́ми  скрізь  їх  купи….  Різнокольорові…
Час  від  ча́су  десь  ворона,    різко  б`є  на  сполох
Сухе  ли́стя  пошарпане,  сіялось,  як  порох
Сірий  по́піл  розсипався,  притрусив  довкола
Трава  со́нна,  руда  всюди,  вгасла  зовсім  квола
 Захова́вся  папоротник,  в  павутинній    сітці
Стало  ти́хо,  все  завмерло  і  вода    у  річці….
 Пізня  о́сінь    розплескала,  фарби  чорні  й  сірі
Дуже  си́ро  й  прохолодно,  приховались  звірі…
Опусти́ла  з  сумом  плечі,  осінь  золотава
Дощ  услі́д  кидав  краплинки…  Ой,  як  я  пристала
Темний  пла́щ  і  руда  шляпа,  спокою  немає
То  запла́че,    то  сміється,  на  мить  задрімає….

                                                                                       10.11.2018р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 17.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я дуже хочу Україно…

Я  дуже  хочу  Україно,  
Щоби  ти  вільною  була.
Ні  перед  ким,  щоб  на  коліна,
Упасти  більше  не  змогла.

Щоб  ворог  не  торкав  кордонів,
Не  забирав  чуже  майно.
Щоб  голуб  -  миру  на  долоні,
Не  боячи́сь  клював  зерно.

Я  дуже  хочу  Україно,
Щоби  лунав  дитячий  сміх.
І  згуртувавшись  воєдино,
Могли  ми  відсіч  дать  для  всіх.

Поля  зерном,  щоб  засівали,
А  не  осколками  війни.
Щоб  сліз  гірких  не  проливали,
Не  додавалось  сивини.

Я  дуже  хочу  Україно,
Щоб  мир  запанував  у  нас.
Щоб  журавлі  летіли  клином,
Щоб  день  наза́вжди  не  погас.

Щоб  дочекалась  матір  сина
І  щоб  його  обійняла.
Я  дуже  хочу  Україно,
Щоб  ти  щасливою  була.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931076
дата надходження 16.11.2021
дата закладки 17.11.2021


НАДЕЖДА М.

КОЛИСЬ І В НЬОГО БУВ СВІЙ ДІМ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQzbLJaZ_sA[/youtube]
Колись  у  нього  був  всій  дім,
Сім"я  була  така  велика.
Тепер  лишився  він  один,
Життя  його  тепер  безлике.

Зібрав  пожитки  в  стару  торбу,
Вони  не  варті  і  гроша.
Життя  його  -  одна  дорога,
Але  душа  його  втіша.

Ось  зараз  він  прийшов  до  хати,
Лиш  голі  стіни,  без  даху.
І  залишилось  лиш  зітхати,
Все  придалось  йому  страху.

Дістав  потерту  стару  кобзу,
Дарунок  батька  тих  часів,
Почули  люди,  що   поблизу,
Лилася  музика  і  спів.

Юрба  зібралась  чималенька,
Послухать  пісню  дивака,
А  на  лиці  сльоза  скупенька,
На  душі  впала  чужака.

Притихла  навіть  дітвора,
На  діда  мовчки  поглядали...
Та  день  повільно  догорав,
Співця  з   журбою  покидали.

Пішов  кобзар,  залишив  жаль,
Життя  таке  ж  несправедливе!
За  ним  попленталась  й  печаль,
Така  болюча  і  вразлива...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930960
дата надходження 15.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Valentyna_S

Шукаю передих в безмежності

Увись  піднімаюсь  сходинами  смутку.
Там  зорі  цвітуть  хризантемами,
Вбираючи  місячну  люрексну  крупку,
Розсипану  Всесвітом  в  темряві.
Там  спокій  нестоптаний  спить  без  пробудку,
Акордами  тиші  вколиханий.
Там  й    без  метушливості,  певно,  не  нудко
І  час  спочиває  віддиханий.
Ще  до  надвечір’я,  оглушена  скерцо,
Шукаю  передих  в  безмежності.
Хоч  хвилю  мені  би  її  інтермецо,
А  вранці  вернусь  до  залежності.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930884
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Любов Іванова

ЖИТТЄВА ОСІНЬ

[b][i][color="#6b0505"]А  що,  коли  ми  вже  зайшли  у  осінь,
У  справжній  вир  непроханих  вітрів.
У    мудрість  літ  у  сприйнятті  відносин,
У  розмаїття  ніжних  кольорів.

Яка  вона  -  примхлива  осінь  долі,
Чи  в  ній  достатньо  всіх  принад  і  фарб?
Чи  досить  сил  на  всі  важливі  ролі,
І  на    життя  -    неоціненний  скарб.

Які  вони,  оті  осінні  мрії
Чи  не  принишкли,  не  пішли  на  спад?
Адже  і    сонце    геть  інакше  гріє,
Лягає  в  душу  смутком  листопад.

А  що  чекає  там,  в  холодних  зимах
Чи  є  реванш    і  осеней,  і    літ.
Усе  вмістилось  тут,  в  відвертих  римах
В  них  наші  мрії  й  весен  дивоцвіт...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930862
дата надходження 14.11.2021
дата закладки 15.11.2021


Ніна Незламна

Душевна розмова

До  о́брію…  хилились  хмари
 Білих  катма,одні  сіренькі
 З  собо́ю,  осінь  забрала  чари
Зтемніли  фарби  веселенькі.

 Цвіт  чорнобривців,  помарнілий
Лиш  нагідки,  як  молодиці
І  любувавсь,  дуб  пожовтілий
Ніби  пив  со́лод  із  криниці

Опале  листя,  ледь  кружляло
 Лягло  приховуючи  жалі
В  листопадному  карнавалі
З  любов`ю    квіти….  затуляло
В  протистоянні  зимній  кралі
Щоб  все,  у  спо́кої  заснуло

Втіша́в…  яскраво-  жовтий  колір
Гілки  донизу,  одній  шепіт
Ой,  лю́ба,  вже    відспівав  жайвір
   Біль  на  душі,  легенький  трепіт

Що  я  засну,  більш  не  побачу
 Яка  ти  сонячно  красива
Як  не  зігрію  не  пробачу
Буде  боліть,  голівка  сива

І  не  прийде́ш    у  сон  зимовий
На  не́бо...  погляну  й  помрію
Що  день  ясни́й,  буде  чудовий
Згада́єш,  плекаю  надію
Твій  шепіт,  лагі́дний  почую

Вітер  розмову,    довго  слухав
Мені  б,  навчитись  так  кохати
Він  співчував,  тихенько  дмухав
Не  смів  коханню  заважати.

                                                     07.11.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 13.11.2021


Маг Грінчук

Повчає мить

Чи  є  там  угорі,  над  нами,  життя  -    не  знаю,
Але    добре  бачу  -  райська  краса  тут  на  Землі.
Травинка,  вицілувана  сонцем,  -  горда  струна
І  легка,  мов  подих,  як  павутиння  -  чутлива...

Вона  спокійно  колишеться  навіть  без  вітру.
Обнявшись  притаїлись  росинки  з  стеблинками,
Поблискують,  наче  сльозинки,  ласкаючи  світ.
Притягує  око,  не  фальш,-  краса  більш,  чим  колись...

Здається,  незримі  ноти  повисли,  ще  дзвенять.
Співають  і  утверджують  усім  право  жити!
Блаженствуй,  людино!  Планета-Земля  -  благодать.
Тож  своєчасне  кожне  чесне  слово.  Повчає  мить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930544
дата надходження 11.11.2021
дата закладки 11.11.2021


Надія Башинська

ЛЕТІЛИ ГОЛУБКИ

Летіли  голубки,  сіли  у  садочку.
тут  співала  колисанку  ненечка  синочку.

Ой  перша  голубка  сіла  на  калині,
нахилила  низько  гілку  з  ґронами  рясними.

Нахилила  гілку  з  ґронами  рясними,
де  просила  в  Бога  ненька  доленьку  дитині.

А  друга  голубка  до  воріт  злетіла,  
щоб  стелилась  в  світ  дорога  і  була  щаслива.

Третя  полетіла,  сіла,  де  віконце,
щоб  зустрілась  в  долі  сина  дівчина,  мов  сонце.

Летіли  голубки,  сіли  у  садочку.
тут  співала  колисанку  ненечка  синочку

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930493
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 11.11.2021


Lana P.

Осінній ліс

Засуєтивсь  осінній  ліс

В  концертній  залі  -

Аплодисментами  на  біс 

Листки  опалі.


Вітри  танцюють  краков'як  -

Награла  осінь,

Розливши  сонячний  коньяк

На  ноги  босі 


П'янкому  небу  в  вишині,

Що  гай  колише,

Мудрує  щось  удалині  -

Виставу  пише.


Те  дійство,  мабуть,  не  просте...

Хмарки  шалені

Летять  на  сяйво  золоте  -

Дива  на  сцені!


P.S.  Моя  світлина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929927
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 11.11.2021


Катерина Собова

Фiзикиня

У    десятий    клас    прислали
Фізикиню    молоду.
-Бідна,-      в    школі    всі    казали,-
Взнає    лихо    і    біду.

З    інституту,    непогана,
Хіба    справиться    вона?
Там    бандити,    хулігани,  
Мають    пристрасть    до    вина.

Є    ще    й    інші    в    них    пороки:
Хтось    на    гроші    в    покер    грав,
Учнів    цих    на    всі    уроки
Сам    директор    заганяв.

А    цю    зразу    полюбили,
В    класі    -    повна    тишина  !
Тут    колеги    затрубили:
-Чим    же    їх    взяла    вона?

Хлопці    вже    не    грають    в    карти,
Із    дзвінком    біжать    у    клас,
Пруться    всі    за    перші    парти,
Кожен,    наче    входить    в    транс…

Не    трудіться    марно,    люди,
Я    скажу    вам    тет  -а  -тет:
-Шостий    розмір      в    неї    груди,
І    у    цьому    весь    секрет!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930452
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Валентина Мала

Кожен має свою чашу

Кожен  має  свою  чашу...
Чим  її  наповнив  Бог?
в  кого-чим,усім  по  часу...
Росту,щастя  і  тривог.
Кусень  і  тобі  залишив.
Вибір  сам  бери  й  роби.
Уповільнюй,чи  
пришвидшуй  
Справи  кожної  доби.
Додавай  в  життя  і  фарби,
Колорити  на  свій  смак.
Кожна  мить-  безцінні  скарби,
Діаманти,таки  так!
08.11.2021р.
В.Мала

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930405
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Зелений Гай

Мышиный вальс

Когда  мышата  спят  в  кроватках,
Достав  из  печек  пирожки
Их  мамочки  бегут  в  прихватках
На  плечи  натянув  платки.

И  босиком  по  свежим  лужам,
Пока  луна  не  в  облаках,
Забыв,  что  не  доели  ужин
И  что  прихватки  на  руках.

Весенний  ветер  воздух  греет
И  мышкам  хочется  опять
Почувствовать  душевный  трепет
И  вальс  мышиный  станцевать.

Под  лунным  взором  на  поляне
Сирень  душистая  цветёт,
Там  кот  играет  на  баяне
И  песни  о  любви  поёт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930471
дата надходження 10.11.2021
дата закладки 10.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мені ночами літо сниться

Мені  ночами  літо  сниться,  пахучі  трави  у  лугах,
Воно  із  сонцем  веселиться  і  потопає  у  квітках.
Дзвінкі  потоки  рік,  озера  і  гір  висока  далечінь,
Воно  мені  дарує  крила  і  кличе  неба  голубінь.

Я  так  люблю  пахуче  літо  і  сонця  променів  тепло,
А  ще  коли  росою  вмите  і  заціловане  воно.
Коли  щебечуть  птахи  дзвінко,  бджолиний  хор  співа  пісень,
Там  рудохвоста  скаче  білка,  посе́ред  паркових  алей.

Почули  б  ви,  як  грають  грози,  на  інструментах  зразу  всіх,
І  витирає  вітер  сльози,  а  дощ  комусь  змиває  гріх.
Мені  ночами  сниться  літо,  хоч  за  вікном  уже  зима,
Накрила  землю  білим  цвітом,  за  руку  сон  мене  трима...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930363
дата надходження 09.11.2021
дата закладки 09.11.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Танці - шманці ( гумор)

Дід  Семен  і  баба  Настя  коханцями  стали,
Цілу  ніч  вони  від  щастя,  танго  танцювали.
А  коли  в  віконце  сонце  зазирнуло  зранку,
Дід  побачив  свою  жінку,  через  офіранку.

Тупцювала  на  порозі,  стукала  у  вікна,
Щось  під  носа  муркотіла,  аж  кума  поникла.
Накінець  почулось:"  Настю,  ти  жива,  чи  мертва?
Цілу  ніч  світилось  світло,  в  мене  ноги  втерпли."

Дід  хотів  ступити  крока,  щось  стрельнуло  в  спину,
Не  минуло  і  пів  року,  коли  нерв  той  згинув.
А  тепер  чомусь  проснувся,  нагадав  про  себе,
Бач  не  добре  повернувся,  так  мені  і  треба.

Не  сиділось  біля  жінки,  хотів  танцювати,
Закололо  щось  в  печінці,  як  тепер  тікати?
У  вікно...  не  перелізти,  не  зігнеться  спина,
Ну  кудою  йому  лізти...  Вгледілась  драбина.

Повела  вона  наго́ру,  високо  забрався,  
А  кума  хутко  в  комору,  дід  перелякався
Що  тепер  йому  не  злізти  із  гори  ніколи,
Лише  буде  бачить  небо  і  яснії  зорі.

Що  ж  тепер  скажу  Килині,  де  ту  правду  взяти?
Ми  із  Настею  невинні...  дід  став  міркувати.
Жінка  шарпала  за  двері,  двері  відчинились
І  суперниці  на  ганку  ніс  -  у  -  ніс  зустрілись.

Чи  глуха  ти  моя  ку́мо,  чи  вуха  заклало,
Що  у  тебе  за  розруха  все  порозкидала?
Чи  не  бачила  ти  діда,  десь  вражина  дівся,
Вчора,  ще  пішов  з  обіду  і  не  передівся...

Настя  враз  почервоніла,  стала  заікатись,
Все  життя  брехать  не  вміла,  треба  признаватись.
На  горі,  щось  застогнало:"Я  не  винувата."  
Промовила  Настя  швидко,  тай  втекла  в  кімнату.

А  Килина  на  драбину  тихо  піднялася,
На  гарячому  зловила  свого  ловеласа.
Тільки  дід  стояв,  мов  камінь  і  не  ворушився,
Буде  тепер  йому  а́мінь  -  з  Килиною  стрівся.

Ти  чого  старий  задумав,  що  із  головою,
Нагорі,  та  щей  в  сусідки,  діду,  що  з  тобою?
Та  оце,  як  йшов  додому,  блуд  мені  вчепився
І  тепер  не  пам'ятаю,  як  тут  опинився...

Любко  мо́я,  серце  мо́є,  що  скажи  робити?
Треба  бу́ло  любий  діду  вчора  менше  пити.
Треба  бу́ло,  добре  знаю,  нема,  що  сказати,
Бо  ж  таку  натуру  маю  -  люблю  танцювати.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930297
дата надходження 08.11.2021
дата закладки 09.11.2021


Ніна Незламна

Звуки з минулого

                                                     Його  й  досі  
                                                                                                 пам*ятають  на  Батьківщині..
*
Гармошка  грала….  в  переході…
 Веселий  танець,  це    кроков`як
 Привіт  з  минулого.  Не  в  моді
Уже  давно,  лиш  чуєш  гопак

Завзятість  майстра,  невгасала
 Відчуття  клавіш,  спритність  пальців
Душа  з  гармошкою…  співала
Було  кружляє,  в  ніжнім    вальсі

Давні    часи!  Все  вечорниці
Хоча  й  життя,  надто  туманне
Пісень  співали  молодиці
Щоби  забути  й    їх  злиденне

Ще  до  війни...  і  саме  в  той  час
Гармошка  славилась,  на  весь  світ
ВІРИ  вогонь,    в  людей  не  погас
В  серцях  Надія  -  ніби  граніт!

       І  настав  мир!  Позбутись  чобіт
Народ  спромігся,  ворог  утік
На  душі  легше,  стало  й  тобі
Веселі  ноти  грав  чоловік

Важкі  часи…  Заводів  фабрик  
Відбудування.  Лише  на  мить
В  руках  гармошка,  він  фонатик
Знов  лине  пісня  й  хочеться  жить

І  все  частіше,  в  буйноцвіті
 Чули  частівки  й  веселий  спів
Прожив  з  гармошкою  на  світі
І  хоч  хвороб,  здолати  не  зміг
Про  себе  славу  все  ж  залишив
*
 Я  пам*ятаю  твої  очі
Ясні,  в  них  сяючі  зоринки
І  звук  гармошки  серед  ночі
Я  чую,  то  дощу  краплинки
Мені  татусю,  приносять  спогад.

                                                       07.11.2021р.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


majra

Поспішайте!

Поспішайте,  поспішайте!
Завантажені  возИ!
НакладАйте,забирайте
В  зиму  спілі  гарбузи!

Буде  солодко  і  тепло,
В  хаті,  в  серці  і  в  думках...
Я  признаюсь  вам  відверто  -  
Весь  секрет  -  у  гарбузах!

Не  забудьте  меду  взяти!..
Бо,  як  прийде  перший  сніг,
Почнемо  ми    святкувати  -  
Зиму,  каву  і  пиріг!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930223
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Микола Максимович

Найкращий

Найкращий  фільм,  з  тобою  і  сьогодні,
Найкраща  новина,  з  знайомих  вуст,
Найкращий  день,  коли  у  всіх  все  добре,
І  світ  без  тероризму  і  розпуст.

Найкращий  об’єктив  –  зіниця  ока,
Найкращий  клік  –  це  дотик  твоїх  рук,
Найкраща  пісня,  то  душевний  спокій,
І  серця  безперервний  тихий  стук.

Найкращий  янгол  завжди  за  спиною,
Найкращий  рік,  коли  наступний  є,
Найкращі  друзі  –  це  коли  стіною,
І  ніч  найкраща,  коли  спать  дає.  

Найкраща  думка,  проростає  в  дію,
Найкращий  запах,  запах  рідних  місць,
Найкраща  справа  та,  яку  ти  вмієш,
І  посмішки  найкращі  –  рідних  лиць.  

Найкраще  небо,  що  над  головою,
Земля  найкраща,  що  у  наших  ніг,
Й  життя  найкраще,  що  у  нас  з  тобою,
Ти  ж  іншого  пізнати  і  не  міг.

07.11.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930216
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Катерина Собова

Колготки

Господиня    спритна    Галя
Урожай    розприділяла
І    старі    свої    колготки
Перед    мужем    розтягала.

Засвітились    очі    в    Гриця,
Молодецька    грає    вдача:
-Ох    і    хитра    ж    ти    лисиця,
Я    в    них,    знаєш,    що    побачив?

-Що    ж    тут    знати?    -  Галя    каже,-
В    тебе    мислення    вузеньке:
Бедра    уявив    ти,    враже,
Або    ноги    коротенькі.

Я    це    чую    від    ледаща,
Що    не    вартий    навіть    дулі…
Знай    надалі:    це    найкраща
В    людей    тара    для    цибулі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930169
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Амадей

Я КОЖЕН ВЕЧІР ЗУСТРІЧІ ЧЕКАЮ

Я  кожен  вечір  зустрічі  чекаю,
Так,  як  весна  чекає  солов"я,
Для  мене  щастя  більшого  немає,
Як  чуть  твій  голос,  Зіронько  моя.

Вести  з  тобою  лагідно  розмову,
І  відчувати  серця  твого  стук,
І  відчувать  кохання  знову  й  знову,
І  відчувати  дотик  твоїх  рук.

П"яніти  так,  як  в  юності  п"яніють,
Й  кохання  ніжне  дарувать  тобі,
Допоки  душу  ще  кохання  гріє,
Немає  місця  у  душі  журбі.

Я  кожен  вечір  зустрічі  чекаю,
Так,  як  весна  чекає  солов"я,
Для  мене  щатя  більшого  немає,
Як  чуть  твій  голос,  Зіронько  моя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930184
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


НАДЕЖДА М.

ДУМКИ ЦІ СИЛИ ДОДАДУТЬ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Tx0qeK3A0mk[/youtube]
Я  бачу,  осінь  постаріла,
Упало  золото  з  гілок.
А  дні  ідуть,  ти  посивіла,
Твоїх  не  бачу  помилок.

Ти  все  робила  так,  як  треба,
Твоя  це  місія  така.
А  замість  листя  -  сухі  ребра,
Я  не  скажу,  що  ти  слабка.

Чому  ж  ти  плачеш  раз  -  по  -  раз,
Сльозами  листя  поливаєш?
Не  маєш  ти  вже  тих  прикрас,
Чому  ж  ти  сльози  не  ховаєш?

З  тобою  плачем  заодно,
Ніхто  не  бачить  наші  сльози.
Про  це  тобі  узнати  складно,
Ти  зрозуміти  нас  не  в  змозі.

Не  навівай  на  нас  печалі,
Утри  їх,  просто  посміхнись.
Журба  і  смуток  нетривалі,
На  дні  найкращі  озирнись.

Хоч  сонце  гріє  вже  не  так,
Ночами  зашпори  зайдуть.
Розкошувала  ти  ж  у  смак,
Думки  ці  сили  додадуть..

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wQzbLJaZ_sA[/youtube]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930175
дата надходження 07.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Надія Башинська

ЧОМУ ПЛАЧЕШ, ОСЕНЕ?

Чому  плачеш,  осене?..  Золота  нема?
Цвіт  зів’яв  і  близько  вже  холодна  зима?

Чому  плачеш?  Бабине  літо  відцвіло?
Понесли  на  крилечках  журавлі  тепло?

Непомітно  сплинули  золотаві  дні…
Не  плач…  Гріють  серденько  спогади  ясні.

Ти  ж  цвіла  жоржинами  й  чорнобривців  цвіт
силоньки  додасть  ще  всім  на  багато  літ.

Бачу  твою  усмішку…  втіха  неспроста.
Квітнуть  хризантемами  вже  й  мої  літа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930076
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Valentyna_S

З  нудьги  листки  розклала  для  пасьянсу.
Минулись  маскаради  і  бали.
Не  їй  співатимуть  вітриська  станси.
Не  їй.  Прогар  не  йде  із  голови.
Ще  вчора  донна-леді-фрау-пані
В  сап’яні,  оксамитах,  з  рос  парчі,
Соромлячись  потертого  жупана,
Від  нас  світ-заочі  піде  хутчій, ,
Щоби  ніхто  не  бачив  і  не  чув
Осіннього    тужливого  плачу.
Піде,  уклавши  душу  в  крапелини
Обвитої  льодистим  сном  калини.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930124
дата надходження 06.11.2021
дата закладки 07.11.2021


Valentyna_S

Бентег по вінця й так в житті

Осіння  днина,  будня  й  ненатхненна,
Коня  хапає  за  вузди  й  стремена:
—  Стиш,  гливий,  свій  шалений  біг.
У  стомі  жовтень  опустив  рамена.
Невже  цей  листограю  рай  даремний
І  витрухне,  немов  моріг?

Ті    гобелени,  викладені  з  хистом,
Звуть    шемранням  беззубої.  Без  зиску
Їх  смуток  звірчить  у  сувій,
І  прийде  інша,    чиста,  норовиста,
У  парі  з  груднем—витязем  плечистим
Й  пломіння  кине  в  сніговій.

…Була,  була  ж  залюблена  у  осінь,
В  гаї  притихлі,  майже  безголосі,
В  поділ  калюж—колиску  хмар.
Тепер  мені  більмом  і  сонце  косить,
Мовляв,  дивись:  а  небо-то  не  росить—
В  карафках  Божих  весь  нектар.

Не  росоточі  вечори  й  світанки,
Не  пахнуть  ними  ночі  м’ятно  й  п’янко,
Та  знаю:  річ  не  в  тім.  Не  в  тім…
…На  сплін  цей  посміхнулись  колежанки:
—У  вірші  драма?  Прикра  забаганка.
Бентег  по  вінця  й  так  в  житті

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928397
дата надходження 19.10.2021
дата закладки 07.11.2021


Галина Лябук

Будемо з врожаєм.

Осіння  хмарка  пропливала
В  небі  на  світанку.
Бачить,  люди  орють  землю
Іще  спозаранку.

Під  озимую  пшеницю
І  ячмінь  вусатий.
Жито  сіють  теж  озиме  -
На  врожай  багатий.

За  трактором  во'рон  ходить,
Бо  харчі  шукає.
Помагає,  видно,  й  людям,
Шкідників  збирає.

Хмарка  і  собі  рішила
Свою  лепту  вкласти  :
Дощиком  поморосила,
Стала  поливати.

Ущухає  дощик...  Миттю
Помагає  сонечко.
Хоч  й  осінні  промінці,
Пестять,  гріють  полечко.

Швидше  проростуть  зернинки
Зима  не  лякає.
Втішатимуть  нас  ростинки  -  
Будемо  з  врожаєм  !  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929309
дата надходження 29.10.2021
дата закладки 07.11.2021


Любов Іванова

А В ПРИРОДЕ ЦВЕТОВОЕ ШОУ

[b][color="#781b06"]А-вгуст  сентябрю  отдал  правление,

В-след  за  этим  взял  бразды  октябрь,

П-ротекают    плавно  дни  осенние,
Р-адуя  нас,  движутся  в  ноябрь.
И-  теперь  вокруг  все  желто-красное,
Р-азукрашен  охрой  лес  и  луг.
О-багрило  ивы  солнце  ясное,
Д-ождь    готов  сменить  картинку  вдруг.
Е-сть  в  осенних  днях  сюжеты  дивные,

Ц-арственность,  величие  и  шарм.
В-  календарь  вписались  ночи  длинные,
Е-стества,  натуры  лучший  храм.
Т-рогательно,  мило  и  красиво,
О-сень-фея  может  удивлять,
В-  небе  птичий  ключ...  душе  тоскливо
О-блако  к  закату  провожать.
Е-й-же-ей  -  восторгу  нет  предела,

Ш-елест  листьев    нежностью  пленит  .
О-сень  просто  за  сердце  задела,
У-влекла    в  свой  яркий  колорит.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929983
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021


Ніна Незламна

По асфальту каблучки

                                                       Как-то  навеяло…  летним  вечером
                                                       Она  спешила,  была  мной  замечена
                                                   Вдруг  вдохновением  увенчана…
                                                           Словно  под  музыку,  родился  стих...

*
Звонкий  звук….  разносился  вокруг
Каблучки….  по  асфальту  стук  -  стук
А  по  клумбам,  под  солнцем  цветы
Я  спешу,  знаю  ждешь,  меня  ты
*
Как  всегда,  назовёшь  кокеткой
А  мне  кажется,  сладкой  конфеткой
Ведь  когда,  это  часто  слышу
На  мгновенье,  свой  нрав  возвышу
*
             Я  тороплюсь,  вновь  в  синем  платье
Браслета  блески  на  запястье
Что  подарил,    в  тот  летний  вечер
В  любви  поклялся,  рад  был  встрече
*
А  звёзды  в  небе,  словно  свечи
 Уж  нежность  рук,  приняли  плечи
Под    светом,  сиянием  лунным
Так  сладки,  наши  поцелуи
*
Ловили…  запахи  жасмина
И  звезды,  слились  воедино
Развеялся…  туман  сомнений
Ведь  был,  наш  вечер  откровений
*
Звонкий  звук….  разносился  вокруг
Каблучки….  по  асфальту  стук  -  стук
А  по  клумбам,  под  солнцем  цветы
Тороплюсь,  милый  ждешь,  меня  ты...

                                                                             05.07.2021г

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Цей тихий листопад

Цей  тихий  листопад  так  непомітно
Ввійшов  у  ночі  і  світанки  пурпурові.
Хмарин  пливуть  фантазії  тендітні,  
А  я  купаюся  росинкою  в  любові.

Хоч  лист  злітає,  у  душі  -  барвисто.
Цей  тихий  листопад  умовностей  не  має.
І  воля  почуттям,  вогнів  намисто.
В  мозаїці  земній  строката  тепла  гама.

Сумісність  душ  у  тиші  листопада,
Коли  оголеність  дерев  -  не  серця  пустка.
Осіння  благодатна  серенада
Із  романтично-пізнім  ,  щедрим  смаком  мусту.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929920
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021


НАДЕЖДА М.

ВІРЮ, ЩО КОХАВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lRaenu7CIko[/youtube]
Гуляв  вітер  у  долині,
Молодість  згадав.
Припадав  він  до  калини,
Ніжно  обіймав.

Зашарілася  калина,
Кинуло  у  жар.
О!  Щаслива  ця  година,
Це  -  любові  дар!

Дивувались  ті,  що  поруч,
Завидки  взяли.
(Й  горобина,  що  праворуч),
Очі  відвели.

Осипалось  ніжне  листя,
Ягідки  упали.
Вітер    на  ніч  оселився,
Кохання  узнали.

А  на  ранок   уже  іншій
Коси  розплітав
І  казав,  що  ця  ніжніша...
Це  він  точно  знав?
---------------------------
Чи  було  це,  не  було?
Може,  хтось  збрехав.
Та  до  мене  все  ж  дійшло:
Вірю,  що  кохав!..



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929860
дата надходження 03.11.2021
дата закладки 05.11.2021


Катерина Собова

Хитрий дiд

Виглядала    баба    Ліда
Із    вікна    своєї    хати
На    подвір’я    до    сусіда
(Треба    ж    все    її    узнати).

За    парканом    проживає
Старий    лікар,    безнадійний,
Дні    останні    добуває,
Скоро    буде    вже      покійний.

Дружно    з’їхалися    внуки  –
П’ятий    день    уже    товчуться,
Не    доходять    їхні    руки,
Щоб    до    діда    простягнуться.

То    під    грушею    всі    вклались,
Видно,    що    часу    не    гають,
То    на    лавку    перебрались  –
Якийсь    аркуш    розглядають.

Вже    дорослі      дяді    й    тьоті
Зранку    спокою    не    мають:
Що    вони    в    такій    роботі
В    тому    аркуші    шукають?

Пояснила    баба    Віта,
Що    за    дідом    доглядала:
-Старша    внучка    з    заповітом
Чорновик    десь    розшукала.

Почерк    лікаря    не    кожен
Прочитати    може    зразу,
Третій    день    вже    розбирають
Зашифровані    ті    фрази.

Не    знайшли    себе    у    списку,
Посварились    і    побились,
Хтось    у    когось    кинув    миску,
Верещали    і    хрестились.

Дід    ще    жартувати    хоче  –
Пустив    чутку,    що    вмирає,
Он    стоїть    в    вікні,    регоче,
Що    робити    далі    -    знає.

Всі    поїдуть    звідси    нині,
А    свої    всі    заповіти
Дід    напише    на    латині  –
Розбирають    нехай    діти!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929892
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 05.11.2021


Маг Грінчук

Від норм відхилились

Руйнівні  форми  діяльності  ,хіть  проявилися,
Як  расизм,війни,  вбивства,  експерименти,  геноцид.
Це  так  звані  гіпертрофії...  Від  норм  відхилились.
Це  абсурдне  панування  генів-вбивць  хворих  видів.

Став  так  своєрідними  раковими  пухлинами,
Розлослися  всі  на  теренах  наших  людських  культур.
Засіб  звільнення  від  них-  Віра  в  ...  ,злагода  в  родині.
Розуміння  здорових  намірів  і  є  -  рятунок!

Керувати  наші  гени  будуть  завжди  на  Землі,
Доки  вони  пов'язані  зі  збереженням  роду.
...Стали  моральним  авторитетом  останніх  століть.
Владні  люди  точать  ніж,  щоб  не  було  миру,  згоди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929980
дата надходження 05.11.2021
дата закладки 05.11.2021


Родвін

Пізня осінь

У  ви́рій  відлетіли  журавлі,
А  з  ними  ра́зом  -  теплі  дні  яскраві  !
Дере́ва  го́лі,  у  туманній  млі  ...  
Іскри́ться  па́морозь  вдосві́т  на  тра́вах  !

Гаря́чі  фа́рби  зга́сли  ...   Ген  в  далі́
Похму́ра  ски́рда,  по́серед  ріллі  ...
В  розо́рах  свіжий  мокрий  сніг  білі́є 
Та  ла́тка  поля  зо́рана  чорні́є  ...

Ген-ге́н  за  полем  сірий,  мокрий  ліс,
Крає́чок  со́нця  із-за  хмар  видні́є  ...
Осіннє  сонце  ...   Сві́тить,  та  не  гріє  ...
А  вітер  зно́ву  дощ  до  нас  прині́с  !

Холодний  дощ  ...  Над  нами  десь  завис
І,  наче  ма́ком,  ле́две-ле́две  сіє  ...

Дріма́є  я́блунька,  про  ве́сну  мріє,
Намо́клі  яблука  колише  на  гіллі́  ...
Колю́чий  вітер  ...   Кру́тить,  шалені́є,
Заме́рзлі  кві́ти  хи́лить  до  землі́  !

Чуть-чу́ть  сніжи́ть,  та  скоро  захурде́лить   
І  білий  са́ван  зи́монька  посте́лить  !
А  по́ки  -  сля́коть  хлю́па  під  ногами  ...
І  осінь  плаче  зи́мними  сльоза́ми  !

Воло́гий  холод  ла́пає  за  плечі,
За  шию  кра́плі  почали́  стіка́ти  ...
Б'ють  дрижаки́   !   Пора́  тіка́ти
У  теплу  хату  ...  Всістись  коло  пе́чі,

І  ба́ять  добрі  ка́зочки  малечі  ...
А  осінь  -  у  віко́нце,  спогляда́ти  !

 
05.10.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929376
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 02.11.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Справжні почуття

А  справжні  почуття  народжуються  в  серці.
Енергія  приливом  і  прибій.
То  ж  їм  дано  усе  без  масок  і  гримерки,  
Ні  за́  що  не  покинуть  прагнень,  мрій.

А  справжні  почуття  не  ліхтарі,  не  гаснуть.
Не  замерзають  льодом,  не  вода.
Любов  в  душі  не  потребує  крику  й  гасла,
Прозора,  світла,  чиста,  мов  слюда.

А  справжні  почуття  ми  бережемо  міцно.
Вузлом  незримим  зв'язані  давно.
Таїна  в  них  небес  і  зоряність  космічна,
Цупкий  сувій,  із  щастя  полотно.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929418
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Ніна Незламна

Вітання з мобілки……. .

                                                   Цей  дзвінок
                                               відволік  від  думок
                                                   надихнув  написати...

***
Вітаємо!  Ви  накопичили  -    шістсот  гривень
Мені,  нині  з  мобілки,  прислали  такий  привіт
Та  йди,  так  хочу  сказать,-До  біса!  Ба  одкровень
Чекає.  Думає,  якщо  жінці  немало  літ
По–  іншому,    уже  сприймає  навколишній  світ?

Цей  світ  в  якому,    на  жаль,  стало  побільше  брехні
Безкарність  бродить  по  окрузі,  ото  лихачі
Шукають  лохів,  дам  дулю.  Й  стане  тепло  мені
Так  на  душі,  хоч  й  не  бачать  шахраї  ледачі.

Та  хтось  таки,    все  ж  поведеться,  це    я    десь  чула
А,  як  шкода,  що  є  прості  довірливі  старі
В  надії  вижити,йдуть  на  компроміс,  ждуть  чуда
Що  хтось,  подарить  їм  більше  грошви,    в  спокусі  мрій
Жаль  голі,  лишаться    в  цій  химерній,  зрадливій  грі.

І  що?    Телефонів  використання    й  смартфонів
Покращать,  життя  доволі  старої  людини?
То  курям,  все  це  на  сміх!  Шкода  нема  кордонів
Комусь,  щоб  ненаносить  шкоду,  геть  без  причини
Посеред  ночі  СМС,*Привіт*-  позбавить  снів.

Та  молодь  тішиться,  шукає  марнових  грошей
Закони  знають,  та  хто    виконує  їх  у  нас?
В  країні  знань,  пізнають  багато  нових  ідей
І  вихваляються,  що  живуть  у  прекрасній  час
Що  обдурити  можуть  навіть  по  телефону…

Прошу  вас  люди,    невидіться  на  такі  дзвінки
Занадто  дорогі,  можуть  стати    подарунки…

                                                                                                       30.10  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Маг Грінчук

Хороший гість

Гість  хороший  завжди  своєчасно  приходить.
Ненастирливо  стукає,  дзвонить  у  двері.
...Розважати  себе  не  примушує  сходу,
Всіх  чарує  культурою,  як  гіпнотизер.

Сам  готовий  приділяти  іншим  увагу...
Розповість,  щось  цікаве,  на  чомусь  зіграє.
За  проханням  жінок  і  пісні  заспіває.
Справу  знає  -  горілку  усім  наливає.

Бути  ласкавим,  навіть  веселим  подбає.
Настрій  поганий  не  варто  демонструвати.
Зілля,  як  воду  не  п'є,  та  не  куняє...
Залишає  господарів  вчасно  пенати.

Загадкова  душа  довго  все  пам'ятає.
Руку  зрілої  втоми  вік  кладе  на  плече.
Ставить  місяць  ледь  видимі  лижі...  Світає.
Скрипка  замовкла,  заніміла  віолончель.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929389
дата надходження 30.10.2021
дата закладки 31.10.2021


Родвін

Останній вальс

Є  в  о́сені  яскра́ві  миті  -
Коли  дерева  і  кущі́,
Барви́стим  по́кровом  укриті  
Й  блука́ють,  да́леч,  десь  дощі  ...

Легенький  вітерець  ледь  віє  ...
Запа́хло  лісом,  чи́мось  чистим  -
Сосною  і  опа́лим  листям  ...
Чарі́вні  дні  -  аж  серце  мліє  !

                    *      *      *

Грайли́вий  вітер  відрива́є,
Від  гі́лок,  сто́млені  листо́чки  .
Вони  не  плачуть  -  тихо,  мовчки,
Разо́м  із  вітерце́м  кружля́ють  ...

Немо́в  метелики.   Літа́ють
В  сумні́м  свої́м,  останнім  вальсі  !
Та  вітер  врешті  відпускає
І  тихе́нько,  після  танцю,

Нечу́тно  до  землі́  сяга́ють  ...
Вкривають  зе́млю  килима́ми,
Шурша́ть  грайливо  під  ногами,
А  по́тім  міцно  засинають  ...

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/cdf8b2fc4bae635f3a136fa6632c5679[/img]


26.10.2021  р.


Фото  https://99px.ru/sstorage/86/2015/11/
image_860411151412001266287.gif

Фото  http://www.graycell.ru/picture/
big/listopad3.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929108
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Родвін

Мій край. Ліричні етюди. Тетраптих

[b][u]Етюд  осінній.[/u][/b]

І  знову  -  осінь  ...  Запала́ла
Барви́стим  кольором  гаїв.
В  черво́нне  золото  прибра́ла
Покро́ви  вікових  дубів.

Видні́ються  зелені  шати  -
Стоять  ялини,  як  солдати,
Зеле́ний  колір  у  сосни́  -
Не  сплять,  чека́ють  до  весни  !

Сірі́є  мокрий  сніг  в  розорі,
Чорніють  при́брані  поля
І  зо́рана  на  пар  земля.
Холо́дне  й  сіре  все  надво́рі  ...

Ще  й  мокре  -  під  нога́ми  твань  !
Журба́  і  сум,   куди  не  глянь  !


[b][u]Зимовий  етюд.[/u][/b]

Нарешті.  Зра́ння  забілі́ло  !
Вночі́,  нежда́но,  випав  сніг  !
Все  білим  са́ваном  укрило
Дзвенить  в  двора́х  дитячий  сміх  !

Мале́ча,  вправна  й  галасли́ва,
Із  сні́гу  ліплять  справжнє  диво  -
Величну  бабу  снігову  !
Рум'янощо́ку,  як  живу  !

Із  моркви  -  ніс,  з  вугли́нок  -  очі,
На  голові́  відро  блищить  !
Малеча  рада,  аж  пищить  !
Дурі́ють,  на  дворі́,  до  ночі,

Мороз  міцні́є,  сніг  скрипи́ть.
Пора  іти,  село  вже  спить  !


[b][u]Етюд  весняний.[/u][/b]

Прийшла  весна,  вже  потепліло.
Ще  вчора  хру́сткий  сніг,  попли́в  !
Струмо́чки  ніжно  задзвеніли,
Похмурий  ліс  зазеленів  !

Набу́хлими  в  брунька́х,  листка́ми,
З  під  сні́гу  -  ніжними  ростка́ми,
Зеле́ним  ко́льором  сосни  !
Чима́ло  зе́лені  в  весни  !

Чуть-чуть  гойдає  віти  вітер  ...
Узбіч,  у  проліску,  стоять,
Тенді́тні  квіти-первоцві́ти  -
Чарівна  Божа  благода́ть  !

Так  рано,  та  вони  не  сплять  -
Проснулись  ве́сноньку  стріча́ть  !


[b][u]Літній  етюд.[/u][/b]

Тихе́нько  пле́ще  ніжна  хвиля,
Скрипить  розжарений  пісок,
Прийшло,  нарешті  літо  миле  !
Ще  не  нали́вся  колосок,

Уже́  відхо́дить  полуни́ця,
Та  я́гід  по́вно,  подиві́ться  -
Черешня  хи́лить  вниз  гілля́  !
Соло́дка, пле́кана,  своя  !

Додолу  фрукти  тя́гнуть  віти,
Садо́к  перетвори́всь  на  рай  !
Тут  -  що  захо́чеш  ...  Вибира́й  !
На  клу́мбах  са́мі  ніжні  квіти,

Зали́тий  сонцем  небокра́й  !
Чарі́вний,  милий,  рідний  край  !

І  хо́четься  у  ньо́му  жити  ...


[b][u]20.10.2021  р.[/u][/b]



Фото https://files.liveworksheets.com/def_files/2018/
11/25/811250145145494/811250145145494001.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928642
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 29.10.2021


Valentyna_S

І знову чорна пелена…

І  знову  чорна    пелена,
Як  та,  що  застилає  очі.
Миттєво    іскри    поглина,
Пожадливо,    по-вовчи.

В  пітьмі  розтала    далечінь,
Хтось  зоренята  наполохав,
Відрікся    місяць  володінь  —
Могла    їх    викрасти  й  Солоха.

Тривога  піниться,  росте.
Здається,  що  у  тім  такого,
Коли    над  головою  склеп
Нараз  навис  льодовиково.

Кричи  хоч  криком  в  темноту:
—Ні,  не  гасіть  вівтар  небесний!
Що  ж,      розмалюю  пустоту                                      
 У  кольори  сама.  Словесно.    

І  соняхами    спалахне  
Пітьма  вечірнього  безмір’я,
Косматий  місяць    муліне
Розшиє  в  нім    жар-птиці  пір’я.

А  замість  тінявих  примар--
Птахи  барвисті  в  леті  схилом.
…Якби  ж  писать  ще  мала  дар
Марії  Приймаченко  стилем.

Дякую,  друзі,  за  Ваші  експромти-продовження.
Я  теж  вирішили  завершити  недосказане.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929148
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Вікторія Манойленко

Стежечка

Стежечка,  стежечка  в'ється,  як  змієчка,
І  до  ставочка  веде.  
Швидко  біжить  нею  юна  Гафієчка,
Серце  аж  рветься  з  грудей.
Він  не  кохає  –  і  жити  не  хочеться.
Де  відшукати  розмай?
Верби  стоять  над  ставочком,  шепочуться,
Що  тим  стосункам  вже  край.
Тиха  вода,  наче  очі  коханого,
Може,  пірнути  у  них?
Душу  сховати  із  рваною  раною
Від  тих  пліткарок  усіх.
Ось  вже  готова  стрибнути  Гафієчка,
Крок  ще.  Водичка  блищить.
Раптом  почула,  що  десь  серед  гіллячка
Хтось  наче  тихо  пищить.
Ніби  розбуджена  звуками  дивними,
Швидко  пішла  навмання,
Та  у  кущах,  що  здалися  чарівними
Біле  знайшла  цуценя.
Як  намистиночки,  ті  оченяточки,
В  душу  дивились  вони.
Песик-хмаринка  без  жодної  цяточки,
Як  подарунок  весни.

Стежечка,  стежечка  в'ється,  мов  змієчка,
І  від  ставочка  веде.
Швидко  біжить  у  лікарню  Гафієчка,
Серце  аж  рветься  з  грудей.
Ось  і  ветклініка  вже  відчиняється.
Можна  іти  на  прийом.
Ветеринар   молодий  посміхається:
–  Добре  все.  Не  перелом.
Песик  здоровенький,  трохи  наляканий.
Буде  чудово  усе!
Треба  радіти  і  годі  вже  плакати.
Вітер  хай  сум  унесе.

Стежечка,  стежечка  в'ється,  як  змієчка,
І  до  ставочка  веде.
Часто  гуляє  там  наша  Гафієчка.
Із  чоловіком  іде.
Ветеринар  він.  Дружині  всміхається.
З  ними  і  песик  той  білий.
Не  цуценя  вже.  Підріс  добре,  грається.
День  зустрічає  щасливий.
17.10.2021
Вікторія  Манойленко

/фото  poltava.to/




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928630
дата надходження 22.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Не Тарас

Випадкова зустріч

Бува  ж  таке,зустрілись  випадково,
колись  вони  навчались  в  одній  школі,
вона  молодша  на  три  роки.
він  по  життю  попереду  в  три  кроки.

Усю  розмову  посмішка  приємна,
було  у  тому  щось  таке  таємне,
і  вся  вона  як  сонечко  світилась,
неначе  щастя  поруч  примостилось.

Десять  хвилин,  закінчилась  розмова,
про  школу,друзів,дитинство  кольорове,
не  все  сказали  зупинка  розлучила,
"Щасливим  будь"  і  він:"Бувай  щаслива".

В  кінці  всміхнулася  прощально,
та  тільки  очі  глянули  печально.
Руку  подала  і  затримала  на  мить,
тепер  у  нього  правиця  горить.

От  тільки  хвилька  і  душа  зімліла,
чимось  незвичним,добрим  захворіла,
а  за  спиною  виростають  крила
і  думка  вслід  автобусу  летіла.

Може  вона  в  житті  недолюбила,
і  давно  ласка  не  торкалась  тіла,
та  щось  було  у  погляді  жіночім,
чомусь  неспокій  серце  його  точить.

Якось  забудеться  і  мріям  дати  спокій,
та  тільки  пам"ять  повертає  всоте,
в  салон  автобусу  де  очі,руки,
випадок.зустріч.розмова  і  розлука.

Тепер  пригода  серце  його  крає,
а  може  я  туману  напускаю.
Так  швидко  все,її  адреса  невідома.
а  ще  немає  позивних  до  телефону.

Можливо  то  кохання  Божа  іскра,
хоч  і  пора  для  цього  пізня,
чому  ж  так  сильно  в  грудях  калатає,
і  весело  єство  у  снах  літає.

Буде  продовження  не  знаю,
я  чужих  думок  не  читаю,
але  таке  в  житті  буває.
душа  незнамо,чого  співає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929124
дата надходження 27.10.2021
дата закладки 28.10.2021


Валентина Ярошенко

Що від недругів спасає

Чомусь  у  нас  таке  буває,
Друзів  ми  маємо  в  житті.
А  хтось  в  тому  наполягає,
Вони  тобі  -  не  до  душі.

Як  з  ними  бути,  я  не  знаю,
Коли  тобі  не  до  душі.
Щодень  нас  сонце  зустрічає,
Радіємо  любій  порі.

Якось  відмовити  не  варто,
Й  посміхатись  через  силу?
І  відігнати  когось  залпом,
Нагрубити  ни  є  дивом.

Скажіть,  будь  ласка,  мої  любі,
Вибору  в  мене  немає.
Я  враження  хочу  почути,
Що  від  недругів  спасає?

Чекаю  відповідь  я  Вашу,
Де  вірне  рішення  знайти?
Щоб  ту  людину  не  образить,
Змогла  спокійно  відійти...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928921
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Валентина Ярошенко

Стільки нам для щастя треба

Стільки  нам  для  щастя  треба,
Хоч-би  трішечки  любові.
Щоб  птахи  літали  в  небі,
І  тепло  у  кожнім  слові.

Щоб  ще  сонечко  сіяло,
Білий  світ  перед  очима.
Пшениці  й  жита  буяли,
Були  крила  за  плечима.

Щоб  ми  мали  силу  й  вроду,
І  пісні  разо́м  співали.
Всі  забули  про  хворобу,
Щастя  і  достаток  мали.

Було  свято  в  кожнім  домі!,
Негаразди  всі  минули.
У  дітей  щаслива  доля,
Про  війну,  як  сон  забули.

Безкоштовна  медицина,
І  навчання  в  Вищих  ВУЗАХ.
Вся  увага  для  людини,
Щоб  у  Раді  нас  почули.

Стільки  нам  для  щастя  треба,
Було  в  нас  всього  доволі.
Щоб  відмови  у  потребі,
Не  було  у  жоднім  слові.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928547
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Любов Іванова

ЗАБЕРИ ВІД ОСЕНІ МЕНЕ

[b][i][color="#730991"]Забери  від  осені  мене
Поверни  назад  в  яскраве  літо.
Де  буяють  мальви  дивним  цвітом
І  нехай  те  щастя  не  мине.

Відвоюй    мене  у  днів  сумних,
Де  дощі  з  небес  течуть  крізь  сито,
І  вітри  пророче  і  сердито
Хочуть  геть  заполонити  сни.

Проведи  мене  в  весняний    рай
Де  роса  бринить  на  буйних  травах,
А  проміння  лагідне  й  яскраве,
І  ріки  казковий  водограй.

Укради  у  сходжених  доріг,
Їх  у  мене  досі  вже  чимало,
Хай  зневіра  не  торкнеться    жалом,
Не  пусти  її  на  мій  поріг.

Не  віддай  мене    лихій  зимі
Я  ще  юна  у  думках  і  мріях
Хай  на  скроні  вже  лягла  завія,
Я  не  згодна  жити  у  пітьмі[/color][/i].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928519
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Олег Крушельницький

ЦЕ НАША ЗЕМЛЯ

Це  наше  життя,  це  наша  земля,
тут  наша  любов  та  розлука.
Це  наша  печаль,  бо  їхня  війна,
а  наша  країна  розруха.
Це  наші  діди  та  наші  батьки  
ходили  голодні  й  побиті,
Це  їхніх  онуків  та  їхніх  дітей  
знаходили  спухлими  в  житі.

Це  наші  хліба  та  наші  хати,
палали  вогнем  —  від  фашистів.
Це  наші  солдати  поклали  життя
за  скровлений  стяг  комуністів.
На  їхніх  руках,  на  їхніх  горбах,  
трималося  скривджене  царство.
На  щедрих  полях  в  тяжких  трудоднях,
людей  заганяли  в  митарство.

На  наших  очах  по  наших  серцях
Проїхалась  танком  Росія,  —
По  наших  кістках,  по  наших  сльозах…
Та  й  кажуть,  що  їде  месія.
Це  наша  земля,  тут  наша  рідня,
Тут  наших  могили  та  слава!
Тут  наше  коріння,  бо  наша  душа,  —
Свята  Українська  держава!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929001
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Карнавал осінній

Карнавал  осінній  не  шкодує  ласки,
З  охри  і  буршти́ну,  злотоперу  -  теж.
І  дерева,  ніби  персонажі  казки.
Видумка  природи  ще  не  має  меж.
Кущики  калини  пурпурові  нині,
Терен  темноокий,  в  яблунь  -  ліхтарі.  
Вітерець  у  танці,  небеса  -  у  сині,
Осінь-чарівниця  грає  попурі.
Саду  сукні  модні  і  костюми  лісу.
Ексклюзив  строкатий  -  мчить  жовтневий  кінь.
Листокрут  в  повітрі,  десь  -  підкрався  лисом.
Карнавал  осінній  -  з  сонячних  краплин.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928996
дата надходження 26.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Ніна Незламна

Я грущу о тебе

В  который  ра́з,  я    грущу  о  тебе́
В  который  ра́з,  вспомню  ласковый  взгля́д
В  тот  чудный  ве́чер  при  полной  луне́
Когда  совсе́м,  уж  созрел  виногра́д

Ты  с  моих  гу́б,  нежно  пробовал  со́к
Слегка  обня́в,    вдруг  поклялся    в  любви́
А  я  дрожа́ла  как  младой  листо́к
В  душе  крича́,  ты  замуж  позови́!

Моей  мечто́й  -  тебя    называ́ла
И  песни  пе́ла,  писала  стихи́
Но  скажу  че́стно  -    подозрева́ла
Что  за  плеча́ми,  ты  прятал  грехи́́

Сомне́ние…  в  душе  не  подвело́
Однажды  ве́чером,    в  кафе  с  друго́й
Уви́дев,    мне  наверно  повезло́
Решила  с  се́рдца-    навсегда  доло́й!

Уж  сколько  ле́т,  я  до  сих  пор  одна́
Ты  словно  ле́то,  в  памяти  мое́й
Наговори́лась  с  осенью  сполна́
Но  не  хвата́ет,  улыбки  твое́й

В  вечерний  ча́с,  знаю  ты  не  со  мно́й
Как  со́лнца  луч,  вернись  и  обними́
Ведь  без  тебя́,  не  обрету  поко́й
Я  всё́  прощу,  только  любовь  цени́!
                                                                             
Стих  написан  к  картине.

                                               21.10.2021г

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Надія Башинська

НЕ ЗЛЯКАЮТЬ ДОЛІ ХОЛОДИ

Опадає  листя...  Ходить  осінь  гаєм.
Сумно  їй.  Птахів  уже  нема.
Вже  срібляться  з  ранку  золотисті  коси,
срібло-іній    шле,  як  дар,  зима.

Ти,  грайливий  вітре,  чом  розхвилювався,
принесли  вже  вісточку  й  тобі?
Зима  недалеко...  певно,  відчуваєш
вже  холоді  срібні  її  дні?

Чарівна,  красива,  все  прикрасить…
дива-мережива  ніжного  натче.
І  засне  під  льодом  наша  тиха  річка,
та  не  буде  спати  джерельце.

Хоч  воно  маленьке,  в  нім  вода  дзеркальна
дзвінко  так  співає…  Підійди.
Тих,  в  кого  серденько  чисте,  мов  джерельце,
не  злякають  долі  холоди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928829
дата надходження 24.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Ольга Калина

А осінь тихо замітає

А  осінь  тихо  замітає
Опалим  листям  ті  сліди,  
Де  ми  ходили  в  нашім  гаї  
І  де  освідчивсь  мені  ти,  
Де  ти  тримав  мене  за  руку,  
Боявся,  навіть,  відпустить
І  в  думці  не  було  розлуки,  
Бо  що  нас  зможе  розлучить.
Та  час  іде  і  все  минає,  
І  змінює  усе  навкруг:
В  нім  хтось  знайшов,  а  хтось  втрачає,  
І  став  чужим  колишній  друг.  
І  вже  в  осіннім  падолисті,  
Та  шурхоті  посохлих  трав,  
Кружляє  вітер  жовте  листя,  
Що  вихором  з  землі  підняв.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928892
дата надходження 25.10.2021
дата закладки 26.10.2021


Ніна Незламна

Вечірнє

В  обіймах  хмар,  осіння  днина  поспіша
Разом  із  сонцем  ховається  за  обрій
За  цілий  день,  доволі  зморена  душа
Ніби  в  раю,  тепло  пізна,  тишу  й  спокій

Притихла  річка  в  зеленім  жабуринні
Та  течія,  майже  зовсім  непомітна
Гойдалась  ряска  змарніла,  в  ластовині
На  ній  листочок  сповитий  в  павутині

Малий,  жовтенький,  стрімглав  летів  до  річки
Не  попрощався,  навіть  із  берізкою
Мріяв  поплавать  у  водиці,    хоч  трішки
Та  на  шляху  зустрівся  з  павутинкою

Схилився  вечір,    в  обіймах  прохолоди
Все  затаїлось,  колисалось  у  дрімоті
Маленькі  рибки,  не  водять  хороводи
Лиш  ясна  зірка,  одинока  в  темноті.

                                                                               20.10.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
дата надходження 21.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Палають розкішшю

Палають  розкішшю  жоржини
І  пишністю,  і  буйністю  кущів.
Затримавсь  погляд  на  хвилину:
В  пелю́стках  крапельки  густих  хлющів.

І  квіти  свіжістю  вражають:
Ранковий  розсип  теплих  кольорів,
А  вітер  бавиться,  мов  жаром,
Один  лиш  раз  вони  цвітуть  на  рік.

Палають  розкішшю  жоржини,
Барвисті  сукні  -  осені  наряд.
На  них  дивилася  б  години,
Яскравий  колорит  прикрасив  сад.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928464
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Катерина Собова

Шкiдлива робота

Дві    бабусі    -    Зіна    й    Катя,
З    ними    був    ще    дід    Тарас,
Про    професії    й    заняття
Повели    розмову    враз:

-Є    шкідливі    виробництва,
Сильні    люди    туди    йдуть,
Найшкідливіша  робота
У    політиків,    мабуть.

Як    зберуться    депутати  –
Скільки    нервів    йде    у    них!
Для    здоров’я    це    шкідливо
Від    думок    таких    лихих.

Чогось    бились    у    тій    Раді,  
Наче    в    них    вселився    біс…
-Правду    кажеш,    скільки    шкоди
Нам    ніхто    ще    не    приніс!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928457
дата надходження 20.10.2021
дата закладки 22.10.2021


Родвін

Осінні барви

Тихе́нько  кінча́ється  ба́бине  літо  ...
Ла́гідний  вітер,   небе́сна  блакить,
Ще  при́язним  сонцем  окі́лля  зігріто,
І  павучо́к  -  ген   у  небі  летить  ...

Та  раптом  зміни́лося  щось  спозара́ння...
Нічка  холо́дна,  мороз  досвіта́ння,
Небо  рапто́во,  немов  потемні́ло  -
Ні,  не  похмуре,  воно  -  посині́ло  !

Ро́си,  сьогодні  повітря  умили,
Свіже,  пахуче,  ним  дихати  легко  !
Видно  за  о́брій   -   дале́ко-далеко,
Ключ  журавлиний  над  обрієм  квилить  !

Бабине  літо  нежда́но  скінчи́лось  ...
Осінь,  краса́  золота́,  наступи́ла  !

Чарі́вний  мольбе́рт,  біля  гаю  розкрила,
Фарби  барви́сті  з  пеналу  дістала,  
Навкру́г  озирну́лася,  поворожила
І  пе́нзлем  чарі́вним  пейзаж  дописа́ла  -

Кра́сеня  ясена  вділа  в  бордо́ве,
Окинула  по́глядом  -  вийшло   чудово  !
На  клена  зеле́ного  -   зо́лота  я́сного,
А  в  верхові́ття  -  ще  й  трішки  багря́ного  !

З  пи́шною  вишнею  -  за́вжди  морока.
З  лівого  боку  їй  треба  червле́не,
З  правого  -  жовте,  а  ззаду  зеле́не  !
Та  вишня  у  нас  -  неймові́рно  солодка,

То  хай  покрасу́ється,  поряд  із  кленом  !
Осінь  всміхнулася  -  всяк  тут  чуду́є

Берізка-капри́зка,  і  та  вереду́є,
Хоче  той  колір,  що  з  білим  пасує  !
Про́сить  крім  жо́втого,  ко́лір  зелений,
А  ось  і  дубо́чки.  Немо́в  навіже́ні  -

Бажа́ють,  щоб  ша́ти  були  із  прінта́ми,
З  прико́льними  на́писами,  з  вензеля́ми
Осінь  люб'язно  до  них  посміхну́лась,
Трі́шки  подумала  і  відверну́лась.

На  очі  коси́нку  собі  пов'яза́ла,  
І  знов  за  роботу,  з  завзя́ттям,  узя́лась  !
Пе́нзель  чарі́вний  в  руках  аж  літа́є,
Фарби  нао́сліп,  навкру́г  розкида́є  !

Кра́пельки  фарби  -  роя́ми  злітають,
На  ша́ти  дере́в  і  кущі́в  потрапля́ють  !

Бри́зки  летять  невпопа́д,  без  порядку  !
Червоним,  оранжевим,  кра́сится  листя,
Дубо́чки  прибра́лись  -  в  багря́нець  вдягли́ся,
А  осінь  сміє́ться  :    -   Усе́нькі  впоря́дку  !

Ба́виться  ко́льором  і  весели́ться  !
Темним  бордо́вим,  роже́вим,  як  квіти,
А   жо́втих  відті́нків  -  то  вік  не  злічи́ти  !
Майсте́рний  художник,  як  є  -  чарівни́ця  !

А  що  в  неї  ви́йшло  -  самі́  подиві́ться  !
Милу́йтеся  ба́рвами  -  осінь  у  лісі  !
 
 [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/5500080f1d282eb5abc57081a5a4bce2[/img]

14.10.2021  р.

Фото   http://4.bp.blogspot.com/-Zs5Zns0su-I/Ve7iD71EBRI/AAAAAAAABD0/_WJbJaffk5Y/s160
0/%25D0%25BE%25D1%2581%25D1%2596%25D0%
25BD%25D1%258C.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928062
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ти повір

Надихнув  Володимир  Шевчук  своїм  віршем  "  Баграніє  у  осені  сад"

Не  забула,  слова  ті  живуть,
В  її  серці,  як  осінь  приходить.
Як  хмаринки  у  небі  пливуть,
Як  увечері  сонце  заходить.

І  як  ранок  кидає  росу,
Залишаючи  мокрії  сльози.
І  як  день  посилає  грозу,
Вона  все  це  забути  невзмозі...

Ти  її  так  багато  сказав,
А  вона  усе  серцем  відчула.
Листопад  їх  в  намисто  знизав,
А  воно  бурштино́м  спалахнуло.

Так  й  кохання  горить  до  сих  пір
І  його  загасити  неможна.
В  нього  лише  прошу  ти  повір,
Хоч  за  вікнами  осінь  вельможна...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928292
дата надходження 18.10.2021
дата закладки 20.10.2021


Valentyna_S

Є дуби, є й лоза… (ефре)

Всякому  місту  звичай,  права,
                   Всяка  тримає  свій  ум  голова
                                                               Г.Сковорода

Клен  худорлявий  мов  франт  в  сердоліках,
Прийшлий  з  сивин  попередніх  віків,
А  навкруги  шаленіють  шуліки,
Кра́дуть  скарби—  й  до  своїх  куферків.

Показ  якраз  почала  горобина,
Палкість  єства  викриває  ґердан.
Яблуня  щедрою  бути  повинна,
Щоб  похвалив  примхуватий  гурман.

Носить    ялина  довічну  сорочку,
Чистить  й  голками  зшиває  щораз—
Одіж    буденна  і  без  заморочок.
Взимку  хіба  сам  пришпилиться  страз.

Жи́лавий  дуб  хоче  втримати  небо:
Гуси  розквацяли  летом  впротяж.
Жолуді  сипле  на  проріст  круг  себе.
Сам  на  сторожі—  й  вдягнув  камуфляж.

Хміль  потягнувся,  шукає  підпори.
Жалить,  як  словом,  глуха  дереза.
Свій  мікрокосмос  в  рослин  без  розбору.
В  нім,  як  в  людей:  є  дуби,  є  й  лоза…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928070
дата надходження 15.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Ніна Незламна

Кажуть- я стара ( з гумором)

Нині  кажуть  -    я  стара
Та  нехай  тріпочуть!
Як  осіння,    ця  пора
Образити  хочуть?

Свіжим  оком  подивлюсь
Багряно-  червоні
Барви  сяють,  звеселюсь
Подякую  долі

До  дзеркала  -  ти  скажи
Ледь  почервонію
Моє  личко  освіжи
Хай  помолодію

Літо  бабине  мина
Цвіркунчик  співає
Хоч  у  косах  сивина
Душу  зігріває

Радість  стелиться  до  ніг
Дозріва  малина
Мабуть  скоро  впаде  сніг
Рум`яна  калина

Скоро  зиму,  стріну  я
Літа    проминають
Он  лелек,  бачу  здаля
Уже  відлітають

Та  в  душі  квітучі  сни
Й  злата  осінь  вабить
   Запах    теплої  весни
До  цих  пір  голубить

Онучатам    рада  я
В  мене  їх…  багато
Як  збереться  вся  сім*я
У  будинку  свято!
 
От  і  думаю  собі
В  небі  мрія  зорить
Сміло  дам,  відпір  журбі
Нехай  хтось  позаздрить

Нині  кажуть,  я  стара
Язиком  стрекочуть
Миють  кості  -  задарма
Та  нехай  тріпочуть!

               15.10.2021р.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
дата надходження 16.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Катерина Собова

Сюрприз не вдався

Скоро    в    шефа    іменини,
Тридцять    років    -    це    не    жарти!
Мало    бути    якнайкраще  –
Доля    сплутала    всі    карти.

Все    прикинули    зарані:
Треба    боса    здивувати  –
У    престижнім    ресторані
Його    будемо    вітати.

Гарна    зала,    фотозона,
Кухня    наша    -    не    корейська,
Не    якесь    там      ’’В    Робінзона’’,
Тут    культура    європейська!

А    сюрпризом,    що    здивує,
Буде    головна    цукерка:
Танець    свій    йому    присвятить
Знана    в    місті    стриптизерка.

В    відділах    здали    всі    гроші,
Підготовка    йде    невпинно,
Шеф    у    настрої    хорошім  –
Все    удатися    повинно.

Іменинник    наш    завзято
Танцював    і    веселився,
Насолоджувався    святом,
Був    тверезий,    не    напився.

Тамада    всім    об’явила
Для    сюрпризу    час    пророчий,
І    пов’язкою    закрила
Ювіляру    ясні    очі.

Повели,    відкрили    очі,
Він    застиг…    І    в    цю    хвилину
У    відомій    стриптизерці
Впізнає    свою    дружину!

На    шесті    вона    крутилась,  
Граціозно    вигиналась,
Усміхаючись,    шляхетно,
Поступово    роздягалась.

В    шефа    мову    відібрало,
Заікаючись,    белькоче,
Руки    жестом    показали,
Що    додому    він    вже    хоче.

Свято    луснуло,    як    булька,
Стало    все    на    півдорозі,
Під    столом    валялись    кульки,
Розійшлися    всі    в    тривозі…

В    офісі    в    нас    пекло    зараз,
Керівник    -    темніше      ночі.
В    них    -    розлучення.    Збулися
Всі    слова    мої    пророчі.

За    сюрприз      (моя    ідея)
Додалось    мені    турботи,
Ювіляр    мені    помстився  –
Вже    шукаю    я    роботу.

На      увазі,    друзі,    майте:
Завжди,    в    будь-яку    годину,
Досконало    зразу    взнайте
Все    про    шефову    дружину!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928195
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Шарманщик- жовтень

Музи́ка-жовтень  грає  на  шарманці,  
Мелодія  розніжено-чутлива.
Багаття  згасло,  в'ється  димом  ма́на,
В  осінній  день  думки  чомусь  мінливі.

Прийшов  би  тихо  і  не  потривожив,
Листом  пожовклим  впав  би  біля  неї.
Вона,  мов  рожа,  і  рум'яна  й  гожа,
Мільйон  не  треба,  досить  однієї.

Осіннє  щастя  пахне  вже  морозом.
Самотній  лист  кудись  завіє  вітер.
І  знову  ма́на:  ніжно  квітне  роза,
Шарманщик-жовтень  йде  осіннім  світом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928232
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Тепло не охолоне

Тепло  не  охолоне

Війни  луна  встромилася  у  простір,
В  усе  життя,  пронизує  стріла  наскрізь.
І  справжнє  в  хаосі  знайти  непросто.
В  очах,  немов  мрячить,  торкає  дика  різь.
Вже  людство  умивається  обманом,
Чужа  байдужість  стелить  килими  навкруг.
І  віруси  гуляють,  мов  тумани,
Лиш  сонце  втомлене  лягає  все    ж  за  пруг.
У  дні  новім  зібрався  холод  віку,
І  черствості    хтось  знову  забиває  цвях.
А  душі  мокнуть,  чи  знайдуться  ліки?
Тепло  не  охолоне  в  чуйних  лиш  серцях.    
                                                                                                                                                       

(Вірш  надрукований  повторно.  Розумію,  що  хтось  завівся  і  робить  шкоду,  але,  що  б  не  робив  цей  шкідник,    ТЕПЛО  НЕ  ОХОЛОНЕ  )

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927753
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Надія Башинська

ТАМ, ДЕ ЛЮБОВ…

Де  верби  –  двоє…  Плине  річка,
нечутно  лащиться  до  ніг.
Вони  щасливі,  бачить  нічка,
і  соловеєчко  притих.
Ось  сіли  в  човен.  Несе  хвиля,
та  прислухається  дарма.
В  обіймах  козака  дівчина…
там,  де  любов,  мовчать  слова.    

Там,  де  любов  (відчула  нічка),
без  слів  уміють  все  сказать.
Там,  де  любов,  у  небі  зорі,
завжди  так  ніжно  мерехтять.
А  нічка  завжди  дню  радіє,
тому  ясніє  він.  Повір.
Як  стомиться…  то  спить  до  ранку,
прикритий  пледом  з  ясних  зір.

У  човні  двоє…  Плине  річка,
є  оберегом  береги.
У  човні  двоє…  Знає  нічка:
любов  розквітла  на  землі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928237
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Любов Іванова

ЖЕЛТАЯ ЛИСТВА

[b][i][color="#69730b"]Ж-илет    октябрьского  леса
Е-два  окрашен  в  охры  цвет
Л-етящих  паутин    завеса
Т-кёт  на  кустах  осенний  плед.
А-  впереди  еще  ноябрь
Я-нтарь    средь  веток  бросит  вмиг

Л-ес,  как  огромнейший  корабль
И-з  всех  оттенков  пишет  лик.
С-  картин  сошедшие  узоры
Т-ишь,  благодать  среди  стихий.
В-  дубравах    птичьи  разговоры.
А-  нам  наводка  на  стихи...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928176
дата надходження 17.10.2021
дата закладки 17.10.2021


Любов Іванова

ОСЕНЬ У ЛЕТА ОПЯТЬ ПОЛУЧИЛА НАСЛЕДСТВО

[b][i][color="#1ba106"]Осень  у  лета  опять  получила  наследство
Без  документов...  такой  у  природы  закон.
Ярко  зеленых  и  огненных  листьев  соседство
Ивовых  веток  земной  и  глубокий    поклон.[/color]
[color="#b08b07"]
Осень  у  лета  взяла  не  взаймы,  а  по  праву
Алый  закат  и  по  небу  ключи  журавлей,
Дымку  над    полем  и  туч  золотую  оправу,
Ночи  с  прохладой,  туман  и  потоки  дождей.[/color]
[color="#1ba106"]
Осень  -  преемница    множества  летних  капризов,
Ярких  полян  и  богатства  осенних  цветов.
И  госпожа,  объявившая  сразу    свой  вызов
Листьям,  гонимым  капризною  силой  ветров.
[/color]
[color="#b08b07"]Лето  оформило  все  это  нотариально,
Зная,  что  осень  скорей  балагур,  чем  педант.
Из  года  в  год  не  по  акту,  а  больше  реально,
Главное  то,  что  Господь  в  этой  сделке  гарант[/color].[/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927859
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021


Ніна Незламна

Ой моя берізко…

Ой  моя,  берізко,  чому  зажурилась?
Певно  осінь    нині…  навіяла  смутку
До  водиці  низько,  нащо  нахилилась?
Його  мабуть  хочеш…  утопити  хутко?

Полум`яне  сонце….    розсіва  проміння
Уплітає  злато  в    зелені  листочки    
По  них  глянці  скачуть,  краса  неймовірна
Віддзеркалюються  сріблені  зірочки…  

Поспіша  водиця,  хоч  безвітря  повне
Несе  її  смуток  і  рве  на  частини
Я  присяду  поруч,    думок  цілий  човен
Прихилюсь  до  неї,  ніби  до  дівчини

Ой  моя,  берізко,  час  не  зупинити
Хай  потішить  осінь!  У  сукні  строкатій
Ти  подібна  феї.  Чаруючі  миті
Посміхнутись    ваблять,  підіймають  настрій.

                                                                     01.10.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 13.10.2021


М.Гомон

НЕ ЗАЗДРИ КОТОВІ

Заздрить  чоловік  котові,
До  жінки  ревнує.
Вона  його  дуже  любить,
Смачненьким  годує.

Валяється  кіт,  де  схоче,
З  подушок  не  злазить,
Вона  ж  його  лиш  голубить
І  по  спинці  гладить.

З  ним  говорить  так  люб’язно,
Милим  називає,
А  як  тільки  той  захоче,
Ніжно  пригортає.

Урвавсь  терпець  в  чоловіка,
Став  питати  руба:
-  Чому  краще  жить  котові?
Скажи  мені,  люба!

-  Хоч  котові  ти  не  заздри,-
Стала  та  казати,-
Сам  попробуй  шапку  з  хутра
Цілий  день  лизати.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927846
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021


Родвін

Передчуття зими. Сонет

Оста́нній  павучо́к  у  вись  злетів,
На  ниточці  тонко́ї  павутини  !
Клин  в  небі  закурли́кав,  журавли́ний,
І  в  теплий  край,  у  ви́рій,  полетів  !

Здійня́вся  дрізд,   до  зграї в  небо  злинув
І  весь  співо́чий  ка́гал  відлетів  !
І  ко́жен  з  них,   свій  рі́дний  край  покинув
І  вже  не  чуть  в  гаю́  пташи́ний  спів  !

І  ні́кому  віта́ти  сонце  співом,
Дзвеніти  в  лісі  ди́вним  перели́вом  -
Настане  че́рга  тихих  сти́лих  днів  ...

Ще  й  білим  са́ваном  всю  зе́млю  вкриє
І  за́мість  співів  -  вітер  тут  завиє  !
Та  й  побажа́є  тихих  зимних  снів  ...

07.10.2021  р.


 Фото   https://www.psychologos.ru/images/zhuravlinnyi-klin-1024x671_1414528914.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927424
дата надходження 08.10.2021
дата закладки 13.10.2021


ТАИСИЯ

Бодрость духа.

 

Укатило    лето    на    свою    ночлежку.
В    душу    пробирается    мерзкая    хандра.
Сочиню    куплеты,    совершу    пробежку.
У    меня    спасенье    есть  –  в    шахматы      игра!

Ищем    мы    рецепты    от    тоски    и    скуки.
С    этими    персонами    нам    не    по    пути.
Мы    любовь    спасаем    от    змеи-  разлуки.
Очень    трудно    осенью    радость    обрести.

Не    теряйте,    люди,    вашу    бодрость  духа.
Если    потеряете  –  трудно    разыскать.
Может    вы    в  разлуке…    подвела    житуха…
Значит    вас    покинула    Божья    Благодать…
==========================


В    гордом    одиночестве        вянет      человек.
Плохо    циркулирует    в    его    жилах      кровь…
Осень    посоветует    в    наш    жестокий    век...
Взять    билет,    куда    зовёт    пылкая    ЛЮБОВЬ.

01. 10.  2021.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926756
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 13.10.2021


Катерина Собова

Сповiдь

Треба    ж    дівці    Валентині
Отакою    вдатися!
Все    грішила      й    пішла    нині
В    церкву    сповідатися.

По    порядку    розказала,
Де    й    коли    кохалася,
З    ким,    які    стосунки    мала  –
Батюшці    призналася.

Емоційно    пояснила,
Як    не    треба    плодитись,
Чоловіків,    хлопців    вчила
В    ліжку    як    поводитись.

Швидко      службу    піп    відправив,
Звільнив    церкву    від    роззяв,
Після    сповіді    у    Валі
Номер    телефона    взяв.

В    семінарії    не    знали
Сексуальну    втіху    цю,
Слава    небесам    -    прислали
Валентину-грішницю!

Пояснив,    що    в    неї    вдома
Буде    ще    молитися…
Захотів    святий    отець
Дечого    навчитися!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927761
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 13.10.2021


НАДЕЖДА М.

ГОЛОВА ЗАВЖДИ ПРАВА

Голова  завжди  права,
Кажуть  у  народі.
Має  всі  на  те  права,
Вкаже  місце  в  броді.

Як  придума  вона  щось,
(Як  їй  без  роботи?)
Не  послуха  якщо  хтось!
Вміє  побороти.

Більше  всіх  страждають  ноги,
Йдуть,  де  й  не  чекали.
Оббивають  ті  пороги,
Що  колись  минали.

А  думкам  -  найбільше  всіх,
Коли  їй  не  спиться.
Навіть  сон  збороть  не  зміг...
Може,  так  й  годиться?

Голова,  як  і  душа,
За́вжди  у  роботі.
Це  таке  у  них  життя,
Весь  час  у  турботі...




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927772
дата надходження 12.10.2021
дата закладки 13.10.2021


Маг Грінчук

Люди не воли

Вчуй,  зникла  наша  цілковита  гласність  правди.
Немає  сили  всенароднього  контролю,
Хоч  наш  народ,  ще  не  прощав  нікому  кривди.
...Куди  хилить  вітер,  туди  і  гілля,  і  ствол.

Критичність  у  степу  -  забуте  голе  слово...
Це  мов  забутий  запах  степної  ковили.
Лоскоче  ніздрі  дим  брехні  -  скирти  соломи.
І  хочеш  чи  не  хочеш  -  все  ж  люди  не  воли.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927834
дата надходження 13.10.2021
дата закладки 13.10.2021


Валентина Ярошенко

Дивна осінь

Ось  дивна  осінь-  після  літа,
Здивувала  красою  вона.
А  стільки  різнобарвних  квітів,
Чародійна  й  казкова  пора.

Сьогодні  сонцем  посміхнулась,
А  завтра,  закликала  дощі.
Не  обертайся  комусь  сумом,
Подаруй  в  любові  дні  ясні.

Хай  іде  радість  разом  з  нею,
Проміння  сонце  надсилає.
Пісні  птахи  ведуть  веселі,
Південний  вітер  ще  гуляє.

Заходить  в  ліс,  то  піде  степом,.
В  золотій  красі  стають  вони.
Зустрічають  птахи  злетом,
Помалу  веде  всіх  до  зими.

Є  дивна  осінь  -  після  літа,
Наступною  прийде  зима.
Закохатись  в  цю  пору  вміти,
Щоб  любов'ю  зігрілась  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927711
дата надходження 11.10.2021
дата закладки 11.10.2021


Валентина Ярошенко

Радість стелиться до ніг

А  радість  стелиться  до  ніг,
Коли  в  домі  усе  добре.
Та  не  тоді  в  душі  той  сніг,
Добра  в  нас  й  щастя,  море.

Коли  є-  порозуміння,
Разом  п'ємо,  запашний  чай.
Іде  кудись,  усе  сумління,
Якщо  зустрілось,  невзначай.

Щастя  йде  із  нами,  поряд.
Ти  тільки  руки  простели.
Не  потрібна,  там  розмова,
Разом  були  з  тобою,  ми!

В  ту  мить  погляди  зустрілись,
Серця  забились  в  одну  мить,
Щоби  збулися  удвох  мрії,
Нам  ради  чого  було  жить.

А  радість  стелиться  до  ніг,
Коли  в  домі  усе  добре.
Та  не  тоді  в  душі,  той  сніг,
Добра  в  нас  й  щастя  море.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927532
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 11.10.2021


Надія Башинська

ОСІНЬ ЗОЛОТА

Чарівниця  осінь  сіється  дощами,
вересом  розквітла  і  пахне  грибами.
А  днів  золотистих  їй  дано  доволі,
хазяйнує  в  лісі,  у  саду  і  в  полі.

         Осінь  золота.  Осінь  золота.
         Розчесала  коси  вербам  біля  річки.
         Червоній  калині  підрум'янить  щічки.

Золоте  волосся  в  неї  й  карі  очі,
золотом  засяють  й  зорі  серед  ночі.
Журавлів  зібрала  осінь  в  небі  синім,
щоб  в  гурті  зміцніли  і  набрались  сили.

Одягла  розшиту  золотом  сорочку,
виграє  на  флейті  осінь  на  місточку.
Музика  чарівна  колисає  хвилі,
ще  вони  грайливі  і  як  небо  сині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927599
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 11.10.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.10.2021


Любов Іванова

ХОЛОДА СТУЧАТСЯ В ДВЕРИ К НАМ

[b][color="#12089c"]Х-одит  фея-осень  под  моим  окном,
О-тражаясь  златом  в  дождике  косом.
Л-ес  благоухает,  весь  одет  в  парчу,
О-сень  золотая-  тихо  ей  шепчу....  
Д-ни  уже  короче,  больше  серых  туч,
А-  коль  взвоет  ветер,  он  как  монстр,  могуч.

С-ыпет  щедро  небо  дождик  на  поля,
Т-ак  ведь  просит  влаги  матушка-земля.
У-баюкал  ветер  ивы  над  рекой,  
Ч-ародейки  ели  встали    чередой...  
А-  ведь  всем  понятно  -  ветер  нынче  храбр,
Т-опает  к  нам  в  гости  господин  ноябрь.
С-телется  туманом  в  балке  за  селом
Я-ркость  солнца  блекнет,  все  же  -  перелом.

В-  каждом  дне,  в  природе  ,  и  во  всех  делах,

Д-обрый  друг  декабрь  ждет  уже  в  санях.
В-  балки  и  овраги  колкостью  залез,.  
Е-жится  от  стужи  озеро  и  лес
Р-адость  ждет  детишек,  снежные  деньки!
И-гры,  санки,  лыжи,    клюшки,  лед,  коньки!!

К-лассно  ждать  морозца,    красоте  внимать

Н-едалече...  рядом  матушка  зима...
А-  кого  пугает  стужа  за  окном.
М-ожно  выбрать  другом  ваш  уютный  дом...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927567
дата надходження 10.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Valentyna_S

Посивіли брови в чорнобривця

Посивіли  брови  в  чорнобривця.
Крапле  жаль  імлистий  з-під  повік.
Май  же  спин,  борвію-довгогривцю,
Не  втинай  його  короткий  вік.

Він  би  сам  хатину-самотину
Перед  часом  кинути  не  зміг.
Мідяками    розсипа́всь  вздовж  тину,
Відкупне  оплачував  й  беріг.

До  хилкої  прикипів  оселі,
Темних  вікон  в  майві  павутин.
Про  життя  квітуче  в  цій    пустелі
Під  кілкою  памороззю  снив.

Посивіли  брови  в  чорнобривця,
І  штрикає    боляче  кришталь,
Й  співчуття    не  спинить  довгогривця…
Та  кого  проймає  ця    печаль?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927531
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Катерина Собова

Де штори?

Перше    вересня    у    школі  –
Дзвінок    сріблом    розливався,
Сьомий    клас    теж,    як    ніколи,
Веселився    й    дивувався.

Наяву    це    все,    чи    сниться?
Витріщались    учні    всюди:
Їхня    класна    керівниця
Збільшила    в    три    рази    груди!

В    клас    зайшла    педагогиня,
Вражені    замовкли    діти:
Була    горда,    як    Богиня  –
Як    красу    таку    втаїти?

Думав    Петя:    -От    потвора!
Хоч    учителька    привітна,
Гроші,    що    здали    на    штори  –
Пішли    зовсім    не    на    вікна…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927529
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Фея щастя та любові

Маленька  Фея  щастя  та  любові,
Присіла  на  трояндовім  кущі.
Земля  і  небо  десь  були  у  змові,
Слова  кохані  линули  з  душі.

Вони  летіли  з  уст  її  медових,
Торкали  серця  солодом  своїм.
Ховалися  у  мріях  кольорових,
Лягали  на  папір  з  казкових  рим.

Маленька  Фея  -  серденько  гаряче,
У  ньому  полум'ям  горить  вогонь.
Сьогодні  вперше  я  її  побачив,
Торкаючись  малесеньких  долонь.

Бажаю  й  вам  зустріти  таку  Фею,
Щоби  в  цей  вечір  сумно  не  було.
Щоби  і  ви,  теж  подружились  з  нею,
Любов  відчули  і  її  тепло...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927499
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Ніна Незламна

В небесній тиші

В  небесній  тиші  мерехтять  зорі
 Ніхто...  і  ні  чим  їм  не  завадить
А    місяць,  ніби    маяк  у  морі  
В  окрузі,  мінливим  сяйвом  гладить…

Зірок  мигтіння  придає  краси
І  вже  світанок,  покида  нішу
Часом  із  лісу  чути  голоси
 Птахи  й  листва  -  порушують  тишу

Збирає  нічка,  в  кошик    зірочки
Та    ваблять  очі,  фарби  світанку
Хоча  б  на  час  лишилась  залюбки
І  посміхнулась  ясному  ранку

 Та  не  ведеться,  все  так  у  житті
 Лиш  вечір  манить  і  сонце  в  ліжку
Й  світанок  –  красень,  збере  фарби  всі
Зчарує    -      розстелить    їй  доріжку

Господар  -  ранок,  всівсь  на  ослінчик
Землю  пробуджує,  шле  цілунки
І  золотий,  тепленький  промінчик
Пригріва    ніжно,  придає  трунку…

                                                         09.10.2021р.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021


НАДЕЖДА М.

