Не сумуйте, мої берізки,
Не сумуйте, мої ясени,
Звідки сум у вас взявся, звідки?
Я ж приходив до вас щовесни.
Стелить золото осінь під ноги,
Вітер в гАю співає пісні,
Звідки сум ваш і звідки тривоги?
Стоїте ви в задумі сумні.
Не сумуйте, до вас прилину,
Збіжить осінь, за нею зима,
Забіжу я й до вас на хвилину,
Більше часу на жаль нема.
Повернуся я з вами в весни,
Де співають п"янкі солов"ї,
Може знову в душі воскреснуть,
Ті палкі почуття мої?
Не сумуйте, мої берізки,
Не сумуйте, мої ясени,
Я з піснями прилину, тільки б,
Дочекатись нової весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906848
дата надходження 04.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Люся - славна молодиця,
Чогось гарного бажала,
Стала біля свого Гриця
І замріяно сказала:
-Як же добре в цьому світі!
Є чарівні скрізь куточки…
Хочу я в воді сидіти,
Походити по пісочку.
Десь у горах побродити
З рюкзаком, в легеньких шортах,
І цілющу воду пити
Із бюветів на курортах…
Мудрі речі перервала
Грицева розмова груба:
-Довго в хмарах ти літала,
Повертайсь на землю, люба.
Думкою далеко скачеш,
Тішишся дурниці кожній.
Ось пісок. Хіба не бачиш?
Чан без цементу - порожній.
Набирай он воду з діжки,
Будеш розчин колотити,
Заодно, помиєш ніжки,
Можеш личко освіжити.
В Люсі вирвалось зітхання,
Подавала цеглу Грицю…
Отаке в селі кохання,
Невичерпне, як криниця!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906922
дата надходження 05.03.2021
дата закладки 05.03.2021
[b]Начнём с нуля[/b]
Грета Локота
[i]Души прекрасные порывы –
Ещё вчера.
На помощь – Ангел белокрылый,
Горит свеча
………………
Я в мыслях, будто бы в трясине,
Дошла до дна
Самой не справиться, бессильна,
Болит душа…[/i]
(Было опубликовано в одной ФБ группе, скриншот оригинала имеется)
Пародия
[b]В порывах души[/b]
[i]Свеча горела на столе,[/i] (1)
Шло пламя – дрожью…
Сижу, пишу стихи во мгле
По воле Божьей.
Я ими начала пьянеть
В души порывах.
Попавши в интернета сеть,
Скажу правдиво:
[i]Как летом роем мошкара[/i]
[i]Летит на пламя, [/i](1)
Стихи ловлю я до утра
Двумя руками.
[i]Как сон, как утренний туман[/i], (2)
Я – как в трясине!..
И лезут классики в карман,
Но я – бессильна…
Болит душа, но ерунда,
Не в этом дело.
Не знаю, как писать, когда –
Свеча сгорела…
Свеча сгорела на столе,
А с ней – и скатерть…
«Мой Ангел… – шепчет интеллект –
Спалились!.. Кстати…»
1 – Б. Пастернак
2 – А. Пушкин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906133
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Кент Заморський.
За глибокими морями,
За високими горами,
Там де в преріях мустанги –
Оселились круті янки…
Туди тягнуться небогі,
Обплював чужі пороги…
Тверді бакси заробити,
Щоб на світі краще жити.
Де не глянете – повсюди,
Розлетілись наші люди:
Долі кращої шукають,
Чужі скріпи прославляють!
Бо за гривні – хлебнеш горя,
Не доїдеш і до моря…
Раз – лишився…будеш лямку
Волочити до нестямку!
Жінки гарні… злиднебродом,
Обізвуть тебе з народом…
Не відмолиш свою душу,
Хоч тряси її як грушу.
Навіть, деякі подруги,
За грошІ терплять наруги,
А в одній… (шикарна леді!)
Тільки шекелі у моді.
Хто за довгими рублями…
(Не навчили їх граблями!)
Хто – юаню гордість прОдав,
За китайця доцю видав.
Тіло там,.. а душу гріє –
Найславетніша надія:
Заробити на хатинку,
Щоб ростити в ній дитинку;
Щоби рідну мову знала,
Щоб родину поважала…
Йдуть на гріх і продаються,
Часом з демоном зі ллються:
Хто за злотий, хто за – євро,
Замість лілії, мов тавро,
На плечах завжди відзнаки –
Синяки від губ…Подяки!
Це не я …. Повірте, люди –
Від товариша пригоди(причуди)
Він колись був Новоградський,
А тепер він – Кент Заморський!
Не повірите! Хто знає!
День народження гуляє
В один день і тому ж місті,
Звідки Леся...Думи чисті!
Дорогі друзі, привітаємо з Днем Народженням нашого дорогого Леоніда (Новоградця) І вшануємо пам’яттю Великого Українського Поета – Лесю Українку. Рівно 150 років вона народилась в м. Новоград-Волинському. Уклонімся їй!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906002
дата надходження 24.02.2021
дата закладки 25.02.2021
Захотілося нагадати пісню, яку ми з Ігорем Федчишиним написали багато років тому і яка не тільки не втратила з часом своєї актуальності, але й стала ще більш болючою. Дещо змінив в аранжуванні, тембрах. Деякі співаки обіцяли взяти в свій репертуар, проте...
Ось знову жовтень, як тоді,
у камінь врізалася дата.
Ти знов прийшла, як кожен рік,
а я в цей день навік солдатом.
Ти залишилася одна
у нашому з тобою жовтні.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
Приспів
Зосталась сама,
На серці – зима,
Біль, туга щемна…
Ти тут…А там – війна…
Ти витираєш обеліск,
я догораю в бетеері
і краплями стікає віск,
мов кров у впадини ущелин.
Нас розлучила та війна,
де я воюю до сьогодні.
ти залишилася одна.
У нашому з тобою жовтні
Приспів.
Ось знову жовтень, як тоді…
Ось знову жовтень, як тоді…
Програш.
Ти залишилася одна…
Ти залишилася одна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905844
дата надходження 23.02.2021
дата закладки 23.02.2021
Двадцять - це під ногами земля
Загориться й палає, палає,
Це коли на руках немовля
Й щасливішої жінки немає...
Доля стеле ясні рушники,
Але топчеш, до всього звикаєш,
Час летить, бешкетливий такий
І ховається, потім зникає...
В тридцять - у позолоті роки,
Та не кожен, на жаль, розуміє,
Навіть в сорок - усе навпаки,
Ніж у юності щедро намрієш...
В п'ятдесят - перестиглі поля,
Вже по-іншому землі палають...
А близьке - все здаля, все здаля...
В шістдесят - ой, не знаю, не знаю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905662
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Як кулею перший убитий
Упав наш Сергій Нігоян,
Щитом став себе захистити
Згуртований гордий Майдан.
Бруківка, і палиці, й шини,
І киптява в кожнім вікні.
Крізь неї не видно й людини.
В диму все, в пекельнім вогні.
І падали люди убиті,
Неначе, на справжній війні.
Бруківка, що кров'ю залита,
Ввижається й досі мені.
Сім років пройшло вже відтоді,
А злочин ніхто не розкрив.
Та правди діждатись, в народу
Ще хватить терпіння і сил.
Бо Гідність і Воля, й Свобода
Живе у серцях громадян,
Взірцем є для всього народу
Нескорений, гордий Майдан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905274
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 19.02.2021
А заметіль всю ніч мела
і танцювала.
У білі шати все вдягла,
зачарувала
дерева, річку і хати
і все довкола.
Навіть Вітрисько молодий
ходив по колу.
Ходив по колу.
Мов зачарований кружляв
у ритмі танго.
Він так хурделицю кохав -
шалений янгол.
І на світанку білий сніг -
немов перлини,
іскрився сонцем біля ніг
ясної днини.
Ясної днини.
Танго чарівної зими
в гаях лунало.
До неба линуло крильми
з собою звало.
І на душі було казково
й білосніжно.
Якось прекрасно-загадково
й дуже ніжно.
Дуже ніжно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905057
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
[b]Світлана Моренець[/b]
[i][b]«Краплини смутку і краси» [/b][/i]
[i] (Хоку)[/i]
Кременчук
[u]Видавництво «Novabook»[/u]
[u][b]2020[/b][/u]
Об’єм – 96 сторінок
Тираж – зовсім маленький
Сьогодні 16.02.21 отримав «Новою Поштою» декілька екземплярів збірки поетичних мініатюр-хоку «Краплини смутку і краси». Хочу щиро привітати автора Світлану Моренець з цією знаменною для її творчості подією.
Книжечка невеликого (карманного ) формату 10 х15см в твердій ламінованій палітурці на цупкому папері. На правій сторінці кожного розвороту книжечки розміщено хоку, на лівій - в настроях даної мініатюри радує око рисунок. Художниця Ірина Залюбовська з великою любов’ю оформила книжку майстерною графікою – дивовижний мікст східної стилізації і української народної традиції.
[b]1.[/b]
Хоку – це незрівняне, невловиме почуття з безлічі відтінків і станів, перенесених в коротку і легку фразу, в тривірш-картину, що змальовує його. Оцінити наскільки ці вірші доладні і піднесені, можуть лише дуже чуттєві і витончені натури, яким, до того ж, властива спостережливість.
Хоку – унікальний жанр поезії, що фіксує в собі лише одну митттєвість. Перший рядок вірша надає початкову інформацію, дозволяє уявити, про що піде мова далі, другий розкриває сенс першого, а треій є несподіваним висновком всього твору і надає віршу особливий колорит.
З VII і до кінця IX століття серед японської аристократії культивувалася поезія Кансі (японською 漢詩) — вірші, написані японськими поетами китайською мовою. Серед простого люду популярними були Сі ( Ши ) (詩) – римовані вірші пісенного типу написані класичною китайською мовою, в основі яких лежали народні мелодії.
Але вже в період Хей'ан (яп. 平安時代) (794–1185) виник середньовічний поетичний жанр Вака (яп. 和 歌, буквально «Японська пісня»), в якому неримовані вірші вже писалися класичною японською мовою.
Вака традиційно поділяється на два великих підвида:
– Танка (яп. 短歌) (коротка пісня),
– Тьока або Нагау́та (яп. 長歌) (довга пісня).
Танка— це неримований 31-складовий п'ятивірш, в якому чергуються п'яти- та семискладові рядки (5—7—5—7—7). З тих давніх часів і дотепер танка культивується, як основна форма японської національної поезії.
В XV-XVI ст. став модним ще один жанр японської поезії – Ренга (яп. 連 歌, букв. «Спільна поетична творчість»). Ренга складалася щонайменше з двох міні-строф. Перша строфа (перша половина танка) – Хо́ку (Хокку) (яп. 発句)–три рядки – 17 складів – (5+7+5) відкривала ренгу. Друга строфа (друга половина танка) – Агеку – містила два рядки –14 складів – (7+7), які завершували вірш. Зазвичай, перша строфа змальовувала образ природи, а друга - почуття чи відчуття, яке викликає цей образ. Або навпаки. У створенні ренга брало участь кілька поетів (частіше двоє-троє), кожен по черзі складав свою строфу суголосну до образів попередньої строфи. Іноді виходив ланцюг строф по формі танка, довжиною до декількох десятків, сотень, а то і в тисячу строф. Мистецтво «нанизування строф» підпорядковувалося суворим канонам і правилам.
Оскільки від найперших рядків (хоку) часто залежало, якою буде вся ренга, їх ретельно готували заздалегідь.
Хоку демократизувала японську поезію, звільнивши поетичну творчість від правил і впливу героїчного і придворного епосу.
Поступово хоку виокремилось в окремий жанр – Ха́йку (яп. 俳句). Утворився ряд шкіл і направлень хайку. Наприклад, «Кофу» — «давня школа», пов'язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа «Сьофу» — «достеменна школа», де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, котрий все життя присвятив реформуванню хоку. Кожен з корифеїв хайку вносив в цей жанр щось своє. Різні школи пропонували свої канони і правила створення хоку.
[b]2.[/b]
Мацуо Басьо старався досягти того, щоб суб'єктивний ліризм в поезії поступився безпосередньому зображенню природи.
Він запропонував декілька правил написання гарного хайку:
[b]Карумі[/b] —легкість зображення серйозних речей; це простота, природність і переконливість, що виникають на всіх етапах віршування;
[b]Сабі[/b] — зосередженість, спокійна радість самотності, смирення з приводу незворотного плину часу, краса аскетичного смутку, покірність, скромність;
[b]Вабі [/b]— одна з основних категорій традиційної японської естетики, в якій передана ідея внутрішнього благородства і краси, які ховаються за зовнішньою простотою і непомітністю. Вабі – естетика простого, невигадливого, позбавленого будь-якої манірності і ефекту - філософська чарівність простоти, перевага внутрішньої витонченості речей над зовнішньою пишністю;
[b]Сіфі [/b]— відчування і усвідомлення гармонії прекрасного;
[b]Наусомі[/b] — максимальна глибина проникнення в матеріал;
[b]Фуекі-рюко[/b] — це сприйняття сталості і непорушності вічного в швидкоплинному, безперервно мінливому світі;
[b]Сібум[/b]і - терпка гіркота пережитих миттєвостей. Асоціюється з в'язким смаком, подібного хурмі – на противагу солодкавому. Характеризує глибину, простоту, внутрішню силу на відміну від красивості, прилизаності. Це не краса взагалі, а краса, притаманна призначенню даного предмета, а також матеріалу, з якого він зроблений.
Якогось єдиного канону чи рекомендації по написанню хоку не існує. Кожен, хто хоче спробувати свої сили в цьому жанрі намагається творити згідно своїх естетичних прагнень і смаків. Все ж, згадаємо найхарактерніші риси і особливості жанру хайку.
[b]Лаконічність[/b] – головний принцип хоку. Текст стискається максимально, наскільки це взагалі можливо. Зайві слова видаляються безжально, залишаються лише ті слова, без яких втрачається сенс твору. Потрібно сказати багато, висловити всі свої почуття, застосовуючи мінімум слів. (А це чи не основне визначення будь-якого мистецтва «Уміння досягти максимуму вражень при мінімумі засобів»).
[b]Фіксація миті[/b] – найчастіше хоку пишуть в теперішньому часі: автор записує свої безпосередні враження, переживання від щойно побаченого чи почутого.
[b]Простота[/b] – камерність, відсутність глобальності, масштабності.
[b]Самодостатність[/b] – незважаючи на аскетичний зміст, мініатюрний вірш є повністю завершеним, немає необхідності що-небудь додати. Хайку – це вихоплений момент життя, емоційно сприйнятий його автором. До і після –відсутні, хоча і легко вгадуються.
[b]Контрастність[/b] – образів, подій, фраз. Живе може сусідити з мертвим, швидке з непорушним. Вміння людини протистоїть силам природи, слабке взаємодіє з сильним, і тому подібні протилежності.
[b]Невизначеність[/b] – здавалося б, в хайку все повинно бути гранично виразним і чітким, але це не так. Найчастіше сенс хоку неоднозначний. Недомовленість створюється свідомо. Автор запрошує читача самостійно наповнити вірш змістом, виступити співавтором твору.
[b]Вказівка на пору року[/b] - для цього в якості обов'язкового елемента використовується Кіго (яп. 季語- «сезонне слово»). В класичному хоку центральне місце займає образ природи, явно або неявно співвіднесений з життям людини.
Деякі школи хоку вимагали, щоб кожен з віршованих рядків виконував своє смислове навантаження: наприклад, таке: перший рядок - теза, другий - антитеза, а третій - осяяння або катарсис.
Якісь школи пропонували розподілити функції між рядками по-іншому: перший рядок хоку відповідає на питання «Що?», другий – «Де?», третій – «Коли?»
Хтось намагався в трьох рядках змалювати: «образ + думку+ почуття».
Хтось з корифеїв японської поезії особливе значення надавав останньому рядку, в ньому має бути висловлене "моно-но-аваре", тобто "сумні чари буття", якийсь світлий смуток.
Хоку відзначається філософським змістом, високим ступенем узагальнення, однак вони не містять повчання, не мають прямих оцінок.
Тематичні можливості хоку надзвичайно широкі. У трирядковому віршовому просторі автори виражали і стан природи, і найтонші порухи душі, і особливості життя. Та все ж, в хайку не прийнято писати про кохання, на політичні, релігійні теми.
У збірниках хоку кожен вірш найчастіше розміщується на окремій сторінці. Це робиться для того, щоб читач зміг без поспіху зосередитись, вдумливо, не поспішаючи, перейнятися атмосферою вірша.
[b]3.[/b]
Аналогів віршам хоку немає ні в одній поезії світу. Пояснюється це тим, що у японців особливий світогляд, дуже автентична і самобутня культура, інші принципи виховання. По своїй натурі представники цієї нації - філософи і споглядальники.
З середини XX століття хоку в значній мірі стало міжнародним культурним явищем, і з японської поезії перейшло до інших літератур. Жанр отримав широку популярність на Заході, особливо в англомовних країнах. Хоча кожна національна література створює свій власний варіант хайку, тому що підпорядковується поетичній традиції і ритму своєї мови. Притаманні для національних звичаїв риси простежуються в хоку, написаних на різних мовах.
По всьому світу створено безліч товариств хайдзинів. (Хайдзин (яп. 俳人) – поет, який пише хайку.) Деякі об'єднання, такі як «Інтернаціональна асоціація хайку», пропонує культурні обміни між японськими та закордонними поетами хайку.
В багатьох країнах виходять літературні часописи, які публікують виключно хоку. Наприклад, лише в у південно-східних країнах Європи публікувалися журнали — «Letni časi» (Словенія), «Vrabac» (Хорватія), «Haiku Novine» (Сербія), «Albatros» (Румунія).
Що стосується складового змісту хайку, то до теперішнього часу і серед перекладачів, і серед авторів оригінальних хоку на різних мовах прихильники дотримання схеми (5-7-5) залишилися в меншості; на загальну думку більшості теоретиків, єдина складова міра для хайку на різних мовах неможлива, тому що мови значно відрізняються одна від одної середньою довжиною слів і, отже, інформаційною ємністю однакової кількості складів. Сучасні хайку, написані на європейських мовах, зазвичай, коротші 17 складів (особливо англомовні), тоді як слов’яномовні хайку можуть бути навіть довшими.
Строфожанр хоку привертав увагу й українських майстрів слова, як поетів, так і перекладачів (приміром, В. Коломієць, М. Ревакович, Ю.Гундарєв., М. Лукаш, І.Бондаренко, О.Потурай, В.Вербич, В.Слапчук, В.Простопчук), які вбачали в його лаконічній формі можливість точного вираження ліричного настрою. Дехто з українських поетів пише трьохрядкові мінімістичні верлібри, називаючи їх хоку. Є поети, які вважають, що українській, і загалом слов’янській, поетиці органічно притаманна рима. І тому пропонують писати римовані хоку, які вже охрестили «музичними».
[b]4.[/b]
У 1970-ті роки американський перекладач хайку Хіроакі Сато запропонував записувати переклади хайку як моновірші, бо справжнє японське хайку являє собою 17 складів, які утворюють одну колонку ієрогліфів. Канадський поет і теоретик Кларенс Мацуо-Аллар заявив, що і оригінальні хайку, створювані на західних мовах, повинні бути однорядковими. Та все ж особливими розділовими словами — кіредзі (яп. 切れ字, «ріжуче слово») – текст хайку ділиться у відношенні 2:1 — або на 5-му складі, або на 12-му. Але в західній літературі функцію кіредзі виконують розділові знаки, і тому закріпилася форма хоку, як тривірш складової структури 5-7-5.
Наведу декілька варіантів перекладу найвідомішого хоку Мацуо Басьо, яке дуже часто згадують.
Оригінал:
かれ朶に烏の とまりけり 秋の暮
В українській транскрипції він буде звучати приблизно так:
[i]Караеда нікарасу но томарікері акі но куре[/i]
Дослівний переклад:
[i]На сухій гілці / ворон сидить / осінні сутінки[/i]
(Це якраз той випадок, коли перший рядок відповідає на питання «Де?», другий на питання «Що?», третій на питання «Коли?».)
Ось як на російську переклала хоку В. Маркова:
[i]На голой ветке
Ворон сидит одиноко.
Осенний вечер.[/i]
А так це хоку переклав російський символіст Константин Бальмонт, замінивши «суху гілку» на «мертву», чим підсилив враження:
[i]На мертвой ветке
Чернеет ворон.
Осенний вечер[/i]
А ось більш емоційний переклад цього ж хоку українською Івана Бондаренка:
[i]Засохла гілка —
Крука притулок.
Осінній вечір. [/i]
Та найбільш по-філософськи глибоким, на мій погляд, є переклад Миколи Лукаша, щоправда йому довелося перебрати 17-ти складовий «ліміт»:
[i]На голій гілці
самотній ворон тихо старіє.
Осінній вечір. [/i]
[b]5.[/b]
Часто поетичні збірники хоку супроводжуються ілюстраціями в техніці сумі-е. Це дуже давнє мистецтво малювання тушшю, воно сформувалося в Японії під впливом духовних принципів буддійської релігії і суголосне з основними принципами поезії хоку. Згідно філософії буддизму, кожна мить життя неповторна й швидкоплинна, отже, її дуже важко закарбувати на папері. Тому лінії наносяться дуже швидко і кількість їх повинна бути мінімальною. На перший погляд мазки бідні та невиразні, але вони спроможні передати однією лінією і гордовитий політ птаха, і велич засніжених гір, і ніжність та красу стебла квітучої лілії. Лінія, що проведена художником жанру сумі-е, відрізняється закінченістю, в ній присутній прояв самого Духу творчості. Сумі-е намагається спіймати те невловиме, до чого важко доторкнутися рукою, але можна відчути серцем.
Ось як художник Ватанабе Сьотей – продовжувач старих традицій японського живопису – розкрив тему хоку Мацуо Басьо.
У самотньому крукові, що сидить на мертвій гілці дерева, відчувається велич Потойбічного. Це водночас моторошне та захоплююче почуття. Художник намагається використати якомога менше мазків для висловлювання своїх думок та почуттів: він бажає, щоб глядач домислював все самотужки, сам намагався розкрити цілу низку натяків й недомовок автора.
[b]6.[/b]
Поетеса Світлана Моренець зробила свій внесок в розвиток українського хоку. Поетичні мініатюри в її збірочці «Краплини смутку і краси» з одного боку дуже українські, бо в них змальовано наш національний предметний світ, український пейзаж, з іншого - присутнє чітке дотримання формальних ознак японського жанру хоку.
Зокрема поетеса у всіх своїх хоку строго дотримується класичної трирядкової формули (5+7+5), хоча не лише західні, а навіть і японські хайдзини все частіше від неї відходять.
Світлана Моренець, можливо, на підсвідомому рівні в більшості своїх мініатюр відтворила більшість різноманітних канонів і принципів хоку – лаконічність, простоту, відчування і усвідомлення гармонії прекрасного та ін. (див. вище)
Ось як, наприклад, зримо і яскраво відобразилась Фіксація миті:
[i]Вальсує листя
під сум музики вітру...
Прощальний танець.[/i]
В наступному хоку присутня не лише вказівка на пору року а й час доби.
[i]Біліють хати,
п'янить дух матіоли.
Сільські вечори.[/i]
А тут відчувається світлий смуток:
[i]Злетів метелик.
Відпустив його в життя
спустілий кокон.[/i]
А тут невизначеність:
[i]Марніє осінь.
Шле світу SOS – морзянку,
краплями дощу.[/i]
А хіба це не "сумні чари буття":
[i]Прилип листочок
до віконної шибки…
Просить зігріти.[/i]
Ось в цьому хоку дотримано принцип «Що? Де? Коли?»:
[i]Співи солов'їв
у білопінних садах.
Апогей весни. [/i]
А в цьому впізнається формула «теза - антитеза – осяяння»:
[i]Зчорніле гілля
на небесному фоні…
Зморшки осені.[/i]
А вже тут вловлюється ідея «образ + думка + почуття»:
[i]
Під виття вітрів
проводжаємо осінь...
Ридайте, дощі![/i]
Кожен вірш збірки розміщено на окремій сторінці, як того вимагає традиція.
Збірочка має чарівне художнє оформлення. Майстер графіки Ірина Залюбовська прикрасила сторінки книжки пречудовими малюнками. Деякі з них стилізовані в характері японських рисунків в жанрі Сумі-е, Укійо-е, і прекрасно, що в інших помітно український колорит.
Я вітаю нашого українського хайдзина Світлану Моренець з творчим успіхом, а нас всіх з чудовою збірочкою українських хоку.
----------------
Віктор Охріменко, шанувальник хоку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905024
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 16.02.2021
Присмак літа
Давно за північ, стогне хуртовина,
Дрімає тихо свічка на столі.
І капають із неї, мов сльозини,
В душі рояться днів отих жалі.
Приспів.
Ще присмак літа залишився на губах,
І я його краплинками смакую.
Бо літо вже давно десь у бігах,
Мені ж узимку так його бракує.
І не тому, що ти уже не поряд,
А що даремно пролетіли дні.
Вже не шукаю у пітьмі твій погляд,
Лиш зазирну в минуле в темноті.
Приспів
А за вікном негода не вщухає,
Морозний вітер припада до скла...
Ти не прийдеш ніколи, я це знаю,
Твої сліди ця хуга замела...
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904819
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Десь ніч розриває столичну
У гавані крик корабля...
А ти над рікою затишно
Лежиш, надслучанська земля.
Хай скромно горить серед ночі
Містечко вогнями вітрин...
Але, ти мій рідний куточок!
Мій Любар такий лиш один.
Приспів.
Палає багряно над Любарем схід...
Зривається з яблунь і падає плід...
А срібні тумани пливуть від ріки.
Привіт, любарчани, мої земляки!
Білів навесні у садочку
Над юним поселенням цвіт...
Тут вітер колише листочки
Незмінно півтисячі літ.
Так само, невпевнено ручки
До матері тягне маля.
І злаки пророщує кучно
На сонці прогріта земля.
Приспів.
Ти вірно лишаєшся з нами
У Богом відведений час.
Збудовані предками храми
Застигли в молитві за нас.
В мурованих каменях сірих,
У свідках минулих століть,
Ти стійко зберіг свою віру -
І люд твій з тобою стоїть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904797
дата надходження 14.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Поезія - у цьому слові,
Живе частиночка любові.
Живуть найкращі почуття
У них є - ти, у них є - я.
Поезія - слова і звуки,
Вона приймає перші муки.
Думки і розповідь душі,
Тому і пишуться вірші.
Поезія - у ній кохання,
Буває біль, розчарування.
Коли розмову поведеш,
З початку й до кінця дійдеш.
Немає сліз і біль проходить
І дивна розповідь виходить.
То дощ, а то уже зима,
Біленький сніг, мов дивина.
То посміхається хмаринка,
У квітах бі́ленька хатинка.
Струмки згори стікають вниз,
А то вже осені каприз...
І так весь час з словами поруч,
Вони для нас суцільний обруч.
Без них нам просто нікуди́,
Вони дороги і мости.
В поезії, ми з ними дружим
І не буваємо байдужі.
Без слів, поезія - ніщо,
Її любити - є защо.
Поезія - в моєму серці,
Мов відзеркалення в люстерці.
Беру перо й пишу для вас,
В ранковий, чи вечірній час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904600
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Зима-Красавица вернулась!
Оделась в белое манто.
В сугробы снежные обулась.
Укрыла живность под зонтом.
Царит богатое убранство.
Исчез убогий мрачный вид.
Сверкает серебром пространство.
И в царство дивное манит.
Вдруг солнце из-за туч пробилось.
Позолотило всё вокруг.
Пространство вмиг преобразилось.
Открылось счастье людям вдруг.
Такую зиму долго ждали.
Народ на улицу гурьбой.
Уж санки, лыжи все достали.
В разгаре шумный выходной.
Поэт - за карандаш берётся.
Художник приготовил кисть.
Ведь красота в душе поётся.
И вдохновляет – жить, творить.
30. 01. 2021. Мой Рисунок- тушь, перо, ватман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902914
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 13.02.2021
Моя Волинь - колиска мого роду
Від діда-прадіда й донині.
Я тут живу, красу цю п’ю
Й ховаю в серця скрині
Всяк новий день.
Пташок гучних пісень
І тишу у гаю зимовім,
Де сніг іскрить, з морозом в змові,
На обважнілім вже гіллі.
І так від цього любо,
Так радісно якось мені.
Дашком до неба руку
У ту далеку, сірувату синь,
Що манить, кличе, що поринь
У неозору вись, хай і без крил
Та з чудним трепетом в душі,
Відозвою в щирім вірші
Про край озер, заплав й лісів,
Де поклик крові ще не змілів
Й тече рікою почуттів
По здутих венах в тілі,
Бо ми не зубожіли
І, як завжди, натягнемо жили
І вистоїмо, на противагу, злу
Та всім життєвим негараздам,
Міцна по духу наша кладка.
10.02.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904286
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Р-анок вистрибнув у лісі,
О-глянувся хитрим лисом.
З-аметіль спішить назустріч,
В-овком виє, скалить зуби.
А-личу запорошила,
Г-раб зігнула справжня сила.
И (Й)-ой, яка ж вона завзята,
З- амітає - в неї свято.
А-рку неба підпирає,
М-анну сніжну розсипає.
Е-х, хурделить на ялини,
Т-ерну кущ вже білий-білий.
І полки дубів в жупанах,
Л-ипи кутає старанно.
І стрибає - досі ланню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904088
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 12.02.2021
[b][i][color="#9306ba"]Г[/color]оды пролетели, упорхнули в небо,
[color="#9306ba"]Р[/color]азметал их ветер, словно с яблонь цвет.
[color="#9306ba"]У[/color] висков осели белым-белым снегом,
[color="#9306ba"]С[/color]еребрится локон, зрелости привет.
[color="#9306ba"]Т[/color]олько юность наша где-то там осталась,
[color="#9306ba"]И[/color] туда тропинки заросли травой.
[color="#9306ba"]М[/color]ожет и не правда, но мне показалось
[color="#9306ba"]С[/color]ердце там доселе рядышком с тобой.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы вернуться в юность на минутку,
[color="#9306ba"]Д[/color]а пройтись по саду вниз к родной реке.
[color="#9306ba"]И[/color] сорвать на склоне диво-незабудку,
[color="#9306ba"]Н[/color]о... мечта скатилась каплей по щеке...
[color="#9306ba"]У[/color]летели годы в небо птичьей стаей,
[color="#9306ba"]З[/color]амели снегами за собою след.
[color="#9306ba"]А[/color] я неизменно в памяти листаю,
[color="#9306ba"]М[/color]не бы встретить снова у реки рассвет.
[color="#9306ba"]Е[/color]сли бы, да.. как бы... Только нет возврата.
[color="#9306ba"]Ч[/color]то мечтать о прошлом, хватит горевать.
[color="#9306ba"]А[/color] ведь есть красоты даже у заката,
[color="#9306ba"]Я[/color] приму, как данность эту благодать...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904462
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
ГАЛИНА КОРИЗМА :: ГРУШКА
Зацвіла старенька грушка в безліч квіточок,
Кожна гілка, як маївка, а над нею Бог.
Глянеш вúсоко, кружляють сині небеса,
Наймиліша, найрідніша - грушка, мама й я.
Перстач* нюхаю, мов бджілка. Ось ромашок цвіт!
Розпашілись пелюстками, не столочу квіт.
Збоку в’язіль конюшинка, в сéрдечка листки,
Я малесенька Галинка, ну і ти – рости.
Пролетіло безліч весен, скільки збігло літ,
Не одні вітри торкались цих біленьких віт.
Підростала я з роками. Груші Медункú,
Малювала кожна осінь – сонячні боки.
Разом з вирієм пташиним, свій обрала шлях,
Полетіла в світ незнаний, де чужа земля.
Поверталась в рідні весни, в незабутній рай,
Бо любила, до нестями - свій батьківський край.
Мати – цвітом забілілась, в коси заплела,
Там де була біла грушка, виросла мала.
В’ється стежка споришами, назирком біжу,
За собою в сад матусин внученьку веду.
Світ такий, як біла грушка! А над нею – Бог!
Все минає в цьому світі, вічністю – любов.
Україна – найдорожча, за усі світи!
Ти сюди, мала Іринко, часто приходи.
Перстач* - гусячі лапки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901991
дата надходження 21.01.2021
дата закладки 11.02.2021
Далі бешкетує хурделиця,
Віє снігом, замітає стежки.
Лапатими снігами стелиться,
Плете ці білосніжні мережки.
Зима нахуртелить, натішиться,
Навіє кучугури вище брам.
Зійде з баского коня, спішиться,
Накаже стихнути сильним вітрам.
Зима іде із насолодою,
І вибілює небесне панно.
Вона усе робить зі згодою,
І морозець із нею заодно.
Коли в неї натомляться крила,
Присяде на замети відпочить.
Вона прикинеться, що безсила,
І за мить із вітрами полетить.
Автор картини: Роман Савчак
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904251
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 11.02.2021
Малу Ларису в літ чотири
Навчила матінка читать,
А в шість - мережками простими,
Дівча любило вишивать.
Росла у батьківському домі,
Гуляла часто у дворі,
А там росли квітки відомі,
Тяглись до сонця, що вгорі.
Із ними Леся розмовляла,
Немовби люди то живі:
Сміялась з ними і ридала,
Про них складала ще й вірші.
Також, писала про дівчину,
І про Волинський рідний край,
Про любу серцю, Україну,
Про свій земний прекрасний рай.
А ще - про стогін і ридання
Простих знедолених людей,
Про біди їх і сподівання
На долю кращу для дітей.
Хоч сильний біль, її страждання
Щораз давалися взнаки,
Ані словечка нарікання -
Отак ішли вперед роки.
Поезія - її багатство,
Й любов’ю сповнена душа,
Що виливалась, без лукавства,
По краплі з кожного вірша.
Ця мудра, сильна духом жінка,
Хоч тамувала біль в собі,
Землячка – Леся Українка,
Нам є взірець у цім житті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904252
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 10.02.2021
И снова запах госпитальный
Лекарств и страха, и надежд...
И снег за окнами крахмальный,
Сливаясь с белизной одежд,
По сердцу холодом и - в слякоть...
Да не кошмарь, зараза-боль!
Родным, похоже, скоро плакать -
Смертельно я таки больной.
Но медсестра высоким бюстом
Нависла, содрогнув кровать...
Однако! А не все так грустно,
Раз так приспичило обнять!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903663
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 10.02.2021
Осенний лист морозом тронут,
Но ярок он еще и свеж
Окрасом пламенных надежд...
(Не дай, Господь - в гниения омут.)
Взлететь, без ледяных оков,
Осенним золотом кружиться...
А после, как полету сбыться,
Сгореть в костре! И был таков.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903665
дата надходження 04.02.2021
дата закладки 10.02.2021
По снігу зайчик скік та скік
Провели нині Старий рік
Земля в пуховій хустині
Радіють всі хуртовині
Ой, як гарно і красиво
Зирить зайчик полохливо.
Усіх тішать подарунки
Дід Мороз приніс пакунки
Є капуста і морквина,
Тут й горішок, ще й калина.
Горобина і грибочки!
А ялинкам сніжиночки!
Їх прикрасили гарненько
Стрінем свята веселенько
Зібрав зайчик своїх друзів
Не бояться вже й морозів
Кругом ялинки жарт, сміх
Зі святом вітають всіх!
16.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901460
дата надходження 16.01.2021
дата закладки 10.02.2021
[b][i]Тихий вечір... Горщик з печі
Мати дістає й малечі
Розливає в тарілки́
З дерті юшку... І віки́
Пам'ятатиме родина,
Як залишив тільки сина,
Всіх забравши пташенят
Клятий голод, лютий кат...
Мати спухла... Баба... Дід...
Тато, тітка і сусід...
Всі навколо... Ні родини...
Більше жодної дитини...
Я... Один... І сліз нема...
Жах в очах і страх пройма...
Дивом вижив... Сніг зійшов -
Перші паростки знайшов...
Слимаки, кора, кульбаба,
Горобці, полова, жаба -
Все, що міг уполювати...
Вижив... Вам щоб розказати,
Як нас нищили... Та й нині...
Ворог той і в нашій днині...
[/i][/b]
Ілюстрація: Нікіта Тітов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896166
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 09.02.2021
В'ється дим з димарів,
Сніг ляга кришталем.
День уже догорів,
Відлетів журавлем.
Сніг летить, сніг летить,
Мете хуртовина.
Сніг летить, сніг летить,
В шубах вже ялини.
Завітав морозець,
Закохався у ніч.
Та холодних сердець,
Не зігріє від свіч.
Сніг летить, сніг летить,
Падає на вії.
Сніг летить, сніг летить,
Зима сріблом сіє.
Вогник, що язиком,
Ловить подих зими.
Сипе срібло пилком,
Тче зима килими...
Сніг летить, сніг летить,
На мої долоні.
Сніг летить, сніг летить,
Мчаться білі коні...
Тче зима килими
І дарує полям.
Як радіємо ми,
Всі - зимовим цим дням.
Сніг летить, сніг летить,
Усе засипає.
Сніг летить, сніг летить,
Казка завітає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904062
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021
Від зради хотів я ридати… Проспав майже цілу добу,
Лиш думав про борщ й голубці. А рот дереться до вух…
Чому ти, кохана дружино, Від тих новорічних салютів
Любов звела на манівці? Неначе осліп і оглух.
*** ***
Таке воно – тихе щастя, На асфальті сиділа ворона
В ставочку сидить, вигляда З калюжі воду пила
Жабку вже упіймала, Така фінальна картина
Можливо – ще карася. Минувшого року була
*** ***
Дідусь наш – великий дойда - Робив «під градусом» зарядку
Він полюбляв млинці… Й зачепився за пліт…
Були його вуса в сметані Тепер – мозолі на п’ятах,
Тепер – лише в молоці. Ще й роздертий живіт…
*** ***
Розгулявся буйний вітер Казав батько – дам коня,
Темні хмари прожене, Не скачи лиш навмання!
Тобі подарую усмішку, Як появився в мене кінь -
А ти поцілуєш мене. Охопила тиха лінь.
Сова виглядала з дупла
І думала про майбуття…
Яке ж осяйне і солодке
Оте неземне життя…
В.Ф.- 27.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903752
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Несеться віхола селом
Та розгулялись заметілі,
Скрізь кучугури намело,
В снігу дерева - білі, білі.
Усе покрив собою сніг:
Траву, садочки і будівлі,
Весь світ, немовби, спать приліг,
Лише дороги - білі, білі.
Під снігом схований ставок,
Верба скрутилася у гіллі,
Зостався від куща горбок,
А зверху – біло, біло, біло.
В снігу вже стежка від воріт,
Бо розгулялись заметілі,
Немов, дрімає цілий світ,
Лежать сніги лиш, білі, білі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904048
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 08.02.2021
Знову ніч розгорнула обійми,
Свище вітер своє щось в пітьмі.
Напросились думки нараз в прийми
Та вони невблаганно німі.
Час завісу підняв у минуле,
Там роки за роками біжать.
Прокидається те, що заснуле,
Що у пам’яті ставить печать.
Що у серце вселяло надію
Та душі дарувало політ.
Без любові я жити не вмію,
Бо вона для життя живокіст.
Живить тіло і розум, і волю,
На безвіллі малює хрести.
Якби в грудях позбутись ще болю,
Компроміс із собою знайти.
Власний суд мені знижки не зробить,
Він карає за промахи всі.
Разом з тим, паралелі проводить,
Щоб радіти духовній красі.
07.02.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904018
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Романтика... Мене ж Ви приручили словом.
І я була готова бігти по снігах,
Крізь віхолу колючу, дощ і норду гам.
Хоч темно-сірі хмари піднімали брови.
Ви називали ніжно: "мила жінко, рідна".
Але ж мовчали завжди про свою любов.
Нещирих не хотілося мені оков.
І біль скрапав, сльозила з неба пізня зірка.
Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи,
Як відхворіла Вами в той далекий час,
Коли мої думки плелись, єднали нас,
І виходу не було з вогняного кола.
Я не зізнаюсь, не зізнаюся ніколи
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903846
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Сон пропав... Десь грім лунає ...
Тиша в дрі́б'язок розбита,
Вітер злющий, завиває,
Небо хмарами сповите.
Слі́пить очі блискави́ця...
В ніч таку - ніяк не спиться !
У світлі блискавок - примари,
Химе́рні, як нічні кошмари.
Розве́рзлось небо. Білий світ
Укрило зливи пеленою !
Вже не жорстокою грозою -
Гарматним боєм, грім гримить !
Нестямні струмені, бурхливі -
Біснуєтся, лютує злива...
Вогонь погас. В наметі мряка,
Тіло почина дрижати...
Засну́ти б швидше ! Та ж, ніяк !
Зухвалий дощ не дасть поспати !
Та чути - дощ перестає...
Світає ! Сонечко встає.
Земе́лька парою сповита,
І, зра́ння, дощиком уми́та !
Вже не́ба край давно палає,
Яскраво барви налилися,
Назу́стріч сонцю простяглися !
Світ Божий сонечко стрічає !
А над землею - примха Фе́ба*...
Ясніє райдуга в півне́ба !
* Феб -- в римскій міфології
син Зевса, бог світла і сонця.
05.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903818
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Ти присядь на поріг, моя люба і мила матусю,
Стільки тяжких доріг - зрахувати я навіть боюся,
Ти пройшла у житті та приємних хвилин було мало
І в тендітній душі серце завжди твоє трепетало
Зупинись, дорога, сядь спочинь ти іще на хвилину,
Подивись навкруги, яка гарна і мила година
І всміхнеться душа, чуєш голос уже за спиною,
Це дитяча рука, зовсім поряд, рідненька, з тобою
Дай, матусю, тебе обійнять, стільки років в розлуці,
А роки все летять, як птахи перелітні в окрузі
І в обіймах твоїх - вмить пролинуть життєві події,
Тільки в серці лишать заповітні та бажані мрії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903823
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Уже зима набрала повний хід,
Сміливо прокладає білий слід
Та юрти спорудила неземні
Виблискують коштовно в кришталі
На небо вмить накинула вуаль,
А на кущі, дерева ніжну шаль,
Калину притрусила вже сніжком,
Навколо все покрила килимком
Стоять чудові ясен та верба,
Танцює навкруги краса-зима,
Запрошує природу у танок,
Дивуючи чарівністю думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903921
дата надходження 07.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Ловелас Петро Малинка
Побував усюди
І заскочив на хвилинку
До коханки Люди.
-Ой, Петрусю,- каже Мила,-
В нас новини дивні:
Вже два тести я зробила,
Вони - позитивні.
Петя сумно: - Це віднині
(Де тут правду діти)
Аж два тижні в карантині
Будеш ти сидіти.
Дівка почала поважно
Щоки надувати:
-Дев’ять місяців мене ти
Будеш годувати.
Від твоїх я не відмовлюсь
Квітів, компліментів,
Чималої дочекаюсь
Суми аліментів.
В Петі мову відібрало
І дихання сперло,
Наче розум щось украло,
І в душі завмерло.
Як дізнається дружина,
Її тато й ненька,
Набереться його спина
За всі походеньки:
-Оце тобі, чоловічку,
Та ще й зятю милий,
По ногах за кожну нічку,
Що провів в Людмили!
У Петра думки засіли,
Як в глибокій ніші:
-Я не знав, що є ще тести
За ковід страшніші!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903766
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Так! Рідною в своєму краї
Люд український розмовляє.
Вона знайома нам з дитинства:
Ковток повітря свіжий, чистий,
Ковток холодної водиці,
Що є у батьківській криниці;
Це - промінь світла у віконці,
Що посилає з неба сонце;
Це - нездоланність, гідність, воля,
І піт засіяного поля;
Це - дзенькіт в лузі косарів
Та важка праця шахтарів,
Гучний відгомін із дзвіниці,
Що в кожнім серці відізветься;
Це - мова прадідів й батьків,
Звучить впродовж усіх віків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903391
дата надходження 02.02.2021
дата закладки 02.02.2021
"Грамахвоном" був, а графоманом,
Ще мене ніхто не називав,
Чи й собі податись в графомани,
Марно щоб талант не пропадав?
А що, всі вже стали графоманами,
Пам"ятник чекають за життя,
А ми з кумом, вічно лазим п"яними,
А життя так швидко проліта.
Мабуть сяду й я за стіл, й за чаркою,
Нахапаю фраз з чужих віршів,
Ще й домовлюся з кумою, з Варкою,
Кум вінок щоб бузиновий сплів.
Постаментом буде купа гною,
Хоч вірші мої, " сплошной обман",
А от перед славою не встою,
Відчуваю, я вже графоман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903270
дата надходження 01.02.2021
дата закладки 01.02.2021
[b][i][color="#ab0505"]А[/color] мне бы снег, он точно лечит душу.
[color="#ab0505"]А[/color] мне бы вьюг, метелей волчий рык.
[color="#ab0505"]Н[/color]еужто сердце, леденея в стужу,
[color="#ab0505"]Г[/color]ортанным звуком изрекает крик:
[color="#ab0505"]- "Е[/color]ще чуть-чуть и я скорее в клочья!!!
[color="#ab0505"]Л[/color]юбовь теперь приносит только боль."
[color="#ab0505"]Л[/color]арец любви, а все о ней - в межстрочьях,
[color="#ab0505"]Е[/color]сть та, с высот назначена юдоль.
[color="#ab0505"]Г[/color]орчит в душе и жжет огнем сердечко
[color="#ab0505"]У[/color]шел... а я? Как дальше с этим жить?
[color="#ab0505"]К[/color]ак нужно мне хотя б одно словечко,
[color="#ab0505"]Р[/color]азрушить грусть и счастье заслужить!
[color="#ab0505"]А[/color] слов-то нет, куда не глянешь - пропасть,
[color="#ab0505"]Я [/color]вновь стою над бездною... одна,
[color="#ab0505"]Н[/color]еровен час и жизненная лопасть,
[color="#ab0505"]Е[/color]щё виток... и я уже у дна....
[color="#ab0505"]Б[/color]езгрешный вестник, самый добрый вестник,
[color="#ab0505"]О[/color]н рядом есть, когда так нужен мне,
[color="#ab0505"]С[/color] небес поет спасительные песни,
[color="#ab0505"]К[/color]асаясь нежно-нежно в тишине...
[color="#ab0505"]Л[/color]ишь он держал над жизнью звездный купол,
[color="#ab0505"]О[/color]бъяв меня заботой и теплом.
[color="#ab0505"]Н[/color]ет, шаг мой в бездну - это будет глупо,
[color="#ab0505"]А[/color] мне надежно под его крылом...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902889
дата надходження 29.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Деталі точить, ніби зранку на станку,
Штампує графоман свої вірші.
І вилітають, як з годинника "ку-ку"
Для втіхи власної пихи душі.
Немає рим - для нього зовсім не біда.
Щодня звучать одні і теж слова.
" Краси-весни" - римована тече вода.
Чекає, певне, "слава вікова".
Спиває насолоду інший графоман,
Краде рядки чужі бездумно він.
Слова вставляє, напускаючи туман.
"Поезія" абсурду, ніби тінь.
Колись давно зозулю півень розхвалив,
Зозуля сіра, звісно, півня теж.
Улесливі й тепер коментарі, мов спів,
Ті дифірамби вже не мають меж.
О графомани! Працюйте зі словами,
Хоч ритміку в порядок приведіть.
Свої "шедеври" прошепочіть губами,
Не треба плести із омани сіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902783
дата надходження 28.01.2021
дата закладки 29.01.2021
Сьогодні свій день народження святкує Ганна Верес ( Демиденко).
Бажаю щастя, благополуччя і міцного здоров’я, оригінальності і неповторності, невичерпного джерела натхнення і наснаги в житті, величезних творчих успіхів.
Майстриня слова, поетеса,
Одна з найкращих авторів.
Злітають рими до Парнасу
Крізь призму бур та всіх вітрів.
І Муза завжди з нею поряд,
Стрілою влучно б’є навкруг,
Один-єдиний міткий погляд
І зразу ж скаже: ворог – друг.
Прекрасна жінка, берегиня
І України - патріот.
Любов до краю є надбання,
Добра душевного й щедрот.
Тож в день народження бажаю
Наснаги, впевненості, сил,
Слова й пісні нехай злітають,
Високо йдуть за небосхил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902431
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Моё жизненное кредо –
Избегать уныния.
Вместо сытного обеда –
Пью коктейль отныне я.
Избегать предпочитаю
И со злобою контакт.
Всем поэтам предлагаю –
Развесёленький антракт:
В споре – истина родится!
Брат мой это испытал!
У него в глазах двоится:
В споре – родился фингал!
Веселей шагай по жизни –
Будь в ладу с самим собой.
Ведь Всевышний зорче видит!
Избежишь ты встреч с тоской.
Заимей гаджет для связи.
Будешь ты вооружён.
Попадёшь "из грязи в князи".
И друзьями окружён.
«Надо радоваться жизни.
Даже той, какая есть.
И тогда Творец нам брызнет
Для души Благую Весть!»
В дружбе радость обретаешь.
Легче жить с иронией.
А в любви ты ощущаешь –
Жизнь полна гармонии.
20. 01. 2021.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901859
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 26.01.2021
На високому небі багряно
Малював захід сонця панно.
Зблиснув промінь останній прощально,
Черкнув кінчиком хатнє вікно.
Там мороз закінчив візерунок
Дивних квітів холодних зими.
Не жалів білокрилих сніжинок
І до скла прикріпляв назавжди.
Вийшов місяць з-за хмари рогатий,
Про сльозивсь, споглядаючи вниз.
Рій зірок кинув розсип строкатий,
Те для місяця з золота приз.
Заіскрились сніжинки казково
Діамантами в сотні карат.
І здалося мені враз раптово,
Що знайшла для душі я дукат.
18.01.21
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901723
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Зразу всі на рідній мові
В Києві заговорили…
Закон прийнятий! І знову
Набув чинності і сили.
В ресторанах і книгарнях
Чулось: «Дякую», «Будь ласка»…
Все звучало ніжно й гарно
(Наче українська казка).
Але клята тут погода
Перекреслила всі плани
І помстилася народу –
Стали вулиці катками.
Лід суцільний, рідна ненько,
Слизько, ноги мов із вати,
Стали люди потихеньку
Рідну мову забувати.
Всі падіння і вставання
Підкріпилися словами:
На москальській чистій мові
Чиїсь згадувались мами…
Хто б подумав: так негайно
(Без людей, все шито-крито)
Ожеледиця погана
Може вмить закон змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Тримай мене, Хви, та вигойдуй!
Я — ніжність твоя, звуся Лі.
В собі ти упевнений, гордий,
Безстрашний, як ті кораблі.
Ми довго блукали у морі —
Мрій острів обох прихистив,
Світили нам лагідно зорі,
Вчували кохання мотив.
А сонце тепло дарувало,
Як ніжились вдень на піску,
Здавалось, того зовсім мало
На нашім хвилястім віку.
Раптово зірвались у мандри,
В поривах здіймаючи шал,
Нам вітер нашіптував мантри,
І бився об груди причал.
І знову розлука на волі,
Омріяна пензлем митця.
Ми — хвилі з водички та солі,
Наповнюєм людські серця.
Бентежим, оживлюєм душі,
Шукаєм себе у житті.
Ми — свіжість у спеку для суші,
Натхнення земне у злитті! 25/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902537
дата надходження 26.01.2021
дата закладки 26.01.2021
Я, навіть, їх людьми не називаю,
Бо вони й є, насправді, не людьми.
Вони останню кров з нас допивають,
Це через них світ прийде до війни.
Питаю я у Господа Святого,
Навіщо нечисть цю між люди Він пустив,
Щоб мучили дітей Святого Бога,
Щоб пили кров із дочок і синів.
І я відчув, оті страшні страждання,
Які з-за них Святий Господь терпить,
Й терпітиме Він їх лише до травня,
І закипить! Ой, люди, закипить!
І заридають нелюди прокляті,
Ніхто із них нікуди не втече,
За все прийдеться їм відповідати,
Рікою кров з них в море потече.
Оті всі їхні яхти і палаци,
Заллються кров"ю їх і їх дітей,
Прийдеться душам їх відповідати,
За зло все, що творили для людей.
Сьогодні вони кров з народу точать,
Не думаючи що прийде кінець,
З-за них в церквах ікони кровоточать,
До травня ще терпить Святий Отець.
А в травні грякне грім, Господня помста,
На нелюдів цих з карою прийде,
Для них це буде гірше холокосту,
За Україну кара їх знайде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902213
дата надходження 23.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Сьогодні свій святкує Ювілей,
Ганнуся Верес, донька України,
І хочеться в цей Особливий день,
Для неї хай слова найкращі линуть.
Для неї Україна, - це життя,
У неї Україна, в кожнім вірші,
Любов їй цю Господь подарував,
І ця любов для неї найсвятіша.
Коли зійдеться вся Ваша рідня,
Й наповниться гостями Ваша хата,
Хай пісня Ваша лине, й не одна,
Адже пісень у Вас є так багато,
Сьогодні в цей прекрасний Ювілей,
Я хочу Вам, Ганнусю, побажати,
Любов від рідних, шану від людей,
Мир, злагоду й достаток Вашій хаті.
Душа нехай трояндою цвіте,
Від щастя в грудях серденько співає,
Хай Вас, родину, внуків і дітей,
Святий Господь з Небес оберігає!
З Ювілеєм Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902406
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 25.01.2021
Розквітли проліски у нас,
Посеред снігу — справжнє диво!
А я все думаю про Вас,
Яка Ви ніжна та красива…
Якби ж вернутись нам в той час —
У молоді, несмілі роки…
Зумів би підійти до Вас,
Наблизити зустрічні кроки?..
Розквітли проліски й у Вас,
Як радість для душі й надія…
Ви — гарна в профіль та анфас,
Я Вами дихаю та мрію. 22/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902129
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 24.01.2021
Сьогодні, матінко, наснилась
Такою, як завжди була.
Тоненька стежка в полі вилась,
А я з тобою поряд йшла.
Ми поспішали так з тобою
І жайвір зверху нам співав,
Щось розмовляли між собою,
А день новий обох вітав.
Крізь сон у серденьку проснулись
Забуті мною почуття,
Адже роки давно минули,
Коли пішла ти із життя.
А тут ми разом, зовсім поряд,
Лиш тільки руку простягни,
Нема ні смутку ще, ні горя
І сонце світить нам згори.
Ой як же серце защеміло,
Затріпотіло у душі
І я проснулась, стрепенулась -
Сиджу сама я у тишІ.
Мене бентежать ті тривоги
З якими ти прийшла у сни.
Пройшла митарства й всі пороги,
Щоб звістку в сон мій пронести́.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901895
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Все починається з любові.
Буяє надворі весна
І все навкруг стає враз нове,
Й кохання в серці ожива.
Все починається з любові
Від материнских ніжних рук,
Вона тече із кодом в крові
Від дотику дитячих губ.
Все починається з любові:
Краса душевна й теплота,
Коли дитині тепле слово
В хатині мама промовля.
Все починається з любові:
І щирість серця, й доброта,
Взаємність ляже нам в основу
Будови свого майбуття.
Все починається з любові
До краю рідного й землі,
Саме вона нас зве на подвиг,
На вчинки праведні, святі.
Все починається з любові –
Й трава без неї не росте,
Любов звучить у Божім слові,
І до людей з небес іде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902101
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Зупинилась на мить, де бузок.
Ой розцвів як… і пахло весною.
Тут співала на гілці рясній
мала пташка вверху наді мною.
І була її пісня дзвінка,
немов весен розквітлії кроки.
І летіла та пісня легка,
немов юності світлії роки.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
Ой, як дзвінко співала вона…
повернулась додому й раділа.
Її цвітом зустріла весна,
щоб спочили натомлені крила.
Брала нотки високі й низькі,
по всім гаї той спів розсипала.
Все притихло, примовкло навкруг…
життя радість пташина пізнала.
Ти лети, моя пташко… Лети!
Лети вгору, розправивши крила.
Чую пісню веселу твою
й розумію, яка ти щаслива.
І здалось, що почула мене
пташка та… бо у небо злетіла.
Ой, як легко дивитись було
на в блакиті розправлені крила.
Обізвався до неї весь гай
в унісон із землі стоголоссям.
І летіла та пісня в поля,
що наллються добірним колоссям.
Ти лети, моя пташко… Співай!
Я з тобою буду співати,
бо й людині дано на землі
миті щастя ясного пізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902136
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Морозні дні видобули з пам'яті найтепліші дитячі спогади. Згадалось одне залипаюче зимове видиво з дитинства - розтоплена груба в дідовій хаті. Найбільшим щастям було дорости до віку, що дозволяв самій відкрити гарячі дверцята і підкинути дрова, але не закривати їх, а дивитись, як ненажерливе полум'я поступово з'їдає деревину, як розлітаються жаринки, утворюючи вогняні феєрверки, чути, як свистить і тріщить палаюче дерево, відчувати його особливий аромат і гаряче обпікаюче дихання, аж поки не пашітиме обличчя. Лише на хвильку відсісти трохи далі, вгамовуючи жар і знову сідати ближче, щоб не пропустити наступну серію заворожуючого "фільму"... Тоді, дитячі фантазії малювали в живому грайливому вогні чарівну Жар-Птицю, яка мала обов'язково здійснити всі бажання. І вони здійснювались, пізніше, у добре збитій бабусею перині, ніби в небесній хмарині, в солодких дитячих снах, аж до ранкового пробудження під бемкання старого, як світ, дідового годинника...
#тепліспогади
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901583
дата надходження 17.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Ну от, ми з вами, в новому році прожили більше двох тижнів. Збирались в родини, йшли до храмів, до церкви, виходили на площі до яскраво прикрашених ялинок.Хоч і погода нас не втішала
гуляв в`їдливий вітер і йшов нежаданий дощ та ми відсвяткували Різдво Христове. Хоча і ковід - 19 й війна на сході країни та на Маланку народ співав щедрівки й вітав з святом Василія Великого. За цей час багато новин, розчарувань; подожчання на комунальні послуги, збільшилися обстріли на Донбасі. В лікарнях зменшилась кількість хворих, але ковід продовжує заражати населення. Що гріха таїти, ввели локдаун ( жорстку форму карантину) та чи ми його дотримуємося? Зневіра до влади, чи байдужість, неповага до інших, що завадить нам набратися терпіння,зробити так, як це робиться в інших державах? Хоча можна зізнатися і там не все гаразд та люди більш відповідальні один перед одним. Чи в такий тяжкий час живемо, чи не мали належного виховання, чи апатія до життя? Ні- Ні, знаю, досягти порозуміння важко, бо в кожного різні погляди на життя та згуртованість і повага є серцевиною об`єднання. Важкі часи вже були, але вижили, переживемо й ці негаразди! Україна була, є і буде! Збережімо, шануймо, щедру землю! Прославляймо Творця нашого!
І ось сьогодні Хрещення Господнє - завершальне велике свято різдвяно – новорічного циклу. Досягши тридцятирічного віку Христос прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані. Коли вийшов на берег, з небес почувся голос Бога - Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята - Богоявлення. За християнським вченням з`явився Бог у трьох іпостасях; Бог- Отець - в голосі, Син Божий - у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Вважається, що на Водохреща, з опівночі, до опівночі, вода набуває цілющих властивостей, символізує про початок життя та очищення.
Вона протягом цілого року зберігає властивості і ми з вірою п`ємо її, зцілюємо тілесні і душевні хвороби.
І нам православним, пращури у спадок передали звичаї. В цей день у містах і в селах, де є храми, церкви освятимо воду. Вип`ємо її, вмиємося та окропімо будинок, тварин. І вдома помолимося біля ікон, поставимо воду на збереження. Щоб принагоді вона нам придала віри і силоньки для життя.
Життя продовжується,тож збережемо нашу рідну Україну, нашу щедру , Богом дану землю! Дай Боже, щоб закінчилася війна! Щоб ми були здатні подолати всі віруси і ковід та його іммутацію! Шануймося, єднаймося! Попереду багато справ і ми маємо бути сильними,здолати всі негаразди. Дітям і онукам у спадок передати найкраще!
Дорогі друзі! Щиро вітаю Вас з Богоявленням і
Хрещенням Господа нашого Ісуса!
Рано- раненько проснися
До Боженьки помолися!
Умийся свяченою водою
Він буде поруч з тобою!
Помолімося до хреста
Хай омиється душа від гріха!
Хай вода захистить від всіх бід!
Придасть здоров`я на цілий рік!
Хай принесе мир і злагоду в кожен дім!
Щоб панувало щастя і добро в нім!
Шануймося, всміхаймося люди
Нехай світло й радість запанує всюди!
19.01.2021р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
дата надходження 19.01.2021
дата закладки 23.01.2021
Побіжу на зустріч я зорі,
Що яскраво сяє уночі,
Припаду душею до небес,
Знаю, любий, ти зі мною теж
Побіжу де доли і поля,
У волошках грається земля,
Де пшениця вабить колосками,
Знаю, що зі мною ти думками
Побіжу де рідні береги,
Утонули у квітках луги,
Де в обіймах осінь і зима
Поглядом чарують небеса
Побіжу де вже весняний квіт
Пахощі розносить на весь світ,
Де трави зелений килимок,
Спів чарівний виграє струмок
Побіжу у літо де блакить
Та відчую дивовижну мить,
Чую крапля вже збіга з очей,
Як зворушна мить святих речей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902071
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 22.01.2021
...нам ли разглядывать их в упор... нет - их увидят и оценят на расстоянии... во времени... увидят и оценят не все, только избранные... потом... позже, когда нас уже не будет... Прочтут и поймут по-своему, по-другому, по-новому - в этом связующая нить поколений... Есть авторы, знакомясь с работами которых, кажется, что обнимаешь Вселенную, что-то очень необъятное и нужное, важное, необходимое, понятное где-то глубоко, на уровне подсознания... а, перечитывая снова и снова, будто срываешься в бездонную пропасть чьих-то мыслей и рассуждений до боли знакомых и понятных тебе... и эта амплитуда реальных ощущений совсем не пугает, наоборот(!) - получаешь такое... ни с чем не сравнимое удовольствие, помогающее удерживать баланс в непростом существовании сегодня... И, если обворожительная мелодия до боли знакомых слов и пульсирующего ритма слога ещё ранит, радует, поёт, если она настоящая, волнующая и успокаивающая одновременно - значит, мы живы, мы есть, мы здесь...!!! Наши современники - классики для будущих поколений, даст Бог, к тому времени останется чуткое восприятие поэтического слова, не вытравленное изнуряющим бытом, не деградировавшее от сплошной клоунады и приторной лжи... Хочется верить, ах, как же ещё хочется верить...!!!
Современники, с Наступившим вас!!! Пусть будет нормальным, вопреки глупому... непутёвому поздравлению и смешным до горечи пожеланиям...; благодаря нашему титаническому терпению и нечеловеческому умению выживать... О, бешеные стрелки часов... не спешите так... мы остаёмся людьми и, даст Бог, ещё поживём...!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900121
дата надходження 03.01.2021
дата закладки 17.01.2021
Треба учням розказати
Про свою сім’ю, що знають,
Розповідь підготувати,
Як батькам допомагають.
Допоміг Андрійко вчора
В хлів загнати курку й півня,
І тримав драбину Жора,
Як татусь чіпляв шпаківню.
Галя посуд перемила,
Олечка шкарпетки в’яже…
Каже вчителька: - Данило
Про свою сім’ю розкаже.
-В батька друзів є багато,
Всі приходять веселиться,
І без мене, каже тато,
Тут йому не обійтися.
Не справляється в нас ненька:
Я завдання маю зранку,
Бо моя рука маленька -
Влазить в трьохлітрову банку.
Огірки я витягаю
(А дядьки жеруть багато),
Татові допомагаю
За столом робити свято.
-Мені тато,- каже Жанна,-
Не таке ще довіряє
І до тітоньки Сніжани
По горілку посилає.
Підвелася гордо Ната:
-Нехай заздрять всі Іванку:
Встиг для батька назбирати
Недопалків цілу банку!
Став дзвінок усіх завзято
На перерву закликати…
Діти в розпачі: багато
Ще не встигли розказати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901352
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 17.01.2021
А сніг летить, летить, летить...
в легкому танці він кружляє.
І ковдрою із чистоти
всю землю сонну огортає.
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
А сніг летить, летить, летить...
і тихо віхола співає.
Усі дерева і кущі
в казкові шати одягає.
Мої засипала сліди...
стою вже на твоїм порозі.
Нас кличе білий легкий сніг
і золотий ліхтар на розі.
А сніг летить, летить, летить...
дрібненькі падають сніжинки.
В яскравім сяйві ліхтарів
вогнями тішаться ялинки.
В казковім танці з ними тут
з тобою граємось ми в сніжки.
Тепер на білому снігу
слідочків срібних є дві стрічки.
А сніг летить, летить, летить...
вкриває землю білизною,
а дотик рук твоїх п'янить.
Яке ж то щастя... Ти зі мною!
А білий слід на білий сніг
разком ліг срібного намиста.
Яка ж у білому снігу
наша земля красива й чиста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901061
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 16.01.2021
Небесне сито притрусило снігом легко,
Мов борошном свіженьким вищого ґатунку.
Ранкове щастя розлетілося далеко.
В Різдвяне свято - довгожданий подарунок.
Бадьорий настрій - сонце посміхнулось снігу.
Земля сховалась під тонким зими покровом.
Немов над нотами рука малює лігу,
І грає в просторі гармонія в дібровах.
Палітра білосніжна, зимна, чиста-чиста.
Початок дня нового - білий лист блокнота.
Заповнити б його лиш благородним змістом,
Сніжинок білі ангели тепер в польоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901147
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 13.01.2021
Чи знаєш ти, як плаче тиша,
Волає в темінь уночі?
Стіна безмовна все густіша
Та час усівся на плечі.
А зверху давить пеленою
Ця хмара роздумів сумних,
Які по черзі наді мною
Витають, мов жахітні сни.
Тихенько цокає годиник,
Підперли стрілки циферблат,
Спинився час, який невпинно,
Втікав удень кудись від нас.
Знайшов тут місце відпочити,
Й зробив нестерпно-довгу ніч.
А я із ним маю сидіти
Й дивитись в темінь цю без свіч.
І слухати волання тиші,
Та марення сумних думок,
Аж поки сон не приколише
Й сховає роздуми в куток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901010
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 13.01.2021
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє…»
Ліна Костенко.
Пливе безсніжно-сірий сум в човні,
У стомлених туманах гірко тане…
Прощайте, мій намріяний коханий,
Не знаю,, чи побачу Вас, чи ні.
Заплутана ця гра не має правил.
Б’є порожнеча значимістю фраз.
Мабуть, я все ж не зрозуміла Вас,
А може, власне, і не в тому справа…
Ховає січень спогади сумні.
І скільки днів, чи місяців, чи років
з туманами спішать вони навтьоки.
А, головне, що десь вдалечині
Лишиться те, що так забути прагнув.
Нестерпний біль затих… Він онімів,
але у хвилях призабутих снів
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Життя уроки мудрі всім дає,
Кружляє сніг, бере в свої обійми.
Ідіть по звичній стежці Ви спокійно –
Я не покличу щастя не моє…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901045
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Синьоока весна устелила розкішно все поле,
Як дівоча краса спокушала привабливо долю
І у гомін вітрів розкидала красу волошкову,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову
Колосились жита, неймовірно весь смак дарували,
Край дороги верба ніжно роси ранкові збирала
І у зелен-гаю шепотіли ромашки красиві,
Ніби в милу весну додавали мотиви грайливі
Розкривався весь день - це було, ніби сяйво із казки,
А душевність пісень дарувала чарівну нам ласку
І у сяйві п'янкім оживала краса волошкова,
Ми купалися в ній, відчуваючи ніжність казкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900795
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Нехай у світі розквітає мова,
Мов квіт калини ніжний у гаю,
Розкішна неповторність зваби слова,
Як розкривають паростки красу
Співучі доли і земля родюча
Нам додає наснаги до життя,
Як гомонять сердечно рідні кручі
І сяйвом окриляється душа
Нехай співає сад у дивоквіті
Та мило додає красу в рядки,
Прекрасно відчувати й жити в світі
Чарівної і ніжної весни
Заграють водевілем милі ріки
І чайки стишать радісний політ,
Ми збережемо мову так навіки,
Щоб щастям посміхався рідний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900919
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Чорненькі крила у ворони,
Їй хочеться біленькі мати...
Як подолати перепони,
У небі високо літати,
Лебідкою завальсувати?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901025
дата надходження 12.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Сумую за Вами віками, одначе,
Зима не сніжинками, дощиком плаче,
Малює калюжами, креслить доріжку,
І холодном віє в самотньому ліжку.
Збираю уяви — мандрують човнами.
Ми щось пропустили, згубили між нами?
Мабуть, почуття зберегти не вдалося…
А вітер куйовдить вже сиве волосся. 5/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900634
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Сніг утепляє вікно —
Біле вляглося сукно,
Вкрило верхів’я ялин.
Жевріють краплі калин.
Ранок співає вірші —
Солодко так на душі.
Ямка цвіте на щоці,
Тепла кавуся в руці
У філіжанці й думки —
Так і летять навпрошки.
Пахне кленовий сироп.
Встромлений погляд в Laptop —
Пані читає листа,
Складений з рим неспроста.
Хай порадіє і Він —
Вірить, тепер не один. 7/01/21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900635
дата надходження 08.01.2021
дата закладки 12.01.2021
Ой, люцерно ти, люцерно,зовсім не поспіла,
А косить тебе вже треба – я загострю вила.
Чорні бур'яни трикляті голови здійняли,
А коса моя гостренька косить, бриє, жалить.
Приспів:
Ой, ти, Гонто, Гонто - брате, отамане грішний,
Обминає тебе спокій, бо душа невтішна.
Тріпотить твоє серденько та й за всю Вкраїну –
Ти не зрікся свого роду, в горі не покинув.
Ой, ми, браття, погуляєм степом на роздоллі
Та й покажемо безбожним – хто господар в полі!.
Гей, ви, славні козаченьки! Ходіть до криниці,
Наберіть у свої фляжки чистої водиці.
Приспів.
Степових орлів ватагу спрага не здолає.
Як там доля обернеться – хто там його знає...
Не свята це справа, браття, панів катувати,
Але що вже тут поробиш – треба міру знати.
Приспів.
p.s. 27 червня 1768-го року російський загін оточив Умань, де на той час перебували Ґонта та
Максим Залізняк. Вважаючи росіян своїми союзниками у боротьбі проти поляків, близько 900
озброєних гайдамаків разом зі своїми ватажками не чинили опору і були підступно захоплені
до полону військом генерала Кречетнікова. Повстання було жорстоко придушене. Полковник
Гур'єв наказав покарати Ґонту батогами. За кілька днів більше 840 гайдамаків разом із Ґонтою
— як піддані Речі Посполитої — були передані коронному командуванню (галицькому старості
Францішеку Ксаверію Браницькому). Їх стратили у селі Кодні поблизу Житомира та в селі
Серби (нині село Ґонтівка Чернівецького району Вінницької області).
Полонених Залізняка й Ґонту після жорстокої екзекуції (кожному дісталося по 300 ударів)
кинули до ями. Судив ватажків особливий інквізиційний трибунал у селі Серби поблизу
Могилева-Подільського, який після 10-денних знущань виніс присуд. Залізняка заслали на
довічну каторгу до рудників Нерчинська. Ґонту засудили до страти. Страта мала тривати 2
тижні: упродовж 10-ти днів кат мав кліщами здирати з нього шкіру, на 11-й — відрубати ноги,
на 12-й — руки, на 13-й — вирвати серце, на 14-й день — відтяти голову.
Шляхтич Дуклан-Охотський залишив свідчення про виняткову мужність ватажка повстання:
« Ґонта вийшов на страту з лицем спокійним і веселим, наче направлявся до кума на
іменини. Кат здер з нього смугу шкіри, кров чвиркнула, проте обличчя гайдамаки не
здригнулося; здер нову пасмугу шкіри, і тоді Ґонта сказав: «От, казали, що буде боляче,
насправді ні крихти не болить! »
Пам'ятник Залізняку і Ґонті.
Бачачи, що безприкладна мужність Ґонти справляє на присутніх протилежний ефект, генерал
Браницький, присланий на допомогу російським військам, наказав уже на третій день відтяти
йому голову і вирок виконувати на трупові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866700
дата надходження 02.03.2020
дата закладки 10.01.2021
Темний вечір спустився на плечі,
Навіть вітер на хвильку притих.
Пахло хлібом гарячим із печі,
Кіт, учувши, мурликав під ніс.
Пробивався крізь хмари зорею
Блідий місяць, щоб стати у стрій.
Обмінявся із сонцем стезею,
Бо незмінний космічний устрій.
І притягував погляд магнітом,
Вабив очі холодним вогнем.
Жаль, горів у віках пустоцвітом, -
Без вироку суддів став в’язнем.
Свічка тепла в душі, що у грудях,
Має гріти серця багатьох.
Ще слова почуття нехай будять,
Щоб вписати в різницю епох.
28.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899556
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 10.01.2021
Вже не чекаю, раптом серед ночі,
Прокинуся зі сну в тривозі, як там ти?
Не виплакані в грудях рясні сльози
Печуть осиротілістю в моїй душі.
Вже не чекаю на дзвінок щоранку,
Як сонця схід замріє знову у вікні.
Лиш зимний вітер торсає фіранку
Та навіває спогади, з теплом, сумні.
Вже не чекаю зустрічі, коханий,
На сповіді у Господа твоя душа.
Вготоване там кожному придане,
Моє, - полишити римовані слова.
Крізь заметілі спів і солов’їний
Нести щиру любов, як щит, як укриття.
Хоч із душі і рветься крик чаїний,
Іти вперед, хай що, дорогою життя.
Дорогою, крокують де герої,
Де воля й перемога головна є суть.
Бо не зреклися істини святої
Й любов до України у серця несуть.
10.11.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900888
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
З-ірка перша засіяла над вертепом,
Р-адість душу обіймає, світло тепле.
І сніжинок рій літає благодатний,
З-аглядає щастя знову в кожну хату.
Д-звони храмів злотоверхих скрізь лунають.
В-есело Різдво родини зустрічають.
О-біймає всіх Любов, Надія й Віра,
М-и вітаємо з Різдвом Христовим щиро.
Х-ай Господь поможе біди подолати.
Р-аду дасть усім, врятує сина й матір.
И (Й)но з молитвою у всіх тепер спасіння.
С-вітле, чисте хай буде, буде сумління.
То ж тоді Господь прийде з благословінням.
О-горне духовно люд увесь прозріння.
В-ийдуть у Різдво з колядкою дзвінкою,
И-(І) торкнеться благодать землі рукою.
М-и ж щасливі, бо життя тече рікою.
(Йно - в значенні- тільки)
Дорогі друзі вітаю Вас з Різдвом Христовим!У це світле свято бажаю Вам миру і спокою, добра, взаєморозуміння, достатку, любові, щастя, душевної рівноваги, успіхів у всіх починаннях, більше радості, міцного здоров'я і всіх благ! Нехай виправдаються всі очікування і здійсняться найзаповітніші мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900450
дата надходження 06.01.2021
дата закладки 10.01.2021
Вже січень, а не видно апліке морозне,
І не танцює в білій сукні заметіль.
Лиш на столі у кришталевій вазі рози,
І поряд пахнуть сніжні яблука кальвіль.
Зривали разом бережно у пізню осінь...
Ще скачуть спомини якимось табуном,
А в серці проросло гілля колюче сосен,
Притрушене, мов снігом, в*ялим тютюном.
Вже січень, а в зими краплисті сльози.
Не замерзають почуття, не снився й лід.
Ще на столі у кришталевій вазі рози,
Сухі пелюстки... Лиш кальвілем пахне світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900812
дата надходження 10.01.2021
дата закладки 10.01.2021
[b][color="#b50707"][color="#0616a1"]Н[/color]еужто мне сегодня ... ЗА...
[color="#0616a1"]Е[/color]ще вчера была я юной.
[color="#0616a1"]М[/color]не бы на сорок лет назад
[color="#0616a1"]У[/color]плыть на лодке ночкой лунной.
[color="#0616a1"]Д[/color]ержать в своей твою ладонь,
[color="#0616a1"]Р[/color]ассвет встречать у веток вербы.
[color="#0616a1"]С[/color]кажите, где же тот огонь,
[color="#0616a1"]Т[/color]от миг желанный, самый первый.
[color="#0616a1"]В[/color]рачует время иногда,
[color="#0616a1"]У[/color]носят вдаль тревогу воды,
[color="#0616a1"]Я[/color] знаю, будет так всегда
[color="#0616a1"]И[/color] не стирают память годы.
[color="#0616a1"]Н[/color]о сожалеть причины нет,
[color="#0616a1"]Е[/color]ще душа пылает страстью.
[color="#0616a1"]С[/color] небес струится лунный свет,
[color="#0616a1"]К[/color]онечно, это только к счастью.
[color="#0616a1"]О[/color]бид в душе я не храню,
[color="#0616a1"]Р[/color]азвеял их за годы ветер.
[color="#0616a1"]Б[/color]ог сохранил любовь мою,
[color="#0616a1"]Я[/color].. .Я счастливей всех на свете.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900765
дата надходження 09.01.2021
дата закладки 10.01.2021
[i]Про тебе думка гріє в холоди,
Зринає золотавим зорепадом.
Палка душа продовжує кохати –
Промінням Сонця ти в мені завжди.[/i]
Сріблиться променистий мельхіор.
Уламком щастя з нашої планети –
На небосхилі ми тепер дуетом,
Так мчить до тебе серця метеор…
[i]Краплини зір небесно-золоті –
Кохання, що дано було зустріти.
Частинку ту, єдину в цілім світі –
Буває, не розгледиш у житті.[/i]
Магнітом дві душі в одну летять,
Нікому почуття ці не спинити.
В коханні два стрімких метеорити
Черпають щедро Божу благодать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899018
дата надходження 23.12.2020
дата закладки 03.01.2021
Дим навкруги, не замерзла дорога...
Воїни йдуть, наче лицарі Бога!
Не у кольчугах з хрестами на спинах
в бронежилетах в багні по коліна.
Мовчки прямують без зайвого руху,
личить мовчання козацькому духу.
Тихо ступають у сутінках ночі,
біль не заплющує стомленні очі.
Гуркіт гармат майоріє у далях,
вибух малює всю битву в деталях.
Кулі шмигають немов навіжені,
душу тривожать мов зливи вогненні.
Хай тобі грець - чоловіча робота!
Нищить війною їх землю бридота.
Дихає темрява танковим чадом,
ніч поглинає снаряд за снарядом.
Битва кривава із присмаком пекла,
їх не злякає ця січа запекла!
Буде наснага на вдачу та й вміння,
вже проростає козацьке насіння.
Били Батия та орди фашистів…
Разом здолаєм цю силу нечисту!
Стій до кінця, якщо встати зуміла!
Встань назавжди у віках Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899633
дата надходження 29.12.2020
дата закладки 30.12.2020
Немає фарб за вікнами уже,
Лиш дощик сльози свої ллє і ллє.
Стікають краплі по шибках вікна,
Калина мокне, у сльозах вона.
Течуть струмки заплаканих доріг,
А ми чекаєм в гості білий сніг.
Від нього так святково на душі,
Про свято це напишуться вірші.
Щоб сніговик всміхнувся за вікном,
Як зійде зірка ясна над селом.
Ну де ж ти люба зимонько - зима?
Пошли для нас свої мережива.
Не треба нам отих холодних сліз
Їх дощик назбирав вже цілий віз.
Нехай прийде у гості морозець
І буде диво - з - див в нас накінець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899573
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Ця паморозь біла закутала ранок,
Пробуджує небо в морозній імлі.
Рожевим багрянцем заходить світанок
Освітлює іній в холодній траві.
Хоча ще морозець тримає повітря,
Та вітер холодний у сон упада.
Маленький горобчик спустивсь на подвір’я,
Й по ньому стрибає – поживи шука.
Вже й промені сонця торкаються саду
Кришталем виблискують в мерзлій траві
І в листі, деінде лежить з листопаду,
Збирають краплини важкі дощові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899396
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020
[b][color="#058a1e"]Что несет нам год Быка
Нам не ведомо пока..
Но, рога наставив мужу,
Этим верность не нарушу..
Дед Мороз с Снегуркой пляшут
Бьют подковами, не смажут,
Бычий год, то вам не шутки!!
Чаевых им дать?? А дудки!!
Отчего душе так плохо?
Самогон, знать, был с подвохом!
И рассола нет ни капли,
И стакан украли цапли!!!
Я рекламу посмотрела
И купила гель для тела.
Что такое, гляньте сами!
Обрастаю волосами!!!
Со свекровкою мы ладим
Жизнь, так скажем, в шоколаде.
Но когда бывает ссора,
Дети прячутся по норам.
Я Снегурке подмигну,
Покажу, что счастлив!
- Пойдем мерить глубину
Нашей бурной страсти...
Эх, люби меня теплей,
Горячо и страстно.
У окна твой друг Андрей
Ждет любви напрасно.
Что стоите руки в брюки,
Что ли зря я здесь лежу?
Я взяла Вас на поруки,
Но напрасно, я гляжу...
В Новый год любви просила,
Но ответил Дед Мороз
- До сих пор водилась сила,
Но по девицам разнес!
Белым снегом замело
Все пути дорожки,
Приходи домрой, милок
Жди, наставлю рожки!
На завалинке сижу
а луну зеваю.
День-другой и я рожу,
От кого - не знаю.
Самогона полторашку
Я вчера достать сумел.
Соблазню скорее Машку,
Я, как выпью, очень смел.
Про любовь я петь не буду,
О любви душа молчит.
Поддалась разочек блуду,
Тройня вон на печке спит!
У царевича Ивана
Было видных два изъяна,
Был росточком очень мал
И в постели он икал...
Дуремар сидит в болоте
Как охотник на охоте.
И развратник-паразит
За девчатами следит.
А вампир устроил пир
Не простой - на целый мир!
Мол, я добрый, посмотрите
И обиды отпустите.
У кикиморы Анфисы
Дар певицы и актрисы.
Только в оперу в Бейрут
Ее снова не берут.
Шапку красную надела
И к проблемам нет мне дела!!
В лес пойду и встречусь с волком
Пирожки раздам под елкой.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899429
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020
На Бога надійся, а сам не плошай
Господь слабосилих не чує
Господь силу волі і духу шанує
За долю до бою! А ні то здихай!
Від нового лиха й нової біди
Зелені дебіли нас не порятують
На горі людському, падлюки, жирують
Бо знов біля влади злочинці й жиди.
І це божа кара, що ми у соплях!
До спротиву сили не маєм
На дні у багні потихеньку конаєм
Ганьба нам, що ми потерпаєм цей жах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899419
дата надходження 27.12.2020
дата закладки 28.12.2020
Рахує час літа, немов сніжинки,
Які летять і падають, і тануть.
Минає не один в житті світанок,
Крадеться осінь, кличе на обжинки.
Зозулине "ку-ку" рахує роки.
Фортуни усмішка, чи є проблеми.
У справах грузне, у нових дилемах.
Життя проходить швидко, крок за кроком.
Людина, ніби дерево, старіє.
Не завжди думає, яке коріння.
Чи залишає пагони й уміння,
Чи зберігає кришталеві мрії.
Відчує згодом, як літа морозять.
І цінуватиме свій час, хвилини.
В молитві кожна мить тепер полине,
Як старість прийде - мудрість на порозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899069
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сину Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Божий Син прийшов
та й у кожен дім,
щоб у радості жити нам усім.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
І співатимуть аж до раночку
Святі Анголи колисаночку.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
Ясна зіронька засвітилася,
де дитиночка народилася.
Біля Сина Божа мати,
буде ніжно колихати.
Лю-лі, люлечки.
Лю-лі, люлечки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899144
дата надходження 25.12.2020
дата закладки 25.12.2020
П’є дружина з мене соки:
Не встиг поріг переступить,
Ця мегера - руки в боки:
-Ану, дихни! - уже кричить.
-Нализався, скотиняко?
Самогонку відчуваю,
Спати - в будку, до собаки
Я тебе благословляю!
Тепер клопоту не маю,
Бог захистив мене від бід:
Сердита жінка не лякає –
Перехворіла на ковід.
Втратила чуття на запах
І наді мною весь контроль,
Вже не ходжу на задніх лапах,
Сиджу у шинку, як король!
Поки винайдуть вакцину,
Щоб рецептори вернути,
Не одну я чарку встигну
З кумом дорогим хильнути.
Вчені думають ще й досі,
А я хочу (навіть снилось),
Щоб ускладнення у носі
У дружини залишилось!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898666
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Коли його я виглядала
Були марні чекання ті…
І я в думках собі сказала,
Що є цікавіше в житті!
Не хочеш, не йди, не заплачу,
Надія хай собі живе –
Старе, то є швидкоминуче,
Прийде хай краще і нове…
Кволо дні собі за днями йшли…
Їм було, може, не до нас,
Невже та зустріч не настане,
Який ще довгий ждати час?
Он рік Новий вже на порозі -
Люди збиваються зі ніг…
І він прийшов! Мій довгожданий,
І впав тихенько на поріг…
Такий приємний і лапатий…
Потім чоломкнув мені носа
Враз все змінилось… як казково!
Йому лиш погляд – разок, скоса…
В.Ф. - 17.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898646
дата надходження 19.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Люди, цінуйте життя!
Жити, так добре у світі.
Схибиш, нема вороття,
Долі, мов ріки розлиті.
В кожного доля своя,
Кожен її проживає.
Пісня дзвінка солов'я,
Для кожного не лунає.
Буває, що у думках,
В минуле я поринаю.
Не завжди легким був шлях,
Та я на це не зважаю.
Дякую Богу! Живу!
В серці він завжди моєму.
Те, що в душі бережу
І, що пишу не даремно...
Люди, цінуйте життя!
Жити, так добре у світі.
Відчути серця биття,
І радістю поділитись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899067
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Рік за роком іде у рахунку із днів,
Тільки що народивсь, а вже старість зустрів.
Навкруг тебе товпа із чужих голосів,
А де твій? А він був чи в пожарі згорів?
Попелище душі на догоду комусь,
Легше тінню іти, чим піднятись увись.
І гукати з гори: я - людина зовусь
І тобі я кажу, - задарма не хились.
Голос май свій завжди, щоби там не було,
Аби в серці добро, що ростить джерело.
Сонцедайність життя, де тоненьке стебло,
Сил додай ти йому, щоб в путі берегло.
Оберегом від зла совість власна стає,
Не губи, то не гріш, що заробиш іще.
У відміряний час, що нам доля дає,
Не вчорни ні за що родоводу кліше.
20.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898750
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Мій – край! Країна! Україна!
(Ще раз підкреслю – не «страна» )
У світі ти така єдина
І в моїм серці ти - одна!
Лиш у славетнім ріднім краї
Та наймилішій стороні,
Так любо сонце зігріває
І посміхається мені.
У Батьківщині, в ріднім краї
Від щастя серденько співа,
Любов’ю душу наповняє
І оживає в ній весна.
Лише отут я чую слово
Те милозвучне і просте,
Співала мама колискову -
Я пам’ятаю слово те.
Лиш в ріднім краї, в цій сторонці,
Де хата батьківська стоїть,
Й до себе манить крізь віконце,
Зове вернутись хоч на мить.
Зове до себе ще криниця
Біля хатини край села,
Щоб життєдайної напиться
Хоча б ковток із джерела.
До себе кличуть білі вишні,
Що у садочку ще цвітуть
Вони давно за хату вищі,
Проте гостей ще й досі ждуть.
І я завжди лечу на крилах
В оцю хатину край села,
Де мила серцю батьківщина,
Де народилась і зросла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898874
дата надходження 22.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Пора весняна…. Птахів переспів… В пишній зелені потопало містечко.
Галя всміхалась, по клумбах квіти, в фату вдяглись красуні вишні. Душа співала, то весни подих, діяв на неї, молоденьку. Його побачила… ті карі очі, не дають спокою серденьку. А час пролітав, з поривом вітру. Невтіша й яснооке літо. Хотіла побачить, їй такий любий, здалось, лиш з ним по життю світло. В селі родина, брат, батько й мама. В душі віра - вона жадана. Віщала доля? Того не знала, ясніли очі, покохала. Сама ж, тендітна, світле волося, а очі сині - цвіт льоночку Думки й сни добрі, вже ледь всміхалась, якби ж пройтися по садочку.
Вже літо відчинило двері вересню…….
Птахи відлітали у вирій, як і світлії мрії, і сподівання. Повнились грона солодким соком, уста відчують смак кохання. Лінійка… дзвоник… Аудиторій так багато є, хоч вибирай. Вони по різних. Бажання разом, в душі пісні співав водограй. Тарас в надії… Йому навчатись залишилось лише один рік. В неї ж курс другий. Зустрічі… Кохання повіншували зорі. Вона, мов квітка - пелюстки ніжні. Недавно сімнадцять минуло. Перші поцілунки - солод, медові. У вирій спокуси затягнуло. Мабуть то доля, вже будуть разом, не до смаку, лиш господині. На тій квартирі, що винаймала. Куди піти? Сльози полинні…
Тарас сміливо,
-Знайшла проблему?! Я скажу мамі, підеш до нас. Моя лебідко, не покину, у нас попереду - весільний вальс. Як ти закінчиш, своє навчання, тоді й настане, для нас цей час. Що до роботи, не переймайся, завжди копійка буде в домі. Я ж будівельник, а ще дизайнер, ніколи не піддамся втомі.
Згущались темно-сірі хмари…
Волосся дибом, в сльозах мати. Та по при все, змирилась, що ж робить,-
-О, синку- синку!
Думки, як дощик, що по підвіконню дріботить. А в них різниця, нема й два роки. Туга, заламувала руки. Хто зна, як краще? Може вже й для неї, не будуть ночі - наче муки. В самої ж дівча, всього п`ять років та, ще два сини, трохи старші. А може лебедине вірне кохання, проживуть дружно, без фальші. Та і я буду спокійно спати, чим хвилюватись, виглядати. Чи повернеться посеред ночі, чи на світанку зустрічати.
На шибках вікон….мороз малює зимові розписні пейзажі…
Зима із вітром принесла звістку. Розчарування, чому так скоро? Потай взирала на невістку. Точно вагітна! Думки джмелині. Не сподівались, о діти – діти. Як же навчання й сім`ю зберегти? Як пережити, не посивіти?
Мов гурт пташиний - ненька на чолі. Настав час їхати до сватів. Чудова пара. Тільки не знати, по долі, ще скільки іспитів. Пройти прийдеться. Хата, як вулик. Тісно, краще б жити окремо. Журба й сумління душу терзає, чи й разом скрути проживемо?
В житті не тільки передсвяткова, але й просто постійна метушня….
Хліб - сіль… Дорога… Село далеко, ще й бездоріжжя, як та карма. Добрались добре, можна сказати, пусті розмови…. велись дарма. Радісна зустріч. Майбутня теща, просльозилась,
- Ой, зовсім дівча! Галинко люба, моя провина. Недодивилась, оце дива. Вже під сердечком дитятко носиш, тож вже одружуйтеся нині.
Трохи незручно … та зразу свасі,
- Мо» не завадять у хатині. Поки навчання. Їй самій важко без досвіду з дитям на руках.
Тарас червонів, розхвилювався, все ж подолав прихований страх.
-Які там гульки,- голос свекрухи,- Вагітна ж, зареєструють без вагань. Нині ж до Рагсу дали заяву, в такі часи не до святкувань!
Час поспішав… приносив перші розчарування …
Збулася мрія, попереду клопотливі дні… сімейне життя. Та не такого ж чекала, надіялася на радість та щастя. В злобі свекруха,
- Галасно в хаті, коли вже дасте відпочити?!Йдіть на квартиру, разом не жити, може навчитеся гроші цінити. Хазяйнувати будете самі, хай лиш народиться дитятко.
Та так не сталось. В день вересневий, Тарас тішився - він став татком. Часті конфлікти, сльози на очах, Галя що зробить - не догодить. Тарас й не думав зняти куточок. Зима куди йти? Біль відходить…. Лиш на якийсь час. Сонячний ранок висушить сльози. Ясна мрія… Душу зігріє. Підросте Максик, поїдем до бабці Надії.
Безхмарне небо… розцвів бузок…
Веснонька – втіха… Заліки здані. Навчатись один рік лишилось. Що робить далі ? Надумала їхати до мами, що ж залишилось. Вже й жалкувала, може в рожевих окулярах дивилась на життя? Чом покохала? Ще й так зарано?Обіцяв красиве майбуття.
Здавалось, він жив своїм життям, із друзями весь час на роботі. Лиш в пізній вечір тішився малим, розмову відкладав на потім.
Сина зібрала…. Поїхала в село, бо суперечки допекли. Наче й дрібниці. Принижень досить, нестерплю! Й почуття.... десь зникли.
Родина рада, онук підростав, маленьке сонце серця гріє. Тарас сердитий, рідко приїжджав, знов обіцянки - світлі мрії. Все ж на осінь у містечко забрав, тож винайняв малу хатину. Знову навчання, це ж останній рік та й він обожнював дитину. Не все так легко, пора холодна, в хаті по стінах – сирість, грибок. Хворіє Максик, тіка надія, в горлі тисне - образ клубок. По хаті схлипи, важко нині. Гнівний Тарас, слова докори,
-Що ти за мати, що дитя хворе.
У відчаї… нема опори….
Сама ж, як білка. Пічку палить, диплом писати, вночі не спати. Де сили взяти? Згубилась ласка, тепле слово. Як зупинити… ті сварки в хаті? Порозумітись чи й вже вдастся. Ждала весноньку. В душі таїла - треба тікати.Частіше згадувала неньку. Слова ті, щоб не спішила заміж, бо дуже важко мати сім`ю… Чи й встигнеш одночасно навчатися, загубиш молодість свою.
Та без лікарні не обійшлося. Страждання, сльози, під серцем щем. Бога просила , звала на поміч, здалося покрив своїм плащем.
«Килим життя» - це чорні і білі смуги…
Та час лікує душевні рани, диплом у руках - сяють зірниці. І на обличчі, давно забута усмішка, думала - це сниться. Й дякувать долі, синок тупцює, слова лепече – тато, мама. Та все ж щем й туга підкрались у серця, немов знову прийшла зима. Зібратись важко. Та всі вагання відштовхнула… подалась в село. Тарас вагався, на кращу квартиру не потягне, жаль не повезло. А тут й роботи, як на зло нема. Гризе сумління - любов була? Мов відірвався від реального життя. Мабуть, як сніг розтала.
З пекучим болем дивилася вслід, навіть грозився забрати сина. Галя ж в містечко їхати не хотіла. А тут, ще й така новина. Адже надумав, податись в обласне місто… там роботи вдосталь. Вона в обіймах з сином, самі сльози ллються, на серденьку печаль.
Не дочекалась ні грошей, ні дзвінків. Чомусь не відповідає. .. Майже пів року. .. Дитя підроста, як батька його забуває. Вже й одяг малий, за що купити? Заява в суд на аліменти. А чого ждати? Й на розірвання шлюбу… зібрала документи. Добре, що в батьків, молочко є, сметана, куряче яєчко. Погляд на сина… дуже схожий на Тараса, заболить сердечко. Темненька нічка… Де й в чому щастя? Між зірок й хмар ховала смуток. Сльоза стікала…. Повна відчаю, розпач й біль загрібала в жмуток. Треба змирись і далі жити, заради любого синочка. Ненька ж дивилась - душа журилась… «Ой, так в`яне моя квіточка…».
Час рікою пливе… минають дні. Друзі і робота в містечку. Відволікають від думок, журби. Є шанс вибрать нову стежечку. З другом Сергієм, що давно кохав, може зважитися, з ним щастя знайти? Непоспішати… А чи спроможний з сином спільну мову віднайти?!
А навесні квіти духмяні….
Вітерець запахи розносив, п`янив, часом бодрив, придавав сил. Про все забути надихала земна краса та синій небосхил. Йому б злетіти…Та куди?Де краще? Пошкодував немає крил.
В житті Тараса нове кохання. Зразу не мріяв стать на рушник. Теща хитренька і доня славна, нащо відкладать заручини? Бабця, як квочка,
- Онучка гарна! А чи й знайдеш за неї кращу?
Думки, як оси в грозові ночі, можливо шанс й справді упущу? Не прогадаю. Інше містечко, з роботою проблем немає. Таня красуня, каже кохає - хоча і за малого знає. Риба шукає, де глибше, а
людина – де краще. На виправдання…. Знайшов слова за свій вчинок. Ну й нехай, міркував і вагання… жбурнув подалі. То така доля!
Рідня в зборі… вінчання в храмі. І знову плани… Та обіцянки,
- Люба, поїдемо в Маямі. Навесні краще, коли ще не настав сезон дощів, тож почекай. Грошей зберемо. Заїдемо в Нью - Йорк, сходимо в музей, скуштуєм чай.
Але не склалось, як гадалось…
О мрії - мрії… Пусті надії… Грошей нема, марні розмови. Та все ж на плаву, думки сумбурні, на жаль губились лише в слові.
Кажуть притерлись, хоча й важко знайти спільну мову, жити вкупі. Тішивсь… удача, хоч і в клопотах , в хаті весело та й не скупі.
Так рік за роком, але ж хоча б одне дитятко втішало в хаті. Щоб сім`я міцна. В дружини ж думки, з друзями випить, погуляти. Зовсім не думав, що важким буде життя, але ж він з благородних. З усім змирився. Відволікався, бабці помічник на городі. Тільки й радості з нею поспілкуватись, сумні думки розвіять. Чи в комп`ютері, щось прочитати і просто відпочить, помріять. Життя слизьке, як на льодовій ковзанці, себе так почуваєш. Коли почуєш вирок лікаря - « Дітей не буде», вже й страждаєш.
Син далеченько … на жаль, три роки до нього не навідувався.Часто згадував. В Фейсбуці на фото поглянув, забідкався. Швидко час пролетів, скоро в школу, з грішми туго та їхати треба. І саме вчасно знайшов халтуру. Як гора з пліч, відійшла журба. Думок багато, як син зустріне? Чи впізнає, це моя вина. Довно не бачив, під серцем щемно. І як мене… зустріне вона?
Знайома стежка… бриніли в травах срібні роси...
Проснулись перші почуття.. . Він все згадав… ті довірливі очі. Обійми ніжні, поцілунки, та рана, на жаль, ще кровоточить.
Велосипед у подарунок ніс й повний пакунок солодощів. Їй хвилювання, так важко втримать, а Максик радів, аж розпашів. Очі хлопця блистіли невимовним захопленням, чи дозволить?
-Мамо, можна взяти?- запитав…
Гірко…. та сльози пересилить,
-Бери Максимко!
І вийшла з хати, щоби ніхто не побачив сліз. Їй так хтілось закричати, в очі сказать, багото недобрих слів. За мить, уже в хаті, є батько, мати і чайник, засвистів на кухні. І син - весело розповів віршик. Всміхнувсь, погляди сонячні. Тарас гладив його по голові, не знав, як мову розпочати. Для Галі дні були важкими, коли син умовляв поїхати. В містечко де живе його татко, все біль ховала під вербою. І умовляла,
- Синочку, ні - ні, чи нам не добре вдвох з тобою? Тут молочко є, яке ти дуже любиш, як же дідусь і бабця? Вони ж тебе так люблять і, як посаджені деревця? Без нас вони в засуху пропадуть, не буде кому їх полити. Змирися любцю, в татка друга сім`я, тож ми, тут будемо жити.
Сідало сонце – тонуло між червоних хмар…
Додому з думками… Прохолодна зустріч не гріла серце й душу. Вже й зажурився, але ж у церкві вінчані… тепер жити мушу. Згадав про старих, натяк про друга, що давно в Галі просить руки. То мабуть доля, йшов по трасі, прислухавсь до вітру, в його звуки. Запекло в грудях, все ж не зізнається нікому, певно й ніколи. Є сила волі, все сховає в собі, що принесло йому той біль. Думки
за сина… Мрія - може знов вирватись , через кілька тижнів.
Та по приїзду додому, думки, як попіл, розвіялись по всьому світу. Заочно вчився в інституті, в надії шукав нову роботу. Дружина ж за фахом перукарка, з роботи приходить запізно. Змінилась, стала справжня панянка, що не по ній погляне грізно. Нагадає, що обіцяв окремо жити й поїдуть за кордон,
-Дурепа, пішла за тебе, тож кращих мала не менше, як мільйон.
Після сварки Тарас тікав, шукав роботу, щоб десь, як подалі. Мав бажання усамітнитися, писав вірші, в яких ховав печалі.
Швидко рік проминув….
Тарас відпочивав… В Фейсбуці читав новини, побачив фото Максимки. Поруч Галя й якийсь чоловік, у них напевно свято? Та під фото, квіти, теплі вітання зі вступом у законний шлюб. Примружив очі, защеміло під серцем, потирав змокрілий чуб. Але згодом повеселішав, може й на краще, хай так і буде. Мабуть треба купить телефон, чого доброго… мене забуде.
Та думати не гріх… Але ж навіть аліменти не висилає. По скайпу за гроші мовчить, посміхнеться, смайликів надсилає. Й потішить словами,
- Гарний хлопчик! Слухняним будь!
На цьому і все. Після розмови, син заб`ється у куток, за мить червоне лице. В собі схова образу. Ненька каже, на іграшки грошей нема. Он треба теплий одяг придбати, скоро в вікно загляне зима.
Інколи тішився… Навчання у школі, забави з дідусем у теплій хаті. Часом й надворі… вже стоїть снігова баба, в шапці волохатій. З Сергієм у сніжки пограють, а іще покатає на санчатах. Веселий
відчим, у очі заглядав - в хлопчика загубився страх.
Весняний подих кружляє навкруги…
Тепло надворі… Неподалік від хати гніздилися лелеки. В хату забіг Максим,
- Ой мамо! Йди подивись, птахи недалеко. Такі красиві, а як розправили крила - пів неба закрили!
Сяючі очі, радісно сказав,
- Я бачив, як гілки носили.
Сергій посміхнувся, поцілував Галину в щічку,
-Ну от і добре, може й нам лелека принесе доньку Марічку.
Зустріли Новий рік… на Різдво, Галина народила сина. Юрком назвали. Він плакав, брала на руки чи нічка, чи днина. Принаймні так здалося Максу, до себе хотів привернути увагу. Як завжди
обійняти матусю. Вже частіше її бачив строгу,
«Те не чіпай, туди не лізь, йди погуляй, чуєш, он малий плаче»
Вона непомічала його сліз, він змахне рукою й поскаче. Немов той м`ячик? Підскочить до старого, очі сумні, обійме,
-Мама кричить - не маю часу. Діду скажи, а ти любиш мене?
Той тішиться, візьме на руки, приголубить,
- Ось підросте братик. Разом будете гратися і ти зможеш його угамувати.
Хай літо прийде, потепліє, забавлятимеш… його в колясці.
А сам зажуриться, двоє не одне, важкий тягар лежить на серці.
Інколи новини приносять розчарування…
Якось ввечері,Тарас в Фейсбуці … Фото Галі, з малям на руках. Ну от кому везе … У смутку… аж забриніли сльози на очах. Поїхати, дізнатися, як син? Та як? Пів року без роботи. Ще й пообіцяв телефон! До всього й домашні клопоти. В Тетяни проблеми з зором, треба нові окуляри і ліки. Була б хоч трохи серйозніша, в голові копошилися думки. У перукарні колеги… вино, сигарети. Напоумити? Та як? Скільки раз сварились!Нема віри, чи й зможу все змінити? Сам наламав дров, своє життя скалічив, а виправити пізно. Їхати треба, може знайду телефон, за тисяч три… приблизно. Подзвонив Галині, мав намір поспілкуватися з сином , марно. Відповіла ,
- Син не хоче говорити!» На приїзд дала добро. Хоча відчував незадоволеність від життя, відчай, образу. Не варто відтягувати час, як куплю, то треба їхати зразу.
Тільки небо на сході стає рожевим... птахи заводять… свої пісні….
Весна… тепліші ранки. Праця в городі. Побільшало й замовлень. Комусь перекрити дах, чи в хаті ремонт зробить.
Швидко збіг липень… Підпирали сроки здачі об`єктів, тож було не до поїздки. Взимку не обійшлися без боргів, життя - калинові ягідки. Наче й корисні. Але чомусь , не втішають душу, дуже гіркі. Часто роздумував…Чи в житті в когось бувають дні, світлі, райські?
Ясні світанки…. Спекотні дні… Без відпочинку заробляв гроші. Тарасу потрібні, адже Таня дуже хоче жити в розкоші. Вже думок екзальтованих рій, коли ж побачимося мій сину? Не раз згадував недоспані ночі, важко, відчував провину.
.З птахами відлетіло літо…
Максимко повернувся зі школи розчервонілий, знервований. Переступивши поріг, жбурнув ранець на стілець,
- Я що поганий? Мамо, скажи мені , я поганий син?
- Ні синочку, що ти любий!
- Тато Тарас обіцяв телефон. Так де ж він ? - приліг на груди. Приголубила своє пташеня,
- Синку тож в тебе свято скоро. Може й приїде на день народження. Я попрошу поводься мудро. Та дорослішай! Добре подумай. Гадаю має приїхати.
- Хай би вже привіз! Он у класі всі мають… ще так довго чекати.
Сіріло небо… Не спалось хлопцю, чекав тата - не дочекався. Тарас не забув. Та душили борги, тож до роботи дорвався. Поки є шанс грошей заробити, як покину? Часто думав він… Треба аліментів перевести хоч частину, хай почекає син.
Майже щодня, ідучи до школи, Макс придивлявся на дорогу. Інколи, аж пекло у очах, засмучений повертався додому. Уроки й розмови-– не втіха.Умовляння мами,
- Не журися! А може в нього щось трапилось. Мій любчику, почекай, змирися.
Минуло два тижні…
Ранок суботи… Діти, ще спали. Під вікном шум автомобіля.
- Ой, хтось приїхав,- підхопився Макс, - Можливо в когось весілля?
- Мамо… ти чуєш?
Хитнулась коляска. За мить стояв на порозі. Яскраве сонце засліпило очі, на повіках бринять сльози. Кілька раз кліпнув, руками витер все обличчя, помітив «Таксі». Радо підстибнув та відразу ж і зупинився, почув голоси. Як вітерець, тут був, тут вже й нема, посерйознішав, зник у хаті.
Яка то радість блиск у очах. Тож батько вручив йому телефон. Але в той же час, ніяковів. Йому невірилось, може це сон? Та ні, здається не сплю, глянув на маму,
- Нарешті дочекався….
Притулився до грудей, засоромився,
- Я вже й не сподівався.
Не забув Тарас і про малого, подарував махровий рушник. Й до сина звернувся,
- Ну розповідай, який ти мамі помічник. Чи бешкетуєш? І, як навчання? Покажи щоденник, оцінки.
Опустив очі, розчервонівся, мовчав. Галя подала малюнки,
- Та в нас все добре, ось бачиш, як гарно! Це успадкував від тебе.
- Молодець синку! –
Роздивлявся малюнки. Спитав,
- Ти любиш мене?
Та зразу, мов прикусив язика. Син в телефоні щось натискав. У розмову втрутилася Галина,
- Він на тебе дуже чекав! Підроста хлопчик, бачиш соромиться, ти мало спілкуєшся з ним!
Тарас зніяковів та все ж відповів,
- Якби ж життя було кращим . Весь час працюю, роблю ремонти, сама знаєш всі виживають….
Галю заділо,
- Мабуть працюючі аліменти висилають!
Вона сказала так гучно, що Максимко, аж зблід, встав із- за столу,
-Мамо, не сваріться!
Він, ще ніколи не бачив її таку злу. Настала тиша. Син взяв її за руку,
- Он… вже Юрко проснувся. Час годувати.
- Добре синку, йду.
Тарас мовчав, лиш посміхнувся. Поспіхом допив чай. Рознервувався, мріяв не про таку зустріч.
Дуже шкодував, що так сталось, йому б поговорити віч – на - віч. Одне втішало, що Сергій відразу зник з очей, пішов до батьків. Її ж батьки лише привітались, вдвох возилися біля бичків.
Прощались холодно. Галя знову нагадала за аліменти. Макс махнув рукою,
-Бувай!
Спішив до друга, взувався в чоботи.
Від`їжджало «Таксі»… Галя вийшла,задумано дивилася вслід. До неї ззаду підійшла мати,
- Що не розтопив у серці лід? Я все чула. Ти надто жорстко повелася з ним. А він змінився…
-Бачу…. Відчуваю шкодує... Цієї ночі знову наснився. Знала, що приїде, Максим мені за нього всі вуха прожужав. Сидить малює - очі сяють, на зауваження лиш поглядав. Я бачу тягнеться до нього, хоча сьогодні і не проводжав.
Надія на ходу,
-Що ти хочеш, рідна кров. Колись й ти пробачиш.
Як все безглуздо вийшло…
Думки, як вітер,то вривались, то відлітали… позаду село. Стискало серце. На душі гидко, сум, тривога… в грудях, аж пекло. Адже сам винен, сина про любов запитав, спитати навіщо? Хай грець тим грошам! Адже частину боргу переслав, це ж поки що. За місяць вишлю. Хіба не вірить, так прикро та я ж пообіцяв. Довіру важко заслужити.Тепер крутись - сам собі докоряв. Після пологів, ще покращала. Перед очима її погляд. Ой, Галю - Галю, що я накоїв, вже так шкодую, що не поряд.
Позаду засигналила автівка, відволікла від всіх думок
Водій сердито,
- Бач, як обганяє, не розумію цих жінок. Чи думає, що навчилася водити, то й можна так летіти.
- Так,- підтримав розмову, - Вони відважні, лише не мають вітрил,
- сказав й прихиливсь до вікна.Чорніло поле, далі багряний ліс.Чому й не знати, все здавалося в краплинах. О! Нехай йому біс! І вид такий, як моє життя. Чом до сина не їздив частіше? Колись була думка - пробачить. Адже жити хотілось гарніше. Згадав слова неньки - » Виправити помилку ніколи не пізно». Часто повторювала» До життя треба відноситись серйозно».
Йому хотілося кричати – « Я все зрозумів, як виправити? Ой, важко мені на душі!». Задивлявсь на небо, все ж треба жити!
Котилось сонце, змінювались пори року…
Догорало тепле літо.. . Ясне небо… Хмари пливли мов човни. Тарас з автомобіля позирав на них, ой, а красиві ж вони!
То, як натхнення, для нього бажання відірватись від всіх проблем. Зануритися в любиму роботу , його думки – солодкий щем. Нехай в нових будинках, люди радіють .Тішиться, адже це добре. Погляне на сади, на колоски в полі, звідти енергію бере. Свіже повітря придає сили. Чарує небо … синє – синє. Відразу про її очі спогад й про кохання те, незабутнє. В душі картає, гаряча молодість, ще й гордість, хотілось волі. У друзів жінки, як жінки, я ж кинутий, як будяк в полі. Ні зварити, ні спекти. Згадалось,
-«Хочеш їсти - зготуй сам собі! І я біля тебе посмакую.»
Чи були мої очі сліпі? Шкодував Тарас і не раз, особливо після розмов із сином. Відчував, що Галі не до нього, тож має, ще одну дитину.
Пора гаряча… в селі збирання урожаю…
Вставало сонце.. . Галина принесла чоловікові «тормозок»,
- Ну, я поїхав! Порвернуся пізно, подзвоню, як буде зв`язок.
Загудів трактор, ривком зірвався з місця, поїхав по дорозі.
-Мамо йди сюди!- з хати гукав Максим, вмить стояв на порозі,
-Юрко знов плаче!
Галя поспіхом,
- От біда! І чого не спати? Всю ніч на руках. Чи знов на зуби? Я й не знаю, що йому дати.
Як завжди, весь день пройшов у клопотах. Сонце схилялося до низу. Максимко, повертався з долини, за ціпок міцно тримав козу. Біля літньої кухні дід й бабця плівкою накривали сіно.
-От молодець, розумник,
- сказав дід. І Галя похвалила сина. Вона саме вийшла з хати. Й кивнувши рукою,
- Он прислухайся… Здалеку добре гуркотить. В сарай її веди і сам ховайся.
Зірвався вітер, лиш кілька хвилин, небо затягнулось хмарами. Розлютилася гроза, земля, аж здригалася під ударами. Старенькі в сараї, молились, причитали,
- Оце ллє, як з відра!
Все обійстя у воді….. Посередині, під дощем плавала ковдра. Дивлячись у вікно, Галя звернулась до сина,
- Бач, забули зняти…
-Та вона ж стара, після дощу витягнемо.Та не хвилюйся ти! Літо ж, висохне. Ми з дідом на ніч, нею накривали телятко.
- Ой мамо, поглянь, біля вил, прямо у воді маленьке ластів`ятко.
Вона відійшла,
- Воно випливе, присядь, пора вечеряти.
Огорнув смуток. Ой, треба ж вийти поглянути до пташеняти. З гнізда випало, погана прикмета, з думками вийшла на подвір`я. А дощ періщив… Але пташеняти вже не було, одне пір`я. Певно кіт схопив. За мить геть взмокла, скоро повернулась до хати. В душі неспокій - зони немає.… вже й час вкладати дітей спати.
Хмари, як зграя воронів, кружляли над селом….
Накрапав дощик….. Зовсім стемніло, Галя придивлялася у вікно. Що там на полі? Чого чекати, вже б пішки повернувся давно.
Старі вже спали…. Ясніло небо, між хмар де-не-де виднілись зірки. Думки, як оси, дуже розхвилювалась, аж почервоніли щоки. Уже прислухалась, вловила звуки, із скрипом відчинилась хвіртка. Два чоловіки поспішали до хати. Хто б це? Напевно якась звістка.
За мить зустрічала на порозі,
- А де Сергій? Зайдіть, як прийшли….
Сусід до неї,
-Тримайся Галю, гроза попала, вбитим знайшли.
Сходило сонце…. Максим почув метушню.
- Й тобі неспиться синку?, – спитала мати… крізь сльози.
- Сергій помер, вдягну чорну хустинку.
Здригнувся, зірвався з ліжка, кліпав очима,
- А від чого, мамо?
-В трактор влучила блискавка.
– Ой та без батька ж так погано. Мамо не плач, я вже підріс. Як треба, я буду допомагати!
Ніжно обійняла сина,
- Пішли, спочатку треба поховати.
Три тижні село відірване від світу. Печаль,розчарування.Максимко хотів додзвонитись до батька. Та замало бажання. Бідкався, на жаль, весь час мобільний телефон не ловив мережу.
Похорон, мати сумна… Всі були повбирані в чорну одежу. Хлопець дивився на брата, грається, нічого не розуміє. А тут хоч й відчим та жалко, мама в розпачі, страждає, блідніє.
Огорнув смуток… неспокійно на душі….
Тарас не знаходив собі місця, не міг додзвонитись до сина. Дзвонив до Галини, йшов збій зв`язку. Як дізнатись в чому причина? Але ж вже третій тиждень минає. Можливо захворіли діти. З такими думками їхав у село. Не дай Боже якоїсь біди….
Макс був на подвір`ї, побачивши «Таксі»,, зразу вибіг назустріч.
Тату,- зі сльозами кинувся до нього.
- Я теж радий зустрічі.
Здивувався поведінці сина,
- Розповідай, що тут трапилось?
Підійшла Галя,
- Це ти… Бачиш, тепер сама, мабуть так судилось.
Поправивши на голові чорну хустку, запросила до хати.
Пробачити ніколи не пізно
Ця думка мулила його серце, попрощавшись, йшов до автівки. Так, шкода Сергія й малого хлопця, нині й їй непереливки.
Гіркі думки гризли голову. Як із цим жити?! Провину визнав. Тепер маю допомагати. За все минуле, себе проклинав.
Тарас із червоними очима сідав в авто, водій розумів… Не до захоплюючих розмов. Порушити мовчання не посмів. Ой, до чого доводить любов…
Уже вдома…. На душі важко….
Згадував сина, його очі повні сліз,
- Татусю, ти ж приїдеш ?
- Аякже, обов`язково будемо разом, знаю, ти мене ждеш.
Минув рік… Він був не простим, але подавав надії.
«Пора набиратися розуму» - частенько говорила мати, коли знов в гості їхав до неї . »Образи треба заховати!».
Одного разу, стала свідком, його довгої розмови з сином,
-Ой, Тарасе, не рви душу хлопцю, а то опинишся під тином. Не давай ніяких обіцянок, яких не можеш виконати. Дивлюсь на тебе, їздиш до Галі, любиш, тож зумій це визнати. Як серце не лежить,то постав крапку у відношеннях з Тетяною. Адже скоро зима, думай,повинен бути чесним сам з собою.
За вікном пролітав сніг. Та він не помічав його, пригадував; літо, як косив траву. Веселий галас, як малих розгойдував . Та гойдалка… Ні, не забути сонячні усмішки, той блиск у очах. Як Юрко їв, мусив допомогти, він очутився в його руках. Відкинув голову на спинку сидіння, закрив очі лиш на мить. Перед очима трава їй по пояс, з букетом квітів, він біжить. Всміхається… В сонячних променях ромашки, маки і волошки. А на траві кошик з суницями, поруч усміхнені хлопчики.
Щось немилосердно стиснуло груди. Ой, що це, чому так погано? Вже витирав піт з обличчя…. поборю страх, поїду завтра, рано.
Він вже вдома, жінка у кав`ярні, не чекав, провалився у сон.
Ранок…за вікном пролітали пухкі сніжинки…
Усміхнений встав з ліжка… Враз думка, маю жінку, чи живу один?! Зібрав валізу, спішив. Написав записку -»Вибач, мене жде син ».
Дорога здавалася занадто довгою. Він не знав, що на нього чекає попереду. Любов, надія, віра - зігрівали серце. Часто згадував мамині слова, ту пораду. Хоча важко впоратися з тривогою та він їхав;
Ми зустрілись ранньою весною
В бузково- рожевому суцвітті
Поряд прожити, мріяв з тобою
Ти єдина, найкраща на світі!
Їду… Спішу… шкодую, що не птах
Чи пробачиш? Жаль… цього не знаю
Знов прагну … утопитися в очах
Зізнатися.. . кричати – кохаю
Так шкодую, витру сльози тобі
Моя вина … пройшов тернистий шлях
Пробач люба! В пекельному вогні
Душа горить. Підкрадається страх…
Як згадую, аж серденько тремтить
Для мене - ти зіронька жадана
Спаси любов! Без неї нам не жить!
Надіюсь, ти пробачиш… кохана.
В руках букет пишних білих хризантем, часто позирав на одометр. Хвилювання терзали душу, до села залишивсь один кілометр.
Все довкола, вкрите снігом, виблискувало проти сонця…
Максим віником підмітав від снігу прохід у двір та до хати. Побачивши «Таксі», підняв віник догори, почав ним махати. І радісно погукав,
- Мамо! Йди сюди! Подивись, хто приїхав!
За мить була поруч. В очах зірниці,
- Як добре, що ти завітав.
Із- за паркану, весь у снігу, вийшов Юрко ,
- Тату,- протягнув руки.
- Кохана, думаю не пізно повернувся, навіщо нам муки ?!
Сказав й радо підхопив на руки Юрка, обійняв Галину. Макс тішився, підходив до них,
- Ей! Забули, ще одну дитину!
25.11.2020р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899078
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Хочу зустрітися та не можу,
Розповісти, що в мене на душі,
Тільки даремно серце тривожу,
Чомусь раптово… ми стали чужі.
Туманні ранки, сльози на очах,
Принесла осінь розчарування,
Весь час шукаю зорі по ночах,
Скажи навіщо, обом страждання?
Холодний листопад, знов спогади,
І вже птахи в вирій відлетіли,
До тебе... проводжаю потяги,
Давно б зустрілись, якби хотіли.
Я дзвоню… Чомусь здається мариш,
Як той, листок, що припав до землі,
Зрозумій, що ти мене втратиш,
Розстанеш, із спомином у імлі.
24.11.2017р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898458
дата надходження 17.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Скуштуй, я чай приготувала запашний,
Який смаком вуста твої зворушить
І аромат такий приємний, неземний
Тебе від сну, коханий, вмить розбудить
А ти від щастя в дивовижності хвилин
Свою уяву трепетно малюєш,
Де непомітно на серветці залишив
Цілунок ніжний, що мені даруєш
Ось вже в дорозі де зворушливі думки
Та я і смак у чарівнім полоні,
А у душі моїй - єдиний тільки ти,
Серветка мила вабить на долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899060
дата надходження 24.12.2020
дата закладки 24.12.2020
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
ой, які є довгі вечори.
Я Петра-сусіда позву в хату,
вже в віконце стукав він мені.
Посадила я калину біля хати,
а на віти рясні сіли снігурі.
Роздзвенілись,
розспівались… їх багато.
Стало весело у нашому дворі.
А зима мете, мете снігами…
на калині гарні снігурі.
Запрошу Петра на чашку чаю,
легше дочекатися весни.
Посадила я калину біля хати,
хоч зима, на ній є ґронечка рясні.
Казав милий, що мене буде кохати,
що сватів пришле до мене навесні.
А зима мете, мете снігами…
вже свати у нашому дворі.
Не схотів весни чекати милий,
винуваті, мабуть, снігурі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898714
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 24.12.2020
[b][i][color="#237806"][color="#9e0ef2"]Э[/color]легантна я и очень аппетитна,
[color="#9e0ef2"]Т[/color]ак ведь все не прочь со мной на сеновал.
[color="#9e0ef2"]О[/color]чень страстная и даже ненасытна,
[color="#9e0ef2"]Т[/color]олько зря меня мой муж приревновал...
[color="#9e0ef2"]Б[/color]оже мой, какая в сене вышла драка,
[color="#9e0ef2"]О[/color]глянулась, блин, глазеет пол села.
[color="#9e0ef2"]И[/color] все жаждут, что с фингалом буду плакать
[color="#9e0ef2"]Я[/color] и в жёстче происшествиях была.
[color="#9e0ef2"]Н[/color]ет, никто не разнимал нас... кроме копов,
[color="#9e0ef2"]Е[/color]ле-еле растянули по бокам.
[color="#9e0ef2"]З[/color]нать, они уже имеют в этом опыт.
[color="#9e0ef2"]А[/color] мы шли в атаку вновь под стать быкам.
[color="#9e0ef2"]Б[/color]итва битве рознь, но наша всем по нраву,
[color="#9e0ef2"]У[/color] соседей челюсть виснет до колен.
[color="#9e0ef2"]Д[/color]имка муж мой и лупить - имею право
[color="#9e0ef2"]У[/color]бежал бы лишь любовник мой, спортсмен![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898734
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 20.12.2020
О, ці несказані слова,
Тримають у полоні,
Мовчать... А серце ожива
Моє. В твоїх долонях...
- - -
Випав сніг і більше не розтав,
Ліг на землю, в серце, в мою душу.
Ти і не сказав, і не спитав,
Як тепер я далі жити мушу...
Побіліло. Зупинився час.
Що було, того у мить не стало.
Доля все прощала і не раз,
Але нині сподіватись марно.
Там, під снігом, ще жива трава,
А він пада і йому все мало...
Кажуть люди, так завжди бува,
Коли серце жити перестало.
Білий вітер. Біла чистота.
У душі - пуста глибока прірва.
І надія втрачена ота
Ні у що ніколи не повірить.
В мареві забілених октав
Розлетілись ноти у нікуди...
Вже не буде здалеку листа,
Та і слова більше вже не буде.
Шаленіє спомин і змива
Ту останню тиху мить розради
І безсилля дико розрива
Цілий світ, який безжально зрадив.
Сну немає, хоч лічи до ста,
Де не гляну - божевільня біла...
Випав сніг і більше не розтав
І душа від болю оніміла...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626738
дата надходження 06.12.2015
дата закладки 17.12.2020
Каже мама: – женись, Грицю!
Вибирай он молодицю,
Тобі скоро тридцять п’ять,
Годі, синку, вже гулять!
А я все собі міркую
Мені б тиху, не скупую,
Не пила щоб, не гуляла,
Тільки мене шанувала.
Була в мене дівка гарна -
Ой весело стрекотіла,
Що аж вуха опухли
І все тіло заніміло…
А женитись – це серйозно!
Я про це сердечне діло
Довго думав - взявся сміло -
Астрологію вивчав,
І про долю жіноцтва
Все по зірочках узнав…
Наречена моя - Риба,
Не якась там стрекоза,
Я заслав сватів до неї,
А вона, мов навіжена -
Підсунула гарбуза!
В.Ф.- 07.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898330
дата надходження 16.12.2020
дата закладки 16.12.2020
[i]Сочинение написано на тему защиты
прав животных. Все совпадения
с реальной жизнью случайны и
являются больной фантазией читателя.[/i]
* * *
Лиса в лесу не слыла дурой,
В стихах не прославляют дур,
Но очень уж любила кур !
В курятнике прошло всё гладко.
За лапку цап - и нет хохлатки !
Довольная сама собой
Спешит лиса к себе домой.
Навстречу ей голодный волк
Лиса с удачей - будет толк !
- Гони пол курицы сюда,
Делись добром - не то беда !
Лисица и сюда, й туда...
Металася... да вот беда -
Не скрыться рыжей никуда
От серого... Все прям на зло...
Наверх взлянула - там дупло !
Дупло ! И рыжая смекнула -
Делиться с волком - не резон !
И даже глазом не моргнула,
Когда трофей туда швырнула !
- На Серый ! Вот те - закидон !
Коль хочешь курицу ты сьесть
За ней в дупло, волчара лезь !
Волк от поставленной задачи
Присел на землю, чуть не плачет
- Лисица, ну зачем ты так ?!
В дупло я лазать не мастак !
И нету рядом даже кошки,
Что б помогла бы мне немножко !...
Лисица носом потянула
Всё поняла, хвостом махнула
И будь здоров ! А там, в дупле
Осталось курица... в тепле.
Три дня потом, в лесу тревога !
Из нор бегут борсук и ежик !
Медведь поднялся из берлоги
И зайка мчится со всех ножек !
Пыхтит, сопит, ползет змея -
Такая вонь стоит, друзья !
Собрались в кучу - что да как ?
Воняет где ? И кто мудак,
Который это натворил ?
Тут дятел, вдруг, заговорил.
Про куру, волка и лису,
Как встретились они в лесу
Как сотворили это зло
Ну и, конечно, про дупло !
Тогда медведь давай реветь
- Поймать и сильно наказать !
Нет, лучше, все же, обязать
Дупло почистить и отмыть
Потом посмотрим, как нам быть !
Но Волка даже не искалили.
Приперся сам голодный, злой.
Из бодуна, кричит
- Ну что здесь так воняет ?!
Без опохмела и с больною головой.
Лису в тот день же изловили.
Она в своей норе дремала.
Поймали, в круге посадили
И обьяснили, что сначала
Достать ту курицу, зарыть,
И до бела дупло отмыть !
Лиса кричит - пусть лезет волк
А волк на то зубами щелк !
Достали лестницу. С нее
Лисица дважды навернулась,
На третий - забралась в дупло
И курицу долой швырнула.
Бобры держали два ведра,
Лиса все шваброю отмыла,
Потом под елью улеглась
И от обиды аж завыла.
Дескать, волчара виноват,
Хотел ее ограбить.
Потом пытался гвалтовать,
Убить, снасильничать, ославить...
Медведь задумался. Скандал...
В лесу ведь должен быть порядок...
За ухом лапой почесал
И говорит
- Я буду краток
Волчару за грабеж с разбоем
Накажем розгами - пять раз
По серой заднице уроем.
Таким и будет мой указ !
Но волк, такой вердикт услышав,
Не стал сей порки ожидать
Из круга потихоньку вышел
Да и пустился прочь бежать
Промчался через лес и поле
Затем и через речку вплавь
И оказался волк на воле...
Лишь там он прыти поубавил.
Ведь на том берегу был паханом шакал.
Волчара, с ним раньше то, мзду собирал.
Он волка узнал, не прогнал, поддержал.
Похмелил, накормил, да на службу позвал !
Личное дело его изучил,
Мозгами раскинул и орден вручил !
Назначил аншефом отары овец.
Ну, и на этом - сказанью конец !
28.08.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898119
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 15.12.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=h9X09nrSBOY[/youtube]
Під образом Діви поставлю я свічку
І тихо, й покірно в молитві схилюсь.
Тебе прославляю, о Діво Маріє,
І щиро, в скорботі тобі помолюсь.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Ні словом, ні помислом вже не оскверне
Небесну священну обитель Твою.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Адже так любив і сім’ю, і родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За Гідність, за Честь, за свою Україну,
На ваги поклав найдорожче - життя.
Приспів:
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану та Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898190
дата надходження 14.12.2020
дата закладки 14.12.2020
Тебе зустрів я літньої ночі,
Лиш подивився у твої очі,
В зелені очі лиш подивився,
І закохався і вже влюбився.
Причарувала-приворожила, (2 рази)
Без тебе, люба,життя не миле (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Причарувала-приворожила. (2 рази)
Тебе зустріти серце бажає,
Такої в світі більше немає,
Більше немає, в цілому світі,
Щось заставляє серце горіти.
Причарувала-приворожила, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Причарувала-приворожила. (2 рази)
Серцем відчув я твоє кохання,
І сну немає всю ніч до рання,
Вю ніч до рання, про тебе мрію,
Живе у серці моїм надія.
Причарувала-приворожила, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Без тебе, люба, життя не миле, (2 рази)
Причарувала-приворожила. (2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898079
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Не залишайте розмов на потім,
Десь до кращих чи інших часів.
Для душі може бути, як злочин,
Як не мовиш того, що хотів.
Для душі у смиренні спасіння,
У любові, в теплі двох сердець.
Мати мужність знайти, те прозріння,
Де в житті є й терновий вінець.
Де служіння добру й благочестя
На кону, де зміліла душа.
З’їсть гординя, якщо не зречешся,
Неправдивості, згіркнуть й слова.
Не іди по житті необачно,
Відкидаючи сутність буття.
Може стати тоді тільки лячно,
Як не буде назад вороття.
13.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898082
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
І знову ти прийшов у сні -
Такий осяяно-щасливий
Я знала, що несеш мені
В своїх долонях теплі зливи,
Свою любов у холоди,
Прозорий вранішній серпанок...
Чомусь благав мене: "не йди
За мною слідом, ще зарано..."
А сам... красивий, мов святий...
Я доторкнутися хотіла -
Майнуло подумки: "прости..."
І забілилось... біло-біло...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898080
дата надходження 13.12.2020
дата закладки 13.12.2020
Царице Небесна, молюся до Тебе,
Щоб сина згадала в Небеснім Раю.
З Майдану, зі Сходу відправивсь на небо:
Життя він віддав за Вкраїну свою.
Адже так любив і сім’ю, і родину,
Відважно ставав він на захист щодня.
За Гідність, за Честь, за свою Україну,
На ваги поклав найдорожче - життя.
Прийми його душу у Царство Небесне,
Надай свій куточок у Райськім саду.
Ні словом, ні помислом вже не оскверне
Небесну священну обитель Твою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896018
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 13.12.2020
Душевна втіха: він на світі є.
Шар на деревах знову наростає.
(І дивувались, певно б, давні таври)
Холоне чай, пригіркло монпасьє.
Безглузда втіха: ми ж як дві гори,
І не зустрінемось, хоча й хотіли б.
Журба тепер розлилася чорнилом.
Самотні крають вечір вечори.
Фальшива втіха - віртуальний світ.
Літала ж безтурботно, як метелик.
Його ж торкнуло слово, мов чепелик.
Болить реально, досі ще болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897743
дата надходження 10.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Сніжинки ніжні небо розсипало щедро:
Дрібні білясто-чисті філігранні.
Мушнею осідали на ялинки, кедри,
Вбирали в сукні клени, липи рв*яно.
Це перший сніг, що освіжав зими повітря.
Він тихо дихав, йшов, хоча безплотний.
Старанно повівав грудневий вільний вітер,
Грайливо дмухав, мов оса зальотна.
Густішав полохливий срібний сніг щоразу,
Біліли вулиці, дахи будинків.
І стало на душі моїй так любо зранку
Зірками падали легкі сніжинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897940
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Сніг рипить веселим хрустом –
Будуть вечорниці.
Мамо, дай квітчасту хустку,
Та нову спідницю.
На щасливу світлу долю
Калиту спекли ми.
Наспіваємося вволю
З хлопцями сільськими.
Дай намисто із разками –
Так, своє… не сердься…
Причарую точно, мамо,
парубка до серця.
Я ж весела й працьовита –
Дай іще й сережки!
Маю так заворожити,
Хай не згубить стежку.
Он, у вишитій сорочці,
Серце парубоче –
Найгарніший з-поміж хлопців…
От за нього й хочу!
… Сніг рипить веселим хрустом,
Молодь вся в ударі…
Вишиванка й в квіті хустка
Танцюють у парі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897972
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько,
хто вставати любить раненько.
Зорі сяють для тих, хто кохає,
хто в молитвах щоднини чекає,
захищати хто вміє сміливо,
у чиїх руках спориться діло.
Це для тих, хто цінує родину,
любить рідну свою Батьківщину,
підкоряє хвилю у морі…
світять в небі щодня ясні зорі.
Хто нещастя навкруг себе сіє,
про наживу легку тільки й мріє,
для них зорі нічого не значать…
бо такі просто зір тих не бачать.
Зорі сяють для тих, хто їх любить,
хто дитиночку ніжно голубить,
у чиїх грудях добре серденько…
ще співає для них й соловейко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897941
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
Постелила зима покривало,
Гаптувала морозом й слізьми.
Небо хмарки повільно гойдало,
Підпирав дужий вітер грудьми.
Падав дощик краплистий додолу,
Діамантом блищав на плечах.
Гнув із квітів тоненьку підкову,
Що стояли на пізніх чатах.
Золотив собі звично доріжку,
Котра бігла вздовж берега в даль.
Зачепив необачно маніжку,
Зашумів очерет, мов скрипаль.
Тихий шелест зливався у звуки,
Дивна пісня торкалася хвиль.
Понесла їх вода аж за луки,
Вздовж Стоходу на сотенну з миль.
12.12.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897967
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
[b][i]Написали тут как-то в журнале
О соседке моей тёте Вале
Хоть и не молода,
Но всегда без стыда,
Кувыркается на сеновале.
Бомжеватова, житель подъезда
На чердак как-то ночью полезла,
Ночевал там Игнат,
Ох, как был он ей рад...
И теперь он жених, а не бездарь.
Фрол Подметкин, сапожник из Львова
Как приду, молчалив он и скован,
- Слушай, вместо молчать,
Мог бы замуж позвать!!!
Ну же, Фрол, предлагай, я готова...
Параскева, старушка-монашка,
Есть у ней о наследстве бумажка.
Позову бабку в ЗАГС
Мож, бумажку отдаст..
По подвалам жить парню мне тяжко.
Моя жинка купила две брошки
Мол, хочу быть моднее немножко
Но я взял пистолет
И открылся секрет -
Подарил ей их кум наш Сережка!!!
Тёлки эти на зелень так падки,
Вот вчерась забрели к нам на грядки.
Всю петрушку, укроп
Съели, мать бы их в лоб.
Нам оставив копыт отпечатки!!
Алевтина по кличке Зазноба,
Мне любить обещалась до гроба.
Первый рейс ее в клуб
Ей Иван уже люб.
Приказала мне - Ваньку не трогай.
Главный скульптор Вано Перетели.
Землю топчет за мной две недели...
- Приходи ко мне, Люб
Мол, я бюст твой слеплю.
Но позировать надо в постели.
Мы на море пойдем пешкодралом
В рюкзаках пиво, водка и сало.
Людка, с таксой своей.
Муж ее, дуралей.
И супруг мой Иван... с перегаром.
Катер шел на притихшем моторе.
Роза Францевна спрыгнула в море
К рулевому бегу,
Выручай меня, друг.
Дай газку, с тещей мы сейчас в ссоре.
Три кота на заброшенной даче
Разогнали всех местных собачек.
Для воришек простор
Можно лезть в каждый двор
А в дома без присмотра - тем паче!
Коль меня записали в спортсменки
Я должна быть проворнее Ленки!
Чтоб никто и не встал
Рядом на пьедестал
Все победы мои, все ступеньки...
Два солдата из части стрелковой
В самоволку ушли в форме новой.
От веселых девчат
Возвращались назад.
Форму спёрли без спроса с кладовой.
Сам Мичурин скрестил тыкву с вишней,
И чего только в прессе затишье?
Журналисты молчат,
А в саду аккурат.
Тыкво-вишенки тянутся выше..
Кто из Вас не мечтал быть богатой,
Чтобы муж был в машиной и хатой,
Чтоб носил на руках,
Отдых был на югах,
Загребал чтобы деньги лопатой.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897960
дата надходження 12.12.2020
дата закладки 12.12.2020
До побачення, скажу вам, клопоти осінні,
Відпочиньте собі гарно у свіжому сіні.
Запряжу я вітерець у карету з листу
І помчуся зустрічати зиму гонористу
Зустріну привітно, запрошу її в госпОду,
Попрошу, щоб засніжила землі нашій вроду,
Щоби відпочивала, як їй і годиться
Була знову тая сила, щоби відновиться.
Зимо, будь же ти ласкава, засівій на щастя,
Хай же побороти нам люту чуму вдасться.
Щоби люд ожив наш і поселилась радість
Квітувала молодість, лише спокійна старість.
Розверни довкола мережену скатертину,
Утіш думки бабусі, ще й порадуй дитину.
Не лютуй, прошу тебе, крижаним морозом
У своєму пануванні не втрачай лиш розум.
В.Ф. - 02.12.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897582
дата надходження 08.12.2020
дата закладки 11.12.2020
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик.
Листья срывает ветер –
Жизни прошедшей крик.
Месяц гуляет садом,
Сторожит мой приют,
Звёзды пасутся рядом –
Дымку сумерек пьют.
Келья, скамья, лампада,
Томик стихов под сон;
Большего, и не надо,
Больше: душе урон.
Так пробегает время
Осенних вечеров:
Умное, доброе семя
Сеется со стихов.
Терпит клочок бумаги
Зов широкой души,
Каплей жаждущих,с фляги,
Напоить поспешу.
Грустный осенний вечер:
Серо – туманный лик,
Мысли разносит ветер –
Души одинокой крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692843
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 08.12.2020
Нема гіршого тай ні в чому,
Коли сохне душа по дому,
Коли в’януть її крилята,
А без крил вона, мов розп’ята
І блукає душа, як билина,
І шукає якусь шпарину
Підкріпити снагою надію
Про розгублені чисті мрії.
Полетіла б соколом ясним,
Щоби глянути на прекрасне
Де в садочку червона калина,
Де в віконці матуся єдина,
Що чекає всі дні та ночі
Уже виплакала свої очі…
Пригорнутися до серденька
- Я з тобою, моя рідненька...
І побути біля криниці,
Де джерельна цілюща водиця,
Бо смачнішої в світі немає
Хай це люди запам’ятають.
Доля часто з нами жартує
Не пригорне, не поцілує,
Раптом ударить так болюче
Лиш надії , що все минуще …
Тішить віра, що дає крила,
Коли доля чомусь не мила
Опускаються в неї крилята
А без крил вона, мов розп’ята.
В.Ф.- 25.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897097
дата надходження 03.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Недоспані ночі, тривоги, печалі,
Усе відійшло в небуття назавжди.
Калина в снігу і душа, і скрижалі,
Притрушені снігом, де зниклі сліди.
У хмарах згубились, в високому небі,
Голубить лиш погляд орлине крило.
Зайшлося так серце у щемній жалобі
Тінь смутку раптово лягла на чоло.
Прости, я прощаю, ніщо не змінити,
Хоч сотні разів перетрушуй життя.
Сил вистачить скільки, я буду творити,
Складати, мов пазли, у рими слова.
02.12.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896961
дата надходження 02.12.2020
дата закладки 03.12.2020
Що за диво за вікном?
Стало біло все кругом.
А на цьому полотні,
Хтось лишив сліди мені.
На деревах вороння,
Чомсь розкаркалось зрання́.
Прилетіли снігурі,
Долу падав сніг згори.
У шапках тепер дахи,
Замело кругом шляхи.
І радіє дітвора,
Лижі, сані витяга...
Заєць вибіг на лужок,
Сіна там стояв стіжок.
Шубка в нього новизна,
Стала білою вона.
Ліс у тиші цій дрімав,
Хто прийшов у гості, знав.
Старша внученька - Зима,
Дарувала всім дива...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896687
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Ще звечора ніч, заступивши на варту,
Усе працювала до поту чола:
Закутала землю у темінь імлисту,
Туману сказала лягти край села.
Щоб спали кущі та дерева до ранку,
У паморозь гілки вдягла в гущаві,
Співала тихенько свою колисанку
Та іній губила в посохлій траві.
Закрили повіки сади і діброви,
У полі тихенько спочила рілля,
Сховались за хмарки зірки вечорові,
Тихенько до ранку заснула земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896686
дата надходження 30.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Пам’яті "Бабая"
Михайлова Сергія Євгеновича
(28.04.1966 р. - 28.11.2020 р.)
Родом з Черкащини, м. Чорнобай. Воював на Сході з лютого 2015 року по березень 2020 року, спочатку добровольцем у складі Правого Сектора, з березня 2017 року у лавах ЗСУ, у складі 53-третьої ОМБР
Тебе нема... Пливуть слова
І скапує сльоза додолу.
Повільно мерехтить свіча,
Не осягнути злу недолю.
Твоя душа на небесах,
Хай спочиває в вічнім мирі.
Земний короткий мав ти шлях,
Тужу я за тобою щиро.
Ти без вагань одяг броню
І став на захист України.
Відвагу всю віддав свою
За нації святі доктрини.
Ти вистояв у цій борні,
Інфаркт скорив тебе підступно.
Думки...Думки...Вони сумні...
На серці холодно і пусто...
29.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896643
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Впевнені кроки… давно в чобітках осінь
Легенький іній…. листя спада з горіха
Але у небі, сьогодні знову просинь
Промінь надії, то для душі, як втіха
Коли я бачу сонце поміж хмаринок
В калини грона налились стиглим соком
Іскрять під сонцем вже декілька краплинок
Як ті сльозинки, скотяться ненароком
В опале листя, помітно зеленаве
Але змарніле з прожилками багрянцю
Примхлива осінь…. хоч сонечко й ласкаве
Все приховає землиця у скарбницю
В ці дні останні… Скажу, осене бувай!
Візьми з собою, всі сумління й печалі
Та вже запрошуй, до нас зимоньку на чай
Вона прикрасить й моє життя надалі.
29.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896559
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Не збирайтесь нікого змінити.
Кожен шлях свій обрав, стиль життя.
Бо змінити людину — убити,
Відібрати її майбуття...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896552
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
Чому ти одягла блакитну шаль,
Щоб бути може, мовби, як сестрою,
Сплела красиву, чарівну вуаль
Та порівнялась образно з весною?
І сукню неймовірної краси
Ти також одягла на звабне тіло
Та ніжно неповторністю руки
Торкнулась мило і зовсім несміло
Для чого спокушаєш і тремтиш,
Чарівна і приваблива панянко,
Ще так далеко, люба, до весни,
Щоб сонце посміхалося світанком?
Чому ти одягла блакитну шаль,
Щоб зупинити неповторні миті,
Розкинула на образи вуаль
З чарівної тканини ніжно зшиті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896547
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 29.11.2020
[b]"листья"[/b]
Катюша Сотникова
http://www.stihi.ru/2020/10/08/1583
[i]В старом и расхлябанном обозе
Едет бездорожья старый дед…
[/i]
Пародия
[b]Обоз[/b]
По кривой извилистой дороге
Через горы-реки напрямик,
Шёл обоз, расхлябанный немного,
Был не мал, но был и невелик…
И в обозе том вторые сутки,
Ехал бездорожья старый дед,
Рассыпая шутки-прибаутки…
В такт дрынчит обшарпанный мопед.
Вслед за дедом – бездорожья бабка,
Ловко ржавый велик оседлав.
По спине постукивает цапка –
Скипетр бездорожности держав.
Позади прицеп идёт кадрилью,
То отстанет вдруг, то вбок нырнёт.
Внучка, Жучка, мышка…Сказка – былью!
Бездорожья дрыхнет чёрный кот…
Или кошка… Но не вру, ей богу!
Всё скрипит как старая кровать.
Есть по бездорожице дорога! –
В Город мчатся репку продавать!
Расцветали яблони и груши,
А такая репка – раз в сто лет!..
Выходила на берег Катюша,
Весело смотря обозу вслед…
(По следам Конкурса пародий 6-й визит Нас приглашали)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893582
дата надходження 01.11.2020
дата закладки 28.11.2020
Подрузі хвалилась Люба:
-Я така щаслива, Ганю,
Здибала в нічному клубі
Накінець, своє кохання.
Він - король! Ні - туз! Багатий!
(Такий титул не всі мають),
А чого його дівчата
Всі Валетом називають?
-Королем він буть не може,
Бо його побили дами:
Віддубасили вельможу
І Валетиком назвали.
Чотирьом він одночасно
В вірному коханні клявся,
Як із зрадою впіймався –
То в ногах у них валявся.
Придивись до нього, Любо,
Чи там є ще що кохати?
Бо дівиці в такій бійці
Щось могли і відірвати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896105
дата надходження 25.11.2020
дата закладки 25.11.2020
Чи то морда,чи лице,
Чи, як міх, товсте пузце,
Аж труситься - підгорля,
Язик, наче щось муля.
Ой, послухати, аж жах,
Раптом бабу узяв страх,
Що твориться, це у нас?
В телевізорі, мов сказ,
Ресторани у біді!
А що ж бідним тоді?
Хазяї ж – олігархи,
Потайні вовкодухи,
Статки в доларах лежать,
Тож їх досить, примножать!
Хай потрусять гаманці,
У лихоманці страшній,,
Поки ковід відійде.
Пузо - хай, трішки спаде,
Ледь в телевізор влазить,
По всіх каналах лазить,
Їх би, на пенсію ту,
Та зарплату мінімум.
Хай пізнали б те життя,
Що доводить до виття,
Тих сиріт і каліків,
За що, купити ліків?
Людоньки-де ж тут правда?
Нашої країни зрада,
Народу знищення йде
До провалля всіх веде,
Течуть сльози – не спинить,
Як на світі…далі жить?
24.11.1010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896028
дата надходження 24.11.2020
дата закладки 24.11.2020
Демонам...
[youtube]https://youtu.be/l7XEGctmI18[/youtube]
[i][b]Невтішні ще на осінь цю прогнози –
ще дмуть вітри керунками норд, ост…
Як оживити нам вітро̀ву розу?
Як зупинити сущий Голокост?..
Примарний мир – в холодному Донбасі,
ракетний смерч – у теплому Криму,
рашистські яструби – у Карабасі,
Європа вся – у «руському» диму!
Весь світ в омані повертає в зиму,
чекаючи зі сходу перемін…
А він готує ядерну корзину
і тисячі дипломатичних мін.
…Світ сонця гепнувся у летаргію –
коронний демон пожирає світ…
Чекає людність Божого месію
як з'яву в небі, як молитви плід...
Не спить одначе вірний українець –
і у тилу, і на передовій!
Не йде ж бо з України геть ординець:
йому нашіптує про посаг вій.
Циклоп він з виду, дохлий і негідний,
в чолі якого вже немало міт…
Та замір підлий у тієї гідри –
вільготно вм'яти незалежний світ!
Ти, певно, хочеш, гаспиде поганий,
щоб впав у прі останній мій онук?..
...Іще ятря́ть в мого народу рани,
ще дмуть норд-ости горя і розпук.[/b][/i]
[i]23.11.2020
© Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895895
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Раз в житті буває сімдесят,
Як і раз в житті бува сімнадцять,
Кажуть, що не можна в сімдесят,
Як в сімнадцять знову закохаться.
Ви лише послухайте мене,
Я прожив, то я вже точно знаю,
Й в сімдесят любов не обминеш,
Коли серце палко ще кохає.
Сімдесят, по паспорту мені,
А в душі, мені завжди сімнадцять,
Я живу, немов в чарівнім сні, ( 2 рази)
Жить коханням, то велике щастя. ( 2 рази)
Хоч покрила скроні сивина,
Та в душі весна буяє рання,
І хвилює серденько Вона,
Та єдина і така жадана.
Зорі з неба падають до ніг,
Й сонечко веселкою сміється,
Ех, якби ж, якби я тільки міг,
Зараз пригорнуть її до серця,
Сімдесят, по паспорту мені,
А в душі, мені завжди сімнадцять,
Я живу, немов в чарівнім сні, ( 2 рази)
Жить коханням, то велике щастя. ( 2 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895931
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Під завісу морозного дня
У душі просиналось кохання.
Хмарки в небі пливли навмання,
Із грудей виривалось зітхання.
Серце билось у ритмі з твоїм,
На губах заблукала усмішка.
Міцно пальці схрестив херувим,
Щоб любов поміж двох була вічно.
Опускавсь сонця диск за гілки,
Переливами грав наостанок.
А у душах з’єднались містки,
Щоби разом стрічати світанок.
23.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895965
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Та ні, не цікаво про гідність й свободу.
Цікавить про знижки, дозвілля, погоду,
Про фільми, про море, про щось дуже ржачне,
Музичне, крамничне, сердечне чи лячне,
Смачненькі рецепти, дотепні поради,
Про зради подружні, зіркові розради,
Скріншот переписки з Верховної Ради,
Срачі і торги за великі посади...
Про котиків, псів, про тарифи на воду,
Про ледічкин стиль і про масочну моду,
Про бізнес-ідеї, про гріх содоміту -
Не вистачить, люди, на нас ебоніту...
Так, гідність, і дійсно, на хліб не намажеш...
Про неї нікому секрет не розкажеш...
За неї не сходиш у бар чи кіно.
Свобода і гідність? Було це давно....
Міліємо, друзі, втрачаєм надії...
Стираємо пам'ять... Не йдемо до мрії
Найкращих з мільйонів, пішли що в Безодню...
Згадаймо... Країно... "Небесную Сотню"...
В ній гідності вдосталь весь світ наділити
І духом свободи серця запалити.
Згадаймо, країно... Усіх... Поіменно...
Й скидаймо у прірву ворожі знамена.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895974
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Андрію Васильовичу Амадею до дня народження:
Все починається з любові.
На ній тримається весь світ.
Зірки небесні загадкові
Нам не відкриті стільки літ.
Все починається з любові
На цій планеті, де живем,
Нас манять мандри невідомі
І пізнавати світ ми йдем.
Все починається з любові
Своєї рідної землі,
Де роси чисті світанкові,
Де небо ясне угорі,
Де навесні цвіте калина
І мальви видно із вікна,
І де збирається родина,
Де люба серцю сторона.
В цій стороні живе – Людина,
Співоча пташка – Амадей.
Його пісні про Україну,
Він їх співає кожен день.
Його пісні про щастя, радість,
Кохання, що живе в душі,
А часом, долі безталанність,
Та смуток серденька в журбі.
Його пісні торкнуться серця
Найпотаємніших клітин,
Розбудять радості джерельце
І потече любові вир.
Тож побажаємо поету,
Здоров’я, радості щодень,
А в творчості - великих злетів
І про любов нових пісень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895901
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Морський пейзаж, яка то насолода!
Рясніють хвилі — наче золоті.
Піднялось Сонце нібито по сходах,
промінням сіє в затінки - кутки.
Люблю тебе, люблю твої печалі...
В бездоння світить зірка мовчазна —
омила в водах ті багряні далі,
де стигне в сяйві зоряна краса.
Гадаю я... — Можливо пригадаю?
Де загубив від вічності ключі?
Колись по світлу я дійду до раю,
через усі провалля темноти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895925
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
[b][i][color="#5e089c"]Співцю добра, тепла, кохання
Людині щедрої душі.
Я шлю з теплом свої вітання
І побажань цілі коші!!
Усі слова мої - від серця,
До Вас злітають вітерцем.
Хай кожне з них душі торкнеться,
Бо ж Ви є авторам взірцем.
Ваша поезія - то диво,
У ній потоки почуттів.
Слова від серця йдуть, правдиво
В відтінках різних кольорів.
То ж хай ніколи не старіють
Ваші серденько і душа.
Ще років сорок щедро гріють
Слова любові у віршах.
Тепла Вам всюди і поваги,
Красот для радості очей.
Удач, любові, рівноваги
В усі роки, що прийдуть ще.
Пісень і віршів якнайбільше
Приємних в щирості розмов.
Заповнять хай життєву нішу
Здобутки, щастя і любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895876
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Ти любий побачив, як падали зорі
На землі родючі і долі чудові
І все завмирало умить на хвилину,
А сяйво зворушно писало картину
В красі неймовірній заграли тумани,
Розбурхали швидко незгоєні рани
І боляче й гарно, як ніби мережка
Вдалі миготіла ріднесенька стежка
Як сад посміхався небаченим квітом,
А сині волошки нас вабили в літо
І смак полуниці, смакуй - промовляли
Та море емоцій в серденьку лишали
А там хлюпотіли в ставочку качята,
Як ніби маленькі, тендітні дитята,
Життя вирувало і що ще сказати,
Тож будем природу завжди прославляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895873
дата надходження 23.11.2020
дата закладки 23.11.2020
Одного разу один багатий чоловік взяв свого сина в
подорож, з єдиною метою - показати хлопчикові, що означає жити без
багатства.
Кілька днів вони провели на фермі у дуже бідної сім"ї.
Після повернення додому, батько запитав сина, чи сподобалася йому поїздка.
"Сподобалася, батьку," - відповів хлопчик.
"Бачив, якими бідними можуть бути люди? " - запитав батько.
"О, так!" - була відповідь.
"І який висновок ти зробив із подорожі?"- знову запитав батько.
"Я бачив, що у нас один пес, а у них чотири. У нас басейн до середини
саду, а у них струмок, якому немає кінця. У нас у садку світять
заморські ліхтарі, а у них вночі сяють зірки. У нас тереса до
переднього двору, а у них простори до самого горизонту. У нас невелика
ділянка землі, на якій ми живемо, а у них безкраї поля, які не можна
окинути поглядом. Ми купуємо їжу, а вони вирощують її самі. У нас
навколо будинку стіни для захисту, а у них друзі." Батько хлопчика
онімів.
І тут син додав: "Я зрозумів, які ми насправді бідні. Ми забуваємо
про те, що маємо, і зосереджуємося на тому, чого у нас немає. Що для
одного - дешева річ, для іншого - цінний приз. Все залежить лише від
того,як ми дивимося на цей світ..."
Хочеться додати і своє, й народне:
* Не в багатстві щастя.
* Бідність - не порок.
* Багачева правда гірше брехні.
* Бійся багатого, як чорта рогатого.
* Багатство не робить мудрою людину.
* Буває всяк; буває так, буває й ніяк.
* Було багатство, та давно, як знову буде, то вже й нас не буде...
* Добре ім"я має більшу вартість, ніж велике багатство.
* І багатство не вічне.
* Хто доглядає свою ниву, матиме хліба доволі, а хто ледачкує, скоро збідніє.
* Ледачі руки приводять до вбогості, а роботящі - збагачують...
* Краще бідний та правдивий, ніж багатий та брехливий...
* Чи не дивина, що один у багатстві бідний, а інший у бідності багатий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895818
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Краса й багряно-золотава мить,
Осіння серенада десь звучить.
Жовтаве листя так чарує восени:
- Чому сумуєте, прекрасні Ясени?
Ви вбралися у золотий наряд,
Безмовно у зажурі стали в ряд.
Зваблива казка в сквері восени...
- Що вас турбує, браття Ясени?
- Обидва ми закохані в Берізку,
Яка росте у самоті, - тут близько.
З дитинства вабила, коли зросла,
То на очах красою розцвіла.
Лишень легенько вітерець повіє,
У братиків серденько тьохне, мліє.
Один говорить чарівні слова,
А другий пестить і пісні співа.
До Ясенів Берізка не байдужа.
Закохана в обох і любить дуже :
Молодшого - він добрий і вродливий,
Старшого, - бо статний і зманливий.
Сумують втрьох, як прийде осінь,
Як листопад і дощиком моросить.
Прокинувшись, радіють навесні,
Як Білокору бачать наяву, не в сні.
Що тут робить ? Таке буває :
Два братики одну кохають.
Не дай Бог бачити, коли сини
Страждають, мучаться, як Ясени.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894774
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Немов красивий, нетривалий сніг
Затримав сонце в риболовній верші,
Палкі чуття, що склав мені до ніг,
Для мене пастка… й жертва я – не перша.
Зірвав у серці справжню заметіль,
І рвалась я, обманута, з капкану,
Бо фальш накрила почуття святі,
Відлига сліз… старі пекучі рани…
Ти щез із першим сонця промінцем,
Пухнастий сніг – міраж? А чи примара?
Згоріло серце в почуттях живцем,
І плакала розрадниця-гітара.
Під перебори ниткою журби
Свої я вірші в вершу заплітала,
Щоб перший сніг так душу не губив,
Чуттєву, ніжну, ніби сонця спалах.
Сріблився іній… пристрасть в дзеркалах…
На погляд твій закоханий так схожа…
Я знову все коханню віддала, –
Сміявся сніг щасливо з огорожі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895828
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Вновь белоснежной красотою
Земля укрылась и дома.
Вновь захрустел снег под ногою
И побелели небеса.
Идём по жизни, след оставив
На этой чудной красоте,
Частицу радости прибавив,
А может горести вдвойне.
Все оставляют след по жизни,
Но главное- не наследить.
Не очень ценятся "капризы",
Ведь лучше- верить и любить.
Сменяются опять эпохи,
Пусть будет в сердце не зима.
Хотя бы маленькие крохи
Любви, гармонии, добра!
22.11.2020года
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895823
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Ясні зорі, чисті роси
І твої кохана коси.
Що їх вітер розплітає,
Тихо пальчиком торкає.
У шовкових, ніжних травах,
Заблукався хтось в дібровах.
Лиш "Ау!" - лине луною,
Над моєю головою.
Пахнуть чебреці і м'ята
І трава, ще не прим'ята.
В тиху ніч відпочиває,
Там кохання нас чекає.
Обійме воно за плечі,
Подарує двом цей вечір.
Смак п'янкого поцілунку,
Буде зводити рахунки.
Ми зігріємось любов'ю,
Ти і я - нас лише двоє.
А над нами зорі рясні,
Поруч з нами наше щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895770
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Хай кохання… не припаде сивиною
Любий знаю, ми завжди вірні з тобою
Як земля наша й сонце в неба сині
Почуй, коханий, мусимо стати сильні.
Хоч дощ проливний та страшна громовиця
Ти дужий, поглянь - я ж славна молодиця
Не зрадь жадану, ніжну, жіночу красу
Пригадай милий… ти розчісував косу….
Немов дитя, обнявши тихо колисав
А соловей… Нам вкотре, весело співав!
В небесній колисці … Зірниці яскраві
Надіюсь, чекаю…. Ті слова ласкаві
Хоча й пані осінь до нас завітала
В серцях чи бажаєм? Нас не запитала.
Розстеля тумани, осінь при дорозі
Я тебе зустріну,всміхнусь на порозі
Не хочу щоб ним, кохання покривалось
Хай би назавждИ, весною залишалось
22.08. 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895670
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Чому в житті буває - не знаєш, як вчинити?
Любов допомагає, щоб краще було жити
І віра і надія в наступні дні і роки
Та шлях вказати може,які зробити кроки
Буває дуже важко та згодом біла смуга,
Ось так в житті буває знайдеш для серця друга
І порожнеча зникне, піде собі подалі,
А смуток і неспокій в тумані вмить розтане
Чому в житті є зрада, у світу запитаю?
Та відповідь, повірте, ніде не відшукаю,
Прилине, ніби хмара в період із дощами,
Так сміло і жорстоко змагається із нами
Але, як би не було, життя завжди чудове,
Бо чорна смуга згодом розчиниться десь знову
І буде щастя й спокій - найкраще, що дається,
Чудова наша доля, мов сонце посміхнеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895755
дата надходження 22.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Перший приморозок, іній,
Угорі шмат неба синій.
У осінню цю годину,
Йде Михайло на гостину.
У руці тримає меч,
Щоб добра було без меж.
Бо поборник Святий зла,
Всім бажає він тепла.
Щоб і в серці, і в душі,
Щоб до столу калачі.
Щоб була дружна родина,
Щоб з війни діждались сина,
Брата, батька та сестру,
Щоб відкинули журу.
Щоби матір мали діти
І коханий був, і квіти,
Щоб цвіли попри усе,
Щоб усміхнене лице
Мали старші і малі,
Щоби мир був на землі.
21.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895655
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Волі браття, прагну волі!
Прагну жити як вогонь,
та стелитись вітром в полі —
гріть теплом своїх долонь!
Хто літає — не блукає
у смердючих болотах,
бо єдиний шлях до раю
в тих безкрайніх небесах...
Відпускаю свою душу,
білим світом погулять.
Зберегти її я мушу —
в лапи смерті не оддать
А хто має чорну думку,
най іде в полон ночей...
Він не знайде порятунку,
серед праведних людей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895681
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 22.11.2020
Кохання серця втрачено без шансів,
Не стріну я тебе за ворітьми.
Виводить вітер за вікном романси
Для гордої, холодної зими.
Душа моя змагається із вітром,
І хоч пройшло уже немало літ,
Зворушливий мотив ніхто не зітре,
Лунає самотою скрип воріт…
Зима печально у вікно загляне:
- Невже мені болить іще старе?
Повіє знову затишком різдвяним,
Смарагди-очі сяють між дерев…
З минулого дзвінок закалатає,
Згадаємо намріяні дива.
Кохання незабутнє і безкрає,
Глінтвейн духмяний з присмаком Різдва.
І пише вітер про кохання станси –
Розбити хоче він зимовий лід.
Знаходять відгук у душі романси,
Здається, ти стоїш коло воріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895722
дата надходження 21.11.2020
дата закладки 21.11.2020
Щасливою дитину роблять крила,
Що змайстрували люблячі батьки.
Щомиті в крилах наростає сила,
Могутність роду увібравши крізь віки.
Майстерно, вправно, без тривог літати,
Долати перешкоди, страх, вітри
Невтомно вчить родина: батько й мати -
Вони в польотах вже давно майстри.
Міцніші крила - цікавіші злети...
Й батьки радіють щастю дітвори,
Що вправно всі долає естафети,
Буденності додавши кольори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895588
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Подзвонив Дмитро Галині,
Іменини в неї нині.
Галю, я прийду до тебе,
А вона йому:"Не требе!"
Ну тоді тебе вітаю.
Щастя, радості бажаю!
А дарунок собі лишу,
В Галі голос став тихіший.
Дмитре, а що за дарунок?
Перш за все мій поцілунок.
Дарувать хотів машину...
Він сказав й слухавку кинув.
В Галі серденько забилось,
Голова заморочилась.
Постривай! - вона кричала,
Та у слухавці мовчало...
Набирати стала Дмитра,
Вона ж жінка дуже хитра.
Та гудки були короткі,
А слова такі солодкі.
Вирішила йти до нього,
Вийшла швидко на дорогу.
Та зустрілася їй Зіна,
Продавчиня з магазину.
Вони двоє привітались,
Слова чомусь заплітались.
-Ой привіт, люба Галинко!
Радісно гукнула Зінка.
Це куди ти поспішаєш,
Що, мене не привітаєш?
День народження у мене,
Жде Дмитро он біля клена.
Хоче дуже привітати,
Цінне щось подарувати.
Вибачай, не маю часу,
Ось несу вино й ковбаси...
В Галі серце чуть не стало,
На ходу зметикувала.
-Не спіши ти дуже Зіно,
У руках його картина.
Він її дарує всім
І дорослим і малим.
Маляр він на все село,
Зінки так, як й не було...
Галя бігла до Дмитра,
Враз машина загула.
В ній сиділа Валентина,
Запізнилася Галина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895546
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
З чоловіком уже зрання
Завелась чогось Агата,
Після сварки й дорікання
Запитала у Рената:
-Ти казав, що хтось порадив
Саме на мені женитись,
Був ти цьому дуже радий,
Навіть не схотів учитись.
Хоч дівчат було у тебе,
Як тих мух на купі гною,
А пораду ти послухав –
Одруживсь тоді зі мною.
-Я уже не пам'ятаю,
Радив хто, моя Агато,
В мене на той час, я знаю,
Ворогів було багато.
Тоді важко всім жилося,
Я старавсь у мирі жити,
Та комусь із них вдалося
Мені добре відплатити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895536
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Завітаю у Карпати,
В них ніколи не була
І зустрінуть так, як мати,
Ніби любляче дитя
Там чарівні полонини,
Спів сопілки, мов струмок,
Неповторнії долини
Виграють, як світ думок
І стежини особливі
Та земля, мов дивоквіт,
Люди добрі та щасливі,
Як увесь карпатський рід
А музиченьки заграють,
Тож не втриматись ніяк,
Ось, Карпати, зустрічають,
Як мелодія в піснях
Затанцюємо у колі,
Буде настрій в нас сповна,
Засіяють наші долі,
Мов карпатська далина
В дружній, радісній родині
Де живе карпатський рід
І звучать пісні й понині
У серцях лишивши слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895533
дата надходження 20.11.2020
дата закладки 20.11.2020
Вслухаюся у тишу за вікном,
Вже заколихану, аж до світанку.
Накрила землю темним полотном
Циганка-ніч, її я вічна бранка.
В полях минулих днів блудять думки,
Де пережите уляглось в покоси.
Від снігу в серці крок до теплоти
Й душа прагне зігріти ноги босі.
Убратися в любов раз й назавжди,
Підставити плече, коли потреба.
Господь щось розгубив щастя листи,
Здаюсь, - у сіті піймана амеба.
Життя повільно красить світ в пітьму,
Лиш пересмішник у гаю голосить.
Мені б своє - чужого не візьму,
Із чим злечу оновленою в просинь.
18.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895416
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 19.11.2020
В моєму серці місця не займай,
Воно не вміє швидко відпускати.
Ти кригою його не зачіпай,
Бо воно ніжне, вміє лиш кохати.
Моєму серцю болю не завдай,
Воно довірливе, щоб я не говорила…
Йому лиш іскорку маленьку дай,
Й воно злетить, - розправивши вітрила.
Ти в серце моє смутку не впускай,
Й не намагайся віру погасити.
Якщо зумієш – ніжно приласкай…
Й воно весь вік буде Тебе любити
17. 11. 2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895333
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Увечері накрапував холодний дощ.
Зима ввірвалась вранці в пізню осінь.
Блискучим льодом вкрила раптом простір площ.
Міцний зціпив деревам іній коси.
А сонце блякле десь сховалось у журбі.
Кіптявість сіра розповзлась по хмарах.
Здається, час призупинив свій звичний біг.
Зима лиха проникла через шпари.
Завмерли квіти. Кущі у сні морознім.
Трава сріблясто ніби заніміла.
Замовкла осінь - зими страшні погрози.
Пора, мабуть, згортать осінні крила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895462
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Чи вимір різний в нас, чи площина,
Зоріє світлом поле капелюха -
Ваш погляд, від якого бракне духу,
Мов промінь сонця, дивна дивина...
У золото зухвале я пірну,
В алмазний погляд рис святих, тендітних.
- Вся справа – у брилі, – припустить вітер, –
Він створює спокусу чарівну.
Як пустотливі вії ведуть гру –
Танцює почуттів кардіограма.
Прошу, зніміть свій капелюшок, Дамо,
Бо я від чар тих, ангельських, помру.
Граційний жест – убору не стає –
Шовковим блиском шаленіють пасма,
Я розумію, почуття не згасли,
І загадка – в тій Панні саме є…
Переклад з російської:
Дама в шляпе
Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть… ID: 883445
(Картина - Elzbieta Brozek.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895454
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Відспівало літо дощами і грозами,
Відзвеніли пісні солов'їні в гаях.
Залишилися сльози на травах росами
І тумани сховалися десь в берегах.
Осінь тихо прийшла і торкнулась до всього,
Прохолодою ранок дихнув нам в лице.
Впало листя із сумом у скверах під ноги,
Нанесла́ позолоту вона олівцем.
В кольорах різнобарвних ліси майоріли,
Доторкалося сонце промінням ще їх.
У садах хризантеми осінні раділи,
Дарувала дарунки свої, осінь всім.
Над землею птахи із прощанням кружляли
Їм летіти так довго у теплі краї.
Із небес, суму звуки до нас долітали
Бо не кожен повернеться з них навесні.
Ось така вона осінь, без неї не можна,
Кожен місяць її подарунки шле нам.
Вона серед сестер, мабуть сама заможна,
І гордиться тому, своїм добрим ім'ям...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895452
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Цей ранок осінній проснеться в тумані
І мжичкою вкриє посохлу траву,
Пройме холодочком дерева заспані,
Які ще гілками тримають пітьму.
Бо нею від холоду вкутались й вітру,
І голі-голісінькі сплять у тишІ,
Сховавши весь смуток у сіру палітру
Відтінків потусклих, сухих споришів.
І навіть, горобчик сховався під стріху,
Сидить у кубельці й тихенько мовчить,
Адже у погоду таку не до втіхи –
Скоріше б цю зиму холодну прожить.
А там би весняний і сонячний ранок
Його розбудив би ласкавим теплом,
І він з задоволенням сів би над ганком
І радо б співав над відкритим вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895446
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
[b][i][color="#15088c"][color="#ad075a"]М[/color]оросит сегодня прям с утра
[color="#ad075a"]У[/color] природы вновь пора унынья.
[color="#ad075a"]З[/color]атянуло небо и ветра
[color="#ad075a"]А[/color]такуют скверы вместе с ливнем.
[color="#ad075a"]П[/color]одойду и стану у окна
[color="#ad075a"]Р[/color]аз сейчас нелетная погода.
[color="#ad075a"]И[/color] взгрустну - ну где же ты весна?
