Яскраве сонце сліпило в очі, Оксана йшла по широкій, ґрунтовій дорозі, туди, до поля. Йти трохи далеченько та зняла капці і босоніж, відчувала від землі насолоду…. Аж ось, листатий подорожник відчула під ногою, подарував трохи прохолоди, а шпориш густенький здавався пухким простирадлом , лоскотав підошви. Ото задоволення відчула, впала на траву, оком окинула довкола…..
Яка ж краса! Як добре! Літо тепле і всього доволі та тільки тривога за коханого. Лише вчора нарвала відро вишень, а вони ж на вид червоні - червоні, але ж кислі та насолоду все ж мала. Пригадала, як два роки назад, з Володимиром їх смакували. Він прикладав їй до уст, потім цілував, а то було одну вдвох одночасно їли, завмирали в поцілунку.
Там, в гаю, коли лише удвох. Коли освідчився в коханні, від щастя шалено билося серце, адже вона його давно кохала. І вже напевно було б весілля, як би не ті страхіття, що бачила по телевізору.
Так, тоді, як грім серед ясного неба, повістка в військкомат. Ті події не хотіла сприймати серйозно, гадала, що все обійдеться. Всі знали, що відбувалося в Києві на Майдані та думали, що все владнається.
Та не так склалось, як гадалось, віддали Крим, а потім війна…..
Наталка задивлялася в небо синь, там високо літали ластівки, от би мені туди злетіти, думала, щоб побачити коханого, де він зараз ? І по щоках текли непрохані сльози, вона їх не відчувала, лиш біль у грудях.
Стільки недоспаних ночей, стільки думок, ятрили душу? Чи знає…. Той ворог, проклятущий, який - то біль чекати? Кому потрібна ця страшна, гібридна війна?! Чому це чудовище лізе на нашу землю? Своєї мало?! Яка біда! В душі розпач.
Він підписав контракт на два роки і вже минули та все нема додому…
І серце рветься на частини, отой зв`язок згадує (гарними) словами. Що в селі , то є, то його немає, а душенька болить, страждає. Позавчора подзвонив, що через день, чи два, буде вдома.
І немов пташка по світлині літала, прибирала, в вікно, не втративши надію, виглядала. Й цю ніч майже не спала, все до телефона припадала та знову мережі немає. А блідий місяць - переливався, неначе хотів їй про щось розповісти. Ніч шепотіла в відкрите вікно, десь здалеку линув спів цвіркуна. Під ранок іскрились й десь зникали зорі, задивлялася. Вже, аж під ранок засинала…
Ледь дочекалася обіду, більше вдома не було сили залишатись, взяла хустинку й пішла в світ…
Ось так, йшла немов навмання та самі ноги йшли туди, до тієї дороги, де два роки назад проводжала…..
А літо веселилось, із вітром загравало. Ромашки, волошки, дзвіночки голівки прихиляли, немов до неї шепотіли. Вона ж дивилася на них і по одній квіточці брала в руки, сплела вінок. Сидячи на шовковистій траві, серед квітів, позирала на дорогу, в сторону траси, а до неї, ще кілометрів два, не менше. Вдивлялася і шепотіла,
- Доленько , доле, хай я щаслива буду, бо я ж тебе і Боженьку прошу й просила, збережи коханого від кулі, від ворога, щоб у нього, в житті була щаслива дорога.
Готовий вінок тримала в руках, читала молитву.
Яскраве сонце котилося до заходу… Йшла по дорозі, в одній руці вінок, в другій капці. Вже й трасу видно, поряд посадка, а далі ліс. Спів соловейка зразу тихо, згодом голосніше. Подумала, а загадаю я, як заспіває весело, то приїде, приїде зараз, а він раптово затих. Здалеку побачила автобус, метрів триста залишилось до траси. Чомусь ноги не хочуть йти. Душа в тривозі, тож мав вже приїхати. В судинах закипала кров, по тілу розносився жар, а серце ледь не вискочить, гучно стукало в скронях. В одному напрямку закляк погляд, до автобуса,з нього вийшло двоє. Раптом почула веселе, мелодійне щебетання соловейка. Тіло тремтіло, в сторону відкинула капці, щосили бігла. Здавалося минула вічність. Двоє в камуфляжах… Впізнала! Бентежна мить… Щасливі сльози на очах, вже потекли рікою, шепотіла,
-Любий, я тут! Цей день чекала два роки! Лечу до тебе, коханий, мов на крилах, довіку я з тобою буду!
10. 06. 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738140
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Летять невблаганні літа без упину,
Лишаючи спогадів світле панно.
На жаль, зупинити їх плин неможливо,
Назад повернути також не дано.
А хочеться вслід прокричати: - "Благаю!
На мить зачекайте, так швидко не йдіть!
А краще до рідного, милого краю,
В далеке дитинство мене віднесіть."
Там знов пробіжусь, як колись, на світанку
Босоніж по ще прохолодній росі.
Вдягнувши жадану, стару вишиванку,
Полину в далекі, магічні часи.
Нараз опинюсь у божественній казці,
Де квітнуть духмяно сади навесні.
У рідній, завіяній вітром, сторонці,
Де батьківські в часі згубились сліди.
Усі обійду заповітні стежинки,
Що змійкою в'ються в зелених гаях.
А місяць сріблястий з зірками в обнімку
Осяють яскраво торований шлях.
18. 06. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738333
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
[i]Сьогодні святкує Україна давнє, ще дохристиянське свято "Божого Тіла" і святить віночки-обереги, що пахнуть нашою рідною Природою, травами, відворотним чар-зіллям.У цей день думки летять на приволля рідних українських стежок, пралісів, дібров, де неторкана краса природи поєднується з літопомними сторінками нашої трагічної історії. Галич, де я копала в юності "княжу добу" 12 століття - яскравий тому приклад.[/i]
Я повернулася:в Галичі квітне чебрець.
Чебрецева пора – чень, надовго... надовго – на вічність.
На приволлі ловлю віщий поклик зухвалих сердець,
що волають о щастя, уклінно так: “ваша Величність”...
А “Величність” – наруга, то серцю позірна подруга,
що убоге пожнив’я в осіб можновладного круга,
що пошлюблення їхнє – завжди обоюдний тягар,
а потому лиш дим... лиш мертвенний їдучий угар...
Ти спогадуєш, Галичу, – вихря зійшло, відшуміло:
у землицю лягло, в деревину пішло... оніміло,
та й не рухає пам’яті, лиш красномовно мовчить!
Лиш перо у руці літопомній, мов птаха, ячить.
Помовчімо і ми на погарищі, та й помовчім...
Ми ж бо в часі прибулі, до тіней старих ніпричім.
Але ж стрілися тут-таки, в Галичі,
в вир’ї стрімких роздорож,
а на чолах у нас опочив і Стрибог*, і Дай-Бож,**
і не в силі ми милі, хоч прикрі, вернути навспак –
то на карбі правнуків пекучий, погрозливий знак!
Лики пращурів наших, що квітнуть тепер чебрецем –
увійдіть в нашу бутність, а хоч би навпотай, тихцем...
Увійдіть в нашу бутність! Та й купно усі помовчім!!
...Чебрецеве усластя...
То – щастя?!
У чім... і по чім...
[i]*Стрибог – у давніх слов’ян бог Вітру і повітряних стихій.
**Дай-Бож (Дажбог) – найстаріший з богів Зодіакального Сонця (Зимового) у слов’янському пантеоні. Бог Новорічного календарного циклу, поза Зодіаком – бог щастя і достатку, «Той, що дає».
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738287
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/5/67617545.jpg[/img]
[b]«В лісі квітнуть полуниці»[/b]
В лісі квітнуть полуниці, з ними квітнеш й ти
На галявині все в квітах, є вже і плоди
Червоніють так яскраво – зваблюють людей
Примостився плід червоний в тебе між грудей
Я беру той плід губами й по твоїм губам
Розділився поміж нами рівно пополам
Розділився, роздавився – виклик почуттям
Цілувався б так з тобою все своє життя
В полуниці вся поляна – літо, вечір, ліс
Час розтанув, зупинився – взагалі завис
Залишились в цілім світі тільки я і ти
І сплелися у двобої ІНЬ і ЯНЬ світи
Червоніють – запалали – губи – смачний сік
А зозуленька рахує НАШ з тобою вік
Соловейко розпочав десь чарівний свій спів
Коли полум’я палає непотрібно й слів
© Микола Карпець (М.К.)
*14.06.17* ID: № 738079
[url="http://mykola.at.ua/publ/krashhe/v_lisi_kvitnut_polunici/13-1-0-119"]© Сайт авторської поезії М.В. Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738079
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Ой, лелеки-лелеченьки, вісники добра,
Полетіли в край далекий з нашого двора.
Полетіли, покружлявши, там, де чужина,
Зруйнував осколок хижий дах і пів-гнізда.
Сміх дитячий не лунає на порозі в дім,
Поселився у очицях страх поперед всім.
Мале серденько стискає тривога всякчас,
Дзвонять кулі на дзвіниці, летять мимо нас.
Засіває війна ниви гільзами й вогнем,
Де ж бо сховок від загрози ми собі знайдем?
Не милує війна люта ні землю, ні плоть,
Повертайте, лелеченьки, з миром щоб жилось.
18.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Кажаном ніч забилась в вікні,
Тьмяна зірка ледь блимає в небі.
Думки линуть до неї смутні.
Зоре, зоре, без тебе я в склепі.
Серце б’ється об мур кам’яниць
Та здригається в пустку закуте.
Ні, не в праві я падати ниць,
Хоч тепло все тобою забуте.
І душа заблукала між спиць,
І шукає рятунку від стужі.
Обідранка, з безводних криниць,
Пісок кухлем черпає в напрузі.
Їй би краплю вологи, де й сіль,
Хай пече, те до певного часу.
Опостилість вмостилась в постіль,
Зачекалась душа баляндрасу.
16.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738103
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Вам бачаться не парки і алеї,
Не гілочки березові з вікна -
Зустріла вас окопною землею,
Смертельними обіймами війна.
Тут сніг брудний на сонці не біліє
І порохом пропахнуті вітри,
Підступність братовбивчої Росії
Своєї тут діждалася пори.
Тут зовсім не рахуються навпроти,
На тім краю залишені в полях,
Згрубілі від кривавої роботи,
Ви вершите історію в боях.
Хай хижий птах кружляти не посміє,
Фатальна не діждеться вас пора.
Тримайтесь, ви - могильники Росії,
За вами матері і дітвора.
Захищені лиш бруствером окопів,
Між двох цивілізацій, на межі,
Ви стоїте на захисті Європи,
На крайньому зі сходу рубежі.
Збавляє хід, буксує перед вами
Імперія скрипучим колесом.
Ви ступите на труп її ногами
І тост іще піднімете разом.
Розгонить вітер західний, розвіє
Смердючий дим "російської весни".
На дику, обескровлену Росію
Погонить буря полум'я війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737240
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 17.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=5SutUkXX_f8[/youtube]
Обережно хита гілку вітер.
Ніжно пташка на гілці співає.
Впав на душу майстерний цей витвір.
І навколо усе замовкає.
Про що пісня твоя ця, пташино?
Може, звеш ти когось, закликаєш,
І чекаєш одну, ту єдину?
Та про неї один тільки знаєш.
Хтось насипав тобі он зернинок,
Співчувають оцій сиротинці.
Та не тронула зЕрна пташина:
Не на радість їй зараз гостинці.
Чи сумуєш за рідним ти краєм,
І виспівуєш серця журбу?
Тільки пісня твоя душу крає,
Гірко думать про долю таку...
Тихо сонце сідає за обрій,
На спочинок приляже цей день.
І замовкне пташина в жалобі...
Не почуєм до ранку пісень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738157
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Ви мову бережіть свою, поети,
Нехай із серця ллється, як вогонь,
Вона цінніша жовтої монети,
Сосюра передав її з долонь.
Цей скарб несіть до смерті войовничо,
Як сам Тарас до Раю з нею йшов,
У ній є щось велике, таємниче,
Те, що усе життя вивчав Зеров.
І, як Франко, борітесь ви за неї,
Збагачуйте віршами кожен день,
Не поховайте ви свої ідеї,
А ніжно пригорніте до грудей.
І нашу мову завжди пам'ятайте,
Слова, що Леся нам заповіла,
Її, немов троянду, підливайте,
Щоби яскравим цвітом зацвіла.
© Володимир Верста
Дата написання: 15.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737935
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Сім'я ластівочки міцніша за людську!
Придивіться за ластівочкою малою:
вона літає, але сім'ю – не покидає.
Вона співає,
про кохання співає.
А людина що?
То людина...
Її подаруй крила, і вона вже чужа:
покине сім'ю,
полетить де краще,
забуде про кохання. А воно її нащо?!
Ластівочка і людина – Божі створіння.
Одне приносить радість ,
друге – свавілля.
У ластівочки сім'я на все життя,
У людини сім'я – це наче гра...
Ластівочці кохати – означає жити,
сім'ю берегти і радіти...
Прикро, що не кожна людина,
як ластівочка,
вміє кохати.
28.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735590
дата надходження 29.05.2017
дата закладки 16.06.2017
Вишивка - наш оберіг, мистецтво, диво.
На сорочці полотняній сніжно - білій
Здавна вишивали жіночки красиво,
Як надію й запоруку всіх ідилій.
Сили додавала, берегла кохання,
Сонцем закодована й водою, сміло
Захист дарувала людям в мандруванні
Низзю, гладдю, хрестиком...стібком уміло.
Соняшники, ружа, виноградне листя,
Дуб, калина - символи краси і сили.
Світлі ці зображення добра пречисті,
І очам, і серцю, і душі так милі.
Сьогодення юне в гарних вишиванках,
Підхопила молодь славну естафету.
І життя буяє в радісних світанках,
Вишивка відома на усю планету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738005
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017
[i][b][color="#06555e"]Пішов я, певно, від корови Лиски,
Яка лизнула лоба… якось… раз…
В урочищі, що зветься просто – Лізки,
В дитинстві я корову Лиску пас.
І так іду, долаючи дорогу,
Яка від Лізок… випала мені,
Та до́теп виростив собі – не роги:
Живу, як в казці, як в чарівнім сні.
Лускун,лускунчик – й сотні нових опцій.
Лискун, лискунчик, овак* – світлячок,
Ласкун, ласкунчик – значить гарний хлопчик…
А мама каже:
пов-ний
ду-ра-чок.
Так дурачку на світі ж ліпше жити,
Бо не страждає тим, що всім пече!..
А щастя тим, хто садить пізні квіти,
І щастя те… нікуди не втече!
Лелію ружі, маки і жоржини,
А інколи і сонях-самосій –
Квітчаю долю… матінки-калини,
Життя своє дарую саме їй[/color].[/b]
15.06.2017
________
*Інакше.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737965
дата надходження 15.06.2017
дата закладки 16.06.2017
Оспіваний в сонетах і верлібрі,
закоханий у солов'їний спів,
літає Червень пташкою колібрі –
король краси між літніх місяців.
Заколосив смарагдові отави,
грозою розкіш зелені умив
і феєрверком вибухнув яскравим,
розсипавши скарби краси і див.
Від буйноцвіть вгинаються стеблини.
Жасмин п'янить і м'ята, деревій.
Мов стрази, сяють росяні перлини,
а барви, барви – світе ясний мій!
У царстві лілій, мальв, під шепіт вітру,
гуде бджолина музика. А я
вбираю серцем райдужну палітру,
і миром повниться душа моя.
Земля тобою вбрана – незрівнянна,
ти вишив самоцвітами мій край.
О милий Червню, пташко осіянна,
дай ще красою впитися доп'я́на!
Чаруй і владарюй. Не відлітай!
13.06.2017 р.
Авторське фото. Один з куточків мого саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737596
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Присмак банана на губах,
Солодке манго.
Танцює вітер на руках
Жагуче танго.
Тремтять в обіймах почуття,
Уже доспілі,
А груди рвуть серцебиття,
Мов зубожілі.
Дві долі — в тропіках розваг
В літа дозрілі,
Погойдує архіпелаг
Хмаринки білі.
Вбрання знімав до наготи
Вихор у шалі,
Цілунком прагнув роздягти
Там, на причалі.
Вуста розкидали квітки —
Запах ванілі...
Лишили спогад пелюстки —
Сліди на тілі... 31.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736807
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 14.06.2017
[i][b]«… І потоптали татарськії коні вкраїнськую землю.
І спопелили її, сердешну. Та й рушили далі в похід.
А як вертали – застигли зчудовано: на купинах,
поміж нової трави, запеклася багрянцем Червона
Рута. От і назвав її нарід «Неопалимою Купиною»…[/b]
(З легенди)
[/i]
Із яблуневих пишних рожевіть
озвалась опромінена луною…
Із татарви опалених століть
упала в ґрунт – і стала КУПИНОЮ.
Де куп’я потоптала татарва,
де в купі гною корчилась отрута –
на попелищах бралася трава
і пломеніла там ЧЕРВОНА РУТА.
Де потопали вої в болотах,
ізвівши за собою вражу душу –
злітав у небо чорно-білий птах,
червінню серця окропивши сушу.
Скипала ніч. Змертвлялася пітьма.
У сказах таврувалась твар ворожа.
Здавалося – уже й землі нема…
Аж тут – НЕОПАЛИМА МАТІР БОЖА
ЧЕРВОНОРУТНЕ ЗІЛЛЯ засіва –
(запала в небі тиша урочиста:
ну хто б подумав, що вона – ж и в а,
і хто б подумав, що вона – П р е ч и с т а!)
В трясовині, в багні, на купині
вознісся божий дар ЧЕРВОНОРУТИ:
н е п о г о р і т и більше у вогні
і у воді болотній н е в т о н у т и.
… Усіх поглине ця трясовина!.. -
(висока Доле, Доле невмолима!) –
ЦЯ КУПИНА – всього лиш… купина,
лиш Купина –
і все ж…
НЕОПАЛИМА – а – а!!
[i](Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737720
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Ми в житті не раз розлучалися,
Та розлуки ті не страшні,
Бо ми вірили, сподівалися,
Ждали зустрічей день при дні.
Все сказать тобі намагалася,
Ти шептав мені: "Підожди!"
В долі ми одній об"єдналися,
Нам здавалося назавжди.
Все в сім"ї у нас добре склалося,
І щасливі в нас ночі й дні.
У коханні ми не ховалися,
Все співало нам на землі.
Пам"ятаю я, пам"ятаєш ти,
Твоє лагідне: "Не спіши!"
Я сміялася, усміхався ти,
Розлучитись ми не могли.
У нас донечка народилася,
І раділи ми: я і ти.
Чому ж доля з нас насміялася,
Розлучила нас назавжди?..
В іншім світі ми вже зустрінемось,
Засумуєш ти й я сумна...
В білім світі там залишилася,
Наша донечка там одна.
Не так склалося, як гадалося,
Нема нашої в тім вини.
Лиш молить-просить залишилося:
"Доню-донечко, нам прости!"
2007 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737647
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 14.06.2017
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737463
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Впаду в м"яку духмяність трав,
П"янкі вдихаю спрагло аромати,
Хмеліючи на сім октав...
Душа розквітла звуками кантати...
На денці Всесвіту лежу...
Насправді-я торкаюся... вершини...
Мелодією тремко мережу
Красу й любов з"єднавши воєдино
Така яскрава усмішка... твоя...
Рубіном пестить пелюсток піона...
Припаду до сильного плеча...
Молитва зазвучить...з амвона...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737532
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Подвеска серебристая луны
Вночи сверкала ярким цветом,
И не нарушив мира тишины,
Днепр озарился дивным светом.
Зелёной змейкой вИлася река,
Пересекла равнину гладью.
Зависли паутинкой облака,
Луна пролИлась благодатью.
Сияла гладь Днепра , как бриллиант,
И задремали хаты, крыши.
Величьем поразил луны талант,
Таинственно покой там дышит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737541
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2017
Всі довгих дев’ять місяців чекала
Це рідне і беззахисне маля,
І так ночами серце калатало,
Щоб Бог його в житті благословляв.
Ось перші ласки, пальчиків торкання,
І перші сльози радості в очах.
Щаслива жінка і щаслива мама
Тримає на руках своє дитя.
Попереду тепер солодкі миті,
Безсонні ночі, чарівні казки,
Слова любові, сплетені в молитві,
І ніжність від дитячої руки.
Із плином дні злітатимуть роками,
І будуть радість, болі і жалі,
Та хтось тебе покличе тихо: Мама! –
І обійме – єдину на землі.
Відкрий йому прекрасний світ дитинства.
Це благодать, дарована з небес.
Яке велике щастя материнства!
В нім таїна, найбільша із чудес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737572
дата надходження 13.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Визбирую я усмішки у сонця,
що лагідно торкаються землі.
Ви кажете, в зимовій ополонці
весну полонять, наче у петлі?
А я скажу: не вірте тому слову,
бо вже квітують понад світ сади!
Як білим змалювало он, діброву,
як пелюстками вишило сліди!
Куди не глянь, усюди білим ніжно
цвіт розсипає навкруги весна.
Ну, скажете, що зовсім не маніжно,
а я скажу: така у нас Вона.
Із бруньок випорошує суцвіття,
із зелені гаптує килимки.
Порипує на вітрі сизе пліття…
Іде весна… порою, напрямки!
Й нехай отак, із холодом тривожно
карбує днями свій новий прихід.
Іде до нас назустріч переможно
весняними кульбабками убрід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731719
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 13.06.2017
[color="#f51313"]Зірву я трояндовий цвіт,
Встелю пелюстками стежину.
В любові безмежної світ
Тебе запрошу на гостину.
Ти легко цей шлях віднайдеш.
Ніхто ж бо його не стоптав.
Якщо заблукаєш — гукнеш,
Назустріч злечу, немов птах.
В обійми затиснеш міцні
І серце моє затріпоче.
А може це сниться мені?
Щось вітер на вухо шепоче.
На травах настояна ніч
П'янитиме ніжністю нас.
З коханням своїм віч-на-віч
Не буде підвладний нам час.
Гойдатиме небо зірки,
Їм місяць співа колискову.
А я пригорнусь й залюбки
Купатимусь в морі любові...[/color]
[img]https://encrypted-tbn0.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRKA8XK5MS1l0Q2hDxF3kaHeJW6vPo32ijx4fJA69xCE4zHKhYU[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737488
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017
Не кажи мені-ні,
Чути цього не хочу.
Не кажи мені-ні,
Це недоспані ночі.
Не кажи мені-ні,
В нім разлука навіки.
Говори тільки -так,
Це для серця мов ліки.
Говори тільки-ТАК
Знак кохання великий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736045
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 12.06.2017
Біля криниці край села,
Де стежечка веде в долину,
Черемха знову розцвіла
Та простір весь заполонила
Духмяним ароматом тим,
Який не сплутаєш ні з котрим,
Розноситься навкруг, мов дим
Ніжний, п"янкий, срібно-прозорий.
Пливе, пливе повільно так,
Ним дихаєш на повні груди.
І, наче дивовижний птах,
В серці моїм кохання будить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737415
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 12.06.2017
І на сонці є плями, авжеж,
Землі завдає шкоди злива.
Вир кохання в душі, що без меж,
Він стрімкий, вона ж бо вразлива.
Вир накриє все тіло теплом
Ніжність в серці заб’ється ключем.
То роздмухає гнів і чолом
Змійка сліз пробіжиться тихцем.
А, як вляжеться пристрасті рій,
Й гостре жало сховає оса,
Пригорнись до любові із мрій,
То є вічність, духовна краса.
11.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737256
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 12.06.2017
* * *
Приємна мова вечорова.
Тріскоче тихо каганець.
Потішусь музикою слова.
Покличу Музу під вінець.
На вівтарі земних взаємин
скажу відверто до ладу:
лиш їй відкрию потаємне,
довірю душу молоду.
Молюсь на долю, Богом дану.
О Музо, душу освяти!
Світи на хатнище жадане,
з тобою підемо в світи.
Який п’янкий приємний трунок –
небесне царство зір-владик...
В самотині на срібних струнах
плекає Музу молодик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737324
дата надходження 11.06.2017
дата закладки 11.06.2017
[b][i][color="#9900ff"]Весни кольоровий мазок
І жабок співоче кум-кум...
Розквіт білосніжний бузок
І пахне, як ніжний лукум.
Розмаєм квітує земля;
Я слухаю вранішню тишу...
Вже сонечко гріє здаля,
А вітер вербою колише.
Зелені та пишні горби!
П'янію від запаху м'яти...
Летять до гнізда голуби,
Лелеки вернулись на хату...
03 06 2017 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736364
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 08.06.2017
Прийшов Тарас до мене в сні.
І наказав: "Писати!"
Добавив:"Боляче мені
На Україну споглядати."
"Та, що ти, батьку. Я ж не ти.
Писать я так не вмію.
І де слова такі знайти,
щоб оправдать твою надію. "
"Вгамуйся, синку, охолонь!
Я бачу звідси все і всіх.
Якщо ти станеш осторонь,
то будеш мати важкий гріх.
Пиши про все, що у ці дні
звалилось на мою країну.
Бо з болем бачиться мені:
роздерти хочуть Україну.
Пиши! - це батьківський наказ,
і пращурів твоїх прохання.
Бо ми жили заради вас.
Заради вас пройшли заслання"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722514
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 07.06.2017
Прощай, любимая, прощай!
Не будет нашей встречи…
Закончим, не построив рай –
Любви потушим свечи.
Пусть лучше стихнет боль в груди,
Чем мучить сердце раной…
Блестело счастье впереди
Обрывисто и рвано.
Уж слишком поздно встретились
Горящих глаз сияния,
Не проросли и не сбылись
Душевные желания.
Зачем, так мучиться вдали –
Топить слезами очи
И, чтобы руки не смогли
Тебя обнять за плечи.
Прощай, любимая, прощай!
Цвети чудесной Розой.
В тебе течет любимый май,
Во мне – ноябрь, промозглый.
* * *
Прощай! Не плачь, красавица!
Печалью душу не согреть,
С весною всё изменится
И глазки вновь будут гореть.
Забудь того, кто сердцем жил,
Кто смиренно вдохновлялся,
Кто твореньям восторгался
И,кто любя - боготворил!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736489
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 07.06.2017
[color="#1a56cc"]Сувій гортаю прожитих років
У кожному — частинка долі,
Яка мене крутила, наче млин,
Сталеву гартувала волю.
Ніколи не ходила навпростець.
Легких шляхів я не шукала.
Назустріч людям завжди я ішла,
Свою їм руку подавала.
Господь хороших друзів посилав,
Які зі мною в радості були.
І горе ми ділили пополам,
Тож вдячна їм, і сонцю на землі.
Крутив свої педалі метроном.
Життя шалено поспішало.
Із небом часом плакали разом.
Та цього долі, бач, замало...
Нових підкинула випробувань.
Хіба ж вона у нас питає?
Для кожного у неї є свій план,
Чом тяжко так в житті буває?...[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736559
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 07.06.2017
Не кажи мені-ні,
Чути цього не хочу.
Не кажи мені-ні,
Це недоспані ночі.
Не кажи мені-ні,
В нім разлука навіки.
Говори тільки -так,
Це для серця мов ліки.
Говори тільки-ТАК
Знак кохання великий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736045
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 06.06.2017
Ой, калинонько-калино,
Запашний твій білий цвіт
Радує нас стільки літ
Щовесни, немов дитина.
Його ніжним ароматом
Впитись можна, як вином,
Серце, сповнене добром
Все чека такого свята.
Коли кетяги червоні
Нахилились до землі,
Настають осінні дні,
Літо котиться за обрій.
А як вдарить морозець,
Ягідки стають солодкі,
Пригощайтеся їх соком.
Там уже й зима гряде.
Час летить отак невпинно,
Вдаль кудись біжать літа.
Зостається лиш вона
Красуватися, калина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735216
дата надходження 27.05.2017
дата закладки 05.06.2017
Піднявся над обрієм місяць,
Синіє уже далечінь,
В вечірньому стихлому лісі
Лягає під соснами тінь.
Густіють, повзуть таємниче
Молочні тумани з боліт,
І манить, знайти себе кличе
Ніким ще не бачений цвіт.
Ще з древності ходить Поліссям
Повір'я, легенда про те,
Як папороть в темному лісі,
Вночі, на Купала цвіте.
І хто наодинці посміє
В пітьмі залишитись нічній,
Щасливо здійснить свої мрії,
Зірвавши ту квітку мерщій.
Шукали дівчата спрадавна
Тих квітів бутон чарівний,
Та все безнадійно і марно -
Нема їх, хоч вовком завий.
Злукавили предки, можливо,
Чи плітку пустили дарма -
Не так уже нині й важливо
Чому того цвіту нема.
Нема тут помилки, насправді,
Й ніколи її не було,
Все знали по справжньому давні,
Їх мудрістю плем'я жило.
Гуляв на Івана Купала
Народ, позабувши про сон,
А молодь тихенько тікала,
Шукала щасливий бутон.
Звичайно ж, одне не посміє
Забратись у хащу дівча,
І квітку побачити мріє,
Тримаючись друга плеча.
Для того легенда й гуляє,
Як привід почати свій путь,
А квітки там зовсім немає,
Ніколи її не знайдуть.
Там в темряві бродять олені,
І місяць над лісом пливе,
А цвіт, що придумали древні
Лиш тільки в легенді живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736391
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Мій краю рідний, земле моя люба,
Квітуєш зеленню в пташинім співі.
Колише віття у досвітках верба,
Роса вкриває хліб на довгій ниві.
Між колючок шипшини гудуть джмелі,
Рожевий цвіт у владній волі вітру.
Джмелі ж бо, від пахощів медів хмільні,
Злітають ввись і тягнуться до світла.
Цвіркун проснувся у густій траві,
Дзвінкі розносить співу переливи.
І сонце стало над лугом на порі,
І викупало все у теплій зливі.
04.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736443
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Сонячне око вічно кипляче
У небі серед палацу хмар.
Подумай, мій дорогий земляче,
Про Землю, бо це безцінний дар.
Зів*яне без любові вся краса,
А ти і світ - найкраща пара.
Енергія впаде, як та роса.
Хіба потрібні тобі чвари?
Ця третя сила - нещадний ворог
Зруйнує, і буде дисонанс.
Не спи, земляче, вже бий на сполох.
Не знищуй, а збережи баланс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736215
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Це прийшло мені після
проповіді священника
в батьківську суботу
Плачуть дружно свічі -
Батьківська субота,
Десь у потойбіччі
Й на Землі скорбота.
Так чекають Душі
Пам'яті хлібину,
Всі зібрались дружно
На земну гостину.
Поспішають в церкву
Діти і онуки
На поклон і жертву -
Ліки від розлуки.
Хліб святий й молитва -
Це Душі пожива,
Гірко хтось десь схлипнув,
То - Душа красива.
У куточку тихо
Сльози проливає,
Що таке за лихо?
Всі - чужі, не знає.
Спів небесний лине,
На столах - офіра,
А Душа аж гине,
Не йме собі віри.
Чом вона забута
В голоді і смутку,
В забуття узута,
Гріш - ціна здобутку?
На цім світі важко
Наробились ручки,
Билась як та пташка
Для дітей й онучки.
Як пішла на небо,
Мабуть всі забули,
А Душі потреба -
Лиш би пом'янули.
Взяли Душі в коло
Душу цю, сирітку,
Привели до столу,
Дали хліба й свитку.
Там нема забутих,
Бог всіх пам'ятає,
Душі пом'янути -
І назад до раю.
Пам'ятайте, діти,
Батьківські суботи,
Щоб й вам не сидіти
В самоті напроти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736317
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Чи знаєш як живу без тебе ?
Як біль стискає серце і щем?
Зорею ти світиш на небі,
А може рясним ллєш дощем.
Змивають дощі мої сльози,
Й весну напувають життям.
Ніхто зупинити не в змозі
Той час, що летить в майбуття.
Чим доле тобі завинила?
Хіба тим, що так вмію любить...
Ти знаєш, чого б я просила:
Дай сил мені його відпустить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735412
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 04.06.2017
[b][i][color="#b700ff"]Я пишУ і вірші, і сатиру,
Все, що у буденному житті.
Друзям всім бажаю щастя й миру
І взаємних, щирих почуттів!
Хай Вам вЕсни і літА, і зИми,
Подарують теплі й гарні дні.
Я для Вас зберу найкращі рими,
Так приємно буде Вам й мені!
Хай слова квітують, наче квіти,
В сяйві оксамиту з-під пера...
Хай Вам сонечко яскраво світить,
Від душі бажаю всім добра!
18 05 2017р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734301
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 04.06.2017
(по мотивам известного анек..., простите...)
Вдова капитана, он часто был в плаваньях,
Седая совсем, одинока, умна...
Она-то уж точно, знавала о гаванях
И тоже частенько была не одна...
И вот, заскучав от избытка роскошества,
Решила, под старость, хоть что-то продать...
Однажды, уставшая от одиночества,
Подумала: лишняя в спальне кровать...
Зачем она ей, велика и просторная,
На ножках резных вовсе уж ни к чему...
Увы... ведь когда-то была-то проворная -
"Продам, не жалея, и быть по сему!
И этот диванчик, весь в бархатных складочках,
Он лишний в прихожке - на нём не поспать..."
На краюшек сев, улыбнулась загадочно:
"И муж... иногда... здесь любил отдыхать..."
...Оценщик пришёл к ней и без промедления -
На службе такой он и знал всех вокруг -
Конечно же, помня старушечьи рвения,
Изменчивость их... Но подумал: а вдруг?...
Красива доселе, приветливо встретила,
Без сахара чай - не лимон с коньяком...
"Приступим, сударыня, Вы же заметили,
Я с Вашим желаньем, почти что, знаком..."
"Да, я бы хотела, чуть-чуть, так, по-скромному -
Ведь всё уже срок свой давно отжило -
Совсем не скучает по взгляду по томному...
Так пусть не кричит о далёком былом!"
И вот, семеня уж шажочками мелкими,
Не может никак что-то выбрать она -
На что ни посмотрит: с такими проделками
Всё связано здесь... И кровать уж нужна...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
"Вы определитесь, а то ведь уйду я
И снова останетесь в старых вещах..."
"Простите, но мне не забыть поцелуя
И этот диван, и, конечно же..., шкаф..."
"Продайте хоть люстру одну... дорогую -
Она ж не ружьё на ковре, не гарпун..."
"О, нет!.. Ни за что я!.. Ни ту, ни другую...
Поручик..., простите..., такой был шалун..."
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670613
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 03.06.2017
Эх, вы – бабы! Мне не верьте!
Забрели под монастырь…
Помолиться перед смертью
Возжелалось вам теперь.
Замолить грехи земные,
Выпросить прощение,
Будто глазки голубые
Выцвели в горении.
Иль не помните, подружки,
Как вертелось всё вокруг:
Не по скользкой ли дорожке
Ковылял страстей досуг,
Иль не вы - поили мёдом
Кроме мужа… ходока?
Ведь душа, с его приходом,
Выплясала гопака.
Не загнали ль вы лошадку,
Что везла вас погулять,
Не терзала мысль, украдкой,
Что не мужьева кровать?
Так, от зависти, куражась,
Подмигнули, невзначай,
Что разбили?... Не тревожась:
Веселил вас с палкой чай.
Вам, казалась ночка сладкой
У другого бережка,
Несравнимый, с мужем гадким,
Пыл любимого дружка.
Вот, преставились пред Богом,
Пришло время – отвечать.
Запятые, с каждым слогом,
Будут черти отмывать!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735691
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 03.06.2017
З очей котилася сльоза
І на граніті застигала.
Знайомі з Гімну всім слова,
Здавалось, душу роздирали.
Нічим не заглушити біль,
Що каменем лежить на серці.
Букети квітів звідусіль
Поглинуло смертельне скерцо.
Ніколи горе не мине,
Не заживуть душевні рани
І моє серце не прийме
Того, що ти тепер не з нами.
Ми часто чуємо слова
Подяки, що тебе зростили.
Пробач нам, сину, так бува, -
Від смерті ми не захистили.
Пробач за те, що ми живі –
Твоя душа десь з небесами.
Слова у пам'яті скупі,
Це нам пишатися синами...
Ти знаєш, ти у нас - Герой!
Ти - славний воїн України!
Хоч доля злу зіграла роль,
Ми відбудуємо руїни.
Ми обіцяємо тобі
Ось тут, на цій святій могилі –
З'єднаєм сили в боротьбі,
Дамо ми відсіч вражій силі.
І стане мирною земля -
Козацька вільна Україна.
Ще посміхнеться немовля
І ощасливить всю родину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732418
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 03.06.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D5JBYrW0gI4 [/youtube]
Спахнуло, як від страху, темне небо,
І полум"ям зайнявся горизонт.
Прокинулись птахи,піднявся щебет.
І землю покида солодкий сон.
Загравою палає ніжний ранок,
І новий день повіки відкрива.
Над річкою пливе легкий серпанок,
Навколо знову творяться дива.
Пливе кудись по річці соломинка.
Ніхто не знає : довгий чи той шлях.
І де наступна буде та зупинка...
Невже, в душі не має вона страх?
А хвильки, нею граючись, кидають.
Іще хвилинка і піде до дна.
Безжалісно вітри он листя обривають.
Далеко осінь, це ж іще весна.
Закруте річка все в коловороті,
І хто кого тут може врятувать?
Хоч все навколо в сонця позолоті,
І все навкіл тут може зчарувать,
Та новий день несе комусь відраду,
І буде хтось щасливим у цей час.
Для іншого він буде день безладу..
Та ранок промовчить про це сказать..
--------------------------------------------
Гарних вам та ніжних світанків,
Радісних та теплих днів, мої Друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668527
дата надходження 26.05.2016
дата закладки 01.06.2017
Мені болить душі людської бідність,
Невміння відчувати чужий біль.
Та не "чужий" тому, хто має гідність,
Й пиха не точить серце, мов та міль.
Мене тривожить цих людей байдужість,
Бажання влади, всмоктане в багно.
Бо проміняли на у.о. всю мудрість,
Красиві зовні, а копнеш – л@йно.
Мене гнітить їх прагнення до слави,
Черстві серця від вицвілих ідей.
Їх ницість духу, принципи іржаві…
Сіріє світ від ситих іудеїв.
Хіба не всім заграви і світанки,
Ліси, поля і зоряний намет?
Чому ж одні в любові до останку?
Другим з лукавого не вибратись тенет?
Коли твоє терпіння, Боже, лусне,
Й полову відокремиш від зерна?
Не втримуюся: кров кипить і гусне,
Не маю сили чашу спить до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735703
дата надходження 30.05.2017
дата закладки 01.06.2017
Причаститись променем весняним
О такій піднесеній порі!
Бірюзово-ніжним океаном
День тече у горла димарів.
І пташки, прудкі, немов рибини,
В’ються серед водоростей віт:
То пірнуть у спінені хмарини,
То зненацька вигулькнуть на світ –
Цятками, мов стружка шоколадна!
Вітерець вигойдує бджолу,
Грядочки́, розстелені, мов рядна,
Зачекались на дбайливий плуг.
Все таке пульсуюче і свіже –
Притуляйся серцем і брини!
Слухай, як холодне лезо ріже
Во́гкий ґрунт, і зу́бці борони
Хрумкотять скоринкою землиці...
Як співають пружні рівчаки,
Шурхотять у нетрищах лисиці
І сухі розламують гілки…
Як ріка, мов на акордеоні,
Награє експромтом щось своє,
Й за плечима крила безборонні
Наростають, збільшують об’єм –
Лиш лети у просинь і світися,
Хай хмеліє щастям голова!
У захмарно-бірюзових висях,
Як весна, вже вкотре відродися –
Молода, заквітчана, нова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726221
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.05.2017
Вітаю тебе з Днем Народження, сину,
І зичу тобі у Прекрасний цей День,
Щоб Небо завжди було Сонячно - Синім,
Щоб Доля співала для тебе пісень
Про Радість, про Щастя й красиве Кохання,
Щоб все це, дитино, до тебе прийшло!
Здоров'я міцного, людей шанування,
Щоб гірко ніколи тобі не було!
Щоб серця вразливого біль не тривожив,
Щоб сум не вкрадався ніколи туди!
Нехай тобі Доля Досягнень примножить
Й відкриє для тебе Красиві Світи!
Світи, про які ти з дитинства так мариш
Й у Мріях своїх відлітаєш до них!
Колись свої Крила біленькі розправиш
Й торкнешся до Мрій заповітних своїх!..
Легкого польоту тобі, мій Рідненький,
І Довгих, і Світлих бажаю років!..
...Дорослий ти вже, та для мами - маленький...
Про те, як Люблю я - не вистачить слів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734908
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 27.05.2017
По мотивам "В цвете желтофиолета" Владимира Зозули
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735083
Порой любовь мы отвергаем сами,
Как будто бы боимся этих чувств...
Она ведь так похожа на цунами,
Хотя... и не притронулся руками -
Огнём прожжёт, оставив в сердце грусть...
Пускай бы грусть. Порой изранит больно,
Всю душу разрывая на куски!..
Увы, всегда мы чем-то недовольны...
В душе - то пусто, то вдруг - колькольно,
От слёз глухих и ноющей тоски...
Любовь, любовь... Она ведь не уходит,
Следов не оставляя на душе.
Страдаешь, ибо - жив ещё... и молод...