НЕМАЄ ЦЬОМУ ШАНСУ

Дякую  за  ідею  :
    Білоозерянська  Чайка  -  Лист  в  нікуди

http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927431
----------------------------------------------------
Пишу  листа  у  нікуди,
Тремтить  рука  незвично.
Сльози  розмилися  сліди,
А  на  душі  так  лячно.

А  за  вікном  глибока  ніч,
Вже  хороводить  осінь.
Кидає  вітер  врізновіч
Берізки  довгі  коси.

Як  написать,  щоб  ти  відчув,
Хоч  вже  немає  значення.
Колись  цього  ти  не  збагнув,
Уже  не  жду  пробачення.

Тебе  нема  вже  скільки  літ,
Це  доля  так  схотіла,
І  повела  у  інший світ,
Життя  вже  догоріло.

Віддам  цей  лист  я  журавлям,
Вони  знайдуть  адресу. 
Чи  будеш  радий  цим  вістям?
Нема  вже  цьому  шансу...








пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927493
дата надходження 09.10.2021
дата закладки 10.10.2021


Ольга Калина

Сіра осінь

Якась  ти,  осінь,  неошатна:
В  благенькім,  сіренькім  плащі,
Фарбуєш  в  кольори  брунатні..
А  де  ж  ті  фарби  золоті?

Нема  ні  шику,  ані  блиску.  
Ні  розмаїття  кольорів,    
Як  не  дивись:  здале́ку,  зблизька,  
А  світ  навколо  помарнів.

Сумують  верби  біля  ставу,
Мовчить  тихенько  старий  дуб..
Спадає  листя  на  тужаву  –  
На  зиму  берегу  -  тулуб.  

І  сірі  хмари  небо  вкривши,  
Тихесенько  пливуть  у  даль,
Дрібним  дощем  униз  струсивши,  
Журливу  навкруги  печаль.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927021
дата надходження 04.10.2021
дата закладки 04.10.2021


Не Тарас

ПАНІ ОСІНЬ

Зранку  сонечко  і  наче  потепліло,
З  обіду  дощ  і  холодом  під  шкіру.
Змінився  настрій  у  пані  чарівної
Передалося  і  мені  з  тобою.

Вона  така  бурхлива  у  мажорі.
Насупить  брови  і  уже  в  мінорі.
Неначе  жінка  змінює  шати
І  її  настрій  неможливо  відгадати.

Мабуть  за  те  в  поетів  у  пошані.
Ця  загадкова  осінь  пані.
На  всі    лади  виспівують  їй  оди
Вона  у  тренді.тобто  в  моді.́

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926199
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 04.10.2021


Валентина Ярошенко

Підемо ми у край везучий

Підемо  ми  у  край  везучий,
Де  пісня  є  і  соловей.
І  буде  слово  нам  співзвучне,
Там  буде  звучність  всіх  пісень.

Все  поєднає  нас  в  єдине,
І  спів,  і  слово  й  майбуття,
Там  солов'їна  пісня  лине,
І  кращим  буде  в  нас  життя.

І  ми  розкажемо  всім  словом,
Де  правда  є'  і  є  брехня.
Щастям  є  для  всіх  основа,
І  кращим  буде  в  нас  життя.

Підемо  ми  у  край  везучий,
Не  буде  війн-  мир  навкруги.
Бо  залунає  край  співучий
Завжди  чекали  його  ми.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926902
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Наставник у житті

Навчання  в  школі  -  це  життя  основа.
Веде  учитель  учнів  всіх  до  знань.
Звучить  щодня  із  уст  премудре  слово,
В  очах  дитячих  стільки  здивувань.

Учитель!  Він  творець,  шліфує  душі,
Частинку  серця  свого  віддає.
Торкається  потреб,  проблем  насушних,
Добра  і  честі  приклад  подає.

Він  світоч  людства  у  духовнім  світі,
В  надійних,  теплих  всі  в  його  руках.
Живе  учитель  лиш  у  своїх  дітях,
Наставник  у  житті,  в  майбутній  шлях.



(Шановні  колеги,    вітаю  Вас  з  Днем  учителя!  Бажаю  Вам  нових  звершень,  значних  досягнень  та  великих  успіхів!  Хай  всі  ваші  старання  та  зусилля  роблять  наш  чудовий  світ  ще  прекраснішим!  Міцного  Вам  здоров’я,  величезного  терпіння,  радості  та  внутрішньої  гармонії,  поваги  та  щирої  вдячності  від  учнів  та  батьків!  З  повагою  Світлана  Михайлівна)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926938
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Катерина Собова

В гостях

Мама    доню    свою    рідну
В    гості    відправляла,
Як    вести    себе    потрібно
Мудро    наставляла:    

-Будуть      виступати    гості  –
Жувати    не    можна,
Вислухай    уважно    тости,
Що    там    каже    кожна.

Та    до    чарки    не    тягнися,
Наперед    не    пхайся,
Серед    старших    оглянися,
Мило    посміхайся.

Пий    водичку    мінеральну,
Виникне    розмова  –
Покажи,    що    ти    морально
До    життя    готова.

А    як    стануть    танцювати,
Зроби    по  -  англійськи:
Не    прощаючись    -    із    хати!
(Так    у      колах    світських).

Аж    на    другий    день    припхалась
Донечка    додому,
Розказала,    як    набралась
Горілки    і    рому:

-Я    забула,    що    ти    вчила,
Як    у    тих    англійців,
І    по-нашому      зробила:
Ми    ж    то    -    українці!

Гопака    я    танцювала
Із    кумом    Альбіни,
Реготала    і    співала  –
Аж    дрижали    стіни.

На    коня    пила    я    залпом,
На    кожну    підкову,
Всі    вітали    мене    з    кайфом,
Наливали    знову…

І    по-нашому    я    швидко
Чарку    спорожняла,
Мусила    там    ночувати,
Бо    йти    не    діждала.

У    англійців      свої    тости
Й    свої    забобони,
А    я    рада,    що    в    нас    в    гостях
Отакі    закони!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926918
дата надходження 03.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Valentyna_S

Ось та сторінка, де куточок зігнуто…

Вже  майже  ніч.  Ще  теплий  в  чашці  чай.
Вмикаю  знов  настільну  лампу  матову.
Не  сердься,  пізня  муко,  зачекай:
Я  почитаю  кілька  хвиль  Ахматову.

Старенький  томик  каламуть  зігнав.
Ось  та  сторінка,  де  куточок  зігнуто.
Він  дихав  сонцем,  місяцем—вона,
Й  назавше  коло  двох  планет  розімкнуто.

Чужа,  —  їй  натякнув  раз  приторк  рук,  
Що  зовсім  був  не  схожий  із  обіймами,
І    дзвоном  стримане:  «Я  вічний  друг»,
І  сміх  в  очах  спокійний    нею  спійманий…

Відтак  остигла  лава  її  слів.
В  домашніх  тапках,  в  платтячку  буденному
Вона  зізналась  образу  зі  снів
В  бентеженні  своїм,  у  сокровенному.

…Сурмлять  світанок  півні  вперебій.
Покрились  шиби  мрякою  туманною.
О,  скільки,  жінко,  справжності  в  тобі!
Лиш  в  досвіток  прощаюся  із  Анною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926868
дата надходження 02.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Родвін

Бабине літо. Рондель

Вже  осінь.  В  небі  павучки́  летять
І  сонце  зо́всім  не  пече,  а  гріє  !
Дере́ва  сонні,  в  зо́лоті  стоять,
Про  дні  квітучі,  у  дрімо́ті  мріють  ...

В  цей  час  птахи́  готу́ються  у  вирій,
Ще  трі́шечки  -  і  в  да́льню  путь  злетя́ть..
Вже  осінь,  в  небі  павучки́  летять
І  сонце  зо́всім  не  пече,  а  гріє  !

Яскраві  барви  пло́менем  горять,
Осінні  квіти  -  то  весни́   відго́мін  !
У  пишних  ша́тах  у  садка́х  стоять,
Про  дні  квіту́чі  -  незабутній  спо́мин  ...
Вже  осінь.  В  небі  павучки́  летять  ...

27.09.2021  р.

Фото   https://pickimage.ru/wp-content/uploads/images/detskie/indiansummer/babieleto7.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926781
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 03.10.2021


Любов Іванова

ЛЕТО!!! НЕ УХОДИ!!!

[b][color="#338a0e"]До  чего  не  хочется  прощаться
Лето!!!  Погоди,  не  уходи!
Неужели  дни  тепла  и  счастья
Остаются  где-то  позади.

Неужели  в  прошлом  полевые
Самые  красивые  цветы?
Спрятал  август  лето  в  кладовые
Осени  отдав  свои  бразды

Смотрят  в  реки  плачущие  ивы
Сбрасывает  лес  и  парк  наряд
Только  ели  с  соснами  красивы
Выстроились    возле  парка  вряд..

Скрыта  гладь  озер  сентябрьской    рябью,
Опустилась  в  воду  вЕрбы  прядь...
Возвращайся  к  нам  хотя  бы  ...  бабьим
Лето...на  денек...на  три...  на  пять.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926790
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Як хвильно від нектарної любові

Як  хвильно  від  нектарної  любові
Ще  з  літа  перестиглого  й  тепер.
Скидає  лист  багряний  вже  діброва,
І  набігає  дощ  сльозами  з  перл.

Симпатія  дозріла,  в  серці  ж  -  клин.
Цей  яр  глибокий  віковий  росте.
Хандра  крадеться  в  душу  звіром-спліном.
Чи  час  все  перемеле  непросте.

Чому  вітрець  мене  штовхає  в  спину?
Нічого    спільного  нема  у  нас.
А  знову  зустріч  -  перелив  бурштину.
П'ємо  нектар,  п'ємо  любові  час.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926767
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ніжності мотиви

Соловей  щебече  у  зеленім  гаю,
Про  кохання  наше  всім  розповіда.
Як  тебе  люблю  я,  як  тебе  кохаю,
Ніжна,  синьоока  зіронько  моя.

Вітерець  розносить  співи  солов'їні
І  летять  мов  птахи  в  далечінь  вони.
А  я  все  вдивляюсь  в  твої  очі  сині,
Коли  ти  приходиш  казкою  у  сни...

Простягаєш  руки  і  ведеш  до  гаю,
У  якім  на  вітті  соловей  співа.
Я  тебе  кохана,  ніжно  обіймаю,
Шепочу  на  вушко  лагідні  слова.

Солов'їна  пісня,  солов'їні  співи,  
Дочекавшись  ранку,  спати  не  дають.
І  торкають  серця  ніжності  мотиви,
За  собою  люба  нас  вони  ведуть...

Відкриваю  очі  все  кудись  зникає,
Серце  сильно  б'ється,  а  тебе  нема.
Буду  я  чекати  ночі  знову,  знаю,
Нехай  сон  на  крила  обох  підійма.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926757
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 02.10.2021


Ніна Незламна

Красуня осінь

Сама  краса-  осінь  у  строкатій  одежі
Упевнено  крокує  й  малює  пейзажі
Торкнулась  пензлем…  Багряним,  жовтим,  золотим
Наводить  штрихи….підкреслить  темно  зеленим    

Ніби  замріялась….  Позирнувши  догори
Вже  й  з  небесами,  завела  переговори
Хмари  підвласні,  напливли    наче  примари
Величні,  чорні,  між  собою  ведуть  чвари

І  небо  вмить,  замерехтіло…  блискавиця
Блиск  близько  й  далі,  як  розгнівана    цариця
Вогняні  стріли  відчайдушно  розсипала
Від  несподіванки,  землиця  застогнала

Оце  сюрприз!  Той  стогін  линув  у  далину
Тремтіли  хмари.  Землі  встеляли  сивину
Дощем  холодним.  Й  не  спинялись,  й  на  хвилину
Прощальну  пісню,  заспівали  журавлину

Вже  й  відгриміло…  І  оновилася  земля
Сяюче  сонечко  слало  цілунки  здаля
Богиня  осінь,  чарувала  шовком,  блиском…
Знов  посміхнувшись,  за  мить,    фарб    бризки    помазком

І  пішла  далі…  позаду  диво  -  картини
Десь  олівцем,  майстерно  ляжуть  павутини…
Красуня  осінь...  додасть    впевненості  мені
Яке    це  щастя,    бачити,  жити  на    землі!

15.09.  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Катерина Собова

Хоробра Тома

Після    двох    побачень    в    сквері
Дівчину    кохану    Тому
Прийшло      в    голову    Валері
Запросити    вже    додому.

Є    якісь    манери    дамські:
Таку    гостю,    як    приймати?
Каву,    квіти,    чи    ’’Шампанське’’  -
Що    вперед    пропонувати?

Хлопець    дуже    хвилювався,
Як    вести    себе    відразу?
-Як    вино    запропоную    -
Цим    її    я    не    ображу?

Уже    Тома    на    порозі,
Розмістилася    на    кухні,
Вся    рум’яна    від    морозу,
Вийняла    пивні    два    кухлі.

Розгубився    тут    Валера,
Хотів    свічку    запалити,
Тремтять    руки    в    кавалера…
Як    романтику    створити?

Пінитись    шампанське    хоче,
В    келихи    хотів    налити:
-Для    хоробрості,-    белькоче,-
Треба    нам    це    пригубити.

Дівка    з    радості    аж    скаче:
-Ми    розважимось    добряче!
Заховай    цей    сік    дитячий,
В    мене    дещо    є    гаряче.

Первачок    ось,    пригощайся,
Та    не    бійсь,    горілка    добра,
Пий    сміливо    і    не    кайся,
Бо    я    вже    прийшла    хоробра!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926738
дата надходження 01.10.2021
дата закладки 01.10.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я така ж, як осінь

Моя  мила  осінь,  полети  у  місто
І  листком  кленовим  в  руки  упади.
Хай  шепоче  вітер  слова  урочисто,
Буде  в  кожнім  слові  хай  любов  цвісти.

Підійми  коханий,  свої  очі  в  небо
І  знайди  на  ньому  ясную  зорю.
Я  свої  цілунки,  передам  для  тебе
І  промовлю  тихо,  що  тебе  люблю...

Як  я  хочу  милий,  впасти  у  обійми,
У  твої  обійми  й  більше  не  чиї.
Твої  поцілунки,  уста  мої  приймуть,
А  в  душі  співати  будуть  солов'ї.

Я  така  ж,  як  осінь  з  нею  дуже  схожа,
Бува,  що  радію,  а  бува  в  журбі.
Я  її  попрошу,  нехай  допоможе,
Почуття  гарячі  передасть  тобі...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926345
дата надходження 27.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Valentyna_S

Горіхове зернятко

Світилко  сонця  тьмяне  вимила  весна.
Горіха  бру́ньки  блимала  лампадка.
Небавом  в  квіточку  розвинулась  вона.
Мале  шпача  пило  з  її  горнятка.

Ховалася  від  злого  вітру  штурханів,
Щосил  трималась,  щоби    не  опасти,
І  бачила,  як  град  нестямно  сатанів,
Як  інші  квіти    долі  впали  пластом.

А  кажуть:  молодість!  рожева  юнь!
Знай,  бався  сонячним  лапастим  бликом.
На  чатах  спокою  дозрінь  зелена  рунь—
Лиш  в  старості  пізнаєш  вперше  лихо…

Вже  й  осінь.  Зрідка  блискавиця  спалахне.
З-за  крони  синя  збільшується  латка…
Надійне,  та  останнє  вкутання  тісне
В  шрамованого  зрілістю  зернятка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926256
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Ніна Незламна

Три пори року

Колише  вітер  гілля  та  й  колише
Листки  зрива  й  кидає  попід  ноги
Чому  мене    тривога    неполише
Чому  нема,    їм  іншої  дороги…

Життя  коротке,  весна,  літо,    осінь
Подих  весни  і  сонячне  проміння
Серед  суцвіття  зваба  -  ніжна  просинь
Зрадливий  вітер,  холод,    вже    тремтіння…

Хлюпоче  дощ,  відчай,  осінь  ридає
Сльозини  -  краплі  стікають  до  землі
Певно  природа  себе  так  втішає
Але    на  серці,чомусь  важко      мені…

Три  пори  року,    мрії    до  блакиті
Жаль  час  минає  ,  так  занадто  швидко
У  ваших  скринях  поховались  миті
Щасливі,  радісні,  доволі  прудко….

Не  зупинить  -    час,  вітер,    осінній  дощ
Сприйму  дари,  напевно    за  потрібне
Бо  зупинить  все  це  не  спроможній  хтось
Що  дано  Богом  для  нас  воно  рідне
Нам  залишається  лиш  привітати…

Як  доживу-  буду  зиму  стрічати...

                                                                       26.09.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
дата надходження 26.09.2021
дата закладки 27.09.2021


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ № 165

[b][color="#0812cf"]А  у  нас  такая  скука,
С  карантином  все  сложней.
По  утрам  стал  муж  мяукать,
Молочка,  мол,  мне  налей!

Я  сегодня  злая  очень..
Молочка  ему  дала.
А  он,  ***  жрать  не  хочет
Слабит,  видите  ль,  козла!!

Учудила  бабка  наша
Ну  не  бабка,  сущий  цирк!
Из  кумыса  варит  кашу
Внуки  ржут,  как  жеребцы.

Муж  в  Москве,  жена  в  поселке
К  ней  толпа  через  плетень,
До  чего  ж  раздолье  тёлке,
Новый  хахаль  каждый  день

Что  ты  прячешь  за  сараем
Сквозь  забор  мне  все  видать,
Я  здесь  баба  коренная.
Ну  а  ты  -  всего  лишь  зять!!

Весь  на  нервах,  исхудал,
Ревность  и  заскоки.
Дед  на  бабку  в  суд  подал
А  правнуки    -    в  шоке.

Вот  такая  нынче  мода
Деньги  важные  в  судьбе.
Переводят  за  полгода
Со  счетов  дедов  себе!!

Своему  миленку  Нилу
Угождала,  как  чуме.
И  кормила,  и  поила
А  он  жить  ушел  к  куме.

Мы  затеяли  разборки,
Распотрошили  весь  склад,
Двадцать  ящиков  икорки
Ночью    спер  какой-то  гад...

Завертело  в  попе  шило,
Зачесалось  между  ног.
Выйти  замуж  поспешила,
Прогадала,  видит  Бог!!

Я  посеяла  петрушку,
Аж  вспотел  кудрявый  чуб.
Позову  сейчас  подружку,
И  бегом  на  танцы  в  клуб.

Семь  потов  сошло  с    Любаши
Я  скажу,  не  ошибусь!!
Эта  девка  коль  уж  пашет,
То,  как  трактор  "Беларусь".

Вот  те  раз!  Какое  чудо!!
Приготовлю,  что  за  труд?
Ела  я  такое  блюдо
Оливье  его  зовут.

Неужели  скоро  лето,
Настежь  мы  откроем  дверь!!
Кот  наставил  в  доме  меток,
Летом  метит  во  дворе.

Где  ты  бродишь,  девка  гарна?
Скоро,  вон  поди,  обед.
Приходил  к  тебе  пожарный,
Чё    хотел,  пожара  ж    нет![/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926149
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Олег Крушельницький

ОСІННЯ СПОВІДЬ

На  осінніх  ланах  свіжий  вітер  гуляє,
Так  висвистує,  ніби  схолов  від  нудьги.
Розфарбованим  золотом  землю  вкриває,
Шле  останній  привіт  від  п'янкої  пори.

Потопає  оранж  у  сріблястій  калюжі,
Та  виблискує  промінь  в  краплинах  роси
На  сухих  пелюстках  у  тендітної  ружі,
Як  невтішний  коханець  в  полоні  журби.

Оксамитовий  ліс  в  кольорах  пекторалі  
Стелить  долом  на  трави  вбрання  дорогі,
Висікає  вогнем  намистини  -  коралі,
Розмальовує  воском  листки  золоті.

Ця  фієрія  фарб  й  нотки  зрілого  трунку
Залишають  на  згадку  той  присмак  дощу,
що  пролився  з  небес  вересневого  ранку
Та  й  омив,  наче  сповідь,  остиглу  красу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926145
дата надходження 25.09.2021
дата закладки 26.09.2021


Ніна Незламна

Ой чому ж життя…

                                     
Ой,чому  ж    життя,  ніби  в  річці  вода
Дуже  стрімко  і  швидко  спливає
Озирнуся  назад  -  була  молода
Ніби  вихір  все  тіло  проймає

Все  пережито,  що  доленька  дала
Трохи  мудрості    і  впевненості
Запал  глушила  і  загартувала
Я  печалі  пізнала  й  радості

 Цвіт  бузку,  натхнення  дарував  й  любов
Ясні  зорі  -    давали  надію
 Почуття…  закипала  в  судинах  кров
Суть  життя…  не  згубила…  ще  мрію

Хоч  сього́дні,  вже  літо  здало  кермо
У  піднебессі  зникає  просинь
Ми  обра́зи,  упевнено  залишмо
 Їх  золотиста,  сховає    осінь…

 Тож  живи!      І  не  забувай  мій  друже
Життя    рікою,  часті  пороги
Все  цінуй!  З  роками  ти  став  мудріше
Даються  долею,  нам  дороги…

Кажуть  Бог,    нам  на  все  дає  іспити
У  сподіванні,  спроможні  пройти
Своє  тіло,  спраглу  душу  зміцнити
І  далі  гордо  йти,  щоби  не  впасти!

                                                                               29.08.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926034
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Валентина Ярошенко

Мамина молитва

Мамина  молитва,
Ще  завжди  із  нами.
Тримає  нас  усі  роки,
Не  роками,  навіть  днями,
Вона  зігріває  завжди.

Де  тепер  живемо,
Там  хмаринки  сині.
Свої  сім'ї  завели,
Дарує  тепло  й  до  нині,
Рідне  мамине  крило.

Вона  з  нами  завжди,
Де  б  в  той  час  не  були.
На  відпочинку,  чи  в  полі,
Її  любові  завдяки,
Знайшли  щасливу  долю.

Мамина  молитва,
Ще  разом  із  нами.
Тримає  нас  усі  роки,
Не  роками,  навіть  днями,
Вона  зігріває  завжди.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924894
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Родвін

Виноград, вино и лимонад

Мы  из  дедушкой,  вдвоем
Виноград  сегодня  рвем  !
И  нарвали  мы,  с  утра
Пять  да  три  больших  ведра  !

С  дедом  тайна  в  нас  давно  -
Мы  зате́яли  ...  вино  !
Завтра  сделаем  мезгу́,
Только  маме  -  ни  гу-гу́  !

А  то  к  деду  не  отпу́стит  
И  сидеть  я  буду  в  гру́сти  !
Де́дку  сильно  заругает,
Лучше,  пусть  она  не  знает  !

Если  мама  -  ни  гу-гу́,
То  я  к  деду  побегу  !
Буду  виноград  давить,
Сок,  с  деду́лей,  буду  пить  !

Де́да  сделает  вино,
Ух,  красивое  оно  !
Только  я  его  не  пью,
Потому́,  что  не  люблю  !

Мне  такого  не  дают,
Сами  же,  известно,  пьют  !
И,  не  надо  ...  Обойду́сь  ...
Лимона́да  я  напьюсь  !

И  скажу́  вам,  по  секрету  -
Лучше  лимонада  -  нету  !

[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTxpgVpqTuSWLoUpWXnejtm0LLruqA8qKLU8A&usqp=CAU[/img]

    Со  слов  внучка,  записано  верно.
    Подпись                              /  [i]Родвин[/i]  /


24.09.2021  г.


Фото   https://st.depositphotos.com/2788765/3704/v/600/
depositphotos_37049877-stock-illustration-vineyard-and-grapes-bunches.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926074
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Вишукані чари

Яка  ж  ця  осінь?  Наче  свіжа  пісня,
Завзято  враз  обвітрює  обличчя.
У  різнобарв'ї  вся,  вона  не  прісна,
Калинове  намисто  їй    так  личить.

Буває  у  дощах  єство  сховає.
Холодна  інколи,  а  то  зваблива.
Палає  вдома  ніжно-тепла  ватра,
І  відчувають  це  лише  щасливі.

З  глінтвейном,  кавою,  зі  смаком  груші,
З  духмяною  шарлоткою  і  чаєм.
Мов  павутиною  єднає  душі,
Бо  діють,  звісно,  вишукані  чари.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926059
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Оксамитовий вересень

Оксамитовий  вересень  тішить,
Він  дарує  своє  нам  тепло.
Іще  листя  не  скинули  вишні
І  трояндове  квітне  стебло.

Позолотою  фарби  лягають,
Білі  хмари  у  небі  пливуть.
Сонця  промені  ніжо  торкають,
Журавлів  проводжаючи  в  путь.

А  в  дворі  у  червонім  намисті,
Посміхнулась  калина  мені.
І  листочки  вишнево  -  барвисті,
Наче  вишиті  на  полотні...

Осінь...  Вересень...  Бабине  літо...
А  за  ними  прийдуть  холоди.
Сльози  дощик  свої  буде  лити,
Залишаючи  мокрі  сліди.

Автор  Тетяна  Горобець

 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926045
дата надходження 24.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Катерина Собова

Подiл майна

Довела    Марися    мужу:
-Досить    нам    уже    казитись.
Я    сказати    тобі    мушу:
Буде    краще    -    розлучитись.

Отака    ось    катастрофа!
За    порадою    помчалась
До    куми    своєї    Софи
(Та    вже    тричі    розлучалась).

-Скоро    суд.    Я    переймаюсь,
Щоби    в    дурні    не    пошилась,
У    розлученні    не    каюсь,
Щоб    майно    мені    лишилось.

За    сім    років    ми    надбали,
Кумонько,    добра    багато:
Трохи    грошей    назбирали,
Є    машина,    діти,    хата…

Гроші    в    нас    на    депозиті:
Я    боюсь,    щоб    так    не    склалось,
Чоловіку    -    паразиту,
Щоб    ці    кошти    не    дістались.

Кума    Софа    професійно
Мудру    голову    схилила,
Точно    і    прямолінійно
Все    в    деталях    пояснила:

-В    цьому,    головне,    Марисю,
Розділити    майно    й    хату,
А    за    гроші    не    журися  –
Їх    поділять    адвокати.

Будуть    рішення    читати,
Що    повинна    ти    радіти:
Найдорожче    будеш    мати  –
Тобі    лишаться    всі    діти!

А    житло,    майно,    машина  –
Все    на    плечі    чоловіку,
Із    проблемами    такими
Нехай    мучиться    довіку!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925851
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 24.09.2021


Valentyna_S

Спішать

По  небошляху—валки  з  лантухами  хмар.  
Спішать.  Скрипіння  маж  ковтає  збита  курява.  
Куди  ж  оце  прямує  дармови́й  товар?—
Й  окину  вкотре  плин  утомлено  й  зажурливо.

Відцвіть  торкнувся  холод.  Вся  та  сіль  для  ран?
Щоби  поліття  зі  слізьми  змішати  в  хляпавку?
Калина  пломеніє,  більш  зігнувши  стан,
Та  в  неї  на  гризо́ту  ні  краплини  натяку.

І  винограду,  видно,  байдужки  аграф,
З  котрого  сиплеться  оздоба  наскрізь  сколена.
Тривогу  відчуває  одинокий  птах.
Лиш  трішки  я.  
                                                 Скрипить  ще  ясен  зболено.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925917
дата надходження 22.09.2021
дата закладки 24.09.2021


НАДЕЖДА М.

НЕ ПОКИДАЙ СВОЮ ЛЮБОВ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=2FpHw5TRckk
[/youtube]
Не    покидай  свою  любов
Хоч    і  відчуєш  щось  не  так.
Колись  до  неї  довго  йшов,
Вона  для  тебе,  як  маяк.

Не  смій  на  неї  ображатись!
Якщо  загубиш  -  втратиш  все,
Любов  не  може  повертатись,
Вже  корективи  не  внесе.

Найдеш  вже   іншу  -  це  не  те,
Уже  не  ті  пахучі  губи,
Відчуєш,  що  нове  -  пусте,
І  сум  летітиме  до  згуби.

Ти будеш  згадками  лиш  жити,
Згадаєш  кожен  день  і  крок.
Себе  не  зможеш  обдурити,
І  гіркоти  зіп"єш  ковток.

Зітхнеш  колись  у  ніч  осінню,
Не  раз  пройдеш  минулі  дні.
Та  поряд  буде  вона  тінню,
Вже  не  врятує  в  дні  сумні...

НЕ  ПОКИДАЙ...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925543
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Весняний гріх

Зливаюсь  з  осінню  своїм  єством,
А  ти  весною  дихаєш  у  спину.  
У  вересня  золочене  шитво,
Твої  дороги  у  мережках  днини.

У  тебе  розквіт  сонячний  в  душі,
А  я  терпку  зриваю  знов  тернину.
Любов'ю  переповнені  ковші.
В  легких  обіймах  свіжість  павутини.

Весна  і  осінь  разом?  Це  ж  абсурд!?
Осінній  дощ.  Думки  про  парасолю.
В  душі  моїй  журливо...власний  суд:
Весняний  гріх  проник  в  осінню  долю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925671
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Надія Башинська

ВЛАШТУВАЛИ КОНКУРС В ЛІСІ

         Влаштували  конкурс  в  лісі,  щоб  вибрать  найкращих.
Готувались  всі  ретельно,  не  було  ледачих.
От  зібралися  ранененько,  стали  придивляться.  А  зійшло-
ся  чималенько.  Кому  ж  всміхнеться  щастя?
         Вийшла  першою  Лисичка  в  новій  вишиванці,  із  кора-
лями  на  шиї…  влаштувала  танці.  Хвостик  вправо,  хвостик  
вліво,  лапками  дрібоче,  посміхається  ласкаво.  Перше  міс-
це  хоче.  Лиска  шубку  гарну  мала,  їй  аплодували,  а  скіль-
кох  вона  загризла  –  те  не  рахували.
         Потім  Вовк  на  сцену  вийшов.  Він  клацав  зубами  і  сер-
дито  так  дивився.  Правда  був  без  мами.  Та  всі  знали,  хто  
є  мама  і  хто  його  тато,  то  ж  голосували  дружно,  як  за  де-
путата.
         Тут  на  новій  іномарці  (чуть  не  в’їхав  в  сцену)  молодий
Ведмідь  приїхав.  Подобавсь  він  Пантері.  А  вона  була  в  жю-
рі  разом  з  гарним  Левом.  Говорили  в  лісі  всі,  що  й  той  був  
кавалером.  
Всі  дивились  на  Ведмедя.  Він  лиш  посміхався  та  притопту-
вав  чомусь.  В  цьому  й  було  щастя.  Бо  сказали:  «Які  лапи…  
і  яка  усмішка!»  Ото  ж  третім  був  Ведмідь,  називали  «Міш-
ка».  
А  на  сцену  вийти  більше  не  дали  нікому.  Білки,  Зайці,  Їжа-
ки  поплелись  додому.  Міркував  кожен,  чи  він  там  не  поми-
лився?  Бо  ж  не  один  після  цього  сльозами  умився.  
         Поховалися  й  сиділи  у  дрімучій  хащі,  бо  робили  що  хоті-
ли  всі  оті  «найкращі».

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925656
дата надходження 20.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Маг Грінчук

Обов'язки на рівні з правами

За  принципом,  за  результатами
Оцінюється  моральність  людини.
Обов'язки  на  рівні  з  правами...
Вирішують  долі  гроші  понині.

Підхід  людини  до  власних  проблем
Холоне  на  особистих  ресурсах  -
Позбавлений  підтримки  системи...
Різцем  позначив  лиця  вік  похмурий.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925618
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Любов Іванова

ЛЮБИ, ПРОСИЛА Я ТЕБЯ

[b][i][color="#236b04"][color="#d60da7"]Л[/color]-ето  как-то  спешно  пролетело,
[color="#d60da7"]Ю[/color]-рко  наше  счастья  унесло.
[color="#d60da7"]Б[/color]-едное  сердечко  то  и  дело  
[color="#d60da7"]И[/color]-сподволь  хранит  твое  тепло.

[color="#d60da7"]П[/color]-амять  не  убить  и  не  разрушить,
[color="#d60da7"]Р[/color]-еет  она,  как  на  мачте  флаг.
[color="#d60da7"]О[/color]-тчего  ж  бетонной  глыбой  душит  
[color="#d60da7"]С[/color]-ердце,  предвещая  чувствам  крах.
[color="#d60da7"]И[/color]-  мольбу  мою  уносит  ветром,
[color="#d60da7"]Л[/color]-абиринты  путают  следы,
[color="#d60da7"]А[/color]-  слова  "Дыши  мной!"-без  ответа,

[color="#d60da7"]Я[/color]-вно  -  их  теперь  сковали  льды.

[color="#d60da7"]Т[/color]-о,  что  зародилось  в  нашем  лете,
[color="#d60da7"]Е[/color]-сть  и  будет  вечно  жить  в  сердцах,
[color="#d60da7"]Б[/color]-ог  на  небе  среди  звезд  отметил,
[color="#d60da7"]Я[/color]-  хранить  не  брошу  до  конца...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925562
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Амадей

МИ БЕРЕЖЕМ СВЯТУ НАШУ ЛЮБОВ

На  озері,  між  зграї  лебедів,
Де  квітнуть  сонцем  водяні  лілеї,
Лебідку  одиноку  я  зустрів,
А  в  ній  душа,  коханої  моєї.

Вона  дивилась  з  сумом  у  мій  бік,
Не  зводячи  свій  погляд  лебединий,
Той  погляд,  не  забуть  мені  повік,
Такий,  мабуть,  у  світі  він  єдиний.

Я  подививсь  на  неї,  і  душа,
Від  щастя  і  від  болю  заридала,
Ці  почуття,  не  передать  в  віршах,
Для  цього,  просто  слів  на  світі  мало.

Я  підійшов,  до  неї,  нахиливсь,
Погладив  їй  голівоньку  сивеньку,
Вона  їз  сумом  подивилась  ввись,
Немов  промовила:"Прости  мене,  рідненький".

Рукою  я  лебідку  пригорнув,
І  як  кохану,  я  притис  до  себе,
Тебе,  кохана,  -  ні,  я  не  забув,
Я  всі  мої  вірші  пишу  для  тебе.

Вона  на  мене  подивилась  знов,
Для  мене  й  ти  лишивсь  в  житті  єдиним,
Ми  бережем,  святу  нашу  любов,
І  сльози  потекли  з  очей  пташиних.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925550
дата надходження 19.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Ніна Незламна

Оце так улов! ( проза)

     Напрочуд  теплий  серпневий  ранок….  Легкий  туман  ледь-  ледь  припав  до  землі…Здаля  виднілися  квітучі,    пишні    чуби    лопухів  і  де-не  де,  мов  загубилася  трава,  кілька  стеблинок  ніби  підглядали  за  всім,  що  навкруги.
     Так  і  Він    вкотре  озирав  довкола  і  закидав  вудочку    в  ставок.  За  звичкою,  озираючись  потирав  руки.  За  мить  догнала  думка  -  Щось  так  клює  паршиво  -  і  чи    здалося,  чи  й  справді  сприйняв  легкий  плескіт  води.
-Тю,  -  сам  собі,  -цікаві  звуки  і  хто  б  тут,    нині    мав  бути?  Здається  звечора  ,  один  я  був  на  дачах.  І  знову    насторожений  погляд  на  червоний  поплавок.  А  він  гойдався  на  тихеньких,  веселкових  хвилях,  подібний  загубленому  кораблику.  Вода  рябила,  переливалась  і  перший  відблиск  сонця    відбивався  в  його  очах.
     Зникав  туман,  топився  в  воді.  А    чагарник,  пробуджувався  від  сну,  листочки  скидали  росу,  ледь  помітно  підіймалися,  тягнулися  до  сонця.  Десь  здалеку  крикнула  качка,  вмить,  неподалік  якась  їй  відповіла  і  знову  сплеск  води…  
   Та  що  це  тут,  хіба  так  близько  може  бути  качка?  І  не    боїться,  ото  дива!  Він  пригинаючись,  тихо    піднявся.  За  метрів  десять,  ближче  до  берега,  біля  зілля,  спиною  до  нього,    по  пояс  у  воді  стояла      молода  жінка.  Довге,  солом`яного  кольору  волосся,  розпливлося  по  воді.  Вона,  раз-  по  -  раз  руками,      бризкала  воду  на  плечі.  
   Він  вмить    руками  став  протирати  очі,  там,  поміж  зіллям  і  чагарником  туман  іще  не  зник.  То  ніби    русалка    -  підкралась  думка…  Та  ні,  здається  ж    я    вчора    не  пив,  якась  мура  в  голову  лізе…  Що  за  чортівня!      Поглянув  на  поплавок  ,  той-  все  гойдався,  здавалось  з  вітром  сперечався,  ніби    проявляв  свою  непохитність.  Лиш  пару  кроків    зробив  вперед,  присів,  роздвинув  листя  чагарника.    Оголена  жінка  долонями  торкалася  води,  повільно  поверталася  до  нього.  
Немов  злякався  та  все  ж  тихо,
-  О  ні!-    рукою  прикрив  очі.  Та  вмить    роздвинув  пальці  –  А    груди!  Мабуть  уста  дитини,  ще  не  торкалися  цієї  краси!  Напевно  очі  світлі,    якби  ж  то  ближче  підійти,  але  ж  злякаю.  О,  Боже,  що  за  думки,  чому    так  бешкетують…
     Раптово,  поспішаючи,    вона    зібрала  волосся  в  гумку  й  піднявши  руки  догори,  кинулася  у  воду.  За  мить,  подібна  рибі,  розвернулася,  лягла  на  спину.  Той  сплеск  води  і  її  стан  манив  до  себе,  в  душі    бажання      -  іще,  хоч  раз,  подивитися.  Закляк  на  місті,  не  відвести  очей.  Звісно  не  русалка  –  врешті,  подумки  зробив  висновок,  але  ж  красуня…
 Вона  ж,  розставила  руки  в  сторони,  злегка  дріботіла  ногами,    упевнено  трималася  на  воді.  І  майже  непомітно  пливла  в  сторону  білого  латаття.  Від  хвиль  квіти  злегка  підіймалися  і  опускалися,  одночасно  мінливо  виблискували  на  сонці.
       Таку  картину,  чи  й  колись  побачиш…  Його  чоло  змокріло  від  поту,  по  жилах  розтеклась  гаряча  кров.  
-  Та,  що  це,-  пальцем  струсив  краплину  з  носа.  Враз  по  спині  пробігли  мурашки.  Ні-ні,    в  такі  роки,    на  таких  красунь  задивлятися  не  варто.
Геть  від  напруження,  відчув,  що  тіло  заніміло.  Ніби    той  робот,  повільно  повернувся  до  вудочки.
-  Мабуть  я  голову  втрачаю,  -  сам  до  себе.
 Згадалось…    Колись  з  дружиною  доволі  накупався.  Насолодився  її  устами.  Та,  чоловіча  ненаситність,  бентежила  все  тіло.  Були  часи…сама  природа  шепотіла  про  кохання.  Але  ж  наситився…
   Чорт  забирай,  що  за  дитячі  роздуми…    Але  ж  красива,  витончений  став  і  молода.  Я  ж  шостий    рік,  як  одинак.  Й  мені  вже  скоро  сімдесят,  а  хай  би,  ще  хоча  би  на  якусь  мить  торкнувся  я,  того  рідного  плеча,  з  яким  прожив  своє  життя.    І,  як  колись,  притулився  до  щоки.
 Почув  сильніший  сплеск  води,  чув  качки  крик  і  прислухався  в  тишу.  Цікавість  все  ж  перемогла,  різко  піднявся,  подивився  в  її  сторону.  Вона  на  березі,  в  чому  мати  народила,  рушником  витирала  волосся.  Він  все  ж  не  спромігся  відразу  присісти.  Жінка,  чи  дівчина  й  не  розібрати,  напевно  помітила  його.  Різко  розвернулася  і  зникла  за  кущами  глоду.
     Кілька  секунд…    вже    безнадійний  погляд  на  поплавок.    Той  несподівано  різко    затремтів  і  раз-    у  -  раз,  то  топився,  то  виринав..  Сполоханий,  від  здивування  вирячив  очі,  поспіхом  потягнув  вудочку.  На  гачкові    тріпалася  щука.  
-Ого!  Пролунало  над  водою,  здійнялось  ввись  і  поступово,    вже    тихіше  зникло  вдалині.
   Щука,    розміром  не  менше  сантиметрів  сорок,  вигиналася,  намагалася  зірватися  з  гачка.  Де  й  сила  взялася,  різко  потягнув  до  себе.  
   Щука  виверталася,  розбризкуючи  з  себе  воду,    тріпалася  на  траві.  На  його  обличчі    розплевлася  усмішка,    в  захваті  дивився  на  неї,  
-Оце  так  улов!  Як  одну  рибку  вже  не  в  змозі  спіймати,  то    нехай  хоч  ця,  нарешті  потішить  мою  душу.
                                                                                                                                                                             30.08.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 20.09.2021


Катерина Собова

Вiдчуття з перцем

Був    Микола,    як    пружина,
І    пригод    шукав    вже    зрання,
Тож    звернувся    до    дружини
Із    химерним    побажанням:

-Відчуттів      я    хочу    з    перцем,
І    емоцій    цілу    нішу,
Щось    скажи,    щоб    моє    серце
Враз    забилося      сильніше.

Жінка    вивернулась    в    ліжку,
Загадково    усміхнулась,
Ковдрою    прикрила    ніжку
І    ліниво    потягнулась:

-Ну,    якщо    вже    доведеться
Розв’  язати    цю    задачку  –
Твоє    серденько    здригнеться:
Я    знайшла    твою    заначку!

Поки    ніжився    ти    в    ванні  –
Есемески    прочитала…
Твоя    видра    непогані
Компліменти    надсилала.

Тепер,    милий,    ти    без    грошей,
Хай    вона    надалі    знає:
Ресторанчик,    мій    хороший,
В    вас    надовго    відпадає.

На    сьогодні    досить    перцю,
Бо    якщо    я    стану    злитись,
То    твоє    слабеньке    серце
Перестане    зовсім    битись!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925452
дата надходження 18.09.2021
дата закладки 19.09.2021


Світлана-Світлана

ДІЄТА

Сиджу  вже  місяць  на  дієті
І  сняться  пиріжки  й  котлети.
А  ще  оладки  і  млинці  –  
Смачнючі,  жирні  й  запашні!
І  холодильник  теж  сумує,
Бо  рідше  я  його  турбую…
Душа  цукерок  вперто  просить
І  тістечок,  я  ж  кажу:  «Досить!»
Вона,  мов  плаче  без  зефіру
І  марить  салом  –  не  кефіром.
Салати  і  супи  набридли,
А  огірки  стали  огидні!
Капуста  в  печінках  сидить,
Як  важко  худнути  в  цю  мить…
І  за  омлетами  сумую  –  
Сама  із  себе  вже  кепкую.
Та  коли  буде  результат,
Я  вірю  –  з’явиться  азарт.
Не  буду  мріяти  про  шинку,
Можливо,  розлюблю  свинку…
І  попрощаюсь  з  мармеладом,
І  проживу  без  шоколаду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925274
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 19.09.2021


Lana P.

НАШЕ…

Як  підкрадаються  світанки,
Нічна  розвіюється  мла  —
Тобі  готую  я  сніданки
Із  найсмачнішої  вівсянки,
У  перших  променях  тепла.

Ми  розмовляємо  очима,
І  посміхаються  вуста…
Відчутна  осінь  за  дверима
Чаклує,  хоч  іще  незрима,
На  листі  клена,  золота.

Ми  ділимо  з  тобою  простір,
Ласуєм  затишком  удвох  —
Аж  до  хвилюючої  млості…  
І  усвідомлюєм,  що  гості...
Господар  справжній  —  тільки  Бог.                    16/09/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925282
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Valentyna_S

Венеро, ти знала…

Вродлива,  а  може,  звичайна—як  знати…
У  кожного  з  нас  є    свої  ідеали.
Суперниці,  певне,  наклали  прокляття
щоб  руки  богині  більш  не  обнімали
і  не  колихали  ніколи  дитяти…
Закляття,
                         прокляття,  що  гірше  розп’яття.

З  голівки  хтось  зняв  мармурову  тіару,
а  хтось  уподобав  сережки  й  браслети.
Парисе,  царевичу,  за  що  їй  ця  кара?
Путивку  їй  давши,  провину  міг  взяти  б
на  себе.  Розплата—це  Троя  у  баграх,
що  мліла  літ  десять  від  стріл  з  арбалетів.  

А  може,  Венеро,  ти  знала  про  смерті
і  знала  напевне  про  Трої  падіння?
Як  всі  небожителі,  ти  знала  пожертву
і  чула  жіночі  й  сиріт  голосіння.
Тебе  й  прокляли  за  воїнство  мертве…
Безруку  крутійку  не  мучить  сумління?

А  може,  богині  не  вміють  страждати,
бо  цього  не  дано  красуням  гризеткам?
Народжені  лишень  режисерувати,  
Скажімо,  театриком  маріонеток…
Набридне—то  ляжуть,  зітхнувши,  поспати.
Не  варті  земляни,  бач,  їхніх  підметок.

І  жалість  в  душі,  співчуття  і  сум’яття:
Покара  богині  ця  гірша  розп’яття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924915
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Оксамитці на Армійській

Вийду  зранку  я  на  Армійську,
Вересневий  у  неї  наряд.
На  сторожі  зовсім  не  військо,
Чорнобривці  красуються  в  ряд.

В  мирі  й  затишку  оксамитці
Вузьколисті...В  них  свій  аромат.
Не  шкодує  природа  миті.
І  відтінки  розкішні  тих  шат.

Помаранчеві,  бурі,  жовті,
Золотисті  й  червоні  квіти.
Так  вражає  міксу  різно́вид,
Подарунок  сонячний  світу.

Цвіт  той  рідний  з  мо́го  дитинства,
Діамантом  в  пелю́стках  роса.
У  селі  росли  попідтинню,
І  на  вулиці  в  місті  -  краса.

(Моя  вулиця  Армійська.  Оксамитці  -  інша  назва  чорнобривців).

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925268
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Zвіздослав Сухенький

Записки старигана

Промайнула  юність  -  та  без  телефона,
Не  було  Вконтакті  ні  ночей  безсонних,
Ні  стрімких  пікапів,  ні  палких  романів
Десь  там  у  Фейсбуці,  Скайпі,  Інстаграмі...

Пролетіла  юність,  посивіла  зрілість.
Молодь  -  у  ТікТоці.  Що  ж  мені  лишилось?
Не  завів  акаунт  навіть  у  Ютубі,
Хто  мене  пострімить,  коли  вріжу  дуба?

Незлим  тихим  тегом  хто  мене  згадає,
З  ким  я  зачекінюсь  там,  за  небокраєм?
Не  знайшов  до  лайків  доброї  дороги:
Ні  тобі  не  коуч,  ні  тобі  не  блогер...

Любий  мій  нащадку,  дорогий  фоловер,
Шариш?  То  розшарюй!  І  бувай  здоровий!  


●Пікап  -  зваблення.      
●Акаунт  -  обліковий  запис.
●Стрімити  -  транслювати  онлайн  з  місця  події.
●Тег  -  відмітка  для  полегшення  пошуку.
●Зачекінитися  -  позначити  своє  місцезнаходження  на  карті  онлайн.
●Розшарити  -  поділитися  з  іншими  користувачами.
●Фоловер  -  користувач  соцмережі,  який  слідкує  за  новинами  іншого  користувача.  

   

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925267
дата надходження 16.09.2021
дата закладки 16.09.2021


Родвін

Досвітній переполох

На  тин  ще  пі́вень  не  забра́вся,
А  в  двері  вну́чок  вже  ввірва́вся  ...
З  поро́гу  в  крик  :  -  Діду́сь  вста́вай,
      Штани  і  чо́боти  вдіва́й  !
     Скорі́ше,  в  сад  потрібно  мчати  -
     Ми  бу́дем  со́нечко  стріча́ти  !

     Наш  пі́вник  де  ?  !  Чому  він  спить  ?  !
     Його́  потрібно  розбуди́ть  !  
     Неха́й  встає  !   Хай  кукурі́че  !
      Хай  всіх  діте́й  у  сад  покли́че  !
      Схід  со́нця  що́би  не  проспа́ли,
     І  з  на́ми  со́нечко  стрічали  !

     В  садку́  ми  всіх  пташо́к  розбу́дим,
      Неха́й,  вдосві́т,  щебе́чуть  лю́дям
      Весе́лі  й  ра́дісні  пісні́  !
      Та  сплять  в  гнізде́чках  ще  вони  !  
      Нехай  встають  !   Пора  співа́ти,
      Щоб  сонце  пі́снею  стріча́ти  !

     Включа́й  буди́льник  !  Хай  дзвени́ть  !
     Тату́ся  треба  розбуди́ть  !
     Бо  день  сього́днішній  -  субота  !
     Й  не  тре́ба  та́тку  на  роботу  !  
      Ми  бу́дем  сонце  з  ним  стріча́ть,
      А  потім,  ра́зом,  в  жму́рки  грать  !

      Со́нечко,   не  спи,  вставай   !
       Ба́рви  ніжні,  розсипа́й  !     
       Розфарбу́й  вогне́м  обрі́й,
       Ще  й  тепло́м  своїм  зігрі́й  !
      З  трави́ці  ро́си  позбива́й,
      Вже  ранок  !   Де  ти  ?  !   Не  дріма́й  !

       А  я  давно́  вже  не  дріма́ю,
       І  з  дідусе́м  тебе́  чекаю  !  

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/e0ec8cfd39e09ae1c4af1e6c35d7d545[/img]


      09.09.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924702
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 14.09.2021


Любов Іванова

Я СТИХАМИ ЛЕЧУ СВОЮ ДУШУ

[b][color="#061fbf"]Я-ркие  моменты  я  одену  в  рифму

С-  радостной  улыбкой  счастья  на  лице.
Т-руд  здесь  и  не  нужен,  фразы  сами  липнут
И-х  обычно  много  собрано  в  ларце.
Х-аос  можно    где-то  далеко  оставить,
А-  когда  тревожно  -    рифма  выдаст  всхлип.
М-ы  же  можем  словом    все  легко  исправить
И  ровнее  станет  жизненный  изгиб.

Л-адно  все  и  складно  в  слове,  как  в  оправе
Е-сли  бы  так  в  жизни,  в  ней  то  все  сложней.
Ч-ерным  краскам  жизни  словом  свет  добавим
У-ж  коль  прописала    весь  букет  страстей.

С-удьбы  наши,  судьбы.  Сколько  есть  их  в  слове
В-  очерках,  романах  льются  на  листы.
О-тболело  сердце  -  лист    напоготове
Ю-велирно  словом    сводим  вновь  мосты.

Д-ал  мне  Бог  с  рожденья  важную  науку
У-тонченный  способ,  чтоб  спастись  от  слез.
Ш-ирмой  станут  фразы  и  прогонят  скуку,
У-водя  от  грусти  в  мир  красивых  грез[/color].[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924890
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Zвіздослав Сухенький

Бувальщина

Дід  наївся  кавуна,
Баба  рже,  немов  дурна:
Пузо  дідове  -  дайбог,
Тільки  "хвостик"  вже  засох.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924888
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Ніна Незламна

Ой дівчино, моє серце. . . ( слова до пісні)

Ой  дівчино,  моє  серце
Тепле,  ніжнеє  озерце
 Тебе  люблю,  моя  пташко
 Принесу  букет  ромашок...

Ой,  дівчино,  моя  люба
   Тож  зустрінь,  поблизу  дуба
Будем  пелюстки  зривати
Вітерець  музики  грати...

Ой  дівчино-  чарівнице
Моя  радість,  лебедице
Чи  треба,    нам  ворожити
Без  тебе,    мені  не  жити...

Ой  дівчино,  цвіт  калини
Ми  ж  такі,    щасливі  нині
Пелюстки,    в  твоїй  долоні
Поєднались  наші  долі….

Ой,  дівчино,  моя  люба…
Не  цурайсь,  торкнися  чуба
Поглянь  сонечком  у  очі  
Цілуватиму  щоночі…

 Ой  дівчино,  моє  серце…  
Ти  життя,  чисте  джерельце
Святу  воду  буду  пити…
І  тебе  завжди    цінити

Ой  дівчино,  зірка  рання
Поміж  нас,    давно  кохання
Життя  -    повноводні  ріки
З  тобою,  разом  навіки…

                       11.09.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Надія Башинська

МУЗИКА ЩАСТЯ

           На  гілку  високу  залізла  мурашка  й  заслухалась,  як  
співала  там  пташка.  
«Дзвени,  добра  пісне!  Дзвени,  не  стихай!»  -  просила  
мурашка.  Той  спів  чарував.    
         Ой  дзвінко  ж  і  ніжно  дзвенів  голосочок…  Заслухався  
весь  зелений  гайочок.  Притихли  дерева  й  над  квітами  
бджоли,  бо  пісні  від  роду  не  чули  такої.  І  річка  при  -
мовкла  й  струмок  прислухався,  а  потім  побіг  ще  мер-
щій  …    і  сміявся.
         Від  того  у  пісні,  мов  виросли  крила,  розсипалась  в  
гаю  -    і  в  небо  злетіла.  Між  хмар  політала,  там  сили  
набралась  й  знов  дзвоном  веселим  в  гаю  розсипалась.
         Сиділа  мурашка,  а  пісня  лунала.  Ті  звуки  чарівні  у  
себе  ввібрала.  Вже  й  пташки  не  чути,  лиш  бджоли  бри-
ніли.  В  малої  мурашки  прибавилось    сили.  
Тому  й  працьовиті  маленькі  мурахи,  по  крапельці  ща-
стя  ж  уміють  збирати.
         І  кожному  добре  у  світі  живеться,  як  музика  щастя  
торкається  серця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924878
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Маг Грінчук

Їм не потрібно актів

В  мисленні  -  дефект  людського  розуму,  живе  без  теми.
Та  описує  устрій  Всесвіту  і  його  закони...
Розум  створює  абстрактні  математичні  системи  -
Це  питання  усвідомлення  життя,  його  докору.

Істина  існує,  і  вона  може  бути  відкрита,
Хоч  отримує  натиск  впертих  сьогоднішніх  фактів.
Будучи  реалістом  -  усе  перевірено  світом.
Дуже  важливо  розуміти  -  їм  не  потрібно  актів...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924799
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Винуватиця (гумор)

Опинився  Петя  вдома,
Добре,  що  не  впав  у  кому.
Ліхтарі  під  кожним  оком,
Ніби  вдаривсь  ненароком.

-  Восьме  березня  настало,
Серце  аж  закалатало.
Крем  купив  "Коняча  сила",
Щоб  раділа  краля  Міла.

Олі  -  крем  "Моя  корівка",
Та  й  не  бачив,  де  домівка.
Лупцювали  в  кожне  око,
Я  б  в  якийсь  сховався  кокон,  -

Каже  Петя,  -  бо  ж  повірив,
Став  ураз,  як  та  офіра.
У  сльозах  обличчя  мами,
Винуватиця  -  реклама.






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924874
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Катерина Собова

Вiддячив

Не    вдається    зятю    Славі
З    тещею    у    мирі    жити:
Дармоїдом    обізвала  –
Захотілось    відплатити.

Зранку    настрій    був    хороший
(Байдики    набридло    бити),
Вирішив,    сховавши    гроші,
Мамі-тещі    подзвонити.

-Адо    Власівно,    вітаю,
В    доброму    здоров’ї    бути,
Я    за    вас    переживаю,
Бо    два    дні    щось    вас    не    чути.

Ви    ж    не    дуже    зазнавайтесь,-
Мова    зятя    ллється    срібна,-
Адо    Власівно,    признайтесь,
Вам    плита    яка    потрібна?

Теща    сяє,    все,    як    звично
(Зять    сьогодні    вже    не    бидло),
-Газова    і    електрична!
Ти    бери    мені    обидві.

Перевір,    не    помилися,
Буде    в    мене    кухня    славна,
В    газовій    передивися,
Щоб    була    духовка    справна.

-Буде    вам    плита    зарані,
Будьте,    тещенько,    здорові,
В    нас    тут    знижки    непогані,
То    узяв    я    мармурову.

Я    усі    передивився:
Були    кращі,    були    гірші…
Думаю,    не    помилився  –
І    узяв    для    вас    найбільшу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924828
дата надходження 12.09.2021
дата закладки 12.09.2021


Valentyna_S

Жоржини

Вже  серпень  погладжував  вуса  пшеничні
Й  копицю  чуприни  під  брилем  ховав,
А  квіти  кулясті,  мов  підситки,  звично
Лише  почали  розквітання  дива.

Я  ближче  підходжу  підслухати  говір
Подільський,  сільський—аж  пронизує  дрож—
Втаїли  голівки  в  гофрований  комір
За  модою  стильних  іспанських  вельмож.

Червоні,  бузкові,  рожеві  жоржини,
Вам  личить  барвиста  розкішна  фреза.
У  непогодь  першу  ви  тільки  змужніли,
Бо  вересень  стійкістю  оперезав.

Ну,  що  ж.    Ці  квітки  не  предмет  лихоманки,
Та  зустрічі  з  ними  приємні  завжди.
Нам  стали    своїми  давно    мексиканки,
Їх    в  лона,  як  рідних,  приймають  сади.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924791
дата надходження 11.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Надія Башинська

ВМІЄ ЖИТТЯ ВЧИТИ…

Чути  в  небі  легкий  клекіт  знов,  журливий.
Виплив  із-за  хмари  журавлиний  клин.
Побачив  синочок  малих  журавляток,
схвилювавсь...  ви  б  чули,  як  втішав  їх  він:

"Ой  летіть,  журавки!  Ой  летіть,  маленькі!
Знайте,  дуже  любим  і  чекаєм  вас.
Хоч  і  посмутніє  гай  наш,  поле  й  річка...
нема  в  світі  краю  кращого,  ніж  наш.

Залюбки  віддав  би  свої  черевички,
теплу  свою  шубку,  шапку  і  піджак,
щоб  прикрили  лапки,  щоб  зігріли  крильця.
Кожен,  якби  можна,  зміг  вчинити  б  так.

Знаєм,  що  летіти  треба  вам,  рідненькі.
Зими  не  жаліють  крилечок  малих.
Та  чекати  буде  з  нами  сад  і  хата,
клекіт  ваш  веселий  у  днях  весняних."

Усміхнулась  мама,  усміхнувся  тато.
Залишивсь  в  серденьку  доброти  урок!
Вміє  життя  вчити...    гарно  і  багато,
щоб  ріс  добрим  й  мудрим  кожен  тут  синок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924713
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021


НАДЕЖДА М.

КОРОТКЕ ЛІТО БАБИНЕ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3N_DW_7z7hc[/youtube]

Коротке  літо  бабине,  хоч  тепле,
Але  на  нього  ти  не  нарікай.
Хоч  падає  листя  вже  пожовкле,
Кохання  перше  в  пору  цю  згадай.

А  хто  не  встиг  ще  покохати,
Дає  це  літо  нам  ще  шанс.
Вже  досить  мріяти  й  зітхати,
Можливо,  спробувать  ще  раз?

Напевно,  десь  чекає  доля,
Пройдіть  незвідані  шляхи.
Часу  немає  йти  поволі,
Якщо  кохання  є  штрихи.

Спішіть  в  обійми  до  коханих,
І  поверніть  в  серця  весну!
Яка  приходила  лиш  снами,
Тепер  відчуйте  на  яву.

Що  буде  потім  -  неважливо,
Зима,  морози,  заметіль.
А  ти  дивись,  уже  щаслива,
Десь  за  спиною  сльози,  біль.

Тоді  кохайте,  як  востаннє,
Ціну  узнали  почуттю.
Зуміє  все  змінить  кохання,
Радійте  новому  життю..







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924652
дата надходження 10.09.2021
дата закладки 11.09.2021


Zвіздослав Сухенький

Веселинки

Підтримуючи  вогник  поетичних  забав:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924407

***
Дід  поїхав  у  столицю
На  культуру  подивиться.
Як  забрів  у  клуб...  стриптизу,
То  посивів  навіть  знизу.

***
В  Таїланді  піп  Василій
Чоловічу  втратив  силу.
На  масаж  пішов  він  спини
І  зробився...  Василина!

***
Натякає  баба  діду:
Восени  росте  лібідо.
Дід  побіг  у  єврокасу:
Де  купити  цю  заразу?!
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924582
дата надходження 09.09.2021
дата закладки 09.09.2021


Надія Башинська

ПЛИВУТЬ ХМАРИНИ В НЕБІ СИНІМ

Пливуть  хмарини  в  небі  синім
біленькі,  ніби  баранці.
Я  простягну  свої  долоні  -
й  вони  ніби  в  моїй  руці.

А  сонце  бачить  і  сміється:
"Красивий,  друже,  в  тебе  край.
Хоч  ти  ще  сам  зовсім  маленький,
в  твоїх  руках  багато.  Знай.

Багато  зможуть  твої  руки  
зробить,  щоб  він  ще  кращим  став.
Щоб  у  труді,  маленький  сину,
ти  миті  радості  пізнав."

Ось  на  долоньці  кущ  калини
і  наша  хата,  й  вишень  цвіт,
і  наша  річка,  наше  поле,
в  небі  лелек  стрімкий  політ.

Як  сонце  сяде  -  місяць  ясний
й  зорі  в  долоні  я  візьму.
А  на  світанку  солов'їні
пісні  у  росах  я  зберу.

А  вранці  сонечку  ясному
назустріч  руки  простягну,
його  зігрію  у  долоньках
і  в  синє  небо  відпущу.

Воно  ж  сміється  завжди  дзвінко,
щойно  просило:"Постривай!
Весь  світ  у  тебе  на  долоньці,
й  мене,  будь  ласка,  потримай."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924048
дата надходження 03.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Знову осінь мій коханий ( слова до пісні)

Знову  осінь,  знову  осінь,  мій  коханий,
В  прохолоді  загорнувся  тихий  ранок.
У  червоному  намисті  вже  калина,
А  у  небі  чути  крики  журавлині.

І  до  вирію  збираються  лелеки,
Їм  летіти  і  летіти,  так  далеко.
Упадуть  дощем  холодним,  дрібні  сльози
І  напише  знову  осінь  свої  прози...

Як  з  тобою  будем  милий,  їх  читати,
Буде  осінь  про  кохання  нам  шептати.
Заволочать  береги,  густі  тумани,
Тільки  я  тебе  любить  не  перестану.

Я  любов'ю  в  пору  цю,  тебе  зігрію,
І  осінню  тугу,  вітром  я  розвію.
Посміхнись  до  мене  милий  -  я  з  тобою,
Ми  посидимо  під  нашою  вербою.

Лиш  вона  про  наші  знає  таємниці,
Вірю  любий,  що  задумано  -  здійсниться.
І  нехай  осінній  танець  нас  кружляє,
Я  скажу  що  моє  серденько  кохає...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924340
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Галина Лябук

Свята наука.

                                                   "    Не  буде  хліба,  не  буде  й  обіда  "
                                                                                 народна  мудрість.


Лежать  шматочки  хліба  на  стежині.
Їх  кинули...  Тут  неважливо  :  вчора,  нині,  -
Забуті  птахами,  тваринами,  людьми.
В  піску,  засохли...  І  такі  байдужі  ми.

Діди,  батьки  пережили  війну  і  голод.
Їх  кусник  хліба  рятував  і  грів  у  холод.
За  хліб  молилися  і  молитвИ    складали,
Ціну  насущному  дорослі  й  діти  знали.

З  дитинства  в  голову    вкладали  нам  науку,
Як  скибку  хліба  взяв  собі  у  руку,    -
Доїсти  треба,  а  не  викидати,
Бо  хліб  святий  -    це  треба    пам'ятати.

Бувало,  як  впаде  шматочок  на  підлогу.
Що  тут  робить?    Не  думали  ми  довго  :
Цю  скибочку  швиденько  піднімали,
Перехрестившись,    хлібчик  цілували.

В  нас  хліба  не  завжди  було  уволю.
Тяжкою  працею  батьки  кували  долю.
На  хліб  насущний  потом  заробляли,
Тому  повагу  й  шану  до  святого  мали.

Тож  бережімо  хліб  і  молитвИ    складаймо,
Що  він  святий,    -    це  зАвжди    пам'ятаймо.
Навчаймо  наших  діток  і  онуків
Тримати  в  голові  святу    науку.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924384
дата надходження 07.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Іди і не спіткнися

До  мене  ти  вже  зовсім  близько-близько,
Лиш  щось  тобі  все  ж  заважає.
А  осінь  човгає,  хоча  не  слизько,
І  думка  осами  не  жалить.

Все,  як  раніше,  в  ритмі  серце  стука.
Любов  не  вивітриш,  не  димна.
Чому  ж  ще  досі  тільки  чути  тупіт,
А  крок  зробити  важко?  Дивно...

Іди...В  чеканні  зоряної  зливи
Я  майже  поруч,  доторкнися.
Ми  ж  у  любові  вже  були  щасливі...
Хоч  сон  це,  йди...  і  не  спіткнися.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924474
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Катерина Собова

Кросворд

В’ячеслав    після    роботи,
Як    завжди,    відпочиває,
Жінка    поруч,    у    журналі
Сторінки    перегортає.

-У    кросворді    ось    питання,-
Розпирає    радість    Нінку,-
Яке    в    мужа    є    бажання,
Коли    дивиться    на    жінку?

Тут    всього    чотири    букви,
Дуже    легко    відгадати,
Називай,    коханий,    слово,
Я    готова    записати.

-Звісно,    борщ,    і    це    ти    знаєш!
Ніна    почала    сичати:
-Не    туди    ти    загинаєш,
Доведеться    підказати.

Перша    ес    у    слові    цьому,
Така    сама    і    остання,
Тут    вже    ясно    і    тупому  –
Дуже    легке    це    завдання.

-Догадався,-    каже    Слава,-
Слово    соус,    легке,    дійсно.
Ніночка    журнал    відклала,
Перейшла    в    скандальне    дійство:

-Та    коли    ж    ти    нажерешся?
Щоб    тебе    уже    розперло!
Слово    -    секс,    дурному    ясно,
Воно    що,    в    тобі    вже    вмерло?

За    обов’язки    подружні
Щось    почав    ти    забувати,
І    такого    паразита
Я    ще    маю    годувати?

Слава      слухав    речі    жінки,
Жалюгідний    був,    не    гордий,
Проклинав    того    навіки,
Хто    придумав    ці    кросворди!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924440
дата надходження 08.09.2021
дата закладки 08.09.2021


Lana P.

My summer season is over…

Нема  за  літечком  жалю  —
Крокую  в  осінь.
Я  світ  безмежності  люблю  —
Віншує  просинь.
Без  нарікань,  в  полоні  мрій,
Лаштую  кроки.
Ти  —  вітер,  а  не  вітровій  —
Візьму  уроки!
Пісок  цілую,  а  не  йду  —
Лоскочуть  хвилі.
А  ти  відчув  мою  ходьбу  
До  щему  в  тілі  —
Енергій  з  часом  у  танку    —
Життєву  силу!
Ото  ж    люби  мене  таку  —
І  ніжну,  й  милу!


4/09/21  На  світлині  цілую  стопами  пісок  —  чомусь  такі  відчуття  отримала  на  узбережжі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924246
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


Амадей

Ніночці Незламні в День народження

Вітаю  я  сьогодні  Ніну,
Сьогодні  в  неї  іменини,
Бажаю  Ніні  сотню  літ,
Вірші  писать,  прозу  творить.

А  ще  бажаю  в  кожнім  слові,
Здоров"я,  щастя  і  любові,
Не  зустрічалась  щоб  з  бідою,
І  була  завжди  молодою.

Хай  лине  пісня  в  Вашій  хаті,
Будьте  щасливі  і  багаті,
Хай  завжди  лине  в  хаті  сміх,
Пишіть  і  радуйте  нас  всіх.

 З  Днем  народження!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924242
дата надходження 06.09.2021
дата закладки 06.09.2021


НАДЕЖДА М.

БАЧИШ, ДОЛЕ, МИ ВЖЕ НЕ ЧУЖІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=Je8wYXb0COk[/youtube]

Може  доля  усе  вирішати,
Ось  взяла  і  прислала  тебе.
І  для  чого,  хотіла  б  я  знати,
Чом  за  мною  постійно  іде?

Озираюсь  -  він  поруч  зі  мною,
Це  побачить  -  притишує  крок.
Забавляється  доля  ця  грою,
Наганяє  оцим  лиш  пліток.

Подивлюся  -  ну  що  в  нім  такого,
Помилився,  чи  справді  любов?
Поміняю  я  звичну  дорогу:
За  спиною  моєю  він  знов.

Лиш  мовчить  і  постійно  зітхає,
Чи  надію  пригрів  у  душі?
Але  курс  свій  постійно  тримає,
Бачиш,  доле,  ми  вже  не  чужі...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923880
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 02.09.2021


Родвін

Лиш чути, як дощ барабанить

Низе́нько,  над  кро́нами  хмара  пови́сла,
Дере́ва  прини́шкли,  чека́ють  дощу́.
Вітри́сько  наха́бний,  зриває  з  них  листя,
Шарпа́є  сердито,  грози́ть  :   -  Потрощу́  !

Сморо́дині  вітер  викру́чує  віти,
В  садо́чку  бісну́ється,  несамови́тий  !
Споло́хав  пташо́к,  поваля́в  спіле  жито,
Пелю́сточки  ніжні  зриває  на  квітах  !

На  дах  метале́вий,  баба́хкають  гру́ші,
Бабу́ся,  зляка́лась,  вікно́  зачиня́є,
Мо́литься  Богу  :   -  Спаси́  наші  ду́ші  !
Бо  бли́скавка  в  хату,  бува́,  заліта́є  !

Пала́є  вогне́м  -  блискави́ця  згора́  !
В  коли́сці  просну́лась  і  пла́че  дитина,
Гри́мнуло  так,  що  зірва́лась  карти́на  !
Розве́рзлося  небо   і   ллє,   як  з  відра́  !

Сві́тло  пога́сло,  вже  су́тінки  в  хаті
Споло́ханих  ді́ток  вколи́сує  мати
-   Засні́ть  мої  лю́бі,  неха́й  вам  тала́нить  ...
Заснули.  Лиш  чути,  як  дощ  барабанить  ...

31.08.2021  р.

Фото  :

 https://i.pinimg.com/originals/01/
92/7d/01927d6940b728834131b829e44bbb0d.gif


                    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923825
дата надходження 01.09.2021
дата закладки 01.09.2021


Zвіздослав Сухенький

September Blue

Милуюся  кінчиком  літа,
Що  яблуком  стиглим  
На  гілці  тонкій  повис.
У  ньому  цілунки  сонячні  
Незмивно  палахкотять...
Ні,  це  не  кінець,
Це  -  кінчик
Найдорожчого  пензлика  в  світі  -
Часу  
Життя.  

September  Blue  -  дослівно  "вересневий  смуток",
одна  з  найніжніших  пісень  Кріса  Рі  (Chris  Rea).  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923767
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Ніна Незламна

Домовленість ( проза 2ч. )

                                         Домовленість  (проза  2  ч.)

