яся: Вибране

Ольга Калина

Радість

Радість  безмежна,  радість  в  душі
Піснею  зрине  прямо  в  вірші,
Словом  чудовим  ляже  в  листок  -
Зродиться  щастя  маленький  росток.  

Буде  зростати,  тягнутись  увись,  
Виросте,  вродить  плодами,  колись.  
Поки-що  догляд  потрібен  за  ним,  
Із  піклуванням  щоденним  простим.  

Посмішок  щирих  потрібно  йому  -
Сонця  проміння  сприяє  тому,  
Тепла,  квітуча,  весняна  пора,  
 Де  веселиться  мала  дітвора.  

Лише  тоді  в  нас  дозріють  плоди:
Рви  соковиті  й  у  кошик  клади.  
Щастя  даруй  навкруги  і  добро,  
Щоби  серця  всім  зігріло  тепло.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878216
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 02.06.2020


ГАЛИНА КОРИЗМА

ТАКОЇ НЕ БУДЕ

Такої,  як  я,  не  буде:
Ні  завтра,  ні  післязавтра...
Дарую  вам  щире  слово,
А  в  серці  палає  ватра...

А  шлях,  не  такий  простенький  
І  люди  у  ньому  різні.
Десь  плакало  моє  серце  
І  ду́мки  були  нарізно.

І  сльози  тепер  -  не  сльози.  
Із  досвідом  в  серці  -  криця.
Де  була  в  житті  невдача,  
Там  стала  мала  дрібниця.

І  була  у  мене  радість,  
Кохання  й  маленькі  діти.
Я  досі  щаслива  мама  
Для  того,  щоби  горіти.

Для  того,  щоб  бути  світлом,  
Тому  називали  «Сонцем».
Заходили  в  хату  мрії  
І  хмари  в  моє  віконце.

А  я  понад  все  на  світі  -  
Любила,  хто  і  не  любить.
І  знала,  що  Бог  -  предвічний  
Прощає,  хто  словом  студить.

Знаю,  такої  не  буде:    
Ні  завтра,  ні  післязавтра...
Бо  кожна  людина  в  світі  
Є  цінність  і  чогось  варта.

Тому  не  у  тіні  серце,  -
Відкрите,  справдешнє...  в  шрамах.
Живу,  бо  насправді  -  сонце,  
Із  серцем  -  «гостинна  брама».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837374
дата надходження 02.06.2019
дата закладки 02.06.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Живе любов

Живе  любов  у  кожнім  поколінні
І  поруч  йде  через  усі  роки.
Лишаючи  сліди  свої  нетлінні
І  ніжністю  торкається  руки.

Живе  любов  і  розквітає  цвітом,
Даруючи  закоханим  слова.
Вона  приходить  взимку,  а  чи  літом,
Теплом  холодні  душі  зігріва...

Розпалить  нишком  полум'я  в  каміні,
Наллє  у  келих  білого  вина.
Мелодія  полине  Паганіні,
Вона  із  серця  дивом  вирина.

Враз  оживуть  ті  теплі,  світлі  мрії,
Перенесуть  у  казку,  де  весна
Своїм  теплом  серця  і  душі  гріє,
Пташина  пісня  лине  голосна...

А  ось,  уже  зима  кружляє  в  танці,
Серед  вітрів  і  сніжних  хуртовин.
Торкають  інструменту  -  клавіш  пальці,
Мелодія  летить  до  Верховин.

Спускається  в  долини  й  замовкає,  
Вертається  у  дім,  знов  до  вогню.
В  каміні  наче  жар  -  душі  палає,
Хтось  промовляє  трепетне  люблю...


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878013
дата надходження 31.05.2020
дата закладки 31.05.2020


-

Нас вальс шкільний закружить…

Струмком  весняним  пролетіли  роки.
Шкільного  вальсу  чую  передзвін...
Ми  птахами  летіли  в  світ  широкий,
Із  маминих  і  татових  колін.
Кружляла  нас  хурделиця  весняна.
У  спогадах,  твоїх  долонь  тепло.
А  яблуня  була,  така  духмяна.
Ми  зовсім  юні,  а  навкруги    цвіло.
Тремтіли  руки  від  дотику  губами.
Кохання  перше  -  світлі  почуття,
Що  до  душі  торкалось  пелюстками.
Ромашками  цвіло  усе  життя.
Дорослі  кроки,  перші  починання.
Широкий  світ,  кохай,  радій,  живи.
Здійснялися  всі  мрії  і  бажання...
Роки  летіли    махаючи  крильми.
Візьми  за  руку,  зігрій  її  в  долонях.
Нас  вальс  шкільний  закружить  як  тоді.
Вже  яблуні  цвітуть  на  наших  скронях,
Та  ми  душею  завжди  молоді...
автор:  Лариса    Мандзюк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877932
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Білоозерянська Чайка

Затяжні дощі

[b]Тремтіло  серце  листям  на  вітру,
А  сльози-зливи  щедро  поливали.
Печаль  дощу  із  нього  не  зітру,
Лишили  шрами  у  душі  ті  шквали…

О,  ці  дощі!  Коли  ж  полинуть  геть?
І  зникне  туга  –  затяжна,  тривала?
Ті  сльози  –  напоїли  душу  вщерть,
Мов  шершні,  що  встромили  гострі  жала…

Скоріш  би  сонце  витіснило  сум,
Щоб  серце  знову  піснею  співало,
Щоб  квітом  вкрило  стежку  вічних  дум,
Осмислено  вже  під  дощем  чимало…

Щоб  душу  світлу  радістю  зігрів
У  ароматі  квіту  на  шипшині
Ліричним  дзвоном  чудо-трударів
Оркестр  із  мрій  хвилюючий,  бджолиний.

Щоб  грав…бджолиним  серцем  тріпотів,
І  розігнав  він  мошкари  навалу,
Щоб  ароматом  світлих  почуттів
Під  усміх  сонця  –  серце  заспівало…[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877938
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Щасливі

Слова  любові  особливо  пахли
Весною,  мов  акацієвий  цвіт.
Складались  зустрічей  жадані  пазли,
І  зачарованим  здавався  світ.

Слова  улітку,  наче  пломеніли,
Як  полуниця  лісова  на  смак.
У  двох  серцях  одна  струна  бриніла.
Мелодія  звучала,  звісно,  в  такт.

А  восени  слова  любові  зріли,
Мов  яблука  солодкі  й  запашні.
Хоч  від  плодів  схилялось  нижче  гілля,
То  ж  теплими  були  осінні  сни.

Слова  узимку  ніжно-філігранні.
Тепер  вітри  й  морози  не  страшні.
Щасливі,  хто  зберіг  своє  кохання,
І  знов  їм  дочекатися  б  весни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877877
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Олекса Терен

ПІДГОТОВКА ДО СТАРОСТІ

Я  тако  ти  скажу,  Йване,
Кажут,  вот  життє  погане,
Бо  з  чєсо́м  старіют  люди,
Чось  від  того  стогнут  всюди.
Я  ти  ска́жу,  то  не  так  -
Би  відчути  життє  смак
Акраз  старітисє  й  тра,
Бо  на  всьо  своя  пора.

Вот  для  чого  люд  сє  вчит,
Вночи  робит,  мало  спит?
Вот  до  чого  люд  всьой  йде,
Дорога  куда  веде?

Ще  малого  ведут  в  садік
(або  вдома  сидит  Вадік)
Вже  готуют  го  до  школи,
Букви  перші  вчут  поволи,
Танцювати  і  співати,
Абетку  й  рахунки  знати.
Далі  йде  мале  до  школи
Де  вже  довго,  не  поволи,
Там  гризе  граніт  науки,
Вчит  ружні  предмети,  штуки.
Як  то  скінчит,  йде    вже  далі
В  вишах  здоптує  сандалі,
В  училищах,  техніку́мах
Прибавлєє  у  розу́мах.

А  вивчитьсє,  неборака,
(диплом  у  руках  ознака)
Вже  бідне  йде  на  роботу,
Має  день  і  ніч  гризоту.
Оженитьсє  чи  віддастьсє
І  ту  чергове́  напастє  -
Траба  хати,  підут  діти,
А  їх  траба  взути,  вдіти.
Заклов  хату,  стайню,  сад,
Троха  вбровсє  в  "шоколад"-
Так  помало  роки  й  йдут
І  до  старости  ведут...

Підготовка  всьо  життє,
Би  матрас  не  терміттє
Ти  під  боком  мов,  Їване,
Там,  куда  ти  йшов,  тумане.
Як  так  довго  готувовсє
І  вот,  накінец,    добровсє,
То  радуйсє,  не  стогни,
Бо  прийшли  акраз  вони
Оті  благодатні  ро́ки,
Де  вже  менше  є  мороки.

Встань,  Їване,  помолисє,
Як  є  стара,  притулисє,
Дякуй  Богу,  що  добровсє,
Куда  всьо  життє  спиновсє.

30.05.2020  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877887
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 30.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Я біжу до тебе

Я  біжу...  Там  де  хмари  із  небом,
Доторкаються  цвіту  ромашки.
Розмовляю  із  вітром  про  тебе,
Чую  голос  щасливої  пташки.

Я  біжу  по  шовковому  полі,
Розлітається  пухом  кульбаба.
Тут  з  тобою  зустріли  ми  долю,
Було  справжнє  кохання  -  не  зваба.

Я  біжу  босоніж  по  травичці,
Срібні  роси  збираю  в  намисто.
Вітер  вербам  сплітає  косички,
Світить  сонечко  вслід  променисто.

Я  біжу  мій  коханий  до  тебе,
Ти  на  мене  чекаєш  -  я  знаю.
Пригорне́ш  мене  любий  до  себе
І  промовиш  так  ніжно:"  Кохаю".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877724
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020


СТЕВІЯ

Ранкова мить…

Як  неймовірно  пахне  ранок!
А  як  захопливо  звучить!
Стрічає  піснею  світанок,
Цю  неповторну,  дивну  мить.
Так  величаво  Сонце  сходить
І  тішить  щедро  небокрай.
Природа  музику  виводить,
А  небо  просить:  "  Ще  заграй!  "
Десь  вдалині  горлають  півні,
Знов  прокидається  село.
Такі  хвилини  неймовірні
Для  серця,  наче  джерело
І  п'є  Душа,  і  розкошує,
І  так  заманливо  бринить.
І  Світ  Веселкою  фарбує
Цю  неповторну,  дивну  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877664
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Юлія Л

Розкажу тобі казку про щастя

Розкажу  тобі  казку  про  щастя,
Про  прекрасну  країну  життя
І  про  мрії  майбутні  квітчасті
Ти  -  моє  найдорожче  дитя.

Розкажу  тобі  казку  про  сонце,
Про  багато  незвіданих  див,
Про  добро  у  маленькій  долонці,
Щоб  ти  світ  цей  прекрасний  любив.

Про  великі  морські  пароплави,
І  про  чисту  ранкову  росу,
І  про  квіти  барвисті  й  яскраві,
Про  добро  і  про  зло,  про  красу.

Я  зігрію  тебе  від  печалі,
Я  тобі  розфарбую  зірки,
І  співатиму  тихо  ночами
Колискові  пісні  і  казки.

Хай  в  житті  буде  світла  дорога,
Срібний  хрестик  –  тобі  оберіг,  
Я  щоранку  молитимусь  Богу,
Щоб  тебе  від  недолі  беріг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877673
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Любов Таборовець

Навчилася жити

Через  роки    згинає  часу  плин
поставу  горду,  руки  й  спину…
Та  моє  серце  просить  в  долі  змін,
а  в  них:  «люблю»,  і  «не  покину»…

Не  вірю  обіцянкам  і  словам,
де  лицемірства  чую  кроки…
Ще  віддаюся  романтичним  снам,
де  мрії  й  почуття  глибокі.

Навчилася  терпіти  і  мовчать,
і  берегти  в  душі  довіру.
Я  вмію  вибачатись  і    прощать,  
і  у  добро  я  свято  вірю.

Навчилася  любити  й  цінувать…
Натхненно  Муза  вчить  творити…
Навчилася…ціною  болю  й  втрат...
красиво  й  мудро  в  світі  жити.

28.05.2020
Л.Таборовець

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877685
дата надходження 28.05.2020
дата закладки 28.05.2020


Олеся Лісова

Не обіцяй

Прошу  тебе,  не  приручай
Як  я,  безтямно  не  полюбиш,
Вустами  ніжно  серце  губиш,
Слова  палкі  -  не  обпікай.

Облуду  щастя  не  давай,
Не  снуй  ряднину  павутини,
Якщо  ти  зрадиш  –  я  загину,
Не  затопчи  дорогу  в  рай.

Тендітну  вишню  не  ламай,  
Коли  примарні  всі  надії.
Нещирість,  хтивість  очі  сіють
Молю  тебе,  душі  не  край.

Коли  кохання  не  цвіте
У  серці  дивним  пишним  цвітом,
Не  обіцяй,  що  буде  літо,
Як  сніг  густий  в  душі  мете.


Дякую  Н.  Данилюк  
за  ідею  вірша.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877323
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Наталі Косенко - Пурик

Чую тихо дихає земля

Як  впліта  весна  квітки  в  траву,
Я  по  ній  вже  подумки  іду,
А  грайливий  промінь  мені  в  слід
Проводжає  в  неповторний  світ

На  стежині  бачу  я  листки,
Обіймає  вітер  пелюстки,
Пригортає  ніжно,  як  дитя.
Яка    в  нього  добрая  душа?

Зупинюся  на  хвилинку  я,
Чую  тихо  дихає  земля,
В  ній  також  відчутная  душа  -
Б"ється  серце  подихом  життя

Важко  їй  нести  такий  тягар,
Має  силу,  справжній  божий  дар
Та  вона  дає  ще  і  врожай,
Тож  ти  бережи  і  захищай!






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877321
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020


Svitlana_Belyakova

Бeз лишнeй суeты давайтe относится к Жизни…

Без  лишней  суеты  давайте  относится  к  Жизни.
По  Алфавиту  её  ступени  преодолевая
для  достижения  душевного  Рая.
Айсберг  чувств  в  чистоте  кристальной  сохраняя.
Богу  Богово  отдавая.
Всё  своё  накопленное  нося  с  собой,
не  проливая  на  Земной  Ковёр.
Года  нанизывая,  как  бусины,
в  ожерелье  Жизни  длинной.
Долги  отдавая  в  прямом  и  переносном  смысле.
Если  падать,  то  находить  силы  вставать,
колени  не  жалея  сбивать.
Если  глаза  наши  видят  ясно,
то  и  всё  тело  будет  полно  света.
Ёмко  мыслите  о    Жизни.
Жизнь  берегите,  как  драгоценный  ларец,
делитесь  частью  самого  себя,
чтоб  душа  слезы  не  пролила.
Жатва  предстоит  большая,
а  истинных  работников  мало.
Запас  душевных  сил  отдавайте  без  жалости  в  Мир.
Играйте  в  жизни  только  свою  Роль,  ищущий  да  найдёт.
Йосиф,  также  муж  Марии,  которая  и  родила  Иисуса,
названного  впоследствии  Христом,
вошёл  в  Историю  Веков.
Камни  разбрасывать  есть  Время  и  их  собирать  тоже.
Кто  стучит,  тому  и  открывают,
и  кто  не  судит,  и  сам  судим  не  будет.
Лабиринт  жизни  старайтесь  преодолеть,
увидеть  в  конце  его  Свет.
Мать-Богородицу,  Мать-Мира,  Мать-Землю,
Мать-Родину  и  родную  Мать  –  сердечно  почитать.
Небеса  просить,  позвольте  преклонить    колени,
уберегите  от  жизненной  мели.
Окружите  любовью  сердечной  тех,
кто  вам  дорог  и  близок  бесконечно.
Помните  ушедших  из  жизни  на  вечно.
Поступайте  по  жизни  так,
как  хотите,  чтоб  поступали  с  вами.
Рискуйте  по-жизни  с  умом.
Сохраняйте  спокойствие  Духа.
Тепло  Души  дарите  Миру.
Уважайте  труды  поколений,
помните,  у  нас  все  волосы  на  голове  сочтены.
Флаг  поднимайте  Перемен.
Храм  Сердца  держите  чистым.
Цените  людские  отношения.
Часам  Истории  отдавайте  предпочтение.
Что  в  душе  накопим,
только  с  тем  богатством  и  уйдём.
Шагает  Праздник  Жизни  по  Планете,
радуемся,  что  мы  Его  Дети!
Щемящее  чувство  любви  берегите.
Эгоизм      изживайте,  а  экологию  сохраняйте.
Юности  не  завидуйте,  она  быстротечна,
а  жизнь  наша  длинна  и  вечна.
Я,  как  и  Вы,  использую  творческую  силу,
желая  Добра  всему  Миру!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876485
дата надходження 19.05.2020
дата закладки 19.05.2020


Олеся Лісова

Човен кохання

Вирушаючи  вдаль,  ти  поправив  попутні  вітрила
Мурувала  розлука  стіну,  але  вас  не  скорила.
Безбережжя  ріки  стало  вірним  супутником  човна,
У  запінених  хвилях  зникала  самотність  бездомна.

Виглядала  кохана,  чекала  в  безмежній  тривозі,
Як  голубка  летіла,  стрічала  тебе  на  дорозі.
Хоч  минали  роки:  осінь  зими  на  літо  міняла
Але  пісня  любові  в  душі  солов’їно  співала.

Розтривожені  думи  об  щастя  розбились  сльозами,
Бо  ця  зустріч  зв’язала  дві  долі  в  одну  рушниками.
Одягнула    весна    їхній  сад  у  білесенькі  шати
Щоб  за  руки  життям  по  стежині  надій  мандрувати.




Фото  з  інтернету.  Дякую  авторам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875957
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


іванесса

ПРИСМАК ЖИТТЯ.

Я  тобі  не  скажу,  що  кохаю...
Я  боюся  таких  почуттів.
З  нетерпінням  на  зустріч  чекаю,
З  нетерпінням  чекаю  дзвінків...

А  сказати  "люблю"  я  не  можу,
Бо  здається,  закінчиться  все...
Олівцем  я  це  слово  виводжу
І  у  серці  це  слово  живе.

У  душі  і  у  кожній  клітині
Ожили  світлі  ці  почуття...
Як  же  мало  потрібно  людині,
Щоб  відчула  присмак  життя.

15.  05.  20.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875939
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020


Надія Башинська

О СКІЛЬКИ Є ОТИХ КВІТУЧИХ ВЕСЕН…

О  скільки  є  отих  квітучих  весен,
де  тішив  душу  ніжний  ранній  цвіт.
Та  нищив  вітер  ту  красу  казкову,
і  не  зважав,  що  стогне  й  плаче  світ.

О  скільки  літ  летіли  до  нас  весни
на  сильнім  журавлиному  крилі.
В  них  ми  жили  і  долю  свою  несли,
хоч  часто  дні  гіркими  ті  були.

О  скільки  їх  отих  років  нестерпних...
Із  ношею  тяжкою  на  плечах
йде  Україна,  у  цвіту,  і  нині,
із  ранами  глибокими  крізь  страх.

Дай,  Боже,  сонцю  ясному  пробитись
крізь  сірі  важкі  хмари  до  сердець.
Дай,  Боже,  труднощі  усі  здолати,
колючий  долі  скинути  вінець.

Дай,  Боже,  квітнуть  нашій  Україні!
Щоб  цвіт  її  завжди  давав  плоди.
Дай,  Боже  радості  й  щастя  родині,
щоб  світло  й  весело  було  завжди.

Дай  одягнути  гарні  вишиванки
на  свято  всім  дорослим  і  малим.
Схиляємось  в  своїй  молитві  щирій
в  пошані  перед  образом  Твоїм.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874950
дата надходження 07.05.2020
дата закладки 07.05.2020


Чайківчанка

ДЯКУЮ БОГУ ЗА ТВЕРДЬ ЗЕМЛІ

ДЯКУЮ  БОГУ  ЗА  ТВЕРДЬ  ЗЕМЛІ
Доля  ,  поцілувало  в  чоло
І  увінчала,  вінцем  голівку  мою.
Душі,дала  білий  аркуш  і  перо
Щоб  сіяла,зерно  любові  у  ріллю.
Я  у  Всесвітті  ,є  промінь  сонця...
У  небі,ясна  зірка  у  ночі.
І  квітка  мальва  біля  віконця
Що  розквітає  у  чарівній  красі.
Я  ,  жайвір,-божа  пташка  в  саду
Яка  щебече  ,  солов'їні  пісні
Бог  ,дав  талан,  змалювати  красу
Написати,книгу  життя  на  землі.
А  талант,за  ліри  не  купити
Не  позичеш,у  брата  чи  сестри.
Якщо  є  ,буде  зіркою  світити...
І  у  її  храм  душі,прийдуть  світи.
Вдихаю,солодкий  нектар  п'ю  росу
Радію,кожним  днем  що  живу  і  мрію.
І  шаную,прекрасну  мить  золоту
Дякую,Богу  за  твердь  землі...Надію.
Небесний  Отець  є  мій  -дороговказ
Є  вчитель,лікар  цілитель  і  друг.
Як  впаду,від  втоми  піднімає  враз
Поетичним  словом  лікує  від  недуг.
Крізь  поле  життя  тягну  важкий  плуг
Орю,і  сію  зерно...  пожинаю,  урожай
З  Святим  Отцем  розмовляє  мій  дух
Знімає,втому  мій  смуток  і  печаль.
Брат  -вітерець  заніс  у  чужі  краї
Щоб  до  рідної  землі  несла  щастя.
Посадила,  пагінець  навесні
Тополя,  зросла  у  божій  ласці.
За  селом,  край  доріг  у  зелен  гаю
Цвіте,  тополя  цвітом  навесні
Щоб  пташки  летіли  до  свого  раю
Славити,  Бога...  Життя,  на  землі.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874846
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жити - то життю радіти

Життя  мене  неначе  тестувало,
Я  прийняла  належно  цей  урок.
Нераз  воно  мене  в  лещата  брало,
Та  я  щораз  вперед  робила  крок.

Я  не  озлобилась  на  світ  широкий,
Ніколи  не  бажала  комусь  зла.
Закарбувалися  назавжди  ро́ки,
Коли  на  собі  біль  перенесла.

Нераз  стояла  "  біла  смерь"  над  мною,
Та  я  її  у  руки  не  далась.
Тримав  мене  Господь  міцно  рукою
І  я  на  цьому  світі  зостала́сь.

Він  дарував  життя  у  друге,  третє...
І  я  від  нього  дар  цей  прийняла.
Хоча  могла  давним  -  давно  вже  вмерти,
Господь  в  моїй  душі  і  я  жива.

Для  мене  жити  -  то  життю  радіти,
Для  мене  жити  -  то  не  лиш  слова.
Я  розмовляю  з  полем,  там  де  квіти
І  там  де  жайворон  пісень  співа.

А  ще,  люблю  у  лісі  заблукати,
Піти  до  дуба  з  ним  погомоніть.
Суниць  в  свої  долоні  назбирати
Й  запам'ятати  цю  прекрасну  мить...

А  ще  люблю  вітатися  з  весною,
Торкає  літо  ніжним  промінцем.
Кружляю  з  білосніжною  зимою,
А  люба  осінь,  не  приносить  щем.

Всім  цим  сестрицям  -  дуже,  дуже  рада
Й  стрічаюся  із  ними  залюбки.
Бо  ж  з  ними  бути,  то  така  розрада,
Нехай  вони  живуть  усі  роки.

І  світ  нехай  живе  -  бо  він  прекрасний
Його  нам  з  вами  треба  берегти.
Щоби  світило  в  небі  сонце  ясне,
По  небу,  щоб  хмарки  могли  пливти.

Нехай  течуть  у  безкінечність  ріки,
Життя  -  то  найцінніший  скарб,  повір.
Нехай  живе  наш  світ  такий  великий,
У  оксамиті  й  перламуті  зір.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874806
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 06.05.2020


Світла(Світлана Імашева)

ЦЕЙ ДОЩ - ДЛЯ КОЖНОГО…



А  дощ  ішов…  Вночі,  приховано,

Таємно  плакав  ув  імлі,

Такий  жаданий…  Заціловував

Обличчя  спраглої  землі.

Чи  це  боги  самі  розчулились  –

І  відчинились  небеса?

І  сад,  і  поле,  й  рідну  вулицю

Небесна  скроплює  сльоза!

Мале  зелО  життям  впивається,

Цей  дощ  всі  помисли  єдна.

Весільним  цвітом  запинається

Небесна  повінь  –  і  земна…

РяснИми  опадає  мевами

Ясна  живлюща  благодать,

Танцює  гінко  між  деревами…

Так  довго  довелося  ждать!

Хай  рине  дощ,  гряде  з-за  обрію  -

Удень,  вночі  –  у  добрий  час,

Серця  снагою  кропить  доброю…

Цей  дощ  –  для  кожного  із  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873503
дата надходження 26.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Наталя Кривун

Мальви

Цвітуть  сади!  Дзвенить  у  небі  жайвір!
Зозуля  п'є  десь  роси  весняні',
А  мама  сіє  біля  хати  мальви,
Які  дитинством  світяться  мені.  
Збирає  вузлик,  вибира  насіння,
В  зернину  кожну  душу  покладе,  
Й  вросте  у  землю  надміцне  коріння,
Й  достаток  весь  рядочками  зійде.  
Зеленим  листом  звеселяють  очі.  
Високі,  дістають  вже  до  чола.  
Щасливі  мальви,  наче  сни  дівочі,
Під  тим  вікном,  де  юність  відбула.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873409
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 26.04.2020


Sukhovilova

Мені так радісно…

Мені  так  радісно  на  серці,  так  спокійно,
Так  по  весняному  вже  дихає  душа,
Звучать  думки,  немов  оркестр,  мелодійно,
Лягають  нотами  між  свіжих  рим  вірша.
Мені  так  хочеться  лягти  в  траву  зелену,
І  просто  слухати  і  слухати  цей  світ,
Тягнутись  поглядом  в  блакить  крізь  листя  клену,
Крізь  пролітаючий  вишневий  білий  цвіт.
І  просто  думати:  яке  ж  життя  прекрасне,
І  скільки  в  світі  цьому  добрих  є  людей,
І  теплих  рук,  які  з'являлись  дуже  вчасно,
І  завжди  люблячих  і  лагідних  очей.
Від  цього  в  серці  так  чудово,  так  спокійно,
Аж  розливається  акордами  душа,
Звучать  думки,  немов  оркестр,  мелодійно,
Лягають  нотами  між  свіжих  рим  вірша.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873378
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2020


Чайківчанка

ДОБРОЇ НОЧІ! ДОБРОГО РАНКУ!

ЖИТТЯ  ПРЕКРАСНЕ  ЦІНУЙТЕ  КОЖНУ  МИТЬ
О  ,Доброї  ночі  ,вам  мої  милі  друзі!
Щоб  сказати,  вам  завтра  Доброго  ранку!
Простягаю,  свою  руку  тим  хто  в  тузі...
Слухайте,  пісню  соловейка  співанку.

Життя,  є  прекрасне...  цінуйте,  кожну  мить!
Насолоджуйтеся  пахощами  весни.
Нехай  путь,  у  життя  Бог  благословить
I  відкривайте  ,у  парі  нові  світи.

Хай  зійде  сонце  миром  під  небесами!
Яскраво  засяє  світлом  у  вікні.
Цвітуть  троянди  квітучими  стежками
І  весна,  дарує  радість  кожній  душі.

Від  спраги,  пийте  водицю  з  джерела
Наповнюйте  у  груди  ліловий  бузок.
Даруйте,  один  одному  красиві  слова
У  мріях,  злітайте  від  щастя  до  зірок.

Цвіте  ,весна  для  тебе,  для  мене!...
Щоб  сіяти  ,зерно  любові  й  добра,
Як  відшумить  ,зелений  лист  на  клені
І  земний  рай  снігом  замете  зимa.

Хай  одинокий  лебідь  шукає  лебідку
На  ясені,  будує  гніздечко  свій  дім.
Цілує,  її  так  ніжно,  як  метелик  квітку...
Дзвенить,  ніжно  пісня  у  сіянні  золотім.

М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873200
дата надходження 24.04.2020
дата закладки 25.04.2020


Чайківчанка

Я ХОЧУ У СВІЙ РАЙ

Я  ХОЧУ  У  СВІЙ  РАЙ
Я  ,хочу  повернутись  додому!
У  Отчий  дім  де  калина  цвіте.
Вклонитись,дубу  старому
Що  на  панській  горі  росте.
Я  ,хочу  у  свій  рай  у  свою  весну!
Де  буйно  квітне  черемшина.
Де  вишня  красуня  у  вінку
За  святковим  столом  уся  родина.
Я  хочу  у  дитинство  -юні  літа
Де  тато,сидить  клепче  косу.
А  мама  у  мальвах  ще  молода
Леліє,  квіти  на  ногу  босу.
Я  хочу  ,гнати  гуси  на  ставок
Де  верба  розпустила  коси.
У  діброві,назбирати  ягідок
Вдихати,  у  трави  чисті  роси.
Я  хочу  іти  у  весняний  ліс
На  долині  фіалки  збирати  .
Торкнутись  ,до  березових  кіс
Соловейком  над  Дністром  співати.
Я  хочу  іти  за  зелений  гай
Де  волошки  маки  червоні.
Шумить  зелене  море  як  Дунай
Овес  ,жито  ,пшениця  у  полі.
Я  хочу  у  смарагдове  літо
З  польової  криниці  водиці.
Затріпотіти  листям  на  вітті
Розправити  крила  як  птиця.
Я  ,хочу  піти  у  святий  храм!
До  Івана  Предтечі  і  Миколая.
У  Бога  ,просити  ліки  від  ран.
Щоб  Україні  ,він  дав  ключ  від  раю.
Я  хочу,  пройтись  по  своїй  землі!
Де  дозріває  пшениця  у  полях.
Тут  на  ясені,курличуть  журавлі
І  несуть,душі  щастя  у  піснях.
Я  ,хочу  щоб  зупинили  війну!
У  моїм  краю,був  мир  і  добро.
Зустрічати  ,сонячну  весну
Щоб  процвітало  ,місто  і  село.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873318
дата надходження 25.04.2020
дата закладки 25.04.2020


majra

Сонце!

Сонце!  Великдень!  свято!
Квітень  віночок  сплів.
Хочу  усім  побажати
Гарних  весняних  днів.

Божої  благодаті,
Довгих  щасливих  літ!
Буде  душа  багата  -
Стане  багатшим  світ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872930
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020


Ольга Калина

Христос Воскрес!

Христос  Воскрес!  –  пронеслось  світом,
Цю  звістку  стали  сповіщать.
Нам  Янголи    додали  світла,
Й  принесли  Божу  Благодать.  

Христос  Воскрес!  Радіймо,  люди,  
Бо  це  є  чудо  із  чудес.
Хай  мир  і  щастя  будуть  всюди.
Христос  Воскрес!  Воістину  Воскрес!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872730
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020


Наталя Данилюк

Великодня молитва

Писанко  барвиста,  візерунчаста,
Благодаті  всім  нам  прихили!
Вже  сади  пробуджені  розбруньчились,
У  цвітінні  ви́шень  попливли.

День  такий  -  аж  боязко  зурочити,
Сколихнути  дихання  трави!..
І  полощуть  бані  позолочені
У  небесній  купелі  церкви.

Сповіщають  дзвонами  щасливими
Світлу,  благодатну  новину.
Господи,  прошу,  благослови  мене
У  смиренні  провести  весну...

Дай  мені  набутися  у  спокої
Із  близькими,  щирими  людьми,
Дай  терпіння  й  мудрості  високої
Не  ворожість  сіяти,  а  мир.

З  тріском  не  зламатись,  не  заче́рствіти,
Не  збідніти  серцем  на  любов,
В  самоті  не  розгубити  безвісти
Оберіг  родинних  молитов!..

Не  дозволь,  щоб  кинула  під  колесо
Безппосвітних  буднів  суєта...
Дай,  щоб  у  душі  розвеликоднилось,
Як  у  храмі  нашого  Христа.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872720
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020


Надія Башинська

СІЄ МАМА ЧОРНОБРИВЦІ…

Сіє  мама  чорнобривці...    сіє  біля  хати.
Ранки  роси  тут  сріблисті  будуть  розсипати.

Сіє  мама  чорнобривці  під  своїм  віконцем.
Золотими  промінцями  їх  зігріє  сонце.

А  земля  рідна  напоїть  ще  й  краси  їм  вділить.
Сіє  мама  чорнобривці,  бо  у  щастя  вірить.

Сіє  мама  чорнобривці,  долі  просить  в  Бога.
Щоб  була  весела  й  світла  в  кожного  дорога.

Квітніть,  квітніть  чорнобривці...  промінцями  грайте.
Ясним  цвітом  нашу  землю  рідну  звеселяйте!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872721
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020


Чайківчанка

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

ХРИСТОС  ВОСКРЕС  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!!!
СРІБНІ  ДЗВОНИ  ЗАДЗВОНИЛИ
БЛАГОВІСТ  НЕСУТЬ  З  НЕБЕС
БІЛИ  ГОЛУБИ  СПОВІСТИЛИ
ХРИСТОС  ВОСКРЕС  !  ВОІСТИНУ  ВОСКРЕС!!!

ЗАПРОШУЮТЬ  НАС  НА  СВЯТО
НА  БОЖЕ  ВОСКРЕСІННЯ.
У  СЛАВІ  ,  БОГА  ВИТАТИ
У  ВІРІ  -НАШЕ  СПАСІННЯ.

РАДІСНА  НАДІЯ  ВОСКРЕСАЄ
У  КОЖНОМУ  СЕРЦІ  І  ДУШІ.
ГОСПОДЬ  УСІХ  БЛАГОСЛОВЛЯЄ
ОСВЯЧУЄ  ПАСХУ  НА  ЗЕМЛІ.

ІСУС  НАС  ВЕДЕ  У  БОЖИЙ  ДІМ
ДО  СВІТЛА  ЛЮБОВІ  ДОБРА
ЩОБ  РАДІСТЬ  ВІДНАЙТИ  У  НІМ
У  МИРІ  ЖИТИ  МНОГІЇ  ЛІТА.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872697
дата надходження 20.04.2020
дата закладки 20.04.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Волошка

Волошками  розквітло  небо  влітку,
А  синь  небес  окутала  поля,
Згубилась  в  пшеницях  волошка-квітка
І  жайвір  піснею  її  розвеселя,

Який  у  просторі  безмежному  тріпоче
Та  сипле  вниз  пісенне  попурі.
І  слухає  його  мала  волошка,
Бо  це  ж  для  неї  спів  о  цій  порі.

Блакитноока  квітонька-волошка  -
Небес  краплиночка  маленька  між  хлібів,
А  синій-синій  той  небесний  простір  -
То  віддзеркалення  волошок-васильків.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872361
дата надходження 17.04.2020
дата закладки 17.04.2020


А.Дальний

БИБЛИОТЕКА, КНИГИ

Взял  книгу  -  почувствовал  вечность,
Дыхание  прошлых  времён.
Гласят  мудрость  и  бесконечность,  -
Как  песня,  как  красочный  сон.

Творцы  славной  странной  эпохи,  -
Вы  в  сердце,  в  природе  навек!
Творцы!  Я  вам  кланяюсь  в  ноги.
Премудростью  жив  человек.  

В  косу  заплетаются  драмы;
Но  властвуют  в  мире  любовь,
Как  сила  магических  слов,  
Нас  учит,  живёт  между  нами.  

Наследники  смотрят  в  смартфоны...
E-mail  -  виртуальная  связь.
Компьютеры  и  телефоны
Как  чипы  вживляются  в  нас.  

А  классики  -  солнца  иголки...
Искусство  в  огне  не  сгорит.
Невзгоды  -  бродячие  волки.
А  ГЕНИЙ  всегда  будет  жить!  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872013
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Чайківчанка

ЗУПИНИСЯ МИТЬ!

