Анна Яковчук: Вибране

S.Nemo

Троянда синя на снігу (LS)

[i](Поезія  розчарованого  серця)
[/i]
Лежить  троянда  синя  на  снігу  –  
Така  прекрасна  у  своїй  гордині.
Моє  кохання  втратило  жагу  –  
Самі  по  собі  ми  тепер  віднині.
Небесний  погляд  голубих  очей  –  
Чому  мене  він  вже  не  зігріває?
В  них  тільки  холод  зоряних  ночей  –  
В  розчаруванні  серце  завмирає.
До  мене  вже  не  з’явишся  у  сні  –  
З  Тобою  я  прощаюся  незримо.
Ти  зверхньо  посміхаєшся  мені  –  
А  я  свій  смуток  загортаю  в  риму.
Холодною  байдужістю  розбила
Ти  келих  ледве  теплого  кохання.
Безжально  по  снігу  його  розлила  –  
Загинули  останні  сподівання.
На  заході  побачив  я  зорю  –  
Маяк  надії  в  лабіринтах  долі.
З  натхненням  я  поезію  творю,
І  серце  вже  не  відчуває  болю.
Душа  нестримно  лине  в  майбуття,
Де  щастя  у  взаємності  чекає.
Там  в  унісон  звучать  серцебиття,
Коли  мелодія  кохання  залунає…

©    S.Nemo
15.02.2017  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718458
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 05.04.2017


Юля Туманова

Como te olvido?

Ты  же  помнишь  ту  ночь  развратную
И  луны  захмелевшей  лик?
Ты  была  моей  тайной  отрадною,
Звезды  пели  для  нас  двоих.
Испивала  глотками  жадными
Поцелуев  твоих  нектар.
Мысли  дерзкими  были,  шаткими,
А  в  груди  бушевал  пожар.
Твои  волосы  пахли  вишнями,
Рассыпаясь  до  самых  пят,
И  слова  нам  казались  лишними...
Помню  шепот  и  пьяный  взгляд.
Созерцали  часы  настенные
Белый  танец  безумных  львиц,
И  застыла  на  миг  Вселенная...
Сердце  падало  камнем  вниз.
Ты  же  помнишь  рассвет  отчаянный
И  безудержной  страсти  плен?
Проносились  секунды  стаями,
Превращаясь  в  бесплотный  тлен.

P.S.  Где  ты  бродишь,  красивая,  странная?
...Лишь  часов  непреклонен  бой.
А  Душа  моя  грешная,  рваная
Безнадежно  больна  тобой.



22  октября  2013.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727026
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Андрій ZNAV

Невже в житті я вже перекохав. .

Вірш-емоція  від  пісні  М.  Мозгового  "Любов  останньою  ніколи  не  буває".


Невже  в  житті  я  вже  перекохав
те  призабуте  відчуття  було  останнє
о  ні!    я  завжди  вірив  в  це  і  знав
любов  останньою  ніколи  не  буває
невже  в  житті  я  не  відчую  смак
не  поцілую  уст  коханої  людини
й  не  дочекаюся  до  смерті  знак
й  хоча  б  єдиної  щасливої  години
не  доторкнуся  до  коханих  рук
не  пройде  тілом  струм  єднання
і  не  відчую  від  розлуки  мук
і  того  жданого  спізнілого  кохання
не  потону  у  глибині  зіниць
і  не  сп’янію  од  аромату  тіла
і  через  роки  мені  все  ж  болить
що  дозволив  відрубати  собі  крила
і  ось  тепер  я  зовсім  не  лечу
не  можу  відірватися  від  долу
та  все  ж  я  мрію  і  в  сльозах  молю
любов  останню  із  надією  шукаю…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724873
дата надходження 21.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Джин

Маме

[i][b]Тяжелый  мрамор  как  замок
Закрыл  могилу
И  к  горлу  подступил  комок  
–  Нет  крикнуть  силы.
Холодный  дождь  идет  в  лицо
Как  будто  плачет.
А  вот  от  смерти  беглецом
Уйти  –  задача.
Тяжелый  день  как  миг  застыл,
Весь  в  серой  гамме…
Цветы  на  мрамор  положил  
К  могиле  мамы.
И  слышу  шепотом  слова:
«Сынок,  ну  как  ты?»
Нет,  это  вертится  листва
Под  ветра  тактом.
А  он  кружил  здесь  у  могил
Унылый  танец
И  дождь  на  мрамор  наводил
Тяжелый  глянец.
И  мать  как  ангел  золотой
Оберегает,
Но  только  мне  ее  живой
Так  не  хватает…[/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726142
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 29.03.2017


