Чи маєм на безумства право,
Щоб у житті творить дива?
Так, не знайдете ви управи
На тих, хто прямо в небесах,
Відкине легко ніч - фіранку,
Парить в фантазіях та снах.
Біжить по лінії світанку
І носить осінь на руках.
Чарівник може легким пензлем
Намалювати ваш портрет –
Придумати для дива вензель
З орбіт зірок або планет.
Додать тонкого павутиння
В серпневі крони давніх лип,
Посіяти в душі насіння
Кохання...
Чую щастя схлип -
Хоч кожен побуту заручник,
Дозвольте вірити в дива -
І відшукається підручник,
В якому магія жива -
Посійте сонечко під серцем,
Вирощуйте свої дива.
Насінню станете джерельцем,
То будуть шедрими жнива...
22.07.22
Першоджерело:
Имея на безумства право,
Творит волшебник чудеса…
И не найдете вы управы
На тех, кто прямо в небесах,
Подвластный дуновенью ветра,
Парит в фантазиях и снах.
Бежит по краешку рассвета
И носит осень на руках.
Волшебник может легкой кистью
Нарисовать любой пейзаж –
Раскрасить необычно листья
И, ощутив шальной кураж,
Добавить золота и охры
В июльский изумрудный лес…
Звучат восторженные вздохи,
И люди требуют чудес.
В любом из нас живет волшебник,
Признаться в этом не легко -
О волшебстве пропал учебник,
Но каждый может все равно,
Посеяв солнышко под сердцем,
Растить его и чудеса,
Чтоб близкие могли согреться,
Чтоб свет волшебный цвел в глазах...
22.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=954037
дата надходження 22.07.2022
дата закладки 22.07.2022
І знов убрід, безперестанку вбрід -
набосо, неупевнено і лячно...
Чомусь удруге розцвітає глід
за літо - так пророче й необачно.
Чомусь кропива - вище голови,
і не лікує - тільки ранить, ранить...
Розходяться на серці свіжі шви,
заперті золотими килимами.
І листу всюди, ніби восени,
туманів чи димів - уже й не знати.
Проз кожну ніч бредуть недобрі сни
по сім разів навруг старої хати.
А там - рови, а там - брудна вода,
а там - полин і вже нема довіри.
І Богови направду вже шкода,
і того болю, і сльози, й офіри.
Але назад не завертає слід,
отой, що льос йому - іти над краєм,
набосо вбрід, ніяк - а тільки вбрід,
бо иншого шляху не має...
21.07.22 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953976
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Виший мені мила нову вишиванку,
ми йдемо кохана у священний бій,
в сорочку вберуся завтра спозаранку,
тепло твого серця і любов у ній.
Чорним і червоним вишита сорочка,
хочуть москалі нас знову у ярмо
може й сиротою стане завтра дочка
але України їм не віддамо.
В рідній вишиванці хоронили тата,
накрили могилу сибірські сніги,
а нині знов землю орда топче клята
плюндрують святе нам московські чорти.
Хрестики дрібненькі - обереги долі,
тризуб - символ волі на правім плечі
за небо безкрає, за колосся в полі
готові до січі вкраїнські бійці.
Споряди в дорогу вишиту сорочку,
завтра йдем кохана у священний бій,
а якщо загину, то скажи синочку:
Батько за Вкраїну згинув, сину, твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948618
дата надходження 24.05.2022
дата закладки 22.07.2022
Які вони, рідні очі?
Ті, яких шукаєш?
А ті очі, милі очі,
Завжди пам'ятаєш.
Які вони, ніжні руки?
Котрих так жадаєш?
А ті руки, рідні руки,
Навік не з'єднаєш.
Які вони, ті дороги?
По яких ти блудиш?
І наосліп ти їх знайдеш,
Повік не забудеш.
(10.06.2022)
©Наталія Малярчук
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953969
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Башкиры и буряты, и мордва,
Едва запомнив слов десятка два,
плюс два десятка матерных словечек,
Пришли меня учить российской речи:
«Зачем, мужик, ты говоришь на мове,
Ведь братья мы с тобой считай по крови,
Продался ты зачем америкосам?
Зачем смотрел на наши танки косо?!
Ведь мы пришли спасать тебя, хохол.
Чтоб снова стал ты голым, как сокол,
Чтоб за копейки ты работал в поле,
А не гулял по европейской воле!
За то что ты хотел богато жить,
Пади пред нами наземь и дрожи!
Мы судии твои и палачи,
Затылок подставляй и замолчи.
Мы города твои с земли сметем,
И внукам будем говорить о том,
Как победили племя салоедов,
Что не осталось не костей, не следа,
А то что ты нажил своим трудом,
Мы отберем и в свой отправим дом.
Твой унитаз в избе мы приторочим ,
Чтоб не ходить за ветром темной ночью.
Задвинем в угол бабушкину прялку
И самовар поставим на стиралку.
А баб своих звать будем только «лэди»,
Завидуют пусть братья и соседи!»
Промолвив это, подожгли мой дом…
Теперь в сарае мы живем с котом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953952
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Качаясь на нервах,
мы шмякнемся оземь насмерть:
синхронно, нелепо
отвергнув мирскую жизнь.
сотрудники морга
возьмут у родных наш паспорт,
который пополнит
архивные стеллажи.
Мы выпорхнем в небо,
как пара птенцов кака́по,
забыв, что полёты —
не наш, а чужой "конёк",
и больше уже никогда
не возьмём нахрапом
былых эверестов,
дарящих сердечный "ёк".
Нам проще, вращаясь
в эмоциях, сделать "солнце",
чем видеть в зрачках
равнодушие от ... и до...
я чётко предвижу,
что нерва канат порвётся
и как нас положат
в могилу Любви
Крестом.
(20 июля 2022г., BCN)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953923
дата надходження 21.07.2022
дата закладки 22.07.2022
Lady Starlight
(The Scorpions)
Крізь ніч зимову йдучи,
Лічу зірки,
Час тягнучи.
Про літні дні мрію знов,
Любов під сонцем,
Наш прихисток.
Такі далекі, зірки на чорному небі,
Як наша любов
В одну з цих самотніх зимових ночей.
Холодна ніч – мрій пора,
Спогадів свіча вже догора.
Мов вчора все було пам'ятаєш?
Не міг лишитись я, та ти не знаєш.
Такі далекі, зірки на чорному небі,
Як наша любов.
Леді Старлайт, покажи мою любов.
Леді Старлайт, у ніч темну
Допоможи знайти любов.
Крізь ніч зимову йдучи,
Лічу зірки,
Час тягнучи.
Із снігом вітер кружляв.
Бути з тобою знов
Я забажав.
https://youtu.be/TnQ8Ox7laZc
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932601
дата надходження 01.12.2021
дата закладки 21.07.2022
Вітер дмухає—в трембіті
Зледеніли звуки.
Думав, чим їх розігріти
Й на пищок похукав.
Відігрілись в звуків горла
Та затрембітали—
Й стало так маркітно долам
З листячком опалим.
У неосінь спали перші
Й зразу якось зжухли,
Літо кидається в верші—
Мов усе оглухло,
Що ж, йому одна дорога—
Калиновим мостом.
Йдуть заможні ним й убогі…
Ясно все і просто.
Чом жалкую я за літом,
Буде ще потомне?
Щось згубилось в нім завітне,
Невловиме й скромне.
Калиновий міст — один з образів слов'янської міфології,
зокрема і української, межа між протилежними місцями,
станами. Зокрема виступає межею між світом живих і
мертвих. По символічному мосту приходили сонце,
весна, кохання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923465
дата надходження 28.08.2021
дата закладки 21.07.2022
Продовжуємо їгри с фб, він мені спомин, я йому переклад.
***
Не квап мене -
І я прийду сама,
Коли душа підкаже: "Ти готова".
І ти почуєш три важливі слова.
Все зрозумієш…
Та й нащо слова?
Відчиниш двері й видихнеш: "Привіт…
Ні, не чекав,
Щасливий я безмірно..."
І зроблю крок в обійми так покірно -
Метеликом в новий чарівний світ.
І буде все…
А після, знаю точно,
Нас повінчають поголос, плітки...
Хіба важливо?
Судять нас заочно.
Кохання ми повинні зберегти.
Не квап -
У нас попереду пів літа
Дай звикнуть до цілунків, як вогонь.
Любов не гріх,
Їй свідок любий липень...
Пірнаю в ніжність люблячих долонь...
Оригінал тут : https://www.facebook.com/100003092563573/posts/1352911868155219/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953642
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Мы Лизу недавно ракетой убили
За то, что бомбасс вы, укропы, домбили,
Об этом мы слышали тысячи раз,
Как вы беспощадно домбили бомбасс.
Об этом мы знали не понаслышке,
Об этом твердили с Останкинской вышки
Скобеева Ольга и Соловьев,
Хохлам не жалея ругательных слов.
И мы погрузили «колибр» на подлодку,
И кэп, поправляя рукою пилотку,
Скомандовал смело: «Огонь по ребенку!»,
Он в жизни еще не обидел котенка.
Он добрый и умный, он верен присяге,
Он родину любит и верит бумаге,
В которой по-белому пишется черным,
Что в Лизу посеяны нацыков зерна,
Что скоро и дружно дадут они всходы,
Согласно законам бездушной природы.
И станет она украинкой прекрасной…
В бумаге все сказанно четко и ясно.
Мы смело, геройски воюем с детьми
За русский великий, загадочный мир,
Собравши насильников и мародеров
Со всех необъятных российских просторов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953631
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Я дикая женщина.
Да, я дикая.
Я кошка бродячая,
Я многоликая.
Непросто найти
И поймать нереально.
Со мной без любви
Можно только случайно.
Я дикая кошка,
Я очень пуглива.
Погладить ладошкой?
Лишь неторопливо.
Лишь нежно и чутко,
Запреты срывая,
И так безрассудно
К рукам приручая.
----------------------
Я дикая кошка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953632
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Я дикая женщина.
Да, я дикая.
Я кошка бродячая,
Я многоликая.
Непросто найти
И поймать нереально.
Со мной без любви
Можно только случайно.
Я дикая кошка,
Я очень пуглива.
Погладить ладошкой?
Лишь неторопливо.
Лишь нежно и чутко,
Запреты срывая,
И так безрассудно
К рукам приручая.
----------------------
Я дикая кошка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953632
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Я дикая женщина.
Да, я дикая.
Я кошка бродячая,
Я многоликая.
Непросто найти
И поймать нереально.
Со мной без любви
Можно только случайно.
Я дикая кошка,
Я очень пуглива.
Погладить ладошкой?
Лишь неторопливо.
Лишь нежно и чутко,
Запреты срывая,
И так безрассудно
К рукам приручая.
----------------------
Я дикая кошка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953632
дата надходження 18.07.2022
дата закладки 18.07.2022
Колись-то був зимовий день,
Але весну чекали люди,
Вона лунала звідусюди.
Такий-то був лютневий день.
Та світ став схожий на мішень.
А потім - ранок. І дзвінок.
- Ви ще спите? Війна в країні!
- Та це дурня! Що, правда?.. Нині?..
О п'ятій ранку був дзвінок,
Неначе зведений гачок.
...
Я ще стояла та дивилась
На діточок, що спали в ліжках,
На стіл, вікно, дитячу книжку.
Стояла та не ворушилась.
Усе в кімнаті зупинилось.
...
А потім раптом у вікно
Гул літаків з-під хмар прорвався,
Від стін цей гуркіт відізвався
І знову полетів в вікно.
Усе неначе у кіно.
Що далі? - Сльози, розпач, біль,
І гнів, і лють, і жага помсти
За це страшенне віроломство,
За сльози, розпач, страх та біль,
Що було чутно звідусіль.
Та віра в світло і людей,
Нам обіцяла перемогу,
Ще Божу ласку й допомогу,
Що виривалися з грудей,
До всіх відчинених дверей.
Щоб пролунав крізь пекло рев
Наш український переможний,
З благословенням справжнім божим,
Поміж верхівок всіх дерев,
Усіх поселень та джерел.
Ми - українці! В нас свята,
Багата, щедра, благодатна
Земля, що встать крізь попіл здатна!
Непереможная земля -
Любові, миру та добра!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948444
дата надходження 22.05.2022
дата закладки 18.07.2022
/ вчора, вночі , о 4.00, коли люди сплять,було скинуто 53 ракети на місто Н.
Я маю там родичів ...
Вони вискакували з дітками і бігли не знамо куди...
Було розрушено 12 багатоповерхівок.
Коли це зупиниться?!
Хто це зупинить??/
***
💙💛
Stop russian aggression!
Stop country aggressor!!
***
Вже слів немає,
І емоції - з нуля!
Лиш почуття
Ненависті
До орків!
Вам всеодно:
Чи зблизька,
Чи здаля=
Ви- тьма,
Чернеча сила
Незбагнених
Сворків...
А світова спільнота
Що мовчить??
Сьогодні ми,
А завтра ви
На лютій черзі.
Ми всеодно,
Крізь попіл
Будем жить.
Ми вибрані
Не вами.
Просто- перші.
Я "моркву злості"
Викину в смітник.
Віддам розправу
Богу Савваофу.
І ти молися так,.
Як завжди звик.
Відправ проблеми
На святу Голгофу.
Палає, бахкає,
Руйнується усе.
Горять міста,
Взриваються домівки.
Земля кричить,
Бо і її трясе.
І багатьом із нас
"Дарована
готівка"...
Не має бути так!
Хто дав їм право!
Розпоряджатися
Мільйонами
життів?!!
Хіба лише вони
всім
Світом правлять?!!
Чи це настала ера
Цих катів?!!!
Вже слів немає
І емоції з нуля.
І сльози капають
З очей самі по сОбі.
Ця тема душу рве
І дошкуля...
А дітям вторю:
" Рідні,мої милі,
Все буде добре!
Все буде добре!!"
17.07.2022р.
👩🦰В.Мала
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953542
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Русня - зверьё.
Во все века, их правда: грабить
Соседей, слабых унижать,
Беспрекословно жестко править
И вольнодумных убивать.
Болван… нарёк себя Нероном –
Загнал в концлагерь свой народ:
То Грозным, то… Наполеоном,
То Сталиным – живёт урод.
Десяток злобных иудеев
И горстка бешеных армян
Наметились служить злодею –
Посеребрили свой карман.
Рабов и быдло крепостное
Загнали в стойло, в зоопарк:
Жизнь с ложью, в зеркало кривое,
Впихнули скрепами… И мрак!
Враньём, подставами и желчью
Расчеловечив их… в зверьё,
Открыв врата глубокой ночью
Погнал к украинцам войной.
Зверьё рассыпалось по сёлам,
По городам и хуторам,
Чтоб убивать людей весёлых,
Чтоб страшновато жилось нам.
Воняет всё протухшей Русью –
Кровь перемешана кирзой!
Рашизм взошёл… печальной грустью,
Руснёй – коричневой чумой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946278
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 17.07.2022
Відкрите небо, крізь чорні хмари
Не дощ весняний, а смерть летить.
Палає Буча, Ірпінь, Макарів,
Кругом руїни, земля болить...
Мій мужній Київ і Маріуполь,
Відважний Харків стоїть в борні...
І Миколаїв, і Мелітополь
Міста-герої у цій війні.
Херсон, Каховка і Запоріжжя,
Дніпро, Одеса, і Луцьк, і Львів...
Серця - із криці, і дух залізний,
Збороти ворог вас не зумів!
Житомир, Ворзель...ніхто не здаться,
Повернем Крим, відіб'єм Донбас...
Всіх згуртувало в боях нещастя,
Ніяке зло не здолає нас!
Міста і села, малі й великі,
Ви України свята земля!
Вас не скорили ординці дикі,
Ганебне військо з боліт кремля.
В нас кожен - гідний пошани воїн!
Тримаймо міцно і щит, і меч!
Пережили ми багато воєн,
І цю здолаєм - усупереч!
До перемоги! Хай ворог знає -
Заплатить кров'ю і дань, і борг...
Нам цілий Всесвіт допомагає,
Бо ми - за правду! і з нами - Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953520
дата надходження 17.07.2022
дата закладки 17.07.2022
Коли вечір сідає за плечі,
Коли місто втомлено спить,
Я тихенько пакую речі,
Щоб не думати, де болить.
Я дивлюсь із вікна на небо
І вичитую там сліди,
Я шукаю шляхи до тебе
І шепочу тобі "прийди".
Коли втома сідає поряд,
Наливає горнятко кави,
Я понуро ховаю погляд,
Щоб не думав, ніби лукавлю.
Я не знаю, чи варто чекати,
Коли дням тим немає ліку
І лишається вперто кохати,
Залишаючись разом довіку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953459
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 16.07.2022
Я хотела бы жить там,
где каждое сердце – храм,
где не запирают дверей,
где зверьё не боится людей,
где свободная, дикая птица
на плечо мальчишке садится.
Там я хотела бы жить,
где не нужно добра сторожить,
где не нужно добра наживать,
где не нужно добром называть
старый и новый хлам;
где привольно расти кустам
и деревьям; где место есть
всему, что желает цвесть.
Вспомните обо мне
в незакатной стране,
где радуются стихам,
где всякая речь тиха,
где самый громкий смех
беззлобен, где любят всех.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953397
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 16.07.2022
[i](Цикл посвящён художникам Амедео Модильяни, Фриде Кало, Винсенту Ван Гогу, Зинаиде Серебряковой, Кузьме Петрову-Водкину и Пауле Модерзон-Беккер, на творчество которых лёг яркий отсвет личной трагедии.)
[/i]
[b]1 [/b]
[b]***[/b]
[i]– Оппи, купи у меня чемодан!
– Но мне совершенно не нужен чемодан!
– А мне нужно всего десять франков…
В. Виленкин. «Модильяни»
[/i]
– Оппи, купи у меня чемодан!
Знаю, что он тебе нафиг не нужен.
Но мне, понимаешь ли, нужен ужин.
(Перекушу – и слегка поддам…)
– Здравствуйте, Жан, вы сегодня франт.
Покамест гашиш не разъел рассудок,
вот вам – за пару сантимов – рисунок!
(Я полагаю, он стоит франк…)
– Паста божественна, Розали!
Да и бифштекс – тоже очень вкусно…
Я расплачусь как всегда – искусством,
я, к сожалению, на мели.
…Вот из песчаника голова –
нежности столп! Красота и сила…
Публика, впрочем, не оценила, –
что ж, может, публика и права.
– Доброго вечера, господин!..
Кто я такой – отгадать несложно.
Нет, не безумец, а лишь хужожник…
Купите одну из моих картин!
– Я напишу ваш портрет, мадам.
Лица, мадам, это только маски.
(Светят сквозь прорези души-сказки…)
Просто возьмите – за так отдам!..
. . . . . . . . . . .
– Оппи, купи у меня чемодан…
[b]2[/b]
[b]Её портреты[/b]
Боль! Боль!Боль!
Я цветами украшу косы.
Мои руки пусты – неправда,
я держу на руках ребенка,
не рожденного мной ребенка.
Сколько счастья! И сколько боли.
(Яркими, яркими цветами украшу мои косы.)
Мой двойник на холсте надменен,
мой двойник на холсте бесстрашен,
мой двойник на холсте прекрасен, –
помоги же мне стать такою,
помоги же мне стать собою!..
Фрида! Полное боли имя –
черной, алой и белой боли.
(Нежно умирающими цветами…)
Боль.
Боль.
Боль.
…А душа у меня плясунья –
только тело о том не знает.
Оттого-то я и крылата…
[b]3[/b]
[b]Звёздная ночь[/b]
Под утро он взглянул на небеса
(от одиночества простое средство) –
вертушки звёзд и месяц-круассан
над местностью разбрызгивали свет свой.
Там, за решёткой, спал больничный сад,
совсем не расположенный к сиянью
красотами, но не было преград
между воображением и явью.
И он увидел мир, как в первый раз:
всё было Откровением и Тайной.
Впечатались в зрачки голодных глаз
Огонь и Мрак в их прелести случайной.
Как фимиам, курился кипарис,
махал мистраль прозрачным покрывалом,
звезда Венеры улыбалась вниз, –
и сердце окрылённое плясало,
смеясь с недосягаемых вершин
над правилами, стилями, мозгами,
пока суровый холст его души
Бог заполнял горящими мазками!
И, детски благодарен чудесам,
он наконец уснул, припав к подушке,
и видел – водит месяц-круассан
вертушки звёзд, а может быть, ватрушки.
[b]4[/b]
[b]К автопортрету З.Е.Серебряковой[/b]
Совсем серебряное утро:
уютно комната нагрета,
летят по воздуху, как пудра,
пылинки солнечного света, –
покой и умиротворенье,
день будет радостным и ясным.
Остановись, мое мгновенье!
Ведь мы с тобою так прекрасны.
Дай мне еще побыть счастливой…
Увы – молитвы бесполезны,
и грубо и нетерпеливо
стучится в двери век железный.
Вот-вот подхватит и закружит
всех нас всемирное ненастье, –
как домик карточный разрушив
мое бесхитростное счастье.
[b]5[/b]
[b]
***[/b]
Реки, стеклянная их прохлада,
и зеленеющие поля, –
яблоком Божьего вертограда
чуть золотится моя земля…
Зелень смарагда и синь сапфира,
голый мальчишка и красный конь.
(…Скоро изменится облик мира,
скоро прольется с небес огонь.
Скоро умчишься с конницей красной,
на богатырку нашив звезду…)
Ласковы дни, и земля прекрасна –
яблоко в райском святом саду…
[b]6[/b]
[b]***[/b]
[i]Разве праздник станет лучше, если он будет долгим?
Паула Модерзон-Беккер[/i]
Как много в мире красоты!..
В румяных розах. В сером хлебе.
В янтарном солнце, в черном небе,
что с запредельной высоты
роняет белую звезду, –
и в этой искорке хрустальной,
и в этой женщине печальной,
цветок срывающей в саду…
В губах, лепечущих: приди!
В младенчества цыплячьем пухе,
в глазах задумчивой старухи,
сложившей руки на груди.
Летят минуты и года…
Жизнь! Наше время истекает.
Но красота не иссякает,
не убывает никогда.
А значит – ни к чему печаль!
Звезда в окне дрожит и дразнит…
…Но, покидая этот праздник,
я все-таки вздохну: как жаль!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953454
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 16.07.2022
А терен цвіте й лист роняє в розмаю,
Бо дівчина гадки журливі пряде.
Сердешна до ранку тихенько ридає
Он там, край віконця. Та він не іде.
А терен цвіте…
У пошуках пташка літає у гаю,
Законом природи підкорена, жде,
Щоб пісню єдину, достойную раю,
Найбільша колючка звільнила з грудей.
Смерть в терні знайде…
Шляхи на землі розляглися лукаво.
Крізь хащі тернові ведуть до зірок.
Заграви, тумани, провалля, та жваво
Й терпляче долаєм пригод ланцюжок.
Устигнути б в строк…
О терне! Наруги й нелюдської муки
Христу ти завдав на Голгофській горі,
Та місця немає в серцях для розпуки:
На Нього Всевишній поклав весь наш гріх…
Ще там, на горі…
Тремтиш при дорозі на рідних тере́нах.
Голки виставляєш фальшивим щитом.
Вгамуй наполохані соки у венах:
Ти вартий також сині неба шматок.
Впав сизий листок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=939446
дата надходження 06.02.2022
дата закладки 16.07.2022
Як перша птаха заспіває
межи каштана білих свіч,
дай спити губ твоїх розмаю,
допоки не скінчилась ніч,
допоки темрява ще мріє
і сонечко про травень снить…
Між нами жевріє надія,
що буде поцілунку мить.
16.07.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953430
дата надходження 16.07.2022
дата закладки 16.07.2022
Людське життя у плині часу
Таке коротке, лише мить,
Піщинкою в небесній масі
У всесвіт поспіша, летить.
Не можна вирватись з потоку,
Бо непідвладно це тобі,
Лиш завдаєш собі мороки,
Як хочеш щось змінить в житті.
Багато чинників впливає,
На весь твій вік, твоє життя,
Радів і жив, дивись - згасаєш,
Бо ти - частиночка буття.
На небі, під Чумацьким шляхом,
Засяєш зіркою вгорі,
А потім покладеш на плаху,
Все те, що дороге тобі.
Та краще жити і горіти,
Хоча б секунду,хоча б дві,
Ніж тліти мляво і диміти,
А потім зникнути в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953250
дата надходження 14.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Знов упир, до крові ласий,
Рве нашу землю на шмаття,
І посіпаки його разом
Не відчувають каяття.
Летять ракети в мирні цілі,
Дарма біснується орда -
Якщо вкраїнська кров вскипіла,
Прийде до ворогів біда!
Як сонце зійде над землею,
Повстане духом наш народ,
І лють сягне до апогею,
Розчавимо рашистський зброд!
Скільки було старих імперій,
Що розбивались об наш край -
Свободі не зачиниш двері,
Із пекла не збудуєш рай!
Хай береже нас матір Божа,
Хай янголи нас в бій ведуть,
І правда кривду переможе,
І всі фортеці зла впадуть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953321
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Ми кожен кожному в ці дні - людина,
Ми - нація, ми - єдність, ми - народ.
В нас спільний біль пульсує по судинах,
Вплітаючи нена́висть у наш код.
Нена́видіти навіть більше - можна.
Так само, як і зносити цей біль,
Який людина знести неспроможна,
А ще й коли він лине звідусіль.
Місто за містом, імена, обличчя…
Війна стирає, обертає в прах.
Ми ж не забудем - в цьому і величчя,
Щоби пронести пам’ять по віках.
Зображення: https://m.facebook.com/photo.php/?fbid=2417185978563760.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953336
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Лишь слышала ночь как падали звёзды, казалось бы тишина...
И струны дрожали, врезаясь в аккорды, пронзала сердца синева...
Смотри-ка, без боли прощается небо
с последней ярчайшей звездой...
Страдала лишь ночь,
и рвались лишь струны над безымянной душой...
Услышав мелодию мы представляем
Своё, и картину, мотив...
Художник не спит, его ночь вдохновляет...
А в черных чернилах - аперитив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953324
дата надходження 15.07.2022
дата закладки 15.07.2022
Якби в моєму слові була сила
Така, щоби вбивала ворогів,
Я б вас, мої хороші, захистила...
А зараз змовчу - в ньому лють і гнів...
Якби могла усіх вас огорнути
Від ворога, що вкрай вже знахабнів
І в серце йому злість свою жбурнути -
Від неї він би на віки́ зомлів.
Якби, мої хороші, світлі, рідні...
Від слова мого вбивця кам'янів –
Лежав би брилами на сході та на півдні
І вам ніколи більше не болів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941854
дата надходження 07.03.2022
дата закладки 15.07.2022
Чорним по чорному, сумом і горем
Вишито тугу країни,
В кетягах розпачу болісним взором
Стеляться смутку хвилини...
Маками рясно засіяно поле -
Мужні, найкращі сини
Квітами виросли... Злая ти, доле -
Ми не бажали війни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948540
дата надходження 23.05.2022
дата закладки 15.07.2022
Прийшли вночі...
Ні, не з добром - з війною!
І знищили і радість, і весну...
Ненависть розгорнули глибиною.
Від снів підняли дідову сурму.
За мить, що було прощено, згадали...
Наш рід! Йому орда - що сарана!
І що тепер? Скажи, що буде далі?
А потім біль і бій...Іде війна!
Так, світ увесь здригнувся від нахабства
Россійської безглуздої брехні!
А українцям - ліпше смерть ніж рабство!
Але не сльози, дощики рясні
Напоюють ріднесенькую землю...
Її ми москалям не віддамо!
Від обстрілів - в підвалах...Та даремно-
Нескорені і гідні все одно!
Ми -українці ! Всі - одна родина,
Народ єдиний! Всі тримаємо стрій!
Вербиця кожна й кожная калина -
То наша сила! Ордо, зрозумій:
Питання часу - наша перемога,
Бо з нами правда й дідова сурма!
Вночі напали...
В пекло вам дорога,
Бо іншого для злодіїв - нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942929
дата надходження 21.03.2022
дата закладки 15.07.2022
Із душі низовини,
Вириваюся на волю,
Поринаю в глибину
Твого життя історію.
Пробач мене за все,
За грубі і холодні слова,
За серце кам'яне
І ревнощі безпідставні.
Не хотів я щастя перетворити
В сон страшний,
Я хотів тебе любити
А натомість став другий:
Став холодний,
Божевільно дикий,
Знову став самотній
І знову безликий.
Руки хочу опустити
І спинитись хочу вже,
Так не зможу я тебе любити,
Якщо я зроблю це.
Мокну п'яний під холодним я дощем
І кричу щосили,
Душа моя розбита вщент,
Я до тебе хочу, мила.
Та не хочеш бачити мене
І говорить не хочеш
І коли незгода ця мине
Чи пробачити ти зможеш?
Вибач ти мене за ці слова,
Що говорю щиро,
Знаю, ти на мене зла
І за все мені так прикро.
Та серденько моє болить
І кричить що духу
Не можу перестать любить
І життя не хочу перетворити в муку.
Плаче осінь, сльозами дощу
Плачу я сльозами горя,
Де таку як ти знайду?
Коли ти для мене доля
Я хотів серйозним стати,
Показати сторони позитиву
Та нажаль зумів лиш затоптати
Хвилину із життя щасливу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762541
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 14.07.2022
Пробач...
Не втримала печаль,
дрібним дощем
мандрує по стерні.
Туман ранковий,
як густа вуаль
світанок залишає
в напівсні.
Пробач...
Тебе обійме падолист,
не я... хтось інший
приготує чорний чай.
"Побачимось!" -
єднало наче міст.
Та вільним птахом
Вже летить - "Прощай..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753593
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 14.07.2022
Пробач мені моя любове,
Що я кохання не зберіг.
Воно було таке казкове,
А у душі вже падав сніг.
Пробач мені, що не дослухав,
Що не повірив у ті дні.
У серце стукала розлука,
Неначе у гіркому сні...
І лиш коли минули роки,
Я зрозумів що наробив.
Був світ в житті такий широкий,
Тебе любове в нім згубив.
То близько, а то так далеко,
Я був з тобою не завжди.
Кохання бережуть лелеки,
Моє ж пронесли поїзди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746192
дата надходження 15.08.2017
дата закладки 14.07.2022
Побач мене. Пробач і не вини.
Впусти мене в свій дім, життя і сни.
Прости в мені всі мінуси й плюси.
Таку, як є, у серці понеси.
Знайди в мені мільйон надій і мрій.
Спини у звичці саморуйнуватись.
Посій любов. Не дай в ній сумніватись.
Обіцяне і виконать, і зберегти зумій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745795
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 14.07.2022
Мій біль пройшов і я Тебе прощаю.
Хоч ми могли би обітись і без брехні.
Ти думала, брехнею захищаєш
Мене? Щоб не зробити боляче мені?
Та будь-яка брехня вбиває дружбу -
З одного пострілу, без промаху, на раз.
І нам обом Ти не найкращу службу
Служила, склавши найболючішу з образ.
То що ж тепер? Тобі моїх пробачень
Не треба зовсім. Щастя і без них
Ти знайдеш. В них немає жодних значень-
Прощення важливіш за все, для нас самих.
Складніш за все навчиться пробачать!
І майже неможливо вибачить брехні!
Та не мені тепер провини визначать.....
Я пробачаю! І колись пробачиться й мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745177
дата надходження 08.08.2017
дата закладки 14.07.2022
Пробач, що я без тебе жить не можу
Що я сльозами серденько зволожу
Звикаю знов і знов до свого болю...
Мабуть, прогнівала я чимось долю...
Пробач, що у думках моїх лиш ти
Що спокій мій снує в обіймах самоти
Перехворію я тобою, чуєш, обіцяю....
А нині просто помираю, бо кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741799
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2022
Пробач за непрочитані вірші,
незіграні симфонії, пусті полотна.
За дотик зледенілої душі
до губ твоїх гарячих, та безплотних.
Що вітром не торкався твоїх брів,
що океаном не голубив груди,
що не наважився сказати слів
над пащою людського пересуду.
Слова мої втопилися в журбі.
Пробач, що не мені Твоє кохання,
пробач, що перший вірш був не Тобі,
пробач, але Тобі мій вірш останній.
Мойого серця недоречний плач....пробач
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741787
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2022
З далеких доріг, з далекого краю,
Вертаюсь додому - додому вертаю.
Де я народився, і де довго жив,
В якому юність свою давно залишив.
Приспів:
До рідної хати дорогу долаю
По стежині в гори я швидко ступаю
До тої калини, яку посадив,
До рідної мами, що давно залишив.
Пробач, мені мамо за сивії коси,
Пробач, за ці зморшки на твоїм лиці,
Поїхав в світ я своє щастя шукати,
Довго шукав, та не щастило мені.
Приспів:
Бо щастя моє там де рідная хата,
Де гріє мене материнька любов.
Де гори високі, високі зелені,
І до них я вертаюсь знову, і знов.
Приспів:
До рідної хати, рідного краю,
По стежині в гори дорогу долаю,
До тої калини, яку посадив,
І тої дівчини, яку вірно любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723461
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.07.2022
Пробач мені любов мою – мине.
Неспокій заховається в позлітку,
З потоком річки в море поплине,
Між пишних трав загубиться улітку.
На почуттях своїх я ставлю хрест.
Їх посічу (ти чуєш?) дрібно-дрібно.
Не взяли ми з тобою Еверест.
Не все в житті, що хочеться, потрібно.
2.02.15 (знайшла на своїй сторінці у ФБ, тут не подавала.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718556
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 14.07.2022
тоне в ніжних вершках смак духмяної чорної кави
набирає м‘яких, заспокійливих, лагідних нот
у навушниках пісня французькою тихо картавить
про любов і розлуку, про те, що в житті, як в кіно
захлинається пристрасть, ховається десь за басами
затихає в плачі віоліни гаряче «je t'aime»
у горнятку видніється дно, в сірих буднях - так само
хлюпни ще коньячку, і нікуди уже не підем
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835417
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.07.2022
вода пекельна прагне берегів
країв не бачить, кригою не скута
пече і палить з силою богів
для когось - хміль, комусь - гірка цикута
вона - примара, тінь від забуття
що розчиняє біль, ним живить жили
на подвиг гучно кличе, до звитяг
та розум п‘є і забирає силу
цей вир не пошкодує берегів -
знесе. в руїнах не проси спокути
ти вибрав сам, ти сам цього хотів...
любові - смерть, мені - протиотрута
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825734
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 14.07.2022
Напівпогляди, напівдотики...
Ти - табу моє, гріх і згуба.
Навіть мріяти - лише потайки,
Бо чужа тобі, хоч і люба.
Ми тримаємось відсторонено,
Усі пристрасті - із корінням.
Разом бути нам заборонено!
Залишись моїм сновидінням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862904
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 14.07.2022
я повернусь із вирію
коловоротами, вирами
не загубивши ввірене
хоч відболить та виранить...
я залишуся вірною
я твоє серце вигрію
всі поєдинки виграю
ти лиш люби і вір мені...
#вір_мені
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842021
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 14.07.2022
Я не знаю, коли наш джаз
Перетворився на блюз.
І твої кораблі не знаходять
Мій шлюз.
А твоя душа так далеко
І море сліз.
Я не винесла ще й третини,
Куди на біс?
Ти дивишся в вічі,
А я горю
Від цього пекельного deja-vu.
Чи знаєш ти, милий, як солодко в твоїх снах?
Обійми твої для мене, неначе жар.
Хоч очі твої давно вже крізь мене "йдуть"
Й розпалюють в серці моєму лють.
Та серце моє не хоче, щоб ти пропав
А хоче щоб сильно і ніжно ти цілував.
І може ми спробуймо все ж знайти
Дорогу до Раю. Де я і ти.
[i]28.05.22[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953123
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 14.07.2022
чи винна я що як вина
хотіла я тебе
до дна
й не випила
зробила тільки перший крок
зробила лиш один ковток
і зрозуміла що воно
насправді зовсім не вино
підробка чистої води
буль-буль туди буль-буль сюди
могла би отруїтись
ні
я добре знаюсь на вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288720
дата надходження 26.10.2011
дата закладки 13.07.2022
чи винна я що як вина
хотіла я тебе
до дна
й не випила
зробила тільки перший крок
зробила лиш один ковток
і зрозуміла що воно
насправді зовсім не вино
підробка чистої води
буль-буль туди буль-буль сюди
могла би отруїтись
ні
я добре знаюсь на вині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289410
дата надходження 29.10.2011
дата закладки 13.07.2022
Мені з тобою
солодко і гірко.
Мені з тобою все,
і через край.
Хіба буває у любові
мірка,
Є тільки страх
потрапити у рай
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289799
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 13.07.2022
Нам судилось взяти в руки зброю
Захищати свій край від ворогів.
Освятить волю своєю кров'ю
Майбутнє для наших дочок, синів.
В жорстокий бій покликала війна
Проти тиранів і нових царів.
У нас вибору іншого нема
Життя - воля,або смерть для ворогів.
Не віддамо ні клаптика землі!
Стіймо, брат, за брата...свій за свого.
Нехай не спалюють жита в ріллі...
Не беруть хліба з поля чужого.
Ми, спимо в окопах на увесь зріст
Стоїмо в заметіль, в спеку ,і в дощ.
Пишемо історію- новий зміст
Щоб би кожен був пан серед вельмож.
Від крилат ракет залізо горить
Проб'є наскрізь бетонну стіну.
Усі хочемо цей світ долюбить
Збудувать з руїн Вітчизну свою.
До святих ікон моліться за нас!
Запаліть свічу за убієних солдат.
Згадайте їх імена в мирний час!
В честь героїв посадіть калин сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=953146
дата надходження 13.07.2022
дата закладки 13.07.2022
Я довго жду, але тебе немає.
Вже сутінки загусли до пітьми
Застигли вулиці, думки старих трамваїв
Летять у спогади, де ми були дітьми.
Холодне ліжко, і нема того,
Хто б міг тебе собою замінити.
І вітер в вікна лупить батогом
Дерева у поклін схиляють віти.
Без тебе каторга на цілу ніч.
Якими ти ідеш шляхами...
З тобою бути віч-на-віч
Твоїх обіймів прагну до нестями
Твоєї суті змірять глибину,
Пірнати, падати у небо
І босими ногами тупати по дну.
Де дна нема, бо тут його не треба.
Я у чеканні вже дійшла до краю,
Спустися, залиши свій трон.
Прийди і забери мене, благаю.
Такий жаданий і солодкий
сон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289801
дата надходження 31.10.2011
дата закладки 13.07.2022
Я викрала твоє серце,
Так, мимохідь, за звичкою.
Тепер я благаю небо
Згоріти яскравою свічкою.
Бо серце твоє загаряче,
Тримати його несила.
Могла з тобою літати,
Та тільки згубила крила.
Я викрала твоє серце,
Так, мимохідь, за звичкою.
Хотіла горіти полум’ям,
Боялась зотліти свічкою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293789
дата надходження 17.11.2011
дата закладки 13.07.2022
Звуки інших,
нових пісень
Упадуть на вуста дівочі,
Я згорю, як згорає день
В чорнім полум'ї ночі.
Не питаю, чия вина,
І не прошу тебе: вернись, –
П'ю печалі свої до дна,
Як було це не раз колись.
І не в тому,
не в тому річ,
Що втомивсь
від сумних вістей!
Задивилась холодна ніч
У безодню моїх очей.
Відлечу, як самотній птах,
Без надії і без гроша,
Десь блукатиме по світах
Невгамовна моя душа.
І кричатиме в височінь,
І будитиме в небі
дощ,
Відкидаючи сіру тінь
На камінні долоні площ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298346
дата надходження 06.12.2011
дата закладки 12.07.2022
Дрімає стомлене село. Забута казка.
І вже ніколи не торкне матусі ласка,
Хоч і розквітне під вікном той кущ калини
Та не відчуєм милу мить, святі хвилини
І спів пташок вже не такий, як в юні роки
Та не почуєм у дворі матусі кроки,
Бо відлетіла тихо в даль найкраща пісня,
Хоча вона була тоді зовсім не пізня
І небо вже змінило тон та не грайливе,
Калину ніжну під вікном колише злива,
Лиш в серці згадка защемить про милі миті,
Неначе трепетні часи в подію зшиті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952162
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 12.07.2022
Пробачте, знову вас ревную.
Такі вже в мене почуття.
Знаю... знаю, що не мушу.
Провина ж в тому не моя...
Навік любити обіцяла
І гріти вас своїм крилом.
Натомість ви не мали права
П'янить мої думки вином...
Вином не з ґрона винограду,
А з тих уявних поривань.
Ревную ти́хцем, глухо, слабко
Мізерним подихом бажань...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946276
дата надходження 28.04.2022
дата закладки 12.07.2022
Це не любов... Це зовсім не любов,
Коли душі не велено прощати.
Коли в думках - ози́мина розмов
І сиве небо, хмарами страпате...
Це не чуття... Це геть вже не чуття,
Коли свердлом у скроню - нетерпіння!
Доведене до шалу, до виття
Над урвищем розпуки голосіння...
Це не таЇна двох палких сердець,
Коли щомиті корчишся од болю!
Коли шматує груди ялівець -
Не назовеш терзання се любов"ю...
(2.08.12)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354759
дата надходження 02.08.2012
дата закладки 12.07.2022
у чорну пастку зораних полів
важкі хмарини вронять фалди сині
шляхи набудуть влади і донині
нежданих слів
так вижовтіє день
і видовжаться в нім прозорі тіні,
в траві затихнуть хвилі самосійні
бджола востаннє в літо прогуде
до айстри пригортаючись
звідсіль
посічені жгути безкраїх злив
сягнуть за невиразне видноколо
щоб зачерпнути з твого моря холод
і сіль
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923218
дата надходження 25.08.2021
дата закладки 12.07.2022
По краплиночці, по чарці
Давай братику хильнем
І в обіймах п’яні-пяні
Гарних ми дівчат знайдем,
Закохаємось одразу,
Адже діло молоде,
Хай лунатиме у гречці
Тільки стогін де-не-де.
Ну, а поки спи спокійно,
Очі я твої закрив,
Руський покидьок зненацька
Підло так тебе убив.
Я ж його від всього серця
Кулями нашпигував...
А ти бачив як від перця
Чортів дух його тікав?!
У очах аж потемніло,
Плачу я, а ти не плач.
Поховаю твоє тіло,
Раптом що не так, пробач...
Й по краплиночці, по чарці
Завжди братику хильнем
І в обіймах п’яні-п’яні
Україною гульнем!
Олександр Кармишев
13.05.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947673
дата надходження 13.05.2022
дата закладки 11.07.2022
Хто ж ми такі
Один одному,
Хто?
Друзі, закохані,..
Ливні, джерела?
Чи зупиняється
З серцем любов?
Чи із душею
Як птаха до неба?
Хто ми для Бога?
Чому саме ми
Стрілись у натовпі
Втомлені душі?
Як перетнулися
Наші шляхи,
Що один одному
Ми не байдужі?
Кармишев Олександр
03.07.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952214
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 11.07.2022
Прийшла гуляща дівка з підворотні,
Обралася у шати і співа,
П'янюча лярва з діркою у роті,
Під язиком недопалки хова.
Перебрала горючого, гикає,
Снарядами і кулями блює,
Не брезгує нічим, усе ковтає
І гроші навіть з крові дістає.
На грудях сліди лап іще не змила,
Спідниця на три розміри мала,
А скільки юних хлопців спокусила
Дешева невибаглива війна!
А що ж взамін береш ти за хвилину?
Чи жадібний у тебе сутенер?
Чиєсь життя, дитинство, всю родину?
Тебе ж кришує певно Люцифер…
Олександр Кармишев
18.03.2022
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942671
дата надходження 18.03.2022
дата закладки 11.07.2022
Я віднайшов старий- старий альбом
А в них фотографії давніх літ.
Заметіль, мете снігом за вікном
Зима люта засніжила твій слід.
Дивлюсь на фотографії твої
Ти, із них усміхаєшся мило.
І до тебе летять думки мої
Плаче небо ...в душі задощило.
Я ,живу мріями лиш, про тебе...
Люблю,тільки одну тебе мила .
Згадую твою мову...твій щебет
У мріях, розправляю крила.
А без тебе ,так мені самотньо
Дні, за днями згасають ,як свіча.
Біжить час, як вода - незворотньо
Знаєш твого тепла не вистача.
Я, не забув тебе, пам'ятаю!
Бережу всі подарунки твої.
Як лебідь лебідку жду, чекаю
Щоб явилась у спраглі сни мої.
Довжелезна відстань поміж нами
Ти, дарунок неба -моя любов.
Я, чекаю весну з журавлями
Щоб віднайти стежку у наш рай знов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952954
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 11.07.2022
Спасибі за Казку,
В якій побувала...
Хтось вів свою гру,
А я - Оживала.
Спасибі за Силу,
Яку мені дали.
Ви дуже Майстерно,
Мене надихали...
Спасибі за Світ Кольоровий,
За те, що Живу.
Спасибі за Казку
У сні й наяву.
©Наталія Малярчук
(13.01.2022)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936845
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 11.07.2022
* * *
Заздрять мертвим живі. Кров скипається.
Маріупольці – привиди з домовин…
Світ здригається від світлин і новин,
від нелюдського звірства вжахається.
* * *
Можновладці кинули якусь там новину,
пересмикуйте на свій лад, українці.
А самі ухвалюють таємно головну
без народних обговорень, наодинці.
* * *
Роздвоєність думок – це втрата інтелекту,
не мисліть языком, як мова рідна вам.
Роздвоєність душі – полону справжнє пекло,
жорстока боротьба за вибір і права.
* * *
Більше ста днів війна – безпосередньо всіх торкнулась.
Схід – потерпає від рашиських полчищ вісім років.
Насправді, Україна триста років не зігнулась,
бо шанувала рідну мову і своїх пророків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952913
дата надходження 11.07.2022
дата закладки 11.07.2022
Пройдет по улочкам широким, да привычным ей.
И погрузившись с головой в свои дела.
Дождь, вновь внесет прохладу, позабыв о ней ...
Промокнет гордая, до ниточки душа.
Мелькают фонари, не слышно городскую тишь .
Взгляд остановят только двое, у окна.
За столиком кафе, напротив ты сидишь ...
И одиночество, нальет тебе вина.
Давно за полночь, романтично поет Sting ...
Проходит все, так будет не всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275855
дата надходження 19.08.2011
дата закладки 11.07.2022
Клип- карооке можно посмотреть здесь:
http://www.youtube.com/watch?v=wk08ra4GgF8
Автор клипа Таира.
Ночь. Город дремлет давно
После тревожного дня.
Сонно баюкает снег,
И засыпает меня.
Я утомленно бреду,
Звуки ловя из квартир.
Там высоко - окно,
Ты за окном - один.
Желтым квадратом глазниц
Смотрит на улицу дом.
Я постою здесь чуть-чуть.
Знаешь, что будет потом?
Просто потом я уйду,
Пряча от снега лицо.
Так и должно все быть...
Прав ты в конце концов.
Там, за окном, тишина,
И в центре комнаты стол.
Ты с тишиною вночи
Длинный ведешь разговор.
Чай подливаешь себе,
Капли стирая рукой.
Там, за окошком, - ты,
Мой... но совсем чужой...
24-25.12.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321596
дата надходження 13.03.2012
дата закладки 11.07.2022
Всё стало очень очевидно,
Как будто спала пелена,
Все, что сокрыто, нынче видно:
И день, и ночь, и свет, и тьма.
Всё стало явно и открыто.
С того, что пряча в глубину,
Под гриф "Секретно" и "Закрыто",
Как будто сняли пелену.
Так, обнажив свои пороки,
Свалившись в прихоти страстей,
Мы, проходя свои уроки,
Вдруг обращаемся в людей.
Тех, настоящих, что без фальши,
Не пред другими, пред собой.
И, проходя уроки дальше,
Мы все поймём, что есть любовь.
Что есть любовь, а что - разлука,
Что есть свой дом, что есть семья,
Что есть страдание, что - мука,
Кто есть враги, а кто - друзья.
На старте нынешнего века,
Раскрыв сердца, идя на свет,
Перерождается планета,
А с нею каждый человек.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952427
дата надходження 05.07.2022
дата закладки 11.07.2022
Я сама переплету оці сторінки,
Прошию їх волі сталевою ниттю:
Тепер не розпорошать навіть віки,
Не зникне Книга моя однієї миті.
Я сама змішаю червоний атрамент,
Додам сльози людські для міцності,
Не зблякне чорнило в якийсь момент,
Залишиться на згадку для вічності.
Я сама напишу рукописний текст,
Акуратно, старанно й розбірливо:
Ніхто не стлумачить двояко зміст
І не дорікне мені потім уїдливо.
Я напишу... Ви лишень прочитайте
Імена всіх Героїв сучасної України,
Їх у пам’яті/душах своїх закарбуйте.
Не забудьте, як прийде щастя днина
Кожного,
хто поклав за Україну своє життя,
Хто сміливо дивився у очі Смерті.
Хай ніколи не згубляться їх імена,
Кров’ю
освячені на вівтарі самопожертви.
І підпис:
Доля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=952238
дата надходження 03.07.2022
дата закладки 08.07.2022
[i]Ветер с деревьев листья срывает,
Я мокну одна под холодным дождём,
А он меня ждёт и даже не знает,
Что все мои мысли, увы, не о нём.
И чувство вины почему-то не гложет,
За то, что люблю я, отнюдь, не его.
Он должен уйти, он остаться не может,
Ведь в нашей обители пусто давно.
А тут ещё осень... На мокром асфальте
Рассыпались лужи, в одной из них я.,
Стою и реву, от того, что у счастья
Осталась минутка и на меня...
Я знаю, он добрый, простит мои козни,
И зла не накопит, но будет скучать.
А вместе с весной, ему майские грозы,
Помогут проснуться и снова мечтать.
Сейчас я пойду и скажу ему правду.
Он будет не верить, устроит скандал.
Сплошной каламбур, значит, это так надо.
Услышать весь список, того что он дал...
Но капли на стёклах начнут улыбаться,
Я выдержу всё ради нового дня,
Я больше не буду с ним просыпаться,
Он так и не смог заменить мне тебя...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610554
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 08.07.2022
[i]Теперь всё стало на свои места,
И вместо многоточий стоят точки,
А ветер разрывает сердце в клочья,
Спасает бытовая суета.
Работа до последней капли пота,
Что-б дома только рухнуть на кровать.
Я так боюсь ночами засыпать,
А просыпаться вовсе неохота.
Звонки друзей, вопросы: "Как ты там?"
Да всё отлично, лучше чем бывало.
А то, что небо на меня упало
Так это не понять ни мне, ни вам.
Сижу немая, слушаю свой сплин,
От горя не придумали лекарства.
Пытаясь жалостью прикрыть своё злорадство,
Чужие люди мне вбивают клин.
Его лицо... я помню только взгляд.
С его глазами небо несравнимо...
Забыть? Но как? А он проходит мимо...
Уже лет семь... Нет. Восемь лет подряд...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=612420
дата надходження 10.10.2015
дата закладки 08.07.2022
[i]Истории, увы, не повторяются.
И время вспять нельзя уже вернуть.
Другие люди на пути встречаются.
С другими спим, или пытаемся уснуть.
Бежим куда-то, напролом, сквозь стены,
Вычёркиваем близких и родных.
Почти за грех грехом считать измены,
Когда своих меняем на чужих.
Нам стало стыдно признаваться в главном.
Искусством лгать владеем на ура.
Для нас любовь - очередные грабли.
И мы не с теми просыпаемся с утра.
Или совсем одна, или один, - неважно.
Всё обесценилось до полного нуля.
Увы любимых не бывает дважды,
И пешка не заменит короля.
Бесперспективность - это лозунг слабых.
Страх полюбить, - такого страха нет.
Такое время... Не живём. Играем.
Но всё же верим, что ещё рассвет
Для нас наступит, и мы встретим солнце...
И каждый себе друг или палач.
Можно надеть браслеты, можно кольца.
Но, если выбор сделал сам - не плачь!
И не вини других в своих проблемах,
Не самых близких, не страну, не время.
Не стоит делать из любимых пленных.
Побереги себя и свои нервы.