Світає...  Ніч  ,чорна  птаха  у  даль  відлітає...
І  тихим  раєм  розквітає  божий  день.
Ти  ,шануй  кожну  мить...  хто  тебе  кохає
Щоб  для  нього,  співати  веселих  пісень.
Життя,  неповторне...    Прекрасне,  як  сонце...
І  пером  лебединим  малює  красу.
З  небес,  сяє  проміння  у  віконце
Щоб  зустрічати  у  садочку  весну.
Чорна  нічка,  розпустила  зоряні  коси
Розсипає,  перли  роси  у  трави.
Матінка  земля  сонечка  тепла  просить
Цілющого  дощу  і  райдужні  заграви.
Розквітає,  смарагдами  берег  ріки
Зашумів,  рясним  листом  весняний  ліс.
Відлунює,  спів  пташок  дзвінкі  голоси
Красень  дуб  вклоняється  до  білих  беріз.
У  суцвітті  білосніжнім  цвітуть  сади
У  сад  ,Едем  прийшла  пора  золота.
У  келих  тюльпан  весна  наливає  меди
О  ,не  спіши,  зупинися  ,мить  чарівна!
Закувала  зозуля  у  зеленому  гаю  
У  любові,  кує  многа  літ  землі.
У  блаженстві  ,п'ю  нектар  душа  оживає
Радію  ,кожній  днині  і  обіймаю  квіт.
Я  ,спиваю  ,медово-п'янкий  цвіт  вишні
І  доторкаюсь  ,до  ніжних  струн  весни.
О  ,який  розкішний  світ  створив  Всевишній!
Щоб  під  пречистим  небом  цвіли  я  і  ти.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

ЗУПИНИСЯ  МИТЬ!
Світає...  Ніч  чорна  птаха  в  даль  відлітає...
І  тихим  раєм  розквітає  божий  день.
Ти  шануй  кожну  мить  і  хто  тебе  кохає-
І  для  нього,  співай  надвеселих  пісень.
Життя,  неповторне...  Прекрасне,  як  сонце...
І  пером  лебединим  малює  красу.
З  небес  сяє  проміння  у  відкрите  віконце
Зустрічаймо,  у  садочку  красуню  весну.
Чорна  нічка,  розпустила  зоряні  коси
Розсипає,  мов  перли  роси  у  трави.
Матінка-  земля  у  сонечка  тепла  просить
Цілющого  дощу  й  веселкові  заграви.
Розквітає,  смарагдами  берег  ріки
Зашумів  рясним  листом  весняний  ліс.
Відлунюють,  співи  пташок  і  їх  дзвінкі  голоси
Красень  дуб  торкається  до  березових  кіс.
Білосніжним  суцвіттям  розквітають  сади
У  сад-  Едем  прийшла  пора  золота.
У  келихи  тюльпанів  весна  наливає  меди
О  ,не  спіши,  зупинися  ,мить  чарівна!
Закувала  зозуля  у  зеленому  гаю
У  любові,  кує  многа  літ  землі.
Впиваюсь  нектаром  душа  оживає
Радію  ,кожній  днині  і  обіймаю  квіт.
Спиваю  ,медово-п'янкий  цвіт  вишні
І  торкаюся  ,до  ніжних  струн  весни.
О  ,який  розкішний  світ  створив  Всевишній!
Щоб  під  Божим  небом  цвіли  я  і  ти.
М  ЧАЙКІВЧАНКА




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871972
дата надходження 14.04.2020
дата закладки 14.04.2020


Sukhovilova

В пшениці моїх стиглих сподівань

Так  ось  ти  де,  згубилась  у  травиці,
В  сухій  траві  з  блідих  розчарувань...
Тепер  ти  будеш  жити  у  пшениці,
В  пшениці  моїх  стиглих  сподівань.
Маленька,  ніжна  квіточка  надії,
Ти  вижити  змогла  під  градом  сліз,
Ти  витягла  на  сонце  мокрі  мрії  
З-під  снігу,  з-під  дощів  й  шалених  гріз.
Ти  вивела  мене  з  сирої  хати
На  теплий,  вкритий  росами,  поріг,
Колись  тебе  лишила  помирати,
Та  Бог  тебе  побачив  -  і  зберіг.
Пробач  мене  за  те,  що  залишила,
Усі  ми  помиляємось  колись...
В  тобі,  в  такій  маленькій  моя  сила,
З  якою  ми  давно  уже  зрослись.
В  тобі,  в  такій  маленькій  сонце  ясне,
З  тобою  я  міцнію,  наче  сталь,
В  тобі  лиш  тільки  добре  і  прекрасне,
В  тобі  -  мої  дороги  в  синю  даль.
І  хай  лунає  грім  над  головою,
Проллються  знов  дощі  розчарувань,
Мені  вже  все  одно,  бо  ти  зі  мною,
В  пшениці  моїх  стиглих  сподівань.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871541
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020


Любов Таборовець

Мамин хліб

Той  найсмачніший  хліб,  що  випікала  ненька…
Напевно  кожен  в  пам’яті  ту  мить  зберіг,
коли  до  сходу  сонця,  здосвіта,  раненько...
Вона  з  молитвами  місила  оберіг.

Всміхалась  глиняна  у    розписах  макітра  …
Святковий  фартух  й  хустка  мамині  в  квітках…
Ні  протягів  на  кухні,  шелесту,  ні  вітру...
Лиш  життєдайна  сила  неньки  у  руках.
 
До  блиску  обминала...Потім,  немов  сонце,  
Впускала  до  гарячої  утроби  в  піч.
А  світ  з  цікавістю  дивився  у  віконце...
Бо  випікання  хліба,  то  -  сакральна  річ.

Чекав  рушник  новий  і  стіл  святої  страви…
А  хліб  в  печі  все  підіймався,  оживав…
І  не  бажав  він  мати  кращої  приправи,
Як  та,  що  жар  його  бурштином  поливав...

Блаженний  запах  ніжно  лоскотав  у  носі…
Той  неповторний  смак  через  роки  манив…
Я  пам’ятаю,  як  злітались  сонні  й  босі,
туди,  де  парував    струмочками  ще  дим…

Добром  було  від  нього  наше  серце  сите...  
Ні  «італійським»,  ні  «французьким»  він  не  був.
Його  рецепт:  любов    і  рук  тепло,  повірте,
Від  предків  сутності  в  життя  наше  прибув.

Л.Таборовець  
10.04.2020





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871544
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020


Олеся Лісова

Етюд дитинства

О,  як    любили,  ще  дітьми
Ховатись  в  лісі,  біля  хати.
Урізнобіч  тікали  ми,
Бо  після  «десять»  йшли  шукати.

Вгорі  високо,  поміж  крон
Гойдались  в  гамаку  гілковім.
Несла  черемха    у  наш  схрон
Суцвіть  білесеньких  п’янковість.

Ще  я  тихенько,  наче  кіт,
(Із  почуттям  палкої  втіхи)
Поміж  густих  зелених  віт  
З  ліщини  шморгала  горіхи.

Тікало  серце  із  грудей.
Навколо  гепав    його  стукіт,
Та  в  пазусі  вже  був  трофей
І  в  роті  соковитий  хрумкіт.

День  танув  прямо  на  очах.
Батьки  гукали  нас  додому.
Проміння  сонця  в  сповитках
Зелених  ковдр  ховало  втому.

І  ми  злітались  звідусюд:  
Весела  зграйка  гомінлива.
«Дитячий  щирий  сміх»  -  етюд
Малюю  в  пам’яті  щаслива.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871462
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020


Galkka2

Сниться сон мені, коханий…. .

Сниться  сон  мені,  коханий:  
Світла  хата  за  селом,
Де  весна  пройшлась  садами,
Б'ється  вітами  у  скло.
Розмальвані  там  стіни,
Хоч  не  модно  це  тепер,
Та  зимою  все  у  квітах,  
Наче  десь  серед  озер.
Ти  сідий  і  я  старенька,
З  церкви  йдемо  аж  під  дзвін,
Сонце  гріє  нам  серденько,
Паска  вже  прийшла  у  двір.
Вдома  свічечка  палає,
І  родина  за  столом,
Є  батьки,  внучат  багато,
Діти,  правнуки  гуртом.
Шум  і  гам  та  море  сміху,
Стіл  накритий  для  усіх,
Ми  щасливі,  маєм  втіху,
Часом  миті  аж  до  сліз.
Що,  старенький,  завжди  разом?
Поруч  з  нами  вся  сім'я!
І  джмелі  гудять  роками,
За  вікном,  де  ти  і  я....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871074
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Чайківчанка

В КОЛІ РОДИНИ

В  КОЛІ  РОДИНИ
Так  хочеться  побути  в  колі  родини
де  рідні  батьки  ,  діти  ,внуки  за  столом.
І  чути,  веселий  сміх  малої  дитини
Їх,  обняти  до  себе  лебединим  крилом.
Відчути  ,  гармонію  сонячної  весни
щоб  від  небесного  дзвону  розквітав  сад.
Пташкою  ,слухати  як  шумлять  ясени
І  ловити  ,  кожну  мить  щастя  зорепад.
Та  з  червоних  маків  вдягти  вишиванку
Співати,  гаївки  для  великодних  свят.
Вдихати,  у  розмай  у  пречисті  ранки
Щоб  від  співу,  танули  сніги  у  Карпат.
Дивитися,  як  цвіте  мальва  під  вікном
У  казкових  мріях  злітати  до  небес.
Закурликати  лелекою  над  селом
Світу  ,сказати  слова:  "Христос  Воскрес  "
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871049
дата надходження 07.04.2020
дата закладки 07.04.2020


Sukhovilova

Вечір добрий

А  день  бреде  слідами  сонця  вже  за  обрій,
Схопившись  пальцями  за  промінь,  мов  дитя,
Десь  вдалині  крокує  вечір,  вечір  добрий,
За  ним  і  ніч,  за  нею  день...таке  життя.
Яке  звучить,  немов  канон,  звучить  віками,
Каскадом  падає  на  землю  кожен  день,
Весною,  літом,  вітром  осені,  снігами,
І  тисячами  недоспіваних  пісень.
І  кожен  ранок  сходить  сонце  і  заходить,
І  тане  день  вночі,  а  потім  ніч  у  дні,
Щось  десь  болить  іще,  а  щось  уже  проходить,
Зникають  миті,  мов  краплини  на  вікні.
Нехай  це  так,  і  день  за  сонцем  йде  за  обрій,
Схопившись  пальцями  за  промінь,  мов  дитя,
Та  вдалині  крокує  вечір,  вечір  добрий,
Який  додасть  хвилин  безцінних  до  життя.
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870935
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Svitlana_Belyakova

Відчуваю, Земля дихає…

Відчуваю,  Земля  дихає,
радію  квітучому  початку.
Білому,  блакитному,  ліловому,
палітру  не  угамувати  -
Божа  Благодать.
Бал  Життя  пахне  цвітінням,
Рай  Земний  прославляє.
Ніжність  у  всьому  інтимна,  глибока,  ранима,
як  її  утримати,
цю  кришталево-чисту  зверхблагодать.
Не  зів'яне  Божий  Вінець,
Земній  Красі  не  настане  кінець.
Навіть  сонечко,  стрибунець,  метелик  -
прикрашені,  як  посланці  Небес.
У  красі  цій  купаюся  і  радію,
у  всьому  живе  Творець!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870958
дата надходження 06.04.2020
дата закладки 06.04.2020


Чайківчанка

БАТЬКІВСЬКА ХАТА ЯК ПИСАНКА В САДУ

БАТЬКІВСЬКА  ХАТА  ЯК  ПИСАНКА  У  САДУ

Батьківська  хата,  як  писанка  в  саду,
Увінчали  цвітом  яблуні,  груші,  вишні,
Умаєна  у  мальвах,  у  ліловім  бузку,
Кличе  у  дитинство,  у  дні  колишні...

Немов  матуся  завинулась  у  хустину,
Віночок  з  барвінку  на  білосніжнім  тлі,
Зустрічає  здалека  додому  пташину
І  очі-вікна  заплакані  у  сльозі...

Повертаю  у  рідне  село,  до  гніздечка,
У  тихий  рай,  де  у  цвітінні  калина,
Осідлаю  білого  коня  у  вуздечку,
Поїду  у  поля...  Зрадію,  як  дитина...

За  гаєм,  тут,  батьківська  свята  земля
Та  дзюркоче  водиця,  польова  криниця,
І  щастям,  колосяться  буйно  жита,
З  джерела  п'є  солодкий  спогад  синя  птиця...

Я  благословляю  землю,  що  народила!
Дала  мені  вільні  крила  у  світи!
Цілую  священні  місця,  куди  ходила!
Шукаю  повсюди  батьківські  сліди!..

Так  пахнуть  запашними  травами  поля,
Польовим  зіллям  широке  роздолля,
Від  сонечка  і  роси  зародять  хліба,
Моїй  Україні  усміхнеться  доля!
М    ЧАЙКІВЧАНКА



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870606
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 04.04.2020


Галина Брич

ВІЧНИЙ ОБЕРІГ

Крізь  сльозу  бачу  образ  Святої  Родини,
Що,  здається,  віками  висить  на  стіні.
А  навколішках  мама  –  молилась  щоднини…
І  розшитий  узір  на  ллянім  полотні.
А  в  узорі  відбились  недоспані  ночі
Й  мозолясті  долоні  матусиних  рук,
І  щаслива  усмішка,  і  сльози  жіночі,
Світла  мрія  й  пісенний  зажурений  звук…
І  душа…  Там,  де  білими  нитками  шито.
Вишивала  надію  і  віру,  й  любов.
Скільки  дум,  хвилювань…  Скільки  ж  то  пережито…
Скільки  ж  бо  вишиття  чуло  тих  молитов…
Я  подавсь  у  світи,  та  не  рвав  пуповини.
Я  вернувся  додому  з  далеких  доріг.
Тут  намолений  образ  Святої  Родини
І  вишиваний  скарб  –  вічний  мій  оберіг.
©  Галина  Брич

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870589
дата надходження 03.04.2020
дата закладки 03.04.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Ми, неначе з іншої планети

Ми,  неначе  з  іншої  планети,
Схожі  так  слова  і  тіж  думки.
Десь  мандрують  Всесвітом  комети
І  далекі  світяться  зірки.

Віримо  в  добро  і  Божу  волю
І  в  найкращі  в  світі  почуття.
Просим  Україні  щедру  долю,
Щоб  перемінилося  життя.

Хай  цвітуть  сади  у  нашім  краю,
Будуть  води  чистими  Дніпра.
Хай  лелеки  завжди  прилітають,
До  свого  рідненького  гнізда.

Ми  неначе  з  іншої  планети,
Схожі  так  слова  і  ті  ж  думки.
Скажуть  слово,  ще  не  раз  поети,
Будуть  шлях  освічувать  зірки...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869943
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020


Чайківчанка

Я РОДОМ З УКРАЇНИ

Ти,  мене  питаєш  звідки  я?
А  я  ,  родом  є  з  України.
Там  де  лине  пісня  солов'я
Tам  мій  край  -  моя  Батьківщина.
Пишаюсь  ,  що  я  українка
З  козацького  роду  -  дитя.
В  моїх  жилах  тече  кровинка
Пречиста  водиця  Дністра.
Я  ,  по-вкраїнськи  розмовляю
І  шаную  мову  Кобзаря.
Солов'їні  пісні  співаю
Які  навчила  мати  земля.
Я  ,люблю  Київські  каштани
Що  стоять  на  березі  Дніпра
Тримають  небо  мов  титани.
І  кличуть  ,  на  Майдан  журавля.
Я  ,  вернусь  до  рідного  краю
Поклонюся  пресвятій  землі  .
Нема  ніде  кращого  раю
Там  де    цвітуть  сади  навесні.
Люблю,  в  узори  вишиванку  
Що    вишивала  мати  мені.
Немов  сонечко  що  сяє  зранку  
 Зігріває  теплом    на  чужині.
Я  ,полину  птахою  у  поля
У  смерекові  ліси  ,роздолля...
Вдихне  на  повні  груди  душа
Бо  у  травах  -воленька  воля.
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869926
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 30.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Яскравий промінь

Огортає  вітер  скроні  і  торка  лиця
Ось  впіймала  на  долонях  сонця-промінця
Та  хотіла  доторкнутись  мило  так  рукою
Яскравіше  ще  засяяв  звабною  красою

У  природі  все  так  вправно  на  своїх  місцях
Поселю  яскравий  промінь  в  чарівних  рядках
Нехай  гріє  та  чарує  в  тихі  вечори
Та  стежину  прокладає  у  нові  світи

Загадково,  неповторно,  слів  не  підберу
До  безтями  я  ціную  звабливу  весну,
Ніби  дівчина-красуня  чарівна  коса
Від  звабливості  у  світі  розквіта  душа.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869811
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Хочеться жити

А  до  фінішу  березень  вже  добіга,
Пора  квітню  дорогу  давати
І  не  падати  білим  холодним  снігам,
А  струмочкам  весняним  співати.

І  запахнути  ніжно  отак  на  весь  ліс
Квітонькам,  що  медунками  звуться
Та  до  себе  приваблювать  крихітних  бджіл,
Меду  щоб  наносили  у  вулик.

Ніжним-ніжним  серпанком  окутати  ще
У  саду  молодесеньку  вишню
І  пуститися  теплим  весняним  дощем,
Прислухатися,  як  земля  дише.

Бо  вона  дає  силу  посівам  отим,
Котрим  згодом  хлібами  шуміти,
Зелен-травам  і  квітам  чудовим  таким.
Все  це  бачиш  -  і  хочеться  ЖИТИ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869539
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020


Валентина Малая

ТИ - ЛЮБОВ

[i][b]/  ремейк  на  твір  ОЛЕКСИ  УДАЙКА
"Я  -ЛЮБОВ"  
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415432/

[color="#1100ff"]Ти-  Любов,многолика,свята
Та  І  дзвінкоголоса,
Світлий  Промінь,що  гріє
І  Світить  усім  зусібіч,
Досконалого    Слова  есе,
Що  пронизує  Весну
І  осінь,
Ти  є  Та,що  запрошує
Бігти  Коханню  і  долі  
навстріч.

Ти  -  незмінна  по  суті,
Така  як  була-  така  й  будеш,
Із  Тобою  воскресне  земне
І  потягнеться  ввись.
Ти  ,як  є  -  то  і  камінь,
і  скелю,і  гори  розбудиш,
Як..нема-  се  ля  ві...
-  і  страшись,і  борись,і  кріпись.

Ти-  Життя,подарунок,
чарівна  енергія  Бога,
Із  Тобою  -  щаслива  і  доля
й  усе  дороге.
Покривай  покривалом  всесильним
весь  світ  і  дороги-
І  пролий  Світло  Правди
На  многая  літ  золотих.
27.03.2020р.
[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869545
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020


Ярослав Ланьо

ЯКЩО ДРУГ, ТО ЗАХОДЬ


Трохи  ближче  підходь…Я  давно  так  чекав  вже  на  тебе,
Бачиш  навстіж  до  серця  розчахнуте  вітром  вікно?
Зазирни  в  нього  ти,  поки  в  світ  я  відкрию  всі  двері,
І  за  дружбу  й  любов,  відкупорю  червоне  вино.

Бачиш  стертий  до  крові,  затоптаний  мій  поріг  долі?
Витри  ноги,  заходь  та  зі  мною  за  стіл  ти  присядь,
Я  хотів  би  для  всіх  бути  братом  чи  другом…Та  в  морі,
Зник  безслідно  фрегат  моїх  щирих,  наївних  бажань.

Я  хотів  би  тобі  розказати  всю  правду  про  себе,
Схоронивши  гріхи,  про  які  знає  тільки  лиш  Бог…
Не  сердися  з  небес,  на  слова  мої,  втрачена  нене,
Я,  як  всі  на  землі,  проживаю  життя  лишень  в  борг.

Я  смиренно,  як  всі,  волочу  хрест  важкий  на  Голгофу
І  торкаюся  поглядом,  вкотре,  зустрічних  людей…
Мені  б  вилити  душу…Хоч  би  раз  в  житті  мати  змогу,
Від  навіяних  чар  відректися  зрадливих  очей.

Мені  б  вилити  душу  та  знати,  що  знову  не  зрадять,
І  по  спині,  від  вістря,  кров  тепла  не  буде  текти,
Чом  так  часто  мене,  хмари  сині  на  небі  в  даль  манять,
Якщо  я,  на  землі  тут  любов,  маю  ще  берегти.

Якщо  маю  ще  друзів  і  маю  для  кого  ще  жити,
З  ким  за  щастя  підняти  свій  келих  з  червоним  вином…
Розділю  зі  стола  хліб  пшеничний  з  тобою  до  крихти,
Лиш  заходь,  якщо  друг,  а  не  стій  під  відкритим  вікном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869571
дата надходження 27.03.2020
дата закладки 27.03.2020


majra

Помінялося мислення

Помінялося  мислення
І  змінилося  бачення.
Раптом  все  в  світі  стислося  
До  великого  значення.

Витрачаєш  і  зважуєш
Кожну  мить,  наче  золото.
Розділяєш  розважливо,
Віддаєш  дуже  дорого.

Невідомо.  що  діється,
Наростає  напруження.
Ждеш,  як  Божої  милості
Сонця  в  зоні  відчуження.

Всі  обличчя  заховані
За  медичними  масками,
Всі  емоції  сковані,
Стали  сірими  масами.

Хтось  жалкує  за  втраченим,
Вчиться    жити  з  провиною...
І  найважче  призначення  -  
Залишатись  ЛЮДИНОЮ.

Головне  -  не  здаватися,
Низько  духом  не  падати!
А  весні  посміхатися,
Щоб  знайти  краплі  радості.

Переглянути  цінності,
Оцінити  можливості.
Є  межа  всякій  міцності,
На  межі  справедливості.

Милуватись  природою,  
День  прожити  непланово...
Скористатись  нагодою,
І  почати  все  заново!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869402
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020


majra

Все, що діється

Все,  що  діється  -  має  значення,
Не  покара  це,  а  урок.
Розумієш  своє  призначення  і
І  виважуєш  кожен  крок.

Неважливе  і  все  неякісне
Пересіє  крізь  сито  час...
А  залишиться  тільки  вартісне,
І  мудрішими  зробить  нас...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869455
дата надходження 26.03.2020
дата закладки 26.03.2020


ГАЛИНА КОРИЗМА

НЕ ЗАГУБИ СВЯТЕ

Тихо,  людино,  завмри...
Поки  ще  дихають  груди,
Поки  ще  в  венах  кров
Серце  твоє  не  студить  –
Дихай!  В  холодну  блакить
Руки  зведи  у  молитві.
Хай  не  здолає  страх,
Перемагай  у  битві.

В  світі  панує  чума,
Світ  огорнув  неспокій.
Отче,  що  на  небесах!
Люди  питають  –  доки?
Тихо,  людино,  завмри...
Маєш  печать  від  Бога.
Він  не  допустить  згори
Знищити  Духа  Живого.

Віруй  у  Бога  Отця,
Руки  зведи  до  неба.
Нехай  молитва  оця
Буде  душі  потреба.
Світло  від  світла  йде,
Станеться  те,  що  буде.
Не  загуби  святе!
Решта,  хай  Бог  розсудить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869335
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Вальс кохання і весни

Ти  часто  так  приходиш  в  сни
І  я  з  тобою  вальс  танцюю.
Наш  вальс,  кохання  і  весни,
Мелодію  ту  й  досі  чую.

Ось  мої  руки  на  плечах,
А  твої  стан  мій  обіймають.
І  стільки  ніжності  в  очах,
Але  уста  мовчати  мають.

Весна  квітує,  чарівна,
Вона  із  вітром  теж  танцює.
На  скрипці  виграє  струна,
Що  навіть  ліс  собі  вальсує.

Тече  по  жилах  наших  кров,
І  серце  розриває  груди.
У  сні  чомусь  мовчить  любов,
Мовчить,  щоб  не  судили  люди...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869285
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Чарівний серпанок

Я  до  гаю  піду  де  калина  цвіте
Та  красою  своєю  милує,
А  стежина  ота  вже  у  сад  приведе
Де  мою  ніжну  мову  почує

Нахилюсь  до  гілок,  чути  запах  п"янкий
Так  лоскочуть  магічнії    ноти,  
А  обабіч  стежок  виграє  вже  дзвінкий
Див-струмок,  нагадавши  ті  роки

Мелодійний  мотив  перехоплює  дух
Забавляє,  як  ніжная  казка
Та  торкає  чарівність  мелодії  звук,
Як  матусена  милая  ласка

Ось  розмову    веде,  виграє  дивограй,
Охопивши  привабливим  ранком,  
А  у  світі  моїм  найпрекрасніший  край
Зустрічає  чарівним  серпанком.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869272
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Чайківчанка

ХОЧЕТЬСЯ ПОБУТИ В КОЛІ РОДИНИ

Так  хочеться  побути  в  колі  родини
де  рідні  батьки  ,  діти  ,внуки  за  столом.
І  чути,  веселий  сміх  малої  дитини
Їх,  обняти  до  себе  лебединим  крилом.
Відчути  ,  гармонію  сонячної  весни
щоб  від  небесного  дзвону  розквітав  сад.
Пташкою  ,слухати  як  шумлять  ясени
І  ловити  ,  кожну  мить  щастя  зорепад.
Та  з  червоних  маків  вдягти  вишиванку
Співати,  гаївки  для  великодних  свят.
Вдихати,  у  розмай  у  пречисті  ранки
Щоб  від  співу,  танули  сніги  у  Карпат.
Дивитися,  як  цвіте  мальва  під  вікном
У  казкових  мріях  злітати  до  небес.
Закурликати  лелекою  над  селом
Світу  ,сказати  слова:  "Христос  Воскрес  "
М  .ЧАЙКІВЧАНКА.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869269
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


Nikolay Voronov

Встречай весну.


Как  неожиданно  окончилась  зима.
Как  неожиданно  весна  в  права  вступила.
Еще  вчера  душа  моя  спала,
Весна  ее  сегодня  разбудила.

И  захотелось  снова  песни  петь.
Ведь  все  в  природе  начинает  распускаться.
И  забываю  я  о  слове  смерть,
И  с  девушками  хочется  встречаться.

Весенние  мотивы  о  любви
Опять  нахлынули  горячею  волною,
И  я  попался  в  сеть  своей  мечты.
Мечты,  которой  вам  я  не  открою.

Мечтать  не  вредно,  вредно  не  мечтать.
Со  всей  ответственностью  вам  я  заявляю.
С  мечтою  можно  в  небесах  летать.
И  в  небе  о  любви  я  напеваю.

Ах,  если  б  была  вечная  весна!
Но  лето  жаркое  на  смену  ей  приходит,
И  молодежи  будет  не  до  сна,
И  старичье  без  сна  ночами  бродит.

Жаль,  что  причина  разная  у  них:
У  молодежи  будут  до  утра  свиданья,
А  старичье…ну,  что  с  них  взять  глухих,
Замучают  в  ночи  воспоминанья.

И  будут  биться  старые  сердца,
И  будут  кровь  по  венам  гнать,  как  молодые,
Забудут  приближение  конца,
Докажут,  что  они  еще  живые.

Весна,  ну  что  ты  делаешь  со  мной?
Опять  меня  в  любовный  омут  загоняешь?
И  я  иду  заветною  тропой,
Где  ты  мне  двери  к  счастью  открываешь.

               24.03.2020  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869321
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020


геометрія

УСМІШКИ, ЗІБРАНІ МНОЮ…

           1.ПРО      ЖИТТЯ:                                                                                                                                                                                                                  
                 Життя  прекрасне!  Якщо  не  згадувати  минуле  і  не  думати  про  майбутнє.
           2.СМІЯТИСЯ,  ЧИ  ПЛАКАТИ:                                                                                                                                                                
                 Смішного  в  житті  так  багато,  що  аж  плакати  хочеться...
           3.ХТО    БАТЬКО:                                                                                                                                                                                                              
                 -  Замість  того,  щоб  учитися,  ти  бігаєш  за  дівчатами!
                 -  Але  це  зовсім  не  так...
                 -  Мовчи!  Хто  тут    батько  -  ти  чи  я?
                 -  Обидва,  тату,  обидва...  
             4.    ПРО    ПОДРУГ:                                                                                                                                                                                                                  
                       Дві  подруги  з  далекої  молодості:
                   -  Ти  знаєш,  моя  внучка  зробила  вже    другу  дірочку  на  вусі.
                   -  І  що,  стала  краще  чути?..
             5.    КУПИВ    ЧОБОТИ:
                     -  Слухай,  Семене,  я  в  тебе  тільки  вчора  чоботи  купив,а  вже  пальці  вилазять!                                                                                                                                                                                                        
                       -  А  що  ж,  по  -  твоєму,  мало  б  вилазити?
             6.      ПОРОЗУМІННЯ
                       -Коханий,  сходи  купи  хліба.
                       -Але  ж,  кохана,  на  вулиці  така  негода,що  й  собаку  не  виженеш.
                       -А  ти  йди  без  собаки!  
               7.  ПОБЛАЖКА:
                           Суддя  зачитує  вирок:  25  років  ув"язнення.
                       Підсудний:
                     -  Пане  суддя!  Але  ж  мені  85  років!
                     -Нічого.  Відсидете,  скільки  зможете.
                 8  КОГО  ХОТІВ:
                     -Тату,  а  кого  ти  більше  хотів:  хлопчика,  чи  дівчинку?..
                     -  Взагалі  -  то,  синку,  я  просто  хотів  приємно  провести  час.
                 9.  В  АВТОБУСІ:
                       -  Дівчино,  ви  -балерина?!
                       -  Так!  А  як  ви  дізналися?
                       -  Просто  ви  так  граціозно  тримаєтеся  за  поручень  ногою.
                 10.  ДИВИНА  ІЗ  ДИВ:
                   Сторож  "елітного"  цвинтаря  приходить  у  контору    і  кладе  заяву  на  стіл.
                       -  Хочу  звільнитися.
                       -  В  чому  справа?  -  здивувався  начальник.
                       -  Сил  більше  нема,  хоч  на  вигляд  і  здоровий.
                       -  ?
                       -  Ходжу  цілісінький  день  по  цвинтарю  і  читаю:  "Тут  упокоївся..."
                           "Тут  лежить..."    "Тут  спить..."  Тільки  я  один  і  працюю.
                             Підвищили  зарплату  вдвічі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869196
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020


*Svetlaya*

сила добра…

плачет  Земля:  "я  устала  от  боли"...
этой  весной  что  ли  мне  не  цвести?...
я  ведь  соткала  фату  из  магнолий...
в  воздух  вдохнула  флюид  доброты...

крокусы  зорями  сыпала  нежно...
травы  взрастила  в  реке  "малахит"...
а  испытания  есть  неизбежны...
вера  и  сила  пусть  всех  защитит!..

сила  любви...  без  упрёков,  сомнений...
сила  заботы...  о  близких,  родных...
сила  истоков...  -  алтарь  вдохновений...
сила  добра...  -  человечества  щит...





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869200
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020


Сабилла

Сердца стук

Сердца  стук  услышу  ненароком
И  чутье  меня  не  подведёт,
Разольюсь  в  стихах  ответным  слогом,
Пусть  строка  моя  к  тебе  ведет.

Я  признаюсь,  что  как  ты  скучаю,
Слушая  весенние  дожди.
Свои  чувства  больше  не  скрываю,
Неуемность  мне  мою  прости.

Осторожно,  бережной  строкою
Прикоснусь  с  весной  к  душе  твоей
И  тебя  придуманного  мною
Полюблю  во  много  раз  сильней.

Я  не  знаю  кто  нам  напророчил,
Счастье  находить  в  чужих  стихах,
Чтоб  влюблялись  мы  не  глядя  в  очи
И  любить  желали  в  своих  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869147
дата надходження 24.03.2020
дата закладки 24.03.2020


Саша Чорнобіла

Перша зелень

***  
Перша  зелень.

Я  стільки  років  намагалась  марно
Знайти  слова,  щоб  описати  цю
Зелену  свіжість,  що  у  дні  безхмарні
Напровесні  вкриває  землю  всю.

Вона,  як  перша  посмішка  дитини,
Що  до  батьківських  рук  зробила  крок,  
Як  гомін  із  гнізда,  що  лине,
Коли  годує  пташка  діточок.

Ця  свіжість  –  найдорожчий  подарунок
Для  серця,  що  узимку  міцно  спить,
Як  перший,  несміливий  поцілунок  –
                           Така  солодка,  незабутня  мить…  

Весняна    ніжність  для  життя  людського
Чистіша,  ніж  вода  із  джерела.
Душа  з  природою  веде  розмову  –
                                   Не  треба  слів,  даремні  всі  слова…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869018
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Людмила Григорівна

Ранок дитинства

                               Пам'ятаю  дитинство  своє
Повоєнні  напружені  роки  .  .  .
...Літній  ранок,  вже  сонце  встає,
І  мене  будить  лагідний  промінь.

Я  босОніж  виходжу  у  двір,
На  росі  ще  нічна  прохолода.
Молоденький  садок  вже  відцвів,
Між  дерЕвцями  батько  мій  ходить.

Мама  вранці,  як  завжди,  спішить,
В  літній  кухні  сніданок  готує,
Кицька  нявка,  і  Рекс  наш  лежить,
Очі  мружить,  на  кістку  вартує.

Грає  в  далях  прозора  блакить
Ідеалами  миру  і  щастя,
Майбуття  наді  мною  дзвенить
Жайворонковим  вранішнім  «Здрастуй!»

Ще  попереду  всеньке  життя  -
Світле,  райдужне,  післявоєнне  ...
Я  —  маленьке,  наївне  дитя,
Все  лише  починається  в  мене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869021
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Я колиску згадала єдину

Я  колиску  згадала  єдину
У  якій  ти  мене  колихала
Найріднішу  маленьку  дитину,
Як  душею  і  серцем  плекала

Чарували  тебе  оченята,
Що  дивились  на  тебе,  як  зорі,
Як  маленькі  такі  янголята
Появлялись  з  зерняток-любові

Як  горнули  свої  рученята,  
А  душа  завмерала,  тремтіла
Найдорожчим  у  світі  дитятам
Ти  безмежного  щастя  хотіла

Ти  плекала,  любов  всю  вкладала
Віддавала  і  ласку  і  ніжність
Та  завжди  від  душі  дарувала
Безкорисливу  серденька  вірність.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869006
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

У полон мене взяла

Ти,  наче  Мавка  лісова,
Усмішкою  зачарувала.
У  серце  додала  тепла
І  у  полон  мене  забрала.

Серед  пахучих,  буйних  трав,
Там  де  вітрів,  гучні  мотиви.
Тебе  я  ніжно  обіймав,
Моя  кохана,  люба,  мила.

З  тобою  ми  немов  в  Раю,
Немов  в  солодкій  диво  -  казці.
Тобі  любов  я  віддаю,
Вона,  то  наше  справжнє  щастя.

Ми  дуже  цінимо  його,
Воно,  то  світлий  в  сонці  ранок.
Блакитне,  неба  полотно,
І  неповторний  наш  світанок...



