Сама НЕсвоя: Вибране

Олександр Киян

* ТЫ* Ты -сказка , изюминка ночи, Ты -свет в предрассветном окне. Ты- нежность в ударах пощёчин ,

*  ТЫ*

Ты  -сказка  ,  изюминка  ночи,

Ты  -свет  в  предрассветном  окне.

Ты-  нежность  в  ударах  пощёчин  ,

Судьбой  заклеймённых  на  мне.

Ты-  ангел  ,  ты-исповедь,  вера  

Ты-  камень  святых  алтарей  ,

Ты-листик  весеннего  сквера  ,

Ты-  солнце  ,  а  я  твой  -апрель.

Ты-дождик  над  скатертью  прерий  ,

Ты-  лето  ,  нирвана  любви,

Ты-  чайка  влюблённая  в  берег  ,  

Влетевшая  в  грёзы  мои.

Ты-факел  ,  ты-  зарево  ,  пламья,

Ты-  мой  не  надпитый  *  Агдам*

Ты-  юность  ,ушедшая  в  памьять,  

Которую  я  не  отдам  !

О.Киян          

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712442
дата надходження 16.01.2017
дата закладки 28.01.2017


Віталій Стецула

Ми - вогонь

Хоч  в  краях  кочівного  ми  листя  
З  нами  в  танці  невидний  вогонь,  
Ми  -  галузочки  легкозаймисті,  
Освітити  б  світи  до  основ.  

Заплітаються  пальці  в  закляття,
Кожен  дотик  -  легенький  розряд,
Близькість  тіла  у  літньому  платті,
Тільки  жінка  завершить  обряд.

Гасне  світло.  Спалахують  зорі.
Небо  гладить  розливи  трави.
Ліс  -  зелений  прародич  соборів.
В  його  казку  вчаровані  ми.

На  цьому  острівці  у  міжсвітті
Один  в  одному  бачимо  те,
Що  ми  -  дві  сторони  того  ж  міту,
Будівничі  зіркових  систем.

Ми  -  єдиного  тексту  фрагменти
І  окремо  даремно  читать,
Це  про  нас  найдавніші  легенди,
Чари  в  пам`ять  вдихають  життя.

Тож  танцюймо,  зростає  наш  замок
Від  підвалин  і  стін  аж  до  веж,
Це  вогонь  ми  творіння  згадали,
Пентаграми  веселих  пожеж.

Ось  небесний  нахилиться  келих,
Перехлине  над  вінця  могуть,
Коли  ми  повернемось  на  землю,
Ми  -  вогонь,  ми  -  вогонь,  не  забудь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714803
дата надходження 27.01.2017
дата закладки 27.01.2017


брама

Ось воно!

Впинаюся    пазурями
                                             собі
                                                 в    груди,
розсуваю    оголені    ребра,
                                                   білі,  білі  ...
Ось    воно!!
                   б`ється    собі  ...
Вириваю,
                   жбурляю    геть,
                                           під    ноги,
                                                       як    непотріб.
Не    хочу!!!
Не    хочу    його    калатання
                                                         пустого:
на    біса    мені    насос
по    перекачці    крові.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624516
дата надходження 28.11.2015
дата закладки 26.01.2017