А чувства иногда - как спящий голод...
Проснёшься вдруг - преполненный надежд!..
Услышь её в себе - в душе тревожной!
Услышь и больше прочь не прогоняй!
Хотя порой поверить в это сложно,
А всё же невозможное - возможно...
Рисуй, Художник, свой желанный Рай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735130
дата надходження 26.05.2017
дата закладки 27.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2017
Коли весна утопиться в красі,
Отій, найпершій, свіжій і цнотливій,
Купають ранки трави у росі,
І перший грім розбудить теплу зливу,
Тоді й зозулі обізветься «ку»,
Й веселка землю з небом поєднає.
Хіба красу ще стрінеш де таку,
Й земля така у світі лиш одна є.
7.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732785
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Там під лісом, під лісочком,
Три тополі, три вербички,
Тече річка та й струмочком,
Загубила черевички.
Лише вчора воду брала,
Назбирала букет квітів,
Так раділа й ноги мила,
Так чекала, кращий в світі.
Та не вийшло, як гадалось,
Сонце хмари затулили,
І навколо все здригалось,
Вороги все захопили.
Рідну землю, мою стежку,
По якій з милим ходила,
Розбомбили нашу кладку,
Там кохала і любила.
Снаряд влучив, проклятущий,
У вогні, земля стогнала,
Пішов ворог, ой хитрющий,
Канонада - не змовкала.
Тече чорна у річку кров,
Черевички загубились,
Чому ірод, забрав любов?!
Адже вдвох, ми так любились….
Лютий 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734651
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Музика і виконання: Микола Шевченко
Слова: Ірина Гончаренко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664724
дата надходження 08.05.2016
дата закладки 23.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/6/554848226.jpg[/img]
[b]«Вечір крила свої розкриває»[/b]
Покотилося сонечко гаєм
Промайнуло – гасне вже день
Над заквітчаним рідним краєм
Вечір крила свої розправляє
Висипає зірки із кишень
Оніміли пташки в густих травах
Лиш цикади і спів солов’я
Там де сонечко впало – заграва
Як хмаринка у небі яскрава
З соловейком наспівую й я
І бузково, бузково, бузково –
Грона квітів погнули і віти
І казково, казково, казково
Аромати дурманять навколо
Соловейко виспівує соло
Місяць повний як сонечко світить
© Микола Карпець (М.К.)
*23.05.17* ID: №734715
[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734715
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 23.05.2017
Велике спасибі О.Жежук за натхнення
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730994
...при надії
Земля чекала сонця і тепла,
Ковтала спрагло всі щедроти неба.
І в день новий Життя у світ несла
Й людські ховала муки поміж ребра,
Щоб заростали цвітом… А мені
Розкрилені світи лягли під вії -
І я горнусь до матері-землі,
Що при надії…
О.Жежук
[youtube]https://youtu.be/KGzYBuzQEy0[/youtube]
[i]Земля мене, неначе обняла,
нашіптував щось таємниче вітер...
І говорила я тоді слова,
Що з її надр, в обрамленні із літер.
Цвіли сади... Погідно понесла
Земля свій тяж для всіх живих на світі.
Надія є.
Вона ж бо проросла
В новім житті, що зріє в слові й цвіті...
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731390
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 21.05.2017
От, вирішив свій попередній віршик доопрацювати, щоб ритм на всі 99%)) співпадав з усім відомою мелодією А.Г.Новікова «Смуглянка», а не лише на 50%))
Пісня «Літній вечір» на музику А.Г.Новікова «Смуглянка», слова – мої))
[b]«Літній вечір(пісня)»[/b]
Якось влітку вже під вечір коли сонечко на схилі
Обійнявши ніжно плечі прошепчу своїй я милій
Мов пішли сьогодні в поле там вражаюча краса
Не впаде на тіло голе і вечірня ще роса
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Не впаде, не потривожить тільки запах квітів й трав
Літо тепле там ворожить для любовних все є страв
Літо тепле там чаклує різноквіття диво-край
Закружляє, замилує чарівний земний цей Рай
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Там ромашки білокрилі глянеш – ген, аж там, де обрій
Білим поле все укрили, мов солдатики хоробрі
А волошки поміж ними – гнуться шийки лебедині
Із стрічками голубими добавляють в біле сині
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
Взявши тебе я за руку поведу у світ казок
Десь із гаю, що тут поряд, солов’їний голосок
І на серці так чудово, і підспівує душа
Будем пити насолоду ми з півмісяця ковша
Приспів
Літній вечір – заворожуюче милий
Літній вечір – губи шепчуть рідна/милий
Літній вечір – в Україні це краса
Літній вечір – і не впала ще роса
© Микола Карпець (М.К.)
*20.05.17* ID: №734284
[url="http://mykola.at.ua"]©Сайт авторської поезії М.В.Карпець[/url]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734284
дата надходження 20.05.2017
дата закладки 21.05.2017
[b][i]У кожній хаті сонечко –
синочок, або донечка...
А як і син, і донечка –
то два у хаті сонечка.
Погляне вранці Сонечко
до хати крізь віконечко...
А там синів і донечок! –
то
скільки
в хаті
сонечок?
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734358
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
не кусючі,
не жалячі комарі рахма́нні
між ранкових променів,
як ноти на нотному стані –
ритмічно погойдуються,
в`ються на титулі дня
і я,
з`ява рання,
біжу проз комарині нотні зібрання –
як проникна чужа мелодія,
біжу – порушуючи ритмічні лади,
руйнуючи недописані ще
комарині рулади
у плити бетонні
зацементовані зблиски
кремнію і крупинок слюди:
під ногами міленьким намистом
дрібні часточки,
наче космічних шляхів – зірки…
біжиш –
сонячний ранок мережиш,
комарині ноти бентежиш
і не завважиш,
як під ногами - не слюдяні крупинки,
а справжні засяють зірки:
під ногами – космічних трас
всіяні зорями плити…
бо навчився
там, на Землі, любити,
то зоряний принц
чи космічний додому пришелець – ти
)))
19.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734131
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Колись в дитинстві, пам’ятаю
До церкви із сусідніх сіл
Жінки ішли, немов до раю,
Мов ті рої трудяжок-бджіл.
Всі чепурненькі, в вишиванках
І українських фартушках,
Було святе щось в цих селянках,
У веселкових їх вінках.
Вклоняюсь нині їм низенько:
Нам Україну берегли.
Бабусі наші й наші неньки
Вбрання “не модне” одягли.
Було совєтам - не по моді,
А може і не “ по зубах”.
Дарунок українській вроді -
Цей хрестик й руки в мозолях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733974
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 21.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2017
Вкотре смуток принесений вітром
Вилив душу на кінчик пера.
В день негожий тим ясним просвітом
Увірвався ти вітром в життя.
Обпалив теплим поглядом ніжно,
Зайшлось серце у щемі вогнем.
Не чекала, що в мить, коли слізно,
Скалки битого щастя зберем.
Майоріли скитання у часі
Та кохання любов берегло.
Невгамовно-підвладна я спразі,
Тіло жаром твоїм пройняло.
21.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734416
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 21.05.2017
[b][i][color="#ff00cc"]Крізь сон я чула шепіт твій
Вустами ти торкався ТІла...
І лоскітно було од вій;
Твоя, вві сні, Левиця...біла!
Ти з ніжністю будив мене-
Принади вабили дівочі;
У вушко щось казав смішне,
І заглядав у карі очі.
Цей ранок тішив і п'янив;
Співала нам багряна осінь...
Мене твій погляд полонив,
І срібне пасмо...
у...
волоссі...
14 05 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733915
дата надходження 17.05.2017
дата закладки 21.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2017
Шумить вода азовська голуба,
Об берег розбивається прибоєм.
Недавно ще біліючі хліба,
Не зібрані, горять на полі бою.
А поруч, біля втомлених солдат,
Задимлені, обпалені війною,
Цвітуть в полях ромашки невпопад,
За бруствером біліючи стіною.
Стоять в степу, де точаться бої,
Заплямлені мастилами і кров'ю
І пелюстки обсмалені свої
Здіймають ввись, до неба Приазов'я.
Не раз зім'яті подихом війни -
Під танком і під чоботом бували -
Щоразу підіймаються вони,
Нескорені атаками навали.
І мовчки, біля квітів польових,
Сидять бійці в окопах після бою,
Під плескіт хвиль азовських голубих,
В обойми заганяючи набої.
Приймає смерть і щирить зуби в ряд,
А зовсім безтурботно, перед нею,
Цвітуть на полі бою невпопад,
Заглядують ромашки у траншею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733953
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 21.05.2017
Бува характер напрочуд мінливий.
Нагадує примху погоди:
Гнучкий, м*який, неначе алюміній,
А то, мов сталь, стає в нагоді.
Така вже я: без лестощів і масок,
Думками вільно і вбрід, і вплав,
І не боюся будь - яких розв*язок,-
Такий незвичний бінарний сплав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733995
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
Наділила доля хрест мені в дорогу,
Чемодан у руки, туфельки на ноги.
Шепотів щось вітер, сіючи тривогу,
Торсав за кофтину, відлунням лиш кроки.
А ще місяць в небі шукав половинку,
Златом навкруг зорі плели павутинку.
Похилилось жито в вечірнім спочинку,
Бігла в даль стежина не знаючи спинку.
Шелестом у листі вишні проводжали,
Десь далеко в лісі сови викрикали.
В мандрівку життєву кликали вокзали,
Що не все так просто, чомусь не казали.
14.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733474
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 17.05.2017
Судомлять душу
У серці зливи,
Тривожать тишу
Усім щасливим.
Стрясуть вагання,
Впадуть до низу,
Стечуть по ранах
У хмару сизу.
От бач як тихо
Відразу стало.
Любов – це вихор,
Життя – вистава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733117
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 16.05.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.05.2017
[b][i][color="#bf00ff"]Сладость поцелуя манит в твои сети,
С нежностью я глажу твой овал лица...
От любви родились, милый, наши дети,
В унисон стучатся, радостно сердца!
Твой чудесный голос - трелью соловьиной...
Слушать буду вечно... нот родная прыть!
Для тебя я буду - нежной и любимой,
Разве можно в жизни - так, как я, любить?!
Губы твои, милый, горячи, как печка,
И, от страсти жгучей, я целую их;
От любви сгораю, я, как будто свечка...
И дарю, на память, этот скромный стих!
11 05 2017 г
Виктория Р
[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733584
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме. -
Б. Крутієр
------------------------------------------------
Не зловити вітру в полі, марно не старайся,
А от з долею побитись, спробуй, не вагайся.
Cядь, подумай про причину: чом не так ласкава?
Чи побачиш там провину, що так долю склала?
Все згадай, вдихни повітря, освіжись водою.
Піт солоний з чола витри, продовж шлях ходою.
Не лети, як вітер в полі, добре все обдумай.
До мети іди поволі, думки не розхлюпай.
Ще згадай про свої вчинки: вони творять долю.
Погортай усі сторінки... Жив ти похвалою?
І ходив у лаврах слави, ніс свій дер до неба.
Поганенькі згодом справи. Що сказать? Не треба.
Доля тут підставить ніжку: падаєм, як з дуба.
У житті нова доріжка: доля, що нелюба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733266
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Гойдає став зеленіі віти,
Підживлює їхню красу,
Купинками танцюють квіти,
Збирають в пазухи росу.
Чарує око покривало
З хмарок пухнастих і легких,
Мрійливе небо здивувало
У спостереженнях тривких.
Ґелгочуть гуси над водою —
Стомилися від злету ввись,
Покрилась ряска дивиною
Від тіні в небі... Ось, дивись!..
Там журавлі зібралися в дорогу,
Вимірюють свою ходу,
Підходить осінь до порогу...
Поквапся, літо! " Я прийду!
Залоскочу осіннім дивом,
Дощами землю напою,
Зберу листочки попід тином
І у заграві запалю!
Нехай горять над небокраєм,
Зігріють клаптики душі,
Луною відіб'ються в гаї,
Залишать спогад у вірші." 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353225
дата надходження 27.07.2012
дата закладки 15.05.2017
Подумай перед тим, як кинути виклик долі:
а раптом вона його прийме. -
Б. Крутієр
------------------------------------------------
Не зловити вітру в полі, марно не старайся,
А от з долею побитись, спробуй, не вагайся.
Cядь, подумай про причину: чом не так ласкава?
Чи побачиш там провину, що так долю склала?
Все згадай, вдихни повітря, освіжись водою.
Піт солоний з чола витри, продовж шлях ходою.
Не лети, як вітер в полі, добре все обдумай.
До мети іди поволі, думки не розхлюпай.
Ще згадай про свої вчинки: вони творять долю.
Погортай усі сторінки... Жив ти похвалою?
І ходив у лаврах слави, ніс свій дер до неба.
Поганенькі згодом справи. Що сказать? Не треба.
Доля тут підставить ніжку: падаєм, як з дуба.
У житті нова доріжка: доля, що нелюба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733266
дата надходження 13.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Я все більше пишу по ночах,
Ніби ночі мене, навмисно,
Звуть слова заплести в намисто,
Ті, що серце сказати хоче...
І мов листя слова кружляють
(Ніби душу гойдає вітер...)
І несуться рядки до світла,
Обіймаючись з небокраєм...
...У безсоннях і тихих мріях,
У комфорті своїм душевнім,
Забуваю про все буденне,
Бо поезія - це мій вирій...
У стихії своїй натхненній
Розчиняюсь, мов крапля в річці...
...І вклоняюся кожній нічці
За безсоння свої пісенні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733336
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
[b][i][color="#dd00ff"]Поцілуй, коханий, ніжно мої щічки.
Ти і я, мій любий, наче голубки,
Подивись у вічі, наче в плесо річки,
Пригорни до серця міцно залюбки.
Подивись, мій милий, ніч яка весняна!
Вже навшпиньках тихо сон у дім бреде.
Я - твоя єдина і твоя кохана,
Розпали багаття між моїх грудей.
Смачно пахнуть вишні, цвіт летить на плечі,
Тільки чути з саду шурхітливий звук,
В пристрасті шаленій приховав нас вечір,
А твої цілунки гріють пальці рук.
08 05 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732680
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Як же, бабоньки, охота
Заарканить мужика.
Он і жаба із болота,
Знать, "ква-ква" все викрика.
Одуд плаче в очереті,
Сич один надувсь на пні.
Жайвір в дзвони б’є у злеті,
На вербичці солов’ї.
І співають, так співають,
Що душа зайшлася в щем.
В серці ніжності без краю,
Ну, єдиний раз живем.
Прихилитися в любові,
Щоб до рідного плеча.
Щоб в осінньому покрові
Вчути з ласкою: "Моя".
14.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Сиділа й тихо плакала весна,
Що її дні так швидко пролетіли.
Вже на порозі літо,а вона
Намистини любові розгубила.
Цвіт вишень рано в коси не вплела
А він летів і падав по дорозі
І хто проходив , думав, що зима,
Зненацька снігом притрусила ноги.
Світанок тихо падав у траву,
Роса останні сльози просушила,
Трусив у небі вітер синяву
Благав хмаринку ,сонце щоб збудила.
А сонечко проснулось,потяглось,
Промінням в річці личко своє вмило,
Хмаринкам посміхнулось, полилось
І землю теплим світлом затопило.
А голуби спустилися згори,
Намистини червоні позбирали,
По світу розкидали, щоби ми
Весну й любов назавжди поєднали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733395
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Обірвалася ниточка роду,
А зв’язати її - вже ніяк…
Має смуток велику нагоду -
Душу коле, немов той будяк.
Не питає: Яке то болюче?
Скільки очі зронили вже сліз?
Крижане, а буває пекуче.
В дефіциті добро, під обріз.
Розум вперто з душею не миряться,
Хоча знають закони буття,
Серце, зболено ходить на милицях
По проспекту, що зветься життям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733436
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 14.05.2017
Хай ти будеш обманом, нехай,
Тим туманом сивим, що в очах.
Що ховає розквітлий розмай,
А ще розпач німий у словах.
Біль, що в серці зібрався, щемить,
Проростає із нього тепло.
Не прикажеш тебе не любить,
Враз зів’яну, що збите стебло.
Що та пташка, що тужить в гаю,
Бо самітня вона, без пари.
Ти тривож мою душу шальну,
Нехай знає любовні чари.
12.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733142
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[i]З приводу однієї публі[b]квації[/b]*
(оригінал, із чого "розгорівся сир бір" можна
знайти при великому бажанні саме тут -
дивись розділ дискусія:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316&pg=2#comments
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316) - сам вірш[/i]
[youtube]https://youtu.be/rouTAXZuHNw[/youtube]
[i]«Пересичення чи недолугість?*
Весь світ сьогодні одягає вишиванку,
йому ж сомбреро й сарі подавай.
Це що, чергова звичка, забаганка,
чи переситились своїм, дідівським вкрай?
Не так давно самих себе ж боялись,
хто б знав, що нас чатує знов війна!
На рідній мові розмовлять стидались –
тепер гіркі плоди смакуємо сповна!
Дивіться люди, знову б не загратись
і не отримали новий голодомор.
Ще треба з Кримом і Донбасом розібратись,
та жалісливців вже лунає хор.
Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар.
Сказав і свого слова не порушу,
хоча подібні й не по серцю мені чвари.
Погляньте пильно кожен собі в душу –
народ ми вільний чи овець отара?!
[b][i]Richter,[/i][/b] 08.05.2017
[/i]
[i]* Цей твір став наслідком (як вважає Ріхтер -[b] О.У.[/b])
полеміки відносно твору Олекси Удайка „Свічі скорботи“.»[/i]
[i][color="#043087"]Наші буденні «клубівські» справи інколи «облямовуються» істеричними, повними обурення і гніву викриками окремих, вельми поважних та шанованих панів з приводу своє незгоди з манерою письма чи мислення тих чи інших авторів. Так сталося і з паном-товаришем Мачулою з приводу твору під назвою «Свічі пам ‘яті», де Олекса Удайко, мовляв, проігнорував такі, на думку опонента, «патріотичні» (додам, широковживані) образи як вишиванка та інші атрибути української культури і побуту, а використав щодо черешні, що осипалась своїм цвітом, сарі – елемент індоєвропейської культури (до речі, історично спорідненої з українською) і побуду. Такої «крамоли» на українську націю не витерпів вельмишановний поет і "розразився" навіть гнівним пасквілем щодо тих, які у своїх творах використовують інші, не українські атрибути побуду та прикрас, як наприклад «сомбреро» (не тільки «злощасне» сарі), підозрюючи у відсутності в них достатньої дещиці патріотизму.
(Щоб не утруднювати пошуками цитованого «оригіналу», подаємо його на початку публікації як неоціненний епіграф!)
А ще обурює шановного опонента використання при викладі своїх думок і вражень слів, котрих він, бачте, не знайшов у підручному йому словнику… Як на мене, подібні «нападки» критикана нічого спільного з обґрунтованою критикою не мають, а нагадують дитяче пхикання суб’єкта, у якого відібрали чи не дали бажану іграшку.
Літературні суперечки були притаманні всім гуртам і спільнотам одного і того чи різних жанрів. Згадаймо хоча б дискурси серед українських літераторів початку радянської доби! Окремі з «диспутантів» оформляли свої «оригінальні» погляди, як і товариш Мачула, у вигляді своєрідних «памфлетів-мадригілів» слову – пародій, і гуморесок, а то навіть і відвертих пасквілів. .. Та то були професіонали…, на творах яких ми вчимося уму-розуму і по цей час. Ми ж тут аматори-ремеслюки, які мають окрім свого хобі ще й професії для заробітку на хліб насущний. Між тим, і для нас, любителів-графоманів, важлива древня мудрість: «Платон, ти друг мені, та істина дорожча» .
Так ось, про істину! В науці є такий нерушимий принцип: не відкривай америк, горе-колумбе, або не твори велосипеда, кулібін…. А коли вже щось у[b]чво[/b]рив, то зроби відповідне посилання (компіляція). Крадіжка чи «переспівування» ідей чи результатів без відповідного посилання жорстоко карається… забуттям недобропорядного автора… А як не цитують тебе, то не маєш і відповідного наукового іміджу… та нових наукових проектів. Відтак будеш вимушений іти на базар… торгувати «сёмками». Але то вже таке… Крайній випадок. І тут про відверту крадіжку ідей і фабул не йдеться. Я про інше, а саме: жоден автор, що поважає себе, не ризикне повторювати вже відомі істини чи образи! Бо мета науки – іти далі! Так і в поетиці: [b]не втори – твори…[/b]Твори (якщо можеш, звичайно) щось нове, оригінальне. Один (просто - до слова!) недолугий критик на мій вираз «осиковим листом втикаюсь… у щастя» («Дві лініі долі») дорікав мене за те, що я, не маючи патріотизму, в даному разі не використовую «український символ» - калиновим листом! Я його в своїй правоті так і переконав… Він кинув мене в чорний список, а відтак сором’язливо (надіюсь!) прибрав звідти моє ім’я… Я ж не викреслив його з білого списку то тих пір, допоки він сам не зник з цього некошеного ним поля парнасового… В таку, приблизно, халепу на цей раз вскочив і пан-товариш Олександр Мачула, публікуючи свій «дружній шарж» під назвою «Пересичення чи недолугість?». Благо, що знак питання поставив… даючи право вибору читачеві чи виражаючи свою невпевненість в сотвореному… Я ж вибираю, друже, перше – недолугість! Бо пересичення, як бачу, тобі, пане-товаришу Мачуло, не загрожує…
[b]Одним набридли рідні вишиванки,
а інших нудить вже від шаровар.
Кричать „Амінь“ панове і панянки,
бо лицемірство зараз вже товар –[/b]
вигукує Richter! Бідний Гедеон Ріхтер, взявся б за голову, почувши такі слова! Адже комерсант, як і його послідовник Байєр, швидко і з-не без користі для фармацевтики і своєї особисто розібрався б… як в українських вишиванках, так і «шароварщині» як напряму приниження значення українства в історії держави, яку ворожі Україні політики і «громадські діячі» типу Петра Толочка прагнули перетворити в бананову республіку, а українців-гопаківців-шароварників в ній – у «блазнів горохових». Та любимо ми, пане-товаришу Мачуло-Ріхтере, і вишиванки і шаровари як атрибутику українства і козаччини… Відтак не повторюємо як жупел щоразу і зі всякого і без всякого приводу (святиня ж!) всує! Ото ж: [b]не втори, а – твори…[/b] Творімо нові образи і неологізми, відкопуймо та відслідковуймо слово призабуте, яке ще не блищить яскравим блиском через словесну мішуру суржиково-канцелярської мови, якою , на жаль, все ще послуговуються багато хто з нас і тут, на цьому шанованому сайті під назвою «Клуб поезії».
Але Олексу у нелюбові до вишиванок ніяк запідозрити не можна. Це знає і мій шанований опонент! Бо де треба, там одягає він себе (маючи три такі одежинки різного фасону й кольору вдома) чи розкішну природу і її співців і цей народний витвір:
[b]Вже снігурі у крутих вишиванках
З ваз горобинових спогади п’ють …
В посвіт планети крокує не бранка –
Біло-криштальна божественна суть…
[/b]
Йдеться про вірш «Білі одежі», який сподобався і цитованому «памфлетисту»… Бо взяв же якось у своє «Обране» … Чи, може, пропустив цей катрен? Мо’, спішив і не прочитав наступний, який стосується більш вагомих, ніж «снігурові вишиванки», закономірностей поведінки природи і людини, у тому числі і нас усіх – мертвих і живих?
[b]Білі одежі сповідують люди,
Та не для кожного Бог їx дає –
За чорноту лиходіїв засудить:
Має панівне правління своє…[/b]
Дещо перефразувавши заключного катрена славнозвісного вірша вельмишановного візаві, хочеться як рефрен чи бренд для подальшої творчості кинути на суд читацький «основоположну» фразу нашої дружньої розмови:
[b]Сказав – й свого я слова не порушу,
і ні до чого нам тут зайві чвари...
Пильнуй, поете, кожен власну душу
й паси достойно дум свою отару!
[/b]
Тож не забуваймо і про почуття гумору, який так привітно, тепло і доброзичливо "скрашує" наше нелегке сьогодення!
Амінь, колего, пане, товаришу, друже!
З повагою…
до слова,
твій Олекса Удайко [/color]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733006
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Майбутня матуся пройшлася в кінець
Салоном маршрутки, знайшовсь молодець,
Дав місце з повагою хлопець Мадонні
Й маленькій людинці, що грілась у лоні.
А “немічних” з двадцять просиділи тихо –
Двох статей принишкло байдужості лихо.
І їй, і йому - на усе всеодно,
Тут все зрозуміло: в салоні - воно!
Я з сумом дивилась з вершини всіх літ
На душі щербаті цих юних "калік".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733083
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Прости её, пожалуйста, не злись.
Души твоей коснулась - не нарочно.
В любви своей, и чистой, и порочной,
То вниз она летит, то рвётся ввысь!..
Прости за то, что любишь так её,
Умом осознавая невозможность
Любви, где присмиривши осторожность
Ей сердце б отдал жаркое своё.
За трепет этих чувств её прости
И боль свою, нежданную такую.
В бессонницах она тебя целует,
В руках твоих желая расцвести!..
Прости её за молодость души,
Где живы до сих пор весны порывы!..
Ей с корнем этих чувств уже не вырвать.
Больней - без них... Мечты сереют, жизнь.
Прости, что напоила и тебя
Тем чувством запоздалым. Не нарочно!..
На пике лет любовь бывает - прочной
И пусть её рождает только взгляд.
Порой и пара слов рождает то,
О чём другие Небо, всуе, просят
И не находят это... Слышишь? - вовсе!
Так пусть любовь в тебе твоя живёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733113
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[i][b]"Чагро до Настуні :[/b]
... Коли дитиною Бог дім поблагословив,
значить, на нім його воля і ласка почиває.
Вірно говориться – де дитина мала в домі,
ніщо лихе сили не має: не зносить ворожа
сила дитячого духу і не може приступитися".
(М.Грушевський. Драма [b]"Ярослав Осмомисл"[/b])[/i]
... Знав Орлеан відьмівну Жанну д'Арк:
уп'ється в карк, не діва – а тигриця.
Спалили Жанну. Крівця – не водиця.
На попелищі ізростили парк ...
Навіщо нам історія чужа! –
ми, руси, теж під лезвієм ножа –
он в Крилосі
укрилася
криниця –
(утопла відьма, спалена відьмиця...).
Навіщо нам дівиця Жанна д'Арк
між Настоньок,
Даринок,
чи Одарк!..
... А хто води з криниченьки нап'ється,
тому Чагрівни постать відіб'ється –
немов відьомська пара на воді,
в летючій шалі, в надлегкій ході –
незрячого завіє на горище,
на Тік,
на Золотий,
на попелище ...
... Там золотаві родять пшениці́,
там тужавіє золотом колосся,
там князь торкає золоте волосся –
золоторунні пасма-баранці ...
"... Там овечки окотились,
там ягнята народились ..." –
там родить Настя княжеє дитя,
і сходить Чагрів терем хлібом-сіллю...
... Черлене сонце сходить по весіллю ...
... Встеляє попіл золоте шиття ...
– Олеже, оберегова скарбнице!
– Настусенько, чом личко блідолице?
Скуштуй, дівице-красице, рум'ян !..
(Буян отерп ... Збуянився Буян.*)
... Сліпа юрба полінця підкладає –
химерні сильця М а р и ц я** пряде!
... Там Осмомисл десь сі́дельце ладнає ...
... Чагрівна у танку перед веде ...
-----------------------------------------
[i]* Б у я н – за уявленнями древніх слов`ян – Острів Останнього Вечора по т у с т о р о н у світового океану, царство Місяця, Сонця та Зорі. Оселя богів язичницького пантеону та душ померлих родичів – предків, де панує тепло, буйноцвіття і благодать божа.
** М а р и ц я (похідне від М а р и н и, М о р е н и) – язичницька богиня Смерті.
[/i]
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733013
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 12.05.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Ти куди, світе мій,
Кожну мить залишаючи спогадом...
З пелюсткових завій
Вже весна, зачарованим поглядом,
Так закохано й ніжно дарує свою
неповторність й красу.
Бережи, світе мій,
Кожен день подарований щедро нам.
Наче витканий з мрій
Весняних, переповнених щебетом,
Тих дзвінких солов'їв, що в квітучих садах
п'ють ранкову росу.
Хай тріпоче душа,
Весняною любов'ю стривожена.
Тільки не поспішай...
Я прошу тебе, світечку, можна я
Берегтиму любов й крізь дароване
Богом життя пронесу.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732970
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 12.05.2017
Я співчуваю вам, "юначе",
Бо ви із примусу любили,
Я знаю: серце ваше плаче –
Не та казала вам: Мій милий!
Не та кидала в вічі зорі,
Не та п’янила поцілунком,
Не автор ви своїх історій,
Не справжній лицар в обладунках.
ПРИСПІВ:
На час, помножена розлука,
Ви помилилися колись,
Любов – не вивчена наука,
Бездумно долі розійшлись.
Колись ви просто заблукали
Між двох далеких берегів,
З розлуки плакали бокали,
В очах двоїлося від дів.
Мені сказали очі ваші
Про що іще мовчать вуста,
Не доторкнутись вам до чаші
Моїх медів, я – вже не та.
ПРИСПІВ:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732928
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Вечоріло… Небо вбиралося в сіру вуаль і де-не-де проявлялися зорі… злегка мерехтіли, небу придавали окраси…
Біля обрію місяць серпанком, мов позирав до землі, зустрічав ніч.Весняний вітерець, ще не вгамувався, не лягав спати в очікуванні ночі, під хатою колисав бузок. Одна з гілок, вся вбрана в квіточки червоно – пурпурового кольору, час від часу стукала в вікно. З вікна на кущ падало світло, гілка інколи ледь чутно торкалася скла, немов, про щось хотіла розповісти Тані. А можливо втішити… Вона дивилася на квіти, а то здіймала очі позирала на небо, витирала непрохані, солоні сльози. Вони небажано з`являлися, самі по собі, потрапляли на уста. Їх присмак, ще більше тривожив душу, не давав вгамувати біль, щеміло під серцем. Після завтра сорок днів по мамі… Залишила її саму, одну однісіньку на всьому світі,чи й не заплачеш тут.
«Приречена « - в голові згадувалися слова, які їй часто повторювала мама. Але ж чому? Стільки раз собі задавала це запитання, хіба це така завелика завада? Так, у неї одна нога на п`ять сантиметрів коротша за другу, як качечка ходить…
Люди в селі її трохи жаліли, бувало прямо при ній говорили матері, що це довіку твоя опора й помічниця. Гарна й красива твоя доня, губи малинові пишні коса русява, гарна, і очі чорні, заворожуючі. Та не буде їй щастя, бо приречена на одинокість, каліка… кому буде потрібна?
Вже зовсім стемніло… Місяць піднявся вище, переливався перламутром, немов підморгував до неї, вона все, ще біля вікна, поринала в спогади…
Їй було років десять, як батько покинув їх. Вдома часті сварки, приходив на підпитку, чіплявся до матері. Рвав на ній одяг, верещав не своїм голосом,
-Скільки раз кажу народила дівчину каліку, не могла родити нормальну, то хоч сина мені народи, щоб міг у душі мати розраду, а не дивитися на це каченя.
Вона забивалася в куток, довго плакала, навіть було таке, скрутившись в клубочок, засинала на підлозі. Просиналася від теплих, ніжних маминих рук, коли її переносила в ліжко.
Та якось одного разу, це сталося пізно ввечері, батько знову прийшов на підпитку, мама не витримала почала просити, щоб більше не пив. Він з розмаху вдарив її по обличчю, перед очима, до цієї пори та кров, що дзюрком текла з носа, мати довго не могла її зупинити. Злякана, але мамі приносила холодну воду, намочувала хустинку й прикладала до перенісся. Ранком, мати зібрала його речі в валізу й виставила біля дверей. Від тої пори, ні разу не бачила батька, тільки знала, що аліменти вони не отримували.
Одного разу, запитала маму, що могло статися, що народилася такою? Вона плакала, витирала сльози, розповідала, як в Дніпропетровську зустрілася з батьком. Вони працювали на виробництві лаків й фарб, там познайомилися, згодом побралися. Батько був з іншого села, так як і мама, щодня автобусом їздив на роботу. Та вирішили жити тут, у непоганій хаті, яка залишилася від бабусі та діда. Коли завагітніла, не підозрювала, що якось може відобразитися на дитині, продовжувала працювати до декрету, чомусь ніхто не попередив, що це може зашкодити.
Час минав…. Мама щодня автобусом їздила на роботу, а Таня займалася господарством. Вдома кролі, кури, каченята та гуси були її найліпшими друзями.
Вже закінчивши школу, кілька раз розпочинала з мамою розмову про навчання в місті.Та вона - її тільки приголублювала, як в дитинстві,цілувала в щічки, обіймала, в котрий раз говорила,
-Ти не журися, в нас все є, хіба тобі погано вдома, ти ж мені помічниця,за гроші не хвилюйся, нам досить. Навіщо тобі те навчання й місто, щоб хтось ображав, кидав вслід зневажливі погляди, насміхався над твоєю ходою.
Одного року в колгоспному садку добре вродили яблука, груші. На допомогу, на два тижні приїхали студенти з педінституту. Молодь, щоб не їздити з міста щодня, зупинилася по сільських хатах. Гуртожитків при колгоспі не було, тож сільські люди пішли назустріч голові колгоспу.
Хлопця, що зупинився в них, звали Віктором. Доволі симпатичний, середньої статури. Він ночував у літній кухні, там було досить затишно, при нагоді можна й подивитися маленький телевізор. Таня, тільки побачивши його, весь час ховалася. Інколи ввечері, коли в хаті, разом пили чай, вона весь час сиділа, при ньому соромилася встати.
Їй минуло вісімнадцять…… Саме вік закохатися, так і сталося.
Вона тільки в кіно бачила, яким буває кохання, часом до пізньої ночі зачитувалась книжками.В них знаходила відповіді на свої запитання, як це кохати, чи колись з нею це станеться чи ні?
Сусідка - баба Марія, декілька раз запитувала її, чому мати не відпускає в місто вчитися та вона, як завжди соромлячись тільки усміхалася й відповідала,
-Як маму покину? Я ж її опора.
Сама швидко йшла до хати, в руки хапала любу книжку, щоб відволіктися від думок, Давив ком в горлі, здригалося тіло від болю в душі, котилися сльози. В собі ховала біль, страждання, що такою народилася на світ.
Одного вечора мати затрималася на роботі, мала добиратися додому міжміським автобусом, який відправлявся з Дніпропетровська о двадцять першій годині. Сільський в таку пору вже не їздив, від траси до села, йти добрих три кілометра. Тож додому добереться опівночі, в кінці місяця таке буває, коли не виконують план. Таня, без матері, не наважилась запросити хлопця на чай. Сиділа в хаті, тільки тишком - нишком позирала надвір, чи горить світло в літній кухні.
Віктор виключив світло і впав ниць на ліжко. Носом зарився в м`яку подушку, о напевно з пуху гусей, подумав. За мить подумав про неї, яка красива, цікава дівчина. Господарює в цьому домі, чому не йде вчитися, не зрозуміло, може їй запропонувати в наш інститут, при нагоді допоміг би в навчанні. В котрий раз перевертався з одного боку на інший, поглядав на вікно в хаті, там ще світилося.
Таня нарешті дочекалася, щоб пропало світло в літній кухні, щоб змогла вийти надвір, присісти на лавку, почекати маму.
Віктор почув, як пес зашкряботів ланцюгом по землі, зірвався з ліжка. Світло з вікон хати добре освітлювало подвір`я, він побачив її, завмер…
Взута в кімнатні тапочки, трохи шкутильгала, біля неї крутився пес, ставав на задні лапи. Кинула йому окраєць хліба, той піймав, задоволено повиляв хвостом, поніс його в буду. Так, він не помилився, це йому не здалося, правою ногою вона стояла майже на пальчиках. Від побачено кинуло в піт, в голові гуділо, це ж треба, така славна й така біда. Не керував собою, якась сила підняла й понесла його надвір. На її плечах, лежала велика, кольорова хустка. Від несподіванки, вона закуталася в неї,
-О! Не спиться? А я ось, маму чекаю, сьогодні затримується.
- Та я це, - від хвилювання почав говорити хлопець. Сам не міг зрозуміти, як потрапив на повір`я,
- Води хочу…. Холодненької з криниці….
Вона почувалася незручно, добре, що мене не бачив, як я ходжу, не встану доки мама не приїде, планувала в думках…
Криниця зовсім близько… Чути, як з відра хлюпала вода, він ривками, поспішаючи, крутив корбу.
Намагалася не дивитися на нього, відвела голову в сторону, спостерігала, як мерехтіли зорі, прислухалася до музики, десь зовсім недалеко грав приймач.
Віктор припав до води, пив прямо з відра, намагався водою вгамувати своє хвилювання.
-Це мабуть наші десь розважаються, чуєш музику ?
-Звичайно, напевно весело вам, коли всі разом. А навчатися важко? - запитала Таня.
-Та ні !Ти давай приїжджай до нас, якщо треба я допоможу в навчанні, ми ж тільки на третьому курсі.
Почули чиїсь кроки…
-О! напевно мама!
-Я ! Я! А ви, що тут удвох, не спиться?
Хлопець трохи зніяковів,
-Та я вийшов води напитися, з криниці, холодненької. Вже йду, на добраніч!
Мати суворо подивилася на доньку. Заходили в хату, бурчала,
-Ти ба! Тільки затрималася вже шури – мури крутиш. Ти думаєш йому потрібна будеш? Вони хлопці зальотні, сьогодні тут завтра там, нікому не можна вірити. Мабуть, як кіт мурликав. Вони всі гарно співають та тільки потім, пісні боком виходять.
У відповідь змовчала, пішла в свою кімнату.
В літній кухні світло горіло не довго. Віктор радів, що заспокоївся, взяв в руки книжку, читаючи, почав дрімати.
Таня, після материних слів, зо дві години не могла заснути. Брав розпач, на душі гидко, хіба я така страшна? І мене ніхто не зможе покохати? Адже є люди з гіршими захворюваннями й то одружуються. От би насправді поїхати, спробувати поступити в інститут, але ж на жаль, в цьому році вже пізно.
Сонце давно заглядало в вікно. Їй не хотілося вставати, чула, як мама поралася біля плити. Надвір відчинила вікно, любувалася природо. З садка плинули медові пахощі, це так пахли груші й жовті сливи, які росли зовсім поруч, немов підглядали в вікно, запрошували їх скуштувати.
Цей був останній день для студентів, адже через два дні розпочнуться навчання. Таня дивилася й чекала, коли з літньої кухні вийде Віктор. Пес зашарудів ланцюгом, вона зрозуміла, напевно вийшов, тихенько зайшла в кімнату, присіла за стіл.
Мати була вдома, тож вихідний сьогодні, субота, спішити не було куди. Побачивши доньку в літньому платті з воланами, воно гарно лежало на грудях, обтягувало її стан, хотіла щось сказати. Та раптово відчинилися двері, заходив Віктор,
- Можна зайти? Я вже зібрався, ми ідемо через дві години.
Від його погляду Таня розчервонілася, гучно забилося серце, опустила голову.
-Надіє Вікторівно я вам дуже вдячний й тобі Таню за гостинність.
-Та ти сідай, поснідаєш й можеш йти, як треба.
Він слухняно присів навпроти Тані. Поглянувши на нього, вона зашарілася, але насмілилася заговорити,
- Мам, вчора Віктор сказав, щоб, як треба можна взяли в колгоспі яблук. За допомогу,кожному дали по двадцять кілограм, а…
Він перебив її,
- Так, я брати не буду, в нас вдома є, ми давно маємо дачну ділянку. Досить гарні на смак,в цьому році теж вродили. А тут, ми зібрали дуже смачний сорт, бачу в вас таких немає. Я розумію, Таня не зможе піти забрати, може ви зі мною підете, подивитися,чи сподобаються. Я принесу,а тоді вже піду на автобус. Не хвилюйтеся, я встигну, ще час є.
Надія кивнула головою, подала сніданок.
Таня все зрозуміла, він бачив її ваду, вона напевно зблідла, бо відчула холод по всьому тілі.
-Надіє Вікторівно, у мене пропозиція до вас, наступного літа приїдьте до нас з донькою, хай поступає в наш інститут. Мені, ще два роки навчатися, я допоможу в навчанні і за гуртожиток не хвилюйтеся, думаю їй кімнату виділять.
Таня завмерла, по судинах закипіла кров, відчувала, як в обличчя вдарив вогонь.
Мати снідала й уважно слухала хлопця, час від часу позирала на доньку. Вона зрозуміла, що Таня сподобалася йому, але настрій в неї зовсім зіпсувався та стрималася, промовчала.
Вже поснідали, Надія вставала з-за столу,
- Треба дожити до наступного року, там буде видно.
Віктор поклав на столі невеличкий шматок паперу,
-Це наша адреса, там мій номер домашнього телефона, приїдете, подзвоніть, я батьків попереджу.
Таня дивилася вслід, коли вони виходили за хвіртку, раділа, може насправді мама дозволить, було б добре.
Минав час, як злітали листки календаря… Таня чекала весну, хоча мати мовчала, ні пари з вуст. Вона інколи починала розмову за навчання, мати відразу кидала сердитий погляд,
-Не маєш, що робити, бери, он рушники вишивай, продам, будуть гроші.