Дия Максимова

НЕ ПЕРЕСТАНУ

Я  тебя  целую  тайно.
И  пускай  это  не  случайно.
Пускай  любовь  моя  парит
И  к  тебе  меня  манит.
От  поцелуя  не  устану,
Тебя  любить  не  перестану.
Пускай  потом  я  сильно  плачу,
Ведь  для  тебя  я  что-то  значу.
Любить  я  буду  тебя  вечно,  
Хоть  жизнь  моя  не  бесконечна.
И  если  вдруг  я  жить  устану,
Тебя  любить  не  перестану.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726084
дата надходження 28.03.2017
дата закладки 28.03.2017


S.Nemo

Тобою я замилувався знову (LS)

[i](Прекрасні  подихи  закоханої  душі)[/i]

Тобою  я  замилувався  знову,
Коли  побачив  фото  в  мережі.
Душа  не  прийняла  Твою  відмову,
Розчарування  зникли  міражі.
Нова  сторінка  і  нові  надії,
Зимовий  вечір  загортає  в  тишу.
Твій  образ  милий  сумніви  розвіяв,
Його  назавжди  в  серці  я  залишу.
Як  сонце  сяє  усмішка  ласкава,
І  зігріває  в  лабіринтах  ночі.
Вона  така  звабливо-солодкава,
Я  у  полон  здаюся  їй  охоче.
Небес  блакить  дарують  оченята,
Вони  горять  неначе  зорі  ясні.
Душа  моя  їх  поглядом  пройнята,
Її  римую  подихи  прекрасні.
Пробач  мені,  що  досі  Ти  сама,
Що  не  знайшов  до  Тебе  я  дорогу.
Що  замела  їх  сумнівів  зима,
Що  зустріч  я  не  заслужив  у  Бога.
Але  побачив  знак  я  на  світлині  –  
В  ці  дні  морозні  розпустились  квіти.
Кохання  відродилося  й  від  нині
Його  вогонь  завжди  буде  горіти.
Любові  не  існує  без  надії,
Що  на  зорю  так  схожа  світанкову.
Душа  моя  в  пітьмі  нічній  радіє  –  
Тобою  я  замилувався  знову…

©  S.Nemo
29-30.01.2017  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715242
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 03.02.2017


archic

Октябрь

И  было  печально  увидеть  однажды
 Непрошенной  осени  новый  эскиз.
 Цветы  умирали  на  окнах  от  жажды,
 Как  листья,  летящие  с  тополя  вниз.

 Молчание  неба  испуганно  крало
 Последнее  солнце  дрожащей  рукой.
 Казалась  природа  седой  и  усталой.
 Цветение  красок-в  обмен  на  покой.

 Но  каждая  капля  дождя,  как  слезою,
 Была  обновлением,взмахом  крыла.
 Ночь  прятала  взгляды  за  шторой  льняною,
 Свеча,  догорая,  куда-то  плыла,

 Под  тяжестью  воска,  у  нового  храма
 Сердец  восстановленных  и  дорогих,
 Не  ведая  боли,  забывший  о  шрамах,
 Октябрь  писал  на  пергаменте  стих…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285868
дата надходження 12.10.2011
дата закладки 02.02.2017


Петро Римач

Дозволь цій миті вмерти!. .

Дозволь  цій  миті  вмерти!  Нехай  загине  мить!
Солодка  чи  нестерпна  –  нехай  собі  згорить!
Не  заглядай  у  завтра,  минулі  дні  забудь.
Дозволь  цій  миті  вмерти  і  загубити  суть!

Безколірно  і  просто  –  усе  в  нових  тонах.
Без  суті  та  без  змісту.  За  крахом  іде  крах.
Не  залишають  миті  по  собі  ні  сліду.
Розкуто  і  сміливо  іду,  куди  іду!..

Дозволь  цій  миті  вмерти  без  спогадів  і  драм!
І  байдуже!  Конверти  залиш  без  телеграм.
Солодка  чи  нестерпна  –  нехай  загине  мить!
Дозволь  цій  миті  вмерти  –  нехай  собі  згорить!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713329
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 01.02.2017


Нора2

Дощ і моє кохання

Ідуть  дощі,  холодні  і  прозорі,
лежить  туман  над  річкою  густий.
Десь  через  хмари  сумно  світять  зорі
і  місяць  ріг  додолу  опустив.

Я  знов  чекаю,  сидячи  удома,
тебе,  твоїх  солодких  обіцянь.
Хоча  я  знаю:  все  це  -  марна  мова,
Моїх  даремних  мріям  сподівань.

Сама  собі  тебе  намалювала,
Насправді  зовсім  ти  і  не  такий,
Та  все  одно  всім  серцем  покохала,
Хоча  для  мене  ти  мов  лід  крихкий.

Можливо,  дощ  сьогодні  не  скінчиться
І  не  повернешся  до  мене  знов,
Нехай  мені  хоча  б  у  снах  насниться
Твоя  палка  і  пристрасна  любов.

А  крапель  пісні  відчайдушний  гомін
Бере  в  полон  й  засмучує  мене.
Та  дощ  той  ллє,  і  небо  плаче  громом,
говорить  ніби  вголос:  «Все  мине!»