[color="#ad075a"]Ш[/color]квал ее событий ждать полгода.
[color="#ad075a"]Л[/color]ес в цветах янтарных был красив,
[color="#ad075a"]А[/color] сейчас в дождинках, словно в бусах.
[color="#ad075a"]Д[/color]ни короче, да и их мотив
[color="#ad075a"]О[/color]днозначно - не пора искуса.
[color="#ad075a"]Р[/color]асплескались радости в дожде
[color="#ad075a"]О[/color]бнимает душу чаще скука.
[color="#ad075a"]Г[/color]де-то есть подсказка, только где?
[color="#ad075a"]О[/color]творю ей дверь!! Входи без стука...
[color="#ad075a"]Й[/color] она к столу меня ведет...
[color="#ad075a"]О[/color]крыляет , дарит вдохновенье
[color="#ad075a"]С[/color]лово к слову... и пусть мир замрет
[color="#ad075a"]Е[/color]сть контакт!!! Пишу стихотворенье!
[color="#ad075a"]Н[/color]очь... Пусть и лишусь однажды сна,
[color="#ad075a"]Н[/color]о не просижу к утру без дела.
[color="#ad075a"]Е[/color]сть перо... наитие...луна.
[color="#ad075a"]И[/color] душа, как птица, ввысь взлетела.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895444
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
(Чосерівська строфа.)
Була б у мене рибка золота,
Я б знищила всі війни і ковіди.
Така земля, народ… За що – ці біди?!
Сидять принишклі люди по хата́х,
Дорогу смуток в серце протоптав:
Невидима чатує небезпека,
Немов страшне щось вирвалось із пекла…
А в полі, де завжди були жита,
В родючих землях – убивають сина.
Могили… Доль знівечених руїни…
В молитві сумом зціплені вуста:
Що ж це за час такий для всіх настав?!
Горить земля, немов суцільний хмиз,
І літаки зриваються униз.
Ведуть нас лідери все не туди кудись.
Шепоче рибка: не журись… молись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894964
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Кожен мій ранок зазвичай дається помірно-важко
Я не вилажу з піжами, аж поки не сяде сонце
Карантин відмінив дієту, забив болт на зарядку
Він собі заробив ревматизм і забив нижню шконку
Сонце встає приблизно о двадцятій хвилині на сьому
Як у свої двадцять шість невзаємно ось так закохатись?!
Як камікадзе, на свою останню посадку заходжу
І прикриваю руками собі діафрагму, де кратер
Та я ж не здуріла, я просто нестерпно до тебе звикла
Тебе у мені так багато, хоч я вже й по вінця повна
Коли сонце сідає без тебе, я як *** вию
Коли сонце без тебе встає - я не вилажу з-під ковдри
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895441
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Чекай мене, як літо чарівне,
Що спокушає ніжними квітками
Як пестить теплотою все лице
І тіло обіймає, як руками
Чекай мене, як осені смаки,
Як в золоті купається природа
Та ніжністю наповнені рядки,
Які дарують серцю насолоду
Чекай мене, як зимонька мороз,
Даруючи прозорі подарунки,
Як в погляді чаруючих мімоз
Ми відчуваєм неповторні струнки
Чекай мене, як трави мить дощу,
А ніжні квіти золоте проміння,
Закохані серця,як квіт-весну,
Так, як душа чекає потепління
Чекай мене, як не чекав ніхто
І не веліли серцю навіть зорі,
Лиш віра і надія у добро
В любові зародили справжні долі
Навіть без слів ти зрозумієш все,
Перед очима цінності, як книга,
Моє відкрите любляче лице
Із мудрістю життєвою повите.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895440
дата надходження 19.11.2020
дата закладки 19.11.2020
Як ми мера вибирали Я миленького питаю
Були лише в масках - тобі борщ, чи дати чаю?
Підрахунком захопились - Головою лиш хитає -
Мов привиди в казках! Вдома маску не знімає.
*** ***
ЗМІ нам в вуха – берегтися! Ох, частівочки свої
Береглась, як вміла - Нанижу на ниточку!
Лиш сім місяців пройшло- Миленькому покажу
Знову залетіла… Язичок і литочку
*** ***
Ой, ти Васю, васильок Кум, ну прямо джентльмен,
Чого лице зім’яте? Дарю, каже, маску!
Зніми маску із очей В обмін лише пропонує
Почепи на п’яти. Гарний стіл і ласку.
*** ***
Казав татко - бери маску, Ой, у нашої Христини
Коли з хлопцем гуляєш! Були славні іменини!
Чи ти, тату, постарів, На дверях висіли маски
Як берегтись не знаєш! Самогон пили з закваски.
*** ***
Що ті маски роблять з нами Обкрутила хлопця швидко
До них ми привикаємо Це роблю я сміло,
Так у душах “прижилися” - А як масочку зняла -
Мужчин не замічаємо. То якась несміла.
На екранах, в магазинах,
По вулицях – маски…
Кращі ліки є для нас -
Доброта і ласка!
В.Ф.- 15.11.2020
Р.S - Яка наївна простота! – (Скаже читач)
Ну що та маска без кнута,
Який зігріє, протверезить,
Переверне цю страшну мить! – (Можливий такий варіант), але... я все таки за доброту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895279
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 18.11.2020
В моїм класі гарні діти!
Їх не можна не любити:
Живчики й веселуни,
Всепитайки й пустуни!
Кожен з них є унікальним,
Кожен навіть геніальний.
Ми зріднились, мов сім'я.
Тож назву їхні ім'я:
Мужні Костя та Іллюшка,
Тихі Сашка та Вілюшка,
Приязні Сашко й Вадимко,
Дві Анютки та Матвійко,
Світлі Віка та Карінка,
Добрі Дарія й Полінка,
Милі Дашка та Давідко,
І Романко, і Андрійко,
Стримані Єгор й Назарчик,
Голосні Максим й Богданчик,
Три розумнички : Іванко,
Олька та мала Іванка.
В кожнім з них є свої мрії,
А в мені живе надія,
Що з цих щирих життєлюбів
Виростуть хороші люди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895327
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Ми залишилися у теплім липні,
І ті слова пахучі, мов жасмин.
Як мерехтіла поцілунків злива,
І сонця в небі стиглий апельсин.
Ми залишилися у теплім липні
Під білим шовком ніжних в небі хмар,
Вдихаючи медовість щедру липи,
Смакуючи любов, немов нектар.
Ми залишилися у теплім липні.
Чомусь не вникнувши в пітьми прогноз.
Метелики ще лоскотали в кліпі,
А вже осінній підкрадавсь мороз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895138
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Кохання перше – справжній перший сніг,
земля в казковій білосніжній крижмі.
По сніговиці ти назустріч біг –
Коханий, юний, невимовно ніжний…
Вже очі-в-очі почуття неслись
У пристрасно-чутливім сніговії.
Піднесено ясніла сніжна вись,
Бо від кохання все навкруг світліє.
Каскади віхол, силу завірюх
Здавалося, удвох не помічали.
Кохання, ніби перший сніжний пух,
В нім розкіш неба й велич небувала…
Я вірю: загадаємо колись,
як упаде сніжинка з неба рання,
щоб долі дві навік переплелись
У перший незабутній сніг кохання.
/світлина - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895137
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
У замерзлих віях – сум сльоти.
Цей тягар нести мені несила:
Нашу мрію залишаєш ти –
Мов у сніга відбираєш крила.
Двері смутком-стогоном риплять,
Хоч немає в них на те причини.
Заметіль залишить болі втрат –
Тільки потім, знічено, спочине.
Я все йшла… німіючи з туги,
Опустились плечі у печалі,
На обличчі плакали сніги –
Є в коханні винні й постраждалі…
Сніг так швидко замітав сліди,
гаснули сльозами білі крики.
… Йшов у тій розраді назавжди
Той, хто серце полонив навіки…
Сніг самотній захищав мене.
Я шукала відповідь у нього:
- Ну скажи, коли все це мине?
І чому сумую до знемоги?
Сніг втішав: «Скінчиться цей двобій…
Зарубцюються і стихнуть рани…
Знов кохання забринить в тобі –
Невзаємне ж навесні… розтане.
(Переклад моєї ранньої російськомовної лірики: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871571.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895145
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 17.11.2020
[b]Я[/b]к в світі посміхається життя
[b]Т[/b]ихенько розділяючи етапи,
[b]А[/b] ти ховаєш в серці почуття
[b]К[/b]оханням доторкаючись до зваби.
[b]Д[/b]орога, що веде у зелен гай,
[b]А[/b] далі стежка в'ється до струмочку,
[b]В[/b]еличність почуттів, як дивограй
[b]Н[/b]аспівує мелодію в рядочку.
[b]О[/b]світлені веселкою місця
[b]Т[/b]оркає гай зеленою красою,
[b]О[/b]й, як прекрасний образ твій лиця,
[b]Б[/b]оюся зникне вранці із росою.
[b]І [/b] подарую знову я мотив,
[b]С[/b]уцільне щастя, більшого не знаю,
[b]П[/b]рийду у гай, навіть в період злив
[b]І[/b] сміло прокажу, що ще кохаю.
[b]В[/b]сесвітньою красою обійму,
[b]А[/b] потім ніжно, трепетно руками
[b]В[/b] серде́ньку я кохання поселю
[b]П[/b]ривітно посміхаючись думками.
[b]І[/b] знову прозвучить в житті мотив,
[b]С[/b]хиляючи серця, як в унісоні,
[b]Н[/b]езнаю, скільки нам іще пройти
[b]І[/b] лиш душа назавжди у полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895230
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
У всьому, мабуть, воля Вища.
Чотири дні гуляла хвища.
Лежала сукня на паркеті,
Білизна, ключ — на табуреті.
Читали книгу окуляри —
У ній ховались мемуари
І незакінчені куплети…
Обох єднались силуети,
Впивались хмелем губи винні
В минулому… А, може, нині?
Вмлівав камін — пізнав жарину,
В негоду оживляв світлину… 31/10/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893688
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Насінини мають крила:
В’язів, кленів, ясенів…
Неабияка в них сила,
Щоб торкнутися землі,
Прорости у ній корінням
Під краплинами дощу, —
Із маленького насіння,
Налітавшись досхочу!
У кульбаб свої маршрути, —
Як завіється сезон,
Шовковисті парашути
Відкривають марафон! 16/11/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895224
дата надходження 17.11.2020
дата закладки 17.11.2020
Ой казала мені мама Слова до пісні
В гаю не гуляти,
Бо там ходять дикі хлопці
Не вміють кохати
Приспів:
А я мамці своїй
Довіряю в міру,
Хто такі дикі хлопці
Нишком перевірю.
Вдячна мамі за науку -
Гірка правда ваша -
Там гуляє мій Андрій
З ним - подруга Маша.
Приспів:
А я маму люблю
Їй я довіряю
Хто такі дикі хлопці
Тепер уже знаю.
Іще знаю, що бувають
Подруги теж дикі,
Як до правди справа дійде -
Вони без’язикі.
Приспів:
Тобі, ненько найдорожча,
Щиро довіряю,
Що бувають друзі дикі
Також уже знаю.
В.Ф.- 20.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893954
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Знову плачуть дощі,
Серед темної ночі,
Осінь пише вірші
І прощатись не хоче.
Листям десь шурхотить,
В хризантемах блукає.
Все гуляє не спить,
Вітер в неї питає.
Чом ти осінь сумна,
Чом така не весела.
Завжди ходиш одна,
По лісах і по селах.
Давай в парі удвох,
Вальсом ми закружляєм.
Під ногами листок,
Кроки ці відчуває...
Чую тиху ходу
І струмочків розливи.
Серця чую мольбу,
Не потрібні нам зливи...
Осінь ти не журись,
Вранці сонце засяє.
Буде так, як колись,
Новий день привітає.
Полетить вище крон,
Звук мелодії в небо.
То звучить саксофон,
Люба осінь для тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895139
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Ось грибок… і ось грибок,
їх збирає їжачок.
- Маслючок й боровичок,
полізайте в козубок!
Ось ярок… а ось горбок,
дружно йдем і ми в лісок.
Поспішаємо туди,
бо чекають й нас гриби.
Ось ялинка… ось дубок,
тут сховавсь боровичок.
А під сосон колючки
заховались маслючки.
Тут є рижики-брати,
брилики в них золоті.
І лисички золотисті
в золотому сяють листі.
То ж шумить, радіє ліс:
- Гляньте ще біля беріз!
Підберезники смачні
вас чекають вже три дні.
Підберезник ніби пан,
в нього червоний жупан.
Підосичники брилі
одягли, мов королі.
Ось горбок… а ось ярок,
йде додому їжачок.
Повні кошики й у нас,
йти додому всім нам час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895128
дата надходження 16.11.2020
дата закладки 16.11.2020
Чи у сонячну днину
Чи у північ холодну,
Коли вітер гойдає гілки,
Я шукаю твоєї руки.
Крізь роки перегуком
Перша зустріч зі стуком
В грудях серця живого мого,
Де милую тебе одного.
Поглядом та душею
Іду поруч стезею
Усупереч, а чи навпаки, -
Сивочолі срібляться роки.
Власного часу ждучи,
В очах твоїх тонучи,
Ласки повні, спокійні ззовні,
У щирих думках сокровенні.
15.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895091
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
На час не нарікаймо. Хай собі іде.
Хай мчить куди захоче й проминає.
Ображені, бо кра́де молодість й не жде?
Що нам дарує, сам же відбирає.
У забутті сиринга скіфів і авлос.
В минулім дивні ліри та кіфари.
Зате час баб зали́шив, золото колось
І воїнства зміїного примари.
Колись там Артимпаса сходила з небес,
Закутавшись із золота вуаллю.
Зітхав ревнивець вслід, ненависний Арес,
Коли брела земною пектораллю.
Де ніг її тепло лишалось на землі,
До сходу сонця сходили тюльпани.
Мов жовте золото, блищали в ковилі,
Яріли ними доли та кургани.
Круглились очі у володарів степів.
Кохав богиню не один вояка,
І войовничий дух на мить добрів,
Коли вона дивились з акінака.
На час не нарікаймо. Хай собі іде.
Він вічний—тож даремні й хвилювання.
Пройдуть віки — хтось, може, слід наш віднайде—
І знахідка навіє здивування.
Тюльпан скіфський трапляється у межиріччі Дніпра і Молочної, де зростає лише на території заповідника «Асканія-Нова».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895082
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
У полі, там де маки квітнуть,
Спішила я на зустріч вітру.
А де волошки синьоокі,
Летіла з вітерцем високо.
Думками небо обіймала,
До свого серця пригортала.
Моя душа - коханням вмита,
Твоя любов, неначе літо.
Дощами щедро напуває,
Мелодією серце грає.
Блакить небесна й теплий вітер,
Мені дарує, поля квіти.
За руку ти ведеш у казку,
Там де любов, тепло і ласка.
Така щаслива із тобою,
Те щастя нам дарує доля...
Не роз'єднати, не згубити,
Тих двох, що вміють так любити.
Тих двох, що вміють так кохати,
В житті ніким не роз'єднати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895019
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Чорна кава, мов гріх чорна
Спокушає хтивим нутром
Зерна, що розмололи жорна,
Поціловані кип'ятком.
І без цукру, і меду не треба.
Тільки зимного молока
І ковток піднесе до неба,
Кава може... Вона така.
Кава вранці - цілющі ліки,
Кава вранці - жива вода.
Бо інакше мої повіки
Не піднялись би, от біда.
Каво чорна, гірка колежанко,
Помагай розпочати день.
Наливаю тебе в філіжанку
Та врубаю моцних пісень.
13.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895014
дата надходження 15.11.2020
дата закладки 15.11.2020
Намастилось сонце глянцем —
Тішить осінь нас багрянцем
В листопадну, теплу пору.
Під ногами, для декору,
Шурхотять листочки кленів
(Назбирали їх у жмені),
Устеляють парки, сквери…
Ми, маленькі фантазери,
Із листочкової льолі
Змайстрували парасолі —
Від дощів у прохолоду
Захистять нас у негоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894963
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
[b][color="#0722ab"]За окном поет гитара
Я с Петром пляшу фокстрот.
-Счас завалится хибара!!-
Мамка с улицы орет.
Что за звуки у соседей
Ох! да Ах! Скрипит кровать!
После эдаких комедий
Мой ко мне стал приставать!
Дурака я не валяю..
Он обваленный пришел!
Я одежду постираю,
С ним в постельке хорошо.
Муж вернулся среди ночи
Усмирила скалкой пыл.
Глянь-ка ты , любви он хочет
Попроси там, где ты был!
Сидеть дома, просто пытка
Вроде классно, ешь да спи!!
Но хотелось бы избытка
Секса, страсти и любви!!
Не давай ты мне совета
Как Петра на мне женить.
По закону этикета
Сам он должен предложить.
Где-то рядом у вокзала
Мы все дыры обошли.
Ты бревном всю ночь лежала
Под мостом бомжи нашли.
Ты за вечер выпиваешь
Больше литра коньяка.
Я тебе не доверяю
Ни секрет, ни мужика!
Утром в зеркало взглянула
Навела с трудом прицел.
Блин, запои... и загулы
Отразились на лице.
Я влюбилась в депутата
И не ем теперь, не сплю.
Наняла пять групп захвата.
Пусть притянут к алтарю.
У меня запасов мало
Хватит ли на карантин?
Тюлька, лук, чеснок и сало
Самогоночки графин.
Дед Мазай готовил сети
И пока за куст сходил,
В эту сеть попался Йети.
Ростом метра три, поди...
Нынче теща прикатила,
Пьем с женой валокордин,
Ну скажи нам, вражья сила,
Нафиг ехать в карантин.
Обо мне опять судачит
Здесь на сайте весь народ.
-Любка, глянь, какая кляча,
А танцует и поет!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894971
дата надходження 14.11.2020
дата закладки 14.11.2020
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
Є у житті і ясно, і хмарно.
Знайте, прийшли ми в світ цей немарно.
Всі, хто любов у серденьку має,
сам він, як сонце, всіх зігріває.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне
Є у житті і солодко, й гірко.
Кожного долі світиться зірка.
Всіх нас любов, свята, зігріває.
Той є щасливим, хто любов має.
Справжня любов, мов крапля сонця,
в чаші любові не видно донця.
Справжня любов, мов світло ясне,
і через терни пройде… а не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894798
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Дощ осінній холодить обличчя,
Бороздить слізну змійку в серцях.
В німім порусі вчулось: змирися,
Впале листя лежить в озерцях.
Скоро воду скують злі морози,
Вкриють землю колючі сніги.
Схилять голови ніжні всі флокси,
Від троянд теж на спомин шипи.
Світ в природі не знає благання,
Круговерті підкорено все.
В людських душах є путь до пізнання,
Доторкнутись до свого есе.
Щоб відчути в осінню ту мряку
В грудях теплий весняний посів.
Скласти Господу щиру подяку,
Що в житті не позбувся ще снів.
13.11.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894895
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Я чекаю від тебе листа,
Напиши, передай через осінь.
Поцілунку чекають уста,
Може лист той блукає в дорозі?
Дощ краплинами мочить його,
Розмиває слова на листкові.
Не забути мені те тепло,
Що так гріло у кожному слові.
Я чекаю від тебе листа
І ніяк дочекатись неможу.
Рахувати не хочу літа,
Вони нам в цьому не допоможуть...
Лише знають осіннії дні,
Як без тебе тужливо в кімнаті.
Бачу тіні сумні на стіні,
А у небі хмарини кудлаті.
Я чекаю, ти лиш напиши,
Заспокой моє серце і душу.
Осінь... холодно... плачуть дощі,
А думки, знов минуле ворушать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894827
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Я поглядом тендітно провела,
Який так вабив і у далеч кликав,
Повторювала всі твої слова,
Наспівуючи пісню ніжно стиха
В думках перебирала все життя
Де вже спіткнулась об важкі пороги
Та я була зовсім іще дитя,
Попереду були предовгі роки
Думки мої усі переплелись
Та я до купки сміло позбираю
І на етапі мрій моїх зійшлись,
А що чекає далі - я не знаю
Та щоб не було - дякує душа,
За все життя та ніжний смак любові,
Що поєднала справжні почуття
І пише далі неповторно знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894812
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Эта осень будет краше той,
Будут краски во сто крат богаче!
Я в листве купаюсь золотой,
От того сама намного ярче!
Изнутри свечение во мне,
Озаряет всю округу сразу.
Благодатью пахнет на земле,
И слегка пьянит мой разум.
От того ли сердце, как набат
С каждым разом всё сильнее бьётся.
Осень подарила листопад,
Золотой каймой под ноги льётся.
Украшая в рыжый ковролин,
Осень не жалеет своих красок.
Обомлела от величия рябин,
Будто бы и нет её прекрасней!
12 11 2020г
Виктория Г( Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894814
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Гармати, кулі, холод, спрага, втома,
Смерть побратима, кров, в кишені лист,
Про те, як люблять і чекають вдома,
Залізні нерви, знову кулі свист.
Наказ, що не дає відповідати
На обстріли з ворожого крила...
Як тяжко на землі своїй стояти
Й не бити ворога, не знищити дотла...
В окопах спати не біда солдату -
Є все, що треба, люди помогли...
Та в скронях біль... Як ворогу віддати
Той шмат землі, де друзі полягли?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894732
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Я оттаяла, мне не верится,
Стала чище, богаче душой!
Я не буду уже надеяться,
Кто был близок теперь чужой.
Кто был другом, а кто знакомым,
Для меня теперь все равны.
В этом мире таком огромном,
Лишь добро не имеет цены.
28 10 2020г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894718
дата надходження 12.11.2020
дата закладки 12.11.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2020
Ми не залишимо про себе теплий слід –
Листів поштових з юності не буде,
Вже їх адреси не збирають люди,
А sms-ки замінили слів політ.
Ми загубили щось у часі назавжди -
Ту теплу щирість в почерку дитячім,
І юність, і любов, що серце плаче,
Не пригадаємо той запал молодий.
В щоденник записів не роблять від руки,
І фото – не в альбомі, в Інстаграмі,
Вечірки не в костюмах, а в піжамі,
Візит до рідних – це по вайберу дзвінки…
Епоха ґаджетів немов затерла нас:
Все не згадаємо, попри старання.
Листівку зберігаю я останню –
Вона - як юність та... і мій зірковий час…
Сучасний світ без цього ніби обмілів:
Без побажань яскравих звідусюди.
... На жаль, тепла не зберігають люди –
Здається, нам забракло щирих слів…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894480
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
[b][i][color="#046913"][color="#deed0c"][color="#e30707"]Н[/color][/color]оябрь пришел и принес холода
[color="#deed0c"][color="#e30707"]А[/color][/color] было недавно еще бабье лето
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Г[/color][/color]ример он отменный и так, как всегда
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Р[/color][/color]азбоем в лесах занимается с ветром.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]А[/color][/color] все потому, что пришла уже грань,
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Н[/color][/color]оябрь в строю, удержаться стремится
[color="#deed0c"][color="#e30707"]И[/color] [/color]как не ворчи, мол, декабрь, отстань,
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Ц[/color][/color]ензуру пройдет и на год удалится.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Е[/color][/color]ще бы, декабрь подготовил свой бал.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]О[/color][/color]н любит резвиться с белесой метелью
[color="#deed0c"][color="#e30707"]С[/color][/color]нега вон в тяжелые тучи собрал,
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Е[/color][/color]ще только шаг и готовься к веселью.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Н[/color][/color]ельзя ничего изменить в этот час.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]И[/color][/color]дут перемены большие в природе
[color="#deed0c"][color="#e30707"]С[/color][/color]нега будут вскоре нам радовать глаз.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]З[/color][/color]амерзшие реки уже на подходе..
[color="#deed0c"][color="#e30707"]И[/color][/color] мы... мы же дети планеты Земля
[color="#deed0c"][color="#e30707"]М[/color][/color]илее-то нет и любить ее надо.
[color="#deed0c"][color="#e30707"]О[/color][/color]собой любовью, иначе нельзя...
[color="#deed0c"][color="#e30707"]Й[/color] [/color] знать, что все это дано нам в награду.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894109
дата надходження 06.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Хризантеми мої, хризантеми,
Присмак осені, запах весни.
Ніжних крапель дощу діадеми,
Де любов накриває крильми.
Де світанок у співі пташинім,
Коли сонце веде марафон.
Що ми є, живемо в ці хвилини,
Що тримаємо в руці телефон.
Граємо в піжмурки з місяцем в хмарі,
Що на небі завис, мов у сні.
Та вишукуємо вихід покарі,
Де проблеми земні - навісні.
У молитві, у дружній підтримці,
У родиннім теплі всіх сердець, -
Притулитись до кожного в думці,
А обійме на часі вітрець.
05.11.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894080
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Заходилося небо попрати
Найбіліші хмарини свої
І давай їх у річці купати,
Та стелить полотном по воді,
Простягнуло їх вдаль аж за обрій.
І смичком провело по струні,
Щоб під звуки казкових мелодій
Простирадло пливло по воді.
Тож гойдаються хмари на хвилях
В неймовірній отій білизні.
Ну а просинь, між хмарами синя,
Сліпить очі, між них, в борозні.
Ця картина чарівна, казкова
Нам відкрилася, мов ми в Раю,
І до себе зове загадково,
Щоб пірнуть в неймовірну красу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893908
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Однажды ты проснёшься и поймёшь:
Всё - суета, всё - мелочно и склочно...
И холодом пройдёт по телу дрожь:
Зачем вчера испытывал на прочность?..
Показывал характер, выжидал,
Кричал, курил - не по-мужски всё это,
Закатывал бессмысленный скандал,
Сам спрашивал и сам давал ответы...
Благодари судьбу свою... в жене,
Которая осталась... не за дверью
И мудростью была... в твоей вине...
Остановись, она... ещё поверит...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893995
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 05.11.2020
Хазяйнує, глянь, скрізь листопад…
розсипає навколо нас листя.
І притих вже осінній наш сад,
він дрімає… йому вже щось сниться.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Відлетіли уже журавлі,
давно зникли вони в сірій хмарі.
І дарує жоржини ясні
осінь нам, щоб були ми у парі.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
Золотим листям тішиться клен,
і діброва ясніє, мов ватра.
Знай, сипне листопад нам до ніг
позолоти своєї ще й завтра.
Золотий листопад…
лиш рум’яниться вишня.
Я прийшов… у осінній сад
ти до мене вийшла.
У осінній сад
ти до мене вийшла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893759
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
[i]У нас один на двох з тобою дощ…
І тільки ми у ньому чуємо ці ноти,
На жаль, від нього не існує антидоту,
І хай весь світ сьогодні буде проти,
Та бродить спогад змоклий поміж площ.[/i]
Бруківка і скрипаль-аристократ
Сумну мелодію підтримують глибинну:
В негоду струни рвуть розбурхані краплини
Із віртуозом в спалаху єдинім,
Змивають біль від незбагненних втрат…
[i]Від хвилювання голос пересох –
Я відчуваю, через сотні кілометрів
Під парасолею, в улюбленому светрі,
Ти згадуєш приховано-секретне –
В цей особливий дощ… ми знов удвох.[/i]
... і пахне спогадом в руках гарячий чай,
думки обпалюють... удвох нас обпікають...
Вдаряють краплі з силою нагая,
а ми в обіймах неземного раю -
Ти грай, скрипалю, якнайдовше грай...
(Фото Едуарда Гордєєва "Дощ".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893763
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nyi3zb9_ptc[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=jZFbnK2ueMg[/youtube]
Зі мною поряд, чи незримо,
Ти просто будь у кожну мить,
Коли проходять хмарки мимо,
Чи дощ у листі шелестить.
Повіє бриз легкий у спеку,
Зірветься в холод сніговій,
А я у всіх вітрах далеких
Почую рідний голос твій.
Коли зоря повільно вранці
Проріже променем пітьму,
Гарячу каву в філіжанці
Я сонно з рук твоїх візьму.
І у безкрайній голубіні,
Де ледь хлюпочеться прибій,
Твою долоню в тиші синій
Зіжму обнявши у своїй.
Ти просто поряд, ніби тіннню,
Зі мною в час сумний пройди,
І падолистом, в день осінній,
В стрімкому вальсі закрути.
А я, коли пітьма розвісить
Сріблясті зорі-ліхтарі,
Знайду свою у темній висі
Біля твоєї, угорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893769
дата надходження 02.11.2020
дата закладки 02.11.2020
У вікно в’язниці – сірий бруд дахів.
Пише вірші Бонні в спалахах лампади…
Всі сумління серця вістрям голосів:
Клайд – її єдина втіха та розрада.
…І малює доля драму всіх часів.
Відчайдушна зграя стравлених вовків –
Гангстерів полює вся техаська влада.
Та чуття підводить рейнджерівських псів –
Вислизнула знову відчайдушна банда,
Час наблизив прірву скоєних гріхів…
Грабежі… розбої… пошуки шляхів…
І хоч модний одяг, і вогонь помади,
Капелюх і зброя – іскромет штрихів,
Сигаретним димом на коханців падав,
Огортав неспокій серце втікачів.
Підбирала зрада тисячі цвяхів…
А життя завмерло на плечі прикладом –
Клайд і Бонні* мчали у полон страхів
На шалені кулі… й впали листопадом…
… Шлейф тонких парфумів змерзлі душі грів…
* [i]Бонні Паркер та Клайд Берроу — відомі американські грабіжники, що діяли за часів Великої депресії. Відомі дванадцятьма пограбуваннями банків, грабежами невеликих магазинів та заправних станцій. Вважається, що банда винна у смерті щонайменше дев'яти офіцерів поліції та декількох цивільних. Самі Бонні та Клайд були вбиті техаськими рейнджерами. Їй було 24, а йому 25 років...[/i]
Фото - з інтернету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893281
дата надходження 29.10.2020
дата закладки 31.10.2020
Ну не можу я жити без нього… Люблю! Люблю, бо вже чверть століття прикипіла до нього всією душею. Як не зустрінемось декілька разів на рік, то відчуваю якусь тривогу, дискомфорт, прикрість, що не побачились. Він - мій друг - цей величний сосновий ліс…
Тут дихаєш – не надихаєшся, слухаєш – не наслухаєшся, любуєшся його граціозністю і не можеш налюбуватися, бо кожен раз помічаєш щось нове - сумне чи радісне - це вже інша річ…
Цьогорічної осені наші побачення затягнулися на невизначений період. Все чекали, виглядали дощів я і ліс, щоб зустрітися швидше, а дощів немає. Осінь тепла, суха - дощами не балує. І тільки після Покрови дощики нас порадували. Правда, невеличкі, але хоч такі були, а це вже дуже добре і земельці, і лісу.
А скільки надії, сподівань, що скоро зустрінемось, хай тільки земля води нап’ється, оживе і зазеленіє в лісі мох, і запахне грибами… І перші заморозки хай не поспішають, дадуть можливість нам побачитись.
І діждалися, і зустрілися… Не передати словами цього позитиву, радості від побачень з лісом. Це треба самому відчути. Аж захоплює подих, так полонить красота осіннього лісу. Чарує велич дубків, їх розважливість, різнокольорові наряди від світло-жовтого до бордового кольорів. А стрункі сосни - сестрички тихенько шелестять кронами, мов вітаються. Під ногами, як перина, зеленіє мягкий мох. Сонячні зайчики грайливо виблискують між деревами, перебігаючи з однієї сосни на іншу.
- Вітаю вас, мої сестрички - кажу соснам, берізкам, кожній знайомій стежині. Як ви тут живете? Дуже скучила за вами, за красою вашою і тишею, за грибочками. Підкажіть, де тут гриби у вас, щось не бачу їх. Поховалися в мягкий мох, чи ще не встигли вирости. Дощів було вам небагато.
Отак, гуляючи між соснами збираю гриби, дякую за радість, переходжу з містинки на містинку, з доріжки на доріжку. Щоби трішки відпочили очі, обніму сосну, задеру голову вверх, попрошу сосну-сестричку, щоб підказала, де ростуть грибочки. Прохання майже завжди спрацьовує. Чи очі відпочинок одержують, чи ота небесно-лісова енергетика допомагає, бо тільки опускаєш голову …. і на тобі – не лінуйся, збирай грибочки. Ходжу, збираю, приказуючи - де один росте, там і другий, де другий - там і третій і так, аж допоки не надокучить...
А гриби, особливо білий, польський - люблять рости не по одному, а в парі. Не кожен грибник це знає, і коли бачу зрізаний чи збитий ногами гриб, то коло того місця ще можна грибів назбирати, як уважно пошукати. Досвід і тут потрібен, не крик-шум, не біганина, а спокій і спостережливість, бо недарма збирання грибів ще називають (тихою охотою), тихим полюванням. Як не нагнешся до землі, як не поклонишся їй, то грибів не назбираєш.
Заходжу в долинки, зазираю в ямки, бо грибів мало, недостатньо вологи у лісі. То там два, то ще чотири, дивись уже посмакувати назбирала. Підхожу до знайомої ямки, коло якої завжди були польські гриби. Обходила, як кажуть, вздовж і впоперек - ні одного немає, і, з досади, кажу собі, що так надіялась хоч тут знайти… тільки дарма «круги намотувала» і час перевела… Відійшла, буквально, метрів три - чотири в сторону і очам не повірила... Стоять один за одним гриби, як солдатики, тільки хтось із них під листячком заховався, хтось із моху виглядає… Аж соромно стало за своє бурчання…
- Пробачте, мої хороші - кажу, то я вже находилася, пора відпочити.
Коли вже ноги «находяться», очі «надивляться» - роблю маленький відпочинок. Можна сісти на пеньочок, або просто в мягкий мох, полюбуватися осінньою красою, насолодитися свіжим повітрям і тишею...
Десь високо в соснах чути стук дятла. Так розмірено, мов годинник: тук-тук, тук-тук…
- Привіт, дятлику! Тобі видніше з висоти, підкажи, де ростуть грибочки. На мить тихо - не стукає. Потім знову: тук-тук, тук-тук…
Надихавшись сосновим повітрям, відчуваєш, що голова розболілась. Це нормальне явище, природний процес. Свіже соснове повітря - це не загазоване міське, до якого, на жаль, ми звикли.
Приходить час збиратися додому. Що ж є у нашій корзинці? Поохотилися на славу. Польських грибів майже повна корзинка, 6 штук білих, інших грибів: піддубників, опеньків, маслюків назбирали тільки, щоб попробувати.
Дякую Тобі, мій вірний друже, моє натхнення, моя любов. До скорої нашої зустрічі! Нехай Тебе дощики не обходять стороною. Нехай буде завжди спокійно і затишно у Твоєму домі.
В. Ф. – 29.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893409
дата надходження 30.10.2020
дата закладки 30.10.2020
Здавалось, ніч молитвою шепоче,
Про світле все, доступне лиш мені.
Тумани снів, немов великі зодчі,
Будують мрії щирі, вогняні.
Світанки серця… ті, що очі-в-очі…
Картинками в осінньому вікні…
Дрижали зорі у обіймах ночі,
А місяць із-за хмари бовванів
Вже в серці – холод…ніби матіоли
Загибель… щемний осені фрагмент…
І втома листям падала додолу
Зів’ялим, кволим, знищеним ущент,
Та осінь вкриє золотом довкола
Під притаманний тільки їй акцент…
(Картина Анни Колос "Листопад" 2018р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892737
дата надходження 24.10.2020
дата закладки 24.10.2020
Посріблило лист, морозець щіпає трави,
Осінь химородить - скрізь її забави.
Щось гелготять гусята, обурилась киця
- Ще вчора в мисочці стояла водиця,
А сьогодні диво - дзеркало умостилось,
Гусята водиці зранку не напились!
І киця побігла у хату швиденько -
Холодно носику і лапкам біленьким.
Уляглася бабусі на втомлені руки
Й тихенько мурличе, розганяє скуку.
Заглянуло сонце до бабці Федори,
- Виходьте, бабусю, до фауни й флори!
Вийди - подивися, як іще красиво,
Глянь, в лузі травиця, мов голова сива,
А далі капуста, радується – зріє,
Ніжному теплу ще кожен порадіє.
А як уже сонечко весело заграло
У дворі зібралось фауни немало:
Коза і гусята, кури і два півні,
Позлітались голуби, собака і киця,
Щоби зігрітись сонечком, підкріпитись,
На бабусинім подвір’ї ще й повеселитись.
В.Ф.- 10.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892636
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
[b]В золотой листве танцует дождь[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892365
автор: Виктория - Р
[i]Утро, воскресенье, слышу дождь,
Капельки трезвонят мерно, живо.
...............................................
Здорово, приятно, выдох, вдох.
С капелек дождя осенний душ.
Не жалея времени и ног,
Словно в детстве шествую средь луж.
Загулялась, эх - пора домой,
Этот день приятен и хорош.
На душе, как никогда такой покой,
В золотой листве танцует дождь. [/i]
[b]Осенний душ[/b]
Шуточный экспромт
Утро, воскресенье, снова дождь.
Капельки трезвонят мерно, живо.
Ты заходишь в лужу, что-то ждёшь,
А вода бурлит, как кровь по жилам.
Завтра понедельник. Выдох, вдох…
Стоя в луже, вспоминаешь детство.
Час стоишь, вокруг переполох!
Никуда от этого не деться…
Собралась толпа, как никогда!
– Ты же простудыться можэшь, дэтка…
– Это же осенняя вода!
– И зачем стоишь как статуэтка?!
Скопом приближаются ко мне…
Тут как прыгну вверх со всей я мочи.
– Вот зачем!!! (Довольная вполне!)
Выдохнула им без проволочек!
Сразу зацарил в душе покой…
Душ осенний удалсЯ на славу!
Уходя, машу дождю рукой,
Всей округе подмигнув лукаво…
(Ералаш такой когда-то был ))) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892594
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
А ти в чарівний сон ховав свою любов
Так глибоко в віддалений куточок
І серце і душа палахкотіли знов,
Коли писав із ніжністю рядочок
І грали небеса,така земна краса,
Як ніби зорі танець танцювали,
А у листі твоїм прекраснії слова
Нам неймовірну долю малювали
І ось сміливість вмить проникла до душі,
Ти вирішив освідчитись в коханні,
Все було, як ві сні при чарівнй зорі -
Звучали так зворушливо зізнання
Щоб передати їх - не підберу слова,
Хоча думок у мене вистачає
Та у моїй душі прекрасні почуття
Мелодія кохання залишає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892562
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
[b][color="#053602"][color="#baa207"]К-[/color]расно-багровый, оранжево-жёлтый ,
[color="#baa207"]Р-[/color]едких оттенков задумчивый лес.
[color="#baa207"]А-[/color]лые блики среди позолоты
[color="#baa207"]С-[/color]ловно дар Божий, сошедший с небес.
[color="#baa207"]К-[/color]лён и рябина - жених и невеста
[color="#baa207"]И-[/color] где-то рядом зеленая ель.
[color="#baa207"]Т-[/color]ут я, ступая тропинками детства,
[color="#baa207"]И-[/color]скренне внемлю красотам аллей.
[color="#baa207"]Х-[/color]воя разбавила зеленью колер,
[color="#baa207"]О-[/color]безоружив десятки красот.
[color="#baa207"]Й-[/color] даже дуб - величавый и скромен,
[color="#baa207"]О-[/color]тдал свой приз в цветовой хоровод.
[color="#baa207"]С-[/color]олнце купает в лучах бабье лето,
[color="#baa207"]Е-[/color]сть в этом что-то от Божеских чар.
[color="#baa207"]Н-[/color]ебо еще бирюзою одето
[color="#baa207"]И-[/color]скрами в кронах - янтарный пожар.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892563
дата надходження 23.10.2020
дата закладки 23.10.2020
Я жити хочу, як усі
І це закономірно.
Я розквітаю в цій красі,
І серце б'ється мірно.
І погляд інший на життя,
І ставлення до люду.
Ціную надто почуття,
І так до смерті буде.
Бо вся любов, що у душі
Мене всю окриляє.
Вкладаю душу у вірші,
І все тепло, що маю.
21 10 2020р
Вікторія Г Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892518
дата надходження 22.10.2020
дата закладки 22.10.2020
Не боюсь за себе...
Не боюсь за себе,
Знаю біль мине.
І блакитне небо,
Забере мене.
Згодом, не наразі,
Коли прийде час.
Я при всій повазі,
Не забуду Вас.
20 10 2020р
Вікторія Г Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892366
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
В золотой листве танцует дождь
Утро, воскресенье, слышу дождь,
Капельки трезвонят мерно, живо.
Вот сейчас одену макинтош,
И пойду гулять. в лесу красиво.
Золото берёз шумит листвой,
На кустах гламурные наряды.
Воздух ароматный и хмельной,
С трепетом вдыхаю свежесть мяты.
Здорово, приятно, выдох, вдох.
С капелек дождя осенний душ.
Не жалея времени и ног,
Словно в детстве шествую средь луж.
Загулялась, эх - пора домой,
Этот день приятен и хорош.
На душе, как никогда такой покой,
В золотой листве танцует дождь.
18 10 2020 г
Виктория Г( Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892365
дата надходження 21.10.2020
дата закладки 21.10.2020
Элегия.
Дар последний, дар – Господний,
Как награда на груди!
Засверкала, от желаний
Жаждой странника в пути.
Где-то там, где холод вечный –
Светит яркая звезда!..
Не проходит путь мой Млечный,
Не предвидится туда.
Ничего теперь не мило,
Никого нельзя винить:
Что Фортуна изменила,
Что не хочется мне жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892293
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Ти залишивсь, синочку милий, на війні
І назавжди в своїй дев’ятій батареї,
Та придивляюсь кожен раз я у вікні:
А чи майне та тінь від постаті твоєї.
Іще хоча б разок пройшов ти під вікном
І тихо, як колись, постукав щоб у двері.
Як зазвичай, швиденько всівся за столом,
Я борщ і пампушки подАла б до вечері.
А потім, як завжди, зі мною розмовляв
І все би розповів про всі свої пригоди:
Де був і що робив – мені все розказав,
Розмалювавши красномовно епізоди.
Ти завжди так робив ..Хотілося б тепер,
Щоб повернутися назад в ті дні безпечні,
Де ще нема війни, де ще ти не помер,
Де тихі вечори й розмови безкінечні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892338
дата надходження 20.10.2020
дата закладки 20.10.2020
Я тебе відпускаю...Кохаю!
Як же серце від болю щемить...
Кожну зустріч в душі зберігаю,
В грудях згадка про тебе теплить.
Якась дивна випроба на міцність,
Що, як осінь й весна, й навпаки.
Щось лепече нечутно безгрішність,
Вітром гнані гуляють піски.
Та крізь пальці стікають роками,
А пожива, як казка, стара.
Лиш примари надій вітряками
Й до землі припадає душа.
Б’є поклони до істини й віри,
Догма вперто мурує стовпи.
Ніжно пальці торкаються ліри,
В струннім співі вчувається - ми.
18.10.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892083
дата надходження 18.10.2020
дата закладки 18.10.2020
Почему же - ни разу в избранном,
Я писала, а Вы... а Вы...
Вами чувства мои не признаны,
Не замеченные, увы...
Или что-то неладно с рифмою,
А, быть может, не те слова...
Подавай Вам кораллы - рифами,
Жемчуг - россыпью... Я права?..
Увлекают Вас мысли ломаны,
Фразы - рублены на куски,
Многоточием быль истомлена,
Чувства, рвущие в хлам виски...
Подари Вам коней - без упряжи,
Колесницу - без колеса,
Словоблудие и... поди свяжи
Тучи серые в словеса...
Мне же, к осени - красной ленточкой,
В тихой рощице - тишина,
Паутинкой, шуршащей веточкой -
Где-то там, глубоко, весна...
Мы, конечно, такие разные...
Я старалась, а Вы... а Вы...
Никогда нам не слиться фразами,
Чтобы - в избранное... Увы...
Намечается грусть осенняя
Прожитое корить-винить...
Тёплой ласточкой - прямо в сени к нам...
Вот, попробуй-ка, прогони...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891939
дата надходження 17.10.2020
дата закладки 17.10.2020
[i]До Дня захисника України:
переспів широко відомої пісні...[/i]
[youtube]https://youtu.be/KI_hDS4WiP8 [/youtube]
[i]“[b][color="#a807a3"]Розпрягайте, хлопці, коней
та й лягайте спочивать,
я* ж піду у сад “зелёний”
хопту** з коренем корчувать…
У саду і на городі
дика нечисть завелась –
цвіття племені і роду
топче "челядь" ница в грязь.”
ПРИСПІВ:
Лиш Маруся, її доля,
нас з’єднає вельми в жмут:
хто – за що, вона ж – за волю…
Що посіють, те й пожнуть!
Нені відданість гаряча -
українцям до лиця:
войовничість, сміла вдача –
жінка-характерниця!
У полку її й Федина –
совість нації – не гірш.
Думка їхня тут єдина:
продають народ за гріш
ПРИСПІВ.
Вояки – в спідниці – діють,
та не видно шаровар…
Хлопці, чи недужі тілом,
чи не той для вас товар?
Діставайте ша́блі з піхов
й заходітеся кувать
перемогу над тим лихом –
хватить вам вже спочиватть!
ПРИСПІВ.[/b]
14.10.2020
_________[/color]
*тут слово Марусі Звіробій;
**бур'ян.
[youtube]https://youtu.be/6VBSowOA6uQ[/youtube][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891701
дата надходження 14.10.2020
дата закладки 14.10.2020
Тіла засмаглі двох... Спрага зроста...
З кокоса молочко лилося пінно,
Струмочками стікало на коліно —
Спивали і солодшали вуста...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891539
дата надходження 12.10.2020
дата закладки 13.10.2020
Колего мій, ти мудрий і завзятий,
І не страшить тебе в житті нічого,
Не відлякали розміри зарплати –
Пріоритети інші в педагога…
Так, вчителю про гроші – не коректно,
Фах – для душі… вже не один доводив!
А день і ніч всі зошити й конспекти –
Для освітян, як райська насолода.
Коли ж не вистачає все ж фінансів,
Ти влітку їдеш в табір працювати.
Всього лише три тижні цих «сеансів» –
І ти на все життя тепер вожатий…
Двадцятий день… в кулак – останні сили,
Бо вирішальна ніч йде королівська!
На ранок, весь в зеленці і щасливий –
В дітей сльоза прощальна та синівська...
Хоч до воріт прив’язані кросівки –
Ти щиро плачеш, сльози лізуть вперто.
Оці до тебе схилені голівки –
Вони і є зарплат еквівалентом…
Й продовжуєш щороку працювати
За sms чи смайлик в Інстаграмі…
Тож чи лякають розміри зарплати,
Давно ми, певно, зрозуміли з Вами.
Здоров'я та натхнення Вам багато,
І спільну мову мати з дітлахами,
Щоб в таборі їх знову обійняти –
Щоб бути тут за тата і за маму,
Люблю Вас! І вітаю всіх зі святом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890404
дата надходження 01.10.2020
дата закладки 13.10.2020
[i]Вже красень-місяць приміряв
Берізці шати золотаві,
В м’якому світлі ліхтаря -
Кохані стрілися на лаві...[/i]
І погляд в погляд – завмирав,
Нічне побачення хвилинне,
А сваха-осінь по дворах
Плела весільну павутину…
[i]Світили юним ліхтарі,
А жар - мов струмінь, бив щосили.
Їх я́сний подих серце грів,
Безгрішно так вони любили…[/i]
Кохання затишком встеляв
Лист-жартівник осінню лаву –
Горіло світлом ліхтаря
Взаємне почуття яскраве…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
дата надходження 07.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Стрів в парку Богдан Макуха
Дівчину своєї мрії:
Веселенька щебетуха
І зовуть її Марія.
Запросила хлопця в гості
Випить філіжанку кави,
Було далі вино й тости
(Відступили від програми).
Випите спиртне і кава,
Загадав Богдан роботу:
Щоб Маруся розказала
Сороміцькі анекдоти.
Муся каже: - Ну, тримайся,
Це тобі - не зорі з неба,
Швидше, хлопче, роздягайся,
Тут показувати треба!
Що вона там показала
(Може, щось було й хороше),
Він прокинувсь… Якась зала…
Зникли туфлі, одяг, гроші!
Чогось люди налетіли,
З різними всі голосами:
-Добре, що прикрите тіло
Хоч єдиними трусами!
Зрозумів нещасний Бодя
Які є манери світські,
І до чого ось доводять
Анекдоти сороміцькі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891283
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
Морозный хруст ветвей орешин,
Ручья застывший камертон,
Соседний лес обходит леший,
Как престарелый почтальон.
Закат в январском небе тонет,
Где звёзд рассыпана крупа.
Умчались солнечные кони,
Но светит Млечная Тропа.
Зажглись огни в уютных хатах,
Звучит колядок перезвон,
Манящий запах чая с мятой
Сулит спокойный тихий сон.
А на печи тепло, как в мае,
От крупных белых кирпичей.
На лунный колоб хрипло лает
Сиркó кудлатый и ничей.
А в крайнем доме, после кружки,
Взял в руки бережно баян
Старик, усевшись на подушке:
Войну припомнил дед Хирьян.
Позёмка утекает в балку.
Поставив свечи на окне,
Желает дивчина-гадалка,
Чтоб Грыць пришёл наутро к ней.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891285
дата надходження 10.10.2020
дата закладки 10.10.2020
[b][i]І знову наші в небі соколята,
А на землі все більшає могил...
Та скільки ж нам іще синів ховати,
Хто і за що їм крила обпалив?
Найкращі, знову, гинуть пташенята...
Чому ж ти, Боже, їм не підстелив?!
За мить усі синочки - янголята,
Умить батькам хтось коси посріблив...
Не проростуть ніколи вже зернята...
Безкарність, Боже, краще б спопелив,
Котра привчила мовчки тих втрачати,
Хто на форсажі, біля нації вітрил.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890915
дата надходження 06.10.2020
дата закладки 06.10.2020
Присвята
Я не буду сльози лити, як колись, Ользі Степанівні -
бо вони ще у дитинстві запеклись. Першій Вчительці,
Не давитиму на істини прості – моїй життєвій Зіроньці
Відлетіли роки юності – не ті…
Лиш згадаю із теплом – любов’ю
наш підростковий шкільний час,
Вашу мудрість й доброту до нас,
як ловила кожне Ваше слово я,
Перша Вчителько, Ви Зіронько моя!
В. Ф.- 02.10.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890711
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Ты оценил моё стихотворение!
Пришёл в мой стих и объявляешь: «Наливай»!
Я получаю радость, вдохновение!
Я от общения испытываю кайф!
И нам с тобой не страшен никакой прогноз.
Ни дождь, ни холод, ни метели, ни мороз.
Общение в стихах – отрада для души.
Но постарайся и талантливо пиши!
P. S.
Про смайлик с рюмкой – ты не забывай!
Ирония пусть льётся через край!
За нас ведь смайлик может чувства передать.
Нам не придётся нашу тайну выдавать…
29. 09. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890151
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Я тебе буду настоящей!
Я так хочу тебе быть нужной,
Я так хочу тебе быть важной.
Пусть даже буду непослушной,
Ведь это и не так уж страшно...
Я так хочу тебе быть главной,
Я так хочу тебе быть вкусной.
Я могу быть такой забавной,
И в один миг могу быть грустной.
Я так хочу тебе быть ближе,
Я так хочу тебе быть слаще.
Я для тебя хоть часть Парижа,
Я тебе буду настоящей!
24 09 2020г
Виктория Г (Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890119
дата надходження 29.09.2020
дата закладки 29.09.2020
Багряна заграва закрила край неба,
На пару з зорею спускалася ніч.
А в серці в цю пору зібралась жадоба
І гнала від себе тривоги всі пріч.
Жадоба любові плекала хвилини,
У часі чекання збирала слова.
Немає на світі такої людини,
Котра би була сто процентів права.
Та є сподівання, довіра і мудрість,
Щоб визнати, власне, помилку свою.
Та, зрештою, завжди лишається справжність,
Відчуй це душею, - на тім я й стою.
Щоб ніч не бродила по колу в безсонні,
А тиха усмішка блукала чолом.
Щоб поруч сопіння і теплі долоні,
Щоб так до світання за темним вікном.
27.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889995
дата надходження 27.09.2020
дата закладки 27.09.2020
Я приду в жизнь твою под занавес,
Ты об этом не знаешь вовсе...
Вдруг захочешь начать всё заново -
Просто осень мешает, осень...
Я скажу тебе слов немерено,
Ты услышишь их, знаю точно -
И поймёшь меня, я уверенна,
Потому, что хотела очень...
Этим летом, да вместе с ливнями,
Незаметно при нашей встрече
Прикоснуться к знакомым линиям -
Понимаешь... ещё не вечер...
Ещё помню твоё дыхание
И слова твои слышу... слышу...
Но... когда - не скажу заранее,
Просто жди, пока дождь по крышам
Пляшет сам под свою мелодию,
И шаги мои глушит будто,
Я приду... незаметно вроде бы
И раскрашу простые будни...
Я влечу в жизнь твою под занавес...
Даже если...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889831
дата надходження 26.09.2020
дата закладки 26.09.2020
- Скажи мені, лелеченьку, чому зажурився?
- Бо летіти в край далекий, тому й засмутився.
- Чом, веселий явороньку, нахиляєш віти?
- Бо прилинув із півночі вже холодний вітер.
- Хочу знати, синя річко, чому посмутніла?
- Наді мною вже не біла, ходить хмара сіра.
- А чому ти, земле рідна, смутком оповита?
- Бо минуло… відзвеніло теплесеньке літо.
Чорнобривці відцвітають в моєму віночку.
Оголились рясні віти яблунь у садочку.
Молодому лелеченці у вирій летіти.
А стрункому яворочку від вітру хилитись.
Проливатися дощами хмарі над полями.
Й так не хочеться прощатись мені з журавлями…
- Не журися, земле рідна, ще втіхи доволі.
Золотоволоса осінь хазяйнує в полі.
Дням ще щічки підрум’янить… ну, а в вечорочках
золотом засяють зорі на нових сорочках.
Гаю нашому й діброві вдягне вишиванки.
Буде щедро гаптувати золотом всі ранки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889495
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Нас дивувало «ах»
(З найменших у словах),
Літало, наче птах,
В розкішних небесах,
Стрибало на хмарках,
Сиділо на дротах.
Та раптом чути «ах!» —
Упало аж на дах
Під вітровіїв звук —
Не розгубило букв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889489
дата надходження 23.09.2020
дата закладки 23.09.2020
Ти мені розкажи про себе,
Ти довір свою таємницю.
Недаремно світилось небо,
Заіскрились наші зіниці.
Недаремно ж погляд у погляд,
Мов зійшлися небесні зорі.
І в душі ніжний, теплий порух.
Почуттів розлилося море.
Не зустрілись раніше шкодА,
Але ж пісня чуттєва серця
Полонила, мов чиста вода,
Що любов*ю б*є із джерельця.
Розкажи мені сокровенне.
(Як з тобою затишно й любо!)
Ти моєї душі натхнення,
Лиш про тебе шепочуть губи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889422
дата надходження 22.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Рясні зорі сховалися в верби,
Прошкував світлий ранок здаля.
Як прожити, щоб в щасті померти,
Як в утробі вже грішне маля...
Кволе серце ще б’ється повільно,
Третє око замінює зір.
Невідомість здається теж спірна,
Дитя ж кличе життєвості вир.
Перший крик, перший крок у безмежжя
І тепло материнське в руці.
І любові невичерпне збіжжя
В кожній зморшці на ріднім лиці.
І невидимі ґрати, де доля
Ставить вибір пекельним ребром.
І душа, мов тополя край поля
Та для інших горить світлячком.
21.09.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889379
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
«Любовью дорожить умейте!
С годами – дорожить вдвойне!
Любовь не вздохи на скамейке
И не прогулки при луне». С. Щипачёв.
*****
Дороже любви ничего не бывает.
Она исцеляет больной организм.
И даже, когда человек умирает –
Его окрыляет любви оптимизм.
***
Мой друг «уходил» с просветлённым лицом.
О нежной любви говорил пред концом.
И будучи даже на смертном одре –
Заветное слово послышалось мне.
***
Как важно любовь уберечь от амбиций.
Кому-то присущ этот скверный фасон.
Умерьте свой пыл и претензии львицы.
Полезней стремиться шагать в унисон.
Взаимные чувства не каждому светят.
И счастье – любить - всем, отнюдь, не дано.
Но ведь милосердием Бог нас отметил.
Любовь пусть волнует не только в кино.
11. 09. 2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888449
дата надходження 11.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Лиш сонця промінь впав на золотисте листя,
Зашепотіла осінь поміж трав:
- Подарував нам календар Другу Пречисту,
У справжню осінь нас усіх позвав!
Молитва має в день цей особливу силу,
Молімось Богородиці Святій,
Одвічно, кожна мати у цей день просила:
- Маріє, бережи дітей в житті!
Шанують всі продовжувачку роду – жінку,
І палять старі одяг та взуття,
Дітей виводять зранку на поріг будинку
Кроплять їх... на здоров’я та життя.
До сходу сонця умиваються водою,
щоби красу жіночу зберегти,
Вже саме з цього дня у хату молодої
З’явитись можуть бажані свати.
Над Україною – молитва урочиста:
Хай мир та світло переможуть зло…
Хай береже нас Богородиця Пречиста,
І огортає душу всім тепло![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889325
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
Зустрілись з тобою зовсі́м випадково,
Де шумно, де людно, вокзал і перон.
Побачила очі блакитні ті знову,
Вони мене наче взяли у полон.
Так тепло на серці ураз мені стало,
Минулим коханням здригнулась душа.
Ти знов біля мене, де я не чекала,
Мій поїзд в минуле чомусь вирушав.
Туди де ще літо лоскоче промінням,
Туди де з тобою були молоді.
Всміхалося небо до нас синє, синє,
А я посміхалась коханий тобі.
Кружляв веселенький у парі нас вітер,
Мочили нераз нас дощі проливні.
Мені дарував ти букетами квіти,
Було то насправді, чи може у сні...
Літа пролетіли, літа промайнули,
Ця зустріч миттєва, мов зблизила нас.
Віз поїзд сьогодні мене у минуле,
При зустрічі знову спинився наш час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889327
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 21.09.2020
[i]Не же́́брав - брав!
Бо слово - зброя...[/i]
[youtube]https://youtu.be/1THwbLedRoI[/youtube]
[b][color="#03656e"][color="#034657"][i]
В житті своєму
не жебракував,
хіба що колос
взяв в колгоспнім полі –
по волі
Божій предок мій кував
козацький дух в мені,
несхитність волі.
Й за словом у кишеню
теж не ліз,
не жебрав
любомудрого я слова –
мого прароду
праведний реліз
вчив зерня відділяти
від полови.
І з цим у світі
грішному живу,
дарую всім,
хто поряд,
щире слово,
напнуту родом
пружну тятиву
тримаю міцно.
Лук – напоготові!
І хай хоч хто
зобидить славний рід,
мою кохану
неньку Україну –
тим словом вцілю
в саме серце.
Слід
залишиться назавше,
до загину.
А ще молюсь...
щоб слово проросло
й дало у душах
правди буйні сходи,
щоб в нас притомних
множилось число
задля звитяг
козацького
народу.[/color][/color][/b]
20.09.2020, © Олекса Удайко
Світлина демонструє оту притомність на акції "Ні - капітуляції",
що відбулась 14 жовтня 2019-го року в Києві у День Покрови,ЗСУ
і Українського козацтва. В центрі з прапором України - автор.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889280
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Іду тихенько до кімнати,
Де сон на мене вже чекає.
І може, ще не буду спати,
Душа нехай відпочиває.
В вікні моїм з'явились зорі,
Вони казково так моргають.
У цім небесному просторі́,
Закохані слова складають.
Радію я, що ти зімною,
У сні всміхаєшся до мене.
Іду легенькою ходою,
Дарую щастя сокровенне.
Нехай воно з тобою буде,
А ще у нашому коханні.
Мене цілунок твій розбудить,
У ніжну пору, на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889025
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Небесні розсипи на землю вересневу -
Фантазія, а чи казкова суть?
Вони яскраво-жовті, білі і рожеві,
Блакитні, сині - зорями цвітуть.
Садки у смугах айстр. Пухнасті заметілі
Плекає ніжно сонячна рука.
І пахнуть, мов ввібрали запахи ванілі,
Пелюсток подих - віхола легка.
І вітерець голівки пестить, кучерявить.
Потоки зоряні і на землі.
Милується й моїх очей жива уява.
Малюю словом образи в імлі.
(У давньогрецькій мові- айстра - це зірка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889034
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Розказала жінка Міля
Грицю - чоловіку:
-Збоку бачила весілля
У подруги Віки.
Видавала доню заміж
Із таким завзяттям,
Дочекалася, нарешті,
В свою хату зятя!
Зараз вже нові обряди,
Тут змінили дещо:
Уже замість молодої
Викрадають тещу.
Бо так хоче все весілля
Й молодята-дітки,
Відправляють її зразу
Десь на заробітки.
Буде гарно заробляти
І не знати горя,
Італійця доглядати –
Старого сеньйора.
Кожен день не зможе гризти
Ледацюгу зятя,
Своїй доні (бо нещасна)
Буде гроші слати.
Слава Богу, сина маєм,
Скоро ось женити,
Із невісткою, надіюсь,
Будем мирно жити.
-Ні, я чув, якщо свекруха -
В силі молодиця,
Викрадають, везуть в Польщу
Збирати суницю.
Так що, Мілочко, готуйся
(Грають очі в Гриця),
Ждуть тебе пани у Польщі
Й море полуниці!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889228
дата надходження 20.09.2020
дата закладки 20.09.2020
Осінній ліс зустрів мене тривожною тишею, запахами прілого листя та пахучої хвої, яка, неначе, через дрібне сито, просіювала сонячне проміння, що лилось із небесної сині і зігрівало прохолодне повітря та гілки соснових крон, котрі злегка погойдувались, коли налітав легенький вітерець і зривав суху галузку, недбало кидаючи її додолу на вкриту подекуди зеленим мохом чи травою, уже позначену золотистими барвами, землю.
Між усім цим осіннім розмаїттям виглядали шапки грибів, як отруйних, так і їстівних. Ось там, під густою гілкою молодої сосни, заховалась родина коричневих маслят, поруч череда червоних, у білу крапинку, небезпечних мухоморів, а трішки далі, під осикою, жовтенькі, як світло вуличного світлофора, сироїжки. А під величним дубом, котрий статечно нахилив аж до самої землі дужі віти, знайшла собі прихисток красива пара білих грибів.
Білі гриби сивими голубами прихилили голови один до одного та споглядали навколишній світ, а він не радував ні їх, ні інших грибів, бо поруч них уже лежали спиляні дерева та скинуті на велику купку обрубані гілки.
Краялось від внутрішнього болю і моє серце, я йшла понівеченим лісом і не спізнавала знайомої мені з дитинства місцевості, а той ліс, котрого ще не торкнулась нищівна рука людини, щиро обдаровував мене грибами і я від душі дякувала йому за його щедрість до мене та до інших людей і навіть до тих, хто так бездумно-жорстоко позбавляв його одвічного простого права - дихати і жити.
18.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889096
дата надходження 18.09.2020
дата закладки 18.09.2020
[i]Давно нас розвели шляхи-дороги,
Ми виросли… У нас дорослі діти,
Та в спогадах продовжує нас гріти,
Мов промінь сонця – усміх Ваш привітний,
Я через Вас теж стала педагогом.
До лірики відкрили знань стежину,
Читали вірші гаряче-натхненно,
І проросли зароджені ті зерна
Поезією почуттів у мене –
Я Вам душі завдячую перлини.
Були для діток – сонечком квітучим:
Інтелігентна, вишукана, стильна…
В жіночій слабкості – на диво сильна,
Хай буде доля вчительська прихильна,
Не шкодить Вам плин часу неминучий.
З уроків - всі до Вас ішли ватагою,
Навчали світ любити Ви довкола.
Ці відчуття, що прищепила школа,
У нас, дорослих, так і не схололи –
Ми до природи ставимось з повагою…
Нас вчили бути мудрими й обачними,
Ще – малювати разом стінгазети.
Вам довіряли мрії та секрети,
Ви й зараз знаєте про наші злети,
А за дзвінки нечасті Ви – пробачте нам.
Жертовне серце світле добротою,
Увага і таланти полум’яні –
Відбитки знайдуть в Маші, Олі, Вані,
Вбирають діти все із хвилюванням,
Порядність, щирість – це найкраща зброя.
Тож залишайтесь Ви з дітьми собою –
Натхненною і… вічно молодою![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888818
дата надходження 15.09.2020
дата закладки 18.09.2020
Присвята
всім любителям риболовлі
Чимало людей люблять цей тихий вид відпочинку. Щоправда, не завжди він тихий, але … якщо постаратися і встати раненько, коли ще сонечко потягується десь за горизонтом – то тихий… і насолода неймовірна… Хіба тільки десь очеретина схитнеться від ще сонної пташини, чи пролунає перше «ку-ку-ріку» раннього півня. А так - красота: спокійна дзеркальна вода, бо ще вітер її не колише - десь спить в верболозах - вранішня прохолода і тишина… Така тиша, що й сама ступаю обережно, щоб не розбудити когось з тутешніх жителів природи…
Вибираючи містинку, «нюхом чую», що вона для мене. Не потрібно великого простору, щоб закинути дві вудочки недалеко від берега…
Наді мною іноді знайомі шуткують, що могла б ловити рибу у ванні. Могла б, кажу, тільки зимою, а влітку люблю насолоджуватись світанковою красою навколишньої природи.
Та й , взагалі, якщо стати на позицію лінивого обивателя, то можна лежати на дивані до обіду, навіщо та риболовля, тим більше, що пенсії достатньо, щоб купити раз на тиждень карася, коропа чи білого амура на одну - дві сковорідки… Але ж це зовсім не те… і не для мене…
Тут, на природі, душа співає і карасик, який купиш в магазинах, чи на базарі зовсім не смачний, бо не знаєш де і коли він впійманий…
Улюблену наживку роблю завжди сама. Це невеличкий кусок тіста з білої муки, яєчного білка і пару капель запашної олії. І рибі приємно, і мені до вподоби така наживка. Прямо відчуваю себе «інтелігентною рибачкою».
Отож, присяду тихенько на вибраній містинці коло води, закину вудочки і жду… Поплавок хить-хить, карасик скуб-скуб… і вже поплавок лягає над водою… Не спішить карасик ловитися, мабуть також щось відчуває… Коли раптом… смик- смик-смик і потягнуло поплавок на дно… Помалу витягую щось важкеньке… і очам не вірю… На гачку гойдається черепаха… Заглотила гачок так, що сама не справлюся, щоб її зняти з гачка, не поранити. Зову на допомогу чоловіка. Разом знімаємо черепаху з гачка і випускаємо у ставочок з проханням більше не попадатися…
Крім карасика, наживку із тіста полюбляє коропець і білий амур.
Білий амур – це моя улюблена риба. У ньому менше кісток, ніж в карася і м'ясо ніжно-біле. Правда його впіймати важко, але іноді попадається на гачок.
Зі всіх видів ставкових риб його тільки купляю, щоб відвести душу, коли хочеться риби, бо на риболовлю їздимо тільки влітку.
Пам’ятаю випадок на одному ставку. Сидять рибаки, вже сонце припікає, а риба не ловиться, хоч уже всілякі наживки перепробували… І тут вудочка стріпнулася, наче прокинулась від сну. Поплавок легенько почав віддалятися. Тягну до себе і відчуваю, що щось величеньке на гачку. Вода взялася хвилею, чим визвала цікавість у сусідів - рибаків. Показалася голова рибини, а в мене думка - хоч би не зірвався… хоч би витягнути з води… Коли витягнула, то в деяких чоловіків щелепи відвисли. Красавчик, білий амур, дістався жінці. Це було незабутнє враження…
Коропець також ловиться на тісто, але він по особливому клює. Так спокійно, наче ліниться, роблячи услугу рибаку. Його треба вміти ловити, щоб не зачепитися вудочкою десь під берегом в очереті, чи під кущем верболозу.
Хоч бувають виключення і тут. Колись витягла коропа із середини ставка. Думала, що зачепилась за корягу, бо поплавок туди потягнуло. Як почала витягувати, то перша думка була, що це чобіт, чи великого розміру черевик, що часто буває у наших ставках.
Завжди стараюся дякувати Господу за те, що дав можливість побути на природі; ставку та водиці –за відпочинок, з надією повернутися до них знову, незалежно від того впіймала, чи не впіймала рибину...
А як цікаво спостерігати за ставковими жителями. Ось виглядає любопитна голова жаби і моститься на поплавок, щоб на ньому погойдатися. Друга жабка виглядає з ряски і всідається за метр-півтора від берега. На її голівці прилип листок верболозу, закривши одне око. Як тільки кумедно вона старалася лапками його зняти, наче кішка, що вмиває голову й вуха. Це була неймовірна картина.
Жаль, що не сфотографувала, бо на рибалку не беру телефону, люблю тишину і спокій.
В. Ф. – 01.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882370
дата надходження 10.07.2020
дата закладки 15.09.2020
І навіщо прощатися з літом -
Не будитиму думи сумні ...
Квітуватимуть розовим цвітом,
Як тюльпани мої навесні.
Скажу йому лише: “Бувай, красне!
Ми зустрінемось десь у ті дні,
Як зігріє нас сонечко ясне,
Про тебе складатиму пісні”
Нехай летять вони над землею
Радість сіють в садах і полях,
Щоб родиною жити своєю,
Щоби усмішки на вустах…
Уже осінь із щемливим смутком,
Бо ж підводити підсумки час,
А чи літечко було з прибутком?
Чи не марно дзвеніло для нас?
Щедре літо, тобі поклонюся,
Душі вдячність за твоє земне…
Мудрість осені багряно - руса
Полонила давно вже мене…
Не завжди є літечко красним,
Осінь теж не в одній маячні
Ви для мене обоє прекрасні,
Як дві зірочки в височині,
Що літають десь високо в небі
На крилатих, гривастих вітрах
Повертаються лиш при потребі,
Бо природи підходить свій час.
В.Ф.- 05.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888702
дата надходження 14.09.2020
дата закладки 14.09.2020
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Заполонило душу кохання
Нема спокою, аж до світання.
Душа німіє, болить серденько
Він поруч ходить, та не близенько:
І не обніме, і не пригорне,
Наче та нічка ходжу я чорна,
Бо він кохає подругу мою
Серденьку лише завдає болю.
Подруга ніс від нього воротить,
Він же за нею по п’ятах ходить.
Ой саду-саду, багряний саду
Зніми з серденька мого досаду
Порадь, садочку, як маю жити
Нараз відрізать, чи вік любити…
В.Ф. – 01.09.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887773
дата надходження 03.09.2020
дата закладки 11.09.2020
Вересня кроки спекотні, як влітку,
Сонце палає до втоми щодня.
Бабине літо накинуло сітку,
Те павутиння йому, мов броня.
Ягідки чорні смачної ожини
В лісі осіннім, мов очі блищать.
Терен з колючками попід стежину,
Мов на сторожі озброєна рать.
Гриб білобокий сховався під дубом.
Свіжість повітря рознеслась навкруг.
Вересень весело грає на дудці,
Вітер здіймає навколишній рух.
Як же, людино, у лісі приємно.
Збіглась брусниця - щедро у травах.
Ось і дерева вклонилися чемно,
То ж збережи красу цього краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888256
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
На місточку зайченята мили свої лапки.
Як помили, їх сушили вони біля кладки.
Як сушили, розмовляли малі зайченята:
- Ой, як гарно купаються в річці жабенята.
Каченята вчаться плавать, гусоньки пірнають.
А лелеки аж за хмари високо літають.
А ми плавати не вмієм, не можем купатись.
Як заліземо у воду – стануть всі сміятись.
І злітати, як лелека, не можем до неба.
Мабуть всі ми, зайченята, не такі, як треба?
А над ними лелеченько у небі кружляє.
- Які гарні зайченятка! – так собі гадає.
У зеленому лісочку мають свою хатку.
Відпочити прибігають до річки, на кладку.
Качки й гуси позирали теж на зайченяток.
Дивувались, що гарненьких в них багато лапок.
А ті лапки бігать вміють і спритно стрибати.
Вони швидко добігають до своєї хати.
Ну, а жабки зелененькі дивились на вушка.
Бо ті вушка усе чують, вночі - як подушка.
Знай, що кожен є важливим, своє місце має.
Той, хто бігає й пірнає, й високо літає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888265
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Когда же вернётся к нам мирное время?
Живём в состоянье войны.
Поэту ЗАПРЕТЫ - тяжёлое бремя.
Границы ему не нужны.
Попала недавно под букву закона.
Вернуться домой не могу.
Поэт ведь творит по уставам канона.
Она оказалась в плену.
Тринадцать ночей провела в заточенье.
Услышан СИГНАЛ её SOS.
Но только ПАРОЛЬ ей принёс вызволенье.
Завис тот коварный вопрос.
Спасибо надёжным друзьям за работу.
Вернулась из плена домой.
Родные пенаты встречают заботой.
Я снова готова встать в строй.
Никто не заметил страданье поэта.
Такая ей выпала честь.
Напишет она ещё много сонетов,
Пока вдохновение есть.
7 сентября 2020.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888076
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 10.09.2020
Дитинство пахне яблуком з медком,
Ось брязкальце із дерева я бачу –
Зробив дідусь цю іграшку дитячу…
І нею пахне казка під бузком.
Черешня пахне спогадом давно,
Під нею кізка, прикорнем припну́та.
Любисток, м’ята і червона рута
в народну пісню ллються за вікном.
Бабуся пахне теплим молоком,
що через марлю цідить із дійниці.
Цей аромат дитинства часто сниться –
життям за мною спогади слідком.
Дитинство пахне салом із димком,
На вогнищі пекли його на шпичках.
Ще – сіном, що дідусь складав в копички…
І матіолою … під вишняком…
Дід ряску носить для качок цебром…
Щоденно чоботи зі шкіри шиє!
Їмо із ним "мундири" ми в олії –
Дитинство пахне щирістю й добром…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 10.09.2020
[b][i]Планети кажуть, розгортає осінь
мій власний цьогорічний календар...
Про часу плин і сивину волосся
шепочуть тихо: - "Пий рокі́в нектар,
лови цю мить, хай не щемить за часом
у серці і душі... Бунтуй, бунтар,
в очах твоїх не раз відсвітить плесом
промінчик сонця - неба й Бога дар.
Не розплещи, ділись розумно й щиро...
Життя не подарунок, не товар -
малюй, майструй, твори свій вік сміливо,
бо ти лиш в нім слухач собі й казкар".
[/i][/b]
Ілюстрація: "Відчуття", Юрій Нагулко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888290
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Порозумілися - і світ засяяв кольорами,
І райдуга між нами пролягла,
А сонце вранці в небі заблищало пектораллю,
Єднаючи сердечні два крила.
Ти ніжна музика душі моєї, безперечно,
Мов ангел чарівний в моїм житті.
Смакую кожним словом твоїм дивовижно-ґречним,
Даруєш щедро щастя конфетті.
І відійшло у забуття все те, що заважало.
Панує лиш довіра і любов.
І ми пізнали радості душевної чимало,
Бо доля стелить злагоди покров.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887687
дата надходження 02.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Ніч духм'яна була і п'янка - мов вино,
Не забути її нам ніколи.
І стелилися трави, немов полотно,
З неба тихо всміхалися зорі.
Ясний місяць стежину світив нам згори,
Хай вона не скінчиться ніколи.
Розмовляли тихенько про щось явори
І цвіркун веселився навколо.
Захотілось зорі, впасти в руки твої
І вона відірвалась від неба.
Тільки довго прийдеться летіти її,
Мабуть цього робити не треба...
Біля тебе є я, біля мене є ти
І кохання одне в нас надвоє.
Будем в серці завжди ми його берегти,
І щасливими будем з тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888250
дата надходження 09.09.2020
дата закладки 09.09.2020
Без прощань нема побачень,
Без образ нема пробачень.
Ллється в радощах нам світло —
Щастя сонечком розквітло.
Без зітхань нема зажури,
Злість серцям руйнує мури.
Почуття великогранне,
Непідкупне і жадане,
Без запрошень йде у гості,
Зустрічає на помості
Дві закохані людини,
Поєднавши половини. 7/09/20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888235
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
Я пограюся словами…
Скільки ж є багато їх!
Сонце, олівець, багаття,
журавель, дубок, горіх.
Річка, озеро, лелека,
поле, сонях і нора.
Тортик, клен, хустинка, м’ячик,
скрипка, музика, гора.
Я пограюся словами…
Як багато є дзвінких!
Серед них – матуся й тато,
Україна, мир і сміх.
Тут і школа, і портфелик,
шоколадка, пиріжок.
І футбол, і хризантеми,
песик, котик і урок.
Зайчик, білочка, ведмедик,
книжка, казка і зефір.
А яке ж із них найкраще?
Я люблю їх всі. Повір.
Я пограюся словами…
Як багато є дзвінких!
Серед них – матуся й тато,
Україна, мир і сміх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888140
дата надходження 07.09.2020
дата закладки 08.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
дата надходження 08.09.2020
дата закладки 08.09.2020
[b][i]
Перетворити майбутнє у сьогодення кволе -
Вихаркнути в минуле, перетравивши з горем...
Ніби й не мали злету, ніби усе наснилось,
Ніби й не знали світла... В темряві опинились...
Нові шляхи в нікуди з фразами, що проїлись...
Зайди, жлоби й паскуди в зграї потужні зли́лись.
Ніби й не мали злету, ніби усе наснилось,
Ніби й не знали світла... В темряві опинились...
Хто тут, агов - не бачу... Де ти, міцна громадо?
Чом тут манкурти скачуть? Знов тут ординців стадо...
Ніби й не мали злету, ніби усе наснилось,
Ніби й не знали світла... В темряві опинились...
Схеми і зловживання, нові тарифи, закони,
Знову товар незалежність, щоб вторгувати кордони...
Ніби й не мали злету, ніби усе наснилось,
Ніби й не знали світла... В темряві опинились...
Де наша міць і слава, де ти, гетьманів сила?
Де зухвала вата́га, що молодих просила?
Всі ж пам'ятають злети, знають, що не наснилось!
Бачили спільне світло... Кожна душа світилась...
Вірю, люблю, плекаю! Знаю, що все минеться...
Більших падінь не треба, кожен хай схаменеться.
Хай будуть нові злети, бо не мара́, не снилось
Наше яскраве світло... В нім вороги палились.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887544
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 01.09.2020
Немає найдорожчого нічого,
Як Батьківщина, тато й мати.
Не відрікайся від святого Бога,
Бо опустіє твоя хата.
Люби, примножуй рідне, українське:
І звичаї, і мову й пісню.
Не зраджуй на усе чуже-чужинське,
Бо наслідки бувають слізні.
Подбай про землю, про село і місто.
Отямся, ти ж господар нині.
Наповниш свою душу іншим змістом -
Розквітне наша Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887473
дата надходження 31.08.2020
дата закладки 31.08.2020
Малянівський Василь Іванович
( 06.01. 1991р.н - 31.08.2014р)
Старший солдат 26-ї артилерійської бригади.
Загинув біля м. Щастя с. Весела Гора Луганської області.
Біль втрати з роками усе не втихає,
Ятрить і не зникне ніяк.
А згорене серце ніяк не сприймає,
Що ти нас покинув ось так.
Тебе молодого посміла забрати
Від нас ця гібридна війна
І вражим осколком життя відібрати ..
Та будь же проклята вона!
Хоч тіло убила, та дух не зломила –
Ти досі іще на війні.
Журавликом з неба, розправивши крила,
Так часто з'являєшся в сні.
Прийдеш на світанку, відкриєш віконце:
Тут вишня береться цвісти.
Й тобі молодому всміхається сонце
І буде завжди – двадцять три.
Проміння яскраве торкається шибки
І будить ласкавим теплом.
Журавлик зі сну пролетить і враз зникне,
Лиш чути «курли» за селом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887415
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
Ловлю сонця промінчик в долоні,
Щоб відчути ще трішки тепла.
Не втримати коней на припоні,
Аби осінь на них не прийшла.
Золотиться листок, що край хати,
Стоїть вишня принишкла в саду.
Як подружку її б обійняти,
Тільки, що на розраду скажу.
Он, прив’янув букет горобини,
Бринить поруч тривожно оса.
І стікають повільно хвилини,
Є у всьому одвічна краса.
В хмарнім дні, ясній ночі, що в зорях,
У прощальнім польоті птахів.
У химерних квіткових узорах,
В споришах між пустинних полів.
Переорюють зморшки обличчя
Та вибілюють скроні роки.
Десь зникають гіркі протиріччя,
Дивний спокій приходить в думки.
Все минає: пориви, бажання,
Тихо час ллє на млин почуття.
Життя іспит складає даяння,
Де на шальках любов й каяття.
30.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887412
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
[b][i]
- Дві порції літа й шматочок весни.
- А пити що будете?
- Море.
- А, ні, постривайте, сьогодні Десни!
- Вам сонця додати?
- І гори...
... В такій би кав'ярні до квітня жила -
крізь шибку зимою втішалась...
Під сонце у келиху й спів джерела...
Та я не чаклунка - не склалось.
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887383
дата надходження 30.08.2020
дата закладки 30.08.2020
[i] ...до Дня Прапора і
Незалежності
України...[/i]
[youtube]https://youtu.be/Sw8V92gH71w[/youtube]
[i][b][color="#8f0a8b"]Над Києвом розквітнула веселка
(Хоч молимо у Бога ще дощу.) –
знак на погоду у містах і селах
подекуди сумних, а то й веселих.
Зі святом добрим словом пригощу!
Хрещатиком крокують ветерани
нової, Вітчизняної війни,
несуть в серцях ледь-ледь зашерхлі рани –
сліди з твоєї, іроде, вини.
Крокують влад, зоріючи в майбутнє,
ось тільки б не докуччя аскарид!
Сказати б більше, з притиском на кутні –
й своїх, домашніх ще б поменше гнид…
Ще в атмосфері маячить двоглавий,
що ранив наший волелюбний край,
що на борню підняв козацькі лави,
бо терени вкраїнської держави
підступно так, як злодій з лісу, вкрав.
Сьогодні ж зирить скоса на сусідів,
там волю вже виборюють сябри:
Здригнувся там передостанній ідол –
лупають цитадель каменярі.
Кащій двоглавий вже не є безсмертний,
а "голий Бармалей" без бороди.
Твій дух давно вже випущено – мертвий,
та душу українську не кради!
Бо духу в оборонців вже не вкрасти:
душа борця за волю – це не гріш!
Тремтіть і ви, ОРДЛОвські федерасти –
ми вичавим на здравім тілі прищ!
У Києві вітає нас веселка –
наш стяг, де тіла й духу кольори*,
знамено днини у містах і селах,
ознака дум і помислів веселих.
…Слова подяки воям говори![/color][/b]
23.08.2020
_________
*Гігантський прапор України на 90-метровій щоглі
замайорів учора на Печерських пагорбах неподалік
від «Родіни-матері»... Опустимо на мить можливу
критику (за черговий гігантизм) організаторів і вико-
навців цього нового "чуда", віддавши належну шану
платникам податків та мерові м. Києва. Залишимо до
кращих часів і мрію про приведення у відповідність суб-
ординації духу (блакить) і тіла (золотавість), зображе-
них на Прапорі. Війна ж, бачте! Прийдуть до влади
притомні українці - розберуться, що й до чого...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886764
дата надходження 23.08.2020
дата закладки 30.08.2020
( Лісова фантазія - тріолет.)
[i] О лісу дивна, трепетна душа!
Розтанула у мороку, як тінь.
Прекрасна німфа, чарами зустрінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Дріада серця, символ сновидінь,
Ніхто в житті мене не спокушав.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
З Деметрою в духмяних споришах,
Обходиш ти кордони володінь,
В твоїх очах – небесна голубінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Жар серця, за коханою полинь,
Нехай дріаду музика втіша.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Орфей до Еврідіки поспіша,
Кіфари звук лунає в небосинь:
- О найпрекрасніша із лісових створінь!
Моє кохання! Мій одвічний шал!
Історія десятків поколінь,
Кохання неземне не заглуша,
Здається лісова співа глибінь:
- О лісу дивна, трепетна душа![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
дата надходження 29.08.2020
дата закладки 29.08.2020
Час невсипно малює журбу
На червоному кетязі знову.
Наливається кров’ю в лужку,
Тягне вітку униз калинову.
Лине стогоном в димнім степу,
Де розстріляна воля миттєво.
Закарбовує пам’ять сліпу
Безпринципність жорстоку життєву.
Чорним горем ворушить стебло
Вітер соняшник мертвий віднині.
Серце мами - чаїне крило,
Син, мов Ангел, лежить в домовині.
"Мамо, мамо, я птахом лечу,
Чуєш, мамо, той крик журавлиний.
Я інакше не міг! Тож, прошу,
Посади у ногах кущ калини.
Хай цвіте наді мною віки
Символ волі моєї Вкраїни.
Вахту вірності буду нести,
Поруч друзі - усі побратими."
28.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887242
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Сиплеться під ноги гамма кольорова,
Линуть звідусюди звуки чарівні.
То шепоче осінь до коханих словом
І дарує ніжні й лагідні пісні.
Доторкнеться пісня серця почуттями
І душа озветься у осінній млі.
Люба моя осінь! Ти завжди із нами,
Ті слова розносять вітри́ голосні.
У повітрі чути запахи кориці,
Сонячне проміння неначе бурштин.
Королева осінь, мила чарівниця,
Роздає дарунки радісно усім.
На своїй долонці принесла кохання
І букет весільний в руки подала.
За одну хвилину збулися бажання,
Вона в світ казковий, радо повела...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887167
дата надходження 28.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Я співаю пісні, я літаю ві сні.
Знали б ви, як я дзвінко сміюся.
Хмурю личко своє… мої думи гіркі.
Я не та, що ві сні, як проснуся.
Куди й дінеться сміх… і пісень теж нема.
Скільки дум тих важких? Як обсіли!
І чому ж воно так? Літо ж є, не зима.
Чому холод, і де брати сили?
Ну, а що коли взять й дзвінко так заспівать?
Є ж насправді чому нам радіти.
І хоч час нелегкий, непростий. Він такий.
Треба вчитись по-новому жити.
Нам замислитись слід, чому в масках весь світ,
а тепер дружно плачемо слізно?
Ми в театрі абсурду давно маски вдягли,
то раніше їх не було видно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887148
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 28.08.2020
Всё, что было уже, что случилось,
без любых объяснений и слов,
во вчера, словно тень, проскочило,
став картинкою в области снов.
Будет память, как белая птица,
приносить эти сны на крыле.
В них - давно позабытые лица
и оставленный стих на столе...
И меня, молодую такую,
в Судаке на жемчужном песке,
где у ног бурно волны ликуют,
а душа - в позабытой строке...
Где-то там и осталась девчонка,
и с тех пор много прожито лет,
Уже знаю: там рвётся - где тонко,
а душе - нужен бронежилет...
Я совсем ни о чем не жалею,
хоть всё в жизни идет вопреки
и упорно судьбу свою клею...
А вокруг: черепки, черепки...
Вот и завтра уже на подходе..
А что будет - совсем не секрет:
карт осталось не много в колоде
и всего лишь одна из карет...
Смысл утратят дворцы и одежды,
да и Вера что всё впереди...
А последней - покинет Надежда...
Только крест задрожит на груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887060
дата надходження 27.08.2020
дата закладки 27.08.2020
За вікном розігралась гроза,
Аж лопоче крильми водяними.
Б’ється в шибку із вітром сльоза,
Дужий грім нависає над ними.
Раптом тиша, що аж нічичирк,
Стала дзвоном в вухах стоголосо.
Та назирці вертається грім,
Дощ повторно лягає знов косо.
Шкряботить по стіні, наче кіт,
Та гостині такій я не рада.
В радість бачити зірки політ,
Не змовкає ж потужна блокада.
Розливає небесний потік,
Прибиває пилюку із брудом.
Хилить голови верб та смерек,
Укриває асфальт листопадом.
Все освячує грізно кругом,
Щоб й думки залишилися чисті.
Божий глас осягає хрестом
Всіх підряд, в кого й шлях є тернистий.
26.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887038
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Щасливі - поруч двоє,
А з ними їх кохання.
У шелесті тополі
У небі на світанні.
Щасливі - очі в очі,
Уста такі медові.
І місяць серед ночі
І запахи квіткові.
Щасливі - в кожнім слові,
У усмішці, що гріє.
Як жити без любові?
Той хто любить не вміє...
Щасливі - поруч двоє,
Коли вони відверті.
І навіть коли горе,
Спасає їх від смерті.
Щасливі - будуть завжди,
Бо поруч є кохання.
Його хоч раз пізнавши,
Нема розчарування...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886976
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Ой у полі, у широкім, жито-жито,
колоситься, веселиться, щоби жити.
Стали, стали чорні круки тут кружляти,
жито в полі захотіли поклювати.
Гляньте, їдуть козаченьки битим шляхом.
Кожен з батьком, а чи з сином, а чи з братом.
Не пускають чорних круків, не пускають,
Україну, рідну неньку, захищають.
Захищають Україну соколята,
бо у кожного із них тут рідна хата.
Гей ви, хлопці-українці, ви – соколи,
на своїй землі нам жити в щасті-долі.
Ой у полі, у широкім, жито-жито.
Колоситься, веселиться, щоби жити.
Ой нема чого Україні та й журити,
Вміють край свій козаченьки боронити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886808
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Пам'ятаєш горицвіт
В лісі ми збирали,
А пташки на цілий світ
Весело співали.
Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.
Ти до армії пішов
Землю боронити,
А для мене залишив
Квіти горицвіту.
Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.
Ти коханий Україну
Нині захищаєш.
Як почуєш:"Горицвіт"
Враз мене згадаєш.
Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.
Я букетик дорогий
Досі зберігаю
Повертайся ,любий мій,
Я тебе чекаю.
Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.
Знаю ,милий,час прийде,
Буде у нас свято.
Ми щасливі в ліс підем
Горицвіт збирати.
Хай не в'яне горицвіт,
Хай милує око
І пошле тобі привіт,
Красень синьоокий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886969
дата надходження 26.08.2020
дата закладки 26.08.2020
Розчинюсь у ранковім тумані,
Заховаю там внутрішнє я.
Єство має незвідані грані,
В кулачок в нім зібгалась душа.
Серце б’ється у такт беззупинно,
В грудях щемом нестерпно пече.
Почуваюсь в тумані дитинно,
Мимовільно шукаю плече.
Ту рушійну підтримку в майбутнє,
Що, як сонце, ясніє вгорі.
Що завжди є в кінцевому сутнє,
А без нього ми так - митарі.
Правда, - в борг не дається кохання
І любов не приходить сама.
Правда й те, то - надія остання
І Господь її дав недарма.
25.08.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886967
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Я гордо навчуся чекати,
Окріпне зболіла душа…
Забудемо старі обіди,
Не будем про наші обіти,
Невсилі тебе не кохати...
Знаю- прийдеш, кохання моє!
Розквітне земля на світанку,
Зорею всміхнеться небо,
І більшого нам не треба,
Бо жадані, щасливі ми є!
З тобою будемо плекати
Обіцянок наших зЕрно ,
А більшого нам не треба,
Бо дано людям від неба -
Кохати… кохати, кохати...
Надіюсь на зустріч весною,
Більшого нам і не треба –
Ходити у сивих росах
Вдихати свіжість покосів
І будеш ти поруч, зі мною!
Можливо ти прийдеш улітку,
Коли почуття дозріють…
А більшого нам не треба -
Кохатись в зірковому небі
І марити з сим зоресвітом.
Я вірю у зустріч сьогодні -
Мої почуття, як світло,
Як промінь, що із темряви,
Бо вже терпкий запах отави
У раниму нас кличе осінь...
В.Ф. - 17.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886894
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Чоловік миршавий Жора
На світанку дуже злився:
Перебрали з кумом вчора,
А іще не похмелився.
Загилив кота ногою,
Що підліз так необачно,
Заховавсь собака в будку,
Бо зробилось йому лячно.
Розбирала злоба Жору
(Теща в хаті позіхала),
У ній бачив він потвору,
Що горілку заховала.
А дружина Ізабелла
(Важить півтора центнера),
Пишнотіла і дебела
Підступила до партнера:
-Що за крик? У чім причина?
Ти чого розверещався?
Всі розбіглися тварини…
Гарно день у нас почався!
-Де з розсолом діла банку?
Бо у мене й ти заплачеш!
Не з тієї ноги зранку
Встав сьогодні, що - не бачиш?
Ізабелла не моргнула:
-Ми це виправимо скоро!
Підняла, і як ту штангу,
Гепнула об землю Жору.
-Ти живий там? Цілі ребра?-
Потрудилась запитати,-
На яку там ногу треба?
Тепер можеш тихо встати.
І з тих пір - в сім’ї порядок
І щасливе в спальні ложе…
Якщо в кого є проблеми –
Ізабелла допоможе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886917
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
(алфавітний вірш.)
[b]А[/b] в осокорах є ще трохи літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя сонця, що вдивляється у воду.
[b]В[/b] ставку купається в качиній насолоді
[b]Г[/b]олодний виводок, що мама привела.
[b]Ґ[/b]азда їх випустив – тут поряд, кілька хат,
[b]Д[/b]одому близько – хай в ставку збирають ряску.
[b]Е[/b]кватор спеки… тільки мами - качки ляскіт.
[b]Є[/b]диний звук, що втихомирює малят,
[b]Ж[/b]овтіють мокрі та кумедні черевці́….
[b]З[/b]а мить – усі в ставку шукають корм натужно.
[b]І[/b] – раз! Вони наїлись, зчублені та дружні –
[b]Ї[/b]х качка хвалить: всі навчились, молодці!
[b]К[/b]оли вже сонечко сховається по вінця –
[b]Л[/b]овці йдуть вервечкою на пташиний двір.
[b]М[/b]ені здається, що ставок і осокір,
[b]Н[/b]емов бальзам душі – для кожного вкраїнця…
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Гуртуймося, люди, бо ми – українці
І Маршем Свободи Майданом пройдім.
Хай знають загарбники, зайди, чужинці,
Що зможемо відсіч ми дати усім.
Ми гідні Свободи і Честі, і Слави –
За неї боролися в битвах не раз.
За Волю, за Мову, і нашу державу
Життям ми платили і кров`ю щораз.
Та нас не зламали і нас не схилили,
Ми віддані діти своєї землі.
І вистачить в нас ще козацької сили,
Ми зможем, знайдемо дорогу в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886789
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Хрещатик усіх нас вітає,
Формуєм колони і йдем,
І гордість мене огортає -
Ми стяг жовто-синій несем.
Сьогодні нас вийшло багато,
Я також, учасник ходи,
Бо в нас Незалежності свято,
Тож прагнув з нас кожен сюди.
Тут серце бренить України –
Нескорений, гордий Майдан!
Єднатись народу в родину -
Позиція це громадян.
Майданом ми Дух гартували
Й на Сході в запеклім бою,
І на смерть Герої стояли
За Гідність і Волю свою.
Тож важко тепер нас здолати,
Ми відсіч дамо ворогам.
Державі моїй процвітати
І славить країну синам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886866
дата надходження 24.08.2020
дата закладки 25.08.2020
( Переклад Балади Атоса. Російською - слова Юрія Ряшенцева, музика Максима Дунаєвського.)
[i]
Ця наречена чарівна́,
Мов ангел із небес,
З вогню та пристрасті вона,
Аж лід на плесі скрес.
І від кохання п’яний граф
Назавжди серце їй віддав…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…
Амбітна панна молода,
Дружиною стає.
На всіх спого́рда погляда:
- Це все тепер моє!
На полюванні вже ловці –
Подружжя мчить рука в руці…
Кохання ніби дивоцвіт –
Лілеї чистий світ,
Лілеї справжній цвіт… той цвіт…
О небо, сила провидінь!
Охота ще трива –
І раптом рухнув жінчин кінь,
Та впала, ледь жива.
Порвавсь рукав від сукні, змок –
А на плечі горить клеймо.
Кат посягнувся на святе –
Лілея там цвіте,
Лілея там цвіте, цвіте…
Не чоловік , і не вдівець –
У вир обоє… і кінець…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886617
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
[b][i]...Чим мене ти можеш здивувати?
Я ж бо вже далеко не дівча те…
Серце все – зіжмакане, зім’яте,
Зможеш ти від зради полатати,
Коли сам для нього став ти катом?
Що до цього можна ще додати?
Слів було так сказано багато,
Мліла я у млосній благодаті...
А брехня твоя… бодай не знати
Муки серця і тяжку розплату.
Все згоріло у пекучій ватрі –
Те, що у теплі двома зачате,
Те, що зберігати більш не варто –
Чи наврочене було? Чи кимсь закляте?
Тамувала біль гіркої втрати.
… Чим мене ти можеш здивувати?[/i][/b]
( Монорима.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
дата надходження 22.08.2020
дата закладки 23.08.2020
Заколисує вечір утому,
Перша зірка ясніє вгорі.
Час біжить, ставить пляму чи кому,
Крапку ставити важко в житті.
Б’ється погляд в тонкій павутині,
Де тремтить перший впалий листок.
З теплотою: довіку від нині, -
То небесної волі квиток.
Не кори, не кажи, щось невтішне,
Я прийму всі, що скажеш, слова.
Що прийшло із гріхом, тим вже грішне,
Та любов, що в душі, теж права.
Потерпає під тиском обставин,
Залишається вірна собі.
І ріка має безліч заплавин
Та не змінює хід течії.
17.08.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886207
дата надходження 17.08.2020
дата закладки 18.08.2020
Антипла - ГІ-ГІ - аторські частівки
Плагіат наш, плагіат, Написала аж три слова -
Чи у ціль, чи невпопад Своя річ, і своя мова -
Глянеш прямо, чи назад – Однодумці, мов той рій…
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторству в нас бій!
* * * * * *
У сім’ї скандал, не лад – Як вночі виходив у сад,
Глава замітив плагіат, Хтось ногою дав під зад,
Не спить вночі, всяке дума, Аж зірки в очах світили…
Дитина личком вся …у кума. Скрізь і всюди – плагіат!
* * * * * *
Чи у будні, чи у свято, Получив солдат наряд -
Жінки забули про наряд: Неспокійний в нього нрав -
Одні халати і штани - Командира «круту річ»
Скрізь і всюди – плагіат! Плагіаторством назвав.
* * * * * *
Купив дядько автомат – Скоро осінь – час до жнив ,
Засвистали… плагіат! Плагіатор вже ожив!
Он у Гані та Ірини На стовпах знайомі морди
На плечах такі ж висять. В обіцянках усі бігборди.
* * * * * *
Включив «Ті Ві» наугад, Каже дідусь про дівчат:
Скрізь і всюди – плагіат! "Нащо здавсь той плагіат"...
Знайомі маски – одні шоу, Бігав до них, як жеребчик -
Коли ж буде що то нове? Тепер хвилює результат!
В.Ф. - 10.08.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885888
дата надходження 14.08.2020
дата закладки 14.08.2020
[b][i] Виводить вітер листяний мінор,
Замовк пташиний різнобарвний хор,
Кохання спалах - ніби метеор,
Хвилює серенада надвечір’я…
Моя душа до тебе промовля,
Бо ти – повітря, небо і земля,
І нотами космічний шлях встеля,
Як лине до коханого сузір’я.
Так міцно серце ти моє обплів –
На відстані космічних кораблів,
Сердечним перестуком двох світів
Лечу з тобою у краї незнані…
Серед космічно-трепетних хорів
Зорю кохання ти знайти зумів –
І сяйвом галактичних кольорів
Крізь Всесвіт - серенада про кохання…[/i][/b]
(Серенада.)
Фото - інтернет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885843
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 14.08.2020
У сни до тебе завітаю,
Цілунком обпечу уста.
А ти напоїш мене чаєм,
То буде любий неспроста.
Навколо сон - трава квітує,
Гойдає квіти вітерець.
У філіжанках чай парує,
Любов торкається сердець.
Мені, так хо́роше з тобою,
Для мене, то солодкий сон.
У нім, а ні журби, ні болю
І тихо грає саксофон.
Ти усміхаєшся до мене,
Враз, щось промовити хотів...
Шуміли недалечко клени,
А ранок взяв і розбудив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885797
дата надходження 13.08.2020
дата закладки 13.08.2020
Осталось августу догуливать неделю,
а он такой же дивный как вчера:
и груши падают, и сливы поседели,
как угли у потухшего костра.
Судьбы вокруг дыхание живое,
кружится от простора голова,
полынь горчит, и пальцы ранит хвоя,
а горизонт - как будто тетива...
Такая тишь, что даже сердце стонет,
какое-то ранимое совсем...
Лишь слышно, как стреноженные кони
губами прикасаются к росе...
Глядишь на то, как лихо пляшет пламя,
беснуясь языками на дровах,
и незаметно подбирает память
для песни задушевные слова.
Плывут по речке звёзды, будто руны,
играет ветер гривой камыша ...
И так дрожит, как на гитаре струны,
восторгом переполнена душа...
Тепло. Сидят на лавочках соседи,
а днём у речки людны берега...
Но появился первый знак осенний -
дрожащий лист, скользнувший по ногам...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885776
дата надходження 12.08.2020
дата закладки 12.08.2020
[b] [i] Від хлору сліпну, серце рветься на свободу.
Я – не екзотика! Дельфін – не акробат!
Плавник б’є сітка…
Я хочу жити в лоні дикої природи!
В неволі ж – знову шкіру точить хімікат.
Здавила клітка…
… Дресирування – немов завчені тортури.
Постійний голод, відчай, стрес на самоті.
Всі рухи – кволі…
Я б’юся тілом об людські жорстокі мури.
І лине крик, останнє соло у житті.
… Нарешті, воля! [/i][/b]
(Копла.)
(Світлина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
дата надходження 10.08.2020
дата закладки 11.08.2020
[b][i]Йдемо босоніж… хвилями – тепло́…
За день сьогодні дуже напекло.
Морський пейзаж, вечірня прохолода…
і ніжки, що хвилюють пінну воду.
Гойдає море місяця чоло –
вже скільки ві́ршів в цей сюжет лягло!
Коли дрімає, ніжиться природа,
прибою шум звучить, як насолода…
Йдемо босоніж…
Торкає бриз обвітрене чоло,
відлунням серця хвилю принесло,
у морі – місяць відбиває вроду,
шепочуть хвилі про кохання оду.
… Всі почуття в цій тиші наголо́ –
Йдемо босоніж… [/i][/b]
(Рондо.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885370
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 10.08.2020
Не ищите опять - убежала я за куражом,
За весной, за мечтой, за горячим расплавленным летом...
Подышу, поживу, потанцую чуток, а потом
Я вернусь, может быть, растеряв своё прошлое где-то...
Не зовите меня - не услышу я и не хочу,
Я не знаю Вас больше, не вижу в упор и не помню...
Только бы никогда не жалеть мне об этом ничуть -
Ведь не зря убегала в слепую да глупую полночь...
Отпустите сейчас - даже не оглянусь невзначай -
Водопадом-дождём уплыву я на радуге влажной...
И подарком явлюсь - поутру не придётся скучать
Вам уже одному... никогда... ну, а впрочем, неважно...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885412
дата надходження 09.08.2020
дата закладки 09.08.2020
[i] " Пу!"[/i]
Кін-дза-дза
Ніде не зупиняється орда...
на Україну простягає лапи
інтернаціональна череда
або по українському – кацапи.
Уже й не пам'ятають кравчуки,
кому забороняється скакати,
але якщо у штанях пацаки,
то перед ними треба присідати.
І присідає Льоня-раз... і два,
увидівши на галіфе лампаси,
і не болить у лохів голова,
що це бойовики чужої раси.
Кацапи-пацаки наводять жах
на юрби папуасів на кордоні.
На Лугандоні й нація чужа
і двоголова. У чужій короні –
романтики сокири і ножа...
убивці і злодії у законі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885393
дата надходження 08.08.2020
дата закладки 08.08.2020
Присвята
моїй подрузі Катрусі В.
на День Народження
У кожного Д/нюхи родзинка своя
Про це тобі, Катю, повідаю я,
Бо днів наших світлих не так вже багато
Хай щастя, здоров’я – по вінця у хату!
З тобою несемо ми чашу свою –
Крокуємо гордо в жіночім строю!
І як би не було: чи легко, чи важко,
Хай повною буде і миска, і чашка!
Нехай лише щастя та сміх із очей,
Здоров’я не знає безсонних ночей!
А друзі, щоб в радість: по буднях, у свято,
Надійних – з десяток, не треба багато!
В.Ф. – 30.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885094
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 05.08.2020
Буває, що шансів немає,
Що вихід - один (й не до тебе)...
Так важко, як серце все знає -
Та проти і доля, і небо.
Нестерпно тебе відпускати,
Боятись, що зникнеш наза́вжди...
Не вмію з вогнем ігри грати,
Не можу, коли лиш пів правди.
Придушую сльози-ридання -
Хоч знаю: все роблю, як треба!
Чи бу́ло у мене кохання?
Зали́шу зізнання для себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884809
дата надходження 02.08.2020
дата закладки 02.08.2020
Моя дитино, донечко моя,
Ти входиш в світ, де болі і тривоги.
Ти ще така тендітна і мала́,
Стоїш в пилу життєвої дороги.
Як хочеться, щоб ти не знала бід,
За мене вдвічі більше щастя ма́ла.
За те, щоб прожила ти сотню літ,
Мені здається, я б усе відда́ла!
Моя дитино, головне – життя,
Коли у небі сонце мирно світить,
Здорова щоб була твоя сім’я
І посміхались щиро любі діти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884412
дата надходження 30.07.2020
дата закладки 30.07.2020
[b][i][color="#e80e0e"][color="#199e05"]Л[/color]адонь протяни, я насыплю малины,
[color="#199e05"]Е[/color]й - время созреть, нам - её собирать.
[color="#199e05"]Т[color="#199e05"][/color][/color]ы лучше не рвись из моей паутины,
[color="#199e05"]О[/color]стынь... и готовься любовь принимать.
[color="#199e05"]В[/color] июле прекрасные ночи, рассветы,
[color="#199e05"]Г[/color]армония, лад и единство во всем.
[color="#199e05"]О[color="#199e05"][/color][/color]б этом стихи сочиняют поэты,
[color="#199e05"]Р[/color]ождаются строки особым теплом.
[color="#199e05"]С[/color]ердечко волнуясь стучит учащенно
[color="#199e05"]Т[/color]ы, радость большая, любовь, благодать...
[color="#199e05"]Я[/color] в этот сезон буду точно влюбленной
[color="#199e05"]Х[/color]мельные рассветы в ладонях держать.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884375
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 30.07.2020
Добро і світло переможе
Не завтра, через місяць, може,
А може навіть через рік
Тільки не закривай повік,
Не опускай лиш рученята,
Бо затягне та сірість клята,
Знайде де в тебе слабина
І буде гнути, аж до дна…
Життя - це вічна боротьба,
Он у верблюда два горба
В людини їх і не злічити…
Якщо достойно хочеш жити -
Долай оці постійні старти
Життя складне – не гра у карти,
Тут добре треба попотіти,
Щоби збулось, що захотів ти
Відчуєш перемоги смак -
Не думай, що ти вже мастак,
Бо завтра може так захмарить,
Не угадаєш – звідки вдарить…
Тримай завжди на пульті руку,
Щоби долати заздрість й скуку.
Люби життя - від землі й неба,
Воно для тебе, лиш для тебе!
В.Ф.-27.07.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884330
дата надходження 29.07.2020
дата закладки 29.07.2020
Наверное, я выгляжу смешно,
А может быть, ещё не повзрослела.
Отбушевали ссоры так давно,
Но оправдать тебя я не сумела.
Невыносимо в памяти носить
Твои черты и мысли об утрате,
Но не могу я прошлое простить.
Пора влюблённости исчезла безвозвратно!
Наверно, нелогично все живут
И проклинают то, что не сложилось,
Надеются: всё годы перетрут,
А в жизнь войдёт обыденность и милость.
Судьба дала обычный свой урок,
Чтоб я , с бедой столкнувшись, повзрослела,
В этапе юности поставила итог
И чтоб тебя я разлюбить сумела!
2003
Картина "Девушка на море" , сайт Рainting
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884205
дата надходження 28.07.2020
дата закладки 28.07.2020
В бокалах сладкое вино,
И губ твоих хмельная влага.
Два сердца бьются,как одно!
Нам до безумства лишь полшага...
27 07 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884177
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
[i] Преамбула – в недавніх новинах
та їхніх коментарях у масмедіа...
(Див. ВІДЕО)[/i]
[youtube]https://youtu.be/pFlbhJkueOw[/youtube]
[i][b]О, цей примарний "мир", “конфлікт” Донбасу,
брак слів "верховних", часу владний плин…
На полі бою, не діждавшись спасу,
вмирав за правду України син.
Масмедіа купаються у фактах,
дивуючи трагічністю новин.
На тлі терору й недолугих акцій
вмирав за неньку України син.
Лиш клаптик неба був його, як в шлюзі…
Війна за землю рідну – це не кпин:
від втрати крові юної (в калюжі)
вмирав за всіх нас України син.
...А людність хапко дивиться “вистави”,
як "сва́тів" серіал чи детектив*
(адреналін тут за̀дар, “на халяву”),
що Автор** Режисеру** присвятив…
Й сам Режисер в найголовнішій ролі
хрипким баском – в сум’ятті, певно, – грав…
А в час мовчання… одиноко в полі
Вкраїни син… як пасинок вмирав.
[/b]
27.07.2020
_________
*йдеться про "теракт", що мав місце в Луцьку нещодавно:
**імена обох "хероїв" назагал відомі, відтак - з Великої Літери...
©Олекса Удайко[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884139
дата надходження 27.07.2020
дата закладки 27.07.2020
Усім полеглим побратимам присвячується
Що таїться за цифрою 200?
"Він ще дихає, целокс, бігом!"
І шепочеш, застигши на місці:
"Тихо, тихо, браток, ти чого?"
"Зараз буде, все буде, тримайся..."
І УАЗ через обстріл летить.
Ти, шофе́р, головне не спиняйся,
Кожна мить дорога́, кожна мить..."
Руку фельдшер, немов винувато
Водієві кладе не плече:
"А тепер можеш не поспішати,
Я зробив все, що міг. От і все..."
Це під сірими стінами моргу,
Цигарковий ковтаючи дим,
Щоб провести в останню дорогу
Від частини стоїть побратим...
Це коли на колінах стрічають
Усім містом, а може селом.
Побратими вже сліз не ховають,
Кілька слів за жалобним столом...
Це по кришці труни землі стукіт,
Тихий плач молодої вдови.
І, як мантру, повторюєш тупо:
"Ви пробачте, що не вберегли..."
А на фото із кутиком чорним
Так завзято сміється солдат...
Просто цифра, а стала скорботним,
Сму́тним символом всіх наших втрат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884091
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Це ві́стря племені древлян -
Житомир гордовитий.
Поліська сонячна земля
Легендами сповита.
Тут річки Гу́йви течія
І Те́терева во́ди
Милують зір, дають життя
І розкіш всій природі.
Князь давньору́ський Житоми́́́р
Заклав тут перший камінь,
Щоб шанували жито й мир,
Щоб славним містом стали.
Древля́ни здавна тут жили
І сіяли пшеницю,
Хвалили сонце і пекли
Чудові паляниці.
А в «Повісті минулих літ»
Є про Житомир згадка:
Вже тисячу сто тридцять літ
Дісталось нам у спадок.
Росте мій край, Житомир мій
І зовсім не старіє.
Будинків, вулиць, парків стрій
Від часу молодіє.
Чудове місто восени,
Як листя опадає.
І велич сніжної зими
Житомир прикрашає.
Сади весняні молодять
Обличчя мого міста,
А літні квіти веселять
Всіх жителів Полісся.
Рости, Житомире, цвіти
На карті України.
Зумій в століттях зберегти
Життя і мир країни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881107
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 26.07.2020
Тихий сум твій тривожить мене:
"Як ти, любий?" Гукаю, дивлюся...
Теплий погляд на рідне лице:
"Я за тебе щоденно молюся.
Хай відхлинуть печалі й слова
З вуст почую твоїх я гарячі.
Я без тебе жива й нежива,
Думки линуть до тебе тремтячі.
Терпне серце в полоні подій,
В сонце-заході шлях в невідомість.
Дослухаюсь в далекий прибій
Твого серця троїстих рингтонів.
Де на сході надії зоря
Мріє птахом крилатим у висі.
Залишаюсь на все я твоя,
На те воля богів в цьому світі."
26.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884052
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Весняний вальс, весняний вальс,
Звучить посеред саду.
Мадам! Пробачте! Можна вас!
Озвався голос радо.
Вона всміхнулась... Залюбки!
І закружляла пара.
Він з легкістю торкавсь руки,
Душа у них співала.
Весняний вальс, весняний вальс,
Немов роман любові.
Він пригортав і ніжив нас,
У танці й кожнім слові.
Летів і падав цвіт до ніг,
Хурделиця квіткова.
Весниний вальс для нас беріг,
Ці миті веселкові.
Весняний вальс, весняний вальс,
Блакить в очах небесна.
Пташині співи водночас,
Пора така чудесна.
Ласкає й ніжить вітерець,
Усмішка на обличчі.
Закоханих торка сердець
До танцю усіх кличе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884018
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Листок кленовий пожовтів,
Вже промайнуло літо.
І друг журавлик полетів,
Махнув крилом з привітом.
«Зажди, журавлику, постій! –
На вітрі лист тріпоче. –
Я з милим літечком своїм
Прощатися не хочу!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884022
дата надходження 26.07.2020
дата закладки 26.07.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
[b][i][color="#990909"][color="#090b99"]К[/color]оли вогнений обруч сонця
[color="#090b99"]О[/color]дійде на спочинок свій,
[color="#090b99"]Х[/color]утчіше лину до віконця
[color="#090b99"]А [/color]ти вже йдеш, коханий мій.
[color="#090b99"]Н[/color]ічна імла і зорі неба
[color="#090b99"]Н[/color]ас зачарують у цей час.
[color="#090b99"]Я[/color] певна, кращого не треба,
[color="#090b99"]В[/color]се у весни-краси для нас.
[color="#090b99"]І[/color]риси дивні і лілеї,
[color="#090b99"]Р[/color]омашок ніжні пелюстки
[color="#090b99"]Н[/color]арцисів ряд уздовж алеї
[color="#090b99"]О[/color]жини пагони-ростки
[color="#090b99"]С[/color]вітило ночі - місяць ясний
[color="#090b99"]Т[/color]ремтливі зорі угорі,
[color="#090b99"]І[/color] всеньке-все таке прекрасне
[color="#090b99"]В[/color]се неймовірне в цій порі.
[color="#090b99"]І [/color]ми удвох такі щасливі,
[color="#090b99"]Н[/color]іч неповторна... без прикрас.
[color="#090b99"]О[/color]н, навіть зорі мерехтливі
[color="#090b99"]К[/color]азково дивляться на нас.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883893
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
Падають зорі дукатами,
Губляться в травах шовкових.
Хлопці шукають з дівчатами,
Квітку кохання й любові.
Казкою нічка всміхається,
Стежку заплутує вдало.
Холодом ніжок торкається,
Ро́сяних крапельок жало.
Знають усі за легендою,
Квітка цвіте в ніч Купала.
Вона володіє силою,
Яку людина не мала.
Сила Перуна - дарована,
Тим в кого справжнє кохання.
Кольором дива гаптоване
Звуками грому здригання...
Квітку хто цю відшукає,
Буде щасливою парою.
Всі перешкоди здолає,
Як Семаргл із Купалицею...
Семаргл - за легендою перший захисник сонячного престолу, небесний воїн.
Купалиця - Богиня літньої ночі... Про їхнє заборонене кохання розповідає легенда.
Перун - Бог грому і блискавки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883895
дата надходження 25.07.2020
дата закладки 25.07.2020
У нас з тобою спогадів так мало,
Не встигли ще нажити спільних тем.
Тебе я так недавно покохала,
Що кожен доторк викликає щем.
Та відчуваю, що твої обійми
Мене тримають міцно на землі.
Ми, як герої у новому фільмі,
Зближаємось на відстані малі.
Ти не соромся, обійми міцніше,
З тобою поруч лунко б’ється кров.
І вірю я : в житті найголовніше –
Тепло, довіра, щастя і любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883703
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 24.07.2020
[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.
Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.
...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.
Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.
Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.
Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.
Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Плавні інтонації звуків падолисту.
Серце відбиває танцювальний ритм.
Пасажирський потяг із протяжним свистом
Відчиняє долі дверці в лабіринт.
Станція. Кордон? Оманливі усмішки.
Віртуозний ошук — так придумав кат.
За колючим дротом ряд бараків й вишки.
Вже нема надії на життя. Є страх.
Тільки-но тримала у руках жар-птицю.
Конкурси, концерти, і овацій грім…
Глянула нацистам жінка в очі ниці —
Мабуть,буде сенс в спокусливій цій грі.
Показовий виступ. В задумі бентежній
Річ за річчю звабно стягує вона.
Охорона, наче під гіпнозом, стежить
За стриптизом бранки, тиха і німа.
Миттю обернулась. Ворогу в обличчя
Туфлею метнула різко, навідліг.
Вихопила зброю — гідна смерть не в печі —
Й перший охоронець мертвим долі ліг.
Юна танцівниця, грація Франческа
Підняла з жінками бурю гніву, смерч
Й стала Зіркою, життя програвши з честю,
Не програвши битви за достойну смерть.
Франческа Манн — польська балерина, яка відома своїм вчинком в таборі Освенцим. Їй вдалося вихопити зброю в одного із охоронців і перед смертю разом з іншими повсталими жінками вбити і поранити кількох нацистів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883807
дата надходження 24.07.2020
дата закладки 24.07.2020
Спомин про Житомир
Житомир, Житомир, Житомир
На березі велич –ріки,
Приходиш до мене у спомин
Й вертаюсь в думках я сюди.
В це місце, де юність бурхлива
Шалено неслась крізь роки,
Наївність проста, метушлива,
Зі сходів дала паросткИ.
Дбайливо збирала з них досвід,
Набутий в життєвих стежках.
Його пожинаю ще й досі,
Дарую у теплих віршах.
Житомир з моєї весни
Житомир, Житомир, Житомир..
Пройшли тут найкращі роки.
Приходить так часто у спомин
Це місто з моєї весни.
Тролейбус, трамвай і маршрутка
Летіли з кінця у кінець.
Завжди на Михайлівській людно -
Ходили по ній навпростець.
Бо вулиця ця - пішохідна
Манила до себе завжди.
І «Жовтень», «Франка», «Україна»,
Щодня всім відкриті були.
З Богунії, Крошні у центр,
Спішили сюди у« кіно»,
Й вистави були в драмтеатрі..
О, як же чудово було!
Мальованка й вся Корбутівка –
Студентства шалений цей рай.
«ЖПІ» - це престижна візитка,
Лиш стежку свою вибирай.
А вдень, вже як сонце пригріє,
Могли ми до річки піти,
Бо тут Гідропарк уже діяв,
То часто так бігли сюди.
І Тетерів – річка шуміла,
Розносила хвилі навкруг.
Турбаза людьми ейфоріла –
З’їжджались сюди звідусюд.
А як тут в Гагаріна парку
Ті липи духмяні цвіли!
Пташки в нім співали ще зранку –
У захваті люди були.
І тут, де в нас «ПЕД» і де « АГРО»
Так пишно красується парк.
Студенти увечері й зранку
Гуляли, й іще поміж пар.
Бо вабила в місце чарівне
Фонтану прозора вода,
А міст підвісний пішохідний
Увагу усіх привертав.
Тут, мабуть, найкраще у світі
Буяла розмаєм весна.
Ще досі ( куди правду діти)
До себе так манить вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 22.07.2020
[b][i]Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть…[/i][/b]
(Картина - интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883445
дата надходження 20.07.2020
дата закладки 22.07.2020
В час вечірній, як падають роси
На зігріту від сонця траву,
Розчешу перед дзеркалом коси,
Враз відчую, - тобою живу.
Пливе місяць в осяйнім серпанку,
Серце в грудях лоскоче любов.
Пий тепло вуст моїх до останку,
Підкорюся тобі без розмов.
Говоритимуть душі коханням,
В блиску внутрішнім вогник очей.
Упиватимусь близьким диханням
У полоні солодких сітей.
Схилить ніч позолоту над нами,
Ведмедиця, щоб сили дала.
Щоб міцнішав наш дух із роками,
Та любов, що від смерті спасла.
19.07.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883329
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Всі ми любимо місто Житомир,
Дбають тут про добробут людей.
Українцям він добре відомий,
І завжди тут багато гостей.
На Михайлівській створено свято.
І одна із найкращих ідей -
Парасольки доверху піднято -
Це на радість містян і гостей.
Я так хочу під ті парасольки,
По Михайлівській кроком пройтись,
Зупинитись, стаючи навшпиньки,
Щоб руками до них дотягтись.
Заховатись під ними від сонця,
І від крапель великих дощу,
Я крізь них, мов крізь світле віконце,
В свою душу веселку впущу.
Нехай серце моє наповняють
Веселкові ясні кольори,
Нехай радість у душу вселяють
Парасольки яскраві згори.
Житомирські парасольки
Які незвичайні у нас парасольки
На нашій Михайлівській є.
Немовби, із неба на захист долоньки
Нам Матінка Божа дає.
Ізверху розкриті вони над тобою,
Коли по асфальту ти йдеш.
І ніби, в цей час захищають собою
Від зливів усіх і пожеж.
Від всіх негараздів і буднів щоденних,
Життєвої в них метушні.
Тож ці парасольки впливають натхненно
І вже так спокійно тобі.
І хочеться враз, в синє небо злітати,
Веселкою з неба світить.
Й разом з парасольками в танці кружляти.
Хай музика ніжна звучить.
Мелодія лине із твого серденька,
І радісно так на душі,
Адже у веселці Михайлівська всенька
Й під нею так любо тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883323
дата надходження 19.07.2020
дата закладки 19.07.2020
Не ходіть, дівчата, заміж на село,
Там комарики гудуть й зело.
І не буде на городі урожай,
Як не прополоти, то ж зважай.
А буває тепла дружба два:
Тачка, граблі, вили, плюс коса.
Ніжне сонечко пече вгорі,
Бо в зеніті вже о цій порі.
Йой, спина болить і голова,
Пахне базилік, укріп - дива.
Поруч десь гуде мала бджола,
Витру піт рясний з свого чола.
Ось метелик тріпотить крильми,
Кіт дрімає перед ворітьми.
Сокотять сороки на хліві,
В ластівок також гучні пісні.
Все навколо дихає, живе,
Хмарка в небі човником пливе.
Яблуко неспіле "гуп" в траву,
Дістаю, - мізинець в кропиву.
Так в перемішку біжать й роки
Йдуть за горизонт, лиш розбери,
Неважливе - то є лушпайки,
Важливе - у вічність - назавжди.
18.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883167
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Господні справи нам - незримі,
А на віку як в довгій ниві
Бувають злети і падіння,
І Божий шлях багоговіння.
Коли ще молоді й веселі,
То і життя як в каруселі.
І стільки справ жде попереду,
Де ложка дьогтю й бочка меду.
І через терни й перепони,
Як молоді добротні коні,
Безстрашно скачете в дорозі -
Це не для вас – сидіть в тривозі.
А в тій дорозі – сонце й зливи,
І зорі сяють незгасимі,
Позаду вітер підганяє
І з пилу куряву здіймає.
Буває: доля посміється
І успіх швидко відвернеться, -
То дьогтю буде ціла бочка,
А меду лише два ковточки.
І вже в журбі, та у тривозі
Тихенько й поряд по дорозі
Ідуть і горе, й гіркі втрати,
Що й неможливо те сприйняти.
Тож вірний шлях – це шлях до Бога,
Де праведна твоя дорога,
Де поряд Ангели ідуть,
Й коли потрібно, збережуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883113
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Ми чекаємо сонця узимку,
А у спеку – дощів прохолоди.
Розглядаючи море на знімку,
Прагнем ми снігової негоди.
Так влаштована дивна людина –
Не знайде собі втіхи ні в чо́му,
Забуває, що кожна хвилина
Стане щастям, як зникне пото́му.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883149
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
[i][b]...Одним єдиним натиском руки…
(Любити край завжди навчала мати...)
Район наш історичний Зміївський
Вже перестав на карті існувати…
В обуренні хвилюється народ,
Донець козацький в подиві вирує,
Вали Змієві… рай земних щедрот,
Чомусь тепер все об’єднав Чугуїв.
Так, руйнувать – це Вам не будувать,
До Харкова тоді б вже приєднали.
… Цей натиск кнопки... підпис і печать –
Забракло слів…повірте, їх замало.
І кожен з нас тепер абориген
В єдиній до сьогодні Зміївщині.
Одна надія на місцеві ОТГ –
та нашу силу знову подрібнили…
Але коріння в нас таке міцне –
Ліси, лани та вод озера сині –
І ця негода, ніби сон мине,
Ми любимо свій край –
це головне,
Ти завжди будеш, моя люба Зміївщино![/b][/i]
( Фото - Оксана Лахтина.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883090
дата надходження 18.07.2020
дата закладки 18.07.2020
[i][b]Я вплету материнку й полин,
Сон -траву та ще м’яту духмяну,
На добро – деревію дістану.
Тирлич-зілля хоч пару стеблин.
Для здоров’я - безсмертник знайду,
Сокирки та блакитну волошку.
Ще й калину вплету…хоч потрошку…
Чорнобривці візьму, резеду.
Ці дванадцять розкішних квіток
несуть магію рідного краю,
Бо з коханням навіки єднає
У це свято купальський вінок.
Так з надією я до вінка -
Прикріплю вже палаючу свічку,
Ти неси мій вінок, нічна річко,
Хай коханий мене відшука…
Ми стрибнемо удвох стрімголов
через вогнище, взявшись за руки.
І ніколи не буде розлуки,
Бо Купала дарує любов…[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882028
дата надходження 07.07.2020
дата закладки 18.07.2020
Чоловік п’є з пива пінку,
Просвіщає свою Милу,
Що на Сході можуть жінку
Проміняти на кобилу.
-Яка дикість! –в крик дружина.
-Де мораль? І де подяки,
Якщо жінку прирівняли
До осла, чи до коняки?
От скажи мені відверто,
Перестань те пиво пити!
Міг би ти за мене вмерти,
Чи так підло поступити?
На струнких ногах Людмили
Його погляд зупинився,
Так закохано і мило
На кохану подивився:
-Що ти, люба, хай всі знають:
В мене - дорога дружина!
Я б за тебе попросив би
Щонайменше - «Лімузина».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Хмарки в небі, де присмак грози,
Хлібний лан неквапливо колише.
Крихкий образ завис бірюзи,
Птах у ній слід невидимий пише.
Чорно-біле крило, мов життя,
Клекіт з горла таврує свідомість.
Хоч немає назад вороття
Та є те, що дає невагомість.
Світла пам’ять, любов, каяття,
Дім, родина, монетка на щастя.
Друга давнього тепла рука,
Щире слово, що все іще вдасться.
Лиш зумій не позбутись себе,
Не втопись у потоці безликім.
Написавши лиш власне есе,
Станеш тим недосяжно-великим.
14.07.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882888
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
[b][i]Когда я буду в жизни Вам нужна,
в остывшем сердце не будите жалость.
Осталась равнодушия стена –
Там были Вы, когда я в Вас нуждалась.
Без Вас живу свободно, хорошо –
Бежать не буду я от Вашей тени.
И даже сон навязчивый ушел,
Пройдя без смысла мили отчуждений…
Сквозь горечь ощутила жизни нить,
вернулись настроение и силы -
Горячим сердцу моему не быть,
Ведь чувства свет в ледник Вы превратили.
Я помню, Вы любили лесть и ложь –
ошибка сердца, тот, кто очень дорог…
Ты каждый день, как вроде не живешь –
и только боль осталась после ссоры.
Но я живу. А бумеранг тот – к Вам …
Вы помните, как чувствами ударили?
…И два чужих, далеких существа
живут теперь на разных полушариях.[/i][/b]
(Фото- интернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882860
дата надходження 14.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.
Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.
Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.
…Кожен з нас під Божою рукою.
(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
[i]Світлій пам'яті Віталія Назарука...[/i]
А зорі падали, як сливи,
Згасали в буйних споришах.
"Куди ви, Боже мій, куди ви?.." –
Волала сплакана душа.
А ви собі – за світлий обрій,
По свіжих росах навпростець,
Такий усміхнений і добрий,
Такий поважний, як мудрець.
"А як же справи, як ідеї?
Їх цілі стоси на землі!..
І де шукати панацеї
Від цих роздразнених жалів?
Ну як без вас тепер нам бути,
Як примирити біль і час?
Де прокладати ті маршрути,
Що вкотре приведуть до вас?
Куди ви, Боже мій, куди ви,
Зібравши в клуночок літа?"
А ви собі – на Божі ниви,
Щоб слово сіяти і там.
[i] 3 липня відійшов у засвіти наш дорогий друг Віталій Назарук,
залишивши невимовний жаль у наших серцях і світлі спогади
про зустрічі на Волинській землі... Людина щедрої душі і
невичерпного таланту, щира, добра, благородна, дбайлива,
невтомна, відповідальна - його прекрасні якості можна
перелічувати довго й довго... Скільки було планів і мрій!..
Але їм не судилося здійснитися, бо раптова смерть обірвала
цей високий політ...
Прощаючись у телефонній розмові, ніколи не забував нагадати:
"Поцілуйте манюню від мене і скажіть, що дід її дуже любить!".
Манюня - це моя донечка Даринка, завжди мріяв про онучку!
Як нам всім бракуватиме Вас, наш дорогий і мудрий наставнику,
учителю, батьку!.. Вже не зустрінете своїх ріднокраївців
на щедрій Волинській землі, яку так любили і оспівували у своїх віршах!..
Але Ваше щире слово житиме поміж нас, зігріваючи кожному душу, нагадуючи
про ті яскраві і надзвичайно цікаві дні, проведені у Вашому товаристві.
Світіть нам звідти, як зірка-дороговказ!
Любимо, сумуємо і бережемо світлу пам'ять про Вас...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882575
дата надходження 12.07.2020
дата закладки 12.07.2020
[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
дата надходження 11.07.2020
дата закладки 12.07.2020
Коли піду – ударять гро́ми
І сумно зливами, дощем
Заплаче небо.. Душевні рани
Заполони́ть пекельний щем.
Коли піду – ранкові роси
Поглине мряка і туман,
За ними вслід похмура осінь
Запо́внить твій душевний стан.
Коли піду - опа́ле листя,
Зтьмяніє й зникне у траві,
Листок останній падолисту
В долоні опаде́ тобі.
Ти збережи його на пам’ять,
Як буде сумно – розгорни.
Подай лиш знак..Й щоб рани гоїть,
Я поверну́ся в твої сни.
Коли піду – засяє зірка
Високо в небі, вдалині.
Змахни сльозу з очей ти гірку –
То я всміхаюся тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882264
дата надходження 09.07.2020
дата закладки 09.07.2020
Валентині Анатолівні Яроцькій
До дня народження:
Ще змалечку, у день Купала,
Свій день народження справляла.
Відкрита хата для гостей –
Багато в дім ішло дітей.
З верби «купайло» вам вставляли,
Цукерками те прикрашали.
Квіток збирали польових:
Духмяних, ніжних, запашних.
В пучечки нитками в’язали
І на «купайло» прикріпляли.
А хлопці будуть як ламати,
Кропиви в квіти ті додати.
А перші вишні, ті – червоні,
Що аж сіяли на долоні,
Нитками в кетяги сплітали –
Вони «купайло» прикрашали.
І вже, залежно від погоди,
Тривали дійства й хороводи
Навкруг «купайла» аж до ночі,
Допоки зірка перша в очі
Пускала ніжний промінець.
Всі розуміли, що – кінець:
Пора «купайло» розбирати,
Вінки на воду ще пускати
І свою долю закликати.
Пройшло з тих пір чимало літ
Купала знову до воріт
Прийшло і стукає у двері.
І до святкової вечері
Чекаєш знову на гостей.
І вже тепер своїх дітей
Ти вчиш « купайло» прикрашати.
А всі спішать тебе вітати.
Нехай здоров’я через вінця
У твоє тіло ллється й ллється.
Хай щастя й радості багато
Завжди ідуть у твою хату.
Хай посмішки й дитячий сміх
Наповнять дім й для вас усіх
Всміхається щасливо доля,
Й щоби всього було доволі.
Щоб молодий не в’янув цвіт,
Бажаю Многа, Многа літ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882171
дата надходження 08.07.2020
дата закладки 08.07.2020
Любiть самi себе!
Хай Вас сумління не шкребе,
В любу хвилину слушну.
Завжди любіть самі себе!
А краще свою душу...
1 07 2020 р
Вікторія Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881410
дата надходження 02.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Дякую, Боже...
Дякую, Боже за те, що живу
За їжу, за хліб, і за воду.
За те, що стрічаю я днину нову,
За радість, за щастя, за вроду.
Дякую, Боже за сіль на столі,
За те, що є батько і мати.
За те, що ступаю по рідній землі.
Навчилась усе цінувати.
Дякую, Боже за спокій в душі,
За діток, за гарну родину.
Вони мого серця незламний рушій,
Підтримка в найважчу годину.
28 06 2020 р
Вікторія Г (Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881121
дата надходження 29.06.2020
дата закладки 29.06.2020
[i]Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас, не нами дана…
Т.Г.Шевченко «Кавказ»[/i]
Є в кожного із нас своя земля,
Є гордість віковічна в ній і слава,
І є пророче праведне ім’я
Героя, що шанує вся держава.
росія – це не Крим і не Донбас!
В цих землях є свої боги й пророки.
Тамань, Кубань, Тавриду – сотні назв
Єднає грецька Керченська протока.
Для вас російська мова не «отстой»,
Але не чути правди в ній і суті!
росія – це Єсенін і Толстой!
А не союз, не сталін і не путін!
Чому ж шматок скалистої землі
І вітер, не приборканий у полі,
Потрібні вам? Тому, що не свої,
Тому, що «тільки сакля очі коле»?
Не накликайте на дітей біду!
Віддайте правнукам непрокляту країну!
А нам лишіть Франка й Сковороду,
Величну Лесю і невтомну Ліну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880939
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Я женщина - лето!
Я женщина вспышка.
Я- Муза, поэта!
Я чья то задышка.
Я женщина - лето!
Я женщина страсти.
Я нежным рассветом,
Далёким скользящим.
Я женщина - лето!
Я женщина грёз.
Приду незаметно,
Останусь всерьёз.
Я женщина - лето!
Я женщина кайф.
Я солнцем согрета,
Я женщина - рай!
17 06 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880876
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 26.06.2020
А нам уже по п'ятдесят,
Та у душі все ж юність грає.
І досвіду - в мільйон карат.
Що б не було- завжди співаєм.
І щастям повниться наш дім.
А мир і злагода- нам друзі.
Даруєм радість ми усім,
Щоб було тепло в нашім крузі.
А нам уже за п'ятдесят.
Щасливі діти й наше щастя.
Задля дівчат і для хлоп'ят.
Стараємось!Нехай все вдасться!
Фортуни колесо летить.
І у душі все ж юність грає.
Цінуймо завжди кожну мить.
Що б не було- завжди співаймо!
19.06.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880240
дата надходження 20.06.2020
дата закладки 20.06.2020
Елегія.
Переклад
Безумних літ угаслого веселля
Мені так тяжко, як смутне похмілля.
Та як вино – печаль минулих днів,
В моїй душі чим старше, тим сильніш.
Мій шлях сумний, пророчить труд і горе
Майбутнього зворушливості море.
Та я не хочу, друзі, помирати;
Бо хочу жити: думати, страждати;
Та відаю, ще будуть трепетання
Між прикрістю, турбот і в хвилюваннях.
І з часом, знов в гармонії уп’юсь
Над вимислом сльозами обіллюсь
І може блисне – в мій кінець печальний
Любов усмішкою прощально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879839
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
Пухнасте сонце, наче спритний кіт,
втекло на дах чужої хати,
обрало найжовтіший сніп,
щоб вдень на нім могло поспати.
Ку-ку,- зозулі кличуть зозулиць,
аби роздати на горішки.
Чи стане кілець в рахівниць
собі роки злічить хоч трішки?
На ґвалт озвались цвіркуни,
лишивши в безі теплі ліжка,
і навіть засюрчали ясени,
і кропива збирає смішки.
Дівча з хатини вибігло надвір.
Сорочка біла, у горох спідничка.
А сонце ніжно, мов ласкавий звір,
лоскоче шубкою їй личко.
Ов-ва! Рум’янець вишеньок який!
Квітує грядка нагідками!-
і на город гайнули кісники,
у пахощ кропу з огірками.
…Видіння вмить скінчилося.
Стоп-кадр.
Пощезли інші сонце й хата,
й того дівчаточка життєвий старт,
в котрім себе змогла впізнати.
Фото з Інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879753
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
На побаченні Микола
Ніжно Люсю обіймав:
-Закохався, як ніколи,
Своє щастя я спіймав!
Хочеться подарувати
Всі найкращії слова,
А їх важко підібрати,
Бо п’яніє голова.
Від кохання шаленію
І щасливу мить ловлю,
Слів бракує, просто млію –
Тебе, мила, так люблю!
Люся каже: -Ти не думай,
Ми продовжимо цю гру:
Подаруй потрібну суму,
А слова я підберу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879738
дата надходження 15.06.2020
дата закладки 15.06.2020
Розлючений котиться грім
І хльостає хмари до крові.
Щось коїться там, угорі.
Комусь там забракло любові.
Здавалося б, в небі небес
Все справно. Закони - без крайніх.
Всесвітній бринить полонез -
Тож станів нема надзвичайних.
Зі сходу вітрище жене
Брунатно-свинцеве розхристя.
Буй-ви́корч притоптує, мне
Колосся остисте, зернисте.
Траву й почуття - до землі,
Зриває з дерев парасолі.
На хмурому сірому тлі
Малює, як хлющ, мокростої.
Забрьохався день в слизоті.
Я жду семисмужну веселку,
Щоб вибрати шлях пустоті
До вмитого неба меделком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879586
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 14.06.2020
[i] [b] У тому сні, наповненому Вами,
Пробило почуття табу залізне,
Ми схаменулись, та було запізно –
Кохання знову розлилося снами…
Крізь мури рвалось, відкривало грати,
Здіймало штормом всі забуті хвилі –
Зболіле серце, що дрімало в штилі
Не сподівалось знову так палати.
Ми гріли сну того хвилину кожну,
Тепло лилося й стугоніло в скронях,
І все було далеке і стороннє -
Цей сон удвох забути не спроможні…
Ожи́ло те, що билось молитва́ми,
Що віршем стало в дні без Вас дрімотні,
І я відчула – більше не самотня
У тому сні, наповненому Вами…[/b][/i]
(Фото - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879522
дата надходження 13.06.2020
дата закладки 13.06.2020
В твої руки...
Я закохалась в твої руки,
Хіба в житті таке буває...
А в час нестерпної розлуки,
Тебе душею відчуваю...
Мелодії блаженні звуки,
Рука в руці,та віч на віч...
Я закохалась в твої руки,
У ту казкову першу ніч...
В моїх словах нема науки,
То почуттів моїх рушій...
Я закохалась в твої руки,
І доторкнулась до душі...
20 03 2020 р
Вікторія Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875337
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 13.06.2020
Ще тремтів на покосах серпанок,
Соловей у гаю щебетав.
Сонця промінь спустився на ґанок
І мене навскрізь скло лоскотав.
А душа дослухалася ранку,
До тепла, що у ній все жило.
Відгорнула рукою фіранку,
А до ніг - неба синього тло.
Заясніло у серці любов’ю,
Молодим виноградним вином.
Що відчула, у голос не мовлю,
Що звучало у грудях псалмом.
За вікном билась в шибку пташина,
Тріпотіла в утомі крильми.
Здалась вічністю збігла хвилина,
А душа умивалась слізьми.
12.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879478
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 13.06.2020
Заграла сяйвом семицвіття вмить
Веселка в небесах щасливо.
І фарби світла додала в блакить.
Повіримо із нею в диво.
Творіння Бога - райдужний місток.
Надія єдності остання.
Зробити правильний зуміймо крок.
Господь почує всі прохання.
Молімось, люди, щиро від душі.
Покаймось за свої діяння.
Веселка нині - це добра рушій.
Минуть і війни, і страждання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879425
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 12.06.2020
З тобою не запалювали свіч,
Не цілував мої ти ніжно руки.
Звучала пісня в горобину ніч,
Роїлися думки. Терпіння. Муки.
Лежали пелюстки сухих троянд
На клавішах холодних піаніно.
Нанизані роки і блиск гірлянд -
Співав дискант Лоретті Робертіно.
Лиш не почула кроки тихі я
В густих трояндах біля темних вікон.
І досі у душі твоє ім*я,
Хоч спільних не було у нас реліквій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878724
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Медсестра підмогу кличе:
-Лікарю, міняйте курси:
У палаті чоловічій
В пацієнтів скачуть пульси.
Може, Ковід вже почався?
Треба тести у палати!
Тиск у кожного піднявся –
Треба всіх ізолювати!
Лікар глянув на сестричку,
Дав маленьку шоколадку:
-Одягайте рукавички,
Не хвилюйтесь, все в порядку.
Ось піднімуть Вам зарплату,
А надалі, просто знайте:
Як заходите в палату,
То халат свій застібайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879172
дата надходження 10.06.2020
дата закладки 10.06.2020
В суботу раненько я зіллячко рвала.
Я зіллячко рвала –долівку* встеляла.
Долівку встеляла, світлицю вкрашала.
Світлицю** вкрашала і липу чіпляла
На стіни, на двері, і під образами.
Світлиця моя вся вквітчалась квітками:
Жасмином, ірисом. Червоні піони
Стоять на столі вже і на підвіконні.
Прибрала хатину, бо свято велике.
Обряди одвічні - нікуди не зникли.
Це свято – Зелене, що зветься в нас – Трійця.
Його святкувати усім нам годиться.
В неділю раненько до церкви сходити,
І сходженню Духа Святого радіти,
І Богу Отцю, і ще Божому Сину,
І Духу Святому - у Богу єдинім.
Пізніше ще будуть народні гуляння
На березі річки й гостей частування,
Та ігри і танці, пісні й хороводи...
В обряді - відродження мого народу.
Долі́вка* (зменшено-пестливі — долі́вонька, долі́вочка) = діл — у традиційному українському помешканні — утрамбована, вирівняна та помазана глиною земляна підлога; застилали домотканими доріжками, свіжою травою.
Світли́ця** — головна кімната української оселі, горниця, вітальня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878905
дата надходження 07.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Щаслива з тобою
В коханні без міри.
Світлина на згадку
В буремні роки.
Пройшли ми багато
Шляхів, що пліч-о-пліч.
Випробувань долі
Нелегкі ходи.
Здригалась душею
В час грізної скрути.
Схилялась в молитві,
Хрест-навхрест вогні.
Котилися сльози,
Лиш стукало в грудях.
У ритмі сердечнім:
- Господь, збережи!
Змінялися весни
На літо та осінь,
Хурделиці зимні,
Скрипучі мости.
А біле і чорне -
Усе в перемішку.
І спокій життєвий
У слові - прости.
09.06.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879159
дата надходження 09.06.2020
дата закладки 10.06.2020
Дикий голуб, дикий голуб,
Прилетів до хати.
Сів смиренно на бузок,
Та й став токувати.
Про любов свою довіку,
Про дітей та втіху.
Ти, додай, зозулько, ліку,
Щоб на старість тиху.
Воркуватимо в пожарі,
Захід сонця поміж хмар.
Бо найкраще бути в парі,
А в серцях кохання дар.
01.06.20
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878204
дата надходження 01.06.2020
дата закладки 01.06.2020
ПРОСТО ЛЮБЛЮ...
Я просто кохаю... Я просто люблю...
Твій погляд, коханий, я серцем ловлю.
Тебе обіймаю своїми думками,
Осяюю шлях твій нічними зірками.
Для тебе я хочу єдиною бути.
Кохання твоє хочу серцем відчути.
З тобою радіти, разом сумувати,
І всі перешкоди з тобою долати.
Тебе зігрівати своїми віршами,
Тебе обіймати своїми думками,
Загублене щастя для нас віднайти,
І затишок в серці твоєму знайти.
Я просто люблю... Я на тебе чекаю...
Ми будемо разом! Я вірю! Я знаю!
Для тебе я ніжність свою збережу.
Люблю! Я для тебе, коханий, живу!
Світлина з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876883
дата надходження 22.05.2020
дата закладки 28.05.2020
Вечерняя заря.
Люблю тебя – мой свет вечерний,
Как любишь ты свою весну,
Поклонник преданный и верный
Тоской пришпоренный к окну.
Твоим восходом очарован,
Лучистым блеском поражён…
Влюблённый взор к тебе прикован,
Тобой – божественной, пленён.
Не суждено… к груди прижаться,
Твой волос нежно теребить:
Вдали печально вдохновляться –
Твои мерцания ловить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877466
дата надходження 27.05.2020
дата закладки 27.05.2020
Твоя сім’я - міцна фортеця,
Родинне затишне кубло,
Ковток водиці із озерця,
Де життєдайне джерело.
Сплелося в ній проміння сонця,
Що зігріває всіх теплом,
Сміється світу крізь віконце,
І родить доброти зерно.
Стелили долі рушниками
Й вели стежки на один шлях,
А він пройшов поміж житами
І назбирав квіток в полях.
Сім пар очей. В них радість світить
І відблиск сонця й ясних зір.
Милує око й душу тішить
Букет квіток оцих, повір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876068
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
-Подивись на себе, друже,
Наче світ тобі не милий,
До життя ти став байдужий,
В шлюбі, видно, не щасливий,
Стала вже горбата спина…
Як це можна допустити,
Щоб тебе могла дружина
Так цькувати і гнобити?
В неї ти - козел рогатий
І баран тупоголовий,
Голодранець дурнуватий,
І на вигляд - нездоровий.
В ліжку ти не робиш діла…
Розказала кумі Каті,
Що такого ще дебіла
Треба в світі пошукати.
Жаль мені тебе, як друга,
Бо ти майстер на всі руки,
А у неї - ледацюга,
Ідіот, свиня й падлюка.
Чоловік зітхнув, промовив:
-Відповім тобі, дружище,
Думав, сів у новий човен,
А там, бач, діряве днище.
Правду каже клята видра,
Це дійшло до глузду мого:
Як таку я жінку вибрав,
Хто тоді я після цього?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Я позвонила чуть дыша,
Шалило сердце, билось в дверцу,
Душа застыла, задрожав -
А я... вошла к тебе без сердца...
И вот глуха, слепа, нема
Я, ни во что уже не веря,
Без приглашения, сама -
Слова оставлены за дверью...
Здесь, у тебя мои мечты -
Горят опущенные шторы,
Горит Вселенная, а ты,
А ты... не тушишь и не споришь...
Я там и тут, где рай и ад,
Где боль и призрачное счастье,
Где просто нет пути назад -
Я у тебя бываю часто...
Переболит, перемолчишь,
Но и подумаешь о многом,
А я приду к тебе в ночи
И молча стану у порога...
А сердце выпрыгнет опять
И запоёт звонок за дверью...
Не знаю, сможешь ли понять,
Но я пришла, но я-то верю...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875985
дата надходження 15.05.2020
дата закладки 15.05.2020
Грусть, досада.
Обвит тоской, объят печалью –
Совсем не радует весна…
Судьба, покрытая вуалью
Среди врагов окружена.
Среди предателей, подонков
Пришлось уныло горевать…
Душа щемит, рыдает горько –
Дары данайцев принимать.
Тяжёлый крест влачит народ мой –
Всегда свободою страдал!
Господь неистовый! И гнев свой –
Терпеть лишения наслал.
За те грехи: что мы – не в вере,
А верим тем, кто нам не друг,
Что задержались в вечном споре –
Чей… меньше давит злой «каблук»;
Что нам не нужен свой ваятель,
Что лучше – князь со стороны,
Что на востоке… дым приятен,
Что ищем кров у Сатаны!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875731
дата надходження 13.05.2020
дата закладки 13.05.2020
Душа з сумом у щемі писала,
Проливалась рядками на чистий папір,
Що на вірність собі присягала
Та лишалася завжди твоєю без слів.
Що слова, то лиш звук з відголоссям,
Що підхоплене вітром на листя злетить.
Може, щось, по житті й не вдалося
Та, послухай, як серце у грудях тремтить.
Незрадливісь нести украй важко,
Коли доля розлукою повнить чашки.
Душа в грудях невільниця-пташка,
Жде від милого свого доброї звістки.
Щоб заснути щасливій до ранку,
А у сні поруч бачити тільки його.
Щоб рука у руці до світанку
І цілунок спросонку у ніс та чоло.
12.05.20
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875656
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Прекрасен день своим теплом,
Есть повод для улыбки.
Жить нужно так,чтобы потом,
Не исправлять ошибки...
12 05 2020 г
Виктория Г (Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875616
дата надходження 12.05.2020
дата закладки 12.05.2020
Йду блукаю через брід,
Ледь повзу на пузі...
Новоградець-Леонід?!
Вас чекають друзі!
6 05 2020 р
Вікторія Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874867
дата надходження 06.05.2020
дата закладки 07.05.2020
Чем пахнет эта жизнь?..
Я так устала,мама...
Я не могу уже...
От мыслей много хлама,
Мне плохо на душе...
Вся жизнь сплошная драма,
И это не по мне...
Не видержу я, мама...
Мне с каждым днём больней...
Как-будто пропасть,яма...
А я - упавший лист...
Мне очень страшно,мама...
Чем пахнет эта жизнь?....
Не девочка,а дама...
Уставшая...одна...
Побудь со мною,мама...
Ты очень мне нужна!
11 04 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871593
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
[b][i][/i][/b]Сладкая,как груши!
Море шлёт тепла поток,
Наслаждаюсь смело.
Волны плещутся у ног,
Обнимают тело.
Гладь морская, мой каприз,
Метров пять до суши...
Как прекрасна моя жизнь!
Сладкая,как груши!
Отпуск,море,счёт денькам,
Дом,семья,работа...
Вам домой пора, мадам!
Как же неохота...
10 04 2020 г
Виктория Г(Р)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871467
дата надходження 10.04.2020
дата закладки 10.04.2020
Присвята
Леоніду Новоградцю
в честь повернення до КП Ой де ж той цар наш, цар Леонід,
Забув одноклубників і свій обіт…
Обіцяв вірно державі служити,
Щоби народу було краще жити.
Ой що ж ти, Царю, забув про справи,
Чи тобі, Царю не до держави?
Ти нас залишив, сам десь за морем,
Чи ти не знаєш про наше горе?
Князьки зелені рвуться до влади
Нема в державі спокою й ладу…
Одні воюють, інші стрибають
Собі корони лише приміряють…
Всякими вірусами народ страхають,
А твою челядь нізащо вважають.
Повертайся, Царю, мерщій до влади,
Бо нашу землю продадуть… гади.
А нас по миру пустять з торбами,
Були щоб у світі ми лише рабами.
P. S. Послання нашкрябала твоя стряпуха
Повертайся, Царю, щоб не були в ..… по вуха.
В. Ф – 15.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868435
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 19.03.2020
[b] З[/b] Новим 2020 роком усіх вітаю!
Безмежного щастя бажаю!
Щоби мирно Вам жилось
І хотілось, і моглось!
Хай в кожній душі пісня лунає!
[b]Н[/b] е поспиш так солодко на сіні [b] Р [/b]адісно проводжу майстер –класи,
В дощові, холодні дні осінні! Наливайте побільше квасу!
Валянки я взую, Ой… розбухло вище ніг,
До дівчат помандрую… Я терпів, скільки зміг…
Не страшні вже й морози зимні! Не змагаюся тепер із часом!
* * * * * *
[b]О [/b]диноке серце не втрачай надію! [b]О [/b] х вже ця мода! Ну й картинки!
Рік Новий хай любов’ю засіє! Наче старі обдерті будинки…
По вінця щоб радості, Мов собачі кватирки
Юним і старості, На колінах он дірки…
Хай завітні здійсняться мрії! Рвані джинси тепер не новинка!
* * * * * *
[b]В [/b]сметані карасів до обіду, [b] К[/b] оли лист календаря опаде,
Закортіло Данилу – сусіду! Новий рік у кожну хату прийде!
На ставок сходив, Хай засіє добром,
Черевика зловив, Миром і теплом!
Сидить-бурчить на невістку Ліду! Здійсниться хай бажання золоте!
* * * * * *
[b]И[/b] вже не зняти спокійно втому… [b] О [/b]сипається листя зі дуба
Такий шум, як в якомусь дурдомі У милого також рахуба!
На калину я сів, Світить лисинка,
Почув страм, а не спів! Наче писанка -
Горобці цвірінчали в соломі… Припорошило бороду й чуба!
* * * * * *
[b]М [/b]и приготуємо стільки блюд, [b]М [/b]рія у кожного з нас є своя…
Щоби ситий був усенький люд! Тільки дружною будь сім"я!
І салати, й голубці, Здоров’я, віри -
Котлети, й риба у яйці! В лиху днину -
Гостинно зустрінем МИРУ САЛЮТ! Любімо рідну Україну!
В.Ф.- 29.12.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859924
дата надходження 01.01.2020
дата закладки 01.01.2020
А ей сегодня было б пятьдесят…
И мы б сейчас шутили, поздравляя…
Да за окном дождит, вон как блестят
Слезинки на стекле… Что ж – жизнь такая…
Сегодня есть ты, завтра – нет тебя.
И бабочки твои куда-то делись.
Хотя… постойте!.. – вон они летят,
Вы слышите? Порханье… крыльев шелест?
Такие же земные, как все мы!
Но к небесам они намного ближе …
Жизнь – в двух десятках взмахов до зимы…
Весна от сна очнётся – вновь увижу!
Опять над головами запестрят,
Полётом ярким скрасят серость буден…
А ей сегодня было б пятьдесят,
Да только никогда уже не будет…
А страничка Её здесь – http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10207
Галка, мы тебя помним…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854210
дата надходження 10.11.2019
дата закладки 10.11.2019
Хризантемно. Темно.
Не тривож даремно
Спогадів моїх.
В росянім колоссі
Дзвони дзвонить осінь.
Чи то може сміх?
Кучеряве небо
Заграє до стебел
І сміється синь.
Кланяється в ноги
Вербам край дороги,
Мов до берегинь.
Бо у їхніх вітах
Жевріє ще літо,
Пахнуть ще меди.
Зупини хвилину
Тепло-тихоплинну,
В осінь не веди.
Жовтотлінь охоче
Душу зашепоче,
Журно засурмить,
Засльозить сльозою
Й забере з собою
Хризантемну мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852521
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 30.10.2019
Це наш синок, якого вбили,
Він був Герой – тепер бандит?
Не вимагайте щоб вершили
«Пуйла» та клоуна вердикт.
Яке мені до того діло
Керманич– «лох» чи президент.
Плювати я на те хотіла
Підтримки там який процент.
Вам не поставить на коліна
Ані синочка, ні мене,
Бо за плечима Україна!
Її «пуйло» вже не зігне.
Синочка вбили, а я мати,
Яка за нього вітомстить.
Мені нема чого втрачати,
Синочку теж хотілось жить.
.
Не я війну цю починала
І не почав її синок.
Вона мене, також, дістала,
Але назад вже ні на крок.
Лише вперед до Перемоги!
Тоді закінчиться війна
І вляжуться усі тривоги,
Як ми прогонимо «пуйла».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852990
дата надходження 29.10.2019
дата закладки 29.10.2019
-Діду, в мене є питання
(Зараз дуже актуальне),
Як раніше спілкувались
Ви в мережах соціальних?
-Ой, було цікаво з нами,
Бо любили теж скандали,
Все, що думали і знали –
У мережі викладали.
Ім’я дівчини писав я
У під’їзді, й як на диво,
Десь уже через годину
Відгуки ішли правдиві.
Блогери твою бабусю
Завжди першу виставляли,
Навіть стін не вистачало –
Так її коментували.
Я дописував останній,
Її батько зупинився…
А щоб не забив до смерті –
То на ній я оженився!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852559
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Когда усталый вечер ночь разбудит -
она Земле отправит с неба сны,
и, может быть, дождется кто-то чуда:
увидеть хоть во сне своих родных.
Придут они, присядут в изголовье,
так близко, только очень далеки...
Подарят миг с печальною любовью:
без слова, без пожатия руки.
Уйдут бесшумно, словно призрак ночи,
расстает сон, сжигая все мосты,
придет рассвет, печалью оторочен,
да чувство бесконечной пустоты...
Пока есть время - в церкви ставьте свечи,
и знайте: тем, кто рядом - нет цены!
Не верьте в то, что время раны лечит,
Когда уходит кто-то из родных...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852920
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 29.10.2019
Мой день из лучших.
Я не горда,
Лицо без грима...
Бегут года,
Душа ранима...
А солнца луч,
Украсил утро...
Мой день без туч,
Из перламутра...
Шумит прибой,
Ласкает уши...
В душе покой,
Мой день из лучших.
22 10 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852908
дата надходження 28.10.2019
дата закладки 28.10.2019
Він цілував її долоні
І пригортав її до себе.
Вже посивілі стали скроні
І лист під ноги впав із неба.
Довкола них кружляє осінь,
А у душі живе кохання.
Хоч в білім інії волосся,
Та не померли сподівання.
В очах іскринки наче зорі,
Усмішка не перемінилась.
Їх поєднала пізня доля,
Усі роки вона журилась..
Він цілував її долоні,
Вона всміхалася до нього.
В обох були дорослі доні,
Та щастям встелена дорога...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852788
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Ти бачиш, он там за широким розмаєм
Туману сповзло полотно.
Там ключ журавлиний у небо злітає
І вітер бере на крило.
Дорога далека понеслась за обрій
В чужинський той край за моря.
Доноситься крик ще останній, жалобний
Одного із них, журавля.
І відчай й тривога проймає серденько:
- Журавлику лиш долети.
Дорога важка і летіть далеченько,
Тож, Господи, їх сохрани.
Нехай всі весною назад повертають
У рідні простори й поля.
Домівка із радістю знов пострічає
Із неба свого журавля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852575
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Не стане смутку у душі,
тривоги зникне слід.
Бо дотик ніжних твоїх рук
розтопить лід.
До тебе пригорнуся...
ти обійми міцніш мене.
Не треба слів, не треба,
все скаже серденько твоє.
Бо щастям озоветься знов
в мені його биття.
Як добре, що ти в світі є,
й з тобою - я.
До тебе пригорнуся...
відчую рук твоїх тепло.
До тебе пригорнуся -
й розлук тих ніби не було.
Там, де любов, ясними є
навіть похмурі дні.
З тобою поряд легко так
завжди й мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852447
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Река. И тихий вздох проснувшейся планеты...
Туманы над водой, что синие мосты...
Кружится голова от благовоний лета,
и кажется, что я... на краешке мечты.
Люблю по вечерам смотреть на старый бакен,
и как несет круги притихшая волна...
Читаю иногда стихи своей собаке,
и, глядя мне в глаза, их слушает она.
А где-то вдалеке чуть слышен скрип уключин.
Как будто невзначай лещ вскинулся в тиши...
И выплывет Луна, проснувшись, из-за тучи,
увидеть: кто посмел тревожить камыши.
Мне кажется, что здесь рукой подать до Бога,
мы только лишь ему - другому не нужны...
А счастье... вот оно - дежурит у порога:
безумье соловья, да нежность тишины.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852774
дата надходження 27.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Редко кто забредёт и увидит заброшенный хутор,
окунётся в густой и безжизненный мир тишины,
где стоит уголок, навсегда похороненный будто,
оживающий только в магическом свете Луны.
Смотрит мёртвая жизнь глазом тёмных от старости окон,
словно в ставнях застыл притаившийся чёрный зрачок,
бродит призрака тень, завернувшись в тумановый кокон,
лишь при полной Луне зажигая в окне светлячок.
На полынь во дворе разлеглась, завернувшись в перила,
старой лестницы тень, обхватив деревянную грудь,
вспоминая о том, сколько первых шагов подарила
и по-бабьи - скрипя, провожала в неведомый путь.
Не поют соловьи, да и ворона тоже - не слышно,
всё вокруг замерлО, словно кадр из немого кино...
Только всё ж иногда оживает несмелая вишня
и, как в прошлую жизнь, безнадежно стучится в окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852714
дата надходження 26.10.2019
дата закладки 26.10.2019
Олег Бородай
#БородайАТО
* * *
В неволі - нам миру не треба.
За що проливаємо кров?
А скільки злетіло на небо!
Навіки звільнитись оков -
надія з'явилась нарешті
та жалить російський свинець.
Одні за це гинуть, а решті -
("втомились"), урвався терпець:
знов тиснути руки готові
убивцям безвинних дітей...
Навіщо свобода рабові?
Даремно страждав Прометей?
Ми з вами
Держіться, рідненькі, ми з вами,
Відважні Герої-бійці,
Пишаємось завжди синами,
Що стали під стяг на війні.
Не вірте, ми ще не втомились,
Чекати вас всіх із війни.
Та й сильні всі духом лишились
Й підтримать вас прагнемо ми.
Ви – наша опора й надія,
Вкраїноньки-неньки орли,
І армія наша зуміє
Відстояти мир на роки.
Вам випало нас захищати,
Боротись за Волю свою,
Щоб діти могли в мирі жити
У нашім прекраснім краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852481
дата надходження 24.10.2019
дата закладки 24.10.2019
А є ж пречудові поети і тут. Тільки їх небагато.
Лунко каркають вірші,
В бубон гатить сюжет…
В невимОвної ж тиші –
Неповторний сонет.
Від мільйонноповторень
Здешевіли слова,
Прагне розум прискорень,
Тільки чом їх нема?
Очі- зорі померкли,
Й утекли солов’ї,
І втомили до смерти
Рим солодких рої.
У високого слова –
Неповторності смак,
Йде ж банальність дубова
За дешевий п’ятак.
Наймудріше – читати
Вічних класиків нам,
Вчитись думать, мовчати,
Спокій дати словам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852411
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 24.10.2019
По вулиці гордо крокує маленьке дівчатко:
в пшеничне волосся вплелися смішні кіснички,
тримає за руку маля найсильнішого татка...
Немає на світі міцнішої тата руки!
Дівчатко прямує туди, де лялькИ на вітрині,
а всі перехожі з захопленням дивляться вслід -
її оченятка, неначе дві зірочки сині,
вбирають захоплено цей, такий радісний, світ!
Та ось зупинився цей погляд і став безпорадним -
безхатька узріло малесеньке миле дівча,
сидів у кущах він вчорнілий, як крук, під парадним,
зневіра, образа і біль аж світились в очах.
Дитина на батька звела переляканий погляд:
-Чому це дідусь заховавсь у кущах від людей?
а батько, що гордо ішов із дитиною поряд,
не міг їй сказати: -Такі не потрібні ніде.
Дівча зупинилось:-А може він, татку, голодний?
Не треба попкорну і барбі не треба мені!
І вражений батько погладив голівоньку: -Згодний.
в кущах заблищали надією очі сумні...
Невже наші душі, що нині в глибоких руїнах,
нарешті байдужість, як панцир, відкинуть убік?
А може це йде вже нова, молода Україна,
що Віру, Любов і Надію несе у собі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852395
дата надходження 23.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Я не знаю, мій милий, не знаю,
За що доля карає тобою.
Бо без тебе живу й знемагаю,
Бо без тебе не маю спокою.
В моїм диханні часточка серця,
Що у грудях твоїх так пульсує.
Не буває життя, щоби скельця
Не розбились, де ж щастя ночує?
Місяць в небі міняє окрайці
І освітлює холодом спину.
Завмирають зірки в дивнім танці,
Життя стежка біжить без зупину.
Ти ж, як вперше, вриваєшся в ранок,
Щипле душу осіннє видіння.
Почуваюся знову я п’яно,
Очі в очі і - гріхопадіння.
22.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852308
дата надходження 22.10.2019
дата закладки 23.10.2019
Это было давно и уже отошло, отцвело
в жерновах у Судьбы, словно всполохи белых черемух,
я за жизнью теперь под другим наблюдаю углом,
и сама в зеркалах я сегодня гляжусь по-иному.
Не пытаюсь сейчас приручить эту дикую жизнь,
в схватке сердца с умом - я на сердце махнула рукою,
зачеркнул календарь все былые мои виражи,
и теперь я живу как в ухоженном царстве покоя.
Это новый виток - жить под трезвым присмотром ума:
настоящее - мутно, а прошлое - в розовом цвете,
в списке мне надоевших, под номером первым - сама,
а дороже всего мне на этой земле - мои дети.
То, что было уже, оставаясь давно позади,
иногда отзовется в стихе, словно эхо, строкою,
и тогда затрепещет взволновано сердце в груди ,
словно юность коснулась нежданно волшебной рукою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852030
дата надходження 20.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Пахне осінь принишклим листком,
Що тривожно тріпоче на вітрі.
Ну, а серце гортає альбом,
На сторінках якого те, вічне.
А у серці весни пагінець,
Бо у грудях палає кохання.
Він для мене Господній вінець,
Як надія на щастя остання.
І хай осінь міняє наряд,
Шарудить листопад під ногами.
Я знайшла зачарований клад,
Що в душі підіймає цунамі.
І кидає у вир почуттів,
І до милого лине ночами.
Пригортаюсь до нього без слів,
Як ріка між двома берегами.
19.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851971
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Не зови меня, Крым, не мани меня, море -
мне хватает в саду удивительных строк,
где сквозь каждую щель в деревянном заборе
любопытную голову сунул цветок.
В полусонном пруду моют волосы ивы,
над тропинкой зонтами стоят лопухи,
а зеленое пламя отважной крапивы
незатейливой строчкой ложится в стихи.
Старой яблони грусть навалилась на крышу,
и запуталось солнце в её парике...
Извлекаю под нею я косточки вишен,
что скользят, как живые, в уставшей руке.
Занавеска веранды похожа на птицу,
машет белым крылом - отпугнуть наглых ос,
только эта орава её не боится -
ароматом плодов их манит абрикос.
Золотятся лучи над янтарным вареньем,
что заходится пеной в тазу на плите ,
а акация вместе с лохматой сиренью
наблюдают за ним через старый плетень.
Много в нашем саду есть прекрасных узоров,
почему же ночами мне снится Судак?
Как хочу я опять в это синее море,
где, как белые чайки, проходят суда!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851927
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 20.10.2019
Колобродить час в цямрині,
Де тече життя ріка.
Витягає мати з скрині
На дорогу рушника.
Візьми, сину, в ім’я слави,
В ім’я рідної землі.
Щоби ворог зазнав кари
У нав’язаній війні.
Гіркне біль уже роками,
Матерям в грудях пече.
І недоля поміж нами,
Й не розправити плече.
Плаче ненька Україна,
Як здригається земля.
Чи то є така провина,
Що любов не до лиця?
Що свобода - не сваволя
У серцях пашить вогнем.
Що всього миліше воля,
Ми за неї в бій ідем.
19.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851953
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Источник вдохновения: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851927
Позови меня, Крым, на чуток, на неделю,
Как ты, малая родина, там, без меня...
Я красивое платье и шляпку надену -
Погуляем, потом посидим у огня...
Там родные (а было ли...) трудно поверить -
Всё бесследно ушло - ни забыть, ни вернуть...
Шум прибоя услышу как будто за дверью
И, вздохнув глубоко, постараюсь уснуть...
Позови, позови, я безумно скучаю,
Где уставшие чайки и красный закат...
Море, море... тебя издалёка узнаю,
Но боюсь, что не будет, как было... пока...
Серпантином дорог твоих лихо
Мне промчаться бы, море маня...
Моя родина молча и тихо
Умерла как-то... раньше меня...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851957
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Лиш з тобою поруч, лиш з тобою,
У думках своїх я можу йти.
Лиш з тобою милий, лиш з тобою,
Буду я трояндою цвісти.
Хочу, щоб весна була навколо
І блакить лише в твоїх очах.
Щоби солов'ї співали соло
І моя рука в твоїх руках.
Хочу чути лиш твоє диха́ння,
Щоб була для нас щаслива ніч.
Загорнутись у твоє кохання,
Тільки я і ти, вдвох віч - на - віч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851915
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Низький уклін вам, вчителі... ви мудрі і ласкаві.
За руку в школу нас вели до вас татусі й мами.
А ми малі ще хлопчаки, й дівчатка несміливі,
з довірою до вас ішли, наші рідненькі й милі.
Ви вчили нас із дня у день, казали: життя-казка,
і зігріває й дотепер нас ваша тиха ласка.
То ж знаємо, що є добро, воно перемагає,
а поряд з ним крокує зло, яке теж не дрімає.
Оступишся - а воно тут, підступне, усміхнеться,
та ваше слово, дорогі, до нас знов озоветься.
Не дасть нам збитися з путі, дороги вкаже світлі.
Ваші уроки-доброти ми пам'ятаєм, рідні.
Низький уклін вам, вчителі... до вас йдуть наші діти,
разом із вами будемо ми їх добру учити.
Ведеться з темрявою бій, відкритий, кожен знає.
Ви - є те світло у житті, що зло перемагає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851905
дата надходження 19.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Загорівся клен... золоті листочки.
Золотом розшиті в вишеньок сорочки.
В яблуньок розкішні плаття золотаві.
Тільки посіріли хмари кучеряві.
Осінь щедро так золотила коси
молодим берізкам в гаю, де покоси.
Де потоки срібні, схилились вербички,
заплітають в коси золотисті стрічки.
Кетяги рясні... калинові, пишні,
хиляться до ніг нам. Ой, до чого ж ніжні!
Здалека помітиш, бо ж до себе кличуть.