И пусть живут все, как считают нужным,-
Мир одиноких и пустых людей.
Мы в одиночестве по сути безоружны,
Но и о прошлом лучше не жалей.
Бессмысленны скитания по чувствам,
Но всё же что-то есть сильнее нас.
Мне, например, уже совсем не грустно,
Что я одна. И счастлива без вас.
Я принимаю всё без сожалений.
Все, кто ушёл - спасибо, что не зря,
Вы в моей жизни были и наверно,
Я вас любила, как и вы меня...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620023
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 08.07.2022
[i]Если бы ты знал, ты бы меня спас
От не твоих рук и из чужих грёз.
У края твоей судьбы я втихаря прошлась.
Сейчас бы реветь навзрыд, но я не люблю слёз.
Гордость теперь на трон,- можно, но в этом фальшь.
Я бы к тебе с цепи, ты ко мне вопреки.
Спросишь меня, зачем я такой создалась.
Вместо ответов я вновь обнажу клыки.
Выпьем на брудершафт и по чужим углам.
Просто с тобой друзья (страшно признать, что нет).
Счастье бывает злым, наше с тобой, как храм -
Святостью восполним, а за кулисой бред.
Торкнуло там, где нет даже сердечных мышц.
Это когда по полной и на изнанку мир,
Это, когда среди сотен знакомых лиц
Есть лишь одно родное, облик его кумир.
Это, как наваждение, и здравый смысл в трубу.
Это, когда ведёшь сама себя на распятие.
Вместе с тобой упасть, пусть за тебя умру.
Рядом на фото мы, жаль, я не в белом платье.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640967
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 08.07.2022
(стихотворение посвящаю своему родному
и любимому человеку, близкому другу,
бойцу АТО, пограничнику с
позывным "Художник")
Нарисуй меня... Ты же - Художник!
Опиши меня! В своих картинах.
Ты - скептик! Но не безбожник.
Или слепи. Из пластилина.
Только создай меня! Не игнорируй!
Я существую. И это главное.
Ты воскреси меня в собственном мире.
Я же живая! Я не хрустальная!
Краски возьми... Нарисуй меня...
В сдержанных... Полутонах. Фон - несущественно.
Только верни меня,- гневной, рассерженной...
Только верни - тобой обезвреженной.
Слышишь, рисуй меня!!!
В памяти, в сердце...
Делай наброски карандашами.
Ты же Художник. В форме и берцах.
Рисуй на войне меня.
Своими руками...
Просто рисуй... В своём воображении...
Знай, что я рядом, мой образ невидимый.
В молитвах рисуй, побеждая в сражениях.
Пока ты рисуешь, ты непобедимый!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592356
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2022
Він був єдиний з ким я хоч у прірву...
Він справніжній воїн. З тих "Ніхто крім нас..."
Сказав: " Пробач. Не плач, якщо загину.
Таке життя. Або настав мій час"
І потяг рушив. Серце обірвалось.
І я молилась дивлячись у слід...
Ти повертайся. Склалось так, як склалось...
Скорботою окинуло мій світ.
Один дзвінок, о Господи, дай сили!
А далі темрява... Його тепер нема...
Він повернувся. В чорній домовині.
А я тепер залишилась сама...
Війна це жах. Вона ламає долі.
Там гинуть кращі з кращіх. Лише біль...
І відчай залишається удовам...
"Вернись, молю..."- лунає звідусіль...
Країна рідна, скільки в тобі сили?
Щоб подолати наших ворогів.
Героям Слава! Слава Україні!
Країні вільних духом козаків!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592355
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2022
Любий червень, подякую Вам
За солодкий ковток прохолоди!
Після спеки так рада вітрам,
Злива ж стала вінцем насолоди.
Десь занадто суворо вона
З пересердя ламала дерева.
Схаменулась,
Затихла,
Пішла,
По собі залишивши джерела,
Щоб земля напилась досхочу,
Ожила, стала свіжа, зелена...
Посміхаюсь і знов шепочу:
"Червень, дякую, друже шалений!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840562
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 08.07.2022
Ни звонка... Ни привета.
Ни прости. Или даже прощай!
Разбросает опять по свету -
Между нами октябрь и май.
Разлетимся на две планеты:
Мне Земля, а себе возьми Марс.
Мы друг друга большие секреты -
Будто не было вовсе нас...
Сожаленья к чему? Ты пойми:
Я не жду ни звонка, ни привета!
Я ведь в счастье уже . Прости.
В этом платье винного цвета...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828461
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 01.07.2022
[i] [b][color="#04686b"]Tth[/color][/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/94WeYHO6YvY[/youtube]
[i][b][color="#024861"]Твої очі – чорні ружі: і духмяні, й колоритні –
сутий рай…
Твої сльози – вільгі роси: чи їх втерти, а чи пити –
вибирай…
Твої очі – мої думи про прекрасне і високе –
до небес…
Твої сльози, мокрі коси – мої сили, мої соки
ремства без.
Твої очі – бистрі ріки життєдайні, повноводні -
часу плин…
Твої сльози пить не в змозі: очі спраглі і голодні –
мій полин…
Твої очі – вільна пісня солов’їна, жайворо́ва –
в душу ллють
мої сльози – майські грози, веселково-кольорові,
попри лють.
Твої очі – ціла вічність: ніжне сонце, мрійні зорі,
небокрай…
Твої сльози – тиха осінь. постріл в щастя, та не в горе...
Божий рай![/color][/b]
9.09.2018[/i]
_________
Cвітлина і... ружі в палісаднику - автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806350
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 01.07.2022
[i]В аеропорту люди перетворювалися на кіборгів, у них зникали всі фізіологічні потреби, їм не потрібен був сон, адже вони весь час були на війні і насолоджувалися кожною секундою, адже на якомусь дуже ранньому етапі усвідомили, що вже мертві.
Сергій Лойко[/i]
Небо знову сумне, і наповнилось сірими птахами.
Крізь шпарину розбитої шиби я бачу стіну.
У снах, які ніч обіймає забутими жахами, -
Вкотре відчую холодну й пронизану біллю війну.
Кожна мить у тих снах розлилася багряними ріками.
Кожне слово, що чую, нагадує стогону звук.
У безодні самотності, засмерділо гнилими бараками,
Скам’янілого серця став глухим та повільнішим стук.
У тих снах, мимоволі, забуду про біль поміж втратами,
Й хоч на мить повернусь й переступлю батьківський поріг.
Поки буду в полоні тих снів, мої ангели в білих халатах
Повертають мене із кінця перехресть нескінченних доріг.
А у снах тих….
Десь, де сонце заходить за обрієм, - соняхи…
Похилились від втоми спекотного, спраглого дня.
Небо вмить спалахне кольоровими ясними зорями.
Я піду по вечірній сріблястій росі напувати коня.
Постелю серед поля собі запашними покосами,
І згадаю п’янкий та дзвінкий переспів солов’я.
Ледь помітним зітханням повіяло ранньою осінню,
Й кожну рану на тілі загоює рідна земля.
Прилечу й поклонюся у снах моїй мамі старенькій
І до донечок-сонечок вмить неодмінно зайду
Без вагань подарую усе без остатку серденько
Тим, кого щиро й назавжди безмежно люблю.
….
Чую хрест на руках, що завжди був на шиї з народження
Він занадто тяжкий, і чомусь на плечах, - не збагну…
А попереду бачу дорогу уверх, немов сходження,
І той хрест, як тягар, на раменах угору тягну.
Ні, вже немає страждань, біль минув, залишилися спогади, -
Немов осад із кривди, безглуздя у вчинках, слів гіркота.
Усе, що не встиг, я провів в небуття прикрим поглядом,
А між тим, що хотів і залишив, - гріхів пустота.
Час настав, і на кожне питання шукатиму відповідь,
І усе, що віддав і забрав, - вже лежить в площині терезів.
Це не сповідь, та до болю жалкую за втрачену заповідь
Й перед Богом, стоячи́ із хрестом, - бракуватиме слів.
….
А як хочеться знов у ті сни з ароматами ранньої осені,
Де в похмурому небі із сумом зникають ключі журавлів.
І пробігтися враз між ще теплими ранніми росами,
Та, на жаль, не спинити вітрила часу кораблів.
31.10.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812132
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.07.2022
Я не буду о вас, ни с теплом и ни с грустью,
Ни с добром, ни со злостью в ночи вспоминать.
В этот благостный час моё сердце отпустит
То, что раньше хотело с собою забрать.
Пусть уйдёт в забытье, облегчив мою память,
Ваш пронзительно-нежный улыбчивый взгляд.
Я на старой скамье захотела оставить -
Понарошку забыть подвенечный наряд.
Не успеет промокнуть наряд под дождями...
Унесут чьи-то женские руки с собой
тот мираж, что когда-то придуман был нами
И растаял - туманом над тихой рекой.
И не ваша вина, в том, что вы - не любимы.
Моё сердце молчит, словно камень, в груди.
Вы не тот... хоть ни с кем вы, ни с кем не сравнимы!..
И я верю - любовью вас Бог наградит.
7 марта 2012 г.
(Ещё один романс.
Были внесены маленькие изменения)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730887
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 01.07.2022
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п’янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
..........
Под небом мира, где лишь вьюга,
а счастье соткано с прощаний,
сумеем ли простить друг другу
свои внезапные печали?
Или казниться будем вечно?
За что нам это, Боже мой!
За то, что сердце так беспечно
стучало в нежности немой?!
За те врученные приветы?
За тихий взгляд, что так пьянит?
Пусть это солнышко посветит.
Пусть эта мука прозвенит.
....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735669
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 01.07.2022
«Сны - это вторая жизнь»
МузаСтар
Мне снился сон
В нём плавали цветы.
Аккордеон
Как будто бы простыл,
Слегка хрипел,
Играя вальс цветов.
Мой разум млел.
О, ностальгия снов.
Аттракцион
За ширмою из век.
Хамелеон
Мне примерял проект.
На злобу дня
Крутил природный ум.
Мечты склонял
В желаемый триумф.
А мне всё лень.
Хочу сны про цветы.
Чтоб был в них пень,
Весь в муравьях простых.
Ещё чуть-чуть
Понежусь без проблем
Отбросив муть
Неинтересных тем.
Но лезет тень
На солнечный покой.
Трухлявый день
Зовёт на вечный бой.
Хамелеон
Под ухом заскрипел.
Прощай мой сон,
Будильник зазвенел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735729
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 01.07.2022
Злітають птахи наших душ...
То вниз...то вгору...
То – щиросердно у пітьму!
І в щастя й горе.
Ти не прив'язуй, не кричи
Політ не стримуй!
І думи, й музику, й вірші
Несуть іх крила.
А то крізь терни до зірок
Чимдуж заносить.
Від прірви спиняться за крок-
Й злетять... не спросять!
Під ранок – стомлені й німі
Впадуть на небо...
Та тільки крила їх живі...
Не руш...не треба!
По білосніжжю сипле кров
Новий світанок
Несе надію знову й знов
Упертий ранок.
Куди злітають наших душ
Нестримні птахи?
Колись тобі я розкажу...
Щоб знов літати!
©Тетяна Прозорова
https://www.youtube.com/watch?v=FIznvlqBwSc&list=RDFIznvlqBwSc
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769885
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 01.07.2022
Мироточат навзрыд на ладонях неровные сгибы,
Убираю шасси и несмело встаю на крыло.
Уходя с горизонта пурпурного лучик светила
Почадит в облаках. Тороплюсь, чтобы не уплыло.
Откупорю флакон из обид, недомолвок, сомнений,
Выпью горечь коктейля и выживу страхам назло.
Выйдет яд из-под ребер за несколько жгучих мгновений
Да и смоется солью из глаз, если время пришло.
Вырастает перо за пером под лопаточной костью.
За прощеньем прощаю. И крепнет незримо крыло.
Долечу до созвездия с радужным именем Счастье,
Еще не было раза, когда нам с тобой не везло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763153
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.07.2022
Світанку немає... лиш темна, караюча ніч.
Блукаю так довго у пошуках світла і істин.
А їх все немає...лиш тільки у дотиках пліч
Є дика зневіра, бо з сонцем вони несумісні...
Світанку немає... лиш долі нічні лабіринти,
У відчаї м/яти, застигла мені на вустах...
Я прошу надії, ви в небо, останні полиньте,
Ще може у чорнім, знайдете себе на вітрах...
Світанку немає... і ніч вже поволі, як рідна,
Де хвилі обнімуть, намоклий у жалях пісок...
Не муч, мене темна, зречешся від істин, негідна...
Віддай нам світанок... чи просто тисни на гачок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726843
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 07.02.2019
Правду говорить теперь не модно, слишком некрасивая она...
Скажешь, а кому-то - неугодно... Слово - воробей: чирик - война.
Свет в глаза… Кому оно по нраву? Сумерки такого не простят…
Вмиг отбреют: «Кто тебе дал право?», сопли и обиды забурлят.
Станут убеждать: «Возьми обратно слово, что с потоком лжи вразрез»,
Будешь упираться - скажут внятно: «Всё, братишка, ты попал в замес.»
Ты теперь, как белая ворона, в центре хоровода лебедей -
Плотно стали, типа, оборона… клювами похожи на /рифма/.
Их природа-суть ясна-понятна: дунул ветер - тут же и легли,
Совесть-то давно в проказы пятнах... ну, не устояли, не смогли.
Рядом полежать тебе предложат, ложью - одеялко... чем не рай?
Что, не хочешь? Тут и подытожат: «Рот закрой, сиди, не выступай.
Нам про совесть байки надоели, честным быть - останешься в трусах.
Мы на этой правде зубы съели... слышали всё в прозе и стихах.
Волны не вздымай нам на болоте, правда - неудобный аргумент...
Нет, мы не нуждаемся в свободе, нафиг нам ненужный рудимент?
Стадо - вот основа нашей правды! Спустят директиву сверху нам -
С чёртом будем пить на брудершафты, слёзно ставя свечи образам.»
Да, зашквар... Один на всю ораву, с истиной, ненужной никому,
Жертвою стоишь... Но помни! Справа - Ангел, победивший сатану.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816519
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.02.2019
15 октября исполняется 200 лет со дня рождения Михаила Лермонтова - поэта, создавшего одно из самых пронзительных и честных стихотворений о своей родине. Стихотворение, чьи строки так живо хочется повторять в наши дни…
Из беспросветного массива
душа рванула на простор:
«Прощай, немытая Россия!» -
таков её был приговор.
Уж нет на карте тóй России,
да и теперешней на грош,
а приговор и ныне силе -
не пересмотришь, не сотрёшь.
Крошатся страны, рвутся струны,
бояны хрипнут на ветру,
во мраке смёрзшиеся гунны
прут к европейскому костру.
Делами чёрными, косыми,
набряк угрюмо Третий Рим.
Прощай, немытая Россия!
Нам вреден мусорный твой дым.
Поэт был прав в своей печали:
страна рабов, страна господ…
Не волны лодку раскачали,
а крыс георгиевский взвод.
В тугих силках елозя лживо,
сорвала голос ты на лай.
За Крым, за кровь, за край обрыва
прощай, немытая, прощай!
Эпоха тащит в долгий ящик.
Ждать перемен - напрасный бзик.
Ведь не рождён ещё тот банщик,
что смог бы твой отдраить лик.
Давно подбиты все итоги,
и в жилу реквием любой.
Прощай, страна с большой дороги!
Нам больше не о чем с тобой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530110
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 06.02.2019
Если прыгнем до небес, то вместе,
если рухнем на асфальт, то оба.
Если жить нам еще лет двести,
То любить до конца, до гроба.
Если ехать, то без оглядки,
Если драться, до самой смерти,
В этой жизни свои порядки,
Ну, а мы ней - ублюдки, черти.
Мы мальчишки, девчушки - люди,
Просто выцветшие с годами,
И другие нас не полюбят,
Мы, по-своему здесь, мы сами.
Если прыгнем, то только вместе,
Если рухнем, то рухнем оба,
Если дружба, то, честь по чести.
А любовь, до конца, до гроба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753865
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.02.2019
Где ты? Проснись!
Моя забытая
Иллюзия стимула.
Уж тело готово
И разум подчинится тебе.
Так мыслей предлог
С каждым пуском
Звучит убедительно.
Что я поддаюсь
Не объявленной, тихой войне.
А где-то на стыке ветров,
Холодных и теплых течений.
Гнутся от боли атланты -
Опоры несносных небес.
Возвышаясь над смертью врагов
В тихих омутах пренебрежений.
Не клинками стального булата
Одолел изворотливый бес.
Вот и время в домне расплавилось,
Как лабильный, нестойкий свинец.
Я на черных сыграю лишь клавишах,
Отдавая весь мир под венец...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189871
дата надходження 16.05.2010
дата закладки 03.02.2019
Хевсурів усіх та кожного свана.
Картлійської жінки чорних очей.
Мій рідний Тбілісі та мій Піросмані,
Не знаю чому – полюбив надусе.
Померли, чи ні, та всі є блаженні.
Живого так і ніхто не згадав.
Живу я на вулиці Піросмані,
І кожного ранку його зустрічав!
Зламаний сон та п`янке хвилювання.
Чарка йому звеселить апетит.
Заметушиться під місячним сяйвом,
Ортачальський змалює тонкий колорит.
Небо грузинське, святий виноградник.
Кура каламутна й прозора тече.
Мій рідний Тбілісі та мій Піросмані,
Не знаю чому – полюбив надусе.
(1939р.)
Переклад з грузинської. Автор оригіналу - Ладо Асатіані (1917-1943).
არ ვიცი, ასე რამ შემაყვარა
ყველა ხევსური და ყველა სვანი,
ქართველი ქალი თვალებმაყვალა,
ჩემი თბილისი და ფიროსმანი,
არ ვიცი, ასე რამ შემაყვარა!
მოკვდა თუ არა, ყველამ აცხონა,
ცოცხალი არვინ არ მიიკარა,
მე ფიროსმანის ქუჩაზე ვცხოვრობ
და ყოველ დილით ვხვდები ნიკალას.
ძილგატეხილი და არეული
ჭიქა არაყით გაიხსნის მადას,
მერე შეკრთება, ვით მთვარეული
და ორთაჭალის ლამაზებს ხატავს.
ქართული ზეცა, ქართული ზვარი,
მტკვარი მღვრიე და მტკვარი ანკარა…
ჩემი თბილისი და ფიროსმანი,
არ ვიცი, ასე რამ შემაყვარა!
1939
ლადო ასათიანი (1917-1943)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168889
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 03.02.2019
Ще сто років мине, знов у місто зима увірветься.
Ще сто років мине, знов сніжинка з неба зірветься.
Ще сто років мине, сяду поряд, і знов захвилююсь.
Ще сто років мине, знову руки твої розцілую.
Я ж люблю тебе знов, як раніше.
Знову сльози твої так дивують.
Знов зустріну тебе у провулку.
І лице знов долоні затулять.
Ще сто років мине, у саду знов я буду з тобою.
Ще сто років мине, ти образишся і підеш додому.
Ще сто років мине, шлях до тебе – місяць освітить.
Ще сто років мине, коли двері, мила, відчиниш.
Я ж люблю тебе знов, як раніше.
Знову сльози твої так дивують.
Знов зустріну тебе у провулку.
І лице знов долоні затулять.
Ще сто років мине, і мабуть нам вже буде сто тридцять.
Ще сто років мине, знов згадаємо ми свої тридцять.
Ще сто років мине, вже старі, та серця не тихіші.
Ще сто років мине, як до Господа будемо ближчі.
Я ж люблю тебе знов, як раніше.
Знову сльози твої так дивують.
Знов зустріну тебе у провулку.
І лице знов долоні затулять.
Ще сто років мине, і у місто зима увірветься.
Ще сто років мине, знов сніжинка з неба зірветься.
Ще сто років мине, вже старі у саду понад снігом…
Але це все,
Як сто років мине,
Як сто років мине.
Автор оригіналу та музики - співак Панчо.
ასი წლის შემდეგ ისევ ქალაქში ზამთრი მოვა,
ასი წლის შემდეგ
ისევ დაიწყებს ფანტელი თოვას,
ასე წლის შემდეგ,
ისევ გეჯდები მღერვალედ გვერდზე,
ასე წლის შემდეგ,
ისევ გაკოცებ მხურვალედ ხელზე,
მე ისევ მიყვარხარ
როგორც უწინ და ისევ მაკვირვებს შენი ცრემლები
მე ისევ გნახე ქუჩაში გუშინ და ავიფარე სახელზე ხელი,
ასი წლის შემდეგ ისევ ვიჯდებით მე და შენ ბაღში,
ასი წლის შემდეგ ისევ ვიჩხუბებთ შენ წახვალ სახლში,
ასი წლის შემდეგ,
გზას გამინათებს მე შებსკენ მთვარე
ასი წლის შემდეგ,
როცა გამიღებ პატარავ კარებს მე გეტყვი,
მე ისევ მიყვარხარ როგორც უწინ და ისევ მაკვირვებს შენი ცრემლები,
მე ისევ გნახე ქუჩაში გუშინ და ავიფარე სახელზე ხელი,
ასი წლის შემდეგ ალბათ ვიქნებით ასოცდაათის ასი წლის შემდეგ
მოგვენატრება ჩვენ ოცდაათი,
ასი წლის შემდეგ მაინც ვიჯდებით ბებრები ერთად,
ასი წლის შემდეგ როცა ვიქნებით ჩვენ ახლოს ღმერთთან,
მე გეტყვი მე ისევ მიყვარხარ როგორც უწინ და ისევ მაკვირვებს შენი ცრემები,
მე ისევ გნახაე ქუჩაში გუშინ და ავიფარე სახეზე ხელი,
ასი წლის შემდეგ ისევ ზამთარი ქალაქში მოვა,
ასი წლის შემდეგ ისევ
დაიწყებს ფანტელი თოვას
და ალბათ დათოვლილ ბაღში ისევ ვიჯდებით ბებრები ერთად,
მაგრამ ეს ყველაფერი ასი წლის შემდეგ,
ასი წლის შემდეგ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181795
дата надходження 04.04.2010
дата закладки 03.02.2019
Без любви
И солнце твердь не озарит.
И лес ничуть не шелохнется.
И ветерок не встрепещит.
Отрадно сердце не забьется.
Не существует без любви,
Ни красоты,
И ни бессмертия.
Иная вовсе та любовь –
Любовь последняя.
Как в осени цвет лепестков
Милей весенних.
И пылкость не воспламенит -
Страстей бесцельных.
Она к себе не позовет
Ни трепет голоса
Ни прихотей не позовет,
Увы, ни молодость…
В полях осенние цветы,
Прохладной свежести.
В них не отыщем мы, увы
Весенней нежности.
И ветра медленная дрожь
Лишь вьюгой сменится.
И страсти пламенный порыв
В тиши развеется.
И вянет, вянет та любовь –
Любовь последняя.
Погаснет, в нежности скорбя,
То чувство вешнее.
И во всем мире не найти
Даже бессмертия.
Даже нетленность
Не найти
Во всей вселенной
Без любви.
უსიყვარულოდ
მზე არ სუფევს ცის კამარაზე,
სიო არ დაჰქრის, ტყე არ კრთება
სასიხარულოდ....
უსიყვარულოდ არ არსებობს
არც სილამაზე,
არც უკვდავება არ არსებობს
უსიყვარულოდ.
მაგრამ სულ სხვაა სიყვარული
უკანასკნელი,
როგორც ყვავილი შემოდგომის
ხშირად პირველს სჯობს,
იგი არ უხმობს ქარიშხლიან
უმიზნო ვნებებს,
არც ყმაწვილურ ჟინს, არც ველურ ხმებს
იგი არ უხმობს...
და შემოდგომის სიცივეში
ველად გაზრდილი,
ის გაზაფხულის ნაზ ყვავილებს
სულაც არა ჰგავს...
სიოს მაგივრად ქარიშხალი
ეალერსება
და ვნების ნაცვლად უხმო ალერსს
გარემოუცავს.
და ჭკნება, ჭკნება სიყვარული
უკანასკნელი,
ჭკნება მწუხარედ, ნაზად, მაგრამ
უსიხარულოდ.
და არ არსებობს ქვეყანაზე
თვით უკვდავება,
თვით უკვდავებაც არ არსებობს
უსიყვარულოდ!
1914
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233421
дата надходження 07.01.2011
дата закладки 03.02.2019
Радості прошу… Чом полонила
Погляд твій рахманна та печаль?
Зачекай іще благаю, мила,
І побачиш гір величну даль.
Ще зажди. У молитовний шепіт
Зграї смоляного вороння
Розлетяться, мов ті хмари в небі,
І священна з’явиться земля.
Бачиш, летимо, немов на крилах –
Потягом розсічена імла.
Зачекай іще благаю, мила,
І почуєш співи солов’я.
І Метехі знову на осонні
Серед скель здійметься кам’яних.
Де Тамар молилася босоніж
Образам спасителів святих.
Радості прошу… Чом полонила
Погляд твій рахманна та печаль?
Зачекай іще благаю, мила,
І побачиш гір величну даль.
გზაში
სიხარულს გთხოვ, ― მწუხარებას მთავაზობ.
ნუთუ ასე დაგატყვევეს ფიქრებმა?
ცოტა კიდევ მოითმინე, ლამაზო,
და ნანატრი მთა-გორებიც იქნება!
ცოტა კიდევ, სალოცავო ხატებავ,
და ლაშქარი სვავების და ყორნების,
ვით ღრუბელი, ისე გაიფანტება
და თბილისის მიწას ვეამბორებით.
ხომ უყურებ, როგორც ხვადი ავაზა,
ორთქმავალი ისე უტევს უკუნეთს,
ცოტა კიდევ მოითმინე, ლამაზო,
და ვიხილავთ ირმებსა და ბულბულებს.
ცოტა კიდევ ― და იელვებს კრწანისი
და მეტეხის ეკლესიის თავანი,
სადაც წმინდა მაცხოვარის ხატის წინ
ფეხშიშველა ლოცულობდა თამარი.
სიხარულს გთხოვ, ― მწუხარებას მთავაზობ,
ნუთუ ასე დაგატყვევეს ფიქრებმა?
ცოტა კიდევ მოითმინე, ლამაზო,
და ნანატრი მთა-გორებიც იქნება!
ლადო ასათიანი 1940
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277986
дата надходження 31.08.2011
дата закладки 03.02.2019
Багато нас, дітей війни
Розкиданих по всьому світу…
А час іде – і все на чужині,
І забувається магнолій цвіту.
Та рветься із грудей моїх так часто,
Дитинства голос, що розвіяний думками.
І ця земля, немов украденеє щастя
Щомиті постає перед очами.
Пробач, пробач мені, що не з тобою
Долаю я цей шлях крізь терни,
Душа моя вкривається сльозою,
Та прийде час і я ще верну…
Мене зустрінеш ти квітучою лозою
Безхмарним небом, сонячним теплом.
І меч, що скраплений моєю кров`ю
Вкладу в каміння, щоб той став хрестом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=108827
дата надходження 22.12.2008
дата закладки 03.02.2019
В цьому місті забагато листя,
Що і з нього ні зробити чаю,
Ні гербарію…
В цього міста недовіра відстаням,
Це його думки визначає,
Як безпарі.
Цьому місту не бракує шарму,
Може тільки трошки книжковості,
І задуми…
В нього точно сонце за хмарами,
В нього точно ніжність на совісті,
Як і сумніви..
В цього міста забагато бранок,
Що шукають щастя у рабах,
І не бачать волі…
В цьому місті ніч стікає в ранок
По твоїх задуманих губах,
Як по колії…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619249
дата надходження 08.11.2015
дата закладки 03.02.2019
І
Мне не забыть тех судорожных мгновений,
Когда распятая предстала передо мной.
О Грузия, на смене поколений.
Сквозь смерть отцов и горестных презрений.
Несла свой крест, окутанный войной.
Свист пуль слепых тогда нас пробудил,
И грохот разразившихся снарядов.
Он не рыдал, он сумасшедший выл
Над еще теплым телом до упаду.
А кто, как в самых страшных снах,
Через Сванети жизнь свою спасали.
Там дети замерзали на руках,
От холодов суровых погибали.
Мне не забыть людей, терпевших муки,
Когда распятая предстала передо мной.
Да будут прокляты те дьявольские слуги,
Что сотворили вы с моей страной!
ІІ
Тихо падает листва
Под осенний теплый холод.
Там живут едва дыша.
Там пустынный серый город.
Там, замученные болью,
В небе облака плывут.
Там запачканные кровью
Олеандры не цветут.
Лишь нарушится стрельбой
Мертвой тишины пространство.
И сквозной шакалий вой
Загоняет мысли в рабство.
Дует легкий ветерок
Воронья слетелось стаи
Что ж вы вестники смертей
Что ж вы птицы опоздали?!
ІІІ
Проснитесь, горы! К вам взывает
Народ, уставший, мой от боли
Оставьте Небо, пусть взлетает
Молитвы шепот, сердца воля.
Безлатных воинов миллионы
В единстве головы склонили
И влажные от слез ладони
Огонь надежды защитили
Не бойтесь Картли сыновья
Огонь небесный всемогущ
Не бойтесь Картли сыновья
Империй сумасшедших душ.
Улыбок сатанинской черни
Не принимайте за добро.
И будет час, и свет извергнет
Владык кровавых бесовство.
Проснитесь, горы! К вам взывает
Народ, уставший, мой от боли
Оставьте Небо, пусть взлетает
Молитвы шепот, сердца воля.
IV
И шли в ожидании светлых чудес.
А дом все сильнее плющом зарастает.
Но снег, как замерзшие слезы Небес
На кровью нагретых ладонях не тает.
Он намертво вклинился в судьбы людей.
И холодом едким, отравленным током
Пускается сердце стучаться сильней.
Чтоб не сломиться в течении жестоком.
V
О, Царь Небесный, верю и молю.
Молитвы глас, да будет он услышан
Пусть будет мир вовек в моем краю,
Где пять крестов на белом полотнище.
Где дух иверцев сильный не истлел.
Где первый Божией Матери удел.
И где лоза цветет с благословенья.
От солнца теплого лучей прикосновенья.
Аминь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151675
дата надходження 24.10.2009
дата закладки 03.02.2019
Спасибо Вам, далёкая... Спасибо
За то, что есть… за то, что где-то там…
За то, что чувство не песок, но зыбко,
И то, что грусть не слёзы, а вода;
И что для нас – ни встреч, ни расставаний,
А полный мир так окаянно пуст,
Что мне легко внимать – на расстояньи -
Смятению и грусти Ваших чувств.
Печаль и нежность, строчек птичью стаю,
И улиц тишину, и моря шум...
Вы пишете ему, а я – читаю…
Вы ждёте от него, и я – пишу…
То – крылья слов. Вот снова взмах. И снова...
Но, боже мой, какая высота!
Какая блажь, какая благость слова,
Блаженства – боль, и крика – немота.
.....
Вдохновение отсюда -
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823631
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823945
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Спешить куда-то перестала.
Река - во льду... Немыслим бег.
Смотрю на зимний мир - устало...
Февраль не так богат на снег...
Он серый, мрачный... Приумолкли
Мечты... Уснули, до весны.
А сколько позабытых!.. Сколько
Разбитых мною, без вины...
Увы, всегда немного грустно,
Когда прощаешься с мечтой,
И одиноко так... и пусто...
Я в зимах чувствуюсь чужой...
Мне эта странная усталость
Так непривычна и нова.
... О, где ты, где, былая шалость?..
- Во льду... надежды и слова...
Февраль ворует откровенность
Нагих поющих волн души.
Река моя - несовершеннось,
Но в ней - весна, а значит - жизнь!
Весной я пью её - по полной,
Надеясь, веря и... любя!..
Река в плену у льда - безвольна!..
Волне в нём не найти себя.
Себя, в которой жизнь беснует,
Мечту рождая, за мечтой...
Уйди, Февраль, уйди! Весну я
Так жду, чтоб снова стать собой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824020
дата надходження 03.02.2019
дата закладки 03.02.2019
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 03.02.2019
Сьогодні у нас третій рік.
А я ще ніякий від тих пір..
Думав: ми побачимо світ.
Та досі шукаю шляхи наших зір.
Одного разу назавжди втратив тебе.
А з тобою і всі думки, і майбутні замисли.
Ти була у мене поміж ребер, біля серця..
Тепер там залишилися зарослі.
У мене без тебе тепер усе неможливе:
буденні дні і ніяких новин.
Сняться сни, коли ми були щасливі,
твій сміх і запах найкращих хвилин.
Ти сміялася із моїх недотепних жартів.
Я тримав у руках твої холодні долоні.
Восени ми з тобою гуляли по парку,
там ти збирала кольорові листки кленові.
Ти любила удвічі великі светри
і моя футболка на тобі сиділа шикарно.
Ми пили чай у холодні зимові вечори.
І, пам'ятаю, як книги читали до ранку.
Я прагнув бути з тобою,
невидима сила тягнула мене до тебе.
Ти назавжди залишишся зі мною.
Я скучив. Як шкода, що ти на небі..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814934
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 03.02.2019
Sie liebten sich beide, doch keiner
Wollt’es dem andern gestehn.
Heine*
Вони кохали так палко, тривало,
Журились, шалено й бурхливо жадали!
Але, мов чужі, побачень, зізнань уникали,
І в миті розмов морозом немов повівало.
У муках сердечних, пихато і мовчки, вони розпрощались,
Лиш інколи в снах і уявах взаємно ввижались.
Смерть прийшла: часи могильних побачень настали,
Але в світі новому одне одного вони не впізнали.
* Вони кохали, але жоден з них не хотів зізнатися в цьому. Гейне (нім.)
Оригінал тут: http://www.poetryclub.com.ua/metrs_poem.php?poem=20808
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200343
дата надходження 10.07.2010
дата закладки 03.02.2019
Мы прощаемся в танго,
Расплываемся молча…
Увлекаемся красным,
Поем капель.
Ярко пишешь картины,
Замираешь в портретах…
И прошу тебя властно:
“Срисуй метель!”
Сном сплетаются сети,
Превращаемся в пазлы…
Расскажи мне о разном,
Тоску развей…
Изукрашено небо
Распотрошенным счастьем,
Солнце брезжится страстно
Игрой кровей.
22.V.2012
04:14
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=mfxctm-B20k[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339275
дата надходження 23.05.2012
дата закладки 03.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2019
Увага! Дозвіл UNESCO на будь-яке використання відсутній.
Хто не знає іноземних мов, той нічого
не розуміє і у своїй рідній мові.
Йо́ганн Во́льфґанґ фон Ґе́те
Універсальний алфавіт
Косінцев І.Г.
01.08.2022
Добре відомо, що латина і кирилиця походять з грецького алфавіту, і однакові звуки міжнародної транскрипції позначаються в них різними буквами. Це не зручно, а тому постійно виникає питання: чому люди, ще з дитинства, повинні страждати все своє життя тільки тому, що хтось колись вирішив, що він патріот і краще за всіх інших вірить у бога? Поступово стає зрозумілим, що необхідно повернутись до єдиного універсального алфавіту, але з розширеним і зі зміненим сучасним звукорядом. Бажано зробити це без суттєвих змін в існуючих інформаційних технологіях 21-го сторіччя.
Проблему можна вирішити, якщо об'єднати кирилицю різних мов і за допомогою транскрипції перейти до сучасної французької системи письма (FR), тобто латини з діакритичними знаками. Але саме ця спадщина минулих століть виявилася непридатною в сучасному світі надшвидкостей і культурного примітивізму.
Історичний підхід, як завжди, є більш правильним і скоріше веде до мети. Треба повернутись до грецької мови, яка свого часу була мовою освіченої Європи. Тож перейдімо з українськиого (болгарськиого) алфавіту й латини на грецький консонантно-вокальний алфавіт, за допомогою гармонійного психічно-рефлекторного компромісу між фонетикою, графікою і друком. Вимова слів при транскрипції залишається незмінною.
Єдиний православний алфавіт (ЄПА) має вигляд:
Ноиер Грецька літера Латина (ASCII) Кирилиця
1. Α α alpha /a/, /aː/ Aa А а (Яя)
2. Β β beta /b/ Bb Бб
3. Γ γ gamma /ɡ/ Gg Гг (Ґ ґ)
4. Δ δ delta /d/ Dd Дд
5. Ε ε epsilon /e/, /eː/ Ee Ее (Єє)
6. Ζ ζ zeta [zd] Zz Зз (Жж)
7. Η η eta /h/, /ɛː/ Hh Йй (ь)
8. Θ θ theta /tʰ/ Cc Шш (Щщ)
9. Ι ι iota /i/, /iː/ Ii Іі (Ї ї)
10. Κ κ kappa /k/ Kk Кк
11. Λ λ lambda /l/ Ll Лл
12. Μ μ mu /m/ Mm Мм
13. Ν ν nu /n/ Nn Нн
14. Ξ ξ xi /ks/ Qq Цц (Чч)
15. Ο ο omicron /o/, /oː/ Oo Оо
16. Π π pi /p/ Pp Пп
17. Ρ ρ rho /r/ Rr Рр
18. Σ σ/ς sigma /s/ Ss Сс
19. Τ τ tau /t/ Tt Тт
20. Υ υ upsilon /u/, /uː/ Yy Ии ( ')
21. Φ φ phi /pʰ/ Ff Фф
22. Χ χ chi /kʰ/ Xx Хх
23. Ψ ψ psi /ps/ Vv Вв
24. Ω ω omega /ɔː/ Uu Уу (Юю)
Як приклад надрукуємо відомий вірш Лесі Українкі (Косач Л.П.)
Contra spem spero!
Κοντρα ςπεμ ςπερο!
Γετητε, δωμυ, ψυ χμαρυ οςιννι!
Τοζ τεπερα ψεςνα ζολοτα!
Ξυ το τακ ω ζαλώ, ψ γολοςιννι,
Προμυνωτη μολοδιί λιτα?
Νι, ά χοξω κριζη ςληοζυ ςμιάτυςη,
Σερεδ λυχα ςπιψατυ πιςνι,
Βεζ ναδιί τακυ ςποδιψατυςη,
Ζυτυ χοξω! Γετη δωμυ ςωμνι!
Ά να ψβογιμ ςωμνιμ περελοζι
Βωδω ςιάτη βαρψυςτι κψιτκυ,
Βωδω ςιάτη κψιτκυ να μοροζι,
Βωδω λυτη να νυχ ςληοζυ γιρκι.
Ι ψιδ ςλιζ τυχ γαράξυχ ροζτανε
Τα κορα ληοδοψαά, μιξνα,
Μοζε, κψιτυ ζιηδωτη ι ναςτανε
Θε η δλά μενε ψεςελα ψεςνα.
Ά να γορω κρωτω κρεμυάνωώ
Βωδω καμινη ψαζκυη πιδιηματη,
ι, νεςωξυ ψαγω τω ςτραθνωώ,
Βωδω πιςνώ ψεςελω ςπιψατη.
Ψ δοψγω, τεμνωώ νιξκω νεψυδνω,
Νε ςτωλώ νι να χψυληκω οξεη,
Ψςε Θωκατυμω ζιρκω προψιδνω,
Άςνω ψλαδαρκω τεμνυχ νοξεη.
Ά νε δαμ ςψομω ςερδενηκω ςπατυ,
Χοξ κρωγομ βωδε τημα τα νωδηγα,
Χοξ ά βωδω ςσμα ποξωψατυ,
Θο να γρωδυ ψζε ςμερτη ναλάγλα.
Σμερτη ναλάζε να γρωδυ ψαζενηκο,
Σνιγ ζαςτελε ςωψορα ιμλα,
Αλε δωζε ζαβηέτηςά ςερδενηκο, --
Μοζε, λώτωώ ςμερτη ποδολα.
Τακ, ά βωδω κριζη ςληοζυ ςμιάτυςη,
Σερεδ λυχα ςπιψατυ πιςνι,
Βεζ ναδιί τακυ ςποδιψατυςη,
Ζυτυ βωδω! Γετη δωμυ ςωμνι!
1890
Отже, виникає новий універсальний алфавіт, скорочено UA (Universum Alphabetum), який доцільно назвати Ελικον або просто абетка Σοφιά, бо він у порівнянні з класичними алфавітaми має більше можливостей для застосування в різних мовах.
Зрозуміло, що UA дозволяє використовувати українську мову в Internet-i без жодних перешкод і будь-де. Таким чином (і це треба добре усвідомлювати) об'єктивно забезпечує їй перевагу над іншими мовами. Важливо, щоб перехід на UA для суто національних (українських) потреб здійснювався якомога швидше, але виключно за міжнародними домовленостями.
Саме в поезії, де каліграфія і художній друк мають надзвичайно важливе значення, використання UA стає необхідним.
На доказ наведемо відомий вірш Івана Франка зі збірки "З вершин і низин" (De Profundis) "Гімн", надрукований UA:
Γιμν
Ψιξνυη ρεψολώξιονερ --
Δωχ, θο τιλο ρψε δο βοώ,
Ρψε ζα ποςτωπ, θαςτά η ψολώ, --
Ψιν ζυψε, ψιν θε νε ψμερ.
Νι ποπιψςηκιί τορτωρυ,
Νι τώρεμνι ξαρςηκι μωρυ,
Ανι ψιηςκα μωθτροψανι,
Νι γαρματυ λαθτοψανι,
Νι θπιονςηκε ρεμεςλο
Ψ γριβ ηογο θε νε ζψελο.
Ψιν νε ψμερ, ψιν θε ζυψε!
Χοξ ψιδ τυςάξ λιτ ροδυψςά,
Τα αζ ψξορα ροζποψυψςά
Ι ο ψλαςνιη ςυλι ηδε.
Ι προςτωέτηςά, μιξνιέ,
Ι ςπιθυτη τωδυ, δε δνιέ;
Σλοψομ ςυληνυμ, μοψ τρωβοώ,
Μιλιονυ ζψε ζ ςοβοώ, --
Μιλιονυ ραδο ηδωτη,
Βο ςε γολος δωχα ξωτη.
Γολος δωχα ξωτυ ςκριζη:
Πο κωρνυχ χαταχ μωζυξηκυχ,
Πο ψερςταταχ ρεμιςνυξηκυχ,
Πο μιςξάχ νεδολι η ςλιζ.
Ι δε τιληκυ ψιν ροζδαςτηςά,
Θεζνυτη ςλιοζυ, ςωμ νεθαςτά,
Συλα ροδυτηςά η ζαψζάττά
Νε ρυδατη, α δοβωψατυ,
Χοξ ςυναμ, άκ νε ςοβι,
Κραθω δολώ ψ βοροτηβι.
Ψιξνυη ρεψολώξιονερ --
Δωχ, ναωκα, δωμκα, ψολά --
Νε ωςτωπυτη πιτημι πολά,
Νε δαςτη ςπωτατυςη τεπερ.
Ροζψαλυλαςη ζλα ρωίνα,
Ποκοτυλαςά λαψυνα,
Ι δε ψ ςψιτι ταά ςυλα,
Θοβ ψ βιγω ίί ςπυνυλα,
Θοβ ζγαςυλα, μοψ ογενη,
Ροζψυδνάώθυηςά δενη?
1880
На довершення, щоб розвіяти академічну нудьгу, наведемо початок поеми Івана Котляревського Енеїда.
Ενείδα
Ενεη βωψ παρωβοκ μοτορνυη
Ι χλοπεξη χοτη κωδυ κοζακ,
Ωδαψςη να ψςεέ ζλε προψορνυη,
Ζαψζάτιθυη οδ ψςιχ βωρλακ.
Νο γρεκυ, άκ ςπαλυψθυ Τροώ,
Ζροβυλυ ζ νεί ςκυρτω γνοώ,
Ψιν, ψζάψθυ τορβω, τάγω δαψ;
Ζαβραψθυ δεάκυχ τροάνξιψ,
Οςμαλενυχ, άκ γυρά, λανξιψ,
Πυάταμυ ζ Τροί νακυψαψ.
1842
Необхідність впровадження UA обумовлена прогресом інформаційної техніки. Запропонована інформаційна технологія дозволяє суттєво спростити користування засобами телекомунікації та зв'язку (INTERNET), а також обчислювальної техніки для людей з середнім і низьким рівнем освіти, іноземців, дітей і значно збільшити кількість користувачів.
Перехід на UA як з технічної, так і з організаційної сторони при загальноприйнятому у світі обчислювальної та інформаційної техніки стандарті ASCII не створює будь-яких проблем. Безнадійна архаїчність як православних алфавітів (кирилиці), так і класичної латини й перевага UA очевидні. На заваді тільки звички та консерватизм людей.
Практичне впровадження такої технології дозволяє також суттєво послабити політичні, релігійні та етнічні розбіжності у світі, особливо в Європі. Але розгляд цієї проблеми виходить за межі компетентності автора і безумовно залишається прерогативою UNESCO.
Література:
1. Тітов X.
Стара вища освіта в Київській Україні 16-поч.19 в.
К., Друкарня Української академії наук, 1924.
2. Довідник з української мови.
http://javot.net/mova/movva.html
3. Українська мова.
http://uk.wikipedia.org/wiki/
4. Куліш П. О.
Граматка.
СПб, 1857.
5. Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка.
http://hrinchenko.com/
6. Український правопис.
К., Наук. думка, 2015.
http://litopys.org.ua/pravopys/pravopys2015.htm
7. Німчук В. В.
Київськи глаголичні листки.
К., Наукова думка, 1983.
8. Франко І.Я.
Зібрання творів у 50-и томах.
К., Наукова думка, 1986 р.,
т. 47, с. 549 – 650,
Азбучна війна в Галичині 1859 р.
https://www.i-franko.name/uk/History/AzbuchnaVijna1859.html
9. Леся Українка.
Зібрання творів у 12 тт.
К. , Наукова думка, 1975.
10. Енеида на Малороссійскій языкъ перелицїованная И. Котляревскимъ. Въ трехъ частяхъ.
СПб., 1798.
11. Хориков И.П. Учебник греческого языка в 2-х томах.
Троице-Сергиева Лавра, 2006.
12. Кацман Н.Л., Покровская З.А. Латинский язык.
5-е изд., М., 1999.
13. Попова И.Н., Казакова Ж.А., Ковальчук Г.М.
Французский язык. Учебник.
20-е изд., перераб. и дополн. - М., 2004.
14. Кротовская Я.А., Лесная Г.М., Селиванова Н.В.
Практический курс польского языка.
M., Lingua, 2014.
15. Українська латинка.
https://uk.wikipedia.org/wiki/Українська_латинка
16. Чорновол І.
Латинка в українському правописі: ретроспектива і perspektyva.
2001.
http://www.ji.lviv.ua/n23texts/chornovol.htm
17. Lozinskiy J.
Ruskoje wesile.
W Peremyszły, w Typografii Władycznój gr. kat. 1835.
18. Drahomanov M.
Wid wydawcia (передмова до Кобзаря).
19. Грушевський М. Історія України-Руси.
http://litopys.org.ua/hrushrus/iur.htm
20. Полонська-Василенко Н.Д. Історія України у двох томах,
3-тє видання 1995
21. В. Г. Белинский.
Собрание сочинений в трех томах. Т. II Статьи и рецензии. 1841-1845 ОГИЗ, ГИХЛ, М.
(Западники и славянофилы.)
22. Письма К. Дм. Кавелина и Ив. С. Тургенева к Ал. Ив. Герцену.
С объясн. примеч. М. Драгоманова. Женева, 1892.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433534
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 01.02.2019
А ми - стрільці січовії,
бійці гарні молодії
йдемо землю захищати
у тривожний час.
Їдуть коні по долині…
Возз’єдналися віднині
у державу - Україна
як у перший раз.
Їдемо ми між ярами,
Божа Матір Свята з нами.
Підтягуйтесь козаченьки
у наші полки.
Не журися, рідна Ненько,
проженемо воріженьків,
що рвуть землю українську
на дрібні шматки.
Більшовики наступають
і на Київ вирушають.
Прагнуть щоби задушити,
загнати в ярмо.
Волю вміємо цінити,
Дух козацький не зломити
і своєї України
вже не віддамо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823316
дата надходження 29.01.2019
дата закладки 01.02.2019
Кто мы друг для друга? Крылья птицы?
Ангелы-хранители? Рассвет?
Сладость сна? Но... это всё не снится,
это всё... вокруг, весь мир - в тебе!
Первые лучи на подоконник...
Ветерок весенний на щеке...
Утра аромат... И строчек сотни,
что... не не прочитаны никем -
просто я пока дышу не вслух их,
доверяя лишь твоим рукам,
просто я их... медленно целую
вдоль морщинок-линий... И пока
знаешь только ты все эти рифмы,
так... подкожно, утренне, светло,
что сто тысяч раз моё "любимый"
прочитаешь прямо между строк,
улыбнёшься даже... Ненаглядный...
Солнышко рассветное... Родной!
Для меня ты - и тепло, и радость!
Для меня ты - каждый день и ночь,
сила, что нужна для крыльев, мудрость,
терпеливый, самый нежный, луч,
что хранит во мне желанье... утро
начинать с чуть сонного "люблю"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823745
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Эти чувства, как будто пожар,
Мысли – словно безумная птица.
Я в тебя влюблена. Вот кошмар!
И кому же такое приснится!
Надо срочно себя полечить,
Потому что не выдержать муку.
Мне приходится снова дерзить,
Чтобы не взять ненароком за руку.
Я в тебя влюблена. Вот – пожар,
Настоящее зарево сердца,
Словно яркий и огненный шар,
От которого мне не согреться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823703
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
Я тебе проиграла. А может, и не было битвы?
Обернулась, и в лунной оправе на миг показалось,
Что придумала все эти чувства, слова и молитвы,
А потом в свои сети сама же (как грустно) попалась.
Я столкнулась с тобой, только битвы и не было вовсе…
Ты меня возвращал, как ни странно, к надежде и жизни.
И поэтому вслед за зимой пришла теплая осень,
Забирая с собой мои странные, глупые мысли.
Мне осталась лишь ночь. Что же дальше? Увы, я не знаю.
Мы столкнулись с тобой, только битвы то не было вовсе!
Поменяюсь сама, и тебя, может быть, поменяю…
Только мысли… Пора… На часах, как обычно, за «восемь».
Я дышу. Я сломалась. Я падаю. Я проиграла.
Столько «я» в этой фразе, но нет никакого в ней звука.
Если так, то поверь, я тебе о зиме намекала,
Проживая
с луною
и снегом
простую разлуку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823702
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 01.02.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2019
Я до тебе прийду першим світлом,
Намальованим в небі ранком,
Я до тебе прийду тихим вітром
У кленовім гіллі над ганком.
Я прийду, щоб тобі стало легко
Пережити цей день мінливий,
Я прийду, як приходить в спеку
Під вікно прохолодна злива.
Я прийду аби ти посміхнулась,
Розказати як щастя знов жду,
Щоб кохання бентежне вернулось,
Позови лиш мене. Я прийду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812866
дата надходження 06.11.2018
дата закладки 27.01.2019
ПУСТЬ СНЕГА ЗАНЕСУТ ТРЕВОГИ,
ЗАМОРОЖУ СВОИ МЕЧТЫ.
ЗАМЕТАЕТ ЗИМА ДОРОГИ,
ПО КОТОРЫМ УХОДИШЬ ТЫ.
НА ЛАДОШКЕ МОЕЙ РАСТАЯЛ
ИЗ СНЕЖИНОК ЧУДЕСНЫЙ БУКЕТ.
ТЫ УШЕЛ, А ЛЮБОВЬ ОСТАВИЛ,
"ЗАБЕРИ, " - Я КРИЧУ ТЕБЕ ВСЛЕД.
ЗАБЕРИ ЕЕ, Я ПРОШУ,
ТОЛЬКО ВЕТЕР ВЗДОХНУЛ В ОТВЕТ.
ЗА ТОБОЙ БЕГУ И СПЕШУ,
ЧТОБ НАЙТИ НА ЗЕМЛЕ ТВОЙ СЛЕД.
ТАЕТ ЛЕД, НА УЛИЦЕ СЛЯКОТЬ,
ОБМАНУЛА ТЕПЛОМ ЗИМА …
ТЫ НЕ БОЙСЯ, НЕ БУДУ ПЛАКАТЬ,
Я С ЛЮБОВЬЮ СПРАВЛЮСЬ САМА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58930
дата надходження 14.02.2008
дата закладки 27.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2019
Снова вижу любовь через призму войны
Я пытаюсь осмыслить все это,
Прокричав рифмой счастье. Прочь степень вины-
Жить, пока не закончилось лето!