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869016
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Svitlana_Belyakova

Истина…

 Как  малыш,  впервые  радуется  солнцу.
Как  молодая  кормящая  мать,
спокойному  радостному  чувству.
Вот,  так  и  Истина,  радеет  за  спасение
людских  драгоценных  душ.
Мы,  каждый,  как  одинокий  парус,
выплываем  в  реку  жизнь  одни,
и  уплываем  из  неё  тоже  одиноко,
исполнив  свой  долг  до  срока.
Некий  Сон  –  жизнь  наша,  с  годами
улетучивается  её  Мирская  прохлада.
Душевная  лёгкость,  её  полёт,
позволяет  описать  нам  небесный  свод.
Очаровательно  благороден  пейзаж  вокруг  нас.
Копировать  жизнь  или  подражать  чужой,  не  стоит,
ведь  тебя  только  свой  путь  сможет  успокоить.
Передать  небесные  тайны  словами,  задание  не  реальное,
но  стремление  возбуждает  невероятное.
Трепещущее  сердце  при  вздохе,  и  взгляде  –
залог  словесной  вышитой  глади.
Движение  жизни,  не  терпит  покоя.
Я,  стремлюсь,  всю  правду,
и  не  только  ту,  что  видит  глаз,
донести  душевно  до  Вас.
Род  каждого  из  нас,  как  великое  дерево,
уходящее  корнями  в  глубину  будоражащих  веков.
Человек  –  часть  Вселенной,
мы  –  разумные  её  ветки.
Утвердись  мысленно  поэт,
лови  человеческую  глупость,
и  высмеивай  её,
чтоб  покинули  мы  плен  её.
Есть  одно  благо  –  знание,
только  оно  должно  оставаться  в  чести.
Миг  уходит  между  весной  и  бесконечной  зимой,
руки  капелью  умой.
Чтоб  описать  мгновенность,
нужно  иметь  зоркий  глаз.
Как    задержать  красоту  сияния  Света,
луч  утреннего  рассвета,
аромат  полевых  цветов,
свежесть  плывущих  облаков.
Мгновение  взгляда  в  сердечную  даль,
гладь  лучика  любви.
Красота    жеста  и  тела,
и  душа  уже  обомлела.
Когда  мы  одни  и  храм  движений  неуловим,
рвемся  в  порыве  души,
как  свою  страсть  не  глуши.
Мы  реку  жизни  напоследок  переплываем
и  очередную  прожитую  жизнь,  как  сон,
как  сказку  забываем.
Холодное  –  Я,  ввиде  сгустка  души,
остаётся  в  небесной  тиши,
и  только  Разум  наш  тлену  в  веках
не  поддаётся,  энергией  нетленной
в  Мироздание  рвётся.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869033
дата надходження 23.03.2020
дата закладки 23.03.2020


Зоряна Кіндратишин

ДИВНА ТРІШКИ

Вона  не  вміла  жити  так,  як  інші,  
Свій  власний  погляд  мала  на  усе,
Таємно  уночі  писала  вірші,
А  вдень  -  хтозна-куди  її  несе.

Завжди  між  тих,  кому  потрібна  поміч,
Комусь  розрада,  а  комусь  плече,
Яка  б  не  була  серед  ближніх  неміч  -  
У  неї  в  серці  устократ  пече.

"Якась  немудра",  -    їй  услід  казали,  -
"Тобі  що  з  того?  Нащо  тобі  те?"
Та  голови  вона  не  опускала,
А  гордо  йшла  вперед,  вперед,  вперед!

Вона  не  знала  ...  що  їй  справді  з  того?
Не  ради  вдячності,  не  ради  нагород  ...
А  совість  в  неї  чиста  перед  Богом,
То  ж  хай  за  спиною  шепочеться  народ  ...

І  хоч  би  що  там  -  на  вустах  усмішка,
Своє  тепло  навсібіч  роздає,
Для  інших  вона  може  ...  й  дивна  трішки,
Та  за  добро  їй  завше  Небо  воздає.

©  Зоряна  Кіндратишин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868712
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Зоряна Кіндратишин

РЕЦЕПТ ВІЧНОГО КОХАННЯ

Вже  сиві  роси  вплелись  у  коси,
А  їх  кохання  живе  і  досі:
"Як  вам  вдалося  життя  прожити,
І  те,  що  в  серці,  не  розгубити?"
"Ми  -  з  покоління,  яке  роками
Те,  що  ламалось,  не  викидали:
Ремонтувати  усе,  латали,
Завжди  мирились,  завжди  ладнали.
Щоби  тепло  не  тікало  з  хати,
Навчитись  треба  іще  й  кохати:
Лихе  забути,  добро  згадати,
Колись  стерпіти,  колись  змовчати,
Лише  в  повазі,  лише  у  ласці
Роки  прожиті,  немов  у  казці.
Щоби  не  було  в  стосунках  драми,
Читати  треба  і  між  рядками:
Де  за  "все  добре"  -  журба  сховалась,
Чи  у  терпіння  струна  зламалась  ...
Враз  для  підтримки  -  плече  готове,
Це  для  кохання  -  основ  основа.
Взаємна  вірність,  в  один  бік  погляд,
В  радості  разом,  і  в  горі  поряд.
Любов  не  гріють  слова  улесні,
І  навіть  втіхи  усі  тілесні  ...
Душею  гріти,  світити  серцем
І  пам'ятати  завжди  усе  це."

©  Зоряна  Кіндратишин

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868786
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Надія Башинська

СПЛЕТУ ВІНОК З СВОЇХ ДУМОК…

О,  світе  ясний...  Божий  цвіт!  
Сплету  вінок  з  квітучих  віт.
Візьму  барвінок  запашний  і  рути-м'яти,
бо  найдорожчі  у  житті  матуся  й  тато.

Додам  ромашок  білий  цвіт,  ясніє  в  них  дитинства  світ.
Ще  золотистих  нагідок  вплету  я  в  свій  ясний  вінок.

Тих  нагідок  ясні  вогні,  то  друзі  вірні  всі  мої.
Ще  я  візьму  троянд  красу,    бо  по  житті  любов  несу.

В  барвистому  моїм  вінку  дзвіночки  з  луків,  
бо  вдячна  Богу  за  дітей  і  за  онуків.

Ще  жменьку  колосків  візьму,  вплету  між  віток.
Ой,  скільки  ж  їх  шкільних  років,  веселих  діток...

Вплету  я  ще  у  свій  вінок  ґроно  калини,
живе  в  душі  моїй  любов  до  Батьківщини.

Сплету  вінок  з  своїх  думок...  є  їх  багато.
Дзвінкі,  веселі,  гомінкі...  про  будні  й  свято.

І  вишиванку  одягну  я  кольорову,
бо  рідний  край  я  свій  люблю  і  рідну  мову.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868804
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Амадей

З Днем Поезіі

Вітаю  вас  я,  любі  друзі,
Ми  ж  всі  із  вами  діти  Музи,
Нам  часто  Музонька  шепоче,
Все  те,  що  вилить  серце  хоче.

Пісні,  а  інколи  вірші,
Кому  що  ближче  до  душі,
Від  Музи  рима  в  серце  ллється,
Й  запалює  кохання  в  серці.

Бо  як  поетам  без  любові?
У  них  кохання  в  кожнім  слові,
Це  в  нас,  потреба  для  душі,
Щоб  з  серденька  лились  вірші.

Тож  я  бажаю  вам  усім,
Вірші  лунали  щоб  як  грім,
Пісні  щоб  ваші  скрізь  лунали,
І  ваші  пера  не  ламались.

У  цей  такий  нелегкий  час,
Хай  Муза  не  лишає  вас,
Душа  купається  в  любові,
Яку  ви  виллєте  у  слові.

 З  Днем  Поезіі  дорогі  друзі!
Щастя  вам,  натхнення,  любові,легкого  пера!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868788
дата надходження 21.03.2020
дата закладки 21.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Чути серденька биття

Я  пройдуся  рідним  полем
Де  колосяться  жита
Та  спасибі  тобі  доле
За  чудовії  літа

Доторкнусь  до  колосочків
В  них  наснага  до  життя
Чути  звуки  голосочків
Серця  рідного  биття

Кличе  ось  земля  рідненька,
Диха  свіжістю  сповна
Дивина  така  маленька,  
Як  у  янгола  душа

Обів"ю  колосся  рідні
Та  до  серця  пригорну,
Як  приємно  у  цім  світі
Відчувать  таку  красу

Диха  літо,  яскравіє
Та  колосяться  жита
Насолода  душу  гріє
Чути  серденька  биття.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868530
дата надходження 19.03.2020
дата закладки 19.03.2020


Чайківчанка

ПОЛИНУ У СВІЙ РАЙ

Лелекою,  полину  у  свій  рай
Туди  ,  де  медами  пахнуть  сади.
Tа  ,  вдихну  у  небо  місяць  май
І  сонечком  засію  квіти  весни.
Замилуюсь  зіллям  польовим
І  сплету  віночок  на  коси.
Заспіваю,  пісню  голосом  дзвінким
Заграють  на  струнах  верболози.
Тут  Клен  до  берізки  усміхнувся
Дарує  радість  небо  пречисте.
У  святковий  наряд  одягнувся
Весна  ,  шумить  зеленим  листям.
Я  ,  біжу  у    трави  запашні
Де  забіліли  ромашки  білі.
О,  яка  божа  краса  навесні?!
Як  у  гаю,  щебечуть  пташки  милі.
В  надії  ,квітне...  буяє,  весна
Наливає  ,  плід  і  хочеться  жить
У  мріях  ,  загадує  бажання  душа
Вдихає  у  щастя  ,у  чарівну  мить.
М  ЧАЙКІВЧАНКА


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868185
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моя невипита любов ( слова для пісні)

Під  ноги  впало  листя  клена,
І  відлітають    журавлі.
А  ти  завжди  в  душі  у  мене,
За  це  я  дякую  тобі.

Приспів:

Моя  кохана  і  єдина
У  очі  я  дивлюсь  твої.
Любов  і  вірність  лебедина,
Зігріє  нас  в  осінні  дні.
У  гронах  ніжиться  калина,
У  хризантемах  осінь  знов.
Моя  кохана  і  єдина,
Моя  невипита  любов.

Торкнусь  до  уст  твоїх  я  ніжно,
Змедую  солод  з  них  п'янкий.
Твій  погляд  люба,  дивовижний,
В  душі  залишиться  моїй.

Вітри  закружать  листопадом,
Дощами  сльози  упадуть.
А  ми  з  тобою  поруч  сядем,
Нам  почуття  тепло  дадуть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868198
дата надходження 16.03.2020
дата закладки 16.03.2020


Павло Коваленко

О, рідна мово!

О,  рідна  мово!  Ти  моя  криниця,
В  якій  на  дні  є  життєдайне  джерело,
Яке  своїм  багатством  слів  іскриться
І  живить  душу,  як  вода  –  зело.*
Я  не  дозволю,  щоб  тебе  сквернили
Поганим  словом  й  чиїмсь  язиком,
Хочу,  щоб  з  криниці  люди  пили,
Як  воду,  мову  з  чарівним  смаком.

О,  мово  українська!  Ти  є  зброя,
Твої  слова,  як  кулі  у  бою.
Вони  летять,  як  звуки  із  гобоя,**
У  саме  серце  і  в  душу  твою.
Всі  слова  крізь  душу  пропускаю
Й  крізь  серце  направляю,  як  в  приціл,
І  вороги  відразу  ж  відступають,
Коли  раптом  потраплять  під  обстріл.

О,  рідна  мово!  Ти  -  моя  відрада,
Як  тебе  чую  –  втіхи  нема  меж.
Ти  –  моя  неня,  і  моя  ти  Лада,***
Ти  піснею  мене  в  полон  береш!
Слова  твої  лікують  мою  душу,
Коли  вона,  бува,  чогось  болить.
З  тобою  всі  закони  я  порушу,
Щоб  віру  і  надію  оживить.

О,  мово  українська!  Ти  є  й  будеш  -
Житимеш  й  звучатимеш  в  віках!
Народ  свій  об’єднаєш  і  розбудиш,
Щоб  він  розв’язав  свого  язика.
І  залунає  наша  рідна  мова
По  всіх  куточках  України  знов,
Велика  і  могуча,  і  чудова  –  
Найкраща  із  усіх  можливих  мов!

Зе́ло*  —  зелень,  трав'янисте  рослиння.
Гобо́й**  (італ.  oboe,  від  фр.  hautbois  —  високе  дерево)  —  дерев'яний  духовий  музичний  інструмент  сопранового  регістру.
Ла́да***  —  в  слов’янській  міфології  —  богиня  життя,  весни,  богиня  кохання  й  шлюбу,  богиня  світової  гармонії.  Лада  символізує  світову  любов,  що  є  основою  життя  на  землі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867798
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020


Infenochka

Що бачив Ти, поки ішов до Бога?

Що  бачив  Ти,  поки  ішов  до  Бога?  
Чи  був  цікавим  Твій  життєвий  шлях?  
В  які  світи  вела  Тебе  дорога?  
Яких  людей  дала  Тобі  Земля?  

Твій  Всесвіт...  Ти  про  нього  мріяв?  
Якими  були  Твої  віщі  сни?  
Чи  тішить  душу  те,  що  Ти  посіяв?  
Чи  варті  битв  здобуті  ордени?  

Ти  жив.  Та  чи  пізнав  Ти  Щастя?  
Чи  бігав  босий  вранці  по  росі?  
Чим  сковані  були  Твої  зап'ястя,  
Коли  життя  тонуло  в  цій  красі?

Де  та  межа,що  зветься  апогеєм?  
Той  п'єдестал,  Твій  внутрішній  олімп?  
Чи  вірним  був  святим  своїм  ідеям?  
Чи  зрадив  їх,  підтримуючи  німб?  

Ти  зараз  там,  куди  Ти  стрімко  прагнув?  
Ціле  життя  -  одна  коротка  мить....  
Прісна  вода  лікує  тіло  спрагле
Та  як  життя  прісне  -  душа  болить...  

І  кожен  день  -  маленька  перемога
І  час  на  крилах  нас  кудись  несе...  
Що  бачив  Ти  поки  ішов  до  Бога?  
Ти  просто  йшов.  Та  Бог  бачив  усе...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867830
дата надходження 13.03.2020
дата закладки 13.03.2020


Наталка Долинська

А кожен з нас чекає


А  кожен  з  нас  чекає  на  весну,
На  білосніжну  віхолу  садів,
Коли  усе  пробудиться  від  сну,
Повернення  чекаєм  журавлів.
А  кожному  так  хочеться  тепла…
Не  за  вікном,  а  від  людей,  живого!
Щоб  віра  знову  в  серці  ожила,
Набридливу  розсіявши  тривогу.
І  ніжності  потрібно  трішки  нам,
Ковток  любові,  краплю  розуміння.
Не  дати  захолонути  серцям
Всім  допоможе  доброти  проміння.
Плече  надійне  і  рука  міцна,
Що  від  зневіри  не  дозволить  впасти.
І  веселіш  звучить  душі  струна,
І  більше  світла  стелить  путь  смугастий.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867792
дата надходження 12.03.2020
дата закладки 13.03.2020


Павло Коваленко

Поезія - це музика душі

Поезія  –  це  музика  душі,
Коли  тремтить  у  римі  слово,
Відсіюючи  зерна  від  полови,
І  на  папері  постають  вірші.

Зерно  те  –  смисл,  який  ховає  мова
Між  сказаних  промов  і  різних  слів,
Промовлених  в  буденній  метушні,
Можливо,  вже  не  вперше  і  не  ново.

І  кожен  вірш  –  то  спалах  світла  духу,
В  якому  відблиск  образу  застиг.
Поет  побачити  той  образ  встиг
Й,  відчувши  його  смисл,  довірив  слуху.

І  полилася  музика  з  душі.
…Отак,  буває,  інколи  з’являються  вірші.

***

Поезія  -  як  музика,
Вона  буває  різна,  всяка.
Буває  схожа  на  сонетний  благовіст,
Бува  задумлива,  серйозна  чи  ніяка.

Її  мелодія  у  кожному  звучить,
У  ритмі  серця  –  то  гучніш,  то  тихше,  -
Коли  приходить  та  благословенна  мить
І  з  кожним  подихом  народжуються  вірші.

Вірші  -  як  люди:  кожен  має  зміст
І  кожен  має  смисл,  який  ховає  слово,
Що  у  житті  в  буденній  метушні
Звучить  уже  невперше  і  неново.

І  ось  слова  шикуються  в  рядки,
Шліфує  думка  кожне  слово  в  римі
І  з  під  пера  за  помахом  руки
Враз  застигають  звуки  галасливі.

Але  щоб  написать  бодай  якісь  вірші,
Потрібно  вкласти  в  них  хоч  часточку  душі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748105
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 12.03.2020


Ганна Верес

Жінка-мати

Любов  і  сльози,  й  щастя  диво-смак  –
Всього  мені  пізнати  довелося:
Була  і  серед  літечка  зима,
Котра  сніжком  упала  у  волосся.

І  мед  кохання,  й  гіркоту  розлук
З  келиха  долі  сміло  пригубила,
Пізнала  біль  і  материнських  мук,
Та  все  одно  життя,  людей  любила.

Чекати  вміла  свята,  ні,  весни
В  душі,  в  природі.  Вчилася  сприймати
Смак  неповторності,  німої  новизни,
Бо  розуміла,  що  я  жінка-мати.

Здається,  Бог  призначив  таку  роль:
Зміцнити  дерево  і  крону  свого  роду.
Лиш  мати  знає  код  той  і  пароль,
Щоби  на  гіллі  зав’язатись  плоду!
10.03.2020.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867582
дата надходження 10.03.2020
дата закладки 11.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Бо забагато не бува весни

Я  чую  голос  лиш  один-єдиний,
Який  належить  одному  тобі
І  зразу  бачу  ті  волошки  сині,
Які  завжди  ти  дарував  мені

Бродили  мило  в  пшеницях  і  житі
Вдихали  пахощі,  розкидані,  як  квіт
До  ніжноти  були  приємні  миті
І  нам  так  щиро  посміхався  світ

Кружляло  щастя,  ми  його  збирали
Горнули  до  серденька  і  душі,
Бо  ми  так  чисто  і  по  справжньому  кохали
І  до  цих  пір  ми  зберегли  в  житті

І  скільки  років,  вже  не  передати
Та  ми  його  плекаємо  завжди
І  не  стомились  ми  іще  кохати,
Бо  забагато  не  бува  весни...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867597
дата надходження 11.03.2020
дата закладки 11.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Запроси мене у весну

Запроси  мене  у  ве́сну,
Серденько  давно  чекає.
Запроси  мене  у  весну,
Там  де  птах  пісень  співає.

Де  пробуджується  ранок,
Ніжиться  в  промінні  сонця.
Залишається  серпанок,
Перламутний  на  віконці.

Поведи  мене  у  казку,
Що  весна  для  нас  створила.
Подаруй  любов  і  ласку,
Хай  несуть  у  даль  вітрила

Запроси  мене  у  ве́́сну
Я  прийду  у  дощ  і  зливу.
Запроси  мене  у  весну
І  зроби  мене  щасливу.

Нехай  гріють  твої  руки
І  так  ніжно  пригортають.
У  весни  -  нема  розлуки,
У  ній,  квіти  розквітають.






адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866972
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

От фантазія мила

Подарую  хустинку  я  тобі  із  квіток
Таку  ніжну  і  милу  із  отих  нагідок
Намалюю  на  ній  ще  чудову  годину
Та  у  щасті  святім  дорогую  дитину

Ось  біжить  по  стежинці  невелике  дитя,
А  у  серденьку  стука  дивовижне  життя
Рученята,  як  крила  розпростались  у  світ
Уявляє  дитина  неймовірний  політ

От  фантазія  мила  так  у  неї  вирує,
Хоч  зовсім  ще  маленьке,  але  вправно  міркує
Посміхається  небу  та  зеленій  траві
Із  малесеньких  років  бачить  щастя  в  житті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866945
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020


Чайківчанка

МОЛИТВА

Молитва
Молитва  -то  віра,  надія,  любов
Духовні  крила  святе  причастя  .
Світле  писання  Ісуса  тіло  і  кров
Щоб  зустріти,  день  у  божій  ласці.
А  молитва,  як  бальзам  на  душу  
Змиває,  втому  і  напругу  дня.
Предвічне  сонце  нам  знімає  ношу
Веде,  крізь  вітри  ураган  у  життя.
Молитва  ,це  світлий  Ангел  божий
Білим  лебедем  обніме  тебе.
Солодка,  за  мід  у  час  тривожний  
Коли  у  безодні  тонеш,  спасе.  
Молитва,-  лікує  сердечну  рану
З  очей  знімає  туман  і  пелену.  
І  ідеш,  через  пустиню  піщану
Щоб  віднайти  водицю  святу.
Молитва,-  єднає  тебе  з  Богом
Освітлює  темряву  у  дусі  святім
Ти  ,долаєш  труднощі  дорогу
Бачиш,  світло  у  небі  голубім.
Молитва  ,є  рятунок  для  душі
Як  для  голодного  крихта  хліба.
Запалює  божу  свічу  у  тобі  
І  дає,  радості  теплo  і  світло.
Молитва,-  є  захист  твого  дому
Запалена  амфора  у  душі.
Храм,  який  береже  від  стихій,  грому...
Маяк  ,що  осяює  у  океані  путі.
На  крилах,  ми  злітаємо  у  небо  
І  щоб  відчути  блаженство  небес.
Просимо,  земні  ласки  у  потребі
Щоб  Ісус,  з  мертвих  у  душі  воскрес.
Молитва,-  це  благодать  божа
У  дусі,  дає  сили,  натхнення...
Підіймає,  немічного  з  ложа
Бачити  суть  життя  сьогодення.
А  молитва,  пробуджує  нас  від  сну
Втішає,  втомлене  серце  у  журбі.
Щоб  не  проспали  свій  час  у  гріху
Шукали  ,  Бога  всюди  на  землі.
Молитва,зрушує  кам'яні  гори
З  високих  скель  тануть  сніги.
І  птах,перелетить  через  море
З  чаші  ,життя  п'є  квіт  весни.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866938
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020


Чайківчанка

Тарасове слово

ТАРАСОВЕ  СЛОВО
А  Тарасове  слово  як  зброя  
Cтинає,  голову  князям  і  царям.
Він,  кличе  нас  боротись  з  ордою
I  не  поступатись,  а  ні  на  грам.
Наш  дім,  є  свята  земля  Україна!
У  своїй  хаті,  правда  і  сила.
Єднає,  нас  усіх  пісня  солов'їна
Рідна  мова  що  мати  навчила.
Від  зимового  сну  будить  Кобзар
Поетичним  дзвоном  єднає  у  слові.
Щоб  кожен  ,був  сильний  духом  -бунтар
розкув,  ланцюг  рабства  зла  окови.
М  ЧАЙКІВЧАНКА

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866936
дата надходження 05.03.2020
дата закладки 05.03.2020


Людмила Григорівна

Рання весна



Ясний,  яскравий  день  весняний
Іще  не  скрізь  зійшли  сніги
Весна  курличе  журавлями,
Хоч  голо,  пусто  навкруги.

Ще  ліс  не  вбравсь  в  зелені  шата,
Лежить  незаймана  земля,
Вона  готується  прийняти,
Зростити  будь-яке  зерня.

Сад  тягне  сонцю  голі  віти  -
Увесь  живим  теплом  ввібравсь,
Немає  ще  травички,  квітів  -  
На  старті  все.  
Чекання  час.

Аж  ось!  Пішло!  Зелене,  раннє  -
Спішить,  росте,  іде  в  життя,
Садок  зацвів.  Весна  буяє  !
Світ  народився.
       Як  дитя  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866846
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Весни мотиви

В  саду  розквітли  первоцвіти,
Весні  дода́ли  кольорів.
Неначе  посміхнулось  літо,
Віршами  хтось  заговорив...

Звучали  для  весни  етюди,
Летіли  звуки  вище  хмар.
Весна  прийшла,  радіють  люди,
Кожен  із  них  її  чекав.

Вона,  мов  панночка  тендітна,
Свою  усмішку  посила.
Ще  трохи  часу,  сад  розквітне
І  птах  на  гілці  заспіва.

Відчула  й  я  весни  мотиви,
Від  сну  прокинулась  душа.
Кохання  в  серці,  наче  злива,
У  путь  з  весною  вируша.



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866858
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Ганка Поліска

ЛЮБОВ БУВАЄ РІЗНА

 ЛЮБОВ  БУВАЄ  РІЗНА

Любов  буває  різна.Ось  така,
Що  розпирає  груди,  подих  переймає;
Яскрава  і  бурхлива,  голосна.
...Їй  мало  місця  скрізь,  де  не  буває.

Вона  кричить  у  простір,  до  зірок,
Їй  хочеться,  щоб  всі  про  неї  -  знали!
Не  терпить  спростування  і  чуток,
Безмежна,  ніби  небо,  помічали?

Буває  тиха,  непомітна,  ледь  жива.
І  сумніви  простують  крізь  терени...
Саме  вона  довготривала  і  гнучка,
Йде  по  життю:  з  свого  шляху  не  зверне.


І  пробивається  весною  між  асфальт,
Космічні  кораблі  знімає  в  далі.
Меці  сопрано,  контрабас  і  альт,
Мелодії  торжеств,  святкові  і  тривалі.

А  -  мамина  любов!  -Крізь  ночі  і  крізь  дні
Від  колискової  до  тризни  огортає:
Терпимістю,  надією.  добром,
Бескомпромісна  і  доступна,
Не  зраджує  і  не  минає!

Нехай  святиться  ближнього  любов!
Нехай  живе,  і  творить  і  кохає
Божественная  милість  і  покров:
Цілунком  Юди!  -  Хай  тільки  -  не  буває!!!

01.09.2019р.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866870
дата надходження 04.03.2020
дата закладки 04.03.2020


Наталі Косенко - Пурик

Краса неймовірна

У  тихую  днину,  десь  там  за  горами
Росла  дивна  квітка,  прикрившись  листками
Ховалась  від  зливи  і  сильної  спеки
Шукала  у  людях  для  серця  безпеки

Тендітна,  ранима,  така  одинока
Душа  у  красуні  була  так  глибока
Тож  часто  і  тихо  маленькі  листочки
Горнулись  до  неї,  як  рідні  синочки

Тож  була,  як  ненька  -  троянда  чудова
Така  дивовижна  у  квітоньки  мова
Та  мала  і  захист,  колючі  стеблини
Усіх  захищала    у  тяжкі  хвилини

А  квітка  яскрава,  така  вже  чарівна
Усіх  полонила  краса  неймовірна
Хотілось  торкнутись,  на  дотик  відчути
Та  серденько  щире,  як  стука  почути?

Ось  так  у  природі,  душа  така  чиста
До  квітки  чарівної  горнеться  листя
Краса  дивовижна,  теплом  обіймає,
Як  любляча  ненька  усіх  зігріває.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866732
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020


Ніна Незламна

Рушник для донечки / слова до пісні/

До  віконця,  туман  сивий,  ранок  спочиває
Пригорну  промінчик  сонця,  нехай  засіяє
На  рушнику,  для  донечки,  щоб  доля  всміхалась
Скоро  від  батьків  поїде,  щоби  й  не  цуралась

Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

Ой,  лягай  золота  нитко,  в  домі  на  достаток
А  червоная  на  щастя,  подолати  смуток
Ще  й  волошечки  й  ромашки,  вишию  густенько
 Щоб    в  любові  з  діточками,  прожили  гарненько

Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

Розстелю  рушник  під  ноги,  щоби  й  не  боліли
Вірність,    щиреє    кохання  та  й  не  загубили….
Ясний  день  і  темна  нічка,  таємниці  знають
Хай  ніхто  їм,  не  наврочить,  боги  захищають

Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

Зеленая  нитка  ляже,  рясніють  листочки
Нехай  слова  тільки  ніжні,  джерела  струмочки
Звеселяють  всю  родину,  як  весняні  квіти  
Щоб    ми  доню,  могли  з  батьком,  довіку  радіти
                                                                                                                     
 Приспів:  Нехай  в`ється  стежка,  по  житті  рівненька
Щоб  добре  жилося,  донечко  рідненька
Твої  оченята,  гірких  сліз  не  знали
Щоб  в  чужій  сторонці,  завжди  поважали.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866757
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020


Валентина Ланевич

На губах червоніє помада

На  губах  червоніє  помада,
Очі  вперто  вивчають  асфальт.
І  весна,  що  прийшла,  не  розрада,
Бо  у  серці  хандра  не  на  жарт.

Панорамна  картина  строката,
Мов  галактики  різні  світи.
Виринає  в  садку  рідна  хата,
Час  зове,  що  пора  вже  іти.

Зірне  небо  схилилось  додолу,
Мрія  манить  любов’ю,  яснить.
Підіймає  на  крила  ще  кволу,
Не  забути  ніколи  ту  мить.  

Щастя  й  радість,  тепла  порятунок
І  ковток  гіркоти  на  вустах.
Шлях  життєвий  проліг  між  морщинок,
Чи  підвладний  бо  волі  ще  страх?

Страх  у  того,  хто  віри  не  знає,
Хто  блукає  між  двох  берегів.
Неприкаяність  біллю  карає,
Для  добра  нас  Господь  всіх  створив.  

02.03.20  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866725
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 03.03.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Там, де стрілися ми

Я  чекаю  тебе,  там,  де  стрілися  ми,
І  де  грона  бузку  нахиляли  нам  віти.
Я  чекаю  тебе,  де  буяли  лани,
Де  свої  килими,  ткало  ніжне  нам  літо.

Там,  де  неба  блакить,  де  дзвінкі  голоси,
Де  мелодії  линуть  відлунням  сопілки.
Де  торкаються  трави  намиста  роси
І  де  весело  вітер  розгойдує  гілки.

Я  чекаю  тебе,  вірю,  що  ти  прийдеш,
Переповнене  серце  любов'ю  й  коханням.
Серед  тисячу  стежок,  ти  нашу  знайдеш,
Бо  душа  через  край,  виливає  бажання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866743
дата надходження 03.03.2020
дата закладки 03.03.2020


Yuriksat

Гарячий пісок кохання

А  час  біжить,  піском  гарячим  поміж  пальців,
Але  твій  погляд  так  чарує,  як  колись.
Лише  з  тобою  прокидатись  хочу  вранці,
Бо  лиш  в  твоїх  обіймах  мрії  всі  збулись.

В  твоїм  волоссі  я  заблуджусь  серед  ночі,
На  поклик  твого  серця  повернусь,
Слова  безумного  кохання  прошепочу,  
Палким  цілунком  знов  тобі  наснюсь.

Твоє  ім’я  я  прошепчу  мов  молитву,
На  твоїх  крилах  вознесусь  у  синю  даль.
За  тебе,  мила,  переможу  в  кожній  битві,
З  тобою  сум  забуду  і  печаль.

Моє  кохання,  що  палає  наче  сонце,
Тебе  м’яким  теплом  і  ласкою  огорне,
Я  буду  тим  промінчиком  в  віконці,
Що  спопеляє  все  лихе  і  чорне.

Моя  душа  спокійна  лиш  з  тобою,
Бо  серце  вже  давно  тобі  належить.
Мені  ти  стала  зіркою  святою,
Від  тебе  все  життя  моє  залежить.


©  Юрій  Кульчак
14.02.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865886
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 24.02.2020


палома

ІЗ ДУХУ КОРІННЯ


Батьками  плекалась  безмірна  любов  ще  з  колиски,
(Коріння  міцне,  на  гілках  молоденьке  вже  листя).
Найкраща,  поетом  звеличена,  мова  пісенна  –  
Назавжди  в  серденьку,  як  і  Україна  стражденна.
Життя  закидає  на  різні  стежки  та  дороги,
За  рідне  своє  розривається  серце  з  тривоги.
В  чужині,  буває,  здобудеш  освіту  і  статус,
Ось  тільки  у  крові  несеш  материнську  лиш  плату.
І  клич  голосів  рідних  душ,  що  злилися  з  віками,
І  справжня  любов,  що  дісталась  від  Неньки  і  мами
Та  істини  світло,  що  рід  просвітило  і  світить,
І  доля  предивна  –  з  тернин  розпустилися  квіти.
З  коріння  –  у  крону  ці  вісточки  генні  первинні,
Із  духу  коріння  дається  душа  і  людині.
Код  роду  буває  у  славі/  неславі  –  так  різно,
Нащадкам  прославити  рід  свій  ніколи  не  пізно.

Плекайте,  даруйте  любов  у  примхливім  щоденні,
Бо  досить  підступні  бувають  моменти  буденні.
Надбати  і  втратити  легко  у  спірнім  балансі.
Насправді,  не  так  і  багато  щасливих  є  шансів.
Шануйте  коріння,  код  роду  і  нації  код,
Нехай  процвітає  наш  Край,  волелюбний  народ.

22  січня  2020
(с)  Валентина  Гуменюк

Художник  Олег  Шупляк







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865712
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Наталка Долинська

Тік – так…

                         

На  дворі  ніч.  Тік  –  так  співає  час.
Тік  –  так,  тік  –  так:  життя  біжить  пунктиром.
Воно  так  само  бігтиме  без  нас,
Нестиме  дні  свої  нестримним  виром.

«Єдиний  хто  не  втомлюється  час»  -,
Так  мудра  пані  Ліна  говорила.
Дні  марнувати  розкіш  є  для  нас.
Спинятись  рано.  І  поки  є  сила

Ми    мусим  бігти,  крокувати,  йти,
Наповнюючи  всесвіт    добротою.
Бо  ще  не  час.  Не  час  для  темноти.
 Багато  справ  ми  маємо  з  тобою!

У  кожного  призначення  своє,
Гойдають  вчинки  совісті  ваги.
Свій  іспит  кожен  долі  сам  здає.
І  прийде  час  нам  віддавать  борги.

Шляхами  долі:  йди,  біжи,  крокуй.
Шліфуй  знання,  тренуй  своє  терпіння.    
Найменшу  мить  життя  свого  цінуй,
Бути  людиною  –  найважливіше  вміння!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865617
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Патара

Клаптик дитинства теплого мого

Хатку  під  стріхою  білу-біленьку
Наче  із  казки  приніс  хтось  сюди.
Став  за  городами,  зовсім  близенько,
(Можна  почути  плюскіт  води).
Біля  дороги  груша  розлога
Щедро  плодами  сіє  довкіл  —
Клаптик  дитинства  теплого  мого
У  найріднішому  самому  з  сіл.
Пахне  у  хаті  м'ятою  й  сіном,
Лагідні  погляди  від  образів...
Час  надзвичайно  щедрий  на  зміни,
Якось  миттєво  він  пролетів.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865616
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Колосок Олександр

Весенний пейзаж

Дни    стали    чище    и    яснее    дали  -
зима    с    весною    враждовать    устали.
Снега    сошли,    поля    пустынны    и    овраги
наполнены    весенней    светлой    влагой.

Неровной    лентой    по    холму    отлогом
спускается    к    реке    размытая    дорога.
Река    разбухла    и    веселая    вода,
играючи,    несет    остатки    льда.

А    за    рекою,    на    полоске    снега    тощей,
трепещет    на    ветру    осиновая    роща.
Вдали,    над    рощей,    возвращаясь  с    дальних    стран,
кружит    пролетных    птиц    небесный    караван.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865646
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Віталій Назарук

ВЕСНЯНИЙ ВЕЧІР

Зібрався  вечір.  Хмари  червоніють.
Туман  лягає  в  пелену  боліт.
Тихенький  вітер  ледве-ледве  віє,
Хмарини  в  небі  залишають  слід.

А  поруч  з  ними  відкривають  небо,
Клини  пташині  весняним  ключем.
На  плесі  в  парі  величавий  лебідь,
Який  любов’ю  викликає  щем.    

Наповнив  небо  запах  медунковий,
Немов  прокинувсь  із  -  під  снігу  ліс.
І  задурманив  вітер  вечоровий,
Неначе  воскресіння  нам  приніс.

Гогочуть  і  курличуть  в  небі  птахи,
Летять  додому,  до  свого  гнізда.
Сивий  туман,  що  понад  битим  шляхом,
Ховається  в  долині,  де  вода.

