Анна Яковчук: Вибране

Bogdan Hyrych

Різдвяний день

Зимі  личать  її  морози,
холодне  небо  і  сніги,
з  дахів  розтавші  сльози
змерзаються  в  клини.
Світить  місяць,сяйво  сіють
ясні  зорі  уночі
і  різдвяні  вітри  віють
між  степами  в  глушині.
Віють  з  вечора  до  ранку
між  рівнин  та  скель,
стрівши  на  світанку
ясний  різдвяний  день!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708812
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 21.01.2017


Оксана Лазар

Напевно, так і має бути…

Напевно,  так  і  має  бути...
Життя  не  знає  слів  "якби".
Не  в  силах  іноді  забути,  
Не  в  силах  іноді  іти.

Найкраще  просто  зупинитись
На  перехресті  всіх  доріг,
На  себе  з  боку  подивитись
І  біль  перетворити  в  сміх.

А  далі  час  розставить  коми,
Розставить  крапки  і  тире,
І  відповість  насправді...  Хто  ми?
На  запитання,  що  гризе.

Напевно,  так  і  має  бути...
Бурлить  життя  як  шум  ріки.
Як  жаль,  щоб  істину  збагнути  -
Нам  треба  втратити  роки.

2016

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713417
дата надходження 20.01.2017
дата закладки 20.01.2017


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2017


Bogdan Hyrych

Плачет мальчик из детдома

Плачет  мальчик  из  детдома
под  серый  шум  дождя,
чуть  притихнет  и  плачет  снова,
где  теперь  его  семья?
Во  дворе  играют  дети,
скачет  мячик  по  земле,
а  он  сидит  на  табурете-
смотрит  мамин  амулет,
там  красивые  рисунки,
узоры  блещут  в  серебре,
к  вечеру  скатились  сутки
а  ему  не  по  себе-
забрали  маму  у  больницу,
отец  умер  на  войне,
теперь  дождик  будет  литься
вечным  холодом  в  душе.
Пусть  ветерок  развеет  тучи,
дождик  капать  перестанет,
да  тоска  сердечко  мучит,
да  оно  не  заживает.
Плачет  мальчик  из  детдома,
не  слышно  песни  соловья,
Нахлынет  туча  грустью  новой,
а  где  теперь  его  семья?    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708213
дата надходження 24.12.2016
дата закладки 19.01.2017


She said: gray...

Ти цілувалась з вітром на світанні…

Ти  цілувалась  з  вітром  на  світанні.
Ховались  ви  обидва  серед  жита.
І  пристрасно  так,  нібито  востаннє,
він  плечі  обіймав  твої  відкрито.

Ось  бачу  гру  його  з  твоїм  волоссям,
але  чомусь  нітрохи  не  ревную.
Спокусник  вміє  заплітати  коси?
Я  в  нього  цю  науку  опаную.

І  щоб  він  не  казав  тобі  на  вушко,
чи  заглядав  в  блискучі  оченята,
чи  кликав  за  коханку  чи  подружку  –  
не  матиме  цей  звабник-вітер  свята.

Бо  підхоплю  любов  свою  на  руки,
щоб  десь  у  житі  зникнути  до  ночі.
Послухай,  мила  –  серце  вже  не  стука.
Воно  тремтить...
Бо  знов  кохання  хоче...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=315653
дата надходження 21.02.2012
дата закладки 17.01.2017