Янош  полегшено  перевів  подих,  на  обличчі  мелькнула    тінь  усмішки,  підстерегла  думка  -  Які  заручини  і    з  ким?  Здається,  тут  все  само  собою  вирішиться.  Він  зацікавлено  подивився    в  сторону  Марини  й  Артура.  Вони  в  розмові  навіть  не  помітили,  як  усміхнені,  щасливі  Віола  з  Баро  зникли  з  поля  зору.
 Старий  спішив  назустріч  Дмитрові,  хотів  з  ним  поговорити.  Той  нічого  не  зрозумівши  в  поведінці  Віоли,  здвигнув  плечима,  щось  бурмотів  собі  під  ніс.Чорні  очі  блищали,  у  них  світилася  невтішна  думка,  він  різко  розвернувся,  поспішив  до  Анжели.
 За  кілька  секунд,  Янош  грав  на  скрипці,  заспівав  циганську  пісню.  Марина,  ніби  всім  тілом  обперлася  на  Артура,
-  Гарно  грає  дядько,  ще  й  співає!    Хай  би  дожив  до  нашого  весілля,  я  би    з  тобою  радо  станцювала  весільний  танець.А  ти?  Я  тобі  подобаюся?
 Артур  пригадав  розмову  з  батьком,  що  можливо  домовляться  про  весілля  і  тут  же    перед  очима  тупий  погляд  Віоли.  Ніби  джмелі    гуділи  в  голові  -  чи  я  не  так    зрозумів,  чи  переплутав.  Але  ж    мати  купила  кольє    для  Віоли,  казала  їдемо  на  заручини.  Вмить  пригадав,  що  в  авто,  для  Марини    лежить  червоне  намисто.    В  метушні,  він  про  це,  чомусь    просто  забув.  Замість  відповіді,  ледь  посміхнувшись  до  неї,    прошепотів,
-  Пішли,  я  для  тебе    маю  подарунок.
 Арсен  помітив,  як  син  з  Мариною  пішов  до  автівки.  Цікавість  ятрила  душу,  потай  підглядав  їз-  за  бузку.  Артур  одяг  на  неї  намисто.  Вона,    зразу  схиливши  голову,  ніби  замислилася  та  це  лише  на  якісь  кілька  секунд.  Вже  розчервоніла,    обійняла  його,  він  припав  у  поцілунку.      Такий  розклад  подій  Арсена    вибив  з  колії  -  Що  ж  це  коїться?  Змарніло  обличчя,  очі  налились  кров`ю    -  Як  же  домовленість?  Він  знову,  вирячивши  очі,  дивився  на  молодих.  Артур  обіймав,    притискав  її  до  себе.    Закривши  очі,  вона  підкорялася  йому,  як    роса  танула  на  сонці.  Підкрався  відчай  -  Чорт  забирай,  вона  ж  менша  за  Віолу,  ніби  тихеньке  янгеля,  а  тут  -  на  тобі!    Йти  проти    домовленості?  Сказати,  що  засватаємо    Марину,  але  ж  не  годиться    меншу  доньку    першою  віддавати  заміж.  Це  ж  Дмитро  знає  та,    як  сказати  йому,  як  розпочати  розмову?
   В  цей  самий  момент  з  будинку  вийшла  Надія.  Помітивши,  що    її  чоловік    ніби  за  ким  підглядує,  ледь  пригнувшись,  непоміченою,  підкралася  до  нього.  Що  ж  там  такого  цікавого,  що  він    так,  потай  позирає?  Від  хвилювання,  здавалося  і  не  дихала.  Стала  навшпиньки,  подивилася  поверх  чоловічого  плеча.  Побачивши  сина  в  обіймах  з  Мариною,  зблідла,  закам`яніла,  не  змогла  й  слова  сказати.  Сердитий  Арсен,  від  відчаю  зіжав  кулаки  й    різко  розвертаючись,  зробив  крок  вперед,  збив  Надію  з  ніг.  Обоє  очутилися  на  траві.    Похапцем  здіймалися  на  ноги,  мовчки  позирали  в  різні  боки.  Мабуть  на  їх  щастя,    на  обійсті  нікого  не  було.  Надія    товкла  чоловіка  в  плечі,  сварилася  циганською  мовою.  За  будинком,  витерши  спітніле  обличчя,  запитала,
-  І  куди  ти  дивився?  Що  тепер    робитимеш?
Розчервонілий,  спересердя  різко    махнув  обома  руками,  ніби  між  ними  поставив  залізну  загорожу.
-  Помовч  жінко!    Хай  подумаю,-..  поспіхом  попрямував  до  садка.
Паморочилась  голова,  знервовано  потирав  руки  –  але  ж    з  цієї  катавасії  треба  якийсь  вихід  знаходити!
       У  садку,  погойдуючись  на  кріслі  –  качалці,  сидів  Янош.  Задумливий,  раз    –  у  -  раз  випускав  кільця  диму.  Почувши  чиїсь  кроки,  озирнувся,
-  О,  це  ти  Арсене!  Чому  розчервонівся,  щось  бентежить?
Той,  з  розмаху,  гепнувся  у  крісло  навпроти,
-  Це  добре,  що  ти  тут!Хочу  порадитися…  Коли  ми  ,  ще  всі  були  разом,  домовилися  з  Дмитром,  що  одружимо  своїх  дітей,  ну  Артура  і  Віолу.  А  тепер  і  не  знаю,  що  йому  сказати,  розумієш,  проти  сина  не  хочу  йти.  А  він  вже  з  Мариною  цілується,  ти  собі  це  уявляєш…
-  То,  що  ж  тут  поганого?  Молоді,  кров  грає…  Себе  згадай…
-  Так  ми  ж  домовлялися  про  Віолу.  За  невістку,  я    її  хотів.
 -  Хотів!  Знаєш  хотіти  не  шкідливо!  Але,  як  так  дуже  хотів,  чому  було  заручини  не  зробити?
-  Ну,  ти  ж  розумієш,  хотілося  впевнено  стати  на  ноги,  тоді  вирішити  це  питання,  Думав  сьогодні  поговоримо,    оголосимо  про  заручини.
 -  Ну    і  в  чому  справа?  Поговоріть…  думаю  в  присутності  Артура  це  буде  краще  зробити.  
-  Що  та  молодь  дуже  знає!  Він  матиме  таку  освіту,  йому  треба    мати  видну  дружину.  
-  А  ти  знаєш,  Марина  саме  й  буде  йому  парою,  гарно  вчиться,  мріє  й  після  школи  вчитися.  Якщо  не  помиляюсь,    я  кілька  раз  в  неї  на  столі  бачив  Конституцію  України.  Що  худенька,то  нічого,  рік  -    два,  вбереться  в  тіло,  тоді  й  відгуляєте  весілля.
-Чи  зрозуміє  Дмитро?  От  в  чому  запитання.
-Ти  Арсене,    не  гарячкуй!  Знаєш,  коли  дріжджове  тісто  зо  два,  чи    три  рази  добре  підійметься,  тоді    й  хліб  буде  вдалий.  Тож  час  покаже  синку,  а  зараз  наберись  терпіння.
***
     Щасливий  подією,  Баро  вже  проїхав  кількома  вулицями  містечка.  Мав  бажання  поспілкуватися  з  дівчиною,  хотів    дещо  запитати.
 Віола  ж  ніби  пташка,  що  вирвалася  з  клітки,    осяяна  усмішкою,  раз  –  у  -    раз,  то    визирала  у  вікно,  то    з  легкою  іронією  і  з  гордо  піднятою  головою  позирала  на  нього.
   Окинувши  поглядом  салон  авто,  на  задньому  сидінні  помітила  гітару.  Як  було  витримати,  не  запитати,    тут  цікавість  перемогла  гордість,  легка  усмішка  покрила    її  лице,  кілька  раз  кліпнула  очима,  здивовано  запитала,
-  О!  Незрозуміла…  А  ти  що,  може  на  гітарі  граєш?  
-  А  що?    Хіба  я  не  циганської  крові?  Не  тільки    граю,  я  для  тебе    іще  й  нашої  заспіваю.    Пам`ятаєш,  як  вечорами    збирався  весь  табір  і  жінки  співали  різних  пісень.  Починали  з  сумних,  а  закінчували  веселими,  завзятими,  потім  танці  до  упаду…  .Ото  було  життя.
-  Ні,  я    той  час  смутно  пам`ятаю,  так  лише  декілька  моментів.То  ми  ще  довго  будемо  гаяти  час  по  вулицях,  тобі  це  цікаво?
-  Я,  мріяв  про  нашу  зустріч,  хотів  з  тобою  побути  наодинці.  Тут  є  якась    річка,чи  став?
Вона  розмахувала  рукою,
-  Ні,  це  в  іншій  стороні,  це  далеченько,  он  туди  за  пагорб,  там  парк,    за  ним  і    став.  Давай…  їдь  трохи  далі,  тоді    вліво,  бачиш  стежку,  я  покажу  де  збираються  всі  роми..Це  дядько  Янош    тут  править,  він  же  барон.  До  нього  люди  часто  приходять    за  порадами.  Але  він  завжди  радиться  з  батьком,  каже  вже  старий,  життя  змінилося,  інші  погляди.  Знаєш  іноді  нас  з  Мариною  називає  онучками  та  то  нічого,  він  добрий,  ми  до  нього  звикли.…
   Запала  тиша…  Він  замислився,  шукав  слова  з  чого  почати,  як  донести  їй  своє  бажання,  бути  навіки  разом.  Чи  зрозуміє,  ще  ж  молоденька,  як  не  злякати,  а  часом  я  не  був  у  її  планах?  Як  підійти  з  своєю  пропозицією?
   В  душі  енергія  бурлить,  шматує  серце    раз  -  у  раз,  шукає  щастя.  Настигла  думка  й  вголос,
-  Можливо  серед  цих  ромів  ти  вже    нареченого  маєш?
-  Ні-  ні,  де  ти  бачив,  вони    якісь    трохи  інші…  Можна  сказати  бідніші  та  і  не  такі  працьовиті,  як  батько.  Бачу,  ти  теж  молодець,  круте  авто,  значить  десь  працюєш,  не  думаю,  щоб  маком  займався.
-  Мислиш  в  правильному  напрямку,  я  собі    не  ворог,  щоби  загриміти  у  в’язницю.  Сучасні  менти  не  ті,  що  були  раніше.  …Та  й  хочеться  жити  спокійніше,  не  відрізнятися  від  інших  людей,  які  мене  оточують.
   Баро  закінчив  розповідати  про  своє  життя.    Віола  з  захопленням  слухала  його,  інколи  скоса  позирала  й  морщила    кирпатого  носа,  посміхалася.  Вони  їхали  повз  посадку  за  нею  виднілось  кукурудзяне  поле,  ближче  на  пагорбку,  в  густій  траві  губилася  вузенька  стежка.  
За  кілька  хвилин,  вона  вийшла  з  авто.  Усміхнений,  прикував  до  неї  свій  погляд.    Вона  ж,    ніби  навмисто,  зробила  кілька  стрибків,  озирнулася  й  стала  в  граціозній  позі.  Він  різко  відкрив  двері  авто,  на  ходу  у  кишеню  ховав  каблучку,  поспішив  за  нею.
Раз  -  у  -  раз  вітер    здіймав  її  волосся…  Сонячні  промені  торкалися  її  усміхненого  обличчя…  Від  глибоких  вдихів  і  видихів,  здіймалися  і  опускалися  груди,    вона  з  захоплення  роздивлялася  навкруги,  розводила  руками,
-  Ось…  подивися,  яка  краса!  Наше  містечко,    як  на  долоні!    Мені  тут  подобається.  Знаєш,  коли  дядько  Янош  грає  на  скрипці,    в  мене  серце  завмирає.  Мені  здається  його  всі  чують,  замовкають  птахи,  навіть  гавкіт  собак  вщухає.    На  свята    тут  доволі  весело;    пісні,  танці,  традиційне  вогнище.
Продовжувала  розповідати  де  знаходиться  залізничний  вокзал,  невеличкий  завод,  центр  міста,  храм,  лікарні.  Він  все  пропускав  повз  вуха,  любуючись  нею,    підійшов  так  близько,  що  вона  почула  його  гучне,  прискорене    серцебиття.Забракло  сил  боротись  зі  своїми  почуттями,  став  безпорадний  проти  її  чарів  -  так,  наче  його  п`янив  якийсь  її  запах.  Довгий  поцілунок….    По  її  тілу  теплий    струм,  як  пробудження    природи  навесні.  Вмить  почервоніла,  довкола  озирнулася.
Його  очі  заграли,сипнули  іскорками,  раптово  вирвалося  з  вуст,
-  В  яких  стосунках  ти  з  Артуром?
 Її    очі  миттєво  округлилися,  посерйознішала,
-Ой,  не  мели  дурниць,    -  сухо  скривилася,  наче  з`їла  кислицю.  Що  в  мене  з  ним    може  бути?!  Яка  я,  а  який  він,  ніби    молодий  гороховий  стручок.  Він  же  батькової  статури,  змужніє,  теж  буде  з  животиком,  ніби  на  шостому  місяці  вагітності.
 Баро  так  розсміявся,  аж  присів,
-  Ну  й  порівняння  зробила!  Ми  з  роками  теж  змінемося,ти  про  це  не  подумала?
-  Не  думала  і  не  хочу  думати.  Хочу  бути  вільною,  хочу  за  кордон  поїхати,  побачити  світу  та  думаю    батько  не  відпустить.
 І  пригладивши  ногою  траву,  присіла  на  неї,  
-  Коліна  не  болять?  Сядь  поруч,  хай  полюбуємося  природою.  Люблю    коли  довкола  буяє  зелень,  коли  тепло  -  люблю  ходити  босоніж.  Це  я  так  взулася  в  ці  капці,  для  годиться,  тож  гостей  зустрічала.  
За  мить  присів  поруч,  однією  рукою  обійняв  за  плече,
 -Я  думаю,  ще  рік  і  тобі,  як  і  всім  дівчатам  в  такому  віці,  треба    буде  заміж  вийти.  Знаючи  твого  батька,  він    це  не  відкладе  в  далеку  шухляду.    Ти  ж,  ще  не  заручена,  наскільки  я  знаю.  От    якби  перед  тобою  стояв  вибір  –  я,  чи    Артур,  за  кого  би  пішла?!  Кому  б  віддала  своє  серце,  довірилася?
-  Ото  запитання!  Зараз  погадаю….
Повільно  закривши  очі,  вона    крутила    вказівними  пальцями,  потім  розвела  руки  і  намагалася    зіткнути  пальці  один  до  одного.  Ну,  як  дитина  –  подумав  він  і  схопив  її  за  руки,  повалив  на  траву,  ледь  не  торкаючись  уст,  
-Що  за  вигадки?!  Віоло  тут  життя  вирішується,  а  в  тебе  жарти,  якісь    дитячі  забави…
Трохи  обурено,  кліпаючи  очима,    
-  Ха!    Що  не  можна  й  пожартувати.
Вмить,  з  привітною  усмішкою,  подалася  до  нього  пишним  тілом,  знову    повільно  закрила  очі,  ніби  подала  знак  -  цілуй  мене,  цілуй.    Його  теплі  долоні  торкнулися  її  обличчя,  пристрастно  поцілував.  Коли  ж  його  губи    відпустили  її,  запитав,
-  Віоло,  мій  сонячний  зайчик,  ти  підеш  за  мене?  Ти  тут  сувора,а  тут    вже  й  ніжна,  яка  ж  насправді    стала  ти?  А  я    тебе  єдину,  ще    з  дитинства  кохаю.  Скажи  чи  я  потрібен  тобі?  Ти  мені  віриш?
Її  несмілі  кінчики  пальців  торкнулися    його  чола,  посміхаючись  куйовдила  густу  чорну  чуприну,
-  О,  за  дешево  ти  мене  хочеш,  думаєш,  як  браслет  подарував,  поцілував  і  я  тобі  вже  про  все  розповім,  кинуся  на  шию.
-    Не  спокушай  до  хріха,-  приліг  поруч,  -Браслети,  намиста,  це  не  основне,  що  ти  відчуваєш  до  мене?  Ти  в  Молдавію  поїдеш  зі  мною?  За  мене  заміж  підеш?
-В  Молдавію?  А  ти,  що  на  постійно  там  влаштувався?
-  Так,    зроблю  ще    пару  ходок  за  кордон,  придбаю  квартиру.  Будеш  господинею.    А  пізніше    я  планую  перейти  на  туристичні  автобуси.  Поїхала  би  зі  мною,  побачила    Європу.  Ось  уже  і  збулася  би    твоя  одна    із  мрій!  
Запала  тиша…  Але  вона  хотіла,  щоб  він  більше  поспілкувався  з  нею,  на  грудях  поправила  локони  волосся,  підняла  руки  догори,
-  Баро,  подивись  на  небо!  Яка  краса!  Білі  хмаринки  мов  пір`їнки,  ніби  підморгують  мені.  Яскраве  сонце  щиро  посміхається,  пестить  моє  рум`яне    личко,  дарує  яскраві  теплі  промінчики.  Ти  знаєш,  я    люблю  дивитися  на  небо,  ось  так  лежачи.  Мені  здається  я    лечу  разом  з  тими  хмарами,  чую  своє  гучне  серцебиття,  ловлю  повітря,  насолоджуюся  життям.  О!    Подивися  туди,  -  показала  рукою,  -  Бачиш,    з  заходу  чорна  хмара  насувається,  ще  й  може  бути  дощ.
Спершись  на  лікоть,
-  Вона  далеко  від  нас  та  й  ми  ж  на  авто.
І  прихилився  до  неї,
-  Ото  розмріялася…  Лечу…  Ти  ж  не  дитина,  а  дівиця!  Ось  виходь  за  мене,  будеш  моя  цариця,  озолочу…    Кохатиму,  як  лебідь  лебідку!
-  Та  ти  що!  Це  жарти,  чи  справді  просиш  моєї  руки?  То  де  ж  каблучка  на  заручини?
Ніби  тільки  раз  кліпнула  очима,  перед  нею  тримав  каблучку,  
-  Даєш  руку,  чи  ні?!  Підеш  за  мене?
Так  несподівано  -  мелькнула  думка    в  її  голові  -  а  чи  й  не  сниться  все  це  мені?  Пристально  дивилася  в  його  чаклунські  очі,  легке  зітхання  вирвалося  з  уст,
-  Піду…  Піду  Баро!-  трохи  замислившись,  продовжила,-  Та  напевно  ж  не  зараз,  коли  школу  закінчу.
Від  хвилювання  ледь  тремтіли  руки,  він  одяг  їй  каблучку,  пригортаючи  до  себе,    поцілував  її    довгим  ніжним,  тремтячим  поцілунком.
 -  Сонце  моє,  мій  дорогоцінний  діамант,  ми  заручилися  з  тобою!  Тепер  нас  ніщо  і  ніхто  не  посміє  розлучити!
Звільнившись  від    його  обіймів,  прошепотіла,
-  Ти  так  цілуєш,  що  я  хмелію,  ніби  випила    вина.
Розкинувши  руки,  дивилася  на  небо.  Він  різко  встав,  попрямував  до  авто,
-  Я  зараз,  зачекай!  
Повертаючись,  Баро  кілька  раз  доторкнувся  до  струн  гітари    і  поставив  перед  нею  коробку  цукерок  Рафаело,
-  Пригощайся!  На  жаль  вина  не  можна,  думаю  сама  не  будеш,  а  я  ж  за  кермом…
-    Ой,  такі  цукерки  я  бачила  по  телевізору,  це  ти  звідки  їх  привіз?
Сяючими  очима  дивилася  на  нього,  ласувала  цукерку,  прицмокувала  та  вмить    нагадала,
-Ой,  ти  що  будеш  грати,  але  ж  нам  треба  повертатися.
-  Думаю  встигнемо…
 Лунала  пісня  про  кохання  і  їй  здалося,  що  не  тільки  вона  її  слухає,  а  й  все  містечко.  Легенький  вітер  куйовдив  її    кучеряве  волосся.  В  очах  зоринки,  на  душі  тепло,  серцю  хочеться  радіти,  не  відпускати  цю  щасливу  мить.
***
   Непомітно  підкрадався  вечір…  В  садку  чоловіки  грали  в  доміно…Дмитро  вкорте  позирав  на  годинник  –  не  раз  настигала  думка  -Вже  й  пора  повернутися,  ох  Віоло  -  Віоло,  що  ж  ти  коїш.  Поки  вас  повіддаю  заміж,  зовсім  посивію.
 Янош  спостерігав    за  ним,  вирішив  втрутитися,  прошепотів,
-Ти  би  Марину  з  Артуром  послав    за  ними,  думаю  вона  знає  де  вони,  так  довго  можуть  бути.
Закінчивши  ігру,  Дмитро  спішив  знайти  Марину.
     В  будинку,  час  від  часу,  чути  розмови…    Жінки    знову  готували  салати,    накривали  стіл  пахучими  стравами.    Але  ті  розмови    майже  ні  про  що,  трохи  про  моди,  про  погляди  на  життя.  Надія  чекала  розмову  про  дітей,  думки,    як  оси,  в  голові  гуділо…  що  ж  буде  далі?  Анжела  ж,  жінка  мудра,  виважена,  наспівувала    циганську  пісню.    В  усьому  довіряла  чоловікові,  тому  й    про  дітей  ні  слова..  
     В  одній  із  кімнат,  Марина  розповідала  Артуру  про  навчання.  Хлопець,  побачивши  на  столі    Конституцію  України,  здивовано  запитав
-  А  це  тобі  навіщо?  
-  Ну  ти  ж  вивчаєш  «Право»,  а  хіба  мені  не  можна?  Якщо  чесно,  хочу  все  життя  бути  поруч  з  тобою.
Він  ніби  й  не  чув  цих  слів,  позирнув  у  вікно,
-  Десь  Баро  з  Віолою  пропали?  
-  Вона  тобі  така  важлива?
-  Та  ні,  я  би  вже  дещо  перекусив.
     Кілька  секунд  і  Марина    перед  ним  тримала    бутерброд  з  копченою  ковбасою  і  сиром,  припрошувала,
-  Ану,  давай  скуштуй!  
 Вони  по  черзі,  відкусювали  маленькі  шматочки  і  посміхалися.  Коли    з  бутербродом  було  покінчено,  обняла  його  за  шию,
-  А  тепер  дякуй!
-  Ти  така  проста,  як  дрова.  Але  ж  приваблива!
Він  тільки  торкнувся  її  губ,  як  в  кімнату  зайшов  Дмитро.  Де  стояв,  там    і    якусь  мить  і  закляк,    очі  мало  не  віилізли  на  лоб,  важко  перевів  подих,                                                        
-  Артур!  Що  ти    собі  дозволяєш!  Це  тобі  не  іграшки!
Марина  притулилася  до  Артура,
-  Тату,  а  може    ми  заручимося  з  Артуром,  що  скажеш?
-  Це  з  яких  пір  дівчата  перші  про  це  говорять?    Це  він  має  вирішити,  а  не  ти!
Донька  ледь  зблідла,  зніяковіла,  косо  позирнула  на    хлопця.  В  одну  мить,  ніби  спалахнуло  багаття  й  полум`я  торкнулося  його  обличчя.
Та  Дмитро  не  звертаючи  уваги  різко  звернувся,
-  Ти  хлопче  краще  сядь  за  кермо  авто  та  поїдь  з  Мариною,  знайдіть  мені  ту  пару  голубів,  де  вони  можуть  так  довго  вештатися.  Ви  всі,  ще  як  діти,  тож  треба  навчитися  поважати  і  інших,  а  не  думати  тільки  про  себе.
   Артур,  як  слухняне  телятко,  не  проронивши  ні  слова,  опустивши  плечі,  попрямував  до  авто.  Дмитро  гнівно  подивися  в  очі  доньки,
-  Давай,одна  нога  там  -  друга  тут,  щоб  швидко  мені.  Що  теж  заміж  не  терпиться?!  Ох,  дівота-  дівота,  ранні  пташки!
***
     Слухаючи  пісню,  Віола  від  задоволення  примружувала  очі.  Раптом  звідкись,  наче  здалеку  до  них  донісся  грім.  Водночас  привернула  до    себе  увагу  Волга,  яка  неподалік  зупинилася  навпроти  них.  Дівчина  різко  піднялася  на  ноги,  торкнулася  плеча,
-  Вставай  !  Чуєш  вже  гримить  і  здається  до  нас  гості.
З  авто  вийшло  троє  молодиків.  Не  поспішаючи,  перший  високий,  як  жердина,  білявий,  зсутулившись    потирав  руки,
-  Ану-  ану…  і  що  це  за  краля  тут  відпочиває?
Побачивши  чужинця,її    наскрізь  пронизав  страх,  холодні  мурахи  пробігли  по  тілу,  спиною  притулилася  до  Баро,
-  Це  не  з  наших…
Слідом    за  білявим,  йшов  нижчий  за  зростом  хлопець  ромської  національності.  Дівчина  уважно  придивлялася  на  нього,  але  зрозуміла,  що  він  не  з  містечка.  За  мить  почула  знайомий  голос,  полегшено  перевела  подих.  Останнім  за  ними  йшов  Яник  Ворон,  саме  той  хлопець,  що  вподобав  Марину.  Він  розвів  руками,
-  Віоло!  Тобі,  що  наших  хлопців  замало,  що    ти  сюди  чужинця  привезла?  Е-  е  –  е    дівчино,    так  не  годиться….  
Віола  встигла  прошепотіти,
-  Цього  я  знаю,  він  залицяється  до  Марини.
 Баро  віддав  їй  гітару,
-  Знаєш  роме,  життя  така  штука,    воно  постійно  змінюється,  обертається  навколо  своєї  осі,  ми  з  тобою  можливо  й    за  весільним  столом  зустрінемося,  породичаємося,-    протягнув  руку  і  продовжив,  -  Будемо  знайомі,  я  Баро  -  наречений  Віоли.
Білявий  різко  розвернувся,  відхилив  руку  Баро,  став  поміж  них,
-Ша-ша,  що  за  розклад…  Яник,  що  за  дівка  й    чия  вона,  що  я  не  знаю.
-  Так  тебе  ж    тут  два  роки  не  було.  Це  онучка  нашого    барона.  старша  донька  Дмитра,  бачиш,  як  виросла.
На  лиці  білявого  розпливлася  єхидна  усмішка,  погляд  голодного  вовка  пронизав  Віолу  з  ніг  до  голови,  став  навпроти  неї,
-А  може  він  зіграє,  а  ти  нам  заспіваєш  і  потанцюєш.  Може  я  першим  буду  в  твоєму  ліжку.
Після  цих  слів  Баро  весь  напружився,  стиснув  кулаки,  
 -  Ти  ж  хоч  і  пофарбувався,  правда  не  знаю  для  чого,  але  ж  маєш  знати  наші  звичаї.  
-  Та  досить  про  звичаї,  не  той  час…  Гарненька,  пишненька,  даси  цицьки  посмоктати?
Баро  миттєво  різко  викрутив  йому  праву  руку  назад,той,    хитаючись,  впав  на  коліно.  Намагаючись  піднятись,  вуха  різонула  гучна  лайка,  потім  хрипло  сказав,
-  Що  може  позмагаємося,  хто  виграє,  того  й  дівка.  
Яник  підійшов  до  другого  хлопця,
-  Так  не  годиться,  ми  ж  з  одного  містечка.
У  відповідь  той  здвигнув  плечима,
-Та,  що  я  та  й    хто    я  проти  нього,  якась  мурашка.Сьогодні  тут,  завтра  десь.  Я  з  кочівників,  устрягати  не  буду.
Баро  вирішив,  що  краще  домовитися,  розійтися  по  –  мирному,  злегка  відпустив  руку  білявого.  Той,  як  півень  скакав  перед  ним,  вже  в  руці  крутив  доволі  товстий  залізний  ланцюг,
-  Ну  що  давай,чи  боїшся?!
Яник  знервовано  закрутив  головою,  крикнув,
-Ні-  ні!  Хлопці  не  треба!
***
   Об`їхавши  вулицями  і  побувавши  в  парку,    Марина  з  Артуром    не  знайшли  авто  Баро.  Дівчина    нервувалася,  показувала  дорогу    і  розповідала,  де  ще    вони  можуть  бути.  
     Авто  підіймалось  на  пагорб,  де  ввечері  збираються  роми,  вона  помітила    два  авто,
-  Дивися    наші  там,  давай  швидше,  піддай  газу!
     В  ці  хвилини,  від  хвилювання  обличчя  Віоли  зблідніло,    вся  тремтіла,  серце  ледь  не  вискакувало.  Білявий  прийняв  образ  нападаючого  ведмедя,  махнув  ланцюгом  перед  обличчям  Баро,  той  ухилився.  Артур  вчасно  засигналив  і  різко  направив  на  них  авто.  Хлопці  розбіглися  в  різні  сторони.  За  мить  Артур    вискочив  з  авто,    на  білявого  націлив  травматичний  пістолет,
-  Тобі  прочитати  статтю,  за  якою    підеш  за  грати,  чи  підеш  з  миром?
Біля  Яника  вже  стояла  Марина,  кулаками    товкла  його  в  груди,
-  А  ти,  що  стоїш  дивишся?!  Це  ти  такий    боягуз,  а  іще  хочеш,  щоб  я  з  тобою  дружила?!
   Ніхто  й  не  помітив,  як  надійшла  чорна  хмара.  Майже  над  ними,  небо  навпіл  розрізала  ясночола  стріла,  сліпучо  і  біло  усе  освітила,  Все  здригнулося  від  гучного  грому.  Неподалік  від  Волги,  блискавиця  влучила  у  старий  граб,  який  миттєво  зайнявся  полум`ям.  На  якусь  мить  всі  заклякли,  страх    стис  їм  горла,  перехопивши  подих  у  легенях.  Сім  пар  очей  округлилися,  дивилися  на  вогонь,  як  на  примару.
Великі  краплі  дощу  приводили  до  тями,  білявий    крикнув
-Ой,  це  ж  не  моє  авто!  
 І  кинувся  до  автівки….
Знову  загриміло…      Марина  заволала,
-Гайда  -  гайда!  Автівки,  як  приманка  для  блискавки,  хутко  тікаймо  звідси!
     Віола,    все  ще  здригалася  від  страху,  намагалася  опанувати  себе,
-Можна  сказати,  це  нам  пощастило,  адже  блискавиця  могла  вцілити    в  любе  авто.
Баро  висловив  свою  думку,
-Нам  повезло,  що  обійшлося  без  бійки,  не  люблю  коли  так  намагаються  вирішити  питання.  Молоде,  зелене,  до  того  ж  і  не  виховане,  а  корчить  із  себе  господаря…  Ох  чому  деякі  наші  роми  такі  задирикуваті,  шукають  собі  пригод,  чи  то    така  вада….
-  А  що  ж  ти  хочеш,  он,  через  три  будинки  від  нас  живе  сім`я.  Мають  дев`ятеро  дітей  і  ні  один  з  них  не  ходить  до  школи.    Як  думаєш,  хто  з  них  виросте?!    За  які  статки  живуть  не  знати.  Он  батько,  вже    два  роки  поспіль  взяв  у  аренду    невеличке  господарство,  вирошує  поросят.  І  людям  дає  роботу  і  ми,  можна  сказати,  не  бідуємо.  
     Марина  в  захваті  від  Артура.  Вона  дивилася  на  нього  з  широко  розкритими  очима,  любувалася.  Дівчина  не  на  стільки  злякалася  блискавиці,  її  більше  втішала  реакція    і  сміливість,  вона      поцілувала  його  в  щоку,
-  А  ти  молодчина!  Я  з  дитинства  мрію  про  такого  чоловіка.  Ти  такий  запальний,  рішучий,  сміливий!
   Змахнувши  краплі  дощу  з  чола,  хлопець  зауважив,
-Ой,  не  перехвали!  Краще  не  відволікай,  бачиш  дорога  мокра.
***
     Баро  натиснув  на  гальма...  на    обійсті  нікого.
 -  Ну  от  ,  тепер  можна  й  розслабитися,  ми  на  місці.
-  Дивися    й  дощ    майже  вщух,  маленький  січе,-  підтримала  Віола.  
Він  обома  руками  обійняв  її,  притиснув  до  себе.
-  Що  сонечко,  дуже  злякалася?
-  За  тебе  злякалася!.  
Зненацька  засигналив  Артур,  підігнав  авто  майже  впритул.
 За  мить  з  будинку  вийшли  батьки.  Нерозбірливо  доносилися  гучні  слова    циганською  мовою.  Посеред  них  став  Янош,
-  Так,    припиніть  базар!  Чи  свою  молодість  забули?!
Марина  з  Артуром  зупинилися  біля  дверей  авто.  Чекали    доки  Віола,  невпоспіх,  вилазила  з  авто.
 Баро,    вже  підхопив  її  за  руку,
-Давай  допоможу.
-  Та  я  заплуталася  в  цих  волана…  зачекай!
 Янош  підняв  руку,  сердито,
-Діти  і  де  ваша  повага  до  батьків?!Чи  незадовго  ви  десь  розважалися?
Віола  вирячила  очі,  думка  –  стріла  -  як  зняти  цю  напругу?    Вона  зробила  крок  вперед,  показуючи    каблучку,  підняла  руку  догори,
-Ви  всі  можете  нас  привітати!  Баро  попросив  моєї  руки  і  я  піду  за  нього.  Ось,  він  одяг  мені  каблучку.  Тату!  Тож  ми  заручилися,  а  через  рік,  забере    мене  в  Молдавію.
 Баро  ж  міцно  тримав  її  за  другу  руку,  хоча  про  це,  сам  мав    бажання  поговорити  з  Дмитром.  За  їх,  так  званими  законами,  жінки  мають  більше  мовчати,  ніж  говорити.Особливо  у  вирішенні  серйозних  справ.  Хоча    Баро  розумів,  що  Віола  поквапилася,  все  ж  не  наважився  її  зупинити.  Арсен  і  Дмитро  ніби  домовилися,  одночасно  нахилилися  до  Яноша,
-  А  як  же  домовленість?
Янош  підвів  брови,  озирнув  всіх  довкола,
 -Що  за  розмови  Віоло?!  Тобі  хтось  давав  слово?
Всі  переглянулися…  Барон  поглянув  на  небо,
-Здається  дощу  не  буде,  ану  хлопці,    всі  за  мною.  А  ви  цокотухи,  всі  сидіть  у  будинку,  чекайте  на  наше  рішення.
   Неподалік  від  будинку,  Янош,  Арсен  і  Дмитро  розсілися    в  альтанці,  хлопці  ж,  для  себе  принесли  лавку,  розмістилися  під  яблунею.  
 З  дерев  спадали  краплі,  навіювали  думки  і  за  якийсь  час  проганяли  їх.    Артур,  сам  по  собі  мовчкуватий  хлопець,    майже  не  хвилювався,  він  зрозумів,  що  Віола  не  для  нього,  як  батьки  не  проти,  то  й  батьків  попросить  за    Марину.  При  спілкуванні  з  нею,  зрозумів,  що  дівчина,  хоч  і  багато  говорить  та  розумна.    Саме  така,  що  все  життя  піклуватиметься  про    нього,    кохатиме  й  цінуватиме,  втішало,  що  не  гордячка  й  симпатична.  Що  худенька,  то  не  біда,  розцвівша  квітка  -  не  зразу  пишна.
   Розчервонілий  Баро,    сидячи  на  лавці,  раз  –  по  раз  -  потирав  руки,  розумів,  що  йому  дістанеться  найбільше.
 Минуло  з  пів  години...  Янош    з  чоловіками  говорив  тихо,  раз  -  у  -  раз  подивлявся  в  сторону  хлопців.  Занепокоєний    Баро,  прислухався  до  слів,  але  так  і  не  міг  зрозуміти,  про  кого  більше  мова.  В  голові  ніби  молотом  гупало-  Віола  буде  моя!  Вона  моя  -    нікому  не  віддам!
   Янош  раз    -  у  -  раз  позирав  на  чоловіків,  переводив  погляд  до  хлопців,  
-  Ви  думаєте  буду  молодих  сварити.  Ні!  Це  ви  так  виховали  своїх  дітей.  Раніше    старші  вирішували  кого  з  ким  одружити.  І  сім`ї  були  міцніші  і  поважали  наші  звичаї.  Щож  тепер?!  Пожинайте  те,  що  зростили.  І  не  ображайтеся  один  на  одного,  що  порушили  домовленість.  Бачу  всеодно  породичаєтеся…  Чи  хтось  з  вас  проти?
Дмитро  і  Арсен  знали,  що  замало  приділяли  уваги  вихованню  дітям.  Але  ж  і  час  змінився,  кожен  в  душі  ніби  себе  оправдовував.  Та  наважитися,  заперечити  барону    не  посміли.
Арсен  піднявся  з  лавки,
-Оскільки  я  маю  синів  і    тоді  була  моя  пропозиція,тож  напевно  я  першим  маю  право  на  слово.  Не  хочу  йти  наперекір  бажанню  синам,  їм  жити,  хай  самі  вирішують  свої  долі.  Ми  чого  прагнули  –добились,  тож  хай  і  їм  повезе  в  житті.
Він  до  Дмитра    протягнув    руку,  той  радісно  подав  руку,
-Я  радий,  що  ми  порозумілися.
Янош  кожному  на  плече  поклав  руку,
-Тоді  гуляймо  заручини!  
Нарешті-  майнула  думка,  коли  Баро  помітив  рукостискання.
     Арсен  йшов  першим  -  як  важко  зробити  цей  крок!Адже  це    на  все  життя  і  хочеться,  щоби  діти  були  щасливі.  Баро,  стиснувши  кулаки,  ледь  тупотів  ногами  –  терпіння  й  спокою  -  вселяв  собі.Хай  рідному  сину  скаже  рішення.
Артур,  побачивши  батька,  в  недоумінні  поглянув  на  Баро,  піднявся  з  крісла.,
 -Артуре,  синку!  З  Баро  все  зрозуміло,  він  Віолі  подарував  каблучку,  що  ти  на  це  скажеш?
 Ніби  шукаючи  підтримки,  здвигнув  плечима,  несміливо,
-Якби  я  зараз  мав  каблучку,  подарував  би    Марині.Чи  ти  скажеш  зарано?
 -Та  ні,  як  кажуть  -  »  Куй  залізо  поки  гаряче»,  думаю  краще  зразу  зробити  заручини,  а  то  дивися,  ще  й  викрадуть  твою  дівчину.
То  ніби  сонце  засліпило  очі,  Баро  від  щастя  їх  на  мить  закрив  і  уявив  сяючі  очі  Віоли.
       За  столом  всі  весело  гомоніли…  жінки  припрошували  скуштувати  страви,  чоловіки  вкотре  підіймали  келихи.  Заручені  пари,  як  голуби  вуркотіли  один  до  одного.  А  на  обійсті,  згадуючи  успіхи  і  падіння,  все  прожите  життя,  Янош  з  натхненням  грав  на  скрипці…

                                                                                                                                                                             Літо  2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Надія Башинська

БАТЬКІВЩИНУ ДАЄ САМ ГОСПОДЬ НАВІКИ

Батьківщину  дає  сам  Господь  навіки,
найдорожча  вона...    завжди  світла.
А  ми  любимо  всі  Україну  свою,
це  батьківська  земля,  наша  рідна.

У  безмежних  полях  золотіють  жита,
у  квітучих  садах  рідна  хата.
Знає  велет-Дніпро,що  тепер  бережуть
славу  й  честь  молоді  козачата.

За  життя  кожну  мить,  неба  синю  блакить,
в  барвах  прапора  промені  сонця
всі  схиляємось  ми  у  молитві  святій,  
мов  яскраві  калинові  ґронця.

Батьківщину  дає  сам  Господь  навіки,
найдорожча  вона...    завжди  світла.
А  ми  любимо  всі  Україну  свою,
це  батьківська  земля,  наша  рідна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923764
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

"Забава"

Закохався  дід  Максим
В  пишногруду  жінку  Клаву.
Захотів  старий  інтим,
Запросив  її  до  ставу.

Вдома  діда  внук  чекав,
І  заснули  юні  очі.
Місяць  в  небі  навіть  спав,  
Бо  для  сну  солодкі  ночі.

...Дід  прийшов  уранці.  -  Ждеш?
 Внук  спитав:  -  А  як  там  Клава?
-  Усміхнулась,  я  їй  -  теж.
Раптом...  зуби  впали  в  трави.

То  ж  усю  шукали  ніч,
Помагала  мені  Клава.
Вся  романтика  -  без  свіч.
Отака  була  "забава".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923755
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Катерина Собова

Грiшник

Чоловік,    відчувши    втому,
До    ікони    промовляє:
-Ну    яка    причина    в    тому?
Мене    жінка    догризає!

Кожен    день    удома    сварка,
Що    ця    хата    вже    немила…
Підійшла    дружина    Варка
І    причину    пояснила:

-Є    краса    у    мене    й    сила,
І    щаслива    буду    дуже,
Я    Всевишнього    молила,
Щоб    найкращого    дав    мужа.

Бог    почув    мою    молитву,
Все    те    дав,    і    не    за    гроші,
Виграла    за    щастя    битву  –
Ти    дбайливий    і    хороший.

Плачеш    скрізь,    що    над    тобою
Доля    так    позбиткувалась,
Бо    ти    грішник,    не    молився  –
Ото    я    тобі    й    дісталась!

В    Господа    просити    пізно
І    звертатися    до    неба:
Бог    пройшов    страждання    різні,
І    тобі    терпіти    треба!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923744
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Ніна Незламна

Домовленість (проза 1 ч. )

       Йшов  1998  рік….  Пора  осіння…  З  кожним  днем  частіше  згущались  темні  хмари,  повівав    вітер  зі  сходу,  здіймаючи  на  морі  все  більші  хвилі.    Море    сердилося,    штормило,  було  якесь  непривітне,  сіре,  нагадувало  про  холодні,  моторошні  ночі.  Ніби  підштовхувало  до  думок  -,    треба  наважитися,  уладнати  сімейне  життя…  скільки  можна  кочувати?!Чи  вже  й  табором  можна  назвати  ?!.Залишилося  лише  вісім  сімей  та  пару  старих  чоловіків  -  одинаків.    Неподалік  від  Одеси,  в  декількох  селах  вже  жили  осілі  цигани,  інколи  й  спілкувалися  з  кочівниками,  запрошували  в  гості,  пригощали  чим  мали.  
   Цього  разу,  табір  зупинився  на  узліссі,  біля  старого  крислатого  дуба.  Лише  чуприна,  ще  ледь  зеленіла,  а  інше  ж,    жовто-  зелене  листя  тріпотіло,  сперечалося  з  вітром,  намагалося  втриматися  на  гілках.  
     Вечоріло…  До  заходу  пливли  сірі  хмари,  по  обрію  збивалися  до  купи,  край  неба  прикрасився  в  червоно  -  оранжевий  колір.
Босонога  юрба  дітлахів  (  від  трьох  до  дванадцяти  років),  задоволено  бігала  по  опалому,  багровому  листі,  підкидала  його  високо  догори,  насолоджувалася  свободою.  Діти  грали  в  жмурки,  деякі  старші    хлопці  лазили  по  деревах,  сперечаючися,  хто  з  них    залізе  найвище.
     Біля  щойно    розпалиного  багаття  розсілися  чоловіки.  Гучні  розмови…  слова,  підхоплені  вітром,  здіймалися  і  за  миті  пропадали  в  лісі.  Час  від  часу,  всі  прислухалися,чи    хтось  з  чужинців  не  навідається  до  них,  чи  часом  не  чути  підводи,  якою    з  Одеси  мали  приїхати  дружини.    Журився  кожен  чоловік,  чи  й  буде  вдача?  Ворожіння  така  справа,  сьогодні    гарні  заробітки,  а  завтра  зовсім  інакше,  ніхто  й  гривні  не  дасть,  ще  й  скандал  вчинить.  Набридло  кочувати  -    це  давно  кожен  тримав  у  своїй  душі,    але    почати  першим  розмову  з  них  ніхто  ненаважувався.  Лише  позирали,  то  на  вожака  Яноша,  то  на  старого  цигана  Марка.  Дід  чатував  онука  (  Баро),  який  бігав  з  дітворою.  Всіх,  дивувала    його  винахідливість,  сміливість  й  хитрість.  Хлопчикові  було  лише  вісім  років,  але  кмітливість  і  розум,  можна    сказати,  на  всі    років  дванадцять.  Втішався  старий  маленькою    Маринкою.  Він  рік  назад  привіз  її    з  Молдавії,  сказав,  що  їй  два  роки,  журився  за  її  матір,  що  померла  при  пологах,  а  батько  десь  повіявся.  Можливо  й    кочує,  чи  вже  має  своє  житло,  про  це  ніхто  не  знав.  Дід    часто    палив  трубку,  замислювався-    що  ж    їх  далі    чекає?  Дивлячись  на  кожного  примружував  очі,  ніби    заглядав  у  душу,    раз  –  по  раз  зітхав,  потім  відвертався  від  усіх,    засинав.  Дівчинка  тулилася  до  нього,  прихиляла  голівку  до  грудей,  намагалася  зануритися  в  його  обійми,  відчути  тепло  його  тіла,  врешті    зігрівалася  і  теж  засинала.
   Неподалік    заржали  коні….  Чоловіки    притихли,  галаслива  юрба  дітей  побігла  назустріч,  всі  зрозуміли  -    це  поверталися  жінки.
     На  траві  розстелене  велике  рядно,  по  ньому  розкладені  овочі,  фрукти,  ковбаса,  сир,  яйця.  Майже  біля  кожного,  лежав  нарізаний  великими  шматками  хліб.  Та  ніхто  першим  не  брав,  всі  чекали  на  вожака.  
     Після  вечері,  жінки  заспівали  журливу  пісню,  згодом  притихли,  кожна  у  роздумах.  Діти,  доволі  наситившись,  ніби  пташенята,  горнулися  в  обійми  матерів,  з  бажанням  зігрітися,    ховали  ноги  під  старі  простирадла.  Лише  Янош  спілкувався  з  старим  циганом,  той  розмахував  руками,  щось      шепотів    йому  на    вухо.  Згодом  Янош  підняв  руку  і    голосно  сказав,
-  Роми,  увага!  Хоча    я  являюся  вожаком,  але  даю  слово  старшому  за  віком,  нашому  поважному  діду  Маркові.  Як  він  скаже  так  і  буде.    
       Найближче  до  них,  сиділи  дві  молоді  пари    з  дітьми.  Дмитро  і  Анжела,  весь  час  намагалися  втихомирити  чотирьохрічну  доньку.  Віола    вертілася,  виривалася  з  рук,  хотіла    залізти  на  батькові    плечі.  Одночасно  показувала  язик  шестирічному  Артуру,    який  лежав  на  руках  у  свого  батька.  Поруч,    прилігши  на  бік,  його  мати    Надія,  годувала  грудьми  двомісячну  доньку  Любу.    Ці  дві  пари  були  дружніші  між  собою.  Адже    під  час  пологів  Анжела  ледь  не  померла,  втратила  багато  крові.  Арсен  і  Надія  тоді  й  здали  для  неї  кров.  Їм  дуже  подобалася  ця  весела,  кмітлива,  красива  дівчинка.  Анжела  і  Надія  разом  шили  для  неї  одяг,  тішилися,  називали  її  принцесою.  
Коли  Віолі  виповнилося  три  роки,  Арсен  запропонував  Дмитрові  домовитися,  що  їх  діти  одружаться  за  циганськими  звичаями.
-  А  де  наші  нерозлийвода?-  часом  так  казали  батьки,  коли  діти    десь  зникали  з  очей,    тихенько,  дружно  гралися.  
 А  було  й  таке,  що  не  мирилися.  Тоді  Артур  залазив  на    одну  з  гілок    якогось  дерева,  сідав  й  гойдав  ногами,    лише  позирав  на  Віолу.  Вона  не  йшла  скаржитися,  часто  відкопилить  губу,  махне  рукою  і  тут  же  ляже  на  траву,  дивиться    в  небесну  далечінь,  вдає,  що  не  бачить  його.  А  коли  в  таборі  з`явився  Баро,  став  її  охоронцем  -  нікому  не  дозволяв  ображати.  Артур  часто  отримував  стусани,  бо    інколи    і    навмисно  зачіпав  дівчинку.  То  щіпне,  то  ніжку  підставить,  а  потім  зробить  вигляд,  що  це  не  він.  Звичайно  й  Віола  в  боргу  не  залишалася.  Але    ж  дівчинка  -    так    її  виправдовував    Баро.
   Старий  циган,  постукав  трубкою    по  пальцях,  дивився  вдалину  і  ніби,  щось  згадуючи  почав  говорити,
-  Схоже  прийдеться  нам  прощатися.  У  кожного  з  нас  вже  є  документи,  тепер,  все  частіше,    всі    називають  нас  ромами.  Тож  маємо  не  відрізнятися  від  інших  людей,  вести  культурний  образ  життя.  Знаю,    кожна  сім`я  має  невеличкий  спадок,  чи  золотом,  чи  грошима  від  батьків.  Думаю  всі  поступали  мудро,  не  тринькали  гроші  на  пусті  забаганки.  Тепер  настав  час  вирішити  свою  долю,  осісти  в  якомусь  селі  чи  містечку,  придбати  житло.    Я  повернуся    у    Молдову,  знайду  до  кого  пристати,  а  ви,  хто  зі  мною  не  розділяє  цю  думку,  хочете  кочуйте    й  далі,  а  ні,  то  осідайте  де  забажаєте.  Ми  з  вами    були    у  Чернівцях,    Одесі,  в  Могилів  Подільському,  на  Вінниччині,  у  Молдові.    Не  всі  люди  кочевників,    приймають  дружелюбно.  Але  ці    роми  що  осіли    мають  хати,  зібралися  в  общини,  тож  думаю  і  вас  приймуть  до  себе.  Прошу  -    не  ославте  наш  табір,  не  йдіть  красти,  поводьтеся    обережніше  з  словом,    вливайтеся  в  товариство.  Сенсу  кочувати  й  далі,  я  не  бачу.  Думайте  роми…  думайте…ранком  я  покину  вас.
     На  узліссі,  ще  довго  горіло  багаття…  Кожна  сім`я  вирішувала,  як  бути  далі,  куди    та  в  якому  напрямку  їхати  в  пошуках  щастя.  Поміж  хмар    вирячився  місяць,  ніби  придав  впевненості  ромам.  Марко    заграв  на  скрипці,  зазвучали    прощальні  пісні…..
   ***
             Сіріло  небо,  мжичив  мілкий  дощ…  Янош  вийшов  з  палатки…  ще  всі  спали.  Повернувся  назад,  подивився  на  старого  цигана,  йому  здалося  він  не  дихає.  Від  шарудіння  Маринка  відкрила  оченята,  відразу  рукою  торкнула  старого,
-Малку-Малку!Вже  ланок,  вставай!  Чуєш,вставай!
Від  слів  проснувся    й  Баро,  але  лежав  тихо,  добряче  набігавшись  за  день,  очі  знову  злипалися,  хотілося  спати.
   Дід  ледь  відкрив  очі,  з  уст  виривалися  незрозумілі  слова,  став  часто  дихати,  захлинався.  За  мить  до  нього  нахилився  Янош.  Старий  ніби  прощаючись,  тремтячими  руками  схопився  за  його  шию.
-  Маринку…  Маринку  віддай  Анжелі,  вона  за  нею    добре  пригляне…  Вона…вона  не  чистокровна    циганка,  по  материнській  лінії  гагаузка,  її  батько  колись  кочував  з  нами.  ..  А  Баро…хай,  хай…Ар…
Тремтячі  губи  стулилися  навічно…З  повік  скотилося    кілька  сльозин.  Більше  ні  слова  не  сказав  Марко…  Від    почутого,  Баро  вирячив  оченята,  майнула  думка  -  Оце  так  новина!Та  вмить  хлопець  здригнувся  від  шуму,  здійнявся    сильний  вітер.  Здалося  відлітала  душа  Марка,  прощалась,  плакала  за  світом  -  захлюпотів  сильніший  дощ.
     В  обідню  пору  дощ  вщух,  тут  же  ,  під  дубом  і  поховали  старого  .  
     Янош,  давно  поховав  дружину,  вирішив  поїхати  до  знайомих  в    Могилів    Подільський.  Він  мав  розмову  з  Дмитром  і  Анжелою,  знав,  що  після  перших    пологів,  вона  більше  не  народить  дитину.  Подружжя  втішалося  рішенням  діда,  дівчинку  прийняли,  як  рідну.  Щодо  Баро,  радився  з  усіма,  ті  букви,  що  вимовив  дідй,  стосувалися  двох  імен  -  Арсен  і  Артур,  адже  серед  них  більше  не  було  інших  імен  на  букву  А.  Все  ж    запропонував  малому  поїхати  з  ним.  Але  хлопчик  підійшов  до  Арсена,
-  Дядьку,  я  буду  слухняним,  називатиму    татом…  
 Всі  переглянулися,    загомоніли,  Надія  просльозилася,
 -Ну…  тоді…    тоді  …  тобі,    я  буду  мамою.
     Після  поминального  обіду    прощалися,    розуміли,  що  іншого  виходу  немає.  В  багатті  догоріли  непотрібні  речі.  З  напруженим  до  болю  обличчям    залишки  золи  й  попіл  засипали  землею,  ніби  ховали  все  минуле,  прожите  за  роки.  В  очах  розгубленість  і  відчай,  кожен  умовляв  себе  -  Треба  тільки  наважитися!
   Непомітно  підкрадався  вечір….  Летіли  сірі    хмари,  загравали  з  вітром.  Часом  холодні  краплі  падали  на  плечі,  підганяли  йти  якнайшвидше.  Час  від  часу  чутно  торохтіння  підводи  й  тихий  гул    від  розмов,  ховався  вдалині.  Нарешті    почули    тихий  плескіт  води…    Стомлені,  але  усмішка    скрасила  їх  обличчя,  в  очах    блиск  і  надія  на  краще.
     Осяяне  місяцем  море,  переливалося,  виблискувало,  манило  до  себе.  Інколи  місяць  ніби  топився  в  ньому    та  за  мить  виринав.  Море  здіймало  помірні  хвилі,  по  них,  то  ясніше,  то  тьмяніше    мерехтіли  зорі.  
   Після  холодного  купеля,  всі  переодяглися  в  чисте  вбрання  й    в  нещодавно    придбане  взуття,  адже  серед  людей  намагалися  виглядами  більш-  менш  пристойно.  Попереду,    на  них  чекала  дорога  до  залізничного  полотна.    Одна  сім`я,    з  шести  чоловік,  іхала  підводою  вздовж  залізничного  полотна.  Інші  ж  по  шпалах  поспішали  в  парк  відстою  електропоїздів,  сподівалися  переночувати  у  вагоні  і  ранком  поїхати  в  напрямку  Одесса  -  Київ.
     Доля  розкидала  їх,  на  них  чекали  нові  випробування.  При  прощанні  домовилися,  при  нагоді,  зустрітися    в    умовний  час  та  в  умовному  місті    на  залізничному  вокзалі  у  Хмельницьку.  Янош  в  розмові  з    Дмитром,  змінив  свою  думку,  вирішив  поїхати  з  ними.  Вони    зійшли  на  одній  з  зупинок,  неподалік  від  Вінниці.  Арсен  же  з  сім`єю  мав  намір  зійти  в  Жмеринці,  персісти  на  потяг  до  Могилів  Подільського.
***
 Минуло  одинадцять  років….  Роки  в  надії,  в  клопотах,  метушні  і  сподіваннях.  Янош  і  Дмитро  з  сім`єю,  на    одній  із  вулиць  на  краю  містечка,  придбали  невеличкий,    занедбаний  будинок.  Познайомившись  з  сусідом,  Дмитро  допомагав  ремонтувати  машини.  На  цій  вулиці    та  іще  на  одній,  паралельній  їй,  в  основному  жили  роми.  За  вулицями,  на  пагорбку  тягнулася    довга,    густа  посадка,  ніби  охороняла  містечко.  А    далі,  виднілися    безмежні  поля.  Сусіди  й  більшість  ромів,  років  три  –  чотири,  як  осіли  в  цих  краях.  Кожен  жив  своїм  життям,  виживав,  як  міг.  Деякі  жінки  їздили  у  Вінницю,  займалися  ворожінням,  дехто  їздив  у  Хмельницький  на  речовий  ринок,  просто  купував  речі,  а  згодом  возив  по  селах,  перепродавав  за  більшою  ціною.
   Одного    травневого  вечора,    неподалік  від  посадки  сім`я    розпалила  багаття.  Янош  заграв  на  скрипці,  яка  дісталася  йому  в  спадок  від  Марка.  Залунала  сумна,  а    потім  і  весела  циганська  мелодія.  Частина  її,  легким  вітром    розносилася  над  містечком,  частина    губилася  в  посадці  і  вже  зовсім  тихо  зникала  в  полі.  Ось  так,  завдяки  музиці,  він  зміг  зібрати  усіх  ромів.    Згодом  згуртувалися  в  велику  общину,  бароном  вибрали  Яноша.  Де  багато  вірних  друзів  там  і  живеться  ліпше.  
     Дмитро    закінчив  курси  водія,  став  таксистом,  спочатку  працював  на  орендованій  машині,  згодом  придбав  свою.  За  ці  роки,  сім`я  окріпла,    побудували  просторий  будинок.  Анжела  стала  справною  господинею,  навчилася  готувати  смачні  страви,  займалася  дітьми.  Віола,    розцвіла,  як  квітка.  Пишна  дівчина  з  красивою  формою  очей,  дуже  схожа  на  батька,  закінчувала  восьмий  клас.  Маринка  ж  худенька,    струнка,  як  берізка,  хоч  і  мала  темне  волосся  й  карі  очі  та  все  ж  колір  шкіри  був    трохи  світлішим.  Хоч  дорослі  й  знали,  що  донька  не  рідна  та  дівчаток  не  розрізняли,  все  це    тримали  в  таємниці.  Одного  разу  Віола    запитала    Анжелу,
-  Мамо,чому  вона  така  худорлява,  адже  між  нами  різниця  немає  й    двох  років.  Бачиш  яка  я,  вже  як    доросла,  все  при  мені,  а  вона,  ніби  їй  їсти  не  дають.І  зростом  майже  на  цілу  голову  нижча.
У  відповідь,  та  посміхаючись,  
-  Ти  багато  спиш,  а  вона  он,  яка  непосидюча.А,  якщо  ж  серйозно,  ти  більше  схожа  до  батькової  родини..Але  й  помічу,    Марина  гризе  науки,  а  ти  пропускаєш  уроки,  не  належно  відносишся  до  навчання.
-  Ой  мамо,  кому  потрібне  це  навчання,  основне  вдало  вийти  заміж.  Ти  ж    бачиш,  як  одружуються,  багатші  йдуть  за  багатших.
-  Доню  -  доню!  На  все  треба  мати  щастя!
       Спочатку  Анжела  не  хотіла  дівчаток  віддавати  в  школу    та  Дмитро  наполіг,  щоб  вони  отримали  освіту.  Часто  повторював,
-  Сонце  моє,  не  той  час    щоби  відрізнятися  від  інших  дітей.  Та  й  майбутній  чоловік,  щоб  не  називав  неосвідченою.  
***
 Сім`я    Арсена,  по  приїзду  у  Могилів  Подільський    два  роки  орендувала  житло  з  правом  викупу.  Дві  доволі  невеличкі  кімнати  в  старому  бараці  для  сім`ї  не  принесли  втіхи.    Арсен  складав  гроші,  щоб  купити  гарний  будинок.  У  людей  працював  наймитом,  кому  нарізати  дров,  чи    нарубати,  інколи  й  криницю  викопати,  чи  паркан  побудувати.  Баро    часто  прогулював  школу,  намагався  допомогти  батькові,  прислухався  до  порад.  Арсен  вчив  хлопця,
-  Ти  не  цурайся  любої  роботи,  це  тільки  починати  важко,  згодом  всього  навчишся,  втягнешся  -  буде  легше  працювати..
Надія    виховувала  дітей.  Важче  стало,  коли  Артур,  а  згодом  і  Люба  пішли  у  школу.  Вона  вміла  читати,  але  інших  наук  не  знала,  адже  в  школу  не  ходила.  Їм  часто  допомагав  Баро.  Завдяки  старанню,  кмітливості,  хлопець  навчався  майже  на  відмінно.  Але  згодом,  коли  придбали    авто,  з  цікавістю  читав  книги    по  ремонту,  сам    зумів  її  ремонтувати.  Вже  пізніше  здав  екзамени,  мав  посвідчення  водія.  В  Атаках  знайшов  роботу,  працював  водієм  хлібовозу,  тут  же  зняв  житло.  А  через  рік  мав  посвідчення  водія  -  міжнародника,  влаштувавався  водієм  –  далекобійником.  Славний,  кучерявий    хлопець,    дуже  схожий  на  старого  Марка,  такий  же  розумний  і  працьовитий.  Хоча  й  пройшло  скільки  років  та  він  часто  згадував  Віолу,  згадував  останні  слова  Марка.  Таємницю,  що  Марина  гагаузка  тримав  при  собі.  Іще  мав  одну  таємницю  –    він  ненароком  підслухав  розмову  Арсена  й  Дмитра,  коли  вони  домовлялися,  що,  як    Віола  і  Артур  підростуть,  то  одружаться.  
         За  ці  роки,  дорослі  декілька  раз  зустрічалися,  то  у  Вінниці,  то  у  Хмельницькому,  розповідали  про  своє  життя,  де  в  чому  й  радилися.
     Хоча    розмов  про  домовленість    за  дітей  і  не  було    та  Дмитро  мріяв,  у  надійні  руки  віддати  Віолу.  Інколи  задумувався,  який  він  став  цей  хлопчисько?  Сам  його  бачив  років  три  назад.  Хай  хоча  би  раз  за  скільки  років  побачилися  діти.    Артур  вже  навчався  на    юриста  у  Вінницькому  коледжі  –  це    втішало  його,  така  професія  для  ромів  -  справжній  скарб.
***
       Цього  року  вересень  видався  доволі  теплим…  Погожий  ранок  віщував  про  сонячний  день,  по  небу  лише  де  -  не  -  де  розкидані  перисті  хмари.
   Віола,  вставши  з  ліжка,  відчинила  вікно,  усміхнена,  позирала  довкола,    підкралася  думка  -  Це  ж  так  чудово,  на  моє  день  народження  буде  гарний  день,  ще  й  гості  приїдуть.  Батько  каже,  старі  знайомі  та  я  їх  майже  й  не  пам`ятаю.  Тільки  й  пригадую,  один  сюжет  -  бігла  й  впала,  розбила  губу.  Кучерявий,  чорнявий    хлопчик  умовляв  щоб  не  плакала.  Водою  промив  губу  й  приклав  подорожник  та,  як    його  звати,  точно  не  пам`ятаю,  чи  Баро,чи  Борис?  Іще    Артуром  котрогось  хитрого  з  кирпатим  носом  звали,  пригадую,  весь  час  дражнився  зі  мною.
     В  будинку    веселі  розмови….    Анжела  з  дівчатами  крутили  голубці,  смажили  котлети,  чекали  гостей.  Дмитро  радо  потирав  руки,  трохи  хвилювався,  нарешті  приїде  Арсен  з  дітьми.  Ну  от  і  побачаться  діти.  Гризло  сумління,  домовленість,то  така  справа,  краще  було  зробити  заручини,  чомусь  тоді  про  це  не  подумав  і    Янош  не  підказав.
   А  Янош  в  цей  час  налагоджував  скрипку,  доволі  сива  шевелюра  спадала  на  чоло,  чоловік  постарів    -    роки  зробили  свою  справу.
     За  клопотами  й  час  минає  швидко….  Перед  дзеркалом  крутилася  Віола.На  ній    строкатий,  шовковий    костюм  з  чотирьма  воланами.  Зачарована  ним,  ніби  потопала  в  маках,    любувалася  собою  і  золотим  ланцюжком  з  омулетом,  який  подарували  батьки.
За  мить,  поруч  стояла  Марина,
-Ой,  сестро,  яка  ж  ти  гарна!  Хоч  нині  заміж  віддавай!
-Та  зачекай,    тож  немає  за  кого…
-Ой,  нема  –  нема…    Чекай,  ось  зберуться  гості,  будеш  вибирати.Тож  заручин  не  було,  значить  вільна  пташка!
-Досить  базікати,  не  мине  й  року    й  ти  повністю  вберешся  в  тіло,  он  вже  яка,теж  гарненька,  ще  й  хитренька,    хлопці  теж  будуть  задивлятися.  Хоча  я  вже  помітила,  як  Яник  Ворон,  поглядає.  Пам*ятаєш,  ввечері  на  Зелені  Свята,  коли  нас    батько  не  відпустив  на  ставок.  Я  бачила,  який  він  знервований  ходив,  дізнавшись,  що  ми  не  йдемо,  теж  не  пішов,  хоча  хлопці  його  й    звали  з  собою.
-  Помітила  –  помітила…  Але  він  гарячкуватий,  видно  в  судинах  тече  чиста  циганська  кров  та  й  не  в  моєму  стилі.    Я  хочу  такого,  як  батько  розповідає  про  Артура.  Розумного,  ну  і  звичайно,  щоб  не  лякалися  люди.  А  то,  не  дай  Боже  з  такою  пикою…
 Марина  зажала  губи,  майже  впритул  наблизилася    до  дзеркала,  вирячила  очі,  скорчила  гримасу.  Голосний  веселий  сміх  рознісся  по  кімнаті.  Віола  легенько  ущипнула  сестру  за  руку,
-Ні-  ні,  ти  ж  така  гарненька,  завжди    рум`яні  щічки  і  шкіра  світліша  за  мою.  В  тебе    теж  має  бути  гарний  хлопець.  Не  кривляйся,  тобі  не  личить.  
Марина  погладила  сестру  по  плечі,
- Ну  гаразд,  немає  часу  й  подуріти…Пішли  нарізку  робити.
***
       Тим  часом…  Арсен  з  сім`єю  вже    за  пів  години  мав  приїхати.    Баро  -  теж  мав  запрошення,  передзвонив  батькам  щоб    не  чекали,  за  адресою  сам  знайде  дорогу.  Одягнений  у  білу  сорочку,  накроплений  парфумами,  присів  за  кермо  авто,  дивлячись    у  дзеркало,    заспокоював  себе  -  і  чого  хвилюватися?  Здається  готовий  з`явитися  перед  нею.  Скільки  ж  років  ми  не  бачилися?  Мабуть  років  п`ять…Яка  ти  зараз,  Віоло?
 Дорогою  пригадував  дитинство…    Як  просльозилися  її  красиві  оченята  після  невдалого  приземлення,    як  намагався  втихомирити  й  на  губі  зупиняв  кров.  У  душі  сподівався,  що  в  подарунок  їй  сподобається  золотий  браслет.  Вже  більше  року,  в  бардачку    його  авто,  лежить    каблучка  для  заручин,  в  надії,  що  колись  Віола  стане  його  нареченою.    Інколи,  все  ж  доганяла,  підкрадалася  думка  -  може  вже    й  заручена,  але  тут  же  наполегливо  заспокоював  себе,    напевно  би  такою  новиною  Арсен  точно    би  похвалився.
     Дмитро  був    у  підвалі,  коли  Меrcedes-Benz    під`їхав    до  воріт.  Марина  відразу  кинулася  надвір  відчинити  ворота.  Але  Баро  не  чекав,  усміхнений,    веселою  ходою  йшов  назустріч,  
-Це  напевно  Марина?  Чи  я  помилився?
 На  згоду  дівчина    кивнула  головою,  зміряла  поглядом  із  ніг  до  голови,  під  ніс  прошепотіла,
-  Красень!  А  чуприна,    а  високий…
Хитро  позирнула  й  голосно,-Проходь,  не  соромся.  Віола  у  будинку!  
Йому  здавалося,  що  він  летить,    на  згоду  кивнув  головою.    Марина  залишилась  стояти,  як  вкопана.    Йому  кортіло      відповісти  -  яка  там  сором`язливість,  коли  на  кону  життя  –  але  змовчав.  Про  себе  помітив  -  тримайся  Баро,  попереду  буде,  ще  складніше,  тож  не  поспішай,  на  все  май  терпіння..  
       По  сходах  з  будинку,  непоспішаючи  йшла  Віола.  А  куди  спішити  -    сьогодні,  я  принцеса  на  коні,  тож  іменини.  Не  годиться  летіти  в  обійми,  нехай  почекають,  більше  звернуть  уваги,  помітять  мою  красу.  
Побачивши  її,    Баро  почервонів,  гучно  забилося  серце  -  ну  справжня  троянда,    а    я  без  квітів,  от  телепень,  ото  дав  маху.  Зачарований,  хоч    трохи    й  розгублений,  спішив  назустріч,  не  чуючи  землі  під    ногами,      
-Ну  і  виросла,  що  сказати  -    справжня  леді!
Її  очі  забігали  по  ньому,  кров  вдарила  в  обличчя.
 За  мить,  він  доволі  вищий  за  неї  стояв  поряд.  Їй  довелося    підняти  голову,  щоб  зазирнути  в  його  карі  очі.  Погляд  очі  в  очі…  вона  з  легкою    усмішкою,
-І  хто  це  завітав  до  нас?
 Від  здивування,  очі  піднялись  догори,
-Ану  вгадай    Чи  не  Баро  тебе  в  дитинстві  захищав?
 -Так,  очі  пам’ятаю,  а  от  ім`я…  забула.  Але  ти  перший  гість,  тож  проходь  у  будинок.
-  Е,  ні,  зачекай…  вибач,  що  без  квітів.  Дозволь  привітати  тебе    з  Днем  народження.  Щастя  тобі,  достатку  і  вірного  кохання.
Золотий  браслет  прикрасив  її  руку.  Їй  здавалось,  дорогоцінний  метал  засяяв,  заграв  відблисками,  ніби  передав  її  душевну  радість.
-Цей  подарунок,  не  дуже  коштовний,  але  від  щирого  серця.
Ніжний  поцілунок  в  щоку  на  мить  сполохав  її  молоде  сердечко.
 Ледь  нахилившись,  він  майже  на  вухо  прошепотів,
-  Я  готовий  тебе  викрасти,  що  скажеш?
Враз  зашарілася,  сильніше  почервоніла.  Зажавши  пухкенькі  губи  здвигнула  плечима,  в  очах  сонячні  промені,
-  Дякую,  гарний  подарунок.
Саме  в  цей  час,  з  підвалу  повертався  батько.  Трохи  здаля,  побачивши  їх  разом,  ледь  не  вирвалося  з  вуст  -  Яка  чудова  пара.  Але  тут  же  помітив,  що  це  не  Артур,  вмить  ніби  прикусив  язика.  Цікаво,  а  де  ж  останні?
Він  у  руках  тримав  дві  пляшки  вина,  на  ходу    віддав  Марині,  за  мить  обіймав  хлопця,
-  Баро,  синку,    ти    став  справжній  легінь!  Я  тебе  здаля    і    не  впізнав.  А  де  ж    батьки?
-  Та  я    ж  прямо  з  Атак,  своєю  автівкою.  Я  з  ними    спілкувався  телефоном,  скоро  мають  бути.
Дмитро,  роздивлявся  авто,  прицмокнув,
-  Молодець    сам  купив,чи  батько?
-Ні-  ні,  сам  кручусь…  В  нього  ж  іще  двоє  сидять  на  шиї.  Йому  й  так  скрутно.  А  де  дядько  Янош?
-  Недавно  був  тут,  скрипкою  займався,  може  пішов  відпочити.  Ти  проходь,  не  соромся,  тут  всі  свої.
І  до  Віоли,
-  Марина  пішла,  а  ти  чого  стоїш,  йди  матері  допоможи.
***
   Дмитро  провів  Баро  до  Яноша,  сам  повернувся  до  своїх  справ.  Той,  побачивши  хлопця,    просльозився,  
-Ну  ти  викопаний  дід,  ото  схожість,  треба  ж  такого.
Після  рукостискання,  обіймів,  Баро  трохи  хвилюючись,
-  Дядьку,  я  хочу  з  вами  поговорити,  тільки  наодинці,  якщо  можна.
Той  трохи  здивовано,
-  Що  такий  секрет?  Якщо  так,  пішли  в  садок,  під  старою  яблунею  є    стіл,  крісла,  там  і    поговоримо.
Баро  хвилювався,  раз  –  по  –  раз    стискав  руки,
-  Дядьку,  А,  що  -    заручини  Артура  і  Віоли  були?  
-  Та  ні,    думаю  це  сьогодні  Дмитро  з  Арсеном    мають  обговорити.  Можливо  й  повідомлять…  .    Вона  закінчить  школу,  тоді  й    відгуляємо  весілля.  Дівчина,  як  яблуко  наливне,  саме  бери  й  смакуй.
 Після  перших  слів  Баро  зрадів  та  коли    Янош  закінчив  говорити,  зблід.
-  Та,  я  оце…  Я  іще  з  дитинства  мріяв  одружитися  з  Віолою.  Але  так  сталося,  зовсім  випадково  підслухав  розмову,    вони  домовлялися  про  неї  з  Артуром,  як  підростуть,  тоді  й  зіграють  весілля.    Я  з  батьком  не  хотів  сперечатися,  вмовляти,  щоб  передумав.  Бачиш,  я  сам  досяг  всього,  що  маю.  Скоро  й  квартиру  куплю,  все  це  тільки  заради  неї,  вона  з  дитинства  запала  мені  в  душу.  Її  очі  і  мрії  про  неї,  щосекунди  зігрівають    моє  серце.  А  нині  побачив…  Та,  чи  ти  зрозумієш  мене?  Розумієш,  я    її  кохаю.  Я  так  думаю,  якщо  заручин  не  було,    може  та  домовленість  і  не  в  силі,  що  скажеш?
Янош  дивився  вдалину,  густі,  сиві  брови  насунулися  на  очі,  хитав  головою,
 -  Так  –  так…  Воно    й  справді  -    заручин  не  було.Ти  ж  знаєш,  Артур  вибився  в  люди,  як  у  нас  кажуть.  В  розмові  Дмитро  часто  згадував,  вихваляв  хлопця,    напевно  мріяв  про  такого  зятя.  Навіть  і  не  знаю,  чи  й  вдасться  його  умовити…  Тут  мабуть  треба  з  Віолою  поговорити.  Але  ця  дівка  норовлива,    гонориста.  Ти  навіть  ладен    потрапити  під  її  гостренький  каблучок?  Я  вже  мовчу  за  язичок,  ця  за  словом    у  кишеню  не  полізе.
-  Заради  неї,  як  не  дивно,  я  і  на  це  згоден.  Геть  гори  переверну!  Ощасливлю,    а  її  норовливість    приборкаю,  от  побачиш!
-  Тихо…    зачекай!  Ти  не  гони  коні,  хай  приїде  Артур,  побачаться.  Ну,  якщо  не  захоче  за  нього,    можливо  тільки  тоді  подіє  на  батька.
-  Дядьку,  ти  ж  знаєш,  що  в  наших  сім`ях,      в  основному  все  вирішують  чоловіки.  Хай  Артур  одружиться  на  Марині,  теж  гарна  дівчина,  саме  підросте.  Чи  можливо  Арсен  не  дасть  на  це  згоду,  бо  вона    по  материнській  лінії  гагаузка.  
Янош,  як  ошпарений  окропом,  зірвався  з  крісла,  озирнувся  довкола,
-  Тихо-  тихо…ша…  ша..…  .  А  ти  звідки  знаєш?
-  Коли  дід  помирав,  я  не  спав,  чув  його  останні  слова.Та  мить  закарбувалася  в  пам*яті,  згадаю,  ніби  все  це    було  вчора.
-  Ой,  прикуси  язик!  Ти  ж  знаєш  наші  закони,    всі  діти,  що  потрапляли  в  табір  вважалися  ромами.  Забудь!  Чуєш,  забудь,  що  чув!  Окрім    нас,    цю  таємницю    ніхто  не  знає.  Навіщо  дівчині  ятрити  серце,  хіба  вона  винна.  Ти  уявляєш,  який  для  неї  буде  удар?  Вона  ж  така  розумниця,  гарно  вчиться.  І  красою  Бог  не  обділив,  що  худенька,  то  нічого,    одружиться,  округлиться,  народить  дитя  -    увійде  в  силу.    А  непосидюча,  що  тобі  сказати.  Віола  більше  в  ліжку  вилежиться,  а  Марина  і  в  городі  допоможе,  і  на  кухні,  на  все  знайде  час.
Баро  хвилювався,  обома  руками  взявся  за  голову.  Янош  присів  у  крісло,
-  Невже  так  в  душу  запала?  Ох  кохання…  Ти  це,  за  Марину  дай  мені  слово,  цю  таємницю,  забереш  з  собою  на  той  світ,  тоді  я  докладу  зусиль,  щоб  тобі    допомогти.
Хлопець  намагався  вгамувати  замішання,  встав  з  крісла,  нахилився  до  нього,  міцно  обійняв,
-  Дякую!  Домовились  дядьку!  Дякую,  я  присягаюсь!    Даю  слово  -  мовчатиму,  як  риба!.  
         Засигналило  авто,    вони  поверталися  на  обійстя.  
***
     Дмитро  і  Віола  зустрічали  гостей.  Першою  йшла  Надія  з  донькою.  Артур  з  оберемком  квітів  поспішав  за  ними.  Побачивши  його  поряд  з  матір`ю,  Дмитро  здвигнув  плечима,чи  й  не  нижчий  зростом    за  Віолу?  Що  ж  це  він  такий  хилий.  Чи  так  навчання  діє,чи    не  дай  Боже,  хворий!?
Янош  побачивши,  як  Артур  вітає  Віолу,    непомітно  рукою  товкнув  Баро,
-  Для  такої  нареченої,  мені    здається,  цей  хлопець  ростом  не  вийшов.
     Це  помітив  і  Арсен.  Незадоволений  тим,  що  побачив,  примружив  очі,  настигла  думка,  як    оса    –  Чи  на  дріждях  така  виросла?  Але  ж  гарна,  пишна,  як  півонія,  а  ті  очі  так  і  манять  до  себе.  Ой,  деж    та,  моя  молодість!    Буде  гарна  невісточка….
   Він  спостерігав  за  сином,  той  ніяковів  перед  дівчиною,  ніби  чогось    боявся.  Від  думки,    кинуло  в  холод  -  Чи  може  паршук  не  захоче  її,  скаже    висока  й  пишна.  Що  тоді  Дмитро  скаже?  Оце  так  сюрприз,  оце    задача!    
     Здаля,  воно  й  неозброєним  оком  видно  -    Артур    нижчий  за  Віолу.  Він  у  подарунок  їй    підніс  кольє  в  футлярі.    Раніше,  мріяв  його  одягти,  але  побачивши,  як  вона    тупо  гляділа  на  нього,  передумав.  Дівчина  відкрила  футляр,  здивовано  подивилася,  гучно  сказала,
-Дякую!  
І  ледь  нахилившись  тихіше,
-  Але  ж  навіщо  такий  коштовний  подарунок?  Думаю,  що    це  не  позбавить  мене  свободи  в  стосунках  і  до  чогось  зобов`яже?  
-  Ну  що  ти,  звичайно  ні.    Це    в  знак  нашої  дружби!
В    цей  час  Марина  стояла  неподалік,  щоби  побачити  подарунок,  тягнула  голову  догори,  стала  навшпиньки.  Але  не  встояла,  похитнулася,  ледь  не  впала,  вирячивши  очі    й  розставивши  руки,  різко  присіла,  водночас  голосно  випалила,  
-  От  би  мені  такий  на  заручини!  
На  її  слова  всі  озирнулися.  Надія  замешкалась,  ледь  зблідла,  щоб  більше  ніхто  й  нічого  не  сказав,  на  Віолу  накинула  велику  квітчасту    хустку,
   -Дай  мені  привітати  цю  красуню!
Вона  ніби  приготувала  промову,  набажала  їй  скільки  всього  хорошого,  що  Віола,  аж  вирячила  очі,
-Дякую,  дякую,  дуже  приємно!
   Сестра,    дивлячись  на  Віолу,    ледь  -  ледь  стримувала  сміх.  Вона  її  розуміла,  ця  довга  промова  всім  добряче  набридла.  Та  й  Дмитро,  зі  сторони  подивлявся  на  цю  довгу  церемонію,  не  витримав,  усіх  запросив    у  будинок.  
Марина    ж,  поспіхом    прийняла  образ  хитрої  лиски  -    ану,  чекай  –  чекай-  озираючись,  різко  смикнула  Віолу  за  руку,  до  болі  стиснула  в  лікті,  
-  Сестричко,  благаю,  лиш  мені  Артура.  Я  відчуваю,  це    мій  суджений!
У  відповідь  та  закліпала  очима    й  здивовано,
-  Тю,  ти  ж  його  скільки  років  не  бачила,  отак  відразу  закохалася?
-  Отакої,  ти  забула.  Я  два  роки  назад    була  з  мамою    на  базарі  в  Хмельницькому,  бачила  його.  Я  ж  тобі  розповідала….
-  Ой,    маю  пам*ятати,  що  було  два  роки  назад,  не  сміши  мене.
-    Я  тебе  прошу!  Він,  ще  тоді  зачарував  мене.  А  зараз,  як  тільки  вийшов  з  авто,  зрозуміла,  що    я  закохалась,  -    сказала  і  першою  прошмигнула  в  будинок.
 Янош  чатував  чоловіків,  за  стіл  присів  між    Дмитром  і  Арсеном.  Жінки  ж  з  дітьми  сіли    трохи  осторонь..  Як  годиться,    перші  келихи  вина  були  випиті  за  зустріч,  за  дружбу,  за  здоров`я  господарів.  Далі  повелася  розмова  про  життя,  про  події  в  країні,  про  політику.
 Вже  ніби  й  всі  напилися,  наїлися,  Арсен  прошепотів    до  Яноша,
-  Дядьку,  при  всій  повазі  до  вас,  підкажіть,  з  чого  мені    треба  починати,  щоб  поговорити  про  весілля?
Старий    засіпався,
-Почекай,  а  чому  зразу  про  весілля,  може  про  заручини?  Мені  ж  здається  їх  не  було,чи  я  щось  пропустив…    Куди  спішиш?  Он  вийдемо,  перекуримо,  втрьох  підемо  в  садок,  там  і  поговоримо.
В  цей  час  молодь  вже  стояла  осторонь.  В  Арсена  від  побаченого  полізли  очі  на  лоб.  Марина  ніби  повісилася    обома  руками  на  шиї  Артура.  Щось  говорила,  сміялася,  обличчя  хлопця  розпливлося  в  широкій  усмішці.  Він  махав    головою  і  за  мить  гучно  засміявся.
 Ця  поведінка  роздмухала  в  Арсена  іскру  незгоди,  а  деж  Віола?  Очами  шукав  її.  Неподалік,  під  бузком,  вона  стояла  поруч  з  Баро.  
   В  цей  час  Баро  попросив  її  поїхати,  показати  містечко.  Хоч  якийсь  час  вона  й  вагалася,  але  його  очі  підкорили  її.  Не  встиг  Арсен  підійти  до  Дмитра,  як  зненацька  майже  всі  звернули  увагу    на  дзвінкий  голос  Віоли,
-  Ну  гаразд,  умовив!
За  мить,  авто  від`їхало  від  паркану.  

                                                                                               ***
                                                                                       Далі  буде.
     


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923548
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь, любий…

Розмовляють  про  щось  явори,  
Осінь,  любий...  На  серці  тривоги.
Загорнулись  в  туман  береги,  
Вітер  ки́дає  листя  під  ноги.

Вже  збираються  в  зграї  птахи,
Дні  коротшають,  ночі  холодні.
Мочить  дощ,  барабанить  в  дахи,
Заховалося  сонце  сьогодні.

Посхиляли  голівки  квітки,
Від  краплин  дощових  їм  так  важко.
Закрадаються  в  серце  думки,
Сумно  десь  обізвалася  пташка...

Осінь,  люба...  Ти  скажеш  мені,
Я  всміхнуся  і  тихо  промовлю.
Нехай  осінь,  та  будуть,  ще  дні,
Що  зігріють  своєю  любов'ю...


Автор  Тетяна  Горобець







пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923663
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Валентина Ярошенко

І любов оживає знову

Чому  інколи  плаче  душа?
Не  плаче  бува,  а  кричить.
Чи  погані  почуті  слова,
І  сльози  течуть  у  ту  мить.

Чому  інколи  плаче  душа?
Сумує  вона  довгі  дні.
Їй  напевно  ніхто  не  співа,
Смуток  і  кривда  одні.

Чому  інколи    плаче  душа?
Розтоптана  діє  любов.
Миру  вона  від  неї  чека,
Надія  у  ній  живе  знов.

Чому  інколи  плаче  душа?
Те  давно  усім  знайоме.
А  коли  у  цілунках  вона,
І  любов  оживає  знову.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923612
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 31.08.2021


НАДЕЖДА М.

ВЖЕ ЛІТО НА МЕЖІ У ОСЕНІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=67PYafLFXF4

[/youtube]

Вже  літо  на  межі  у  осені,
Тримається,  як  може  на  плаву.
Та  осінь  не  чекає  все  ж  запрошення,
Лаштує  тишком  -   нишком  булаву.

Та  літо  не  здається  просто  так,
Обходить   іще  власні  володіння.
Хоч  має  у   душі  терплячий  такт,
Та  не  призна́є  раннє  це  падіння.

І  різні  їй  приходять  тут  думки:
Як  можна  обдурити  іще  осінь?
На  стражу  тут  поставить  будяки,
Чи,  може,  запростити  осінь  в  гості?

Накрити  стіл  з  добутками  врожаю,
Налить   хмільного   білого  вина?
Відчує  у  душі,  що  поважаю,
Й  закінчиться  між  нами  ця  війна.

А  як  побачить  перше  впале  листя,
Відчує,  що  її  це  ж  все  ж  вина?
Не  думаю,  що  це  зустріне  з  злістю.
Не  час  її,  хай  літо  тихо  промина...

Та  що  тут  мудрувать,  не  ті  ідеї,
Скінчився  строк,  і  треба  добре  знать,
Що  місце  треба  уступать  цій  феї,
І  тихо-  мирно  все  ж  її  прийнять...

Без  злісті,  без  докору,  з  розумінням,
Бо  треба  у  житті  все  ж  совість  мать.
Й  приймать  без  сліз  своє  падіння,
І  за  спиною  свою  гордість  залишать..


  




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923661
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Любов Іванова

ПИЛЮЛИ ДЛЯ ПОХУДЕНИЯ

[b][i][color="#063c99"][color="#bd076e"]П[/color]одправить  я  решила  свое  тело
[color="#bd076e"]И[/color]  на  диету  строгую  присела.
[color="#bd076e"]Л[/color]ишь  огурцы,  салаты  мне  по  вкусу
[color="#bd076e"]Ю[/color]лить  нельзя  и  сдать  себя  искусу.
[color="#bd076e"]Л[/color]учи  зовут,  народ  бежит  на  плЯжи
[color="#bd076e"]И[/color]  предвкушают,  как  загарчик  ляжет.

[color="#bd076e"]Д[/color]а  как  же,  как  и  мне  туда  вписаться?
[color="#bd076e"]Л[/color]ишь  мне  известно,  вес  мой  под  сто  двадцать
[color="#bd076e"]Я[/color]  в  интернете  присмотрела    БАДы,

[color="#bd076e"]П[/color]ьют  же  девчата  и  успехам  рады.
[color="#bd076e"]О[/color]бман  на  сайте  исключила  сразу,  
[color="#bd076e"]Х[/color]оть  в  день  тот  видно  помутился  разум.
[color="#bd076e"][/color][color="#b3075d"]У[/color]  тех  таблеток  дьявольская    сила,
[color="#bd076e"]Д[/color]а,  жаль,  фальшивку  поздно    раскусила.
[color="#bd076e"]Е[/color]да  и  дальше  -  главный  кайф  по  жизни,
[color="#bd076e"]Н[/color]о  только  что  мне  делать  с  весом  лишним?
[color="#bd076e"]И[/color]  что    ж  вышло  с  той  моей    затеей?
[color="#bd076e"]Я[/color]  маюсь  денно-нощно  диареей...[/color][/i][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923737
дата надходження 31.08.2021
дата закладки 31.08.2021


Маг Грінчук

Несе ріка життя надії

Школярики  до  школи  потяглись,    ввись  -  стара  калина.                                                                                                                
 У  класі  тихо.  Неважко  збагнути  чому.  Ще  не  строк...
Очима  й  серцем  відзеркалює  світ  добра  людина.
Життям  наділена  вона  збирає  молодь  на  урок.

У  цьому  дивне  щастя,  гордість  учнів  смислом  пройнялись.
...З  криниці  знань  пили  жадібно  та  нестримко  молоді.
І  після  школи  сто  доріг  в  один  великий  шлях  злились.
Несе  ріка  життя  надії,  бо  її  краса  в  труді.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923654
дата надходження 30.08.2021
дата закладки 30.08.2021


Галина Лябук

Розставання.

Збираються  в  зграї  лелеки
Й  полинуть  у  теплі  краї  :
-    Чому  так  летіти  далеко,
Лишаючи  рай  на  землі  ?

Ще  світить  так  лагідно  сонце,
Гніздо  покидаєте,  двір...
Зі  смутком  дивлюсь  у  віконце.
У  відповідь  чую  :    -    Повір,

Вже  осінь,  зима  у  дорозі,
За  холодом    -  голод  уже  навздогін.  
Лелекам  прожити  не  в  змозі,
Тому  й  оставляємо  дім.

Дітям  покажем  дорогу,
"Зимівлю"  в  чужій  стороні.
Буде  для  них  засторога  :
Нелегко  прожить  в  чужині.

-    Летіть  же  щасливо,  лелеки,
В  заморські  квітучі  краї  !
Додому  вертайтесь  здалека,
Стрічатиму    вас  -  навесні.


                                             Примітка  :    за  народним  повір'ям    лелеки    відлітають  у  вирій
                                         19  серпня  (на    Спаса).  
                                                                                               Недаром  народна  мудрість  каже.  :    прийшов  Спас    -    готуй  рукавиці
                                                                                                 про  запас.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923577
дата надходження 29.08.2021
дата закладки 30.08.2021


Valentyna_S

Одна дорога

Вітер  дмухає—в  трембіті
Зледеніли    звуки.
Думав,    чим  їх  розігріти
Й  на  пищок  похукав.
Відігрілись  в    звуків  горла
Та    затрембітали—
Й  стало  так  маркітно  долам
З  листячком  опалим.
У    неосінь  спали  перші
Й  зразу  якось  зжухли,
Літо  кидається  в  верші—
Мов  усе  оглухло,
Що  ж,  йому  одна  дорога—
Калиновим  мостом.
Йдуть  заможні  ним  й  убогі…
Ясно  все  і  просто.
Чом  жалкую  я  за  літом,
Буде    ще    потомне?
Щось  згубилось  в  нім  завітне,
Невловиме  й  скромне.

Калиновий  міст  —  один  з  образів  слов'янської  міфології,
зокрема  і  української,  межа  між  протилежними  місцями,
 станами.  Зокрема  виступає  межею  між  світом  живих  і  
мертвих.  По  символічному  мосту  приходили  сонце,
 весна,  кохання.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923465
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021


Зелений Гай

Моя перша загадка

Я  красунечка  вусата
Шерстка  є  м'яка,  пухната.
Не  вилажу  довго  з  ліжка
Звуся  я  домашня...?  (кішка)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923356
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 28.08.2021


НАДЕЖДА М.

КОЛИ ПОКЛИЧУ - ВІДГУКНИСЯ ( 3 )

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0B6rNfms3UM[/youtube]

Коли  покличу  -  відгукнися,
Забудь  про  стомлене  життя.
У  мої  очі  подивися,
Це  я  прийшла  -  Любов  твоя.

Я  обніму  тебе  за  плечі,
Підемо  в  край  твоїх  надій.
Де  мрій   недоспана  хуртеча,
Як  літа  пізнього  напій.

Ти  вже  відчув  осінні  кроки,
Спіши  скоріш,  не  відставай.
Притиш  лише  гіркий   неспокій,
Себе  щасливим  відчувай.

Хоч  впав  вже  сніг  на  твої  скроні,
Про  це  не  думай,  це  -  облиш.
Хоч  осінь  жде  вже  на   пероні,
Її  від  літа  відрізниш.

Ти  не  сумуй,  я  допоможу,
Бо  я  -  Кохання,  вслід  іде.
Бо  я  зумію,  я  все  зможу,
Тебе  ще  осінь  не  знайде...
------------------------------------
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887657
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=600494

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923473
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 28.08.2021


Катерина Собова

Умер з радостi

Санітарка    до    хірурга:
-Вас    вже    кличе    головний,
Щось    йому      ви    не    вгодили,
Бо    вже    зранку    ходить    злий.

Догадавсь    хірург,    що    значить
Ця    розмова    тет-а-тет…
Що    вже    буде    -    там    побачить,
З    цим    зайшов    у    кабінет.

-Хочу    я,    колего,    чути,
Поясніть    такий    момент:
Як    так    сталось,    що    за    місяць
В    вас    вмер    третій    пацієнт?

Розкажіть    усе    детально
(Ви    -    хірург,    а    не    медбрат),
До    подробиць,    не    формально:
Хід    роботи,    результат.

-Операцію    сьогодні
Пацієнту    я    робив,
Не    старий,    бадьорий,    модний,
І    ще    б    довго    в    світі  жив…

В    хворого    була    зараза
(Зараз    це    не    дефіцит),
Вирізав    (нащупав    зразу)
Я    якийсь    апендицит.

Чоловік    отямивсь    зразу,
Почав    тихо    говорить,
Вимовив    одну    лиш    фразу:
-Лікарю,    я    буду    жить?

Пояснив    йому    все    ясно,
Бо    на    цьому    зуби    стер,
Я    сказав,    що    все    прекрасно,
І    він    з    радості    -      умер!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923351
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 28.08.2021


Ольга Калина

Осінь стукає в вікно

Вже  осінь  дрібними  дощами
Тихенько  стукає  в  вікно,  
А  сиві  хмари  над  полями  
Пливуть  помалу  за  село.

Закутавсь  ранок  у  тумани
І  десь  дрімає  у  кущах,  
А  з  неба  мжичка  над  ярами
Спадає  в  трави,  в  берегах.  

Частує  беріг  п’янким  трунком
Ще  свіжоскошених  отав,  
Хизується  густим  ще  вруном  
Смуга  із  пізніх  буйних  трав.  
 
Від  жнив  відпочиває  поле  
І  вітер  ходить  по  стерні,  
Та  обережно,  бо  ще  вколе,  
В  ній  босі  п’ятоньки  свої.  

І  кожен  день  лелечий  клекіт
Частіше  чуємо  вгорі,
Неспокою  чи  плач,  чи  регіт
Спадає  звідти  на  поріг.  

Розносить  сумом  по  подвір’ї..
Відбитком  ляже  у  душі
І  десь,  з  далекого  сузір’я  
Назад  вернеться  у  вірші.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923332
дата надходження 27.08.2021
дата закладки 27.08.2021


Надія Башинська

ОЙ ВИРОСЛА КУКУРУДЗА…

Ой  виросла  кукурудза  висока,  велика.
Є  в  нас  дівчина  красива,  треба  чоловіка.

Ой  виросли  огірочки,  зеленіють  боки.
Їй  до  пари  буде  хлопець  стрункий  та  високий.

Вже  по  тину  повилася  скрізь  в'юнка  квасоля.
Їй  такого  б  чоловіка,  щоб  щаслива  доля.

Заясніли  на  городі  гарбузи  лежачі.
Їй  такого  б  чоловіка,  щоб  був  неледачий.

Ой  вродила  бараболя  гарна  біля  хати.
Як  знайдемо  ми  такого  -  будемо  гуляти.

Щоб  годив  він  тестю  й  тещі  і  усій  родині.
Гарних  хлопців  є  багато  в  нашій  Україні.

Вже  знайшли  ми  їй  з  п'ятнадцять,  а  вона  не  хоче.
Ой,  хто  може  зрозуміти  серденько  дівоче?

До  того,  хто  зрозуміє  дівоче  серденько,
буде  теща  з  тестем  в  гості  приходить  раненько.

Буде  теща  поучати,  що  і  як  робити.
Бо  вона  одна  лиш  знає,  як  у  світі  жити.

Ой  виросла  кукурудза...  Хлопці  не  баріться!
Є  в  нас  дівчина-красуня,  й  вам  пора  жениться.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923257
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Таємниці ночі

Серпневий  вечір  котиться  до  нас,
А  вітерець  принишк  і  не  дихне.
Давно  вже  промінь  сонячний  погас,
До  себе  небо,  нічку  пригорне.

Розкинуте  мереживо  зірок,
Мелодіями  грати  буде  вальс.
Яскравий  місяць  піде  у  танок,
Він  танцем  цим,  порадує  всіх  нас.

В  годину  цю,  не  спиться  цвіркуну,
Він  пише  ноти  і  пісні  для  нас.  
Йому,  як  бачте  також  не  до  сну,
Як  тільки  промінець  останній  згас.

Впадуть  росинки  дзвінко  у  траву,
Підхопить  прохолода  їх  собі.
Підніме  невдоволено  брову
І  понесе  росиночки  вербі.

А  під  вербою  пара  молода
І  іхні  таємниці  неземні.
За  ними  тихо  нічка  підгляда,
Думки  сьогодні  чомсь  її  сумні.

Автор  Тетяна  Горобець














пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923267
дата надходження 26.08.2021
дата закладки 26.08.2021


Valentyna_S

Неопалимий краю мій…

Неопалимий  краю  мій,  красо  неописанна,
Тобі  несеться  срібнодзвонно-святочне  «Осанна!»
Осанна,  волелюбна  і  нескорена  родино
З  іменням  гордим  НЕЗАЛЕЖНА  УКРАЇНА.

В  серпневім  піднебессі  легіт  колихає  стяги,
Що  заручили  сили  Сонця,  захист  та  надію,
Синявість  безкінечності  й  у  вірності  присягу—
Отож  не  в  змозі  ворог  звоювати  нас,  не  сміє.

Славімо  воїна,  бо  віддає  себе  в  офіру.
Хвала  тій  матері,  котра  пожертвувала  сином
Заради  долі  України,  спокою  та  миру
У  неподільній,  вільній  і  повік  єдиній.