Весняний  вечір.  Засинають  хмари.
З  полону  річка  вибігла  удаль.
На  небі  Місяць  зоряним  отарам
З  хмарин  високих  одягнув  вуаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865657
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мамина усмішка ( слова до пісні)

Осінь  коси  посріблила,  відлетіли  журавлі,
А  усмішка  мами  щира,  серце  зігріва  мені.
Теплі,  ніжні  мами  руки,  пригортали  кожен  раз,
Чулись  завжди  мами  кроки,  по  кімнаті  в  пізній  час.

Приспів:

Ти  найкраща  у  світі  матуся,  найрідніша,  найближча  мені,
До  землі  тобі  низько  вклонюся,  хай  співають  пісень  солов'ї.
Поцілую  натруджені  руки  і  до  себе  тебе  пригорну,
У  житті  було  стільки  розлуки,  я  тебе,  моя  мамо  люблю.

Ти  ночей  не  досипала,  нашу  долю  берегла
Мов  в  сніпки  її  збирала,  щоб  щасливою  була.
Нам  співала  колискових,  біля  ліжка  кожен  раз,
Танцювали  місяць  й  зорі  і  у  снах  кружляли  нас.

Ллють  дощі  сумні,  осінні,  наступають  холоди,
Вже  змінилось  покоління,  не  змінилася  лиш  ти.
Та  ж  усмішка,  ніжний  погляд,  теплі  мамині  слова,
Ти  зі  мною  рідна  поряд,  найдорожча  і  жива...




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865651
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Мова солов'їна

Ніжна  мово  солов'їна,
Ти  лети  у  небо  синє.
Де  проміння  сонця  ясне,
Ти  у  нас  така  прекрасна.

Ти  у  нас  така  чудова,
Моя  мово,  калинова.
Ти  у  нас  така  привітна,
Хочу,  щоб  ти  завжди  квітла.

Щоб  співала  колискових,
В  росах  чулася  ранкових.
В  вишиванім  рушнику,
У  калиновім  вінку.

Ти  -  мов  з  джерела  водиця,
Роду  нашого  скарбниця.
В  мелодійному  звучанні,
Приймай  рідна  привітання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865649
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Леся Утриско

Вітання. ( для подруги в день народження батька)

Прихилю  небо,  щоб  дістати  нині  зорі,
Розсипати  татусю,  вам  до  ніг,
Пташиною  присісти  на  оборі,
Із  чужини  враз  повернутись  на  поріг.  
У  ласці  цілувати  ваші  руки,
Малим  дитям  припасти  до  чола,
Щоб  не  відчути  гіркоти  розлуки,
Я  б  все  на  світі  нині  віддала.
Усе  найкраще  хочу  побажати,  
Любов’ю  наділити  та  добром,
Що  не  змогла...  сьогодні  все  сказати,
В  сімейнім  колі  сісти  за  столом.
Читати  книгу  вашим  правнучатам,
В  якій  описане,  татусю,  все  життя
І  доторкати...  ніжно  доторкати,
Старенькі  руки,  роки  та  буття.
Сьогодні  день,  в  якому  ви  родились,
В  нім  весни  ваші  в  співі  солов’я,
І  літній  цвіт...  лишень  би  не  журились
І  сповідь,  тату,  з  чужини  моя.
Живіть  на  радість  дітям  та  онукам,
Хай  Господь  силу  і  здоров`я  посила,
Простіть  за  смуток  та  гірку  розлуку  -
Із  чужини  вас  донька  обійма...
Ще  прийде  день  -  зустрінемося,  тату
І  як  колись  цвістимуть  нам  жита,
Думками  знов  лечу  у  рідну  хату  -
Живіть  на  многі  й  благіі  літа...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865603
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Ніна Незламна

Чотири роки на сайті

Чи  йду  по  стежці,    чи  в  житі  серед    поля
Не  знаю  хто  це,  Муза,  чи  Божа  воля
Дає  наснаги,  черпати  і  творити
В  душі  натхнення,    йому  заборонити?
Ночі  шепочуть…    Як  можу  не  писати?
Думки    на  крилах,  висот  сягти,  літати  !
Бруньки  весняні,    жага  сонця  і  тепла
Рядочки  прози…  Тішиться    моя    душа
Рясно  засяють,  як  квіточки  в  суцвітті
Яке  це    щастя,  жити  на  цьому  світі  !
Донести  людям,  щиро  своє  бачення  
 І  зразу  хочу,  попросить  пробачення
Якщо  не  збіглись,  нині  погляди  в  житті
Мої    ж  думки….  Сонячні  волошки  в  житі.
Мрія,  щоб  люди,  як  подарунок  мали
І  не  судили.  Тепло,  радість  пізнали
Добра  частинку,  як    у  полі,  колосків
Щоб  щастям  очі,  засіяли.  Дзвінкий    спів
Щебет  почули,    лагідний  солов`їний
І  вибір  в  житті,  зробили  оптимальний.
Яка  відрада,  у  полоні  відгуків
Вам,  дуже    вдячна.  Мов  дзвеніння  струмочків
Мене  й  надалі,  писати  надихають
Щаслива    я…  Що  мої  твори  читають.
 
******
Шановні  друзі!  Щиро  дякую  за  підтримку!
Бажаю  миру,здоров`я,  щастя  !
Любові    і    натхнення    Вам!
                                                                     22.02.  2020р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865632
дата надходження 22.02.2020
дата закладки 22.02.2020


Галина Брич

НЕ ПРОДАЙ

Продай  взуття  чи  одежину,
Продай  цукерки,  хліб  і  сіль,
Продай,  як  маєш  дві,  хатину,
Велосипед,  автомобіль…
Ціну  речам  тим  добре  знаєш.
От  тільки  б  настрій  трудовий  –
Ти  знову  все  собі  придбаєш,
Якщо  здоровий  і  живий.
Та  інші  цінності  бувають,
Продати  їх  –  ганьба  і  гріх.
Ці  й  обміну  не  підлягають,
Бо  подаровані  для  всіх
Давним-давно  велінням  Божим.
У  спадок  їх  передають
Під  пильним  оком,  насторожі,
Життя  за  дар  цей  віддають.
Дарунок  –  то  земля  правічна,
Збережена  від  всіх  нашесть,
І  мова  прадідів  етнічна
Та  віра,  воля,  гідність,  честь.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864310
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020


Галина Брич

ЗЕРНА МУДРОСТІ

Приніс  поет  насіння  цілу  жменю  –
Звичайне  чорне  непримітне  зе́рня.
Віддав  усе,  ще  й  вивернув  кишеню:
«Посійте,  хай  квітує  поміж  терня,
Між  колючками,  будяками,  між  камінням,
Посіяти  і  в  дикім  полі  треба…
Нехай  за  землю  вчепиться  корінням
Та  високо  здіймається  до  неба».
Поетові  дари  приймали  радо,
Усе  забрали  чисто,  до  зернини.
Повірили  –  існує  Ельдорадо:
Посієш  зерна,  а  збереш  перлини.
І  сіється,  і  плодиться,  квітує,
До  світла  пнеться  темна  насінина.
Радіє  той,  що  зернами  частує.
Насіння  мудрості  вирощує  Людина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864309
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020


Світлая (Світлана Пирогова)

Хмарочоси поезій

Хмарочоси  поезій  зростають  все  вище.
Чи  здолаєш  оту  висоту?
Вітер  шквальний,  розпатлавши  мрії,  там    свище.
Не  впади  в  глухоту  й  сліпоту.

Хмарочоси  поезій  вдивляються  в  небо.
Ти  в  молитвах  постій  на  землі.
І  не  втрать  лиш  натхнення  -  крилату  потребу.
Світло,  певно,  проб*ється  в  імлі.

Слухай  серце:  від  Господа  лагідність  звуку.
Від  душі  до  душі  все  твори.
І  тоді  не  покине    Муза    ліру  із  рук,
І  засяють  вгорі  кольори.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864348
дата надходження 10.02.2020
дата закладки 10.02.2020


Любов Таборовець

Світлій пам'яті української Чураївни

Вишня  зажурилась,  посумніла  хата…
Гріє  їх  у  стужу  доньки  спів  крилатий...

Ллється  над  землею  дзвоном  –  переливом
пісня  Чураївни,  що  є  справжнім  дивом.

Нею  надихала,  в  ній  жила  співачка,
в  спів  вселяла  віру  справжньої  козачки.

Славила  у  пісні    неньку-Україну
та  хрещату  рідну  батьківську  стежину.

Мов  небесний  ангел,  розпростерши  крила,
унікальним  тембром    небо  підкорила.

В  вишитій  сорочці,  груди  у    намисті  -
це  легенда  –  жінка    в  образі  пречистім!

В  пишності  убрання,  сяючих  прикрасах  -  
гордий  погляд    жінки  –  нації  окраса.

Врода    від  калини,  неба  -  навпіл  з  житом  -
жінка  –  таємниця,  із  душею  літа.

Діва  України,  славна  Берегиня,
по  собі  лишила  славу,  що    не  згине.

А  нащадкам    спадок.  Лине,  не  стихає,...
Бо    пісенна  свічка  в  душах  не  згасає.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864219
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Людмила Григорівна

З року в рік



Сонячний  промінчик  диво-ключиком
Відчиняє  браму  для  весни,
Падають  акордами  співучими
Краплі  від  бурульок  осяйних.

Сонечко  розсипалось  на  скалочки,
У  струмках  іскриться,  виграє,
І  мені  ласкаво  усміхається
З  підвіконня  зіллячко  моє.

Скоро,  скоро  вже  зітхне,  прокинеться,
Сон  зимовий  прожене  земля...
...  Влітку  урожаєм  щедрим  зіллячко
Душу  роботящу  звеселя.

Котиться  по  небу  сонце  колесом,
Котяться  до  вирію  роки,
А  душа  весняним  щастям  повниться,
З  року  в  рік,  з  початку,й  на  віки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864198
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020


Галина Брич

СЬОГОДНІ І ЗАВТРА

Почувалось  Сьогодні  щасливим,
Повним  усмішок,  гамору,  втіх.
І  здавалось  якимсь  особливим,
Та  вступатись,  вважало,  –  це  гріх.
Завтра  в  темне  вікно  заглядало,
Несміливо,  невпевнено  йшло.
Невідомість.  Усе  замовкало.
З  чим  прийшло  Завтра?  Що  принесло?
Але  навіть  щасливе  Сьогодні
Без  образ  хай  іде  в  небуття.
Може,  Завтра  й  несе  дні  холодні,
Та  продовжує  ЗАВТРА  життя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864182
дата надходження 09.02.2020
дата закладки 09.02.2020


-

То літо, то осінь…

То  літо,  то  осінь,  збираю  життя  по  шматочках.
Весною  вже  квітла,  ще  літо  -  зелена  трава.
Осіння  розлука  гуляє  в  кленовім  віночку,
мелодій  багряних  зіграє  пора  дощова.

І  так  по  краплині,  напише  ще  пісню  для  мене.
Яку  прокурличать  у  сонячний  край  журавлі.
Розквітне  черешня,  а  листя  зелене,  зелене...
Збираю  достигле  колосся  по  чорній  ріллі.

Шматочком  калини  прикрашу  світанки  з  тобою.
У  неба  позичу,  очей  найдорожчих  блакить.
Ще  зірки  шматочок,  що  стала  для  нас  золотою,
як  падала  з  неба  й  згорала  на  попіл  за  мить.

Вже  осінь  багряна  гуляє  в  кленовім  віночку.
Мелодій  осінніх  зіграє  пора  дощова.
То  чорне,  то  біле,  збираю  життя  по  шматочках...
Весна  вже  одквітла,  вже  осінь,  пожовкла  трава.
автор  Лариса  Мандзюк.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863761
дата надходження 05.02.2020
дата закладки 05.02.2020


Галина Брич

БАБУСЯ

Пробачте,  по́други  і  друзі,
За  ненаписані  рядки.
Сьогодні,  в  статусі  бабусі,
Онукам  дістаю  зірки.
Моя  присутність  –  дощ  у  спеку,
Веселка  посеред  грози.
Я  передбачу  небезпеку,
Усмішку  склею  зі  сльози.
Я  віддаю,  але  й  черпаю
Піднесення  і  позитив.
А  втому  легко  подолаю,
Онуки  –  крила  і  мотив.
Я  на  прощання  посміхнуся  –
Вгамую  смуток  і  любов.
Луною  котиться:  «Бабуууся…».
«До  завтра!  Я  приїду  знов!».

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863644
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020


Олег Князь

Для добра

Привіт  з  Говерли  і  Дніпра,  передали  хмарини  з  неба,  жити  потрібно  для  добра,  воно  повернеться  до  тебе!  В  шелесті  лісу  і  трави,  добром  природа  обізветься,  живи  і  Бога  не  гніви,  допоки  серце  в  грудях  б»ється!  Тепла  зима  в  календарі,  немає  снігу  і  морозів,  зло  розчиняється  в  добрі,  бажаю  добрих  всім  прогнозів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863600
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020


Ведомая любовью

ИСТИНА - VERITAS

"Иисус  сказал  ей  в  ответ:  если  бы  ты  знала  дар  Божий  и  Кто  говорит  тебе:  «дай  Мне  пить»,  то  ты  сама  просила  бы  у  Него,  и  Он  дал  бы  тебе  воду  живую...Я  есмь  путь  и  истина  и  жизнь;  никто  не  приходит  к  Отцу,  как  только  через  Меня."

Нередко  приходилось  слышать  мне,
Что  ИСТИНУ  находят  люди  в  споре,
Кто  утверждал,  что  VERITAS  -  в  вине,
Кто  ж  прав:  кто  пьёт  вино,  или  кто  спорит?
Кто  ищет,  тот  найдёт  -  учил  отец,
Его  совет  доверие  внушает,
Сбивается  в  раздорах  ритм  сердец,
Пристрастие  к  вину  -  с  пути  сбивает.
И  потому,  ни  в  спорах,  ни  в  вине,
Искала  и  нашла  основ  -  ОСНОВУ,
Что  в  поисках  открылась  Вечным  мне,
Святым,  Животворящим  Божьим  Словом!

Христос  есть  Путь,  и  Истина,  и  Жизнь,
Вода  живая  душам  -  пить  и  ЖИТЬ!

Раздор  -  разногласие  между  кем-чем-н.,  ссора,  вражда.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863647
дата надходження 04.02.2020
дата закладки 04.02.2020


НАДЕЖДА М.

Твоє мовчання

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DFkb0tajcpo[/youtube]
Здається,  що  мовчання  тягнеться  століття,
Прискорює  із  кожним  днем  свій  крок.
І  в"яне   ледь  розкрите  ще  суцвіття,
Та  без  душі  зміліє,  як  струмок.

До  нього  хочу  часто   докопатись.
Воно  хранить  в  собі  таємний  зміст,
Та  хоче  в  невідомості  зостатись,
Неначе  непрочитаний  чийсь  лист.

Мовчання  ми  тлумачим,  як  завгодно:
Можливо,  що  нема  вже  що  сказать,
Коли  на  серці  стало  прохолодно,
Чи  сили  вже  немає,  щоб  кричать.

На  зло   судьбі,  чекаєм  все  ж  слова,
Які  колись  народяться  з  мовчання.
Мета  життя  тоді  уже  нова,
Як  нагорода  за  оце  чекання...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863494
дата надходження 03.02.2020
дата закладки 03.02.2020


Саша Чорнобіла

Рай

***
Така  уперта  аксіома  -
шукай  його  чи  не  шукай,
завжди  тебе  чекає  вдома
твій,  власноруч  добутий  рай.

Та  ти  шукаєш  інші  схеми,
подорожуєш  в  інший  край,
щоб  довести,  як  теорему,
що  тільки  вдома  -  справжній  рай!

Тут  вітер  тишею  колише,
п’яніють  квіти  від  роси,
нічого  не  знайдеш  миліше,
своєї,  рідної  краси.
***  




адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863319
дата надходження 01.02.2020
дата закладки 02.02.2020


Сабилла

Схватка

Вот  склонившись  опять  над  заветной  тетрадкой,
Все  хандрю  и  хандрю  в  каждой  строчке  стиха.
Толи  дождик  унылый  и  солнца  нехватка,
Есть  причиной  того,  что  напишет  рука.

Нет,  неправда  зачем  же  я  буду  лукавить,
В  том,  что  мысли  унылы  в  моей  голове.
Мне  б  прогнать  ту  тоску,  на  страницах  оставить,
Лучше  средства  не  знаю,  с  ней  вечно  в  борьбе.

С  одиночеством  в  схватке  сражусь  на  бумаге,
Хоть  и  силы  мои  уступают  вдвойне.
И  пером  здесь  своим,  я  как  рыцарь  со  шпагой,
Напишу  Я  ЛЮБЛЮ,  чтоб  ты  знал  обо  мне.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863129
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020


А.Дальний

ТЯЖЁЛЫЕ МЫСЛИ

Вспоминать  о  былом  нелегко.
Тяжелее  неведенья  -  правда.
Груз  сомнений  лежит  глубоко.
Настоящее,  словно  награда.

Тень  от  прошлого  -  памяти  след
Быстротечное  время  поглотит.
Были  беды,  и  радость  побед!..
Жаль,  что  нет  и  не  будет  свободы.  

День  и  ночь,  как  всегда  за  окном,
Умудряются  в  душу  проникнуть.
Может  быть,  у  кого-то  есть  дом  -  
Храм,  в  котором  суть  жизни  постигнуть!?  





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863130
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020


Олег Князь

Ставте ціль

Часи  гріхопадіння  є  й  спокути,  радість  на  серці  змінить  знову  біль,  ми  успіхів  всі  здатні    досягнути,  якщо  поставимо  перед  собою  ціль!  Знайдеться  скептиків  і  критиків  багато,  будуть  казати  що  не  зможеш  ти,  не  слухай  їх,  розпочинай  завзято,  свій  шлях  до  заповітної  мети!  Чергуються  невдачі  й  перешкоди,  не  розраховуйте  на  поміч  звідусіль,  а  перемога,  як  винагорода,  ставте  в  житті  перед  собою  ціль!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863117
дата надходження 31.01.2020
дата закладки 31.01.2020


Катерина Собова

Талант

Все    пиляєш    мене,    Ганю:
-Білоручка    ти,    Семене!
Ось    лежу    я    на    дивані,
Та    працює    мозок    в    мене.

Кожен    ледар    -    винахідник,
І    хоч    мають    таку    вдачу,
Не    напишуть    -    він    негідник,
І    не    скажуть    -    він    ледачий.

Не    схотів    город    копати
Отакий    ось    ледацюга,
Сховав    вила    і    лопату  –
Винайшов    для    себе    плуга.

В    кожного    своя    є    фішка,
І    шукають    всі    причину:
Важко    їм    ходити    пішки  –
То    придумали    машину.

Люди    всі    талановиті,
Що    не    хочуть    працювати,
В    розкоші    повинні    жити
І    ідеї    розвивати.

Дорікати    мені    нащо?
І    сваритись    теж    не    треба:
Я    ніяке    не    ледащо,
Я    -    талантище    у    тебе!

Може,    винайду    таке    щось,
Що    про    це    напишуть    повість…
За    свої    погані    вчинки
Буде    гризти    тебе    совість.

Всі    таланти    живуть    мало,
Будеш    плакать    на    могилі:
-Дармоїдом    обзивала,
А    він    -    он    яке    світило!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863025
дата надходження 30.01.2020
дата закладки 30.01.2020


Пісаренчиха

ВЕСНА

Туман  зірветься  у  політ.
Роса  освятить  ранок  щедро.
Ударить  блискавка  з  землі,-
Струм  всесвіту  відчуєш  нервом.

Загубиш  сорок,  п’ятдесят,-
Босоніж  вставши  в  трави  п’яні.
Кульбаби  знов  збере  маля,-
Несе  букета  в  жмені  мамі.

Це  вже  було.  Це  буде  знов.
Допоки  світ  радіє  сонцю.
Все  переплутує  любов.
І  сам  був  кремній,    а  став  стронцій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862823
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 28.01.2020


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закохані

Білим  цвітом  захурделила  весна,
Вона  в  вітер  так  закохана  була.
Він  її  то  обнімав,  то  цілував,
То  у  парі  з  нею  в  вальсі  танцював.

Весна  ніжно  посміхалася  йому,
Дарувала  цвіт  -  кохання  милому.
Ти  коханий,  найдорожчий  тільки  мій,
Дуже  сумно  й  одиноко  буть  самій.

Як  світило  ясне  сонечко  удень,
Птахи  їм  співали  радісно  пісень.
Піднімав  на  крилах  весну  вітерець.
Було  щастя  для  закоханих  сердець.

Та  коли  приходив  час  її  до  сну,
Шепотів:"  Без  тебе  люба  не  засну.
Буду  сон  твій  моя  весно  берегти,
Бо  для  мене  найдорожча  тільки  ти".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862718
дата надходження 27.01.2020
дата закладки 27.01.2020


Галя Костенко

Загубилось у часі дитинство

Загубилось  у  часі  дитинство,
Юність  та́кож  поли́нула  в  даль,
Відбувається  в  тім  Боже  дійство,
Так  було́  й  після  нас  буде  так…
Нам  дано́  проживать  у  цім  ча́сі,
Саме  зараз  і  тут,  в  тілі  цім,
Й  те,  що  ми  розумієм  нара́зі,
Крапля  лиш  в  океані  світі́в…
Ця  людська  маячня  жалюгідна
Там,  де  гро́ші  і  влада  –  там  зло,
Як  іржа,  точать  душу  негідні
Відчуття,  які  дав  нам  не  Бог:
Не  від  Бога  жадо́ба  до  гро́шей,
Всяка  заздрість  і  різний  обман,
Стає  рідкість  людина  хороша,
Ніби  нас  поглинає  туман…
Але  є  Божа  правда  на  світі,
Із  туману  веде  вона  нас,
Шлях  до  світла  не  за́вжди  у  кві́тах,
Випробо́вує  всіх  і  всяк  час.
Посміхнеться  Господь  тим  привітно,  
Хто  душею  в  житті  не  кривив
І  зберіг  в  ній  святеє  дитинство,
Кожній  днині  він  щиро  радів-
Сонцю  ніжному,  неба  блакиті,
Ясним  зорям,  рясному  дощу,
Вітерцю  і  хмаркам  білокрилим,
Темній  ночі  і  світлому  дню...
Від  нужде́нного  не  відвернувся,
Не  ховавсь  від  чужої  біди,
В  допомозі  своїй  не  запнувся,
І  нічого  взамін  не  просив…
Як  не  прикро,  але  ми  тут  гості,
Свою  ча́сточку  кожен  живе,
Були  ді́тками,  стали  дорослі,
Наш  до  берега  човен  пливе…
І  коли  ми  прича́лим  додому,
Оглядатися  будем  назад,
Янгол  з  раю  подасть  руку  то́му,
Хто  багато  робив  добрих  справ.

Стати  кращими  маєм  можливість,
Ще  є  час,  ми  ще  встигнемо  це,
В  світ  прийшли  ми  з  душею  дитини,
Це  від  Бога  святе  острівце́.
Так,  життя  нас  безжально  гартує,
І  від  того  душа  потерпа́,
Слово  ж  Боже  за  нами  варту́є,
Від  нечистого  нас  захища.
Не  чатуйте  на  нас,  лихі  па́стки,
За  красою  принад  лиш  багно,
Хай    пізнають  усі  Божі  ласки,
Хто  в  душі  своїй  має  добро!

Загубилось  у  часі  дитинство,
Юність  також  полинула  в  даль,
Відбувається  в  тім  Боже  дійство,
Так  було  й  після  нас  буде  так…

25.01.2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862546
дата надходження 25.01.2020
дата закладки 25.01.2020


Svitlana_Belyakova

Дeти, солнышки родныe…

Дети,  солнышки  родные,
пока  мать  жива,
прилетайте  на  мгновенье,
выкроив  из  Жизни  Бытия.
Жизнь  быстротечна,
пролетают  часы,  дни,  года,
обернуться  некогда.
Строим  жизненные  планы,  мечтаем,
да,  просто  живём,
день  за  днём.
Жизнь  коротаем,  как  можем.
Я,  по-жизни,сделала  всё,
что  было  в  моих  человеческих  силах,
а  остальное  в  руках  Божьих.
Он,  как  Капитан  у  Планетарного  Руля,
на  всё,  Господи,  Воля  Твоя!
Я  знаю,  что  Вселенная  заботится  обо  мне,
на  милость  Божью,
даёт  возможность  высказаться  душе,
не  видя  собеседников  воочью.
Возродить  доверие  к  себе,
а  это  значит  получить  уверенность  и  смелость,
происходящие  от  сознания  своей  личной  ценности.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862400
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020


Чайківчанка

СЯДЕМО ДО ВЕЧЕРІ

СЯДЕМО  ДО  ВЕЧЕРІ
Сядемо,  до  вечері  за  столи  святкові
До  заходу  сонця  і  першої  зорі.
Щоб  добро  ,велося  у  хаті  ...у  полі
І  вносимо,дідуха  -колоски  золоті.
Дідух,сніп  з  колосків  жита,
пшениці
Ставимо,на  покутті  перед  образами.
У  вікно,заглядають  сестриці  -зірниці
Бо  нині,Пресвята  родина  із  нами.
У  День  народження  Христа  не  сумуй!!!
Приймай,дарунки  від  Небесного  Отця.
Усміхнись,земле  -веселись,торжествуй!!!
Нехай  у  твій  дім,увійде  -боже  дитя.
Ми  ,славимо,Ісуса  Христове  Різдво  !!!
Колядками,вінчуємо  усю  родину.
Сієм,посіваєм  зерно  на  добро...
У  Бога,просим  миру  для  Вкраїни.
М  .Чайківчанка.
701  2020

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862368
дата надходження 24.01.2020
дата закладки 24.01.2020


Віталій Назарук

БУТИ САМИМ СОБОЮ

Не  поспішаю  я  у  далину,
Вернутись  хочу  до  старої  груші.
Надихатись  сухого  полину,
Можливо  мою  долю  розворушить.

Вернутися  у  зими,  що  були,
Заритись  в  кучугурах  з  головою.
А  навесні  піти  у  ті  сади,
Де  пелюстки  змішалися  з  травою.

Переступити  юності  мости,
З  коханням  першим  все  життя  прожити.
До  Паски  в  рушники  вдягти  хрести,
І  спозаранку  паску  посвятити.

Вигонити  на  пашу  корівча,
Збирати  у  торбинку  кукурудзу.
Вслухатися,  коли  сичі  кричать,
Принести  в  хату  оберемок  хмизу.

І  жити,  жити  все  життя,
Закоханим  в  єдину  з  головою.
Щоб  в  чоловіка  виросло  дитя
І  було  завжди  лиш  самим  собою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862281
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 23.01.2020


Олег Крушельницький

ДАР ВІД БОГА

Не  смію  я  казати  правду,
Бо  сам  в  неправді  довго  жив.
Я  мушу  те  вам  розказати,
Що  серцем  своїм  пережив.

Що  істина,  то  дар  від  Бога,
Вона  дається  як  душа,
Коли  ти  не  міркуєш  злого,
Тоді  відкриється  вона.

А  правда,  то  є  добрий  намір,
Нехай  він  трохи  не  такий,
Але  ти  не  ворожиш  в  храмі
Не  вдариш  києм  по  спині.

Ти  прагнеш  жити  наче  хвиля.
Яку  плекає  океан.
А  той  твій  дух  неначе  скеля,
Зломає  лезо  від  меча.

Та  все  минеться  не  одразу  
І  все  пройде  неначе  сон.  
Ти  пам'ятай  про  батька  свого,  
Про  неньку  теж  не  забувай!

У  цьому  світі  вдосталь  злого,
І  є  достатньо  ворогів.
Ти  не  цурайся  роду  свого
І  гідно  борони  братів!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858679
дата надходження 21.12.2019
дата закладки 05.01.2020


CONSTANTINOPOLIS

Така цілюща…

[b][color="#d63003"]Сім  тисяч  років  вітер  не  вщуха
Над  посивілим  українським  Полем;
Просякло  кров’ю,  і  слізьми,  і  болем…
Вже  тисячу  років  війни  громиха…

Ще  пам’ятають  кам’яні  баби,
Тих  скіфських  вершників,  
Суворих  і  безстрашних.
На  поле  се  спускалися  Боги,
Щоб  народились  кращі  із  найкращих.

Здається,  зупинився  біг  століть.
Замкнулось  коло,  доленосне,  Боже.
Дочки  Перуна  і  Сини  Сворожі,
У  темну  ніч,  стоять  тут,  на  сторожі,
Щоб  Поле  українське  захистить…

Ще  ми  п’ємо  цілющу  із  Дніпра,
На  повни  груди  дихаємо  вільно,
І  пам'ять  предків  в  серці  не  вмира…
Любов  до  України  ще  жива,
Така  цілюща,  і  така  всесильна…[/color]
[/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860330
дата надходження 05.01.2020
дата закладки 05.01.2020


Чайківчанка

Я ВІРЮ У КАЗКУ

Я  вірю  у  казку
Я  немов  ,дитя  чекаю  чуда  ,  дива...
У  Новий  рік  миру,  радості,  добра.
Хай  буде  кожна  людина  щаслива
У  своїм  домі,відчує  вогник  тепла.
Нехай  січень  намалює  казкову  мить
І  від  щастя  ,світяться  очі  і  душа.
Новорічна  зірка  усіх  благословить
Буде  ,на  столі  хліб  у  будні  і  в  свята.
Нехай  зима  сипле  сніг  білий-  білий
Мороз,на  шибці  малює  сніжні  квіти.
Прийде  ,до  нас  Новий  рік  добрий  щирий
Подарує,мирне  небо  божому  світку.
Нехай  новий  день  усміхнеться  людям
На  сонячних  крилах  принесе  надію.
Лл'ється,дивограєм  світло  повсюди
збуваються,бажані  жадані  мрії.
З  Новим  Роком  тебе  моя  Україно  !!!
Достатку,  злагоди  у  твоїй  хаті  .
З'єднайся  ,вкраїнська  родино
І  Дзвенять,на  землі  пісні  крилаті.
М.  Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859930
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.12.2019


Наталія Глиняна

З вірою в серці

(Автор  Наталія  Глиняна)

Свіча  потроху  догорає,
Стоїть  ікона  на  столі.
І  тихо  сльози  хтось  ковтає,
Спасіння  просить  на  землі.

Молитва  лине  прямо  з  серця,
Болить  поранена  душа.
В  очах  спустошені  озерця,
На  цьому  світі  –  як  чужа.

Одна  надія  лиш  на  Бога,
Бо  віра  вмить  розтопить  лід,
Й  яка  не  є  життя  дорога  –
Всевишній  всіх  спасе  від  бід.

Гарячий  віск  з  свічі  стікає
І  може  долю  обпекти.
Лиш  той,  хто  Бога  в  серці  має,
Спасіння  зможе  обрести…

                                                         06.03.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859350
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 27.12.2019


Лілія Хурсяк

І досі вірю в диво новорічне

І  досі  вірю  в  диво  новорічне,
Різдвяну  казку  створюю  сама,
Несу  в  душі  те  відчуття  магічне,
Що  мрії  в  дійсність  втілює  зима.

Що  десь  живе  стара-стара  чаклунка
І  знає  все  про  кожного  і  всіх,
У  ніч  казкову  витягає  з  клунка
Й  дарує  людям  радощі  і  сміх.

І  світ  стає  щедрішим  на  любов,
Теплішають  обійми  між  близькими,
І  казка  новорічна  знов  і  знов
Спішить  до  нас  дорогами  слизькими.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859282
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019


Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський

Різдв"яна колядочка

Місяць  в  шибку  загляда,
Лине  світом  коляда
На  Різдво  Христове.
На  столі  кутя  й  узвар,
А  всього  дванадцять  страв
В  час  цей  вечоровий.

Переступиш  лиш  поріг  -
Видно  дідух-оберіг
На  чільному  місці.
Вся  зібралася  сім"я
І  господар  припроша,
Помолившись  сісти.

А  як  зіронька  зійде
І  засяє  із  Небес,
Усіх  заворожить  -
Кожну  страву  скуштувать
Та  Ісуса  прославлять
Це  Дитятко  Боже.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859265
дата надходження 26.12.2019
дата закладки 26.12.2019


dovgiy

НАД ЗБІРКОЮ

Душі  моєї  рідні  пташенята,
Ви  випурхнули  в    ясний  світ  людей.
Розправили  під  зорями  крилята,
Немовби  щира  пісня  із  грудей!

Із  кожної  книжини  в  спраглі  душі,
Заходите,  лікуючи  біду.
Я  з  вами,  мої  діти,  також  мушу
Планету  рятувати  на  ходу.

Я  стукаюсь  у  кожні  перші  двері,  
Байдужість  виганяю  із  очей,
Записую  на  хмарному  папері
Травневу    оду  зоряних  ночей.

Запрошую  повірити  й  кохати,
Помріяти  про  щастя  неземне
І  на  долонях  серце  дарувати
Так,  як  із  неба  навчено  мене.  

Мої  вірші  виношую  під  серцем
Дарую  їх  чоловікам,  жінкам…
Живе  в  душі  оте  чуття,  -  найперше
Яке  єдиній  з  серцем  я  віддам.

Його  беріг  від  вітру  крижаного
Байдужих  зим,  а  чи  спекотних  літ,
Щоб  знов  і  знов,  надіючись  на  нього,
Душею  в  небі  відчувать  політ.

23.12.2019  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858877
дата надходження 23.12.2019
дата закладки 23.12.2019


Волинянка

Миколаю

У  темну  ніч  зимової  печалі,
Коли  вантаж  прожитих  за  рік  днів
Боронить  йти  мені  по  вертикалі,
Заходить  Миколай  до  кожного  з  домів.

Несе  мішок  і  в  душі  наші  казку,
У  вікна  сипле  Божу  благодать,
На  крилах  ангелів  –  небесно-вічну  ласку,
Коли  велике  щастя  –  оддавать.

Співають  зорі,  стелиться  дорога,
Летить  з  хмаринок  білий    легкий  пух…
Святий  наш  отче,  не  минай  порога,
Зайди,  погрійся,  скинь  важкий  кожух…

Бо  довга  ніч,  бо  в  хаті  людно-тепло,
Тебе  чекають,  як  предвісника  Різдва…
А  ти  летиш  на  Схід,  туди,  де  пекло,
Сьогодні  там  потрібніші  дива…

Спаси,  Святий,  могутністю  своєю,
Від  кулі  і  зчерствілості  душі…
Іде  життя  в  нас  звично  –  колією,
А  там  військові  їсть  хтось  кулеші…

В  палаті  білій  втомлена  дитина
В  молитві  щирій  диво  вигляда…
Злітає  з  вуст  прохання  лиш  єдине  –
Щоб  були  вдома  мед  і  коляда…

Заступнику,  дитячі  чисті  мрії
Здійснити  в  метушні  ти  не  забудь.
Хто  молиться,  ти  не  позбав  надії,
Збираючись  в  далеку  й  довгу  путь.

А  нам…  ми  й  так  багато  маєм,
Лиши  у  душах  віру  в  чудеса…
Ти  знай,  що  ми  тебе  щорік  чекаєм,
Вертаючись  додому  в  небеса…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858437
дата надходження 18.12.2019
дата закладки 18.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання сонцем сходить ( слова до пісні)

Кажуть,  що  зима  серця́  холодить,
Перетворює  на  кришталі.
А  моє  кохання  сонцем  сходить,
Поцілунок  залиша  на  склі.

Нас  з  тобою  щастя  не  покине,
Знаю  я  і  бачу  наперід.
У  серцях  любов  така  єдина,
Розквітає  наче  яблунь  цвіт.

Приспів:

Мете  хурделиця  із  почуттів,
Любов'ю  стелиться  із  твоїх  снів.
Кружля  за  вікнами  зима,  зима,
До  неї  звикли  ми,  в  серцях  весна.