Коли Таня при ній читала книжки, мати відразу гучно включала телевізор, намагалася про щось запитати, відволікти. Вона вперто, не хотіла від себе відпускати доньку.
Одного разу, перед Новим роком, Надія біля хвіртки відкидала сніг. Поштарка принесла для доньки лист від Віктора. Наодинці, в літній кухні, з лукавою усмішкою, з перекошеним обличчям прочитала лист, порвала, кинула в пічку. Примружуючи очі,
-Святоша! Ха -ха! З Новим роком вітає……
В тому листі, нічого не було про кохання, тільки писав, що радий буде, якщо вона приїде. З задоволенням допоможе вступити до інституту. Що немає чого в селі затримуватися, в місті життя зовсім інакше. І те, що вона має ваду, це вже не так страшно, бо в місті можна замовитити взуття, щоб було зручніше ходити.
Зневага, злість ховалася в її душі, бурчала,
- І без тебе обійдемося голубе, гарно стелиш та я тобі доньки не віддам!
Кілька днів після цього листа, була сердита, збуджена, по дрібницях чіплялася до доньки. Таня не знала причини, зачинялася в кімнаті, читала книги.
Нарешті літо…… Перші теплі привітні дні. В дівчини піднявся настрій, здається пташкою б злетіла від радості. Чекала на мамину відпустку, надіяла поговорити про навчання.
Таня на городі підгортала останню картоплю. Зморена, але в надії, що поїде вчитися, відчувала в собі сили. Саме гаряча пора, город п`ятнадцять соток тільки під картоплею, а ще грядки, буряки та кукурудза, загалом тридцять соток, є де наробитися.
Та вже з роками втягнулася,, адже з десяти років з мамою на городі. Овочі продавали,з міста автомобілем приїжджала мамина співробітниця, що треба забирала, все ж якась копійка в хаті.
Надія й Таня зранку зайнялися косметичним ремонтом хати, побілити, підфарбували, як кажуть, щоб не гірше, як у людей.
В хаті свіжо, пахне вапном, вікна чисті, немов дзеркала, дівчина з вулиці заглядала в них, бачила своє відображення, морщилася, задоволено всміхалася. Згодом, до хати заносили речі, розставляли все на місця. Вже Таня подавала мамі тюль,
-Мамо! Ну от і все, зі всім впоралися, тепер можна й про навчання подумати, коли поїдемо?
Мати миттєво потемніла на обличчі, сердито поглянула,
-Не мороч голови, яке навчання? Тобі, що погано живеться? Здається одягу досить і їсти є, не голодна, телевізор є. Може хочеш, я тобі музичний центр куплю, чи якийсь новий одяг?
-Ні! Мамо, ні! Відпусти мене в Дніпропетровськ, тож Віктор адресу залишив, телефон, обіцяв допомогти з навчанням.
За мить, ледь не оглухла від крику матері. Після крику істерика, плач, почала причитати, на кого її саму залишить. Сердитий погляд, ледь заспокоївшись,
-Якби ти була потрібна йому, то б чи приїхав, чи хоч би раз, чи два написав. Майже рік пройшов, він про тебе вже й забув. А може ти розраховувала, що сподобалася йому? Навіть і не думай, знаєш скільки в місті дівчат - красунь, не приречених?
Донька розплакалася, руками обійняла свою голову, скрутилася на стільці. Їй боліло, пекло в грудях, почала тяжко дихати, нею трусило. Надія з переляку вилила на нею воду, що стояла на столі в горщику. Але це нічого не дало, дівчина взахлеб плакала, ловила повітря.
-Мамо не губи мене! На що ти мене народила? Щоб я все життя біля тебе була? Чи, щоб страждала все життя?- знову плакала.
Немов п`яна сиділа на стільці, пеленкою витирала сльози. Вона не помітила, як мати вийшла з хати, руки трусилися, не могла себе опанувати. Ледве вийшла на подвір`я, присіла на лавку, що на обійсті.
Пройшло не менше години, як Таня нарешті заспокоїлася, пила криничну воду, пригадувала Віктора. Знову плакала, тільки все тихіше й тихіше, а в голові звучали слова матері, - «Приречена! Нам ніхто не потрібен!».
Вже пізніше вона побачила, як мати на городі рвала цибулю, здалеку тільки подивилася на неї й відвернулася. Невже їй мене не жалко! Чому так?!
У відчаї йшла в свою кімнату, в ліжку з головою зарилася під простирадло. Намагалася заспокоїтися, нарешті засинала.
Вранці мати зайшла в кімнату,
-Ти доню, це викинь з голови, нам з тобою ні до чого сварки. Я не винна, що ти каліка, змирися, як жили так і будемо жити. Не нервуй мене, не ті вже роки, в мене болить за тебе серце, але, що я вдію. Напевно доля така, прислухайся до моїх слів.
Вона нахилилася до доньки, хотіла приголубити та Таня ривком відвернулася від неї до стіни, ні слова.
Час плинув… минуло чотири роки…
Відносини ніяк не могли покращитися, неначе холодний айсберг ліг поміж них. Дівчина замкнулася в собі, лише холодний, сумний погляд бачила мати. Сама ж намагалася її познайомити з жінками на десять, п`ятнадцять років старшими за неї, які організували в селі «Молитовний дім». П`ятидесятники, так про них говорила сусідка, сама туди почала ходити, інколи й Таню звала з собою. Таню. Вона дуже рідко туди ходила, ото було прийде послухає, в стороні посидить і все. Їй до душі не лежало це все, вона ж православної віри, туди йшла, щоб себе кудись подіти, щоби швидше минув день.
Надія поралася біля хазяйства, коли почула гавкіт Дружка.
Біля хвіртки, з квітами в руках стояв Віктор,
- Доброго дня! До вас можна!
Здивувалася, з усмішкою на обличчі,
-Можна - можна, заходь хлопче.
В хату не запросила, запропонувала присісти на лавку.
-Я до Тані. Все не наважувався приїхати та зрозумів, мені її конче треба побачити. Навчатися не приїхала, як вона, де? Не мав як приїхати, по закінченню навчання, по направленню, два роки працював в невеликому селі Харківськівськой області. Оце тільки звільнився, давно зрозумів, що вона потрібна мені, дуже хочу побачити.
Надія,немов маску одягла на обличчя, посміхалася. Радо повідомила, що Таня, ще тоді відразу поїхала до батька в Київ, там вийшла заміж. Живе правда з батьком та задоволена, має синочка, оце рік минув, що недавно туди їздила. Вона так уміло збрехала, що він навіть не міг запідозрити.
-Вибачте, я радий, що в неї все так склалося, - сказав хвилюючись і віддав їй квіти.
Вона відразу встала, задоволено подивилася на нього, дала зрозуміти, що йому пора йти. В душі ж хвилювалася, щоб не зустрілися, адже донька вже мала повернутися з « Молитовного дому».
-Ну тоді я піду, не марнуватиму час, буду повертатися.
Надія проводжала, бажала щасливої дороги й успіхів у житті.
Він швидко прямував до зупинки, хвилин би дві й він би не встиг на автобус. Біль стискав груди, журився, що втратив надію, запізнився. Шкодував, що не сказав, що сподобалася йому, що соромився приїхати раніше. Розмірковував - апевно не доля, засмучений повертався додому.
З приймача в кімнаті линула пісня »Час рікою пливе»,Таня вишивала рушник. Думала про Віктора » Так, час рікою пливе, навіть не написав, на все Божа воля, мабуть не доля. А, що ж далі, мені ж вже минуло двадцять п`ять років?« Журилася, серце стискалося від спогадів.
З часом звикла до такого життя, книги, вишивання, телевізор,господарство. Це її відволікало від спогадів, думок та коли дивилася фільми про кохання, знову згадувала Віктора.
Пройшло два роки…. Відступала сніжна зима, пахло весною, розтавав сніг, стікав струмками.
Вечоріло…. Таня поралася біля господарства, мати мала повернутися з роботи. З думками крутилася, треба все встигнути, щоб не бурчала, а то знову називатиме ледачою.
Раптом під хвіртку під`їхала автівка. Загавкав пес, рвався з ланцюга. Хто б це міг бути, поспішила назустріч. Біля хвіртки стояла жінка років п`ятидесяти, представилася Валентиною, з Профкому заводу, де працювала мати. Вруках тримала велику торбу, з неї, тирчав батон. До них підійшла бабця Марія,
-Що тут Таню? Хто це?
- Може зайдемо до хати, розмова є, - запропонувала Валентина.
-Так ,так, пішли всі до хати, тут холодно говорити, - запросила Таня.
Сусідка за ці роки, стала зовсім старенька. Жінка жила сама, діти та онуки приїжджали на свята, інколи на вихідні, щоб щось допомогти в городі. До Тані ставилася добре, жаліла її, інколи, коли Надія була на роботі, де в чому допомагала.
Марія присіла біля Тані, обійняла однією рукою, неначе відчувала, що жінка має про щось повідомити.
-Тут таке діло,- почала жінка, трохи хвилюючись.
Та Таня не дала договорити, запитала,
-Ви щось від заводу привезли?
-Ні, Таню, тримайся, зараз маму привезуть. Розумієш вона підіймалася по сходах, чи оступилася, чи в неї голова запаморочилася…
-Ото біда! Що, щось зламала собі ? - запитала баба Марія.
-Та ні, це сталося о десятій годині, впала з третього поверху, розбилася на смерть.
В хаті тихо Таня забилася в куточок, як мале дитя, плакала.
Здавалося де тим сльозам братися. Вже скільки виплакала сліз та тільки, щось пригадає, знову течуть сльози. Згадувала дитинство, як мама її обіймала, цілувала, розповідала казки.
Баба Марія, сусіди та від роботи з Профкому, організували похорон й поминки. Марія не покидала Таню, боялася, щоб та собі, щось не заподіяла. Знала в душі дівчини скільки болю й відчаю та образи на життя.
А час минав… За три дні - сорок днів по матері. Таня боялася одна залишатися в хаті. Вкотре просила Марію переночувати.
Вдвох з нею обходять господарство, потім бабця дрімає, а Таня вишиває рушник й плаче. Болить душа, згадує Віктора. Стискає ком у горлі, згадує слова матері - « Приречена..…Нам ніхто не потрібен… ». І сама собі задає запитання, а хіба така має бути любов до дитини? Вона ж себе жаліла, не хотіла сама залишитися, але ж я страждала й страждаю. Любила… Любила мене, але не думала чи я щаслива? І дбала тільки про себе, щоб їй зручніше, що хтось є в хаті, хтось є біля господарства. Чому настільки стала чоловіків зневажати? Все ганьбила їх, але ж другі живуть. Чому вдруге не вийшла заміж? Що за любов така, щоб не побачити своє дитя щасливим? А тепер, що? Як жити далі й чи варто? Після завтра зберуться сусіди. Поминки… То добре, що є добрі люди, що є бабуся Марія, допоможуть їй все зробити, як потрібно, втішала себе. А, що через три дні, що далі? Ні… Вона не знайшла собі відповіді на це запитання, знову взялася вишивати рушник. А поряд, в ліжку тихенько сопіла бабуся.
По декілька чоловік розходилися люди по домівках, зажурено дякували дівчині. Марія, як завжди потихеньку топталася, трохи шаталася з сторони в сторону та все ж зі столу збирала посуд. Таня сидячи перемила гору посуди, полегшено перевела подих,
-Ну, от зараз переполоскати і все, ви бабусю, вже пристали, я сама далі, потихеньку.
-Ну ти, як дитино, по грошах вклалася? Жити , ще є за що ?
-Якраз вклалася, голова колгоспу трохи дав помочі та залишилися, ще ті з похорон, тоді ж з заводу теж дали. А тепер, он рушники віддам тітці Горпині, поїде в місто, буде свої продавати, може й мої продасть, вона ж весь час так нам і допомагає.
- Пішли в літню кухню, ти там нічого не знайшла?
-Що там можна знайти, я й не шукала, може скарб?
У Тані від несподіванки, перехопило подих, руки трусилися, як відкрила пакуночок, що лежав далеко захований в під запічку, в трьох літровій банці, в самому кутку, де кожного літа сидить квочка на яйцях.
Марія радо обійняла її, як малу дитину,
- Ну от і добре! Надія мені колись по секрету розповіла, що для тебе гроші збирає, хотіла повести до лікарів та чому так не зробила не знаю. Багато помилок в житті людина робить, так само не знаю, чому більше Віктор не приїхав, адже приїжджав, люди говорили, відразу на другий день.
- Який день? Коли приїжджав? А я де тоді була?- знервовано зі сльозами на очах, майже криком, у відчаї ,- запитала Тетяна.
-Ми з тобою саме на службі були. Я намагалася з Надією поговорити та все марно. Мусила поклястися, що тобі нічого не скажу. Ти ж знала її характер.
Мовчки сиділи в хаті, кожен у своїх роздумах.
Марія порушила тишу,
-Тисячу рублів маєш, що будеш робити? Гроші гарні, на багато часу стане. Але рушники вишивай, ще молода, все життя попереду, гроші зайвими не бувають.
В голові Тетяни копошилися думки, треба в лікарню та як? Захоче з нею поїхати, бабця, хоч, як рідна, але ж старенька.
-Чуєш, бабусю, а ваш Дмитро в відпустку коли йде? Може б я наважилася попросити його, щоб зі мною в Дніпропетровськ з`їздив, в лікарню. Гроші є, вистачить і на бензин, може й на якусь операцію.
Марія дивилася на неї, як на свою онучку. Все життя дівчини перед очима, хіба зможуть відмовити.
-Він майже завжди бере відпустку в вересні, сама розумієш, курортний сезон, по путівці їздить відпочивати на пару тижнів, а потім тут, в селі, ти ж бачила. Я поговорю з ним, не втрачай надію.
Плинув час, дні проходили в праці. Тетяна, як качечка, не поспішаючи посадила городину та вже менше, ніж завжди. Хіба змогла встигнути, вже літо заглядало в вікна.
По селі сигналив автомобіль,люди здавали врожай. Гарно вродили помідори, цибуля, а за яблука та груші то вже сказати багато не можна було. Ламалися гілки від пахучих плодів.
Тетяна сиділа на лавці, згадувала той рік, як колись приїжджав Віктор, пригадала його погляд, заплакала. Напевно не судилося бути щасливою, напевно не доля. І десь далеко, здавалося було чути голос матері -» Ти приречена». Ні мамо, ось, побачиш, я таки поїду в лікарню, адже бабуся пообіцяла, мала мову з сином, тож є надія, хіба я не хочу людського щастя, заспокоювала себе.
Серпень був спекотним… Собака виліз з буди пару раз гавкнув й заховався. Таня сиділа на веранді, щось гундосила під ніс, вишивала рушник.
Біля хвіртки стояв голова колгоспу, побачивши її усміхнувся,
-Це йшов мимо, думаю дай зайду, запитаю. Тут таке діло, приїдуть студенти на збір яблук, може візьмеш пару чоловік на ночівлю?
Задоволено зирнула,
-Тільки дівчаток звичайно. Мені веселіше буде, вже відколи сама ночую, бабця Марія каже, щоб сама звикала жити.
Минула кілька днів, Таня навела порядки, чекала гостей.
Ранок пробудив яскравим промінням… У відчинене вікно чути спів пташок. Як добре, хоч мами немає та чомусь на душі легко, не дарма кажуть, що час загоює рани.
- Хтось вдома є?! Агов! - почулося здалеку.
Загавкав пес…. Таня накинула халат, виходила на подвір`я. Рукою кивнула до Дружка, щоб заспокоївся. Від здивування присіла на лавку, на неї чекали дві дівчини і Віктор.
Він розгублено дивився на неї, не міг й слова сказати. Дівчата переглянулись, чому він нічого не говорить? Здивовано позирали, то на нього, то на неї. А пес гарчав, ледь не зривався з ланцюга.
-Вікторе Петровичу, ви знайомі,- торкнула його руку, одна з них.
На його обличчі вираз розгубленості, здивування. Дівчата помітили, що тут щось не так, відійшли в сторону, одна сказала,
-Ми вас тут почекаємо.
Він немов пробудився, різко кивнув головою, сміливіше зайшов на подвір`я.
-Таню, ти тут? Що в гості приїхала? А Надія Вікторівна є?
Її тіло тремтіло, немов від холоду, серце гучно калатало, здавалося вискочить.
-Таню, щось не так? Чи може не впізнала?
- Та ні впізнала, - вже трохи опанувавши себе тихо промовила до нього, ховала очі.
Ті очі були повні сліз, їй хотілося розплакатися, кинутися в його обійми й залишитися там, не відпускати від себе. Він присів поруч з нею, мовчки дивився, намагався все ж заглянути в очі, які часто снилися йому.
-Я хочу запитати, ви двох моїх студенток візьмете на проживання?
У відповідь кивнула головою, намагалася дивитися на дівчат.
- Я зараз, вибач, одну хвилинку !- гукнув на ходу.
Про щось поговорив з дівчатами, ті озираючись відходили від паркану.
Повертаючись, Віктор позирав на вікна.
-Ти кого там дивишся? Бачу маєш своїх студенток, де викладаєш? - тихо запитала Таня.
- Та сьогодні ж субота, знаю Надія Вікторівна має бути вихідна, хотів з нею привітатися.Напевно з онуком кудись пішла. А ти в гості чи, як?
Вона задумливо слухала запитання, їй хотілося присісти з ним поговорити та не наважувалася. В голові неначе дзвін, не могла второпати, який онук? Чому в гості?
Він перервав її роздуми,
- Може запросиш до хати… на чай?!
-Так - так, нам треба поговорити.
В хаті затишно, чути, як тікає годинник….
На серці в Віктора стало тепло й радісно, вони проговорили майже дві години. Він розповів про себе, викладав в інституті економіку, мав свою групу. Жив окремо від батьків, на спадок бабуся з дідом залишили непоганий приватний будинок. З батьками залишився жити, менший на чотири роки, брат, який мав за два тижні одружитися.
І лише в кінці розмови, взяв її за руку, хвилювався,
-Таню, я не одружений, щось ніяк не мав часу, а може не доля було знайти. Не розумію, як так трапилося, той лист, що я писав і коли я приїздив, чому мама тобі не сказала? Не розумію…
-Вікторе, нікуди. я не їздила, ніякого чоловіка, ніякої дитини немає і мами теж вже немає, тож про це краще не будемо говорити.
Яскраві,теплі останні дні серпня… Автобус з студентами під`їхав до обійстя Тетяни.
Сусідка бабця Марія витирала сльози, наказувала Дмитрові допомогти молодим.Той слухав,кивав головою, нарешті розвернувся, взяв дві валізи, ніс до автобуса.
Не поспішаючи з хати виходив Віктор, обережно, під рук тримав Таню.
Очі радісні, сповнені щастям, як кілька років назад спалахували вогниками, коли вони поглядали один на одного.
Студенти в автобусі притихли, прилипли до віконного скла, дивилися, як молоді люди йшли до автобуса.
Таня кинулася до бабці обійняла, цілувала руки, дякувала. На очах сльози,
-Ми обов`язково приїдемо провідати вас.
Від`їжджав автобус… Марія крізь сльози дивилася вслід,
- Дитинко, дай Боже, щоб був щасливим і довгим ваш життєвий шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732848
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Я горнуся, горнуся душею,
Смутком тихим у краплі сльози.
Маю в серці, зростила лілею,
В ній ховаю твої всі сліди.
Ніжність теплих обіймів на спомин
Навік вписані ласкою в час.
Ти зимою єства мого пломінь,
Я відсутня сама вже без нас.
Розчиняюсь у кароокості,
В глибині любих серцю очей.
Стань рятунком жіночому щасті,
Увірвись в прохолоду ночей.
11.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732855
дата надходження 11.05.2017
дата закладки 11.05.2017
Схились мені ти на плече,
Моя голубка сніжно-біла.
Цілуй так палко ще і ще,
Даруй кохання рідна, мила.
Так пахнуть коси твої літом,
В них з чередою сон-трава.
Років кохання нам без ліку,
Життя сповна хай налива.
І хай запізниться світанок,
А сонце в обрій не спішить.
Мою кохану на останок,
Притрима вічність хоч на мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732794
дата надходження 10.05.2017
дата закладки 11.05.2017
[i] Так склалось в ті буремні роки:
Не знати – недруг ти чи друг…
Але прогресу владні кроки
Знання на свій вертають круг.
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eutuzmoYe9c [/youtube]
[i][b][color="#de0707"]Зняла своє сарі осяйна черешня –
Осипався долу її білий цвіт.
Увись здійняла урочисто і ґречно
Каштанів дивізія сонмище свіч.
В алеях каштанових кублище стягів
У честь перемоги… Своє «майорять», –
Як знаки борні, і страждань, і звитяги, –
Все, чим була "славна" звеличена рать.
Каштанів суцвіття – мов свічі скорботи
По жертвах, що пали в геєні війни…
Солдату була то звичайна робота –
Та смерть не означила міри вини!
Хто за Україну, а хто – за імперію:
Усі – в одну землю! Всі – наші сини.
…Й тривають донині усталені «серії»
Багатосерійного «фільму» війни.
Квітують могили, – святі незабудки, –
Журби і нагаду суворий обцас*…
Ті квіти-жалі гнів... і прощу розбудять –
Заклятим хто ворогом був ввесь цей час?
* * *
…А там десь, на сході новітній «месія»
Новими “спасенними” планами снить –
Рве блудного пупа нещасна Росія,
Щоб вкрасти в людей їхню сонячну мить. [/color] [/b]
07.05. 2017
_________
*Каблук, підбір.
[b][u]Замість післямови.[/u][/b]
Автор цілком усвідомлює, що написане тут дисонує з тим "загальнонародним ентузіазмом", яким зустрічає свято
(в час епідемії чуми) ввесь український народ під овації
світової спільноти... З подвійними сльозами на очах!
Бо не наша то перемога, брати-слов'яни, – імперська:
один диктатор "переміг" іншого. Але якою ціною?! 42 млн
покладено (проти 10 млн німців) у тій, так званій ВеВеВе,
з них більшість - українці (біля 10 млн жертв) і білоруси.
А для України та ВВВ, була ще братовбивчою, громадян-
ською – відомий рейд "від Путивля до Карпат, керований
із Москви, мав своєю метою знищити УПА, та й національно-
визвольний рух в Україні в цілому. Що й було досягнуто...
Бо не було б у Артема Ковпака двох золотих зірок Героя
Москви, а у комісара Руднєва - кулі в потилицю... До речі,
як і у Миколи Щорса у свій час...
А відомий план депортації всіх українців до Сибіру?...
Лише слабкість знесиленої війною Росії та організація Ліги
націй, одним із членів якої як найбільш постраждалої у ВВВ
стала Україна, врятували український народ від тотального
винищення!
Думаймо, пани хороші!!! Краще - українно... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732316
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 09.05.2017
Де зорі згасають
жоржинами обрій цвіте.
Піддавшись спокусі,
розтану у світлі розмаю.
І граю промінням –
а й справді воно золоте…
Нарешті я справжня!
Хай вітер мій одяг знімає.
Нарешті я дика!
Вплітаю в волосся жасмин,
До стану латаття,
ступаю у нетрі – царівна!
Співай, дикий вовче.
Кровить хай мій страх із судин,
Іскриться з очей, шаленію –
мовчіть перші півні!
Схиляються трави
і падають зорі до ніг,
Навшпиньки ступаю –
цвітуть по слідах орхідеї.
Кружляю по колу,
мов відлік часів вікових,
У місячне сяйво руно уплітає Медея.
Під місяцем повним
танцюю у сяйві спокус,
Хай рвуть струни ельфи –
не смій підвестися нерівня.
Бо я відтанцюю, відплачу,
а ще… відсміюсь,
Допоки світанок,
допоки іще я царівна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732250
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 08.05.2017
Перевод стихотворения Николая Одегова
http://stihi.ru/2010/03/29/7933
Що, козаче, гуляв ти на волі,
Всіх втрачав ти - жінок та синів,
А над полем твоїм, диким полем,
Суховій, суховій пролетів.
Ватажок у сорочці суконній,
Шастя знав, як недовгий привал,
Ти в снігу спав у чистому полі
Та за щось увесь час воював.
Пил століттями степом кружляє -
Ти від нього давно потерпав .
Де ж твій полк? - Ти вже й не пам’ятаєшь,
Де в кургані його поховав.
Від гонитви тобі доведеться
Коня гнати, хоч сенсу нема.
Та чуприни ніхто не торкнеться
Доки жив ти, хіба що, - зима.
В чому сенс? Визнавай же та й годі,
Що остання є сутність життя –
У сплетінні країн та народів,
Як в прицілі – твій лицарський стяг.
Від утоми ти при конов’язі
Упадеш на стареньке рядно.
Ну, а інші, ті з грязі та й в князі,
Їм що турок, що лях – все одно.
Ні, не гнутимеш спину, козаче,
Ти на різних вельмож та панів.
Поміркуй же над цим ти добряче
Доки зіллям думок не труїв.
І вже завтра ти будеш радіти,
Що твій ворог тебе не впіймав,
Вітер буде у полі кружити,
Де твій слід в ковилу заховав.
Прокричить з пересердя, чи здуру,
Вартовий: «Втік, шибайголова!»
І, можливо, сліпий під бандуру
Твою втечу в піснях оспіва.
Оригінал:
Что, казак, догулялся на воле,
Жен теряя, друзей, сыновей?
А над полем твоим - диким полем -
Суховей, суховей, суховей.
Полководец в рубахе посконной
Счастьем знал только редкий привал.
Спал в снегу, укрываясь попоной
И за что-то всегда воевал.
Век от века все кружит и кружит
Пыль дорог. В ноздри бьет. Но терпи!
Где твой полк, ты припомнишь ли, друже? -
Под курганами в этой степи.
Ты опять уходил от погони !
Толку что в этом беге, скажи? -
Что твой чуб поседевший не тронет
Кто бы ни был он, если ты жив?
Толку что? Нелегко признаваться
В том, что жизни последняя суть -
В перекрестии цивилизаций
Как в прицеле - твой воинский путь.
От усталости у коновязи
Упади на худое рядно...
А какие из грязи, да в князи -
Им хоть турок, хоть лях - все равно.
Только вряд ли ты будешь батрачить
На панов, панычанок, паней...
Ты подумай об этом, козаче,
Только горькую на ночь не пей.
А назавтра ты будешь доволен,
Что хотели догать - не смогли...
Только ветер пройдет диким полем,
Укрывая твой след в ковыли.
Только стража, спросонья ли, сдуру,
Прокричит, что ушел ты, хитрец...
Да, быть может, еще под бандуру
Песнь о том прогнусавит слепец.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732195
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 07.05.2017
50 - річчю
мого кохання
з першого погляду
Я дякую тобі, мій Боже, Свят,
За те, що дав можливість бути диву,
Яке початком стало моїх свят --
Той день, як закохавсь я в юну діву.
Півсотні літ минуло, коли мій
Погляд, як проникливим промінцем,
Раптово зосередився на ній.
В ту мить я ястав закоханим по вінця.
Цей день -- мій правомірний ювілей,
А діва -- то суцільні й нині чари.
Цей ювілей -- то мій лиш привілей,
Всі ж інші свята ми святкуєм в парі.
Попереду ще кілька круглих дат.
До них нам, звісно, варто би дожити.
А, щоб дожить до славних отих свят,
Нам треба ще у Бога заслужити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726726
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 07.05.2017
Слова, музика, запис, виконання _ Микола Шевченко
Посилання на звуковий файл:
https://soundcloud.com/mykola-shevchenko/zatskavlenst
Зацікавленість
1
Цікавість - то риса жіноча.
Принаймні, вважається так.
Та, чомусь, мене твої очі,
вкололи, мов хмару літак.
Мигнули і геть пролетіли.
Залишивши слід вогняний.
Здригнулись душа моя й тіло.
Відтоді ходжу сам не свій...
ПРИСПІВ:
Зацікавлю я землицю - зіллям весняним,
і гітару - доторками вправними до струн.
Та залишу трохи часу я собі на сум,
бо тебе не зацікавив, поки-що, нічим...
2
Цікавість в твоїй поведінці -
даєш "за обломом - облом".
Мужчині важливо і жінці,
коли їм цікаво - обом.
Давай, запроси вже, "на каву" -
кричать мені очі твої.
Тепер вже - мені не цікаво!
В діброві свистять солов`ї!
ПРИСПІВ:
Зацікавлю я землицю - зіллям весняним,
і гітару - доторками вправними до струн.
Не засну ніяк до ранку від цікавих дум:
що ж робити з зацікавленням твоїм?..
7 квітня 2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727714
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 06.05.2017
[b][i][color="#ff0073"]
Вечер...Свечи...Ложе...
Звёзды...Страсть...Огни...
Губы...Руки...К коже...
Трепет...Мы...Одни...
Месяц...Волны...Тени...
Стоны...Тише..Речь...
Плечи...Грудь...Колени...
Сладость нежных встреч...
Водопад желаний...
Нега...Вздох...Ловлю...
Спазмы...Крики...Грани...
Я...Тебя...Люблю...
05 05 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732048
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Горда качка на ставку
Ловить ряску золоту.
А із лісу до ставка
Лис хитрюга поспіша.
Він до качки привітався,
Улесливо посміхався.
Качці тій казав слова:
"Від тебе кращої нема!
Ти з холодної води
Хоч на мить вийди сюди,
Я ж отут ось зупинився,
Щоб на тебе подивиться,
Прошу, вийди, тут пройдися
І до мене усміхнися!"
Та зраділа донестями
Від лисячої похвали,
Гордо вийшла із води,
Лис же - хап!.. І навтіки.
"Гордість, - думає, - це сила,
Качці голову скрутила!"
* * * * * * *
Так бува і між людьми,-
Поміж них є хапуни,
Їх улесливі слова,
Інших зводять геть з ума!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732156
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Так вишнево сади зацвіли навесні
І торкає їх промінь ласкаво.
РозлилИся у співах птахи голосні
І струмки покотилися жваво.
Вмить багатством розкинулись трави рясні,
Літо їх зігріває собою,
А мені лиш би бачити очі твої
І до тебе летіти стрілою.
Так багряно плющем обвилися хати,
Вічним смутком їх осінь стрічає.
Я тобі принесу золоті колоски –
Хай нас золото їх обвінчає.
У холодні зимові п’янкі вечори
Нас любові тепло зігріває.
Ми бредем розбиваючи сніжні двори,
А зима нам сонати співає.
І ніколи не щезнуть сезонні вітри,
І у будь-який день та погоду
Ми з тобою нестимо любов крізь роки,
Не шукаючи час і нагоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729173
дата надходження 17.04.2017
дата закладки 06.05.2017
Домовились
(Не зовсім якісний переклад)
Он, наверно, рухнул с дуба,
Он вчера сказал мне: "Люба!"
Я же тридцать лет – как Валя!
И прощу теперь едва ли…
Шёл вчера домой из клуба,
Встретилась (случайно!) Люба,
Развели там трали-вали…
Нет, такое вы видали?!..
А теперь вот целый день
Рядом ходит, словно тень,
Поцелуем целит в губы…
(Не прощу ему я "Любы"!)
Но в обед нашёл он ключик:
Приобнял... Я – "тёплый лучик!"
А ещё назвал голубой…
Я ж в ответ ему: «Мій любий…»
05.05.17
Автор Сергій Амелін
Зустрічний хід
Думав милий я слабка,
Що подалі від гріха,
Любу я йому прощу,
Проллю сльози, промовчу.
Любий мій, постережись,
Стану в бій в секунду, в мить.
Слово ти, я два в отвіт,
Сам готуй собі й обід.
Сам стелися, спать лягай,
Я ж піду гуляти в гай.
Там співають солов’ї,
Нудь у грудях щось мені.
Серце ніжністю зайшлось,
Я лосиха чи ти лось?
А кохання у душі
Відгуком, ох, солов’ї.
06.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732090
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Вічний супутник утома,
Скинь її, друже, із пліч.
Збита бо фраза відома,
Душу скоблить вічно лінч.
Загодя знати, що буде,
Зовсім невесело жить.
Те що у часі забуте,
По що за ним все тужить.
Веснонька в серці в фаворі,
Знай, бережи, хай буя.
Кажуть схилитись в покорі,
Дух же тоді завмира.
Збіглі роки білять скроні,
В злеті волань боротьба.
Стань перед Богом в поклоні
Та не оспівуй раба.
06.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732081
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[b]Кожний ранок у тебе із ним така гра[/b]
А у лузі траву полонили квітки
Одягнули барвисті, красиві хустки
Різноцвіття яскраве із квітів й трави
Ароматом дурманить нектар луговий
Перший сонечка промінь проріже доріжку
У відкрите вікно, по підлозі і ліжку
І затримавшись мить на твоєму обличчі
Поцілує у губи, загляне у вічі
Прошепоче на вушко – вставати пора
Кожний ранок у тебе із ним така гра
Зеленіє трава, а краплинки роси
Як намисто в дівчат, придають їй краси
Але з заздрощів сонце забере його в неї
І розвіються чари квіткової феї
Закінчиться твій ранок – настане вже день
Тож чудовим він буде нехай для людей
© Микола Карпець (М.К.)
*04.05.17* ID: №731875
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731875
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[i]Рідному місту князя Льва Даниловича
на травневі дні 761-их іменин[/i]
Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ,
із криниць непочатих живої водиці нап'юся,
і у місті старому палким одкровенням озвуся.
Привітаймо життя! – і мій вольний, ранковий політ.
З глибини правіків, з висоти сивих хмар піднебесся,
Княже Місто постане в своїй первозданній красі.
У віконнях дзвіниць пізнаватиму лики усі –
в чистих росах Купал і у дзвонах святих Водохрестя.
Моє місто співуче, я в тебе корінням вросла,
у бруківки і площі, вали і обірвані кручі...
Ти могуче, як лев, і, як Дерево Світу, живуче,
доки в правнуків наших краплина з твого джерела.
Не змаліє земля... Заповітний вогонь не погасне
доки зріє зерно, доки пнеться на ноги маля.
У безмежжях доріг княжий дух у мені промовля –
через тисячу літ зійде сонце погідне та ясне!
У розкриллі ранковім до тебе, мій Львове, вернусь –
і у величі княжих палат і розкішних медівень
з висоти піднебесь на бруківку твою приземлюсь.
Хай це буде одне із моїх найпрекрасніших втілень!
[i](З двотомника "Сонцетони".Тон Перший - Поетичний.
- Львів: Сполом,2016)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732095
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Народе буйний! Чом же ти
Вчепився так за теє рабство?
Чому не обвалив мости
Й тунелі, що ведуть в кацапство?
Московський піп тобі товче,
Яким ти, рабе, маєш бути –
А в тебе й слина вже тече,
Щоби кацапу підмахнути
Та й подружитися із ним -
«Навіки цьомно побратавшись».
Глянь - за братерством показним
Москаль ховає ніж, підкравшись
Підступно, з заду, до спини –
Щоб поміж ребрами встромити!
Народе! Годі, припини
Синівську кров невинну лити!
Ті залицяння з кацюком
Дають йому безмежне право
Пролізти в хату пацюком
І ввести в землю військ ораву.
Та ти моїх не чуєш слів,
Бо розум твій брехня обсіла
Із вуст манірних москалів –
В російські снайперські приціли.
І знов проводиш на забій
Майбутнє неньки України,
Даючи дозвіл на розбій
Та окупацію країни.
Навіщо ж віриш брехунам,
Котрі так солодко співають,
Та з-підтишка твоїм синам
Вже труни цинкові клепають?
Отямся! Слухай мудрих слів,
Що я кажу тобі сьогодні:
Я хочу, аби ти вцілів
Останніх днів напередодні.
6.05.1997
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732105
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Любов -чи хтось, що її знає,
Пече, у грудях.Завмирає,
Сердечко й враз болі, тріпоче,
Все ж молодість - щастя дівоче.
Давно літають світлі мрії,
Чутки ж, повзуть неначе зміїЮ
Чи варта, ти його кохати?
Жорстокий світ, вміє брехати.
Від заздрощів руйнують долі,
Немов, зірвані квіти в полі,
Бліді, зів`ялі, вже без життя,
Всяк час не згорять їх почуття.
У світі безжальнім до зірок,
Зробить,спроможні останній крок,
Щоби життя лишить жахливе,
Давно собі,знайти щасливе.
Лютий 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732089
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Коли сад зацвітає, я у Ваших очах бачу сльози.
А, як вишні цвітуть, чомусь огортає Вас сум.
Ще далеко до краю прийдеться іти по дорозі,
Ще багато прийдеться у житті передумати дум.
Приспів:
Розкажіть мені, мамо!
Розкажіть мені, мамо!
Розкажіть, про найпершу весну…
Розкажіть мені, мамо!
Розкажіть мені, мамо!
Як вдягали весною фату…
В моїм серці весна кожен рік солов’ями співає,
І душа у польоті, коли розцвітають сади.
Бо на крилах кохання біля вишні в садочку чекає,
Пелюстки, як сніги, замітають у травах сліди.
Приспів.
Вийдіть в сад на хвилину і вдихніть весняного нектару,
Як побачите нас, не лякайте, а помовчіть.
Пригадайте, коли ви чекали в саду свою пару,
Не пускайте сльози, ну а смуток із серця - гоніть.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731407
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 06.05.2017
Сидить матуся на порозі...
Вже й день добіг свого кінця.
А серце б'ється у тривозі-
Коли скінчиться бойня ця?
Чекає звісточки від сина.
Ось другий рік він на війні.
Спинись, москальська вража сила,
Дай спокій людям і мені.
Ще скільки будеш мордувати
Вкраїну й весь цей білий світ?
Свободу градом не зламати.
Не знищуй нації ти цвіт.
Щоденно Богу я молюся
За тебе, синку, й за синів,
Яким доземно я вклонюся,
Перемогли щоб у війні!
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRUR4hOeo5U2TY9zKbgGtqBWnHZ9IS2WLdqS8rHQ7QQemnpqUEkRg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732106
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
На цыпочках..,
тихонько..,
не вспугнуть..,
Как бабочку, души благоговение.
Щекой к цветущей веточке прильнуть
И потерять земное притяжение...
Медовый аромат.., цветущий рай
Прервут на миг круги земного ада.
И ты, себе позволив - "Улетай",
Вдруг растворишься в белой дымке сада...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730259
дата надходження 24.04.2017
дата закладки 02.05.2017
Ночь воскрешения...
Понедельник...
Красные розы...
Фужеры...
Вино...
Серьги муранские...
Шик карамели...
Полузабытое божество...
Тучи,рождённые облаками...
Дольче агонии...
Дождь...
Болеро...
Жар поцелуя...
Крик коростели.....
Отблеск потухшего света - на всё...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666937
дата надходження 19.05.2016
дата закладки 02.05.2017
[img]http://mykola.at.ua/_ph/9/2/974299160.gif[/img]
[b]«Эй, девки! Все быстрей сюда!»[/b]
[color="#0408e0"][i][b]
Эй, девки! Все быстрей сюда!
Вот каждой курицы заветная мечта
И хоть он кот, а не крутой петух
Живёт он так, что спёрло даже дух
Спит сколько хочет, не несет яиц
Принадлежит до избранных он птиц
И проживает за бронестеклом
Ты только в супе попадешь в их дом
Одежду снимут – пух весь на подушки
Если окончен путь твой как несушки
Так что, трудись! Гордись своим трудом
Не стать тебе рошеновским котом)
© Микола Карпець (М.К.)
*29.04.17* ID: №731111
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731111
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 30.04.2017
[b][i][color="#ff007b"]Любуюся розмаєм,
Весняним цвітом дишу,
За що тебе кохаю -
Я у віршах напишу.
За посмішку чудову
І за любові трунку,
За щиру твою мову
Та пристасть поцілунку,
За лагідність безкраю,
За ніжні твої руки,
За відданість кохаю,
За серцю милі звуки.
Палаю почуттями
У цю зіркову тишу,
Кохаю до нестями,
Тобою, любий, дишу!
30 04 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731265
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 30.04.2017
[b][i][color="#bf00ff"]Чеше вітер вербам коси,
Заплітає стрічки,
Під дуду пісні голосить
І чекає нічки
Щоб спочити десь у стрісі
І зігріти боки,
А на ранок йти по лісі
Й надувати щоки,
Розгулятись по долині,
Вмитися росою,
Полетіти в хмари сині
Та прийти з грозою.
24 04 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730479
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 29.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2017
На краю самоти я вишукую раду,
У нічному безсонні загортаючи крик.
Я іще раз в собі переважую “ваду”,
Бо чому ж це мій світ сизим маревом зник.
І не стало в мені ні краси, ані друзів.
Перешіптує вітер стогін важких думок.
І вже йду я “назад” по обпаленій смузі,
І півнеба схилилось в придорожній пісок.
А мовчання плете невимовні печалі,
Аби смутком зважніло пригинати ходу.
У весняних сльозах мокнуть води проталі,
А я нібито там… там... іще на льоду.
І у слові уже не знаходжу розради,
Спопелилось від болю переказаних фраз.
І самотність - жура в мені промені краде,
І все меншає сонця у тенетах образ.
Як же вийти?! Довкруг лиш із фальші перила...
Прогинатися в міру за вітрами услід?