І  прийде  час,  народе  мій,  здивуєш  знов  планету,
Як  булаву  лише  достойному  вкладеш  у  руки,
І  візьме  він  її  не  задля  куражу  й  ошуки—
Із  усвідомленням:  країна  прагне  злету,
Й  щоби  в  усі  часи  від  Заходу  до  Сходу  неустанно
Не  затихало  срібнодзвонно-святочне  «Осанна!»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923092
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021


Катерина Собова

Дiвочi вибрики

От,    буває,    так    прикрутить,
І    в    душі    щось    залоскоче…
Відчуваю    -    не    відпустить,
Так    страшенно    заміж    хочу.

В    якійсь    книжці    прочитала
(Мудрі    люди    написали),
Так    як    досвіду    не    мала  –
Все    роблю,    як    там    казали.

Свій    старий    халат    шукаю,
Капці    стоптані    взуваю,
І    немиті    свої    патли
Під    косинкою    ховаю.

І    хоч    світ    мені    немилий,
Але    в    шлюбі    хочу    жити,
Як    колись    бабуся    вчила  –
Починаю    борщ    варити.

Щось    кипить,    щось    пригоріло,
Неймовірна    спека    в    кухні,
Ллється    піт,    а    ще    потрібно
Каструлі    помити    й    кухлі.

А    ще    чула,    що    заміжні,
Згідно    правил    етикету,
Чоловіку    несуть    ніжні,
Щойно    смажені    котлети.

Десь    з    небес    мені    у    вухо
Тихо    шепче    голосочок:
-Уяви,    що    ще    за    дітьми
Треба    йти    у    дитсадочок.

Раптом    розум      -    як    проріже!
Якийсь    біс    в    мені    регоче,
Я    вже    довго    про    заміжжя  
Навіть    думати    не    хочу.

В    голові    все    прояснилось,
Широко    відкрились    очі,
Позитивно    завершились
Мої    вибрики    дівочі!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923105
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021


Ніна Незламна

З Днем Незалежності Україно!

День    Незалежності  -  нині  святкую
Землі  вклонюся,  щиро  подякую
За  пишні  трави  і  жита  по  полю!
За  тепло  й  радість,  за  щастя  й  волю!
Що  я  живу,  тут,  на  цій,  святій  землі!  

 ***

Вже  зазвучали  мелодії  миру
Всі  привітаймо,  вільну  Україну
З  Тридцятиріччям  моя  Батьківщино!
Ми  відсвяткуємо  гордо    й  достойно!

А,  якже  нам,  усім  й  не  поспівати
Квітучі  клумби,  червоніють  маки
Шепочуть  з  вітром,  славлять  Україну
Зберуть  народ…  у  єдину  родину

І  ми  з  надією,  глянем  до  сходу
Де  вояки    -  тож  козацького  роду
Вночі  і  вдень  виборюють  нам  волю
Щоб  Україна  мала  кращу  долю

Славімо  друзі  рідний  край,  країну
І  прославляймо  мову  солов`їну
Нехай  звучить  вона  по  всій  планеті
Нам  тридцять  років  –  це  ж  лише  на  злеті!

Не  залишає  віра  і  є  мрія
У  серцях  кожного,  живе  надія
Що  ми  спроможні    досягти  висоти
Бо  в  наших  душах  живе  дух  свободи!

           ***
Шановні  друзі!

Щиро  вітаю  З  ДНЕМ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Миру,  здоров`я,  єдності  і  любові!
Непохитної  віри  в  майбуття!
Тепла,  достатку,  добра  і  щастя!

                                                       24.08.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923071
дата надходження 24.08.2021
дата закладки 24.08.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Тримаймо гордо

Майорить  наш  прапор  у  селі  та  місті,
Жовтий  і  блакитний  кольори  сплелись.
Символ  України  з  мирним  духом  змісту.
Все  у  нім:  і  жито,  й  неба  чиста  вись.

А  з  часів  далеких  мужність,  сила  й  слава
Єдність  українців,  віри  й  волі  суть.
Непоборність  квіту  нашої  держави,
Честі  і  добра  -  дорога  до  майбуть.

То  ж  тримаймо  гордо  прапор  -  стяг  яскравий,
Бережімо  миру  й  щастя  вічний  цвіт.
Він,  мов  правди  сонце,  сяє  у  заграві,
Символ  України,  рідний  "моноліт".        


(Усіх  одноклубників  вітаю  з  Днем  Прапора  і  Днем  Незалежності  України!      Бажаю  миру  та  любові,  толерантності  та  розуміння,  поваги  та  мудрості!  Нехай  країна  процвітає,  хай  милозвучна  мова  звучить  всюди,  нехай  росте  рівень  доходів  та  можливостей!  Успіхів  вам  та  перспектив!
   "Ми  є.  Були.  І  будем  ми.  Й  Вітчизна  наша  з  нами"(Іван  Багряний))                                                                                                                                                              


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922976
дата надходження 23.08.2021
дата закладки 23.08.2021


Катерина Собова

Співбесіда

На    співбесіді    тактовно
Шеф    розказує    Тетяні:
-Розумієте,    шановна,
Є    у    нас    одне    питання:

Довіряти    цю    посаду
Можна    тільки    чоловіку,
Документам    дасть    він    раду
Й    не    признається    довіку:

Всі    секретні    директиви
Під    замком    у    його    сейфі,
Тут    не    вносять    корективи
І    не    роблять    з    цього    селфі.

Я    жінкам    не    довіряю,
Ви    занадто    балакучі:
По    секрету    -    кумі    Раї,
А    та    ще    комусь    озвучить…

Рознесуть    таємні    плани
Усім    недругам    найближчим,
А    у    них    свої    є    клани,
Які    нашу    фірму    знищать.

Таня    каже:      -Я    зумію
Тут    домовитися    з    вами,
Як    ніхто    тримати    вмію
Таємниці    за    зубами.

Продала    торік    я    хату,
Що    від    батька    залишилась,
Додала    сюди    зарплату  –
На    Мальдівах    опинилась.

Відпочила,    як    годиться,
Як    на    крилах    я    літаю,
Чоловіку    гарно    спиться  –
До    цих    пір    про    це    не    знає,

Бо    сказала:    терміново
У    відрядження    я    їду,
А    для    нього    це    не    нове  –
Він    готує    сам    обіди.

Своїм    дітям    разом    з    татом
Я    дивлюся    чесно    в    вічі:
Не    призналась,    що    два    роки
Збільшилась    зарплата    вдвічі.

Працювати    хочу    з    вами,  
Обговоримо    моменти,
І    при    розвитку    програми  –
Всі    відступлять    конкуренти.

Ми    таку    заварим    кашу!
Розкажу    свою    затію:
Всі    гріхи    в    роботі    вашій
Засекретити    зумію.

Припинив    тут    шеф    розмову,
Може,    був    дурний,    чи    п’яний,
Чоловікам    всім    відмовив
І    у    відділ    взяв    Тетяну.

Вона    швидко    розкрутила,
Хто    з    прибутку    тут    жирує:
В    тюрму    шефа    посадила  –
Тепер    фірмою    керує!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922833
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 22.08.2021


НАДЕЖДА М.

ЧОМУСЬ ЗВОРУШЕНА ПЛАЧЕМ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NiK4PP7TRbo
[/youtube]
Давно  закінчились  жнива,
Коса  скосила  з  житом  й  квіти.
Лишилась  квіточка  одна.
Хто  їй  надав  можливість  жити?

Чи  десь  сховалася  в  ріллі,
Коли  коса  вже  притупилась?
Чи  йшли  в  той  час  дощі  рясні,
Вона  за  землю  ухопилась?

Одна,  єдина  серед  трав,
Іще  квітує  сиротина.
Лиш  вітер  долю  її  знав,
І  колихав,  немов  дитину.

Була  для  нього  дивина:
Ось  де  порадує  він  душу!
Як  розтопила  злість  вона,
Знайшла  клітиночку  найглибшу?

Обняв  стеблиночку  тендітну,
І  плакав  разом  із  дощем.
І  довго  квітка  оця  квітла,
Чомусь  зворушена  плаче́́́м...
                                               






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922816
дата надходження 21.08.2021
дата закладки 22.08.2021


Valentyna_S

…не одна із нас (ефре)

До  осені  мчить  серпень  магістраллю.
Із  рук  не  випускає  сонячне  кермо,
Й  так  захопивсь  сільською  пастораллю,
Що  об  зеніт  спіткнувся    мимовіль  крилом.

Глянь:  у  ліску  вороняча  тусовка.
І  серпень  враз  отетерів:  почавсь  пробіг
Ворони,  їжака,  лисиці  й  вовка.
Ви  угадали,  певно,  хто  з  них  переміг.

Під  берестом  тупцюється  матрона,
Навчає  підрахунку  двійко  пташенят:
—Гарненько  поміркуйте,  любі  доні,
В  котру  із  лунок  більше  зсипано  зернят?

В  комбінезоні  чорнім  у  майстерні
Статечний  вран  рихтує  родичам  гачки…
Осібно  від  усіх,  в  міжгіллі  тернів,
Віршує  альбіноска,  бач,  про  слимачків,

Про  те,  як  всім  смакує  м’якоть  сливи,
Як    ясен  ніч  зустрів  бутонами  ворон,
Й  торкає  карканням  про  долю  норовливу
Ота  вигнанниця,  спотворена  тавром.

Не  стерпів  серпень:  вірші  серце  крають.
—Ви  всі  одного  роду-племені,  однак,
Де  твоє  милосердя,  чорна  зграє?
—Вона  ж  бо  біла,  не  одна  із  нас.  Отак!

Чоло  схмурніло  в  серпня.  Темна  масо,
Розкинь  умом  про  хибність  вчинку  до  пуття,
Бо  ж  дивував  людей  колись  й  Пікассо  …
Неординарних    потребує  майбуття.

                     Ефре-  фантастична  реальність—новий  своєрідний  
                     жанр,  не  казка  і  не  притча.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922750
дата надходження 20.08.2021
дата закладки 22.08.2021


Маг Грінчук

Це знають свідки

Сьогодні  світу  потрібна  наша  охорона,
А  людям  планети  -  і  заступництво  природи,-
Це  чисте  повітря,  добра  земля,  її  води.
І  небо,  і  сонце,  як  жаданий  друг,-не  дракон...

Природа  вічна,  нескінчена  породила  нас.
Вона  була  і  завжди  буде  сильніш  людини,
Бо  не  підвладна  вись  злої  людської  гордині.
Не  стати  Богом  ні  одній  істоті  і  скрізь  час!

Нікому  не  бути  царем  і  тіні  ,  і  світла,
Лиш  не  віддільною  часткою,  другом  природи.
Тож  вчись  владарювати  для  людей,  для  народу!
Життя,  як  дробарка  меле  всіх...  Це  знають  свідки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922644
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021


Ніна Незламна

Ти прихились…

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече….
За  мить  тривога,  хай  кудись  втече
 Для  нас  не  стануть  довгими  ночі
 І  гірких  сліз...  не  пізнають  очі…

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече
І  відчуй  се́рця  стук,  душі  тепло
Адже  ще  лі́то,  світло  навколо
На  нас  чека́є,  сподіваюсь  я…

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече…
Коли  під  се́рцем  можливо  й  пече
Я  нагада́ю,  як  зірка  рання
 Наворожи́ла  нам  про  кохання
Відійде  бі́ль,  маю  сподівання…

Тож  прихили́сь,  тихенько  на  плече
Для  мене  ти́  -  за  все  найдорожче
Теплі  розмо́ви  -  обом,  як  ліки
Бо  ми  з  тобо́ю  разом  навіки…

                 *******                            

Шановні  друзі!  

Щиро  вітаю  З  Яблучним  Спасом!
 Миру,  здоров`я  і  наснаги  всім!
Нових  творчих  успіхів!

                                     19.082021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922640
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 19.08.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Про шанс

Кохалися,  а  потім  розчинився,
Мов  цукор  в  чистоті  води  ураз.
Десь  скошена  виднілась  в  липні  нива,
Збігало  сонця  світло    в  темний  час.

...Коли  запитував  про  шанс,  тремтіла
Від  вітру  хвилювання,  чи  журби.
І  знала,  знала,  що  його  любила,
Адже  це  він  знайшов  її  в  юрбі.

Відшелестіло,  відцвіло.  Змирилась.
А  він  тепер  запитував  про  шанс
Потрапити  в  любові  певні  ритми.
Розклала  доля  на  шляху  пасьянс.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922284
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 16.08.2021


НАДЕЖДА М.

МИ МОЛИМОСЬ, БОЖЕ, І ВІРИМ ТОБІ

Я  БОГУ  молюся,прошу  хай  спасе,
Як  десь  помилюся,
Прости  мені    це.
Я  вірю  в  добро   Твоє,
Не  покараєш,
Бо  ходимо  всі  по  життєвому  краю.
А  ТИ  усе  бачиш,
За  нас  усе  знаєш.
За  себе  і  рідних  ТЕБЕ  я  благаю.
Даруй  нам  краплинку  СВОГО  ТИ  тепла,
Хай  радість  наповнить 
Людські  всі  серця.
Хай  мир  запанує  на  нашій  Землі,
Ми  молимось,  БОЖЕ,  і  вірим  ТОБІ!!!
Нехай  ця  МОЛИТВА  усіх  нас  спасе
від  болі,  хвороби,  журби  і  розлуки.
----------------------------------------------
ВІТАЮ  ВСІХ  ЗІ  СВЯТОМ  МЕДОВОГО  СПАСА!
БУДЬТЕ  ВСІ  ЗДОРОВИМИ  І  ЩАСЛИВИМИ!

МАКОВІЙ  НАДІЯ

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922192
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 15.08.2021


Valentyna_S

Чорні тюльпани

Чорна  смуга,  чорний  смуток—й  чорні,  гожі,
таємничі  пуританки,  квіти  ночі
дамам  в  дар  несли  зі  свідченням  вельможів:
—У  твоїх  обіймах  я  померти  хочу.

Збігли  триста  років  в  ме́йнстримах  і  датах,
й  нарекли  іменням  чорного  тюльпана
транспортний  літак,  що  в  трунах  віз  з  Афгану
ні  за  що  загиблих  на  війні  солдатів.

Дивні  квіти  в  інтер’єрі—  даність  часу:
братки,  кали,  ружі  з  чорною  красою.
«Чорними  тюльпанами»  знов—
                                                                 із  Донбасу—
з  славою  вертають  до  родин  герої.

Чорна  смуга,  вічна  туга,  чорні  ночі….
Ятрить  серця  рана  в  мами  й  удовиці.
Війни  завше—лихо,  сльози,  зло  та  злочин.
Людство,  прагни  миру-злади,  не  кровиці.

Й  очі  не  засмутять  квіти  композицій,
бо  тюльпанам  чорним  так  пасують  білі.
Жінка,  взявши  їх,    під  хмелем  пропозицій
зронить:-  Вік  прожити  б  у  твоїх  обіймах.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922170
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 15.08.2021


Катерина Собова

Кiно i реальнiсть

У    кав’ярні    дівка    Лора
Похвалилась    кумі    Аллі:
-Вийду    заміж    я    вже    скоро,
Заживу,    як    в    серіалі.

У    кіно    -    чітка    картина,
Ясні    задуми    і    теми:
У    кінці    прийде    мужчина  –
Вирішить    усі    проблеми.

Ось    у    мене    на    сьогодні  –
Безгрошів’я    й    два    кредити…
Поруч    ходять    хлопці    модні,
Всі    нормальні,    не    бандити.

Хтось    наважиться,    я    вірю,
Мене,    бідну,    заміж    взяти,
Не    такі    ж    вони    всі    звірі,
Серед    них    є    і    багаті.

Пояснила    швидко    Алла:
-Щастя    тільки    дурням    сниться.
Між    життям    і    серіалом
Величезна    є    різниця.

Шлюб,    кумасю,    це    омана,
Фільму    -    повна    протилежність,
Ти    вже    ходиш,    як    в    тумані
І    втрачаєш    незалежність.

У    житті    -    реальні    теми:
Тут    мужик    приходить    зразу,
 Додає    свої    проблеми
І    доводить    вас    до    сказу.

В    нього,    в    найманій    квартирі,  
У    кутку    в    порожній    шафі
Злидні    крутяться,    як    в    вирі,
І    квитанції    від    штрафів.

Потім    виявиться:    в    принца
Більш    цікаві    є    моменти,
Що    платити    він    повинен
На    трьох    діток    аліменти.

Не    так    весело    вам    буде,  
Як    почуєте    цю    фразу
(А    її    розкажуть    люди),
Що    судимий    був    два    рази.

Тож    на    диво    не    надійтесь,
Радості    від    мужа    мало,
Краще    в    ліжку    самі    грійтесь
І    любуйтесь    серіалом!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922166
дата надходження 14.08.2021
дата закладки 15.08.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поспішайте до мами

Пролітають  роки  за  роками
І  стаємо  дорослими  ми.
Зігріває  нас  усмішка  мами,  
Наче  промені  перші  весни.

Пригортаю  матусені  руки,
Стільки  ніжності  в  її  очах
В  грудях  серденько  сильно  так  стука,
Як  самотньо  виходить  на  шлях.

І  щоразу,  як  взріє  здалека,
То  на  зустріч  щаслива  біжить.
І  стає  на  душі  моїй  легко,
Не  забути  щасливу  цю  мить...

Як  живете,  матусю,  питаю,
Ви  пробачте,  що  довго  не  був.
Винуватий,  матусенько,  знаю,
Та  про  вас  рідна,  я  не  забув.

І  дивилися  очі  щасливі,
Доторкалася  чуба  рука.
Лились  сльози  від  щастя,  мов  зливи,
Моє  серце  вогонь  пропіка.

І  згадались  пісні  колискові,
Їх  матуся  співала  мені.
Як  на  небі  з'являлися  зорі,
Розкидав  місяць  з  човника  сни.

То  було  так  давно  і  неда́вно,
Голос  мами  постійно  я  чув.
Те  дитинство,  що  казкою  славне,
Пам'ятав  і  ніщо  не  забув...

Те  тепло,  що  мені  дарувала
І  любов,  що  мені  віддала.
Найдорожча  матусенька,  мама,
У  молитві  мене  берегла.

У  село  поспішайте  до  мами,
Вона  завжди  чекає  на  вас.
Її  душу  зігрійте  словами,
Їдьте,  доки  не  сплинув,  ще  час...

Автор  Тетяна  Горобець





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922273
дата надходження 15.08.2021
дата закладки 15.08.2021


Катерина Собова

Комбiнованi уроки

-Ну,    і    як    там    справи    в    школі?-
Ввечері    татусь    питає
Семикласника    Миколу
(Хай    синок    порядок    знає).

-Казав    вчитель    вчора    Васі,
Щоб    додати    нам    мороки  –
Запровадять    в    нашім    класі
Комбіновані    уроки.

Будемо    літературу
Пів    уроку    ми    вивчати,
Тоді    треба    цю    халтуру
Під    диктовку    записати.

А    іще    сказали,    тату,
Що    новинка    ця    освітня
Дасть    чудові    результати  –
Талант    в    кожного    розквітне.

-Та    яка    ж    це    вже    новинка?-
Тато    дуже    здивувався,-
Та    такі    уроки,    синку,
Вже    були,    як    я    навчався.

Трудовик    наш    Ян    Петрович
Любив    випити    добряче,
Дисципліна    була    в    нього  –
Всі    сидять,    ніхто    не    скаче.

Берегли    ми    його    нерви:
Пів    уроку    щось    стругали,
А    тоді    вже    до    перерви
З    ним    пісні    його    співали.

Аж    луна    котилась    містом,
Верстаки      відпочивали,
Ян    Петрович    був    солістом,
А    ми    хором    всі      співали.

Я    свистів    на    кожнім    кроці,
Але    трудовик    не    злився:
Саме    я    на    цім    уроці
Так    витьохкувать    навчився.

Комбіновані    уроки
Дають    гарні    результати:
Хоч    стругати    не    навчився,
Зате    вмію    я    співати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921865
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Рідні серцю

Іду  по  літніх  гобеленах,
І  неба  вишивка  вгорі.
Удалині  дороги-  вени,
Радіє  сонце  цій  порі.

І  я  радію  житу,  травам,
Простору  вільному,  красі.
Земля  в  смарагдовій  оправі,
Не  чути  шуму,  голосів.

Земля  вкраїнська...Пахне  літо.
Люблю  цей  край  усе  життя.
Краси  багато  є  у  світі,
А  рідні  серцю  -  ці  жита.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921867
дата надходження 10.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Закохана в море

Толковые опечатки 6


горе    л[b]ю[/b]ковое      -      бомж

***

в[b]л[/b]ажная    должность      -      банщик

***

се[b]р[/b]верный    шаман      -      хакер

***

м[b]е[/b]лочное    производство      -      монетный  двор

***

аэро[b]г[/b]ром      -      преодоление    звукового    барьера


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921443
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Найсолодший гріх

Відкрилася  нова  в  моїм  житті  сторінка
Коли  торкнувся  ніжно  вуст  моїх.
Я  найщасливіша  тепер  у  світі  жінка,
Ти  ж  мій  єдиний  найсолодший  гріх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921999
дата надходження 12.08.2021
дата закладки 12.08.2021


Ніна Незламна

Якби я мала…

Якби  я    мала,  ясні  чорні  очі
Тоді  напевно  б  приходив  щоночі
Всміхався  б  місяць,  виглядав  з-  за  хмари
Яскраві  зорі,  посилали    б  чари…

Якби  ж  я  мала,  брови    -  рівну  стрічку
Тебе  б  кохала,  прославляла  нічку
Що  спромоглася  нас  обох  сп*янити
Лиш  вона  зна,  важко  одненькій  жити

Не  спалось  вітру,  напевно,  як  й  мені
Шовкові  трави  прихилив  до  землі
Ніби  нашіптував  пісню  кохання
Хто  ж  приголубить  -    мене  до  світання?

Любий  ,  а  я-  маю  зелені  очі
Розповіла  б,  таємниці  жіночі
Хай  би  мене  зморила  денна  втома
Та  я  б  кохала,    раділа  б,  що  вдома

У  ліжку  тепло,    уже  не  одненька
Блажений  спів  –  слухала  б  соловейка
Чи  й  збудеться  колись,  ця  моя  мрія?
Ховались  зорі,  лишалась  надія…

Збігли  роки,  вже  давно  сиві  коси
Стрічаю  ранок,  ледь  срібляться  роси
Та  не  приносить    втіхи  надвечір*я
Не  об*єднались,  зіроньки  в  сузір*я

Якби  ж  ти  Боже  та  й  дав  чорні  очі
Причарувала  б,  втішалась  щоночі
Щоб  по  житті,  розпач  не  тиснув    серце
Вселяло  віру  сімейне  джерельце
І  я  пізнала  б  те,  жіноче  щастя!

                                                 28.07.2921р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
дата надходження 04.08.2021
дата закладки 10.08.2021


Валентина Ярошенко

Доля у кожного своя

Ти  радій,  що  ходиш  по  землі,
Допоки  ноги  тебе  носять.
Не  спи́ла  хвороба  крові,
І  пігулок  більше  не  просить.

Гадай,  що  живеш  у  світі,
Бачиш  сонце  перед  собою.
І  весну  у  буцім  світі,
Ще  дні  зігрівають  любов'ю.

Соловей  співає  пісень,
Та  мрія  кудись  поспішає.
Закоханим  той  кращий  день,
Про  зустріч  любов  сповіщає.

Йдемо  по  одному  шляху,
Він  кожному  різним  буває.
Правді  нам  вірити  й  добру,
Доля  перешкоди  долає.

Щастя  нехай  через  вінця,
І  в  кожного  любові  море.
В  нас  українське  коріння,
Пройде́  стороною  нас  горе.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921797
дата надходження 09.08.2021
дата закладки 09.08.2021


Valentyna_S

На мізинчику літа…

На  мізинчику  літа  засонцилось  пижмо.
Деревіями  блимають  «відьмині  кола».
Солов’їв  кличе  далеч.  Замислились  крижні.
До  осель  підступає  криве  видноколо.

У  садки  підкрадається  в  померки  осінь
Й  шлях  до  вирію  стеле  листками  черешні.
Як  застуджено  дишуть  поля  безколосі…
Певно,  мариться  літу:  вовтузяться  оси
На  жнивами  оголених  спинах  сердешних.

Як  розхитаний  човен,  розсвіт  зозулястий.
Досі    серпень  до  праці  не  втратив  оскоми,
Ще  у  звіті  його  обнадійливі  коми…
А  в  моїм:  вже  шляхів  не  здолаю  шпичастість.
Хай  би  тільки  душа  не  піддалась  утомі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921775
дата надходження 09.08.2021
дата закладки 09.08.2021


НАДЕЖДА М.

ЖОВТІ ТРОЯНДИ - СИМВОЛ НАДІЇ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GPmE0NZnoIM
[/youtube]

Відцвітають  троянди  червоні,
Все  не  вічне,  і  це  не  секрет.
Пелюстки  позбирала  в  долоні,
Дарував   ти  колись  з  них  букет.

Поряд  квітка,  як  зірка  вечірня,
Жовтий  колір  їй  так  до  лиця.
Така  скромна,  красива,  манірна,
Що  надію  вселяє  в  серця.

Та  обходять  її  стороною,
Рідко  з  неї  дарують  букет.
Вона  плаче  дрібною  росою,
Не  втрачає  все  ж  свій  етикет.

Їй  присвоїли  назву  -  розлука,
І  тремтять  пелюстки  на  вітру,
Бо  для  неї  почути  це  -  мука,
Що  наводить  нестримну  журу.

Не  журися,  красуне,  я  знаю:
Так  карають  лиш  злі  язики.
Я  ж  надію  в  тобі  все  ж  шукаю,
І  про  тебе  думки  -  навпаки.

Жовта  квітка  -  це  символ  надії,
І  я  вірю  в  твої  чудеса,
І  я  знаю:  здійсняться  все  ж  мрії,
Біла  буде  в  житті  полоса...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921496
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Амадей

ЗОРЯНЕ КОХАННЯ

Чому  сумуєш,  зіронько  моя,
Найяскравіша  зірка  в  цілім  небі?
Невже  ти  думаєш,  забув  за  тебе  я?
Ти  ж  знаєш,  я  такий  єдиний  в  тебе.

І  хто  б  там  що  тобі  не  говорив,
Зрадливий  місяць,  соловейко  в  гаю,
Я  так  люблю,  як  і  колись  любив,
Так  як  кохав  і  досі  я  кохаю.

І  досі  серце  полум"ям  горить,
При  зустрічі  від  щастя  завмирає,
Люблю!  Люблю  душа  моя  кричить,
І  чую  в  відповідь:"І  я  тебе  кохаю"!

Молю  тебе,  благаю  тебе  я,
Кохай  мене,  як  і  колись  кохала,
Наше  кохання  -  пісня  солов"я,
Яку  ми  до  кінця  не  доспівали.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921669
дата надходження 08.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Родвін

Санжійка. Дикий пляж.

Безкрайнього  мо́ря  блакить  неозора,
Купа́ються  ніженьки  в  шо́вковій  хвилі,
Вода  пустотли́ва,  іскри́ста,  прозора,
Проро́чить  блаже́нство  хвили́ночок  милих  !

Пісок  білопі́нною  хвилею  ви́праний,
Сія́є  на  сонці,  як  цукор  розси́паний  !
Скрипу́чий,  гарячий,на  сонці  розжарений,
Чистий,  лиш  ча́єчки  слід  відпеча́таний  ...

Хвиля,  грайли́во  водою  оббри́зкала,
Торка́ється,  ма́нить,  шепоче  -   купа́йтесь,
Воді́  благода́тній,  на  ми́лість  віддайтесь  !
В  обі́йми  до  се́бе,  пустунка,  покли́кала  ...

Спо́внене  ся́йвом  тепло́м  і  любов'ю,
Кли́че,  прива́блює  ла́гідне  море,
З  кри́ками  чайок  і  шумом  прибою  !
З  хви́лями  бу́йними  в  да́льніх  просто́рах  !

Вода  криштале́ва,  на  диво  прозора  ...
Красу́  твого́  тіла  ховати  не  хоче  !
Таму́ючи  по́дих,  милу́юсь  тобо́ю  ...
В  обі́йми,  в  обійми  -   нам  море  проро́чить,

В  обійми  -  повторює  круча  луно́ю  !

Сонце  в  воді  діама́нти  розси́пало,
З  хвилею  ра́зом,  у  воду  покли́кало  !
Море,  блаже́нством,  змори́ло  все  тіло,
Шепта́ло  щось  ніжно і  час  зупини́ло  !

А  кру́чі   стоя́ть  на  сторо́жі  всеці́ло  !
І  на́віть  не  знають,  що  час  зупини́вся,
Мая́к  насторо́жився,  чуть  нахилився,
Мені  підморгну́в  і  ледь-ледь  зашарі́вся  ...

А  хвиля,  ледь  чу́тно,  за  ним  повтори́ла
-   Ніхто  вас  не  ба́чить,   купа́йтеся  сміло  !
                   

                                       
                                       Фото    Санжійської  кручі
                                       Юлії  Сененко  (Джими).

                                       Фото  Санжійского  маяка  :
                                       https://rest.guru.ua/img/place_photo/736/1670.jpg
                                                             
                     
[img]https://rest.guru.ua/img/place_photo/736/1670.jpg[/img]


                     30.07.2021  р.             

                                     

                                     *              *              *


Дороблений  варіант  :

[b]Санжійка.  Дикий  пляж[/b]

Ласка́вого  мо́ря  блакить  неозора,
Купа́ються  ніженьки  в  шо́вковій  хвилі,
Вода  пустотли́ва,  іскри́ста,  прозора,
Проро́чить  блаже́нства  хвили́ночки  милі  !

Пісок  білопі́нною  хвилею  ви́праний,
Сія́є  на  сонці,  як  цукор  розси́паний  !
Скрипу́чий,  гарячий,  від  сонця  вогнистий  !
Чисте́нький,  лиш  ча́єчки  слід,  як  нами́сто  ...

Хвиля,  грайли́во  водою  оббри́зкала,
Торка́ється,  ма́нить,  шепоче  -   купа́йтесь,
Воді́  благода́тній,  на  ми́лість  віддайтесь  !
В  обі́йми  до  се́бе,  пустунка,  покли́кала  ...

Вода  криштале́ва,  ледь  дише  прибоєм  ...
Красу́  твого́  тіла  ховати  не  хоче  !
Таму́ючи  по́дих,  милу́юсь  тобо́ю  ...
В  обійми,  в  обійми  -   нам  море  шепоче  !

В  обі́йми  -  повто́рює  круча  луно́ю  ...
А  тіло,  нарешті,  з'єдна́лось  з  водою  !
Ні́жними  пе́рсами  ба́виться  піна,
Вода  обмива́є,  сідни́чки  й  коліна,

Пе́стить  живіт,  доторка́ється  ло́на,
На  хви́льку  завме́рла  в  діво́чій  доло́ні...
За  мить,  голе  тіло  вже  скрізь  обніма́є  !
Крапли́нки  на  шкі́рі,  перли́нами  ся́ють  !

Сонце  в  воді  діама́нти  розси́пало,
З  хвилею  ра́зом,  у  море  покли́кало  !
Теплим  блаже́нством,  змори́ло  все  тіло,
Зася́яло  ніжно і  час  зупини́ло  !

А  кру́чі   стоя́ть  на  сторо́жі  всеці́ло  !
І  на́віть  не  знають,  що  час  зупини́вся,
Мая́к  насторо́жився,  чуть  нахилився,
Мені  підморгну́в  і  ледь-ле́дь,  зашарі́вся  ...

Мовля́в   -   Я  не  ви́дів  !   Яке́  моє  діло  ...  ?

А  море,  ледь  чу́тно,  за  ним  шелесті́ло  :
-   Ніхто  вас  не  ба́чить,   коха́йтеся  сміло  !


                      10.08.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920970
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 08.08.2021


Катерина Собова

Вiрнiсть

Із    валізою    з’явилась
Люся    у    квартирі    мами:
-Я    із    Максом    розлучилась,
Тепер    буду    жити    з    вами.

-Отакої!  -    мама    встала,
В    тата    дух    перехопило:
-Тільки      ж    місяць,    як    в    весілля
Стільки    коштів    ми    вгатили!

-Тихо,    предки,-    доня    каже,-
Зараз    виходу    не    бачу,
Уявити    навіть    важко
Долю    вам    мою    собачу.

Бо    від    мене    (вража    сила)
Вірності    хотілось    Максу,  
А    я    зразу    пояснила,
Що    для    цього    в    нас    є    такса.

Ці    обов’язки    прекрасно
Скрізь    виконує    собака,
Навіть    дурневі    тут    ясно:
Проти    неї    я    -    ніяка.

Псина    в    очі    заглядає,
Капці    ввечері    підносить,
Від    природи    вірність    має  –
Для    мужчини    цього    досить.

Молода    я    і    красива,
Маю    мужа    лиш    кохати?
В    сорок    років    стану    сива,
А    чим    молодість    згадати?

Тато    з    мамою    журились:
Не    вернуть    з    весілля    баксів,
Навіть    в    тім,    що    розлучились  –
Пощастило    більше    Максу.

Тато    каже:    -Наша    Люся
Удалась    в    свою    бабусю:
Теща    втоми    тут    не    знає
І    до    старості    гуляє.

Правда,    іноді    бабуся
Свою    вірність    проявляла:
Торік    п’ятого    дідуся
На    той    світ    уже    загнала!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921583
дата надходження 07.08.2021
дата закладки 08.08.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Трояндовий букет ( слова до пісні)

Сьогодні  несу  я  троянди,  
Для  тебе  кохана  моя.
У  серці  ти  вічна  розрада
І  вічна  загадка  моя.

Візьмеш  у  долоні  ці  квіти,
В  обійми  затиснеш  міцні.
Як  будеш  від  щастя  п'яніти,
Пташині  хай  линуть  пісні.

Приспів:

Червоні  троянди  -  то  квіти  кохання,
Вишневі  троянди  -  то  вірність  й  любов.
Червоні  троянди  -  то  мо́є  зізнання,
Вишневі  троянди  -  то  ніжності  зов.


Гойдатиме  небо  десь  зорі,
З'єднаються  наші  шляхи.
Купатися  будем  в  любові
І  будем  її  берегти.

Ти  будеш  моя  королева,
Найкращою  серед  квіток.
Чарівна  троянда  вишнева,
У  серці  щасливих  думок.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921505
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 08.08.2021


НАДЕЖДА М.

ЩЕРБАТИЙ МІСЯЦЬ В НАДВЕЧІР*Ї

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1uKhOfGf6J8[/youtube]

Щербатий  Місяць  в  надвечір"Ї,
Зірки  розкидав  тут  і  там.
І  чітко  видно  всі  сузір"я,
Усі  підвладні  небесам.

Для  них  усіх  тут  є  робота,
Дрімота  їм  не  до  лиця.
Чумацький  Шлях  відкрив  ворота,
Укаже  шлях  він  для  гінця.

Чарівний  Місяць  кине  стрічку,
Нічну  освітить  темноту,
Вже  не  така  страшна  вже  нічка,
З  очей  прогонить  сліпоту.

А  що  зірки?  Людські  -  це  душі,
Нам  нагадають  -  що  живі.
На  них  ми  дивимось  із  суші,
Мовчать,  так  жаль,  що  мовчазні.

Бува,  злетить  якась  із  неба,
У  мріях  землю  знов  дістать.
Але  надія  тут  так  сла́ба,
Умить  доводиться  згорать.

А  ми  все  вірим  і  чекаєм,
Можливо,  прийде  ще  той  час...
До  неможливого  звикаєм,
Вони  вже  втратили  цей  шанс...


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921473
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 08.08.2021


majra

І де та осінь?

І  де  та  осінь?  хто  вам  це  сказав?
Ще  стільки  літа  -  без  кінця  і  краю.
Спустилось  сонце  з  неба  для  забав
І    сьогодні  з  ним  відпочиваю.

А  на  межі  цвіркочуть  цвіркуни,
На  скрипочках  своїх  маленьких  грають.
Напевно,  що  не  вірять  і  вони,
Що  цим  концертом  осінь  наближають.

Ще  кожну  ніч  освячують  зірки
Медові  сливи,  яблука  і  груші.
Серпневий  рай  -  блаженний  і  п'янкий,
І  хай  ніщо  цю  тишу  не  порушить.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921186
дата надходження 02.08.2021
дата закладки 02.08.2021


Катерина Собова

Аналiзи

Ось    аналізи    зробила…
Лікар    картку    взяв    у    Гані
І    сказав:    -  Не    сталось    дива,
Результати    знов    погані.

Марними    були    старання.
Де    дослідження    робили?
І    таке    ще    запитання:
Що    за    кожен    заплатили?

-По    сто    гривень    за    аналіз,
В    поліклініці    робили:
Тут    на    місці    й    найдешевше,
Бо    десь    їхать    -    нема    сили.

Лікар    перестав    читати:
-Інформація    тут    повна,
Будем    далі      лікувати?
Що    я    вам    скажу,  шановна…

Ви    тут    хоч    ставайте    дибки,
Як    казала    моя    ненька,
Якщо    в    вас    дешева    рибка  –
Юшка    з    неї    поганенька.

Я    вас    зараз    направляю
У    приватну    установу,
Лаборантів    всіх    я    знаю  –
Результати    там    чудові.

Всі    аналізи    по    триста
(Це    не    так    уже    й    багато),
І      п’ятсот    -    аналіз    крові,
Зате    -    гарні      результати.

Якщо    ви    вкладете    гроші
(А    для    вас    це    не    секрети),
Будуть    висновки    хороші,
Мені    завтра    привезете.

А    від    цього    і    залежить
Все    подальше    лікування,
Може,    ви    цілком    здорові…
Дякувала    чемно    Ганя.

Залишилося      хороші
Лиш    аналізи    зробити,
Хоч    потратить    усі    гроші    -
Та    спокійно    буде    жити.

Бо    дослідження    покаже,
Що    нічим    не    хвора    Ганя,
Зникне    та    недуга    вража
І    захочеться    кохання!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920897
дата надходження 30.07.2021
дата закладки 02.08.2021


Віктор Варварич

Любов  - найцінніший скарб

З  віком  починаєш  розуміти,
Як  невтомно  біжить  юності  -  час.
Нам  зовсім  не  хочеться  старіти,
І  відпускати  його  водночас.

Уже  змінились  думки  і  мрії,
І  наш  голос  не  такий  гомінкий.
Наша  радість  живе  у  надії,
А  багаж  знань  доволі  -  громіздкий.

На  нечестивців  не  зважаємо,
І  нам  не  цікаві  їхні  думки.
Свої  помилки  виправляємо,
І  шукаємо  прозорі  струмки.

Любов  наших  близьких  серце  гріє,
Вона  найцінніша  за  всі  скарби.
І  щасливий,  хто  це  зрозуміє,
Позбудеться  пекучої  журби.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921010
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


Валентина Ярошенко

В любові є найкраща пора

Тоді  нам  солов'ї  співали,
Все  річка  поспішала  кудись.
Зірки  на  небі  посміхались,
Щасливими  були  я  і  ти.

Неможливо  щастя  забути,
Напевно  воно-стимул  життя.
Звела  весна  нас  до  купи,
Любов'ю  полонила  серця.

Летіли  наші  дні  у  казці,
Здавалось  на  час  лишила  жура.  
Бо  він  тримав  в  коханні  й  ласці,
В  любові  є  найкраща  пора.

На  зміну  йде  розчарування,
В  полон  забирає  життя.
Не  справжнім  стає  те  кохання,
Не  гріють  душу  почуття.

Віта́  казки  щасливий  кінець,
А  інколи  стає  навпаки.
Веде  кохання  двох  під  вінець,
Інші  щастя  не  в  змозі  знайти.


                                             Жура-  журба

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921106
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


Valentyna_S

Цвіт першого кохання

На  мене  не  чатуйте  
                             розгублені  печалі.
Ви  лиш  туман  вечірній,  
                             мара,  сліпа  омана.
Утрать-трава  між  нами.  
                             З  вас  виточено  чари.
Питаєте  про  рану?  
                             Вона  недоторканна.
Не  смійте  овівати  
                             тим  леготом  ласкавим,
Що  тремко  спогадає  
                             несмілий  поцілунок.
Люби-мене  вгасали  
                             тоді  в  імлі  синявій—
Я  ж  ніжно  пригортала—
                             в  невіданні—вістунок.
Обоє  знать  не  знали,  
                             що  дано  знать  й  квітинці,
Й  що  жмуток  напророчив
                               розлуку  без  прощання,  
Аби  до  скону  літ  ми  
                             плекали  поодинці
Тендітний,  невгасимий  
                             цвіт  першого  кохання.

Люби-мене,  люби-мене-не-забудь  —
народні  назви  незабудки.
Утрать  (втрать)-трава-  трава  забуття.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921101
дата надходження 01.08.2021
дата закладки 01.08.2021


Рясна Морва

Настрій

За  пшеницями,  вмитими  дощем,
гаї  стоять,  повиті  сивизною.
Душа  моя  заходиться  плачем
за  юністю,
за  щастям,  
за  весною.

Птахи  поприпадали  до  землі,
у  мокрих  кублах  вигрівають  діток,
і  тільки  десь  у  надвечірній  млі
дзвенить,  дзвенить  самотній  жайвір-свідок.

Кого,  з  якого  краю  вигляда?
Кому  співає  пісню  проти  ночі?
Чи  він  немає  власного  гнізда,
чи,  може,  повертатися  не  хоче...

Я  ладна  теж,  хоч  росяним  кущем
лишитись  тут,  зріднитися  із  лугом,
нехай  душа  заходиться  плачем
за  ніжністю,
за  вірністю,  за  другом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921017
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


НАДЕЖДА М.

ДУША МОЯ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=yy3tVqfOWa0
[/youtube]
Душа  мінлива,  як  погода,
Бо  знає  всі  свої  права.
Буває  ніжна  й  дуже  горда,
Бо  вона  вічна.  І  жива.

Лаштує  настрій  спозаранку,
Та  їй  байду́же,  як  прийму.
Наллю  я  чаю  в  філіжанку,
Тебе,  душе  моя,  вгощу.

Я  знаю:  любиш  солоденьке,
До  тебе  ключик   я  знайду.
Моя  частинка  ти  рідненька,
Не  смій  тримать  на  поводу..

Буваєш  тиха,  добра,  ніжна,
А  то  зірвешся,  як  вулкан.
Баваєш  часом легковажна,
Мене  загониш   у  капкан.

Любить  примусиш  і  страждати,
Клянешся  -  це  в  останній  раз.
А  потім  разом  будем  плакать,
Була  любов  не  для  прикрас.

Ось  так  живем  удвох  з  тобою,
Проходять  місяці,  роки.
Ти  не  роби  мене  рабою,
Допоки  я  є,  є  і  ти...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921021
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


Ніна Незламна

У літні дні

Вже  надво́рі  ранок…    пташечка  співає
Золотенький  промінь  в  хату  заглядає

А  вчора  хмаринки,  полили  землицю
І  роси  сріблясті  лягли  на  травицю

Піду  босонога,  спориш,  аж  лоскоче
А  перед  очима  все  вабить,  блискоче

Цвіте  ко́жна  квітка,  мені  всміхається
Літо  в  зо́лоті,  плодами  пишається

Он,  попі́д  парканом  ягоди  малини
Виграють  на  сонці  ніби  намистини

Аромат  зва́́блює,    як  не  скуштувати
Медовий  сма́к,  ніжний,  як  не  прославляти

Під  парка́ном  вишні  й    позички  червоні
Ніби  то́,    рубіни,  сяють  на  долоні

Засміялись  яблука,  политі  дощами
Заспівали  оси,  тішаться  грушками

В  силу  вбира́ються  грона  виногдану
Я  ще  не  ра́з,  поспішатиму  до  саду
 
Ося́яні  сонцем,  в  небі  плинуть  хмари
Серде́чко  тішиться,  сприйма  літні  чари

Дні  чудо́ві  прибули  –  краса  повсюди!
На  душі́,  так  тепло,  тож  радіймо,  люди!

Поклоню́сь  за  щедрість,  трішечки  надіп*ю
І  моє́  єство  наповнилось  любов*ю

Вітере́ць…    наспівує  поміж  трав  пісні
За    це  все́,  подякую  Богу  і  землі!

                                                                           25.07.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
дата надходження 31.07.2021
дата закладки 01.08.2021


Ніна Незламна

ВІН і туман при лісосмузі…

Припав  туман    при  лісосмузі
 Все  ж    соловей,  співав  неспинно
 Косив  раненько,  траву  в  лузі
 ВІН  озиравсь  і  щохвилинно
Про  Музу  мріяв,  у  напрузі

Літо…  краса,    трава  росиста
Веселкою,  немов  намисто
Переливається  сріблиста
 За  мить  вже  сяє  золотисто

Та  тож,  усе  дива  природи
А  мені  б  Музу  для  кохання
Тоді  б  не  втратив  я  нагоди
Гуляв  би  з  нею  до  світання

Як  зорі  й  місяць  нерозлучні
Вірші  б  читав,  ніжні,  душевні
І  дарував,  мрії  сонячні
Як  ті  троянди,  в  щедрім  червні

Злегка  крап-  крап,  ранковий  дощик
Ніби  ревнивець,  прогнав  думки
Прошепотів,  -  Вставай  романтик
Наточи  косу,  бери  в  руки
Поки  не  злива,  тож  поспіши!

Блищить  коса  й  тихо  задзвенить…
То  з  нею    Муза    виводить  соло
Подих  землі,    свіжий,  аж  п`янить
Душа  сприйма,  чарівний  солод
Торкнулась  серця,    щаслива  мить.

                                                                                                           29.06.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
дата надходження 28.07.2021
дата закладки 29.07.2021


НАДЕЖДА М.

МОЛОДИЛЬНІ ЯБЛУЧКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rDTJ6uTqrac[/youtube]
Старенький  Клен  розкинув  крила,
Хотів  злетіти  до  небес.
Його  кохання  так  змінило,
Пішов  в  душі  його  прогрес.

Ну  треба  ж  так  це  закохатись,
В  крислату  Яблуньку  рясну!
І  кожну  мить  все  прислухатись,
Чекати  другу  ще  весну.

Повільно  вже  спадає  лист,
Туман  частіше  огортає.
Вже  Клен  втрачає  отой  блиск,
Повільно  осінь  зазирає.

Але  душа  ще  молода,
Іще  не  втрачені  надії.
Неначе  впевнена  хода,
Та  Він  признатися  не  вміє.

Налиті  яблучка  так  манять,
От  скуштувати  б  хоч  одне!
І  ці  думки  так  непокоять,
Чому  ж  це  так?  Все  не  збагне.

Про  молодильні  яблучка  він  чув,
Що  повернуть  весну  і  силу...
Та  він  в  задумі  не  збагнув:
Зима  думки  ці  притрусила...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920791
дата надходження 29.07.2021
дата закладки 29.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Гуманне

Працює,  піднімаючись  все  вище.
У  резиденції  його  весь  світ.
Світило  дня,  дароване  Всевишнім
Живе  і  житиме  мільярди  літ.

Несе  і  світло,  і  тепло  завзято,
Гігантське  і  всесильне  для  землі
І  для  людей.  Небес  правічне  свято,
І  ми  його  шукаємо  в  імлі.

Вечірнє  сонце  здатне  віддавати
Усе  до  крапельки,  як  стиглий  плід.
І  десь  на  небосхилі  кострубатім
Його  блискуча  блякне  денна  мідь.

І  засинає,  натрудившись,  тихо.
То  ж  дякуйте  гуманному  за  все.
На  жаль,  людина  створює  ще  лихо
І  темних  плям  неміряно  несе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920365
дата надходження 24.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Valentyna_S

Намарно

Намарно.
Отямся.
Змирися.
В  свідомість  уп’ялась  заноза?
Допоки  ламатимеш  списи?—
Мозолить  утомлено  мозок.
Пройдися.
Почуй.
Роздивися.
Не  глумиться  пафосна  мальва
З  барвінку,  що  небом  розлився,
Бо  в  тому  є  теж  якась  тайна.
     Розквилилась  чайка  над  ставом,
     Виводить  веселої  жайвір.
     Хтось  пнеться  щосили  до  слави,  
     Хтось  тихо  радіє  врожаям.
Як  день  не  існує  без  ночі.
Так  зло  теж  добра  потребує.
Знайти  ідеал  ти  ще  хочеш?
Спинись,  не  шукай  його  всує.
     А  світу  
     Всьому  
     Посміхнися,
І  сонцю,  й  дощу,  бурелому…
—Гей  ти,  круговерте,  спинися:
На  мене  жде  кава  із  ромом!
   Вись  пестить  журавлика-птицю,
   А  я  з  рук  годую  синицю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920325
дата надходження 23.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Родвін

Санжійка. Про степ, море і кохання

Гаря́чий  степ  сухий,   безкрайній,
Укритий  зо́ряним  шатро́м  ...
Липне́ва  ніч  укрила  край  свій
Сухим  полу́денним  теплом  ...

Не  всі  у  нічку  цю  заснули.
Безшумні  кри́ла  промайну́ли.
Нічне  життя  -  дзвенять  цика́ди,
Звучать  пташи́ні  серенади.

Давно́  погасла  вже  зірни́ця,
Не  сплю  і  я,  срібля́стий  місяць
Ліниво  на  стежи́ну  світить  !
Прима́рно  ви́дніються  квіти

Й  суха,  неско́шена  трави́ця,
Яку  ледь-ледь  колише  вітер...   

А  зорі  -  наче  самоцвіти,
Прони́зливо  на  небі  сяють.
Шатро́  небе́сне  устеля́ють
Сузі́р'я  -  но́чі  дивоцві́ти  ...

Мала́  й  Велика  ведмеди́ця
Розлі́глись  в  зо́ряних  кущах,
Пега́с  помі́ж  зірка́ми  мчиться
І  ма́нить  вдаль  Чума́цький  шлях.

Зоря́  зірва́лась  і  упала,
З-за  хмари  вигляда́є  місяць...
То  акваре́ллю  написала
Південна  нічка  -  чарівни́ця  !

Стежи́на,  врешті  обірва́лась,
Десь  в  тра́вах  акварель  зоста́лась  ...

Безкра́йній  степ  знайшов  свій  край,
Й  казкова,   дивная   картина
Нара́з  встає  пере́д  очима  -    
Бездо́нний  синій  небокра́й  ...

Вгорі  на  небі  срібний  місяць,
А  зни́зу,  в  до́лі,  плещуть  зорі,
Бо  там,   під  кручою  іскри́ться,
Сія́є  чорним  блиском  море  !

Йому  сьогодні  щось  не  спиться,
Жарту́є,  ба́виться  прибоєм
І  пісні  моря  вже  сплелися
З  словами  пісні  степової  !        

Штовхає  в  спину  теплий  бриз
-   Не  стій  !   До  моря,  швидше  вниз  !

Голу́бить  беріг  хвиля  ніжно,
Збиває  піну  білосні́жну  !       
Стоять  на  варті  моря  кручі,  
Стрімкі́,  обри́висті  й  могу́чі  !  

Від  спеки  розпаші́ле  тіло,
Вода  ласка́во  обіймає,
А  зо́рі,  що  купа́лись  в  хвилі
Іскря́ться  й бри́зками  тікають  !

О,  води  блаже́нство  миле  !
Пе́стять  хвилі  голе  тіло  ...
-   Милий  !  Я  чуть-чуть  спізнилась  ...
-   Я  так  чекав  на  тебе,  мила  !    

То  може  море  шелестіло,
Чи  круча  хвилі  шепотіла  ...

Що  вам  сказать  про  ті  обі́йми  ...
Про  все  лиш  знає  вітер  вільний,
Зірки́,  що  з  неба  підгляда́ли
І  ті,  що  у  воді  плеска́лись,

Маяк  безсонний,  над  прибоєм,

Безстижий  місяць  над  водою
І  бе́рег  з  кру́чою  стрімко́ю  ...     

            
            12.07.2021  -    24.07.2021  р.


Фото  "  https://ua.igotoworld.com/frontend/webcontent/websites/1/images/67407_800x600_sanzheyka6.jpg"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919809
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Доки йшла до тебе ( слова до пісні)

Доки  йшла  до  тебе,  промочила  ноги,
Відчувала  осінь  всі  мої  тривоги.
Відчувала  осінь,  тихо  говорила,  
Доки  йшла  до  тебе,  любов  мене  гріла.

Ту  любов  гарячу,  несла  я  з  собою,
Умивались  трави  дрібною  росою.
Умивались  трави,  вітерець  торкався,  
Мабуть  він  у  мене  також  закохався.

А  я  посміхнулась  і  йому  сказала,
Що  тебе  одного,  все  життя  кохала.
Що  тебе  одного  і  більше  нікого,
Лиш  до  тебе  милий  приведе  дорога.

Зазирну  у  очі,  пригорнусь  до  тебе,
Б'ється  моє  серце,  щастя  бачить  небо.
Б'ється  моє  серце,  щастя  бачуть  зорі,
Корабель  кохання  нас  відносить  в  море.

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920202
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Троянди розлуки ( слова для пісні)

Жовті  троянди  розлуки,  кинув  коханий  до  ніг,
Падали  сльози  на  руки  і  холодили  мов  сніг.
Промені  сонця  не  гріли,  не  віддавали  тепло,
А  у  душі  так  боліло  і  заметілью  мело.

Приспів:

Я  у  вихорі  метілі  загублюсь,
Хоч  душа  цей  біль,  ще  відчуває.
У  молитві  я  до  Господа  звернусь,
Хай  тобі  образи  всі  прощає.

У  небі  спалахне  зоря,  на  неї  подивлюся,
Я  не  твоя,  я  не  твоя,  коханою  не  звуся.
Коли  розлук  розтане  сніг  і  стане  небо  світле,
Весна  вернеться  на  поріг  і  знову  все  розквітне.

Приспів:

Зустріну  я  свою  любов,  зустрінеться  кохання,
І  буде  квітнути  все  знов  із  вечора  до  рання.
Співати  буде  соловей  і  вітерець  кружляти,
Любов  пригорне  до  грудей,  щоб  більш  не  відпускати.

Автор  Тетяна  Горобець





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920452
дата надходження 25.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Ніна Незламна

В купальську ніч тьмяніли зорі ( рим. проза)

     Сутеніло…    До  неї  підбиралася  журба….так  вдалині    вже  гучно  гомоніли.  То  молодь  збиралася  біля  вогнища.  Нині  ж    в  обід  знову  дощило  і  громовиця  блискала  по  небу,  а  її  серце  знову  тремтіло.  Як  оте,  молоде  деревце,  шо  біля  річки  похилилось.  І  вона  з  небом  теж  просльозилась  та  вкотре  взяла  себе  в  руки  й  помолилась,  -  Прости  ти,  Боже,  може  я  мала  гріхи,  тому  й  кохання  ти  мене  лишив…
   Там,    біля  річки,  сміх  і  пісні,  звабливі  очі,  усмішки,  гучне  серцебеття.  Любов,  надії,  кохання  і  обійми,  мабуть  щасливе  майбуття.  Вона  ж  неподалік,  присіла  в    траві  густій,  мов  захисту  шукала,  тут,  наодинці  з  спогадами,  свою  безнадію  ховала.
   А,  що  вже  їй,  минуло  п*ятдесят,  тепер  же,  самій  зустрічати  зорепад.  В  цю  ніч,    купальську,  їй  зорі  миготіли.  Здавалось,  ніби  знали  її  печалі,  підтримати  хотіли.  І  вітерець  розвіював  ледь  посивілі  коси…  Сльозини  чисті,  ніби  вранішні  роси.  Вона  ж  волала  –  журбу  відпущу  і  хай  вгамую  своє  серце  й  душу.  Той  біль,  що  кожного  дня    їй  завдає…Та  своє  щастя,  не  знайде,  знає.  Бистра  річка  -  симфонія  води  лунає…  Ні  не  на  втіху,  навпіл  серце  крає.    Не  прийде  милий  спогад  розділити.  І  хто  б  підказав,  як  далі  жити?  Як  спромогтися,  цю  журбу  втопити?
     Вітер  приніс    вразливий  сміх,  їй  би  десь  зникнути  впоспіх…  Пливли  вінки,  колихались  на  воді,  зірки  тонули  золоті.  А  їй  пекло  в  грудях  до  болю.  Чом  Боже,    ти  дав  мені  таку  долю?    Враз  круговерть,то  ніби  в  урвище  вода  загомотіна.  А,  я  ж  чекала,  теж  кохання  хотіла.    Рік  чотирнадцятий,  Майдан,  завбрав  її  друга  –  чоловіка.  Навіки  з  ним,  на  жаль,    десь  зникла  й  втіха.  Уже  й  забула,  коли  й  посміхалась.  Та  рана  знову  й  знову  придати  болю  намагалась.
   Тьмяніли  зорі  від  полинових  сліз…  Десь  по  воді  полискував,  ледь    шурхотів  верболіз.  Як  при  розлуці  коханого  слова,-Я  повернуся,  ось  тільки  пройдуть  жнива!  
 Душа  боліла  і  ридала…  А  річка  спогади  ховала.  Та  вони  на  мить  топились  і  знову  виринали…  Про  ті  дні  й  ночі,  що  вони  колись  веселились,  вірили  один  одному,  мали  надію  на  щастя,кохали....

                                                                                                                                                                                           06.07.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
дата надходження 08.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Ніна Незламна

Я помрію…

Я  помрію,  політаю
Десь  думками  в  небо  сині….
Ранком  сонце  зустрічаю
Наберуся  в  нього  сили

Бо  це  ж  літо,  відчуваю
Розсипає,  щодня  чари
Я    ж  йогО  радо  вітаю
Хоч  й  буркочуть,  часом  хмари

Та    й  нехай…  і  побуркотять
Нині  всіх,  діймає  спека
Хай  краплиночки  полетять
Я  зрадію  і  лелека

Тож  помрію,  політаю
Знов  думками  в  небо  сині
Там  лелеку  привітаю
Сяють  щастям,  очі  нині

Літо  блискавиць,  веселок
Вже  умилася  землиця
Дарить  свіжість,  ясний    ранок
Хочу  ним  насолодиться.

                                     20.07.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 25.07.2021


Катерина Собова

Змiни в клятвi Гiппократа

Від    лікарень    у    столицю
Їдуть    делегати
Внести    правку    на    початку
Клятви    Гіппократа.

Бо    негоже:    всі    науки
Підлягли    реформі,
Не    дійшли    до    Клятви    руки  –
Все    в    первісній    формі.

Треба    встигнути    зробити
Все    найближчим    часом,
І    закон    оцей    пустити  
У    народні    маси.

Бо    зберуться    депутати
Терміново    знову,
Завтра    будуть    засідати
Всі    позачергово.

Лікарі    на    цій    нараді
Подали    прохання,
Щоб    затвердили    у    Раді
В    першому    читанні

Новий    текст,    тому,    що    Клятва
Явно    застаріла…
Перше    речення    у    тексті
Оплесками    встріли:

-Щоб    були    в    нас    результати
Й    наслідки    хороші,
Пацієнт    повинен    мати
Поліс,    або    гроші.

Я,    такий-то,    і    клянуся:
У    цій    круговерті
Лікувати    вас    беруся
До    самої    смерті.

Далі    все    іде    за    текстом  –
Сказано    там    гарно,
Тож    не    варто    час    і    сили
Витрачати    марно.

А    в    кінці    така    примітка:
-Дамо    відсіч    смерті!
Гроші    можна    через    касу
(А    краще    -    в    конверті).

Гіппократ    не    передбачив,
Звідки    міг    він    знати?
Що    в    нас    лікарю    теж    треба
Якось    виживати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920219
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021


Ольга Калина

Матінка рідна моя

Я  пам’ятаю,  матусю,  
Ласку  твою  й  доброту,
Як  я  до  тебе  горнуся    -
Гладиш  голівку  мою.    

Сонце  ішло  спочивати,  
Роси  спадали  в  траву,  
Матінка  звала  до  хати  
Діток  маленьких  до  сну.  

А  на  столі  вже  вечеря:
Борщ  та  смачні  пампушки.
Матінка  постіль  вже  стелить:
Простиню  і  подушки.  

Я  пам’ятаю  розмови  
Тихі  у  нас  за  столом,  
Ніжне  матінчине  слово,  
Й  стежку  за  рідним  селом.  

Завше  мене  ти  водила  
Стежкою  в  житні  поля,
Де  урожаєм  родила  
І  квітувала  земля.  

Все  те  давно  промайнуло,  
Вдалеч  понеслись  літа,  
Тільки  у  спомин  вернулась
Матінка  рідна  моя.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920189
дата надходження 22.07.2021
дата закладки 22.07.2021


Галина Лябук

Поки не пізно.

Перші  кроки  топ-топ    по  землі  малятко.
Тягне    руки  до  травички,  сонечка-кульбабки.

Всміхається  до  квітоньки,  до  ротика  тягне,
Хоч  малюк,  а  відчуває,  як  краса  ця  пахне.  

Від  народження  людина  й  природа    -  єдині.
Чому  потім  виростаєм  й  черствієм?  А  нині

Природу-матінку  чомусь,  навіть,  зневажаєм.
Лиш  про  статки  і  багатство  тепер  тільки  дбаєм.

Чому  ліс,  поля,  озерця  на  Землі  байдужі?    
Що,  -  зазнались?    Горді,  зверхні  тепер  стали  дуже.

Це  все  пити,  споживати  будуть  й  ваші  діти.
Чи  на  острови,  в  маєтки,  відправите  жити?

Схаменіться,  люди  добрі,  поки  ще  не  пізно...
Доброту  носіть  під  серцем  й  не  думайте  грізно.  

Не  робіть  зла  і  біди  на  Землі    нікому  !  
Нехай  сниться,  як  у  пісні,  трава  біля  дому.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920111
дата надходження 21.07.2021
дата закладки 22.07.2021


Катерина Собова

Талант адвоката

Вивчивсь    син    на    адвоката
(Вже    свій    офіс    буде    мати),
В    кабінет    зайшов    до    тата
Свою    радість    розказати:

-Справу    бізнесмена    Мося,
Що    тягнулась    в    вас    роками,
Мені    виграть    удалося
Цими    чесними    руками.

Батько    -    адвокат    відомий
(Було    видно,    трохи    злився),
Мовчки    слухав,    тоді    мовив:
-Ти    ще,    сину,    не    довчився.

Треба    тактику    й    всі    сили
Під    час    суду    повертати
Так,    щоб    все    це    оплатили,
І    щоб    зиск    із    цього    мати.

Врахувати    всі    моменти,
Захист    так    побудувати,
Щоб    із    даного    клієнта
Ще    одну    зарплату    мати.    

Справу    виграть    -    не    потрібно
Тут    великий    розум    мати:
Я    зумів    на    цьому    ділі
Вас    п’ять    років    годувати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919944
дата надходження 19.07.2021
дата закладки 19.07.2021


Родвін

Вишневий сік, п'янкий, солодкий …

Вишне́вий  сік,  п'янки́й,  солодкий
Застиг  нектаром  на  вуста́х,
А  за́пах  м'яти  -  ніжний,  то́нкий
І  сяйво  місяця  в  очах  ...

Дозріла  вишня,  ми  з  пів-ночі,
Втону́ли  в  місячному  світлі.
-   Цілуй,  цілуй  коханій   очі,
Тихе́нько  вітере́ць  шепо́че

-    Зривай  їй  ягоди  достиглі  ...

Та  ніч  вдягає  вже  убра́ння,
Вже  зо́рі  зблідли,  зо́ря  рання
Шепоче  ніжно   -   вам  пора  ...
І  в  край  небесного  шатра́

Загляда́є  вже  багря́нець.
Пора  іти...  Пора,  пора  ...

Вуста  солодкії  від  вишні  ...
Я  п'ю,  не  можу  відірватись,
Прикри́ли  місяць  хма́рки  пишні
І  просить  соловей   -   кохайтесь  !

Та  треба  йти,   чуть-чуть   поспа́ти,
Бо  скоро  вже  проснеться  мати.
І  буде  день  і  будуть  справи
Та  боже,  як  же  па́хнуть  тра́ви  !

Вола́є  ніч  -  не  йди,  не  йди  !
Бо  серце  з  се́рденьком  злило́ся,
Волосся  все  переплело́ся  !
Єство́  все  про́ситься  -  люби  !

Край  неба  жаром  вже  налився,
В  садочку  тіні  простяглися,
Венера  згасла  і  стожари,
Лиш  місяць  в  небі  залишився  -

Один,  самесенький,  без  пари  ...
Вже  світять  вранішні  вогні,
Чи  може  ма́риться  мені,
А  може  то  було  вві  сні,

Бо  встало  сонечко,  зніти́лось
І  зашарі́вшись,  відвернулось  ...
Та   одразу  ж  схамену́лось  
І  швиде́нько  покотилось

У  небесній  вищині́  !
І  все  пробачило  мені  ...  


                    
                   10.07.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919118
дата надходження 10.07.2021
дата закладки 19.07.2021


Ніна Незламна

Мов води нап`юся…

У  вишневих  барвах  заховавсь  світанок
Мов  води  нап`юся,  зустрічаю  ранок
Лягла  прохолода,    ніби  та…  з  криниці
Зарясніли  в  росах  мої  полуниці


Пора  літня  диво,  заглянуло  й  сонце
Мерехті́в  промінчик  у  моє  віконце
Розлігся  й  на  ґанку,  ніби  зазиває
Щоб  ранку  раділа  -  душу  звеселяє

По  траві́…    шовковій,    цвіт  ледь  похилився
Проміне́ць  й  по  ньому,  бігав  і  топився
В  веселко́вих  барвах  вигравали  роси
П*янкі  а́ромати  несуть  абрикоси

Копошаться  оси…  блиск  листви  на  сонці
Певно  я́…  хмелію,  стою  у  сторонці
Задивлю́сь,  любуюсь,  цій  красі  ранковій
Зігріва́ють  душу…  мрії    лазурові.

                                                                                       18.07  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
дата надходження 18.07.2021
дата закладки 19.07.2021


Надія Башинська

ЧЕРНІВЦІ! ВИ МОЇ, ЧЕРНІВЦІ!

Сл.  та  муз.  Н.  Башинської
Виконавець:  В.  Озарчук

Різних  міст  є  у  світі  багато,
Та  до  вас  я  завжди  усміхнусь.
І  куди  б  не  водили  дороги,
Я  у  місто  своє  повернусь.

             Чернівці!  Ви  мої,  Чернівці!
             Потопають  у  зелені  й  цвіту.
             Чернівці!  Ви  мої  Чернівці!
             Манять  барвами  ясного  літа!

Тут  сміються  весело  діти,
і  в  закоханих  посмішки  сяють.
Цінувати  усіх  уміють,
хлібом-сіллю  гостей  зустрічають.
Я  люблю  вас  у  квітах  і  в  зелені,
з  кожним  днем  все  рідніші  мені.
Ви  -  найкраще  місто  у  світі,
Богом  дане  мені  на  землі.

Різних  міст  є  у  світі  багато,
та  у  вас  закохавсь  назавжди.
І  куди  б  не  водили  дороги,
найдорожчі  мені  -  Чернівці!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919598
дата надходження 15.07.2021
дата закладки 16.07.2021


Любов Таборовець

Пригадалося…

Пригадалося  літо  з  юності...
Все  тепло  веселкових  тих  літ.
В  домі  батьківськім  слова  мудрості...
Вдалеч  крил  молодечих  політ.

Пригадалася  осінь  з  юності,
Що  кружляла  у  золоті  мрій…
Всі  щасливі  ми,  без  похмурості,
Друзів  радісних  щебету  рій.

Пригадалася  зима  з  юності,
Де  в  обіймах  мороз  цілував…
В  сяйві  зорянім  слова  вірності.  
Кожен  з  трепетом  їх  промовляв..

Пригадалася  весна  з  юності…
І  кохання  шаленого  світ.
З  нього  сад  буде  все  життя  нести
Яблуневий  пахучий  той  цвіт.

Пригадалася  пора  юності…
Мов  по  хвилях  її  човен  плив…
Там  гойдалися  думки  вічності…
Ніжним  шовком  їх  місяць  сріблив…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919545
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 16.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

В нім аура кохання

Захоплює  в  нім  аура  кохання,
Мініатюри  з  "Одісеї",  "Іліади".
Софії  подарунок  без  вагання.  
Екзотика  Царициного  дивосаду.

Це  пісня  про  любов  земну  магната,
Поема-загадка  води  й  каміння.
Усе  прекрасно:  гроти  і  фонтани,
Споруди,  брили  -  Метцеля  творіння.

Тераса  Муз,  повітряне  натхнення,
Дуби  столітні,  липи  і  платани.
Є  в  парку  цьому  ніжна  сокровенність:
Магнолії,  місток  Веніціанський.

Софіївка  -  любов  із  перших  кроків.
Гармонія.  Романтика  поетів,
Овіяна  легендами  вже  роки.
Потоцьких,  ніби  видно,  силуети...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919520
дата надходження 14.07.2021
дата закладки 16.07.2021


Катерина Собова

Хто батько?

Вчительці    завдав    мороки
Другокласник    Коля:
Знову    не    зробив    уроки
І    прийшов    у    школу.

Вчителька    вже    ледь    не    плаче,
Тисне    на    хлопчину:
-Чом    не    зроблені    задачі?
Всім    скажи    причину!

-Тато    з    мамою    сварились,
Я    наставив    вуха,
Мені    так    було    цікаво  –
З    радістю    все    слухав.

Захотілось    потім    спати,
Тихенько    роззувся,
За    ті    вправи,    що    писати,
Просто    я    забувся.

Вчителька    сказала    Колі:
-Батька    викликаю:
Другий    рік    уже    ти    в    школі  –
А    його    не    знаю.

Бачила    я    тільки    маму
(Таку    не    забути),
Хочу    татову    програму
Щодо    тебе    чути.

-Так    оце    ж    вони    у    сварці
Часто    виясняють:
Хто    мій    батько    і    який    він  –
До    цих    пір    не    знають!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919273
дата надходження 11.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Valentyna_S

У синім світі, цвіті високості…

                     …гіркота—це  плід  невігластва
                                                                         Соломон

У  синім  світі,  цвіті  високості,
багато  світла  і  не  видно  зла.
Хрест-навхрест  осягну  блаженний  простір—
там  раннє  сонце  вийшло  на  жнива.

Рясне  проміння  в’яже  перевеслом.
Завзятість  іскрами  палахкотить.
Мільярди  літ?  Мільярди  зим  і  весен?
Якщо  є  світло,  треба,  значить,  жить!..

Дивлюся  на  птахів,  що  крутять  веремію,
на  бджіл,  зациклених  на  медозбір,
й  більш  ніж  коли  жалію,  що  не  вмію
спів  жайвора  покласти  на  папір.

Комусь—під  сонцем,  а  комусь—у  тіні—
такий    життя  неписаний  закон.
Вгамуйтеся,  мої  думки  осінні,
Бо  прийде  час  й  розквітне  терикон…

Втім,  небо  синє,  бризи  високості,
ховає  сокровенну  таїну,
бо  десь  на  ньому  є  незмірний    острів,
загорнутий  в  побожну  тишину.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919370
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Олег Крушельницький

БІЛІ ЛЕБЕДІ

Ой  летіли  білі  лебеді  над  моєю  країною,
Над  широкими  полями,  над  Донбасом  –  руїною.
Ой  летіли  та  летіли,  жалібно  курликали,
Наче  серце  розпинали,  наче  Бога  кликали.

Кликали  та  й  кликали,  мов  до  раю  звали,
Мов  своїми  крилами  пекло  обіймали.
Чом  ви  білі  лебеді  горя  не  минаєте?
Ви  ж  від  куль  ворожих  Неньку  затуляєте.

Та  ж  ви,  білі  лебеді  —  янголи  скалічені,  
Ваші  крила  зламані  —  дотепер  незлічені.
Ви  ж  безсмертні  братики,  побратими  —  лицарі,
У  віках  нескорені  —  кулями  посічені.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919316
дата надходження 12.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Надія Башинська

ТАМ, ДЕ ЛЮБОВ…

Несем  в  руках  ми  бережно  і  ніжно,
наповнену  любов’ю  життя  чашу.
Буває  вітряно,  буває  зимно,
та  непідвладна,  знаєм,  любов  часу.

Від  неї  завжди  віє  теплотою,
добре,  коли  і  через  вінця  ллється.
Не  біймося  розлити,  а    даруймо,
світло  любові  йде  з  самого  серця.

Несем  в  руках  ми  бережно  і  ніжно
чашу  любові…  в  ній  немає  донця.
Хай  повниться,  ми  ж  наділяймо  щедро,
в  душевній  теплоті  ой  як  багато  сонця.

Там,  де  любов  -    життя  весняно  квітне,
а  цвіт  весняний  світиться  красою.  
Хай  ллється  через  край  любові  світла  чаша
і  напуває  всіх,  як  світ  земля  росою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919400
дата надходження 13.07.2021
дата закладки 13.07.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Любов до рідної землі

Мій  краю  рідний,  рідний  краю,
Як  я  люблю  тебе  й  життя!
Той  ніжний  плескіт  водограю,
Волошок  й  маків  вишиття.

Твої  поля  пшеничні  й  житні,
Луги  зелені,  неба  синь.
І  трави,  що  росою  вмиті
І  любу  -  матінку  Волинь.

Мій  краю  рідний,  рідний  краю,
П'ю  прохолоду  з  джерела.
Красу  й  пісенність,  наче  з  Раю,
Земля  у  спадок  нам  дала.

Твоя  історія  для  мене,
Це  мій  прадавній  родовід.
Те,  що  лишилось,  сокровенне
Його  не  перейти  у  брід.

Мій  краю  рідний,  рідний  краю,
Вітрів  політ  і  лісу  шум.
Душею  я  красу  спиваю
І  відганяю  з  серця  сум.

В  саду,  де  гойдалка  і  тиша,
Так  цю  романтику  люблю...
Я  тут  творю  і  ві́рші  пи́шу,
І  мить  думками  цю  ловлю...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918717
дата надходження 05.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Емігрантка ( слова до пісні)

Присвячую  всім,  кого  зла  доля  закинула  далеко  від  своєї  країни  у  кого  щей  досі  
болить  серце  і  кричить  душа...  за  таким  далеким  та  рідним...


Я  сьогодні  прокинулась  зранку,
Доторкнулася  серця  печаль.
Називають  мене  емігрантка,
А  я  дуже  люблю  рідний  край.

Десь  сумують  за  мною  смереки,
Полонини  і  гори  мої.
Та  від  них  я  так  дуже  далеко,
Лиш  співають  в  душі  солов'ї.

Приспів:

Емігрантка,  емігрантка,  емігрантка,
Таке  слово  для  мене  чуже.
Емігрантка,  емігрантка,  емігрантка,
Нехай  Бог  нас  усіх  вбереже...

Фотографії,  діти,  родина,
Мої  сльози  на  руки  падуть.
Де  взялася  лиха  та  година,
Що  в  далеку  відправила  путь.

Часто  в  снах  у  садах  я  блукаю,
Йду  в  поля  де  густі  пшениці.
У  букети  волошки  збираю
І  тримаю  те  щастя  в  руці.

Приспів:

Пригадаю  холоднії  зими,
Під  ногами  поскрипував  сніг.
Моя  пам'ять  малює  картини,
Біль  у  серці  моєму  заліг.

Мрію  я  повернутись  додому,
Щоб  ступити  на  рідний  поріг.
Не  бажаю  я  більше  нікому,
Тих  далеких  незнанних  доріг.

Приспів:

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918413
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Амадей

Лишилася лише надія

Мені  наснилася  зима,
І  ми  із  Вами  в  сніжки  граєм,
Навіщо  марно  час  втрачаєм,
Коли  в  Вас  почуттів  нема.

Навіщо  серденько  тривожить,
Коли  воно  і  так  страждає,
Коли  це  все  на  гру  похоже,
Когось  можливо  забавляє?!

А  я  б  іще  чомусь  хотів,
Потонуть  в  морі  почуттів,
Та  тільки,  мабуть,  марна  мрія,
Лишилася  ...  лише  надія.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918619
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Valentyna_S

Літо

А  зверху  знов  колотиться.
Всі  дні  у  метушні.
А  літу  синьоокому
по-доброму  так  хочеться
всміхнутися  мені.
         Тож  йде,  збиває  куряву
         в  пекельний  сонцепал.
         Кому  ж  то  заморокою,
         що  літо  це  зажурене
         і  терпить,  як  Тантал?
В  негоду  йде,  забрьохане,
й  впаде  десь  долілиць.
По  спині  літа  змоклого
шмагає  дощик,  цьвохає,
жене  до  багновиць.
         Засіяно  криницями
         підліски  й  вздовж  доріг,
         а  літу  дуже  знаково
         рум’яними  суницями
         розцілувати  всіх.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918629
дата надходження 04.07.2021
дата закладки 05.07.2021


Valentyna_S

Немовби в дряхлім тілі молода душа

А  зелень  пишна  тогою  до  самих  його  п’яток.  
Й  теплінь  замотує  ліс  в  кокон,  наче  шовкопряд.
Гуртом  навчаються  вокалу  плиски  й  солов’ята—
Продовжує  справляти  літо  свій  обряд.
 
Трухлявіє  на  тлі  розмаю  яблуні  оцупок.
В  зелено-срібний  мох  злітає  клаптями  кора.
Нехай  би  впав  уже—та  ґрунт  тримає  корінь  цупко
Й  не  відпускає.  Каже:  —Ні,  ще  не  пора.

На  зморшкуватім  окоренку  крихітний  росточок,
Бо,  орючи,  не  зачепив  час  лезом  лемеша.
І  тріпотить  на  всіх  вітрах  листочковий  зубочок—
Немовби  в  дряхлім  тілі  молода  душа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918015
дата надходження 27.06.2021
дата закладки 02.07.2021


Надія Башинська

ЗБЕРУ СЛОВА, МОВ НАМИСТИНИ…

Зберу  слова,  мов  намистини,
зігріють  їх  мої  долоні.
Розсію  лагідно  і  щедро
по  чистому  листу…    як  в  полі.

А  ці  слова  такі  іскристі,
мов  барви  райдуги  казкові.
Дзвенять,  немов  струмки  сріблисті,
що  до  ріки  біжать  з  діброви.

Ось  слово  Мама,  найніжніше…
знайду  тут  Гай,  Родину,  Квітку.
Слова-картинки.    Як  чудово!
Купаюсь  в  них,  як  в  морі  влітку.

Тут  слово  Мир  зігріє  серце,
і  Доброта,  мов  зірка  сяє.
Як  гарно  квітне  Україна…
це  слово  кожен  з  нас  впізнає.

В  нім  річки  синя  прохолода,
блакить  Небес  у  нім  прозора.
Із  кожним  днем  звучить  дзвінкіше…
сьогодні  -  краще,  ніж  учора.

В  цім  слові  промені  ранкові,
що  скупані  в  любистку  й  м’яті.
В  них  чорнобривці  й  мальви  квітнуть,
і  в’ють  гніздо  бузьки  крилаті.

Доріжка  в’ється  споришева  
через  поля,  де  зріє  жито.
І  гонить  хвилю  золотаву
тут  кучерявий  теплий  вітер.

Зберу  слова,  мов  намистини,
як  зійде  сонечко…  раненько.
Зігріють  ці  слова-перлини
хай  кожне  лагідне  серденько.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918389
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Галина Лябук

Медові пахощі землі.

Знов  манить  медоцвіт  -  липневе  диво,
Вдихнувши  аромат,  чарує  мило.  
Ті    пахощі  п'янкі  витають  всюди  -  
Такий  медовий  квіт  збирають  люди.  

Споконвіків  із  липи  цвіть  сушили
І    ліки  цінні  готувати    вміли.  
Чай  липовий  ще  із  дитинства  знаний
Ним,  при  потребі,  лікувала  мама.  

Був    трУнок  той  в  коморі    і    у    хаті...  
Тоді  жили  ми  зовсім    небагато  :
Узвар  з  багнА  ,  а  ще  із  гілок  вишні
І    ложка  меду    -    тут  була  не  лишня.

Гуде  бджолиний    рій,    нектар  збирає,  
Несе    у    соти,    бережно  складає.
І  буде  з  липи  мед  :  такий  цілющий  -  
Це    скарб  для  українців    -    багатющий  !  

Тож  бережімо  край    і    липи  пишні  !  
Медові    ліки    в    нас  не  будуть  лишні.  
Ще  мед  освятимо,    працюймо  в  будні,  
Лишаймося  людьми,  а  не  як  бджоли-трутні.  


                             Трунок    -    тут  п'яний  запах,  пахощі.  
                       Багно  звичайне    -    рослина  лісового  болота.  

14    серпня    -    Медовий    Спас,    Маковея  (  освячення  меду,  маку...)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918346
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Ніна Незламна

Вночі розлився Лиман

Вночі  розлився,  широко  Лиман
Відображавлись  у  нім  зірниці
Легкою    димкою,    стеливсь  туман
Він  заважав  лісовій  куниці

Їй  би  пробігтись  по  всій  окрузі
Зустріти  сонце,  всміхнутись  ранку
З  дупла  гайнуть  і  радо  на  лузі
Втішатись  літу,  зробить  зарядку

Та  під  деревами  давно  вода
Лиман  розлився  увібрав  зливи
Вона  ж  звірина  жвава,  молода
Повеселитись,  жаль,  неможливо

Не  зловить  жаби,  не  її  біда
Вмить  полювати(летить)  на  птахів
Біля  гнізда,  вже  яйця  поїда
Досить  хитренька,  не  має  страхів

Вночі  розлився  широко  Лиман
Схопила  гілку,  що  над  водою
Гойдається,  розганяє  туман
Грайливо  втішається  собою.

11.06.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Дух солодкий аж до млості

Янтарний  день  цілує  легко  простір.
Верхівка  літа  -  перше  липня.
Розсипались  у  травах  дрібно  роси,
Із  бджілками  співає  липа.

Ярила  нині  сонячні  потоки
Торкаються  сердечок  листя,
Наповнюють  широковіття  соком.
Цвіте  медова  й  пахне  липа.

З  родини  мальвових  красуня  ніжна.
Метелики  летять  у  гості.
Частує  липа  ароматом  свіжим,
І  дух  солодкий  аж  до  млості.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918322
дата надходження 01.07.2021
дата закладки 02.07.2021


НАДЕЖДА М.

СПИВАЛИ КВІТИ РАННІ РОСИ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tzInES2sMnk[/youtube]
Спивали  квіти  ранні  роси,
Дивилась  з  заздрістю  земля.
В  ставку  берізка  мила  коси,
Води  чекали  так  поля.

Лиш  прилетіли  сірі  хмари,
Несли  дощу  жаданий  віз.
Та  це  були  лише  примари,
На  жаль,  в  думках  це  був  ескіз.

Бо  розігнав  їх  швидко  вітер,
Для  нього  це  була  лиш  гра.
Його  втішав  веселий  витвір,
Про  дощ  всі  мрії  -  задарма.

І  знову  спека  неймовірна,
Схиляють  голову  квітки.
Журба  вселилася  безмірна,
Про  дощ  стирала  всі  думки.

Та  десь  ще  жевріла  надія,
Що  прохолодний  вечір  ще  прийде,
І  спеки  зникне  лицедія,
А  вітер  в  нову  роль  ввійде...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918408
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Родвін

Деда, деда, эНэЛО ! 

 [i]  2  июля - World  UFO  Day.  [/i]

Деда,  деда,  эНэЛО  !
Там,  над  лесом,  пронеслось  !
Ну,  пожалуйста,  вглядись  -
Улетело,  прямо  в  высь  !

Да  всмотрись  же  -   эНэЛО,
Как  прожектор  засияло,
Искорками  засверкало,
И  огнями  расцвело  !

Деда,  видел  ?!    ЭНэЛО,
Возле  школы  пролетело,
Будто  трактор  прогремело
И  умчалось  за  село...

Это  ж  надо  -  эНэЛО  !
Улетело  ...  Как  назло  !
Вот  опять  бы  прилетело
Да  за  нашей  школой  село  !   

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/photoalbum/8bbc1d73b6227fc2a18db230fa25468b[/img]
            
       09.09.2020  -  02.07.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918385
дата надходження 02.07.2021
дата закладки 02.07.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мелодії серця

Коли  уранці  сонечко  всміхнеться
І  птахи  защебечуть  у  гаю.
Пісенним  хором  пісня  розіллється,
А  я  на  зустріч  пісні  тій  піду.

Пісенні  звуки  промовляє  річка,  
Несе  її  зваблива  течія.
І  сонячне  проміння,  наче  стрічка,
Вплітається  в  блакитні  небеса.

Підхоплює  мотив  веселий  вітер,
Несе  його  на  луг  і  в  береги.
Заслухались  мелодією  квіти,
І  так  стає  красиво  навкруги.