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715103
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 29.01.2017


Лана Семицвітна

Вместо прощай ты сказал мне:

                                             
Вместо  прощай  ты  сказал  мне:  "Люблю!",
За  то,что  уйдешь  извиняясь.
Признанье  твое  я  в  сердце  храню....
Я  тихо  ушла  улыбаясь.
А  сердце  мое  рвалось  на  куски,
В  улыбке  слезинка  дрожала
И  руки  дрожали,сжимались  виски,
Душа  безнадежно  рыдала.
Еще  один  шаг  -  и  не  вижу  тебя,
Но  помню  бессильный  взгляд  боли.
Безмолвно  прощались,  безумно  любя
Мы  силы  просили  у  воли.
И  вот  без  тебя  я  встречаю  зарю.
Зачем  ты,открыв  свое  пламя,
Вместо  «прощай»  сказал  мне:  «Люблю»,
Два  сердца  безжалостно  раня.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714941
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Bogdan Hyrych

Пазлики "миру"

Над  містом  хмара  зависла:
вечір  дощить...
І  спогад  навмисно
його  хоче  змить.
Мліють  тихо  будинки
у  світлі  квартир,
а  ми  половинки
пазлика  "мир".
Ходили-бродили,
подібних  шукали,
Бога  молили,
Бога  ми  звали..
Мир  той  війною
котився  назад,
зустрівся  з  весною
війни  автомат.
Зустрівсь  я  з  весною-
повірив  у  силу,
а  ми  з  тобою
пазлики  "миру".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714828
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Максименко Л.

Я тебе не нужен?

Я  не  нужен!  Я  тебе  не  нужен!
Ты  сама  во  всём  находишь  лад:
Утрясла  свои  обиды  с  мужем
и  свекровь  отправила  назад.
Пусть  поедет  к  деду  в  Подмосковье
поливать  на  грядках  огурцы.
Всё  сложилось.
Даже  со  свекровью.
Вы,  скажу,  такие  молодцы...
Только  я  не  нужен,
нет,  уже  не  нужен...
Потерплю  ещё  какой-то  срок,
когда  вновь  расстанешься  ты  с  мужем,
а  свекровь  покажет  на  порог...
И  тогда  всплыву  я,  словно  лодка,
в  море  горя,  бури  и  страстей.
Для  тебя  я  стану,  как  находка,
словно  путь  несбывшихся  идей.
Да!  Я  подожду!
Мне  не  впервые
Ждать,  любить,
поддерживать,  спасать.
Не  ищи!  
Я  вот!
Виски  седые.
Может  быть  нет  надобности  ждать?
Это  бесконечно!
Безнадёжно!
Да!  Пора  расстаться!  Всё  бросать!
Быть  с  тобою  просто  невозможно.
Но...  Опять!  
Проклятое  "опять"!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714908
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017


beliv

Твои глаза

Твои  глаза  глубокие,  
Как  звезды  в  небесах...
Весь  мир  в  них  отражается  
В  секундах  и  часах.
Могу  смотреть  часами  в  них,  
Пытаясь  отыскать  
Секреты  мироздания,  
Рассеянные  в  снах.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714809
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


Олексій Сонях

Каміння

Життя  моє  -  це  лиш  каміння,
Як  не  старайсь  -  не  розломати.
В  руках  тримаю  я  насіння,
А  квітам  молотом  не  стати.

Тай  цвіт  не  цвяхи  -  не  загатиш
В  будинок  щоб  величний  звести.
Слова,  як  гроші  не  розтратиш.
Проклятий  їх  з  собою  нести.

Проклятий  об  каміння  битись,
Збивати  в  кров  чоло  й  кінцівки.
Бо  ж  не  навчився  я  молитись
На  шмат  холодної  бруківки.

Не  здатен  ниць  весь  час  дивитись,
Думками  ж  поміж  зір  літати.
І  з  кайданами  не  змиритись
Хоч  народивсь,  щоб  в'язнем  стати.

І  хоч  снує  Медуза  з  виском,
Живий  я  й  поки  що  -  не  здався.
По  венах  кров  летить  під  тиском,
Мій  меч  чорнильний  не  зломався.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711733
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 26.01.2017


Galchonok

Любовь на расстоянии

Мы  жизнь  свою  построим  по  частицам,
Из  нежности  и  слов  "Люблю".
Свою  историю  положим  на  страницы,
Я  новый  день,  как  первый  напишу.

Мы  будем  ждать,  любить  и  верить,
Пить  кофе  вместе  поутру.
А  вечером,  закрывши  двери,
Шептать  тихонько  "Я  люблю".

Пусть  снова  между  нами  расстоянья,
И  боль  в  груди,  в  душе  тоска.
Мы  выдержим  все  эти  испытанья,
Звонок  и  в  трубке  "Здравствуй,  как  дела?"