Лиш журавки в небі жалісно курличуть.
Осінь золота вийшла на дорогу.
Красою багата, та несе й тривогу.
Та краса зваблива кожному до серця
вже сипнула смуток в голубі озерця.
Ще багато днів в неї золотистих.
Вмиються жоржини в ранніх росах чистих.
І журливе "Кру-у..." душу розтривожить.
Все ж, люблю, коли красуня-осінь ходить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851709
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 19.10.2019
Це Бабине літо в осіннім багрянці
Зайшло на гостину, до мене на чай,
А я зашарілась, покрилась рум’янцем..
-Проходь дорогеньке, за столик сідай.
Радію візиту, моє ти рідненьке,
Побудь ще зі мною і йти не спіши.
Нехай відігрію розбите серденько,
Ти камінь, що давить мене, зворуши.
Давай погуляєм в осіннім садочку,
Де вже хазяює у нас падолист
Та листя кружляє в веселім таночку,
Адже до веселощів в тебе є хист.
Нехай відігріюсь душею і тілом,
Щоб в серці надовго лишилось тепло.
Й сама як залишусь, то хай порадію,
Що в мене, у гостях, ти довго було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851810
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Как же хочется быть! И сегодня, сейчас - не когда-то,
не в блаженном Раю, а на грешной и бренной Земле,
за рассветом следить, любоваться багряным закатом
и тоску принимать улетающих в даль журавлей.
Как же хочется быть! К сыновьям прикоснуться украдкой,
этим жестом простым передать им частичку тепла.
Перекрасить опять в рыжий цвет поседевшую прядку,
объявляя войну непокорным таким зеркалам.
Как же хочется быть... пусть такой, пусть сякой, даже старой,
пусть больной и усталой, забывшей угасшую прыть...
Для детей и для внуков, сидящих в беседке с гитарой,
для любого, кто дорог тебе...Как же хочется быть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851813
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Это есть красота, от которой сжимается сердце,
это гордость за то, что такие у нас сыновья,
кто одел на себя камуфляж и солдатские берцы
и в кромешном аду помнит нежную трель соловья.
Кто познал, что черта между Жизнью и Смертью есть тонкой
и, грубея лицом, в верном сердце хранит доброту,
кто хоронит друзей и под пулей спасает котенка,
осознав как легко пересечь роковую черту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851717
дата надходження 17.10.2019
дата закладки 17.10.2019
[b]Дачи осенью
[/b]
Валерий Брюсов
http://stihi-rus.ru/1/Bryusov/49.htm
[i]Люблю в осенний день несмелый
Листвы сквозящей слушать плач,
Вступая в мир осиротелый
Пустынных и закрытых дач.
Забиты досками террасы,
И взор оконных стекол слеп,
В садах разломаны прикрасы,
Лишь погреб приоткрыт, как склеп.
Смотрю я в парки дач соседних,
Вот листья ветром взметены,
И трепеты стрекоз последних,
Как смерть вещающие сны.
Я верю: в дни, когда всецело
Наш мир приветит свой конец,
Так в сон столицы опустелой
Войдет неведомый пришлец.
8 сентября 1900 года.[/i]
Пародия:
[b]«Осенило!» [/b]
Поэт вещающий прекрасен:
Приветил мир, духовный скреп.
Грустил: от осени ненастья
Прикрасы вспомнил, вспомнил склеп.
Бродя по паркам дач соседних
Невольно взором он скучал.
Но так случилось, что намедни
Нашёл начало он начал…
«Пришлец», в осенний день, несмело,
Не ждя от рыцарства удач,
«Вступая в мир осиротелый»,
Проверил погреба у дач…
Всё символично, даже очень
И трепетно сквозит ответ:
Поэт… он тоже кушать хочет,
Не должен голодать Поэт!
("15-й замах на Классика" - Конкурсы пародий)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851604
дата надходження 16.10.2019
дата закладки 16.10.2019
Все твердят, что любовь - это бурные страсти:
вся в ожогах душа и туман в голове,
мой же мир - это ты, бородатое счастье -
с очень нежной, ранимой душой человек.
В дом зайдешь - и заходится сердце до дрожи,
я - подобна несущему тапочки псу;
у порога молчу, но ты знаешь, что тоже
я навстречу тебе свою верность несу.
Понимаю: уставший приходишь с работы,
затупились ножи - я сама наточу,
ну а ты, улыбнувшись, мне скажешь: " Ну что ты..."
Отстранишь, прикоснувшись легонько к плечу.
Легкий дым сигарет за тобою по следу,
я, на стол накрывая, поставлю свечу,
нету бурных страстей, чтобы вырвать победу,
и такою ценой я её не хочу.
А разлюбишь, что в мире случается часто, -
без упреков и слез чемодан соберу...
Только помни, мое бородатое счастье:
лишь закроется дверь, я тот час же умру...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851497
дата надходження 15.10.2019
дата закладки 15.10.2019
І що це ти, осене, внадилась часто,
Впиваєшся в пам'ять украденим зіллям...
Я так виглядала настояне щастя,
Твою позолоту, терпке божевілля...
Пташиним крилом доторкнешся, лукаво,
У листі іржавім заморено ахнеш,
Зібравши врожаї, пануєш, блукаєш ,
Медами солодкими довго ще пахнеш...
А я почекаю замріяно-сині,
Уквітчані весни, бо так повелося,
Що дні калинові, туманно-полинні,
Приходять, як завше, під осінь... під осінь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851400
дата надходження 14.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Не была я первой на деревне, не ходили парни табуном,
не по мне с охапками сирени горестно вздыхали под окном.
И таких, как я, здесь было много - целая орава детворы:
тонких, конопатых, длинноногих - просто переполнены дворы.
Бегали лугами босоноги, и у всех облуплены носы,
а отцы учили очень строго под напевы звонкие косы.
Мы же почему-то пропускали эти очень мудрые слова -
что-то непонятное искали...Наставленья слушала трава...
Разлетелись, словно птичья стая, каждый - покоряя облака,
и никто не думал, улетая, что сюда нас будет гнать тоска...
Что лишь здесь всё было настоящим: песни, перебранки и слова,
и слеза, когда ты так "несчастлив", что колоть приходится дрова...
Словно сирота теперь деревня - опустели звонкие дворы,
и стоят поникшие деревья, вспоминая стайку детворы...
Не была я первой на деревне, девочкой, блиставшей красотой,
но боюсь - не стать бы мне последней, кто сюда вернулся за мечтой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851276
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Читатель, я прошу вас: не вините,
что я пишу, как будто от сохи -
без нежных пастернаковских наитий,
простые деревенские стихи.
Нет места поэтическим изыскам,
когда привычный транспорт - просто воз,
а по весне бывает в зоне риска
тот, у кого отсутствует навоз.
Сто раз на дню здесь слышишь: будь здорова!
Ежу понятно что такое жизнь,
особое почтение к коровам,
и даже курам на смех - куражи.
Я верю, что когда дою корову -
поют в подойник в этот миг века,
а циник оптимистом станет снова,
попробовав парного молока.
И некогда потворствовать истоме,
ведь жизнь сама печатает стихи,
а Муза с петухами возле дома
закуталась от зноя в лопухи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851172
дата надходження 12.10.2019
дата закладки 14.10.2019
Сіє осінь озимеє зЕрно
Із черлених рясних рукавів,
А сини мої зранені вперто
Не вертають із поля – домів.
Не вертають орли, не вертають, -
Гасять сонце ворожі дими, -
З того поля, де «гради» стріляють
Й привид смерті на стежці війни…
Тут спливають кривавії роси,
Мліє пам’ять від зрадницьких фраз…
Не забудуть смертельних покосів
І могила Савур, й Ілловайськ.
Кам’яніє покинута мати,
Бога молить: - Синів борони…
Україну і батьківську хату,
Світ Господній рятують вони…
Десь живуть, і регочуть, й кохають,
А вони – в обороні стоять.
Лиш Покрова свята накриває
Омофором черленим солдат.
Хай затягнуться рванії рани,
Поверніться додому живі,
Наші хлопці - відваги титани,
Наші рідні брати і сини
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851302
дата надходження 13.10.2019
дата закладки 13.10.2019
Із перехресних доріг,
Мов безгрішне дитя,
Я вступила у ліс,
Де калина рясна.
Мухоморний там рай
Та терпляча земля.
Під дубком молодим
Пляшка і не одна.
На лавиці старій
Хвої голковий стрій,
Аж присісти туди
Захотілось самій.
Сироїжка ось тут
Загорілась вогнем,
Як тривожний сигнал,
Що її не берем.
Бо отрута у ній,
Те, загроза життю,
Краще рижу козу
Серед сосен знайду.
Та й піду у гайок,
Де берізок танок.
А над ними хмарки,
Як суворі граки.
Вітер в кронах шумить
І так щемна ця мить.
Осінь пряжу пряде,
Убрання золоте
Погляд ловить в магніт
І років тлінних гніт
Розпорошує вкрай,
А в душі водограй.
То родинний поріг
Шле з дитинства привіт.
Залишив у душі
Він тепла дивосвіт.
10.10.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851047
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 11.10.2019
Напевне, є дуже мало людей, які не люблять ліс… Воно й зрозуміло, бо в кожної людини свій смак. Більшість людей любить воду, щоб побути коло неї, зарядитися спокоєм, або поплавати, можна й порибалити.
Мені подобається і ліс, і вода. Влітку з вудочками – до води – на світанкову рибалку, а як тільки підходить осінь – в ліс – на тиху охоту…
І зовсім не важливо, чи упіймаєш карасика, чи назбираєш грибів, а головне - побувати наодинці з природою, налюбуватися красотою світанку біля води, або походити між соснами по м’якенькому моху, надихатися сосновим повітрям.
А повітря!... Аж голова кружиться! Вдихаєш… і не надихаєшся, таке воно легке, чисте та смачне… Не те, що в місті… де транспорт, хімзавод, «інші друзі» природи…
Особлива любов до Низівського лісу, що кілометрів за двадцять від міста Суми в напрямку до Лебедина.
Як же тут гарно у сосновому лісі! Куди не глянеш, стоять рівненькі, задумливі в своїй красоті, сосни. Десь високо у гіллі хвої заплелося промінням осіннє сонце. Правда, деякі промінці пробиваються крізь хвою і радують світлом і теплом, як грибочків, так і грибників. А мох під ногами, наче ковдра, що накрила землю. Колись, у молоді роки, здавалося, що мох однаковий всюди. Якщо уважно роздивитися, то навіть в одній місцині можна розрізнити декілька його видів.
Тихо... Свіже повітря і спокій... і грибний запах… Тут збираємо польські та білі гриби. Ще можна на вирубках у ліщині назбирати опеньків. Також ростуть підберезники, рижики, маслюки, але цікавлять польські та білий.
Не поспішаючи, переходимо з однієї місцини на іншу… гриби біганини не люблять… Іноді здається, що гриби навіть ховаються від людей, які шумлять та бігають у лісі, наче коні. А як приємно, коли знаходиш перші грибочки! Обов’язково треба подякувати Богу і Землі за таку щедрість і радість…
Часто буває, що вже витоптані місцини, видно, що позбирані, або позбивані гриби, бо їздимо збирати десь о дев’ятій - десятій годині ранку, коли вже «основна маса грибалок» набігається. Іноді назбираємо відро чи навіть двоє відер польських грибів, а ще як знайдемо з десяток білих – задоволення, аж зашкалює! Буває, що знаходимо, щоб тільки понюхати: то переросли, то червиві, то позбирані, але задоволення побути у лісі не затьмарюється кількістю зібраних грибів.
Є у нас поговірка, що гриби, які призначені нам, завжди нас ждуть, дочекаються і будуть нашими. Не потрібна тут зайва біганина, і лишній шум…
Ще можна грибникам попробувати перевірити на практиці мій спосіб збирання грибів. Із лісових дерев більше всіх люблю сосну.
Не дуже вірю гороскопам, але сосна, за гороскопом Друїдів, це дерево людей, які народилися в період з 19 по 29 лютого, з 24серпня по 2 вересня, тобто це частина людей, які народилися під знаком Водолія, Риби та Діви. Так як я - Діва, моє улюблене дерево - сосна, то не можу з впевністю стверджувати, що в даному випадку переважає: моя любов, чи гороскоп. Можливо, все разом взяте.
Коли вже трохи в лісі находжуся; і ноги, і очі просять відпочинку – зупинюся, виберу саму красиву сосну, обніму її, задираю голову у верхів’я і прошу «Сосна-сестричка, підкажи де ростуть грибочки»- спрацьовує майже завжди. Тільки опускаю голову до землі, подивлюся уважно в різні сторони і зразу знахожу гриби... Ще можна, збираючи гриби, промовляти, «де один росте, там і другий» і так далі, наскільки вистачить сили.
Виключення бувають, коли вже зовсім «не пахне грибами», тоді хоч проси, хоч не проси - немає грибів і крапка: не грибний сезон, чи рік.
Потрібно дякувати Господу і лісу, що побули тут і надіятися, що знову сюди повернетесь.
В цьому році літо не радувало дощами і вересень тільки в другій половині декілька разів полив дощиком, тому грибний сезон розпочали в жовтні. Захотілося подивитися, що ж там у лісі робиться, вдихнути свіже соснове повітря.
А ліс чарує красою і неповторним різнобарв’ям. Тепло, тихо, під ногами м’який вологий мох. Здається, є всі умови для росту грибів, але… грибів немає. Недавно пройшли дощі, стоять подекуди калюжі. Мабуть, ще треба підождати, ще виростуть, як дасть Бог теплу погоду.
Обходили майже всі знайомі містинки, надихалися сосновим повітрям і знайшли лише декілька переростків польських грибів. Із двома грибами, які були в корзинці, зібралися вже додому. Підходимо до машини… дякуємо Господу, лісу… надіємось зустрітися через тиждень. Жаль, кажу, що тільки два грибочки, і… тут така картина… майже під самими колесами машини ростуть маслюки. Ще молоденькі, тільки попробивалися крізь мох і пісок…
Вже, щоб посмакувати, грибочків назбирали... і, наче в добрій казці - раділи і сміялися до сліз…
В.Ф. - 09.10. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851019
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Хутор смотрит на жизнь целой сотней доверчивых окон,
в полусказочых срубах живёт добродушный народ,
все желанья земные - смешно помышлять о высоком,
если главной мечтой: дал бы вновь урожай огород.
Поутру петухи день грядущий встречают с зарею,
зашумел ветерок, задремавший в вишнёвом саду,
а малиновый куст с первым солнцем застенчиво зреет,
и встречают рассвет рыбаки по дороге к пруду.
У колоды застыл целый выводок рыжих лисичек,
что-то шепчет листва, и от этого воздух рябит.
Тишина...Иногда лишь, доносится шум электричек,
да ещё мотоцикл, метеором, сошедшим с орбит.
Луговая трава наливается соком глубинным,
над тропинкой лопух разнавесил увесистый зонт,
притаившись лежит ЗИС разбитый со ржавой кабиной,
и, как эхо войны, тёмной грустью глядит в горизонт.
Дух болотный в ночи отзывается эхом бездонным,
будто в мхах и лишайниках кто-то вздыхает живой,
а пустую избу охраняет, боясь стать бездомным,
одиноко в трубу завывая с тоски, домовой.
Не в пример человеку, заходит на хутор сохатый,
он подолгу стоит у задумчивой старой сосны,
и ложатся на лес, истекая, как кровью, закаты,
в занавески из ситца вплетая чудесные сны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851017
дата надходження 10.10.2019
дата закладки 10.10.2019
Прилетіла весна і проміння пряде на балконі,
де старенька застигла, неначе зрослася зі склом,
все вдивляється в даль і хустинку затисла в долоні,
а думки, як птахи, повертають у рідне село.
Там у неї в саду розцвітає замріяна вишня,
а трава у дворі атакує самотній поріг...
Це уперше вона зустрічати лелеку не вийшла,
бо вже сила життя не тримає натомлених ніг.
Ні на що не грішить - добрі діти і чемні онуки -
гідний спадок лишає вона після себе Землі,
та не вміє тримати без діла натруджені руки
і невидимі крихти усе витирає на склі.
Поривається вдень стіни кахельні в кухні протерти,
скатертину розправити, порох змести на столі...
Молить Бога вночі, щоби тільки зимою не вмерти,
бо могилу копати так тяжко у мерзлій землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850905
дата надходження 09.10.2019
дата закладки 09.10.2019
Последний листок кувыркнулся с куста,
и куст задрожал от испуга.
Сожму я ладонью ладошку листа
как руку мне верного друга.
И кажется, будто хмелею слегка,
а осень уже на излёте,
она повторяет полёты листка,
бумажный подняв самолётик.
От этой безгрешной такой красоты,
как будто душа замирает...
А он: то пикирует вниз с высоты,
то снова её набирает...
И где-то, как будто бы снег по весне,
вдали незаметно растает.
Лишь сердце никак не вернется ко мне -
летает, летает, летает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850812
дата надходження 08.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Всі думки мої переплутались.
Хто куди... Як тепер їх зібрать?
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу, що їм зможу сказать?
А твої слова біля мене всі.
Їх всерйоз говорив, й жартома.
А мої геть усі розгубилися.
Лиш окремі із них зберегла.
Нам з тобою було... ой, як солодко!
Дотик рук замінив думок рій.
На душі тепло так, хоч є холодно.
Поцілунок зігрів, видно, твій.
Всі думки мої десь поділися.
Погляд ніжний за них говорив.
Як зберуться до купки - дізнаються
про що мова була в нас... без слів.
Де ж шукать тепер? Хто б сказав мені?
А, можливо, ти їх прочитав?!.
Бо чому ж тоді, ніби у відповідь,
ти найкращі із них прошептав?
Всі думки мої розгубилися.
Та я знаю тепер, де шукать.
Мов птахи в різнобіч розлетілися.
Як зберу - знаю, що їм сказать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850687
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Пахне ранок борщем,
Пахне мамою ранок.
Ой як хочеться ще,
В той дитячий світанок.
Повернутися знов
Та босоніж у роси
До ріки стрімголов
Де верба свої коси
В чистих плесах води
Виполіскує зрання
Там чекає завжди
Моє перше кохання
Там де мій дивосвіт
Який часто так сниться
Там де літо в зеніт
Де калина й криниця
Там і мальви в дворі
І квіткові заграви
У гаю солов’ї
І шепочуться трави
Там духмяний бузок,
Під вікном рута – м’ята
Ой якби ще разок
І до мами й до тата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850705
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 08.10.2019
Мабуть, поете, все що пишем –
То є відрада для душі.
І повз уваги що не лишим,
Все занотуємо в вірші.
Слова лягають у рядочок,
В катрени стеляться рядки.
Дивись, заповнений листочок.
За ними вслід ідуть книжки.
І ось вже вийшла нова збірка –
Яка ж це радість для душі!
Весела Муза і говірка,
Адже заслуга це її.
Нехай надалі Муза ходить,
Не залишає в самоті,
У світ прекрасного хай водить
Й приносить нам нові вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850715
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
На жизненном пути из всех мужчин,
которыми Судьба нас окружила,
есть тот один, кто снится нам в ночи,
не важно с кем в постель бы ни ложилась.
Есть тот, о ком сама с собой молчишь,
кто, может быть, и сам того не зная,
унес с собой заветные ключи
и запечатал дверь земного рая.
Вернётся он к душе твоей нагой ,
кого бы ты ни встретила в дороге,
не важно даже, если тот, другой,
все звёзды положил тебе под ноги...
А ты в ночи слезами без причин
подсолишь вкус чужого поцелуя...
И образ, одного из всех мужчин,
появится, тобою призван...всуе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850718
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Зійшлись українці на віче –
Із болем незгоєних ран:
Загроза свободі нас кличе…
Почуйте: говорить Майдан!
Поранені, січені шквалом,
Осколками рвані гранат –
Своєї землі на поталу
Не лишим! Ні кроку назад!
Загарбницька путінська зграя
Терзає зотлілий Донбас…
Диктують зеленський- штайнмаєр
Нам капітуляції час,
Що армії слід відступати
Й покинути землю свою, -
Та зранені й й вбиті солдати
Постануть на самім краю.
Ні – путіну! Ні – терористам!
Ні – їхньому статусу тут!
Ні – каїна вбивцям-рашистам!
Вкраїни сини не здадуть!
Не здаймо, вкраїнці, не здаймо!
Донбас – українська земля!
І зброю свою – не впускаймо !
Триває за волю борня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850585
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Немало пролетело птиц и дней
и вышло нежных вёсен из проталин,
вот потому теперь мне всё видней,
и я с годами всё сентиментальней...
Теперь я стала больше замечать,
как учатся летать с деревьев листья,
что солнце - словно круглая печать,
а осени походка как бы лисья...
Люблю, когда янтарная сосна
пылает в топке рыжего заката,
когда звенит лесная тишина
и грома в небе гулкие раскаты...
Я нахожу прекрасным муравья,
отчаянно бегущего под ноги...
И думаю о песне соловья:
"Он за меня несет молитву Богу..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850589
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Осенить бы крестом обезумевший мир,
где блефуют везде, где плетут небылицы,
создают и ломают стремительно миф,
а улыбки цветут на озлобленных лицах.
То, к чему мы стремились - пустые мечты,
а законы - написанный текст на бумаге...
Здесь, играя, целуют святые кресты,
как читая стихи, принимают присягу.
Все вокруг есть обман, заморочка, клише...
Но я, всё-таки, верю, что клятва до гроба -
это то, что действительно есть на душе,
и не только моей...Так мы чувствуем оба...
Понимаем: не голубь над нами парит,
с чистым помыслом Ангел летает по кругу,
и в разгар этой смутной, продажной поры,
мы не будем фальшивыми друг перед другом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850542
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Он, родившись, как камень молчал.
Тишина - его спутница ночью,
Но и днем никогда не кричал
И жил снами как будто воочию.
Он под музыку даже молчал,
Восхищаясь мелодии звуком.
На судьбу никогда не ворчал,
Постигая молчанья науку.
Будто горы, молчал про любовь
И хранил её пуще свободы.
В его жилах течет та же кровь,
А молчанье не вышло из моды.
Он молчал, когда бился насме́рть,
Да и раны зализывал молча
И пьянила его круговерть
И тропа молчаливая волчья.
Он молчал в балагане толпы,
Ведь плевать на досужие толки!
Он молчал, не сошедший с тропы,
Как умеют молчать только волки.
18.11.2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850462
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 06.10.2019
Тато з сином магазини
Відвідали зрання:
Все було тут для рибалки
І для полювання.
Поки хлопчик роздивлявся
Багаті вітрини,
Тато вже розрахувався,
Вийшли з магазину.
-А ця вивіска збрехала,
Покупців надули:
Деякий товар сховали,
А, може, забули.
Тато дуже здивувався:
-Це - найкраща точка,
Тут завжди широкий вибір,
Порядок, синочку.
-А горілка і закуска,
Що береш ти зрання?
Ну хіба без цього можна
Йти на полювання?
Ще повинна продаватись
Ложка, миска й чарка,
Бо без цього не вдається
Ні одна рибалка.
А невдача під час ловлі?
З кожним може статись!
То повинна в магазині
Й риба продаватись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850487
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Заклинаю тебя, о муза,
отбери у пера талант!
Может, сброшу немного груза,
но душа – снова в узел, в бант!
Расколол бы меридианы,
да сварганил из них бы суп…
только но́чи обсидианы
стали цветом увядших губ.
Поломай же мне пальцы, муза,
чтоб не мог рисовать слова!
Пусть захлопнутся створки шлюза,
пусть змеёй запоёт тетива
и пронзает пусть боль, как стрелы,
лишь бы только писать не мог!
Пусть подснежник с душой омелы
во мне вытравит чистый слог!
Что ж ты слёзы роняешь, муза?
Говоришь, я – твой верный друг?
Но не вышло у нас союза,
из меня – никакой супруг.
Пусть горят все мои катрены,
под протяжный ночной напев
ухожу я в чертог Марены,
а Луна плачет дамой треф.
Пусть я сгину во тьме навеки,
некролог мой уйдёт в печать
И закроются медью веки,
чтобы заново всё начать!
26.12.2009 Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850347
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Прийшла осінь золота,
Урожай збирать пора.
Кинеш оком, ох, краса,
Все б доправить до двора.
Ой, ти доле, ех, біда,
Живу жінка я одна.
Як та пташка без гнізда,
Чоловічого б плеча.
Лежать в полі гарбузи,
Нема сили їх знести.
Хочеш плач, а, хоч кричи,
Якщо сам, краще мовчи.
Щоби зорано й тепло,
Щоби сіялось зерно.
Щоби серце розцвіло,
Бо кохання в дім прийшло.
І, як вечір надійде,
Гомоніть про те й про се.
Час ділити пополам,
Щоб жилося в мирі нам.
А, як вийдем на село,
Те від заздрощів гуло.
Що розумний та під стать
І для мами гарний зять.
05.10.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850415
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Бо ж сіять житечко пора,
весь урожай зібрали.
А він чомусь не поспішав.
Може з дороги збився?
Тепер шумів він між гілля.
Ой, як розгомонівся...
А як він весело співав!
Я чув його спросоння.
Веселі нотки розсипав
по всіх-всіх підвіконнях.
Я чув його... і розумів
ту тиху, дзвінку мову.
Здавалося, співав мені
він ніжну колискову.
Ой, як він весело шумів!
А світ весь прислухався,
як легким дзвоном ноток тих
навколо розсипався.
По зелен-листу, й золотім,
стрибали нотки чисті.
На мить стихали лиш в ряснім
калиновім намисті.
А ще він весело стрибав,
бо ж розгулявсь на волі.
В житах озимих проростав
у нашім ріднім полі.
Садки й городи поливав,
щоб напилися вволю.
Щоб все весною зацвіло -
благословляв він долю!
Осінній дощ... немов з відра.
Ми так його чекали!
Посієм житечко. Пора.
Що прийде час цей... знали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850373
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Я кличу ніч, свою розраду.
Я кличу ніч в свою печаль,
Бо не осудить і не зрадить,
Й не повторятиме «як жаль…»
Укрий же чорною габою
І від людей, й розчарувань.
Я говоритиму з тобою
Відверто, начеб увостань.
Тебе чекаю, світлозора,
Серед утомливих думок,
Поки кладеш свої узори
На тло чиїхось мрій разок.
Моя ти подруго неспішна,
Зцілителько незцілих ран,
Неправедній й не зовсім грішній,
Як по живім провести грань?
Я кличу ніч, свою розраду.
Я кличу ніч в свою печаль.
Не дай убити зорі градом,
Дай відцвісти їм до світань.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850370
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
Променисті ниті доторкались грона,
Ніби теплі губи насолоду пили.
Шепотіла осінь пристрасть цицеронно,
Обіймала ніжно соковитість тіла.
Вересень достиглий підійшов до краю,
Заховалась сонця айстра золотиста.
Вже рілля ребриста слід зітерла вправно,
І самотньо стало і доволі прісно.
Хаотичність вітру навівала думу,
Із мовчазно-сірих хмар сувій послання.
Осінь забриніла дощовитим сумом,
Листя розлетілось, мов птахів прощання.
Не впадай ніколи у сльозливий розпач,
Ці метаморфози тимчасові, звісно.
У майбутнє зробиш знову крок за кроком,
Дні наповнить осінь іншим, мудрим змістом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850394
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 05.10.2019
За три роки після школи
Не впізнати дівку Нелю,
Пощастило, як ніколи –
Влаштувалася моделлю.
Запросила, як годиться,
На показ матусю в гості,
Хай побачить і гордиться,
Яка доця на помості.
Бо лиш знала ті городи,
Корови, качки і свині…
Ось - подяка й нагорода
Від єдиної дитини.
Почалося дійство скоро:
Як пішли усі моделі,
Охопив матусю сором –
Не впізнала свою Нелю.
Наче хто наслав ті чари,
Це було таке жахіття:
Всі ходили, як примари
У старезному лахмітті!
Раптом бачить - іде Неля
(Наче мумія тут кожна),
Довга у дірках шинеля,
Що й заплутатись в ній можна.
А ведуча розпиналась,
Що колекція осіння,
І у моді, виявлялось,
Всі деталі дуже цінні.
В одязі - дірки повсюду,
Зручно в будь-яку погоду!
Розказала всьому люду,
Що це є висока мода.
Сидить мама і зітхає:
-От дурницю я зробила,
Такий точно светрик маю –
Вчора ним часник накрила.
Треба в Бобика із будки
Кофту вовняну забрати,
Постелила цуценяті,
Бо не бачу вже латати.
Ще дірява є спідниця
(Колись праскою спалила),
То на неї там, де птиця,
Літом квочку посадила.
Плащ і сукні теж не гірші
(Їх погризли трохи миші),
Треба вийняти із шафи
І дірки зробити більші.
Їхала додому мама –
Радість груди розпинала,
Від побаченого в місті
Вся душа її співала:
-Тільки, хто в селі повірить,
Що життя в нас не пропаще?
І колекція осіння
В мене набагато краща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 04.10.2019
Опять на меня и прохожих
Таращат глаза фонари,
Подобно шагреневой коже
Кукожатся календари...
Напрасно страдаю, быть может, -
Ещё не пуста кобура...
И совесть ночами не гложет,
Но, блин, донимает хандра...
Она ни на что непохожа,
Сурова как кузькина мать,
А ейная мерзкая рожа
Мешает мне сладостно спать...
Пожалуй, сердится негоже,
На то, что нахмурились дни,
Но, надобно быть насторо́же,
Поскольку не вечны они...
Они растворятся в тумане,
Вспорхнут в небеса в неглиже...
А, может, утонут в стакане
И вряд ли приснятся уже...
октябрь 19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850324
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WQmODuLKDHU[/youtube]
Посіявсь дощ, немов крізь сито,
Дрібний, холодний. Ну й нехай!
Зриває вітер лист сердито,
А в хаті тепло - справжній рай...
Що заспокоїть так зуміло,
Можливо, в настрій грав скрипаль?
В душі відразу проясніло,
Нудьга помчала кудись вдаль.
І виростали ніби крила,
Думки снувалися у тон,
Нову сторінку гра відкрила,
Де звуки й настрій в унісон.
Зачарували, все забула,
Що рветься в скло он вітролом,
Всі негаразди обминула,
Що осінь пізня за вікном...
Буває ж так!
---------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850323
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Как в воду канул: не звонишь, не пишешь...
Одна...Лишь тени пляшут на стене...
А за окном дожди буравят крышу
и душу выворачивают мне.
Дрожит фонарь от сырости простудной,
сутулится прохожий под зонтом...
Дни без тебя текут печально-нудно,
и всё вокруг: не к месту, не о том...
Я повторяю сотни раз невольно,
представив, что гляжу в твои глаза:
- Ты не звонишь... и мне совсем не больно...
Я умерла... так много дней назад. -
А телефон рука упрямо греет,
в нем жизни нет, но я чего-то жду...
Старею, знаешь, как и все, старею,
у осени своей на поводу.
На сердце ощущается усталость,
а телефон предательски молчит...
Ты позвони...Ну сколько нам осталось! -
огарок лишь, от жизненной свечи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850298
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
Мріє істина в краплях прозорих дощу,
Що повільно стікає сльозою у землю.
Чи для себе її за життя віднайду,
Чи тоді, як над тілом своїм схилюсь мертвим?
І в безсмертя занурюсь наступний виток,
Якщо буде заслуга на волю Господню.
Може, в іншім бутті щирість - то не порок,
За що люди у бруді купають, як хвойду.
Не втікала ж від долі, приймала, як є,
Підставляла й плече, хоч і кволе, в потребі.
Мала серце відкрите для всіх я своє,
В чужім горі схилялась у щирій жалобі.
І несла в собі слово, любов і журбу,
І розлуку, й довіру, й кохання причастя.
І вступаю у осінь життя вікову,
А круг мене палає жертовне багаття.
03.10.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850262
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019
[i] Дещо...
на котячу
тему.[/i]
[youtube]https://youtu.be/talqAYFZBz0[/youtube]
[i][b][color="#44075c"]Ми любимо все швидко майструвати:
щось взяв до рук – й дивись, уже штукар.
Гендлюємо словами не на жарти
й не чуємо минувшини покар.
Ми любимо, коли нас хвалять любо
за гарно зіграну комічну роль…
Та лестощі гравця зведуть до згуби
за втрачений до істини пароль.
Ми любимо казати: самостійні,
все робимо по-своєму вовік!
А на яву у нас – все війни й війни...
Куди ж ідеш, незграбний чоловік?
Ми любимо підчас усе солодке,
й жуємо те, що покладуть нам в рот.
Та врешті жуйка - це… раба колодка –
зайшли в чужий, занедбаний город!
Отак йдемо…. НЕ ПРЯМО – МАНІВЦЯМИ,
бо не тримаєм азимут душі…
Невже у нас нема й не буде тями?
Невже ми гідні назви “малиші’?
Сліпе котя́ - немовби миротворець:
в повіках бачить – благості і мир.
Стурбований лиш істий вогнеборець:
у ритмі серця – вибухи мортир…[/color][/b]
03.10.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850263
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 04.10.2019
«Когда умирает легенда и пропадает мечта, в мире не остается величия» (индейская мудрость).
Не искать слишком лёгких путей
В многоликости светлого Бога,
Не писать псевдоумных статей
О языческой сути Сварога,
Не ступать по примеру толпы
На поверхность гнилой балюстрады,
А искать след забытой тропы
И не ждать за то скорой награды.
Не использовать модных клише,
Не хвалить за избитые фразы
И не бить «в молоко», а в мишень
Попадать точно с первого раза.
Может, это – заветы богов,
Может быть – пожеланья поэта…
Берегите друзей – не врагов,
Чтобы силы прибавилось света…
…на меже тобой прожитых дней
будь готов заплатить за деянья:
или камнем заляжешь на дне,
иль получишь огня одеянья.
Если шрамы остались от ран,
Если дрался как доблестный воин
И последним был из Могикан,
Будешь пламени ты удостоен!
И вокруг будут все вспоминать
Твоей песни высокие ноты,
Слышать голос знакомый и знать,
Что уйдёшь в край счастливой охоты.
5.08.2009 Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850296
дата надходження 04.10.2019
дата закладки 04.10.2019
[b]Вірш Іринка, як епіграф
автор: Новоградець[/b]
(посилання даю внизу )
Іринці - тридцять шостий рік.
Усе по плану, ніби то:
робота, діти, чоловік.
Та, що в душі - не зна ніхто…
Давненько виросла з казок,
але не виросла із див.
Літає досі між зірок,
облагороджує сади
душі своєї, хоч бува,
приходить смуток - дивний гість…
Тоді, ні мертва, ні жива,
Іринка йде горішки їсть.
У них живе дитинства смак -
цікавий, безтурботний світ...
А тут, чомусь усе не так -
це розуміє, навіть кіт…
Але Іринка не із тих,
хто може здатися за раз…
Боїться трохи висоти,
але не всотує образ.
І крізь думок дрімучий ліс
іде до мрії і мети.
У плетиві русявих кіс
несе невидимі світи.
Хоч Ірка виросла давно,
але в душі - все теж дитя,
що вірить щиро у любов
і в світлу магію життя.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846520
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850229
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Недолог день, а жизнь ещё короче...
Я тёмной ночью, сидя у окна,
ищу на небе признаки пророчеств,
когда выходит полная луна.
И всматриваясь в звёзды, словно в лица,
представив слепок собственной души,
решаю: я букашка или птица?
Но так и не могу никак решить.
Гляжу на мир сквозь философский камень,
а в нём сплелись: день-ночь, рассвет-закат...
И в наших душах, смешаны веками,
добро со злом вселились - на века.
Ночь коротка. А жизнь ещё короче.
И с каждым днём желанней для меня...
Я так ценю огарок каждой ночи...
чтоб доточить его огарком дня...
А люди спят...Они во сне летают,
и каждый долетит до палестин,
ведь есть своя у каждого, святая,
где не сказал последнее " прости".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850203
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
На краєчку сукні — світанкові роси,
Місяць соромливий тулиться в імлі,
Досвіток розкинув пишнокрилі коси —
Там, де ніч гадала: «любить, а чи ні?»
На краєчку сукні — переміна долі,
Безкінечні мрії, спокій, сум’яття…
Незабутній спогад сяє в ореолі,
Спонукає жити і без каяття.
На краєчку сукні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850185
дата надходження 03.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Присвячую тим, хто далеко від рідної землі...
Заспівала пташка у чужому краї,
А мені згадався рідний край.
У садах вишневих соловей співає,
Серце звеселяє мов скрипаль.
То веселі ноти линуть, то журливі,
Пташки, що в чужім краю співа.
Голоси рідніші, ті, що в Україні,
Спогад мій у пісні ожива.
Де поля просторі, скупані дощами,
Де волошки й маки у вінках.
Де плакучі верби понад берегами,
Де пахучі трави у полях.
Заспіваю пісню, ту, що мені мила,
Нехай в небо лине наче птах.
Вона моє серце й душу зворушила,
Пролилась сльозою у очах.
Заспівала пташка у чужому краї,
А мені згадався рідний край.
Я за ним і досі з чужини скучаю,
Поселилась в серденьку печаль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850105
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Вранці-рано мама-киця в магазин ходила.
В магазині мама-киця молока купила.
Наварила смачненької каші. Що й казати!
Стала Мурчика малого до сніданку звати.
"Я не хочу! Я не буду! Їсти я не стану!
Піду краще на маленьких рибок я погляну",-
так кричав малий синочок. Що було робити?
Мама-киця стала борщик на обід варити.
Дуже смачним вийшов борщик! Є в ньому грибочки.
Обідати кличе мама малого синочка.
А він знову:"Я не хочу! Зранку я наївся."
Від слів його, неправдивих, кіт-тато засмутився.
А вечеряти не звали... Мовчки собі їли.
Сидів Мурчик, гірко плакав. Гратись не мав сили.
Не хотіли із ним гратись, біля нього сісти.
Зрозумів малий Мурлика, що треба все їсти!
Полюбив він ковбасу, смачний борщ і кашу.
Вареники і млинці, капусту і м'ясо.
Їв він моркву й буряки, яблука і сливи.
І тепер здоровий він, і такий щасливий!
В школі вчиться залюбки, гарно вже читає.
Все встигає він робить, всім допомагає.
Якщо хочеш у житті і ти успіх мати,
то з таких, як Мурчик наш, треба приклад брати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850151
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
...источник вдохновения:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845785
А я надену платье цветом в осень
И взглядом всю округу подожгу,
Я прилечу туда, куда попросишь,
Куда захочешь - точно прибегу...
К тебе притронусь тёплою ладонью,
Согрею сердцем жухлую траву,
Наполню до краёв твоё бездонье,
Чтобы узнал - тобою я живу...
И вот сегодня я надела платье,
Табачное, со шлейфом огневым
И ожерелье - красным на запястье,
Да мне бы лишь тебя... застать живым...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850163
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Гуляет по лесу ночному волчица.
В сияньи холодном подруги-Луны
Ей вновь, поневоле, чего-то не спится
И глаз огоньки в полутьме лишь видны.
Рискну ли я взглядом коснуться волчицы?
Но мне ли бояться смотреть ей в глаза?
Я сам по бетонному лесу, как птицы,
Ночами ношусь, когда дождь и гроза.
Без стаи... как прежде, я - серый отшельник.
Молчание в схватках смыкает уста
И я никогда не одену ошейник -
Нота свободы в моей песне чиста.
Ну, что мне терять?! Я рискну её встретить.
В душе моей те же и горечь, и грусть...
Меня на тропе тяжело не приметить,
Пусть смотрит в глаза откровенные... пусть!
23.09.2008, Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850092
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Біжить, біжить по камені
швидка вода,
Хвостами б’є і падає
хвиль череда.
З тісних темниць збігаються
стрічки струмків,
В ріку гірську вливаються,
долають стрим.
Куштує обрій вранішній
на смак дими —
Готовлять гори бануші,
будз та гриби?
Посвята в древнє таїнство —
уділ смерек,
Стоять незрушно, гаються
чатують смерк.
В долонях заколисана,
в опіці гір,
Синить краса неписана —
це ж Синевир.
А тиша, тиша мелеться,
питлює млин,
І спокій м’яко стелеться
під часоплин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850051
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Неделю страдать, позабыв обо всем на свете,
и тупо листать, не читая, свои стихи...
Ни сна, ни покоя, лишь только мурашки эти,
сплошным наказаньем по телу за все грехи.
Ведь знала, что он бессердечный, холодный демон,
что тянется следом разбитых сердец полно,
бороться с его обаяньем - пустое дело...
Умела на место таких она ставить...Но
понятно ей стало, что здесь не типичный случай,
когда он на ухо шепнул ей какой-то вздор,
касаясь щеки подбородком своим колючим,
и сотни мурашек по телу прервали вдох.
С тех пор в голове у неё беспорядок полный,
а сердце, как птица, посаженная в силки.
Из той вечеринки она ничего не помнит,
лишь дикий восторг от небритой его щеки.
Дрожащей рукой достаёт телефон из сумки,
и, с ужасом вспомнив довольный его смешок,
она нажимает на « вызов » в своем "Самсунге ",
себя проклиная за этот душевный шок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850083
дата надходження 02.10.2019
дата закладки 02.10.2019
Не чекала вже зовсім - чула:
Срібно місяць мені шепоче
Чорновий варіант розчуло,
Може, вірша, а, може, ночі...
Полилася терпка і грішна,
Наймиліша з усіх мелодій,
Найрідніша, невдала трішки
У спокусливій насолоді...
Моя пісня... Така медова,
Стоголоса, сумна і тиха,
Де ні звуку, ні нот, ні слова,
Де ні щастя нема, ні лиха...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849999
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
Мене вже інколи питають,
-Навіщо пишете вірші?
Чому пісні ваші лунають,
З немолодоі вже душі?
Сиділи б десь там на дивані,
А не бродили по росі,
Або устали вранці рано,
Та наловили б карасів.
До вас ще Муза в гості ходить?
Ніби молодших вже нема!
Кохання в вас у серці бродить,
Хоча на скронях вже зима.
Надворі вже буяє осінь,
А в вас в віршах, буя весна,
І солов"і п"янкоголосі,
Вам ніби й старості нема.
Я, так скажу: "Моі хороші,
Буває молода душа,
У серці, що кохання хоче,
Хто вилива його в віршах.
А я, поки що, поспіваю,
І для людей і для душі,
Допоки в серденьку лунають,
Моі пісні, моі вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849851
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 01.10.2019
Є у мене вишиванка
Одягаю її ранком,
А на ній дорога, стежка
Відображена мережка
Довша стежка йде додому
Найкоротша до порогу,
Все на ній від А до Я
Відобразило шиття
Наполегливо творила
Вийшла славная картина,
Хрестик з хрестиком у ряд
Вже розквітнув дивний сад
І любуюсь з вишиванки
Зустрічаю у ній ранки,
Тож чи вдало я створила
Оцініть, яка картина?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849953
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
Упёрся город дымом в небо
И распорол ему живот.
Туда б добраться автостопом,
Чтобы заштопать небосвод,
Где облака клубятся скопом,
Да, видно, никому «нэ трэба»...
И мчатся мимо иномарки -
Никто не хочет подобрать,
А сзади тучи прут настырно,
Грозятся ливнем покарать.
Всё так и вышло, что обширно
Асфальт облили по запарке
И понеслись быстрее мимо,
Как будто всё в последний раз.
Лишь только дальнобойщик старый
Остановил мне свой "Камаз",
Подвёз, врубил на дальний фары
И прочь угнал неутомимо. 🚛
Написано рядовым срочной службы ВВ МВД Украины Кравчиной П.Ю., будучи в увольнении. 😉
Лето 2010, Запорожье
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849952
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
Когда года оттягивают плечи,
а ночью прогоняют сон стихи -
мы в размышленьях души наши лечим,
пытаясь оправдать свои грехи.
Но что изменишь?... Время пролетело,
в прекрасный Рай не хочется спешить,
ведь может статься, что душа без тела, -
ничем не лучше тела без души.
И посему не надо нам, поэтам,
свои грехи былые ворошить,
а в ночь, когда мы думаем об этом,
с прекрасной Музой снова... согрешить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849949
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 01.10.2019
Был он суров, говорил очень мало,
чаще всего вёл беседы с котом,
всё о "хозяйке", которой не стало,
и без которой он нынче - никто...
Выпить любил, но при этом знал меру,
сам за собою, как мог, так следил,
в Бога, я думаю, всё-таки верил,
только вот в церковь - совсем не ходил...
И покупал лишь рубашки с карманом:
"Нам, мужикам, без кармана - никак",
просто зверел от любого обмана,
даже когда привирали слегка...
На вертушок запирал он калитку,
косы клепал, хоть и редко косил,
долго в иголку затягивал нитку,
а подсобить - никогда не просил...
Всё дорожил сапогами из хрома,
часто суконкою их протирал,
так и не выйдя в обновке из дома,
а, как протрёт, иногда примерял...
И, как идёт за иголкою нитка,
так на Покров за бабулей ушел...
Стала растерянно хлопать калитка -
не запирается на вертушок...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849787
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Знаешь, друг, мы, наверное, всё-таки снег,
Потому что уж очень недолго летаем
И в попытках согнать грусть с опущенных век,
Мы похожи на мультик хреновый, что пахнет хентаем.
Знаешь, друг, мы, наверное, пыль от звезды,
Ведь во тьме почему-то светить перестали…
И аллюр потеряли, как конь без узды,
Ибо вскачь иноходцем нестись наши мысли устали.
Мы попали в страну обезумевших льдин,
Где торосов сердца так похожи на мякоть
И где каждый поэт на поверку - кретин...
А ты знаешь, дружище, наверно, мы всё-таки слякоть…
29.12.2009 Полтава
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849717
дата надходження 29.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Мне б с ума не сойти, не примкнуть к этой касте убогих,
в ней сегодня есть те, кто был лучшим из лучших вчера...
Взвились вдовьи платки, похоронки ползут по дорогам
и расходятся болью по нашим домам и дворам.
Я, встречая рассвет, у иконы стою на коленях,
но в ответ - тишина...И все так же преследует рок...
Это, видимо, Бог, за грехи всех былых поколений,
черну метку войны нам вручил на неведомый срок.
А сегодня, надев на сознание шапку-обманку,
притворюсь я беспечно-уверенной в завтрашнем дне
и поверю словам, нагадавшей мне счастье, цыганки,
точно зная: его быть не может в несчастной стране.
Здесь, под градом войны, лишь осколки разбитого счастья
телефонным звонком прилетают из зоны АТО,
когда голос родной раздается и тихое:"Здрасте..."
возвращает мне жизнь...Ну а все остальное - потом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849692
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 29.09.2019
Я осені чекаю і дощу.
У ній - моя спокута і молитва.
Тебе із падолистом відпущу,
Терпким нектаром спогадів налита...
Розвіє вітер наші імена,
в мелодіі прощальній
заколише ...
Осінньою прокинуся одна -
ні завтрашня тобі,
ані колишня...
Затужить дощ
і захлинеться ніч.
З твоєї
назавжди зійду орбіти...
І тільки
на світанку,
вдалині
зоря новітня
сонечком засвітить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846580
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 28.09.2019
Ночь напролет нанизываешь слово,
но не поёт капризная строка.
А за окном чужие сны, как совы,
глядят, как ты латаешь облака.
И до утра, томясь азартным чувством,
закрыв себя от тягостных забот,
всё размышляешь, и не об искусстве,
а обо всём, что в голову взбредёт .
Застынет ночь как перед покушеньем,
где лезвие рассвета на груди,
а ты распят коварным искушеньем
искать ответы и не находить.
И у окна, войдя в "святых святая",
где только зарождается рассвет,
глядишь, как расстаются, тихо тая,
влюбленные друг в друга – тьма и свет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849627
дата надходження 28.09.2019
дата закладки 28.09.2019
Перекрёсток… истома развязки…
Умер день под плафоном луны…
От слежавшейся вешней закваски
Пузырится настой тишины…
Поцелую я в морду Пегаса
И умоюсь мелодией лир…
Дождь свисает, как нити атласа,
Лижет сонную землю до дыр…
А безумие может быть сладким,
Если пить не спеша и вдвоём…
Я оставила в книжке закладку,
Где постельная сцена с огнём…
Ветер сыпется в песне обрядной,
Под ладонями звёздных высот,
Он в полночном безумии жадно
Не одежду, а душу мне рвёт…
30 марта 2010
читает Пётр Кравчина http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=4718
перевод Петра Кравчины на украинский
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
дата надходження 30.03.2010
дата закладки 28.09.2019
Переклад вірша Каті Желєвої - "Может быть сладким" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=180781
Перехрестя… знемога розв’язки,
День помер пiд плафоном зiрок.
Вiд злежалої в квiтнi закваски
Тиша змотана в щiльний клубок.
Поцiлую я в морду Пегаса
Та умиюсь вiдлуннями лiр.
Дощ звисає, мов нитки атласу,
Лиже землю сонливу до дiр…
А безумство буває солодким,
Якщо пити поволi удвох.
Я вiдмiтку лишила коротку,
Де кохання вогонь, наче Бог!
Вiтер пiсню спiва обрядову
I буває, що навiть реве!
В опiвнiчнiм безумствi вiн знову
Не одежу, а душу зiрве!
Вiд злежалої в квiтнi закваски
Тиша змотана в щiльний клубок.
Перехрестя… знемога розв’язки,
День помер пiд плафоном зiрок.
3.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347862
дата надходження 03.07.2012
дата закладки 28.09.2019
Колона по Хрещатику іде
І Волі дух усіх вперед веде.
Єднання разом армії й народу
За нашу Честь і Гідність, і Свободу.
І заклики, і гасла, й прапори,
Ще й Мати Божа з нами ізгори.
Вклоняємося дочкам і синам,
Які боротись вийшли на Майдан.
Сини Вкраїни, дякуємо Вам,
Бійцям відважним, всім захисникам,
Усім, усім від Заходу до Сходу
За вашу відданість народу.
Військовим лицарям земний уклін!
Ми хочем Миру і на краще змін.
Звучить стоголосо вкраїнським бійцям -
Спасибі, Герої! Ми дякуєм Вам!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846173
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 28.09.2019
Мне встреча с тобой будто выстрел в упор:
скрестили два взгляда - и весь разговор,
а прошлое не отпускает с тех пор,
когда это было...
Я встретила твой затуманенный взгляд,
и не было больше дороги назад,
ведь я полюбила...
И я - не девчонка, и ты - не юнец,
мы всё понимали: не светит венец...
Так что же выходит: нам выпал конец?
А может начало?
Под горлом опасно дрожала струна,
а в небе вечернем качалась Луна
и тихо венчала.
Да нет в целом мире хмельнее вина,
чем то, где к нему примешалась вина,
а если ещё кровь волнует весна...
О Боже мой милый!
Нельзя передать мне строкою стиха
как жаждала я и боялась...греха!
Так дай же мне силы!
И все закружилось...Не ведали мы,
как с сердцем, бывает, воюют умы,
и вот пришло время узнать нам самим
как это опасно...
Шепнула, склонившись тебе на плечо:
"Не бойся, любимый, ты здесь ни при чём,
ведь я же согласна"...
Стояла, как будто распята душой,
а ты промолчал...и, казалось, ушел:
и сердцем, и взглядом...
Откинула выдохом челку со лба
и тихо сказала: "Ты мне - не судьба...
А мучить - не надо..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849530
дата надходження 27.09.2019
дата закладки 27.09.2019
Дней метаморфозы
Скалятся не в масть...
Раздирают грозы
Громом волчью пасть.
Как черничный сбитень
Лес хлебает мглу.
Солнечные нити
Тянутся в иглу.
Штопают убогий
Рваный небосвод,
Только мне, в итоге,
Зашивают рот.
Ветер вздыбил травы
Названный мой бро.
Не найти управы -
Лупит под ребро...
Но таким я бедам
Лишь смеюсь в лицо.
Памятуя кредо,
Разорву кольцо:
Пусть уходят Боги
И ржавеет сталь;
Скользкий червь дороги
Уползает вдаль.
Взволновали герцы -
Я встаю с колен.
Искреннее сердце
Жаждет перемен.
Так и я в надежде,
Слыша хриплый вой,
Выживу как прежде
Выжил Виктор Цой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849455
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Он рядом с невестой: во фраке, высокий и статен,
под марш Мендельсона, с красивым букетом из роз...
Она, словно призрак, лежит в одиночной палате, -
ей жёсткой печатью поставлен диагноз "невроз".
Хотя бы слезинку! Но в выжженом теле - не выжать,
душевные силы равняются в сумме - нулю,
лишь скомкано сотни подчёркнутых слов "ненавижу",
и, яростно накрест зачёркнутых, сотни "люблю".
Сознание прячется в тёмной безжизненной нише -
боится реальности - страшной руки палача,
в которой итог их любви, как подгнившая вишня,
безгрешный свалился с холодной кюветки врача.
Ей долго ещё надо капать тоску поликлиник -
пока не исчезнут из памяти все миражи,
романтика место займёт новорожденный циник,
и "стервой" пойдет дальше мерить жестокую жизнь. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849418
дата надходження 26.09.2019
дата закладки 26.09.2019
В солодкім смутку напівсоння
Напівоголений садок
Останнє листя з жалем ронить
У стоси втрачених казок.
Вже не купає верховіття
В холоднім небі голубім--
Шепоче спрагло: не дай спити
Скажений шквал без берегів.
Недобре гляне в бронзі хмара,
Безмовність стиснула вуста
Й позір укинула в дзеркала--
Густа свинцева пустота…
Рої сперечливих «чому так?»
В глобальне збилося «чому?»
Спектакль,завіса. Звісно ж, пастка.
І все я згідливо прийму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849377
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 26.09.2019
Старые развалины подтянулись к речке,
к ним крапива пламенем охраняет вход,
облако, так схожее с белою овечкой,
чешет бок о сломанный старый дымоход.
Крыши все провалены, подкосились срубы,
стены перекошены, поросли травой,
только храм заброшенный, уцелевшим зубом
здесь застыл, засыпанный тлеющей листвой.
Ни икон, ни росписей, ни лампады даже,
всё - перелопачено зубьями времен...
Он стоит исписанный свастикою вражьей
и словами бранными дико осквернён.
А когда-то вырос здесь, всей деревней строясь:
стены - под иконами, да расписан свод...
Сколько благовещений, сколько пасх и троиц,
праздновались, правились в нем из года в год!
С голубыми звездами были дни крещенья,
перезвон малиновый нёсся до небес,
души очищалися от грехов прощеньем,
и звенело радостно, что "Христос воскрес"!
А сегодня облако поседевшим чубом...
Всё, как будто вымерло...тишина окрест...
Только храм в развалинах уцелевшим чудом,
на плечах несёт своих наклонённый крест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849359
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
В синім морі-океані риба-кит жила.
Де хотіла, там бувала, плавала сама.
Так плескалася та риба... хвилі здійняла.
Бо найбільша й найсильніша там вона була.
І летіли оті хвилі... вже їх не спинить.
Всі боялись тої риби. Що було робить?
А вона усе гойдалась, щоб не стишились.
Ще й хвостом по них вдаряла, щоб всі пінились.
От зібралися на раду. Як же було жить?
І сказали:"Давай, рибко, будемо дружить."
Не схотіла риба-злюка дружбу завести.
А без друзів, кожен знає, хто є в світі ти?
Риба-велетень плескалась... Бачили б ви як!
Всі від неї повтікали. Та недовго так.
Стала риба сумувати. Як одній їй жить?
То ж примовкла й міркувала: з ким же їй дружить?
Кожен хоче друга мати доброго. Це так.
То ж задумалася риба, як такою стать?
Бо ж із злими, як дружити, якщо вони злі?
Дехто навіть заховався глибоко на дні.
Почала спокійно плавать, іншим каже:"Стій!".
І тепер за друга бути кожен хоче їй.
В синім морі-океані риба-кит, глянь, є.
Безліч друзів, знаю, має... весело живе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849328
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Якась ти, осене, змарніла
І зовсім ти не золота –
Трава посохла і зчорніла,
І вітер виє неспроста.
Настільки висушив повітря,
Що стогне матінка-земля,
Здіймає куряву як пір’я
Й пилюкою усе встеля.
Нема величності у вбра́нні,
Жовтогарячих кольорів.
Дерева стогнуть у чеканні:
« Води подайте і дощів».
Коричневе засохле листя
Тихенько падає в траву.
Я так чекала падолиста -
Посуху маю вітрову..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849309
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Перша паморозь впала на трави,
В сонці вранішнім грає веселка.
Позолота осіння в оправі,
Поміж неї біжить тіні змійка.
Вітер з листям шепочеться стиха,
Гне в поривах любові додолу.
В тих обіймах немає ще лиха,
Силу вітер бо вибрав спокволу.
Небезпека чатує на варті,
Присипляє у ласці тривогу.
Розіргається буря в азарті
І посиплеться лист на дорогу.
І від квітки залишить осердя,
Мов пір’їнки, підхопить пелюстя.
А по хвилі знайде милосердя
Й кине їх на зморожене груддя.
Й полетить десь у сад чи діброву,
Закружляє з охапкою в парі.
Як знеможеться, впустить покрову,
Відпочине й гайне в нові далі.
І зачепить хмаринку за п’яти,
І гайда веселить піднебесну.
Він є вітер й на те, що казати,
Має сутність беспутню та чесну.
25.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849280
дата надходження 25.09.2019
дата закладки 25.09.2019
Біля річки, край дороги,
Верба коси полоскала.
Задивлялась на пороги,
Де вода стрімко тікала.
Вода чиста, як те серце,
Що в коханні потерпає.
А кохання - душі скерцо,
У вогні горить, палає.
Вогонь гріє дні осінні,
Теплом тіло обіймає.
Почуття живі й нетлінні
В осінь стрічки заплітає.
Кольорові барви ясні,
Як те сонце, як листочок.
В літі бабинім прекрасні,
В сріблі скронь єднань місточок.
23.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849148
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 24.09.2019
Он забивался в самый темный угол,
уже давно не нового двора,
и уши аж сводило от испуга,
когда носилась шумно детвора.
Лежал, скулил там, никому не нужен,
а ночью так боялся в темноте,
что вширь росли предательские лужи,
когда урчало что-то в животе.
Вот так и жил сей маленький отшельник,
мечтая лишь о милости такой,
чтоб кто-то нацепил ему ошейник,
взъерошив уши ласковой рукой.
И счастье подвалило собачонке -
нашло совсем случайно за трубой:
смешная конопатая девчонка,
Дружком назвав, взяла его с собой.
Теперь нет пса счастливее на свете,
а это видит весь наш городок,
когда Дружок так гордо на рассвете
в зубах несет, как счастье, поводок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849127
дата надходження 23.09.2019
дата закладки 23.09.2019
[b][color="#2e07ad"]У одной обаятельной леди
Не из золота цепь, а из меди.
Подарил - кавалер,
Франт особых манер...
Драг металл не тянул, слишком беден.
Новоизбранный мэр из Находки
Был любителем пива и водки
Новых тачек крутых
И девчат молодых..
На Фейсбук кто-то выставил фотки!!
Синеглазый грузин из Рустави
Все имущество с банке заставил
И остался вдруг он
Без портков, без кальсон
Нет ни денег, ни рядом красавиц.
Глаша, ключница графа Толстого
Не стремилась быть девочкой строгой.
Всем доступной была
Вот такие дела
Заработать стремилась немного...
Посейдонов с подводной глубинки
Вышивает в клешах без ширинки...
В пятьдесят - не женат
Все морфлот виноват.
Там в ширинке наверно поминки...
Перванюк, обитатель предгорий
Не мужик, настоящее горе...
Ухажер-баобаб
Перетрахал всех баб.
Дети все, как две капли - Григорий...
Давыдюк, ковырятель минисков
Наклонялся к коленкам он низко.
А коль выпит им грог
Носом роет меж ног.
Если баба, так прям рядом с "киской".
Дуримар, колыхатель трясины.
Травит нервы нам всем без причины...
Ну ни жить и не спать,
Чтобы как-то унять,
Соблазню на траве у осины..
Переводчик с турецкого Яков
Он что пьет, что не пьет - одинаков.
Пучеглазый такой
Нос синюшный клюкой.
Всех любил, кроме турков, однако.
Перископчиков, мичман с подлодки
Если в рейсах бывал, то в коротких.
Цель поездок была
Сделать больше бабла.
Привозил заграничные шмотки.
Повар Игорь из местного бара,
Все продукты скупал по базарам.
И его беляши
Ели все от души!!
А потом - клизмы у санитара...
У одной обаятельной леди,
Жили в клетке большие медведи
И хоть двор их большой
Нарушали покой...
В райотдел обратились соседи.
Одолжил у соседки чекушку
Починить, типа, надо избушку.
Угостить мастеров..
Петька врал - будь здоров!!
Обманул за день третью старушку
Два спортсмена из русской глубинки
Вместо бутс натянули ботинки
И хоть смейся, хоть плачь
Не могли вести мяч
Все болельщики пали на спинки.
Крыса Катька биолога Гоши
Ералаш создалА нам хороший.
Сделав дырку в стене,
Перелезла ко мне.
И погрызла дедуле калоши.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849032
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 23.09.2019
Скільки ясних надій,
скільки сонячних мрій
і подяки слова теплі й щирі...
у сльозах, і без сліз,
до Тебе линуть ввись,
Пресвятая Пречиста Маріє.
Знають всі - ти завжди
з нами в щасті й біді.
Збережеш, захистиш, допоможеш.
У поклоні хилюсь,
я до тебе молюсь,
бо й мене розуміти ти можеш.
Наша Ласко Свята,
Ти, як чиста ріка,
в спраглі дні Божеством напуваєш.
Сили дасть доброта,
є для всіх теплота,
бо ж, як сонце, сама зігріваєш.
Скільки ясних надій,
скільки сонячних мрій
і подяки слова теплі й щирі...
у сльозах, і без сліз,
до Тебе линуть ввись,
Пресвятая Пречиста Маріє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849041
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Нашим співгромадянам, синам і дочкам ,
захисникам України, присвячую…
**********************************
Кровиться бинт на смертному чолі…
- Живи, коханий, я зігрію тілом…
Замовк, затих – втопився у війні…
З тобою я – і туга посивіла.
Знов ранок був і обстрілів обвал,
Новітній вік – убивчий гул снарядів…
Я збайдужіла… Смерті лився шквал…
Ти ж спав, німий… Лиш говорили «гради».
Там, за вишневим димом, - чорний хрест.
Суха земля лягла тобі на груди.
Був дивний сон: ти йшов – живий. Воскрес?
Навколо сонце й люди, люди, люди…
Вони сміються і ведуть дітей,
Вони живуть, цілуються, співають…
Їм байдуже до воєн і смертей…
Невже про нас не згадують, не знають?..
Це доля нас обрала і війна.
Курить Донбас – розстріляна руїна…
А нам назад дороги вже нема,
Бо за плечима – мати й Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849052
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Господь, молю тебя не о насущном хлебе...
Сейчас в моей стране, от напастей седой,
все молятся Тебе, с надеждой глядя в небо,
но падает ответ безжизненной звездой.
Господь, туманно всё там, в космосе бескрайнем,
и Тайны на Завет наложена печать,
но просим: помоги, не открывая Тайны,
лишь только подскажи как правильно начать.
Господь, Ты был всегда к нам очень благосклонен.
Так почему сейчас Ты отвернулся вдруг?
Нет ни одной звезды на нашем небосклоне,
и только темнота кромешная вокруг.
Послушай как страна сегодня наша стонет...
Мы знаем, что грешны, нас есть за что винить...
Прости за всё, Господь, дай вытерпеть достойно,
всё то, что сами мы не в силах изменить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849028
дата надходження 22.09.2019
дата закладки 22.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vz5EAQUZpAY[/youtube]
Є слова такі, що надихають,
Як у спраглий день жива вода.
Болі і питання всі зникають,
І від них упевнена хода.
ДОБРИЙ ДЕНЬ,СПАСИБІ, ТОБІ РАДА!
Стоголоссям линьте на весь світ!
Ці слова завжди душі відрада,
Дивослів"я кличуть нас в політ.
І немов на зріст стаємо вищі,
І біда уже не є біда.
Ось такі властивості цілющі,
Ніжне слово ось, як вигляда!
І теплом зігріті, ми - щасливі.
Не такий жорстокий уже світ,
І здається все тоді можливе...
Хай цвіте в серцях цей дивоцвіт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848902
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Вспоминается из детства:
На запачканном столе
Маргариновое тесто
Превращается в рулет.
И пока оно в замесе,
Не раскатано в листы,
Потеряет малость в весе -
Нет вкуснее смакоты!
Эту пахнущую толщу
Так и хочется помять,
Как приятна же на ощупь -
Наслажденье, благодать!
Заблестит, гляди, на солнце,
Словно в сказке колобок,
Всеми соками нальётся -
Вот бы выдавить тот сок!
А загар, ещё до печки -
Отдыхай, турецкий юг!
...Мне касанья душу лечат
Твоих мягких, нежных рук
Цвета фирменного теста,
(Вот бы взять да замесить!)
Что, казалось, в два присеста
Мог я в детстве проглотить.
Завернуть в тебя начинку -
Джем брусничный и плюс мак...
Эх, румяная дивчИнка,
УзнаЮ тот самый смак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848950
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Когда назревает скандал без причины,
и прежние чувства как будто в золе,
приходит пора, и уходит мужчина,
оставив, как сердце, ключи на столе.
Положит в рюкзак только ложку да кружку -
им больше нет места за этим столом...
А женщина молча обнимет подушку,
в которой его не остыло тепло...
Уходит мужчина...Он кажется сильным,
хотя, если честно, порядком поник.
И как же боится он встретиться с сыном,
который с порога протянет дневник!
Уходит мужчина...Как будто из клетки...
Ему б за порог - дальше будет в раю!
Он счастья так много намерял рулеткой,
забыв, что лишь Боги его раздают.
Присядет, шепнув: "В добрый час!" на дорогу,
и спрячет в ресницах растерянный взгляд...
Закроется дверь...Постоит у порога...
Шагнет . . . в неизвестность. . . в судьбу. . . наугад...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848940
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 22.09.2019
Жи́знь бег свой ускоряет понемногу,
и где-то там, в преддверии конца,
захочется доверить душу Богу,
да не дают лукавые сердца.
И знаем, что Он есть, - а всё не верим,
крестясь - боимся выглядеть смешно,
величиной свечи святыню мерим,
а на икону смотрим как в окно.
И только лишь в тяжелую минуту
мы молимся от самой глубины,
чтоб вырваться из лап душевной смуты -
раскаяния чувствами полны.
Пройдет - и мы опять Ему не верим,
чуть стороной повернута беда...
А Бог всегда открыты держит двери -
Он верит нам...Такой большой чудак!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848920
дата надходження 21.09.2019
дата закладки 21.09.2019
Вокруг всё белеет: деревья, дома и дорога,
декабрь постарался - не хочет остаться в долгу...
Но эту картину прохожий разбавил немного -
он в синих бахилах, что очень нелепы в снегу.
И многие люди улыбки не прячут на лицах-
ну очень смешная обувка его на ногах...
А рядом с аллеей, в берёзовой роще, больница,
как в белом халате стоит неприступно-строга.
Видать, побывал он сегодня в приемном покое...
Идет по аллее, и свет ему белый не мил...
Рассеянный? Может...А вдруг он услышал такое,
что нынче ему не до этих ужасных бахил.
Судьба за спиной его молча колоду тасует,
беззубая рядом умело вращает пращу...
А я уже в мыслях дурные прогнозы рисую...
Возьму сигарету и лучше его угощу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848845
дата надходження 20.09.2019
дата закладки 20.09.2019
День прошмигнув, ніби миша прожогом.
Ніч-одиначка - володарка світу.
Сон десь блукає за хатнім порогом,
Зорі на мапі небесній розквітли.
Місячне сяйво на шибах, як фольга,
Тиша з безсонням у парі зійшлися.
Чом у думках несподівані вольти?
Не вистачає його у світлиці.
Осінь притихла в нічному полоні.
Серце тріпоче листочком багряним.
Вчора пішов у воєнній колоні,
Туга скрегоче - роз'ятрена рана.
Рідну Вкраїну йому захищати.
Осінь шепоче: живим повернися.
Тиша...Безсоння...Утомлена мати.
Віра й надія в молитві злилися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848691
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Долго тянутся дни, да и ночь, как ленивая кошка...
И все время дожди: шелестят, шелестят у окна...
Закрываю глаза...И тебя ощущаю ладошкой...
Все пытаюсь забыть...Только, видно, не может она.
Исчезает лицо - время точит шершавою лапой ...
Как жестоко оно... Но, и даже ему вопреки,
я, уткнувшись в плечо, милой кожи вновь чувствую запах
и щекой ощущаю восторг от небритой щеки...
Мне бы только понять как прожить в этом мире без ласки,
но такая наука дается с огромным трудом...
Вот опять колесо отвалилось у детской коляски...
А закрытые ставни, как будто уродуют дом...
Если вовсе никак - я рубашку твою постираю,
а с ума не сойду - держит в форме меня детвора...
Всё дожди за окном... и следы на асфальте стирают...
Но они непременно появятся завтра с утра...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848721
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Я боюсь тишины... Я боюсь одиночества в доме,
где по прошлым углам тихо шаркая, бродит Судьба,
часто будит в ночи ощущенье знакомых ладоней...
Вот бы взять и обнять! И прижать к пересохшим губам...
Я боюсь тишины...Мне бы раны заштопать на сердце,
пусть другие латают ночами свои небеса...
А мне строки стиха до утра помогают согреться,
если мысли свои успеваю в блокнот записать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848683
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 20.09.2019
В небі осіннім веселка
Світ розчахнула навпіл.
Барви яскраві здалека
Очі милують й довкіл.
Крапля холодна упала
Раптом на вію одну.
Крилоньки думка складала,
Горнулась у самоту.
Втрати й здобутки всі ревно
Час сторожив із хрестів.
Славив хороше й душевне,
Острів гріхів, щоб мілів.
Славити Господа буду
Словом я щирим своїм.
Серце очищу від бруду,
Щоби позбутись руїн.
19.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848761
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 20.09.2019
І знову тихесенько осінь холодна,
Ступає незвано до нас на поріг.
Блудила по світу сирітка безрідна -
Назад повертає з далеких доріг.
Несе із собою журбу і тривогу,
І довгі-предовгі сумні вечори,
А далі і ніч – холодну й вологу,
Й краплини дощу, що летять із гори.
Все сіре, в тумані, багнюка і сирість,
І прихисток кожен спішить віднайти.
А вітер холодний показує лютість
І всіх заставляє скоріше втекти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848696
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 20.09.2019
Вот еще один день, словно облако в небе, растаял
и безликою тенью бесследно исчез навсегда,
где-то там позади он прибьется к блуждающей стае -
затерявшимся в прошлом, ушедшим в былое, годам.
Как же их удержать, эти дни, что бесследно уходят,
эти стрелки часов, что быстрей, с каждым кругом, бегут?
Не смотрю в зеркала - их нещадно состарили годы,
и они, поседев, все наглей и бессовестней лгут.
Может мне прикормить раздающую годы кукушку?
Пусть споет лишний раз, для меня это - божеский дар...
Но она не поет мне года на заветной опушке...
А печатью своей все усердней стучит календарь...
Да, кружит эта жизнь в соответствии с Божьим Заветом:
за холодной зимой - начинается праздник весны...
Я когда-то уйду, но хочу наблюдать чудо это
пусть дождинкой одной или просто...иголкой сосны...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848572
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
С любимым зонтом повстречать первый дождик,
лесной галереей бродить дотемна,
где осень, как будто искусный художник,
цвета разбивает на полутона.
В уютное кресло, забравшись с ногами,
сидеть у открытого настежь окна,
задумчиво слушать осенние гаммы
и думать при этом: поет тишина...
Следить как ложится листок, замирая,
исполнив единственный свой пируэт...
Как будто бы где-то, у самого Рая!
Кто знает, а может другого и нет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848560
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
Так важко в світі сироті
І очі в них такі сумні ,
А без матусі , без тепла
То вже яке у них життя ?
То ж нелегко їм живеться
Тільки сонце посміхнеться ,
Доля так їх обділила
Чим дитина завинила ?
І ростуть , як квіти в полі
Не торка тепло долоні ,
Хто ж так міг в житті згрішити ,
Щоб дитятко залишити ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848559
дата надходження 18.09.2019
дата закладки 18.09.2019
У житті, як на довгому полі:
Сонце ясне, і дощ, і гроза
Й реп’яхів, і колючок доволі,
Й взагалі - непотрібна буза.
Все в людській перемішане долі...
Кажуть, що доля сміливих любить,
Хто не боїться всяких проблем.
Нерішучий себе сам загубить,
Як життя в нього йде тягарем.
Слабих духом вона не голубить…
Любов і віра – душі основа -
Нас до світла ведуть без вагань.
Це не є тимчасові обнови -
Це твердість духу, добра і знань-
Для людської душі не окови…
Віра сильною робить людину,
Любов гріє серця повсякчас -
Вони завжди у трудну годину
Знадобляться, як світло для нас.
І поведуть у щасливу днину…
Не шукайте любов за морями,
Не губіть віру в далеких краях,
Живуть вони, отут - поміж нами
У знайомих стежинах, в садах…
І мережать із часу нам гами…
В.Ф. -17.08.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848536
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 17.09.2019
Десь там , поміж двох океанів,
Купається сонце в воді.
Воно просинається рано
І промені шле золоті.
Розбризкує срібло і злато
По хвилях, що йдуть по воді.
Цю пишність яскраву, багату
Воно подарує тобі.
Зігріють ті промені сонця
Й душі подарують тепло,
Торкнуться струни твого серця,
Щоб в весну стежину знайшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848477
дата надходження 17.09.2019
дата закладки 17.09.2019
Ти все зможеш - не здавайся,
Дівчинонько мила!
Кинь сушити свою душу
І не складай крила.
Розправ спину, витри сльози
І вперед – до бою!
Збери силу – дивись в небо
Не дружи з журбою.
Подивись – високо в небі,
Як парить пташина,
А ти – сильна українка,
Ти ж бо є людина!
Досить сльози проливати,
Опускати руки,
Гарне личенько зів’яне -
Не впадай в розпуку.
Відчай і сльози гони геть,
Нам вони не друзі !
Вмийся ранньою росою,
Мов калина в лузі,
Хай розквітне твоє личко,
Як ромашки в полі!
Буде радість, щастя буде
У твоїй ще долі!
В.Ф. – 23.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846391
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 16.09.2019
Ще ніч не погасила ліхтарі,
а ластівки вже ліплять гнізда в стріхах,
і бджоли, наче справжні лікарі,
лікують пальці кручені горіха.
Квітневий день паркан мій переліз
і кинувся в бузок, де віхті сині,
а потім почепивсь на верболіз,
уквітчаний зеленим ластовинням.
І я б за ним...та Бог не дав крилА...
А він уже колише білі віти -
цієї ночі вишня розцвіла
і так цвіте, що боляче дивитись.
Кудись думки поділися сумні,
бо у саду співає кожна пташка,
сором'язливо туляться до ніг
найкращі в світі квіточки - ромашки.
Дарма, що вже літа не молоді,
сивіють скроні (ніде правди діти),
та хочеться побовтатись в воді
і просто біля річки посидіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848370
дата надходження 16.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Сумна природа й я сумую,
В передчутті лихих подій,
Схожими стали свята й будні,
Як у полоні безнадій...
Вже шостий рік війна на Сході,
І в владі безлад на всі сто...
Слова лунають і сьогодні,
Бої не відміняв ніхто...
Минули пориви гарячі,
І в особистому житті,
Забулись погляди юначі,
Лишився сум безмежний мій...
І ціни рвуться знову вгору,
Все менше й сили вже стає,
Щоденні зміни у природі,
Рутина душу дістає...
Немає сили і бажання,
Стрічати ранки чарівні...
Лиш без потуг і намагання,
Згадую роки молоді...
Які ж вони були чудові,
Все зрозуміле і просте...
Справи цікаві і зразкові,
І сонце в небі золоте...
Та все давно уже минуло,
Кудись у безвість відійшло,
Холодним подихом війнуло,
Ніби нічого й не було...
Хоч осінь завше загадкова,
І дні ще теплі чарівні,
Краса осіння світанкова,
Рідко всміхається мені...
Радість печаллю бува скута,
І я як всі пливу у ній...
І з найріднішими розлука,
І негаразди на війні...
Як всі я радості чекаю,
У ці осінні теплі дні...
Діти й онуки приїжджають
І веселіш стане мені...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848328
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 16.09.2019
Якби ми зняли маски... Ой, щоб тоді пробачили?!.
Якби ми зняли маски... Ними себе прикрасили.
Бо ж світ навіщо красити? У ньому все відкрито.
Тут стільки світла й радості... Усім тут добре жити.
Нема тут злості й жадоби, і ненависть відсутня.
У ньому все без заздрощів. Сила його могутня.
Навіть мала травиночка через бетон проб'ється.
У нас, погляньмо, людоньки, ніжне серденько б'ється.
Якби ми зняли маски... Ой, щоб тоді пробачили?!.
Якби ми зняли маски... Ними себе прикрасили.
За масками сховалися. Хай думають, що добрі.
Тією добротою світ губимо сьогодні.
Давайте чистотою серця, як світ, освятимо.
Тоді себе у ньому ( які ми є) побачимо.
Побачимо й почуємо. І будемо радіти.
Хай маски лиш в театрах... щоб веселіше жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848296
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Вступають так поважно й величаво
Мої літа у осінь затяжну,
А я очима все шукаю в травах
Давно минулу молодість свою.
Її десь я недбало загубила –
Вважала, що на все ще маю час.
Та доля мені вибір не лишила -
Життєвих сил потратила запас.
Куди літа поне́слись молодії?! -
Як коні скакунами пронеслись.
І залишилися на згадку мрії
Оті, якими марила колись.
Візьму я мрії вкупу позбираю,
У жмуток, в оберемок пов’яжу,
Надалі, що робити з ними маю?! -
Мабуть, з літами в осінь понесу.
Я подарую мрії листопа́ду,
Нехай кружляє їх в своїм танку́,
А я тихесенько піду позаду –
Сама проклала стежечку таку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848346
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
[i]Ні
про
що... [/i]
[youtube]https://youtu.be/2zjct3nsJYg[/youtube]
[i][b][color="#2b0480"]Прийшла Вона ранковим плаєм тайним,
розливши синьку схилами яруг,
вповзла у душі привидом одчайним
і в дивосвіт впустила вірних слуг…
Взяла зі скринь мольберти і палітри,
гуаші, масло, вохру й акварель…
Та не забула ноти і пюпітри,
щоб розбудить птахів спочилу трель…
І – ну давай ескізити мережки,
що впишутся в природний гобелен,
та майструвати колорити стежки,
де ваблять різнобарв’ям липа й клен…
Малює так, як метри ренесансу,
А то – як справжній імпресіоніст:
контрастами доводить всіх до трансу,́
й пастелями гаптує древній ліс…
Красоти неба з’єднує з земними
і щедро ллє в картин оригінал…
Не подивує творами такими
байдужий до мистецтва маргінал.
Шедеври віддзеркалють мистецьки
і відблиск сонця, й вправність метра рук,
як дім химер, що зліплен Городецьким...
Майстриня вбралась в кращу із перук!
…Пишу етюд. Що начебто вже осінь…
А в серці – сонм непрожитих життів:
коней баских, не бирок-мериносів…
…О, як би я прожити всі хотів![/color][/b]
9.09.2019
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848340
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
На світанні встала я
І косила і гребла,
Піч топила й хліб пекла,
Ще лагодила хліва.
Задивлялась на джмеля
Й на сусідського коня.
На метелика на квітці
Та на кицьку на доріжці.
На листочка, що шумів,
Розказати щось хотів.
Певно, те, що осінь знову
Одягла свою обнову.
Он, і ластівки у ряд
На дротах усі сидять.
Вже у вирій їм пора,
Чути й крики журавля.
В небі тягнуться ключі,
Розбивають синь в журбі.
Осінь - підсумків пора
Й те - не вигадка - життя.
15.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848275
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Тем, кто хочет уйти: уходите - дорога открыта,
мы не будем держать, вы для нас хуже тех, кто извне.
Не надейтесь на то, что со временем будет забыто,
как от нас отреклись вы в навязаной вами ж войне.
И не надо искать для себя никаких оправданий -
удушить в своем сердце раба никому не легко,
но за лучшую жизнь мы стояли в мороз на Майдане,
укрываясь от пуль лишь одним деревянным щитком.
Помню: выстрелы, дым, перемешаны ругань и крики
и молитвы слова на декабрьском промозглом ветру,
помню кровь на стене, словно к ней приложили гвоздики,
и года никогда мне из памяти их не сотрут.
Там, в России, свои вызревают на красной майданы,
и уже тянет гарью крутых перемен у Кремля...
Ну, а вам - не в Москву - дожидаются вас в Магадане,
но и там под ногами у вас загорится земля...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848268
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
Неначе прощальна соната,
Доносилось з неба " Курли".
Вже осінь... Їм час відлітати,
Прощайте, кажу, журавлі!
Щасливої, любі , дороги,
Щоб ви долетіли живі.
Нехай оминають тривоги
І душ не торкають жалі.
Щоб вас не мочило дощами,
В путі не штовхали вітри
Щоб сила була завжди з вами,
Летіти у дальні світи.
Прощайте, прощайте рідненькі!
Хай буде дорога легка.
І хмари хай будуть біленькі,
Напоїть нехай вас ріка...
Ми будемо вас виглядати
У рідні краї навесні.
Із трепетом будем чекати,
Журавлики милі мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848262
дата надходження 15.09.2019
дата закладки 15.09.2019
А за вікном, а за вікном вже знову осінь,
У небі чути журавлине стоголосся.
Під ноги сипе вона яблука червоні
І листя падає оранжеве в долоні.
Вітри із Півночі примчалися холодні,
Густим туманом вкрились береги сьогодні.
А на пожовклих травах залишились роси,
Вплітає вітер прохолоду вербам в коси.
Кудись у даль за руслом поспішає річка,
Свою печаль ховає пташка невеличка.
Самотньо в прохолодну і осінню пору,
Їй так бракує пташиного фолькльору.
Квітують знову різнобарвні хризантеми,
Про них одвічно хтось складатиме поеми.
Милують око наше ці чарівні квіти,
Між ними хочеться співати і радіти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848155
дата надходження 14.09.2019
дата закладки 14.09.2019
Борильченко Євгеній Володимирович
( 30листопада 1976р – 14 вересня 2015р)
Глобине Полтавської області
Сержант 26-а окрема артилерійська бригада
Помер 14 вересня 2015 року під час несення служби в зоні проведення АТО.
Могила. Пам’ятник і воїн
В руках стискає автомат.
В Небесній Гвардії Героїв
З товаришами став у ряд.
Була людина і немає -
Десь там зосталась на війні.
Четверта осінь поливає
Дощем із сліз в її вікні.
Ридає небо, плаче осінь
І хмари гонить угорі.
Душа засмучена назовсім
Пішла тихенько на зорі.
Її вже більш не потурбують
А ні «сепари», ні війна,
«Курли» лиш часто в небі чують –
Між журавлів летить душа.
Летять вони в Небесне Військо,
Шоб Ангелами ізгори,
На наші землі українські
Зійти потрібної пори.
Щоб захистить наші простори,
Озера, ріки і поля.
Вкраїнців хай минає горе
І буде вільна їх земля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848091
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Ще день чи два – і літо відпливе,
І забринять дощів осінні гами…
Осяяння, не покидай мене:
Замріялася сонця міражами.
Живе тепло, душі не покидай:
Жаріє символ вічної калини…
Із юності зелений кличе рай
І ностальгія вічна журавлина.
Тендітна грань осінньої пори –
Чудний театр розділеного світу.
І щастя теж забуде ніжні сни,
Заплаче - і піде слідом за літом.
Оту безцінну ніжність чулих слів,
І незворотність літнього розмаю,
І неповторність щастя міражів –
В свою глибоку осінь забираю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848122
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
Щедра осінь йде. Усміхається.
Позолотою розсипається.
Золота вона... Золотесенька.
Тиха-тиха... і гарнесенька.
Сіє, сіється золотиночка...
До намистечка - намистиночка,
до травиночки - ще травиночка.
Яка ж сонячна золотиночка!
Сіє дощиком, та й дрібнесеньким,
в полі зернятком золотесеньким.
Золотиночка із сріблинкою,
бо оздоблена павутинкою.
Шиє золотом ще й мережечки,
листом-золотом витче стежечки.
Носять листячко звірі в лапочках,
буде затишно в їхніх хаточках.
В горобинових ніжних ґронечках
залишаються краплі сонечка.
І в калинові намистиночки
повпліталися золотиночки.
То ж не бійтеся зими грізної
і осінньої пори пізньої.
Бо те золото її світлеє
зігріватиме серце ніжнеє.
Щедра осінь йде... Усміхається.
Позолотою розсипається.
Золота вона... Золотесенька.
Тиха-тиха... і гарнесенька.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848046
дата надходження 13.09.2019
дата закладки 13.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=q2_LrEdq9fs[/youtube]
Цей вечір тихо догоря,
Нічна з’явилася зоря.
І я іду в осінній сад –
В танку кружляє листопад.
А дні шалено так біжать,
В траві всі яблука лежать.
Не встигла я зібрати їх -
Цей запашний солодкий плід.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Кружляє листя навкруги
У руки яблучко візьми
І надкуси солодкий плід –
Це наш з тобою пізній гріх.
Холодна осінь і сумна,
Але в душі цвіте весна,
Кохання в серці розцвіло..
Навіщо пізно так прийшло?!
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
Приспів:
Коханий мій, моя любов,
Чому раніше не прийшов?
Ти запізнився на роки..
Дивись, обсипались садки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847956
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Мне б стихи написать, да такие, чтоб юный и старый,
прочитав их лишь раз - возвращались к затёртым листам,
а друзья у костра захотели напеть под гитару,
и задумался кто-то в "не столь отдаленных" местах.
Мне бы так написать, чтоб читая их - женщины в слезы,
а у сильных мужчин заходили вверх-вниз кадыки,
у суровых солдат, подуставших от жизненной прозы,
потеплели глаза и разжались на миг кулаки.
Написать бы, да так , чтобы в сердце холодном, как камень,
вдруг оттаяла жизнь, ледяная упала броня,
чтобы ты, так по-детски, лицо закрывая руками,
наконец поняла , что по-прежнему любишь меня. . .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847985
дата надходження 12.09.2019
дата закладки 12.09.2019
П’ятикласниця Катруся
Щось з історії читала:
-Тут сама не розберуся…
То ж бабусю запитала:
-У нас зараз є повсюди
Волонтери й добровольці,
А які це були люди -
Піонери й комсомольці?
Баба Ганя стрепенулась,
Зразу Леніна згадала,
І про галстуки червоні
Так цікаво розказала.
Як збирали залізяки
(Це була складна робота),
Щоб отримати подяку
На лінійці у суботу.
-Часто ми в людей просили
Старі книги, чи журнали,
Що з паперу - все носили,
На прийомний пункт здавали.
Щоб знайти якусь коробку –
Ми на смітниках шукали
І наввипередки в школу
Все добро оце стягали.
Часто згадую я поле:
Там збирали помідори,
Кукурудзу і картоплю,
І не мріяли про море.
Біля вогнища всі грілись,
Навіть кашу там варили,
І про плани на майбутнє
Сперечалися щосили.
Бачиш, внученько, як дивно:
Зараз я пенсіонерка,
А була колись активна
Комсомолка й піонерка.
-Скільки ж тобі довелося
Зазнать горя,- каже Катька,-
Така дівчинка маленька,
А уже була безхатьком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847176
дата надходження 05.09.2019
дата закладки 12.09.2019
Догорала зоря на зорі,
Перший промінь лягав на осоння.
Хмарки бігли кудись у вікні,
Гарне марилось щось із просоння.
На подушці ще відтиск руки
І теплом пахне тіло із ночі.
Ще б торкнутись твоєї щоки
Та з любов’ю поглянути в очі.
Ранок добрий, - сказати, вставай,
Мій коханий, заваримо кави.
Як колись за столом, зазвичай,
Я ловитиму усміх ласкавий.
11.09.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847919
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
Хорошо, что я имею дачу:
воздух, да подальше от семьи,
а ещё сосед там есть, в придачу -
прелести оценивать мои.
Потянусь, проснувшись рано утром,
за калитку брошу томный взгляд
и наброшу в кнопках с перламутром,
лишь так называемый, халат.
Мой сосед дежурит у окошка,
воздух - смесь озона и греха...
Как же не пройтись ленивой кошкой,
грудь прикрыв обрывком лопуха?
Очередь доходит и до грядок:
тяпку цепко держит маникюр...
У соседа сердце бьется рядом,
полное любовных авантюр...
Кофе, сигаретка на веранде,
а потом в цветы пройдусь - пора...
И в таком кокетливом наряде
(кто посмел сказать, что я стара? )
падаю в траву среди ромашек.
Как же я люблю их чистоту!
Но одна из рыженьких мурашек
лапкою щекочет за пяту...
Всем вольготно дышится на даче:
соловьи поют и петухи...
Я - на телефоне, это значит:
я пишу дурацкие стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847893
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=8wXJMo-UKsc
[/youtube]
Лежить на сонечку мій котик.
Холодна осінь золота.
Він гріє лапки, спинку, хвостик.
Що ще є кращим для кота?
Вмиває личко, вушки гострі,
Він полюбляє чистоту.
Ще до котів не ходить в гості,
Тримає гордість, висоту.
Лиш задивляється в вікно,
Вивчає пильно всіх, уважно,
Колись теж вийде всеодно,
Колись він стане теж відважним...
А поки треба підрости,
Набратись більше іще сили.
Себе навчитись захистить,
Тут головне, щоб не набили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847830
дата надходження 11.09.2019
дата закладки 11.09.2019
В очі коханої дивлюсь... а бачу себе.
В очі коханої дивлюсь. Чого ще треба?.
У тих очах весь білий світ, такий безмежний!
В очі коханої дивлюсь... Я обережний.
Щоб не сполохати в них те, наше таємне.
Щоб залишилось назавжди у них приємне
оте святе і чисте щось, і найніжніше.
Від цього і моїй душі стає тепліше.
Так ніжно дивиться вона і в мої очі.
В них бачить світлий, ясний день і сині ночі.
А ще я знаю, що вона себе в них бачить.
А це для мене - головне. Багато значить.
В очі коханої дивлюсь... найкращі в світі.
Немов купаюся в цю мить у теплім літі.
У тих очах весь білий світ, такий красивий!
В очі коханої дивлюсь... тому щасливий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847780
дата надходження 10.09.2019
дата закладки 10.09.2019
Эта осень - моя...И натянуты нервы до края...
Кто-то может сказать, что ещё далеко до зимы...
Как же трудно писать, каждый раз со строкой умирая,
не до танцев...когда каждый день будто дали взаймы!
Эта осень - моя...Всё надорвано: мысли и жилы...
И такая хандра!... Я теперь так жалею о том,
что бездумно, к чему так тянулась душа, отложила,
понадеясь на то, что всё лучшее будет потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847645
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Літо тепле відліта́є,
Не проща́ючись, уда́ль.
Так тихесенько ступає..
Не повернеться, на жаль.
Я його іще́ благаю:
- Ти не йди́, а залиши́сь.
Я тепла́ іще́ жада́ю
І вмовляю: « Повернись».
Те́плим про́менем лоско́че
В моїй зболеній душі́.
Посміхається. ́Не хоче
Й сло́во мовити в тиші́.
Я виходжу на дорогу
Провести́ в дале́ку путь.
Ско́ро всі мої тривоги
Падоли́сти заметуть.
- Бу́ду я тебе чекати,
Вигляда́ти звідусіль.
У віко́нце визира́ти
Крізь зимо́ву заметіль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847613
дата надходження 09.09.2019
дата закладки 09.09.2019
Гомоніла душа до душі,
Обіймались теплом у тривозі.
Надбігають осінні дощі,
А вони ще зустрітись не в змозі.
Й розливаються щемом в туман
Вересневої, в досвітку, днини.
І шукають між листям талан,
Що життєві дороги згубили.
І печаль закрадається в них,
В перемішку із ніжністю ллється.
Скоро осінь пошле падолист,
Їхня ж осінь в чеканні минеться.
Та душа все душі гомонить,
Що у літо ввібралась назавжди.
Що кохання зимі не спинить
І не треба ні кривди, ні правди.
08.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847563
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Дивується вітер: --Овва! Чудеса!
Де ділася піль колосиста краса?
Учора під небом довгенько гасав
Й пристав я надмірно,.. й обжинки проспав…
Хутенько пробігся вітрець по стерні.
--Я згоден, що суть у добірнім зерні,
Та млосно-безбарвно землі на парні
Без гриви густої — відомо й мені.
Із стерня змайструю лункі сопілки,
Дмухну що є сили у них залюбки--
Аж дзвони сипнуть на сріблясті сітки,
Що вкрили серпанком берізки ростки.
Гультяйко гудками дощі замовляв,
Щоб вільно задихала знову земля,
П’янким петрикором пахтіла рілля —
Лискуча,
жива
і масна, начеб лярд.
Петрикор (англ. Petrichor) — це запах землі після дощу.
Берізка – один з видів бур’яну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847511
дата надходження 08.09.2019
дата закладки 08.09.2019
Ти чуєш, як світ мовчить,
Як дихає чорнотою?
Блаженства, спокуси мить -
Тьма спалює денну хвою.
І попіл, і сонця жар
Цвіркун віднесе на крилах,
І ніч проросте до хмар,
І стане важка, мов брила.
Мовчатиме криком сов
І плюскітом тихим неба,
За шерхіт сухих розмов
Обпалених вітром стебел
Зачепиться торба снів,
Розв"яжеться вузол дива:
І з присмаком кавунів
Комусь наморфіє* слива.
Й у мушельках сновидінь,
В гучному мовчанні ночі
Все денне стає, мов тлінь.
Ти бачиш, он юні очі
Запалює небостав...
То зорі, а чи купави?
Леліють ходою пав,
Мов мавки, лягають в трави.
Сріблястий човняр-дивак
Намащує воском хвилі...
Хтось просто напише - dark,
А хтось заримує милі...
На те вона й тиша тиш,
Щоб казку свою писати,
Про те, як шумить комиш,
Як ніч крадькома до хати
Веде тобі цілий світ
Захований між рядками,
Фрагменти чужих орбіт
І душ чиїхсь пунктограми.
*наморфіє - насниться (авт.)
22.07.2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846904
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 06.09.2019
******
СдЕлай бусы мне?,.. на счастье...
С нежных слов...и поцелуев...
С роз, волшебно-ароматных...
Из росы - на листьях туи...
ВЕтер вольный в них вплетАя...
С неба, - облакА снимАя...
А затем, на лучик солнца -
Всё, с любовью - нанизАй мне?)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846543
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 02.09.2019
[color="#8c00ff"][i][b]
Хочу притулитись до тепла,
До Любові мрію притулитись...
Думаю,що вмію,що змогла б.
вірити,надіятись,любити...
Стримуюсь ,з душою говорю,
Сльози ллються ніби у дитини...
Задля вас ...живу,кажу й творю...
І роблю усе як є...щоднини...
Про минуле часто сняться сни,
Про майбутне - як же заглянути,
Я чекаю кожної весни...
Щоб "пробудження" чимдуж вдихнути...
Вірю я,чекаю і люблю,
І любити,ні,не перестану!
Від своїх бажань не відступлю,
І любові віддаю всю шану...
01.09.2019р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846838
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
Артюх Юрій Іванович
(4 серпня 1980р – 2 вересня 2014р)
Місто Київ.
Сержант, командир відділення 12-го батальйону територіальної оборони «Київ», 26-ї окремої артилерійської бригади.
Загинув 2 вересня 2014 р. близько 15.00 під час артилерійського обстрілу в м. Луганськ, Жовтневий район, мікрорайон Красний Яр. Отримав наказ вивезти матеріальні цінності взводу з місця дислокації, від'їхавши від блокпосту 150 метрів в машину влучили 2 міни. Загинув на місці.
Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Він на війну вертавсь з відпустки,
На все у нього п’ять лиш днів.
В очах ховав краплини смутку,
Сам жартував, всіх веселив.
Єдиний син він у родині
Пішов Вітчизну боронить.
Де було знать батькам, що нині
Із сином їх остання мить.
Із Днем народження татуся
Ще спозаранку привітав,
Обняв ріднесеньку матусю
І сам пішов - Донбас чекав..
Позаду липи і каштани,
Позаду Київський вокзал.
Десь там Дніпро шумить, кургани,
А попереду - Красний Яр.
Те місце, де його чекають,
На смерть стоять товариші,
Бо там війна, бо там стріляють –
Тривога в нього у душі.
Як друзі там тепер без нього
Чи всіх застане ще живих?
Він рідним не сказав нічого,
Щоб не тривожились про них.
Скоріше б у Луганськ добратись,
А там, дивись, і - Красний Яр.
Він буде битись, захищатись
Із ворогами у боях.
Відстоїть він свою державу,
Щоби єдиною була,
А Україна, щоб по праву
У мирі і в добрі жила.
Та не судилось хлопцю жити,
Загинув згодом у бою,
Умів Вітчизну він любити -
Лишився назавжди в строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846835
дата надходження 02.09.2019
дата закладки 02.09.2019
На вірність присягнути Україні -
Потреба сьогодення повсякчас.
Рентгеном, що просвічує людину
Є совісті й сумління чистий глас.
На вірність присягнути Україні,
Щоби зміцнити український дух,
Щоб зберегти вкраїнськую родину
І нації вогонь, щоб не потух.
На вірність присягнути Україні,
Стражденній мові, пісні бойовій,
Небесній сотні і героям нині,
Що захищають честь від ворогів.
На вірність присягнути Україні
Спроможний у бутті лиш той народ,
В якого в серці є любов нетлінна
До Батьківщини й пресвятих свобод.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845809
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 02.09.2019
Підкралася осінь глухими стежками,
Де трави зруділі обабіч сплелись.
Скрипіли із сіллю вози з чумаками,
Цвіла у діброві калина колись.
А нині червоні плекаються грона
В манірнім поклоні до скибки землі.
Кричить щось тривожне у леті ворона
І будить у серці пригаслі жалі.
Років пережитих утрачені кроки,
Що безвість поглинула в холоді снів.
Щосили утримую в грудях неспокій,
Хоч знаю, що осінню кожен хворів.
01.09.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846830
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Знов Маруся дорікає
Чоловіку Любомиру,
Що він мало заробляє
І тісна у них квартира.
Любчик вже й не дивувався,
(Кожен ранок таке чує)
І свої достатки жінці
Уже вкотре рекламує:
-То ж підвищили зарплату,
І з житлом усе в порядку:
Другий поверх, три кімнати,
Та в селі ще хата в спадку.
Не журись, моє серденько!
Мало коштів? Що я чую?
Та, крім тебе, я легенько
Двох жінок ще прогодую.
-Слава Богу, що признався,-
Вголос тішиться Маруся,-
Бо до нас переїжджають
Мої мама і бабуся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846750
дата надходження 01.09.2019
дата закладки 01.09.2019
Краснощекое яблоко августа..,
Винограда янтарная гроздь...
А в придачу примите, пожалуйста,
Малых радостей полную горсть.
Астры яркие, пышные, страстные
И в рубинах калиновый куст...
До чего же в душе чувства разные -
И блаженство, и светлая грусть...
В бархатистых объятиях августа
Явно слаще душистый медок...
А еще.., если можно, пожалуйста..,
Звездным ливнем умыться разок.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846510
дата надходження 29.08.2019
дата закладки 30.08.2019
До осени - лишь несколько шагов.
И снова - неизбежность листопада.
По-сути - есть в том некая отрада,
Коль сердце не закрыто для стихов.
И радости наивной, и тоски
Полны они. Волнения разнятся.
Чарует колдовством осенний танец
Унынию в погоде вопреки.
Пусть - пасмурное небо от дождя...
Но осени пора - тот самый случай,
Когда так ценишь то, что прячут тучи,
Когда душа на жизнь меняет взгляд...
Ещё чуть-чуть - и грозы за окном...
Холодную тоску ветра развеют,
А мы не ощутим её. Теплее,
Как только я приеду, станет дом.
Светлее станет... Веришь или нет,
Я, кажется, влюбляюсь в эту осень.
И если вдруг о счастье кто-то спросит -
У бестии хмельной найду ответ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846554
дата надходження 30.08.2019
дата закладки 30.08.2019
Я когда-то была беззаботным щенком
И мечтала, как взрослой мне встретится пёс,
Что при мне задирать не подумает нос,
Хоть по жизни командует целым полком.
Между тем, он, конечно же, будет поэт!
Крепок телом, брутален, душой – великан.
Мне при встрече он дружески бросит: «Полкан!»,
И захочется мне улыбнуться в ответ.
Мы затеем дурачиться, рифмы роя,
И с тех пор друг без друга не сможем ни дня.
Станет добрым товарищем он для меня
И ему стану доброй подружкою я.
Так вот шла я по жизни, виляя хвостом,
Нос по ветру держа и лелея мечту…
И скажу вам, друзья мои, начистоту,
Всё сбылось – и сто крат первоклассней притом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846421
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Ремейк народної пісні " На камені ноги мила"
На кладочці ноги мила,
Ще прала спідницю
І у річку задивилась -
В прозору водицю.
Приспів:
Річка тихо протікає,
Гонить вітер хвилі.
Скажи, річко, чи кохає
Мене вірно милий?
Тече, тече ріка бистра
У даль за долину,
Де вквітчалася в намисто
Червона калина.
Приспів:
Річка тихо протікає,
Гонить вітер хвилі.
Скажи, річко, чи кохає
Мене вірно милий?
Я намисто позбираю,
Одіну на шию,
Бо на милого чекаю
До себе в неділю.
Приспів:
Річка тихо протікає,
Гонить вітер хвилі.
Скажи, річко, чи кохає
Мене вірно милий?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846408
дата надходження 28.08.2019
дата закладки 29.08.2019
Батьки, сини – суцільною стіною,
В однім строю стоять, зімкнувши сотий ряд.
І в кожну мить готові знов до бою,
Щоб Незалежність наша не зазнала зрад.
- Сьогодні я прийшла до тебе, сину..
Дощ на Михайлівській світлини намочив.
- Ти захищав Свободу України
Загинув і земний життєвий шлях скінчив.
- Ой, сину мій! .. - волає в небо мати.
Забракло слів.. Вмивається слізьми й земля.
- Мій дорогесенький, ти мусиш знати,
Сюди щораз прийду до тебе я здаля.
Ми будем, сину, завжди одним цілим,
І Честь та Гідність разом збережем свою.
Надалі нас ніхто вже не розділить,
За Україну ми навік в однім строю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846098
дата надходження 25.08.2019
дата закладки 25.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Сяє Київ ясний куполами,
плине велет-Дніпро ген полями.
Тут заслухаюсь соловейка...
Він так любить вставати раненько!
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
Колосяться жита в чистім полі,
і калина в вікно заглядає.
Новий світлий день солов'ями
Україна моя зустрічає.
Україно моя! Моя доле!
Чиста хвиля Дніпра... житнє поле.
Ти у пісні дзвінкій, в ґроні калини.
В кожній посмішці дитини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846027
дата надходження 24.08.2019
дата закладки 24.08.2019
Ми маєм прапор жовто-синій.
Держава наша молода.
Ми – українці! І віднині
Нас не здолає вже орда.
Державний прапор України –
Це символ Миру і Добра.
Знов для козацької родини
Прийшла випробувань пора.
На нашу з вами Незалежність
Вже стільки було зазіхань.
Цинізму їх нема обмежень,
Не буде зиску з умовлянь.
Лише потрібно взяти зброю
І вигнати усіх заброд.
Вітчизну захистити свою,
Щоб вільно дихав наш народ.
Бо прапор нашої країни
У жовто-синіх кольорах.
Над нами небо - синє, синє,
Й колосся хлібні у житах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845887
дата надходження 23.08.2019
дата закладки 23.08.2019
[b][i][color="#e80c0c"]Н[/color]аступит вскоре охровый сентябрь,
[color="#e80c0c"]А[/color]ллеи, парки в астрах станут ярче
[color="#e80c0c"]Д[/color]а где ж в природе сразу столько фарб
[color="#e80c0c"]Е[/color]ще бы, - Бог открыл свой тайный ларчик.
[color="#e80c0c"]Н[/color]е усидеть в квартире в день такой,
[color="#e80c0c"]У[/color]йти бы в поле с ветерком в обнимку,
[color="#e80c0c"]С[/color]обрать букет ромашки полевой,
[color="#e80c0c"]В[/color]серьез гадать на счастья половинку.
[color="#e80c0c"]И[/color] возвращаться с радостью в душе
[color="#e80c0c"]Т[/color]ропинкой детства, где все так знакомо
[color="#e80c0c"]Е[/color]два попав в пространство этажей,
[color="#e80c0c"]Р[/color]оптать, что город снова в горле комом.
[color="#e80c0c"]О[/color]сталась малость дней до сентября
[color="#e80c0c"]С[/color]ады заждались сбора урожая.
[color="#e80c0c"]Е[/color]ще чуть-чуть и сменят свой наряд
[color="#e80c0c"]Н[/color]а бронзу с медью, охре подражая...
[color="#e80c0c"]И[/color] я не прочь принять душой сезон
[color="#e80c0c"]П[/color]ереместиться, встретить бабье лето.
[color="#e80c0c"]О[/color]пять набросить джемпер, чтобы в нем
[color="#e80c0c"]Д[/color]о холодов и стужи быть согретой.
[color="#e80c0c"]Ц[/color]итаты лета реже с каждым днем
[color="#e80c0c"]В [/color] природе чаще дождик и прохлада
[color="#e80c0c"]Е[/color]сть для сезона все в шкафу моем
[color="#e80c0c"]Т[/color]олько в душе мне холода не надо..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845785
дата надходження 22.08.2019
дата закладки 22.08.2019
Малянівський Василь Іванович
( 6 січня 1991р – 31 серпня 2014р)
Андріяшівка Бердичівського району Житомирської області
Старший солдат, механік-водій 26-ї артилерійської бригади.
Загинув 31 серпня 2014 р. під час обстрілу поблизу с. Весела Гора Луганської області.
нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Сирота
Сестра повісила світлини
Твої, синочку, на стіну.
Їх береже, як ті святині -
Вся її пам'ять про сім’ю.
Не стало рано в вас матусі,
Лиш бачив ласку від сестри.
Була родина, були й друзі -
Ярлик над вами сироти.
Обох гнітило це сирітство
І стільки горя додало,
Зневагу, підлість, лицемірство
З дитячих літ для вас несло.
З маленства у собі замкнувся
І переносив все в душі,
Біг на могилу до матусі -
Лиш любо там було тобі.
Щоб зникли труднощі дитинства
Спішив ти швидше підрости.
І кольори, лише барвисті,
Ти намагався в світ нести.
Але не сталось, як хотілось,
Бо почалася в нас війна.
У страшнім вирі закрутилась
І людям смерть несла вона.
Сестра жила тоді в Луганську
І мала вже свою сім’ю.
А ти служив на той час в війську -
Стежину прокладав свою.
Із рук війни отих кістлявих
Сестру ти вирвати зумів:
Від вибухів невипадкових
Тікати звідти їй велів.
Вона вернулася додому.
Ти врятував сестру й дітей,
Та не вдалось тобі самому
З смертельних вирватись сітей.
За що, скажи, жорстока доле,
Ти посміялась з сироти,
Принесла стільки йому горя,
Життю не дала розцвісти?!
Під плин смертельних жнив потрапив.
І де тепер тебе знайти? -
Небесне Воїнство поповнив
І став Героєм назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845679
дата надходження 21.08.2019
дата закладки 21.08.2019
Життя дає уроки часто,
І не завжди воно цукати.
Не треба бігати за щастям,
Не треба скрізь його шукати.
Але щасливим бути можна.
Виховуй в собі волю, стійкість.
Щоб день був позитивний кожний,
Твори добро, не скверносій ти.
Депресіям не піддавайся,
Зітри погане все на порох.
Ніколи, друже, не здавайся.
Побачиш: щастя зовсім поруч.
Усе душевне, і духовне
Старайся у собі розкрити,
Щоби було життя змістовне,
Будь щирим, вчись людей любити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845426
дата надходження 18.08.2019
дата закладки 19.08.2019
Плавле Геліос* по колу,
Вечір міряє туман…
Ночі п’ю солодку колу –
Мрій оманливих дурман…
Серпень дихає ласкаво,
Сріблить хмарні острови.
Снів розкішні вийшли пави
Поміж травами – з імли…
І під цю серпневу казку
З-попід зоряних роїв
Рук твоїх бентежну ласку
Хтось у сни мої заплів.
І задихала, і скресла,
І запінилась жага…
П’є кохання безсловесна
Ніч, солодка і нага…
********
*Геліос – бог сонця у давньогрецькій міфології
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845249
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Барановський Василь Володимирович
(30 січня 1967р – 29 січня 2015р)
Устинівка Малинського району Житомирської області.
Старший лейтенант , командир взводу 44-ї окремої артилерійської бригади,
зник безвісти 29 січня 2015 р. у боях з російськими збройними формуваннями у м. Вуглегірськ (Донецька область). Ідентифікований серед загиблих. Похований 20 червня 2015 року в селі Фортунатівка Малинського району.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).
Жили, як кажуть, душа в душу,
Ділили радість і журбу.
А ще я вам признатись мушу:
Взаємність не знайдеш таку.
Для неї Вася був - підтримка,
Що так кохав її, жалів.
Якщо десь вільна є хвилинка,
То ніжних скаже кілька слів.
Якщо затримавсь десь, немає,
Без нього сумно стане їй,
Швиденько дзвонить і питає:
-Ти де, Василик?
-На війні.
Отак любив він жартувати,
Але не знав іще тоді,
Що справді піде воювати,
На сході буде, на війні.
Йшов боронить свою країну,
Свою дружину і дітей,
Дзвонив частенько до родини –
Хороших ждали ті вістей.
Але недобрі ті новини
Зі зведень чути було всім.
З біди і горя сліз корзину,
Війна несла у рідний дім.
Його дружина ще не знала:
Під Вуглегірськом у бою
Біда на Васю чатувала
І на Миколу Качкалду.
Їх танк підбили вже сепари
І він у балці догоряв.
Це лиш початок був кошмару -
Поранень Вася ще зазнав.
Тож подзвонили командиру
І розказали: де вони.
А далі все туманом вкрило
Незрозумілої війни.
Так довго друзі їх шукали:
Ні мертвих, ні живих нема,
Бо зникли безвісти, пропали..
Шукала жінка вже й сама..
Вона пороги оббивала
І в двері стукала усі.
А ті чиновники не знали
В її що коїлось душі.
Привезли Васю хоронити
Через пів року у труні.
Не хоче жінка з тим змиритись -
Про смерть не віриться її.
Хоч і аналізи робили,
Звіряли всіх по ДНК,
Не впевнена, що хоронити
В труні приве́зли Василя.
Їй кажуть, що то був Василик,
Миколу й досі не знайшли.
О, Боже милий, дай їй сили!
Хотілось, щоб живі були..
Хоч ходить часто до могили,
Не вірить серце, що то він.
Вона діждеться. Хватить сили,
Бо він ще й досі на війні..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845251
дата надходження 16.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Любимая женщина!
Я женщина только твоя,
Робкая,нежная,странная...
Я жарче любого огня,
Тобою всегда желанная!
Я женщина только твоя,
По жизни идущая странница...
Ты знаешь давно меня,
Твоей я души избранница.
Я женщина только твоя,
Я Бога живое искуство...
Глаза мои страстью горят,
Тебе мои светлые чувства.
Я женщина только твоя,
Мы свыше судьбой повенчаны.
Я слаще любого питья,
Тобою-любимая женщина!!!
17 08 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845366
дата надходження 17.08.2019
дата закладки 18.08.2019
Неужели мы были артистами?..
В роли ангелов: прятались демоны,
Но теперь это всё - за кулисами...
Эта участь нам выпала временно.
Может - Там нас случайно попутали
И скрестили не с теми колибрами...
Может ветер казался попутным и
Мы сами хотели быть выбранными?..
Эх, мечтатели... Жизнь театральная -
Для других. Не туда нас забросило.
Мы ведь счастья желали - реального,
А столкнулись с одними вопросами...
Нет, не лживые роли играли мы,
Просто мы обманулись нечаянно,
Ведь решили любить не по правилам
И финал очевиден - отчаянье.
Пусть ответы лежат на поверхности,
Оставаясь при нас - за кулисами,
А Земля потихонечку вертится,
Подводя наши чувства к ремиссии...
Неужели мы были артистами?.. -
Нет! Мы были в любви - реалистами.
Автор картины на фото - художник - сюрреалист Владимир Куш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844376
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 16.08.2019
Світає сміло
Надходить ранок .
А роси вміло
Плетуть серпанок
Вплітають тихо
Чудові стрічки
Шепочуть мило
Малі смерічки
Росу збирають
В туманах сірих ,
Танок кружляють
У сукнях білих
Світає сміло
Надходить ранок ,
А роси вміло
Плетуть серпанок ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844980
дата надходження 14.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Скрекоче у вільсі сорока
В розмореній сонцем судомі.
Діймає живе усе спека,
Бровко десь дрімає в соломі.
Барвистий метелик тріпоче
Споквола натомлені крила.
Їх вітер пустує й лоскоче,
Летить на квітник бджілка сміла.
І яблунька віти струсила,
Додолу скотився разочок.
На жовтий бочок оса сіла,
У м’якоть вп’яла хоботочок.
Й трава поруділа зомліла
Схилилась стеблом до землиці.
Шуляк розпростер хижі крила,
Парить, а під ним хвіст лисиці.
Руда господиня хитрує,
В кущах заховалась ліщини.
Собі вона також пантрує,
Нічого не їла пів-днини.
А сонце в зеніті безжально
Пече у безхмарному небі.
І очі криничні благально
З цямрини кричать вгору пробі.
13.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844955
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 14.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Розспівалися в садочку солов'ята,
Викликає мене милий погуляти.
Викликає мене милий у садок,
Дуже хочу чути його голосок.
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А у гаю, а у гаю на галяві,
Всі русяві гарні хлопці та чорняві.
А один із них білявий та стрункий.
Дуже хочу, щоб той хлопець вже був мій!
Соловейки, солов'ї!
На гуляночку б мені.
Соловейки, солов'ята!
Не пускає мене мати.
Ой, що за мама? Відпусти!
Бо ж якою була? Пригадай ти.
Ой, що за мама? Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
А що далі воно було? Відгадайте!
Лиш почула моя мама музикантів,
То ж до ранку танцювала там сама.
А для нас тут сяяла ясна зоря.
Соловейки, солов'ї!
з милим хороше мені.
Соловейки, солов'ята!
Відпустила мене мати.
Якщо ти мама... Відпускай!
Хай іде доня у зелений гай.
Бо така мама - просто рай.
А хто хоче таку тещу...
Пошукай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844912
дата надходження 13.08.2019
дата закладки 13.08.2019
То ще не осінь, ще не осінь,
То тільки серпня тепла мідь,
То павутинка у волоссі
З далеких зоряних століть.
То тільки подих вересневий
З-за хвіртки літньої пори.
І липи ці, що наче леви,
Ховають золото між грив…
То ще вирують свіжі соки
У пору щедрих врожаїв!
Ще обрій твій такий високий,
І перша зморщечка між брів –
Це тільки розчерк ледь помітний,
Який залишили роки.
Нехай позаду буйний квітень,
Та є ще серпень палахкий.
То ще не іній, чуєш, жінко!
То зацвітає деревій.
Ще спомин юності барвінком
Так свіжо дихає з-під вій.
Іще дитинство там, за рогом,
Ти тільки руку простягни.
Хай не нащупаєш нічого,
Та вчуєш дихання весни.
То кілька аркушів століття,
В якому твориш і живеш.
Ти ще повторишся у дітях
І у нащадках їхніх теж.
Де ж ті літа вітроволосі?
Гукнеш – і серце стисне щем…
Хіба ж то осінь? Ні, не осінь,
То тільки серпень із дощем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844703
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 12.08.2019
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
Доріжка в школу в споришах.
Веселий спів пташок в гаях.
І ясноока та ріка,
що небу синьому сестра.
Дороги в світ тут кличуть. Звуть.
Для тебе яблуні цвітуть
і вишні... Просять:"Підожди.
Залиш дитинства хоч сліди.
З собою їх не забереш.
Півсвіта... а чи весь пройдеш.
Додому знову повертай
в свого дитинства світлий рай.
Землі ти краще не знайдеш.
То ж бережи ту, де живеш.
Ти - син її. Запам'ятай!
Люби завжди й оберігай!"
Своя земля найкраща... Знай!
Твого дитинства світлий рай.
Тут тато й мама молоді.
Тут все таке близьке тобі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844607
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019
А ти мені – і трепет, і печаль,
І серця відчайдушне поривання…
Без тебе день – порожня синя даль
У безмірі холодного мовчання…
Бо ти мені – і хліб мій, і вино,
І захват нерозказаного болю…
Усе, що сталось, є і що було, -
Переплелося у мені – з тобою.
А я тобі? Хто я тобі була?
Бажання в зливі вранішнього світла?
Твоя розрада? Скрипкова струна?
Жаги тієї й пристрасті палітра?
Коли смичок натхненно в руки брав,
Я в захваті й співала, і стогнала…
Струну життя так різко обірвав –
Моя ж любов звучать не перестала…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844632
дата надходження 10.08.2019
дата закладки 11.08.2019
Перш чим сказати , подумай ,
Щоб не образить , не ранить ,
Тихо , уважно послухай
Може , щось можна і згладить
Ти ,не спіши зі словами
Кинути миттю найлегше ,
Просто зберися з думками ,
Щоб не образить , по-перше
Словом же можна задіти
Біль нанести непоправну ,
Але ним можна й зігріти
Миттю загоїти рану
Будьте терплячі , добріші
Думайте , перш , чим сказати
І всі слова найщиріші
Будете завжди приймати .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844406
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
"Самый-самый"!
Ты мужчина в котором-век,
Или вечность-подходит тоже...
Мой любимый,родной человек!
Каждый день,он тобою прожит.
Ты мужчина в котором-шик,
Я не строю с тебя рекламы...
"Я не чаю в тебе души"
Ты мужчина мой,"Самый-самый":
Ты мужчина в котором-честь,
Твоя истина красит внешность.
Всё в тебе от рожденья есть,
Сила,разум,любовь,и нежность!
01 08 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844407
дата надходження 08.08.2019
дата закладки 08.08.2019
Моя Вкраїно, розіп’ята в мені,
Окроплена червоно раптом в болю.
Вдяглась у чорне в нав’язаній біді,
Жменями сиплеш білий сніг на скроню.
І жнеш стоїчно осколковий врожай,
Ковтаєш сльози зранених героїв.
Замішуєш злість на слові поважай,
Щоб ворог врешті-решт його засвоїв.
Брудний огризок у пам’яті застряг,
Метою де - відродження спокуси.
У посвисті куль наш синьо-жовтий стяг,
Руки до Неба - миру просять люди.
07.08.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844386
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 08.08.2019
А я ведь не гуляла по Парижу,
Но всё ещё мечтаю погулять.
Настанет день - и я его увижу.
Какая будет в сердце благодать!..
Пройдусь по милым улицам старинным,
А где-то будет слышен Азнавур...
И что з того, что я душой наивна?
Бывает и такая вот amour!
Влюбилась в этот город - по картинкам
И книгам уважаемых Дюма.
С тех пор на сердце крутится пластинка:
Париж, Париж!.. Ты свёл меня с ума!
В туфлях a la france и пышных платьях,
И вычурно - высоких париках
Он славился развратно - сытой знатью
И бедностью, в дырявых башмаках.
Но всё в былом... Другая нынче мода.
И всё же, в трансформации такой,
Париж не потерял своей породы.
Он всё ещё пленяет красотой.
Когда-нибудь по городу влюблённых -
И я пройдусь, коль выпадет билет.
С улыбкой, неспеша, непринужденно -
Душой вольюсь в Парижа яркий свет.
Раскроет он мне тёплые объятья,
А может дождь подластится к ногам,
А ветер, тронув складочки на платье,
Мне ласково шепнёт: "Bonjour, madame..."
Объектов для любви не выбирают
И в общем-то мечтать не запретишь.
Живёт в моей душе любовь такая:
Je t'aime Paris! Люблю тебя, Париж!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844336
дата надходження 07.08.2019
дата закладки 07.08.2019
[b][i][color="#0b5fb3"][color="#b30b1b"]Т[/color]уман уползает в поля и долины,
[color="#b30b1b"]И[/color]з влаги на травы ложится роса.
[color="#b30b1b"]Ш[/color]умит еле слышно листок тополиный
[color="#b30b1b"]И[/color] где-то звенит в чистом поле коса.
[color="#b30b1b"]Н[/color]у разве возможно в восход не влюбиться,
[color="#b30b1b"]А[/color]леет вдали, освещая окно...
[color="#b30b1b"]Р[/color]азгадка в одном, я - Вселенной частица...
[color="#b30b1b"]А[/color] значит все это мне видеть дано!!
[color="#b30b1b"]С[/color]веркает, играет роса жемчугами
[color="#b30b1b"]С[/color]труится из сада цветов аромат,
[color="#b30b1b"]В[/color]от так я могу наслаждаться часами,
[color="#b30b1b"]Е[/color]й-Богу, восход чародейством богат.
[color="#b30b1b"]Т[/color]андем красоты и блаженства святого,
[color="#b30b1b"]Н[/color]ачало начал, зарождение дня...
[color="#b30b1b"]А[/color] то, что другие увидеть не могут,
[color="#b30b1b"]Я[/color] любящим сердцем готова обнять.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844195
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 06.08.2019
Дивлюся на мобілку у долоні
І в мене є бажаннячко просте:
Скоріш набрати номер в телефоні,
І знов почути, як раніш, тебе.
Цей номер нас пов’язував з тобою –
Ми довго спілкуватися могли.
Та доля роз’єднала нас війною..
Пробач, синок, тебе не вберегли.
Наважитися, взяти й подзвонити,
Почути голос рідний вдалині
І довго із тобою говорити –
Це все, що зараз хочеться мені.
Але боюся в тишині вечірній
Тих слів від оператора мені:
«Ваш абонент, на даний час, відсутній»..
Автоматично тисну, як у сні..
Мовчить твій номер - не відповідає,
Лише гудки з мобілки у руці.
Пекучий біль серденько огортає -
Сльоза непрохана скотилась по лиці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843636
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 05.08.2019
Сл. та муз. Н. Башинської
Тут, де Черемош плине... Ясна
в'ється долі моєї стежина.
Хилить гроно калина рясна.
Тут моя рідна є Батьківщина.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Тут родина моя, рідний дім.
мої будні тут є, мої свята.
Тут під сонцем, у небі яснім,
знов кружляють малі лелечата.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
Нам лелеки приносять весну,
кличе стежка завжди в світ широкий.
Я люблю найріднішу... Свою.
Землю ту, де зробив перші кроки.
Я - син твій, Україно!
Для мене небо синє.
Поля широкі, сонячний Дніпро.
Я - син твій, Україно!
У мене ти єдина.
(2р.)Зі мною ти завжди,
щоб там не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843978
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 05.08.2019
Мені з тобою затишно і просто,
Хоча від віку вже минула чверть...
Не віриться, що наша спільна проза
Колись могла летіти шкереберть...
Мені з тобою затишно і просто.
Ми вижили в абсурдності штормів,
Де ти зривав... де я зривала голос
І ми вже не чекали теплих слів...
Мені з тобою затишно і просто,
Так легко, що й не віриться самій,
Що ми таки знайшли чудовий спосіб
Не втратити: ні віри, ні надій.
Мені з тобою затишно і просто.
Я впевнена в тобі. Душа твоя
Одне лише в собі жадання носить:
Довіку щоб була з тобою я.
Мені з тобою затишно і просто.
Напевне, справжнє щастя й є таким -
Коли слізьми цей світ вмиває осінь,
Та сліз немає в серденьку моїм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843976
дата надходження 04.08.2019
дата закладки 04.08.2019
Серж Чёрный
ДОБРОЕ УТРО, РОССИЯНЕ!
Как спалось вам, мои российские друзья?
У вас спокойно в городах?
Украинские танки не пытаются прорваться на ваши улицы?
Ваши дети не спят в подвалах, укрываясь от бомбежки?
Вы не выходите рыть окопы, чтобы защитить свои дома от агрессора?
У вас все спокойно?
А СОВЕСТЬ?
В последнее время какое-то гадливое чувство возникает по отношению к тем российским интернет-друзьям, которые, мягко говоря, дистанцировались от событий в Украине и бесконечно пишут о том, что они съели на ужин, как отдохнули или как хорошо позанимались спортом (подчеркиваю - пишут исключительно об этом).
Прочитаешь очередной такой пост и руки вымыть хочется. И ведь речь идет не об откровенных отморозках, а о вполне приличных людях, которые либо не желают особо вникать в подробности той трагедии, которая разворачивается в соседней стране по вине государства на территории которого они живут, либо.. Что?!...
Возможно они безоговорочно верят официальным СМИ? Да, нет же. Даже по их ответам на некоторые комментарии видно, что с головой у них все в порядке. А вот что с совестью, не пойму. Где человеческое сострадание, в том числе к близким тех, чьи родственники уже давно возвращается из Украины в Россию грузом-200?
Где стыд за свое государство?
Где, в конце концов, страх за будущее своей страны?
Можно конечно, прослыв неисправимым циником, прятаться за формулой "моя изба с краю, ничего не знаю", но, что на самом деле происходит с душой человека, который, зная страшную правду не только не выходит на митинги, не стоит в одиночных пикетах, как это делают те россияне, для которых честь и достоинство не стали абстрактным понятием, но даже боится ( или не желает) обсуждать эту тему?
Конечно, каждый волен сам решать,
как распорядиться отпущенным ему временем и возможно вы думаете,
что зло лично вас не коснется?
Вы зря так думаете. Зло уже прикоснулось к вам. Кто-то из великих однажды сказал: "Видеть несправедливость и молчать — это значит, самому участвовать в ней"
РОССИЙСКИЕ ТАНКИ НА ПОДСТУПАХ К МАРИУПОЛЮ!!!
Проговорите вслух эту фразу те, кто еще верит в сказку про "ополченцев", ДНР и ЛНР. Вы понимаете, эти бетонные ежи были изготовлены на днях там, в Мариуполе. Их сделали и установили МИРНЫЕ ЖИТЕЛИ. Не хунта, не западенские бандеровцы, а русскоговорящие жители Мариуполя, русскоговорящие украинцы!
Установили, потому что ждали, что со дня на день их придет "освобождать" регулярная армия РФ вместе с кадыровцами и прочими стервятниками, набравшимися опыта убивать, разрушать и грабить еще со времен Чеченской войны.
Вы, поддерживающие эту бойню, видите цветные рисунки на бетонных преградах? Это молодежь и дети постарались. Наверное надеялись, что злые дяди, увидев их, каким-то волшебным образом подобреют... Не подобрели...
Я не знаю, сколько танков смогут остановить эти белые птицы и желто-голубые цветы, но я знаю, что те, кто их рисовал, те, кто бросал работу и учебу и ехал за город рыть окопы, все они, от школьников до пенсионеров, будут сражаться за свой Город!
P.S. Вот прямо сейчас, в 1:30 ночи, погибают мариупольцы!
Их убивают российские солдаты, обстреливая артиллерией.
КАК ВАМ СПИТСЯ, РОССИЯНЕ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532420
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 03.08.2019
Україна моя синьоока -
Це простори пшеничних полів,
Де Дніпро сивочолий глибокий
Хвилі гонить посеред ланів.
Приспів:
Україно, моя чорноброва! -
Найбагатша родюча земля.
Як матусина пісня чудова,
Наймиліша - Вітчизно, моя!
Тут весною в каштановім цвіті
Древній Київ наш гордо стоїть.
Звідусіль наймиліша у світі
Наша мова вкраїнська звучить.
Приспів:
Україно, моя чорноброва! -
Найбагатша родюча земля.
Як матусина пісня чудова,
Наймиліша - Вітчизно, моя!
Чути звуки в Карпатах трембіти,
А в подільських садах солов’їв.
Україно – ми всі твої діти
І живем у єдиній сім’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843732
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IigTuOvdGmk[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-aZpKzf5tgs[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=ppvHe7kJgoU[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wc3oK0IbT58[/youtube]
Якщо колоситься
У полі пшениця,
То будуть із медом смачні калачі.
Джерельна водиця
У нашій криниці
Тамує нам спрагу і вдень, і вночі.
Приспів:
Живи, Україно,
А з нею родина.
Хай мирні у небі гудуть літаки.
Хай будуть багаті,
До праці завзяті
Відверті і щирі мої земляки.
Ці роси ранкові
Й зоря світанкова,
Й веселка у небі собі виграва.
Стрекоче лелека
І близько, й далеко,
В гаю соловейко так дзвінко співа.
Приспів:
Живи, Україно,
А з нею родина.
Хай мирні у небі гудуть літаки.
Хай будуть багаті,
До праці завзяті
Відверті і щирі мої земляки.
Червона калина
Росте тут за тином
І мальви сягнули аж ген до вікна.
Садок, що з-за хати
На вишні багатий, -
Найкраща у світі моя сторона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843733
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Життя моє прекрасне і святе,
Закохана у нього я по вінця.
Воно,мов сонечко яскраве й золоте,
І не продам його я за червінця...
Життя,мов стебельце гнучке й зелене,
Заквітчане у бусинках роси.
Цікаве,кольорове і шалене,
Мов гілочка свяченої лози.
Життя моє з краплинками жалю,
Але душа завжди моя натхненна.
Життя своє я віддано люблю!
Молитвами до Бога одкровенна.
30 07 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843753
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 02.08.2019
Ти за руку, ти за руку тримав ніжно,
А мені було казково й дивовижно.
І всміхалися волошки - сині квіти,
Їм причісував голівки в полі вітер.
Ой волошки, ой волошки милі квіти,
Дарувало їх нам поле й тепле літо.
Бігли поруч ми закохані з тобою,
А довкола лиш волошки і нас двоє.
Твої очі мов оті волошки сині
Я топлюся в них кохана і понині.
Погляд ніжний так до тебе мене манить,
А стріла Амура серце моє ранить.
Я нарву тобі букет з волошок синіх,
Подарую лиш тобі одній - єдиній.
І у очі твої сині задивлюся,
З них немов води джерельної нап'юся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843625
дата надходження 31.07.2019
дата закладки 01.08.2019
Люся - краля на базарі,
За прилавком - королева!
Розбирається в товарах,
І торгує в місті Лева.
-Як тобі все удається? –
Чоловік питає вдома,-
Все так швидко продається,
Не долає тебе втома…
-На базарі хист потрібний,
(Не тваринницька це ферма)
До шкарпеток і білизни
Додаю я слово «Термо».
Труси, майка, рукавички –
Треба слово це ліпити,
Це ввійшло у мене в звичку
(Всі ми хочем їсти й пити).
Я не просто спекулянтка,
Бо торгую, наче граюсь:
Жінка творча, з інтелектом,
І постійно розвиваюсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843682
дата надходження 01.08.2019
дата закладки 01.08.2019
Як часто в житті доводиться зустрічатися з цим словом - МЕЖА…
Межа байдужості, черствості, навіть жорстокості… Вже не буду багато говорити про межу бідності, у якій половина населення нашої країни. Боляче дивитися на стареньких людей, які ледве зводять кінці з кінцями, намагаючись своїми силами вирощувати хоч щось на земельних ділянках…
Самотній дідусь трудиться, сапаючи грядки. Ледве сам з допомогою ціпка ходить, та він надіється, бо як посадив, то обов’язково виросте. Там, біля дороги, бабуся крім огородніх овочів, насадила ще мальв і чорнобривців. Бо як же без квітів, без цієї краси? З ними можна поговорити одинокій людині, полюбуватися ними, відпочити душею…
Куди не поглянеш, всюди старше покоління… середнє також є, але мало… Молодше покоління тут буває, коли треба провідати когось, погуляти на природі, або вже допомогти зібрати вирощений урожай… А взагалі - то, філософія у молоді одна – навіщо горбатитись, якщо можна купити…
Все не купиш… Не купиш теплоти людських відносин, чуйності, любові, здоров’я… Без них на світі не знаю, чи хоч рОботи виживуть. Та й наша родюча земля позаростає бур'янами від такого відношення до неї. Коли і як ми перейшли оту межу, що так байдуже дивимось, як ростуть чагарники вище росту людини на наших родючих землях? Чагарники на землі можна повиривати, разом закотивши рукави..., а як вирвати той бур'ян, що насіявся в душі людини? Що робити з чагарниками людської душі?
Згадалося, як років п'ятнадцять назад приїхали дідусь з бабусею в обласний центр скаржитись на сусіда за межу. Перебиваючи один одного, розповіли, що сусід заліз у їх землю і межу переділив. Чи дійсно так було, чи ні, важко було їх зрозуміти, бо вислухавши одну сторону..., потрібно обов'язково вислухати другу. Спір йшов за декілька квадратних метрів землі… З їхньої бурхливої розповіді виходило, що винуватими були тут всі: нотаріус, який оформляв документи, судді, які розглядали цю справу. Вони приїхали з районного містечка за сотню кілометрів, а діду і бабусі десь років під вісімдесят було кожному.
Тоді випадковим свідком їхньої скарги була і я. І так, не по-собі, так якось боляче і прикро стало за них і за себе… Знову між сусідами перейдена МЕЖА... Межа довіри, взаєморозуміння, добросусідства...
Надворі тихі, сонячні осінні дні… Бабине літечко надворі… Подумалось, що напевне, більша частина людей у такому віці сидять десь у парку, чи у своєму садочку і радіють тихим сонячним дням, які так швидко минають… Чого ж не сидиться цим людям? Чи варто сперечатися з сусідами за тих пару квадратних метрів землі, коли самим уже скоро за МЕЖУ… Мені б діждатися пенсійного віку, знайшла б собі тихі і мирні клопоти… Так роздумувала я тоді…
Діждалася… Хоч турботи на пенсії не завжди бувають спокійними, але завжди нагадує про себе МЕЖА… МЕЖА добросусідства, поваги, взаєморозуміння, бо ніхто крім нас самих, навіть найвищі судові органи, не вирішить, як бути і жити у світі з цією МЕЖЕЮ…
МЕЖУ цю вже нікуди не передвигнеш, не заросте вона бур’яном, якщо закладена з любов’ю ще в ранньому віці…
В.Ф. - 17.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843543
дата надходження 30.07.2019
дата закладки 31.07.2019
Прохопилася ніч --смугла панночка
--Чи ж я гарна, --спитала люстерочка.
Вся в свічаді краса чарівниченьки,
Та розгледить не всяк чорне личенько.
Від очей таїть барви під ковдрою.
Незнадли́ва, а бачиться гордою.
Гребінцем чеше коси на ґаночку
Й колискову курниче співаночку.
Сіють спокій довкіл вірні вершені,
Засвітились зірки дальні першими,
Одноокий сяйнув із-за обрію:
--Твоїм пажем, вір, стану хоробрим я.
Човен в місяця мірно гойдається,
Сунуть хмари – об бік розбиваються.
Він же сяйвом сріблить хвилям гребені
І землею, щедротний, не гребує.
Простеляє коханій доріженьку:
--Хай ступають по золоті ніженьки.
Ластовиння зірок непогашене,
Врода чиста твоя, не прикрашена!
Все живе знемоглось сном-дрімотою.
З ві́кон місяць ввижавсь теракотою.
Недосяжні сплять мрії й заманливі
В своїм раї крихкім і оманливім.
Вершень—синонім до слова «вершник».
Теракота--випалена кольорова високоякісна гончарна глина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843465
дата надходження 29.07.2019
дата закладки 30.07.2019
Питають Господа усі:
"Скажи, ну де ж Ти був?",
Коли хтось ближній захворів:,
"Чи Ти нас і не чув?"
Зневіра, плач і пустота,
Про зло лише забули,
Коли у світлі є душа,
Для горя ціллю були.
Де гниль, там променя нема,
Йому там не цікаво,
Де тьма, там гостра боротьба,
Із сонечком розправа.
Моліться, чуду поможіть,
Лиш так долають юду,
У серце віру заложіть,
Нема шляху для блуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843303
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Врятувала грішну душу
І зігріла як змогла…
Кожним словом перевершу
Тайну віщого тепла;
Ограню твою корону,
Райські висаджу кущі
І в туман, з-за хмар… дістану
Ярку зірочку - вночі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843257
дата надходження 27.07.2019
дата закладки 28.07.2019
Небозвід ніч цяцькує зірками,
Заціловує сосни та клени.
Одягли з хмар пухнаті панами
Й не шукають раптові дилеми.
І ясніє між гілок сердешно
Кособокою скибкою місяць.
І зворушує в серці сакральне,
Почуття, що в собі воно містить.
І до тебе, коханий мій, милий,
Ллє доріжку з мережива срібну.
Не йми віри тому, хто злостивий,
Знаєш душу лиш ти мою ніжну.
Гомонить із тобою, як сумно
Їй стає рахувати години.
Час тікає повз мене безшумно,
Я ж чекаю від тебе новини.
Все чекаю, чекаю, чекаю...
То молюсь, то умиюсь сльозою.
Ну, а час, час тікає безкраю,
Як же бути у нім сиротою?
Пригортаюсь до тебе ночами,
Якщо сон краде пугач крізь шибку.
Солод п’ю з твого тіла вустами,
Аби щастя відчути ще дрібку.
25.07.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843013
дата надходження 25.07.2019
дата закладки 25.07.2019
Я звичайна-
як троянда чайна...
Як ромашка білосніжна-
вишукано ніжна.
Як веселка сяю,
з вітром розмовляю.
Як берізонька струнка,
до вподоби Вам така?!
20 07 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842544
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=99Tu7x8x7uo[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NxZ2kPy3WWk[/youtube]
Ти кожен раз від мене йдеш, немов, востаннє,
Зі мною попрощавшись назавжди.
А я вся змучена в безмовному чеканні,
Та впевнена - повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
А знаєш: я навчилася тебе чекати
Спокійно, без емоцій, боротьби.
Ти можеш на свободі трішки погуляти..
Я впевнена - повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
Затиснутий ти звідусіль в тугі лещата,
Біжи, втікай і як тут не крути,
За мною, прийде час, почнеш ти сумувати,
Тоді вже впевнено повернешся сюди.
Припів:
Бо я лише твоя, а ти в житті лиш мій,
Не скоро ще зима застудить заметіль.
Прийдеш до мене знов, повернеться весна,
Бо ти в житті лиш мій, а в тебе я одна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842521
дата надходження 20.07.2019
дата закладки 20.07.2019
Його могила
Його могила зацвіте -
Так зацвіте, як сотні інших.
Ой, душе - душенько, ти де?-
У раю світлім і не грішнім.
У тім раю, де не болить
І рани згоєні цілунком,
Руками Господа... намить
Єлеєм мазані, мов трунком.
У тих садах, де солов’ї
Співають світлу колискову,
Відлунням чути на землі
Божественно - чудну розмову.
А тіло чом в сирій землі? -
То був не час... ворожий вирок.
Земля сумує у імлі,
Де спочиває воїн з миром.
Де квіти сипляться до ніг,
Де тихо чується молитва,
Де сон смертельний переміг,
Де завмирає вічність й битва...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842098
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Знов задивилися на нас тут молоді смерічки.
А хвиля хвилю доганя, і кожна щось шепоче.
Я бачу миленький мені сказати теж щось хоче.
Ой, річко-річенько, спинись... Куди так поспішати?
Почуєш, каже милий мій, що вік буде кохати.
Біжить ріка, шумить ріка... біжить і не спиняє.
Учора милий мій сказав, що він мене кохає.
Сьогодні вдвох прийшли сюди, зустрілись біля річки.
Ой, річко-річенько стрімка, чому так мало нічки?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842028
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 16.07.2019
[b][color="#057d51"]Как хорошо быть просто....Госпожой
Когда мужчина отдан нам всецело
Горячим сердцем, преданной душой
Клубком желаний и горячим телом.
А ты на троне бешеных страстей,
Все по плечу... и все тебе под силу.
А он у ног... влюбленный дуралей,
Все будет так, как я желаю, милый.
Служи мне верно, прихотям моим,
Оберегай любовью от ненастья.
И не грусти, что мною не любим,
То, что я рядом - принимай за счастье.
Мне это в кайф, когда бокал вина
В моей руке играет и искрится.
И классно знать, что для тебя одна
Одна лишь я... твоя императрица.
И мне не в счет по клавишам игра,
Пусть даже в ней твоей души частица.
Ты мой слуга, ты мой сердечный раб...
Играй, малыш! Пока с тобой царица![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842085
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 16.07.2019
В прес-службі знову прозвучало:
«Боєць загинув в нас один».
А що колону обстріляли
Й від вирвів ще не влігся дим -
Про це тихенько промовчали,
Адже ніхто ще не лічив
Двохсотих, навіть, не збирали,
Бо ворог цілу ніч гатив.
На ранок запахом тротилу,
Вогню і рваних людських тіл,
Всю балку, як туманом, вкрило,
І брухт металу ще димів.
Боєць, який живий лишився,
Поранених шукав своїх
І побратим, що ледь підвівся,
Допомагав йому як міг.
А десь, за сотню кілометрів,
Через чотирнадцять годин,
Щоб не лякать людей, звучало:
«Боєць загинув в нас один».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842045
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 16.07.2019
Віддаймо шану ми Герою,
Що у могилі цій лежить,
Адже поліг за нас з тобою,
А міг сьогодні жить і жить.
Він міг би як і ми ходити,
Ростити діточок своїх,
Виховувати їх, любити,
Але на сході він поліг.
Він заплатив найбільшу плату
І найціннішу – це життя.
То ж ми повинні пам’ятати
Яка ціна за майбуття.
Майбутнє наше - це Свобода
І вільний європейський шлях.
Хай Слава нашого народу
Живе ще довго у віках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842044
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 16.07.2019
[b][color="#0421de"]Зря я время не теряю
Сидя в Раде день-деньской
Депутатов охмуряю
Хоть один, да будет мой!
Всем на ухо нашептала
В Раде, бабы, точно рай.
Платят денежек не мало,
А ты сядь себе - дремай!
Я за что-то зацепилась,
Колбаса... не колбаса?
А вот в руку не вместилась
Эта палка в волосах...
Говорят, все бабы стервы,
Прям с рожденья до седин.
Это Бог нам дал резервы,
Чтобы вытерпеть мужчин!!
Мне сказал один в пивной
С примитивным жестом
-Ты, мадам, шуруй домой,
Бабам здесь не место!!.
Как на Западе коровы
Чести удостоятся.
Чисто вымыты, здоровы,
Только жаль - не доятся!
На качелях я качалась
Жаль, прогнал мотыгой дед.
Обозвал меня сначала -
Дурой в восемьдесят лет!
Ты сказал, что невзначай
Взял меня в болоте!
А теперь, друг, отвечай
Я уже в залёте...
Мне парней не надо много
Ведь на всех не хватит сил
Мне бы парня мирового
Чтоб одну меня любил.
Вышла б замуж за Ерошку
По душе мне канитель
Как сыграет на гармошке,
Я готова с ним в постель!
Кум позвал на чашку чая
Пили водку, сок и квас.
Не спугнула б кума Рая.
Может вышло что у нас.
Было время, я гуляла
Ты прости, гулёну, мам...
А теперь у сеновала
Мать дежурит по ночам.
Нет ни водки, ни колбаски
Сгрёб все в сумку бандюган!!
Что за шутки...из-под маски.
Хитро смотрит кум Иван!
Получила две медали,
Галка с нашего села.
Почему-то мне не дали,
Я ж старалась, как могла.
Ночью стряпала пельмени
И Петро сидел, не спал.
А к утру отнес их Лене
На "пилотку" променял.
На курорте мы ныряли
В фешенебельный бассейн
Каждый раз, как выплывали
Пили кружками портвейн.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841794
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Україна - не просто слова,
Україна - молитва до неба,
Україна - стежінь золота.
А яка вона, власне, для тебе?
(Т.Микал)
Україна для мене – це ВСЕ!
Це повітря, пронизане біллю,
Хто завгодно їй пише есе́,
Різні змісти і різні їх цілі…
Та есе України одне:
Козаки його кров’ю писали,
Воно волю віками несе,
Ту, яку вороги́ забира́ли…
Україна для мене – це світ,
І світанок із співом пташиним,
Наша доля і древній наш рід,
Наша мова, така солов’їна.
Україна – це щастя моє,
Горе в гніті її відчувати,
Україна – це все, що в нас є,
Богом дана земля – рідна МАТИ!
Г.Костенко
13.07.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841819
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 14.07.2019
Перекричати праведні громи,
Перерости ці ріки повноводні,
Супроти вітру впертися грудьми,
І випірнути з темної безодні,
З останніх сил хапаючись за край
Прудкої хвилі, мов побитий човен!..
Відвоювати свій маленький рай,
Зубами розгризаючи окови –
Тривог, сум’яття, відчаю, страхів,
Безглуздих правил та стереотипів.
Бо кожне «вчора» – це лише архів,
Який потрібно просто відпустити.
Переспівати сріберні струмки,
Ранкове птаство і гірські трембіти,
І стати вічним коропом ріки,
Що, ніби місяць, лусочками світить…
І бути тут надійним вартовим,
Що стерегтиме скелі ці і води.
Між пальців часу плавитись, як дим,
І зустрічати день, що сонцем сходить
Рудим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841803
дата надходження 13.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Держава, мова, віра – було колись, було…
Свободи тріпотіло народне знаменО.
І давня Русь, й гетьмАни, і битви січові…
Гули колись майдани – й втікали навіснІ.
Сучасність – зрада, чвари, облудних слів потік,
При владі – яничари. Зневага, лють і гріх…
Глумляться і регочуть, що здурені «хахли»
Здали й державу, й мову, й права свої здали.
Більш триста літ – рабами: колись іще Богдан
Братався з москалями і здав Вкраїну, здав…
Як гірко насміялась Історія із нас:
Була в минулім – драма, а нині – злісний фарс.
І вигораєм болем – від «градів» москалів;
Донецьке стогне поле могилами синів…
Щури вертають з раші, щоб мстити і карать,
Та ще знамена наші народні – тріпотять…
Країна, що воює, хай зброю не впуска
І рідний клич почує: - Пора, брати, пора!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841657
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Есть в мире очень много тайн,
Они играют свои роли.
О них побольше узнавай,
Иначе будут, словно, тролли.
И станут сказки всем внушать
Про то, что было и что будет.
Порой не сразу разобрать:
"Где скрылся волк в овечьей шкуре?"
Летят по небу облака,
Одеты в белые одежды,
А ведь их вес и их цена
Земными мерками безбрежны.
"Их вес- сказали -сотни тонн."
Учёные наверно шутят. (1)
Они ж не камень и не слон.
Здесь явно что-то хитро мутят.
Ведь если б были сотни тонн,
То падали б как град на землю.
Представь, свалился сверху слон,
Помял людей и их одежду...
Так что такое облака?
Стена, но это же не крепость?
Как пролетают их тогда?
Учёные несут нелепость.
Есть в мире много сложных тем
-Сплошные тайны и загадки.
Они подарены нам всем,
Чтоб были мы честны и кратки.
(1)-Согласно официальным данным
современной науки одно перистое
облако весит в среднем 800 тонн.
Кучевое, кудрявое облако, которое
радует нас в хорошую погоду,
объёмом в один кубический километр
весит 500 тонн.
Май 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841692
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 13.07.2019
Ти кожен раз від мене йдеш, немов, востаннє,
Зі мною попрощавшись назавжди.
А я вся змучена в безмовному чеканні,
Та впевнена - повернешся сюди.
А знаєш: я навчилася тебе чекати
Спокійно, без емоцій, боротьби.
Ти можеш на свободі трішки погуляти..
Я впевнена - повернешся сюди.
Затиснутий ти звідусіль в тугі лещата,
Біжи, втікай і як тут не крути,
За мною, прийде час, почнеш ти сумувати,
Тоді вже впевнено повернешся сюди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841720
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Іде війна. Десь там вона.
І добре, що не в мене, й не зі мною.
І я така тут не одна -
Волію я займатися собою.
Потрібен нам дешевий газ,
Потрібно, щоб понизили тарифи,
Щоб щось зробили вже для нас,
А то щодня підсовують лиш міфи.
І не вникаю я в ніщо,
Бо завжди буде моя хата скраю.
Шкода, що гинуть.. Ну, а що
Я можу вдіяти отут? - Не знаю.
В Росію, чи в Європу шлях?
Плювать.. Хто їздить, той хай вибирає.
Якщо і гинуть у боях –
Мені до того діла геть немає.
Коли лиш прилетить снаряд
Й розірветься у мене на подвір’ї,
Тоді дістану всіх підряд
Та так, що буде навкруги лиш пір’я.
Таких багато серед нас,
Вони не бачать далі свого носа,
В складний для України час
Не розуміють звідки йде загроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841718
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Твоя нежность-мой лучший лекарь!
Не хватает твоей опеки,
Ожиданье наводит грусть...
Твоя нежность-мой лучший лекарь!
Непременно её дождусь.
Не хватает твоей заботы,
А желанье рождает взлёт...
Твоя нежность-души полёты...
Поцелуи,как сладкий мёд!
Не хватает твоей услады,
Не хватает тебя...Клянусь!
Нашей встрече я буду рада,
Непременно её дождусь!
03 07 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841633
дата надходження 12.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Так хочеться ще встигнуть всюди,
Бо так було раніше й буде!
Ще планів цілий океан..
А тут брат-тиск у вуха свище -
Лягай швиденько на диван...
Напевне, треба вже звикати,
Частіше в паспорт заглядати -
Таки не п'ять десятків літ…
І друг-склероз у гості лізе,
Любовно шле мені привіт.
Завжди нема чомусь спокою,
Кудись біжу, бурчу порою,
Неначе всюди негаразд…
Хто б дав під зад мені ногою,
Щоби дружила з головою!
25.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837116
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 12.07.2019
Якось в мами запитала
П’ятирічна доця Ната:
-Чому, мамо, твій животик
Став так швидко виростати?
-Це кавунчика я з’їла,
А були там насінини,
Тепер вони проростають –
Черево росте щоднини.
-Що ти, мамо, це дурниці!
У людей так не буває.
Це ж не казка про царицю,
Навіть діти про це знають:
Щоб кавун у пузі виріс?
Та такого буть не може!
Ця велика гарбузяка
На вагітність дуже схожа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840457
дата надходження 30.06.2019
дата закладки 12.07.2019
[b][i][color="#7e0ab0"]Нектар п"янкий із вуст моїх збери,
Напій смачний жагучого кохання.
І вже негода, шквали і вітри
Не принесуть ні краплі хвилювання...
А я тобі тихенько прошепчУ,
Слова, які нікому не казала...
Я до небес неначе птах лечу
Коли ще так душа моя співала?!
Солодкий щем по тілу пробіжить
Торкнеться тих глибин, що досі спали.
Яка блаженна, неповторна мить.
Мов літ на сорок ми молодші стали....
Не відпускай, прошу, не відпусти,
Не скаламуть надій моїх озерце,
Бо вже тоді благального "Прости.."
Не будуть чути... ні душа, ні серце.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841585
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Віта донечку Ірусю
З дитсадочка забирає.
-От щаслива ви матуся,-
Вихователька зітхає.
А я бідна, нещаслива,
Як билина біля тину:
Ні сім’ї, ані дитини –
Моя доля пройшла мимо.
Це зурочила сусідка.
Все пороблено, я знаю!
Хоч і бачу її рідко,
Але наслідки вже маю.
Може чакри всі закрились…
Завтра десь після обіду
(Вже з роботи відпросилась) –
До ворожки ще поїду.
Мама Віта співчувала,
Головою все кивала,
А Іруся, взувши туфлі,
Виховательці сказала:
-Ви не стійте біля тину,
Про ворожку забувайте:
Щоб була у Вас дитина –
Мужика собі шукайте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841438
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Доле моя, доле, викупана в житі,
Колоском від сонця й стеблами обвита.
Стану серед лану, долоні розкриті,
Славу заспіваю, щоб не була бита.
Помолюсь до Бога у важкі хвилини,
Щоб зіслав із Неба долю Україні.
Щоб життя не гнуло, як вітер стеблини,
Щоби стала воля довіку віднині.
Щоб у серці ніжність з любов’ю плекались,
Щоб уся родина за столом зібралась.
Щоб розмова щира у чашках плескалась
І у душах наших на роки зосталась.
Щоб кохання й віра з терпцем на додачу,
Злагода міцніла і не було плачу.
Життя швидко плине в марнуванні часу,
Втратиш - не повернеш, як решту на здачу.
10.07.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841499
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Я не люблю кохати недосяжне -
Естрадних дів, співачок і актрис,
Відомих пані, стильних і поважних -
Це романтично, втім, я реаліст.
І не люблю кохати щось далеке,
Безперспективне, лиш на рівні мрій,
Долати відстань в тисячу парсеків -
Як долечу, то стану вже старий.
Я не люблю кохати нереальне
Та будувати "замки на піску".
І то чудово, що існують гальма,
Тому хвала моєму ручнику.
Я не люблю кохати невзаємне -
На це не варто марнувати час.
Комусь то норма. Тільки не для мене.
Бо то міраж, і в нім немає НАС.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837471
дата надходження 03.06.2019
дата закладки 12.07.2019
В тропічному світі,
У вічному літі
Зустрів я красу неземну —
Кохану єдину,
Без неї я гину,
В ласкавих обіймах тону.
Приспів:
Гренадко-мулатко,
Моя шоколадко,
На острові сонячних втіх.
У водах шовкових,
Із вуст пелюсткових
Лунає твій радісний сміх.
У танцях ти жвава,
А очі, мов кава,
Мускатного цвіту вуста.
Красу диво-краю
Тобі заспіваю,
Мелодія лине проста.
Приспів.
Красуються хвилі,
Що серцю так милі,
На острові з-під Гренадин.
Карибські простори
Розгойдують море,
Тепер я уже не один.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841608
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 12.07.2019
Якось у літньому ярочку
Сидів Шакал у холодочку
Сидів собі, мов у раю,
І думав думу він свою...
Чого так тихо навкруги?
Не чути співу... Ні ноги
Якогось Зайця, чи Косулі?
Одні кричать лише Зозулі.
Якимось сумом повіває,
Коли Зозуля лиш співає…
Отак сидів Шакал, сидів
(Він перед тим Зайчат поїв)
Думки Шакала були кволі,
Морило в сон його поволі.
Раптом з гори… Гілляка впала
Прямо на голову Шакала... Він на весь ліс дико завив
Такого шуму наробив,
Що листя сипалось з дерев,
Бо уявив, що він тут – ЛЕВ!
Не довго страх він наганяв -
Прийшов і Лев - його прогнав…
Кінець у баєчки простий -
Подумай, хто ти є такий,
Чи ти є Лев, а чи Шакал,
Щоби не був такий фінал.
В.Ф. - 05.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841587
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
С природой я давно уже «на ты».
И хочется побыть с ней «тет- а- тет».
В том месте, где живут мои мечты.
Свисает над водою очерет.
Здесь радует безмолвье и покой.
Здесь думы накрывают с головой.
Нарушит тишину - лишь голос мой.
И песня зазвучит сама собой.
Уединение, как зов души.
Чтоб мысли упорядочить в тиши.
А сказочный таинственный пейзаж –
Обогатит мой скромный вернисаж.
И жизнь вдруг явится во всей красе.
Запомнится прогулка по росе.
А на моих рисунках много лет
Шумит, шумит безмолвно очерет.
05.07. 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840953
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Истошный крик рвал поднебесье!..
А пальцы... царапали воздух...
- Вернись, мой любимый!!! Чудесный...
Вернись!.. Пока дышим... не поздно!..
Пока можем чувствовать солнце...
Рассвет в облаках с перламутром...
- Пока можем чувствовать сердце!..
Слезу на душе... ранним утром...
Брела к нему годы... Глупышка...
- Пока различаешь звук клавиш...
Пока любовь с нами... Ты слышишь?!
Мы все еще можем исправить!!!
Тоска за любимым давила...
Желание видеть так манит!..
Коснуться бы... - Есть в мире сила,
чтоб била под ребрами камни?!
- Вернись!!! Обними, ненаглядный!..
Не нужно ни злато... ни слава...
Вернулось лишь эхо с прохладой...
Судьбу невозможно исправить.
Но крик... разрывал поднебесье!..
И пальцы царапали воздух...
- Вернись, мой любимый!!! Чудесный...
Вернись!.. Пока дышим... не поздно...
11.07.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841569
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Виплітаю Купальський віночок
Із квіток, що знайшла – польових.
До листочка добавлю листочок,
Ще й ромашок таких запашних.
Я добавлю і маків, й волошок,
Ще пшеничних вплету колосків.
Заплету я і мальви, й любисток,
І між них запашний деревій.
Заквітчаю віночок барвінком,
Незабудки добавлю і хміль.
Хто це стане моїм чоловіком?
Щоб я знала: він буде звідкіль,
То я пущу віночок на воду –
Хай по річці далеко пливе.
Він побачить мою у нім вроду
І собі той віночок візьме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841559
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Здається, небо доторкнулось до землі
І синяву густу розсипало в Карпатах.
Китяток, аконіту, ніби дивомли,
Хрещатого гирличу зілля ароматне.
В обіймах сонячних перестріч гайовий,
Альпійські дзвоники, горлянка, цицербіта.
Розкішний і широкий свіжий краєвид:
І феєричність пахощів, і соковитість.
І ми вдихаємо оцю красу земну:
Звабливість, щедрість, пишність, чудо полонини.
Цвітуть ендеміки чарівності зі сну,
Природний скарб - куточок раю в Україні.
(Світлина з Інету. Всі рослини, що згадуються, синього кольору.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840941
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Самоцвіти життя під небесним світилом:
Це метеликів румба і коників соло,
Це і мрії крилаті, й надії вітрила,
І розкрита твоєї душі парасолька.
Самоцвіти життя сяють льоном небесним,
Лине піснею дзвінко щебетання птахів.
І у серці жаринки кохання воскреснуть,
І розпалять багаття, наче диво із див.
Самоцвіти життя щедро сипле природа.
Бережімо й цінуймо цей Божественний дар.
І напея й лимнада співатимуть оди.
У гармонії світу вип*єш справжній нектар.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841483
дата надходження 10.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Я думаю про тебе в тишині
І в спогади щоразу поринаю.
Я згадую тебе і наші дні,
Я думаю... але тебе немає...
Я згадую тебе, як не крути,
Й від цього в серці мальви проростають,
Ти в ньому був й зали́шився цвісти́.
Так жаль, що поряд лиш тебе немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841531
дата надходження 11.07.2019
дата закладки 11.07.2019
Чогось мама хмурить брови Захотілося Миколі
Татусь скоса погляда, Базікати про любов,
Зятю скоро тринадцять Дістав гроші із заначки
Не така вже я мала! І по пляшку він пішов.
* * * * * *
Було хороше мені, Натягнули депутати
Як я їхав на коні. Вишиті сорочки,
Повернувсь на правий бік Ледве двигають ногами,
І коняка зразу втік. Круглі, наче бочки.
* * * * * *
У бабусинім садочку Щось свекрусі не лежиться
Смачненькі черешні, І сват крутиться давно,
Як ми всі поласували - Надивились перед сном
Висять одні клешні! Мексиканського кіно.
* * * * * *
Ой сміялась курка з качки, Зарядка для позитиву -
Що короткі ніжки. Сідницями у кропиву!
Сама має дві пір’їнки, Може голову освіжить
У півня - ще й ріжки! Ще й підкаже, як нам жить!
Не піду за молодого -
Бідний, білобрисий -
Вийду заміж за старого,
Він багатий, лисий.
22.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837861
дата надходження 06.06.2019
дата закладки 09.07.2019
На вiдстанi руки
Без тебе-це життя буде пустим,
Я вкотре думаю про вічне.
Вже молодість розвіялась,як дим...
Й бажання вже не є,такі космічні.
Вже мріється,що осінь золота,
Осяде вдалині за небокраєм.
Життя нанизує тобі й мені літа,
Усе,що хочем-ми з тобою маєм!
Без тебе-це життя буде розбіжним,
А хочу я,геть зовсім навпаки...
З тобою зустрічати ранки ніжні,
І бачити на відстані руки.
04 07 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841236
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc[/youtube]
Життя, як море неозоре,
А ми плавці усі у нім.
Не завжди хвилі переборем,
Тим більш, у морі крижанім.
Всього побачили, відчули,
Не обійшлось й без помилок,
Когось зустріли, чи забули...
А передумано думок!
У всьому тут виною пам"ять,
То дай можливість ТЕ забуть,
Нехай думки мене не манять,
Оту дорогу обійдуть.
Хай нитка стане павутиною,
Щоб легко вітру розірвать.
А, може, стане хай хмариною,
Нехай летить, щоб не здогнать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841235
дата надходження 08.07.2019
дата закладки 08.07.2019
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
Гай веселий нас прикрив вітами,
заквітчалась я диво-квітами.
А слова твої, намистиночки,
розсипались там, мов перлиночки.
То ж збирала їх, як намистечко...
й де колоситься в полі житечко.
В своїм серденьку збережу усі,
не залишу їх у рясній росі.
Ой ти, доленько, моя квіточко!
Розцвітай і ти, як це літечко.
Хай красивою, мов мережечка,
в світ простелиться наша стежечка.
В зелен-травах ми заблудилися,
в чистих росах там заросилися.
В сонця щедрості ми купалися,
як у ніжності... і сміялися.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841152
дата надходження 07.07.2019
дата закладки 07.07.2019
Я сказав до душі, пробудись,
Досить скиглить уже - посміхнись,
Посміхнись і полинь в небеса,
Глянь, довкола вирує життя.
Бачиш сонця промінчик-пустун,
Поміж листя на землю ковзнув.
Зачепився за краплю на мить
і вона наче срібло блистить.
А на гілці в гнізді пташеня,
Дзьоб відкрило - батьків вигляда.
Кошенятко маленьке в кутку
Лиже лапку пухнасту,руду.
Там дівчину юнак обійняв,
Він для неї вірша написав.
І шепоче їй ніжно: "Кохаю".
Чути гомін пташиний із гаю,
Десь на плесі купаються діти,
Бо коли ж будуть літу радіти.
Чути запах скошеної м*яти -
Косовиця почалась в Карпатах.
По-під берегом в*ється ріка
Що пливе не відомо куда.
Вже пшениця в полях дозріва
Мабуть скоро почнуться жнива.
Життєрадість в повітрі бринить.
Бачиш неба ласкаву блакить,
Називається все це життя,
То від Бога нам ласка така.
То ж потрібно радіти життю
Посміхатись завжди майбуттю.
Не робити нікому біди
І щасливому бути завжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841063
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
[b]Гости дрались балалайкой
Ролик выставлен в инет
Получил он столько лайков
Больше, чем парад планет.
Молодежь в селе крутая
И у всех полно валют.
Тут же рядом буровая
Денег - куры не клюют.
Я пожарила лягушку
Съела всю, супруг - в отказ.
Коль бы в попе не заглушка
Разорвало б унитаз.
Я намылилась, но тут
Только воздух в кране!!!!
Если воду не дадут
Спать придется в бане.
Хорошо парнишка пляшет
День плясал - не изнемог.
Хоть с лица немножко страшен,
Ну а в танце словно Бог!
Бабки в шоу танцевали
И старались, как могли,
Главный приз достался Вале
Так она ж кривая, блин!!!
Говорят, я боевая.
Мне по нраву сей ярлык!
В каждой драке побеждаю
Петька к этому привык!
Говорю я в шутку Петьке
Врежу - шляпу не найдет...
Он без слов как даст по редьке
Что ли шуток не поймет?
Девки по лесу гуляли
Юбки мини - виден пуп.
Что они в снегу искали?
Одолжу им свой тулуп.
Запевай, подружка, песню
Подхвачу баском и я...
А коль по рюмашке треснем,
Выйдет - лучше соловья!!!
Я не пью уже неделю
Петька тянет в час стакан!!
С воспитательной я целью
Заперла его в чулан.
Со мной случай приключился
Про Петра прознала мать.
В стог водил, а не женился,
В марте мне уже рожать.
Не ругай меня мамаша
За бесстыжую любовь..
Согрешила средь ромашек
Но в субботу - жди сватОв!
Хорошо красивой быть....
Я - как черт в отключке!
Но зато имею прыть
Как блоха на Жучке...
Не исполнились желанья
Ни мои и ни Петра.
Но зато кума Меланья.
Ходит выпимши с утра...
Нет сильнее искушенья
Чем секретная любовь.
Я то против, без сомненья.
Но займусь наверно вновь..
Увидала в бане Чудо
Испугалась, Бог ты мой!!
Но жалеть до гроба буду
Что то Чудо не со мной[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841068
дата надходження 06.07.2019
дата закладки 06.07.2019
Палали-курились багаття козацькі степами,
Котилися орди, і бранці у безвість брели;
І війни Богдана – століття кривавої драми,
Й Батурин розп’ятий, і Січі забуті хрести…
Нас дикі сусіди навчали в кривавому полі,
То Каїна внуки, Петрові сліпі байстрюки.
Без крові – нікому й ніде не давалася воля,
Тож шлях наш кривавий, а жертви волають до мсти.
Історія вчила, кого називати братами,
Та пам’ять коротка, чи розуму Бог нам не дав…
У полі донецькім забовкали «гради» над нами,
Шматують Вкраїну у вирі смертельних заграв.
А Сотня Небесна зоріє з висот недосяжних,
Дивуються браття: - За що у борні полягли?
Пішли в небеса за Вкраїну колони відважних,
А пам’ять Майдану вже топчуть оті, що втекли.
Нас кличуть до бою Майдану знамена суворі,
І совість терзають на свіжих могилах хрести…
Свобода нікому й ніде не давалась без крові,
Отож не дрімаймо - в борні досягнемо мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840922
дата надходження 05.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Ящук Павло Володимирович
(11 жовтня 1966р – 21 липня 2014 р)
Брав активну участь у подіях Революції Гідності, позивний «Паша Московський». У квітні документально зафіксував своє українське громадянство, змінивши з російського. Під час війни – доброволець, командир взводу, 24-го батальйону територіальної оборони «Айдар», позивний «Мисливець».
Загинув 21 липня 2014 р. від влучення танкового снаряду під час виконання бойового завдання в районі смт. Георгіївка, Лутугинського району, Луганської області.
Указом Президента України № 365/2015 від 28 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Луганського аеропорту» (посмертно).
Таким присвячують книжки –
Подіями багата доля.
Життєві непрості стежки
Вели боротися за Волю.
Павло був – справжній патріот,
Любив найбільше Батьківщину.
Він прагнув вигнати весь зброд,
Щоб процвітала Україна.
Братерську дружбу цінував
І на Майдані, і в «Айдарі»,
Свій досвід хлопцям передав
І ті вступили в Сектор Правий.
Він на Майдані підказав
Й створив для захисту загони,
А потім хлопців ще навчав
З Бердичівської оборони.
На Схід він з ними вирушав,
Щоб боронити Україну.
Про кожного, як батько дбав,
Леліяв як малу дитину.
Себе ніколи не жалів
І першим він ставав до бою,
Життя бійців спасти хотів
І навіть, закривав собою.
Товаришам він був взірцем
І патріотом України.
За Волю й Гідність став борцем,
Й за щастя кожної родини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840879
дата надходження 04.07.2019
дата закладки 05.07.2019
Я в жизнь свою безумно влюблена,
Примерно так,как любят малышей.
Я мать,я женщина,подруга и жена,
И,как ребёнок где-то там в душе...
Могу мечтать часами не иначе,
И просто посидеть в тиши одной...
Мне так уютно,я совсем не плачу,
Люблю,когда в душе моей покой.
...Глазами полного восторга,
Мне очень дорог,каждый день и час,
Я жизнь свою люблю-без торга,
И так прожить хочу,еще бы раз!
27 06 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840751
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 03.07.2019
Пильнуймо, люди, Україну,
Бо може статись, як завжди:
Хоча пройшли в країні зміни,
Та не втекли ми від біди.
Нас всіх дістала невідомість,
Незрозумілий влади шлях.
Ну, вибрали.. І що натомість? -
Лише, тривога у серцях.
Куди йдемо? Що нас чекає?
Вдається хаос їм створить,
Росія руки потирає,
Йти на поклон до них велить.
Невже настільки ми байдужі?!
Чи може розуму нема –
Як ті ягнята ми покірні,
Не полишаємо ярма.
Невже ми пильність загубили?
Байдуже нам і чхать на все,
Цвіт кращий нації убили.
А що нам ще війна несе?
Борімось, люди, не здаваймось,
Байдужість в серце не берім,
Один за одного тримаймось,
Бо Україна – це наш дім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840417
дата надходження 29.06.2019
дата закладки 30.06.2019
Ой, колише в лузі вітер, гойдає калину,
Приголублює дівчину що малу дитину.
Пестить груди, обіймає стан її пригожий,
Задивляється на личко, вона ж на сторожі.
Сторожить кохання щире, що у серці б’ється,
Що в душі горить, палає, а вітер сміється.
Нахиляє до дівчини гілля лоскотати
Та на вірність він дівочу не зна що й сказати.
Бо у вірності є сила, що міцніша криці,
Живить тіло, як землиця колосом пшениці.
Наливає почуттями хмільними по вінця,
Лети, вітре, в чисте поле до заходу сонця.
Захід сонця зійде в вечір, на ніч перекине,
А дівчина із думками до милого лине.
Будь обачний у дорозі, а, як сон, хай спокій,
Хай літає над тобою в небі синім сокіл.