Для  мене  навіть  шелест  листя  -  пісня,
Веселий  джмелик  додає  акорд.
Через  паркан  троянда  перевисла,
Вмостивсь  метелик  ніби  справжній  лорд...

А  коли  нічка  завітає  в  гості,
Засвітяться  зірки,  мов  ліхтарі.
Навіть  й  тоді  летітимуть  у  простір,
Мелодії,  що  грають  звіздарі...





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918153
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Літо в ромашках

Густо  рум'янком  зацвічений  сад,
Божа  краса  дрібних  невістульок.
Ллється  навколо  її  аромат,
З  неба  моргає  сонячна  куля.

П'янко...Ромашковий  килим  живий:
Цяточки  жовті,  біле  пелюстя.
Десь  заховався  пустун-вітровій,
Певне,  дрімає  в  тихих  галузках.

Червень-господар,  квітує  пора.
Стебла  тоненькі.  Ніжне  суцвіття.
Сонця  й  рум'янку  захоплива  гра.
Літо  в  ромашках  -  радощі  світу.


(  Ромашку  ще  називають  рум'янком,  невістульки.)  Світлина  у  саду  сусідки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918155
дата надходження 29.06.2021
дата закладки 29.06.2021


Ольга Калина

Політ уві сні

Здійнялась  уві  сні  
В  теплих  сутінках  літньої  ночі  -
І  так  любо  мені,  
І  багрянцем  світилися  в  очі
Золоті  купола
Оксамитного  пишного  неба,  
А  колосся  в  полях
Наливалися  соком  у  стеблах,
А  у  лузі  трава  
Простяглася  у  довгі  покоси,
Вечір  враз  покривав
Ті  отави  в  холоднії  роси.  
І  пташок  переспів
Ген  аж  нісся  з  зеленого  гаю,  
Ллялась  пісня  без  слів
В  тім  куточку  блаженного  раю.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918034
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 29.06.2021


Ніна Незламна

Нині так дощило ( рим. розповідь)

Ти  на  зупинці…  Нині  так  дощило…
 І  парасольку  вітер  раз-  у-  раз  здіймав
Твій  ніжний  погляд  подарував  крила
Та  почуття  на  якийсь  час,  все  ж  я  прогнав
Хоч  і  спромігся,  але  ж  така  мила
Тільки  б  тобі,  букети  квітів  дарував….

Ліхтар  гойдався….  Пора  вечорова…
Ховались  очі,  ніби  зорі  між  хмарин
Все  ж  встиг  розгледіть  личко,  чорноброва
Нам  не  зустрітись,  мабуть  не  стало  причин  
І  я  б  хотів  тебе    бачити  знову
Весна  буяє,  шкода,  в  пошуках  один…

   У  пошуках  щастя,  в  цей  похмурий  час
Забилось  серце  так  гучно,  неспокійно
Весна…  певно  сипала  чари    між  нас
І  вітер  віяв,  здавалось  мелодійно
Якби  ж,  ми  в  барі,  запросив  би  на  вальс
І  на  душі,    мабуть    би  стало  спокійно…

Та  гул  трамваю  прешвидшив  серця  стук
Ти  поспішала,  вже  й  відчинились  двері
Відчув  відразу  у  скронях  перестук
Як  попередження,  збудження  артерій
 Від  хвилювання,    на  ходу,  як  павук
Схопивсь  миттєво  за  чоловіка,-  Вперед!
Прошепотів  на  вухо,  торкався  рук
Ледь  –  ледь  пропхався,  замість  нього  наперед.

Вона  підняла  волошкові  очі
 І  в  цей  момент  легенький  дотик  до  плеча
Як  порятунок,  враз  взялась  охоче
За  його  руку,  здригнулась,  як  дівча
Думка-  стріла  -І  вона  цього  хоче…

Легкий  рум`янець,  перевела  подих
Він  відчував,  нарешті  це  вже  не  сон
З  тремтінням  слухав  її  серцебиття
Душа  співала  неначе  в  унісон
 І  мила  усмішка  осяяла  обличчя….

 У  скронях  тисло,  так  пульсувала  кров
Чомусь  нестримно,  хотілось  щось  сказать
І  притиснутись  та  себе  поборов
Ні  не  позволить.  Краще  ім.`я  спитать
Може  вона,  здатна  подарить  любов
 І,  як  хлопчисько,  врешті  закохаюсь…
Зігріва  душу  втіха  –  сподіваюсь…

Різко  торкнулась,-  Ну  пішли  зі  мною
Прошепотіла  і  почервоніла
Заворожила  своєю  красою
Як  та  троянда,  навесні  розцвіла
Та  враз  продовжила,  -  Сто  баксів  досить
Якщо  ти  маєш,  гайда  сміливіше!
Слова  болючі,  мов  напали  оси
Вмить  відсахнувсь.  На  серці  холодніше…

Чи  знов  опікся?Що  ж  ти  робиш  доле?
Чому  обходить  щастя  стороною
А,  я  ж  хотів  кохання  і  неволі
А  не  інтрижки!  Й  хитнув  головою
-Не  та  адреса,    люба  –  помилилась
Тож  прОшу,  вибач,  нам  не  по  дорозі
У  храм  би  краще  йшла  та  й  помолилась
Покайся,    перед  Богом  за  пристрасті
За  всі  гріхи,  а  мене  ж  зараз  відпусти!

 Думки,  як  рій  –  що  не  принесли  радість
Обличчя  -  маска  й  ті  очі  –  омана?
Чом  не  розгледів  і  проявив  слабкість?
А  я  ж  гадав,    буде  моя  кохана
Надія  зникла,  як  вранішня  роса…

Лиш  гул  трамваю  заполонив  тишу
Дивився  вслід,  дякував    долі  й  Богу  
А  дощ  все  лив,    спромігся  змить  афішу
І  притупляв  сердечний  біль  й  тривогу
Так  краще  -  зразу  розійшлись  дороги!

                                                                 Квітень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
дата надходження 24.06.2021
дата закладки 29.06.2021


Амадей

ВПІЙМАВ (літературна пародія)

Незнайомка
Автор  Беата

Комусь  вдалось  знайти  її  у  шлюбі,
комусь  у  ліжку  навіть  довелось  зустріть...
Для  декого  сховалася  у  чубі,
до  декого  прийшла  серед  нічних  жахіть...

Пародія.

ВПІЙМАВ

Не  спав  вю  ніч,щось  спати  не  давало,
Не  знаю  навіть  де  її  спіймав,
Неначе  й  в  шлюбі,  ну,  хоча  бувало,
Хоч  в  чуже  ліжко,  ніби  й  не  лягав.

Але  ж  вона  взялася  десь  у  чубі,
І  гребінцем  до  ранку  я  чесав,
Аж  піт  у  мене  виступив  на  лобі,
І  ось,  нарешті,  я  її  впіймав.

Ну  що,  голубонько,  кажу  я  вже  до  неї,
Ти  думала  що  не  знайду?  -  Знайшов,
Це  ж  хто  в  нас  так  жартує  з  Амадеєм?
Вона  тихенько  так  відповіла:"Любов".

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918040
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Любов Іванова

Я У ПАМ"ЯТІ ПРОШУ ТАЙМ-АУТ

[b][color="#046656"][color="#e31246"]Я[/color]-скравий  той  роман  забути  серцю  важко,

[color="#e31246"]У[/color]-  спогадах  живу  багато  довгих  літ

[color="#e31246"]П[/color]-оринула    б  увись,  та    я  -  безкрила  пташка,
[color="#e31246"]А[/color]-дже  любов  скував  своїм  зимів"ям  лід.
[color="#e31246"]М[/color]-ожливо  й  у  зими  бувають  потепління,
[color="#e31246"]Я[/color]-  подумки  не  раз  буваю  там,  де  МИ.
[color="#e31246"]Т[/color]-ам  радість  і  любов,  там  ніжних  рук  сплетіння
[color="#e31246"]І[/color]-    літо  там  весь  час,  без  лютої  зими...

[color="#e31246"]П[/color]-опливли  врізнобіч,  як  дві  бродячі  шхуни,
[color="#e31246"]Р[/color]-озбіглись...  та  в  думках  ти  ніби  поряд  знов.
[color="#e31246"]О[/color]-дначе  це  ж  не  так,  що  почуття  лиш  юним,
[color="#e31246"]Ш[/color]-укаю  крізь  рокИ  загублену  любов.
[color="#e31246"]У[/color]-  всіх  подій  життя  зазвичай  є  і  давність,

[color="#e31246"]Т[/color]-а    наші  почуття  не  йдуть  ніяк  з  думок.
[color="#e31246"]А[/color]-  треба    їх    уже  відправити  в  туманність
[color="#e31246"]Й[/color]-  нехай  біль  віднесе  в  моря  швиидкий  струмок.
[color="#e31246"]М[/color]-ине  можливо  час,  не  буде  рватись  серце,
-
[color="#e31246"]А[/color]-би  той  час  мені  Господь    подарував.
[color="#e31246"]У[/color]-яво  моя,  біль,  звучи  десь    поміж  терцій,
[color="#e31246"]Т[/color]-а  видно  ти  мене  тоді  причарував.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918066
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Катерина Собова

Олiгарх

Хвалиться    колезі    Настя:
-Я    тепер    така    щаслива,
Бо    зустріла    справжнє    щастя,
І    літаю,    як    на    крилах!

Дуже    милий    мій    багатий  –
Олігархом,    точно,    зветься:
Не    біжить    у    карти    грати,
І    на    танці    не    женеться.

Не    метає    кулю    в    кеглі,
В    депутати    теж    не    преться,
Має    фірму,    де    підлеглі
(До    ста    тисяч    набереться).

Поділилася,    що    хочу
Збільшити      і    губи,    й    груди,
То    сказав,    що    у    цій    справі
Взагалі    проблем    не    буде.

-Знаю    твого    кавалера,-
Тут    колега    промовляє,-
Це    наш    пасічник    Валера  –
Вулики    прекрасні    має.

Його    бджоли-трудівниці
Свою    справу    добре    знають:
В    чоловікову    скарбницю
Дещо    з    грошей    відкладають.

Бджілки    кошти    зберігають,
Щоб    не    тратив    милий    здуру,
За    красу    твою    подбають  –
Накачають    всю    фігуру!

В    Насті    щелепа    відвисла,
Креслила    якусь    кривульку…
Все    багатство    зразу    скисло,
Луснув    олігарх,    як    булька!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918078
дата надходження 28.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Надія Башинська

СТОЯТЬ КОНІ НА ПРИПОНІ…

Стоять  коні  на  припоні,  стоять  біля  хати.
Засватали  дівчиноньку,  раді  мама  й  тато.

Стоять  коні  на  припоні,  коні  вороненькі.
Буде  тепер  у  родині  ще  й  зять  молоденький.

А  ті  коні  вороненькі  стоять  біля  тину.
Рада  мама,  радий  ненько  зятю,  ніби  сину.

А  тим  коням  вороненьким  вівса  підсипають.  
А  тих  коней  вороненьких  з  відер  напувають.  

Напувають  вороненьких  з  гарного  відерця,
Бо  дівчиноньці  красивій  парубок  до  серця.

Хоч  козак  той  молоденький  забере  дівчину,
Повезе  невісточкою  у  свою  родину.

Стоять  коні  на  припоні,  стоять  біля  хати.
Засватали  дівчиноньку  –  весілля  гуляти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917572
дата надходження 22.06.2021
дата закладки 28.06.2021


Галина Лябук

Рокований клекіт лелечий.

На  старій,  сухій  вербі  -
Там  й  ліс  недалечко.
Пара  лелек  ще  весною
Зробили  гніздечко.

                             Метушились,  клекотали,  
                             Галузки  носили,  
                             Згодом  діти-лелечата
                             В  гніздечку  сиділи.

Мати  діток  крильми  гріла
І    життю  раділа,
А  лелека  носив  корм
Й  не  кружляв  без  діла.

                             Легковажно  під  вербою
                             Вогнище  лишили.
                             Верба  тліла  без  полум'я,
                             Лелеки  сиділи.

Жевріла  верба  вище,  вище  -  
Вже  й  сонце  погасло.  
Ніч...  Кому  було  лелек
Врятувати  вчасно  ?

                             Ось  вогонь  піднявсь  угору
                             Й  зайнялось  гніздечко...
                             Стривожилась  лелечиха,
                             Занило  сердечко.  

Піднялася  над  гніздом  
І    заклекотала...  
Міцно  склала  свої  крила
Й  на  гніздечко  впала...

                             Рано-вранці  на  узліссі
                             Верба  догорає.  
                             Убитий  горем  над  згарищем
                             Лелека  кружляє...  


                             Рокований      -      невідворотний,  фатальний,  неминучий.  

Написала  під  враженням  прочитаного  епізоду  в  книзі
"  Малиновий  дзвін"    Ю.  Збанацького.  
                             

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917301
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 25.06.2021


Родвін

В солнце купаясь, в небе́с синеве́

                           Памяти  Сергея  Цушко,

                           Памяти  всех  моих  
                           друзей-ровесников,
                           ушедших  в  синеву  небес  ...


В  солнце  купаясь,  в  небе́с  синеве́,
Домо́й  я  бреду,́  по  зеле́ному  лу́гу  !
Босы́ми  нога́ми,  по  сжатой  траве́,
Пою́  громогла́сно,  трево́жу  окру́гу  !

Жнивье́  наступило,  стоя́л  летний  пал  ,
Рассы́пало  солнце  пылающий  жар,
Земе́льку,  безжалостно,  день  раскали́л,
Поко́сы  горя́чим  дыха́ньем  стоми́л.

Сена  души́стый,  хмельно́й  аромат,
Собою,  как  будто,  весь  мир  заполня́ет  ...
Аист,   беззвучно,  в  лазу́ри  вита́ет,
Бабочки  па́рами,  в  вальсе, кружа́т,

Кузне́чики,  спе́шно,  с  доро́ги  слетают,
Иди́ллия,  ро́здых,  цика́ды  звенят  !

Взлетел  над  цвето́чками  шмель,  закружи́л,
Засты́ло,  наве́рное  все,  в  той  дремо́те,
Страсти  утихли,  и  ско́рьби,  заботы
А,  жа́ворон  в  небе,  мой  слух  покорил  !

Жаво́р  в  зените,  чуде́сный   соли́ст,
Же́мчугом,  трели  вокру́г  рассыпа́ет  !
Маэ́стро  великий,  как  крошка,  артист,
Пе́ньем  волшебным,  весь  мир  наполня́ет  !

Не  торопи́лся,  в  траву́  лег  на  спи́ну,
Взгля́дом  проникнул  ,  в  небе́с  глубину́  !
Мечтал  я  взлететь  и,  земли́цу  покинув,
Пари́ть  между  ту́чек,  махну́ть  в  вышину́  !

Со́колом  в  гре́зах,  над  миром  взметнулся...
Не  ведал,   как  кра́тки  минуты  поко́я  !
Кра́ешек  неба,  уже  затяну́лся
Мглою,  злове́щею,  как  пелено́ю  !

Я  тут  же  вскочи́л,  да  быстре́е  в  доро́гу  !
Мрак  резво  стремится  в  небе́с  бирюзу...
Ну́-ка,  дава́й-ка,  наля́гу  на  но́ги  -
Совсем  неохо́та  попасть  под  грозу  !

Ветер,  внезапно  возни́к,  заструи́лся,
Ла́сково  ду́нул,  с  траво́й  поигра́лся...  
Пове́ял  лени́во,  немного  взбодри́лся,
Резко  поду́л  -  да  во  всю́  разгуля́лся  !

А  туча  уже́  небоскло́н  весь  накрыла.
Вдруг  ве́тер  ути́х,  воздух  ста́л  как  стекло.
И  тишина́  все  вокру́г  поглоти́ла...
Но  грома  раска́ты,  тотча́с  донесло́  ...
 
Прити́хли  кузне́чики,  смо́лкли  цика́ды.
Не  слы́шны  небе́сные  тре́ли,  рулады...
Жа́вор  умо́лкнул  в  небе́сных  глуби́нах.
Ли́стик  застыл,  не  дрожит  на  осине.

Поко́й  наполня́ется  сму́тной  тревогой.
Уж  я  не  шага́ю,  бегу  по  дороге  !
Перед  нена́стьем  природа  застыла.
Но  но́ги  легки́  и  я  мчу́сь,  со  всей  си́лы  !

Дохну́ло  внеза́пно  бодря́щей  прохладой.
В  такую  жари́щу  -  конечно  отрада  !
Лицо  ветеро́чек   слегка  овева́ет,
Но  вид  небосво́да,  не  в  шу́тку,  пуга́ет  !

Мрак,  беспросве́тный,  полне́ба  закрыл,
Да  так,  что  всю  синь  попола́м  раскрои́л.
Разда́лся  злове́щий,  раска́тистый  ро́кот  !
И  я́ростный  спо́лох,   весь  мир   озари́л  !

Ветер  взъяри́лся,  совсе́м  стал  неи́стов  !
Пылью  доро́гу,  тотча́с  заклуби́л  !
И  подхвати́вши  оха́пками  листья,
Вы́соко  ви́хрем  вверху́  закружи́л  !

Ка́плями  дождик  упал  на  траву́,
Вы́мочил  плечи,  обры́згал  листву́.
Обру́шился  ли́внем  и  тут  же  приста́л,
Рассы́пался  гра́дом,  пото́м  перестал.

Мра́чным  свинцо́м  свод  небе́с  затяну́ло...
Мгла  непрогля́дна,  бурли́т,  и  клоко́чет  !
Небе́с  синевы́  уцелел  лоскуто́чек,
А  солнце, наве́рно,  во  тьме  утону́ло  !

Плыву́т  облака́,  тяжелы́  как  сугробы.
Несу́тся,  клубя́тся,  кружа́т  в  небосво́де,
Над  миром  проно́сятся,  по́лные  зло́бы,
Нена́стьем  препо́лнены  и  непого́дой...

Ве́тер  холодный  рванул,  как  назло́  !
Ветку  осины,   как  ли́стик,  сорва́ло  !
Копну́  растерза́ло  и  вщент  размета́ло  !
И  мра́ком,  тотча́с,  все  вокруг  облекло́...

Березка  за  зе́млю  корня́ми  вцепи́лась,
Трепе́щет  и  сто́нет  на  бу́йном  ветру́.
Оси́на  до  са́мой  земли́  наклони́лась,  
Стои́т,  надломи́лась,  но  нет  -   не  смири́лась  !

Никак  не  сдае́тся  лихо́му  вихрю́  !  

Во  мра́ке  реву́щем  -  кошмар  первозда́нный  !
Мир  ослепи́ло  -  зарни́ца  сверка́ет  !
Ветер,  скрути́вшийся,  ви́хрем  гигантским  
Хо́ботом  с  тучи  к  зе́мле  прораста́ет  !

Хо́бот  изви́вист  и  хле́сткий  как  кнут  !
Реве́т,  как  безумный,  грохо́чет  и  свищет,
Все  бли́же  и  бли́же  !  Кого́-то  он  ищет  !
Секунда,   мгнове́нье  -  и  о́н  уже  тут  !

Вы́дернул,  то́тчас,  с  корня́ми  березку,
Вы́рвал  лего́нько,  как  будто  трави́нку,
Сре́зал,  под  ко́рень,  как  бри́твой,  оси́нку,
И  зашвырну́л,  как  были́нку,  в  быстри́ну  !

Гром  шандара́хнул,  поми́луй  мя  Бо́г  !
Зе́млю,  шу́тя,  вышиба́ет  с  под  ног  !
Ветер  взбесился  -  ника́к  не  вдохну́ть  !
Очи  слезя́ться  -  ника́к  не  взгляну́ть  !

Согну́ло,  скрути́ло,  мне  на́земь  бы  па́сть,
К  земли́це,  роди́мой,  как  к  маме,  припа́сть.
Прижа́ться,  вцепи́ться  и  крепко  держа́ть  !
Вгры́зтись  зубами  и  не  отпускать  !

Ко́рнями   надо  бы  в  зе́млю  врасти́,
Ги́бельной  бу́ре  -  не  да́ть  унести...

Но  воздух,  колючий,  как  тысячи  жал,
Хлестну́л,  наподда́л  и,  прижа́ться  не  дал,
На  кры́льях  упругих,  над  миром,  подня́л
И  зе́млю,  нахра́пом,  наве́ки  отня́л  !  ...

Нет,  мне  не  сни́тся,  и  впрямь  -  я  лечу́  !

Кри́ком  беззву́чным,  я  в  стра́хе  кричу  :
-   Бо́же  !      Поми́луй  !!        Ведь  жи́ть  я  хочу́  !!!
Но  Го́сподь  не  слы́шит,  ведь  буря  грохо́чет  !
То  во́ет,  то  сви́щет,  то  глухо  роко́чет  !

И  жи́ть  мне  оста́лось  -  поку́да  лечу́   .  .  .

Мелька́ють   виде́нья,  а  может  я  сплю  ?
Проно́сятся  быстро,  но  смысл  их  ловлю́  ...

Пе́ред  глаза́ми  - всей  жи́зни  карти́ны  !
Во́т  я  -  ребе́нок,   вот  -  ро́слый  юне́ц...
А  во́т  я  -   в  объя́тиях  ми́лой  дивчи́ны  ...
А  да́льше  -  что  ?   Сме́рч  ? !   И,  наве́рно,  коне́ц  ?  !  ...

Мгнове́нья,  упрямо,  как  ка́пли  сплыли́  ...
Ли́шь  пустота́  ...   да  страда́нье  земли,
В  тот  ми́г,  когда  к  не́й,  прикосну́лося  тело,
Исче́зли  виде́нья,  но  па́мять  хранит,

Карти́ну,  где  жа́ворон  в  небе,   звенит  ...

Лежу́  я  поко́йный,  уже́  бездыха́нний...
Внеза́пно  зако́нчилось,  бу́днее  дело...
И  ду́шенька,  бе́дная,  взглядом  проща́льным
На  мир  этот,  бу́йный,  в  уко́р,  погляде́ла,

Лего́нько  ступи́ла  по  сжа́той  траве,
Чуть-чу́ть  подлете́ла,  снача́ла  несмело,
Пото́м  стрепену́лась  и  в  высь  улете́ла,

В  со́лнце  купа́ясь,  в  небе́с  синеве́  ...


                       11.10.2020  -  12.06.2011  г.

                     
                         

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917264
дата надходження 19.06.2021
дата закладки 24.06.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Не шукай

Там  де  ве́рба  плакуча,
На  гіллі  вітер  спав...
По  долинах  і  кручах,
Своє  щастя  шукав.

Натомився  за  нічку,
Ліг  собі  відпочить.
Пробудилася  річка,
Що  піснями  дзвенить.

"Ой  ти  річечко  -  річко,
Не  шуми  я  прошу.
Заспокійся  водичко,  
Бо  приліг  я  до  сну..."

Як  почула  розмову,  
Ту,  самотня  верба.
Вона  вітер  не  словом,  
А  гіллям  обняла.

"Не  шукай  свого  щастя,
Не  збирай  його  з  мрій.
нам  зустрітися  вдасться,
Знай  ти  мій,  тільки  мій..."

І  з  тих  пір  вітер  вербі,
Розплітає  косу́.
Пригортає  до  себе
Її  ніжну  красу.

А  вона  все  шепоче,  
Лиш  для  нього  слова.
З  ним  в  обіймах  щоночі,
Про  любов  розмовля...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917643
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021


Ніна Незламна

Хай співає зозуленька

Ой,  кувала  зозуленька.  То  комусь  кувала
А  я  свого  миленького    під  бузком  чекала
Диво  цвіт,  як  твої  очі,  зваба  в  них  і  ніжність
 Гріє  серденько  і  в  душу  вкладає    бентежність

Линуть  пахощі  повсюди,  п`янять  ніби  чари
Вітер  стрімко  розгулявся,  аж  здригались  хмари
 Відступали  лежебокі,  золотистий  промінь
Лиця  ніжно  торкнувсь,  неначе  здаля  пломінь

 І  раптово,  так  помітно,  небо    засіяло
Ясне  сонце,  по  обрію    жовте  жабо  пряло
Розстеляє  й  червону  дивовижну  мережку
Кольорам,  як  у  водограї,  проклада  стежку

Я  по  ній,  по  між  трав,  назустріч  поспішаю
 Милий  мій,  жаданий,  нині  скажу,  що  кохаю
Хай  співає  зозуленька,  обом  нам  на  щастя
Підем  разом,  ми  до  храму,  там  приймем  причастя.

                                                                                                     24.05.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021


НАДЕЖДА М.

ЗАХМАРНІ МРІЇ ( гумор )

Сидить  Свинка  в  загородці,
Думає  й  гадає:
Буряки  смачні  на  грядці,
Погляд  закидає.

Як  Коза  їх  уплітає,
Совісті  немає!
Щось  повільно  підростає,
Що  ж  вона  чекає?

Он  пташки  живуть  на  волі,
Усі  крила  мають,
А  вона  отут  в  полоні,
І  так  часто  лають.

От  якби  ж  то  мала  крила,
Полетіла  б  в  небо.
Усе  носом  там  порила.
Більше  їй  не  треба.

Посадила  б  бурячки,
Моркву  солоденьку.
Враз  пройшли  б  всі  болячки,
Стала  б,  як  новенька.

Тут  прийшов  її  господар,
Будеш  їсти  кашу!!!
Не  для  тебе  ця  свобода,
Бо  ти   ж  їжа  наша...
-------------------------------

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917624
дата надходження 23.06.2021
дата закладки 24.06.2021


НАДЕЖДА М.

КУРЯЧІ ДУМКИ ( гумор)

Згадала  з  дитинства  такий  собі  віршик:
Зашла  Курочка  в  аптеку
И  сказала:  Кукареку.
Дайте  пудри  и  духов
Для  приманки  Петухов.
     (  нар.  тв.)
___________________
На  основі  цього  віршика,
Написала  свій,  ось  такий:
-----------------------------
Думки  замучили  Несучку:
Чи  довго  яйця  ще  носить?
Чи  подарує  хтось  обручку?
Чи  просто  так  з  оцим  і  жить?
-----------------------------

Довго  думала  Несучка,
Як  свій  вигляд  цей  змінить?
Причипити  що  на  вушка?
Треба  ж  Півня  заманить.

Подивилася  на  лапи:
Нігті  гострі,  як  стріла.
Купить  чоботи  на  скрипі,
Щоб  одна  така  була?

Одягти  якусь  маніжку,
В  гребінь  бантик  прив"язать?
Чи  отак  не  буде  смішно
Губи,  щоб  підмалювать?

А  хода!  Хода  куряча!
Лапи,  ніби  колесо.
Утомилася  добряче.
Ох,  яка  важка,  красо.!

Скоса  Півень  подивився,
Прочитав  її  думки.
Крізь  Курячий  сміх  пробився,
У  них  гострі  язики.

Враз  побачив  кучу  гною,
Кур  покликав  на  обід...
А      від  Тої  -  окружною,
Щоб  не  взнать  великих  бід...

-----------------------------
Ось  така  була  Несучка,
Не  збулись  її  думки.
У  гаремі  звали  с...ка,
Про  таких  мої  рядки...






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917483
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Valentyna_S

Краса  зриває  знов  печать  мовчання,
бо  з  серця  виривається  «Віват!»
Та  грація,  печальна  веселчана,
зійшла  із  неба  ненадовго  в  сад.

Як  впадуть  перші  світанкові  роси,
окроплять  їм    дволезові  мечі,
кивнуть  лишень:—  Страждань  і  суму  досить,  —
й  потягнуться  до  милих-любих  щік

коханої  плекальниці-планети,
пречистої,  мов  сльози  кришталю.
Не  бійтесь  й  ви,  —котрі  в  душі  поети,  —
признатися:  —А  все  ж  тебе  люблю!

Я  також  плав  люблю  в  житейськім  морі
й  на  берегах—калейдоскоп  світів.
Хоч  знаю,  шквали,  ваш  шалений  норов,
прошу:  залиште  тінь  моїх  слідів.

А  відчуття?  Нуртують  водоспадом.
Ірисів  хор  з-за  сонячних  заґрат
Іриді  стелять  гімни  понад  садом
оті,  котрі  створив  ще  Гіппократ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917514
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Катерина Собова

Лiкарська таємниця

В    лікаря    панянка    мила
Побувала    не    в    одного,
І    поріг    переступила
В    кабінет    до    головного:

-Можна?  –  запитала    тихо,-
Відповідь    мені    ви    дайте…
Лікар    каже:    -Що    за    лихо?
Я    вас    слухаю.    Сідайте.

-Дякую,    вже    ноги    мліють…
Хочу    дещо    запитати:
Ваші    всі    підлеглі    вміють
Таємницю    зберігати?

Чи    не    буде    так,    що    завтра
Гомоніти    будуть    люди,
Про    важкі    мої    хвороби
Усе    місто    знати    буде?

-Будьте    ви    за    це    спокійні,-
Головний    відповідає,-
Зашифровано    надійно  –
Це    ніхто    не    прочитає.

Почерк    в    лікарів    такий,    що
Там    сам    чорт    не    розбереться,
Таємниця    в    вашій    картці
Тут    навічно    збережеться!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917516
дата надходження 21.06.2021
дата закладки 21.06.2021


Галина Лябук

Не самозванець.

З    літом  приходить,    -    не    самозванець
ПОлудень  року  червень-рум'янець.

У  нього  в  прислузі    -    кресало  небесне
Найвище  на  небі,  то  й  назвали  креснем.*

Кресня  чекають  всі    і    усюди  :
Найбільш  виглядають  з  надією  люди.

З  теплом,  дощем  прийде,  почне  поливати
Аґрус,  порічки,    про    городину  дбати.

Первісток  літа  працює  завзято,  
Рум'янить  черешню,  суниці,  бо  свято

У  пОлудня    року.  Треба  спішити
Півонії,  маки  почервонити.*

Місяцем  тиші  його  називають,
Звірі  й  пташки  маленят  доглядають.

Первісток  літа,    червень-  рум'  янець,
ПОлудень  року      -    не    самозванець.


                                       Почервонити  -    забарвлювати  в  червоний  колір.

Крес  -  небесний  вогонь,  сонце.  Звідси    -    кресало.
Кресень    -    старовинна  назва  червня  з  часів    Київської  Русі.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916402
дата надходження 10.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Ніна Незламна

В журбі черешня

В  журбі  черешня,  схилила  гілочки
Ховає  гнів  у  зраненому  листі
Іще  зелені  ягідки  –  дарунки
Давно  в  росі,  лиш  де  –не-  де  сріблисті

Дорогоцінний  дар,  нині  так  мало
Вона  ж  хотіла,    більший  врожай  мати
Холодний  вітер  заводив  сопрано
Накликав  дощ,  все  спромігся  зламати

Мрії  й  надії…розплескались  при  землі
Плинуло    з  водами  руде  суцвіття
Й  ранкові  роси,немов  сльози  в  імлі
Стікали  вниз,  хилилось  верховіття

Скільки  змогла,  з  тремтіння  сонця  ждала
Яскравих  променів,    ніжності    й  тепла
І    в  хмурий  день,  і  нічькою    благала
Щоби  її  надія  не  померла

В  журбі  схилила  черешня  гілочки
Та    намагається  увись  підняти
Проміння  пестить,  розсипа  зірочки
Нині  в  турботі    -    хоче  обійняти…

                                                         07.06  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Катерина Собова

Сiмейнi проблеми

Розтривожив    зранку    Яна
Вид    сумний    в    дружини    Лени:
-Ти    не    в    гуморі,    кохана,
В    тебе    є    якісь    проблеми?

Щось    турбує    тебе,    мила?
Цілий    день      мене    не    лаєш…
Де    поділась    твоя    сила?
Десь    у    хмарах    ти    витаєш!

Жінка    тут    застерігає:
-Цей    закон    вже    знати    треба:
Як    я    настрою    не    маю  –
То    проблеми    будуть    в    тебе!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916774
дата надходження 14.06.2021
дата закладки 14.06.2021


Валентина Ярошенко

Символ любові і краси

Так  сонце  грало  кольорами,
Ішло  проміння  на  ліси.
Червоні  маки  на  поляні,
Символ  любові  і  краси.

Ромашки  далі  посміхнули,
Велике  біле  полотно.
Свої  голівки  повернули,
Туди,  де  сонячно  було.

Синіли  там  волошки  в  житі,
Зелений  колос  не  дозрів.
Всім  дарувало  сонце  миті,
А  жайвір  надсилав  свій  спів.

В  ту  мить  сонце  заховалось,
Пливло  проміння  над  водою.
Одна  іншу  розважали,
Маленькі  іскри  між  собою.

Сідало  сонце  над  ярами,
За  ним  ішов  на  спадок  день.
Не  довго  грало  кольорами,
На  відпочинок  всіх  веде.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916232
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 13.06.2021


НАДЕЖДА М.

ТУТ ДЕСЬ ВЗЯЛАСЬ КУСЛИВА МУХА ( гумореска)

Тут  десь  взялась  куслива  Муха,
Влетіла  в  хату  й  загула.
Та  це  не  Муха  -  Цокотуха,
Це  та,  що  з  досвідом  була.

Літала  Муха  довго  в  хаті,
Всіх  діставала  тут  і  там.
(  Та  я  не  буду  вам  брехати)
Це  надоїло  і  Котам.

Котам  залазила  у  вуха,
У  ніс,  у  очі,  то  у  шерсть
Така  була  у  неї  тут  житуха,
Що  і  забула  слово  ЧЕСТЬ.

За  нею  бігали,  ганялись,
У  милі  всі  Коти  були.
Зморились,  трохи  закуняли,
І  тут  не  зчулися,  коли...

Заснула  Муха  край  вікна,
Щаслива  так  ота  хвилинка.
Приснився  сон  про  Павука,
Цікава  ця  була  картинка.

Павук  до  неї  женихався,
І  обіцяв  фату  надіть.
Бо   так  у  неї  закохався,
Не  може  він  без  неї  жить.

І  так,  і  сяк  до  неї  й  боком,
Раділа  Мушка  ця  дурна.
Але  проснулась  ненароком...
Де  Павучок?  Вона  одна..

Але  одне  він  не  збрехав,
Красиво  вкутав  повутинням,
Сидів  він  поруч  і  зітхав,
А  очі  так  були  невинні.

Ну  що  робить?  Кохать,  чи  з"їсти?
Мабуть,  що  з"їти..  То  ж  був  сон.
Ну  треба  їй  в  халепу  влізти,
А  сон  -  неписаний    закон.

Та  тут  незвідки  взявсь  Комар,
Почув  він  Мушки  гіркі  крики.
І  павутиння  розірвав,
І  допоміг  звільнитись  з  лиха...

Комар  і  Муха  одружились,
Щаслива  в  них  була  сім"я.
Вона  лиш  тільки  роздивилась,
Що  Павучок  їй  не  рівня...
---------------------------------------

Павук  розкине  свої  сіті,
А  потм  вип"є  усю  кров.
Ну  треба  ж  так  зробить  уміти,
Щоб  обдурити  цю  любов..


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916587
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021


Надія Башинська

ХА - ХА - ХА!

Говорила  мавпа  Мія:
-  У  жирафа  довга  шия!

У  жирафа  довга  шия.  Ха-ха-ха!
В  бегемота  є  животик  неспроста.
В  носорога...  чули?  Ріг!
Любить  довго  спать  ведмідь.

У  жирафа  довга  шия.  Ха-ха-ха!
Крокодил  рот  відкриває  неспроста.
А  бізон  великий.  Так.
Любить  слон  поїсти  всмак.

У  жирафа  довга  шия.  Ха-ха-ха!
В  їжака  колюча  спина  неспроста.
Вірить  вовкові  не  смій.
Лис  -  хапуга,  вітровій.

Довго  слухав  це  удав,
потім  мавпі  так  сказав:

На  чуже  не  озирайся.  Не  шукай.
Те,  що  бачиш  в  інших,  в  тебе  є.  Це  знай.
Скільки  ж  всього  є  тут...  Ах!
То  до  чого  ж  тут  жираф,

носоріг,  ведмідь,  бізон,
крокодил,  їжак  і  слон,
лис  і  вовк,  і  бегемот?
Краще  контролюй  свій  рот.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916606
дата надходження 12.06.2021
дата закладки 13.06.2021


Ніна Незламна

Серед вовків у овечій шкурі ( проза)

             По      небу  стрімголов  неслися    хмари….  білі    ребристі  раз  –  у  раз  здригались…  Сірі  пишні,  від  пориву  вітру  ,час  від  часу  губили    мілкі  краплини  дощу.  
         Біля  станції    людей  небагато,    більшість  у  масках,  позирають  на    колії,  куди  має  прибути  електричка  та  прислухаються  до  слів  диктора.  Михайло  озирався,  придивлявся  до  людей,  а  може  якраз    когось  з  знайомих  зустріне.  Давно  в  рідному    містечку  не  був,  тішився,  що  нарешті  вирвався  між  люди.  Ще  й  таке  свято    -  День  Перемоги,    співпало  з    Поминальною  неділею.    Провідав  могили  родини  і  своєї  Галинки,  яку  поховав  три  роки  назад.    Тепер,  він  живе  в  Києві,  син  забрав  до  себе.  Йому  минуло  сімдесят    років,  але    нелегке  дитинство  у  великій  сім`ї,  згодом  виснажлива  праця  тракториста,залишили  сліди.  На  вигляд    старий  -  худий,    низенький,  виснажливий,  бліде,  морщинисте  обличчя,  на  сіро  –  сині  очі    нависали  густі  сиві  брови.  Вже  тільки  й  годен    прогулятися,  при  нагоді  з  ким  небуть  поспілкуватися  та  відпочивати  біля  телевізора.  
     Сину,  хоч  і  минуло    тридцять  п`ять  років,  але  не  одружений.  Дід  дивувався  -  Ото  поїхав  з  якоюсь  в  Європу  (  каже  на  заробітки),  що  то  така  мода  настала  на    цивільні  шлюби,    не  знати  чи  й    доживе  він  до  того  дня,  щоби  побралися,  чи  й      дочекається  онуків?    Всі  дні    в  тривозі,    в  очікуванні  дзвінка  і  так  вже  майже  три  роки.  Але  не  шкодує,  що  продав  свою  хату,  адже  нема’  здоров`я  підтримувати  порядок  і  на  городі,  і  в  хаті.
       Нарешті  диктор  попередила  про  прихід  електрички….  
 Михайло,  поспішаючи,  підіймався  по  сходах  електрички,  коли  його  хтось  ніби  товкав  у  спину.  Ледь  тримаючись  на  ногах,  все  ж  спромігся  зайти    в  тамбур,  озирнувся.  Раптова  усмішка  на  все  обличчя(  але  ж  з-за  маски  не  видно,  тільки  добавилося  морщин),    повеселіли  очі,
-  Миколо,  це  часом  не  ти?
Той,  від  несподіванки,  закліпав  очима,
-  Ти  ба!  Оце  так  зустріч!  Хапайся  за  ручку  сумки,  допоможи  мені!  
       Дехто  з  людей  уважно  дивився  на  теплу  зустріч.Вітання,    усмішки,  обійми  і  по-  молодецькому,  похлопали    один  одного  по  плечі.  Людей  в  вагоні    мало,    вони  присіли  один  навпроти  одного.    В  цьому  купе,    біля  вікна,  дрімала  жінка,  років  п`ятидесяти.  Час  від  часу  здригалися  вії,    на  мить  схиляла  голову,    клювала  носом.
 Микола  подивився  на    жінку  і  тихо  до  колишнього  сусіда,
-Оце  так  зустріч,  ще  й  в  таке  свято.  Ти,  що  напевно  приїжджав  на  цвинтар?
-  Так,  два  роки    тут  не  був,  оце  надумав.  Воно  погода    некомфортна  прохолодна  і  сира,  але  вона  нас  не  запитує,чи  ми  хочемо  такої.  Цьогоріч  пізня  весна,  хоч  я  і  в  курточці  та  добряче  промерз.
-То  чому  до  мене  не  зайшов,  ми  б  з  тобою  відсвяткували  День  Перемоги.  Пом`янули  би    наших  дружин.  І  на  електричку  б  разом  йшли.  Бачиш  до  сина  їду,  зарубав  пару  гусей,  зібрав  яєць,  хай  потішаться  домашнім.
-А,  що    Валічка  теж  пішла?
-Два  роки,  як  пішла,залишила  мене  одного,  -    Микола  закліпав  очима,    витирав  непрохані  сльози  .  Злегка  затрусилися  плечі,    худі,  жилясті  руки  закрили  обличчя.  
   Михайло  з  сумом  дивився  на  нього.  Хоч    цей  чоловік  й  статурою  виглядав  трохи  міцнішим    за  нього,  але  глибокі  морщини  на  обличчі,  як  відбиток  стресів,  на  все    життя.  
     Микола  заспокоївся.  Ніби  трохи  соромлячись,  зіжавши  дві  долоні  докупи,  поклав  на  своє  коліно    і    позирнув  довкола,
-  Вибач,  нерви  здають,  знаєш…    Ти  краще  розкажи,  як  тобі  живеться?  Де  син,      чи  одружився,    може  вже      з  онуками  бавишся?
 Михайло  присів  поруч,    поклав  руку  на  плече  й    ледь  нахилившись,  розповів  про  своє  буденне  життя.  Бідкався  про    одинокість  і  в  той  же  час  тішився,  що  тепер  має  інакше  життя.  Не  шкодує,  що  поїхав  до  сина,  на  свою  пенсію  б  так  не  харчувався.  Хвалив  ся,  що  тільки  й  радості  від  сина,  він  для  нього  тепер    справжня  опора.  Гарна    трикімнатна    квартира,    комфортно,  тепло,  тільки  би  онуків  дочекатися,  більше  нічого  й  не  треба.  Після  розповіді,  хитнув  головою,
 -Ну,  а  тепер  ти  повідай,  як  живеш?  
-А  може  перекусимо,  маю  сало,  яйця.    Шкода  сто  грам  не  взяв,  якби  знав,  що  зустрінемося.    Я  такий  радий,  що  тебе  побачив.  Жалкую,  що    ти  хату  продав.  По-  сусідству  добре  жили,ніби  родина.
-  Ні-  ні,  їсти  а  електричці  не  варто.Цей  короновірус    дуже  небезпечний,  тож  краще  поберегтися.  Тобі  до  Фастова,  ще  є    час,  тож  розкажи,  що  там  в  наших  краях  ,  як    нові  сусіди  господарюють?
Зіжавши  кулаки,  Микола  притиснув  до  грудей,
-  Знаєш,  я  живу  ніби  серед  вовків  у  овечій  шкурі.  Ти  розумієш,  ще  й  з  двох  сторін,    Ганька  теж  хату  продала.  Купила  собі  квартиру  в  центрі  містечка,  з  онучкою  живе.  Правда    мала  вчиться  в  інституті,    в  Вінниці  на  педагога.  Якось  зустрічав  її,  тішиться,  каже  ,  хоч  на  старості  років  поживу,  як  люди.  В  теплі,  з  ванною,  магазин  в  цьому  ж  будинку.
-Ото  новини…  ну,  а    ти  чому    так  про  сусідів,  що  п`ють,  б`ються,  чи  дуже  сваряться,  що    спати  не  дають?
-  Не  дають  спокійно  дожити.  Може  би  краще  пили,  то  хоча  би  віталися.  А  це,  ніби  домовилися,    з  чотирьох  сторін  паркани  по  три  метри  висотою.  Ковані,  мідні    ворота,  воно  то  красиво,  але  ж  не  по-  людські  живуть.  Один  -    спочатку    майже  пів  метра  заліз  на  город,  мурував  фундамент  під  паркан.  Згодом  другий,  теж  заліз,  правда  менше.  Зробив  фундамент  під  паркан,  ніби  стінку  для  ями,  загорожу  для  собаки.  Вибач,  все  з  під  собаки,  водою  змиває  в  яму,  смерід,  а  тут  іще  й  дощі,  що  тобі  сказати.    Я  якось  насмілився  сказати,  що  смердить  на  всю  округу,  то  він  послав  мене  на  три  букви,  порівняв  мене  з  собакою.  Я  цілий  тиждень  лежав  слабий,    що  за  людина,  як  так  можна!
-А,  що  дружина  його,  діти?
-А,  що  діти,  десь  вчаться,  не  видно.  А  жінка  кацапка…  без  нього  й  сапи  в  руки  не  візьме.  Ніколи  й  не  бачив,  щоб  воду  носила.  Оце  ж    наша  з  тобою    криниця  висохла,  йти  далеко,  збираються    підключатися  до  центрального  водогону.  Я  теж  вніс  гроші,  там  керує  Кучерявий,  думаю    хай  буде,  може  дітям  лишиться.    
-Дітям  кажеш,  чи  тільки  сину?
 -Розумієш,  життя  чи  довге,  чи  коротке  та  написав  заповіт  на  двох,  хай  самі  розбираються.  Тамара  в  Тюмені,  навряд    чи  й  на  похорон  приїде,  але  так  Валентина  захотіла.  Не  думаю,  що    тут  хтось  захоче    жити,  швидше  за  все  продадуть.  Оті,  що  в  твоїй  хаті  живуть,то  в  очі  казали,щоби  мене  швидше  Бог  забрав,  бо  їм    землі    мало.  Мають  ракушку  на  базарі,  він  торгує  рибою,  видно  хтось  з  ставків  йому  постачає.На  обійсті  БУС,  «Мерседес»,    хоче  гараж  будувати.
-Це  він  на  пів  метра  заліз    в  город?  
-Ну,  а  хто  ж….
-А  ,  чому  не  пішов  до  архітектора,  написав  би  заяву.
-Ой,  мовчи  заради  Бога,  чи  й  хтось  добився  правди?!    Жінка  вчителька,  ніби  має  бути  шановна  пані,  а  сама  з  ним,    як  він    трохи  заліпе  і  мать  пере  мать  один  на  одного.  Яке  їхало,  таке  й  здибало…  Вона  вчителька  початкових  класів,  в  мене  волосся  на  голові  дибом  становилося,  почувши  її  слова,  уявляю,  чого  така  людина  може  навчити  дітей.  В  неї  рідний  брат  у  міській  раді.  Правда  працює  старшим  по  прибиранню  території,  керує  двірниками.    Сам  знаєш,  якщо  там  рука  є,  то    мені    туди  й  нічого  пхатися.    Хата  на  ній,  колись  перед  людьми  вихвалялася,  що  землю  придбати  –це  не  проблема,  норовить  і  мій  участок  згодом  придбати.  Тож  чекають  моєї  смерті…    Думаю  син  продасть,  не  хоче  в  землі  працювати,  каже  важко  та  й  зараз    всі  хочуть  комфорту.
-То  коли  це  буде,  продасть..  Ти  зовсім  зігнешся  від  роботи.  Може  вже  прийшов  час  і  себе  пожаліти.  Що  мало  наробилися  з  дружиною,  вона  ж  на  п`ять  років  молодша  за  тебе,  а  вже  пішла…шкода….
     Обоє  замовкли…  кожен  про  щось  задумався.  Електричка,то  зупинялася,  то  знову  набирала  швидкість…  Жінка,  що  сиділа  біля  вікна,    відкрила  очі.  Облапувала  руками    голову,  поправила    хустину,
-  Вибачте,    я  ненавмисно  послухала  вас  і  зовсім  не  дивуюся.  У  нас  в  селі    теж  дехто  так  живе…Чи  це  від  жадібності  такі  люди  стали,  чи    від  заздростей.  Скільки  людині  треба,  адже  з  собою  не  забере.  Забули  про  Бога,  не  мають  до  один  одного    поваги.  І  молодь  дивлячись  на  таких  тікає  в  світ,  де  більше  справедливості,  де  окрім  Божих  заповідей,  виконують  закони  Держави.  
Відразу  кивнула  головою  до  Миколи,
-  А  ви  й  справді  влучно  порівняли….  Вовки  в    овечій  шкурі…  Я  розумію,  як  вам    важко  жити  серед  таких  людей.  Хочете  пораду,  якщо  син  гукає  до  себе,  не  баріться.  Пустіть    в  хату  квартирантів,  хоч  на  старість    поживіть  для  себе.  Відчуйте  справжнє  життя,  адже  воно  одне  і  безцінне.
Жінка  закопошилася…  з  під  ніг  забрала  сумку,
-  Вибачте,  зараз  моя  станція.    Щасливої  дороги  Вам!
 Чоловіки  одночасно  переглянулися,  подякували,  побажали  удачі.
         Електричка  зрушила  з  місця….  Михайло    по  плечі  похлопав  Миколу,
-  Тобі  теж  скоро  виходити.    Доречі,  що    син?  Якої  думки?
-  Каже,  щоб  приїжджав  частіше…    Але  я  відчуваю,  що  мені    іще  довго  бути    одному.  Має  двох  онуків  близнюків,  жінка  бавить.  Їм  лише  по  два  роки,  ти  уявляєш,  який  там  гармідер,  крик,  плач.  А  я  таки  собі    хоч  і    нароблюся,  але  закриюся  в  хаті,  приляжу    біля  телевізора  й  відпочину.  Бог  з  ними,  з  тими  вовками,  якось  доживу  свій  призначений  час.
 Раптово    Микола  закліпав  очима,  кілька  сльозин  скотилися  по  масці,  
 -  Ти,  будеш    в  наших  краях,  заходь,  я  завжди  радий  тебе  бачити.  Давай  обміняємося    номерами  елефонів,  можливо  колись  і  мені  доведеться  бути  в  Києві.  Може  згодом  познімаємо  маски,  не  піддамося    цьому  вірусу,    при  нагоді  й  зустрінемося.  
     В  тамбурі  електрички,  на  прощання  чоловіки  пообіймалися  й    Михайло  подав  сумку,
-Ну  все  тримайся!  Не  забувай,  що  є  телефон,  дзвони,  я  завжди  радий    з  тобою  поспілкуватися.  А  будеш  в  Києві,  приїжджай,  не  цурайся!
 У  відповідь  Микола  подякував    й  декілька  раз  махнув  рукою,
-  Щасливо!
На  очах  сльози,  трепіт  в  душі,  під  серцем  щем,  враз  під  язик  поклав  пігулку.  Думки,  як  оси  –  Ой,  Михайле,  чи  й  побачимося…  он  ,  як  під  серцем  пече.  Не  знаю,  чи  й  витримаю,  скільки  ще  проживу  між  цими    вовками  в  овечій  шкурі….
     Михайло  довго  дивився  у  вікно…  Від  думок,  смуток  роз`їдав  душу,  його  обличчя    розбили  страждання  й  розпач.  Шкода  сусіда,  прожили  поруч  майже  все  життя.  Згадував    прожиті  роки,  сумбурні  семидесяті,  коли  засівалися  всі    поля,  країна  набирала  розмах  в  будівництві  заводів,  фабрик,  залізниці.    Як  лагідно  жили  по-  сусідству,  допомагали  один  одному,    на  батьківській  землі    будували    будинки.  Немов  у  павутинні  копошилися  думки  -  Чому  змінилися  так  люди?    
Він  дивився  у  вікно,  ніби  там  хотів  знайти  відповідь.  Миготіли  яскраві  краєвиди  рідної  землі,  поступово  знімали  напругу….
                                                                                                                                                                                                   Травень  2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
дата надходження 08.06.2021
дата закладки 08.06.2021


Ніна Незламна

Заглянь у душу

 Заглянь  у  душу,  прочитай,  як  книгу
І  що  на  серці,  так  холодить  мене
Воно  стискається  несучи  кригу
В  імлі  туманній,  не  бачу  я  тебе

Подібний  айсбергу,  чом  не  зігрієш
В  твоїх  очах,  нема  сонячних  зорин  
Адже,  я  знаю,  теж  про  ніжність  мрієш
То  хто  ж  з  нас  здатний  підкинути  жарин

Нас  розлучали  дні  зимні,  морозні
І  завірюхи  замітали  стежки
Весни  капризи,  дощі  віртуозні
Ти  побоявся  підійти  навпружки…

 Тож  не  марнуй  часу,  настало  літо
Перегорни  сторінку  цього  життя
З  промінням  сонячним  принеси  світло
Розтопи  кригу,  щоби  мати  щастя.

                                                                                       2020р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915736
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 07.06.2021


Надія Башинська

ОЙ ВИШЕНЬКА, ОЙ ЧЕРЕШЕНЬКА…

Ой  вишенька,  ой  черешенька...
а  я  гарна,  молоденька,  молодесенька.

Просинаюсь  до  схід  сонечка,
бо  одна  я  помічниця  в  мами,  донечка.

Заплітаю    в  коси    стрічечки,
йду  по  воду  з  відерцями  аж  до  річечки.

Там  чекає  мій  милесенький,
в  нього  коник  вороненький,  воронесенький.

Прохолодна  вода  з  раночку,
напою  тобі  коня  я,  мій  Іваночку.

Задивлюсь  на  його  кучері,
і  признаюсь,  що  за  Йванком  дуже  скучила.

Вишивала  всю  ніч  платтячко,
хай  обніме  мій  миленький  своє    щастячко.

Прихилюся,  немов  вербонька...
і  пригорне  мене  Йванко  аж  до  серденька.

Ой  вишенька,  ой  черешенька...
а  я  гарна  молоденька,  молодесенька.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916049
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021


НАДЕЖДА М.

ЧИ ВАРТО

Слова,  що  притаїлися  в  душі,
Чи  варто  відпускати  їх  на  волю?
Ви  зупиніться  не  спішіть  мерщій,
Бо   ще  не  раз  узнаєте  ви  болю.

Життя  жорстоке,  вас  не  зрозуміють,
Поранені   повернетесь  назад.
Як  попіл  по  степу    розвіють,
Бо  сказані,  можливо,  невпопад.

Слова  душі  не  кожен  може  слухать,
Тим  більше,  як  глуха  ота  душа.
Вони  промчать,  не  доторкнувшись  вуха,
Тим  більше,  що  друга    душа  чужа.

Та  час  пройде,  проб"ються  пелюстки,
Із  слів  колись,  що  сказані  наоспіх,
Розквітнуть  ще  на  радість  їх    квітки,
А  на  лиці    -  щасливий    буде  усміх...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916037
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 07.06.2021


Катерина Собова

Допомога психолога

-Як    воно    живеться,    кумцю?
Вже    не    бачив    вас    давненько…
Щось    важке    у    вас    на    думці,
Може,    захворіла    ненька?

-Не    живу,    а    виживаю,
Вам    кажу    і    ледь    не    плачу:
Усі    гроші,    які    маю,
На    психолога    я    трачу.

-Це    уже    погана    справа,
Дійсно,    треба    щось    робити,
Бо    здоров’я    -    не    приправа,
Яку    можна    десь    купити.

Видно,    стреси    вас    турбують,
Психіка    -    серйозна    штука:
Час    і    гроші    все    лікують,
Бо    вперед    іде    наука.  

-На    життєвій    я    стежині
В    роль    банкрота    уже    вжився,
Бо    на    цій    психологині
Місяць    тому    одружився.

Вона    методи    й    прийоми
Застосовує    так    вміло,
Що    мої    рахунки    в    банках
Дуже    швидко    спорожніли!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915742
дата надходження 03.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Амадей

І доленька вам щиро посміхнеться

Багато,  так  багато  у  житті,
Всього  того,  що  щастям  людським  зветься,
І  хоч    роки  минули  золоті,
Та  серденько  кохає,  не  здається.

Ще  гріють  душу  в  гаї  солов"ї,
І  вірші  про  любов,тривожать  душу,
Вона  іще  жива  в  душі  моїй,
Ще  й  серце  любить,  я  зізнатись  мушу.

Щасливий  я,  як  в  юності  люблю,
Не  дивлячись  на  посивілі  скроні,
Не  відпускаю  я  весну  свою,
Тримаю  її  міцно  у  долонях.

Багато,  так  багато  у  житті,
Всього  того,  що  щастям  людським  зветься,
Ви  не  цурайтесь  світлих  почуттів,
І  доленька  вам  щиро  посміхнеться.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916002
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Валентина Ярошенко

Невже ще по- іншому буває?

Невже    ще  по-  іншому  буває,
Коли  разом  прожили  все  життя  .
Наша  весна  квітом  буяє,
А  ми  завжди-  одна  сім'я.

Радість-  одна    на  всіх  дається,
І  доля  наша  рідко  блукає.
Можливо  щастя  нам  здається?
Злагода  усіх  нас  зустрічає.

Небо  завжди  блакитним  є,
А  природа  радує  собою.
Вишневий  сад  для  нас  цвіте,
Це  все  буває  лиш  весною.

Поспішає  завжди  до  нас  літо,
В  цю  пору  ми  відпочиваєм.
Усі  заходимо  у  хвилі    сміло,
Про  любов  ми  певно  пам'ятаєм.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915603
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Lana P.

У ВАШИХ…

У  Ваших  я  купаюся  світах
І  виринаю  рибкою  у  морі,
До  теплих  берегів  пливу  в  покорі,
В  бездонних  розчиняюся  очах.

Коли  злітала  магія  зі  слів  —
З  усесвітом  вона  заговорила.
Вібрації  нам  надавали  сили,
Заполонили  хвилею  чуттів.

Чи  це  реальність,  чи  казковий  сон
Бентежать  душу,  де  вирує  повінь?
«Він  —  острів  твій  Безмежної  Любові,»—
Зітхали  мило  зорі,  в  унісон.                                                    5/06/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916029
дата надходження 06.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Любов Іванова

ЧАСТУШКИ 164

[b][color="#8c0ac4"]Прошепчу  тебе  на  ушко,
Скрыть  ту  радость  нету  сил.
-  Я  посеяла  петрушку
Муж  на  ночку  отпустил!

Семь  потов  сошло  с  Глафиры
Ей  запомнятся  самцы!
Обслужила  командиров,
А  сейчас  пойдут  бойцы.

Вот  те  раз!  Какое  чудо!!
Обнимай,  да  посмелей.
Ну  ушла  немножко  в  блуды,
Но  вернулась  за  пять  дней!

Неужели  скоро  лето?
В  изоляции  прорыв!
Коль  на  пляж  наложат  вето
Толку  будет  с  той  жары!

Где  ты  бродишь  хлопец  милый
Где  попало  там  не  лазь!
Не  растрать  свои  секс  силы,
С  голодухи  -  извелась!

Ходит  милый  под  окошком
И  уже  не  первый  день..
Подожди  еще  немножко
Пока  жив  мой  старый  пень.

Обучал  меня    Савелий
Даже  с  помощью  кнута.
А  теперь  я  дока  в  деле,  
Трассовичка  еще  та!

Не  зови  меня  на  дачу
И  не  жди  больших  чудес.
Я  задаром  не  ишачу
Разве  что  -  за  мерседес.

Любит  милый  не  стабильно
Раз  в  году  способен  смочь.
Зато  кум  любвеобильный,
Заменить  всегда  не  прочь.

А  вчера  меня  мой  милый
Кулаком  с  утра  огрел.
Я  ночами  маски  шила,
Потому-то  свет  горел!!

Над  горою  ходят  тучи,
А  дождей  все  нет  и  нет.
Что-то  там  на  небе  глючит
Иль  Всевышний  дал  запрет.

Прилетел  сосед  с  Юханя
А  жена  орет  "Кретин!!"
Вот,  сидит  на  чемодане
Две  недели  карантин.

Я  соколика  любила,
В  своей  юности  шальной.
У    кумы    его  отбила
До  сих  пор  живет  со  мной.!

Не  зимою,  так  весною
Подловлю  тебя  с  кумою.
Ставлю  камеру  с  прослушкой
И  прославлю  вас  частушкой!

Ты  зачем  меня  завлёк  
На  единый  пузырёк?
По  0,25    на  брата  -
Это  точно  маловато.

Дома  нечего  поесть.
Только  тюлька  с  луком  есть.
По  подругам  брошу  клич,
Будет  водка,  квас  и  дичь!!

Ехал  Федя  в  магазин
Скрасить  водкой  карантин.
Но  без  маски    не  пустили
Плюс  к  тому  же  -  отлупили.

Ну  скажи,  и  что  не  так?
Был  с  Петром  один  контакт.
Два  -  с    Иваном,  три  -  с  Ильей
Что  ты  сразу  -"  Ой-ёй-ёй!!  "[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915944
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 06.06.2021


геометрія

ОЙ, У ЖИТІ, В ЖИТІ…

Ой,  у  житі,в  житі  -  зацвіли  волошки,
а  мені  здалося,що  то  їдуть  гості...
           Ой,  у  поліі,  в  полі  -  зацвіли  васильки,
           а  мені  почулись,  співи  жайворонків...
Ой,  у  житі,  в  житі  -  зацвіцли  ромашки,
мені  почулось  дзвонять  діти  й  внуки...
           Ой,  у  полі,  в  полі  -  зацвіли  сокирки,
           а  мені  здалося,  зникли  всі  хмаринки...
Ой  у  житі,  в  житі,  зацвів  вже  й  нарцис,
а  мені  відчулось,  вірус  уже  зник...
           Ой,  у  полі,  в  полі,  уже  квітнуть  маки,
           а  мені  здалося,  Зе  пішов  в  відставку...
Ой  у  житі,  в  житі,  вже  цвітуть  фіалки,
а  я  відчуваю,  у  владі  є  сварки...
             Ой  у  полі,  в  полі,  квітнуть  незабудки,
             а  мені  вчуваються    мирні  уже  звуки...
Ой,  у  житі,  в  житі,  розквітають  мальви.
а  мені  ввижаються,  будуть  ще  дні  славні...
                 Ой,  у  полі,  в  полі,  відцвітають  крокуси,
                 а  мені  вчуваються  нові  влади  "фокуси"...
Ой,  у  житі,  в  житі,  цвітуть  уже  лютики,
а  мені  вчуваються  літа  диво  -  звуки...
                 Ой,  у  полі,    в  полі,  цвітуть  і  кульбабки,
                 а  мені  ввижаються,  пенсійні  добавки...
Ой  у  житі,  в  житі,  зацвіли  дзвіночки,
а  мені  почулися,  рідні  голосочки...
               Ой,  у  полі,  в  полі,  сонтрава  цвіте,  
               а  мені  вчувається,  літо  до  нас  йде...
Ой  у  житі,  в  житі,  лютики  цвітуть,
а  мені  вчувається,  справи  гарні  йдуть...
           Ой,  у  полі,  в  полі,  табак  дозріва,
           а  мені  здалося,  я  ще  молода...
Ой  у  житі,  в  житі,  уже  й  льон  цвіте
а  мені  вчувається,  милий  мій  іде...
             Ой  у  полі,  в  полі,  безсмертник  цвіте,
             а  мені  всміхається    сонце  золоте...
Ой,  у  житі,  в  житі,  піжма  зацвіла,
а  мені  почулося,  війна  відійшла...
           Ой,  у  полі,  в  полі,  горицвіт  цвіте,
           а  мені  вчувається,  зло  все  відійде...
У  полі,    у  житі  квіти  ще  цвітуть,
а  я  відчуваю  усі  щастя  ждуть...
             І  поле,  і  жито  -  я  дуже  люблю,
             Тому    я  частенько  про  них  і  пишу...
Квітів  є  багато  на  кожному  полі,
вони  визначальні  бувають  у  долі...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915873
дата надходження 04.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літній ранок

У  рожевому  тумані  сонечко  встає,
Воно  ніжить  на  світанні,  каву  подає.
Розмальовує  картини,  ясним  промінцем
І  танцює  по  долині  з  теплим  вітерцем.

Літній  ранок,  літній  ранок  зустрічаю  я,
Літній  ранок,  літній  ранок  пісня  солов'я.
Літній  ранок,  літній  ранок  небо  голубе,
Літній  ранок,  літній  ранок  я  люблю  тебе.

Прокидається  від  співу,  радісно  земля,
Пісня  рідного  мотиву,  серце  звеселя.
У  чарівному  розмаї,  квіти  польові,
У  букети  їх  збираю  і  несу  тобі.

В  споришах  веде  стежина  з  гірки  до  води,
Посміхається  калина  і  гудуть  джмелі.
В  травах  коники  стрибають,  пахне  череда
І  метелики  літають,  просто  чудеса...

Автор  Тетяна  Горобець

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915916
дата надходження 05.06.2021
дата закладки 06.06.2021


Ніна Незламна

В обідню пору

Пора  обідня…  по  стежечці  піду
Сама  про  себе,    поведу  розмову
Яка  краса  нині  в  моєму  саду
Як  передати  чарівну,  казкову…

Старенькі  яблуні  давно  зацвіли
Рясненько,  гарно    не  відвести  очей
Так  мелодійно….  скрізь    бджілки  гуділи
Ніби  співали  в  танку  веселих  фей

Не  замовкають  і  на  мить,  поспішають
Тріпочуть  крильця,  приваблює  їх  цвіт
Й  медовий  запах.  Нектар  випивають
Втішаються    щедрому  буйноцвіту

Трудолюбиві,  як    люди  на  землі
І  так  красу,  сприймають,  як    ми  з  вами
Такі  ж  всього  свого  буття    ковалі
Бджолинний  гул  у  вулику  й  ночами…

Розлетілись  слова,  разом  з  гудінням
Від  думок,  відволік  легкий  вітерець…
 Ще  постою,  налюбуюсь  цвітінням
Як  пушинки,    летять  бджілки  навпростець…

                                                   20.05.2021р



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021


Олег Крушельницький

ВІДРОДЖЕННЯ

На  незораних  кручах  –  квіти  пахучі,
Зеленим  волоссям  сплелося  колосся,
Хмаринки  ковзають  по  синьому  небі,
Ковтни  цього  зілля,  якщо  при  потребі…

Напийся  з  криниці  –  проміння  водиці,
Отої  водиці,  що  ллє  у  світлицю    
У  дні  одкровення  в  пригожу  погоду
На  землю  священну  безсмертного  роду!

Розправ  плечі  -  крила,  наповни  легені,
Сипни  яре  жито  зі  щедрої  жмені…
Хай  сходить  насіння  на  дикому  полі
Де  яструби  кружать  нащадками  волі!!!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915657
дата надходження 02.06.2021
дата закладки 02.06.2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.06.2021


Валентина Ярошенко

Себе знайти

                     /  Вітання  чоловікові  /

Тобі  сьогодні  лиш  за  шістдесят,
Своє  життя  пройшов  на  пів  дороги.
Ми  вчили  в  школі  коло  і  квадрат,
Оте  по  буквареві  перше  слово.

Прожить  життя  -  не  поле  перейти,
Нам  шле  воно  крутії  повороти.
В  житті  головним,  є  себе  знайти,
Тобі  воно  знаєш,  вдалося.

Сім'ю  створив  -  велику  родину,
Ти  батько  любий  і  дідом  уже  став.
Прийми  від  нас  в  цю  святкову  днину,
Вітання  рідний,  прожити  ще  до  ста.

Хай  сонце  тобі  посміхається,
Веселий  настрій  в  пору  зустрічає.
Душа  молода  відчувається,
А  діти  навідать  не  забувають.

Бог  дасть  тобі,  ще  їздить  на  коні,
Зміг  ти  спритно  на  нього  сідати.
І  сонце  світило  не  у  вікні,
На  побачення,  ще  їздив  на  МАЗІ.

Ми  любимо  тебе  усі,  усі!
Козацького  здоров'я  бажаємо.
Ще  довго  ведуть  пісні  солов'ї,
Цінуємо  всі  і  обіймаємо.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915504
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021


НАДЕЖДА М.

ПОЛІТ* ДУШІ

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLUt_JV8qMg[/youtube]
Коли  душа  все  проситься  в   політ,
Ти  ж  знаєш,  що  відсутні  в  тебе  крила,
І  що  тобі  немало  уже  літ,
Але  ця  мрія  душу  покорила.

Чим  замінити  крила  у  житті,
Як  вгамувати  мрію  цю  душевну?
Можливо,  тут  піддатись  доброті,
І  вчинки  не  робити  всі  гріховні?

Оце  один  простий  такий  є  крок,
Душа його    прийме    із  хвилюванням.
Це  -  спосіб  долетіти  до  зірок,
Тоді  душі  здійсниться  це  бажання.

А  просто  так  літати  без  мети,
Чи  задоволення  без  цього  буде?
Так  можна  крила  -  мрії  обпекти,
Душа  тоді  помріє  і  забуде...

----------------------------------------
Літати*  -    синонім  радіти  від  щастя,  чи  по  якійсь  іншій  причині.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915533
дата надходження 01.06.2021
дата закладки 01.06.2021


Зелений Гай

Про надію

 відгук  на  чудовий  твір  http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914815


Надія  то  прекрасна  річ
Так  необхідна,  кожен  знає.
Крокує  поряд,  не  продасть
Бо  після  тебе  помирає.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914861
дата надходження 25.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Олександр Мачула

+Чудова річ

Надія  –  небезпечна  річ,
від  неї  скаженіють  люди…
А  уповання  тиснуть  груди  –
як  божевілля  протиріч.

Вона  –  то  вічності  маяк,
зорею  в  небі  ярко  сяє.
У  сподіваннях  виднокраєм
уява  стелеться  моя.

Шалено  помилявся  Фрейд,
не  виправдався  розрахунок…
Той  життєдайний  долі  трунок
у  світовий  ввірвався  тренд.

Та  ранок  переможе  ніч,
горить  зоря  на  небокраї
і  гарні  речі  не  вмирають.
Надія  –  це  чудова  річ!

24.05.2021

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914815
дата надходження 24.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Любов Іванова

ЛЕТО РЯДОМ, ЗА ПРИГОРКОМ

[b][color="#7d0abf"][color="#0da105"]Л[/color]-ьется  лунный  свет  в  мое  окно,
[color="#0da105"]Е[/color]-сть  какой-то  в  нем  секрет  могучий.
[color="#0da105"]Т[/color]-кет  из  мрака  ноченька  сукно,
[color="#0da105"]О[/color]-бнимая  им  на  небе  тучи.

[color="#0da105"]Р[/color]-аспахну-ка  ставни  и  вдохну
[color="#0da105"]Я[/color]-  целебный  воздух  полной  грудью.
[color="#0da105"]Д[/color]-о  утра  скорее  не  усну
[color="#0da105"]О[/color]-х,  красавец  май  с  цветущей  сутью...
[color="#0da105"]М[/color]-агия  присутствует  во  всём,

[color="#0da105"]З[/color]-везды,  фонари...  и  куст  сирени.
[color="#0da105"]А[/color]-  июнь...к  которому  идем

[color="#0da105"]П[/color]-ропишу  в  строкАх  стихотворений.
[color="#0da105"]Р[/color]-адуг  семицветный  перелив
[color="#0da105"]И[/color]-  дожди  сквозь  облачное  сито.
[color="#0da105"]Г[/color]-олубой  реки  большой  разлив,
[color="#0da105"]О[/color]-стровки  цветущих  маргариток.
[color="#0da105"]Р[/color]-осы  вновь  на  травы  упадут,
[color="#0da105"]К[/color]-апельки  со  стразами  похожи.
[color="#0da105"]О[/color]-кна  надо  шире  распахнуть,
[color="#0da105"]М[/color]-ай  -  июня  брат  сердца  тревожит.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915358
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021


Valentyna_S

Чаклували нам долі бузки

Закосичені  квітами  весни  ці
Розтривожують  віддалеки.
Як  були  молодими,  ровесниці,
Чаклували  нам  долі  бузки.

Відкривали  шляхи  п’ятилисники
До  хрещатого  царства  надій,
Та  частіше  губилися  в  хрестиках—
Щось  за  ними  ховав  ворожій.

І  сьогодні  у  пишній  махровості
Що  не  цвіт,  то  зарука  удач.
Та  в  феєрії  тої  чудовості  
Сокровенне  попробуй  зобач.

Ллють  духмянь  кілька  гілок  у  кухлику—
Скільки  хочеш  бери  на  розлив!
Я  ж  всміхаюсь  бузковому    жмутику,
Що,  прощаючись,  травень  лишив.

Через  рік,  —  він  сам  знає,  —  розвесниться,
Й  ми  в  минуле  знов  зробимо  крок.
Хоча  старшими  станем,  ровесниці,  
В  юнь  рожеву  поверне  бузок.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915401
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 31.05.2021


НАДЕЖДА М.

Пробач мене, як щось не так

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RcMLVTkMVkM
[/youtube]
Ще  крок  -  і  літо  на  порозі,
Весні  збиратися  пора.
Не  плач!  Нащо  твої  ці  сльози?
Течуть  калюжі  по  дворах.

За  все  тобі  ми  дуже  вдячні,
Хоч  ти  примхливою  була.
В  дорозі  будь  ти  все  ж  обачна,
До  нас,  щоб  знову  ти  прийшла.

Бо  без  весни  не  буде  літа,
Тебе  не  можна  обминуть.
Так,  як  без  сонця  нема  світла,
Не  буде  дня,  а  люди  ж  ждуть!

Ну,  ніби  все  тобі  сказала,
Пробач  мене,  як  щось  не  так.
З  весною  довго  розмовляла,
Бо  що  казала  -  це  є  факт...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915368
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


НАДЕЖДА М.

ТРИМАЙ МЕНЕ, МАЛЕНЬКА СОЛОМИНКА

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3KhrJrGZAfg
[/youtube]
Слабка  маленька  соломинка,
Ну  як  попала  ти  сюди?
Ти  проти  моря,  як  краплинка,
Від  нього  взнаєш  ти  біди.

Така  у  тебе  ця  рішучість,
У  спадок  в  кого  ти  взяла?
Забула  ти  про  неминучість,
Вона  у  розпач  не  звела?

Захвилювалось   море  синє,
Раз-по  -раз  кидало  хвильки.
Та  хвилювання  було  пізнє,
Вже  не  такі  були  думки.

Маленьку  вкрили  з  головою,
Ось-ось  піде  вона  до  дна.
Вже  хвилі  сунули  стіною,
Вона  трималась.  Дивина!

Нептун  все  бачив,  дуже  злився,
Царя  як  можна  обмануть?
В  своїх  думках  він  загубився,
Не  може  він  оце  збагнуть.

Він  посилав  шалені  хвилі,
Та  все  трималась  соломинка,
Її  із  злістю  все  топили,
Яка  ж  смілива  ти,  стеблинка!.

Мене  ти  втримаєш  колись,
Як  не  туди  мене  нестиме?
Зі  мною  поруч  опинись...
Людське  життя,  як  море  синє..





пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915165
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Катерина Собова

Походження людини

П’ятикласницю      Орисю
Зацікавило    питання:
-Звідки    люди    в    нас    взялися,
Як    Земля    була    ще    рання?

-Все    від    мавпи    почалося,
Це    логічно,-    сказав    тато,-
Цій    тварині    довелося
Себе    в    праці    розвивати.

-Тато    завжди    помилявся,-
Заперечила    тут    мама,-
Знай    же:    рід    людський    почався
В    нас    від    Єви    і    Адама.

Тато    в    крик:    -  А    хто    ця    Єва?
В    лісі    бігала    голенька,
І    гойдалась    на    деревах
Не    розчесана,    дурненька,

Став    Адам    оцю    мавпицю
До    роботи    приучати,
Часом    і  давав    по    пиці  –
Не    хотіла    працювати.

Але,    іноді,    бувало  –
Звеселяла    свого    мужа:
Діточками    забавляла,
Бо    була    плодюча    й    дужа.

Ця    історія    банальна
І    стара,    як    світ    -    в    натурі:
Єва    -    мавпа    натуральна,
В    поведінці    і    в    фігурі.

От    від    неї    й    розвелося
У    нас    всякого    народу,
І    цим    мавп’ячим    нащадкам
Вже    не    буде    переводу!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915320
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Ніна Незламна

Дозвольте сонцю посміхатись

Проснувся  ранок,  гляну,  любо
Тче  сонечко,      вузьку  мережку
По  обрію  золоте  жабо
Окрасі    прокладає    стежку…
Кольори,  як  у  водограї
Веселкові,  зваблюють  очі
По  землі  топляться  в  розмаї
Я  до  них..  .  доторкнутись    хочу…
Та  враз  тишу  рушать  краплини
Не  знати  й  звідки  взялись    хмари
Серед  неба,  як    і    щоднини
Знов  між  собою  ведуть  чвари…
Напевно  досить  сперечатись
І  лити  воду,  аж    через  край
Дозвольте    сонцю  посміхатись
Хай  златом  виблискує  розмай!
Долини  вкриті,  аж  по  вінця
Дощик    крап-  крап,    веселі    гами
Коли  ж    він  врешті  закінчиться
Щоб    й  ми,    потішилися  з  вами….
                                                               29.05.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
дата надходження 30.05.2021
дата закладки 30.05.2021


Віктор Варварич

Роки біжать

Роки  біжать  їх  не  зупинить,  
Рівненько  стелеться  дорога.  
Вони  наче  одна  швидка  мить,  
Все  ближче  і  ближче  до  Бога.

А  ти  живи,  часу  не  марнуй,
Сій  добро,  хай  росте  житами.
А  серце  своє  добре  пильнуй,
Пиши  дотепні  епіграми.

Хай  радість  із  тобою  буде,
А  в  душі  оселеться  любов.  
І  не  зважай,  що  скажуть  люди,
Одягай  душу  з  Божих  обнов.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914996
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021


Любов Іванова

ТАК Я ЖЕ ВОВСЕ НЕ МОНАШКА!!

[color="#0659cc"][b]Так  я  же  вовсе  не  монашка,
Во  всем  продвинутая  я.
И  слышу  вслед  порой  -  МИЛАШКА,
Бросают  парни...  и  не  зря.
Одену  топ  и  мини-юбку,
Обувку  -  байкерский  сапог.
И  нос  задрав,    несусь  голубкой.
Вот  лишь  бы  силы  дал  мне  Бог.
Пирсинг  в  носу  и  клипса  в  ухе,
Пирсинг  в  пупке  и  ниже  чуть.
Плюс  бесенята  в  бабском  духе,
Те,  что  дугой  вздымают  грудь.
Взлетают  веером  ресницы
И  манит  яркий  макияж.
Видосик  бабушки-блудницы,
Я  вся  в  натуре,  не  муляж.
Коль  глянуть  сзади  -  пионерка
И  вроде  нечего  менять,
А  развернуть  -  пенсионерка,
Бабец-бабцом...  ни  дать,  ни  взять.
Ну  что  поделать  мне?...  Старею,
Но  все  ж  душою  -  молода.  
От  всех  тайком  мечту  лелею,
Остановить  свои  года.
А  то  что  бабы  точат  лясы  ,
И  обсуждают  мой  гламур,
Мне  лепят  многих  ловеласов,
Так  это    точно  -  чересчур.[/b][/color]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911349
дата надходження 18.04.2021
дата закладки 27.05.2021


Любов Іванова

ИЗВЕЧНАЯ МЕЛОДИЯ ЛЮБВИ

[b][color="#8f17d4"]И-  вновь  ложится  волнами  на  сердце  
З-накомый  своим  трепетом  мотив  .  
В-  мир  таинства  всегда  открыта  дверца  
Е-два  у  сердца  чувственный  прилив.  
Ч-астоты  звуков,  нежная  тональность,  
Н-ередко  и  минорный  блюз  души.  
А-  как  иначе,  вот  она  -  реальность,  
Я-рчайшая...  а  мы  испить  спешим.  

М-инор,  мажор,    улыбки,  радость,  слёзы  
Е-стественно,  что  хочешь  может  быть...  
Л-ирические  нотки  в  строках  прозы  
О-днажды  помогают  к  небу  взмыть.  
Д-уше  и  сердцу  точно  не  прикажешь  
И-  не  страшит  нас  лестница  из  лет
Я-  знаю,  что  к  закату  жизни  даже  

Л-ишают  чувства  сна...вот  и  ответ....  
Ю-неем,  забываем  о    проблемах,  
Б-одримся  и  становимся  нежней.  
В-оспеты  чувства  страстные  в  поэмах,  
И-  ничего  не  может  быть  важней.[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915003
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021


Ніна Незламна

Стара шовковиця

Стара  шовковиця  вбиралася    в  листочки
Чомусь  не  сміло,  їх  блиск  ніби  намистинки
У  циліндричній  формі  трима  пелюсточки
Ще  не  розкрилися,  іскрять  срібні  росинки

Ранкове  сонечко  здіймається  поволі
За  нічку  з  вітерцем  довгенько  спочивало
Тепер  проміння    золоте  розсипа    в  полі
Й  шовковиці  теплі    цілунки  посилало

Вона  ж  біль    стримує,  ледь  гояться  всі  рани
Зима  з  морозом,      з  вітрами  завдали    шкоди
Потрісканий  стовбур,  вкрились  сльозами  шрами
Весни  чекала,    сонця,    тепла,  насолоди

Нині    втішалась,  тим  травам,  що  бринять  поруч
Квітам  кульбаби,  що,  як  сонечка  ясніють
Чистому  небу,  тягнула  гілочки  вгору
В  надії  цвіт  і  всі  листочки  знов  змужніють

 Стара  шовковиця  неподалік  від  річки
Ледь-  ледь  схилилась,  мов  вітається  з  водою
Радо  розкрила    дивний,    духмяний  цвіт    -  свічки
І  вкотре  я,  всміхнусь,    потішуся  тобою…

                                                                                                                 20.05.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
дата надходження 26.05.2021
дата закладки 27.05.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Острів кохання ( слова до пісні)

Десь  далеко  в  океані,острів  щастя  є,
Називається  "  Коханням",там  любов  живе.
На  цей  острів  потрапляєм  в  місячнім  човні,
Один  -  одного  кохаєм  в  зоряному  сні.

Приспів:

Острів  кохання,  острів  любові,
Ніжне  єднання,  цілунки  медові.
Острів  кохання  нам  не  забути,
Тільки  на  ньому  ми  хочемо  бути.

Посміхаюся  до  тебе  і  цілунки  шлю,
В  нас  у  свідках  лише  небо  і  твоє  "люблю".
І  немає  більше  щастя,  як  в  обіймах  буть,
Святе  Господа  причастя,  нам  обом  дадуть.

Приспів:

Я  без  тебе  не  залишусь,  ти  без  мене  теж,
В  твої  очі  дивити́мусь  в  них  немає  меж.
Цілуватиму  долоні  і  уста  твої,
Добре  бути  у  полоні  з  тобою  мені.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914635
дата надходження 23.05.2021
дата закладки 24.05.2021


НАДЕЖДА М.

НЕ СМІЙ

О,  горе,  горечко,  не  смій,
Заходить  в  людські  хати.
Не  будь  таким,  як  буревій,
Якого  хочуть  обминати.

Ходи  ти  темними  лісами,
Де  завжди  ходить  сіра  мла.
Іди  високими  горами,
У  них  завжди  живе  зима.

А  незнайомі  хай  доріжки,
У  вовчі  зграї  приведуть.
Чи  здатні  це  почути  мізки,
Що  до  людей  іще  бредуть?

Поглянь  навколо  -  світ  широкий,
Не  заважай  по-людськи  жить.
Призупини  свої  ти  кроки.
Де  ти  взялося,  розкажи...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914251
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Валентина Ярошенко

Вам щастя зичу море

Якщо  настрій  у  вас  гарний,
Даруйте  його  іншим.
Бо  для  когось  був  чеканим,
Настане  день  світлішим.

Якщо  в  когось  усе  добре,
Зичіть  ви  добра  усім.
Умсміхнуться  щиро  зорі,
Зустрінуть  всіх  щасливі  дні.

Настала  в  вас  щаслива  мить,
Поділіться    нею  з  іншим.
Усім  краще  стане  жить,
Того  щастя  буде  більше.

Тут  кохання  ви  зустріли,  
Бережіть  тільки  для  двох.  
Добивайтесь  своїх  цілей,  
Хай  соловей  щебече  знов.  

Бажаю  Вам  здоров'я  всім,
Буде  не  тільки  в  слові.
Благополуччя  в  світі  цім,
Вам  щастя  зичу  море.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914136
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Надія Башинська

ГОВОРИЛА ЗІНА РАЇ…

Говорила  Зіна  Раї:"  Не  життя,  а  казка.
Вже  скількох  приворожила  моя  гарна  маска.

І  костюми,  і  платтячка  дуже  гарні  маю.
Скажу,  що  я  ще  й  на  маску  за  день  заробляю.

А  оті,  хто  їх  придумав,  ціну  маскам  знають,
натягнеш  по  самі  очі  -  тебе  не  впізнають.

Хоч  красива  я  є  зроду,  ще  одягну  й  маску  -
то  хоч  куди  молодиця,  дарувать  лиш  ласку.

Є  у  мене  одна  маска,  ну  зовсім  простенька,
як  Олесь  у  ній  побачить,  каже:"Солоденька!"

Марк  приходив,  був  Микола  і  Сергій,  і  Федя.
Щоб  привабить  чоловіків,  мінять  маски  треба.

Є  у  мене  маски  гарні  (  в  них  ніби  карати...),
як  одягну  -  ходять  хлопці  круг  моєї  хати.

Як  візьму  ту,  що  з  грибами,  прибіжить  Степанко,
про  місця  грибні  він  любить  говорить  до  ранку.