Поверь,  что  нет  мгновенья  слаще,
Чем  слышать  голос  твой  родной.
И  в  сердце  бьется  бабочкою  счастье,
"Любимая  моя"...  "Любимый  мой"...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678155
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 26.01.2017


Totoha

Настане ніч.

Настане  ніч,  зірки  засяють,
І  вийде  місяць  -молодик.
Вони  його  вже  там  чекають,
На  ріжки  з  ходу  скік  і  скік.

Ти  теж  давно  чекаєш  миті,
коли  в  кохання  поведу.
Там  шовком  ночі  оповиті
Ми  зацілуємось  в  саду.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714536
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017


I'm tired of time

Щастя в любові

Чому  люди  настільки  дурні,
І  речей  простих  не  розуміють,
Не  буде  щастя  у  сім'ї,
Якщо  нема  любові...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648373
дата надходження 02.03.2016
дата закладки 25.01.2017


Шостацька Людмила

ВІВАТ, ВІКТОРІЄ, ВІВАТ!

                                       
                                                                     Присвячую  чудовій  людині,
                                                                     красуні,  гарній  поетесі
                                                                     ВІКТОРІЇ    Р.

                                             Віват,  Вікторіє,  віват!
                             Люблю,  Вікторіє,  люблю!
                             Рахує  миті  циферблат,
                             А  я  цю  мить  благословлю.

                             В  цій  миті  Ваше  є  тепло
                             І  щедрість  ніжної  душі,
                             І  чисте  слово,  наче  скло,
                             Добра  великого  рушій.

                             Віват,  Вікторіє,  віват!
                             Достойна  всіх  земних  красот,
                             Величних  тронів  і  палат,
                             І  заслужила  на  джек-пот.

                             Краса:  вартує  полотна,
                             Душа:  їй  є  рядки  у  одах,
                             Така  –  на  цілий  світ  одна,
                             Побачиш  –  затамуєш  подих.

                             Батькам  -  за  щастя  і  любов,
                             З  коханим  –  благодать  і  рай,
                             А  діткам  –  щит  із  молитов,
                             Із  благодаті  водограй.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714137
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 25.01.2017


Ніна Незламна

Не йди кохана

Холодний  погляд  кинула  на  мене
Пройняла  морозом,стала  зимою
Не  йди  кохана,не  зможу  без  тебе
Ні,люба,прошу,будь  весною.

Прошу  будь  для  мене  сонячним  світлом
Щоб  один  одного  в  житті  цінили
Та    хоча  зима,  буяй  яскравим  літом
Щоб  все  життя  розумілись,любили.

Коли  спрага,  джерельною  водою
Щоб  я  міг  пити  весь  час  із  криниці
Разом    з  тобою    вмиватися  росою
Смакувати  запашні  суниці.

І  хліб  вирощувати  в  нашому  полі
Там  діточки,як  квіти  волошкові
Щоб  на  столі  всього  було  доволі
І  все  життя  ми  жили  у  любові

Не  йди  кохана…..  Не  зможу  без  тебе

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713296
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 25.01.2017


majra

Дорога додому

Життя  мене  по  манівцях  водило,
І  в  спогадах  у  юність  привело!..
А  там  зелене  жито  вже  поспіло
І  літо  красне  в  мальвах  відцвіло!

Хоча...  дороги,  наче  й  невідомі,
І  ті  стежки  давно  вже  не  мої...
Щоразу  серце  проситься  додому,
В  щасливий  світ,  в  заквітчані  гаї!

Іду  до  річки  -  плачу  і  сміюся,
На  мене  церква  дивиться  згори!...
Стареньким  вербам  низько  поклонюся,
І  обніму  зелені  явори!

У  цім  краю  колись  я  народилась,
Ось  тут  пройшло  дитинство  золоте!
Моя  зоря  у  небі  засвітилась,
І  до  цих  пір  там  соняхом  цвіте!

І  кожному  це  відчуття  знайоме,
Таке  старе  і  кожен  раз  -    нове!
Коли  дорога,  що  веде  додому,
В  душі  твоїй,  як    "Отче  наш"  живе!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714267
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Виктория - Р

Малі наймити

[b][i][color="#000dff"]
Так  серце  болить,  коли  бачу  сиріт
Та  їхні  засмучені  очі...
В  лахмітті  якомусь  вони  без  чобіт,
А  ручки  малі  та  робочі...

Голодні,  холодні  і  так  під  хати,
Самі  собі  батько  і  мати...
Ідуть  до  людей  ці  малі  наймити,
За  хліба  кусок  працювати...

У  наймах  ці  діти  усі  неспроста,
Немає  у  них  дня  і  ночі...
Від  вітру  й  морозу  криваві  вуста,
Родини  свої  вони  хочуть...