Мириады сомнений вновь душу грызут-
Моей ночи шальные химеры.
В них достойные люди на взрывы идут
За любовь, за надежду, за веру!
И на жертвенный камень кладут свой талант,
Свою жизнь, закрывая дверь ада!
Став рукой сатаны террорист-оккупант,
Примет жертву… Скажите, так надо?
Для чего и кому? Нет ответов. Лишь дождь
Поливает кровавые маки…
А ты любишь и ждешь! Вижу- любишь и ждешь!
Мне дано видеть добрые знаки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773268
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 27.01.2019
Как ты будешь там, без меня, в двадцать первом веке?
Что за странный вопрос и не всё ли равно?
Ведь я знал, что к ручьям не вернутся реки.
Лёд не вспыхнет, вода не станет вином…
Всё решил и продумал за нас тот, кто свыше.
И друг к другу толкнул, предвкушая финал.
Только я всё не верю ему - ты слышишь…
И боюсь, что он скажет «Ты знал...»
Да, я знал, что к ручьям не вернутся реки.
Лёд не вспыхнет, вином не станет вода.
Как ты будешь там без меня в двадцать первом веке?
Я не знаю сейчас и узнать не смогу никогда.
середина 90-х
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672874
дата надходження 17.06.2016
дата закладки 27.01.2019
[i]На отход Крыма от Украины[/i]
Там последние ночи, последние дни
Впрочем, а есть ли разница?
Бесы на юге разводят огни,
Чтобы грелась главная задница.
Я когда-то уже видел этот пожар
И летел, удивляясь падению.
Они бьют нас и бьют, а мы держим удар
И живём, и поём с настроением.
Море, море, где не бриз и не шторм,
Лишь протухшей воды предательство.
Знаете, я давал этим рыбкам корм
Не прося их любви-доказательства.
За Чонгаром машины спешат и пылят,
И ныряют в кюветы, ложась на степь.
Без кровинки лицо.И не шах, и не пат.
Красный крестик упал и рассыпалась цепь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485155
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 27.01.2019
Як вірив я, що правда переможе.
Надіявся, що істина – це сила.
Що на граніт я завжди буду схожий,
Що доля наді мною вже безсила.
Так швидко змінює життя свою основу.
Ось навіть і птахи летять не так….
Та ось ти поруч, й моє серце знову
З маленьким кенгурятком скаче в такт.
Свого життя в твоїх зіницях бачу блиск,
Її падіння, злети і зигзаги.
Зірка Давида і Кленовий лист
Не додають хоробрості й відваги.
Як Тамплієрів знак – межа всіх мрій -
(Два вершники завжди як одне ціле)
Це твоя посмішка – чарівний прапор мій,
Мені вертає молодість і сили.
О, як ти вмієш солодко любити!..
Уся, без залишку, віддатись почуттям…
Не зможу я забути вже ці миті.
Вночі і вдень до них вертаю сам.
Нехай ридають Ангели Краси,
Відкину я прикраси всі природні.
Мій Ангел Пристрасті – це ти, на всі часи.
Весь сенс життя у пристрасті сьогодні.
ОРИГІНАЛ:
наивно верил я... что Правда победит...
надеялся...
что Истина... всесильна!!!
неуязвимым буду...
как гранит...
и что судьба...
передо мной... без сильна.
...меняется жизнь прямо на глазах...
вот даже птицы...
вдруг... летят иначе...
и только сердце...
в розовых очках...
когда ты рядом...
кенгурёнком.... скачет
в твоих зрачках я вижу жизнь свою...
её паденья...
взлёты...
и зигзаги...
звезда Давида...
и Кленовый Лист...
не добавляют... страсти и отваги.
всегда со мной... как Тамплиеров знак...
(два всадника на лошади... едины...)
твоя улыбка ... мой Волшебный Флаг...
мне возвращает...
молодость и силы.
как ты умеешь сладостно любить...
вся без остатка.... чувствам отдаваясь....
мгновенья эти...
не могу забыть...
в них днём и ночью...
часто возвращаясь...
пусть горько плачет Ангел Красоты...
отвергну украшение природы....
мой Ангел Страсти...
это только ты...
смысл жизни Страсть...
а не златые горы.
ID: 545902
Рубрика: Вірші, Лірика
дата надходження: 23.12.2014 18:47:39
© дата внесення змiн: 23.12.2014 18:52:37
автор: Любов Вакуленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711615
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 27.01.2019
Вы скажете мне вы пьяны,и вы невозмутимо правы,
В страстях моих мне нет управы и я бессильна в своих нравах,
Печальный вам вот-мой ответ.
И эти страсти,эти нравы-так хаотичны и нездравы,
И я хочу быть им подвластной ,спешу в объятья ночи дикой ,
Страстной,одарена твоею лаской ,
Срывать с твоих губ комплимент.
Аплодисменты хмельной даме,
Они так мной желанны и вами вскоре будут отданы,
Но вот и вы мой друг -пьяны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810842
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 27.01.2019
Ти сказала мені, що, романтики більше не в тренді
Недописаний лист, фотографія – от і усе…
Тільки мрії прісні відібрати в заручника бренді
Неможливо, бо вірити здатен я довго в пусте
Ти сказала мені, що ця зустріч сьогодні остання
Теплий блиск у очах не мої зігріватиме сни
Ми ще будем одні, та без натяку вже на кохання
Ми ще будем разом, та розділені грою весни
Ти сказала мені, цілувати у губи не стала
І ридала й всміхалась ранима жіноча душа
Та не з піни – з гріха, ти грайливо учора повстала
Щоби я надаремно за мріями в такт поспішав…
Ти сказала мені, що, романтики більше не в тренді
І без бою упав – підкоряючись волі твоїй
Я не вірю в кінець, бо немає кінця у легенді
Якщо янголи зрадять – врятують химери земні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820787
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 27.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kZbiVtQlRpI[/youtube]
[i]
(Художній переклад пісні з репертуру Алсу)[/i]
Зорі підіймаються вище, сяйво з розуму не зведе,
Ти мене якщо не почуєш, то зима до нас вже іде,
Небо нахилилось журливо, в сутінках будинків нема,
Більше в нас нічого не сталось, лиш прийшла красуня-зима.
ПРИСПІВ:
Той день, коли мені наснився, я все намріяла сама,
Всю землю тихо огорнула зима, зима,
Для тебе я не погасила, свічку в своєму вікні,
Нажаль, усе лише збулося в сні.
Місяць в снах моїх загубився, вітер перевтіливсь в туман
Я до тебе не повернулась, ця зима- суцільний обман.
Може заважає завія, на світанку сонця нема,
Пригадай же, як ми бажали, щоб настала знову зима.
ПРИСПІВ:
Той день, коли мені наснився, я все намріяла сама
Всю землю тихо огорнула зима, зима,
Для тебе я не погасила, свічку в своєму вікні,
Нажаль, усе лише збулося в сні.
Голос, твій переливами, ллється бурями-зливами, сон мій
Стану я хуртовиною, стану тОбі єдиною сон мій.
ПРИСПІВ:
Той день, коли мені наснився, я все намріяла сама,
Всю землю тихо огорнула зима, зима,
Для тебе я не погасила, свічку в своєму вікні,
Нажаль, усе лише збулося в сні.
ОРИГІНАЛ:
[b] Зимний сон [/b]
Звезды поднимаются выше, свет уже не сводит с ума.
Если ты меня не услышишь - значит наступила зима.
Небо, загрустив, наклонилось в сумерки укутав дома.
Больше ничего не случилось, просто наступила зима.
В тот день, когда ты мне приснился, я все придумала сама.
На землю тихо опустилась зима, зима.
Я для тебя не погасила свет в одиноком окне.
Как жаль, что это все приснилось мне.
В сны мои луна окунулась, ветер превратила в туман.
Если я к тебе не вернулась - значит наступила зима.
Может, помешали метели, может, предрассветный туман.
А помнишь, мы с тобою хотели чтобы наступила зима.
В тот день, когда ты мне приснился, я все придумала сама.
На землю тихо опустилась зима, зима.
Я для тебя не погасила свет в одиноком окне.
Как жаль, что это все приснилось мне.
Голос, тихий, таинственный, где ты, милый, единственный, сон мой.
Вьюгой, белою, снежною, стану самою нежною, сон мой.
В тот день, когда ты мне приснился, я все придумала сама.
На землю тихо опустилась зима, зима.
Я для тебя не погасила свет в одиноком окне.
Как жаль, что это все приснилось мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822903
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lYIf9oZbgpI[/youtube]
[i](Художній переклад пісні з репертуару Лоліти Мілявської)[/i]
На «ти»–до мене більше не звертайтесь,
В душі моїй, вас, знайте: більш нема.
І обіцяти більше не старайтесь,
Вже не важливо: літо чи зими.
Приспів:
На «ти» –до мене більше не звертайтесь,
Любов віднайде знов заміну нам,
Ви іншій у коханні обіцяйтесь,
Я своє серце іншому віддам.
Ви іншій у коханні обіцяйтесь
Я своє серце іншому віддам.
Можливо, колись буду жалкувати,
А може, жалкувать будете ви,
Що більш ніколи нам удвох не вдасться,
Разом блукать росою між трави.
Як раптом пригадаєте що бУло,
Пригадуйте – немає заборон,
Кохання наше в вирій промайнуло,
І в майбутті немає перепон.
Приспів:
На «ти» –до мене більше не звертайтесь,
Любов віднайде знов заміну нам,
Ви іншій у коханні обіцяйтесь,
Я своє серце іншому віддам.
Ви іншій у коханні обіцяйтесь
Я своє серце іншому віддам.
ОРИГІНАЛ:
[b]На ты со мною вы не говорите[/b]
1.На ты со мною вы не говорите,
В душе моей вас, знайте, больше нет,
И клятв святых не надо, не дарите -
В моем окне для вас не вспыхнет свет.
Припев
На ты со мною вы не говорите,
Любовь и так найдет замену нам,
Любви себя другой вы посвятите,
А я себя другой, как есть, отдам.
Любви себя другой вы посвятите,
А я себя другой, как есть, отдам.
2.Быть может, я когда-то пожалею,
А, может быть, жалеть придется вам,
Что никогда мы больше не сумеем
Вернуть друг друга к нашим берегам.
3. (модуляция)
А если вспомнится вам что-нибудь былое,
Что ж вспоминайте, как вам запретить,
Я тоже помню небо голубое,
Но не смогу вас больше полюбить.
Припев
На ты со мною вы не говорите,
Любовь и так найдет замену нам,
Любви себя другой вы посвятите,
А я себя другой, как есть, отдам.
Любви себя другой вы посвятите,
А я себя другой, как есть, отдам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822902
дата надходження 27.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Я пишу тебе письма...
О том, что люблю!
О том,что скучаю
По вкусному кофе
С тобой!
За тепло и поддержу
Поблагодарю.
Да, я знаю и помню,
Что с декабря ты
Не мой!
Напишу о погоде...
Что в сердце зима.
И ладошки, холодные,
Даже при плюсе
Без тебя!
А меж строчек
Читай, что моя душа,
Мое сердце и разум
И вся целиком я -
Твоя...
Всё пишу, а отправить
Никак не решусь.
Ведь знаю,
Что стала тобою
Невидима!
И ты не ответишь...
А я так боюсь...
Но с новой строчки
Пишу: Нужен!
Искренне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822756
дата надходження 25.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Чому скучаю за тобою?
Чому? Питаюся себе.
Заповнив пів душі весною
Аж до захмарених небес.
Очам своїм не дав я волю
В твоїх втопитися навік,
Відправив очі у нев[b]о[/b]лю
Близький далекий чоловік.
Як обіймав, то тільки ніжно,
[b]Я[/b]к цілував, то лиш теплом,
Навіть зима холодна, сніжна
Тебе зігріла моїм сном.
Чому скучаю за тобою
В ці охололі срібні дні?
Здавалося колись це грою.
Гра залишилась уві сні.
Питаю в зоряного неба:
Чому скучаю за тобою?
Шепоче небо щось про себе,
Не знає, що таке зі мною.
Чому скучаю за тобою,
Ховають у глибинах очі.
Посидів місяць тут зі мною,
Не скаже, що дізнався, ночі …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822781
дата надходження 26.01.2019
дата закладки 27.01.2019
Коментар на поезію http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684044
За такими, як я, не втікають, хіба що – в умовному способі,
Я ж не лайнер круїзний – бувалий в бувальцях фрегат.
Ні басейнів, ні спа, ні дикОвинних яств в золоченому посуді,
Тільки сіра сталюка і боцмана п’яного мат.
За такими, як я, не втікають, хіба що – по хвилях поезії,
За такими не топчуть доріг запорошений брук
Із такими – пекуче, немов від болючих уколів магнезії,
З ними серце нап’яте на тонко вібруючий лук.
За такими, як я не втікають… Край світу – це щось недоконане,
За такими, як я, не біжать, бо колюча стерня,
Із такими, як я, ставлять крапки, хоча, обійшлися б і комами.
Із такими - лиш безвість… Несаджене вчасно зернЯ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685089
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 25.01.2019
Зорі з небес у долоні твої,
Всесвіт під ноги. Ти хочеш?
Чуєш, притихли в саду солов’ї?
Вітер волосся лоскоче.
Сонце сховалось за хмару сумну,
Дощик рясний накрапає.
Хочеш любов принесу неземну?
Хочеш, чи знову не знаєш?
Ніжне безсоння в очах, до зорі,
Зустрічі аж до світанку.
Бачиш, знов сонце сіяє вгорі –
Вилився дощ до останку.
Хочеш тобі подарую весь світ?
Хочеш весну кожну днину?
Хочеш рясний неземний дивоквіт
Буде цвісти безупинно?
Серце своє не ховаю, тримай!
Душу я теж не ховаю!
Хочеш у грудях весняний розмай?
Хочеш пісень заспіваю?
Ніжні цілунки, гарячі вуста,
Мрії, мов птах, сизокрилий?
Квітка багряна в душі проросла...
Хочеш – зірви її, милий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732541
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 22.01.2019
Никому не верь - и своим не надо
Про своих, как правило, знаешь - точно.
Если входишь в дверь - а тебе не рады,
Не ночуй - придут и удавят ночью.
Не пиши постскриптум, сказал - и точка.
Если не судьба - напиши другую.
Заметай следы. Уходи по кочкам.
И заткни все щели откуда дует.
Будь и там и тут, будь красив и страшен,
Не играй с собаками в кошки-мышки.
Если в гроб кладут и играют марши -
Шли их на хер - пой и танцуй на крышке!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390958
дата надходження 09.01.2013
дата закладки 22.01.2019
Сьогодні наша Батьківщина
Вже помирає на очах.
Вдяглась скорботно у хустину -
В журбі...Все ніби в страшних снах.
Сховала мати свого сина,
Сльозами вмилися сади...
І наша ненька-Україна
Розп'ята, ніби назавжди.
На Сході...Там страшні руїни...
За що погинули сини?
Вони ж служили Батьківщині,
Придбавши лиш собі хрести.
На кожного чека родина.
І в кожного був дім, сім'я...
Сьогодні в них сира могила,
На камені лише ім'я.
Приречена. Єдина Україна.
Спустошено зневірившись в боях,
Неначе зраджена дружина,
Купається щодня в гірких сльозах.
Тримайсь же, ненько сивочола!
Молюсь за тебе й в снах.
Вставай, рідненька, бо загинеш!
Дай відсіч горе-ворогам.
Не дай сховати знову сина,
Й лишитись дітям без батьків.
Чи чуєш? Ненько-Батьківщино,
Здолай проклятих ворогів!
Й нехай цвіте пишно калина,
В гаях співають солов'ї,
А наша славна Україна
Здобуде мир на цій землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538376
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.01.2019
Мені говорили, що ми незалежні,
що ми неподільні єдині…
Та зараз зовсім протилежне,
на порозі війни моя Україна…
Кремлівські війська у Криму
стріляють у душі солдатів…
Я піду… я піду на війну
захищати, під кулями помирати
за честь, за єдину країну,
за кордони її нероздільні,
за народ мій за Батьківщину!
І не сунуть хай лиця дебільні
і руки свої кучеряві. Бездушні…
Ми є і ми будем народом.
Байдуже в морі, чи то на суші,
ми душу і тіло положим за нашу свободу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488119
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 21.01.2019
Ми Вас ніколи не забудемо - клянуся…,
кожного згадаємо поіменно…
Хто бився за життя і повернувся,
і хто лишився там, де вічність темна…
Тих «кіборгів», котрі у аеропорті
поранені лежали під завалами…
Тих хто назавжди не вернувся з фронту,
хто лишився мовчки з терміналами…
Всіх українців, хто від виродків загинув,
і від маразму Московського Кремля…
Хто зовсім юний землю цю покинув…
Україна плаче, з нею плачу я…
Ми Вас ніколи не забудемо – клянуся…
В століттях лишиться скривавлений Донбас…
За всіх, хто там лишився, помолюся…
Вертайтеся до сімей своїх, до нас…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554328
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 21.01.2019
[color="#8f0808"]Хочеш знати чому не люблю ? А нащо !?
Я ж для тебе не мудра, не гарна ... Ледаща.
Надто вперта, не добра, давно закрита.
Хочеш знати чому не люблю ? Я ж вбита...
А чому не питаєш ким вбита ? Бо знаєш !?
То ж навіщо ще досі так міцно мене тримаєш?
Твої клятви про вічність наче гірка оскома.
Я без тебе не вдома... І з тобою я вже не вдома.
Не люблю! Не любила! Чи, можливо, собі брешу?
Я з тобою у прірву... А без тебе куди я йду?
Цілий світ обійняли б. Шкода втрачено час.
Більше тебе нема ...І мене. Більше немає нас.
Хочеш знати чому не люблю ? Не треба!
Пораненим крилам вже не здійнятись до неба.
Ти, може, відчуєш, та тільки не будеш знати.
Я досі люблю... Мабуть, завжди буду кохати.[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792829
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 20.01.2019
Ты можешь ничего не говорить,
Ты можешь ничего не обещать,
Я буду всё равно тебя любить
И за ошибки разные прощать!
Ты можешь уходить и приходить
Когда захочешь, если будет нужно,
Я буду всё равно тебя любить
И ты всегда мне будешь очень нужен!
Ты можешь в облаках мечты парить,
И ждать у моря солнечной погоды,
Я буду всё равно тебя любить
Неважно, год пройдёт, иль годы.
Ты можешь свою душу погубить,
Ты можешь сколько хочешь лгать,
Я буду всё равно тебя любить
И за ошибки разные прощать..........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=99264
дата надходження 24.10.2008
дата закладки 20.01.2019
Есть Я, и есть Он,
А нас почему-то нет.
Любовь ну совсем не в тон
И не по погоде одета.
В душе ведь дожди идут,
Меня не спасёт зонт.
А может в кабак? Там нальют...
...А в голове - он...
Мне бы улететь далеко
От мыслей сбегая прочь.
Хотелось парить высоко,
Лететь за звездой в ночь.
По звездам читать судьбу,
Желание загадать...
Я без тебя не смогу
...потом, и сейчас...опять!
Я просто без тебя не хочу!
С тобой же совсем никак.
Наверное пора мне к врачу,
И водки махнуть натощак.
А ночью звонить тебе
Признаться, в итоге, во всем.
И жизнь предоставить судьбе,
Себя не винить ни в чем.
И может спустя года
Плохое забуду, как сон.
Ты - рядом со мной! на века...
А если что, возьми с собой зонт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369700
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 19.01.2019
спішу сказати, як тебе люблю,
я встигну, але вперто поспішаю,
піймаю мить зручну і знов ловлю -
багато слів кохання не буває
бо кожен вдих без тебе - марнота,
порожній видих без краплинки кисню,
без тебе радість, ніби, та не та,
солодить серце, але швидко кисне
без тебе пульсу стук - банальний звук,
механіка людського організму,
що просить найжаданішої з мук -
любові метастазів, чи мелізмів?..
спішу сказати, як люблю тебе...
аж до запаморочення, до сказу,
в якому світ запався шкереберть,
в тім світі - ми... самі... в обіймах... разом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813511
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 19.01.2019
Я вернувся до тебе з війни:
Міцно-міцно мене обійми,
Більше ніжності - менше слів,
Мій вогонь жаги не зотлів.
Ти мене не питай про війну.
Заховаю в душі глибину
Всі жахіття, думки страшні,
Всі нестерпні пекельні дні .
Усміхнись! Пригорни! Поцілуй!
Мої рани коханням лікуй!
Хай в обіймах твоїх засну.
Не питай мене про війну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821998
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
З ким ти диво моє у порі цій нічній?
Ти є трішечки мій чи як завжди нічий?
От навіщо прийшов з некерованих снів
Та лягаєш рядком аритмованих слів?
Маєш час у добі на моральне піке?
Щоб налила тобі твоя гейша саке
Запалила зірки в океанах між вій
Розгорнула із спогадів шитий сувій
Кожен запис в якому мов зілля терпке
В ньому дихання наше глибоке п'янке
Поміж тіл б’ють термальні джерела жаги
Що розтоплять з бажання чесноти сніги
Розгорну і дозволю нарешті тобі
Дописати все те, розпочате тоді
Розв'язати корсет виховних парадигм
Цілувати коліна, пірнути між них
Буде тепло тобі між моїх голих ніг
Я прийму тебе так, щоб забути не зміг
У симфонії всіх найвідвертіших мрій
Струнні етики вже не триматимуть стрій
І відкрию тобі свої справжні світи
В них побачиш осяяним образ свій ти
Синтезую в ефірну олію полин
Культивую з піщинок ріст дивних перлин
Може, Данно, не пий?! Це звабливе саке
Хай не тягне в безодню, бо надто важке
Пропливай собі тихо в свідомім човні
Не пізнавши світів, що на дні у мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758459
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 19.01.2019
Как вода сквозь тебя...я....
И рекой за тобой...след...
Размывают опять дни.
Помяни меня, помяни...
Замирает в ночи крик,
Затихает в груди вздох...
С неба смотрит опять Бог,
Незаконченный диалог...
Сквозь луну на тебя...свет...
Провожает в года тьму.
Среди мрака опять цвет...
Породнившийся человек.
Эхом в сердце опять ты...
Как последней весны вдох.
Как вода сквозь меня ...ты...
Нет ни боли, ни пустоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821999
дата надходження 19.01.2019
дата закладки 19.01.2019
Дозволь собі хоч трішечки мене!
Зійди з доріжки, замкненої колом,
У лісі справ, що виріс частоколом,
Тому що верхи й вічність промине!
Віддай наказ і стишаться хорти,
Спини коня, послаб йому попругу,
Іди один в невидиму їм смугу –
У світ, куди в сю ніч усім кортить!
Де Сонцю править службу все земне,
Молодик гне від ревнощів підкову,
Мужі шукають квітку загадкову,
Допоки Вій у лапі не зімне.
Де «так» і «ні» в шаленій частоті
Гойдають плоть на маятнику хоті,
Часи ідуть навспак в сонцевороті –
Оті відьомські, пристрасні оті.
Хай ноги скинуть втому од стремен,
Лимонно пахне витопчена м’ята,
Хламида, спраглим дотиком зім’ята,
Повзе по шву з окличності рамен!
Світ зійдеться на клині наготи,
Знесолить сіль між мною і тобою
У русі в ритм з поганською добою,
А ще – терновий кіл колись вгатить.
Та Бог на нас десниці не здійме –
Бо ця любов розхристана і гола
Мов жрецький ніж, приставлений до горла,
В Купальську ніч – дозволена, бігме!
Мені ж за бога сонця будеш ти.
Хай небо очі хмарами примружить,
Ввійди в мене, мій викоханий друже,
Як в небо лине співаний мотив!
І врешті явним стане потайне
У ніч, яка нам зіркою упала,
Чудесна квітка пломенем Купала
Лише тобі між стегнами сяйне.
Тоді роби із дивом, що хотів –
Бери, допоки сутінок окутав
Мій гріх – тому за мною і покута.
А ти біжи … я стримаю чортів!
© Марґо Ґейко
06.07.2018.
© Ілюстрація з фольк-опери Є. Станковича «Коли цвіте папороть».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798353
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 19.01.2019
Побажай мені доброї ночі
І не дай заснути до ранку —
Розбуди мою сутність жіночу.
Я — кохана твоя і коханка.
Я для тебе — джерельна водиця:
Спрагло пий мою душу і тіло.
Я — твоя неполохана птиця,
Я до тебе крізь рими летіла...
Зацілуй, до свідомості втрати,
До зупинення часу навколо...
Я хотіла би хмаркою стати,
Чи засіяним зорями полем,
Я хотіла б злетіти у небо
І віддатись тобі до останку...
Я не хочу вже жити без тебе,
Бо кохана твоя... І коханка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738956
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 18.01.2019
"Чого являєшся мені..."
І. Ф.
…і ти - мені…
Чому ті ночі,
ті, що врочать,
і марнотратні, і сумні?
Те каторжанне, що в-ві сні
і в явь - турбує,
та долає
усе живе, зерно чуття,
на частки зламує життя,
і сни, і мрії,
почуття...
Одне - таємне:
бути поруч,
хоча би порухами вій
окреслить обруч,
запитавши: " На краплю, на мізинчик - мій?"
Я невибаглива, і щедра…
Не мовчазна, та при тобі
слова кохання тануть…щезли,
немов ми в натовпі, в юрбі…
Невже ці муки - аж до скону?
Та це й не мука, -
днесь - живем
отим дво-радісним полоном,
таким натхненним божим днем…
А ночі…все-таки торують,
бо ж в Янголів - навчати - ціль,
як із буденних сірих сУєт -
на крилах - в вірш -
без стрічі тіл.
А ніч волає серед лиха:
"Кохай, твори,
знайди розмай*!"
"Та день прийдешний мовить стиха:
...надія є…
не забувай…"
*Приворотне, чарівне зілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719056
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 17.01.2019
На твоей ладони который год
я пляшу, пока не иссяк завод.
Я — смешная куколка. «Во даёт!» —
улыбаются все друзья.
Пируэты правлю на фуэте,
усложняю ритм, ускоряю темп...
Ты следишь внимательно, мой эстет,
замечаешь любой изъян...
А меня не нужно учить, лечить,
не нужны ни розги, ни калачи!
Лучше слушай, сердце о чём молчит, —
полюби меня, полюби!
Протяни вторую ко мне ладонь,
Обними... Не хочешь? Тогда не тронь!
Отойди, оставь! Или брось в огонь,
восхищаясь — какой кульбит!
Но не надо ласково-терпких слов!
Не хочу быть бабочкой за стеклом!
Я живая, помнишь? Твоим теплом
оживлённая, ну и пусть!
Замерзаю, сдавленная в горсти.
Задыхаюсь, прыгаю что есть сил...
Отпусти, пожалуйста, отпусти...
Я устала смешить толпу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787845
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.01.2019
[i]Трощи! Ламай! Знищуй вщент мої кордони,
Я відкрита до будь-яких тортур, катувань.
Злічи , хапай, зацілуй сухі від морозу долоні.
Бери! Вкради! Зроби своєю ,без коливань...
Малюй мене на серветці після випитої чашки кави,
Ріж навпіл, надихайся моєю святою покорою
Бачиш, твоя! Випивай не скупими ковтками,
Не зважай. Я лиш на вигляд здаюся хворою..
Пензлем проводь по сніжно-невинним стегнам.
Знаю ненавидиш , бо змушую тебе жити,
Ненавидь мене, але я ж тобі така кревна..
Така люба .. Не бійся заміцно мене любити...
Ніжно - ніжно торкайся волосся, шукай у них істину,
Запам'ятай молочно-небесний смак мого тіла,
Не смій лікувати душу мою розхристану,
таку налякану, таку змарнілу , таку несмілу...
Я скорюсь , лиш покажи мені рай за пеклом,
покажи мені щастя, а також поле тюльпанів.
Забери, відвези від страждання дуже далеко,
Я скорюсь , та не сковуй мене в золотаві кайдани..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821760
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
[youtube]https://youtu.be/m4lTsgeYp0g[/youtube]
Як розлюбити, мені бракує сили,
та як тебе я можу не любити,
не розділити навічно обійми,
чи можна у розлуці скам`яніти?
О, як повернусь, та не встигну,
та вже прощення непомітно,
як витримати все нестерпне це,
пробачити без ненависті, гідно?
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
Блаженним ,був суворим я,
у ревнощах свого бажання,
щоб зайва родимка твоя,
красу забрала все ж безжалля.
Але божественна ти знов була,
та до нестями досконала,
надію мою тільки обпекла,
душа в благанні застогнала.
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
Розтрусити та розвінчати,
цілунки залишити на вітрах,
розкрити, розібрати шати,
красу хотів я обернути в прах.
Нехай мій вічний хрест то тінь її,
він переслідує мене до тліну,
хай гайвороння в темряві ночі,
задзьобає думки сумнівні.
А Бог мовчить, за тяжкий гріх,
за те, що в ньому є вагання,
він покарав любов'ю всіх,
щоб в муках віри є благання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639655
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 17.01.2019
Каторжанская судьба –
всё зарубки на стене,
цепь витая и года
не воротятся уже.
Кто за лихо, кто за грех,
кто не весть ещё за что,
нанизали сотню лет
в каторжанское ярмо.
Вор, убийца и поэт –
кара каждому своя,
а в оконце тусклый свет,
у пристенка лишь скамья.
Крохи нищие с водой
размешали в баланду,
и целуя крестик свой
все заснули на полу.
Вот зарубка – ещё день,
пыль вдыхают в рудниках
все похожие на тень –
и с чахоткой на губах.
Повторится всё не раз
сквозь столетья и года,
для лихих опять указ –
каторжанская судьба.
[youtube]https://youtu.be/asvDDL2zNaM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806503
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 17.01.2019
Я приеду в твой дом, в твой заброшенный сад, мне не спится,
Поутру оставляя домашнюю клетку - я вольная птица...
С Новым годом, родной, всё глубоким засыпало снегом -
Ни заехать сюда или даже пройти... ох, давно ты здесь не был...
Я побуду одна, потому что вчера всё решила,
Мне болит тишина, закружила зима, вот опять закружила...
Без тебя даже в дом не влететь, как бывало, с разбегу...
Телефоном пишу дорогие слова по хрустальному снегу...
Рисовала не раз нашу встречу, где тёплая осень,
Среди белых снегов ты об этом уже не узнаешь, не спросишь...
И давно не горит свет в окне и молчат занавески,
И ни птиц, ни души, ни следа, пустота... почему же мне тесно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821543
дата надходження 16.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Летіли буслоньки до хати,
Як дітки гелготіли.
На крилах несли серенади,
Додому прилетіли.
Вмивають верби водограєм,
Зростили зелом весну.
Довкруж розсипали розмаєм,
У рідний край принесли.
Летіли буслики галділи,
Так сонце гріло мило.
Берізки соком оп ‘яніли,
В гаю заструменіло.
В гніздечку вивела їх мати,
І з вітром гомоніли.
Щоденно міряли левади,
Вдягали в луг бахіли.
Летіли бусли понад гаєм,
Любов несли чудесну.
Зачарувався небокраєм,
Стою і не шелесну.
Приспів:
О, бусли - буслики , буслята,
Й мене візьміте на крилята.
В душі так тепло й мило.
Візьміте Божі пташенята,
Так в небо закортіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724199
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 17.01.2019
Я п’ю твій образ, наче мед,
Я кожну рисочку смакую.
Погляд зове мене у лет,
Я серцем бачу, серцем чую.
Ти подивилась - я завмер,
Зненацька перервалась дума…
З твоїх очиць, немов з озер
Напився, навіть не подумав.
Чекаю співу з вуст твоїх,
Бо тишина в знаки далася…
В душі сніг холодом заліг,
Весни я прагну, щоб взялася.
А потім в парі на крило -
У синь небесну, в білі хмари.
Переспівати: хто кого
І запалити там стожари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821685
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Ти бачив мене різною…
Нестерпною і капризною.
Сміливою і щасливою.
Наляканою, вразливою…
Ти кохав мене саме такою.
Часом розумною,
а часом дурною.
Мудрою, веселою або ще хтозна-якою…
Прискіпливою. Смішною.
Замріяною…Мінорною.
Неврівноваженою дурепою повною
(але точно беззлобною).
Безкомпромісною. Рішучою.
Часом злегка стервозною.
Приязно-чарівною,
Жорстоко-холодною.
Загадковою.
Простодушною.
Раптовою.
Навчилася так багато з тобою я…
Завдяки тобі я стала такою:
Собою. Щасливою…
Тією, хто безстрашно танцює над прірвою…
(Альона Хомко, 2018)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816512
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 17.01.2019
Стихи
писать,
Вот что мне предназначено
Судьбой –
Тебе.
Ну а тебя в ней Нет!
О том
Мечтать,
Что может быть иначе…
И ждать,
Один единственный ответ!
Молчим!
Потом
Все скажем, обязательно…
Ну а пока,
Решим
с тобой, что незнакомы.
И пусть
Быть вместе,
Богом не назначено.
А я
ломаю рамки,
Мне чужды все законы!..
Ныряю
Да с разбега,
В твой омут, с головою.
И в нем тону...
А мне быть,
Я помню - не с тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821134
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 17.01.2019
Вона особлива, вкривалась липневим небом,
ходила путівцями овиду раннім-рано,
до ґречно-невдаваних, людяних, не ганебних
торкалась блакитно-вітрильними рукавами.
Усякі стрічались, заводили у гущавінь,
а дехто давав їй уміння, серпи і рала,
насущний пекла, напувала лице дощами,
з блакитною кров'ю окраєчки забирала.
Вона особлива. Як всі. Але трохи інша.
Скалу не лупала. Та й нащо їй тії кайла.
Осяння сльозинок і снів ворушило більше,
з вершкових хмаринок на світлих людей стікало.
Отримала світ у долоні м'яким осонням,
не як у кіно, не була дружиною кхала…
Мені пощастило відчути прозору просинь,
якою вона найдорожчих людей кохала.
(2019)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821703
дата надходження 17.01.2019
дата закладки 17.01.2019
А хочеш, я тебе поцілую?
Так ніжно, і солодко п'янко.
А хочеш, я тебе поцілую?
Так пристрасно, сильно, і жарко.
А хочеш, я тебе поцілую?
Спокусливо, смак полуниця.
А хочеш, я тебе поцілую?
Кохання твого, я вже жриця.
А хочеш, торкнутися тіла?
Хоч пальцями рук, до екстазу!
А хочеш, торкнутися серця?
Хоча не стається, ця фаза.
А хочеш, я буду тигриця?
Кусатиму губи, до крові!
А хочеш, в мені потопати?
На крилах своєї любові!!!
Чи хочеш, ти тіло, цілунки?
Чи хочеш, тигрицю, чи жрицю?
Чи хочеш, спокуси, кохання?
Чи хочеш, не жінку царицю?
Я хочу, в тобі потонути.
Згоріти, неначе я квітка!!
Я хочу, в тобі все забути!
Відчути нарешті що жінка!!
Я хочу, кохання до смерті.
До подиху в темряві сонця!
Давай прокидайся мрійлива,
По мрієш на заході сонця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804886
дата надходження 30.08.2018
дата закладки 17.01.2019
В двух шагах до зари... Белый снег...
Не хочу уходить... К черту всех!
На часах без пяти... Холодно...
Сердце рвут на куски вороны.
Знаю я, знаешь ты... Карта врет...
И в глаза посмотри... Тает лед...
Ты слова, между слов... Заревом
Разгоню, растоплю - заново.
На январь, на мороз... Радугой.
Лишь с тобой... Без тебя - сам не свой;
Не уйду, хоть кричи... Вновь и вновь
Закипает упрямая в венах кровь.
Не расколется сердце на нелюбовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819624
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 17.01.2019
[color="#593232"][i][b]Не в тім біда, що серце крає,
Не в тім біда, що мить минає,
З душі, зірвавши пелюстки.
Вірші з них склав я, мов квітки.
Нема біди в словах та комах,
У римах краще, ніж удома…
А тільки бачу погляд твій,
Сльоза злітає віршем з вій.
Нема біди, що сон наврочив,
Що бачу в снах зелені очі,
А в тім біда, що сон мине,
Як тінь в безмежжя неземне.
Біда – роки, журба та досвід
І сни, що сняться ночі поспіль.
Рудіють мрії від іржі
– Тобі написані вірші.
Одних лиш мрій в житті замало,
Любов спізнилась так невдало,
Розбивши спокій на друзки
В ті дні, коли цвіли бузки.[/b]
[/i]
[/color]
Навіяні мотиви.
4.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 16.01.2019
[color="#505f69"][i][b]Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Змогли б літати.
Ми накопичували їх
Та забували
І крила до отруйних віх*,
Назавше впали.
Тепер лежить у кожній з душ
Вантаж відвертий,
З голками гострими, як в руж,
Чекає вперто…
Хтось забуває про гріхи,
Хтось Бога просить.
Комусь їх вчинки не лихі,
Бо влади досить,
Та не брешіть самі собі,
Панове ситі!
Ви не сховаєтесь в юрбі
В останні миті…
[color="#a14c4c"]І кожен має власний стаж,
Гріхів без міри,
Загляньте в душу, там вантаж
Тяжкий, мов гирі…[/color]
Були ми чистими колись,
Мов янголята
Якби гріхи не відбулись,
Було би свято.
[/b][/i][/color]
*Віх, цикута (Cicuta), рід отруйних рослин.
12.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737448
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 16.01.2019
[color="#593232"][i][b]Не в тім біда, що серце крає,
Не в тім біда, що мить минає,
З душі, зірвавши пелюстки.
Вірші з них склав я, мов квітки.
Нема біди в словах та комах,
У римах краще, ніж удома…
А тільки бачу погляд твій,
Сльоза злітає віршем з вій.
Нема біди, що сон наврочив,
Що бачу в снах зелені очі,
А в тім біда, що сон мине,
Як тінь в безмежжя неземне.
Біда – роки, журба та досвід
І сни, що сняться ночі поспіль.
Рудіють мрії від іржі
– Тобі написані вірші.
Одних лиш мрій в житті замало,
Любов спізнилась так невдало,
Розбивши спокій на друзки
В ті дні, коли цвіли бузки.[/b]
[/i]
[/color]
Навіяні мотиви.
4.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 16.01.2019
[i][b]У Дніпрі вода, як воля,
Хлюпа в очі, в серце…
Може, то вкраїнська доля
Бризка та сміється…
Зараз кине пустувати
Тай покличе: – Гойда!..
…
Хто ти, доле? Ніжна мати?
А чи п’яна хвойда?..
…
Чом же серце не радіє?
Чому очі плачуть?
Віра де? Любов? Надія?
Як не було наче.
Над водою берег голий,
На-дніпровська круча.
Чорним круком – білий голуб,
Горем – неминучість.
І тече сльозинка в горе –
Легко так і звично,
Як тече ріка у море,
А минуще – в вічне.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801885
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 15.01.2019
А ти прийдеш тоді,
як місяць вповні
З-за хмари визирне
В той час.
І так захочеться тобі
Забути вчинки
всі гріховні,
Допоки вогник
ще не згас.
І тліє ледве ще жаринка,
Їй вітер
сили додає.
Поки тримає й соломинка..
Чи, може,
просто так вдає?
Природи сили відкидаєш.
Спішиш допоки
ще є час
Чому спішить?Бо добре знає,
Стікає краплями
вже
шанс...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821502
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Она такая...Она не сдастся!
С глазами цвета: "Упал-отжался!"
С такою силой в фигуре хрупкой!
Ну, что ты, милый, какие шутки!
Она не сдастся...Она такая!
Не лезь к ней в душу с печалью Кая.
Она поманит, и ты растаешь..
Но не догонишь...Она летает!
Она не к счастью...Она - НЕсчастье!
В ее ошибках бушуют страсти!
В ее печалях - печали неба,
А ты - домашний, ты в небе не был.
Ее прохладу сочти за милость,
Проси у Бога, чтобы не снилась.
Конечно, глупо, что ты влюбился,
Скажи спасибо, что не разбился.
Она летает!...Она такая...
А ночью плачет...О ком?...Не знает...
Она такая... Она не сдастся
Вячеслав Новиков 2
Переспів
Вона така є... Вона не здасться!
З очима кольору "Впав — віджався!"
У неї сила що трьох вартує...
Ну що ти, любий... я не жартую...
Вона не здасться... Вона така є!
Не лізь їй в душу журою Кая.
Вона покличе і ти розтанеш...
Та не впіймаєш... Вона літає!
Не тридцять три в ній нещасть, а триста!
В її помилках нуртує пристрасть!
У смутку в неї є смуток неба,
Тобі ж літати нема потреби.
Її холодність сприйми як милість,
Проси у Бога аби не снилась.
Звичайно шкода що закохався,
Та дякуй Богу — живим зостався
Вона літає! Вона така є...
Ночами ж плаче... За ким?.. Не знає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817060
дата надходження 10.12.2018
дата закладки 15.01.2019
Чекай...Невтомно виглядай з дороги...
І я прийду. Осіннім листопадом
пройдусь колись квітучим пишним садом,
пожовкле листя скинувши під ноги.
А потім, як зима морозним дивом
прикрасить вікна, снігом все засипле,
почуй, як віхола шепоче сипло.
Цей спів єдиним стане лейтмотивом
всіх днів й ночей в очікуванні дива.
Та в час, коли набридне геть чекати,
надія вмоститься безсило спати -
прийде весна. Усміхнена, красива.
А з нею знову я прийду то тебе.
Пташиним співом вранці пролунаю,
прикрашу землю фарбами розмаю
і прихилю до тебе синє небо.
Зелені трави простелю під ноги,
і посміхатись стану веселково...
Все буде саме так, обов'язково.
Чекай на мене. Виглядай з дороги...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818011
дата надходження 18.12.2018
дата закладки 15.01.2019
Держи меня крепче, а то упаду,
Держи не за руку - держи за мечту,
Держи за улыбку, держи за слова,
Держи меня так, чтоб я знала:не зря...
Держи не руками-любовью держи,
Держи меня взглядом, чувством держи,
Держи меня нежностю, сердцем держи,
Держи меня верностью, щастьем держи.
Держи за печаль и за радость держи,
Держи за богатство и за бедность держи,
Держи за болезнь, за здоровье держи,
Держи за нахальство и за скромность держи.
Храни в душе меня, храни в огне,
Храни меня в вечности, храни в высоте,
Храни меня Ангелом и Бесом храни,
Храни меня жизнью и смертью храни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507921
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 15.01.2019
Не вір отій, що так нашіптує про мене
Вона моїм життям ні миті не жила,
Вона твій затишок, вона плече для тебе,
Вона твій всеосяжний мир, а я - війна…
Не буде спокою тобі, допоки на війні,
Допоки погляд мій зриває в тобі всесвіт,
Допоки постріли мої не холості,
Допоки я будую в тобі тільки безлад
Зі мною тобі треба спопелитись
Й розвіятись за вітром новизни,
Повстати з попелу, як Фенікс відродитись
І йти до десь заблудлої мети…
Але ти не готовий до моїх гармат,
До боротьби з собою і зі мною,
Ти не простиш оцих сліпих утрат.
Ти з миром лишишся, а я піду з війною…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670398
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 15.01.2019
Я чекав її ген там за поворотом,
Де спів весни так жадібно манив,
А я вже тут, за цим колючим дротом
За те, що дивну відьму полюбив.
Її вбрання не личило прогнозам
І ми зустрілися в холодні дні,
Коли я вірив лиш безжальним грозам,-
Вона своє тепло дала мені.
А як же не кохати тих п'янких очей,
Що ніжністю мене так сміло пронизали,
І як же не любити тих зоряних ночей
Коли удвох ми аж до зір літали.
І як забути той потойбічний сміх
І іскорки в очах незламної надії...
А вслід мені кидали,що то гріх
Та як їм знати про забуті мрії.
Вона моя миттєвість, моя вічність,
Вона мій виграш за останній крок.
Вона моє рівняння, моя нерівність,
Вона моє життя, мій радісний стрибок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650329
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 15.01.2019
І раптом дощ серед колючої зими,
Мов плаче хтось за теплим літом,
А ти не плач, дождись весни
І засмієшся ти ще яблуневим цвітом.
А у природі все як у житті-
І хлине дощ, коли чекаєш снігу...
Та і в погоди правила прості:
За злим морозом - жди відлигу.
І якби нас не замітали хуртовини,
А душу не терзали злі вітри.
Обов'язково будуть ще погожі днини
І всі незгоди ти лиш усмішкою зітри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636438
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 15.01.2019
Ми не вернулися з війни,-
Ні я, ні ти,ні я ,ні ти.
Нам не шептатимуть сади,
І житнім полем нам вже не пливти.
На тім нелюдськім перехресті
Війни і миру, добра і зла
Там місця мало для гідності і честі,
Там полягла любов твоя й моя.
Нас на світанні не розбудять солов'ї
І вранішня роса вже не омиє ноги
Там сонце не загляне в очі твої,
Там обірвалися для нас усі дороги.
Під свистами куль і запахом смерті
Ми над страхом з тобою сміялись,
А пам'ятаєш , які були ми вперті
Наче нам три віки ще жити зосталось.
Відшуміли тополі-відлетіла весна,
Будь проклята смерть, хай буяє життя!
Хай мирним небом сонце сміється
І в рідній землі спочинуть ті, хто вже не вернеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586864
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 15.01.2019
Я тебя не просила, я тебя не ждала,
По холодном окне прокатилась слеза
Ты ворвалась ко мне без звонка и без стука
И согрела меня зимней вьюгой
Ну что ж, проходи, выпьем чаю
Посплетничаем и поскучаем
Я расскажу тебе чем живу,
Чем свою украшаю судьбу
Вот, посмотри,моё платье
Сшито из робких надежд
Я живу в этих скучных обятьях
Одиноких и гневных невежд...
Так скажи же зачем ты пришла,
Что хочешь ты мне подарить,
Что в скромной душе моей ты нашла
Неужели в ней что-то горит?
Спасибо тебе за подарок
Я так его долго ждала,
Спасибо, что без печатей и марок,-
Ты мне лично в руки дала
Теперь мой дом будет светлым,
Его озаряет мечта,
А платье моё станет нежным
Спасибо, любовь, что пришла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516066
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 15.01.2019
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 15.01.2019
Околдовано всё белым сном
И как будто бы век не пробудится...
Лишь залётный снегирь за окном
На заснеженной ветке красуется.
А туман.., а туман молоком
В тайну зимнего сна проливается...
И грешно даже думать о том,
Что красивые сны не сбываются.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780181
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 15.01.2019
Так ніхто не кохав, твої очі – озера бездонні,
В них небесна блакить, вічна та таїна,
І тримає мене, ніби бранця, у вічнім полоні
Та безмежна, бездонна очей глибина.
Так ніхто не кохав, ці вуста мов троянди червоні,
Тонкий стан і волосся твоє золоте,
Я тримаю в руках мов кришталь твої ніжні долоні,
І кохання у серці буяє й цвіте.
Так ніхто не кохав, кожну мить я тебе відчуваю,
Ніжний подих і голос, як спів солов`я,
Як без цього раніше я жив, ти повір, я не знаю,
Воскрешає мене ця усмішка твоя.
Так ніхто не кохав, я низенько вклоняюся Богу,
Ти прийшла в моє серце як вічна весна,
Ми у щасті з тобою пройдем нашу спільну дорогу,
Хай же доля для нас буде завжди ясна!
15.01.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821484
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
От візьму й намалюю чарівну весну!
Підберу я для неї найкращі слова.
Нитку синю туди, і зелену вплету,
Й сонця промінь… Розтане мара снігова!
Розведу диво – фарби в палітрі із рим,
Трішки теплого вітру, добавлю туди,
Дощ хай змиє набридливий так мені грим,
Що лишивсь на землі від панянки Зими.
Намалюю весну, у квітковім вінку,
І рожевий, як сон, абрикосовий цвіт.
Першу пісню шпачка намалюю дзвінку,
Журавля намалюю величний політ!
Намалюю весну! Хай верне у мій край.
Принесе нехай нам довгождане тепло.
Чуєш, Зимо?! Пора вже, валізи складай,
Засипати сніги треба в січні було!
А тепер вже іди… Ми чекаєм весну!
Мала час ти для віхол, снігів, і морозів.
Скоро степ і сади вже звільняться від сну,
Намалюю весну, що до нас у дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783054
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 15.01.2019
Відздвеніли дзвони Великодні,
Благовістом скроплена земля,
Дай нам, Боже, гарні дні погодні,
Щоб засіять зернятком поля.
Дай нам, Боже, миру цього року,
Поверни здоровими синів,
Відгони від нас вже ту мороку
Тих кремлівських горя сіячів.
Господи, дай мудрості народу,
Покажи нам до надії путь,
Научи нас цінувать свободу,
З душ черствих очисти каламуть.
Дай господаря оцій землі стражденній,
Щоб її по справжньому любив,
Ну, а кожен з нас в труді щоденнім,
Став творцем на ній добра і див.
Збережи нам, Боже, Україну,
І серця незрячі просвіти.
Научи любити Батьківщину,
І прости нам, Господи, прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787603
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 15.01.2019
Болючий час… Гірке розчарування…
Розтоптано вже тисячі квіток.
Знов квола Віра крізь габу страждання,
Здіймає крила – мрії до зірок.
Розтоптана Надія кровоточить,
А Справедливість міцно собі спить ,
Підступно син ножа на матір точить,
Щоб з підтишка у спину устромить.
Бреде між люди зліплена із бруду
Охрипла Правда в рваній одежині,
Незручну Правду вигнали із суду,
Брехня і ницість у пошані нині.
Смердить зогнивша голова рибини,
З верхів до низу вся протухла влада,
Болить у серці рана України,
Дітей продажних батьківщини зрада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789462
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 15.01.2019
Знову гарячею хвилею в серці біль!
Душу мою розтривожив друга дзвінок.
Мов на незгоєну рану пекуча сіль,
Кожного разу меньшає в небі зірок…
Я проклинаю навіки тебе, війна!
Скільки тобі, ще скільки треба життів?!
Боже Всевишній, Боже! Яка ж ціна?!
Вже тисячі сиріт в Україні, вдів!
Косить безжальна куля нації квіт,
Янголу не піднять зламаних крил,
Юності не продовжити вже політ,
Мріям не надимати надій вітрил.
Скільки ж вже їх?! О, скільки ж пішло навік?!
Вані, Сашки, Сергійки, Митьки,Юрки!
Скільки вестимем втратам страшний цей лік?!
Як цей тягар, скажіть по життю нести?!
Знову гарячею хвилею в серці біль!
Душу мою розтривожив друга дзвінок.
Мов на незгоєну рану пекуча сіль,
Кожного разу меньшає в небі зірок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789620
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 15.01.2019
Ощущаю тебя так остро,
будто... вот - на ладонях звёзды,
будто рядом... такое небо,
что сияет всё изнутри...
Будто вечер, слегка лениво,
обернётся и... маску снимет,
и откроет весь смысл волшебный
недосказанных этих рифм...
Будто в текстах зимы - не ветер,
а пронзительность слов "на свете
ты один вот такой чудесный",
что шептать я хочу тебе...
днём и ночью, опять и снова,
так, что лишь нам двоим знакомо
будет счастье такое - вместе
наполнять каждый новый день...
Будто ночи и вправду мало,
чтобы... (с)нежностью покрывала
прикасаться к щеке колючей,
пока ты... видишь в вещем сне,
как пишу об одном и том же,
выводя тайны рифм на коже,
что на свете ты... самый лучший,
и люблю я ещё сильней...
Ощущаю тебя так сладко,
будто... с вьюгой играя в прятки,
нахожу я... ладонь, конечно,
ту, что ближе всех и родней.
Будто видят все звёзды с неба,
как рождается вновь потребность,
отдавая тебе всю нежность,
что трепещет всегда во мне,
пропитаться тобой до... вдоха,
крика, стона, признаний долгих,
до сплетения пальцев, взглядов,
что не смогут опять смолчать -
свяжут крепче, ещё сильнее,
так, как... точно с тобой умеем,
ощущая мгновений сладость,
обретя на двоих причал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821420
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
В тёмном небе твоих ресниц
Звёзды влажной печали блещут…
…
Я вернусь, чтоб склонится ниц
Перед первой из лучших женщин.