Є  ще  маска  особлива,  на  ній  гарна  піцца.
Як  одягну,  то  відразу  приворожу  Гриця.

Ото  ж  дякую  усім  я,  хто  придумав  маски.
Видно,  й  вони  захотіли  любові  та  ласки.

Їм  тепер  живеться  добре,  маски  є  за  щастя.
Тільки  чого    добрим  людям  за  маски  ховаться?.."

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913676
дата надходження 13.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Катерина Собова

Iдiот

Пропав    настрій    у    Тимохи:
Не    сподобалась    шарлотка,
Пригоріла,    наче,    трохи,
Кричав      жінці:      -Ідіотка!

-Правда    це,-    сміється    Галя,-
Я    кажу    тобі    без    фальші:
Була    б    жінка    генерала,
Називали    б    -    генеральша.

На    полковників,    майорів
Вичерпалась    уся    квота,
Розібрали    й    тих,    хто    в    морі,
Залишились    ідіоти.

За    дівками    волочились…
Може    ти    вже    догадався?
Вони    теж    всі    одружились,
І    один    -    мені    дістався!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914126
дата надходження 17.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Ніна Незламна

Відспівала ніч

Відспівала  ніч  колискову
З  молодим  місяцем  тихенько
Зустрічали  окрасу  ранкову
Заяснився  обрій  синенько

Та  за  мить    засіяло  златом
І  до  верху  палахкотіли
Кольори  нібито  букетом
Стрімголов    до  неба  летіли

Фаолетово,  то  рожево
Відбивалось,  переливалось
То  мінливо,  скрізь  оранжево
Та  зненацька  з  сонцем  зливалось

В  хороводі  зникали  зорі
Синява  розляглась  довкола
Білі  хмари    в  небеснім    морі
Малювали  хвилясті  кола

Відспівала  ніч  колискову
Відпочила  земля  доволі
Співав  зяблик  пісню  ранкову
Прославляв  весну  веселкову...

                             16.05.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
дата надходження 19.05.2021
дата закладки 19.05.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Загадковий вітер

Серед  водоспадів,  серед  круч  високих,
Де  прозорі  води  й  небо  синьооке.
У  зелених  травах  і  пахучих  квітах,
Ходить  кучерявий,  загадковий  вітер.

Він  шепоче  казку,  то  пісень  співає,
То  дарує  ласку,  на  сопілці  грає.
А  буває,  просто,  неначе  дитина,
Залетить  на  острів,  плач  із  -  відти  лине.

Та  коли  настане  зоряниста  нічка,
Співать  йому  буде  колискових  річка.
На  пухкій  хмарині,  вітерець  приляже
І  на  сон  прийдешній,  казочку  розкаже.

Понесе  хмарина  його  так  далеко,
В  інший  край  полине  він  немов  лелека.
І  лише  уранці  з  променями  сонця,
Вітерець  постука  до  мене  в  віконце...

Автор  Тетяна  Горобець



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913819
дата надходження 14.05.2021
дата закладки 15.05.2021


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Коли в серцях нема любові

Квітневі  дні  кінця  вже  добігають,
А  справжнього  тепла  іще  нема,
Коли  воно  прийде  то  ми  не  знаєм,
Нині  усе  в  Всевишнього  руках.

Коли  в  серцях  нема  тепла  й  любові
І  заздрість  так  "сичить",  наче  змія,
Не  відповість  тоді  ніхто  добром  вам
І  сонце  радості  також  не  засія.

Якщо  ж  посієм  в  душах  зерна  правди,
Поллєм  їх  доброти  дощем  рясним,
Заколосяться  щедрим  урожаєм,
Заб"є  і  хвиля  щастя  в  береги.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913582
дата надходження 12.05.2021
дата закладки 12.05.2021


Капелька

И каждый счастья захотел

Слова  стихотворения  в  равной  мере  
относятся  двух  враждующих  сторон.

Двух  братьев  в  разные  края
По  жизни  развела  тропа
И  каждый  счастья  захотел
И  в  чём-то  даже  преуспел.

Но  вот  беда-  всё  дальше  путь,
Который  хочет  обмануть.
Им  разрешили  торговать,
А  после  даже  воевать.

Не  удивляйтесь  Вы  тому,
Ведь  эта  сказка  наяву.
Чтоб  полностью  счастливым  быть
Сказали:  "Надо  победить!"

Проходят  годы  и  беда
Не  рассосалась  вдруг  сама.
Командует  всё  тот-же  грех
И  он  порабощает  всех

Кто  промолчал,  и  кто  стрелял,
И  кто  законы  написал
Что  можно  честно  убивать
-По  братьям  во  Христе  стрелять,

Чтоб  на  земле  построить  рай,
Лишь  банкоматы  наполняй.
Что  можно  доверять  врагам
-Лукавым  духам  и  грехам.

А  строится  сейчас  везде,
А  также  вводится  в  стране
Один  "концлагерь"  мировой
И  потому  закон  такой

Что  важен  мировой  стандарт
И  здесь  и  там,  где  папуас,
Где  россиянин  "дорогой"
И  где  казах,  и  где  ковбой.

Где  европейский  джентельмен
И  где  китайский  супермен,
Где  немец,  турок  и  араб
-В  системе  каждый,  словно,  раб.

Везде  система  для  тебя
Как-будто  матрица  одна
И  крайний  не  "директор"  здесь,
Над  ним  ведь  тоже  кто-то  есть.

За  что  сейчас  идёт  борьба
-Междоусобная  война?
Ведь  вся  Земля-  наш  общий  дом,
Чтоб  с  миром  Божьим  жили  в  нём...

Двух  братьев  в  разные  края
По  жизни  развела  тропа,
Но  после  встретились  они,
Нажав  так  быстро  на  курки.

                     Октябрь  2016

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913430
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 12.05.2021


Надія Башинська

ВСЕ БАЧАТЬ ЗОРІ…

Все  бачать  зорі...  та  мовчать,
             коли  вночі  на  обеліски  
                               лягають  тихо  ясні  блиски.

Все  бачать  зорі...  що  сказать?
             Тут  і  вітри  змовкають  грізні,
                                 і  плачуть  дні  осінні,  пізні.

І  бачать  зорі,  як  зима  
               легкою  ковдрою  вкриває...
                                 тут  навіть  віхола  стихає.

І  часто  бліднуть  без  вини,          
               як  осявають  пустки-хати,
                                   і  бачать...    знов  гинуть  солдати.
                                   
Якби  ж  змінити  щось  могли...    
                                 Та  це  зробить  лиш  зможем  ми!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913263
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 10.05.2021


Катерина Собова

Фантазерки

Галя    скаржилася    Ніні
(Не    на    пудри    й    не    на    креми):
-Дуже    жаль,    що    в    Україні
Заборонені    гареми.

Скрізь    сама    встигати    мушу:
Шити,    мити    і    варити,
Чоловік    вже    витряс    душу  –
Маю    вдома    паразита.

А    якби    нас    було    десять,
То    на    кухні    вже    б    трудились
Оля,    Віка,    Тома    й    Леся    –
Біля    плит,    каструль    крутились.

-Додала    б    Аліса    жару,-
Ніна    висловила    думку,-
Із    продуктами    з    базару
Принесла    б    пудову    сумку.

Сама    доля    розділила
Всіх    жінок    і    їх    турботи:
Чи    негарна,    чи    вродлива  –
Вистачало    б    всім    роботи.

З    школою    й    учителями
Я    б    не    знала    вже    мороки:
Якась    Зіна,    чи    Уляна
З    дітьми    вивчила    б    уроки.

А    найбільша    жінка    й    дужа
Мала    б    місію    окрему:
Спільного    б    тягнула    мужа
Кожен    вечір    до    гарему.

Ми    п’янюгу    стріли    б    гарно,
І    провчили    б    цю    заразу,
Слів    не    тратили    б    тут    марно  –
Привели    б    до    тями    зразу.

Я    була    б    як    Роксолана:
Походжала    у    вітальні,
Мені      б    постіль    готувала
Вся    прислуга,    що    у    спальні.

Все.    Біжу    на    курси    крою.
В    нас    гарему    не    бувати,
То    ж    доводиться    собою
Десять    жінок    заміняти.

Самі    з    себе    посміялись:
-Певне,    в    нас    немає    кепи:
У    фантазіях    змагались
Дві    замріяні    дурепи!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913301
дата надходження 09.05.2021
дата закладки 10.05.2021


Сумирний

Літературний конкурс міжнародного рівня

Міжнародним  літературно-мистецьким  журналом
#Склянка_Часу_Zeitglas
проводиться
дванадцятий  міжнародний  поетичний  конкурс
#Чатує_в_століттях_Чернеча_Гора
Це  літературне  змагання  поетів  проходить  відповідно  темі
«Було  б  кому  полюбити…»*
та  полягає  у  художньому  осмисленні  кохання.
Умови  конкурсу:
мова  написання  –  українська  або  російська;
обсяг  твору  –  обмежується  “повними”  двадцятьма  рядками
(  п‘ять  класичних  чотиривірши).  Твори,  які  перебільшують  зазначений  розмір,  до  конкурсного  розгляду  НЕ  БЕРУТЬСЯ!
вік  учасників  –  не  обмежений.
кількість  творів  –  ОДИН!
Термін  подання  творів  до:  22  травня  2021  року.
Опісля  22  травня  заплановано  видання  ВІСНИКУ  конкурсу.
Докладно:  https://litcentr.in.ua/news/2021-05-22-13435

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913357
дата надходження 10.05.2021
дата закладки 10.05.2021


Lana P.

ДОЗРІЛИЙ ПРОМІНЬ

Дозрілий  промінь  на  світанні
Цілує  роси  осяйні.
Скажи,  уперше  чи  востаннє
Вогнем  спалахуєш  в  мені?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913137
дата надходження 08.05.2021
дата закладки 08.05.2021


Олег Крушельницький

НАПРОЛОМ

Коли  помре  надія  в  серці,
Чужі  вуста  сплетуть  плітки…
Біда  зламає  мури  вперті
Твоєї  чистої  душі.

Та  щезнуть  змії  паперові,
Зміліє  духу  океан…
Іржею  напис  на  підкові
Зітре  задушливий  обман.

Ти  зціпиш  зуби  мимоволі  
Та  ти  закотиш  рукави.
Ти  встанеш  мужньо  навкір  долі,  
Щоб  у  безчестя  не  зійти!

Бо  хто  там  знає,  що  там  буде?
Одні  базікання  кругом,
А  непокірні  —  гідні  люди,
Ідуть  у  вічність  напролом!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912993
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Літній роман ( авторська пісня)

Ось  і  закінчився  літній  роман,
Ніби  розтанув,  як  сірий  туман.
Пам'ять  лишила  прекрасні  ті  дні,
Ніжне  кохання  тобі  і  мені.

Час  не  забутній  так  швидко  минув,
Щастям  і  радістю  він  для  нас  був.
Всі  ті  хвилини,  що  бу́ли  у  нас,
Ми  ще  згадаєм  з  тобою  нераз...

Приспів:

Я  пам'ятати  ті  дні  завжди  буду
І  мій  коханий  тебе  не  забуду.
Як  до  світанку  з  тобою  блукали,
Сонячні  ранки  обох  цілували.
Я  пам'ятати  ті  дні  завжди  буду
І  мій  коханий  тебе  не  забуду.
Ласки,  цілунки  твої  в  літній  вечір
І  твої  руки,  мов  крила  лелечі...

Ось  і  закінчився  літній  роман,
Мов  від  вина,  брав  за  душу  дурман.
Вирватись  серцю  хотілось  з  грудей,
Ти  не  відводив  від  мене  очей.

Будем  чекати  ми  новий  сезон,
Дні  пролетять  дуже  швидко  мов  сон.
Море,  кохання  і  хвилі  морські,
Лишуть  знов  пам'ять  тобі  і  мені...

Автор  Тетяна  Горобець


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913083
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021


majra

А я вже йду!

Затихнуть  в  серці  всі  мої  жалі,
Забудуться  холодні  довгі  зими.
Як  полетять  до  рідної  землі
З  країв  далеких  сиві  журавлі,
І  подумки  я  полечу  за  ними.

...А  там  в  долині  чарівне  село,
Пливе,  як  море  -  біле  і  зелене...
...Я  повертаюсь!  щоб  там  не  було!
Схилю  в  поклоні  стомлене  чоло,
Спитаю  -  як  жилось  тобі  без  мене?..

Над  яром  вишня  пишно  розцвіла,
Барвінок  і  зелена  рута-м"ята.
Стара  осика  на  краю  села,
Яка  колись  у  далеч  провела,
Втомилася  з  доріг  мене  чекати...

А  я  вже  йду!  Я  знов  до  неї  йду!
Крутими  і  далекими  стежками
До  джерела  святого  припаду,
Бо  тільки  тут  я  сили  віднайду
Які  в  світах  розтрачені  з  роками.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913105
дата надходження 07.05.2021
дата закладки 07.05.2021


Ніна Незламна

За вікном моя черешня

Моя  черешня,  подружка  мила
Скажи  мені  чому    зажурилась
Старенька    та  в  весільному  вбранні
Втішаєш,  грієш  серденько  мені

 Розумію,  ти  сумуєш,  як    я
Нині  сонце  в  гостях  надвечір*я
Наче  й  світить,  але  на  жаль  не  гріє
Сильний  вітер  фату  знов  розвіє

Пелюстки  ніжні,  чекають  тепла
Її  надія  -  вечірня  імла
Згодом  розвіється  в  травневий  день
Й  вона  позбудеться  злих  приречень

Раненько  я  погляну  за  вікно
Вітається…    гілками  привітно
Легенький  шелест,  шепіт-  не  журись
Іди  до  мене  й  ніжно  пригорнись

І  ми  з  тобою,  подружки  удвох
Журбу  розвієм  і  сумнівів  ворох
 Зіжмем  у  жмуток.  Віра  воскресне
І    нас  сповиє  сонечко  ясне

                                           06.05.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913023
дата надходження 06.05.2021
дата закладки 07.05.2021


Ніна Незламна

Кажуть - світ змінився

У  піднебессі    зірка    засіяла
І  народилось  маленьке  дитятко
Немов  квітка  весняна  забуяла
Втішалась  ненька  і  щасливий  татко.
Змінялась  нічка  на  день,  а  день  на  ніч
Вставало  сонце  омріяне  сяйвом
О,  як  же  добре,  як  йдеш  піч  –  о  -  пліч
Коли  підтримуєшься  добрим  словом.
У  вишиванці  з  золотом    світанки
Де  тиша,  спокій  і  порозуміння
Там  босоногим  зустрічаєш  ранки
Себе  втішаєш,  росте  покоління.
Уже  позаду  недоспані  ночі
Ясніший  місяць  увібрав  тривоги
Біля  колиски  голоси  співочі
Вже  відлунали,  вийшли  за  пороги.
Хата  мов  вулик,  розмови,  поради
В  очах  зоринки,  дитя  йде  до  школи
 І  ти    в  нащадка  помічаєш      вади
Від  хвилювань  не  раз  руки  хололи.
Вдосталь    освідченості,  шляхетності
У  сім`ї  кожній,  доволі  турботи
Неначе  й  гени,  в    них  зовсім  не  ті
І  не  той  настрій  до  навчань,  до  роботи.
Та  відлік  часу  сплив  занадто  швидко
І    самостійність  вершить  сподівання
Й  не  раз  почуєш,    докірно-  Ну  мамко
Твоє  життя  мені  розчарування
Ні  не  ворожу,  на  кавовій  гущі
Як  я  пройду,  по  життєвому  шляху
Знайти  потрібно,  лиш  добро  для  душі
Не  влаштовувати  переполоху
І    основне,  щоб  прожити  в  розкоші
А,  що  попереду  буде  побачим
Принаймні  тут    -  не  першорядні  гроші
Та  й  не  назву  своє  життя  собачим
Хоча  так  шкода,  таким    ваше    бачу.
Роки  минають,  весільні  рушники
А  по  них  маки  і  волошки  сині
Веселі  в  ліжку,  неначе  голубки
Батьки  хатину  придбали  дитині.
Надмірно  тягнуться  весь  час,  як  воли
А  їм,    знов  кажуть,часи  важкуваті
Як  це  прожить  -  не  купить  «Кока-  коли»
Хоча  старі  зовсім    не  в  захваті
Та  що  ж  поробиш  треба  помогати
Щоби  навчились  самі  виживати.
Так  пори  року  змінялись  кілька  літ
Є  малі  діти,  ото  справжня  радість
-Життя  невдале,  то  сусіда  пристріт
Їх  розпинає  всіх  за  нас  заздріть-
Тільки  й  почуєш    ті  слова  по  хаті
Старі    сумненькі,  що  в  руках  планшети
Гризе  сумління,  думки  волохаті
За  що  живуть,  влаштовують  бенкети!?
А  погуляти  діти  вміють  добре
Хай  онучата    в  старих    поночують
Ну,  а  звичайно,  коли  їм  зовсім  зле
То  вже  тим  паче,  тож  краще  нас  лікують.
Холодні  зими,  газ  забира  грошву
О,  як  настачиш?  Пахать  неохота
-Адже  я  раз  на  цьому  світі  живу
А  за  комп`ютером,  що  не  робота?-
Якусь  рекламу,  комусь  скинуть  вранці
Уже  копійка,  дитині  в  школу  є
А,  як  вже  зовсім  пусті  два    гаманці
За  гроші  докір,  на  що  дід  складає?!
Чи  часто  бабця  спішить  до  базару
Їм  скільки  треба?  Могли  би  й  помогти
За  день  чи  два  несуть  повненьку  тару
Чи  й  дали  вдосталь?!допомога!    Все  би  вишкрибти.
Їм    жилось  легше.  Хату  будували
Хоч  самотужки,  те    давно  минуло
Але    в  банку  такої  позики  не  мали
А,  що  якби…  із  заначки  відбуло
Чи  можна,  подумати  всі  на  ліки
Забрали  й  не  мають  грошей  прожити!
Тож  хочуть,  щоб  приходили  онуки
За,  що  ж  мають  діда  й  бабу  любити.
Як  на  городі  старенькі,  все(  окей)
Гарний  врожай,  весь  поспіхом  збирають
Як  відірватись?  На  планшеті  ж    хокей
Ще  ж  місяць  жовтень  куди  поспішають?
Гостей  приймають  -  онуків  до  старих
Нехай  тішаться,  трохи  погуляють
Ні,  не  відмовлять,знають  матимуть  гріх
Нехай  ,  хоч  трішечки  позабавляють.
Роки  минули  підросли  онуки
Стежки  далекі,  стали  до  всіх  батьків
Вже  й  повивчали  основні  науки
Нема  давненько  зорин  у  малюків
В  тих  оченятах  яснооких  на  жаль
Не  поспішають  провідать,  як  колись
По  старій  хаті  розвіялась  печаль
Та  слава  Богу,  що  уже  піднялись.
Як  спадок  -  відношення  до  роботи
Щоб  гарував  за  три    штуки,  що  дурень?!
Горбатитись  на  когось,  ото  скоти
Тож  тільки  мова  -  уже  взявся  міґрень
Знов  планшет,  друзі,  розваги,  стрілялки
Довгі  розмови  про  життя  сумбурне
Тож  від  ліні,  як  найкращі    піґулки
Не  переймаються  й  так  життя  гарне.
Он  дід  є  й  баба,  батьків  потормошу
Допомагать?  Хай  осилюють  самі
Невелику  замороку  приношу
Ще  нароблюсь,  дайте  відпочить  мені
.>
За  вікном  зима,  кучугури  снігу
 Немов  забута  хата…  та  світло  є
       Мабуть  пес,  ще  спить,  ніякого  сліду
                 А  кого  ждать?!  Дід  сам-  сніг  відкидає…
>
Ой,  в  родинах  так,    частенько    буває
Скільки  їм  не  дай,  то  завжди  замало
Аж  під  серцем  щем,  розпач  душу  крає
Все  чомусь  дитя  -  позира  зухвало
Кажуть  світ  змінився  -  ми  відстаємо
У  людських  помислах  любити  працю
Занадто  дотошними…  всі  стаємо
Чи    й  колись  зрозуміють,  діда  й  бабцю?!
>
Я  трішки  тішуся,  тож  не  всі  такі
Може  так,  буяє  іхня  молодість
Може  колись  й  зникнуть  почуття  терпкі
А  чи  згодом,  в  них  пробудеться  совість…

                                                                                         10.03.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
дата надходження 28.04.2021
дата закладки 07.05.2021


Valentyna_S

Малюй бригантини у небі, уяво

На  заході  в  кип’яті  плавиться  сонце.
До  вечора  тягнеться  клубами  дим.
Збирається  в  хмари  лляне  волоконце,
Щоб  ніч  осінити  дощем  молодим.

У  кульках  рожевистих  яблуні  й  вишні.
Мов  дівчина  в  квітті,  стоїть  алича.
Заобрії,  мрії,  завчасно  залиште,
Щоб  тихо  світитися  в  наших  очах.

Як  припнутий  вітер  на  чистім  роздоллі,
Що  буйною  гривою  марно  звійне,
Без  мрій  так    життя  —  в  зачарованім  колі:
Рутинне,  обмежене,  затхле,  тісне.

Малюй  бригантини  у  небі,  уяво,
Їм  білі  вітрила  напнути  спіши.
Повістин  нові  ось  замислені  глави…
Й  снага  дорікає:  «Дерзай.  Не  гріши»

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912819
дата надходження 04.05.2021
дата закладки 07.05.2021


Valentyna_S

Венера купається в річці

                                             Самотнім
Венера  купається  в  річці,
На  срібній  катається  хвилі.
Блукають  цілунки  по  щічці,
Котрі  шле  їй  вечір  щохвилі.

Відводять  віконниці  зорі—
Скоріш  до  води  вмити  лиця.
Тумани  виходять  із  зворів
На  диво  таке  подивиться.

Поблідла  від  сорому  зірка
Й  втекла  знов  у  верхні  світлиці.
Чиясь  десь  заскиглила  хвіртка,
Тінь  в  сукні  пішла  до  вербиці…

Замріяно-сумно  Венері,
Бо  весело  паннам,  не  зірці.
Покинути  б  дальні  етери,
Щоб  тут,  між  людьми,  на  вечірці,

Розважитись  танцями  вволю,
Почути  бентежне  «єдина»,
Самій  закохатися  в  долю,
Як  грецька  чи  римська  богиня.

Венера  нудьгу  ллє  до  ранку
На  постіль  заобрійну  сонця,  
А  потім  за  сірим  серпанком
Засне  в  галактичній  долоньці.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911855
дата надходження 23.04.2021
дата закладки 07.05.2021


Валентина Ярошенко

В кожен дім- "Свято Господнє"

А  душа  у  всіх  радіє,
Веселиться  і  співа.
Бо  здійсняться  наші  мрії,
Недаремно  ті  слова.

Весна  віття  розпустила,
Уже  радість  на  душі.
Сонячною  стала  днина,
Веселять  птахів  пісні.

Ми  готуємось  сьогодні,
ХРИСТОС  до  нас  повертає.
В  кожен  дім  -  "Свято  Господнє",
З  "Великоднем"  вітає.

Із  мерців  колись  воскрес  він,
Зійшов  на  землю  Богом.
Вартує  там  церковний  дзвін,
"Христос  воскрес"  із  словом.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912541
дата надходження 01.05.2021
дата закладки 03.05.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Христос Воскрес!

Весна  радіє,  все  розквітло.
Уранці  ллється  Боже  світло.
Святкові  храми.  Чути  дзвони.
Зазеленіли  трави  й  крони.
У  цвіті  абрикоси  й  вишні,
Бо  скрізь  любов  твоя,  Всевишній.
Великдень.  Вся  земля  святкова.
"  Христос  Воскрес!"  -  лунає  мова.
Христос  Воскрес!  
Святкуємо.  Христос  Воскрес!
Це  диво,  диво  із  чудес!
Воістину  Воскрес!  Воістину  Воскрес!
"  Во  істину  Воскрес!"-  лунає  до  небес.

Шановні  одноклубники,  друзі!  
Зі  святом  Великодня!  Христос  Воскрес!  У  цей  світлий  і  урочистий  день  Пасхи  бажаю  вам  добра,  благополуччя  і  миру!  Нехай  ваше  життя  оновиться  разом  із  приходом  весни,  а  почуття  світлої  радості  ніколи  не  покидає  душу.  Бажаю  гармонії,  великої  любові,  сімейного  затишку,  миру  і  щастя!  


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912616
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 03.05.2021


Катерина Собова

Хвора баба

Вдосвіта    бабуся    Фенька
Від    порогу    і    до    тину
Відкидає    сніг    швиденько,
Щоб    заїхала    машина.

Молода    сусідка    Люся
З    відром    вийшла    до    криниці:
-Я    оце    на    вас    дивлюся,
Думаю,  чи    мені    сниться?

Вчора    звечора    вмирали,
Заповіт    доньці    лишили,
А    сьогодні    рано    встали,
Де    взялися    у    вас    сили?

-Та    яка    там    в    мене    сила?  –
Баба    Фенька    ледь    не    плаче,-
Так    серденько    прихопило,
Та    ще    й    тиск    невпинно    скаче.

Відібрало    праву    ногу,
І    болячка    влізла    в    очі,
То    швидку    я    допомогу
Викликала    ще    із    ночі.

Кажуть,    будуть    за    годину:
Щоб    під’їхали    до    хати,
Поспішаю    я,    дитино,
Кучугури    всі    прибрати.

Може,    скажуть,    щоб    лежала,
Поки    з’явиться    та    сила,
То    я    в    хаті    вже    прибрала
Й    на    день    їсти    наварила!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912619
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 03.05.2021


Ольга Калина

Зі Світлим Святом Великодня!

Освятилася  Паска.  Нехай  Божа  ласка  
Зійде  на  нас,  грішних,  з  небес.  
А  Матінка  Божа  хай  всім  допоможе..
Сьогодні  Син  Божий  Воскрес.  
Нехай  Воскресіння  несе  всім  прозріння:
Національну  свідомість  людей.  
Лиш  гарні  новини  зі  Сходу  хай  линуть,  
Й  побільше  хороших  вістей:  
Ніде  б  не  стріляли  і  мирно  всі  спали  
Щодня  по  домівках  своїх.    
Хай  буде  мир  всюди,  спокійно  щоб  люди
Жили  в  Україні  моїй.  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912631
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 03.05.2021


Надія Башинська

І ГІРЧИТЬ, І СОЛОДКО…

Засвітились  радістю  дні  весняні  сонячні,
холод,  ніби  лід,  у  душах  скрес.
Зрозуміймо,  людоньки!  Зрозуміймо,  ріднії!
Кожен  у  житті  несе  свій  хрест.

І  гірчить,  і  солодко  на  шляху  життєвому,
доля  усміхнеться  не  завжди.
А  щоб  квітло  веснами,щоб  життя  сміялося,
залишаймо  радості  сліди.

Як  наллються  яблучка,  як  дозріють  вишеньки,
заспіває  жайвір  в  небесах.
Порадіймо,  людоньки!  Порадіймо,  ріднії!
Як  радіти  вміє  днині  птах.

Наливає  в  полечку  золотисте  житечко...
в  кожного  у  світі  є  свій  цвіт.
Усміхнімось,  людоньки!  Усміхнімось,  ріднії!
Бо  рясному  цвіту  радий  світ.

Засвітились  радістю  дні  весняні  сонячні,
холод,  ніби  лід,  у  душах  скрес.
Щоб  були  щасливими,  щоб  у  щастя  вірили,
щоб  життя  цвіло  -  Христос  воскрес!


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912689
дата надходження 02.05.2021
дата закладки 03.05.2021


НАДЕЖДА М.

Дрімає вітер на пеньку

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cNP_SYoYqNc[/youtube]

Дрімає  вітер  на  пеньку,
Яку  б  йому  знайти  розвагу?
Та  не  просту,  а  ось  таку,
Звернули,  щоб  усі  увагу!

Самотній  він   у  цім  житті:
Нема  ні  друзів,  ні  родини.
Не  виріс  він  у  доброті,
Нема  життєвої  стежини.

Чи  позбивать  росу  із  квітів,
Розкидать  цвіт  по  всій  землі?
Це  зможе  він  один  у  світі.
(Чомусь  ці  наміри  так  злі).

Чи  розхитать  дерева,  може,
Комусь  постукать  у  вікно?
Робити,  знає,  так  негоже,
Журба  здолає  все  одно.

Заглянуть,  може,  у  кутки,
Зробить  якусь  хорошу  справу? 
Про  нього  все  ж  підуть  плітки,
Що  він  це  робить  для  забави...

Присів,  задумався  й  заплакав,
А  сльози  градом  потекли.
Так  жалко  стало  неборака,
Ці  сльози  душу  обпекли...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912354
дата надходження 29.04.2021
дата закладки 30.04.2021


Валентина Ярошенко

Подаруй надію

Прилетіла  б  на  край  світу,
Якби  мала  крила.
З  тим  теплом,  що  мати  дітям,
Мов  голубка  сива.

Дарувала  б  поцілунки,
Заглядала  в  очі.
На  сорочку  візерунки,
Лягли  до  пів  ночі.

Ніжний  подих  відчувала,
У  твоїх  обіймах.
На  мить  про  все  забувала,
Як  бджоли  у  квітах.

Коли  сонечко  палає,
Із  любов'ю  гріє.
Щастя  всім  не  вистачає,
Про  те  кожен  мріє.

Обійми  мене  міцніше,
Подаруй  надію.
Забрав  серце  ти  раніше,
Тобі  й  досі  вірю.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911992
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 26.04.2021


Катерина Собова

Шахраї

-В    мене    виманили    кошти,-
Казав    Ян    дружині    Люсі
(Він    ходив    на      ,,Нову    пошту’’
І    з    посилкою    вернувся).

-Правда    на    моєму    боці!
Всі    нас    хочуть    обдурити:
Шахраї    на    кожнім    кроці,
Як    же    далі    в    світі    жити?

Я    замовив    тобі    туфлі,
Ті,    що    так    давно    хотіла,
Сукню,    сумочку,    два    кухлі
З    силуетом    твого    тіла.

А    вони    прислали    карти,
Човен    надувний,    як    в    Мілки,
Спінінг,    шампури    -    не    жарти,  
І    пів    ящика    горілки.

Скаржитись?    Думки    хороші,
Але    правди    не    добитись:
На    суди    підуть    всі    гроші  -
То    вже    краще    з    цим    змиритись.

В    Інтернеті    замовляю
Що    захочеш:      те,    чи    інше…
Тільки    там    -    застерігаю,
Шахраїв    удвічі    більше.

Он    замовив    кум    Микола
Шубу    для    своєї    Грети,
А    отримав      кока-колу,
Новий    скутер,    сигарети.

Я    -    мужчина,    мені    легше
Цю    неправду    подолати,
Буду    скрізь    від    негативів
Я    тебе    оберігати.

То    я    думаю,    кохана,  
Щоб    тебе    не    травмувати
І    не    вскочити    в    обмани,
Краще    буде    -    почекати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911962
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 26.04.2021


Білоозерянська Чайка

А вони повернулись!

[i]Боцюни  несуть  людям
Мирні  весни  з  теплом  незабутнім.
І  надія  так  сяє,
Наче  пісня  весняна,  близька.
Все  хороше  розбудять,
Адже  віримо  в  світле  майбутнє  –
Україна  одна  є
Для  людини  і  для  бузька.

Знову  в  нас  чорногузи,
Бо  до  краю  любов  безкінечна.
Оглядають  місцину
На  старій,  такій  рідній  вербі.
На  омріянім  лузі
Лине  клекіт  безжурно-лелечий  –
Бо  бусли  Україну,
Як  і  люди,  тримають  в  собі.[/i]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912061
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021


Амадей

Вона для мене зіронька ясна

На  неї  я  дивлюсь,  як  на  богиню,
А  може  вона  й  справді  неземна?
У  неї  завжди  з  серця  пісня  лине,
І  у  душі  завжди  цвіте  весна.

Її  веселі  барвінкові  очі,
Промінням  щастя  світяться  мені,
У  своїх  снах  я  бачу  їх  щоночі,
Вони,  неначе  квіти  весняні.

Її  усмішка  сонячна,  чарівна,
П"янить  неначе  дороге  вино,
Перед  такою  стати  на  коліно,
Не  кожному  в  житті,  мабуть  дано.

Торкнуся  вуст  я  спраглими  вустами,
Й  душа  палає  так,  немов  в  вогні,
Допоки  є  богині  поміж  нами,
Ніякі  перешкоди  не  страшні.

На  неї  я  дивлюсь,  як  на  богиню,
А  може  вона  й  справді  неземна?
За  покликом  душі  до  неї  лину,
Вона  для  мене,  зіронька  ясна.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911974
дата надходження 25.04.2021
дата закладки 26.04.2021


Наталі Косенко - Пурик

Запам'ятала

Запам'ятала  руки  назавжди,
Таких  немає  в  світі  більш  ні  в  кого
І  ніжний  дотик  ласки  й  теплоти,
Віднести  можна  тільки  до  святого

Обіймів  не  зрівняти  більш  ні  з  ким,
До  чого  ж  неймовірних  та  приємних,
Хіба  зрівняю  з  дотиком  весни
Та  мрій  в  душі  чарівно  потаємних

Запам'ятала  образ  назавжди  
І  ніжний  погляд,  ніби  промінь  сонця,
Як  дар  чарівний  справжньої  весни,
Що  пробиравсь  тихенько  до  віконця.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912059
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021


НАДЕЖДА М.

Ти така сумна, весна

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l3EgkyUtAdw[/youtube]

Непривітна  і  холодна,
Ти  сумна,  весна.
Чому  стала  ти  фригідна,
І  така  пісна?
Де  ті  пахощі  духмяні,
Витратила  де?
Нещаслива  у  коханні,
І  забула  все?
Пішло  все  напризволяще.
Діло  ж  молоде!
Та  цей  час  не  підходящий,
З  часом  все  пройде.
В  забутті  все  утрясеться,
В  тебе  стільки  справ!
Тільки  так,  весно,  спасешся,
На  вус  намотай!
Нащо  вірила  ти  вітру,
Ніжно  обнімав?
Має  він  натуру  хитру,
Й  тут  він  схитрував...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912075
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021


Надія Башинська

ВИШНЕВИЙ ЦВІТ

Раділа  земля…  вона  розцвіла.
Всміхнулась  –  побачила  цвіт.
Раділа  земля…  щаслива  вона.
З’явився  ясний  первоцвіт.

Раділа  земля...  красива  вона,
весни  неповторна  є  мить.
Вже  сонце  ясне  проміння  їй  шле,
ясніє  прозора  блакить.

Не  тішила,  знать,  когось  ця  краса,
і  зникли  враз  дні  чарівні.  
Здригнулась  земля...  злякалась  вона,
побачила  цвіт  свій  в  вогні.  

Нечутно  ридала...  щоб  не  злякать
усіх,  хто  ще  солодко  спав.
Чорнобильський  край,  полиновий  рай...
Якої  ж  біди  ти  зазнав!

О,  земле  моя,  прийшла  знов  весна,
квітує  так  гарно  весь  світ.
«Життя  берегти!»  -    нагадує  нам
знов  пишний  на  вишеньках  цвіт.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912074
дата надходження 26.04.2021
дата закладки 26.04.2021


Lana P.

ДИВА

На  світі  так  багато  див,
Але  ніхто  так  не  любив,
Як  Ви.
Палали  східні  корогви,
Стихало  гукання  сови.
Мотив
Чуттєвий  легіт  підхопив
У  пошуках  альтернатив,
Відкрив
Зіркову  скриню  справжніх  див.
Край  неба  місяць  золотив,
Любив…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911665
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Новоградець

ЧУЮ ПІСНЮ ТВОЮ, УКРАЇНО, ,

Чую  пісню  твою,  Україно,
Як  шумлять  солов'ями  ліси.
Бачу  кров  твою  в  гронах  калини
І  сльозинку  в  краплинці  роси.

Приспів:
Запалить  верхівки  ранкове  проміння
І  небо  розкине  свою  голубінь.
Хай  Божим  покровом  в  моїй  Україні
На  куполи  храмів  спирається  синь.

Ти  рідню  обіймаєш  мільйонну
Своїм  рідним  повітрям,  одним.
Спить  опівночі  Київ  твій  сонний,
Пропливають  хмаринки  над  ним.

Приспів:
Запалить  верхівки  ранкове  проміння
І  небо  розкине  свою  голубінь.
Хай  Божим  покровом  в  моїй  Україні
На  куполи  храмів  спирається  синь.

Тягне  баржі  буксир  по  стрімнині,
А  на  березі  колос  доспів...
Я  в  південних  вітрах,  Україно,
Чую  запах  дніпровських  полів.

Приспів:
Запалить  верхівки  ранкове  проміння
І  небо  розкине  свою  голубінь.
Хай  Божим  покровом  в  моїй  Україні
На  куполи  храмів  спирається  синь.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911626
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Наталі Косенко - Пурик

Калина

Умилася  росами  мила  калина
Та  так  засоромилась,  ніби  дівчина,
Від  погляду  смілого  статного  клена,
Прикрила  красуню  береза  зелена

В  гаю  де  кружляли  весняні  мотиви
І  звуки  вражали  грайливого  дива,
Калина  стояла,  краса-наречена,
А  їй  посміхалась  травиця  зелена

Клен  погляди  ніжні  кидав  на  красуню
І  чулись  признання  сердечні  в  відлунні,
А  мила  калина,  соромлячись  знову,
Схиляла  все  віти  до  самого    долу

Уся  зашарілась,  зворушна  картина,
В  природі  буяла  приваблива  днина,
Тепер  з  того  часу  і  клен,  і  калина  -
Такі  нерозлучні,  як  легінь  й  дівчина.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911590
дата надходження 21.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Переосмислила

Довірлива..Всю  обняла  б  планету.
А  він  -  ласкавий,  зичливість  в  очах.
Заполонив  і  взяв  в  чіпкі  тенета.
Хотілось  щастям  бути  у  руках.

Але  ж  оманливість  не  вічна,  звісно.
І  віддалився  він,  як  не  було.
Крихке  кохання  не  палило  свічі,  
Залишилось  плямисте  видно  тло.

Мов  темні  дикі  хмари  в  інтервалі,
Мов  бився  шторм  шалений  вод  морських,
Отак  її  чуттєвість  допікала,
Здавалось  чула  свого  серця  крик.

Крутився  довго  світ,  як  в  каруселі,
Опанувала  потім  вже  себе.
Весняні  чула  солов*їні  трелі.
Переосмислила,  хоч  щось  шкребе.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911484
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Білоозерянська Чайка

Бурштинове намисто

[i]Упаду  в  буйні  трави  –
Рідна  земле,  дай,  змученій,  сили.
Розірвалось  намисто,
Обірвавши  важливе  в  мені.
Відлітало  кохання…  я  без  слів  залишитись  просила,
Скам’яніло  сльозами  навіки  воно  в  бурштині.

Будуть  завжди  журиться
Без  проміння  заплакані  очі,
Поринаючи  в  спогад,
Де  щасливі  удвох  ми  були.
Я  для  тебе  розквітла,  ніби  Мавка  –  весни  чарівниця,
Та  кохання  застигло  в  намисті  з  густої  смоли.

Розірвалась  прикраса  –
Розійшлися  навіки  стежками,
І  хоч  серце  горіло  –
Жоден  зустрічі  з  нас  не  шукав.
Бурштинове  намисто,  що  на  серці  лежало  разками,
Розірвалось  від  болю  і  зникло  у  зелені  трав.

Обійду  я  всю  землю,
Намистини  знайду  серед  стебел.
Я  повинна,  я  мушу  –
Не  згубитись  в  краю  самоти.
Невгасимим  коханням  все  тягнуся,  мій  рідний,  до  тебе  –
І  прикраси  цінніше  любові,  повір,  не  знайти…[/i]

/Надихнула  картина  художниці  Анни  Виноградової  «Ранок  папороті»/
[b]
Украшение[/b]

/квадратная  рифма./
Обращусь  к  земле  с  болью:
Поддержи  меня,  матушка,  силой.
От  разорванных  бусин
На  душе  луч  тепла  догорел.
Расставалась  с  любовью…
Лишь  глазами  остаться  просила.
Ювелир  был  искусен:
Чувства  стыли  слезой  в  янтаре.

И  в  заплаканном  сердце
Мысли  рвались,  роились  в  печали.
Вспоминая  минуты,
Где  так  счастливы  были    тобой.
Под  рукою  умельца
Волшебством  от  любви  расцветала  –
Почему  же  кому-то
Разрешили  порвать  мы  любовь?

Было  общим  решенье:
Разбежаться  по  разным  дорогам.
И  хоть  сердце  горело,
Больше  встречи  никто  не  искал.
С  янтаря  украшенье
Было  связано,  видно,  так  плохо,
Что  под  ветром  апреля,
Разлетелось  по  всех  уголках.

Я  пойду  следом  бусин,
Отыщу  среди  зелени  стеблей.
Знаю  точно,  сумею
Я  собрать  всё  на  сложном  пути.
Завяжу  снова  в  узел
Чувства  те,  что  в  разлуке  окрепли  –
Ведь  на  свете  ценнее  
От  любви  ничего  не  найти…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911568
дата надходження 20.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Сумні думки

Ні  зірочки,  ні  місяця,
Одні  сумні  думки.
Лише  краплини  світяться
І  сіренькі  хмарки.

То  плаче  дощ  за  вікнами
І  сльози  пролива.
Вони  стікають  ріками
І  падають  зі  скла.

Так  сумно  і  не  весело
І  темінь  навкруги.
Вітрами  сум  рознесено,
В  зажурі  береги.

І  марево  туманами,
Блукає  серед  трав.
Роса  лягла  каралями,
А  ранок  іх  зібрав...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911487
дата надходження 19.04.2021
дата закладки 21.04.2021


Надія Башинська

ЖІНОЧЕ ЩАСТЯ

Вийшли  заміж  всі  подружки...  що  ж  робити?
Біля  хати  у  них  бігають  вже  діти.
В  Гальки  двоє,  в  Нінки  троє,  п'ять  у  Насті.
Не  виходжу  заміж  я.  Що  за  напасті?
У  намисті  хочу  гарному  ходити.
Чоловік  приносить  хай  цукерки  й  квіти.

Та  не  в  цьому,  мабуть,  є  жіноче  щастя.
Ото  ж  стала  я  до  подруг  придивляться.
Чоловік  Гальчин  у  полі...    все  працює.
Галька  хряка  годовалого  годує.
Є  ще  кури,  є  ще  гуси  і  цисарка.
Чоловік  здоровий...  в  радість  йому  чарка.

Добрий  чоловік  і  в  Нінки,  любить  жарти.
Виграє  завжди  у  всіх  він  в  грі  у  карти.
Бачу,  й  Нінка  веселенька  і  здорова.
Добре  доїться  у  Ніночки  корова.
Три  козички  є  у  неї  й  кроленята.
Та  ще  плавають  в  ставочку  каченята.

Є  щасливою  й  подруга  наша  Настя.
Має  діточок  багато...    то  є  щастя!
Три  гектари  з  гарбузами  обробляє.
Ще  й  близняточок  на  літечко  чекає.
Є  ягняточок  з  п'ятнадцять  і  телиця.
Не  впізнати  Настю  -  гарна  молодиця.

Отже  заміж  я  збираюся,  дівчата.
Буде  діточок  і  в  мене  повна  хата.
Підказали  мені  Галька,  Нінка  й  Настя,  
що  у  дітях  і  в  роботі  справжнє  щастя.
Заведу  коня  й  корову  ще  й  індика.
То  ж  шукаю,  щоб  жив  в  щасті...  чоловіка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911249
дата надходження 17.04.2021
дата закладки 18.04.2021


Ніна Незламна

Бурштинове намисто ( проза)

       Спадали  сутінки  …  сіра  імла  ховалася  між  гір…      Перші  сонячні  промені  торкалися  хребтів  Карпатських  гір  і  де  –  не  –  де  проникали  до  дерев  й  торкалися    шовковистих  трав.  Здавалося  дерева  іще  дрімали  й  птахів  близько    не  чути,  лише  здаля  пісню  заводив  зяблик.  А  вітер  теж  сховався  поміж  гір,  чи  задрімав  з  теплом  у  літній  спокусі,  чи  заховався  в    глибоку    шпарину,  чекав  нагоди  розгулятися…
     Стефан  крутився  з  боку  на  бік…  десь  сон  пропав.  Все  тіло  огортала  прохолода  -  Тож  здається  літо      -  вкотре  крутилися  думки  -  Чому  трясе,  неначе  маю  лихоманку.    
   За    кілька  хвилин,    запаривши  гірські  трави,  він  насолоджувався  чаєм.  У  роздумах  -    Може  поїхати  та  грибів  назбирати,  але  ж,    ще  так  рано  ,  краще  якби    роса  спала.  Уже  зігрівшись,  відчинив  вікно.  Свіжість  повітря  збадьорила,  але  помітив  з-за  гори  темніло.  Збігло    лише  декілька  секунд  ,  здалеку  почув  легкий  барабанний  бій  грому.    Та  вмить,  очі  засліпила    блискавиця  й    загриміло  гарматним  боєм.  Тож,    що  це,  але  ж  хотів  сісти  на  коня,  зібрати  ягід  й  грибів  прихопити.  Запаси  закінчилися  не  гріх  було  б  посмажити  з  цибулею,  як  часто  готувала  дружина.    О,Софійко  –  Софійко,  ще  за  тобою  млію,але  ж  я  живий…
     Він  лежав  на  ліжку,  звісивши  ноги  і  вкотре  згадував  дружину.  Шкода,  пішла  так  рано,  адже  йому  лише  тридцять  шість  і  діточок  не  мали.  Хоча  б  одне,  нехай  би  й  дівчинка,  то  заплітав  би  їй  коси  і  тішився.  Хай  би  успадкувала  твої  очі,  в  яких,    так  часто,  я  при  зустрічах  топився.    Що  ж  нині  ?  Тож  не  поїду  кудись  та  й  чого  їхати?  Он  роботи  достатньо,    вже    з  дерева  скільки    всього  зробив.  Хоча    й  на  руки  важко,  але    мені    Бог  дав  талант,  маю  виконувати.  Та  й  жити,  треба  ж  за  щось,  тут  скаржитися  гріх,  адже  попит  на    вироби  є,    за  кордоном  взахваті  від  них  ,беруть  на  сувеніри    й  знову  замовляють.
 Так,    він  любив  свою  справу.  Ще  змалку,  різьба  по  дереву    його  втішала.  Різьблені  скриньки,      фігурки,  настінні  декоративні    тарілки,  намисто.  Софійці  подобалося  фарбувати  намисто,  але  ж  тепер    йому  не  хотілося  його  робити,  бо  часто,  згадавши  її  погляд,  до  болю  щемило  в  серці..
 Дощ,    наче  відчував  його  настрій,  обійшов  стороною.    Через  пару  годин,    Стефан    їхав  на  коні,  тримав  напрямок  до  річки  Лімниці.  Любив  скупатися,  а  згодом  можна  гайнути    в  ліс,  чи  в  гарному  настрої  взятися  до  роботи.    Марс  йшов  спокійно,  час  від  часу,  повертав  голову  до  господаря,  чекав  команди.  Та  чомусь  настрій  зіпсувався.  Чи  це  вітер  так  війнув,  що  важко  перевів  подих.  Лише  поглянув  на  дерева,  явір  і  ясен  бадьоро  шелестіли    листям.  А  поруч  висока  сосна,  неначе  дістала  до  неба.  Стояла  нерухомо,  немов  замріяна.    Неподалік,  трохи  в  бік,    полотном  розстелилися    квіти    червона    рути.  Приваблювали  до  себе,  манили  зірвати  ,  але  його  відразу  сповив    гіркий  смуток…  немає  кому  принести  ці  чудові  квіти.  І    тихо  звернувся  до  коня,
-  Ану    Марсе,    давай  трохи  швидше.    Той,    різко  змахнувши  головою,  розвіюючи  гриву,    помчав  по  стежці.  Йому  здавалося,  що  він  летить,  від  задоволення  примружував  очі,  вітер  куйовдив  його  чорне,  як  смола  волосся.  Чуприна  раз      -  у    -  раз  здіймалася  й  припадала    до    чола.  Порив  душі,  забути    про  все  й  кинутися    у  вир  з  головою.
 Здаля,    виднілася  широка  річка…  Під  сонячним  сяйвом  сріблилась,  переливалась  веселкою.
-  Спокійніше  Марсе  ,-  звернувся  до  коня,  скерував  віжками.
 Кінь  ледь  підняв  передні  ноги,  крутнув  головою  й  зупинився.  За  мить,  від  несподіванки,  Стефан  вирячив    очі.  На  березі    річки  побачив    силует    голої    жінки,  смуглява  шкіра  кинулася  в  очі.Цікаво,    така,  як  я  ,  як  моя  Софійка.  Сонячне  проміння  світило  на  неї,      мерехтіло  по  ній,  вабило  підійти  ближче.Чорне  волосся,  майже  прикривало  талію,  вітер  злегка  куйовдив  його,  підкреслюючи    її    стрункий,    витончений  стан.  Щось  стиснуло  в  голові  -  Це  ж  треба,  здаля  так  схожа  на  дружину,  ой,  чи  це    мені  ввижається.  Похапцем,    до  дерева    прив`язував    коня,
-Тихо  –  тихо,  ні  звуку.  Дай  насолодитись  цією  русалкою.  Чи  й  справді  видіння?  
 Лише  за    кілька  секунд,    машинально  знявши  з  себе  весь  одяг,    потай  йшов  до  неї.  Навіть  не  помітив,  як  його  наготу  пестив  вітер.    Босоніж  ледь  торкався    камінців,  боявся  зашарудіти,  налякати    те  видіння.  Підходив  ззаду,  закипіла  кров,  тремтіло  тіло.  Бажання  спокуси  …  та,    як  його    здолати?    Кинуло  в  піт…  думка    -    Ні  –  ні  ,  здається  це  не  видіння-.    Втрачав    розум,  йому  б    остудитися,  але    вже  не  спроможній  скерувати  своїм  бажанням.    Немов  потрапив  в  кайдани  пристрасті,    миттєво    рукою  затиснув  їй  вуста,    над  вухом  благаючим  голосом  майже    кричав,
-Не  кричи,  чуєш,    прошу  не  кричи.    Я  тільки  налюбуюся  тобою  і  відпущу.  Не  знаю  хто  ти,  чи  примара,  чи    й  справді    переді  мною  така  красуня,  що      я    неспроможний  відвести  очей.  
Роза  завмерла  від  несподіванки.    Стрілою  думка  -  Голос  знайомий,  тю  чи  дядько  Стефан,  хтоб    з  чужих    тут  може    бути?    Чи  згадаєш  в  таку  мить,  з  переляку  можна  й  переплутати.  Відчувши  дотик  його  гарячого  тіла,  вмить  пронизало  її  тіло  струмом.  Той  дотик,  їй  здався  ніжним,  за  мить  тепло  розбіглося  по  судинах.  Не  закричала,    зашепотіла,
-А  ви  відпустите  мене?
Вкотре  кинуло    в  піт…  то  лише    на  мить.  Завмер,  знайомий  голос,  хто  це?.    Трусився,  зуб  на  зуб  не  попадав,  лагідно  заговорив,
-  Давай    удвох  скупаємося    і  все.  
У  відповідь  тихо  прошепотіла,
-Добре  дядьку  Стефане,  добре.
Чи    від  бажання,  чи  від  хвилювання,  в  голові  гуділо,      він  не  почув,  як  вона    назвала  його  дядьком.  Почув  лиш  останнє  слово  –«Добре».
Підхопив  на  руки,  поніс  у  воду,  разом  із  нею  занурився  по  груди.  Вона  ж    спокійно  подивилася    у    очі,  ледь  усміхнувшись,
-Ой,  та,  я  ж  гола,  відпустіть  мене.
 Та  саме  в  цей    же  час,  руками    обвила  його  голову,  він  нахилився  і    устами  торкнувся  її    шиї,  лише  тепер  на  ній  помітив  бурштинове  намисто.  Вмить  відсторонився,  немов  після  похмілля,  дивився  на  неї,
 -  Розочко  це  ти?
Вона    все  ще    не  помітила,  що  він  без  нижньої  білизни,
-  Пустіть,  хай  я  хоч  купальник  одягну.    Мені  трохи  не  зручно…    Але    тут  я  часто    купаюся  і  не  раз  тебе  бачила,  як  кажуть    у  чому  ненька  породила.  
Здивований  погляд  до  неї,    поставив    на    ноги,  задивився  в  її  красиві  балухаті  очі.  В    них  сонячне  проміння,  тепло  торкнулося    його  душі.  Вона  розвернулася,  хотіли  йти  до  берега.  Гаряча  рука  ніжно  торкнулася  її  талії,    лише  тепер  вона  подивилася  на  нього    з  голови  до  ніг,    помітила  його    наготу.  До  нього  ж    тільки  тепер  дійшло,  що  він,  за  звичаєм  зняв  з  себе  весь  одяг.  Почервонів,  як  той  варений    рак,  трохи  засоромився,    поглянув  у    бік,  мав  намір  кинутися  у  воду  і  попливти.  Але  вона,  хоч  і  почервоніла,  миттєво    до  нього  зробила  крок.  
-  Чого  соромитися,  що  природно,  то  не  бридко.
-  Ой,  пробач  та  ти    напевно    так  близько  чоловіків  не  бачила.
-  Тю  чому  не  бачила,  навіть  відчула  у  собі,  правда,  це  було  тільки  один  раз.  Живу  я  нині,  як  зів`яла  квітка,  додай  кохання,  як  води  з  криниці.  І  розбуди  в  мені  жіночу  пристрасть.
Засміялася  і  закинувши  руки  догори,  повисла  на  його  шиї,  ніжний  поцілунок  його    плеча…    Її  волосся  пахло  лавандою,  зводило  з  розуму.    Гарячі,  як  вогонь  уста  припали  до  її  пишних  губ.    Відчув    той  солод,  якого  вже  два  роки  не  мав  і  те,  спокусливе  бажання,  яке  ночами  не  давало  спати.
Єдиний  поцілунок  і  вона  миттєво,  розкинувши  руки,  кинулася  у  воду  й  попливла.  А  він  не  зміг  отямитися  від  поцілунку,  декілька  раз    занурився  у  воду,  тушив    полум`я,  що    ятрило  душу  й  врешті  вийшов  на  берег.  
   Побачивши  господаря,  кінь  декілька  раз  копитом  вдарив    по    траві,  немов  привітав  його  з  поверненням.  Стефан,    похапцем    одягнув  плавки  й  впав  на  траву,задивився  у  небо.
     Пливли  білі  невеличкі  хмаринки  і  в  нього  немов  політ  роздумів.Сам  себе  сварив  і  що  за  звичка,  роздягнутися  догола,  коли  йдеш  купатися.  А  ,  що  вона?  Що  за  мова?  Напевно  вже  мала  стосунки  з  чоловіком,  а    їй  же  здається  лише  двадцять.  Він  пригадав  її    бабцю  Розалію.  Її  красиву  доньку  Ангеліну,  яка  народила  Розу,  а  сама  пішла  в  інший  світ.    Красуня…    адже  йому  тоді  було    лише  шістнадцять    років.  Добре  запам`ятав,  про  цей  випадок,  все  cело  гуділо.  Хоч  і  розкидане,    хата  від  хати  далеченько  та  люди  в  той  час  були  дружнішими,  ніж  нині.  А  ,що  ж  Роза  тепер?  Здається  від  бабусі  ні  на  крок,  але  хтось  таки  насмілився,      зірвав  квітку.  Казали  люди,  що  в  ті  часи,    ми  молоді    були  безвідповідальні,  що  вже  тепер  говорити.  Мабуть  треба    їхати  від  гріха  подалі.    Зненацька  заржав  кінь,  він  почув  плескіт  води.  Роза  підбігла  до  своїх  речей,    одягла  топік,  підв`язалася    махровим  рушником,
-Зараз  трохи  зігріюся  та  ще  раз  скупнуся.  Вода  здається  теплою  та  все  ж    ноги  зводить.  А  ти,    що  більше  не  будеш  купатися?Чого    їхав  сюди?
-  Мабуть  відчував,  що    ти  тут    та  й  приїхав  подивитися  на  молоденьку  красуню.  Правда  трохи  зхибив  перед  тобою,  осоромився.  
Вона    другим  рушником  витирала  коси,  усміхалася,    позирала  на  всі  боки.  За  кілька  хвилин,  рушник  повісила  на  дерево  й  на  шиї  поправила  намисто.
Він  побачивши,  як  вже    тріпала  волоссям  запитав,
-  Ти  купаєшся  з  намистом?  Чого  не  знімаєш?
-  Це  мамине  намисто,  мені,  як  оберіг.  Так  бабця  сказала.  Воно    у    мене  на  шиї,  ще  з  дитинства.
-  І,  що  оберігає?
-  Так.  Принаймні  ,    мені  так  здається.
 Роза  не  соромлячись,    прилягла  біля  нього,
-  Ти  не  їдь,  побудь  іще    трохи,  адже  тут  так  гарно  і  ніхто  не  заважає.  Ну  хіба,  що  твій  кінь.  Он,як    позирає  на  мене,  напевно  ревнує.
Не  дочекавшись    відповіді,    ніжно  торкнулася  його  волосся  на  голові,
-Ти  вже  два  роки  без  дружини,  чому  не  одружишся?  Я  знаю,  як  це  важко…    Адже  теж  два  роки    поспіль,  не  маю    чоловічої  ласки.    А  воно  ж  так  хочеться,  немов  того  меду,  чи  нектару,  що    навесні    чи  влітку  збирають  бджоли.
Невже  такі  слова  може  говорити  ця  дівчина?  Здивований  та  все  сказав,
-  Та  де  ж  тут  знайдеш,  всі  повтікали  за  кордон,  а  молоденька  чи  й  захоче  піти    за  такого,    як    я.  Дивуюся,  як  це  ти,  ще  кудись    не  поїхала  .  Тож  на  бабусину    пенсію  мабуть  ледь  кінці  з  кінцями  зводите.  
-Та  нічого,  я  вишиваю  рушники,  серветки,  передаю    за  кордон,  копійка  є,    іще    й  непогана,  тож  плакати  не  буду.  Та  й  не  хочу  покидати  бабцю,  рідний  край,  цю  красу.  Он  поглянь  туди,  бачиш,  яка  сосна  висока,    струнка.  А  гори,  що    одягли  на  себе  шапки  з  хмар,  ніби  підпирають  небо,    хіба  десь  побачиш  таку    красу.
Він  повернувся  до  неї,  рукою  торкнувся  волосся,
-Я  теж  люблю  свій  край.  Навіть  ніколи  й  не  мріяв,  щоб    поїхати  світ  за  очі    та  все    покинути,  хоча  й  залишився  сам.
Її  прямий  погляд  збуджував  його,  час  від  часу,      увагу    привертало  намисто,  яке  вона    часто  мацала  рукою.  Немов  спеціально  привертала  увагу  до  своєї  красивої  шиї,  молодого    пружнього  тіла.  За  мить    він  копошився,    хотів  встати,  але  вона  різко  наставила  руки,  хотіла  завадити.  Несподівано  для  самої  себе,    великим  пальцем  правої  руки  зачепила  намисто,  воно  миттєво    розсіялося  по  траві.
-  Ой,  -  вирвалося  з  її  уст.  
 Від  здивування,  брови,  як  шнурочки,    піднялися  догори    і  ледь  усміхнувшись  подивилася  на  нього.  Стоячи  на  колінах,  кинулася  визбирувати    намистини,  
 -  За  все  життя,  скільки    себе  пам`ятаю,    це  намисто    вдруге  розсипалося,  щось  має  відбутися.  
-  Вибач,  це    моя  провина.  Треба  було  попередити,  що  буду  вставати.  
 Бажання  піднятися  відразу  зникло,  прямим  поглядом  дивився  на  неї,    
-  А    що  тоді,  такого  особливого,  сталося?    Удача,  чи  навпаки?
   Роза,  задумуючись,  збирала  намистини.      За  мить,  різко    поклала  їх    у  свій  капелюх,    в    якому  завжди  приходила  на  річку,  
-  Мені  бабуся  розповідала,  що  раніше,    якщо  жінка  вийде  на  вулицю    не  одягнувши  намисто,  то  немов  гола.  Це  наче  оберіг,  захист  від  злих  духів    і  недобрих  людей.  Не  хочу  вірити  в  якісь  прикмети.  Чого  вставати,  краще    зробити  так,  як  бажає  душа,  чого  терпіти…
Впевненим  рухом  з  себе  зняла  топік,    її  перси  торкнулися  його  тіла.
 В  ній  вибухнув    вулкан  емоцій,  якими  уже  не  можливо  скерувати.
       Зашуміла  листва  на  деревах,    неподалік  заспівав  зяблик…  Кінь  приліг  на  траву,  немов  соромлячись,  підглядав  за  молодими  людьми,  які      в  собі  гасили      вогонь  кохання,  опинилися    у    владі  солодкої  спокуси.
     По  воді    мерехтіло  сонячне  проміння.  Часом  топилося  в  ній,  за  мить  золотом  і    сріблом  відбивалося  по  воді.    Стефан  на  руках  ніс  її    у  річку,
-  Ось  так,тепер  можна  й  розслабитися.  Ти  не  шкодуєш  про  те,що  сталося?  Така  солодка,  зваблива,  пристрасна  і  водночас  ніжна.
   Чи  можна  передати  стан  душі  …  Тріпотіло  серце.  Всього  не  скажеш,  думка  за  думкою  хвилями  напливала  на  нього  -    Але  ж  для  мене  молода,  що  скаже  тітка  Розалія,  якщо  дізнається?  А,  якщо  щось…  та  ні.  Вмить  відігнав  нав`язливу  думку.  За  один  раз  нічого  не  станеться.  І  тут  же,  немов    язика  прикусив,    ой  мовчи  дурню,    в  житті  всього  буває.
 Минуло    три  години…..  Стефан  у  руках  тримав  віжки,  йшов    майже  поруч  конем,  час  від  часу  позирав  на  Розу.  Вона,    одягнена  у  літній  білий  сарафан  з  рожевим  відтінком,  осяяна    сонцем  ,    йому  нагадувала    латаття.  Адже  темне  волосся    сховала  під  капелюх  світло  рожевого  кольору.  Він  порівняв  її  з  ніжними  пелюстками  цвіту,    що  можна  не  раз  побачити    край  берега  річки.  Сидячи    у  сідлі  на  коні,    вона  інколи  на  собі    ловила  його  погляд  у  відповідь    усміхалася.      Та  інколи  на  нього  дивилася    якось  особливо,  а  іншим  разом  наче  задумливо.Підкрадалась  думка,  а  може  це  і    є,    те  справжнє  кохання,  коли  обом  так  добре.  Адже    вперше  в  житті  зрозуміла,  що  таке  бути  справжньою  жінкою,  відчути    шаленне  бажання  близкості,    той  поштовх  всередині  себе,  насолоду,  яку  іще  ніколи  в  житті  не  відчувала.
   Неподалік  від  села,    дівчина,  сидячи  у  сідлі,  ледь  прихилилася  до  коня,  рукою  торкнулася  його    шиї  й  голосно,
-Стефане  зупиняйся.  Далі  піду  сама,  краще,хай  не  бачать  нас  разом.    Не  хочу,    щоб      бабуся  дізналася  про  наші  стосунки,    боюсь  зовсім  сон  втратить  і  так  мало  спить.  Ти  не  шукай  зі  мною  зустрічі.  Хоча  я      тебе  давно  обожнюю,  але  ж  не  одружишся,  на  жаль,    різниця  у  роках.  
Вона  закопошилася,    зашарілась,  а  він  ледь  збліднілий,  зняв  її    з  коня    й  поцілував    в  щоку,
 -  Вважаю,  що    шістнадцять    років,  це  не  завада  для  кохання.  Я  би  хотів  тебе  бачити  у  своєму  ліжку.  
Не  дала    йому  договорити,  долонею  прикрила    уста,
-  Мовчи!Життя  покаже.  
Роза  мала  гарний  настрій,    з  думками  поверталася    додому.  –  Як  я    здуру  назвала  його  дядьком,  добре  що  не  почув,  ото    мабуть  би  сміявся.  Але  ж  він  такий  класний,  сильний,    а  запах  його  тіла,  як  наркотик.  За  мить    ледь  скривилася,    пригадала  Антона,  з  яким  провела  єдину    ніч.  Хоч  він  теж  угорець,  але  ж  паскудник  ,  як  той  кіт,  після  всього,  що  було  навіть  не  прийшов,  а  згодом  з  батьками    виїхав  до  Мукачева.    І  тут  же,    в  душі  покаялася,  сама  винна,  хіба  можна  людину  розкусити  за  три  тижні,  дурепа  повірила.  І  тоді  теж  розсипалося  намисто,  це  ж  треба  ,  чи  справді    прикмета  і    діє,  як  попередження.  А  можливо  цей  раз    навпаки  і    все  буде  добре.  І  я  теж  фарбуватиму  намисто,  як  Софія.
На  обійсті,    біля  старого  дубового  столу,    Розалія  через  марлю    проціджувала  молоко.    Помітивши  онучку,    крехтячи,  запитала,
-  І  де    тебе  так  довго    носило?  Ще    не  накупалася,  чи  щось  тебе  туди  манить?    Майже  щодня    туди  йдеш,    чи  там    з  ким    зустрічаєшся,  що  я  не  знаю.  Лише  одне  мене  заспокоює,    що  вмієш  добре  плавати.
І  помітивши,  що    на  ній  немає  намиста,    важко  перевела  подих,  посерйознішала,  кивнула  рукою,
-Ану  присядь  на  лавку,    розповідай!    І  не  ховай  очі,  зізнайся,  де  поділося  намисто?    Думаю  не  втопила.  То  цінна  річ  -    твій  оберіг,  тебе  з  ним  хрестили.    Чи  таки  щось  сталося?
Дівчина  ледь  усміхнувшись,  співочим  голосом,
-Тю,  бабусю,  он  все  зібрала  ,випадково  зачепила  рукою  й  розсипалося.
-Та  там  же  шовкова  нитка,  це  яку  силу  треба  мати,  щоб  розірвати…
-Та  тій  нитці,    напевно  прийшов  час  розв`язатися  й  розсипалося  на  траву  .
-  На  траву?  То  зібрала  його,  чи  не  дай  Боже  покинула?
 -Воно  в  мене  тут,    в  пакеті.  Піду  занесу  до  хати.
-  Поклади  на  столі,  я    за  молитвами  зберу  його,  щоб  і  надалі  мало  силу    тебе  оберігати.
Роза  добре  знала  бабусю,  ще  та  стара  угорка,  що  й  молитви  знає    і  навіть  інколи,  щось    шепочучи  про  себе,    на  столі  розкидає  карти.  Та  лише  помітить,що  онучка  побачить,  відразу  збирає  їх    і    ховає  собі  за  пазуху.  Вкотре    скаже,
-  Це  я  так  собі,    від  нудьги,  все  хочу    пригадати,  як  карта  лягає,колись  моя  бабуся  ворожила,  але  я  смутно  все  пам`ятаю.    Хочу  пригадати  та  не  виходить,  постаріла,    роки    свою    справу  роблять.
З  самого  вечора  до  пізньої  ночі  Розалія  збирала  намисто  і  читала  молитви.  А  Роза,  лежачи  в  ліжку,  слухала    їх,  як  колискову.  Ніяких  думок,  сон  заволодів  нею,  немов    немовлям.
       Стефан  повертався  додому,  весь  час    згадував    молоде  тіло  Рози.  Смілива  така,  що  то  жінка,  а  нині    мабуть  вся  молодь  така,  що  хочуть  того  й  досягають.  Ой,      непереливки  мені  будуть,    коли  дізнається  тітка  Розалія.  Залишивши  коня  на  обійсті,  пішов  у  свою  майстерню.    Двері,  як  завжди,      навстіж  відчинені,  почув  шарудіння.  На  столі  сиділа  його    маленька  подруга.  Це  він  так  називав  пишнохвосту  білку.  Вона  два  роки  поспіль  стала  до  нього  навідуватися.  І    він    кожного    разу  пригощав  її  горіхами.  Руденька  красуня    швидко  стала  ручною,    довірливою.  Немов  розуміючи  його  одинокість,    часто    просто  загляне  у  вікно,  що  він  у  майстерні  і  десь  зникне.  Дивувався,  що  навіть  Марс,    сприймав  її  без    обурень.  Інколи  ловив  себе  на  думці,  а  може  це  посланниця  від  Софії,  адже  білка  й  справді  з`явилася,  через  сорок  днів  після  її  смерті.    Сам  того  не  помічаючи  так  звик  до  неї,  що  інколи  при  ній    роздумував  вголос.  А  вона  мов  завмирала  на  місці,    слухала  його.  Та  лише  помітить    на  собі  прямий  погляд,  хутко  надвір    і  немов  її  тут    й  не  було.
     Пройшло  кілька  днів….  Стефан  їздив  до  річки,  але  Рози  не  заставав.    І  вже  думки-  стріли,  чи  й  не  трапилося  щось?  Але  ж  не  хлопчисько,  щоб  за  пів  кілометра  йти  пішки  й  підглядати  за  її  обійстям,  що  там  відбувається.
     Роза  ж,щоб  не  нервувати  бабусю,  пару  днів  не  ходила  до  річки,  а  згодом  йшла  ввечері  і  швидко  поверталася.  Шкодувала,  що  не  обмінялися  номерами  телефонів.    Хоча      придбала  собі  телефон  тільки  заради  господарів,  друзів    з-за  кордону.  Адже  вела  з  ними,    як  каже  комерційну  справу.  Навіть  пару  раз  по  декілька  днів  була  в  Словаччині,    їздила  здавати  своє  рукоділля  та  за  грішми.  Але  втратила  нагоду  записати    номер  телефона  Стефана,  адже  на  річку  завжди  йшла  без  телефона.
     Розалія  подивлялася  на  онучку  й    з  думками  хитала  головою-  Ой,  що  на  тебе  чекає?  І  чому  ж  така  безвідповідальна?-    Напевно,  про  неї  щось    таки  дізналася.    Одного  ранку,    Роза,  ще  спала,    стара  дістала  карти,  розкидала  по  столі,    довго  їх  роздивлялася…      Згодом  обома  руками  взялася  за  голову,  сиділа,  як  опущена  у  воду.
   Буквально    через  два  дні  до  Рози  подзвонили  з  Словаччини,  запросили    на  ярмарок,  який  мав  відбутися  за  тиждень.    Дівчина,    весело  повідомила  бабусі,  про  цю  новину.  У  відповідь,  Розалія  на  кілька  секунд  затримала  на  ній  погляд,    похитала  головою,  тільки  тоді  сказала.
-  Звичайно    їдь,  в  тебе,  ще  є  час,  бо  вже  скоро  навряд  чи  поїдеш.  
Роза,  не  звернула  уваги  на  останні  слова,  від    радості  підскочила    й  метеликом  полетіла  в  свою  кімнату.
   Уже  прощаючись,  Розалія  одягла  на  неї  намисто  й  з  сльозами  на  очах,
-Запам`ятай,  якби  там  не  було    та    намисто    з  себе    не  скидай.  Ще  раз  повторюю,  це  твій  оберіг,  воно    вже    четверте  покоління  оберігає  від  злих  духів,  недобрих  людей    та  від  неприємностей.
   А  час  летів…    Роза  дізнавшись  що  носить  дитину,  залишилася  на  кілька  місяців  у  Словаччині.    Після  ярмарки    торгувала  у  одному  з  магазинів  господаря,  якому  здавала  свої  вишиті  речі.  Розалія  сприйняла  це  спокійно.  Хоча  онучка  мовчала  про  вагітність,  але  стара  тільки  й  поглядала  до  ікони,  вкотре    читала  молитви.  В  душі  ж  хвилювалася,  але  вирішила    -  проти  долі  ніхто  і    ніколи  не  втік.    Он  ріка  котить  у  руслі  своїм  тихі  хвилі,  так    все  відбувається  і  в    житті  людини.
   Одного  разу,    Стефан  біля  річки  зустрів  тітку  Камелію,    сусідку  Розалії.    В  розмові  про  життя  в  селі  почув  новину,  хто  приїхав  з-за  кордону    та  хто  поїхав.  Адже  тут  роботи  не  було,  тому    тільки    такі  новини,    чим  живе  країна  в  умовах  війни  та,  як  виживають  люди.  Дізнавшись,  що  Роза    поїхала,  вгамовував  розчарування…  Бач  не  прийшла…  Чи  розчарувалася  в  мені,  чи    не  доля  бути  разом,  але  ж  така  приваблива,  жадана.    Й  за  телефон  мови  не  було,  справді  дивно,  чи  не  сподобався,    як  чоловік,  чи  в  той  час  не  до  нього  було….  хто  знає…
     Минуло  чотири  місяці…  Дивовижна  пора  осені    приваблювала  яскравістю  кольорів.  Хоча  й  вже  опадало  листя  з  клена,  але  те,  що  залишалося  на  ньому  ,  чарувало  своєю  окрасою.  Особливо  поруч  з  вільхою,  яка    своє      листя,    як  і  бузок,    до  землі    скине  зеленим..  Верхівки  дубів,  ще  стояли  зеленими,    а  от  берези  немов  одягли  на  себе  плямисті  сарафани,      після  дощу  на  сонці    жовтий  колір  листя    виблискував  золотом.  Натомість    сосни,  ялинки,    смереки  посвіжіли,  нарешті  дочекалися  жаданої  прохолоди.
   Хоча  Роза  й  любила  спостерігати,  як  листя    опадає    з  дерев  та  нині    не  той  настрій.Вона,  одягнена    в    плащ    бежевого  кольору  й  сині  джинси,  йшла  не  поспішаючи,  кросівки  злегка    ковзали  по  мокрій  траві,  боялася  впасти.  Незадоволена,  тихо  бурчала,
-  Ото  дорога,  що  значить  осінь.  Коли  ми  будемо  жити  так,  як  за  бугром.  Там  і    маєтки,  як  маєтки  і  дороги    нормальні.    А  тут,  чи  й  дочекається  моє  дитя  кращого  життя.
І  знову    думки  про  бабаусю…  -  Що  мене  чекає,  крик,  чи  сприйме  спокійно,  але  ж  думаю,    з  хати    не    вижене.  А  якщо    Стефан  за  цей  час  собі  іншу  знайшов?  А  можливо    в  нього  хтось  і  був  та  я    не  знала…  Але    тут    же  відразу,  немов    за  вітромом  прогнала  цю  думку.  Згадала    його  пристрастне  бажання  близькості.  І  вже,  повеселіли  очі,    усміхнулася,  може    цього  разу  ,  не  набила  лоба,  хто  знає...
   В  хаті  тепло,  затишно,  пахло  травами  й  пиріжками.  Вона  ж  по  телефону  спілкувалася  з  бабусею,  тож  стара  чекала  онучку,  готувалася  до  зустрічі.    В  цей  час,    з  духовки  витягнула    деко  з  пиріжками.  Побачивши  Розу,  затремтіли  повіки,
 -Ну  дякувати  Богу!
     Після  поцілунків,  обіймів,  витирала  непрохані  сльози.  Намагалася    подивитися  в  її    очі,    пристальним  поглядом  дивилася  на  онучку,
-  Чи  здається,  чи    й  справді  схудла?
-  Бабусю,  ти  присядь.  Я  сама  роздягнуся.
-  Такий  гарний  плащик  собі  придбала,  ґудзики,  аж  переливаються  перламутром,  але  трохи  широченький.
Роза    розстебнула  всі  ґудзики,  знімала  плащ,
-Та  це  так  треба.  Бабусю,  я  не  одна  приїхала,  а  з    правнучком.
 Розалія    зблідла….  За  мить,  по  щоках,  як  горошини    покотилися  сльози.    В  горлі  тиснуло,  хриплим  голосом,  ледь  видавила  з  себе,
 -Я  відчувала,  що  буде  якийсь  сюрприз.  Але  ж  важко  тобі  буде,  він  що  чех,чи  угорець?  Коли  приїде?
 Онучка,  повісивши  плащ,  на  поясі  поправила  джинси  з  широкою  резинкою.    Розалія,  помітила  її  вагітність,закривши  обома  руками  обличчя,  заплакала.    Дівчина    присіла  біля  неї,  обійняла,
-  Бабусю,  я  тебе  дуже  люблю.  Ти    не  хвилюйся,  нас  двоє,  а    стане  троє,  буде  продовження  роду,  на  УЗІ  сказали  хлопчик.
 З  годину  Роза  тулилася  до  старої.  Тішилася,  що  без  крику,без  сварки.  Тому  намагалася  сказати    їй  більше  теплих  слів.  Згадувала    своє  дитинство,  переконувала,  що  з  дитям  справиться,  що  все  буде  добре.
В  кінці  розмови,  Розалія,  поправивши  на  голові    білу    хустинку,  вже  суворіше  запитала,
-То  хто  ж  батько?  І  коли  приїде?
 І  позирнувши  на  онучку,  наче  полегшено  перевела  подих,  
 -    Намисто  на  тобі,  це  добре.
Але  ж  за  мить  нагадала,
-Чекай,  чекай,  ти    влітку  розсипала  намисто…    Чи  не  в  той  час  це  сталося?  Це  хтось  з  наших?  То  хто  він?
 -  Я  скажу  згодом,  добре…    давай  заспокойся.  Я  така  голодна,  як  вовк.  
   Пізнім  вечором  вкладалися  спати…    За  вікном  мжичив  дощ.  Розалія  в  ліжку,  вкотре  витирала  сльози.  Тихо    повторювала  слова,
-Ох  молодь…  молодь…  Як    у  них  все  так  просто…
А  Роза,  задоволена  зустріччю,      вже  давно  сопіла  у    своєму  ліжку.
     Пройшло  зо  два  тижні...  Роза  боялася    кудись    йти.    Мокро,  слизько  та  й  Розалія  наполягала,  щоби  далі  обійстя  нікуди  не  ходила.  Онука  погодилася  при  одній  умові,  що  більше  не  буде  запитувати  хто  батько.
Одного  разу,  Стефан  виправши  свої  речі  в  річці,  повертався  додому.    Несподівано  фиркнув  кінь,  із-за  повороту  вийшла  тітка  Камелія.  Він    різко  зупинив  коня,    привітався  й  запитав,
-    А,  що  тітко,  теж  пральний  день.    Теж  чекали  закінчення  дощів,  як  і  я.  
Що  то  осінь,    мало  бачимося.  А  вже  й  заморозки  обіцяють.
 -Так  синку,  так.Трохи  далеченько,  але  так  звикла  прати  в  річці.  Хочеться  поменше    купувати  хімії,  вона  ж  до  того  іще  подорожчала.
 -  Як  поживаєте  в  тих  краях,  нікого  не  бачу,  які    новини  в  селі?
-  А,  що  нового…  Ти  ж  онучку    Розалії  знаєш…  Недавно  приїхала,  кажуть  була,чи  в    Словенії,  чи  то  в  Словаччині,точно  й  не  знаю.  Одні  так  кажуть,    а  хтось    інакше.  І  Роман,    ну  тих  Гафичів,    повернувся  до  дружини,  ходили  чутки  покинув,  але  ні,    приїхав.  Ну  діда  Афанасія  поховали,  ще  у  вересні,ти  ж  здається  був  на  похороні.  Більше  ніяких  новин  і  не  знаю.  Добре  піду,  поки  погода  гарна.  
     Гарні  новини….    втішали  душу  Стефану.  Попрощавшись,  повертався  додому.  По  всьому  тілу  відчував  тепло,  мов  попав  під  сонячне  проміння.  В  той  же  час,  відчув  деяку    розгубленість  і  нерішучість.  Поїхати,  помчати  до  неї.  Та  раптом  відчув  себе,  мов  птах  безкрилий,  зупинив  коня,    хоча  той    і  так  ледве  переставляв  ноги.
       Для  Стефана  закінчилися  більш-  менш  спокійні  ночі.  І  руки  не    лежали  до  роботи.  Час  від  часу,  дурманило  голову,  немов  чорною  хмарою  насувалася    тривога,    як  грім  відбивалася  у  висках  .  Та  все  ж  він  перемагав  те  відчуття,  вгамовувався.  Але  ранком,  коли  голився,  помічав    червоні  білки  очей.  Джмелинні  думки  роїлися  в  голові  –  Приїхала,  то  добре.    Але  ж,  як  хочеться  побачити  її.  Знав,  що  в  цю  пору    прати  до  річки  не    піде.  Адже  одного  разу  восени,  Розалія  була  сама  біля  річки,    в  розмові  проговорилася,  що  дівчина  вдома,      за  життя  іще  встигне    наталяпатись  в  холодній  воді.
   Вечоріло…  Стефан    сидів  у  своїй  майстерні,  в  пічку  підкидав  дрова.    Під  ящиком  помітив  намисто  з  дерева.  О,    коли  ж  це  я  таке  робив  і  не  пам`ятаю,  залишилось  трохи  відшліфувати  і  можна  фарбувати.  Може    Розі    на  Новий  рік  зробити  подарунок.  Хоча  в  неї  є  оберіг,  як  вона  каже,  а  це  хай  би  колись  на  свята  одягала.  От    завтра  цим  і  займуся.  З  такими  думками,ледь  заспокоївшись,поспішив    у  хату,з  надією,  що  цієї  ночі  буде    спати  спокійніше.
     В  хаті  Розалії,  цього  вечора  була  метушня.  Роза  бігала  біля  бабусі,то  крапала    настойку  валеріани,  то  давала  ліки  від  серця.  Але  в  бабусі    піднявся    тиск,  а    ліків    в  хаті  не  знайшлося.  Жінка  ледве    заговорила,
-  Розочко,  як  я  не  помітила,що  вже  закінчилися  ті  ліки.  Сходи  до  тітки  Камелії,  в  неї  завжди  є  запаси.  Та  хай  замовить  і  мені,  як  буде  собі  замовляти,  з  села  хтось  же  буде  їхати  в  містечко.  О,  нагадала,  хвалилася  буде  борошно  замовляти,  щоб  Стефан  у  фермера  купив,  та  конем  привіз,  нехай  і  для  нас  один  мішок  замовить.  Тільки  ж  дивися  взуйся  в  мої  чоботи,в  них  впевненіше    йти,щоб  не  підслизнулася…  А  ліхтар,  на  веранді  візьми,  побачиш,  на  цвяхові  висить.
Тільки  Роза  вийшла  з  хати,  як  Розалія  пошкодувала,  що  послала  онучку,  --  -  Ой,  Боже,тепер  же  все  село  знатиме  ,що  моя    Роза  має  народити.
Скропила  обличчя  водою  з  склянки,  що  стояла  біля  неї,  тихо  прошепотіла,
 -Та  шила  в  мішку  не  сховаєш.    Рано  чи  пізно,  всеодно  би  дізналися.
   Камелія,  аж  рота  роздявила,  коли  перед  собою  побачила  вагітну  Розу.  Цікавість  ятрила  душу,  але  ж  не  буде  в  такий  час,  ще  про  щось  запитувати.  Пспііхом  взяла  ліки,  йшла  спасати  сусідку.
   Не  світ  не  зоря,  Камелія  поспішала  до  Стефана.  Добре,  що  не  дощить,  по  дорозі  заспокоїла  себе.  Їй  кортіло  якнайшвидше  розповісти  всі  новини.
   Гучно  загавкав  пес  і    одразу  заржав  кінь.  Камелія  підійшла  до  обістя.  Стефан  ще  лежав  в    ліжку,  здивувався.    І  кого  це  так  рано  принесло,  чи  щось  у  когось  сталося?
Камелія  усміхалася  і  кліпала  очима,
-  Я  до  тебе,  давай  зайдемо  до  хати,такі  речі  на  дорозі  не  вирішують.
Тільки  переступила  поріг  хати,  зиркнула  по  всіх  кутках,
-О,  що  таке  холостякуєш…  Я  тобі  гроші  на  борошно  принесла  і  новин  цілий  мішок.
     Стефан  проводжав  гостю  до  хвіртки,  раз  –  по  –  раз  потирав  руки.  Після  почутого,  Камелія  помітила,  буквально  за  мить  він  зблід  на  обличчі.  Ой,  щось  тут  не  так,треба  повертатися,  навіщо  чоловікові  надокучати,  ятрити  душу.
 Він  дивився  їй  вслід,  за  спину  підкрадався  холод,врешті  затремтів,  поспішив  до  хати  й    бурмочачи  під  ніс,
-  Оце  так  новин,  була  надія  і  та  зникла,  хто  ж  той,  кому  віддался  після  мене?Думав,  що  в  житті    чорна  полоса    закінчилася  та  напевно  ні,  коли  ж  буде  біла  ,з  ким  розділю  холодне  ліжко.
Від  новин  не  в  захваті,  але  тепло    зігріло  душу,  радів,що  тітка  спасла  Розалію.  Думав  за  Розу,  адже  їй  буде  важко  без  неї,  хто  б  не  був  той  чоловік,  а  бабуся,  є  бабуся.
   Біля  обійстя    Розалії    заіржав  кінь.    Саме  в  цей  час,    Роза    вийшла  з  сараю,  перед  собою  несла    оберемок  дров.
 Він  пулею,  опинився  біля  неї.  Розчервонілий,  поспіхом,    з  її  рук  забрав  дрова,
-  Ти    що  з  глузду  з`їхала,  це  ж  так    небезпечно.  То  де  той  батько  дитини,  куди  він  дивиться,тож  можеш  втратити,  що  тоді  скаже.  
Роза    миттєво  розпашіла,  як  троянда  під  сонцем,    в  очах  засяяли  зоринки,
-  Його  батько  і  спасає.    Рівно  скільки  часу  пройшло  від  тієї  нашої  зустрічі,  такий  срок  і  нашій  дитині.
Йому  відняло  мову,  в  хату    заходив      позаду  неї.  Переступивши  поріг,  привітався.  Розалія  лежала  в  ліжку,  побачивши  Стефана,  закрила  обличчя  руками,  
-  Ой,та  сказала  би  чи  що,  гість  є,  а  я  лежу,  як  дровина,  який  сором.
Стефан  поклав  дрова,  підійшов  до  неї,
-  Ви  тітко  Розаліє  тепер  звикайте,буду  частим  гостем,  поки  не  відпустите  до  мене  Розу.    Наше  дитя  нам  його  і    на  ноги  ставити.  Хоча  йі  молоденька  та  зате  гарненька,  хай  люди  позаздрять.  Присягаюся  берегтиму  її,  як  зіницю  ока.  
І  підійшов  до  Рози,поцілував  в  щоку,помітивши  на  ній  бурштинове  намисто,  прошепотів,
-Тоді  розсипалося  намисто,  то  напевно  був  знак  для  нас.  Колись  твій  оберіг  передаси  у  спадок  нашим  дітям.
Минуло    чотири  роки….      Теплий  літній  день…    Роза  підходила  до  майстерні  чоловіка.    Почула  сміх  сина  й  і  пескання  у    долонці.    За  мить  голос    чоловіка,
-  Артурчику,  синку,  подивися    який  у  неї    гарний  пухнастий  хвостик,  не  бійся,  це  білочка,  вона  ручна.  Скільки  раз  тобі  говорив,не  бійся.
 Роза,    рукою  притримуючи  живіт,  ледь  пролізла  у  двері,
-Ну,  що  мої  соколи,  нагодували  білочку,  тепер  пішли    до  хати  і  нам  пора,  бо  ми  теж  хочемо  підкріпитися.
 Стефан  ,як  щасливе  дитя,  усміхнений,  підійшов,  гладив  її  живіт,
-  Що  наша  Емілія  теж  хоче  обідати.    
Артур,  з  такою  ж  милою  усмішкою  на  обличчі,  як  і  батько,  зліз  зі  стільця,
-Я  теж  хочу  обідати,  тільки  борщик    зі  сметанкою.