Підтягнувши попруги, піднімаю вітрила!
Все ж повірю, що день - дозволяє політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731068
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Ще кілька слів про Час, що час у чарах гусне -
шумує, як вино, струмує, як вода...
Ще кілька слів про нас, коли нутро розпусне
черницями чекань свій брід перебріда...
Чекай, чи не чекай - все вишумить, запевне,
забродить, заятрить на шрамах давніх ран.
Загуслий біль терпкий до тебе вкотре верне
і в глупу північ сов, і в паморозню рань...
Цей окрик самовбивць, що житіє шаліє,
нестерпно коні мчать, нахрапом несучи...
Чи верхи, а чи ниць, допоки ціль змаліє
над урвищем бажань, над згарищем свічі.
Мовчи. Не дослухайсь, чи сновигають кроки
півп'яні від прозрінь, півдикі, півбліді...
Прости і не клени, що надто світ широкий
за мурами дзвіниць - у вільній, у ході.
Ужаль мене, стожаль, прощай, моя любове,
пекельна всебідо, стожильно навісній:
ні слів, ні нарікань, хай навіть смужка крові
поволі витіка у римі голосній.
Ні поголос ридань, ні безголоса пуща
безмежних всепрощень, загублених між губ -
нам нас не поверне, хай навіть чорна гуща
нам вижлуктає Час у пащах душегуб.
Ми самовигнанці, ми спалені до краю -
бездомні між своїх, оглухлі і сліпі...
Ми ніби посланці обкраденого раю -
за спопелілих нас подякуєм собі!
У сумерках блукань, без тями, без вагання,
ще теплиться в очах, жаріє щось немов:
при тьмяних, при свічах - то тінь бреде остання
з невірою в одчай... і вірою в Л ю б о в!
[i]Зі збірки "Семивідлуння". - Львів: Каменяр, 2008.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731058
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 29.04.2017
[i] Музика – це жінка…
[b] Ріхард Ваґнер *[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/xXEctB2oTRE[/youtube]
[i][b][color="#035766"]«Шерше ля фам» - сказав би нам француз.
І з ним навряд чи варто сперечатись:
Від катаклізмів і сімейних уз
У Неї – тайни. І до них – печаті.
Погоді бути – ключ трима Вона,
Прогніваєш – січнева завірюха:
До серця прислухається весна –
Вона у ньому Божу ласку слуха.
Від Неї ми залежимо відтак,
Бо ж недарма наймення їй жіноче…
Й не можемо ми жити вже онак:
Вона творить із нами все, що хоче!
І кажуть, що в весни багато примх,
Що сьогоріч – не бути урожаю…
Ми при весні, як в музиці! Ми при…
Вона ж творить усе, що забажає!
Й сказав би Ваґнер: «Музика – весна»…
Комусь – весна, комусь – примхлива осінь:
В житті буває музика сумна,
Хоч музики весни ми в Неї просим.
Либонь, не заслужили ми кантат,
Не варті ми й одарених симфоній:
Довкола душ витає атентат
Й сумбур
пустих,
безкарних
какофоній.[/color][/b]
23.04.2017
________
*Відомий не лише гарною музикою,
але й ніжним ставленням до жінок.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730527
дата надходження 25.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Вона шукала ідеал
А він любив її безмежно
Безтямно і беззастережно
Й не стримував кохання шал
Завжди в усьому потакав
Вбачав у ній лише відраду
Не помічав підступність, зраду
І на взаємність все чекав
Та поруч з ним була не та
Не та що може зрозуміти
І горе й радість поділити
Жаль що змарновані літа.
Все. На минулому хрести.
Душа звільнилась від опіки,
і мабуть час найкращі ліки,
Нарешті спалені мости.
Та час від часу крадькома
Мов грушу сумнів душу трусить
І знає ж що забути мусить
А щось тримає, щось трима.
Вже ж їхнім веснам не цвісти.
Ятрить образа, біль голосить
Волає розум годі, досить,
А в серці тенькає - прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730689
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 29.04.2017
Подаруй мені,Всесвіте Ве́сну!
Рікою,смарагдів прозорості з гір.
Подаруй,я прошу,теплу шовкову
свиту,виткану мріями із сонця потік ...
Загорни мене,Всесвіте в Весну!
Я ж бо донька твоїх володінь.
Огорни, я прошу,в оду радостей
співану вітрем,щебетанням твоїх солов"їв...
Запроси мене,Всесвіте в Весну!
В терпко-п"яний запах цвітів.
Запроси, я прошу, в піднебесну
незабу́ткових провеснів снів,
запої мене легким солодом щастя...
Знаєш,Всесвіте,батько галактик,
Що Весна,то любов моїх житніх років?,
Обійми мене,Всесвіте,ситими зливами спокою,
досхочу,просто так,омофором твоєї руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576512
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 29.04.2017
Червоний колір з чорним завжди поруч –
За землю то людська пролита кров,
У ній велика сила непокори
Й безмежна до Вкраїни є любов.
Червоний з чорним – кольори це болю,
Тривоги за понівечений край,
Це кольори синівської любові,
Котра дітей під стяг один збира.
Вони готові за Вкраїну вмерти,
Бо доля у борців саме така.
Червоний з чорним – кольори безсмертя,
Героїв слава житиме в віках.
18.04.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730897
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Загорнулася у сутінь вишенька струнка,
Вітер пестить цвіт рожевий, долі пригина.
Соловейко "тьох" у гаї біля потічка,
Закололо щось серденько, бо стоїть одна.
Пелюстки тихо спадають в ніжності німій,
Збайдужілий місяць в небі, він для них чужий.
Навкруг нього світлячками зорі ведуть стрій,
Надбіжи, дощик краплистий, слізоньки всі змий.
Хай впадуть в сиру земельку, проростуть стеблом,
Хай дзвіночки розцвітають, стану їм щитом.
А очиці синім-сині ллють у синь "дзень-бом",
Як у парі веснувати, любо обидвом.
28.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731005
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
Ти наповнюй мене життям,
Ти наповнюй мене коханням.
Всю до краплі себе віддам,
Ти - надія моя остання.
Ти - душі невгамовний політ,
Серце б’ється в шаленім щемі.
Ти вмістив у собі весь світ,
Зваба - ти у вершковім кремі.
Світло - ти у полудну ніч,
Хміль в крові, що несе бажання.
Сон тікає від мене пріч,
Я - люблю, - те, мов заклинання.
27.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730866
дата надходження 28.04.2017
дата закладки 28.04.2017
[b][i][color="#ff0099"]Слов твоих обаянье,
Трепет и волшебство,
Глаз прекрасных сиянье,
Мягкость твоих волос.
Чувства твои безбрежны,
Верность твоя чиста,
До безумия нежный,
Сладость - твои уста!
Святость души и тела,
Улыбка вместо морщин,
Вечность бы так смотрела,
Ты - лучший из всех мужчин!
25 04 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730648
дата надходження 26.04.2017
дата закладки 27.04.2017
Дитинство й молодість цінуйте,
ніщо не вернеться назад.
Рідних своїх й себе шануйте
і прислухайтесь до порад.
Поради слушними бувають,
хоча звичайно не завжди.
Бувалі люди про це знають,
що не несуть іншим вражди.
І дійте так, щоб не жаліти,
коли минуть юні роки,
життя ж бо в"яне, як і квіти,
й колись віддасться все таки.
Завжди шукайте зерна Правди,
була вона і є в ціні.
Не бійтесь ворогів і кривди,
і не ховайтеся в тіні.
За все в житті боротись треба,
краще не мати ворогів.
І за родину, і за себе,
боротись всім і Бог велів.
З роками мудрість озоветься,
кожен відчує це в собі.
Ще більш величним світ здається,
і жаль минулого тоді.
Дитинство й юність швидкоплинні,
та й зрілість теж швидко мина...
Безсонні ночі, дні журливі,
Лиш кожна думка, як струна.
Минуле в спогадах лишилось,
майбутнє мариться вже в снах:
було життя, чи лиш приснилось,
в вічність пливе на парусах?
Та за минулим не сумуйте,
все що було, уже нема...
Завжди сьогоднішнє вартуйте,
воно реальне, як Весна...
* * * * *
Вже заспівали солов"Ї,
відчули сили люди.
Цінуй життя, весни пісні,
минулого не буде!..
Дим видно вдень, вогонь - вночі,
дитинство й юність, то минуле.
Якщо вогонь не згас в душі,..
ще ж Літо й Осінь буде!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730125
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 24.04.2017
[b]«І закривавило в садку – на біле білим»[/b]
Розквітли вишні у садку, розквітли вишні
Але здалося тут комусь що вони лишні
Але позаздрили красі сніги лапаті
І поховали білий цвіт у снігопаді
І закривавило в садку – на біле білим
І став красивий білий цвіт як скам’янілим
І притаїлась в пелюстках, душа, ледь чути
Зима підсипала весні в вино отрути
.................................................
© Микола Карпець (М.К.)
*23.04.17* ID: №730167
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730167
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Заходить Прип’ять знову в літо,
Ховає в зелень наготу.
Попало місто під знак "вето"-
В зону Чорнобильську оту.
Шипшин, акацій рясні квіти
В барвистих медвяних дарах,
Та ні закохані ні діти
Не ходять по твоїх дворах.
Нема газону, нема двору -
Чорнобиль зміг перевести
В зелену, ніби джунглі, зону,
Де без сокири не пройти.
Будинки прірвами чорніють
Пустих віконниць з висоти.
В дахах антени височіють,
Як над могилами хрести.
12. 06. 08.Г. Орел. Чорнобиль, Прип'ять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730078
дата надходження 23.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Рано, ой, ранесенько
встану зранку,
Вишию білесеньку
я фіранку,
Із калини вистелю
там узори,
Щоби милувалися
ними зорі.
Вишию й хмариночку
й жовте сонце,
Гляне з неба ще одне
у віконце.
Голубків двох вишию
й пишні квіти,
Щоб раділи миру
пташки і діти.
22.12.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730013
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 23.04.2017
Минули перші весняні дні… Розтали, стекли струмками останні, майже руді, приховані від сонця крижинки снігу й льоду. Поля проснулися, почорніли й озимі культури яскравіше зазеленіли, тягнулися до сонця. Попід лісом, у лісі, в гаях, на пагорбах і майже в кожного на обійсті майоріли підсніжники, проліски, привітно прихилялися до всіх, немов у поклоні. Молода травичка, невеличкими килимками пробивалася з землі, яскравіше зеленіли листки барвінку. Перелітні птахи повертаються в рідний край, виводять веселі трелі. Весняний вітерець хоч прохолодний та все ж осушував землю після першого дощу. На кущах агрусу, смородини, бузку - пнулися перші ніжні світло- зелені листочки.
Весна… Це слово пробуджувало не тільки природу , а й серця, бажання кохати, позбутися самотності . В кімнаті майже темно… Ледь – ледь, через штори, на підлогу падало світло. Годинник, мов молоточком, впевнено вистукує, - Тік - так, тік – так. Через тюль видніється повний, блідий місяць.
Оксана встала з ліжка, шовковий пеньюар рожевого кольору облягав її стрункий стан, потягуючись підійшла, припала до вікна. Небо ледь – ледь світліло, ближче до заходу виднілося декілька зірок, решта десь поділася, наче їх й не було.
Ну от вже світає… буде гарний день. Та де той настрій? Сьогодні не приїхав. І чому? З пересердя впала на ліжко, як гусінь крутилася, мов у кокон, закручувалася в ковдру. Холодна постіль пронизала тіло, а їй хотілося тепла, ніжності, міцних обіймів, пристрасних поцілунків. А ще… того потаємного зближення і завмирання від задоволення. Себе відчути справжньою жінкою, досягти вершини збудження. П`яніти від кохання, відчути прилив гарячої крові по судинах молодого тіла, в собі відчути його бажані дотики. Заграти в екстазі, стати скрипкою для смичка. Сльоза скотилася на подушку – подружку, це тільки вона знала всі її страждання, хвилювання від невизначності в житті.
Вона в селі залишилася жити.Їй у спадок батьки залишили маленький приватний магазин. На жаль, їм ще не було й по шістдесят років, як пішли в інший світ.
Село невеличке, людей небагато, майже вся молодь роз`їхалася на заробітки, лише навідуються до батьків і то, дуже рідко. Неподалік, за кілометрів дванадцять, за лісом, біля річки теж розташоване село. Трохи більше ніж це, там є колгосп, робота, тому й молодих сімей було більше.
Три роки назад Оксана познайомилася з Романом, коли схоронила маму, яка лише рік прожила після смерті батька. Вона, залишилася одна, як волошка в полі, змучена сухим вітром, одна однісінька, нікого більше з рідних. А далі, що? Їй вже тридцять два роки, знає, має великий гріх та сама з собою не може впоратися.Здавалося в тілі градуси підіймалися вище сорока, кров закипала в судинах, гріховне бажання переповнювало, коли поряд був Роман. Іншим разом, на самоті бідкалася в душі, нащо народилася така сексуальна, чому так нагородила природа? Вже й трави заварювала, пила заспокійливі чаї, все дарма….
Та було цікаво і їй самій те, що ж в магазині, інколи молоді чоловіки пропонували зустрітися, навіть такі, що цілували руки та до них холодна, як крижана скеля. Часом слухала зізнання в коханні, ніжні слова та в неї навіть брова не здригнеться, байдужа, навіть не усміхнеться. Чому не можу бути привітною? Іінколи задавала собі запитання. Вже думка, може мене хтось напоїв чарами?
Одного разу він зайшов, попросив води, залити в бак вантажного автомобіля. На ньому працював у колгоспі, після того навідувався все частіше й частіше.
Майже пів року, просто дружнє спілкування, а потім…..
Ні вона не встояла перед ним, коли вперше її поцілував, розтала, як сніг на сонці, неначе втратила свідомість. Зблідла, судорога з струмом пронизала все тіло,. вперше в житті відчула цей поштовх до близькості. Немов у тумані дивилася на нього,а він усміхнений, заніс її в спальню.
Жадане сталося, тоді їй було двадцять дев`ять років. Уміло зірвав давно розквітлу квітку,здивувався, але вона жадала, він насолоджувався нею. Від поцілунків п`яніла, в голові дурман, але хотіла його ніжності, віддалася зі всією жіночою пристрастю, якою її нагородила природа.
Але згодом трохи розварувалась, адже він одружений та мовчала, їй з ним було добре. Себе ловила на тому, що мала шматочок щастя в житті, яке від радості її підносило до пташиного польоту.Такого, з них ніхто не очікував, їм так було добре, що більше ні про що не думали. Він мов Геракл володів нею і тремтів від її поцілунків, відповідав на них пристрасно, з насолодою. То долі милість, думала вона, нарешті пізнала, що таке кохати, яка я справжня жінка.
Одне бажання в обох, як він говорив,
- Народимо дитя, тоді одружимося, присягаюся.
Кохала, вірила, знала, що вже п`ять років він одружений, а діточок немає. Мова була на цю тему, лікарі казали, що його дружина може народити та надіїї були марними. А він з лікарями справ не хотів мати, вірив у свою спроможність. Сам з великої сім`ї, їх п`ять братів, вже четверо старших,одружених братів мали дітей, лише в нього не було. Навіть не припускав такої думки, почувався добре, був впевнений, що здатен задовольнити жінку й мати дітей.
Аж ось здалося…. Чи насправді почула гул автомобіля, мов ошпарена кропом, заскочила в душову кабінку, на ходу крутнула ключа в замку вхідних дверей. Якщо він, то почую, як ні то хто, ще може зайти, думала, втішала себе, обливаючись настоями пахучих трав. І в котрий раз, зі сльозами на очах, просила Бога простити за гріх, від якого не мала сили відмовитися. Спокуса, жага кохання… Їй не довелося довго чекати, він стояв поряд, в чому народила мати, вона ж тремтіла, немов кульбабка від вітру, що з себе скидала з пухом зернята, від задоволення стогнала і знову, й знову його бажала.
Як цінний скарб виніс на руках, ніжно поклав у ліжко, насолоджувався її солодким тілом, вона ж вигиналася під ним, він ловив поцілунками, задовольняв її примхи.
На дворі зовсім видно, проснулися від співу півня. Оксана задоволено лежала, очі сяяли щастям, щоки кольору рожевої троянди, аж блистіли. Розсипане біляве волосся ледь - ледь прикривало оголені груди .
-О, бідний півень, аж захрип, напевно сердитий, що я їх, ще не відчинила, чуєш, як горлопанить?
Роман, відкрив чорні очі і знову заворожив її.
-Ромчику, підіймайся, не спокушай, чуєш ,- тихо - тихо вимовила і з новим бажанням припала до вуст.
Засвистів чайник, Роман ще і ще задоволено припадав до грудей, які ледь виднілися з під пеньюару. Оксана обома руками обійняла його голову ,
-Досить, лиши на завтра, ти ж приїдеш, сонце моє?
Так, він мав задоволення чути такі слова, обожнював її за це, бо дружина в ліжку була холодна. І хоч він інколи з нею спав та це було обов`язком, не вміла так заохотити,спокусити, як це робила Оксана. Часто думав піти від дружини і знав, що піде та коли, сам не знав цього. Ні він не боявся пересудів, боявся своєї совісті, яку напевно втратив перед дружиною. Але ж , як бути? Йому добре з Оксаною і в ліжку, і в розмовах, і гарна господиня, і красива ж, все рівно прийде до неї. Одного разу обов`язково зважиться, хоч і не буде вагітна, з валізою назавжди прийде до неї .
Вони снідали мовчки і весь час усміхалися один одному.
Автомобіль від`їхав, а Оксана пішла в душову кабіну.
Знесилена, але щаслива підійшла до фото мами, поцілувала,
- Прости мамо, , знаю ти мене такою бути не вчила…. Але я його кохаю, не можу втримати своєї пристрасті! Прости рідненька….
І котилися, як горошини, ледь стримані сльози, плакала немов дитя, це вже не вперше, а в котре, вона не рахувала. Тільки знала і відчувала, що в чомусь винна та вірила він прийде, обов`язково прийде. І завтра, і потім, а згодом назавжди, тільки треба трохи почекати….
22.04.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729892
дата надходження 22.04.2017
дата закладки 22.04.2017
У сніжній заметілі
знов чарами зима,
неначе в водевілі,
і вітер "у керма".
Сніжинки розставляє,
то колом, а то в ряд,
у небо піднімає
і сипле їх назад.
Ну, де ж тут зрозуміти,
що вітровій в танку
ще закрутив півсвіту
в зимовому вінку.
Він пухом застеляє
доріжки і сліди,
здається, і не знає,
що нам іти сюди.
У сніжній заметілі
хурделить ...навісна !
Не страшно! В водевілі -
акторкою Весна!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729610
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Вже весна і теплий вітер віє,
З кожним днем все важче стає жить.
Наша влада нас не розуміє,
Бо людське їм горе не болить.
Ми старі, а пенсії мізерні,
Ще й хвороб нестатки додають,
Ціни в гору скачуть, як скажені,
А "вгорі ні мелють, ні кують..."
А точніше "мелють" лиш для себе,
Їхні статки вже вище небес,
Може Бог побачить все із неба,
Для людей із мертвих він Воскрес!!!
Вірим ми в Христове Воскресіння,
Хай країна з нами воскреса,
Посилаєм до Бога моління,-
У його незмірні небеса!!!
Вже весна і теплий вітер віє!
Хочем ми по-людському пожить,
Божий Дух, його благословіння,
І війну поможе зупинить!
І тоді розправе народ крила,
Досягне немеркнучих висот,
Бо народ завжди велика сила,
І непереможний наш НАРОД!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729604
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Цей кожен день –
брильянт душевний,
дарує світлий
Ангел наш, –
так неповторний,
незбагненний,
ще промінець
в життя колаж.
Бузок п'янить,
чарує душу.
Весна,
іще одна весна.
Тебе я, серце,
чути мушу
й цей світ
із рання й дотемна...
Як сік березовий,
прозорий,
так залюбки
сприймаю день,
допоки
не засяють зорі –
напій любові,
мов женьшень...
Як зберегти
пташиний щебет,
цей шерех
першого листка,
всі відчуття
й душевний трепет –
весняна мить
така містка...
20.04.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729580
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 20.04.2017
Ніч, мовчазна, повільно допливала
Уже до ранку, тишу як збудив
Зозулі голос. Поряд закувала.
Ще кругле тіло місяць ледь котив.
Цвіли у небі одинокі зорі
І слухали пташине, мирне «ку».
Солдат всю ніч простояв у дозорі –
Хотілося дрімати юнаку.
–Зозуле,– каже, – птаха ти пророча,
Для мене припасла ти скільки літ?
Він повернув у бік до неї очі
Й помітив раптом, як… здригнувся цвіт.
І біль – стрілою пронизав нестерпний,
Звалив із ніг солдата-козака,
І кров – фонтаном, свіжа, його, тепла,
І постріл… птаху звуком налякав…
Застигли очі десь в ранковім небі,
Мов для душі бійця шукали шлях…
Його ж думки, останні, не про себе –
Про матір й щоб живий лишився птах…
24.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729536
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 20.04.2017
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcRgco7SQCwpGvTopSWmvYv7lDoEIb6zvrQ8YH4169julzFTFAcUGw[/img]
[color="#16ad16"]Я хочу в тую весну, що так колись,
Красою нас обох заполонила.
Вказала стежку в чарівний дивосвіт,
Вогонь кохання в серці запалила.
Дощі рясні його не загасили.
Не зміг розвіять світом вітровій.
Текли роки і весни відцвітали,
Все пестив нас любові буревій.
В кохання справжнього не має віку
У ньому щастям сяє кожна мить.
Немов вино, настояне роками,
Смакує, насолодою п'янить.
Лелійте, як дитину почуття ці
Не всім таки цей шанс дарує доля
Буденністю не стопчеться хай цвіт,
Хоча в житті на все є Божа воля.[/color]
[img]https://encrypted-tbn3.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcTGbpmHH-Mgp8zurxiEK0YDHwNnV9R5dG3e6izmb0sk89rGkbxe3g[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728041
дата надходження 09.04.2017
дата закладки 16.04.2017
[b][i][color="#ff0088"]Я для тебе - мережка,
Я твій коник - цвіркун,
Я - твоя тепла стежка,
Я - мелодія струн,
Я для тебе - рятунок,
Я для тебе - запал,
Твій безцінний дарунок,
У душі ніжний шал,
Я для тебе - барвінок,
Я для тебе - вітрила,
Я для тебе - затінок,
І твої, любий, крила.
Я для тебе - свічадо,
Твій в житті Еверест,
Ти для мене відрада,
Наші долі навхрест.
08 04 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
[b][i]
[color="#ff00bb"]Я для тебе
Я для тебе у спеку зливою,
Ти для мене узимку шубою...
Стану в голод для тебе нивою,
Буду завжди для тебе любою!
Я для тебе у темінь зірочка...
Ти для мене - серпнева нічка..
Ти для мене в пустелі гілочка,-
Я для тебе свята водичка...
Я для тебе у мріях,- ластівка-
Ти для мене - у полі хмарка..
Ти для мене у будні - пасіка ,-
Щоб від меду твого стало жарко...
Я тебе позову мізинчиком,-
Щоб посіяв в душі волошки,-
А сама,- у твій сон промінчиком-
Заспокою чуття хоч трошки...
Я для тебе - солодка вата,-
Ти для мене,- як пучка солі!
Ти для мене - це щастя в хату,
Найсвітліша частина долі!!!
10 08 2015р
Вікторія Р
ID: 598876
Рубрика: Вірші, Лірика кохання[/color][/i][/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598876
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727865
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 15.04.2017
[b]«А в мене мрія з присмаком кориці»[/b]
або
[b]«Мрії підлітка»[/b]
або
[b]«Було колись... у кожного було...))»[/b]
[color="#0311e0"][b][i]
А в мене мрія з присмаком кориці
Із шоколаду, стиглої суниці,
Із кави чашечки, де пінка на поверхні
І щоб два ґудзики, відсутні, ті, що верхні
І щоб крім нас – нікого більше вдома
І на заваді не стояла втома
І не крутилась кицька під ногами
І зрозуміло, не було щоб мами…))
І якщо можна – ще із меду трунку
Смачнючого п’янкого поцілунку
І на останок, щоб вже справжнє свято,
Хай дуже пізно повернеться тато))
© Микола Карпець (М.К.)
*12.04.17* ID: № 728534
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728534
дата надходження 12.04.2017
дата закладки 15.04.2017
"Коханий, - і усмішка торкає вуста, -
Голос твій чую, радію. Я - твоя".
"Сонце моє, мила, і я радий сповна,
Хоч кулями всипана плаче земля.
Знову обстріл нічний свій вели вороги,
Збігали хвилини в тривожній лічбі.
Тільки знаю те я і ти, знаємо ми,
Як єднає любов серця в боротьбі.
Що миттєво ураз відчувають тепло,
Щиро горнуться одне до одного.
І не просто те так, по житті повезло,
Кохання нас двох від біди берегло".
14.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728706
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
Миколо!
Ви той, хто справді любить Україну,
Та не кричить усюди про любов,
Той син, якому рідна ця країна,
З якою поєднав навіки Бог.
Ви той, хто кожним голим своїм нервом
Її відчув отой прадавній біль,
Козак, готовий за цю землю вмерти,
За незалежність кинувшись у бій.
Ви той, кому пече-болить держава,
Кому свобода й воля – не пустяк,
Тому й душа в Вас чиста, не іржава,
Хоч доля й Ваша досить не проста.
Здоров’я ж Вам на довгі-довгі роки
Хай посилають Божі небеса!
Твердими будуть дії Ваші й кроки,
А в віршах квітнуть сильні словеса!
8.04.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727839
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Час перемін. А ми тупцюєм все
І досі продаєм себе за гречку,
І мовчимо, неначе ті овечки,
І сподіваємось: "Мо' цей раз пронесе…"
Не пронесе. Доки й не відчахнем
Лукавої сподіванки на Бога.
Мовляв, прийде від нього допомога,
Чекаймо, лиш. Того лиш не збагнем,
Що сивий Бог давно вже спогляда
На лінощі лукаві у зажурі
І в погляді його все більш похмурім
Гроза усе частіше прогляда.
Тож, прокидаймося, братове, від облуд,
Від сподівання на небесну манну -
Розкриймо очі - бій іде останній
І в нім лукаві підпирають юд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727908
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Квітневий дощ торкається землі,
Їй зелен-крайку приміря до талії.
І трусять весну з неба журавлі,
Щоб швидше розцвіли мої конвалії.
А вічність раєм загляда в сади,
(Хіба хтось краще бачив в цьому світі?)
І білим-білим сад вкривав сліди
І душу причащав у верховітті…
Сповідалась… і стала квітка я!
Вже в пелюстках комусь гойдаю сонце.
А потім ввись лечу, бо вільная,
Щоб білим щастям впасти незнайомцю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727904
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
[i]Миколі Годунку в День народження
П Р И С В Я Ч У Є Т Ь С Я[/i]
[youtube]https://youtu.be/8vqs_CcE1eE[/youtube]
[i][b][color="#4f0866"]У нашій славній Україні
Була козаччини доба…
Й сьогодні козаки при чині,
Бо ще на часі боротьба
Супроти всякої босоти,
Нехай чужі то чи свої…
Не зайняли ще ті висоти,
Що нищать вражі кураї…
У козаків були завжди –
В походах переможних знані –
Сиводобродії -діди,
Діди у почестях і шані…
То ж запорожські аксакали,
Щоб не понести зайвих втрат,
Знання отаманам давали:
Що, де, коли… їм треба знать!
І курінні сприймали слово –
Мотали сенс собі на вус…
Й лилася праведна розмова,
Бо мудре слово – не полова …
Й не був фатальним змій укус.
Отож, й сьогодні нам дає
Свій вкрай потрібний ґедзуно́к*
(Хай грубувато, та своє –
Така вже вдача в нього є!)
Дідо́ Микола Годуно́к![/b][/color]
_______
*Мистецтво, досвід.
08.04.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727758
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Над кошлатим килимком
котик вертиться млинком.
Гострить кігтики жартун.
Ну й вигадник, ну й пустун!
Стриб на бильце. Ну й мастак –
ловить спритного хвоста.
Причаївся і чека.
Раптом – сальто сторчака.
Вигина хвоста й гойда,
та на блюдце погляда.
Посмакує молочком
й чепуриться язичком.
Щоб не трапився конфуз –
розправля антени вус.
То пустує, то куня
заповзяте кошеня.
То зліта над килимком,
то згортається клубком.
То начубиться й ричить.
То притулиться й мурчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727604
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 08.04.2017
Як же хочеться просто кохати,
Очі в очі, щоб іскри з душі.
Щоб без слів говорити, звучати,
Щоб співали в серцях солов’ї.
Щоб усмішка так гріла собою
І пестила чуттєві тіла.
Щоб цілунок став звабною грою
І торкнувся глибин всіх єства.
І безвільні та віддані волі,
Зову плоті, в політ їх нести.
Щоб в пульсації гарячій крові,
Озивалось:"Любов моя - ти!"
05.04.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727417
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 07.04.2017
Ой моя земле і чисте небо,
Я люблю вас - так ніжно, сердечно,
Я тут навчилась волю любити,
Благаю Бога, хочу, ще жити.
Щоби у небі, плинуть, як хмари,
Радо побачити земні чари,
Де колоситься в полі пшениця,
У срібних росах сяє травиця.
Люблю Карпати , луги і ліси,
Линуть, пташині дзвінкі голоси,
Хитра зозуля весело кує,
Завжди раденько роки роздає.
Тут соловейко заливається,
Дніпро між горами плескається,
Люблю безмежно свою країну
Найщасливішую Батьківщину.
О, моя, земле! Чарівний краю,
Я лише тут, добро відчуваю,
В моїй душі, нехай квітне весна,
І кожен раз продовжує життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727603
дата надходження 07.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[b][i]Отшумела листва, не поют соловьи,
Тихо дремлет земля под покровом.
Забрала тебя смерть у родимой семьи,
Мне не выразить боль эту словом...
Как же грустно теперь, мне братишка поверь,
Что ушёл ты из жизни внезапно...
Я стучусь, как всегда в приоткрытую дверь,
Мне охота вернуть всё обратно...
Боль в душе, как клеймо обжигает вдвойне,
Догорая в тиши плачут свечи...
А больнее всего твоим деткам, жене,
Время вовсе нам раны не лечит...
02 04 2017 г
Виктория Р
Посвящение брату Виталию
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726931
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 07.04.2017
[i]«Между тобой и другим человеком всегда ровно десять шагов.
Если ты прошел свои пять и тебя никто не встретил –
разворачивайся и уходи.» – Китайская мудрость.[/i]
[img]http://mykola.at.ua/_ph/8/677619751.jpg[/img]
[b]«Сделал шаг – посмотри, что в ответ?»[/b]
или
[b]«Если предали – просто уйди»[/b]
Сделал шаг – посмотри, что в ответ?
Отпечатался встречный ли след?
От тебя до средины – лишь пять
Их дано, чтобы смог ты понять
Что нельзя за черту ни на пядь
Что нельзя пересечь здесь черту
Ни сейчас, ни потом, и не ту
За которой улыбка раба
«Что изволите?» – лишь на губах
Сделав шаг, посмотри, что в ответ?
Сделал два – загляни ты в глаза
Может третьего делать нельзя?!
Может ТОЧКА?! Закончен сюжет?!
Не начавшись закончится стих
Перед бурей и ветер утих
За шагами ты зорко следи
Если предали – просто уйди
© Микола Карпець (М.К.)
*04.04.17* ID: № 727523
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727523
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 07.04.2017
В супермаркеті шукає
чоловік дружину,
загубилася небога,
за одну хвилину.
Чоловік звернувсь з проханням,
до жінки чужої:
"Дуже прошу, люба пані,
поговоріть зі мною!"
"Це навіщо?"-пита пані,
бо ж не зрозуміла.
"Та, коли я розмовляю
із іншою пані,
зразу ж звідки не візьмися,
жінка виникає!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726969
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Навіщо все
Оце мені, навіщо?
Ця прохолода прибережних скель?
Замішую кораблики, мов тісто…
Плету собі журу…
о карамель
Чутливих губ,
І сірість панорами
Із сяйвом дивних риб на мілині…
Ідуть у нашу гавань криголами
Із синіми китами
на спині.
Усе! до жнив
Не зібране колосся
Палає смолоскипами в мені.
…і світиться неоново волосся
…і гусне карамель
на глибині
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726912
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 02.04.2017
Викрикнув щось горобчик на кущику калини,
Вітер надув намет і шарудів у вікні.
Від денної утоми нили солдатські спини,
Нехитра вже вечеря на ящиковім дні.
В куті палахкотіла по мирному буржуйка,
Лилась розмова щира про дім та про сім’ю.
Торкнулася невабом щоки солена змійка,
Згадали побратимів, на небі що в строю.
А ніч вже накривала темним шатром простори,
В дозір ставали вої, що духом все міцні.
Пліч о пліч, поруч, не стрінеш кращої опори,
Прикритий тил надійно, - то сила в боротьбі.
31.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726657
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 02.04.2017
Прийде наш час… Одягнем балаклави,
Б’ючи на друззя шиби вітражів,
Вогненним вітром загудуть заграви,
Криваво блиснуть бойові ножі.
Без крихт жалю, без докорів сумління,
Бо не жалів би й нас ніхто й ніде…
Ні! Я не плачу вже по Україні,
Її нема… Лиш марення бліде.
Все продане й пропите разом з нами,
Наситивсь видивом і хлібом плебс,
Летить з горлянок з клоччям піни «Ave!!!»
Христос помер… Калігула воскрес…
Стікає кров, ледь диха гладіатор,
Такий же раб стромляє в нього меч,
Ликує плебс, ликує імператор…
Та все колись зжере кривавий смерч!
Лиш кров очистить, змиє скверну рабства.
Ворожа кров, ворожа та своя,
Кров ницих імператорів та пастви,
Густа червоно-чорна течія.
Нас неречете вбивцями й катами
Чи дикунами з варварських століть.
Нехай і так… Ви ж – помрете рабами,
Патриціїв задовольнивши хіть…
Прийде наш час… Одягнем балаклави,
Б’ючи на друззя шиби вітражів,
Вогненним вітром загудуть заграви,
Криваво блиснуть бойові ножі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651923
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 01.04.2017
За твором Лесі Утриско
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726720
---------------------------------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9MLx7FD1ATg [/youtube]
А ти кохав отой єдиний раз?..
Оце питання надскладне,
Таке буває не так часто.
Кохання вірне лиш одне.
Воно прийти може й невчасно.
Коли здається: все пройшло,
І почуття всі заніміли,
Воно ж тебе усе ж знайшло,
Весною в серці задзвеніло.
І ти забудеш день, чи ніч,
Летиш до нього; сильні крила...
Не знаєш, може, там згориш,
Та повернутись вже несила.
Бо ти ж чекав її одну...
(Несе тебе дурне завзяття)
Ти так закоханий в весну...
О, вітре! Не згаси багаття.
Пройшли роки... Вже осінь рання.
Чи все ще так, як і було?
Чи дороге ще те кохання?
Невже, бузком вже відцвіло?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726767
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
Край річки виросла калина,
Гірку журбу корінням п’є.
Пташки летять над нею клином,
Та ні одна гнізда не в’є.
І лиш зозуленька-сестриця
Щодня до неї приліта,
Розкаже, що вночі їй сниться,
Калину також розпита.
Сховає в кучерявім листі
Мала пташина довгий хвіст
Тай замилується намистом,
Яке наниже білий цвіт.
Калина ж, ніби наречена,
Стоїть у білому вінку,
Багатство квітів незліченне.
Чи можна ще знайти таку?
Коли ж зозуля заніміє,
Не ній намиста вже разки.
Ніхто там жити не посміє,
Вона лиш лічить там роки.
10.06.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726791
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
[b][i][color="#ff00ff"]Хто для тебе є я?
Розкажи мені конче:
Може спів солов'я,
Може вранішнє сонце?
Хто для тебе є я:
Може всесвіту край,
Може спрагла земля,
Чи рясний водограй?
Хто для тебе є я:
Мо краплина печалі,
Чи капризне маля,
Чи єдина з причалів?
Хто для тебе є я:
Може дівчина-рута?
Трохи дивне ім'я,
А чи доленьки смута?
01 04 2017 р
Вікторія Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726750
дата надходження 01.04.2017
дата закладки 01.04.2017
[i]День народження... Хтось пам’ятає, а
хтось – ні, хтось відмічає, а хтось – ні,
хтось вітає, а хтось – ні. Той день випав і мені...
Ці слова я щиро дарую всім, хто був і є по різні
боки того «сакраментального» словосполучення.
Адже всі ви – мої друзі... зі своїми настроями і
уподобаннями. Та особливо вдячний тим, хто
не пошкодував для мене свого літературного
слова. Адже слово – ідея, думка… Думаймо
і діймо разом, друзі![/i]
[youtube]https://youtu.be/O3cDi-qi0Ew [/youtube]
[i][b][color="#b30b9a"]Черговий рік у Лету рухнув –
Чогось нема, чогось шкода…
Та не живеться в півнапруги –
Душа, як завше, молода.
Нехай попереду – лиш морок,
І тяжко здійснить зайвий крок,
Коли тобі уже не сорок,
І ти далеко не пророк,
Там, в далині іще маячить
Твоєї зірки дальній світ...
Нехай роки у вирій крячуть -
Не гасне в серці їй одвіт!
Допоки зірка в небі світить,
Й струмує в жилах тепла кров,
Твій шлях у темряві відмітять
Надія, Віра і Любов.[/color][/b]
29.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726259
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 01.04.2017
Дивилась сумно цілу зиму
Услід замерзлим перехожим
І на снігу писала риму,
І щось нашіптувала, може.
Зраділа Лавочка: Весна!
Усім всміхалася привітно,
Така ця посмішка ясна -
Присядьте тут у парі з Квітнем.
Ось цих закоханих зігріє,
На тлі небесного атласу
Розсипле зоряні всі мрії,
Так в унісон веснянім гласу.
Сама, з дуетом із берізок,
На килимку із споришів
Утерла спогади зі слізок,
Збирала промені в душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726472
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Я усмішку ловлю у відкриті долоні,
Там прихована щирість, душі доброта.
І запальну іскру ув очах, на припоні,
Не тримаєш ти ласку, пропаща вже я.
Пропадаю у день, бо думками з тобою,
Мрії бархатні вечором човником тчу.
Нічку темну цю місяць скородить скобою,
Я ж молюся до Бога, а тілом тремчу.
Пропадаю з любові в час грізної смути
Та покірна тепло буду в серці нести.
Не боронь цього, Доле, попередь від скрути,
На життєвім шляху від незгод вбережи.
29.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726149
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Присвячується анонімникам, які пишуть на цьому сайті анонімки адміністрації, замість того, щоб писати вірші…мабуть тому, що для написання віршів потрібен хоч якийсь хист, а він у них повністю відсутній! І в підтримку Занга, який мабуть ЄДИНИЙ на цьому сайті вказував на РЕАЛЬНІ помилки в нашому віршуванні (в тому числі – і в МОЄМУ), дотримуючись толерантності і такту, а не писав похвальні відгуки, при цьому єхидно посміюючись, як це багато хто робить на сайті…а для тих, кому він все ж таки заважав своїми рецензіями, є кнопка ЧОРНИЙ СПИСОК! Натиснув - і ніяких проблем і рецензій! Писати ж скарги, ХОВАЮЧИСЬ за ЛІВІ, ПУСТІ (без віршів) профілі – це вже мабуть їх навчили їх дідусі-стукачі, які проживали за часів Берії…з чортополоху і виросте тільки ЧОРТОПОЛОХ!((
[b]Від заздрощів їм «зносить дах»[/b]
Писати вірш – то Божий Дар
Його немає у БЕЗДАР!
Його немає у НЕВДАХ
Від заздрощів їм «зносить дах»
Не знають рими, слів відмінки
А пишуть тільки анонімки
То їх ВЕРШИНА, їхній ПІК
«Нагадив» і в кущі утік((…
Не гордий вовк – гидкий ШАКАЛ!
Мізків немає – лиш оскал!((
Смішний, нікчемний боягуз
У віршуванні карапуз
В житті на кшталт він туалету
Нашкодить кожному поету
Готовий, і в кущі втекти
Та най БЕРУТЬ ТЕБЕ ЧОРТИ!))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726457
дата надходження 30.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[i][b]Обійми мене ніжно Весно,
Поцілуй у вишневі вуста,
Нехай змерзла душа воскресне
І сповзе зимова німота.
Ти зігрій моє серце Весно,
Нехай розчиниться кров густа,
Щоб не було мені болісно,
Нехай медом стане гіркота.
О, Весно моя ти жадана,
Вип"ємо ми хмільного вина
Й забурлить любов у нас сповна
На двох одна, така чарівна.
Пий зі мною сонячну прану,
Чаша ще невипита до дна,
Зве нас до небес у нірвану,
Кохання дзвінка струна.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724055
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[i][b]Твои глаза, синие небеса,
Твои глаза, сводят меня с ума,
Твои глаза, неземная краса,
Твои глаза, словно бездна одна.
Растворюсь я в них, соленой слезой,
Выпаду весной, я сладкой росой
Или зажгусь пленительной звездой,
Чтоб не погас костер любви земной.