Я вернусь, не печалься, верь –
Расставание нам приснилось.
Верь во благость земных потерь
И в разлук – неземную милость.
Я поверил бы в это сам,
Но теперь уже слишком поздно.
На щеке у тебя роса,
Я бегу по ней взглядом босым…
И пускай невозвратен путь,
Я вернусь, сцеловать – склониться,
В этих рос – золотую смуть,
Эти капли звёзд на ресницах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821456
дата надходження 15.01.2019
дата закладки 15.01.2019
Залиш всі слова на порозі
До хати зайди необмежений
Не буду ходити довкола:
Думки всі загострені лезом...
Не шукай в очах моїх відчаю
Страх захований під покривалами
Я налию тобі чай із милістю
З поцілунками і бажаннями...
І обійми мої будуть теплими
З смаком пристрасті і елегантності
Не загадуй, що станеться завтра
Я до ранку тут буду легальною...
Залиши всі слова на порозі
Без вагань, без надій і любові
І шалено зкипить в тобі кров
Бо в цю ніч ти - у моїм полоні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813489
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.01.2019
Ажурним плетивом квітнева ніч укрила світ,
Зайшов за гори стомлений багрянець.
Цілує вітер ніжно-білий вишень цвіт,
Цитрином пестить місяць річки глянець.
У шовку буйних трав ліловим полотном
Заостровіли надухмянені фіалок очі.
І матовим,парчевостиглим волокном
Гаптують зорі темну пелерину ночі....
16.04.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489558
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 13.01.2019
Хтось падає в небо, а інші злітають,
шукають себе і від себе втікають -
залежить від того, чи дійсно щасливий,
чи може нещасний, але особливий…
На грішній Землі так самотньо без тебе,
і холод проймає, шпигає між ребер,
щоночі мене у безодню магічну
заманюють зорі в життя потойбічне…
Ми чинимо спротив безглуздим бажанням,
а тіло голосить – люби, як востаннє,
вмирай уночі, воскресай на світанку,
і чари кохання допий до останку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708550
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 13.01.2019
Шовковим сяйвом стелиться під ноги
Чумацькй шлях. Я знов до тебе йду.
Крізь океани й зоряні дороги,
Де ми одні в засніженім саду.
Де червоніють кетяги калини
І місяць німбом вилитий вгорі.
Де похололи юності стежини,
Де жовтоокі плачуть ліхтарі.
Вже засніжило скроні. Відболіло...
Вуста гарячі стали вже німі.
Не розлюбили...Небо сполотніло,
Не дочекавшись нашої зорі.
І знову сяйво стелиться під ноги,
У юність знов до тебе я іду.
Щоб віднайти загублені дороги,
Якими йшли в засніженім саду...
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708693
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 13.01.2019
осень выгнала пинками лето словно глупую собаку
и сказала: приготовься к холоду, дождю и мраку!
будешь побираться словно попрошайка на вокзале!
чтоб тебя уроды и садисты в переулках растерзали!
ну а я оплакивать тебя начну уже сейчас, сию минуту
ведь привыкла я к твоему теплу, а так же и уюту!
но ведь все должны уйти куда-то рано или поздно
и плевать на то, что их просили, умоляли слёзно;
будь со мной, останься ты, прошу, не убегай!
ведь мы с тобой уже однажды находили общий рай!
в ответ лишь: нет, прости, ведь нам не по пути!
я лучше без тебя туда дойду. Попробую дойти!
а ты мешать мне будешь своей грустью и тоской!
я знаю, любишь тишину ты, любишь ты покой!
а я так не могу, люблю я шум, веселье, смех!
а ты из тех, кто ненавидит счастье и успех!
ты любишь горький кофе, горький дождь из слёз!
и все те глупые слова, которые ты сто раз произнёс
ты любишь одиночество, зачем же я тебе нужна?
я ухожу, я ничего тебе сегодня не должна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396330
дата надходження 29.01.2013
дата закладки 13.01.2019
Заплітаю думки, одягаю у рими слова,
Справедливості ради терзаю надломлену душу.
Ще не вмерла надія, ще віра у серці жива,
І тому я цей хрест до кінця донести мабуть мушу.
Часом тяжко бува, проти течії борсатись знов,
За спиною уїдливий сміх і зміїне сичання.
Наче круг рятівний помагає йти далі любов,
Все вперед і вперед, відігнавши свій сумнів – вагання.
Так створив мене Бог. На бунтарстві замішане тісто.
Куди йти, що робити – вирішувать тільки мені.
І бува від протестів у серці задушливо – тісно,
Я згораю, і знову народжуюсь в правді - вогні.
Заплітаю думки, одягаю у вірші слова,
Відпускаю між люди, без остраху їх і жалю.
Ще не вмерла надія, ще віра у серці жива,
Хоча часом здається над прірвою знову стою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815962
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 13.01.2019
Не співає пташка,
Не зійшла зоря…
Ніч стікає важко –
Холод з ліхтаря.
Вже весна буяє,
Шелестить трава,
А тебе немає….
Болісні слова.
Посаджу калину
У своїм саду:
Бо до тебе лину,
Мов до тебе йду.
Де ж ті чорні брови,
Де солодка мить?
На душі окови –
Серденько щемить.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782177
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 13.01.2019
Чи часто бачите, як розстає туман?
Що покотивсь полями й болотами...
Як марні сподівання.А обман
Пече у грудях днями і ночами.
Чи чули ви, як плаче немовля?
На білий світ,що мертвим народилось.
Так горісно горює породілля!
Щось у душі, неначе, надломилось...
Минулось, не забулось, мов би спить.
Протоптані стежки про це, лиш, знають...
У серці колискова не звучить,
А спогади і болі не вщухають.
Щаслива мамка,котра не має ямки...
У довголіття кров свою ввела.
Усього світу золото і замки
Ніщо не варті!-Дитя не вберегла...
Не всім дано дитя під серденьком носити,
Своєї нації творити майбуття.
Нащадками ціль плем’я відродити,
Увіковічнити живе безсмертя.
Живе безсмертя України-
МАЛЕНЬКІ ДІТИ української родини!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820708
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Міжнародний Валютний Фонд –
це єврейський міжнародний грошовий спрут,
щупальці якого
стискують горло простих людей
діями корумпованих влад
в країнах слабкої економіки,
яка є продуктом корумпованої влади.
По суті МВФ сприяє розвитку корупції.
«Поищем тайны еврея не в его религии, –
поищем тайны религии в действительном еврее.
Какова мирская основа еврейства?
Практическая потребность, своекорыстие.
Каков мирской культ еврея?
Торгашество.
Кто его мирской бог?
Деньги».
Карл Маркс. К еврейскому вопросу.
Не вір
у єврейські
гроші,
у банки їх,
їх трасти.
Євреї
тоді
хороші,
як встигнуть
накрасти.
Щоб хліб свій
здобув
у праці,
геть гроші! –
товар – на товар.
Ті гроші –
то сльози
нації,
євреям
з лихварства
навар.
Ті гроші –
душі
отрута,
загиблих
схолола
кров
із трупів
людей
і трупа,
що було
колись
любов.
Звільнись
від такої
ноші,
щоб
мертвим
рабом
не впасти.
Євреї
тоді
хороші,
як встигли
накрасти.
На завершення, процитую ще раз великого єврея Карла Маркса,
який в статті «До єврейського питання» дискутує з Бруно Бауером:
«Но и еврей может относиться к государству только по-еврейски,
т.е. относиться к государству как к чему-то чуждому,
противопоставляя действительной национальности
свою химерическую национальность,
действительному закону - свой иллюзорный закон,
считая себя вправе обособляться от человечества,
принципиально не принимая никакого участия в историческом движении,
уповая на будущее, не имеющее ничего общего с будущим всего человечества,
считая себя членом еврейского народа, а еврейский народ - избранным народом».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729167
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 13.01.2019
Хочу бути останньою жінкою
Остаточною… та заключною…
Не умовленою недорікою,
Я́сним сяйвом з тобою злучною...
Добрим ранком… і тихим прихистом…
І бажанням, що зводить з розуму…
Хочу бути… контрольним вистрілом
І останнім зізнанням прозою…
Хочу бути я вірними крилами…
Тягарем невагомим… надійним…
Тим буттям, що наповнює силами…
У безчассі… і часі постійно…
Я не вмію ставати сторінкою…
Чом вдивляєшся пильно… зориною?
Хочу бути… останньою жінкою…
Просто… жінкою… і єдиною.
Вита Савицкая
Я хочу быть последней женщиной
Окончательной...заключительной...
Не уболтанной, а обвенчанной
Ясным светом твоей обители...
Добрым утром.. и тихой пристанью...
И сводящим с ума желанием...
Я хочу быть...контрольным выстрелом
И последним твоим признанием...
Я хочу быть твоими крыльями...
Этим лёгким надёжным ...бременем...
Я хочу быть твоими былями...
В рамках времени...и безвременно...
Не умею я жить на меньшее...
Что ты смотришь в глаза...так пристально ?..
Я хочу быть...последней женщиной...
Просто ...женщиной... и единственной..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820773
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 13.01.2019
Зима справу свою знає,
З снігом тут не забарилась,
І як часто це буває –
Я добряче застудилась.
Бачу, зовсім кепська справа.
Йти в аптеку - а де гроші?
Тут я зразу пригадала
Метод вірний і хороший.
Це - картопля у мундирах:
Відварити, розім’яти,
Тоді ковдрою накритись -
Пару треба цю вдихати.
Розпочала процедуру,
Бачу, щось не вистачає…
Так нашкодить можна здуру,
Невже розуму немає?
То ж взяла під ковдру сала,
Хліба, шинку, огірочків,
Коньяку маленьку пляшку
Й маринованих грибочків.
Дві години смакувала,
Хочте вірте, хочте - ні,
Рано я здорова стала,
Враз розвиднилось мені.
Тут народна медицина
Поборола усе лихо,
Бо моя реформа краща,
Як в тієї Супрунихи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820804
дата надходження 10.01.2019
дата закладки 13.01.2019
И Правды запоют певцы!
Закон не писан подлецам!
Зачем им истины, дилеммы?
Их ворох дум, утробный хлам
Сродни той алчности гиены!
Зачем им люди правды, чести?
Зачем наследие творцов?
У них мерило — лжи и лести!
Бравада вёртких подлецов!
Не ровен час... И вспыхнет буря!
Сметёт двуличия дворцы!
Польётся песня трубадура,
И Правды запоют певцы!
04.10.2018 м. Львів автор Наталія Калиновська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809009
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 13.01.2019
ЩЕ ВЕСНА ЗАКЛЕКОЧЕ!
Так, я інша, я знаю, пробач…
І весна у мені не клекоче…
Щастя вдаль утікає навскач
І, здається, вертатись не хоче…
Я, мов осінь, я сльози дощу…
Тільки з сумом тебе споминаю,
Тільки згадку у серце пущу
З тих ночей, де тебе пригортаю…
Так, я інша, я – холод снігів…
Лід ніяк на душі не розтане…
Як позбутися цих тягарів
І злеліяти щастя кохане?
Хай я мучусь та вірю: весна
Ще у венах моїх заклекоче -
Буйнокрила, весела, ясна
Й повернути кохання захоче!
м. Львів, автор Наталія Калинвська.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809108
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 13.01.2019
Минали дні за днями,
Все менше було віри.
Брехливими ставали
Всі ті, кому ти вірив.
Не хочу більше фальші,
Я сита вже по горло!
"Та ти ж така красива!"
Серйозно? Ти серйозно?!
А я тебе спитаю:
Чи хочеш чути правду?
І скільки було болю
Посеред маскараду.
Де всі такі красиві -
Квіткові аромати.
Ніхто не знає, хто ти.
Не хоче навіть знати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817097
дата надходження 11.12.2018
дата закладки 12.01.2019
Притяжения - нет! За пределы орбиты и к звездам
убежать на неделю, чтоб ловить там кометы горстями…
Эй! Ай-да все со мной или скажете так не серьезно?
Ну и пусть - не серьезно, - я в ответ пожимаю плечами.
Невозможного - нет! И хотите вам музыкой будет
теплый шепот вселенной - там созвездия вальсы играют.
Чуть подпрыгнем и в небо… Обычным полночным маршрутом
автостопом по пятницам я с земли убегаю.
Нереального - нет! Лишь зажмурить глаза и представить -
далеко за орбиту. Пусть реальность вдруг станет мечтою.
Приглашаю сбежать без раздумий всех в небо, прыжками,
так, как в детстве когда-то. Попробовать вырваться стоит?
Раз! Два! Три… руки в верх. Понарошку пусть все, не серьезно.
Притяжения - нет... И оно нас отпустит без боя!
И увидите сами, как играют с кометами звезды,
Под все вальсы Вселенной. Ну что, побежали со мною?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719366
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 12.01.2019
Я дякую долі, коханому, брату,
Сестрі, і подрузі, і мамі, і тату.
Сусіди, спасибі і вам, вороги
За те, що уроки хороші дали,
За діток, онуків, за хліб, і за сіль,
Цвітіння любистків, за сніг, заметіль,
За сонечко в небі, за дощ, і тепло.
І хочу, щоб всім тільки добре було.
Я не соромлюсь казати спасибі,
До рідних горнутись, сидіти на призьбі
І слухати спів соловейка на вишні.
Спасибі за все, спасибі Всевишній.
Зоя Журавка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821026
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.01.2019
Унылы дни, унылы ночи.
Нет трепета от наших встреч.
Я не хочу, и ты не хочешь.
Так есть ли смысл все беречь?
Мне кажется, пора прощаться.
Ты не придешь, и я уйду.
Нет смысла больше возвращаться.
Ты не спешишь, а я не жду.
Лариса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821072
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Невчасно…
Невчасна,
Глибока й пуста.
Невпинно…
Невпинна,
Складна і проста.
Завзято…
Завзята,
Солона й терпка.
Сміливо…
Смілива,
Сумна і жорстка.
Лариса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821070
дата надходження 12.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Не Ви зустрілися в той час
І не дивились вслід за мною,
Я ж розливалася рікою —
Тоді, як мріяла про Вас.
П’янили не мене вином
І не топили в поцілунках,
Коли зима у візерунках
Вночі залишила вікно.
Не Ви запрошували в сад
Своїх дарів і одкровення,
Я ж дарувала Вам натхнення
Посеред тисячі принад.
27/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815480
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 12.01.2019
Коли біль роздирає і вдень і вночі,
Коли крає образа чи розпач кричи.
Кричи.
Не стогни від образи, не скигль, не мовчи,
Не ховай сльози розпачі, просто кричи.
Кричи.
І весь всесвіт почує як серце щимить,
Роздирає нутро і душа як болить.
Кричи.
За всих тих, хто не зміг чи не вміє любить.
Може крик твій здолає байдужість на мить.
Кричи.
Брат на брата сокиру безжально гострить,
За синів мати плаче, а серце кричить.
Кричи.
Ну а ви "можновладці", хоча би на мить
"Зупиніть всі гармати",-Земля вам кричить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817386
дата надходження 13.12.2018
дата закладки 12.01.2019
Лето. Юг. Теплый вечер.
А море... оно ведь не лечит.
Не лечат приятные встречи,
Коктейли и водка - не лечат.
Мне в каждом дыхании - Он...
Налейте мне что-то покрепче!!!
Что б заглушить этот стон...
"И как Вам на море?" Не легче...
Я выйду на берег пустой,
А ветер обнимет мне плечи.
На миг, мне покажешься
ТЫ в этот вечер...
...Уходишь...
и я не кричу тебе: "Стой!"...
.....
А солнце меня изнутри...
Сжигает всю. Душу калечат
Бакарди, мартини, и встречи...
"А море?" А море - не лечит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463865
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 12.01.2019
Три ріки впадають в океан.
Ріки надії, віри і кохання.
Недовгим був у нас роман,
Зіткнувся з правдою й зізнанням.
А океан той – самота.
В нім звук зітхання, смак – страждання.
І сліз солоних гіркота.
І запах вічного чекання.
Там відчайдушний крик душі:
Тих слів, що так і не сказала.
Вони вже тонуть у пітьмі.
На жаль сміливості не стало.
Я покладу слова в вірші
Можливо ти їх прочитаєш.
Слова важливі, і прості:
«Люблю тебе!» Й за все прощаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238788
дата надходження 04.02.2011
дата закладки 12.01.2019
Лето. Юг. Теплый вечер.
А море... оно ведь не лечит.
Не лечат приятные встречи,
Коктейли и водка - не лечат.
Мне в каждом дыхании - Он...
Налейте мне что-то покрепче!!!
Что б заглушить этот стон...
"И как Вам на море?" Не легче...
Я выйду на берег пустой,
А ветер обнимет мне плечи.
На миг, мне покажешься
ТЫ в этот вечер...
...Уходишь...
и я не кричу тебе: "Стой!"...
.....
А солнце меня изнутри...
Сжигает всю. Душу калечат
Бакарди, мартини, и встречи...
"А море?" А море - не лечит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463865
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 12.01.2019
Можно, я тебя разлюблю?
Можно, я о тебе забуду?
И, согласно календарю
Буду жить, не надеясь на чудо.
Можно, я тебя разлюблю?
Где-то в пятницу, или в среду.
Пойду гордо встречать весну
И с вином отмечать победу.
Я, конечно, тебя разлюблю...
Двадцать первого, или седьмого
После лета, ближе к Рождеству
Года, где-то так, ... двадцать восьмого.
Я смогу! Я сумею! Найду
В себе силы и личное Эго.
Я, конечно, тебя разлюблю!
Но хочу ли забыть я об этом?
Нет, не хочу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727490
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 12.01.2019
*пісня*
**присвячується чудовій людині, Едуарду Сколінчуку, водію волонтерського підрозділу "Вбережу", до його ювілею**
***мелодія авторська***
Вдома мати чекає.
Водію, не засни!
Як машину гойдає
На дорогах війни...
Снів солдацьких химери
Снігу мла замела.
І везуть волонтери
Їм частинку тепла.
ПРИСПІВ 1
Закружляли орли
І воєнна химера
Палить тіло землі,
Що воліла повстать.
В ДОПОМОЗІ пройшли
Хресний шлях волонтери,
Щоб Христу донести
До Голгофи хреста.
(2-й раз...)
Чесно й гідно ПРОЙШЛИ
ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ВОЛОНТЕРИ,
ЩОБ ХРИСТУ ДОНЕСТИ
ДО ГОЛГОФИ ХРЕСТА.
І чекають солдати
Знов на зустрічі мить.
Хоч самі небагаті,
Всім поділимось ми.
У нелегку годину
Вам священний наказ
Рятувать Україну.
Ми врятуємо вас.
ПРИСПІВ 2
А часи надійдуть-
Крізь розчинені двері
Шляхом тим проведе
Нас Апостол Петро,
Бо ЧУМАЦЬКИЙ цей путь,
Хресний шлях волонтерів,
Мов до Раю, важкий,
Довгий, мов до зірок.
(2-й раз...)
Бо шляхетний ЦЕЙ ПУТЬ,
ХРЕСНИЙ ШЛЯХ ВОЛОНТЕРІВ,
МОВ ДО РАЮ, ВАЖКИЙ,
ДОВГИЙ, МОВ ДО ЗІРОК.
© Copyright: Серго Сокольник, 2019
Свидетельство о публикации №119011109863
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821016
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 12.01.2019
Да идите вы лесом..,
С идеальностью вашей!
Что скажу: всё не к месту,
Поступаю неправильно...
В голове - тараканы,
А плейлист весь - "Земфира".
Всё без лжи и обмана,
Только совесть - мерило.
Но ведь вам не по делу,
Что бы со своей мыслью.
Всем, лишь надо лакеи
И перечить бессмысленно.
Принеси лишь, подай,
Улыбайся почаще.
Неприятно? Давай,
Всё равно притворяйся!
Мой характер-безумие...
Надо что бы поженственней!
"Будь поблагоразумнее" -
Мнение всеобщественное...
...
И на всё у вас есть ответы,
Но простого не понимаете:
Почему я должна быть леди,
Когда вы на героев - не тянете?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820979
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
[img]http://s019.radikal.ru/i603/1502/5f/e66e6ecbd33e.gif[/img]
Осенняя мелодия...
Одета по погоде я,
все как обычно, вроде бы.
Откуда эта грусть...
Играет дождь слезливый блюз...
Сутулит ветер ивы куст,
а я тебе сказать... люблю
Никак не соберусь.
Весна и лето хмурятся...
-Без птиц, цветов на улицах,
лишь под глазами... лужицы.
В чем виноваты мы?
Осенним ветром лист гоним,
спешу я вслед скорей за ним,
сказать, что мною ты... любим.
Успеть бы до... зимы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=374337
дата надходження 30.10.2012
дата закладки 11.01.2019
Зірвані, скручені нерви натянуті струнами,
і медіаторним пульсом клекочуть серця,
як перед штурмом, затишшя, уже не завадить нам
шляхом іти переможним до лавру вінця.
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
Змучені, спраглі від спротиву вітру і штормами,
стали щільнішими наші, панове, ряди,
світ запалився, і ми вже не будемо першими,
тільки вперед, бо назад вже нема куди йти!
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
Знищені, страчені ті, що до нас ішли тернами,
в жерлі борні залишилися їхні серця,
шлях нам і зараз не буде усипаний перлами,
але повинні його ми пройти до кінця!
Свій мир, пильнуй, даремно не марнуй життя!
Від нас усіх залежить наше майбуття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379072
дата надходження 20.11.2012
дата закладки 11.01.2019
Чи я знала.., чи гадала..?
Та роса упала,
Як тебе я обіймала
Та траву зім"яла...
Чи я знала.., чи гадала -
В силі, а зомліла...
Як востаннє цілувала,
Та не відпустила...
Чи я знала.., чи гадала -
Розплелися коси...
Як вночі тебе кохала,
Знають тільки роси...
(картинка з інету)
слухати пісню
https://youtu.be/srbGQ-_IuyE?si=dvSBJK_dpvRpbzEJ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655361
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 11.01.2019
Я Тебе хочу і не бачу в цім гріха.
Гріх - не хотіти в храм твого кохання!
Хтось назове нездІйснене стражданням,
А я благаю – хай бажання не стиха!
Я Тебе хочу – твій чудесний стан
У всіх подробицях я хочу цілувати -
Шовко́ві плечі, литочки і п’яти!
Порину в вуст твоїх рожевий океан!
В п’янких цілунках вкра́ду я ковтки
Тонких зап’ястків найніжнішої руки,
Вушо́к маленьких мушлі – пелюстки́,
Грудей спокусливих рожеві тичинки́!
Я Тебе хочу і не бачу в цім вини.
Я Тебе хочу наче чайка хоче моря!
Тебе благаю – серце відчини!
Я винен лиш, що поки ще не поряд!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768404
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 11.01.2019
Моя кохана тихо шепотів,
Я розуміла все без зайвих слів.
Кохання ніби казка чарівна,
А казка - то щаслива дивина.
Довкола нас летить лапатий сніг,
Тобі весь світ кидаю я до ніг.
Моя скажу навіки і одна,
Лебідонька із озера весна.
Усмішка наче сонечко в вікні,
А очі наче зіроньки ясні.
Уста манять малинові твої,
А у душі співають солов'ї...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772798
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 11.01.2019
Ти не втратиш мене – хай і небо падає долу,
І кричить із безумства ніч в попелищах неправд минулих.
Ти не втратиш мене – я ніколи цього не дозволю,
Навіть з позасвітів, чи з-між зір, назавжди поснулих.
Хай вмирає надія, хай пітьма панує присно,
Чи омана, чи біль – доведеться і їх пізнати ж!
Хай впадуть всі обіти, слова і сніги – дивись-но –
Хай розсиплеться світ – все одно ти мене не втратиш.
І нехай ти відкинеш, зречешся без милосердя,
І нехай ти байдуже мене віддаси на страту –
Я піду, до грудей пригорнувши шматочок серця,
У поля світанкові із крил твоїх пір’я збирати.
Ні в пустелі брехні, ні в проваллях зневіри й образи,
Серед повеней, мук, самоти, землетрусів і градів
Ти не втратиш мене – навіть як не згадаєш ні разу,
Я ніколи не зраджу тебе, так, як ти мене зрадив.
2-3.2.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775008
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 11.01.2019
Такий стрімкий, невпинний.
Такий невинний.
[b]Сором’язливі очі…[/b]
Та безсоромні дії!
Руйнуєш всі надії.
[b]Так, безсоромний ти…[/b]
З солодкими вустами,
З умілими руками.
[b]Сором’язливі очі…[/b]
Тримаєш міцно душу
І я коритись мушу.
[b]Ой, невблаганний ти![/b]
Торкаєшся мрійливо,
Всміхаєшся звабливо.
[b]Жадані твої очі…[/b]
Так солодко кохатись,
Змією вигинатись.
[b]Ай, ненаситний ти![/b]
Скажено серце б’ється
І тіло віддається.
[b]Прокляті твої очі![/b]
А щоб ти провалився!
Та звідки ж ти з’явився?
[b]Не йди, прошу не йди…[/b]
Лариса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812596
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 11.01.2019
Заховаюся в морок, в темряву.
Залишу на собі лише спіднє.
Як сухе оголене дерево…
Відьма.
Загорнуся думками і мріями.
Наковтаюся власного сорому.
Не почую за тими надіями
Ворога.
Наче пролісок весну́ чекатиму.
Вся знекровлена й вбита свавіллям.
Здичавіла й розбита шукатиму
Зілля.
Переможена стану незламною.
Диким вітром здіймуся над нивами.
А тоді повернуся дощами,
Зливами.
Хай думки заплітаються косами,
Хай змією звивається тіло.
Непокірна з ногами босими
Сила.
Лариса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820915
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Заховаюся в морок, в темряву.
Залишу на собі лише спіднє.
Як сухе оголене дерево…
Відьма.
Загорнуся думками і мріями.
Наковтаюся власного сорому.
Не почую за тими надіями
Ворога.
Наче пролісок весну́ чекатиму.
Вся знекровлена й вбита свавіллям.
Здичавіла й розбита шукатиму
Зілля.
Переможена стану незламною.
Диким вітром здіймуся над нивами.
А тоді повернуся дощами,
Зливами.
Хай думки заплітаються косами,
Хай змією звивається тіло.
Непокірна з ногами босими
Сила.
Лариса
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820915
дата надходження 11.01.2019
дата закладки 11.01.2019
Шумлять гаї, шумлять гаї, шумлять діброви,
Торкаєш рученьки мої,цілуєш брови.
І закружляють почуття нас у коханні,
Ми будем поруч все життя й такі бажанні.
Верни мені, верни мені моя любове,
Ті літні дні, ті літні дні такі казкові.
Верни тумани на світанку білосніжні
І поцілунки аж до ранку ніжні, ніжні...
Квітують маки у житах, цвітуть волошки,
Виводить соло дзвінко птах в гіллі для пташки.
А я спішу моє кохання так до тебе
І лиш тобі мої вітання шлю від себе.
Несуть нас спогади життя, як русло річки,
Живем тепер минулим ми тим невеличким,
Яке в морози нас собою зігрівало
Й кохання щире нам з тобою дарувало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799106
дата надходження 12.07.2018
дата закладки 11.01.2019
Зацілую тебе, зацілую,
Подарую кохання своє.
Почуттями тебе зачарую,
Бо найкраща у мене ти є.
Понесе вітер в поле цілунки,
Місяць тихо всміхнеться зорі.
Дві берези неначе чаклунки,
Погляд свій відобразять в воді.
Тільки я не піддамся тій силі,
Не здолає кохання вона.
У коханої оченьки милі,
А у них розквітає весна.
Зацілую тебе, зацілую,
Подарую кохання своє.
Почуттями тебе зачарую,
Бо найкраща у мене ти є.
Защебечуть птахи на світанні,
Ти кохана в обіймах моїх.
Ми щасливі з тобою в коханні
І те щастя даруєм для всіх
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799502
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 11.01.2019
Я до тебе лечу, щастя в долі прошу,
В осінь йти із тобою, коханий мій, милий.
Із волошок вінок прикрасить сивину,
Прихилюся на груди, а сміх пустотливий.
У цілунку п’янкім розгублю геть роки,
Запалає в душі незгасимая ватра.
Де любов господиня, дива й навпаки,
І в жіночому серці живе Клеопатра.
Приголуб, обійми, дай напитись ще раз
Того хмелю, що в трепет кидає все тіло.
І не треба тоді безкінечності фраз,
Де тепло почуттів, там кохання мірило.
17.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799699
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 11.01.2019
(07.01.2018 )
Mattias - О поетесе Наталии Ипатий (Моресол), умершей внезапно в Чикаго в 13 году.
Она являлась для меня эталоном в поэзии, у которой я черпал столько вдохновения, что передать трудно словами. С её смертью, я лишился этого источника вдохновения...Наша дружба была подобна взрыву от которого я буквально пострадал...Живём мы - и часто не знаем о том, что рядом с нами находятся истинные таланты с красотой души и плоти...
Перелистывая её прошлые стихи, я нашёл одно очень интересное стихо с названием ОТВОРОТ. Кто пожелает окунуться в её творчество, пусть заходит в ВК, ЮТУБ и.т.д.
Moresol
21 марта 2012г.
Отворот.
Ни соли тебе, ни моря.
Ни боли тебе, ни горя.
Не Та я тебе, не Та.
Не воздух и не вода.
Не вдох я тебе, не выдох,
Не ласка и не обида.
По совести – без долгов,
Ведь я тебе – не-Любовь.
Покуда закат стынет
Да прежде, чем ночь взвоет,
Тоску из тебя выну
И вынесу прочь в поле.
Ни рая тебе, ни ада,
Ни слова тебе, ни взгляда,
Ни лезвия, ни креста.
Не Та я тебе, не Та!
Ни верности, ни измены,
Ни жизни тебе, ни тлена,
Ни ночи тебе, ни дня
От вытерзанной меня.
Покуда Луна встанет
Да темень в леса схлынет,
Любовь твоя вся канет –
И море ее примет.
И стану тебе пустыней.
И горечью, и полынью.
Не Та я тебе, не Та! –
Постыла я и пуста.
И жизнь тебе на рассвете
Покажется хуже смерти.
Как Солнце зажжет восток,
Придешь ко мне на порог.
Сойду к тебе на крыльцо
И выпить подам глоток.
А глянешь в мое лицо –
Уж буду тебе НИКТО.
Любовь твоя вся канет –
И море ее примет.
И стану тебе пустыней.
И горечью, и полынью.
Не Та я тебе, не Та! –
Постыла я и пуста.
И жизнь тебе на рассвете
Покажется хуже смерти.
Как Солнце зажжет восток,
Придешь ко мне на порог.
Сойду к тебе на крыльцо
И выпить подам глоток.
А глянешь в мое лицо –
Уж буду тебе НИКТО ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770168
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 11.01.2019
Всё те же роли,
Одеты маски.
Мы - не герои
Из чьей-то сказки.
Мы просто те,
Кто забыл о главном.
Те, кто решил:
алкоголь лечит раны.
Мы, так запутались,
В наших жизнях.
Забыли мечты
заветные, мысли...
Запутались в чувствах
И лицах близких.
Не знаем, где - любовь,
А где - неискренность.
Всё ищем счастье,
Но смотрим в лужи.
А для начала
Глаза поднять нужно.
Взглянуть на себя
Без всяких масок,
Принять, разрешить
себе быть, без окрасок...
Открыть своё сердце
Навстречу новому!
Возможно разочароваться,
Но быть ко всему готовым.
Оставить Прошлое, забыть всё..
Позволить себе быть собой!
И начать к жизни легко относится,
Её все равно не понять головой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820727
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Обложила зима морозами…
Я тоскую опять, прости…
Мне бы – небо весны, пусть с грозами,
Чтоб воздушный змей – запустить
В высь бездонную, в море синее,
Со счастливой твоей руки!!!...
И бежать нам вдвоём, под ливнями,
На себе ловить огоньки
Тёмных глаз твоих. От желания
Снова пьяной быть до утра…
*****
…Замерзают мои послания,
Не отправленные вчера…
Не отправленные, забытые…
В зиму канувший адресат
Поменял коней. Бьют копытами,
На соседский взирая сад…
Неба синь затянулась тучами,
Скрылся солнца воздушный змей…
Ты твердил мне: «Поверь, ты – лучшая!!!»
…А хотелось мне быть – твоей…
^^^^
[i]ХУДОЖНИЦЯ РЕНЕ НОЛТ[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779455
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 10.01.2019
Перейди через неї,
мов душі проходять крізь ліс…
Потривожені сни - білий дим, білий сніг, білий смуток.
Білі сльози жалю на зволожених косах беріз.
Перейди цю межу.
Ці світи її, виключно, суто
Божевільні. Бо як?
Бо якими їх ще назовеш?
Недопечений хліб, молоді переброджені вина.
З понеділка по дощ плаче небо у кольорі беж.
Між проваллями душ
достигає солодка малина.
Цей пекельний щербет
вже давно не торкається губ.
Першу краплю відпий, лиш одну, проливаючи решту…
Приворотний напій (оце місиво марень і згуб)
в прохолодні долоні
її мовчазного протесту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780092
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 10.01.2019
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780092
[i]Навіяно віршем Гості «Між проваллями душ»[/i]
[img]https://cdn.shopify.com/s/files/1/0603/4721/files/Girl_and_Fox_Alexandra_Bochkareva-3-727x1024.jpg?v=1498552870[/img]
Я б у безвість пішла...
Та лунає оце «Перейди!!!»
Хтось шепоче, чи молить, чи скиглить, чи виє по тОй бік...
Ледь зоріє імла…
На росі, наче кроки, сліди,
Там світанок збирає страхИ (чи ранковий туман) у широку підставлену торбу…
Що на тій стороні?
Там – незайманий Ліс,
Де верхівки дерев розмережили тінь, пропускаючи Сонце крізь грати,
Наче зблиск на струні,
Виринає із темряви Лис,
Як розбуджений Лев, і поволі тремтить волосінь, за яку я так хочу чіплятись…
Струмом б’є «Переходь!!!»
Вже Рудька поглинає пітьма,
Тільки рветься душа, що не хоче, не може, не мусить його відпускати…
О, не дай же, Господь,
Щоб закрилась тюрма,
Розірви поміж нами оманливі цінності, складності, тлінності грати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780131
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 10.01.2019
Заплету в печаль блаватку синю,
Хай небесним цвітом нагадає,
Що на мапі є по центру Україна,
Де крізь терня воля проростає.
Заплету у смуток мак червоний,
Він не в'яне - листя опадає.
Вже давно на сході горе чорне ходить,
Там гірка вода в струмки стікає.
Ще вплету у пам'ять цвіт шипшини,
Запах ніжний серце наповняє.
Пам'ятатиму завжди, що я людина,
У якому б не була я краї.
Та вплету у радість цвіт калини -
Біля хати нас з доріг стрічає.
Покоління хай зміняють покоління
З них нові герої виростають.
Заплету на згадку біле гроно,
Від моїх улюблених каштанів.
Українка я, дитя свого народу,
І співать про це не перестану.
Ще додам колосся у віночок,
Коло завершила жовтим й синім.
Покладу вінок цей у струмочок -
Подарунок Неньці - Україні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781187
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 10.01.2019
сонцем. ти ще колись увійшов в мене світлим сонцем
і залишився. назавжди, мов атоми стронцію.
ти не з‘їдав, не труїв, тільки солодом вени в‘ялив.
я піддавалась. а що? було добре. хоч мало... мало...
завжди і скрізь. то раптово, зненацька не вистачало.
часом - нестерпно, та так, що самими очима кричала
мовчки. без звуку ламала об стіни повітря руки,
а ти ловив, цілував, мов з морозу в долоні хукав
і дарував мені щастя наступну безмірну порцію...
порожньо скрізь, лиш в мені - найрідніше, найближче сонце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764809
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 10.01.2019
Крылья стали свинцовыми -
Не поднять
В небо сладко-пунцовое
Не летать
Не хватает мне легкости
В глубине
Столько бешеной подлости
В тишине
В сердце, право, удобнее
Со спины
Все вопросы "по совести"
Решены
Если чувство теряется
Высоты
Значит больше по жизни мы
Не на "ты"
10.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761200
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 09.01.2019
[i] Буває, квиток на щастя - в кишені,
та ключик від шастя - в руці у
Бога... [/i]
[youtube]https://youtu.be/tBz-FW3hPcw
[/youtube]
[i][b][color="#48077a"]Хотілося б напитися води?..
Джерельної... Холодної... До зливу…
Хутчій – у ліс, до явора ходи:
ручай з-під нього в’ється боязливо…
Свої козацькі вуса оброси
і пий упохват, шебсько, до одухи –
нехай спаде з душі жага роси:
питущого не відтягнуть за вуха!
А спрагу загасив – свою данину дай
тому, хто змайстрував оту криницю,
хто показав тобі отой ручай,
де ти напивсь джерельної водиці.
...У всьому головою є вода,
та не усе змивається водою:
коли тебе зневажать – не біда,
біда – коли зневажиш сам собою.
І той природний дар не оскверни –
не гань святинь, де душам є волого:
хоч благодать приходить в райські сни,
ключі від Раю – у самого Бога.[/color][/b][/i]
14.12.2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817545
дата надходження 14.12.2018
дата закладки 09.01.2019
3оряна ніч,берег ріки
3 тобою ми у двох.
Зійшлися два шляхи
Далеко в небесах.
Летіли понад світом ми...
В цю ніч-кохання час.
Горіли поміж зорями,
П'янила пристрасть нас.
Весняний теплий вітерець,
Манила течія
А ми стояли на краю
Я твій а ти моя.
Зоряна ніч,берег ріки
І знову ми у двох.
Переплелися шляхи
Над нами в небесах.
І серце билося у грудях
Як шепотів:"люблю...
Я буду твоїм назавжди...
У серці збережу..."
Вже осінь,холод і зима
А я чекаю знов
Коли прийде іще вона-
Юнацька та любов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819940
дата надходження 02.01.2019
дата закладки 09.01.2019
МОРОЗИ НЕ ОСТУДЯТЬ НАМ СЕРЦЯ!
Морози не остудять нам серця,
Бо десь надії крихта світла тліє…
Дійти до переможного кінця
Бажає кожен, кожен вірить, мріє!
Давайте ж разом об’єднаємо зусилля:
Йти до мети святої до кінця!
І подолаємо всі образи свавілля,
Де об’єднаємось у полум’ї борця!
І волі світлий дух окрилить кожну долю,
Де щастя дзвони переповнюють серця!
Схід сонця подарує красну волю
Із булавою переможного вінця!
м.ЛЬВІВ Наталі КАЛИНОВСЬКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820770
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Всё те же роли,
Одеты маски.
Мы - не герои
Из чьей-то сказки.
Мы просто те,
Кто забыл о главном.
Те, кто решил:
алкоголь лечит раны.
Мы, так запутались,
В наших жизнях.
Забыли мечты
заветные, мысли...
Запутались в чувствах
И лицах близких.
Не знаем, где - любовь,
А где - неискренность.
Всё ищем счастье,
Но смотрим в лужи.
А для начала
Глаза поднять нужно.
Взглянуть на себя
Без всяких масок,
Принять, разрешить
себе быть, без окрасок...
Открыть своё сердце
Навстречу новому!
Возможно разочароваться,
Но быть ко всему готовым.
Оставить Прошлое, забыть всё..
Позволить себе быть собой!
И начать к жизни легко относится,
Её все равно не понять головой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820727
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Це так важливо, хто дихає поруч,
Хоч треба дуже прислуха́тись, щоб почути,
І трішки схилити голову праворуч,
Щоб іншу гол[b]о[/b]ву на дотик ледь відчути …
І не потрібно нічого казати,
Бо все вже сказано до нас,
Навіть не потрібно обіймати,
Просто зупинити час …
Це так важливо, хто по імені покличе,
Причина не важлива, це життя,
Цей хтось промовить голосно чи тихо
Просто твоє ім’[b]я[/b] …
Це так важливо, хто з тобою поруч,
Коли яскраве сонце, коли вітер,
Щоб не роздільно - хтось праворуч, хтось ліворуч,
Щоб на снігу ім’я ніхто не витер …
Це так важливо в очі щоб дивитись,
Що там побачиш, не кажи нікому,
Щоб в тих очах навіки утопитись,
Не ставте крапку, ставте завжди кому …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820745
дата надходження 09.01.2019
дата закладки 09.01.2019
Крізь шепіт моря тебе я чую,
Солоний дотик мене дурманить.
Цей східний танець тобі танцюю,
А теплі хвилі будять пам'ять.
Пірнаю в теплі обійми моря,
В полоні хвиль втрачаю розум…
Ти недалеко - ти зовсім поряд,
Твоїх спокус я шалена доза.
Згублюся в ньому, віддамся вітру…
У ритмі танцю тебе чарую.
Лише з тобою в тривимір світу,
У лоні моря
себе
рятую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800564
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 07.01.2019
Будь на взводе, ругайся, плач!
Возвращай свою дань свободе,
Хоть твердят тебе - “следуй моде,
Спрячь от всех свои чувства! Спрячь!”
Ты, ведь, знаешь таков закон:
Все, что скрыто, вновь, станет - явью,
Ангел, крылья утратив - тварью,
Стон от неги - от боли стон!
Бесполезен набор молитв,
От усталости с раздражением,
Не лишай себя уважения,
Признавай то, что, правда, злит!
Будь собой, рассекай, чудачь!
Делай то, что сейчас не в моде,
Стань всем массово непригоден,
Только чувства не прячь! Не прячь!
А.В. #AnnVishtak #annaslittlepoetry
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816376
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 07.01.2019
"Не забувай про мене, любий", -
Шепочуть губи, скусані в кров.
Спинилась поглядом, де груди,
Де хрест на тілі, серця заклик.
Вдивляєшся у далеч сиву,
Запах степових вдихаєш трав.
Душі безмежного пориву
Проникливий зір все увібрав.
Нелегка служба у солдата,
Поміж зморшок мужність на лиці.
Для ворога єдина плата,
Відлита куля, що у руці.
І шлях додому - Перемога.
"Я чекатиму тебе, ти, знай.
Твоєю бути воля Бога,
У тривозі ніжність через край".
25.12.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818967
дата надходження 25.12.2018
дата закладки 07.01.2019
А я буду тихонько рядом,
Провожать и встречать твою осень,
Незаметно касаться взглядом,
О тебе думать, когда ты не хочешь....
Тебя буду я слышать сердцем,
И допивать твой остывший кофе,
Твой запах во встречном ветре
Ловить буду, пускай ты не хочешь...
Тебя буду во снах обнимать я,
И шептать, какой ты хороший...
И всегда желать тебе счастья
Я буду, хоть этого ты и не хочешь...
6.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820356
дата надходження 06.01.2019
дата закладки 07.01.2019
День поцілунків,
Мов візерунків
Вмтканих на полотні.
Квіти й узори
Всміхнені зорі,
Сяють тобі і мені.
Ніжні цілунки -
Доля дарунки
Випали нам.
П"янкі і жагучі,
Терпкі і пекучі -
Мед з полином пополам.
Твій поцілунок -
Мій порятунок
Від самити.
Небо і крила,
Мрії вітрила -
Дав мені ти.
2015 рік
З Всесвітнім Днем Поцілунку!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798289
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.01.2019
Милий мій, миленький,
Дайся мені чутись.
Чи прийдеш, любенький,
Щоб про все забутись?
Варенички з сиром,
Борщик червоненький.
Кухлик із узваром,
Мій ти, солоденький.
Картопелька з салом,
Деруни, пампушки.
Тіло дише жаром,
Збиті дві подушки.
Голову втрачаю
Від твого цілунку.
Немає там краю,
Де любов в дарунку.
03.01.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820056
дата надходження 03.01.2019
дата закладки 07.01.2019
Мне нравится смотреть в твои глаза..
Омытые прозрачною слезою,
А может теплой майскою росою,
В них моря синь и неба бирюза..
Мне нравится, когда твоя ладонь
Касается меня тепло и нежно..
В ней чувственная, сладкая безбрежность..
Творящий благо жизненный огонь..
Мне нравится, когда с тобой вдвоем..
И все вокруг теряет свою ценность..
Два сердца.. и святая откровенность.
Мы снова вкус блаженства познаем..
Желанный плен любви и наготы..
Общение - беззвучное... сердцами..
Подаренное счастье небесами..
Мне нравится тот мир.. где Я и ТЫ..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11204049983
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327777
дата надходження 04.04.2012
дата закладки 07.01.2019
Всі люди з бідною душею
Частіше садяться на трон.
Одразу ж міряють корону
Не знаючи, що він не Бог.
Перед людьми - він срібний злоток.
А вдома камінь у дирі...
Людей він всіх сприймає,
Як тих мурашок на землі.
Він не побачить материнні сльози,
Що сина свого поховала на війні.
І не відчує біль утрати
Українських наших парубків.
Він лишь верхівка нашого правління-
Він не людина- він машина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780008
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 07.01.2019
Всі люди з бідною душею
Частіше садяться на трон.
Одразу ж міряють корону
Не знаючи, що він не Бог.
Перед людьми - він срібний злоток.
А вдома камінь у дирі...
Людей він всіх сприймає,
Як тих мурашок на землі.
Він не побачить материнні сльози,
Що сина свого поховала на війні.
І не відчує біль утрати
Українських наших парубків.
Він лишь верхівка нашого правління-
Він не людина- він машина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780008
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 07.01.2019
Та вже забув, а може й пам»ятаєш,
Як ми сьогодні, правда дуже вже багато тому літ,
Липневої , цієї лагідної ночі
Літали в зоряний, любовний, наш політ.
Ми птахами кружляли в небесах,
Тієї місячної, чарівної ночі
Мені і зараз дуже часто все приходить в снах –
Твої вуста медові, ніжні руки. дивні очі…
Твої слова шовково так лились,
В міцних обіймах терпли тоді наші руки.
Хіба ж ми думали, хіба ж ми знали, що колись -
Від щастя нашого лишилась лише біль розлуки.
Від того ж щастя в грудях серце шаленіло,
Від поцілунків ніжних - подих зупинявся.
Куди ж усе пішло, куди поділось?
Чом тільки смуток болем на душі зостався.?
09.07.2018 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798634
дата надходження 09.07.2018
дата закладки 07.01.2019
Там, где меня не будет,
Трава зеленее
И небо выше,
Добрее люди,
Дела важнее
И души чище;
Там, где меня не будет,
Дышать свободнее,
Смех беспечней,
Там нет простуды,
Там настежь окна
И солнце вечно;
Пусть это очень трудно,
Но я поверю,
Что где-то в мире
Покой и свет,
Пусть даже там, где меня не будет
И нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819301
дата надходження 28.12.2018
дата закладки 07.01.2019
О воле, безкінечна і безкрая,
Пошарпана вітрами , не мовчи.
Ти у душі моїй озвись словами,
Тебе почую, тільки не кричи..
Тебе побачу я й поміж дощами
Скупими і студеними як лід...
Між променями сонця і зірками,
О , воленько, і там знайду твій слід.
А як інакше можна жить на світі?
Людина я, пробачте, не слимак.
Буденність зла, скупа, несамовита,
Та хочу волі я пізнати смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818755
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 07.01.2019
О воле, безкінечна і безкрая,
Пошарпана вітрами , не мовчи.
Ти у душі моїй озвись словами,
Тебе почую, тільки не кричи..
Тебе побачу я й поміж дощами
Скупими і студеними як лід...
Між променями сонця і зірками,
О , воленько, і там знайду твій слід.
А як інакше можна жить на світі?
Людина я, пробачте, не слимак.
Буденність зла, скупа, несамовита,
Та хочу волі я пізнати смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818755
дата надходження 24.12.2018
дата закладки 07.01.2019
***
Спой мне Макаревича –
«Глупого скворца»,
Вспомним грезы девичьи,
Годы прочь с лица!
С песнею крылатою
Не забудем впредь,
Как в восьмидесятые
Нам хотелось петь.
Пели песни разные
В лад и вразнобой,
Поколеньем связаны,
Скреплены страной.
Вспомним дискотеки и
Споры до утра,
И сомненья редкие
В радостном «Ура!»
Солнечной мелодией
Всколыхнем сердца,
И словами – вроде, не
Глупого скворца.
Не могли представить мы,
Что он принесет –
На века прославленный
Новый поворот.
Временем проверены
Вещие слова –
Как же не поверить нам
В торжество добра?
Будут взлеты новые,
Ровные пути.
Зазвучит мажорный и
Слаженный мотив.
Путь найдут заблудшие,
Злые – сгоряча.
Песни пусть поются и
Пусть горит свеча!
26.08.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655671
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 07.01.2019
Жоржини
зів'ялі –
торішні
опа́ли
опалі,
розніжено
вітер
гойдає
засніжені
далі,
поблідло
чи світло,
чи тло
золоте пасторалі –
марн[i]і́[/i] натюрморти…
жоржинні офорти печалі…
Ген місяць помітив
ту постать
на соннім
причалі –
усміхнена
Панна – у синім
холоднім
кришталі…
Портрет Незнайомки
в знайомім до болю
овалі –
паліють
жоржини
і мліють,
як води
відталі.
Жоржинні
печалі
на соннім
і синім причалі,
відталі, як води
зімлілі
в холоднім
кришталі,
опалі
в розніжені
вітром
засніжені
далі,
в опалі паліють
на Пана
в знайомім
овалі.
Портрет Незнайомця
на тлі
золотім
пасторалі…
Розквітло
чи світло,
чи літо марно́ї
печалі –
розніжена Панна
із Паном
на соннім
причалі,
а далі –
засніжені далі,
опа́ли опалі…
Лиш місяць
жоржинно
милує
жоржини зів'ялі.
[i](Зі збірки інтимної лірики [b]"Самоцвіти сокровення"[/b]. - Львів:логос,1997)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754754
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 07.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.01.2019
Вони не просто обіцяли,
вони клялися на крові.
І-ідеали будували.
Лиш.. не ходили по воді.
Вони не просто збереглися,
вони - нажилися на тих...
По чиїх тілах ішли до трону...
тіла ж поклали не за цих...
Вони не просто обманули,
хоча й «не зрадили, ой вей,
А шо такоє – підманули,
та ж не для себе - для людей...»
Авжеж... от тільки... для своїх грошей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812345
дата надходження 02.11.2018
дата закладки 07.01.2019
Ангеле, побудь зі мною...
важко.
Крила дай...
питаєш, де мої?
А мої ж
відмовились від мене
відлітаючи
до кращої душі. 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758337
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 07.01.2019
Сойти с ума гораздо легче,
Чем потерять остатки разума…
Не может быть мир безгрешен
Пока слова все не доказаны.
Любовь, спасай! Ты – сила веры!
Ты – кровь в огне, огонь в крови!
Пускай и не имеешь меры –
Как солнце в небе, ты - в груди.
С ума сойти гораздо легче,
Гораздо проще быть в бреду…
Нет! Я трезва! Дай нервы крепче!
Ведь я живу, ведь я люблю! 29.04.09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377352
дата надходження 12.11.2012
дата закладки 07.01.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DEC7jYG9qN4[/youtube]
[i](Переклад пісні на випускний вечір)[/i]
Дарували тепло нам
Відкривали серця свої,
Нас любили учителі,
Нас жаліли, часом, вони.
Став пророжнім тепер наш клас
В нім не чутний ні шум ні гам
Сумно стало йому без нас
Та без нього нелегко нам.
Скоро ми відлетим вдаль
Як повітряні кульки ввись
Якщо сумно тобі – плач,
Коли радісно – посміхнись.
Скільки б́́уло порожніх слів,
Обіцянок, й безглуздих фраз
На все добре, пробач, прощай,
Скажи школі останній раз.
Коли прийде осіння пора,
Ми постукаєм в вікна твої,
Нам назустріч двері відкрий
На хвилиночку запроси,
Де десятки знайомих обличь,
Де навкруг дзвінкий лине сміх,
Рідна школо моя, вчителі,
Пам’ятайте ви нас всіх.
Якщо сумно тобі – плач,
Коли радісно – посміхнись.