                                                                                                                                                                                 16.04.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911179
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Валентина Ярошенко

Що то за дівчина така?

У  зеленому  садочку,
Стоїть  дівчина  в  віночку.
Гарний  одяг  одягнула,
Ще  і  оком  підморгнула.

Йде  поважною  ходою,
Все  зростає  із  добою.
Їй  сонце  сяє  залюбки,
Сідають  бджоли  на  квітки.

Куди  рукою  поведе,
Все  оживає  і  цвіте.
Дерева  раді  їй  завжди,
Одягне  їх  вона  в  листки.

Вбрання  несе  вона  й  садам,
У  них  святковий  буде  стан.
Ідуть  вони,  як  наречені,
Вітром  й  сонцем  всі  вінчені.

Що  то  за  дівчина  така?
Чарує  всіх  ота  краса.
Все  пишається  собою,
Хто  зустрівся  із  тобою?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911004
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 16.04.2021


Родвін

Бері́зонька моя, подру́жка  мила

-  Бері́зонька  моя,  подру́жка   мила,   
   Скажи́  мені,  чому́  ти  зажури́лась  ?
   Чи  сонце  я́сне  те́бе  не  плека́є  ?
   Чи  вітер  буйний  коси  розплітає  ?

   Чи,  може,  лютий  дикий  буреві́й
   Студе́ним  по́дихом,  в  гаю,  повіяв  ?
   Чому́  ти  в  смутку  го́лову   схили́ла,
   І віти  в  воду,  су́мно,  опустила  ?

Берізка  тихо  плаче  і  стена́є,
І  ли́ше  ше́лест  листя   долинає  :  

-  І  сонечко  голу́бить,  пригріває,
   І  вітер,  ніжний,  пестить,  обвіває,
   А  злий,  шалений,  лютий  буреві́й,
   В  суворий  край,  давним-давно,  пові́яв  ...

   Та   не  діжда́лась  я,  свої́х  дзвінки́х,
   Пташо́к  співу́чих  -  ви́вільг  золотих*...
   Ясно́ї  те́плої  години,  восени́,
   В  блакитне  небо  зли́нули  вони,

   Над  гаєм,  довго  й  сумно,  покружля́ли,
   З   гнізде́чком  милим, щемно  попроща́лись,
   А  по́тім  -  в  добру  зграю,  міцно  зби́лись,
   І  в  ви́рій,  в  край  далекий, полетіли  ...

   В  таку  тяжку́ю  пу́ть  -  шукати  лі́та  !
   В  безкра́йню  даль,  на  сам  краєчок  світу!


   Та,  дні  зимові,   вже  давно  минули,   
   Спішать  додому,  з  вирію,   птахи  ...
   Шпаки,  в  шпаківні,  рано  повернулись  !
   Лелеки,  важно,  всілись  на дахи  !
   
   Нема,  в  моїм  гнізде́чку,  тільки  їх  ...
   Моїх  співочих  пта́шок,  дороги́х  !
   
   Куди  ж,  дробиночки,  могли   подітись  ?

   Згубившись  десь,  блука́ють  в  бі́лім  світі  ?
   А  може,  хижий  яструб,  їх  дістав  ?!
   Чи  ра́птом,  шви́дкий  со́кіл наздогнав  ?!    
   А  може,  зна́гла,  втра́пили  у  сі́ті  ?

   Й  на  стіл,  давно,  попали,  в  ресторани,
   Й  замо́рські,  підлі,  до́вбані,  гурма́ни,
   Під  шардоне́,   їх  за́раз,  дегусту́ють  ?  !
   А  може,  в  пишній  клітці,  десь   ночують  ?

   Чи  то́  -  скорі́ш,  додому,  прилетіли
  Й  води́ці  мертвої,  в  своїх  полях  попи́ли  ?!
   Бо  наші,  вкра́їнські,  тупі,  дебіли,
   Цари́ну,  ядом,  геть  усю  обли́ли  !

   Он,  скільки,  сі́рих  журавлі́в  згуби́ли  !

Весна,  нара́з,  буя́є  пишним  квітом,
Гніздо,  поро́жнє,  сти́не  в  білих  ві́тах.
Журбо́ю,  ту́гою  і  горем   оповита,
Берізка  плаче,  кви́лить,  як  по  дітях...


*  вивільга  золота  -  "https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B8%
D0%B2%D1%96%D0%BB%D1%8C%D0%B3%D0%B0_
%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%B0"
   (  рус.  иволга  золотая  )

Фото  -  "  https://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/t
humb/9/92/Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg/800px-
Oriolus_auratus_ahisgett1.jpg"


09.04.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910610
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 15.04.2021


Ніна Незламна

Підкрадався вечір

Присіло  сонце,  наче  на  ослінчик
Останні  промені  лягли  до  землі
Радо  впіймала,  я  один  промінчик
І  на  душі,    стало  так  тепло  мені

 Златавий  відблиск  приліг  до  берізки
І  вона  теж  жада  ніжних  цілунків
Ледь  колихала  вичесані  кіски
Адже  чекала  весняних  дарунків

Мене  вітрець,  обіймає  за  плечі
І  прохолода  освіжа  обличчя
Як  не  помітиш,  підкрадався    вечір
Хай  би  Бог  дав,  усім  благополуччя

 І  так  раптово,  ніби  мене  почув
Заспівав  шпак,  витьохкує  на  вишні
Чарівний  спів,  він  так  далеко  линув
Усі  сумління,  розвіялись  страшні  

Яка  всім  радість,  бачити  земну  красу
Золотий  обрій,  як  вінок  при  землі
І  я  втішаюсь,  з  собою  понесу
По  цій  дорозі,    іще  йтиму  нині

 Надії,  мрії,  як  скарби    у  житті
 Я  приховаю    у  теплих  долонях
Ще  пізнаватиму  щасливі  миті
Хоч  сивина,  уже  давно  на  скронях

Зберу  ромашок  і  волошок  в  житі
Поклонюсь  Богу,    за  життя  на  світі

                                                                                   10.04.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
дата надходження 11.04.2021
дата закладки 12.04.2021


Катерина Собова

Урок моралi

-Урок    буде    пізнавальний,-
Каже    вчитель.    –  Всі    ви    модні.
Ми    про    цінності    моральні
Поговоримо    сьогодні:

Про    характер,    волю,    вчинок,
Участь    в    спорті,    у    змаганнях…
Вибрати    театр,    чи    шинок?
Працю,    чи    ледарювання?

Знаменитий    в    когось    предок,
Ще    герої    є    книжкові,
В    кожного    своє    є    кредо,
Всякі    дії    пошукові:

Безкорисливо    дружити,
Людям    всім    допомагати,
Від    душі    добро    робити  –
І    від    цього    щастя    мати.

-Ми    із    татом,-    каже    Коля,-
Розв’язали    цю    задачу:
Краще    дати    всім    навколо,
Ніж    отримувати    здачу.

-Оце    вірно!  –  зрадів    вчитель,-
Це    поступок    благородний.
А    хто    тато    твій,    Миколко?
Тут    не    скажеш    -    старомодний.

-Він    боксер,    усім    тут    ясно,
Цю    мораль    чудово    знає:
Роздає    він    всім    прекрасно
І    від    цього    радість    має!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910607
дата надходження 10.04.2021
дата закладки 12.04.2021


Маг Грінчук

Не перший урок

Звістку  про  людину  нам  приносять  люди.
Квітів  аромат  приносить  легкий  вітер.
..."Тонус  життя  зростає,-  каже  чоловік,  -
Лиш  в  красі,  в  духмяності-  сила  цілюща".

Він  пригадує  в  пишнім  цвітінні  жінок,
Бо  парфуми  мають  ефект  брати  в  полон...
Дівчина  кожна  в  коханні,  наче  вогонь.
Дії  ефірних  олій  не  перший  урок...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910137
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Любов Іванова

ЖУРАВЛИ ЛЕТЯТ

[b][color="#0c7d06"]Ж[/color]-​изнеутверждающею  песней
[color="#0c7d06"]​У​[/color]-тро  начинает  новый  день.
[color="#0c7d06"]​Р[/color]-​азве  может  что-то  быть  чудесней
[color="#0c7d06"]​А[/color]​-рии  над  сводом  деревень.
​[color="#0c7d06"]В​  [/color]небе  виден  первый  луч  надежды,
[color="#0c7d06"]​Л[/color]-​егкокрилых  стерхов  ровный  ключ,
[color="#0c7d06"]​И[/color]-​м,  преодолевшим  путь  мятежный,

[color="#0c7d06"]Л[/color]-​ишь  не  затеряться  среди  туч..
[color="#0c7d06"]​Е[/color]-​сли  путь    домой  преодолели
[color="#0c7d06"]​Т[/color]-​ут  смакуют  свой  победный  миг.
[color="#0c7d06"]​Я[/color]​-  люблю  весенний  звон  капели,
[color="#0c7d06"]​Т[/color]-​еплый  луч  и  птиц  волшебный  крик...[/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910510
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Катерина Собова

Суперницi

У    кафе    в    обідню    пору
Дві    суперниці    зустрілись,
Із    презирством    і    єхидством
Одна    одну    обдивились.

-Софочко,-    вколола    Міла,-
Не    впізнала    твого    тіла,
Ти    так    різко    споганіла,
Бо    страшенно    розтовстіла.

-Що    ти,    Міло,    я    вже    в    нормі,
Скинула    потрібну    масу,
Повернутись    в    гарну    форму
Зовсім    мало    треба    часу.

За    два    місяці    до    цього
Зайві    кілограми    мала,
На    корову    була    схожа,
Як    ти    зараз    -    виглядала.

Як    тебе    я    розумію,
А    підтримати    не    можу,
Важко    на    душі,    коли    ти
На    свиню    поросну    схожа.

Десь    півроку,    мабуть,    треба
Доганяти    кожну    фуру,
Тоді    тіло,    що    у    тебе,
Буде    схоже    на    фігуру.

Широко    відкривши    очі,
Слухала    це    все    Людмила
(Ще    ця    відьма    щось    наврочить),
І    так    мило    процідила:

-Зараз    наш    коханий    Вася,
Відчайдушний    парубійко,
Вже    до    мене    перебрався.
Цьомаю.    Бувай,    Софійко!

Враз    прощання    обірвалось:
Біля    них    проходить    Вася,
З    ним    блондинка    довгонога  –
А    ця    видра    де    взялася?

Спільний    кавалер    всміхнувся:
-Познайомтеся:    Світлана.
Тільки-що    ми    розписались
І    йдемо    до    ресторану!

Вже    не    стали    Міла    й    Софа
Одна    одну    проклинати,
Подались    в    кафе,    як    сестри
Своє    горе    заливати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910130
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Край чарівної казки

Заховалась  хатина  в  зеленому  вітті,
Колискових  для  неї  співає  ріка.
І  схиляють  голівки,  білесенькі  квіти,
Доторкає  і  ніжить  моя  їх  рука.

Парашутиком  мальви  рожеві,  червоні,
Добавляють  хатині  ясни́й  колорит.
Рудий  котик  вмостився,  он  ген  на  осонні,
Як  люблю  я  цей  милий  і  радісний  світ.

Причаїлась  на  гілці  красунечка  -  пташка,
Вона  буде  співати  для  мене  пісень.
А  у  полі  квітує,  тендітна  ромашка,
Нею  радо  милується  сонячний  день.

Чудо  -  настрій  дарує  для  мене  природа,
А  я  вдячна,  так  вдячна  за  цеє  її.
Задивилися  верби  в  прозорую  воду
І  торкають  берізки,  косима  землі.

Я  закохана  в  край  свій,  чарівної  казки,
У  зелені  ліси  і  широкі  поля.
Роздає  вітерець,  нальоту  свої  ласки,
Вся  природа  в  часи  ці  -  мене  звеселя...



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910521
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Надія Башинська

ЯК ЦЕ ДОБРЕ БУЛО Б…

Може  думає  хтось,  що  один  грішний  в  світі?
А  можливо  про  те,  що  один  він  святий?
Мабуть,  в  кожного  є  гріх  малий,  чи  великий.
Є  перлини  у  кожному  й  святості.  Вір.

То  ж  старайсь  не  судить,  то  й  судити  не  будуть.
А  в  поклоні  схились,  щоб  позбутись  гріхів.
Добрих  справ  у  житті  можна  стільки  зробити.
Вибирай  до  душі...  аби  тільки  хотів.

Та  не  лише  про  гріх  треба  думать  багато,
хоч  чимало  таких,  й  з  ними  важко  іти.
І  про  святість  свою  ми  всі  маємо  дбати,
щоб  зерняткам  її,  світлим,  дать  прорости.

Наша  святість  ясна  пелюстки  хай  розкриє
немов  квітка...  вона  лиш  цвіте  в  доброті.
Як  це  добре  було  б,  щоб  її  ніжні  зерна
ми  розсіять  змогли  й  дали  їм  розцвісти.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910514
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021


Valentyna_S

…немовби тінь від вітру

Невже  втрачаєш  хист  до  ворожби,  зозуле,
чи  співчуваєш?  Щось  та  й  напророч…
Мов  дика  ружа  запилюжена—минуле.
Бува,  до  нього  доторкнуся  хоч-не-хоч.

І  навесні  кульбаба  розцяцькує  пагорб
не  сотнями,  а  тисячами  жовтих  сонць,
у  вишині  шукатиме  лелека  пари,
охриплий  джміль  потягне  грітись  до  осонь.

А  потім  радість  колихатимуть  жоржини
довкола  біло-голубих  хатинок-скринь.
Між  споришів,  ожин  зав’юняться  стежини,
у  далеч  побіжать  стрічати  синю  синь.

Вздовж  вулиці  постануть  явори  у  рюшах.
Садки  оглянуть  і  куценькі  городи.
Нам,  дітям,  з-за  межі  стара  сусідська  груша
під  призьбу  нищечком  підкидує  плоди…

Це  так  давно  було,  що  й  роки  посивіли.
У  дверях  перержавів  не  один  замок.
Ні,  ті  оселі  не  котеджі  і  не  вілли—
Та  лиходіїв  вже  не  стримає  кілок…

Мов  дика  ружа    запилюжена—минуле.
Життя,  немовби  тінь  від  вітру,  промайнуло.

У  60-70рр.  у  селі  хату  господарі  знадвору  не  замикали,  
а  просто  спирали  на  одвірок  кілок  як  знак  того,  що  вдома  нікого  немає

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910264
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Олег Крушельницький

БАГРЯНИЙ РАНОК

Багряні  хвилі  на  воді
Невпинно  горне  свіжий  вітер…
Холодні  очі  в  глибини  —
Нема  куди  думок  подіти.
Прокрався  вранішній  туман
В  голодну  душу  зазирає,
Посіяв  росами  обман,
А  я  гадаю,  все  гадаю…
Вогонь  плете  своє  панно
У  чорних  закутах  сумління…
Вода  червона  мов  вино,  —
Земне  жеврІє  піднебіння.
У  тишу  вдерлася  печаль,
Вчорашні  задирки  гортає…
Стирає  пам’ять  синя  даль,
А  день  гукає…  Вже  гукає…
Нап’юся  ранком  досхочу,
Піду  цим  світом  тупотіти…
Відкину  різну  маячню,
Та  буду  жити  —  просто  жити.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910116
дата надходження 05.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Олег Крушельницький

БОГИ АРЕНИ

Старий  Гермес  схилив  коліно,
Ідуть  на  смерть  його  сини…
Та  ніби  так,  як  того  хтіли,  
Нема  ні  смутку,  ні  вини…

Здійнявся  порох  Колізею…
Побиті  й  зрублені  бійці.
Кричать  прожерливі  плебеї,
В  гримасах  люті  на  лиці.

Сьогодні  було  вдосталь  крові,
Бо  задоволена  юрба.
Фракійці  й  Гали  б’ють  поклони…
Така  вже  доля  для  раба.

Колись  вони  гуляли  лісом    
Та  були  гордістю  племен.
Тепер  вони  боролись  з  бісом.
Щоб  знов  зійти  на  постамент!

Яка  то  люди,  була  слава!?
То  була  кривда  та  ганьба!
Їх  підкорила  зла  держава,  —
Зробила  з  кожного  раба!

Який  там  Рим!?  —  Ганчір’я  з  шовку
Отрута  в  келихах  вина,
А  по  за  очі  —  серце  вовку,
Та  крові,  крові  дотемна.  

А  ти  стискай  в  долонях  гладій,  
Рубай  на  смерть  свої  братів.
Здіймайте  ґвалт  скажені  люди,
Як  та  орда  голодних  псів…  

Жбурни  же  хліба,  цісар,  крукам,
Нехай  танцюють  на  крові!
Вони  давно  вже  вмерли  духом,  —
Лишень  їх  тіні,  ще  живі.

Та  де  ж  тепер  та  велич    Риму,  —
В  крові  на  поросі  арен?
Чи  на  кістках  Єрусалиму,
На  тлі  розорених  племен!?

Зникають  в  хмарах  легіони,
На  небі  вже  палахкотить.
На  зашморг  пояс  Оріону,
Земля  благає  та  дрижить…


Гладій  або  гладіус  –  короткий  римський  меч.  Основна  зброя  легіонерів  та  гладіаторів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909754
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Наталі Косенко - Пурик

А там в далі мелодія звучала (акровірш)

[b]А[/b]  сутінки  схиляли  все  до  сну,

[b]Т[/b]ендітно  обіймаючи  природу,
[b]А[/b]  небо  вже  творило  новизну,
[b]М[/b]рійливо  дарувавши  насолоду.

[b]В[/b]  долині  біля  озера  краси

[b]Д[/b]оносились  чарівно  милі  звуки,
[b]А[/b]  з  неба  посміхалися  зірки,
[b]Л[/b]егенько  вигравали  всі  сполуки.
[b]І[/b]  музика  чудова  навесні

[b]М[/b]илуючи  лунала  у  віконце,
[b]Е[/b]легії  творила  чарівні
[b]Л[/b]егенько  досягаючи  до  сонця.
[b]О[/b]станній  звук  чудово  неземний  
[b]Д[/b]оносився  найвищої  октави
[b]І[/b]  в  серці,  ніби  промені  весни,
[b]Я[/b]к  сяйво  неповторності  появи.

[b]З[/b]аграло  все  у  чарівній  красі
[b]В[/b]  обіймах  ніжно  грались  незабудки,
[b]У[/b]  сяйві  неймовірної  зорі
[b]Ч[/b]екання  поєднались  і  розлуки.
[b]А[/b]  музика  лунала,  ніжно  знов,
[b]Л[/b]ікуючи  від  суму  і  печалі,
[b]А[/b]  сон  уже  губився  у  вуалі.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910181
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Надія Башинська

КРАПЛИНА

Світ  тонкий  і  ніжний,  з  маленьких  краплинок,
що  взялись  за  руки…  То  ж  міцно  тримай!
Даруй  свою  ласку  усім,  хто  є  поруч,  
і  ні  на  хвилиночку  не  відпускай.

У  світі  краплина  -  твоя  є  родина.
Краплина-домівка,  краплиночка-гай.
У  світі  краплина  –  життєва  стежина.
Ти  поміж  тих  крапель  себе  відшукай.

У  кожній  краплині  світ  дзвінко  сміється,
для  кожної  сходить  яскрава  зоря.
Тут  м’ятою  пахнуть  всі  ранки  барвисті,
і  радує  цвітом  медовим  весна.    

Хай  радістю  сяють  маленькі  краплинки,
хай  сонячно  квітне  їх  доля  ясна.
У  Всесвіті  всі  ми  краплини-іскринки,
й  маленька  краплиночка  -  наша    Земля.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910232
дата надходження 06.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Валентина Ярошенко

Кохання вічне

Тече  річка  повноводна,
Тихо  хлюпає  водою.
Чути  з  неї  прохолоду,
Заворожує  собою.

Море  в  неї  закохалось,
У  її  чудову  вроду.
Вона  іншого  чекала,
Не  давало  їй  проходу.

Серце  стукало  від  болю,
У  полон  горнула  нічка.
Не  було  ріці  спокою,
Та  її  кохання  вічне.

Каже  нелюбу:  Не  сердься,
Краще  вже  я  обірвуся.
До  коханого  озерця,
Протечу  по  іншім  руслі.

Балкою,  полями  бігла,
Та  з  коханим  все  ж  зустрілась.
Озеро  покрите  снігом,
Почуттями  обігріла.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910327
дата надходження 07.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Валентина Ярошенко

Зацвіте калина знову

-Чом  дівчино,  гірко  плачеш?
Тебе  сонце  не  вітає?
Чи  сварила  вчора  мати?
-Не  мене  любий  кохає.

Сяде  сонечко  за  обрій,
Прийде  вечір,  місяць  зійде.
І  думки  твої  недобрі,
Хоч  весна  навкруги  квітне.

Ти  стоїш  у  чорній  сукні,
Волосся  склалось  на  плечі.
Десь  музики  грають  гучно,
Твоя  душа  горить  в  печі.

-Посміхнися,  дівчинонько,
Подивись  сама  на  себе.
Гарна  ти,  як  калинонька,
Наче  зіронька  із  неба.

Знайдеш  ти  щасливу  долю,
І  своє  жіноче  щастя.
Зацвіте  калина  знову,
І  світлішим  стане  завтра.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909868
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 07.04.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Летіли лебеді додому

Летіли  лебеді  додому,
Верталися  у  рідний  край.
Перемагали  біль  і  втому,
До  себе  звала  синя  даль.

Минали  з  радістю  кордони,
Чужих  незвіданих  країн.
Чекав  їх  край  і  рідна  дома,
З  них  кожен  долетіть  хотів...

Політ  у  небі  лебединий,
Їх  помах  крил  заворожив.
Ми  їх  зустрінемо  гостинно,
Весняний  чується  мотив.

Знайомий  став,  вода  прозора,
Торкають  промені  теплом.
На  берегах  лягли  узори,
Густим,  зеленим  килимком.

Вони  так  весело  озвались,
Як  доторкнулися  води.
Всі  веселились  й  цілувались,
Що  все  ж  добралися  сюди...






пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909944
дата надходження 03.04.2021
дата закладки 04.04.2021


Родвін

Ві́три весня́ні

Ві́три  весня́ні,  палки́ми  наско́ками,
Струмочками  змили  пожу́хлі  сніги́.
Руча́ї  злили́ся  в  бурхли́ві  потоки,
А  річка  забула,  що  є  береги́...

Хли́нули  во́ди,  нестримно,  в  поля́  !
Лу́ки  скорились,  відда́лись,  розли́ву.
В  бу́рних  потоках,  втону́ла  земля  !
Не  може  противитись  ша́лу  прили́ву  !  

Виру́є  ріка́,  розмела́  береги́  !  
Вода  розлила́ся,  гладі́нь  неозо́ра  !
Долина  ріки́,  заливні́ї  луги́,  
Все  оберну́лось  в  безкра́йнєє  море  !

Бе́рег  дале́кий,  згубився  в  тумані.
О́бриси  йо́го,  ген-ге́н,  в  далині́...
Люди,  давно́  вже,  поли́шили  са́ни
І,  як  один,  пересіли  в  човни́  !

Ось  човен  пливе,  загрузи́всь  провіа́нтом.
З   копицею  сіна,  ледь  ба́рка  повзе.
Під  білим  вітри́лом  -  святкова  шала́нда!
Госте́й,  на  весілля,  з  пісня́ми,  везе  !

По́ряд  із  нами,  вели́чно  і  пи́шно,
Пливе́  плоскодо́нка,  мотором  грими́ть.
В  ря́сі  блиску́чій,  кожу́хом  укри́вшись,
Ба́тюшка,  гордо,  в  мото́рці  сидить.

Гі́лки  кущі́в  височа́ть  із  води,   
На  гі́лках  -  горобчики,  со́нечку  ра́ді  !
Там,  де  ще  вчо́ра,  видні́лись  сліди́,
Щука  в  траві́,  причаї́лась  в  заса́ді  !

Хлопчи́сько  при  справі,  в  мисливських  чобо́тях,
Тихе́нько,  чату́є  в  поро́слій  мілі́.
З  остро́гою  ви́брався  він  на  охо́ту,  
Полює,  на  щук,  що  в  траву́  підплили́  !

Наш  дім  на  окі́ллі,  омитий  з  всіх  бо́ків,
Це  острів,  відтя́тий  водою  в  села́...
Рі́чка,  в  ті  ро́ки  -  чисте́нька  й  глибо́ка,
На  всю  широчі́нь,  навкруги́  розлила́сь...

За  пле́сами  вод,  постає́  божий  ді́м.
Під  небом  весняним,  там  ку́поли  сяють  .
Служба  Госпо́дняя  пра́виться  в  нім,
На  Паску,  Вели́кодні  Дзво́ни  лунають  !

Дзво́ни  Вели́кодні,  радісні,  чисті
Над  талими  во́дами,  хвилями  пли́нуть.
І  з  многово́дними  хви́лями,  чистими,
Вість,  благода́тная,  радісно  ли́не  !



[img]https://i.ytimg.com/vi/Rj9t0ifNgpw/maxresdefault.jpg[/img]



25.03.2021  р.

Фото  :  "https://sun9-27.userapi.com/c626626/v626626882/513db/e9KwT9XH2co.jpg"

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909204
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 04.04.2021


Катерина Собова

Де заначка?

Виражав    Микола    Ніні
Невдоволення    на    кухні,
Був    сердитий    зранку    нині,
Заглядав    в    миски    і    кухлі:

-Різні    є    в    людей    потреби,
І    стосунки    є    хороші,
Лиш    одне    на    думці    в    тебе:
Тільки    гроші,    гроші,    гроші!

Невже    жінці    не    цікаво
Скрізь    навколо    подивитись:
Чи    наліво,    чи    направо,
Щоб    на    щось    переключитись?

-Це    брехня,-    сказала    Нінка,-
Я    красива,    як    та    пава,
Все    шукаю,    як    та    бджілка,
Бо    допитлива    й    цікава.

Капітал    в    нас    світом    править.
Гроші    -    це    не    все,    що    треба:
Інше,    що    мене    цікавить  –
Де    лежать    вони    у    тебе?

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909814
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 04.04.2021


Наталі Косенко - Пурик

Розмова

А  я  розмову  з  Вами  поведу,
Щоб  душу  зворушити  на  хвилину,
Згадаю  ніжно  трепетну  весну
І  дорогу  для  серденька    стежину

І  так  сміливо,  як  у  ті  роки,
Я  помандрую,  щоб  красу  відчути,
Змочити  ніжки  звабами  роси,
Спів  солов'я  чарівного  почути

І  ніжно-ніжно  з  чарами  весни
Нап'юсь  з  струмка  джерельної  водиці,
Не  зможу  я  забути  світ  краси
Де  кроки  залишала  на  травиці

А  я  розмову  з  Вами  поведу,
Щоб  душу  зворушити  на  хвилину,
Згадаю  ніжно  трепетну  весну
І  в  далечінь  я  пташкою  полину.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909807
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Тихі кроки

Я  так  твої  любила  тихі  кроки,
Хоч  серце  юне  стукало  частіше.
А  у  саду  блищали  ніжні  роси,
І  неба  голубінь  була  чистіша.

Я  так  твої  любила  тихі  кроки
Під  парасолем  місяця  чи  сонця,
І  насолода  цитувала  строфи.
Я  прислухалась  в  тиші:  чи  не  сон  це?

Здалось  одного  разу:  ані  звуку,
Я  все  ж  твої  любила  тихі  кроки.
Троянд  квітучих  доторкались  руки,
Пелюстками  стелились  сиві  роки.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909865
дата надходження 02.04.2021
дата закладки 03.04.2021


НАДЕЖДА М.

Думки беруть в полон

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=t_VQ6ZHygy8[/youtube]

Оте,    що    очі    недобачать,
То    серце    враз    усе    відчує.
Воно    не    зможе    вам    збрехать,
Нюанси    всі    ураз    врахує.

І    скаже    все,    як    воно    є,
Воно    не    може    помилитись,
Хоч    правда    болю    завдає,
Нащо    на    правду    тоді    злитись?

Та    не    вгасає    все    ж    надія,
І    ти    прискорюєш    свій    крок.
В    душі    ще    теплиться    та    мрія,
Іще    живий    тепла    ковток.

А,    може,    все    це    помилково,
Хіба    в    цім    писаний    закон?
Та    все    обдумуємо    знову,
І    ці    думки    беруть    в    полон.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909661
дата надходження 31.03.2021
дата закладки 01.04.2021


Любов Іванова

А ВЕСНОЮ ПАХНЕТ В ВОЗДУХЕ УЖЕ

[b][color="#054ba1"][color="#b5107b"]А[/color]-нгел  мой,  ну  что  же  ты  наделал,

[color="#b5107b"]В[/color]-се    в  душе  вверх  дном  перевернул.
[color="#b5107b"]Е[/color]-жель  знал,  что  я  почти  истлела,
[color="#b5107b"]С[/color]-трелы  в  сердце  ты  зачем  метнул.
[color="#b5107b"]Н[/color]-еба  синь  и  ласковое  солнце
[color="#b5107b"]О[/color]-тогреть  пытались  в  сердце  льды,
[color="#b5107b"]Ю[/color]-жный  ветер  весточкой  в  оконце

[color="#b5107b"]П[/color]-остучал,  вернув  душе  мечты.
[color="#b5107b"]А[/color]-  вокруг  такой  приятный  климат,
[color="#b5107b"]Х[/color]-улиганка  ночь  лишает  сна.
[color="#b5107b"]Н[/color]-а  полшага    будешь  от  экстрима,
[color="#b5107b"]Е[/color]-сли  в  окна  смотрится  луна.
[color="#b5107b"]Т[/color]-осковать  любому  не  пристало

[color="#b5107b"]В[/color]-сполошили  зимний  день  ручьи,

[color="#b5107b"]В[/color]-етерок,  как  путник  запоздалый,
[color="#b5107b"]О[/color]-бнимает  таинством  своим.
[color="#b5107b"]З[/color]-везды  тихо  шепчут  с  облаками,
[color="#b5107b"]Д[/color]-ымку  ночи  шлют  из-за  кулис.
[color="#b5107b"]У[/color]-  луны  затея    -  вместе  с  нами
[color="#b5107b"]Х[/color]-уторской  тропинкою  пройтись.
[color="#b5107b"]Е[/color]-гозой  пробившись  из-под    снега,

[color="#b5107b"]У[/color]-дивляет  чудо-первоцвет,
[color="#b5107b"]Ж[/color]-изнь  дождалась  свежего  побега
[color="#b5107b"]Е[/color]-й  сезонной  равных  в  мире  нет...[/color][/b]

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909770
дата надходження 01.04.2021
дата закладки 01.04.2021


Катерина Собова

Винна мама

У    жіночім    колективі
Ішли    збори    вже    годину:
Засудили    поведінку
Програміста    Валентина.

Мало    того,    що    п’яниця,
Іще    гірші    є    моменти:
Бігає    по    молодицях
І    не    платить    аліменти.

Валентин    заграв    словами:
-Розкажу    все    по    порядку:
Ось    стою    я    перед    вами,
Як    зацьковане    звірятко.

Від    народження    навчили
Міцно    втримувати    груди,
Тоді    пляшечку    встромили
Мені    в    ротик    рідні    люди.

Дуже    муляли    сідниці,
Став    на    ноги    вже    спинатись  –
То    за    мамину    спідницю
Намагався    я    триматись.

Не    дивуйтесь,    молодички,
Що    та    пляшка    мені    мила:
Всі    оці    погані    звички
Саме    мама    прищепила.

Тож    закінчуйте    це    дійство,
Тут    немає    зла,    чи    свинства,
Блуд,    пияцтво    і    бабійство
Вироблялося    з    дитинства!    

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909504
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 01.04.2021


Надія Башинська

БЕРЕЖІМО ЗЕМЛЮ СВОЮ РІДНУ!

Де  колоситься  жито  у  полі,
й  зріє  калина  в  розкішному  ґроні,
наша  лунає  мова  привітна...
Богом  дана  усім  нам  земля  рідна.

         Бережімо  землю  свою    рідну.
         Бережімо  землю  свою  плідну!
         Кожну  краплю,  кожну  краплинку,
         кожну  жменьку,  кожну  піщинку,
         де  став  наш  черевик...
                                 щоб  жити  в  щасті  повік!

Кажуть,  що  можна  землю  продати.
Думайте,  діти,  вона  ж  наша  мати.
То  ж  бережімо  свою  гарненьку.
Дадуть  червінців  за  неї  лиш  жменьку.
     
А  ті  червінці  нас  не  зігріють.
Будуть  недовго…  забрати  зуміють.
І  сиротою  йти  попідтинню…
тим,  хто  продасть  свою  ненечку  рідну.
         
Рідна  земля…  Не  просто  зоветься.
Рід  тут  твій  здавна,  так  завжди  ведеться.
То  ж  бережімо!  Хто  ж  ми  без  плоду?..
Тут  розцвітати  козацькому  роду!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909441
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021


НАДЕЖДА М.

Безіменна зірка


[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P2FJfBvIRrc[/youtube]

Вечірня   прохолодна  літня  тиша,
Уважно  я  вдивляюся  в  зірки.
Моя  робота  зараз  найскладніша:
Чекати,   доки  зникнуть  ці  хмарки.

Знайти  я  хочу  найновішу  зірку,
Я  їй  надам  твоє  земне  ім"я.
Зробити  це  не  просто,  дуже  гірко,
Це   для  душі   історія  сумна.

Так  кожен  вечір  я  дивлюсь  на  небо,
Та  як  не  помилитися  мені?
Мені  оту  лиш  відшукати  треба,
Що  світить  яскравіше   навіть  в  млі.

Та  це  вона,  мабуть,  вечірня  зірка,
Що  з  заздрістю  вдивляється  на  мене.
І  миготить  її  проміння  зрідка,
А,  може,  та,  що  зветься  безіменна?

Тоді  візьми  собі  його  ім"я.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909458
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Тільки ти

Руки  теплі  ти  на  плечі  поклади
І  мене  у  наші  весни  поведи.
Хай  тікає  із  під  ніг  моїх  земля,
У  думках  ти  завжди  мій,  а  я  твоя.

Я  дивлюсь  у  нічне  небо,  де  зірки,
А  життя  чомусь  розставило  крапки.
Не  дозволило  зустрітись,  розвело,
Ти  поїхав  залишаючи  село...

Лиш  коли  упав  на  землю  жовтий  лист,
Малювала  осінь  пензлем  образ  чийсь.
Впали  краплі,  наче  сльози,  дощові,
Розмиваючи  малюнки  больові.

Уже  снігом  запорошила  зима,
А  тебе  усе  нема,  чомусь  нема.
Вітер  стукає  до  мене  у  вікно,
Проливається  із  келиха  вино...

Білим  цвітом  уквітчалась  знов  весна,
Вона  також,  як  і  я  тепер  одна.
Ми  посидим  разом  з  нею  у  саду,
Проводжає  місяць  зірку  молоду...

Залишилися  думки  і  мрії  десь,  
Ти  ніколи  більш  до  мене  не  прийдеш.
І  не  ляжуть  теплі  руки  на  плече,
Твій  цілунок  більш  мене  не  обпече...

Лише  пам*ять  кожен  раз  туди  верта,
Де  лишились  молоді  наші  літа.
І  любов  лишилась  в  серці  назавжди,
Мій  коханий,  мій  єдиний  -  тільки  ти...




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021


Валентина Ярошенко

Правила у тещі свої / з гумором /

-А  я  тобі  говорила,
Дорогий,  ти  мій  Кириле.
Не  так  легко  все  вдається,
Думається  і  здається.

Дістать  легко  зірку  з  неба?
Ідуть    дні  щасливо  в  тебе?
Велику  маєш  зарплатню?
Дружині  віддаєш  усю?

Достаток  маєш  у  сім'ї?
Пісні  співають  солов'ї?
Теща  стала  рідна  мати?
Квіти  звик  ти  дарувати?

Бути  примірним  чоловіком?
На  розлив  не  п'єш  горілку?
Додому  вчасно  повертаєш?
Мабуть  ти  правила  всі  знаєш?

У  тебе  кепсько  йдуть  діла?
Діє  методика  своя?
Не  дотримуєш  законів?
Правила  у  тещі  сво́ї.

Вижене  тебе  мітлою,
Вмій  дружити  із  собою.
Тож  свою  хату  побудуй,
Повним  господарем  відчуй.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909331
дата надходження 28.03.2021
дата закладки 28.03.2021


НАДЕЖДА М.

Якби ж лист знав

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DTKA7TWSz88[/youtube]

Колись  ти  сядеш  край  вікна,
Чекати  сам  вже  будеш  осінь.
Ти  не  чекатимеш  дзвінка,
Хоч    ще  вчувається  і  досі.

І  серце  стиснеться  від  болю,
Так  тихо-тихо  защемить,
Бо  ця  гірка  для  тебе  воля,
Тебе  бажає  так  зломить.

Ти  розумієш,  що  вже  все,
Нічого  двічі  не  буває.
Уже  не  скажеш   "повезе"...
Осінній  лист  з  дерев  спадає.

Про  що  ти  думати  ще  можеш,
Що  так  пройшли  даремно  дні?
Кому  тепер  ти  все  розкажеш?
Один  тепер  в  самотині.

І  знову  лист  осінній  впав,
Сумні,  мабуть,  тепер  його  думки.
Якби  ж  лист  знав,  якби  ж  він  знав,
Листать  життєві  важко  сторінки...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909173
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Чому буває гірко на душі? (акровірш)

[b]Ч[/b]ерез  роки  змінилася  картина,
[b]О[/b]х,  як  біжить  і  пролітає  час,
[b]М[/b]рійливо  озоряється  стежина
[b]У[/b]  тиху  даль,  указуючи  шлях.

[b]Б[/b]ринить  краса  у  свіжому  світанку,
[b]У[/b]  ній  ранкова  та  п'янка  роса,
[b]В[/b]иблискує  трава  уже  в  серпанку,
[b]А[/b]  поряд  посміхається  верба.
[b]Є[/b]  такі  миті,  що  тривожать  серце,

[b]Г[/b]адаю,  як  позбутись  назавжди
[b]І[/b]  я  незнаю,  як  життя  поверне,
[b]Р[/b]озгойдуючи  пройдені  роки.
[b]К[/b]рокуючи  по  світу  відгукнеться,
[b]О[/b]буренність  побачена  очей,

[b]Н[/b]а  стежці  лише  образ  посміхнеться,
[b]А[/b]  серце  доторкається  речей.

[b]Д[/b]уховно  обездолених  миттєво,
[b]У[/b]  пошуках  тривалих  почуттів,
[b]Ш[/b]ануючи  тепло  святе  життєве
[b]І[/b]  світло  у  безмежності  світів.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909198
дата надходження 27.03.2021
дата закладки 28.03.2021


Маг Грінчук

Не скує нам душу лід

Світ  дитинства,  неначе  казка  переповнена  світом.
Для  душі  зачаровані  роки,  а  так  необхідні.
...Щось  чудове  ,  що  пам*ять  несе  упродовж  всього  життя.
Там  свої  діброви,  сни  рожеві,  вчинки,  там  -  юний  слід.

Добре  почуватися  у  світі  рідним  і  собою,
Бути  щасливим  між  щасливих  на  голубій  планеті.
Кожна  зірка  в  зеніті  світила  нашою  судьбою.
Та  одного  нам  знать  не  довелось  -  час  щастя  нас  мине.

Мимохідь  кинуте  кимось  слово  добре  чи  глумливе.
Випадкова  чиясь  давня  ласка  й  маленька  образа,
Кривда,  чи,  навпаки,  підтримка  і  на  диво  вродлива...
Лиш  чому  все  це  має  здатність  оживати  та  не  раз?

Наче  все  відбувалося  на  неозорій  планеті.
...Де  ніхто  із  нас  не  повинен  незнайдено  зникнути.
Були  ми  тоді  "немрущі",  невмирущі,  як  головне.
І  здавалося  завжди  всі  будемо  мати  планиду.

Та  ніколи  не  знатимо  втрат  і  чути  болі  землі,
Будемо  щасливі  дитячою  дружбою  без  вини.
Будемо  завжди  такі  як  є.  ...Не  скує  нам  душу  лід.
І  ціну  ми  знаємо  потові  і  крові  та  війни.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909169
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 28.03.2021


Lana P.

ПРО ЛЮБОВ (збірні мініатюри)

***
Рідні  душі  зійшлися  в  розмаю...
Чи  ж  осягнеш  безтямну  любов?
Я  щоночі  в  тобі  помираю,  
З  кожним  ранком  народжуюсь  знов.

***
Любов  не  перемножити  таку
І  не  додати,  не  відняти,
Безмежну  хвилю  гомінку
У  серці  не  сховати.
До  неї  не  підставиш  трьох,
Любов  лиш  ділиться  на  двох.

***
Любов  —  це  дві  руки  в  тісних  сплетіннях
Із  затяжним  цілунком  воєдино,
Це  дві  душі  в  таємних  шепотіннях,
Навіки  вічні:  палко,  нерозривно.    

***
Магнітами  притягуєш  думки...
Вони  рояться,  гріються  у  тілі:
Такі  солодкі,  часом  зубожілі,
В  твоїх  обіймах  ніжні  і  несмілі,
А  я  читаю  сердцем  залюбки.

***
Скільки  в  думці  не  стало  б  бажань,
Стільки  б  серце  не  знало  страждань!
Віра  кріпить,  підлатує  крила,
А  любов  у  надії  щаслива!

***
Любов  у  кожного  така  —
В  залежності,  душа  яка...
Зсередини  те  світло  ллється,
Красою  в  серці  озоветься.  

***  
Любив,  не  любив,
Просто  так  полонив,
Зазираючи  лагідно  в  очі?
Цілував,  пригортав,
Чарівницею  звав
Ув  обіймах  грайливої  ночі.

***
Любов  —  кропітка  праця  душі,
Помножена  на  час,
Вилита  у  спогади,  вірші,
Й  пісні  лише  для  Вас!

***
Емоції  завжди  супроводжують  нас  у  житті:
Щастя,  печалі,  страху,  тривоги,  суму,  радості.
Вони  вирують  в  наших  відчуттях,  почуттях,  крові...
Лиш  найсильніші  запрошені  на  свято  любові!    
   
***
Любов  і  ненависть  сплелись  корінням.
Зі  слова  першого  зберу  насіння,
Щоб  розмножалося,  плелося,
Щоб  у  любові  всім  жилося!

***
Життя  буває  різним,  та  проте,
Проходить  все  —  і  грішне,  і  святе...
Лише  любов  лишається  у  цвіті,  
Як  перший  промінь  сонечка  у  світі.

***
Красива  ружа  —  та  не  в  тому  щастя,
Чужа  рука  зірвала  без  жалю…
Лишився  грубий  шрам  там,  де  зап'ястя…
Нікому  вже  не  скаже:  «Я  люблю!»

***
Наші  долі,  як  нитки
Протягнені  на  дорозі  —
Вимотали  душі  у  клубки,
Сплести  любов  не  в  змозі.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909155
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Lana P.

РОМАШКАМИ…

Сяйливо-жовтими  ромашками
Розквітло  небо  на  нічному  фоні.
Повиснув  місяць  між  гіллячками,
Оливкою,  на  яворовій  кроні.

На  пелюстках  гадав,  міжзоряний,  —
Лелітками  вкривалось  підвіконня,
Між  хмар  виднівся  шлях  розораний,
Повів  думки  мої...  в  своє  безсоння.                            17/03/21

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908419
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Катерина Собова

Кисле i солоне

-Ти    будь    лагідним    до    мене,-
Каже    милому    Ілона,-
Коли    гніваюсь,    Семене,
Мене    тягне    на    солоне.

І    сама    того    не    знаю,
Все    хвилююсь,    виглядаю,
Чимось    кислим    заїдаю,
Чи    прийдеш    -    переживаю.

Сьома    витріщивсь    на    милу,
Поглядом    живіт    окинув,
(Тепер    схожа    на    кобилу,
А    бодай    би    світ    цей    згинув)!

-О,    це    все    мені    відомо,
Вдома    жінку    й    діток    маю:
Якщо    в    тебе    ці    симптоми  –
То    вже    я    переживаю!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909034
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Олег Крушельницький

ЗАБУТТЯ

А  чи  то  річка,  а  чи  Бог?…
Чи  то  вода  в  тобі,  чи  сльози…  
Чи  то  ми  виплакали  вдвох,  
Мою  печаль  й  небесні  грози.

Течеш  по  схилах,  по  ярах,
Розносиш  всюди  свої  соки…
Сьогодні  змій,  а  згодом  птах…
Несеш  у  вир  свої  потоки…

То,  наче  біль  в  тобі  пливе…
То,  наче  подих  завмирає…
То,  наче  спокій  мій  крадеш,
То,  наче  душу  мОю  краєш.

Чи  то  ти  чорна,  бо  густа…
Чи  то  гаряча,  бо  червона…
Чи  ти  ворожа,  чи  моя,
Коли    холодна  та  прозора…

Чи  то  життя  —  можливо  смерть,
А  те  безсмертя,  наче  —  слава.
Чи  та  скорбота  та  печаль.  
У  сни  бездоння  переправа…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909067
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Де межа?

Забави  снігу  із  весною
Летить  посланець  від  зими.
А  в  нас  тепер  "червона  зона",
Хоч  "SOS"  кричи,  в  тривозі  ми.

Весна  у  масці.  Кряче  ворон.
Вакцина  сумнівів,  острах.
Думок  бентежних  цілий  ворох.
Як  в  шахах:  знову  хід  і  мат.

Роздвоєність,  неспокій,  в*ялість.
Безладдя,  хаос.  Де  межа?
Довіри  хоч  би  краплю,  малість.
А  сніг  летить...Стоїть  мажа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909133
дата надходження 26.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Valentyna_S

Порцелянові лебеді білі

                                                     Батькам
Сині  очі  його  із  портрета  
Умовляють:  тримайся,  дружино.
Чуєш,  тиша  виспівує  ретро
Наших  літ  проминулих  ужинок
Із  загущених  тернами  нетрів.

Її  погляд  ковзнув  по  кімнаті,
По  ще  свіжім  букетику  лілій
Й  порцелянових  лебедів  білих,
Зачудовану  пару  крилату.
Оберіг—їм  піднос  на  весіллі.

Отой  птах  не  покине  лебідки
І  до  ирію  ввік  не  полине.
Обійматиме  щастя  єдине,
З  крил  збираючи  срібні  лелітки.
Без  журби  не  впаде  ні  сльозини…

Порцелянові  лебеді  білі—
Велемовний  піднос  на  весіллі—
З-за  межі  залишився  на  спомин
Як  подружньої  вірності  промінь,
Незгасимий  в  хмільні  заметілі.
Порцелянові  лебеді  білі…

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909105
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Valentyna_S

Там, попереду, далеч імлавиться

Там,  попереду,  далеч  імлавиться,
Та  видніють  весняні    штрихи.
Криленята  лелечі  не  в’яляться,
Бо  додому  вертають  птахи.

Покружляють  терпляче  над  гніздами
(Чи  торкався    зимою  борвій?).
Дим  солодкий  хапаючи  ніздрями,
У  домівці  осядуть  сирій.

Шиї  витягнуть  бузьки  потішені
У  подяці  пташиним  богам,
Позаяк    твань,  ґрунти  розлемішені
Ліпші  за  краєвиди  Багам.

Підбадьорять  весну  криком-клекотом  —
Й  забрунькується  сад  починань,
І  пройметься  душа  дивним  трепетом,
Повна  смілих  надій  й  поривань.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909014
дата надходження 24.03.2021
дата закладки 26.03.2021


Надія Башинська

ЗАДИВИЛАСЯ МОЛОДА ВЕРБА ТА Й У РІЧЕЧКУ…

Задивилася  молода  верба  та  й  у  річечку.
Вплела  дівчина  в  коси  пишнії  нову  стрічечку.

Чом,  вербиченько  молодесенька,  нахиляєшся?
Чому,  дівчино  та  й  гарнесенька,  так  квітчаєшся?

Я,  вербиченька,  в  річці-дзеркальці  ніби  лелечка.
Як  зійде  зоря,  то  чекатиму  соловеєчка.

А  дівчинонька  знов  прикрасила  коси  стрічкою.
Закохалася  в  козака  того,  що  за  річкою.

Як  засріблиться  вода  чистая  в  нашій  річечці.
Прийде  парубок  до  дівчиноньки,  що  у  стрічечці.

Простягне  верба  соловеєчку  зелен-віточку.
Обніме  козак  свою  рідную,  дівча-квіточку.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908786
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Lana P.

УКРИЛОСЬ НЕБО…

Укрилось  небо  пеленою  —
Не  видно  місяця  і  зір,
А  я  сумую  за  тобою  —
Хоч  вір  мені,  а  хоч  не  вір.
Сумую…  Чи  то  так  здається,
Чи  щось  наснилося  мені?
А  серце  плаче  і  сміється  —
Зібрались  почуття  в  човні
І  випливають  серед  ночі,
Як  невколисане  дитя,
Летіти  у  світи  охочі,
І  їм  немає  каяття…    
       18/12/19

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858742
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 22.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

А серце відчувало вже весну

А  ти  хотів  кружляти  у  танку,
Із  ніжно  чарівливою  красою
І  в  неповторно  сніжному  листку
Згадати  мить  найкращу  із  зимою

Коли  земля  вкривалась  полотном
І  грали  водевілем  заметілі,
Ти  доторкався  трепетно  чолом,
Що  пробігав  мороз  по  моїй  шкірі

І  все  сплелося  -  холод,  почуття
Та  ти  вертався  в  трепетні  події
І  набирало  обертів  життя
Та  так  збувались  неповторні  мрії

А  ти  хотів  кружляти  у  танку,
Із  ніжно  чарівливою  красою,
А  серце  відчувало  вже  весну,
Назавжди  розпрощавшись  із  зимою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908754
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Олег Крушельницький

БЕЗДОННЯ

Де  всесвіт  впився  в  світла  коло,
Де  темінь  обгорнула  світ.
Маленька  іскорка  ранкова  
Залишила  по  собі  слід…

Ото  душа  влетіла  в  хмару,
Шукати  доленьку  свою
В  оте  бездоння  з  пилу  й  жару,
В  обійми  болю  та  жалю.

Вона  є  кров,  вона  є  світло,
Вона  безсмертя  та  життя,
Вона  є  ружа,  що  розквітла.
На  нивах  чорного  буття.

На  тих  полях  себе  згубила,
Бо  вибух  очі  засліпив.
Й  життя,  як  спалах  промайнуло…
Хтось  знов  засяяв  —  хтось  згорів.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908798
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Володимир Олійник

Такий я на сьогодні…



Я  не  такий,як  хтось  подумав  нині,
Невже  той  паспорт  вказує  роки?
Хтось  загубився  вчора  в  блуканині,
А  хтось  життя  листає  сторінки.

Я  не  такий,мені  не  стільки  літ,
Усім  кажу,та  я  ще  молодий.
Я  так  влюбився  в  білий  світ,
Здається,  тут  я  зовсім  не  чужий.

Я  не  такий,  я  вас  люблю  щодня,
І,вкотре,нині  знов  переконався,
Що  Україна  –  це  моя  рідня,
Ніколи  я  за  славою  не  гнався.

Я  не  такий,любов  несу    у  слові,
Так  хочеться  вас  в  музі  берегти.
Єднати  світ,творити  все  в  любові,
Я  так  боюсь,боюся  самоти.

Я  не  такий,я  не  зігнусь  від  болю,
А  муза  пре…  закоханий  навік.
Тобі,  Всевишній,  дякую  за  долю,
За  пережитий  творчий  рік.

                           12.12.2020.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908795
дата надходження 22.03.2021
дата закладки 22.03.2021


Валентина Ярошенко

До дня Поезіїї

                           ВІТАЮ  ВСІХ  ІЗ  СВЯТОМ,
                           ДОРОГІ  МОЇ  ДРУЗІ!!!

Поезія,  Поезія,
Єднає  покоління.
Нема  вона  обмеження,
То,  Божий  дар  і  вміння.

Приносить  радість  у  життя,
Збагачує  чийсь  досвід.
Дарує  світле  майбуття,
До  когось  кличе  осінь.

Навчає  єдності  усіх,
Збирає  в  рідне  коло.
Підвищує  комусь  успіх.
І  зичить  добру  долю.

Веде  завжди  вона  вперед,
Як  вірити  й  любити.
Не  поважати  лиш  себе,
Потрібно  в  дружбі  жити.

Поезія,  Поезія,
То  солов'їна  мова.
Барвінком  нехай  стелиться,
Любов  у  кожнім  слові.

                                     НАТХНЕННЯ  ВСІМ,  БЛАГОПОЛУЧЧЯ  І  МУЗИ  ЩОДЕННО!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908454
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Родвін

Купаючись в сонці й небес  синяві…

Купа́ючись  в  сонці  й  небе́с   синяві́,
Додому  бреду,  по  зеле́ному  лу́гу.
Ту́пцяю  бо́сим,  по  стя́тій  траві,
Співа́ю  в  весь  голос,  на  ці́лу  округу

Спеко́та  мори́ла,  стояв  літній  пал  ,
Розси́пало  сонце  палаючий  жар,
Земе́льку,  безжалісно,  день  розкалив,
Поко́си  гарячим  диханням  сповив.

Трави́ці  соло́дкий,  п'янки́й,  аромат,
Собою,  неначе,  весь  світ   заповня́є,
Лелека,   безшу́мно,  в  блакиті  ширяє  ...
Цвірку́нчики,  спішно,  з  дороги  летять  !

Мете́лики,  па́рами,  в та́нці  кружляють,
Іди́лія,  спо́кій,  цика́ди  дзвенять  !

Злеті́в,  поміж  кві́тами,  джміль,  загуді́в,
Впало,  здавалося,  все  у  дрімо́ту,
При́страсть  забу́лась,  журба  і  скорбота
Лиш  жа́йвір,  у  небі,  мій  слух  полони́в...

Жайвір  в  зеніті,  мале́нький   артист,
Перли́нками,  трелі  навкру́г  розсипа́є  !
Мае́стро  блиску́чий,  найкра́щий   соліст,
Співом  прекрасним,  весь  світ  наповня́є  !

Не  ква́пивсь  ніку́ди  -   в  траву́  впав  на  спину,
Свій  по́гляд  уту́пив  в  небе́с  глибочі́нь  !
І   мріяв  злеті́ти,  земе́льку  поки́нуть,
Ширя́ти  між  хма́рок,  гайну́ть  в  височі́нь  !

Соколом,  в  мріях,  над  світом  полинув  ...
Не  ві́дав  -  коро́тка  хвилинка  спокою  !
Крає́чок  небесний,  вже  морок  поглинув
Імлою  злові́сною,  як  пелено́ю  !

Я  зразу  ж  схопився,  та  швидше  в   доро́гу!
Пітьма  стрімко  суне  в  небе́сну  лазур...
Ну́ж-бо,  дава́й-но,  наляжу   на  ноги  -
Бо  зо́всім  негоже  потрапить  в  грозу  !

Вітер,  леге́нький,  рапто́во  з'яви́вся,
Ла́скаво  ду́нув,  з  травою  погрався...  
Повіяв  ліни́во,  нараз  збадьорився,
Рі́зко  поду́в  -  і  на  всю  розгуля́вся  !

Вже  хмара  давно  неба  кра́й  весь  закрила.
Зненацька  все  вщухло,  повітря  як  скло.
І  ко́вдрою  тиша  все  раптом  накрила  ...
Та  гу́ркоти  грому,  здалі́к,  донесло́  ...

Замовкли  цвірку́нчики,  стихли  цика́ди.
Не  чу́тні  небе́снії  спі́ви,  рула́ди...
Жа́йвір  затих  у  небе́сних  глиби́нах.
Листо́чок  застив,  не  дрижить  на  осині.

Довкі́лля  заклякло  у  сму́тній  тривозі.
Вже  я  не  іду  -  я  біжу́  по  дорозі  !
Пе́ред  грозою  природа  застила.
Та  ні́женьки  легкі  і  мчусь  я  щосили  !

Вітер,  рапто́во,  став  прохоло́дний  !
В  спеку,  нечу́вана,  це  насолода  !
Лице́  вітере́ць,  лиш  ледь-ледь,  освіжа́є
Та  неба  картина,  невтішно,  лякає  !

Мо́рок,  моги́льний,  півне́ба  відтя́в,
Так,  що  всю  синь  попола́м  розкрая́в
Світ  засліпи́ла  страшна́  блискави́ця
Хитну́лась  земля  -  гуркоти́ть  громови́ця

Вітер  сказився,   став  зовсім  затя́тий  !
Пилом  дорі́женьку,  враз  заклубив  !
І,  підхопи́вши  жмут  листя,  завзято,
Вихором  в  небі  його  закружи́в  !

Кра́плями  до́щик  упав  на  траву,
Вимочив  плечі  й  стерню́  лугову́.
Накинувся  ли́внем  і  тут  же  відста́в,
Розси́пався  градом,  затим  перестав.

Понурим  свинце́м  небеса  затягну́ло...
Мо́рок  важки́й,  скрізь  бурли́ть  і  клеко́че  !
Небе́с  синяви́  уцілі́в  лиш  кусо́чок,
А  сонце,  мабу́ть,  у  пітьмі  потону́ло.

Хмари  пливуть,  громіздкі́  і  холодні.
Су́нуть,  клубо́чать  в  небе́сних  вітра́х.
Над  світом  пану́ють,  похмурі  і  зло́бні,
Віщують  страхі́ття,  негоду  і  страх.

Вітер  скаженний,  подув,  як  назло́.
Осини  гілля́ку,  із  тріском,  зірва́ло  !
Копицю  розки́дало  і  розмета́ло.
І  мо́роком,  щі́льним,  навкруг  облягло.

Берізка  за  зе́млю  корі́нням  вчепилась,
Тремтить  вся  і  стогне,  на  бу́йнім  вітру́.
Оси́нонька,  аж  до  земли́ці  схилилась,  
Стоїть,  надломи́лася  та,  не  змири́лась  !

Ніяк  не  здається  лихо́му  вихру́  !  

В  ревучому  мо́році  -  жах  первозда́нний  ...
Розкра́яло  світ,  блискави́ця  палає  !
Скрути́вшийся  вітер,  униз,  як  прима́рний,
Хо́ботом,  з  хмар,  до  землі́,  пророста́є   !

Зви́вистий  хобот,  немо́в  хижий  спрут   !
Реве́,  як  скаже́ний,  все  кру́тить  і  ни́щить
Кого́сь  він  шукає,  все  нижче,  і  ближче  !
Секу́нда,  миттє́вість  ...  І  він  уже  тут  !

Пори́вом  зриває  з  корі́нням  берізку,
Вітром  висмикує,  наче  трави́ну   !
Неначе  били́нку,  розтя́ло  осинку,
Та  і  пожбу́рило  прямо  в  бистри́ну  ...  !

Гу́ркнуло  гро́мом  -  помилуй  мя  Біг  !   
Зе́млю  шарпа́є,  щосили,  з  під  ніг  !
Вітер  колючий  -  не  можна  вдихну́ть  !
Очі   сльозя́ться  -  не  можна  зиркну́ть  !

На  зе́млю,  потрібно  би,  па́дати  ниць  !
Прижа́тись  обвити  і,  може...,  спасти́сь...
Як  матір  обняти  і  міцно  трима́ть  !
Зубами  вчепи́тись  і  не  відпускать  !

Корі́нням  у  неї,  нараз,  прорости́,
Бурі  не  дати  у  вись  піднести́  ...

Та  вихор,  буре́мний,  як   гі́рська  вода
Хитнув,  підштовхнув  і  упасти  не  дав  ...
На  кри́лах  жорсто́ких,  у  небо,  підняв

І  зе́млю,  у  мене,  наза́вжди  відняв  ...


Мені  це  не  сниться,  я  справді  лечу,
У  ди́кому  реві,  беззвучно  кричу
-   Боже  !  Всеви́шній,  я  жити  хочу́  !
Та  Го́сподь  не  чує,  про  що  я  шепчу  ...

І  жити  відміряв  -  покі́ль  я  лечу́  ...

Мелька́ють   виді́ння,  а  може  то  снить  ?
Життя  промайнуло  -   в  оста́ннюю  мить  ...
Пе́ред  очима,   життя  всі  картини  !
Ось  -  я,  ще  дити́на,  а  ось  -  молоде́ць  !

А  ось  я  -  в  обі́ймах  палко́ї  дівчи́ни  ...
А  далі  -  цей  вихор  ?   І,  ма́буть,  кінець  ?
Скінчи́лись  виді́ння.  Оста́нняя  мить  -
Жа́йвір,  прощально,  в  виді́нні   брини́ть  ...

Наразі,  вже  миті,  як  кра́плі  сплили...
Лише́нь  пустота,  та  ще  -  зо́йкіт  землі,
Коли,  до  її,  доторкну́лося  тіло...
І  зникли  й  хоро́ші,  і  спо́гади  злі...

Лежу́  я  покійний,  уже  бездиха́нний...
Закі́нчилось,  раптом,  буденнеє  діло...

І  ду́шенька  бідна,  напе́вно,  востаннє,
На  світ  цей,  буре́мний,  ще  раз,  погляді́ла,
Поли́шила  землю  й  страшний   буревій,
У  вись  підняла́ся,  спочатку  несміло,

А  по́тім,  до  суду  госпо́днього,  зми́ла...
Купаючись  в  сонці  й  небес   синяві  !



12-19.03.2021  р.

Фото   https://stihi.ru/pics/2012/05/05/5943.jpg

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908552
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Рясна Морва

Передчуття

Ще  мало  змін  помітно  в  світі,
хіба  що  мерхне  білизна,
чи  в  хмарах  блисне  шмат  блакиті,
а  серце  чує:  йде  весна.

А  серце  знає:  буде  скоро
синіти  море  угорі,
і  десь  подінуться  із  двору
червоногруді  снігурі,

спливе  на  ріках  сива  крига,
злетиться  птиця  голосна,
І,  мов  нова  цікава  книга,
тобі  розгорнеться  весна.

Зустрінеш  там  свої  діброви,
і  повінь  буйну  і  грозу,
щемливі  сни,  палкі  розмови,
 і  світлу  тугу  і  сльозу,

і  друзів  щирих.  Ще  там  буде
до  зір  замріяний  політ.
Гряде,  гряде  зеленорутий
невідворотний  юний  світ.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908553
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Катерина Собова

Економiка

Почали    знання    давати
З    економіки    у    школі,
Легко    все    було    вивчати
П’ятикласнику    Миколі.

На    уроці    вчитель    каже:
-Двадцять    гривень    кожен    має,
Хто    задачку    цю    розв’яже  –
Бізнесменом    скоро    стане.

Тут    не    треба    задніх    пасти  ,
Всі    давайте    міркувати:
Куди    гроші    можна    вкласти,
Щоб    прибуток    з    цього    мати?

-На    цю    суму,-    каже    Жанна,-
Я    куплю    пучок    розсади,
А    як    вродять    баклажани  –
Їх    продам    і    буду    рада.

Тут    продовжила    Агата:
-Можна    виростити    качку,
В    неї    будуть    каченята,
Продамо    -    і    є    заначка!

Коля    руку    підіймає:
-Довго    думати    тут    нащо?
Варіанти    підбираю,  
Та    мені    такий    найкращий:

На    ці    гроші    до    бабусі
Я    автобусом    поїду,
Мій    приїзд,    тут    не    хвалюся  –
Така    радість    їй    і    діду!

На    квиток    -    я    так    міркую:
Двадцять    гривень    витрачаю,
День    у    них    я    погостюю  –
Двісті    гривень    уже    маю.

У    нас    родичі    хороші,
Вони    щедрі,    їх      багато,
На    поїздки    в    гості    гроші
Дуже    вигідно    вкладати!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908546
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

А хочеш?

А  хочеш,  я  прийду  до  тебе  в  снах,
Де  аромати  шлють  чарівні  квіти?
І  з  радістю  залишуся  в  думках,
Щоб  від  краси  зцілитись  та  прозріти?

Я  розмалюю  барвами  життя,
Зворушно  чарівними  вечорами
І  шлях  вкажу  в  щасливе  майбуття,
Твій  світ  наповню  вірними  думками

А  хочеш,  пташкою  полину  у  світи,
Щоби  в  небессях  подихом  лишитись?
Чи  зможеш  ти  до  мене  так  дійти,
Щоби  назавжди  поруч  поселитись?

А  хочеш,  заспіваю,  як  струна,
Що  аж  душа  розкриється  навіки?
Який  же  смак  дарує  нам  весна
І  як  цій  казці,  любий,  не  радіти?




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908544
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Маг Грінчук

У них закрита "ширма".

Лінуються  люди  осмислити  все,  що  творять,
Осмислити  своє  призначення  у  природі...
В  душі  задуха,  мов  світом  смуток  верховодить.
Вже  звірі  дикі  навіть  кричать  всесвітнім  хором...

Матеріальні  цінності  підійшли  до  прірви.
Сьогодні  наше  людство  в  погоні  за  грошима.
Історію  не  знають,  у  них  закрита  "  ширма".
Земному  сонцю  сьогодні  людей  не  обігріть...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908517
дата надходження 19.03.2021
дата закладки 20.03.2021


Valentyna_S

Легенда

Просила  Єва  милості  у  Бога,
Бо  чаша    безнадій  не  мала  дна.
В  обіймищах  студеної  тривоги
Все  каялась,  бо  винна  в  тім  одна.

Рвав  тишу  вітер-холодій  на  шмаття—
Й  здригалась  жінка,  й  сірий  білий  світ,  
В  якім  весна  збирала  мокре  клаптя,
Смітило  небо  снігом,  як  на  гріх.

Мов  довбиші  вдаряли  у  литаври,
Так  дощ  простуджений  
                                               бив  по  плечах,
А  їй  ввижалися  Едемські  барви,
Де  тепло  і  безпечно,  й  серце  наче  птах…

Забагли    жінку  втішити  сніжинки
В  незатишній  обителі  новій,
І  стали  первоцвітами  крижинки,
Надію  даючи  на  краще  їй.

Поїли  квіти  серце  Єви  світлом,
Стрічали  з  нею  первісну  весну.
Розкрилась  в  жінки  радість    ніжним  цвітом—
Й  вона  вподобала  земну  красу.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908388
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Поезія - душі потреба (акровірш)

П-ромениста  і  неповторна
О-біймає  і  серце,  і  душу.
Е-легійна,  а  чи  мажорна.
З-ірка  в  небі  запалює  думку.
І  звучить  вона  особливо.
Я-к  мелодія  звуки  доносить.

Д-отик  ніжний  -  янгола  крила
У-рочиста  і  мудра,  мов  осінь.
Ш-тиль  морський  в  ній  і  шум  буває,
І  містичність,  і  зріла  реальність.

П-  равди  сила  -  дев*ятим  валом,
О-кеану  глибінь.  Актуальність.
Т-епло  з  нею  у  сильний  холод.
Р-анок  свіжий  і  вечір  неба.
Е-(Є)  любов,  певно,  в  кожнім  слові,
Б-ерегиня  співучої  мови.
А  душі  моїй  -  це  потреба.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908351
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021


Малиновый Рай

ДЕНЬ РОЖДЕНИЯ ОПЯТЬ


День  рождения  опять,
Юбилейная  то  дата,
Мне  сегодня  6и5
И  немного  грустновато.

     Мне  сегодня  6и5,
     Так  года,ещё  игрушка,
     Ещё  будет  куковать
     Над  моей  судьбой  кукушка.

В  те  ушедшие  года
Были  тоже  юбилеи
Но  поверьте  что  тогда
Было  как-то  веселее.

     Мне  сегодня  6и5,
     Так  года,ещё  игрушка,
     Ещё  будет  куковать
     Над  моей  судьбой  кукушка.

Постоянно  жизнь  любил
И  приятна  эта  дата,
Слава  Богу  что  дожил,
Только  всё  же  грустновато.

     Мне  сегодня  6и5,
     Так  года,ещё  игрушка,
     Ещё  будет  куковать
     Над  моей  судьбой  кукушка.


Да,года,они  идут,
Уже  дети  повзрослели,
Внуки  быстро  так  растут,
Как  подснежники  в  апреле.

     Мне  сегодня  6и5,
     Так  года,ещё  игрушка,
     Ещё  будет  куковать
     Над  моей  судьбой  кукушка.

На  плечах  года  ношу,
Но  ни  сколько  не  жалею,
Я  у  Бога  попрошу
Ещё  пару  юбилеев.

     Мне  сегодня  6и5,
     Так  года,ещё  игрушка,
     Ещё  будет  куковать
     Над  моей  судьбой  кукушка.


Я  годов  принял  парад,
Грусть  и  радость  с  них  имея,
А  на  деле  очень  рад
Я  такому  юбилею.

     Мне  сегодня  6и5,
     Так  года,ещё  игрушка,
     Ещё  будет  куковать
     Над  моей  судьбой  кукушка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908434
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 19.03.2021


Надія Башинська

МАМИНА ПІСНЯ

Пахли  м’ятою  руки  твої,
а  любистком  -  золочені  коси.
Просиналася  з  пташкою  ти,
коли  вранці  іскрилися  роси.
Чуб  йоржистий  пригладивши  мій,
ніжно  в  щічку  мене  цілувала.
У  душі  твоїй  пісня  жила…
Я  любив,  як  ти,  мамо,  співала.

         А  в  тій  пісні  широкі  лани
         і  журавки  у  небі  крилаті.
         У  ній  доля  всміхалась  мені
         й  чорнобриці  ясні  біля  хати.
         А  в  тій  пісні  у  нашім  гаю
         ґрона  пишні  калина  схиляла.
         Як  молитва,  матусю,  твоя  
         пісня  в  небо  високе  злітала.

Всім,  як  сонце,  світила  й  сама,
рідну  землю  навчала  любити.
А  в  очах  твоїх  стільки  тепла,
що  могла  б  увесь  світ  обігріти.
Незавжди  було  солодко.  Так.
Таємниці  усі  наші  знала…
Заживляла  всі  рани  в  душі
пісня  та,  що  ти,  мамо,  співала.  

Мамо,  ненечко,  зоре  ясна.
Ти,  голубко  моя  білокрила.
Знай,  що  з  піснею  разом  увись
моя  мрія  найкраща  летіла.
Хоч  залишили  слід  вже  роки,
сріблом  чистим  прикрасивши  скроні.
Пам’ятаю  я  пісню  завжди,
і  ціну  їй  я  знаю  сьогодні.



пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908346
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Ніна Незламна

В березневий ранок

Березневий  ранок…  небо  ледь  сіріло
Молода  берізка,  холодом  сповита
Затремтіли  віти…  знову  побіліло
Вночі  завітала    зимонька  -  цариця

Снігу  ледь  сипнула  та  іще  в  короні
Бач  й  пухкенькі  хмари  підносять  сніжинки
Хоча  і  патлата,  поруділі  скроні
Все  ж  скувала  ріки,  до  весни  стежинки.

Гляне  в  піднебесся,    в    надії    берізка
Розійдуться  хмари  і  сонце  ласкаве
Поглядом  зігріє…  Що  змерзла  лебідка?
Проміння  направить,  до  неї  ласкаве

Затріпоче  серце  і  немов  та  птаха
Віти  -    легкі  крила,  іній  спаде  низом
А  на  поміч  вітер,  під    музику  Баха
Вже  ледь  заспокоїть,  втихомирить  співом.

                                                                                                                     14.03.2021р

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Катерина Собова

Экологiя й горiлка

Недалечко,    біля    балки,
Тут    зібралися    вже    зрання
Всі    мисливці    і    рибалки
Відкривати    полювання.

Риби    в    сторожа    купили,
Бо    ставки    тепер    приватні,
Ліси    теж    переділили  –
Хазяйнують    люди    знатні.

Біля    гаю    походили,
Хтось    там    стрільнув    для    годиться,
І    багаття    розпалили:
Є    вже    риба,    сало,    птиця.

Андрій    качку    взяв    до    столу,
Петро    викрав    стару    квочку…
Юшка    й    каша    вже    готові  –
Посідали    в    холодочку.

Одноразові    стакани
Підключились    до    процесу  –
Від    найстаршого    Степана
До    найменшого    Олеся.

Пішли    тости,    побажання:
За    ліси,    повітря    й    воду…
Головне    у    полюванні  –
Щоб    не    нищити    природу.

Грету    Тунберг    зачепили
(Шведську    дівчинку    згадали),
Скрізь    кричить    вона    щосили,
Щоб    довкілля    рятували.

Виступ    слухали    Кіндрата:
-У    мисливській    кожній    спілці
Треба    Нобеля    вже    дати
Звичайнісінькій    горілці.

Дякуючи    їй,    живими
Залишились    зайці    й    кози,
Водоплавна    вся    пташина
Проживає    мирно    в    лозах.

Гуси,    вепри    і    лисиці,
Лосі    і    маленька    білка  -
Їх    від    смерті    (це    не    сниться)
Відведе    завжди    горілка.

Нехай    знають    всі    народи,
Що,    росою    ранком    вмита,
Буде    квітнути    природа
Поки    є    в    нас    оковита!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908040
дата надходження 15.03.2021
дата закладки 18.03.2021


НАДЕЖДА М.

Весна іде у вишиванці

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WKJX8DR4Qjk[/youtube]

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DovSxcvGjTY[/youtube]
Весна  іде  у  вишиванці,
Вінок  із  квітів  і  стрічок.
(Лежали  ці  наряди  в  скриньці,)
В  руках  підсніжників  пучок.

Іде  усміхнена,  щаслива,
Летять  за  нею  журавлі.
Зима  назустріч  кида  зливу,
І  показала  цим  жалі.

Весна  задумалась  хвилинку,
Та  є  що  в  відповідь  сказать:
Про  це  прохатиме  хмаринки,
Нехай  повз  неї  пробіжать.

Нехай  і  дощ,  щоб  був  лиш  теплий,
Він  від  засу́хи  все  спасе.
Ну,  а  весна  усе  це  стерпить,
Тепло  все  рівно  принесе...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908331
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Маг Грінчук

Цікавий час

Своїми  очима  ось  дивиться  мені  в  очі  весна.
Вся  тишею  мов  озвалася,  ще  молода  та  ніжна.
В  даль  усміхається  щиро  і  чисто...  Зникла  білизна.
Суєтність  прийшла,  скоро  злетяться  вже  птахи  голосні.

Гряде  невідворотня,  знаменна  пора.  Цікавий  час,
В  якому  збудлива  таємниця  -  щедра,  горда  врода.
Синіє  небокрай.  Свіжість  краси  природи  манить  нас.
,,,Іде  весна,  та  повільно  пульсує  ще  прохолода.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908330
дата надходження 18.03.2021
дата закладки 18.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Я для тебе загадкою буду

Я  для  тебе  загадкою  буду
І  промінчиком  ніжно  ясним,
За  тобою  летітиму  всюди,
Навіть  в  ніжно  привабливі  сни

І  своєю  чарівністю,  любий,
Відкриватиму  нові  світи,
Даруватиму  звабливі  звуки,
Щоб  до  серця  любов  донести

Я  із  неба  всміхатимусь  ніжно,
Осяватиму  зорями  шлях
І  для  тебе,  коханий,  я  вічно,
Наяву  буду  завжди  і  в  снах

Навіть  в  мрії  твої  недосяжні,
Я  загляну,  як  ніжна  весна,
Твої  очі  душевно  прекрасні
Випромінюють  стільки  тепла

Я  для  тебе  загадкою  буду,
Вмить  сніжинкою  я  прилечу,
За  тобою  летітиму  всюди,
Щоб  відчув  ти  красу  неземну.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908127
дата надходження 16.03.2021
дата закладки 17.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Прощай усім

Прощай  усім,  хто  ображав  тебе.
Лиш  добре  серце  переможе  зло,
Бо  не  стійкий  нещасть  усіх  хребет.
Створи  в  своїй  душі  любові  тло.

Прощай  зневагу  їхню,  гіркоту,
Людей  негарні  вчинки,  біль  в  душі.
Мабуть,  вони    упали  в  сліпоту.
За  них  молись.  В  прощенні  лиш  рушій.

Прощай,  бо  Бог  усіх  людей  прощає.
Великодушним  будь,  й  тобі  простять,  
Бо  що    творять,  не  відають,  не  знають.
В  прощенні  тільки  буде    благодать.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907954
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Така довга розлука

Візьми  мої  долоні  в  свої  руки
І  мені  в  очі  ніжно  подивись.
Між  нами  довгою  була  розлука,
Але  любов  лишлась,  як  колись.

Промов  до  мене  хоч  єдине  слово
І  розкажи,  як  жив  без  мене  ти.
Так  хочеться  твою  почути  мову,
А  ще  з'єднати  юності  -  мости.

Для  тебе  слів  я  зберегла  багато
І  зберегла  ту  трепетну  любов.
Яка  для  нас  творила  з  буднів  -  свято
І  дарувала  ніжності  розмов.

Вона  серця  в  морози  зігрівала,
Весною  нареченою  була.
Букети  квітів  влітку  дарувала
А  восени  до  вівтаря  вела...

Як  добре,  що  зустрілися  з  тобою
Любов  -  тепло  ще  дарувала  нам.
Вона  була  дарована  судьбою,
Щоб  нас  за  руки  повести́  у  храм.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907955
дата надходження 14.03.2021
дата закладки 14.03.2021


Олег Крушельницький

НАСНИЛОСЬ Й МЕНІ ТАРАСЕ

Немов  весілля  надворі,
Набули  промені  веселки.
Он  красень  Сонце  угорі,
а  свіжість  пахне  медом  зранку.

Весна!  Весна...!  Кричать    хлоп’ята,
Музики  втяли  гопака.  
Летять  метелики  на  свято…
Привело  шляхом  чумака.

Воли  сопуть  неначе  п’яні,
З  Тавриди  cніжним  степом  йшли.
Мішки  на  возах  полотняні…
Не  видко  й  сліду  від  зими.

Іванко  грає  на  цимбалах,
Василько  грає  на  дуді,
На  тин  посіли  сірі  гави    —
Шпаки  підтьохкують  весні.

Танцює  шлях,  танцює  панство,
Старі  танцюють  та  малі,
Все  українське  щире  братство,
На  цій  освяченій  землі!

Село  ожило  —  загуділо,
Неначе  світ  у  дивнім  сні.
Радіє  мила  Україна,
Як  все  радіє  навесні.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907530
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Маг Грінчук

Звучить живе вогненне слово

Одна  Україна  у  нас  і  одна  мати.
Пророк  та  геній  Шевченко  Тарас  теж  один.
Художник  і  живописець  -  пейзажу  майстер.
Поет,  прозаїк,  драматург  та  вітчизни  син...

Це  він  є  батьком  літературної  мови.
В  його  творах  вся  мова  українська  бринить,
Звучить  музика  чиста  душевного  слова
У  всіх  країнах  світу.  Тож  летить  вогниста...

Лунає  з  голосним,  бентежно-гордим  дзвоном,
Щоб  засудили  злочинців  діти  і  внуки,
Щоб  встала  овіяна  правда  перед  троном
Та  зачитала  вирок  і  вручила  в  руки...

Суворою  красою  мови  на  білий  світ
Сьогодні  теж  звучить  живе  вогненне  слово,
Бо  обпікає  душу  Тараса  "Заповіт"!
Зове  прочистити  джерела  долі  знову!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907818
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Cорочка, як життя

Сорочку  гарну  вишила  тобі,
Червоними  та  чорними  нитками,
Усе,  що  так  тримала  у  душі,
Я  простелила  ніжними  рядками

На  ній  стежина  де  мене  зустрів,
Яка  вела  зворушливо  до  хати,
Ти  так  тоді  до  глибини  хотів,
Відчути  смак  прекрасного  -  кохати

І  квіт  весняний  в  пахощах  кружляв
Та  почуття  співали  у  дуеті,
А  сад  красою  ніжно  напував,
Додаючи  чарівності  сюжету

Сорочка  вигравала,  як  життя,
Червоними  то  чорними  нитками,
Розносились  по  світу  почуття,
Співаючи  в  дуеті  голосами.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907801
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Віктор Варварич

Господь наш батько

Життя  біжить  своїми  шляхами,
А  ти  на  роздоріжжі  не  блукай.
Воно  важке,  вкрите  реп'яхами,
А  ти  впевнено  до  мрії  ступай.

Хай  не  лякають  тебе  тривоги,
А  сяє  яскраве  світло  в  душі.
Долай  впевнено  всі  ці  пороги,
Пиши  добро  на  своїм  аркуші.

Завжди  молись  єдиному  Богу,
Хай  тобі  сил  і  снаги  додає.
Вір  Йому,  Він  вкаже  на  дорогу,
Коли  падаєш  руку  подає.

Лиш  Він  один,  нас  усіх  лікує,
Бо  ми  всі  маленькі  діти  Його.
Він  добрий  батько  -  життям  кермує,
І  веде  нас  до  додому  свого.
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907835
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021


Капелька

Любовь- прекраснейшее чувство

 Прекрасной  Женской  половине  
             от  Мужской  половины.

Любовь-  прекраснейшее  чувство.
Оно  есть  в  мыслях  и  в  словах.
Влюблённым  никогда  не  грустно,
Любовь  не  любит  ложь  и  страх.

В  любви  к  Прекрасной  половине
Мы  посвящаем  Вам  стихи.
Любовь  не  терпит  паутины,
Соединяет  две  реки.

В  любви  ведь  важно  быть  любимой,
Счастливой,  верной,  дорогой;
Жить  с  замечательным  мужчиной
С  красивой,  искренней  душой.

Мы  поздравляем  Вас  с  Весною,
Благоухайте  как  цветы.
Волшебной  Вашей  красотою
Попали  в  плен  Мы  по  любви.

Вновь  Женский  день  8  марта
-Подарки,  солнышка  лучи,
Шампанское  течёт  так  мягко
И  можно  тост  произнести.