Твои глаза, синие небеса,
Твои глаза, сводят меня с ума,
Твои глаза, неземная краса,
Твои глаза, словно бездна одна.
Утонула я в бездне навсегда,
Не выбраться мне с плена волшебства,
Пьянит меня взгляд, будто от вина
И то не моя, а твоя вина.
Твои глаза, синие небеса,
Твои глаза, сводят меня с ума,
Твои глаза, неземная краса,
Твои глаза, словно бездна одна.
Пусть отразиться сказка в их глазах,
Пусть вспыхнут в их зеницах чудеса
И засияет солнце в небесах,
И вокруг зазвенят, птиц голоса.[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726041
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 30.03.2017
[b]«Твою посмішку я заберу із собою»[/b]
Твою посмішку я заберу із собою
В рамку пам’яті вставлю собі на душі
І якщо залишуся живим після бою
Я для тебе писатиму ніжні вірші
Де немає війни, не стріляють гармати
Не лунає команда – до бою! Вперед!
Де розквітнув садок біля нашої хати
І де бджоли збирають з акації мед
І до мене біжить босоноге дівчатко
Залишились сандалики в купці піску
І єдине лиш слово, із вуст її – ТАТКО!
Поцілунками вкриє небриту щоку
І зачув голоси станеш ти на порозі
І сльозинки в очах, руки звисли без сил
І здається що зрушити з місця не в змозі
Але мить, і летиш вже до мене й без крил
І впіймаю тебе, мою пташку, в обійми
Обійму, й до грудей, вас рідненьких, обох…
То ж нехай на землі всі закінчаться війни
Ну а ти помолись, захистив щоб нас Бог…
© Микола Карпець (М.К.)
*29.03.17* ID: № 726162
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726162
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Весняне небо розлилось блакиттю,
Цвіте трава краплинами роси.
А у садах, що розпустились миттю,
Весь день дзвенять пташині голоси.
Весняне небо мов прозоре око
Всміхається і сонечком горить.
Злетіти б нам аж ген туди високо,
Й поговорить, про все поговорить.
Піти б в поля напоєні нектаром
Тих квітів що так буйно розцвіли.
Візьми собі, візьми мене задаром,
Візьми й до свого серденька тули.
Поки земля у травах зеленіє,
Поки в очах втонула неба синь.
Візьми мене, візьми хай серце мліє,
Візьми мене й ніколи не покинь.
Як я тебе, люби мене так само,
Ніколи я тобі не скажу ні.
Поклич мене немов зорю до храму,
Не погаси запалені вогні.
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726060
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=sywPz444ahE
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UAk70lPaPJI
[/youtube]
У цей весняний теплий день,
Я побажати хочу щастя.
Не чути ще птахів пісень,
Хай дощик буде, як причастя.
Прийми букет із теплих слів,
Нехай зігріють добру душу.
Хай збудеться, що ти хотів,
Бажаю добродушно.
Любові, радості,добра,
Хай буде повна хата.
Берись частіше до пера,
Про суть людську писати.
За дружбу дякую тобі,
За те, що розумієш.
Не піддавайсь в житті журбі.
Я знаю: це зумієш.
Удача хай крокує вслід,
Візьми її за руку.
Бажаю довгих іще літ.
"Гризи" іще свою науку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725787
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017
Чому ми не зустрілися весною,
Коли для нас садки усі цвіли,
Коли ми ще не зналися з журбою,
Й здавалося, що все зробить могли?..
Була тоді я з чорною косою,
І очі не були мої сумні,
Бродить любила ранньою росою
І все навкруг всміхалося мені...
А ти, як дуб міцний був і високий,
В уяві я це бачила і в снах...
І погляд твій ласкавий і глибокий,
І усмішка щаслива на устах.
Роки спливли, наповнені до краю,-
Робота, дім, турботи, суєта.
Та ми з тобою часом відчували,
Що нам в житті чогось не вистача...
І ось, нарешті, стрілись ми з тобою,
Хоч в зиму вже пливуть наші літа,
Ми підем тепер стежкою одною,
Нам посміхнулась осінь золота.
Не буде поміж нас більше розлуки,
Ще душі в нас з тобою молоді,
Не втратили ще лагідності руки,
І очі твої сіро - голубі...
Нічого, що не стрілись ми весною,
Терпіть навчились прикрощі буття.
Ми справжньою окрилені любов"ю,
Не зчерствіли в нас душі і серця!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725664
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Чуєш, нічка як охкає сплеском води,
Соловей тишу зморену смиче.
Коханий, Воїне Світла, Страж ти війни,
Серце ласкою, ніжністю дише.
І зорею пливе до твоєї зорі,
Смуток стримує в грудях щосили.
Небезпека чигає, стоїть на порі,
Ти і зло навіч сили схрестили.
Твоя сила у вірі на захист добра,
За свободу, за честь і на славу.
Віра в тебе на кінчику мого пера,
Я горджуся тобою по праву.
27.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725743
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 27.03.2017
Прекрасні ясні, ясні зорі
Над Україною пливуть.
З собою в далі неозорі
Ледь, ледь мигаючи зовуть.
В темряві вітер протріпоче,
Зорю сколише золоту.
Тендітне серденько захоче,
Впіймати пісеньку оту
Що лине світом первоцвітом,
Струною срібною дзвенить.
Душа із зорями та з вітром,
Всю ніч тихенько гомонить.
Душі приємно, тепло й літно,
Немов душа на вівтарі.
А очі дивляться привітно,
Як стигнуть зорі угорі.
Душі здається що озветься,
До неї рідная земля.
Та тільки шелест вітру ллється
В зарожевілії края.
2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725735
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 27.03.2017
[b][i][color="#ff005e"]Люблю...
Люблю, коли в оселі гості,
Коли в трояндах свіжа постіль...
Люблю босоніж йти росою,
Коли весна з дощем й грозою.
Люблю, коли летять лелеки,
Коли в садочку пахнуть глеки...
Люблю березу і вербичку
І щойно скошену травичку.
Люблю, коли в зеніті сонце,
Коли дощ стукає в віконце...
Люблю палітру світанкову,
І українську рідну мову!
Люблю, коли звучать трембіти,
Коли щасливі мої діти!
Люблю вірші, що йдуть від серця
І нічку, що у сни крадеться...
Люблю, коли на згонах літо,
Коли цвітуть в садочку квіти...
Люблю природу до нестями
І посмішку своєї мами!
25 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725576
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
Зоряна ніч, невесела,
Сумно дивилась згори
На поруйновані села
І на чужі прапори,
І на поля, почорнілі,
В ранах там стогне земля,
І на міста, спорожнілі,
Від «подарунків» Кремля.
Раптом ту ніч сколихнуло
Вибухом, і не одним,
Небо знов стало похмуре:
Нове убивство під ним.
І поселилась тривога
В темній небесній імлі…
Де та надійна дорога,
Край покладе що війні?!
19.10.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725574
дата надходження 26.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[b]«Закохана весна»[/b]
[color="#0408d9"][b][i]
Був вечір, довгий і чудовий
Кохання – то його ім’я
Хоч ТИ солодкий і медовий
А тану – тану – тану Я
Лиш доторкнуться твої губи
Відчую смак – пливе земля
І мої губи – шепчуть – любий…
А він… своїми затуля…
І слів немає – є лиш стогін
Двох душ, об’єднаних в одну
І квітнуть, квітнуть поцілунки
У цю закохану весну…
© Микола Карпець (М.К.)
*24.03.17* ID: № 725339
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725339
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 26.03.2017
У облозі з вогню я стою серед зір,
Нічка пестить мене, що кохаю, повір.
Що у серці ношу медоносний я збір,
Первородне зело, дивовижний факір.
Любов душу мою вчарувала, мов сон,
Напоїла теплом, обладнала там схрон.
І гніздечко звила, і понесла на трон,
І милує, і підіймає вище крон.
Їй летіти у ввись тільки ти не боронь,
Те дарма, що літа, сріблом торкають скронь.
Серце черпає жагу - живильну бездонь:
Твої очі, вуста, ніжність дужих долонь.
24.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725370
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 26.03.2017
[i]Мироточать дерева…
Будять весну віді сну…
Земля несе свою первісність
природі і людству… А ми?..
Чим ми віддячуємо своїй матінці-землі?
Про це і не тільки… тут –
у моїх віршованих
роздумах.
[youtube]https://youtu.be/OPbRyTpyqco[/youtube]
[b][color="#9f07ad"]Соки землі, що прокинулися від зимової сплячки…
Наче та дівка, що йде до жаданого шлюбу – вінця,
Зимонька щедро дарує природі щасливі заначки –
їм вже не видно ні зачину пла́чу землі,
ні кінця…
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин…
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Бо нечестивці ті соки земні в чужину віджимають,
і чужиніє земля – чужим цвітом міняє покров…
Соки земні десь у небі, як хмари-отари, зникають,
сохне на ранах землі безневинно розхлюпана
кров.
Соком земним нам берези
рясні мироточить…
Квилить у небі веселиків
збуджений клин...
Наша планета душею
чомусь кровоточить:
певно, не бачить
в безумстві людей
перемін.
Соки землі… Хто за первісність «грішну» землі й чим
заплатить?
Чи потребує – й чого – та одвічна колиска – земля?
Їй надважливим є те, щоб її не засі́яли плачем,
щоб не буяла бур’яном її життєдайна
рілля.[/color] [/b]
25.03.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725457
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 25.03.2017
А щастя - де? Та ось воно - в долоні
Від серця твого щирої руки,
У сріблі років, що лягли на скроні,
У свіжості дитячої щоки!
В іскринках рос на травах босоніжних,
У райдузі й теплі дощів грибних,
У поглядах відкритих, добрих, ніжних,
В букетах всюдицвітної весни!
В глибоких почуттях, і гідних вчинках,
У потаємних сховищах душі,
В миттєвостях, подоланих сходинках,
У музиці, і сповіді віршів!
У вогнику, що в батьківському домі,
У материнській ласці і теплі,
В картині сонця, що грайливий промінь
Із спогадів намалював на склі
20.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725019
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 24.03.2017
Затронули сердце,затронули душу -
Созвучия терций, объявшие сушу...
Вчера и сегодня,вкусившим полыни,
В созвездии Млечном,навеки - отныне
Меняют на берцы - пуанты из шёлка,
Прозрачную пачку - на тогу из волка!
Не вырвите сердце,не трогайте душу,
Созвучия терций, объявшие сушу!..
Жестокое слово - как горечь полыни...
Вчера и сегодня...Навеки - отныне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725192
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Тихо плещется река
Под ковром туманным.
Мы с тобой в руке рука
В этом мире странном.
Сядем в лодку лишь вдвоём
И в лучах заката
Будто в сказку уплывём,
Уплывём куда-то.
Где покой и тишина,
Слышен шорох каждый...
Любви дивная страна
Нас свела однажды.
................................
Берегов не видно ныне-
Больно далеки.
Мы плывём посередине
Жизненной реки.
Жаль,поломано весло,
Лодка протекает
И куда нас занесло
Бог один лишь знает.
Наш "ковчег" ещё плывёт
Волнам вопреки...
А любовь?Любовь живёт!
Всё.Конец строки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717437
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 23.03.2017
Україна з горя посивіла:
Топче ворог землю її знов,
Та жива, жива душа і віра,
І надія, і свята любов.
Кличе сурма кожного в дорогу,
Хто зберіг ці щирі почуття,
Дорожить хто батьківським порогом
Й не шкодує власного життя.
Бо ж війна шматує землі наші,
Хоче знов накинути петлю.
Не роки – віки воює Раша,
Долі всім ламає без жалю.
Кличе сурма і мене до бою,
Щоби боронити отчий край,
Тяжко розлучатись нам з тобою,
Залишати наш сімейний рай.
Потемніло небо у Донбасі,
П'є земля синівську свіжу кров.
«Помолись, кохана, ти до Спаса,
Щоб москаль Вкраїну не зборов!»
Чернігів. 9.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725167
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Не раз я весни у житті стрічала,
З них кожна особливою була,
І поступ весняна, теж величава,
Холодну зиму враз перемогла.
Сніги зійшли. Струмки відголосили,
Та сонце не барилося з теплом.
Весна в цей час ще не така красива,
І журавлів не чути за селом.
Та як тепло весняне в гай загляне,
Зеленотрав’я килимом зійде,
Мов синьооке диво на поляні,
І з пролісків там озеро цвіте.
А далі – друге, третє, ген – четверте…
Аж подих перехоплює краса.
Тож не дозвольте диву цьому вмерти,
Благословенні сині небеса.
9.02.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725166
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[b]«Краплинки кришталем на стеблах»[/b]
[color="#1a04db"][i][b]
Можливо, Дощ - це сльози неба,
Можливо, просто – для краси
Краплинки кришталем на стеблах
Як від ранкової роси
Сплели мереживо на квітах
Створивши ніжно-срібний шарм
А потім перейшли на віти –
Не передати і в віршах
Нам всю красу, і всі відтінки
Цієї диво-павутинки
Проб’ється сонечко з-за хмари
Веселка скрасить небосхил
І промінці ввібравши чари
Летять до крапельки, без крил
Пірнуть в прозору, чисту воду –
Відбивши райдугу в воді
Продемонструють свою вроду
Немов дівчатка молоді
І затанцюють промінці
В воді, в долоні, на лиці
Щоб передати ту красу
Яку вони в собі несуть
© Микола Карпець (М.К.)
*23.03.17* ID: № 725172
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725172
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017
[i] Поезіє, красо моя, окрасо,
я перед тебе чи до тебе жив?
Василь Стус[/i]
Тобою я надихатись не можу,
Щодня спиваю, мов святий нектар.
Живу тобою, плачу і тривожусь,
І бережу, мов сокровенний дар.
З тобою я прекрасний світ відкрила,
Потік душі барвистий водограй,
Що живить дух – спинить його несила,
Мов карму щастя, код у дивокрай…
Ти крик жертовний, пісня легкокрила,
Відлуння болю й радості умить.
Ти мрій моїх одвічнії вітрила,
Тобою серце молиться й щемить.
О слів красо! О музико нетлінна!
Безмежна воле сокровенних дум…
Поезія – молитва неоцінна!
Гірка любов й найрадісніший сум.
Тобою я напитися не можу…
Тобою охрещуся знов і знов.
На тебе я, поезіє, так схожа...
Візьми мене під вічний свій покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724843
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 22.03.2017
До 18-роковини від дня смерті моєї рідної матусеньки (27.11. 1937 - 05. 04. 1999)
Безліч років пройшло, як тебе з нами, мамо, немає.
Біль незримий і досі зажурену душу ятрить.
Особливо тоді, як сади розцвітають розмаєм,
Нагадавши цвітінням тужливу і зболену мить.
І чому залишила дорогу земну так зарано?
Потьмяніли без тебе, яскраві колись, кольори.
Непомітно літа загубилися в сивих туманах,
Лиш альбом зберігає пожовклі світлини твої.
Не злічити подій, що без тебе спливли за водою.
І онуки твої вже виховують власних дітей.
Часто згадують вголос тебе з теплотою й любов'ю
І твою колискову в зірковому сяйві ночей.
А що, мамо, до мене, то годі уже й говорити.
Повертаюсь так часто в дитинство і юні літа.
Де тобі на свята дарувала улюблені квіти.
Хризантеми і ружі. А ти ще така молода!
Час невпинно біжить! Неможливо його зупинити,
А так хочеться знов розшукати знайомі стежки.
Де з тобою удвох, у смарагдах магічного літа,
У примарне майбутнє спішили чомусь навпрошки.
– Вибач, рідна, за сум, що навіяний щемом холодним.
Час украй нелегкий. Йде на сході країни війна.
І не знаєш, що буде, вже завтра, а може й сьогодні.
Та напевно, матусю, ти знаєш про це і сама.
От і знов пожалілась тобі на журу, як раніше.
Знаю чуєш мене, бережеш від завійних вітрів.
Ти до мене у сни прилітай якомога частіше,
Бо ти мій оберіг і дитинства мого переспів.
22. 02. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719641
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 21.03.2017
Колись в бабусі Катерини,
Як я малечею була,
Знайшла у шафі книгу дивну,
А ще читати не могла.
Картинки в книзі розглядала,
Важкі гортала сторінки,
Але того здавалось мало,
І так цікавили рядки.
Мені на сон казки читали,
Та де тоді дівався сон…
В той вечір довго я чекала,
Бо йшла бабуся до ікон,
І довго пристрасно молилась
За рідних всіх – дітей і нас,
А як вже на ніч постелилась,
То наступав читання час.
І я несла важку ту книжку,
Де на обкладинці козак,
З проханням почитати трішки,
Дізнатись,що у ній та як.
Бабуся теж її любила,
Взяла до рук ( то був «Кобзар»),
Й Шевченків світ мені відкрила:
Я к місяць виглядав з-за хмар,
І як Дніпро у бурю стогне,
Шукає дівчину козак…
Де й ділось те дівча проворне,
Тихенько слухало - ще й як!
Так вперше я почула з книжки
Могутній голос «Кобзаря»,
Хоч ще під стіл ходила пішки,
І ще не знала букваря.
Рядки Тараса оселились
В моєму серці з тих часів…
Зійшла із Неба Божа милість,
І я відчула власний спів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722757
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 21.03.2017
[b][i][color="#ff00e1"]Я - буду вашими глазами...
Я - буду парой нежных рук...
Я - ваша роза! Нет! Розарий!
Я - неизменный сердца стук.
Я - буду вашими стихами.
Вы - лучик света и тепла
Под голубыми облаками,
Я Вас всю жизнь свою ждала...
Я - буду вашими годами
Моя любовь из сотни доз...
В мороз согрею Вас губами,
И напою, Вас чаем с роз!
20 03 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
Я подарую мамі квіти,
Хай очі в неї зацвітуть,
Бо найрідніші вони в світі
І поруч все життя ідуть.
Приспів:
І вже ніколи не втомлюся
Життя закони прославлять:
Немає діток без матусі
Небес нема без журавля.
Я подарую мамі ласку,
Хай усміхнеться вона знов.
Матусі посмішка – не маска –
Свята то мамина любов.
Приспів.
Я подарую мамі вечір,
Такий потрібен для обох,
А обніму її за плечі,
То щастя будем пити вдвох.
Приспів.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724306
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
публічні зло́дії –
при-владні злоді́ї…
самозвані «батьки народу»:
мов заклеймовану дорогу повію,
у підворіттях продажного суду
купують свободу…
«купують» для виду –
інстинктам натовпу на догоду,
бо
«свобода» продажна ця –
за-срібняки-все-дозволени-ця –
спільна їхня давня наложниця…
вмістилище скверни
і їхні родини:
тесті-дружини-
батьки-доньки-сини –
заставляють «крадені чесно» мільйони-
мільярди-трильйони:
злодії і нащадки злодіїв – брехуни,
виплодки і прислужники сатани
трудись, люде, у поті лиця,
проливай за Свободу кров:
сто мільйонів умовними папірцями
і системний крадій – паразит-кровопивця
відверто на всіх «насі-ров»…
з висоти печерського пагорба - знов
19.03.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724328
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[b][i]Любов Ігнатова[/i][/b]
[b]«На перехресті зоряних стежин» [/b]
Видавництво «Інтер Парк»
[u]Лубни -2016[/u]
----------------------------
В наш час суцільної комп’ютеризації, зазвичай, друковані книги ентузіасти оцифровують і викладають в мережу. Тож не зовсім характерною в епоху Інтернету є зворотня ситуація.
Поет Любов Ігнатова свої вірші набирає на компі і виставляє на сайті Клуб Поезії. Та от за підтримки небайдужих до її таланту людей, зрештою, наважилась перенести свій поетичний доробок зі світової паутини в звичний друкований формат.
З великим задоволенням брав до рук поки що першу поетичну книжку Любові Ігнатової «На перехресті зоряних стежин», яку вона люб’язно мені презентувала.
Відмітив про себе, що авторка своєю творчістю не замахується на широкі узагальнення, типізацію чи систематизацію. Вона не повчає, не видає порад чи рецептів. Вона не прагне здивувати, епатувати* чи приголомшити. Ми й так в наш час пересичені подіями і «сенсаціями». Теле- і радіо-канали весь час нас намагаються «вражати» і шокувати. І тому приємно було, заглиблюючись в поезію Любові Ігнатової, відчувати наче перебуваєш в затишному, тихому і спокійному селі, в якому живуть скромні і мудрі люди. Читаючи збірку, подумалось, що кожна поетична строфа в ній це наче бісеринка. Бісеринки ці є більш і менш яскраві, різні за формою чи розміром, відшліфовані або шорсткі. Але всі разом складають чудове художнє полотно. Кожен з восьми тематичних розділів книжки – це наче новий колір і тому, можна сказати, жанрова палітра поета досить широка.
Наведу нижче назви всіх розділів і поетичні строфи, які найбільш запам’ятались.
В першому найоб’ємнішому розділі – [b]«Я метелик у твоїх долонях»[/b] – представлено лірику кохання, де кожен вірш вимальовує якусь іншу грань, якийсь новий відтінок цього почуття.
Очікування, сподівання любові:
[i]Я віднайду тебе в піснях ранкових сонця,
Що жайвором бринять у небесах,
В дощу краплинці на моїй долонці,
В посріблених пташиних голосах.[/i]
«Я віднайду тебе» (стор.11)**
----------
Про пошуки кохання:
[i] Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...[/i]
«Я тебе віднайшла…»(стор.21)
----------
Ще про окриленість:
[i]Ми сиділи в небес на карнизі,
Розмовляли здебільше очима ...
Шкодували, що ті, що ізнизу
Позбулися вже крил за плечима ...[/i]
«Ми зустрілися …»(стор.20)
----------
Тиха, щира, тепла любов:
[i] Я двері відімкну своїм ключем,
Тихенько прослизну в твої обійми...
Промовлю, що промокла під дощем,
Давай дивитись комедійні фільми![/i]
«Я двері відімкну своїм ключем» (стор.7)
----------
Турбота:
[i]Сідай до столу! Ти ж такий голодний...
А краще - змий утому із лиця...
А за вікном сховався день холодний,
Гарячу ніч повівши до вінця...[/i]
«Ти все-таки прийшов» (стор.6)
----------
Жертовність:
[i]Я - метелик у твоїх долонях.
Прилетіла в зиму так невчасно...
Хочеш-залиши на підвіконні,
І дивись, як я тихенько згасну.[/i]
«Я-метелик у твоїх долонях…» (стор.4)
----------
Захват кохання
[i] Якщо це не кохання, то чому
Повітря мало, як тебе стрічаю,
В очах твоïх без спротиву тону,
Відроджуюсь - вмираю - воскресаю?[/i]
«Якщо це не кохання то чому» (стор.27)
----------
Еротика:
Ми день змішаєм з подихом нестримним,
Тіла станцюють первісний вогонь...
Зоріють очі тим святим безримним,
Як в предків наших сяяли либонь.
«Ми візьмем сьогодні лікарняний» (стор.6)
----------
Почуття глибокої сердечної прихильності:
[i] Коли на сході запалає день,
Зцілуй росинки на моїх долонях,
Збери з волосся залишки пісень,
Наспіваних шаленістю безсоння..[/i]
«Світанкове» (стор.37)
----------
Романтичність:
[i] Намалюй мені сонячний ранок:
Щоби дихала парою кава,
І на двох розпашілий сніданок,
І розмова затишно-цікава.[/i]
«Намалюй мені ранок…»(стор.13)
----------
Нерішучість, сумніви:
[i]Я тебе шила життя свого ниткою -
Кожен стібок, кожен шов осягла...
Серце тремтіло зів'ялою квіткою -
Вишити поруч себе не змогла...[/i]
«Я тебе вишила» (стор.14)
----------
Розарування любовні
[i] Я не плачу ...лиш кусаю губи
У смерканні занімілих слів ...
Ти -моя терпка осіння згуба,
А був принцем із дівочих снів ...[/i]
«Я не плачу» (стор.23)
----------
В розділі другому – [b]«Подалі від людської суєти»[/b] – зібрано пейзажну лірику.
Ось смачний пейзаж осені, яка:
[i] Шовком оздоблює хмарам хустини,
Росяні перли в намисто збира’ ,
Пензлем кудлатим розписує днини
І хризантемить-айстрить у дворах ...
Міряє простір і час журавлями
І капелюшить грибами ліси,
Яблуко-грушні наводить рум'яна
Скрізь у садах, для смачноï краси.[/i]
«Осінь–майстриня» (стор.55)
----------
А ще спобались мені такі пейзажні метафори:
[i] «Небо з обвітреними губами»[/i]
(стор.17)
[i]«Вже прощається літо серпнем,
сівши в осені електричку…»[/i]
(стор.18)
----------
[i] У землю небо блискавицями вростає,
Корінням космосу до глибини душі...
Вусатий дощ бреде з-за небокраю
У старовиннім сірім кунтуші.[/i]
«Музика без слів» (стор.68)
--------
В віршах Любові Ігнатової через опис природи зображуються ще й різні людські переживання і настрої.
Наприклад, кохання:
[i]Слова давно, розірваним намистом,
Сховалися серед шовкових трав;
В цю літню ніч, шалену і пречисту,
Мене ти, ніби тайну, розгадав...[/i]
«Літня ніч» (стор.48)
----------
В третьому розділі –[b] «Якого ми роду-племені»[/b] – розміщено громадянську лірику.
Про особливості сьогодення:
[i]Кохання по інтернету,
Спілкування по телефону-
Це нашого часу прикмети,
Придумані нами закони.[/i]
«Прикмети нашого часу» (стор.83)
----------
Про «історичну правду»:
[i] Шукати правду нині - моветон.
Історія - одвічна куртизанка:
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон... [/i]
«Сучасним літописцям» (стор.81)
Четвертий розділ – [b]«Дивна жінка з очима осені»[/b] – містить в собі поезію з присмаком гіркоти про різні жіночі долі.
Про невідворотність рокованого некрасовського стереотипу сильної і крепкої «женщини»:
[i] А так хочеться їй кохати,
І ловити дощі в долоні...
Але знову горять хати...
Але знову біжать коні...[/i]
«Сильна жінка» (стор.97)
----------
Про сучасних Роксолан:
[i]Де ти тепер, сучасна Роксолано?
В якім гаремі? У якім краю?
Чи зваблюєш ти танцями султана?
В борделі губиш молодість свою?[/i]
«Де ти тепер, сучасна Роксолано?» (стор.91)
----------
Про колгоспних пенсіонерок:
[i]Моя сусідка, вже старенька бабця,
Життя поклала на вівтар села...
Тепер он шкутильгає в старих капцях-
На но́ві заробити не змогла...[/i]
«Моя сусідка» (стор.92)
----------
Про старість, бідність
[i]Зітхає вкотре жінка в магазині-
Ну чим же їй порадувать малечу?
Свята іще тривають аж до нині,
А в неї лиш нужда лягла на плечі...[/i]
«Бувають все-таки дива у святки» (стор.94)
----------
П’ятий розділ збірки Любові Ігнатової «На перехресті зоряних стежин» називається – [b]«Спинилась ніч…»[/b]. Він про сни і сновидіння, про марення, страхи і химери, про випадкові думки і підсвідоме.
Про безсоння:
[i] Я вдивляюсь в квартет нулів
електронного циферблату:
щось магічне є в зміні днів
і в двокрапковім піцикато…[/i]
«Зимова ніч» (стор118)
----------
Медиація, творчість:
[i]Ранок. Я. І чашка чаю.
І годинник на стіні.
Відсторонено вивчаю
Відблиск сонця на вікні.
………………..
Чай. Ковток. Блокнот і ручка.
Напівтиші кашемір.
Випала з душі колючка
Но́вим віршем на папір ...[/i]
«Просто вірш» (стор116)
----------
Про потребу писати:
[i]Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...[/i]
«Поговори зі мною» (стор124)
----------
Про творчість:
[i]Безліч нерозпізнаних галактик…
Безліч нерозтрачених питань…
І паперу невеличкий клаптик –
пристань моїх мрій і сподівань.[/i]
«Моє безсоння» (стор125)
----------
Просто дуже милий вірш-фентезі:
[i] –Продається весна на ниточці!
Ось купіть собі, люба жіночко!
У квітчастій блакитній свиточці,
І легесенька, як пір'їночка...[/i]
«Я купила весну на ниточці» (стор131)
Шостий розділ – [b]«Кульбабкам»[/b] – присвячено дітям. Разом з колисковими це чи не найяскравіша барва цієї поетичної збірки.
Заімпонував мені такий віршик:
[i] Кошенятко - ніжності клубочок,
Пригорнулось до мойого серця;
І тихенько щось собі муркоче,
Мружить очі - сонячні озерця.
Я йому читать хотіла казку,
А воно усілося на книжку:
- Краще вже відріж мені ковбаску,
Чи вполюй зі мною сіру мишку![/i]
«Кошенятко» (стор132).
Це не просто дитячий віршик, мені бачиться, що це ще й своєрідна притча про співвідношення матеріального і ідеального (духовного), як фундаментальна проблема філософії та можливі шляхи її вирішення. ' :) '
----------
До сьомого розділу – [b]«Мого дитинства пройдені стежини»[/b] – відібрано вірші про найтепліші і найглибші спогади.
Про своє село:
[i]Моє рідне село- світ дитинства чарівний,
Де тополі до неба, де безкрая ріка.
Кожен спогад про тебе такий неймовірний,
Кожна думка про тебе солодка й гірка.[/i]
«Моє рідне село» (стор148)
----------
Про батьків:
Моï батьки давно вже посивіли,
Та в ïх очах - мого дитинства світ ...
І яблука ...такі щемливо-спілі
В саду, де цілував ïх весноцвіт ...
«Мої батьки» (стор150)
Це вірш, на який я не втримався, щоб не написати музику ще три роки тому:
https://www.youtube.com/watch?v=kRXTqoraZBg
Восьмий розділ – [b]«Жартівливі вірші»[/b] – віддано традиційному жанру народної віршованої гуморески.
----------
Чи потребує поезія пояснення, критичного аналізу, коментування. Швидше за все – ні. Тому просто беріть і читайте її.
===========================
Євмен Бардаков
13.03.2017
-----------------
* - Епатаж— продуманий скандальний вибрик або зухвала, шокуюча поведінка, що суперечить прийнятим в суспільстві правовим, моральним, соціальним і іншим нормам.
** – в дужках номер сторінки в збірці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724410
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[b]«Пішов з домівки на війну»[/b]
[color="#2a03d9"][b] [i]
Пішов з домівки на війну
В свою двадцяту він весну
А дома мама і дружина
Чекають звісточку від сина
І сум в малого немовлятка
І мрія, про обійми татка
Що підросло, вже третій рік
Як татко, син і чоловік
Пішов і бачив ріст маля
Лиш по мобільному – здаля
І смуток, і в очах сльоза
І поклик: «там, на Небесах,
почуйте крик душі родини!
І стогін, Неньки України!»
© Микола Карпець (М.К.)
*18.03.17* ID: № 724209
[/i][/b] [/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724209
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017
— От був би я, як Бегемот!— сказав Мурах, розкривши рот.
Та говорив слова оті даремно.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер мимо промайнув,
та підхопив його слова напевно.
— Я хочу жить, як Бегемот! — тепер кричить малий Єнот.
Приніс бо Вітер ті слова до нього.
Ніхто його, скажу, не чув... лиш Вітер подихом війнув.
Хто ж буде слухати його малого?
— Відпочивать, як Бегемот! — це Жаб з болота кілька сот,
на різні голоси все вимагають.
Ніхто і їх не зрозумів... лиш Вітер мимо пролетів.
Ми ж думаєм — вони всіх розважають!
А як же в світі жити нам, і нашим донькам і синам?
А хочеться, щоб всім було приємно.
Почують нас коли? Чекай... а Вітер знов летить у гай.
А ми живемо в світі ж — недаремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724276
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[i]Ти просто не знав, що мене тобі долею наслано...[/i]
Оксана Забужко
[youtube]https://youtu.be/A5Y7WjjrxN0[/youtube]
[b]
[i][color="#5e0470"]Я - та, що дав у нагороду Бог
тобі, щоб бути буднями і святом,
світитись сонцем, та – одна за двох
тримаю стелю злагоди у хаті.
Я - та, що усміхаюся усім,
а хочеться від розпачу кричати,
бо говорити не свобідна, втім,
пишу вірші... Як у віршах змовчати?
Я - та, що діток народила - трьох!
У мене є ще витримка і сила,
щоб не зламатись і таки удвох
гніздо родинне вити... Є ще крила!
Я - талісман? О, так! Була я та,
що стежку до звитяг тобі стелила...
Чому ж тепер одна, мов самота
собі торую шлях, а де вітрила?
Я - та... я - та... Невже? Невже, я - та?
Ти вмієш гарно мовити - красиво.
І все ж надіюся, що золота
Любов зійде ще...
В Богові та сила![/b]
[/i][/color]
09.03.2017
* Відповідь на вірш О. Удайка "HOMO FEMINIS" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
Образ літературної героїні є збірним образом багатьох сучасниць нашого сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723101
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 19.03.2017
Небо тёмно-серым цветом накрывает с головой.
Серебристым что-то пишут нити молнии кривой.
Пролетают мимо кони - кучевые облака.
Кто накормит их с ладони?.. - Только Господа рука!..
Столько горьких слёз пролито,сколько выпито с горой...
В тёмно-сером неба свита дышит в унисон со мной...
Для чего все эти строки?..Воскрешения пора?..
Или просто бродят соки синей веной без конца?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723834
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 19.03.2017
[b][i][color="#3c00ff"]Жіночка сумна та літня,
Містом йде зовсім самітня.
Мо, жебрачка, мо і ні...
Так здалось на мить мені.
Хусточка на сиві брови,
Худі руки, нездорові...
Заховала у кишенях,
Бо вони є прокажені...
Одяг наче балахон-
Вішай і лякай ворон...
У дірках старі калоші,
На нові немає грошей...
ЗдАвна без тепла і ласки,
І уже не вірить в казку...
Оббиває скрізь пороги,
Та благає смерті - в Бога...
17 03 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724170
дата надходження 18.03.2017
дата закладки 18.03.2017
[i]Так сталося, що жінка стала чи не найціннішим
скарбом безумного і суєтного сьогодення. Бо хто
ж як не вона може повернути йому риси розумності
та красу буття у всіх його проявах? Тут вже йшлося
про це у моїх віршах і творах моїх колег*. Звертаючись
до вічної теми сутності людського існування на Землі,
автор пропонує друзям і читачам сайту новий доробок
як "закваску" до нових диспутів на цій сторінці...
Доброго вечора та... плідної, щасливої ночі!
В супроводі невмирущої музики Щопена... [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона – та,
що як треба коня на скаку угамує,
Вона в хату палаючу ввійде, як хата горить.
Вона – та,
що ніколи дарма у житті не сумує,
Коли розпачі рана її окупує на мить.
Вона – та,
що уміє і може у млості кричати,
Коли він у пещоті зірве невгамовний той крик,
Їй не треба
покої у злоті і білі палати –
Їй дорожчий його задовільно-впокорений рик.
Вона – та,
що народить як треба дітей – хоч і десять,
Лиш би він їх трудом своїм відданим прогодував…
Вона – та,
що квітчає у ряст його приспані весни,
Аби він повирішував тисячі рідкісних справ.
Вона – та,
що підніме йому до висот кундаліні**,
Аби він перестрибнув нараз двометровий паркан.
Й не закрадеться в нього
ні крапельки підлої ліні,
Як сплішити прийдеться любові підступний капкан.
Вона – та,
що узимку веселі хори хороводить,
Й ніпочому їм люті завії й морозна зима.
Вона піде
за ним, коли треба, в вогонь і у воду,
Коли іншого шляху в подружньої пари нема.
…Так і шествує
в світі той люд погамований парами,
Немов нитка і голка, що все надміцне протика.
Та чомусь одне
одного й долю нерідко ми сваримо…
Видно, суть у безбожного люду гріховна така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно з індуїстським вченням, латентна сила, що
покоїться в куприку людини, звернута в спіраль. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 18.03.2017
Я хочу запитати Боже небо,
Що рухає людьми, коли вони,
Пройшовши через біль, жахи війни,
Туди ж вертають? Що це є? Потреба?
Бажання землю, рідну боронить?!..
А хіба може дружба та не вразить,
Поміж бійцями, вірна, бойова,
Коли тебе друг тілом закрива,
І ти з ним тут, щоб знищити заразу,
Яка дощами смерті полива?
І хто на себе міряв ту тривогу,
Чи зна, як тліє другова душа,
Коли ось поряд бачив ще живого,
А вже душа у небо поспіша
Після страшного бою, чергового?
А сльози бачив ти чоловіків,
Як побратимів вийдуть проводжати
В останню путь? Й як можна не зважати
На вдів і сиріт, змучених батьків,
Котрих із горем мусять залишати?
О небо! Ти єдине у цім світі,
Що здатне океани поєднать ,
Адже осипалось вже стільки цвіту,
Зроби, щоб стала нація міцна,
Й залиш це Україні заповітом!!!
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 14.03.2017
Геранії наспівують любов,
В фіалках день її замішу,
Весну простелю знов і знов,
Дороги дві в садах сколишу.
Вдивлюся в ніжність за вікном:
Веселка заграє з вітрами,
Прикриюсь я твоїм теплом,
Розлук не буде більш між нами.
Лягли пелюстки на стежки,
Де ми, удвох, жасмин вдихали,
Де ми, удвох, в коханні йшли,
Де ми, удвох, весну стрічали.
Вдихнем кохання своє знов,
У квіті, що весна нам лише,
Наспівують геранії любов-
Я у фіалках день замішу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723434
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
[i] Ти проший мене всю
Білим спомином недопечалі...
О. Вишневська[/i]
Обійми мене всю теплим спомином недолюбові,
Бо весни́ не впускають до саду мого злі вітри.
І гойдаються квіти на вітах – все ті ж паперові,
А я й досі ще вірю – живими ще будуть цвісти.
Бо крізь листя торішнє ростуть моїх мрій акварелі,
Що сама прирекла воскресати на сонячнім тлі.
Понад все хочу я віднайти почуттів справжніх трелі,
І розмаєм впиватись, допоки той рай не зотлів.
Та в саду нерозквітлім ні стріч, ні чекань, ні побачень.
Пелюстки паперові спадають у вічні сніги.
Лиш вітри не-весни заколихують мрії тремтячі…
Хтось же має сплатити за гріх нелюбові борги.
Обійми мене всю ніжним спогадом недопечалі,
Хай пробачить нам сад хоч одне із прадавніх прощань.
В міжсезоння дощів він ще виплаче всі наші жалі,
Розцвітуть живі квіти в безодні моїх сподівань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 13.03.2017
"...Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні..."
"...Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!"
(Леся Українка)
В ті дні, коли високі були лози,
Бо я тоді була іще дитям,
Сміятися навчалася - крізь сльози...
Науку цю й пронесла у життя...
На вчинок цей мене спіткала мама,
Нагадуючи Лесині слова...
Подяка їм обом... І я так само,
Як Леся, по життю іду, співа...
Спасибі, Українко, Поетесо,
За вірші - мов палаючі зірки!
Палають і сьогодні, люба Лесю,
В смутні, такі безрадісні роки.
Вклоняюся тобі, небесна жінко!..
Вклоняюся, до самої землі,
За серце, що в тобі лунало дзвінко,
Як музика небесних скрипалів.
Ти плакала й сміялася водночас -
Нескорена душа, на чужині...
В журбі минали дні твої і ночі.
Подібна доля випала й мені...
Молилась ти за рідну Україну,
Щоб впали, врешті, з неї кайдани!
І досі ще твої молитви линуть!..
За волю України мруть сини.
Змінилося так мало, з того часу,
Коли твоє серденько вольове
У віршах прокричало гнівне гасло:
Змагаймось, люди, за життя нове!
...Щаслива тим, що вже не бачать очі,
Що знов твоя Вкраїна у вогні.
Нехай твій спів небесний напророчить:
Падіння ненависних кайданів!
Вклоняюся тобі, велична жінко,
За те, що ТАК любила рідний край!
Пишаюся тобою, Українко!
Співай - віки, пісні свої, співай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723169
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 13.03.2017
В ночь, налил бокал вина…
Враз…представилась она.
Выпил залпом - вижу дно…
Ох, ужасное оно!
Нету счёта грешных дней,
Нет уж тайны больше в ней,
Всё разгадано…Тоска!
Между кольтом у виска.
Крутишь, вертишь барабан,
Как штурвалом капитан,
Вдруг, проснётся обалдуй
Под названием..." Привет".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722226
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 12.03.2017
Тополя з полем гомоніла:
– Чому земля твоя змарніла?
І змучені стоять жита?
І пісня жайвора не та?
Широке поле стрепенулось,
Мов від важкого сну проснулось:
– Не для війни моя земля.
Зерном, а не людьми встеля
Її господар хай щороку,
В ріллю, розпушену й широку,
Ніколи не впаде хай кров,
А запанує лад, любов,
Тоді наллється щедро колос,
І в небі жайворонка голос
Буде по-іншому звучать.
Пора нове життя зачать.
9.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723010
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[b][i][color="#d500ff"]Берізки вдягнули перуки,
На вітах сережки рясні.
До сонця підставила руки,
Радію я теплій весні!
Всміхаюсь, та мрію щомиті-
Співаю душевні пісні...
