Ти знаєш, як це робити: ховати розчарування за будь-чим. І за сміхом теж. Чергове розчарування. Коли вже почав сподіватися. Бо звик шукати і покладатися на удачу. Але удача - це жінка. І вона часто дивиться у твій бік, та не всі бажання виконує. Зрештою, вона не зобов’язана виконувати чиїсь бажання. А дійсність така: виконати те, що не відповідає чиїйсь природі, вона не може.
Ти знову розчарований. Зрозуміти можу, співчувати тобі - ні, принаймі, не тепер. Ти знаєш, як приховати розчарування. Але не від мене.
14.01.2018.
“Сторінки записника.”
Фотографія із інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771383
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
Він пензлем пестив спраглу душу дами,
Красиві фарби всього світу підбирав,
Її портрет в уяві малював,
Чуттєвість вібрувала під мазками.
Йому кохання відчинило двері
В художню галерею, зрілої пори, —
У згустках масляних єднались кольори,
Витали мрії у високій сфері.
Етюди уквітчалися навколо —
Тієї жінки, що приходила вві сні,
Розтав у серці зашкарублий диво-сніг,
Засяяв дальній образ ореолом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770529
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Мой день летит по небу как яркое мгновенье,
То к солнцу устремлён, то в снежную пургу,
Я день за днем ищу своё предназначенье,
Как стрелка на часах своей судьбы, бегу.
Как много ярких звёзд на небе, одиноких,
Они ведь как и люди, живут и умирают,
И свет лучей планет непознанных, далёких,
Мы видим лишь тогда, когда они сгорают.
На лавке тихо мёрзнет дедушка бездомный,
И пальцы онемевшие устало растирает ,
Во времени застыл немой фигурой тёмной,
Звездою одинокою навеки угасает.
А завтра дымкой сизой затянет город спящий,
И лучик мимолётный протянет свою нить,
И на прощанье, день, так быстро уходящий,
Меня попросит молча: помедленнее жить.
Прийду туда где дедушка молча голодает,
Я душу отогрею огонём своей звезды,
И пусть его звезда огнём вночи сверкает,
И станет на планете поменьше темноты.
В окно уже стучится холодный, зимний вечер,
Сегодня с тишиною хочу поговорить.
Накину шарф уюта на ледяные плечи,
Бежать уже устала. Я буду просто Жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753857
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 27.10.2017