За  Вас  любимых  и  красивых,
Родных  и  самых  дорогих
По  стойке  смирно  пьют  мужчины
И  посвящается  сей  стих!

С  Женским  Праздником  8  марта  
               поздравляем  Вас!  
Тепла,  любви,  добра,  счастья
   от  всей  души  желаем  Вам!

                           Март  2021
 

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907315
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Валентина Ярошенко

Журавлі, журавлі…/ слова до пісні /

Журавлі,  журавлі,  ви  повірте  мені,
Я  від  дому  тепер  так  далеко.
Мої  рідні  місця  бачу  лише  у  сні,
Де  гніздяться  на  хатах  лелеки.

Журавлі,  журавлі,  дивні  птахи  мої,
Ви  літали  в  далекі  дороги.
Розкажіте,  співають,  чи  там  солов'ї?
Де  батьки  мої  й  рідні  пороги.

Журавлі,  журавлі,  прокурличте  мені,
Уявити,  що  я  в  ріднім  краї.
Не  дивуйтесь,  що    маю  я  очі  сумні,
Поселились  у  душу  печалі.

Журавлі,  журавлі,  ви  повірте  мені,
Що  я  сильний  і  відстань  здолаю.
Прикипів  я  всім  серцем  до  свої  землі,
Жить  не  в  змозі  без  рідного  краю.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907681
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021


геометрія

СВІТ ОНОВИТЬ ВЕСНА…

І  земля  вже  розмерзлася,
й  потепліли  вітри...
Первоздане  приземлення
вже  зробили  птахи...
                 Під  весняними  чарами
                 зашуміли  садки...
                 Веселковими  парами,
                 вже  сидять  голуби...
Пахне  вже  первоцвітами
у  моєму  дворі...
Пролетіли  над  хатами
ластівки  угорі...
                 Веселіють  горобчики,
                 після  сну  уночі...
                 А  на  вулиці  хлопчики
                 вже  ганяють  м"ячі...
Закували  зозуленьки,
розбудили  гаї...
І  проснулись  тополеньки
у  моїй  стороні...
                 Розгубилися  хмароньки
                 у  небесній  красі...
                 А  від  сонця  промінчики
                 усміхнулись  весні...
Зеленіють  листочками
і  калина,  й  бузки...
Соловейки  затьохкали,
це  ж  весна  все  таки...
               Під  весняними  чарами
               вже  парує  земля...
               І  лелеки  вже  парами,
               прилетіли  здаля...
Живемо  ми  й  надіємось,
що  скінчиться  війна...
Зникнуть  брехні  і  віруси,
світ    оновить  весна...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907692
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Ніна Незламна

Ото прорвало, так прорвало ( продовження)

       На    якийсь  час  хлопці  розслабились,схилившись  один  на  одного,  дрімали.    В  проході  між  купе,  проходила  жінка,  років  сорока,  пропонувала  купити    газети  і  журнали.    Михайло  позирнув  у  вікно,згадав  про  село  -  добре,  що  погода  сонячна,  здається,    тут  теж  давно  не  було  дощів.  Напевно  зустрінуть  мене  якоюсь  автівкою.  І  вже  посміхнувся,  пригадавши  очі  коханої  дружини  і  усмішку  своєї  кирпатенької  доньки.  Як  добре,  коли  тебе    чекають  і  позирнувши  на  Максима,  поклав  руку  на  його  плече,
 -Ну  досить  дрихнуть,  я  скоро  схожу,  будемо  прощатися.  Але  це  лише  на  якийсь  час,  я    тебе  чекатиму  в  гості.  Максим,  потираючи  руки,  здвигнув  плечима,  позирнув  навкруги,
 -От  добре,  за  пів  години  і  мій  вихід.
     Електричка  збавила  швидкість,під`їжджала  до  станції.  Кілька  чоловік  уже  стояли  біля  дверей.  Рукостискання,  обійми,    прощання…
       Михайло  спускався  по  сходах,  на  нього  чекала    усміхнена  дружина  з  донькою.Сяючі  очі,  в  них  радість  і  трепіт  сліз  на  віях.  Максим  спостерігав  з  вікна  вагона,    в  душі  за  друга  відчував  радість.  Щасливий  і  вона  така  гарненька,  сонячний  погляд,  дочекалася,  ото  почуття,  видно.що  кохає….
   Двері  зачинилися,  електричка  рушила  з  місця.  Він  повернувся  на  своє  місце.  Буквально  за  хвилини  дві  –  три,  в  купе  навпроти,    різко  піднялася  літня  жінка,  двома  руками  підтримувала  тіло  чоловіка,  яке  хилилося  на  неї.  Раптово  гучно  скрикнула,
-Миколо  тобі  зле?
 Майже  всі  пасажири  звернули  на  них  увагу.  Максим  відразу  зірвався  з  місця,  за  мить  підтримував  чоловіка,  голосно  запитав,
-Може    у  вагоні  є  лікар,    чи  попросити  машиніста,  щоб  зробив    об`яву,  можливо  є  в  іншому  вагоні…..
Його  увагу  привернула    дівчина,  на  яку  він    дивився  з  Михайлом.  Різко  піднялася  з  місця,  на  плечах  поправила  футболку,  на  поясі    підв’язала    легку  хустину,  клемового  кольору,    на  шпильку  зібрала  волосся.    З  тонометром  у  руці    підійшла  до  них.  Макс  здивовано  дивився  на  неї,  не  встиг  нічого  й  подумати,  як    вона  сміливо  до  жінки,
   -Треба  під  язик  покласти  валідол.  Маєте  при  собі  ?  Тут  душно,  можливо  в  нього  проблеми  з  серцем.
 Жінка,  знервовано  кивала  головою,    у  руці  уже  тримала  пігулку,  щось  говорила  до  чоловіка,  намагалася  покласти  її  в  рот.
-Ну,    давайте,  ось  так  його    підтримайте,  я  тиск  зміряю,  -  поспішаючи,    сказала  дівчина  і    уміло  одягла  тонометр  на  зап`ястя  руки.
-Нітрогліцерин    він  переносить?.-  знову  звернулася  до  жінки
-  Так  інколи  приймає.
-  Якщо  є    -  не  гайте  часу.
Чоловік  ледь  відкрив  очі,  щось  пробурчав,  рукою  доторкнувся  до  кишені    на  сорочці.
 -В  нього  тиск  сто  шістдесят  на  сто  десять  -  трохи  підвищений  і    прискорене  серцебиття.Не  хвилюйтеся  так,  все  буде  добре.  думаю,  це  з-за  духоти  в  вагоні.  Я  закінчила  ініверситет  імені  Пирогова,  тож  на  цьому  трохи  знаюся.
     Чоловікові  стало  краще,  жінка  обіймала  його  і  слухала  дівчину.  Вона  тихо,  поспішаючи,  давала  їй  поради,  як  діяти  далі.  І  вже  голосніше  сказала,
 -Зараз  ще    раз  зміряємо  тиск,  ви  мене  вибачте,  але  я  на  цій  зупинці  виходжу.  Хочете  визвіть  швидку,  а  ні,  то  додому  чоловіка  везіть  на  таксі,  так  буде  краще.
Максим,  аж  жахнувся,  але  ж  йому  теж  зараз  виходити.  Трохи  знервований,з  пляшки  випив  води  і  позирнув  на  телефон.  Адже  мав  передзвонити  батькам,  в  який  час  буде    на  місці  та  щось  зупинило  його.  Майнула  думка  –  хай  краще  надворі  передзвоню,  чи  маленький,  сам  доберуся  додому.
Дівчина  з  валізою,  уже    поспішала  до  вихідних  дверей.  Побачивши  її,  здвигнув  плечима  -    бач,  яка  швидка  -  поспішив  за  нею.  Пасажирів  сходило  небагато,  Максим    взявся  за  ручку  її  валізи,
-Я  вам  допоможу,  думаю  чоловік  не  ревнивий.
Її  сині  очі  ледь  засяяли,  щоки  зарум`янилися.  Вона  різким  рухом  голови  змахнула  з  чола  неслухняне  волосся,    привітно  посміхнулася,
     -Хто  знає  який  буде,  до  ворожки  не  ходила.
Аж  дух  перехопило  після  її  слів,  йому  здалося  в  нього  ростуть  крила.  Він  першим  зійшов  по  сходах  і  тут  же  подав  їй  руку,
Давайте,ось  так  краще,-    раптом  обома  руками  підхопив  її  за  талію,  ледь  підняв  і  тут  же  поставив  на  ноги.  А  легенька,  немов  пір`їнка    -  ледь  не  вирвалося  з  уст.
-Я  так  зрозумів  ви  місцева,мабуть  їдете  з  відпочинку,бачу  засмагли,  вам  так  личить.
 Про  таких  люди  кажуть  -  в    кишеню  за  словом  не  полізе.  Вона  ледь  вирячивши  очі,з  усмішкою  на  обличчі,
-Ні,    не  місцева,  я  з  Ніжина.  Дякую  за  комплімент  та  ні,    швидше  за  все,    так  вирішили,  бо  я    в  такому  одязі.    Знаєте,    відпочивала  на  морі,  як  кажуть    -  відірвалася  від  світу.  Трохи,  можна  сказати  на  прощання  захотілося    побути  модною.  Ось  і  в  дорогу  так  одяглася,  все  рівно  ці  штани  викину.  Адже  в  мене  починається  зовсім  нове  життя.  Я    тут,  від  університету  в  районній  лікарні  проходила  практику.  Тепер    треба  два  роки  відпрацювати,    за  фахом  лікар  –терапевт.  Він  тихо  засміявся,
-Ви  сказали  попрощатися  з  молодістю…  Ой,щось  я  не  бачу  тут  жінки  середнього  віку.
 Обоє  засміялися.  Направилися  до  виходу  в  містечко.
 Думки  ледь  не  розривали  голову  на  частини.  Ото  бач,  а  я  її  по  одязі  охарактерезував,  не  дарма  кажуть,  зустрічають  по  одязі,  а  проводжають  по  розуму.  А  може  в  мене  є  шанс  познайомитися  поближче.  А  раптом  пощастить,  може  й  кавалера  немає,але  ж  така  гарненька,  природна,  чим    чорт  не  жартує,  можливо  якраз  на  удачу.  Ой,  таке  відчуття,  що  в  мене  щось  прорвало  й  несе  за  покликом  душі  й  серця.  Впіймав  себе  на  думці,  що  повторив  слово  Михайла  –  прорвало.
Наподалік  від  вокзалу  запитав,
 -То  ви  де  вирішили  зупинитися?
 За  мить,    її  хитрий  погляд  зупинив  його,
 -Ой  та  годі  викати!  Здається  говорив,  що  тут  не  бачиш  жінки  середнього  віку.
Раптово  відчув  прилив  крові  до  обличчя,    почервонів.  Трохи  ніяково  заговорив,
 -Та  я  що,  я  тільки  –за.  Надіюся  ми,  ще  зустрінемося.
   Вони  стояли  біля  широкої  дороги,  що  проходила  від  щебеневого  заводу.
 -А    ти,  що  до  когось  в  гості,  так  одягнений,  зараз  багато  так  одягаються  в  дорогу,  чи  десь  тут    працюєш  охоронцем?
-Та  ні,  я  місцевий  лев,  а  чому  лев,бо    працював  охоронником  в  магазині.  А  зараз  з  далекої  дороги  добираюся  додому.
-І  де  це  та  далека  дорога?    -  запитала,  взявшись  за  ручку  валізи.
-  Та  ми  з  другом  Михайлом,  він  вийшов  на  одній  із  зупинок,  приїхали  з  АТО.  Правда    два  тижні  були  в  реабілітаційному  центрі,  закінчився  контракт,  добираюся  додому.  Думаю  продовжити  службу  охоронником,    на  мене  там  чекають.
-А,  хто?  -  не  витримала  вона,  запитала  і  тут  же  стиснула    пишненькі  губи,  хоча  очі  бігали  по  ньому,  чекала  відповіді.
-Колектив  чекає,  а  вдома  батьки.  Ой,  я  ж  с  тобою  забарився,  треба  передзвонити,  вони    ж  чекають  мого  дзвінка.  Вибач,  постій  хвилинку,  я  швидко.
 За  кілька  хвилин,    поговоривши  з  мамою,  запитав,
 -То  куди  ти  направляєшся?    Вдома  все  гаразд,  я    тобі  допоможу,  не  така  вже  й  легка  твоя  валіза.  
-Тут  недалеко,  я  зупинюся  в  гуртожитку  для  працівників  заводу.  В  ньому  мешкала  під  час  практики.  Напередодні  передзвонила,  на  якийсь  час  мені  виділять  кімнату.  А  завтра  піду  в  лікарню,  здам  всі  папери,  вирішу  питання  з  житлом.  Можливо  запропонують  щось  краще,  як  ні,  то  винайматиму  квартиру.  Здається,    тут    з  цим  проблем  немає.
   Збігали  хвилини…  Максим  лише  тепер  помітив,  що    повітря  зовсім  інакше,  чим  в  Києві,  що  вже  говорити  про  схід  України.  Коли  чув  гучний  гул  грузового  автомобіля,  поневолі  дивився  в  ту  сторону,  немов  чекав  чогось  непередбачуваного.  Як  добре,  що  у  нас  тихо…Думки  втішали  його…
     Коли  вони  вже  стояли  біля  парадного  входу  гуртожитку,  ледь  схиливши  до  неї  голову,    запитав,
 -То  я  маю  надію  на  зустріч?
-Ну,  якщо  дуже  хочеш,  то  чому  ні?  Правда  мені  ж  треба  все  вирішити,  знаєш,  яку  б  кімнату  де  не  знайшла,  напевно  в  ній  треба  буде    навести  лад.  Ну,  ти  ж  розумієш,  побілити,  чи  замінити  шпалери,  врешті  повісити  фіранки,  щоб  було  комфортно.
Він  слухав  і  весь  час  намагався  дивитися  в    її    очі,  дізнатися,  чи  щиро  говорить,чи  може    лукавить.  А  раптом  хоче  з  ним  пофліртувати  та  й  на  цьому  кінець.  Не  думає  про  сімейне  життя,  а  чи  захоче  піти  зі  мною  під  вінець,  ну  звичайно,  якщо  я  їй  сподобаюся.А  чи  захоче,    ще  й  далеченько  від  родини.  Ой,захопила  вона  мене  в  свої  сіті.Та  раптово  пригадав,
-Ой,  ми  ж  не  познайомилися!
Гучний  сміх  привернув  увагу  охоронника,  що  стояв  за  скляними  дверима,
 -Ви,  що  до  нас?
Вона  озирнулась  і  тут  же,  ласкаво  дивилася  на    Максима,  немов  огортала  теплим  поглядом,    
   -Так-  так,через  пару  хвилин.
   Уже  усміхаючись  один  до  одно,  знайомились.  Легке  рукостискання,  він  на  якусь  мить  затримав  її  руку.  Почувши  ім`я    -  Надія,  відразу  подумав-  мабуть  моя  надія,  яку  я  завжди  тримаю  в  серці,  що  все  має  бути  добре.
   Минуло  три  дні…  Максим  відсипався  після  теплої  зустрічі  з  батьками  ,  з  тіткою  Марією  (по  батьковій  лінії)  та  з  друзями.  Вчора  побував  на  роботі,  попередив,  що  за  тиждень,  буде  готовий  приступити  до  своїх  обов`язків.  Позмінна  робота  його  влаштовувала  та  й  чому  не  тішитись,  адже  зараз  не  всім  повезе    влаштуватися  відразу.
 Михайлові  написав  СМС,    що  вже  вдома.  Але  йому  дуже  кортіло  розповісти  про  знайомство  з  Надією.  А  поки  ж,  сам  собі  зізнавався,  розповідати  майже  не  було  про  що.  Він  подзвонив  їй  в  той  же  вечір  та  вона    відповіла,  що    ще  все  не  вирішено,  щоб  поздвонив  через  три  дні.
Хай  йому  грець,  потягуючись  в  ліжку,  з  телефоном  в  руці,  немов  розмовляв  сам  з  собою.  За  вікном    сонячний  день,  а  його  наче  лінь  звалила  з  ніг.  Проміння  досягало  обличчя,  приємно  пестило,  відчував  тепло.    Від  задоволення  примружував  очі  і  уже  рахував  -  один,  два,  три…  й    голосно  на  всю  кімнату,-  Рота  підйом!
Зірвавшись,  прямував  у  ванну  кімнату.
     В  квартирі  пахло  м`ятою…    Сім`я  пила  чай,  насолоджувалася  запахом    м`яти.  Батьки  переглядались  між  собою,  але  мовчали.  Помічали,  що  в  душі  сина,  щось  відбувається.  Але  не  хотіли  турбувати  запитаннями.  Адже  й  так,  два  дні,  як  на  допиті,  що    і  як.  Але  всього  не  розповісти,  багато  чого  під  знаком  »таємно».  
   Пізно  ввечері,  Максим  стояв  на  балконі,  декілька  раз  набирав  її  номер  телефона…  До  душі  підповзало  розчарування,  а  може,  просто  розіграла  мене…  Так,  як  іноді  поступають  дівчата,  щоб  більше  до  себе  привернути    увагу.  Та  тут  же  відігнав  цю  думку  –  за  фахом  лікар,  ой  навряд  чи  фліртуватиме.  Професія  відповідальна  та  й  після  закінчення  університету  не  така  вже  й  молоденька,  саме  час  звити    гніздо.
Він  так    задумався,  що  коли  на  телефоні  заграла    мелодія,  злегка  здригнувся.  Так,  це  дзвонила  вона.  Мов  та  пташка  щебетала,  
розповідала  про  роботу,  про  те,    що  вже  наклеїла  шпалери  і  на  вікно  повісила  нові  фіранки.  Їй  на  пів  року  дали  дозвіл  на  проживання,  а  згодом  вирішать,  як  бути  далі.На  жаль,  в  містечку  в    цей  час  нових  будинків  не  будували.Приватні  квартири,  люди  здавали  в  аренду  під  офіси,  тільки  там  виконувались  ремонтні  роботи.  Йому  здавалося  він  би  слухав  і  слухав  її,  тому  й  не  наважився  перебити  і  .запитати,  чому  не  подзвонила  раніше.Адже  вже  й  справді  була  пізня  година,чекав  поки  закінчить  емоційно  розповідати  про  себе.  Нарешті  вона,  немов  підбила  підсумки,
 -Ну  от,  здається  я  тобі  про  все  розповіла.Ало,  ти  мене  слухаєш?
-Звичайно,  не  хотів  перебивати.  Я  зранку  чекав  твого  дзвінка,  сама  наклеїла  шпалери,  хай  би  прийшов  допоміг..
-Вибач,  просто  незручно,  адже  ми  зовсім  мало  знаємо  один  одного.
   -Давай  зустрінемося  завтра,  ти    роботу  закінчуєш  о  котрій  годині?  
-  Гадаю,  десь  о  шістнадцятій  звільнюся,  не  раніше.
-  То  я  підійду  до  лікарні.
Вони,  ще  перекинулися  декількома  фразами  і  побажавши  один  одному  доброї  ночі,  попрощалися.  Зоряна  ніч…  ніч  роздумів  і  сподівань,  ніч  спогадів  і  світлих  мрій,  а  зорі  немов  заколихували  їх,  заводячи  в  таємність  ночі.
   Наступного  дня  він  зустрічав  її  біля  лікарні.  Вона  вразила  своєю  чарівністю.  Одягнена  в  сукню  блакитного  кольору,  яка  підкреслювала    фігуру,  дуже  пасувала  їй.  На  обличчі,    ні  гриму,  ні  помади,  волосся  спадало  не  плечі.  Він  перед  нею  стояв  бадьорий,  усміхнений,    чорне  волосся  злегка  пристало  на  чоло,  деінде  виднілись  краплі  поту.  Напевно  так  поспішав  -  зробила  висновки  й  легкою  ходою  пішла  вперед,
-Що  думав,  що  поспішаєш  на  потяг  і  він  тебе  не  почекає..
-Все  може  бути,-  рукою  торкнувся  її  плеча.  Вона  розвернулася  до  нього,ти  щось  хочеш  сказати?
-Хочу  ще  раз  подивитися  в  твої    чаруючі  очі.  І  запропонувати  прогулятися    до  річки,  у  нас  прекрасні  місця,  є  нащо  подивитися.  А  потім  сходимо  в  кав`ярню  чи  ресторан,
-Та  ні,  краще  в  кав`ярню,  там  публіка  інакша,  музика  різна  і  весела,  і  тиха.  Он  у  нас  в  Ніжені,  можна  навіть    в  кав`ярні  послухати  музику    Бетховена  і  Баха  «  к  Элизе»
-Ух!  –вирвалося  в  нього,    відразу  взяв  її  під  руку,
-Я  десь  читав,  що  лікарі  люблять  слухати  музику  цих  композиторів.  
-О,  я  обожнюю  цю  плавну  музику,  закривши  очі,  немов  літаєш  до  піднебесся  і  наче  чуєш,  як  вона  підіймається    і  поступово  десь  далеко  –далеко  зникає.Та  все  ж  залишає  на  серці  тепло,  приємне  відчуття  спокою  і    задоволення.
 Його  очі  бігали  по  її  обличчю.Вона  коли  говорила,злегка  почервоніла  і  час  від  часу    повільно  закривала  очі    і  также  повільно    їх  відкривала.
 То  де  ж  було  втриматися….    Він  притиснув  її  до  себе,  .припав    у  поцілунку.  Відчув,  як  вона  на  якусь  мить  завмерла,  руками  ніжно  торкнулася  його  обличчя.  Який  то  солод  ті  уста…він  ледве  відпустив  її    й  немов  соромлячись  опустив  очі.  Вона  ж,    поправила  волосся,  усміхнулася,  крутнулася  на  одній  нозі.  Добре,  що  туфлі  не  на  підборах  -  відразу  подумав  -    напевно  б  так  рівновагу  втратила.  Та  лише  мить,  попрямувала  навпростець,  через  дорогу,  до  річки.
   В  цей  вечір,  він  майже  о  півночі  повернувся  додому.Хоч    і  подзвонив,що  буде  пізно  та  батьки  всеодно  не  спали.  Коли  вже  вийшов  з  ванни,батько  на  кухні  пив  воду,  запитав,
-Сину  в  тебе,  що  є  дівчина?
-Так  тату…  є…    І  думаю,  що  скоро  вас  познайомлю.
       Максим,  вклавшись  в  ліжко,  телефон  поставив  на  зарядку  і  немов  сонна  думка  закопошилась  в  голові-  тепер  мені  буде  що  розповісти  Михайлу.
     Уже  минали  серпневі  дні…І  вечорами  до  землі  припадала  прохолода…Люди  збирали  урожай  і  надіялися,  що  закінчиться  війна,а  її    на  жаль,  наче  й  ніхто  не  думав  закінчувати.  На  мирній  частині    країни  життя  продовжувалось  за  своїми  звичаями
   Надія  й  Максим  зустрічалися  два  ,  а  то  й  три  рази  на  тиждень.  Вона  розповідала  про  свою  роботу,  а  він  про  свій  магазин  і  покупців,  які  інколи  намагалися,  щось  поцупити.  В  суботу  йшли  в  кав`ярню.  До  себе  в  кімнату,  вона  запросила  його  лише  один  раз,  вважала,  що  непристойно  залишатися  один  на  один.  Адже  гуртожиток,  є  гуртожиток,  тим  паче  тут  жили  і    сім`ї.  Навіщо  їй  якісь  плітки,  розмови.  Містечко  невеличке,  а  люди  не  завжди  без  заздрощів.  Вважала,  що  професія  лікар,  не  має  бути  спаплюжена  своєю  поведінкою.Нівякому  разі  не  можна    до  себе  привернути  увагу  необдуманою  поведінкою.
Максим  же    ділився  з  Михайлом.Звичайно  чоловік,як  дізнався,що  вони  зустрічаються,  аж  засвистів    в  телефон,
-Ой,.то  ти  напевно  точно  по  вуха  закохався,  ти  немов  в  карти  виграв,  тобі  повезло,  де    зараз  ті  дівчата,  без  макіяжу.  Така  гарненька,  ще  й  лікар,  велику  пташку  спіймав.  Ой  дивися,  щоб  ніхто  не  вкрав.  
   Після  спілкування,  Максим  мав  бажання  зблизитися  з  нею,    напрошувався  в  гості,  але  вона  категорично  відмовила.  Він  давно  думав  над  тим,  щоб  познайомити  її  з  батьками  та  не  знав,  вірніше  сказати,  боявся,  що  відмовить.
   Минуло    більше  двох    місяців…  Одного  вечора,  Максим  перед  побаченням  поговорив  з  Михайлом.Той,  напевно  щось  святкував,був  дуже  веселий,  його  добряче  висварив  за  нерішучість.  
     І  він,  як  завжди  після  роботи,  зустрівся  з  нею,  в  душі  відчував  порив,  готовий  був  звернути  гори.
   Доволі  сиро  й  прохолодно,  вже  майже  голі  дерева,  під  ногами  шурхотіло  листя.  Вона  взута  в  чобітки  на  підборах  і  в  осінньому,  коричневого  кольору  пальто,  тулилася  до  нього,
 -А  знаєш  я  замерзаю,  аж  холод  по  спині,  може  підемо  в  кав`ярню,  вип`ємо  кави,зігріємося,  послухаємо  музику.
Мабуть  саме  нагода  відкритися…  Рішуче  підійшов  до  неї,
 -Надійко,  я    вже  давно    хочу  зігрітися,  зігрітися    в  обіймах    твоїх,  пізнати  трепіт  твого  тіла,  твою  ласку.
Вона    позадкувала  до  дерева,  очі  полізли  на  лоб,  це  що  з  ним?  
А  він  немов  завівся  і  не  знати  від  чого,чи    пригадав  слова  Михайла,  чи  може  теж  проймав  холод,  розмахував  руками.  Несподівано  пригадав  вірш  Юрка  Ізрика    -  »  Я  жив  би  з  тобою  на  дикому  острові»,  закінчивши  читати,
-І  твої  очі  сині,мені  вже  давно  не  дають  спати.
Поспіхом    підійшла  …  рукою  торкнулася    чола,
 -Ти  часом  не  захворів?
-  О,  ні  кохана  що  ти-  гучно  сказав  і  поцілував  її.  
Легенько  звільнилася  від  обіймів,
 -Ти  знаєш  такі  вірші?
 -А  що?  Ти  лікар,  любиш  музику,  а  я  люблю  читати  і  художню  літературу,  і  вірші  про  кохання.  Ось  послухай    »  Мені  ти  приснилась  давно»  Володимира  Сосюри.
Вона,  задивившись,  як  емоційно  він  читав  вірш,  кожне  слово,  немов    пропускав  через  себе,  трохи  позаздрила  йому.  Як  добре,  має  час,  а  тут  вся  література  тільки  про  хвороби,  про  ліки.
Чи    пожаліла,  чи  за  покликом  серця    підійшла  до  нього,  той  погляд  в  очі,  як  промінь  сонця,  застигли  в  поцілунку.
А  чи  то  кров  по  жилах  так  закипіла,  він  легко  підхопив  її  на  руки,
 -Надійко,  я  тебе  кохаю!  Скажи  для  чого  нам  ці  муки.  Адже  не  діти,  нам  би  радіти,  що  ми  зустрілися.  Для  мене  ти,  як    світла  зірка  на  захмареному  життєвому  небі.
Кипіла  кров,  розходилась  по  жилах…  поставив  її  на  ноги.  За  мить    припав  перед  нею  на  коліна,  поцілував  їй  руку,  
 -Скажи  ти  підеш  за  мене?  
Вона,  не  сподівалась  на  такі  події,  наче  трохи  злякалась,  зненацька  рукою  прикрила  йому  уста  і  гучно,
 -Ні  не  треба  зараз  обручки!  Почекай!  Хай  потім!
І  вже  тихіше,
 -Давай  трохи  почекаємо,  адже  я  не  знаю  твоїх  батьків.  Як  вони  мене    приймуть  ?  Напевно  й  мої  батьки  захочуть  тебе  побачити  перед  таким  відповідальним  рішенням.
   Як  сніг  на  голову  -    її  слова  про  обручку.  І  тут  немов  зрадів.  От  телепень,  я  ж  її  навіть    не  купив.  В  солодкому  поцілунку  злегка  затремтіло  тіло…    відійшов  в  сторону,
 -Ти  права…  я  давно  думав  це  зробити,чомусь  не  наважувався…  Давай  в  неділлю,  я  заберу  тебе    з  гуртожитку,і  познайомлю  з  ними,  не  бійся  -    вони  в  мене  добрі.  Тим  паче  нам  з  ними  не  жити.  Бабуся  живе  в  двокімнатній  квартирі.  Давно  батьки  її  звуть  до  себе.Вона  ж  не  хоче  покидати  квартиру,  мені  у  спадок  залишає.
 -Гаразд,  ось  так  краще.  Гадаю  поспішати  нам  не  варто.  
Немов  сонячне  тепло  її  підстерегла  думка  -  а  я  журюся,  де    через  три  місяці  буду  жити.  
   Він  провів  її  до  гуртожитку,  поспішав  додому.  Хода  напрочуд  швидка.  В  душі  себе  сварив,  адже  давно  треба  було  купити  обручку.  Що  я,  як  той  індюк  белькочу,розповідаю  про  тих  покупців,  а  про  основне  забув.  Михайло  правду  казав,  відстаю  від  життя  .  А  тут  вже  й  посміхнувся,  згадав  його  слова  -  це  після  його  слів  за  нерішучись,  мене  так  прорвало.  Сам  собі  дивуюсь,  навіть  вірші  пригадав.  Але  ж  так  давно  їх  читав,  коли  уже  й  не  пам`ятаю.
     На  наступний  же  день,  купив  каблучку  для  заручин,  в  душі,  за  свою  безпорадність,  недолугість,  знову  картав,  соромив  себе.
   В  неділлю  моросив  дощ….Максим  зайшов  до  неї  в  кімнату,
 -  Привіт,-    поцілував  в  щоку
 Уже  одягнена  в  пальто,  перед  дзеркалом,  вона  на  шиї    поправляла    білий  шарфик,
 -  Привіт!  Щось  така  погода…  і  мені    мій  вигляд  не  подобається.  Може    гігієнічною  помадою  придати    блиску  губам?  Що  скажеш?
 -О,  ні-ні!  Що  ти  люба!  Ти  маєш  природну  красу,  саме  нею  мене  приворожила.  Я  не  вважаю,  що  накласти  макіяж  -  це  добре.Людина  має  бути  такою,  як  є.
Від  здивування  піднялися  брови,закліпала  очима,
 -Що  справді?!  Ну  гаразд,  тоді  пішли.Он,  бери    торт,  квіти,я  вранці  купила.
-Та  це  ж  я  мав  по  дорозі  заскочити  в  магазин,  купити.
Уже  зоринки  в  очах,  хитрий    погляд,  підморгнула  йому,
 -Маю  свекрусі  догодити,  чи  ти  щось  маєш    проти?  Це  ж  я    до  вас  йду  в  гості,  а  перший  раз  йти  в  квартиру  пусто  не  можна.  Кажуть  звичай  такий…
     Осінній  вечір…телий  і  привітний,  хоч  за  вікном  все  ще  моросив  дощ…Його  батьки  її  зустріли  привітно.  Довелося  розповісти  про  своїх  батьків,  похвалилася,  що  має,  ще  брата,який  навчається  в  одинадцятому  класі    Тільки  тепер  Максим  почув,  що    її  мама    в  поліклінніці  працює  медсестрою,  а  батько  в  Києві  перевозить  пасажирів  на  своїй  маршрутці.  Злегка  хвилювався  і  червонів,  чому  не  запитав  про  її  батьків.  А  Надія  вся  розпашіла,  позирала  на  нього,  наче  чекала  підтримки.
Вони  вже  одягалися,    Наталя  Петрівна  сказала,
 -А,  як  же  це  ми  познайомимося  з  батьками,  так  далеко.
Надія  навіть  усміхнулася,  
 -Думаю,  ми  до  Києва  потягом  поїдемо,  а  там  тато  зустріне,  маршруткою  завезе  в  Ніжин.
Максим  навіть  поцілував  маму  в  щоку,
 -Дякую,а  я    вже  думав,  як  це  вмовити  вас  поїхати.
Надія  задоволена  гостинністю,  мило  усміхнулася,
 -Дуже  дякую.  Приємно  було  познайомитися,  поспілкуватися.
     Вони  йшли  під  однією  парасолею  і  їм  не  було  тісно….    Він  був  на  сьомому  небі  від  щастя.  Бачив,  що  вона  всім  задоволена,  хотів    залишитися  на  ніч  в  неї.
 В  нагрудній  кишені  його  курточки  лежала  обручка,він  відчував  її  і  притискав  до  себе  Надію.  Надіявся,  що  цього  вечора  він  одягне  їй  обручку  і  вкотре  скаже  ,що  кохає  її,  не  зможе  без  неї  жити.
   Минули  зимові  свята…  Через  тиждень  після  Водохреща  в  ресторані  гучно  грали  музики.  Надія  і  Максим,усміхнені,щасливі,      танцювали  перший  танець.Родина  й    друзі  задоволено  спостерігали    за  ними.  А    Михайло  –  боярин  на  весіллі,  вкотре  припрошував  гостей  випити  за  здоров`я  молодих  і  часто  кричав  гірко.

                                                                                                                                                       12.03.2021р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907738
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Ольга Калина

Встань, Тарасе, подивись

Встань,  Тарасе,  подивись
На  Вкраїну  нині:
Чи  багато  помінялось
В  козацькій  родині?
А  чи  вільно  і  щасливо
Живуть  у  ній  люди,  
Чи  радіють,  й  лине  пісня
Солов’їна  всюди?
Подивися,  чи  впізнаєш
Ти  Дніпро  і  кручі,  
А  чи  гірко  заридаєш,  
Що  ми  -  невезучі?  
Бач,  немає  і  донині  
Ладу  в  Україні.
Прості  люди  в  тім  невинні,  
Що  ми  не  єдині.
І  що  в  кожного  ще  досі:
«Його  скраю  хата»,
А  при  владі,  "у  корита",  
"Жидівня"  проклята.  
Обдирають  рідну  неньку,  
Як  тоненьку  липку
І  кінця  оцим  грабункам  
Ще  досі  не  видно.  
Нині  знову  в  нас  триває  
Війна  з  москалями.  
Землю  кров’ю  поливаєм
Й  гіркими  сльозами  -  
За  синами  матері
Виплакали  очі.  
"Ще  не  вмерла  Україна"  -
Слова  ці  -    пророчі...  
Ще  не  вмерла  Україна
І  не  вмре  ніколи.    
Вірим  -  буде  ще  єдина
І  здобуде  Волю!  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907405
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Іскра не твоя

Як  цвіт  кульбаби,  буйний  вітер  нас  розніс.
Не  повернути  весняних  емоцій.
Це  ніби  йти  сліпому  у  дрімучий  ліс.
Невідомість  висить  на  кожнім  кроці.

Оте,  що  долею  написано  тобі
Не  перепишеш,  пізно  вже  писати.
І  не  веди  з  собою  марно  боротьби.
Для  чого  ці  в  душі  німі  дебати?

Багаття  не  розпалиш  після  довгих  злив.
Обходь  мене,  прошу,  щоб  я  не  звикла.
І  не  шукай  тепер  торішнього  мотив.
Я  іскра  не  твоя.  Даремний  виклик.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907731
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021


НАДЕЖДА М.

НІЧ УКРАЛА СОНЕЧКО

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nN9a0EYOBGs
[/youtube]
Прилетіла  ластівка,
Сіла  край  вікна.
Ти  така  гарненька,
Чом  же  ти  одна?

Загляда  в  віконечко,
Хоче  щось  спитать.
Чом  немає  сонечка?
Що  їй  тут  сказать?

Ніч  украла  сонечко
Тепле,  золоте.
Зажурилась  пташечка,
Хоче  взнать  не  те.

Чи  живуть  у  щасті
Люди  на  землі?
Чи  шляхи  тернисті,
І  тому  сумні?

Подивилась  в  очі,
Відповідь  така:
Дні  темніші  ночі,
Життя  жебрака.

А  ти  пташка  вільна,
Щастя  пошукай.
Будь  в  дорозі  сильна,
Біди  всі  здолай...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907713
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Valentyna_S

Замальовка

Біснуються  у  березні  завії
На  кришталевій  крапельці  тепла,
А  небо  лебедіє  й  журавліє,
Бо  вже  весна.  Весна.

Вона  ступає  обережно  краєм,
До  річок  закликає  береги,
Уверх  піднятись  просить  шовкограїв—
А  їм  не  до  снаги.

Не  втямить:  сновидіння  це  чи  прокид.
І  первоцвітами  не  пахне  сніг…
Відчуло  сонячне  проміння  докір
Й  заластилось  до  ніг.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907683
дата надходження 11.03.2021
дата закладки 12.03.2021


Vita V-D

Звичайна жінка

А  я  би  весною  квітла  в  кожному  рідному  серці,
Щоб  бачити  очі  щасливі  навколо  та  у  люстерці.

А  я  би  теплом  зігріла  кожнісіньку  змерзлу  душу  -
Моя  щиросердність  безмежна,  тому  поділитись  мушу.

А  ще  би  світанком  стала,  для  тих,  кого  ніч  втомила
І  зболені  давні  рани  живильними  росами  вмила.

Вітрилом  була  б  у  морі,  водою  в  сухій  пустелі,
А  в  сірі  життєві  фарби  яскраві  лила  акварелі.

Давала  би  силу,  ласку,  віру,  любов  і  надії
І  зіркою  з  неба  впала  б,  здійснити,  щоб  ваші  мрії.

Для  когось  вірна  дружина  і  краща  у  світі  доля,  
Комусь  найдорожча  мама,  чи  Богом  дарована  доня.

Для  когось  далека  мрія,  з  минулих  часів  сторінка,
Та  як  би  мене  не  назвали  -  я  просто  звичайна  жінка.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907356
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Родвін

Я  тебе вітаю з святом !

Пам'ятаю,  як  терпля́че
Ми  сиділи   разом  з  татом,
Я  своїм  пером,  скрипля́чим*,
На  листі́вочках   писав  :

"...я   тебе  вітаю  з  святом   !  "
Й  побажання  додавав.

З  батьком,  ра́зом,  мудрува́ли,
Ще  й,  до  речі   -  римува́ли  !

Правда,  був  я  нетерпля́чий,
По  конвертах  розкладав  
І  мерщій  гулять  тікав.
Толк,  звича́йно,  був  дитячий...

Підписав  я  :   мамі  й  бабці,
Всім  дівча́ткам  в  нашім  класі,
Щось  по  пошті  відправля́в,
Прямо  в  руки,  щось  вручав,

А  дівчаткам,  зранку,  в  парти
Ми  листівки  розклада́ли  !
Щоб  дівки́  не  забігали,
Хтось  один  стояв  на  варті  !

Потім  хлопці  всі  стояли
Й  з  Восьмим  березнем  вітали  !
Дружно,  хором,   всім  бажали,
Бо  любили  й  поважали  :

-    Щоб  щасливо  й  довго  жи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  хворіли  !  
     В  навча́нні  у́спіхів,  в  труді  !  
     Завжди́   були,   щоб  молоді  !  

В  кінці   -  щасли́вих  до́вгих  літ
Й  весня́ний  радісний  привіт  !  !  !  
   
                         *     *     *

Пройшли  літа́,  вже  й  пер  немає  ...
Свя́та,  ка́жуть,  теж  нема
Це  всерйоз,  чи  жартома́  ...  ?!
Ни́цих**    жартів,  не  сприйма́ю  !  !  !

В  цю  весня́ну  теплу  днину
Щиросердно,  вас  вітаю  !
Хочу  ке́лихи  підняти
І  сказать  на  всю  Вкраїну  :

-   Всіх  з   Жіночим  світлим   святом  !
    Любі   жі́ночки  й  дівча́та,

В  це  прекра́сне  ваше  свято  !
Я  сказав  би  так   багато...
Та  я,  знову,  всім  бажаю,
Бо  люблю  і  поважаю  :

-    Щоб  ви  довгий  вік  прожи́ли  !
     Щоб  ніко́ли  не  тужи́ли  !  
     Натхнення  в  творчості  й  труді  !  
    Завжди́   були́   щоб  молоді  !  

А  ще  -  щасли́вих  довгих  літ
Й  весня́ний  ра́дісний  привіт   !  

                            *     *     *

*скрипля́чий  -uk.WorldwideDictionary.org  
СКРИПУ́ЧИЙ (який  утворює  скрип;  про  голос  -  
неприємний  різкий), СКРИПЛИ́ВИЙ, РИПУ́ЧИЙ.

**ни́ций  -  uk.WorldwideDictionary.org  ОГИ́ДНИЙпідсил.,ГИДКИ́Йпідсил.,
МЕРЗЕ́ННИЙпідсил.,МЕРЗО́ТНИЙпідсил.,
ЧО́РНИЙпідсил.,СВИ́НСЬКИЙпідсил.  розм.,ПАДЛЮ́ЧИЙпідсил.

                            *     *     *

Фото    http://ped-kopilka.com.ua/images/artikl06/54%281%29.jpg




08.03.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907181
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Сердечна октава

Я  стежину  пройду  де  ще  юності  мить  вирувала
Та  душа  назавжди  ті  хвилини  чарівні  вбирала,
Крок  за  кроком  іду,  споглядаючи  милі  події,
Де  у  розкоші  трав  заховались  дівочі  ще  мрії

Ось  і  рідні  місця,  і  верба  вже  розкинула  віти,
Навіть  чути  слова  такі  трепетні,  як  милі  діти,
Заспівало  усе  під  грайливі  дитячі  мотиви,
Посміхнулось  лице,  як  приємно,  що  всі  ми  щасливі

Зелен  гай  гомонів  і  нагадував  милі  хвилини,
Де  вже  вились  у  даль  незабутні,  рідненькі  стежини
І  трава  килимком  додавала  природі  піару,
Кожна  мить  дорога  натискала  сердечну  октаву.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907488
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Букет для тебе

В  руках  моїх  троянди  білі,
Тобі  кохана  їх  несу.
Твої  уста,  мов  вишні  спілі,
Я  сік  вишневий  з  них  зіп'ю.

І  хоч  зима  на  дво́рі  в  танці,
Не  поступається  весні.
Співають  птахи  оду  вранці
І  чути  звуки  голосні.

Моя  лебідко,  незрівнянна,
Для  мене  ти  -  весняний  цвіт.
В  моєму  серденьку  -  кохана
І  найдорожча  стільки  літ.

В  очах  твоїх  любов  іскриться,
Даруєш  щастя  ти  мені.
З  тобою  наші  таємниці,
Лиш  знають  зорі  осяйні.

Візьми  букет,  голубко  мила,
Трояндою  завжди  цвіти.
Кохання  -  то  велика  сила,
Його  ми  будем  берегти.




пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907518
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Ніна Незламна

Ото прорвало, так прорвало… ( проза)

     Спекотне  літо  …    Людей  на  залізничному  вокзалі,  як  комах.    При  спілкуванні  шум,  то  гучніший,  то  тихіший.  На    якусь  хвилину,    чи  на  декілька  секунд,  коли  диктор  оголошує    про  прибуття  потяга,  чи  відправлення,  той  шум  перетворюється  на  гудіння  й  його  відлуння    підіймається    вверх  й  раптово    десь  губиться.  
   Широкий  перехід      для  переміщення  пасажирів,    весь  осяяний  сонячним  промінням,    що  потрапляє  через  доволі  широкі  й  високі  вікна.  Воно    проникає    між  рядами    тунелів  для  виходу  на  платформи  і  на  іншу  сторону,  де  в  ряд  стоять  крісла  для  сидіння.
   Вокзальне  життя  кипить…  В  переході  …    пасажири,  то    проходять  спокійно,  то  поспішають.  Іноді    у  штовханині  почуєш      чиїсь  суперечки.  Хтось,    оминаючи    інших,    на  колесах  везе    валізу.    А    хтось    вже  й    з  ким  небуть  стикаюється,  здивовано  позирнувши  один  на  одного,    люто  бурмочачи,    поспішає.  Але      можна  й    помітити    усмішки  на  обличчях.
     Два  хлопці,  присівши  на  крісла,    прислухалися  до    інформації  диктора,  звертали  увагу    на  пасажирів,  що  рухалися  по  переходу.    Хлопці  одягнені    у    форму  охоронця,  хоча  насправді    іхали  з  АТО.  Вони,    два  роки  поспіль,  за  контрактом      захищали  кордон  України.  
       Максим  -    чорнявий,    худорлявий  хлопець,    з  містечка,  ще  не  одружений.  Хоча  й  має    красиві  карі    очі  та  чорні  брови,  але  ніяка,  з  знайомих  дівчат,    не  змогла  причарувати,  сподобатися.  Він  виховувався  в  сім`ї  педагогів.  Хоча  й  працював  охоронником,    в  одному  з  магазинів  міста,  але  чомусь  кохання  обходило  стороною.  Не  розумів  дівчат,  які  фарбували  волосся  та  на  обличчя  наносили  макіяж.    Саме    таких,  що  сидять  на  касах,  тільки  й  подивитися,    ніби  на  змаганні,    хто    з  них    більш  яскравіші  фарби  нанесе    на  обличчя.    Що  до  покупців,  тут  тим  паче,  очі  розбігаються  й  кожна  з  дівчат  посміхнеться,  намагається  до  себе  привернути  увагу.    Але  він  би  був  щасливим,  якби    мила    дівчина  підкорила  його  серце  своєю    природною  красою.  Мала  довге    волосся,  ну  і  звичайно  без  шкідливих  звичок.  Біля  себе  не  уявляв    дівчини  в  кричущому,    яскравому  одязі,  але  в  той  же  час  мріяв,  щоб  вона  одягалася  модно,  вишукано.  Друзі    дивувалися,  але    при  розмовах,  щоб  змінити  свою  думку,    він  завжди    непохитний.    Інколи    над  цим  замислювався,  чому  так?  Та    відразу  ж    себе  заспокоював,    я  правий,    як  і  мама.  
 Вона    вчителька  української  мови,  при  спілкуванні,  завжди  підкреслювала,  що  одяг    багато  говорить  про  характер  людини.    І  сама    завжди  одягалася    зі  смаком.  Мабуть  це  йому    й    передалося,    разом  з  материнським  молоком.  Його  навчили  бачити  красу  природи.  Тож  він  і  сподівався,  що  все  має  бути  відповідним.
   Михайло  ж  -    молодий    чоловік    міцної  статури,  на  обличчі  виглядав    симпатичним  хлопчиськом  з  сірими  очима  та  русявим  волоссям.  Одружився,  ще  до    служби  в  армії,  має  3-  річну    доньку.  Коли    показував  фото    дружини  й  доньки,  очі  світилися  щастям.  Вже  закривав    їх  і  мріяв  живим  і  здоровим  повернутися  додому.      Дуже    любить  своє  село,  працелюбний,  тому  й    не    подався  у  місто,  як  багато  його  однокласників.    З  батьком,  ще  хлопцем  ,  зібрав  власний  трактор,    який  дуже  потрібний  у  господарстві,  чи,  щось  перевезти,  чи  зорати  город.  Михайло  з  дружиною  й  донькою    мешкав  у  бабусиній  хаті,  яка  залишилася  на  спадок.  Складав  гроші,  хотів  придбати  автівку,  саме  в  цей  час  у  військоматі  й  запропонували  скласти  контракт.  
     Нарешті  хлопці  почули  голос  диктора,    повідомила  про  відправлення  швидкісної    електрички  з      першої    колії  приміського    вокзалу.  З  рюкзаками  за  плечима,  стрункі,    підтягнуті,  швидкою  ходою,  наче  в  строю,  загубилися  серед  пасажирів  .
     Біля  вагона  вже  стояло  багато  пасажирів.  Молоденька,  білява  провідниця,  до  всіх  привітно  посміхалася,  перевіряла  квитки,  запрошувала  у  вагон.
-Ну  нарешті  ,    ось  наші  місця,  падай,-  звернувся  Михайло  до  друга,    хустинкою  витирав    чоло.
       Як  кажуть,  усі  місця  відповідно  до    придбаних  квитків  зайняті.  Електричка  набирала  швидкість…  За  вікном  миготять  стовпи,    потяги,  згодом  будинки.  А    далі    квітучі    пагорби  й  зелені    посадки.  Інколи  й  виднілися  поля  з  буряком  та  соняхом.  Електричка  злегка  погойдувалася,  наче  запрошувала  розслабитися,  подрімати.  Але  інколи,  через  скло,  прямо  в  очі  світили  сонячні  промені,    заважали  це  зробити.  
     Їх    місця  майже    серед  вагона.  Максим    присів  на  середнє  місце,  крайнє  дісталося  Михайлу.  Трохи  уговтавшись,  знявши  з  себе  напругу,  роздивлялися    пасажирів.    В  їхньому  купе      три  жінки  бальзаківського  віку  й    худенький  дід.  Старий  весь  час  обіймав    свій  кошик,  який  тримав  на  колінах.  Кошик  накритий  чорною  рядниною,  що  він  віз  в  ньому  не  знати.  Але    часто  кліпав  очима,  з  осторогою  позирав  на  кожного,    можна  було  подумати,  що  везе  щось  дуже  цінне.
В  одному  з  купе  сиділа  компанія  молодиків,    про  щось  весело  розмовляли,  вигукували  якісь  слова,  за  мить  лунав  сміх.  За  годину  в  вагоні,  хоча  й  вікна  відчинені,  але  стало    доволі  душно.  Михайло  нахилився  до  Максима,
-Ти  подивися,  он  там,  через  два  купе  вперед  ,  бачиш    яка  дівчина  славна,  трохи  засмагла.  І  все  при  ній,  як  кажуть  люди.  Як  тобі    така?  Здається    одна  з  накращих  варіантів.  Ну  ….  та    з  навушниками,  в  чорній  футболці,  білявка,  губи  такі  пишні,  як  в  моєї    Надійки.  Цікаво,  що  вона  слухає?  Помітив,    то  зведе  брови,  наче  трохи  сердита,  то  вже    так  мило    усміхнеться,  немов    до  сонячного  проміння,  що    раптово  потрапить  в    очі.  Шкода,    здаля  не  дуже  видно    який    їх    колір.  Та  напевно    світлоока,  якби  чорні,  то    відразу  б    помітив.  Здається  й  без  макіяжу,  як  ти  любиш.    Але  ж  мене  ти  дивуєш,зовсім  без  макіяжу  та  одягатися  не  модно,  нині  чи  й  знайдеш  таку  дівчину!
Максим  ліктем,    його  легенько      штовхнув      в  бік,  шепотів,
-Ото,    їдеш  додому,  згадуєш  свою  кохану    дружину,  а  задивляєшся  на  інших.  Себе  накручуєш  й    мене.
У  відповідь  тихо,
-Тю,…    диви!  Що    меню  не  можна  прочитати?  Це  ж  я  заради  тебе  друже  придивляюся  до  дівчат.  Хоча  не  близько,  але    ж  сидить  обличчям  до  нас.  Може  з  її  купе    хтось  вийде,  підемо  присядемо  біля  неї,  слово  за  слово    та  й  познайомишся.  
--Ну  ти,  як  кіт  на  сметану  позираєш,  наче  шукаєш  для  себе,  чи  хочеш    пофліртувати?  Думаю-  тобі    пора  вгамуватися.
-  Та  ну  тебе,    ти  подивися  в  чому  зараз  одягнені,  в  топиках,  в  шортиках,  що  тебе  не  приваблюють  оголені    плечики  дівчат?
Максим  розсердився,  почервонів,
-Ну  досить  шепотіти!  
Ледь  задерши  голову,    схилився  на  спинку  сидіння,    вдавав,  що  хоче  задрімати.  Сам  же  тишком  –  нишком  привідкривав  очі,  позирав  на  оточуючих.  І  сам  здивувався,  коли  його  погляд  зупинився  на  тій  самій  дівчині.  І  чому  надмірно  зацікавився  нею?    Очі  бігали  довкола  і  знову  поверталися  до  неї.
   Правда,  в  дівчини  не  коса,  як  йому    хотілося  б,  але  волосся    торкалося    пишних  грудей.  Відразу    догнала  думка;  справді  нічого  личко  й  футболка  гарно    прилягає  на  тілі,  добре,  що  виріз  невеликий.  Боявся,  що  вона  помітить  його  погляд,  намагався  задрімати,  але  марно.  
По  станції  Козятин  вийшло  багатенько  пасажирів.    В  купе    -    з  ними      залишилася  одна  жінка,    яка  майже  всю  дорогу    дрімала,  час  від  часу  клювала  носом.    Хлопці    з  пляшок    пили  мінеральну    воду,    тож  справді  в  вагоні  було  дуже  жарко.  Звичайно  коли  за  вікном    температура  плюс  тридцять  два  градуса,    за  яку  вже  температуру  можна  говорити  у    вагоні.    Але  сидіти  вже  було  зручніше.  Михайло  присів  біля  вікна,    обома  руками,  ззаду  за  плечі,  обійняв  друга,  прихилив  до  себе,
 -Приляж  на  мене.  Бачиш  вже    пів  дороги  проїхали.
І  знову  зашепотів  над  самим  вухом,
-    Подивися,  з    її  купе  двоє  вийшли.  Може  пересядемо?
-  Ну,  як  це    ти  уявляєш?  Ні  !  Я  хочу  побачити  її  стан,  сидячи  ж  не  зрозуміти  який  має  зріст,  чи  куца,  як  та  Фенька  в  гуморесці  Павла  Глазового.    Чи  не  злякає  нас?  Можливо,  як  жердина,  чого  доброго  виша  на  цілу  голову.  А  в  чому    одягнена    окрім  футболки  -  в  шортах,  чи  бріджах?    А  можливо  й  справді  в  в  спідниці,  як  годиться  дівчині.
-  Ну  ти    даєш!  В  якому  віці  живеш?  Он  моя  Надійка,    майже  все  літо  вдома  в  шортах.  А  чого  й  ні?  Коли  так  спекотно  та  й  мені  любо  подивитися  на  її  ніжки.
-  Я    бачу,    ти  ніяк  не  дочекаєся  ,  коли  вже  будеш  вдома.  Ото  кров  грає!
-  Тю!  -  Михайло,  аж    зайорзався  на  місці,  продовжив,
 -  Може  ти  ще  хлопчик    ніким  нецілований,  чи  прикидаєшся?
Максим    звільнився  від  його    рук,  віддинувся  на  край  сидіння.    В  проході,    біля  тієї  дівчини  стояла  велика  валіза.    Не  помітив  оголених  ніг,  перевів  подих,  це  вже  добре.    З  -  за  пасажирки,  що  сиділа  перед  нею,  було  погано  видно  саме  в  що;  в  спідницю,  чи  в    штани    одягнена.  Але    в  очі  кинувся  клаптик    тканини    синього  кольору.  Напевно  десь  відпочивала,  зробив  висновки.  Цікаво…      їде  сама.  Це  рідкість,  щоб  красуня  й  сама,  а  може  відшила  кавалера,  чи  хтось  буде  зустрічати.  В  голові    рій  думок;    що  взяти  й    ризикнути?  Гарна  панночка,  може  мене  не  відшиє,  їдемо  в  одному  напрямку,    значить    їде  кудись  недалеко.  Ото    було  б  добре,  якби  до    Гнівані.  Ну  гаразд,    немов  умовляв  себе,  як  ще  раз    Михайло  запропонує,  то  так  і  буде    -  або  пан,  або  пропав,  ризикну.
     Раптово,      у  вагон  зайшов  чоловік  кремезної  статури.  Його  їдючий,    дзвінкий  голос    сполохав  пасажирів.  Він  озвучував    назву  товару    і    його  ціну,    придивлявся  до  пасажирів,  пропонував    придбати.    В  руках  тримав  ліхтар,  батарейки,  набір  голок,  серветки,    ще  дещо.
-Ой,  нічого  в  нас  не  змінилося,-      дивлячись  на    чоловіка-  продавця,  сказав  Михайло  й  продовжив,  -  Коли  буде  порядок  і  не  знати.
-Виживають  люди,    а  що  робити,  не  всі  ж  підуть  на  передову,  більшість  хочуть  миру,    спокою.
-  То    що,  цей  крикун    пройде  в  кінець  вагона,  пересядемо  до  неї?  Знаєш,  як    у  нас  кажуть;  попит  не  вдарить  в  ніс.    Та  й    ми  ж  з  тобою  тепер,  як  брати,    країну  від  ворога    разом  захищали,    я  поганого  не  пораджу.
-  Ну  гаразд.  Тільки    відразу  не  гони  коні.  Не  тисни  на  мене.    Я  сам    поближче  придивлюся  ,    там  і  вирішу  знайомитися  чи  ні.
-Ну  добре  –  добре,  буду  мовчати,  як  риба.
   Хлопці,    в  руках  тримали  рюкзаки,  хотіли  підійматися  з  місць.  Слідили  за    чоловіком  з  товаром,  як  несподівано  йому  назустріч  й    вже  за  мить  оминувши  його,    поспішала    повна  жінка,  років  сорока  п`яти.  В  руках  несла    велику  клітчасту  сумку,    посміхалася,  привітним,    лагідним  голосом      пропонувала  морозиво.  Вона  стояла  біля  другого  купе  з  початку  вагона,  пасажири  закопошилися,  передавали  гроші  і  вже  за  кілька  секунд,  взявши    в  руки  морозиво,    дякували.  Максим  помітив,  як  та  білявка,  діставши  з  сумочки  гроші  привстала  з  місця,    направилася  до  жінки  з  морозивом.  Від  здивування,  ледь  щелепа  не  відвалилася,  скривився  наче    жував  цілий  лимон.  Зхрестивши  руки,  приклав  до  плечей,
-Оце  так  облом.  
Михайло  відразу  не  зміг  зрозуміти  в  чому  справа.  Дівчина  -    в  жінки    брала    морозиво  й  саме  розвернулася  намірилася  йти,  присісти  на  своє  місце.  Вона  була  одягнена  в  розірвані  джинси.  Михайло  не  стримався,  долонею  закрив  нижню  частину  обличчя,  щоб  не  привернути  уваги,  ледь  стримував  сміх,
 -Оце  прорвало,  так  прорвало.    Джинси  ніби  пожовані  конем.  Оце  так  мода,  хай  йому  грець!    О,  біс  в  ребро,  ну  хай  би  там  трохи,  а  це  ж…
Максим    різко    взявся  за  плече  друга,  відпихнув    його  від  вікна,  пересів    на  його  місце,
 -О  ні,    вибач,  це  не  мій  варіант!        Ну  хай  би  вдома  так  колись  одяглася,  а  це    ж  між  людей,    ні  -  ні.  На  жаль,  що  модно,  то  не  завжди  красиво!  
За  вікном  мерехтіли  дерева…  .  В  його  в  очах    розчарування,  на  обличчі  скули  ходили  ходором,    чоло  покрилося  потом.  Але  ж  така  славна!    І  навіщо  себе  так  паплюжити?!
Михайло,  хоч  і  почервонів,  але  принишк,    як  миша.  Джмелина  думка-  звичайно  моя  б  дружина  так  не  одяглася,  тож    нині  краще  промовчати.  
   По  відношенню  один  до  одного,    через  розбіжності    у  поглядах,  вони  уже  давно  так  поводилися.  Навіщо  ятрити  душі.    Адже    служба  у  війську  далася  взнаки,    за  ці  два  роки,    багато  чого  навчилися.
     Електричка  -    вкотре  зупинилася    та    через      пару    хвилин      знову  набирала  швидкість.  Їх  серця  втішала  думка  про  зустріч  з  рідними.  Утомлені,  але  щасливі    поверталися  додому.
                                                                                                                                                                                         13.07.2020р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907429
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Ніна Незламна

А я знала, що пройдисвіт ( з гумором)

                                                     (Жартівлива  розповідь)

А  я  знала,  що  пройдисвіт  та  його  кохала
Готувала  йому  їсти,  завжди  одяг  прала
А  він  бачу,  сяють  очі,  пішов  до  діброви
Дівчатка  молоденькі    там,  мають  чорні    брови
За  обрій  сонце  сіда,  кольори  веселкові
Яскраві  лягли  до  землі,  ну  а  я  Миколі
Он  півник  наш,  все  з  курьми,  а  ти,  тікаєш  з  хати
А  я?    Якже  я  миленький,  перестав    кохати…
Немов  хмари  гострі    брови  -  Діти  є,  що  треба
І  чого  ти  причіпилась,  тож  погода  тепла
Тоді  ж  зимонька  була,  з  тобою  зігрівався
Забула,  як  у  сараї    в  ніжностях    кохався.
А  у  мого  Миколоньки      чорнява  чуприна
Мені  казав  на  весіллі  -  що  славна  дівчина
Але  чом,  ото  скурвився,  їй  Богу  не  знати
Вечорами    кудись  зника  -  попробуй  вгадати
Ніч  сиза…    не  сяють  зорі,  от  задачку  маю
Всі  очі  прогледіла  -  але  ж  його  кохаю
Нині  місяць  уповні,  ну,  а  думки,  як  оси
Ми  зустрічали    зірниці,  розчісував  коси
Все  ж…    в  минулому  спливло,  повиростали  дітки
Хоч..  і  волосся  сивеньке,    біжить  до  сусідки
Що  ж…  Придумала,  взяла  зашила  шіріньку
Тож..  хай  бісова  душа  -    мене  має  за  жінку
Поки  той  патик  на  стрьомі,  потрусяться  руки
Чи  й    сусідка  не  почує  матюкові  звуки
Та  на  раз  та  мить  гаряча,упаде  крючечком
Ото  й  будуть  удвох,  тихо    втіішатись  гаєчком
Еге  ж,  якби  ж  ті  думки  почув  хтось,  серед  ночі
Та  я…  напевно  скупа,  від  сліз  витерла  очі
Ясний  ранок,  до  віконця,  лип,  аж  виджу  Раю
Миколу  свого,  геть  голий  -  вийшов  із  сараю.
В  плечі  слідом  викидала,  напевно  труси  й  штани
-Слухай,  ти    не  трави  душу,  порушив,  всі  плани!
Кричала  на  все  подвір`я,  аж  заспівав  кугут
Навіщо  звав,щоб  дізналась,  що  ти  давно(  банкрут)!
Бач,  а  ходив  немов  півень,  хотів  покохати
От,  халера,  вихвалявсь,  ото  навчивсь  брехати
Гнівом  горю  і  бажанням,  піду  до  ставочку
Німфою  -    прикинусь,когось  стріну  на  горбочку
Ну,  як  ні  ,то  так  і  буде,не  повезло  з  сусідом
І  навіщо  я  зв’язалась,ти  ж  давно  став  дідом
Як  не  маєш  пороху,  в  своїй  порохівниці
Тоді  йди  під  три  чорти,  не  приваблюй  дівиці.
А  у  мого  Миколая  вуса,чорні  брови
Та  вже  вийшов  їз  сараю,  ходив  до  корови
ШкодА,    хоч  й  бісова  душа,  минуло  скільки  літ
Простила,  кохання    тліло…    лиш  подивилась  вслід.

                                                                                                   23.02.2021р.

               Дякую  Валентині  Ярошенко  –
Надихнуло  написати,  після  прочитаного  вірша
                 «Такий  у  мене  він    один».
.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905816
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 10.03.2021


НАДЕЖДА М.

Коли сумую за тобою

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LdfX972lisw[/youtube]

Коли  сумую  за  тобою,
То  й  сон  чомусь  тоді  не  йде.
Легенько  скла  торкнусь  рукою,
Мене  твій  образ  віднайде.

І  я  тоді  веду  розмову
Про  наболіле,  про  життя.
Але  від  тебе  все  ж  ні  слова,
Якесь  гірке  передчуття.

Повільно   свічка  догорає,
Химерні  плями  на  стіні.
Я  щось  чекаю  і  не  знаю,
Чому  це  сумно  так  мені.

Скриплять  віконниці  надвірні,
Чомусь  так  страху  надають.
Зірки  поблідли  вже  вечірні,
Незримо  нічку  украдуть.

І  знову  погляд  -  на  вікно:
Твій  образ  марився  анфас  -
Хтось  кинув  квіти  на  це  скло,
І  це  було  не  для  прикрас.

Я  провела  по  них  рукою,
Вода  сльозою  потекла.
І  не  солоною,  гіркою,
І  руку  ніби  обпекла...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907507
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Катерина Собова

Шанс холостякам

Прибула    в    село    Маруся
З    нареченим    Домініком,
Познайомила    бабусю
Із    майбутнім    чоловіком.

Тут    старенька    побажала,
Щоб    жили    довіку    в    парі:
-Для    весілля    буде    зала
В    ресторані,    а    не    в    барі.

Бо    таке    лиш    раз    буває:
Гроші    ми    на    це    зібрали,
Значить,    вас    Господь    єднає,
Щоб    розлуки    ви    не    знали.

-Що    ви,    бабцю?    Що    за    мода?
Не    така    у    мене    вдача:
Заміж    один    раз    виходять
Некрасиві    і    ледачі.

Кожен    шлюб    у    мене    вдалий,
Я    характер    маю    впертий…
Краще    сядьте,    щоб    не    впали:
Нік    у    мене    вже    четвертий!

Крапку    ставити    ще    рано,
Тут    не    знаю    я    упину,
Бо    одна    із    забаганок  –
Ощасливити    мужчину.

Не    моя    вина    у    тому
(Правила    тотожні    з    віком)
Треба    дати    холостому
Шанси    стати    чоловіком!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 10.03.2021


Амадей

Сварить мене батько (авторська пісня)

Сварить  мене  батько,  що  я  волочуся,
Стільки  гарних  молодичок,  а  я  не  женюся,
Стільки  гарних  молодичок,  а  я  не  женюся.

Сварить  мене  батько,  сварить  мене  мати,
Кажуть  вже  пора  до  хати  невісточку  брати,
Кажуть  вже  пора  до  хати  невісточку  брати.

Якби  ж  вони  знали,  чом  я  не  женюся,
Вони  б  сватів  засилали  сватати  Марусю,
Вони  б  сватів  засилали  сватати  Марусю.

Марусинка  гляне,  примружить  очиці,
Нащо,  скажіть  мені  люди  їхні  молодиці,
Нащо,  скажіть  мені  люди  їхні  молодиці.

На  Меланки  піду,  сватати  Марусю,
Як  віддадуть,  то  до  Паски  на  ній  оженюся,
Як  віддадуть,  то  до  Паски  на  ній  оженюся.

Сварити  не  буде  ні  батько,  ні  мати,
Їм  на  радість  приведу,  невісточку  в  хату,
Їм  на  радість  приведу  невісточку  в  хату,
Їм  на  радість  приведу  невісточку  в  хату.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905183
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 09.03.2021


Маг Грінчук

Це не спів пташиний…

Україна  була  колись  символом  миру,
Символом  людяності  і  ще,  навіть  прогресу.
Зараз  трусить  країну  лихоманка  віри...
Почуття  єдиної  родини  має  стрес.

І  нема  злочинцям  судового  процесу.
Никне  все  у  державі,  що  кров*ю  підтекло...
Ось  хитнувся  в  течії  народ...  Росте  ексцес,
Бо  на  запах  влади  всяке  лізе  хиже  зло.

Люд,  задивляйся,  дивуйся  чи  далі  німій.
Прокує  чи  зозуля  тобі,  хоч  долю  вві  сні?
Українська  земля,  мов  полігон  чужих  мрій...
Хай  озветься  у  Вас  патріотизм,  мов  той  гнів.

Хай  озвуться  в  душі  всі  слова  "Заповіту".
Заповідь  Тараса  Шевченко  -  клич  пророка.
В  ньому  любов,  серця  щирість  і  мудрість  світу,
Із  життям  правдивим  без  прикрас,  але  з  добром.

...Підняли  знов  зарплати  собі  владні  "друзі".
Час  надходить  пройдисвітам  милити  шию.
Досить  скубати  нас  і  бюджет,  гріти  руки,
Досить  труїти  людей!  Це  не  спів  пташиний...

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907354
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 09.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Бережу

Я  погляд  твій  коханий  бережу,
Ховаю  я  до  серця  у  глибинку
І  мрію  найдорожчу  неземну,
Оберігаю,  ніби,  як  перлинку

Подалі  у  куточок  де  ніхто,
Не  зможе  ні  побачить,  ні  зурочить,
Як  ніжності  найкращеє  тепло  -
Для  кожного  воно  багато  значить

Я  дотик  твій  коханий  бережу
І  все,  що  так  поєднує  з  тобою,
Його  також  в  куточок  покладу,
Щоб  назавжди  залишився  зі  мною.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907378
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021


Валентина Ярошенко

Найкращі в любові слова

Немає  кращого  за  тебе,
Має  любов  велику  міць.
Торкає  через  міру  серце,
Вершиною  життя  і  ціль.

Немає  кращого  за  тебе,
Такі  слова  тобі  звучать.
Попереду  чекає  бездна?
А  може  Божа  благодать?

Немає  кращого  за  тебе,
Ти,  промінь,  що  гріє  здаля.
У  кожного  є  своє  кредо,
Найкращі  в  любові  слова.

Немає  кращого  за  тебе,  
Удвох  колись  доля  звела.
Немала  світла,  одна  темінь,
Недобра  й  година  була.

Немає  кращого  за  тебе,
Ти  останнім  є  коханням.  
Ти  завжди  перша  зірка  в  небі,
Ти,  у  серці  поєднання.


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907425
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021


Master-capt

Бринить сльоза…

Бринить  сльоза  і  серце  ниє  –  
Вмирають  бурні  почуття:
Обвалом  пронеслись  надії,
Обвалом  котиться  життя.

Тяжка,  хвилююча  година…
Все,  що  цвіло  –  кругом  зола…                
Зійшло,  немов  прибійна  піна,
Немов  -  пожовкла  ковила.    

Вже  уповільнились  потреби,
Немає,  бігу  без  кінця…
Не  чую  звісточки  від  тебе,  
Не  бачу  милого  лиця.

Осиротіли  мої  очі,
Опустошилася  душа…
Не  будять  думи  серед  ночі  –
В  тумані  доленька…    Чужа.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907441
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021


Ніна Незламна

А хто ж вона…

Одна  із  квітів  у  суцвітті
Ти  наймиліша  всіх  на  світі
З  дитинства  привита  умілість
В    ходІ  й  в  роботі  упевненість
Ти  господиня  в  своїй  сім`ї
Подібна  білій  –  орхідеї.
>
Їй  притаманна  чесність,  вірність
Земна  любов,  очей  чарівність
Мов  промінь  сонця  чоловіку
Йому  усміхнена  довіку
Тож  є  підтримка  на    все  життя
В  родинне  коло  несе  щастя.
>
Жадана,  люба,  на  планеті
Подібна  пташці,  що  на  злеті
Здійнялася  у  піднебесся
В  душі  підносить  і  до  серця
Натхнення!  Цей  подих  жаданий
Й  духмяний  вітерець,  весняний
Вам  нашепоче  про  кохання
Вона  ж  неначе  зірка  рання
Вже  подарує  ласку,  уста
 Й  вночі  дитя…  ніжно  пригорта.
>
Хоч  ніч  недоспана,  в  тривозі
Та  вона  вистояти  в  змозі
Усі  хвороби  переборить
І  приголубить  й  заговорить
І  захистить,  сімейне  гніздо
Несучи  в  серці    тепло    й  добро.
>
Не  дозволить  землю  топтати
Піде  сміло  обороняти
Від    жадних,  ворогів  пихатих
Помститься  за  дітей  убитих!
Та  хто  ж  вона  така  всесильна?
Це  проста  жінка  -  щира,  вільна
А  ненька  її  -    Україна!

07.03.2021р

 Зі  Святом  Вас,  шановні  друзі!
Всіх  благ  земних!  
Миру,  здоров`я,  щастя!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907267
дата надходження 08.03.2021
дата закладки 08.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

На поляні таємного краю (акровірш)

[b]Н[/b]адійшла  вже  пора  вечорова,
[b]А[/b]  в  гущавині  десь  в  далині

[b]П[/b]розвучала  краса  колискова,
[b]О[/b]хопивши  мене  навесні.
[b]Л[/b]егко  так,  ніби  дотик  матусі,
[b]Я[/b]к  промінчик  торкнувся  лиця,
[b]Н[/b]іжно  й  мило  йому  посміхнуся
[b]І[/b]  засяю,  як  миле  дитя.

[b]Т[/b]ихо  нічка  надходить  і  грає,
[b]А[/b]  мотиви,  як  спів  солов'я,
[b]Є[/b]  загадка,  яку  я  не  знаю,
[b]М[/b]ить,  що  там  заховало  життя.
[b]Н[/b]іч  казкова  і  в  сяйві  долина
[b]О[/b]хопила  вуаллю  усе,
[b]Г[/b]ордовито  крокує  дівчина,
[b]О[/b]х,  як  грає  красою  лице.

[b]К[/b]ольорами  виблискує  блуза,
[b]Р[/b]озвівається  слід  промінця,
[b]А[/b]  насправді,  приваблива  Муза,
[b]Ю[/b]но  нам  прикрашає  життя.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907025
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Пісня моря

Мов  цвіт  лобелії,  небесна  синь
Вдивляється  у  шумовиння  біло-пінне.
Невтомний  моря  бірюзовий  плин.
І  хвиль  дзвінка  лунає  знову  чиста  пісня.

Про  що  співає  море  повсякчас?
Про  парашути  хмар,  про  світло  сонцекола,
Про  шторм,  прибій  і  катастрофи  бас.
Кипить  його  безмежна  і    розкішна  воля.

Про  хор  чаїний,  острови  примар,
Про  втрати,  знахідки,  скарби,  пісок  і  вічність.
І  про  маяк,  і  свіжості  азарт,
І  силу  громовиць  -  кардіограмне  віче.

А  естрагонні  пахощі  навкруг  -
Стихії  бірюзової  стрімка  звабливість.
І  бриз,  і  обрію  далекий  пруг...
Ця  пісня  моря  таємнича  і  мінлива.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906938
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021


Олег Крушельницький

НІКОМУ НІКОЛИ

Ніколи,  нікому,  нічого  не  скажеш…
Бо  ти  лаєш  долю,  а  доля  тебе,
Що  мало  би  бути  тому,  не  зарадиш  —
Пройде  в  серці  смуток  та  й  горе  мине.

У  вічних  стражданнях  немає  цвітіння.
Дорога  щаслива  тебе  обмине...
Покине  наснага,  любов  та  везіння,
а  милість  Господня  тебе  не  мине.  

Не  треба    гадати  що  буде  надалі...
Тепер  здобувай  те  одвічне  —  твоє.
Не  згине  надія  й  у  морі  печалі,
Якщо  ти  не  згубиш  натхнення  своє.

p.s.  Вибачайте  любі  друзі,  що  не  заходив  
до  вас  у  гості.  Травмував  трохи  спину,  не  можу  довго  сидіти,  навіть  стояти.  Пробую  писати  навлежачки)

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906961
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021


Валентина Ярошенко

Найрідніше все ж своє / з гумором /

Галя  гарна  молодиця,
За  що  взятись  в  неї  є.
І  грудаста  й  білолиця,
На  гріх  усмішка  веде.

Поморгає  вона  оком,
Щей  бровою  поведе.
Жінки  дивляться  з  докором,
І  порівнюють  себе.

Мчать  хто  в  штаніх  табунами,
Що  у  відповідь  в  них  є?
Розповісти  вам  словами?
Всі  чекали  лиш  своє.

Тепер  дурнів  забагато,
Для  них  краще  лиш  чуже.
У  родині  ваше  свято,
Найрідніше  все  ж  своє.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906996
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 06.03.2021


Катерина Собова

Сiльська романтика

Люся    -    славна    молодиця,
Чогось      гарного    бажала,
Стала    біля    свого    Гриця
І    замріяно    сказала:

-Як    же    добре    в    цьому    світі!
Є    чарівні    скрізь    куточки…
Хочу    я    в    воді    сидіти,
Походити    по    пісочку.

Десь    у    горах    побродити
З    рюкзаком,    в    легеньких    шортах,
І    цілющу    воду    пити
Із    бюветів    на    курортах…

Мудрі    речі    перервала  
Грицева    розмова    груба:
-Довго    в    хмарах    ти    літала,  
Повертайсь    на    землю,    люба.

Думкою    далеко    скачеш,  
Тішишся    дурниці    кожній.
Ось    пісок.  Хіба    не    бачиш?
Чан    без    цементу    -    порожній.

Набирай    он    воду    з    діжки,
Будеш    розчин    колотити,
Заодно,    помиєш    ніжки,
Можеш    личко    освіжити.

В    Люсі    вирвалось    зітхання,
Подавала    цеглу    Грицю…
Отаке    в    селі    кохання,
Невичерпне,    як    криниця!

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021


Наталі Косенко - Пурик

Дивовижна краса

Я  на  згадку  залишу  портрет,
Він,  коханий,  додасть  тобі  сили,
А  у  тиші  я  чую  кларнет,
його  звуки  чарівно  красиві

То  струмочком  заграють  в  гаю,
Згодом  в  сад  полетять,  ніби  пта́шки,
Дивовижна  краса,  як  в  раю
Ніжним  сяйвом  всміхнуться  ромашки

То  полинуть  у  милі  літа
Де  жита  колосяться  красою
Та  схиляється  в  щасті  душа,
Ніби  сон  доторкає  рукою.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906701
дата надходження 03.03.2021
дата закладки 04.03.2021


Родвін

В добрий час, зима, прощай

В  до́брий  час,  зима,  прощай,
Ми  трима́ть  тебе́  не  смієм  !
Знаєм,  знаєм,  що  ти  вмієш  ...
Не  затри́муйсь,  поспішай   !

Натріщалася  морозом,
Рі́чки  всі  скувала  льодом,
Скрізь  дороги  намітала,
Кучугу́ри нагортала.

Бо́жий  світ  прибрала*   славно -     
В  ба́рви  білі  розписа́ла,
Снігом  я́сним  прикрашала.
Ди́вно  вийшло  все  і  ладно  **  !

Як  ти  гарно  все  зробила  ...
Ні,  мабу́ть,  наворожи́ла   !

Та  не  все  було  так  складно  ***  -
Всіх  моро́зила  нещадно,
Бурулька́ми  в  нас  швиряла  !
Навіть  ноги  полама́ла  !

Ти  все  чесно  відроби́ла,
Та  терпіть  тебе́  -  не  в  силу  !
Наляка́ла  всіх  прогнозом  ,
Що  підкинеш  ще,  морозу  !

То,  давай,  нас  покида́й  !
Парово́зом,  пішки,  во́зом  !
Ти,  давай,  скорі́ш,  рушай  !
Шлях  весні́  не  заступай  !

Хай  вона  тепер  всім  пра́вить  ...
З  первоцві́том,      з    дзво́ном  кра́пель  !



*          прибирати  -  прикрашати.
**            ладно  -  до  ладу.
*  * *    складно   -   злагоджено,  гармонійно.



24.02.2021  р.

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905938
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 02.03.2021


Світлая (Світлана Пирогова)

Господиня прийшла

Ще  залишки  снігу  зім*ятим  папером
Подекуди  сіро,  без  блиску  лежать.
На  втіху  весна  загострила  вже  пера,
І  променів  сонця  прислала  нам  рать.

Тріумфу  бажають  і  успіхам  раді,
Струмки  дзюркотять  і  наспівують  пісню.
Старанні  гінці  на  веснянім  параді.
Як  весело  їм  і  зовсім  не  тісно!

Повітря  вдихаємо.  Хлюпають  ринви.
Бальзам  весняний,  мов  надія  тепла.
І  скачуть  веселі  по  вулицях  рими.
Радіє  душа:  господиня  прийшла.

(Вітаю  всіх  з  першим  днем  весни!  Любові,  миру  і  добра!)  

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906489
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021


Ніна Незламна

З першим Днем весни, Друзі!

Вже  й  відлетів  останній  день  зими
Листочком  білим  із  календаря
Вітаю  щиро-  з  першим  Днем  весни!
Хай  заясніє  кожного  зоря!

В  мішок  лютий…  зібрав  біле  пір*я
Хоч  залишив    деінде  легкий  пух
В  квітучість,  вбирається  подвір*я
Відчувається,  вже  весняний  дух

До  піднебесся  злетів  немов  птах
Приліг  мелодією…  на  душу
І  я  із  ним  немов  на  крилах
Сльозинку  я,  від  радості  струшу

Це  березень  у  змові  з  вітерцем  
Зігрів…  всю  землю  сонячним  теплом
Й  вночі  малює…  небо  олівцем
Щоб  ранки…  нас  втішали  за  вікном

Вже  синій  пролісок    і  підсніжник
І  крокус  звабить  Вас  до  нових  мрій
Добро  в  малюнки  клав  цей  художник
В  серця    і  душі  приносить  спокій

Знов  спів  пташиний,  риму,  натхнення
Несе  поету  у  сподіванні
В  нових  віршах  про  сьогодення
На  аркуш  ляжуть  слова  приємні

Що  всесвіт  наш  –  на  краще  змінився  
Людина  всміхнена,  хоч  й  старенька
І  сон  дитині  гарний  наснився
З  війни  діждалась  синочка  ненька

 Мої  бажання  всім  зичу  щастя!
Щоб  не  втрачати  надії  на  МИР!
Весни  чарівність  немов  причастя
Придасть  здоров`я  й  сили  для  життя!

Щоби..  в  достатку,  в  порозумінні
Завжди  в  родині  -  на  столі  хліб  –  сіль
Нехай  земля    буянням    зелен  -трав
 І  пишних    квітів,  приносить  радість!

Всіх    благ  земних,  бажаю  щиро  Вам!
Благословіння  Божого,  добра!
Хай  сонце  приносить…  більше  тепла
Щоб  в  дружбі  всі  на  многії  літа!

                                                                                 01.03.2021р


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906469
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021


Катерина Собова

Загадкова жiнка

Гарна    дівка    Валентина
Про    кохання    все    вже    знала,
В    холодочку    біля    тину
З    кавалером    розмовляла:

-Щоб    ти    знав,    Андрійку,    любий,
В    кожній    жінці    є    загадка…
Поцілуй    мене    у    губи,
Бо    солодкі,    як    помадка.

Загадковий    погляд,    мрії,
Пишне    тіло,    ніжне    слово  –
І    прокинеться,    Андрію,
В    тебе    жилка    пошукова!

Милий    у    процес    включився,
Щоб    не    втнути    чогось    здуру,
Дуже    пильно    придивився,
Оцінив    лице,    фігуру:

-А    де    талія    у    тебе?  –
Тут    коханий    став    питати,-
Цю    загадку    дуже    довго
Я    не    зможу    відгадати!

А    ще    чув    від    батька,    діда,
Не    вдалось    їм    розгадати,
Як    могли    жінки    з    бабами
Всю    заначку    вигрібати?

Нащо    лишні    теревені?
Язиками    тільки    тремось:
Виходь    заміж    ти    за    мене,
А    там    якось    розберемось!        

пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906470
дата надходження 01.03.2021
дата закладки 01.03.2021


Капелька

Мне часто снится добрый сон

Мне  часто  снится  добрый  сон
-Кругом  зелёная  трава,
На  всей  Земле  Вселенский  Кон,
У  всех  достойные  права.

У  всех  возможность  славно  жить,
Не  разрушая  красоты,
Умея  искренне  любить,
В  своей  душе  растить  цветы.

В  гармонии  весь  мир  кругом,
Нет  ни  болезни,  ни  беды.
Земля-  реально  общий  дом
И  не  бывает  здесь  войны

Ведь  в  лексиконе  много  слов
Прекрасных  нравственных  основ
И  не  впускают  здесь  послов
Из  пекельных  чужих  миров.

Но  было  это  не  всегда,
Проникло  зло  другим  путём
И  просыпаться  всем  пора
И  жизнь  прекрасным  сделать  сном.

Пусть  пробуждение  всегда
Несёт  добро  и  позитив.
Любви  и  Свету  скажем  "да",
Чтоб  мир  был  счастлив  и  красив!

                 Январь  2021


пїЅпїЅпїЅпїЅпїЅ: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905663
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 28.02.2021


Valentyna_S

Ні, не слабка ця дівчина…

Удосталь  налітавшись  у  рожевім  сні,
Розчервоніле  сонця  бгалося  в  світанок.
Торкнулось  ніжно  біглим  променем  фіранок,
Щоб  мрії  розбудить  у  дівчини  в  вікні.

Вона  стояла  й  дослуха́лась  до  весни,  
В  котрої  віршами  в’язалися  тиради.
О,  скільки  обнадій  було  в  них  і  розради!
Як  лунко  розливалися  її  пісні!

В  них  радість  і  життя,  людського  щастя  мить,
І  метушливий  по́спіх  за  думками  літер,
Грядущих  перемін  п’янкий  духмяний  вітер…
В  них  душі  молодих  єднала  диво-нить,

Струмки  тягнули  кучугури  за  гузир
Попле́ск