Сердечко  ніколи  не  схолоне,
Коли  в  нім  живе  палка  любов.
Так  пульсують  люба  мої  скроні,
Закипає  в  жилах  моїх  кров.

Заметіль  за  вікнами  лютує,
Перемети  робить  на  стежках.
В  серці  музика  моїм  вальсує,
І  щебече  про  кохання  птах.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857598
дата надходження 11.12.2019
дата закладки 11.12.2019


Тома

20 мудрых цитат Маргарет Тэтчер

20  мудрых  цитат  Маргарет  Тэтчер
Маргарет  Тэтчер  —  первая  женщина,  ставшая  премьер-министром  Великобритании.  Занимая  эту  должность  в  течение  11  лет,  за  свою  далеко  не  женственную  политику  она  получила  прозвище  «железная  леди».  Тэтчер  точно  было,  что  сказать  —  это  была  сильная  личность,  которая  сделала  много  для  своей  страны  и  сумела  оставить  значительный  след  в  мировой  политике.
Когда  характер  проявляет  женщина,  про  нее  говорят  «стерва».  Когда  характер  проявляет  мужчина,  про  него  говорят  «отличный  парень».
Поражение?  Я  не  понимаю  значения  этого  слова.
Туда,  где  раздор,  позвольте  принести  гармонию.  Туда,  где  заблуждение,  позвольте  принести  истину.  Туда,  где  сомнение,  позвольте  принести  веру.  И  туда,  где  отчаяние,  позвольте  принести  надежду.

Каждая  женщина,  знакомая  с  проблемами  ведения  домашнего  хозяйства,  близка  к  тому,  чтобы  понимать  проблемы  управления  страной.
Петух,  может  быть,  хорошо  кукарекает,  но  яйца  все-таки  несет  курица.


Никогда  не  сдавайся  и  ты  увидишь  как  сдаются  другие.
Никто  бы  и  не  помнил  о  «добром  самаритянине»,  если  бы  у  него  были  только  благие  намерения.  У  него  также  были  и  деньги.
Если  вы  хотите  что-то  обговорить  —  идите  к  мужчине,  если  хотите  реально  сделать  —  идите  к  женщине.
Если  ты  настроена  только  на  то,  чтобы  кому-то  нравиться,  ты  должна  быть  готова  идти  на  компромисс  по  любому  поводу  в  любое  время  —  и  ты  никогда  ничего  не  достигнешь.
Персональным  нападкам  на  меня  только  радуюсь.  Значит,  других  политических  аргументов  у  противника  уже  не  осталось.
Нужно  хорошо  изучить  своего  врага,  тогда  однажды  можно  превратить  его  в  друга.
Делать  все  с  открытым  сердцем  не  самая  хорошая  идея.  Сердце  должно  оставаться  закрытым,  так  оно  лучше  функционирует.
Обратите  внимание  на  каждый  из  дней,  вечером  которого  вас  наполняет  радость  и  удовлетворение.  И  вы  увидите,  что  это  —  не  тот  день,  когда  вы  предавались  праздному  безделью,  а  день,  когда  вам  многое  предстояло  сделать,  и  вы  великолепно  справились  с  этим.
Невозможно  понять  всех,  если  не  прислушаться  к  каждому.
90%  наших  забот  касается  того,  что  никогда  не  случится.
Богатство  страны  не  обязательно  строится  на  собственных  природных  ресурсах,  оно  достижимо  даже  при  их  полном  отсутствии.  Самым  главным  ресурсом  является  человек.  Государству  лишь  нужно  создать  основу  для  расцвета  таланта  людей.
Женщины  гораздо  лучше  мужчин  умеют  говорить  «нет».
Сегодня  у  женщины  есть  море  возможностей  проявить  себя:  некоторые  из  нас  даже  управляют  странами.  Но,  говоря  по  чести,  нам  больше  идет  ридикюль,  чем  штык.
Как  правило,  мне  достаточно  10  секунд,  чтобы  составить  мнение  о  человеке,  и  потом  оно  редко  меняется.
Вежливость  сегодня  ценится  очень  дорого,  а  вот  нахальство  вообще  не  имеет  цены.
Если  те,  кто  меня  критикует,  увидели  бы,  как  я  шагаю  по  волнам  Темзы,  они  сказали  бы:  это  только  потому,  что  она  не  умеет  плавать.
Вовсе  не  обязательно  соглашаться  с  собеседником,  чтобы  найти  с  ним  общий  язык.
Быть  могущественной  —  это  как  быть  настоящей  леди.  Если  вам  приходится  напоминать  людям,  что  вы  ею  являетесь,  вы  ею  не  являетесь  точно.
20  мудрых  цитат  Маргарет  Тэтчер
Маргарет  Тэтчер  —  первая  женщина,  ставшая  премьер-министром  Великобритании.  Занимая  эту  должность  в  течение  11  лет,  за  свою  далеко  не  женственную  политику  она  получила  прозвище  «железная  леди».  Тэтчер  точно  было,  что  сказать  —  это  была  сильная  личность,  которая  сделала  много  для  своей  страны  и  сумела  оставить  значительный  след  в  мировой  политике.
Когда  характер  проявляет  женщина,  про  нее  говорят  «стерва».  Когда  характер  проявляет  мужчина,  про  него  говорят  «отличный  парень».
Поражение?  Я  не  понимаю  значения  этого  слова.
Туда,  где  раздор,  позвольте  принести  гармонию.  Туда,  где  заблуждение,  позвольте  принести  истину.  Туда,  где  сомнение,  позвольте  принести  веру.  И  туда,  где  отчаяние,  позвольте  принести  надежду.
Каждая  женщина,  знакомая  с  проблемами  ведения  домашнего  хозяйства,  близка  к  тому,  чтобы  понимать  проблемы  управления  страной.
Петух,  может  быть,  хорошо  кукарекает,  но  яйца  все-таки  несет  курица.
Никогда  не  сдавайся  и  ты  увидишь  как  сдаются  другие.
Никто  бы  и  не  помнил  о  «добром  самаритянине»,  если  бы  у  него  были  только  благие  намерения.  У  него  также  были  и  деньги.
Если  вы  хотите  что-то  обговорить  —  идите  к  мужчине,  если  хотите  реально  сделать  —  идите  к  женщине.
Если  ты  настроена  только  на  то,  чтобы  кому-то  нравиться,  ты  должна  быть  готова  идти  на  компромисс  по  любому  поводу  в  любое  время  —  и  ты  никогда  ничего  не  достигнешь.
Персональным  нападкам  на  меня  только  радуюсь.  Значит,  других  политических  аргументов  у  противника  уже  не  осталось.
Нужно  хорошо  изучить  своего  врага,  тогда  однажды  можно  превратить  его  в  друга.
Делать  все  с  открытым  сердцем  не  самая  хорошая  идея.  Сердце  должно  оставаться  закрытым,  так  оно  лучше  функционирует.
Обратите  внимание  на  каждый  из  дней,  вечером  которого  вас  наполняет  радость  и  удовлетворение.  И  вы  увидите,  что  это  —  не  тот  день,  когда  вы  предавались  праздному  безделью,  а  день,  когда  вам  многое  предстояло  сделать,  и  вы  великолепно  справились  с  этим.
Невозможно  понять  всех,  если  не  прислушаться  к  каждому.
90%  наших  забот  касается  того,  что  никогда  не  случится.
Богатство  страны  не  обязательно  строится  на  собственных  природных  ресурсах,  оно  достижимо  даже  при  их  полном  отсутствии.  Самым  главным  ресурсом  является  человек.  Государству  лишь  нужно  создать  основу  для  расцвета  таланта  людей.
Женщины  гораздо  лучше  мужчин  умеют  говорить  «нет».
Сегодня  у  женщины  есть  море  возможностей  проявить  себя:  некоторые  из  нас  даже  управляют  странами.  Но,  говоря  по  чести,  нам  больше  идет  ридикюль,  чем  штык.
Как  правило,  мне  достаточно  10  секунд,  чтобы  составить  мнение  о  человеке,  и  потом  оно  редко  меняется.
Вежливость  сегодня  ценится  очень  дорого,  а  вот  нахальство  вообще  не  имеет  цены.
Если  те,  кто  меня  критикует,  увидели  бы,  как  я  шагаю  по  волнам  Темзы,  они  сказали  бы:  это  только  потому,  что  она  не  умеет  плавать.
Вовсе  не  обязательно  соглашаться  с  собеседником,  чтобы  найти  с  ним  общий  язык.
Быть  могущественной  —  это  как  быть  настоящей  леди.  Если  вам  приходится  напоминать  людям,  что  вы  ею  являетесь,  вы  ею  не  являетесь  точно.
Перевела  на  украинский  язык        9.12.19                9.34      
На    фото  –  мой  рисунок.


20  мудрих  цитат  Маргарет  Тетчер
Маргарет  Тетчер  -  перша  жінка,  що  стала  прем'єр-міністром  Великобританії.  Займаючи  цю  посаду  протягом  11  років,  за  свою  далеко  не  жіночну  політику  вона  отримала  прізвисько  «залізна  леді».  Тетчер  точно  було,  що  сказати  -  це  була  сильна  особистість,  яка  зробила  багато  для  своєї  країни  і  зуміла  залишити  значний  слід  у  світовій  політиці.
Коли  характер  проявляє  жінка,  про  неї  говорять  «стерва».  Коли  характер  проявляє  чоловік,  про  нього  говорять  «відмінний  хлопець».
Поразка?  Я  не  розумію  значення  цього  слова.
Туди,  де  розбрат,  дозвольте  принести  гармонію.  Туди,  де  омана  ,  дозвольте  принести  істину.  Туди,  де  сумнів,  дозвольте  принести  віру.  І  туди,  де  відчай,  дозвольте  принести  надію.
Кожна  жінка,  знайома  з  проблемами  ведення  домашнього  господарства,  близька  до  того,  щоб  розуміти  проблеми  управління  країною.
Півень,  може  бути,  добре  кукурікає,  але  яйця  все-таки  несе  курка.
Ніколи  не  здавайся  і  ти  побачиш  як  здаються  інші.
Ніхто  б  і  не  пам'ятав  про  «доброго  самаритянина»,  якби  у  нього  були  тільки  благі  наміри.  У  нього  також  були  і  гроші.
Якщо  ви  хочете  щось  обговорити  -  йдіть  до  чоловіка,  якщо  хочете  реально  зробити  -  йдіть  до  жінки.
Якщо  ти  налаштована  тільки  на  те,  щоб  комусь  подобатися,  ти  повинна  бути  готова  йти  на  компроміс  з  будь-якого  приводу  в  будь-який  час  -  і  ти  ніколи  нічого  не  досягнеш.
Персональним  нападкам  на  мене  тільки  радію.  Значить,  інших  політичних  аргументів  у  супротивника  вже  не  залишилося.
Потрібно  добре  вивчити  свого  ворога,  тоді  одного  разу  можна  перетворити  його  в  друга.
Робити  все  з  відкритим  серцем  не  найкраща  ідея.  Серце  має  залишатися  закритим,  так  воно  краще  функціонує.
Зверніть  увагу  на  кожен  із  днів,  увечері  якого  вас  наповнює  радість  і  задоволення.  І  ви  побачите,  що  це  -  не  той  день,  коли  ви  віддавалися  дозвільному  неробству  ,  а  день,  коли  вам  багато  що  належало  зробити,  і  ви  чудово  впоралися  з  цим.
Неможливо  зрозуміти  всіх,  якщо  не  прислухатися  до  кожного.
90%  наших  турбот  стосується  того,  що  ніколи  не  трапиться.
Багатство  країни  не  обов'язково  будується  на  власних  природних  ресурсах,  воно  досяжно  навіть  при  їх  повній  відсутності.  Найголовнішим  ресурсом  є  людина.  Державі  лише  потрібно  створити  основу  для  розквіту  таланту  людей.
Жінки  набагато  краще  за  чоловіків  уміють  говорити  «ні».
Сьогодні  у  жінки  є  море  можливостей  проявити  себе:  деякі  з  нас  навіть  керують  країнами.  Але,  кажучи  по  честі,  нам  більше  йде  ридикюль,  ніж  багнет.
Як  правило,  мені  достатньо  10  секунд,  щоб  скласти  думку  про  людину,  і  потім  вона    рідко  змінюється.
Ввічливість  сьогодні  цінується  дуже  дорого,  а  ось  нахабство  взагалі  не  має  ціни.
Якщо  ті,  хто  мене  критикує,  побачили  б,  як  я  крокую  по  хвилях  Темзи,  вони  сказали  б:  це  тільки  тому,  що  вона  не  вміє  плавати.
Зовсім  не  обов'язково  погоджуватися  зі  співрозмовником,  щоб  знайти  з  ним  спільну  мову.
Бути  могутньою    -  це  як  бути  справжньою  леді.  Якщо  вам  доводиться  нагадувати  людям,  що  ви  нею  є,  ви  нею  не  є  точно.
Переклала  на  українську    мову    9.12.19  9.34
На  фото  -  мій  малюнок.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857409
дата надходження 09.12.2019
дата закладки 09.12.2019


Валентина Рубан

ТАК ХОЧЕТЬСЯ ТУДИ, ДЕ ТА КРАСА

 

Так  хочеться  туди,  де  та  краса…
Де  гори  підпирають  небеса.
Такі,  як  Твої  очі,  сині  –  сині,
Такі  вони  лиш  в  нас,  на  Україні

Так  хочеться  туди,  де  водоспади,
Карпат  неперевершені  принади…
Де  стрімкі  ріки,    і  гірські  потічки,
Де  усміхаються  кругом  стрункі  смерічки.

Так  хочеться  на  гори  задивляться,
Повітрям  чистим,  неповторністю  впиваться.
Послухать  пісню  Черемоша  і  Прута.
Бо  там  краса  –  чарівна  і  свята.

08.12.2019  р

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857357
дата надходження 08.12.2019
дата закладки 09.12.2019


Віктор Варварич

Хустка

Хустка  барвиста,  пасує  до  лиця,
Вона  кольорова  й  урочиста.
У  ній  дівчата  ідуть  до  вінця,
Стають  нареченими  Христа.  

Хусточка,  як  одвічний  оберіг,
Зігріє  душу,  ширить  тепло.
Не  впустить  чари  на  поріг,
Огортає  натомлене  чоло.

У  хустці  закодована  жіноча  доля,
Кручених  узорів  безкінечне  тло,
Різнобарв'я  квітів  серед  поля,
Що  дарує  радість  і  тепло.

Подарунок,  що  бережуть  у  скрині,
Прикраса  до  Різдвяних  свят.
Веселкове  щастя  сховане  в  хустині,
Безцінний  скарб  для  жінок  й  дівчат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857152
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 07.12.2019


dovgiy

ВІДПУСКАЮ

Нещасливе  кохання,  о!  –  скільки  сил  ти  забрало!
Оцієї  душі,  що  плакала  в  плині  життя.
Ти  у  вірному  серці  мов  ватра  осіння  палало,
Навздогін  за  нездійсненим  слало  своє  почуття.
Наче  пташка  на  волю  з  грудей  воно  вилітало
І  за  мрією  вслід  все  рвалось  з  обіймів  імли,
А  за  ці  марні  мрії  примари  нічні  поставали
У  яких  ніжні  ласки,  гарячі  обійми  були.
Нещасливе  кохання!  Залиш  назавжди  мою  душу!
Вже,  -  напевно,  -  пора  отямитись,  в  розум  прийти.
Я  до  нової  казки  обличчям  звернутися  мушу,
До  реального  щастя  реальну  дорогу  знайти.
Чи  свою  синю  птицю  у  цьому  житті  ще  зустріну,
А  чи  станеться  знову  невдалої  спроби  обман?
Вже  з  далеких  країв  я  чую  як  кличе  людина,
Аби  я  відгукнувся,  не  линув  в  рожевий  туман.
А  мені  в  ніч  минулу  знов  чомусь  вперто  не  спалось
І  обличчя  бажане  тривожило  спокій  душі.
І  з  глибин  підсвідомості  слово  до  слова  складалось,
Щоб  кохання  моє  засвідчити  в  новім  вірші.
Як  втомилося  серце  омріяне  щастя  чекати!
У  реальній  в’язниці  терпіти  скорботи  й  жалі…
Та  чи  вже  не  пора  до  нових  реалій  звикати,
Бо  живемо  лиш  раз  на  Богом  нам  даній  Землі.
Вже  і  так  стільки  літ  змарновано  в  марній  погоні!
А  мета  не  досягнута,  гине  душа  в  самоті.
Золочену  карету  понесли  запінені  коні,
Та  вінчальний  набат  не  буде  звучати  в  житті.
Королево  моя!  Чому  ти  не  стала  моєю?!
Чи  твоє  миле  царство  без  мене  не  знає  біди?
Безкінечна  розлука  явилась  лихою  змією,
Не  дає  новим  веснам  прийти  своєчасно  сюди.
Нещасливе  кохання!  Тебе  назавжди  відпускаю!
Вибачаю  розлуки,  весь  розпач  безсонних  ночей,
Та  чи  зможу  я  жити  без  тебе  –  їй,-  Богу!  –  не  знаю!
Як  не  бачити  більше  знайомих  до  болю  очей?
Прийде  нова  весна,  відбудуться  нові  знайомства,
І  ймовірно,  що  прийде  до  серця  нове  почуття,
Зачарована  Муза  народить  у  віршах  потомство
І  ми  пустимо  книгу  в  щасливе  і  плідне  життя!

02.10.2019  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857078
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Ольга Береза

Панчішки

Давно  вже  просяться  на  ніжки
новенькі  в  сіточку  панчішки.
У  шафі  є  сукенка  ладна,
така  файнезна,  чоколядна.
Купила-м  і  нема  де  вдіти  –
робота,  хата,  малі  діти...
А  на  табо́рику  туре́бка.
То  й  що,  що  зламана  заклепка,
зате  у  барву  з  моїм  па́ском.
Пасує  всьо  із  шиком-ло́ском.
З-під  ліжка  виглядають  мешти.
Чи  то  піти  би  де  нарешті?
Я  до  люстерка...  От  халепа!
Мені  би  ще  фрезу́ри  треба.
Зберу  волосся  у  хвоста.
Нічого  начебто...  Краса!
Вже  кі́ко  буду  кремпува́ти?
На  себе  ла́хи  й  геть  із  хати.
Мене  так  кличуть  переміни,
піду  си  куплю  ліґумі́ни.
Іду  я  вся  така  на  ґлянц,
аж  вітер  робить  реверанс.
Так  цокають  мої  підківки  –
їм  ґратулює  аж  бруківка.
Я  у  такім  чудеснім  стані,
як  ніде  жодна  є́нча  пані.
Спацерува́ла  аж  до  площі,
там  мармуля́дки  найдорожчі.
Наліво  дорогий  генде́лик  –
там  бармен  льо́та,  як  той  джмелик.
Направо  з  пля́цками  цуке́рня,
така  мацьо́нька  і  майстерна.
Купила-м  файні  марципа́ни.
Отак  півкі́ля.  Може,  ста́не.
Ну  от  і  всьо.  Пора  до  хати,
бо  вже  зачи́ло  ся  смеркати.
Іду.  Вся  квітну,  як  те  літо.
І  як  там  вдома  мої  діти?
Напевно,  ги́цают  по  ліжку
або  по  стелі  ходять  пішки.
У  мене  ниньки  є  прогрес...
У  чоловіка  буде  стрес,
ще  й,  може,  буде  дуже  зло́сний.
Мені  аж  вже  від  того  млосно.
Приходжу.  Мало  не  зомліла.
Аж  стерпла.  Де  ся  діти  діли?
Сусідка  мала  пантрува́ти.
Іду  сусідоньку  шукати.
І  на  порозі  носом  в  носа
таким  ударом,  що  аж  зносить...
Наш  татко.  Зовсім  і  не  злосний.
Такий  весь  слічний,  скрупульозний.
Посмарував  мастиков  капці.
Каже:  «Відвів  дітей  до  бабці».
Я  рот  відкрила  і  два  ока:
«Ба  що  сі  стало?  Та  нівроку!»
Як  добре,  коли  усе  файно.
Вуста  малюю.  Вже.  Негайно.
Ми  довго  –  до  самого  ранку
собі  зробили  на  двох  рантку.
Дубова  лавка.  Зорі.  Небо.
Мені  так  того  було  треба!
І  тут  я  всьо  зметикувала  –
то  все  з  панчішок  ся  почало!
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857058
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Ольга Береза

Сила предків

Вишивка  –  сила  предків
і  роду  благословення,
передання  для  нащадків
сакрального  одкровення.

Нетлінна  містична  дія,
збережена  крізь  віки,
аби  не  згорала  надія
потоку  живої  ріки.

Вишивка  –  лінія  долі,
невпинне  програмування,
потужне  прагнення  волі,
до  вірних  дій  поривання.

Безмежне  поле  любові,
вишите  мудрим  взором,
засіяне  ще  в  основі
могутнім  Небесним  покровом!
©  Ольга  Береза

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857060
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Амадей

Світи мені зорею (авторська пісня)

Любов  моя,  світи  мені  зорею,
Світи,  моє  кохання,  не  згасай,
І  я  тебе  назву  навік  моєю,
Ми  вже  повінчані  любов"ю,  так  і  знай.

Повір  у  почуття,  вони  палають,
І  серце  виривається  з  грудей,
Такоі  іншоі  у  світі  більш  немає,
Ні  серед  Янголів,  ані  серед  людей.

Нема  таких,  немає  і  не  буде,
Немає,хоч  всю  землю  обійди,
З  тобою  рай  земний  для  мене  всюди,
Без  тебе  я,  як  квітка  без  води.

Якби  ти  знала,  як  не  вистачає,
Твоіх  очей,  усмішки  і  тепла,
У  снах  тебе  щоночі  виглядаю,
Та  доля  нас  ще  й  досі  не  звела.

Хоч  знаю  я,  це  все  випробування,
Попереду  у  нас  щаслива  мить,
Попереду  у  нас  ще  ніч  кохання,
Ота,  що  буде  душі  нам  п"янить.

І  жар  душі  зіллється  воєдино,
Зіллються  в  полум"я  закохані  серця,
Ти  у  житті  моім  жадана  і  єдина,
Світи  ж  мені  зорею,  до  кінця.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857051
дата надходження 06.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Олекса Терен

ПЕЛЬМЄНІ

Вот  скажіт?  Смакує  що
Всім  людьом  і  всюда?
Є  на  світі  такі  страви,
Є  так  звані  -  цу́да.
І  єдно  з  тих  цуд  -  ПЕЛЬМЄНІ  !
(ну  пироги  з  м'єсом)
Кісто  на  тоті  цуда́
Роблю  так  сим  чєсом  -

Лєю  шклєнку  у  мищинку
Газова́ної  води,
Півлижечки  соли,  цукру
І  єдно  яйце  туди.
Штири  лижки  (вже  великі)
Даю  там  волії
Заколочую  то  всьо
І  наступні  дії  -
Штири  стакани́  мукиці
На  ситі  просію
Й  засипаю  в  тоті  води
І  мішу,  аж  прію.
Кісто  файне  має  бути
Не  туге,  мєгоньке,
(а  хто  казов,  що  варити,
то  діло  легоньке?)
Най  кісто  троха  постоїт,
Бо  йду  фарш  робити,
(коли  є  готовий  з  склепу,
то  не  тра  крутити).
Даю  соли,  трошка  перцю,
А  так  тру  цибулю,
Кропку  води,  -  замішую,
Далі  б'ю  ту  ґулю.
Файно  виб'ю  ї  в  мищинці,
Стане  єдна  маса,
Мі  ся  зда́є,  що  пельмєні
Будут  перша  кляса!

Розтачєю  тонко  кісто,
Шклєнков  виріжу  кружки,
Наскладаю  рівно  фаршу
І  закручу  в  дві  руки.
Закипит  вокріп  на  ґазі,
То  підсолю  трошка
Закидаю  там  пельмєні
Й  дерев'єнна  ложка
Їх  помішує  легонько
(аби  сє  не  злипли),
Бисмо  часом  при  кінци
В  халепу  не  влипли.
Витєгаю,  як  спливут,
Мащу  тим  ,  що  маю,
Саме  краще  я  пельмєні
З  воцтом  споживаю.

Їжте,  люди,  на  здоров'є,
Лиш  не  кажду  днину,
Ну  а  хоште,  -  вже  варіт
Не  лиґайте  слину!

02.12.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857020
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 06.12.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Полин - трава гірка, як доля

Полин  -  трава,  така  гірка,
Як  доля,що  бува  гіркою.
Душі  торкається  злегка,
Лишає  в  серці  стільки  болю...

Буває  гірко  на  душі,
Пекельні  муки  відчуваєш.
Спасають  душу  лиш  вірші,
Їм  таємниці  відкриваєш...

Вона  гірчить,  гірчить  в  полях
І  вітер  її  також  знає.
Частенько  дивиться  на  шлях,
Когось  неначе  виглядає.

Полин  -  трава  між  інших  трав,
Її  зривати  я  не  буду.
Той  хто  по  справжньому  кохав,
В  житті  ніколи  не  розлюбе...

Полин  -  трава  з  душі  пішла,
Лишився  солод  лиш  медовий.
Ти  тільки  мій,  а  я  твоя,
Любов  лунає  в  кожнім  слові.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856947
дата надходження 05.12.2019
дата закладки 05.12.2019


Надія Карплюк-Залєсова

З УСІХ ЖАЛІВ ЖАЛКУЮ НИНІ



І  скоро  знов  зійде  зоря
І  світлу   їй  не  буде  краю.
Прийде  Ісус  -  мале  дитя,
Якого  я  вже  розпинаю

Бо  грішна,  людоньки  ,як  всі,
Десь  може  менш,  а  може  більше
Словесних  шатів  у  "красі"
Дай,  Боже,  щоб  того  не  гірше..

Зоря  горить,  веде  туди,  
Де  Бог  з  любові  проростає,
І  знову:   "Господи,  прости"-
Душа  скалічена  волає

Прости  ,  прости  мені  за  все  -
За  кожнку  думку,  кожне  слово,
Що  світ  не  ті  дари  несе,
Змінивши  суть  їх  помилково.

Я  грішна  ,  знаю,  каюсь  знов,
І  знов  своє  сумління,  Боже,
В  лілеї    щирих  молитов  
Вплітаю  чисті  перли  -  сльози

Ось-ось  ще  трішки  і  зоря
Туди  закличе...до  яскині...
Болить  з  жалю  душа  моя,
З  усіх  жалів  жалкую  нині

Веди  мій,  ангеле,  веди,
Де  свято  чистої  любові,
Минати  гріх  мене  навчи
У  думці  кожній,  кожнім  слові.

    24.12  18.
Н.Карплюк  -  Залєсова


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856619
дата надходження 02.12.2019
дата закладки 02.12.2019


birusa

Любить - это просто.

ЛЮБИТЬ  -  это  просто.
Это  ,как  летать  во  сне  –  легко  и  приятно.
Это,  как  ловить  снежинки  губами  –  весело  и  прикольно.
Это,  как  петь  хорошую  песню  –  во  весь  голос,  вдыхая  полной  грудью!
ТЕРЯТЬ  -  это  больно.
Это  словно  остаться  без  сердца.
Это  словно  внутри  тебя  холод  и  пустота.
Это  словно  тебе  отрезали  крылья.
ПРОЩАТЬ  -  это  сложно.
Это,  как  босиком  в  кропиву  –  больно,  и  полезно.
Это,  как  в  рождественскую  прорубь  –  через  испытание  к  очищению.
Это,  как  выздоровление  –  сначала  лихорадит,  а  потом  иммунитет  от  болезни.
ОБИЖАТЬСЯ  -    это  глупо.
Потому,  что  обида  съедает  душу.
Потому,  что  обида  ставит  барьеры.
Потому,  что  обида  обрекает  на  одиночество.
НЕНАВИДЕТЬ  -  это  опасно.
Потому  что,  ненавидя,  сгорает  сердце.
Потому  что,  ненавидя,  слепнет  душа.
Потому,  что  ненавидя,  не  слышишь,  как  плачет  твой  Ангел.
ЖИТЬ  –  ЭТО  ЗНАЧИТ  ЛЮБИТЬ  И  ПРОЩАТЬ.
Обижаться,  ненавидеть  ,давать  волю  гневу,  зависти  –  значит  находиться  в  собственноручно  созданном  АДУ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856088
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Протоієрей Роман

Час – найцінніший скарб!

Впаде  на  землю  сивина  снігів,
У  сірих  хмарах  сонце  задрімає…
Час  –  найцінніший  скарб  з  усіх  скарбів,
Його  закоханим  завжди  не  вистачає!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856091
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Лю

Аксіома життя

У  кожного  своя  в  житті  розплата,
Свій  тихий  плач  і  щире  каяття,
І  холод  у  душі,  і  своя  правда,
В  ногах  у  кожного  хиталася  земля.

Між  подихом  було  розчарування,
Велика  втома  і  глибокий  жаль,
У  кожного  в  душі  своє  зізнання,
Гірка  утрата  і  сумна  печаль.

Свій  страх,  свої  таємні  мрії,
Своя  байдужість  і  своя  біда,
І  кожен  з  нас  випрошував  надії,
Коли  по  серці  мчалася  орда.

І  з  дня  у  день  у  кожного  йде  битва,
У  таємничих  закУтках  душі,
Для  кожного  із  нас  своя  молитва,
Адже  минає  день  у  метушні.

Ми  одночасно  одинакові  та  різні,
І  одинаково  всі  падаємо  в  гріх,
Без  винятку  буваєм  безнадійні,
Та  щось  невидимо  поєднує  нас  всіх.

Життя  дорога  прикра  і  терниста,
І  неможливо  без  помилок  шлях  пройти,
Та  аксіома  у  життя  є  дуже  грізна,
Ми  народилися  і  стали  в  чергу  вже.

І  день  і  ніч  міняє  все  довкола,
Все  чередується  для  кожного  із  нас,
Чому  тоді  не  ціниться  дорога,
Яка  колись  закінчиться  в  свій  час.  

У  кожного  є  взлети  і  падіння,
Добро  і  зло  єднає  нас  усіх,
Для  кожного  існує  десь  спасіння,
Бо  в  цім  житті  прислідує  всіх  гріх.

У  кожного  в  житті  своя  дорога,
Своя  розплата  і  своя  ціна,
І  дуже  прикро,  що  існує  аксіома,
Бо  не  жалкує  в  своїм  відліку  вона.

Лю🕊️
Листопад,  2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856020
дата надходження 26.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Ольга Калина

Я рву з минулим

Я  рву  з  минулим  ..Хай  іде.
Мені  його  зовсім  не  шкода.
Я  маю  безліч  ще  ідей
І  випала  така  нагода..
,
Щоб  втілить  мрію  у  життя,  
Зусиль  багато  тут  не  треба:
Живи,  твори  і  майбуття
Лицем  повернеться  до  тебе.    

Я  маю  час,  бо  ще  живу.
Це  значить:  можу  ще  творити  –
Себе  загублену  знайду
Й  душа  ще  в  віршах  буде  жити.

А  може  піснею  злетить
Й  торкне  струну  чийогось  серця.
Чи  так,  чи  сяк  –  все  ж  буде  жить
І  зазвучить  в  сонатнім  скерцо.  
-

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856049
дата надходження 27.11.2019
дата закладки 27.11.2019


Таня Світла

Живи щасливо

Тривоги  полохливі,  гайда  спати,
хай  вас  пригорне  тепла  літня  ніч.
Думки,  як  птахи  голосні  й  крилаті,
летіть  собі  спокійно  навсібіч.
Нас  вчили  змалку  виразно  читати,
писати  вправно  і  без  помилок
рівняння,  теореми,  тести,  дати,
шкільні  завдання  вчити  на  зубок.
Ніхто,  ніколи  нас  не  вчив  л  і  т  а  т  и
і  вірити,  що  так  можливо  теж:
злетіти  ввись  з  кута  своєї  хати
або  зі  шпиля  стародавніх  веж!
В  усі  часи  людей  манило  небо:
там  справжній  простір,  воля  і  політ,
там  відчуття  свободи,  в  ній  потреба
душі  в  жаданні  зрозуміти  світ.
Який  ти,  Світе,  і  твої  закони?
Уявний,  різний,  в  кожного  ти  свій.
Ми  тут  вчимось  долати  перепони,
щоб  втілити  в  буття  найкращі  з  мрій.
Ми  прагнемо  надійності  в  усьому...
життя  ж  не  раз  наш  човник  похитне.
Відлуння  вторить  вічну  аксіому:
“Живи  щасливо,  бо  життя  одне!”

Таня  СВІТЛА
 11.2019  р.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855468
дата надходження 21.11.2019
дата закладки 22.11.2019


Haluna2

По осінньому лісі блукаю

По  осінньому  лісі  блукаю,
І  чогось  ще  шукаю,  шукаю,
То  шишки,  то  листочки  барвисті,  
То  калину  червону  в  намисті.
Он  розкинув  хтось  щастя  багато,
Й  не  зумів  його  навіть  зібрати,
А  ось  стелиться  стежка    вузька,
На  ній  повно  надії  й  добра.
І  дерева  торкаються  неба
І  питають,  чи  неба  не  треба,
Його  можуть  для  мене    пригнути,
Щоб  безмежність    його    осягнути.
А  ялини  і  сосни  цнотливі,
Такі  вірні  і  незрадливі
Все  милуються  тільки  красою,
Їх  прикрасою  неземною.
Наберу  собі  трохи  я  всього,
Може,  легшою  буде  дорога...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855159
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019


Віталій Назарук

УКРАЇНІ

Землі  більш  ніде  не  знайдете  такої,
Де  хліб  на  полях,  а  в  гаях  солов’ї.
Тобі,  моя  земле,  я  зичу  спокою,
Щоб  мир  панував  у  нас  в  кожній  сім’ї.

Війну  б  закінчити,  мечі  всі  у  «ножни»,
А  з  лишніх  мечів  поробити  плуги.
Для  хліба  нового  прокласти  борозни,
Землі,  що  втомилась,  віддати  борги.

А  далі,  а  далі…  хоч  трішки  спочинку,
Щоб  Бог  дав  нам  змогу  ростити  хліба.
Історії  ми  розпочнемо  сторінку,
Де  гордо  здійметься  нова  булава!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855168
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019


Олексій Благослов

Прощання з Осінню

Побудь  зі  мною  ,Осене,не  йди!
Намилуватися  ще    дай  тобою.
Теплом  таких  погожих,гарних  днів
І  хризантем  невянучих  красою.

Блищать  сльозами  роси  у  траві,
Веселка  в  листопаді  -    просто  диво!
Аж  млію  я  від  крику  журавлів,
Вже  скоро  і  мені  в  небесний  вирій.

А    смуток  личить,  Осене,  тобі!
І  в  унісон  душа  бринить  мінором.
Останнє  листя  падає  до  ніг...
Я  підніму.Зігрію  у  долонях.

Тобі  пора  вже  йти?Прошу-  не  йди!
Ну  й  що,що  Грудень  близько,  на  порозі.
Я  пам'ятатиму  тебе  завжди
У    моїх  віршах,у  піснях  і  в  прозі.

Повернешся?Це  знає  тільки  Бог!
Усе  в  житті    лише  по  Його  волі.
Проснувся...Вже  виблискує  сніжок.
На  згадку  Осінь  посріблила  скроні.
       19.11.2019.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855165
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019


Віталій Назарук

БЕРЕГИНЯ

Була  Київська  Русь,  стольний  град  на  Дніпрі,
З  гострим  розумом  Ольга  княгиня..
Яка  Русь  берегла,  ще  при  сході  зорі,
Що    носила  ім’я  –  БЕРЕГИНЯ.  

Пр:  Берегиня  –  це  жінка,  що  тепло  береже,
Берегиня  –  це  матір  для  роду.
Берегиня  –  свята,  бо  вона  може  все,
Вона  в  домі  тримає  погоду.