Скоро ми відлетим вдаль,
Як повітряні кульки ввись.
ОРИГІНАЛ:
ПЕСНЯ О ШКОЛЕ
1.Отдавая тепло нам открывали сердца свои,
Нас любили учителя, нас жалели порой они.
Опустел наш любимый класс,
Не слышны в нём ни шум, ни гам,
Грустно стало ему без нас, без него стало грустно нам.
2.Скоро мы улетим вдаль, словно стайка шаров ввысь,
Если грустно тебе, плачь, если радостно, улыбнись.
Сколько было пустых слов, обещаний и глупых фраз,
До свиданья, прости, прощай,
Скажем школе в последний раз.
3.Тёплой, тихой, осенней порой постучимся мы в окна твои
Двери настежь свои открой, на минуточку нас пусти.
Там где сотни знакомых лиц, где повсюду лишь звонкий смех
Где тетради поблеклый лист, это школа любимей всех.
Если грустно тебе, плачь, если радостно, улыбнись,
Скоро мы улетим вдаль, словно эти шары ввысь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805666
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 07.01.2019
В цей вечір осінній,
Сумний і холодний,
Зігрій мене, любий,
Коханий, зігрій.
Стрімкий і нестримний
Гарячий, голодний,
Неси мене миттю
В захоплення мрій.
Притисни міцніше,
Щоб серце у серці…
Цілуй мої вії,
Цілуй мої очі.
Бо що є святіше,
Коли душі дверці,
Мені відкриваєш
Щодня і щоночі.
Кохай мене, ніжний,
Так палко й шалено
Щоб холод соромився,
Нашого жару.
Зі мною ти будеш,
Іще щасливіший
І місяць освятить нас,
В вінчану пару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813630
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 07.01.2019
Надіюсь на Тебе лиш, Боже,
більш віри нікому не йму,
добро нехай зло переможе
і світло здолає пітьму.
Дай мудрості тим, хто при владі
і спокою й миру дай днесь.
Щоб юди покаялись в зраді
і край розвеселився весь.
Мій Боже, на все Твої сили,
хай хлопці не гинуть в бою
і їх не кладуть в домовини
Уклінно Всесильний прошу.
Ти нам збережи Україну,
бо в світі така лиш одна.
Й не став нам за гріх і провину,
що любим її над життя.
Й померти не дай без причастя
й без сповіді згинуть не дай.
Хай йдуть стороною нещастя.
І єдності, Господи, дай.
Я вірю Тобі лиш , мій Боже,
більш віри нікому не йму....
Оксана Максимишин-Корабель
17 лютого 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718772
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 07.01.2019
Я тебе не залишу!
І нехай буревії пророчать незгоди свої,
Заспокою і втішу,
Я відправлю всі страхи у сонячні теплі краї.
Твою душу на зраджу!
Я проб'ю всі замети крізь сльози замерзлі в пітьмі,
Поле квітів насаджу
Різнобарвних, які ти все літо вплітала в волосся мені.
Моє серце ♥ з тобою!
Всю тебе обніму, заспіваю найкращу і нею тебе заколишу.
Тихо вкриюсь сльозою,
Не зімкну я очей до світанку й ніколи тебе не залишу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816032
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 07.01.2019
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Думки про Вас під осінь бурштинову
В танку вже накружлявшись досхочу,
Рояться спрагло та бентежать знову...
Заплющу очі: лише Ви та Львів...
Зворушливість сплітається у лоні,
Знов відкоркую пам"яті архів
Й зігрію лист останній у долонях...
В моєму місті вкотре блюз дощу...
Та щемний сум я осені пробачу,
Лиш тільки б знати те, про що молю:
Мій Янголе, чи знову Вас побачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742013
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 01.01.2019
Кохати Вас - тонути в неба далі,
Вдихати вітряну морозну сніжність,
І воскрешати пелюстки зів"ялі,
Лиш подихом народжувати ніжність...
Кохати Вас у зорях велеможних
Та місяцем біля вікОн блукати,
Щоб зорепадом почуттів тотожних
Розсипатись... й цілунками збирати...
Кохати Вас до зубожіння рими,
а часом шедеврального потоку,
Днем малювати сни і жити ними,
До спалаху лишивши десь півкроку...
Кохати... Вашу близькість відчувати -
Для мене це, як таїнство причастя...
І в серці Ваше Ім"я карбувати...
Кохати Вас... яке безмежне ЩАСТЯ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790968
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 01.01.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2019
[b]Maxim Rylski
Chopin[/b]
Der Waltzer von Chopin ... So viel gespielt,
So oft gehört… Und doch, auf allen Lippen
Erscheint ein leises launisches Lächeln,
In allen Augen blitzt ein heller Funke -
Halblieblich und halbtraurig auf einmal,
Von jenem Klang, kokett und eigensinnig,
So traurig, wie der Abend goldnen Tages,
So leidenschaftlich, wie endloser Kuss.
Der Walzer von Chopin, geklimpert ungeschickt
Auf dem Klavier, - so wie der Dichter sagt
„In einem Chaos Ideal erreichend",
Oh! Welche Weite hat er mir eröffnet
Zu dieser Zeit der Abendmüdigkeit,
Wo hungert sich das Herz nach weichen Linien,
Sucht man nach milden Farben, blauen Schatten.
Und irgendwo verbirgt sich Durst und Leidenschaft,
Und Kraft, und Traum - wie verbirgt die Erde
Die jungen Kräuterzweige unbesiegbar…
Ins Schnee, in schneebedeckte Ungewissheit
Fährt der geschnitzte und verzierte Schlitten,
Und dort - wie Sonne in den Augen strahlte -
Ob schlau, oder traurig - wer ahnt es? -
Ob heiß ist`s oder kalt - wer kann erraten? -
Das allerletzte oder erste Lächeln.
Das Glück! Ich strecke meine Arme aus,
Der Schnee schlägt unter den kalten Hufen,
Die schwarzen Raben flattern in der Höhe,
Es breitet sich die weiße Wüste aus.
Sattelt ein Pferd! Hey, schneller auf die Jagd!
Es ist doch Glück! - Ich lehn mich an die Mähne,
Die Sporen drücken in die warmen Flanken -
Und wieder sehe ich jenes Gesicht,
Das kaum sichtbar ist im Pelz... Was soll`s?
Sind es denn Tränen jetzt in ihren Augen?
Ob es die Freudentränen sind – wer sagt das?
Ob sie so traurig ist – wer kann`s erraten?
Der Abend brennt in unbekannten Fenstern,
Die blaue Wolke füllt sich mit der Glut,
Der blaue Wald durchleuchtet wird mit Feuer,
Der Wind neiget die Zweige und saust laut
In meinen Ohren ... Es ist Glueck! Und Liebe!
Und Hoffnungslosigkeit…
Herr Frederic,
Ich weiß, dass keinen Wind und keinen Schlitten
Noch Pferd in Ihrem Walzer wirklich gibt`s,
All das ist bloss nur meine Phantasie.
Und dennoch... Ob es Polen oder George Sand -
Zwei Herrinnen, und gleichermassen grausam! -
Sie haben inspiriert zu jenem zarten
Lautenwirbel? Und auch wenn ist`s so,
Ich liebe heute meinen Wintertraum,
Und liebe Sie dafür - so, wie ich sehe,
Den dünnen launenhaften Musikanten…
1934
Максим Рильський
Шопен
Шопена вальс... Ну хто не грав його
І хто не слухав? На чиїх устах
Не виникала усмішка примхлива,
В чиїх очах не заблищала іскра
Напівкохання чи напівжурби
Від звуків тих кокетно-своєвільних,
Сумних, як вечір золотого дня,
Жагучих, як нескінчений цілунок?
Шопена вальс, пробреньканий невміло
На піаніно, що, мовляв поет,
У неладі «достигло идеала»,
О! даль яку він срібну відслонив
Мені в цей час вечірньої утоми,
Коли шукає злагідніле серце
Ласкавих ліній і негострих фарб,
А десь ховає і жагу, і пристрасть,
І мрію, й силу, як земля ховає
Непереборні парості трави...
В сніги, у сиву сніжну невідомість,
Мережані, оздобні линуть сани,
І в них, як сонце, блиснув із-під вій
Лукавий чи журливий — хто вгадає? —
Гарячий чи холодний—хто, збагне ?—
Останній, може, може, перший усміх.
Це щастя! Щастя! Руки простягаю
Б'є сніг із-під холодних копитів,
Метнулось гайвороння край дороги
I простяглась пустиня навкруги.
Сідлать коня! Гей, у погоню швидше!
Це щастя! Щастя! — Я приліг до гриви,
Я втис у теплі боки остроги —
І знову бачу те лице, що ледве
Із хутра виглядає... Що мені?
Невже то сльози на її очах?
То сльози радості — хто теє скаже?
То сльози смутку—хто те розгада?
А вечір палить вікна незнайомі,
А синя хмара жаром пройнялася,
А синій ліс просвічує огнем,
А вітер віти клонить і співає
Мені в ушах... Це щастя! Це любов!
Це безнадія! Пане Фредеріку,
Я знаю, що ні вітру, ні саней,
Ані коня немає в вашім вальсі,
Що все це — тільки вигадка моя
Проте... Нехай вам Польща , чи Жорж Занд
Коханки дві, однаково жорстокі! —
Навіяли той ніжний вихор звуків,—
Ну й що ж по тому? А сьогодні я
Люблю свій сон і вас люблю за нього,
Примхливий худорлявий музиканте...
1934 p.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819713
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019
Кохання – океану безмір,
а пристрасть –
лиш розруйний шторм.
Кохання прихлина на безвік.
Кохання – океану безмір,
порадник мудрий і тверезий.
Життя колиска, щастя горн -
кохання – океану безмір.
А пристрасть – лиш розруйний шторм.
Скажений вир, оружний жезлом,
кохання – океану безмір -
все збурює шаленим престо!
Всміхається свята любов:
кохання – океану безмір!
... а пристрасть …лиш розруйний шторм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504008
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 01.01.2019
Новий рік скоро прийде
І Свиню нам приведе -
Мудру і хазяйновиту,
Запальну, талановиту,
Грошовиту і багату.
Хай заходить в нашу хату!
ОВНАМ всі відкриє двері
В трудовій активній сфері.
А ТЕЛЬЦЯМ всміхнеться доля,
Якщо буде Божа воля.
БЛИЗНЮКІВ чекають гроші
Й дивіденди прехороші.
РАКИ будуть ситі й п'яні,
Їм щаститиме в коханні.
Сильний ЛЕВ дійде мети
Нових звершень досягти.
ДІВІ Бог сам допоможе -
В рік Свині всіх переможе.
ТЕРЕЗИ всі на коні -
Творчий злет в них в рік Свині.
СКОРПІОНИ в році цім
Вкладуть гроші в новий дім.
Рік Свині СТРІЛЬЦЯМ приніс
Вдачу і кар'єрний ріст.
КОЗЕРОГИ не лініться,
Так і знайте – план здійсниться.
В ВОДОЛІЯ все нівроку,
Адже він – везунчик року.
РИБАМ спокій подарує,
Кожен з них комфорт відчує.
Хай наступний рік Свині
Принесе вам і мені
Щастя в хату, мир в родину,
Ніч спокійну, гарну днину,
Тіло – кріпке, дух – здоровий,
Настрій просто пречудовий,
Теплу зиму, чисте небо,
Кожному з вас те, що треба:
Грошей, вдачі і кохання,
Хай здійсняться побажання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819570
дата надходження 30.12.2018
дата закладки 01.01.2019
Ты же не обещал ничего... никогда... никому -
Уходил просто так, словно выкурить в ночь сигарету -
Понимал: я тебя всё равно без вопросов приму -
И легко ускользал, как всегда, от ненужных ответов...
Я, конечно, до боли ждала, и прощала опять,
Да встречала, не требуя сладких, как мёд, оправданий,
Что оставил за дверью... теперь мне уже не понять, -
С головой окунусь в долгожданное наше свиданье...
И совсем не болит... почему не ревную никак,
Почему дорожу каждой встречей и каждой разлукой...
Ты умеешь легко... - для тебя это просто пустяк,
Мне протягивать в ночь одиночества... сильную руку...
Я не знаю зачем воровал ты, потом возвращал
Ненадолго разбитое сердце своими ключами -
И, себя ненавидя... (а ты... даже не обещал),
Поворотом ключа, на пороге безумство прощаю...
Говорят, что любовь... ах, слепая воровка души,
Улыбаясь, отчаянно даже, коснётся... нелепо,
А затем, второпях, в никуда на заре убежит,
Разливая по снегу палящее солнце и лето...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819603
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019
Новогодняя ночь? –
Это штука простая и сложная,
И по-разному в каждом,
Её одинаковость в том,
Что мы верим – не веря
В возможность всего невозможного,
И по-разному каждый,
Но все одинаково, ждём.
Ждём, что всё возвратится,
И слившись в единое целое,
Протолкнётся и втиснется
В узкий сердечный проём.
Станет разное в каждом,
Для всех одинаково светлое,
Как подарок под ёлкой,
Как детство твоё и моё.
Мы не стали, мы были всегда
Одинаково разными,
Как отдельности нот,
Чьё созвучье светлей и слышней
В Новогоднюю ночь!
Так похожую чувствами, красками,
В разных странах и судьбах,
В надеждах – в тебе и во мне.
…
[i][b]С Наступающим всех вас!
Таких далёких и близких,
Таких многоликих и непохожих,
Таких сочувствующих и несозвучных в чувстве,
Таких… да всё равно каких,
Только бы не равнодушных,
Только бы не безразличных,
Только бы живых.
С Наступающим вас![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819670
дата надходження 31.12.2018
дата закладки 01.01.2019
На семи нескоримих вітрах,
Не задмухавши в серці свічу,
Подолавши безвиході страх,
Я й безкрилий до тебе лечу!
На семи нескоримих вітрах
Я й безкрилий злечу, не впаду!
По зіркових чумацьких шляхах
Я до тебе за місяцем йду...
Бачу істину я серед снів
І в мовчанні приховану суть...
В пустоті одинакових днів
Дочекайся мене!.. Не забудь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777053
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
Ты есть!
И даже не чужой.
В друзьях он-лайн
Зеленым цветом.
Секрет?
Как в песне той,
Что подарила в интернете.
Живу.Живем.
Мы жизни рады.
Без сожалений и обид...
Я жизни,очень, благодарна.
За то, что был, хотябы миг.
Целую.
На прощанье нежно.
Прости,
Всю нерешительность мою.
Ты дорог мне, и эту нежность
С собой я в Лондон заберу.
Люблю.
07.09.2015
Эстония
О.Тищенко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605046
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 10.02.2018
[img]http://pictures.ucoz.ru/_ph/2/2/819639681.gif[/img]
[i][b]В окошко заглянуло лето,
Рыжим лучом и ярким светом,
От жары, догола раздето...
Брызжет морским бризом с рассветом.
Запах мяты на твоих губах
И спелой вишни, сводит с ума,
Тонко пахнет иван-чай в лугах,
Уходит тая, с души зима.
Абрикосами хмелит в садах,
Терпко, как никогда, опьяня,
Лето солнцем спряталось в плодах,
Воспоминания в них храня.
Золото песка и гроз раскат,
Блеск молний в небесах, мишура
Дождя до утра...капли стучат...
По гравию, по телам, шурша.
Растворился летний аромат
В волосах, словно с полей сбежа
Или с предгорья дивных Карпат,
Где мольфары в лесах ворожат...
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678115
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 10.02.2018
А ты готов бороться за любовь?
Искать ее среди чужих улыбок,
Пройдя сквозь сеть любовных томных пыток,
Сквозь расставаний огненную боль?
А ты готов бороться за мечту?
Проснуться с той, что выше предрассудков,
С которой не считаешь дней и суток,
С которой набираешь высоту?
А ты готов любовь не загубить?
В пылу страстей мечту не растоптать?
А, впрочем, ты умеешь ли мечтать?
А, впрочем, ты умеешь ли любить?
06.04.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572740
дата надходження 07.04.2015
дата закладки 10.02.2018
Я хочу с тобою дышать.
Засыпать, просыпаться вместе.
От тебя ничего не ждать,
И самой не давать надежды.
Я хочу с тобой просто жить.
Даже, если увы не рядом.
Я не дам себя полюбить,
И твоей мне любви не надо.
Мы всего лишь с тобою друзья.
Одинокие души Вселенной.
Ведь не зря же свела нас Судьба
На дорогах жизни мгновенной.
01.02.2016
О.Тищенко
Эстония.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640349
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 10.02.2018
Не боялась упасть я в небо.
На ходулях ходила по крыше.
Вы меня же совсем не знали,
Но кричали мне: "Выше. Выше."
И шагнула я в космос света.
На орбиту попала к Марсу.
И меня ревновала Венера,
Что танцую с Сатурном вальсы.
У Меркурия пела я песни.
У Юпитера в карты играла.
Целовалась с Ураном по-детски.
С Нептуном я себя потеряла...
А на утро, венчанье с Луною.
Звездный облик невесты рая.
На ходулях я спрыгнула с неба...
Вы стояли и молча моргали.
16.03.2017
Эстония
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723768
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 10.02.2018
Душа узнала миг
Слиянья - страх и страсть.
Кто победит? Кому затем литавры,
Средь тысячи вериг,
Ознаменуют власть
Венком зеленым, возлагая лавры?
Сильнее ли боязнь
Извечных любопытств -
А вдруг коснусь смолы и не увязну?
К погибели стремясь,
К любому из бесстыдств, -
Грехов смертельных зов, сродни соблазну.
Смиренна святость...кров
Для низменных надежд,
Отнимет назиданием в молитве:
"Не соверши грехов!"
Раскаянье - рубеж
Для падшего, в его последней битве.
07.07.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677335
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 10.02.2018
Когда река упрячется в пространство временнОе
по пояс, чтобы некуда идти,
когда звезда вдруг упадет в ладони
горячие далекие твои,
когда на вдохе захлебнется память,
стирая все ненужные шаги-
ты окунешься в сон,
вздохнешь стихами
на краешке надломанной строки.
И облака запутаются в просинь
небесных кружев в боговом аду.
Я окунусь в твои шальные весны.
Я по заре кроваво-огненной войду
к тебе,
присев рассветной серо-синей птицей
на подоконник
заплету из звезд янтарных шаль.
и пряча капли моря под ресницы,
тебя укутаю в небесную вуаль
Плейкаст автора LaurA
http://www.playcast.ru/view/9032030/b416aec1f315973a98e0bd8f9f5ac6ea0f313023pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=298880
дата надходження 09.12.2011
дата закладки 09.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2018
Написані вірші вмирати не повинні
Й лежати мовчки у шухлядах потайки,
Неначе перед світом в тому вони винні,
Що не дано до читача свого знайти
Поміж усих стежин одну, свою, стежинку
І залишити у серцях якийсь-бо слід,
Можливо, назавжди, можливо, на хвилинку,
В байдужості пропасти, здивувати світ.
Але потрібно їм пройти свою дорогу,
Вони, як люди різні й різний вік у них.
Хтось повертається до рідного порогу,
Хтось в дальніх залишається краях й чужих.
Вірші до читача, немов у вирій линуть —
Шукають теплоти і затишку в серцях
Й можливо у дорозі непомітно зникнуть,
Та все ж це краще, аніж темнота шухляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775981
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Я не знаю тебе сто років,
А ти поруч, за кілька кроків...
Хто ти?..
Випиваю твоє мовчання,
І вже гасну, як зірка рання...
Хто ти?..
Я вже інша, бо маю досвід.
Ти - лиш сиве своє волосся...
Хто ти?..
Вечір нас поверта до ночі.
Не розкажуть і твої очі -
Хто ти?..
Відчуваю, що це останнє
Незрадливе моє кохання...
Хто ти?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775905
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Моя любовь теперь вам только в тягость -
Не надо оправданий, я пойму.
Ничто уже не доставляет радость,
И вы живете, как в глухом плену.
Моя душа в груди у вас угасла,
Осталось нечто - долг, привычка, быт?
Но я же вижу: совершенно ясно,
Что наш бокал вина уже разбит,
Что вас уже не очарую взглядом,
Чертами столь привычного лица.
Я просто не нужна вам больше рядом,
А думала, что буду до конца.
Но вы молчите, мучаясь ночами,
Не зная, как об этом мне сказать...
Мы умираем, умираем с вами -
Любовь ложится пеплом на кровать.
Не возвращайтесь к томному началу,
Ведь пробовать сызнова смысла нет.
Я отпущу к другому вас причалу -
Идите, покупайте свой билет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775363
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 09.02.2018
Не шукай провину, не питай причину...
Бо тобі дорогу я не перейшла!..
Не кажи, що в тебе я одна-єдина,
Все, що мала в серці - я вже віддала...
Наче й крига скресла, відшуміли весни...
Промайнуло літо, мов коротка ніч...
Пов"язала осінь зорі в перевесла,
Й кинула в вогненну, та холодну піч...
А душа бажає те, чого немає!..
Не знайдеш...хоч сонцю свічкою світи...
Наче й зазирнула я на мить до Раю,
Але не посміла у той Рай зайти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598893
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 04.02.2018
Не шуми ти гаю, зелений байраче
Не тривож діброву, там дівчина плаче
Там де ми ходили, долю загубили
Ті сліди любові, поросли травою...
Приспів:
Чи мені здалося, чи мені наснилось?
Де ж ти моє щастя, куди закотилось?
Що досі по-світу, у пітьмі блукаєш
Не знаєш спокою, чар-зілля шукаєш....
Веди за собою, не розрив-травою
Бо була я вірна лиш тобі одному
Розтоплю я муку, згою свіжу рану
Я буду собою, іншою не стану....
Приспів:
Я буду собою, іншою не стану
Знаю, що ніколи, так не покохаю
Там де ми ходили, долю загубили
Ті сліди любові поросли травою....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678980
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 04.02.2018
[i]Боже, подай мені знак,
Про те, що вже скоро світанок.
Втомилась то так, то сяк,
Чекати той проклятий ранок.
Застрягла у тьмі, і зорі
Чомусь не освічують шлях.
І тіні убогі та хворі
Щомиті навіють страх.
Іду крок за кроком, не плачу,
Стомилась, вже просто сміюсь
Коли той світанок побачу?
Коли я до нього торкнусь?
13.05.17[color="#ff9900"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750878
дата надходження 17.09.2017
дата закладки 04.02.2018
[i]Ти знаєш тату, я вже доросла,
А ти й не бачив коли зросла.
Без тебе знову минає осінь,
Без тебе знову мине й весна.
В вікні відчиненім до ночі
Я виглядала тінь твою.
Шукала погляд, сірі очі,
Збирала мрії з кришталю.
Татусю бач, кришталь розбився.
Тобі життя зв'язало руки
Куди ти зник, де загубився ?
В дарунок давши вік розлуки.
Ти знаєш тату, я ж щаслива,
Бо поруч ті, з ким й в будень свято.
Та тільки, як на дворі злива.
Знов, як малеча, хочу тата.
01.10.17[color="#ff0000"][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753392
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.02.2018
Я, как прежде, весной возрожусь!
Я — другая! Я знаю... прости!
Не встречаю весну золотую!
Счастье только, как вновь обрести,
Спев мелодию вечно младую?
Я, как осень, как слёзы дождя...
Только с грустью тебя вспоминаю!
Не хватает шального огня:
Тех ночей, где я так обожаю!
Я — другая! Я — холод снегов!
Льдинка сердце пронзает, не тая...
Если б скинуть всю тяжесть оков,
Пав в объятья блаженного мая!
Я, как прежде, весной возрожусь!
Ты услышишь пульс бешенный в венах!
Точно знаю: тебе пригожусь
В новых радостях и в переменах!
30. 01. 2018 м. Львів автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774863
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Запроси мене на побачення.
Шукай поглядом серед юрби.
Хіба має, коханий, значення,
Що літа додали сивини.
Запроси мене на побачення.
Я тихенько діткнуся руки.
Ти моє на землі призначення,
Тихий берег моєї судьби.
Запроси мене на побачення.
Хай давно вже повінчані ми.
Нехай очі просять пробачення
Замість слів, що сказать не змогли.
Запроси мене на побачення.
Ну й нехай, що ми разом роки.
І обручка в церкві освячена
Найдорожча мені за скарби.
Запроси мене на побачення.
І у вальсі мене закрути.
І немає, мій рідний, значення,
Що життя додає сивини...
Оксана Максимишин-Корабель
27 червня 2016 р.
Portugal
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674821
дата надходження 28.06.2016
дата закладки 03.02.2018
Не шукай ти її у мені.
Бо не схожа ні краплі на неї.
В неї очі сумні - голубі,
А у мене – зелені й веселі.
Не шукай ти її у мені.
Не порівнюй уста і волосся.
Я даю тобі втіхи земні.
З нею в хмарах літать довелося.
Не шукай ти її у мені.
Хоча й кажуть. що схожа на неї.
Я ромашки люблю польові.
А ти їй дарував орхідеї.
Не знайдеш ти її все одно.
Що минуло пора вже забути.
Я вливаю життя у вино.
А вона додавала отрути...
Оксана Максимишин-Корабель
Літо 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478212
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 03.02.2018
Кохай мене, мені потрібно це кохання.
Тримай мене, якщо хочу піти у осінь ранню.
Лови мої уста, ударом поцілунку.
Підстав мені плече я прийму це дарунком.
Потрібна я тобі, чи все від скуки.
Потрібні ті уста, чи знов розлука.
Тримаєш серце ти в своїх лодонях.
Чи просто душиш все, аж темно в скронях.
Якщо не маєш ти бажань кохати.
Ти більше не дзвони щоб серце хвилювати.
Ти більше не пиши, це ніби стимул.
Щоб ти пропав вночі як ніби згинув.
А в середині все хоче кохання.
Все вірить і чекає аж до рання.
Чекає тих дзвінків і тих побачень.
А все скінчилось навіть не почавшись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764047
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 03.02.2018
Я дякую тобі,а імя твого я не знаю.
Я дякую за світ, в якому я живу, і виживаю.
І байдуже що час пішов вже проти сонця.
Ми люди всіх висот, і до кінця ми боримся.
Я дякую тобі, за рідні стіни.
За батька , мати , і за любов країни.
За відданих людей, і за героїв.
Я дякую, що я дочка землі святої.
І навіть якщо все буде палати.
Ми нація, що до кінця буде стояти.
За рідну землю стримаєм всі біди.
Я дякую тобі що з України.
Я дякую тобі що маю серце.
Нехай не гасне віра, що воскреснем.
Я запалю вогонь, душею щастя.
Бо хочу бачити, я зірку неба ясну.
Бо хочу мати, я майбутне для дитини.
У відданій будованій країні.
Я дякую що можу говорити.
Що вмію я прощати і любити.
Я дякую за все,за щастя й горе.
Я дякую за небо, поля,гори.
Я дякую за те що українка.
Що сильна, вільна, неповторна жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764254
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 03.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2018
Сто відтінків осені у твоїх очах,
Листям запорошені на семи вітрах,
Зібрані в намисто сонячні думки,
Не промчались мимо, мимо крізь роки.
З бурями й туманами нас несло вперед,
Правдами й обманами рвала круговерть.
В круговерть до осені зрілих почуттів,
Почуття непрошені, з присмаком років.
Із букетом осені у твоїх руках
Сто відтінків осені у твоїх очах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621859
дата надходження 17.11.2015
дата закладки 02.02.2018
[i]"Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу –
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи, –
вони ж моїми друзями були!"[/i]
Ліна Костенко
Подяка Небу – не добили [i]"хами".[/i]
Зцілюсь я! І [i]шляхетними шляхами[/i]
ітиму, як велиш, а отже, Боже,
в болото зіштовхнуть – ніхто не зможе!
Тим більше, мстиві жовчні "однодумці",
що не простили власну думку жінці.
Не треба ворогів. За різкість в слові,
є друзі, що втопить – завжди готові!
Затерпнувши у здивуванні й горі,
молилась. А гуру́, неначе хворі,
мов "дах зірвало" з люті до безтями,
все рили... ( та туди й звалились!) яму.
А жаль, що піддалися гніву й блуду.
У час біди – не місце сварам, бруду.
...Їм гріх той невідмолений нести.
[i]Одплач в мені,[/i] мій Боже!.. І прости...
Друзі, вельмишановні читачі! Через певні обставини, якийсь час
(надіюсь, недовгий) я не зможу заходити на сайт.
До зустрічі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 02.02.2018
[i]"Єдиний Боже! Все обсіли хами.
Веди мене шляхетними шляхами.
І не віддай цим людям на поталу –
вони вже іншу віру напитали.
Одплач в мені, одплач і одболи, –
вони ж моїми друзями були!"[/i]
Ліна Костенко
Подяка Небу – не добили [i]"хами".[/i]
Зцілюсь я! І [i]шляхетними шляхами[/i]
ітиму, як велиш, а отже, Боже,
в болото зіштовхнуть – ніхто не зможе!
Тим більше, мстиві жовчні "однодумці",
що не простили власну думку жінці.
Не треба ворогів. За різкість в слові,
є друзі, що втопить – завжди готові!
Затерпнувши у здивуванні й горі,
молилась. А гуру́, неначе хворі,
мов "дах зірвало" з люті до безтями,
все рили... ( та туди й звалились!) яму.
А жаль, що піддалися гніву й блуду.
У час біди – не місце сварам, бруду.
...Їм гріх той невідмолений нести.
[i]Одплач в мені,[/i] мій Боже!.. І прости...
Друзі, вельмишановні читачі! Через певні обставини, якийсь час
(надіюсь, недовгий) я не зможу заходити на сайт.
До зустрічі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723626
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 02.02.2018
Чи буває таке на землі,
Щоб ні разу раніше не грати,
Навіть жодної ноти не знати,
Все змогти. Все магічно зіграти?
Так, буває. То ж граєш не ти,
Це душа твоя звуки складає,
Вона теж мабуть нот не читає,
Грає просто, бо так відчуває …
Так і в цьому складному житті,
Кожен вибрати з тисячі має,
Яким шляхом йому й куди йти,
Щось відчув і біжить вибирає …
Потім іноді долю картає,
А собі роздає стусани.
Не спіши. Дуже ти поспішаєш.
Потерпи. Зачекай до весни.
А весна з цим усім розбереться.
В неї в цьому професорський хист.
Як вона вже до чогось береться,
З’явиться не один гітарист …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774612
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Уже всё случилось: киношки на плёнке «Свема»,
цветы, украшения, шубки, земля в горсти,
младенцы, режим, тренировки, диеты, творог,
желанные руки, уменье прощать, просить –
даме в сапфировой норке давно за сорок.
Понятные шутки, доверие, смыслы, время,
на двух общий Рим, Мулен Руж, божоле, бордо,
коньячная горечь французского поцелуя,
дыханье у плечика после и тремор до… –
всё, что выводят за сноску приконцевую.
Богиня в семье, на работе – почти что ведьма,
хрустит в облаках на метле, укрощая шторм.
Но… помнит в глазах повстречавшегося парнишки
вкус тьмы, рассыпа̀вшей киношную соль в поп-корн.
И страшно метлой зацепить грозовые вспышки.
Надо бы тихо уйти было, по-английски…
(2018)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770692
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Мироточат навзрыд на ладонях неровные сгибы,
Убираю шасси и несмело встаю на крыло.
Уходя с горизонта пурпурного лучик светила
Почадит в облаках. Тороплюсь, чтобы не уплыло.
Откупорю флакон из обид, недомолвок, сомнений,
Выпью горечь коктейля и выживу страхам назло.
Выйдет яд из-под ребер за несколько жгучих мгновений
Да и смоется солью из глаз, если время пришло.
Вырастает перо за пером под лопаточной костью.
За прощеньем прощаю. И крепнет незримо крыло.
Долечу до созвездия с радужным именем Счастье,
Еще не было раза, когда нам с тобой не везло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763153
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 01.02.2018
Млин одвічний стоїть,
перемелює зерна й коріння,
кожен день, кожну мить
забираючи нас або в нас.
Не ламається, бач,
хоч воюй, хоч моли на колінах,
поміж втіх і невдач
не гальмує на Пасху чи в Спас.
Навіть зірка згоря,
в тім немає чиєїсь провини,
ту чекає діра –
чорна яма безодні і тла.
День дев’ятий минув,
наближаються сороковини.
Попід жорна млина
сила духу твоя затекла.
Відболить, відпече
і сховається в зморшках ізгодом.
Вже не терпне плече
від твоєї міцної руки.
Я не можу іще
стерти номер твого телефону –
наче вселиться щем,
а на небі погаснуть зірки.
(2017)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760791
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 01.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.02.2018
Не ложись равнодушно рядом,
Притворясь холодной звездой...
Без родных и горячих взглядов,-
Как-бы вместе, но не с тобой...
Не молчи же так слишком громко,
Можешь просто закрыть глаза,-
Я дотронусь рукою робкой,
Если хочешь, -.. и не дыша..
А захочешь - я стану небом,
Растворюсь под окном - росой,
Прошлогодним, забытым снегом,
Или той - вчерашней слезой..
Для тебя - кем угодно стану,
Лишь бы ты был всегда... Постой!-
Не ложись равнодушно рядом,
Я умру без любви ,родной..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529047
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 01.02.2018
Блиск келехів і блиск зірок
Нас збуджують, електризують…
Я зваблюю, я фантазую…
І до кохання лиш ковток.
Ця ніч солодка і густа…
Мене як струмом прошибає,
Коли я тільки уявляю,
Що вуст торкаються вуста.
Я розгубила більшість слів,
Але тримаю образ гідний.
Як добре, що йому не видно,
Як він мене вже полонив.
Руки торкнувся злегка так…
Так ніби це не помічає,
Сполохав тріпотливу зграю
Метеликів вниз живота.
Блиск келехів і блиск зірок…
Я поглядом його сп’яняю,
Я бачу це. Я точно знаю,
Що до кохання лиш ковток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774480
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
В душе сегодня облачно, местами-
Дожди идут, местами - снегопад.
Порой к рассвету доживешь едва ли,
Как и рассвету этому не рад..
А за окном - давно прогнивший город
В затылок дышит, смотрит сквозь прицел
И строит, строит, строит коридоры,
Чтоб ты в них \за минуту\ постарел.
Веревки рук, шаги ,следы, витрины,
Цветы у ног, цветы из хрусталя...
И только те глаза.. Глаза - руины
Смогли тебя убить. Зашить. Распять.
Рассеять, как зерно тебя, как пепел
В пустынях душ ослабнувших людей,
Сломать стереотипов высший степень,
Не став ни на минуту счастливей.
Зашторь весь мир. Забудь его на время.
Живи без слов. Молись своим богам.
И пусть любим ты далеко не всеми,
Но жив, пока ты помнишь те глаза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655229
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 01.02.2018
Професії (за мотивами дитячих творів Дж.Родарі, жартівливий)
Пастушок пасе овечок
Сонечко сідає
Дві овечки скачуть в гречку
Він їх наганяє
Ось коваль кує підкову
Коник дожидає
І на гриві має дзвоник
Дзвонить всім, вітає
А рибалка ловить рибку
Очерет хитає
В річку кида срібну нитку
І веслом плескає
Будівельник дім будує
Цеглу вибирає
У рядок кладе рівненько
Пісеньку співає
Лікар хворого лікує
Таблетки виймає
Язика всім показати
Строго заставляє
Продавець дає цукерки
Та лише за гроші
Правда може записати
Який він хороший
Садівник нам садить сад
Квіти та травичку
Ще він взимку врятував
Маленьку синичку
Ну а вчитель вчить дітей
Літер та читати
Щоб за партою у школі
Все на світі знати
Космонавт літає в космос
Рахувати зорі
Зверху дивиться на Землю
Й кораблі на морі
А сантехнік кран ламає
Мама так вважає
Нам в трубу вже цілий день
Шось залізне пхає
Тато захищає діток
Братика й сестричку
На подвір.ї змайстрував
Пташкам годівничку
Лиш директор самий важний
Він нічо не робить
Має він в штанах печатку
Нею столи гробить
P.S.
Сисадмін шось тоже робить
Що? _Ніхто не знає
Але робить.Робить тихо
Й гроші загрібає
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774414
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Мамочка…
Твои уставшие глаза
Как неба – голубые дали,
И нехотя, с горчинкою слеза, –
Какими ж мы немолодыми стали.
И с проседью уже виски,
И в жизни иногда на перекос, –
Мы те, кто отвечаем за грехи.
Не за свои, порой, – вот в чём вопрос.
Всегда был интересен твой рассказ
О том, какой росла, и кем хотела стать,
Какой была, какой стала сейчас,
Чего уж не вернуть, но можно помечтать.
Прости, не помню колыбельных слов,
Но сладкий голос твой нам не забыть.
Так хочется не просыпаться от тех снов,
Где ты учила нас с сестрой ходить.
Как научила жизнь любить, не унывать,
Молиться Богу, правду говорить
Ты научила нас обиды все прощать.
Чего не знали – с толком объяснить.
Мы далеко от дома, от тебя,
Но мысли, сердцем и душой – с тобой.
Мы – то, что называется семья
Наш ангел – покровитель неземной.
Мамочка…
Твои уставшие глаза
Как дали неба голубого
От радости пусть катится слеза
Мы лет тебе желаем много-много!
06.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677673
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 31.01.2018
***
Почернело серебро,
Крест на шее почернел.
Потемнело от грехов,
Оглянуться не успел.
И такой дорогой шел, -
Выбран был нелёгок путь.
Растерял то, что нашел,
И с него уж не свернуть.
Разбросал камней вокруг, –
Тяжесть, бремя – не поднять.
Разорвать бы этот круг,
Время камни собирать.
Время по долгам платить
Только дал бы Бог успеть.
Незачем врага винить
В том, чего я не умел ценить.
И не нужно было врать
Тем, кого хотел любить,
Правду, наконец, сказать,
Понять, простить и отпустить.
Почернело серебро
Крест на шее почернел
И на сердце – хо́лодно…
И, быть может, постарел.
18.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718974
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 31.01.2018
Сніг… Просто сніг…
Я радію, він встиг
Ночі різдвяної падати м’яко.
Більше нема
ні машин, ні доріг.
Є тільки сніг… і сніжинки налякані.
Втомлює так
Кропітка суєта,
Справи дрібні та слова недоречні.
Сніг все змінив
Від воріт до моста
Й душу мою він міняє в цей вечір.
Стільки думок
було, стільки тривог,
Мучили розум, бентежили душу.
Снігом цим вмить
Заспокоїв їх Бог,
Чи хто там із неба сніжинки натрушує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774110
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Зайці бувають сонячні
Руді та білосніжні.
Торкаються долонями
Малечі дуже ніжно.
Зайці стрибають лоскотно
Через вікно, чи з ґанку,
Щоб малювать на носиках
Рудесенькі веснянки.
Змішають сонце з фарбою
І додадуть смішинки,
Щоб білий світ грав барвами
Для кожної дитинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774185
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Не дивись, що волосся у мене русяво-солом’яне
Наче сонцем улітку зігріті пшеничні поля.
У душі я вечірня, тужлива, я місячно-зоряна…
Я не знаю, чи добре це, та напевно я доля твоя.
Бачиш шкіра у мене атласна, мов квіти магнолії,
що цнотливо показують ніжну красу навесні.
А в душі я осіння – щастя з нотками меланхолії…
Я не знаю, чи добре це, та призначений ти мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774287
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
не раз, не два, не три, не сорок вісім,
а з часу, ще коли творився світ,
з таких, як я, все виганяли бісів,
встромивши гак в оголений живіт,
таких, як я, палили на багаттях,
хоч не Джордано і не Галілей,
таких собаками цькували в шмаття,
бо легка смерть - не їхній привілей.
я - перелюбник, звабник-пересмішник,
я - підлий змій, улесливий інкуб*,
одвічний Мефістофеля поплічник,
Грааль гріхів, піднесених у куб.
я - власник тисяч усмішок та масок:
філософ, мрійник, цинік чи позер,
романтик... все - щоб прослизнути ласо
в чиєсь подружнє ложе... адюльтер...
під масками - огидна ница підлість
та з ікол проступає трупний яд,
такі, як я, не знають слова гідність,
таким і Юда - найрідніший брат.
я зрадив сам і я шукаю зради,
і сам в гріху, й схиляю до гріха,
щоб надкусити, лиш розваги ради,
у чоловіка чи у жениха.
солодкий ель із присмаком блювоти,
чи чорний бруд у тисячі карат -
це я, і жив би дуже довго, доти...
***
але - пора, уже чекає кат.
*Інкуб - у середньовічних легендах розпусний демон чоловічого роду, який шукає сексуальних зв'язків із жінками для втамування нестримної хтивості.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773732
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Тихенько, легко сонечко стікає,
Як спіла вишня, в синій океан.
Вітрило хмарки слідом поспішає.
І все густіше навкруги туман.
Темніє небо, місяць наче рибка
Пірнає легко поміж зорь ясних
І вітер стих, а коники на скрипках
Заграли серед чистих трав рясних
Я на порозі затамую подих,
Щоб чути казку, щоби не відлякать
Чаріний час та мій солодкий подив,
Щоб знов до ранку в мріях заблукать…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774180
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Пробач,Господь, мені за Прагу
І за переляк мій безсилий.
За те,що я під чеським Стягом
Не був на площі між сміливих.
Пробач, Господь, мені за вчинки,
До котрих я не мав стосунку.
Я - лиш маленька порошинка
Того брудного визерунку.
Пробач, Господь, стражденну долю
З якою я прожити мушу.
І, хоч до зустрічі з тобою,
Не дай занапастити душу.
Віталій Чепіжний
Володимир Рецептер: 1968
О, Господи, прости мне Прагу,
прости бессилие и страх,
и то, что я костьми не лягу
на ленинградских площадях.
Прости мне, Господи, поступки,
которых я не совершал:
я был лишь содержимым ступки,
не я толок, не я мешал.
О, Господи, прости мне эту
судьбу, не избранную мной,
и дай надежду кануть в Лету
с неотягченною душой.
здалося, що сучасні росіяни - хоч дехто - можуть відчувати
ті ж самі емоції, що і Володимир Емануілович під час " приборкування"
Празьскої весни 68р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654163
дата надходження 24.03.2016
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2018
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 28.01.2018
Маленькое солнышко глазуньи,
Жёлтый блюз осенних философий.
Большеглазая и сонная колдунья
На двоих нам варит крепкий кофе.
Аромат запретных послевкусий,
Пеньюар ажурной паутинкой.
Родинки узором милых бусин
Пролегли загадочной тропинкой.
Ясно небо цвета перламутра.
Изморози первые узоры.
Тихое и медленное утро
Проникает счастьем прямо в поры
Неспеша. До дрожи. Наизнанку.
Взгляд насквозь. Нескромные мурашки.
Женщина - царица и служанка.
Оголённо. Прямо. Нараспашку.
Кто ты? Дар небес? Иль просто лгунья?
Душу вытопчешь мою? Подаришь дочь?
С добрым утром, милая колдунья.
Наколдуй нам снова эту ночь.
2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735938
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 23.01.2018
[i]А.Батону[/i]
В житті неможливо бути поза зіткненням,
Адже ти своїм невтручанням стоїш за когось,
То блюзнірством/зрадою є твоє прагнення
Мовчати, коли в країні дзвони б’ють у голос!
То що, ми на барикаді по різні боки?
Я, (здоров’я!) здатний лише боротись ментально,
Ти ж, бачу, береш яскраво рашизму уроки –
«Мені гарно платять, хіба це аморальне?»
Для мене такі люди є типові манкурти.
Чи є та межа, яку вони не перетнуть?
Для ворога ви надбання високої варти!
І ви знаєте це: для вас гроші не пахнуть!
20.01.2018
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772381
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 23.01.2018
То дощ, то сніг. І холодрига,
де заблукала ця весна,
вночі - мороз. В обід - відлига,
хіба то, людоньки, життя...
Маршрутка гепала по ямах
і пасажири були злі,
на вікнах шторки в темних плямах,
на кріслах всі чохли брудні.
Комусь робота, як кормига,
бо платять тільки копійки,
комусь - прем'єр, ще той барига,
лише розказує казки.
На лабутенах пишна дама
затіяла страшний скандал,
на ногу дядько став їй прямо,
а в неї мешти фірми "Sal".
На кріслі спав, чи притворявся
один хлопчина молодий,
а поруч дід на ціп спирався,
блідий стояв і ледь живий.
Хтось розмовляв по телефону,
а хтось із пляшки пиво пив
і всі дуріли від шансону,
й ніхто нікого не любив.
Біля дверей стояв солдатик,
вертавсь до мами із війни,
в лівиці він тримав букетик
ці перші квіточки весни.
І усміх в юнака, як промінь,
що вийшов раптом із-під хмар.
В маршрутці стихли свари й гомін,
не стало вже боїв і чвар.
Сказав він людям дуже тихо:
"Мої ви любі земляки,
я заберу від вас все лихо
візьму до лівої руки.
Я заберу ваші невзгоди
і дощ, і сніг - хіба біда?
Немає горя від негоди,
бо горе там, де є війна.
З плеча упала в хлопця куртка
правиці в нього не було.
Немов відірвана пелюстка...
Солдат вертався із АТО.
Оксана Максимишин-Корабель
3 травня 2017 р
Португалія
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731723
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 23.01.2018
Прадавній і вічний, коханий до болю,
каштанові свічі во славу тобі!
Хай хмари і грози ідуть стороною,
Святий Михаїл на твоєму Гербі.
Історія славна уписана в долю,
відбилися зорі в Дніпровій воді.
Великий і гордий - ти завжди зі мною,
люблю твоє сонце й дощі затяжні.
Молитву за тебе тихенько одмолю,
й помолюсь за тих, хто загинув в борні.
Тут кожен камінчик окроплений кров'ю
і дзвони набатом звучать у душі.
Сльоза України, нема ще спокою,
бо ворог чатує в червонім кремлі.
Нехай твоя мова не буде чужою,
нехай твої діти не будуть німі.
Праматір моя з непростою судьбою,
червоні і чорні нитки в вишитті.
До болю люблю і пишаюсь тобою,
Столице свята, ти - окраса землі.
Хрещатик сьогодні такий, як ніколи
і свічі каштани запалять вночі.
щасливі кияни, усмішки довкола
і князь Володимир з Хрестом у руці.
Оксана Максимишин-Корабель
24 травня 2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734975
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 23.01.2018
Не шукай ти її у мені.
Бо не схожа ні краплі на неї.
В неї очі сумні - голубі,
А у мене – зелені й веселі.
Не шукай ти її у мені.
Не порівнюй уста і волосся.
Я даю тобі втіхи земні.
З нею в хмарах літать довелося.
Не шукай ти її у мені.
Хоча й кажуть. що схожа на неї.
Я ромашки люблю польові.
А ти їй дарував орхідеї.
Не знайдеш ти її все одно.
Що минуло пора вже забути.
Я вливаю життя у вино.
А вона додавала отрути...
Оксана Максимишин-Корабель
Літо 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478212
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 23.01.2018
[i]Снег[/i]…
Первый снег – в январе –
Он был теплой зиме непричастен.
[i]Поздний[/i]…
Он летел на заре,
Будто темному светлым причастьем.
[i]Нежный[/i]…
Он летел в нелюбовь,
В безысходности скверное чувство.
[i]Кроткий[/i]…
Он летел в суесловь,
В то, что сказано грубо и пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как надежда в судьбе,
Между прошлым её и грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как слезинка в мольбе,
От земли и до неба идущей.
[i]Белый[/i]…
Как березовый крест
На скрещении двух бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он стелился окрест,
Ни на что... ни на что непохожий…
…
Знаешь…
Я пишу, а вокруг
Тишина… белоснежность покоя.
Знаешь…
Я подумал: а вдруг,
Этот снег – это что-то другое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Расскажи мне сказку на ночь
О семи ветрах,
Чтоб случайное случалось,
О семи морях.
Расскажи о странах дальних
В белоснежных снах,
Зимних туфельках хрустальных,
Принцах и балах.
Как встречают на рассвете
Птицы тишину,
Радуги искрятся в цвете,
Празднуя весну.
Расскажи о превращеньях
Там, в густых лесах.
О волшебных ощущеньях,
Дальних парусах.
Окрыленные мечтами,
Пусть приходят сны.
Укрывай меня ночами
От холодной тьмы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770126
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Ветра немеет выдох. А там, за ним
пьяная осень рвется дождем на части.
Сколько осталось "до" на изгибах страсти
жаркого-горячего лета. Соленый дым
терпко вдыхая, падаешь в пыль небес
не растекаясь, но растворяясь напрочь.
Кто в тебе - ангел грешный иль робкий бес?
Я задыхаюсь под этой безумной властью
губ твоих горько-сладких. Слепой волной
боль прорывается через свои заслоны.
Вдох и... срываясь горячим стоном
падает нега сброшенною броней.
Выплеснута. ОпустошенА душа.
Свет, словно сок по весне, по усталым венам...
Знаешь, мне кажется перестаю дышать
в миг, когда ты обнимаешь мои колени...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611283
дата надходження 04.10.2015
дата закладки 22.01.2018
Я - сестра тебе, не любовница!
Две руки твоих - руки помощи,
Друг шепнёт тебе:"Бед виновница!",
Ты всё выразишь жестом стоящим.
Не ищу я встреч с подоплёкою,
До противного став нейтральною!
Взор очей твоих с поволокою,
Для меня, словно весть скандальная!
Но с тобою так много помнится!
Губ тепло твоих,с придыханием...
Ни сестра тебе, ни любовница,
Так гори,мораль, ясным пламенем!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=404731
дата надходження 27.02.2013
дата закладки 22.01.2018
[i]Снег[/i]…
Первый снег – в январе –
Он был теплой зиме непричастен.
[i]Поздний[/i]…
Он летел на заре,
Будто темному светлым причастьем.
[i]Нежный[/i]…
Он летел в нелюбовь,
В безысходности скверное чувство.
[i]Кроткий[/i]…
Он летел в суесловь,
В то, что сказано грубо и пусто.
[i]Хрупки[/i]й…
Как надежда в судьбе,
Между прошлым её и грядущим.
[i]Чистый[/i]…
Как слезинка в мольбе,
От земли и до неба идущей.
[i]Белый[/i]…
Как березовый крест
На скрещении двух бездорожий.
[i]Божий[/i]…
Он стелился окрест,
Ни на что... ни на что непохожий…
…
Знаешь…
Я пишу, а вокруг
Тишина… белоснежность покоя.
Знаешь…
Я подумал: а вдруг,
Этот снег – это что-то другое…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772529
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Строптивость где ты? Где мое унынье?
Где искры из взбесившихсь глаз?
Отнюдь вы стали больше не нужны мне.
Вы в прошлом где-то, только не сейчас.
Врагами стали. Вы со мною были,
Но делали меня увы не мной.
Так почему же за меня решили,
Что стать должна я именно такой?
Налюбовавшись вдоволь отраженьем,
Я преклоняюсь перед вами, господа.
Должна ли я молится о прощеньи?
Уж слишком не похожа на себя.
Собрав все доводы и претерпев мученья,
Всю силу воли соберу в кулак.
Я приняла серьйозное решенье -
Не нравится, я не хочу жить так.
В глаза осколок правды залетел мне
И режет-режет. Больше не могу.
Не понимая смысл пораженья,
Я стиснув зубы это все терплю.
И выколоть б глаза, что бы не видеть.
Язык отрезать, что б не говорить
И сердце вырвать, что б без продолженья
Не продолжать так предано любить.
Жалеть себя, слезами заливаясь.
Какая же... Какая же беда...
Печаль придет. Что же еще осталось?
Ради печали жить так мне тогда?
Нет, не хочу. Пускай глаза сияют,
Пусть слышится приятная молва
И сердце любит пусть, но только не страдает.
И только так оставлю навсегда.
Хоть проведу я дни в уединеньи.
Смирение - вот новая глава.
Ведь в этом то и есть всё достиженье,
А гордость это больно для меня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772202
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Я дякую тобі,а імя твого я не знаю.
Я дякую за світ, в якому я живу, і виживаю.
І байдуже що час пішов вже проти сонця.
Ми люди всіх висот, і до кінця ми боремся.
Я дякую тобі, за рідні стіни.
За батька , мати , і за любов країни.