D.Mon

Часто думав Він

"Вона  така  кумедна"-думав  він  часто.
Вона  може  довбати  мої  мізки  через  якусь  невдалу  витівку  її  друга,або  плакати  через  те,що  погода  сьогодні  не  така  як  їй  хотілось  і  всі  її  плани  підуть  шкереберть.  Вона  могла  блукати  парками  дуже  довго,змерзнути,а  потім  лежати  хворою  у  своєму  ліжку.  Вона  малювала  нігті  у  чорний,а  потім  перемальовувала  у  яскравий.  
Я  практично  її  не  розумів,мені  здавалось  вона  якась  дивакувата  і  смішна.  Не  серйозна  і  слабка.
Я  навіть  думав,що  вона  робитиме  коли  я  піду,хто  буде  з  нею,вона  ж  сама  не  зможе  вижити  у  цьому  жорстоку  світі.
Її  наївність  усім  на  руку,а  я  її  бережу,проте,мені  вже  набридло.
А  знали  би  ви  як  вона  довго  може  розповідати  про  якусь  нісенітницю,  про  те  як  йшла  в  магазин  за  молоком,але  там  було  не  те,яке  було  їй  потрібне.  Або  як  розповідала,що  порізала  палець  і  довго  плакала,чи  як  їй  сон  снився  лячний  і  вона  не  могла  заснути  знову.
Та  й  до  смерті  вона  боїться  темноти,проте  гуляє  вночі.
Ще  ненавидить  цукор.
Вона  всіма  цими  деталями  виїла  мій  мозок.  
 Мене  завжди  бісила  її  реакція  на  деталі,вона  все  сприймала  близько  до  свого  серця.  
 Мені  часто  здавалось,що  без  мене  вона  дійсно  не  зможе.
Без  мене  не  розгребе  цю  реальність.
 Якби  не  одна  ніч,яка  докорінно  все  змінила.  
Вона  напилась,як  ніколи,одним  словом  вона  була  неадекватно-правдива.
 Почала  мене  виганяти  і  попросила  не  повертатись  ніколи,сказала,що  вона  втомлена  і  все  їй  вже  в  горлі  стоїть.
 Я  був  спантеличений  і  просто  з  реготом  спитав  скільки  ж  вона  для  сміливості  випила.
 Після  мовчання  вона  заплакала  і  сіла  на  стіл.  
 Розповіла,що  їй  більше  не  потрібні  ці  ілюзії  і  здається,вона  хоче  вбити  себе.  
 Мене  це  звісно  злякало,бо  єдине,що  я  чув  такого  роду,це  коли  вона  бігла  за  котом  і  кричала;
-"Клятий  виродок,я  вб'ю  тебе!"
 Просто  їй  кіт  порвав  колготки  і  вона  ненавиділа  котів,тому  вона  почала  себе  так  дурно  поводити.  
Було  смішно,я  Вас  усіх  запевняю.  
Але  коли  я  почув  з  якою  п'яною  серйозністю  вона  сказала  про  своє  самогубство,  мені  захотілось  її  обійняти.
Я  не  знав,що  сказати,бо  такого  від  неї  не  очікував.
 Вона  почала  розповідати,що  втомлена  від  своїх  проблем  і  від  болю,яка  в  ній  живе  вже  стільки  років.
Я  був  шокований,бо  звик,що  її  проблеми  дуже  банальні.
Виявилось,що  я  просто  багато  не  знав.

Вона  підійшла  до  балкону,почала  танцювати,я  просто  дивився  на  неї.
Вона  плакала  і  танцювала,танцювала  і  плакала.
і  в  один  момент,я  навіть  не  зрозумів  як  це  сталось.
Вона  просто  вистрибнула  з  балкону.
Я  втратив  дар  мови.
....
Поверніть  мені  цю  кумедрно-дурну  дівчину.
Пройшло  вже  чотири  роки,а  я  і  далі  пам'ятаю  яке  молоко  вона  пила.
Який  розмір  її  джинсів  і  як  ненавидить  цукор.
я  любив  її,тільки  зараз  я  відчуваю  як  сильно  любив  її..
Я  зараз  теж  п'яний.
як  тоді,Вона
Але  на  щастя  чи  навпаки,тут  немає  балконів.

P.S  для  тої,яка  змогла  без  мене,а  я  без  неї  якось-ні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712739
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


Meggi

Отрута

Отрути  б...Щоб  лиш  мить  одна...  і  все.
Без  слів,  конвульсій  чи  судом  предсмертних.
Щоб  просто  ангел  в  чорному  плісе
провів  за  руку  крізь  зірки  на  терни.