У  родині  завжди  мудра  жінка  –  це  скарб,
Всі  за  нею,  немов  за  стіною.
З  її  вуст  не  почуєте  ви  жодних  скарг,
Сама  справиться  завжди  з  бідою.

Як  приймає  гостей,  то  уміє  цвісти,
Хоч  у  праці  неначе  рабиня.
Мудрість  жінки  такої  -  це  рід  берегти,
Бо  вона  і  на  те  –  БЕРЕГИНЯ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855170
дата надходження 19.11.2019
дата закладки 19.11.2019


Nikolay Voronov

Не рубите с плеча.


Легко  рубить  с  плеча.  И  сразу  сто  проблем
Исчезнут,  словно  не  были  в  помине.
А  впереди  уж  ждет  мильон  забавных  тем,
И  прошлое  в  болотной  сгинет  тине.

Легко  тем,  кто  топор  поднял  и  опустил.
И  тяжко  тем,  кто  с  плахой  обнимался:  
В  их  памяти  живет,  как  счастлив  прежде  был  
И  как  с  любимой  нежно  целовался.

Простит,  а  вот  забыть    не  сможет  никогда
И  будет  жить  с  израненной  душою.  
Пустые  будут  дни,  без  радости  года,  
Лишь  смерть  страдальцу  принесет  покою.
 
Бессмертных  в  мире  нет.  Смерть  всех  в  полон  возьмет,  
Освободит  от  радости  и  грусти.
И  важно,  как  прожил,  не  важно  сколько  лет...
Смерть  от  земных  забот  нас  всех  отпустит.
 
Так  не  рубите  вы  связующую  нить,  
Найдите  путь  к  взаимному  согласью,
Чтоб  в  счастьи  большинство    могли  спокойно  жить,
И  ясною  была  дорога  к  счастью.

         16.11.2019  г.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854870
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Олег Князь

Світ за очі

Покрилось  памороззю  листя,  проймає  холод  до  кісток,  стежина  тягнеться  терниста,  по  ній  черговий  роблю  крок!  Холод  напрошується  в  друзі,  симпатизує  мені  лід,  по  чорно  –  білій  кроки  смузі,  вперед,  назад,  притишу  хід…  Блукаю  небом  серед  ночі,  думками  прорізаю  дно,  давно  летів  би  світ  за  очі,  шукати  долі  стремено…  Дивлюсь  на  скроні  посивілі,  добро  перемагає  зло,  ноги  і  руки  мої  цілі,  тож  поки  тут  моє  сідло…  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854848
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Чайківчанка

ВІР У ДОБРО

ВІР  У  ДОБРО
Не  плач,сиротино  на  свято
На  Різдво  Христове  і  Йордан.
В  цю  мить,з  тобою  Божа  мати
Хто  з  Богом  ,живе  той  є  пан.
Не  журись,що  в  убогій  одежі
А  сумуй,що  убога  душа.
У  панів,розум  як  у  малечі
Їм  все  мало...і  пуста  ,душа.
До  образу,молися  дитино!
Стукай  ,у  божий  дім  у  двері
Із  світлом,прийде  свята  днина
І  Великдень,буде  в  оселі.
Хай  з  Вефлеєму  зірка  осяє  путь
Крізь  зими  веде  до  весни.
Шукай,божу  мудрість-життя  суть
Посієш,зерно...пожнеш  ,плоди.
Вір  ,у  добро  ...не  втрачай  надії...
Множ,духовні  скарби  у  житті.
Із  Богом,збудуться  твої  мрії
Сонце,засяє  у  твоїм  вікні.
Подасть,хліб  і  до  хліба  на  столі
Одіне,взує...напоїть  водою
Молись,не  втрать  віри  у  житті
Господь,благословить  твою  долю.
М.  Чайківчанка.
,

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854884
дата надходження 16.11.2019
дата закладки 16.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Коли тобі ще…

Коли  тобі  ще  тридцять  п'ять,  і  тіло  повне  сили,
А  мрії  у  душі  горять,  то  виростають  крила.
Попереду,  ще  стільки  справ,  вони  тебе  чекають
І  щоб  років  ніхто  не  вкрав,  то  до  мети  йти  мають.

Ти  ранки  бачиш  в  кольорах,  співає  птах  в  садочку,
Всміхнулось  сонечко  зверха,  вдягнулося  сорочку.
Іди  вперед,  ні  крок  назад,  добийсь  своєї  цілі,
Не  страшний  дощ,  ні  снігопад,  роки  ці  дуже  милі.

Коли  тобі  вже  шістдесят  і  сил  таких  немає,
Ти  йдеш  вперед  а  не  назад,  поезія  тримає.
Душа  лишилась  молода  і  у  віршах  є  сила,
Течуть  вони  немов  вода,  несуть  їх  вдаль  вітрила.

Співає  тихо  вітерець,  пісні,  шо  серцю  милі,
Доносить  радість  до  сердець,  щоб  всі  були  щасливі.
Нехай  роки  собі  летять,  ми  їх  не  помічаєм.
І  хоч  кружляє  листопад  в  дорогу  вирушаєм...́́  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854646
дата надходження 14.11.2019
дата закладки 14.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Зустрілися з тобою

Ми  навесні  зустрілися  з  тобою,
В  твої  я  очі  мила  задививсь.
Довкола  все  покрилось  пеленою
І  десь  туман  у  берегах  з'явивсь...

Я  зажуривсь,  що  вже  літа  минули
І  осінь  стукає  до  нас  в  вікно.
А  та  весна  так  швидко  промайнула,
Неначе  вчора  люба  то  було.

Ми  навесні  зустрілися  з  тобою,
Птахи  співали  щебетом  в  садах.
Ми  молоді  тоді  були  обоє,
Любов  вогнем  палала  у  серцях.

Незайманим  було  тоді  ще  тіло,
В  любистку  ще  купалася  душа.
Люблю...  люблю  із  уст  слова  летіли,
А  руки  доторкалися  плеча...

Шепоче  осінь  сумними  словами,  
Розносить  їх  по  світу  вітерець.
Лишилась  та  весна  назавжди  з  нами
І  не  загасло  полум'я  сердець.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854524
дата надходження 13.11.2019
дата закладки 13.11.2019


Ганна Верес

Кричить душа

Поранені  ми  всі  тепер  війною,
І  іншого  пояснення  нема.
Щось  дивне  відбувається  зі  мною:
Кричить  душа  й  народжує  слова:
Чому  лукавства  стільки  світ  наш  має?
Багатий  ще  багатшим  хоче  стать.
Чому  війни  народ  наш  не  минає,
Хоч  і  в  молитві  кожного  уста?
Чому  полки  ворожі  звідусюди
Готові  нас  покраять  на  шматки?
Чому  й  тепер  такі  ж  жорстокі  люди,
Як  ті,  які  жили  до  нас  віки?
Ми  всі  тепер  поранені  війною,
І  всіх  бентежить  новина  сумна.
О  Боже!  Не  дозволь  душі  буть  злою,
Бо  проростає  з  душ  таких  війна.
13.09.2019.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854477
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019


Малиновый Рай

Гей заграйте, музиченьки


Гей  заграйте,  музиченьки,
Тільки  веселеньке,
Щось  стомилися  рученьки,
Щось  болить  серденько.

Гарно  грайте,вигравайте
Це  ж  бо  вам  не  смішки,
Та  такого  жару  дайте
Щоб  ожили  ніжки.

Щоб  душа  розвеселилась,
Виросли  щоб  крила,
Щоби  в  тілі  появилась
Знову  свіжа  сила.

Надоїло  сумувати,
хочу  веселитись,
Грайте,буду  танцювати
Щоб  бажалось  жити.

Гарний  танець,  запальний,
Душу  звеселяє.
Він  всесильний,заводний.
Настрій  підіймає.

Тож  заграйте  музиченьки
Щоби  зняти  втому.
Дайте  сили  ,дорогенькі,
Серцю  молодому.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854469
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 13.11.2019


dashavsky

Танцює з дощем осінній лист.

[youtube]https://youtu.be/Rbl7SfRSYuU[/youtube]

поч.  35  сек.

Падають  з  неба  краплинки,
І  листочки  з  дерев  збивають,
Які  під    музику  вітру
В  осінньому  вальсі  кружляють.

Кружляють,  хоровод  ведуть
І  не  поспішають    до  землі.
Наче  хочуть  натішитись
В  останньому  танці  Осені.

Кружляє  кленовий  листок,
З  вітром  пустотливо  заграє.
Злітає  високо  в  небо
І  обезсилений  паде.

То  був  його    останній  танець.
У  вись  злетів    метеликом,
Попрощався  з  рідним  деревом
І  сумно  полетів  до  землі.  








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854382
дата надходження 11.11.2019
дата закладки 12.11.2019


Віталій Назарук

АВЕ

В  осінні  вікна  заглядає  сон,
Бо  ліс  вже  стелить  золоту  перину
І  листопад  всідається  на  трон,
Ховає  у  дощах  свою  картину.

Давно  немає  в  небесах  клинів,
«Курли»  тривожне  відлетіло  в  далі.
По  голих  гілках  вітер  забринів,
Виводить  осінь  писані  скрижалі.

Опеньки  розмістились  на  пеньках,
Ще  зрідка  гриб  ховається  у  листі.
Сороки  не  змовкають  в  балачках,
Калина  у  червоному  намисті.

Стою  й  дивлюсь  і  так  мені  шкода,
Що  скоро  попрощаюся  з  красою.
Осінь  спішить,  тверда  її  хода,
Збиває  листя  дрібною  сльозою.

Лист  облетить  і  налетять  сніги,
Накине  ліс  біленьке  покривало.
І  ліс  віддасть  зимі  усі  борги,
Що  три  пори  у  лісу  назбирали

А  поки  осінь  ще  дарує  дні,
Де  крім  дощів  є  листя  золотаве.
Так  мені  тепло  й  солодко  мені,
Допоки  осінь  не  сказала  -  «АВЕ»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854400
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019


НАДЕЖДА М.

Замилувала всі серця

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oL_fNiM89wc[/youtube]

Скидає  осінь  вишиванку,
З  любов"ю  склала  свій  наряд,
(Дощем  умилась  спозаранку).
Чи  знадобиться  ще?  Навряд.

Зробила  все,  що  спланувала,
Замилувала  нам  серця.
Отак    тихенько  міркувала:
Краса  мені  все  ж  до  лиця.

А  що  тепер?  Стоїть  вся  гола.
Ну  чим  прикрити  наготу?
Із  страхом  дивиться  навколо,
Сховать  не  може  гіркоту.

Он  поглядає  хитро  вітер,
Не  вперше  бачить  цю   красу.
Цікавий  осені  цей  витвір,
Що  добігає  до  краЮ.

ПролИлась   слізними  дощами,
Пора  уже  іти  до  сну.
Лиш  заспокоїть  сон  думками:
До  вас  в  красі  ще  поверну...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854413
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 12.11.2019


dovgiy

ВІДПОВІДЬ

Не  раз  в  житті  питали  люди:
Що  серцю  сили  додає?
Вже  стільки  літ  війна  з  недугом,
А  ти  ще  з  нами,  ти  ще  є!
Було  всього:  колись  здавалось
Лиш  мить  до  світлої  мети,
Що  хмари  вітром  розірвало
І  крила  розправляй,  лети!
Тому  що  поруч  є  кохання,
Є  дружнє,  молоде  крило,                
Яке  готове  без  вагання
Пройти  крізь  все,  що  б  не  було!
Та  ураган  лихої  долі
Не  відступив  від  стежки  зла,
Тому  що  страшний  вихор  болю
В  розлуку  кинув  два  крила!
І  падав  я  з  небес  додолу,
У  розпачі  подругу  звав
І  не  знайшов  її,  -  чудову,
Тож  більше  в  небо  не  літав…
Життєва  річка  швидкоплинна
Неслась  між  берегів  мов  кінь!
Нектарним  смаком,  чи  полинню
Нового  щастя    вилась  тінь
І  розлилося  водопілля,
Заграло  миле  почуття!
І  в  березневому  похміллі
Привабно  зблиснуло  життя.
Влилися  в  серце  дрібки  сили,
Душа  побачила  мету,
Здавалось,  обмертвілі  крила
Знялися  в  нову  висоту!
Хай  ілюзорний,  та  обманний
Вже  бачився  примарний  рай,
За  білим  маревом  туману
Душа  шукала  рідний  край.
Здається,  чисте  синє  небо
І  шлях  відкритий  до  мети,
 Є  віра  в  Господа  і  в  себе,  -
Тож  далі  рухайся,  лети!
Та  на  сторожі  зла  Недоля
Знов  іспит  витримці  дає…
Хоч  є  стремління,  віра,  воля,
Та  часу  й  сили  не  стає.
І  хто  чи  що  тут  допоможе,
Що  здатне  звеселити  кров?
Це  справді  милосердя  Боже,
Коли  вертається  Любов!
Вона  розвіє  чорні  хмари,
Вона  відродить  почуття,
Примусить  геть  забути  старість
І  у  борінні  за  життя
Пройти  крізь  труднощі  і  втрати,
Сплетіння  із  страждань  і  мук,
Навчить  коханих  зустрічати
Після  завершення  розлук!
Тож  коли  хтось  мене  спитає:
А  все  ж,  тобі  що  помогло?
Скажу  у  відповідь:  КОХАЮ!
По  іншому  б  і  не  було!    

31.10.2019
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853199
дата надходження 31.10.2019
дата закладки 05.11.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поцілунок осені

Ще  осінь  цілує  літо,  а  літо  цілує  осінь,
Довкола  квітують  квіти  і  срібні  на  травах  роси.
Хоч  листям  земля  прикрита,  та  сонце  ще  зігріває,
Нагадує  нам  про  літо,  яке  нас  теплом  торкає.

Хоч  ранки  уже  холодні,  а  також  холодні  ночі,
У  вальсі  осінь  сьогодні,  виблискують  щастям  очі.
Всміхається  нам  так  ніжно,  всміхається  так  казково,
Вбрання  її  дивовижне  й  така  мелодійна  мова.

Торкнуся  осінніх  барвів,  порину  в  думки  з  коханням,  
Той  день  для  нас  був  не  зайвим,  він  сповнений  був  бажанням.
Як  руки  лягли  на  плечі,  слова  твої  зігрівали,
Цілунком  торкнувся  вечір,  серця  в  коханні  палали.

Ще  осінь  цілує  літо,  а  літо  цілує  осінь,
У  цій  казковій  палітрі,  під  впливом  я  ще  і  досі.
Не  будемо  сумувати,  будем  щасливі  з  тобою,
Зорі  неначе  дукати,  повисли  над  головою.

І  ще  шепотітиме  осінь,  слатиме  поцілунки,
Калину  вплете  у  коси,  і  подарує  дарунки.
Найкращий  дарунок  для  мене,зустріч  та  не  остання,
Серце  твоє  огненне  і  наше  шалене  кохання.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853641
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019


Наталка Долинська

Розмова з долею



У  своєї  я    долі  питала:
«Чом    з  усіх  ти  обрала  мене?
Гіркоти    мені  не  шкодувала,
І  у  книзі  писала  сумне…»

Говорила  вона    ледь  чутно:
«Але  ж  шлях  свій  усе  ж  пройшла?
Так  і  болісно  було,  й  скрутно,
І  у  пеклі,  бувало,  жила...

Та  душа  не  зчерствіла  у  тебе!
Біль  чужа  тобі  теж  пече.
І  красу  у  блакиті  неба,
Попри  все,  помічаєш  ще.

Та  й  жалітись  -  побійся  Бога!
Щастя  маєш  -    і  не  одне!
Хоч  за  них  твоя  вічна  тривога,
Але  й  радість  у  серці  живе.

Нагороди  не  знаю  в  світі
Більше  я,    хоч  живу  давно!
Скарб  людини  найбільший  –  діти!
Твоя  кров  це,  твоє  зерно!

Твої  крила  -  щоб  все  здолати,
Твоя  сила  -  щоб  далі  йти,
Не  даремно  ж  звання  це  -  мати  -
Носиш  з  гордістю  завжди  ти!»

Її  слухала  -  і  розуміла…
Ой,  права  моя  доля,  права!
Мої  діти  -  це  сильні  крила,
Без  яких  я  б  летіть  не  змогла.

Не  жалітися  –  дякувать  треба!
Слава  Богу  за  все,  що  маю!
Лиш  одного  прошу  у  Тебе:
Щастя  дітям  своїм  благаю.

Всі  багатства  і  розкіш  світу
Не  цікавлять  мене.  О    ні!
Хай  щасливими  будуть  діти!
Це  найбільше  потрібно  мені…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853179
дата надходження 30.10.2019
дата закладки 31.10.2019


Валентина Ланевич

Я не знаю, мій милий

Я  не  знаю,  мій  милий,  не  знаю,
За  що  доля  карає  тобою.
Бо  без  тебе  живу  й  знемагаю,
Бо  без  тебе  не  маю  спокою.

В  моїм  диханні  часточка  серця,
Що  у  грудях  твоїх  так  пульсує.
Не  буває  життя,  щоби  скельця
Не  розбились,  де  ж  щастя  ночує?

Місяць  в  небі  міняє  окрайці
І  освітлює  холодом  спину.
Завмирають  зірки  в  дивнім  танці,
Життя  стежка  біжить  без  зупину.

Ти  ж,  як  вперше,  вриваєшся  в  ранок,
Щипле  душу  осіннє  видіння.
Почуваюся  знову  я  п’яно,
Очі  в  очі  і  -  гріхопадіння.

22.10.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852308
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019


majra

Якщо

Якщо  тобі  не  вистачає  сонця,  
Іди  до  лісу!  осінь  обніми!
Потримай  жовте  листя  у  долоньці,
І  збережи  цей  спомин  до  зими!

Якщо  тобі  не  вистачає  щастя,
Відчуй  красу  і  з  небом  говори!...
Спини  цю  мить!  і  все  на  світі  вдасться,
Живи!  радій!  закохуйся!  твори!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852176
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 22.10.2019


Наталія🌷

Запроси щастя

Запроси  щастя  у  свій  дім
І  попроси  його  назавжди  залишитись.
Хай  затишно  там  буде  йому  в  нім,
Щоб  глибиною  щедрості  змогло  ділитись.

Ти    ж  тільки  лиш  не  ображай  
І  не  проявляй  над  щастям  свою  владу,
Із  буднів  все  лихе  стирай
Щоб  йти  не  захотілось  в  мить  неладну.

Бо  знаєш  як  воно  крихке,  -
Ціле  життя  своє  все  треба  будувати
І  хай  у  сторону  інших  дивиться  воно,
Та  не  ступає  ні  на  крок  з  твоєї  хати.

І  це  не  просто  мрії  наші,
Так,  віриш,    треба  заслужити,
Не  вибирай  завжди  що  краще,
Дивись  на  те,  як  із  цим  жити.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852148
дата надходження 21.10.2019
дата закладки 21.10.2019


Валентина Ланевич

Пахне осінь принишклим листком

Пахне  осінь  принишклим  листком,
Що  тривожно  тріпоче  на  вітрі.
Ну,  а  серце  гортає  альбом,
На  сторінках  якого  те,  вічне.

А  у  серці  весни  пагінець,
Бо  у  грудях  палає  кохання.
Він  для  мене  Господній  вінець,
Як  надія  на  щастя  остання.

І  хай  осінь  міняє  наряд,
Шарудить  листопад  під  ногами.
Я  знайшла  зачарований  клад,
Що  в  душі  підіймає  цунамі.

І  кидає  у  вир  почуттів,
І  до  милого  лине  ночами.
Пригортаюсь  до  нього  без  слів,
Як  ріка  між  двома  берегами.

19.10.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851971
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 20.10.2019


dovgiy

СПОВІДУЮ ЛЮБОВ

А  я  сповідую  ЛЮБОВ!
Не  тільки  ту,  де  править  Ліра
І  не  лише  де  грає  кров
Від  вроди  ніжного  кумира.
Це  всеосяжне  почуття,
Ношу  в  собі  ще  з  років  юних.
Воно  на  протязі  життя
Примушує  звучати  струни
В  бідою  змученій  душі,
Чим  додає  терпіння  й  сили.
Тому  й  пишу  свої  вірші
Для  всіх  –  закоханих  і  милих.
Хоч  сам  при  тому  ні  на  грам
Не  зустрічаю  свою  мрію…
Та  все  ж    таки  зізнаюсь  вам:
Надію  зморену  лелію.
Нехай  мій  світ  –  лише  вікно,
Та  ще  я  бачу  в  завіконні
Небес  блакитне  полотно,
Світанку  спалахи  червоні,
Отари  біло-рунних  хмар,
Над  різнобарв’ям  ріднокраю.
До  Того,  Хто  послав  цей  дар,
Подяку  в  слові  я  складаю.
Тому,  що  крім  оцих  красот,
Душі    дав  лебедині  крила,
Щоб  міг  до  зоряних  висот
Злітати  стрімко  в  своїх  мріях!
Вірші  читає  добрий  люд
Дарує  відгуки  сердечні
Тож  відчуваю  звід  усюд,
Що  я  іду  по  вірній  стежці!
Веди  мене,  моя  Любов
Аж  до  останньої  зупинки,
А  потім  повторися  знов
У  стеблі  ніжної  травинки,
Коли  прийде  нова  весна
Та  до  життя  розбудить  квіти.
Тоді  і  з’явиться  Вона
Щоб  світ  довершеністю  гріти!

17.10.2019


 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851722
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 17.10.2019


Леся Геник

Так швидко листя падає додолу…

***
Так  швидко  листя  падає  додолу,
я  не  встигаю  мовити  "прощай".
Кружляє  осінь  по  тремкому  колу,
вже  половина,  трохи  ще  -  і  край.

Вже  недалеко  та  межа  прозора,
коли  згори,  з  розвітрених  небес
не  листя  буде  сипатись,  а  зорі,
в  дорогу  дальню  кличучи  тебе.

І  на  струні  дзвінкій  заграє  вітер
щось  невідоме  й  знане  водночас.
Ми  -  наче  діти,  мов  наївні  діти,
допоки  осінь  не  підхопить  нас.

Допоки  лист  останній  на  долоні
ще  кольорами  грає  без  межі,
багряна  осінь  обпікає  скроні
і  зашкарублі  кінчики  душі.

15.10.19  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851475
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Поклич мене

Якщо  тобі  погано  десь  коханий,
Поклич  мене  і  я  прийду  до  те́бе.
Любов'ю  залікую  твої  рани
І  прихилю  до  ніг  блакитне  небо.

Теплом  сердечним  я  зігрію  душу,
Не  дам  тобі  ніколи  сумувати.
І  навіть  сон  твій  любий  не  порушу,
Як  завітає  нічка  в  твою  хату.

Поклич  мене  -  летять  слова  із  серця
Я  посилаю  їх  тобі  думками.
Нехай  луною  почуття  озветься
Й  залишиться  навіки  разом  з  нами.

Поклич  мене...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851377
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


Мирослав Вересюк

В РУКАХ ТРИМАЮ ПРИГОРЩУ ЗЕМЛІ

В  руках  тримаю  пригорщу  землі,
Яка  ввібрала  кров  і  піт  і  біль…
Татар  набіги,  ляхи,  москалі
На  землю  нашу  перлись  звідусіль.

Якщо  її  стиснути  в  кулаку,  
То  з  неї  кров  людська  зацебенить,
Стече  струмком  і  виповнить  ріку,
Червоним  Чорне  стане  море  вмить.

Впродовж  віків,  впродовж  тисячоліть
Вона  вбирала  кров,  як  наче  воду.
Вдалося  в  битвах  пращурам  зуміть
Відвоювати    землю  і  свободу.

Тому  тепер  для  нас  вона  свята,
Це  наша  годувальниця  і  мати.
Та  криворіжська  каже  гопота,
Що  має  право  нею  гендлювати.

Ті,  хто  її  загарбати  не  зміг,  
Тепер  придбають  землю  за  дола́ри.
Нащадки  тих,  хто  у  борні  поліг,
Отримають  два  метри,  не  гектари…

14.10.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851375
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019


dovgiy

ТЕПЛИЙ ДЕНЬ

Ще  теплий  день,  ще  лине  ніжна  Осінь.
Кружляє  листя,  стелить  падолист.
Душа  Поета  свіжих  вражень  просить,
Та  чи  завжди  тут  виручає  хист?

В  душі  своїй  шукаю  вірне  слово,
Яким  би  зміг  окреслить  знов  і  знов
Те  почуття,  що  у  всяк  час  чудове
Ім’я  якому  -  Жінка  і  Любов!

Безжальний  час  все  на  ходу  змітає
І  ніби  листя  горне  в  нікуди,
Та  я  під  листям  досі  ще  шукаю
Щасливих  днів  присипані  сліди.

А  раптом  справді  є  там  ще  травинка,
Чарівний  пагін  вічності  життя,
З  якої  вийде  незрівняна  Жінка,
Аби  збудити  нове  почуття?!

Вона  розквітне  попри  сльози  жовтня,
Попри  холодні  каверзні  вітри
І  стане  день  немов  Небесна  повня,
Дарована  Всевишнім  нам  згори.

Я  пригорну  осіннє,  пізнє  щастя
До  свого  серця  ніжністю  руки,
Аби  душею  назавжди  припасти
До  дива  з  неба  і  на  всі  роки!

Які  ще  десь,  в  загашнику  таяться,
Числа  яким  не  відаю  і  сам…
Кружляє  листя…  дивні  мрії  сняться…
З  надій  живих,  що  з  сумом  пополам.

   13.10.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851295
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019


СТЕВІЯ

Тиша…

У  тиші  довгождана  воля,
Свобода  мріям  і  думкам.
Вона  ковтне  краплини  болю,
Привілля  дасть  німим  словам.
Розділить  смуток  і  тривогу,
Самотність  роздере  навпіл,
Розчистить  в  ясний  світ  дорогу
І  в  новий  день  вже  стане  сил.
Твори  із  тишею  у  парі  -
Малюй,  складай,  пиши,  співай.
Душа  достатньо  має  чарів
Для  того,  щоб  створити  рай.
І  лише  свій,  такий  барвистий,
В  нім  тиша  і  п'янка  любов.
Безгранний  і  дзеркально-чистий,
Бо  має  Господа  покров.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851136
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019


Ulcus

десь там

в  одній  з  паралельних  дійсностей
нам  ніч  заплела    обійми
ми  мліємо  там  від  ніжності
ведем  жартівливі  війни
борюкаємось,  дуріємо
ховаємо  сміх  під  ковдру
лоскочемо  шкіру  віями
так  хороше  нам,  так  добре...
в  одній  з  паралельних  дійсностей
ніщо  мене  не  дратує
ні  підступів  там,  ні  підлості
ні  сумнівів  пут  отруйних
ми  там  розмовляєм  поглядом
а  голос  звучить,  як  пісня
і  там  не  буває  холодно
не  каже  ніхто:  ви  різні
ми  там  -  як  частинки  цілого
ми  -  в  серці  Амура  стріли
ми  -  світлий  відтінок  білого...
***
а  тут...  ми  ще  не  зустрілись  

https://instagram.com/p/B4DWxMbnhfj/

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851084
дата надходження 11.10.2019
дата закладки 11.10.2019


Юлія Л

Цей світ читаю, наче вічну книгу

Цей  світ  читаю,  наче  вічну  книгу,
У  ньому  стільки  різних  таємниць  –
В  цвітінні  веснянім,  в  заметах  снігу,
В  солодких  мріях  літніх  полуниць.

Цей  вічний  погляд  зоряного  неба,
Ласкава  тише  в  затінках  дерев.
Цей  вічний  пошук  щастя  і  потреба
Черпать  красу  з  божественних  джерел.

Романтика  закоханого  слова,
Щасливий  і  дзвінкий  дитячий  сміх,
І  материнська  пісня  колискова,
І  добра  казка,  що  зігріє  всіх.

Краса  землі.  Все  в  світі  так  природно.
Усьому  є  початок  і  кінець.
Кожне  творіння  має  свою  вроду  -
Рослини,  птахи,  навіть  камінець.

Саме  життя  насправді  незбагненне,
Куди  ми  йдем  –  ніхто  не  розгадав,
Та  Бог  подарував  нам  грішну  землю,
Тут  був  той  рай,  в  якому  жив  Адам.

Навчитися  б  лише  у  ньому  жити,
І  цінувати  вміти  кожну  мить,
І  з  вірою  й  надією  любити.
Любити  світ.  І  це  життя  любить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850609
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019


Тома

НАЙМОЛОДШИЙ ШКІЛЬНИЙ ВЧИТЕЛЬ У СВІТІ…


САМЫЙ  МОЛОДОЙ  ШКОЛЬНЫЙ  УЧИТЕЛЬ  В  МИРЕ.  ЕМУ  9  лет!  Если  говорить  в  философском  смысле,  то  каждый  человек  -  учитель  для  нас.  Даже  если  мы  встречаемся  с  ним  всего  лишь  на  минуту.  Не  бывает  случайных  встреч.  А  вы  замечали,  что  особенно  хороши  в  качестве  наших  учителей  -  это  дети.  Они  приходят  сюда  в  том  числе,  чтобы  воспитывать  нас,  как  мы,  в  свою  очередь,  воспитывали  родителей.  К  сожалению,  не  все  думают  об  этом.  А  если  иметь  в  виду  буквальный  смысл,  то  самым  молодым  учителем  на  планете  есть  9-летний  ребенок.  Его  имя  Бабар  Али,  это  индийский  мальчик  из  провинциального  небольшого  города  Муршидабад.  Индия  вообще  отстает  по  грамотности  от  всего  мира.  А  в  этом  городе  грамотность  в  2001  году  была  66%  среди  взрослых.  Бабар  встает  в  4  утра.  Сначала  на  его  плечах  лежат  хозяйские  дела,  затем  он  отправляется  в  школу,  которая  расположена  довольно  далеко.  После  школы  мальчика  не  ждут  интересные  игры,  как  обычно  других  детей.  Его  с  нетерпением  ждут  такие  же  ребята,  как  и  он  сам,  чтобы  он  учил  их  тому,  что  знает  сам.  Это  очень  бедные  дети,  родителям  которых  нечем  платить  за  обучение.  Несмотря  на  то,  что  обучение  стоит  недорого,  взрослые  не  в  состоянии  купить  своим  детям  даже  учебники  и  школьную  форму.  Сначала  молодой  учитель  воспринимал  свои  занятия  как  игру.  Но  со  временем  он  увидел,  насколько  серьезно  к  этому  относятся  его  подопечные,  с  нетерпением  они  ждут  своего  учителя.  Вы  представляете,  насколько  велика  тяга  к  знаниям  в  этих  бедных  детей,  если  они  своего  сверстника  почитают  как  учителя?!  По  сути,  Бабар  Али  основал  первую  школу  в  своем  городе.  В  2009  году  она  стала  известна  на  весь  мир,  благодаря  западным  журналистам.  В  16  лет  Али  признали  как  «молодого  директора  школы»,  а  организация  «Real  Heroes  Award»  поощрила  его  премией.  На  данный  момент  школа  насчитывает  220  официальных  учеников  и  более  600  слушателей  5-18  лет.  В  ней  излагают  свои  ученики  старших  классов  в  качестве  волонтеров,  всего  9  человек.  До  5-го  класса  ученикам  все  предоставляется  бесплатно,  другие  платят  небольшие  деньги.  Эта  уникальная  школа  существует  под  открытым  небом,  так  как  специального  помещения  нет,  а  все  люди  здесь  живут  в  хижинах  очень  бедно.  Поэтому,  в  свободное  от  учебы  время,  все  дети  этого  города  работают.  Директор  школы  Бабар  Али  по  совместительству  является  ее  же  учеником.  Его  очень  уважают,  приглашают  на  лекции  и  конференции.  Ну,  а  сам  директор-ученик  мечтает  о  настоящем  школьном  здании,  с  лабораториями,  спортплощадкой  и  актовым  залом.  Дай  Бог,  чтобы  его  мечта  воплотилась  в  жизнь,  ну  а  всему  миру  -  побольше  таких  замечательных  людей!
Перевела  на  украинский    язык      29.09.18  16.01



НАЙМОЛОДШИЙ  ШКІЛЬНИЙ  ВЧИТЕЛЬ  У  СВІТІ.    ЙОМУ  9  РОКІВ!    Якщо  говорити  в  філософському  сенсі,  то  кожна  людина  -  вчитель  для  нас.    Навіть  якщо  ми  зустрічаємося  з  ним  всього  лише  на  хвилину.    Не  буває  випадкових  зустрічей.    А  ви  помічали,  що  особливо  гарні  в  якості  наших  вчителів  -  це  діти.    Вони  приходять  сюди  в  тому  числі,  щоб  виховувати  нас,  як  ми,  в  свою  чергу,  виховували  батьків.    На  жаль,  не  всі  думають  про  це.    А  якщо  мати  на  увазі  буквальний  сенс,  то  наймолодшим  учителем  на  планеті  є  9-річна  дитина.    Його  ім'я  Бабар  Алі,  це  індійський  хлопчик  з  провінційного  невеликого  міста  Муршідабад.    Індія  взагалі  відстає  за  грамотністю  від  усього  світу.    А  в  цьому  місті  грамотність  в  2001  році  була  66%  серед  дорослих.    Бабар  встає  о  4  ранку.    Спочатку  на  його  плечах  лежать  господарські  справи,  потім  він  вирушає  в  школу,  яка  розташована  досить  далеко.    Після  школи  хлопчика  не  чекають  цікаві  ігри,  як  зазвичай  інших  дітей.    Його  з  нетерпінням  чекають  такі  ж  хлопці,  як  і  він  сам,  щоб  він  навчав  їх  тому,  що  знає  сам.    Це  дуже  бідні  діти,  батькам  яких  нічим  платити  за  навчання.    Незважаючи  на  те,  що  навчання  коштує  недорого,  дорослі  не  в  змозі  купити  своїм  дітям  навіть  підручники  і  шкільну  форму.    Спочатку  молодий  учитель  сприймав  свої  заняття  як  гру.    Але  з  часом  він  побачив,  наскільки  серйозно  до  цього  ставляться  його  підопічні,  з  яким  нетерпінням  вони  чекають  свого  вчителя.    Ви  уявляєте,  наскільки  велика  тяга  до  знань  у  цих  бідних  дітей,  якщо  вони  свого  однолітка  шанують  як  вчителя  ?!    По  суті,  Бабар  Алі  заснував  першу  школу  в  своєму  місті.    У  2009  році  вона  стала  відома  на  весь  світ,  завдяки  західним  журналістам.    У  16  років  Алі  визнали  як  «наймолодшого  директора  школи»,  а  організація  «Real  Heroes  Award»  заохотила  його  премією.    На  даний  момент  школа  налічує  220  офіційних  учнів  і  понад  600  слухачів  5-18  років.    У  ній  викладають  свої  ж  учні  старших  класів  в  якості  волонтерів,  всього  9  чоловік.    Аж  до  5-го  класу  учням  все  надається  безкоштовно,  інші  платять  невеликі  гроші.    Ця  унікальна  школа  існує  під  відкритим  небом,  так  як  спеціального  приміщення  немає,  а  всі  люди  тут  живуть  в  хатинах  дуже  бідно.    Тому,  у  вільний  від  навчання  час,  всі  діти  цього  містечка  працюють.    Директор  школи  Бабар  Алі  за  сумісництвом  є  її  ж  учнем.    Його  дуже  поважають,  запрошують  на  лекції  і  конференції.    Ну,  а  сам  директор-учень  мріє  про  справжню    шкільну    будівлю  ,  з  лабораторіями,  спортмайданчиком  і  актовим  залом.    Дай  Бог,  щоб  його  мрія  втілилася  в  життя,  ну  а  всьому  світу  -  побільше  таких  чудових  людей!  
Переклала  на  українську  мову      29.09.18  16.01

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849550
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019


А.Дальний

ХАНДРА

Листья  жёлтые  цвета  разлуки.
Опадают  дождями  года.
У  судьбы  очень  сильные  руки,
А  в  ногах  правды  нет  никогда.