27.06.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840213
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Мені без тебе...
Мені без тебе сонця мало,
І день без тебе не такий...
Холодне накрізь покривало,
Та розсікає душу кий....
Мені без тебе так погано,
Краде безсоння мої сни...
Чекаю,щоб скоріше ранок,
Зігрів промінчиком ясним.
Мені без тебе сумно дуже,
В моїх думках ти кожну мить.
Моя душа невпинно тужить,
І серденько щодень болить...
Мені без тебе вже не бути,
Мені без тебе світ-пітьма...
Морозом душу криє люто,
Без тебе літо,як зима....
14 06 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840209
дата надходження 27.06.2019
дата закладки 28.06.2019
За столом уже п’яненькі
Кум Микола і кум Вова
Враз про назви міст тихенько
Завели чомусь розмову:
-Ось наш Львів - то місто Лева,
Київ названий в честь Кия,
Є Варшава і Женева,
Миколаїв, Коломия…
А цікаво буде знати:
За яким таким законом
Називали своє місто
Оті люди за кордоном?
-Була колись дівка Галя,
Познайомилась з французом,
Хоч месьє уже був лисим,
Мав кругленьке жирне пузо –
Галю це не зупинило:
Як на панщині робити
(Був тут світ уже не милий)
Краще буде - з дідом жити!
Шмаття в клунок спакувала,
А обом щось треба жерти,
То взяла з собою сала,
Щоб із голоду не вмерти.
Прибули в якесь містечко.
Наша Галя так зраділа!
Вже й вечеря недалечко -
Треба братися за діло.
Хоч там страви і хороші,
Але ж знайте нашу бабу:
Ні за які вона гроші
Там не буде їсти жабу.
На столі розклала сало,
Чоловіку в руки тиче:
-Ти поріж його,- казала,-
Нас воно до столу кличе.
Це «поріж» уже французи
Дуже часто промовляли,
То Париж оце містечко
У честь сала і назвали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838832
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 18.06.2019
Ремейк за твором Валентини Ланевич
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839056
Я тебе прив’яжу до себе,
Ти не смійся, я міцно зв’яжу.
Нитку шовкову ткало Небо,
Це - навічно, тобі я кажу.
Коріння кохання гаряче
Із грудей та у груди віддам.
Радість, біль, хай і ворон кряче,
Все навпіл розділю, то є храм.
Храм душі, що живе у тілі,
Я до рани тобі прикладу.
Не ворожка, не тямлю в зіллі
Та без тебе уже не живу.
В думці, в словах, в сні та бажаннях,
Кожну мить у мені ти, в мені.
Зло чи ласка? Те, без вагання,
Я живу, доки жити весні.
-------------------------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RWwfPxAUA3U[/youtube]
Ну чим тебе я прив"яжу?
Віршами, може, про кохання,
І цим тебе заворожу?
О ні! от тільки не благанням.
Ввійду у серце тихо, ніжно,
І ти відчуєш цей мій крок.
Мабуть, це буде так відважно:
Від всіх закрию на замок.
Куди тепер від мене дітись?
Єдина буду у житті.
Не будеш більше ти журитись,
Не буде в серці пустоти.
Душа і серце заодно.
Хіба за це мене осудять?
Про це я думала давно...
Угледять люди і забудуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839108
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Цілувало яблуньку, обнімало грушечку,
наливає вишеньку, рясну щебетушечку.
Хазяйнує в полечку, золотить там житечко.
У гайочку нашому розсипає квіточки.
Працювало з раночку, трішки натомилося.
На місточку нашому відпочить спинилося.
Рибеняток пестило, хвильками плескалося,
з нами тепле літечко в річечці купалося.
Поряд з теплим літечком на місточку всілися,
із веселим літечком всі ми веселилися!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839113
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Я тебе прив’яжу до себе,
Ти не смійся, я міцно зв’яжу.
Нитку шовкову ткало Небо:
Це - навічно, - тобі я кажу.
Кохання коріння гаряче
Із грудей та у груди віддам.
Радість, біль, хай і ворон кряче,
Все навпіл розділю, то є храм.
Храм душі, що живе у тілі,
Я до рани тобі прикладу.
Не ворожка, не тямлю в зіллі
Та без тебе уже не живу.
В думці, в словах, в сні та бажаннях,
Кожну мить у мені ти, в мені.
Зло чи ласка? Те, без вагання,
Я живу, доки жити весні.
17.06.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839056
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=M3VTBcwTQzM[/youtube]
Все проходить у цім білім світі,
День вчорашній зникне в нікуди.
Має здатність все переболіти,
І травою заростуть сліди.
Те, що з пересердя відкидали,
І забуть клялися назавжди,
Серце спросить: нАщо убивали,
Місце залишали для вражди ?
Заболить й заплаче душа гірко,
Та уже нічого не вернеш.
В небі все шукатимеш ту зірку,
І до серця спогад пригорнеш.
І коли в вікно постука осінь,
З нею ти заплачеш, як дитя.
Ти відчуєш, що самотній зовсім.
Зробиш ти таке ось відкриття.
Із вікна на дощ будеш дивитись,
Тільки не позаздриш ти вітрам.
Як же ти тоді міг помилитись?
Ти, як вітер одинокий...сам.
Зможеш іншу ти так полюбити,
І слова казати, як отій?
Тільки у душі дощі все будуть лити,
Будеш пити з гіркоти хмільний настій.
----------------------------------
Натисніть на картинку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838918
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Твої слова поніс десь вітер,
розсипав в полі, де жита.
Там в небо жайвором злетіли...
Яка ж є пісня їх дзвінка!
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони поміж житами
в полях волошками цвітуть.
Твої слова поніс десь вітер,
в гаях розсипав, між гіллям.
В потоках чистих задзвеніли
і в солов'їній пісні... там.
Твої слова - найкращі в світі,
скрізь за собою поведуть.
Тепер вони у нашім гаї
в траві ромашками цвітуть.
Ти говори... Я хочу чути,
то ж повторяй їх знов і знов.
Бо квітне світ весь ясним цвітом,
коли говорить в нас любов.
Свої слова - найкращі в світі,
для мене знову повтори.
Щоб залишився цвіт їх ніжний
в моєму серці назавжди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839002
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
[youtube]https://youtu.be/C87uQdUHDdM[/youtube]
[i][b][color="#065e6e"]Земне життя – збирання атестатів,
Що раз-по-раз виписує життя –
І, попри вік, положення та статі,
Підкреслює його – життя – знаття.
Народження, навчання чи женіння –
Всі акти – дії – стверджує папір.
Які б в путі не правили тяжіння,
Нотаріус – найперший поводир.
Не всі, одначе, гербові печаті
Свідоцтва мають… Є іще й такі,
Як зошити, як книги непочаті –
Слова-похвали, помисли леткі.
Та найкрутіші з них підводять риску –
Яке життя ти апріорі мав:
Чи не було від нього пусто-тріску,
Чи не робив ти недоладних справ.
Той атестат не писаний, а усний –
В громади… і сім’ї у голові…
І дай то Боже, щоб було там густо –
Не бланки незаповнені… Нові.[/color][/b]
14.06.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838777
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Як любо на Климовій греблі
Хлюпочеться тиха вода.
З весни поселилась у зіллі
Тут пара качок молода.
В кущах верболозу ховають
Маленьких своїх каченят,
Ті плавають, швидко пірнають,
Хоч схожі на чорних курчат.
Тут чапля поважно і пишно,
Завмерла, стоїть у воді,
Ловить жабенят вона вийшла,
Як вітер ще спав на вербі.
Прокинувся вітер- небога,
На хвилях гойдає качок,
А ті не бояться нічого,
Адже це їх рідний ставок.
І нам дуже любо на греблі,
Ми ходимо часто сюди -
В години спекотні і теплі
Побути тут біля води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839013
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Як скоро все перецвітає –
Кудись подівся первоцвіт.
Червоні вишні дозрівають
Гілки схилились до воріт.
Приспів:
Ой вишні, вишні, ви – черешні,
Мої ви спілі ягідки.
Тепер для тебе я колишня
І вже промчалися роки.
Піду сама у сад вишневий,
Де ми спускались до ріки
І під зорею в ніч липневу
Ми смакували ягідки.
Приспів:
Ой вишні, вишні, ви – черешні,
Мої ви спілі ягідки.
Тепер для тебе я колишня
І вже промчалися роки.
Ще досі вишня розцвітає
І радує вишневий цвіт,
А моє серденько чекає
Твого кохання стільки літ.
Приспів:
Ой вишні, вишні, ви – черешні,
Мої ви спілі ягідки.
Тепер для тебе я колишня
І вже промчалися роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839012
дата надходження 17.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Розплескалась у душі неба світла синь,
Волошково пройняла спокоєм прозрінь.
Ангел стиха шепотів: в сутність ти поринь,
Там у скрині віднайдеш безліч ще святинь.
Бачиш, день новий біжить сонечком в зеніт,
Вітер тінь впіймав за поли - го́йдає світ.
В гаморі пташок виноград заліз на пліт,
Ще зозуля вік кує, в’яже доля слід.
Трамваєм старим деренчать рої думок,
Часопису твого життєвого разок.
Та в прощенні примирення - добра зарок
І серце горнеться до висі, до зірок.
16.06.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838976
дата надходження 16.06.2019
дата закладки 17.06.2019
Волошкове літо,
У душі співає,
Почуття розквітли,
Полум"ям палають.
Почуття юнацькі, ( 2 рази)
У душі розквітли, ( 2 рази)
В цьому винувате, ( 2 рази)
Волошкове літо. ( 2 рази)
Почуття розквітли,
Серденько тріпоче,
В волошкове літо,
Повернутись хоче.
Так серденько хоче, ( 2 рази)
Повернути час, ( 2 рази)
Волошкове літо ( 2 рази)
Закохало нас. ( 2 рази)
В волошковім літі,
Стрілись ми з тобою,
Назавжди розстались,
З сумом і журбою.
Волошкове літо, ( 2 рази)
То кохання час, ( 2 рази)
Волошкове літо ( 3 рази)
Поєднало нас. ( 3 рази)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838690
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 13.06.2019
Засвіт прокинулось літо,
Гляне: в покосах село;
Пахне суницею й цвітом ,
Сонцем медовим тепло.
Голос відра - від криниці,
Дзумкіт ранковий бджоли…
В роси - квітучі косиці
Трави червневі вплели.
В березі дзвінко-врочисто
Клепле дідусь мій косу;
З гаю суничне намисто -
Літа дарунок несу.
Пахне далеке дитинство
Теплим, парнИм молоком,
Хлібом бабусиним чистим,
М’яти сумним холодком.
Сниться між соняхів хата,
Дідова казка стара…
Кличе бабуся завзята:
- Йди-бо, дитино, пора!
Йду, поспішаю, минаю
Миті, і дні, і роки…
Спогади рідні вплітаю
В пам’яті тихі рядки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838571
дата надходження 12.06.2019
дата закладки 13.06.2019
То тиха, то хвилююча безмежжям
Мелодія морська під сонячним прицілом.
І чайки ніби крилами мережать...
Пливуть у небі хмарок яснії вітрила...
Душа хвилюється, мов свіжість моря.
Новий чийсь серф вже набирає драйву швидкість.
У захваті від вільного простору,
Легенький бриз літає знову краєвидом.
...Очима малювалися марини,
І ми стояли зачаровані красою.
І вигравало море білопінне
Мелодію любові нашої з тобою.
(Серф - дошка для серфінгу. Марини - картини, що зображають морський краєвид.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838316
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Ти говорив мені, що я черешенька,
яка розквітла навесні.
І називав мене ясною зіркою.
Вогонь палав тоді в тобі, й мені.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Ти говорив мені, що я є квіточка,
яка барвисто так цвіте.
Казав мені, що я твоя лебідочка,
що за собою завжди кличе, зве.
Та вже пройшли літа... із ними я не та.
Мій вік вже осінь золотить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить.
Кажеш, що ми тепер стали ще кращими,
що прикрашають нас літа?..
Усі слова твої квітують ніжністю,
як віку осінь наша, золота.
Лебідка й квітка я... твоя черешенька,
умію зіркою світить.
А якщо любиться - то не забудеться.
Любов же вічно буде жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838205
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 11.06.2019
Початок страшної війни:
Нема ні техніки, ні зброї.
На тлі порожньої казни
На захист встали в нас Герої.
Бродяга – мав він позивний,
Бо так складалась його доля -
На шлях тернистий сироти
Камінням кидала недоля.
"Бродяга" - САУ підписав,
Що швидко мчалася полями.
З гармати екіпаж стріляв,
Як проривалися з боями.
Він був - відважний захисник,
Тримав із гідністю удари,
В бою ховатися не звик -
Його боялися сепари.
Якось, як мчав на завдання,
Почув по рації розмову:
«Бродяга едет – нам хана,
Валить счас будет без разбора».
Тож самохідка, наче птах,
Бійці чекали на підмогу,
Кінь бойовий на всіх парах
Не вибирав собі дорогу.
В хвилини тиші, на дозвіллі,
Де кожен згадував сім’ю,
Й собі гортав світлини милі -
Давно не бачив він рідню.
«Згадав я, хлопці, анекдоти» -
Товаришам тоді сказав.
І підійшов, і став навпроти -
Раптово вибух пролунав…
Снаряд від граду розірвався
І дощ з осколків шпаранув.
Не встиг ніхто, не заховався,
Ніхто нічого не збагнув.
В ту мить бійці не зрозуміли
Чому Бродяга похиливсь,
Спасати ще його хотіли,
А він з життям своїм простивсь.
Ще кров із рани витікала,
Горіла САУ в бур’янах..
Душа над тілом ще літала,
А потім зникла у світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838285
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Моє безмежне щастя!
Я кожний подих твій ловлю,
В душі чуття колишу.
Ти знаєш...Я тебе люблю!
Як цю ранкову тишу.
Я кожне слово,кожний жест,
Малюю в барвах літа.
Твоїм теплом за сотні верст,
Мій,любий,я зігріта.
Я кожний дотик,й серця стук,
Сприймаю,мов причастя...
Я божеволію від рук,
Моє безмежне щастя!
07 06 2019 р.
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838295
дата надходження 10.06.2019
дата закладки 10.06.2019
Цвіте жито, колоситься, тягнеться до сонця,
А над ним веселка в небі, обіч два віконця.
Там стоїть дівчина мила з сумними очима,
Покохала усім серцем, за те і судима.
Не людьми, сама собою, душею, що плаче,
Та кохає, тужить в щемі, не може інакше.
День при дні здригають груди дзвінки телефонні:
"Не від нього, не від нього", - думки безборонні.
"Де ж він, де? Що в житті має? Радість чи тривогу?
Хто до нього слово мовить, хрестить на дорогу?"
Прихилила голівоньку на куток цегляний:
"Чом же світ зійшовсь на ньому і той чисто рваний?
Роки, як ті хмари в небі, біжать і зникають,
Немов, в піжмурки із нею, ненароком, грають.
Наливають колосочки зерном щогодини,
Чи ж діждеться свого щастя, того, зсередини?"
09.06.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838167
дата надходження 09.06.2019
дата закладки 09.06.2019
Дорога в кожного своя... біжить у світ широкий.
В тебе - твоя, в мене - моя... на ній є наші кроки.
Вона біжить, немов потік, її нам не спинити.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Біжить вона і через гай, там де в танку берізки.
Над ними грозами шумлять і ллють хмарини слізки.
О, скільки тут усього є... йому можем радіти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
Дорога в кожного своя, тут радощі й печалі.
Отримаєш, що заслужив... не завжди, що чекали.
Життя всіх мудрості навчить... бо ми ж його є діти.
Як хороше у світі жить, якщо вмієш любити!
Дорога в кожного своя, засіяна хлібами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами.
Тут чути пісню солов'я і ніжний голос мами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836827
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Малахітом устелилось поле чорноброве,
Квіти голови тягнули - диво кольорове,
Заливає ниву пісня - розпочався ранок,
А лелела покружляла, сіла нам на ґанок.
Утомилась, наліталась, щастя роздавала,
А у спеку білі крила більше не здіймала,
Принесла я їй водиці, і у тінь забрала,
Підморгнула мені дивно, коли відлітала...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836751
дата надходження 28.05.2019
дата закладки 28.05.2019
Ой піду я бережком
По травневих росах
Там, де милий вже кладе
Першії покоси.
Занесу йому поїсти
Нехай відпочине.
Розігне тоненький стан
І розпрямить спину.
Ой піду я бережком
По травневих росах
Хай погляне коханий,
Яка стрічка в косах.
Дарував цю стрічку він,
Як ми ще стрічались.
Бережу я до цих пір,
Хоч давно побрались.
Сонне сонце піднялось
Вмилося росою,
Яке щастя посидіти
У траві з тобою!
Подивився навкруги -
Сяє травень в росах -
Запашна трава лежить
В свіженьких покосах...
Коло річки бережком
Жінка ноги росить…
Яка ж гарна моя мила
З стрічкою у косах!
10.05. 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836648
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
[youtube]https://youtu.be/BnKoZM_9Hqc[/youtube]
Сидиш цілодобово без спочину,
Не бачиш навіть небо голубе.
Красуне із виразними очима,
Ну як тебе занесло в АТеБе?
Ти зовні - топмодельная дівчИна,
На сцену, на обкладинку тебе!
А тут лише звичайна продавчиня
В набитому народом АТеБе.
Чия була вказівка та злочинна,
Заслання, наче сталінський Сибір...
Красуне із виразними очима,
Милуєш покупців своїх ти зір.
Не виняток і я з тієї маси,
Тому в найдовшу чергу я стаю
Завжди до однієї тільки каси,
Аби зловити усмішку твою.
На стрічку як почну товари класти,
І з ними разом рухатись в твій бік,
Ти поглядом мені лікуєш настрій -
Очима, ніби сканером: "пік-пік".
На все у світі є своя причина,
І ти невипадково саме тут.
Звичайна АТеБешна продавчиня,
Твій погляд надиха місцевий люд.
Та впевнений, у тебе є мужчина,
З роботою тебе він додовбе.
Ех, пані із виразними очима,
Без тебе запустіє АТеБе...
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836689
дата надходження 27.05.2019
дата закладки 27.05.2019
[b][i][color="#178027"][color="#ad0c6f"]Б-[/color]лукає місяць темними стежками
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]дем залишив і пішов в світи.
[color="#ad0c6f"]З-[/color]абула б все, що було поміж нами,
[color="#ad0c6f"]Т-[/color]а серце взяв тоді з собою ти.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]моцій шквал, до повного сп»яніння
[color="#ad0c6f"]Б-[/color]а, не у них земного щастя суть.
[color="#ad0c6f"]Е-[/color]кстракти чар з любові і терпіння
[color="#ad0c6f"]Н-[/color]апевно що від смутку не спасуть.
[color="#ad0c6f"]І- [/color] день новий знов темрява накриє,
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]адру накине чорну на думки.
[color="#ad0c6f"]Б-[/color]езодня смутку душу оповиє,
[color="#ad0c6f"]О-[/color]мани тінь спаде, як шлейф з руки.
[color="#ad0c6f"]Л-[/color]етять години, добігають ранку,
[color="#ad0c6f"]Ю-[/color]рбу думок роса холодна їсть.
[color="#ad0c6f"]Ч-[/color]омусь, коли відкинула фіранку,
[color="#ad0c6f"]А- [/color]там надій очікуваний гість.
[color="#ad0c6f"]І-[/color] наче все нестерпне відступило,
[color="#ad0c6f"]С-[/color]падає з трав краплинами роса
[color="#ad0c6f"]А- [/color]день новий дає снагу і силу
[color="#ad0c6f"]М-[/color]олю за це і вірю в чудеса…
[color="#ad0c6f"]О-[/color] Боже мій, святий, великий Отче
[color="#ad0c6f"]Т-[/color]обі усе під силу в світі цім
[color="#ad0c6f"]Н-[/color]у як же, як душа і серце хоче
[color="#ad0c6f"]Я-[/color]к дар тримати щастя у руці…[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836557
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SR0PGXgUqms
[/youtube]
Думки і мрії, сподівання,
Солодкий присмак від надій.
Як не вдалося - хвилювання,
І знов з життям стаєм в двобій.
І все ж чекаєм, краще ждем,
І по краплинці все збираєм...
І краю в цім немає й меж,
За щось себе завжди картаєм:
Що не спромігся, не зумів.
І опускаєм часто руки.
Питання: знову йти у бій?
Як рятуватись від розпуки?
А день за днем, як хвилі в морі,
Вже захлинаємось від мук,
Проблеми бачим на підборі*,
У їх сіті, немов павук...
А ніч прийде - і все забудем,
І вранці все уже не так.
Спадуть із пліч думки-зануди..
А день прийде, ти знов - вояк...
----------------------------------
* проблеми на підборі - різні, різноманітні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836547
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019
[b]или
Назад в будущее[/b]
Бабки крутятся как надо,
Чуть не с самого детсада…
Прочь сомнения и страхи,
Бабки – слухов олигархи!
Говорит вон та, в кроссовках:
«Здесь у нас своя тусовка!
Правда в чём? – Нет, не в «наличке»…
Мы собрались по привычке…
Правда, не хватает «бабок»
Для раскрутки всех масштабов…»
Люди, не ходите рядом,
Вас насквозь просверлят взглядом!
Косточки все перемоет
Племя жизни пожилое…
Так разложат всё по полкам –
Что от вас вообще нет толка!..
Но скажу, пока не поздно,
Что наплёл здесь – несерьёзно.
Вспоминая век скамеек
Просто, будьте веселее…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836579
дата надходження 26.05.2019
дата закладки 27.05.2019
Так замучив мене кашель –
День і ніч бухикаю,
Дихати я вже не можу,
І у грудях штрикає.
Що не пробував - все марно:
Всі пігулки перепив,
Для аптеки - це все гарно,
Бо й мікстури закупив.
Та в житті є і хороше,
Вірний вихід я знайшов:
Взяв з собою усі гроші –
До цілительки пішов.
Бабця чемно розказала
(От розумна голова),
Правда, гроші всі забрала,
Бо це рідкісна трава.
В чому зілля заварити
(Це важливо - як і де),
До схід сонця зранку пити,
І хвороба відійде.
Думав я, що через кашель
Стану вже калікою,
А тепер, як зілля вип’ю –
Цілий день хіхікаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836401
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Поцілунок ранковий метеликом ніжно
Доторкнувсь невагомо трояндових губ.
І серця поєднала щаслива суміжність,
Сильний поклик душі, ніби дзвін-перегук.
Поцілунок ранковий, як сонячний дотик.
І небесна всміхнулася радісно вись.
І не треба цим двом дивовижних екзотик,
Тут міцніє життя животворного вісь.
Поцілунок ранковий - дарунок коханій.
Це надія і вірність - щастя перлини.
Чарівна пісня лине - любові осанна,
Бо кохана у світі тільки єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836118
дата надходження 20.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Опять увидел чудеса
-Стеною стали небеса.
На горизонте облака
Помяли вдруг себе бока.
Собрались, словно, по делам
Решать к каким лететь местам.
Прогноз какой передают?
Дожди иль солнечный уют?
Весна сюрпризами полна.
То снег на Пасху, то гроза
И сразу тёплый дождь идёт,
Потом всё быстро расцветёт.
Ну и конечно облака
Имеют важные дела.
Они погоду создают
И настроенье всем несут...
Опять взглянул на горизонт,
Сегодня отдыхает зонт,
Ведь Солнце видно в вышине
В прекрасной чудной красоте.
Начало мая 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836314
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 26.05.2019
Зазирнула берізка у віконце раненько,
відзеркалились віти її у вікні.
У колисочці доня моя спить маленька,
соловейко на гілці їй співає пісні!
Ніжно промінь ясненький ручки й ніжки цілує
і волоссячко пестить... вже й на щічку злетів.
Ой, який він гарненький! Ой, який він тепленький!
Доня очки відкрила - в погляді заяснів.
І шумить під віконцем тихо-тихо берізка,
оксамитове листя прикрашає роса.
Вже проснулась рідненька, тягне ручки до мене.
Це найбільше багатство і найбільша краса.
Зазирнула берізка у віконце раненько,
загойдалися віти від радості знов.
Бачить наша берізка, як тут рано-раненько
своїй донечці з сонцем я дарую любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836451
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
А ось зарослі, гляньте. Ну, як тут пройдеш?
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
Озирнися навколо... подивись, як живеш?
У житті так буває... сонцем ясним день сяє.
А буває ж і хмарно, є вітер лихий.
У житті так буває... сонцем ясним день сяє.
Озирнись. Подивися, як пройшов тут день твій?
Якщо настрій хороший, людям дивишся в очі.
І радієш усьому, що маєш в житті.
Якщо настрій хороший, людям дивишся в очі.
То і зарослі-хащі легко зможеш пройти.
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
А ось зарослі, гляньте... ну як тут пройдеш?
Ось широка дорога, ось вузенька стежина.
Озирнися навколо... подивись, як живеш?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836460
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Як кохання в крові,
Не позбутись його.
І чекаєш зорі,
Щоб воно в сон прийшло.
Душу спомин ятрить,
Доля креслить дугу.
Зупинити б ту мить,
Провести, щоб пряму.
Де любов двох сердець
Зігрівала тіла.
Нас розлучить лиш смерть,
Я - навіки твоя.
Бринять сльози в очах:
Щастя, радість моя.
Невблаганний в нас час
Та ще спів солов’я.
24.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836339
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Копиці хмаровиння з решета немов би
Розсіяли дощу дрібні краплини.
Лиш очі, що далекі тихо-тихо мовлять,
Хоч заблукала в них журба росинно.
Чому наповнились вони відтінком смутку?
І де поділась радості іскрина?
Розлуки пережить би невимовну скруту,
Яка у серці, мов шипи ожини.
...Між ними відстань і війни гарматний постріл,
Дощі дрібні із сивим хмаровинням.
З росинкою блакить очей - цей рідний поклик -
Від смерті оберіг в бою єдиний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836431
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=_-m3YhxJ8U0[/youtube]
Колись ти плакав просто так,
Якщо душа тебе просила?
(Хоч це не слабкості був знак)
Тебе вагання не спинило?
Чи біг колись до горизонту
По гострій висохлій стерні,
І хоч палило надто сонце,
В той час сказати міг їй НІ?
Тебе чекала там вона,
Весь світ зіткала вона з мрії.
Тобі все вірила сповна,
А ти не кинув в безнадії?
Душа у роздумах спиняла,
Просила хитро : повернись.
Тебе кохання підганяло,
Хоч ти це чув, вперед дививсь?
Ти дарувати можеш щастя,
Таке, від щирої душі?
Тоді в житті тобі все вдасться,
Крокуй життям, без метушні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836470
дата надходження 25.05.2019
дата закладки 25.05.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514[/youtube]
[i][b][color="#670770"]Розквітни у мені, Любове, квітнем,
бо в тебе я по самі груди вріс,
цим дощовим, але і теплим літом,
що дарував нам боязко праліс.
Розквітни болем, при нагоді й горем –
я розділю й до глибини збагну…
І не страшні нам й надвисокі гори:
баран гірський* – не антилопа гну.
Розквітни радістю, хоч незбагненною, –
я порівну з тобою розділю:
була в мені ти донькою і ненею,
й холодною водою на Іллю…
Ми вивчили закони гравітації –
в проникненні навзаєм є свій сенс:
в тобі – мов у небесній тачці я,
що котиться вже тисячі парсек**
І хутко зникнуть міжпланетні діри,
як прокочусь з тобою в грішний світ:
нема в Любові вже земної міри:
то – ангелів небесний алфавіт.
Та на Землі горять твої вібрації,
Любове світла – доле неземна!
Як чуємо у серці їм овації –
хмеліємо " у чіп"...
І без вина.[/color][/b]
23.05.2019
_________
*Родився піз наком Овна ж бо...
**Скорочення – паралакс-секунда: астрономічна
одиниця довжини, якою вимірюються відстані
між космічними об’єктами (планетами, зорями,
галактиками).
Свіилина автора: святкування минулого Різдва
на вулицях Кельну[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836319
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Слова...Слова...Дощем в свідомість
Падають стисло чи вроздріб.
Збурюють в серці теплий гомін,
Гоять шершавий ще поріз.
Мають вагу, або, - те маска,
Котру людина надягла.
Чужа душа, - то є загадка,
Її підкинуло життя.
Слово - зерно, що зріє в полі,
В сонці купається, цвіте.
Зазвичай, там всього доволі:
Полова й істина - святе?
Пусту полову час поглине,
Лиш слід залишиться гіркий.
А права істина не згине,
Запас у ній бо золотий.
Просте й заховане, відверте,
Відчеканюють словами крок.
Одне зігріє - милосердне,
Інше - натисне на курок.
22.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836334
дата надходження 24.05.2019
дата закладки 25.05.2019
Я спитаю Тебе, де Ти був весь цей час?
Коли холод знімав примусово пальто
І оголював плечі мої повсякчас
Коли не приходив зігріти ніхто...
Де Ти був? Коли я озиралась назад
І шукала хоч натяк на Твої сліди
А натомість до мене прийшов листопад
Непроханий свідок чужої біди...
Де Ти був? Я стояла одна під дощем...
Як загублене кимось мале цуценя
Що хоче сховатись під Твоїм плащем
І не може прожити без Тебе ні дня...
І невже Ти не знав, що потрібен мені?
Коли чай на столі вже давно охолов
І дощ за вікном обернувся на сніг
Я чекала Тебе... Але Ти не прийшов...
Де Ти був?Коли серце поглинув пустир
Я питаю Тебе, а Ти знову мовчиш...
Наша лінія Долі малює пунктир,
Чередує в собі божевілля і тиш.
Де Ти був? Хоч не має різниці тепер...
Ти прийшов.Я чекала Тебе. Заходи...
Відчуй,як бажання долає бар'єр...
Ти залишся зі мною... і більше не йди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836181
дата надходження 21.05.2019
дата закладки 21.05.2019
Бандерівці - це не чужинці,
Бандерівці - не лютий звір.
Бандерівні - всі щирі українці!
Вони найкращі! - Ти, мені повір!
Бандерівці - не чупакабра.
Бандерівці - всі не страшні.
Бандерівці - нація гарна!
В нагоді стануть Вам в житті.
Бандерівці - всі патріоти!
Бандерівці - Герої всі!
Бадерівці - воюють доти,...
Доки не стане - ВАТНОЇ РУСІ.
Бандерівці - рвуться до бою!
Бандерівці - ідуть вперед!
Бандерівці - всі мають зброю...
Всіх виб'ють - ВАТНИКІВ ущент.
Бандерівці - це люди щирі!
Бандерівці - еліта вся!...
Бандерівці - всі живуть в мирі!
За Україну - воюють до кінця!
Автор : Алла Баранкевич.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722010
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 20.05.2019
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
Ой у лісі на дубочки голубочки сіли.
Тут ми з милим любесенько удвох говорили.
Ой у гаю зелененькім молоді кленочки.
Каже милий, що в нас буде гарні три синочки.
Біля річки три вербички... легкі в річціі хвилі.
Каже милий, що в нас буде три донечки милі.
Три синочки і три доні, веселі й красиві.
А ми з милим в своїй долі будемо щасливі.
Ой у лузі на калині співав соловейко.
Тут ми з милим розмовляли любо та гарненько.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836022
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019
Над квітами барвистими метелик пролітав.
Мов в дзеркальці сріблистому себе він упізнав.
У квіточок пелюсточки, мов вітерець, легкі.
На вусиках краплиночки... в метелика такі!
Аж тут злетіли з квіточок таких, як він, аж п'ять.
Тепер в танку веселому над квітами летять.
Ще мить... й кудись поділися метелики малі.
Та квіточок побільшало, рясніше зацвіли.
Над квітами барвистими метелик пролітав.
Мов в дзеркальці сріблистому, себе він упізнав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836025
дата надходження 19.05.2019
дата закладки 19.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KVe2BdAiZKc[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wTlzgPlRBdU[/youtube]
Я піду там, де маки червоні,
Де у полі співає душа,
Оксамитом ляга на долоні
Цей цвіт маку, що око втіша.
Я із квіток там зроблю віночок,
Щоб вдягнути його на чоло.
До листочка добавлю листочок,
У вінок заплету я стебло.
Приспів:
Ой ви, маки червоні, простягнулись за обрій -
Дозрівають у полі жита.
Ой ви, маки червоні, я у вашім полоні,
І душа серед вас розквіта.
Буду слухати жайвора у небі,
Який пісню співає мені.
Дуже хочу сказати:" Спасибі"
За ці співи такі чарівні.
Ще пройдусь по пшеничному полю
І букет із цих маків нарву.
Я вклоняюсь тобі, моя Доле, -
Бо у рідному краї живу.
Приспів:
Ой ви, маки червоні, простягнулись за обрій -
Дозрівають у полі жита.
Ой ви, маки червоні, я у вашім полоні,
І душа серед вас розквіта.
Приспів:
Ой ви, маки червоні, простягнулись за обрій -
Дозрівають у полі жита.
Ой ви, маки червоні, я у вашім полоні,
І душа серед вас розквіта.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835904
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Як нам пережити святкові години
У дні поминальні важкі.
Стискається серце від втрати дитини
Як чуєш промови сумні.
Не було в дитини ні щастя, ні долі -
Завжди лиш ярлик сироти.
Одне лиш просвітлення: вчився у школі,
А потім подався в світи.
А був він відкритий для цілого світу,
Бо щира і добра душа.
Недоля підносила «друзів лжесвиту»,
Які і не варті гроша.
Та поки у людях навчивсь розбиратись,
Вже стукала в двері війна.
І він не хотів в стороні залишатись -
У вир затягнула вона.
Не бу́ло споко́ю в сирі́тської до́лі –
Немає його і тепер.
Лиш злі язики́ підкида́ють сіль й бо́лі
У рани мої дотепе́р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835821
дата надходження 17.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Не в'януть ні спогад, ні казка:
Дитинство в ромашках цвіте,
Тепліє бабусина ласка,
Ось мама цілує мене,
Вдягає рясну вишиванку -
І свято на душу ляга:
Калинові мріють світанки ,
І вруниться доля моя.
Ти й землю узорами вкрила -
тим цвітом, що марить в саду,
Ясна україночко мила,
Що кращу - в світах не знайду.
Малює калинові ґрона
В прозорих снігах полотна,
Краси і любові закони -
Душа твоя чиста, ясна...
Наш геній говорить до світу
І в пісні, і в музиці слів,
Вкраїнську стобарвну палітру
В просту вишиваночку вплів.
Возносить і пісню, і храми
Із даром величним Творця...
І небо зоріє над нами
Промінням Господня Лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835754
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Не маєш гордині й на йоту!
А скільки в тобі є краси!
Окраса мистецтва польоту,
Ти диво маленьке єси!
Не бачив себе сам ніколи,
Хіба що в лазурі ріки.
Збираєш всі нотки квіткові
І літу кладеш до руки.
Змахнув пелеринками крилець,
Феєрія сонячних днів!
Звільню тебе з кліті та силець –
На волі ти гарний мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835633
дата надходження 15.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Вам не грустно,что когда-то…
Что когда-то навсегда
Уведут и вас куда-то?..
И неведомо куда…
Украдёт когда-то вечность -
И малиновый рассвет,
И сандаловые свечи,
Что пылали столько лет…
Уворует сука-вечность
И янтарный амулет,..
И ажурные корсеты,
И затопленный корвет…
И виниловое эхо,
И разбитый патефон,
Искромсавши болью тихой
(Под молельный перезвон…)
И оставит только ноты…
С параллелями планет…
Дав мгновение (за что-то) -
Не тушить горячий свет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835719
дата надходження 16.05.2019
дата закладки 16.05.2019
Чекаю я на Перемогу.
Коли закінчиться війна -
Про це відомо лише Богу.
Війні кінця усе нема..
Сповна заплачено за Волю
І не один віддав життя
За України кращу долю,
За наших діток майбуття.
В Європу вибрали дорогу –
Цей вільний від Росії шлях.
Але посіяла тривогу
Вона із смертю у полях.
Війну потрібно зупинити,
Але не так, аби спинить.
Потрібно землі повернути -
Десь забарилася ця мить.
Нам всім потрібна Перемога.
Ми дочекаємось її..
Хоч кров’ю встелена дорога,
Та буде Мир на всій землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835515
дата надходження 14.05.2019
дата закладки 15.05.2019
По безмірно-бездонному морі
Покотилося сонце в круїз,
Й традиційна регата за обрій
Почалась під весняний каприз.
І побачать хмарини держави
Кращі тої, що рідною зву.
Та лиш їй я співатиму славу,
Тій землі, де вродилась й живу.
Іншим ліпше ведеться народам:
У комфорті, достатку, без війн.
Прикувала мене тиха врода
І тримає в заруці навік.
Хоч століття у замкнутім колі,
З перших кроків люблю я усе ж
Сині очі волошок у полі,
Придорожні свічками тополі —
Й почуття це не відає меж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835465
дата надходження 13.05.2019
дата закладки 14.05.2019
Я письмо
шептать пыталась...
- Это мост...
Коснуться малость...
В парке грусть...
Прохладно... Осень.
Ну и пусть...
- Скучаю очень!!!
Где ты... с кем?!
И чем же занят?..
- Ты был всем!..
Но только ранил...
Закружусь
в охапке листьев!
Закричу...
- Нет в жизни смысла!!!
Без тебя
его не будет!..
- Жить... любя...
не позабудешь...
Убегу
из парка... Дождик...
Слишком жгуч
он... Растревожил...
Здесь весной
в туманной тучке...
Милый мой
кружил на ручках...
Здесь наш след...
И та же лавка...
- Счастья нет...
лишь в сердце ранка...
12.05.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835329
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Щоб очі мамині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах,
До неї приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях.
Бо найдорожча це, звичайно, мама,
Яка подарувала вам життя
І теплих почуттів і ласки гаму,
Відкрила вам дорогу в майбуття.
І не шкодуйте слів подяки неньці,
Вклоніться, діти, низько до землі,
Бо завжди виглядає вас рідненька,
Любов її, мов промінець в імлі.
До мами приїжджайте, діти, вчасно,
Де б не жили ви, і в яких краях,
Щоб очі неньчині світились щастям,
Щоб усмішка сіяла на вустах.
(Від щирого серця вітаю всіх одноклубників з Днем Матері! Любові, поваги Вам від дітей. Будьте здорові і щасливі!)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835316
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Мальви розкрили пелюсточки ніжні,
пахне любисток та м'ята.
Повниться щастям батьківська хата,
є радість у мами і в тата.
Сонячно квітнуть уже чорнобривці,
і паничі вгору в'ються.
Повниться щастям батьківська хата,
бо ж внуки так дзвінко сміються!
Туляться личком до мами і тата.
Ой, які ж ніжні та милі...
Повниться щастям батьківська хата,
бо там, де є цвіт цей... Щасливі!
Мама насіяла квіток багато,
є матіола й троянди.
Дуже тут гарно квітнуть жоржини.
Я хочу - хай буде так завжди.
Хай веселиться у квітах хатина,
добре тут в будні і в свята.
Любить й шанує квітка-дитина
рідне́ньких матусю і тата!
Мама насіяла квіток багато,
вміє вона їм радіти.
Повниться щастям батьківська хата:
додому приїхали діти!
Дуже радіє всім, біля криниці,
в ґронах червона калина.
Світиться щастям батьківська хата:
зібралась додому родина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835309
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Ти-вогник моєї душі!
Матусенько,люба,єдина
Як добре,що ти є жива.
Ти-краща у світі людина!
З тобою і день ожива.
З тобою і сонечко ясне,
Удвічі зігріє теплом.
І руки твої пахнуть щастям,
А серце дарує добро!
З тобою і квітне калина,
Тюльпани,бузок й спориші
Для мене,ти наче зорина,
Ти-вогник моєї душі!
12 05 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835307
дата надходження 12.05.2019
дата закладки 13.05.2019
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
спить безименний солдат вічним сном...
Тут земля знов у ранах.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Ой, як багато по світу таких
із ясними, як цвіт, іменами.
Йдуть вони завжди попереду нас.
Є ж їх скільки й за нами...
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Злиться, вирує розлючений звір
в душах тих, хто любові не знає.
І молодий йде солдат знов у бій.
Нас усіх захищає.
Невже не навчилися ми цінувать
життя ще й сьогодні?
Знову стоїть на сторожі солдат
на краю безодні!
Там, де берізки шумлять за селом
й горять маки червоні у травах,
вже заплатив за життя тут солдат...
Чом земля знов у ранах?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835258
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Високе небо в хмарах, сонце
І ще курличуть журавлі.
А почуття пливуть у серце,
Нові розбурхують жалі.
Не відпускай, моя любове,
Не відпускай - то наш політ.
Темніє небо вечорове,
Без тебе так тьмяніє світ.
Ховаю сум глибоко в грудях,
З тобою поруч день при дні.
І хоч окремо ми на людях
Та в пам’яті, як у вікні.
Слова твої, короткі фрази,
Подій стрімких минулих біг.
В душі відклалися що зрази,
Де перламутру шар заліг.
11.05.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835256
дата надходження 11.05.2019
дата закладки 11.05.2019
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо просом йде, усміхається,
не моя то є... хай не мається.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо гречкою перейде вона,
не моя то є... хоч красивая.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де овес шумить,
не моя то є... не спиню й на мить.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо ходить там, де ячмінь цвіте,
не моя то є... знаю я про те.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку.
Якщо житечком перейде вона,
тут мене знайде... бо ж така, як я.
Ой посію я жито в полечку,
тут чекатиму свою долечку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835095
дата надходження 10.05.2019
дата закладки 10.05.2019
Пролітають літа...
Крутить кола планета...
І життя йде вперед...
Не забуть ті роки...
Ветеранам війни,
їх дружинам і дітям,
Не забути повік,-
і старим,й молодим...
Пережить довелось,-
їм роки ті буремні,
І дороги важкі,-
довелося пройти...
Ветерани війни,
ваший подвиг безсмертний,-
В наших душах й серцях,-
є і буде завжди!
Не забулись бої,
і той день Перемоги,
Ви раділи й тоді,
хоча й сльози були на очах...
І сьогодні, й тоді,-
є одна Перемога:
І для тих, хто її
здобував на фронтах,
І для тих, хто в тилу,
працював й кував зброю,
Й хто її здобував,
у партизанських лісах,
І для тих, хто страждав
у фашистській неволі,
І для тих, хто поліг
у жорстоких боях...
Я вітаю усіх
з славним Днем Перемоги,
І бажаю наснаги
і сили, й добра...
І безхмарної всім
у майбутнє дороги,
Відійде назавжди
від усіх хай війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835047
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
Завмерли в хвилині мовчання.
Секунди відстукують ритм.
В повітрі пульсує чекання
І тягнеться вічно ця мить.
Бракує повітря в легенях,
Хвилина мовчання - тобі.
Лиш чути тихеньке зітхання –
Всі люди сумують в журбі.
Стискається серце від болю,
Клубком підкотила сльоза.
- За що тобі, сину, ця доля?
Хай проклята буде війна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835018
дата надходження 09.05.2019
дата закладки 09.05.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=QBkr_qPqWC8[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kHqtfqgHIhs[/youtube]
Здіймалася в небо із диму завіса,
Сепари гатили прицільним вогнем.
По аеропорту Донецька з-за лісу –
Стріляли, вбивали - не вийти живцем.
Приспів:
О, маки червоні, у житньому полі
Зродились на крові вкраїнських синів.
Життя віддали за Свободу і Волю
І в небо злетіли з донецьких степів.
Там падали стіни й уламки бетону
Собою прикрили відважних бійців.
Лиш троє зосталось із їхнього взводу
І вже не чекали підмоги й гінців.
Приспів:
О, маки червоні, у житньому полі
Зродились на крові вкраїнських синів .
Життя віддали за Свободу і Волю
І в небо злетіли з донецьких степів.
Від стін терміналу зостались руїни,
Там кіборг загинув в боях не один.
За мир для народу, за Неньку-Вкраїну
Життям не один заплатив її син.
Приспів:
О, маки червоні, у житньому полі
Зродились на крові вкраїнських синів.
Життя віддали за Свободу і Волю
І в небо злетіли з донецьких степів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834924
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Всім встати. Буде суд.
Підсудний - дощ!
Прийшла весна у кожусі,
В болоті її плаття,
Тримає гілку у руці,
Втомила її праця.
"Нема тепла, бо дощ прийшов,
Усе тут заливає,
Ну де ж він ключик віднайшов,
Що всюди все встигає.
Злетів вже цвіт, пройшли свята,
Мене і не хвалили,
Ну що, скажіть, за дивина,
Кругом і всюди зливи.
Хрущі чекали цілий рік,
Щоб в вишнях політати,
Сидять під листям геть усі,
Не можна так страждати".
А дощ сміється тут лише:
"Я маю що сказати!
Мене не можна засудить,
І під замком тримати.
Ходіть усі: щось покажу,
А потім йдіть судити,
Свою я створюю красу,
І треба оцінити!"
Всі встали дружно за дощем,
Ідуть вже до віконця,
Чудовим, гарним, добрим днем,
Коли чекали сонця....
Гуляло смішно цуценя,
Коли все почалося,
Сухого місця вже нема,
Сховалось у колосся,
Та це не дім, та це не дах,
Почало там скавчати,
Дівча маленьке по слідах,
Змогла його забрати.
Тепер в сімї чудовий пес,
Самотність розчинилась,
Ну так, у цьому є свій сенс,
А далі що творилось?
Стікали краплі десь по склі,
Задумався поет,
Побачив щось у кришталі,
Для нього є сюжет...
А пари в ліжечку сидять,
Укрились з головою,
Про щось так мило гомонять,
Як я люблю з тобою.
Ну що поганого роблю?
Погляньте : скільки дива,
Без мене вмерло б цуценя,
Зелена стала нива,
Зійшлася пара, у грозу
Бо йшли без парасольки,
Сховались разом від дощу,
Тепер вже мають доньку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834880
дата надходження 08.05.2019
дата закладки 08.05.2019
Крізь асфальт проростають пагони юності
І смарагдом блищать під сонячним ликом.
Навіть травень здається незрілим, як юнга,
Бо кохання уперше тріпоче листям.
Шелестіти удвох, брунькувати серцями,
Розквітати пелюстками щастя в імлі,
Берегти побудовані душами храми,
Щоби вірності промінь не зник на землі.
І тоді вже чекати повторення знову,
Щоб розбити єднанням важкості камінь.
Розростеться гілля із плодами любові.
І коріння чеснот зміцніє з роками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834680
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
[i]Без
акцентів...
І
приміток…[/i]
[youtube]https://youtu.be/nr26O1h1LE8[/youtube]
[b][color="#54089c"]Стоїть на Банковій примарний дім,
за що, не знаю, проклятий творцями*,
й візують там листи вербальних дій,
уквітчаних барвисто прапорцями**.
Там видиво невидимих пілястр,
“звитяжних” спрутів і богинь на стелі,
там руж картинні копії і айстр,
утілених у масло і пастелі…
Скульптури там русалок і косуль,
колони в стилі неоренесансу…
Й слова послів із сонмами “посул”
від урядів державного альянсу.
Немарно ж дім той репнув пополам –
вагу олжі не витримав фундамент…***
Й закрався у підґрунтя сумнів, злам,
й зотлів ущент жалюгідний пергамент…
…Химерний дім нещастя омина…
Та не минула доля України –
як необачно понесла вона
пройдисвіта і шибеника сина!!!
І не біда – що в домі тім халдей,
що тіні там – чорніше антрациту,
питання в тім, що втілив нам … [i]плебей[/i].
Кому потрібні
буфи–[i]
–плебі–[/i]
–сцити?![/color][/b]
[i]5.05.2019
________
*Існує легенда, що архітектор В. Городецький,
який збудував (1901-1903 рр) дім з химерами
на крутому схилі (ул. Банкова 10, у м. Київ) на
спір зі своїм колегою О.Кобелєвим як особисте
житло, сам же і прокляв своє дітище, як втратив
його в 1913 р. через борги Д.Балаховському.
**будівля використовується… ДАП для прийому
іноземних делегацій, вручення вірчих грамот тощо.
***напрередодні свого 100-річного ювілею просів
фундамент будинку і той розколовся навпіл. Ремонт
обійшовся молодій державі у 160 млн грн, тобто
майже $100 млн (2003 р). Що ж далі? Питання до
нео-ДАП!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834635
дата надходження 06.05.2019
дата закладки 06.05.2019
Скажи, куди іти, куди втікати?
Хаос життя затягує, мов смерч.
Ми просто душ чиїхось дублікати
Тих, що раніше зважились до втеч.
Ми просто бранці власної зневіри,
Такі собі мерці, нехай живі...
І поки весни стелять саван білий,
Осінній сплін дзвенить на тятиві.
Ми добровільно йдем на ешафоти,
Нема страху, здались за мідяки,
Забули, що гріх Каїна навпроти
І, що живем не ДЛЯ, а ЗАВДЯКИ.
І часто так, рятуючи тілесне,
В рідкий азот занурюєм думки.
Та крига з душ все рівно колись скресне,
Хай не сьогодні, хай минуть віки.
В один кінець квиток, і все по тому,
Що буде далі - неважлива суть.
Живі мерці по колу золотому
В хаос життя вростаючи, ідуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834591
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Не дивуйтеся, люди, Задивився я на Машу,
Чого ховаю очі. Яка красотуля!
Помішала Васю з кумом Хотів обняти за бочок -
Тай посеред ночі. Вона тиче дулю!
* * * * * *
Розгорілися у нас Оженився старий дід -
Гарячі дебати - Одна срамотище!
Самостійні будемо, Жінка з хлопами гуляє,
Чи нас будуть мати... А дід носом свище.
* * * * * *
Ой сподобалась мені Розболілась голова
Кумася Матрона. Ще й праве вухо.
Десять зубів золотих, Лежу собі та думаю
Не треба мільйона! Буде дощ, чи сухо.
* * * * * *
Мій миленький постарів Якщо буду в Зе- зелен саді,
Зробився маленький… Покажу я всій громаді !
Полечу я до Петра – Якщо буде По- рошенко-
Він хоч веселенький. Затягну пояс гарненько…
* * *
Висіяла гречку й овес,
Щоб Пегас підносив до небес.
Щоби було весело нам удвох,
Посадила квасолю ще й горох.
01.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834570
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Я спитаю: - Ну, як Ви, тату?
А чи серце не ниє знов?
Справ нагальних у Вас багато...
З Вами поряд - моя любов.
У житті своїм натрудились,
Руки маєте золоті...
Юним хлопчиком опинились
На безумній отій війні.
А війна не щадила, тату:
Смерть брела за солдатом вслід.
Від осколкової гранати
Він, підкошений, в трави ліг...
Нас з тобою могло не стати -
Божа воля на все в житті.
Я, малою, шукала, тату,
Шрам отой на твоїм чолі...
Доню крихітну брав на руки,
Милувався і цілував...
Я любов цю віддам онукам,
Аби рід твій щасливим став.
В нашім світі - тривог багато:
Знов безумець війну збудив...
Юні хлопці - землі солдати -
Захищають отецький дім...
Хай скінчиться війна проклята!
Батьку рідний, єдиний мій...
Тільки ж ти вже не з нами, тату, -
Нині - горбик землі німий...
І зійшлись тебе поминати
Донька, внуки - твоя рідня,
Світової війни солдата,
Мого батька - й хранителя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834541
дата надходження 05.05.2019
дата закладки 05.05.2019
Як добре, що кохання є у світі.
Немов весняний цвіт, ніжний, на вітрі.
Життя дорога в нього є красива.
Там, де кохання - доленька щаслива!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Як добре, що весна приходить й літо.
Уся земля коханням обігріта.
І навіть холод з серденька зникає.
Бо вірить той тому, кого кохає!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
Тут кожен день цвіте барвистим цвітом.
І навіть осінь пахне теплим літом.
Як холодно - зима розсипле квіти.
Де є любов... завжди земля у цвіті!
Ти знов скажи, скажи мені "Кохаю!"
Від цього слова кращого не знаю.
Із вуст твоїх почути - насолода.
Кохання - це від Бога нагорода!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832681
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 05.05.2019
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
А у вишиванках... ой, яка ж ти славна.
Всі про тебе кажуть, що ти дуже гарна.
Дзвін церков до неба тут несе молитву,
в ній подяка Богу за доленьку світлу!
Зоре наша ясна, сонячна перлино.
Ми всі тебе любим, ненько-Україно!
Ти блакитно-жовтим заквітчалась цвітом.
"Слава Україні!" - хай летить над світом.
Найдорожча в світі, кожному до серця
його земля рідна, де напивсь з джерельця.
А для нас найкраща наша Україна.
Світла і весела... Є вона - єдина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833418
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 05.05.2019
*********
А мова рідна - ніжна, і легка,
І "кольорова", як сказав поет.
В ній - філософська логіка струнка,
Фантазії народу пружний злет.
Мов "парость виноградної лози",
В поезії, у пісні проросла.
У ній - оркестри весняні грози
Й сопілочки мелодія хистка.
Чому ж нелюба недругам така?
Чому звучання сердить їх твоє?
З часів Русі - бо наша мова ця,
А мова є - і Україна є!
Була з правіку Київською Русь
На берегах Славутича-Дніпра.
І долі я низенько уклонюсь,
Що мову саме цю мені дала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834354
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 04.05.2019
«Мову на хліб не намажеш,
ніби вершки чи паштет.
Є в нас «язик». А она же,
мова, к чєму тет-а-тет?
Кільцями мову не вріжеш,
мов запашний сервелат.
Пельки стуляйте скоріше!
Годі про мову волать!
В пляшці не булькає мова,
не шарудить в гаманці.
Мова... Яка в ній основа?
В мови і так є митці!
В мови і так – цілі села!
І у законі – рядок.
Нащо нам мова місцева?
Нащо й закон? Щоб він здох!
Мова тарифи не знизить,
не підійме зарплатню,
щастя не вселить в мармизи
і не зашиє матню.
Як би не борсалась лунко,
знаєм, – горгону ще ту!»
– – – – – – – – – – – – –
Мова не зцілює шлунки
і в головах «ніщєту»…
© Сашко Обрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834411
дата надходження 04.05.2019
дата закладки 04.05.2019
в День народження
Ми пишаємось, Таню, тобою,
Бо ти впевнено йдеш по життю,
Де змішалися зорі з водою
Прокладаєш стежину свою.
Бо Іспанія - інша країна..
Там співають не ті солов’ї.
Так далеко від тебе родина,
Та і люди там інші – чужі..
Хоч успішно проходить навчання,
Ти і друзів хороших знайшла,
Прокидатись не хочеш ти зрання,
Бо вві сні в Україні була.
Бачиш води обох океанів.
Б’ються хвилі - іспанський прибій,
Але погляд шукає з екранів
Жовто-синій наш стяг, бо він свій.
Час летить над цим світом стрілою,
Ще лиш рік – він так швидко збіжить.
Ми зустрінемось, дочко, з тобою..
Хай скоріше настане ця мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834375
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
Обезлюднений Донбас в усі часи
Кремль засівав переселенцями,,,
Давно це було… Санаторій «Донбасс»…
Чудові місця…Грязі… Гамірно…
Часи небагаті – лиш зрідка був квас…
А пиво – й зовсім якось камерно…
Столи… Доміно… Процедури…Жінки…
Розмови…І часом - сполохані…
Звідки хто родом…І хто ми такі…
Місцеві – чи зайди непрохані…
Ти був гоноровим,- це воля Того!..
Палець в небо легкою пташиною…
Та бачив в очах я сумління його
Давно це було… Стало міною…
Ну що вам ще треба,- «Мойсею» казав,-
Ні для чого гризні епопея
Та погляди косі…Яких вам ще прав!..-
Терриконы, дружище – Рассея!...
Руський мир…Степ горить…Домовини і кров…
Син твій ткнувся лицем в жовті квіти…
«Братам» клопіт один – підвезти в ватру дров,
Подовше б…Подовше б їм тліти!...
Для чого пишу…Правду знають не всі-
То я для таких балагурю,-
Кремлівські всі зайди – вітри із Русі,
Котрі можуть сіять лиш бурю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834385
дата надходження 03.05.2019
дата закладки 03.05.2019
На ялині, на високій воркували голубки,
Гілля в дзьобиках носили та гніздечко там плели.
Воркували, токували про два берега в ріки,
Про кохання поміж ними, що у вічність вдвох несли.
Бо кохання щиро-чисте не зникає з плином літ,
Бо у нім Господня сила, бо у нім весняний цвіт.
Бо у нім, в безкрайнім небі, високо летиш в політ,
Два сердечка шлють назустріч одне одному привіт.
Пригортаються словами - із душі в душу з теплом
І так гарно, щемко в грудях, і так лагідно обом.
Сивий вечір надбігає, обволікає їх сном,
Соловей в садочку співом б’є за вірність їм чолом.
01.05.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834097
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 02.05.2019
Є на сайті чоловік
Занадто він сер'йозний
Шле свої коментарі
Такий він корпульозний
Хто його вірно назве?
У когось він - коханець?
Час тепер вперед іде
Скажіть хто це?...........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834136
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Плакала розлука у саду вишневім,
Рожеві пелюстки вітер колисав.
Пустоцвіт у серці в теплім дні травневім
Болісно на клапті груди розривав.
Поривалась в просинь та безсилі крила
Раптом знеживіло впали до землі.
Любий мій, коханий, - в тузі голосила, -
Як без тебе жити? Вклякла на ріллі.
А із вуст мольбою полилась молитва,
Просила у Бога долі й не собі.
Щоб не було в душах гіркого сирітства,
Щоб не було місця там глухій тяжбі.
Щоб сонце пестило закриті фіранки,
Завше просинатись на ріднім плечі.
І тихо радіти, що прийшли світанки,
А коханий поруч наяву - не в сні.
01.05.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834133
дата надходження 01.05.2019
дата закладки 01.05.2019
Я-Донька України!
Здолаю всі вершини,
великі і не дуже...
Я-Донька України!
Запам'ятай це, друже.
Здолаю всі руїни,
на заздрість геть усім.
Я-Донька України!
Вона і є мій дім.
Здолаю вежі й стіни,
І цю війну криваву...
Я-Донька України!
Її я міць та слава.
29 04 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834015
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Один хід—й певний «мат».
Я іду з барикад
І себе повертаю собі.
Десь оглянусь назад--
Ще лунає розкат,
Не затих нами програний бій.
Хтось кричить з перехресть,
Щоб поставить там хрест,
Бо коритися долі пора.
Не пройшли нині тест,
Захистити б хоч честь…
А насупроти ждане «ура!»
Не чекає нас час,
І порив не погас …
Що ж, хай вщухне в криївці душі.
Зерно визріє сперш,
Щоб не втратити сенс
І навік не завмерти в глуші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833893
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Очі кульбаб золоті задивилися в небо,
Сонячна рінь затопила ясні береги…
Хай ця весна не минає, благаю, не треба!
Квітнуть вишневі сади від любові жаги.
Вальси конвалій тендітних в казковому лісі,
Де у дитинстві брели ноженята малі…
Перші громи молоді задвигтіли у висі,
І цілували дощі спраглі губи землі.
Спалахи маків жаркі й буйноцвіття півоній –
Символи щастя землі - в апогеї краси…
Хай відгарцюють років розтривожені коні –
З берега юності рідні гучать голоси.
І не потрібно заморських чудес ані дИва,
Розкіш чужинських країв – на життєвій межі.
Тут, у вишневім саду, моє серце щасливе,
Й батьківська хата – ця пристань моєї душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833959
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 30.04.2019
Як жаль, що роки проминули
І згірклі бажання за ними пішли.
У повінь весняну втонули,
Стою одиноко на греблі ріки.
А поряд так пахне черешня,
Медово дурманить застигле єство.
Кохання, мов ракова клешня:
- Скажи, що між нами насправді було?
Думки безперервно тривожать
Дрібнички, здавалось, забавно прості.
І серце безпечне триножать
Слова, що від тебе я чула в житті.
Слова, що душа скам’яніла,
Як губка: вбирала, раділа в цвіту.
Торкалися звабою тіла,
Тобою одним лиш всечасно живу.
Здригаюсь ночами в безсонні,
Шум тихий ловлю я за темним вікном.
І жилка тремтяча на скроні:
- Вборони його, Боже! Молю із теплом.
28.04.19
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833871
дата надходження 28.04.2019
дата закладки 28.04.2019
[i]Ти, брате, любиш Русь,
Як дім, воли, корови, —
Я ж не люблю її
З надмірної любови.
[b]Іван Франко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eYj8ciqAPcA[/youtube]
[i][b][color="#4e0480"]Я не́ люблю, коли тьмяніє ранок
від хмар, що застеляють виднокрай,
коли світила сонцеликий пряник
не радує пташиний водограй.
Я не́ люблю, коли бруднять газони
і топчуть квіти, листя і траву,
коли нам глобалісти і масони
указують, як жити наяву…
Я не́ люблю, коли в причілку хати
не кублиться гучна сім’я лелек,
не до вподоби кітч, пуста пихатість,
що марнослів'ям повнять родинний глек.
Я не́ люблю кружляння круків чорних
над димарями мирних, рідних хат…
Я не люблю пісних і "чудотворних",
хто не тримається своїх пенат!
Я не́ люблю, як… плачуть з горя діти,
як ллється молода, невинна кров…
Нехай в огні належить тим згоріти,
хто посягнув на ближнього покров!
Я не́ люблю, коли обцасом* – в душу,
коли на сміх береться сивина...
Відтак весь гнів я виплеснути мушу,
не втримавши обурення сповна!
Я не́ люблю!.. Та з почуттям любовї
за неньку-Україну помолюсь!
Бо не люблю її найпаче болю,
її страждань і болю
н е
л ю б л ю !
[/b][/color]
27.05.2019
_________
*каблук, підбір.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833765
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 27.04.2019
Обіймала й цілувала
Скрізь Русланчика Агата,
Загадково так сказала:
-Скоро ти вже станеш татом!
Раптом зблід татусь майбутній,
Чомусь гикавка напала,
Хотів вимовить щось путнє –
Зразу мову відібрало.
-Це від щастя, так буває,-
Заспокоїла Агата,-
Бо я знала, що ця звістка
Справжнім буде тобі святом.
Вірю, що такі сюрпризи
Тобі , навіть , і не снились,
Твоє радісне серденько
На хвилину зупинилось.
І в цю мить тобі, коханий,
Нехай заздрять усі люди,
Опиши життя щасливе,
Яке в тебе далі буде!
-Далі я прийду додому,
Жінка гляне гнівно в очі,
Дасть по пиці, запитає,
Де я лазив до півночі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833688
дата надходження 27.04.2019
дата закладки 27.04.2019
Під брязк фанфар і виверти політик,
Брехні-облуди злий каменепад –
Я головне, - прошу, - не пропустіте:
Країну втратим – не вернем назад.
Свободу втратим – забуття й руїна, -
Нащадки цього не пробачать нам.
Отож будуймо разом Україну,
Щоб передати що було синам.
Щоб ми БУЛИ під цим високим небом,
Щоб дух козацький в вічності воскрес,
Щоб розвівався рідним оберегом
Вкраїнський прапор кольору небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833379
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019
Сьогодні, Боже, я молюсь до тебе:
Мою ти Україну захисти!
Бо скільки натерпітись іще треба
І через що прийдеться нам пройти?
Нелегкий шлях до Волі і Свободи,
Омитий кров’ю славних козаків,
Він правильний для нашого народу.
Народ ним йде впродовж усіх віків.
Не дай утратити, щоб все пропало,
Що на сьогодні ми вже досягли,
Бо ці перевертні й хапуги вже дістали,
Що в кут тупий країну завели.
Молюся: Боже, ти вкажи дорогу
І вихід із тунелю освіти,
Бо нам потрібна, лише, Перемога
У цім двобої з демоном пітьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833369
дата надходження 20.04.2019
дата закладки 20.04.2019
Знову забарилася
До нас прийти весна.
Мабуть, загубилася
В лузі десь вона,
В торішній нескошеній,
Високій траві,
Росами де зрошено
В сірій гущаві.
Хмари зупинилися
В небі, угорі,
Краплями спустилися
На дахи в дворі.
Вже не чути пташечки –
Тихенько мовчить,
А дощик аж ондечки
В шибку стукотить.
Темно, посіріло –
Все сумне навкруг.
Мабуть, звечоріло.
А чи винен луг?!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833177
дата надходження 18.04.2019
дата закладки 18.04.2019
Для меня коктейль
Я давно не та,ты давно не тот,
В сердце пустота,уж который год...
Суета сует,серых будней страж
Память прежних лет,будто-бы мираж...
И с тоской теперь,неразлучна я,
Как в ловушке зверь-приз для воронья...
Нету больше грёз,я ушла на мель,
Из солёных слёз для меня коктейль...
17 02 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826304
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 18.04.2019
До нестями люблю свій Край,
До нестями люблю все у ньому,
Це єдиний земний мій рай,
Всі шляхи, що ведуть додому.
Біла вишня в моім саду,
Пшениців, ще не стиглий колос,
Босоніж у дитинство йду,
Колискової чую голос.
У сніги завиваю щем,
У веселках купаю відчай,
Перемелю усе з дощем
І замішу погожих свідчень.
Там бурлить божество джерел,
У птахів особлива пісня,
У медових кронах дерев
Особлива і осінь пізня.
Все не так, бо це мій світ -
Богом дана, моя Україна!
До нестями торкає квіт
Там, де мова моя, солов‘іна...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833136
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
З барлогу виліз косолапий... від світла мружить очі.
Оце поспав би ще годинку. Вставать ніяк не хоче.
Так розспівалася пташина, що спати неможливо. То ж
виліз, вийшов подивитись на оте справжнє диво.
Правда, зими він так й не бачив, бо в сплячку залягає.
А от весною тут і влітку по лісі він блукає.
І восени є всього досить, то ж жиром запасеться.
А як зима мине - весною від сну Ведмідь проснеться.
Не то, що Білки, Вовк, Лисиця, сірі Зайці і Лосі часто
поживи не знаходять. Так в лісі повелося.
Та то ж між звірів... Не хвилюйтесь, будь ласка, ви да-
ремно. У нас і їсти, й пити, й спати. Усе це так приємно!
Якщо комусь не вистачає чогось. Не нарікайте.
Самі за себе ви подбайте, самі собі шукайте.
Для кого є? А чи потрібна ця баєчка кому?
Ото ж... мовчіть, або просніться! Вже досить того сну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833137
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Мені не жаль. Бо буде новий плач
і новий дзвін з церковної дзвіниці.
А дерево в дахах – завжди на прах,
Щосотню років може надломиться.
Такий стрункий, таке сердечне «тьох»,
ти сонце шпилем різав, наче диню,
і відслужив Європі за п’ятьох,
хоч враженій мені – наполовину.
Від вогнедишних і чадних гієн
не врятували янголи й химери.
Я бачила і Страсбург, і Ам’єн,
а в них – твої турботливі манери.
Пробач, Нотр-Даме, Матері пробач,
що серце в Неї скніє без упину,
хтось вмисно а чі ні приніс кумач,
не відмолила перед Ним людину.
Мені ж прости, що я кажу «не жаль»,
бо знав лиш ти, в яку до тебе днину
приходила під кам’яний кришталь
і побула в тобі лише годину.
Не заспокоїв і не застеріг,
Стривожив натовпом роззяв і поліглотів,
ти й сам спасався від отих усіх,
ховався в риштування ти від фото.
Нема коли жаліти. То ж не жаль.
Відновлять парижани свої зорі,
і ти й надалі жатимеш врожай…
Бо хто ми є без віри та історій?
(16.04.2019)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833055
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Гортаю я пожовклі сторінки
Історії моєї України,
І проростає правда крізь роки
Про те, як цвіт наш нищили-гноїли,
Як вижив мій, розправився народ
І розрубав ненависні кайдани,
Жить не схотів під владою заброд,
Тож сколихнули двічі світ Майдани.
Зраділа наша змучена земля,
Вона шанує Правду, Гідність, Волю,
Та Крим украли зайди із Кремля
І замахнулись на Вкраїни долю.
Ні, не скорити вільної землі
І мій народ уже не залякати,
Великий Бог нам вижити звелів,
За неї воювать нам не звикати!
27.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833028
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Цві́том абрико́совим укві́тчана весна́
Співом птахів стоголо́сих манить в сад вона.
Я іду́ зако́хана по сте́жечці у ніч -
Зіроньки спала́хують у не́бі, як сто свіч.
Приспів:
Мі́сячна мело́дія, де зо́рі навкруги́.
Місячна мелодія несе мене в світи.
Мило зорепа́дами спала́хує ця ніч
І мене́ обку́тує, торка́ється до пліч.
Знову поверта́юся думками я туди,
Де були загублені коханнячка сліди.
Де клялися в вірності: "Ми разом назавжди".
Як мені в ту весноньку дорогу віднайти?!
Приспів.
Ве́сноньки і зи́моньки швиде́нько пронесли́сь,
А сліди́ загу́блені дони́ні не знайшлись.
До́сі абрико́сами вбира́ється весна́..
Бі́лих я́блунь ко́сами все ма́нить в сад вона́.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832888
дата надходження 15.04.2019
дата закладки 16.04.2019
Кровавый пир
Застыв,задумавшись упорно
В который раз,в который миг...
Как-будто пища не в то горло-
Душа сорвавшаяся в крик!
Всё так нелепо, Боже правый...
Куда же катится наш мир?
Попутал бес его лукавый,
Устроил нам кровавый пир.
Неужто слепы все настолько,
Глаза затмила пелена...
Пусть лучше правда будет горькой,
И миром кончится война.
13 04 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832715
дата надходження 14.04.2019
дата закладки 14.04.2019
[b][i][color="#4f0606"]Я у милого в кармашке
Вижу номер на бумажке!!
Набираю телефон.
А в ответ мне - Секс-салон!!
Я калории считаю
Скушать лишнего боюсь,
Как на вид, так вроде таю
На весах, блин, снова плюс.
Хорошо на сеновале
Мне с Петром, озвучу всем.
Но делить Петруху с Валей
Не готова я совсем!
Я в компьютер заигралась
У меня любовник там.
Мой Петруха против малость
Так сижу я по ночам.
А погода то - с сюрпризом.
Просто божеский сезон.
Но мороз, поверьте, близок.
Прятать шубы не резон.
Мы горазды на частушки
Только как семье терпеть?
Если муж не снимет стружки
Я и дальше буду петь!
Раз, два, три, четыре, пять!!
Сложно хлопцев сосчитать
Тех, что не успев влюбиться
Отказали мне жениться!!
Вместо страсти и экстаза,
Меня милый удивил
Ночь не слазил с унитаза
Ведь весь вечер пиво пил.
Тайны я хранить умею.
Смело мне секрет открой.
Пятерым шепнуть успею.
Пока сплетен ждет шестой!!!
Скушал булку с молоком
И запил кефиром
Думал, сидя по кустом -
Распрощаюсь с миром!
Если долго веселиться
И без меры водку жрать.
То не зайца, не лисицу,
Можно "белочку" поймать
Раз порвалася резинка
И беременная ты
Не реви белугой Зинка
Завтра жди, придут сваты.
Все айда за мной девчонки
Мир и моду изменять...
У вас длинные юбчонки
Макси-пояс у меня!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832582
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Я босими ногами топчу доріжку в сад.
Як гарно в нім розплівся солодкий виноград!
Ось яблунька тендітна розкинула гілля.
А яблучка рум'яні всміхаються здаля.
І я до них всміхаюсь. Дивлюсь: Яка краса!
На листячку зеленім виблискує роса.
Вона блищить, сміється, підживлює плоди.
І лагідно сміється:"Іди до нас... Іди!"
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832570
дата надходження 13.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Життя свічею тихою несу…
Ще рік минув, нанизує турботи.
Я світу цьому вдячна за красу,
За щастя й біль, за творчість, за роботу…
І кожному подякую з людей,
Що байдуже й безслідно не минули,
За кожне слово, усмішку очей,
За те, що поряд, не пройшли, почули.
В життя потоці, в повені стрімкій,
Коли тонула, душу рятували;
Тим, хто пішов за обрій, і живим,
А недругам спасибі, що навчали.
Що не давали в спокої дрімать,
До боротьби будили душу й тіло…
Хай друзі й вороги мені простять,
Сміятись буду, хоч і наболіло.
Усі, хто поряд, - наші вчителі,
А помилки сумні - то є уроки,
Та іспити життєві нелегкі
Хай не гальмують у прийдешнє кроки.
Всім щастя зичу, радості й тепла,
Великої, безмежної любові;
Хай доля буде щедра на дива,
І милосердя, й мудрості у слові.
Я буду жити, цілувать дітей,
Плекать онуків і саджати квіти,
Ловити усміх, сяйво їх очей…
Хай Бог нам ще дозволить порадіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831449
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 13.04.2019
**********
Там, де вмирав Нігоян,
Болем куриться Майдан,
Сотня зорить із небес:
- Знову Голгофа і хрест?
Знов Україну здали?
Не українці - хохли!
Прадіди встануть з могил,
Горем розвіється пил...
Звісно, як блазень Іван,
В нього такий отаман.
Реготу злого обвал -
Пастка для дурнів - "Квартал".
З кого сміялися ви?
З себе, сіренькі хохли.
В залпах куриться Донбас -
Саме для реготу час?
Рвуть Україну, жеруть,
Божа потьмарилась путь...
Брате, на захист ставай,
Не здай Україну, не здай!
Сину, це наша земля,
Зась їм, іудам з кремля!
Рідну свою захищай,
Не здай Україну, не здай!
Шанс залишився один -
Знов не повториться він.
Долю свою обирай:
Не здай Україну, не здай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832300
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 13.04.2019
Я дощ люблЮ,та літню спеку,
Й босоніж бігти по росі.
Люблю,коли летять лелеки,
В своїй омріяній красі!
Люблю зелені трави й луки,
І сірі хмари понад ліс.
Люблю колосся брати в руки,
І посміятися до сліз...
І всю красу,що є довкола,
Я хочу взяти до душі...
Люблю,як пахне матіола,
І в річці плещуться лящі.
Як рано-вранці на світанні,
Женуть худобу на поля.
І відчувається в диханні,
Як пахне матінка-земля!!!
17 02 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826455
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 12.04.2019
Зітхнув збентежений Тарас.
Таке знайоме все до болю:
Царем звойований Кавказ,
Сябри самі ідуть в неволю.
Хатки біленькі у садках
Десь в стороні від магістралей.
Й блукає сам Кобзар в гадках,
Що буде із народом далі.
Аж чує гул гучних сирен.
Що сталось в Києві так рано?
З-поміж каштанових чуприн
Усе відразу й не розглянеш…
Та люд довкола гомонить:
То сам слуга народу їде!
--Так ось кому тепер щастить,
Не вірив я, що правда зійде.
І я колись біля дверей
Чекав наказів Енгельгардта.
Сікли на стайні. А тепер
Все навпаки--змішались карти.
Настав для слуг щасливий час —
Авто, кортежі, охорона…
Чому ж раніш знущались з нас?
Чом не щастило на патрона?
…Стоїть замислившись Тарас,
Таки утямити не може,
Ким є сьогодні кожен з нас,
І на вельмож чом слуги схожі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832417
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
- Ты кофе в постельку...
желаешь, родной?.. -
шепнула я мельком...
- Вдвоем мы... Ты... мой!
Жарой из ладоней,
как Солнце лучом,
я ауру трону!..
- Иду напролом!
Мурашки по коже...
- Представил уже?!
Коснусь... осторожно...
Душой... в неглиже...
Весь теплый напиток...
на грудь.. разолью...
- Мой... золота слиток!..
Тебя я... люблю!..
Мы как... в лихорадке!..
Тот кофе... телам!..
- Пью губками... сладкий!..
Всю нежность отдам!..
Так неравномерно
дышу... - Задохнусь!!!
Хочу ведь... безмерно!..
- Тобой... наслажусь!..
Вдруг слышу... ребенок...
босой бежит к нам!..
- Хватило силенок
разняться рукам...
Поправила кудри...
- Малютка, привет!!!
Смотрите-ка - утро!..
Невинный рассвет...
Мы небом красивым
украсим судьбу...
- Тепла нам счастливым!..
И ласковых бурь...
10.04.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832311
дата надходження 11.04.2019
дата закладки 11.04.2019
Так мало сину літ, та він вже на війні.
Порозумнішав десь на років двадцять -
Це в спілкуванні відчувається мені.
Напевно, й вороги його бояться.
Дорослим став раптово й помужнів.
Оця війна змінила його долю.
Вітчизну боронить - обов'язок велів
І він пішов боротися за Волю.
І рушив він на Схід..Бо хто ще, як не він
На захист земляків піде до бою.
І завдяки йому діждемося ми змін,
Діждемось Миру завдяки Герою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832239
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
Пришла пора открыться далям,
Забросить душный городок…
В тоске, поникший и печален
В чужом краю – зовет исток.
Где столь любимые просторы
Приятны сердцу моему,
Где глаз чарующие взоры…
Неодиноко – одному.
Житьё в чужбине – боль тупая,
Среди отвязанных быков,
Душа свободная, простая,
Томится бряцаньем оков.
Вдохнуть нагрянувшей свободы,
Взахлёб вменять родную речь,
Среди вражды, среди негоды –
Сумел певучую сберечь.
Туда несёт меня кручина
Где милый райский уголок,
И зов души первопричинный:
Где первый шаг, где первый – слог
Где первый раз в любви признался –
Услышал шелест мотыльков…
Где прошлое,..и с кем прощался
В миру невидимых тонов.
Где завязь первых колебаний
Мечтам, надеждам зародясь
И воплощённых жизнью знаний,
В борьбе интриг – жизнь удалась!
Моя любовь – Волынь родная!
Вобрала таинство веков.
Твоих объятиях…скрываясь –
Цвела щемящая любовь;
Там, птица райская, в надежде,
Звала… Неслыханная трель!
Как Мавка ворожила прежде,
Зелёных глаз - её метель.
Туда где в скорбные оградки –
В граните множатся кресты,
Причал последний, у лампадки
Мои узнаете черты.
Настал, настал конец разлуки…
От мысли я пьянею той…
О, сколько пережито муки?
К тебе лечу - мой край родной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832200
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
В школі гарний учень Вася
Космонавтом мріяв стати,
Часто в небо задивлявся –
Так хотілося літати!
Виріс хлопчик, одружився,
Наче тут складалось вдало,
Але думка про польоти
Все його не покидала.
Мудрістю не відрізнявся,
Як і більшість - мав коханку,
На горищі розважався
Із Марусею до ранку.
Чоловік прийшов Марії:
Дочекався свого Вася –
І, нарешті, його мрія
Політати все ж збулася!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832197
дата надходження 10.04.2019
дата закладки 10.04.2019
[youtube]https://youtu.be/taJeh5xD514
[/youtube]
[i][b][color="#07717d"]Народжуйте усе, що – від любові,
сирітства, безпорадність не плодіть!
Нехай вічнозеленість як основа
тримається на дереві століть!
Лелійте і підживлюйте коріння –
без кореня рослини не ростуть….
Дістатись неба – Боже повеління,
до благоденства заповітна путь!
Досягне ж висоти лиш той з атлетів,
хто знає, що в гори буває низ,
Бо так влаштована Земля-планета –
вселенської містерії каприз.
Дуальність світу – то закон природи.
Цуратись низу легіню не слід…
Та пам’ятати: деревні породи
ростуть у небо, але низу від…
Тяжіють і андроїди земельно –
немов є все потрібне на землі.
Але душа співа, хоч акапельно,
у віковічно-райдужній імлі...
...В усьому є своя священна правда
і свій, нутром закладений, резон:
хай нітрогена* голосна бравада
уступить смислу!..
Цар царів –
озон**! [/color][/b]
4.04.2019
________
*Азот -інертний газ, складова атмосфери Землі;
в перкладі з грецбкої означає ( [b]а[/b]-не; [b]зот [/b]- життя)
[b] неживий.[/b]
**Трьохатомний оксиген (O3), що міститься в стратосфері
і захищає Землю від космічних та УФ-променів, відіграв
важливу роль у виникненні і збреженні орзанічного світу.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831691
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 09.04.2019
« Я що, не з цього копита?» - маленьким
мовив мій рідній брат Василь. Ці слова
стали крилатими для всього роду мого діда Василя.
Це фото з старого альбому..
Йому вже так багато літ..
Мій батько з братом є на ньому
І його сестри, баба, й дід.
Стара хатина у загаті,
Віконця сірі і малі…
Жили бідненько, не багаті -
Та хліб із сіллю на столі.
Важкі післявоєнні роки
І в хаті п’ятеро дітей:
Найменша робить перші кроки,
А старших вже нема тепер.
Немає Лєни, Колі, Наді –
В голодний вмерли рік вони.
За ними слідом Анатолій
Не повернувся із війни.
Зоставсь Володя, ще Марія,
І Ганна, Стася, та Іван.
На фото діти тут не всі є:
Приходять Федір і Степан.
Дід працював тоді в колгоспі,
Сапала й баба буряки,
А її мати на канапі
Читала діточкам казки.
То як могли, так виживали
І їли, що їм Бог послав.
На трудодні, що заробляли,
В кінці колгосп зерно давав.
То ж по закінченні лиш року
Пекла їм баба пиріжки,
А ціле літо – аж допоки,
За «свято» були галушки.
Сім’я жила і бідувала,
По черзі діти в школу йшли,
Зарадить як біді, не знали:
На двох одні лиш чобітки.
Але на злидні не зважали,
Родина дружньою була.
Завжди всі разом працювали,
То ж вижити сім’я змогла.
І розійшлись діти по світу,
Своїх онуків нажили,
Та й правнуків до їх «копита»
Лелеки в хату принесли.
Дивлюсь на фото це з альбому -
Такий великий в мене рід.
Коріння родоводу всьому
Ось тут на фото із тих літ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832077
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=P8BYznno8OY[/youtube]
Упала туману завіса,
Як сонечко в небі зійшло.
Дивлюсь: аж до самого лісу
Розкинулось гарне село.
Приспів:
Мартинівка – роду колиска
Для славних моїх земляків.
Прибралась ти в біле намисто
Весняних, квітучих садків.
Гойдаються хвилі в ставочку,
Джерельна дзюркоче вода.
Я стану собі на місточку -
Хай повниться щастям душа.
Приспів:
Мартинівка – роду колиска
Для славних моїх земляків.
Прибралась ти в біле намисто
Весняних, квітучих садків.
Це місце для всіх нас рибальське,
Ще й лілій багато в воді.
Давно у заплаву Наральське
Щорічно летять лебеді.
Приспів:
Мартинівка – роду колиска
Для славних моїх земляків.
Прибралась ти в біле намисто
Весняних, квітучих садків.
Це місце зігріте любов’ю
І Божа кругом благодать.
В Мартинівку лину душею –
Батьки мене будуть чекать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832080
дата надходження 09.04.2019
дата закладки 09.04.2019
У траві стежина
Загубила слід,
Піснею пташина
Звеселила світ.
Зеленіли трави,
Випивши росу,
А згори заграви
Вишили красу.
Пісня не стихала,
Ранок їй радів,
Тиші посміхались
Верби молоді.
Роси – срібні сльози
Падали униз,
Гнули стани лози –
Мили ноги в них.
1.03.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831963
дата надходження 07.04.2019
дата закладки 07.04.2019
Народна мудрість сповіщає:
Хто перед Богом завинив,
Того Господь ума лишає,
Бо якби краще учинив.
Тоді без розуму особа
Сама карає вже себе:
У зашморг суне горло й лоба -
Біда так легко не мине.
Ну що тепер, довибирались?
Бо ліньки думати було.
При владі з ким тепер остались?
З якої сторони те ЗЛО ?!
Чи Зло іде від Порошенка,
Що у корупції застряг?
Та з ним його і свита всенька,
А люди гинуть у боях.
Ще досі в нас не посадили
Тих, хто країну обікрав.
В шухлядах справи залишили -
Хто на Майдані убивав.
Військовий злочин не розкрили
По Іловайському котлу.
За що так з нами учинили
І вірить нам тепер кому?
А від Зеленського як прийде
Те Зло в дірявому мішку,
То в яку сторону все піде?
Як відвернуть біду таку?
Він ще не вивчив навіть мови.
Який із нього президент?
Ми що вертаємося знову? -
Це ласий путіну « презент».
За що сьогодні гинуть діти?
Армійців стільки полягло.
Що маєш, Вово, з цим робити?
З твоєї сторони теж зло.
Невже ти думаєш: я знову
У серце прийму «руский мир»,
Пробачу ворога я свого,
З кацапом сяду я за стіл?
Ти навіть , Вово, не надійся.
І Коломойський не спасе.
Хоч головою в землю бийся –
В Європу Україна йде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Крохмаль Володимир Антонович (20.07.1987.-17.06.2014.) Загинув біля Станиці Луганської, підірвавши гранатою себе з товаришем у танку, щоб не потрапити в полон.
Він не дожив до тридцяти –
У двадцять шість загинув –
І білим ангелом в світи
В червневий день полинув.
Знав волі добре він ціну,
Забувши враз про втому,
Пішов, щоб зупинить війну.
Не зміг лишитись вдома…
Сержант молодший, командир
Т-64 ,
Здавалось, ним він народивсь.
Кров молоду будили
Ворожі постріли. Земля…
Його земля горіла
Біля Луганська. Пси Кремля
Підбили йому крила…
Танк оточили москалі –
Раділи очі вражі,
Та український дух звелів
Загинуть екіпажу…
З гранати вирвав він чеку…
Очима попрощались
Із другом і за мить якусь
І танк, і всі зірвались…
Це УКРАЇНЕЦЬ був – не клон,
Це вірний син Волині,
Тож вибрав смерть, а не полон,
Зорею ставши нині.
Коли зірок насіє ніч
Й освітить неба карту,
Синок до мами: «Ти мені
Зорю покажеш тата?»
5.04.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831852
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
[b][color="#0a07b5"]Гладко выбритый гопник Валера
Вылез с ужасом из шифоньера...
И увидев обрез
Выдал: Сам бы не лез
Затолкала туда меня Вера.
Лара Крофт, убежав из гробницы
Добежала до самой границы..
На таможне орет...
Мне туда!! Мне вперед!!
Кавалер у ней, видите ль, в Ницце
Гастарбайтер Джамшут с Украины
Для ремонта привез тачку глины.
Что за эксперимент?
Здесь ведь нужен цемент!!!
За рублем, глянь, приехал он длинным!!
Офтальмолог из местной больницы.
Проверял мне прибором глазницы...
Но перчаточки снял
И меня приобнял
Начал щупать мои ягодицы..
Гинеколог из клиники местной.
Был средь женщин фигурой известной..
Этот пылкий типаж
Делал секси-массаж..
Называл в это время - прелестной...
Хитромудрый электрик с Находки
Не такой он, как видится, кроткий.
Всем, он кроме друзей
Сам устроит КЗ...
За починку берет литр водки
"Рихтовать!!!" - порешила Татьяна
А была в тот момент в дупель пьЯна
Нам в Петра "корнишон"
Надо влить силикон.
Вот тогда будет он без изъяна..
Дева юная из Приамурья
Настоящий пример бескультурья.
Ей бы малый мотив -
Может голой пройти.
Без мозгов иль привычка в ней дурья.
В удивительном городе Шуе
Молодежь против правил бунтует!
Им чтоб дам в жёны взять,
Можно только гулять...
Не должно строго быть поцелуев..
Атарбеков, джигит из глубинки
Не носил, ни носки, ни ботинки
Он же, братцы, джигит!!
И обут в сапоги!!
Из которых сдувает пылинки!!
Гастарбайтер Иван из Казани
Мне такое настроил по пьяни
Прогнала бы клюкой,
Мастер он - никакой!!
Зато мастер любовных признаний!!!
Толя Дыркин, вратарь высшей лиги
Постоянно плел в клубе интриги...
Это вовсе не смех,
Он достал этим всех.
А еще продает порно-книги...
Закидонов был толстый и старый
Прятал в цуме товар в шаровары.
Как такого в тюрьму
Можно взять, не пойму...
Он же весом разрушит и нары.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831850
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Зацвів знов сад, який садив наш тато.
Він в нього душу вкладував свою.
А фруктів в ньому завжди так багато!
В саду тім почувались всі ми, як в раю.
Татусю, рідний! Ти прожив недарма.
Будинок гарний сам звести зумів.
Садок розкішний посадив весною.
Трьох доньок виростив і двох синів-орлів.
Ти дав життя талановитім роду.
Посіяне розквітло, наче сад.
А ми тепер - даруємо народу.
Хай розростається, немов твій виноград.
(Вірш моєї сестри Галини Жабенко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831744
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Квітень вже на дворі
Місяць світла, сонця,
І радісних турбот.
Боже, дай нам миру,
Щоби був щасливим
України народ,
Щоб спокійно вийшов
Землю засівати,
Ростити достойні
Щедрі врожаї.
Дай тепла і ласки
У кожнеє серце
Ми ж, Боже мій милий,
Діточки твої...
Щоб з новим врожаєм
Росли й наші діти
В спокої й теплі.
Щоб любов і ласка
Серця лікувала,
Щоб не сум, а радість
Була на Землі. 01.04.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831749
дата надходження 05.04.2019
дата закладки 05.04.2019
Волонтер. Скільки в слові у цьому тепла!
Волонтер – то є щира людська допомога.
Волонтер – то не просто криниця добра.
Ця людина – дарунок від Бога.
Коли в душу загляне холодна зима,
Й ні від кого, здається, надії немає,
Волонтер – тут як тут – і уже не сама,
Бо душа від тепла оживає.
3.03.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831687
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 04.04.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=bYZlxGEHbz4
[/youtube]
Весняний день стіка повільно,
Ледь - ледь сіріє полотно.
Кидаю погляд я невільно,
На краєвид, що за вікном.
Старіє день, йде на спочинок.
За день стомилася й душа,
Склада за день думок ужинок,
Притишить хід їх поспіша.
Думки кошлаті, ніби хмари,
Все норовлять втекти в вікно.
Весняний вечір б"є в летаври...
Думки всі вкупі, заодно.
Схолонув чай, лиш запах м"яти,
Давно невипите вино.
Приємно так бува згадати:
Чи це було, чи не було?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831399
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019
Март дождями пьяный
Март дождями пьяный,
Не видать просвета...
Вдоль дорог каштаны,
Ждут уныло лета.
А дождинки густо,
Ручейком да в лужи.
Ветер песней грустной,
Неустанно тужит.
Взбудоражил клёны,
Из дождя завеса...
Спрятались вороны,
На опушке леса.
Ждать тепла в апреле,
Грянул пуще гром...
И не слышно трелей,
В небе голубом.
22 03 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831385
дата надходження 02.04.2019
дата закладки 02.04.2019
Поезія – не модна вишиванка
Й не плід майстерних і старанних рук –
Творіння словом, коли ти, мов бранка,
Мелодій ловиш дивний перегук.
Вона жива і здатна на свавілля,
Коли не дозволяє тобі спать,
Коли страждають люди сильні, вільні,
А ти не можеш дум про них прогнать.
Стаєш для них суддею й адвокатом,
Їх долі боячись часу вручить,
Встаєш за кожного, немов за брата,
Й тоді поезія вже вироком звучить
Від імені твого й твого народу,
Без апеляцій, докору сумлінь.
Поету соромно не бути патріотом
І справжнім сином вільної землі!
16.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831354
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 02.04.2019
Когда волна воспоминаний
Меня накроет с головой,
Вдруг промелькнёт в моём сознании
Твой образ - светлый и живой.
И среди множества видений
Возникнет милый силуэт.
И ритмы сердца от волнений
Помогут возродить дуэт.
Он для меня срывал ромашки
И сам веранду украшал.
Дарил в избытке нежность, ласки…
Но неизбежен был финал…
О! Как мне с памятью бороться?
Она преследует меня.
Как будто надо мной смеётся.
В былые манит времена.
Ведь память помнит все нюансы
И чувства искренней любви.
Она не оставляет шансов
Быть равнодушною, увы!
И эти искренние чувства
Предать забвению нельзя.
Лишь увлечение искусством
Для них – разумная стезя.
24. 03 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830297
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 01.04.2019
Люблю простых людей, не облечённых властью,
Пороком сребролюбия сердца не осквернивших,
Не балованых славой (думаю, к их счастью),
Не числящихся в кастах из начальников и "бывших".
Которые не льстят лукаво, без умолку,
Не ищут похвалы у тех, кто выше их по рангу,
Таких, кому претит потрёпыванье холки,
И тех, кто не поддастся на системою огранку.
Не сделает "сюрприз", как волк в овечьей шубе,
Не выдаст с потрохами и не плюнет подло в спину.
Люблю простых людей. Да кто же их не любит.
А вот... таков ли сам, никак сомненья не покинут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831210
дата надходження 31.03.2019
дата закладки 31.03.2019
https://www.youtube.com/watch?v=hKopEVg_qns
Какой бы мудрой ни была,
А всё же - дура, баба-дура,
Как пуля-дура, как стрела
Высокомерного Амура...
О, сколько вёсен, сколько зим,
А сколько осеней промозглых
Всё умирала, коль не с ним,
Не верила, что... выжить сможет,
Но устояла и смогла -
С годами соль намного слаще...
И дом родной уберегла,
А ты где маешься, пропащий...
Всё стрелы точишь и молчишь -
Стрелять-то вовсе неохота -
Поближе с чашкою - к печи,
Отпить домашнего компота...
Когда пропала при свечах
Твоя влюблённая случайность,
Похолодел пустой очаг -
Ну хоть бы кто поставил чайник...
А помнишь, у тебя была -
Но ты не понял - баба-дура...
Ведь это к ней тогда стрела
Слетела с нежных рук Амура...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825577
дата надходження 15.02.2019
дата закладки 31.03.2019
Зупинись, спробуй на смак вітер!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LvtylsFmbAk
[/youtube]
Розгулявся вітер в полі,
Бешкетує, лист зриває.
Йому можна, він на волі.
Чомусь різним він буває.
То сміється, то заплаче,
То ледь дихає, стихає.
То когось неначе кличе,
Потім тяжко так зітхає.
Може зле, чи, може, хворий,
Чи думки якісь дістали?
То неначе знов бадьорий,
Знову крила виростали.
Розхвилює морські хвилі,
То за чайками ганяє.
Коли стомиться й безсилий,
Свої ігри припиняє.
То кружляє біля мене,
Заглядає пильно в очі.
Поведінка незбагненна.
Може, щось сказати хоче?
Розкажи мені про себе,
Бачу, що душа страждає..
Свідок - небо голубеє:
Наші долі співпадають...
Я люблю тебе, мій вітре,
За таку твою удачу.
Бешкетуй і сльози витри.
Бачиш? я вже теж не плачу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831035
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
[b]Раскурил мой Петька трубку
Посмотрел на люд честной:
- Кто на сене лапал Любку,
Выходи на смертный бой!!
Из колодца вода льется
Только бабам дела нет!
Им на сайт попасть неймется,
Появился интернет!!
А в постели.... чудо-юдо
И с прибором до колен.
Положу его на блюдо,
Пусть и даст запястье крен.
Дед мой в байкеры подался
В кожу с бляхами одет.
Весь поселок насмехался...
Ну и рокер! Ну и дед!!
Брызжет милка моя ядом
Я уж литр его собрал...
Открывать больничку надо!!
Мазь готовить - Випросал!!
Когда Ленка в койке млеет -
От нее не счесть лучей!
Подожду, пока стемнеет
Будет вместо фонарей!
Под дождем промок Сережка,
Надо было плащ одеть.
Пипка съежилась в гармошку
Час стараюсь отогреть!
Пролетел метеорит
Как же тут без мата?!
У меня сарай горит,
У соседки хата!!
Спорят бабы у плетня,
Хоть прибегни к лУпе!!!
У Петра висит мотня
Или вещь в ней супер!?
Тяжела рука у кума
Как влепил соседу в глаз,
Тот бедняга хоть не умер
Но в отключке уже час.
Я скажу - Не в бровь, а в глаз!!
Впору звать на помощь!!!
Лупит Петька каждый раз
Значит любит, сволочь!
До утра орали песни
Распугали даже вшей!
А сосед, *** резкий
Со двора прогнал взашей!
Кум позвал меня к калитке
От жены бежал, как мог.
Он в тугом огромном свитке
Бутыль с водкой приволок!
Это чья в сугробе шапка?
Не проста.. из соболей!!
И нога из снега в тапках!
Так ведь это ж кум Сергей!
Девки бегали по травке
Не за кем нибудь - за мной!!
И представьте - в этой давке
Я уже не холостой.
Ох и зимняя рыбалка,
Все идут на осетров!!
А поможет нам смекалка,
Без чекушки хуже клёв![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831091
дата надходження 30.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Молода красуня Маня
Має клопоти вже зрання,
То ж, відклавши всю роботу,
Йде у відділ страхування.
Розказала своє горе:
-В мене травма (я так каюсь),
Не на гульках, не на морі –
На роботі все це сталось!
Співробітниця поважна
(Жіночка привітна, мила)
Все це слухала уважно,
Тоді Мані пояснила:
-Ви повинні описати
У заяві все детально:
Виробництво, травма, дата,
І це все - документально.
Чи є виписка з лікарні?
Де діагноз? (У нас - звітність).
-Документи в мене гарні,
Ось діагноз: це - вагітність.
Травмував мій шеф щоденно
(крім неділі і суботи),
Тож нехай агентство платить,
Бо було це на роботі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829071
дата надходження 15.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Спадає сніжок біленький
Із гілки, що на сосні..
-Ну як ти тут, мій рідненький,
Повідаєш що мені?
Світлини Героїв на стелі
Змарніли попід дощем.
А вітер морозом стелить
Й окутує ніч плащем.
Цю тишу, що серце крає,
Сховала в собі зима.
-Синочку, тебе немає.
Шукати тебе дарма..
Холодний стоїть з граніту
Цей Слави меморіал.
А пустка мовчанням гнітить –
Закрився в небі портал.
- Чому, так? - волає серце
І сльози струмком летять.
Вогню язики у скерцо
Тихенько палахкотять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828976
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ой, де ж ти, весно, забарилась?
Дістали так мороз й вітри..
Тебе чекати я втомилась,
Давай мерщій іди сюди.
Приспів:
Зігрій мене промінням сонця,
Тепла ти радість подаруй
І крізь шибки, що на віконці,
Вишневим цвітом зачаруй.
А я піду у сад зелений,
Щоб слухати спів солов’їв,
Бо місяць ясний там для мене
Під вечір стежку освітив.
Приспів:
Зігрій мене промінням сонця,
Тепла ти радість подаруй
І крізь шибки, що на віконці,
Вишневим цвітом зачаруй.
Я розжену туман руками
І вранішню зіб’ю росу.
В душі молодшаю роками,
Хоч білий цвіт заплівсь в косу.
Приспів:
Зігрій мене промінням сонця,
Тепла ти радість подаруй
І крізь шибки, що на віконці,
Вишневим цвітом зачаруй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830186
дата надходження 24.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Отих думок розпалене багаття
Гарячим подихом до нього вилось.
Бентежило в душі табу сум*яттям,
Крутилась курява від вітровію.
- Торкнутися б жаринкою любові,
Теплом, щоб висушити сліз утому,
І не завдати порухами болю,
Долати разом довгі нині тори.
І щоб оте багаття не згасити,
Додала б легкі ніжності іскринки,
Вогнем наповнила б кохання силу, -
Так мріяла жіноча половинка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830661
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 30.03.2019
[i]Певно, стомились від сьогодення...
Хочеться гарної музики, поезії...
І просто... "нічогонеробтва" –
подумалось мені... І ось –
вкотре! – таймаут! [/i]
[youtube]https://youtu.be/o89kEMsLFQs
[/youtube]
[i][b][color="#890f9c"]Віршуємо й не думаєм всерйоз,
чи маємо на те благословіння.
Чи то, бува, не хляка чи мороз,
не словоблуд... напутнього начиння?
Поезія – це ліки для душі,
від болю в серці екстрена пігулка,
поезія – не епос і вірші –
по фібрам серця трепітна прогулька
Поезія дарує кращі з прав –
творить канони, пестити моралі.
І хто із нас бентежно не збирав
римовані на ниточках коралі?!..
Поезія – від Бога щирий гранд,
аванс Творця за прояв милосердя!
Поезія – змовкання канонад,
не вбивство доль у січі душ і тверді…
Поезія не любить звучних слів,
вона – інтим, квиління душ чаїних,
поезія – глас ангельських послів,
код алгоритму співів солов’їних…
Поезія –дарунок Божих ласк
творителям, у кого серце щире,
поезія – шукання Світлих паск
і меса – тим, хто відлітає в ірій.
Поезія – божественна Любов
до тих, хто щиро, без лукавства любить…
Поети тчуть нагій душі покров,
та їх Господь шанує і голубить.[/color] [/b]
25.03.20199[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830480
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ти справжня українка, люба доцю,
У тій святковій вишитій сорочці.
Придбаємо ще стрічку чи віночок —
Флешмоби ти прикрасиш чи таночки.
На жаль, віночок із шовкових квітів,
Ще не наткало килимів нам літо.
У зіллі -- захист, так вважали предки
Й передавали мудрість цю нащадкам.
Для дівчинки, що мала лиш три рочки,
З рум’янку і барвінку був віночок.
Ще уплітали чорнобривців пару,
І незабутків синяву безхмарну.
Чотирирічній-- вишень й яблунь віття,
Знак найніжнішої любові в світі.
Нема вірнішого, як серце мами--
Вона із дітьми днями і ночами.
В шість рочків – додавали мак й волошки,
У сім-- уже віночок більшав трошки.
Дванадцять квіток у вінку дівчини:
Любисток й ружі, мальви і калина,
І скромна, мужня врода деревію,
Й пучечок гілочок гінкого хмелю…
Цвіте в нас оберегом кожна квітка.
Їх, доню моя, назбираєм влітку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830960
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Пусть ждут дела до завтра, а пока...
Как мир прекрасен в зимней колыбели -
Под снегом спят и берег, и река,
Берёзок веточки, и пышность ели...
Так всё бело.., что, кажется, душа
Ни что иное, как снежинок стая...
А снег идет безмолвно.., не спеша
И нет ему конца.., и нету края...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820417
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 30.03.2019
Не та весна теперь... Бывало -
Март зимний, белый... Лишь апрель
Дырявил снега покрывало,
Призвав любимицу капель.
Снег исходил ажуром нежным,
Покрывшись тонкой коркой льда...
Глядишь - сугроб огромный, снежный,
Подмыла талая вода...
А сколько мы сосулек съели ?
А помнишь, мастерили плот..?
Чтоб в лужах он не сел на мели,
Тащили к морю талых вод...
Весна резвилась и играла,
А вместе с нею детвора.
Нам было дня и жизни мало !
Что не затеешь - на "Ура!!!"
Не та весна теперь... Бывало...
Да что весна ? Весь мир иной.
Вернуть бы эту жизнь с начала...
Да только где тот путь домой ?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830637
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Ніби сонце ясне з раночку нас будить,
це ж моя матуся ніжно так голубить.
Ой скільки ж в сердечку маминім тепла...
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
Вчить мене матуся смачно готувати,
все тримать в порядку, гарно вишивати.
Мамина усмішка завжди осяйна.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині!
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
В кожного найкраща матінка у світі,
а для мами завжди найдорожчі діти.
Де їх сміх лунає - скрізь цвіте земля.
Я люблю тебе, ненечко моя!
А в моєї мами очі сині-сині.
А в моєї мами руки - ніжні.
А моя матуся, мов зірочка ясна.
Це ж до мами приходить весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831006
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 30.03.2019
Муза
Писать стихи одна морока,
Но не могу, и я без них.
Люблю Есенина и Блока,
Великих классиков других.
Не подражаю,что в том толку,
От совершенства далека...
Лежит тетрадь на книжной полке,
Зависла в воздухе строка...
Писать стихи одно мученье,
Я битый час сижу уже...
Доела сладкое печенье,
И шоколадное драже...
Смотрю в открытое окошко,
И вижу Музы силуэт...
Мне машет преданно ладошкой,
Прекрасных слов неся букет.
28 03 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830909
дата надходження 29.03.2019
дата закладки 29.03.2019
Почему так больно на душе?..
Прячу слёзы в мятую подушку.
Ты меня забыл небось уже,
Как ребёнок старую игрушку...
От тоски,печали и от страха,
Я себя съедаю изнутри...
Будто черти вынесли на плаху,
Так душа моя отчаянно горит.
Полыхает рвётся в неизвестность,
Глупая не знает,как ей быть.
Ей однажды подарили нежность,
Научили преданно любить...
Только было,всё так однобоко,
Даже не успела расцвести...
А теперь ей очень одиноко,
Счастье и любовь не обрести.
25 02 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826951
дата надходження 26.02.2019
дата закладки 29.03.2019
Денису Петровичу Шепетюку
учаснику антитерористичної
операції 2014- 2015 р присвячую
На скронях в хлопця сивий цвіт
І погляд став таким глибоким.
Йому лиш саме тридцять літ
Та вже пізнав життя жорстоке.
Пройшов війну, пройшов Донбас
І повернувсь живим додому.
Молилась матінка не раз
І жить хотілося самому.
Він пам’ятає перший бій,
Коли сепари градом били.
Жахіття в пам’яті скупій
Сліди війни навік лишили.
Він пам’ятає всіх бійців,
Що кусень хліба з ним ділили,
В траншеї, мокрій від дощів,
Багнюку берцями місили.
Там кожен був, як рідний брат:
Прикрити інших міг собою.
Як батько був для них комбат,
Своїх бійців водив до бою.
Додому хоч вернувсь солдат
Війна його не відпустила,
Бо від тих пострілів гармат
Душевну рану залишила.
Багато горя він зазнав
Та закривав нас всіх собою.
Він Україну захищав!
Ми дякуєм Тобі, Герою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830634
дата надходження 27.03.2019
дата закладки 27.03.2019
[b][i][color="#ff00fb"]До року рік складаю у валізу
І ревізую часом цей багаж.
Прийде пора... у труднощі чи кризу
Літа візьмуть мене на абордаж...
Усіх подій не перерахувати
Були сумні, хвилюючі й смішні.
Є ті, що варто швидше забувати,
Або ж такі, що дуже дорогі.
Я за усе безмежно вдячна Богу
За неба синь і за красу долин
І за мою заквітчану дорогу
Ось, до відмітки шістдесят один...
Люблю людей і вірю, що взаємно
Радію сонцю, як мале дитя...
Живу, сміюсь, римую не даремно
У цьому й є мій справжній сенс життя....[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829339
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 27.03.2019
Восток никогда от себя не отпустит...
В чужую страну прилетаю... домой,
Где радость моя перемешана с грустью.
О, что же ты делаешь, сердце, со мной?
Ты рвёшься на равные две половины.
Душа между двух берегов - как река.
Любовь моя - вечна, как алость рябины,
Но всё таки... горечь в её огоньках.
И вроде привыкла... И вновь - удивленье,
Что в чувствах таится: и счастье, и боль.
И снова на сердце сумбурны волненья!..
Наверное - крест мой такая любовь...
Объять необъятное - глупо, но всё же
Два берега разных - два дома мои...
В судьбе перелётной - такая же сложность,
Какую избрали себе журавли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830348
дата надходження 25.03.2019
дата закладки 25.03.2019
Ти жінка козирної масті,
Ти-зваба й спокуса моя.
Любити тебе-вже є щастям!
Тобою,живу лише я!
Ти жінка,ти світла година
Ти спокій блаженний душі.
У серці моєму єдина,
Життя мого світлий рушій.
Ти жінка,ти сила тяжіння
Ти сонечко ясне між хмар...
Ти-сон,та моє видіння,
Ти солод та мій нектар.
19 03 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830071
дата надходження 23.03.2019
дата закладки 23.03.2019
Не покидай, не відпусти,
Не стань сама рабою!
Приворожила словом ти,
Привабила собою.
В твоїх очах вселився сум
І серденько страждає…
Горить душа – натхненням дум,
Тай піснею ридає;
Душа від ніжності зорить
Й сама того не знає:
То в чарах осені тремтить,
То взимку – запалає;
В печалі гине і не спить,
Цей сум сховать не вміє...
І благо, що в весняну мить –
Вся квітне й зеленіє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829446
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Золотокосе сонце виглядає знову
У крепдешині біло-синіх хмар,
І ллється струмом свіжість чиста, світанкова.
Весна листає долі календар.
Як хочеться віч-на-віч бути лиш з тобою,
І линути в зелений березіль,
А під ранкові звуки флейти і гобою
Причарувати ніжністю твій зір.
Вдихати насолоду райдуг і медовість,
Життєвий пити залюбки коктейль.
Вслухатися у тихий березневий говір,
Ліричну малювати акварель.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829383
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це співає так душа.
Не потрібно їй ні мільйон, ні два,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це говорить так душа...
Є безцінною вона й вільною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Якщо з совістю торгуватися -
кожен знає, як душа болить.
Чути серця стук:
"Тук-тук-тук! Тук! Тук!"
Це радіє так душа.
Бо є світлою і привітною,
хоч не має ні гроша.
Вміє весело вона сміятися.
І не треба їй платить.
Не торгуються... чисті совістю,
хоч душа найбільше в них болить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829373
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Злетіла ввись зазивна пісня,
Синичка сповіщала про весну.
Завіса скрипнула горішня,
Хвіртка збудилася із напівсну.
Спориш проклюнувся вздовж стежки,
Що бігла звивисто десь в далину.
Сонечко гладило сережки,
Тріпав їх теплий вітер в дивину.
Рясніли грона калинові,
Мов краплі рудуватого вогню.
Шпаки щось чубились в полові,
У небі чапля кликала рідню.
І білизна лилась по сині,
Славили в церкві дзвони новий день.
І річка хлюпалась в долині,
І в серці радість билась, що живем.
17.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829389
дата надходження 17.03.2019
дата закладки 17.03.2019
Люби меня!
Мне хочется так нежности твоей,
И взгляда,что пронзает всю до дрожи.
Ты для меня всех краше и милей,
Ты моё сердце страстью растревожил...
Ты в моих мыслях,как ползучий змей,
Касаешься моей горячей кожи...
Хочу тебя,всё больше и сильней,
И в этом мы с тобою, так похожи!
Хочу тебя! И хоть меня убей...
Так нежно,так безумно,бесконечно.
Люби меня! И ласки не жалей!
В минуте каждой чувствую я вечность!
17 02 2019 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825796
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 17.03.2019
Ти єдиний такий!
Ти в калиновім цвіті,
Ти в піснях солов'я.
Ти промінчиком світлим,
Ти усюди, де я !
Ти у ранішніх росах,
Ти у плесі рікИ.
Ти метеликом в косах,
Ти єдиний такий!
Ти у полі серпанком,
І веселкою в небі.
Вітерцем, що на ґанку,
Ти у кожній потребі.
Ти у сонячнім русі,
Ти в малому озерці.
Ти у кожній спокусі,
У моєму-ти серці!!!
23 02 2019 р
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826660
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 17.03.2019
Одягну новеньку вишиванку,
Простелю стежину в поле зранку,
Де вітри, мов привиди живі,
Сплять всю нічку в росяній траві.
А як сонце випливе щасливе,
Збудить птаство, дике, галасливе,
Збуджені їх звуками вітри
Осідлають коників зо три
Та й помчать у даль вони щосили,
Де в жита упало небо синє,
Полини п’янять де і дурман,
Крутить сиві кучері туман.
Позбирають роси на покосах,
Вербам розплетуть шовкові коси.
Пробіжать сто миль вони за день,
Поки нічка знову упаде.
24.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
У двір заходить ніч-черниця,
Лишивши втому в росах споришів.
Спадає з невідь сиза мжиця
На порошню, що день нам залишив.
Сховався місяць білолиций
У мичку льону барви бузини.
Вода солодка у криниці
Студенно дзвоном срібним з дна дзвенить.
Єдина, кліпнувши, зірниця
Спустилася до дзеркала води,
Бо там живе всесвітня таємниця,
Чому ж щодня приходить всяк сюди?
Стара вже вишенька крекоче
Замшілої цямрини поблизу́.
Про себе листячком шепоче,
Змахнувши краплю, мов журну сльозу,
Бо пам’ятає: молодою
Її колись мій батько посадив,
Солодкою поїв водою,
Викохував роками і годив.
Тепер-от часто вишні сниться,
Намисто пишне й довге-- до землі,
Й зіниця зоряна криниці
Сплакне за тим, хто викопав її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829274
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Обниму тебя… - Мне так хочется…
Рана давняя - кровоточится…
Небо звёздами - рассыпается…
И слова мои - не кончаются…
Я боюсь её (в красном пламени)… -
Раз впервой иду (с белым знаменем)…
Я из смелости (тех) - замешана...
Только нежностью - перевешенно,
Чтоб дышать свече страстью вечером!..
На ладони всё…всё помечено!
Бесталанные - не красивые…
Не желанные - не счастливые…
Обними меня… - Больно хочется,
Чтобы слышал ты,как колотится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828993
дата надходження 14.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Запершило горло…
И не показалось:
Так душа (со всхлипом)
С клеткою прощалась…
Обрывая струны, находила ноты…
Перевозбуждаясь (с полуоборота)…
Перевоплощаясь, окрылялась ролью…
В косы,укрываясь, от случайной боли…
Сколько пожелала,столько и случилось…
На беду чужую…На чужую милость…
И водой - напилась…Досыта...Святою...
Будто - окрестилась…Будто бы - живою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829270
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Малесенькі сніжиночки
Кружляють за вікном.
Легесенькі пушиночки
Встеляють все кругом.
Великі і лапатії
Все падають до ніг.
Пушиночки крилатії
І білий, білий сніг.
Невже зима вернулася
Весняної пори.
Із сну вона проснулася -
Сніг падає згори.
-Ти, мабуть, помилилася,
Тож снігом не мети.
Весна в нас поселилася.
Тобі пора піти.
Але зима не чує нас
І сипле білий сніг.
Сніжиночки в весняний час
Встеляє нам до ніг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828886
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
"Мама,это правда – маленький Амур
В сердце попадает,чтобы разбудить?..
И бесстыже юным, и совсем седым…
Мама,чтобы только страстью напоить?..
Мама,так обидно - даже не узнал,
(Приходилось близко мимо проходить)…
Мама,ненасытно - губы целовал…
Мама, мне не стыдно это говорить…
Мама,мне так страшно…
Страшно - отпустить…
И печаль упрятать в пухе покрывал…
Я его простила, прежде,чем забыть –
И седьмое небо…И - обрыва край…"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828938
дата надходження 13.03.2019
дата закладки 13.03.2019
До вісімнадцятиріччя Дідука Ярослава
Ярославів край – сади подільські,
Рівнина, поле і гаї.
А землі областей сусідських
В цім місці стали вже свої.
Тут будить жайвір на світанку,
А днем співають солов’ї.
Всю ніч: із вечора до ранку,
Кричать у лузі пугачі.
Вже вісімнадцять Ярославу –
Прекрасна радісна пора.
Він гарний парубок, на славу -
Сусідська заздрить дітвора.
Прийшла пора і закохатись,
Дівчину гарную знайти .
І їй освідчитись, признатись,
Та й під вінець скоріш вести.
Перше кохання, як перлина,
Його потрібно берегти,
Із літ дитячих всі картини
В життєвім вирі пронести.
Важким було дитинство в хлопця:
Не стало мами, помер брат.
Обласканий промінням сонця,
Не вимагав лишніх затрат.
Він сам іде навчатись далі,
Свій прокладати шлях в житті.
А будуть випадки зухвалі –
Він їх здолає на путі.
В життєву вирушить дорогу,
З собою Правду він візьме,
Позаду лишить всі тривоги,
І тільки Гідність понесе.
Жити за себе і за брата
Ця тиша серце навпіл розриває,
І гнітить душу в хаті пустота.
Прокинувся. Нікого тут немає -
Він сам один у хаті сирота.
Потрібно встати, їсти наварити,
На пасовисько вивести коня.
Ще встигнути корову подоїти –
І цим йому займатися щодня.
Бо батько сам вже справитись в незмозі,
В колгоспі він працює – тракторист.
Завжди спішить: чи в полі, чи в дорозі,
А був колись веселий гармоніст..
Тепер змарнілий, виснажений болем -
Зостався в Ярослава він один.
То ж серце крає непоправним горем,
Минає час спливаючих годин.
Хворіла дуже довго мама Катя,
А потім тихо в вічність відійшла.
На бабу залишила синів й зятя,
А вже біда наступна в хату йшла.
Як страшний грім ця звістка прозвучала:
Антон – брат старший, важко захворів.
З останніх сил сім’я його спасала,
Та й сам, сердешний, жити він хотів.
А смерть була жорстока, невблаганна
Й робила чорну справу у сім’ї.
Антона повела в світи незванні..
О, краще б нам не зустрічать її.
Тепер один, самотній як билина
І горю не зарадить вже ніхто.
До їх могили протоптана стежина,
А слід в траві вже загубивсь давно.
Сьогодні Ярославу вже минуло
Вісімнадцять. Він виріс, помужнів,
Навчається, дитинство промайнуло
І в батька він один із двох синів.
Тепер він має сам іти по світу,
Але за двох прожити на землі.
Щоб з неба мама й брат змогли радіти -
Він зробить все, не підведе сім’ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828796
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Коло річки сивий кінь
П’є холодну воду
Задивився вдалечінь
В дощову негоду...
- Ой, ти коню, коню
Тай срібляста грива,
Чи була у тебе
Доленька щаслива?
Чи знав ти простори
І щастя свободи?
Чи один лиш хомут
В жару і негоду?
- Була моя молодість
Весела й щаслива,
Бо поруч подруга -
Струнка, злато грива.
Дружно гарцювали
З нашим возом щастя
Думали - гадали,
Що в житті все вдасться.
Не ваблять простори -
Не стало подруги...
Вже мені всерівно -
Радість, чи наруги.
Стоїть кінь біля води
Аж мороз по спині...
Усе згадує свою
Подругу єдину…
17.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826204
дата надходження 20.02.2019
дата закладки 12.03.2019
Запитав у продавця
Садовод Микола
- Розкажи мені до ладу,
Що таке руккола?
Це трава така, чи плід,
Як його вживати?
Можна їсти на обід,
Чи лише смоктати?
Продавець - ще той жучок,
Він сказав Миколі,
Що потрібно її їсти
Лиш у вузькім колі...
Тоді буде сила та,
Що аж гори зносить.
І жіночка не одна
Рукколи попросить.
Накупив повний мішок
ЇЇ наш Микола.
Тепер, куди не поглянь,
Скрізь одна руккола.
Тільки шуму наробив
Дурний той Микола...
Нема картоплі в городі,
Лиш одна руккола...
15.02.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827298
дата надходження 01.03.2019
дата закладки 12.03.2019
В кімнаті пахне хлібом і свічками.
Між книгами у шафі діалог,
Пришитий до життя і доль стіжками
Нитками переплетених епох.
Бурхливі злети, пристрасті, падіння,
Страждання, відчай, плач зі сторінок…
Любов розвіяна, нечуване спасіння…
Очима фрази терті до дірок.
Їх гомін чують із портретів предки,
Пізнавши мудрість за життя на смак.
Ви, персонажі, лиш маріонетки,
Хоч завше переймався вами всяк.
…Мені тут пахне хлібом і свічками,
І незбагненне щось притягує сюди.
Мовчать світлини, вінчані стрічками.
На спогади оперлись книг ряди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828703
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Жінки – це роду Берегині.
Сказати хочеться мені:
Складні часи в країні нині,
Тож Берегині - на війні.
Прекрасні, юні амазонки
В руках стискають автомат.
Під голови кладуть долоньки
І сплять під вибухи гармат.
На берци каблуки змінили,
А платтячко на камуфляж,
Вітри вуста їм обпалили,
Вони забули, що то пляж.
Щодня стоять вони на варті,
Кордони наші бережуть.
На їхні посмішки і жарти
Удома рідні діти ждуть.
Тож хочу вас всіх привітати:
З весняним святом, жіночки!
І літ щасливих побажати
На довгі, довгі ще роки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828209
дата надходження 08.03.2019
дата закладки 12.03.2019
Твоих надежд не оправдала.
У дома юности моей -
Ни остановок, ни причала...
Не проложить туда путей.
Там чьи-то руки, по-хозяйски,
Свои порядки навели.
Надеюсь, чист он и обласкан,
Тот дом, на краешке земли.
Своим уже не называю...
Мне жаль, что я была черства
К душе своей... Я - как глухая
Не слышала её слова.
Мне жаль, что я так равнодушно
От стен, родных мне, отреклась.
А память - болью сердце душит!
Я будто чёрту продалась!..
Мне эта горечь так полынна,
Но будто высохли глаза
И на душе моей - пустынно,
Она как брошенный вокзал.
С него автобусы не едут
Туда, о чём моя тоска.
Ушло то ценное - бесследно.
Оно давно - в чужих руках...
Хочу лишь верить, в то, что любят
Места, куда тропы мне нет
И никогда уже не будет.
Не для меня в тех окнах свет...
Не оправдала... Не сумела
Сберечь всё то, что завещал.
И на душе осиротелой:
..... пустой вокзал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828678
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Я живу не одна -
В полумраке ночных фонарей
Мне душа не видна,
Но хожу и хожу я за ней...
Все слова о любви
Написала давно, раздала...
Ты меня не зови -
Я не стала сильней, чем была...
Но опять жемчуга
Рассыпаю и верю в траву,
Жду весну, а снега
Обещали: ещё поживу...
И уже босиком
Может быть, не совсем и смогу -
Лет былых снежный ком,
Подмигнёт, охладит на бегу...
А душа, как всегда,
Улетит налегке без меня -
Ведь она хоть куда -
В ней так много живого огня...
Закружит, запоёт,
Молодая весна, берегись -
Мы с душою вдвоём
В твою зелень укутаем жизнь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828354
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 11.03.2019
Походкой ленивой, кошачьей,
Идёшь по тропинке лесной.
Зачем ты в духи от Версаче
Оделась, дурёха? На кой?..
Зачем ты решила испачкать
Мещанством дыханье весны?
Ты здесь - что царица, что прачка.
От глупых пристрастий остынь!
Сними эту странную кожу
С себя, окунувшись - душой,
Во всё, что её так тревожит,
Не пачкая сказки лесной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828588
дата надходження 10.03.2019
дата закладки 10.03.2019
А ты не знаешь эти слоги -
Из звуков тех, которых нет?..
А где-то есть святые боги,
И демон тоже где-то есть…
Прощай,зима!
Прощайте,снеги! –
Раскрылся синий первоцвет
На самом краюшке дороги,
Где начинался белый свет…
А я узнала - эти слоги,
Срывая красный амулет
В объятиях страсти и тревоги... -
Пересечения планет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828161
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
То холодной,то горячей
Ночь касается волной.
Я бегу туда незрячей...
Добегу,и ты - со мной...
Месяц с вёселками тонет
Там,где севера звезда...
Когда колокол трезвонит,
Открываются глаза...
Негасимый пламень астры
Возле кромки февраля...
Ты люби её... и здравствуй,
Но и помни про меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828151
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
В Женский День - весомая причина –
Женщинам подумать о мужчинах.
Будут рисковать своим здоровьем,
Чтоб принять участие в застолье.
За жену, за тёщу и за милых дам…
Будет поднимать хмельной бокал Адам…
О мужчинах мало нам известно.
Их происхожденье - интересно!
Ведь о них скупые наши знанья.
Это любопытные созданья.
К нам они пришли с другой планеты.
Мы хотим раскрыть все их секреты.
Возле нас они уже прижились.
Говорить прилично научились.
Тип «домашний» женщине полезен.
Иногда бывает очень нежен.
Быстро поддаётся дрессировке.
Но порой нуждается в верёвке.
=========================
Мужчинам по плечу домашний труд.
Живёт за счёт и головы, и рук.
Освоил все домашние дела.
За это его кормят иногда.
Но многих приручают навсегда.
Им вкусная готовится еда.
Когда любовь присутствует в сердцах,
Витают постоянно в облаках.
По выходным идём на моцион.
И можно отпустить на стадион.
Но там он проявляет свой инстинкт!
И тут же устремляется на ринг!
Забыв уроки воспитания
Жаждет всеобщего признания.
Домой он возвратиться может сам.
Если не встретит собутыльника…
Предвидит - дома ждет его бедлам.
Не избежать и подзатыльника…
Но женщина достаточно умна!
Известна ей статистика веков…
Мужчин гораздо меньше. И она
На помощь поспешит без лишних слов. 7 марта 2019.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828121
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Поздравление прекрасным женщинам
ЦПП ДМК с Праздником Весны 8 марта
от мужчин Цеха.
Любимых женщин ЦПП
С Весною дружно поздравляем.
Пусть будет радость на душе
И в этот Праздник Вам желаем
Успехов дома и в труде,
Побольше денег в банкомате,
Чтоб улыбнулися тебе
По поводу твоей зарплаты.
Чтоб согревало солнце всех
Не только дома в огороде,
А отдохнули в странах всех
На замечательной природе.
Ну и в заводе чтоб графит
Не сыпал даже в кабинеты.
В карманах не носили б мы
Рекламные "супербуклеты".
Чтоб грузы вовремя всегда
Не после смены приезжали.
Порядку дружно скажем:"Да!"
О нём всегда мы вспоминаем.
Все ждут от жизни перемен,
Обогащения в народе.
Пусть меньше будет сложных тем,
Пусть больше будет кислорода!
Пусть вдохновение всегда
Несёт тепло и настроенье!
Не огорчайтесь никогда!
Желаем добрых впечатлений!
Вас поздравляем,милых дам,
С прекрасным Днём Восьмого марта!
Цветы, подарки дарим Вам!
Желаем жить в любви богато!
Прекрасную половину Клуба Поэзии Украины
и Родного Цеха поздравляю
с Праздником Весны Восьмого марта!
Желаю Вам благополучия-любви-счастья-удачи!
06.03.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828135
дата надходження 07.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Яремчук Олександр Олександрович
( 20 березня 1989р.н - зниклий безвісти)
Добровеличківка Кіровоградської області
Молодший сержант 1-ї роти, 1-го батальону, 3-го окремого полку спеціального призначення.
А мати все чекає сина,
Що загубися на війні.
Чия у цьо́му є прови́на?
О, Боже, ти скажи мені..
Його нема між полонених
І серед мертвих теж нема.
Про нього правду днів буремних
Покрила кригою зима.
Саву́р-Моги́ла.. Після бою
Поранених везли бійців.
А у Петрівську, за рікою,
"Сепа́ри" їх чека́ли всіх.
Тож зав’яза́вся бій нері́вний –
Боєць наш не один поліг.
І кожен з них пошани гідний
Боровся так, як тільки зміг.
Серпне́вий ра́нок став оста́ннім,
Коли всі бачили його́.
Рік чотирнадцятий був крайнім..
Надалі все - анічого..
І серед безвісти пропавших
Наш Олександр Яремчук.
Загадці щоб кінець покласти,
Скажіть: а може хто що чув?
Не будьте, люди, так байдужі
До горя матері й рідні,
Яка за сином тужить дуже..
Хоч щось повідайте сім'ї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827959
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Зима засніжена забула
Зібрати звечора зірки,
Замилувавшися, знебулась,
Зоріла звично залюбки.
Закрався задум застарілий
Засіять зрихлену зерном.
Земля зрадіє, зарясніє,
Заграє злаками-зелом.
23.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828029
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 07.03.2019
У відрядження частенько
Відправлявся Анатолій,
І дружина дивувалась,
Бо працює він у школі.
То йому на курси треба,
То чогось якась нарада,
Пропадав до ранку в школі,
Де ночами йде педрада.
А це в область знов поїхав,
На якісь там семінари…
Тут дзвінок - дружина дзвонить:
-Вже закінчилися пари?
-Так, кохана, уже вечір,
Я в готелі засинаю,
В нас насичена програма,
Я стомився, не встигаю…
І почув жахливе Толик:
-Я теж в цьому ресторані,
Бачиш, он в куточку столик
(Я замовила зарані).
Тобі навіть не присниться,
Що я так це не залишу:
І тебе, й твою дівицю
Я швиденько заколишу!
Було весело в той вечір
У престижнім ресторані:
Всі з захопленням дивились,
Як шляхетні бились пані.
Страви, патли і бокали
Розлітались на всі боки…
Як же Толику хотілось
Швидше в школу - на уроки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827126
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 07.03.2019
Діда привезли в лікарню –
Опіки на грудях має.
Лікар все оглянув гарно:
-Як це сталося? - питає.
-Трішки випив (дві чарчини),
Запалив тоді цигарку,
Думаю, перепочину,
І заснув, бо після чарки.
Чую, щось пече у грудях,
Тут я став уже кричати,
А це тліла вже сорочка –
Баба стала рятувати.
Лікар каже: - Тут серйозно:
Все в синцях, усе побите…
Які ще були курйози?
Чого ребра перебиті?
-Я ж кажу, що моя баба
З переляку голосила,
Тоді кинулась до мене
І лопатою гасила.
Так гамселила щосили,
Що і ребра поламала,
Та до смерті ж не забила,
А життя порятувала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827800
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 07.03.2019
Вдихаю еліксир чарівної весни,
Бо час прийшов екстравагантної панянки.
Мені повітряні і легкі сняться сни,
І мариться зеленоока німфа-нявка,
Яка цілує ніжно гілочки дерев,
Пташиним диригує вміло щебетанням,
І знов стрибає сонця золотавий лев,
В серцях зароджуються паростки кохання.
Щезають миттю і проблеми, й суєта,
Мелодію весни, мов хіт не зупинити.
Злилися спраглі в поцілунку двох уста,
Підморгують їм вії сині первоцвітів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827977
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Земля Чернігівська…
Земля журби й героїв –
Історія цю тезу довела –
У лихоліття час
Людською кров’ю –
Не маками червоними
Цвіла…
Земля Чернігівська… Ти славою повита,
І зради тінь торкнулася тебе,
Й сльозою материнською полита,
Й дощами із насуплених небес.
Вітрами ти історії розп’ята,
Вставала й знову падала не раз,
Стояла ти завжди за волю й правду,
Тож не дарма любив тебе Тарас.
Земля Чернігівська… Моя ти сива нене!
Немало мною пройдено доріг,
Та кров моя струмує швидше в венах,
Коли стаю на батьківський поріг.
Люблю тебе, як віхоляться зими,
Й коли скресає крига на воді –
Те почуття високе і незриме
Робить мене крилатою тоді!
24.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828023
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Я младенец перед вами –
Ураганные ветра,
Словно щепка над волнами
И бессилен, как трава.
Вы несётесь по простору –
Не находите преград,
Возбуждая страстей свору,
Всё круша, что невпопад.
Кто не терпит вашей силы,
Тому близится конец…
Рок судьбы…осилить смелым –
Предлагает Бог-отец.
Ваши вольные проказы
Вдохновляют мою прыть…
Флибустьеры…их рассказы
Умиляют гордо плыть.
Да…моряк и вечный спутник
Ваших бешеных затей...
Вы – достойнейший соперник
Всех желаний и страстей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823689
дата надходження 01.02.2019
дата закладки 06.03.2019
Муза.
Владика дум, володар ночі…
Співець веселля і журби,
В красивій постаті жіночій –
Великий Майстер ворожби.
Приходить темними ночами...
В віконце гляне... і мовчить!
Від чар, незнаними словами,
В мені поєзія звучить.
Припасти би до уст горячих,
Відчути полум'я її –
Зорі, що з Місяцем... щебечуть!
Немов весняні солов’ї.
Жага, примара і натхнення –
Вона: і холод, і тепло...
Веснянкою, мов птаха рання
Прибилась вранці, через скло.
То, так здивовано присяде,
То знову, хвостиком вільне….
Цей вільний птах…політ свободи –
Манок, приваблює мене.
Нехай, вже суджений пробачить –
Таку жадану і близьку,
Зорю, що з Місяцем судачить,
Що в серці б’ється і в мозку.
Чарівна зіронька… далека,
В холоднім космосі блистить…
В моїй душі,.. печаль глибока –
Яскравим полум’ям горить!
Проходить все – і все минає…
І найпрекрасніша та… мить,
Коли душа цвіте, страждає –
Тоді любов не відгорить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826535
дата надходження 23.02.2019
дата закладки 06.03.2019
[i]...провісники весни - птахи
чи люди? Роздуми
[b]не[/b]-орнітолога...[/i]
[youtube]https://youtu.be/MW8EvPzsuJ8 [/youtube]
[i][color="#640696"][b]не ластівка, не соловей і не зозуля,
а жайвір в Небі є віщун весни,
бо в що думки зимові ви не взули б,
оголить їх, струсивши тяглі сни…[/b]
…він піднімається ранками ввись, щоб поперед інших
відчути теплий подих вітру, побачити сонце й те,
як парує земля, як зеленіє трава та гніздяться
в ній лякливі куріпки... як дихає вся планета,
рідіючи весні…
[b]в ту мить він на своїх недужих крилах
приносить нам розбурхану блакить,
і що б тут плазуни не говорили –
прийде жадана і... шалена мить [/b]
…той, хто уміє літати, як той жайвір, має право на свої
проповіді, на оповіщення про події і вчинки, на творення
настрою і музики, розсіювання чорних хмар-сумнівів,
на панування в дусі (не в брюсі), на втіху, на радість…
бо має крила…
[b]сказати нам, що сперш робити треба,
лиш тільки жайвір може з висоти…
злетівши на зорі до нього в Небо,
збагнеш: вже не спочити – йти...
[/b]…і що б не чули ми тут, на землі, воно, не є вагомим…
бо тільки в Небі можна відчути вагу і сенс Слова.
Тільки слухаючи того, хто значно вище за тебе,
хто досягнув Неба, став провісником весни –
і має голос!
[b]Радіймо ж весні, хто
має крила і... голос! [/b][/color]
06.03.2019[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827926
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Твоя весна в моїх думках,
Як перший промінь на світанні,
Переливається в струмках,
Де рими ллються довгождані.
Твоя весна в моїй жазі,
У бруньці, що набралась соком,
Омитій в дощовій сльозі, —
Ось-ось розквітне, ненароком.
І розливається душа
Нектаром в трелях солов’їних,
Ріка у море поспіша...
Веснянкою до тебе лину.
4/03/19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827935
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Ходив Бог світом, мови роздавав. Мав стільки їх,
як квіток серед трав. Дзвінкі, бадьорі та барвисті.
Які ж ті мови голосисті!
Носив з собою повний міх, ті мови розсипав, як сміх.
І люди тішились, раділи, бо ж голоси їхні дзвеніли.
Довго ходив... то ж натомився. Сів відпочити там,
де гай. Вода прозора там в ставочку. Подумав:
- А тут справжній рай! Калина наливає ґрона, у дуба
кучерява крона.
В берізок є нові сережки, у молодих ялин - мережки.
І люди трудяться у полі. Ген височіють як тополі! Жита
зазолотіли нині. А небеса над ними сині...
Люблю бувати в Україні, - радів Господь. - Тут заночую,
їй гарну мову подарую.
Порожнім був уже мішок... Бог засмутивсь.
Чийсь голосок почув гарненький. То з гір збігав струмок
маленький. А він так дзвінко дзюркотів, що кущ калини
задзвенів! Що ягідка - то слово світле.
- Дзвени! Дзвени, моє ти рідне!
Словами повнилася мова, а Бог радів все: - Калинова!
Уже за гаєм сонце сіло... примовкла нива, притих став.
Лиш соловеєчко співав. Переливалася, дзвеніла та ніжна
пісня. - Солов'їна! - тішивсь Господь.
А коли вранці сонце встало, вся Україна заспівала.
І гарно так заговорила... Є в кожнім слові Божа сила!
І ти люби свою країну і її мову солов'їну. Дзвінку, веселу,
калинову, барвисту, ніжну, світанкову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826670
дата надходження 24.02.2019
дата закладки 06.03.2019
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
А дотик рук моїх тебе зігріть зуміє.
Кохає ніжно той, хто говорить так вміє.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я все скажу без слів... Зникає в них потреба.
Бо поцілунок мій розкаже все, що треба.
І ти мовчиш?.. Нехай. Сама я прочитаю.
В твоїх очах ясних помітила:"Кохаю!"
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
Я дякую словам. Люблю їх... вони знають.
Сильніші почуття від них, коли кохають.
Я все скажу без слів... Так розмовляти вмію.
Як поглядом своїм в тобі я заяснію.
Цвіте для нас весна, квітує тепле літо.
Є осінь золота, зима дарує квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827583
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Постукав Березень в вікно:
"Скоріше двері відкривайте!
До вас спішу уже давно,
Навстріч біжіть і зустрічайте!"
Відкрила двері: " Що ж, заходь
Я так давно тебе чекаю."
Даю стілець: ".. спочинь, посидь" -
І чай духмяний наливаю.
-Ну що повідаєш мені?
Де в світі був і що там бачив?
Дорогу ти вказав Весні?
Вона спізнилася неначе…
Крізь хуртовини зимові,
Тебе в віконце виглядала.
Щоночі снився ти мені..
Як довго я тебе чекала..
Удвох сиділи за столом,
За чаєм довго гомоніли.
А дощ із снігом за вікном
Від злості вили й стугоніли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827695
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 06.03.2019
Вітальні листівки від тата й родини,
Листи у конвертах, малесенький хрестик…
Іконка від мами-- свята Валентина,--
Віночок весільний, мій перший наперсток…
Бабусин пожовклий старий молитовник.
Поміж сторінок -- дві закладки з газети.
Читала вона, як приходила втома
І сили душевні просили зціляти.
Торкаюсь його –й чую ласку бабусі,
Її милосердя, любов всеосяжну.
А ввечері завжди у небо дивлюся:
Вона десь отам, де всевладна безмежність…
Де світяться також усю ніч лампадки--
Й від того мені і спокійно, і мирно…
Реліквія та, що лишилась на згадку,--
Зв’язок поколінь, тому й цінна безмірно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827912
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Уже не плачу, в грудях камінь,
Де серце б’ється й так болить.
Колись, здавалось, буде кремінь,
Насправді, тисне кожну мить.
Неначе, пташка, котра в клітці,
На волю рветься день при дні.
Пісень співати б їй на вітці,
Як сонце зрине по весні.
І пам’ять, пам’ять, як зумисне,
Спиняє Щастя час покров.
В душі кохання, що не гасне,
Живе з поклонів молитов.
Цілує шрами, зморшки, рани,
Гарячні скроні в сивині.
В крові пульсує подих прани,
Любов не хоче чути: ні.
04.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827754
дата надходження 04.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Десь, там, на задвірках історії,
У землю вгрузають сліди.
У голос - табу в мараторії:
Осколки заліза, слюди.
Скарлючена техніка з мінами,
Чигає прихована смерть.
Здається абсурдними кпинами -
Герой казнокрадові смерд.
Судійство знецінює прихвосне
Здобутки потоком крові.
Терпіння не вічне зневажене,
Не стане клеймом в боротьбі.
05.03.19
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827877
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gtkYJ7SbYfo
[/youtube]
Я тебе ні в кого не украла,
Просто ти живеш в моїй душі.
Серед інших теж не вибирала,
Образ твій, навіяли дощі.
Може, просто ти моя ілюзія
У зимову довгу заметіль.
Чи почуло серце давню музику,
У якій відбився тихий біль.
Ти живеш від мене так далеко:
Кілометри, море і роки,
(Долетіти зможуть лиш лелеки)
Може, і на відстані руки.
Часто ти у снах моїх блукаєш,
Вирватись так хочеш ти на світ.
Так оцим мене завжди лякаєш,
І тому тримаю, як магніт.
Я до тебе хочу доторкнутись,
І відчути голос тихий твій.
Іноді боюсь поворухнутись:
Раптом, щоб не зник із моїх мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827525
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я когда-то умру.
И в какую дыру
Унесёт меня ветер межзвёздный?
Мне бы знать её цвет,
Что за тайна - "тот свет"?
А там тоже земля есть и воздух?
За туманностью лет
Огоньки андромед,
Где Эдем и чумной крематорий.
На вокзал привезут:
На билете маршрут.
И куда же меня запроторят?
Воля наша, как жить -
Что любить, с кем дружить,
Это дело привычки и вкуса.
Но так хочется мне
Не дай Господи, не
Превратиться в космический мусор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827875
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Місяць вповні (крізь фіранку)
Наче злодій заглядав.
У прозорій філіжанці чорну каву смакував…
У тумані, посивілім, загубилися зірки…
Від тієї ночі, милий, зморшка всілась на чолі…
Тиша - голосно волає…Тиша - голосно мовчить…
Тиша - сумом надихає (за одну єдину мить)…
Тишу - ледве колисаю ,як пишу оті вірші…
Я тобі пишу…І знаю, що кохаю… як тоді…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827861
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Ты веришь в то, что истина - в вине?
Ну, если эта дурь неоспорима,
Налей тогда, налей тогда и мне.
Хочу, чтоб мысли плыли - где-то мимо...
Прости меня за этот лексикон,
Но мне плевать на тяготы похмелья!
Душа так жаждет праздника, веселья!
А пить вино - какой в том моветон?
Сегодня на душе моей - не айс.
Весна - не по - весеннему сырая.
И мрачная она, и дождевая...
Простужен поседевший мой Пегас.
Всё то, что он несёт мне - ни о чём.
Он стар уже, к тому же - приболевший.
Так пусть его возьмёт какой-то леший,
А я запью пернатого - вином.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827863
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
Я в окно смотрела, как уходит время:
Разрывая сердце,словно,человек...
Разливая яды (жалости) на темя…
С памятью, играя, до припухших век…
Я в окно смотрела ...И - не нагляделась:
Как морозной ночью тихо сыплет снег…
Под высоким солнцем прорастает семя…
Стрелка воровато ускоряла бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827862
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 05.03.2019
На морозе стынет груша…
И луны прозрачный след…
Заглянул на часик в душу
И остался в ней на век…
Сыплет Бозя белой стружкой
Ледяных карандашей…
В ту кармическую кружку
По каёмочку налей,..
Чтоб не спалось на подушке,
Где заветная тетрадь…
А любимому(на ушко)
И секреты - благодать…
Сыплет Бозя белой стружкой
Ледяных карандашей…
Встретив родственную душу,
Ничего не пожалей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820552
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 05.03.2019
Опять красавица Весна
Согрела всех издалека.
Лучами нежности своей
Она вновь радует людей.
И каждый может увидать
В природе Божью благодать.
Вдруг просыпается земля,
Встречается с Весной Зима.
Творец даёт земле тепло.
Неоценимо велико
Для всех значение любви
Во все века в любые дни.
Ведь без тепла замёрзнет всё.
Без света станет вдруг темно,
А без любви и жизнь не жизнь,
Поэтому добра держись...
Опять красавица Весна
Несёт нам благодать Творца.
Сейчас Зима и тает снег.
Пусть будет радость и успех.
15-17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825965
дата надходження 18.02.2019
дата закладки 05.03.2019
Слава Бердичівській
Артбригаді!
Вашим досягненням
Дуже ми раді.
Місто ви славите
Подвигом ратним.
Скрізь ви досягнете
Успіхів знатних.
Все ви зумієте,
Сил докладете,
В спорті відзначитесь -
Першість візьмете.
В битві із ворогом -
До Перемоги,
Платите дорого:
Смерть по дорогах.
Армії ворога
Вас не здолати
І Дух український
Їй не зламати.
З вами повернемо
Землі в державу.
Ви возвеличите
Армійську Славу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827514
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019
Весна цей світ пробуджує:
Пестливим поцілунком -
Так пристрасно і збуджено!..
Несе йому дарунки:
Підсніжники і крокуси -
Шовкові первоцвіти -
Такі в чаклунки фокуси,
Щедроти ніжно - світлі!
А в небі клин журавликів,
До рідної колиски,
Пливе, мов ті кораблики,
Й несе приємну звістку:
Веселкою весна прийшла,
В яскравих одежинах!..
Заразливий весняний шал
Розлився на стежини:
Травинками - смарагдами -
Духмяним покривалом.
Танцює в небі райдуга,
Під спів п'янкого шалу
Пташок в гаю святковому,
Весна - це дійсно свято!
Красу таку мальовану
Ні з чим не порівняти!
Моя ти люба сестронько,
Душевна чарівнице!
Ти, Леленько, для серденька, -
Із щастячком скарбниця!
Душа тебе діждалася,
Разом із білим світом,
Щоб знову чути галас твій,
Щоб знов почати жити!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827124
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 02.03.2019
Новоградцю з нагоди дня народження:
Виводь із стайні ти Пегаса,
Пора летіти до зірок,
Найвищої гори Парнаса, -
Кінь стер копита до дірок.
Йому у стайні не сидиться,
На волю проситься щодня.
А вже за ним не забариться:
Йому всі Музи є рідня.
Йому б розправити лиш крила,
Злетіти в небо, в височінь -
Дорога б іскрами іскрила
І понеслася б в далечінь.
А шлях той Музи б освітили
На небі сотнями би свіч.
Дорогу б Місяцю стелили
Мелодією в ясну ніч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826800
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Прийми мої вітання
В далекій стороні,
Хай збудуться бажання –
Так хочеться мені.
За тебе цілий келих
Я висушу до дна,
Таких як ти, веселих,
Не знала і… весна.
Для всіх ти є товариш,
А другом - був мені,
Борщ з янками не звариш
В далекій стороні.
Ти там для них… аміго,
Чи може - камарад,
Креолочку,.. до стогу –
Сьогодні будеш рад!
Та ще й трішки здоров’я –
То зичу я тобі.
Великого натхнення
В АТОшній боротьбі!
Бо голос твій не чути
На рідній стороні,
Засмучені поети
І болісно мені!
Сьогодні в п. Новоградець... День Народження! Вітаю Льоня! Здоров'я, Успіхів і Натхнення тобі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826764
дата надходження 25.02.2019
дата закладки 25.02.2019
Рука дощу старанно креслить день ескізом,
Втрачає сніг грудневий білизну.
І водомузика звучить в гулкій репризі,
Думок потік снується в шумний нурт.
Хоч не буває все в житті людей гладенько,
І негаразди крутяться в душі.
Цей дощ гуде, ятрить, мов резонатор-дека,
Впадать у відчай, друже, не спіши.
Ти не журись, бо злива смутку ненадовго.
Ще глянець сонця в небі заблищить.
І рідний хтось знайдеться, втішить теплим словом,
Відчуєш силу і надійний щит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817290
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gbQDdRj22w4
[/youtube]
Відгуляла лиш відлига,
Призадумалась зима.
В голові нова інтрига:
Нова думка вже пройма.
Осліпити все красою,
Обмануть, що вже весна,
І явиться молодою?
Тільки жаль, не запашна.
Задум швидко порішила:
Все зробила крадькома.
Та до ранку так спішила.
Не завадила й пітьма.
Довго й вміло працювала:
Розцвіли усі сади,
Розстелила покривало,
Замела усі сліди.
Візерунки вишивала,
Квіти кинула в вікно..
Одного тільки не знала:
Стать весною не дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=817248
дата надходження 12.12.2018
дата закладки 12.12.2018
Цього вірша написано після прочитання
прекрасного вірша Леоніда Новоградець
"Найкраща земля"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815393
Читав я Вашого вірша,
І ледь не плакав як дитя.
Чудові, лагідні слова.
Гарячі, ніжні почуття.
За рідну землю, неба край,
Що наче справжній любий рай
І навіть птахи люблять тут
Сімейний скласти інститут.
Бо тут найкраща їм земля,
Тому й кохають ці місця.
Це їх Вітчизна, рідний дім.
Співається з любов’ю всім.
Тут перші кроки роблять діти
З батьками в всесвіт, щоб летіти.
Чекають мандри і пригоди,
А також перші перемоги.
І силу їм дає земля,
Природа, небо і вода.
Тут річки Буг, Дністер, Дніпро,
Ліси, озера. Все добро.
Удосталь неба, щоб літати
-Красу Вітчизни розглядати.
На жаль триває ще війна.
Колись закінчиться вона.
Птахи до наступу зими
Летять у сонячні краї.
Відрядження це справжнє їм,
А після знову в рідний дім...
Отак і люди вирушають
І рідну землю залишають.
Чекає рідна їх земля
Коли і осінь і весна.
Жовтень-Грудень 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816920
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 11.12.2018
Вже давно в потаємних куточках душі
Не плекаю на зустріч із кращим надії.
Вечорами тихесенько пишу вірші,
Викладаю у них свої думи і мрії.
Я злітаю із ними в небесні світи
І ховаюсь за хмарами в синьому небі.
В цих словах все, що втратила, хочу знайти,
Але падаю вниз, як поранений лебідь.
Я зализую рани і знову встаю
І повзу по-пластунськи крізь темінь і хащі.
Подивлюся ізбоку – себе не взнаю
Я тоді, коли бачу химерні ці пащі.
Вони лізуть на мене із різних щілин,
Заганяють назад у засиджену клітку.
І сльозами зривають ці краплі перлин,
Що сховались під сніг в заморожену квітку.
Я хапаю ці перли й до серця тулю,
Віддаю все тепло, щоби їх відігріти.
А ті тануть в руках, як я їх не прошу,
Бо не можуть розтанувші перли світити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816951
дата надходження 09.12.2018
дата закладки 10.12.2018
Волонтеру АТО
Лідії Іванівні Сівак присвячую:
Дороги, дороги, дороги..
В АТО: і туди і назад..
На серці постійно тривоги,
Жене їх удаль листопад.
Чекають на сході там хлопці -
Скоріш оминути б пости..
Смаколики пахнуть в коробці,
Листівки поклала туди.
Там бронежилети потрібні
І ліки, і вата, і спирт.
Везе запчастини ім дрібні,
В аптечці для ранених бинт.
Стріляють попереду з градів –
Ці звуки вже чути здаля,
Та тільки рідненьких не зрадить,
Вмивається кров'ю земля.
Бійцям знов сьогодні прийдеться
На себе прийняти удар.
Чиєсь знов життя обірветься –
Залишиться в серці тягар.
Бо кожна матуся ростила
Синочка не для війни.
З тривогою в серці пустила,
Щоб нас захищали вони.
Ще в кожного дома родина:
І мати, і дочка і син.
Чекає на них Україна..
Ми встоїмо - вистачить сил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816797
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 09.12.2018
[b][i][color="#0011ff"][color="#f21308"]С[/color]колько лет, сколько зим пролетели и в прошлое канули
[color="#f21308"]Л[/color]ишь теперь я смогла, стоя здесь, у реки сосчитать.
[color="#f21308"]У[/color]скакали года и истлели в бушующем пламени
[color="#f21308"]Ч[/color]то же тянет меня поэтапно в душе воссоздать.
[color="#f21308"]А[/color] коль жизнь привела нас с тобой снова к памятной пристани,
[color="#f21308"]Й[/color]значально понять - в лабиринтах запутались мы
[color="#f21308"]Н[/color]у а коль суждено, все былое забудем и... выстоим,
[color="#f21308"]А[/color] сейчас мы стоим, взяв у прошлого счастье взаймы.
[color="#f21308"]Я[/color]хта нашей любви столько лет дрейфовала меж скалами,
[color="#f21308"]В[/color]етры гнали ее, а бывало ложили на борт...
[color="#f21308"]С[/color] наших вольных широт мы прибились к причалу усталыми
[color="#f21308"]Т[/color]ак бывает в пути... вот такой-то у нас поворот.
[color="#f21308"]Р[/color]астеряли давно мы обиды, которые гложили
[color="#f21308"]Е[/color]сть лишь чувств красота, есть любовь и желание жить.
[color="#f21308"]Ч[/color]то жалеть о былом.... А хорошее мы подытожили,
[color="#f21308"]А[/color] важнее всего - между нами не прервана нить.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816662
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 08.12.2018
Уж ноябрь за окном,
Осень ближе к зиме.
Лужи скованы льдом,
Сухой лист по земле.
Все деревья давно
Сняли пышный наряд.
Вид унылый, но
Не печалит он взгляд.
Вот снежинки опять
Завели хоровод.
Пусть летят, пусть летят,
Скоро ведь Новый год.
Пусть укроют они
Землю белым ковром,
Пусть лежит до весны,
Там сбежит ручейком.
А пока пусть зима
Душу греет собой.
Совсем скоро она
К нам придёт госпожой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816700
дата надходження 08.12.2018
дата закладки 08.12.2018
[b]Осенним днём… (на правах сна)[/b]
(Оригинал автором удалён)
[i]Осенним днём по солнечной опушке,
где тянет ветки к речке краснотал,
со мной вдвоём прогуливался Пушкин
и отрешённо сам себе шептал...
Про бренность жизни, времени унынье,
очарованье золотом очей.
О том, что не прославился бы ныне
среди поднаторевших книгочей.
Не стал собой. Не жертвуя, не мучась,
глаголом всё труднее жечь сердца.
И не всегда трагическая участь
есть энтимема явности творца.
Ямб старомоден, а хорей нервозен.
Затёртость рифм - ворует креатив.
Но… как и прежде Болдинская осень
привносит в строчки свой императив. [/i]
(ID: 808209)
автор: Потусторонний)
[b]Осенним днём… (на правах пародии)[/b]
Осенним днём по солнечной опушке,
где тянет ветки к речке краснотал,
гуляли Гена П и Саша Пушкин,
последний что-то сам себе шептал…
Шептал и первый, тоже не поэму,
глаголом всё труднее жечь сердца –
он жёг про креатив и энтимему
и вовсе не для красного словца.
А Пушкин А. поддакивал, конечно,
хоть раньше он такого не слыхал…
Дошли уже почти до Чёрной речки,
где бренность жизни била наповал.
И тут - идут Луи Геккерн с Дантесом,
отец* и сын, как ножны и кинжал;
в Поэзии не смыслят ни бельмеса…
Но Генка, слава Богу, убежал…
*См. справочники
(Эту пародию успел дать прочитать Гале Акимовой перед её уходом, ей она понравилась, поэтому и выставляю в свой д.р. Ген, не обижайся.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816623
дата надходження 07.12.2018
дата закладки 07.12.2018
(40 дней)
Жил да был один Галчонок,
милых бабочек любил*.
Он из племени девчонок –
по живому режет – «был»…
Сочинял стихи немножко
и не просто сочинял,
а в Поэзию окошко
он всё шире отворял.
А потом тревоги зуммер
рваным утром прокричал…
что Галчонок взял да умер,
отойдя от всех начал.
Звёздочка зажглась на небе…
ничего не изменить…
спет за упокой молебен…
а Галчонку б жить да жить…
[b]05.12. 2018[/b]
Светлая память
[b]Галчонок[/b]-
Женский перевод:
птичка, прилетающая весной и [b]улетающая осенью.[/b]
Мужской перевод:
уменьшительно-ласкательное от женского имени Галя.
Женско-мужской толковый словарь
https://female_male.academic.ru/25/Галчонок
(*"Милые бабочки" - книга стихов Галины Акимовой, изданная в 2018 году и подразумевает гораздо больше, чем просто бабочки.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816497
дата надходження 06.12.2018
дата закладки 06.12.2018
[b][color="#cc00ff"]Нікому не потрібні
Мої вірші нікому не потрібні,
Але душа, так хоче на папір.
Рядки прості, і трішки наче бідні,
Мабуть душа затерлася до дір
Та все одно благає порятунку,
І часом плаче,як мале дитя.
Шукає у рядках собі притулку,
І прагне словесами до життя!
Спинається на ноги, зріє словом
Хоча і біль дається їй взнаки.
Усі слова просіє від полови,
Вірші спече із справжньої муки.
05 12 2018 р
Вікторія Р [i][/i][/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816433
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018
Ты своей"Мимозой"Люба,
Разлохматила весь прайд,
Т.е. сайт - ошибся грубо...
Пусть мне ближние простят.
Не одна,видать,мимоза
Отрубалась без наркоза,
Прочитав твой,Люба, стих,
Думая,что стих о них.
А потом,чуть погодя,
Кое как придя в себя,
Видя мужа под хмельком,
Понимая что по чём,
Вмиг садится за трельяж
Делать чудо-макияж.
"Свет мой, зеркальце,скажи,
Да всю правду доложи:
Я ль на свете всех милее,
Всех румяней и белее?"
Отвечает ей трельяж:
"Видишь муж не сбёг в гараж?
Вот ответ на твой вопрос.
И не надо слов и слёз."
Муж,узрев свою Мимозу,
Ставшей вдруг прекрасной Розой,
Протрезвел от красоты:
"Я не понял...Это ты?!"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816225
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816455
дата надходження 05.12.2018
дата закладки 06.12.2018
[b][i]Я сегодня утром встала,
И клянусь вам - не понты!
Дважды в обморок упала
От своей-то красоты..
В глади зеркала - "Богиня"..
Неужели это я?
А мордашка, чё то свинья..
От излишнего спанья..
Неужели это тело
все ж по нраву мужикам?
На боках жирком осело
лишних двадцать килограмм.
На прическу - страшно глянуть
Фейерверк.. или салют..
Вот теперь то мне понятно
Почему мужчины... пьют.
Разве ж можно без наркоза
Им такое наблюдать?
Ах - красавица... Мимоза..
Впору мужа соблазнять...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816225
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018
На цій главі не ставитиму крапки,
Бо мариться продовження колізій.
В страждання не закохана, як Кафка,--
Скажу, однак, поменшало ілюзій.
І крила ще літають — вже не юні,--
Бо так душа ще рветься до польоту.
Гортаю сторінки я незабутні,
Щоб відновити хоч частину соту
Того, що ви́крали літа-злодії,
Лишивши в пам’яті з омрій руїни.
Щоб не позбавив нині ще надії--
Одного в Бога я прошу незмінно.
Щоби душі́, живій і невсипущій,
Котра з іржавої поверне да́лі,
Більш не пекло за тим давно минущим
Й життєпис мій не ве́ршили печалі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816333
дата надходження 04.12.2018
дата закладки 05.12.2018
Не пробуй забути все те, що давало натхнення,
Емоцій оголених, вражень нестримний потік,
Де митей щасливих до краю наповнена жменя -
Яка там синиця - й лелека нікуди б не втік.
Нехай не вдалося намріяне поки здійснити,
Та наша планета Земля не сповільнює рух,
Невдовзі почнеться нове приголомшливе літо,
Й примхлива удача не вислизне більше із рук.
Ну, сядеш ти в шатл і поглянеш у ілюмінатор,
А перед очима земне все життя промайне...
Далекі яскраві світи... звісно, вражень багато -
Та тільки у них вистачати не буде... мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816163
дата надходження 03.12.2018
дата закладки 04.12.2018
[b][i][color="#940d0d"][color="#0d2d94"]У[/color] деревьев снял ноябрь одежды,
[color="#0d2d94"]Ж[/color]ить теперь нагими до весны.
[color="#0d2d94"]Е[/color]сли не терять в душе надежды,
[color="#0d2d94"]С[/color]ладкие о лете будут сны.
[color="#0d2d94"]К[/color]атит ветер листья в буераки,
[color="#0d2d94"]О[/color]тцвели в садах поляны астр,
[color="#0d2d94"]Р[/color]азбросал морозец всюду знаки
[color="#0d2d94"]О[/color]н своё сполна еще отдаст...
[color="#0d2d94"]З[/color]а рекой туман прилег в ложбине
[color="#0d2d94"]И[/color] уже не видно птичьих стай.
[color="#0d2d94"]М[/color]ожет на душе и не унынье
[color="#0d2d94"]А[/color] попала льдинка невзначай.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816071
дата надходження 02.12.2018
дата закладки 03.12.2018
[i]Зима,
вона і є
ЗИМА...
Як даність...
Але ж......... [/i]
[youtube]https://youtu.be/CPBxYLaJOrs[/youtube]
[i][b][color="#06646e"]Зима скувала чаяння і думи,
і вибору нема у човганні віків:
понабивали люттю свої суми
ті товстосуми від чоловіків…
Адмінресурс свій шле пора негожа
у вибір судеб, ходини планет…
А де ж твоє святе свавілля, Боже,
щоб дати світу інший
– правий –
лет?
Усе живе, усе – по горизонти –
скував наразі невловимий лід…
Шаблюку нам би вітрюгана-гонти,
залізти щоб габу льодову під!..
Та Божим словом Лід свої ракети
«освячує», що мають не весну
за ціль – тримають парапети
зими всесвітньої…
І на кону –
отой в природі Гай-світопорядок,
що душі наші змерзлі холодить…
Дай сили нам, о Боже, щоб із Аду
звільнить весну...
А з нею –
й квітну мить.[/color]
[/b]
1.12. 2018
Світлина автора, а Шопен – ні, але...
звучить в суголоссі з мелодикою вірша[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815895
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Грудневий вечір тягнеться так довго -
Надворі розгулялася зима.
Не розуміє матінка одного:
Чому зосталася вона сама?!
Ростила діток, пестила, любила,
Все віддавала, що тільки могла.
Колись найкраща, і така вже мила,
І сама найрідніша їм була.
Роки летіли - діти підростали
Й помандрували свій шукати хліб.
Та й чоловіка рідного не стало -
З тих пір уже пройшло дванадцять літ.
Не їдуть діти: ні сини, ні дочки,
Не хочуть внуки бабу навістить.
По хаті дим засновує куточки
Від свічки, що забула загасить.
Напередодні помолилась Богу:
Щоб в її діток склалось все гаразд,
В житті щоб вірну вибрали дорогу,
Щоб успіх супроводжував щораз.
Аби лиш їм жилося в місті добре –
Вона вже якось проживе сама.
Сьогодні встала, порубала дрова,
На когось сподіватися - дарма.
Зайшла у хату, грубу запалила,
І борщик тихо мліє у печі,
Та відчуває, що не ті вже сили
Й чомусь уже не спиться уночі.
Чомусь так довго затягнулась нічка,
І вітер страшно виє за вікном,
Потухла, догорівши зовсім, свічка -
Сидить матуся в хаті за столом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815905
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Спішать літа і лет їх не спинити…
Знов Україна стогне у вогні –
Не хоче під російським стягом жити –
За волю віддає своїх синів.
Горить земля й людські згорають мрії,
Ростуть хрести під стогін матерів,
Й летить молитва Пресвятій Марії
Від матері, в якої син згорів.
Й сльоза дитяча кропить нишком землю,
Яку татусь узявся захистить…
Це з неї проростуть надійні зерна,
Що перемозі вимостять мости.
1.12.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815923
дата надходження 01.12.2018
дата закладки 02.12.2018
Не Ви зустрілися в той час
І не дивились вслід за мною,
Я ж розливалася рікою —
Тоді, як мріяла про Вас.
П’янили не мене вином
І не топили в поцілунках,
Коли зима у візерунках
Вночі залишила вікно.
Не Ви запрошували в сад
Своїх дарів і одкровення,
Я ж дарувала Вам натхнення
Посеред тисячі принад.
27/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815480
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 30.11.2018
Там где ветер с мечтами,
Пьёт туманов росу,
Я пишу стих о маме ,
И немного грущу.
Отцвели вновь деревья,
И опали в саду,
Лет разлуки аж девять,
Я из жизни смету.
Отгорят дни , как свечи ,
И морщинок не счесть,
На лице твоём вечер,
Ждёт от сына он весть.
Под ветрами -дождями ,
Я душою озяб,
Ты прости меня , мама,
Снов колючую рябь.
Там ,где солнце ласкает,
Детства рваный рассвет,
Жизнь течёт там другая,
Брода больше к ней нет!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815621
дата надходження 29.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Смикає осінь з хмарин павутини,
Кидає їх у задуму просторів.
Вкутала землю в шовкову хустину:
Поле і сад, і далеку діброву.
Ледве проб’ється промінчик безсилий,
Ніжним цілунком пробудить зітхання.
Немолодий дощ, а все ж легкокрило
Густо озветься сльотавим ячанням.
Чубом розхитує сум яворина,
Змерзли над ставом старі верболози.
Молодість бачить у снах сокорина,
Клени й тополі стоять, мовби бонзи.
Листя шерхоче німими вустами,
Жаром любові, теплом підвечір’я.
Полум’я спогадів лишиться з нами,
Як лебедино світ вкриється пір’ям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815587
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
День поспішав за обрій і котив
поперед себе диск огненний сонця,
збавляв шалений темп, губив мотив
і блискотів прощально у віконцях.
Запалювали люльки димарі,
пихтіли в чисте небо теплим духом.
Давно поснули мухи й комарі,
бо холодно, тож не гули над вухом,
лиш зрідка голос птаха долинав,
та й знову обіймала райська тиша.
Яскраві барви вечір поглинав.
Спалахували зорі. Місяць вийшов.
Повільно вечір плив, як мед густий.
Нірвана... Але враз прийшла до тями:
за мирні миті – Господи, прости! –
на фронті платять кров'ю і життями.
Благословенний спокій і ось ця
краса блаженно-чиста, пасторальна,
все завдяки нескореним бійцям,
в яких щодень – війна... на смерть... реальна...
І хвиля смутку. Й звичний епілог –
благання до Небес, слова молитви,
щоб захистив захисників наш Бог...
– Ти бережи їх, Спасе, в кожній битві!
2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815528
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Як ходила ще у школу
Хлопця полюбила.
Мама мене за кохання
Частенько сварила.
- Мамцю рідна, мамцю люба,
А коли ж кохати?
Всі дівчата хлопців мають
І я хочу мати.
- Ще устигнеш, моя доню,
Зі своїм коханням.
Викинь хлопців з голови
Займися навчанням.
Як пройшло років із десять,
Стала вибирати…
Чи кохання, чи кар’єра,
Як краще діяти?
- Доню моя ріднесенька,
Що таке з тобою?
День і ніч ти на роботі
Не знаєш покою.
- Мамцю рідна, мамцю люба,
Головне – робота.
Відпочити ще устигну
Не твоя турбота.
Мені скоро тридцять вісім,
Не ходжу нікуди.
Заміж вийшли уже давно
Всії добрі люди.
- Мамцю рідна, мамцю люба
Я уже доросла
Знайти милого для серця
Не так то і просто.
- Ой годі, доню, вже тобі
Сидіти, скучати.
Пора зятя привести
До рідної хати.
- Мамцю рідна, мамцю люба,
Де ж зятя тай взяти?
За коханого не вийшла,
Других не хочу знати.
20.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815502
дата надходження 28.11.2018
дата закладки 29.11.2018
Горить Україна – не порох горить,
А люди й земля палають…
То Раша Донбас хоче наш підкорить –
Нависла біда над краєм…
Усе пожирає смертельним вогнем…
Земля стогне під золою…
Донбас український ніяк не збагне,
Чому він живе з війною.
Горить Україна, і долі людські
Покладені знов на плаху…
Нам двері в Європу тепер завузькі –
Мадяри кусають, ляхи.
А мо’, як Христа колись, Іскаріот,
Свої змогли землю зрадить?..
Горить Україна… Піднявся народ –
Не хоче він волі втратить.
25.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815442
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018
[b][i][u][color="#240acc"][color="#cc0a92"]Л[/color]ес укутан тополиным пухом,
[color="#cc0a92"]Е[/color]ли вышли на парад невест.
[color="#cc0a92"]Т[/color]ак же, как на мед в июле мухи
[color="#cc0a92"]И[/color]ней наземь падает с небес.
[color="#cc0a92"]Т[/color]анец не на сцене, а в пространстве
[color="#cc0a92"]С[/color]олнце создает пушинкам блеск,
[color="#cc0a92"]Н[/color]ет красивей скверика в убранстве
[color="#cc0a92"]Е[/color]й-же Богу - это мир чудес!
[color="#cc0a92"]Ж[/color]дут декабрь и взрослые, и дети,
[color="#cc0a92"]И[/color]м по нраву вьюга и мороз,
[color="#cc0a92"]Н[/color]ебо держит в тщательном секрете
[color="#cc0a92"]О[/color]чень занимательный прогноз.
[color="#cc0a92"]К[/color]ажется, что это всё из сказки,
[color="#cc0a92"]Х[/color]утор, роща в инее и пруд
[color="#cc0a92"]О[/color]казалось - хватит белой краски,
[color="#cc0a92"]Р[/color]азукрась - картинки оживут...
[color="#cc0a92"]О[/color]х и фея, матушка природа,
[color="#cc0a92"]В[/color] сказке быть - такая красота!!
[color="#cc0a92"]О[/color]т того морозная погода
[color="#cc0a92"]Д[/color]аже в минус двадцать - не беда![/color][/u][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815447
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 28.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=m5zSB6Km4ns
[/youtube]
Мороз кинув квітку маленьку на скло.
Від холоду, ніби тремтіла.
А я тут подумала: їй повезло,
Зігріти її я хотіла
Біленька, тендітна, та як її взять?
Торкнулась рукою перлинки.
Бажала тепла свого трішечки дать.
Дивлюсь - покотились сльозинки.
Нащо це торкання? Нащо це тепло?
У квіточці цій - ні кровинки.
Лиш руки мої від морозу пекло,
В душі поселились крижинки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815381
дата надходження 27.11.2018
дата закладки 27.11.2018
Проснувся якось Тигр... Був сильний, молодий.
Себе в ріці побачив й подумав: "Он який! Мені б
царем тут бути, щоб кланялись усі. То не мочив би
лапи у мокрій цій росі."
Ото ж пішов по лісу. "Цар звірів я!" - казав
усім, кого він бачив, кого там зустрічав.
А ж тут назустріч Лев... здалека чути рик.
Та молодий наш Тигр вже перейшов на крик.
"Давай, - сказав, - змагатись! Хто перший добіжить
на кручу ту найвищу, де річка ця шумить".
Він навіть не послухав, що Лев сказать хотів, а
миттю розвернувся й стрілою полетів. Ламав кущі
й дерева, бо ж дуже поспішав. Він багатьох пора-
нив, багато затоптав. Коли прибіг до кручі - там Лев
уже стояв!
Отак провчив нахабу могутній, мудрий Лев.
Не сам... усі признали його своїм царем.