Бо  доленька  їхня  украй  непроста
І  важко  на  них  так  дивитись...
Благаю  рятунку,  в  Ісуса  Христа,
І  буду  за  всіх  них  молитись...
24  01  2017  р  
Вікторія  Р  [/color][/i][/b]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714221
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Bogdan Hyrych

О жизни

Осень..И  ветер  листья  с  деревьев  срывает,
на  землю  их  тихонько  раня,
порой,и  в  жизни  так  вот  бывает-
людей  от  людей  отрывает  судьба.
Нет,не  судьба  отрывает-
ошибки  сами  делаем  мы,
на  те  же  грабли  вновь  наступаем,
а  спихиваем  на  поступки  судьбы.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713643
дата надходження 21.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Янош Бусел

Студентський вальс.

                                                 [i]  [b][color="#b81f1f"]День  студентів...
                                                   Лиш  Він  та  Вона...
                                                   Не  ті  мелодії  
                                                   тепер...  А  чуття?..[/color][/b][/i]

[i][b][color="#0a910f"]Хміль  мелодій  п’янить  без  вина,
Мідь  оркестру  розбурхує  душу,-
В  цьому  залі  -  лиш  Я  та  Вона,
Та,  котрій  щось  сказати  Я  мушу…

Чи  знайду  Я  слова,-  мабуть  ні,-
Хоч  у  танці  сплелись  Наші  руки…
Закрутились  св’яткові  вогні,
Гріють  серце    чаруючі  звуки…

Сяють  очі…  Рука  на  плечі,-
Чи  ж  Мені  вони  сяють,  ці  очі?..
То  знаходь  же  слова,  не  мовчи,
Бо  Вона,  певно,  чути  їх  хоче.

Ти  скажи,  що  Вона    -  краща  всіх,
Що  Ти  любиш  Її  до  нестями,-
Та  сказати  про  це  Ти  не  міг
Їй    простими,  земними  словами…

Неземних  же,-  дібрати  не  міг,-
Сіруваті  для  твого  кохання!..
Тихий  шурхіт  вальсуючих  ніг...
Жаркий  подих...Сердець  калатання...

Завтра  ж  знову  -  Кибальчич,  Коші,
Знову  пари  та…  профіль  дівочий,-
Нерозтрачена  ніжність  душі,
Василькові    закохані  очі…
[/color][/b][/i]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714208
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017


Микола Миколайович

Черемховий гріх

На  вечірку  прийшов  тоді  з  друзями,
Тьмяно  тліли  вгорі  ліхтарі.
Ти  стояла  сумна  і  зажурена,
Наче  зіронька  ніжна  вгорі.

Запросив  тебе  скромно  на  танок,
У  танку,  я  тебе  закружляв.
І  не  зчулись,  коли  той  світанок
В  гаю  трави  навколо  зім’яв.

Поцілунки  твої  зачудовані...
Твої  губи,  як  маківки  цвіт.
Ніжні  пестощі  зачаровані...
Понесли  нас  обох…  у  політ.

Біла,  біла  черемхова  віхола,
Розсипала  пелюстки  відром.
Все  притихло  навкруг  і  не  дихало,
Суть  ховала  наш  гріх  під  сукном.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703117
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 23.01.2017


Микола Миколайович

Незабудка синьоока

Незабудка  синьоока,

Літня  хмарка  дощова.

Як  стеблинка,  невисока…

Незабудка  польова.

                           Приспів:

Зорі  нас  з  небес  вінчали,

Нам  псалми  свої  співали.

Скалки  сипали  до  ніг,

Поєднали  нас  на  вік.

 

Тобі  пташко  легкокрила

З  небес    променем
впаду.  

Все  тобі  дівчино  мила…

В  твої  ноги  покладу.

                         Приспів:
 

Ти,    як  яблучко  румяне

У  божественнім  саду.

Моє  сонечко  весняне…

Напій  спраглий  на  меду.

                             Приспів:

 

Чимось  впала  мені  в  душу,

Увійшла  до  мене    в  дім.

Я  тобою  квітко  дишу...

Бо  ти  в  серденьку  моїм.  

                           Приспів:

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700664
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 23.01.2017


Микола Миколайович

Втопили легеня в пучині

Туман  над  гаєм  клубочився…

Свічками  хутір  засвітився.

В  траві  густій,  як  у  жарині…

Було  нам  тепло,  мов  в  хатині.

 

Обняв  і  світ  весь  потьмарився…

Як  плющ  навкруг  її  обвився.

Взяв  в  руки  груди  голубині…

Й  птахи  проснулися  в  долині.

 

Зацілував,  губами  впився…

Дурманом  мабуть  обкурився.

Як  павучок  у  павутині…

Спивав  той  трунок  по  краплині.

 

Неначе  вперше,  я  відкрився…

У    прірву  розум  покотився.

Тремтіло  тіло  у  богині…

Роса  скотилась  по  стежині.