Он вишні стоять в оксамиті,
І любо так стало мені.
Надвечір спочину я трішки,
На березі сяду сама...
Трава лоскотатиме ніжки
М'якенька, мов та бахрома...
11 03 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722900
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок хочу, сонця, відпочинку,
Помріяти бодай одну хвилинку.
В крилатих мріях заблукати враз,
В дитинстві опинитись водночас.
Дивитись в річку, наче у люстерко,
Як в небі - кольорова знов веселка,
Як пташечка співає в верболозі,
Як кіт розлігся на вузькій дорозі.
А потім перевести погляд в сад -
На справжній яблуневий снігопад,
Як вітерець з суцвіттям білосніжним
Кружляє в танці дивовижно ніжно.
Солодкі мрії пахнуть нагідками,
А я - мала, біжу напроти мами...
Яке то диво! Лиш прикрила очі,
І навіть відкривати їх не хочу...
04 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 10.03.2017
Прийшла весна до нас в садочок.
Вже прокидається земля,
І стали чорними поля.
Ось набирає рух струмочок,
Ще й сонце землю звеселя.
Біжить вода собі в ставочок
Шумить, хлюпочеться внизу,
А під кушами верболозу
Зовсім тонесенький льодочок
Зронив холодную сльозу.
Зростають верби там рядками
І гілля гнуть, аж до води.
Вже відступили холоди.
Цвіте лоза й тими бруньками
Все гілля вкрите у верби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722601
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 10.03.2017
По осінньому парку бреду в сивочолих туманах,
Повертаючись в думах до наших таємних розмов.
Бачу образ твій, очі і усмішку ніжну, жадану,
Оксамитовий погляд, твою незрадливу любов.
Часто мрію тайком, що в стрімкому життєвому вирі,
Серед тисяч облич відшукати тебе пощастить!
Цілуватиму руки, кохана, твої без упину,
Зазирнувши у очі твої, ніби в синю блакить.
В них побачу твій шлях, сяйво юності, нашу розлуку
І ретельно приховані в закутках серця жалі.
І на лавці старій, в милозвучних, знайомих нам звуках,
Пригадаємо знов незабутні літа молоді.
Подарую тобі, кольорами осяяні, квіти.
Знов мелодія ночі звучатиме тільки для нас!
Як же хочу тебе, пригорнувши міцніше, зігріти.
Та між нами незримо постали загати і час.
І дарма, що літа неможливо назад повернути,
А за нашими вікнами зимно і журно сніжить.
Попри трунок журби, навесні віднайду первоцвіти
І в уяві, кохана, зустріну тебе хоч на мить.
08. 03. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722266
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
В природі цей не визначений час:
Зима сховалась десь аж за горою,
І горобець, худий, щось цвірінчав,
Боявсь назвати пору цю весною.
Ще не стріляли в небо пшениці,
Земля легеньким димом парувала,
Дрімали в лузі, мокрім, чебреці,
Зозуля з того літа не кувала.
Весна ще там була, ізвідки приліта,
Та всі були готові її стріти:
І сонце, й води, і земля, свята,
Але найбільш її чекали діти.
23.10.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722227
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Я покидаю Вас, о , сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
Одвічний рух планети невблаганно
В заокеанні далі Вас жене.
О, як поблідли Ваші білі руки!
Як потьмяніли очі крижані.
Сакральну мить дочасної розлуки
Нехай вплетуть вітри поміж стерні.
Не осудіть, що йду отак квапливо,
Дзвіниці неба б'ють прихід весни.
Річок предтеча кличе гомінлива,
Зтрусивши з вій льодяникові сни.
Із лона пнуться списами тюльпани,
Вони ось-ось проріжуться у світ.
Тож, поспішіть, моя морозна панно,
Не до лиця Вам ніжний малахіт.
Не до снаги Вам сонячна корида,
Знесилить душу проліскова гладь.
Ще де-не-де Ваш локон сніжний видно...
Та вже пора. Он журавлі сурмлять!
Я покидаю Вас, о, сніжна панно!
Чи, може, Ви зрікаєтесь мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720707
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 09.03.2017
Щось веснить не по-весняному...
Особливо тим, хто зимову мляву
влаштував... Та природі видніше,
що робити. Бо вона - Бог!
[youtube]https://youtu.be/ShTJXwB16EA
[/youtube]
[i][b][color="#056aa1"]Весна благі зимові колорити
Ретельно з пам’яті навік стирає,
Весняних стріл міцні дереворити
У душі змерзлі влучно посилає.
Вона нове все кидає на плаху,
Старизну зим в душі нещадно палить.
Лиш хижі круки – ненаситні птахи –
До весен наших неповагу хвалять.
Бездонна сонячна небесна вежа
Вірян своїх з весною привітає
Й пошле свого страшного громовержця
Усім, хто віри у весну не має!
На тих, в весну хто ще не має віри,
Напевно, зглянеться весняна проща,
А тим, хто ж віру рушив нам допіру,
Гряде нещадна, та вже певна троща!
То ж думайте, пихаті можновладці,
Що краще мати вам на владну попу –
Чи табірні банани й "дикіі танці",
Чи вовчий квит в омріяну Европу![/color]
[/b]
05.03.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721873
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Зелений чай - ранкова насолода.
Медового шматочок пирога...
Твій поцілунок, ніби нагорода,
Як оберіг, від зла в житті трима.
Із сміхом поринаєш в мої коси,
А я торкаюсь ніжно губ твоїх.
Вже сонце за вікном смакує роси,
А ти іще в полоні рук моїх...
Тихенько вітер колихає штори,
Потріскують в каміні ще дрова.
Дрімота знов повторює узори,
Якими срібний ранок розцвіта.
І десь далеко плинуть білі хмари.
Яке їм діло, що схолонув чай?
Мене й тебе тут зберігають чари...
Лише мене міцніше пригортай..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722242
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[youtube]https://youtu.be/tv8ByijmmLg[/youtube]
[img]http://img1.postila.ru/storage/9312000/9289254/55bb53ee68c1f21ce76239e1e403da07.gif[/img]
[color="#122b08"][b]ВЕСНА і ЖІНКА так схожі між собою.
Несуть обидві чарівну ту красу.
П'янити може вона до божевілля.
Не знає втоми, не відає часу.
Яка красива в коханні жінка!
Обличчя сяє, як сонце весняне.
В природі див прекрасніших не має
Коли вона материнство пізнає.
ВЕСНА і ЖІНКА обидві неповторні,
Такі жадані... завжди загадкові...
Як вічне святості тої пізнання,
Купаються хай в Божому покрові![/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722341
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[b][i][color="#dd00ff"]Не потрібні рукавиці-
Від зими нема й сліда...
Знов весняні громовиці,
І біжить в струмках вода.
Теплі промені здалеку,
Зігрівають всі куточки.
Прилетять скоро лелеки,
Та появляться листочки...
Чарівна пора і юна.
В небі хмари білогриві...
Молоденькі всюди руни
Килимком густим по ниві.
07 03 2017 р
Вікторія Р
Сьогодні свято 8-Березня!
З такої нагоди хочу привітати, всіх жінок клубу поезії, особливо своїх подруг по перу!
Побажати кохання, радості, добра, щастя, здоров'я, натхнення, гарних весняних днів, сонечка в душі, та ясного неба!
Дорогі, чарівні, берегині, матусі, бабусі, дівчата, одним словом -- ЖІНКИ, від душі бажаю затишку вашим родинам, любові від ваших коханих чоловіків, приємних вражень від діточок, розуміння та поваги від людей. Хай Господь, Вас оберігає, надає сили, та терпіння. Щоб ніколи Ви не знали, біди та горя...Хай ваше життя буде кольорове, як веселка, хай завжди буде посмішка на ваших вустах, а очі сяють від кохання! [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722236
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 08.03.2017
Щось так стиснулось серце моє,
Защеміло, я - зранена чайка.
Танки ворога б’ють по душі, БМП,
Ти, тримайся, коханий, тримайся.
Хай гартується воля в борні,
На стезю стану поруч з тобою.
Кров скипає в пекельнім вогні,
Ти завжди будь готовий до бою.
Втома давить на дуже плече,
Трем сховай ти у тілі зболілім.
Збережи себе, попри усе,
Та лишайся стійким і сміливим.
05.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721835
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 08.03.2017
[img]https://encrypted-tbn1.gstatic.com/images?q=tbn:ANd9GcR4L1FE1hHTsgBdUQCY9HSNono-bsvjDNJ00n5R0It0uStiT9EEzA[/img]
Під вікном в нас трояндовий кущ,
Що рожево так квітнув весною.
Ми цей запах вдихали п'янкий
Милувалися диво-красою.
Щось він зовсім прив'яв цьогоріч
Чи то сонце не так йому гріє?
Напували ж дощі досхочу
А краса потихеньку марніє.
На світанку я вийду на ганок,
Що ж турбує, у нього спитаю,
Не розквітлі голівки схилив
В чім причина... одна лише знаю.
Підійду, обійму ніжно, ніжно,
Що ж, трояндо, з твоєю душею?
Я любов всю віддам за нас двох
Хай живицею буде твоєю.
20.05.2016 р.
[img]http://remontu.com.ua/wp-content/uploads/2015/03/27201487f9f65fe488fbc9e990fbda34.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721770
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Де ж ти моя, пташко?
- Полетіла в вирій,
Бо жилося важко
В Україні милій.
Десь, за синім морем,
Є земля красива…
Та не з твоїм щастям -
Доленька зрадлива.
Там не в’єш гніздечко:
Діточок збавляєш,
З раненим сердечком
Мене залишаєш.
Вже й не любе сонце,
І вночі не спиться,
Вигляну в віконце –
Місяць з нас сміється.
Він напевно знає,
Як тобі живеться –
Душу розриває…
Кров в судинах б’ється.
Пір’ячком торішнім
Вимостив кубельце,
Під романс утішний
Виплакав озерце.
Знов весна буяє,
Соловейком ллється,
А тебе немає -
Серце з жалю рветься.
Може, крук поганий
По дорозі знищив,
Чи Амур лукавий
Серенаду свище?
Молюся за тебе
Доленьку благаю,
Із крайсвіту,з неба
Тебе виглядаю.
Де ж ти моя, пташко,
Що ж ти наробила?
Сама…живеш тяжко,
Ще й мене згубила.
Дякую, поєтам - Світлані Імашевій (Світла) і NN, за допомогу при створенні вірша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721336
дата надходження 03.03.2017
дата закладки 05.03.2017
[b][i]Він любив золотії хліби,
Теплі вранішні роси у полі,
Він любив, як летять голуби
І від вітру співають тополі.
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг,
Різні справи робив допуття
Та любив, коли падає сніг.
Він любив дуже синій льон,
Аромат звіробою й м'яти,
Він любив, коли зморить сон
І лоскоче травичка п'яти.
Він любив як цвіте жасмин,
Українські народні пісні,
Він був добрий і брат і син,
Ми не чули від нього: Ні!
Він любив і ромашки й мак,
Небайдужим був до людей,
Він жалів всіх котів й собак
І любив щирим серцем дітей
Він любив над усе життя,
Кожний день цінував, як міг...
Та немає назад вороття.
Чом ти, Боже, його не вберіг?..
03 03 2017 р
Вікторія Р
Присвята рідному братові Віталію...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721503
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017
28.02.17 на Світлодарській дузі загинув 23-ох річний боєць 54-ї мобільної бригади "Крук", Сергій Мокренко, родом з Волині. В цей день він мав отримати орден "За мужність".
Я не хочу писати про бій,
Про війну, що так калічить життя молоді.
Тільки бути мені як самій,
Бо душа почепила сльозу знов на вії.
Над згорьованим степом, серпом,
На зчорнілому небі красень-місяць завис.
І чіпляє ніч пугач крилом,
Збита з дерева гілка і розстріляний лист.
І розстріляне тіло бійця
Тихо смертонька горне у вічні обійми.
В Ім’я Господа Бога, Отця,
Зупиніть, люди, кляті ті прийми!
Двадцять третя весна розцвіла,
Щоб любові свічу запалити востаннє.
Зійшов Ангел з Небес і душа
Білим лебедем ввись полетіла в прощанні.
04.03.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721552
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Весна... І все тут...
Жартівливе вітання!
[youtube]https://youtu.be/2wsAlLnFbf4[/youtube]
[i][b][color="#038011"]«Щось твій згляд в мені тяжіє,
Що тяжіє й коло ніг…
І таке в душі жевріє,
Наче Зевса переміг!
То ж піду я в поле зранку,
Щоб… зорати переліг…
Засаджу живцем ділянку,
Щоб у землю корінь ліг…
Щось корисне є охота
У житті цьому зробить,
Бо така у нас робота,
Бо така прекрасна мить….
Ще з самісінького ранку
В лапи візьму пилосос,
Щоб думкам моїм – «буянкам»,
Влаштувать… посильний крос».
…Отаке, бува, присниться
Березневому коту,
Що здивується і киця:
«Ну й, котяра! Всмак би… ту! [/color] [/b]
01.03.2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720956
дата надходження 01.03.2017
дата закладки 04.03.2017
Яскрава синь...
Небес серпанок
Упав на мене так неждано...
В тепло і ніжність сповив душу
Манив...як кличе сонце ранок...
Цілунки пристрасно-магічні
Стрілами блискавки торкали...
Пручалось тіло у екстазі...
І шаленіло...завмирало...
В серці троянди розквітали...
Твій кожен доторк
Світло дарував...
Тремором в мені озивався,
По венах струмував нектаром...
Неземним щастям напував...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718493
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 28.02.2017
[i]В сучасній державі, кажуть, бракує доктрин:
економічної, воєнної, безпекової, освіти тощо.
Одна з них (без-«бекова»!) пропонується тут.[/i]
[youtube]https://youtu.be/URKGkP-PMqU[/youtube]
[i][b] – [color="#e01010"]Шарудіть шерлокхолмсики, мізками,
бо зашерхлі вже звивини мруть!
Та скоцюблені руки з безвізами
за кордони грабоване
пруть!
«Нехай думають всі, що ми думаєм,
на добро для усіх трудячись!
Ми ж не лисі – серцями і дупами
за державницькі крісла
вп’ялись...
Бо, як бачите, крісла крислатенькі –
й не корови нехай, але дояться…
І хоч ми тут руді і пархатенькі –
нехай христяться нам та ще
й моляться…
Існування ж бо наше оправдане
Привілейно-зарплатними… кпинами,
А ви, змучені й нами окрадені,
ходіть згорблені гнучими
спинами.
Не родилися ви шерлокхолмсами –
на живому ви нас не впіймаєте…
Вам сузір’я б освоїти в космосі –
на землі ж ви – відверто –
зіхаєте».
– Шарудіть же умом, шерлокхолмсики,
хоч скоцюблені… звивини… жмуть!
Скоро правду звичайну у хоспіси
запроторить зими
каламуть! [/color]
[/b]
27.02.2017
[b]Примітка. [/b]Як антонім "безпекова" мною використано
неологізм "безбекова", котрий автор ризикнув створити від
слова "бек", що означає "захисник". На думку автора, право
на життя у такого слова є, в значенні "беззахисний". В [b]рідній [/b]
нам [b]вражій [/b]мові є такий, часто вживаний афоризм: "Жизнь
наша бекова". За твердженням лінгвістів одіома близька до
виразу "а нам все равно" (Відома пісенька у виконанні Юрія
Нікуліна). В піку російському менталітету, НАМ НЕ ВСЕ РІВНО,
хто нас... (далі відсилаю всіх, хто хоче знати продовження,
до російського вікісловника).
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720651
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Весна вклонилась Сонечку,-
Розквітнув Первоцвіт,
І усміхнувся солодко,
Весні сказав: "Привіт!"
Поглянула на Зайчика,-
Кожушок став новим,
Той роздивлявся вражено,
Вже поглядом ясним.
Зраділо дуже Сонечко
І Зайчику, й Весні,
Послало їм вдогоночку,
Веселі Промінці!
Весна навкруг розсіяла,
Рожеві квіточки,
І віялом розвіяла,
Зелені килимки.
Щасливо засміялися
Кульбабки й спориші,
А в мене написалися
Веснянки і вірші...
Їх подарую діточкам
Й дорослим теж знайду,
І про весну, і літечко,
Я нові напишу.
Весна-красна вже поглядом,
Природу оживля,
І Дощиком, і Сонечком,
Й Любов"ю наповня!
І я радію Сонечку,
Дивлюсь на Первоцвіт,
І любо мені, й сонячно,
Весна ж це диво-цвіт!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720414
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 27.02.2017
Два дні - до весни.
Все маю надії
Списати ті сни...
Були, мов злодії.
Всі біди зими -
Вітрам на розправу,
Своїми крильми -
Сердечну оправу.
Надія* маленька -
З-під сірого снігу,
Хустинка біленька -
Пішло на відлигу.
Всміхнувся підсніжник,
Тонесенька ніжка,
Весняний провісник,
Квіткова інтрижка.
Маленький промінчик,
Думок табуни,
Тендітний пагінчик,
Два дні - до весни.
*За легендою підсніжник
Називають Надією.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720352
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Закутала в сніги і гори, й доли
Уквітчана мережками зима,
Не визнає ніяк вона кордонів,
В календарях теж дат таких нема,
Коли їй треба з осінню прощатись
Й найпершу стріти усмішку весни:
Чи як обійме сонце білі шати,
Чи спів синичок, срібноголосний?
Коли ж зима насупить сиві брови
І віхолою простір замете,
Тоді і ліс, і води, і діброви
Про сонечко знов мріють, золоте.
21.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720405
дата надходження 26.02.2017
дата закладки 26.02.2017
[img]http://school2.rv.ua/uploads/posts/2014-02/1393444177_624_nebesna_so.jpg[/img]
[b]Притих Майдан...Палають свічі...
Лиш чути схлипи в натовпі.
В граніті біль закам'янів,
Сльоза скотилась у матері.
Зустрілась поглядом із сином-
Усміхнені щасливі очі.
Чому ж тебе ворожа куля
Скосила тої злої ночі?
Припала мовчки на коліна.
Синочку, Ангеле Небесний,
Молюсь за тебе я щоднини,
Святая правда, щоб воскресла.
Хай кару понесуть злочинці,
Бо руки в них усі в крові.
За долі тих, хто вже на небі,
За сльози й горе матерів.
А я завжди чекати буду
Тримає доки мене земля.
Ти, прилітай до мене, любий,
Махни крилом хоча б здаля...
[/b]
м. Київ 18/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720234
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
Десь там, на чужині далекій
Святкують бал білі лелеки
Летить у небі голубому
Лелеча пісня, пісня дому.....
Приспів:
До весни, до весни, до весни
Завжди крила свої нахиляю
Бо немає такої краси
І не бачив такого я краю
Тут напюсь я святої води
І наснагу з Землі зачерпаю
Це колиска моєї душі
І я завжди сюди завертаю....
Вечори казкові, котики вербові
Ніжать мою душу навесні
Серце прихиляю , до рідного краю
Де ж ви перші проліски весни?...
Приспів
Летить у небі голубому
Лелеча пісня, пісня дому
Десь там , на чужині далекій
Святкують бал , білі лелеки....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718370
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 26.02.2017
[b][i][color="#ff00a6"]
Ты для меня - частичка неба,
Я для тебя - вода в жару,
Ты для меня - кусочек хлеба
И лучик солнца поутру.
Ты для меня - звезды мерцанье,
Ты - самый лучший на Земле,
Я для тебя - весны сиянье
И чистый воздух на заре.
Ты для меня - ребенок малый,
Я для тебя - души огонь,
Я для тебя - цветочек алый,
Ты для меня - тепло ладонь.
Ты для меня - аккорд Шопена,
Я для тебя - хрустальный звон,
Ты страстью мне бежишь по венам,
Мой мир тобою покорён.
Ты для меня - сосуд желаний,
Я для тебя - мольберт и кисть,
Ты - кладезь разума и знаний,
А в сумме - мы любовь и жизнь.
25 0 2 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720275
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017
[i]Зимові свічі
Тануть й краплями сонця
Стікають долу.
[b] Катерина Лука[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/Yul8Ryd5iSE[/youtube]
[i]
[b]
[b][color="#25099e"]1.Свічі-перевертні
Свічі-перевертні плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби…
Не через них відчайдухи ті – хлопці –
ризикували роками судьби.
Тануть й сльозами зволожують землю
їхні надії на інше життя.
Бо на свій лад набуття перемелють –
му́ки героїв в муку́ забуття!
Світ, що підступно тїй владі дістався,
міряє те... на свій власний полад.
Плачуть відтак у саду Гетсиманськім,
хлопці, що склали їй цей потентат.
В небі вартують наш сон охоронці –
чути їх звуки і подих мольби…
Свічі-перевертні... плачуть від сонця,
ллють крокодилові сльози ганьби.
2.Свічі пам’яті
Київ…Хрещатик…
Майдан Незалежності
Бруки… Свічки… І знайомі слова:
«Слава Героям»...
І – звуки безмежності:
«житиме», «буде»...
Бо пам’ять жива
про молоді думи тих,
що попадали в брук зледенілий
в лютневий мороз.
Долі тих воїв...
злодійськи украдено
Темними силами…
Та не курйоз –
в камені гріються
світлими свічами,
хлопці-молодці –
отерплі серця…
Сотня сміливців
сказала вже світові,
Як українці стоять. –
До кінця!
Свічі досвітні палають
в віконницях
в кожному місті....
громаді.....
селі...
Їхнє тепло запалало... як сонечко –
тануть... сльозами
бурулі
землі...[/color][/b][/b]
21.02.2017
© Copyright: Олекса Удайко, 2017
Свидетельство о публикации №117022302658
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719588
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Уламки щастя хтось збирав в траві,
Розлуки сльози випали росою,
Складав “люблю “, мов вперше в букварі,
Йшов по слідах за милою красою.
У незабудок випросив блакить,
У вітерця зефірного – обіймів,
Іди шукай, нехай тобі щастить,
Бо ж без любові ти не будеш вільним.
Посій зернинку, швидко проросте,
Напоєна твоїми почуттями.
Таке складне і водночас просте -
Тендітне щастя, міряне життями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719667
дата надходження 22.02.2017
дата закладки 22.02.2017
Мов зернина в колосочку,
кожне слово в голосочку.
А зернина... й ще зернина —
колоситься вже вся нива!
Немов ягідки у ґроні,
всі слова у рідній мові.
А ті ґрона всі розкішні,
а слова величні, пишні!
Немов перли у намисті,
усі сонячно-іскристі.
Мови чистеє джерельце
напуває кожне серце!
Наша світла, наймиліша,
материнська, найрідніша.
То ж пишаймось, Україно!
Бо ж дзвенить ще солов'їно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719593
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 22.02.2017
[b]
[i][color="#a200ff"]Он до безумия пригожий,
Не курит слабых сигарет,
А взгляд... Пронзающий до дрожи,
Хорош собою он - брюнет.
Как будто королевской масти-
Его величье : сердцеед.
Глаза горят его от страсти,
В душе любой оставит след.
Он - будто сказочный герой,
Не подобрать к нему пароли,
Мужчина с розовой мечтой,
В душе его есть капля боли...
19 02 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719207
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
На Майдані я стільки знайшов!
Сам згубив там усі враз страхи.
На всі рани – із кетгуту шов,
З ворогів позлітали дахи.
Та дурна, із свинцю, кружляла,
Все хотіла зробити дірку,
Уберіг Бог від цього жала.
Я шукав Україні зірку
Між димами і водометами,
Під бруківкою і щитами,
Поміж втомленими наметами,
Поміж ворогом і братами.
Бачив качі пливли рікою,
Бачив небо упало в Дніпро,
Надто була сльоза їдкою,
На долоні - усіх цих нутро.
Я хіба хоч чогось ще боюсь?
Все минає колись в цім світі!
Пану я аж ніяк не вклонюсь,
Як душа його у лахмітті.
Як нестерпно брехнею там тхне,
Як він боляче робить чеснішим,
Він - такий і сам скоро мине.
Я ж з Майдану прийшов ще сильнішим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719115
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 20.02.2017
У зеленому лісочку, під дубочком на пеньочку
сидів Заєць та й журився:
– І чому я народився отаким у білий світ?
Всіх боюся, утікаю... Сам нікого ж не чіпаю.
Не поспати, не присісти... можуть тут мене ще й з'їсти!
Аж тут Білка пробігала, здивувалась... Запитала:
– Чом розсівся? Не весілля. А у мене новосілля!
Всі зібралися давно. Тебе ж куди занесло?!..
Вже замучилась сама, доки тут тебе знайшла!
— Я боюсь іти до тебе. Там є Вовк і два Ведмеді,
та ще й Лисонька-кума. З'їдять просто... Задарма!
– Що ти? Що ти?– каже Білка. Вже прийшла і Перепілка.
Теж журилася даремно. Не чіпають! Так приємно...
В її бік і не дивились, бо ж наїлись і напились!
— Твоя правда, — на те Заєць. То чого ж боятись?
Доки твої гості ситі буду пригощатись!
Отак часто у житті. Ситі не чіпають.
А як трохи зголодніють — від них утікають!
То коли ж скажіте, люди, стане легше жити?
Ми ж не Вовки, і не Зайці... Чом маємо тремтіти?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719072
дата надходження 19.02.2017
дата закладки 19.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2017
[b]В[/b]есела дівчина із русою косою
[b]А[/b] очі голубі,як небеса
[b]Л[/b]ірична і вражає простотою
[b]Е[/b]кстравертована особа - чудеса!
[b]Н[/b]іяковіє від зізнань мужчини
[b]Ти[/b]паж Венери ,ще й у Терезах
[b]Н[/b]е любить дуже сміху без причини
[b]А[/b] любить віршувати у садах.
[b]М[/b]илується усім,що є навколо
[b]А[/b]ктивна у всіх сферах і завжди
[b]Л[/b]еліє дІток і гордиться школою,
[b]А[/b] у душі – цвітуть зо-ре-па-дИ!
(світлина- фотошоп від друзів)
[b]Любов Іванова,[/b] 30.12.2017 - 15:33
/подяка автору!/
В-се так правдиво, чесно і відверто,
А- я додам від себе кілька слів.
Л-юбі вершини ти долаєш вперто,
Е-дют тобі сам Бог писать хотів...
Н-апрочуд мила і талановита
Т-обі під силу всі принади рим,
И
Н-еначе ти любов"ю оповита
А- не важливо в одяг літ чи зим.
М-алюєш словом, як художник пензлем
А-ле слова, як лебеді живі...
Л-ягає нам на душу ніжним хмелем...
А- ти шукаєш образи нові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718335
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Нічого не змінилося, на жаль.
Потішити Вас, хлопці, нині нічим.
І досі топче землю тут москаль,
Горять в нас досі поминальні свічі.
Три роки вже, а змін у нас катма,
Хоч Ви за них і полягли дочасно.
Чекає вбивць і досі ще тюрма,
Від вибухів здригається Попасна.
Хтось "тупо" заробляє на війні,
Їм байдуже що сирота десь плаче,
В них істина — у грошах і вині,
Гадають сто життів у них є наче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718978
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Ми були молоді, рожево лиці й файні.
Та той солодкий час давно уже минув.
І як удвох тоді терпіли муки тайні,
Серце пам’ятає, а розум все забув.
Буває серцю ще і радісно і світло,
І жилами біжить ще трепетний струмок.
Серце пам’ятає коли кохання квітло,
А розум заблудив у плетиві думок.
Як хвиля гомінка бува в душі заплеще,
Невидима струна у грудях забринить.
І від того тоді милішим світ стає ще,
І розуму того довіку не змінить.
2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718987
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
зацікавлено
чорно-біло-руденька
трикольорової кішечки
мордочка молоденька
витикається з нірки –
віддушини-дірки,
що виходить з підвалу
столичної дев`ятиповерхівки:
роздивляється на підталу
горностаєву мантію під стіною,
делікатно поводить носиком:
ммм… пахне весною…
ще обіцяють прогнози
нічні морози,
та скоро зміняться декорації:
вже тротуарами і навмання
пливуть
ароматів білого танення
тонкі вібрації
…кажуть, приносять щастя
кішечки
трикольорової масті
18.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718993
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
[b][i][color="#ff00f7"]Стежкою розлогою йду в даль,
З піснею веселою ми - друзі.
Наді мною хмари, мов кришталь
Пропливають в дивовижнім русі.
По обидва боки вздовж жита
Колосяться, тішать мені очі.
Пропливають молоді літа...
Тепла стежка ніженьки лоскоче.
Впало сонце в золоті хліби,
Досхочу купається у ниві.
Літо, жито - це мої скарби
І серпневі ночі чорнобриві.
18 02 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718965
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Шукаю опори по світу,
А варто, найперше, в собі,
Хилюся від подиху вітру,
Клонюся вербою в журбі,
Борюся снігами з лукавством,
Примерзлі і трохи гіркі
Калинові кетяги птаству
Несу у долоні пласкій.
Летіте, птахи і пташата,
Видзьобуйте мій фаталізм,
Вдягнуся весною ще в шати,
Як виплачу сік із беріз.
А поки постою край шляху,
Послухаю шепіт небес,
Ще сплять у домівках мурахи
І світ від зими не воскрес.
Та скоро вже скреснуть озера,
Поля познімають сніги,
На крилах розправляться пера,
Проклюнуться думи благі.
І стане в сто крат веселіше,
Як з вирію всі прилетять,
Мереживом взірчастим вишні
Прикрасять кожнісінький сад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718963
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Білий сніг, білий сніг ліг на віти.
Білий сніг, білий сніг, ніби квіти.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
Обнімаєш мене ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
Обнімаєш мене ти ніжно...
Розсипає зима зорі-квіти.
Найрідніший для мене ти в світі.
Видно, знає вона, що своєю
Називаєш мене ти зорею.
Хоч надворі зима... Сніжно.
До тебе посміхнусь я ніжно...
Білий-білий той цвіт, день цей світлий.
Ти кохаєш мене, знаю, рідний.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
До тебе пригорнусь ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
До тебе пригорнусь я ніжно...
Білий сніг, білий сніг ліг на віти.
Білий сніг, білий сніг, ніби квіти.
Хоч надворі зима... Сніжно-сніжно.
Обнімаєш мене ніжно-ніжно.
Хоч надворі зима... Сніжно.
Обнімаєш мене ти ніжно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718822
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Здавалось: прийде весна -
Сестра тій жаданній волі,
Поклали свої імена
Сини на святім престолі.
З вкраїнською групою крові
У жилах - пульсом свобода,
Майданами йшли до волі -
Мільйонам була нагода.
Мабуть і в убивць була
Така ж сама група крові,
Від злочинів - вже смола,
Немає довіри псові...
В нас вибору, брате, нема!
Нам далі – дорога до волі!
Скінчиться колись зима -
Написано нам на долі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718774
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Зима ще дрімає. Сніжок посірів.
Зіщулився, мабуть, від страху.
Тікає струмками вода із дворів,
Чекає давно на птахів.
У тузі ще з осені рідне гніздо,
Від снігу й дощів посіріло,
І хоч прикривалось від вітру листом,
Ледь вижило. Постаріло…
Оселя людська теж допоки жива,
Допоки лунають в ній кроки,
Допоки людина їй дух зігріва,
Й звучать голоси допоки.
27.10.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718910
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Між високих і стиглих хлібів,
Що у полі буяє колоссям.
На стежині її я зустрів,
Наче Мавку із довгим волоссям...
А усмішка така чарівна,
Ніжні очі її волошкові.
Зігрівали неначе весна,
Зігріває в казковій любові.
І полинула пісня дзвінка,
Полетіла у небо блакитне.
В береги де самотня ріка,
Де схилилась берізка тендітна.
Підхопили на крила її,
Журавлі і понесли під хмари.
Залишилися в серці мені,
Пломеніючі дивні стожари...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718508
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 18.02.2017
[b][i][color="#ff00d9"]Я видел нежность ее глаз
И стройность тела - львица.
Она не женщина: алмаз!
А ей всего чуть-чуть за тридцать.
Душой и сердцем к ней привязан -
Таких - одна на миллион!
Диагноз мой давно предсказан:
Я по уши в нее влюблен!
Застенчиво слегка вздыхаю,
Смотрю на чудный силуэт...
Она - божественно младая,
Она - мой Ангел и Поэт!
7 01 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718796
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
[i] З приводу недавніх подій навколо
ЕСП - "Еволюції Сайту Поезії"
[b][color="#077280"] Більш як півроку тому було
запроваджено дискусію поетів навколо наче б
то важливої теми щодо Еволюції Сайту Поезії,
розпочатої за ініціативи організаторів сайту та
окремих поетів. Ідея непогана. Дійсно покращу-
вати роботу сайту можна і треба. В цій дискусії
я брав участь, намагаючись внести свою лепту
в боротьбу з засиллям антиукраїнських елементів
на сайті. Це можна було б зробити і досить легко,
якби до того прагнули пани-організатори сайту!
Та хура з місця не рухалась. Натомість виявилось,
що сторінка перетворилась на баталії далеко не
літературного характеру. Причиною таких чварів
могло між іншим послужити прагнення організаторів
затії запровадити серед членів сайту дещо подібне
до совкового «соціалістичного змагання». Мета
такого заходу принаймні мені не зрозуміла. Перш за
все тому, що ними (організаторами) не подаються
критерії, за якими малось оцінювати твори аматорів.
А судді - хто?.. Адже для того, щоб оцінити той чи
інший поетичний твір, треба, меншою мірою, знати
елементи поетики, особливості художнього творчості
тощо. Хто з нас, аматорів, може об’єктивно оцінити
такі елементи, як: характер, ідею, сюжет, композицію
твору, його римо-ритміку та й тип жанру (елегія, поема,
сонет тощо)… Багато хто з нас не володіє достатньо
художніми прийомами вираження фабули, ідеї та сюжету
твору. Далеко не всі ще володіють граматикою та
елементарними правилами написання художніх творів.
Між тим невеличка групка "товаришів" сайту
разом з його натхненником паном Юхницею наполегливо
провадять крамольну, на мій погляд, думку про проведенні
так званих літературних конкурсів. Ці намагання нічого,
окрім пустого потрясання повітря, побудови авантюрних
прожектів та сіяння ворожнечі між членами нашого здорового
дружнього колективу, на моє глибоке переконання, не несуть.
Вистачить уже нам конфліктів, які стаються між вельми
«великоповажними» поетами у процесі очних зустрічей чи
після них. Слабкості загальної культури та емоціональні
сплески необґрунтованих амбіцій призводить до того, що
«закадичні» друзі стають ворогами і цілком пристойні твори
"шанованих" раніше друзів брутально ігноруються. Натомість
розвивається корпоративні, далекі від доброзичливості,
творчого зростання та взаємодопомоги стосунки.
Особисто мені хотілось би, аби пропоноване нашою
колегою «голосування списком» було відмінено, а список,
в який чомусь і кимось включено і моє ім’я, за висловом
одного з «достойників» сайту представника «чорних сил»,
було ліквідовано. А якась дискусія щодо «чорної каси»,
не підтвердженої документально, окремих членів сайту
просто обурлива!
Давайте займемось, якщо ми люди, більш корисними,
конкретними справами. Наприклад, матеріально та фізично
допоможемо обмеженому у своїх можливостях інваліду
Петру Пашковському (псевдонім «довгий»), видати першу
збірочку його прекрасних віршів. Для цього не треба творення
якихось кас чи рахунків у стилі "а ля Стасюк". Достатньо дати
певні доручення окремим активістам в організації публікації за
телефоном, а потім особисто і прозоро компенсувати кошти,
потрачені на виготовлення даної книжки.
Важлива, на мою думку, також публікація на сайті віршів наших
друзів, які відійшли у вічність.
Та ще скільки добрих справ можна зробити громадою
розумних, цілком здорових (духом і тілом) людей!
Об’єднуймось, шануймося!
З нами Бог[/color]![/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718823
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Теплі спомини – струм руки…
Диво-Всесвіт!
Бажань вітрила!
Поміж нами – роки-роки…
Двері зойкнули – ти відкрила.
Через стільки студених літ!..
Стрілись мрійники.
Очі в очі.
В горах горя розтанув лід,
полились
почуття
урочі.
О, яким чарівним вином
можуть бути уста медові!
Де ще в книзі, в якім кіно
отака є любові повінь?!.
Біло-біло.
Зима-зима.
Та надія завжди зоріє.
За заметами – ти сама.
Теплі спомини душу гріють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718131
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Вже відступає Ступлю на землю,
зима за обрій, тепло відчую,
весна крокує, я все найкраще
несе нам спокій. їй подарую!
Дивлюсь у воду
і бачу вроду,
вона віддзеркалює
живу природу.
А в небі синім Вдихну повітря
сонечко сяє, на повні груди,
воно ж найперше весна привітна
весну стрічає. і гарна всюди...
Іду в садочок,
дерева голі,
та до обнови
уже готові.
Погладжу вишню, Березень, квітень,-
обійму грушу, ще за горами,
зігріють серце, привітний вітер
оновлять душу... пливе степами.
Іду неспішно
у чисте поле,
мене стрічає
квиління кволе...
То зима стогне, Не стогни, зимо,
ніби вмирає, не плач, благаю,
а все навколо все мине швидко,
весну стрічає... вернешся, знаю!
Зима з весною
стрілись у битві,
непереможні-
вони обидві!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718380
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Глаза мои, как дождь в ночи,
А губу солнце восхваляют.
Лукавя путаю тебя,
В дрожь пальцев волосы вплетая.
И ты не прочь в игру вступить
Где жизнь, как будто понарошку.
В чужое заглянув окно
Надеешься задобрить кошку.
Но неизменен правил свод -
В нем спину кто-то прогибает.
Мой первый ход и... твой черед,
А время створки затворяет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718486
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Іще далеко до півонієвих злив,
Ще небо спить прихмарене і сиве,
Тремтливе сонце явір прихистив
Своїм гіллям. І річка мерехтлива
Під голубою ковдрою зі скла
Хвилясті сни нашіптує тихенько.
А береги, мов два міцних крила,
М'якеньким пухом туляться до неньки.
Не скоро ще геранієвий цвіт
Своїм причастям випоїть безмежжя.
Ще за вікном сніжинок переліт -
Зима будує біловерхі вежі.
Далеко до весни і до тепла...
Білява панна все метіллю плаче.
Намріялось, що брунька до чола
Торкнулася розвеснена. І наче
Фіалок солод ніс залоскотав,
Защебетали радо ластів'ята,
І килими скуйовджених отав
Зеленим ставом пнуться попід хату.
Хтось знову простір снігом розкурив,
З-під вій, зігнавши веснянкові мрії.
Далеко до півонієвих злив...
Ще гуготять над вербами завії.
19. 01. 2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718620
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Поет – це той, хто не зерном, а словом
Уміє душі людям засівать,
Його в житті є особливе соло,
Де мелодійні і різкі слова.
Коли вони освячені любов’ю
І мало місця їм уже в душі,
Тоді дарунком є вони від Бога,
Й виплескує душа їх у вірші.
Поет – пророк. У нім – жива надія
На те, що завтра кращий буде день,
Попереду іде він від події
Й з народом, як вона уже гряде!
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718534
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Я кувшин по капле заполняю.
Каплей света, каплею любви,
А оттуда мудрость я черпаю,
Зёрна жизни - истины судьбы.
Мой кувшин бескрайний и бездонный,
Хватит сил заполнить до верха?
Точит капля век, обременённый,
Многоликой почестью греха.
Хрупок мой кувшин, неидеален...
Защитить от трещинок хочу,
С каждой каплей новой наполняя,
Замираю, сердцем, трепещу...
Должников и тех, кому должна я,
Из кувшина, мудрость, зачерпнув,
Непрощённых мной, теперь прощая -
Я мольбой по капле окроплю...
17.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718715
дата надходження 17.02.2017
дата закладки 17.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=APSTMecrAes[/youtube]
У природі іде все по колу.
Хто зуміє оце зупинить?
Це не зможе ніхто і ніколи
Проти волі природи чинить.
Після ночі приходить вже ранок,
Що вітає новий знову день.
Тільки іншою я вже не стану,
На роки постарію лишень.
І по-іншому гляну навколо,
Повні груди повітря вдихну.
Щось вже пахне не так матіола...
Чомусь важко тоді я зітхну.
Все частіше приходить безсоння,
І як бджоли рояться думки.
І хворіє душа в міжсезоння:
Це даються взнаки ці роки.
Та з роками душа не зчерствіє,
Своїх друзів не кину в біді.
Один погляд - і я зрозумію:
Чи є справжніми друзі мої...
Я ніколи не стану другою.
Буду щастя, як інші чекать...
Свої болі віршами загою,
І відчую в душі благодать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718538
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
[u]15.02.1979р. останні радянські війська залишили Афганістан.[/u][u] Афганців чекала іще одна війна на Україні.
[/u]
Іще одна сотня
Злетіла у небо –
Це наші «двохсоті»…
Скількох іще треба!..
Герої, в яких
За плечима Афган,
Солідні роки…
Мають в землю лягать?
Чому смерть зустріли
У рідній землі?
Чужа ж пожаліла…
Онуки малі…
Як їм пояснити
Такий рудимент,
Стріляв коли в нього
Свій ворог, ще й мент?
Чи той, з ким пліч-о-пліч
В Афгані стояв?
Чому творить злочин?
В чім правда своя?