Бо знав той Лев дорогу, якою треба йти, щоб швидко
і успішно добратись до мети.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815189
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Проходя мимо двухэтажного жилого дома,
увидел на его стене стёртую надпись,
которая была внушительных размеров
и мне подумалось:"А ведь много различных
шедевров пишут на заборе там, где можно
и темы бывают разные."
Поразмышляв об этом, написал стих.
Надпись на заборе- непростая вещь.
Кто-то постарался к надписи привлечь.
Расписался круто и от всей души,
Словно просвещая истиной в глуши.
Надпись на заборе- месть или закон.
Но порою всё-же не сачкует он.
Называет вещи он по именам.
Требует расплаты строго по делам.
Надпись- как реклама и крутая жизнь.
Места для художества есть завались.
Места написать есть весь разговор,
Лишь бы не "обиделся" этот забор.
Слово огорчает, если в нём есть жесть.
Слово ублажает- лесть там или честь.
Слово согревает светом и теплом.
Правдой и любовью оживает дом!
Надпись на асфальте- игры для детей.
С ними мы счастливее и веселей.
Солнышко рисуют, классики, цветы.
Маму поздравляют:"Очень любим мы!"
Надпись на открытке- стих и афоризм.
Канули открытки что за коммунизм.
Ныне с днём рожденья множество стихов.
Все друг друга краше. Много про любовь.
Надписи чиркают гении тайком.
Кто себе в блокнотик, кто на чей-то дом.
Но не все уместны и важны, пойми,
Если ранят чувства добрые они!
Сентябрь-Октябрь 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815219
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Непросто все...непросто все між нами.
Закоханість схопила у тенета скотчем.
І душі вигравали теплі гами,
У зачарованім ми опинились колі.
Непросто все...непросто все між нами.
Зависли раптом міцно в межах віртуалу.
Тебе, неначе сотню літ я знаю.
На світ навколишній накинув хтось вуалі.
Непросто все...непросто все між нами.
Реальність завтра може інше заспівати.
Чи вбереже закоханості дамба?
Чи змиє в суєті її дев*ятим валом?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815211
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018
Що краяти минуле, ковтати,
Як мікстуру від грипу гірку.
Слину згуслу збирати, тримати
В горлі стиснуту, як у мішку.
У житті не буває дороги,
Щоб не вклинилась в неї крива.
І турбують невчасні тривоги,
Хилить плечі в думках голова.
Опускаються руки, де важко,
Раптом стало поклажу нести.
В невідомість кричиш: "Моя пташко,
Моя доля, зведи всі мости.
Щоб любов і усмішка, кохання
Заясніли в ранковім вікні.
Щоб минуле знайшло покаяння
На відпущеній легко стіні."
25.11.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815235
дата надходження 25.11.2018
дата закладки 26.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=-vpGS_nvU1E[/youtube]
Зимовий вечір тулиться до хати,
Туманний присмерк загляда в вікно.
Свої думки я знов перелапачу...
І пересію, що було давно.
А що було? Придумане ночами?
Душа тоді хотіла так тепла,
Та грілася твоїми лиш словами,
Що я в душевній скриньці зберегла.
Заглядую туди я дуже часто,
Картинка, що придумана - жива.
Та кольори блідніють чомусь з часом.
Втрачають своє значення слова.
І кожен раз від шереху зітхаю,
Настирний вітер стука раз у раз
А за вікном, дивлюся, вже світає.
Повільно промінь місяця погас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815044
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
[b]
У цей розлом початку листопаду,
Де всіх дощів невипите вино,
Завита гілка, змерзла винограду,
Мов сніжна хвиля, пирснула в вікно.
Негоди тінь буквально в кілометрі,
Недавня синь небесна в молоці,
Сніжинок біле, падаюче ретро
Прозорим воском тане на руці.
Й стікає світлим бісером вологи
На двох калюж замерзлих вітражі,
А ми, мов листя, кинуте під ноги
В зимі такі непрохано чужі.
Хоча і серце б'є іще на сполох
Забуте літо і таку ж весну,
Та я - той перший і єдиний ворог
Ще досі надто рідному йому.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815051
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
А знаешь... Абсурд - но я всё ещё помню,
Как мы познакомились где-то в сети,
Стеснялся я номер спросить телефонный,
И после в горсправке пытался найти.
Так, глупость, конечно... А всё же я помню
Волнение детское, лёгкую дрожь...
Казалось, на "ты" - это очень нескромно,
А вдруг ты неправильно как-то поймёшь...
Да ты не поверишь! Я всё ещё помню,
Как весточку ждал, вдохновлялся, грустил,
Средь ночи в компьютер заглядывал сонно
И рАзочарованный, падал без сил...
Забавно, пожалуй, но я еще помню
Особый ромашковый наш уговор,
И сколько б ни было историй любовных -
Я их не дарю никому до сих пор.
Пора и забыть бы, а всё же я помню...
Ведь оба мы знали, что дальше - ни-ни.
Держались дотошно флажков мы условных,
Друг другу лишь скрасив унылые дни.
Ты будешь смеяться, но я ещё помню
Наивные грёзы, дурацкие сны...
Жаль, время умчалось... Ты - больше никто мне...
А сердце уснуло до новой весны.
Да стоит об этом? Зачем я всё помню,
Когда уж давно сожжены все мосты?
Прошло, отболело... Нет. Чуточку больно.
И так интересно, а помнишь ли ты?
На это произведение появился замечательный, на мой взгляд, стих-"ответ" на другом сайте поэзии
https://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=47727&poem=300226
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815087
дата надходження 24.11.2018
дата закладки 24.11.2018
Хочу к тебе!
Хочу к тебе! Так просто без звоночка,
На чай,на ужин,на обед.
Хочу к тебе! Сейчас хочу!И точка!
Тебя укутать нежно в плед.
Хочу к тебе! Так просто до мурашек,
Желанием сгораю изнутри...
Щекой коснуться на груди кудряшек,
И проводить все ночи так и дни.
Хочу к тебе! Так просто в одночасье,
Твоим дыханием пропитанной насквозь.
Дышать с тобою общим счастьем!
Хочу к тебе! Я не хочу быть врозь...
23 11 2018 г
Виктория Р[color="#ff0000"][i][b][/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814988
дата надходження 23.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Принишкло небо над тривожним морем
В квилінні чайки відчувалось… горе.
Мов заворожена, на березі стою
І долю вкотре вже запитую свою,
Чому вона так схожа на чаїну,
За ідеал я маю Чураївну
І небезпечний понад хвилями політ,
Й чому такий жорстокий дикий світ?
Мовчала доля… Тільки моря стогін…
Й не зрозуміла я нічого з того.
Квилінням в серці обізвалася луна.
Яка ж безстрашна, все-таки, вона!
Розправивши свої невтомні крила,
Здалося, істину мені відкрила:
Літати треба, й не заради похвали,
А так життя пташині й нам велить.
15.12.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814905
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 23.11.2018
Не приміряю мантії Поета,
Лиш пошанівок слову віддаю.
Небавом кануть вірші мої в Лету,
Котрими просто нині я живу.
Я й не торкаюсь мантії Поета,
Щоб не лишався пальців моїх слід,
Бо слово справжнє свіже й у заґратах,
Ще й здужає гранітний моноліт.
Пишу я вірші простосердні, щирі.
Мов квіти сонце, пещу їх всякчас.
Як зникнуть безвість у клекітнім вирі-
Здихне вгорі з полегшенням Парнас.
Не одягаю мантії Поета,
Лиш пошані́вок слову віддаю.
Я лірі правом вірного фаната
Хвалу, як вмію, чесно воздаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814880
дата надходження 22.11.2018
дата закладки 22.11.2018
[i]Сокровенне...
стривожене,
та не стриножене...
[i][/i][/i]
[youtube]https://youtu.be/cVGSjxoolCA[/youtube]
[i][b][color="#cf0808"]блукаєм, блукальці,
та все – манівцями:
намотуєм п’яльці –
живем до нестями
блукаємо вирвами
і виєм вовками –
ні в що вже не віримо
свято... роками
було б не так страшно,
аби йшли по колу
а то по спіралі –
не прийдем ніко́ли:
бредем по дорозі,
до рвоти обридлій,
в кошари на розі,
вготовані бидлу
шляхи наші хибні
прямують в нікуди,
та проби потрібні –
довкола ж бо люди!
ватаг* – явний покруч,
глава – що капуста,
а ті, хто... упоруч –
що ґерґелі тлусті**
о квапний блукарю,
не квапся до згуби,
теліжась в отарі,
твоя ж бо рахуба***:
мужі звіроликі –
мізка́ми задублі –
опудала дикі,
собою загублі...
[/color][/b]
18.11.2018
_________
* провідник, вождь..
** жирні та нечуйні до потреб громади.
*** тут причина, привід.
[b]Примітка[/b]: Дієприкметник «загублений» автор
вживає тут у активній формі, подібно до «загиблий»,
підкреслюючи цим можливість «самозагублення»,
надавши слову нового семантичного значення.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814321
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Пухом білим-білим за вікном сніжить.
Зачарована очей не зводжу:
Ось в дрібненькі цяточки укривсь самшит,
І змережена осіння вохра.
Перший сніг цілує ніжно восени,
Диво янгольське крилато-світле.
У задУмі сніжній липи, ясени
І смерек, ялин сапфірні віти.
Закохалась я у перший чистий сніг.
Мов у казці, стало тихо-тихо.
Вже виходжу в двір, і падає до ніг
Серед осені срібляста втіха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814730
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Кіт на киці охопився,
Ледве з тину не звалився...
Що він робить!? Майже піст!
Хтось смикніть його за хвіст.[i][b][/b][/i]
21 11 2018
Вікторія Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814711
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Ясніє неба просинь... Золотокоса осінь
не плакала дощами. Трудилась разом з нами.
Похмурі дні й ясні хоч осінь наша мала.
У зошитах в косу теж літери писала.
Найкраще слово "мир", найперше слово "мама".
Всі літери вона з нами в разок збирала.
Тут: тато і дідусь, бабуся, брат, сестричка.
Виводила з дітьми: "Красива наша річка!"
Любити рідний край з нею навчались діти.
І ні за який скарб не можна це купити!
Не варті ж ні гроша рахунки ті багаті,
Із-за яких сльоза, біда у нашій хаті.
Нехай ростуть в труді маленькі наші діти
І знають, що любов нікому не купити.
І мрію ту ясну, що в дітях заясніла,
як доленьку святу, плекає вся Вкраїна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814778
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 22.11.2018
Не дна вже сотня в небо піднялась
За землю рідну – неньку Україну,
Щоб віковічна мрія всіх збулась
І не жили би більше на колінах.
Із волею народ щоб повінчавсь
І не на день чи два – уже навіки,
Хоч не одна згорить іще свіча
Й юнак завчасно стане чоловіком,
Щоб Україна врешті відбулась
Як незалежна правова держава,
Не втрапила аби вона в колапс,
І землю рідну діти не лишали.
Тих жертвами не варто називать,
Хто є герої – вибір їх свідомий,
І зброя їхня – не палкі слова,
А дії з допомогою фантомів.
12.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814677
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Хочу я ще написати,-
пісню гарну нову...
Щоб могли люди співати,
як молитву Богу...
Рознеслася щоб над світом,
людям на потіху,
живим духом,чистим звуком,-
котилась по світу...
Щоб від пісні всі відчули,-
всю чарівність мови,
й щоб співаючи забули
печалі і болі...
В кожнім слові,щоб почули,-
і Віру, й Надію...
В свої душі щоб пустили
призабуту Мрію...
Щоб ця пісня полилася
по всій Україні...
І любилось, і співалось
у кожній родині...
Підхопили і співали
і в містах, і в селах...
І щоб пісня зазвучала
у кожній оселі...
Щоб вона благословляла
на хороші справи...
І до праці закликали,
до Волі і Слави...
Чи вистачить, я не знаю
в мене на це вміння,
щоб душа моя співала,
й додала уміння...
І щоб пісня закликала
до Миру й Любові...
І ніколи не зникала,
й додала здоров"я!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814619
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 21.11.2018
Я у осінь свою забрела...
Через літо ішла, цвіли й весни.
Я у осінь свою забрела...
О, скільки літ журавлі вже віднесли!
У труді кожен прожитий день.
Літо барвами ясними квітло.
В позолоті берізки тепер.
На душі від їх шепоту світло.
Горобина у ґронах ясних.
І калина до річки схилилась.
Я у осінь свою забрела.
Опадає тут лист ... Засмутилась.
Не впущу я на довго журбу.
Хоч дощем сіє осінь, і хмарно.
Нехай сонячно буде в душі.
Ще жоржини цвітуть... І так гарно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814638
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Сніжна осінь, що вітром підбита,
З відголосом лихої війни.
В землю скапує кров, що пролита,
Ти сльозу мою гірку прийми.
Доєднай до пролитих жіночих
І скупих чоловічих - терпких.
Скільки ще має бути охочих
До наживи, де Господа гріх?
Де немає у душах святого,
Черстві стали в безчесті серця.
Позабутого слова простого
Не почуєш, де тіло мерця.
Студениця калатає дзвоном,
Де любов мала в грудях цвісти.
Живеш, осінь, ти вічним каноном
Й кари нелюдам не обійти.
20.11.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814636
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
[i][color="#ff0000"][b][/b][/color][/i]А ты по мне,пожалуйста скучай.
А ты по мне,пожалуйста скучай,
Совсем чуть-чуть,душа моя так хочет...
Когда за окнами,промчит пустой трамвай
Скучай по мне,прошу я очень-очень...
А ты по мне,пожалуйста скучай,
Зови меня по имени,услышу...
Я с первым лучиком,приду к тебе на чай,
Я без тебя, все ночи ненавижу...
А ты по мне,пожалуйста скучай,
Сиюминутно,завтра и сквозь годы!
Одним дыханием уйми мою печаль,
И прогони, все беды и невзгоды.
20 11 2018 г
Виктория Р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814626
дата надходження 20.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Июльское лето, ноябрьская осень,
Февральские зимы, апрель по весне...
Живая планета, прихвачена осью,
По кругу, по кругу, да прямо ко мне...
Я больше не стану в мечтах и веленьях
Лететь в океаны несбыточных грёз,
В седые пространства холодной Вселенной,
Сгорая от взора расплавленных звёзд...
Довольствуясь малым, своих обниму я,
Увижу цветные и тёплые сны...
Сквозь осень и зиму, ничем не рискуя,
По кругу, по кругу - в ладони весны...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814458
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
Жирну крапку поставити просто,
А чи варто зразу так різко?
Як квиток пробиває компостер,
Чи шмагає по тілу різка.
Помиляється кожна людина.
Дайте шанс, не ламайте мрії.
Може, в неї надія єдина,
Що хоч хтось її зрозуміє.
Жирну крапку поставити легко.
Не шкодуйте, добавте ще дві.
Для життєвої віри - це лема,
Спілкування удвох - візаві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814443
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YCBvw1M8Z5o[/youtube]
В житті, не взнавши насолоди,
Не скуштувавши щастя, яке є,
Бредуть, забувши про свободу,
Хоч болю шлях цей завдає...
Це - дві душі, безвинні, ніжні, чисті,
Колись були торкнулися руки,
Приречені долать шляхи тернисті,
Не день один, не місяць, а роки.
Тернистий шлях нелегкий, заметілі.
Дурне завзяття забиває дух.
Як розігнать думки ці обважнілі,
Звільнити оці душі від задух?
Ці дві душі надіються на щастя,
Бредуть йому назустріч день і ніч.
Та чи зустрітися колись їм вдасться?..
Холодний вітер дме весь час навстріч...
-------------------------------------------------
Натисніть на картинку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814492
дата надходження 19.11.2018
дата закладки 20.11.2018
З неба сипле, падає сніг.
Білі летять сніжинки,
Собою встеляють поріг.
Пишуть доріжку пухнасту,
Чорним петляє лиш слід
Душу турбуючи чисту.
Гілку оголену в шубку
Вбрала легка заметіль.
Серце стискається в грудку.
Осінь голосить зимою,
Ще одним роком новим.
Залишайся Людиною.
18.11.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814351
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Матусю рідна, подивися.
Ось татко наш.. Портрет тут є.
Скоріш іди і посміхнися,
Протри від сліз лице своє.
Ти бачиш, він який красивий
І молодий, такий як був.
Татусь - високий, дуже сильний,
На руки брав - я не забув.
До мене щиро посміхався,
Високо вгору підкидав.
Тоді я зовсім не боявся.
" Рости щасливим" - так казав.
Ми з ним ходили на рибалку
І грали разом у футбол.
Він вчив мене, щоб я ще змалку,
В ворота міг забити гол.
Портрет ось тут висить на стенді,
На довжилезній цій стіні.
Поставлю я йому троянди,
Тож посміхнеться він мені.
Попросимо, щоб йшов додому.
Боюсь, що потім не знайду.
Нехай візьме мене за руку
І в перший клас я з ним піду.
Чого ж ти плачеш, люба мамо?
Ти бачиш: тата я знайшов.
- Пішли додому, татку, з нами,
По тебе я сюди прийшов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814369
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
Беру твою в руки сорочку
Й здається відразу мені,
Що прийдеш сьогодні, синочку, -
Затримався десь на війні.
Як довго на тебе чекаю
Всі дні і всі ночі підряд.
В віконце весь час виглядаю
І часто виходжу я в сад.
Іду на широку дорогу,
Яка веде вдаль за село.
На серці тамую тривогу:
Минуло, пройшло, відгуло.
Іду до твоєї могили,
Де сльози горохом летять.
Лежиш ти, синочку мій милий,
Але я тебе хочу ждать.
Бо серце змиритись не хоче,
Не прийме реальність ніяк,
Журба все ятрить і лоскоче,
Й жевріє надії маяк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814373
дата надходження 18.11.2018
дата закладки 19.11.2018
[b][i][color="#1007bd"][color="#a1082c"]В[/color] душі за присмаком полин,
[color="#a1082c"]Р[/color]озлуки біль від розставання.
[color="#a1082c"]Я[/color] би спинила часу плин,
[color="#a1082c"]Т[/color]а замість цього лиш зітхання.
[color="#a1082c"]У[/color] даль не пройдених доріг
[color="#a1082c"]Й[/color]тимемо далі та не разом.
[color="#a1082c"]В[/color] тім біль, що НАС ти не зберіг
[color="#a1082c"]І[/color] прохолодою образив.
[color="#a1082c"]Д[/color]есь серед лютих холодів,
[color="#a1082c"]Д[/color]есь поміж перших заметілей
[color="#a1082c"]У[/color]явно не знайти слідів
[color="#a1082c"]М[/color]оїх болючих перевтілень.
[color="#a1082c"]Г[/color]учніше грому тиша знов
[color="#a1082c"]І[/color] лист з дощем злітає долі...
[color="#a1082c"]Р[/color]озплата смутком за любов,
[color="#b01313"]К[/color]оли все тьмяне мимоволі.
[color="#a1082c"]О[/color]дначе, можеш ти спасти,
[color="#a1082c"]О[/color]дин лиш ти...отой ... тодішній.
[color="#a1082c"]С[/color]палив між нами ти мости
[color="#a1082c"]І[/color] зникло все, як сніг торішній.
[color="#a1082c"]Н[/color]а серці мряка і.... дощі,
[color="#a1082c"]Н[/color]евже нічого з цим не вдію?
[color="#a1082c"]І[/color] лише віра у душі
[color="#a1082c"]Х[/color]оває сум мій за надію.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813742
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 18.11.2018
Осінній бал відтанцювало листя,
Встелилося в шовковий легкий шурхіт,
І сірий ранок подививсь імлисто:
Дерева височіли, ніби шули.
Осіння мудрість після листопаду
Дає для роздумів час міжсезоння.
Прощає всі образи слізна пам*ять,
Бо в кожнім дні свої нові резони.
Людина прагне затишку і миру,
Для щастя зовсім небагато треба:
Любов, надію в серці й силу віри -
Буває й восени прихильним Небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814179
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Непрохана, осінні теплі дні
зима так передчасно засніжила.
Заклякла осінь у холоднім сні,
безсила, збайдужіла і безкрила.
А вчора загравала із дощем
у поріділім листячку тополі.
Сьогодні, ледь жива, долає щем,
розгублена від повороту долі.
... Так і в житті: кармічні холоди
за мить зламають мрії, сподівання.
Закрижаніє серце від біди,
обкрадене, спустошене прощанням.
І ти надовго осінню замреш...
В минулому – душа і думи, й погляд,
де келих щастя повним був, по креш...
А нині – тільки спогади... лиш спогад...
Листопад, 2018 р.
© Зі збірки "Любові й болю береги"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814223
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Чому ти тут лежиш, Васильку?
Плита надгробна у воді.
Портрет намок. Зажди ось хвильку,
Зберу краплини і тоді
Погомоню з тобою, брате.
Ти кревним став мені тепер,
Коли лишив життя крилате
І за мою свободу вмер.
Лежиш тут, наче стятий колос,
А міг би брати всі кутки,
Де в шані шарм і сильний голос,
У душах сіяти квітки.
Лишив назавжди нас. Не сон це.
Рве душу навпіл твій відліт.
Коли ж зійде над нами сонце,
Освітить край на сотні літ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814138
дата надходження 17.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Наші діти підросли:
Вільні, серцю милі,
Різні мови вчать вони,
Тож заговорили:
Мовить внук меткий бабусі:
-О гросс-мутер, сюсі-пусі
Не прикольно вже мені,
Стрьомно з вашої фігні.
З чуваками йдем на паті,
Гьорли-тьолки будуть в хаті,
Я від них конкретно прусь,
Не грузи мене, бабусь!
Буде класна веселуха,
Та спокуха: не порнуха,
Будем дрінкати бухло,
Ваші причіпки - фуфло.
Був сьогодні кльовий шопінг:
Відірвав неслабий смокінг,
Шузи класні - це прикид,
Етикет ваш геть обрид.
Ти ж на стіл метай скоріше
Пудинг, сендвіч - все смачніше,
Кекс, біфштекс - давай жратви,
Все прикольне для братви.
- О, май лав балбес онук,
Ти відбився геть від рук,-
Мудра мовила бабуся.-
Що ти кажеш? Я боюся,
Що з тобою щось не так.
Що за мова? Хто чувак?
Я тебе не андестенд,
Тож лови такий момент:
Мовить рідною не вмієш,
Я тебе не розумію,
Тож говорю напрямки:
- Вчіться мови, хлопаки.
І на паті не шмигляйте,
А на сендвіч заробляйте,
Ну, а в мене - форс-мажор,
Оголошую терор.
**********
Живемо в часи новітні,
В третьому тисячолітті,
А проблеми все такі, вічні:
Діти і батьки.
І чудову нашу мову,
Солов'їну, калинову,
Рятувати мусим знову
Від чужинської полови.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813953
дата надходження 15.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Наскільки прекрасне це слово "матуся",
Коли його чуєш від рідних дітей.
Що ти наймиліша, тобі признаються
Й приносять хороших про себе вістей.
Наскільки чудово, коли поважають
І мовлене слово в пошані твоє.
Коли тебе чують і радо стрічають,
Тоді це для серця відрадою є.
Коли захворієш - несуть тобі ліки,
Із ранку питають який в тебе тиск.
Хотілось й надалі, щоб так ось довіку:
І діти чудові, й відносини – блиск.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814042
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Здавалося, що війни тільки десь
Руйнують мир – на інших континентах.
Не знали, що війна до нас іде…
І ось прийшла. В Донбас. Одномоментно.
Горить-кипить вже п’ятий рік земля,
Від ран, думок і болю стогнуть люди.
Нам привели її «брати», «свої», з Кремля,
З минувшини-совка прийшли приблуди.
Горить Донбас у полум’ї війни,
Й нема, здається, ні кінця, ні краю.
Немов комахи, люди без вини
То нагло гинуть, то з гнізда тікають.
Донбас горить удень і уночі
І димом чорним упилось півсвіту,
Рахунки йдуть тепер на тисячі,
Та нашого лягло найбільше цвіту.
Коса війни ця косить невпопад.
Їй все одно: свої, чужі чи наші,
Не матиме рятунку і хабад,
Порве на шмаття напівдику Рашу.
14.11. 2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814067
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Згадалися мені з дитячих літ
В саду троянди, що садив мій дід.
Яких лишень сортів там не було,
Усе подвір’я дідове цвіло.
Я бігала малою між кущів,
Купалась в росах лагідних дощів.
І кожен кущ чиплявся за рукав,
Заглядав в очі і не відпускав.
Ставав хмільним увесь вишневий сад,
Вдихаючи солодкий аромат.
Від сили вітру між отих красунь
Дзвеніла радість розсипом відлунь.
А дід до себе квіти пригортав,
До них слова з любов’ю промовляв.
І прикрашали ніжні пелюстки
Життя складного дідові роки.
Та раптом у підступний долі час
Дідусь навіки відійшов від нас.
І неймовірне сталося в саду.
Відчули квіти серцем ту біду.
Схилили низько голови з жалю
Без дідового тихого «люблю».
Як сонце потяглось до небокраю
Пішли за дідом стежкою до раю.
З тих пір в руках тримаючи букет,
Приходить в спогад рідний силует
Троянд розкішних бархатне чоло
Нагадує про дідове тепло.
І пам’ятати нам дає про те,
Що там де є любов - усе цвіте.
Хоч на якому б ти не ріс стеблі,
Краса душі – найвища на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814098
дата надходження 16.11.2018
дата закладки 17.11.2018
Тихоокеанські пляжі
Від вулканів — в чорній сажі,
Жовтосмугами піску.
Узбережжя неспокійне,
В шумовинні гармонійне,
Розхвильоване в танку.
Евкаліптова олія
Кипарисам душу гріє
Під мелодію щемку.
Розгойдали пальмам коси
Пілотажні альбатроси —
Йдуть у воду на прорив.
Мов розгорнуті сувої,
Хвилі б’ються у двобої —
За припливом йде відплив.
Гребні скачуть у погоні,
Бризки кидають солоні,
Бадьорять, як свіжість злив.
Бухкають хвилясті гриви,
Розкидають пасма сиві
В гроти гордо-навісні.
Водяні сміливі вали
Пінні роблять інтервали —
Линуть ноти голосні.
Шумно грається стихія,
А піском вітрисько віє
І насвистує пісні.
11/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813490
дата надходження 11.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Супротив хвиль і сонцеблиски.
Відшвартувались від колиски
Каліфорнійської затоки
На кораблі. Притихли кроки.
Мотор гуде, збиває піну.
А як же хочеться дельфіну
Погладити лискучу спину —
Танцює красень без упину,
Веде грайливо нас у води,
Де море бризу і свободи.
На острові живуть лінивці
І неабиякі мисливці —
Заморські леви ластоногі,
На каменях сидять, вологі,
І сушать хутра, під ричання, —
Вже повернулись з полювання.
Китів не видно у цю пору,
Фонтанів їхніх, що угору
Пускають струмені водиці;
Не чути голосу самиці.
Долаєм милі океанні,
Минаєм острівки туманні,
Причалюєм у гавань тиху.
Нам горизонт дарує втіху —
Червоні води надвечірні
Горять вогнями, як у прірві,
На заході, що у світінні
Купає сонцебокі тіні.
Ті мерехтять в загравах рясно.
Чудова подорож! Прекрасна!
20/10/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813639
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Тікає осінь мокрими стежками,
Що забрели у вранішню росу,
Замилувалась водами й стіжками
Тай загубила сонячну красу.
Ось попливла над напівголим лісом,
Обтрушуючи і останній лист,
Прощаючись дощем з гаями слізно,
Що також роздягтися спромоглись.
Пливе вона услід за журавлями
І піднебесся колиса крилом,
Туман-завісу стеле над полями,
Що простяглись далеко за селом.
Плугами грунт упевнено шматує,
Щоб зачорніла галкою земля,
Вино вишневе молоде куштує
І тихо місце зимоньці звільня.
12.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813550
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XR8SheujAtc[/youtube]
Слова всі твої позбираю,
Складу з них осінній букет.
Це - кара! За що я не знаю.
Так склався життєвий сюжет.
Чи плакать від них, чи радіти,
Чи мовчки осмислити все?
Не можу я все ж зрозуміти,
Куди оце все занесе?
Чи грається вітер словами,
І листям закидав вікно.
На листі слова ці рядками.
Правдивий в них зміст, є зерно?
Зима на порозі, завіє,
І листя потрухне в землі,
А я зрозуміти не вмію,
Чому ці слова лиш на склі..
-------------------------------
( натисніть на картинку )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813562
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Ступила старість на поріг -
Людьми забута й Богом,
Одна, із тисячі доріг
Розхристана за рогом.
Торкаєш двері, що думки
Повернуть у дитинство,
В загаті вицвілі роки,
У вікнах материнство.
Старі понурі явори
Скрегочуть стоголоссям,
Відлуння сміху дітвори
Заплуталось в волоссі.
В протухлім листі кукуруз,
На чорнім всілім ґанку,
Старезний комин, мов гарбуз
Одягнений в фіранку.
Із снігу й смутку за життям,
За смуглим смаком диму,
За кропивами та гіллям,
Що колихали днину.
Живу та Божу... все було:
І жарт, і радість й смуток,
Все відцвіло, все відплило -
Зібралося все в жмуток.
У жмуток старості й тривог,
У посивілі роки,
Самотність всілась на горбок -
Людські приспала кроки...
О скільки їх, людських доріг?
Домівок у загатах?
В туманах скований поріг
І одинока хата...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813638
дата надходження 13.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Амністія! Еге-гей! Вже не пишу!
Десь заховалась Муза ув опалім листі.
Пегас безкрилий принишкнув у ліску,
Тремтить від холоду, але завмер на місці.
Йому би плед на спину, аби зігрівсь,
Та осінь роздягати все і всіх бо звична.
В поміч гукнула бешкетників вітрів,
Пестять, гуляють - місія у них владична.
Нагнали хмар, клубляться котрі вгорі,
Вороння чорне каркає у піруеті.
Мерзлякувато беззахисній душі,
Мовчить, душу притисла сірість долі в злеті.
12.11.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813595
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 13.11.2018
Крізь сито ніч просіяла зірки —
Маленькі невідомі острівки,
З легкої, найщедрішої руки.
Ті заблищали ліхтарями,
Порозлітались в темінь ями
Поодинокими вогнями
До кінчиків прадавньої землі.
На темному незвіданому тлі
Замерехтіли в непробудній млі
У загадковості красою,
Далекою і неземною,
Зачарували нас з тобою.
9/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813521
дата надходження 12.11.2018
дата закладки 12.11.2018
Стоїть верба над водою
Одна в самотині,
Ой немає щастя-долі
В рідній Україні.
Стоїть верба над водою
Мочить коси сиві…
Коли ж люди в Україні
Вже будуть щасливі?
Стоїть верба над водою
Праворуч світає…
Мама синочка на війну
В горі проводжає...
Стоїть верба над водою
Наліво погляне,
Нема спокою і правди
Скрізь життя погане.
Стоїть верба над водою
Плачуть сиві коси…
Оділлються ворогам ще
Тай пекучі сльози...
Стоїть верба над водою
В воді сходить сонце...
Щедра доля заглядає
У наше віконце...
Розіб’єм ворогів клятих,
Геть сміття із хати!
Розквітну я над водою
Вік би так стояти…
23.10 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811377
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 11.11.2018
Голуб мене, як море хвилю
І не вдаряй об береги,
Сховай у глибині від штилю —
Твоїй душі додам снаги.
У бризках гребнів білочубих
Збентежу неземне нутро.
Відчуєш силу, серцю любий,
Нам небо буде за шатро.
Внесу маленькі корективи,
Зволожу радістю вуста.
Ми маємо на те мотиви,
Кохання — справа непроста.
10/11/18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813354
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 11.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=IAiUocL_jsY[/youtube]
Ремейк за твором http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813302
Гуляв самотній кінь в степу,
Розкішна грива.
Розвіяв вітер кіс копу.
Яка грайлива!
Немов від страху горизонт,
Блідніє швидко.
Лишить одного - не резон:
Вже зорі видко.
Підходжу ближче до коня:
Яка постава!
У журі погляд зупиня,
Скакун ласкавий.
Де твій господар, розкажи,
Чому залишив?
Тебе прошу я - не тужи.
В душі тепліше?
Іди за мною, скоро ніч,
Поки що видно,..
А вітер дув обом навстріч.
Було все дивно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813326
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018
Нас розділяло небо над землею
І плетиво незміряних доріг.
Я не впивалась ніжністю твоєю,
Ти не пірнав у глиб очей моїх.
Сплітала доля в різному узорі
У радості і в смутку наші дні.
Без тебе ночі рахували зорі,
Що у моєму падали вікні.
Тепло шукали ми в обіймах інших,
Нас розділяли люди і міста.
Я не тобі присвячувала вірші,
Всміхались не мені твої вуста.
Та долі мить, розвіявши розлуку,
Подарувала диво-відчуття.
Коли ти вперше взяв мене за руку,
Здалося, ми знайомі все життя.
В очах злетіли мрії зорепадом,
Від хвилювання голос пересох.
Давай самотність лишимо позаду
І щастя пошукаємо удвох.
Лише тобі писатимуться вірші,
Горітимуть у пристрасті вуста.
І щоби нас не розлучали більше
Ні люди, ні бажання, ні міста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813343
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018
[b][i][color="#4400ff"]Храни меня, мой Боже!
Мне б жизнь свою умножить,
Добро,любовь и честь!
Храни меня,мой Боже!
Коль,ты на свете есть.
От нечисти и смерти,
От злого языка...
"Чтоб не прельщали черти"
Чтоб жизнь была легка.
Храни меня,мой Боже!
От боли и тиранства...
Храни меня,как сможешь,
От брани и от хамства.
Храни меня,мой Боже!
От всяческих недуг.
Благослови мне ложе,
Господь,святой мой Дух!
01 11 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813285
дата надходження 10.11.2018
дата закладки 10.11.2018
Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
Чи тільки позолоти сліпить блиск урочий?
А може, це колись, немов туман, мине,
Опустить осінь стомлено вологі очі.
Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
Чи може, зваблення для тебе, ніби свято?
Тремтить щодня живий в блуканні серця нерв,
А сни надій купаються у листі м*яти.
Дізнатися б, а чи кохаєш ти мене?
Чи все навкруг лиш звичне й тимчасове в світі?
Моє кохання, мабуть, щиро-неземне,
Бо восени розквітла ніжно віра цвітом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813221
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018
[i]Нашій...
Рідненькій!... [/i]
[youtube]https://youtu.be/83KEdARQFYY[/youtube]
[i][b][color="#7807ad"]Вкраїнська мова – не лише для кухні,
Вона – у серці… і глибинах знань
О, скільки ворогів її оглухло!
О,скільки в душах мук, розчарувань!
Вона усотана дитям від мами
Разом з грудним, цілющим молоком…
Вона – як материнське оригамі:
Її з душі не виб’єш… й молотком!
Вкраїнська і санскрит – немов близнята –
Родились враз… І не в багні боліт…
З вершечків вітровію зняті,
Щоб в майбуття втокмити свій політ!
Санскрит як закарваш* для індуїзму
Втонув у фіміамній млі церков,
Вкраїнська ж – войовнича, як залізна –
Звільнялась від кайданок і оков!
Козацький дух підтримувався мовно
Із уст Нечая і Залізняка,
Як ворогів – «братів» своїх некрових –
Із Рошу** гнали... Мова ось така!
За неї йшли в атаку бандері́вці,
Вмирали Йвани в Другу світову…
В історії, на траунійій доріжці
Тлумила біль й вощила тятиву!
Не вмерла мова в карцерах “гестапо”,
Як помирав за неї гордий Стус.
Борців за правду гнали по етапу –
Та зради мові не було спокус…
В часи нові за матернім*** інстинктом
Ділили нас на рідних і чужих,
Щоб досягти покори в “сиротинці”,
У душах мас плекали мовний “жмих”. .
Та не вдалося їм… Уже й не вдасться
Із мовних чвар влаштовувать жнива!
Всім нечестивцям, котрі прагнуть власті:
“Та мова є!
Відроджена!
Жива!”
Й державна вже – далеко не на кухні,
Вона – в прицілі лінгвістичних знань.
О, скільки ворогів рідненької потухло!
О, скільки гріховин!
І –
покаянь!.. [/color]
[/b]
9.11.2018
_________
*Обшлаг, чохол, кобура.
**Русь в окремих джерелах часів Середньовіччя.
***Тут в значенні "матерня", рідна мова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813263
дата надходження 09.11.2018
дата закладки 10.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TZUH_y-G_l8[/youtube]
Перший морозець в природі,
А це знак, що йде зима.
Не піддатись як погоді,
Обдурити крадькома?
Не зважать на її примхи,
Глянуть гордо їй в лице?
Із душі прогнать всі страхи.
Та, мабуть, це ще не все.
Візьму чистий лист паперу,
Кольорові олівці,
І змалюю атмосферу,
Ні, не ту, де йдуть дощі.
Ту, жаданну серцю сферу,
Де комфортно так душі...
Розправляю лист паперу,
(Все роблю без метушні).
Перший штрих.. Чиї ж це очі?
Вміло ще рука веде.
А що ж далі? Чи захоче,
Може, й усмішку знайде?
Подивились очі в очі,
Та невже почула сміх?
Це було так до півночі...
Настрій сміх змінити зміг...) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813037
дата надходження 08.11.2018
дата закладки 08.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=kj97YKolHaw[/youtube]
Пізня осінь тиха, смирна,
Відгуляла вже своє.
Вже не скажеш - непокірна,
Її вечір настає.
Може, зовсім це не вечір,
Просто вже нема тих сил,
Опустились твої плечі,
Не той розмах вже у крил.
Час прийшов вже відпочити.
Де ж знайти притулок їй?
Доведеться їй платити
За безглуздий вчинок свій.
Ти ж дерева роздягала
І лила дощі на них.
Розумію, ти ж не знала:
Буде кара від потіх..
А тепер ти зовсім сива,
Помарніла і слаба...
Не така вже норовлива,
Десь поділася злоба..
Осінь, мила ти голубко!
Все ж потішила ти нас.
Ти і зараз мила любка.
Ти красива й без прикрас..
--------------------------------
( натисніть на картинку)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812968
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Троянди, намоклі від сизої мли,
Лежали на лавці у сквері.
Покинуті розпачем, мабуть, вони--
Як звично юначій манері!
Погордо й поважно біліли у тьмі,
В безлюдному тихому місці.
Достойні воліли красуні собі,
Найкращої з кращих у місті.
Жадали, довершені, пестощів рук
Доглянутих, із манікюром--
Та глухо довкола, лиш потягів гук,
Й вітрець шарудів за бордюром.
Гоно́рні троянди чекали дарма —
Вже й ніч до пелюсть доторкнулась.
І в’янули квіти на лавці ницьма
Й одна до одної горнулись.
І никла краса, хоч вмивала роса.
Богині не брали їх в руки.
Аж човгає жінка — срібле́на коса,
І одяг старий, в руках-- жмут́и.
Розквітло обличчя в безхатьки ураз:
Навіяли спогади квіти.
Не плакали очі її від образ,
Яких заподіяли діти.
Згадала щасливі свої всі роки
І білі троянди від нього.
Прозора краплина скотилась з щоки
І з серця людського, живого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812962
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018
[b][i][color="#0015ff"]Осенняя хандра, не по заказу
Я с ней сроднилась, и на"ты"...
И как, прогнать её заразу?!
В реальность воплотить свои мечты.
Которые остались, там за гранью...
Которым не под силу мой прогноз.
Осеннюю хандру гоню я бранью,
Она не поддаётся на гипноз.
Вцепилась в душу, так зловеще
Впиталась в тело - словно яд...
Осенняя хандра - диагноз женщин!
Она меняет в корне, даже взгляд.
01 11 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812971
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018
«Я своє серденько ділю тепер на трьох:
На сина й доньку (щойно народила),
І на того, кого вподобав Бог,
Війна якого в вічність відрядила», –
Так сповідалась матінка собі
Після утрати сина у Донбасі,
Що жити не хотів серед рабів
Й не співчував рабу він – бідоласі.
Йому сімнадцять стукнуло ледь-ледь,
Як спалахнув Майдан тоді в столиці.
Його чекали ЗНО і вуз, але…
У юнака в душі – добра криниця.
Воно ним рухало, просилось до людей,
Де правда з кривдою не перший день змагались…
І він туди, де гаряче, іде,
Де все людською кров’ю поливалось.
А в квітні мчав він («правосек») на схід,
Адже потрібен був і там країні,
Щоб захистити землю, гідність, рід,
І в герці у нерівному загинув…
О, як страждала мамина душа!
Здавалося, й вона услід полине…
Їй доля іншого нічого не лиша,
Як повернути втрачену дитину…
Реальність намотавши на клубок
І зваживши усі і «за», і «проти»,
Вона, нарешті, зважилась на крок:
Поставить крапку на своїх абортах…
Народить знову сина для… життя…
Той, що на небі, мав би теж зрадіти
(Життя ж віддав за інших майбуття).
Ніколи не зростуть його вже діти,
А вона здатна в цім допомогти
І виконати місію почесну:
Синочка народити і зростить –
Ще не такі далекі її весни.
Відмовить жінці не наваживсь Бог,
Пославши сина й доньку одночасно,
І поселилася в душі її любов,
Котра уже ніколи не погасне.
Свою любов помножила на всіх,
Тепер матуся вже не голосила –
Знала, убивці сплатять за свій гріх,
Бо матері любов завжди всесильна!
6.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812978
дата надходження 07.11.2018
дата закладки 08.11.2018
Війною постукала пташка в віконце,
Крильми припадала до мокрого скла.
Із ночі тихенько, іще до схід сонця,
Дорога далека додому вела.
У рідну сторонку, де біла хатина,
Де мама колись пригортала дитя
Й застелена чиста на стіл скатертина –
Щасливої миті картинка з життя.
Занадто короткі ті дні і хвилини,
Бо мама так рано пішла в небуття.
Від дурості батька розпалась родина:
І мами не стало, страждало й дитя.
Напльовано в душу й підрізані крила,
Та чайкою світом летіти змогла.
Літала в просторах, по світу блудила,
Та радості й щастя ніде не знайшла.
Ятрили і душу, і серце ті рани,
Жорстоко нанесені злими людьми.
І як не тікала - зосталися шрами,
Сирітська недоля махала крильми.
Пройшло кілька років – сама стала мама
І двоє родила малих діточок,
Та тільки не бачила щастя так само
Й уже загорявся війни сірничок.
Нажахана в хаті страшною війною:
Снаряди зриваються ближче щодня.
Пригортає діток, прикрила собою,
Потрібно тікати - далеко рідня.
І обстріли ворога, вибухи градів,
І чорнеє небо палає вогнем,
Хоч дім і розбитий, та тільки, тим раді,
Що вирвались з пекла такого живцем.
Снується дорога до рідної хати,
Що часто ночами вела навпростець.
Зосталась позаду війна та проклята
Й сирітські митарства - нехай же їм грець.
Благенькі футболки й нажахані очі -
До мами тулилося трійко дітей..
Ще довго і довго вони серед ночі
Не зможуть заснути й стулити очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812644
дата надходження 05.11.2018
дата закладки 05.11.2018
[b][i]Ви знаєте, як пам'ятною хвилею
Іще рука торкається плеча,
І як "курли" десяте рветься з вирію
Й кислить тривог нестигла алича.
І як коліс монети спішно котяться
По чорнім-чорнім плетиві доріг.
О, як до вас, звернути мені хочеться,
Проплакавшись дощами на поріг.
В момент, коли втікаючі пейзажі
Фільмує погляд втомлений з авто.
На кінострічках, клена камуфляжі
Й блакить туманна вашого пальто.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811352
дата надходження 26.10.2018
дата закладки 05.11.2018
Зітхає тихим смутком листопад
І потай підморгує до мене:
--Ти не бентежся, не скоро снігопад,
Ще листя не все зронили клени.
У долі твоїй впав ще один рік…
Не переймайся дуже тим, даремно…
Я втратив їм, опалим, уже лік.
Що вдієш, стається це системно.
Зірки також згорають кожен день
Й без сліду зникають в піднебессі.
Весною цвіт обсиплеться з вишень,
Щезає десь-то час. Й ти змирися…
До тебе ще прийде не раз весна,
Й світ знову завруниться бруньково.
А з вирію повернеться вона,
Надія… Повір моєму слову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812598
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Тікають дні,
А з ними ночі й сни –
Так плине час, немов вода, у вічність.
Не в полотні
Букет життя рясний,
А в дійсності, де зоряна магічність.
Летить Земля
У просторі буття –
Не може бути повним світ без неї.
Він не спиня
Й не чинить вороття,
А нас веде життєвою стернею.
Стежина ця
У кожного своя,
І в кожного свої життєві грані:
В одних – борця,
У інших – глитая,
Та кожен є зигзаг життя-спіралі.
19.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812599
дата надходження 04.11.2018
дата закладки 05.11.2018
Тим, хто нині в строю,
Чи в пекельнім бою,
Наша щира любов і вітання.
Найтепліші слова
Хай долинуть до Вас.
І молитви святої звучання.
Ми підтримуєм Вас
Кожну мить, кожен час,
Своїм серцем, душею і словом.
Богородиця хай
Наш прославлений край
Захистить своїм щедрим Покровом
Хай омріяний мир
Вкриє розбрату вир.
І любов переможе в двобою
Щоб і Захід і Схід
Були вільні від бід.
Я вітаю усіх з ПокровОю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809861
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 04.11.2018
Малесенька, внученько, ніжна ти, квітонько,-
Любе і миле дитя.
Розові бантики, ситцеве платтячко,
Біле на ніжках взуття.
Літом теплесеньким з сонячним зайчиком
Бавишся ти надворі.
Ніжно всміхаєшся, сваришся пальчиком,
Тішишся всій дітворі.
А на подвір'ячку радісне літечко
Манить в вишневий садок.
Сплеснули рученьки, милая квіточко,
Й ніжки пішли у танок.
Всім посміхаєшся, з дітками граєшся,
Повно у тебе цяцьок.
Ну, а для нас ти завжди залишаєшся
Кращою з сотні квіток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812418
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Коли у сни вривається війна,
Що вигнала тебе з твоєї хати,
Коли у тебе цілиться вона
І ти уже не в сні почав стогнати,
То є твоє сьогоднішнє життя:
Вчорашній «брат» тебе і землю топче,
Й страждають мати і її дитя,
А серце біль, мов шашіль древо, точить.
Чому війною ти прийшов до нас?
Чи ж біль з любов’ю можна поєднати?
Не залікує рани ті і час…
А може, це домовились магнати
Цю землю опустошити до тла,
А нас, народ, по світу розігнати?
О доле, як погодитись могла?
Чи може бути та спокійна мати,
В якої діти десь, на стороні,
А їй же так потрібні їхні руки…
А мо’, стікають кров’ю у війні?
Чому землі такі послала муки?
Та так уже ведеться у житті:
Чергується в нім чорне і червоне –
Так, будемо трудитися-потіть,
І про свята повідають нам дзвони.
Ще житимемо на своїй землі,
Прошитій історичним довгим болем,
А ті, хто проти нас іти звелів,
Постануть на суді всі перед Богом!
26.10.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812457
дата надходження 03.11.2018
дата закладки 03.11.2018
Промінчик сонця... Сонячна краплинка...
по підвіконню зранку застрибав.
Промінчик сонця... Сонячна перлинка...
так весело і дзвінко так співав!
Я чув той спів... Весела його пісня.
Прозора, мов вода із джерела.
Така дзвінка вона, така іскриста...
в ній світла радість сонячного дня.
Промінчик сонця... Сонячна іскринка...
в садочку нашім зранку побував.
Розправив всі пелюстки чорнобривцям,
а потім серед мальв відпочивав.
Він розбудив кота мого рудого,
і ластів'ят маленьких у гнізді.
Промінчик сонця... Сонячна краплинка...
вже усміхнувся весело й мені.
Ось підлетів до нашого джерельця,
розлився світлом аж до глибини.
Промінчик сонця... Сонячна теплинка...
Від його сяйва тепло і мені.
І каченятам добре так плескатись,
в зігрітій тим промінчиком воді.
А я землі своєї є краплинка,
ясніти, як промінчик тут мені.
Заморські манять нас усіх країни,
багато їх... великі і малі.
Та знаю я, що сонячний промінчик
зігріє так на рідній лиш землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811036
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 03.11.2018
Не нагадуй мені про себе,
Бо валізи осінь готує.
Заблокую споминів сервер,
Все минуле сховаю в тубу.
Не нагадуй мені про себе,
Зона серця вже недосяжна.
Не для мене моделінг-вебка,
На замках важкі саквояжі.
Не нагадуй мені про себе.
Посилання навіщо скинув?
Вже осіннє хмариться небо,
А я досі...чайкою скиглю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811795
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 01.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=GdBS9B2TnLU[/youtube]
Нащо питать про те, що знаєш?
Давно пройшли уже жнива,
А ти усе собі гадаєш:
Дійшли до мене ті слова?
Це, мабуть, осінь завинила,
Що обміліли почуття.
Вона тебе давно втомила.
Чи це осіннє укриття?
Слова, питання, недовіра,
Одна із осені ознак.
Не золотої та, що сіра.
У неї зовсім інший смак.
Дощі, тумани, різкий вітер,
Приносять в душу пустоту.
Нехай би вітер все це витер,
Прогнав із серця глухоту.
Щоб ти уважно роздивився,
Не все погано навкруги,
З шляху свого давно ти збився,
Моєї нехтуєш руки...
Як жить тобі, ти добре знаєш.
Не тільки світа, що в вікні,
Та пройде час і ти згадаєш
Ті літні дні, а, може, й ні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812133
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=EmlNz547Pxk
[/youtube]
Чим можна виміряти щастя?
А скільки треба для душі?
Боюсь, що це узнать не вдасться.
Які ж до нього є ключі?
На мою думку, дуже мало:
Щоб поряд - любляча душа.
Щоб сонце в вікна заглядало,
І друга вірного рука,
І щоб хотілося любити,
Неначе це в останній раз.
І берегти життеві миті,
Вони складають життя час.
--------------------------------
Щастя не можна купити,
Щастя не можна продати.
Важко його пояснити,..
Щастя умій дарувати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812119
дата надходження 01.11.2018
дата закладки 01.11.2018
[color="#6200ff"][i][b]
"Кажіть слова хороші за життя" / Олекса Удайко /
***
"Кажіть слова хороші за життя!"
Й не забувайте ж й про хороші справи!*
Які підуть за вами в небуття.
Й Щоб звинуватить вас-та не було б підстави.
Кажіть слова хороші просто скрізь!
В трамваї,у метро,у магазині!
На доброті й Любові = життя вісь
Утримує стосунки всі родинні.
Лікуй словами рани на душі,
своїй,сусідській,рідній ,незнайомій...
Від тебе це чекають Всевишші.
І добрі справи не робіть відомі...
"…Найдіть слова потрібні – для життя",
І не живіть з девізом :"хата скраю"...
Немає ж-бо усьому вороття.
І не робіть із себе ж ви чураю...
"Та слів дарма не кидаймо пустих",
Та і брутальством не смітимо мову.
Хай дух міцніє й серце у всіх тих,
Для кого понад все-це чисте СЛОВО!!
***
Й твори Добро допоки серце б"ється,
Хоч й вислів цей старий давним-давно.
Хай кожному сторицею воздасться.
Все вами зроблене,сотворене ДОБРО!
*Слова ЛОТа
31.10.2018р.[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812028
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 01.11.2018
На моей параллели - осень...
На твоей - обитает зима...
На моей - серебристые росы...
На твоей - и метель,и пурга...
На моей - безответная нежность...
На твоей - беспризорная боль… -
В неизведанную безбрежность
Нескончаемая консоль...
На моей параллели света -
Неба синего уголок...
Для моей половины метка -
Позолоченный образок...
На моей половине свечи
Зажигают поленницу снов...
На твоей,наступая, вечер
Обнимает земную юдоль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=812091
дата надходження 31.10.2018
дата закладки 31.10.2018
[color="#0a68b0"] [i]В о з ' є д н а н н ю
[/color] [color="#b00a94"]правослаавних церков в Україні[/color]
[color="#e0930d"] п р и с в я ч у є т ь с я[/color][/i]
[youtube]https://youtu.be/eavK2s-XcYs[/youtube]
[b][i]Кажіть слова хороші за життя,
бо на тім світі в них нема потреби:
там інші алгоритми в небуття,
закони різні – на землі й на небі…
По-іншому розводяться мости,
по-іншому янтаряться коралі…
Щоб до краси тієї нам дійти,
на цьому світі не творіть печалі…
Любімося ж… То Богом нам дано.
Кохаймось тут, бо там все інше буде…
Ділімо хліб... й на всіх – п’янке вино,
і Бог за це, повірте, не осудить…
Та слів дарма не кидаймо пустих:
Від щирості… хай серце не зів’яне!
Не забуваймо віншувати тих,
хто в милосерді і турботах – п’яний…
Шануймо і славімо щиро тих,
хто хрест свій тяг, хоч тяжко, на Голгофу,
тримався клятви на крові́ святих –
братів по кро́ві й їхніх філософій…
…Найдіть слова потрібні – за життя,
щоб славити пожертви… і коралі…
щоб слізьми не вмивалося дитя,
коли батьки його у прі вмирали.
Все, що́ щастить – у наших же руках:
гнівити Бога в нас нема потреби…
Єдиний Він – у серці і в думках,
його веління –
на Землі й
на Небі! [/b][color="#5c0c99"][/color]
30.10.2018[/i]
На світлині – Володимирський собор
у Києві (фото автора).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811954
дата надходження 30.10.2018
дата закладки 30.10.2018
Бачимо часто в щоденних новинах
з різних країн емігрантів рої.
І серед них пізнаю на світлинах -
по вишиванках - це ж наші, свої!
Бельгія, Чехія, Польща, Канада,
США та Австралія, Чілі, Габон...
Що потягло їх? Багатства принада? -
Гнали їх злидні й біда за кордон.
Наче хтось долею нації грає,
що утікають, хоч би й не хотів,
голодом гнані з родючого краю,
страхом репресій, знущанням катів.
Нині жене безробіття, безладдя,
бідність, безправність, продажний закон,
владне безкарне крадійство,.. безвладдя,
цін, хабарів ненаситний дракон.
Злими вітрами по білому світу
вже розмело міліони братів
мудрих, талантів - найкращого цвіту!
Як же наш край обіднів, опустів!..
Може онукам знайдуть батьківщину
чи своє щастя, кому повезло.
Більшість, мов пташечки з вирію, линуть
думкою й серцем у рідне гніздо,
де залишилися сім*ї та друзі,
край у вогні... - і печаль крижана...
Там непогано, та серденько в тузі -
не зігріває чужа чужина.
Вразять події у рідній сторонці -
власний майданчик зберуть звідусіль,
бо ж і вони, як і ми, - українці,
біль України - їх горе, і біль.
Ще й одягнуть вишиванки святкові -
з рідного краю святий оберіг,
роду й народу тотеми спадкові,
пам*ять про корінь і рідний поріг.
І не потрібні слова чи зізна́ння,
хто вони родом й зібрались чого,
бо вишиванка - це символ єднання
в світі безмежнім народу мого.
27.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811515
дата надходження 27.10.2018
дата закладки 30.10.2018
ТИРЕ, ДОВЖИНОЮ В ЖИТТЯ
Вірш був написаний 3 роки тому.
Сьогодні прочитала підказку - розмістити його на сайті знову,
присвятивши пам.яті розробниці нашого сайту,
чудовій поетесі і прекрасній людині -
ГАЛИНІ АКІМОВІЙ.
Подається зі змінами.
Тире поміж двох дат... на кладовищі...
І в тім тире - усе людське життя:
чийсь космос мрій і почуття найвищі,
і сірість повсякденного буття,
і думи та бажання нездійсненні...
... Іще не ймемо віри, що і ти,
Галино, вже всі мрії сокровенні
похоронила назавжди...
Прости!
Прости, не вберегли. Так передчасно,
так несподівано, на злеті творчих сил
ти відлетіла в інший світ, де ясно
від сяйва Бога... Не підріжуть крил
і не образять словом Там...
Лебідко,
тобі наш смуток звідти добре видко...
Знай, творчий твій доробок не умре,
вкарбований він буде і в тире,
і в нашій пам*яті, як і твої чесноти:
такт, світлий розум і духовність, - цноти
душі, мов зірка, світлої...
У рай
хай янгол проведе тебе... Прощай!..
Тире... тире - їх тьма, не полічити...
багаті й бідні - всі зрівнялись тут..
Дай Боже, хоч в Тім Світі їм спочити.
А ми у серці будемо носити
рубці і біль від втрати світлих душ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811773
дата надходження 29.10.2018
дата закладки 29.10.2018
Посвящение ГАЛЕ АКИМОВОЙ.
Всё мрачней и печальней осенний сюжет.
Тихо вздрогнул вдруг каждый знакомый поэт.
Исчезает в тумане ЕЁ силуэт.
Пусть надолго запомнит ЕЁ белый свет!
Много лет удивляла улыбкой ОНА интернет!
27 октября 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811621
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
Перша ніч після втрати, яка ж ти нестерпно-пекельна...
І чому так тривожить минуле, зриває пласти,
Перетворює в сіре оте, що любила, пастельне,
Де була не сама, ще живі всі і ще жива ти...
І лишень дика пам'ять все рвала і все ворушила,
Плач і розпач тулила в гарячий до болю печворк,
Все складала, складала, але і до ранку не зшила
У єдиний малюнок, малюнок єдиний... на двох...
Щось і ранок сьогодні... це ж треба... і той забарився,
Хоч боялася вперше побачити сонце... сама...
І за ніч прохолодну... мені геть ніхто не приснився,
Було темно і страшно, немає... немає... нема...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811603
дата надходження 28.10.2018
дата закладки 28.10.2018
На ужин будет курица и рис.
На завтрак снова брынза и маслины...
Потом — парео, шорты, мокасины,
И в горы — вверх, но лучше к морю — вниз.
И тянется ликийская тропа,
Извечная тропа из бухты в бухту...
И солнце, щедро зноем окропя,
Нас жарит, но и жалует как будто.
И тонкоиглым соснам невдомёк,
Каким сюда занесены мы ветром.
И стоит ли пускать нас на порог,
На берег, на вершины или в недра.
А ночью средиземная луна
Гранатом перезрелым на дозоре.
И кажется — расколется она,
И зёрнышки рассыпятся над морем..
2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810263
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 28.10.2018
.
А леді Осінь холодком
тверезить ночі.
Своє оранжеве пальто
Знімать не хоче.
Іде на подіум алей,
Красою вабить.
Полонить тисячі очей-
Їх потім зрадить.
Вона гуляє в самоті,
Вітрами гріта.
На пальцях персні золоті,
Як спогад літа.
Волосся променів пучок
Під капелюхом.
У ритм ступає каблучок -
Годинник стука.
Ще зовсім свіжа, молода,
Звабливі губи.
Ну , а роки, то лиш вода,
Десь час їх згубить.
Вона скарбниця таємниць,
До себе манить.
Її впізнаєш з тисяч лиць
І крізь тумани
Підеш за нею в білий світ
Забувши спокій.
Вкрадеш цілунками на мить
Вуста солодкі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810981
дата надходження 23.10.2018
дата закладки 23.10.2018
З останнім клином журавлів,
З останнім подихом тепла,
Осінній ранок догорів
Її дорогою до тла.
Неначе чорне вороння,
Злетіла звістка-новина,
Що обірвалося життя,
Жива натягнута струна.
Сльоза в очах, в душі печаль
І давить несвідомо час.
За мить ми скажемо «прощай»,
За мить відпустимо від нас.
Із хрипом вирветься з грудей
Та незбагненна таїна,
І глухо щемом загуде
У голові: чому вона?
Вона, закохана в життя,
В дітей, в роботу і в людей,
Не всі розкрила почуття,
Ще безліч планів та ідей.
Талант від Бога прийняла
І з тим добром ішла до всіх.
Усе хотіла, все могла,
І дарувала людям сміх.
Тепер та усмішка ясна,
Що гріла безлічі сердець,
На фото тиха і сумна
По тілу стелить морозець.
Нестримно капає вогнем
Віск на запалених свічах.
Небесний янгол сивим днем
Заснув у неї на плечах.
Вона воскресне, і не раз..
З екранів і в далеких снах.
І сонцем в спогадах майне
Її земний красивий шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810928
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Край дороги кущ калини росою умився,
А на нього з зір високих потік світла лився.
З зір високих та з місяця, що горів у небі,
Обіцявся прихилити при першій потребі.
Та в душі його холодній пустка гостювала,
Лиш красу із грон червоних вона випивала.
В’яло листячко зелене, осінь билась в груди
І здавалося калині - напилась отрути.
"Не віддай мене нікому: чуєш, любий, милий", -
Шепотіла через сльози, погляд занімілий.
"Не віддай, кохай", - молила, до землі вклякала,
Зірвавсь вітер, хмарка сиза місяця сховала.
22.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810895
дата надходження 22.10.2018
дата закладки 22.10.2018
Злетіла голубкою в вись й спохватилась:
Життя круговерть десь ген залишилась.
Зосталася віра в безсмертя моє,
Де спокій панує, де рай, знаю, є.
Я стала хмаринкою в чистому небі,
Журитись-тужити за мною не треба:
Дощем повернуся на трави-- покоси,
Сльозою впаду у ранковії роси.
Я— вічність безмежна, не мить швидкоплинна…
Чому ж так торкає той сум журавлиний?..
Лишились позаду і болі, й тривоги —
Лиш крапка за мить від земної дороги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810829
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 22.10.2018
[i]Скажи мені одне лукаве слово –
І я тоді скажу тобі,
хто – ти!
[b]Олекса Удайко[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/eesPXO49Wr0[/youtube]
[i] [b][color="#55067a"]Напевне, слово у житті щось значить...
(Слова відверті – дзеркало душі.)
Його не можеш вкрай переоначить...
Як душі,
що ховаються в кущі.
Вам скажуть: мир, і мир за всяку ціну…
(Так, нам чужа повія та – війна!)
Не вірте їм!.. Поставте краще сті́ну
Від них:
крові́... байдужа їм ціна!
Вам скажуть: ні́чого мирян ділити,
Єдиним для усіх є Господь Бог…
Остерігайтесь – інший «повелитель»
Лунає з уст
отців, мирян-небог.
Вам скажуть: не на часі рідна мова,
Важливіший за неї – свій живіт…
Одвіт ви дайте українським словом –
Як сина
неньки нашої одвіт!
На жаль, у вжитку зайд оте лукавство –
То зброя їхня, й діє як іржа…
Бо роз’їдає душі "п’ята каста",
Як зуби
«льодовитого» моржа…
Стратегія Московії пожадна:
«Єдині ми були споконвіків,
І мова в нас одна. Й одна держава…»
Слова –
не для затятих козаків!
Не кожному в країні той екзамен
Вдається скласти враз, за один мах!
Прийміть його для себе як державний...
Простий –
лиш тим,
хто порохом
пропах. [/color][/b]
18.10.2018
_________
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810760
дата надходження 21.10.2018
дата закладки 21.10.2018
Мій сад любові в золотій імлі,
А ще в нім і смарагдове, й багряне.
Вражає різнобарв*ям стільки літ,
Гілля думок душевно досі манить.
Осінній день несе щедрот плоди.
І стиглих яблук асорті із раю,
І шепіт пахощів айви: прийди...
Вони втамують біль, загоять рани...
Мій сад осінній в золотій імлі,
Його плекали руки мами й тата.
І найдорожчої нема землі,
Де сад любові, й серцю рідна хата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810714
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
[b][color="#ba0404"]У свекрови, что ни вечер,...
Стол накрыт, мерцают свечи.
Бабке скоро девяносто
Вспоминает юность просто...
Прогулялась с веслом Мила
Мужиков всех уложила...
Пусть носами вниз лежат,
Коли сватать не хотят!!
На любовницу нет денег?
А скакать стриптиз на сцене...
За ту сцену каждый платит,
Что на пять любовниц хватит...
Ты увидишь, как проснешься..
Настоящее кино,
И наверно встрепенешься
Ведь о нас с тобой оно.
Что за поза " бутербродом"?
Не поймете все одно!!
Ванька - задом, я - перёдом...
И при том - смотреть в окно!
Я лежу в той кукурузе,
Во все стороны смотрюсь
Вижу, кум ползет на пузе,
Мигом спящей притворюсь.
Подарила милка бритву
Я порезал ею нос.
Как теперь идти на битву
За любовь, с букетом роз?!
Между нами нет секретов
Врать тебе я не могу..
Только разве что про "это"
Я конечно ни гу-гу.
Расскажу вам приключенье.
По секрету, не в эфир.
/Секс вкуснее, чем печенье,
Пастила, нуга, зефир!
У соседа три близняшки,
Семенной бычок мужик.
Сын – чуваш, дочки - казашки
А отец то сам – таджик…
Адриано Челентано
Он давно по нраву мне.
В моей спальне,кухне,ванной
Его фото на стене.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810720
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Вже зеленії береги
Потоптали шалені коні...
Листом-золотом палахким
Осінь стелить землі долоні.
Днів застуджених караван
Хтось у безвість жене-штовхає.
А минуле? - Легкий туман,
Що у вирі буття зникає?
Не замре одкровення звук,
Не змарніють натхнення рими...
І клюватиме з Божих рук
Білий голуб одвічність зримо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810662
дата надходження 20.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Не епітафії складайте нам!
Нам гріють душу сонячні кларнети...
Бо сонце сходить поруч, у віках...
Не епітафії штампуйте у газеті!...
А... Гімн Життю!
Живий Господь - не мертвих!
Як зорям - небо, серце - вівтарям!...
Нові адреси пишемо коханим...
Стіна плачу хоч завжди перед нами...
Любов сплітає паростки живі
нам просто неба, понад головами!
Не епітафії складайте нам...
19.10.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810641
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 20.10.2018
Мов парашути-ниточки в повітрі,
Пливуть над нами й плесом озерця,
Та ось мережка бабиного літа
Торкнулася до донечки лиця.
Мала побігла, щоб одну піймати, –
Зустрівся їй мурашник на путі,
Коли ж я доню стала підіймати,
Той парашутик далі полетів.
А там, на вітах голих, без листочків,
Мережки срібні водять хоровод,
Намиста білого висять кругом разочки –
Їх осінь ткала із небесних вод.
11.10.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810613
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Не люблю оте слово «якби». Чого розходився, Семене?
Не лінися. Хоч щось роби. Ти напився? Моя ти нене!…
Дрова рубай, Таки сядь сюди,
Трави збирай. Попий он води…
Не виростуть в роті гриби. І подальше лягай від мене…
Ой була в Лесі хата велика Як збирався кум у дорогу,
Не було тільки чоловіка. Він спіткнувся на праву ногу.
Появився чоловік, Не піду, каже, все!…
Зразу бійки і крик… Зять нехай принесе…
Лежить п’яний, не в’яже лика. Самогон продають за рогом.
* * * * *
Коли говориш ти слова Чого, скажіть, нам
Хай буде світла голова, так не йметься?
Слово випущене на волю Усе ж проходить…
Буває важке, аж до болю. і це минеться…
Ой як швидко час біжить, Які гарні і теплі слова!
Не повториш жодну мить. Від них йде кругом голова.
Прийде осінь бистрокрила На грам похолодало -
Позолотить і нам крила. Вже теплих слів не стало.
Теорію я шаную, Не від дорогого каміння
До неї прислухаюся. Золота голова і руки.
В житті практику люблю Це людини творіння
У практиці кохаюся. Працювати уміння.
* * * * *
Сваха свасі нарікала, що знову рахуба…
- Ваша Галя мому сину вирвала пів чуба!
- Не меліть дурниці!
Дам ще я по пиці!
Нічого він не уміє… не зятьок, а згуба!
Вечір. Йдемо з дачі. Нічого сказати…
Темно. Спотикаюсь. Наступаю на п’яти.
- Годі вже кректати…
- Перестань сопіти…
Приповземо в хату, будем відпочивати.
20.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809963
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 19.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=PLvTvn3z16U[/youtube]
Друкується вдруге, трохи перероблене.
Упали перші роси з трав,
Земля нап"ється досхочу.
А перший промінь добре знав:
До тебе птахом я лечу.
Поки росу не з"їло сонце,
Поки не спалені думки...
Вже день родивсь на горизонті,
Он кучерявляться хмарки..
І ти не спатимеш до ранку.
Думки: а як мене зустріть?
Одягнеш нову вишиванку.
От головне: не пропустить.
Дорога зовсім недалека,
Всього на відстані руки..
От чи пізнаєш? Я - лелека,
Боюсь: не взнаєш.. Бо роки...
Я покружляю над тобою,
В руці твоїй, дивлюсь, зерно.
Чи перекинутись вербою,
Що заглядатиме в вікно?
Та ні! таке спекотне літо,
От, чи приймЕться деревце?
Додому краще полетіти...
Бува: присниться ж ось таке
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810558
дата надходження 19.10.2018
дата закладки 19.10.2018
На укрытой маркизой веранде,
Ночь прохладой коснётся груди...
Я сыграю тебе сарабанду…
На огонь прилетят мотыльки…
На невидимой параллели,
Где печали разводят мосты,
Ты полюбишь мои акварели -
Из пурпуровой наготы…
Незабвенную сарабанду…
И гламурные строки богинь…
В голубые колосья лаванды
Кто-то вылил небесную синь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803354
дата надходження 16.08.2018
дата закладки 19.10.2018
Міських будинків лабіринти.
В кружку фонтанної води
Лежать осінні жовті принти:
Листки й зневажені плоди.
Нао́сліп жовтень тротуари
Обсипав мокрим конфетті.
Збентежений, на клумбі гравій
Не прикриває наготи.
Воркоче голуб до голубки,
Тривожить плесиво крильми.
І сонце зрідка приголубить
Оту нудьгу, що носим ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810534
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018
Один ти в світі є... Один!
Як лист на дереві зелений.
Один ти в світі є... Один.
Як ясне сонце в синім небі.
Щоб хтось за тебе щось зробив?
На це не варто нам чекати.
Тебе спитають, як прожив?
Тобі ж за все відповідати.
Тебе спитають, про що дбав?
Якими ходиш ти стежками?
Чи допоміг? Чи зрозумів?
Чи поросло все споришами?
Один ти в світі є... Один!
Та знай, що ти є несамотній.
Із кошиком йдеш по житті.
Ото ж, поглянь, чи не порожній?
Нехай він повниться добром
І радістю, і теплотою.
Один ти в світі лиш такий...
А ми усі - разом з тобою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810517
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 19.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=f8PQfWKd0SM[/youtube]
Ще вчора клен стояв в багрянці,
Привітно листям шарудів.
Чому ж сьогодні рано вранці
Безжально вітер лист струсив?
Тут боротьба ішла нерівна
За виживання, за красу.
Жаль, ця війна була нищівна.
До руйнівної віднесу.
О, вітре, вітре, сильний, буйний!
Нащо в серця вселяєш стрес?
Таке життя ведеш розгульне,
До всього втратив інтерес.
Я намагаюсь зрозуміти:
Буваєш різним ти під час.
Це ж треба так оце уміти
Бувати всяким кожен раз...
То ніжно гладиш коси довгі
Своїй улюбленій вербі,
А то цілуєш її ноги...
То раптом інший: вже в журбі...
Невже вториш людській подобі?
Мінливий настрій твій без меж.
Чи, може, це життєве хобі?
Тебе люблю за різність все ж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810462
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Звучить симфонія оркестру
Та відбива акорди в такт.
-Послухай музику, маестро,
Давай виходь скоріше в парк.
На скрипці вітер виграває,
Фагот тихесенько звучить.
Поволі листя опадає,
Яскравим килимом лежить.
Навкруг стежини, аж до валу,
Суха встелилася трава,
Під оксамитним покривалом
Собі тихенько спочива.
Давай підемо по стежині…
Співає листя, шелестить
І ця мелодія віднині
В моєму серці буде жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810411
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018
Картина осені
У небо глибоке думками полину,
Клопоти буднів на мить зупиню.
Майстерно виводить художник картину.
Душу вкладає у неї свою.
Вигадує обрій блакитної далі,
Пензликом кропить, малюючи дощ.
Заповнює простір орнаментом барви.
Стеле під ноги потріпаний хвощ.
І сипле монети березам та кленам -
Золотом вбрані , ошатні стоять.
А в небі лелеки - журливі сирени,
В сині тумани летять зимувать.
Ключем журавлиним тепло зачиняє.
Фарби на пензлі холодні й сумні.
Художник малює і тихо співає
Сніжно-морозні риплячі пісні.
Ногами потопче скуйовджене листя.
Вітром у лісі стежки замете.
Немає в картині для сонечка місця -
Сірі відтінки заповнять пусте.
Альона Ус
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810416
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 18.10.2018
[i]ПЕРЕПУТАЛАСЬ ПРАВДА И ЛОЖЬ,
ВИНОВАТ КТО, ИЛЬ ПРАВ - НЕ ПОЙМЕШЬ,
В ЖИЗНИ КАЖДОГО ЕСТЬ КОЛЕЯ,
А ТЬІ ХОЧЕШЬ ПО ШПАЛАМ, КАК Я?
А ТЬІ ХОЧЕШЬ ЧТОБ ВСЕ ПОПЕРЕК?
И В БЕЗУМИЕ - ХОТЬ НА ЧАСОК.
ОДИН МИГ ДЛЯ НАС – И НАВСЕГДА
ЧТОБ СКЗАТЬ ДОЛГОЖДАННОЕ – «ДА»
ВСЕ СПОНТАННО, НЕЖДАННО КАК СОН,
ДЛЯ ТЕБЯ ЛИШЬ ИСПОЛНИТСЯ ОН…
ВСЕ МЕТЧТЬІ, ОЖИДАНЬЯ БЕЗ КРАЯ,
ВСЕ РАВНО ВЕДЬ УЗНАЕШЬ КАКАЯ,
ВСЕ РАВНО БУДЕТ ВЗДОХ, ПРОБУЖДЕНИЕ,
И ПО ВЛАЖНОМУ ТЕЛУ СКОЛЬЖЕНИЕ,
МИГ КАСАНИЙ, И ПРИКОСНОВЕНИЙ,
МИГ УВЕРЕННОСТИ И СОМНЕНИЙ,
НАПЕРЕД ЗНАЮ ЧТО ПЕРЕВЕСИТ,
МЬІСЛЬ ОБ ЭТОМ И МАНИТ И БЕСИТ
В ЖИЗНИ КАЖДОГО ЕСТЬ КОЛЕЯ
НО ТЬІ ХОЧЕШЬ ПО ШПАЛАМ, КАК Я…[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810426
дата надходження 18.10.2018
дата закладки 18.10.2018
[i](віршоване оповідання)[/i]
Я не носила вишиванок,
їх в мене просто не було,
бо збереглось тих одяганок
десяток на усе село.
І в домі – жодної ікони,
то не було і рушників,
не мали скринь ми чи схоронів
із давнім спадком прабатьків.
Квартира вчителя. Чистенько.
Макети звірів та птахів.
В дубовій рамі сам Шевченко
дивився з глибини віків.
Матуся, вроджена шляхтянка,
не вишивала полики:
хазяйство, школа й до світанку
перевіряла помилки
у стосах зошитів...
Ой, нене,
тяжким було твоє життя.
З усіх захоплень – щодо мене –
найменше вабило шиття.
Від примітивних візерунків,
що бачила я по хатах,
не мліло серце вередунки,
не видихали груди: "Ах!"
Аж поки я не побувала
в гостинах дальніх, у рідні.
Там в кожній хаті дивували
творіння рук на полотні.
Живії маки між колоссям,
орнаменти на рушниках
такі, що стримать не вдалося
моє гучне і щире: "Ах!!!"
Везла узори від майстрині
давнішній подрузі сім'ї,
золоторукій Василині,
щоби порадувать її.
... Минає час. Ми на терасі,
а Вася – ластівкою в дім
влітає мовчки до Тараса,
мить – вишитий рушник на нім.
... Запала тиша. Посвітліло?
Чи душ торкнулася яса?
В Шевченка очі потепліли –
зачарувала всіх краса.
Її магічна диво-сила
людину змінює і світ.
Яку ж полуду я носила
усе життя?! Сімнадцять літ!
Роки студентські. Як гурманка
дивлюсь, здивована без меж:
на кожен смак є вишиванка,
й для мене, капризулі, теж.
На вибір – силонька-силенна,
для всіх випадків й поколінь:
чорно-калиново-вогненна
палітра, й неба голубінь,
і вишукано білосніжні,
й осінні барви золоті,
яскраві, однотонно-ніжні
батистові й на полотні.
Яка безмежна фантазійність,
майстринь таланту глибина!
В них – пісні тиха мелодійність
і оберегів таїна.
Ну що там Ґуччі та Версаче?!
У вишиванці є наш знак:
лиш одягни її, юначе,
і ти – орел. Ти – свій! Козак!
Серед такого ось розмаю
твоє дитинство протекло,
у ній – краса твойого краю,
душі народної тепло.
Тож нині пані і панянки,
та й карапузи-малюки
вдягають радо вишиванки,
шанують й носять залюбки,
як цінні нації перлини,
її таланту щедрий цвіт.
Вони – візитки України,
що славлять край наш на весь світ.
17.10.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810387
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]
Тобі я вишию хустинку,
Цей непростий носовичок.
Лише замешкаюсь хвилинку:
Яких тут вибрать ниточок?
Ниток чимало - розмаїття,
Як мрій нездійснених клубок.
Калини вишию я віття,
А на калині - голубок.
Внизу, нитками, що із сонця,
Два серця ніжно обнялись
І вигравають у багрянці.
Це ті, що в вірності клялись.
Коли над хатою своєю
Почуєш клекіт журавлів,
То знай: за просьбою моєю,
Несуть дарунок, що без слів...
А ти одягнеш вишиванку,
Підеш у Храм в ранковий час.
Молися Богу спозаранку:
Це Він колись обох звів нас..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810365
дата надходження 17.10.2018
дата закладки 17.10.2018
Ой давайте заспіваєм пісню веселенько,
Щоб усмішки заясніли, зраділо серденько.
Бо козацького ми роду тут усі є діти,
землю вміємо любити, вмієм боронити.
Ой співаймо, хлопці, на весь світ.
Нехай бачать - в України гарний цвіт!
І весела, і бадьора мова солов'їна.
Хай всі знають, що співає гарно Україна!
Ой давайте затанцюєм та ще й веселенько.
Щоб усмішки заясніли, зраділо серденько!
Бо козацького в нас роду і батько, і мати.
Землю вміємо любити, вмієм танцювати!
Ой співаймо, хлопці, на весь світ.
Нехай бачать - в України гарний цвіт!
І весела, і бадьора мова солов'їна.
Хай всі знають, як танцює гарно Україна!
Ой давайте всі радіти, будем веселити.
Нехай знають - українцям добре в світі жити!
Золоте нам сонце сяє, небо в нас блакитне.
Ми веселу вдачу маєм, серденько привітне!
Ой співаймо, хлопці, на весь світ.
Нехай бачать - в України гарний цвіт!
І весела, і бадьора мова солов'їна.
Хай всі знають, що щаслива наша Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810158
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Під сонцем яскравим час плине, спливає.
Моя Україна цвіте, розцвітає.
Тут пісня весела всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
Тут стрічки червоні калина вплітає.
І хвиля Дніпрова із берегом грає.
Тут посмішка щира всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
Тут слава козацька живе-процвітає.
І старших шанують,про це кожен знає.
То ж слово ласкаве всім серце зігріє.
А любить її кожен так, як уміє.
Люблю Україну, мов ненечку рідну.
І мову свою солов'їну, привітну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810162
дата надходження 16.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Просто жінка.
Українка.
Люблю та мрію,
Життю радію.
Чорноброва.
Загадкова.
Сміюсь та плачу -
Така на вдачу.
Вірю! Знаю!
Відчуваю!
Буваю сильна
І підневільна.
І борЮся!
І молЮся!
Грішу та каюсь,
Та не ламаюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810116
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Відправив ми Стефко мій до чужого світа,
Привезли мі до Мадриду майже серед літа.
Кума щиро мі зустріла, ладно мі прибрала,
І з собов до ресторану відразу забрала.
Всьо таке юш було панське - і їсти, і пити,
Так ми сі захтіло знов по новому жити.
КанапкИ були всілякі, ковбаса та шинка,
Пляцки терті із грибами, пироги, маслєнка.
Фуршет пишний заложили: воселедець, сало,
Єйці тоже були з хроном, наливок хватало.
Шось ми влєли таке, біле- думала сивуха,
Вочи виперло, як баньки... а то Хреновуха.
Так язик ми здервенів - ні буркну ні белькну,
Навіть силов не візьму, не відкрию пельку.
Так сі здало - як небожці, заклинили зуби,
Крок не зроблю... дерев’яна - відказали клуби.
Здерев‘яніла ціла, як хрін на городі,
Але тіло ше гориче, ще жива я вроді.
Памітаю, жи м ікала, водов запивала,
Ну а потім в мікрофон щось їм повідала.
Шось їм плела і за Стефка, і за його маму,
Ту м трубу не відпускала до самого рана.
Знимок так ми наробили, як якійсь моделі
І шикарно, потихонько додому завели.
Таке в життю раз буває- наливка із хроном,
Така я собі - чарівна... Каська з мікрофоном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810129
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Тікало літо через гай,
Сліди лишаючи в долині,
За ним ледь осінь устига,
Вже крони кленів запалила.
Росою трави застеля,
Густим туманом низом плине.
Схолола, врешті, і земля.
Сивіють островки полинні…
Озвалось небо журавлем –
Ключі-трикутники усюди…
Грибок махає їм брилем…
Багаті звірі, ліс і люди.
4.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810133
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 16.10.2018
Озолотился горизонт,
Украсив краски октября.
Всё чаще открываем зонт,
Всё реже хочется дождя.
Всё больше ценится тепло,
Оно желанней на земле
И холода, как-будто зло,
Всё ближе тянутся к душе.
Мы снова кутаем себя
И в радость кофе, крепкий чай.
А если грустно иногда,
Мы даже скажем:"Не скучай!"
Но всё-же грусть, порой тоска
Свою лазеечку найдёт
И этой осени хандра
Уже опять готовит лёд...
Пускай сменился календарь,
В душе не стоит замерзать.
Себя и ближних не ударь.
Ведь лучше всё-же согревать.
Решил последний куплет всё-таки
немного изменить, оставив и прежний:
Пускай сменился календарь,
Не стоит всё-же замерзать.
Любое время- это дар.
Об этом надо вспоминать.
8 октября 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809781
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 16.10.2018
[b][i][color="#0928b0"][color="#de1b5f"]З[/color]абыл ли ты юности нашей свидания
[color="#de1b5f"]В[/color] вечернем, уютном саду под луной.
[color="#de1b5f"]У[/color]лыбки, объятия, радость, признания,
[color="#de1b5f"]К[/color]огда ты, любимый, был рядом со мной.
[color="#de1b5f"]И[/color] звезды на небе мигали нам ласково,
[color="#de1b5f"]В[/color]округ никого... только чувства и... вальс.
[color="#de1b5f"]П[/color]од музыку эту кружились мы радостно,
[color="#de1b5f"]А[/color] месяц смотрел на танцующих нас.
[color="#de1b5f"]Р[/color]астаяло время в совместном желании,
[color="#de1b5f"]К[/color]ружила нас в танце царица любовь.
[color="#de1b5f"]Е[/color]ще и не думалось о расставании,
[color="#de1b5f"]Г[/color]орели глаза словно угли костров.
[color="#de1b5f"]О[/color]т счастья стучали сердца в исступлении,
[color="#de1b5f"]Р[/color]азбиться готовы и вылететь прочь.
[color="#de1b5f"]О[/color]т памяти этой я в оцепенении...
[color="#de1b5f"]Д[/color]е-факто, но вырвать из сердца невмочь.
[color="#de1b5f"]С[/color]коль лет пролетело и в прошлое кануло,
[color="#de1b5f"]К[/color]редиты оплачены сердцем сполна...
[color="#de1b5f"]О[/color]днако, при мыслях, что жить надо заново
[color="#de1b5f"]М[/color]елодия прошлого снова слышна...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810092
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Вклавши спати ляльку Барбі,
Дівчинка маленька Тася
Запитала маму прямо:
-Звідки я така взялася?
Мама розкриває тему:
-Ти була від нас далеко,
І у дзьобику своєму
Нам приніс тебе лелека.
На просте таке питання
Відповісти донька просить:
-Що тоді лелека робить,
Як всіх діток порозносить?
Мамі тут сказати легко:
-Пам’ятай, моя дитино,
Тоді зразу той лелека
Стає схожим на скотину.
На роботу він не ходить,
Кличе в гості куму Ганьку,
Жлуктить пиво на дивані
І жує свою тараньку.
І не хоче відлітати
В теплий край кудись далеко,
Йде в гараж, де вже зібрались
Друзі всі його - лелеки.
Цілу ніч там випивають,
Обговорюють всі теми,
А за діток забувають,
То вже - мамині проблеми!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810037
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
[b][color="#09237a"]У кумы украли плавки
Ищем сутки всем селом
А нашли случайно... в главке
У министра под столом!!!
Возле клуба снова драка...
Море раненных, завал!!
Это кум мой-забияка
Вновь куму приревновал.
Босиком иду по лужам.
Лужи нынче просто класс!
Мне и мерс теперь не нужен
С милым воз мне в самый раз!
За деревней на прудах
Зрелище - уржаться!!!
Ходит дедушка в годах
С девушкой лет двадцать.
Кабы в поле не цветы
И не в пояс травы.
Вряд ли смог бы, Митька, ты
Влить мне секс-отравы!
Покатилась зорька вниз
С неба прямо в койку.
Там как раз один маркиз
Ублажает Зойку.
Милку сватали на днях,
Вольные цыгане.
Увели у ней коня
И веник из бани!
Подоил корову милый,
Выпить пол ведра успел.
И прибавил столько силы,
Что пять девок поимел.
Ну куда же Вы спешите?
Не иначе с милкой в ЗАГС.
Вам лишь сорок, извините,
Жизнь лишь только началась!!
Я на пенсию решила
Не пустили, вот беда!!
Паспорт новый прикупила
В нем прибавила года.
Стал миленок скупердяем
Нафиг мне мужик такой!!
Если в городе гуляем,
То в кафешку - ни ногой
На ночь дверь не закрываю
Когда мы ложимся спать.
И ложусь я только с краю.
Чтобы к куму убежать..
Не вяжу, не вышиваю
У меня талантов нет.
А вот хлопцев - соблазняю,
Классно делаю м*нет...
Ну, вчера ты, блин давала,
Мне разок у сеновала,
А сегодня, как не ною,
Лупишь с дури в пах ногою.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809052
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 15.10.2018
[b][i][color="#99198c"]Соблазняли бабки деда
Ну совсем как в секс-кино..
Предлагали, чтоб отведал
Мест, не тронутых давно..
У кумы собака злая,
Зарычит, клыки видны
А вчера из-за сарая
Ободрала мне штаны.
Продавщица в магазине
Замуж хочет, аж пищит...
Но не к ней на лимузине
Ездит Битчия джигит...
У подъезда под балконом
Михаил Наташу ждет.
Одержим мужским гормоном...
Серенады ей поет.
В омут черти зазывали
С каждым годом все сильней.
А от Валькиной морали
Лучше с дьяволом, чем с ней.
Ветер мне закинул юбку
По пупку.. и по спине…
Раз ты видел мои «губки»
Так женись теперь на мне.
Теща с байкером гуляет
А он парень-веселун!
Каждый вечер вышивают
На Yamahе по селу.
Бабка деду изменила
С мужичком помолодей
Видно деда не любила
С самой юности своей
У соседа помидоры
Говорил, их оптом сдам.
Если б их там мародеры
Не срывали по ночам…
Пришпандорила заплатку...
На походную палатку...
Все равно в месте дыры,
Лезут ночью комары..
Столько яблок в ентом гОде...
Продадим... и заживем!!
СобралА прицеп я вроде,
Утром встала - пусто в нем!
У кумы украли плавки
Это сущий беспредел!
Написала три заявки
Но не ищет райотдел.
Возле клуба снова драка
Мой опять в крови придет
Уж не раз побитый плакал
Но лишь свиснут - он вперед!
Босиком иду по лужам
А споосил бы кто - зачем?
Пусть все видят, как я с мужем
Обносилася совсем!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809856
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 15.10.2018
[b][i]Візитки жовтня з сірою каймою,
Зважнілим листом б'ються об паркан.
Так добре йти, збиваючи ногою,
Лежачих долі сотню ікебан
Узрівши, як хмаринок дві овечки
Забіг долають в синіх небесах,
Як сотих дум гойдається вервечка
На доленьки щасливих терезах.
І, як блакитно-сиві небозводи
Підносить сонця в золоті кільце.
Це просто дрібка щастя й насолоди,
Це просто осінь... осінь... от і все..[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=810042
дата надходження 15.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Недовольна я стихами прошлыми -
Скудное словесное меню...
Жалко будет, если я об осени,
Позолоте, уходящей просини,
Больше ничего не сочиню...
Холодеет воздух, за туманами,
Словно в тёплой шали пуховой,
Листья, пожелтевшие заранее,
Плачут окровавленными ранами -
Я по ним спешу к себе домой...
Зажжена кудрявою рябиною,
Сада красно-жёлтая листва...
Если на закате всё рубиново,
Мечен лес горелой половиною,
Значит, холод там уже бывал...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809944
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
Сьогодні свято – День Захисника ,
То ж, кожного згадаймо земляка.
Від ворога хто землю захищав
Й своє життя не шкодував.
А ще і тих, що не вернулися з війни,
Вони Герої - наші це сини.
Згадаймо разом Ящука Павла.
Прекрасною людина ця була.
Він жив між нами і ростив тут сина -
Покликала на поміч Україна..
Один із перших вийшов на Майдан,
Військовій справі вчив він громадян,
А потім з друзями пішов на Схід.
Коли загинув - плакав білий світ.
Малянівського згадаймо Василя -
Без сліз не вимовиш його ім’я.
З дитинства він не знав своєї мами,
А знав лиш горе - не передать словами.
Здавалось, розступилася земля,
Коли його в труні везли здаля.
Згадаймо Коренівського Сергія.
На те, що виживе, була надія.
Він був уважний і чудовий син.
Ми маємо усі пишатись ним.
Життєва обірвалася струна,
Бо вирвала його з сім'ї війна.
Низесенько вклонімось землякам.
Своїм життям завдячуємо вам.
Ми завжди будем вдячні ще і тим,
Хто з Сходу повернувсь до нас живим.
Служило два Дениси в Петра Шепетюка
Й були безсонні ночі в сім’ї Полішука.
А по хатах сивіли їхні матері.
Ми дякуємо вам, Дениси дорогі.
Пошана від громади Володі П'явчуку
За службу на Донбасі нелегку.
Подякуємо Томчуку Вадиму,
Ми разом всі молились за дитину.
Ще й Кушнірову дякуєм Павлу,
За нього хвилювались по селу.
Подякуєм Михайлу Томчуку
І як справжньому герою-вояку.
Спасибі скажем Віті Кравченку -
Солдату, нашому захиснику.
На Сході був Волошин Ярослав –
Служити Україні присягав.
На тій війні був Левченко Валерій
І багатьом в селі він був як свій.
Ще Толю ми згадаймо Ящука,
Була у нього служба нелегка.
Валерій Базилівський був рік на Сході,
Але ні разу не сказав він: "Годі".
А ще в АТО був Базилівський Юрій
І також був Базилівський Сергій.
Були в АТО із Андріяшівки зяті,
Та стали вони тут синочки дорогі.
Ми раді, що прийшли з війни живі.
Молилися за вас не тільки матері.
Лариса Романюк в нас справжній патріот,
Вона лиш втілення усіх чеснот.
Пішла на Схід країну захищати,
Відваги і здоров’я хочем побажати.
Вклоняємося всім Захисникам:
Братам, синочкам і батькам.
Вклоняємося всім вам, земляки.
Хай Слава лине крізь роки.
Щасливі ваші будуть хай родини.
Хай процвітає наша Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809995
дата надходження 14.10.2018
дата закладки 15.10.2018
За... Апух-
т
і
н
и
м
[youtube]https://youtu.be/-cPWfDHC_G4 [/youtube]
[i][b][color="#53068f"]Ночі осіннії, ночі безсоннії,
Звуки незв'язні і погляди томнії ...
Ночі, останнім багаттям осяяні,
Осені пізньої квіт неприкаяний…
Най навіть часу рука безощадная
Вкаже нам те, що було у нас хибного,
Линемо в ніч нашу пам'яттю жадібно,
Хтиво шукаєм вгоноби* нетрібної…
Вкрадливим шепотом ніч втихомирює
Річі леткі, галасливі, буденнії...
Так не унадливо душу окрилюють
Та незбагненно гукають до вирію –
Ночі осіннії,
ночі шаленії! [/color][/b]
13.10.2018
_________
*Задоволення
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809815
дата надходження 13.10.2018
дата закладки 13.10.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nrSj7yCP61Q[/youtube]
Осінній сум струшу з плечей,
І усміхнуся дню новому.
Не буду слухати речей,
Що це душі осіння втома.
Осінні примхи це - не нове
Ми піддаємось легко в лад.
Вразливим душам це - типове,
І настрій йде уже на спад.
Про щось жалієм, тихо плачем,
І вторим з сумом тим дощам.
Налаштувались так, одначе,
Бо настрій робить кожен сам.
Осінній сум - те потаємне,
Де плаче спогадом душа
І сльози ллє свої недремно.
Таку не пробуйте втішать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809782
дата надходження 12.10.2018
дата закладки 12.10.2018
ЖОВТІЄ СВІТ, ЗЕМЛІ ЗЕЛЕНЕ ЛОЖЕ.
ТЬМЯНІЄ ТРАВ БРУНАТНИХ ВОЛОКНО,
МОЛЬФАРКА-ОСІНЬ РАНКАМИ ВЖЕ СХОЖЕ,
ДЕСЬ ПАМОРОЗЗЮ ДИШЕ НА ВІКНО.
ХОЧА, ЩЕ СОНЦЯ СОННА-СОННА КИЦЯ,
ДЕІНДЕ ТОПЧЕ КОВРИКИ ЗЕМНІ.
ЛУНАЮТЬ МАНТРИ - ЧУЄТЬСЯ ЖИВИЦЯ
БІЖИТЬ ДОДОЛУ З НЕБА ПО СОСНІ.
ТАКЕ БЛАЖЕНСТВО ОСЕНІ ПОГОЖЕ,
ТРЯСУТЬ ПОВІТРЯ ШУМОМ ЯВОРИ.
ПРИСЛУ́ХАЮСЬ ДО МУЗИКИ І, МОЖЕ,
ЗМАЙСТРУЮ МІНІ-ЧОВНИКИ З КОРИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807108
дата надходження 19.09.2018
дата закладки 12.10.2018
Загубилась у травах осінніх,
Заховалась в туманах густих.
Потонула в очах твоїх синіх,
Розчинилась в краплинах рясних.
І лягла почуттями у серце,
Де кохання горить без вогню.
Я зберу у букет ніжний все це
І коханий тобі подарю...
Нехай осінь розкаже про мене
І про ту незгасиму любов.
Подивись в мої очі зелені
Шелестіння послухай дібров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809702
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 12.10.2018
Може, в світі про нас і не знають..
Хто родився в селі – пам’ятають:
Як ходили весною в лісочок,
По шовковицю літом в садочок,
Восени як ходили на хміль -
Сюди люд приїздив звідусіль,
Як зимою спускалися з Клину -
В село часто думками я лину.
Тут проходило наше дитинство,
В нас картинки із нього барвисті.
Все тут рідне, знайоме і миле -
Зберегти у душі стане сили.
Андріяшівко, ти в нас єдина.
У пошані тут кожна людина.
І народ наш - велика родина.
Найдорожче - мала батьківщина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809613
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 11.10.2018
Андріяшівка - село моє рідне,
Ти найкращих нагород в світі гідне.
У нас люди - трударі, добрі дуже,
До біди й чужого горя не байдужі.
Ми живемо у селі наших предків,
Свого щастя ковалі, духом крепкі.
Андріяшівки майбутнє - наші діти.
Хай їм завжди у житті сонце світить.
Андріяшівка росте, розквітає.
Богом дана нам земля в ріднім краї.
Чорнозем кругом села щедро родить,
А посіяне добро добром сходить.
В криницях наших вода найсмачніша
І печуть в нас паляниці найпишніші.
Зустрічаємо гостей завжди радо -
Хліб і сіль на рушнику від громади.
Андріяшівка собою невеличка.
Нас вітатися навчили - гарна звичка.
Бережемо ми звичаї свого роду
І вивчаємо історію народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809611
дата надходження 11.10.2018
дата закладки 11.10.2018
Листоноша в багряній сорочці
Невідкладні розносить листи.
Вже вручив стрекотливій сороці,
Рубежів перейшовши мости.
Лист вербовий укинув у річку,
Що котилася хвилями в ліс.
Обійшовши самотню смерічку,
Він до сіл свій наплічник поніс.
Розшиває сусаллю перини,
Укладає гербарій в саду.
Начепив з павутиння гардини
Ще й вітання кладе до ладу.
Нагадає усім листоноша
Про батьків у неблизькім краю,
Що не ждуть ні гостинців, ні грошей —
Їм почути б кровинку свою.
Те коротке: « У мене все добре.
Як здоров’я, мої дорогі?»
Є коштовністю вищої проби,
Найціннішим дарунком рідні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809598
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
[b][i][color="#b09107"][color="#b00a07"]С[/color]олнышко раньше уходит за лес
[color="#b00a07"]М[/color]ир незаметно стал миром чудес
[color="#b00a07"]О[/color]хрой окрасился парк, лес и сад
[color="#b00a07"]Т[/color]ьма по долинам бредет наугад.
[color="#b00a07"]Р[/color]ечка ласкает свои берега
[color="#b00a07"]И[/color] отражает в воде облака.
[color="#b00a07"]К[/color]аждая ивушка смотрится в гладь
[color="#b00a07"]А[/color]х, как невестой ей хочется стать..
[color="#b00a07"]К[/color] клену хотелось бы ей перейти
[color="#b00a07"]К[/color]то же закрыл ей дороги-пути?
[color="#b00a07"]Р[/color]ечка не хочет ее отпустить
[color="#b00a07"]А[/color] ведь как речке без ивушки жить!
[color="#b00a07"]С[/color]олнце бросает косые лучи
[color="#b00a07"]К[/color]ак-то они уж и не горячи...
[color="#b00a07"]И[/color]вушка ветками жмется к реке
[color="#b00a07"]О[/color]ттиск прохлады на каждом листке.
[color="#b00a07"]С[/color]телется лугом молочный туман
[color="#b00a07"]Е[/color]й-же, мираж или самообман.
[color="#b00a07"]Н[/color]ебо теряет немного свой цвет
[color="#b00a07"]И[/color] кроет сад щедро лиственный плед.
[color="#b00a07"]И[/color]збы не прячутся в зелень кустов
[color="#b00a07"]Г[/color]ляньте, какое обилье цветов!!
[color="#b00a07"]Р[/color]озы и астры и бум хризантем
[color="#b00a07"]А[/color]нгелы создали этот Эдем.
[color="#b00a07"]Ю[/color]г примет вскоре в объятие птиц
[color="#b00a07"]Т[/color]олько не счесть этой сказки страниц.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809589
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Захотів Петро на старість
У житті усе спізнати,
А то все - робота, діти…
Може варто й погуляти?
Вечорами веселився
(Кума Валя - недалечко),
Біс в ребро йому вселився,
Став Петро скакати в гречку.
Але пам’ятав, що треба
І сім’єю дорожити:
Старість вже не за горами –
Треба ж десь віка дожити!
До дружини підлизався
(Сковорідку купив нову),
Трішечки в коханні клявся,
Далі вів таку розмову:
-Ганю, мила, сказать правду
Буду я тебе просити:
Якби я завів коханку,
Чи змогла б мені простити?
-Ну, аякже,- Ганя каже,-
Це побачиш зверху, з неба,
Зразу ангелом ти станеш!
Мертвому прощати треба…
І провідувати буду -
В нас он цвинтар недалечко…
Враз позбувся Петя блуду,
Не стрибає більше в гречку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809507
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Шелковисто звёздно полотно,
Месяц из-за тучи выплывает.
Прелесть!..Неприятно лишь одно:
Зрелище печальное бывает.
Вспыхнула на небе вдруг звезда
И мгновенно полетела вниз...
Сердце встрепенётся вмиг тогда:
Это оборва́лась чья-то жизнь.
А вокруг ничто не изменилось
Золотит луной в реке вода.
Я не верю! Может, мне приснилось,..
Что звезда исчезла навсегда.
Снова не спеша плывёт рассвет.
Темнота во мгле тихонько тает.
И холодный льётся лунный свет...
Красотище! Лучше не бывает.
А душа прощается с землёй,
И печаль глубокую скрывая,
Взмах крылом, и с горькою тоской,
Вдруг исчезла, словно птичья стая...
Адрес Плейкаста:http://www.playcast.ru/view/1268083/3cbd2af37517de5edbd87a331549a45d2c622a02pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164197
дата надходження 04.01.2010
дата закладки 10.10.2018
Я пройдусь по селу спозаранку
І вдихну цей п'янкий аромат.
Мені радо так йти на світанку -
Тут прокладено новий асфальт.
А із Панського ставу водиця
Поспішає, біжить в Котлован,
І дає всім можливість напиться,
Застеля її плесо туман.
У цих двох пречудових ставочках
Гусям так, як у Бога в Раю.
Вони ніжаться скраю в пісочку
І гелгочуть все пісню свою.
Перший промінь торкнувся верхівок
І на небі вже сонце зійшло.
Показалось багато домівок -
Тут розкинулось Старе село.
В нас цей пагорб – життєва колиска.
З давнини струменить джерело.
Тут Андрій і брат Яшка колись ще
Заснували нам рідне село.
І дорогою йду я по колу,
Оминувши Караків куток,
Заведе мене стежка у Вила,
Коли спущуся я на місток.
Там у Вилах - велика безодня,
Старі люди про це гомонять,
З неї здавна іще до сьогодні
Витікає струмок в Гнилоп'ять.
Він у Вільхах тече безупинно,
Із Загреблі хлюпоче вода,
Ще ставочок створився в долині,
Який зветься - Широка руда.
Поверну краще я в Молодіжну,
В ній будинки нові височать.
Сподівались, що скоро так ніжно,
Голосочки дітей зазвучать.
Я пройдусь і зверну на Садову,
Яка носить ім’я Ящука.
Ми про нього згадаємо знову -
Його вбила гібридна війна.
Все життя він любив Україну,
Один з перших пішов на Майдан
І загинув за неньку Вітчизну,
Щоб позбутись московських кайдан.
В нас ця вулиця сама найдовша
І виводить вона за село.
На Колгосп я поверну - тут ближче -
Вирувало у ньому й гуло:
Були коні, корови і свині -
Найбагатший в районі радгосп.
Тільки все те поділось, бо нині
Забуваємо слово «колгосп».
Хмільників в нас було так багато,
Працювали тут люди села,
Та занедбано стало, віджито,
Вже й шпалери в помині нема.
Лиш снується розбита дорога
Й одиноко стоять ясени,
А на серці щемить в нас тривога,
Бо сумуєм за хмелем і ми.
Вкрились смутком розбиті будівлі,
Які продані за копійки.
Лише вітер руйнує покрівлі,
Відновити - потрібно роки.
Коцюбинського вулиця пишна
І впирається прямо у Клин,
А які тут посаджено вишні
Серед цвіту квіток і малин.
Я дійду ось сюди до розвилки,
Де збігаються кілька доріг,
А край копанки сині фіалки
Простелилися прямо до ніг.
Тут дві вулиці разом виходять –
Ім’я носять Героїв синів,
Що загинули влітку на Сході
В цій гібридній проклятій війні.
На одній жив Василь Малянівський,
В час непростий пішов він служить,
Залишивши поріг свій батьківський,
Мав від ворога нас захистить.
А на другій Сергій народився –
Коренівського вулиця ця.
Він назавжди тут жить залишився,
Поряд мама, бабуся, рідня.
Всяк в селі в нас шанує героїв.
Пам'ятатимем їх крізь роки.
Не жаліли життя, йшли до бою,
Не забудуть про них земляки.
Ще здалеку у центрі ми бачим
Майорить жовто-синій наш стяг,
Бо це символ здобутків козачих
І він кличе до нових звитяг.
Тут у центрі стоїть Сільська рада,
Що вирішує справи села.
В нас згуртована, дружна громада
І завжди одним цілим була.
Є в нас школа, дитячий садочок,
Де навчаються дітки й ростуть,
А коли всі вони підростають,
То по книги й до клубу ідуть.
Тут у центрі в нас є магазини,
Разом з ними стоїть кафе-бар,
Де справляють хрестини й родини,
В вихідні ходим ми на базар.
«Щедра нива» тут офіс відкрила,
В нас і ФАП тут працює щодня.
Андріяшівка всім нам так мила -
Між собою ми – дружна рідня.
Ми пробіглися з вами сьогодні
Навкруги і по центру села.
Я, надіюсь, зі мною ви згодні -
Ненудною дорога була.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809500
дата надходження 10.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Зірвався листочок з верби над водою.
Тут вперше зустрілися, милий,з тобою.
І перший цілунок, і перше зітхання -
Весною зустріла своє я кохання.
Співав соловейко, стрічали світанки,
Удвох ми за руки ходили до ранку.
Зелений листок у повітрі кружляє
І тихо,спокійно на воду лягає.
На ньому мій погляд, в задумі,спинився,
А поряд тут явір, також зажурився.
Пройшли, промайнули літа молодії -
З тобою, коханий, ми стали чужії.
Хоч сиві тумани вплелися в волосся,
А я до вербички ще ходжу і досі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808920
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 10.10.2018
Я лише вчусь писати вірші,
товариші.
Тому вони – не майстра витвір,
а стан душі,
що звідала в житейськім морі
любов і біль,
тремтливе щастя й чорне горе,
й на ранах сіль.
Горнила бід її кували,
неначе сталь,
різьбили грані, шліфували,
немов кришталь...
То ж стала, як струна од вітру
чи камертон,
зі смутком й радощами світу
звучати в тон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809322
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Мій Луцьку, ми обоє у зажурі...
Нам з вереснем прощатися пора.
Світанки прохолодні і похмурі,
І сонечко все менше зазира
У вікна. Скоро світ цей стане сірим...
Вітри зірвуть з дерев увесь бурштин
І вкриють ним дороги. І без міри
Дощитиме, по декілька годин...
Дощитиме на серденьку і в мене,
Із присмаком солоного жалю,
Як ніби відлетить і щось шалене
За обрій, те, що гаряче люблю...
І будуть тільки спогади туманні
Тривожитися інколи в мені,
Народжуючи в серці запитання:
Куди летить краса щасливих днів?..
Вересень 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809398
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Осінній ліс - яскрава дивина!
Неначе із казок столітні сосни.
Берізоньки з розплетеним волоссям -
Царівни! Дика яблунька - одна
Поосторонь... О, кралечко, краса!
Невже ти почуваєшся - як вдома,
Ось тут, у цьому царстві лісовому?
Це загадка, це дійсно чудеса.
Галявину вкрашає темний мох.
Розлігся, наче ковдра, під ногами
Й свою, у цій красі, малює гаму
Рожевий, де-не-де, чортополох.
В душі моїй, від щастя, майорить,
Як ніби я потрапила на свято!
Пора осінння вміє дивувати!
І спів пташок, і лісу кольори
Взяли мене в полон. Але, на жаль,
Свята - це не надовго. Зникне все це
І скоро зовсім сумно стане серцю.
Дощі завжди несуть йому печаль.
... Чому? Чому свята, дива, казки
Минають? Все красиве - швидкоплинне.
Але ніхто й ніщо у тім не винен,
Що все на світі - течія ріки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809390
дата надходження 09.10.2018
дата закладки 09.10.2018
Вітер знов приніс листок,
Приліпив до скла.
Він проклав мені місток
До твого тепла.
То від тебе новий лист,
Ти в нім написав,
Що надворі падолист
Вже тепло забрав.
Ще писав: холодна осінь
Вкрала дня шматок ,
Що пташки вже безголосі...
Ось такий "місток"...
Я ж шукала між рядками,
Тих потрібних слів,
І пройшлася сторінками...
Ти сказать не вмів.
Вітер знов насипав листя,
Грався, як хотів.
Всі слова в них розбрелися,
Лиш сумний мотив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809282
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Вже відлітають журавлі...
Ясніє осінь на дворі.
Засумувала, глянь, берізонька
зелена.
Знов осінь золотим крилом
змахнула над моїм вікном
листком із клена.
Згадала, як ти вперший раз,
немов школяр у перший клас,
з букетом пишних троянд
прийшов до мене.
А осінь золотим крилом
змахнула над моїм вікном
листком із клена.
Вже стільки літ, вже стільки зим
я є твоя, а ти - моїм.
Щоб ми були з тобою вдвох,
так, видно, треба.
Нам осінь золотим крилом
змахнула знову над вікном
листком із клена...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809250
дата надходження 08.10.2018
дата закладки 08.10.2018
Виплив день із мороку нечутно,
Запаливши клени багрецем,
І дощинки скрапували смутно
Осені заплаканим лицем.
Сумувала осінь за сліпучим
Літом, що яріло й одцвіло,
Переймала громом з хмари-тучі,
Літечко ж за веснами пішло.
Драма ця повторена укотре,
Ця печаль-розлука вікова:
І прощання з літом незворотне,
Й ностальгія осені, й зима...
У дощі рясного падолисту
З усміхом дитинним увійду...
Відспівала дзвонами Пречиста -
Віру і надію віднайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809136
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Поглянь у очі - в них веселий сміх
І чиста хвиля, що у берег б'ється.
У тих очах такий чарівний світ,
Що ласкою у серці озоветься.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна, для нас усіх є рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Ніжна і ласкава.
Із нами ти щодня, бо усім, як мама.
Хоч, як птахи, у світ ми відлітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм!
У тих очах весна цвіте в маю.
О, скільки в них і доброти, і ласки...
Я так люблю учительку свою,
Яка веде нас у життя із казки.
Учителько моя! Добра і привітна.
Ти, зіронько ясна, для нас усіх є рідна.
Бо там, де ти, завжди сміються діти.
Навчаєш нас життю радіти.
Учителько моя! Ніжна і ласкава.
Із нами ти щодня, бо усім, як мама.
Хоч, як птахи, у світ ми відлітаєм,
Та любим тебе й пам'ятаєм!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809149
дата надходження 07.10.2018
дата закладки 07.10.2018
ПРОШУ
С
Л
О́
В
А
[youtube]https://youtu.be/12d8-RMWmKA [/youtube]
[i][b][color="#055457"]Слова́, слова́… Нао́коло– слова́…
І вигуки… І ствердні... Й запитальні.
Ця правда людям, певно, не нова,
Та поміж слів підносяться сакральні.
У щасті й муці…
Слова́, на кшталт, «який», «коли», «чому»,
Даються нам у Слові як "прислівник"…
Та Слово Боже – Богу одному,
І з ним Він шле до нас своїх послів, з них
Лиш агнці – в звуці…
Не в кожного те Слово на устах –
Всевишній ділить ролі колисково.
Бо Слово те – мов віщий фенікс-птах,
Від щастя словотворення – підкова:
Слова ті ллються…
Хто чулий – серцем, дужий – по уму,
І хто з природи має добрі вуха
Та Божі заповіді ґречно слуха,
Відвіт познає –
«що?»,
«коли?»,
«чому?»…
Слова – на блюдці…
Від слів до справ – не виміряний крок…
Та той, хто цю дорогу вже протопав,
Хто вивчив Богом заданий урок –
Усім єством й умом своїм второпав
І висновку глобального дійшов:
Найголовнішим в Слові єсть Любов.[/color][/b]
5.10.2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=809033
дата надходження 06.10.2018
дата закладки 07.10.2018
Мы часто рисовали натюрморты
И как-то было всё понятно нам,
Но, смешивая краски, ты испортил -
Кувшины и тарелки - пополам!
И рассыпались гроздья винограда,
И яблоки катились со стола...
А я не понимала: что же надо?
Вот кисти, краски... Я ещё была...
И лёгкий свет,и всё в порядке, вроде,
Все блики сели на свои места...
Так долго избегали мы пародий -
Реальною казалась нам мечта...
Я собираю веточки и чашки,
И яблоки, что в пепельной росе,
Я соглашаюсь рисовать ромашки,
Но не хочу я быть такой, как все!..
Остыли краски. Разлетелись перья.
Как ни крути - ни сердцу ни уму...
Пропало всё за миг. И нет доверия.
И новый натюрморт нам ни к чему...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692861
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2018
Когда мне ни мысли, ни сло́ва, ни звука
Не дарит небесная рать,
Гитару беру в неумелые руки,
Учусь на гитаре играть.
Мне эта гитара по нраву, по росту,
И кажется со стороны,
Что просто, что так по-ребячески просто
Покой будоражить струны.
Поверьте, друзья, – до кровавых мозолей
Порой доходили дела,
Чтоб пара удачных диезов-бемолей
В арпеджио чисто легла.
И вверх по ладам, как по лестнице в небо –
Слезой, трепеща, не дыша.
За каждый порожек, за нотами следом
Как есть, улетает душа.
Ах, звонких высот не достичь мне, наверно.
Аккордами мне не греметь.
Любимые мной паруса Крузенштерна*
Никак не желают шуметь…
Возможно, что это не просто от скуки.
Зачем (и самой бы мне знать)
Гитару беру в неумелые руки?
Учусь на гитаре играть…
[i]2018[/i]
-----------------
«Паруса Крузенштерна» - песня Александра Городницкого
https://www.youtube.com/watch?v=SywekZbVCwQ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808935
дата надходження 05.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
І кожен лист, мов поцілунок жовтня,
А сонце розпустило золотистий чал,
І час все перемелює, мов жорна.
Життя іде, не відцвітає восени,
Збагачує його прекрасне поруч.
І зв*язує нас вдвох незрима оку нить,
Тепло дарує рідний серцю погляд.
Мозаїка осіння мерехтить в очах,
Несказані слова на волю рвуться.
І разом ми в полоні неповторних чар,
Хоч осінь, а квітує щастя рута.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808866
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Запотели стёкла (прошлого)...
Не зрите… -
Грусть запеленает сизым пояском…
Птицы улетели в южные орбиты…
Осень заржавеет (перед ноябрём)…
Вкусно пахнет дымом (вечером)… -
С рассветом - ароматом дафний…
Прелою травой…
Доктор, сигаретой вряд ли навредите.
Душу полечите (ржавым ноябрём).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808879
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 05.10.2018
Я до тебе прийду на світанку
І прилину в твій сон коли спиш,
Коли вітер дрімає на ґанку…
Ну, а ти вже у казку летиш,
Де на небі збираються зорі,
Щоби з місяцем йти у танок,
Щоб летіти в світи неозорі
І спивати нектар із квіто́к.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808798
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Релаксовий вечір. Релаксова тиша.
Розкута свідомість, немов уві сні...
Красу вересневу, подібну до віршів,
Цей вечір сьогодні дарує мені...
За обрієм - сонце вогнем розлилося.
Усе пломеніє - і ліс, і поля...
Милує, в саду, пташечок стоголосся...
І справді казкова Волинська земля...
Притягує погляд дерев різнобарвність,
Де жовто - зелене злилось з бурштином.
Такі краєвиди для серця - на радість,
Допоки це все не окутане сном.
Допоки не встигли зірвати вітриська
Осіннього плаття, на пару з дощем,
Релаксовий вечір, в глибинці волинській,
У теплих обіймах тримає мене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806254
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 04.10.2018
Не буває багато осені,
Як і літа, з очима синіми,
Загорілась рудими косами
І піснями у небі гусиними.
Не буває багато холоду,
Як і спеки - гучної, вільної,
Напивається небо голоду,
Зливи дикої, божевільної.
Не буває багато сутінку,
Ні веселок, у ранніх закутках,
А ні зоряного, в ніч, грабунку,
Ні роси, у достиглих паростках.
Не буває багато осені,
Не буває багато холоду,
Загорілась рудими косами -
Напивається небо голоду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808646
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Той ночью вещий мне приснился… –
Растрогал чуть ли не до слёз…
Сердечный друг, - как снег явился
И розу жёлтую принёс…
Струна торжественно звучала…
И флажолетом камертон… -
Пока глаза не открывала…
Но так хотелось,..чтобы он…
Касание кроткое - продлилось…
А шёпот губ - не умолкал…
Листок смородиновый силой
Осенний ветер не трепал…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808634
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Ой, кружляє шуляк в небі,
Зирить хижим, темним оком.
На озері пливе лебідь
Із лебідкою, щоб в побік.
Хвилька хвильку здоганяє,
Чисту воду пінить мимо.
Лебідь шию вигинає,
До голівки тулить спину.
І лебідка білокрила
Тілом горнеться до нього.
То кохання дужа сила
Не збороти ввік якого.
Буде нести в тихім сплеску
Озеро його об берег.
Разом стрінуть небезпеку,
Як життєвий на те жереб.
02.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808639
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 04.10.2018
В память стелется дорога,
Вдоль тетрадного листа,
С Днём рождения , Серёга!
Растрезвонили уста.
Уплывают жизни дали,
К тем далёким берегам,
Где влюблялся и скандалил,
И так мил, был сердцу нам.
Разрыдались вдруг берёзы ,
Ветер низкий шлёт поклон,
Золотой жупан свой сбросил,
Ищет солнца в небе клён.
Гомонят года не внятно,
О кабацком и святом,
Жёлтый лист в печали брякнет ,
Дух есенинский кругом.
Умывает в луже ноги,
Дождь невежливо-упрям.
С Днём рождения , Серёга!
Ты - души моей плацдарм !!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808736
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Я - вільна! Спокій, пустка, ніч,
Голосить вітер за вікном.
І в темряві не видно свіч,
Дощ грається із мокрим склом.
Як котик, шкрябає по нім,
Щоби на ніч пустили в дім.
Напевно, холодно? А, втім,
То стане другом хай моїм.
Кватирку навстіж, дощик, гов!
Чекаю в гості! Кава, чай?
Ой, що я? Він уже прийшов!
Лице умив, як зазвичай.
А ще сказав, що вибачай,
Я не терплю жіночих сліз.
Принишк якось, всміхнувсь: "Бувай,
Бо я піду у верболіз.
Не злись і не лякайсь життя,
Не знають крайнощів серця,
Як впав, - з нового аркуша,
Піднявшись, йдеш, хоч й навмання".
04.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808768
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Не вкрилося зморшками літо,
останнє, що бабиним зветься.
Не встигло і ковдри пошити
із шереху мертвого листя.
Не встигло наповнити дзбанки —
на ключ вись замкнула джерела.
Не вкрилися мудрістю ранки,
та й осінь ще досі весела.
Тепла нині як на цідилку
та хухає сонце на руки,
проміння із гілки на гілку
стрибає, неначе з принуки.
Дівча усміхається в небо:
--Пливіте у вирій хмарини,
де ллється радісний щебет
і сміх засіває царини.
А я назбираю листочків,
Що гублять осики і клени.
Як в мавки, складу свій віночок
Й осіннім пройдусь гобеленом…
Не вкрилося зморшками літо,
останнє, що бабиним зветься.
Ще осінь іде розмаїто...
Радіє дівча всьому світу
і я… із надією в серці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808769
дата надходження 04.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Гей гуляє вітер, минає долини
Листячко зриває з красуні калини
А вона одненька, в травах серед поля
Ой чому любенька, в тебе така доля.
Навесні розцвіла, до дуба хилилась
Та війна ця клята…. Сама залишилась…
Скрізь, одні снаряди, урвища глибокі
Та й чому ж ви люди, отакі жорстокі.
Дуб крислатий поряд, почорнів від болю
Коріння, доверху, а він хотів волі
Хтів всміхатись сонцю, зберегти калину
Щоб вона почула пісню солов`їну.
В неї досить сили, щоб захистить грона
Хоч роса стікала, срібляста солона
Не піддасться вітру, вистоїть негоду
І принесе радість своєму народу…
Каравай весільний …. З гронами гарненько
Злагодить матуся, синові раденько
Як прийде з війноньки, скінчиться свавілля
Відіграють люди, у щасті весілля.
Гей гуляє вітер, минає долини
Листячко зриває з красуні калини
У мирі і в дружбі, хай дітки зростають
А вітри холодні, нехай позникають….
2 останні рядки по 2 рази
в кожному куплеті
03.10 2018р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808669
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Золотоволоска... Сонечкова доня.
Зустрічав сьогодні, бачив її вчора.
Вересня-синочка вчила працювати,
урожай в засіки старанно складати.
Птахів легкокрилих в зграї позбирала,
пензлем золотистим з жовтнем малювала.
Барвами цвіте вже і лісок, й діброва,
райдуги дуга тут різнокольорова.
Хризантем пелюстки ще горять вогнями,
Золотоволоска сіється дощами...
Листопада вчить вже, третього синочка.
Обтрусить він віти усі... до листочка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808749
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Не казка то – осіння заметіль
Рівненько простелилася під ноги,
Листочки і багряні, й золоті
Ганяє вітер і серед дороги.
Не казка то – осінній краєвид,
Де золото й бурштин в одне злилися,
В віночки з верб прибралися стави,
Милуються чарівним падолистом.
Не казка то – осіння суєта:
Останні айстри забрели в букети,
Подекуди й бджола іще літа
Побіля мальв, що голі, мов скелети.
Не казка то – осінній хоровод,
Влаштований сирим північним вітром,
Й звучить сумна мелодія з тривог,
Та слухати її потрібно вміти.
А коли казку вип’ють цю до дна
Тумани сиві й перша прохолода,
Тоді вона дощами зарида
Й грибочків припасе у нагороду.
25.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808747
дата надходження 03.10.2018
дата закладки 04.10.2018
Життя свого так хочеться картину
Творити в найтепліших кольорах,
Природи я і космосу дитина
Й стою у долі на семи вітрах,
Де кожен з них то рве мене, то ніжить,
А чи лама-стьобає без жалю,
То спекою карає, то засніжить,
Та я життя своє завжди люблю.
30.11.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808641
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 03.10.2018
Красивая осень, нужная -
Зима далеко пока...
И я с дождевыми лужами
Справляюсь сама... Легка
И эта прозрачность синяя,
Где яркий осенний лист
Закружится с первым инеем
Так сказочно... Пианист
Играет опять нескучную
На улице - просто так...
Я молча стою и слушаю...
Понравился мне... Чудак...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808543
дата надходження 02.10.2018
дата закладки 02.10.2018
Тремтить земля, здригається в судомах –
нечистий з пекла прочинив портал
у Харкові, Чернігові і в Сумах,
і в Маріуполі аж плавиться метал.
Миролюбивий мій, священний краю!
Чи хто зурочив доленьку твою?!
Ти видаєшся ласим шматом раю
загарбнику-убивці-палію.
Безпутний карлик втратив глузд і міру,
приніс страшну розруху, сльози, смерть.
Навів би лад в несходженім Сибіру.
Вже завойованих земель у нього – вщерть,
не потягнути більше. Крим, злодюзі,
застряг у горлі, досі не ковтне.
Та все не йметься виродку-катюзі.
Що скоро – в пекло, досі не збагне.
Лихим сусідам віділлються сльози
і горе, й відчай наших матерів,
і голод, й спрага, й знищені обози,
і наклепи медійних упирів,
синів і доньок зграї журавлині...
Імперіям Бог не прощає зла!
Прийдуть розплати лютої хвилини –
побачить світ знеславлені руїни,
зітліє "велич", зганьблена дотла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716606
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 02.10.2018
Вишивала долю красними нитками,
Хрестом хрестувала стібок за стібками.
Із душі та серця пісня вечорами
Лилась про калину, що між споришами.
Що стоїть край стежки, що в долину в’ється,
Що тікає стрімко, чи ж назад вернеться?
Забігла в діброву, там пугач сміється,
Затремтіли руки, в скронях жилка б’ється.
Крапля крові з пальця багрянить тканину,
Чи то я для себе не ту маю днину?
Що в рушник на щастя, неначе, в провину
Вплету я назавжди крові ще краплину.
30.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808395
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 02.10.2018
У вечірній прохолоді
На стіні годинник: цок.
Тиша нишпорить в комоді,
Заповзає у куток.
А на вулиці ні звуку,
Чи живе зморив все сон?
Простягаю в простір руку,
Причаївся десь там клон.
Хтось, хто схожий теж на мене,
Хто у домі сам один.
Хто чекає, сокровенне ж
Забирає часу плин.
Біль, печаль, розруху, щастя,
Сльози радості й порив.
Що в душі горить причастям,
Що на вічність Бог створив.
Що любов’ю речуть люди,
Що в серцях несе добро.
Щоб прийняти ніж у груди,
Тільки б скинути ярмо.
Бо не сила вже терпіти
Ницість, з проявами зла.
У любові просто жити,
В мирі спала, щоб земля.
01.10.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808517
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
Пропала Муза.Не заходить.
Десь манівцями собі ходить.
Із кимось іншим, мабуть, дружить,
А моє серденько все тужить.
- Чи я тебе не так стрічала,
А чи тебе не частувала?
Можливо,чимось не вгодила?!
Чому мене ти залишила?
Чому мовчиш і не говориш?
До сказу ти мене доводиш.
Без тебе, мов мала дитина,
Ну завітай, хоч на хвилину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808521
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 01.10.2018
[youtube]https://youtu.be/DsGMcH5R5qY[/youtube]
[i][b]«На городі бузина, а в Києві дядько» -
до невдах той зазива, хто до правди падкий…,
Розібравшись… в бузині,
в неї ж закохаєшся:
скаже ж бо бетегам* «ні»,
що роками маєшся.
Ось примір – надмірний тиск: мучить до нестями…
В бузині шукаєм зиск – з квітами й плодами.
А варення з бузини?
Чай, кисіль,настойка?..
Нею хворості жени!
Пий, куштуй - й не ойкай!
Та коли Він =Бузина** – Царство хай небесне! –
Посилай такого на…. Не дай Бог, воскресне…
На городі то – бур’ ян…
У житті – тим більше!
Нащо нам такий буян?
В серці гнаних – біль ще…
І в поетиці, бува, – забреде корчина
У город ваш… Ну, дрова́! Будь готов до чину!
Та у вас в запасі «на»…
Не питайте – звідки…
На городі бузина,
а в болоті – дідько!
Отакий, знать, колорит у одній рослині:
То життя втамує ритм, а то – дасть по спині…
Висновок тут лиш один:
жити слід у змові***, –
хто природи вірний син –
в дружбі і в любові
[/b]
30.09.2018
___________
*Хворості, хвороби.
**Відомий журналіст, ведучий, письменник,
пасквілянт-антиукраїнець.
***Тут – у злагоді.
Світлина - авторова.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808407
дата надходження 30.09.2018
дата закладки 01.10.2018
О, як дзюркотить дощик із небесного джерела!
хоч бери, набирай у каструлю цілющу воду...
панно осене ,готуй смачненьке , розпалюй дрова-
заколиш як мати дитя у дощову погоду .
На кленовім листі пиши нове меню на вечір
від бульбашок закипають і парують калюжі,
і шальний колючий вітер торкається за плечі
під парасолькою тікають додому перехожі.
Пролив осінній дощик на духмяні отави
рясно засіялись сиві опеньки на долині,
маринуй, у комору зимою ходи, як пава...
за святковим столом добро смакувати в родині.
Вслухаюсь, у тиші в осінню мелодію дощу,
як шелестить листя на довгому вітті смереки...
Зорю; у блакить ... промінь сонечка тепла прошу-
чисте мирне небо для сизокрилої лелеки.
Догорає жовте листя відлітає у небуття...
і як воскова свіча тліє полум'ям багряним,
час ,спалює до тла.. і стирає у порух життя,
у зимовім сні ,земля дихає повітрям пряним.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808188
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
[b][color="#5900ff"]Моей души удушье
Поникли как то плечи,
И грусть в глазах видна.
Заполнить душу нечем,
Вдруг стала холодна...
И нет былой отваги,
Исчезло мастерство...
Пробелы на бумаге,
И больше ничего.
Сплошное равнодушье,
Надежды не осталось...
Моей души удушье,
Всему виной усталость.
23 09 2018 г
Виктория Р [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808227
дата надходження 29.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Під вільним вітром прапор майорить:
Два кольори сплелися воєдино,
Де перший - неба мирного блакить,
А другий - хлібне поле України.
До полотна вустами доторкнусь,
Наповнить груди незбагненна сила.
В любові Батьківщині присягнусь,
Тримаючи в руках державний символ.
Він гріє душу сонячним теплом,
Вселяє дух незламного народу.
Хай цю святиню з шаною й добром
Передають від роду і до роду.
Нехай живе у кожному із нас
Патріотизм і гордість за країну.
Цей нелегкий і героїчний час
Гуртує нас під прапором єдиним.
Вітаю вас зі святом, земляки!
Бажаю щастя й не втрачати віру.
Молюсь за Україну всі роки,
Дай, Боже, нам скоріш діждатись миру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803941
дата надходження 21.08.2018
дата закладки 29.09.2018
В Житомирі осінь.
Іду на роботу бульваром.
У небі пливуть голосні журавлині ключі.
А спогад відносить
В той час, як спішила на пари,
Торкає, осівши багряним листком на плечі.
Всміхається юність,
Повз мене біжить по узбіччю.
Душа ненароком у дітях впізнає себе.
Як швидко минулося
Вже дев’ятнадцять по двічі.
Незмінно високе лиш небо в очах голубе.
Думки безголосі
Журбу проганяють без права
Відтінки туману моїм додавати літам.
Не встелиться осінь
В душі на не скошених травах,
Я їй ані літа свого, ні весни не віддам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807064
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 29.09.2018
Небовид підпирає веселка,
Сяють миром живі кольори.
Навкруги запахтіло меделком,
Коні жовтня збігають згори.
Гумаки приміряє вже осінь,
Бачать сни біля греблі човни,
Про своє он шепочуться сосни …
А про що — ти попробуй збагни…
У діброві чеканить дріб дятел
Й розганяє дрімоту дубів.
Заманилось осикам поспати--
Не чіпали б хоч жовтих чубів.
А на вулиці гамір дитячий:
Угорі вигинається змій.
Хлопченя наздогін нетерпляче:
--Дай зловити шнурівку, постій!..
Йде Життя неквапливо і чинно--
Так віками ішло сивини.
І таке ж бо, неспинне, безвинне,
Мов нема у країні війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808173
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Втечу від сірості із кам*яного міста
В осінній ліс, що кличе шумом знову,
І вільний дух його - життя наповнить змістом,
Я ж кожної рослини знаю мову.
Мені відомі змалку лісові стежини.
Кремезний дуб знімає капелюха,
Від вітру шепіт листя, ніби пісня лине,
Лежить у травах росянистий люрекс.
Погладжу лагідно кору ялин і сосен,
Вклонюсь осині, липі і калині,
До себе ніжно пригорну я мудру осінь
І ліс - живий куточок України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808113
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=saC7AyalPmc
[/youtube]
За чим ти, осінь, гірко плачеш,
Невже в житті щось не вдалось?
Чи хочеш щось переіначить,
Бо дуже хочеш, щоб збулось?
Чи сльози ллються мимоволі,
Як це буває у жінок,
Що докоряють своїй долі,
Що не збулась одна з думок?
Це ж ти одна у тому винна:
Стоять оголені ліси,
А ти все плачеш, як дитина.
У них пробачення проси.
Летять кудись, дивись, лелеки,
Кидають з болем рідний край.
Важа дорога і далека...
Тебе не лаю.. Зачекай!
Я все ж люблю тебе за ніжність,
Душі твоєї глибину..
Що ти в думки приносиш свіжість..
Чому ж все ж плачеш, не збагну?..
З тобою плакати не буду.
Нащо розводить мокроту?
Не піддаю тебе осуду,
Люблю тебе все ж золоту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808107
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
[b][i][color="#0c4ce3"][color="#e30c3e"]Р[/color]аскрыв глаза, я вижу мир цветной,
[color="#e30c3e"]А[/color] в нем такие сказочные нотки,
[color="#e30c3e"]З[/color]накомо все, здесь ты, такой родной,
[color="#e30c3e"]Б[/color]унтарь в любви, а в сне, как Ангел кроткий.
[color="#e30c3e"]У[/color]ходит ночь, чтоб вновь прийти потом
[color="#e30c3e"]Д[/color]ень заиграл игривым ярким солнцем,
[color="#e30c3e"]И[/color] где-то там под крышей за окном,
[color="#e30c3e"]М[/color]алютка-птах летит кормить питомцев.
[color="#e30c3e"]Е[/color]ще не всё проснулось в этот час,
[color="#e30c3e"]Н[/color]о на рассвете все намного ярче.
[color="#e30c3e"]Я [/color]в это время думаю о нас,
[color="#e30c3e"]У[/color] нас с тобой одно большое счастье.
[color="#e30c3e"]Т[/color]ебя любить мне выпало не зря,
[color="#e30c3e"]Р[/color]аз вместе мы, знать Богу так по нраву
[color="#e30c3e"]О[/color]дна у нас полночная заря,
[color="#e30c3e"]М[/color]ир наших чувств подарен нам по праву.
[color="#e30c3e"]-Р[/color]одной, проснись, - притронусь я к плечу
[color="#e30c3e"]А[/color] ты в ответ одаришь поцелуем.
[color="#e30c3e"]Н[/color]ет, я другого счастья не хочу!!!
[color="#e30c3e"]О[/color]пять с тобой мы этот миг смакуем.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808108
дата надходження 28.09.2018
дата закладки 28.09.2018
Танцює з вітром панна осінь.
Легкий початок, обережний.
Торкатись м’яко його просить —
Й розхвилювалася безмежно.
Що не крок-- жагучіють вуста,
В очах — безумна пристрасть й виклик,
Йде спектакль емоцій непростих,
Де кожен з двох тамує видих.
Шаленіє осінь з кожним «па»--
І не підвладна вже нікому.
Навіжена й начебто сліпа,
Кружляє з леготом по колу.
Бентежне танго для них двох —
Стрімке й збудливе до нестями.
Хоча й вітрисько не як бог,
Та з ним полине манівцями.
І божевільні ритми танцю,
І губ палких торкання вітру
Укрили щоки враз багрянцем,
Спалили душу переквітлу.
Себе отак згубила осінь:
Поблякли шати і рум’янець.
Краси на долу цілі стоси…
І закінчився її танець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807966
дата надходження 26.09.2018
дата закладки 27.09.2018
[b][i][color="#000080"]У кожного свої є вподобання
з того безмежжя, що згубило лік.
Позбутися їх – марні намагання,
в полон здались ми залюбки й навік.
Ті люблять танці, спорт, мистецтва твори,
а хто в обійми Бахуса бреде...
Я ж – у полоні чарівниці-Флори.
На сходинці за нею, Муза жде,
бо знає добре: я в цупких тенетах
страшної сили – магії краси.
Мій сад для мене – чарівна́ планета
буяння дивоцвітів і яси.
Вражає диво: непримітний корінь,
насіннячко, а іноді й листок,
враз розіллються, як весняна повінь,
квітучим різнобарв'ям пелюсток
у ніжність перших крокусів, нарцисів,
тюльпанів, незабудок голубінь,
в помпезність фараонову ірисів,
півоній чи в дельфініумів синь.
Жаринами полум'яніють маки,
контрастом їм – гортензії шапки,
проснулися від сонця портулаки
і виткали яскраві килимки.
В коронах гордих королівських лілій
заграла діамантами роса.
З дерев, щоб ті від спеки не зімліли,
розвісили ліани паруса.
З верхівки вишні, обійнявши гі́лля,
стовбурчить вушка "кручений панич",
силкується згадати, мов з похмілля, –
що він робив на вишні цілу ніч?
Мов наречена, вквітчана веранда
потічками з ломиносів квіток.
Цариці незрівняннії, троянди,
ошатно оповили закуток... –
Для них раніше сонця прокидаюсь,
спішу в мій рай по вранішній росі,
блаженно в Божій розкоші купаюсь,
виспівуючи серцем гімн красі.
Затамувавши подих, – не зламати б! –
я вітерцем над квітами лечу
і, вбравшись у п'янливі аромати,
розчулена, з пелюстками тремчу.
Я в цьому царстві квітів – повелитель... –
і в ролі землекопа та раби.
"Кайфую" від краси як небожитель –
і падаю від втоми чи журби...
Що ж Муза?
Неспроможна на образу,
ховається за плетивом гірлянд
і шле, всміхнувшись, думку, о́браз, фразу,
що я читаю в шепоті троянд.
О світла Музо! Літо вже за гори
несуть птахи на крилах, за моря.
Разом з теплом розтануть чари Флори,
і упаду в твої обійми я,
бо скучила.
І ми не раз – вже скоро! –
під плач дощів, під музику вітрів,
біля вогню в холодну сніжну пору
торкнемось поетичних вівтарів.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807024
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 26.09.2018
* * *
Мне мало надо!
В. Хлебников
День случился тихим и нежарким.
Небо - в белотканных облаках.
На степной ковер июльский, яркий
опускался вечер, и
легка
показалась жизни перспектива:
август будет щедр на звездопад,
от упавших звезд займутся ивы
и, как мы с тобою,
отгорят.
А потом бездымные пожары
выполощет стужа добела,
и снегов взошедшую опару
март с дождем замесит
пополам...
И когда впадут в истоки устья,
и мгновенья сложатся в века,
в нас уже не будет прежней грусти -
только небо,
только облака.
2003
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249241
дата надходження 24.03.2011
дата закладки 26.09.2018
Перечитал весь список
Белый и даже чёрный...
Долго в ютубе виснул
Под лимонад с попкорном.
То, что хотел, погуглил -
Новости и погоду:
Будет зимою уголь,
Значит, нагреют воду...
В вайбере всем ответил,
И отписал в фейсбуке,
Пережевал конфеты,
Песенку спел от скуки.
Чем бы ещё... не знаю...
Пересмотрел все фото....
Где ты, моя родная?
Долго не пишешь что-то...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807799
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Здає сьогодні тест свій на буття
Земля моя з іменням Україна,
Заради нас, заради майбуття
В війні-АТО найкращий цвіт наш гине.
Йде Україна стежкою звитяг:
Донецьк, Луганськ – у згарищах-руїнах,
Іде з молитвою святою на устах,
З пошаною до власного коріння.
Важкий цей шлях, та іншого – нема,
Щоби здобути волю Україні.
Наш дух ніяка сила не злама,
І буде край багатий наш і вільний!
6.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807821
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Меня позвал октябрь в гости...
Пообещала,что приду... -
Испить его прохладу горстью
И снять тугую пелену...
А в октябре - дожди не косят... -
Ткут паутины седину...
Не зря октябрь затеял гости... -
Чтобы вплести ещё одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807818
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
Он знову осені шматок
Присів у світлий поїзд
У пекторалях пелюсток
У стиглім листі... кволім.
Несе удаль печаль та сум
Дуель напише вітром
Знов на пероні зніме "бум"
Нічним нап'ється світлом.
У сумку кине стиглий дощ
У сито - прохолоди
І оберемком кине хвощ
На пожовтілі сходи.
Приляже трохи відпочить
В купейному вагоні
Щоб зранку небо сторожить
Де хмари, наче коні.
Снуються в гіллі горілиць
Біжать кудись без спину
Мов дивні коси молодиць
Торкають сміхом тину.
Туманом витканий димок
Прикриє жовте гілля
Шматочок осені думок
Гуля своє весілля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807850
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 26.09.2018
З нірки визирнула мишка, помітила кота Ти́шка:
- Ти б поспав, котусю, трішки. Чому ходиш тут, де мишки?
- Мур-р-р... - сказав їй тихо Тишко, Не хвилюйсь даремно,
мишко! Я погратись хочу трішки.
Мишка вже занудьгувала, то ж зраділа і сказала:
- Гру цікаву дуже знаю. Ти тікай, я - доганя-я-я-ю!..
Кіт побіг туди, де діжка. Учепилась за хвіст мишка
і радіє:
- От так гра! Бач? Догнала я. Ур-р-а-а!
- А тепер, - сказав їй Тишко. Ти тікай від мене, мишко!
Гру цікаву цю я знаю. То ж тікай, я - доганя-я-я-ю!
Та втекти не встигла мишка. Вже вона у лапах в Тишка.
-Мур-р-р... - радіє тепер Тишко. - Дуже спритний я.
Знай, мишко!
Сидіть тихо, сірі мишки, там де ходять наші Тишки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807535
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 25.09.2018
https://l.facebook.com/l.php?u=https%3A%2F%2Fdrive.google.com%2Fopen%3Fid%3D1BZVmXcJ0E5zJX3hN80P86t3phNHdCKQJ&h=AT0oOgWlYf-N0raFdXYL1nEvgS8Evll6GDD52LbxSTkxr5eLITm3RhUOHcwNcZxunm7BJ3Z6qYya8-xZTyQHZdVTVIzbGNTm_A6-iD5rOhAiLSX9fQKLaZY4NIALsUns_hbs
Не сон то страшний – закривавлена дійсність
У чорно-сірих тонах,
Де втрачений мир, розуміння, надійність,
Де косить людей війна.
Не сон то страшний – то сьогодні Донбасу:
Розбиті села й міста,
Де долі вирішують боєприпаси.
Убитих список зроста.
Не сон то страшний – то затоплені шахти
Із шурфами мертвих тіл,
І де генерали могли залишати
Солдатиків у «котлі».
Не сон то страшний – то герої країни,
Щоб голод, спрагу гасить,
Щурів вполювавши, ділились і… їли,
Краплинки пили роси.
Не сон то страшний – то історії дати,
Війни брудні сторінки,
Коли захотіли Росії продатись
Із Дону-ріки бандюки.
18.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807660
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Я умом понимаю,
А вот сердцем нет.
Какой будет знаю
На вопрос ответ.
Тебя не изменить -
Да я и не пытаюсь.
Таким, какой ты есть,
Воспринимать стараюсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807710
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Сонце в хмарах загубилось,
Брови хмурить день на дощ.
З гілки яблуко зірвалось,
А спіймати не вдалось.
Лиш розкриті рученята
Розвело дівча в боки.
Від досади оченята
Напилися вмить роси.
"Не сумуй, донечко люба", -
З теплом мама пригорта.
"То не є велика згуба,
Скуштуй каші з гарбуза.
Чуєш, пахне як медово,
Швидше братика гукай.
Набирайся сил та знову
В садку яблука лапай".
24.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807720
дата надходження 24.09.2018
дата закладки 25.09.2018
ПРИГАДАЮ ДИТИНСТВО
Пригадаю ,своє дитинство юну весну,
Отчий дім і літній садочок біля хати,
як з далеких доріг птахом додому біжу...
біля воріт , ждуть сивий батько та мати.
Я піду, туди, де яблуня ,вишня цвіте...
і наливає медовим цвітом навесні...
тут для мене ,все цінне ,дороге і святе...
бо руки батька садили пагінці молоді.
Розрісся сад, і проріс глибоко в коріння,
від сочного плоду обважніли, так віти...
і від сонця тепла заряснілось цвітіння
і щедро, частує сад любі рідні діти.
Ой я заблукала, у батьківськім садочку...
і спрагненно ,торкаюсь до грон винограду...
вдихаю, в аромат розмаю в холодочку,
і ловлю, зореквіт щастя під зорепадом.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807741
дата надходження 25.09.2018
дата закладки 25.09.2018
Без свічада наклавши рум’яна на щоки,
Начепивши коралі з ягід горобини,
З оберемком жоржин нас застала знаскоку
Й пишнотою своєю ураз полонила.
Крок статечний, легкий--не розсипати б листя
І не втратити б чар лебединої пісні.
Залицяючись, вітер над нею пронісся —
Обережно з красою журною, навісний.
Збагровіли осики, рум’яніють клени,
Начепила моністи красуня береза…
Зберегли всій дрес-код лиш ялини зелені,
А помалу… підточує паморозь леза.
І додолу впаде ця краса, як рабиня,--
І притопчуть ногами, і придавлять морози…
Хоч вона прожила лиш свою середину,
Та задумливий погляд затаює сльози…
Без свічада наклала рум’яна на щоки,
Начепила коралі з ягід горобини…
Вона просить небес, ще би хвилю, ще б трохи…
Хай лунає довкруж її спів лебединий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807509
дата надходження 23.09.2018
дата закладки 23.09.2018
[color="#268513"][b]Хороша бывает осень,
И хоть дел полным-полно,
Мы бегом в постельку в восемь
Что тянуть, когда темно.
Ай да теща дорогая
Понял в ЦУМе, мать итить,.
Что с одежды выбирает,
Мне вовек не оплатить!
Ох, года мои, года.
Золотая осень..
Я сейчас любому дам,
Но никто не просит..
Дело было на Кубани
В прошлом жарком сентябре
Посадил меня кум в сани
И катает во дворе...
Не ходите девки в лес,
Ну ни в коем разе!!
Мне огромный клещ залез
Куда муж мой лазил!!
Я за отпуск не успела
Ни в Майями, ни на Кипр.
В сумму крупную влетела
Прикупила мужу шипр.
Под кроватью чья-то брошь,
Не было тут ранее!!
Муж кричит, ядрёна вошь,
Чтоб отвлечь внимание!!
Попугая подарили
К новоселию друзья.
Хоть мы дом и освятили
Только жить с самцом нельзя.
Отнесите меня к морю
Кто в попойке уцелел.
Может мы морской волною
Снимем вместе опохмел.
Поздним вечером в садочке
То ли грохот, то ли треск
У моей красотки-дочки
Пост-гороховый оркестр!!
Позади макушка лета
Страсти, драмы позади.
И для каждого поэта
Столько тем, хоть пруд пруди.
Эй, Петруша, выдь навстречу
За калитку со двора.
А не выйдешь - покалечу.
Замуж мне идти пора![/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806727
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 22.09.2018
[b][color="#170fab"]Как-то ночью у плетня
Друг мой Василёчек,
Мои плавки поменял
На стринги в цветочек.
Кто-то шел за мною следом
Аж до самого плетня.
Оказался старым дедом
Ох и вывел он меня.
Где вы, годы молодые,
Где вы, хлопцы удалые?
По соседству - старый дед.
И других парней здесь нет.
Ой спасибо тому деду
Что за мною следом шел
В город точно не поеду,
Мне и с дедом хорошо.
Потянулась вверх за грушей
Платье лопнуло по швам.
Не прошлось в саду с Ванюшей
Раздеваться по углам.
Прыгнула через костер...
И как чурка тлею...
То лечила год запор,
Теперь - диарею!!
Гармонист у нас Володя
Неказист и нелюдим,
И одет по старой моде
Но все девушки - за ним...
Сини глазки, чуб волной
Волос цвета осени...
Петька верен мне одной,
Остальных мы бросили...
У подружки у моей
Память от Василия,
Как наставит ей теней,
Ходит вечно синяя...
После свадьбы едем в Крым,
Ляжем там рядами,
Пока с кожи черный дым
Не пойдет клубами.
Сразу два купила теста
Подтвердили - есть залет!!
Вот Вам, хлопцы, и невеста
Та, что честь свою блюдет!!![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807481
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
И я сегодня ощутила
Пришедшей осени тиски...
От света тусклого укрыла
Свои гламурные холсты.
Мгновением чутким упивалась
И умирала от любви...
Но... почему-то разрыдалась,
Когда летели журавли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807476
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Ранку прозорого скерцо,
Соняхів сонячний клин...
Дзвони розгойдують серце,
Храму небесного синь.
Янголів хори врочисті -
Благословіння луна.
Матері божій Пречистій
Пісня-осанна злина.
Світло золотить осіннє
Яблучнощедрі сади.
Будуть Різдво й Воскресіння -
Тільки б надію знайти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807405
дата надходження 22.09.2018
дата закладки 22.09.2018
Сидить бабця на порозі
На сонці дрімає,
А маленьке онучатко
У дворі гуляє.
Скубне курочку за хвостик,
Собачку - за носа,
І тихенько поглядає
На бабусю скоса.
Закрилися в неї очі,
Голова схилилась…
Онучатко дрючки носить,
Щоб бабця не звалилась.
Вкрило її одіялом,
Палками підперло...
Як дочка прийшла на обід -
Ледь з сміху не вмерла !
Бабця сидить, як грибочок,
Дрючками підперта.
В онучати їз дідусем
Розмова відверта :
-Ти навчав мене, дідусю,
Як носик підтерти,
Коли тин наш похилився –
Як його підперти.
11.09.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806999
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 19.09.2018
Ці руки солдата нічого не брали,
Лишень подивіться на них.
Від Беркуту нас на Майдані спасали
У кіптяві днів тих страшних.
І так, голіруч, воювали без зброї,
А в беркутів - каски й щити.
Сміливо й відважно ставали до бою
Брехню і неправду знести.
Ці руки ніколи нічого не крали
І навіть не знали про те,
Наскільки і як наш народ грабували, -
Аж дивно, що досі живем.
Ці руки насправді нічого не брали,
Бо знали, що Бог так велів.
А потім на Сході, всіх нас захищали –
Загарбників гнали й катів.
Зимою, в морози і в сніжному полі,
Без їжі, води і тепла,
На захист Вітчизни їх кликала доля,
Щоб наша країна жила.
Щоб ми спочивали у теплих квартирах,
Вони ще й наш сон бережуть,
Бо можновладці у чинних мундирах
На свій народ зверху плюють.
Рукам цим вже скоро терпець увірветься,
Бо скільки ще можна тягти.
Щоб вимести з Ради мітла в нас знайдеться.
Скоріше б.. О, Боже, прости!
Ці руки потрібно нам всім цілувати,
Вклонитися їм до землі,
Бо Волю народу не можна здолати -
Ви знайте про це, упирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807008
дата надходження 18.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Трішки самоіронії
Тераса. Сутінки. Лате
Й думки про швидкоплинність часу,
Жіночий клопіт — борщ, соте —
Аж зовсім сонце захід гасить.
Нехитре щастя в нас таке:
Стрічаєм музу лиш надвечір,
Воркуєм з нею тет-а-тет,
Поки парча огорне плечі.
Тоді химерницю метку
Я прошу в хату на часину--
Й до ранку разом в сліпаку
Думки вкладаємо у рими.
Буває, бачите, повсяк —
Як пощастить коли тандему.
Ми ще подумаємо, як
Рішить назавжди цю проблему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806957
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 18.09.2018
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
Тут все святе: дзвінкі гаї,
степів безмежнії простори,
широкі ріки і луги,
в медовому цвіту діброви.
І свіжість ранків, й вечори...
поля,засіяні хлібами.
В грайливім морі кораблі,
всі срібні зорі для нас з вами.
Творить так вміє лиш Господь...
Щоб солов'ї в саду співали
і наливався виноград,
і спіли яблука рум'яні.
Скрізь гнуться віти від плодів.
А ми - землі святої діти.
То ж нам довірено любить,
оберігати і творити.
Любімо Землю! Бо ж вона
довірлива, немов дитина.
В її барвистому вінку
є чорнобривці і калина.
Ромашки, маки, нагідки,
любисток, шавлія і м'ята.
Тут сонце зігріває всіх,
повниться щастям кожна хата.
Творить так вміє лиш Господь...
На що не глянь - з його насіння.
Прозора неба чистота
і сонця золоте проміння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806814
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 18.09.2018
І знову в бій, у котре і у соте,
Спадає втома в ненависті з пліч.
Ще скільки маємо терпіти? Доти,
Допоки ворог кинеться врозтіч.
А пороху нам вистачить, наснаги,
Не думайте, що слабкість у руках.
Вже стільки за роки напились спраги,
Давно підвладний нашій волі страх.
Із кіптявою піт утремо з лоба,
Наперевіс візьмемо автомат.
Війна за мир не ницих зайдів злоба,
Ми крок у крок поставимо вам мат.
16.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806859
дата надходження 16.09.2018
дата закладки 17.09.2018
[i][b]Ці струні сльози скрипки в сиву тишу,
Цей вічний порух шумного смичка,
Квартирний простір звуками колише,
Неначе плаче піснею душа.
В часи фейсбуків, мейлів, мемів, ніків,
Безвізу, жлобства, в виборчий піар,
Скрипаль, підвівши втомлені повіки,
Бере у руки витертий футляр.
І світлу-світлу музику печалі
В той Вавилон, де змішані слова,
Виводять струн чотири вертикалі,
Поки глухим, заможним буржуа
Десь музикують любі кредитори.
А наші бідні з боргом імена
Тривожить: до... ре... до... ре... до... ре... до... ре...
Й немов життя натягнута струна.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806887
дата надходження 17.09.2018
дата закладки 17.09.2018
Цвітуть сади… І стільки в тому дива,
І щастя, і оновлення, й краси,
І свіжості незнана щедра злива…
Збери до серця і життям неси.
Цвітуть сади продовженням буття,
Перекликом надій і добротою згоди,
І кожна з весен наче відкриття,
А день весняний - втішлива пригода.
Цвітуть сади… До божевілля світло,
Квітка до квіточки – гілля в росі тремтить.
І світ оновлений і радістю розквітлий
У мудрість Задуму вбирає теплу мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790399
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 16.09.2018
1
Не плюй ніколи ти в криницю,
Бо там джерельна є водиця.
Та літом спека як дістане,
То й сам прийдеш сюди напиться.
2
Не дозволяй собі ліниться.
Ця звичка може повториться
Й подальші дні твої в житті
В жахливий сон перетвориться.
3
Держіться разом, добрі люди, -
Одному важко бути всюди.
Коли ви будете гуртом ,
То не подінетесь нікуди.
4
Іди вперед і не здавайся.
Те, що надумав - тим займайся.
Коли ти успіху досягнеш,
То сам собою залишайся.
5
Ящо ти вірних друзів маєш,
То з ними горя не зазнаєш,
Підтримають в лиху годину,
Із ними радість розділяєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806739
дата надходження 15.09.2018
дата закладки 16.09.2018
[b][i][color="#0066ff"]"Не попутай, бес"
Темнота - над пропастью...
Прямо камнем - вниз.
Душу режут лопасти,
Мне б - еще, на бис!
Мне б еще безумие
"Не попутай бес"
Темнота - как мумия,
Как дремучий лес-
Держит душу замертво,
Не пускает в пляс.
Мне бы - солнце, заревом,
Телом возродясь!
18 08 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803714
дата надходження 19.08.2018
дата закладки 15.09.2018
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 15.09.2018
П'ятирічний Віля з татом
Мовчки фільм дивилися:
Там індійці щось кричали,
Чогось метушилися.
- Тату, що воно за люди?
Всі у пір'я вбралися,
І фломастерами дивно
Так розмалювалися?
- Це індійське плем'я дике,
Бачиш, як гуртуються,
Розфарбовують всі пики -
До війни готуються.
Вороги, як їх побачать -
З переляку впадуть всі,
І забудуть, що тримали
Лук і стріли у руці.
- Наша мама,- каже Віля,-
Воювать збирається,
Скільки туші на тих віях,
Очі - аж злипаються.
Біля пупа, в бровах кільця,
Й в носі теліпаються,
Крем, помада на обличчі,
Пудра обсипається.
І наколка в неї класна,
Вибриті виски смішні...
Ті індійці - всі нещасні,
Не такі вони й страшні.
Наша мама переможе
Будь-якого вояка,
Як нам, тату, пощастило,
Що вона страшна така.
У те плем'я піде в шортах,
Їм покаже кулака,
Вони крикнуть: - Бачим чорта!
Дадуть зразу драпака!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806123
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 15.09.2018
Спустилась темінь - ніч надворі,
Лиш вітер стукає в вікно,
А місяць заховав десь зорі,
Та й сам заснув, мабуть, давно.
Затихла річка. Біля броду
Тихенько хвилі гомонять.
Латаття заховалось в воду.
Ніде нікого - міцно сплять.
Поснули верби і тополі.
Сплять під березою кущі -
Нагомонілися, доволі...
Хай спочивають уночі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806073
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Малесенький хлопчик, тепленько до мене горнись,
Тобі проспіваю усі, геть усі колискові,
Ріднесенька брунько, розквітла в долонях весни -
Немає означень такому, як ти в нашій мові...
Давай пошукаємо разом в спорідненій ще,
Мой маленький, добрый такой и родной одуванчик,
Білесенький хлопчику, знай: ось надійне плече,
Что точно тебя защитит и согреет, мой мальчик...
А ти підростаєш, бо наш і найкращий з усіх...
Хай буде легкою терниста життєва дорога -
Ми все віддамо за дитячий розливистий сміх,
Попросимо щастя-здоров'я для тебе у Бога...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799555
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 14.09.2018
Я бачила дива́ чужин країн:
міста модерні у пісках пустелі,
священні древні залишки руїн,
захмарні вежі, храми іі готелі,
стомовний різноликий Сінгапур,
архітектуру Праги, Риму, Відня,
величні Прамбанан, Боробудур,*
віднайдені у диких джунглях півдня.
Сповна в світах екзотики й краси,
вражаючих. Але чомусь душею
чаруюся від крапельки роси
на маминій стежині споришевій
в моїм краю, від пісні солов'я,
голубизни озер, волошок в житі,
де жайвора почула соло я,
від спогадів, з дитячих літ нажитих.
Лякали "співом" павичі, орли,
вдаряв по нервах крик різкий папуги,
а смуток журавлиного "курли" –
до спазму в горлі! –стільки в ньому туги...
Вишневе буйноцвіття вабить зір,
п'янять степи розлогі чебрецями,
мре серце від краси Карпатських гір,
закохана у Київ до безтями...
Все миле серцю – край мій і нарід,
де народилась з Божого веління.
Тут, в Україні, весь мій славний рід
крізь сотні літ проріс углиб корінням.
Ввібравши мудрість, силу й біль землі,
ми аурою спільною вповиті.
Тож я – листок на древньому гіллі́,
без кореня свого не здатна жити.
* Прамбанан, Боробудур – дивовижної архітектури
древні храми на о. Ява.
12.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781964
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.09.2018
[b][color="#a55de8"]Гений сыска Сережа Подушкин
От меня перебрался к подружке.
Я махнула рукой.
В койке он - никакой,
Пусть уносит свои секс-игрушки!!
Змей Горыныч надумал жениться
Только с харей такой - как решиться?
Сделать губы и нос,
Вообще не вопрос...
А для силы мужской - что напиться??
Музыкальные пальцы у Гали
От которых все хлопцы пищали.
Коль что в руки возьмет,
Сверху вниз проведет...
Ордена ей дают.... и медали!
Маня Оськина - девушка в теле
Не ходила на танцы доселе.
А пришла - хлопцы прут
Лишь ее в круг берут...
Нервы в клубе у всех на пределе!!
По деревне старухи судачат
У меня, мол, запущена дача.
Не взрыхлён огород,
Ничего не растет...
Коль желают, пусть сами ишачат!!
Змей Горыныч надумал жениться
Со сватами он из лесу мчится!!!
А когда поглядел -
В миг один протрезвел!
Мужиком оказалась девИца!!!
Феофан, здоровенный детина
Соблазнил моих дочку и сына.
Он же сам, как Кинг-Конг
Предложил им хот-дог..
А в хот-доге полно героина.
Престарелая тетушка Лера
Все искала себе кавалера.
Молодым чтобы был
Чтобы - Ух!! Страсть и пыл.
Не какого-то пенсионера...
Трансвестит из Тайланда Серега..
На неделе купил себе дога..
Мой сосед говорит
Что и дог - трансвестит
Срамота! Побоялись бы Бога.
А у Митьки супруга ревнива
Нанимает не день детектива.
Тот агент 007
Обнаглел уж совсем.
С шефом снял ее возле залива ...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806079
дата надходження 09.09.2018
дата закладки 14.09.2018
[b][i][color="#b113d1"]Эту ночь пронесла я с собою сквозь годы
И сейчас на закате бушующих лет...
Когда память бурлит, как весенние воды,
Ах, как хочется встретить такой же рассвет..
Упиваться губами, как спелой малиной,
Слаще меда они - ты тогда говорил.
Той загадочно-тайною ноченькой длинной
Ангел счастье и нежность нам щедро дарил.
А к рассвету когда солнце лижет туманы,
Тихо утро сквозь тюль заглянуло в окно.
Мы лежали с тобой негой страстною пьЯны.
Был у чувств наших привкус - хмельное вино.
Улетели давно эти годы, как птицы,
Вместе с ними и тот наш красивый роман.
Почему и сейчас продолжает мне снится
Ночь хмельная до слез и молочный туман...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800459
дата надходження 24.07.2018
дата закладки 14.09.2018
Не буду стихи выпускать я из клетки,
Пока не научатся нежно звучать.
Они - словно глупые малые детки.
Их нужно к порядку ещё приучать.
Серьёзно волнуют стихи про «Смуглянку».
Слова проникают в потёмки души.
О чём же рыдает старушка «Шарманка»?
Заветные тайны раскрыть не спеши.
Когда же поётся в стихах о раздолье -
На память приходит чудесный пейзаж!
Вольготные песни - «О полюшке-поле»
В душе пробуждают невольно кураж…
Чудесно, когда стих звучит мелодично,
Чтоб вызвать скупую мужскую слезу -
К тому ж поэтесса Ему симпатична...
С улыбкой Джоконды, влюблённой в грозу…
Такой стих оценит и строгий маэстро,
Найдёт музыкальный к нему унисон…
А, если поддержит домашний оркестр…
Триумф обеспечен! Шикарный шансон!
10. 09. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806168
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Мы все канатоходцы в тонком плане
И в толстом тоже, так устроен мир:
То невесомость, как на дельтаплане
И головокруженье от вершин,
То легкий вздох или покашлял кто-то -
Нога скользнула, ло'нжа заплелась
И радости необычайной квота
На ровном месте, вдруг, оборвалась...
И ты летишь, цепляя всё что можно
Задеть, чтобы полёт притормозить,
А на душе и пусто, и тревожно...
И это тоже нужно пережить!
Экспромтик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806393
дата надходження 12.09.2018
дата закладки 14.09.2018
Каторжанская судьба –
всё зарубки на стене,
цепь витая и года
не воротятся уже.
Кто за лихо, кто за грех,
кто не весть ещё за что,
нанизали сотню лет
в каторжанское ярмо.
Вор, убийца и поэт –
кара каждому своя,
а в оконце тусклый свет,
у пристенка лишь скамья.
Крохи нищие с водой
размешали в баланду,
и целуя крестик свой
все заснули на полу.
Вот зарубка – ещё день,
пыль вдыхают в рудниках
все похожие на тень –
и с чахоткой на губах.
Повторится всё не раз
сквозь столетья и года,
для лихих опять указ –
каторжанская судьба.
[youtube]https://youtu.be/asvDDL2zNaM[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806503
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Немає професії ближче до Бога,
До кущика, ягід, трави.
Широка, глибока й розлога,
І ми в цій роботі волхви.
Кущі і деревця душею лелієм,
Як бджілки готуєм заміс.
Ведем боротьбу зі злодієм,
Щоби далі радував, ріс.
Як корм, для пташини затишок,
Хатина дрозда, солов’їв.
Ручай хай співає опришок,
Хай дме прохолода з ставів.
Хай тішить той спокій мураху,
В діброві дзвенять ручаї.
З поваги до цінного фаху,
Із святом вас друзі мої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806488
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Пекельне літо. Іловайськ.
Там помирали наші Діти.
Там ворог їм в лице сміявсь,
Із пекла вилізли совіти.
Брехня і зрада – почерк тих,
Палали небо і земля…там.
Як військо виросло святих
На радість юдам і катам!
Чи хтось пробачить їм таке?
Таке у змозі відболіти?
На двох ногах, а – нелюдське…
Так догорає п’яте літо –
Минає час без вороття,
Немов свіча і сонях в полі,
Немає й миті забуття…
Який тернистий шлях до волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804796
дата надходження 29.08.2018
дата закладки 13.09.2018
Я не буду писать о войне.
Я о ней только косвенно знаю.
И рассказывать что-то - не мне,
Ведь не я... между адом и раем
Выживаю... как те, кто огонь
Ощущают на собственной коже.
Кто - телами защитную бронь...
Для меня и таких же... О, Боже!
Я молиться лишь только могу!
Я к тебе обращаюсь, Всевышний!
Коль Заветы Святые не лгут -
Значит ты меня, Господи, слышишь!
Защити этих смелых солдат!
Не для войн матеря их рожали
И не ради каких-то наград,
Орденов и посмертных медалей!
Чей-то брат, чей-то муж и отец,
Чей-то сын, чей-то друг и любимый
Пусть - живым возвратится... Конец
Положи тем смертям! Кто бы ни был
Тот солдат, он, конечно, - за жизнь!..
Кто искал бы свиданий со смертью?..
Только души... невидимо - ввысь -
Слишком рано, в войны круговерти...
Я не буду писать о войне.
Я о ней только косвенно знаю.
Но не менее больно и мне
Знать, что кто-то - за жизнь умирает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806469
дата надходження 13.09.2018
дата закладки 13.09.2018
Ой велика рахуба у Вані, В серпні пахне медом навкруги,
Загубив труси він у бані. Джмелі гудуть собі: ги -ги, ги –ги.
Його жінка зразу в крик Жара так дістала
Гуляка, не чоловік! Трава вже зівяла
Тепер голий лежить на дивані. Похилили голови луги .
Подивіться на цю красоту! Ох, життя! Ти весела штука!
Охоронець спить на посту. Оженився – подвійна мука…
Торби ми дістали Дуже мучився, страдав,
Кавунів нарвали Не жінку - тещу вибирав.
Пострижуть йому чуприну густу. Важка буде з двома розлука…
Щось Матрона стала худати Літо-літечко, кругом врожаї,
Не може спокійно їсти і спати. Ой, нема нам різниці, чиї !
Виною є кіт Баюн Швиденько нарвали,
Полосатий , як кавун В багажник напхали
Ночами зове кицю гуляти. Унести б тільки ноги свої !
На курорт кум поїхати хоче
Ходить, ледве ноги волочить.
Він тепер розгубився
У двох зразу влюбився
Кумі тільки голову морочить.
17.08. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804697
дата надходження 28.08.2018
дата закладки 13.09.2018
[i]Без слів. Аналізуючи пресу…
[b][color="#065c6b"]
Святе письмо – Свята і віра…
Вона до Бога нас веде.
Та позолочена порфіра
Отців лукавить деінде…
Бувають дні і роки спитку:
Екзамен той здають не всі –
Сумління й сором не у вжитку...
Було так здавна на Русі.
"Отцям" дорожча «честь мундира»,
Але не правдонька свята.
Й підкупність там, а не офіра –
Вся суть гидливого кота.
І дишуть душі святотатством
В святенників* від сатани,
Як в церкву, ряджену у штатське,
Сують єфрейторські штани.
Підмога їм – колаборанти,
Що заробляють грішний гріш.
Бо не Венери й не Атланти –
Вони…. котів паскудних гірш!
І преться в Рашку Ані Лорак,
З собою тягне Лободу…
І де їм знать, що той вже ворог,
Який родинну пне ходу?
Такі людці, хоч з виду гарні, –
Laйно «кремлевских мудрецов»…
...А втім, наразі в буцигарнях
Мруть свято Балух і Сенцов... [/color][/b]
1.09.2018
________
*Святенник - удавано-побожна,
лицемірно-праведна людина
(СУМ, т.8, 1970-1980)
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805309
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 12.09.2018
[u][b]Час квітучих вишень, час серпневих отав
Відаляється далі... все далі... і далі ...
А осіння іржа та вінтаж золота
Налягає крилом на швидкі магістралі .
Тут конвертики жовтня й побаченя стуж,
ТУТ заплакані вікна до схлипів дощами,
Ах, пірнути б ще в літо, у спеку чимдуж,
Як пірнає малеча в обійми до мами.
У приємний, ведмежий уткнутися плюш,
Чимось схожий на теплі подушечки моху,
Лише ті, вже в люстерка осінніх калюж
Все глядять, мов в забуту, прадавню епоху.
Їм так хочеться, мариться, прагнеться ще ж
На вселенських просторах, рясних зеленіти.
Посивіла людино, ти також збагнеш,
Що в твоєму житті вже закінчилось літо.[/b][/u]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805935
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Світлій пам’яті моєї бабусі--вдови
Поникло колосся пшениці,
Сумлінням втомившись украй.
Уповні снага золотиться,
Віщує багатий врожай.
У тихому плесі зажури
Постала бабуся в імлі:
По сніжних іде кучугурах,
Рятунок шукає в землі.
Шопортяться пальці у грудді,
Збирають колосся й, мов скарб,
Ховають на зболених грудях,
Довіку лишаючи карб.
А вдома сирітство убоге:
Маленькі неситі сини.
Одна в них надія на Бога,
Й на зе́рно чекають вони.
Два роки минуло відто́ді,
Як врешті скінчилась війна.
Під припічком нишпорить голод —
Йому не завадить вдова.
…Я згадую руку безпалу
Бабусі моєї, вдови,
Що символом голоду стала
І жертвою тої війни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806300
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Щойно приїхала із прекрасного літературно-мистецького свята "Качанівські музи". Враження неперевершені.
Качанівка сьогодні той причал,
Де українства дух живе величний,
І кличе він, немов ясна свіча,
Народ на зустріч з піснею незвичну.
Не привид білий, а високий замок
До себе кличе. Осені пора…
Дерева дишуть і радіють з нами.
Таланти Україна тут збира.
Качанівка – це й є Господнє диво,
Де доторкнулася Отця рука.
Це він послав господарів правдивих,
Що шанували газд і козака.
Качанівка – це диво України,
Що помістилось під Творця крилом,
Культури це народної перлина,
Де стільки доль митців переплелось.
Шевченко з Глінкою натхнення тут черпали.
Куліш, полотна Рєпін тут писав.
Так, справжні генії по цій землі ступали…
Любов їх надихала і краса.