За відданих людей, і за героїв.
Я дякую, що я дочка землі святої.
І навіть якщо все буде палати.
Ми нація, що до кінця буде стояти.
За рідну землю стримаєм всі біди.
Я дякую тобі що з України.
Я дякую тобі що маю серце.
Нехай не гасне віра, що воскреснем.
Я запалю вогонь, душею щастя.
Бо хочу бачити, я зірку неба ясну.
Бо хочу мати, я майбутнє для дитини.
У відданій будованій країні.
Я дякую що можу говорити.
Що вмію я прощати і любити.
Я дякую за все,за щастя й горе.
Я дякую за небо, поля,гори.
Я дякую за те що українка.
Що сильна, вільна, неповторна жінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762325
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 18.01.2018
Запекло... Знову ангел злетів до небес...
Знову, знову, і знову, і знову....
Як болить... Хоч один би з Героїв воскрес!
Але ж ні... Одягли вже останню обнову...
Відчай... Сльози... Молитва... Немає чудес...
Материнську заціпило мову...
Мчить до неба жалоби прощальний експрес...
Крізь мільйони сердець, до Святого Престолу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722983
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 18.01.2018
Він полюбив мої зелені очі.
Він полюбив мою холодну душу.
Як ніби айзберг, я блукаю серед ночі.
Шукаю корабель, жорстокої розлуки.
Так хочеться в обіймах в тебе потонути.
Так хочеться губами тебе прочитати.
А час давно мені не повернути.
Я вже не хочу, в самоті без тебе спати.
Я хочу відчувати твої руки.
Я хочу розтопитися від жару.
Я знаю ти для мене тільки муки.
Я всеодно нестерпно так скучаю.
А запах цвіту, манить в далеч світу.
А голос пташки, гладить мою душу.
Я вже давно не знаю де себе подіти.
Я вже давно втопилась, в памяті розлуки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770864
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 18.01.2018
Як лоскіт пі́ни, так й твої слова
Будять бажання, пристрасть, насолоду...
Клітинка тіла кожна ожива,
Чуття з неволі рвуться на свободу,
Усі думки заходять за межу,
Стираються дозволеного грані,
Й немає рятівного рубежу -
Купаюся в емоцій океані.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757343
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 17.01.2018
[color="#ff0000"][i][b]Моя дорогенька
не вирізняється красою,
не стрункістю стану,
ні русою косою
майже щодня я її обіймаю
тулюся вустами,також роздягаю...
нюхаю...змащую...жарю...товчу...
люблю тебе сильно і хочу-хочУ!!!
Скоріше б притиснутись
до очечичок сірих,
Моя найжаданіша....
КАРТОПЛЯ В МУНДИРІ!!!
27.01.2016р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638971
дата надходження 27.01.2016
дата закладки 17.01.2018
Я дякую Боже за доньку і сина,
За міцну сім'ю і щасливу родину.
За ранок, що сонцем всміхається ніжно,
За небо блакитне таке й дивовижне.
Я дякую Боже за друзів багато,
Коли вони є то для мене це свято.
За вітер, що коси мої розплітає,
За сяйво, що зоряним блиском так сяє.
Я дякую Боже за маму і тата,
За любу сестру і найкращого брата.
За тих вчителів, що навчили любити,
Свою Батьківщину і мирно в ній жити.
Я дякую Боже, що маю внучата,
Теплом і любов'ю наповнена хата.
Від цього так радісно в мене на серці,
Спасибі тобі, що я маю усе це...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771871
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Як зібрати те все до купи, що хочеться передати,
душа прагне сіяти, без уколів, зневаг і плювків,
досконалі закони, які прагнемо знати,
досконало ступати, в розмаїтті шляхів.
Не жалити зміями, не гарчати собаками,
розвивати таланти, і ділитися ними,
блокувати шлях смерті, відкривати любові,
і один для одного ставати все більш неземними.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766826
дата надходження 19.12.2017
дата закладки 17.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.01.2018
Чи ж то пропала райдуга бажань?
Чи ж то пропала райдуга бажань,
Де так світились кольори освідчень…
Чи ж не втонула в морі сподівань?
Чи в озері сфальшованих посвідчень…
Я - молода! Гаряча, наче лань…
Ну, що такій канони предковічні…
Весна минула? Не минула - глянь!
Дарма шепочу? Ти уже у січні?
Для кожної пори свої гріхи…
Молю тебе вернутися до мене
У ту весну, де молоді птахи
Співають Євангеліє зелене…
09. 01. 2018 м. Львів автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771778
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
[b][i][color="#0066ff"]Вам пожелаю доброй ночи,
Уйду в мечты свои опять...
Скажу Вам просто, между прочим,
Я Вас боюсь так потерять...
И вновь в душе моей прохлада,
Но в этом нет ничьей вины...
Ваша улыбка - мне награда,
О Вас прекрасны мои сны ...
Без Вас вдали тоска и мука,
Ваше молчанье хуже крика...
И чёрной кошкой вновь разлука,
Пронзает душу мою дико...
11 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771081
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я літ своїх не дожену –
Вони десь там, а я ще поруч
З тобою, моя ніжна зоре
Стрічаю впевнено весну.
Твоїх обіймів теплий шовк
Мене блаженством огортає.
Навіщо десь шукати раю,
Як на Землі його знайшов?
Хай сонце свіжу напівтінь
Дарує на невтомні кроки –
Ми навіть мріяти про спокій
Не можемо у цім житті.
Дивись – тьмяніє горизонт.
Міцніш тримаймося за руки,
Щоб в наші двері лиху стукать
Ніколи не настав резон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769431
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Сто разів я включатиму світло
І постіль сто разів застелю,
Відчиню і закрию всі вікна,
Але марно - я знову люблю...
І нічого з собою не вдію -
Стрімголов, де побачу, мабуть...
Я не тільки в душі молодію -
В мене крила відчутно ростуть!..
І впізнаю за тисячу кроків
Твої плечі, а серцебиття
Порозтрушує прожиті роки,
Бо без тебе немає життя...
Ти - цілюща вода і повітря,
Ти - мій пліт, що трима на плаву,
Але знову боюся повірить
Безнадійно у казку нову...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771679
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Мені сорочку мати вишивала
У кожен хрестик доленьку ложила
Співала пісню й Господа благала (2 рази)
Щоб сина доля лагідна любила (2 рази)
Одіну я сорочку-вишиванку
Неначе рук торкнусь своеі мами
Осв"ятить душу квітка вишивана (2 рази)
Св"яченим зіллям що за образами (2 рази)
Мене в дорогу ненька проводжала
І вишиванкою благословила
Щоб зрада рідну хату обминала (2 рази)
Щоб не цуравсь я неньки-Украіни (2 рази)
Поіхав я в далеку сторононьку
Землі взяв пригірщ од рідноі хати
Там вишиванка душу зігрівала (2 рази)
Сорчка біла наче сива мати (2 рази)
Вернувся я з далекоі чужини
Мені не треба золота і срібла
Лиш квітла б тільки ненька-Украіна (2 рази)
І гріла душу вишиванка біла. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771453
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Світло вже згасло повільно.
Мій океан давно спить.
Душі моєї загадка
Хоче розгадку впустить.
Ключ несміливо подам я,
Ніби цього не роблю.
Ніби про це я не знаю,
Двері тобі відчиню.
Погляд спущу для годиться,
Мовчки у бік подивлюсь.
Тільки би ти залишився.
Тільки би цим не жахнувсь
Що там за цими дверима?
Що там тепер бачиш ти?
Правду, одну лишень правду
Я відкриваю тобі.
Що буде потім? Так страшно.
Я цього хочу таки.
Вимовить складно і тяжко:
"Будь тут, залишся, не йди".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771115
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Хори-дзвіночки
Сини і дочки,
Тобі Вкраїно
Свято готують.
Ангели линуть,
Небеса чують.
Сина і Матір
В Різдві віншують...
Дай Боже щастя,
Дай Боже миру,
Прозри нещасних,
Сховай сокиру
Розбрату й воєн.
Рани Христові
Всеньким народом
Будемо гоїть.
Хай *чорні круки*
Змовкнуть на сході.
Засій нам радість
В кожній господі.
Дай Боже щастя,
Дай миру, Боже,
В СвятВечір людям
Плакать не гоже.
Хори дзвіночків
Чути усюди.
Божого Сина
Віншуйте люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769798
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Моя Батьківщина - то Україна!
Від Чорного моря до величних Карпат.
Моя Батьківщина - то пісня, що лине.
І в небі нічному рясний зорепад.
Моя Батьківщина - то мама для сина.
Осяяна сонцем, родюча земля.
Моя Батьківщина - червона калина,
Квітковий вінок і дівоча коса.
Моя Батьківщина - синьоока дитина,
Що зранку біжить в росянистій траві.
Моя Батьківщина- вишивана сорочка.
І руки невтомні, що шили її.
Моя Батьківщина - то Божа колиска-
Від малого села до великого міста!
Ці храми, будівлі, а очі людей!...
Моя Батьківщина- синє небо, поля колосисті.
Веселі усмішки щасливих дітей!
Моя Батьківщина - над водою верба,
Зелена діброва, каштани в цвіту...
Моя Батьківщина - де душа співа,
І чути серця шалений стук.
Моя Батьківщина- це свідомість моя:
" Кращої в світі ніде не знайду!"
Так хочеться всю її обійняти!
Тільки рук не вистачає мені.
Тому, всю любов до Батьківщини,
Я викладаю в цьому вірші!
А. Г. 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771470
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Ще не зовсім облетіло листя,
Ще синиць не видно у дворі,
Не завершив вітер падолисту,
Ще зелені в димці явори.
Золотяться у листві дороги,
Котяться туманові клубки.
Хмари заховали в пір’я ноги,
Кидають краплинки дощові.
Листя набирає колір охри,
Гонить його вітер по полях.
Осінь вся давно дощем промокла,
До зими готується земля…
Так і ми із осені у зиму,
Через перешкоди і жалі,
По житті пускаємо сльозину,
Як «курли» пускають журавлі.
Ми «курли» своє не відкричали,
Попереду невідомий шлях…
Врожаї останні замовчали,
Вже відбігла осінь по полях…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755506
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 15.01.2018
Леді Осінь ходить садом,
Демонструє свою вроду,
Захопилась маскарадом,
Випробовує природу.
Всі коштовності зібрала:
І рубіни, і смарагди,
З бурштину і із корала,
Мов в казках Шахерезади.
Поведе вона бровою -
Золотіє враз діброва,
Як пройдеться десь травою -
Стане різнокольорова.
Має Осінь свій сценарій,
Знов мережить павутину,
Золотий - в руках гербарій.
Леді Осінь – на світлину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689316
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 15.01.2018
Коли мама виходила заміж,
То була ще густою коса.
І була ще у нашої мами
Невід'ємна дівоча краса.
Батько мав сильні руки і плечі,
І ясне, мов у сонця, чоло,
Як з роботи приходив надвечір,
В хату ніс у долонях тепло.
...І давненько вже батька немає,
Хоч не вірю, що зовсім нема...
Все частіше приходим до мами,
Що змінилась, як доля сама...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622751
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 15.01.2018
1
Осінь листя фарбувала,
Пензликом в садочку.
Вишиваночки вдягала,
Декому в куточку.
2 (двічі)
Сипле золотом, як фея,
Наче то завія.
Розговілись гай...алея,
Душу спокій гріє.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі.
3
Барбарисики червлені,
Діточки яскраві.
Туї... збіглися зелені,
Як камінь в оправі.
4 (двічі)
Снить берізка гола-й-боса,
Аж сум огортає.
Липку ще русявокосу,
Вітер колихає.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань рправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш мочі.
5
А калинонька червона,
Ягідьми жаріє.
Розпустила пишні грона,
Клен в гаю хмеліє.
6(двічі)
Як вогонь багряночубий,
На виду... красує.
Стоїть парубком у шубі,
У гаю... царює.
Приспів:
Грай музико, грай Орфею,
Зранку грай... у день...до ночі.
Стань оправою, свічею.
Грай душевний корифею...
Доки маєш сили (двічі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760742
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 15.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rlhpi-WllkQ[/youtube]
*************
Литаври й сурми провістили: час!
Громами гримотіли тулумбаси...
Ця музика, цей "Запорозький марш" -
Оця лавина болю - і екстазу.
І хвиля душу вдарить навідліг -
Глибинні гени Пам'яті й Любові...
Я бачу їх, я відчуваю їх -
Прапредків, предків - клич своєї крові.
Ось лавою, наставивши списи,
Летить кіннота вільного козацтва...
Таки її зуміло захистить,
Вкраїну-матір, - Запорозьке братство.
Ця січа дика, коней ржання, крик:
-Прощайся з світом, розпроклятий враже!..
Веде Сірко - нуртує Чортомлик -
- Вперед, за Волю!- креше військо наше.
Як очі їх горіли, козаків,
Які вогні у душах тих палали...
"За Україну!" - і молитва, й гімн.
Не зрадили, не скурвились, не здали.
Мов чорним плугом, оре пам'ять Час,
Б'ють на майданах вічні тулумбаси...
Ця музика, цей "Запорозький марш"-
Оця лавина болю - і екстазу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742016
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 15.01.2018
ВЕСНА!
Вогонь бажань нас ніс під хмари,
І почуттів рожеві сни
Були, неначе дивні чари,
В гарячім подиху весни…
Вона – прекрасна чарівниця, -
Веде у свій звабливий сад,
Де розпашілі душі й лиця,
Де закохатись кожен рад…
Весна - у помислах, жаданнях
У мріях, де немає хмар…
І в пориваннях, і в змаганнях,
Де шаленіє серця жар!
25. 12. 2017 м. Львів автор Наталі Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771517
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Я боялась тебя не найти,
Я боялась тебя не встретить-
Потерять вдруг частичку души,
Обретенную на рассвете….
Я боялась холодной зимы,
Что тебя средь толпы не узнаю.
Я боялась людской молвы-
Что между нами стеною станет.
Тебя любила, как любит дождь.
Сухую землю, что под ногами.
Тебя любила, ты был как ветер-
Как вечный путник холодной дали.
В жаркой пустыне водой родниковой,
Обетованной землей бескрайней.
Ты был огнем, что сжигает страницы,
А я была на них буквой заглавной.
В тумане белом тебя искала,
Шла наугад, не зная тропы.
И вдруг сознание мне подсказало:
Искать не нужно, ведь рядом ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771492
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Де сонце сідає… жоржини там вічно цвітуть,
І гори вдягають корони – бурштинові німби.
Як йтимеш туди, попрошу, не лишай мене тут,
Бо маю зібрати насіння в небесній садибі.
В далеких світах із долонь моїх питимеш мед,
І вип'єш до краплі зі слів моїх присмаки м'яти.
Як небом повисну – впізнаєш мене без прикмет?
Ще стільки доріг нам пройти, щоб навчитись кохати.
А поки ітимеш – попереду сонцем зійду,
А спізнишся чи в безнадії погубиш стежини –
Зустріну тебе… й покажу в своїм дивнім саду,
Як сонце сідає в посіяні мною жоржини…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711357
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 14.01.2018
Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 14.01.2018
Навіки! До скону!
Захищатиме людство свободу,
захищатимуть люди свій дім,
захищатимуть правду у нім!
Триста раз хай здригнеться земля!
Хай парують мільйони вулканів,
та людина у серці міцна -
де любов ,там немає кайданів!
Де свобода, там плачуть тирани,
там конають жорстокі вожді,
де свобода там людство буяє,
де неволя там люди німі!
За Свободу! За Волю ! За Віру!
Піднімуться мільйони людей,
за свою посивілу Вкраїну
розіпнуть ненависних властей!
Хай тремтять вороги, окупанти!
Хай тремтить Українська Земля!
За свободу її довгождану
віддадуть українці життя!
Навіки! До скону!
Захищатиме людство свободу,
захищатимуть люди свій дім,
захищатимуть правду у нім!
05.06.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771193
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Коли мені забракне сил...
Коли закінчиться повітря,
А у волоссі сивий пил закрутить зимний подих вітру,
Криваві борозни струна залишить по собі на пальцях...
Незміряно гірка ціна
Людської підлості і фальші
Копитом вдарить,
рогом впре,
втоптати схоче,
загарцює.
Розраду пісня принесе.Одвічна магія спрацює .
І друзі (хто не підведе, не побоїться, не зневажить)
прийдуть підтримати мене.
Ми все здолаємо,
Як завжди.
А може статись, новий час
Достойно інших обласкає.
Ми відсвяткуєм в інший раз.
Таке життя. Таке буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609081
дата надходження 24.09.2015
дата закладки 13.01.2018
Там, за Чорним морем наша земля, –
საქართველო სივნას, Грузія мила,
Споконвіку тво́є горде ім’я
Шурхотять по скелях орлів твоїх крила.
Щоб не згасла в серці скорботи струна,
Щоб не притупилася пам’ять народу,
Ми прийшли і стали плече до плеча,
Захищати вашу і нашу свободу.
ПРИСПІВ:
Виноградна лоза і калина,
Два народи – єдина родина,
Два народи – нескорена сила,
Виноградна лоза і калина.
Ми йдемо́ у бій, у пекло вороже,
Ми самі собі таку вибрали долю,
Бо не ті брати, в кого мови схожі,
Тільки ті брати, в кого в серці – воля.
Ми пройдемо шлях цей, пройдем цей вогонь,
Поєднались в битвах наші дороги,
Вже нагрілась зброя від наших долонь,
Разом ми прийдемо до перемоги.
20.09.2017
Пісня «Пісня грузинських добровольців»
https://www.youtube.com/watch?v=ty52A0nuOs0
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761511
дата надходження 21.11.2017
дата закладки 13.01.2018
Казка
1
Як тільки випав перший сніг,
То, вмить зайчиха-мама
Зібрала діточок своїх
На лісовій поляні.
І так промовила вона:
-Мої зайчата любі!
До нас, у ліс, прийшла зима,
Сніг розсипає всюди.
2
Уважно гляньте ось сюди –
Тут візерунки дивні.
Це, на снігу, свої сліди
Залишили тварини.
Багато з них, вдень і вночі
Полюють на зайчаток.
Отож, вам слід навчитися
Їх добре розрізняти.
3
Ось, це - сліди руденької
І хитрої лисиці.
Ось, це – хоч і маленької
Та хижої куниці.
Тут, вовк стежину протоптав -
Страшний та ще й зубастий.
Із радістю б посмакував
Він зайчиком пухнастим.
4
Так вчила мама малюків…
Але один Вуханчик,
Учитись зовсім не хотів.
Це був - нечемний зайчик.
Вертівся, бігав і стрибав,
Всю витоптав поляну.
Нічого не запам*ятав
З того, що вчила мама.
5
Тому, і трапилась біда
Із зайчиком нечемним.
У лісі якось заблукав.
Злякався. Й не даремно.
Бо він не знав куди іти,
Таке все не знайоме.
Навколо різні є сліди –
Які ж ведуть додому!?.
6
А поки думав, крадькома,
Вже вечір наближався.
Отож, Вуханчик, навмання,
Швидесенько подався
В якусь нору. Туди вела
Протоптана стежинка.
То, виявляється, була'
Лисиччина хатинка.
7
На щастя, лиски не було',
Вона іще раненько
Подалася в якесь село –
По курочку рябеньку!
Тим часом, сина свого скрізь
Шукали мама й татко.
Обнишпорили цілий ліс,
Й таки знайшли дитятко.
8
От, у яку біду попав
Той зайчик неслухняний!
Він, з того часу, чемним став,
І слухається маму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768186
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 13.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2018
(Останнє прохання старого лiрника)
1971 р.
http://maysterni.com/publication.php?id=21900
Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан
Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.
Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центрі тої площi,
А поля за майданом не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485316
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.01.2018
А запросіть мене до себе в гості –
Горнятко кави, ніжний поцілунок…
Розмова наче пензликом малюнок…
Чому Ви не зробили цього досі?
Чому такий тактовний, несміливий,
Все дивитесь так сумно в мої очі.
А я сама вже поцілунків хочу,
Адже ми так давно знайомі, милий…
Мені б у Ваших танути обіймах,
Та слухати такий чарівний голос…
Ви все ховаєте своє кохання в зимах,
Все боїтеся вимовити вголос
«Кохаю! Люба! Мила! Моє щастя!»…
О, мрійниця, все вигадала знову…
То хоч торкніться Ви мого зап’ястя,
Чи посмішкою оживіть розмову…
Я не колюча і не б’юся струмом,
Я просто жінка, що давно кохає…
А час біжить кудись із легким сумом,
І що робити з Вами я не знаю…
12.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770951
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Ти мене не знаєш, я тебе не знаю
І пройшовши поряд, точно не впізнаю.
Ти мене не любиш, я не закохалась,
Мовчки не страждала, не розчарувалась.
Ти герой новели, мого сновидіння,
Ніжний, неповторний, впевнений, надійний.
Очі сині-сині, подих на світанку.
Просто рідна постать у промінні ранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672785
дата надходження 16.06.2016
дата закладки 12.01.2018
Я тебе не люблю…
Ти не віриш? не вір!
Це твоє недоторкане право.
Міцно солодко сплю
Аж до вранішніх зір.
що з тобою? мені … не цікаво.
Ти не знаєш, що сталось?
Ніколи й не знав.
Лиш себе у очах моїх бачив.
Тож дарма сподівалась.
Вибач, купа ще справ.
Мені лікар байдужість призначив.
Від кохання лишився
Уламок малий,
Що поринув в солоне озерце.
Не сумуй, не дзвони,
Ти такий молодий
Із холодним броньованим серцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718492
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 12.01.2018
Не пишите мне письма,
Я Вам все равно не отвечу…
Первый снег закружится,
Возможно, его не замечу.
Не укутаюсь в шаль,
Не зажгу у камина все свечи.
И не будет мне жаль –
Не поверю, что время излечит…
Заведу двух котов,
Пусть поют колыбельные песни.
Может кто-то готов
Скоротать мою жизнь с ними вместе.
Только это не Вы,
Не старайтесь меня разуверить –
Вы свободны, вольны…
Больше я не открою Вам двери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756554
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 12.01.2018
А твої очі кольору неба,
Лагідні-лагідні такі і добрі,
Хвилі морської очі у мене
Ловлять твій ніжний люблячий погляд.
Небо і море.Ці дві стихії,
Яких приборкати ще не вдалося,
В наших очах ясно сяють-зоріють
І хвилями щастя хлюпають й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770380
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 11.01.2018
А твої очі кольору неба,
Лагідні-лагідні такі і добрі,
Хвилі морської очі у мене
Ловлять твій ніжний люблячий погляд.
Небо і море.Ці дві стихії,
Яких приборкати ще не вдалося,
В наших очах ясно сяють-зоріють
І хвилями щастя хлюпають й досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770380
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 11.01.2018
Я не чекатиму! Тебе я хочу!
Вже тут і зараз! Байдуже усе!
Всю свою пристрасть я на тебе пущу -
Нехай бажання вітер нас несе!
Уста вкриватиму гарячим поцілунком,
Руками ніжними візьму тебе в полон,
Жагою тіла причарую тебе трунком,
Своїми пестощами розпалЮ в тобІ вогонь.
Вже відчуваю, як росте твоє бажання,
Ми поєднались у сплетінні наших тіл.
І шаленіє наше пристрасне жадання.
До миті насолоди...кілька хвиль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352683
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 10.01.2018
Я не віддам тебе нікому,
Очей бездонних океан
І уст твоїх п'янкий дурман,
І посмішку таку знайому...
Я не віддам тебе. Нехай
Буває доля невблаганна,
Дарує прикрощі й обмани -
Я не віддам тебе - і край.
І час не замете сліди
Кохання нашого ніколи.
Я не віддам тебе нікому,
Якщо лиш сам не скажеш: "Йди".
Минуть роки. Нестримні, вперті...
Лиш небо вічно голубе.
Я й смерті не віддам тебе,
Коли прийде наш час померти.
Ти рідним став мені чомусь,
І цілий світ - тобі одному.
І що б не сталося - нікому
Я не віддам тебе. Клянусь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182832
дата надходження 09.04.2010
дата закладки 10.01.2018
Как хорошо, что есть на белом свете
Роскошная мелодия любви,
И хорошо, что повзрослели дети,
А Бог, в который раз, сказал: живи...
Красиво нам нарисовали сказку
У ёлочки бенгальские огни,
Под звон бокалов, что полны шампанским,
Я верю в завтра всей большой родни...
Ещё бы снега белого, как раньше,
И воздуха морозного вдохнуть,
Да пожеланий искренних, без фальши -
И в счастье... с головою утонуть...
Увидеть мир открытыми глазами,
Перелистав, сменить календари
На новые - без смуты и терзаний -
Уверенностью близких задарить...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770459
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
О доле, підожди, не поспішай.
Іду життям, як по гарячім лезі,
А ти мене несеш у піднебесся,
О доле, підожди, не поспішай.
Допоки час є, прошу я - дозволь
Думки і дух зібрати по-новому,
Себе відчути в щасті неземному.
Допоки час є, прошу я – дозволь.
Щоб світло не погасло у душі,
Примнож в мені любов, надію, віру,
Дай, доле, впитись ніжністю над міру,
Щоб світло не погасло у душі.
Дай щастя, доле, хоч один ковток,
Крізь сон уста коханого відчути,
Єдиною йому у світі бути,
Дай щастя, доле, хоч один ковток!
(22.11.2017р. переклад)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763009
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 08.01.2018
Оставь меня ,чтоб позабыла
Тебя – и телом, и душою,
И мысленно не умоляла:
«Приди на миг , побудь со мною».
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой
Уйди, но так, чтоб содрогнулась
Душа моя, припомнив грозы,
Всё подберу, что там осталось,
Пусть только слёзы, только слёзы…
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой
"Оставь меня!" - тебя я заклинаю .
Сама не в силах отвернуться
С тобой себя я забываю,
Так помоги же мне очнуться.
Ах, эти очи колдовские,
Усы - с бесовскою хитринкой,
Ах эти речи удалые,
А сердце твоё с льдинкой.
© Олена Зінченко 2017
Ось як буває... Багато років тому написала цей романс ( і вірші і музику) як присвяту конкретній людині. Була вражена його розумом та винахідливістю, а також поділяла захоплення культурою та стилем життя кінця 19 ст.,циганами...
Людини немає у моєму житті, а романс залишився...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715968
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 08.01.2018
О доле, підожди, не поспішай.
Іду життям, як по гарячім лезі,
А ти мене несеш у піднебесся,
О доле, підожди, не поспішай.
Допоки час є, прошу я - дозволь
Думки і дух зібрати по-новому,
Себе відчути в щасті неземному.
Допоки час є, прошу я – дозволь.
Щоб світло не погасло у душі,
Примнож в мені любов, надію, віру,
Дай, доле, впитись ніжністю над міру,
Щоб світло не погасло у душі.
Дай щастя, доле, хоч один ковток,
Крізь сон уста коханого відчути,
Єдиною йому у світі бути,
Дай щастя, доле, хоч один ковток!
(22.11.2017р. переклад)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763009
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 08.01.2018
ніч - НЕ закінчення дня,
ДЕНЬ - це продовження ночі.
що, коли ти - колись я?
хто з нас кому тамаґочі?
дійсність - утілення сну,
сон - це суміжні варіанти:
вдома стрічаєм весну,
в дійсності ж - експатріанти.
хтось каже, правда одна,
інші - що правди немає.
світ - це не є площина,
все ОДНОЧАСНО буває.
що, коли ТИ - тільки сон,
витвір чиєїсь уяви?
думку проводить аксон →
ХІМІЯ робить пред'яви.
що, як субчасточки ми?
що, як Земля - просто атом?
гордо назвались Людьми,
будучи півагрегатом.
...цього насправді нема.
зараз ти вірш не читаєш.
простір навколо - пітьма.
ТИ НЕ ІСНУЄШ, ти знаєш?
8.1.17, Луцьк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729756
дата надходження 21.04.2017
дата закладки 08.01.2018
(За Сергієм Плачиндою).
О мово рідна! Ти, як море -
Глибинна, сильна, без кордонів.
На безкінечному просторі
Ти котиш хвилі лексиконів.
Красо моя! Ти мудрість часу.
Ти пам'ять тисяч літ глибока.
Ти врятувала душу нашу
В невільну пору і жорстоку.
В тобі – дівочого кохання,
Палкого серця щира пісня.
Новонароджених кричання,
Краса жіноча славнозвісна.
В тобі – душа мого народу,
Його відкритість, щирість, щедрість,
Печалі, радості й свобода,
Безсмертя, гордість, незалежність.
О арфо серця колискова!
Люблю пісень твоїх зажуру,
І мелодійність твого слова,
Й веселу гумору натуру.
О скарбе мій! Мій світ єдиний!
З тобою – сильний як ніколи.
Мій захисток, моя твердине,
Без тебе – перекотиполе.
Люблю, як в гніві ти клекочеш,
Гримиш на ворогів громами.
Люблю, як ласкаво муркочеш
Музично-ніжними словами.
Ти словом можеш просто вбити,
Або в куток глухий загнати.
Або, як сонечко, зігріти,
Як зірку до небес підняти.
Моя наснага, мудрий вчитель,
Ти повертаєш до діяння.
Я вічний раб твій і служитель,
Надія й пристань ти остання.
Ти завжди вабиш в теплі хвилі,
Я юнгою готовий стати.
Печаль проймає, що не в силі
Твій океан за вік здолати.
Життя не вистачить для того,
Бо ти є Вічність, Правда гідна,
Добро й Краса народу мого.
Будь вічно, мово моя рідна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770128
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
Ты придумал меня,
Я совсем не такая!
Ты поверил в мечту
И ошибся.Я,знаю!
Только,в сердце пожар
Очень трудно унять.
В теле пламя и жар!
Как же это понять?
Сердце просит любви,
Счастья хочется с море.
Чувством этим живи,
Ну, какое в том горе?
Если даже сейчас,
Не дам тебе я ответ,
Ты позвони через час,
Хоть,я скажу тебе - НЕТ!
Нас,женщин,трудно понять-
Меняем часто ответ.
Мы можем - ДА!,вам сказать.
На самом деле же - НЕТ!
На самом деле в душе,
Ответа точного нет,
А ты обижен уже -
Тебе не мил белый свет!
Подари мне цветы,
Свою любовь и внимание,
Станешь ближе всех ты,
Жизнь без тебя -наказание!
Звони! Пиши! Встречай!
Будь рядом и люби!
В разлуке - вспоминай!
Соскучишься - зови!
А как с любовью жить? -
Ответит жизнь за нас.
Коль,вместе дано быть -
Судьба подарит шанс.
***
Музыка* Richard Klauderman / Инструментальная музыка
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198558
дата надходження 30.06.2010
дата закладки 07.01.2018
Мамо моя, весно,
Зіронька небесна,
Ненько моя мила,
Рано... посивіла...
Чого в тебе мамо у очах журба?
Бо на серці рана,
Й синява багряна.
Дощ холодний косить,
Просинь в далеч просить...
На постій зібралась осінь золота.
Роки синку в мами,
Збігли табунами.
Вже пора наспіла.
Листям облетіла...
Пасмами синочку в косах вже зима.
Не спішіть матусю,
Я ще вам всміхнуся.
Відійдуть тумани.
Лиш не йдіте ж мамо...
У любові ніжно забринить струна.
Обніму, зігрію,
Сум в душі розвію.
Наче теплі весни,
В памяті воскресли...
Хай впаде... додолу, слізонька скупа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760240
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 07.01.2018
Січень, лютий - це : зима,
Є - мороз, тепла - нема...
З березня - весна панує,
Квітнем, травнем розквітує.
Червень, липень, серпень - літо,-
Вся земля - теплом зігріта.
Осінь: вереснем почнеться,
Жовтнем, листопадом зветься.
Грудень - зиму починає,-
З ним, останнім, - рік минає,
І - до цього, кожен звик,-
Перше січня - Новий рік!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748088
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 07.01.2018
Моя муза – печаль,
А в окне моём, желтая роза.
На её лепестках
Не роса – это слёзы мои.
Ничего мне не жаль,
Слышишь, это не жалости слёзы,
Это просто тоска
О несбывшейся вечной любви…
…..
Бог тосковал... и жизнь ложилась в ящик,
А тень вечерних грез была темна.
И вспоминал о чем-то уходящем,
Бутон - увядший - розы, у окна.
О чем-то том, чего всегда так мало.
О чем-то том, что грело жизнь теплом.
О чем-то том, что было и… не стало.
О чем-то том, что навсегда ушло.
И этим – "чемтоуходящим" – болен,
Я рассыпал слова: их тихий звук,
На этот грустный цвет желтофиоли,
На эту бледность губ своих и рук.
А где-то там, в своём прощальном вальсе,
В неизмеримой чувства высоте,
Земной любви цвет желтый осыпался,
И на ветру кружился и летел...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 05.01.2018
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 05.01.2018
[i]Ни запаха цветка, ни птичьей трели.
Ни бирюзы дождя, ни солнца злата.
Отрозове́ли и отлазоре́ли,
Отрадовались чувства без возврата.
Ни плевела, ни колошений хлебных.
Ни дьявола, ни Божия Предтечи.
Расторгли свой союз земля и небо,
И пустоты печаль легла на плечи.
Когда поникший стебель сиротливо
Колышется ноябрьскими ветрами,
Покинутость – удел осенней нивы,
И одинокость чувств – между мирами…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766458
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 05.01.2018
В воздухе, росе, траве,
В голосе осенней птицы:
Я скучаю по тебе…
Тянется разлука… длится…
Я скучаю по тебе…
Только на пол тона ниже,
И всё глуше и слепе'й,
Я почти тоскую, слышишь.
Я скучаю по тебе…
Но не как по солнцу ветка.
Я скучаю, но теперь
Срублено и беспросветно.
Неизбывная печаль
Крупной каплею ложится,
Словно мокрая печать,
На исчерканной странице.
Я скучаю по тебе…
Этих слов порыв отчаян.
Не строфу мою, рефрен,
А судьбу обозначает.
Я скучаю по тебе…
И пишу опять и снова:
[b]Я скучаю по тебе -[i][/i][/b]
В этой строчке каждым словом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754804
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 05.01.2018
[color="#751c1c"][i][b]Не верь, не бойся, не проси,
Ввысь на луну не голоси,
Когда повернута спиной
Та, что зовет себя судьбой…
Не верь, не бойся, не проси,
А лучше сам себя спаси,
Во тьме ночей от глупых снов
– Неразделенных чувств оков…
Не верь, не бойся, не проси,
Ты губы жестко прикуси,
Когда тебя терзает боль
– Дарованная жизнью роль…
Не верь, не бойся, не проси,
Обман лишь образом красив,
Его душа полна уродства.
Ты честен – это превосходство…
Не верь, не бойся, не проси,
Коль сердце в дар ты приносил
– Ясна цена потокам чувств,
Ты понял, что такое грусть…
Не бойся, не проси, не верь,
Пусть наглухо закрыта дверь,
В твои мечты и твои грезы,
Не плачь – тут не помогут слезы… [/b]
[/i]
[/color]
13.06.08
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735810
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017
В руки мне попала чистая страница.
В бисер -мелкий почерк, всю её спишу.
Полетит по миру белой она птицей,
В ней любви признанье, я им дорожу
.
ПРИПЕВ:
Не забывай меня моя любовь,
Прочти признанье на рассвете.
Любви строку пишу я вновь и вновь,
К тебе умчусь как вольный ветер.
В сладком мире сказки заживём мы вместе,
Пусть в кустах сирени соловей поёт.
Звёзды с небосвода я сорву невесте,
Нас в любви родная,ангел сбережёт.
Шагну от порога с розовым букетом,
Не скажу ни слова, так меня поймёшь.
Припадет к коленям бывший вольный ветер,
Верю я родная в плен меня возьмёшь.
Свыдоцтво авторського права-117053008802.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735704
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[color="#610a6b"][i][b]Я помню всех, кого любил,
О ком мечтал и кем был болен,
Оставшись без душевных сил
В плену восторженной неволи…
Я верю в счастье, верю в мысль,
В войну и раны от картечи.
Я верю в смерть и верю в жизнь,
Как верят мученики в вечность…
Я помню всех, кого терял,
Кого забрала смерть у жизни
И тех, кто без вести пропал.
О них пишу в стихах как в тризне…
Я верю, что когда-нибудь
Вновь повстречаю все потери,
Когда дышать устанет грудь
Я вспомню, в жизнь, захлопнув двери …
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735732
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
[color="#083c85"][i][b]Не забувай відлуння пісні,
Що соловейко дарував,
Він щось на вітах чаклував
І чари в нього – мрії чисті.
Не забувай кохання ночі,
Зірки в них свідками були…
Давно ті дні вже відгули,
Та пам’ять, то надійний зодчий.
Не забувай освідчень миті,
Вони блукають у літах,
В запаралелених світах…
А тут, немов в архів підшиті.
Не забувай… Хоча я певен,
Що в дні невдалі чи лихі,
Згадаєш чарівні гріхи,
Які повернуть давність весен.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735677
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
У світі злому і холодному,
де щастя зіткане з прощань,
чи ми пробачим одне одному
цю несподівану печаль?
Чи будем вік себе картати?
Але за віщо, Боже мій!
За те, що серце калатати
посміло в ніжності німій?!
За ті передані привіти?
За тихий погляд, що п’янить?
Нехай це сонечко посвітить.
Нехай ця туга продзвенить.
..........
Под небом мира, где лишь вьюга,
а счастье соткано с прощаний,
сумеем ли простить друг другу
свои внезапные печали?
Или казниться будем вечно?
За что нам это, Боже мой!
За то, что сердце так беспечно
стучало в нежности немой?!
За те врученные приветы?
За тихий взгляд, что так пьянит?
Пусть это солнышко посветит.
Пусть эта мука прозвенит.
....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735669
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Солнышко к закату,
Уж лето на исходе.
Все довольно просто
В жизни и природе.
Все до боли ясно,
Все до слез понятно:
За весной и лето
Уходит безвозвратно.
Жизни моей лето!
Подожди, куда ты?
Я еще желаньем
Молодым крылата.
Еще жажду счастья,
Еще страсть пылает!
Но об этом только
Мое сердце знает...
Лето улетает,
Осень на пороге.
Холода дыханье
От ее дороги.
Но пока не гаснут,
Пламенеют свечи,
Положи с любовью
Руки мне на плечи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735708
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 30.05.2017
Почує твій голос, який її душу лоскоче -
І мило всміхнеться... Її він щоразу п'янить...
Так хочеться їй зазирнути в закохані очі,
Щоб в них потонути, бодай би разочок, на мить.
І плечі зігріти в обіймах, таких обережних.
Цілунки відчути... твої... на вологих губах...
В кохання сягнути - жадане, палке і бентежне
Й забути, про все!.. Без вагання долаючи страх!..
Даруєш ти їй неймовірний політ і наснагу!..
Летіла б, мов птаха - кружляла б над світом краса!..
Кохання в душі - чи не щастя, не радість, не благо?
Це ж наче ранкова на травах зелених роса.
Це райдуга в небі і сонця ласкаве проміння.
Це щось неземне!.. Це у серці - мов дзвін, почуття!
Жіноча душа так красиво і пристрастно мріє...
А мрії, буває, приходять в реальне життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730889
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.05.2017
Не нужно слов.…Позволь молчать…
Слова обманут и соврут.
Слова,… лишь несколько минут…
А промолчу… ненужно врать,
Что я… забыл тебя когда-то,
Что не искал, что разменял
Твой поцелуй и всё, что свято.
Что от тебя я убегал.
Что струсил жажды ненасытной
Твоей любви… так непокорной.
Что предпочел отсеять ситом,
И что поверил мысли вздорной,
Что жить я буду на вулкане
Твоих неистовых страстей.
Я положил на душу камень
И был я твой… теперь ничей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735535
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Как жизнь и бизнес,
Любовь и деньги?
Плюс или минус,
Взлёт на коленях?
Расправив плечи,
Бредёшь уныло…
Так будет вечно:
Проходишь мимо
Того, что в жизни
Всего дороже,
Но даже в мыслях
Ты вновь не можешь
Понять, что важно,
А что – лишь пепел…
Ты знаешь, дважды
Не входят в реку…
Чего ты жаждешь,
О чём мечтаешь?
Солгав однажды,
Теряешь стаю,
С которой выжил
В лихие годы…
Внезапный выстрел,
Конец дороги…
28.05.17 23:33
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735468
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Така тонка була межа,
Як гостре лезо у ножа.
По той бік-кров, по цей-любов,
До мене крок зроби ти знов.
Сіріє небо в вишині
І в хмарах блискавка-зіниця.
Та вірю дні минуть сумні,
Кохання з вуст даси напиться.
Межу з тобою перейдемо,
Навік залишимось у парі.
Зорю кохання віднайдемо,
Нас поведе в любові далі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735381
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 29.05.2017
Умерла сегодня Земля -
Та, которую, раньше знал.
Схоронил сегодня тебя -
Ту, которой, я жил-дышал.
Выл, как пёс, твой законный муж.
Утирала слёзы родня…
А когда все ушли, средь луж
На колени упал
Я…
Целовал этот тёмный холм,
Лепетал бесконечный бред,
Обнимал твой последний дом,
Как тебя, когда телом грел.
Соловей не пел, а кричал.
И казнили всех без суда...
Я хотел испить из ручья,
Но там пепел был - не вода!
Я хотел о тебе писать,
Но ломались строчки, как жизнь...
Ливнем падали небеса,
Капли ранили, как ножи.
Помнишь, как уверял, что ты -
Наилучшее из чудес
Я, чьи волосы так седы,
А по рёбрам гуляет бес?
Помнишь, как у нас началось?
Как ручей вдруг стал - водопад?
Как смешалось всё, переплелось -
И живая вода, и яд,
И запретных касаний мёд,
И горячих лобзаний плен?
Как шептала ты: «Не живёт
Тот, кто так любить не умел».
Помнишь, как мы ели халву,
Раскрошив её на постель,
Как из пятки моей иглу
Доставала почти весь день?
Как царапила спину мне
От того, что так ХОРОШО-О-О!
Как однажды над нами снег
Прямо в комнате взял да пошёл…
А теперь надо мной - дождь.
А под этим холмом - ты…
Я приду к тебе,
Подождёшь?
Мне недолго осталось быть.
9 июня, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504180
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 11.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.05.2017
я ревную тебя. к перемерзшим ночным проводам
к опадающим листьям в пустынном заброшенном сквере
я ревную тебя к взмаху черного птицы крыла
что стирает в пространстве нелепое злое неверье
я ревную к вокзалам, к чужим и своим городам
к засыпающим окнам в озябшем простуженном доме
я тебя.... тебе... больше уже не отдам
на запястье теплом напишу, чтобы ты меня помнил
даже там, где воспоминаниям повода нет
я оставлю тебе только нежный безумный рассвет
наш.
на краешке выгнутых крыш
удержи мои сны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703458
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 11.05.2017
Спокойной ночи, прошепчу, погасли свечи,
День догорает за окном, а ночь - не вечер,
Она, шальная, ослепит и сон прогонит,
Закутав холодом в своём пустом вагоне...
Где только шорохи в миру, а свет не виден,
Красиво было в том пиру, зачем обидел...
И снова тихо отболел уютный вечер,
А ты сказал, что под Луной ничто не вечно...
И счастье молча улетело синей птицей,
А дни обычные за мною - вереницей...
И нет свечей, они давным-давно сгорели -
Безумный мир, холодный воск, года-качели...
Где никогда... Нет, никогда уже не буду,
Поглощена я суетой обычных будней...
Поговорить бы, но... до боли, одиноко,
Смывает время мои годы так жестоко...
Ночной мираж... А где-то новые метели
Ведут мелодию, что с нами не допели...
И не зажечь, увы, расплавленные свечи,
Рыдает ночь всё потому, что ночь - не вечер...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 11.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
Мы могли бы вконтакте чатиться, по субботам в футбол играть,
Или в баре сидеть по пятницам (с лучшим другом напиться рад!),
О налогах болтать и девушках, софтом хвастаться без обид…
Но не вышло… Прости, соседушка… Я обязан тебя убить.
Потому что кому-то надобно больше тортов и леденцов.
А другой – на любую пагубу, лишь бы зелень росла, готов.
Кто-то мало играл в солдатики, кто-то – новый Наполеон:
Показалось ему, прагматику, – мир слегка перенаселён.
Разделили его границами и диктуют закон извне.
Год назад не могли присниться нам даже в самом кошмарном сне
Пепелища, тела на улицах, слёзы, беженцы и резня…
Сантименты – оставим курицам! Ты обязан убить меня!
Потому что на нас сливаются тонны мерзкой, гнилой «лапши».
Уши вянут, мозги взрываются: ты фашист или я фашист?
Сет расписан, враги назначены – идеологи правят бал.
Кровью мирных с лихвой оплачена чья-то сытенькая судьба.
Мясо пушечное, пехота мы – в общей яме найдём покой,
Иль вернёмся домой «двухсотыми», или просто с одной ногой
И купюрой в зубах измятою… И кому мы с тобой нужны,
Кроме старой несчастной матери и седой молодой жены?
«Озабоченность» важных лидеров вызывает дурацкий смех.
Их собрать бы в теплушке литерной, да под «грады» на сутки, всех!
Наши деды под танки прыгали, за победу одной страны.
Почему ради чьей-то прибыли мы друг в друга стрелять должны?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563677
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 10.05.2017
Я обрекаю тебя на забвение.
Холодом колким куражит весна.
Даже земля свое платьице белое
на разноцветье не хочет менять.
Зимы остались на душах промерзлые.
Небо не кутает - холоден взгляд.
Снег на ладоши, как память, непрошенно -
не отпускает и тянет назад
в прошлое
в богом забытое прошлое....
День окатил леденящей водой....
Помнишь хоть каплю былого... , хороший мой?
...................................................
.............................................
...................................
я не иду за тобой....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732770
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
[b][i][color="#d500ff"]
Небо синее,
Поле снежное
Ветки в инее,
Утро нежное...
На окне мороз,
Рисовал любя...
Будто виртуоз
Розу для тебя.
Подойди к окну
Моя крошечка...
На тебя взгляну,
Хоть немножечко...
Несравнимая,
Ненаглядная
Мне любимая,
Сладость мятная...
28 01 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714917
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 10.05.2017
Так любить не каждому под силу.
Так бывает в жизни лишь однажды.
Свя`тый Боже, как они любили! -
Две души, измученные жаждой
Теплоты. Им жизнь была отравой.
Между ними – пропасти и дали.
Как они любили, Боже правый!
Как они отчаянно страдали…
Оттого, что вместе, но не рядом.
Оттого, что рядом, но не вместе.
Как они друг другу были рады!
Каждой встрече, каждой доброй вести…
Согреваясь нежными словами,
О счастливом будущем мечтали…
А потом – разрушили всё сами:
Почему-то верить перестали…
Боже правый, сколько было боли!
Ни одною мерой не измерить…
Так же страшно в тягостной неволе
Умирают раненые звери.
Хэппи-энда нет у этой были:
Два разбитых сердца, кровь и вьюга…
Святый Боже, как они любили!
Но совсем не верили друг другу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400339
дата надходження 12.02.2013
дата закладки 10.05.2017
В баре темно и шумно. Льётся рекою пиво.
Барышни в мини-юбках ищут глазами цель.
Бармен протрёт бокалы, шейкер встряхнёт игриво,
Водки плеснёт с улыбкой грустною на лице,
Молча тебе придвинет. Знаешь, ему привычно
Слушать о «бабах-стервах» и «мужиках-козлах».
Те, кто к нему приходит, вряд ли живут отлично:
Если ты пьёшь у стойки – плохи твои дела.
Воешь от дикой боли? Умер любимый кто-то?
Бросили? Не с кем выпить? Он угадает враз!
Бармен – почти священник. Это его работа –
Водкой лечить твой разум, душу – бальзамом фраз.
Как же его достали исповеди у стойки!
…Утром придёт в квартиру – эхо и пустота...
И, от хандры спасаясь, выпьет сто грамм – и в койку.
Бармен – почти священник. Думаешь, просто так?
_________________
написано по заказу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538656
дата надходження 22.11.2014
дата закладки 10.05.2017
Хочется в сети твои попасться...
Дрожь унимая, шептать: «Колдунья!..»
Гладить и нежно сжимать запястья,
Пряди тревожить, игриво дуя.
Быстрыми взмахами тонкой кисти
Тайные руны чертить на коже,
Вдохи делить на двоих, искриться
Дерзкой улыбкой, на луч похожей.
Выхватить, вырвать тебя у мира!
В пыль растереть наносивших раны!
Прихотям всем потакая смирно,
Быть амулетом твоим охранным.
Словно богиню, тебя лелеять,
Каждую ночь узнавая снова.
Днями – бродить по глухим аллеям,
Боль откровений врачуя словом.
Петь о взаимности каждой строчкой!
Только сценарий судьбой зачёркнут:
Зрительный зал – мой удел бессрочный,
Пытка мечтами – насмешка чёрта.
Кружится дней заводная сальса.
Помни, колдунья, – они бесценны.
...Я за возможность тебя касаться
Отдал бы дар проходить сквозь стены.
Силой, бессмертием, прытью зверя
Я поменялся бы с первым встречным!
Знаешь... когда-то и сам не верил:
Призраки – любят.
И любят вечно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727525
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 10.05.2017
Кучерява заметіль
В пишній кожушанці
Шаленіла цілу ніч
З вітром в дикім танці.
Ніби сизі паруси,
Розкидала поли.
Обіймала сонний ліс
І село, і поле.
Біле диво з пелени
Брала жмені повні
І жбурляла навкруги
Цю холодну вовну.
А стомившись на зорі,
Відпочить присіла.
Тільки й сліду, що лежить
Кожушина біла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732726
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Вишивала мати для донечки сорочки,
І рівненько клала ниточки в рядочки.
Придане для доні ніжно готувала,
Бо свою дитину заміж віддавала.
А на вишиванках волошки сині-сині,
А на вишиванках китиці калини,
А на вишиванках квіти чарівні
Вишивала мати придане донці.
На весілля мати донечку збирала
Вишиту сорочку гарну одягала
І свою домівку, щоб не забувала
Донечці рідненькій мати наказала.
А на вишиванках волошки сині-сині,
А на вишиванках китиці калини,
А на вишиванках квіти чарівні
Вишивала мати придане донці.
На голівку клала весільний віночок,
І бажала донці мати синів й дочок.
А ці вишиванки хай оберігають,
Мамину любов ніжну вони мають!
А на вишиванках волошки сині-сині,
А на вишиванках китиці калини,
А на вишиванках квіти чарівні
Вишивала мати придане донці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732710
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
КРАЮ МІЙ!
Пісня ( муз. Заслуженого діяча мистецтв України Богдана Косопуда, слова Наталії Калиновської)
Барвистим словом рідний край прикрашу!
Хай доля його сяє, мов зоря!
У пісні славмо Україну нашу,
Величну Батьківщину Кобзаря!
Приспів:
Рідний мій краю із маю-розмаю,
У косах горять синьо-жовті стрічки…
Я кращого в світі від тебе не знаю,
Моя Україно! Ти нам на віки!
Я кращого в світі від тебе не знаю,
Моя Україно! Ти нам навіки!
Над килимами, де м'які мурави,
Спішить додому журавлиний клин…
Довкола - жита весняні заграви,
Щемливий колосковий передзвін…
Приспів:
Рідний мій краю із маю-розмаю,
У косах горять синьо-жовті стрічки…
Я кращого в світі від тебе не знаю,
Моя Україно! Ти нам на віки!
Мій рідний край так барвами іскриться,
Зірниць узори сріблять небеса…
Яка у нім енергія яриться!
Яка у нім зачаєна краса!
Приспів:
Рідний мій краю із маю-розмаю,
У косах горять синьо-жовті стрічки…
Я кращого в світі від тебе не знаю,
Моя Україно! Ти нам на віки!
24. 04. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732639
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 10.05.2017
Вечер сумраком ночку продвинул,
Засыпает уставшая рать…
Так давно отчий край я покинул…
Ах,как хочется там побывать!
И, как в детстве, с семьёй, прогуляться
Вдоль разлива волынской реки,
Когда воды просторно несутся
По низовью, по царству ольхи.