                           
Приспів:

З  туману  досвідок  світився…

Навіки  твій,  я  залишився.

Оті    глибокі  очі  сині…

Втопили  легеня  в  пучині.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714000
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 23.01.2017


Bogdan Hyrych

Різдвяний день

Зимі  личать  її  морози,
холодне  небо  і  сніги,
з  дахів  розтавші  сльози
змерзаються  в  клини.
Світить  місяць,сяйво  сіють
ясні  зорі  уночі
і  різдвяні  вітри  віють
між  степами  в  глушині.
Віють  з  вечора  до  ранку
між  рівнин  та  скель,
стрівши  на  світанку
ясний  різдвяний  день!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708812
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 21.01.2017


Оксана Лазар

Напевно, так і має бути…

Напевно,  так  і  має  бути...
Життя  не  знає  слів  "якби".
Не  в  силах  іноді  забути,  
Не  в  силах  іноді  іти.

Найкраще  просто  зупинитись
На  перехресті  всіх  доріг,
На  себе  з  боку  подивитись
І  біль  перетворити  в  сміх.

А  далі  час  розставить  коми,
Розставить  крапки  і  тире,
І  відповість  насправді...  Хто  ми?
На  запитання,  що  гризе.

Напевно,  так  і  має  бути...
Бурлить  життя  як  шум  ріки.
Як  жаль,  щоб  істину  збагнути  -
Нам  треба  втратити  роки.

2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713417
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


Bogdan Hyrych

Плачет мальчик из детдома

Плачет  мальчик  из  детдома
под  серый  шум  дождя,
чуть  притихнет  и  плачет  снова,
где  теперь  его  семья?
Во  дворе  играют  дети,
скачет  мячик  по  земле,
а  он  сидит  на  табурете-
смотрит  мамин  амулет,
там  красивые  рисунки,
узоры  блещут  в  серебре,
к  вечеру  скатились  сутки
а  ему  не  по  себе-
забрали  маму  у  больницу,
отец  умер  на  войне,
теперь  дождик  будет  литься
вечным  холодом  в  душе.
Пусть  ветерок  развеет  тучи,
дождик  капать  перестанет,
да  тоска  сердечко  мучит,
да  оно  не  заживает.
Плачет  мальчик  из  детдома,
не  слышно  песни  соловья,
Нахлынет  туча  грустью  новой,
а  где  теперь  его  семья?    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708213
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 19.01.2017


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 17.01.2017


D.Mon

Часто думав Він

"Вона  така  кумедна"-думав  він  часто.
Вона  може  довбати  мої  мізки  через  якусь  невдалу  витівку  її  друга,або  плакати  через  те,що  погода  сьогодні  не  така  як  їй  хотілось  і  всі  її  плани  підуть  шкереберть.  Вона  могла  блукати  парками  дуже  довго,змерзнути,а  потім  лежати  хворою  у  своєму  ліжку.  Вона  малювала  нігті  у  чорний,а  потім  перемальовувала  у  яскравий.  
Я  практично  її  не  розумів,мені  здавалось  вона  якась  дивакувата  і  смішна.  Не  серйозна  і  слабка.
Я  навіть  думав,що  вона  робитиме  коли  я  піду,хто  буде  з  нею,вона  ж  сама  не  зможе  вижити  у  цьому  жорстоку  світі.
Її  наївність  усім  на  руку,а  я  її  бережу,проте,мені  вже  набридло.
А  знали  би  ви  як  вона  довго  може  розповідати  про  якусь  нісенітницю,  про  те  як  йшла  в  магазин  за  молоком,але  там  було  не  те,яке  було  їй  потрібне.  Або  як  розповідала,що  порізала  палець  і  довго  плакала,чи  як  їй  сон  снився  лячний  і  вона  не  могла  заснути  знову.
Та  й  до  смерті  вона  боїться  темноти,проте  гуляє  вночі.
Ще  ненавидить  цукор.
Вона  всіма  цими  деталями  виїла  мій  мозок.  
 Мене  завжди  бісила  її  реакція  на  деталі,вона  все  сприймала  близько  до  свого  серця.  
 Мені  часто  здавалось,що  без  мене  вона  дійсно  не  зможе.
Без  мене  не  розгребе  цю  реальність.
 Якби  не  одна  ніч,яка  докорінно  все  змінила.  
Вона  напилась,як  ніколи,одним  словом  вона  була  неадекватно-правдива.
 Почала  мене  виганяти  і  попросила  не  повертатись  ніколи,сказала,що  вона  втомлена  і  все  їй  вже  в  горлі  стоїть.
 Я  був  спантеличений  і  просто  з  реготом  спитав  скільки  ж  вона  для  сміливості  випила.
 Після  мовчання  вона  заплакала  і  сіла  на  стіл.  
 Розповіла,що  їй  більше  не  потрібні  ці  ілюзії  і  здається,вона  хоче  вбити  себе.  
 Мене  це  звісно  злякало,бо  єдине,що  я  чув  такого  роду,це  коли  вона  бігла  за  котом  і  кричала;
-"Клятий  виродок,я  вб'ю  тебе!"
 Просто  їй  кіт  порвав  колготки  і  вона  ненавиділа  котів,тому  вона  почала  себе  так  дурно  поводити.  
Було  смішно,я  Вас  усіх  запевняю.  
Але  коли  я  почув  з  якою  п'яною  серйозністю  вона  сказала  про  своє  самогубство,  мені  захотілось  її  обійняти.
Я  не  знав,що  сказати,бо  такого  від  неї  не  очікував.
 Вона  почала  розповідати,що  втомлена  від  своїх  проблем  і  від  болю,яка  в  ній  живе  вже  стільки  років.
Я  був  шокований,бо  звик,що  її  проблеми  дуже  банальні.
Виявилось,що  я  просто  багато  не  знав.