Тут народилось не одне кохання,
А свідками його – старі дуби,
І неба синь, і вітру колихання.
Тут неможливо жити й не любить.
І подавала дивні знаки муза,
Коли у ритм один зливалися серця,
Й душа для щастя відкривала шлюзи.
Так відбувалося народження митця!
Така Качанівка колись. Така й сьогодні.
Знов багатьох ведуть сюди шляхи:
І ті хто звичаї шанує – цвіт народу –
Таланти позичають тут снаги.
Й карбуються слова тут в дивні вірші,
А душі виколисують пісні.
Від давніх вони теж нічим не гірші,
Їм небеса над парком затісні!
9.09.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806337
дата надходження 11.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Проводила в класі перший урок мови - і вирішила з дітьми скласти вірш про рідне слово. Я називала початок рядка, а вони добирали рими. Унаслідок такої співтворчості з'явився цей віршик .
****************
- Чужинська, - мовив хтось, - могуча,
Та українська є - співуча,
Про іншу мовили: "Красива",
А рідна мова - чорнобрива.
Нерідну хтось зрівняв - з рікою,
А я вкраїнську - із вербою,
Що зеленіє біля хати
Усе життя - неначе свято.
Це ж нею матінка співає
І тихо молиться, навчає,
Щоб розуміли син і доня,
Що є неписані закони:
Як любиш маму і родину,
Люби, дитино, Україну,
Оту вишневу, чорноброву,
Шануй прадавнє рідне слово,
Край шляху - верби і тополі,
Світанки молоді у полі,
В росі - багряную калину,
Натхненну пісню України...
І чорнобривці кучеряві,
Й нагідки, соняхи ласкаві,
Люби барвінок і любисток,
І вишиванку, і намисто,
Що ненька рідна дарувала,
Косу дівочу заплітала...
Нам мова рідна - наймиліша,
Велична, лагідна, любіша,
Весела, мудра, переливна,
І жартівлива, і чарівна...
Дзвінка, багата і співуча,
Немов Дніпро, що поміж кручі
Тече у рідному просторі,
Вливає хвилі в Чорне море...
Волинь, Карпати і Полісся.-
Слова оці - неначе пісня,
Донбас, красОти ці подільські -
все споконвічне, українське...
Тож хай збереться воєдино -
Сім'я-держава, Україна,
Народ наш кривду подолає,
І мир настане в ріднім краї.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805903
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Краса осіння із відтінком смутку,
Дерева у вогнястому вбранні.
Зібравсь сполоханий у серці жмуток,
І наче дощ шумить про щось мені.
Удвох ми не пірнали в щедру осінь
І разом по дорозі не брели.
Між нами досі тиша, безголосся,
Хоч в небі чути лебединий клик.
І ти не пестив ніжно русі коси,
Світанки щастя не стрічали ми.
А поодинці цілували просинь,
Оцю осінню неповторну мить.
Якби ж краса вже без відтінку смутку,
Дерева у пікантному вбранні.
Так хочеться кохання стиглий жмуток.
Прошепочи "люблю" лише мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805969
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 11.09.2018
Не секрет, что у многих бывает минута,
Когда сердце змеёй обвивает тоска.
И так хочется просто открыться кому-то,
Чтобы нЕ была рана, как ров, глубока.
Откровенничать надо, казалось бы, дома...
Но не всё, к сожалению, сразу поймут.
Потому и несём человеку чужому
Накопившуюся непонятную муть.
Собеседник случайный покой не нарушит,
И вопросов навязчивых нам не задаст,
Не полезет с советом в бурлящую душу,
Так как он незнакомец, то И не предаст.
Потому и в стихах мы бежим открываться,
Ведь поэзия наша - по сути, дневник.
А количество отзывов, два или двадцать,
Говорят нам, что кто-то, хоть чуточку вник
В те проблемы, которыми делится автор,
Что читатель прочувствовал нашу беду.
Благодарствую всем, не сегодня - так завтра
На страницу к кому-то я тоже зайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802655
дата надходження 10.08.2018
дата закладки 11.09.2018
Підневільна я, підневільна
І душа моя зілля повна.
Не у собі, не керована,
Бо любов, як є, реактивна.
Не тримай у собі, відпусти,
Що так серце ятрить у тиші.
Поруч вишнею стану цвісти,
По весні прилетять солов’ї.
Спів кохання тріпоче, не йди,
Сум сховаю у краплі сльози.
Що та воля, де світ пустоти,
Де нікому сказати: прости.
03.09.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805398
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 11.09.2018
[color="#8000ff"][i][b]
Люблю село, там все не так!
І небо інше, зорі низько...
Ось круча, річечка, рівчак,
А он біжить мале дівчисько…
Собаки гавкають, чудні,
І кури бігають в городі,
І дні біжать там не нудні,
Бо розчиняєшся в природі…
Бабусю бачу й дідуся ,
І яблуневий сад квітучий,
Ось гусочка манірна вся,
А он трояндочки пахучі…
Вдихаю кисень в повен рот
І насолоджуюсь, радію!
Навколо хати – рій щедрот!
Дивлюсь на все і серце мліє…
Стоїть хатина й досі там,
Родина брата проживає,
Осанна всім отим літам!
Які коріння наше знають.
Я приїжджаю знов сюди,
Везу з собою і онуку,
До хати, саду, до води,
Щоби почути рідні звуки…
Ось круча, річечка, рівчак,
А ось біжить мале дівчисько,
Люблю село, там все не так!
І небо інше й зорі низько!!!
16.07.2018р.
/ на фото авторка в селі Олександрівка ,2014р. /
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799514
дата надходження 16.07.2018
дата закладки 11.09.2018
Вже осінь рання привидом гуляє
В полях серпневих, листяних лісах,
Заглянула вона й до зелен-гаю,
Де літа ще тулилася краса.
З туману стежку стеле дню новому,
Щоб той міцніш за сонечко тримавсь,
І з птахами веде свою розмову
Про те, що скоро прийде і зима.
Хмаринкою у воду заглядає,
Чи риба жваво в глибині гуля,
Осіннє диво перша розгадає
Натомлена за літечко земля.
24.08.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805862
дата надходження 07.09.2018
дата закладки 11.09.2018
У синь очей небесних задивилась,
І просо мрій теж тягнеться увись.
Ще гріють теплі дні - осіннє диво,
Стрімкий політ думок в життєвий вир.
І схоже небо всі замки відкрило,
Ласкавої прелюдії часи.
Ти не порань мої білясті крила,
В них вільний дух, жіночність із роси.
І ніжно обійми тендітність серця,
І зрозумій закоханість мою.
Для мене ти, мов загадковий Всесвіт.
Під небом благодатним я стою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806211
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Пробудися Вкраїно, Матінко єдина,
Вже гуде зі сходу лютий буревій.
Що тебе приспали не твоя провина,
Під дурманом спала затуманив змїй.
Піднімай за волю, правдоньку святую,
Засвітились зорі в світлі вечори.
Зачекались коні… убрані у збрую,
У рядах тріпочуть Наші прапори.
Віру мою, Мову, Дух мого народу,
Бог Природи Вишній у віках зберіг.
З Заходу до Сходу замітав господу,
Дух Свободи сипав кожному в поріг.
Піднялись й озвались, вшир гаї і небо,
Полонила гідність, падала дощем.
Волю, правду любі котиться здалека,
На щиті могуття браття піднесем.
Приспів:
Воїни вбієнні під Господнім Дахом,
Одяглись в жупани, воїнство святе.
Вороги і зайди, як вороння птахом,
В кучу позбивались аж в дротах гуде.
Як коти втікали на Бориспіль шляхом,
Шкуру рятували паньство золоте.
Стали в ряд Небесні, як один помахом,
Гетьман Сагайдачний козаків веде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806229
дата надходження 10.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Відщебетало, буйно відцвіло,
обдарувало щедрим урожаєм,
а сонячними днями і теплом
нас літо ще й у вересні вражає.
Налив меди й нектари щедрий Спас
в дари багаті баштана і саду.
Намилувався місяць-зорепас
красою чарівного зорепаду.
Убравши села в розсипи жоржин,
в калин коралі, грона винограду,
відходить літо без доріг й стежин,
щоб оминути заморозків зраду.
О літо, покидаєш ти мій край,
на крилах вітру вже летиш в сава́ну,
ескорт почесний із пташиних зграй
тобі рощальну відспівав осанну.
А ми в негоду, в зимні ночі злі,
занурившись під тепле покривало,
згадаємо, які безжурні дні
й хвилини щастя літо дарувало.
6.09.2018 р.
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805698
дата надходження 06.09.2018
дата закладки 10.09.2018
Сьогодні знов тебе зустрів,
Ти осторонь стояла…
Мов синь далеких островів
Мій погляд привертала.
Така вродлива і струнка,
Немов берізка, ніжна,
Твоя приваблива рука
Відкрилась: незаміжня…
Бо серце з юних літ щемить,
Душа моя страждає…
Буває, що кохання спить
Буває, що літає!
Чому, життя так в перебій:
То все заллє водою,
То каже, норов свій –
Жагу зводить росою
Чому? Чому, завжди одна,
Мов горлиця літаєш…
Чи може і моя вина,
Що в серце не впускаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805883
дата надходження 08.09.2018
дата закладки 08.09.2018
[b][color="#700909"]Я залезу на рябину
И оттуда прослежу
Кто куму мою Марину
Под копною жу-жу-жу
И куда он, мой красавчик...
Навострил с утра "кинжал".
На столе сто грамм и хавчик,
А он к девкам побежал...
Похмелялся муж-зараза,
Утром - раз, в обед - три раза..
Как найти к нему слова?
Он же к вечеру - дрова!!!
Я с милёнком Саввою
Час в бассейне плаваю.
Только зубы стали клацать
Ведь вода всего плюс двадцать.
Шел я лесом-камышом.
Пред собою вижу дом.
Да с хозяйкой, бабой снежной ...
Не видал такой я нежной.
До свидания, родная,
Ухожу я жить в сарае.
Ты ж раз в год, как та Буренка,
Нафиг мне такая жонка.
А в деревне жили крали.
Марсиане их украли.
Мужики не в шутку в трансе.
Крали все теперь на Марсе.
Будет мне теперь наука
Не входить домой без стука.
Кабы нынче постучалась
На тот ужас не нарвалась.
Я без комплексов дивчИна
Натяну тулуп овчинный.
Без водительской путевки
Доберусь и до Рублёвки.
Насмотрелся дед порнухи.
Встали дыбом даже ухи.
Вниз слетела бескозырка
И к тому ж - в кальсонах дырка.
Если б мне всех баб собрать
Да устав им прочитать
С тех мужчин, что не женаты
Брать за ночь двойные платы.
К нам приехал массовик
И у всех вопрос возник:
Почему в поселке Свет
Клуб закрыт уже пять лет?[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801895
дата надходження 04.08.2018
дата закладки 05.08.2018
Природа дивна, чарівна:
Діброви та байраки.
Трава висока, запашна,
А в ній розбиті танки...
Ще поряд квітне звіробій,
Чебрець із деревієм.
Встиг зарости уже пирій,
Та згадка сумом віє.
Це хлопці тут держали бій,
Важкий бій з ворогами.
Цей клаптичок землі вже свій -
Відбитий нашими синами.
Нові тут риють бліндажі
І шанці, і щілини.
Лоскоче щемно на душі -
Їм хочеться в родини.
Найгірше, мабуть, на війні,
Коли ти щось чекаєш.
Ту канонаду вдалині
Уперто не сприймаєш.
Тут страху смерті вже нема -
Настала ейфорія.
Усіх поглинула війна -
Держись тепер, Росіє.
Не віддамо тобі землі,
І навіть не надійся.
Ти, вражий іроде, в Кремлі
Сиди, тремти і бійся.
Ми до кінця на цій війні.
За нами Перемога!
Бо наша воля у ціні,
І воля ця від Бога.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800177
дата надходження 21.07.2018
дата закладки 21.07.2018
Дождь идёт… -
Рассыпается бисер
Незатейливым тем болеро…
Не свободна и не независим…
Потому то и не всё равно…
Когда охрою красятся листья,
На душе знак печали опять…
А легко и не пишутся письма,
Если хочется много сказать…
Осыпаются жёлтые листья,
И волочится тень по пятам…
Не свободна и не независим…
Разделить - пополам талисман?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799412
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018
А як тоді сюрчали цвіркуни -
Луною розливали стоголосся,
Раділи літу, що після весни
Вже забуяло трав'яним покосом...
Які стежки були тоді вузькі,
Ой, що то - літо, леле, що то - літо...
А десь далеко обізвався кінь -
Хтось толочив ще моложаве жито...
Ховала ніч принади неземні,
Гасила в серці полум'я ігристе,
А, може, то наснилося мені,
Та ні... було ж розсипане намисто...
Була ж роса під ранок, так, була
І сонце розвінчало сокровенне,
В якому я тобою ще жила -
Здалось на мить, а, може, не про мене...
У напівзабутті, у напівсні -
Таки то я... і я... таки з тобою
Ловила вранці зорі осяйні
І щедро нарікала їх любов'ю...
Я відпускати не хотіла з рук
Безмежне щастя, росами умите,
Та нас вели дорогами розлук
Вузькі стежки столоченого жита...
Якби ж на мить, хоч на єдину мить,
На подих на єдиний повернутись -
Зреклася б усього, що так болить
Від часу... чи солодкої отрути...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799414
дата надходження 15.07.2018
дата закладки 15.07.2018
Простяглися поля із хлібами,
Обвисає налите зерно.
Повертаюсь сьогодні до мами,
Поспішаю у рідне село.
- Як же ти поживаєш, матусю,
Виглядала, напевно, мене?
Cподівалась, що я повернуся
І що лихо мене обмине.
Ні, забути свою батьківщину
Не могла я в чужій стороні,
Повернутись скоріш до родини
Повсякчас так хотілось мені.
Як в дитинстві, схилити голівку
На твоє вже похиле плече,
Розмовляти про нашу домівку
І про те, що душа береже.
Богу дякую, рідна матусю,
Що застану живою тебе.
До натруджених рук прихилюся,
Не залишу ніколи тепер.
Бо миліше нічого немає,
Як вкраїнська моя сторона,
Де матуся рідненька чекає
І калина, що біля вікна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798907
дата надходження 11.07.2018
дата закладки 12.07.2018
Між нами крок, а начебто безодня.
Прощальних слів вирує течія.
Була коханою - тепер, на жаль, самотня,
Була потрібною - тепер я нічия.
А думалось, що ми разом навічно,
Що неподільні ми: ти - мій, а я - твоя.
Мій любий, глянь, прошу, мені в обличчя
Й скажи: - Чому ідеш? В чому вина моя?
Що сталося? Чим так не догодила,
Що ти ураз від мене віддаливсь?
Тебе всім серцем, як уміла, я любила.
Згадай усе, коханий, і спинись!
Твоя байдужість, наче ніж в долонях.
Ти замість слова [b]"ТАК"[/b] говориш [b]"НІ"[/b].
Якщо любов для тебе гра й неволя,
То йди! Прошу, дай спокою мені!
Нехай цей крок буде взаємним й спільним.
І доля в кожного тепер уже своя.
Хай не кохана вже, проте я буду вільна.
Вже не існує [b]НАС,[/b] тепер є [b]Ти[/b] і [b]Я[/b].
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798576
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
[b][i][color="#f200ff"]Залегла на днище...
Не беру пера...
Душа стала нищей...
Уходить пора...
29 06 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798586
дата надходження 08.07.2018
дата закладки 08.07.2018
На футбол собрался милый
С нашей сельской старой виллы.
А вернулся из столицы
Без деньжат, зато с девицей.
Под окном стоит Пафнутий.
В сапоги Петра обутый.
Его рваные сандали
Мы бомжам в подвал отдали.
Как-то ночью на речушке
Предложил Иван подружке:
Ты вот Ева, я - Адам,
И не смей вопить "Не дам!!"
Прибалдел весной с милашкой
Ей глаза прикрыл фуражкой...
И румяную девицу.
Превратил я в молодицу!!
Самолет построил Мишка..
Всё вот так, как пишет книжка..
Но взлететь на нем не вышло...
Вот, решил приделать дышло.
Зуб у свата разболелся
Когда мяса он объелся....
И запил холодным квасом..
Удалим с кумой... фугасом!!
Шаловливый мой мальчишка
У него своя есть фишка..
Вся любовь его по прайсам..
Деньги требует авансом..
Обманул меня, милок
А потом покаялся.
Меня в рощу уволок
И едва управился...
Ночью вор ко мне залез
Пришлось улыбнуться.....
Думала - в штанах обрез,
Но он начал гнуться!
Мужу сделала массаж
Так молчал бы, дурень!!!
Вот, а нынче список аж
К Рождеству... в натуре!
Пошла бабка на балет
Но ее не взяли..
Говорят, такой скелет
Им не нужен в зале!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798481
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Шукай мене вечірньою порою,
Як сонце стомлене за обрієм приляже.
Вдихни повітря з пряного настою,
Відчуєш, як сумую я без тебе, княже.
Шукай мене в графіті темнім ночі,
Я зіркою світитиму тобі яскраво,
Бо Світлая ім*я моє жіноче.
Побачиш погляд щирий, зовсім не лукавий.
Шукай мене на золотім світанку...
Тебе зустріну у пшеничнім ріднім полі.
Нестерпно жити більше у мовчанці,
Знайди мене і зрозумієш, що це доля.
( Княже - ввічливе звертання до чоловіка).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798302
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Я - не відьма, коханий, не відьма,
Я люблю тебе понад життя.
Чи ж любові твоєї негідна?
Чом мовчиш? Рветься в серці струна.
Крапле сум на долоні сльозою,
А на думці ласкаві слова.
У тривозі турбуюсь тобою
Та чекаю, чудна я, дзвінка.
Зблідла тінь закрадається в вечір,
Розбавляє самітність в кутках.
Я - не відьма, - зривається клекіт,
В грудях втрати кохання лиш страх.
06.07.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798386
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 07.07.2018
[b][i][color="#1100ff"][color="#e0043b"]Г[/color]-оризонт зажегся светом алым
[color="#e0043b"]О[/color]-свещая нам с тобою путь.
[color="#e0043b"]Р[/color]-азговор был как бы запоздалым,
[color="#e0043b"]Я[/color]- поймать в словах пыталась суть.
[color="#e0043b"]Т[/color]-ы в глаза смотрел с какой-то грустью
[color="#e0043b"]Л[/color]-ился свет на лица с высоты...
[color="#e0043b"]У[/color]-носило время в захолустье
[color="#e0043b"]Ч[/color]-истотой манящие мечты...
[color="#e0043b"]И[/color] винить друг друга слишком поздно,
[color="#e0043b"]П[/color]-росто спишем все на давность лет,
[color="#e0043b"]О[/color]-тпуская тропкой придорожной
[color="#e0043b"]Д[/color]-анный нам волнующий сюжет...
[color="#e0043b"]С[/color]-вет бросает солнечные блики
[color="#e0043b"]В[/color]-ечереет... рядом бродит ночь
[color="#e0043b"]О[/color]-тчего из сердца рвутся крики
[color="#e0043b"]Д[/color] онимают... Шли бы дальше прочь.
[color="#e0043b"]А[/color] тропинка наша та же... та же...
[color="#e0043b"]М[/color]-ы по ней ходили столько раз
[color="#e0043b"]И[/color]- рука твоя привычно ляжет
[color="#e0043b"]Д[/color]-абы трепет в сердце не погас.
[color="#e0043b"]О[/color]-багрится вечер нашей страстью
[color="#e0043b"]Р[/color]-азбудила встреча нежность слов.
[color="#e0043b"]О[/color]-божглась, теперь борюсь за счастье
[color="#e0043b"]Г[/color]-де есть ты - там радость и любовь.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798364
дата надходження 06.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Я не роблю з кохання таємниці,
Не втримаєш на прив’язі його.
Яскраво-дивним спалахом зірниці
Ввійшло у серце й в ньому розцвіло.
Чарівним лотосом нараз торкнулось
Таємних закутків глибин душі.
Єство, що спало, птахом стрепенулось
І розлилось бездонністю в мені.
Плескались почуття гарячні в тілі,
Горів вогонь любові одкровень.
І ми обоє, зморено-зімлілі,
Падали в ніч, аби нести їх в день.
04.07.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798158
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Лежить скалічена земля
Під небом сірим.
У бандократів із Кремля
Все під прицілом.
Летить не м’яч – важкий снаряд,
Дітей вбиває.
Дерева, школи – все підряд
В ранах, кривавих.
І стогне змучена земля:
«Буде допоки?»
Росія ж, наче та змія,
Украла спокій.
І плаче чорний листопад,
Сльозою росить.
Температурний перепад
Людей морозить.
Живе надією земля
На перемогу.
Наш стяг на сонечку злиняв,
Не жде підмоги,
Бо власні рани тільки нам
Болять сильніше.
Я знаю: скінчиться війна…
Хоча б скоріше!
10.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798086
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Розпахлось літо м’ятою п’янкою,
Духмяним квітом липа відцвіла,
Не знала я краси іще такої,
Що змалечку у світ мене вела.
А там ставок застиг у сивих лозах,
Срібляста повінь розтопила яр,
Й життя сільського неймовірна проза,
Та особлива, в кожного своя.
І вечорів казкова зоряниця
Нову надію щедро посила.
П’янить колосся жита і пшениці,
Що підступили близько до села.
Хвилює серце пісня солов’їна,
Саме вона любов і дух зціля –
То все моя красуня Україна –
Моїх дідів і прадідів земля!
6.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798221
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 06.07.2018
Колись до неї я прийду,
Бо на усіх вона чекає.
Сама дорогу віднайду--
Тут ще ніхто її не знає.
Прове́ду поглядом німим,
Де сонце ляже спати,
Й на першу зірку подивлюсь —
Вони дорогу мають знати.
Пройдусь по піднятій пилюці
Шляху небесних чумаків
І по розквашеній багнюці
Під світлом тьмяних ліхтарів.
Забуду радість, біль і тугу,
Забуду все, що тут пізнала,
Забуду чорні й білі смуги,
Із чим ішла й що обминала.
Залишу всім благословення,
Хто йтиме стежкою сумною.
Попрошу щиро я прощення,
У тих, хто буде йти за мною.
Усе обірветься, як нитка,--
І не зв’яжу вузлом я міцно,
Не накладу на нього латку —
Й душа моя пізнає Вічність.
Колись до неї я прийду,
Та хай ще трішки зачекає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798255
дата надходження 05.07.2018
дата закладки 06.07.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=o89kEMsLFQs[/youtube]
Люблю я слухать тишу в полі,
На волю відпущу свої думки.
Не буду я тримати їх в неволі,
Відкрию для польоту всі замки.
Неквапно тиша диха різнотрав"ям,
Туман клубками котиться в траві.
На небі ні хмаринки, це - безхмар"я.
Десь відлетіли хмарки дощові.
Як чари, заворожує ця тиша,
І вітер десь у гіллі ще куня.
А пелена туману усе рідша,
Помалу на дно річки упада.
А ви, думки, - слухняні мої діти.
Набралися тут сили? То летіть!
Знайдіть того, хто тільки один в світі,
Так зможе мене ніжно полюбить..
Та не баріться, хутче повертайтесь..
Я буду з нетерпінням вас чекать.
До серця ви, блукальці, прислухайтесь:
Чи варто у моє його впускать?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797971
дата надходження 03.07.2018
дата закладки 03.07.2018
Просите Господа немедля,
Чтобы ослепли снайпера –
Летали Ангелы намедни
На смертный бой у блиндажа…
К тем душам смелым и мятежным,
Забывшим, напрочь, что одна…
Просите Господа с надеждой –
А вдруг…закончится война…
Тогда – живой домой вернётся…
И скажет: "Мама, это я"…
Молите Господа немедля…
За тех,которые вчера…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797907
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Юноша нашёлся – смелый как орёл!
Вынес великану смертный приговор!
В месяц свадеб вышел он на Кара-Даг.
Делает отважный, но опасный шаг.
С гор спустились тучи, и взошла Луна.
Красотой небесной - гладь отражена.
Ради жизни близких - гибель не страшна.
Жертва на рассвете будет отдана.
Юноша пел в песне о любви своей.
Про невесту Элбис…Слёзы из очей…
« Любовь – это птичка весны,
Пришла ей пора прилетать.
Спросил я старуху- гречанку,
Как птичку любви мне поймать?
Гречанка ответила - жди!
Глазами ты птичку лови,
Она на уста упадёт
И в сердце проникнет любовь…»
- Ха- ха- ха! – раздался смех над головой.
Яркий глаз злодея - видит пред собой.
« Спой ещё мне песню» - злится великан.
«Эту твою птичку - заключу в капкан!»
«Потерпи до завтра – с суженой приду»…
Элбис в смертном страхе встала на скалу.
Красотой зарделась словно напоказ.
«Принесла я птичку! Шире открой глаз!»
И стрела с отравой - попадает в цель!
Заревел сражённый ядом дикий зверь!
К смельчакам поднялся, чтоб их раздавить…
Но, сорвавшись в пропасть, глаз не смог открыть…
В каменной ловушке долго шёл погром….
Молнии сверкали, беспрерывный гром.
Полуостров вздрогнул, весь народ дрожал
Море грозно билось у прибрежных скал…
Лишь с рассветом люди вышли на простор…
Жуткая картина! Лишь обломки гор.
Новые утёсы высятся теперь…
Здесь и похоронен легендарный зверь….
Море уж не сердится - ласково бормочет.
Что-то интересное рассказать всем хочет…
27 .06. 2018.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797283
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 02.07.2018
Заспівай мені пісню козаче,
Розкажи про минулі часи.
Бож на струнах душа твоя плаче
І доносить сумні голоси.
Розкажи про нелегкую долю,
Про походи і битви свої.
Про приниження і про неволю,
І як гинули друзі твої.
Заспівай мені пісню козаче,
Щоб душа стрепенулась від слів.
Їй не можна мовчати, інакше
Непобореш своїх ворогів.
Хай почують і доли, і гори,
Як боролись за правду святу.
Як у небі світилися зорі
І ховались тумани в траву.
Заспівай мені пісню козаче,
Хай полине вона на весь край.
Хто почує її, той заплаче,
Сколихнеться березовий гай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797884
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
По глади моря - белый парус,
По коже - жаркий ветерок...
И соблазняет тебя Бахус -
Вина бы лёгкого глоток...
Глоток вина средь моря жизни,
Где лето чайкою парит
И перламутром красит мысли
Проснувшийся в тебе пиит...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797850
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Голубі світанкові росини
На мураві і злій кропиві.
Іще бджоли в своїх комірчинах,
Напівсонні хмарки в синяві.
Нерозчесане сонце, космате,
Подивоване вкрай метушні:
То вже косу нагострює тато,
Бо коситиме зранку пашні.
Біля печі у клопотах мама.
Сипить іскрами жовта черінь.
Пахкотить за городом медами.
Досипає липнева жарінь.
А як день нарядиться в сорочку,
Промінцям запрасує стрілки,
Діти хліба візьмуть по шматочку
І чимдуж босоніж в завулки.
Сірий пил виблискує глянцем,
Моріжок заховався у тил.
А калина укрилась багрянцем-
Йти під гору забракло їй сил.
Де ті ранки чудові, минулі,
Росянисті стежки у селі?
Їх забрали з собою зозулі,
Лише спогад живе у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797851
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Спекотне втомилося літо
І знову полили дощі.
Все зливами рясно помито:
Дерева, трава і кущі.
Закрився весь цвіт у бутони,
Сховалися їх пелюстки.
Від холоду, мабуть, від втоми,
На землю схилились квітки.
І тут, у садочку вишневім,
Мовчить, не співає вже птах.
Дивись: ластівнята липневі
Обмоклі сидять на дротах.
Лиш вітер гуляє охоче.
Він так розходився навкруг:
Здіймається в небо й регоче,
Не бачить палаючих смуг.
Так плаче захмарене небо -
Хмарини пливуть звідусіль.
Нам зливи такої не треба,
Ми сонце чекаєм усі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797867
дата надходження 02.07.2018
дата закладки 02.07.2018
Ніхто, крім нас, не звільнить наш Донбас,
Бо тільки ми так волею п’янієм,
Настав сьогодні історичний час,
Коли для нас вітри попутні віють.
А значить це, що кожен з нас прозрів,
Наситившися братньою любов’ю,
Дух українства у собі зберіг,
Нам подарований Великим Богом.
Століттями нас гнули москалі,
Та дух наш, віру нашу – не зламати.
Нема для нас дорожчої землі,
Ніж ця, тому й життям за неї платим.
27.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797740
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Задрімала і шльопнулась у воду Гарно жити на білому світі !
Розсердилася на сонну погоду. Вже літечко стоїть у зеніті.
Стид, а не рибалка: Лежу собі в бур’янах
Черевик, або п’явка Тільки чути “ох” та “ах”.
Упіймала черепаху в нагороду. На природі ми всі, як діти.
Курять на балконі «несміянки» Бізнесмен на курорті побував
Не розбереш, сонні чи по п’янці. Як я, каже, від життя відстав.
Валить дим Кукурудзи качан
У вікна всім Там за горілки стакан
Хоч визивай пожарників зранку. Три мішки кукурудзи наламав.
Ой гуляв на дачах природолюб Розсердився Микола на куму,
Збирав овочі і ягоди скуб. Що не так робив, не пойму
Природу шанував Огірки поливав,
І гербарій збирав. Ще картоплю сапав.
Поскубли йому чуба, вибили зуб. Дарувала кума ласку не йому.
Ще такого дива в нас не було Записались дід і баба в карате
Приїхали екстрасенси в село. Баба погано бачить, а проте
Хліб і сало їм несуть, Дід бабусі на вушко
Ще чарчину дають. Не дрейф, подружко,
Заощадження селян як підмело. Захистимо усе, що в нас росте.
Наша кума пофурчала в Карпати.
Захотілось на Говерлі побувати.
Кум собі не дрімав
Він трактора наняв.
Зі снігу будемо куму рятувати.
30.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797715
дата надходження 01.07.2018
дата закладки 01.07.2018
Не наверное!.. - Душу погубят,
Раз целуют огнём эти губы…
Горячо обнимают и руки
После тысячелетней разлуки…
Только сердцем понять невозможно:
Почему - сокровенное сложно…
Как и роли,и маски, и лица…
Когда время минувшего снится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797626
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
– Віджилася. От тобі й на…
Від втоми не маю спочинку.
І цей день п’є вечір до дна,
Облуплює кожну шпаринку.
Геть ноги ламає.
Болять.
Де бродиш, зрадливе безсоння?
Не сплять ще зірки.
Гомонять.
Ворожать по моїм долоням…
Обсіли голодні гадки.
Назавтра сплодитись не годні?
Ет, злигодні вперті-таки…
Ідуть, де ще й стіни холодні.
Мандруйте у вирій, думки,
Там рідних й знайомих багато.
Спішіть відсіля навпрошки…
Тримає кутами вас хата?
Молитву шепочуть уста.
Однак сон минає упертий.
Пугукнув у темряву птах.
– Сова вираховує жертву.
Досадо, душі не каліч.
Ясніють замислені очі.
Вже й світлом розводиться ніч.
– За слабкість пробач мені, Отче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797582
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Від помаранча сонячного тепло,
Лоскоче вії цедрою ласкаво.
Думками тягнемося, ніби стебла,
Одне до одного межи батави.
Колосся пізніх почуттів дозріло,
Їх ласкою спокус колише вітер,
Вплітається ліричність танцю Гріга...
З небес природний неповторний витвір
Дарує з ніжності бажань намисто,
Із поцілунків легких - дотик літа.
Джерела рідних душ напрочуд чисті,
Бо пізняя любов - напій елітний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797575
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 30.06.2018
Одягається в панцир тривоги душа,
В суперечностях внутрішніх крається, б’ється.
Навкруг половіють, наливають хліба,
Гнеться колос, ознака, що літо минеться.
Так минеться й життя у мирській суєті,
Зійде в захід у часі на вічний спочинок.
Чи зробив, чи не встиг, що ти мав на меті,
Все відійде у безвість з космічних пилинок.
Десь витатиме поруч заблудлих думок,
У гортанні років, із книг людського буття.
Жолудь виросте в дуб й, між кремезних гілок,
Зозуля живим куватиме звичне пуття.
29.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797502
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
[color="#187ca1"][b][i]А я решила - это на века
Нас развела судьба под парусами.
Но миг единый... и твоя рука
И образ твой опять перед глазами..
Ладонь твоя мне не дает уйти,
Влечёт обратно с небывалой силой.
И разделить нам общие пути
Опять нельзя... опять невыносимо...
И это вовсе не самообман,
И не мираж в приветливой лагуне.
Ты мой любимый, мудрый капитан
На уходящей в рейс совместной шхуне.
А помнишь, раньше... там... на небесах,
Любовь для нас предрёк небесный знахарь?
Твоя рука, как ветер в парусах...
И я свою подам тебе без страха.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797423
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 29.06.2018
Літо хвилями хлюпоче, зігріває всіх.
Ходить літо, де захоче, розсипає сміх.
Під вікном і край дороги, де його хода,
Різнотрав'ям веселковим розцвіла земля.
Літо в полі між хлібами, де волошок цвіт.
І у соняхів медових в усмішках ясних.
Вже ввібрала його соки золота айва,
Груші, яблука рум'яні, сливочка рясна.
Підростає на городі гарбузовий рід:
огірки є, помідори і веселий біб.
Літо в гаю, у діброві щічки рум'янить
всім суничкам... Тут весела пісенька дзвенить.
Літо плаває у морі, плещеться щодня.
Відпочити разом з літом й нам прийшла пора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797371
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Любов приходить якось непомітно,
Так довго вибира потрібний шлях.
Вона така вразлива і тендітна,
І селиться у вибраних серцях.
Роздивиться: не збилась чи з адреси,
Чи здатне пестить серце її,ждать?
Навіщо таке думать? Зайві стреси..
Та краще про це зараз промовчать...
Вона примхлива, як і кожна жінка,
Та довго терпить, поки сила є.
А потім непомітно так, навшпиньках,
Неначе біла хмарка розтає.
Частинками у простір відлітає,
Та хоче озирнутись ще назад.
Із жалістю це серце покидає.
А, може, ще й жалкує за розпад.
І ти біля розбитого корита,
За грубість і за зраду, нелюбов.
Твоя козирна карта вже побита.
А, може, повернеться любов знов?
Не та любов, що квітне бур"янами,
І що кричать про неї на весь світ.
А вхід туди колючими тернами..
Роздивишся, а то лиш пустоцвіт...
Можливо, щось не так.. Я помиляюсь?
Пробач, кохання, за мої думки.
Якщо не так, тоді я вибачаюсь...
Спростуй тоді оці мої рядки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797355
дата надходження 28.06.2018
дата закладки 28.06.2018
Не завжди вір моїм словам,
Питання риторичні не до тебе.
Молитимусь усім богам,
Коли у цьому виникне потреба.
----------------------------------------
Слова словами, в душі інше.
Щось не побачив, не сказав,
А що було оте раніше,
Старанно в серці приховав.
Нема там доступу нікому,
Ніхто туди не зазирне.
Лише заглянути самому,
Душа дозволить, це шепне.
Чомусь все кинуто за грати,
Ніколи виходу нема.
За що себе отак карати?
Мовчок... Картина тут німа.
А день за днем і в"януть квіти..
Дивись - уже прийшла зима.
Душі не треба вже боліти.
Чи прийде знову ще весна?
Перемішались пори року.
Яка різниця? Все дарма.
І знов заглянеш ненароком
В скарбничку... Там уже пітьма...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797129
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 27.06.2018
Тебе, людино, шмагав життєвий стек.
Урвавсь терпець, вже годі, баста.
Летиш пташиною в краї далекі
Заможного шукати щастя.
Нелегко серденьку в чужому раї,
Росточок захопи калини
І посади частинку плідну краю
На згадку про свою родину.
Ти поливай той пагінець старанно
Джерельною водою зранку,
І відійдуть душі важкі страждання,
Калинонька загоїть рани.
І навесні розквітне кущ калини,
Почуєш солов*їний щебет.
Тебе чекають, пташко, в Україні,
Давно без тебе плаче небо.
А восени збери плоди червоні -
Це Бога дар в чужій країні,
І чудодійній помолись іконі...
Вертайсь до рідної хатини.
(Дякую за натхнення ... http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797020 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797187
дата надходження 26.06.2018
дата закладки 27.06.2018
Заспівала зозуленька
Зранку в лузі на калині.
Як же сумно цій дівчині:
Плаче бідна Марусенька,
Бо сварила вчора ненька,
Щоби з Грицем не ходила,
Щоби Гриця не любила.
Не послухає Маруся
Рідну матінку-матусю,
Щоби та їй не робила.
[b]
Одична строфа[/b]
Сонце в небі ясно світить,
Розливається навкруг.
Ох, яке ж чудове літо!
Вітерець для мене - друг!
Він у полі повіває,
З пташечками все співає.
Чути жайворонка в небі,
Зранку ллється його спів.
Вітер зразу підхватив,
Скрізь несе і при потребі -
Дуже хочеш ти почути -
Віднесе за небокрай.
Тільки так тут має бути:
В полі літом справжній Рай.
Гарне жито колоситься,
Дозріває вже пшениця
І цвітуть тут різні трави
Аж до лугу - ген туди,
До холодної води
Простягнулися отави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797220
дата надходження 27.06.2018
дата закладки 27.06.2018
Большой Медведицы ковшом
Черпнем из Млечного Пути.
В созвездье Девы отдохнем,
Устав к звезде своей идти.
Сплетем из солнечных лучей
Себе страховочный канат.
Не важных в небе нет вещей,
Здесь всё острее во сто крат.
И лагерь свой мы разобьем
Среди скопленья ярких звезд,
И сна вкусив, мы вновь пойдем
К СВОЕЙ звезде из детских грёз.
29.09.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796486
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 27.06.2018
І знову краса – макове поле.
Щойно простилась з озерами й ось –
Озеро маків червоне-червоне
Поміж пшениці навкруг розлилось.
Квіти скорботи, пам'яті квіти,
Що ви хороните там, у землі?
Хто то були: дорослі чи діти,
Що з неї піднятися вже не змогли?
Маки, все маки – гарно і сумно.
Вічная пам'ять тим, хто пішов.
Будемо жити, вірити, думати...
Війни хай згинуть й святиться любов!
14.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796726
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 27.06.2018
Я ВІДПУСКАЮ ТЕБЕ МОЯ ПТАШКО
Я відпускаю, тебе моя пташко,,
лети лети, собі в заможні світи...
візьми, собі калину, як буде важко...
на чужій землі ,біля хати посади.
Зранку, поливай водою з джерела,
хай пагінець проростає в коріння...
бережи ,від вітрів ,щоб цвітом зацвіла-
до віть, злетілись солов'ї до цвітіння.
Рости ,рости , рясно мій кущ калини...
і бальзам медитує рани твої,
нагадає про садок на Україні
на квітучому березі зеленгаї.
Червона калина усміхнеться тобі,
приголубить , зітре сльози з твоїх очей...
сонцем засяє, як за вікном дощі,
ясна зіронька у безсонних ночей.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797020
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[i]На дачке, рядом: перцы, девочки - в бесседке.
А я одну и ту же - После Грядок, глажу...
...И вот, крадусь с «Мохито» к громким малолеткам:
Спросить – иль нет у них пакетика фисташек?
..........................
автор: Юхниця Євген[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796851
[b]Фисташки[/b]
На даче рядом: перцы и петрушка,
Укроп, капуста, лук и сельдерей.
Так отчего же мне тверда подушка?
Не сладко спится с жёнушкой своей?
Жена на даче огород копает,
Безропотно потом со мною спит.
А мне всегда чего-то не хватает…
Душа скорбит… О чём она скорбит?
Жена с утра пропалывает грядки,
Её спина мелькает тут и там.
А я же в плане умственной зарядки
Душевный свой исследую бедлам:
Вот наша дача – кролики и куры.
Клубника, помидоры и компот.
И даже по соседству – Дом Культуры!
Так что же мне компот не лезет в рот?
Обут и сыт, наглажены рубашки.
Жена мила, по пятницам кино.
Откуда ж эти странные замашки? –
Чего-то не хватает всё равно.
Лежим в ночи, окошко нараспашку…
А за окном гуляет молодёжь…
…И вдруг ОНО пришло – хочу фисташки!
Жена! Фисташек урожай даёшь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797017
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Де б не жив, у яких чужих краях,
Колись вернешся в Україну,
Щоб в гомоні пташинім у гаях
Впізнати пісню солов’їну.
Побачити золочену блакить,
Садки вишневі білосніжні.
Почути, як весна в душі бринить
І про любов тобі шепоче ніжно.
Захочеш ти зустріти край доріг
Тремкі тополі довгополі,
У затінок сховатись під горіх,
Скоритись пахощів сваволі.
Приманить й лоно чистого ставка,
Де лебідь дзьобає лелітки,
Купаються зірниці голяка
Й туман розстелює намітки.
Заба́гнеш упіймати вітерець,
Який лоскоче, наче піна…--
І ти сказати схочеш навпростець,
Що в твоїм серці Україна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796982
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=UXyRc1RUuvU[/youtube]
Ніжність - це дароване тепло
Те, що йде від люблячого серця.
Подолає навіть вічне зло,
Що пекучіше від перцю...
Ніжність - це сплетіння рідних рук,
Двох сердець, що мають одну думку.
Кожен з них відчує серця стук.
Не вином сп"яніють - поцілунком.
Ніжність - це, коли ти очі бачиш,
Що тобі все скажуть і без слів,
Ти тоді від радості заплачеш:
Так сказати тільки він умів.
Ніжністю шепочуть в морі хвилі
І цілують спалений пісок.
Ніжність подолає довгі милі
І назустріч зробить перша крок...
----------------------------------------------
Якщо в серці ніжність кам"яніє,
Відпустіть, нехай летить, як птах.
Адресата упізнать зуміє,
Подолає як найдовший шлях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796912
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 25.06.2018
Зізнайся, ти влітала у вікно,
Ступала по холодному карнизу
І чи бувало... просто - все одно,
Що буде там, а що лишила знизу?..
А чи хотіла доторкнутись пліч,
Коли не мала права привселюдно,
А чи втікала в босу грішну ніч,
Утоплену в принадливі малюнки?..
Пила нектар спокусливих речей,
А мліла від дозрілого колосся,
Де нотами бринів солодкий щем
І падав у небес глибоку просинь?..
Ти чула шепіт п'яного дощу,
Який стікав по листю важко сріблом
Аж поки зовсім зморено ущух -
Розбив останні краплі дрібно-дрібно?..
Мені ж... не важко пригадати цвіт,
Бо так тоді надихалась любові,
Що завмирає досі білий світ
В моїй душі, у серці, в моїм слові...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797005
дата надходження 25.06.2018
дата закладки 25.06.2018
[b][i][color="#1c10c9"]Полюбила тракториста,
Классный он, не идиот!
А зальет в себя грамм триста
Клуб вверх дном перевернет.
[/color]
[color="#b52c1d"]Поздней ночью у крылечка
Мил руки моей просил.
Не принес он мне колечка,
Лишь в солому пригласил...
[/color]
[color="#27d613"]Простояла у калитки
Волновалась, видит Бог.
Видно пъянь моя улиткой
Проскользнула за порог![/color]
[color="#1c10c9"]Мне вчера сказала Фенька
(Подтвердил и кум потом)
Уходил вчера мой Женька
От соседушки ползком.
[/color]
[color="#b52c1d"]А у нас в деревне класс..
Пиво, водка, соки, квас.
И шикарные мужчины,
В город ехать - нет причины.[/color]
[color="#27d613"]А у нашего забора
Ошиваются два вора.
Первый будет брать, что есть,
А второй- девИчью честь![/color]
[color="#1c10c9"]А у нас на сеновале
Девки нонче ночевали..
Валя с Митькой, с Ванькой Света!
Визг стоял аж до рассвета![/color]
[color="#b52c1d"]А у нас который год
Не посажен огород,
Нам картофель не нужон,
Прибавляет в весе он.
[/color]
[color="#27d613"]А у нас полно девчат.
Вон - у клуба все торчат.
Нет парней, стоят впустую.
Девка с девкою танцуют..[/color]
[color="#1c10c9"]Ты будильник отключи
И подальше спрячь ключи.
Не то Ванька утром ранним
Здесь устроит поле брани!
[/color]
[color="#b52c1d"]Не завидуйте, ребята...
Нет причины, видит Бог!
Девка каждая богата
Только мехом между ног.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796889
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Ух! Ох! Одягну підбори, цок!
Клацнув ключик у дверях, ах-ах!
Ніжки легко роблять крок у крок,
Вниз по сходах я лечу, мов птах.
За плече торсає вітер, ех!
Шлейф парфумів поруч мене, не!
Не кажи, на зустріч не прийдеш,
Не відчуєш, те, що бентежне.
Ту, любов, що в серці є, ей, є!
Що на крилах ввись несе, несе!
Що ключем гарячим в грудях б’є,
Ради чого здатний на есе.
В ніч, у бурю йти, в грозу, гу-гу!
В сніг, морози, у весну, агу!
Вгамувати тіла, щоб жагу,
Ти здолаєш відстань не одну.
24.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796924
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Норвезькі тунелі глибинних фіордів*
Від Арктики тягнуть нескорений шлейф.
Звиваються ноти північних акордів,
Мандруючих суден пожвавлюють дрейф.
У води криштальні гучні водоспади
Потужно спадають зі сніжних вершин,
Збігають у вічність бурхливі каскади,
На фоні вражаючих зелен-долин.
Запрошують в гості замріяні скелі,
Застиг у блакиті старий льодовик,
Під сонячним світлом пливуть акварелі,
Розвіює вітер хмарин пуховик.
Велична природа поміж островами —
Високі каньйони, гірські береги.
Тут вікінгів дух відчиняє в світ брами,
На волі скидає душа ланцюги.
*Фіорди — це глибокі і вузькі морські затоки, оточені крутими скелястими берегами, але цей сухий опис не дає навіть приблизного уявлення про те, які вони прекрасні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796922
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Він пристрастю тримав, пручалась зі всіх сил
Від тої магії очей жагучих.
Втекти хотіла вдалину за небосхил,
Але стояла, мов верба плакуча.
Пошерхли губи, ніби листя на гіллі,
А річка там дзеркалилась, блищала.
Схвильована не відчувала твердь землі,
Мов шийку обвивав гарячий шалик.
Іскристою дугою вдарив струм міцний,
Вода живильна з неба прохолодна.
Опам*яталась від тієї дивини...
Не дав абсурду спраги розум згоди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796883
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Я ВТІКАЮ ВІД СЕБЕ ВІД СВІТУ
Я, втікаю від себе від світу...
де босоноге дитинство моє,
туди де мамине батькове літо
і зозуля щасливі роки кує.
У спогадах злітаю додому...
де замріяні вишневі сади,
вечір заколихує мою втому
розвіюють печаль стрункі яени.
Ясени ,мої стрункі ясени!
Заспівайте,пісню моїй душі,
синьоока зіронько осяй стежки
де шелестять трави у срібній росі.
Пахнуть ніжно піони жоржини ?
під вікном лілія рута мята
сочні груші яблука і малина
бо сад посадили батько і мати.
О яка прекрасна щаслива мить?
для тебе весна і літо цвіте?
у криниці чиста водиця дзвенить
і бється батьківське серце золоте.
Я пташкою лину до калини,
щоб до півночі слухати пісні...
і від щастя злітаю в небо синє
бо стежками села іду до рідні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796877
дата надходження 24.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Лірник, кобзар, українець.
Ворог не спав і не спить.
Срібний, а може червінець…
Вистрілив в долю злочинець,
Муха – для нього ця мить.
Плаче історія гірко,
В нас не стихають жалі.
Ридма – за лірою скрипка,
Тиша від крику захрипла,
Ходять кати по Землі.
Лірників діти прозріли,
Всліпли нащадки катів.
Дихали довго могили,
Струни бриніли й бриніли
Стогоном сотень життів.
Правда жива! Не сховати!
Стогне народу душа.
Руки заламує Мати,
Не забуваються дати,
Бог Імена воскрешав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796788
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Творіння Господа, Людино!
Хоч, кажуть, лиш шматочок глини,
Та душу Бог вдихнув нетлінну —
За те Його ім’я несімо гідно.
В уста людини вклав він слово,
Основа всього — своя мова.
І словом щирим ми шануєм Бога:
Щоб уберіг в житті від всього злого.
А ще в людину він уклав натхнення,
Сказав нам жити праведно, в смиренні.
Коли ж, бува, стерпіти вже несила,
Тоді у Бога просимо ми сили.
Ще наказав усім нам жити чесно
І ближнього любити повсякчасно.
Нікому не бажати зла,
Й щоб совість чистою була.
Живем, як вмієм й хочем жити.
Готові й інколи схитрити,
І правдою торгуєм залюбки —
А що це гріх, нам зовсім невтямки.
Такі ми є – творіння Боже —
На задум Господа не завжди схожі.
Тепер у світі іннотехнологій
Ми створим робот на свою подобу
І сотнями наділимо ак’ю.
А душу їй ми вдихнемо́ свою?
Чи зможе те творіння із металу
Сказати так, щоб серце мліло?
Чи ві́дає про совість і про честь?
Чи заговорить з нами ніжно жерсть?
Як видно, на питання часу
Ще важко дати відповідь почасти.
Важливо розуміти лиш одне:
Не можна втратити себе:
Не для того нас створив Господь.
Собі, людино, не зашкодь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796716
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Дививсь крізь хмари блідий місяць вповні,
Дрібненько мрячив без упинно дощ.
В зболілім серці вирвавсь крик назовні
Та враз притих, що поруч ти, здалось.
Всміхаєшся самими лиш очима,
Глибока зморшка бороздить чоло.
Пробігла тепла нить, ота, незрима,
Котру кохання в часі зберегло.
Точилася розмова поміж нами
І душі гомоніли про любов.
Відгонили дороги полинами,
Ясніла віра - Господа покров.
23.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796820
дата надходження 23.06.2018
дата закладки 24.06.2018
Дотягнися до зір,
І плекай свої мрії:
Тут кругом Синевир
Густо чари посіяв!
Хочеш вір, чи не вір,
Але щастя тут близько,
Де завмер Синевир,
Мов, спокою, колиска!
І легенди цих гір,
Ніби квіти - строкаті,
Перший в них Синевир,
Як перлина в Карпатах!
Тут з далеких ще пір
Воля крилами марить,
Кров’ю жителів гір
Застережена пам’ять!
Правіків сивина
Та сучастність зійшлись,
Де води глибина,
Як глибокість душі!
Навкруг озера - бір,
Острів - в водах зелених,
Береже Синевир
Жовто-синє знамено.
Навколо гори і долини
Смереками до сонця горнуться!
Тут мати виростила сина,
Котрим пишатись може горниця,
Який за дальнім нашим плаєм
Всіх спільне щастя захищає!
То Синевир! І вір не вір, то Синевир!
2017-2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796608
дата надходження 22.06.2018
дата закладки 22.06.2018
Мчать на захід поля буйногриві
Нам навстріч і в обійми вітрів--
Над Поділлям моїм чорнобривим
Шлях Молочний уже зазорів.
Он земля дотягнулась до неба--
Синяв́у позичає річкам,
Росянистої повені стеблам
Й непорочності нашим думкам.
Край доріг в малахітових блисках
На сторожі стоять ясени.
На зелених гілках, як в колисках,
Наколихують спогади- сни.
Розляглись шовковисті долини
З оченятами чистих джерел.
Червоніє намисто калини,
Линуть співи пташиних капел.
Чепурні у садочках хатини,
Хуртовини жоржин край обійсть--
Це Поділля, моя батьківщина,
І гарніших не знаю я місць.
Ти наснага моя, одкровення,
Тихий смуток і радість без меж.
Ти єдиний причал, сокровенний,
І у сни мої, знаю, прийдеш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796476
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
[color="#ff0000"][b]1.Ротація:[/color]
[i][color="#064a63"]Накрався сам – уступи місце іншому!
Такий закон «панамських патріотів»![/color]
[color="#ff0000"]2. Люстрація:[[/color]
[color="#064a63"]Свій золотий унітаз облаштував
люстерком - хай полюбується
на себе "переможець" Майдану.[/color]
[color="#ff0000"]3. Маршрутка:[/color]
[color="#064a63"]Не авто і не автобус,
а людей медійний глобус:
Шутка, "утка", прибаутка –
отака тепер маршрутка![/color]
[color="#ff0000"]4. Безвіз:[/color]
[i][color="#064a63"]Маєш гроші - буде й віз,
гола с.ака -
в ЄСссс не лізь!
Йди в город,
сади картоплю,
жуй часник
й витрушуй соплі![/color]
[color="#ff0000"]5.Ковганник:[/color]
[i][color="#064a63"]Життя своє купався в маслі,
все брав, що душенька хотіла.
Такі людці у нас на часі:
«масна» сорочка липне к тілу...
Та то таке... Нехай... От тільки,
коли ковганка та – казна,
Ковганника хапайте сміло –
по ньому плаче вже… куна́᷾! [/color]
[color="#ff0000"]6. ПРАВО-суддя:[/color]
[color="#064a63"]Права саджає,ліва звільняє:
що за Феміда –
ПРАВО не знає![/color]
[color="#ff0000"]7. ХАЛЕПА:[/color]
Хотів пацан зробити «добру» справу,
але назвав… круту зелену суму…
Тепер в суді верстають нову справу,
а він лаштує вже пожитків суму.
[color="#ff0000"]8. Вибори:[/color]
[i][color="#064a63"]Була б добра гречка –
зайва суперечка…[/color]
[color="#ff0000"]9.Іван[/color]
[color="#064a63"]Новий час – і нове ймення:
солідарних пліч рамення.
Не «товариш», ще й не пан,
й звали Йвана просто - Йван![/color]
[color="#ff0000"]10. Лизун[/color]
[color="#064a63"]Ласун, лизун, плеканець долі?
Нема гріха, є Божа воля…[/b][/color]
Логорея - хронічна. Далі буде....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796494
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0etduTssA6M[/youtube]
За твором Ганни Верес "Скільки сказано про Любов".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796413
----------------------------------------------------------------
І знову, й знову про любов
Про ту, що квітне ніжним цвітом,
Хвилює серце знов і знов.
Чому стаєм, як малі діти?
Сміємось, плачемо, страждаєм.
І зводить з розуму підчас,
Коли нас люблять й ми кохаєм.
Ви відчували це хоч раз?
О! Незабутні ці хвилини,
Коли торкання ніжних губ.
У інший світ душа вмить лине.
Не доведи, душе, до згуб.
Лише вона, одна вона,
Вона лише всім править світом.
Це не земне щось! Дивина!
Що проливає в серце світло...
Але...Приносить часто й біль,
Який не вимовить й словами.
Відчуєм й влітку заметіль,
І тут страждаєм до нестями...
І ти не знаєш, де подітись,
У чім причина? Тільки жаль..
Кому ти можеш пожалітись?
Як з серця витравить печаль?
Закон життя - усе пройде,
Та ще живе в душі надія.
Не все ще доля украде...
Ти не зникай, найкраща мріє...
---------------------------------------
Бажаю всім взаємного, палкого кохання.
Щоб ніколи ви не взнали, що таке втратити
своє кохання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796508
дата надходження 21.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Пропахло вже все навкруги тут війною:
В повітрі витає ця суміш їдка.
І згарище в’їлось своєю бідою
В будівлі, в дерева – картина страшна.
Цей запах війни супроводжує всюди,
Коли ти щось робиш, коли навіть спиш
І ходять накруг дуже змучені люди.
В них думка одна: не стріляли би лиш.
Вже смерть не страшна і вмирати не страшно-
Змирилися з цим у гібридній війні.
Не хочеться людям сьогодні нізащо,
Щоб ворог тягнув до нас руки брудні.
Назад не відступимо ми вже ніколи
Й на крок не здамо ми своєї землі,
Бо наше тут все, українське довкола
У кожному місті і в кожнім селі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796435
дата надходження 20.06.2018
дата закладки 21.06.2018
Лечу до тебе з літнім вітерцем
Над бірюзовими очима моря.
Топазне сонце загляда в лице,
Давно-давно я з ним в таємній змові.
Щодня тебе ласкає вітражем,
Адже ти відчуваєш світле диво.
Тепло його маніжки береже,
І щастям мерехтить в думках пестливо.
Ти зустрічай на березі добра
Мене, якщо кохаєш палко досі.
Моя любов - не вінт, не бакара,
Єдиний ти в життєвому хаосі.
( Вінт, бакара - ігри)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796268
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Встало сонце ясне... Золоті промінці
розсипає навкруг. Звеселяє.
Всім дарує тепло, всьому силу дає.
Всіх його доброта зігріває.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
Якщо мрія твоя кличе, манить і зве.
І, як сонце ясне, вона сяє.
Ти довірся... Іди! Хай вперед лиш сліди.
Лиш сміливий мети досягає.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
Зможеш ти досягнути багато в житті.
Кожен сам свою долю шукає.
І до щастя свого сам ти зможеш дійти.
Для щасливих світ барвами грає.
Якщо хочеш... Пливи!
Як захочеш... Літай!
У польоті розправ свої крила.
Це ж для тебе весь світ,
і його ніжний цвіт.
Право кожного - доля щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796140
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=6dJFvS5tTck[/youtube]
Безсонна ніч, і знову злива,
Цей монотонний стук в вікно.
Природа теж бува примхлива,
Немов зі мною заодно.
Беру я аркушик паперу
І напишу в нім кілька слів.
Та ні! Тепер вже не химеру..
Вкладу мелодію дощів.
Вона так чиста, милозвучна,
Сердешна злива почуттів.
Ні! не проста, така велична,
Вона ніжніша всяких слів.
Вона примусить серце битись,
Яке зневірилось колись.
Байдужим вже не залишитись...
Найкращі ознаки злились.
Куди ж послать? Нема адреси...
Пущу кораблик по воді.
Я вірю: будуть іще шанси:
Знайде шляхи усі твої...
--------------------------------
Візьмеш кораблик мій у руки,
Відчуєш подихи весни.
Забудеш днів своїх розпуки...
Чому ж було так? Поясни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796162
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Надихнув вірш Вікторії Скуратовська-Кравченко : " Я прожила чуже життя".
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795852
Я прожила чуже життя,
Чужі гріхи, чужі бажання.
Чужий цей біль, до забуття,
Вихоплював з душі ридання.
Кричала й плакала душа,
Просила в Бога допомоги,
Та доля, знов не поспіша,
Несла мені нові тривоги.
О, як же маялась завжди!
Все поспішала, щось рішала,
Щоб відвернути від біди,
Та тільки як, того не знала.
І в цьому місиві із сліз
Десь на шляху я загубилась.
Тож вітер все кудись поніс
Й сама з собою залишилась.
Злетіти б зараз до небес,
Розправити, як птиця крила,
Дістатись неземних чудес -
Це все, чого б душа хотіла.
Та тільки й крила не мої -
Летіти в них немає сили.
Думок хвилюючих рої
Мені у душу натрусили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796172
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Чи щастя було строкате,
Чи так жартувала доля,
Що Він був на боці ката…
Вона ж – за Вкраїни волю…
Озвалось кохання болем…
Вона першокласний снайпер
Та й Він теж стрілець нівроку.
І рвались серця їх навпіл –
Вони у війні півроку…
А доля стояла збоку.
Поділене й небо навпіл,
Хоча в нім нема кордонів…
Під ним – України мапа…
Ламала усіх недоля…
Їх завтрашнє… невідоме…
Рушницю піднявши звично,
Прицілився і… спізнився:
В приборі його оптичнім
Знайомий портрет… світився.
Завмер чоловік… Спинився…
В його молодому оці
Мелькало людей чимало…
«Вона це… на тому боці…
На мушці його тримала.»
В душі його щось… зламалось…
Між ними не просто метри –
Держави дві поміж ними…
І друзів десятки мертвих,
І дзвони по них… тужливі,
Й кохання… А чи можливе?!
16.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796196
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 19.06.2018
Розбиту чашу, амфору, посуду
Ще можна відновити!... Серце? Ні!
Зібрати по частинках, що повсюди
Розкидані уламки кам'яні...
І швами золотими, щоби люди
Узріти не змогли у далині
Ці тріщини, заховані у грудях,
І шрами, що присипав білий сніг...
Так ніжно, пензлем, барвами уру́сі
З'єднати скалки жовтим порошком.
Відкинути світ внутрішніх дискусій.
Довершеним, ридаючим мазком
Закінчити роботу у спокусі...
І серце залишити між рядком...
Кінцугі або кінцукурой - японське мистецтво реставрації керамічних виробів за допомогою лаку, отриманого з соку дерева Уруша, змішаного з золотим, срібним або платиновим порошком.
Філософська основа мистецтва кінцугі полягає насамперед у тому, що поломки і тріщини невід'ємні від історії об'єкта, і тому не заслуговують забуття і маскування.
Урусі — лак на основі живиці з вмістом урусіолу, що добувається з смоли японського лакового дерева родини сумахових.
© Володимир Верста
Дата написання: 18.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796139
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Яка морська краса! Ось "Ланжерон",
Відомий дельфінарій "Немо".
Небесний усміхається капрон,
Яскрава сонця хризантема.
А Чорне море в синьому вбранні,
Хоч від плактону зеленіє,
І хвилями підморгує мені,
І в*ється зверху біла піна.
Пірнути б у прозорість теплих вод,
Чи під фонтанами скупатись.
Одеса - незабутній то клейнод,
Я ж повертаюсь до пенатів.
(Світлини мої. Червень. 2018 р. )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796129
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
В ріку ступати, в чисту воду,
У дощ, під впливом літніх чар -
Це надзвичайна насолода...
Це неповторне відчуття...
Нехай цілує дощ в обличчя,
Під грому відзвук, вдалині.
У неба погляд таємничий,
Але не боязно мені.
Небесний погляд не зупинить
Моїх жіночих сподівань...
Я тріумфую в ці хвилини:
Зреклась душа розчарувань!
В мені така бентежна радість,
Якесь значне передчуття...
Я проживаю, саме зараз,
Безцінну мить свого життя!
... Летять роки птахами в вечір,
Міліє радості ріка...
О, доле, вір мені, сердечна:
Щаслива я в своїх роках!
Ти чуєш серця мого струни,
В моменти радощів п'янких?..
Я ніби п'ю солодкий трунок
Життєвих радощів простих...
Злилась душа моя з рікою
Й відчула сил нових прилив...
... Коханий мій, відчуй зі мною
І ти цю силу почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796111
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Думки кружляють чорним воронням
Над хвилями розбурханого серця…
І кожна то зліта, то порина,
Й душа холоне… Плачуть два озерця…
Впилася п’явкою у ті думки війна
І неможливо їх спинить, прогнати…
А з шумовиння пам’яті зрина:
Яке велике серце має мати…
І все ж війна на те і є війна,
Щоби ділити світ на дві частини…
Саме у тім і є її вина
За чорні дні, за свіжі домовини…
І ділить вона все напополам:
На «до» і «після». Долі ділить людям…
Чиясь зарано згасла-відцвіла.
Це біль у серці материнськім будить.
Заплуталась матуся у думках:
Чому її улюблениці доні
Тепер по різні боки барикад?..
Грудей торкнулись мамині долоні…
Одна пішла із друзями в АТО,
Щоб Україну-неньку захистити,
І зупинить її не міг ніхто,
Щось інше не змогла б собі простити.
Свій вибір Бог також продиктував
Її другій кровинці, синьоокій,
Котра не вірила, що стануть убивать
Брати вчорашні. Залишилась збоку
Від України. В неї є сім’я,
Робота… Все їй надважливе.
Здавалося ж, один народ, земля…
Знов думка матінку укотре ужалила…
Складний трикутник вивело життя:
АТО, Луганськ і Крим напівросійський…
Яке ж таки складне людське буття,
І надгірке, коли вступає військо…
Не кращі зараз для усіх часи,
Та Україна, вірять, переможе:
Війни вогонь зуміє загасить,
Хоча й героїв теж число помножить…
Ще заясніє в матері в очах
Хвилинка щастя, скупана сльозою,
Як від Десни до самого Збруча
Земля уп’ється миром і красою.
10.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795992
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Гарно буть мені з Тобою
На дорозі в буревій –
Під небесною габою
Відчувати захист Твій.
Гарно буть мені з Тобою
На неходжених стежках,
І за сильною Рукою
Торувати власний шлях.
Гарно буть мені з Тобою
Серед друзів та братів,
За розмовою палкою
Поринать в безгучний спів.
Гарно буть мені з Тобою
Тільки вдвох на самоті –
Поділитися журбою,
Розказать думки прості.
Гарно буть мені з Тобою –
Говорю я чи мовчу.
Серед спокою та бою,
Серед сміху та плачу.
Не покинь душі моєї,
Боже, радосте моя.
До оселі, до твоєї
Врешті знов дістанусь я.
7.11.1995
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796085
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Доглядала Ведмедиця своє Ведмежатко.
Все чесала йому шубку та гладила лапки.
Цілувала його ніжно у мордочку файну.
Вже й виросло... Ведмедиця має дяку гарну.
Каже Ведмежа, що в неї шуба вже немодна.
Що сама вона негарна та ще й непроворна.
Що на люди виводити таку сором... Годі!
Нехай краще бур'ян поле в своєму городі.
А Ведмежа не працює, бо ж воно є файне.
По курортах, в ресторанах...
Життя в нього гарне!
Працювала Ведмедиця, про Ведмежа дбала.
Хоч не дуже в неї густо, та все ж назбирала
грошенят вона чимало... От хто така мати!
Правда, не на довго стане, якщо так гуляти.
А що далі?.. Задумайтесь, татусі та мами!
Гірко вам тепер ведеться... А що буде далі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795981
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
[i] …Старі дуби
у сивому тумані
бентежать, певно,
душу не одну…[/i]
[i][b]Олена Жежук[/b]
[/i]
[youtube]https://youtu.be/ibHNIYSsFnE
[/youtube]
[i][b][color="#077a65"]Блукала Мавка
в лісі, як в тумані,
Поміж дубів – свого вона шукала…
Та стріла не жаданого – шакала!
…О, ця цнотлива невідь!
О, омана!
«Дуби – мов люди…»
Та за них сильніші,
Бо непідвладні вітровій стихії…
О, як тих мавок красно розумію,
Що втрапить норовлять
в дубові ніші!
...Дубіє тіло,
та не фібри серця –
Сильніші у дубів фібриногени,
Як правота і праці Орігена*,
І чистота...
І фібри милосердя...
І в час, коли
у груди втрапить смуток,
Не гріх, а шарм – з дубами подружитись
І спокоєм, й бентежністю упитись,
Відчувши в лісі
Вічності набуток.
…Блукала Мавка…
Поміж дерева́́ми…
Шукала втіху, а знайшла шакала.
А ви, читачу, долю відшукали?...
Чи то було із іншими,
не з Вами?
[/color][/b]
17.06.2018
_________
*Ориге́н Адама́нт –(185—254 рр н.е.) – грецький філософ,
прибічник ідеі апокатастасису ( в противагу апокаліпсису) –
кінцевого спасіння всього сущого. Стверджував принципи
реінкарнації душі і земного раю, сповідуваного Ісусом, але
замовчувані апостолами. За це і заплатив своїм життям.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796063
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Ромашки – у пачках біленьких, пуантах –
В ловких піруетах поміж колосків,
А бравий вівсюг в золотих позументах
Застиг в спогляданні стиляг васильків.
Тут поруч у клопотах перепеличка
Збирає насіння й годує малят.
Їм пір’ячко чистить на спинках і щічках,
Купатись в пилюці навчає пташат.
Коли спочивати та ще й чепуритись?
Пташині із дітьми нелегко в житті.
Нема одиначці й кому пожалітись,
Щаслива, одначе, вона в самоті.
За обрієм сонце сідає під вечір.
Замовкли у полі пташок голоси.
Тільцята матуся вкриває малечі –
Крильми захищає від ночі й роси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796070
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Краплини дощові спадають пуантильно,
А сумніви рояться бджілками в душі.
І не дає щось спокою його прихильність,
Одна- однісінька ж чомусь в німій глуші.
Краплини дощові спадають пуантильно,
А він, жаданий, вже двері відчинив ключем.
Відчула трепет рук, кільце обіймів сильне,
Повільно літній дощ змиває сум і щем.
Краплини дощові спадають пуантильно,
Втамовуючи спрагу літнього тепла.
І вечір видався напрочуд ніжно-стильним,
І сумнівів не залишили дзеркала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795958
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 18.06.2018
ПОСАДИ НА МОГИЛІ АЙСТРИ БІЛІ
Прийде час, я згасну спалахом зорі
впаду за зелені гаї у трави духмяні
краса зів'яне згорить у жертовнім вогні
з тобою Україно, попрощаюсь на світанні.
Як помру ,прийди до мене на могилу,
принеси ,гілку калини ніжні квіти мені
запали воскову свічу дорогий мій сину
знай,я тебе любила, як небо журавлі, .
Посади ,на моїй могилі айстри білі
нехай до розмаю злітають солов'ї...
вони цвістимуть до осені до заметілі,,
зійду зорею у пишноквіті на землі.
Ти прийдеш ,як зійдуть сніги навесні
пелюстка розцвіте у жемчугах -роси,
у тиші відчуєш мою присутність у красі
і я легким вітром торкнусь твоєї щоки.
Солодкі спогади навіє віттям тополина ,
згадаєш слова забринить сльоза в очах...
злетиш у дитинство де матінка мила
я обніму крильми ,як білокрилий птах.
Я, як квітка засну і буду спати у вічнім сні...
ти захочеш ,почути мій голос і мене віднайти-
не сумуй ,не журись, для тебе я зацвіту навесні
виглядай ,мене, як сонце де шумлять ясени .
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796071
дата надходження 18.06.2018
дата закладки 18.06.2018
Прочитала вранці вірш "про це" - і понесло... З посмішкою - всім:
Оригинал вірша М. Ютовця (Український портал поезії)
Пылай безумием, гори!
Меня почувствуй изнутри!
Глаза от страсти закрывай,
Инстинктам всю себя отдай.
Слились в одно наши тела,
Скажи, как ты меня ждала.
Прижмись сильнее, дай огня!
Сегодня ночью ты моя!
Давай отбросим жизни груз,
Любовь почувствуем на вкус.
Пусть свет погаснет за окном.
Мы в целом мире лишь вдвоём.
Мы, словно в пламени костра,
С тобой сгораем до утра.
Тела, как солнце, горячи.
Кричи, любимая! Кричи!!!
По мотивам стихо " Пылай безумием, гори"
И я кричу, и ты кричишь...
Соседи слышат: не поспишь.
В одно сливаются тела
С вечерней зорьки - до утра.
Пылай, безумием гори,
И чувствуй, чувствуй - ИЗНУТРИ,
Снаружи тоже "відчувай"!
Давай, любимая, давай!
Мой главный "движущий инстинкт"
Тебя, о муза, укротит.
Прижмись сильнее, дай огня,
Ведь нет спасенья от меня.
Тебе не вырваться никак:
Надёжный афродизиак
я принимаю - и люблю.
Горю, любимая, горю!
И ты кричишь, и я кричу!
Хочу, развратница, хочу!!!
Соседи тоже все кричат...
Начать сначала? - Да, начать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795970
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
В РОСЯНИХ ТРАВАХ ЗАЦВІЛИ РОМАШКИ
В росяних травах зацвіли ромашки
на зеленій долині забіліли біло -біло,
розпустили крильця ластівята пташки
радіють, сонцю і щебечуть пісню мило.
Н а крилах жайвора злітаю у поля...
вдихаю, у запашний аромат румянку,
купається в зеленім морі моя душа
зриваю, квіти плету віночок зранку.
За сонечком біжу в оксамитове літо,
де пломеніють червоні маки у житах
не відірвати очей ,як зашарілись квіти...
як заголубіли волошки сині у полях.
Замайорів, любисток ,чебрець рута м'ята,
зелений барвінок увінчав божу красу,
тут мріями квітне вродлива земля мати...
я заблукала, і додому стежку не віднайду.
Ясне сонечко прокладає міст до річки
де із синіх гір тече бистрий водограй,
хлюпоче до високого берега водичка
і соловейко несе пісню у небокрай.
У солодкі парфуми запашилось літо...
виткало барвистий рушник у Діброви ,
я поспішаю, де малина дозріла на вітті...
де столітні дуби тримають лісові хороми.
Збираю , ягоду малину у своє відерце...
пригощами смакую засолоджую уста,
і дивлюсь, як причепурилось озерце
білими ліліями немов мавка лісова.
Як добре, на волі іти стежкою у літо,
де сонечко зігріє тебе своїм теплом,
бджола медоносить на польовім квіту
коник стрибунець обнімає крилом.
Від спраги, п'ю чисту водицю із джерела
усміхається сонце зарумянилo щічки...
у казковий світ кличе птаху золота пора,
дарує, прекрасну мить до зоряної нічки.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795972
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
Для чого нам слова, скажи, для чого,
Коли давно вже знаємо про все...
Поєднані таємним діалогом -
Зостанемось в мелодіях пісень,
Уквітчаних народженим бажанням...
Омріяних серцями... Помовчи.
Послухай ті мелодії кохання,
Хоч інколи і солод в них гірчить...
Та в них ти не почуєш епілогу.
Зрікаюсь того вбивчого кінця,
Свідомо обираючи дорогу -
Кохання безкінечного кільця.
Мовчання не страшусь. Воно не ріже,
Як ріжуть серце інколи слова.
Хоч серцю часом холодно і сніжно -
Проте його надія зігріва...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795924
дата надходження 17.06.2018
дата закладки 17.06.2018
[b][i][color="#1f750e"]Выплыл месяц над лужайкой
Светит нам с Петром вослед,
Он с бухлом, а я с фуфайкой
Вот, идем встречать рассвет.
Я стояла с лейтенантом
Помню, что-то скромно врал,
Не срослось тогда с тем франтом,
А сейчас он - генерал!
Ты куда меня повел?
Здесь не будет кассы...
Бабы тут из ближних сёл
Королевы трассы!
Как на пляже водолаз
В униформе тонкой,
Рыжий, тощий, пучеглаз
Клоун, да и только!!
Шел ты к милке торопился
Но и я была не прочь,
Лишь на миг остановился,
А остался на всю ночь.
Меня милый обманул
Зло и неуместно.
Я купить хотела стул
А он купил кресло!
Ночью вор ко мне залез
Пол часа просился!!
Он в одежде, а я без
Но интим случился.
Мужу сделала массаж
Да, чуть-чуть развратен!
Я потом весь репортаж
Выставила в чате...
Пошла бабка на балет
И клянется: Боже!!
Откажусь от сигарет
И от водки тоже!!
От жены своей скрываю
Ухажорку свою - Раю.
Райка умничка, тем паче
И меня от мужа прячет!
Моя тёща-балаболка
Скоро кишнут из поселка!!
Было всё за её враки
Суд, разборки, даже драки![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795868
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=L98YJItxq9A[/youtube]
Хочеться напитись...Що ж тут до смаку?
Щоб сказати дещо цьому козаку.
Може, все ж вина трохи пригубити,
І сказати так, щоб не розгнівити?
Чи розкинуть карти: долю,щоб узнать?
Де ж тут туз червовий, як не прогадать?
Мабуть, цей, в короні. Рівних тут нема.
Погляд дуже строгий.. Щось в руці трима.
Я дивлюсь з захопленням. Що ж йому сказать?
Розрядить напруження, підійти й обнять?
Бачу: посміхнувся...Вогник у очах.
Стала щось сміливою.. Де ж подівся страх?
Може, все ж напитися? Та нема вина....
Тільки б не згубитися, тільки не до дна.
Може, слово вимовить, може навіть два?
Отакі бувають у житті дива.
----------------------------------------------
Шановні читачі.. Все написане тут, прийміть за шутку.
Гарних та веселих вам вихідних...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795845
дата надходження 16.06.2018
дата закладки 16.06.2018
До літа добігала гречка
Й розлила море молока.
І знову в полі суперечка
Висить над брилем ріпака.
Дзижчать веселокрилі бджоли:
Нектарів повні козубки--
Тепер збирай хоч у подоли—
Не покидать же знадобки.
Косматий джмелик іван-чаєм
Частує всіх комах підряд,
Здоров’ю зілля помагає,
Як випить по три краплі вряд.
Проміння натяга́є жайвір,
І літу приграє у такт.
В клубок намотується гамір
Й на битий скочується тракт.
Щодень дорослішає літо,
В засмазі бродить поміж нас.
А сонце сіє через сито
Тепло, що мало про запас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795767
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
І сон, і дійсність змішалися в бутті,
Вертепом крутиться ця карусель.
Хоч люди вільні і вже не в заперті -
Руйнується життєва цитадель.
І опинились у якісь пустелі,
Пісок пече в підошви голі ніг,
А натовп десь далеко на орелі,
Коли ж він вийде з чаду на поріг?
Щоб добрим став господарем нарешті,
Щоб правда сіялась і стерлась фальш.
Щоб в рідному краю цвіли черешні,
Щоб душі огортала пастораль.
Перебираємо пісок пекучий,
І віримо в оазис у серцях.
Нам так потрібна всім тепер рішучість.
Народе, подолай симптомний страх!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795770
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Життя гортає днів шкільних сторінки
Й складає в пам'ять, мов у книгу, навіки.
Малечу в школу привела колись стежинка,
А відпускає в світ дівчат і юнаків.
Дивлюсь на вас, а згадую відкритих,
Потішних, добродушних непосид.
Ви прагнули пізнати й зрозуміти,
А я старалась вас всьому навчить.
Перші склади читались помаленьку,
І літери не поміщалися в рядок.
Й були перерви якісь коротенькі -
Тільки розбіглися, а вже знов на урок.
Ви прийняли мене в своє дитяче коло,
Тому тепер мої ви назавжди!
Нас познайомила і поєднала школа,
Де з першокласників стають випускники.
Закінчить школу - це не значить ВОЛЯ!
Повірте, діти, це не зовсім так!
Тепер від вас залежить власна доля
І головне - обрати свій єдиний шлях.
Хай кожен крок в житті ваш буде вірним,
Обдуманими вчинки стануть і слова.
Душею й серцем будьте чисті й вільні,
А розумом бажайте лиш добра.
Нехай здійсняться мрій ваших світання
Й криниця батьківська любові додає.
Зичу усім лише найкращі побажання!
Випускники! Творіть життя своє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795772
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 16.06.2018
Життя - одна-єдина мить,
Гірких емоцій сильна злива,
Мандрівка всесвітом мінлива,
Один лиш крок - і забуття.
Життя - це благородний шанс,
Безмежних істин відкриття,
Пожертв заради майбуття,
Воно одне, без вороття.
Стривай, Людино, зупинися ти,
Життя слід з гідністю пройти,
Короткочасна місія буття,
Її межа - віки і каяття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795726
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Парасольки і плащі —
В Копенгагені дощі
Затуманили квартал,
Поспішають у канал,
Що поєднує моря —
Там, де вікінгів земля,
У пронизливих вітрах
Переборює свій страх.
Умиваються дахи,
Утішаються птахи,
Босоногих горобців
Чути радісне «ців-ців!»
Темні води в бульбашках
Оживають у казках
Ганса Андерсона знов,
Як Русалчина любов,
Що лишилась без вінця,
Заполонює серця,
Будить хвилі з глибини,
Під чаїними крильми.
Добрий Карлсон і Малюк
Бадьорять краплинок стук.
Їхні обриси в очах —
Копенгаген у дощах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795717
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=RutSCi91rOY[/youtube]
Десь пропала радість, заблудилась,
Не знайшла до мене тих шляхів.
Може, просто так мені судилось?
Ніби небагато і гріхів.
Виплакані геть солоні сльози,
Не радіє щось душа моя.
А життя, неначе проста проза,
Не цікаві співи солов"я.
Як знайти в собі оту причину,
Побороти як душевний гніт?
Щоб радіти просто безупинно,
Щастя, щоб тягнуло, як магніт.
Може, негаразди всі забути,
Посміхнутись просто, так собі?
Що життя прекрасне все ж збагнути.
Ми - жінки не так уже й слабі.
Це нічого, що мене забули.
Але я все ж здатна пам"ятать.
Ось і зараз згадки знов торкнули.
І чому так, душе? Хочеться спитать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795698
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Моє слово, як кремінь міцне,
Блиск яскравий у темряві зірки.
У полоні нейтралу гучне,
То комори моєї одвірки.
У словах войовничий мій дух,
Біль народу, зневаги й розпуки.
Холуїв вони ріжуть на слух,
Що ламають нам тружені руки.
Як роса моїй спраглій душі,
Ти безодня моєї трибуни.
Як в фундамент лягає в вірші,
Серця мого намолені струни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795665
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 15.06.2018
"Шукайте Бога у собі, - казав Христос, -
У діяннях своїх, в життєвім шляху.
Нехай не руйнує ваші душі хаос,
Подайте руку ближньому й невдасі.
Сонце однаково для всіх за горизонт
Заходить в ніч, коли минає днина.
Як совість у вас чиста, то спокійний й сон,
Бо прокидається тоді дитина.
Ота, що перший крок зробила нетривкий,
Щоби в наступному додати сили.
Не стане світ навколо непривітно-злий,
Як з Богом в серці дійдеш до могили.
14.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795655
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 15.06.2018
Любіть укоаїнську ви мову,
Вона в нас така чарівна,
Та слухайте пісню чудову.
Хай в серце приходить весна.
Нехай у душі розцвітає,
Джерельцем із неї бринить,
Лелекою в небі літає,
Та так, щоб хотілося жить.
Щоб ще до схід сонця вставати,
Йти в поле, де стигнуть жита,
Всю вранці росу позбирати,
Де маки й волошка проста.
Де в лузі червона калина
Із вітром про щось гомонить,
Де річка широка, глибинна,
В долині далеко біжить.
Хай піснею мова злітає
В небесну ясну височінь,
Нехай навіки прославляє
Вкраїну для всіх поколінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775073
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 14.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=SyotJK6NJ1o[/youtube]
Раптово закінчилась літня злива...
Туман простягся сірий по землі.
Крізь пелену почула крик журливий.
Душі чомусь торкнулися жалі.
То журавлі летіли клином білим.
Дорога неблизька далась взнаки.
О журавлі! Чому ви запізнились?
Весною я чекала вас, птахи.
Куди ви спішитЕ так, мої милі?
На хвильку зупиніться відпочить.
Хай літо вже відновить ваші сили.
Не нехтуйте ви літом, бо промчить.
Із криком наді мною покружляли,
Невже щось зрозуміли з моїх слів?
І щось мені у відповідь кричали...
Ще довго чула їх журливий спів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795611
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Я дякую Богу за кожен свій день,
За кожну життя хвилину,
Грайливу веселку,що в небі цвіте,
І кисло-гірку калину.
За холод подякую Богу й тепло,
Що душу мою гартують,
За все, що в житті є і буде,й було,
За слово, котре рятує.
Подякую Богу й за вічну красу –
Живу у її полоні,
Я пісню свою їй на суд понесу
В жіночих вузьких долонях.
Подякувать маю й за думку живу,
Що ллється швидким струмочком,
За тих, котрі поряд зі мною живуть,
За пару, внучат, синочка.
3.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795523
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 14.06.2018
[color="#7700ff"][i][b]
Я не люблю Нарцисів ,Егоїстів,
І Егоцентриків ненавиджу давно!
Я не люблю протестів й маніфестів
І не вважаю я,що «Істина-вино…»!
Я не люблю судилища й процеси,
Де правду попирають і гнітять,
Я не люблю ,як тіснять інтереси
Чи звинувачують і пусто торохтять!
Я не люблю,зневажливих й лестивих
Що лізуть межі очі й в душу теж.
Я не люблю сварливих і примхливих -
Їх недалекість напоказ не знає меж!
Я не люблю докучливих й зрадливих –
Нажаль таких не завжди обійдеш…
Як полюбити всіх ,із ким зустрівся?
Учись,дерзай ,мо,гідність збережеш.
14.06.2018р.[/b]
[/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795590
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018
Розглядали баба з дідом
Важливу ситуацію.
Треба було їм швиденько
Заповнити Декларацію.
Баба сердита неспроста.
Весняна пора жарка:
І в хаті, й в огороді.
- Он вже травень добігає,
А у нас ще номерка
На прийом немає.
Дід насупивсь: - Годі!!!
Встигнеш ще, бабо,
Посапати в своїм огороді.
Ой весела ситуація
Заповнити Декларацію.
Житлову субсидію мати
Все потрібно записати:
Коли і де народився,
Як у житлі опинився,
З ким і як проживаєш,
І яке клеймо ти маєш.
Серед ночі дід бабусі
Не дає поспати:
- Треба Мурку і Шарика
У декларацію вписати.
І чого там не питають
Про собак та котів?
На них також заробляють,
Хто і як зумів.
- Ой, поглянь но сюди, Маню,
Розділ 2 – сімейний зв'язок.
Із Шариком це, що - мотузок?
А доходи від тварин,
Звісно всім відомі
Їх видно на вулиці,
Під столом у домі.
Ох, а транспорт! Забули
про велосипед і тачку!
На них можна заробляти
Ще й ховати в заначку.
Розділ-4 в краску їх увів.
Баба каже, треба вписати,
Дід декларувати не хотів.
Розігралися між ними
Не прості дебати.
Баба з дідом три ночі
Не могли поспати…
Як тут вирішить між ними
Не просту задачку?
Записали велосипед,
ще й садову тачку!
- А у розділі у тому,
Де великі витрати
Що, бабулю, з тобою
Будемо ми писати?
Таких грошей з пенсій
Нам не назбирати.
- Ох, нащо оті пусті
Між нами балачки!
Пішла я в свій огород,
Ти йди в сад до тачки.
Походили зо два тижні
Поки все владнали...
А тоді вже свої грядки
Спокійно сапали.
А у розділі у тому,
Де захмарні витрати
Записали: автомат,
І ще й дві гранати.
Внуку нашому малому
Буде що подарувати.
29.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795553
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 14.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KDIjEyZ3zTI[/youtube]
Якщо його ти так чекаєш,
Про нього всі твої думки,
Та він про це, неначе знає
Й знаходить інші десь стежки.
І як себе тут взяти в руки?
Душа нічого не бажа..
Нащо доводиш до розпуки?
Ця поведінка обража.
В вікно дивлюся, виглядаю.
Ніщо ніде не шелесне.
Та ти прийдеш, я точно знаю,
В знайомий край все ж повернеш.
Природа теж, як я, в чеканні,
В гаю притихли солов"ї.
Не перший ти і не останній.
Забудь про примхи ти свої...
Та раптом: що це? Дочекалась!
Дощ, як з відра; ударив грім.
А я за тебе побивалась,
Враз освітило все довкіл...
А я дивлюсь - очам не вірю.
Прийшов, як завжди, ти не сам.
Гуляєш з вітром по подвір"ю.
Я вдячна так оцим дощам.
-----------------------------------------
Сьогодні пішов перший дощ, можна сказати за рік..
Були чекання, умовляння, радість приходу.
Ось і навіяв такі думки...
Всі раді йому, я теж...))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795471
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
У співавторстві з Марґо Ґейко
***
Янтарний захід... Палуба... Я досі
Шукаю у зірках, мов Пуассон,
Координати, формулу, лиш очі
У мареві виблискують – це сон?..
Міраж!.. По хвилях запахом жасмину
Її чарівний, загадковий спів.
Це насолода з присмаком полину,
Із келиха відпив п'янкий напій –
Оману цю... Приймаю нагороди
Жагу і гріховоду, звуки ті
Ведуть фрегат. І линуть дивні оди,
Свободи обіцяючи. У млі
Я нею зачарований. Маестро
Нас вітер одинокий в унісон
Вінчає, линуть зоряні оркестри,
В тумані розчинившись, мов фотон...
На скелі корабель... Співають чайки...
Фінал... Стікаю... Я у крові весь...
Кінець трагічний для цієї байки.
Едем стрічає – піднімаюсь ввись...
***
Віщунки хвилі відзвуками раю
Нашіптують пророцтва гостям скель.
А я на арфі райдуг оди граю
І зброджую у піні темний ель.
Несеться легковійним хмелем пісня,
У засвіти заманює фрегат.
Я снюсь вам, друже! Не згадаєш після.
Де ваша дисципліна, віра, гарт?
Тримай штурвал, вже близько гострі скелі!
Готує парастас похмурий Рейн,
Із темних гротів мов чернечих келій
Кадилом віє вітер-ієрей.
Було це нині, буде мабуть прісно.
Злетілись чайки, схожі на прочан.
Вжахнувся він, утім, тепер запізно:
Вуста наяд - загуба, не причал.
Хапає капітан міцне каміння,
Що миттю обертається на глей.
І „Нині отпущаєши … Амінь“. Я –
Тиша, що співає.
Л о р е л е й!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795391
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
А місяць на нас задививсь
і зорі ясні, що у річці.
Купаються там, де кленок
шепоче щось тихо смерічці.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Хлюпочешся в чистій воді
і срібною хвилею граєш.
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти вогні розсипаєш.
Торкаються чари твої
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг через річку й озерця.
(2р.)О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким десь у гаю.
Торкаюсь коханої рук
і радість легку відчуваю.
Ця радість моя через край,
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
О, зоряна... зоряна ніч!
Ясна. Привітна.
Зі мною дівчина моя,
як зіронька світла!
О, зоряна... зоряна ніч!
Для нас ти - знаю.
Зі мною дівчина моя.
Її я кохаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795442
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Самотня хатка так боялась грому.
Зіщулилась, нема кому молитись.
Щоразу поглядала на ікону,
До когось їй хотілось притулитись.
Шалений шторм хитав її кораблик,
І невгамовно била громовиця.
В цю мить вона була, неначе карлик,
Як проїжджала в небі колісниця.
Далеко, в місті хтось просив у Бога,
За мир і спокій в отчому гніздечку –
Гроза пішла далеко від порога,
Повів Ілля негоду за вуздечку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795438
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Вертають лелеки до рідного дому,
Долаючи голод, і біль, і утому...
Летять через дебрі, непройдені хащі
Журавлики наші, рідненькі, найкращі!
Вже стільки здолали... А скільки летіти!..
Скалічені долі... чиїсь батьки, діти...
Знесиліли крильця, летіти не в змозі...
Невже всім загинути на півдорозі?..
А вдома їх жде зсиротіла родина -
Чекає хтось батька, коханого, сина...
Немає ні сил, ані сліз... Лиша віра
Рятує серця від спокусника-звіра!
Подай їм, о Боже, крихіточку сили,
(А роси небесні крилята зросили б!),
Щоб люта зневіра не зранила душі,
Бо стануть вони скам'яніло-байдужі.
Тримайтесь, синочки, ще трішки, рідненькі,
Спішать молитви́ вам на поміч від неньки.
Дай, Господи, сил усім рідних діждати,
Зішли мир і щастя до кожної хати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795417
дата надходження 13.06.2018
дата закладки 13.06.2018
8.06.2018. у Колодяжному, в музеї Лесі Українки, відбулася презентація збірочки "Понад усе нам наша Україна". На це дійство завітали автори з багатьох областей України.
Гостинно й урочисто, як завжди,
Земля Волині знову зустрічає.
Нас у Колодяжнім. Тут – Лесині сліди,
То ж їм вклонитись мусимо, звичайно.
Так, як до матері приходять на поклон,
Так ми прийшли до Лесиного храму,
Щоби відчути дух її, тепло,
Й відкрив музей для нас укотре браму.
Ми тут, щоби заглянуть в її світ,
Відчути трепет збудженого серця,
Торкнутись до напівказкових віт,
Напитись духу із її джерельця.
В повітрі звук мелодії повис…
Піднявся над стареньким фортеп’яно,
Він Лесею народжений колись,
І душі нам, немов стрілою, ранить.
Тобі звітуєм, Лесю дорога,
Про те, живем як і як хочем жити,
Саме життя сьогодні вимага
Народу і землі своїй служити
Ділами й словом, й на передовій,
Борониться де України воля.
Непросто зараз матері, вдові
І тим, хто кров’ю поливає поле.
Та ти, як і раніше, вір в народ –
Немає в світі ще такої сили,
Якій би був підвладний патріот,
Хоча й не раз нам голови косили.
Не раз топтали віру нашу й дух:
Катівні, табори пройшли ми з честю…
А мо’, написано було так на роду,
Щоб хрест важкий історії пронести?!
Війна іде, то ж платимо до ста
Синами й кров’ю, й дочками своїми,
Та покоління гідне підроста,
Що вже праправнуками є твоїми.
Вони це ті, які не підведуть,
Їм особлива місія у світі,
Такі підкорять висоту й редут,
Бо слідують Шевченка заповіту.
4.06.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795385
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.06.2018
Люблю смотреть на облака.
Они как море и река,
Когда опять за горизонт
Садится солнце, словно зонт.
Картина чудная всегда
- Таинственна, торжественна.
Лучи всё меньше светят нам,
Внимая больше облакам.
И тишина приходит вдруг.
Она- всегда желанный друг.
Пора природе отдыхать
И день ложится тоже спать.
Пусть всё спокойно отдохнёт,
Ведь дел всегда невпроворот.
Давайте вспомним вечер, день;
Конечно если нам не лень.
Плывут по небу облака.
Уносит жизни их река.
Другие, словно снег и лёд,
Не сразу двинутся вперёд.
Забрались выше в небеса
И распростёрлись как леса.
Они, как ребус и кроссворд.
То словно пинчер- классный торт.
Всё в этом мире неспроста.
Земля, природа, небеса.
Непросто так из далека
Летят по небу облака.
Май 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793906
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 12.06.2018
Коли мені мрійливо й безтурботно,
Коли душа блукає серед рим -
Малюю, мов художниця, полотна
Й ділюсь зі світом всесвітом своїм.
Прозорим, мов ріка, й таким наївним,
Чим повниться уся моя душа.
Про доленьку, подібну на пташину,
Про щастя й сльози - все в моїх віршах.
Можливо, світу байдуже до мене -
А я пишу... Мене читаєш - ти,
Закоханий так палко і шалено!..
Для тебе б - вік співати і цвісти,
Малюючи свої таємні мрії,
Допоки я надіями жива...
... Жіноче серце так любити вміє -
Що бліднуть, перед ним, усі слова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795359
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Діти рідненькі, мої пташенята,
Самі яскраві душі почуття!
Як мені хочеться вас обійняти!
Жаль, розкидало по світу життя.
Доля із вами мене розминула.
Може й сама обирала її...
Вже не повернеться радість минула...
Маю надії - на завтрашні дні.
Маю надії, що вас не залишать
Ангели ваші! Благаю святих!..
Хай допоможуть і мамині вірші,
Ніби молитви, в шляхах непростих.
Знайте, мої дорогі пташенята:
Мама із вами душею завжди...
Як мені хочеться вас обійняти!!!
Зацілувала б і ваші сліди!!!
Зацілувала б і ручки, і ніжки,
Так, як в дитинстві могла цілувать!
Квітами б вам застелила доріжки,
Ті, що до мене колись прилетять...
Маму пробачте і зла не тримайте.
Мама й свої вам образи простить...
Щастя вам, любі! Радійте, кохайте
І пам'ятайте: життя - то є мить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795353
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Сяє сонце над лісочком
Віє вітер під горбочком
Мов стрічка - пряма доріжка
Я дівчинка невеличка
Так, гарненько поскакаю
Тож, скакалочку я маю
Вмію добре, як зайчисько
Під лісочком, дуже близько
Уздовж килимом сунички
І співають тут синички
Соловейко теж співає
А скакалка почекає
Смачні ягоди, запашні
Доо вподоби усі мені
Тож суничок я скуштую
Щедре літечко відчую.
2010р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795332
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Я ЗАКОХАЛАСЬ У КРАСЕНЯ
Я закохалась у незнайомого чоловіка...
як дві краплі води схожий до Кобзаря,
в іншому житті буду любити довіку,
за чуйне серце і добрі щирі слова.
Ще вчора був мені далекий чужий...
а сьогодні, любий дорогий і рідний-
захищав мене крильми ангел святий
усміхається із світлин -чоловік літній.
Я прочитала ,по твоїх очах що мій,
тебе ,я загубила у часі.. і віднайшла-
безсоними ночами малюю образ твій
і дякую долі ,що наші дороги звела.
Я закохалась у красеня, як юна діва...
що дарував квіти прекрасний час,
душа народжувала музичну ліру
і встеляла пелюстки троянд для нас.
Дякую ,мій любий за надійне плече!
за золоті руки, що творили цей світ...
за твою любов чоловіче слово святе,
поруч із тобою скресав у моїй душі лід.
Мій друже ,я не помилилась в тобі!
із тобою я була як за кам'яною горою,
нам нахиляли ясне сонце похмурі дні ...
і дві одинокі долі з'єднали божою рукою.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795344
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Коли душі легко - вона заспіває.
У мріях казкових до сонця злітає.
Їй тепло і ясно, і все зрозуміло.
Бо сонце навколо їй путь освітило.
Коли душі добре - вона посміхнеться.
І сміх той дзвінкий її скрізь розіллється.
І квітне душа така райдуги цвітом.
Барвисте тоді розцвітає в ній літо.
Коли душі весело - всьому радіє.
А ще душа ніжно любити уміє.
Бо світла любов ця дає душі крила.
Як люблять її - душа вдвічі щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795312
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
[b][i][color="#931aa1"][color="#139e6b"]Т[/color]-ам, где небо встретилось с землею
[color="#139e6b"]А[/color]-лый, с жемчугами небосвод.
[color="#139e6b"]Е[/color]-сли не судьба нам быть с тобою,
[color="#139e6b"]Т[/color]-о не нам встречать вдвоём восход.
[color="#139e6b"]В[/color]-ерила, ждала и так любила,
[color="#139e6b"]Е[/color]-вой я была, а ты - Адам.
[color="#139e6b"]Ч[/color]-то же наша доля натворила
[color="#139e6b"]Е[/color]-жели задать вопрос Богам?
[color="#139e6b"]Р[/color]-азбрелись опять по небу звёзды,
[color="#139e6b"]Г[/color]-ейша-ночь укуталась чадрой.
[color="#139e6b"]О[/color]-тпускаю прочь я мыслей орды
[color="#139e6b"]Л[/color]-унной междузвёздною тропой.
[color="#139e6b"]У[/color]-лицы, проулки, перекрестки
[color="#139e6b"]Б[/color]-лиже, ближе предрассветный час.
[color="#139e6b"]О[/color]-тблески... былого отголоски...
[color="#139e6b"]Й[/color]- восход... быть может он для нас...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795310
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Серце плаче, в тузі б’ється, як вірно чекає,
Коли спомин ятрить душу, що в вогні палає.
Розпікає тіло згадка про любов та втіху,
Як кохалися з миленьким, час летів без ліку.
Обіймалися любенько в солодкім цілунку
І не було більш на світі жаднішого трунку.
Тіло з тілом розмовляло мовчки почуттями,
Гомоніла лиш діброва в парі з солов’ями.
Груди дихання спирало від захвату радо,
Не тумань мене, тривого, не діймай, досадо.
Усміхнеться іще доля, заживем щасливо,
Прихилюся знов до нього ніжно, не зрадливо.
11.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795250
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Чи справді десь існує в світі рай?..
І що воно таке, ті райські хащі?..
Прекрасний світ - та людство в нім пропаще,
То ж раю, серед людства, не шукай.
Хоч все життя на пошук поклади, -
Мабуть, даремні будуть ті турботи.
У світі стільки болю і скорботи!..
Залишиться він грішним назавжди.
Душа пізнає спокій... Прийде час -
І все, що відчуваєш, вмить погасне.
І ранок не всміхнеться сонцем ясним,
І вмруть усі надії водночас.
То ж в Господа нічого не проси,
Крім того, щоб душа не почорніла.
Бо саме в ній така велика сила
І стільки незбагненої краси!..
Даруй любов - і людям, і землі.
Неси у світ добро і шанування.
Дається Небом щастя в існуванні -
Коли душа не гине ув імлі.
Себе з душею світу поєднай,
Навчившись Світ - по справжньому любити!
Відкрий йому красу душі привітну -
Можливо й створиш свій маленький рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795256
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 12.06.2018
Перегортаю я альбом світлин з дитинства,
І знову зайчик сонячний стрибає.
Думки летять лелеками біля хатини,
В якій співає мати : баю, баю...
А потім білу ризу одягне світанок,
Щасливі йдемо у пшеничне поле.
Радію я землі заквітчаній, коханій,
Безмежності її, красі і долі.
Нарвемо маків і ромашок для віночків
І ще волошок синіх, звіробою...
З любов*ю розкривали квіти ніжні очка.
На жаль, ті фото пахнуть лиш журбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795143
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Під тридцять спека, не повітря—перкаль…
Мліє літо під безмежною синню.
Калина складає ярку́ пектораль,
Розморений плющ приліг попідтинню.
Загляне світило в кожну шпарину,
Нанoсить рум’яна вишням на щічки,
Цілує довкруж й найменшу рослину
На клумбі, в саду, в полях, біля річки.
Добріє світ від небесного світла
І пахне медом, суничним нектаром.
У наших серцях надія розквітла,
Що мир поверне́ться вже незабаром.
Притисне мама синочка до серця,
Світитимуть радість сплакані очі.
Нехай те сонце у небі сміється,
Та більшого щастя ненька не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795142
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Під тридцять спека, не повітря—перкаль…
Мліє літо під безмежною синню.
Калина складає ярку́ пектораль,
Розморений плющ приліг попідтинню.
Загляне світило в кожну шпарину,
Нанoсить рум’яна вишням на щічки,
Цілує довкруж й найменшу рослину
На клумбі, в саду, в полях, біля річки.
Добріє світ від небесного світла
І пахне медом, суничним нектаром.
У наших серцях надія розквітла,
Що мир поверне́ться вже незабаром.
Притисне мама синочка до серця,
Світитимуть радість сплакані очі.
Нехай те сонце у небі сміється,
Та більшого щастя ненька не хоче.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795142
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Хочу світ я увесь обійняти...
слова б ніжні, ясні підібрати.
Так, щоб серце від щастя співало,
і шептали вуста: - Мало... Мало!
Таких слів я ще не відшукала,
про що мова, я ще не сказала.
А чомусь вже серденько співає,
про що йдеться, воно відчуває!
Не буває того, що я хочу,
забагато... чи, навіть, досхочу.
Не буває. Серденько це знає.
Дам я волю йому. Хай співає!
Ой солодка ж мелодія та,
поцілунків в медові вуста...
Радість-щастя в душі через край.
- Я люблю! Я люблю тебе... Знай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795141
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 11.06.2018
Проснувся я раніш від сонця... та ранок вже дививсь
в віконця. Він розбудив всіх солов'ят. Від їх пісень проки-
нувсь сад, плодами до землі нагнувся. Ранок люб'язно по-
сміхнувся.
Про щось із вітром гомонів. Той шепотів щось... шепотів.
Почули квіти ту розмову. Проснулись. Вмилися росою. Пе-
люстки стали розкривати. Так гарно квітнуть навкруг хати!
А ранок мав багато справ. Тут заскрипів, там запищав.
Ще він дзвінкими голосами закукурікав для нас з вами.
Корова Лиска потягнулась, Рябко загавкав. Кінь Гнідко,
скажу, проснувся вже давно. І курочки засокотіли, бо дню
новому теж зраділи.
І засміялося віконце... Побачив я, як сходить сонце!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795099
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[b][i][color="#8c00ff"]Говорила мне училка,
Что я сущая дебилка.
А я сходу, например,
Поступила в универ....
Одноклассница Наташа
Мне с авто рукою машет.
Мол, смотри, я своим задом
Заработала, что надо.
Аттестат я получила
И всю ночь его мочила.
Зря макала в водку, кстати.
Нет ли букв там, ни печати.
Вот бы сдать мне на 100 баксов
Бумаженции для факсов.
Банк, где я тружусь - бездонный
Натаскала точно тонны.
Я ЕГЭ вчера сдавала.
И о "троечке" мечтала
Но пришла с конвертом мать
И препод поставил ПЯТЬ!!!
Я, конечно, не гадаю
Выбор свой чему отдать
То ли хеку, то ль минтаю
Жарь уже, нет силы ждать!
Начисляли мне зарплату
Больше всех раз эдак в пять..
То, что это все по блату,
Слово дал - не рассказать!
Что мне вслед глядят все бабы?
В шоке все от лабутен.
А у нас в селе - ухабы...
Чуни что ли взять взамен!?
Для окрошки нужно квасу
А я занята сейчас.
Вот, послала кума Васю.
Третий день я жду тот квас.
Мне жена дала заданье
Карты взять с собою в лес.
Поиграем на желанье
Может так хоть будет секс.
У кумы Маруси - бзик,
Говорит, халат велик.
Сладко врет - скажу я Вам,
Вон, халат трещит по швам.
Под малиновым кустом
Я лежу..., идти облом.
Говорю парням: Мерси!
Отвезите на такси!"
Дед Макар ушел к молодке
А у ней спина в чесотке.
Теперь чешется и дед
Зуд такой, что спасу нет!
Заскучал наш кот на даче!
Не видать ему удачи.
Вот вернуть бы все назад,
С марта он у нас - кастрат[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795019
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
У шиби сонце кулачками гупає,
І того дня ясного повна хата.
Майструє тато щось в стодолі й стукає—
Пахучих стружок там, що й ніде стати.
У кухні в мами хліб смачнющий спечений.
Подвір’я все пропахло ароматом.
Бабуся зрання зайнята малечею:
Курчатами, качатами й Піратом..
Рояться дзвінко бджоли понад вуликом,
І репетують горобці у стрісі…
Ці згадки зав’язалися у вузлики,
Щоб не забула у далекім місті.
Роки під ностальгійною завісою
Посіяли в душі гірку досаду,
Бо тишею укутані зловісною
Самотня хата і надгробки саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794956
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
А день новий, немов паперу білий аркуш,
Немає зовсім слів і навіть літер...
У небі чистому лиш одинока хмарка
Мовчанням зустрічає тепле літо.
Зароджується знову мрія феєрична,
Щоби почути голос - тенор срібний,
Немов напитися води біля каплички
Цілющої, що так душі потрібна.
Бажання - чути голос того чоловіка
Джерельний у жагу спекотну літа.
Він не підозрює, що це любов велика -
Повітря струм і сонця Боже світло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794948
дата надходження 09.06.2018
дата закладки 10.06.2018
В краю дібров де хмарки сині - сині,
Озера сині... - дух першооснов.
Де до теперу досі, ще й понині,
В гаях блукає Мавчина любов.
Там Стир і Случ, Горинь, як у сатині,
Там бусол ходить рано бережком.
Тебе родила мати на Волині,
Ти славним виріс хлопче козаком.
Джерельну воду пив її в купинні,
В холодну річку з берега пірнав.
Збирав медові ягоди в ожинні,
Дівчатам з жмень солодкі дарував.
А в нас дівчата, наче ті богині,
А губи... личко - сонячне, атлас.
І де такі ще... далі голубині,
Ніде таких немає більш як в нас.
Наснаг тобі бажаю... і родині,
Щоб залишив у цьому світі слід.
Жінки нехай кохають... - берегині,
Нехай здарує доля цілий світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794896
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=e4GtWE9gq6k[/youtube][youtube]https://www.youtube.com/watch?v=WBYMLmqCAEE[/youtube]
Бандера - це є українець,
Вкраїни-неньки патріот.
В своїй землі не є чужинець -
Носій він гідності й чеснот.
А ще він любить Україну
Від Сходу - до Карпатських гір,
За мову чисту, солов'їну
І за калину, вишню, медозбір.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
Люблю світанки росяні ранкові,
Цвіт білий яблунь коло хат,
Червоні маки рушникові,
Бузковий ніжний аромат.
За чисте небо, що над нами
І жовто-синій кровлею вмитий стяг,
За спокій діток наших з вами
Нас Воля кличе до звитяг.
Приспів:
Чи я бандера?! Так – бандера,
Хоча ніколи ним не був,
Але така в нас «атмосфера»,
Що новий статус я набув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794894
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 10.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CMu9UzDMF_8[/youtube]
Проклюнулась на світ маленька квітка,
Здивовано поглянула на світ.
Тремтить чомусь малесенька сирітка.
Роса ранкова вмила ніжний цвіт.
А вітер, зачарований красою,
Злетів, щоб цю красу поцілувать.
Розчулив так своєю добротою:
Він страх її хотів угамувать.
А сонце піднімалося все вище,
І квіточці добавило страхи.
Не знала, що проміння це цілюще,
І полонили знов думки лихі.
Незвідане - страшне й незрозуміле.
Ласкавість звільнить з серця її жах.
Вона лиш народилася, несміла,
Тому усе страшне в її очах.
А поряд красувалися лелітки,
Купалися у сонячнім теплі.
Та серед них найкраща моя квітка,
Жовтенька, ніби сонце на землі.
Жорстокий світ, що розцвіта брехнею.
А ти прийшла порадувать серця.
І навіть ті, що вкрилися іржею.
Хай ліками загоїть квітка ця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794874
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 10.06.2018
Тебе нема вже стільки літ і зим.
Без тебе світ біднішим став удвічі.
Мій сум такий, не вистачить і рим,
Зі мною плачуть, плачуть нині свічі.
По небу ходиш майже тридцять літ,
Мій чесний батьку, ти – мені взірець.
Я, як і ти, не продаю цей світ
Й мені за скарб – тендітний олівець.
Твоє життя минуло в купці книг,
Я бережу їх як зіницю ока.
Собою не була би я без них
Й не був би ти для мене за пророка.
Маленьке фото в мене у руці.
Давно не заглядав у сновидіння.
Та пам’ять покотилась по щоці
І образ твій мигнув святою тінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794748
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Запитала якось сусідка сусідку:
“Як проводиш відпустку ти влітку?
Розкажи мені, де ти побувала,
Що новенького в світі узнала?
- Що казати тобі, я не знаю,
Практично не відпочиваю,
Бо роботи усюди доволі,
Не встигаю: і вдома, і в полі.
Твого Колю недавно зустріла,
Як у сад за травою ходила.
Розмови вели ми етичні
Не любовні, а все політичні.
Там якийсь маніяк у кущах
Кричав і нагнав на нас страх.
Ми швиденько сховалися в сіно
Тепло там було нам і привітно…
Буде ще маніяк нас лякати,
То вдома у мене будем гуляти.
Ой, щось я… забалакалася, сусідко,
То жара так на мене впливає влітку.
05.06. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794838
дата надходження 08.06.2018
дата закладки 08.06.2018
В городе, где белая акация цветёт,
Всё наоборот, вы замечали?
Бабочки слетаются вначале,
А потом пускаются в полёт.
В городе, где белая акация цветёт,
И цейтнот незыблемый не важен,
Каждый угловатый камень сглажен,
Нитевиден улиц переплёт.
Шаг ступив случайно за случайный поворот,
Можно незаметно раствориться.
С белым тополиным пухом слиться,
И никто, поверьте, не найдёт.
Белый пух – он просто пух, смешливый дуралей,
Ласково трепещет на ресницах.
Город перечитывает в лицах
Пьесу уцелевших тополей.
Он стихи слагает неизменно ни о чём.
Всё, что бесполезно, то и вечно.
Всё, что безусловно безупречно –
Под замком с потерянным ключом.
В городе, где белая акация цветёт,
Я тебя пристыженно прощаю.
Вот и всё.
Сумбур душевный – маю
Отдаю на откуп… Разберёт.
Мысль неизречённая – не правда и не ложь.
Но с каким завидным постоянством
Наполняет музыкой пространство
До тех пор, пока не изречёшь.
[i]Май-июнь 2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794774
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Пісня гаєм котилась,
Бігла стежка вужем.
В шлюб калина рядилась,
Милувалась лицем.
Хмарка даль ворожила,
Краплі впали дощем.
Синій кошик пошила,
В тінь лягла під кущем.
Наче щойно із снива,
Соловейко співав.
Промінь теплого дива,
Світлом в душу упав.
Заворожений дивом,
Я в діброві стою.
Заколиханий снивом,
П'ю чарівність в гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794643
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Як бачу: посиденьки на колоді
В мотивах жебонінь милого струмка…
Самотній бусол по долині бродить,
Полоще коси вербиченька тремка.
Вода застигла кру́гом у криниці,
Відро нарешті просушує боки.
Нараз запахли лісові суниці,
Легенький вітер торкнувся до щоки.
Прогнулось гілля, вліплене плодами,
Уздовж крутого сусідського рова,
І мліє трав’я солодко медами,
А ми в намисто нанизуєм слова.
Плили за течією ті розмови
Про наші будні та мрії молоді.
Нам смакували недоспілі сливи--
Які ж безжурними ми були тоді…
Стежини до струмка позаростали,
Зотліла вщент колода на долині,
І діти в нас уже повиростали,
А вечорниці згадуєм донині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794655
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Ніч дивиться терновими очима,
Як укладає сон утому спати,
Сріблястий серпик гострим лезом блима--
Йому схотілось хмару наздогнати.
Тренує голос соловей у га́ю,
Щоб соло здивувало солов’їху.
І «фіть», і «тьох» так солодко лунає
В тім співі всім закоханим на втіху.
«Люблю» чиєсь сплелось із солов’їним
І попливло із звуком зорепаду.
«Кохаю» підхопилося пташиним
І гуготінням верховіття саду.
Завмер у високості місяченько,
Зчудований красою ночі то́ї,
Втаївся й підслуховував тихенько,
І, чу́лий, увінчав її ясою.
Яса тут: сяйво
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794662
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Маки й волошки - красу філігранну
Вітер колише. В полях - благодать...
Серце співає природі осанну!..
Хочеться серцю співать і співать!..
Сяє пшениця - мов сонячне море!
Золото червень на землю приніс.
Неба безкрайність спокійна й прозора.
Полудень. В небі ні грому, ні сліз.
Літечко любе прийшло непомітно.
Спека. Та суму немає в мені.
Душу милують години привітні.
Гарні настали в душі моїй дні.
Дякую, Боже, за цей подарунок:
Літу радіти, неначе дитя.
Хай не стихають в мені мої струни...
Хай не стихає любов до життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794730
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Старенький Цап навчав малого:
- Будь чемним і порядок знай. В чужий город
не лізь ніколи... та й свій, прошу я, обминай!
Заліз я якось у капусту й, де буряки,все потоптав.
Отримав стільки... по заслузі. Дай, Бог, щоб ти
цього не знав!
А якось в лісі залишився, бо під кущем рясним
заснув. Побачив Вовка... Схаменувся! Скажу, що в
мить усе збагнув. Тікав я так, що все тріщало.
Стільки кущів переломав! Мені ще й дома перепало.
Хочу, щоб ти цього не знав.
Багато ще той Цап старенький Цапку малому
говорив. А той його зовсім не слухав, не цінував
його він слів.
Були у нього биті боки частіше, ніж у дідуся. Бо
не приймав Цапок уроків... А в них же мудрість
непроста!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794689
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
[b][i][color="#0f9908"][color="#c21563"]М[/color]-едленно идут мои часы
[color="#c21563"]Н[/color]-очь, луна и тихо шепчут звезды.
[color="#c21563"]Е[/color]-ли ждут предутренней росы
[color="#c21563"]Т[/color]-ьмы уход и утреннюю роздымь.
[color="#c21563"]А[/color]- затем игривый солнца луч
[color="#c21563"]К[/color]-ажется скользнет в окно сквозь листья.
[color="#c21563"]...О[/color]-тойди из дум моих... не мучь...
[color="#c21563"]Д[/color]-ай покой душе... душе и мыслям.
[color="#c21563"]И[/color]-ли же останься... насовсем,
[color="#c21563"]Н[/color]-ет ни мне и ни тебе покоя...
[color="#c21563"]О[/color]-сень наша - время хризантем
[color="#c21563"]К[/color]-ак смириться с этим среди зноя.
[color="#c21563"]О[/color]-тцветают летние цветы,
[color="#c21563"]Б[/color]-лизится осенняя прохлада.
[color="#c21563"]Е[/color]-сли вскоре не вернешься ты,
[color="#c21563"]З[/color]-начит это все тебе не надо.
[color="#c21563"]Т[/color]-ихо, словно кошка, входит день,
[color="#c21563"]Е[/color]-сли бы он был тобой украшен...
[color="#c21563"]Б[/color]-росит снова грусть на сердце тень,
[color="#c21563"]Я[/color]- не знаю, где же счастье наше.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794687
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
https://cdtnfcfdvtnf.blogspot.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794672
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
ЯКБИ Я МАЛА КРИЛА ЛЕЛЕКИ-З
Якби я мала крила лелеки,
я б полетіла додому на Вкраїну
збудувала гнізлечко на віттях смереки
і слухала, б до півночі пісню солов'їну.
О ,вільна птахо -лелеко білокрила!
неси ,мене в зелені гаї у трави запашні
там в лузі розцвіла червона калина
і в полях, настояні в росах колоски золоті.
На рідній землі ,у квітів пахощі вдихну...
нап'юсь ,чистої водиці із польової криниці,
у Діброві, пригощами солодку малину нарву,
і від радості , до ясних зір злечу, як птиця...
Якби я мала крила лелеки,
із світів принесла миру добра...
зорецвітом засіяла щастя із далека
у вишневім садочку раділи мати і дитя...
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794671
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 07.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YHEZAzntgK8[/youtube]
О тебе мечтаю безответно я
В миг, когда светает и грустит заря,
Когда сбросит осень горько-жёлтый лист,
Прикоснись ко мне, хоть ветром прикоснись...
Ты мираж мой дивный, мой осенний блюз,
Ясный взгляд невинный, - я тебе молюсь,
Твои стебли-руки в снах целую я,
Только грусть-печаль разлука разлила...
Припев:
А я к тебе прикоснусь только взглядом,
Вдохну твой вдох, - и большего мне не надо,
Люблю тебя, люблю тебя, в мыслях рядом
Ты со мной, ты моя - навсегда...
Гуснет страсть, а нежность - как прибой волны,
Твои губы-свежесть отзывом полны,
Белокурый локон вьётся по щеке,
Вожделея, всё мечтаю о тебе...
О тебе мечтаю безответно я...
В миг, когда настанет новая весна
Моя страсть покинет берега свои
И тебе расскажет сердце о любви...
Припев:
А я к тебе прикоснусь только взглядом,
Вдохну твой вдох, - и большего мне не надо,
Люблю тебя, люблю тебя, в мыслях рядом
Ты со мной, ты моя - навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794639
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Люблю!.. Люблю!.. Яке дзеркальне слово...
Фатальне... Унікальне... Ні! Мовчу.
Замовкну назавжди... І не промовлю
Його ніколи!.. Голосно кричу
Тобі це слово постаттю німою!..
Дзеркал кривих уже і не злічу
І образів, образ... І знов розмови,
Подібні на згасаючу свічу,
Що догоряє в мареві субстанцій,
Ілюзій, лабіринтів самоти,
Нікому непотрібних ілюстрацій,
Написаних на стінах без мети...
І що тут залишилося в нас зараз?..
Одне це слово неосяжне – silence!
© Володимир Верста
Дата написання: 05.06.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794523
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=hSOADM3o0OA[/youtube]
Давай заспіваємо пісню
Про вишиту долю свою,
Посаджену мамою вишню,
Про ластівку в ріднім краю.
Лелека і батьківська хата,
Де мальви цвітуть під вікном.
І лине ця пісня крилата
У полі над житом, вівсом.
Буяє волошкове літо
І маків червоних лиш цвіт.
Все росами чисто помито.
Хай пісня полине у світ.
Хай лине удаль з журавлями,
Високо на їхнім крилі
І скрізь: над лісами й полями,
Від неба аж ген до землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794528
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=0etduTssA6M[/youtube]
Досяг ти бажаної волі,
Нема обов"язків, турбот.
Пливеш життям отак поволі,
Немов одірваний листок.
А дні, немов вода крізь пальці,
Біжить життя стрімка ріка.
І повернутись мало шансів,
Назад ріка не поверта.
А пустка душу застилає,
Не знаєш сам, чим ти живеш.
І почуття вже не палає,
Чого в житті тепер ти ждеш?
А що душа? Та ні, не плаче.
Червоні очі лиш від сліз.
Від волі так чекав удачі,
Чому ж пригрів у серці злість?
На кого злитись і для чого?
Помилка зроблена колись.
Усе було, тепер - нічого..
Дивись: в життя йде падолист.
-----------------------------------------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794512
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
На пишній липі віковій,
Що квітне біля ганку,
Гніздо своє лелека звив
Квітневого світанку.
Лелека, бусол, чорногуз –
Він має назв багато.
Я довго думала: - Чому ж
Сумна без птаха хата?
Як прилітає навесні,
Родина веселіє,
Лелека радо клекотить,
Аж лелечиха мліє.
Це білий птах. Навіщо ж він
Вмочив у чорне крила?
Блукав учора по ріллі,
То й крила забруднились.
Уранці бродить в комишах,
Озерні будить води
Цей мирний і розумний птах,
Цей вартовий природи.
Чи дощ із хмари хлюпотить,
Чи смажить літня спека -
Над лелечатами стоїть,
Мов вартовий, лелека.
Розкриє крила молоді –
Сімейку захищає.
Таких турботливих батьків
В природі більш немає.
Немов лелеча та сім’я,
Міцна у нас родина.
Це світлий птах, його ім’я
Шанує Україна.
***********
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794517
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
В минуле дорога - слова, наче мантра.
Ти знов мене, пам*ять, в минуле зовеш.
Душа підсвідомо пускається в мандри,
Як ніби у сні полуденному марить -
Світами минулих дощів і пожеж.
До болю відомі тамтешні маршрути,
Дороги моїх весняних божевіль.
Нічого не вмерло. Ніщо не забуте.
І хочеться знову туди зазирнути,
Хоча тільки тиша лунає звідтіль.
А пам*яті човен в рожеві тумани,
Де юність моя залишила сліди,
Несеться. Там досі квітують каштани,
Бо в серці моєму нічого не в*яне,
Бо в ньому любов і весна, а не лід.
Квітень 2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794493
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 06.06.2018
Зацвіла молода ожина
Синювато в моїм саду,
Хоч тепер ти мені скажи-но.
З ким же будеш, коли прийду?..
Може, сам... між дерев столітніх
Виглядаєш з усіх країв -
В посивілім твоєму літі
Не шумлять молоді гаї...
А чи в парі, що через роки
Ти створив, щоб забути зміг
Всі мої босоногі кроки,
Що ступали на твій поріг...
І сумує гніздо лелече
Через роки, через роки
За минулим, що недоречно
Переплутало всі стежки...
Я влетіла б на теплих крилах,
На семи неземних вітрах
У обійми твої безсило,
Загубивши у небі страх...
Та... тримає мене ожина
Біля дому... душа болить -
І думками туди я лину,
Де побачу тебе за мить...
Наливаються темним соком
Стиглі ягоди запашні,
Обсипаються і щороку
Не дають забуття мені...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794405
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Оленя прийшло до хати.
Нумо, гостя зустрічати!
Подамо йому морквину,
Яблуко і капустину,
І запросимо за стіл,
Щоб гостинці наші з‘їв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794461
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Під горою джерело, в нім вода іскриться.
Ой, яка ж... яка дзвінка у ньому є водиця!
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Виграє. Іскриться.
Сюди хлопець молодий прийшов води напиться.
Під горою джерело, в нім вода прозора.
А зустрілися ми з ним тут ніби й випадково.
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Чистеє джерельце.
А той хлопець молодий збентежив моє серце.
А той хлопець молодий пив з мого відерця.
І сказав, що гарна я... теж йому до серця.
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Ще й калина пишна.
Просив хлопець молодий, щоб я до нього вийшла.
Під горою джерело, в нім вода іскриться.
Ой, яка ж... яка дзвінка у ньому є водиця!
(2р.)Ой дзвінка, дзвінка вода! Виграє. Іскриться.
Ми сьогодні знов сюди прийдем води напиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794356
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=N1Oi_tJ7wGI
[/youtube]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=qZ7jHWYdK-o[/youtube]
Тут хтось сказав: бувають люди -квіти,
Що зір від них не можна відвести.
Це - щастя у житті таких зустріти.
Я хочу про таку розповісти.
Вона найкраща і лицем, й душею
І, ніби світло, може осявать.
Мені так просто спілкуватись з нею,
Бо добротою може квітувать.
Я дякую тобі за дружбу щиру.
Підримкою була мені весь час.
У серці я тримала завжди віру,
Сердечності не зникне твій запас.
Твої слова магічну мають силу,
У розпачі могли урятувать.
Я дякую подружці своїй милій,
Що доброту могла подарувать
-------------------------------------------------
Ninel`(Ніні).http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8302
_____________________________________________________
Ці слова присвячені тобі.
Наша дружба триває на сайті майже 10 років.
Дякуючи тобі, я ще знаходжусь на цім сайті,
бо ти можеш мене зрозуміти, заспокоїти,підтримати,
порадити. Хай Бог дає тобі ,Ніно, щастя,
радість, добро у цьому важкому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794378
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
́У горах, на скалистих схилах,
Де сягають небес вершини.
Там сиза орлиця пару шукає,
Орла вибирає щоднини.
Мудра пташина, хоч хижа однако,
Але маєм належне ій дати.
Вибирає орла не для себе вона,
Вибирає опору і мужнього тата.
Гілочку взявши у дзьоба свого,
Попід хмари високо літає.
І кинувши вниз, вибира лиш того,
Хто вітку в польоті впіймає.
Не один ще раз іспит робить вона
Кидаючи гілку знову до долу.
І вибравши з них лише одного,
Єднаються, створюють пару.
Разом збудувавши гніздечко своє,
Пір'їнки своі зриваючи з плоті.
Годують малих своїх пташенят,
Поки час не прийде для польоту.
Виростають орлята і час настає,
з гнізда вилітати навчатись.
Поглянувши вниз - там скали круті,
одна лиш надія на батька.
Виманює орлиця дітей із гнізда,
а щоб їм не зірватись у прірву.
Підхватить орел на льоту дитинча,
міцну він підставить спину.
Радіє материнська орлина душа,
спокійна за життя свого чада.
Для того ж вона вибирала орла,
щоб вижили всі орлята.
http://coma.in.ua/26721
Руслана Ліщинська-Солецька
4 червня 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794393
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Коли весна тепла нап’ється вщерть
Й озветься щебетаннями-піснями,
Скупає землю грозовим дощем,
Місток-веселку кине над ланами.
Тоді й душа сп’яніє від краси,
І серденько заходиться тремтіти.
Здається, сам Всевишній запросив
Її до нього в небеса злетіти.
Я подарую посмішку ясну
Веселці і всьому земному раю
І привітаю сонячну весну,
Що на краплинках дощових заграє.
21.05.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794400
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
[b][i][color="#f200ff"]Гордість матері, опора,
Діти! Радість, рідна міць!
Ніби бавила вас вчора,
І молилась до дзвіниць.
Втім, наш час так стрімко лине!
Ви давно вже немалі...
В світі, вам - все небо синє
Та усе, що на землі...
Щоб зростали, наче трави,
Як пшениця на полях...
Щоб тягнулися до слави,
Віднайшли в житті свій шлях!
Щоб усе, чого бажали,
Вам стелилося до ніг...
Щоб довіку поважали,
Матір, батька, та усіх!
03 06 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794409
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 05.06.2018
Червоний водоспад трояндовий стікав -
То Муза із колючими шипами.
Її теплом торкала сонячна рука,
Пливли назустріч хмари в білій парі.
А я була твоєю Музою у снах,
Пелюстками лягали поцілунки.
В трояндові бутони ласку пеленав
І називав мене "моя чаклунка".
Плетистими трояндами запахла ніч,
Лагуною в*янкою - зваби рими.
Червоний квіткоспад побачили увіч -
Любов аж до світанку вилась зримо.
(Лагуна в*юнка - сорт плетистих троянд.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794326
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
[b][color="#db15b7"][color="#3f9c11"]С[/color]- тех пор прошло немало долгих лет,
[color="#3f9c11"]П[/color]-очти полвека. Боже мой, как много!!
[color="#3f9c11"]Е[/color]-ще не стерся в сердце четкий след
[color="#3f9c11"]Л[/color]-юбви большой, подаренной мне Богом.
[color="#3f9c11"]А[/color]- начиналось все, как нежный сон,
[color="#3f9c11"]Я[/color]- в платье белом и с короткой челкой.
[color="#3f9c11"]М[/color]-ы молоды , с природой в унисон,
[color="#3f9c11"]А[/color]-жур во всем, в сердцах и смехе звонком.
[color="#3f9c11"]Л[/color]-юбила я, любил и он... не врал
[color="#3f9c11"]И[/color] - всё вокруг ...без грусти и печали.
[color="#3f9c11"]Н[/color]-о кто-то наше счастье вдруг прервал,
[color="#3f9c11"]А[/color]- мы, глупцы, его спасать не стали...
[color="#3f9c11"]З[/color]-абыть не в силах я тропинку в сад,
[color="#3f9c11"]А[/color] -ты забыл? Я не поверю в это !
[color="#3f9c11"]П[/color]-ионов куст и пУрпурный закат,
[color="#3f9c11"]А[/color]-мур - свидетель множества секретов.
[color="#3f9c11"]Х[/color]-мелели с нами звезды и луна,
[color="#3f9c11"]О [/color]-ттуда, с высоты любви внимая.
[color="#3f9c11"]М[/color]-не кажется, что злостный сатана
[color="#3f9c11"]М[/color]-еж нами растоптал пространство рая.
[color="#3f9c11"]А[/color] - помнишь, ты мне ягоды принес
[color="#3f9c11"]Н[/color]-а трепетно-заботливых ладонях.
[color="#3f9c11"]И[/color] -не сдержать сейчас мне горьких слез,
[color="#3f9c11"]Т[/color]-акие чувства... годы не хоронят.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794325
дата надходження 04.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Від пекла – до раю всього лиш півкроку,
Від пекла – до раю всього лиш півмиті.
І все через ту навіжено-жорстоку
Розлилися маки криваво у житі.
Ще мить – побратим був під боком у пеклі,
Ще крок і ти знав навіть чим він там дише.
Побігли зі скроні дві цівочки теплі,
Так кольором схожі до стиглості вишень.
Ще мить – і не пахло нікому тут раєм.
Хоч мріяв тут кожен про рай на цім світі.
Так небо скривилось від болю…Ридає.
Розхристана доля упала на вітрі.
Усе – за півкроку, усе за півмиті.
На віддалі Місяця – Каїн довіку,
Згоріли мости і обірвані ниті.
Зомліла душа від нестерпного крику…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794270
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Какие длинные дороги
Одну судьбу к другой вели…
Не только Ангелы… И Боги -
Кресты Голгофе принесли...
Как сумасшедшая кричала,
Когда во сне тебя нашла…
И так пронзительно молчала,
Когда смотрела на тебя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794263
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Мне надоело чего-то ждать…
Мне надоело - судьбе не верить…
Я так устала тобой страдать…
И постоянно грехами бредить...
И я решилась - концы рубить!
И,не касаясь,оков запястий,
Я перестала себя губить -
Меж строк, упрятав, и трепет властный…
Я так устала тобой страдать,
Когда тонула в желаньях ласки…
А ты… не думал меня спасать
Победоносным объятьем страсти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794264
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 04.06.2018
Світла травнева теплінь
Вкутала тихе озерце,
Ластівки ніжної тінь
Так розтривожила серце.
- Де зимувала, мала? -
Тихо її запитаю.
- Весноньку вам принесла
Здалеку, з теплого краю.
Там пишноквітні сади,
Літо палке і жагуче -
В нас ще дощі, й холоди,
Й блискавки з грізної тучі...
Та з-за морів, із тепла,
Попри загрози і втому,
Ластівка наша мала
Лине до рідного дому.
Виростить гарних діток -
Будуть малі щебетати,
Хату, і рідний садок,
Й сонячний ранок вітати
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794187
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Слов’янська врода. Просто жінка.
На серці жаль, усмішка на устах.
Підбори утомили ніжки…
Як рівно, однак, тримає стан…
Сховала під чадрою душу,
А болі стримує ланцюг.
І скаже всоте собі: «Мушу
Я пережити зради глум…
Вже близько. Он моя фортеця.
Чуттям дам волю, лиш вони і я,
Бо плаче жінка, хоч вірлиця,
Як від душі зосталося рам’́я».
Похлипує в кімнаті тиша,
Мелодрамами блимає екран.
Там також хтось когось зали́шив
І стерзаний хтось тепер до ран.
Запросить му́ка на гостину,
По обідок доллє їй Джо Дассен.
Заслон по шию з палантину…
«Я сильна»,-- збунтується рефрен.
«Я сильна… Перша в сквері зустріч,
Знайомство, прогулянка над ставом…
Я сильна…» Ду́мки хльост опівніч--
І на серце впало важко сплавом.
Бо сильна ж, сильна й мусить жити.
Угасни спомин, наче ночі тінь...
Нудьгу не в змозі зупинити,
Як за вікном зі́рки мерехтінь.
…Назавтра, гарна і щаслива,
Повз про́йде ходою королеви.
Вона чекатиме на диво.
Його кли́кне ніжним зойком меви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794136
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
[b]Дворник Федя встав утром с лежанки
Стал искать сапоги и портянки.
Ну вот где их искать?
Надо двор убирать!
Ну не ждал от жены он подлянки.
Логопед молодой симпатичный
Бедолага он, сам горемычный..
Ведь картавит и сам,
Вот и верь чудесам...
Гонорар-то уплачен приличный!
Кот Никифор весну ждет на крыше
А в амбаре концерт дают мыши
Им - свобода и шик!
Из зерна - только пшик!
До утра за стеной танцы слышим.
Как-то раз в древнегреческом мире
Зевс играл под балконом на лире.
Афродиту он звал
А она, о скандал...
С Посейдоном закрылась в сортире.
Одиссей, верный друг Маргариты
На разборки с собой взял две биты.
Ну совсем, как босяк
Кто ж сражается так?
Враг и тот, он не лыком же шитый...
Рассказали сегодня мне байку
Будто муж мой купил балалайку,
И бренчит целый день
Где соседки плетень.
Прикручу композитору гайку.!!
Диетолог, солидная тетя,
Не одежда на ней, а лохмотья.
С весом - море проблем,
Обносилась совсем.
Светит снова диета Авдотье.
Лиза Бетт, королева стриптиза
Ну не может ни дня без сюрприза.
Тянет стрингам взамен -
Труселя до колен.
Шеф-чудак потакает капризам.
Толстый Карлсон, мужчина не промах.
Жить привык не на крыше, в хоромах.
Чтоб ему Фрекен бок
Угождала чуток..
Наливала бы водки иль рома.
Дону Педро призналась супруга
Почему у ней попка упруга.
Помогли накачать
Ей парней двадцать пять.
Пока муж копошился у плуга.
Молодая служанка Кончита
За просчеты не раз шефом бита.
Но в ночи как то раз,
Кааак заехала в глаз!
Вот теперь по счетам они - квиты![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794152
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Взяла і знову закохалась.
Хоч як клялася: "Ні, ні, ні!"
"Ставала в позу" і пручалась:
"Не треба більш воно мені!"
А тут з ним днює і ночує,
А гляне в вічі – не мигне.
І не гукай, бо не почує –
В його обійми як шугне.
Під ніс йому – і чай, і каву.
Попала прямо до тенет,
Чи то вродливий, чи ласкавий -
Її коханий – Інтернет?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794157
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Не плач мамо рідненька, не плач,
У Раю, я давно вже... у Бога.
Лишень мало прожив, ти пробач,
Бо така в мене доленька строга.
Знову друзі ідуть на війну,
У відпустку до мам не приходять.
Чому ж досі ніяк не збагну,
На підмостках ж.ди верховодять.
То не наша... то їхня війна,
Не палають палаци, а хати.
Не позбудемось доки лайна,
Будем ми за їх статки вмирати.
Мою справу брати доведуть,
Жаль без мене за тим, я ревную.
Світло Ангели крильми несуть,
За одним, що не з ними жалкую.
На оновлену Русь... вже прийду,
Де не буде жалоби утрати.
Де цвістиме черемха в меду,
І не буде вже плакати мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794114
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Вільний вітер, де хоче літає...
ячмені і жита колихає.
В кроні дуба ще трішки спочине
та й у гори високі полине.
Між смерічками тихо пов'ється,
на найвищу вершину збереться.
А яка тут найвища - він знає,
він до неї свою стежку має.
-У-у-у! -загуде, якщо ненароком
за сучок десь зачепиться боком.
-Ш-ш-ша... - втішатимуть вітра смерічки.
Стихне він лиш внизу, біля річки.
Любить вітер із хвилями гратись,
навперейми бігать... сміятись.
Річці теж до вподоби шуміти,
вона з вітром уміє дружити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794202
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
Разделась.., влезла на весы...
"Ты бы ещё сняла трусы..." -
Тянул улыбку старый бес.
Построил глазки и исчез.
Но стал бубнить по вечерам -
"Не вздумай шастать к докторам.
Всё запретят - и соль.., и сахар...
Коли нужда, есть классный знахарь. "
"А знахарь тот хорош собой ?
Тряхнуть готова стариной !"
И замер бес с хвостом поджатым..,
До слёз обидно быть рогатым.
И как-то жаль его мне стало...
Ведь факт - любили его мало.
"Послушай, (предложила), бес,
Пойдём на кухню, снимем стресс."
О жизни долго мы болтали...
Под мясо чарку наливали...
Съедалась сочная олива,
И маринованная слива...
Погладил своё брюхо бес
И заключил, что лишний вес
Совсем не лишний, а - НЗ* !
И таяло во рту безе...
*нз - неприкосновенный запас
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794209
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
* * *
І куди ж мені йти –
аж дві хати пусті?
А навпроти лелеці не спиться...
Я ж у гості прийшов
і ромашки в руці...
Лиш колодязь води дав напитись...
Вже ні гомону тут,
ані радості тут –
пустка й щем бідне серденько крають...
Доберу у торбинку
я землю святу,
попрощаюся з рідним я краєм...
Заросла вже стежина
в дитинство моє,
у те царство безмежного щастя;
як же тінь його
душу мою дістає,
бо всі ті, що немає, все сняться...
01.06.2018р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794102
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Стояли двоє під жасминовим кущем,
Пахучого батисту аромат вдихали.
І раптом літній дощ пролляв води весь щем,
Пелюстки сипались з краплинами опалу.
Мовчання повна чаша, лиш рука в руці,
І вголос промовляли тільки сині очі.
Вже ніч дозріла у жасминовім вінці.
А рано-вранці чулись цокоти сорочі.
Безмовний час минав...і знову цвів жасмин,
І бавився в тих пахощах легенький вітер.
Чому ж "люблю" тоді сказати не посмів?
Про це жасминові шепочуть досі квіти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794020
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Спинився вітер понад яром
І річеньки лоскотить спину:
То хвилю напинає шатром,
То гладить її мирним плином.
Лишає сонце слід у воді,
А вітер жене його в лузу…
Пістрявий мотиль на лободі
Вінчає красу її сизу…
Підніс ситник стріли угору,
Клинком доторкнувся вітриська.
Комиш, шелеснувши бадьоро,
Збирає тростинове військо…
У спокій вдяглися смереки…
Пробудилась жайвором тиша…
По узбіччі бродять лелеки
І дзьобами сіно ворушать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794029
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 02.06.2018
ЗАЧЕКАЙ ЛІТО НЕ ПОСПІШАЙ В ЖИТА
Зачекай ,літо не поспішай в жита!
дай натішитись ,красою юної весни,
у моїм саду, розкішно вишня розцвіла...
увінчана у фату пишні пелюстки.
Зачекай ,літо не поспішай в жита!
нехай цвіте пора золота для весни...
дарує ніжну пісню соловейко до вікна,
і наливають медами білосніжно сади.
Зачекай літо не поспішай в жита!...
нехай у садочку квітнуть айстри білі
у ліловім бузку віднайде щастя весна,
і завруняться солодкі плоди у водевілі.
Зачекай ,літо не поспішай в жита!
я намилуюсь ,як цвітуть маки червоні...
понад плаєм задзвенить мелодія чарівна
і я залелію , у колисці мрію у своїй долоні.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794052
дата надходження 02.06.2018
дата закладки 02.06.2018
Цикл «Бриз»
Суцвіття квітів тануть... На долоні
Буяють ноти пізньої весни,
Що розтягнулись, мов густі колони,
До пантеону літа, і сліди
Лишає травень. Червень вже на троні
Вінчає ці прикрашені сади...
Ну а свідомість знову у полоні
Грайливої, безмежної краси...
Під пеленою виграє на флейті
Самотній місяць для палких троянд,
Пускає в море зоряні сонети.
І літній бриз доноситься... «Хто я?..» –
Запитую себе... І ці куплети
По хвилях линуть співом солов'я...
© Володимир Верста
Дата написання: 31.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793892
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=TXDxcphcoLM
[/youtube]
А я люблю, коли ти хмуриш брови,
На мене поглядаєш з-під тишка.
Душа твоя завжди в якійсь обнові,
Ти ноша у житті моїм важка.
Ти все уважно дивишся, вивчаєш.
А я хвилююсь: може, щось не так.
Мою усмішку ти не помічаєш.
Обличчя запашіло, наче мак.
Підходиш ти до мене боязливо,
Від страху, як осінній лист тремтиш.
Та я на все дивлюся терпеливо.
Невже, так бережеш ти свій престиж?
Та вже терпіння добігає краю.
До тебе я рішуче підійшла.
Повітря повні груди набираю:
І раптом .. пригорнулась, обняла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793905
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Там, де житами хвилечки гуляють
І небо пада в обійми Дніпра,
Ту землю Україна називають –
Всевишній у кулак її зібрав.
В минувшину вже попливло немало
Й води з Дніпра немало утекло,
Вона ж жила – раділа й сумувала,
Бо на путі немало й бід було.
Стогнала й під татарським ігом довго,
Топтали коні Польщі і Литви,
Коли ж Росія вплинула на долю,
Вдягла вінок на себе удови.
І стали її діточки нещасні,
Й саму її штовхали без кінця.
Здавалося, дух воленьки погасне.
Й сльоза не раз була їй до лиця.
Та вистояла, хай і на руїнах,
Вона збудує хату для дітей,
І Русь далека – зараз Україна –
Ще місце гідне в світі віднайде!
Хоча москаль терза її зі сходу,
Мадяри манять, Польща жде в раби,
Та станемо єдиним ми народом
І заживем у мирі без журби!
28.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793924
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Слово лине в світ,
Слово котиться.
Сто віків і літ
Вверх підноситься.
В ньому сум і сміх
Аж зашкалює
І серця людей
Часом зваблює,
Бо несе любов
Буйним цвітом скрізь
І в обхід обмов
Прониза наскрІзь.
Та буває так,
Що не зладиться,
То вже слово те
Аж кусаються.
Вдарить з неба грім
З громовицею
І вже з слів загін
Блискавицею,
Понесеться вдаль,
Наче дощ і град.
В серці сум і жаль:
Не вернеш назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793931
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
Завмерла ніч і тишею бринить
Світило сонне причаїлось в хмарній пастці...
Він не забуде ту бентежну мить
Коли зустрів Її, оту, що пахне щастям...
Так тонко, ніжно, наче білий цвіт
Мов пелюстки в саду червневого жасмину
Всоталась в шкіру, в душу, в цілий світ
Запеленала щастям, мов малу дитину
Вона стелила м‘яко, ніби пух
Залюбленими, срібними словами, сміхом
В Її б долонях і вулкан потух
І вуркотів би в такт слухняно, мирно, тихо...
Він все б продав, віддав за майбуття
Удвох, за поцілунок вранішній зап‘ястя
Бо він вже знав - не шкода і життя
Коли пізнаєш Ту, що завжди пахне щастям
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793829
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 01.06.2018
[b][i][color="#1016a8"]Р[/color][color="#6110a8"]-ешили мы с любимым пожениться
[color="#1016a8"](Е[/color]-го уговорила за три дня!)
[color="#1016a8"]Г[/color]-ляжу, а взгляд его уже искрится
[color="#1016a8"]И [/color]- это просто счастье для меня.
[color="#1016a8"]С[/color]-о свадебкой мы долго не тянули,
[color="#1016a8"]Т[/color] ри дня и был заказан ресторан
[color="#1016a8"]Р[/color]-аз сердце мы друг другу распахнули,
[color="#1016a8"]А[/color] - чувства... их у нас сейчас фонтан!!
[color="#1016a8"]Ц[/color]-арицей вел в тот день меня на роспись,
[color="#1016a8"]И[/color] -в церковь, как и надо, под венец,
[color="#1016a8"]Я[/color] -в книге сразу ставлю свою подпись
[color="#1016a8"]Б[/color]-ыть рядом с милым будем наконец!!
[color="#1016a8"]Р[/color]-азъехались уже со свадьбы гости,
[color="#1016a8"]А [/color]-новость я ему - вместо страстей,
[color="#1016a8"]К[/color]-ажись, он лопнет вот сейчас со злости
[color="#1016a8"]А[/color]-мбец!!!! - Узнал про пятеро детей!![/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793861
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Спочатку думала, чи писати цю історію. Потім вирішила писати.
Це було десь в 80-х роках минулого століття. Робота моя тоді була
пов’язана з відрядженнями. Чула багато, але не дуже запам’ятовувала.
Була молодою, багато чого і не розуміла. Ця історія запам’яталась. Я тоді працювала в медичній сфері. Приїхала до лікарні, яка мала цікавиЙ вигляд. На одній і тій же території знаходились і лікарня, і службове житло. Якась атмосфера була побутова. Мені тоді було дев’ятнадцять років.Населений пункт був невеликим – селище міського типу. Усі між собою були знайомі. Мене запросила одна співробітниця лікарні в гості. Мені було дуже цікаво, коли я побачила її житло. Покійний її чоловік був лікарем, але мав ду багато талантів. Усе, що можна було зробити руками – він умів. Навіть плів макраме, займався скульптурою, малював. Можливо, таким чином він розслаблявся після лікарських буднів. Дуже добре пам’ятаю, що цей чоловік, з розповідей його вдови, не мав шкідливих звичок, бул ідеальна родина. Житло знаходилось в приміщенні колишнього монастиря. Колись я читала, що монахи повернули собі його у власність. Як склалась доля його мешканців мені не відомо. У ті часи це помешкання мені здавалося маленьким дивом. В пору дефіциту тут було зроблено усе своїми руками, в т.ч. меблі. Думаю цій жіночці було самотньо і не було кому розповісти про свій сум, тому вона мене запросила. Я роздивлялась на усе, як в музеї. Кожна річ стояла на своєму місці, мала пам’ять, а жінка була наче музейний працівник. Здавалось, що її талановитий чоловік був присутнім на цій презентації. Але, коли я почула чому він так рано пішов на той світ мені стало якось не по собі.
В них був єдиний син. Думаю, що в такій родині у нього було все, що могло бути в той час. Йому полюбилась дочка бідної санітарки. Почуття були справжніми, спротив сторін непереборним. Ці розумні, гарні люди не пускали в своє серце дівчину з бідної родини. Боротьба тривала доти, поки серце батька не зупинилось. Ненависть до синової обраниці нікуди не щезла, навіть після народження онуків. В домі-музеї було тихо, ніколи не лунав дитячий сміх.
Ця сама жінка мені розповіла ще одну невеселу історію. В іншого лікаря дочка навчалась в медичному інституті. Там в неї зав’язались стосунки з африканським студентом. Народилась темношкіра дівчинка. Студентка віддала дитину батькам, а сама продовжувала навчання. По закінченню ВУЗу, дівчина поїхала за чоловіком. Чи то у Конго, чи Зімбабве. У цій сім’ї не витримала мама…Дівчинка залишилася з дідом. Її мати в Африці народила ще хлопчика, а дівчинку з подвійним іменем і не думала забирати з собою. Дитині в країні білих людей жилося нестерпно. Дід був ще працюючим лікарем, дитину не міг терпіти. Вона не мала ні від кого любові. Хіба хто може колись її пожалів так, як ця жінка з дому-музею. Діти до неї ставилися вороже. Напевно і дорослі не краще, якщо малі не були навчені. Вони бігали за нею і кричали: «Мавпа, мавпа!». Бідолашна, дуже спритно вилазила на дерево і сиділа поки не набридне її нападникам. Мама писала їй листи з Африки. Вона дуже її просила ніколи не виходити заміж за іноземця, бо то – не життя. І ніколи не питала, як їй жилося серед білих людей. Вона і часто не доїдала, її ніхто не голубив, як дитину. І я навіть чую зараз, як завжди тривожно стукало її серце. Хтось їй дав одного карбованця і вона купила на нього булок. Вони називались «Сайки», коштували такі булки по 6 копійок за штуку. Вона з’їла їх усі враз.
Я не знаю як склалась доля цієї дитини, вона давно уже доросла.
Можливо, уже й бабуся, але я дуже хочу щоб її хтось любив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793803
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько... Рости!
(2р.)Ой рости, моя калинонько, рости.
Білим цвітом тобі веснами цвісти!
Ой цвіти, моя калино! Ой цвіти.
Білим цвітом мою землю освяти.
(2р.)Ой цвіти, моя калино! Розцвітай.
Хай радіє тобі річка, поле й гай!
Посадила калиноньку на весні.
Соловейко вже співає тут пісні.
(2р.)Ой росте моя калинонька. Росте!
В її гронах ясне сонце, золоте!
Посадила калиноньку край води.
Ой рости, моя калинонько, рости.
(2р.)Ой рости, моя калино! Зацвітай.
Хай радіє Україна - рідний край!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793785
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
[i]Стихотворение написано по мотивам романа чешского писателя
Йозефа Томана «Калигула или после нас хоть потоп»
специально для международного лит.конкурса
"Античные мотивы-2018", который состоялся в апреле-мае этого года.[/i]
Сквозь клочья тумана «Евтерпа» несётся,
Молитвы Нептуну творя.
На долгий период холодного солнца
Нептун запирает моря.
Но мчится корабль, нетерпеньем гонимый,
На родину из далека.
А в трюмах дары азиатские Риму:
Пшеница, каменья, шелка.
Тревога томит Луция Куриона –
Зачем он в январскую стынь
Отозван домой со своим легионом
Из жарких сирийских пустынь?
Неужто отец? – Непреклонный сенатор,
Чья жизнь вечно на волоске?
А может Тиберий, старик-император
Волной растворился в песке?
Конечно, Тиберий – садист-извращенец,
Жесток его жребий и гибл.
И в Риме любой несмышлёный младенец
Кричит, что Тиберия – в Тибр!
Но в том-то и есть жизни закономерность,
Что выбор – лукавый скупец:
Иль тот, кому дал ты присягу на верность,
Иль республиканец-отец.
---------------------------
Мерцая в лучах золотого заката,
Встречает земля корабли.
И кажется Луцию – это Торквата
Рукой его манит вдали.
Три года скучала Торквата-невеста,
Не ведая сладость греха,
Три года моля неподкупную Весту
Вернуть поскорей жениха.
И вот он вернулся!
Вернулся, а значит
Готовится к свадьбе наряд.
Но что же глаза он отчаянно прячет?
И что ж он как будто не рад?
На Аппиевой каменистой дороге,
Домой завершая свой путь,
Споткнулся о чары другой он… О, боги!
В таверне «Войди и забудь».
Вошёл и забыл и отца, и невесту,
Свободу, республику, честь.
Запутался в посулах славы и в лести,
И сам расточающий лесть.
У «римской царевны», а в прошлом гетеры,
Приманок большой арсенал:
Изыскан наряд, безупречны манеры,
И кожа – молочный опал.
К тому же Валерия – дочка Макрона…
О, гибельных глаз бирюза!
Забудет военный трибун легиона
Торкваты печальной глаза…
Мучительный выбор меж долгом и страстью!
Меж славой и честью своей.
Харибда и Сцилла – две равных напасти,
А мы – между жарких огней.
------------------
Цикада поёт в разукрашенной клетке
В перистиле у мудреца.
Кого же мне выбрать, учитель Сенека?
Тиберия или отца?
Сенека изрёк : «Слушай только свой разум.»
Но молодость – это не клеть.
Любовь и свободу, богатство – всё сразу
Так хочется в жизни иметь!
----------------------
Захлопнутся дня золотистые створки,
И звёздный прольётся ушат.
А там, в Затиберье, на римских задворках,
Свой пир гистрионы вершат.
Смеётся народ, и над властью хохочет,
Коль плакать нет более сил.
И где-то на Капри, под пологом ночи
Тиберий свой дух испустил.
Один император сменяет другого…
Народ в ожиданьи чудес:
Отмены налогов.
Тельца золотого.
И манны, летящей с небес.
Конечно, всё будет.
Но только недолго.
Потом эйфория пройдёт.
За каждый сестерций имперского долга
Сторицей заплатит народ.
--------------
Вдоль Аппиевой каменистой дороги
Стояли шесть тысяч крестов.
Прикованы намертво руки и ноги
Распятых восставших рабов.*
Меняются люди, меняются боги,
Но тонок всегда волосок.
Другие заботы, другие тревоги,
А волны, как прежде – в песок…
----------------
[b]Примечания:[/b]
[i]Аппиева дорога во времена Римской империи соединяла Рим с побережьем Средиземного моря.
Макрон – древнеримский политик, префект претория в 31 — 38 гг., участник придворных интриг, приближённый Тиберия.
Перистиль – дворик, окружённый с четырёх сторон крытой колоннадой.
Гистрионы – в Древнем Риме так называли профессиональных актёров, составлявших труппу.
* - имеется ввиду восстание Спартака, произошедшее примерно за 100 лет до описываемых событий.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793748
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Под кроною перестоим,
Коль душный день грозу накликал.
И аромат предвосхитим
Взъерошенного базилика
И мяты перечной листа,
Что спали в пухе тополином...
Но дождь, ныряя в цвет куста,
Божественно запах жасмином...
Давай немного помолчим,
Умолкли нынче даже птицы...
В раскатах грома ощутим,
Как чувства рвут свои границы!
http://www.playcast.ru/view/11289546/dfbdde18defd55389f1617a71d68c5593f986675pl
от LaurA
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793735
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Індигові волошки піднімають вії
Межи ажуру зеленавих трав.
Щемить в душі моїй примарою надія,
Немов свердлить безжалісний бурав.
Індигові волошки дивляться на мене,
Цикадами пострибують думки.
Квітчастим килимом вселяється натхнення,
Підносять руки простору цупкі.
В індигових волошках нам би заблукати,
В обіймах сонцесяйних ниточок,
Але десь пишеш ти свої земні трактати.
Чи зробиш у волошки хоч би крок?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793667
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Де вдача радісна й легка?
Де музика весняних злив?
Тепер я стала як ріка,
Ріка, що вийшла з берегів.
Не впізнаю свого лиця,
Не впізнає мене той світ.
Лишились ще сухі місця,
Та де знайду надійний пліт?
Не вибираюся з води,
На волю вітру віддаюсь.
Пливу – до моря, чи куди?
Не знаю ще, тому й боюсь.
Тому й боюсь, хоча сміюсь,
Радію сонцю і весні.
Бува, тихенько помолюсь:
Не зрадь, душе моя, мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793715
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Літо! Знову літо!
Привітало усіх квітно:
Розіслало барви в лузі,
Серед піль і по долинах,
І аж ген на виднокрузі.
У зеленім оксамиті
Тисячі маленьких цяток
Зорять в небо і щомиті
Бджолам дать готові взяток.
Придивись: вздовж виднокола
Червоніють яро маки--
І усе пшеничне поле
Оточили густим колом.
Поруч них блакиттю марять
Горді кущики волошок--
За усіх у неба просять:
--До́щу! Крапни хоч би трішки.
Тут блакитні незабудки
Зазирають в очі пильно,
Будять в серці добрі згадки,
Бо ховав їх хтось насильно.
Ось весела інших зграйка:
Білих, голубих дзвіночків--
На тоненьких своїх ніжках
Мовби кличуть у таночок.
Там ромашки срібно-білі,
Скромні, манять чистотою,
І гарячі їх сердечка
Зігрівають й нас з тобою.
На мураві уздовж стежки
Царство білих парасольок--
То гарнесенькі мережки
Деревію в білій льолі.
Тут же братки кольорові
Захиталися нам ґречно
І жадають всім любові
Тепло, щиро і сердечно.
Добре їм усім за містом--
Польовим красуням:
Хоч, буває, беззахисні,
Все ж у ріднім руні.
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793688
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Над водою нахилились молоді вербички,
довгі коси розпустили, умивають личка.
А вода шумить позора, хвилями хлюпоче...
про усе, що вона чула, розказати хоче.
А тим берегом йшли двоє, про щось гомоніли,
прислухалися вербички... теж знати хотіли.
Тут закохані сиділи на містку, до ранку,
дзюркотіли хвилі сині у веселім танку.
В небі місяць молоденький з зорею шептався,
з дівчиною молодою козак обнімався.
В срібнім світлі до берізок схилились кленочки,
тріпотіли від тієї ніжності листочки.
Ген за річкою стрімкою спить у полі жито,
ходить нічка бережечком... тихо... тихо... тихо.
В снах від сонця тут волошки мружать ясні очки,
прийде ранок - залунають дзвінкі голосочки.
Знов пісні розсипле жайвір в чистій високості,
і прилетить соловейко до калини в гості.
Задзвенять всі бджоли дружно над духмяним цвітом,
бо зустрілася весна тут із веселим літом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793693
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 30.05.2018
Я НЕ МОЖУ МОВЧАТИ!
Я не можу мовчати!
коли на Сході іде війна...
як від горя ,у сльозі посивіла мати,
коли в сиру могилу ховає своє дитя...
засіяні хрести, від рук кремлівського ката.
Я не можу мовчати!
Сидіти із краю в стороні...
як іде мова про життя, чи смерть?
коли за Україну гинуть козаки молоді,
і міна, на полі бою розриває тіло на чверть.
Я не можу мовчати !
дивитись як стогне від болю земля...
залита кров'ю в пожарищі війни згорає,
небо застилило димом ураганна гроза...
і замість, голуба миру чорний крук літає.
Я не можу мовчати !
Коли так званий брат топче жита...
і гострим мечем рубає цвіт калину,
у журавля ,обпалені крила рана жива...
і засіяні міни рвуть із коріння тополину.
Я не можу мовчати!
а кричу, у світ ,щоб зупинив війну!...
почув ,біль страждання мого народу,
щоб не проливалась невинна кров у бою,
і захистив мати вдову і сироту убогу.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793635
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Бужок умив світанку личко,
Війнуло з Марковець теплом.
Іскрилась росяно травичка,
Лебідка вдарила крилом.
Попід Котюржинці палало
Із маків поле вдалині,
І сонце вже помандрувало
Палати десь на купині.
Помчав автобус за світанком,
Повіз з собою суєту,
Нагнулась Минька над сніданком,
Жувала берег у цвіту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793616
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Україно! Матусю моя,
Я твій син у любові клянуся.
Ти для мене в піснях солов'я,
Для тебе понад гори здіймуся.
Я поет щоби правду нести,
Через темінь до люду донести.
Із колін щоб рабів підвести.
До висот Україну піднести.
Щоби знову Украйна була,
Щоби з світом вона гомоніла.
Щоб оходила заздрість й хула,
По світах щоби слава гриміла.
Своє слово до люду несу,
Для тебе моя люба Матуся.
З твоїх рук спив ранкову росу,
Тобі вірним повік залишуся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793602
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Хитнулася назустріч, стиснулось серце,
Поглядом прикипіла до рідного обличчя,
Живий! Коханий! Боже! Бережи його!
В руках у нього автомат,
Бронежилет міцно притиснув груди,
Сувора складка поміж брів лягла.
Палає, знову палає у вогні земля.
Роз’єднують нас милі вогняні,
Ти ж сонечко світи, пестуй його,
Якби то я його пестила, бувалого солдата.
Нині війна обдарувала його клята
Задумою в очах та сивиною не по роках,
Мене ж чеканням. Душу точить черв’як...
Скорбота стелиться межи хрестів,
Дім не один уже осиротів за час біди.
Господи, дай, нам миру! Дай, назавжди!
Любих, дорогих, коханих, збережи!
28.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793567
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Плине час могутньою рікою,
Котру ні спинить, ні обігнать –
То Господь всесильною рукою
Спонукає істину пізнать,
Що ніщо в житті земнім не вічне
Й що одне воно лише бува,
Й що горять недовго наші свічі,
Й сила особлива у словах.
Ні, життя легкого не буває,
Бо воно – стезя випробувань,
Тож поки життя у нас триває,
Мусимо про це не забувать.
Вдячні ж будьмо і землі, і Богу.
В світ прийшли ми завдяки Творцю.
Поєдналась сила в нім з любов’ю –
Пам’ятаймо істину оцю.
2.07.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793541
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Навколо панувала тиша неймовірна,
І опинилась я в полоні чарівнім.
Всміхнулось життєдайне сонечко манірно,
Яскраво блиснув золотавий щедрий німб.
І вранці погляд зупинився на трояндах,
Цілуючи сліди сріблястої роси.
Пелюстки лагідно тримали стебел стани,
Очей не відвести від ніжної краси.
Лилися пахощі п*янкі троянд казкових,
Не випадково садівник їх посадив.
Якщо на серці щире почуття любові,
То для коханої не жаль квіткових див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793527
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Упала темінь на моє вікно...
Хатина похилилася давно,
А в ній в кутку снуються павуки,
Та мороком покрилися думки.
І горе все руйнує неспіша.
Минуло щастя – плаче знов душа.
А хай же буде проклята війна!
Його нема, ніде тепер нема..
Жовтіє вогник свічки на столі,
Екрану світло й відблиск на чолі.
Труна стоїть ще досі у очах -
Еквівалент безсоння по ночах.
Мені без тебе вже не милий світ.
На землю знов осипавсь яблунь цвіт.
Оманлива надія у душі
На аркуші вляглася у вірші
І стелиться рядочком у хорей.
Чомусь, вже не співає соловей.
Світанок десь затримався, не йде,
У полі мабуть вітер підожде,
Мені дощем постукає в вікно -
На небі з хмар вже виткане сукно,
Адже тебе нема, нема давно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793526
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
[b][i]В червоно-жовті лінії "Макда́ків"
Заплутався суцвіттями каштан
Й на довгому рекламному плакаті
Створив, одну з красивих ікеба́н.
А, сонця промінь, що, мов хвіст лисиці,
Розцілував каштану пелюстки.
Такий красивий ранок у столиці!
Бездоне небо! І приїжджий ти...
Що йдеш назустріч по застиглім бру́ку,
Збиваючи кросівками імглу,
Кладеш матрьошку в теплу мою руку,
Неначе би цілісіньку Москву.
А в цих очах із блиском оксамиту
Я бачу, як бринить ота роса.
Це день твого вже п'ятого візиту,
Це магія непарного числа.
Із відчуттями нової розлуки,
Що з відстанню, можливо й на роки,
Щораз, з приїздом, в ніжні твої руки
Сльозу збиває з теплої щоки.[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793524
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Полечу як пташка... орликом високо,
Зачекалась мама, мамі одиноко.
Упаду до ніг їй хай мені пробачить,
Обійме за плечі бо уже не бачить.
Приспів:
Мамо моя люба, матінко матусю,
Як малим до тебе знову пригорнуся.
Матінка розрадить, мати приголубить,
Хіба хтось на світі, як матуся любить.
*
Налітався вдоволь... сиве ластів'ятко,
Притомилось в полі мамине хлоп'ятко.
Пішли в ирій роки, як гості чужії,
Потріпали крила в полі буревії.
Приспів:
*
Чом змарнілий синку... силу підкосило,
Сину мій синочку, де ж тебе носило.
Ой, не легко було, тяжко в долі бранцю,
За тобою скучив, мамцю ж мою мамцю.
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793523
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
[b][i][color="#6f00ff"]Вот сижу я на опушке,
Лес кругом и неба гладь...
Сожалею, что не Пушкин!
И как он, мне не писать...
28 05 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793547
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 29.05.2018
Девочка ходит встречать пароходы…
Девочка может считать поезда…
Девочка вырвана с плена свободы -
Девочка,кажется,вновь влюблена…
Девочка будто бы - и не здорова…
Девочка будто бы - и не больна…
Девочка снова в объятиях слова -
Девочка пишет романы сама…
Девочка любит не жёлтые розы…
Девочка видит цветастые сны…
Девочка знает - солёные слёзы…
Девочка с розовым носит очки…
[img]https://c.pxhere.com/photos/2c/d7/girl_woman_hat_denim_shirt_fashion_blue_sky-892055.jpg!d[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793487
дата надходження 28.05.2018
дата закладки 28.05.2018
Свята Зелені, Божа Трійця.
І день святий, і ніч свята.
Земля, немов імператриця*,
На ній – корона золота,
Коштовний квіт – на пишній сукні.
Церковний дзвін гуртує душі,
Приймаю істину по суті
І шлю мольби свої насущні.
Вінок сплітає день святковий,
Предивна велич торжества,
Його відкрив сам ключ скрипковий
Для величання божества.
*Наші предки вважали, що на
Зелені свята - День народження Землі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793398
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 28.05.2018
День засяяв світанням
І розцвів, мов тюльпан...
День цей - ваше прощання
І чекання чекань.
І дзвінок малиновий,
Що у юність вас вів,
Попід вікнами школи
Відспівав, віддзвенів.
Вже не буде уроків,
А доросле буття,
І найважчу із формул
Загадає життя.
Будьте, діти, щасливі,
Хоч непросто іти.
Вам бажаю я нині
Доброти, доброти,
І уміння любити,
Й благородства прощать...
Прислухаються квіти -
Наші діти мовчать.
Хай світанки прозорі
Посміхаються вам,
Хай безмежні простори
Підкоряються вам.
Колоситься вам поле
Щедрим зерном добра...
У житейськеє море
Відпливати пора...
Не сповідуйте заздрість,
Не впадайте у лесть,
Бережіть, зберігайте
Роду вашого честь,
Та свою рідну школу
Пам'ятайте завжди,
Де вас щиро навчали
І краси, й доброти.
І любіть Україну:
Вона в світі одна -
Батьківщина й родина,
Що усіх нас єдна.
День засяяв світанням...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793348
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Пелюстя сяйва темряву освітить,
І я знайду тебе посеред снів,
Загублених Морфеєм. Цього світу –
Мені замало й тисячі світів...
Не вистачить... Я знаю!... Хоча світло –
Дарую, ці букети ясних слів.
Пізніше віддаю все інше вітру,
Що віднесе до вільних кораблів,
Де всі шляхи змішались воєдино,
Проте координати все ще є!
Чи приведуть вони крізь хуртовини?
За пагорбом лиш айсберг постає...
Не знаю! Та пливу, бо ти єдина
Зігрієш серце в холоді моє.
© Володимир Верста
Дата написання: 26.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793296
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Не затулюсь я від чужого горя,
Не відхрещусь від болю та біди.
Призупинюсь, коли сирена. Скора.
Погляну, в який бік ведуть сліди.
Протектори відбились на дорозі
Від швидкісної квапної їзди.
Душею не черствій, якщо ти в змозі,
Подати руку слабкому, не жди.
Ти не чекай, щоби не ти, хтось інший,
Прийшов на допомогу в скрути час.
Не думай що король, а той хтось гірший,
У совісті на те, свій, Божий глас.
26.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793302
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 27.05.2018
Ранок. Світає.
Тиша застигла.
Роси холодні
Сплять у траві.
В небі хмарини,
Наче із срібла,
Відпочивають,
Бо кочові.
Сонце проснулось -
Ще позіхає,
Щупає променем
В мороці цім.
Вітер холодний
Важко зітхає,
Бо не проснувся
Він ще зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793325
дата надходження 27.05.2018
дата закладки 27.05.2018
[color="#ba0784"][b]Б[/color]-лукає місяць темними стежками
[color="#ba0784"]Е[/color]-дем залишив і пішов в світи.
[color="#ba0784"]З[/color]-абути б все, що було поміж нами,
[color="#ba0784"]Т[/color]-а тільки серце взяв з собою ти.
[color="#ba0784"]Е[/color]-моцій шквал, до повного зомління
[color="#ba0784"]Б[/color]-а, не у них земного щастя суть.
[color="#ba0784"]Е[/color]-кстракт з любові і могО терпіння
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно, що від смутку не спасуть.
[color="#ba0784"]І[/color]- день новий знов темрява накриє,
[color="#ba0784"]Ч[/color]-адру накине, і пірне у сон.
[color="#ba0784"]Б[/color]-езкрає небо землю оповиє
[color="#ba0784"]О[/color]-бійми туги вмить замкнуть в полон.
[color="#ba0784"]Л[/color]-егенький вітер за вікном шепоче,
[color="#ba0784"]Ю[/color]-тить безсоння в фалдочках гардин.
[color="#ba0784"]Ч[/color]-и то ввійти... ввірватись в сум мій хоче
[color="#ba0784"]А[/color]- з вітерцем і легший часу плин.
[color="#ba0784"]І[/color]-так щодень, коли тебе немає
[color="#ba0784"]С[/color]-он десь біжить, неначе він не мій
[color="#ba0784"]А[/color]- розум знов тебе у снах шукає.
[color="#ba0784"]М[/color]-ожливо є ти ... десь у файлах мрій.
[color="#ba0784"]О[/color]-двічно так, любов тривожить серце
[color="#ba0784"]Т[/color]-ремтить, як лист та виплива в віршах,
[color="#ba0784"]Н[/color]-апевно десь серед мінорних терцій,
[color="#ba0784"]Я[/color]-к одинак, живе моя душа.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793254
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Трійця
Великий, вказівний, середній —
до купи, мов щось солить зібрався,
а безіменний і мізинець попередній —
пригнувшись, до долоні приєднався.
В німій покорі прикладу їх до чола,
хай Дух Святий мій розум прояснить,
а потім вниз я опущу до живота —
дай не хворіючи життя своє прожить.
Я пучку прикладу до правого плеча —
дай сили Господи на праве діло,
бо краще вмерти від ворожого меча,
чим плазувати поміж ними вміло.