Улетают  в  далёкие  страны,-
Птицы  знают  дорогу  домой...
Осень  хмурая  -  водка  в  стакане.
День  окутан  седой  пеленой.

Рвётся  сердце  на  волю  в  капкане
Окольцованных  жизненных  лет.
Позади,  впереди  поле  брани...
И  божественной  истины  свет.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849547
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019


Амадей

ЩАСТЯ В ЛЮБОВІ

А  що,  коли  дійсно  нас  Доля  звела,
Щоб  жить  і  любить  і  від  щастя  п"яніти,
Від  щастя  щоб  обертом  йшла  голова,
Щоб  людям  красу  дарувать  в  цьому  світі.

Любити,  та  так,  як  ніхто  не  любив,
Співати  пісні,  що  під  стать  солов"іним,
Якщо  хтось  із  чаші  цієі  надпив,
Коханням  навіки  щоб  став  одержимим.

Щоб  квітла  краса  в  нього  завжди  в  душі,
П"янкі  солов"і  у  душі  щоб  співали,
Щоб  ніжні  лилися  із  серця  вірші,
Не  знав  у  житті  щоб  жалю  і  печалі.

Зимою,  в  хурделицю  квітли  сади,
І  серденьку  в  грудях  завжди  було  тісно,
Хотілось  кохання  зустріти  завжди,
І  пити  доп"яну  любов  свою  пізню.

А  що,  коли  справді,  Господь  нам  послав,
Оте,  що  не  кожному  в  світі  дається,
Вогонь  щоб  кохання  у  грудях  палав,
Й  пісні  дарувало  закохане  серце.

Якщо  мені  Бог  у  житті  дарував,
Частинку  своєі  Святоі  Любові,
Щасливий  я  тим,  що  в  житті  покохав,
Й  любов  я  дарую  в  піснях  і  у  слові.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849541
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019


dovgiy

ПОТРЕБА ВИРІЮ

Все  частіше  себе  ототожнюю  з  вольності  птахом,
Відчуваю  потребу  летіти  у  вирій  кудись.
Чи  це  просто  душі  моїй  тісно  під  зоряним  дахом,
Чи  немає  до  когось,  аби  хоч  на  мить  прихиливсь?
Може  осінь  твоя  несумісна  з  моєю  зимою,
Бо  твій  сад  ще  у  листі,  у  барвах  цвіте  золотих?
Спільних  дотику  точок  у  тебе  все  менше  зі  мною,
Бо  в  засніженій  тиші  і  плач  одинокий  затих.
Білий  сум  розіслався  на  час  невідомого  знаку:
Чи  то  плюс,  чи  то  мінус,  чи  просто  константа  буття.
Загубився  ночами  у  нетрях  холодного  жаху,
Де  не  став  пізнавати  до  тебе  свого  почуття.
Незатишно  чомусь  на  землі  навіть  там,  де  є  хмари!
Тож  чому  я  між  них  несвідомо  у  думці  лечу?!
Хай  я  птах  у  душі,  та  на  небі  не  маю  я  пари,  
А  в  самотності  хмар  наблукався  я  вже  досхочу!
Чи  ти  крикнеш  колись,  чи  аж  звідти  тебе  я  почую;
Чи  стосункам  між  нами  не  бути,  не  бути  повік?
Після  того  як  вітер  відплаче  своє  Алілуйя,
Не  поверне  в  життя  на  чекання  змарнований  вік!

26.09.2019    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849461
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019


Олег Князь

Один і одна

Від  кожного  залежить  і  не  мало,  то  сонце  сяє,  то  ллє  дощ  із  градом,  сумно  було  і  веселіше  стало,  одна  троянда,  може  стати  садом!  Шукаємо  якісь  в  житті  пригоди,  настрій  один  зимою,  інший  літом,  так  хочеться  нам  досягнути  згоди,  одна  людина,  може  стати  світом!  Вмиваємося  ранньою  росою,  всміхаємось  заплакані,  щасливі,  рятуємося  зброєю,  красою,  і  один  воїн,  на  життєвій  ниві…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849294
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Амадей

СПОВІДЬ

Нічого  кращого  немає,
За  пісню,  що  душа  співає,
Співа,  мов  соловей  в  гаю,
Й  оспівує  любов  свою.

Душа  співає  про  смереку,
Про  ту  свою  весну  далеку,
Про  ту  стежину  у  житах,
Про  молоді  своі  літа,

Про  почуття  що  з  серця  линуть,
Про  рідну  Неньку-Украіну,
Про  все  святе  що  в  мене  є,
Співає  серденько  моє.

А  іноді  вона  й  заплаче,
Згадає  доленьку  свою,
Якби  лише  ніхто  не  бачив,
Як  виллє  біль,  печаль  свою.

Та  й  знову  серденько  сміється,
І  знову  з  серця  пісня  ллється,
І  знов  співають  солов"і,
У  зболеній  душі  моій,

Отак,  між  сміхом  і  сльозами,
Живе  згорьована  душа,
І  розливається  піснями,
Свій  біль  ховаючи  в  віршах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849341
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Haluna2

Зашарілося небо від сонця

Зашарілося  небо    від  сонця,
Зустрічає  земля  новий  день,
Проникає  проміння  в  віконця,
В  шибки  стукає:дзень  та  дзень.
Прокидайтеся  ,  люди  ,  до  праці,
Добрий  ранок  до  вас  завітав,
На  порозі  стоїть  іще  в  шапці,
Впустіть  в  хату,щоб  вас  привітав.
А  за  ним  новий  день  поспішає,
Із  собою    принади  несе,
Зачаровує,  все  прикрашає,
Злото  -  срібло  під  ноги    кладе.
Тож,  із  хлібом  і  сіллю  стрічаймо
Тих  гостей,  що  приходять  до  нас.
Кожен  з  них  неповторний,  це  знаймо,
Приходіть,  раді  бачити  вас!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849271
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 25.09.2019


Оксана Дністран

За велінням сердечним

Скільки  дій  і  думок  доброчинних  розвіялось  прахом,
Пустоцвіт  позлітав  і  потанув,  як  білі  сніги,
Розбивались  надії  міражно  в  гонитві  -  з  розмаху,
Кличний  полиск  линяв,  потьмянів,  як  і  намір  благий.

Хто  на  те  не  зважав,  а  ішов  за  велінням  сердечним,
Крок  за  кроком  творив  найдрібніші  щоденні  дива,
Вирвав  хвильку  життя  з  поглинаючої  порожнечі,
Втілив  задум  сміливий,  яскра́віший  тисяч  уяв.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849193
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019


Валентина Малая

Йдемо алеєю життя

[color="#4400ff"][i][b]...йдемо  "алеєю  життя",долаєм  море-перешкоди.
Де  середина  ,де,знаття  б.Час  швидкоплинний,ой,як  шкода...
Учора  -  ніби  в  школу  йшли,І  веселились  й  гомоніли,
Усе  робили,як  могли...Де  не  могли-  батьків  просили...

Сьогодні-  внуки  підросли,а  діти  дуже  на  вас  схожі.
Коли  ж  бо  виросли  вони?Хай  будуть  дні  у  них  погожі.
Планета  крутиться  й  летить.Вплива  на  нас  і  сонце  й  місяць...
Злови  удачу  й  щастя  мить.І  не  журись,-радій  і  смійся.

Свою  Любов  Передавай  і  дітлахам  й  своїй  родині
Родинний  вогник  зберігай,будь  чесним    на  своїй  стежині.
Навчися  мрію  відпускать  під  небеса,в  своє    сузір"я.
І  намагайся  відшукать  шлях  до  кохання  ,до  довір"я.

Про  вірність  також  не  забудь  і  віра  хай  допомагає,
Візьми  шолом  і  щит  у  путь  ,які=  про  те  бабусі  знають.
Талант  свій  виплекай  й  роздай=  душа  зросте  і  збагатіє.
Знання-онукам  передай.Вони  -розумні,теж  зуміють.

Планета  крутиться  й  летить.Вплива  на  нас  і  сонце  й  місяць...
Злови  удачу  й  щастя  мить.І  не  журись,-радій  і  смійся.
Навчися  мрію  відпускать  під  небеса,в  своє    сузір"я.
І  намагайся  відшукать  шлях  до  кохання  ,до  довір"я.

24.09.2019р.[/b][/i][/color]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849179
дата надходження 24.09.2019
дата закладки 24.09.2019


Надія Карплюк-Залєсова

ТИХЕНЬКІ СХЛИПИ ЛІТЕЧКА ОСТАННІ



Снується  дим  ,  згорає  картоплиння
Бринить  струною  літа  павутиння
А  дим-сновида  розчиня  в  тумані
Тихенькі  схлипи  літечка...останні

Встидливо  липа,  що  відпахла  медом
Вкриває  віти  ледь  прозорим  пледом
Борониться  від  шалу  вітрогонів,
Хоч  не  здолати  силу  тих  законів

Та  чи  вартує  їх  комусь  долати?
І  сум,    і  радість  можна  порівняти
І  холод,  й  спеку  треба  подолати
Щоб  суть  свою    у  пазлики  складати

У  всім  шукати  міру  і  смирення,
Нести  тепло,  хвалити  сьогодення
А  завтра  буде  сніг  -  комусь  спочинок  -
Усердній  праці  -  відданий  починок

Н.  КАРПЛЮК  -  ЗАЛЄСОВА

18  09.18.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849055
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 23.09.2019


Zoja

Якщо плаче душа…

Якщо  важко  тобі,  якщо  плаче  душа
Якщо  камінь  в  грудях  стискає  
Погляд  свій  ти  зверни  в  Небеса  -
Матінка  Божа  там  на  тебе  чекає!

Якщо  збилась  з  дороги,  не  знаєш,  як  бути,
Подивися  на  небо,  там  серед  зірок
Діва  Марія,  Матінка  Божа  -
Помічниця  й  Застурниця  дівчат  і  жінок.

Помолись...  утіше  вона  й  допоможе,
Вкаже  на  шлях,  яким  далі  іти,
Янголів  небесних  надішле  в  допомогу.
Помолись...  Славу  їй  не  забудь  вознести.

21.09.2019  р.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849072
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 23.09.2019


Таня Світла

Хочу хліба окрайчик…


Рідним,  які  загинули  в  часи  Голодомору

Жахіття  наснилось...  відразу  й  збагнути  не  можна:
ніби  хата  чужа,  та  в  ній  діти  мої  на  печі.
І  чомусь  на  столі  лиш  одна  і  та  зламана  ложка,
й  поволокою  сірою  вкриті  в  кутку  образи.

Тільки  очі  дітей...  Ой  і  що  ж  то  за  зболені  очі!
Мов  тернини,  засохлі  від  мук,  пропікають  вогнем.
І  єдині  в  них  “матінко,  їсти...”  —  слова  нестерпучі,
наче  хто  розмахнувся  і  тріснув  безжально  бичем!  

А  нічого-нічого,  ні  крихти,  ні  дерті,  ні  проса.
Все  забрали!  Ні  тріски,  аби  обміняти  на  хліб.
Як  в  ті  очі  дивитися?  Кара  страшна,  стоголоса...
Збожеволіти  легше...  невже  ти,  наш  Світе,  осліп?

Це  ж  яка  така  наволоч  катом  нависла  над  нами?
Це  яка  ще  потвора  зродила  те  зло  на  землі?
Це  за  що  віддаємо  себе  і  дітей  на  поталу?
Задля  чого  ці  жертви  безвинні,  безсилі,  скажи?

Очі  просять  пів  ложечки  кашки:  “Будь  ласка,  будь  ласка”.
В  них  питання  і  подив:  “Чому  не  годують  нічим?
Все  ж  було  тільки  вчора.  Скажи,  що  коли  буде  завтра,
прийде  батько  з  таким  от  великим,  пухким  калачем”.

Прокидаюся...  ніч,  ледь  сіріє,  де  сходити  сонцю.
Може  це  і  не  сон...  просто  в  генах  свідомість  жива,
відтворила  реальні  події  достоту,  без  глянцю...
Хочу  хліба  окрайчик  з  пухкого  того  калача.

Таня  СВІТЛА
09.2019  р.

Художник  Валерій  Франчук

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848836
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019


Калинонька

Вона до нього серцем притулилась…

 
 Тихо  ...  Мати  із  дитятком    на  руках,
 У  сні  низенько  голову  схилила....
 Малятко  пригорнулось  до  грудей  ,
 Вона  до  нього  серцем  притулилась.

 Таке  кумедне  й  дороге  дитятко,
 Разом  з  матусею  собі  в  солодких  снах...
 Найкраще    сонечко  ,  маленьке  ангелятко,
 Як  скарб  тримає  Мати  на  руках  .

 Отак  велично  і  красиво  так!
 У  сні  її  усмішка    розцвітає!
 Приснилось  їй  ,  що  вже    синок  козак,
 І  ще  міцніше  сина  пригортає.

 Цілує  ручки  й  ніженьки  малі,
 Й  голівку  ,  що  на  плечі  похилилась...
 Вона  є  Мати  на  святій  Землі,
 І  наче  сонце  від  любові  засвітилась  !

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848817
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019


ГАЛИНА КОРИЗМА

Я НАЙБАГАТША В СВІТІ

Мамко,  нічого  не  треба,  я  найбагатша  в  світі!
Маю  здоров’я,  роботу,  друзів...  Чого  ж  хотіти?
Я  вже  доросла,  мамко!  Вірте,  хорошим  новинам...
Те,  що  далеко  у  світі,  то  не  моя  провина.

Меду  лишень  передайте,  того,  що  пахне  лісом!
Там,  де  гуляє  вітрисько  нашим  карпатським  літом.
Він  нагадає  волю,  синіх  під  небом  смерічок,
Ще  Прута  і  Черемоша,  пісню  пташок  та  річок.

А  як  нема  карпатського,  з  поля  ви  передайте,
Того,  що  пахне  житом,  в  пасічника  запитайте.
Із  різнотрав’я  хочу,  там,  де  в  дитинстві  ходила
Мамко,  пісню  жайворонка  в  серці  своїм  вмістила.

А  як  нема  такого,  може,  з  акації  й  липи
Ті,  що  ростуть  біля  школи,  там,  де  щасливі  діти.
Більше  нічого  не  треба,  більш  нічого  не  прошу,
Я  найбагатша  у  світі!..  Засолодити  б  душу.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848663
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Жоржини ( слова для пісні)

Під  вікном  у  мене  розцвіли  жоржини,
Сонечко  дарує  їм  своє  тепло.
Стелить  осінь  листом,  застеля  стежини,
Чистою  водою  грає  джерело.

У  осіннім  вальсі  закружляє  вітер,
Зацілує  ніжно  пелюстки  жоржин.
Будуть  посміхатись  і  радіти  квіти,
Буде  вальс  кружляти  декілька  годин.

Сонця    схід  у  небі  грає  янтарями,
А  кудлаті  хмари  вдаль  кудись  спішать.
Як  кохання  наше,  так  й  жоржини  з  нами,
В  сонячнім  промінні  душу  веселять.

Покладу  я  руку  у  твої  долоні
І  піду  з  тобою  стежкою  життя.
Не  будуть  більш  сльози  падати  солоні,
Лише  буде  чути  серденька  биття.

А  коли  наступить  втома  вечорова,
Притомившись  вітер  ляже  на  траву.
Буде  линуть  пісня  ніжна,  ніжна  знову
Я  тобі  жоржини  у  букет  зберу.

Під  вікном  у  мене  квітують  жоржини,
Сонечко  дарує  їм  своє  тепло.
Ти  в  моєму  серці  залишивсь  єдиний,
В  пору  цю  осінню  щастя  розцвіло.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848676
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019


majra

Вересневі квіти

Вересневі  квіти  -  райдуга  в  саду!
Айстри,  чорнобривці,  хризантеми!
Стежкою  своєю  я  сьогодні  йду,
а  трава  така  іще  зелена!

Золото  у  листі,  сонце  поміж  віт,
В  серці  радість  і  блаженний  спокій.
Дякую,  мій  Боже!  за  прекрасний  світ!
Неповторний  і  такий  широкий!

Позбираю  в  кошик  яблука-літа,
Відкладу  подалі  -  на  полицю.
Завітала  в  гості  Осінь  золота,
А  мені  моє  майбутнє  сниться.

...Кличуть  в  небо  знову  птиці-журавлі,
Осінь  щедра,  мов  святе  Причастя.
...Хай  вам  буде  добре  -  жити  на  землі,
Люди  всі  народжені  для  щастя!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848709
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 19.09.2019


Ольга Калина

Чому так пізно ти прийшов

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]

Цей  вечір  тихо  догоря,  
Нічна  з’явилася  зоря.
І  я  іду  в  осінній  сад  –
В  танку  кружляє  листопад.  
А  дні  шалено  так  біжать,  
В  траві  всі  яблука  лежать.
Не    встигла  я  зібрати  їх  -
Цей  запашний  солодкий  плід.

Приспів:
Коханий  мій,  моя  любов,  
Чому  раніше  не  прийшов?
Ти  запізнився  на  роки..
Дивись,  обсипались  садки.  

Кружляє  листя  навкруги
У  руки  яблучко  візьми
І  надкуси  солодкий  плід  –
Це  наш  з  тобою  пізній  гріх.  
Холодна  осінь  і  сумна,
Але  в  душі  цвіте  весна,
Кохання  в  серці  розцвіло..
Навіщо  пізно  так  прийшло?!

Приспів:
Коханий  мій,  моя  любов,  
Чому  раніше  не  прийшов?
Ти  запізнився  на  роки..
Дивись,  обсипались  садки.  

Приспів:
Коханий  мій,  моя  любов,  
Чому  раніше  не  прийшов?
Ти  запізнився  на  роки..
Дивись,  обсипались  садки.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019


Валентина Ланевич

Тиш…Палець до губ

Тиш...Палець  до  губ...
Не  будіть  тишу,  оту,  зіркову,
Що  так  рясно  обсипала  небо.
Осіння  ніч...  Яка  краса!  
Аж  дух  перехоплює!
Дивовижа!  Міліярди  ліхтариків!
І  всі  манять  зір,  блимаючи
Яскравими  світлячками
Так  низько,  що,  здається,
Вони  над  самісінькою  твоєю  головою.
Отак  і  стояв  би,  зачарований
Безкрайньою  величчю
Сивоголого  Всесвіту,
Споглядав  би  за  хмарками,
Що  пливуть  собі  мимо:
То  ховають  місячну  скибку,
То,  раптом,  відпускають
Зі  своїх  пухких  обіймів  на  волю.
А  зірки  туляться  до  нього,
А  ти  стоїш  і  пропускаєш  
Ту  Вселенську  любов  через  себе
І  знаходиш  умиротворення,
Стаєш  невід’ємною  часткою  Творця,
Часткою  всього  живого  планети,
Ймення  якій  Земля!

06.09.19

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847350
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 07.09.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Осінь, я і ти

Закружляв  і  впав  під  ноги  лист  кленовий,  
Він  про  осінь  нам  сьогодні  нагадав.
За  вікном  до  нас  всміхався  день  казковий,
Промінь  сонця  біле  личко  цілував.

Заховаюся  в  обійми  твої  ніжні,
Серця  твого  буду  слухати  биття.
Почуття  у  нас  з  тобою  дивовижні,
Нехай  буде  у  коханні  все  життя.

І  заграє  нам  сопілка  калинова,
А  пісень  співати  буде  вітерець.
Солов'їна,  українська  наша  мова,
Буде  ніжністю  торкатися  сердець.

І  поллються  її  звуки  в  піднебесся,
Доторкнуться  до  пухких,  осінніх  хмар.
Разом  з  осінню  стернею  ми  пройдемся,
Нічка  місяцем  запалить  нам  ліхтар...

Будуть  зорі  посміхатися  й  моргати,
Прохолодою  повіє  від  ріки.
На  прогулянці  тумани  вже  кудлаті,
Розділилися  неначе  острівки...

А  мені  в  цю  пору  затишно  з  тобою,
Хоч  і  осінь,  та  кохання  гріє  нас.
Напуває  і  п'янить  воно  любов'ю,
І  у  тиші  цій  звучить  для  нас  романс...








адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847282
дата надходження 06.09.2019
дата закладки 06.09.2019


laura1

З днем знань!

Ось  і  закінчи́лось  незабутнє  літо!
Пролетіли  птахом  веселко́ві  дні!
Вже  дарує  осінь  вересневі  квіти,
І  малює  просинь,  мов  на  полотні.

Знов  гостинно  двері  відчиняє  школа!
Кличе  дзвоник  учнів  всіх  на  свято  знань!
Де  красою  квітнуть  сила  й  велич  слова!
Де  скарби́  науки  й  світових  надбань!

Треба  лиш  знайти  їх,  відчинивши  браму,
Й  відшукати  власну  стежку  до  зірок!
Увійти  з  любов'ю  до  святого  храму,
Що  веде  крізь  терни  до  нових  висот.

Тож,  не  зволікайте  й  вирушайте  в  мандри!
І  вивчайте  пильно  загадковий  світ!
Лиш  любіть  природу  та  плекайте  правду,
Й  бережіть  калини  дивовижний  цвіт!

І  нехай  так  швидко  промайнуло  літо!
Й  кличе  Вас  за  парти  знов  гучний  дзвінок!
Вас  вітаю,  діти,  з  урочистим  святом!
Хай  цікавим  буде  кожен  Ваш  урок.

Зичу  Вам  наснаги  і  дарунків  долі!
Лиш  в  руках  тримайте  міцно  свій  штурвал!
Хай  панує  дружба  в  Вашій  рідній  школі!
І  нехай  щастить  Вам  на  дорозі  знань!
 
30.  08.  2019                          Л.  Маковей  (Л.  Сахмак)
Картинка  з  інтернету

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846613
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 03.09.2019


Таня Світла

Ти зараз тут!

Дощ...  дощ  за  вікном,
як  вчора,  завтра  
й  тисячі  років.
Світ...  яскравий  Світ
зігріється  теплом
людей  і  почуттів.
Тут...  де  сонце  над  дощем
і  в  дзеркалі  калюж,
ти  намалюєш  день  
не  олівцем
на  склі...  під  шепіт  руж,
під  серця  стук
лиш  рухом  рук.
Час...  час  грає  гиркою
на  ходиках  чекань.
Мить...  чи  стане  міркою
надій  і  сподівань?
Ми...  а  ми  зірка́ми,
сім'ячком  кульбаб
пливемо  в  хмарах
мрій,  ілюзій,  зваб.
З  віків...  з  глибин
історій  і  прозрінь,
поми́лок...  покаянь.
На  самоті...  невже  на  самоті?
Що  самота?
Вона  спочатку  і  в  кінці...
Між  цим  життя,
яке  не  терпить  самоти.
А  радість...  де  ж?
Ллє  у  долоні
сміх  простих  чудес.
Він  в  нас,  не  десь.
Не  поспішай,
постій,  зажди,
не  згай  цю  мить.
Впізнай,  відчуй,
ввійди  в  Світи,
сплетись  і  будь!
Святкуй!  Живи!
Ти  зараз  тут!
Ти  тут…  не  назавжди.

Таня  СВІТЛА
08.2019  р.

Робота  художника  Фрейдуна  Рассулі

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846558
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Малиновый Рай

ПРО ПІСНІ


ДАВАЙТЕ  ДРУЗІ  ЗАСПІВАЄМ,
НЕ  ДЛЯ  РОЗВАГ,А  ДЛЯ  КРАСИ.
ХАЙ  УКРАЇНА  РІДНА  ЗНАЄ
ЯКІ  Є  В  НЕЇ  ГОЛОСИ.

А  МИ  ПІСЕНЬ  БАГАТО  ЗНАЄМ
В  ЯКИХ  ДУША  ЯК  ПРОМЕТЕЙ.
ДАВАЙТЕ  ТАК  ЇХ  ЗАСПІВАЄМ
ЩОБ  НАМ  ПОЗАЗДРИВ  СОЛОВЕЙ.

ПІСНІ  У  НАС  ЗАВЖДИ  ЧУДОВІ
ВСІ  ПРО  КОХАННЯ,ПРО  ЖИТТЯ,
ТУТ  СИЛА  Є  У  КОЖНІМ  СЛОВІ.
У  КОЖНІЙ  БУКВІ  ПОЧУТТЯ.

А  Є  ПІСНІ  ПРО  БАТЬКІВЩИНУ
ТУТ  КОЖНА  ПІСНЯ  ЗАВОДНА,
АДЖЕ  МИ  ЛЮБИМ  УКРАЇНУ,
А  УКРАЇНА  В  НАС  ОДНА.

НЕХАЙ  ДАЛЕКО  ПІСНЯ  ЛИНЕ,
НЕХАЙ  ЇЇ  ПОЧУЮТЬ  ВСІ,
БЛИЗЬКІ  Й  ВІДДАЛЕНІ  КРАЇНИ
У  ВСІЙ  УКРАЇНСЬКІЙ  КРАСІ.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846255
дата надходження 27.08.2019
дата закладки 30.08.2019


Чайківчанка

О СКІЛЬКИ У ТЕБЕ СОНЦЯ

Слова  до  пісні
Я  ,закоханий  ,у  тебе  як  юнак
У  пишні  коси  смарагдові  очі.
І  цвіте,для  тебе  червоний  мак
Шепоче:"у  твоє  серце  жіноче".
О  ,скільки,  у  тебе  сонця  літа!
Ніжності,ласки  і  теплоти.
А  щира  усмішка  твоя  привітна
Дарує,сонячний  день  з  висоти.
Достатньо,бути  поруч  з  тобою
Чути,з  уст  лагідну  розмову.
Пливуть,слова,як  струмочок  водою
І  черпаю,з  джерела  твою  мову.
Бачу,  у  снах  тебе  моя  царице!
І  серед  зими  ,в  душі  -весна.
Та  сон  ,швидко  біжить  як  Жар-птиця
Малює  ,твій  образ  зірка  у  вікна.
Ти,веселкою  увійшла  в  моє  життя
Прийшла,нежданно  з  казкових  мрій
І  я,в  політ  розправляю  два  крила
Бо  ти  найкраща  квітка,з  Лелій.
Ти  для  мене,є  Всесвіт  ,увесь  світ...
У  стоголоссі,-пісня  солов'я.
у  садочку,-ранній  медовий  квіт
Який  у  любові,оспівує  почуття.
М.  Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846010
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019


Амадей

ЗІЗНАННЯ В ЛЮБОВІ

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,-  це  в  небі  зірка  рання,
Вона  у  юність  повертає  знов,
І  знову  серце  мліє  від  кохання.

Знов  черемшина  у  саду  цвіте,
І  соловей  для  нас  пісні  співає,
І  гріє  душу  почуття  святе,
Кохання  в  грудях  полум"ям  палає.

В  потік  гірський  зливаються  слова,
Твоє  "Люблю"  в  душі  моі  лунає,
На  скроні  сивина,  моі,  лягла,
Чому  ж  тоді  так  серце  завмирає?

Чому  зірки  нам  падають  до  ніг,
І  кличуть  в  поле  вечорові  роси,
І  жайвір  піснею  нас  кличе  у  політ,
Пісні  для  нас  співає  стоголосі?

І  хочеться  нам  казкою  ще  жить,
Не  дивлячись,  на  посивілі  скроні,
Від  почуттів  у  серденьку,  п"яніть,
Й  тримати  власне  щастя  у  долонях.

Для  мене  твоя  трепетна  любов,
Це,  цілий  світ,  це  мрія,  навіть  казка,
Тобі  в  коханні  зізнаюся  знов,
Прийми  ж  мою  палку  любов,  будь  ласка!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846003
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019


Тарас Комаринський

Маленьким патріотам до Дня Українського Прапора

Візьми  прапорець  у  долоньки,
На  вітрі  нехай  майорить.
В  нім  золото  променів  сонця,
І  неба  безкрая  блакить.

Тріпоче  нехай  в  твоїм  серці
І  кличе  до  славних  звитяг
Освячений  кров'ю  полеглих  
Священний  державний  наш  стяг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845967
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 24.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Шепочу до осені:" Ти не поспішай"

Шепочу  до  осені:"  Ти  не  поспішай",
Бо  ще  тепле  літечко  покидати  жаль.
Пригріває  сонечко  променем  ясним,
Зазира  в  віконечко,  ми  щасливі  з  ним.

Нахилила  яблуня  віти  до  землі,
Трусить  вітер  яблука  великі  й  малі.
Я  зберу  у  кошик  їх  пригощу  тебе,
Буде  посміхатись  небо  голубе.

Десь  дзюркоче  річечка,  поспіша  кудись,
З  джерела  холодної  ти  води  напийсь.
Доторкнеться  бережно  ніч  твоїх  думок,
Полетять  всміхаючись  вони  до  зірок.

Осінь  привіталася,  серпня  обняла,
З  листячком  погралася  і  в  танок  пішла.
Вітерець  для  осені  пісню  заспівав,
Признавався  з  острахом,що  її  кохав.

А  вона  всміхалася  йому  лиш  в  отвіт,
В  гамаку  гойдалася,  летіла  до  віт.
Про  кохання  рано  любий  говорити,
Щоб  його  відчути,  треба  ще  пожити.







адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845812
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Світлая (Світлана Пирогова)

На вірність присягнути Україні

На  вірність  присягнути  Україні  -
Потреба  сьогодення  повсякчас.
Рентгеном,  що  просвічує  людину
Є  совісті  й  сумління  чистий  глас.

На  вірність  присягнути  Україні,
Щоби  зміцнити  український  дух,
Щоб  зберегти  вкраїнськую  родину
І  нації  вогонь,  щоб  не  потух.

На  вірність  присягнути  Україні,
Стражденній  мові,  пісні  бойовій,
Небесній  сотні  і  героям  нині,
Що  захищають  честь  від  ворогів.

На  вірність  присягнути  Україні
Спроможний  у  бутті  лиш  той  народ,
В  якого  в  серці  є  любов  нетлінна
До  Батьківщини  й  пресвятих  свобод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Чайківчанка

Піду до Дністра

Піду  ,до  Дністра  на  березі  присяду
Послухаю,з  синіх  гір  як  тече  вода.
По-між  вербами  віднайду  відраду
У  спогадах,згадаю  дитинство  юні  літа.
Птахою,лечу  до  лісу  де  фіалки  сині
І  збираю,букет  квітів  у  свої  долоні.
Відшукаю,гойдалку  у  лісовій  ліщині
Заколишу,душу  і  тіло  вдоволі.
Я  піду,через  кладочку  в  діброви
Де  ожина,малина  солодка  росте.
А  на  пасовиську,пасуться  корови
Ласують,трави...  рум'янок  ,що  цвіте.
Вже  сонце  високо  .Полуднева  спека.
Жарить  і  пече.Немає,  чим  дихнути.
Там  де  малина  ,росте  йти  далеко
Хочу,від  корови  молочка  глотнути.
Моя    корова,собі  пані  гонорова
І  заглядає,  ,до  води  у  люстерко.
Я  до  неї,підійду  вона  почує    мову
Як  з  крана,дасть  молочка  у  відерко.
Яке  солоденьке  молочко  з  пахучих  трав
Грудка  сиру,своє  масло  ,чи  сметана.
З  весни  до  осені,тут  коні  поміж  отав
купаються  у    пахощах  звечора  дорана
Тут  казкове  царство  -справжій  рай
Закружляли,  чайки  де  море  зелене.
візьмуть  ,до  річки  де  дзвенить  водограй
зіп'ю  ,красу  у  холодочку  під  кленом.
М  .Чайківчанка.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845770
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019


Олекса Удайко

КОЛИ Я ВІДІЙДУ

     [i]Хоч  вірш  написано  від  першої  особи,
     кожен  читач  має  примірити  написане
     до  себе...  Адже  [b]сві[/b]тло  у  [b]сві[/b]ті  за[b]сві[/b]чують  
     ті,  хто  конче  хоче  це  робити,  а  саме:  діти        
     Бога,  а  гасять  -  служителі  Князя  Пітьми.
     То  ж  несімо  світло,  прометеї!..[/i]
     
[youtube]https://youtu.be/Uhw7L5cPvfs
[/youtube]
[i][color="#570a8a"][b]Коли  я  відійду,  це  буде,  певно,  свято  –
не  хочу,  щоб  журився  хтось  колись…
Кайдани  з  серця,  вірю,  буде  знято,
й  злетить  мій  дух  у  безтілесну  вись.

Коли  я  відійду  –    світ  стане  вище…
це  й  зрозуміло:  в  тім  життя  прогрес.
Хоч  то  не  апогей,  не  розвиткове  днище  –
банальний  трансформації  процес.
 
Коли  я  відійду  –  постануть  інші
й  продовжать  те,  що  я  колись  почав…
О,  скільки  мрій  вони  розбудять  в  тиші!
О,  скільки  дум  впаде  в  живий  ручай!

Коли  я  відійду,  не  згасне  сонце
й  планет  цнотливих  не  унишкне  рух,    
але  мій  поступ  був  потрібен  конче,
щоб  правду  донести  до  людських  вух…

І  як  не  жаль,  що  вкупі  перестануть
душа  і  тіло  час  леліти  свій,  
у  небі  все  ж  так  вишколено  й  стало
ряди  шикує  духу  ревний  стрій!  

Нехай  існує  світу  неперервність,
що  ллється  нам  з  космічної  імли!
Шануймо  ж  ми,  поети,  власну  ревність,
даруймо  мир  і  щастя  на  Землі.[/b]
[/color]
19.08.2019  [/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845579
дата надходження 20.08.2019
дата закладки 22.08.2019


dovgiy

ПІДНЯВСЯ СВІТАНОК

ПІДНЯВСЯ    СВІТАНОК

Піднявся  світанок.  На  ясному  небі
Ні  хмарки,  ні  вітру,  туман  на  воді.
Крізь  сивий  туман  пливе  білий  лебідь
До  свого  гнізда  -  в  очереті  є  дім.
Пливе  граціозно    до  свого  кохання
Скидається  риба,  на  плесі  круги…
Закидую  вудки  із  раннього  рання
І  всотую  в  серце  живе  навкруги.
Ось  вуж  починає  своє  полювання
Своїм  язиком  спрагло  запахи  п’є,
А  жабка  маленька  завмерла  в  чеканні.
Сховалась  за  камінь,  знайти  не  дає.
Вирує  життя!  Над  густим  очеретом
Літають  пташки  та  стовпом  комарі,
Природа  повільно  відкрила    секрети
Очам  небайдужим  о  літній  порі.
Міська  суєта  та  життєві  проблеми
Примушують  нас  щось  змінити  в    житті.
Тож  їдемо  ми  в  очерети  зелені
Де  радість  чекає  на  схилі  крутім.
Карасик  чи  окунь,  підлящик  чи  щука,
Чи  короп  поважний  захопить  гачка,
Тут  в  миті  напруженій  щастя  і  мука:
Тут  досвід  і  тверда,  надійна  рука.
Пірнув  поплавець  і  зап’ястя  сіпнулось
І  ось  живе  срібло  в  долоню  ловлю.
Що  прикрим  було,  те  пропало,  забулось
І  саме  за  це  я  рибалить  люблю.
Стікають  миттєвості  в  озеро  часу,
Підніметься  Сонце  і  спека  дойме.
Хто  пити  не  зміг  із  радості  чаші
Той  душу  рибалки  зовсім  не  пойме.
Піднявся  світанок.  Летить  під  колеса
Асфальтова  стрічка  чи  в  траві  колія
Я  знову  спішу  до  знайомого  плеса
Де  жде  –  не  діждеться  рибинка  моя!