Афганці-герої,
Ви нації квіт,
Хто шлях перекроїв:
Росія чи світ?
І зморшку старечу
Омиє сльоза
Матусі. До речі,
Хто може сказать,
За що її сина
Убили свої?..
Портрет он, красивий,
Стоїть на столі…
Тремтяча рука
Губить хусточку вниз…
«Діждалась» синка
Зі своєї війни…
А чи розуміє
Козак-дідуган,
Що випив без міри,
Де був той Афган,
Що смерть він посіяв
І горе приніс,
І що не в Росії
Пеньок його ріс –
Коріння ж зосталось
У нашій землі,
І хто на Кубані
Їм жити звелів?
Не знає!!!
І стогне,
Як мати,
Вкраїнська земля,
Сховає героя,
Та душ не зціля,
Лиш долі всім кроїть...
Убивцею вже
Отой доживає,
Хто різав ножем,
І руки, і очі
Униз опускає…
Безсонні і ночі,
Бач, доля й така є?
Й зорітимуть очі
Ясні із граніту,
А поряд – жіночі…
І внуки, і діти
Із квітами прийдуть.
І пада сльоза…
А поряд... могилка
Й матусі зросла...
14.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718354
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Свідомість людства про наше життя,
Щодень думки, гризуть про майбуття,
Чого чекати? Як змінився світ,
І яким стане, навкруги всесвіт.
Хто посилає й звідки, нам зміни,
У невагомості… є переміни,
Здається ми, там зовсім безсилі,
Летять ракети і мають цілі.
Хтять люди знати, хто керує цим,
Здається є, питання відкритим,
Читали здавна, усе про Богів,
У всі віка ,народ мав ворогів.
Чи то послАнці? Звідки, не знали,
У житті певно весь час страждали,
Тож де взялись, на безсмертній землі,
І виживають на суші й у млі.
Ті землетруси, смерчі і зливи,
Що навкруги, всякчас негативи,
Давно здається, знищили б усе,
Як в лихоманці, довкола трясе.
Людство живе, витримує завжди,
І катаклізми вистоїть й біди,
Собою мужньо все переживе,
Випробування для нього святе.
Людина здатна, думать, творити,
А чи спроможна все захистити?
То риторичне, нині питання,
Та чи доведене існування,
Людини.Як з’явилась на землі?
І чи, зникає, коли у пітьмі?
Життя суворе, але триває,
Всі перепони перемагає
Мабуть людина, послана Богом
Тому продовженням і є всього.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718559
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Стелиться низько сивий дим з труби,
Іскра летить на сніг зруділий.
Сичить поліно підняте з води,
Пахне листок в пічці зіпрілий.
Солдат замерзлі руки потира,
Скида бушлат, - тепліють пальці.
Лащиться вогонь, - відпочить пора,
Аж ось і сон ступа назирці.
Й торка усмішка втомлене чоло,
Уява любку змалювала.
Тулилась до грудей всьому на зло:
"Коханий, спи", - ніжно шептала.
15.02.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718425
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 16.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2017
Є люди щедрі на терпкі слова,
Солодких в них на всіх не вистачає.
Погане сиплять, наче з рукава,
Сказати добре їм щось заважає.
Когось вкусив – і вже щасливий сам!
А я таким здається співчуваю,
За мить йому хтось скаже, що він хам
І буде лемент аж до виднокраю.
Якщо комусь, то можна - з полину,
А як йому, то раптом заболіло.
Піском у очі кине всю вину,
Когось болить? А це - не його діло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718002
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Дерева в лісі різні: одні до сонця в’ються
Ростуть і пнуться вгору, а інші – просто хмиз.
Отак і серед люду: є Люди, а є людці,
Живуть у своїх хащах і сонце тягнуть вниз.
В житті стрічала різних. І ті, що сонце носять
Любов давали, світло і віру у життя.
Тепер дарунки щедрі зневірою голосять...
Зустріла ж бо людину, а сталося – сміття.
Дилему цю нелегку зумію розв' язати,
В душі носити сонце – хай вистачить снаги.
Та все ж крадеться думка, що хмиз той бруднуватий
Захарастив мій простір, скував у ланцюги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718016
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Прелестный миг…очей очарование,
Как крик души и в любви признание,
А можно ли, познать любовь и страсть,
Чтобы любить искренне, не страдать?
Твой взгляд светлее, всех чудес земных,
Как всласть воды, из рек всемогущих,
Испить глоток и тихонько пьянеть,
Чтоб целовать, при этом не сгореть.
2010г
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718125
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Ми на різних з тобою покосах
Відспівали життєві пісні,
Зацвіли сріблом-інеєм коси,
Та промінчик надії яснів,
У дуеті, однім, поєднати
Наші долі і наші серця,
Щоб могла для нас двох залунати
Недоспівана пісня оця.
Щоб цвіло для обох одне щастя,
Й заіскрилось у сивих очах,
Смакуватимем, ніби причастя,
і кохання, і вірність плеча…
19.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718165
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Давно вже заблукали роки…
Змінився вік і навіть край,
Та в душу не приходить спокій.
О Боже, тільки не карай!
Для чого ми тоді зустрілись?
Щоб захворіть на все життя?
Не склали іспиту на зрілість,
Пили любов до забуття.
Давно вже маємо онуків,
Кохання стука вже до них –
Не знаю я рідніших звуків,
І кличуть знов мене вони.
Вже й красти щастя нам несила –
Воно ж, солодке і гірке,
Все манить наші душі сиві…
Бува ж з людьми в житті таке!
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718172
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[i]Вітаючи всіх Валентин і Валентинів,
хотів би подати на суд дорогої мені
спільноти присвяту моєму директору,
академіку Національної Академії Наук
Валентину Степановичу Підгорському,
пліч-о-пліч з ким мені припало робити
спільну справу майже півстоліття...
[b][color="#db0d0d"]Прийшов до нас ти з річечки Осоти,
Вороніж храми свято там пасе…
Такий стрункий і надто вже високий…
Життя ж любив ти, певно, над усе.
Відтак науку гриз, немов той камінь,
Коли ще був ти Старший лаборант,
Були і сили, і добротна пам’ять,
Й настирність - вірних поступів гарант.
Та зараз ти – Директор, Академік,
Що вже немало зважив перемог –
В науці ти, відомо,– як ендемік,
Що поборов умів рутинний смог.
І в тебе є жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли тобі, на добру Божу милість,
Із неба впав життя рясний L’Amour!
Любить життя,– це повсякчас трудитись:
Навчився сам – друго́му передай!
Ми на Землі для того, щоб учитись…
І щезне зло – розквітне сутий рай!
То ж над тобою хай рясніє Сонце,
Хай промине недоленька гірка!
В зірковий час побудь нам охоронцем –
Така планида, доля вже така![/color]
[/b]
07.02.2017
На світлині: ювіляр з дружиною, донькою
та зятем (фото автора).[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718177
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Весна співала стоголосим хором,
Вінчав світанок нас, фата – з туману,
А сукня - з травня, вишита узором,
Нектари сонячні, замість шампану.
Метелики крутились в бальних танцях,
Веселка дарувала сім чудес
І обрії шарілись у рум’янцях,
А ми були обранцями небес.
За руки взявшись, ми летіли в світ,
У справжню казку, лиш відому нам,
З смарагдів впав під ноги оксамит,
У дзвони бив життя величний Храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718194
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=dZMouNJG5UM[/youtube]
Не кажи, що все пройшло і пусто.
То тобі здається лише так.
Це кохання згадуєш ти часто,
Значить, не забув його, це - факт.
Ти його до серця пригортаєш
У морозні ночі, щоб зігріть.
Проганяєш й знову повертаєш,
Бо без нього ти не можеш жить.
Проклинаєш час, коли зустрілись,
Викидаєш зовсім з голови.
Але, знаю, як тобі хотілось,
Знову й знов про нього говорить.
Часто серце це не розуміє:
Чом не даємо коханню жить?
Але хто зробити це посміє,
Той не знає, що таке болить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718203
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Можливо я буваю нестримною часами,
Можливо не даю любові скільки треба,
Та знайте, що живу для вас і тільки вами.
Навіть в останній день нічого я для себе
Не попрошу в Небес. Чого мені бракує?
Все те, що нажила - залишиться у серці.
Хай тільки поміж вас любов завжди квітує,
Коли моя душа високо підійметься.
Хтось марить визнаннями, комусь багатсва дай,
Я ж лишу по собі лиш низку віршів світлих.
Коли вам стане сумно, спіткає вас біда,
Перечитайте їх, прошу вас, мої діти.
Можливо ті рядки за мене обізвуться,
На те, що у житті вам зрозуміти важко.
Без вас життя моє було б неначе пустка,
А з вами це життя -моя щоденна казка.
14/02/2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718212
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Війна -непередбачувана диковина,
Голками боляче впивається у життя,
Вимірюється безмежною глибиною
Людських життів і почуттів,
Вчинків і відчуттів
З протилежними кутами-
Патріотизмом і зрадою,
Радістю і горем!
Під час війни немає ціни,
Одна лише -дорогоцінна Перемога!
14.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718312
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[i]Зустрілися зима з весною,
Обидві сильні-мов жінки,
Уперті, гарні і красою
затьмарять в небі всі зірки.
Та тільки ролі їхні різні:
Одна холодна-наче лід
А інша,сповнена надії,
Дарує нам тепло і цвіт.
Споконвіків зимі на зміну,
Приходить сонячна весна,
Назвали СТРІТЕННЯМ цю днину,
Зі святом всіх вітаю я.
Н. Хаммоуда.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718314
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Явища природи... Як вони нам нагадують
наше життя! Хочемо ми того чи ні...
[youtube]https://youtu.be/9sEWBZZWmco[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Зимова млява… Хоч тріщать морози,
І кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових хуг невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютнів,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи статечності снаги….
І вже в очах – немов ті добробати,
Що на амвон доладність принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу свіжу, вистраждану суть.
Хоч в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні, що нам не вороги.
І зникне враз тупа контраверсійність*
В історії природи і держав,
Бо аватар** – не схимник, а месія –
Ланцюг скує для міжсезонних мляв![/color][/b]
15.02.2017
*Те, що неоднозначно трактується.
**Боголюдина. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718323
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
[youtube]https://youtu.be/TRLjtBxQURM[/youtube]
[color="#1297c7"]
[i][b]Ох, чудові вірші - чарівні рядки!
Так любуюсь ними, ніби то - зірки.
Що то за вимова! Що то за слова!
Як зоря ранкова! Річка медова!
Стелиться й чарує, і манить-манить...
Ой, залюбувалась! Та тепер щемить
Серденько так тужно, бо слова оті
Не мені належать, а тій - золотій,
Для котрої лились, квітами цвіли,
Річкою стелились, зорями були.
Сяду пожурюся, прочитаю ще...
В річці тій скупаюсь, та й прогоню щем!
І сама напишу медвяні слова.
Ох і захмеліє чиясь голова!
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717459
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Ще кілька кроків до весни.
Прискорення ходи.
Морозом серця не тисни,–
Не накликай біди!
Ще кілька зойків до тепла!
До гострих вічуттів
По венах ніжність потекла
Наповнена гріхів!
Ще кілька звуків до...І край!
В мені весна бринить!
А ти кохай...
Кохай!
КОХАЙ!!!
ЖИТТЯ–
Єдина
мить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717835
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Надламана гілка кропить соками трави,
Ніби відплакує свòю останню осінь.
Спілі ранети із віт до землі роками,
Діти дорослі - просивінь* у волоссі.
Листям із яблунь додолу літа останні,
Миті щасливі в вирій за журавлями,
Зустріч - прощання. Для когось це тільки грані,
Сльози пекучі в серці дощем -туманом.
Квіти весняні - то знову надія й віра,
Лепет дитячий - музикою у серці,
Гнів і прощення знають тепер вже міру,
Легше сприймати факт, що усі ми смертні.
Тріснута гілка у трави стікає соком,
Хтось вже на захід, хтось тільки ще на сході.
Може цей подих зіллється з останнім кроком,
Або, супрòти, наступне життя народить.
Тільки ніщо вже не буде, як було досі,
Доля секунди вирішить все для тебе.
Гілка засохла. Була то остання осінь...
Долі усім нам давно написало небо.
Просивінь*-сивина.
11/02/2017
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717560
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 13.02.2017
У танці віхоли
Жалі і болі видихати...
І рівновагу віднайти,
Морозяний вбираючи нектар,
Сердечні рани лікувати...
Підставивши хурделиці лице,
Колючим сніговієм освіжитись...
Вчепившись в тлусті хмари-баранці
(В екваторіі земноі синяви),
Немов на колисанці покрутитись...
Забринить енергія жива
Клітинка кожна радісно проснеться...
То посилають Ангели добра
Сніжинку-руну,
Що до вуст торкнеться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717910
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
Голосить Вкраїна, заламує руки:
О, Господи, доки? Біді де кінець?
Злетілися хижі, без розуму круки,
Взялися клювати мільйони сердець.
Упали синочки, розтерзані дико,
У них - в тім вина, що боронять своє.
О, зглянься над нами всіх долей, Владико,
Я знаю, у тебе для тих також є...
Співають печальну вітри понад степом,
Сльозу витирає моя Україна,
Дай, Боже, назад їм - із вовчим білетом...
Із храмів тих душ попеліє руїна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717811
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JBG-rvx8xrE
[/youtube]
Дякую за ідею Шостацькій Людмилі
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717784
Приємна віє прохолода.
Тіннистий влітку старий сад.
Хороша випала нагода,
Щоб повернути все назад.
І несміливо крок за кроком,
Ступаю я в Едема сад.
І стислось серце ненароком...
Зустрів мене тут листопад.
Легенька тиша зависає,
Нема людської метушні.
Осінній вечір вже згасає...
Чому так боляче душі?
От що зробили з садом роки:
В струмку ледь дихає вода.
І десь зими відчула кроки.
Листва, зітхаючи, спада.
Шукаю квітку з хвилюванням.
Колись троянда тут цвіла.
Немає меж розчаруванням:
До неї старість вже прийшла...
Зустріла з радістю шипшина,
Колюча квітка простоти...
Із сумуванням дум хмарина,
Несла мене від гіркоти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717955
дата надходження 13.02.2017
дата закладки 13.02.2017
[u]Вчора зайшла на сторінку штабу блокади ветеранами АТО торгівлі з окупованими територіями і ще раз переконалася, який ми все-таки народ![/u]
Не знаю я такого ще народу,
Щоби зумів так волю полюбить,
Щоб відсіч так давав лихим забродам
І на землі не дав себе згубить.
Косили його, мучили-карали,
А він, мов фенікс, знову оживав.
Ні золота не мав, ані коралів,
Лише, як віл, уперто працював.
Сьогодні знов здає народ мій іспит:
Народ він, чи поселення рабів,
Що здатне тільки працювати й їсти.
Та вірю, раду дасть таки собі!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717422
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 12.02.2017
Сонячній поетесі
НАДІЇ БАШИНСЬКІЙ
Співоча пташина щодня тут співає.
Здається земна, ще сама не літає.
А цей голосок заворожує враз,
Щасливим стаєш від чаруючих фраз.
Тут квітки розмова і шепіт вітрів,
Волошка блакитна і мак майорів.
Кохання нестримне на крилах летить
І хочеться так зупинити цю мить!
Скупатись у дощику гарних пісень,
Усім розповісти який гарний день.
Пробігтись до річки, звернути в лісок,
Усюди звучить її спів-голосок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717639
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
В чорних жорнах тіла змелені,
В груди меч тобі- вінець з терену,
Стиглі вишеньки, кров'ю квітчані,
Темні силоньки знов повінчані.
Віра продана- антихрИстами,
Душі спалені- єзуїтами,
Тіла змучені під хоругвами,
Розпорошені косовицями.
Слово праведне- тюрми повінню,
Бо неправдою світ закований,
Супротивнику- хрест із вІнцями,
Подарований божевільцями.
Днесь мировані водохрещами,
Захоронені миромазанням,
Душі вкрадені...оправдовані-
У однім ряді із воскреслими.
Дух запалений в лютій ярості,
Світ засіяний, Бога зернами,
Косовиця знов, смертна, зроджена,
В правді воленьки, болю тернами.
Божа правдонька з молитовцями,
Воскресіння день у люстрації,
Стигла вишенька- земля кровцею:
Слава Господу! Слава Нації!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717322
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Я хочу запитати Боже небо,
Що рухає людьми, коли вони,
Пройшовши через біль, жахи війни,
Туди ж вертають? Що це є? Потреба?
Бажання землю, рідну боронить?!..
А хіба може дружба та не вразить,
Поміж бійцями, вірна, бойова,
Коли тебе друг тілом закрива,
І ти з ним тут, щоб знищити заразу,
Яка дощами смерті полива?
І хто на себе міряв ту тривогу,
Чи зна, як тліє другова душа,
Коли ось поряд бачив ще живого,
А вже душа у небо поспіша
Після страшного бою, чергового?
А сльози бачив ти чоловіків,
Як побратимів вийдуть проводжати
В останню путь? Й як можна не зважати
На вдів і сиріт, змучених батьків,
Котрих із горем мусять залишати?
О небо! Ти єдине у цім світі,
Що здатне океани поєднать ,
Адже осипалось вже стільки цвіту,
Зроби, щоб стала нація міцна,
Й залиш це Україні заповітом!!!
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713146
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 11.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=aDAK8yJyytY
[/youtube]
Зіткало літо полотно,
Прослало серед степу.
Дивує фарбами воно...
А на душі так тепло!
Із ситцю дивний килимок.
Тендітні, ніжні квіти.
О скільки він приніс думок,
Що можуть ще зігріти!
Думки мережені мої!
Зберу, щоб не згубити.
Вплету у них слова твої,
Любов"ю оповиті.
Впаду на росяну траву,
І задивлюся в небо.
І зрозумію, що живу,
Думками лиш про тебе.
А небо тонкий, ніжний шовк,
І ніжний промінь сонця,
Води джерельної ковток,
Росточок у долоньці.
Ось з чого зіткані думки!
Вдихаю запах квітів.
Мого життя це сторінки...
Вони для мене ліки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717585
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Дніпре сивий, вільний, сильний!
Дніпре повноводий!
Здавна батько ти русинам –
Батько мого роду.
Ти віки пливеш по землях,
Широких, багатих,
Обіч ліси та озера,
Сади білі й хати.
Напилися тої волі
І ми, Дніпре, – люди,
Та чомусь не маєм долі –
Ніяк не здобудем.
Топчуть, палять землю цюю
Вороги-заброди,
На душі у нас гарцюють,
Цвіт зривають роду.
Та нема такої сили,
Щоб тебе спинити,
І хоч нас віки косили, –
Лиш міцніють ниті
Мого змученого роду –
Гордий він, живучий.
Буде вільним він народом,
Як і ти, Ревучий!
10.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717544
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
Надворі літо…В полі пшениця золота… хвилями, немов море. А поміж неї дорога вся в ромашках, маках, васильках і де - не - де стирчали квітучі колючки. Й волошки, як на рушнику, одна за однією віночком в полі розстелилися, поглядають до сонця, тріпочуть від несильного вітру.
Клавдія йшла, а очі від болю десь губилися,не знала куди той біль подіти, пішла в поле, там з травами поділитися, пошепотіти, щоб загубити свою печаль. Вона її через все життя пронесла, вже скільки років проминуло,а все перед очима, наче вчора.Та подія не покидала її навіть на мить, яке життя?! Що прийшлося пережити! І нащо було нагадати,зачепити ту рану, що і так все життя болить.
Там, неподалік, з опущеною головою,на висках біліє сивина, по дорозі йшов чоловік. Здавалося - нічого навкруги не чув і не помічав.Так він пішов від неї, його очі наповнені слізьми. Це він всі спогади пробудив, сказав все життя марив, хотів потрапити сюди. За скільки років собі не зміг пробачити, в думках себе картав,що такий гріх колись собі дозволив.
Колоски в полі давно налилися, від вітру хилились до землі… Вона серед них присіла на землю, по щоках з спогадом котилися сльози.
Йшов тисяча дев`ятсот сорок перший рік… війна…
В невеликому селищі, неподалік від Харкова, вона жила з сином і чоловіком Петром. Він працював в Харкові на заводі, а синочку, Костику, було майже три роки. Війна зненацька всіх застала, хоча розмови давно ходили, що Гітлер може напасти та в це ніхто не вірив. До останніх хвилин проводилась евакуація заводів, людей. Ешелонами відправляли в Челябінськ, Перм, а ХТЗ в Сталінград. Хто міг виїхати, виїхав, а Петро з заводу відправляв людей, а сам не встиг. Саме приїхав за дружиною і сином та виїхати не вдалося.
Страшенні, жорстокі бої відбувалися, коли фашисти заходили в Харків. Той гул літаків, як страхіття літав у небі, мов зграї чорних воронів. На землю скидали сотні снарядів,земля здригалася від болю, стогнала від наступу фашистських танків. За ними йшла піхота, розбій і мародерство, знущалася над простими людьми, хто не покинув свої хати.
Кінець жовтня…. Саме в цю пору починалися холоди, було більше затягних дощів. А їм всім, треба було десь зігрітися, годуватися. В одній із хат зробили свою контору. Поводилися, як хазяї, як ті пси по кожній хатині пройшлися, винюхували чи ніде немає наших солдат.
Документи Петра зарили в підвалі, німцям сказали, що лише є свідоцтво, всі інші документи згоріли в старій хаті, в яку влучила бомба. Таке страхіття довелося пережити Клавдії з сином! То було їх щастя, що снаряд влучив не в їхню хату, а в ту, що майже поряд. Нову хату недавно звалькували, в ній було три просторі кімнати,тож німці побачили, що є де зупинитися, сказали, що підселять постояльця.
Петра – німці забрали з собою , спочатку розмовляли спокійно, оділи, обули, ще й нагодували.Та потім під прицілом стояв три години, допитували, щоб розповів, що знає про кожну хату, про кожну сім`ю. А він мовчав, знову били, били прикладами по всьому тілі, юшила кров з обличчя. Надрізали одне вухо, а він мовчав, лише весь час під ноги дивився. Врешті – решт кинули знесиленого в підвал при штабі. Три дні пролежав на мокрій землі,знову били, знущалися, пропонували,щоб працював на них, щоб розповів, що знає про наші війська. Наполягали, щоб став поліцаєм, а він не хотів, хотів втекти та куди? Наші війська все відступали, фашисти зайнявши Харків просувалися далі. Мотоцикли вганяли по дорогах, німці в одиночку не ходили, напевно боялися, ходили все юрбою, поводилися нахабно. Линув сміх і ржання, схоже на ржання коней, все більше після вечірніх гулянок і весь час пили »Шнапс» та закушували шоколадом.
Від хати Клавдії до поля рукою подати. Добре, що встигли зібрати урожай, викопати буряк. Там німці зробили склади, автомобілями везли снаряди, ящики з кулями і вже підтягнули гармати.
Вечоріло… Надворі йшов дощ, хтось заходив до хати, Костик заліз на піч і як кроленятко притих, виглядав із-за завіси. Клавдія саме помила чотири картоплини, поставила зварити на вечерю. В дверях почула голоси, вся затремтіла, Боженьку,що буде. До хати, нахабно завалили два німці. Офіцер зняв в багнюці чоботи, вовчим поглядом подивився на неї. Мімікою, жестами показав, щоб помила, а другий молодий фашист стояв мовчки, неначе пожирав її очима, посміхався. Очі блищали немов у пантери, хитаючи головою, фальшиво з акцентом заговорив,
«- Файна, файна, это так у вас на Украине говорят? Я остаюсь тута». *
Згодом офіцер пішов, молодий назвався Стефаном, одягнений завалився спати. Клавдія боялася виходити з хати, майже всі боялися, кожен хотів жити. Скрізь нагляд, гітлерівців багато, як тільки вийдеш, могли й вбити. Було, як вийде по воду до криниці,відразу чує гучні розмови німецькою мовою, а потім регіт. Немов дикуни на охоті, дивилися на молоду жінку звіриними очима. Їй лише двадцять три,сама красива, статна, обличчя кругленьке, щоки немов рум`яні яблука. Приходилося ховати свою красу, волосся наперед насуне, одягала хустку- ряднину, а брови зробить широкі,намалює чорною сажою, щоб страшніша. Іншим разом спеціально замаститься багнюкою.
На другий день приволокли Петра і кинули серед хати. Ножем по серці Клаві, адже вона любила чоловіка. Вони побралися по любові, він був з сусіднього села, батьки ж їхні повмирали. Вона три дні і три ночі не відходила від нього, дякувала Богу, що залишився живим. А постоялець тільки поглядав, часом суворо, а часом здавалося в очах якась з`являлася турбота, ніжність, коли дивився на неї. Коли Петро вже встав на ноги, знову прийшов офіцер з постояльцем, обоє на підпитку. При ньому офіцер на Клавдії розірвав стареньку сорочку й нижню білизну. Пишні груди виднілися в ліфчику, вона обхопила себе обома руками, він з розмаху вдарив по обличчю. Петро наблизився до офіцера, хотів захистити дружину та від удару по голові звалився на підлогу. Костик верещав не своїм голосом, постоялець взяв малого на руки, дав плитку шоколаду. Дитя переляканими очима дивився на маму, потім на Стефана та згодом замовкло. Офіцер мімікою показав, що гарна й вийшов. А за Петром відразу прийшло двоє німців, нічого не сказавши, скрутили руки, кудись повели.
Наступного дня, Стефан ламаною мовою повідомив, що Петро буде жити, не вб*ють, але буде поліцаєм в Харкові. Клавдія плакала, з болем в душі, мусила прати й готувати їсти німцеві, коли наказував. Який вихід, замислювалася, втекти з дитиною - це не реально. Як і інші в седищі – терпіла. Людей зовсім мало зосталося, як якесь непорозуміння, щось німцям не подобалося,не розмовляли, відразу розстрілювали у всіх на очах.
Прожили сувору зиму майже голодні і в холоді, але вижили. Напевно таки, ще завдяки постояльцю. Як дуже замітало надворі, в сильні морози приходив ночувати не сам, вів з собою цілу свиту. Правда поводилися, як свині, всі позирали на неї, малому приносили хліб, шоколад, інколи й згущене молоко. Костик,був слухняним і в той же час переляканим, але до Стефана трохи звик. Один раз в місяць приїжджав Петро, весь час задумливий вираз обличчя.Запитував її, чи з своїх ніхто не приходив, може десь, щось чула про партизан.Та де могла почути, як слідили за хатою, за нею. Коли всіх збирали на збори, Стефан своєю мовою з німцями, щось белькотав і її ніхто не чіпав, тільки з презирливою посмішкою, кидали вовчі погляди.
А влітку сорок другого року, всі думали, що повернуться наші війська. Люди бачили, як від`їжджало все керівництво, дуже близько гриміло й палало. Стефан прибіг весь знервований, кинув на стіл банку консерви, Костику всунув в ручки шоколад, щось белькотав та Клавдія зрозуміла тільки останні слова,
» -Я это, вернусь».*
Люди в надії чекали наших та все даремно. Селище немов завмерло в очікуванні, скрізь чулися автоматні черги. Та не довго, знову все вщухло, згодом повернулися німці, як собаки злі. По хатах ходили чутки, що був бій з партизанами. Ввечері Стефан повернувся, підійшов до неї, хотів взяти за плечі,
«-Не бойся, я тебя любить,тебя не тронут».*
Вона відсахнулася, на руки схопила сина, нею трусило від злоби, з під лоба дивилася на нього, рада була вбити, якби ж її воля.
Прийшла зима - холодна і сніжна. Хурделило майже через день, лежали кучугури снігу, щоб хоч якусь дорогу зробити, виганяли людей з лопатами розчищати, а хто не міг, падав знесилений, в того стріляли. Людей в хатах знаходили мертвими, замерзлими, не було чим палити, не кожен мав, щось їсти. Клавдія одягала найгірше лахміття й багато, щоб німці не витріщали на неї очі.
Майже всю зиму Петро не з*являвся. Коли почав розставати сніг, в селищі німців побільшало. Петро приїхав з одним німцем, який мав з Харкова якесь доручення, залишився ночувати.Пізно ввечері прийшов Стефан, вони цілу ніч пили й співали. Чоловік від злості потирав руки, от би вбити та зупиняла невизначеність,а що далі? Знав, уб*ють дружину й сина.Тож за цей час вже скільки всього надивився, зовсім посивіло волосся. Він попередив її, що знайшов зв`язок з підпіллям, можна було втекти в партизани. Та йому не дозволили, дали завдання спостерігати, що діється і як можна більше допомогти людям, які в полоні, при нагоді організувати втечу. Петро, як приїжджав, намагався хоч трохи привезти щось із продуктів, які їм видавали. Костик дуже радів приїзду батька, до уст підносив вказівного пальчика й говорив,
-Тату, я нікому не скажу, нікому, так мене мама вчила.
Кожного разу, як Петро їхав у Харків, на душі тривога за сім*ю. Часто запитував дружину,чи не чіпляється німець. Вона ж боялася зізнатися, що той белькотав про свої почуття, що її ніхто не чіпатиме. Думала, хоч би Петро не вбив німця, бо тоді ж всіх розстріляють.
Настав квітень…. Клавдії передали, що Петро втік до партизанів. З осторогою дивилася на Стефана, що буде, як він про це дізнається?
Одного вечора йшов дощ, чомусь син раніше вмощувався спати. Клавдія руками мацала голівку,в чому справа?Досить і так худенький, блідий, обличчя хлопчика на очах прямо біліло, а тіло здавалося зовсім холодним. Господи мабуть від голоду, в останні дні з`їв хліба один шматочок й трохи юшки на лушпайках. Останнім часом Стефан обідав і вечеряв десь, сюди нічого не приносив. І очі в нього зробилися ніякі, тієї злоби, що була раніше до людей - не стало. Напевно втомилися, хоч би вже йшли геть, молила, просила Бога жінка. На столі стояла пуста чашка німця й дві купи книг, пригадала, що колись він там тримав цукор, інколи давав Костику. Знайшла між книгами один, останній кусочок цукру - рафінаду, аж просльозилася, може допоможе, розчинила в кіп`ятку й дала сину випити. Тремтячими руками його носила, самою нею, здавалося щось керувало невідоме,не знати де бралася сила,довго читала молитву, вмивалась гіркими сльозами. І просила, благала Матір Божу, щоб спасла дитя. Так гірко на душі, устами торкалася чола дитини,тулила до грудей, щоб хоч трохи зігрівся. Нарешті побачила, обличчя ледь посвіжіло, відчула, потепліли ручки. Перехрестила, поцілувала, поклала на піч, накрила куфайкою. Не пройшло й пів години, до хати зайшов Стефан. Підставив руку до чола, щось викрикнув на своїй мові. Очі розбігалися в різні сторони, немов когось шукав, від нього несло спиртним.
«-Я ,любить…Со мной в Германию, собирайся скорее, будем уходить!»* Підійшов ближче, вирячив очі, нахилився до неї, приклав палець до уст
«- Тольки никому… Ни… шу –шу.»*
- Ні,! Ні, що ти! Я з тобою нікуди не поїду,- перелякалася.
Хотіла відійти, з ним навіть було гидко говорити, дуже смердів. Він ледь тримався на ногах, вмить, з силою притиснув до себе. Відбивалася руками, пручалася, але кричати боялася,бо ж спав син, він і так був наляканий. Стефан, як розлючений ведмідь, схопив її за руки, загинав назад, притиснувши до стіни, жадібно цілував. Намагалася вирватися, відштовхнутися, руками товкла його в груди та раптово відчула його плоть,що впиралася в її тіло. Він ловив, хапав уста, жадібно впивався,як змія, вона ж не витримала, вкусила за бороду. Вмить з розмаху вдарив по обличчі, підкосилися ноги, зблідла, падала на підлогу, в очах потемніло. Відчула холод по грудях, поцілунки, хотіла відштовхнутися, забракло сили, він заволодів нею. В голові дзвін, в очах червоно, немов вогонь й знову темно.
Опритомніла на лавці, він хлюпав на неї воду й цілував пишні груди, грався з сосками, як мале дитя. Їй стало гидко, перехопило в горлі, ловила повітря, нудило, а він обціловував оголене тіло.
Згодом відчула в себе силу встати і намагалася прикритися, він задоволено дивився, сопів, як брюхата свиня. Нарешті вдалося відсунути його ногою,як непотріб звалився на долівку.
Ледь дочекалася ранку, що робити? Проснувся Костик, кликав її, просив їсти. Подумала; ой,слава Богу, значить краще стало, може тікати та куди?! По вікнах подивилася, машини, мотоцикли, знову наїхали паразити. Почула стогін, з полу підійнявся Стефан,опустив очі й тихо сказав,
«- Я любить!...Прости!»*
Мовчала, дивилася на сина, рукою гладила голівку, притулила до грудей, щоб не злякався, майже криком,
- Щоб ти здох, скот*на! Хай Бог тебе накаже за цей гріх!
А він здивовано подивився, за мить обличчя зблідло, напевно вже трохи мову розумів, мовчки вийшов. Вона сама ладна його вбити та стримував син.
Пізно ввечері Стефан повернувся, зайшов мовчки, поклав на стіл дві консерви, дві баночки згущеного молока й майже пів буханки хліба.Очі весь час бігали, їй здалося,їх ховав від неї, згодом пішов в свою кімнату.
Того дня скільки сліз було пролито, напевно за все прожите життя, скільки не було виплакано. Костик дуже кволий, цілий день відвертав увагу від тієї події та, як пережити те страхіття і які наслідки, що на неї чекає?
Між ними, немов чорна завіса. Стефан тільки з Костиком спілкувався. Інколи помічала, як з під лоба крадькома позирав на неї, напевно чекав, що вона щось скаже.
Минуло півтора місяці, зрозуміла, що вагітна, досить і так не доїдали, обезсилена,тепер ледь вставала з печі, немов п`яна ходила по хаті. Стефан зрозумів й кожного дня приносив щось поїсти. Вона ж сама, що приносив не їла, лише при ньому Костику давала, він наполягав на цьому.
Одного дня прийшов на підпитку… став белькотати ламаною мовою,
«-Не сметь,надо кушать,моё дитя любить! А я приеду, ведь твоего убили…»*
Клавдія схопилася за голову, насправді від Петра, відколи поїхав, ні слова і ті люди, що інколи заходили до неї - не з`являлися. В селі зробити аборт було неможливо, адже фельдшерка виїхала, як тільки починалася війна та і тоді діяла заборона на аборти, хіба, що нелегально, не в медпункті. Надіялася, що втратить дитину, поперед себе підіймала відра та парила ноги в гарячій воді. Навіть одного разу в Стефана знайшла якесь червоне вино, цілий стакан нагріла до гарячого й випила. Та все дарма, до вечора, як і не пила, тільки в собі трохи більше сили відчула.
В перших числах серпня німці наче показилися, часто лунали постріли, когось поранили, когось убили ні за що. Радянські війська почали великий масштабний наступ. Гуділи мотори, мотоцикли та автомобілі, їхали варвечкою, німці тікали до Харкова. Стефан, як пішов зранку, так більше й не повернувся.
Нарешті дочекалися…. наші солдати вели полонених фашистів. Самі ж зморені, голодні, обдерті та щасливі обіймалися з людьми. Їм всі виносило поїсти, хто що мав в хаті, навіть останнім ділилися, зі слізьми на очах дякували їм. Клавдія раділа й плакала від щастя, відчувала, що скоро кінець війні.
Коли від фашистів звільнили Харків, Петро через тиждень прийшов додому. Радості не було меж, але лише на день. Ввечері за ним заїхали, знову забрали в Харків, на завод, на ремонтні роботи. Вона дуже хвилювалася, що не наважилася з ним поговорити, відклала на пізніше, але ж вийшло так, що скоро поїхав.
Минав час…. Вона почала округлятися, повніти, відчула, як забилося дитя. Не було такого дня, щоб вона не думала,що ж буде? Як сказати чоловікові? Вечорами, як спав син вдивлялася в вікно в надії, що приїде Петро, вона ж його дуже любила. А в голові все думки,сама собі не могла пробачити,що не запобігла тому,що сталося. Думала; ну все, приїде цього разу, стану на коліна, буду просити прощення за це дитя. А там, як скаже так і буде,тож де, хіба вона зможе його комусь віддати, чи покинути. Воно ж маленьке було спокійне, лише, як їсти дуже хотілося, тоді стукало, давало про себе знати і то так тихенько, як мишенятко. Думала,що напевно буде дівчинка, якщо так, назве Марією. Але основне її хвилювало - що скаже чоловік?
За вікном осінь…. Сердитий, холодний вітер з дощем обривав листя. Це третій день така погода, небо немов у сизому мішку. Так і в Клавдії на серці, як якийсь камінь лежить, нестерпно давить, на душі тривога. Нарешті передали, що приїде Петро. І ось, ввечері біля вікна запалила свічку, чекала. Душа виснажена думками, щеміло під серцем, їй здавалося краще померти, чим мати цю розмову, але ж є Костик, їх кровинка, тож не покине його. Вже чула, як відчинилася хвіртка, ламала руки, вся тремтіла, а по щоках сльози, як той дощ, що за вікном.
-Клаво це я, – гукнув Петро. Відчинила двері, очі геть сховала,адже вона стояла так одягнена, що було добре видно її вагітність.
- Кохана, -кинувся до неї, обійняв, поцілував в чоло.
Зняв з неї хустину, помітив, сльози, очі червоні – червоні. Здивовано кинув погляд з гори донизу, завмер, то червонів, то бліднів. Трохи мовчав, а потім,
--То нічого, тож живі, це основне. Я знаю, бачив, що витворяли ці покидьки, ти не одна така. О, ти б знала скількох у Харкові вбили …наших молоденьких дівчат за те, що вони не підкорялися цим фашистам.
Ніжно подивився в очі, обійняв. Його голос тремтів,
-Так, гадаю це перша і остання наша розмова, я вважаю - це наше дитя, чуєш, моє.
Їй би впасти на коліна та він взяв за руки, посадив на лавку,
-Все, я сказав дитя моє, а хто в селищі буде пліткувати,не звертай уваги, хто знає, коли я приїжджав, де був в той час, чи в Харкові,чи в партизанах, кому й які справи до нас.
Минув Новий рік… Клавдія ледве ходила,Петро в Харкові, тільки раз на тиждень приїжджав, привозив продукти й знову їхав. Добре,що так,а то б, як було вижити, де ті харчі взяти, а там, на роботі давали пайки.
Одного ввечера відчула,дитина проситься на світ. Одяглася, сина вклала спати,сама ж пішла в кінець села до однієї жінки, яка вміла прийняти дитя. Не довго мучилася, просила прощення в Бога, опівночі народила дівчинку. На той час повненьку і до того ж, ще й світленьку. Побачивши дитя зраділа та в грудях й горлі тиснуло, сліз не змогла вгамувати, хотілося ридати. А маля оченята відкрило і ну давай кричати. Повитуха уважно обдивилася дівчинку,
-Гарненька й повненька та в кого ж світленька?! Клавдія ховала очі, що сказати,через силу посміхнулася,
-Як моя бабуся, згодом потемніє.
Назвали дівчинку Марією.
Життя продовжилося… минуло два роки . Дівчинка дуже любила Костика, все рученята тягнула до нього, щоб взяв на руки. Клавдія залишала їх самих, сама йшла прпцювати в поле.
Через рік народилася, ще одна дівчинка, дуже схожа на чоловіка. Петро, як побачив маленьку,дуже зрадів, цілував крихітку, назвав Тетянкою.
Все б нічого та після війни Петро часто жалівся на шлунок, в медпункті при заводі сказали, що напевно виразка шлунку, що потребує дієти і частого харчування. Але він кожного дня був при роботі, в основному сухий пайок та кіп`яток.
А час летів…. Підростало троє діток, Петро часто на них казав,
- Мій дубочок і дві берізки.
Любив дітей всіх однаково, однаково і голубив, як і Клавдія. Хоч різниця все ж була, на вид Марійка світліша волоссям і розріз очей схожий на розріз очей Стефана. Дівчинка була спокійніша за Таню. Ніхто про минуле не згадував.
Минуло два роки…. Після операції на шлунку, Петрові дали другу групу. Прожив недовго, через пів року помер. Важкі дні настали для сім`ї. Клавдія вперше поїхала в Харків на завод, де вже,після курсів, слюсарем працював син. Просила, бронь для сина, щоб не забрали в армію. Бо хто ж допоможе двох дівчаток підняти на ноги, вона в полі, на сезонній роботі,багато не заробить.
Чудовий літній ранок….. Сонце привітно розкидало промені, з самого ранку припікало. На обісці вже копошилися кури. Селище просинається рано, а ще саме жнива, всі вставали зі сходом сонця. Здавалося все добре, Клавдія розбудила дівчат. Швидко випили молока й відправилися на тік, лопатами пересипали зерно, просушували, готували для зберігання. Сама ж пішла в садок, визбирала яблука, з гарним настроєм терла на сік. Тішилася врожаєм, в цьому році добре вродило; і хліби, і городина. Навіть собі під ніс гундосила якусь пісню. Раптово побачила…. до хвіртки підходив стрункий чоловік, одягнений в костюм коричневого кольору, з нагрудної кишені виднілась білого кольору хустинка, в руці тримав дипломат.