Наліво три перста поклавши наживу,
немов печать на всю нечисту силу,
я мислю, а це значить я живу,
і вірю в Трійцю богомилу!
25.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793231
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Верховодки злітають над плином
Тихих заводей рік і боліт,
Чорногузи шикуються клином —
В тимчасовий зібрались політ.
Смокчуть мул карасі товстогубі,
Щось поживне шукають собі,
В жабуринні — мелодії любі,
Бабок злети і штиль на воді.
Наче рицарі, в панцирах раки, —
Випускають доверху бульки,
Крутять вуса собі, небораки,
А в‘юни заплелись, як шнурки,
Вигинають довгесенькі спини,
В очеретах густезних на дні.
В ріднокрай у думках часто лину —
Там і радісно, й сумно мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793204
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 26.05.2018
Життя дано... є право жити,
ми для добра прийшли в цей світ.
Для нас тут ясне сонце світить,
росою вмитий, яблунь цвіт.
Є зорі у нічному небі...
А днями світиться блакить,
що щедро землю напуває,
дощами тихими шумить.
До себе манять полонини,
дзвінкі вершини синіх гір.
Тут джерело втамує спрагу
й потішить всіх пташиний спів.
Беремо ми... всього без краю,
світ не рахується - дає.
Знай, мудрість та, що вчить давати,
багатством найціннішим є!
То ж головне - вчись працювати,
щоб кращим світ із нами став.
Старайся жити так , щоб більше
того, що дав ти... а не взяв.
Розквітла квітка бджілок вабить,
в слідах добра і наш є крок.
Тут кожен день - життя екзамен,
для нас усіх новий урок.
До чого ж світ наш є прекрасним...
Творцем він створений для нас.
Живім! Творім! Оберігаймо!
Робить добро - це наш є час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793130
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Не була на горищі сто років.
І за віком й за станом душі
Оминаю усі замороки
Та не хочу в собі ворушить…
Що не річ – то минулого спомин.
Все, що там, то – старенький архів.
Патефон заховався за комин,
На усьому там – шар порохів.
Вже б пора все те – в пащу багаттю,
Стільки книг – не найкращих часів.
А як личило мамі те плаття,
З потойбіччя он – купка листів.
Там ось – діжа старенька для тіста,
Там ще стільки безцінних дрібниць,
Бачу ноти великого Ліста,
На горищі – мільйон таємниць.
Я не можу... Музей мого серця,
Залишаю. Нехай так, як є.
Ти, хатинко, пробач і не сердься,
Що павук тут вуалі снує.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793112
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 25.05.2018
Спить забуте село
Під покровом імлистого неба…
А колись же було,
А колись гарцювало, жило…
Скільки ж вод утекло,
А воно, мов колиска для тебе,
Хоч багато чого
У твоєму житті відбулось.
Сипле холодом ніч
На хатинки німі, одинокі,
У ставок босоніж
Забрели верболози гуртом.
І сади теж сумні,
Бо давно вже утратили спокій:
Їх лякає у сні
Незвичайний сича баритон.
Сподівалась весна
На струні березневій заграти,
Щоби радість пізнав
Цей загублений, змучений край.
Зорі ніч колиса –
Риба стала в ставочку пірнати,
А весняна краса
Заблукала у втрачений рай.
Сіра неба імла
Розсівалася м’яко у тиші,
І на воду лягла
Сіроокого ранку дуга.
Чути десь, як весна,
Свою сонячну арію пише
Й на село і ставок
Золотаве манто одяга.
4.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792908
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018
"Мова моя українська пісенна
В світі поезій - безцінна прикраса!
Лесине слово і слово Тараса -
Ніби птахи у польоті натхненнім..."
******************
В рожевому небі симфонії грому,
А там, - за рікою, блищать блискавиці!
Ось ось піде дощик. Нап*ється водиці
Земля моя рідна. А я біля дому
На лавці притишкла, смиренна й щаслива.
Бо це ж таки радість: в цей вечір травневий
Дивитись на квіти, на небо, дерева.
На світ мальовничий, чекаючи зливи.
Промокнути хочу, з цим світом, до нитки!
В обіймах весни і дощу - танцювати!
О, Земле кохана! Хіба ж це не свято,
Хіба ж це не щастя: з тобою радіти?
Здається, закохуюсь більше і більше
В години безцінні, в життя неповторне!
Нехай мене злива до себе пригорне,
Як я пригортаюсь до яблунь і вишень
В чудовому, рідному, милому краю,
Щоб знов відчувати в собі сподівання!..
І серцем усім прокричати зізнання:
Кохаю тебе, Україно, кохаю!
Кохаю й не можу про це промовчати!
Люблю тебе, Земле, безмірно й дитинно!
Щаслива, що можу ці світлі хвилини
На мові пісенній своїй змалювати!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792986
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
У зелені тоне старенька хатина.
Так затишно й любо, на серці, в селі.
Здається, завмерло життя швидкоплинне
На цій мальовничій Волинській землі.
Це радість - спочити в такому куточку,
Де кожна пташина дарує тепло...
І квіти, і поле, і ліс за горбочком -
Це рай на землі, українське село.
Я іншого раю й не буду шукати.
Ця мрія - мов казка! Це крок до мети:
Зелений садочок, малесенька хата
Й щоб поруч зі мною, коханий, був ти.
А серце жіноче нічого й не хоче,
Крім тихого щастя, на завтрашні дні.
Нам доля цей спокій жаданий пророчить.
Ти тільки довірся і їй, і мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792984
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
[b][i][color="#4d00ff"][color="#ff0040"]П[/color]ьянила нас цветущая сирень
[color="#ff0040"]Р[/color]ука в руке мы шли тропинкой сада...
[color="#ff0040"]О[/color]пять восстал из пепла этот день,
[color="#ff0040"]В[/color]орвалась в грудь саднящая досада!
[color="#ff0040"]О[/color]н всё спешил, а мне и невдомёк
[color="#ff0040"]Ж[/color]ила лишь им и верила бездумно.
[color="#ff0040"]А[/color] он зажег в сердечке огонек,
[color="#ff0040"]Л[/color]юбовь моя к нему была безумной.
[color="#ff0040"]М[/color]огла ли я подумать хоть на миг...
[color="#ff0040"]Е[/color]го обман... и сердце на две части,
[color="#ff0040"]Н[/color]ет, не ждала безжалостных интриг,
[color="#ff0040"]Я[/color] же люблю... всецело, не отчасти.
[color="#ff0040"]З[/color]ачем он так? Зачем он так со мной?
[color="#ff0040"]А[/color] ведь могла быть истинная радость,
[color="#ff0040"]Т[/color]еперь хоть спорь до одури с судьбой,
[color="#ff0040"]Е[/color]два живу... И жизнь такая в тягость.
[color="#ff0040"]М[/color]олитвы все, что знала, я прочла
[color="#ff0040"]П[/color]росила Бога - дай мне больше силы.
[color="#ff0040"]О[/color]тнюдь... его другая увела,
[color="#ff0040"]Д[/color]ругая будет звать отныне "Милый"
[color="#ff0040"]Р[/color]азлука - боль, разлучница змея!!!
[color="#ff0040"]У[/color]гас огонь, что грел доселе душу,
[color="#ff0040"]Г[/color]орит вокруг лишь небо.... и земля,
[color="#ff0040"]У[/color]йти бы мне с огня во льды и стужу...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792913
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Лиш ти так міг збентежити безцеремонно,
Ввірватись вітерцем у тихі сни.
І шепотіти з ніжністю мені "мадонна",
Троянди дарувати навесні.
Лиш ти так міг без дозволу поцілувати,
І розсипати діаманти мрій,
І з пристрастю запалювати в серці ватру...
Гарячих пестощів був цілий рій.
Лиш ти так міг кохати палко до без тями.
На жаль, той сон короткий, ніби мить.
Любові залишився вензель монограми,
І наяву...всередині... щемить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792976
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Морская ночь.
Солнце заревом красным садится…
Вкруг, чернеет простор голубой…
Мне представилось, с теменью слиться
И парить над пучиной морской.
Золотистую солнца дорожку
Серебрит окаянная ночь,
Призвала на подмогу подружку –
Извести благодатную… прочь.
Как вуалью, накрыла прохлада,
Серебром засверкал небосвод….
Миг прелестный: парад звездопада
Отражается в зеркале вод.
В эту ночь, мои мысли трезвеют,
Холодеет, в тревоге душа...
В полном мраке...одна только греет,
Так весною Звезда хороша.
Среди волн, словно путник в пустыне,
Увлечённый: и сильный, и горд!
Коль, Полярная светит доныне -
Возьмём пеленг, стремлённый на Nord.
Угол, даст нам дорожка ночная,
В перекрёстке с Полярной зарёй,
И на карте лишь точка немая...
Моя жизнь заколочена в ней.
Не страшна нам ночная прохлада,
Не боимся мы чёрных теней.
В нашей жизни: любовь и свобода –
Предпочтение дерзких друзей!
______
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792921
дата надходження 23.05.2018
дата закладки 24.05.2018
Волошки цвітуть голубенькі
І маки червоні в житах,
В зеленім гаю соловейки
Співають, а смуток в очах.
Ну, де ж ви, літа молодії?
Шалено промчались кудись.
Прогнала години лихіїї,
А роки підня́лися ввись.
І як їх назад повернути? -
Лелека поніс на крилі.
Відгомін з-за обрію чути:
Несеться аж ген до землі.
Лиш вслід помахала рукою
Й скотилась солона сльоза,
Як в теї верби над водою
Стікає по гіллі роса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792715
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
[i][color="#259e06"][b]Напій жагучого кохання
Спиватиму з твоїх долонь.
І спалахну, як зірка рання,
Як ніжно ти торкнешся скронь.
Крилато серце затріпоче
І світ зупиниться на мить.
Як же воно любити хоче,
Як же душа моя бринить!
Не згасну, любий, не зотлію,
В шаленім ритмі не стомлюсь.
Як від кохання захмелію,
І долі, й Богу поклонюсь.
Аж до небес кохання пісня.
Полинем в юності Едем.
Гори-палай, любове пізня,
У ритмі люблячих сердець!..[/b][/color][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792450
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Знай, хто великий, є ще Більший.
А хто високий - є ще Вищий!
Для тих, хто сильний, є Сильніший.
Від тих, хто мудрий - є Мудріший!
І буде так, як Він скерує.
Бо бачить, розуміє, чує
усе, що робим, навіть в тайні.
Діла хай наші будуть... гарні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792692
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Моє миле заквітчане місто
вмив небесними водами дощ,
і вогнів золотаве намисто
сяє в дзеркалі вулиць і площ.
Теплий вечір спустився на плечі
зачарованих київських гір.
Наче велети-крила лелечі,
лівий берег захоплює зір.
Приспів:
Київські кручі, сивий Славутич –
свідки наших стріч.
В Києві древнім, вічно недремнім –
відгомін сторіч.
Київ столичний, красень величний –
пісня солов'я,
мирний, привітний, тисячолітній
ти – любов моя.
Солов'їні наспіви в діброві
і по схилах навкруг розлились,
тихо плещуть їм хвилі Дніпрові,
і вслухається зоряна вись.
Як п'янять тут алеї бузкові!
А крізь буйство каштанових свіч
сяють маківки храмів – казкові
свідки величі давніх сторіч.
Приспів.
Де розкішні схилилися крони,
зелен-трави встелилися ниць,
Володимир вслухається в дзвони
від Софії до Лаври дзвіниць.
Світлий Києве мій, златоглавий,
див твоїх полічить не берусь.
Ти – колиска моєї держави,
ти свята моя Київська Русь.
Приспів.
19. 05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792336
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Когда грустишь, мой милый друг.
Когда грустишь, мой милый друг,
И счастье кажется далёко.
Ты вспомни, вспомни обо мне,
Тебе не будет одиноко.
Когда ты ждёшь, мой милый друг,
Хотя бы весточку, простую.
Ты вспомни, вспомни обо мне.
И как тебя, одну, целую.
Когда поёшь, мой милый друг,
И о любви, и о разлуке.
Ты вспомни, вспомни обо мне,
Вдвоём нам было, не до скуки.
Когда пишешь, мой милый друг,
Пока одной, совсем тревожно.
Ты вспомни, вспомни обо мне,
С тобою встретимся, возможно.
Когда любишь, мой милый друг,
И от любовной неги таешь.
Ты вспомни, вспомни обо мне,
Получишь то, о чём мечтаешь.
13:40.24.10.2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792689
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Де барвінок синій
Килими стелив,
Тато свого сина
До грудей тулив…
Батькові долоні
Теплі і тверді,
Вогкі, ледь солоні, –
Все життя в труді.
Приспів:
«Не буває в світі
Більшої біди,
Коли гинуть діти
І нема води,
Як земля палає
Й плачуть матері,
Як вогонь над плаєм
Й чорний диск вгорі.
Найскупіша в світі
Батькова сльоза
Й стогін-плач трембіти, –
Сину вже казав, –
Хай земля квітує
Барвами весни,
Небеса дарують
Лиш спокійні сни.»
Батькові в волосся
Впала сивина –
В пізню його осінь
Забрела війна.
Горенько розлите –
Батько й син в борні,
Чулася молитва
Їм обом з землі:
Приспів. (Той же).
Де барвінок синій
Килими стелив,
Внука вже – не сина
Батько той тулив,
І лилась молитва
З серця мовчазна:
Щира, нетужлива,
Бог її пізнав:
Приспів. (Той же).
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792669
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Шепчуть губи ім’я,
Що на серце лягло.
Я, немов немовля,
Все чекаю його.
Бо без нього весна
Й не весна у цвіту.
Бо без нього весна,
Геть втрачає красу.
День хмурніє увесь,
Хоч і сонце в вікні.
Любов має терпець
Та рахує лиш дні.
Коли зустрічі мить
Так жадана прийде.
І життя новий зміст
Ув обіймах знайде.
Заясніє в душі
Чуйний вогник тепла.
Поцілунки міцні
Сум зітруть із чола.
21.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792663
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 22.05.2018
Розмалювали Україну в три кольори уже…
Ідіть ви на х.. , друзі милі, із вашим протеже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488057
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 21.05.2018
Не вщухають пташині арії,
Вже літає пух тополиний.
Мабуть, пише весна нам сценарій,
Бо душею до тебе лину.
Світить сонце бурштином в зіниці,
Вабить травня квітучий дотик.
Ти сердечна моя таємниця,
І весни незрівняна нота.
Мені знов усміхається небо,
Почуттів загадковий канкан.
Я живу в цьому світі для тебе,
Бо весна написала роман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792577
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Поволі ступаю вузькою стежиною,
Погожою я насолоджуюсь дниною,
Волошкою-квіткою - неба краплиною,
На травах зелених росою-перлиною.
Колосом стиглим, що буде хлібиною
І винограду гнучкою лозиною.
Милуюся жайвора піснею дивною,
Що зранку лунає десь там понад нивою.
Річкою, що протікає долиною
Та хвилею манить до себе грайливою,
Лебідкою гордою та білокрилою
І буйного вітру могутньою силою.
Барвінку хрещатого очима синіми,
Намистом, дарованим мені калиною.
І почуваюсь безмежно щасливою,
Пишаюся матінкою-Україною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792565
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 21.05.2018
В’яне білий цвіт в долонях,
Пелюстки на вітрові тремтять.
Вени так тремтять на скронях,
Коли милого торкнутись зась.
Як коханий десь далеко
Ранки на чужині зустріча.
Моя думонька, лелеко,
Лети стрімко, мов би та стріла.
Упади на дужі груди,
Ніжність в його серце хай ввійде.
Ласкою розлийся всюди,
Тілом хай тепло цілюще йде.
Та любов, яка без міри,
Відстані долає і роки.
Що з душі скидає гирі,
Як, здалось, не сила їх нести.
20.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792489
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Велика правда про УПА
В стогах історії ховалась,
Від часу навіть загнивалась.
Німа вона була й сліпа,
Та вижила, прийшла у світ
Героїв нації назвала,
Їх імена крізь товщу літ
Прийшли до нас і запалали
Серця святим отим вогнем.
Любов’ю до людей розквітли,
Їх більшало із кожним днем,
І темряву прорвало світло.
Сьогодні ще іде війна
Між темним мороком і сонцем,
Та буде названа вина,
До правди хто закрив віконце,
Бо нація тоді жива,
Коли героїв пам’ятає.
Ні не високі це слова –
Такою істина свята є.
2.06.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792536
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Да, стихи - не всегда стихи,
Просто мысли-слова и всё ж...
Часто очень они тихи,
И не сразу в них всё поймёшь.
Да, стихи не всегда мудры:
Отзвук-эхо туманных грёз,
Неярки и легко просты -
На Олимп, увы, не взойдёшь.
И стихи не всегда громки,
Пышных слов не цветёт букет,
Нет в них пафосной шелухи -
И стихам тем названья нет.
Слышим много высоких слов,
Громких лозунгов и идей...
Не услышав "тихих" стихов,
Мы проходим мимо людей.
Ведь зовёт в тех стихах душа,
Бултыхаясь, как в полынье,
И почти уже не дыша:
- Люди, вспомните обо мне.
Да, не верю звучным словам,
Громким одам, где пышет лесть...
И спасибо - тихим стихам,
Что они в моей жизни есть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792433
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Гроза співала: - "Тра- ля- ля"
І шкірилася світу млосно
Гриміла в бубен із даля
Лупила очі свої злосно.
Кидала стріли - тут і там
Періщив дощ, мов навіжений
Губився вітер в берегах
Де, день його вже не дожене.
Таке чудовисько земне
Таке видовисько небесне
Де, у веселці все мине
В промінні сонця все воскресне.
В нім оживе усе довкіль
Мов у морських коралах, небо:
А ти любити це зумій -
Таку красу кохати треба...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792342
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Ми пишаємось, синку, тобою,
Як Герой, ти загинув в бою.
Не злякався, не схибив душею,
І навіки лишився в строю.
За спиною була Україна,
А для неї ти - син-захисник
І хоч знав, що чекає родина,
Та за інших ховатись не звик.
Я так хочу усім розказати
Про відвагу, сміливість твою
І від тебе бійців привітати -
Щира дружба важлива в бою.
Час іде, а ти досі в окопах,
Де у травах розквітнув чебрець.
Для бійців у найважчі хвилини
Ти для декого був за взірець.
Хай же знає загарбник російський -
Він не знищив тебе, не зламав,
Бо Герой наш - Василь Малянівский,
Охоронцем він, Ангелом став.
І що буде завжди двадцять шоста
Україну свою боронить.
Пам’ятай же,"кацап", не так просто,
Нашу Гідність і Волю зломить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792351
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Як тобі там, з окупантом під боком?
Ти не дзвонив мені цілу війну.
Страшно тобі, а чи так ненароком?
Страшно мені, якщо ми - вже чужі
Й тішишся тихо украденим морем.
Нам вже тоді не здолати межі,
Буде для мене оце справжнім горем.
Діти твої і онуки колись
Грались з татарськими, рідними були,
Поки погани оті не взялись -
Замість дельфінів приплили акули.
Як тобі брате, земляк твій Сенцов -
В’язень режиму? Незламної волі!
Розум його не боїться оков,
В серці його не бракує любові.
Хто ти, мій брате, тепер у Криму?
Добре там, може за нами сумуєш?
Маєм з тобою Вітчизну одну,
Думаю: там ти з собою воюєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792323
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
Полюбила я солдата,
Также нравится матрос,
Стала юбка узковата
Пузо вылезло на нос,
Я купалась без трусов,
Гнулась в реверансе...
Видно из-за тех усов
Все мужчины в трансе!
Я весь день в сети сидела
А казалось - только миг
Жениха найти сумела.
А достать оттуда - фиг!
Уж сажать картошку скоро,
А мне лень с кровать встать.
Мне б лопату, да с мотором
За день можно все вскопать.
В мае солнце греет сильно,
А меня аж зло берет!
Мне смотреть еще пять фильмов
А Петро копать зовет.
Хватит греться возле грубы
Наступил мой звездный час!
Зреют персики у Любы
И готов в заборе лаз.
Два джигита на вокзале
Вышли мне наперерез!
Дура! Ведь предупреждали,
Чтоб не шла за ними в лес.
У миленка стресс случился
И несет он сущий бред!
Мол, зачем на мне женился.
Ведь назад - дороги нет!!!!!
Доброй стала я вчера
Есть на то причина.
У меня вместо Петра -
При бабле мужчина,
Без штанов жених сбежал
К дамочке богатой!
А свой жезл любви держал
В кулачок зажатый.
Что я дура натворила?
Виноват коньяк и пунш!!!
В полночь дверь Петру открыла
Позабыв, что дома муж.
Не желаю я пахать
И сажать картошку
Расстелю свою кровать
Позову Сережку..
У меня на сарафане
Нет цветочков, помню я..
Поменялись видно с Маней.
Мы с ней - шведская семья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792332
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 20.05.2018
З догматами світосприймання
боровся Бруно всім, чим міг.
Нестримний потяг до пізнання
ченця у ньому переміг.
Тягнувся все життя до світла,
і врешті-решт він злився з ним…
Та все ж зоря його розквітла –
розтало неуцтво як дим!
19.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792295
дата надходження 19.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Стривожила небо
стрімка громовиця
Й спинилась на хвильку
побіля криниці
Напитись водиці
ще й сили набратись:
Пора б потихеньку
додому вертатись.
Тягнулась полями,
верх гори й долини--
Уздріть поскоріш би
всю яру родину.
Сім’ю немаленьку –
громи й громов’ятка,
Що довго чекають
на маму і татка.
Спочить кличе втома,
турбот прагнуть діти:
Без ласки й любові
їм теж не прожити.
Вона приголубить,
легітно поніжить--
Зловісної вдачі ,
а все ж не маніжить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792226
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 19.05.2018
Ой купила черевики, а на що - не знаю.
Я ж думала танцювати в них піду до гаю.
Там зібрались парубки всі і дівчат багато.
Гарно буде в черевиках нових танцювати.
Ой для чого ж черевики, як музики грають,
А мене на ту гулянку з дому не пускають?
Ой для чого черевики, ще й такі гарненькі,
Як сидіти треба дома біля тата й неньки?
На гуляночці вже хлопці мене виглядають.
Танцювати з ким я хочу, правда, ще не знають.
А з сусіднього села там приходить високий.
Дуже гарний він, білявий, стрункий, кароокий.
Ой пусти мене, матусю... відпусти, рідненька!
Танцювати дуже хочу, бо я ж молоденька.
Ой пусти мене, мій татку, танцювать досхочу.
Я ж у тії карі очі дивитися хочу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792163
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Мовчиш уже не перший день,
Пригасла іскра – так буває,
А я черемхою зі жмень
Гублю суцвіття понад плаєм.
Пооблітаю, посніжу,
Поколишу вітри на вітах,
Твою царівну, чи княжну
Вдягну у сонячні привіти.
А як настане знову час
Заквітувати пишнослів’ям,
Піймаю сяйва резонанс
І полечу назустріч мріям.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792169
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Чуєш мамо? Шепочуться квіти в саду,
Пісню пташки в верболозах співають.
Й до рідноі хати відлунням летить,
І спогади там щодня повертають.
Там де кроки я перші ступала свої,
Де вперше Тобі сказала я "Мама".
Лиш Тобі я одній буду вдячна завжди,
Що щирим Ти словом повчала.
Хоча не маленькі сьогодні ми є,
І маєм власні з сестрою родини.
Але хочеться час повернути назад,
Поринуть в щасливі дитинства хвилини.
З гніздечка свого розлетілись давно,
Розділяють нас материки і океани,
Але знаєм що ми завжди в серці Твоїм,
І думкою завжди Ти з нами.
Сьогодні я вкотре там побувала,
У нашім дворі, де цвіт яблуні пахне.
Снилось як ми за хрущами ганялись,
І місяць нам сяйвом всміхався ясним.
Вечір травневий, і зіроньки в небі,
Разом із сестрою ми іх рахували
Бувало, одна проліта небосхилом -
Бажання на двох ми враз загадали.
Бажання дитяче, але найдорожче,
Що діти могли забажати.
Спільне було, і воно найцінніше -
"Щоб була щасливою Мати!".
Чуєш Мамо? Шепочуться квіти в саду,
В гаю соловейко співає для Тебе.
Зозуля довгих літ ще не раз накує,
Бо Ти в нас одна і ми раді за Тебе!
Руслана Ліщинська-Солецька
17 травня 2018
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792155
дата надходження 18.05.2018
дата закладки 18.05.2018
У вишиванці – доля України,
Квітучо-калинова, ледь гірка,
На білім полотні, що мов перлина,
Козачки доля в ній і козака.
У вишиванці – кольори веселки
Й червоний з чорним теж переплелись,
І доля хлібороба невесела,
Й борця за волю, що велась колись.
У вишиванці – древо твого роду
Й його коріння прапрадавній код,
В ній українська втілена порода,
Щоби життя пливло без перешкод.
У вишиванці – доля наша з вами,
Для кожного святий це оберіг,
Її майстрині справжні вишивали,
Щоб України захистить поріг!
17.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792128
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Приспів:
Одягну я вишиванку,
Стану, я на ганку.
Закружляй мене Степанку,
Панну свою в танку.
Клала гладдю, як мазок,
Квіточку ладнала.
Нитка в нитку і рядок,
Я з роси черпала.
Приспів:
Вишиванка в кольорах,
Як промінь в віконці.
Як узори на хорах,
Світить наче сонце.
Приспів:
Стану Богу помолюсь,
Довкруж подивлюся.
У діброві розчинюсь,
Гарна ж я Маруся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792125
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Перед смерті лицем я в коханні клянуся,
У тривозі хрещу твій прискорений крок.
В грудях щемом слова: ти чекай, повернуся,
Лиш задам ворогам на майбутнє урок.
І пішов у горнило війни за свободу,
Теплий слід свій залишив у серці моїм.
Шлейф думок про каліцтва нові та скорботу,
Що несе кожен бій побратимам у дім.
Стислась в грудку душа і завмерла в чеканні,
Провела в час випробувань виразний штрих.
Любі очі в уяві, в миттєвім єднанні,
Усміхнулись, як все, і нараз біль ущух.
17.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792108
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
На заході, ближче до багаття,
Присів навпочіпки промоклий день.
Струмочки, минаючи, загати,
Біжать подалі від ночі і людей.
Дощем умита сиза перша зірка
Шукає навпомацки свічадо.
Цвіркун гостей кличе на вечірку,
Крилатий вітер самотньо бродить садом.
Вербиця тонкі тендітні пальці
Кладе на плечі бляклому бузку.
У роси вмочив метелик крильця
І ледь не втрапив в темряву в’язку.
Старий дуб на вулиці щось крекче,
Сяйн́і застигли пригорщі дощу.
Пах акацій ллється аж плюскоче…
Я нині смуток в серце не впущу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792136
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Цілувала голка вишиванку,
Малювала долю і красу.
Цілувала ввечері і зранку,
І сльозу роняла, мов росу.
Вишивали рученьки невтомно,
Викладали хрестики душі.
Вишивали пані і мадонни,
Підбирали доленьці ключі.
Молодим – на щастячко стелили,
А воям - в дорогу оберіг.
Додавали вишиванки сили
На канві натруджених доріг.
Малювали долю Україні
Пишним квітом, стиглим колоском,
Бурштинами, вродою калини,
Озивались серця голоском.
Вишивали, плакали й співали
Пісню роду голосом віків.
І неслись по світу ці хорали
У серця коханих козаків.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792054
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Вся Україна в вишиванках -
Сьогодні день у нас такий.
Чепуримося ми ізранку:
Маленькі діти, іх батьки.
Хто вишиту вдягнув сорочку,
Хто хоче сукню чи костюм.
Намистечко прикрасить дочку,
Яскраві квіти у вінку.
Бо вишиванка - Україна,
Що потопає у квітках.
На цілий світ вона єдина,
Як цвіт веселки у стрічках.
У цім квітучому розмаї,
Що на сорочках, рушниках,
Дух український наш зростає
І лине піснею в світах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792055
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Руки доброй женщины, обвившиеся вокруг шеи мужчины, — это спасательный круг, брошенный ему судьбой с неба» (Джером Дэвид Сэлинджер).
«Для того чтобы быть красивой, женщине достаточно иметь черный свитер, черную юбку и идти под руку с мужчиной, которого она любит» (Ив Сен-Лоран).
«Женщина священна; женщина, которую любишь, священна вдвойне» (Александр Дюма).
«Есть два способа командовать женщиной, но никто их не знает» (Хаббард Франк).
«Некоторым женщинам достаточно один раз пройти по улице, чтобы остаться в памяти мужчины навсегда» (Редьярд Киплинг).
«Как правило, за каждым идиотом стоит великая женщина» (Джон Леннон).
«Кто не видел влюбленной женщины, тот не может сказать, что такое женщина» (Теофиль Готье).
«Красивую женщину можно целовать без конца и ни разу не попасть в одно и то же место» (Януш Макарчик).
«Если женщина не сдаeтся, она побеждает, если сдаeтся — диктует условия победителю» (Карел Чапек).
«В женщине скрывается удивительная, великая тайна, великая жизненная загадка, источник всех радостей и всех забот» (Арне Гарборг).
«Женщина вывела мужчину из рая, и только женщина может вернуть его в рай» (Элберт Хаббард).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792045
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Там, де сонця ціла злива,
Серед двору, ледь жива,
Розрослась старенька слива,
Та самотня, як вдова.
Тихо гладить вітер гілля
Кострубате і шорстке.
Та вкрашає все ж довкілля,
Коли рясно зацвіте.
І тоді вона вся пишна,
Знову пахне на весь двір.
Та в самотності невтішна:
Не приверне ніхто зір.
Лиш пташки - одна розрада.
Та чекає повсякчас,
Бо господаря ця зрада
Торка серце раз у раз.
Уродили рясно сливки,
Хочуть, ніби догодить.
Розмістились до верхівки...
Вже надворі холодить..
А коли настане осінь,
Кілька сливок збереже.
Може, прийде він у гості,
Подарунок цей знайде...
Та надії ці невтішні...
Вітер хвіртку ледь торка.
Не чекай його, сердешна,
Прийми долю, хоч гірка..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792037
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Одну гвинтівку видали на трьох.
Дніпро відкрив смертельні нам обійми.
Нас остограмили, роти закрили гімном,
Щоб врятувать не міг нікого Бог.
І кинули, як м’ясо, - на убій
Мобілізованих до того за годину.
Походженням одним були ми винні,
Старі та юні втрапили в приціл.
Шаліли кулемети, вороги
Втрачали розум від жертовних тушок,
Ті, що позаду, стежили байдужо,
Щоб ми назад вернутись не могли.
Червленим став сивіючий Дніпро,
Від горя вітром рвав крихку надію,
Мов усвідомлював – нічого тут не вдіє,
Занадто вже всесильним зло було.
Нас вижило так мало в тім бою!..
Промимрив маршал: «Менш піде в Сибіри…»
Юначі губи, виблідлі у сіре,
Зронили поруч: «Що я тут роблю?..»
Я відповів би хлопцю, якби міг,
Що грандіозні жертви – підмурів’я…
Сказать що - ненародженим, їх сім’ям?..
І я ударив совість навідліг.
Пройшли роки, подеколи ходив
До підлітків на зустрічі травневі,
Пронизувало споминами нерви,
Тонув під гам кривавої води.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792019
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Україно, згорьована матінко сива,
Скільки раз твій народ дикі війни косили!
Удовина сльоза скільки раз поливала?!
Та від того, лишень, ти міцніша ставала.
Засівала кістьми ти ворожими землю,
Поміж ними пшениці і житечка зерна,
Кров’ю й потом те щедро усе поливала
І від того земля ще… чорніша ставала.
Ти Майданом своїм цілий світ здивувала,
Відіб’ємо, повір, і російську навалу.
І зрадіє Дніпро, і та слава не згине,
Й запанує добро у тобі, Україно!
31.08.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791959
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Поезія – душі це пісня,
Тож хай бринить вона, співа,
Поки не стане серцю пізно,
Поки працює голова.
Поезія – не просто голос,
Служить покликаний тому,
Кому бажаєш щастя й волі,
Свій крок звіряєш по кому.
Поезія – без дна криниця,
Співа де вічне джерело,
Поету завжди має сниться
І те, що буде, й що було.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791962
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Поставлю телефон я, щоб без звуку,
Щоби ніхто не турбував більш нас.
Візьму у руки звично авторучку,
Завсідником хай буде лиш Пегас.
Ще Музу припрошу присісти поруч,
Хай словом засівається папір.
Парує чаю чашечка ліворуч,
Лоскоче ніздрі ароматний збір.
Рясніють букви із душі, від серця,
Непрошена злітає з вій сльоза.
Не все в житті, що прагнеться, вдається,
Стійко триматись будем до кінця.
16.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791944
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Я никого так не любила…
И никого так не ждала…
И одному лишь посвятила
Те безмятежные слова…
И навсегда – пообещала…
Не позабыла... Не лгала…
Не обронила… - Потеряла -
Обруч венчального кольца…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791971
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 17.05.2018
Зачем и этой ночью снились?..
Терзала - томная волна?
И без сражений покорилась… -
Благоволили небеса?..
И зазеркалья дверь открылась…
Но свет софитов не манил…
Зачем - печальное явилось
Когда душа лишилась сил?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791921
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Ховрашок з'явився в полі, був такий проворний!
Бігав він у лісі, в лузі... то ж комори повні.
І в засіках, і у бочках, та ще й у мішечку.
Мав і жито він, і просо, і пшеницю, й гречку.
Задивлялися на нього, скажу вам, дві Мишки.
Та вони не працювали, лиш читали книжки.
Дві розумниці, звичайно... вивчили всі букви!
А в шкафах вони ще мали й красивенькі сукні.
І собою привабливі... одна гарна, й друга.
Та в їх бік Хом'як й не глянув, є в нього подруга.
Живе вона ген, край поля. Така непримітна!
До схід сонця встає рано, з усіма привітна.
У неї порядок всюди: в хаті, в коридорі.
А ще, кажуть, є усього і в її коморі.
Каже Хом'як, що потрібна така у господі,
і у хаті, й біля нього, та ще й на городі.
Почали шептатись Мишки, сердились доволі.
Всім розказувати стали, ніби Хом'як хворий.
На дурниці не зважав він, своє діло знає!
Оженився на тій Мишці... уже й діток має.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791885
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=KgG1In3bV3o
[/youtube]
Чоловіки не плачуть, але раді, коли їм витирають сльози.
Лідія Ясіньская
-------------------------------------------------------------
Зітру сльозу з твого обличчя...
Чи, може, впала то роса?
Як побороти протиріччя?
Гірчить.. Мабуть, таки сльоза.
Не плач, ти сильний, я це знаю.
Таке воно оце життя.
Але, подумавши, благаю,
Поплач, немов мале дитя.
Не плачуть ті, у кого серце
Закам"яніло від образ.
Надовго висохне озерце,
Заплаче тільки напоказ.
Тебе одна я зрозумію,
Твоя сльоза це - не вода.
Якщо ще плакати умієш,
Мабуть, чогось тобі шкода.
Не треба стримувати сльози.
Так омивається душа.
Хороші будуть тут прогнози:
Сердешний біль сльоза втіша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791872
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Не сумнівався в унікальності своїй,
Немов вулкан розлись гавайський спритний,
Ти лавою по тілу до тендітних вій,
І очі видавали ненаситність.
А чи спроможна вирватись з гарячих пут,
Коли вогнем пашіло сильно тіло.
- Хіба мені навішаєш раби хомут? -
Я думала про це...й з*явилась сила.
Адже душа моя, мабуть, жива вода.
За мить пекельну лаву диво змило.
Ядро не спопелила стрімкості хода,
І вільною душа моя лишилась.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791806
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Понад красунею Десною
З легенди сивої, як світ,
З лісів і пісні чарівної
Чернігів мій почав політ.
Він золотими куполами
Засвідчив про своє єси*
І оточив себе полями
У ніжних обіймах роси.
Тобі вклоняюся, мій граде,
Куточок раю на землі,
Моя журба й моя розрада,
Мій сивочолий оберіг.
Чернігове, моя колиско,
Ти колисаєш дивом світ,
Фонтанів сонцесяйні блиски
Намистом падають до віт.
Чернігове, коханий граде,
Люблю тебе й твоїх людей,
Мені ти став за батька й брата,
Благословенний кожен день.
Твоєю славою впиваюсь,
Мого натхнення джерело,
З Десни водицею вмиваюсь,
Тому радію, що збулось!
8.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791821
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
[b][i][color="#171d82"][color="#c423b9"]В[/color]олны целуют упругое тело,
[color="#c423b9"]С[/color]олнце ласкает, скользя по волнам.
[color="#c423b9"]Е[/color]й-же, смеясь мы бросаемся смело,
[color="#c423b9"]Ж[/color]изнь на песочке так нравится нам.
[color="#c423b9"]Е[/color]ле мы выбрались вместе на отдых,
[color="#c423b9"]Л[/color]ето, песочек, раздолье, любовь!
[color="#c423b9"]А[/color] надо всем этим - яркие звезды,
[color="#c423b9"]Ю[/color]жное море, где вместе мы вновь...
[color="#c423b9"]Т[/color]ут зарождались горячие чувства
[color="#c423b9"]В[/color]ечер... прогулка у кромки воды.
[color="#c423b9"]С[/color]ветом и пеной нам берег был устлан
[color="#c423b9"]Т[/color]ам среди пены и наши следы...
[color="#c423b9"]Р[/color]едки свидания... тем и дороже,
[color="#c423b9"]Е[/color]дем, чтоб эти хоть несколько дней
[color="#c423b9"]Ч[/color]увствам предать наше общее ложе,
[color="#c423b9"]Т[/color]аять и нежиться в мире страстей.
[color="#c423b9"]А[/color]лый закат потеряется вскоре,
[color="#c423b9"]К[/color]атит волну за волною прибой.
[color="#c423b9"]И[/color] унесёт вновь в открытое море
[color="#c423b9"]Х[/color]рупкое счастье, но наше с тобой![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791824
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Знов дощі. Знов дощі. Знов дощі.
Заховали поля, як в тумані,
За хвилину не стало хрущів
І заховані промені ранні.
Дощ полоще весняну траву -
Сіножаті готовий помити…
Підняли чорні хмари брову,
Щоб побачити де ще полити…
І полощуть, полощуть дощі…
Розганяють вітри чорні хмари.
Пахнуть ніжні жаснину кущі
І біжать в небі хмари- отари…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791763
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Заримую цей вітер і дощ
На віки, чи лише на хвилину, -
Повелителька снів і порош,
Що любила казкове дитинно.
Заритмую мовчання і крик,
Затушую загоєні рани,
Спалахну поміж слів, як сірник,
Щоби сонцем зійти на світанні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791749
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=lP--cEUCSxo
[/youtube]
Нехай колись, не зараз, потім
Вже вкотре серце заболить,
Бо у вікні отім, навпроти,
Для тебе світло не горить.
Не раз кидав на нього погляд,
Не раз втішав свої думки,
Що вона близько, зовсім поряд,
Але було все навпаки.
Її зблизька не бачив очі,
Ловив усмішку раз- по - раз
Про неї мріяв ти щоночі...
Чому ж прогавив ти свій шанс?
І ось, в весняній заметілі
Ятраться ранами думки:
Чому одна у світі білім,
Далась тобі вона взнаки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791745
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Розкрив вологі очі дощ живильний -
Краплинки благодаті на землі
Змивають кожну порошинку пильно,
Блищать дрібним алмазом по зелі.
На вулицю виходжу- дощ лоскоче,
І визирає травня чистота.
А поруч хтось, мов вірш, мені шепоче
Про рідну землю, що вона свята.
Божественній майстерності радію,
Бо для душі цей рай земний - бальзам.
І знов життя дає нові надії.
Молюся і вклоняюсь Небесам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791654
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
[b][i][color="#ff00f7"]Ах, лето, пора золотая!
Пусть ярче кружится планета,
Пусть солнышко светит вовсю!
Немножко осталось до лета,
Всем сердцем его я люблю!
Я жду его больше, чем "очень";
Надеюсь, оно придёт в срок.
Прогноз мой - и ясен и точен,
И жизнь, как меж пальцы песок...
Ах, лето, пора золотая!
Прибавит поспешно мне год!
Непрожитых лет еще стая,
И множество разных забот...
12 05 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791680
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Чекай мене, мамо, щодня й щогодини,
Чекання твоє, мов молитва свята,
Так значить багато в житті для дитини,
В яких би вона не блукала світах.
Чекай мене, мамо, увечері й зранку,
Як зорі розквітнуть чи сонце зійде,
Я птахом прилину у сон на світанку,
Щоб легше прожитий тобою був день.
Чекай мене, мамо, допоки є сили,
Допоки ще подихом грієш уста,
Чекання твоє так потрібне для сина
І крилам дочки із ним легше зростать.
Чекай мене, мамо, завжди й звідусюди,
Й чекання твоє переможе війну:
Всевишній загарбників наших засудить,
А люди нащадків їх теж проклянуть.
Чекай мене, мамо, і я повернуся,
Твій образ для мене – святий оберіг,
Молитва твоя і чекання, матусю,
Живого мене приведуть на поріг!
14.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791694
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Під калиною дівчина тугу виливає
Та сльозами, що так ллються, жалю добавляє.
Ой, ти доля, моя доля, чому ти така є?
Чому іншим даєш щастя, а мене минаєш?
А мені даруєш смуток, розлуку й чекання,
Стала в вечір під калину, простою до рання.
Виглядатиму милого із битого шляху,
Чи обійме, як зустріне, як мене побачить?
Чи на грудях його дужих забуду тривоги?
Обіймає з роси холод босі мої ноги.
Обіймає мене вітер, місячик моргає,
Соловейко в темнім гаї любо все співає.
Виспівує, витьохкує, аж серденько мліє,
А за хмаркою у небі зоря дальня мріє.
Світить зіронька, цілує заплакані очі,
Утікають за туманом одинокі ночі.
14.05.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791699
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Ще зовсім недавно у наших краях
Парубок дівчину умовляв так:
--Дівчино мила, серденько любе,
Вийди до мене, моя ти згубо.
Там, біля явора, станемо разом —
Хай подивуюся я твоїм чарам.
Ще раз погляну в очі ті карі--
Може, колись ми будемо в парі.
Хай подивлюся на брівки шнурочком,
Голос почую твій срібним дзвіночком.
Стан твій обніму, в уста поцілую--
Без тебе, мила, я тілом марнію.
Глянь ти у небо: зорі сміються —
Сміх їх щасливий на землю ллється.
З небесної гладі сам місяченько
Нас сяйвом обгорне, щоб було тепленько.
Вийди, коханая, зіронько, любко,
Моя рибчино, вірна голубко!
Тепер, трапляється, в наших краях
Дехто з молодиків спілкується так:
--Алло! Ти вже вільна? Звільнилась давно…
Так. Зустрінемось ми все одно…
Ну і що, що завтра на пари?!
Ах, хочеш зі мною уже на Канари?
Ну й апетит, тобі я скажу…
Ні-ні, тебе я люблю… хай докажу…
Добре, кицюню. Час в нас ще є.
Вгамуйся. Не плач же, серце моє.
Бувай, моя кізочко, тільки не плач.
Пора працювати. Робота, бач.
Чекай, дорога, на есемеску мою…
Так. Тебе я дуже-дуже люблю.
Фото з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791708
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Спи, служивий, спокійно у тиші,
Хай не брязкає тріснуте скло.
Майорить лиш зоря на узліссі
Та висвічує розклад табло.
Нехай сниться дорога додому,
Неба синь без розривів гармат.
Підкорившись закону простому,
Набирайсь, у сні, сили, солдат.
Бо на завтра якийсь недоносок
Вирве, раптом, зі злості чеку.
Жалом сталі торкнеться край дощок,
Ти ж додивишся сон на ходу.
Спи спокійно, солдате, хай ноги,
Відпочинуть без берців твої.
Щоб на власних дійшов перемоги
Ти з братами у однострої.
15.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791719
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Я пишу продолжение сказки... -
Когда вдруг обрываются сны,
Моё небо - в малиновой краске…
На ладонях - пурпура мазки…
Возвратившись не только за лаской, -
Когда ночь обнимала холмы,
Укрываешься страстною маской,
Чтобы только спастись от тоски…
Чтобы шорохи снова услышать -
В тех мгновениях, кричащей, тиши,
Сделай вид, что ты больше не дышишь…
И отсутствуют пульсы реки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791647
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 15.05.2018
Берег корабль замечает…
Ветер - утюжит волну…
Песня Сольвейг зазывает
В пустошь,где вереск в меду…
Чёрный гранит обжигают
Звёзды,упавшие,днесь…
Сколько их было - не знают…
Сколько осталось - не счесть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791682
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Кувала зозуленька на тополі,
Зажурилась, що не має
У козака долі.
Кувала зозуленька та й у лузі,
Славна, мила дівчинонько,
Не кажи подрузі,
Що ти не можеш дихати без нього,
Найкрасивішого свого,
Орла степового.
Чи ти веселішої та й не знаєш?
Жалісної і сумної,
Ти, сива, співаєш…
Клятого ворога розгромить пора
Накуй же нам, пташинонько,
Миру ще й добра.
Ой сіла зозуленька на калині,
Радісно кувала вона -
Миру Україні!
10.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791619
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
У сокола ясного - ясні соколята.
У ворона чорного... чорні воронята.
Він в полі широкому зе́рна хоче взяти.
Ті зернята золоті сам хоче склювати.
Те поле безмежним є... і зерна багато.
А зернята - добірні, всі для соколяток.
Підросли вже соколи, зміцніли в них крила.
Це їх земля рідная... їх родюча нива!
Не для тебе, вороне! Не для вороняток.
Нива зріє золота лиш для соколяток!
У ворона чорного... чорні воронята.
У сокола ясного - ясні соколята!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791602
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018
[b][i]Крик такий - (холоне кров,)
У моєму домі.
Щось наснилось певно знов
Моїй любій Томі.
Я Тамарцю розбудив, -
- Розкажи но люба,
Ти кричала, я з тих див
Ледь не врізав дуба!
Як послухав, то аж зблід
Від тієї вісти:
- Біг за мною людоїд
Хотів мене з"їсти!!!
Я летіла стрімголів
Щоб не міг догнати,
Бачу - глибочезний рів,
Що робить....стрибати!!?
З скелі клен виріс о-тут,
Я із переляку
Ухопилась на льоту
За його гілляку...
Та насниться ж такий жах,
Аж груди стискає.
Врятувалась, але страх
Ще не відпускає.
Я обняв її і в мить
Пригорнув до себе.
Ніч, весь хутір нині спить
І нам спати треба.
Бачиш, Бог нас береже...
Он... відвів атаку...
Томо, ти ж не спиш уже
Відпусти... гілляку.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791524
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 14.05.2018
Полон мир невиданных созданий...
Катится их голосов волна.
Каждый чтит свой берег обитаний
на планете, что для всех... одна.
Опустились вдруг к моей поилке
Маленькие Ангелы с небес.
Удивительные пестрокрылки...
- Пусть желанную изложат весть!..
Умощусь в саду на раскладушке,
Пледом сохраняя пыл в душе...
Пусть напомнят Ангелы на ушко,
Что шептал любимый в шалаше...
12.05.2018 г.
Фото личное..........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791360
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Поросло вже травою подвір'я
І стежина ряснить споришем.
Ти пішла у далеке сузір'я
І вертаєш у спомин дощем.
Ой ти, матінко, мамочко, мама,
Я сумую без тебе завжди,
Простягнулося небо між нами
Й неосяжні далекі світи.
Ой ти, матінко, сивая нене,
Знов приходиш до мене у сни:
Повертаюсь в дитинство, шалене,
Де цвіт вишень з твоєї весни.
Як в дитинстві прийти, пригорнутись
І заглянути в очі ясні,
У розмові до рук доторкнутись –
Дуже хочеться зараз мені.
Вже покрилася смутком хатина,
Але вишні і досі цвітуть,
І хоч я вже давно не дитина
Та думки до матусі несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791374
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Весна п’янка вернулася в село,
Пелюстки пломеніли в ружі.
Спивали тілом сонячне тепло,
Думки сумні навіяли матусі.
Гніздиться в серці маминім журба,
Заледве піднімає мама руки.
Не тішить синя далеч голуба,
Щемить у грудях з довгої розлуки.
Стоїть в воротах сива і худа,
Душа її до Господа волає.
Гризе її скорбота й гіркота,
Усе свого синочка виглядає.
Зажурена над призьбою верба,
Приїдь синочку: «матері молила».
Над ворітьми схилилася руда,
В стежину білі коси постелила.
Дитино люба, стань біля воріт,
Вже матері до осені… смеркає.
Поглянь синок схилився долу пліт,
А хто ж його крім тебе полатає.
Давно в онуків клопоти свої,
Розкидали по світу суховії.
Не втомлять тебе клопоти мої,
Єдиний мій синочку і надія.
Знов стріла клекіт бусячий весна,
А мати котрий рік все виглядає.
На серці ж у старенької зима,
Вже в очі її снігом заглядає.
Шкодуйте дітки ваших матерів,
Допоки ще живі не забувайте.
Частіш ступайте в мами на поріг,
Віддати дяку й шану поспішайте.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791437
дата надходження 13.05.2018
дата закладки 13.05.2018
Зірчастою вуаллю небо вкрила ніч,
І скибка місячна висіла смачно.
Лягло розпущене волосся аж до пліч,
А він палав вогнем від нетерплячки.
Дививсь на фотографію і цілував
Думками пристрастно її принади.
Вона далеко сяяла межи заграв,
Мов діадема у нічнім каскаді.
Не міг він відвести свій погляд від очей...
Кохану відшукав у цьому вирі.
Хоч серце пережило болю апогей,
Не втратило любов, безмежність віри.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791393
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
[b][color="#0b165c"]Все болит... Бока отбиты,
Зато мы с Петрухой квиты.
Прекратит толкать мне бредни,
Выбит мною зуб последний!
Растопил Петро камин,
Для какой-то бабы.
На дворе + 20, блин!
Загорать пора бы.
На душе поэта шрам,
Нанесла одна мадам.
Он дарил стихи ей, книжки,
А она сбежала к Мишке.
Сын диктант писал намедни,
А училка молвит - бредни!
Провела головомойку
И в журнал влепила двойку!
Не сработала подстава,
И пошла деревней слава,
В то, что муж стоит за дверью
Я сама себе не верю.
В соцсетях гулял мужик.
Разводить девчат привык.
Подавал себя, как спонсор,
Оказалось - был альфонсом.
Нелогично поступаю,
Натворю делов и каюсь.
За мои потом интрижки
На Петра летят все шишки.
После позы тридцать пять
Я ложусь немедля спать.
Ведь от позы тридцать шесть
Задымиться может шерсть.
Ну набьешь нам с кумом рожи,
За гулянку без одёжи.
И хоть лопни ты от гнева,
Мы с ним - как Адам и Ева!!
С кумом мы опять на даче
Распивали водку с чачей.
Петь, не пьешь - сиди и кушай,
А не шашни наши слушай![/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791382
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 13.05.2018
У памяти - прозрачны стены,
Вдали, за стенами - кресты
Судьбы, которой нет отмены...
Прошу тебя: перекрести.
Перекрести - из милосердья,
От чистой, солнечной души...
Растают годы и мгновенья,
Молитвой сердце облегчи.
За суесловье и упреки
Ты дочь, родимая, прости.
Судьбы исчерпаны уроки?
Остановись! Не уходи!
Прозрачным призрачным сияньем
Пустую келью освети,
Благослови из состраданья
Перстом невидимым любви.
У памяти прозрачны стены...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791346
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 12.05.2018
́Я пішов по світах, думав долю знайду.
Пощастило комусь... мо зустріну свою?
Залишив рідний край, своїх друзів, батьків.
Вже пройшов увесь світ, та чомусь не зустрів.
Залишив... де моїх є багато слідів.
Дуже бідна була - помічать не хотів.
Не солодка була мені доля своя.
А тепер зрозумів: яка є - то моя...
Як же бути їй там у скрутний такий час?
Мабуть, роки гіркі випробовують нас.
І дні ясні гірчать, щоб дізнатись... Хто ми?
Повернутися час... Мо зрадіє мені?
Роду славного є... всі ми, доньки й сини.
Бережи рідний край, і цінуй, і люби.
Богом дана земля, й пам'ятати тобі:
Щастя може цвісти лиш на рідній землі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791234
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Ці сиві тумани лягали на поле,
А в мороці з жаху заклякла земля.
І танки розбиті кричали ще болем.
Нічого не видно - дим поле встеля.
На полі хлопчина - один, що вцілілий.
Він зопалу встигнув у бік відповзти -
Кривава стежина і погляд змарнілий,
Вуста обгорілі шепочуть: " Прости.
Пробач ти, матусю, що не повернуся,
Бо я помираю в донецькім степу.
Тобі обіцяв, що від куль вбережуся,
Та тільки не вийшло - за це ти прости."
Ці сиві тумани із димом змішались,
Дбайливо прикрили солдата-бійця.
Холодні повіки його закривались,
А смерть вже стояла, чекала кінця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791124
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Калина сріблом світиться в меду,
Голівку в груди клену притулила.
Як наречена вбралася в фату,
Красою гай довкруж заполонила.
Бджола квітки цілує на льоту,
Поглянь... суцвіття білі обліпила.
П'янка весна клопочеться в саду,
Золотить сад, розпилює білила.
Леліє клен закоханий в княжну,
Давно вона вже парубка вабила.
Сподобав же дівчину показну,
Листки зелені в квітах теребила.
Спивав її божественну цноту...
Нектором цвіту щедро оп'янила.
В усіх красунь в діброві на виду,
Вогонь гарячий в серці запалила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791182
дата надходження 10.05.2018
дата закладки 10.05.2018
[i] Свято перемоги! Радіймо, українці!
Бо «побіда» у кожного народу своя…
Вийшло так: у нас вона – обопільна.
Одна вже в історії, а інша – в дії….
Гуртуймося ж, брати мої славні!
Ради останньої і…
незворотної!
[youtube]https://youtu.be/j7xQeybH1B0[/youtube]
[/i]
[i][b][color="#0a728f"]Ти зродилась в період третинний,
Коли наша була молодою земля –
Та така молода і красою невинна,
Що примітна прохожому навіть здаля…
Мордували тебе й холоди, і негоди
І куйовдили коси залітні вітри…
Хоч була та краса для сусідів не в моді,
Заглядали до тебе – з боліт і згори.
Майориш на горі гордовито красою,
Споглядаючи доли з небесних висот,
І обходить ота, що в досі із косою,
І докучливі трави – пирій і осот.
Ти ростеш з давнини, купина неопалима*,
Коли щез із біоти гігант-динозавр…
Та попереду ще та щаслива хвилина,
Коли здохне останній в Русі "НАМ-НЕ-ЦАР"[/color][/b]!
9.05.2018
_______
*Ясенець кавказький (неопалима купина).
Реліктовий вид, з третинного періоду.
Квіти ясенцю кавказького під час спеки
виділяють велику кількість ефірних олій,
які можуть спалахнути від вогню. Полум’я
не шкодить самій рослині. Тут – образ України
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790953
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Стоїть у лісі обеліск...
Тут гарні коси у беріз.
Високі сосни... ліс густий.
Між трав притих струмок дзвінкий.
Рядочком клени, глянь, ростуть.
Здається, шану віддають
тим, хто знайшов назавжди рай,
боронячи тут рідний край.
Чиясь дбайлива ось рука
бузку ще кинула в рядках.
Так гарно квітне... на весь ліс.
Багато тут пролито сліз...
І ти низесенько вклонись.
Тут син чи брат, чи батько чийсь.
Життям прийшлось їм заплатить,
щоб нам у мирі й щасті жить.
Стоїть у лісі обеліск...
Тут гарні коси у беріз.
Високі сосни... ліс густий.
Між трав притих струмок дзвінкий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790952
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Десятки справ вирішуєм щоденно,
Нема коли на небо подивитись.
А час стає безбарвним і буденним,
І ніби вовком хижим хоче вити.
Закономірність: ранок, день і вечір,
А ніч заплющує зі смутком очі.
І ляже непомітно вік на плечі,
І щось сорока знову наскрекоче.
То безупинно час летить, так швидко.
Пізнай всю мудрість і себе, людино,
Бо в суєті спливе життя-лебідка,
То ж залиши хоча б добра зернину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790942
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
«Як жити будеш з кров’ю на руках? –
Всевишній якось москаля питає.–
Невже тебе ніяк це не ляка.
Ти укра в його ж хаті убиваєш?
Чому переступив його поріг,
Коли твоє у млин не засипалось?
Людину вбити – непростимий гріх.
А скільки ж їх у тебе нанизалось?
Всьому у світі є своя ціна,
Й за мир вона була і є висока.
Настане час – закінчиться війна,
Та гріх твій не забуде моє око!..»
6.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791010
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Ой, хурделице- біла, біла,
Чом, матусенько, посивіла?
Заплели вітри сиві коси,
Над могилами свіжі роси.
Ні, не роси- то мамині сльози,
Кроплять землю, мов літнії грози,
Сходять квіти- хрести довкола,
Душа праведна- в Бозі квола.
Сходить сонечко по над вербами,
Де стежки у дім вкриті тернами,
Знов цвіте весна- біла, біла,
Плаче матінка- посивіла.
На колінах люд, той, що праведний,
Сич в саду кричить, мов прокажений,
Очі синії- тіло холодом,
Земля вкрилася смерті голодом.
Не хурделиця- білий цвіт летить,
В головах синів свічка мерегтить,
Болю- боленьку- горе вінцями:
Боже, змилуйся над українцями...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791014
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Всё дальше и дальше Победа,
Окопы сравнялись с землёй...
Туда же ложатся и дЕды,
Везёт, если кто-то живой...
......................
И всё предаёшь ты забвенью,
Страна, пережившая шок -
С Победой уже поздравленье
Порой вызывает смешок.
Войнушка - бабусины сказки,
Фантастика, выдумка, сон.
К безликому племени "майских"
Сей праздник давно отнесён.
И так, между прочим: "Ой, кстати,
С победой и праздничком вас."
"И вас. А пойдёмте на пати*,
Бесплатно сегодня, как раз."
А спросишь, не каждый и вспомнит,
Кто с кЕм воевал и когда,
Глаза опускаются скромно,
Но нет уже в них и стыда.
.......................
Всё дальше и мы от Победы,
Былое уносит река...
Не в этом ли наши все беды,
Что память у нас коротка?
*пати - молодёжная вечеринка, дискотека
Фото из интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791029
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
Пора осіння з неповторною красою,
Мов чепурна ґаздиня тихою ходою
Господарює, красить, золотить,
Мозаїкою казку скрізь творить.
Колотить фарби жовті та багряні,
А барви зріджують дощі й тумани.
Сумна, проте захоплююча акварель,
Мить сподівання, роздумів, ідей.
Вальсує з мокрим листям вітер долом,
Вверх підійме й розкидає довкола.
Акорди птахів лиш зрідка чутно,
На небі висить сіре полотно.
Тепер вся осінь в спілому буянні,
Бо відчуває неминучий час прощання.
У ній немає ні образ, ні люті.
Вона царює одиноко на розпутті.
[i]Твір із скрині[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791037
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 10.05.2018
У тих полях, де зараз квітнуть маки,
Писав листа солдат своїй рідні.
Відбили знову всі важкі атаки,
На мить здалось, що він не на війні.
Пливли по небу чистому хмарини
І він по них додому долітав,
До діточок, матусі і дружини.
А на папір бажання виливав.
Писав, як скучив.. що наснилась хата
І їх квітучий яблуневий сад,
Виймає з печі хліб духмяний мати,
В колисці блимає дві пари оченят.
Писав про те, що вірить в перемогу,
Що в спогадах дитячий лине сміх
І як додому приведе дорога.
В кінці листа: люблю, цілую всіх.
Ще встиг папір згорнути пожовтілий,
Як вибух за спиною пролунав,
Краплини крові в землю полетіли
І лист осиротілий поряд впав.
А там далеко звісточку солдата
Чекали з листоношею всі дні,
Лиш похоронку дочекалась мати,
А найдорожчих слів синівських – ні.
Блукав той лист, як перекотиполе,
І тільки вітер перечитував слова,
Стогнав, сердився, завивав із болем,
А то лякав, як криками сова.
Лише вітрам, напевно, що відомо
Які солдатські ті слова були,
В останню мить несказані нікому
В полях, де рясно маки зацвіли.
09.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791023
дата надходження 09.05.2018
дата закладки 09.05.2018
[b] Гармонія:[/b] [i]яке життя,
така й пісня...
[b] Олекса Удайко [/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/MZbSHODSf9A[/youtube]
[i][b][color="#d41313"]«Не шуми, калинонько, людям не розказуй ти» -
так співав в минувшину страдний мій народ,
Та часи змінилися –
інші кут і азимут,
інших жде Калинонька
наших нагород…
Ким ти так розтерзана, ким краса сплюндрована?
Чобіт чий вже топчеться по твоїй красі?
Чим ти ошелешена,
ким свобода скована?
Що за гад вже повзає
у нічній росі?
Чом пелюстки ніжнії вже не так привабливі,
чом їх часто ранки кутають в сльозу?
Чом холодні ночі в нас,
й сонечко не квапиться,
небо ж непривітне їм
обіця грозу?..
…То ж шуми, Калинонько, людям все розказуй ти
Про свої турботоньки, тугу і… печаль.
В тілі суть хворобами,
а в душі – проказами...
Збуджуй в українця… мсту,
а не тільки жаль!
Ненько наша милая, дорога Калинонько!
Ти шуми округою і надію чай.
Той туман розвіється
і ураз долиною
Опанує сонечко
і небесний рай![/color] [/b]
08.05.2018
Світлина автора[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790795
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Гра у війну.
Ми хлопчакАми грались у війну.
Стріляли дерев'яні автомати,
не знаючи війні оцій ціну,
побігли дядька запитати.
На лавці дядько той сидів,
задумливо курив цигарку
і милувавсь на білий цвіт садів
хильнувши за обідом чарку.
Ви воювали дядьку на війні?
А скільки німців ви убили?
А як палають танки у вогні?
А ви стрілять любили?
Затягся дядько самосадом —
Ну, так! З гвинтівки я стріляв.
І помилувавшись садом
Сказав — та я нікого не вбивав.
А танк горить немов сірник,
багато наших погоріло,
і німцю тоже був гаплик...
обличчя в дядька посіріло.
І більш нічого не сказав,
і тільки очі тер,
мабуть у очі дим попав,
я пам'ятаю дотепер.
07.05.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790746
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Вклонімося низенько до землі
Всі разом: і дорослі, і малі.
Захистникам країни, рідним землякам:
Синочкам нашим, братам і батькам,
Що на війні, в донбаських тих полях,
Своє життя віддали у боях.
За Гідність й Славу нашої землі,
Щоби у місті кожному й селі
Встрічали сонце ми і мирний день,
Життю раділи й слухали пісень.
Щоб колосилось жито на полях.
Щоб Дух козацький славився в піснях.
Щоб Україна вільною була,
В садках вишневих завжди щоб цвіла.
Себе щоб відстояли у кремля,
Бо наша, Українська це земля!
Вклоняємося вам всім, земляки.
Хай завжди ваша Слава, на роки,
Ще довго буде жити у віках,
У нашій пам'яті в людських серцях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790772
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 08.05.2018
Бисером вышью картину…
Радугой станут мосты -
С края до края холстины…
Первыми лягут стежки -
Жёлтого солнца - в лазури,..
Вербы - у кромки воды,
Спелых колосьев июля…
Зелени - сочной травы…
Розовых ягод калины...
Маков,ромашек волны…
Раем зовётся долина -
Полная света любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790753
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
[color="#7b00ff"][i][b]
д и т я ч е
Напекла матусенька пончиків смачненьких
Роботящі рученьки у моєї неньки.
Вранці вона встала й тісто замісила,
Перед тим молитвою день благословила.
До матусі лагідно й щиро пригорнуся
Різних справ домашненьких в неї я навчуся.
Як варити й смажити страви на пательні=
Зранку заглядатиму до своєї нені.
Мама пахне хлібчиком ,також пиріжками,
Дуже добре серденько у моєї мами.
Роботящі рученьки ніжно поцілую,
Я люблю матусеньку .Я її шаную!
07.05.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790688
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Не знаю, что меня потянуло к соседнему домику, какая неведомая сила. Вот потянуло и всё...
Погода с утра стояла солнечная. Людей на дачах почти не было. Десна и её старое русло, находящиеся буквально в двух шагах отсюда, казалось, затаились в каком-то ожидании. Заборов у нас никаких нет, впрочем, как и всяких грядок-огородов. Только разношерстные одноэтажные домики, выглядывающие со всех сторон вместе с какими-то старыми вагончиками, пристройками, сарайчиками, навесами для дров, скамейками, колонками для воды, одинокими качелями и почти всегда скучающими целый день на воде и на берегу лодками. Всё это «совершенство» немного разбавлено деревьями и кустами, половина из которых периодически радует всех отдыхающих своими спелыми плодами. Да и тень, создающая в жару холодок, очень даже не лишняя. А чистейший воздух с непривычки просто валит с ног всех городских обывателей. Так произошло и со мной.
Повалявшись после обеда на диване и, по-моему, даже минут сорок вздремнув, я вышел на свежий воздух. Жара уже начинала спадать. Тишина приятно наполнена птичьими голосами. Деревья, трава, голубое небо... Как хорошо вокруг! Живи и радуйся! На вечернюю рыбалку ещё рано... И тут что-то повлекло меня к домику соседей. Нет, ни какие-то звуки, ни какие-то шорохи или движения. Какая-та другая, неведомая мне, сила. Вот потянула и всё! Будто магнитом каким. И почему-то именно к этому домику, а точнее, к стоящему почти впритык к нему сараю, к которому я и свернул...
И что же я вижу? – На его боковой стене висит, касаясь земли, сложенная в множество рядов рыболовная сеть-путанка, а в самом низу – запутавшиеся три ёжика. Один большой, а по бокам, вплотную к нему, два маленьких. Бедненькие! Да это же ежиха с ежатами!.. Ну как же вы так?! Как же вас сюда занесло? В эту сетку-убийцу!.. Вот оно что, оказывается!..
А мамка-то не дышит уже... мухи на ней... Вот бедолаги! Сколько ж вы здесь, бедненькие?.. Но малыши ещё дёргаются, слабо, но дёргаются! Особенно тот, что слева. Трепыхнётся маленький, как та рыбёшка и снова притихнет... А тот, что справа совсем еле-еле... А ежиха всё... Хотя, казалось, должно наоборот быть, но видать, больно она за деток своих переживала, как и всякая мать, вот сердечко и не выдержало. Эх, судьба-злодейка! Но мысли эти позже пришли… А тогда одна только – спасать их нужно! Ежата ведь живы ещё! Но как они запутались! Попытался руками вытаскивать. Да где там!.. Столько петель, ниток… Они ж не один день в этой западне сидят! А как разволновались, бедняжки!.. Который справа – с светлым, размером примерно с две двухкопеечные монетки, пятнышком на иголках, да и показался он мне несколько меньшим за другого. Как-то сразу подумалось, что это девочка, а пятнышко – как у людей родинка, а у неё – ну, вроде украшения. А братец слабее, да и запутан больше, еле-еле пытается сопротивляться напасти-западне этакой. Ох, не справиться мне одному, да и нож нужен! Побежал я за ним в домик, а заодно и соседа позвать. Жалко ведь животинушек! Ох, жалко... Да и мамку ихнюю, но её уже не спасти, а этих-то – нужно! Нужно!..
В общем, когда мы с соседом подошли, тот, что справа (со светлым пятнышком) уже не шевелился…
Давай обрезать сетку с того, который слева. А она так спутана-перепутана, как паутина тысячелетняя в каком-то лесу дремучем. Режем, чертыхаемся, вспоминая тех, кто оставил эту губительную снасть. Ругаем вслух... В какой-то момент то ли я зазевался, то ли у напарника моего рука с ножом соскочила, резанул он меня по пальцу левой руки со всего маху! Да так, что где-то до самой кости. Вот тебе на! – кровь фонтаном! Зажал я рану правой рукой, а продолжать начатое уже не могу – кровотечение мешает. Опять в домик! Вата, перекись, пластырь…. А время ж идёт. Мне тогда казалось, что дорога каждая минута, что жизнь ежонка на волоске висит и волосок этот готов оборваться в любой момент, ведь когда я в первый раз к ним подошёл, они ж разволновались сильно, задёргались. А сколько сил-то тех к тому моменту у них оставалось. Кот наплакал...
Вот только одно – не получается всё обрезать и выпутать, спасти малыша. Сосед чертыхнулся:
– Да ну их! – развернулся и пошёл в сторону своего домика… Не знаю, что-то нашло на него... Ну а я остался. Хотя и у меня уже руки опустились. Потрогал того, с пятнышком... Так он же дышит ещё! Точно – дышит! Но петли не позволяют делать полноценные вдохи. В общем, давай я ножом, пальцами, какими-то чертыханиями и приговариваниями освобождать, обрезая по ниточке, по ниточке выпутывая….
Кое-как, но задышала уже свободней, зашевелилась малышка. Ну и, слава Богу!.. Будешь жить... Будешь!..
Вернулся к тому, что слева. И тут, практически взяв его в руки, как-то довольно быстро распутал всё, что оставалось. Положил на траву. Лежит, дышит, а сил двигаться-то нет...
– Ничего-ничего! – отойдёшь, дружочек.
После, так же быстро получилось освободить окончательно и Светлое Пятнышко. Почему-то я стал его или её почти сразу так и называть . Пусть будет, что её. И вот она потихоньку-потихоньку, но своим ходом туда, где спрятаться можно – под соседний домик. Потопала, потопала… укрылась от посторонних глаз и только потом остановилась. Ещё одно подтверждение, что эта особа женского пола! Мужичку ж полежать нужно, отдохнуть, прийти в себя, подумать, что дальше делать… Но минут через двадцать и братец её тем же маршрутом подался….
А порез мой через неделю почти не напоминал о себе, разве что небольшим шрамом.
Позже я эту малышку, уже подросшую, встречал несколько раз, узнавая по её "украшению" на иголках. Шипела, фыркала, убегала... и всё время старалась куда-то от меня спрятаться. Но это же я её запомнил по особой примете. А ей не до того тогда было. Ну, да и ладно. Я же не в обиде. Пускай себе живёт. Да и братец её тоже…
(На фото другой ежонок, но в тех же местах. Возможно, что родственник тех, о ком рассказал, смешные они, любопытные и бестолковые)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790675
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Як є надія, мрійте і кохайте!
Своє кохання з рук не відпускайте!
Вуста цілуйте, пестіть ніжно груди,
Бо лиш в коханні ми щасливі люди.
У хуртовину, щоб палали печі,
А у спекоття трішки холоднечі.
Дитині бубку на весні із лісу,
Від снів страшних казкову їм завісу.
Щоб мали Ви в житті про що згадати,
Потрібно все життя ОТУ кохати.
Лише кохання Вам дарує крила,
Коли вона твоєму серцю мила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790657
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
А біжить вона від хати, де мого дитинства дні.
Де щасливі мама й тато... і такі ще молоді!
Тут, де вишні у садочку й кучерявий клен шумить,
Починає біг свій стежка, від воріт у світ спішить.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
Де калина рясна в полі і лелека в вишині,
Споришева світла стежка все біжить у літа дні.
А на цій ясній стежині є волошки голубі,
І ромашки ніжні, білі, загубилися в траві.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
Все біжить в далечину... Кличе. Зве.
Споришева стежечка, стежечка-мережечка,
В нашім полі, за селом, де жито золоте.
В нашім полі... за селом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790655
дата надходження 07.05.2018
дата закладки 07.05.2018
Їду я додому…
Серденько співає,
Так бурхливо в ньому
Щастя оживає.
Там де перші кроки,
І слова, і сльози –
Найдорожчі роки,
Сподівання й грози.
Наче зрада друга -
Марно не минає,
Так в чужині туга
Душу розриває.
Їду я додому,
Спогадами лину:
Послужив чужому,
А вмирати – кинув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674255
дата надходження 24.06.2016
дата закладки 07.05.2018
Очі мої очі –
Шаловливі діти,
З ранку і до ночі
Не знаю де дітись;
Де б не опинився -
Роздягають жінку,
С ким тільки не бився –
Підкладають свинку.
Своя… відвернеться,
А вони - стріляють:
В пазусі товчуться,
На спідницю лають.
Ходить народ чемний
На «Квадрат» висячий…
Ми ж – трикутник чорний
І вулкан гарячий.
Що жінкам присниться –
Все вони тримали:
Дрин на колісниці,
Дві клешні з кігтями.
Що вони творили,
Не сказать словами –
Ледь живих пускали
До рідної мами.
Вже козак весь сивий
І гусар – ніякий;
Дві красиві сливи
Жінок манять всяких.
Зовсім подуріли
Дві скажені фари,
На трикутник чорний
Просять окуляри,
Що вони там бачать,
Що воно там зяє?
Як вулкан гарячий
Щедро пригощає.
Горе мені горе,
Що мені робити?
Полечу за море
Гріх мій заморити.
Ой, куди ж Ви, діду?
Онучата - плачуть.
Що казати буду,-
Що до них вже скачуть?
Там, всі загоріли,
Без намиста ходять –
Очі озвіріли,
Мене з глузду зводять.
Там трикутник, білий,
В золотій оправі,
Як маяк лучистий,
Мої очі бавить.
Очі мої очі,
Лихо мені з вами.
Як дожить до ночі,
Що би ми поспали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675715
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 07.05.2018
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
Плачуть люди, плачуть води:
І Дніпро, і Тиса,
Бо ж дітей погасла врода –
Біда горло тисне…
Ой, побігли по Вкраїні
Сльози удовині…
Стоїть народ на колінах –
Стріча домовини.
Кричать душі зо всьой мочки –
Слова в них застрягли:
«За що ж гинете, синочки,
Що воленьки прагли?»
Розбрелися по Вкраїні
Хрести й домовини.
Душі москалів, зміїні,
У гореньку винні.
За що ж діточок караєш,
О Боже, Великий?
Не весілля чом збираєш,
А ділити лихо?!..
Розлились по Україні
Всі річки водою…
Душі матерів зомліли –
Стрілися з бідою.
23.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790606
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Зустрілися у сплетиві доріг.
В очах любов і смутку караван.
Ніколи не прийду на Ваш поріг.
Чужому щастю не завдам я ран.
Навряд чи ми побачимось колись,
Бо недосяжні мрійні береги.
Я Вам не напишу ніколи лист,
Хоч полум*я іще горить жаги.
І зупинитись не попрошу час,
Що сиплеться, мов друзки кришталю.
Хоча щоденно думаю про Вас.
І серце ятрить блюз мого жалю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790610
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Ми про любов не часто говорили
У буднях - більше пропадали
Хоча й кохали, віддано любили
І в почуттях своїх літали...
Нас розділяють сотні кілометрів
В країнах різних загубились ми
Душа всього за кілька міліметрів
І я здається, у обіймах самоти...
Ховаю сльози між густих рядків
Так недосказанного за роки багато
Відчути б теплий дотик від руки
Твоїх очей блакитних свято...
Ми про любов не часто говорили
В турботах - більше та рясніше
Хоча й кохали, віддано любили
У кожній миті я люблю сильніше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790523
дата надходження 06.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Розпустилась верба над водою,
Бо схилилась над Панським ставком,
Де прозора вода чистотою
Гонить хвилі над чистим піском.
Ранком збудять птахи стоголосі
І верба вимиває гілля,
Та бруньки, як хмарки сивокосі,
Над водою так низько схиля.
Вітерець розмовляє з вербою
І щоразу про щось гомонить.
Ну, а хвилі біжать бистриною,
І вода так далеко шумить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790409
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
[b][b][i][color="#800808"]Заробила вчора брагу
Хай там буде про запас.
Мій Петро тамує спрагу
Ходить в клуню кожен час.
А в куми моєї Тані
Редьки соток п»ять мабуть.
Мужики з-під бару п»яні
Під закуску її рвуть.
Теща з зятем розсварились
Не говорять певно з рік!
А дочка – не заступилась
Зять до другої утік.
Самогонку молодиці
Продавали на розлив.
Бо в селі Гнилі Кислиці
Більш нема альтернатив.
На дієту сіла Дінка
Чи то баба, чи мужик…
Де колись була ширінка.
Стрінги моднії впритик…
Ущипнув гусак за ляжку,
Ну а я візьму граблі,
Запряжу його в упряжку
Хай катає по селі.
Як по місту, по Парижу
Вів Іван діваху рижу.
А батькам відправив вістку,
Мов, везу для вас невістку.
Мав піддати куражу
Мій миленький Міша
Роздягнулась і лежу..
Тиждень, чи вже й більше!!!
А на березі вербичка,
Соловейко тьох та тьох!
Глянь, Петро, яка травичка,
Давай ляжемо удвох!
Запросила я Серьожку
До ставка спуститись вниз.
Будуть танці під гармошку
А за танцями – стриптиз!!!
Коло річки, коло Бугу
Витинали гопака.
Мій Петро цілує другу
Я вже, бачте, не така…
Я хороша господиня
Тільки ось яка біда,
Уродилась одна диня
Решта поля - лобода.[/color][/i][/b]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790429
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Тебе любитиму--хоч любиш, хоч не любиш.
Кохатиму, допоки віку не зживу.
Своїм листам я заздрю: їх береш у руки.
А сам страждаю, в снах розлук тебе зову.
Звабли́ві твої губи, очі,як блавати.
Шаленство й врода опустять на коліна.
Якої, Твоя милість, забажає плати
Від батька хресного й любчика Івана?
Кохана Мотронько! Прийми отой каблучик,
Хоч устократ гарніше серденько Твоє.
В своїй любові мене ховай на ключик,
Щоб неня з батьком нас обох не прокляли.
Має́вий цвіте мій, розквітлий на крижині!
Між нами й усім світом ляже рубікон.
На тереза́х—прокляття… й ти моя дружина…--
А виберу допевне церкву і закон.
Цілую устонька коралові та ручки,
Всі членики твого біленького тільця.
Не одягну на перст коштовної обручки…
Не обів’юся більше стану-стебельця…
1704 рік... Саме той час, коли гетьман Іван Мазепа досяг вершини своєї могутності. На схилі літ своїх, маючи за плечима 65 років, раптом закохався він у надзвичайно вродливу дівчину — Мотрю, доньку генерального судді Війська Запорозького Василя Кочубея.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790463
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
У раз... мелодія озвалась,
В гай ноти падали рядком.
Чарівна в доли поривалась,
Летіла в даль понад ставком.
Пливла дібровою чаклунка,
Поет у нотах ворожив.
Лунала чудом пісня дзвінка,
Про себе дрізд оповістив.
Луна озвалася чарівно,
Застиг для яру на краю.
Пташино Господа, царівно,
Невже у Бога? Я ж в гаю.
Піснями повниться із раю,
Джерельна свіжість чистоти.
Душею трунок знов спиваю,
З діброви вшпарили дрозди.
Приспів:
Дрозди мої, дрозди золотоносі,
Вернули в рідну сторону.
В життя співучі, стоголосі,
Несуть пробудження від сну.
Дід Миколай. Волиняк.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790476
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Поцілуй мене, миленький, ув обидві щічки,
Пригорнуся я до тебе, ген, біля смерічки.
Пригорнуся, задивлюся на стан твій пригожий,
Бо без тебе пропадає даром день мій кожний.
Бо без тебе день, як вічність, тягнеться повільно,
А з тобою, любуючись, у душі так хмільно.
І на серці соловейком ніжність в груди б’ється,
А розлука зміючкою підповзає, в’ється.
Та розлука не порушить єдності кохання,
Бо кохання щире й чисте, як росинка рання.
Як та зірка, що ясніє у вечірнім небі,
Почуття в тілах вирують, як вода на греблі.
Розливають теплу хвилю з голови до п’яток,
Що з ласкавими словами є безцінний статок.
Не докупиш те за гроші, що в душі немає,
Та кохання без лукавства все в житті здолає.
05.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790477
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Не карай ты его,Боже…
Нелегко и ему всё же...
Виноватых найти - сложно...
И обиды копить - можно…
Не смотри на меня - грозно…
Умоляю простить - слёзно...
Сохрани на моём ложе
Только запахи той кожи…
Я как только усну,Боже,
Он желает меня тоже...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790478
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 06.05.2018
Кострички жовті сяють у долині,
Жене черемха в стежку заметіль.
Набрали меду бджілки у калинні,
Ген у суцвіттях водять водевіль.
Віта Настусю... Сонечко у лузі,
Діброва сипле любій буйноцвіт.
Весна вітає, дід, бабуся й друзі,
Тепло несе… назустріч часохід.
Весна чарівна кличе на гостини,
Дарує гай нам музику дзвінку.
Справляє внучка завтра іменини,
Дванадцять рочків буде на віку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790337
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Пізнай любов
До неї серцем пригорнися.
І знов, і знов
Іди, люби і вір, і вчися.
Шановні друзі, поети чи гості. виношу на ваш суд свою шестирічну працю, яку робила для кожного із вас з великою любов'ю.
http://bukvardlya.blogspot.gr/2018/05/blog-post_1.html
Прошу писати свої зауваження і поради.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790339
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Тихенько свічка догоряла
І вогник ще ледь-ледь жеврів.
Пітьма навкруг все обгортала
І враз - метелик прилетів.
Він покружляв то вниз,то вгору,
Навколо двічі облетів,
Та на його лиху ту пору,
На свічки гніт легенько сів.
Враз ніжні крильця спалахнули
І вогник сяйвом загорівсь,
А потім зразу ж і потухли,
Проте метелик вже спаливсь.
Нічний метелик вилітає,
Коли вже темінь надворі,
Спосіб життя такий він має,
Як зорі світять угорі.
Чому ж тоді летить на світло,
А часом, навіть, на вогонь?
Чом не літає вдень по світу? -
Не потрапляв би у полон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790343
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
У пору цвітіння в сусідськім саду
Наш прапор розцвів. Це є нації дух.
Із вітром повів непросту він розмову
Про сутність свою, про АТО і про мову:
«Я той, з ким не згине земля України
У думах народних й піснях Чураївни.
Я той, в кім козацької слави ядро,
Хто сіє у душах любов і добро!
Я сонце з блакиттю тому поєднав,
Щоб край Український більш воєн не знав!»
1.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790336
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Пелюстки білі і барвисті квіти
Танцюють вальс Шопена навесні,
І диригент легенький юний вітер
Колише спогади в душі рясні.
Ти говорив: "Танцюєм до світанку".
Очима мовила: "З тобою...так".
І губи цілував гарячі палко,
Був неповторний поцілунків смак.
І вальс, мов тепла мелодійна злива
Кружляв, кружляв серед смарагду трав.
В пелюстках білих ми були щасливі,
Тоді душею душу ти торкав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790320
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 05.05.2018
Вчать лелеки літати лелечат над селом.
Неба синь колихають вони дужим крилом.
Тато й мама, лелеки, у польоті легкі.
Лелечаточок троє... та сміливі ж які!
Цей політ незвичайний не забути мені.
Ще невміло кружляють лелечата малі.
Підбадьорюють хмари:"Вище... Вище злітай!
Спробуй зорі дістати, на крилі погойдай!"
Нам пройти шлях своєї долі треба в житті.
Чи довіритись вмієм ми своїй висоті?..
Треба мудрості вчитись у своїх нам батьків.
А вона з роду в рід... споконвіку віків.
Вчать лелеки літати лелечат над селом.
Неба синь колихають вони дужим крилом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790270
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
И закончился дождь - градом…
В пузырях разошлись - лужи…
Пока боль исцелял взглядом,
Вынимал из души стужу...
Разливались слова - песней…
И позвали к себе - звёзды,
Чтоб не было двоим тесно
На тропинке одной слёзной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790296
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Весни шовкову завірюху,
Красу, в годину надвечірню,
Хтось з неба ніби тихо дмуха
Землі в обличчя. Безпричинно
Душа сумує в ці хвилини.
- О, Весно люба! Я щаслива,
Що знов душа моя - дитинна!..
Хоча і зріла. Скроні сиві
Ховає фарба чорно-синя.
Та чи сховаєш під замками
Душі народжену сльозину,
За неповторними роками?..
... А що - попереду? Пустеля?
Куди веде життя дорога?..
А вітер цвіт під ноги стелить -
Весна іде до епілогу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790330
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 04.05.2018
Полыхает война...
Скрылось Солнце за тучи.
Летит смерти волна...
У зла силы могучи.
- Я писала стихи...
Сидя в темном подвале.
Среди страшных стихий...
Точно с кем-то прощалась.
Тело будто в аду...
Вокруг плещется горе...
- А я с милым веду
о любви разговоры.
Рана в сердце болит...
И ее не излечишь.
Память... словно гранит...
На озябшие плечи.
Взрывы эхом лихим
Сотрясали сердечко...
А душа... была с ним...
- Хоть такая бы встреча...
3.05.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790097
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Сміються-плачуть солов'ї
І б'ють піснями в груди:
Цілуй її, цілуй її:
Знов молодість не буде...
О.Олесь
*******
О, знов защебетали солов'ї,
Співці веселокрилі і завзяті,
Озвучили закохані гаї -
Весни буяння споконвічне свято.
Так ніжно заспівали солов'ї,
Заплакали, натхненні, заридали,
Літа зелені юності мої
Мелодією серця загучали.
Мов річки швидкоплинна яснота,
Як весен пишно-яре одцвітання,
Спливають ніжні юності літа
Під хори солов'їного кохання.
Новітня ера Всесвіт обліта:
Глобальний вік - модернії закони,
Та солов'їна арія проста
Змиває прагматизму перепони.
У ній нуртують ніжність і любов,
І душі грішні сповнюються світлом,
І юність лебединим б'є крилом,
І мудра зрілість пелюститься літом.
Хай молодість-калина відцвіта,
Під солов'їні трелі марю знову,
Бо серця не міліє доброта,
Чар вірності і тихої любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789933
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
О, Доле, дякую тобі, -
За ції радості краплини,
Що дні, які пливли в журбі,
Розбавлені теплом родини.
Що засвітила знов зорю
В цім чорнім небі над хатами,
Що біль настирливий беру
Й в кулак стискаю я руками.
Ти сонця в душу додала,
А ще добра - це так приємно.
Тобі перечить не змогла -
До тебе стала я гостинна.
О, Доле гіркая моя,
Заходь за чаєм розмовляти.
З тобою змучилася я
Та рада дуже привітати.
Та все ж, скажу тепер тобі:
Велике, Доленько, спасибі.
Мій шлях хоч йшов у боротьбі,
Проте ще ходжу по садибі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789991
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
[b][i][color="#d460bf"]Глупое сердце, слепое, глухое,
Видишь - тебя записали в изгои.
Вместо взаимности - хлещут кнутом
И выставляют с издевкой шутом.
Глупое сердце! Слепое! Глухое!
Не замечаешь коварство людское,
Ты захлебнешься в словесной грязи.
Что же не ищешь достойной стези?
Глупое сердце..... Да что же с тобою?
Чувства хранишь, укрывая собою.
От равнодушия - рвешься в куски!
Розы сажаешь, где злости ростки.
Глупое сердце... Изранено в клочья,
Не замечаешь, что видно воочью.
Храмы возводишь из личной мечты,
Жаль, что рассудка не слушаешь ты.
Милое, доброе, нежное сердце,
Силу Всевышний вложил в твое тельце...
От бессердечных , бездушных - беги!
С жизнью простись - а любовь сбереги.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790032
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
Кличуть далі рожеві людей
На Мальдиви, Балі і Кіпр.
Римський вабить усіх колізей,
А мені найдорожчий Дніпр.
Хоч країни кличуть багаті,
І зростає рейтинг щодня.
Не покину країну-матір,
Біля мене моя рідня.
Бо родилась я в Україні,
І душа моя, звісно, тут.
Батьківщина - серця перлина.
Не зміню я життя маршрут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790041
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 03.05.2018
А мені сорочку мама вишивала,
Квіточку до квітки із любов'ю клала.
Будеш, моя доню, ти її носити,
Будуть мою, люди, квітоньку любити.
На сорочці білій маки червоніють,
Мамині відтінки мою душу гріють.
Одягну на свято, серцем пригорнуся,
Хай же тобі руки не болять, матусю.
Хтось можливо бачить лиш сорочку білу,
Бісером розшиту, вдягнену на тіло.
І нехай сьогодні безліч вишиванок,
А в моїй є сонце, захід і світанок,
Росяна доріжка, українське поле.
Не зів'януть квіти мамині ніколи.
Як любов безмежна, будуть вічно жити,
Бо навчила мама вірити й любити,
Бо привчила мама до краси і праці.
Горда і щаслива я у вишиванці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789868
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 02.05.2018
Розгладжує зморшки уява сердечна,
Торкається втоми на ріднім лиці.
Відбитком у погляді гра небезпечна,
На рівні грудей автомат на плечі.
А небо шматують на кусні гармати,
Вогонь і скарлючений в пеклі метал.
Не хоче ніхто на війні помирати
Та має в душі бути волі запал.
Та сила любові, що здатна здолати
Підступність і хитрість, і злобу, й печаль.
Хто, ради наживи, прийшов убивати,
Міцний на собі той відчує рискаль.
02.05.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789916
дата надходження 02.05.2018
дата закладки 02.05.2018
[i][b]Гаряче сонце скапало свічою
В густі, зелені віття яворів.
З такою відчайдушною жагою
Цей перший день травневий догорів.
Притихла жвавість денних бізнес-ланчів
І люду хвилю раптом віднесло.
Останім, схудлу колію трамвайчик
Залишив, мов покинуте весло.
Здається, що і пряності від спецій
Поглинула німа, далека даль.
А на дахи з фігурочок трапецій,
Спустилась ночі зоряна вуаль.
Й на теплу-теплу кожного подушку
Упало чорно-біле макраме.
А в снах був день, був день цей відчайдушний
І той, хто так уже не обійме.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789863
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
И стены - видят…
И стены - слышат…
И стены помнят -
Пока в них дышат…
Тогда поверишь,
Когда узнаешь:
В стенах родимых -
Не потеряешь…
И душу лечат
И - согревают…
А, укрывая, -
Оберегают…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789875
дата надходження 01.05.2018
дата закладки 01.05.2018
[b][color="#711d82"]В турпоездку отправила мужа
И решила - а чем же я хуже?
Лишь покинул он дом
Я - в Анталью бегом!!
Мне же отдых давно уже нужен
*
Манекенщица Филькина Рая
Арендует кусочек сарая..
Там дает мастер-класс.
Учит тонкостям нас.
В пеньюаре меж свинок шагая..
*
Не могу я уснуть без рюмашки
Как не пить-то, мой бегает к Машке!
На меня, идиот
Постоянно орет.
И частенько бьет в глаз без промашки.
*
Папуас, побывавший в Париже,
Возвратился под панка подстрижен.
От Армани костюм,
Самый лучший парфюм.
И под ручку с девахою рыжей.
*
У девицы одной на балконе,
Франт во фраке играл на тромбоне..
Мы бы слушать не прочь,
Если б день, а не ночь...
Ну, козел, будь готов к обороне!!
*
Толстый повар Данила Котлетов
Накормил здесь лапшою поэтов.
А теперь, как на грех,
Диарея у всех.
Наконец-то сознался он в этом...
*
Прилетели в село марсиане
Встретить их вышли наши земляне.
Кум, Петро мой и брат
Каждый пьяный в умат
И у каждого шкалик в кармане...
*
Пациентка дантиста Петрова
Еще та доложу Вам, корова!
Нет, Вы гляньте, кино!
Ей и кресло теснО!!
Он прогнал ее, втиснулась снова.
*
Два пришельца с далекой планеты
В окна смотрят, а мы-то раздеты!
Петь, ты не хохочи,
Вдруг они - трепачи
И про наши расскажут секреты!
*
А сосед любит наш обниматься.
Тут он ПРОФИ, изысканный мастер!
Мою дочку обнЯл
Та брюхата! Скандал!
По судам теперь будет тягаться...
*
Дама старая в розовой шляпке
Изорвала мне кофту на тряпки,
А причина-то - тю!!
С мужем, мол, её сплю.
Каждый день ко мне носит он бабки.
*
Стюардесса из Аэрофлота,
Избежала надысь эшафота.
А причина вся в том,
На борту (под столом),
Провезла грудничка бегемота...
.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789715
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 01.05.2018
– Розкажи про війну, татку, таточку, тату! –
Усміхаючись бігло до татка дитя.
– Про війну? … Тиша зопалу рветься у хату.
Це коли… Ні, давай розкажу про життя.
– Про війну, про війну, – щебетало хлоп’ятко.
– Про війну, – заяснівши застигла сльоза.
– Заспокойся, рідненьке моє янголятко.
Чуєш, в небі гримить, ще почнеться гроза.
І стрибнуло малятко спрожогу на ліжко.
А у ліжку татусь: без руки і без ніг.
– Ти не бійся, – промовив він крихітці ніжно
І утримати сльози він більше не міг.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789010
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 30.04.2018
-Куди, куме, розігнались?
Бачу, ледь не плачете,
Заклопотані Ви чимось,
Що й людей не бачите?
-Ось купив три мандарини,
Кока-коли пляшку,
Поспішаю у лікарню…
-Захворіла Машка?
-Та ні, куме, в мене інша
На це є причина:
Потрапила у лікарню
Хороша людина.
Чоловік цей незнайомий
Міг піти у небуття…
Уявіть, цієї ночі -
Врятував мені життя!
-Ну, я бачив Вас у клубі,
Там на дискотеці,
То це там Ви піддалися
Такій небезпеці?
-Та ні, куме, в мене трішки
Змінилися плани:
Після танців опинився
В коханки Світлани.
А Ви ж знаєте Світлану
І її замашки,
Вже під ранок, то згадав я
Про дружину Машку.
І якраз переді мною
У квартиру нашу
Заліз злодій - грабувати,
І розбудив Машу.
-А, коханий, повернувся?
Згадав свою милу?
І дубовим макогоном
По тім’ї вгатила.
Падав, вдарився об ніжку,
Тепер він - каліка:
Нерухомо лежить в ліжку –
Кома в чоловіка.
Оце все було б зі мною,
Коли я приперся…
Ну, це щастя, що цей злодій
До квартири вдерся!
То ж несу йому гостинця,
Всім буду казати,
Що це подвиг - серед ночі
Життя врятувати!
Ще й велику нагороду
Йому вручить треба,
Бо не кожен чуже горе
Зможе взять на себе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789490
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
На час відпустки хтось планує море,
Когось високо в гори завело,
А я спішу на чуднівські простори,
У край дитинства, у своє село.
Бейзимівка – як пісня колискова,
Тут мої перші кроки і слова.
Її серцебиття не випадково
Я чую скрізь, куди б не забрела.
Ще на під’їзді до стежин знайомих,
Що пішки не один сходила раз,
Відходять всі тривоги, біль і втома,
На мить якусь забувши точний час.
Лишень відкрию хвіртку на подвір’я,
Як радісно хвостом виляє пес,
А із-за хати літнє надвечір’я
Горить багряним заревом небес.
Красуні сливи нахиляють віти,
Солодкий скуштувати просять плід.
І чванькувато виглядає з квітів
Рудий, як сонце, наш старезний кіт.
Перед очима в спогадах зринає,
Неначе вчора в білім фартушці,
Мене матуся в школу проводжає
Із ніжним поцілунком на щоці.
А ще згадалось, в лузі перед хатою
Збиралися для ігор дітлахи.
Ми всі тоді здавалися крилатими,
Минаючи кропиву й реп’яхи.
Ті спогади дорогою щасливою
Гортають плівку, як старе кіно.
Отямившись, накриє наче зливою,
О Боже, як же все давно було.
Пройдуся до ставка, в траві присяду,
Спливає швидко, як роки, вода.
Знаходжу в тиші для душі розраду,
Лиш тут вона навіки молода.
Ніколи в світі не зречусь любові,
Яка дана з народження мені,
Ні до людей, що рідні є по крові,
Ні до місцин у рідній стороні.
Якою б не була подальша доля,
Куди б вона мене не завела,
Шляхи зійдуться до землі святої,
До серцю найдорожчого села.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789479
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
--Уже набігалась, стежино?
Де ти була, в яких краях?
--Метнулась в ліс я по ожину,
А потім вибігла на шлях,
Промчалась весело повз поле,
Під житній скрилася дашок.
Тоді пішла в село поволі
Під щебетаннячко пташок.
Звернула в луг, а ще в долину…
Квіток, квіток, що не злічить!
Спинилась я біля калини,
Бо там пеньок старий клякчить.
На ньому я спочила трішки,
І знову в поле. Там вівса…
Сколола босі ноги трішки,
Та я не плачу, бо ж краса!..
Мене вчаровують і ваблять
Поля, квітки, луги, сади.
Хіба колись їх зможу зрадить?
Я стережу земні плоди!
А ти, дитино люба, знай,
Що наймиліший в світі край,
Де ти зродився та зростав,
Де рідне поле, ліс і став.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789638
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Шукайте мене у Ґуґлі -
Щодня, без вагань, напрямкИ:
Емоцій багаття невщухлі,
Зерно чи полову - думки.
Розчахнуте в Світ віконце -
Нова віртуальна сім'я...
Палає Спільноти сонце,
Тут справжні і ви, і я.
Читайте мене у Ґуґлі:
Тут плачу, шепчу, кричу
Про біль, що спалив на вугля
Надії живу свічу,
Про світ, що над прірвою висне -
Сучасний Армаґедон,
Істоту людську помисливу,
Що Правду взяла в полон.
Модерна стрімка павутина
Тісний обплітає світ,
Стомовна живе родина
У просторі й плині літ.
Тут пагони мрій зростають,
Натхнення міцніє зруб,
Поезія тут витає:
Тут наш Поетичний клуб.
Шукайте мене у Ґуґлі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789599
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
А час, його величність,
Біжить--не зупинити.
Невідворотну вічність
Не можна обманути.
В пітьмі душа блукає,
Чекає рідну душу:
Вона вже вирушає--
Її зустріти мусить.
--Жилося як без мене?
Чи плакала, страждала?
--Ти ж бідкалась за мене,
З небес допомагала…
З світанку і до ночі
Шукала лік в роботі.
Вже виплакала очі,
І опекла скорбота…
--Внизу десь живуть діти…
Побачити б їх з неба…
--Хто ж нам в пітьмі посвітить?
Чекати ранку треба.
--Не вмерла в нас любов —
Тож спалахнем свічками…
Побачим землю знов
Й домівку з діточками…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789616
дата надходження 30.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Для тебе трелі солов'я, їх знов весна принесла.
Не загубилась між снігів - новим життям воскресла.
Хоч нелегкі й твої літа, та славою повиті.
О рідна земле, дорога, найкраща ти у світі!
А я співатиму пісні про тебе, Україно!
Ти в серці квіткою цвітеш... у нас - єдина.
Про слово вільне і святе, що всіх зігріє.
Про ясне сонце, золоте... і небо синє!
Тут грає хвилями Дніпро, і вишні навкруг хати.
Цінуєм все, що Бог дає, трудом своїм багаті.
Козацька слава розцвіла, бо сила й мудрість з нею.
І навіть у похмурі дні, ти світиш нам зорею!
А я співатиму пісні про тебе, Україно!
Ти в серці квіткою цвітеш... у нас - єдина.
Про слово вільне і святе, що всіх зігріє.
Про ясне сонце, золоте... і небо синє!
В моїх піснях всі ясні дні, у них стрімкі потоки.
Вони веселі, запальні... хай линуть через роки.
Дзвінкі, бадьорі, як весна... їх відпущу на волю.
Бо вірю, що зустрінуть там свою щасливу долю!
А я співатиму пісні про тебе, Україно!
Ти в серці квіткою цвітеш... у нас - єдина.
Про слово вільне і святе, що всіх зігріє.
Про ясне сонце, золоте... і небо синє!
Для тебе трелі солов'я, їх знов весна принесла.
Не загубилась між снігів - новим життям воскресла.
Хоч нелегкі й твої літа, та славою повиті.
О рідна земле, дорога, найкраща ти у світі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789536
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Не питай мене, весно, чом сумую ночами,
Чом зітхаю так гірко, коли зійде зоря,
Коли місяць у повні, а я? Я, до нестями,
Серцем щиро кохаю, а, як вечір, одна.
За вікном соловейко вверх витягує ноту,
Паруватись в природі вже настала пора.
Віддавала б з любов’ю всю жіночу турботу
Та на грудях цілунком малювала би два.
Ти б лежав головою на тремтячих колінах,
Позабувши на мить ту, що іде ще війна.
Хоч душа, сивиною, вся в не згоєних ранах,
Підібрала би теплі я для неї слова.
29.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789613
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 30.04.2018
Дивлюся я пильно на чистеє небо,
Де лебеді-гуси махають крильми.
- Куди ж ти, синочку? Спинися.Не треба.
Саму ти лишаєш мене між людьми.
До кого, рідненький, тепер прихилюся?
Де зможу твої відшукати сліди?
За тебе, синочку, я Богу молюся
І прошу його, щоб тебе відпустив.
Бо ти - молоденький, пішов дуже рано.
Забрала життя та проклята війна.
Осколком уражено груди. Крізь рану
Не стала бреніть життєдайна струна.
Не встиг ти нічого в житті цім зробити:
Не з'їв, не сходив, та і ще й не любив,
А нелюд рішив, що тобі досить жити
І підло, й підступно снаряд той пустив.
Вже сивії хмари спустилися з неба,
Шугають у душу холодні вітри.
Сховалися лебеді вже за півнеба,
Лиш встигла гукнути: "Синочку, прости!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789606
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
В вині розчинилися рими
І випали в осад слова.
Що роблять з поетами зими
Й кому перейшла булава?
Немає гармонії ритму
І серце – розпатланий м’яз.
В такій атмосфері нехитрій
Поет свій розтринькував час.
Розпалював віршами грубку
І долю свою проклинав,
Журивсь, що відбився від гурту,
Не мав узаконених прав.
Не мав він мандата на думку,
Йому не дістався значок.
Тим часом, боєць шукав ручку –
Заглянула Муза в окоп.
Не знав він дороги до спілки,
Не знав і смаку нагород.
Війна впилась в серце настільки…
Грудьми він стояв за народ.
І буде жива його рима,
Поезія болю й війни.
Послання він пише до сина
І тій, що приходить у сни.
Він мамі цілує сивини
Словами, що сходять із уст
І пише листа Україні,
Як Богу писав Златоуст.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789545
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Абсолютно бескрайнее море,
Сумасшедшая масса воды!
Может, есть что-то лучше, не спорю.
Может, реки, озёра, пруды.
Может, горы, пустыни, овраги.
Может, степи, леса, города.
Почему же тогда все бродяги-
Пилигримы выходят сюда.
Где широкой дугой горизонта
Обозначена форма земли.
Где укрытые небом, как зонтом,
Исчезают вдали корабли.
Где война двух стихий непреклонна,
Словно линия фронта – прибой.
Переполненно и утомлённо
Мы встаём и уходим домой.
И уходим…
Потом, иноверцы,
Обнаружим в своих городах
Соль на коже, томленье на сердце,
И песок золотой на ногах.
[i]Апрель 2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789526
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Тоска- законная жена ,
Ровесница моей тревоги,
В осеннем небе рождена,
Среди ночей бессонных, долгих.
Туман кудрявится слегка ,
Сирени ветви разбросали,
А жизнь безумная река,
Несётся вдаль по магистрали.
Глядят усталые глаза ,
Лаская взглядом горизонты,
Два узелка в один связать,
Ищу с надеждой я кого-то.
Не встретил я судьбы своей ,
И сердце обрастает пылью,
Не мало загнанных коней ,
На переправе Счастья было.
Звени, струна моя звени,
Душа -наездница скитаний,
Мерцают россыпью огни ,
На перекрёстках привокзальных.
Тоска -законная жена ,
Уселась вновь на подоконник,
Заботою окружена ,
Моей и ласкою бездонной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789377
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Злились де біль і пісня воєдино –
То все моя поліська сторона,
Гніздо тут і моя сім’я-родина,
Й надійна для країни тут стіна.
Земля Чернігівська – колиска України,
Тут нації і серце, і душа.
Це звідси втрапив Муромець в билину
І Ігор-князь на половців рушав.
Не раз вона втрачала свою волю,
Та дух її від болю не слабів.
Сьогодні тут кується наша доля.
Земля Чернігівська – це не земля рабів!
26.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789496
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Зі слів розкутих і найтонших фраз
Собі я витчу промінець-надію,
Який би у кулак народ зібрав
Й повів творити історичне діло.
Всьому початком є лиш сутність слів –
Вони володарі епох-реалій,
І в ролі полководців, і послів
Завжди вони найпершу скрипку грали.
Крізь сиву призму пройдених століть
Ще не змінилась сутність і свободи.
Саме вона найбажаніший плід
Була і є людині і народу.
Ті, хто пізнав свободу й слова суть,
Із праведного шляху вже не звернуть,
Бо у собі цей скарб завжди несуть.
Ним дихає синівська кров у венах.
21.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789499
дата надходження 29.04.2018
дата закладки 29.04.2018
[b][i][color="#9814b3"]О-[color="#de2121"]тцвели во ржи маки красные
[color="#ba1fb0"]С-[/color][color="#de2121"]пели птицы нам песни страстные[/color].[/color]
Т-[color="#de2121"]ы и Я уже не звучит, как МЫ,[/color]
А- [color="#de2121"]судьба не даст нам любви взаймы.[/color]
В-[color="#de2121"]ещих снов пришло предостаточно[/color]
Л-[color="#de2121"]адным дом наш был, жаль, что карточным.[/color]
Ю-н[color="#de2121"]ость все смогла сбросить со счетов,[/color]
Я-[color="#de2121"]ркой страсть была... там не надо слов..[/color]
П-[color="#de2121"]ромелькнул как миг, полустанок наш,[/color]
Л-[color="#de2121"]ишь любовь на нем, как былого страж.[/color]
О-[color="#de2121"]тпускаю я, отпусти и ты[/color]
Х-[color="#de2121"]олст уже не тот, где цветут цветы.[/color]
О-[color="#de2121"]тойдет печаль, зарастет тропа,[/color]
Е-[color="#de2121"]сли так, пусть - так. Такова судьба.[/color]
П-[color="#de2121"]оутихнет боль и остынет пыл,[/color]
О-[color="#de2121"]пыт был не прост... но не зря он был.[/color]
З-[color="#de2121"]анесут года быль порошею...[/color]
А- [color="#de2121"]с собой возьму лишь хорошее.[/color]
Д-[color="#de2121"]ай мне Боже, сил и терпения[/color]
И- [color="#de2121"]прости за все откровения..[/color][/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789402
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Це було в лихі 90-ті, коли не виплачували пенсій,
зарплат. Важко дуже було виживати, а тримати домашню тварину
була розкіш. Мама взимку жила з нами в місті, а на весну повер-
талася в село. Ми ж її навідували кожні вихідні. Якось в суботу
я ішла з автобуса до отчого дому. За мною біг, підстрибуючи,
дуже гарний собачка. За віком він був підлітком. Я завжди
боялася собак, які б вони симпатичні на вигляд не були.
А цього я чомусь не злякалася. Він прибіг за мною до кінцевої
зупинки. Тобто аж до дому. Виявилось, що мамі були потрібні
якісь ліки і я зразу ж пішла до аптеки. Цей симпатичний песик
побіг за мною. В аптеці я трохи затрималася і, коли я вийшла, то
його слід уже простиг.
Минув тиждень. З телефонним зв’язком тоді було
складно. Мобільного у нас ще не було, на встановлення стаціонар-
ного два учасники війни простояли усе життя в черзі і не дочекали-
ся. Телефонували у разі необхідності з пошти, сільради.
Я приїхала знову на вихідні. В нашому дворі уже жив
знайомий песик. Мама мала добре серце, усіх підгодовувала, а
потім їй не давали спокою. В тому числі і люди. Вона завжди
ділилась, особливо, якщо це стосувалося харчів. Вона нагодувала
цього собаку і він залишився назавжди. Мама його віддавала
трьом хазяям. Думала, що так буде краще. Сама ж на зиму
збиралася в місто. Він з ланцюгом, або нашийником завжди
повертався до нас. В нього були дуже незвичайні несобачі очі і
неабиякий розум. Я часто йому говорила: «Ні, ти – не собака».
Трохи передісторії. Де взявся цей собака? Його привіз в
село зять для тещі. Чому він там не прижився можу тільки
здогадуватися. Після "розлучення" собаки із тещею, він пішов через
дорогу до однієї бабусі. Вони були нетутешніми. Як і чому вони
з’явилися у нашому селі – невідомо. Це – була колишня учителька.
Мала дуже хворого чоловіка і ті ж самі проблеми з пенсією.
Проте собаку не проганяла. Він хоч і був великим, а їв не дуже
багато. Вона йому відділяла від курячої кухні і йому майже
вистачало. Коли вже закінчились запаси, вона йому, як людині
сказала : «Іди, може тебе хтось краще зможе годувати». Він
мовчки пішов до іншої сусідки. Це – була також учителька-
пенсіонерка. На вихідні часто приїздили онуки. Песик
прижився одразу. Діти назвали його модним тоді ім’ям –
Баксик. Він мав гарну вдачу, бабусі з ним було веселіше,
Почали жити вдвох. Попався Баксик на крадіжці. Вдачу він
справді мав гарну. Спокусили… Бабуся відкрила дуже
ароматну м’ясну консерву. Як кажуть – тушонку. Вона кудись
вийшла, а Баксик прибіг на запах і просто не міг встояти.
Він дуже розізлив хазяйку, яка в такі складні часи, залишилася без
обіду. З’ївши смачну тушонку, Баксик пішов шукати щастя.
І по дорозі зустрів мене. Не знаю, чи можна було мене в той
час назвати щастям, сама потерпала від негараздів.
Не знаючи його справжнього ім’ені, я за його яскравий окрас,
назвала Рижиком. З тих пір і до останнього дня, Рижик прожив
у нас. Яким він був вдячним охоронцем. Єдина була від нього
шкода, що він величезними лапами ходив по квітках.
А так він був дуже розумним. Визнавав усіх наших гостей і
страшенно не любив пияків і злодюг. Він їх чув ще за селом.
Коли на вулицю заходила подібна істота, він усім подавав знак.
А тоді таких було чимало.
Найперші його господарі вже почали за ним жалкувати.
Навіть переказували нам, чи ми віддали б назад. А був час, коли
вони відмовлялися, що то їхній. Проте, коли вони їхали автомо-
білем, він вибігав на звук. Потім вони зупинялися і їхні діти з
ним гралися, навіть брали його в машину. Після побачення він
з другого кінця села винувато повертався до нас. Був такий
випадок, коли він із запізненням почув, що вони проїхали.
Вибіг на дорогу, від авто виднілась лише цятка. Він уже хотів
наздоганяти. Зважаючи на його роки, я йому сказала, немов
людині: «Це – ж так далеко і вони тебе віддали». Він винувато
повернувся, ліг і довго дивився їм услід. Після цього я ніколи не
бачила, щоб вони його цікавили.
Рижик мав дуже гарну шубу. На колір чорно-руду.
Звичайно руде переважало. Взимку вона його дуже виручала,
А влітку то була – справжня біда. Він не знав куди заховатися,
На тій шубі були реп’яхи з усієї вулиці. Діти водили його на
ставок митися. Я мала такі, майже міні-грабельки. Вичісувала
його «прикраси», стригла. Він завжди покірно терпів усі мої
«знущання». Купували йому смаколики, усі його дуже
любили. Прожив Рижик у нас 18 років. Думаю догляд і любов
йому в цьому допомогли. Мамі нашій було уже за вісімдесят.
Десь вона читала про коефіцієнт собачого віку і любила
жартувати, що вони з Рижиком – однолітки.
Одного ранку я побачила, що він не може встати.
Як виявилось – йому паралізувало задню частину. Передніми
ногами він рухав, коли корпус повертав, то з жалем дивився на
нерухому частину. Але він залишався таким самим добрим,
не було і крапельки агресії. Я йому приносила смачненьке,
застеляла сіном, у мене був спальний мішок, я його на ньому
перевозила. Поховали його майже, як людину і плакали
так само. Мама навіть сказала йому: «Світла пам’ять».
Ось така собача історія.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789441
дата надходження 28.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Возбуждая подсознание,
Развязала узелки...
Стали в очередь желания
(В самом хвостике мечты)...
Запах счастья обволакивал...
В окна бились мотыльки...
Слёзкой жёлтой свечка плакала...
Тени - сгладили углы...
Паутинкой занавесились,
Прячась в ликах образов...
Просьбы все сначала взвесились,
Отметая вздорный сор...
И...рассыпались горошиной... -
Без намёков,без укор...
То,что пылью припорошено,
Не встревало в разговор...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789338
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Життя - це ніби перегони,
хто сильний , той іде вперед.
Слабкий стоїть і дзвонить в дзвони,
а потім плаче у жилет.
Життя - це сходження лавини
і небезпечний поворот.
Хтось виживе, а хтось загине,
іди вперед, не знай хлопот.
Життя - Господній дар і диво,
яке буває тільки раз.
Іди вперед, іди сміливо
і не тримай в житті образ.
Життя живеш, як пишеш книгу,
у когось том, у когось лист.
Хтось має гавань дуже тиху,
хтось тільки крики, шум і свист.
В житті і радість є, і грози,
і небезпечний пірует.
Бо без шипів, немає рози,
в нім грає скрипка і кларнет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789099
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
После сумрака стелется вечер…
А когда полыхает свеча,
Не придумывай длинные речи,
Не заглядывай грустью в глаза…
Обожги - поцелуями плечи,
Как сниму шелковистую шаль…
Всё хорошее - так быстротечно…
И не вечно,не вечно…Как жаль…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789170
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
Село моє рідне – краса незрівнянна,
Криниць глибина в тобі й шепіт хлібів,
Від тебе стежина вела і від мами.
Несу ці два образи завжди в собі.
Село моє – то сторона веселкова
З травневою свіжістю квіту садів,
Всевишній, повісивши в небі підкову,
Помітив для мене місцини святі.
Село моє – мною не випита казка,
Де гай потонув у піснях солов'їв.
Самотньо коли на душі мені й важко,
Думками лечу до притихлих ставів.
Село моє, ти мій початок для пісні,
Де верби схилились в зажурі своїй,
До тебе вертатиму, доки не пізно –
Хрести там чекають моєї сім'ї.
11.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789180
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 27.04.2018
(світлій пам'яті хлопців-чорнобильців)
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли!
Білі-білі лебеді й неба синь,
а між білих лебедів мамин син.
Він тріпоче крильцями в вишині:
- Ой віддай, матусю, весь біль мені!
- Візьміть краще, лебеді, доброту...
не віддасть вам матінка гіркоту.
І журби своєї я не віддам,
нехай буде світло у небі вам!
Зникли білі лебеді вдалині,
тріпотіли довго вони крильми.
Залишили вишні для нас в цвіту...
не зібрать розсіяну гіркоту!
Засвітилась зранку ясна роса,
де злетіли лебеді в небеса.
Ой, якби ж ті лебеді та й могли,
всю журбу на крила б свої взяли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789189
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Коли проб'ється перший промінь вранці,
А яблунька рожевим зацвіте,
Твоє обличчя вкриється рум'янцем,
І серце ніжно спогад обплете.
Я поруч буду на світанку, поруч -
Бо ніч, мов привид смутку, пропаде.
І сумніви згорять в огні на порох,
Впою тебе, як шабське й мюскаде.
Цвістиме знову яблуневе диво,
І таємниць розкриється сезам,
Бо у житті усе для нас можливо,
Якщо в душі любові чистий храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789114
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Приїхав я сюди з Луганська,
Тікав від страшної війни,
Бо там загарбники російські
Все знищують навкруг вони.
Я буду швидко підростати
Й дорослим скоро стану я.
Країну зможу захищати,
Бо рідна це мені земля.
Хай завжди світить сонце з неба,
Лунає скрізь дитячий сміх.
Сьогодні нам війни не треба,
Хай буде мир для нас усіх.
Тож хочу вам усім сказати
І твердо заявляю я,
Що Україна - наша Мати!
І українська ми - сім'я!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789065
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 26.04.2018
На панели прошедших драм
Я стояла совсем нагая... -
Примеряла крылья плечам,
Капли красные, вытирая...
В эту ночь - рябина цвела...
В эту ночь - те крылья надела...
Неулыбчивая Луна
Так печально на всё лицезрела...
Было больно - уже не там...
Было слышно,как ветер дышит...
Обнимала Луна мой храм...
И рябину,и медную крышу...
Убывающая Луна
Серебро собирала на росах,..
Забывая, серую нить -
Незаметную,длинную в косах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788098
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Тыщу слов для откровений
И для чувственных стихов
Я придумала,мой Гений,
У ристалища богов…
Шёлк корсета разорвали,
Поднимая,крылья,ввысь... -
Где пропавшие корветы
Обрели вторую жизнь…
Мои ангелы скучали
На зефирных парусах…
И,наверно,наблюдали –
Побеждающую страх…
Покидая притяжение,
И волнение,усмирив,
Я смогла,мой добрый Гений –
Через пламя и обрыв…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788279
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 26.04.2018
У вишневому саду цвіт лілово-білий
Пахне медом та ряснить в сонця переливі.
Пробудилася бджола, серце моє, милий,
Припадає, де нектар, прибуває в силі.
І до вулика спішить щільник поповняти,
В роботящій цій сім’ї нема часу спати.
Дружна гугнява іде, раді зустрічати
Весну-красну, що несе тепло в кожну хату.
Квітнуть в клумбі за вікном нарциси й іриси,
І тюльпани майорять, жити б - не тужити.
Пробиваються й разки духмяну меліси,
Кожна квітка на віку, щоб красу в’явити.
25.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789041
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 26.04.2018
Моя река течёт от лета... -
Из лона очень нежных грёз...
"Отрадою" зовутся где-то...
Не все причалы - пристань слёз...
Моя река - наверно, пламя...
Растопит самый твёрдый лёд,
Когда с конца, в исток начала,
Приветы с радостью пришлёт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788947
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Простяглось полотно тут із квітів,
На цім березі квітне весна.
Наймиліша для мене у світі
Рідна серцю моя сторона.
Я іду тут де трави високі,
Де ставочок - Широка Руда.
Тут фіалки цвітуть синьоокі
І на греблю схилилась верба.
Милуватись я стану водою,
Подивлюся як хвилі біжать
І почую як явір з вербою
Розказати новини спішать.
Розмовляти я буду з вербою,
Що спустила гілля до води.
Й поділюся своєю журбою:
Що так рідко приходжу сюди.
А хотілося б як найчастіше
Берегами ставочка пройтись,
Щоб ставало на серці тепліше
Й душа з радістю линула вись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788927
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Писала лист тремтячою рукою,
Й спадали сльози гіркі на листок:
"Хотілося б побачитись з тобою,
Не їдеш ти додому, мій синок.
Спустошилась без тебе наша хата,
Лиш павуки снуються по кутках,
А по ночах ота сова проклята
Вганяє в серце своїм криком страх.
Той страх, що я тебе вже не побачу.
Покрилася стежина споришем.
Ти повернись, невже не бачиш - плачу,
Я не вгамую сильний біль і щем.
Ти завітай додому на хвилинку,
Хоча б ще раз побачити тебе,
Почути голос твій, мій любий синку.
Без тебе вже й калина не цвіте...
Ти знай, що я тебе щодня чекаю,
Я принесла тобі із вишень цвіт.
Чекай на звістку - зараз відправляю," -
І лист взяла й поклала на граніт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788938
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини,
а в дівчини очі сині.
Відзеркалюються зорі
в джерелі в воді прозорій.
І дзвенять, немов джерельце,
ті слова, що гріють серце.
А для того й темні ночі,
щоб дивитись в сині очі.
Кучерявий чуб розкішний,
щоб слова дзвеніли ніжні.
Бо ж красива, мов калина,
синьоока та дівчина.
А той хлопець кучерявий
дівчиноньці тій до пари.
Під високою горою...
стоїть хлопець з дівчиною.
Кучерявий чуб в хлопчини-
то ж сміються очі сині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788912
дата надходження 25.04.2018
дата закладки 25.04.2018
Дзвеніла тиша навкруги,
Як вперше ми зустрілись,
Серця, як в полум’ї стоги,
Коханням загорілись.
Ми ж так кохались – я і ти,
Немов одна сполука,
Та не змогли життям пройти –
Завадила розлука.
Дзвеніла тиша навкруги,
Свої в неї закони:
Ніколи річки береги
Не зійдуться. Ніколи!
Давно вже вицвіли літа –
Біліють пасма в косах…
Не раз розтали вже сніги,
Та душі щастя просять.
Дзвеніла тиша навкруги,
Як ми зустрілись знову.
Де трави пахли, вже стоги –
Те саме тільки слово.
– Кохаю, – вимовила я,
Ти в унісон:
– Кохаю.
Хай це високе почуття
Усе життя триває.
11.05.2012.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788602
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 24.04.2018
[color="#000dff"][i][b]
Наша Галя в iнтернет запити заносить
Віднайти їй кавалера ,познайомить просить.
Щоби він відповідав даному портрету,
Щоби схожий дуже був на її Анкету:
«Елегантний,благородний,Ввічливий,ошатний
Пунктуальний і терплячий,Мужній ,делікатний,
Гуморний,швидкий,розумний,До праці охочий,
Врівноважений і щирий ,Щоб – не хитрі очі…,
Чесний і сентиментальний,Оптиміст у справах,
Не пустун якийсь брутальний,Цікавий в розмовах…,
Щоб була міцною віра І твердою воля,
Можна все йому довірить,Всі жіночі ролі…
Безкорисливий,душевний,Співчутливий ,добрий,
Позитивний і спортивний,Вправний і духовний,
І чарівний,не наївний,Україномовний!!!
Рятівний,зовсім не гнівний,Жінці невідмовний…
Галя думала – побачить Мільйон результатів
Буде їй із кого вибрать Земляка,чи з Штатів…
Покрутився інтернет,Клята та машина
Потім їй відповіла:«Не знайшли Людини…»
Може ще не народився,На Землі-планеті,
Може Галі він наснився?Вади в інтернеті?
Галя вірить ,що знайдеться Красень,їй для пари,
Бо самотній їй не йметься Й мучають кошмари…
Бачить образ той в уяві,Й як примружить очі,
Дуже хоче знайти хлопа,Всім про це торочить:
«Елегантний,благородний,Ввічливий,ошатний
Пунктуальний і терплячий,Мужній ,делікатний,
Гуморний,швидкий,розумний,До праці охочий,
Врівноважений і щирий,Щоб – не хитрі очі…,
Чесний і сентиментальний,Оптиміст у справах,
Не пустун якийсь брутальний,Цікавий в розмовах…,
Щоб була міцною віра І твердою воля,
Можна все йому довірить,Всі жіночі ролі…
Безкорисливий,душевний,Співчутливий ,добрий,
Позитивний і спортивний,Вправний і духовний,
І чарівний,не наївний,Жінці невідмовний,
Рятівний,зовсім не гнівний,Україномовний!!!…»
Допоможемо Галині Віднайти обранця,
Індіанця чи китайця,Чи флорентіанця…
Має бути і для Галі
Справжня по-ло-вин-ка
Щоб щасливою була
Кожна її днинка…
23.04.2018р.
/Відеоролик "Монолог про справжнього мужика.
- Сезон 2. Вар'яти - Випуск 7 - 13.12.2017"/
[youtube]https://youtu.be/gJLJb64SvxA[/youtube]
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788681
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Я не знал, что колдуньи бывают такие.
Ни волшебница грозная с чёрным котом,
Ни брюнетка-красавица – косы густые,
Из под чёрных ресниц страстный взгляд жжёт огнем.
Ты нежна, как ребёнок, глаза голубые,
И коса золотистая светлым лучом;
Но в тебе, такой маленькой, чары большие,
Если нежность моя так растёт с каждым днём.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788723
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Залиш мені ті, недописані листи,
У звої загадкового зізнання,
У ніч вдягни збентежені світи,
У час, коли горить сліпе кохання.
Спини мелодій зморену жагу,
Нехай проміння ляже на папері,
Останнє слово перелий в нудьгу-
Для неї відімкни холодні двері.
Я допишу все те, в тобі зачате,
Де кожне слово- зірвана печаль,
Де кожна мить- стежки нові початі:
Любов на двох і зоряна вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788796
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Я ожидала эту встречу...
Я выбегала за порог...
Дорожкой выставляла свечи...
Сливовый испекла пирог...
Над чашей грога колдовала
И вскипятила молоко...
Часы у времени украла
(Под чёрно-белое кино)...
Всё вспоминала,вспоминала,
Перелопачивая дно...
Я укололась и упала!..
С трудом поднялась...Зажило...
Мне было мало,мало,мало!.. -
Такое сладкое вино...
А те сандаловые свечи -
В заледеневшее окно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788789
дата надходження 24.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Пламя тихое красных астр
На мгновение замирает...
Твоё имя внесла в кадастр...
Неожиданно...
Так бывает...
Я,наверно,сто лет не сплю
И забвения сна желаю...
На реке камыши: шу-шу... -
И бумажный корабль уплывает...
На ветру - полощется флаг -
Шапито напросилось в гости...
Грустный мим, примеряя фрак,
Промывает чужие кости...
Акробат, без страховки, (чудак)
Купол звёздный руками ласкает...
И по лезвию... (просто так)
Он легко до конца пробегает.
Не кричите ему: "Мудак!"..
Не кричите...Не вдруг - сорвётся...
Пламя тихое красных астр
Под окном моим не займётся!
Напишу я ещё не раз,
Когда скука прийдёт немая...
Заглянув, перед тем, в кадастр... -
Почему-то лицо, забывая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788674
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Як зарплату за півроку видавали Ми картоплю в полі садили
рукавиці і лопати всі дістали; там ненароком свата загубили.
не потрібні лопати, Один кум копав,
нема чого рахувати - а другий загортав.
половину на борги ми віддали. Ой не гарно з сватом поступили.
Як збирав народ в лісі опеньки Коля з Олею пішли до криниці,
прихватив мухоморчиків жменьку. в чужій грядці загубили рукавиці,
Мухомори у нас а господар прийшов
їдять тільки один раз. рукавиці знайшов.
Ворогів годуватимем тихенько. Надавав їм рукавицями по пиці.
Як ходили дівчата в гастроном, Ой побігла я щаслива на дачу
там зустрівся їм Іван агроном. надіялась, що там кума побачу,
Агроном не дрімає а якісь гамнюки
мак і коноплю збирає. залишили ямки
З Ванею попали ми в дурдом. від зелених кущів. Тепер плачу.
Ну чому мені так не везе? У селі в нас постійні "концерти":
Жінка вдома часто гризе. повінчатися не можна, ні вмерти.
До Марії пішов, Попи ділять приход,
мир і спокій знайшов. протестує народ.
А моя вже качалку несе… Не помирять їх ніякі експерти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787922
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Была когда-то я Весной...
Душистым ландышем с росинкой,..
Берёзкой белой и сосной,
И невесомой паутинкой...
Была и ласточкою смелой,
И той пичугой полохливой...
Была повенчана с Гварнери -
Душой одной виолончели...
Была и звёздочкой на небе,
Была и камушком тропинки,
И тонкой свечечкою веры
Для Соломоновой морщинки...
Большой царапиною вены,
Соединённых половинкой...
Была весёлым менестрелем...
Суровой ниткой - из холстинки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788637
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 23.04.2018
Люби Україну: лани і простори,
Дніпровські пороги, Карпатськії гори,
Де спів соловейка і клич журавля -
Це наша з тобою рідненька земля!
Люби Україну, як лагідне сонце,
Що щиро всміхається в наше віконце.
Цінуй українську пшеницю в полях -
Це наша з тобою рідненька земля!
Шануй українську і пісню, і слово,
Звучання у них мелодійне, казкове.
Найкраща у світі рідна мова моя -
Це наша з тобою рідненька земля!
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=VouDm1IiZPE[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665383
дата надходження 12.05.2016
дата закладки 22.04.2018
[b][i][color="#29a11b"][color="#e83ae5"]С[/color]-клон... а за ним тот заветный ручей
[color="#e83ae5"]Т[/color]-оненькой змейкою вьется средь луга.
[color="#e83ae5"]О[/color]-н всем нам дорог, хоть вроде ничей
[color="#e83ae5"]Ю[/color]-ность прошла здесь, моя и подруги.
[color="#e83ae5"]Н[/color]-ам приходилось бывать и не раз
[color="#e83ae5"]А[/color]- если точно, то каждый денёчек.
[color="#e83ae5"]Б[/color]-оже, как хочется мне и сейчас
[color="#e83ae5"]Е[/color]-й приколоть к платью алый цветочек.
[color="#e83ae5"]Р[/color]-азные выпали в жизни пути,
[color="#e83ae5"]Е[/color]-сли и видимся - в меру событий.
[color="#e83ae5"]Г[/color]-лавное, Боже, от бед огради...
[color="#e83ae5"]У[/color]- дружбы нашей - канаты, не нити.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788582
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
У ранковім чеканні весни
Підведу я свій погляд у небо.
В сонця променях згубляться сни
І полинуть із вітром до тебе.
А у них я з тобою удвох…
Світла райдуга неба над нами.
Нас кохання з’єднало обох
Радість лине у небо піснями.
Гріє дотик твій теплих долонь
Слів ніяких у мить цю не треба…
В серці ніжний кохання вогонь
Подарують і сонце, і небо...
Тішить серце птахів передзвін,
Вітер грає симфонію ніжну...
Почуття передасть мої він,
Перепони долаючи сніжні.
А як місяць чарівний зійде,
Виграватиме в зорянім сяйві...
Ніч на землю святую прийде
Знову вкутає в сни незвичайні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784330
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 22.04.2018
А тиша билась крильцями й мовчала.
Здалося, світ завмер на три хвилини.
Ні шереху з порожнього причалу
До мене, ані звука не прилине.
Густий туман в просторах неозорих,
Ні, не туман, це зграї хмар сердитих
У кошики складають свіжі зорі.
І як ці три хвилини пережити?
Не гоже тиші більше вже мовчати,
Я бачу на причалі сонця відблиск.
За декілька секунд тебе стрічати.
Годинник розпочав інакший відлік.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788510
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Тобі дарую тихо ніжність
У круговерті днів шалених,
В квітневий ранок - вроди свіжість...
Пізнаєш ти всю сокровенність.
Ця ніжність в посмішці, у ласці,
У слові, сказаному вчасно.
Я відчуваю поруч щастя,
Дивлюся в очі твої ясні.
Перлину ніжності дарую
Єдиному тобі, коханий.
Ти збережи любов святую
З небесного меридіана.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788498
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Что за радость - такая рыбалка?
Вы простите меня, рыбаки.
На неё даже времени жалко,
Чуть не помер я там от тоски.
Может быть, неудачное место,
Может, джин* или виски не тот,
Или я не из этого теста,
Только рыба никак не клюёт.
То ли спиннинг закинул я резко,
То ли тут не такая вода -
Полчаса я распутывал леску,
Из которой сплелась "борода".
То повадились эти... по двое...
Словно мухи над чем-то кружа,
Рассекают вокруг на каноэ -
Тоже мнЕ тут, Днепра сторожа!..
А когда, захотевши покоя,
Я прилёг отдохнуть у огня,
То и тут смолянистая хвоя**
Из костра накрывала меня.
Но зато поточили мы лясы,
(Ох, наслушалась бредней река...)
Да наелись горелого мяса
Из резинового шашлыка.
И хотя далеко не нирвана -
Цуценятком помёрзнуть с утра,
Предпочтительней, всё же, дивана,
Полежать под дымком у костра!
Пусть пока рановато лезть в воду,
А рыбёшка, как будто бы спит,
Нам ничто не заменит природу
И весны расцветающей вид!
*джин - крепкий спиртной напиток, настоянный на хвойном дереве
**то ли дрова были смолянистые, то ли кто-то додумался пустую бутылку из-под джина бросить в костёр)))
Фото свежее, авторское.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788408
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
[b][color="#1815bd"]Я сказала, ты поверил,
И прикрыл тихонько двери..
Было б все, как ты хотел,
Если б Петька не влетел!![/color]
[color="#24c718"]Хороша была солома,
Лучше, чем диванчик дома...
Я в колючей той соломе
Два часа была в истоме![/color]
[color="#1824c7"]Не забуду сеновал,
Ты мне деньги предлагал
Но в любви ты, друг, мастак,
Отдалась за просто так.[/color]
[color="#b316b0"]На завалинке Герасим
(Мы обычно вместе квасим)
А сегодня вот - непруха.
Тащит муж домой за ухо.[/color]
[color="#14a68b"]Приходи ко мне с баяном
Больно петь охота пьяной.
Песню ту - "Шумел камыш!!"
А семье на ужин - шиш. [/color]
[color="#91240b"]По деревне ходят слухи
Петр напился барматухи
Пронесло-то бедолагу
Обдрыбенил всю катрагу![/color]
[color="#24c718"]
Прокурор у нас нахал
На суде нас оббрехал
Мы бабло с собою взяли.
Но за ложь ему не дали.[/color]
[color="#1824c7"]Круто пасху отмечали
У себя гостей встречали.
В понедельник с утреца
Пусто, кроме холодца.
[/color]
[color="#b316b0"]Бабка зубы потеряла
Когда грядку убирала.
Дед, как высосал из пальца:
"По весне найдешь, не парься!"[/color]
[color="#91240b"]
Накачала силикон
В губы Бабка Ёшка
И висят, как медальон
Сверху нос, как брошка.[/color]
[color="#24c718"]Бабы прут ко мне толпою.
Харю бить мне за мужей.
А я дверь на ключ закрою...
Да и их попру взашей[/color].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788429
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
**********
Вона сіяла квіти
навесні, навесні,
Їй ввижалися діти
в напівсні, в напівсні...
Вона сіяла квіти
і жіночі літа,
Чиста врода тендітна
в самоті одцвіта.
Вона сіяла квіти:
пишні айстри ясні,
Чорнобривці із літа
усміхалися їй
І цвіли коло хати,
доки випаде сніг.
Виглядатиме мати
діток з дальніх доріг.
Вона сіяла щастя,
і любов, і красу,
Їй зневіри причастя
посріблило косу.
Зацвіли дивоцвіти,
та дарма, та дарма.
Шепотіли їй віти:
-Чом сама ти, сама?
Рідні діти далеко,
одцвітають літа,
Лиш самотній лелека
Навесні приліта..
Вона сіяла квіти
і надію свою
І молилась за діток
у далекім краю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788416
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Призупинили… поліграф,
Рече ваша зозуля.
Канал, що «Куля в лоба»- птах,
Зламала… мислю Пуля.
Це ж треба так…що боїтесь,
Нас…»холуїв»…герої?
Чого ж ви гади казитесь,
Бо ви… в нас … на постої.
Вже йде у даль Сварожа ніч,
Нічим бабло не буде, гроші.
Для вас у пеклі тепла піч.
Гріху набрались щирі воші.
Давно чека в натурі Марс,
Закінчуйте гостину.
Дістав із вами теплий фарс,
Відновлюйте пустину.
Життя святе без вас заброд,
Відновимо породу.
Ми український є народ,
Ми ж нація… по роду.
Не зупинити нас п’янких,
Занадто довго порознь.
Господь звеличує таких…
Леліє пращур поросль.
Без вас, Украйна розвіте,
Пора вам… у щілину.
Занадто довго кров п’єте,
Спокутуйте провину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788478
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
У тиху ніч на небі зорі
Пускають стріли золоті.
А на війні трасують кулі,
Вітькають смертно на "нулі".
А ти, кохана, спи спокійно,
Матінко рідна, не ридай.
Стояти будемо ми стійко,
На захисті наш отчий край.
Спалах заграв рве темінь висі,
Із жерла танка новий залп.
Застряв запал в пологій стрісі,
Навкруг осколків роєм шквал.
Стискають руки автомата,
Зірвалось з вуст круте слівце.
Це за тривоги мого брата,
За батькове сумне лице.
21.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788462
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 22.04.2018
А я думала - она вечна...
А я была такой глупой...
Не помножила её свечи,
Позабыла - согреть руки...
Я и слов уже не жалею
И готова строчить строки...
Пока нежностью тою млею,
Из берёзок текут соки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788470
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 22.04.2018
Моя земля - де цвіт калини,
Де клич у небі журавля,
Де за столом в кругу родини
Збирається уся сім'я.
Де нарізають паляницю,
Коржі із медом подають
І бережуть, як ту зіницю,
Вкраїнське слово, його суть.
Де пісня лине над хатами,
В саду співають солов"ї.
Де зустрічають нас із вами
Барвінок й мальви навесні.
Де яблуні цвітуть так рясно,
Й хрущі над вишнями гудуть.
Хай сонце в небі світить ясно,
А Янголи нам мир несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680476
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 21.04.2018
Білосніжні мої абрикоси
З кожним роком все краще цвітуть.
На пелюстки їх падають роси,
А думки мене в юність несуть.
Їх садили колись на світанку
Із тобою, як вишні цвіли,
Та раділи ми кожному ранку,
Безтурботно й щасливо жили.
Літ багато з тих пір пролетіло,
Сивиною покрилось чоло...
Чомусь серце моє защеміло,
Що кохання кудись відійшло.
Лише досі мої абрикоси
Щовесни білосніжно цвітуть,
І свій цвіт заплітають у коси,
А літа, поспішаючи, йдуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788275
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Я хочу стати мрією твоєю
Єдиною, досяжною, легкою,
Всміхатись вранці ясною зорею,
Вночі лишатись самою близькою.
Я хочу бути радістю для тебе,
І малювати в твоїх буднях свято.
Коли потрібно – прихилити небо,
А прийдуть грози – хмари розігнати.
Оселю нашу вигріти серцями,
За руки взявшись мандрувати світом.
Щоб крокували нашими слідами
Та мама й тато нас гукали діти.
Скажи, що недаремно виглядаю,
Що ці думки на двох здійснити вдасться,
З тобою долю випити до краю,
Твоїм ім’ям своє назвати щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787877
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Весняний дощ йде за вікном. Шумить.
Дивлюсь в вікно, чекаю я... ще мить.
З-за рогу, знаю, вийдеш ти. Прийдеш.
Для мене ти букет троянд несеш.
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
Найкращі квіти в тебе у руці.
У них ясного сонця промінці.
З-за них тебе чекати довелось.
Бо ж довго вибирав. Так повелось!
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
Весняний дощ вже за вікном притих.
А наш веселий чути знову сміх.
Рукою на прощання ти змахнеш.
Та знаю: завтра знову ти прийдеш!
Зі мною ти! Зі мою ти!
Зі мною ти!
Дарує нам весна мелодії свої.
Зі мною ти! Зі мною ти!
Зі мною ти!
У небі нічка для нас зорі
розсипала ясні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787991
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Пылит волну Луна небесной пылью,
И обращает в рабство синеву
И в море сонном ночь такая, былью
Останется на жёлтом берегу.
На острове скалистом и далёком
Русалки веря в счастье и любовь,
Ждут лодочки и принцев одиноких
В плену морских,таинственных оков.
По звёздам вновь предсказывают судьбы
Со всех подводных троп им не свернуть.
Ах,трупы моряков,не обессудьте!
Всё на Земле мечтает утонуть
В любви,её иллюзии иль тени...
И тело, вновь,терзают моряка.
И под Луной бледнеет лишь мгновенье
Его безжизненная белая рука.
Но никому не выжить под водою...
И восхитится прелестью камней
И жемчугов,короной золотою,
Ещё никто в их жизни не сумел.
На берегу их жизнь и судьбы - сказки,
А правду, ветры парусам поют.
Их имена не преданы огласки
В морской пучине лишь найдут приют.
И в эту ночь затихнет голос моря
Под лунною дорожкой полный штиль.
Глупец-моряк подумает:"вот воля..."
И сгинет в море,вечно молодым.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776765
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 20.04.2018
А ось і нічка в довгій темній сукні,
Зірки шпильками заблищали,
І неба з місяцем ясна сполука
Пишалася на п*єдесталі.
...А він все грав і грав на саксофоні
Мелодію чарівну ночі.
І сумніви розвіяли мусони,
Краплинки сліз з очей жіночих.
Жадали так давно серця любові,
Немов ковток води в пустелі.
І снились серіали кольорові,
І двоє в ролі менестрелей.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=D47TuqBKth8[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788019
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 20.04.2018
[b]Бард и ломбард[/b]
Сегодня у дверей ломбарда
Был обнаружен лом от барда –
Гитара, пачка сигарет.
А где же бард?
А барда нет.
Шесть(!) медных струн украли воры,
И не смолкают разговоры:
Куда пропал известный бард?
И почему закрыт ломбард?
[b]Транспорт и транспарант [/b]
Сказал однажды транспарант:
– Я тоже трансп-орт, но с -арант.
Маститые мужи в стране
Передвигаются на мне.
[b]Пузырёк[/b]
Если к буль добавить вар,
Получается бульвар.
Если к буль добавить он,
Получается бульон.
Если к буль добавить дог,
Получается бульдог.
Если к буль добавить дозер,
Получается бульдозер.
Если буль слепить с башка,
То выходит пузырёк.
[b]Потом[/b]
Потом, когда-нибудь потом
Я буду обливаясь потом
Работать даже по субботам
И воскресеньям.
Но – потом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787952
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 20.04.2018
У далеке Закарпаття,
Часу й простору діру,
Провалюсь. І з купи шмаття
Знов сама себе зберу.
Стане цільною картина.
Від журби збудую гать.
Будуть гори й полонини
Тут мені допомагать.
Тут такі далекі далі...
Хочеш - вір, або не вір -
Чую ще на перевалі,
Як синіє Синевір...
Із усіх джерел нап'юся,
Біль як повінь промайне.
І коли я повернуся,
Не впізнаєш ти мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730784
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 20.04.2018
Радійте, люди! В нас в країні
Хай дзвонять дзвони по церквах!
Віднині в нашій Україні
Вкраїнський буде патріархат.
Я православну свою віру
Не зраджу, хоч і важко нам.
Проте набридло підкорятись
Московським зрадницьким попам.
Москва для нас, то є агресор
І в наших землях - супостат.
Ми дочекалися прогресу:
Вкраїнська мова на вустах.
Нехай співають літургії,
На рідній мові звучить спів.
І ще ми маємо надію,
Що об'єднаємося всі.
Хоч не одна в державі віра -
Багато різних є общин.
Між нами буде ще довіра
Тому, що Бог у нас - один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788118
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018
Не люблю я тебя,а - жалею...
По-другому уже не умею...
Не хочу на пути повстречаться...
Не нечаянно и прикасаться...
Почему -только эта зараза
Разливалась отравою сразу?..
Прогоняешь её - не уходит...
Между венами бродит и бродит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787975
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
И наступит пора -
Не смотреть на себя
В зеркалах,..и назад… -
На тревоги…
Лишь пустое,забыв,
Дорогое - объять… -
Целовать горячо недотроге…
А наступит пора -
Без не нужных «бла-бла»
Мировую раскуривать доле?..
Подойдёт ли тогда
Режиссёру она -
Для массовок,
В заглавные роли?..
Чтобы сразу могла -
До златого ковша
(Параллельно прямой)
И без боли?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787927
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 18.04.2018
Какая вьюга с белых лепестков
и тёплый луч вновь душу мне пронзает
Асфальт покрытый тысячей стихов
Которые никто не прочитает.
Холодным пальцем душу теребя
Мну лепестки и чувствую свободу
Не возвращайтесь молча уходя
Воспоминанием опускаясь в годы.
Не я одна оставлю здесь следы.
Кому ещё вы так врастёте в душу?
Цветут над равнодушием сады
Над слепотой не вылезшей наружу.
Спешат течь реки,в спешке города
Как лепестки разносят ветры в дали.
Сегодня всё как-будто как тогда...
Смеётся время надо мной...едва ли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787679
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 18.04.2018
На сонці бджілка гріє крильця,
де вулики... тут наша хата.
Під стріху, у своє гніздечко,
вже повернулись ластів'ята.
Весь сад в цвіту... знов ніби сніжно,
та відзвеніли заметілі.
А це так гарно... Це так ніжно
розквітли наші вишні білі!
Жучок по гілочці тоненькій
біжить в новенькій вишиванці.
Три чорні цяточки на крильцях,
з'явився він сьогодні вранці.
Синичка тінькає в садочку,
весняні ж дні як роз'яснілись!
У травах пишних променята
в ясних кульбабках засвітились.
Лохматий джміль тут розгудівся:
- Всім дякую, що розбудили!
Тепер я мож-ж-ж-у роздзи-ж-ж-ж-чатись,
за зиму вже набрався сили!
Від саду стежечка побігла
між травами туди, де річка.
Вона стрімка, бо з гір збігає,
і в'ється, як в Марічки стрічка.
Блакиттю ніжною розквітло
весняне небо й над рікою.
Тому і в річки сині очі,
як в незабудок під горою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787561
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Ця сива старенька на лаві сидить,
Обличчя змарніле і серце щемить.
Зчорніла душа і немає вже сліз
Ще й каменем відчай у серце заліз.
Все водить очима вона навкруги,
А в погляді тому вже стільки туги.
Нічого не бачить вона у цю мить,
Бо серце ридає, бо серце кричить:
Синочок рідненький в могилі лежить,
Йому б, молодому, радіти і жить.
Забрала синочка проклята війна,
Зосталась матуся у хаті одна.
Сидить ця старенька в глибокій журбі,
Не сміє пташина співать на вербі,
Лиш вітер холодний шмагає в лице,
І очі налилися сірим свинцем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787667
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
НАВКРУГИ ЧУЖИНА
Переді мною навкруги чужина
бачу, гори Альпи перед собою,
відзеркалює автобам небеса
до засніжених скель подати рукою.
Біля доріг, цвітуть рожі-троянди навесні
Струнка магнолія у біло-рожевім цвіті
наповнює прекрасний світ у божій красі
вітерець заколисує весну у пишноквіті.
Із за хмар ,сонечко випромінює небокрай
нахиляє золоті промінця блаженну мить
на чобітку землі -справжній казковий рай
зимою снігу немає, а весною дощить.
Літом ,спека жара немає чим дихнути...
як у Африці ,розпечений камінь пече,
одні їдуть до моря, інші в гори віддихнути-
А чужинка у храм запалює свічу шукає святе''.
Іду ,по-асфальтованій стежині в розмай
на волі, вдихаю у квітів п'янкий аромат
і хочу додому, на Вкраїну у рідний край
де біля рідної хати білосніжно зацвів сад.
І на крилах пташки лечу до рідної землі
де рано раненько сходить сонце край села
де на клені , розправляють крила журавлі
і ліхтарі ,осяюють квітучий берег Дністра.
Повертаю ,думки у дитинство у юні літа
де стоптала путь матуся босими ногами
біжу де дзюрчить чиста водиця із джерела
зозуля кує щасливі роки і цілую сліди мами.
Вздовж селом, квітує сад цвітуть жоржини
запашні духмяні трави обнімають вколіно
в садочок заросли споришом стежини...
і я занурююсь в зелене море де пахне сіно.
В батьківській хаті панує смуток печаль
на ключ закрито двері розійшлись діти
із світів, ідуть на могилу виливають жаль
і в честь, найдорожчих несуть живі квіти.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787625
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Одне на всіх на небі сонце
Тепло навпіл усім нам шле.
Журчить під каменем джерельце,
Там, оленятко воду п’є.
Співом зайшлась в саду синичка,
Над квіткою чаклує джміль.
З вітром шепочеться вербичка,
В серці кохання б’ється хміль.
Одна на двох любов з тобою,
Життя тривоги стереже.
Закрила б кривду всю собою,
Що в грудях так ятрить, пече.
Що плач розносить Україні,
Хижо гуляє між бійців.
Печать печалі вчора, нині
І вистражданий правди гнів.
15.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787597
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Моя вина, що я тебе любила
Занадто віддано й красиво
У почуттях згубила свої крила
Болить душа, і порожньо, і сиво...
Моя вина, що я тебе любила
До свого серця міцно пригортала
У почуттях сама себе спалила
Назад з дороги вперто не звертала...
Моя вина, що так ось, погубила
Свої запавші сумом карі очі
Себе в сльозах безжально я втопила
А ти й надалі в снах щоночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787398
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Одолели миноры -
Поселились в стихи...
Не простые аккорды
Отыщу для строки...
Не без рюмочки грусти
Про минувшее петь...
Если нерв оголится,
Будет долго болеть...
Невозможно - забыться...
Невозможно - забить...
Невозможно - проститься...
Невозможно - остыть...
Невозможно без грусти
Про минувшее петь...
Если только попустит,
То могу умереть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787169
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Повстречаешь, не спрашивай:
С кем ту ночь провела…
Почему - не накрашена…
Отчего - так пьяна…
Поцарапан у лодочек
Камушком каблучок…
Зацелованы плечики...
Не накинут - платок…
Повстречаешь, не спрашивай…
Не скажу…Не поймёшь…
Не пытай, не допрашивай...
Прогони меня прочь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787193
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Зимний вечер. Вьюга воет.
Вдалеке фонарь висит.
Уж не спится: сердце ноет,
Колокольчиком стучит.
То забьётся дробью звонко,
То притихнет…и молчит…
Так весёлая плутовка
Моё сердце теребит.
Где-то там, среди сугробов,
Потерялся её след…
Грусть-тоска – моя зазноба,
Мой далёкий милый свет.
Не добраться, не доехать
До желанного крыльца…
Ром – последняя утеха
Козырного мертвеца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787316
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Очі блакитні, як в синього неба.
як в синього неба у сонячні дні.
Очі блакитні, як хвилі прозорі
у синього моря... рідні мені.
Боже мій милий! А скільки в вас ласки.
О, скільки любові тут, щастя, тепла!
У вас, мої очі, світлі надії,
мої сподівання... радість моя!
Зорями сяє ваш погляд привітний,
мелодія світла в вас нових пісень.
Погляд ваш пильний і лагідно-ніжний.
Я з вами стрічаю... кожен свій день.
Очі блакитні, як в синього неба.
як в синього неба у сонячні дні.
Очі блакитні, як хвилі прозорі,
ви маните... з вами... легко мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787352
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Краса, зазвичай, не рятує світ,
Коли довкола рух боєголовок.
Могли на Марси планувать політ,
А треба рити в підземеллі сховок.
За мить одну - порушиться усе,
Що надбанням колись вважало людство,
Надіємося – може пронесе,
Що не допустять «прикре самогубство».
Краса не може врятувати світ -
Занадто вже тендітна і вразлива.
І нації винищувався цвіт
За праведні до кращого пориви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787274
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Коли до мене ти прийшов,
у небі місяць знов зійшов.
А зорі... зорі так яскраво
Засвітились.
Коли додому проводжав,
калині вітер щось шептав.
І чули яблуні в саду,
як ти сказав мені: "Люблю!"
Коли тебе чекала я,
в небі зійшла ясна зоря.
і ніжно верби до води всі
Нахилились.
Коли додому проводжав,
калині вітер щось шептав.
І чули яблуні в саду,
як ти сказав мені: "Люблю!"
А сад цвіте, а сад п'янить,
знов нічка яблуні приспить.
А ранок зорі в пелюстках всі
Позбирає.
Дано нам щастя на землі,
де в ясних зорях вечори.
І чують яблуні в саду,
як ти шепочеш знов: "Прийду!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787269
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 13.04.2018
[b][i][color="#0c1594"][color="#e31814"]Т[/color]-рамвай подъехал к новой остановке
[color="#e31814"]А[/color]- за окном весенний теплый штрих.
[color="#e31814"]В[/color]- салон вскочил по юношески ловко
[color="#e31814"]С[/color]-едой мужчина где-то лет моих...
[color="#e31814"]Т[/color]-олько с чего бы сердце бьется чаще?
[color="#db1714"]Р[/color]-одное что-то... Время - не спеши!
[color="#db1714"]Е[/color]-й Богу... он!!! И память в одночасье
[color="#e31814"]Ч[/color]-ерпнула чувства из глубин души...
[color="#e31814"]А[/color]- за окном все тоже время года,
[color="#e31814"]В[/color]-есна.. и вишен нежно-буйный цвет,
[color="#e31814"]О[/color]-пять земля коснулась небосвода
[color="#e31814"]В[/color]- глазах моих... О Боже, сколько лет!!
[color="#e31814"]С[/color]-тучит сердечко и трепещет птицей,
[color="#e31814"]Е[/color]-го удары, словно в небе гром.
[color="#e31814"]Н[/color]-а нас спустились годы вереницей,
[color="#db1714"]Е[/color]-му, родному, быть бы лучше сном.
[color="#db1714"]С[/color]-леза скатилась по щеке с морщинкой,
[color="#db1714"]Л[/color]-юбимый - рядом, может подойти?
[color="#db1714"]У[/color]-йти вдвоем неведомой тропинкой,
[color="#db1714"]Ч[/color]-то бы могло нас ждать в таком пути?
[color="#db1714"]А[/color]- тут ... опять назвали остановку
[color="#db1714"]Й[/color]- он сошел... за миг свернул за рог...
[color="#db1714"]Н[/color]-о пусть я плачу... плачу втихомолку,
[color="#db1714"]А[/color]- случай этот все ж послал мне Бог![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787210
дата надходження 12.04.2018
дата закладки 13.04.2018
Де я? Де ти? Нікого вже нема.
І навіть сон не плаче серед ночі.
Та знаю я, що в світі не одна,
Що хтось зі мною бути поряд хоче.
І відстояла службу вже печаль.
І смуток відгуляв свої канкани,
Намає більше слів отих: "На жаль..."
Немає більше сорому й омани.
Омилась від непотребу душа.
Так світло стало, світло і спокійно.
І ніби благодать така зійшла,
І заспівала тихо, мелодійно.
Де я? Де ти? Лиш вітер завива.
Сьогодні він, до речі, не самотній.
Сьогодні припинилася війна.
В цей день серпневий, літній, неспекотний.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746472
дата надходження 17.08.2017
дата закладки 12.04.2018
Щоранку сонце золоте
на землю день приносить.
Веселий ранок - беручкий,
скрізь розсипає роси.
Назустріч сонцю пелюстки
всі квіти розкривають.
В промінні ніжнім тім, яснім,
вже ластівки кружляють.
О, скільки променів ясних!
Розсипалось доволі:
в діброві, в лісі і в гаю...
в хлібах густих, що в полі.
Яким прекрасним є наш світ,
де кожного зігріє
промінчик сонця золотий...
Бог всіх любити вміє!
Для Нього й ми, як промінці,
ясного сонця діти.
Нам вчитися любить життя
і в радості всім жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786202
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 12.04.2018
Йшов до могили… уклонитись другу,
Котрий йому життя урятував…
Спиняли разом варварську наругу –
Там перемогу кожен з них кував.
Приніс чарчину і… удячну душу,
Бо ж завдяки йому лишивсь живий:
«Перед тобою у боргу я, друже, –
І горло біль непроханий здавив, –
Важкі часи для України й досі,
Та в зуби вже не дивимось орді.
Вже віддощила і четверта осінь,
І батальйон не той, що був тоді.
Рашистам ми за тебе відплатили,
Отримали свій борг вони сповна,
Коли зайшли ми ворогу із тилу,
Але війна, сам знаєш, є війна.
Багато вояків лягло і наших,
Найважче ж, коли гинуть молоді…
Намітився каюк бандитам Раші,
Й твоя душа зрадіє теж тоді.
Надію нашу й віру не здолати –
Ця зброя найнадійніша в путі.
За землю нашу, за Вкраїну-матір!
Ми праве діло звершуєм в житті, –
Підняв чарчину, око ледь примружив…
Сльозу якось невміло він змахнув:
Царство небесне, незабутній друже,
Будь певен, ми цю виграєм війну!»
9.04.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787052
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Огонь войны – как ада пламя
Упорно наши души жжёт,
Как дьявол трудится над нами,
Чтобы другим стал наш народ.
Пылают лжи и злобы плиты,
Не остывает кухня зла
И корка горькая обиды
На многих душах наросла.
Однако, нечисть, злобой гадкой
Напрасно зла не нагнетай.
Душа славянская – загадка,
Она как древний каравай.
Пусть корочка тверда, румяна,
Пусть подгорела до углей,
Ведь сильно жжёт огонь обмана,
Но мякоть всё-равно под ней.
И в этой вере мне отрада,
Пойми же враг свирепый ты,
Не сжечь огню земного ада
Славянской нашей доброты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787045
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Огонь войны – как ада пламя
Упорно наши души жжёт,
Как дьявол трудится над нами,
Чтобы другим стал наш народ.
Пылают лжи и злобы плиты,
Не остывает кухня зла
И корка горькая обиды
На многих душах наросла.
Однако, нечисть, злобой гадкой
Напрасно зла не нагнетай.
Душа славянская – загадка,
Она как древний каравай.
Пусть корочка тверда, румяна,
Пусть подгорела до углей,
Ведь сильно жжёт огонь обмана,
Но мякоть всё-равно под ней.
И в этой вере мне отрада,
Пойми же враг свирепый ты,
Не сжечь огню земного ада
Славянской нашей доброты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787045
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Барв сипнуло небо на лужок...
незабудками розквітло.
Сині очі незабудок тих
дивляться на світ привітно.
А над гаєм хмарки пропливли,
невеличкі, ніби черепашки.
І з'явились у гайочку тім,
як хмарини біленькі... ромашки.
Цілувало сонце пелюстки,
золотий залишило промінчик.
І заграв на скрипці чарівній
скрипаль-коник, що сів на камінчик.
Квітнуть незабудки голубі
у траві зеленій біля річки.
Сяють, ніжні, сонця промінці
у ромашках в гаю, де смерічки!
Барв сипнуло небо на лужок...
і у ліс, і в полі, і в діброву.
Як барвистий світ оцей, люблю
я природи кольорову мову!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786983
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Ми бачимо коли ридають трави,
Бо їхні сльози видно у росі,
Ридають завойовані держави,
Я думаю на світі плачуть всі,
Ви знаєте, коли ридає море,
Тоді, як в шторм гойдає кораблі,
Напевно найгрізніше плачуть гори,
Спускаючи лавину до землі,
Ридають люди, бідні і багаті,
Одним сльозам лише нема ціни,
Десь плаче Мати тихо у кімнаті,
Бо Сина вбитого привезли із війни.
Прощальний чути постріл з автомата,
І знов ридає ненька Україна,
Маленькі діти залишилася без Тата,
А Мати більше, не побачить Сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662052
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 11.04.2018
Десь загубились наші всі листи,
І незвучить для нас весела нота,
Давно розведені улюблені мости,
З тобою ми розірвана банкнота,
Нагадуєш незіграний акорд,
Вредливу та розпещену дитину,
Важкий і нерозгаданий кросворд,
Красиву незакінчину картину,
Я шаленів від тебе і весни,
Твоя була занижена оцінка,
Вже не приходь до мене, в мої сни,
Ти вирвана з щоденника сторінка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679537
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 11.04.2018
Я Вовк, а ти зробила Хаскі,
Погас з тобою в мені дикий звір,
Домашнім став я, від твоєї ласки,
Я правду кажу, ти мені повір.
З тобою я вогню вже не боюся,
І не страшні мені червоні прапорці,
Можливо навіть в клітці опинюся,
А може буду вити на ланці,
Мене до тебе тягне без причини,
Біжу із лісу тихо у твій сад,
Я в нім не чую запах мертвечини,
А тільки твого тіла аромат.
І знов до мене ти така ласкава,
Що пропадає в мені вовча лють
На мене вже готується облава
Така в усьому є жіноча суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674761
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 11.04.2018
Раптово ти з’явилася нізвідки,
Можливо говорив щось не дотепно,
Я коло тебе ніби вийшов з клітки,
І на душі зробилось якось тепло,
Забув на мить, про біди й негаразди,
Дивився щиро у твої зірниці,
А навкруги заметушились газди,
Бо ти була в спокусливій спідниці.
Згадали ми як були зовсім юні,
Здавались, теплими тоді для нас дощі,
І я присвячував омріяній красуні,
Свої ніким не читані вірші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747909
дата надходження 26.08.2017
дата закладки 11.04.2018
Жартував над жінкою Микола
Ти поглянь, моя кицю, довкола,
які гарні кругом жіночки
сяють, як у небі зірочки.
- Ти б модніше одягалася
чепурися і старалася ,
щоб нам завидували всі:
молоденькі ще й дідусі.
Жінка на "вуса намотала",
до науки хист бо мала.
Пішла в модні магазини
й накупляла одежини.
Щодня ходить по салонах,
як черговий по перонах.
Не впізнає Микола жінки,
не жінка, просто тигриця,
перед дзеркалом годинами
крутиться, все чепуриться.
Стала модна, червонощока
не відірвеш від неї ока.
Микола просить: “Борщ давай!”
-Краще візьми чаю посьорбай!
Ніколи возитися з борщем,
з подругами в солярій ми ідем.
Від почутого Микола аж зомлів,
бо вже місяць, як борщику не їв.
- Я варити сам борщу не вмію.
Научив на свою голову - жалію,
що не знав я жінчину натуру.
Наказав дурниць їй всяких здуру.
Я собі спокійно спав би, борщик їв,
через «науку» осунувся, постарів…
- Не буду із жінками жартувати!
Хочу борщу й спокійно спати!!!
01.04.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786428
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 11.04.2018
Иисус отвечал: Царство Мое не от мира сего;
Евангелие от Иоанна. Гл. 18, 36.
Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови праведника сего;
Евангелие от Матфея. Гл. 27, 24.
Ведал Пилат, что ни в чем не виновен Христос,
Ведал, что царство Его не опасно для Рима,
Только пришли фарисеи Иерусалима –
Требуют, смертный чтоб он приговор произнес.
Да почему они бесятся так, вот вопрос?
Эта страна удивительно непостижима.
Дело грозит мятежом, много крови и дыма –
Будет, конечно, тогда с прокуратора спрос.
Итак, чтобы конфликта избежать,
Как в наши дни сказали бы, сердитый,
Пилат решил Христа на казнь послать.
Лишь руки прокуратора омыты.
Как видно, мало истину узнать,
Коль нету воли для её защиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639624
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 11.04.2018
Как на нынешней нашей тревожной планете
И тогда новостей было много на свете.
Что сказал Кесарь Август парфянским послам,
И какие награды послал он войскам,
Что купцы привезли из Египта зерно,
И в цене упадёт, очевидно, оно.
Вести главной не знали владыки земные,
Что Архангел явился Пречистой Марии.
Весть благую он Деве Пречистой принес,
Что ЕЁ будет сыном Сын Божий, Христос.
Но теперь этот день страны чтут и народы.
Этот праздник прошел сквозь безбожия годы,
Вопреки всем запретам старушки седые
Говорили внучатам о Деве Марии,
Всех жалеющей, Доброй Царице Небесной.
И пекли сладких птичек из сдобного теста.
И теперь среди всех новостей и хлопот,
Этой вести благой не забудь, мой народ!
Может быть даже прямо теперь, в этот час,
Богородица молится Сыну за нас.
По молитвам Её многих милует Бог,
Избавляет от горя, болезней, тревог.
И Её чудотворных Икон Благодать
Продолжает людей исцелять и спасать.
Нас она избавляет от всякой беды.
Вспомним, как был Почаев спасен от орды!
Не забудем о Ней мы в такой трудный час
И тогда сам Господь не забудет о нас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657866
дата надходження 07.04.2016
дата закладки 11.04.2018
Написала…
Прочитала…
Разорвала…
И сожгла…
Поместился на ладони…
Никому не отдала…
Беспощадной и жестокой
Никогда и не слыла -
Занавесила лишь стёкла,
Не затронув зеркала…
Только мне не полегчало,
Как на клочья порвала…
Как ладони обжигала…
И упрятала туда…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786918
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
В тім’ї вогнем роздвоєна свідомість
Пече роками від жахіть війни.
У скронях тиснявою невідомість
Та доказ вірний, ні, ми - не раби.
Стоять солдати насторожі миру,
Щоб спокій мали рідні та близькі.
Ростить Вкраїна їм достойну зміну,
Міцні стають ті плечики слабкі.
Вони - діти нескорених понині,
Хто кров’ю, славою укрив степи.
Зав’язлі у жадобі павутинній,
Кістками в землю ляжуть вороги.
10.04.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786856
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Великий день.
Веселий дзвін
в ранкове небо лине.
І відкриваються серця
у цю щасливу днину.
-Христос воскрес!
Христос воскрес!-
лунає звідусюди.
І усміхаються привітно
усі навколо люди.
А біля церкви,
ніби рій...
й вогні горять, як зорі.
Тут святять пасхи, крашанки,
є писанок доволі.
Христос воскрес!
Христос воскрес!
Христос воскрес навіки!
Любов посіяв між людей,
щоб квітла, ніби квіти.
Навчав усіх
по-правді жить.
Для мами і для татка,
Для нас усіх він залишив
ще й доброти зернятка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786830
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
[b][i]Ну и шельма, участковый,
Взял на деле,старый прыщ!
Отдала и джип свой новый,
И зелёных пару тыщ.
Я на лыжах из Парижа
Уж замучилась бежать.
Снег сошел, осталась жижа.
А границы не видать!
Вновь со мной случился грех.
Так, чуть-чуть... немножко...
Вызывали для утех,
А гребу картошку...
Три рубля лежит в кармане
Оставлял их на потом.
Чем платить за ночку Мане?
Ведь ославит на весь дом!
От работы толку мало!
От неё болит хребет!
Лучше чарка, редька, сало
И любимый интернет!
Закадрила я француза,
Чтоб свою пристроить честь.
Но из-за большого пуза
Не смогла наверх залезть.
Мил ходить ко мне боится.
Что там в пьяной голове?
У него в глазах двоится,
Он решил, что нас аж две.
Что ты выпучил глазёнки,
Что-то в плавках теребя.
Не тяни свои ручонки,
Я - товар не для тебя!!
А у милки под окошком
Очередность в будуар!
Соберем деньжат немножко
Купим новым пеньюар
Замутила нынче брагу.
От нее теперь ни шагу.
Муж уж 2 часа не пьет
Но ее - на нюх найдет.
Петьку к юбке привязала,
Он подол мне оборвал
Я же вправо шкандыбАла,
А он влево когти рвал.[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786901
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
Немов магніт, притягуєш собою
У світі грішно-світлому щоденно.
І чую, ніби музику гобоя,
Коли мені шепочеш в час блаженний.
О ні, не треба знову приручати,
Від вишень відчуття солодко-кислі.
Змішали у коктейль реальність з чатом,
У павутинні начебто зависли.
Чи небо відповість на всі питання?
Чи зрозуміє...світ тепер жорстокий.
Не приручай, бо зустріч ця остання.
А чи настане потім в серці спокій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786912
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
[b]
[i][color="#0015ff"]Мої приховані бажання...
Мої пекельні муки...
Я мрію про кохання,
Про ніжні твої руки.
Зоріє...Ніч розмаю...
Думки дедалі гірші.
Ти чуєш? Я кохаю!
Мій спокій - лиш у віршах.
Розвіє день тривогу -
І я піду шукати
Промінчика живого,
Щоб душу лікувати.
20 02 2017 р
Вікторія р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719554
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 10.04.2018
Журавлі, журавлі...В крилах туга, печаль,
Безневинна душа лине з ними у даль.
Світла синь в небесах обіймає Ґрааль,
Краплі крові Христа вмили тіло, на жаль...
Сльози вмить пролились, як згасала зоря,
Те життя молоде, що ще мало б маля.
Та само відійшло, заволала земля,
Дух скорботи заліг на краю вівтаря.
Україно моя, скільки жертв ще візьмеш,
Скільки доль забере закривавлений хрест?
Палить люттю війна, дань наруги несеш,
В душах виклик катам і свободи протест.
26.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784561
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 10.04.2018
Яскраве сонце сліпить очі,
Теплом обвітрює лице.
Бруньки розквітли верболізні,
Землі пробудження гряде.
Пташки веселі ширять в гаї
Щебет у вись навперебій.
Звірі збираються у зграї,
Комашок перших в’ється рій.
І синь ллють проліски у лісі,
Голублять простір між дерев.
Вмостилась білка на горісі,
Стояв він в крузі королев.
Берізки, станом білолиці,
Все шепотілись про весну.
Із ніжних віт плели косиці,
В поступ вслухались гомінку.
10.04.18
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786792
дата надходження 10.04.2018
дата закладки 10.04.2018
На паперті у роздумах буваю,
Коли від болю задихаюсь,
Але рятує Бог мене (я знаю),
Хоч я грішу, а потім каюсь.
Веде мене життєвая дорога
Крізь бурі, грім і блискавиці,
Але допомагає віра в Бога,
Літаю, ніби в небі птиця.
Я вірю в Бога, він завжди зі мною
В печалі, в радості і в горі.
Перед іконою молюсь святою.
Милуюся земним простором.
Йому шепчу: " Спасибі, Боже правий,
Життя даруєш знов сьогодні.
"...Твоє є царство, і сила і слава",
Твої всі справи благородні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786735
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
И я - люблю на ушко...
И я - слова в лицо...
И мне нужна подружка...
И сильное плечо...
И я ношу в горохи...
И длинное плиссе...
И рыжую помаду...
Румянец - на щеке...
И я смотрю на солнце,
Когда заря встаёт...
И в тёмное оконце,
Как лодочка плывёт...
И я пишу сонеты,
Когда душа болит...