Я  знаю,  що  на  рай  не  заслужу,
зробивши  той  ковток  один-єдиний.
Та  жить  без  тебе  також  гріх.  Божусь,
що  я  люблю    до  смерті  аж  однині.

І  в  тім  біда.  У  тому-то  і  суть,
що  зблідла  мертвенно,  п'ючи  кохання  трунок
і  що  кохання,  ніби  хрест,  несу,
шукаючи  в  отруті  порятунок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711314
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017


Ірина Морська

Одна із тих, яка тобі не треба

Цей  вечір  подарує  свої  чари,
Мабуть,  мені  підсипало  Різдво.
Не  знаю,  де  шукати  свою  пару,
І  ти  в  думках  –  з  небес  було  дано?..

Бажання  промовляючи  до  неба,
Я  сподіваюсь  без  надії  знов.
Одна  із  тих,  яка  тобі  не  треба,
Бо  маю  одновекторну  любов.

Пробач  мені,  бо  я  сказала  зайве.
Вже  котрий  раз  не  сплю  посеред  ночі,
А  страхи  посплітали  своє  сяйво:
В  твої  боюся  подивитись  очі…

Така  не  треба  зазвичай  нікому  –
Найгірша  з  доньок,  із  усіх  дівчат!
А  я  тебе  шукатиму  в  усьому:
В  сузір’ях  світлотисячних  карат.

У  пам’яті  моїй  новий  провал.
Лиш  погляд  хочу  бачити  глибокий,
Але  мене  чекатиме  вокзал.
Я  обіцяю  в  подарунок  спокій.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710999
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 08.01.2017


Шон Маклех

Запах вересу

Старий  ірландський  божевільний  сад
Коріннями  вростає  в  порожнечу,
Глухим  дольменом  нависає  над
Минулим  та  майбутнім,  і  малечу
Журливо  кличе  на  грушкИ  і  виноград.
Ти  не  втомився?  Відпочинь  хоча  б,
Послухай  вітру  стогін,  осені  журбу,
Торкнись  долонею  холодного  каміння
Ти  знав  лише  поразки  й  боротьбу,
Чув  моря  шум  і  чайок  голосіння,
Тепер  спочинь  –  ще  встигнеш  випити  води,
Піти  болотами  нечутною  ходою,
Розтанути  у  гіркоті  нічної  мли,
Лягти  під  вересом  чи  під  вербою  молодою,
Землею  стати  чи  пірнути  в  глибину
Старого  пагорбу,  де  тихо  сплять
Прозорі  привиди  синів  Богині  Дану
Чекаючи…

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366551
дата надходження 25.09.2012
дата закладки 07.01.2017


Сама НЕсвоя

Сумна історія

Сумна  історія,  що  трапилась  зимою
Сумна  історія  написана  про  двох
Чиї  дороги  вкриті  снігом  і  травою
Історія  про  Львів  тире  Острог.
Вона  закутана  в  хвороби-покривала
Засне  ,  холодні  пальці  розмина,
Хоч  цілий  тиждень  так  цього  чекала
Фактично    тиждень  ним  жила
А  він  затятий  в  сірі  камуфляжі
В  повітрі  подумки    шукав  її  парфум
Сьогодні  знов  один  у  постіль  ляже
Ховаючи  у  серці  солод    губ
Сумна  історія  про  все  що  мало  статись
Сумна  історія,  про  все  чого  не  відбулось
про  те,  як  щиро    хочеться  кохати
І  як  кохати  знов  не  довелось.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704380
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 05.01.2017


Новоградець

Васильки.

В  полях,  за  окраиной  дальней,
Где  травы  шумят  высоки,
Цветут  в  луговой  глухомани
Синеют  ковром  васильки.

Пьянят  ароматом  духмяным,
Душистым  нектаром  земли,
И  кружат,  снуют  неустанно,
Гудят  деловито  шмели.