Вона  підійшла  до  балкону,почала  танцювати,я  просто  дивився  на  неї.
Вона  плакала  і  танцювала,танцювала  і  плакала.
і  в  один  момент,я  навіть  не  зрозумів  як  це  сталось.
Вона  просто  вистрибнула  з  балкону.
Я  втратив  дар  мови.
....
Поверніть  мені  цю  кумедрно-дурну  дівчину.
Пройшло  вже  чотири  роки,а  я  і  далі  пам'ятаю  яке  молоко  вона  пила.
Який  розмір  її  джинсів  і  як  ненавидить  цукор.
я  любив  її,тільки  зараз  я  відчуваю  як  сильно  любив  її..
Я  зараз  теж  п'яний.
як  тоді,Вона
Але  на  щастя  чи  навпаки,тут  немає  балконів.

P.S  для  тої,яка  змогла  без  мене,а  я  без  неї  якось-ні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712739
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Meggi

Отрута

Отрути  б...Щоб  лиш  мить  одна...  і  все.
Без  слів,  конвульсій  чи  судом  предсмертних.
Щоб  просто  ангел  в  чорному  плісе
провів  за  руку  крізь  зірки  на  терни.

Я  знаю,  що  на  рай  не  заслужу,
зробивши  той  ковток  один-єдиний.
Та  жить  без  тебе  також  гріх.  Божусь,
що  я  люблю    до  смерті  аж  однині.

І  в  тім  біда.  У  тому-то  і  суть,
що  зблідла  мертвенно,  п'ючи  кохання  трунок
і  що  кохання,  ніби  хрест,  несу,
шукаючи  в  отруті  порятунок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711314
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ірина Морська

Одна із тих, яка тобі не треба

Цей  вечір  подарує  свої  чари,
Мабуть,  мені  підсипало  Різдво.
Не  знаю,  де  шукати  свою  пару,
І  ти  в  думках  –  з  небес  було  дано?..

Бажання  промовляючи  до  неба,
Я  сподіваюсь  без  надії  знов.
Одна  із  тих,  яка  тобі  не  треба,
Бо  маю  одновекторну  любов.

Пробач  мені,  бо  я  сказала  зайве.
Вже  котрий  раз  не  сплю  посеред  ночі,
А  страхи  посплітали  своє  сяйво:
В  твої  боюся  подивитись  очі…

Така  не  треба  зазвичай  нікому  –
Найгірша  з  доньок,  із  усіх  дівчат!
А  я  тебе  шукатиму  в  усьому:
В  сузір’ях  світлотисячних  карат.

У  пам’яті  моїй  новий  провал.
Лиш  погляд  хочу  бачити  глибокий,
Але  мене  чекатиме  вокзал.
Я  обіцяю  в  подарунок  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710999
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Шон Маклех

Запах вересу

Старий  ірландський  божевільний  сад
Коріннями  вростає  в  порожнечу,
Глухим  дольменом  нависає  над
Минулим  та  майбутнім,  і  малечу
Журливо  кличе  на  грушкИ  і  виноград.
Ти  не  втомився?  Відпочинь  хоча  б,
Послухай  вітру  стогін,  осені  журбу,
Торкнись  долонею  холодного  каміння
Ти  знав  лише  поразки  й  боротьбу,
Чув  моря  шум  і  чайок  голосіння,
Тепер  спочинь  –  ще  встигнеш  випити  води,
Піти  болотами  нечутною  ходою,
Розтанути  у  гіркоті  нічної  мли,
Лягти  під  вересом  чи  під  вербою  молодою,
Землею  стати  чи  пірнути  в  глибину
Старого  пагорбу,  де  тихо  сплять
Прозорі  привиди  синів  Богині  Дану
Чекаючи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 07.01.2017