Где вербА приубралась – цветёт,
Распушив свои ветви на сев;
Влагу медленно, тихо сосёт
Из земли, что озябла совсем.
Мне бы завтра, с зарёю, проснуться
Среди лесу,где Мавки живут,
Чтобы свежего соку напиться
Из берёзок, что рядом растут.
Не гони меня смерть роковая,
Не копай мне могил в чужине.
Хоть пешком до родимого края,
Хоть верхом - на крылатом коне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670076
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 10.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2017
Ти півкроку ступив по житті – ще не крок.
Пів бокала вина – половина.
Кожен день при житті – це життєвий урок,
В кожній відстані є середина...
Півхлібини в житті, ще не є буханець,
Півдня сонце – це хмарність мінлива.
Ти скоротиш свій шлях, як ідеш навпростець,
Як пів щастя, то доля зрадлива.
В кожній нитці, так само, як в кожнім житті,
Є початок життя, значить буде кінець…
Коли радість в житті – тоді дні золоті,
Коли сум, то по спині біжить вітерець.
Різне буде в житті, але все ж - це життя
І немає в житті половини.
Воно поле зернисте, багаті жита
І життя, наче доля – єдині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732697
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 10.05.2017
В солнечном мире ещё не убитых надежд,
Там, где у моря пески обжигают колени,
В сердце опять зазияла (ещё одна) брешь...
Вновь, беззащитное, стало кому-то - мишенью.
Сердцу - мятежно... Не чаяло вновь ощутить
Бурю эмоций - знакомых той ноющей болью...
Стук - учащённый, как волн набегающих прыть...
Боль разгулялась по клеткам, радея приволью...
Как же сладка эта боль, вдохновенна, жива,
Рвущая разум на мелкие - мелкие части!
...Может быть это последний ей послан вираж -
Яркого, будто бы солнце, желанного счастья...
Нет, ей не нужно покоя и грубых заплат!
Хуже - когда пустота накрывает собою!..
Как же прекрасны порой и рассвет, и закат,
Если душа переполнена страстью, любовью...
...В солнечном мире ещё не убитых надежд,
Там, где у моря пески обжигают колени
Сердце, опять ощутив этот странный мятеж,
Снова готовое бросить свой вызов вселенной...
Жить - этим чувством, его ощущая внутри!..
Жить, наполняя своё бытие этим светом!..
Пусть никогда - никогда эта боль не сгорит,
Даже когда не наполнится болью ответной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732610
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Зорі з небес у долоні твої,
Всесвіт під ноги. Ти хочеш?
Чуєш, притихли в саду солов’ї?
Вітер волосся лоскоче.
Сонце сховалось за хмару сумну,
Дощик рясний накрапає.
Хочеш любов принесу неземну?
Хочеш, чи знову не знаєш?
Ніжне безсоння в очах, до зорі,
Зустрічі аж до світанку.
Бачиш, знов сонце сіяє вгорі –
Вилився дощ до останку.
Хочеш тобі подарую весь світ?
Хочеш весну кожну днину?
Хочеш рясний неземний дивоквіт
Буде цвісти безупинно?
Серце своє не ховаю, тримай!
Душу я теж не ховаю!
Хочеш у грудях весняний розмай?
Хочеш пісень заспіваю?
Ніжні цілунки, гарячі вуста,
Мрії, мов птах, сизокрилий?
Квітка багряна в душі проросла...
Хочеш – зірви її, милий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732541
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017
В твій полон...Я хочу в твій полон
Хоч на мить, хоча би на хвилину!
Хоч у сні! А краще б – це не сон!
Кожним словом я до тебе лину,
Кожним звуком, подихом своїм,
В кожній думці є твоє коріння -
Прокидаюсь з іменем твоїм,
Засинаю з мріями. Спасіння
Я шукаю в віршах і піснях,
У осінніх днях, і днях весняних.
Я, мов птах, самотній дикий птах,
Що сховавсь від холодів Різдвяних.
Твоїх рук... Торкнутись твоїх рук
Хоч на мить, хоча би на хвилину!
Світ розлук, жорстокий світ розлук,
І немає часу тому сплину.
Я люблю. Ти чуєш, я люблю!!!
Ні, не чуєш, це моя омана...
Та молю, Всевишнього молю,
Щоб колись сказав: «Моя кохана».
Тільки ти. Послухай, тільки ти!
Хоч на мить торкнутись губ вустами...
Ти у сни свої мене впусти,
Розчини цю відстань між містами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732385
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
«Смерть мандрувала багато, багато
Всіма дрогами,
Вже без гніву і не суворо
Оглядала усіх:
Вона була п’яна...»
(Еміль Верхарн)
Пані, не пийте – це забагато,
Пані, цей шинок можна минути
І сюди не зайти.
Пані, Вас надто всі добре знають,
Тут – у Дубліні, там у Слайго,
Вибачаюсь, у Слігех, але то все одно.
Пані не пийте, коли нетверезі –
То вже занадто – впадете у бруд,
Плаття біленьке стане плямистим,
Ой, як не гарно буде тоді.
Пані, не пийте, це Вам не личить
Потін і пиво – це ж просто блуд.
Пані, ми звикли до Ваших візитів
У кожну халупу і замки князів,
Пані не треба шаленим віскі
Туманити розум! А їй не втямки...
У нас в Ірландії люблять вмирати,
Люблять і жити – інколи й так,
Пані не треба, так безтурботно,
Так недоречно дивитись на нас,
Ви ж за роботою, Ви ж на службі
В Кромвеля, Вільяма чи може в Генріха
Того, що восьмого, тільки не в нас!
Краще до справи, на нашому острові
Раді-радісінькі геть всі без винятку бачити Вас!
Пані не слухає, келих за келихом
Перехиляє та все у нутро,
Косу закинула, мугикає пісеньку – їй все одно!
Донхади й Патріки, Гормлейт і Грейнн –
Плачуть і журяться,
що ж таке робиться –
Пані бліда
віскі упилася, просто біда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731308
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Ти чекай, скоро дощ мине,
Розійдуться усі тумани.
Вітер смуток кудись віднесе,
Хоч зростає ця прірва між нами.
Так хотілось піти в ночі,
Назавжди заблукати в тумані.
Та горів той вогонь свічі,
В небі, тисячами зірками.
Я хотіла спалити мости,
Щоб ніколи назад не вернутись.
Я не мала в житті мети,
Як хотілось про все забутись.
Я блукала у цих думках,
І хотіла до купи зліпити.
Та в ночі як поранений птах,
Я крилом не могла взмахнути.
Я чекала сонця з-за хмар,
Щоби душу на мить зігріти.
Та усе огорнув туман,
І надію прийшлось забути.
Знаю, скоро усе мине,
Але лишить глибокі шрами.
Моє серце давно німе,
І блукає чужими світами.
Я спинила давно свій час,
І дороги усі забуто.
Я згадаю усе не раз,
Але душу у клітку закуто.
Мабуть я як холодний дощ,
Буду падати в низ із неба.
Я як сотні колючих роз,
Розцвітатиму знов для тебе....
НАДІЯ КИШЕНЯ 8.05.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732467
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
«Коли Зневіра дух беззбройний мій
Для Розпачу, свого хмурного сина,
Що хмарою звисає, на забій
Безжально віддає...»
(Джон Кітс)
Колись дуже давно – в молодості, ще задовго до трагічних подій в Ольстері 1972 року, я на дозвіллі читав Фрідріха Ніцше під шум осіннього моря, в селищі, де ніхто не носить годинники. І прочитавши фразу: «Те, що нас не вбиває робить нас сильнішими», я подумав, що вусатий Фрідріх не зовсім правий – страх не вбиває нас, але не робить нас сильнішими. Страх паралізує нас, нашу волю. І подолати його не просто. А зневіру подолати ще важче. Отака то фільозофія, шляк би то трафив. І тоді, долаючи свою зневіру у майбутнє Ірландії я написав таке:
Зневіри час – у чаші Сонця прах,
В серцях людей – стара примара – страх
Новим апостолом блукає пілігрим –
Старий поет: у торбі замість рим
Черствий кавалок істини. Кудись
Так хочеться безхатьку вознестись:
Хоча б туди – у Небо, де юрма –
Отара грішників товклася задарма.
А може й десь насправді серед слів
Філософ давніх істин не горів, а тлів?
Зневіри час, і пофарбовано трамвай.
Грай, пісеньку свою, клошаре, грай!
Поет осінніх рим де жовта кушпела
Шукає прихисток – не має він житла.
Бруківку замітає не двірник, а пан Ніхто,
В такому ж сірому подертому пальто,
Яке носив старий негідник Страх,
Ховаючись отут – у цих старих дворах.
А люди бавляться – у гру стару Життя
А все минає... Йде без вороття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721309
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 09.05.2017
«Чи розлюбив ти жах, нудьгу їх,
Мандрівниче,
Сумний, задуманий,
На вогняних вокзалах, що оточили Всесвіт?»
(Еміль Верхарн)
Мій візит до замку Раха наприкінці листопада 1982 року давно перетворився на легенду. Він обріс такими вигадками і міфами, що мені самому (теж у певній мірі вигаднику і міфотворцю) самому стає незручно, коли я читаю в якомусь черговому збірнику, що випускає Товариство дослідження паранормальних явищ Ірландії черговий опус про себе і той, тепер вже давній вояж землями графства Кілкенні. Зазначу одразу, що замок Раха я відвідав не в пошуках чогось таємничого і потойбічного, як це пише у своїй статті «Огляд досліджень привидів норманських замків графства Кілкенні» Даніель МакАлістер, а просто з бажання побачити замок де жила родина Свіфт – та сама родина до якої належав Джонатан Свіфт. Крім того мені кортіло побачити замок де жила родина Райт, яка дала світові Вільяма Болла Райта. Такого знавця і майстра генеалогії не було і більше не буде. А ще мені кортіло побачити стіни, де творив Годвін Мід Пратт Свіфт – винахідник першого в світі літака, якого він запустив за допомогою катапульти з даху замку у 1857 році. Щоправда, він чомусь посадив за кермо своєї «повітряної колісниці» дворецького, а не власну персону, і літак пролетів небагато – пішов в піке і грохнувся на землю. Дворецький (ім’я якого загубилося у нетрях історії) поламав руки і ноги, але вижив, а це не аби що. Саме з такими думками я і вирушив до замку Раха, що мовою сасенех зветься Фоулксрат. Але я звик замки нашого смарагдового острова називати ірландською.
До замку мене підкинув на машині Крістофер Боул, адвокат, що потім зайнявся нерухомістю. У нього були свої справи в Кілкенні, і як старий добрий знайомий, він погодився зробити невеликий гак і завести мене до замку. Так що, оті всі повідомлення, начебто я їхав туди на бричці, що була запряжена мулом, а кучером був сліпий на одне око старий моряк – суцільна вигадка. Не знаю, чому про це написав Олівер Кросбі в статті «Таємниці родини Де Френ» (часопис «The Journal of Irish Research Society study of ghosts», 1985, V. 52, N 3, P. 145 – 167). Не знаю, хто йому це наплів і для чого. Я вимагав офіційного спростування і не раз, але схоже редакція часопису більше шанує своїх сумнівних дописувачів, аніж істину. Більш-менш правдиву замітку про мій візит до замку Раха опублікувала газета «Айріш таймс» («The Irish times») у випуску від 30 червня 1986 року. Замітка називалась «У замках живуть не тільки люди». Написав її який анонім під псевдонімом R. T. Хто це, і чому він сховався під псевдонім – мені так і не вдалося встановити. Редактор газети – тоді це був Леонард Сміт – відповів мені, що замітку йому прислали поштою, на конверті не було зворотної адреси, але він вирішив її чомусь опублікувати. І то в тій статті неправильно викладена послідовність подій і чомусь зазначено, що після відвідування замку я довго лікувався від депресії в доктора Фергала Хейса, що мене вкрай обурило – депресії в мене ніколи не було, а доктор Фергал Хейс не психіатр, а ентомолог. До того ж тоді я ще не мав честі буди з ним знайомим. Я не буду перераховувати всі вигадки і плітки, які в свій час так смакувала преса, що так полюбляє різні псевдосенсації. Це зайняло би цілу книгу. Та і для чого це переказувати? Краще розповім, як воно було насправді.
Отже, наприкінці листопада 1982 року я їхав на задньому сидінні машини «Форд Консул» 1975 року випуску і думав про давні родини лицарів Де Френ та Перселл. Ці нормани, що осіли на завойованих ірландських землях, збудували гордий замок Раха в 1349 році, коли по всій Європі лютувала одна з найстрашніших в історії епідемій чуми, лицарі, що воювали у війську короля Англії Едварда ІІІ, брали участь у Столітній війні, щербили свої мечі у битві під Кресі та захопили Кале. Лицарі, що були завойовника та поневолювачами селян з ірландських кланів, потім стали більшими ірландцями ніж самі ірландці і були серед тих, хто підняли повстання за незалежність Ірландії в 1641 році і підняли над своїм замком прапор Ірландської конфедерації – зелений з арфою короля Дагди. І потім, коли військо Олівера Кромвеля втопило Ірландію в крові, втратили все – і замок, і землі, і дехто – саме життя, але селяни продовжували себе називати себе «селянами Перселлів», певно, за звичкою, як людина в давній Ірландії належала в першу чергу до якогось клану, і це було назавжди…
Їхали ми через місто Кілкенні (ірландською Кілл Хонніх), там трохи затримались – Крістофер мав в Кілкенні термінові справи. Заодно ми зазирнули в паб і перехилили по кварті чудового пива «Гіннесс Драут» та ще кращого елю «Беміш Айріш Стаут». Хоч кріс і був за кермом, але пиво та ель не зашкодили – ні йому, ні автомобілю. Місто Кілкенні викликає в мене, нажаль, переважно неприємні асоціації. Саме в Кілкенні засідав «парламент» тої частини Ірландії, яка була під контролем короля Англії. І саме тут був прийнятий в 1367 році горезвісний «Статут Кілкенні», згідно якого заборонялося розмовляти ірландською мовою, носити ірландські імена і прізвища, слухати ірландських бардів, казкарів та музик, дотримуватись ірландських звичаїв, носити ірландський одяг. Багато замків і міст графства Кілкенні мають сумну історію нескінченних трагедій.
До замку Раха Крістофер довіз мене аж ввечері. Листопад того року був понурий і мокрий, сонце сідало рано. Крістофер попрощався зі мною і сказав, що мусить вертатися в місто Кілкенні – там у нього забагато справ. На той час замок Раха був уже давно проданий і перероблений в готель. У замку жив на посаді чи то каштеляна, чи то управляючого готелем мій старий знайомий художник Джек МакКен. Справжнє ім’я його було Ернест МакКен. Ми з нам познайомились на виставці сучасного мистецтва в Дубліні в 1977 році. Він малював пейзажі та портрети маслом – технікою в той час вельми зневаженою. Картини мені його страшенно подобались. В них було щось глибоко ірландське та ностальгічне. Мені здається, він погодився працювати управляючим готелю не з фінансових міркувань, а з бажання усамітнитись і серед тиші ірландської глушини малювати свої картини. Він більше 50 років прожив в цьому замку і покинув його тільки в 2009 році.
Я підійшов до воріт замку коли з неба лила нудна і неприємна мжичка, сутеніло, стелився туман. Перед тим як смикнути дзвоник, я поглянув вгору – у вікні замку я побачив бліде жіночі обличчя. Жінка з якимось глибоким сумом подивилась на мене, смикнула рукою гардину і зникла в глибині кімнати. Двері відчинились – на порозі стояв Ернест: «Шон! Друзяко! Заходь! Ти не уявляєш, як я радий тебе бачити!» Я скинув мокрий плащ і крислатого капелюха. «Заходь, заходь! У мене є віскі «Мідлетон», розтоплений камін, я насмажив баранини, посидимо як в старі добрі часи!» Ми сиділи біля каміну і говорили. Про живопис та старовинні замки, про поезію Єйтса та Данте. Потім Ернест показував свої нові картини... Розмова зайшла про його життя. Він сказав, що задоволений самотністю, є можливість малювати і читати, справи в готелі йдуть гірше нікуди: туристів зараз немає, готель порожній і я буду першим гостем за останні два місяці. Я запитав:
- А хто ця жінка з таким блідим обличчям? Покоївка? Прибиральниця? Кухарка? Я бачив як вона визирала в вікно...
- Ти що, Шоне! Я живу в замку один. Я тут і директор, і прибиральник, і сторож, і кухар, і бухгалтер... У замку крім мене давно нікого немає!
- Але я бачив!
- Ти серйозно, Шоне? – він подивився на мене якимось дивним поглядом. – Ти справді бачив обличчя жінки у вікні замку? Давно не було в нас цієї гості... Це Бліда Жінка. У цьому замку люди багато разів бачили у вікні це обличчя. Так триває вже не одне століття... Це дочка лорда Перселла. Колись давно, у 1454 році лорд довідався про роман дочки з одним ірландцем і дуже негативно поставився до цього, розгнівався на дочку та її коханця. Він зачинив дочку в башті замку і заморив її голодом. З того часу привид цієї жінки інколи визирає з вікна замку і сумно дивиться на гостей...
- Сумна історія...
- Шоне, скажи мені правду: ти навмисно приїхав до замку саме сьогодні, 28 листопада?
- Ні, ця поїздка була спонтанним рішенням. Просто я занудьгував, хотілося побачити твої нові картини, дізнатися, як взагалі малюється відлюднику...
- Якщо це справді так, то це ще більш дивно... Бо ця ніч в замку не зовсім звичайна... Щороку саме в цю ніч тут відбуваються досить дивні події і я, якщо чесно, щороку зі страхом очікую наближення цієї ночі і навіть радий, що замок порожній і відвідувачів готелю немає... Добре, Шоне, можеш вибирати собі будь-яку кімнату, яка тобі сподобається, якщо щось – клич мене – я буду спати внизу. Хоча я навряд чи допоможу, якщо почне відбуватись щось справді моторошне...
Я не дуже то зважив на його слова, піднявся кам’яними гвинтовими сходами на третій поверх і зайняв порожню кімнату з аскетичними меблями та стінами з дикого каменю – без штукатурки та побілки. Я втомився і швидко заснув на старезному дерев’яному ліжку. Прокинувся я несподівано, опівночі без будь-яких причин. У замку було темно і тихо. Знадвору теж не доносилось ніяких звуків і жодного промінчика світла. Раптом я почув в кімнаті важкі кроки. Хтось розмірено ступав по кам’яній підлозі – таке було відчуття, що людина несла на собі якусь важку ношу. Світло чомусь не запалювалось, я присвітив ліхтариком. У кімнаті було порожньо, але важкі кроки наближались, вони лунали поруч біля мене. Таке було відчуття, що хтось пройшов біля мене – великий і важкий. І невидимий. Я виставив руки вперед, але вони ловили тільки порожнечу. Потім все стихло. Спати я вже не лягав, навмисно лишився очікувати і сторожувати і запалив свічку. Пройшло біля години. Я вже почав нудьгувати, коли раптом важкі кроки пролунали знову. І тут раптом в порожнечі кімнати з’явився воїн в латах, шоломі та з алебардою на плечі. Він крокував, як крокують солдати на варті – міряв кроками простір і час, пройшов мимо мене (я буквально заціпенів і не міг поворухнути ні руко, ні ногою). Потім пішов до гвинтових сходів. Я крикнув йому: «Солдате!» Він навіть не озирнувся. Я спробував наздогнати його і покласти руку на плече. Але він розтанув в повітрі – рука моя відчула тільки порожнечу. Заснути я вже не міг. Решту ночі я блукав замком - кімнатами на різних поверхах. Зайшов в чергову порожню кімнату і сів на ліжку. Свічку поставив на стіл. Раптом двері з грюкотом зачинились. Потім після короткої паузи тиші в кімнаті почувся жіночій сміх. Я вже очікував, що зараз щось буде відбуватися. І не помилився. Раптом прямо з повітря кімнати виникла жінка в яскравому платті – з червоним, жовтим, зеленим та помаранчевим візерунком. Такі плаття носили в Ірландії в XIV столітті. Вона кружляла в танці по кімнаті і сміялася. І кімната заповнювалась сильним запахом бузку та польових квітів. Я покликав її: «Леді! Ви завжди такі веселі чи тільки мені хочете показати цей прекрасний танець?» Але чарівна леді раптом зникла. Хоча запах бузку і польових квітів продовжував стояти і густіти в кімнаті, і його було чути до самого світанку.
Вранці я спустився в хол – там на мене вже чекав Ернест з кавою – міцною і запашною. Біля розтопленого каміна. Він запитально подивився на мене. Я розповів йому про все, що пережив минулої ночі. Він якось полегшено зітхнув і сказав:
- Щодо привида солдата, то справді, він з’являється щороку у цьому замку в ніч на 29 листопада. Колись, у 1390 році тут в замку Раха був міцний гарнізон англійських військ. Тоді йшли нескінченні війни. Ірландські клани тіснили англійських колоністів, крок за кроком відвойовували свої землі, здобували та руйнували замки англо-норманських феодалів. Трапився в цьому замку такий випадок. Один солдат заснув на варті. За це його покарали – скинули з башти вниз і він розбився на смерть. З того часу він кожного року в цю ніч в повному озброєнні крокує замком, охороняє його, щоб спокутувати свою провину. А щодо жінки в яскравому одязі, яка залишає за собою аромат бузку – я не знаю. Я нічого не знаю. І тутешні жителі теж. Але її часто бачили в замку... Особливо осінніми вечорами... А іноді просто несподівано замок наповнювався запахом бузку і лунав сміх...
Я ще пару днів погостював в замку Раха, а потім повернувся в Дублін. Але ніколи не міг забуту ту жінки в яскравому платті. І той аромат бузку приходив до мене часто... Колись згадуючи ті події я написав таке:
Серед стін, старіших за саму Смерть
Бузку аромат серед осені – ірландської,
Мокрої, злої, просякнутої туманами безнадії.
Леді в яскравому платті!
У цьому світі бракує кольору,
Бракує світла і радості.
Серед стін, що знали тільки війну й жорстокість
Станцюйте мені танок радості, дайте забути
(Хоча б на мить)
Життя моє сумне,
Мій шлях, всипаний каменюками,
Мої дні отруєні зрадами,
Мої хвилини, пробиті кулями,
Мою молодість втрачену марно,
Розстріляну на вулицях Белфаста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726667
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 09.05.2017
[color="#2e1212"][i][b]Каково же быть солдатом?!
В бой идти с конкретным матом,
Озверев, запрятав жалость,
Ощущая смерти шалость.
Каково же быть солдатом?!
Пуле быть почти что братом
И найти в бою призванье,
Коль приказ и есть заданье.
Каково же быть солдатом?!
И под выстрела набатом
Закрывать глаза погибшим,
Понимая, что не дышат.
Каково же быть солдатом?!
И гореть в огне утраты,
За убитых клясться местью,
За ребят, что грузом «двести»,
Им не стать уже отцами,
Не играть с детьми-мальцами…
Гроб из цинка им награда
И могил соседство рядом…[/color]
[color="#470909"]Жизнь и смерть в судьбе солдата…[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732399
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Я зруйнують цей світ, не залишу у ньому нічого.
Я усе спопелю, і розвію той попіл із вітром.
Не залишиться більше ні сліду тут мого,
Я зруйную все тихо, і так для усіх непомітно.
Я пройдусь наче буря, не жалітиму більше нікого,
Підпалю цілий світ, хай згорає усе до тла.
Вже давно треба було порвати це кляте коло!
Вже давно поселалась у душі наші зима.
Я зруйную цей світ, хоч так довго його будувала,
Я розстелю туман, щоб назавжди блукати у нім.
Я зруйную усе, і той час, що так довго чекала,
Я залишу холодні руїни у серці своїм.
Я не стану чекати, бо більше не буде світанку,
Лише чорний туман, що у серці сліди залишив.
Я зруйную усе, не чекатиму нового ранку,
Бо ти двері у душу відкриті колись залишив...
Я зруйную себе, до останнього серця удару,
До останнього подиху, буду свій світ руйнувати.
Я не можу вже більше цього терпіти,
Все що взяла колись, тепер маю сповна віддати...
Я зруйную цей світ, і залишусь в його руїнах.
Я його спопелю, й стану попелом темної ночі.
Я зруйную себе, і дороги назад не буде,
Я сховаю від всіх назавжди свої стомлені очі...
НАДІЯ КИШЕНЯ 2.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731478
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Розірви на шматки, стане легше,
Бо без тебе я й так половина.
Обіцяв не залишиш, мій верше,
Що допоки є сонце і днина.
Обіцяв, що смарагдами ночі,
Не стьмянієш в обіймах чужої.
І кохані у рідності очі,
Не пролиють сльозини сумної.
А тепер лиш пустоти і туга,
Оселились в мені, чи назавжди?
Не витримує сонце наруги,
Темнотою суцільною ставши...
Розірви на шматки, стане легше,
Ніжним вітром для тебе завію...
Обіцяв, не покинеш, мій верше.
Я без тебе цвісти не зумію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731372
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Косі дощі змивали смутки -
Баласт зими весноводою,
Додолу впали болю згустки -
Я стала справжньою собою.
Так підставляла голу душу
Під кришталеві їх струмки,
Дощі руками, наче з плюшу,
Ласкаво гладили думки.
Всю повноту свого єства
Я віддала задарма водам,
Усе - дощам, крім божества.
Здалася мокрим епізодам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728362
дата надходження 11.04.2017
дата закладки 08.05.2017
Нічого не хочу, взагалі про хотіння не дбаю.
Свій життєвий відбиток лишити б під склом на стіні.
Живу в Україні і разом із народом вмираю,
Бо простіше отак, ніж одному в жорстокій війні.
І тихенько спочити без крику, без сліз і без болю.
Переглянути все, що у рамці висить на стіні.
І піти вдалину, залишивши у полі тополю,
Чи поплисти за обрій, на зробленім новім човні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732226
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
С тобой была не я,а лишь попутный ветер,
Он помогал проплыть по морю кораблю,
Тихонький танец волн ты вовсе не заметил
И я умчала вдаль,к тому ,кого люблю.
Умчала я туда,где равенство,свобода,
Где солнце нежит так,что хочется запеть,
Где так спокойно жить в любое время года
И где не страшно плыть и высоко лететь.
Тогда я поняла,что мне не быть попутной,
Не быть звездой на миг,на вечер или час,
Я не умею быть чужой себе,распутной,
И без тебя могу и завтра, и сейчас.
Ты не оставил след в моей душе безбрежной,
Ты не согрел ее и даже не раскрыл,
А я была такой: то трепетной,то нежной,
Но не любила,нет,а ты меня любил.
14.11.2016 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700498
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 08.05.2017
***Ритм вальсу.***
Снігом сипле цей день
Ніби сріблом дзвінких монет,
І ім"я те, з яким мене
Так об"єднує доля,
Теплим святом прийде.
Я сьогодні, немов студент,
Зустрічаю Тетянин день
В цьому дружньому колі.
ПРИСПІВ
День Тетянин, День Тетянин...
Хай вино ллється в келих зі жбану!..
Знов сьогодні я юний і п"яний
В день Тетянин... (2 рази)
День давно догорів.
Ми п"ємо золоте вино
За чарівних Тетян, і за
Нашу молодість мовим!
За дружин, матерів
За кохання, що прийде знов,
І нехай на щоці сльза,
Це від щастя, панове!
ПРИСПІВ
День Тетянин, День Тетянин...
Хай вино ллється в келих зі жбану!..
Знов сьогодні я юний і п"яний
В день Тетянин... (2 рази)
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117012401240
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714128
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 08.05.2017
Я повернуся, чуєш, тільки жди!
Я повернуся вранці з журавлями.
В квітневі наші зоряні сади,
Наповню ранок новими піснями.
Прийду під вікна, сяду на траві,
Чекатиму тебе, неначе долю!
А грішні мрії в мене в голові,
Мов птахи будуть рватися на волю.
Я повернуся! Лиш, благаю, жди!
Я повернуся восени з дощами
У яблуневі, зоряні сади.
У вікна буду стукати ночами.
І ніжністю наповниться твій сон,
І ти спокійно спатимеш до ранку,
А я з дощем в мінорний унісон
Співатиму пісні, аж до світанку.
Ти лиш чекай! Ти віри не втрачай!
Ти виглядай мене – я повернуся
У наш маленький затишний розмай.
Я прилечу! Ти чуєш?! Я клянуся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732330
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
****************
Одцвітають сади, облітають сади, облітають,
Їх краси буйноквіття на трави спада молоді...
У весняному вальсі пелюстки-сніжинки кружляють,
Свій привіт відсилають минущій, мов юність, весні.
Зупинити б цю мить - цей екстаз неповторний цвітіння
У чарівному колі, котре називають життям,
Рай вишневих садів, і тюльпанове яре горіння,
І бузків переливи - із радістю напополам.
Споглядаю, мов сон, це весілля життя неповторне,
Цю даровану Богом Раїну - колиску мою,
І вертається юність, і лагідно ніжність пригорне,
Мов немає для горя місцини у цьому краю...
Одцвітають сади, облітають сади, облітають,
І печаль одцвітання на душу лягає мені...
У прощальному вальсі пелюстки ясніють-кружляють,
Щоб колись повернутись весною - в новому житті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732038
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Кохай її до забуття,
Не відпускай від себе.
Не буде в серці каяття
Там, де щебече небо...
Нехай встеляються стежки,
Барвінком оповиті,
І розцвітають нагідки
В коханні соковиті.
Кохай її і не жалкуй
За тим, що не збулося,
І любощі тонкі цінуй,
Вплітай в вінок колосся.
Кохай її до забуття,
Цінуй, люби чимдужче.
Нехай не буде каяття.
Плекай життя насущне! 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731785
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Я вернуся
В час, натхненням коли надихає перший подих весни,
Біль у серці коли затихає, і красиві одні сняться сни.
В час коли до польоту із уст відривається пісня,
Забувається все що було, і не знати що буде опісля..
Я вернуся,
В час коли просипаються люди, дерева і квіти,
Коли серцю хочеться тільки любити і кохати й радіти.
Щоб знову не спати, від першої зорі до світанку,
Знову разом ночами випивати нашу любов до останку.
Я вернуся,
В час, який не забудемо більше вже жодного разу,
Коли на землі забуваються всі давні гріхи і образи.
Ляжуть наші сліди по асфальті і гулкім граніті,
Крім любові й кохання не буде нічого на білому світі.
Я вернуся,
Щоб ніколи ніхто не зумів нас уже розлучити,
Щоб твої і мої, назавжди ще змогли ми помилки простити.
Щоб разом розправити крила , над землею летіти,
І до світанку тихо на вухо слова дорогі шепотіти.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732088
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Весняне небо розлилось блакиттю,
Цвіте трава краплинами роси.
А у садах, що розпустились миттю,
Весь день дзвенять пташині голоси.
Весняне небо мов прозоре око
Всміхається і сонечком горить.
Злетіти б нам аж ген туди високо,
Й поговорить, про все поговорить.
Піти б в поля напоєні нектаром
Тих квітів що так буйно розцвіли.
Візьми собі, візьми мене задаром,
Візьми й до свого серденька тули.
Поки земля у травах зеленіє,
Поки в очах втонула неба синь.
Візьми мене, візьми хай серце мліє,
Візьми мене й ніколи не покинь.
Як я тебе, люби мене так само,
Ніколи я тобі не скажу ні.
Поклич мене немов зорю до храму,
Не погаси запалені вогні.
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726060
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 08.05.2017
Недокохав… о, як давно...
Недокохав… моє тепло
Сприйняв за надто вбогий посаг…
Шаленства марево пливло
У даль і чахло в чистих росах.
Не відчував… мою любов!
Ми з нею в розпачі мовчали …
А в сірій мряці знов і знов
Щасливі танули причали…
Не зрозумів… душі вогонь
Погас у вихорі печалі…
Бліде тепло твоїх долонь
Ледь-ледь торкалося вуалі.
Недокохав… о, як давно
Губами щік торкався ніжно…
П’ю досі те терпке вино
Й п’янію… просто дивовижно!
23. 04. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731963
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Мы пленники несбыточных желаний,
И боль их пропуская сквозь себя,
Заложники напрасности страданий
И все это так искренне любя.
А завтра стонет прахом неизбежно,
Ведь его нет, сегодня тоже нет.
И плакаться, стенать на долю грешно,
Ведь сами мы озвучили ответ.
Мы пленники несбыточных желаний.
А жить когда, скажи же мне, когда?
Мы узники ненужных обещаний,
Где только грусть, закаты и тоска...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730838
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 08.05.2017
Кинь, Марічко, журитись!..
Поцілуй мене в губи,
Пригорнись, примирися –
Зачаровуй до згуби…
Ясні зорі у висі
Вже шляхи прокладають –
Дві душі, наче птиці,
Спільну долю шукають.
Приспів:
Хай гітара співає,
Так чарівно співає –
В’ється пісня пташина...
Моє серце кохає,
Так безтямно кохає –
Я до тебе вже лину.
Ми пройдемо, кохана,
Одну стежку з тобою –
Навесні, зорі ранній
Поклялись під вербою.
Вже серця̀ не німують,
Не клубочаться сніжно,
Бо тебе обніму я –
Зацілую так ніжно…
Приспів.
Моя мила Марічко,
Моє сонечко ясне,
Я люблю твоє личко,
Твою душу прекрасну.
Обніму стан тендітний,
Як тоді, під вербою,
Бо так хочеться жити,
Моє серце, з тобою.
Приспів.
31.08.2013, Луцьк - Київ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446557
дата надходження 31.08.2013
дата закладки 08.05.2017
я так хочу до тебе зараз!
дихати, сміятися, розкошувати в розмові,
кожним словом та поглядом
признаватися в вічній любові,
навіть плакати,
та цілувати в мудре чоло,
сльози тобі втирати та хукати, мовби на скло,
на холодні долоні
моїй солодкій дівчинці, моїй коханій доні –
вкласти тебе, мов маленьку, в ліжко,
та ще там цілувати, бавити,
пригортати, гортати, мов книжку;
[i]треба спати[/i] –
вкладати,
лагодити, знов обіймати,
складати, мов вередливого кубика,
розгойдувати, розгадувати все вище й вище,
аж удвох залетимо на зоряне горище;
та не сваритиму. – не бійсь, моя царівно:
у цьому світі так багато сліз,
так людно й страшно, й так багатослівно,
– а тут наш сон нам пряників приніс
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731912
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Вальсирует май - не меня, а кого-то другого...
Другие острей ощущают цветов аромат...
Любви, в это светлое время, на улицах много...
Навстречу друг к другу влюблённые люди спешат...
Целуюясь, смеются... А мне так тоскливо и грустно...
Буянит сирень далеко-далеко... без меня.
В других вызывает жасмин окрыленные чувства
И нежность тюльпанов, своим разноцветьем пленя...
А ландыши... Бог мой!.. Как эхо далёкого детства!..
Меня - в моих мыслях, всегда возвращают домой...
Невинное в маленьких чудах - благое кокетство!..
Вдыхала бы жадно!.. Как счастье вдыхают - душой...
Пьянеть бы мне снова от всей этой майской природы,
Чтоб сердце забилось сильней, утопая в любви!..
Как больно любить, ощущая в душе непогоду...
А все же я эту любовь не хочу умертвить.
Пусть длится, живёт этот свет в моём сердце подольше!
Боюсь навсегда потерять красоту этих чувств...
Возможно, кому-то без этого легче и проще,
А мне этот мир, без любви, показался бы пуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732011
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Ну что за настроение дерьмовое такое?!
Готовь, подружка, закусь, я к тебе сейчас иду.
Вино куплю французское! Плевать, что дорогое!
Не пить же нам дешёвую бурду.
А, может, хочешь водочки украинской бодрящей?
Сальца, под чёрным перчиком? (фигура не помрёт)
Устроим посиделочку, как в праздник настоящий!
Сегодня наш гуляния черёд!
Включай погромче музычку, чтоб стало жарко-жарко,
Чтоб сакс звучал неистово, и плакала душа.
Вчера была я скромницей, сегодня я - бунтарка,
О, как же сердце просит куража!
Пусть катятся к чертям все эти страстные ковбои!
И кто сказал, что женщина - забава и трофей?
А, знают ли мужчины, эти умники-герои,
Что женщина всегда была хитрей?
И пусть они не думают, что пользуются нами!
Мы тоже в этом деле мастерицы - о-го-го!
Забыли видно, бедные, о Еве и Адаме:
Кто первый соблазнил там и кого?!
Поднимем настроение себе, подружка, сами.
Сегодня будем пить за нас - красивых молодых!
С таким умом, с такой душой и с длинными ногами
Любому мужику дадим "под дых"!
20 октября 2012 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732080
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Закохай ти мене, закохай!
Полони своїм словом високим,
Хай простелиться ланом широким,
І поселиться в серці розмай!
Пробуди ти мене, пробуди!
Заспівай мені пісню кохання,
Як запалює жайвір світання,
Я чекаю на тебе, прийди...
Ти мене освяти, освяти!
Хай водиця торкне мого тіла,
Щоб душа моя знов шаленіла —
Злетимо в невідомі світи!
Закохай ти мене, закохай,
Щоб на крилах любові літати,
Будем разом у мріях ширяти,
На землі ми відчуємо рай! 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352558
дата надходження 24.07.2012
дата закладки 05.05.2017
Романс
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
Позволь, прошу, пока не вышел срок,
Перевести дыхание и мысли,
Замедлить бег свой по спирали жизни.
Позволь, прошу, пока не вышел срок.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь
И, ощутив свободу и пространство,
Даруй поверить в это постоянство.
Дай мне, судьба, еще подняться ввысь.
Чтоб не померкнул свет в моей душе,
Не отнимай любовь, надежду, веру!
Дай нежностью наполниться сверх меры,
Чтоб не померкнул свет в моей душе.
Дай счастья мне испить еще глоток:
Любимых губ касаться на рассвете,
Быть для него единственной на свете!
Дай счастья мне испить еще глоток.
Не торопи, судьба! Не торопи...
По жизни, как по лезвию кинжала,
Всегда вдогонку за тобой бежала.
Не торопи, судьба, не торопи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385620
дата надходження 17.12.2012
дата закладки 30.04.2017
Продолжение стиха http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277461
Жаль...Мелодия лета допета,
И осталось письмо без ответа,
Но для сердца ведь нету запрета,
И цветёт моё прошлое лето!
Ещё пахнет весной и мимозой
И душистою алою розой,
С вкусом дикого мёда, глюкозой,
А в душе не поселится прозой...
Через годы, дожди, километры
Мне помогут попутные ветры,
И седые рассветы, закаты,
Смолкнут грома лихие раскаты.
Снова встречусь с Любовью когда-то
(И пусть годы умчались куда-то).
Мы поплачем с тобой втихомолку,
Ведь Любовь потеряли... без толку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277545
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 30.04.2017
Думы мои вольные:
Птицы легкокрылые,
Временем гонимые
Демоны бездомные,
Что несётесь по полю
Обронивши зёрнышко:
И взойдя былиною,
Иль стихом, как солнышко.
Чем ложитесь нА душу
Болью или радостью?
Позабавьте юношу,
Обрамляясь святостью.
Мне б хотелось: соколом
Полетать над Родиной,
Разогнать стервятников,
Что упились кровушкой.
Горевать приходиться,
Огибая сложности…
Эх, поверьте, хочется
Тосковать по юности,
Как страна любимая
Нас, несчастных, бросила…
Ах ты - доля грустная,
Что нам заготовила?
Как остаться верному:
Не предать, не продаться,
Другу закадычному
Словом не обмолвиться?
Растерзали молодца:
Душу, сердце вынули,
На булыжной улице
Без надежды – кинули.
Лишь река забвения
Приколдует, с опытом,-
Все ваши стремления,
Завершаться омутом.
Думы мои вольные,
Рассыпайтесь золотом,
А слова печальные –
Застучите молотом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688303
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 30.04.2017
Ой, учора була люба,
А сьогодні, наче, з дуба.
А сьогодні новий день,
Б’ється посуд "дзень-дзелень".
А вже зранку не така,
Грайте, хлопці, гопака.
Закружляю у танку,
Ти кохай таку й сяку.
Коли я ніжно-ласкава,
Коли я гаряча кава.
Коли я киплячий кріп,
Якщо ти мене розпік.
Остуди цілунком в губи,
Упаду тобі на груди.
Ув обіймах лад знайдем,
Буду теплим промінцем.
30.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.04.2017
Мы вместе? Или может быть нас нет?
Я так давно ищу ответ...
Есть просто ты...и просто я...
Как раньше,громко не стучат сердца
И от волнения,руки не дрожат
И губы от любви не говорят
Есть только твой холодный,опустевший взгляд...
На свой вопрос,в твоих глазах читаю я ответ
Мы вместе, но нас с тобою больше нет... ....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731199
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Наука заслужила на проклятье,
Вбивая в головы теории-проблемы.
Она заложница неверного понятья –
Давно забыла кто мы есть и где мы.
Мы все учились понемногу
Чему-нибудь и как-нибудь
А там запрет на мысли по-другому:
Учи законы – истину забудь!
Закон природы вечно упуская,
Растим в себе изгоев – не богов,
Живем, не замечая рая,
Наукой каждый день творим рабов!
Как джин всесильный - жалкий слуга лампы,
Так человечество безвольно и слабо,
Склоняя голову у эшафотной рампы,
Или как стадо гонят на убой.
Немой народ – всегда ты будешь стадом,
Безмолвьем развращая эту власть,
Ты вместо рая лишь достоин ада!
Как мог так низко и позорно пасть?
Наука, как продажная девица,
Всегда готова власти зад лизать
Проснись, заморская царица!
Царица или просто... тать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567501
дата надходження 18.03.2015
дата закладки 30.04.2017
Поцілунку вологого глянцю
Тендітне торкання...
Фрази зайві...
Піддавайся! Танцюємо танці
П"янкого кохання,
Ніби в сяйві
Світла місяця... Дівчинко, хочеш,
На руки до мене
Впасти нині?
Фар зустрічних фіксуючий розчерк...
Бажання шалене
У машині...
Ліхтарів стоголовистих очі
Лякливо втікають
В морок ночі...
Просто зараз у мороці хочеш
Поринем до раю?
Знаю- хочеш...
Сплине ніч, нам дарована Богом,
Оман міражами
Зблисне ранок...
Ми станцюємо ТАНГО ДОРОГИ,
З"єднавшись губами
Наостанок.
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117043000240
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731155
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
Мы вчера с тобой гуляли в горсаду…
Тополиный пух ловили на лету…
Было лето… было так легко идти…
А сегодня осень… и идут дожди…
Я ищу в ней наше летнее вчера…
Ты ведь помнишь... его дни и вечера?..
Тополя… их белый пух… и нас с тобой…
Я ищу под этой желтою листвой.
Я ищу… но нахожу лишь миражи…
Миражи своей тоскующей души.
Миражи, где я остался молодым.
Где любил тебя… и был тобой любим…
Это осень… мы с тобой сегодня в ней…
Это грезы… и, наверно снится мне…
Тополиный пух… его снежинки… и…
Они падают на волосы твои…
Почему всё так, любимая, скажи?..
Почему… у жизни только миражи?..
Ведь темнел вчера агатом волос твой,
А сегодня белый дым над головой...
В жизни осень… в старом парке воронье…
Разлетается их карканье-вранье,
И аллеи молчаливые полня,
В этой осени винят они меня…
Ты, любимая, за всё меня прости.
Не держи калины ягоды в горстИ.
Не зови, не жди, не помни, не жалей…
Не ищи былое в желтизне аллей…
Миражи... остались только миражи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591448
дата надходження 03.07.2015
дата закладки 30.04.2017
[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oQT5RPk5UMU[/youtube][/youtube]
Знов бринить сльоза
Від тяжких образ…
Знов бринить сльоза
Це вже в котрий раз.
Хто зупинить дощ,
Хто загоїть біль
Від гарячих сліз
Змиє з щічок сіль?
На обличчі жаль,
А з під віїв - жах,
Знову заметіль
У її очах.
Як потрібно їй
Рук твоїх тепло,
Ти її зігрій,
Поцілуй чоло.
Поцілуй уста,
Міцно пригорни
Поцілуй і всі
Жахи віджени.
Знов бринить сльоза
Від тяжких образ
Знов бринить сльоза
Це вже в котрий раз
Знов вона стоїть,
Знов вона сама,
На вітру тремтить,
Зраджена, сумна.
До отих очей
Лиш маленький крок,
До отих очей
До очей-зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579500
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 29.04.2017
На скронях білий-білий сніг,
Ознака раннього старіння.
На скронях білий-білий сніг,
Немов життя обледеніння.
Та знов облився цвітом сад,
Де все для пісні оживає.
Життя дається тільки раз,
Йому повторення немає.
На скронях білий-білий сніг,
У очі старість зазирає…
На скронях білий-білий сніг,
Чому ж це серце завмирає?
Десь чується дівочий сміх,
Десь з кимось юнь нова жартує
А тут на скронях білий сніг
В дорогу костура готує.
На скронях білий-білий сніг,
Ти цього снігу не лякайся!
На скронях білий-білий сніг,
Та знов в дорогу ти збирайся.
Нехай летять твої літа,
Не оглядайся у минуле.
Душа ще надто молода,
Ще смак до мандрів не забула!
Іди дорогами у світ,
Познач мету, щоб напрям знати
І намагайся, попри сніг,
На легкий шлях не повертати.
На скронях білий-білий сніг,
Відлуння випробувань долі.
Душею я іще не дід -
А просто хлопець сивочолий!
Живе у серці квіт надій,
Ще сходить в небі зірка рання
І при лебідоньці моїй
Душа співає від кохання!
28.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730913
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Скажу вам: таки існує
Сатанинська сила.
Вчора, пізно проти ночі,
Хатою трусила.
Так, холера, узялося,
Майже до світанку
Виплітав ногами танці
На своєму ганку.
Правда, перед тим з сусідом
Могорич розпили.
Отой слоїк самогону
Удвох роздушили.
Балакали, щось жували,
А що було далі…
А їй- бо, не пам’ятаю!
Запитайте в Галі.
Знаю, що пішов додому,
Дуже хотів спати,
Та ніяк не міг зайти
До своєї хати.
Тільки ступлю я на сходи
Так оті чортячки
Так хатою затрясуть,
Аж я стаю рачки.
До дверей не дотягнуся,
Бо не дають встати.
Мусив до своєї Галі
Каравул кричати,
Аби вибігла та бісів
Рогачем прогнала.
Так вона іще й мені
По рогах додала.
А що чорти? Та від неї
Повтікали в пекло!
А я не міг… то відповз
Сюди, недалеко…
У хліві прокантувався
Майже до обіду…
Боже! Як мені паршиво!
До сусіда піду,
Бо моя домашня відьма
Не дасть похмелитись!
Не дає, нечиста сила,
Мужику пожити!
24.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730239
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Слово к родине – исповедально,
Чувство к родине свято вдвойне, –
Что ж ты, лирики – грустная тайна,
Снова шепчешь о нежности мне?
Ох ты, полюшко – доля чужая,
Нелегко признаваться в любви,
Если ветер слова заглушает,
Заплетая в колосья твои.
Ох, и Полюшка! Русые косы,
Глаз печаль – голубая вода,
В роще – ситцево-простоволоса,
В божьей церкви – алтарно-злата.
Я люблю тебя, Русь моя – дева,
И вовек разлюбить не смогу
Даль глазастую – справа и слева –
Притороченную к вещмешку.
Я люблю, широко и упрямо,
Всю тебя – от Керчи до Ухты,
С куполами соломенных храмов
В подвенечности нив золотых.
От начала до самого края,
И в крови, и в слезах, и в поту,
Прохожу я тебя обретая,
И ответного чувства не жду.
Но тебя выбираю из многих
Потому что так больно люблю,
Тот забытый погост у дороги,
И её верстовую петлю.
От креста до креста ты мне ближе,
И уже заступив за черту,
Я клянусь, что тебя не обижу,
Русых кос твоих не расплету.
Не возьму тебя статью и силой,
Потому что в тебя неспроста
Так влюблен, безнадежно-красиво,
Как пропащий в невесту Христа.
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620454
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 29.04.2017
Вам меня не сломать, вам меня не убить,
Я боюсь только Господа Бога,
Я, увы, не из тех, кто умеет любить
И заказана в рай мне дорога.
Я сама себе друг, я сама себе враг
И проигрывать я не умею.
Мою душу когда-то изранили в прах,
Только я ни о чём не жалею.
Сотни раз я стояла у пропасти, но -
Никогда не теряла надежду.
По заслугам теперь раздаю я добро
И живу, улыбаясь невеждам.
История создания стихотворения:
7 октября 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693075
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 29.04.2017
[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oQT5RPk5UMU[/youtube][/youtube]
Знов бринить сльоза
Від тяжких образ…
Знов бринить сльоза
Це вже в котрий раз.
Хто зупинить дощ,
Хто загоїть біль
Від гарячих сліз
Змиє з щічок сіль?
На обличчі жаль,
А з під віїв - жах,
Знову заметіль
У її очах.
Як потрібно їй
Рук твоїх тепло,
Ти її зігрій,
Поцілуй чоло.
Поцілуй уста,
Міцно пригорни
Поцілуй і всі
Жахи віджени.
Знов бринить сльоза
Від тяжких образ
Знов бринить сльоза
Це вже в котрий раз
Знов вона стоїть,
Знов вона сама,
На вітру тремтить,
Зраджена, сумна.
До отих очей
Лиш маленький крок,
До отих очей
До очей-зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579500
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 29.04.2017
Сегодня мне вспомнилась родина…
Далёкая… родом из прошлого…
Пусть скажут, что сердце юродиво,
Но помнится только хорошее.
Такое земное… житейское…
Такое святое… нетленное…
Простое, надёжно-советское,
Военное… послевоенное…
Наш город отстроенный заново
Усильями общими братскими.
И праздник народный тюльпановый.
Улыбки его первомайские…
…
Смотрю в позабытое где-то там…
И, кажется, вот оно… вот оно…
…
Теперь это всё уже предано.
Теперь это всё уже продано…
…
Любимые майские праздники…
Теперь уже нечего праздновать…
…
Тюльпанчики… желтый и красненький…
Такие похожие… разные…
…
Да… очень и очень похожие…
И… разные… разные… вроде бы…
Как две мои жизни… что прожиты
В разделенной надвое родине…
…
Её – широко-многоликую,
Назло чьим-то узким стараниям,
Я помню исконно-великою
И неразделенно-бескрайнею.
Такой, что еще не насилуют,
Не мерят купюрою сотенной.
А нежной, заботливой, милою,
Зовущею матерью родиной.
Люблю её! Белую, красную.
Люблю украинскую, русскую.
Её, одинаково-разную,
Люблю, как умею… как чувствую.
Люблю, тем юнцом легкомысленным,
Что небо встречал обещанием,
И старцем – земно и осмысленно,
Уже уходя… на прощание.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670189
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 29.04.2017
[youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oQT5RPk5UMU[/youtube][/youtube]
Знов бринить сльоза
Від тяжких образ…
Знов бринить сльоза
Це вже в котрий раз.
Хто зупинить дощ,
Хто загоїть біль
Від гарячих сліз
Змиє з щічок сіль?
На обличчі жаль,
А з під віїв - жах,
Знову заметіль
У її очах.
Як потрібно їй
Рук твоїх тепло,
Ти її зігрій,
Поцілуй чоло.
Поцілуй уста,
Міцно пригорни
Поцілуй і всі
Жахи віджени.
Знов бринить сльоза
Від тяжких образ
Знов бринить сльоза
Це вже в котрий раз
Знов вона стоїть,
Знов вона сама,
На вітру тремтить,
Зраджена, сумна.
До отих очей
Лиш маленький крок,
До отих очей
До очей-зірок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579500
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 29.04.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=boENcIgbX4o[/youtube]
Більше не буду
Тебе чекати -
Зранене тіло
Мушу ховати.
Сину мій любий,
Сину мій милий
Чом ти так рано
Йдеш у могилу?
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні...
Сину, мій сину,
На кого кинув
Рідную матір, свою родину?
Діток-онуків
Вже не діждуся
З ким залишуся?