«- Кто то есть дома?! »*- гукнув і відразу заглядав в щілини між штахети.
Не поспішаючи, відчинила хвіртку,
- А вам кого треба?
Миттєво зблідла, перед нею, стояв Стефан. Ледь не впала, її раптово почало морозити, руками схопилася за хвіртку, опустилася голова донизу. Намагалася себе взяти в руки, які враз зробилися мокрі, дивилася з під лоба, голос трохи тремтів,
- Чого прийшов? Що радий, що живий зостався?! Негідник, як посмів сюди з`явитися?!
Стефан спочатку мовчав, довго дивився на неї, помітно хвилювався,
«-Нам надо говорить, прошу выслушать,очень прошу.»*
Відчувала, як гучно б`ється її серце, здавалося ладна була його вбити, але побачила обличчя з стражденним виразом очей, взяла себе в руки, запросила до хати. Йшла слідом за ним,, дивилася на всі сторони, чи хтось побачив, як він заходив до неї.
Клавдія боялася,щоб ніхто нічого не почув, причинила двері, показала на стілець. Під серцем закололо, немов влучила в нього стріла. Десь взявся страх, може за нею приїхав та вона ж кістьми ляже, не віддасть своє дитя. Він не зводив з неї очей, почав плакати, впав на коліна,
« - Богиня! Прости! Ты мать моего ребёнка, прости прошу! Ты понять меня, был молод, полюбил,был д»рак, прости!Была война, меня призвали служить, но я понял, она не нужна была, я сделал ошибку. Я идиот, что было делать, как поправить,не знал, прости!.»*
Клавдія закам`яніла, ні вона не плакала, очі округлилися, вже тієї ненависті в них не було, що була колись. На нього дивилася задумливо, з жалістю. Так, у нього був вид підстреленого оленя, який здавалося просив допомоги. Він був молодшим за неї на років два, чи три, а виглядав набагато старшим. Напевно війна й роки зробили свою справу, пройшло стільки часу, люди вже зрозуміли, що в усьому винні в цій війні були керівники, той самий Гітлер та інші. В цей час ставлення людей Радянського Союзу до простих німців вже змінилося. Вона присіла на стілець, мовчала, тільки чула, як калатало серце, зненацька обірвала,
- Досить! Чого ти приїхав ? Що ти тут забув?
-«Я хотел видеть дочь, я знаю, наводил справки, давно хотел приехать, прости, но не мог, не пускали. Я работаю в туристической фирме в Берлине, дали разрешение в Москву,здесь у меня один день.»*
З книжної полиці Клавдія дістала два фото, на ньому троє її дітей, тільки навесні зроблене сином. Він вирячив очі, пополотнів, тремтячим пальцем тикав на Марійку,
«- Вот она! Вот, на меня похожа,» *- говорив зі слізьми на очах, поглядав, то на неї, то на фото, обличчя перекосилося, знову плакав,
»--Прости!».*.
Мовчання… Здавалося чути, як пролітає муха. Та раптом за хатою заспівав півень. Обоє стрепенулися… кожен був у своїх спогадах.
-»Ты мне одно подарить, прошу, пожалуйста, Клава, пожалеть меня, я не женился, всю жизнь один, родители умерли, совсем один остался, ведь у меня больше никого нету. Пусть хотя фото мне греет сердце, буду знать, что ты простила.»*
Суворий погляд,
- Я вибачила? Це час зіграв свою роль, досить розмов! Я тобі дам одне фото, де вона одна і йди, не хочу, щоб хтось з дітей тебе побачив!
З шухляди старенького серванту дістала газету, в ній лежало декілька фото, одну дала йому та він схопив її руку, почав цілувати,
«-Спасибо! Прости меня,прости.»*
Різко забрала руку,
-Чуєш іди! Забудь дорогу, більше нікому не ламай життя.
Він відкрив дипломат, на стіл поставив три баночки консерви, баночку «ИКРА КРАСНАЯ»*, пакунок шоколадних цукерок й три пачки доларів.
«-Это всё свежее, я через Москву летел, там брать, не бойся прими для детей.»*
Клавдія була шокована цим, перша думка – кинути все в обличчя та він дивився на нею, як на святиню, в його очах біль, прохання. Подумала, може хай буде, щось придумаю сказати дітям, а зараз приховаю, вони ж таке тільки по телевізору бачили. Взяла гроші, хотіла, щось сказати та він перебив її.
« -Этого хватит Марии на квартиру, ей купишь в Харькове, прошу сделай так, чтобы я смог спокойно умирать.»*
В його голосі почула каяття, це було щиро сказано. Вже проводжала до хвіртки, він іще раз на неї уважно подивився, з опущеною головою пішов у напрямку до залізничної станції.
З тривогою повернулася до хати, похапцем, тремтячими руками, з столу все згребла в хустину, де ж сховати, щоб ніхто не побачив? Віднесла в підвал. Зайшовши в хату, з`явилося бажання усамітнитися, десь втекти, боліло в грудях, тиснуло в голові, трусилася, не могла зупинити спогади, які її переслідували. Опустивши руки донизу, трохи згорбившись, йшла в поле, щоб там знайти розраду.Той спогад, що ятрив душу, розповісти колоскам, траві й тому вітру, що віяв у її заплакані очі.
*-діалог російською мовою.
10.02.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717414
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i][b]В[/b] алентин – по-грецьки сила,
[b]А[/b] тланти – наші мужики!
[b]Л[/b] еліяти усе ж просили
[b]Є[/b] лейну святість нам жінки.
[b]Н[/b] ам же без святості не жити:
[b]Т[/b] ака планида, кров така!
[b]І [/b] святість ту несе по світу
[b]Н[/b] адійна жінчина рука…
[b]А[/b] нам, мужчинам, треба знати –
[b]М[/b] инать не слід своєї хати! [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/m_-sz5ZBNoc[/youtube]
[i][b][color="#ad11a3"]Рожевий ранок… Доторк сонцем плоті –
глибокий вдих цнотливої краси…
О ранку! Видих молитов і млості,
свій колорит у дійство принеси!
Вдихни у жінку непотайну силу,
щоб та відчула розкоші пещот,
які б вона замала, не просила,
щоб правили за трави-приворот.
Нехай квітують манії-прилюди
благословенної Всевишнім гри,
флюїдо-мироточної остуди.
Та все гірке й солоне прибери!
І хай в жатті́ не приндяться обжинки –
в любові Вічній не шукай кінця:
між кольорів – найкращий колір жінки,
той, що веде із темні до вінця…
Шануймо ж те, що любомудрим Богом
дано нам, грішним, разом й на віки,
щоб привселюдно йти – не перелогом –
нехай дорогу вказують жінки!
Вони ж бо є в небесному велінні,
у Вічнім плеску чистої води.
Бо в нас нема дивнішого створіння,
як жінки мироточної сліди*![/color][/b]
______
*Тут – як наслідок, унаочнення.
10.02.2017[/i]
Всяк, кого цікавлять секрети чоловічого довголіття,
дослухайтесь до секретів китайської медицини ТУТ:
[youtube]https://youtu.be/wxLNFK2hNL0[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717408
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Віршує знову ніч війною й болем…
Молю, аби закутала у сни
Із небом, синім, понад житнім полем,
Чи пролісками, першими, весни.
«Чому, – питаю, – нічко-чарівнице,
Ти не даруєш спогадів мені,
Про смак води у батьковій криниці?
Думки чому купаєш у війні?»
Й прислала ніч слова в тремтяче серце:
«Забудь сьогодні про спокійні сни,
Коли сини за землю, рідну, в герці,
Коли над ними дощ із куль, рясний,
І капле кров, жива, а не водиця,
І гаснуть рано молоді життя,
Й востаннє тіло обійма вдовиця
Того, із ким плекала майбуття.»
Я, присоромлена, беру перо у руки…
І… вже з бійцями… на передовій:
В окопах, бліндажах, терплю їх муки…
Молюсь, аби не зник наш родовід.
18.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713140
дата надходження 19.01.2017
дата закладки 10.02.2017
Сумую так, мої привітні,
Не кам’яні - якісь магнітні.
Не відпускаєте від себе,
Тулюсь до скал, до ваших ребер.
Впиваюсь дуба ароматом -
Стоять синки із зрілим татом.
І хмари мчать, немов вагони,
А сосни – в небо, як корони.
На ноті птах своїй тривожній -
Пішов самотній подорожній.
За ним слідом - вузька стежина -
Там, де подільська верховина.
Ця первозданність Товтрів дивна,
Така душевна і безслівна.
П’янить духмяний запах квітів,
Враз забуваєш все на світі.
Тут інший вимір, стрілки – струнко.
Про що кричиш з-за гір віщунко?
Надійний захист в мене – гори,
За ними – всі мої мінори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717267
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
[i]Герой цього твору був великим патріотом своє малої
батьківщини. Та понад усе, певно, любив риболовлю.
А риби у той час в Удаї було багато. Відтак він зі своїм
приятелем Фішером (Fischer - з німецької - рибалка),
німцем за національністю, пропадали на річці, коли
Віктор приїздив на відпочинок у рідне село. А ще був
закоханий він у... народну медицину. Про це та про
інше у третій, короткій частині твору...[/i]
[youtube]https://youtu.be/GGkkp5ewXCw[/youtube]
1.
[color="#0a84a3"][b][i]Все було… Та в нагороду
Чи то Господу в угоду
Віктор з рідними в столиці,*
В клініці – у «робітниці»**…
Він своїм робітникам
Та Гігеї*** вірно служить…
А не тим більшовикам –
З ними він давно не дружить…
Та недовго то було,
Лиш дрібок малий від миті –
Потягнуло у село,
Де пупи родин зариті…
Отаке-то… intermezzo
Сталося в житті Дроботька,
Бо для нього то – як Мекка:
Серцю мед – про всіх турбота.
Як додому повертався
В рідний край! Він ним хворів,
В ньому він, як син кохався,
Хлопець вірний… з Дігтярів. [/b]
[b]Не один вже переліг
З другом Фішером зорали…
(Він без Удаю не міг!)
Й пісню з ним таку співали:
«Я живу уже у сонячній столиці,
Квартиру маю, дачу і сім'ю.
Бракує лиш із Удаю водиці –
Терпку сльозу мого дитинства п'ю.
О Боже мій! Візьми усе до себе
Й мою гірку, немов полин, печаль!
Мені в житті нічого більш не треба –
Дай Удай мій, де тиха, рідна даль...»
І співали без заспіву –
Мали вже такі смаки,
Не любили лестить криво…
А заспів там був такий:
« Мій Удаю, твої густі заплави
І в солов'їнім щебеті гаї!
До вас я лину знов. Не для забави –
Синівська кров свіжить чуття мої.
2.
Пристрасть друзів – риболовля…
Бо таких ось (!) карасів
Ні Чортків, ні Теребовля,
Ні Красилів, ні Борщів
Не ловили і не їли –
Заявляю я це сміло –
Ну, хіба що ще Сула,
Що для Удаю була
Як для сина – мати рідна
Та йому – по рибі – гідна…
Ще була в Дроботька пристрасть –
Росянисті трави,
Що росли в полях імлистих,
В Удаю заплавах…
Лікарським недремним оком
Він корисні впізнавав
Та цілющим їхнім соком
Хворих вправно лікував.
Про найбільш цілюще зілля
Він робив нотатки,
Щоб прихильникам довкілля
Створювало… свято.
Бо немало у рослині
«Корисних копалин»,
Що потрібні для людини –
Фітонциди**** мали…
Та про це, читачу милий,
Далі в творі йдеться.
Вистачить здоров’я й сили –
Скінчим intermezzo…[/b]
______
*На той час столицею України був Харків.
**4-та робітнича поліклініка м.Харкова, в
якій В. Дроботько працював у 1925 році.
***Богиня медицини в грецькій міфології.
****Антибіотичні речовини вищих рослин.[/color]
Прмітки. *Початок поеми тут:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714672
На світлині: хата, в котрій пройшло дитинство
акад.В.Г.Дроботька, 2008 р., фото автора[/i].[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715214
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 09.02.2017
Хто пив вино - пішов,
Хто п"є - піде.
Невже отой безсмертний,
Хто не п"є?
(Невідомий автор)
-------------------------------------
Коли вино тобі ще до смаку,
І випити ти зможеш цілу кварту,
За це хвала тобі, як козаку,
Та так впиватись, думаю, не варто.
Усе вино не вип"ється до дна:
Воно, як море, ллється безкінечно.
Так невідома моря глибина,
Тож за буйки пливти так небезпечно.
Вино не зробить поворот в житті.
Вдихни повітря, та на повні груди!
І місце в них для доброти знайди-
Любові до життя тоді прибуде.
Ковток один, кому ще можна два.
Відчуєш насолоду у цім зілллі.
А краще віднайди такі слова,
Щоб зрозуміли : в чому божевілля..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716822
дата надходження 07.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Спішать літа долати ті шляхи,
Що їм давно намалювала доля,
На них усе: і радощі, й страхи,
І лабіринти, часто невідомі.
То птахами тривожну рвали вись,
Розправивши свої могутні крила,
То на землі в буденності товклись,
Аж поки скроні паморозь не вкрила.
Таке воно – людське земне життя:
Падіння й злети, вироки й провини,
Не здатні іноді на щирі каяття,
Хоч ця наука є для них первинна.
27.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717250
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[i]Спасибі за натхнення Оленці Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
Небо
Втомилося небо. Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке - безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу, по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись, щоб утримати небо,
І били на сполох, й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись хотіло давно до землі…»
О. Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]
[i][b]А сонце кричало до неба:
"Зостанься! Куди ти?
І як мені бути без си́няви твоїх очей? -
та блідло, проміння у хмари ховаючи,
- Діти ж!"
І меркло, огорнене в смуток зчорнілих ночей.
Боги лиш дивилися, жалем та сумом повиті.
Замовкли пісні. Полетіли у ніч солов'ї.
Молилися зорі, а небо спускалось щомиті.
Земля промовляла до нього молитви свої...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Туче брюхатой пора разрешиться -
Тужится вьюга за толстым стеклом.
Это - неправда...Это - лишь снится:
Море и солнце(над жёлтым песком)...
Белый подснежник - зимнее время...
Всё оживает в начертанный срок.
Снежные барсы - грозное племя.
Шторы завесив,ложись на бочок.
Шторы завесив,лучу не пробиться...
Тужится вьюга...Клочьями - пух...
Туче брюхатой пора разрешиться...
Снова приснился замкнутый круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 09.02.2017
***Трохи екзотичне***
Із розкішною панною
(хоч голівка пуста)
До Нірвани ми падали
У кружлянні листа
Віртуозного па-де-де
(не зваяє Роден...)
Ти ще вдягнена де-не-де...
Трохи згодом- ніде.
Провалились до рання ми
В матіолові сни
Із розуто- торканнями
Ніг струнких білизнИ....
А за ІНШИХ ОБСТАВИН я
Ще тебе нахилю...
Ах ви ж ІНШІ ОБСТАВИНИ...
Я також вас люблю...
За пікантними стравами
(ти на блюді курча,
мною міцно приправлене)
Ми проводимо час.
Перелитий у келих сум-
Порожніюче зник...
Переконливість голосу-
Видатний показник
Розділитися нАдвоє...
Поєднатися знов...
Ах ти ж гріхопривабливе
Пізнавання основ,
Як наповнений золотом
Розкусити горіх-
Чоловічий обов"язок
(Чи солодкий наш гріх...)
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117020800987
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716942
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
На віях зачепилися сніжинки
І небо тихо паморозь плете.
А під ходою краються крижинки,
Іде зима, собою шлях мете.
То так іде снігами Королева!
У візерунках мружиться земля.
Як білопінно височать дерева,
Як білосніжно стеляться поля!
У цій красі, неначе заблудили...
Не віднайти мені слідів отих,
Що ми з тобою щастям находили,
Де навіть світ обіймами притих.
Візьми сніжинку ніжно на долоню,
Вона здолала версти в сніговій.
З моїх зітхань сльозу несла солону,
Ти милостиво подихом зігрій.
Мереживо зіллється у краплину
І сповниться з невимовлених слів…
Ти ж не сказав, що щастя вполовину -
Це просто ніч...без наших диво снів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710417
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 09.02.2017
[i]А я блукаю у сльозах
по бездоріжжю літ каміннях,
нехай же хмари по боках
не несуть жодного проміння...
І сонце правди десь в колапсі
давно прищурилось вгорі,
лиш ясним відблиском уранці
майнуть заграви - снігурі...
Думки мої понесуть далі
За небокрай, де оберіг, -
Клювати мрії - ті коралі,
Які я тут вдягнуть не зміг...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717176
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Я в злоту осінь народився
З бурштинно-червлених заграв.
У незнайомий світ дивився,
Його пізніше розпізнав.
Там Жеребець ріка впадає
У Конку, що аж до Дніпра
Несе вологу з водограю,
Хоч там долина, чи гора.
Тож "Жеребець" – село так звалось,
Та стало "Кіровим" поспі́ль.
Тепер "Таврійське", назв чимало...
Тут чумаки йшли в Крим по сіль.
...Ось журавель здійняв відерце,
Де з глибини йшов холодок.
Не знав ще, де у мене серце,
Та до природи став ходок.
З високих трав на руку коник,
А по землі здоровий жук.
З далечини лунають дзвони,
Враз, павутинку тче павук...
Все так цікаво в дивнім світі –
З корови ллється молоко?
Тону в казковому я літі,
Горобчик смішно – скок та скок.
А сонях аж до сонця в'ється,
Зібрала квочка всіх курчат,
Бо вітер, дощ, грім, блискави́ця –
Сховатись в дім прийшов мій час.
Там тісто біле рветься з діжі,
Бабуся розтопляє піч,
Несе провітрюватись збіжжя –
Клопочеться і день, і ніч.
Зрання – дорослі всі на ноги –
Кому куди, а Бабця тут.
І я надвір у світ з порогу,
Який у загадках, в цвіту...
В садок, де червоніють вишні,
Горох в городі, вздовж стежин...
Вже душу спомин заколише –
Моє ж ти серце... стережись...
09.02.2017р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717190
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Небо в сонмі зірок, далеких…
Шлях Чумацький біліє здавна…
Там – всесильний Дажбог, лелеки
І богиня водиці – Дана.
Тиша спить за вікном. Безлико
Кучерявиться сну мережка.
Сяйво місяця… Роси тихі
Заворожують ночі стежку…
6.12.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716562
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Взявсь питать холодний Лютий:
Хто і як сьогодні взутий?
В кого теплий кожушок?
В його планах є сніжок.
Хоче висипати норму,
Дасть команду свому шторму.
Хоче в танець завірюха,
Поспіває щось на вуха.
Морозенко носик, щічки
І в дитини, і в синички
Покусає й помалює,
Ще й бурульками жонглює.
Пише вітер текст до пісні,
Всі рядки уже затісні.
Так танцюють його ноти
Від холодної роботи.
Став і чухає чуприну,
Як Весні він здасть провину?
- Без пояснень утече,
Коли сонце припече!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716976
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Цей сильний біль пронизує все тіло,
Вже достає до самих - до кісток.
І лиш до мене має тільки діло -
Щодня я залишаюсь з ним удвох.
Цей сильний біль усе заполонив:
Всю душу, серце і моє життя
І так безжально, в сітку заманивши,
Мене несе, так часом, в небуття.
Хоч сильний біль, але не підкорюся,
Боротимусь - допоки я живу.
Сьогодні я душею загартуюсь,
Його візьму в дорогу - цю криву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717217
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Колись написала цей вірш
після випадкової зустрічі з
незвичайною дівчиною.
Не знала кому його присвятити.
Сьогодні побачила в Клубі нове
фото Юлії Гармаш. Це-про неї.
Дівчина в платті волошковім
Букет із райдуги в руках,
Їй дуже личить у обнові,
Усе пасує в цих роках.
Таких красунь є небагато,
Щоб з часом в унісон ішли
Й були з епох аристократа -
Полотен вічності посли.
Краса і врода, навіть святість,
Хоч це давно не дуже в моді,
А тут ще й заздрощів кирпатість,
Не вперше з цим зустрітись вроді.
Дівчина в платті волошковім,
Частинка поля, шмат небес
І сонце-локон колосковий...
За конкурентку - для принцес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717037
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[b][color="#240a70"]Моя Вкраїно, матінко хрещена,
Із диво-слів вінок тобі сплету.
Я крізь роки несу в своєму серці
Любов до тебе чисту і святу.[/b]
[b][color="#051345"]Твою я долю вишию нитками
З казкових розмаїтих кольорів.
Хай чорного не буде в ній віками,
А жовто-синій завжди б майорів.
Серця чужинців чарувала врода.
За цю красу лилася кров роки...
Нікому не зломити дух свободи.
Він все нові й нові дає ростки.
І ті, що зараз гинуть на Донбасі,
Життями платять, линучи увись,
Ординців клятих, щоби зупинити,
Тримайся ж, моя земле, не зігнись.
Я вірю, що прийде той час розплати
І перед Богом, і перед людьми.
І кару понесуть ті супостати,
Бо навіть небо плаче від журби.
Жила і буде жити Україна!
Прославлена і горда у віках.
Її вже не поставить на коліна,
Хоча й нелегким є до волі шлях![/color]
[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715894
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 09.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.02.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=10-QDMTdj00[/youtube]
А ворог – серед нас
Живе собі спокійно
І коригує пас
Наводчиків постійно,
Вбиваючи людей
Своїм зрадливим словом -
Змія біля грудей,
Пригріта птахоловом.
Хитрющим, потайним,
Підступним «патріотом».
Та криється за ним
Змія з гадючим ротом.
Тихесенько шипить
І повзає нечутно,
І так тебе приспить,
Що станеш каламутним:
Свідомість попливе
До неї у довіру –
І тут ось зуб прорве
твою тендітну шкіру,
І плоть наївну вб’є,
Впорснувши в неї зраду!
…Бо грошики дає
Куратор з москвабаду.
6.02.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716612
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[i]В заключних двох частинах поданої поеми
зображена друга, більш плодотворна поло-
вина життя героя, наповнена несподіваними
колізіями, що характеризують його як мужню
людину, яка не боялась бути спаленим на вогні
"більшовицької інквізиції". Не будучи членом
партії, він був у гущі подій передвоєнного та
післявоєнного періоду існування СРСР, не раз
ризикуючи своєю свободою, а то й життям. Але
вийшов неушкодженим, певно, "родився у сорочці"...
Та, певно, ще тому, що все життя творив людям
добро і "безсмертя"... [/i]
[youtube]https://youtu.be/MlAuHoRXLes[/youtube]
[i][color="#08658a"]IV.[b]МИСЛИВЦІ ЗА МІКРОБАМИ
1.
Є три царства у природі.
Розпізнать неважко –
Як за ясної погоди
Сполохнути пташку…
То тварини різнорідні –
Фавна* любе стадо
Й Флори** особини плідні –
Порадій, о Ладо***!
Серед них є і такі, що
З обома у дружбі …
А як дощ, буває, хвища –
У людей на службі.
Хто не ласував грибів,
Добрий мій козаче,
Що ростуть серед дубів,
Той не жив неначе…
В цьому царстві є й такі,
Що не видно оком:
Їхні гіфи****, мов нитки,
Лиш під мікроскопом
Можна бачити… Та враз
Явиться їх дія,
Як з поживою матрац*****[/b]
_____
*Бог тварин у грецькій міфології
**Богиня рослинного царства, там же.
***Богиня плодоріддя у древніх слов’ян
****Клітини у мікроскопічних грибів.
*****Лабораторний посуд з поживним середовищем.
[b]Спорами засіять…
А серед одноклітинних
Є ще дроб’янко́ві…
Їхні вади вельми дивні
Знать – обов’язково…
З неклітинних царство Vira
Добре всім відоме…
Бо штовхнути смерті в прірву
Може, коли вдома
Появ грипу, як заброди,
Переколошматить.
Й не розгудять його шкоди
Й батько ані мати.
Є й такі серед мікробів,
Що всім царствам шкодять.
В них підступна є утроба
Й підлі сайти коду…
Отакі то є звірюки,
Їхні зримі вади…
Як до них докласти руки –
Не дістануть влади.
А відтак «ловці мікробів»
Конче нам потрібні.
Тут знання їх, хист і спроби
Стануть принагідні.
2.
В науці відомі нам різні путі…
В яку із них рушить, якою іти?
Не раз, мабуть, Віктор собі задавав
Питання важливе… Й одвіту не мав.
Бо йшов у науку він сам – корчувато,
Не маючи титулів, звань ані хати…
Лише за плечима практичний багаж,
Бо в земській лікарні – дванадцять літ стаж!
А вік свій і досвід життєвий – під сорок…
Хоч вік і статечний, попереду ж – морок.
Одне лише доктор упевнено знав:
Знайти для мікробів побільше управ…
Для тих, що корисні – хай люду послужать,
Фатальні ж мікроби не мучать хай дуже:
Не буде в житті невигубних хвороб –
Загине від ліків лукавий мікроб!
Бо відав: і хист його, й досвід в пригоді
Ще стануть йому на новій вже роботі…
Та про нагороди він й гадки не мав,
Думки про свій успіх він в серці тримав.
Лише б не завадили побуту мшиця
Й адміністративного нахилу лиця…
3.
В Києві – пітьма мужів,
Що Мінерві* служать,
Та один лиш з них уздрів
В героєві мужа,
Як той в Харкові лікбез
З сангік’у** наладив…
І у Санбакінститут
Вченого принадив***
______
[b]*Богиня науки і мистецтв
в Римській міфології.
**Санітарія та гігієна – стала
абревіатура в побуті та медицині.
***Йдеться про проф.М.П. Нещадименка,
директора Санітарно-бактеріологічного
інституту в Києві, який запросив молодого
вченого на роботу в свій інститут.[/b]
Тож здійснилась давня мрія,
Мрія заповітна –
Втілити усе, що вмієш,
У вогні досвітні
Темряви, що панувала
В царстві дроб’янко́вих.
…Між мікробів є немало
Тих, що чинять шкоду.
Коклюш, грип і малярія,
Лихоманка, бруцельоз,
Сказ, правець, дизентерія,
Тиф, чума, туберкульоз…
Ці хвороби впали в очі
Мага від науки…
Хоч й до іншого охочий –
Не дійшли ще руки.
Серед інших до дрібниці
Вивчив він склерому*,
Що попала до скарбниці
«Не бажай нікому»…
Головне, що людям стало
З вченим ліпше жити,
Бо здобутими знаннями
Й лікарів став вчити**.
…Ще б багато що нового
Вчений взнав в Санбаку***,
Та його, немолодого,
Ждали вже бурлаки…
Бо родився під Стрільцем
Вчений-непосида…
Слідкувати ж за сільцем
Може лиш сновида.[/b]
_______
*Хвороба дихальних шляхів у людей.
**Поряд з основною роботою в Санбакінституті
В.Г.Дроботько читав лекції в Інстиуті вдоскона-
лення лікарів (м.Київ).
***«Побутове» скорочення назви Санітарно-
бактеріологічного інституту.
[b] 4.
…Ось уже він в Заболотнім
Мікроінституті*
Розгорнув свою роботу
Вже як ledare** тута.
Тут проблеми й організми
Не лише медичні,
Погляд через іншу призму –
Вкрай біологічну.
Й наточив «стрілець» тут стріли,
Взяв у руки лука
І давай – по «вражим цілям» –
Влучно й вправно стукать…
Перш ніж в ворога стріляти,
Та не промахнутись,
Треба в нього добре знати
Місце зле і вутле,
Як він служить, з ким він дружить,
Всі його унади…
А інак – зведеш наругу
Й не даси їй ради.[/b]
_____
*Інститут мікробіології та епідеміології
ім..Д.К.Заболотного ВУАН.
**Як керівник відділу медичної мікробіології
у цьому інституті.
[b]То ж мисливець перш на звіра
Розставляє сіті,
Та такі надійні й вірні,
Що немає в світі…
«Снасті» ті в руках Дроботька –
Методи й ідеї,
Сам створив в своїй роботі
Й по мікробах «вклеїв».
Конкуренти вітамінів,
Похідні азолу,
Різнорідні сульфаміди –
Все піддалось зову
Вченого за кличем долі,
Лікаря – за фахом…
Обезболені ним болі –
Йшли хвороби прахом!
Так, червоний стрептоцид
Й бактеріофаги
В Другу світову – у хід
Всім смертям у змагу!
Та то вже було пізніш,
Інша ж пря наразі –
Коні – як у спину ніж –
Від «НЗ» заразні…
5.
Фатальні мікроби нас мучили всюди…
Не менше ж нас мучать фантоми війни.
Війни, що була, і що є, і що буде,
Не Бога то воля! То – від сатани.
Ота Світова в тридцять восьмому році
Для вченого вже почалася тому,
Що «ворог підступний» – на кожному кроці,
І кожен мав змогу попасти в тюрму…
Принаймні, так думали в НКВС,
Бо коней падіж вже почався процес…
І щоб розв’язати таку ось проблему,
Покликали вчених… Очолив Дроботько
Як шеф фахівців. Та були і дилеми…
Й бригада поринула мужньо в роботу.
Робота тяжка, копітка далебі…
Було вже досліджено тисячі проб,
Й коли перевірили все на собі,
То знайдений був винуватець-мікроб.
І назва йому – Stаchybótrys altérnans,
Звичайний, жалюгідний, миршавий гриб.
Й вина там не в ньому – в колгоспній системі,
Що рушила силу споріднення триб*.
Бо люди окремо від їхніх продуктів,
Продукти окремо від праці людей…
Що можна чекати від хибних дедуктів
Та від утопічних, злочинних ідей?!
Та праця учених внесла свою лепту
Не лише в науку – в безпеку людей:
Саджати не стали, принаймні, за «это» –
Мікробу не вчепиш «крамольних» статей![/b]
______
*Проміжна одиниця між родинами та родами
в систематиці і таксономії живих організмів.
[b] 6.
Як не дивно, фахівцям,
Що впіймали «звіра»,
Якщо вірить папірцям,
Надана довіра…
А ще згодом у столиці
Ордени й медалі
Високодержавні лиця
Їм за подвиг да́ли…
…Та така вже вчених доля –
Ні́коли їм спати:
Повернувся з бою поля –
Готуй нові лати!
Бо в мікробів резистентність
До найкращих ліків
Виникає повсякденно,
Чи зима чи літо…
Та Дроботько передбачив
Оту домовину
Для лікзасобів. Й означив
Новеньку стежину.
Вкупі з Токіним Борисом*
Мали вони види
Не на тебе, дідьку лисий,
Ні, на фітонциди**!
І рослин зручна «аптека»
Враз їм піддалася.
Як у древнього ацтека –
Томагавк і ласо! [/b]
_____
*Першовідкривач **фітонцидів –
антибіотичних речовин із рослин –
ленінградець Б.П.Токін, білорус
за походженням.
[b]І один, що в воїн в полі –
Не антибіотик –
Фітонцид, що мав прополіс,
Лікував сухоти.
А в рослинах звіробою –
Жахи страховинні –
Іще ті, незламні вої!
Не лише причини,
А й послід хвороб жорстоких,
Як косою, клали…
І знання про них глибокі –
Незвідані далі –
Вилились в незнані досі
Нові препарати.
Їх в аптеці, що на розі,
Просять хворим дати.
Отакі то в нас мисливці:
За здоров’я встали,
І розумні, і сміливці,
І – міцніші сталі!
7.
Було б дуже дивно, якби зупинився
Учений у царстві грибів і дроб’янок…
Бо мозок його все шукав нові ніші
В багатій природі… То був лише ранок!
Бо кликало серце у ці́сарство Vira,
Де сфінкси таємні – на кожному кроці,
Й істоти мізерні, страшніші за звіра,
Щоб знати в лице і творити пророцтва.
Він спершу знайомився з групою фагів,
Які пожирали бактерій клітини…
І в віруснім царстві став істинним магом,
Бо фагів зневолив на службу людині:
Терпіли від них і бацили, і коки,
Як від фітонцидів – із місця ні кроку!
Та мікобактерії й паличка Коха
Іще завдавали багато мороки…
…Цікавили вченого землі ще орні,
На котрих буяли і жито й пшениця.
Та віруси дуже були вже проворні!
То треба б тим вірусам глянуть у лиця…
Й пізнати їх тайни учений поклявся.
Маестро інтриг і властитель наук
Інтимами вірусів сильно пройнявся
І він працював, не жаліючи рук…
…А втім, йому рук якурат… не хватало.
Бо мав вже немало цікавих ідей,
На той час вже група як школи зачало
Була із обізнаних й гарних людей.
А втім, як директор Дроботько наладив
Робочі взаємини із Московцем*,
І з ним Інститут й Україну прославив,
Бо вірусології став він Отцем.
8.
Лікарю понад усе –
Клятва Гіпократа:
Яку користь принесеш,
Так тобі й заплатять…
А ще шкоди не чини,
Передай свій досвід,
Будь які були б чини,
Правду знати – досить…
Знайся свій лише з своїм,
Очі не викльовуй,
Як було б не гірко їм,
Поступай з любов’ю…
…Треба б ще немало знать
Лікарських повадок,
Та ніхто із нас не свят.
Не даси, то вкрадуть…
І тому був наш герой
Вкрай не таємничим:
Лікувати ж – «геморой» –
Хворих було нічим.
А відтак свої знання
Вчений сіяв всюди,
Щоб були – не маячня –
Здоровіші люди.
І навчав він то студентів,
То гомеопатів,
Хоч не мав ні дивідендів,
Ні чіпкої плати.
Ескулапів поважав,
Хто б де не учився…
І в народну медицину
Начисто влюбився.
І його в країні знали
В ранзі альтруїста,
Що писав свої анали
Із знанням і хистом.
…Та не все в житті так гладко
І не все так просто:
Поміж нас є людці «гадкі»
Та ще й безголосі…
Якщо й мав хтось свою думку –
Відстоять боявся:
Від тюрми, а ще від сумки,
Мов, не зарікайся.
9.
Йому вже не вадила побуту мшиця,
Бо мав і достаток, і сан, і хвалу,
Та консервативного ухилу лиця
Звели на Дроботька блюзнірську хулу…
Та вчений не схибив… Даремні нападки
Він аргументовано всі відхилив,
Бо впевнений був, що теорій нащадки
Оцінять його у майбутнє прорив…
І так воно й сталось: наук дилетанти
Спливли з небосхилу, як тала вода,
Відтак наукових канонів атланти
Сказали правдивості поглядів – «Да»!
Як вчений відкритий любив диспутантів
І зла на нападників він не таїв,
Але не терпів як тупих дилетантів,
Так і пілігримів з дрімучих гаїв.
Слова його точні, розумні, правдиві
Вростали в науку, як правда в граніт,
Постали в житті і діла його дивні,
А з ними – обряснений правдою світ.
Безпо́мильні істини, тверді на дотик,
Служили як жезл для невірних, конвой…
Поповнився святістю щедрий кіотик,
А вченого праці знайшли аналой.
10.
…Була вже осінь, та рання осінь,
Коли зібрали вже картоплі́…
А в небі світло – блакитна просинь,
Хоч серце жити так щиро просить,
Та з неба впали суми́ й жалі.
Бо добрий лікар, що знав Карпинську,
Пішов до неї в цей світлий день…*
Спустилось небо – і стало низько,
Та до актриси було так близько,
Аби послухать її пісень…
Уже так склалось, що лихо сталось
В осінню пору для них обох…
В життя обох їх помилка вкралась,
Та на останок долі з’єднались,
Хотів так, певно, Всевишній Бог.
Тепер літають два голубочки
У небі синім, мов дві зорі,
А на землі їх сини і дочки
Ростять старанно плоди й листочки,
Плодів же праці – не владарі…
Удень – робота, та думи – ніччю:
Кому потрібна робота ця:
Гниє держава – в суспільстві відчай…
Життя коротке – наука вічна,
Хай вічна слава її жрецям![/b]
______
*Г.П.Затиркевич-Карпинську і В.Г. Дробтька хоронили
в один день – 12 вересня, але з різницею в часі 45 років.
Аспірант 1-го року, ваш покірний слуга "со товарищі", ніс
труну покійного.
[b] V. ЕПІЛОГ
Мені – до цуґи слово «добродбай»…
Але чи можна дбати лиш про суми
Грошей, майна й всього, що – через край?
А що вартують в кожного з нас думи?..
І як тоді із тим, що не в ціні,
Й ніколи цін в житті своїм не мало?..
Чим виміряти вічне те мені,
Що річчю здавна бути перестало?
…Було немало вже людських погонь,
Й згоріло в них уже немало судеб…
Задля кого сміливці йшли в огонь
І йти у нього ще довіку будуть?..
Герой наш думав перш за все про тих,
В кому жила якась тяжка недуга,
Й коли не мав він вирішень простих,
Його хапала невблаганна туга…
І він шукав, шукав, шукав, шукав…
Шукав і думав він і дні, і ночі,
Кидаючи для інших сонми справ,
Хто про кар’єру дбати був охочий.
Його займала думка лиш про те,
Життя як для людей зробити кращим,
Їм зілля дати – вірне і просте,
Щоб люд не кинути напризволяще…
Йому ідея не давала спати:
Як люду стати в світі цім безсмертним.
І на вівтар усе поклав, щоб знати,
Що є найкращим у борні зі смертю…
То ж різні «добродбаї» є в житті…
І як їх можна між собою сплутать?!
Одні жирують, інші – в каятті…
Хіба відмін не видно в їхній суті?..
Та знаєм певно: в ланці пражних днів,
Що квітнуть по рясній землі, ми – гості…
Суть в тім, яким вогнем ти тут горів
І що добавив до свого погосту*.
А наш герой шукав свій еліксир
Від старості, недуг-хвороб і смерті,
Не ждав, як та лисиця, легкий сир,
В умо́вій праці вчив канони тве́рді!
Відтак міцним нам мислиться закон:
Лиш на землі воздвигнуті опертя,
Що вистоять в доланні перепон,
Людині чинять і її безсмертя…[/b]
________
*Тут – товариство, громада, спільнота [/color]
На світлині: В.Г.Дроботько у студентські роки
(приблизно, 1910-13 року); "молодий" герой
символізує оте безсмертя, про яке він дбав все
своє життя. Музикальний супровід - реквієм
Вольфгана Амадея Мроцарта.
2003-2017 рр..[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715766
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 09.02.2017
О, як же хочеться весни,
Коли зима в лютневих примхах:
То снігопадом заряснить,
То парою із ніздрів диха,
То по біленьких килимах
Зайчиськом білим пробіжиться!
На те вона і є зима,
Щоб руки грілись в рукавицях!
Бува, й бурулечки-носи,
Прозорі, вниз зі стріх повісить,
Коли ж торкнеться до краси
У білих шатах казки лісу,
Вчаруєшся: яка ж пора!
І сумніви-думки нахлинуть.
А сонце іскорки збира,
Що при теплі до хмар полинуть.
8.02.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717247
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Він ніколи не був тобі сином,
Хоч зростився твоїм молоком:
Ти горнула його як дитину,
Він у груди лупив кулаком.
Ти любила його, наче мати,
Не робила ти кривди йому,
Він не став твоїм дітям за брата,
Розпаливши у хаті війну.
Ти просила його схаменутись,
Пережити негоду разом,
Тільки де ж він бажав тебе чути,
Як сусід поманив мідяком.
За яку ж таку, люди, провину,
Син відрікся домівки, сім'ї?
-Як в чужому краю тобі, сину?
А у нас тут повсюди бої.
Не вертається син до матусі,
Хоч і там він навіки чужий,
Плаче ненька, страждає в розрусі,
Був би тільки здоровий-живий.
Ти зростила його із колиски,
Годувала своїм молоком,
Скориставши любов материнську
Він лишився чужим байстрюком.
07/02/2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557941
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 09.02.2017
я дуже втомилась від себе, від тебе, від нас,
лукаво тобі посміхатись, в усьому годити,
втомилась даремно чекати на тебе весь час,
втомилася поруч з тобою не бути, не жити.
я просто втомилась щодня дожидатись дзвінка,
втомилася чути: пробач, я сьогодні не зможу...
втомилась не бути коханою в твòїх руках,
чекати на ласку, неначе на щедрість вельможі.
повір, я втомилась себе дарувати тобі,
втомилась у наступ іти, добиватись кохання,
втомилася від існування у цій боротьбі,
втомилась дурити себе, що сьогодні- востаннє.
то ж знай - я втомилась! і більше вже так не будè,
бо втома руйнує, ламає, вбиває, калічить.
чим далі-все більше. відходить життя молоде,
вже пасма сивин опадають на втомлені вічі.
втомилася знати, що я -забагàнка твоя,
втомилася бути забàвкою в примхах дитячих,
бо ти не доріс до кохання іще, ну а я-
втомилася просто ніколи твоєю не стати.
07/02/2017р.
Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716997
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
Обнялись берізки на морозі,
Тихий парк, лишень синичок зграйка,
Білочка - в акробатичній позі,
І сорока скрикнула, шахрайка.
Шлях молочний, ще ніким не битий,
Лавочка самотня марить літом,
Вітер щось наспівує, сердитий
І ялина простягнула віти.
Сонечко насмілилось крізь хмари
Усміхнутись матінці-землі,
Ця краса мені – за справжні чари:
Промінець вмостився на чолі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715878
дата надходження 02.02.2017
дата закладки 02.02.2017