Сама НЕсвоя

Сумна історія

Сумна  історія,  що  трапилась  зимою
Сумна  історія  написана  про  двох
Чиї  дороги  вкриті  снігом  і  травою
Історія  про  Львів  тире  Острог.
Вона  закутана  в  хвороби-покривала
Засне  ,  холодні  пальці  розмина,
Хоч  цілий  тиждень  так  цього  чекала
Фактично    тиждень  ним  жила
А  він  затятий  в  сірі  камуфляжі
В  повітрі  подумки    шукав  її  парфум
Сьогодні  знов  один  у  постіль  ляже
Ховаючи  у  серці  солод    губ
Сумна  історія  про  все  що  мало  статись
Сумна  історія,  про  все  чого  не  відбулось
про  те,  як  щиро    хочеться  кохати
І  як  кохати  знов  не  довелось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704380
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.01.2017


Новоградець

Васильки.

В  полях,  за  окраиной  дальней,
Где  травы  шумят  высоки,
Цветут  в  луговой  глухомани
Синеют  ковром  васильки.

Пьянят  ароматом  духмяным,
Душистым  нектаром  земли,
И  кружат,  снуют  неустанно,
Гудят  деловито  шмели.

Всё  так  же  как  в  детстве  далёком
В  бескрайней  дали  голубой
Цветёт  василёк  синеокий,  
Весенний  цветок  полевой.

Цветёт  покрывая  собою
Зелёной  травы  малахит
И  веет  опять  теплотою
Что  детская  память  хранит.

Как  ростом  с  вершок,  вспоминаю,
Глядел  на  цветки  удивлён,
На  поле  огромном,  без  края,
Высокой  травой  окружён.

И  помню  как  робко  присядя,
Поднятый  на  плечи  отца,
Застыл  завороженно  глядя
На  синюю  даль  без  конца.

Всё  понять  не  мог,  озадачен  -
Куда  подевалась  трава,
И  что  под  собою  там  прячет
Густея  вдали  синева.

Умчался  тот  день,  уже  прожит,
И  много  забылось  с  тех  пор,
Но  выпустить  память  не  может
Густой,  васильковый  ковёр.

И  в  поле  духмяном  синеет,
Как  раннего  детства  исток,
Красивей  других  и  нежнее,
Любимый,  весенний  цветок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706098
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 02.01.2017


Ден Мун

Навтьоки

Крокував  у  вечірньому  місті,
Годував  із  долоні  птахів.
Із  зірок  полум’яне  намисто
Огорне  небо  вище  дахів.

Ти  сьогодні  мовчиш  та  шепочеш
Своїм  поглядом  теплі  слова.
Відчуваю,  що  серденько  хоче,
Бо  розмова  твоя  не  німа.

Я  ввімкну  ліхтарі  всі  на  світі,
Щоби  сквери  були  як  зірки,
Щоб  завжди  залишалося  літо,
Пригорталося  нам  до  руки.

Я  чекав  тебе  довго  й  нестерпно,
Ти  назавше  зосталась  в  мені.
Як  нема  тебе  –  вся  душа  терпне.
Ти  стоїш  у  нічному  вікні.

Ти  все  дивишся  в  небо  на  зорі,
Ти  шепочеш  зимовим  вітрам.
Я  віддам  тобі  все  своє  море,
Буду  кавою  теплим  вустам,

Пригорну  до  грудей  твоїх  сонце,
Щоби  гріло  тебе  наче  я.
І  в  моєму  нічному  віконці
Сумна  посмішка  зникне  твоя.

І  залишиться  тільки  хороше,
Наче  завше  і  було  таким.
Моя  мила,  і  знову  я  прошу
Хай  твій  смуток  біжить  навтьоки.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XcqbWhRAtTc[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708014
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Оксана Лазар

Плаче небо

За  мене  плаче  нині  небо,
Дощем  холодним  сльози  ллє.
В  житті  неначе  все  як  треба,
Але  печаль  чомусь  гризе.

Це  може  докори  сумління,
Забутих  днів  стара  журба...
О,  пізнє  ти  моє  прозріння,
Назад  дороги  вже  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692676
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 21.12.2016


залюблена у світ

А у нас - фіолетове небо!

А  у  нас  -  фіолетове  небо!  
Ти  питаєш,  чому  не  блакить?
Чом  самій,  не  питаючи  в  тебе,
Заманулося  колір  змінить?

Не  подумай…  на  ньому  –  ні  хмарки,  
не  густе,  не  чекає  грози…
Та  чомусь  розквітають  фіалки,  
там,  де  в  ньому  був  слід  від  сльози…

З  нами  плакало  небо,  коханий,  
коли  болю  було  понад  край,
а  тепер  вже  не  плаче…  в  нірвані…
Зачаїлося…  "вайолет  скай"…

Це  у  НАС  фіолетове  небо,  
тільки  в  нас…  чуєш?  більше  ніхто
не  побачить  такого…  й  не  треба…
Фіалково-лавандовий  ...  сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598692
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 21.12.2016