Всё  так  же  как  в  детстве  далёком
В  бескрайней  дали  голубой
Цветёт  василёк  синеокий,  
Весенний  цветок  полевой.

Цветёт  покрывая  собою
Зелёной  травы  малахит
И  веет  опять  теплотою
Что  детская  память  хранит.

Как  ростом  с  вершок,  вспоминаю,
Глядел  на  цветки  удивлён,
На  поле  огромном,  без  края,
Высокой  травой  окружён.

И  помню  как  робко  присядя,
Поднятый  на  плечи  отца,
Застыл  завороженно  глядя
На  синюю  даль  без  конца.

Всё  понять  не  мог,  озадачен  -
Куда  подевалась  трава,
И  что  под  собою  там  прячет
Густея  вдали  синева.

Умчался  тот  день,  уже  прожит,
И  много  забылось  с  тех  пор,
Но  выпустить  память  не  может
Густой,  васильковый  ковёр.

И  в  поле  духмяном  синеет,
Как  раннего  детства  исток,
Красивей  других  и  нежнее,
Неброский,  весенний  цветок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706098
дата надходження 12.12.2016
дата закладки 02.01.2017


Ден Мун

Навтьоки

Крокував  у  вечірньому  місті,
Годував  із  долоні  птахів.
Із  зірок  полум’яне  намисто
Огорне  небо  вище  дахів.

Ти  сьогодні  мовчиш  та  шепочеш
Своїм  поглядом  теплі  слова.
Відчуваю,  що  серденько  хоче,
Бо  розмова  твоя  не  німа.

Я  ввімкну  ліхтарі  всі  на  світі,
Щоби  сквери  були  як  зірки,
Щоб  завжди  залишалося  літо,
Пригорталося  нам  до  руки.

Я  чекав  тебе  довго  й  нестерпно,
Ти  назавше  зосталась  в  мені.
Як  нема  тебе  –  вся  душа  терпне.
Ти  стоїш  у  нічному  вікні.

Ти  все  дивишся  в  небо  на  зорі,
Ти  шепочеш  зимовим  вітрам.
Я  віддам  тобі  все  своє  море,
Буду  кавою  теплим  вустам,

Пригорну  до  грудей  твоїх  сонце,
Щоби  гріло  тебе  наче  я.
І  в  моєму  нічному  віконці
Сумна  посмішка  зникне  твоя.

І  залишиться  тільки  хороше,
Наче  завше  і  було  таким.
Моя  мила,  і  знову  я  прошу
Хай  твій  смуток  біжить  навтьоки.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XcqbWhRAtTc[/youtube]

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708014
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 23.12.2016


Оксана Лазар

Плаче небо

За  мене  плаче  нині  небо,
Дощем  холодним  сльози  ллє.
В  житті  неначе  все  як  треба,
Але  печаль  чомусь  гризе.

Це  може  докори  сумління,
Забутих  днів  стара  журба...
О,  пізнє  ти  моє  прозріння,
Назад  дороги  вже  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692676
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 21.12.2016


залюблена у світ

А у нас - фіолетове небо!

А  у  нас  -  фіолетове  небо!  
Ти  питаєш,  чому  не  блакить?
Чом  самій,  не  питаючи  в  тебе,
Заманулося  колір  змінить?

Не  подумай…  на  ньому  –  ні  хмарки,  
не  густе,  не  чекає  грози…
Та  чомусь  розквітають  фіалки,  
там,  де  в  ньому  був  слід  від  сльози…

З  нами  плакало  небо,  коханий,  
коли  болю  було  понад  край,
а  тепер  вже  не  плаче…  в  нірвані…
Зачаїлося…  "вайолет  скай"…

Це  у  НАС  фіолетове  небо,  
тільки  в  нас…  чуєш?  більше  ніхто
не  побачить  такого…  й  не  треба…
Фіалково-лавандовий  ...  сон...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598692
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 21.12.2016