04.08.2019      

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844103
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 18.08.2019


dovgiy

ВІДГОМОНІЛА ДОВГОЖДАНА ЗУСТРІЧ

ВІДГОМОНІЛА    ЗУСТРІЧ

Відгомоніла  швидкоплинна  зустріч!
Ще  враження  –  кругами  на  воді.
Та  пам'ять,  наче  скалками  навсібіч
Облич  фрагменти  літніх,  молодих…
Уривки  фраз,  проспіваних  мелодій,
Гітарні  передзвони,  грім  похвал
І  десь  в  душі  ніби  сторонній  подив:
Невже  про  мене  цей  дев’ятий  вал?
Хіба  це  я?!    -  саме  отой  дідище,
Що  зі  світлини  дивиться  на  світ?
Невже  ти  здатний  підніматись  вище
І  чи  заслужено  приймаєш  цей  привіт
Від  всього    світу  за  оті  творіння?
Що  на  сторінках  у  рядки  лягли  ?
Собі  не  вірю,  що  це  те  горіння
Яке  й    недуги  згасить  не  змогли
Це  саме  ті  солодкі,  щемкі  миті
В  яких  пресовано  вже  вкотре  знов  і  знов
І  травня  цвіт  в  полуденній  блакиті
Й  здавалося  б,  забуту  ту  любов  
Якій  віддав  вже  безліч  скільки  років
Про  яку  мріяв  майже  все  життя,
Яку    зробив  як  монумент  високу
І  від  якої  не  зазнав  пуття…
Чому  душа  ця  сорому  не    має?  
Старий,  недужий,  наче  б  для  душі
Пора  про  вічність  тему  розкриває,
А  не  про  зваблення  стривожені  вірші
Чи,  може,  біс  всесильний  владу  має
Над  старим  дідом,  -  шепче  про  своє…
Питань  багато  –  відповідь  не  знаю.
Напевно,  що  писатиму  як  є.
Бо  де  подітись  цьому  сіромасі
Коли  над  ним  безмежна  влада  є
Ота  любов,  що  не  підвладна  часу
І  серденьку  старіти  не  дає.
І  таки  правда:  в  думці  ще  здається
Що  міг  би  впасти  на  коліна  знов
Перед  Богинею,  яка  лише  сміється
Коли  читаю  вірші  про  любов.
І  вже  й  за  це  я  дякувати  мушу,
Бо  перед  ким  іще  мені  дано  
Неначе  двері  відкривати  душу,
А  потім  з  вуст  пригубити  вино?
Душевні  люди  дарували  радість,
Своє  тепло,  у  книжечках  вірші,
Вінок  пісень,  даруночки  на  пам'ять
І  як  бальзам  –  ще  слово  для  душі.
Я  вдячний  вам!  Безмежна  моя  вдячність
Широкий  світ,  та  в  нім  я  не  один
 Поки  в  зіницях  зорі  не  погаснуть,
Тобі,  Країно,  буду  вірний  син!

16.08.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845218
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 18.08.2019


dovgiy

ОБОЖНЮЮ

Обожнюю  за  просто  так.
Не  жду  якоїсь  нагороди.
Зіжму  всі  почуття  в  кулак,
Аби  не  зрадив  гучний  подих.
Навіщо  досі  не  забув;
Навіщо  вірю  серцю  сліпо?
В  минулім  провесні  не  був,
А  вже  кінця  добігло  літо…
Знов  стріну  осінь,  та  не  так,
Як  я  стрічав  її  раніше:
Іржавий  лист  немов  п’ятак
На    милостиню  кине  вітер.
Заплачу  в  розпачі  дощем,
Бо  ж  не  просив  оту  подачку!
І  понесу  тужливий  щем
В  холодний  листопад,  -  на  згадку.
Згадаю  цей  липневий  день,
В  нім  посмішку  твою  сердечну,
Як  прагнув  чути  звук  пісень,
Коли  по  сходах  в  нічку  теплу
Немов  по  клавішах  дзвінких
Летючим  кроком  ними  підеш
Така  як  ангел  для  близьких,
Така  вразлива  для  сусідів!
Нехай  що  хочуть  гомонять,
Нехай  пліткують  пересуди!
Та  все  одно  крізь  років  ряд
За  тебе  я  молитись  буду!

--//--

Вже  не  очікую  від  Вас  
Якихось  жертв,  понять  безсилих.
Не    хочу  марнувати  час
На  пошук  фраз  для  вушок  милих!
Хіба  їх  мало  написав,
Аби  цим  серцем  нелукавим
Вас  оспівати,  дати  вам
Відчути  смак  і  дотик  слави?
Можливо,  ще  буде  колись
Забутим  Ваш  небесний  образ.
Та  зараз,  -  я,  -  немов  той  лист,
Горнусь  до  миті  де  є  спогад.
Про  ніжний  блиск  живих  очей,
Про  Вашу  усмішку  осяйну;
Про  шовк  оголених  плечей;
Про  тіла  життєдайну  тайну.
Горнусь  до  сліду  Ваших  ніг
Тому  що  все,  що  колись  було,
Я  зберегти  для  себе  б  зміг,
Та  що,  на  жаль,  так  і  не  збулось!
Не  збулось!  Що  ж,  чи  варто  нам  
Весь  час  за  втраченим  ридати?
Я  спробую  минулим  дням
Мов  журавлям  свободу  дати!
Нехай  за  обрії  летять,
Нехай  десь  там  в  журбі  курличуть
І  в  нові  весни  разом  нас
В  гаї  романтики  не  кличуть.


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845440
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 18.08.2019


Ярослав Ланьо

ЗАГАРТОВАНА


Забрали  все  тепло…Не  янголи,  не  звірі,
Звичайні  ближні  люди  висушили  плоть,
І  краплі  сліз  з  під  вій  стікаючи,  мов  хвилі,
Крізь  губи  скусані  просочувались  в  рот…

Забрали  всю  любов,  надію,  щастя,  мрії,
Перетворивши  душу  в  сіяний  пісок,
Який  насипали  у  конусний  годинник,
На  ще  не  визначений,  для  страждання,  строк.

Забрали  все  на  світі…МолитвИ  лишили…
Було  спасіння  тільки  в  істинних  словах,
Та  у  маленькому  клубочку  з  ниток  віри,
Що  разом  з  болем  закипали  на  вустах…

Усе  в  минулому…Із  попелу  воскресла!
Вже  загартована,  двожильна  та  міцна!
Душа  очищена  і  сила  в  ній  небесна,
І  неухильна  віра  в  Господа,  свята!

Забрали  все  тепло…Казали,  що  загинеш...
Слабка…  З  колін  не  встанеш!  Вигориш  до  тла!
Що  вже  ніколи  ти  не  кинеш  в  небо  синє,
Жіночий  погляд  ніжний,  сповнений  добра.

Казали  люди  ті,  хто  мав  допомагати,
Руки  чиєї  ти  хотіла  понад  все…
Вони  ж  залишили,  розп`ятою  вмирати,
В  своїй  байдужості  підсмикнувши  плечем…

Усе  в  минулому…Ти  всіх  пробачиш  звісно,
Нехай  живуть  собі…Бог  з  ними…  Не  до  них…
Твоя  затиснута  вже  доля  в  кулак  міцно,
Ти  загартована  й  чекаєш  днів  нових!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844706
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Наталя Данилюк

Ще не осінь…

То  ще  не  осінь,  ще  не  осінь,
То  тільки  серпня  тепла  мідь,
То  павутинка  у  волоссі
З  далеких  зоряних  століть.

То  тільки  подих  вересневий
З-за  хвіртки  літньої  пори.
І  липи  ці,  що  наче  леви,
Ховають  золото  між  грив…

То  ще  вирують  свіжі  соки
У  пору  щедрих  врожаїв!
Ще  обрій  твій  такий  високий,
І  перша  зморщечка  між  брів  –

Це  тільки  розчерк  ледь  помітний,
Який  залишили  роки.
Нехай  позаду  буйний  квітень,
Та  є  ще  серпень  палахкий.

То  ще  не  іній,  чуєш,  жінко!
То  зацвітає  деревій.
Ще  спомин  юності  барвінком
Так  свіжо  дихає  з-під  вій.

Іще  дитинство  там,  за  рогом,
Ти  тільки  руку  простягни.
Хай  не  нащупаєш  нічого,
Та  вчуєш  дихання  весни.

То  кілька  аркушів  століття,
В  якому  твориш  і  живеш.
Ти  ще  повторишся  у  дітях
І  у  нащадках  їхніх  теж.

Де  ж  ті  літа  вітроволосі?
Гукнеш  –  і  серце  стисне  щем…
Хіба  ж  то  осінь?  Ні,  не  осінь,
То  тільки  серпень  із  дощем.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 11.08.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Як я люблю тебе моя Волинь!

Моя  Волинь  у  барвах  веселкових,
Куди  не  глянь  ліси,  усе  ліси.
Зелені  трави  у  квітках  медових,
Такої  не  знайдеш  ніде  краси.

Волинський  край,  то  Лесина  садиба,
Волинський  край,  то  пісня  солов'я.
Радію  я,  що  ти  зімною  здибавсь,
Волинський  край  -  горджусь  тобою  я.

В  твоїх  лісах  донині  Мавка  бродить,
Закохана  у  Лукаша  вона.
Лише  для  неї  пісню  він  виводить,
Сопілки  звуки  линуть  звіддаля.

Волинський  край,  то  ніжна  колискова,
Волинський  край,  озер  блакитна  синь.
Волинський  край  -  то  українська  мова,
Як  я  люблю  тебе  моя  Волинь!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843961
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019


Тетяна Волошина

ЖУРАВЛИНА


Догоряє  улюблене  літо  -
Незабаром  в  дорогу  мені.
Не  сумуйте.  Я  буду  молитись  
За  цей  степ  у  чужій  стороні.
У  краях,  де  немає  Говерли,
Ані  пісні,  ані  скрипалів,
Не  дай  Боже  загинути-вмерти  
І  лежати  в  нерідній  землі.
Краще  тут,  у  копицях  холодних,
На  обніжках,  що  вкриє  пурга,
Залишитися.  Жити  голодним.  
І  замерзнути  в  гордих  снігах.
Краще  тут,  не  підносячи  крила
(Наче  раненим  в  битві-бою),
У  живих  ще  зостатись  могилах,
Ніж  в  чужому  померти  краю.
...  Незабаром  у  путь.  Сохне  жито.  
Не  сумуйте.  Зійде  навесні.  
Догоряє  улюблене  літо.
Боже,  дай  повернутись  мені!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842966
дата надходження 24.07.2019
дата закладки 24.07.2019


Елена Марс

Главное - верить

"Да"  или  "нет"?  -  нелегко  иногда,  до  безумия.
Нет  равновесия  -  будто  сломались  весы.
Где  ты,  решение,  в  ворохе  мыслей,  разумное?  
Где  ты,  не-призрачность,  светлой  моей  полосы?  

Как  поступить,  чтобы  не  было  больно  и  пакостно?
Что  же  ты,  внутренний  голос,  молчишь,  как  в  гробу?
Господи  правый,  опять  мне  на  сердце  не  радостно,  
Трудно  -  как  будто  чужую  решаю  судьбу.

Даже  девиз  мой:  "что  б  ни  было  -  всё  это  -  к  лучшему"  
Вдруг  побледнел,  будто  силу  свою  потерял.
Может,  мне  просто  довериться  некому  случаю  -
И  по  реке...  что  бы  случай  мне  этот  ни  дал?..  

Часто  полезны  бывают  такие  случайности,  
Если,  рискнув,  перейти  беспокойства  рубеж.
Жизнь  иногда  преподносит  приятные  странности,  
Главное  -  верить,  души  не  теряя  надежд.  

Апрель  2019  г  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842429
дата надходження 19.07.2019
дата закладки 19.07.2019


Юлія Л

Я знов так хочу у дитинство, мамо

Я  знов  так  хочу  у  дитинство,  мамо,
Заснуть  клубочком  на  твоїх  руках,
Ти  тільки  не  буди  мене  так  рано,
Дозволь  побути  у  дитинства  снах.

Щоб  ти  мені  співала  колискові,
Черпати  ніжність  із  твоїх  долонь,
І  слухати  історії  казкові
Про  те,  як  Попелюшку  стрів  король.

Я  знов  так  хочу  у  дитинство,  мамо,
Де  зеленіють  м’ятою  літа
Де  зачаровано  цвітуть  каштани,
І  мама  йде  щаслива  й  молода.

Метеликом  злетіли  дні  дитинства,
Мов  рушниками  вистелений  шлях.
Вклоняюсь  світлій  долі  материнства,
Ми  -  вічні  діти  в  маминих  руках.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835352
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 16.07.2019


Svitlana_Belyakova

Цe нe примха Душi…

Це  не  примха  душі,
вірші  самі  рвуться  з  моєї  глибини,
даруючи  серцю  незабутні  хвилини  і  миті.
Це  і  називається  -  натхненням.
Коли  мізки  працюють,  ми  не  квапимося  старіти,
а  намагаємося  утілити  безліч  ідей,
бажань,  уникаючи  душевних  страждань.
Внутрішній  Світ  відчуваємо,
як  стан  благополуччя  і  щастя,
як  перешкоду  всім  нещастям.
Довіряємо  Життю  і  віримо  в  кращі  події  на  своєму  шляху.
Ми  живемо  у  Світі,  коли  не  вдається  уникати  даремних  тривог.
Але  ми  радіємо  щастю  життя  і  любові  зі  Всесвітом  нетлінним.
Якщо  навчимося  жити  у  мирі  з  собою,
тоді  і  зовні  усе  зробимо  мирним,
без  насильства,  страждань  і  воєн.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840837
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 04.07.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Щастя на двох одне

Ми  ввірвались  з  тобою  у  літо,
В  ніжне  поле,  квітковий  розмай.
Де  волошки  і  маки  так  квітнуть,
Де  шумить  наш  березовий  гай.

Ми  ввірвалися  стрімкоголово,
Разом  з  літнім  і  теплим  дощем.
День  до  нас  усміхнувся  казково
Із  веселим,  легким  вітерцем.

Там  де  берег  купається  в  річці,
Де  густа  піднялась  осока.
Трави  з  квітами  наче  на  ситці,
Лине  пісня  пташина  дзвінка.

Я  біжу,  ти  мене  доганяєш
І  на  руки  хапаєш  свої.
Роси  в  травах  з  розгону  збиваєш,
Вітер  коси  куйовдить  мої.

І  летять  з  уст  слова,  що  щаслива,
Ти  шепочеш:"  Кохаю  тебе."
І  немає  найкращого  дива,
Коли  щастя  на  двох  в  нас  одне...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840038
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 26.06.2019


Чайківчанка

НЕ ПРИВИКАЙ ДО МЕНЕ

Не  привикай,  до  мене!  я,  не  вічна...
я  з  тобою  ,щоб  навчивсь  літати.
У  промені  сонця  слово  одвічне,
щоб    істинну  путь  тобі  вказати.
Ти,  вчися    жити  синочку  соколе!
Хай  за  спиною  ростуть  міцні  крила.
О  ,будь  добра  і  прихильна  доле!
та  ,щоб  була  сива  мати  щаслива.
У  польоті,  підставлю  своє  плече
і  осяю,  земний  шлях  з  висоти.
Я  небо,  безкрає  синє  голубе...
вдихни  ,у  повітря...птахом,  лети.
Вір  ,не  бійся!  Iти  ,до  цілі,    мети!
молись!-як  на  волосинці  життя.
Смерть,  дивиться  у  очі  ...її    прожени.
у  кожного,  є  шанс  на  нове  життя.
І  як  фенікс,  з  попелу  воскресни!,
щоб  бачити  світло  в  кінці  тунелю.
Богу,  свою  любов  зумій  принести!
подолаєш  ,  здолаєш  круту  скелю.
Побачивши,  ранню  зірку  вдалині...
від  утоми,  піднімайсь  на  ноги  .
Та  й  гартуй,  свій  дух  у  своїй  душі,
і    приймай,  благодать  з  ласки  Бога.
Я,  є  сіль  землі  і  небесний  голос!
життєдайна  водиця  з  джерела.
Зерно  ,що  дозріває  у  колос...
і  з  Божої  руки  золоті  хліба.
Я  над  берегами,річка  що  дзвенить  !...
весняний    цілющий  дощ,  крапля  роси.
на  вітті  ,листячко  що  шелестить...
вічне  дерево  ,яке  дарує  плоди.
Я  вчорашній  і  сьогоднішній  час,
сизокрилого  птаха  зоре  мрія.
A  рідної  мови  є  -дороговказ
 Щира  молитва  для  душі  надія.
Не  привикай  ,до  мене  я  лиш  мить!
прийде  час  і  догорить  моя  свіча.
Янголом,  прилечу  ,небо  нахилить!
полечу,  у  вічність    у  дальні  края

М  ЧАЙКІВЧАНКА  



адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839825
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Моє кохання - синь озерна

Моє  кохання  ніжне  й  чисте,
Лягає  віршами  в  душі.
Воно  моє  лиш  -  особисте,
Нестра́шні  проливні  дощі.

Моє  кохання  -  спалах  зорів,
На  темнім  небі  уночі́.
Воно  у  хвилях  синіх  моря
І  там  де  журавлів  ключі.

Моє  кохання  -  полум'яне,
Заснути  серцю  недає.
Воно  гаряче,  незрівнянне,
Життя  і  сили  додає.

Моє  кохання  -  синь  озерна
І  неба  ніжного  блакить.
Воно  пшениць  достиглі  зерна,
Воно  -  така  чарівна  мить...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839828
дата надходження 24.06.2019
дата закладки 24.06.2019


Infenochka

Рано чи пізно

Рано  чи  пізно  ми  будем  щасливі!
Іти  назустріч  своїм  пригодам,  
Вірити  в  те,  що  існує  диво,  
Замість  причин  шукати  нагоди,  
Любити  щиро  без  нотки  фальші,  
Іти  по  світу  безперешкодно,  
Добром  до  краю  налити  чаші
І  танцювати  коли  завгодно...
Рано  чи  пізно  ми  будем  жити!  
Радіти  сонцю,  радіти  вітру,  
І  під  дощем  по  калюжах  бігти,  
Щоб  веселкову  знайти  палітру.  
Забудем  невдачі,  згадаємо  літо,  
Підемо  назустріч  дитячим  мріям  -  
Є  стільки  цікавих  речей  у  світі,  
Якщо  замість  страху  обрати  дії.  
Дамо  можливість  собі  творити,  
Любити  рідних,  прощати  винних  
Душею  прагнути  до  зенітів,  
Думок  високих  і  надто  вільних.  
Ми  знаєм  точно,  рано  чи  пізно
Впаде  нам  зірка  із  неба  в  долоні,  
І  знову  почуємо  мамину  пісню,  
І  буде  куди  повертатись  додому...  
Ще  зовсім  трішки  і  жити  почнемо,
Десь  на  межі  між  завтра  і  вчора,
І  час  для  себе  тоді  знайдемо,
Ще  зовсім  трішки,  вже  дуже  скоро...
Рано  чи  пізно  цей  день  настане,
І  ми  щасливими  будем  звісно,
Головне,  щоб  не  було  занадто  рано...  
Головне,  щоб  не  було  занадто  пізно...  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839711
дата надходження 23.06.2019
дата закладки 23.06.2019


dovgiy

ДО БОЮ!

ДО  БОЮ!

Я  зараз  змагаюсь  щодня  із  собою
За  те,  щоб  дочасно  не  вийти  із  бою.
Я  знаю,  забракне  і  сили,  і  змоги
Аби  в  цім  бою  досягти  перемоги.
Нехай!  Не  звикати  страждати  щоденно.
Нехай!  Неспроможний  творити  пісенно,
Та  слово  своє  до  людей  направляю
Бо  в  ньому  і  ним  я  любов  прославляю!
Не  кажу,  що  я  люблю  краще  ніж  інші
І  я  не  один  вірний  обраній  Жінці,
Та  тільки  Моя  із  мільярдів  єдина,
Що  мала  би  бути  моя  половина.
Це  казка  і  мрія;    це  Віра  й  Надія;
Це  серце,  яке  зрадить  просто  не  вміє;
Це  мова  правдива  без  лесті  та  фальші,
Без  дій  помилкових  на  днини  подальші.
Ми  все  розуміємо.  Долі  не  зміниш.
Тому  особливо  всі  зустрічі    ціниш,
Бо  хоч  іще  світить  нам  зірка  кохання,
Та  кожна  із  них  може  стати  остання…
Ми  смертні,  не  вічні.  Свідомі  ми  цього
І  просто  від  неба  не  ждемо  нічого.
Назавтра  ми  впустимо  сонце  до  хати,
Аби  найдорожчих  теплом  зустрічати,
Аби  не  смутити  їм  душу  собою,
Не  можна  здаватись!  До  бою!  До  бою!

08.06.2019    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838176
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019


Леся Утриско

Матіоли

І  ще  один  літній  день  підходив  до  кінця,  змінюючись  теплим  а  навіть  трохи  задушливо  -  млосним  вечором.  Пахли  матіоли  під  вікнами,  що  блимали  очицями  у  фіранках,  затуляючи  світло,  яке  рвалося  на  волю.  На  призьбі  під  виноградом  вложився  старий  кіт.  Дрімав...  та  все  ж  очікував  теплого  молока,  що  надоїть  Ольга  від  старої  Красуні.  Та,  щаслива  після  пасовиська,  румигала,  прилігши  на  тогорічній  соломі,  що  стелилася  на  її  ложе,  примруживши  очиці,  та  посапуючи  змокрілими  ніздрями  від  запареного  буряка  з  відсівками.  
   Ольга  набирала  тепленької,  як  мід,  що  вибраний  з  вулику,  води,  аби  сполоснути  набухле  коров’яче  вимя.  Зграя  курей,  як  ворони,  вмощувалася  на  старих  бантах  і  все  пахло  дивовижним  життям  -  кожне  своїм...  та  по  свому.  
Жевріло  щасливе  замучене  нічне  небо,  затихали  хмарки,  заколисувався  сад  після  дощу,  захмелілий,  як  від  вина,  що  ще  не  добродило.  Все  забувало  втому,  буденну  щоденну  сільську  втому.  
Впоравшись  в  старій  стайні,  Ольга  несла,  перехилившись  на  бік,  повне  поливане  біле  відро  свіжого  теплого  молока.  Влила  котові  в  бляшанку,  бухнула  псові  коло  буди  у  стару  облуплену  роками  миску  та  нарешті  влізла  до  кухні.  Над  плиткою  висів  шнур  з  кількома  випраними  білими,  як  сніг,  марлями,  що  пахли  молоком,  як  духами.  Цей  запах  їх  ніколи  не  покидав.  В  куті  на  дерев’яній  палиці  висіли  такі  ж  марлі  з  сиром,  що  скапував  сироваткою,  як  лід  з  даху  в  сонячний  зимовий  день.  На  кухні  кипіла  молода  бульба  в  очікуванні  на  кусь  свіжого  масла,  котре  Ольга  стовкла  в  масляниці  зранку,  поки  ще  не  пекло  сонце,  та  на  жмут  порізаного,  пахучого  до  запоморочення,  кропу.  
Цідилося  молоко,  як  якийсь  скарб,  що  заповнював  глиняні  глечики,  котрий  пах  свіжою  травою,  що  вимили  роси.  Ольга  несла  свій  скарб  до  старої  півниці,  де  підлогою  була  добре  втоптана  чорна  холодна  земля.  А  звітам  виймала  до  хати  холодний  глечик  з  квасним  молоком.  Сметана  підійшла  зверху,  як  жовтий  квітковий  крем,  що  був  приготовлений  для  тіла...
   Гриць,  хоч  добряче  замучений  днем,  сидів  під  виноградним  покриттям  від  сонця,  обганяючи  їдких  комарів,  клепав  стару,  та  ще  придатну  до  вживання  косу,    на  почорнілій  від  дощу,  кобиці...
Завтра  косовиця...  
А  нині  Господь  дав  попереду  нічку,  котра  в  молитві  та  сні  промайне,  як  одна  мить.
 -  Гриньку!  А  чи  довго  тобі  ше  клепати,  бо  бульба  стигне?
-  Та  ше  трохи,  зараз  йду.
За  той  час  Ольга  вийняла  з  старого  батьківського  креденсу  два  глиняні  кухлі,  як  на  пиво.  
В  літровий  слоїк  зібрала  сметану,  а  під  нею  було  щось  неймовірно  прохолодне  -  квасне  молоко,  котре  тільки  і  рятувало  від  жари  та  літньої  спраги.  
Зачерпала  великою  ложкою  білі  брили,  як  плуг  навесні  зачерпає  ріллю,  котра  тримається  купи.  Бо  так  любила  його  пити.  Гринькові  розколотила  дерев’яною  колотівцьою,  виструганою  з  вершка  різдвяної  ялиці,  весь  бутель,  бо  знала,  що  вип’є  на  однім  диханю...
-  Отче  наш,  Ти,  що  єси  на  небесах,
нехай  святиться  ім‘я  Твоє,  нехай  буде  воля  Твоя.  Як  на  небі  так  і  на  землі...  тихо  мовив  про  себе  молитву  Гриць  вже  коло  ліжка,  а  Ольга  ще  порала  на  кухні,  грюкаючи  баняками.  
Подекуди  чувся  гавкіт  собак,  та  село  потихенько  засинало  літнім  сном.  Лишень  не  спали  під  вікном  матіоли,  очікуючи  ранньої  роси,  аби  притупила  їх  запах,  що  пянив  через  підхилене  вікно...
 Це  було  їх  божественне,  неповторне  сільське  життя  з  помислами  та  розвагою,  з  дощами  та  грозою,  з  любов’ю  та  відчаєм,  з  радістю  та  печаллю-  життя,  яке  може  снитися.  Може  бути  і  водночас  зникнути,  мов  міраж.  Та  до  осені  було  ще  дуже  далеко...

(С)  Леся  Утриско

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838031
дата надходження 07.06.2019
дата закладки 08.06.2019


dovgiy

КУЛЬБАБКА Я

Ми  удвох  у  цьому  світі  стрілися
Чи  то  доля,  а  чи  лиш  іронія.
Я  в  куточку  на  подвір’ї  тулюся,
Ти  в  садку  доглянута  півонія.
Ніби  й  небо  для  всіх  нас  однакове,
Ніби  й  дощ  обох  нас  поливає,
Та  ти  квітка  для  людини  знакова,
Бур’янцем  я  у  траві  зростаю.
Ох,  кульбабка  я,  кульбабка,
Як  маленьке  сонечко!
Відцвітаю,  залітаю
Пухом  у  віконечко,
А  у  хаті,  у  букеті,
Ти  стіл  прикрашаєш
І  пушинку-парашутик
Тай  не  помічаєш!
Взяв  твій  образ  у    маленьке  тім’ячко,
Зберігаю  ніжність  та  надію,
Що  колись,    як  найдорожче  сім’ячко,
Дарувати  я  любов  зумію.
То  нічого,  що  ти  гойна  панночка,
До  таких  квіток  як  я,  -  байдужа,
Та  колись  на  мене  таки  зглянешся
І  всміхнешся  лагідно,  мій  друже!
Бо  кульбабка  я,  кульбабка,
Серцем  –  ясне  сонечко!
Щовесни  я  посміхаюсь
Людям  у  віконечко.
На  голівках  у  віночку
Діток  прикрашаю
І  на  квітниках  на  тебе
Терпляче  чекаю.

06.06.2019

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837846
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 06.06.2019


Sukhovilova

Весна

Привіт,  Весна,  з  зеленою  косою,
І  сплетеним  із  променів  вінком,
Мої  легені  дихають  тобою,
Черемхою,  кульбабкою,  бузком...
Біжу  в  травневі  грози,  мов  дитина,
Біжу  вологим  килимом  із  трав,
Вдягаю  із  ромашок  сорочину,
Збираю  трішки  сонця  у  рукав...
Ти  так  тендітно  пахнеш,  несказанно...
Вже  яблунька  розквітла  під  вікном,
Прекрасна,  ароматна,  бездоганна,
Напоюєш  мене  хмільним  вином...
Маленька  бджілка  сіла  на  волосся,
Пухнастий  жовто-чорний  талісман,
І  серце  із  бузком  переплелося,
Розкрилася  душа,  немов  тюльпан...
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835167
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Хай не спішить до тебе осінь рання ( слова до пісні)

Пройдуся  полем,  де  ростуть  ромашки
І  де  вплелись  волошки  в  пшениці.
Послухаю  дзвінкоголосу  пташку
І  вітер  потримаю  у  руці.

Насолоджусь  красою  ріднокраю
Тобі  свої  відкрию  почуття.
Прошепочу  коханий,  що  кохаю,
Любов'ю  переповнилось  життя.

Приспів:

Хай  не  спішить  до  тебе  осінь  рання
Й  до  мене  хай  вона  не  поспіша.
Бо  в  серці  ще  горить  вогонь  кохання,
Неначе  легкокрилий  птах  -  душа...

Нехай  в  житах  не  губиться  стежина,
По  ній  ще  довго  нам  з  тобою  йти.
В  твоїх  думках  коханий,  я  єдина,  
Ці  почуття  ми  будем  берегти.

З  тобою  ми  поніжимося  літом,
У  цім  розкішнім,  чарівнім  теплі.
Подивимось  на  осінь  гордовито,
Нехай  не  голосять  нам  журавлі...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835104
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019


Касьян Благоєв

КАМІНЬ ВІЧНОСТИ…


(в  Радоницю,  місяця  травня…)

Святої  тиші  спокій  і  жура…  
На  цвинтарі  сільському  сосен  варта,
А  тінь  хрестів  застерігає:  «Варто
На  світі  жити,  раз  твоя  пора!».

Тут  явиться  прозріння,  днем  одним:
Межу  всьому  відчуєш  явно,  зримо
Руками,  розумом,  шляхами  пілігрима  –  
Он  встелені  як  хвоєю  вони  –

І  камінь  в  мітках  вічності  замре:
Твоє  життя  все  вміститься  у  риску
Між  числами!  –  до  тризни  від  колиски
Ім’я  –  на  подих,  дати  дві  –  й  тире…

О  дар  буття,  цінуй  його  мов  скарб:
Ким  був  ти,  мав  що  –  все  постане  прахом,
Тож  дні  свої,  любов,  ще  душу-птаху
Оберігай  –  та  додавай  їм  барв;

До  часу  в  камені  торкнися,  до  трави,
Світ  обійми  любов’ю  –  і  живи.
Біжи  від  суєти,  бо  все  зітре
Оте  святе  між  датами  тире!  
---
 (над  Припа"яттю,  де  край  дитинства  і  пам’яті  роду…)
***

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834438
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Дозволь мені тебе любити

Дозволь  мені  тебе  любити,
Дозволь  коханою  назвати.
Без  тебе  в  світі  важко  жити,
Ще  важче  в  невідомість  грати.

Дозволь  мені  тебе  обняти
І  притулитися  до  тебе.
Солодкий  мед  із  уст  збирати
І  дарувати  зорі  з  неба.

О  Боже!  Як  тебе  кохаю!
Сто  раз  скажу,  промовлю  ніжно.
Любов  моя  прийшла  із  Раю,
Лягла  словами  в  весну  пізню.

Послухай,  що  шепоче  вітер,
В  садочку  птах  пісень  співає.
Усі  зберу  для  тебе  квіти
І  прошепочу,  що  кохаю.

Дозволь  мені  тебе  любити,
З  тобою  поруч  завжди  бути.
Любов  не  можна  спопелити
Її  ніколи  не  забути


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834264
дата надходження 02.05.2019
дата закладки 02.05.2019


Svitlana_Belyakova

Знаю, мимо Вас своeй Жизнью растаю.

Знаю,  мимо  Вас  своей  Жизнью  растаю.
В  глубине  души,
мы  все  немного  идеалисты.
И  только  ребёнок  невинный,
его  лепет  -  нежный  и  трогательный.
Цените  нашу  реальную  Жизнь.
Наши  взаимоотношения  
"в  рамки  приличий"  не  втиснуть.
Жизнь  заставляет  нас  встрепенуться.
Драгоценны  зёрнышки  
золотого  колоска  Жизни.
Семя  Вечности  в  каждом  мгновении  Времени.
Любовь  в  далеке  искать  не  надо,
она  всегда  с  нами,
наша  Солнечная  Суть.
Нажаль,  семени  обиды  не  дано
войти  в  Мир  цветами  прощения.
Если  ,  даже  жалость  Душу  покидает,
знать  она  совершенно  пуста,
пусть  каждый  это  знает.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833174
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019


Тетяна Горобець (MERSEDES)

Закоханий політ (слова до пісні)

Коли  на  землю  впадуть  роси
І  цвітом  вкриється  трава.
Вплету  тобі  ромашки  в  коси,
Немов  у  пісню  ці  слова.

Піде́м  у  луг  у  чисте  поле,
Де  вітер  тихо  гомонить.
Дарує  небо  неозоре,
Кохання  ніжного  блакить.

Візьму  тебе  на  свої  руки
Й  до  свого  серця  пригорну.
Нехай  слова  почують  луки,
Як  палко  я  тебе  люблю.

Прошепочу,  що  так  кохаю,
Від  себе  більш  не  відпущу.
Кохання  наше  стало  раєм,
Не  змокло  навіть  від  дощу.

Ми  збережем  його  навіки,
Нікому  більш  не  віддамо.
Воно  у  нас  таке  велике
І  так  лиш  нам  любить  дано.

Моя  кохана,  моя  ніжна,
Для  мене  ти  ромашки  цвіт.
Твоя  усмішка  дивовижна,
Несе  в  закоханий  політ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823494
дата надходження 31.01.2019
дата закладки 31.01.2019


Пісаренчиха

ФОРА

Буває  всяко:  то  удар  тримаю,
А  то  стаю  водою,  і  ніхто
Не  змінить,  не  зурочить,  не  здолає.
Хоч  з  платини  відлийте  решето,

Не  вичерпати  –  марна  заморока.
А  буду  каменем  –  зітруть  в  пісок.
Гордо  померти  –  в  цьому  мало  проку.
Зроблю  ще  щось.  Смерть,  вона  прийде  в  строк.

А  збоку  можемо  спостерігати,
Як  люди  помирають  за  пусте,
Щоб  інший  хтось  відчув  провину,  втрату,
Герой,  з  готовністю  життя  кладе.

Ні,  стану  полум’ям,  якщо  потрібно,
Водою,  вітром,  каменем  на  дно.
Життя  –  це  боротьба,  з  розряду  вільних.
Ти  сам  на  сам,  і  фори  не  дано.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=822569
дата надходження 24.01.2019
дата закладки 24.01.2019


Веселенька Дачниця

Люблю я пісню заспівати

Люблю  я  пісню  заспівати:
де  б  не  була,  де  б  не  ходила,
бо  пісня,  як  вода  джерельна,
поп’єш  і  виростають  крила.

Люблю  я  пісню  заспівати:
на  дачі,  вдома,  у  дорозі  -
усюди  пісня  допоможе  -
ізцілить  душу,  що  в  тривозі.

Люблю  я  пісню  заспівати:
про  край  лелечий  і  калину,      
і  маму  рідну,  й  чорнобривці,
і  незабутню  ту  стежину…    
           
Люблю  я  пісню  заспівати:
і  авторську,  а  ще  -  народну,
таку  журливу    і  веселу!
І  жартівливу,  й  хороводну.

Люблю  я  пісню  заспівати:
про  те,  чого  навчала  мати      
у  босоногому  дитинстві  -    
трудом  висот  лиш  досягати.

Бо  пісня  -  це  душі  молитва,
криштально  -  чисте  джерело,
журбу  розвіє,  ще  й  зігріє                                      
хоч  би  як  важко  не  було.        
                                                                     14.08.2018

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803082
дата надходження 14.08.2018
дата закладки 14.08.2018