З чим залишуся?
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні ...
В кого є діти — будуть питати:
Наш татко верне?
- Що їм казати?
- Що їм казати?
Як далі жити,
Як пояснити?
Мамо, де тато -
Питають діти.
Багаті й ситі - п'ють і гуляють,
Це наші діти за них вмирають.
Багаті й ситі рахують гроші -
Підлі не бачать слізоньки наші!
**************
Хто убив синів, то хто?
І чому війна - АТО?
Матерів вже тисячі,
Як вовчиці, уночі,
Виють тужно уночі!
**************
Кому жалітись, чого чекати?
Скільки ще треба могил копати?
Жінки рвуть коси
Діти голосять
А ті, продажні,
Торгують й досі!
Синочки, любі,
Синочки, милі
Зрадників треба класти в могили!
Підлому ворогу - нас не здолати
Блазнів при владі мусим прибрати!
Цвинтар, хрести, свіжі могили,
Наче вовчиці, матері вили...
Постріли в небо, сльози солоні,
Ледве розтисла мати долоні.
Синочку! Серденько! Серденько!
10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682958
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 29.04.2017
За вікном
Іде, як я, розгублений дощ.
І злива — його сльози неспинні
Течуть, течуть
Безупинно.
Плач його -
Холодні краплі моря — солоні
Стікають по гарячих щоках
Липкі, як кров,
На долоні
Мої...
**************
Поверни мені небо і крила -
Без них я не можу летіти
Поверни мені серце
Тобою, тобою на друзки розбите.
***************************
***************************
Я не можу без тебе
Як бути -
Усюди тільки холод і лід,
Печаль.
Де вчора ще цвів маків цвіт
Тепер
Тепер лише смуток
Лише смуток і жаль.
*****************
*****************
Поверни мені небо і крила -
Без них же летіти - несила
Поверни мені серце
Навіщо...
Навіщо його ти розбила.
Поверни мені небо!
****
Поверни мені крила!
***
Поверни мені серце!
***
Повернись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683944
дата надходження 16.08.2016
дата закладки 29.04.2017
Я тебе малюю фарбами -
В'яне колір на палітрі,
Ніжний образ різнобарвами
Розчиняється в повітрі.
Я тебе малюю вітром -
Вітер куряву здіймає,
Задуває очі пилом,
Фарби дощ мої змиває.
Я тебе дощем малюю
На віконній чистій шибці -
Сліз доріжками торую -
Що розбіглись по долівці.
Я тебе малюю віршем
Той малюнок - між рядками
Тільки там твоя усмішка
Недоторкана з роками.
Вже коли згасає світло...
Чи коли не бачать очі...
Все одно лунає пісня
А вуста ім'я шепочуть.
Я тебе малюю вітром -
Вітер зливу викликає...
Спогадів шаленний вихор
Біля серця заховаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714381
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 29.04.2017
Почує твій голос, який її душу лоскоче -
І мило всміхнеться... Її він щоразу п'янить...
Так хочеться їй зазирнути в закохані очі,
Щоб в них потонути, бодай би разочок, на мить.
І плечі зігріти в обіймах, таких обережних.
Цілунки відчути... твої... на вологих губах...
В кохання сягнути - жадане, палке і бентежне
Й забути, про все!.. Без вагання долаючи страх!..
Даруєш ти їй неймовірний політ і наснагу!..
Летіла б, мов птаха - кружляла б над світом краса!..
Кохання в душі - чи не щастя, не радість, не благо?
Це ж наче ранкова на травах зелених роса.
Це райдуга в небі і сонця ласкаве проміння.
Це щось неземне!.. Це у серці - мов дзвін, почуття!
Жіноча душа так красиво і пристрастно мріє...
А мрії, буває, приходять в реальне життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730889
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Я не буду о вас, ни с теплом и ни с грустью,
Ни с добром, ни со злостью в ночи вспоминать.
В этот благостный час моё сердце отпустит
То, что раньше хотело с собою забрать.
Пусть уйдёт в забытье, облегчив мою память,
Ваш пронзительно-нежный улыбчивый взгляд.
Я на старой скамье захотела оставить -
Понарошку забыть подвенечный наряд.
Не успеет промокнуть наряд под дождями...
Унесут чьи-то женские руки с собой
тот мираж, что когда-то придуман был нами
И растаял - туманом над тихой рекой.
И не ваша вина, в том, что вы - не любимы.
Моё сердце молчит, словно камень, в груди.
Вы не тот... хоть ни с кем вы, ни с кем не сравнимы!..
И я верю - любовью вас Бог наградит.
7 марта 2012 г.
(Ещё один романс.
Были внесены маленькие изменения)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730887
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
[i]Нарисую дорогу черным,
Но в конце нарисую двери.
Взгляд становится обреченным,
Если только в плохое верить,
Если только плохое помнить,
Если ждать его ниоткуда,
То скорей всего так и будет,
До удара - одна минута.
Нарисую над дверью крышу
И еще, что там есть у дома.
Дорисуй, если можешь, выше,
Если Выше тебе знакомо.
Если Выше тебе по силам,
Если это тебе по нраву,
То скорее всего усилья
И дела обретут оправу.
Нарисую тебе удачу,
Пусть летает над домом птицей
И большую звезду в придачу,
Пусть она тебе пригодится.
Если очень хотеть и верить,
Если делать хоть понемногу,
То всегда отворятся двери,
Ты любую пройдешь дорогу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723944
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 28.04.2017
[i]Расскажу тебе, как мои дела,
Как проходят дни, с кем была смела.
Расскажу, что там, за моим окном,
Уж который день снег веретеном
Кружит. В голове снова мыслей хор
Не дает забыть, продолжает спор.
День за днем бежит, мимо и со мной,
Кто-то снится мне, все зовет с собой.
Что работы – тьма, что желаний – ноль,
Выйти б из игры, поболтать с тобой,
Посмотреть в глаза, как в янтарный чай.
Что еще сказать…
- Хочешь, приезжай.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725296
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 28.04.2017
Тихо плещется река
Под ковром туманным.
Мы с тобой в руке рука
В этом мире странном.
Сядем в лодку лишь вдвоём
И в лучах заката
Будто в сказку уплывём,
Уплывём куда-то.
Где покой и тишина,
Слышен шорох каждый...
Любви дивная страна
Нас свела однажды.
................................
Берегов не видно ныне-
Больно далеки.
Мы плывём посередине
Жизненной реки.
Жаль,поломано весло,
Лодка протекает
И куда нас занесло
Бог один лишь знает.
Наш "ковчег" ещё плывёт
Волнам вопреки...
А любовь?Любовь живёт!
Всё.Конец строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 28.04.2017
Спасибо вам, спасибо, за то, что не забыли,
За то, что вспоминали так нежно обо мне,
Но нас разъединили года, эпохи, мили,
И я не ожидаю каких-то перемен.
Спасибо вам, спасибо, за ваше благородство,
За то, что не судили меня за тишину.
Любовь порой бывает похожей на сиротство,
Коль сердце объявляет любви своей войну.
Спасибо вам, спасибо, за то, что стали тенью,
Меня не упрекая за боль своей души.
С судьбой уже не спорю, приняв её смиренно.
Простите, что посмела вас радости лишить.
Спасибо вам, спасибо, за миг красивой встречи.
Я тоже не забыла ту музыку любви,
Но вот уже мне машет рукой дождливый вечер...
Прощайте, и спасибо, за всё, мой визави.
Что-то из старого. Опубликовано было 19.06.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730737
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Ці сторінки із пам'яті не стерти,
Душі не зцілить щедрість нагород.
Живий лиш той, хто був готовий вмерти
За матір, за кохану, за народ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552835
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 24.04.2017
[i]Настроение, да по выбору
На сегодня я себе выберу,
Чтоб не мучаться и не корчиться,
Чтоб не думать про одиночество.
Я пойду сама, да на улицу,
Солнцу ясному буду жмуриться,
Отдам волосы ветру вешнему,
Отпущу летать душу грешную,
Отпущу себя на все стороны.
Не кричите вслед, черны вороны.
Я сегодня вся, будто новая:
Непутевая да веселая.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725673
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 24.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.04.2017
У кожного із нас своє буття,
Падіння й злети, клятви, заповіти...
А він воскрес і стверджує життя,
І правда з ним свята летить по світу!
Десь поруч тішиться одвічне зло,
За щирістю маскуючись уміло,
Та таємниче ангела крило
Завжди боронить нас, дітей несмілих!
Не залишай мене, Господь,
В хвилини смути, горя й суму,
В хвилини радісного буму,
Не залишай мене, Господь!
А ти прости мене, Господь,
Якщо спіткнусь об серце й душу,
Якщо свої думки я зрушу,
А ти прости мене, Господь!
Ти зупини мене, Господь,
Не дай поринути в величність,
А час прийде піти у вічність –
Не залишай мене, Господь...
А в світі йде одвічна боротьба
Пітьми і світла, грішного й святого.
Добра і кривди, вільного й раба,
Та вірю, переможе Боже Слово!
А він воскрес і стверджує життя,
І правда з ним свята летить по світу!
Й міцнішають слабкі серцебиття,
І сили надає вітрилам вітер!
Буяють у весільному вбранні
Сади, і посміхнулась Божа мати,
Мій Господи, як хо́роше мені
В ці надзвичайні пахощі пірнати!
Ця незбагнена, неземна краса
У душу, мов весняна пташка лине!
Ви збережіть, господні небеса,
Мою, найкращу в світі цім, країну!
©Тетяна Прозорова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729013
дата надходження 16.04.2017
дата закладки 21.04.2017
Спокойной ночи, прошепчу, погасли свечи,
День догорает за окном, а ночь - не вечер,
Она, шальная, ослепит и сон прогонит,
Закутав холодом в своём пустом вагоне...
Где только шорохи в миру, а свет не виден,
Красиво было в том пиру, зачем обидел...
И снова тихо отболел уютный вечер,
А ты сказал, что под Луной ничто не вечно...
И счастье молча улетело синей птицей,
А дни обычные за мною - вереницей...
И нет свечей, они давным-давно сгорели -
Безумный мир, холодный воск, года-качели...
Где никогда... Нет, никогда уже не буду,
Поглощена я суетой обычных будней...
Поговорить бы, но... до боли, одиноко,
Смывает время мои годы так жестоко...
Ночной мираж... А где-то новые метели
Ведут мелодию, что с нами не допели...
И не зажечь, увы, расплавленные свечи,
Рыдает ночь всё потому, что ночь - не вечер...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Подивися вперед, бачиш хвиля палена,
І по небу хмаринки поплили у далеч.
А під ними земля, в небеса окаймлена,
І ховається в обрії синьому Галич.
Здійнялись догори чорні вежі і вишки,
Вбиті в землю давно заіржавлені палі.
І забулось уже як пра діди опришки,
Тут ціляли в панів зі своїх самопалів.
І ще може колись, як буде в тім потреба,
На святій цій землі, де ти змалечку ріс,
Знов пра діди зійдуть по драбині із неба,
Тай піднімуть ще раз заіржавлений кріс.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705496
дата надходження 08.12.2016
дата закладки 16.04.2017
Сонце у небі
Ніжне, ласкаве -
Колосом в поле,
Зеленню в трави;
От би лежати,
В небо дивитись,
Пісні співати
І не журитись.
Що ж таке стало,
Перевернулось?
На сході - захід,
Тягне в минуле;
Тягне у вчора,
А не у завтра,
Не у майбутнє -
До динозаврів.
Листя червоне
Вітром розносить
В танку кривавім
Журлива осінь;
Смерть і наругу
Людям приносить,
Вèсни украла,
Досить вже, досить!
Зупинись, зупинись!
Неможливо повернути,
У що вірилось колись,
І те, листя, що упало,
Що під хмарами ширяло,
Ну, не можна, ну, не можна
На дерева причепить.
Те листя, що упало,
Що під хмарами ширяло,
Ні, не можна, ні, не можна
На дерева причепить.
Зірковим Станом
Місяць мандрує,
Птахам додому
Шляхи торує;
Час не змінити,
Не повернути,
Знов молодими
Не стануть люди.
Щось таке стало,
Перевернулось;
На сході - захід,
Тягне в минуле;
Тягнуть у вчора,
А не у завтра,
Мертвих імперій
Чорні корсари.
Схаменись, схаменись!
Неможливо повернути,
У що вірилось колись,
І те, листя, що упало,
Що під хмарами ширяло,
Ну, не можна, ну, не можна
На дерева причепить.
Те листя, що упало,
Що під хмарами ширяло,
Ні, не можна, ні, не можна
На дерева причепить.
Озирнись, озирнись!
Неможливо повернути,
Неможливо повернути,
Неможливо, неможливо,
Неможливо,
Зупинись!
27.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691155
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 15.04.2017
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 15.04.2017
Розкриють твій талант…
мої обійми…
кохати…
і жадати
без вагань…
поринути у почуття…
і мої руки…
прожити казку
з снів і сподівань.
Коли й думки…
і тіло…
є єдині…
а ми удвох…
мереживо бажань…
відкриємо
світи мінливі
планет незнаних
досі доторкань…
і насолод без тям…
поринемо в Едем казковий…
де янголами
будуть мої руки…
і ти забудеш…
про цнотливі настанови…
досліджуючи
пристрасті науки…
піддавшись кличу…
дивлячись у вічі…
прилинеш тілом
з силой неземною…
щоби хміліти,
від вина терпкого…
і насолоди мить...
казковою росою…
\\\\\\
моИ объятИя...
раскроют твой талант....
любить..
без скромности....
ужимок
и стеснений...
отдавшись чувствам...
и моим рукам...
прожить в реале
сказку сновидений.
когда и мысль...
и тело....
за одно...
а мы с тобою...
кружево сплетений...
откроем мир...
непознанных ещё...
прикосновений...
и проникновений....
мы погрузИмся в сказочный Эдем....
где ангелами
будут мои руки....
и ты забыв
про скромности удел...
изучишь...
страсти....
тайные науки...
поддавашись зову ...
глядя мне в глаза...
ко мне прижмёшься
с силой неземною...
чтобы друг друга ...
осушить до дна...
и насладиться ....
сказочной росою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712237
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 15.04.2017
У бездонне небо дивляться волошки,
Вмилась бірюзою ранішня роса...
Задивився в поле, сьогодні, я трошки.
Ох, яка чудесна там сія краса...
Соняхи розкрили всі свої долоні
І збирають з неба сонячне тепло...
Я, сьогодні, в щасті, у його полоні -
Такого зі мною вчора не було́...
Вітер тихо шепче про гаряче літо,
Жайворон у небі пісню заспівав...
Відлітають роки - є за чим жаліти,
А я суті пісні про життя не взнав...
Де ти, наша правдо, де ти забарилась -
Роки відлітають, а тебе нема...
Ненько Україно, ти ніби наснилась, -
Куди не поглянеш, ти кругом чужа...
Всюди чужі люди, звідки тільки взялись,
Де ногу поставиш, лиш одна стерня...
Всі твої закони імпортом пройнялись,
А правда засохла і цвіте брехня...
Наші депутати народу все служать, -
В "замках" заховались, їх і не знайде́ш...
З ранку і до ночі, живуть і не тужать -
Гарно обіцяють, коли не прийде́ш...
Народ і не знає де Майдан шукати,
Де знайти Мойсея серед "віщунів"...
Серед тих "священих" можна заблукати,
Знайти тільки можна нових брехунів...
P. S.
Ох, не спи народе - Ненька ще не вмерла,
Що би там не сталось, а вона жива...
Визрівають в надрах золотії перла -
Будуть в наших душах ще рясні жнива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673633
дата надходження 21.06.2016
дата закладки 15.04.2017
Немає слів, кудись поділась сила
Плювати депутатам у лице,
Один в нас шлях назначений – могила,
Народ поки не відає про це.
У них удвічі виросли зарплати,
Їм ковбаса, немов для нас буряк.
Їх доля в ресторанах вишивати,
А ти, як був, то й лишишся – батрак.
А ми ж народ – господарі країни,
Ми вибирали - клерк у нас слуга.
Вже досить гнути перед ними спини,
Для депутатів треба батога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698273
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 15.04.2017
До Дня Незалежності України
Ох, рідна моя Україно!
Терпіти доки будеш ти
Знущання «кузькиного сина»?
О, Боже, за слова прости!
Не можу слухати й глядіти
На рожі владних яничар,
Куди думки свої подіти?
Куди втекти від їхніх чвар?
Терпець без міри, мій народе?
Чи Воля вже така нудна,
Що по Дніпру течуть не води,
А сльози й кров у нім до дна,
Які ще докази потрібні?
Свавілля й злидні через край,
І західні пани і східні
Давно у змові, - обирай!
За 20-ть років розжиріли,
Новітній править суперклан -
«Синки» надійно поділили
Державний льох у свій карман,
За гідну пенсію старанно
Працює «рідний» депутат,
А ти, народе - мінімальну,
Як доживеш до чинних дат!
Свобода - це не телешоу,
Не блат, не кум - високий сан,
І навіть не оті «герої»,
Що зрадили людський майдан...
Свобода - то вогонь Надії
В серцях звичайних трударів,
Щодня крокуючих до мрії,
Я чую їх душевний спів!
Свобода - це не на папері,
Не кількість золотих авто,
Це - правди суть у кожній сфері
У кожну мить на повні 100...
Свободи хвилі підсвідомі
Вставати кличуть із колін,
Тримати Прапор у долонях,
Співати голосно свій Гімн!
Ох, рідна моя Україно!
Бажаю щастя і добра,
Коли вже ти розправиш спину?
Свобода щоб - не сон, не гра?
Не можу просто так писати,
Не в силах також і терпіть...
Та хочу вірити і знати -
Ти сама краща! Будем жить!
23.08.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276598
дата надходження 23.08.2011
дата закладки 15.04.2017
Д'опьяна негой не дали упиться
И не успела поблагодарить.
Я не успела тобой насладиться!..
Некого - ни упрекать,ни винить...
Если позволят,снова приснишься?..
А позовёшь,за тобою пойду...
Горсточку зёрен кину для птицы,
И у калитки цветы напою...
Знаю,что нежности лучик приветишь...
Знаю - захочешь мгновенье продлить...
Если ты солнце в объятиях встретишь,
То не спеши,не спеши уходить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726462
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 14.04.2017
Я не вмію ходити по краю,
Обираючи прірва чи твердь.
Я, або, безоглядно стрибаю,
Або, тихо чекаю на смерть…
І мене в різні боки кидає -
Спалахну і погасну за мить.
Хто кохав – більше не покохає.
Хто літав – той високо летить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582286
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 14.04.2017
Как же так получается,
Что минус на минус - плюс?
Мы совершенно разные -
Он моя лирика, я его блюз.
Через тернии к звездам?
С ним это проще простого.
Верите мне или нет,
Он крепче любого спиртного.
Я безобразная грешница,
Во мне нет ни капли святого.
Он - фаворит моих демонов
А, к черту. Я не хочу другого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718784
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 14.04.2017
Остаюсь в этом племени навсегда.
Остаюсь в этом пламени: да и да.
Я не просто женщина – я среда
Обладания:
Говорливой накипи – дым да пар,
Освятите-де мускусами тропарь,
Лежаки потёртые средь хибар –
Холода и я.
Под соломой мыши грызут уют,
А над ними – быт, а над ними – пьют,
Говорят срамное и морды бьют
С преусердием.
Так ведь всё от великой чумной любви:
Ни при чём клико, шардоннэ, лафит,
Просто ставится страсти всегда на вид
Ком в предсердии.
А я знала, кому разгоняла кровь,
И кого загоняла в чугунный гроб:
Он доселе скребёт коготками ров –
Да не выбраться.
Подставляет ослица ему плечо,
Буриданова сватья, чадит свечой:
Порешила, что станется агнцем чёрт
На безрыбице.
Так в болоте лягушка, и та – форель.
Да и в марте: что дождик, и тот – апрель.
И сомлел, бесёнок, челом взопрел –
Ретивое, от!
И смотрю я, скучая, на сей вертеп:
Оба выбрались `на гору, пропотев.
Он убьёт её, Господи, с кашей съев,
Перемазав рот.
Я, дрянная, уставшая крест нести,
Или ты, схороненный на пути,
Или та чернавка: крути-верти –
Всё нелепица.
Жизнь свернула куда-то за поворот,
Кто отстал, заблудился – уже урод.
Застывают у церкви – толпа сирот –
И не крестятся…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722554
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 14.04.2017
Нам с тобой не хватает малого
от прощения до прощай:
чтобы небо подшили заново
тонкой ниткой летящих стай
встрепенувшиеся надежды и
солнцем высветленные мечты:
будто всё может быть по-прежнему
порождённым из суеты
вешних вод, под ногами грешными
убегающих прямо в май,
посылая куда-то к лешему
все измученные «прощай»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2017
я знаю все …але кохаю досі
і божевілля це сягнуло за межу
і недомовки, і маленьку просінь…
все це, як скарб свій бережу
колись…
цікавість... подив…пристрасть –
по сходах - вгору …блиск очей
за ним - чекання…розпач і спокута –
це сходи в пекло… і отрута
в судинах скривджених ночей
не знайдено, не здійснено, не чуто
недоотримано цілунків і тепла
та жодного трокання не забуто
клітинами моїми - я змогла...
колись …
повстала гордість , роз’ятрила
здоровий глузд і він заголосив
а що душа? та любить, як любила
хоча про це [i]ніхто [/i][i]ніколи[/i] не просив…
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718281
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.04.2017
Поставлю на кон я, сегодня и здесь -
Прощенье и месть, за любовью и честь.
Собрав в кулаки, завывая с тоски,
Остатки сомнений.
И претерпевая, отчаявшись, стыд
Поставлю на кон и персты , и кресты,
Забыв навсегда, не оставив следа
От самосожжений...
Поставлю на кон я все девять кругов...
В огне захлебнулись пять материков.
Проклятия прочь, рассыпается ночь.
Фрагменты видений
Мелькают... из листьев опавших ковры
Укроют и выход и вход из норы.
Поставлю на кон и дыханье, и стон -
Души разрушенье...
Поставлю на кон, а прощения свет,
Надеюсь прольется в последний момент...
Спасусь,а затем, хоть была я никем,
Но без сожалений
Поставлю на кон...
19.11. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622320
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 14.04.2017
І аромат не тішить кави...
Так кожен ранок одинокий...
Весна, а сон знов не глибокий!
Бо десь мелодія душі,
Спочила у своїй тиші...
І сонце не таке яскраве,
І аромат не тішить кави...
Й птахів гурти та спів гучний
Посилюють лиш сум нічний...
Так кожен ранок одинокий...
Весна, а сон знов не глибокий...
І аромат не тішить кави...
І сонце не таке яскраве...
16. 03. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724488
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 22.03.2017
Мальви зацвіли у саду червоні,
І до них торкнутись бажають долоні.
А очі милуються, серце мов співає,
А щось у душі радістю палає.
Хочу теж торкнутись і до твоїх рук,
Голосок почути твій, під пташиний звук.
Щоб очі зраділи і душа,і серце,
Краще наберу я води відерце.
І полию квіти, що цвітуть в саду,
Бо чомусь немає вже довго дощу.
Квіти люблять сонце,квіти люблять й дощ,
А ти Тарас любиш український борщ.?)
Я тебе чекаю, я тебе люблю,
Й подарую мальвочку із мого саду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450558
дата надходження 23.09.2013
дата закладки 22.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2017
І аромат не тішить кави...
Так кожен ранок одинокий...
Весна, а сон знов не глибокий!
Бо десь мелодія душі,
Спочила у своїй тиші...
І сонце не таке яскраве,
І аромат не тішить кави...
Й птахів гурти та спів гучний
Посилюють лиш сум нічний...
Так кожен ранок одинокий...
Весна, а сон знов не глибокий...
І аромат не тішить кави...
І сонце не таке яскраве...
16. 03. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724488
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Ты любишь на меня смотреть.
Тебе кажусь волшебным сном.
Не верь глазам, все кажется тебе,
Но, знаешь, промолчу о том...
Девчонка, что внутри меня,
Задумчиво впадает в грезы
В мечтах своих. А на закате дня
Тихонько утирает слезы,
И рядом в небе плачут звезды.
С девчонкой вместе мы вдвоем,
Два сердца в унисон в груди.
Не сожалею ни о чем,
Меня пойми!
Как будто бы всегда была
Чужой для прочих всех людей,
Но к ним всегда открыто шла,
Стремлюсь всем сердцем и теперь...
Но лишь не буду я твоей,
Меня не разгадать тебе.
Оригинал
Mariah Carey - Looking In
You look at me and see the girl
Who lives inside the golden world
But don't believe
That's all there is to see
You'll never know the real me
She smiles through a thousand tears
And harbours adolescent fears
She dreams of all
That she can never be
She wades in insecurity
And hides herself inside of me
Don't say she takes it all for granted
I'm well aware of all I have
Don't think that I am disenchanted
Please understand
It seems as though I've always been
Somebody outside looking in
Well, here I am for all of them to bleed
But they can't take my heart from me
And they can't bring me to my knees
They'll never know the real me
16.02.2012г. 22:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314574
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 21.03.2017
Ты полюбил меня без масок на лице.
Без ярких красок и изящных линий.
Я утону,
Я растворюсь во мгле
Печально-синей...
Побудь со мной.
Не уходи...
Я не загадка,
Я израненное сердце,
Которое едва дыша
Открыло в мою душу
Тебе дверцу.
Да, я боюсь.
Но я иду к тебе
Навстречу.
Заплачу, но слёз своих
Я даже не замечу.
Останусь пеплом на твоих губах.
Останусь тенью в твоих снах.
Лишь бы быть рядом,
С тобой.
Моя сумасшедшая любовь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593133
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 20.03.2017
Без тебя я прожить не смогу,
Без тебя я нагой на снегу.
Между нами уж пропасть в пути
Ты за все меня слышиш:-Прости...
Пусть срывает меня камнепад,
Но ни шагу, ни шагу назад.
Я пройду этот яростный путь,
Чтоб в пучине любви утонуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713738
дата надходження 22.01.2017
дата закладки 19.03.2017
Ты любишь на меня смотреть.
Тебе кажусь волшебным сном.
Не верь глазам, все кажется тебе,
Но, знаешь, промолчу о том...
Девчонка, что внутри меня,
Задумчиво впадает в грезы
В мечтах своих. А на закате дня
Тихонько утирает слезы,
И рядом в небе плачут звезды.
С девчонкой вместе мы вдвоем,
Два сердца в унисон в груди.
Не сожалею ни о чем,
Меня пойми!
Как будто бы всегда была
Чужой для прочих всех людей,
Но к ним всегда открыто шла,
Стремлюсь всем сердцем и теперь...
Но лишь не буду я твоей,
Меня не разгадать тебе.
Оригинал
Mariah Carey - Looking In
You look at me and see the girl
Who lives inside the golden world
But don't believe
That's all there is to see
You'll never know the real me
She smiles through a thousand tears
And harbours adolescent fears
She dreams of all
That she can never be
She wades in insecurity
And hides herself inside of me
Don't say she takes it all for granted
I'm well aware of all I have
Don't think that I am disenchanted
Please understand
It seems as though I've always been
Somebody outside looking in
Well, here I am for all of them to bleed
But they can't take my heart from me
And they can't bring me to my knees
They'll never know the real me
16.02.2012г. 22:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314574
дата надходження 16.02.2012
дата закладки 19.03.2017
Я тримаю за ніжку бокал,
Тост сказати вам, любі, готова.
Срібним дзвоником тепла промова
Відбивається в тиші дзеркал.
У бокалі червоне вино
Ще співає про щастя жіноче,
Та схвильовано серце тріпоче,
Бо вже осінь стоїть під вікном.
Усміхаються щиро уста,
А в очах вже закралась тривога:
"Чи ще довга життєва дорога?
Донести чи зумію хреста?"
Прилетіли мої п'ятдесят,
Притомилися, сіли на плечі...
Я упевнена, це ще не вечір,
Відсвяткую чимало ще свят!
Піднесу я бокал за сім'ю,
Що з'єдналась єдиним порогом!
За внучатко, дароване Богом!
Із бокала ковток надіп'ю.
Тата, маму, родину мою!
Таню, Юру, Андрія, сестричку!
Щоби мали здоров'я з водички!
Побажання найкращі вам шлю.
Друзям добрим подяка усім!
Тим, хто в радості, і хто в печалі
Розділяли буденність реалій,
Словом й ділом ділились своїм.
Вам усім, хто зі мною сповна
Розділити прийшов оце свято -
Щастя, радості зичу багато!
І вино випиваю до дна!
29.07.2011
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272498
дата надходження 28.07.2011
дата закладки 19.03.2017
(Читать в стиле рэп)
Ушёл друг,
Пришло забвение...
И так всегда,
Такое
Круго-
Вращение.
Что-то уходит,
Приходит другое...
Сперва
Ушёл
Один...
Теперь
Уже
Двое.
Один большой,
Другой
Поменьше
Ростом.
А ты мечтаешь,
Это так просто.
В руке телефон...
Звонок...
Алло!
Это он!
Но он молчит,
Нет даже текста...
А ты себе
Не находишь места.
Но знаешь
Он жив,
И у него
Всё класс!
Но в его
Жизни
Нет уже вас.
Но память
Осталась...
Стучит внутри...
А ты на муки
Её не смотри.
Что-то отнимется,
Что-то прибавится...
Всё, что намешано,
То переплавится.
Нужно мечтать!
Мечты воплощаются!
Всё на круги
Своя
Возвращается.
И если
Закроется
Одна
Чья-то дверь,
Возникнет другая!
Ты только
Верь!
Для иллюстрации использована картина Игоря Жаркова "Размышления"
http://igor-zharkov.ru/Page-4.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250698
дата надходження 30.03.2011
дата закладки 19.03.2017
ЛЬВІВ ДЖАЗ ДОЩ... (вільний переклад)
ти мене...
не зплутаєш... ні з ким...
ані обійми...
ані очі...
ані руки...
і почорніють рози,
мов бузковий дим...
від смутку...
розпачу розлуки...
розвіяв джазу настрій дощ...
безлюдна площа...
в душі моїй
буяє чар вогонь...
очей твоїх..
і тіла, і долонь...
спить у обіймах...
ніжності дурман...
час не спинити...
а осінь...
крадькома вривається
у душу...
крізь туман...
ще марно, ще не час
її зустріти...
29. 06. 2016 м. Львів автор перекладу вірша Хуго Иванова "ЛЬВОВ ДЖАЗ ДОЖДЬ..." Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675156
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 17.03.2017
18 лютого 2009 року
Закон України
«Про прийняття Поправки до Угоди
про збереження кажанів в Європі »
- Кажан-кажану - друг і брат, -
Казав відомий демократ,
Ну той, що президенту сват,
У них в сімействі повний лад!
Він добре знає про той блат,
Доходи має у сто крат,
Будинок сяє, мов булат,
То ж не даремно - кращий сват!
А ви працюйте без зарплат,
В кишенях дірки до заплат,
Вже слів немає, один мат,
Хіба почує? Він же сват!
Про кажанів забив набат,
Ти бач, який природі брат,
Не помічає власних вад,
Що не «кажан» - то депутат!
Свобода Ваша гірше грат,
Засунь собі її у ...,
Людська довіра - то не блат,
Давай-но геть! І ти і сват!
30.04.2009
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172362
дата надходження 17.02.2010
дата закладки 10.03.2017
Ти мені не вір.
Я живу між зір.
Зверху пух і муркіт,
Всередині звір.
Я сьогодні дим,
Завтра – холод зим.
Зараз я з тобою,
Потім – хто зна з ким.
Почуття, як гру,
В попіл перетру,
Щоб не віддавати,
Я завжди беру.
Лестощам твоїм
Я не відповім,
Зранку зацілую,
А під вечір з’їм.
Хочеш буть моїм?
Будь зі мною злим,
Бий мене по серцю,
Вбий у нього клин.
Будь завжди сильніш,
Гострим, наче ніж,
На півкроку першим
І на мить раніш.
Покажись і згинь,
Розпали і кинь,
Покажи весь Всесвіт,
А лиши лиш тінь.
Хочеш знати – знай,
Хочеш болю – край,
Хочеш мене мати –
Зламай!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208680
дата надходження 31.08.2010
дата закладки 10.03.2017
Подивись на мене востаннє,
Поцілунками спрагу вгамуй.
Я піду в світи на світанні,
Але ти не плач, не сумуй.
Свою першу дівочу тугу
На рожевій зорі розвій.
Я для тебе не стану другом,
Вибачай, але я вже не твій.
Мене кличуть шляхи незнанні
В неосяжну очам далину.
Я піду, піду на світанні
В терпкі пахощі полину.
У степів далечінь безкраю
З дивним дзвоном спілих хлібів,
Що на хвилях своїх гойдають
Променистого сонця спів.
Я піду у пустель безводдя
У пориві щирих натхнень.
Хочу йти я туди, де зводять
Вже сьогодні завтрашній день...
Подивись на мене востаннє
Ти очима, повними сліз.
Вибачай, що замість кохання
Я в цей вечір розлуку приніс.
1971
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722106
дата надходження 07.03.2017
дата закладки 07.03.2017
Вы научили нас ненавидеть -
Яростно, до глубины души.
Воинов в пахарях пробудили,
На поколения вооружив
Жаждою мести.
И воздадим мы
Вашей орде за адский ад,
Что на земле - нашей, мирной -
Вы расплескали три года назад.
Вы научили нас быть сильнее,
Верить в поступки. И в себя.
Вы научили нас быть злее.
Вы просчитались, на нас пойдя...
Мы не сломались. И не прогнулись.
Мы не рабы - ведь мы не вы...
Мы не боимся идти под пули
Ради свободы своей страны.
Вы научили любить Украину.
Так что - спасибо, суки-враги.
Ваши летящие в спину мины
В нас пробудили те ростки,
Что пробивают асфальт и небо.
Вам никогда нас не одолеть.
Правда - за нами.
Истина - в этом.
Так что - готовьтесь умереть...
20 февраля, 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719407
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Розплети мене всю,
Мов червоне м”яке покривало.
Крок за кроком іди. Обірви у мені всі штрихи.
Імпульсивність п”янку, цю гарячу пульсуючу лаву,
Відпусти навсібіч!
(якщо хочеш, між два береги…)
Ну, а потім збери
Білі нитки найтонших волокон
В лабіринти бажань… в безнадійно-розпачливі сни…
І комаху безкрилу вклади у мереживний кокон
До якоїсь мари
(що на мові землян - до весни)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721638
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Горизонт вдруг окажется близким-близким.
И, тоску расставания в ночь плеснув,
мы с тобой зазвучим бестолковым смыслом,
бесконечно похожие на весну,
где ромашкам-дурашкам, рождаясь – верить
до последнего самого лепестка,
что они исполняют рассветы…
Звери
в нас умолкнут.
Умрут звери в нас слегка,
как в бестселлере громком…
…а там – не важно…
Задержав расставание хоть на миг,
осыпаясь – исполненным не быть дважды…
…запечатав рассвет поцелуем влажным,
друг для друга остаться…
хотя б людьми…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712022
дата надходження 14.01.2017
дата закладки 04.03.2017
...знаєш, десь у Раю
Розквітають сади яблуневі,
Що спокусу дають
ГріхопАду Адаму і Єві...
...я тебе пізнаЮ
Мов плоди, що зростають на гіллі...
...чуєш- нерви здають,
Наче струни вібрують у тілі-
Переміна часів,
Не найкращі часи для кохання.
Я тобі- Гречкосій...
Може перший... Можливо- останній...
Мов богині Землі
Ти подоба... Ти Макош і Мати...
Переломлений хліб...
І майбутнього сім"я сприймати
Це одвіку- віків
Доля жінки, солодко- зваблива-
Чарівний перелив
Дарування дитячого дива-
Не інакша ніяк
У часи буревійно-вітрОві.
...бо у яблука смак
був солоним... Із присмаком крові.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116122801325
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709021
дата надходження 28.12.2016
дата закладки 04.03.2017
"Я повернусь!" - сказав коли йшов з дому.
Я вірила як чула голос твій
Та серце так щеміло невимовно
Коли ти знову повернувся в стрій.
Так не хотілось відпускати руки,
Хотілось розчинитися в тобі.
Не передать словами тої муки
В якій зтлівало серце у журбі.
Я поверну... Й ковтнув страшенний морок
Останні недоказані слова.
І у жаху, як градусів під сорок,
Відчула - моє тіло зімліва.
Я повернусь - у голові дзеленька.
Я повернусь, але тебе нема.
Я повернусь - в безвихідь серце тенька.
Я повернусь, а у душі - зима.
Я повернусь - цвітуть сади без тебе,
Я повернуся розмахом крила,
Я повернусь хмариною у небі,
Щоб тільки ти щасливою була.
Я упаду сніжинками на щічку,
Травинкою тебе залоскочу,
Осяю місяцем твою я нічку
І ніжним вітром в коси залечу.
Ти не горюй, я, бачиш, завжди поруч
І ранки із журбою не стрічай,
І знаєш, ти востаннє мене вируч -
Сама вже своє щастя пошукай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720909
дата надходження 28.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Вже скільки ґуль набили на чолі,
Та кожен раз все чухаєм чуприну,
Бо ставши знову на старі граблі,
Однаково вишукуєм причину
У комусь іншому.
І знову шахраїв
Саджаємо на трон, а не за ґрати.
Колосів ліпимо до стертих мозолів,
Кумирів та вождів ідем шукати.
А нам би остудитись на вітрах,
А нам би роззирнутись в круговерті,
У Бога розпитати правди шлях,
Бо шлях той для сміливих і упертих.
В країні, де витає волі птах,
Кумири і вожді втрачають ролі,
Колоси розсипаються у прах,
І королів немає на престолі.
Здобудем волю!
Твердо вірю в це,
Бо ми народ, ми нація, вкраїнці!
Благословенні будемо Творцем
І мудрістю наповнимось по вінця.
14.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719000
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 04.03.2017
— Йди до мене, Місяченьку,
Я сумую вже давненько,
За тобою давно млію,
Подарую тобі мрію,
Запрошу тебе у казку,
Загорну у ніжність, ласку, —
Щебетала Ніч звабливо,
Бо надіялась на диво.
У квітковому віночку
Стіл накрила у садочку,
Пестила у поцілунках,
У близьких була стосунках.
Надпивали срібні роси,
Заплітали зорі в коси…
Ложе устелила житом,
Укривались оксамитом.
Колосилась в нього сила,
Бо була натхненна мила…
— А натомість, насип блиску.
Ним оздобимо колиску.
Буде син у нас під ранок,
Наречем його — Світанок. 17/04/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719790
дата надходження 23.02.2017
дата закладки 04.03.2017
Зіграй мені мелодію гармоній.
Синкопою джазуєш, як ніхто.
Вуста торкнулись тихо саксофону.
Усміла. Затремтіла. Повело.
Романтикою важко це назвати.
Немов інтим. Лиш ти і саксофон.
Навіть якщо десь вистрілить гармата,
До серця долетить найменший тон.
Алегро і анданте. Блюз кохання.
Страшніше від усього - зробить вдих.
Коли мелодія уже - твоє мовчання,
А кожне слово - надрозривний крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375930
дата надходження 06.11.2012
дата закладки 21.02.2017
А осінь у місті якась недолуга.
Дрижить в атмосфері незрима напруга.
Повітря від смогу – крихке та імлисте,
Й ці атоми втоми сідають на листі.
Ставати не хоче воно золотавим
І схожим на щедру яскраву заграву.
Воно, як у кокон, скрутилося й сіре
Висить на деревах, у смутку зомліле.
А де ж той багрянець і золота колір? -
Відходить в минуле у місті поволі.
Дротів павутиння сплелося в повітрі,
Вороняче пір”я літає за вітром.
Ця осінь у місті – асфальтово-сіра.
Щезає до осені ніжна довіра,
Що містом, як лісом, вона помандрує
І різними фарбами світ розмалює.
Не хоче. Пішла десь до лісу. У простір.
Вона – пані горда. Уваги не просить.
І в місті дерева оголені віттям
Хитають, шепочучи млосно щось вітру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=365319
дата надходження 20.09.2012
дата закладки 21.02.2017
Ось вже дикі гуси
Відлетіли в вирій,
Плакать осінь мусить
В Україні милій.
Плаче, ллє дощами -
Відлетіли гуси,
Осінь разом з нами
Залишитись мусить.
У цій зграї сірій
Нам би відлетіти
Теж у теплий вирій,
Де зимують квіти.
Жить було б там краще,
Холоду б не знали,
Та наш край на завше
Не злетить із нами.
Ми не гуси дикі,
Щоб літать у вирій,
Нас труди великі
Ждуть в країні милій.
Ми Вкраїну милу
Працею звеличим,
Додамо їй силу,
Жити тут нам личить.
18.08. 99
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=472873
дата надходження 16.01.2014
дата закладки 21.02.2017
Якщо любиш, не погубиш
Не забудеш, не минеш
Ніжним словом зранку збудиш
І до себе пригорнеш
Поцілуєш палко в губи
І тоді я все забуду
Як малим курей ганяв
У городі в баби Гані
На мітлі Рамштайна грав
Як ня кликали цигани
Як циганів відганяв
Брудних, чорних із торбами
Покладусь на твої руки
Забери до себе в рай
Не витримую розлуки
Як без соловейка гай
Те, що люблю, не забуду
Не погублю й не мину
Теплим словом зранку збуджу
Лиш впусти, я й увійду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554425
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 21.02.2017
Взяв до рук свою гітару, перебрав шість струн підряд… Охопив азарт.
І заплакала гітара, рясно сльози полилися… Не на жарт.
Плач, моя гітаро люба, плач, струна,
Близька ти, моя подруго, ти одна.
П’ю вино я під акорди, дим лягає на диван… Наче пан.
Розриває серце груди, линуть думи звідусюди… Мов туман.
Плач, моя гітаро люба, плач, струна,
Близька ти, моя подруго, ти одна.
За далекі кілометри, у вечірньому вікні… Мов у сні.
Виглядають долю очі, наче Місяць щось пророчить… Каже «Ні»
Плач, моя гітаро люба, плач, струна,
Близька ти, моя подруго, ти одна.
Та душа до тебе лине - відстані нема… Грай струна.
Прилети до мене пташко, бо мені без тебе важко… Ти одна.
Плач, моя гітаро люба, плач, струна,
Близька ти, моя подруго, ти одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445826
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 21.02.2017
Я одна і мені так добре;
Сиджу в кафе, п`ю каву і курю.
Про нас не думаю, ні про що не думаю:
Дощ за вікном співає, за краплями спостерігаю.
[i]Саксофоніст грає блюз,
Я одна у залі.
Музика звучить скрізь,
і я хочу, щоб не припиняли
Саксофоніст грати блюз, а я курити і пити каву.[/i]
На зупинці, під навісом - цілується пара.
Так дивно: колись і я тебе так цілувала.
Шкода, що від нас лишився дощ
І друге американо не служить в поміч.
[i]Саксофоніст грає блюз,
Я одна у залі.
Музика звучить скрізь,
і я хочу, щоб не припиняли
Саксофоніст грати блюз, а я курити і пити каву.[/i]
На зупинці, під навісом обіймається пара:
Так романтично, колись і я так обіймала!
Шкода, що від нас лишився дим
І крапля нікотину не вбиває цим.
[i]Саксофоніст грає блюз,
Я одна у залі.
Музика звучить скрізь,
і я хочу, щоб не припиняли
Саксофоніст грати блюз, а я курити і пити каву.[/i]
11 липня 2012 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549922
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 21.02.2017
Середина лета
Ранние рассветы
Поздние свиданья
Воспоминанья
О юности беспечной
О дружбе безупречной
О сладостных страданьях
Несбывшихся мечтаньях
Середина лета
Света переливы
Не ищи ответа
Была ли счастливой
Забудь про напасти
Лето - это счастье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681432
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 21.02.2017
Зупини мене.
Я палитиму всі мости.
Всі мости – стежки, що ведуть на твої планети.
Тільки в скронях пульсує хвилею –“ відпусти!”
Тільки в грудях палає полум”ям –
“де ти?.. де ти?!”
Тільки вітер півночі
Вихор отой несе.
Як цей біль пройти? як надалі з цим болем житиму?
А тепер – усе!.. покотилось снігами все…
Зупини мене,
коли надто тебе любитиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694319
дата надходження 14.10.2016
дата закладки 21.02.2017
И чувств… былое совершенство…
Я б... променяла
все стихи…
на ноты
искренней любви!
На ночи страсти,
упоенья…
на миг…
прекрасного
мгновенья!
На ощущение…
хмельное,
на счастье...
в радости шальное!
На ночи…
жаркого блаженства,
на чувств…
былое совершенство…
06. 05. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664192
дата надходження 06.05.2016
дата закладки 18.02.2017
Розплющивши зранку очі,
Подивлюсь на білу стелю.
Згадається "Я тебе хочу,
У цій білосніжній постелі!".
І того ж прекрасного ранку,
Запахне мені раптом кава.
Згадаю, як в світлім серпанку,
Я була для тебе цікава.
Бо ти мене, наче ту книгу,
Читав і читав до упаду.
Кохання граніт і кригу,
Ти спереду гриз і ззаду.
Забула з тобою турботи,
Поринула в вир з головою,
Співаючи строго по нотах,
Мелодію нашу з тобою.
І сплівши докупи руки,
Згораю в твоїх обіймах.
А була раніше думка,
Що то лиш буває в фільмах.
Я хочу твоїх поцілунків,
І хай вибухають вулкани,
У ніч, коли наші стосунки -
Суцільні екстаз і нірвана.
Пробуджуєш пристрасть і звіра,
У тілі тендітної жінки.
І дотики шкіри до шкіри,
Народжують теплі іскринки.
І вигини за теоремами,
І тіло, як та геометрія.
За площами і об`ємами,
Між нами суцільна симетрія.
Рукою так лагідно й ніжно,
Проводиш по шиї й плечах.
В собі відчуваю наскрізно,
Кохання, що в твоїх руках.
І голову взад відкидаючи,
Згораючи серцем і лоном,
Кохаємо разом ми, граючи,
За райським любові законом.
Прокинусь, розплющивши очі.
Подивлюсь на білу стелю.
Ти знаєш, як я тебе хочу,
У цій білосніжній постелі?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615824
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 18.02.2017
[img]http://41.media.tumblr.com/186cb41d0587c81ba602e08bf82ba1de/tumblr_my0tqib4Z41qhoqwfo1_500.jpg[/img]
Ця лютнева зима – не зима, а суцільна проталина…
Сніг по клаптику вовни за ніч розтягнули вітри
І хрумкій білизні досхочу порадіти не дали нам…
Позіхаючи, равликом сонце повзе догори.
Отже, буде весна – життєдайна, п’янка, неприборкана,
Пробіжиться босоніж під кашель рипучих воріт!
І на місці весняного сліду заграє пацьорками
Білозуба усмішка землі – молодий первоцвіт!
Враз кожнісінька жилка, пульсуючи, соком наповниться…
І коли, поцілована в тім’я світилом рудим,
Ти почнеш зеленіти життям, як біблійна смоко́вниця,
Виноградар твій ревний зрадіє, бо ж будуть плоди.
На пошерхлі долоні заплачеш ранковими росами
І промовиш: “Я знову прийшла… Тож візьми ці дари”.
Так, як юна весна, цілуватимеш п’ятами босими
Пружно випнуті жили, що б’ють з-під земної кори.
І, схилившись йому на плече обважнілими вітами,
Прошепочеш: “Прости, що я плоду не дала торік…”.
І весна поміж вами бджолино-квітково бринітиме,
І дощем благодатним окропить недовгий твій вік…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640861
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 18.02.2017
Опять она… во мне гуляет!
Пылает огниво!
Опять в моей крови!
То ядом сладким…
едко наполняет!
То плавлюсь нежностью…
я в солнечные дни…
Ой, страсть!
Опять она…
во мне гуляет!
То ищет тёплое,
укромное местечко…
то нежится…
безделием своим…
А то с грозой…
приходит на крылечко!
Да, так,
что мало места…
нам двоим!
Нет, в жизни…
места, будто бы
хватает…
хотя бывает
эта дама…
часто занята…
Но, если…
чайными глазами
приласкает…
то исчезает
всё…
лишь страсть одна…
жива…
10. 05. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665372
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 18.02.2017
Коли в багні – надії, почуття,
тавро ганьби знічев'я не зітреш.
Щодень новини нашого буття, –
мов кварта дьогтю у прокислий фреш.
Цим пійлом вже напоєні ущерть,
брехнею нагодовані сповна!
Усе – наперекіс, все – шкереберть:
мільярди – жменьці, іншим всім – війна.
Грабунку не спиняється чума,
цей кровожерний жадібний дракон,
бо в краї влади гідної нема,
й не діють ліки головні – закон.
Тож мусять добровольці йти на штурм –
перекривати контрабанді хід,..
аж знявся ґвалт олігархічних юрм –
так "вболівають" (раптом!) за нарід.
О владний оп'яняючий дурман,
затьмарюючий пам'яті штрих-код!
Невже направлять військо на народ?!
Невже нічому не навчив Майдан?
17.02.2017 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718709
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Я не просила в тебе дозволу -
Це сталось просто мимоволі:
Рука сама ковзнула в просторі
Й наткнулась на твої долоні.
І все навколо захиталося,
Попливло, як в невагомості,
Губами губ ми доторкалися
Й злилися душі в півсвідомості.
Тіла бриніли насолодою,
Повіки падали знесилено,
П'янкою повінню наповнені...
І зупинитись вже не в силі ми.
Моє ти щастя і нещастя,
Ти мій бажаний і не бажаний,
моя ти радість, моя згуба,
Моє кохання нерозважливе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718175
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Я вільна!
Я вільна! Мов вітер, мов птаха крилата,
Де бентежних мелодій Весна!
За свободу я знаю… буває розплата,
Але тільки у волі жива!
Я вільна, мов поле, мов річка ігриста,
Мов дібров й полонин барвистий безкрай!
Одягаю калини червоні намиста:
Зустрічаю весняний розмай!
Я вільна, мов море, мов хвиля висока!
Мов красного літа лункий зорепад!
Де помислів правда щоденна глибока,
І рим чарівних листопад!
Я вільна! Я мрію, живу і бажаю!
Я — дитя всій планети Земля!
Де сердець доброти квітне поле без краю,
Де у волі лише є Життя!!!
05. 02. 2017 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716386
дата надходження 05.02.2017
дата закладки 14.02.2017
Звук дождя…
Душа желает пить.
Капли времени срываются с ладони.
Ускользают.
И никто их не догонит.
И ничто не может миг остановить.
Звук дождя…
Судьба звенит, как медный грош,
На тарелке - чувств - вселенского размена,
Оставляя неразменным во вселенной
Только чувство жизни
Звонкое как дождь.
Звук дождя…
...
... и капли времени летят
На гудящий, чаши вечности, гранит.
Пей, душа,
И с благодарностью звони
Богу жизни – в гулкий колокол дождя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676404
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.02.2017
Я люблю тебя – это все, что ты должен знать,
Чтоб всегда различать, где реальность, где миражи.
Мы не просто с тобой разделяем одну кровать,
Мы из чувств и поступков совместную строим жизнь.
Я люблю тебя – это все, что имеет смысл,
Что способно наполнить теплом уголки души,
Что из пары разрозненных «Я» составляет «Мы»,
Что способно мелодией счастья звучать в тиши.
Я люблю тебя – это самый приятный плен…
Ничего не прошу, только право назвать «моим».
Знай, что в мире реформ, инноваций и перемен
Есть константа - ты вечно любовью моей храним.
© Любовь Козырь, 2016
______________________
Фото - © Саша Хоменко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660419
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 06.02.2017
Я не знаю всіх доріг…
Хто їх знає?
І, не знаючи, за ріг
Повертаю.
А за рогом навмання
До вершини.
То каміння, то стерня
На стежині.
І не знаєш, де мости
Через ями.
І чи досить лід товстий
Під ногами.
Чи на мить зупиниш хід
Чи назавжди.
Чи в могилу чи в політ
Рушиш завтра.
Я й не хочу знати, де
Буду зрання.
Проживаю кожен день,
Як останній…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222188
дата надходження 14.11.2010
дата закладки 05.02.2017