Но я совсем не ангел,
Когда внутри кипит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786758
дата надходження 09.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Я хочу тебе не сниться…
Не хочу - тобой болеть…
Не хочу тебе кориться…
Не хочу тебя хотеть…
Я хочу с тобой проститься,
И лицо твоё забыть…
Чтобы Ангела (на левом)
О пощаде не просить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786309
дата надходження 06.04.2018
дата закладки 09.04.2018
В одном небе мы летаем…
По одной реке плывём…
От кого-то - убегаем…
А за кем-то - отстаём…
У кого-то - вынимаем…
А кому-то - отдаём…
И кого-то - прогоняем…
А кого-то - вечно ждём…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786412
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 09.04.2018
[b][i][color="#2811bf"][color="#e81515"]П[/color]-олночь... В каждой церкви свечи и молитвы,
[color="#e81515"]Р[/color]-аздается всюду колокольный звон
[color="#e81515"]А[/color]- для счастья людям все пути открыты,
[color="#e81515"]З[/color]-азывают звоны в церковь на поклон.
[color="#e81515"]Д[/color]-верь открыта настежь и полно народа,
[color="#e81515"]Н[/color]-ебо с благодатью тихо смотрит вниз.
[color="#e81515"]О[/color]-бнимает землю купол небосвода,
[color="#e81515"]В[/color]-оскресенья ждут все из его кулис.
[color="#e81515"]А[/color]- за миг - все славят радость Воскресенья,
[color="#e81515"]Н[/color]-а счастливых лицах блики ярких свеч.
[color="#e81515"]И[/color] - сердца вкушают таинство мгновенья
[color="#e81515"]Е[/color]-диненье... чтобы, всем сердца зажечь.
[color="#e81515"]С[/color]-тоголосым эхом разлетелась всюду
[color="#e81515"]В[/color]-есть на всю планету - Наш Христос Воскрес!
[color="#e81515"]Е[/color]-сли все поверим в воскресенья чудо,
[color="#e81515"]Т[/color]-о оно сегодня к нам сойдет с небес.
[color="#e81515"]Л[/color]-юбо всем от блага и рукопожатий
[color="#e81515"]О[/color]-бнимает каждый всех вокруг себя.
[color="#e81515"]Й[/color]- такое счастье - искренность объятий,
[color="#e81515"]П[/color]-рославляем Бога, искренне любя.
[color="#e81515"]А[/color]- вокруг, ликуя, вторят новость массы!!
[color="#e81515"]С[/color]-лышно отовсюду с самых разных мест,
[color="#e81515"]Х[/color]-ором произносят c ночи ежечасно
[color="#e81515"]И[/color]- с великой верой - "Воистину Воскрес!"[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786493
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Сіяють радісні обличчя,
Скрізь благодать, мов сонця сплеск.
І вторять дзвони всім з величчям:
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Віщують писанка і паска -
Найперше чудо із чудес.
На світі стала Божа ласка -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Горить в серцях Господня свічка
І кожен з нас проніс свій хрест,
Щороку чутимуть й довічно -
ХРИСТОС ВОСКРЕС! ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Тримаймось, браття-українці!
Молімсь щоб був війні кінець,
Щоб відійшли від нас чужинці
Й ГОСПОДЬ ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786524
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 09.04.2018
Шановні одноклубники! Вітаю усіх зі світлим Великоднем. Нехай воскресають у наших душах Віра, Надія і Любов. Христос воскрес!
*******
Під сяйвом пречистим просині -
Шовкова ланів благодать...
Молитва у небо проситься:
Дзвони пасхальні гучать...
В тім раї - село покинуте:
Літ тридцять життя не чуть...
Ген, здалеку, над долиною,
Дзвони ясні пливуть...
Над містом - тісним стовпОвиськом,
Схрещенням всіх перепуть,
Над людським бетонним сховиськом
Дзвони гучні гудуть...
Над річкою тихоплинною,
Де вражії "гради" не сплять,
Над нами, над Україною
Дзвони ясні гучать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786619
дата надходження 08.04.2018
дата закладки 09.04.2018
/життєва історія/
Дід Іван у своїх нирках
Довго камені носив.
Часом, навіть плакав гірко,
Як той виходу просив.
Щезли сон із апетитом,
Дід не знає: далі як?
У лікарню – із візитом:
"Скальпель" ходить, маніяк.
Дід – мерщій в село, до баби.
Їй самій уже болить.
Лікарям попала в лаби,
У районі десь лежить.
Раптом «Евріка!» – у діда.
"Брага! Пий і нє хачу!»
До сніданку, до обіду
Й до всілякого харчу.
Пив, аж в носі закрутило,
Смачно й користь ще й яка!
Нирки так воно помило,
Камінці йшли з козака.
Став дідусь рожевощокий,
Вже не корчиться: «Болить!»
Не тримається за боки,
Може й "Скальпеля" навчить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785548
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 02.04.2018
Картина Вадима Большакова «Утренняя сказка»
Ты куда, куда течешь река?
Что там ждет всегда за поворотом?
Раздвигаешь мягко берега,
Обнимаешь травы приворота.
Над тобой предутренний туман
Синевой скрывает сказки ночи.
Охраняет розовый курган
Тишиною тайну дальней рощи.
И двоится дерево тобой –
Завлекаешь неба миражами.
Сделает гроза тебя рябой –
Красота исчезнет с зеркалами.
А когда настанет тишина,
Отразится мир тобою новый,
Где любовь и на душе весна,
Где не знают, что такое войны.
Ты зачем, зачем влечешь река?
Кто-то ждет давно за поворотом.
Там совсем другие берега,
Там иные – вечности заботы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=730760
дата надходження 27.04.2017
дата закладки 01.04.2018
Лес вокруг тишиною окутан,
Красоты неземной снегопад.
Ели сети развесили утром –
Ловят снег и на небо глядят.
Там семь ангелов чистили крылья,
И летели снежинки легко.
В тихой радости сосны застыли –
Паруса их зовут далеко...
Волны снега сверкают на солнце.
Фея снежная спряталась в них,
Приоткрыла мне в сказку оконце.
Заглянул и от счастья притих:
Странный лес тишиною окутан,
Красоты неземной огнепад –
С елей искорки сыпятся будто,
Серебром в наши души летят.
Семь Пламен семицветно светились,
И лились их Лучи далеко...
Капли крови терновой катились,
Превращаясь в рубины легко.
Волны Света сияли как Солнце.
Фея Вечности вышла из них,
Приоткрыла мне в сердце оконце,
Прошептала во сне этот стих:
«Светлый лес тишиною окутан,
Красоты неземной огнепад...
Возвратишься ты в сказку тем Утром,
Когда будет цвести Новый Сад...»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709428
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 01.04.2018
[i][b][color="#2c1ad4"][color="#f25a0e"]Я[/color]-кби ж то, любий мій, якби
[color="#f25a0e"]М[/color]-и почуттів не марнували,
[color="#f25a0e"]Л[/color]-юбились й далі без журби
[color="#f25a0e"]І[/color]- щастя, як усі, пізнали.
[color="#f25a0e"]Ю[/color]-рбою думи стали в ряд,
[color="#f25a0e"]З[/color]-ависли тугою у серці.
[color="#f25a0e"]Н[/color]-е треба, чуєш, більше зрад
[color="#f25a0e"]О[/color]-тих мінорних... поміж терцій.
[color="#f25a0e"]В[/color]-есна, співають солов"ї
[color="#f25a0e"]В[/color]- твої обійми хочу, любий,
[color="#f25a0e"]Т[/color]-уди, де любощів рої
[color="#f25a0e"]В[/color]- блаженну мить на вістря згуби.
[color="#f25a0e"]О[/color]-бійми снились знов мені,
[color="#f25a0e"]Ї[/color]-х, як ніщо душа бажає.
[color="#f25a0e"]Х[/color]-тось там напевно в вишині
[color="#f25a0e"]Р[/color]-озраду нам тут призначає.
[color="#f25a0e"]У[/color] - серці ще горить вогонь
[color="#f25a0e"]К[/color]-оли ти поряд, він палає.
[color="#f25a0e"]А[/color]- я в теплі твоїх долонь
[color="#f25a0e"]Х[/color]-олодну зиму відпускаю.[/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785564
дата надходження 01.04.2018
дата закладки 01.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 01.04.2018
Ласкаве слово в думці лиш поспіло,
І , не розправивши на волі крила,
Здивоване, в устах заціпеніло:
У світ його людина не впустила.
Невимовлене слово не торкнулось
Теплом душі чиєїсь і довіри,
Бо, вмить воно в людини зародившись,
Ув’язненим у ній же залишилось.
Живе людина з підневільним словом,
Як з чужорідним непотрібним тілом.
Від того не збідніє жива мова,
Та ляже в скупім серці воно пилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785216
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Я хочу, чтобы все это знали:
Просто очень люблю Вас читать -
Вместе с Вами развеять печали
И страницы судьбы полистать...
Я люблю Ваши грустные строки,
Вашу лирику чистой реки...
Философии Вашей пророки,
Как ни странно, мне очень близки...
Иногда может чётко присниться,
Словно слышу шаги в тишине -
И опять в моё сердце стучится
Ваше... с новым стихом... обо мне...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785242
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Снаги я набираюсь навесні,
У лісі, що розсипав малахіт.
Фіалок синіх розчерки рясні,
А поміж них оздоблення нефрит.
У віршах анемоновий дюшес
Зароджується цвітом весняним.
Я птахою здіймаюсь до небес.
О, лісе, ти даруєш жмуток рим.
І первоцвітів радує плісе,
Душею в ньому з ніжністю тону.
У думці свіжі пагони есе...
Люблю я березневу дивину.
( На фото первоцвіти: проліски, анемона і фіалки).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785066
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
З баяном, обійнявшись на Проскурівській,
Тривожив душі людям Баяніст.
Не зраджував ніколи своїй Музиці,
Немов на сцені виступив артист.
Бувало хтось його оцінить гривнею,
Бувало й хтось віддасть йому…аж дві.
Мелодія здіймалася пташиною
І звуки розливалися живі.
Летіла вона в небо по всіх вулицях,
Поринула у пахощі всіх нот.
Така була в Маестро ця супутниця,
Із втіленням усіх його щедрот.
Із Музикою вже давно одружені,
В них двох один – баянний організм
І хоч немає статусу заслужених,
Є справжньої любові механізм.
Всі кнопки із басами заціловані,
Любов така – одна на все життя.
А ноти як прекрасно завіршовані!
І кожна пісня – то нове дитя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785091
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Глава 1.
Спокусою вбиваючи свідомість,
Захоплюєш у прірву почуттів,
Між тернами втрачаю я рухомість...
О королево марева і снів,
Твоя омана – це блаженна повість,
Написана краплинами дощів,
Немов ефірна, хмарна загадковість,
Що огортає темряву душі...
Звільни всі насолоди запізнілі!
Мінливі та замовчані гріхи.
І ці слова мої такі несмілі
Торкаються багряної щоки...
В полоні мрій сплелися силуети...
Цю пристрасть не опишуть і сонети...
© Володимир Верста
Дата написання: 29.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785109
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Загубивсь поцілунок в світлинах,
В паралелях весняних доріг.
В чистих тих кришталевих краплинах,
Котрі падають нишком зі стріх.
Лиш відбиток у серці гарячий
Викликає зачаєний сум.
Тілом струм пробігає тремтячий,
Ніжних любощів пряний парфум.
Їх залишив мені ти на згадку,
Як кохались з тобою удвох.
Пам’ять тче карамельну заплатку
Під зазивне вечірнє те "тьох".
29.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785110
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Не дай,Господи,я почувствую,-
Что не сладкие и не вкусные,..
Прогоню тогда – опостылую,
Ненавистную и не милую…
После приступа, между болями
Разорву холсты за консолями…
Подожгу мосты,чтоб не мучиться…
Если будет так, всё получится…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785087
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Пів планети нічка підкорила,
Нанизала нам, землянам, сни,
Нап’яла легесенькі вітрила,
Щоб згодились вкотре для весни.
Щоб не йшла вона, а вже летіла,
Звеселяла сонцем рідний край,
Душі всі щоби теплу зраділи,
А на землю опустився рай!
Очі дивом весняні синіли –
У небес позичили краси –
На гіллі, недавно зледенілім,
Засміялись крапельки роси,
Заблукали проліски в долину,
Синіми сльозами зацвіли,
А згори їм клини журавлині
Кинули стривожене «курли».
Я не раз із веснами стрічалась –
Бачила багато на віку,
Ця ж весна зустрілась величава,
З пролісками свіжими в вінку!
20.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784910
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 29.03.2018
Ієрогліфом дивним вплітався вечір...
Цілували теплі долоні...
Розсипались пазли п*янкої предтечі
І складались не по сезону.
А серця роздягали легкі флюїди,
Чарувала ніжністю ліра.
І любові, і ласк росла піраміда,
Аж під шкірою кров тремтіла.
Орхідеї білі з корінням в повітрі
З ієрогліфом в мить змішались.
І не дивлячись в ноти, що на пюпітрі,
Мелодійно двоє кохались.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784913
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018
[b][i][color="#a50aa8"][color="#15ab24"]Б[/color]-ез тебя пусты и ночь, и день,
[color="#15ab24"]Л[/color]-ьют дожди и серость лезет в душу.
[color="#15ab24"]И[/color]- печаль бросает свою тень,
[color="#15ab24"]Ж[/color]-изнь тоской я потихоньку рушу.
[color="#15ab24"]Е[/color]-сть в тебе особенный магнит,
[color="#15ab24"]Т[/color]-от, что много лет не отпускает.
[color="#15ab24"]Е[/color]-сли в сердце огонек горит,
[color="#15ab24"]Б[/color]-оль души, как лед на солнце тает.
[color="#15ab24"]Я[/color]- тебя по прежнему люблю.
[color="#15ab24"]Н[/color]-ет души родней на белом свете,
[color="#15ab24"]Е[/color]-жедневно Господа молю -
[color="#15ab24"]Т[/color]-ы храни, храни нам чувства эти.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784896
дата надходження 28.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Воет пёс… а ветер - в щели…
Птица, сонная, кричит…
Чуть поскрипывают двери,
И качелька дребезжит… -
Цепи малость заржавели,
Как теряло время прыть…
Как тогда - и мы хотели
Все надежды воскресить…
Час полуночи…
Не спится…
Откровение - с душой…
В каждом слове на странице -
Учащённый пульс живой…
Лишь объятые весною,
Тонко чувствуют (слезой)…
Тонут чувственной порою
За запретной полосой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784733
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 28.03.2018
Когда к девчонкам пристают ребята
Девчонкам кажется, что это грубовато,
Что лучше б их оставили в покое,
Не нужно им внимание такое.
Но вот пройдёт немного лет
И почему-то обернётся свет.
Всё странно вдруг переменится.
Из сказки прилетит жар-птица.
То, что вчера казалось неуместным,
Приятным стало, важным, интересным.
Вчера еще ребята раздражали,
Сегодня время по-другому побежало.
Возникли новые проблемы и заботы.
Природа набирает обороты.
27.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784643
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Я пригорну…. твій погляд до себе,
Теплом сповиє, він моє серце,
Усі тривоги…..зникнуть за тебе,
Моє кохане, миле озерце.
Втону в очах, твоїх, ясно – синіх,
Відчую дотик теплого тіла,
Як небо й хмара у небо сині,
Щоби від щастя, аж затремтіла.
Вірш зі скрині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784641
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Жіночка з зеленими очима.
Є у них смарагдів дивний блиск.
Поглядом торкається мужчина
Й часто навіть тане, мов той віск.
Це ж колись, спалили б на багатті,
«Відьма!» –, всі кричали б їй услід.
А насправді – щастя то у платті.
Від очей піде із серця лід.
Найцінніший скарб, такого мало.
Два відсотки на усій Землі,
Небо їх колись поцілувало,
В їх красі купались королі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784393
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
Як сильно чогось захотіти,
Як впевненно йти до мети,
І з вірою в Бога у серці жити
То можна всього досягти.
Як з вірою в Бога святого,
Ти будеш просити Отця.
Господь тобі додасть сили
Прожити щасливо життя.
Бувало колись спотикнешся -
Вставай, треба далі іти!
За те, що зранку проснувся -
Ти Господа Бога хвали.
І кожної миті і кожної днини,
Без Бога ти кроку не ступиш.
За батька і неньку, за дітей -
Даруй ти Творцеві молитву.
За небо безхмарне, і сонце ясне
За те, що живеш на Планеті.
Бо все це творіння Бога Отця-
Ми без нього нічого не варті.
У Всесвіті цьому, без мір і границь,
Лиш руки Господні всесильні.
Всі ми - краплиця в океані води,
З його поміччю тільки ми сильні.
В світі цім - безліч зла і добра,
Бо все це ми творимо самі.
В Бога мета була лиш одна-
Щоб зло не зростало між нами.
Молитись, прощати й любить
І вірить в Святе Його Слово.
Не буде ні вбивств, ні чвар, ні війни
Не буває цього з вірою в Бога.
Як нам сильно цього захотіти,
І впевненно йти до мети.
Можна добром все зло подолати,
Готовий Господь нам помогти.
Руслана Ліщинська-Солецька.
24 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784245
дата надходження 25.03.2018
дата закладки 25.03.2018
[b][i][color="#9b23b0"]Зря поверила тебе
Я же не такая!!
Но сняла на всё запрет
Прямо у сарая.
Мой миленок не согласен
От того тревожно!
Не ходи, мол, в спальню с Васей
А с Сергеем - можно!
Приди милый вечерком,
У вербы не висни!
Я сбегу в окно легко..
Только громче свисни!
Как у кума во дворе
Петухи и куры..
Сучка Жучка в конуре
И две бабы - дуры.
Под окном звенит капель
И весна смеется.
Еще тот Петро -- кобель..
Вновь в загул неймется.
Сидят дятлы на березе,
Лупают глазами,
Я тебе писала в прозе,
А сейчас - стихами.
То ли ветер дует с юга
Испугались птицы.
То ль поет моя супруга
То ли вой волчицы...
Учил шахматам Наталью
Познавала, но с трудом.
А теперь, она, каналья.
Свой открыла шахмат-дом.
Без штанов бежит Никола
Петька следом, е-моё!!!
Мы ж с Николой - для прикола,
А Петро схватил ружье.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784168
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Спитали якось діти: - Ми хто? Якого роду?
І чим пишатись маєм ? - У генах ожило
Імен сплетіння рідних – від плоті плоть, з народу:
Ігнат, Іван, Христина, Євгенія, Павло…
У цій землі вростало прабатьківське коріння,
Тут села півубогі й заквітчані садки…
Котилися епохи, зростали покоління…
Прадавній і великий наш рід – Данилюки.
Над берегами Гуйви, отінені лісами,
Житомирщини срібні простори пролягли…
Тут прадіди орали немудрими плугами,
І сіяли, й косили – і в безвість відійшли.
В дитинстві я любила в Павелки приїздити,
У білену хатину, що наш плекала рід.
Було тут так спокійно, затишно, тепло жити,
А піч пекла смачнющі і пироги, і хліб.
Дідусь з ціпком старенький,
Рушник, розшитий гладдю,
Весілля пам`ятаю, вілечко й коровай…
То заміж віддавали ще юну тітку Надю –
І був розмай пісенний, весільний був розмай.
А тата пригадаю: до мене тягне руки,
А я таке маленьке, веселе і дурне…
Піввіку проминуло – із вічної розлуки,
Напевно, там, високо чекає він мене.
Його у сорок першім – під Малином – осколком
Фашистської гранати поранено в чоло…
Носив оте залізо в собі ще довго-довго,
Я шрамик пам`ятаю і посмішку його…
В сумні голодні роки і бур`яном, й корінням
Чи ягідками з лісу живились земляки.
Знесло і війни, й голод батьківське покоління,
І вистояв з народом наш рід – Данилюки.
Ой роде мій рідненький, натруджений, селянський –
Усіх уже ніколи докупи не зібрать.
У мазанках-хатинах жили ви не по-панськи –
Любили і носили в душі добра печать.
Зароблених достатків у скрині не ховали,
Із дітками ділили, плекали їх, малих.
І дерево родило, бо ви його саджали,
І діти виростали, бо ви любили їх.
Чомусь занадто щедро нам Бог вділив печалі,
Та мушу вам сказати: не просто селюки –
Тонкі, високі душі, життя секрет пізнали…
Проріс у світі білому наш рід – Данилюки.
Поняття честі вічне у нашого народу,
Гостинність, працьовитість – менталітет його.
Питають українці: - Скажи, якого роду…
Ігнат, Іван, Христина, Євгенія, Павло…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784096
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
Я віднайду загублені слова -
Миттєвості високі та чудові.
Врожай нещедрий, але це дарма:
Стоцвітна гама - у живому слові.
Душа мовчать не хоче, бо жива, -
Людська душа, розіпнута журбою,
І тліють іскри - вражені слова,
А серце-скрипка схлипує від болю.
О, як без крику, пафосу, клятьби
Слова насущні, наче хліб, сказати?
Аби ішли вони поміж людьми
Й служили в ділі доброму початком?
Щоб трепетали в звуках почуття,
Щоб даром чарівничим володіли;
У лабіринтах, в сутінках життя
Відроджували, й гріли, і світили...
А ранок сонцем землю осява,
Нова весна - незнанії мотиви...
Посію в світ віднайдені слова -
Зійдуть барвінком на забутій ниві.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784100
дата надходження 24.03.2018
дата закладки 24.03.2018
В осень улетели первыми стрижи,
А за ними аисты, позже журавли.
И на сердце горестно на душе печаль,
Устремились птицы в далёкую даль.
Разноцветьем листьев деревья шумят,
О прошедшем счастье тихо говорят.
Неуёмный ветер тучами грозит,
И седыми космами землю теребит.
Холодно и зябко на земле родной,
Видно скоро осень повернет зимой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779293
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 24.03.2018
Юності стрічання
ніжні, сором’язливі.
Разом рука в руку -
вже йдемо щасливі.
Травами весняними На гнізді лелека
ми босими ходили лиш розправив крила.
в кришталевих росах, Що було між нами -
неначе щось згубили. ще не зрозуміли.
Роки пролетіли,
як в небі жар птиця.
Ти прийшов до мене,
щоб теплом зігріться…
У гнізді лелеки Як лелеки дружно
весело курличуть. у вирій летіли,
Очі твої чорні що було між нами
світяться і кличуть. ми вже зрозуміли.
Бережемо щастя
й любов безупинно.
З мудрими лелеками
вітаємось родинно.
20.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783809
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
[i]«Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає провину
батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих,
що ненавидять Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих,
хто любить Мене, і хто виконує Мої заповіді» (Втор 5, 9-10)[/i]
Коли куйовдить вітер сиву гриву,
повернено життю сливе весь борг,
стою усе частіше над обривом
і думаю собі – А хто ж мій Бог?.
Достойник той, що сотворив усесвіт,
де стільки болю, горя і краси…
Той велетень, що крутить перевесла
і тче природи килим всі часи!.
Господь – великий, гордий, всемогутній,
утілення любові, всіх чеснот.
Щасливим не приваблює майбутнім,
добра і правди нині він оплот.
Мій Бог поборник волі і свободи,
національності не має лиш один.
Йому особи рівні і народи,
та пам’ятає, що є батько, а є син.
Не заздрісний, дітей не проклинає
до третього коліна за батьків.
Сліпої віри теж не вимагає
у обмін на життя впродовж віків.
І не шанує юд та лицемірів,
злочинця першим не пускає в рай.
Не жалує катів і їх кумирів,
нечесності іде покласти край!
Не обирає він собі народу
і решту не спрямовує униз,
бо поважає кожного свободу,
а справедливість – то його девіз.
Я імені не знаю свого Бога,
важливіше, що він добра творець.
Упевнений – за ним лиш перемога,
він для людини істина, взірець!
Таким завжди я бачу свого Бога,
йому моя вся слава і любов.
До нього лиш лежить моя дорога
допоки серце розганяє кров!
26.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762368
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 23.03.2018
Прийшов Вадик до дідуся
Про життя все розпитати:
-Коли любиш дві дівчини,
Яку з них за жінку брати?
Перша дівка – дуже гарна,
Всі зовуть її Нінель,
Сорок вісім кілограмів –
Балерина і модель.
Другу дівку звати Ната.
Скажу тобі, діду, просто:
Ця розумна і багата,
Важить десь під дев’яносто.
-Як на мене – бери Нату.
Якщо твоя жінка в тілі,
Це велике в житті щастя –
Погойдатися на хвилі.
А про модель - що гадати?
Правду кажуть, а чи ні,
Що на дошках, любий внучку,
Ти належишся й в труні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783721
дата надходження 22.03.2018
дата закладки 23.03.2018
Так стоїть одиноко і сумно,
Десь на краю села хатина.
Там колись жоржини цвіли,
Тепер поросло все полином.
Колись там співали пісні,
Дітей і онуків ростили.
Розіхались всі у далекі краї,
Лиш згадку одну залишили.
Як мальви цвіли навесні,
І мати зустрівши всміхалась.
Як провожала в дорогу вона,
За вами у слід задивлялась.
І Бога молила, щоб Він вас зберіг,
Просила дітям і щастя і долю.
Чекала щоднини, плела оберіг,
Щоб всі повертались до дому.
Роз'їхались діти-лишилась сама,
Посивіли вже коси у неньки.
Опало вже листя, на порозі зима,
Навідують зрідка стареньку.
Приїзжайте додому скоріше,
Не баріться, бо не спините час.
Вертайтесь до рідної хати,
Де ще мати чекає на вас.
Поки ненька жива- пригорніться,
Поспішіть- звідки ваше коріння.
Бо як спізнитись ви на хвилинку,
Докоряти вам буде сумління.
Так стоїть одиноко і сумно,
Десь на краю села хатина.
В тій хатині чекає на вас,
Найдорожча вам й рідна людина.
Руслана Ліщинська-Солецька
4 лютого2018.
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775120
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 22.03.2018
И всё-таки мужчины очень странны -
В плену своих привычных заблуждений:
Им кажется, что нам нужны романы,
А нам достаточно всего лишь предложенья!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350687
дата надходження 16.07.2012
дата закладки 22.03.2018
У сонячних твоїх долонях тану,
Неначе теплий стеарин.
Я усміхаюсь...падає крисаня,
Небес відкривсь аквамарин.
Мов медом по губах твій поцілунок,
І млосно-солодко вустам.
Бо пишуться удвох кохання руни,
В обрамленні чуттєвий храм.
І я тону в обіймах неофітом,
Неначе вперше в цю купель,
З тобою разом в різнобарв*я світу,
У веселкову акварель.
Хмелить терпке бажання - з винниць херос,
І дотику граційність фраз.
Народжується вічнотілий ерос,
Росинка пристрасті - екстаз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782830
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 22.03.2018
Когда-нибудь закончатся архивы,
Которых я ещё не прочитал -
Творений моих авторов любимых,
Что долго напоследок оставлял.
Когда вы вдруг возьмёте передышку,
Уснув зимой, подобно тем суркам,
Иль просто затаитесь вы, как мышки,
Вернусь я к вашим избранным стихам.
Черпать своё в них буду настроенье,
И отзывы под ними просмотрю,
Читая, просижу так целый день я,
А может, встретим вместе и зарю...
В эмоции былые погружусь я,
Давно забытым мыслям улыбнусь,
Пусть где-то доведётся и взгрустнуться,
Но это не навязчивая грусть.
Я думаю, приятно будет вспомнить,
Дебатов огнедышащий накал,
Кому-нибудь добавлю новый "коммент",
Хотя я там уже их оставлял.
Конечно жаль, что кто-то не ответит,
Кого-то уж давно на сайте нет,
Но свет их душ по-прежнему нам светит -
Бессмертно то, о чём поёт поэт.
Иной стишок покажется мне странным,
И я его, пожалуй, удалю...
Но главное останется ведь главным:
Своих друзей-поэтов я люблю...
Большое вам спасибо за уроки,
Я чувствую, что рядом вы всегда.
А ваши полюбившиеся строки
Запомнятся на долгие года!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783637
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Поезія – казковий храм,
Де душі плачуть і святкують,
Це дорогий духовний крам,
Який беруть, а не купують.
Й душа поета – дивина,
Її непросто розгадати,
Це висота і далина,
І промінь-шлях для благодаті.
Душа обділена, черства,
Не здатна віршів народити:
Її жахаються слова,
Їй душі інших не збудити.
Поезія – це божий лан,
Життя де з римами сплелося,
Йому не притаманний план,
В нім – люди, небо, цвіт, колосся!
14.03.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783604
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Люблю поезію й свою творю давно,
Не знаю ще творитиму допоки…
Чи то від Бога так мені дано,
А чи гашу душі у ній неспокій.
Не розумію, хто ж мені звелів
Волошкою зійти у житнім полі,
Чи в жайвора на трепетнім крилі
Пізнати смак краси, польоту й волі.
На світ погляну я із вишини
І піснею полину над простором,
Молитиму, щоб рай Бог відчинив,
Де сліз немає і людського горя.
3.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783606
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Щиро вітаю усіх моїх друзів-поетів з
Днем Поезії.
Я знаю, як Ви закохані у слово.
Нехай ця любов
буде взаємною.
Я просто тобою живу,
Собі не збираючи лаврів.
Цю долю обрала нову
Під звуки словесних литаврів.
Ти – хліб для моєї душі,
Ти – крапля водиці в пустелі.
Ти – справжні до щастя ключі,
Ти – сонце у моїй оселі.
Тебе не прошу ні про що.
Ти просто приходь. Я чекаю.
Мені навіть раптом здалось,
Що ти – це промінчик із раю.
За щастя до тебе торкнутись,
Із вуст твоїх пити меди
Минутися і не минутись,
Ступаючи в Музи сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783635
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018
За вікном шепочуть про щось тихо вишні.
Знаю, що чекаєш, я до тебе йду.
Ти ж просив сьогодні, щоб до тебе вийшла.
Бо ж для нас розквітли вишні у саду!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
Розсівають ночі зорі - білі квіти.
Пелюстками вишень знов ясніє світ.
Ти сказав сьогодні, що найкраща в світі.
Ніжна та зваблива, як той білий цвіт!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
Чують ясні зорі ті слова ласкаві.
Чують нашу мову вишень пелюстки.
Бачили, як ніжно тебе цілувала.
Бо найкращим в світі є для мене й ти!
Білий цвіт весняний, білий цвіт розкішний,
Розсипають весни... я до тебе йду.
Добре нам з тобою, я ж до тебе вийшла.
Тут, де квітнуть вишні, в нашому саду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782934
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Ми часто, без благословення Бога,
рвемось до цілі... щоб розбити лоба.
Зажевріють в тумані ідеали,
як ми в душі звели їм п'єдестали.
Ні спротиву обставин підкоритись,
ні зважити не вміємо, вдивитись:
чи буде, з часом, вартим хоч уваги
все те, чому віддали перевагу?
Бог добродушно намір наш сприймає,
бо кожен на свій вибір право має.
За бажане в борні життя спливає
і кожен, мов прозрівши, помічає:
жадане зникло, тінню промайнуло,
те ж, що лякало, миром повернуло,
колись безцінне – брязкальце по суті,
безликі стали мудрі і розкуті,
мов здутий м'яч, знікчемніло величне,
казкове? – вже давно буденне, звичне.
Серед кумирів, сповнені отрути
іуди є і каїни, і брути,
що ллють злобу й помиї без упину,
а то й ножа тобі встромляють в спину...
Бог все це знав, та ми не довіряли.
І валяться фальшиві ідеали...
Сказали ж про захоплення без міри
ще в Біблії: "Не сотвори кумира!"
16.03.2018 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782566
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 21.03.2018
Сипле з неба пороша, білим-біло мете,
На солдатських бушлатах плям не видно ніде.
На бровах густо срібло прикрашає лице
І спадає на вії, сніг без спину іде.
У кострі горять дрова, пахне хвоя жива,
Казанок щось бульбоче, вогонь лизькає дно.
Пробу з каші знімає задубіла рука,
Голос сиплий з морозу, що готове пшоно.
У задумі хвилинній ложок дрязкоту прить,
Десь дружина чекає, мама, любка, рідня.
Насувається вечір. Дим клубиться у ввись.
Побратими жартують. Тепло в серці. Сім’я.
20.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783469
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 21.03.2018
[i]Якось так... Про себе.
І мені подібних...
Маю думку –
ділюсь.
[b][color="#074275"]Ми пишемо вірші, буває, вміло –
і рими, і метафори, і ритм…
Сльозу, буває, чавим відболілу,
й Пегаса нею по́їмо з корит.
Та від тих слів – ні холодно, ні жарко:
читач куняє, жде свого дзвінка,
сумує тоскно Тріумфальна арка,
і Лувр пустіє – доля в них така.
Скучають Ермітажеві атланти,
закляк в граніті грізний Каменяр,
не мітять час Біг-Бенові куранти,
й закутався в туман Холодний яр.
Пустеля постить* – не святая пустинь...
Конає правда в праведних отців –
своїх пророків в нас тепер не густо,
лиш гам самозакоханих "митців"…
Відтак вірші нічого вже й не варті…
І не тверді, як лісовий горіх,
Не стоїмо ж бо в правдоньки на варті,
а чинимо пред нею смертний гріх.[/color][/b]
10. 03.2018[/i]
__________
*Тиражує, в сучасному розумінні слова.
Карикатура "Графоман". Руслан Долженець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783296
дата надходження 20.03.2018
дата закладки 20.03.2018
Губецькому Андрію присвячую:
Чомусь не пишеться мені -
Немає слова.
Чомусь так важко на душі -
Якась тривога.
Заходжу знову на Фейсбук
В твою сторінку
І чую опускання рук -
Стає так гірко.
Дивлюсь поради для бійців:
Як вижить треба,
Як оминути снайперів -
То є потреба.
Поранених спасати як,
На полі бою.
На серці вже стає ніяк
І рани гою.
Надію маю я в душі,
Що ти спасешся.
Про брата пишу я вірші -
Вже не вернеться.
Перед тобою брат пішов
Нас захищати,
Але назад вже не прийшов -
Дарма чекати.
Загинув брат твій у АТО
І став Героєм.
Хоч жить хотів, поліг проте
На полі бою.
Тепер вже ти туди пішов
І серце плаче.
О, хоч би ти живим прийшов,
Бо як інакше?!
О, дай же, Боже, сили нам
Це все терпіти
І розуму тим ворогам -
В них також діти.
Скажіть: коли до них дійде -
Війна – погано.
Їм бумерангом хай верне
Розплату гарну.
Вже віділлються їм усім
Ці наші сльози.
Хай будуть живі всі бійці
Й мине загроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783037
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
[i][b][color="#17960e"]Подарил мне муж колечко..
Но дешевка!! Стыд и срам!
А я вышла на крылечко,
Строю глазки мужикам.
Всех коллег я рассмешила,
А была ж - авторитет!
Выйти замуж я решила,
За парнишку 20 лет.
Как-то раз ночной порой
Кадр в дом стучался
Попросился на постой..
И совсем остался...
Мужа в отпуск провожаю
И нарочно слезы лью..
А уедет - загуляю!
И станцую... и спою!!!
Как то шел домой "под мухой"
Деревенский агроном.
Он росточком мне до уха...
У него и кличка - ГНОМ.
Наступил на куст морошки
Мой Ивашка, во дела.
Я бегом, расставив ножки,
Впереди него легла.
Мне вчера так стыдно стало,
Не нашла я нужных слов.
Приподняла одеяло,
Ну а кум там без трусов.
Звездочки в глазах сверкают
Пять их выстроились в ряд.
По бокалам разливаю.
Элитарный "Арарат"!
Рифму гну в бараний рог
Как кузнец болванку.
Зажму сильно между ног
Да придам огранку.
Я жене своей Глафире
Подложил кольцо в пломбире…
Про сюрприз она не знала…
Три клыка себе сломала.
Кум пришлепал босиком
Чемодан набит битком
Не одеждой, не вещами,
А валютой и деньгами…
А соседка-балаболка,
У нее в заборе щёлка..
Как прилипнет к щёлке глазом
Сплетен шлейф к утру заказан![/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783011
дата надходження 18.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Откуда взялся этот ветер?..
Как пёс, потерянный,скулит…
Свеча сандаловая вечер
Для откровения горит…
Уже не плачет, не рыдает
На белом блюдце без каймы.
Кто позабыл, не поминает -
Ни год, ни день, ни час судьбы…
Кто не любил, не понимает –
Зачем хранить календари…
И знать, наверно, не желает,
Как полыхают те мосты…
Как ностальгия донимает…
И тяжко - бремя тишины…
Без сожалений отрывает
Листочки осени, зимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 18.03.2018
[b][i][color="#c42020"]Скільки раз вже сонечко сідало,
Щоби знову вдосвіта вставати.
60 - багато а чи мало?
Я сьогодні можу вже сказати.
В 60 я викупана в щасті,
У турботі, радості й любові.
Я сьогодні - ніби на причасті
А воно - у кожнім добрім слові.
Я, здається, знову народилась
За благословінням Господа і неба!
Є вже те, чому в житті навчилась.
Є ще те, чому навчитись треба.
Чималу пройшла уже дорогу...
Та в майбутнє і думки і погляд.
Я за все вклоняюсь низько Богу
І тим людям, що зі мною поряд.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782698
дата надходження 17.03.2018
дата закладки 18.03.2018
Всем хочется чувства взаимного...
Чтоб рядышком был идеал.
- Я помню ладони любимого...
Когда не меня обнимал.
Надежда тем памятным вечером,
Как будто осколки стекла...
Не ждать больше счастья сердечного...
Душа не дождется тепла.
Веселою птичьею стайкою
Бежали рассвет свой встречать...
Та ночь была, помню я, жаркою...
О будущем можно мечтать.
Но не было солнышка... В лужицах
мелькал силуэт наших тел.
- Мой милый... по той самой улице...
За руку с девчонкою шел.
Вдруг небо заплакало дождиком!..
И больно кольнуло в груди...
Судьба рисовала художником,
Пророчила, что впереди.
Я шила заранее платьице...
Так счастья ждала в выпускной!
В предпраздничной только сумятице
Не знала, любимый... не мой.
Шло время... С судьбою надколотой
частенько встречаю я грусть.
И мне до сих пор снятся волосы,
К которым я нежно коснусь...
16.03.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782510
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
У небі хмарин дирижаблі,
Сфумато в зародженні дня.
І спів а-капельний привабив
Пташиний...Якась метушня...
З минулого він повернувся,
Із зношеним серцем, пустим.
Рукою до скронь доторкнувся,
І очі волали "спасти".
Непроханий гість спозаранку,
Неначе крізь землю проріс.
Вона у прозорім серпанку...
Пробігла хвилююча млість...
...Чому повертаються люди?
(Забуту стежину знайшли.)
Ввірвались останнім етюдом,
Хотілося світла в імлі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782525
дата надходження 16.03.2018
дата закладки 16.03.2018
О, женщина – краса земная!
В сей день… приветствую тебя!
Создатель, долг свой исполняя
Украсил прелести…любя!
Ты краше всех цветов на свете,
Ты подымаешь стаю чувств,
Ты таинств, всех мирских свидетель,
Ты – покоритель наших уст.
Тебе, не выстроить кордоны,
Их не приемлет красота:
Перед тобой роняли троны,
Перед тобою суета.
Ты – властелин мужских поступков,
Несёшь с достоинством свой долг.
Ты – победитель над рассудком!
Ты заслужила свой престол.
Свою – Эпоху Возрожденья,
Как на Голгофу влачишь Крест!
Себя украсила… смиреньем,
Но твёрдый взгляд, как грозный Перст!
Из-за тебя рождались ссоры
И наступала благодать,
Ты всем живущим в этом Мире
Любима: дочь, сестра и Мать!
Ты - украшенье, в наше время,
Как расцвеченный розы куст,
Влечёт шмеля удобрить семя…
Ты королева наших чувств!
Тебя Создатель, в назиданье,
Предрёк для нежности, утех,
Тобой любуясь – сновиденье,
Мы принимаем Божий грех.
От зарожденья и доныне,
Чтобы добыть святой бутон,
Блестяще спрятала в бикини
Свой символ власти – царский трон.
О, женщина! Ты – Божий Дар!
Награда за бои, терпенье…
Ты – Гений по коварству чар!
Ты рождена… для Вдохновенья!
С праздником Вас, дорогие женщины! Здоровья Вам и Вдохновения! Берегите себя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780916
дата надходження 08.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Чи знаєш ти, що двісті тридцять два
Вже добровольців вбито на Донбасі?
Стають комком у горлі ці слова,
Ридання в грудях клякнуть безголосі.
Сімсот аж дев'яносто дев'ять з них
Трьохсотими доставлені в лікарні.
А скільки з них було таких важких,
Що вже здавалось - всі зусилля марні.
А інвалідом залишитись як?
Як перспектива – жити інвалідом?
Щоб потім дошкуляв якийсь «дурак»,
Бач, він «розумний», воювать не піде.
Ці добровольці – кращі за всіх нас,
На захист Неньки встали враз стіною
І віддали життя у важкий час,
Коли Вітчизна кликала до бою.
Своє життя поклали на ваги,
І не вагались жодної хвилини.
Злякалися, спинились вороги.
І ми сьогодні маєм - Україну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782276
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 16.03.2018
Я його пам’ятаю ще хлопчиком –
Світлоокий, солом’яний чубчик.
Пас корову і тішився дощиком,
А бувало щось вкоїв, пустунчик.
Мама Надя – так мило: «Мій Льончик!»
У житті головного мужчину
Так любила, казала: «Мій льотчик!»
Й віддала свого світла частину.
Перемоги були і поразки,
Не втрачав свою гідність ніколи.
І далеко бувало від казки,
Так гуділи епохи, мов бджоли.
Був звичайним: робота, родина.
Уже скроні давно посріблились.
«Добровольці!» -, гукала країна,
Як адресою Ті помилились.
Не злякався ні «Граду», ні зливи
Він собою закрив Україну.
І були надто сильні мотиви
У лиху, ненависну годину.
На життя мав написані плани,
А війна – ненаситне створіння
Одягнула в вогні і тумани,
Залишила лиш пам'ять й моління...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782316
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
Між темних вод імлистих океанів
Шляхами зір і місяця вогню
Заплутаний в мереживі туманів
Стрясає хвилі човен, мов ріллю.
Шукаючи дива між ураганів,
Кружляє, забуває метушню
Земної безкінечності романів,
Написану зірками маячню.
Знайти дорогу, встелену лугами,
Там рифи сяють, наче акварель.
Так ідеально склали оригамі
Боги чарівних, неземних осель,
Цю цитадель, захоплену вітрами...
...Тримає курс, пливучи корабель.
Ultima Thule (з лат. — «дуже далека Фула», «крайня Туле») — «дуже далеко», «край світу» чи «крайня межа», «ціль устремлінь».
© Володимир Верста
Дата написання: 15.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782434
дата надходження 15.03.2018
дата закладки 15.03.2018
На шифоновом пледе безбрежном ,
Мы изведаем тайны любви,
В поцелуе сольёмся мы нежном,
Страсть на подвиги благословив.
Мы очнёмся безветренным утром,
Среди снов, улетающих в высь,
Чтоб туманам расчёсывать кудри,
Что над нами рекой разлились.
В наших душах томятся глубинных:
Шелест ветра и шепот травы,
А пылающий блеск георгины,
Озаряет ковёр синевы !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782235
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
День народження в Ганнусі.
Скоро їй – чотири рочки.
Є питання у бабусі
І до свята заморочки.
- Що ти хочеш, моя кицю?
Замовляй, я те куплю.
Плаття, шапку, чи спідницю?..
Ну, скажи, тебе молю.
- Хоцю лозоцьку галненьку,
Бабця рада: «Ну, й дива,
Купим ложечку маленьку».
«Ні, не те!»-, твердить мала.
Довго думали-гадали,
Що воно таке і як?
Все в умі перебирали,
А воно – ні так, ні сяк.
Вже не знали, що й гадати,
Раптом : «Квітоцька!» -, маля
«Є індиго в нашій хаті!»-,
Радо бабця промовля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782229
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Щодня ті обстріли ідуть.
І плачуть димом небеса,
Затьмарила гримуча ртуть,
Від вибухів життя згаса.
Чотири роки ллється кров,
Вогнем охоплена земля,
І стільки знищено дібров,
Печаль на крилах журавля.
Але наш прапор майорить,
І сині проліски цвітуть.
Настане Перемоги мить,
Бо в мирі й правді - вища суть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782232
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
[b][i][color="#0a39a6"]К-ак будто бы кто откупорил хранилище памяти,
О-ттуда всплывает фрагментами детство мое.
Р-адушие мамы, не грусть, не надгробие-памятник,
А- время святое, в котором лишь счастья жнивье.
Б-реду у реки....Это точно какая-то мистика...
Л-агуну ищу, к ней не раз приходила одна.
И только спущу я челночек с тетрадного листика
К-ак вмиг над землей для меня воцарит тишина...
И- так мне легко... провожаю глазами судёнышко
З-ря что ли пришла? Нет, не зря....это память шалит.
Б-ез этих краёв, где родное оставлено зернышко
У- всех, как во мне ... разрывается сердце... болит..
Меж двух берегов тихо плещутся воспоминания
А- я постою, чтобы видеть свой детский фрегат.
Глазами его провожу в бесконечное плаванье
И- старой тропой возвращаюсь в "сегодня" назад...[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782230
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
За що Тебе Ісусе милий кати розпинають?
Й розіп'явши на хресті, руки омивають.
Хрест на плечі положили, батогами били.
Щоб народу показати, що в них є вся сила.
А Пилат земний правитель, рішив розсудити.
За невинне твоє серце - Вараву звільнити.
Але сила не у цьому, щоб когось карати.
Сила - в Тобі Ісусе любий, Бо вмієш прощати.
Ти терпиш Ісусе милий за кожну людину,
Краплі крові омивають серце беззупинно.
Серце твоє Божий Сину - без границь в
любові,
Навіть кривдників прощаєш, що завдали
болю.
Серед натовпу людського можуть лиш десятки.
За Тобою хрест Твій нести, як Симон був здатний.
Не боявся що скарають по наказу ката.
Ось де сила Духа,Правди,- Лиш не у Пилата!
Лише в земнім своім царстві його володіння.
А у Царстві Твоїм Боже - в Любові спасіння !
Серце твоє Божий Сину - рятунок для людства.
Бо терпиш Ти за нас грішних й прощаєш Ісусе!
Ти терпиш Ісусе милий за кожну людину,
Краплі крові омивають серце беззупинно.
Серце твоє Божий Сину - без границь в
Любові,
Навіть кривдників прощаєш, що завдали
болю.
Руслана Ліщинська-Солецька
6 березня 2018.
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780713
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Как будто небо прорвало -
И без конца метёт.., без края...
"Неужто ты, Зима, назло
Решила царствовать до мая?"
А та - колышет колыбель
Стараньем мартовской метели,
Чтоб убаюканный Апрель
Подольше спал под лапой ели...
И белый свет бы замело
Той беспробудною метелью..,
Но Солнце верх таки взяло
И Март обрадовал капелью!
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781516
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 14.03.2018
На короткую минутку
В сон тревожный загляну...
Поцелуями укрою...
Прикоснувшись,разбужу…
И оставлю на подушке
Незабудки из духов…
Прошептав,тебе на ушко,
Много-много нежных слов…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781577
дата надходження 11.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Напиши ей письма…
Передай - приветы…
Подарить надежду,
Слово подбирай…
Время размышлений –
Время и ответов…
Боли откровений
Шлюз не открывай…
Расскажи - про солнце,
Расскажи - про лето
Соком из рябины
(Красным) будто кровь…
Пусть оно начнётся
Строками сонета… -
Тем,в котором только...
Только про любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781773
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Показався зелений барвінок
Під кущем голубого бузку.
Тут росте, бо так любить затінок,
Між цих квітів собі в холодку.
Посадила його ще матуся
Так давно у своїм квітнику.
Вишивати барвінок навчуся,
Як вона на моїм рушнику.
Вишивала на щастя, на долю
І в дорогу далеку дала.
Щоб свій край я любила до болю
І стежину назад віднайшла.
Я так довго по світу блукала
І додому верталась не раз.
Слід матусі своєї шукала,
Та лиш смуток стрічає щораз.
Потемніли в хатині віконця,
Вже матусі немає тепер,
Лиш барвінок всміхається сонцю
Та ще вітер сльозинку утер.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781206
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 13.03.2018
Весна я... Весна! Милуюся світом,
у нім розсипаюсь рожевим я цвітом.
Дзвеню соловейком в зеленому гаю,
немов наречену, калину вдягаю.
Любов розсіваю навкруг я і ласку.
Щоб вірили в щастя... дарую вам казку!
Ще висію зерна в ріллю я шовкову,
зростуть в ній ростками... почуєш їх мову.
А кожен росток той потягнеться вгору,
умиється в росах у вранішню пору.
І плодом наллється, і зазолотиться,
і житом у полечку заколоситься.
Я славлю і працю, і руки невтомні.
Нам їх цінувати прийшов час... сьогодні.
Весна я... Весна! Зустрінуся з літом -
розсиплюсь веселим я райдуги цвітом!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782075
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 13.03.2018
[b]Крылатый конь – мечта графомана [/b]
(перевод)
Михайло Гончар
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781290
Шедевры просятся на волю,
А Муза не идёт никак.
Сжимая карандаш до боли,
Тянул по-тихому коньяк.
И в пятизвездочном угаре
В сияньи солнечного дня
Мне захотелось на базаре
Купить крылатого коня.
Пускай по свету он летает ,
Талант мой чистит от трухи,
Умело рифмы подбирает,
Чтоб я мог рифмовать стихи.
Сбылось мечтанье графомана –
Купил коня за полцены –
Моя судьба, иль дым дурмана?
Лети, крылатый мой, гони!
И вся душа моя запела,
Когда лошадку оседлал...
А тут и Муза прилетела,
Но не по делу - я ведь спал.
С благодарностью к вдохновителю –
Тарас Комаринський
[b]Крилатий кінь – мрія графомана[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781205)
Пародия
[b]Переводчик и Муза
[/b]
Стихам желая лучшей доли
Тянул по-тихому коньяк;
Сжимал я карандаш до боли,
Переводя и так и сяк.
Сначала перевёл на русский,
«Наполеончика» глотнув,
Но после третьей – по-французски
Я, "Oh là là!" как всё загнул!
Но с ним покончив также быстро,
Французский – этакий пустяк,
Я ощутил себя Магистром –
Хорош у «басурман» коньяк!
Налил и дёрнул стопку виски
В сияньи солнечного дня,
И на шотландский "and" английский
Так потянуло чёт меня…
Лети, крылатая лошадка!
Талант – его ведь не пропьёшь.
И рюмку шнапса для порядка
Махнул… Хорош! Едрёна вошь!
Но огорчился не по-детски,
Сидел и перевод читал:
Ведь я же этот их немецкий,
"Nicht-nicht!" – клянусь! – не изучал!..
Вот это… «оседлал лошадку»,
А с ней меня и понесло… –
Подумал я, зевнувши сладко –
Трудно́ Поэта Ремесло!
Но после сна оно ж не диво…
Хоть миг побыл я на Коне!
Но сухо шепчет Муза: «Пива…
Я в тон ей шёпотом: «...и Мне».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781786
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
[b][i]Он шел ко мне отчаянно сквозь зиму
Хоть повод не давала я никак.
Любовник? Он забрал мой пыл и силу.
Ведь столько дам вокруг..А он... чудак.
И только встретил, без прелюдий, сразу
Меня он уложил скорей в постель.
Не помню, доводил ли до экстаза,
Ах, если б знала - не открыла дверь...
Забыла о прическе и о платьях,
И кажется, что белый свет не мил.
Почти неделю я в его объятьях..
Хотела оттолкнуть... да нету сил..
И кажется - совсем я изомлела.
С ним вместе на примятой простыне.
И до всего, что важно,нет мне дела.
Пот каплями стекает по спине...
Мне млеть в его объятьях - не приятно.
Скорее бы за ним и след простыл..
И это и логично... и понятно,
Коль даже муж измену с ним простил.
Я от него избавиться бы рада.
С чего, скажите, он ко мне прилип
Хоть был бы мужиком, таким, как надо
А то обыкновенный вирус ГРИПП...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781779
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Скрипка, кажуть – частина самого Митця.
Вона знає про все: про любов і печалі…
Неймовірний дарунок для нас від Творця.
Обіймав її талію сам Страдіварі.
Рід Гварнері любив її більше, ніж жінку
І душа розривалась в руках Паганіні,
Відкривала вона ніжним звуком сторінку
І незмінно була на висотах богині.
Так смичок краяв серце з малої октави,
Цілував він щоразу чотири струни,
Жив любов’ю завжди по дорозі до слави.
Знов приходила скрипка до мене у сни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781809
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
З'явились проліски з-під снігу,
вже зирять очками на світ.
Над ними небо, синє-синє,
проміння сонця ллє у світ.
Дзвенять пташки, весні радіють.
Весела пісня їх. Дзвінка.
З'явились проліски з-під снігу,
біля маленького струмка.
А цей струмок такий веселий!
Радіє проліскам ясним.
Весняний вітер-непоседа
навперегін біжить із ним.
Туди, до річки... там багато
струмків зібралося малих.
І розлилася, повновода,
вже наша річка... не на сміх.
Навіть журавлики крилаті
дивуються:"Поглянь яка!"
З'явились проліски з-під снігу
біля маленького струмка...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781833
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Підкорена тобою, не скорюся,
Я воювати буду за любов.
Із теплотою тілом пригорнуся,
Свою змішаю із твоєю кров.
Єдиним цілим імпульсом чуттєвим
Відчуєм ласки злуку водночас.
Із-за фіранки кінчиком рожевим
Промінчик сонця поцілує нас.
Благословить кохання піднебесна,
Той вільний вибір в морі суєти.
З зими холодної водою скресла,
Рікою розіллюсь, бо поруч ти.
Мій милий серцю чоловік, де доля,
Очей капкан розставила сама.
І губиться у них моя сваволя,
Підкорену голубить глибина.
09.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781260
дата надходження 09.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Їх поїзд віз із надвечір’я в ніч без зір,
Колеса без утоми стукали по рейках.
Гойдавсь вагон, неквапливий ловив говір,
Як довго ще війна гримітиме у ранках.
Відвага вогнями блищала у в очах,
Змужнілі лиця обіймала віра права.
Воля до перемоги, той крилатий птах,
В незримості якого сила, честі справа.
І дух непокори, що в грудях гнівом ріс,
Об’єднував собою в міцний кулак серця.
В душах солдатських підіймався славний зріз,
Те братство, що йшло з глибин козацького коша.
12.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781843
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
У цім віртуальнім світі бреду стежками,
Блукаючи в лісі - в хащах погаслих днів.
Тепер - незворушно горда, була - кохана,
Та втрата невідворотна - і світ змалів.
Світанок: нові обличчя, турботи, справи...
І дякую Богу: все це у мене є,
І сонця палкі цілунки, й весни октави,
Й дітей голоси веселі - усе моє.
Та погляд, і слово, й дотик - такі реальні,
І рідні такі жагучі твої вуста...
Той спогад і смак розлуки - трави печалі
Зі світу моїх ілюзій, де ти постав.
Знов ранок - і світ штурмують життя припливи:
Солоні бентежні хвилі людських чуттів.
У повені цій не бачу альтернативи:
Любити, світити, жити - у сяйві днів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780845
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=eHZdiZ5cyvg[/youtube]
[b][i][color="#1526bd"]Що побажати нам у наше свято,
Щоб жінка неповторність зберегла?
Земного щастя й радості багато!
Здоров"я, миру, успіхів й тепла.[/color]
[color="#ba1f68"]Щоб хлопці нам здавались без вагання
Й п"яніли з нами навіть без вина.
Щоб в них палало полум"я кохання,
А в наших душах розцвіла весна.
[/color]
[color="#279c0c"]Хай щастя птах постукає у двері
До кожної с усіх земних жінок.
А фільм про успіх буде з тисяч серій,
Як в найталановитіших зірок...[/color]
[color="#910a8f"]Нехай натхнення і найкращі мрії
В душі у жінки кожен день живуть.
Хай радість і кохання серце гріє,
Бо жінка... то і є ВЕСНА ... мабуть.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780851
дата надходження 07.03.2018
дата закладки 08.03.2018
[b][i][color="#165207"]Помагать жене придется
Ей на дуб залезть не ймется.
Но сто сорок килограмм
Подниму я вряд ли сам…
С бодуна явилась Ирка
Без трусов и в юбке дырка…
Муж орет: «Иди, где поят!!
Ведь трусы-то – денег стоят!!»
Я жене своей Любашке
Врал до одури, врал тяжко!!
Нет бы, дурочка, простила.
Она с кумом укатила!
Кум пришлёпал босиком
Весь избит и с рюкзаком…
Говорит – кума прогнАла…
О любовнице узнала.
А соседка-балаболка..
Языком метет без толку…
Собирает сплетен кучи..
Мы с Петром ее проучим!!
Приколола к кофте брошку
Веер старенький взяла..
Соблазнять иду Сережку
Из соседнего села...
Женский праздник на носу,
Сухари одни грызу..
Деньги все ложу в заначку..
На мимозу и на жвачку..
Очень много захотела:
Депилятор, крем для тела.
Платье, серьги и курорт
А получит фигу…вот!!
А ведь кум предупреждал
Трижды замуж меня звал.
А я, дура, упиралась
В девках старых и осталась.
За тобою зря следила..
С камышей, с речного ила.
То, что видела я – шок..
Опозорился!!! Не смог!!!
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780265
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
[b][i][color="#11099c"]С-нег идет уж третьи сутки
К-ак перина лег кругом.
О-й, скажу я Вам, не шутки
Р-едкий ужас за окном...
О-т мороза мерзнут руки
Л-ишь ступаешь в мир зимы
И- пока шальные звуки
В-ешних вод не слышим мы...
Е-й-же-Богу, март зазнался
С- ним есть строгий разговор.
Н-у хотя бы попытался
А- с зимой завел бы спор!![/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780187
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Что-то кр`угом идёт голова -
Ностальгийные мысли роятся…
Кто-то шепчет на ушко слова:
До запретного – не прикасаться…
Видно поздно свечу зажигать
И проведывать милые храмы…
Только стали вчера заживать,
А их снова ласкаешь упрямо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780261
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Околдовано всё белым сном
И как будто бы век не пробудится...
Лишь залётный снегирь за окном
На заснеженной ветке красуется.
А туман.., а туман молоком
В тайну зимнего сна проливается...
И грешно даже думать о том,
Что красивые сны не сбываются.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780181
дата надходження 04.03.2018
дата закладки 04.03.2018
Гілля у ялин тріпотить все на вітрі,
Пташки тут щебечуть журливо...
Живеш в зачарованому, дикому лісі,
Що звідти й втекти неможливо.
Хай черемхи біліють і сохнуть усі,
Хай бузки опадають дощами,
Всеодно заберу я тебе по росі,
У палац виграють де флояри.
Твій світ чаклунами на тисячі літ,
У сховку від мене і світла,-
І думаєш ти, ніби, найкрасивіш.
Цей ліс зачарований в світі.
І нехай на листочках не буде роси,
Та і місяць у сварці із небом похмурим...
Я тебе не залишу - мене не проси,
Вселю в дім, що з ганком просторим.
В який тижня день і в годину яку,
Ти вийдеш до мене грайливо,
Коли я тебе на руках понесу,
Туди, де знайти неможливо?
Украду, якщо це є тобі до душі,-
Я хіба сили тратив намарно?
Погодись же, хоча би, на рай в курені,
Якщо дім із палацом хтось зайняв.
Переклад з: В. Высоцкий
Лирическая.
Здесь лапы у елей дрожат на весу,
здесь птицы щебечут тревожно—
живешь в заколдованном, диком лесу,
откуда уйти невозможно.
Пусть черемухи сохнут бельем на ветру,
пусть дождем опадают сирени.
Все равно я отсюда тебя заберу,
во дворец, где играют свирели.
Твой мир колдунами на тысячи лет
укрыт от меня и от света,—
И думаешь ты, что прекраснее нет,
чем лес заколдованный этот.
Пусть на листьях не будет росы поутру,
пусть луна с небом пасмурным в ссоре...
Все равно я отсюда тебя заберу
В светлый терем с балконом на море.
В какой день недели, в котором часу
ты выйдешь ко мне осторожно,
когда я тебя на руках унесу,
туда, где найти невозможно?
Украду, если кража тебе по душе,—
зря ли я столько сил разбазарил?
Соглашайся, хотя бы, на рай в шалаше,
Если терем с дворцом кто-то занял.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779962
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Метёт последний день зимы…
Неистово, неукротимо.
И ни одной снежинки мимо –
Все лягут в белые холмы.
Метёт последний день зимы,
Ссыпая снежные барханы
На незалеченные раны
И неокрепшие умы.
И заставляет падать ниц
Дома, деревья и заборы,
Порабощая без разбора
Людей, зверей и мелких птиц.
Всё дерзновенней, всё наглей,
В самовлюблённости азарта.
И дела нет ему до марта
И прихоти календарей.
Последний день зимы метёт,
Внимая строкам Пастернака.
И вот – из тягостного мрака
Мир убелённый восстаёт.
И всё пускается в полёт.
И мы – две крошечные тени
Парим в ликующем смятеньи –
Последний день зимы метёт…
[i]Март 2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780007
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 03.03.2018
[b][color="#4f0808"]Розридалася Тамара, - Ой, послухай, Вітю!
Глянь-но, цей рудий котяра нас зведе зі світу!
Та від нього стільки шкоди, як ніде й нікому
Відвези цього заброду десь подалі з дому.
Віктор довго не збирався і в погожу днину
Ухопив за гриву Васю та відніс в долину.
Повертався Вітя з лугу як годиться, в славі,
Глянь, а їхній кіт-хитрюга вже сидить на лаві...
Знов істерика в Тамари,щось роби, бо згину..
Хоч закинь його за хмари, хоч прибий до тину..
От Господь підкинув жару та позамість меді
Вітя знов з котом на пару їдуть на мопеді.
На цей раз їхать рішився кілометрів вісім
Вітя втік, а кіт лишився у густому лісі.
Віктор жме назад, як баче ,аж в ногах судома
А котисько те ледаче вже чекає вдома..
Ну і що скажіть за лихо, як це пояснити,
Плаче Тома в хаті тихо, бо що істерити...
А у Віті справжнє горе і клопіт глибинний.
Треба везти десь за гори, за ліси й долини!!
Привик Вітя завше бути тільки переможцем
І рішив Васька відвезти старим запорожцем.
Годин дев"ять певно їхав, як пес, натер холку,
Не для певної потіхи, щоб кота збить з толку..
Десь у хащі й павутину жбурнув мішок далі..
І чимдужче в ту хвилину нажав на педалі..
Ще з годину давав газу іще глибше в хащі..
І радів, що цього разу план у нього кращий.
Ще посидів півгодини й рішив повертатись
Та по стежці-серпантину додому добратись..
Але що ж оце за лихо, рятуй Вітю Боже...
Наче шлях затьмарив вихор, вибратись не може!!
Кругом темно, страхітливо, дерева стіною
Ой, як добре, що на диво, мобілка з собою!!
Набирає номер жінки: "Чуєш, люба Томо,
Я не знаю як ось звідси шлях знайти... додому."
А Тамара вже й не плаче, навпаки сміється,
А десь поблизу від неї кіт нявчить, здається...
Вітя став аж заїкатись: "Трубку дай...рудому!
Хай розкаже, як добратись з цих країв додому!"[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779947
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 03.03.2018
Студентське безтурботне життя залишилося десь у вісімдесятих роках минулого століття. Його вже присипало чималим шаром років.
А, все-таки, часто згадується той період: квітує юність, бурлить енергія, зашкалює максималізм... Молоді, красиві, веселі. Одним словом – студенти…
Студенти, як кажуть, від сесії до сесії живуть весело. Коли ж наступає період збирання плодів – сесія, тут веселий народ збавляє обороти.
За день - два до іспиту в гуртожитку поселяється тиша... Як на цвинтарі...
Десь хтось на кухні, ненароком, стукнув чайником, «заревли» каналізаційні труби, вітром закрило двері чи вікно. І все… Не чути студентів. День і ніч «гризуть» граніт науки…
Наука, звісно, річ серйозна, але, тут без пригод, також, не обійтися.
Ну як не пожартувати, коли в день екзамену перед дверима аудиторії стоїть група студентів. В одних - трусяться руки, в інших - дрижать коліна: всі серйозні, наче їх хто підмінив. А то буває, що колір очей навіть змінюється, якщо не поспати декілька ночей…
Неможливо впізнати вчорашніх весельчаків. Проте - один знайшовся.
На екзамені по предмету Логіка, взяв і "видав" перед групою студентів, які стояли біля дверей аудиторії:
- Чого ви, братія, труситесь? Логіка - не наука, Жерьобкін - не кінь!
Професор Жерьобкін, який є автором підручника Логіка, приймаючи екзамен, почув ці «перли» студента… Коли студент, відповідаючи на запитання, "почав плавати", професор йому відповів:
- Колего, друга частина Вашого вислову не потребує коментарів. Що до першої,
то мені доведеться Вам доказати, що логіка - теж наука.
Прийшлося довго ходити студенту до професора. За третім разом перездачі, студент зрозумів, що логіка - це нелегка наука.
З тієї пори минуло багато літ… Ще до сьогоднішнього дня студенти Харкова згадують цю незабутню історію…
В.Ф. - 27.02. 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779281
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 01.03.2018
[b][i][color="#ff005e"]«l'amour»
Любить умею без оглядки,
И ждать умею вопреки.
Любовь-похуже лихорадки,
И далеко не пустяки...
Любить умею без оглядки,
Быть может даже чересчур.
Любовь бывает горько-сладкой,
Её величество «L'amour»
Любить умею без оглядки,
Так любят в жизни только птицы...
Любовь-есть главная загадка!
И в ней не мыслимы границы.
24 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779070
дата надходження 26.02.2018
дата закладки 01.03.2018
Другу Лёне в День Рождения. ( ответный ход)
С ним, в море не ходили
И вместе - не росли,
Нам разные… Бог мили,
Успешно разделил.
Но нас вели дороги
К восточным берегам:
К той милой недотроге,
К тем вечным городам.
Тянуло к ней: желанье,
Её простор и высь,
Природа вдохновенья
И дар… в клубок слились.
Она там песни пела
И выбрать не могла:
Кого из нас любила,
Кого она ждала.
Звезда её нетленна
Со времени Сафо,
И мысль наша – безмерна,
Витала высоко.
Словами не опишешь
Цвет утренней зори,
Бывало, мне помашет,
А другу…глухари.
Её мы обожали,
Лелеяли вдвоём
И каждый вечер ждали –
Когда она взойдёт.
Не спали, и не ели,
Держали тонус свой,
Как маятник – качели
Неслись над головой:
То, вдруг, к нему присядет –
Тоска меня берёт…
И, вижу, друг мой тает,
Когда ко мне прильнёт.
Чтоб друга не обидеть –
Налью бокал вина!
Пусть люди не осудят:
Поэзия – Она.
Лёня, желаю тебе здоровья, успехов и вдохновения.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778912
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
[b][i][color="#ff0066"]Другу Льоні, до дня народження!
Найкращому другу Льоні!
Вітання я шлю доречні...
Ви - творчості світлий промінь!
Вірші ваші всі сердечні.
Хай чаша натхнення повна,
Не випита буде до дна...
Душа ваша щира й коштовна,
Не складена їй ще ціна...
Вона - є давно безцінна,
Вона - наче цвіт черешень...
Бажаю Вам неодмінно
Кохання і щастя щодень!
09 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778897
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 25.02.2018
У ТУ війну, у Другу Світову,
Сама земля волала допомоги.
Мета народ спаяла у сім'ю:
- Усе для фронту! Все для перемоги!
Війна й сьогодні, люди, стугонить,
Їй байдуже: чи "наша", чи "не наша":
Червона кров Вкраїни цебенить,
І піниться від ненависті "Раша".
Які хто плани цього будував,
Запізно зрозуміли ми, напевно.
Якби ж народ вкраїнський не дрімав,
Не дав би так ганьбити Матір кревну.
А ми, як мудрі кажуть, хто куди:
Хто в лісі, ну, а хто - в сусідській стрісі:
Бо хтось в окопах гибіє в журбі,
Хтось ситий зад свій гріє - в "рай" вознісся.
Бо ми ж такі: набити б швидше рот,
"Баблом" успішно-хитро запастися...
Перемогти ж зуміє той народ,
Що зможе у один кулак зростися!
І щоб усі - чи "бос" ти, чи батрак -
Іде ж війна: працюймо до знемоги.
Злодюг - у тюрми! Кличе рідний стяг:
- Усе для фронту! Все для Перемоги!
І годі скиглить: - Устаєм з колін...
Так, до Свободи - тернами дорога.
Ти українець? - В тебе клич один:
- Усе для фронту! Все для Перемоги!
Ця Перемога - двері у життя,
Й коли у світі запанує тиша,
Зітхнуть спокійно мати і дитя,
І райдуга заграє найясніша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778741
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 25.02.2018
[b][i][color="#ff00cc"]Грусть с приходом мая
Страница прошлого в клочки,
Стираю с памяти все даты.
Когда-то были мы близки,
И молоды и не женаты...
Всё это было в прошлом веке,
А может вовсе в жизни той.
Ты был хорошим человеком,
Уютно было мне с тобой...
Но разошлись пути-дорожки,
Решила жизнь за нас иначе.
Мне не нужны от счастья-крошки,
Как раньше я давно не плачу.
Ты стал другим и я другая,
Скопились чувства в липкий ком.
И только грусть с приходом мая,
По сердцу бродит ветерком...
20 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778727
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 24.02.2018
[b][i][color="#231e7d"]П-епел наших чувств... зола и пепел,
Р-азве о таком мечтали мы.
О-тошел души и сердца трепет,
Ш-лейфом затянувшейся зимы...
У- судьбы кредит просить не стали,
О-т обид - кружится голова.
Т-рижды глупо прятаться в вуали,
П-одбирать обидные слова.
У-бежать хочу, уйти, умчаться,
С-лышишь, умоляю, не держи.
Т-ы один разрушил наше счастье
И- оставил только миражи...[/color][/i].[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778481
дата надходження 22.02.2018
дата закладки 23.02.2018
Як я хочу журавкою в небі,
Повернутись у рідні Краї,
Притулитись, землице, до тебе,
І вдихати квітучі гаї.
Колисати черешню в городі,
Цвіт вишень огортати крилом
І сміятись із сонцем на сході,
Й напиватись з роси молоком.
Ущипнути в калини кохання,
Застелити в садах рушники,
Жменю вірності спозарання,
Засівати на рідні стежки.
У дідівських старезних жорнах,
Намолоти зернистих пісень,
Одягнутись й згубитись у кронах,
Ясенів, що малюють свій день.
Знову ластівка звиє гніздечко,
Що під стріхою- чорна зола,
Защемить у журавки сердечко:
- Ось із рідними знов побулА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778230
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018
Чотири роки вже минуло -
В державі віз і нині там.
Невже керманичі забули,
Що обіцяли вони нам?
За що стояли на Майдані?
Героїв кров за що лилась?
В чужі світи, такі незнанні,
Небесна Сотня піднялась.
-Не думайте, що з рук вам зійде,
Біда і сльози матерів.
До вас також розплата прийде -
Нам не потрібно упирів.
Бо Україна - наша мати!
І буде вільною вона.
А вам, хапуги, час тікати,
Бо вимете і вас мітла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778206
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Світив місяць ясно в небі угорі,
Розбігались красні зорі хто куди.
Милувалися з тобою до зорі,
Залишав на моїм тілі ти меди.
Ох, солодкі твої губи, не губи,
Завмирала, тріпотіла лиш люби.
Упивалась, відчувала міць жаги,
Цілувала, чула шепіт: йди сюди.
Йди до мене ув обійми, не спіши,
У мелодії кохання звук сурми.
В ласці бою в грудях стогін з горла рви,
Що твоя я, милий, знай, те без клятьби.
20.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778166
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Ах, Вы! Опять мой взор пленили –
Осколком взорванной любви.
Мне грезилось, что всё забыли,
Что наше прошлое… прожгли.
Я отдал вам свою свободу,
Свои прелестные года…
Вы тасовали их в колоду
И хохотали, как всегда.
Судилось мне - познать печали
В пылу отверженной любви,
А, вы, когда-нибудь любили,
Или любить хоть так могли?
Иль вам, всё чужды размышленья
О счастье, женской красоте,
Иль девичий порыв стремленьем
Поник в несбывшейся мечте?
Вас, боль чужая не тревожит,
Ведь, честь поругана давно!
Ваш гордый нрав любить не может…
Душа и демон…заодно.
Не я ль изгнанник вашей воли –
Немой избранник пустоты,
В душе таил страданий боли
За дар природной красоты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778155
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Сильны мужчины от природы!
СильнЫ мужчины от природы,
Об этом знают все давно.
Они - любители свободы!
С рожденья первенство дано.
Сильны мужчины от природы,
И всякий труд им по плечу!
Присутствуют они на родах,
Не страшно им, и там ничуть.
Сильны мужчины от природы,
И cтерпят жизненный укол...
Все беды в жизни и невзгоды,
Разделит с ними женский пол.
Сильны мужчины от природы,
И нужно ими дорожить.
И должным примут свои годы,
И, как таких нам не любить!
18 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778133
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 21.02.2018
Прости, милий Боже, провини щоденні,
Прости світ спокус за буденні гріхи,
Мірило любові у душі злиденні,
Неси у законах, і віри, й мольби.
Прощення просили у Тебе, наш Боже,
В думках на Голгофу готові іти,
А що у ділах?- Знову гріх... а негоже,
Самому Тобі тяжкий хрест наш нести.
Він наш а не Твій, та на нім і розпяли,
У заздрощах, Боже, життя живемо,
У зрадженій вірі ми душі продали,
Куди ж милий Боже тепер ідемо?
Лиш біль та розрухи, і війни- облуди,
Байдужість та зрада- степами хрести,
До Бога, молю, навернітеся люди,
Щоб хрест наш із ним на Голгофу нести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778070
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Красивий сад, де ми удвох...
де ми удвох з тобою.
Красива ніч... вона для нас,
для нас тут світять зорі.
Для нас співає соловей...
дзвенить як його пісня!
А ти... ти, ластівко моя,
в моїх обіймах стихла.
З тобою солодко мені,
й тобі добре зі мною.
Ми мовчимо... та чую я
душі тремку розмову.
Яка красива мова ця
у Божому дарунку...
Яка зваблива мова ця
у ніжнім поцілунку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778040
дата надходження 20.02.2018
дата закладки 20.02.2018
[i][b]В прекрасну, цю сливово-теплу ніч
Старих тополь клубочки білі вати,
Летять... летять... в долоні зусебіч
І їх нестерпно хочеться сховати.
Стиснувши міцно-міцно у кулак,
Мов потайне, німе, послання неба,
Коли тремтить ця блискітка-сльоза,
Немов волога дощику на стеблах.
Й бракує щастя, так, неначе би
Легеням кисню бракне до знемоги.
Якби... якби... якби ж ото... якби...
У цім житті не мучили тривоги,
Коли, красиві блиски бурштину
Заграв ранкових, мила Афродіто,
Не Вам мережать з білого пушку
Струнких тополь подушечку із літа.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775973
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 20.02.2018
Летять думки між осінню й зимою,
Долаючи невизначений час,
Не може бути пам’ять та німою,
Котра землі торкається й звитяг.
Адже за волю в бій пішли найкращі,
І дяка саме їм за тихий сон.
Відважні, мужні встали проти Раші
Свободівці, донбасівці, УНСО.
Й афганці сиві, і звичайні хлопці,
Такі ще юні, майже пацани
У вогнянім революційнім році
Зустріли ворога найпершими вони.
Саме вони найпершими й упали,
Муруючи фортецю з мертвих тіл.
Ніколи не зміліє про них пам’ять,
Бо не відбудемось і ми без їх життів!
18.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778011
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
В нічне адажіо пірнали разом,
Зірок ескорт блищав на шовку неба,
Кохання розливалась ніжна плазма,
І місяць срібне сяйво лив із цебра.
Цей мюзик-найт нас поглинав всеціло
Обіймами гарячого тремтіння.
І серце в грудях в ритмі стугоніло,
А на стіні свічок мигтіли тіні.
...І де оця феєрія крилата?
Тепер вже тільки спогад у зеніті,
А місячна ятрить в душі соната,
На згадку залишившись у софітах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777967
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 20.02.2018
[b][i][color="#7700ff"]В чужие руки...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Но тебя спросить хочу зачем?
Я с тобой не выдержу разлуки,
Не смогу и дня прожить совсем.
Отдаёшь меня в чужие руки,
В одночасье рушишь все мосты...
Слышу сердца бешеные звуки,
И смотрю в застывшие черты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
А ведь я боюсь так темноты...
Все собрал остались только брюки,
Ни тебя, ни капли теплоты...
Отдаёшь меня в чужие руки,
Для тебя не значу ничего?..
В голове от страха даже глюки,
Я люблю тебя! А не его....
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777865
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Не обижаюсь больше на Твоё молчание…
Ведь Ты имеешь право сохранять его
Себе, как для меня любви признание,
Чтобы созрело несозревшее вино…
Не обижаюсь больше на Твоё молчание…
Оно, как практика духовных чувств…
Когда же оборвётся, вдруг, Твоим вниманием,
В миг растворятся все обиды, грусть!
Не обижаюсь больше на Твоё молчание,
Ведь может зазвучать и музыкой любви…
Чтоб не спугнуть Души твоей признания,
Я подожду пока… созреешь, - позови!...
@ Марина Малиновская / 11.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777756
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Я больше жить так сложно не могу
И неуслышанною быть я не желаю,
Вот потому я от тебя сейчас иду
И в тоже время вовсе не прощаюсь.
Да! Я люблю тебя, и знаю - любишь ты,
Но пониманием друг к другу не владеем.
Не знаю я о чём твои мечты,
Не знаешь ты, что я в душе имею.
И каждый требует своё... Это не жизнь,
А сущий ад! Мы мучаемся оба.
Чтобы не быть мучением твоим -
Я ухожу. Но знай - вернусь я снова.
И может мы изменимся тогда,
И может счастливы тогда мы вместе будем...
Это потом, но, к сожалению, сейчас
Друг друга губим мы и в тоже время любим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777690
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Нема святіших слів, ніж правда й воля,
За них у світі вічна боротьба.
Від них землі й людей залежить доля.
Без них держава кожна погиба.
І правда, й воля – то важливі речі,
Із ними кожна нація жива.
Це створені історією плечі,
А не високі пафосні слова.
А є ще у народу пам’ять вічна,
Що не лише в священних письменах,
Саме вона запалює ті свічі,
Що осявають вистражданий шлях.
І пам’ять ту уже не поховати –
Вона кричить і навіть мури рве,
Як вистояла Україна-мати.
Тепер синів на подвиг знову зве.
Саме вона забути не дозволить,
І хто ми є, й ким будемо колись.
Помнож її на правду і на волю
Й без остраху в майбутнє подивись.
І зрозумієш: правда, воля й пам’ять –
Це три кити, які тримають світ.
Народи, котрі їх в житті проспали,
Утратили навіки власний цвіт.
Тож не проспімо, браття-українці,
Держава й доля наші – на кону,
Й серця, любов’ю сповнені по вінця,
Нарешті зможуть виграти війну!
17.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777699
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=uzi2nMvXJaw[/youtube]
За що винити випадковість?
Чужі зустрілись просто так.
Лишиться згадкою натомість,
Якій ціна була п"ятак.
Це доля просто посміялась,
Бо влаштувала таку гру.
Вона це любить, так погралась.
Надала віру в доброту.
Та зазвучали ноти фальші,
Була обірвана струна.
Чи грать не вміли його пальці,
Лилась мелодія сумна.
А серце слуха й розуміє,
Що все проходить й це пройде.
Воно пробачити зуміє,
У відчай все ж не упаде...
Проходить все...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777755
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
[b][color="#821d6f"]Сьогодня день, коли усі образи
Ми маємо віднести на смітник.
А замість них добра й тепла алмази
Посіяти в душевний свій квітник.
Немає на землі людей безгрішних
Віки складалось і донині так.
У бідних, у багатих і розкішних
Гріх може бути навіть у думках.
Для цього день є - прощена неділя,
Бо не образи наш дороговказ.
Благаю в каятті... не від безділля -
Простіть мене, а я прощаю Вас.
Це світла днина - днина всепрощення.
Благаємо, прости нас Бог-Отець.
Хай стануть наші щирі откровення
Очищенням для душ і для сердець.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777703
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 19.02.2018
У ХРАМІ -ПРИЙМИ ПРИЧАСТЯ СВЯТЕ
ВІДПОВІДЬ НА СЛОВА ЛІДІЇ ЯР
У Лідіє,не скерцо, жар, а погляд на життя ...
в думках у слові гнівить ображає Бога,
та без храму, хто ти -заблукале ягня?...
накликаєш ,на себе біду горе і тривогу.
Всі ми грішні люди, на землі немає святого...
свої помилки признати не дає гордість пихата,
народжується своє'' я'' втомиться душа небога...
приймає удар, у спину ножем від лиходія ката.
Свій корабель -життя причали до берега у храм
нехай його не розбиває шторм ураган високі скелі
повернися лицем до Бога почуй глас божий із ран
не блукай у пісках один із вітром у морській пустелі.
Як біда,то шукаєш Бога у церкві селі і в місті...
де святий іконостас хрест умаєнний в барвінку,
із чаші віри п'ємо святу любов Божу Пречисту...
молитва, очищає омиває увесь бруд від тебе жінко.
Перед святим образом запалюєм воскову свічу
молися, за померлих, здоров'я ,батьків дітей і внуків,
у покаянні несемо радість біль ведемо розмову свою,
Всевишній,відчиняє широкий світ веде як дитя за руку.
Прокинься, від сну поспіши у храм до Ісуса...
послухай, слово боже у святості оживеш на землі,
нехай живе Господь у серці вберігає від спокуси,
і по волі божій цвітуть квіти і сяють сонячні дні.
Не всі духовні Отці -грішні книжники і фарисеї
серед них є світлі чисті прозорі душі ,як білий сніг...
прийняли, -чин монаха моляться у божій оселі,
покутують гріхи за тебе за мене за жорстокий світ .
Від духовного отця у храмі прийми причастя святе...
тіло і кров хліб і вино Христа Спаса -Ісуса Сина,
нехай очі прозріють ,розум божу мудрість осягне...
бо дзвін церковний єднає у християнську родину.
Всевишній Отець є всюди в кожному створінні
він є слово яке єднає всіх мирян у святій молитві,
а храм -це серцебиття Бога в сонячнім промінні
втішає калік зціляє рани водицею у життєвій битві.
М. ЧАЙКІВЧАНКА
Я не шукаю Бога у церквах.
Мій Бог зі мною – в серці, у душі,
Бо Бог – любов і, аж ніяк не страх,
Ми всі йому як діти… не чужі…
Я не шукаю Бога у церквах.
Мій Бог усюди, в кожному створінні,
Він на шляхах, дорогах, на стежках,
В дощі і вітрі, в сонячнім промінні…
Я не шукаю Бога у церквах,
Бо Він зі мною є і був, і буде…
Душа - то вічне, усе інше – прах…
І всі попи – всього лиш грішні люди…
Я не шукаю Бога у церквах.
Туди зайшовши я збагнути хочу -
Чи розкіш та - любов до Бога? Страх?
Чи те хотіли бачить Його очі?
І ніби не було тисячоліть -
Для книжників і фарисеїв храми,
А Бог, десь там, біля воріт стоїть -
Калік втішає і лікує рани…
Лідія Яр
́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777853
дата надходження 19.02.2018
дата закладки 19.02.2018
Зачем ту странную картину
Нарисовала я вчера –
Амур из зарослей малины
Стрелою целится в тебя…
Согнули силой ветры спину,
Рыдая эхом у моста…
Заколыхали волны тину
И целовали берега…
Тебе приснился шелест моря…
Лазури синие глаза…
А мне – ромашковое поле…
И та (не быстрая) река…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776951
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 18.02.2018
«Сумуєш ніч?..
Змарніли крила?..
І все не так, як ти бажав?..
А та сердечна твоя мрія?..
Вона не знає?..Не сказав?..
Як млосно... - пташечка співає!!!
Дивися - сонечко встає…
Зі смутку ледве виринаєш?..
Та то – нічого…Все мине…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777337
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU[/youtube]
Дрібненький дощ в вікно постукав.
Так починався новий день.
А вітер з ночі іще грюкав,
Немов вікно було мішень.
Залопотіли вмить листочки,
Від сну пробуджені якраз.
Хіба, хто всидить тепер мовчки?
Давно весна вже почалась.
Нехай маленькі, ще тендітні,
А так відчули цю весну.
Отак бува частенько в квітні,
Коли усім тут не до сну.
Скінчився дощ, затих і вітер,
Прозорі краплі на гіллі.
Який красивий дощу витвір..
Вдяглись дерева в кришталі.
Пахучий чай примножить радість.
Весна - це крок в нове життя.
Збагатить мудрість, зітре слабість.
Піде усе вже допуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777494
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Аранжування Б. Попова
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Дощик капає: Кап, кап...
Намочив берізку й клена
І в ялинки сотні лап.
Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу
І мої сестрички.(2р.)
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Так гарненько він іде.
Розійшлися в небі хмари,
Сяє сонечко ясне.
Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу
І мої сестрички.(2р.)
Дощик, дощик! Дощик, дощик!
Дощик капає: Кап, кап...
Намочив берізку й клена
І в ялинки сотні лап.
Дощик! Дощик!
Вмилися смерічки.
По калюжах я біжу
І мої сестрички.(2р.)
По калюжах я біжу
І мої сестрички.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777527
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Літа цвіли вже інеєм у косах,
Коли послав свій погляд ти очей,
Прийшла до нас обох життєва осінь,
Та кликало мене твоє плече.
Хотілося слова тепла почути,
Щоб ніжністю лилися із душі.
Омріяний піймати щастя жмутик
Й кохання пити із твоїх віршів.
Хтось погляд у зневіру заховає,
А хтось засудить перезрілий вік,
Зерно ж любові в серце засіває
Закоханий і мудрий чоловік.
7.01.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777541
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Малюєш в пам*яті графітом
П*янку зимову жінку-вишню,
Подарував би самоцвіти,
Але ж чомусь тобі не втішно.
Натхненно лінії виводиш,
Вишневий післясмак зимою.
До серця б знати усі коди,
Заповнив би його снагою.
В нічному мареві графіту
Малюєш ілюзорно вишню.
Бринить симфонії сюїта...
А чи поверне Бог колишнє?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777568
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018
Небо падало з гір, божеволіло пекло- ричало,
Як ти, кате, посмів? Безневинне дитя, зло вбивало,
Незахищене тіло, лягло на чорнезну бруківку,
Мак червоний зацвів, посивіла в матусі голівка.
Що ти думав тоді, незахищений янголе Божий?
Вічно ліг до землі- затуманений світ, весь негожий,
Погляд млосно застиг- свічка тихо по тобі ридала,
Не кохав, бо не встиг... і вона, все тобі не сказала.
Не сказала- "Люблю", білий янголе в ясному небі,
Лиш молитву молю- куля стежку топтала до тебе,
Затуманився світ, замикають сніги сині очі,
Твій сумний заповіт, хто ж бо, милий, тобі напророчив.
Ти до волі ішов, без щита, без єдиної зброї,
Тихо вітер казав- "Не вмирають, мій Боже, Герої"!
А ти жити хотів, та закриті дороги зворотні,
Кат стріляв на преціл, смерть вела до Небесної Сотні.
Небо падало з гір, божеволіло пекло- ричало,
Як ти, кате, посмів? Безневинне дитя, зло вбивало,
Незахищене тіло, лягло на чорнезну бруківку,
Мак червоний зацвів, посивіла в матусі голівка.
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777623
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018
[b][color="#233c96"]Напекла блинов я в среду,
Чтоб попотчевать гостей.
А до их прихода деду
Налила без мяса щей.
Веселиться мы умеем
На всю мощь и от души.
А когда с зеленым змеем
То и вьемся, как ужи....
Месяц словно блин огромный
У меня полно проблем.
Мужичок попался... скромный
Вот .. иду домой ...ни с чем.
Нынче масленица рано,
По сему наш грозный босс
Ходит в офис сыто-пьяно,
Впереди - Великий Пост.
Рассказать Вам, как мы шутим
Прямо сразу и сейчас?
Я к Максиму - ути-пути,
А мой Петька сразу в глаз
Я спою вам тут частушки
Они правда бытия.
Все они про вас, толстушки,
Вы же копия моя. .
Мил бредет, сопля до пола
В дом моей руки просить...
Три флакона валидола,
...Мама вроде будет жить...
Я с Серёгой после бани
В бар быстрей коня летел,
По прилавку барабанил -
Где у вас тут опохмел!!
Доложу вам по секрету
Только вы уж - никому...
Ванька рыжий за конфету
Поимел мою куму..
Ох я страху натерпелась
Аж свело в дугу лицо!
Дед мне ту окаменелость
Девять раз катал яйцом.
У меня с Петром до ночи
Каждый день скандал и крик
Я хочу, а он не хочет
Что ль потух он, как мужик?
Вот теперь с Петром мы квиты.
По супружеским счетам.
А откуда глаз подбитый. -
Объясняется пусть сам.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777497
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
В мені всьго доволі,
І ніжність, і турбота.
І злість - та геть виходь,
Співать душі охота.
В мені всього доволі,
Любов і сум, і влада.
Я гарна є собою,
Я - жінка зовсім вдала.
В мені всього доволі,
І ласки, і роботи.
Та, деколи, в полоні,
Тоді буваю горда.
В мені всього доволі,
Є Муза, є натхнення.
Всі зрозуміти зможуть,
Від дивака до генія!
В мені всього доволі,
В мені надмірно шику.
Я іншою не стану,
Я перемога! Віка!
Переклад з: Виктория - Р
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777471
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777485
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
Темніє. Ніч свята на землю лине,
Щоб дати змогу всім відпочивати.
Поснуть усі, лише в своїх молитвах
Ще довго не засне солдата мати.
Він там в АТО, він там, де лють вирує,
Де смерть гуляє у кривавім танці.
Гадає в подумках, де зараз син ночує
В казармі, чи в окопі, чи в бараці?
Чи не голодний? Чи чоло умите?
Чи спочиває або десь в дорозі?...
- Всевишній Боже, прошу захистити!, –
Уста шепочуть, а душа в тривозі.
Перехрестилась, прилягла. Не спиться .
В думках перебираються картини.
Зморилась. Спить, і їй , напевно, сниться,
Як радо зустрічає вона сина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777481
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
- Хто ти? Тебе уздрів я, легку, як тінь…
Ближче! О, ближче! Справді, тепер згадалось:
Ми із тобою дивні – ми Янь та Інь.
Сутності дві – в одному, життя начало.
- Хто я? Я нині жінка – дочка земна,
Спрагла коханка вічна, дитя любові…
З розуму зводить плотська краса моя ,
Демон інстинктів, голос гіркої крові…
Хто я? Я мати: діток зродила в світ –
Ніжно плекаю: часу – ані хвилинки,
Роду свого сплітаю прадавній міт,
Кажуть, я Берегиня – звичайна жінка.
Ти хто?
- Я твій коханець одвічний - Ян,
Геній любові, еросу і жадання,
Спраглих надій жіночих зрадливий пан...
В парі з тобою зродим життя -єднання.
Ми із тобою дивні – ми Янь та Інь,
В схожім – відмінні: тайну життя пізнали.
Літо – й зимовий холод, проміння й тінь -
Сутності дві в одному, начал начало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777482
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#ff005e"]Ваша Вика!
Во мне всего горой,
И нежность и забота.
И злость- её долой,
Душе так петь охота!
Во мне всего горой,
Любовь и грусть отчасти...
Я - хорошА собой,
Я - женщина во власти!
Во мне всего горой,
И ласки и труда.
Но иногда порой,
Бываю, я горда.
Во мне всего горой,
Есть Муза вдохновения!
Меня поймёт любой,
От чудака до гения...
Во мне всего горой,
Переизбыток шика.
Не стану я другой,
Победа! Ваша Вика!
16 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777471
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#1e00ff"]Полжизни
Полжизни плачем и смеёмся,
Такой у каждого удел...
И пока сердце резво бьётся,
Мы не боимся разных дел.
Испишем множество бумаг,
На них не жалуя чернил.
И если лучший друг - стал враг,
Он никогда Вас не ценил!
Как кони в упряжи гарцуем,
Дай Бог, всем веры и ума!
Всю жизнь сознательно рискуем,
Из-за какого то дерьма...
13 02 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777338
дата надходження 16.02.2018
дата закладки 17.02.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Один на миллион!
Лучше нету моего мужчинки,
В сотый раз об этом говорю.
Зацелую все его морщинки,
Потому, что я его люблю!
Лучше нету моего мужчинки,
Он такой один на миллион!
В этой жизни, мы - две половинки,
За него, я всё отдам на кон...
Лучше нету моего мужчинки,
О таком все вправе помечтать.
У меня к нему своя тропинка,
Я его всегда готова ждать!
Лучше нету моего мужчинки,
Я любуюсь бесконечно им сама...
Прижимаю к сердцу фотоснимки,
От него я просто без ума!
14 02 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777016
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 15.02.2018
[b][i][color="#ff00cc"]А я - проста людина
На мою честь нема присвят,
Пародія єдина.
Віршів, мов в соняху зернят
А я - проста людина.
Далека думкою від всіх,
Душею не порожня...
Натхненням є - дитячий сміх
І посмішка їх кожна.
А літа щедрого тепло,
Зігріло...Очі мружу...
На мої плечі і чоло,
Спадають білі ружі!
13 02 2018 р
Вікторія Р
[/color]
[/i][/b]
А я - проста людина
Вітаю з днем Святого Валентина!
Кохайте і будьте коханими!
З днем закоханих Вас любі друзі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776895
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][color="#1c4578"]П-рибрежная тропка….плакучая ива
Р-аскинула ветви на водную гладь.
И- ты молодой и, как Ангел, красивый.
Я- тоже... Сказал ты - Богине под стать.
Т-ы нежно меня обнимаешь за плечи
Н-а небо взошла молодая луна.
О-дни мы у речки, лишь чувства… и вечер
Е-ще наша страсть, новизною полна.
В- воде, как русалки,купаются звезды,
О- берег тихонечко бьется волна.
С- какой-то усладой хмелеющей воздух,
П-ьянеем мы словно от рюмки вина.
О-бьятия жаркие, страсть поцелуев
М-ир кажется маленькой чашей любви
И- током пронзают волнения струи
Н-ас чувствами словно лианой обвив.
А-х, память, шалунья, зачем будоражишь
Н-еужто не можешь уйти на покой?
И- вновь возвращаются те персонажи,
Е-два снова шутку сыграешь со мной… [/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776713
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Прости меня, прости...
Я разговор вела
Того не замечая,
Что самолюбие твоё
Я слишком задеваю.
Прости меня, прости...
Тебя мне не хватает.
Мне нужен только ты,
Только с тобою я живая...
Прости меня, прости...
( из дневника)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776876
дата надходження 14.02.2018
дата закладки 14.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]С любимым, рай и в шалаше!
Простая женщина в миру,
Мне чужды в жизни маски.
Когда нибудь, и я умру-
От переизбытка ласки...
От нежности, и слов твоих
Летаю выше крыши...
Тепло и радость на двоих,
Мы счастьем общим дышим!
И если вдруг печаль в душе,
Жизнь всё равно прекрасна!
С любимым, рай и в шалаше!
Всецело я согласна.
13 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776755
дата надходження 13.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[b][i][color="#b700ff"] Mon cher!
Яскраво світиться торшер,
Цілую твої вічі...
Люблю тебе!... Mon cher!
Мій любий, чоловіче!
Троянд чарівний беж,
По тілі і довкола...
Любов моя без меж,
Не розлюблю ніколи!
Ти - ніжність моїх снів,
Ти - річечка спокОю.
Ти - радість моїх днів
Так хОроше з тобою!
11 02 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
Mon cher!---Мой дорогой! --переклад слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776597
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 13.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=93ZpkwmWJzI[/youtube]
За твором Новгородця
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776500
----------------------------------------------------------------
В житті ми робим помилки.
Та що казать: живі ми люди.
Здається все, пройшли роки,
Але вина так давить груди.
Нащо ми палимо мости,
Які так довго будували?
Хіба той шлях переплести?
За ним тепер вже шкодували.
І десь в душі звучить: прости.
Луна десь голос свій втрачає.
В думках будуєм знов мости,
Але ніхто вже не чекає.
Хто винуватий, хто карав?
Хіба важливо тепер знати?
Один другого залишав...
Та як цю правду тут прийняти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776539
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Испытание любовью
далеко не все проходят.
После кораблекрушения
на берег не все выходят.
Преодоление судьбы -
преодоление течений.
Вплавь не добраться до кормы.
И жизнь прожить - не съесть печенье.
Преодоление Пути -
преодоление порывов.
Нас освещает изнутри
и очищает от нарывов.
из рубрики "Письма Неба"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776501
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Душа училась воскрешать
в могильном камне
и через поры льда дышать
в могильной яме.
Ее способность не могла
я не услышать.
И я поднялась. И пошла
на голос свыше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773910
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 12.02.2018
ЯК ПОЕТ ВИРОСЛА НА ЧУЖИНІ
Як поет, виросла на чужині...
Щиро молилась днями і ночами.
Господь подав милість ласку мені
У мріях злітала на Україну до мами.
Зійшла свята благодать у храмі
Ангел із моїх очей зітер сльозу
Рідне слово лікувало мої рани
Журавкою набирала висоту.
В одинокої птахи стільки дум
Як із гір тече вода потоком
туга рве душу печаль і сум
І білий день стає роком.
Думаєш, у багатих панів є добро?...
що ковбасою городять плоти,
не заглядай ,марно в чуже вікно---
бо даром ніхто недасть тобі води.
Щоб заробити, треба добре попотіти
запрягають як коня до воза до праці
часом недадуть навіть присісти
гонять тобою взад вперед по хаті.
Не заздри, чужому заробітку...
не дивись, на чужі маєтки зока,
очима ,як стрілою нестріляй мітко...
біля берега мілко ,а річка глибока.
Щоб переплисти на іншу сторону...
Треба вміти плавати іти до мети,
і в руках міцно тримати борону
знати мову, звичаї, і в рот набрати води.
Кому як повезе фортуна у житті?...
хтось працює, і обїздить увесь світ ...
побачить Рим, Венецію, Альпи живі...
і у Люрді, святим поклониться до ніг.
Але не всі, виграють щасливий квиток...
не всім однаково, світить сонце на землі-
хтось потіє від години до години під дзвінок,
а інший насолоджується красою у житті .
Невільна пташка закрита в клітці під ключ,
і в шпарку виглядає коли вирветься на волю
чекає, із за хмар сонечка із піднебесних круч...
щоб вдихнути ковток повітря і мить святкову.
На чужині, біля віли ростуть магнолії і пальми..
дороги прокладені асфальтом світяться як скло,
але додому птахою злітаєш де цвітуть мальви-
де на клені лопочить щастям лелека крилом.
Де над калиною дзвенить у криниці водиця ...
кристально чисто-прозора, як синє небо голубе...
а білосніжною зимою на Різво пахне паляниця,
медова кутя і дитятко на сіні колядкою тебе обніме.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776499
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
Летять із Космосу слова,
Лягають зернами у душу,
Їх муза гріє й осява,
Тож вірші з них ростити мушу.
Любов’ю кожен загорну,
Теплом своїм загенерую
І сонцесяйну далину
Творінням людям подарую.
Я відшукаю ті слова,
Котрі зруйнують бастіони,
Щоб клич мій зброєю ставав,
На боротьбу повів мільйони.
Й уп’ється волею земля,
І сонцем – посмішка у неньки.
І мури зваляться Кремля
Онукові у ніжні жменьки.
Пливуть, мов човники, слова,
Осяяні теплом любові,
І кожне дна душі сяга,
Бо послане великим Богом!
2.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776353
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 12.02.2018
- Що буде... як мене не стане?..
Невже так само піде дощ?..
А зранку знову Сонце встане...
Заллє промінням безліч площ.
Трава, вмиваючись росою,
До неба буде ще рости...
- А я вже не ступлю босоніж...
Бо календар мій став пустий.
- Коханий милий, серце ніжне...
Ти вибач, що покину світ!
Десь там душа літає вічно...
Це на Землі життя... лиш мить.
- Поглянь, в саду листок торішній!
То свідок почуттів без меж...
- Коли згадаєш нас колишніх,
Не плач!.. Бо я заплачу теж...
- Років багато ти був поряд...
Кохав одну мене... - Весь час!
- Щаслива я... Найкраща доля...
Та все ж вона... розлучить нас.
Бескрайній Всесвіт... - Чи повіриш?..
В безодні кращі є світи!..
Я почекаю десь в сузір`ї...
- Мені потрібний... тільки ти.
11.02.2018 г.
Фото з інету.
Когда меня не будет...
Жалеть нас времечко не станет...
- Когда-то, знаю... я уйду.
А утром Солнце снова встанет...
Мою не чувствуя... беду.
Трава, залитая росою,
Не прекращает к небу рост.
- А я уж не ступлю босою...
В календаре последний лист.
- Мой ненаглядный, серцем нежный...
Прости, что я покину мир!..
Итог у жизни... неизбежный.
Мы на Земле лишь только миг.
- Смотри, листочек прошлогодний!..
Свидетель наших сильных чувств.
- Не плачь... когда воспоминаний
волна пошлет в сердечко грусть.
- Ты много лет со мной был рядом...
Всегда любил меня одну.
- Мое ты счастье и отрада!..
Но как разлуку я приму?!!
- Я не смогу одна над бездной...
Хоть в звездах лучшие миры.
- Я подожду!.. Во всей Вселенной
мне нужен, милый... только ты.
11.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776498
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 12.02.2018
[b][color="#1c662d"][color="#912659"]У[/color]- незабвенности своей
[color="#912659"]П[/color]-рошу не раз продать плацкарту.
[color="#912659"]А[/color]- может авиа? Скорей
[color="#912659"]М[/color]-не бы промолвить тихо..."Здравствуй..."
[color="#912659"]Я[/color]- всё бы сделала... не так,
[color="#912659"]Т[/color]-еперь то знаю - по другому
[color="#912659"]И[/color]- ускоряя жизни шаг
[color="#912659"]Б[/color]-ыстрее ветра - в страсти омут...
[color="#912659"]Е[/color]-ще сознание хранит -
[color="#912659"]Р[/color]-однее нету и дороже.
[color="#912659"]У[/color]-вы, та тоненькая нить
[color="#912659"]Б[/color]-ыла разорвана, но все же.
[color="#912659"]И[/color]-щу пути туда... назад...
[color="#912659"]Л[/color]-юбовь одно моё предвестье
[color="#912659"]Е[/color]-ё взяла с собой в плацкарт,
[color="#912659"]Т[/color]-олько тебя нет с нами вместе...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776403
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
[b][i][color="#bf00ff"]З-під пера!
Ранок в вишиванці,
Сонечко в вікні.
Каву люблю вранці,
До смаку мені!
Крекер та цукати,
І блокнот в руці.
А під дахом хати,
Зграя горобців...
Знов збираю рими,
Їх ціла гора...
І слова нестримно,
Лізуть з-під пера!
11 02 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776344
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
***
Объяснялся в письме Миша Маше –
И рука, мол, и сердце – всё Ваше!
Были в адресной книге
Непонятные сдвиги,
И письмо улетело к Наташе.
***
Как-то раз поэтесса Евграфия
Обнаружила мужа с Агафией.
Объяснить что к чему
Не успел он... Ему
Высекают в стихах эпитафию.
***
Написать вознамерился Коля
На заборе поэму для Оли.
Коле стражи порядка
Подарили тетрадку,
А стихи сберегли в протоколе.
***
Рифмовал страстно Вася признание.
И увлёкшись, забыл про свидание.
Что с ним было потом?
Мы узнаем о том,
Если Вася вернётся в сознание.
***
Обещал Вольдемар очень бойко,
Что напишет поэму для Зойки.
Только выжать он смог
Лишь одиннадцать строк.
Неустойку оплачивал в койке.
***
Всех поздравляю с наступающим Днём влюблённых! ))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776331
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
Мені б тільки бачити вас за столом усіх,
Веселих, щасливих, кохана моя родино,
Щоб кожному - тепло, а в домі - безжурний сміх,
Й на ніжки спиналась ще сонна мала дитина...
Щоб радісне сонце у тиші святій зійшло,
Цей світ осіяло, і дім наш, і сад чудовий,
Щоб затишно-мирно у домі отім було,
А ми із тобою - поряд, мій друже, знову.
Мені б тільки слово спокійне твоє: - Мала,
Все буде чудово, по-іншому буть не може.
А в полудень літній на мальві - ясна бджола
Спивала нектар, і на душах у нас - погожо...
Мені б тільки знати, що буде отак завжди:
Нам доля вділила простого людського щастя.
Щоб в нашім саду не зникали твої сліди,
А в душах росла надія - життя причастя...
Мені б тільки знати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776311
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
ТИ В МОЄМУ СЕРЦІ ВІЧНО ЖИВИЙ
ПРИСВЯТА ВОЛОДІ ЖЕРЕБНОМУ
Від сльози, печаль смутком зацвіла...
по іншому, дивлюсь на цей білий світ-
Я, не плачу мій сину тільки в душі журба-
живу, тобою мій любий і молитва- це мій лік.
Швидко пливе час удаль -бистрою рікою...
я, виплакала море сліз -безсоними ночами,
іду, в завтра.... тихою сповільненою ходою,
і шукаю, тебе мій ангеле під святими небесами.
У спогадах ,шукаю тебе згадую вчорашні дні..
твоє дитинство ,квітучу весну -юність зрілу...
із фотографій, дивляться карі оченята твої-
і твоя мила усмішка додає мені духу і сили.
Хресною дорогою - іду до заходу життя...
рука ворожа спопелила твої літа молоді,
застиг твій шлях і сліди замела люта зима...
та в моєму серці, ти вічно живий на землі.
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776295
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
[b][i][color="#d500ff"]Лише пані
Я для тебе буду лише пані,
Ну така собі - сіренька миш...
В голові думки снують погані,
Ти мене хоч бачиш та мовчиш.
Я для тебе буду лише пані,
У простому платті з декольте.
Знов тебе зустріну на світанні,
Коли встане сонце золоте...
Я для тебе буду лише пані,
Ти в душі у мене наче клин...
Я тебе впізнаю у тумані,
Ти в моєму серці лиш один!
10 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776288
дата надходження 11.02.2018
дата закладки 11.02.2018
1. Облетів чужі краї я,
наче птахом у ві сні,
Повернусь, там де рідненька,
що співала ти мені:
п-в: Про сорочку- вишиванку,
про чудовий, рідний край,
де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
Про Карпат дзвінкі
потоки,
спів веселий солов'я,
скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
2. Та сорочка-вишиванка
ляже на моім плечі,
За любов і за усмішку,
вдячний мамо лиш тобі:
п-в: За сорочку- вишиванку,
за чудовий, рідний край,
Де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
За Карпат дзвінкі потоки.
спів веселий солов'я,
Скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
3. В Бога щастя ти благала
Україні і синам,
Долю гладдю викладала,
щоб ніхто не забував:
П-в: Про сорочку- вишиванку,
про чудовий, рідний край,
Де ліси, моря і гори,
і степи і небокрай.
Про Карпат дзвінкі потоки,
спів веселий солов'я,
скали Довбуша високі-
бо це все - моя земля.
Руслана Ліщинська-Солецька
9 лютого 2018.
ruslana679@gmail.com
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776049
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 11.02.2018
[b][i][color="#aa00ff"]Кое-как...
На каждом слове бью поклоны,
И с ритмом не сроднюсь никак...
Мне чужды всякие законы-
Пишу стихи я кое-как...
Не профи я, и не мастак
И не стремлюсь, увы, - к вершине...
Я не училась на филфак,
Но не жалею, и поныне...
Все точки, знаки, запятые,
Не контролирую я их...
С души слова мои простые,
За пять минут, и новый стих!
10 02 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776188
дата надходження 10.02.2018
дата закладки 10.02.2018
Подобралась и мягко, и нежно,
Коготками взяла цепко в плен.
До меня жил, небось, безмятежно –
Я тебе ПРИБАВЛЯЮ проблем:
Щебечу целый день без умолку,
Ты – бурчишь, что тебя напрягаю,
Что в «потоке сознанья» нет толку,
Мол, лишь время твоё ОТНИМАЮ!
Ладно, милый, я – в шоппинг-походы!
И пока ты «в замоте» от дел,
Я твои УМНОЖАЮ расходы:
Триста долларов в час – не предел!
Я - мотовка?! А ты – не мужчина!!
Экономить на мне?! Не стерплю!!!
Почему вдруг рублю пианино? –
Я имущество наше ДЕЛЮ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312022
дата надходження 07.02.2012
дата закладки 10.02.2018
На долині нашій єті
Ходить нишком попід рів.
А повезло тільки Свєті
Вона пасла там корів.
Може Свєта знала мову
(В школі ж вчилась не дарма)
То ж завела з ним розмову,
Що вона живе сама…
Що є хата, хлів, хазяйство
Та нема мужицьких рук.
А без них - одне недбальство,
І букет жіночих мук…
Якось там вони в долині
Спільну мову віднайшли.
По м’якенькій конюшині
До села удвох прийшли.
А в селі все вверх ногами,
У дівчат переполох!
Їм – тутешні дідугани,
Свєтці ж легеня дав Бог!
Хай не брите всеньке тіло
Та кремезний чоловік.
Навпаки, любій кортіло
Об ту шерсть потерти бік…
Всі дівки пересварились,
В Свєткин бік – копна погроз.
Бруд і лайка так і лились,
Розійшлись дівки всерйоз.
А Світлані всі розмови,
Як до печі помело,
В обійсті у неї знову
Наче сонечко зійшло…
Назива його Микола,
І щаслива до нестям,
Водить час уже довкола
Та знайомить з обійстям.
Тут у мене, каже, клуня,
Будеш віяти зерно,
Свиноматка , глянь, красуня,
Кури, гуси під вікном .
Треба вичистить криницю,
І полагодить забор,
До бика погнать телицю,
Ти ж у мене не мажор...
Ще - навести лад в коморі
Покосити бур"яни.
А вночі, як зійдуть зорі,
Підеш красти кавуни.
Вранці вичистиш в корови
Та швиденько їдь у ліс.
Привезеш до двору дрова,
Перекинеш сіна скіс.
А я трішки відпочину
Перший раз у гамаку.
Я ж привела в дім мужчину.
Маю долю от яку!!
А в неділю у буфеті,
Я тобі куплю пивка.
Очмарів Микола-єті..
Тихо стежку в ліс шука.
Пока Свєтка, як годиться
На відсонні гріла ніс.
Коля-єті повз криницю
Вже топтав стежинку в ліс...
Ой гуло село надвечір,
Всі дівки зібрались тут.
А від Свєткиного єті
Залишився шерсті жмут.
Ходить Свєта, як примара
Видно доленька така.
То господня видно кара
Налякала дивака.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776082
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Я не скажу...
Я не скажу, что я ревную
Ты сам поймёшь наверняка...
Я по тебе сейчас тоскую,
В пространство тянется рука...
Я не скажу, что я ревную
В твоём молчанье весь ответ...
Я время тратила впустую,
Хранила верности обет...
Я не скажу, что я ревную
Всё это будет ни к чему...
Возможно ты нашёл другую?..
Моложе, лучше по уму...
Я не скажу, что я ревную
Ты просто чувствами ослаб...
Я на тебя не претендую,
Коль ты охоч до разных баб...
07 02 2018 г
Виктория Р
[/color]
[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775996
дата надходження 09.02.2018
дата закладки 10.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=JJTDZt2hOTE[/youtube]
Кудись тече замріяна ріка.
Спокійно хвильки гладять ніжно човен.
І вечір десь повільно утіка,
Вже ніч думками плине, наче повінь.
А на човні лиш двоє: він й вона.
В тумані їх невиразні обличчя.
А он з-за хмари місяць виплива,
І вже ясніше видно їхні лиця.
Чомусь в човні ні жодного весла.
Невже їх випробовує так доля?
І річку затягнула сіра мла...
Природа без обов"язків - сваволя.
Грайливий вітер спостеріг човна.
Хіба для нього це - сидіть без діла?
І полетів, прибивши млу до дна...
Щоб човен врятував, я так хотіла...
А я стою на березі одна.
О! як мені знайомі оті двоє.
Чи вітер прижене того човна?..
Там ти і я...в минулому обоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775759
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Ой як стали петарди стріляти, Як ходили ми в ліс по грибочки,
страшно вийти із рідної хати. присідали на трухлі пеньочки.
Кум собі запустив Тут і сталася біда
народ зразу остив, мурашня доїда
завали пішов розгрібати. із сідниць гарненькі кусочки.
Як побігла кума на рибалку, В газеті сьогодні прочитали,
рукавом зачепилась за палку. як гонорар поетам вручали.
Ох, не палка – краса, Одну грамоту на двох
розпустилася коса ще й в пакеті горох ,
Ну яка вже тут в біса рибалка ? щоб таланти ми шанували.
Вже сьогодні любима субота Дід заліз на гаряченьку пічку
кум не буде летіть на роботу, пролежав там цілісіньку нічку.
Бо сьогодні у нас Не болить спина,
з кумом тихий час. надоїла вже стара
Відпочинемо до сьомого поту. піде завтра шукати молодичку.
На базарі ми зустріли куму
скоса дивиться на мене, чому,
Якщо тільки через кума,
хай дурного не дума,
бо давала тільки ліки я йому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774776
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Бігла лісом кізка сіра, все дзвіночками дзвеніла.
Дзвінко так, на увесь ліс! Стала ген біля беріз.
Зупинилася козичка, бо зелена там травичка.
Але тут з'явивсь вовчисько... бо блукав він зовсім
близько!
Та козичка не злякалась і від вовка не сховалась.
А дзвіночком задзвеіла... І з'явилась кізка біла!
Потім чорні дві козички, що були біля водички.
Утікав той вовк, як вмів,
й більш приходити не смів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775753
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Спить наша киця, за день натомилась.
Спи, моя рідная! Спи.
Спить моя киценька, хвостиком вкрилась.
Сняться солодкі їй сни.
Бачить, напевно, як сонечко сходить.
Квітка в саду розцвіла.
Сниться, як весело бджілка літає.
Яблунька квітне... Весна!
Хай ще хурделиця сіється снігом.
Тепло тут киці моїй.
Спить моя киценька, хвостиком вкрилась.
Добре зі мною тут їй.
А як прокинеться... дам їй сметанки.
Рибки попросить сама.
Ще й покатаю на саночках зранку.
Сніжна надворі зима!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775576
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Писать стихи-это ответ души,
у каждого свое вдохновение.
К кому-то рвется с радости оно,
к кому-то с горести, с терпения.
Проснулся утром- ласкает взор
своим теплом лучистое солнце.
Взял, написал поэт, все что в душе,
о чем так радуется сердце.
Когда так тяжело и грустно вам,
дождливым осадком выпадает.
Ложатся тоже рифмы на листе,
хоть, душу печаль разрывает.
Когда любовь нагрянет к вам,
когда от радости благоухание.
Не утаишь и не закроешь на замок,
своей души очарование.
А кто-то горем окутан весь,
у глубине своей сокровенной.
И вырывается наружу крик души,
кружится эхом во вселенной.
Раним до глубины души поэт,
когда прочтут, тебя не понимая.
Когда болит и сердце не молчит,
с иронией разденут, обсуждая.
Писать стихи не каждому дано,
но можно попытаться и верить
Воспеть все то, что любо вам,
и тем, кто дорог- мечту доверить.
Руслана Ліщинська-Солецька
7 февраля 2018.
ruslana679@gmail.com
ДУША ПОЕТА ( укр)
Вірші писати- це відголос з душі,
Своє у кожного натхнення.
Комусь приходить з радості воно,
до когось із гіркоти терпіння.
Проснувся зранку- і погляд гріє,
своїм теплом яскраве сонце.
І написав поет про все, що у душі,
про, що так тішить його серце.
Коли так сумно й тяжко так,
й дощем на серці осідає.
Також лягають рими на листі,
хоча тривога душу розриває.
Коли кохання вже прийшло,
коли від щастя так радієш.
Не притаїш і не закриєш на замок,
душі своєї ти чарівність.
А хтось обвитий горем весь,
у глибині своїй потаємній.
І рветься крик назовні із душі,
й летить відлунням по Вселенній.
До болю ранимий у душі поет,
як прочитають і його не зрозуміють.
Коли болить і серце не мовчить,
з лукавою насмішкою роздінуть.
Писати вірші - не кожному дано,
та можна спробувати й вірить.
І оспівати те, що любо вам,
хто найдорожчий - тому усе довірить.
Руслана Ліщинська-Солецька
7 лютого 2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775743
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Превратилось чувство в пыль
И взлетело вслед за ветром...
Упадет... трава ковыль
прорастала на планете.
Вечный пух... Из века в век
шлейф туманный вьется в поле...
Прикоснется человек
и сорвет... Поранит долю.
Травушка по нраву всем...
И встречается повсюду!
Только... темный тот посев.
- То печаль срывают люди...
Очарованы травой..
Сердце тает в нежном шелке...
Но укроет грусть волной...
- Кто сорвет... тот взвоет волком!
У природы неспроста
Сохраняются секреты...
И плывут из уст в уста
тайны. Древние советы...
Чтоб душа была чиста,
Уходило зло и горечь...
А печаль была пуста...
- Чтоб судьба не знала горя!
Вот и мой совет простой,
Чтобы счастье было в доме...
- Не тащи ковыль домой!
Пусть красуется на поле.
8.02.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775748
дата надходження 08.02.2018
дата закладки 08.02.2018
экспромт
Твоя харизма - по душе…
Но не хочу в тебя влюбиться…
На романтической волне
И не такое приключится…
И ты – не он…Но так похож,
Когда словами обнимаешь…
Не так - целуешь алый рот…
И до мурашек не ласкаешь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775714
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
учора знову хтось зайшов
поставив двоєчку тихенько
напевне шось таке маленьке
бо і слідів я не знайшов
він дума - двоєчка ота
надєлає дєлов шалених
і дірок дуже здаравєнних
як може думать дрібнота
Гравцю навіть такого жаль
він бо ж читав мій вірш про друзів
а сам знайти їх не в потузі
серед сіреньких Траль і Валь
крисяточко таке маленьке
боїться котика, навєрно,
тому й веде себе манєрно
забувши про усі "але"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775607
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 07.02.2018
Те тучи серые вчера
Пригнали северные ветры…
Засыпав щедро города
Глубоким снегом незаметно…
Из нити мягкого клубка
Перебирают спицы петли…
Устали пальцы и глаза,
Пока связала эти гетры…
Я столько думаю о нас…
А вдохновенность - отвергаю...
И повторяю тыщу раз -
Однажды чувства растерзают…
Свечу мгновенно потушу,
Снимая лишнюю одежду…
И очень тихо попрошу –
Пусть всё останется, как прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775502
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 07.02.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=NVjl-7BkpDI[/youtube]
Дякую Олексі Удайко, що надихнув. Хоч теми у нас різні.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775369
------------------------------------------------------------------
Про крила я не мрію, не літаю.
Все вчуся твердо по землі ходить.
І головне: не впасти, добре знаю,
Якщо ж впаду, не так уже й болить.
Мабуть, тому й не виростають крила:
З дитячих літ лякаюсь висоти.
Чомусь завжди я мрію про перила:
Занадто я боюсь тепер сльоти.
Твоя рука - надійні мої поручні.
Схилюся, коли вже не буде сил.
В душі моїй не буде й тоді порожньо,
Коли побачу, що ти теж без крил.
Та що казать: у мріях теж літаю,
Коли тебе захочу я обнять.
В цей час мене чекаєш, добре знаю..
А, може, все ж навчитися літать?
Політ душі не схожий на пташиний,
Душа здола безмірну висоту.
Її політ казковий, мелодійний.
В польоті випромінює красу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775439
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i]Вічна пам'ять по Ірині Омельковець .[/i]
На жаль, в житті були ми незнайомі,
Ні погляду, ні слова, ні зустрічі на жаль,
Та про тебе в душі живе хороший спомин
І в серці залягла вічна печаль.
Ти була добра, радісна й красива,
Талановита в співі, в музиці й віршах.
Була у щирій дружбі з моїм сином.
Тобі ще б жить та жить ... Тебе ж уже нема.
Життя тобі дароване батьками
Украдене, обірване за мить.
До тата не пригорнешся руками,
Не запитаєш в мами: - Що тобі болить?
Ми пам'ятати будем про тебе, дитино!
Ти - чистий ангел білокрилий у раю!
Тебе не знала при житті, на жаль, Ірино,
Та ти навік ввійшла в душу мою.
[b]1 червня 2015 року загинула ця маленька 15-річна дівчинка Іринка.
По телебаченню цю трагедію назвали " АНГЕЛ ПІД КОЛЕСАМИ ".
Дякуй Богу, мій син, що був разом з нею, лишився живим.
[b]Чоловіки, не сядайте за кермо нетверезими![/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775501
дата надходження 06.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Просто смотреть и всему умиляться,
Просто желать постоянно быть рядом,
Светлой улыбкой твоей наслаждаться,
Дрожь ощущать от влюблённого взгляда...
Просто ловить эти искорки смеха,
Просто держать твою руку в ладошке...
Вместе - и слякоть, и дождь не помеха,
Если тебе застегну я сапожки...
Просто тебя ненароком коснуться,
Будто стряхнуть незаметное что-то...
Просто в обнимочку утром проснуться
И не хотеть отпускать на работу...
Просто из глазика вынуть ресничку,
Просто порадовать сладким сюрпризом,
Вместе подкармливать нашу синичку,
Что поселилась у нас под карнизом.
Просто любить, как ты мило щебечешь,
Просто твоим восторгаться восторгом,
Ждать с нетерпением каждый наш вечер,
Чтобы за чаем поведать о многом...
Просто на руки поднять без причины,
Просто кружиться с тобой по квартире...
Просто ты знаешь, что я - ТВОЙ мужчина,
Просто из женщин Ты - лучшая в мире.
Просто стихи не писать о разлуке,
Просто букеты дарить не по датам,
Просто на счастья настроиться звуки,
Просто СЕГОДНЯ любить... не когда-то...
Просто петь вместе любимые песни,
Просто мечтать долгим вечером зимним...
Просто мне рядом с тобой интересно,
Просто я счастлив, что это взаимно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775319
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[i][b]Іще не осінь, Господи, не осінь,
А так самотньо в вашому дворі.
Деінде срібло вільхи на волосі
І біло-біло курять димарі.
Ані колядки, ані вам щедрівки,
Під'їздом з вітром гоняться страхи.
Та з цяточками божої корівки
У шапочках засніжені дахи.
Замерзлі вікна дивляться веранди,
Як білий місяць кинувся в лиман.
І чорні-чорні у снігу троянди,
Порозростались ген аж під паркан.
Так темно-темно, хто із нас побачив,
Що оті квіти, там, де бузина,
У затишному дворику, одначе,
Снарядами насіяла війна?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775259
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
Іще один шанс Бог дає Україні –
Знеболитись, думкою перепочить,
І вже осідлати вітри-переміни.
По-іншому маємо в світі ми жить.
За волю сплатили і кров’ю, й життями,
А це надвисока у світі ціна.
Устаньмо ж, братове, й прийдімо до тями,
Бо наша біда – це не тільки війна.
Це натиск на владу і битва на сході,
Сухий маєм порох і міць кулаків,
Тож станьмо єдиним, відважним народом!
Земля України – земля козаків!
Іще один шанс Бог дає Україні,
Щоби олігархів прибрала з путі…
Це вже не порада, це – Боже веління,
Бо іншого шансу не буде в житті!
4.02.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775330
дата надходження 05.02.2018
дата закладки 06.02.2018
[color="#7700ff"][i][b]
@
@
@
@
@
@
[u]КОЛИ ХВИЛЮЄ ЧАСОПЛИНСТВО [/u]-
[u]згадайте смак свого дитинства…[/u]
Як ти стрибала босоніж,з м'ячем чи без,упереміж…
Як рано-рано навесні бігли струмочки голосні,
Як мама ніжила тебе і купувала всім щербет…
Ходили з дідусем у ліс,дивились,що їжак приніс…
Косили для овець траву,а потім їли ми кавун…
Такий солодкий і смачний, а зараз зовсім не такий…
Як грілись всі біля печі,пекла бабуся калачі,
Пили козине молоко,їли пампушки із маком…
Ходили рвати ми горох ,матуся,бабця й я,утрьох…
Пасли гусяток біля річки,які смачні були порічки…
Дивились часто на зірки,ми на траві біля ріки…
Катались разом на качельці, веселій нашій карусельці,
З'їжджали взимку із гори,усе для нас,для дітвори…
Рвали зелені абрикоси і квіточки вплітали в коси…
А влітку плавали у річці і загорали на травичці…
[u]Згадайте смак свого дитинства,
коли хвилює часоплинство…[/u]
04.02.2018р.
@@@@@@@@@@@@@@
@@@@@@@@@@@
@@@@@@@@
@@@@@@
@@@@
@@@
@
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775103
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
[b][i][color="#ff0088"]Хай дні минать гірші,
Хай щезне зло і гнів...
Хай проростають вірші-
З чудових, теплих слів!
03 02 2018 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775135
дата надходження 04.02.2018
дата закладки 04.02.2018
Тут пахне земля восени падолистом,
Тут роси спадають на трави намистом,
Схвильований крик по весні журавля,
І це моя рідна вкраїнська земля..
Тут в полі налите добірне колосся,
Тут верби полощуть у водах волосся,
Тут з вітром і сонцем весь час розмовля,
Моєї Вкраїни квітуча земля..
Тут серце сповите в колисці любові,
Тут все найщиріше у кожному слові,
Тут птаха вертає додому здаля,
Бо тут її рідна матуся-земля..
Тут ночі травневі, зі сном не сумісні,
Тут чари земні солов"їної пісні,
Господь тут любов"ю з небес промовля.
- Трояндою квітни найкраща земля..
© Copyright: Любовь Иванова 2, 2012
Свидетельство о публикации №11208266793
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359994
дата надходження 26.08.2012
дата закладки 04.02.2018
Уведи меня в ночь,
Пошалим до рассвета.
Ты-бессонницы дочь,
А я-юность поэта.
Ты- раздолье тайги,
Ты-игривая осень,
А я-молний изгиб
В бездну неба заброшен.
Ты - забвенья души ,
Ты - судьбы колесница.
Шаг к безумью свершить ,
Сердце птицей стремится.
Солнце рано встаёт,
Утро страстью пружинит.
Взгляд твой-тысяча вольт,
Не щадит сухожилий !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774778
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 04.02.2018
(Експромт - натхнення...
.http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774649 )
Який же любий досі серцю рІдний край,
І дорогА під очеретом хата.
Як наче вчора мати наливала чай.
І хлібом свіжим пахла вся кімната.
Згадалося мені дитинство золоте,
І колос, що схиляється додолу.
Те місце, де родивсь, зростав колись - святе.
Веде дорога зрілості додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774865
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 04.02.2018
I would like to forget you,
But tell me how?
Everything I always do,
With thoughts about the one I love.
All my dreams are blue
Like a gentle graceful sky
You murdered the truth
But tell me: why?
Now, my tender, you're free
I have stayed forever alone
Like the disappearing sea
Like the one who goes down
Time kills another year
I miss her forever
For her gentle, delicate hair
And by the way that never ... Never ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774910
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Слава! Слава, Україно! Слава там, де степ гуде,
Де снарядами в окопи ворог цілить і іде
Убивати, гвалтувати землю нашу і народ,
Слава шириться між хлопців без претензій нагород.
В дні осінні по грязюці місять місиво бійці,
Ув окопах вахта миру, де приклад в міцнім плечі.
Де лапатий сніг лягає на розтрощений бетон
І ніколи де вже листя не укриє мертвих крон.
Хрустить слава на морозі під підошвою ноги,
Мерзнуть пальці рук і сльози вітер витиснув, борги
Віддають солдати нині, не свої, - чужі, в оброк,
Та недовго глум нестиме ненажерливий божок.
Слава в зливі, що гуляє на посту й за шию ллє,
Слава вперта, вона знає, щире братство в неї є.
Та армійська дружня сила, що підтримає завжди,
Без якої в миті скрути на війні, як без води.
Слава в зорях, що в загравах в небі водять хоровод,
Не торкається лиш слава всіх непрошених заброд.
Слава в маках, символ крові тихо стелиться до ніг,
Славу з вибору по духу ще ніхто не переміг.
03.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774994
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[b][color="#1231e0"]Девки в проруби купались
Рядом Ванька-рыбачок,
На крючок к нему попались
Мощный, видно, мужичок.
Вышла замуж по залету,
Зря поверила речам.
А к любимому пилоту
Забегаю по ночам.
Дед Мильдония напился
Бегал голый по селу
Говорят - ума лишился,
Сел, как Ёжка на метлу.
Разболелся зуб у Петьки
Шел бы лучше - удалил.
Приложила к зубу редьки,
Так он редьку проглотил.
Занял тыщу до зарплаты
Я у кума и кумы.
Говорю им, вы богаты..
Просто дайте, не взаймы.
Понедельник всем не в радость
Ну а мне - наоборот,
Будет то, о чем мечталось,
У меня с Петром развод.
Надоело мне годить
Шефу и главбуху
Одному из-за обид
Откусила ухо.
Я терпела целый год
Без любви и ласки...
А теперь, держись, народ
Буду строить глазки!!
Вот мечта моя сбылась
Радуюсь... и плачу!!!
Отсудила дома часть,
Вертолет и дачу.
Воробей сидит на ветке
И щебечет в тишине...
Обещал жениться Светке,
А женился Петр на мне.
На две части коромысло
В клочья кума галифе
Я ж совсем не с этим смыслом
С кумом встретилась в кафе[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774943
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
- Ну, чого ти розкричався? Усіх зранку розбудив.
Увесь день кричиш. Ти б краще в холодочку посидів.
Знов кричиш. Нема роботи... Я сметанку вже злизав.
Помурликав біля Клави, біля Юрчика лежав. Мене гла-
дили по спинці. Рибки й молочка дали. Так у розкоші
і в ласці і проходять мої дні.Ти кричиш весь день.
Навіщо? Нецікава пісня ця. Перестань, кажу, кричати.
Мені спокій до лиця!
- Мур-р-р! Мур-р-р! Мур-р-р... - знов замурликав і на
сонечку заснув кіт Васько. Йому байдуже... Він в ко-
мору б зазирнув! Там сьогодні знову миші гризли зерна
у мішку. Краще знай свою роботу, не повчалочку таку!
Півень знає, що робити. До роботи півень звик.
Всіх розбудить спозаранку, стереже весь день курник!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774962
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[b][i]
[color="#0900ff"]В стихах полно халтуры,
Мне вольность строк родня!
Сплошные каламбуры,
Преследуют меня...
03 02 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774874
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
БЕРЕЖУ ПАМ'ЯТЬ ПРО ТЕБЕ
Ти рано, пішов із життя... не попрощався зі мною,
для мене прекрасний світ втратив барви життя...
в розпачі, свій смуток печаль виливаю сльозою,
бо без тебе, я одинокий птах... убога сирота.
В лютий місяць, смерть забрала тебе від мене...
та у моїй душі, ти будеш завжди сонечком світить,
на могилу, несу квіти бережу світлу пам'ять про тебе...
запалюю свічу, і до небес несу молитву в цю мить.
Наді мною, чорні хмари проливні лиють дощі,
люта зима замела твої сліди білими снігами...
я, минулим живу... одним тобою на цій землі-
спогадами, святою любов'ю яка була між нами.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774838
дата надходження 03.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Мне снились поэты минувшего века
Весёлой и шумной гурьбой…
А после, их строем, по два человека,
Вели в тишине на убой.
Они наступали друг другу на пятки,
Они спотыкались в пути.
И каждый их шаг по гранитной брусчатке
В моей отдавался груди.
И стенка была
В тёмно-красных разводах.
И в ней, средь бетонных валов,
Они исчезали, как в гибельных водах.
И первым ушёл Гумилёв.
Я, кажется, что-то кричать им пыталась,
Мол, не приближайтесь к стене!
Но не было звука и горло сжималось,
Как это бывает во сне.
И таяли, таяли их силуэты…
И руслами высохших рек
Позёмка мела…
Уходили поэты,
А с ними – Серебряный век.
Но помню, под утро уже – снилось лето,
Нездешний чудесный ландшафт.
И там, в неземные узоры одетый,
Изысканный бродит жираф...
[i]2018[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774802
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Колисала мати із дітьми колиску,
Застеляла долю білим рушником,
Пролягли дороги, їх життя, неблизькі-
Посходили мальви в мами під вікном.
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
Посивіла мати дітей виглядає,
Рушником стареньким поріг застеля,
Ой ви лелеченьки- сини мої й доньки,
Коли ж повернетесь до свого гнізда?
Приспів:
Кучеряві мальви- різнокольорові-
Іванко в Канаді, а Роман у Львові,
Галинка в Мілані, Марічка в Бурштині-
Їх чекає мати в старенькій хатині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774803
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
Згасає хмурий день у царині безлистій,
Ховає краплі дощ в зеленім ялівці.
І підпирають горизонт дуби кречисті,
І дятел стук, і вмовк. Чи вчулося мені?
Сойка кричала йойком на старій вербині,
А вітер пестував її та колисав.
Милий із фото усміхавсь, у середині,
У серці стислім видих чисто завмирав.
І марилася нічка та, котра до рання
Розлуку стерегла, лягала на поріг.
Ловила у поділ ніжні грудні зітхання,
Щоби майбутній день у мирі те зберіг.
02.02.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774743
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 03.02.2018
[b][color="#0e286e"]П-амять сыграла со мной злую шутку,
Р-ежет по сердцу и рвет на куски.
О-х, возвратиться б туда на минутку,
Ш-кольной любви своей видеть ростки.
У-лицу нашу и белые платья
В-ишен в цвету и метель лепестков.
С-нова почувствовать радость объятий,
П-ервую в жизни охапку цветов...
О-тчий там дом... и разбитое сердце,
М-амин... за позднее время... упрек,
И- гром мелодий немыслимых герцев
Н-очи без сна, губ и рук твоих шелк.
А- вот теперь, когда годы... и опыт,
И-волга снова поет у реки,
О-чи напротив и твой милый шепот,
Б-удто у сердца в груди мотыльки.
О-сень уже обнимает за плечи,
М-еньше оттенков в ней, меньше огня,
Н-е забывай, как и я, наши встречи,
Е-сли любил ты и вправду меня...[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774591
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 02.02.2018
[i] Бува, настає мить, коли розмова
з нащадками набуває
особливого
змісту...[/i]
[youtube]https://youtu.be/qb4b0ERq19M[/youtube]
[i][b][color="#074a61"]Настав той час, що треба естафету
комусь з рідні нехибне переддать,
не лише вміння й задуми поета,
але й усю,
що маю, благодать.
Щоб все, що коренем проникло в душу,
у новій гілочці, як даність, проросло...
Які слова знайти ще маю й мушу,
щоб прищепить
життєве ремесло?..
Бо ж не хотілося б, щоб дріб’язковість
над всім, що вище, прикро брала верх.
Розгледіти б правдивість і казковість,
щоб глузд
здоровий раптом не пришерх.
Щоб мудрості хватило в лихоліття
добро від зла гапевне відрізнить,
щоб квіточки єднались у суцвіття –
єднала душі
зв'язувальна нить.
Щоб, все життя молившись, пам’ятати
своє коріння й рідне джерело,
що б'є від прадіда... І рідну хату,
що виглядати
вийшла за село...
...А ще... Щоб в нас нащадджувались діти,
доконче знать, де сіяти зернят,
щоб свято мати… Ніде правди діти –
ми гідні
і варті всі родинних свят.
[/color][/b]
02.02.2018,
Кельн, ФНР
На власній світлині: "лапка" 6-місяної
внучки Hanna-Mari в "лапищі" автора.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774664
дата надходження 02.02.2018
дата закладки 02.02.2018
Открою дверь, войду в свой дом,
Где всё напоминает о прошедшем:
О светлых днях, где мы с тобой вдвоём,
О чувстве между нами сумасшедшем.
Я за свой век увидела всего,
Ведь мне уже давным - давно не двадцать.
Но сильно не любила никого,
Так, как тебя! И вот пришлось расстаться.
Ах как же от разлуки устаём!
Слеза скатится вниз, закрою молча веки...
Не потому, что взрослые давно,
А просто не хватает человека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774377
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Треск отживших идеалов
шепчет тихо по ночам:
"Друг, вернись, начни сначала
все, что склеено по швам."
Ну, вернулся... Вижу только
все покрыто пылью, мхом,
а рыданий было сколько,
дескать, крах, разрушен дом.
Но, в возврате много пользы,
вижу, что ушел не зря,
не пошел дорожкой скользкой,
превратившись в упыря.
Нет в движении ошибки,
много хуже тишь, застой,
и смотрю теперь с улыбкой
в прошлое — был путь не мой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774381
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
[i](до Дня пам'яті жертв голодомору)[/i]
Знов день настав однаково голодний,
Як і попередні безкінечні дні.
Сидять у хаті хмурій і холодній,
Знесилені мовчать, немов німі.
Поворухнулась першою матуся,
Поволі встала , обійшла усіх.
Спинилась біля хворої бабусі -
- Щось кашель у старенької затих ?
Торкнулась рук. Холодні... Огрубілі...
На грудях навіть скласти сил знайшла.
А скільки вони житечка скосили!
А скільки вони тіста намісили ! -
Ці руки знали будні, мало знали свят.
" Голодною Вас Бог забрав до себе.
Відмучились в молитвах й каяттях.
Мені ж заради доньки жити треба,
Щоб якось врятувать її життя ".
... Став вечір. Дві в саду уже могили.
Над ними жінка ледве шепотить:
- Без тебе, доню, жити не під силу...
Мене до себе, мамо, заберіть..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774190
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Понад Крутами чорні ворони,
Смерть розгуляна, людські стогони,
Біль із холодом- заморочені,
Плата юністю непророчена.
Вітри стогоном, земля зорана,
Божа віронька замордована,
Білі кучері, вуста- вишеньки,
Злом закохані, в землІ лишені.
Ой ви, літечка молодесенькі,
В неба теренах так ранесенько,
Ви ж не бачили ні коханнячка,
Де зітхає день спозараннячка.
Відлетів ваш час душе- птАхами,
Небо вкрилося зоре- знаками,
Днесь зустрілися з побратимами,
Що лягли в степах, вкритих нивами.
Знов ступило зло смертним чоботом,
Українонька, бита ворогом,
Знов розділена, пошматована,
Тай могилами замурована.
Сльози ріками, біль тисиною,
Боже! Змилуйся над родиною,
Над сирОтами, над вдовИцями,
Не ховай синів до землиці... ні.
Хай життя цвіте пишно рутами...
Чорні ворони знов над Крутами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774187
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
[i][b]Я закохався в нинішню неосінь,
В незиму, з частим вкрапленням дощу,
Та більш за все - у шовк її волосся
І в голос, що в трамвайчику почув.
Крізь цей досвітній звук його гудіння ,
Де сонечка недопалок горів,
Лились в баси протертого сидіння,
ЇЇ слова, мов трелі солов'їв.
О, ці поїздки й зустрічі! Це ж, бо́ги,
Мов добра крапля меду у полин!
Отак і я - вернувся із дороги
На превелике щастя не один.
У келихах іскриться "Беладонна",-
Маленька доза градусів у склі.
І заздрить там, в Америці Мадонна,
Моїй найкращій дівчинці Лілі́.
[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774248
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Забрав від мого серця милесенький ключі,
Короткі миті щастя ти, доленько, спини.
Як відчувала радість на любому плечі,
Забувши про тривоги клятущої війни.
Тільки сльоза ятрила у кутику очей,
Коли торкавсь цілунком сколиханих грудей.
Як милувалась тілом у солоді речей,
А час вже міряв кроки на вихід, до дверей.
Години пролетіли, немов їх й не було,
Світило з неба сонце, закравшись у вікно.
Поривчасте прощання. Дорога. Мутне скло.
Молитва. Віра в зустріч. Зими біле панно.
30.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774232
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Герой – це той, у кого в серці рана,
Коли горить прабатьківська земля,
Котрий за неї гідно умирає
Й собою дух козацький ізціля!
Герой – це той, хто сміло вибирає,
Перемагати чи вмирать в борні,
Він прапор честі високо тримає,
А це важливо надто у борні.
Герой – це той, кому не по дорозі
Із тим, хто здатен все і всіх продать,
Й коли ворожі танки на порозі,
Впаде під них, життя щоби віддать!
Герой – це той, хто зовсім небайдужий
До того, як живе його народ.
У нім любов жива і дух потужний,
А це найкращі із людських щедрот!
10.11.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774082
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[b][i][color="#ff00e1"]Древняя!
А даме сколько зим?..
Да полная деревня...
Ашнадцать с небольшим,
Не очень то и древняя!
29 01 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774040
дата надходження 29.01.2018
дата закладки 29.01.2018
Щодня ідеш до класної кімнати,
А хвилювання оживають й до тепер.
За звичкою вітанням зустрічатись
Й ловити погляди допитливих очей.
Перед тобою ще маленькі долі,
Що потебують і пояснень, і похвал,
В очікуванні теплої долоні,
У сподіваннях світла і добра.
Залишивши турботи за дверима,
Ти віддаєшся учням всім нутром.
Буденно, несподівано, незримо
Сієш знання та вміння знов і знов.
Твій кожен жест і вимовлене слово
В дитячій пам'яті заляжуть назавжди.
Вливаєшся в дитяче щире коло
І радість огортає, бо їм потрібен Ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773777
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 29.01.2018
[b][i][color="#bf00ff"]Дерева також бачать сни
Дерева також бачать сни
Весняні, літні, та зимові.
Бо ж до людей схожі вони,
І на своїй шепочуть мові...
Малі, високі і не дуже,
І від природи різні всі...
Ти помилуйся ними, друже
Торкнись листочків у росі.
Постій тихенько і не рухай,
Бо ранок в них-це час розмов...
Ти нагостри швиденько вуха,
Вони воркують про любов!
Он вільха кленові шепоче,
Що бачила у сні лелеку.
Що обійняти клена хоче,
Але від неї він далеко...
А ясен розважав ялину,
Своя ідилія у них...
І вітами до неї линув,
У поцілунках чарівних!
А дуб осиці молодій,
Всміхався чемно й любо...
Було приємно кралі цій,
Бо йшли вони до шлюбу!
28 01 2018 р
Вікторія Р
Лірика
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773759
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[b][color="#097307"]Ти приходиш у сни... І у них ми з тобою до рання
Як дві долі, які заплелись перехрестям доріг.
Та чому.. та чому?!! Як за обрій йде зірка остання
Ти, як марево мрій, полишаєш наш спільний поріг?
Ти приходиш, як тінь, у мої сновидіння щоночі..
Розхвилюєш мене ніжним дотиком губ і чола.
Кажуть, сни не спроста, що вони переважно пророчі,
Я не знаю, бо я у твоїх снах навряд чи була...
Ти приходиш у сни... Де межа, чи то сон, чи реальність?
Може то нам Господь пропонує по новому шанс...
Тільки звідки у дня замість ніги - гнітюча безжальність.
Він тебе з моїх снів забирає насильно весь час.
Ти приходиш у сни...Та я вірю - мені це не сниться,
Бо без тебе у снах прохолода і люта зима.
Одкровення моє ,моя мрія вже не таємниця -
Я прошу - ПОВЕРНИСЬ! Бо для інших там місця нема.
Ти приходиш у сни.! Я благаю - у них залишайся,
Я торкатимусь вуст поцілунком жагуче-палким.
А підеш, то за мить... за короткую мить повертайся,
Бо без тебе світанок на присмак буває терпким.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773812
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Відгоріло…відцвіло кохання,
Пролетіли дивовижні дні,
І в душі застигли трепетання,
Так недавно, радісні мені.
Все рожденне, що в душі горіло:
розвивалось, пристрасно цвіло,
Десь в тумані парусом біліло…
Промайнуло... мов би й не було.
Більш не буде зірка серед ночі,
Променем сіяти у вікні,
Незабутні ніжності жіночі
Згадуватись будуть уві сні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773866
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Коротеньким лучиком света
Разносится радости весть -
Я снова пишу вам про это…
Сильнее стучится вот здесь…💓
Так хочется тёплого лета
В объятиях морозных зимы!..
Так хочется слова привета
И красного цвета любви…
Задуманное – получилось!
Благая разносится весть…
И чтобы со мной не случилось,
Хочу оставаться вот здесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773874
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
Сіріло небо... Над ставочком
легкий просіявся туман...
Роса на кожному листочку!..
Спочив під ковдрою лиман.
Спів солов`я накрив простори...
Діставсь пухких небесних хмар.
Від чарівних його акордів
В серцях людей багато ран.
В тепленьких гніздах чути шерхіт...
Вже сну немає в дітлахів.
То ж в їх батьків почався клопіт...
Час годування для птахів.
На річці задрижали струни...
Дмухнув легенький вітерець.
Цей хлопець... має вічну юність...
Помчав крізь плавні навпростець.
Дмухнув на кожну квітку в полі...
Підняв до сонця колосок.
Наповнив свіжістю стодоли...
Нового хліба... колисок.
Аж ось... проснувся перший промінь!
Легесенько торкнувсь теплом...
Ловлю його собі в долоні...
Відчую Янгола крило...
- Не мрію я чужої долі!
Ось це і є рай від Творця.
Люблю свій край... Лиш ця неволя
хай обнімає нам серця.
28.01.2018 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773733
дата надходження 28.01.2018
дата закладки 28.01.2018
[b][i][color="#0015ff"]Цiлуночки весни!
Весни чарівні ноти,
І цвіт пахучих слив.
І сонця ніжний дотик,
Веснянки запалив...
На білому обличчі,
Сховалися між вій...
Тобі так, любий, личить
Ти-радість моїх мрій!
Веснянки золотаві,
Та ні... Краплинки хни!
Як сонечко яскраві,
Цілуночки весни!
27 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773666
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
То морозы, то метели!
Хата, жрачка.. и кровать!
Мы с Танюхой залетели
К сентябрю пойдем рожать.
Что ты милый смотришь грозно,
Так, что вроде ты чужой!
Раз тебе налево можно
Так и я туда, родной!
Кум потрепанный, помятый
Еле ноги уволок!
У меня он нынче пятый,
Он же сам - не много смог.
В темноте не разглядела
Думала, Петро шальной!
А когда дошло до ..тела..
Блин! Так это ж свекор мой!!
Мы с соседкою не плачем
Ведь веселье – лучше слёз.
На двоих – один в нас мачо,
И с обеими всерьез!
С горки гоним на капоте
А потом лежим в траве.
Когда вы без меры пьете,
Тоже шухер в голове!
Налегает мил на сало,
У меня ну просто шок.
Выше носа пузо стало
И не видно корешок.
А у кума под окошком
Аж три девицы стоят
Подожду еще немножко
И пойду гонять девчат.
Это ж надо умудриться
Думал, сделаю сюрприз.
Мол, летаю я, как птица.
И слетел, как чурка, вниз.
Получила СМСку:
"Здравствуй, милая жена!
Отворила занавеску,
Три грузина у окна.
Петьку к Нинке так влекло
В знойный день на пляже
Как затылок напекло,
Не заметил даже!
Не скажу, в какой деревне
И в каком таком селе,
Парень жил, годами древний
И всегда навеселе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773615
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
(песня)
Выйду я в поле под вечер...
Сонной звезде подмигну.
И над уснувшею речкой
Волком взгляну на Луну.
П-в: Где-то вдали любимая...
Ночи мои без сна.
- Ты мне нужна, родимая!..
Счастье и боль моя.
Песню спою о рябине...
Путаясь в прошлых годах,
Вспомню, как был я покинут...
Сердце навек потеряв.
Часто искали в ромашках
Призраки счастья в судьбе...
Только случилась промашка...
Нет в лепестках мест беде.
Песня плывет по просторам...
Юность прошла стороной...
После - укрылась туманом...
Грусть рассыпая росой...
Выйду я в поле под вечер...
Сонной звезде подмигну.
И над уснувшею речкой
Волком взгляну на Луну.
27.01.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773582
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Вкраїну вам не залякати,
Замовте бидло парастас.
Вам нас собаки не зламати,
Ламали ж зуби вже не раз.
Згадайте Луг, УПА і Крути,
Чи мо’ забулося… Орда?
Під зад давали вам бікфути,
Й не залишалося сліда.
Позбавимось лихої згуби,
Рубати… в корінь москаля.
Тож надаємо бидлу в зуби,
І будем гнати… до Кремля!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773572
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 27.01.2018
Запитаю в Неба, чом воно безкрає
І чому вражає синь його й блакить…
Запитаю в Сонця, чом лиш вдень палає
І теплом і світлом тіло пломенить…
Місяця спитаю, чом по небу ходить
І міняє завжди вигляд свій у снах…
Чом навколо нього, зорі хороводять
У спіраль сплітають свій Чумацький Шлях…
Запитаю Вітра, як живе на волі,
Скільки вже побачив на землі чудес…
Чи принесе звістку він про рідних долі,
Чи завжди доносить мрії до небес.
Запитаю Річку, чом синії води,
Чому тихоплинна, то рве береги…
Чом вона так любить вербу біля броду,
Чи з - під льоду бачить білії сніги
Запитаю в Птаха, чи зможу літати…
Мабуть, лиш думками… або тільки в снах.
В них з тобою можу навіть розмовляти
І гублюсь, мов в лісі, я в своїх літах.
Запитаю в Серця, чом так ніжно любить,
А Душа чом сяє і вдень, і вночі…
Знаю… бо коханий у снах приголубить…
Палахкотить вогник на нічній свічі…
Як же цих одвічних запитань багато…
Відповідь на кожне мрію відшукать.
А допоки буду тішитися святом,
Що « Життям» придумав хтось його назвать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773557
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
[b][color="#690e0e"]Я-вь ты моя безмятежная,
Л-асточкой в небе паришь..
Ю-ная нега безбрежная,
Б-оль ...и сердечная тишь!
Л-егкой печали рапсодия,
Ю-ности чувственной власть.
Т-айны сердечной мелодия,
Е-жеминутная страсть.
Б-удет ли что-то похожее?
Я- не пытаюсь гадать...
Д-ар мой, знамение Божее!
О-блик, иконе под стать..
С-колько ночей перепутанных,
Л-унных мечтаний и грез!
Е-й-же...ей Богу окутано
З-арево.... дымкою звезд..[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773359
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Для тебе сонце в вишині
і хліб духмяний на столі.
Для тебе зграя журавлина,
в рясному гроні горобина.
Ромашки квітнуть край дороги...
Хай обминуть тебе тривоги.
Для тебе небо синьооке
і річка, й озеро глибоке.
І клен біля воріт розкішний,
матусин поцілунок ніжний.
Черемхи кущ біля струмочка,
розшита барвами сорочка.
І пташеня мале в гніздечку...
і рідне слово у сердечку.
Хай буде кожна днина світла.
Для тебе, сину... земля рідна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773373
дата надходження 25.01.2018
дата закладки 26.01.2018
[b]Т[/b]ече річка Случ між високих круч
[b]И[/b] і блакитно виграє під небокраєм.
[b]Н[/b]е мина села, де добро і лад,
[b]Н[/b]езнаної краси, царствений масив.
[b]Е[/b]мблема - журавель над калиновим краєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773508
дата надходження 26.01.2018
дата закладки 26.01.2018
Дороги... Дороги... Дороги...
як в небі веселки дуга.
Веселі, дзвінкі й гамірливі,
біжать в світ... й кінця їм нема.
Біжать, поспішають дороги,
все кличуть... вперед нас зовуть.
Бувають вузенькі й широкі,
вони у життя нас ведуть.
На них зустрічаються грози,
є добрі хвилини й сумні.
Хай світяться щастям дороги,
хай сяють їм сонячні дні.
Дороги... Дороги... Дороги...
між них, багатьох, є одна.
Це та, що додому вертає.
Миліше від неї нема!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773189
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Міжсезоння у долі - ця осінь, примара сумна,
Ностальгія тепла і яскравої радості свята...
Ось нарешті, нарешті пронизливо біла зима:
Світ за ніч зледенів - то холодної пані відплата.
Цей морозяно-ясний січневий остуджений день -
Подарунок зими нетривкий,ця дзвінка білосніжність.
Казка інею й світла. Сади у снігу - нітелень,
І небес перламутр, і душі несподівана ніжність...
Полюс холоду нині: скульптури ростуть крижані,
Білий янгол щедрує і сипле морозяні злаки,
А криптонім морозу на вже непрозорому склі
Розшифровує вечір, збираючи місячні знаки.
Серцю хочеться нині туди, до людей, до тепла,
Де за мирним столом гомонить невгамовна родина,
Кучерявий вогонь у печі безтурботно пала,
Де так добре душі - і на те є вагома причина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773177
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
А. Пушкин.
Я пережил свои желанья,
Я разлюбил свои мечты;
Остались мне одни страданья,
Плоды сердечной пустоты.
Под бурями судьбы жестокой
Увял цветущий мой венець –
Живу печальный, одинокий,
И жду:придёт ли мой конец?
Так, поздним хладом поражённый,
Как бури слышен зимний свист,
Один – на ветке обнажённой
Трепещет запоздалый лист.
Переклад
Я пережив свої бажання,
І свої мрії розлюбив;
Одні лишилися страждання,
І пустку в серці розплодив.
Під бурями років жорстоких
Зів’яв квітучий мій вінець –
Живу печальний, одинокий,
Чекаю: чи прийде кінець?
Так, пізнім холодом змарнілий,
Мов взимку бурі чую свист,
Один – на гілці спорожнілій
Тріпоче запізнілий лист!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773053
дата надходження 24.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Дай тебе обiйму , Україно.
Твої сльози менi не чужi
Їх у вiршах зiбралась краплина ,
А все iнше лишилось в душi.
Тож нехай тобi доля всмiхнеться.
Й зацiлує вуста чарiвнi,
Мов голубка влетiла до серця,
Де нiщо не пiдвладне менi.
Та я вiрю , що ти вiдгукнешься.
В передзвонi весняних пiсень
I в туманне беззоряне плесо
Вiтер стрiмко любов вiднесе!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770356
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 24.01.2018
Роки ідуть без вороття, назавжди,
А з ними й підростає дітвора.
Недавно в доні був у косах бантик,
А сина не докличешся з двора.
Були вони наївні, безтурботні,
Піднесені опікою батьків,
В очах іскрились радості безодні
Від іграшкових чи солодких втіх.
Дорослі вже .
Бажають в світ летіти
Від затишного отчого гнізда.
Для мене ж ви - ті самі мої діти,
А я - та ж мати щира, і вже немолода.
Буває в грудях защемить від болю
Й в молитвах думки зводиш до пуття:
[b]Аби у донечки була щаслива доля,
Аби легким у сина склалося життя.[/b]
Душа від сподівань засяє веселково,
Коли родиною зберемось за столом
Пліч-о-пліч у розважливій розмові
Навік поєднані любов'ю і теплом.
[i]Присвячується моїм дітям[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772932
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Самотня заміжня жінка
Чи мало є нас серед них...
Душа мов похилена гілка...
І скроні, що рясні мов сніг...
Вона в мріях давно не літає
Ілюзій не має, не має думок...
В тиші ранки солоні стрічає...
У тумани лиш роблячи крок...
Та на людях у парі "щаслива"
Він під руку веде на показ...
Її усмішка й справді красива...
Тільки сльози у сріблі прикрас...
Тільки сонця любові не бачить
У порожній квартирі на двох...
Знову вечір... Ліхтарик маячить...
І кімната... Де море тривог...
Самотня заміжня жінка....
Чи мало є нас серед них
Так нестерпно ридає сопілка
У душі... А в очах білих сміх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772940
дата надходження 23.01.2018
дата закладки 23.01.2018
Розсипалась зорями ніч
і сміхом дзвінким, десь у гаю.
торкаюсь коханої рук
і ніжність її відчуваю.
Всміхається місяць ясний...
а верби купаються в річці.
На березі клен молодий,
шепоче щось ніжно смерічці.
Як в дзеркалі, в чистій воді,
тепер вже все небо безкрає.
Чарівна, ця зоряна ніч,
вже в хвилях вогні розсипає!
Торкаються чари її
тонких струн душі й мого серця.
Доріжкою срібною міст
побіг вже із річки в озерця.
І ніжність моя через край...
коханій вона передасться.
Бо ж світиться зоряна ніч,
дарує закоханим щастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772815
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
[b][color="#4d1154"]З-авоет вдруг волчицы диким рыком,
В-ысокой нотой испугает птиц.
У-тратив страх, гуляет вьюга с шиком!
Ч-ижи с верхушек пасть готовы ниц.
И- столько нот в её многоголосье
Т-о тишина, а то каскад сирен.
Р-аспелась вьюга в этот вечер вовсе
А-ртистка, что под стать самой Марлен
П-оет буран.. скажите,ну не чудо ль?
С-нег исполняет в танце пируэт
О-ткуда же у вьюги эта удаль?
Д-а и не стоит тут искать ответ...
И- люди все, как будто на концерте
Я-вляет нам ненастье свой талант.
М-ажор зимы играет резво ветер
Е-ще бы.. он - искусный музыкант.
Т-о громко вдруг , то снова тише-тише
Е-ще не всё пропел, идет на БИС!
Л-егко взлетел в своем напеве к крыше
И- на поклон легко спустился вниз.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772784
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Мы терпимы, встречаясь со злом,
Тут у нас очень крепкие нервы,
Злу легко оправданье найдём
Если только не мы его жертвы,
- Он убийца, злодей, живорез?
Так ведь в детстве его обижали!
-Он в карман к государству залез?
Так другие и больше украли!
Но героев, талантов, Святых,
Видно многим терпеть неприятно,
Мы охотно заметим у них
Даже самые мелкие пятна.
Ходит девушка в церковь – «ханжа,
Знаем, знаем такую мы веру,
А не ты ли шла в джинсах вчера,
Прижималась плечом к кавалеру!»
Добрый парень для многих – слабак,
Или маменькин жалкий сыночек,
И ругая его так и сяк
Каждый сам стать внушительней хочет.
А великим - так просто беда,
Ведь над ними так модно глумиться,
Если б бюсты могли – со стыда
Были б рады в века провалиться.
Что за странные мысли такие?
Но сказав так, увы, я не вру:
Современники, люди, родные!
Мы должны быть терпимей к добру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772773
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Я люблю тебе, чуєш, люблю,
Та любов є у серці неспинна.
Засвітило кохання зорю,
Що здаюся собі я причинна.
І від радості плачу, тремчу
І горнуся до тебе ночами.
Як самотньо в душі промовчу
І збираю у тілі цунамі.
Не собі ти належиш, війні,
Тому часу суворому нині.
І кохання з мольбою в мені,
І уклін всіх синам України.
Хто на службі закону в степу
В ніч морозну, у сльотаву днину.
Хто терпляче всю зносить нужду
Днів солдатських у лиху годину.
22.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772666
дата надходження 22.01.2018
дата закладки 22.01.2018
Мов золоті курчата, зорі
В нічному небі розбрелись.
Воно ж, безмовне, непрозоре,
Все пам’ятало, як колись
Стогнала матінка-землиця
Під кіньми дикої орди,
Та була змушена скориться…
Багато утекло води,
Крові пролитої немало,
Що обагрила води ті.
Списів – не тисячу зламали…
А скільки ж зламаних життів!
На все те зорі німо зрили,
Від жаху падали униз,
Та українці не скорились –
Здобути волю спромоглись.
Квітуй же, мати Україно,
Тобі хай заздрять вороги.
Навік зіллються воєдино
Дніпра обидва береги.
24.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772606
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Заговорена на вікИ,
Над Дніпром ти бредеш, Причинна.
Тополиної самоти
Маєш вітами, Україно.
Ревний спогад колишніх бур,
Дикий спалах людського гніву.
В дзвоні вічних клавіатур
Плач-леління твойого співу.
Полем-долею - навпрошки,
В незворотності проминання.
Всекосмічних тривог гілки
Проростають в твоє страждання.
Ця калинова гіркота,
цей жагучий ковток любові...
Споконвічності яснота
Заплелася в коханім слові.
Заговорена, пресвята,
Богом дана, повік нетлінна...
Молоді проросли жита
Полем-долею, Україно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772632
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
останній день в чужому домі
останній віршик від Гравця
совкові правила в законі
мені в напряг ідея ця
один чувак усім роскаже
як себе вести, де й коли
а хто не слуха, тим покаже
що всі-всі-всі ми не праві
один він знає як писати
словенькозамудристий пан
а я не в силах це сприйняти
остання моя радість - бан
і канєно реприза:
[i]в чом же мораль цього расказу
спішу вам зразу росказать
шо ось таку, як я заразу
не так то просто задовбать[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772594
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
В баньку с веничком еловым
Повели Петра с кумой.
Будет, гад, теперь здоровым,
Но по бабам - ни ногой!
Ветер в поле завывает,
Мне пора ложиться спать.
Где гулёна мой гуляет
Ночь, не ночь, пойду искать..
На колядки нарядились
Кто во что, я в мини топ.
К девкам хлопцы прицепились,
А ко мне столетний поп.
Из мешка четыре уха
И мужик... едва живой...
-Это кто!! - орет свекруха,
Не иначе хахаль твой!!
Ночь Васильева звездиста
Для колядок - в самый раз!
Колядуют - три артиста
Два альта и Мишка бас!!
Любят девки угощенье
Это вовсе не секрет.
Я принес кило печенья
А она: - Хочу конфет!!
Ты послушай, милый мой.
Сколь же мне надеяться?
Как с Наташкой - ты герой,
А со мной - не клеится!!
Печка топится, дымит,
А я за измену,
Подложила динамит
Машке... через стену.
Мой миленок весь в веснушках
Рыжий, ярче от огня!
Но характер, просто душка..
Да и любит он меня...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772406
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Лише в твоїх обіймах любо,
Я забуваю в них про все...
Коли цілую твої губи,
І ніжне й лагідне лице...
Тебе, коханий, я плекаю,
Я у полоні твоїх рук...
Тебе, як сонечка жадаю,
Я слів уже не доберу...
Земля з'єдналася із небом,
Зелені пахнуть килими...
Ти пригорнув мене до себе,
Від дотиків палаєм ми...
Промінчик сяє у волоссі,
Твій запах тіла тільки мій!
Трава лоскоче ноги босі,
Ми наче хвилі двох стихій...
20 01 2018 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772394
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Он приехал.
Ему – восемнадцать.
Отворяйся, Москва-Петроград!
Молодой, оголтелый, рязанский,
Гениальный.
И сам чёрт не брат.
Будут вам расстегаи с икрою!
Будет вам и скандал, и аврал.
Говорил:
– Я все двери открою!
И открыл, и ни в чём не соврал.
Целовался, кутил, задирался.
Думал – смех, получилось – капкан.
На судьбы колесо намотался
Словно шарф Айседоры Дункан.
Дар поэта не вытравить водкой.
Дар поэта не передарить.
Слишком рьяной и слишком короткой
Оказалась рязанская прыть.
Слишком часто и много – о смерти.
Слишком мало в конце – о любви.
Закружишься в земной круговерти,
А потом – не жалей, не зови…
И судили его, и рядили.
От восторга взрывался партер.
Сам повесился? Или убили? –
Скоро век, как молчит «Англетер»…
.............
Гой ты, Русь моя! – Синь да берёзки,
Гладь озёр, луговая трава!
Если б только не плети да розги,
Пустословье и злая молва…
[i]
Январь 2018[/i]
------------------------------
На фото - картина Дмитрия Локтионова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772328
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
- Не нужно, милый, много слов.
Внесем в судьбу свою поправки...
- То я... придумала любовь.
Вонзала в грудь себе булавки...
- Ты был важнее всех торжеств...
Моим дыханием... иконой.
Важнее всех земных существ!..
Не заживающею раной.
- Ты был царем... персидским шейхом...
Нежнее крыльев мотылька,
Душа звенела в звездных шлейфах...
Свой свет роняя сквозь века.
- Но ты в моей судьбе... лишь гость.
Твоя душа... моей не рада.
- Жаль... не сложилось... не сбылось.
Мне не нужна твоя прохлада.
Пусть тихо грусть ко мне зайдет...
И дождь мои обнимет плечи...
- Ты не волнуйся. Все пройдет...
Растает, как прощальный вечер...
20.01.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772316
дата надходження 20.01.2018
дата закладки 20.01.2018
Тобі сестричко сімдесят,
Старіємо потроху.
Давно вже маєш правнучат,
Не віриться їй богу.
Неначе вчора ще було,
Як гусенят водила.
Ну, як забути те тепло,
Лебідко сизокрила.
Було нас надцять ластів’ят,
Все встигнуть було треба.
У буднях мало було свят,
Була в руках потреба.
Чи то по жолудь в дубину,
Чи в верболіз по рибу.
Хтось по волошки у льону,
А хтось стеріг садибу.
А ще ж бо гуси і качки,
Щодня пасли корови.
Жаль, поросли ті стежечки,
І знищені діброви.
Нема правічних тих дубів,
Пішла у невідь Стубла.
Ми там тягали… карасів,
Залазили у дупла.
Світився в вербах виднокіл,
Я поплавом ганявся.
Дражнив метеликів і бджіл,
В росі, як жук вмивався.
Я був бешкетником малим,
Вреднюще, войовниче.
Ох і далеко ж не святим,
Тобі дісталося сестрице.
Отож... у ноги поклонюсь,
Сестро здоров’я зичу.
Із щирим словом…озовусь,
Свою любов засвідчу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772296
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[b][i][color="#0000ff"]В мені нема ні крапельки гордині,
Я наче в осінь жовтий падолист...
Я посміхаюсь дуже рідко нині,
Але в душі така, як і колись...
Привітна, щира і до всіх люб'язна,
До кожної людини свій підхід...
З роками стала мудра та серйозна,
Таким і є увесь мій родовід...
Але бува наперекір усьому,
Сміюся я, ну майже до плачУ...
Як сонечко яскраве серед грому,
У світлі мрії, ніби птах лечу...
19 01 2018 р
Вікторія Р[/color]
[/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772262
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 20.01.2018
[color="#001aff"][b][i]разом з тобою шаленієм
так шаленієм - просто жесть
усі фантазії і мрії
у ліжку нашому вже єсть[/i][/b][/color]
[color="#ff006a"][b][i]И нету никаких запретов -
Пологом спрятала нас ночь,
За ним всегда полно секретов...
Стать тайною и мы не прочь.[/i][/b][/color]
[color="#001aff"][b][i]як самі яркі феєрверкі
в цю ніч бабахнем під луной
і не потрібні ті цукерки
для сладкой жизні нам з тобой[/i][/b][/color]
[color="#ff006a"][b][i]И без шампанского пьянеем,
Сгорая в сладостном огне,
Да только ли понять сумеем,
Что это было лишь во сне?[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772242
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Змахну сльозу долонями із вій,
У грудях серце щемом озоветься.
На лінії вогню затихнув бій,
Десь снайпер ще невидимий крадеться.
Зібрались побратими, гомонять,
З цигарок дим над головами в’ється.
Торкаються розмовами понять
За гріш де мідний гідність продається.
І закипає в душах правий гнів,
І злість, назбирана війни роками.
Стискається кулак без зайвих слів,
Не панувати ворогам над нами.
19.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772286
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
Кажуть, ЖІНКА в дітях ніби розквітає,
А в онуках зріє, ніжиться й іскрить.
Без тебе життя свого вже не уявляю,
У тобі, онучку мій, криється весь світ.
Неповторна радість, безтурботна втіха,
Безкінечне щастя сповнене в тобі.
Як заллєшся дзвінко солов'їним сміхом,
То стає тепліше й весело усім.
Заглядають щиро очі волошкові,
В них яскраве світло сонячного дня.
І питання сотні линуть знову й знову,
Все тебе цікавить, крихітко моя.
Віддано маленькі ручки простягаєш
В пошуках обіймів й рідного тепла.
Тішиш кожним словом, плачем серце краєш.
Аби твоя доля доброю була!
Приголублю ніжно, чубчика підправлю
Й слухатиму любо, як внук гомонить.
Я з ним молодою себе відчуваю
І в житті щаслива моя кожна мить.
[i]Присвячується рідному онучку Вадимчику[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772195
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=vQUPb3x7WPc[/youtube]
Зі сцени сходить треба вчасно,
І не кажи, що ще не час.
Аплодисментів вже нерясно,
І забувати стали нас.
Та ми надіємось, все ж любим,
І щоб пом"якшить гіркоту,
Свою надію все ж голубим,
Плекаєм мрію, та не ту.
Надія тішить, зігріває,
І зводить з розуму підчас.
Але в цей час ми ще не знаєм:
Давно забули вже про нас.
І десь багаття мрії гасне,
І ледве блима промінець,
Та почуття, що так прекрасне,
Згасить не зможе вітерець...
Бо ми погане все забули,
І пересіяли зерно,
І живемо лиш тим минулим,
Хоч й не повернеться воно..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772182
дата надходження 19.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[b][i][color="#8400ff"]Ночь из белого ситца,
Сверкают на ёлке огни...
Снег под луной искрится,
Напротив глаза твои!
Нежность души и тела,
И свеч ароматных блеск...
О счастье нам вьюга пела,
Горячих эмоций всплеск...
Каждой клеточкой кожи,
И вдох и выдох едва...
Вдыхаю тебя до дрожи,
Глотаю твои слова...
Наши счастливые лица,
Чувства, и стоны и нега...
Ночь из белого ситца,
Усыпана хлопьями снега...
13 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771959
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 19.01.2018
[b][color="#580559"]У-ходя, возьми с собою ношу,
Р-епортаж о гибели мечты,
А- вослед метелица-пороша,
З-аметет ушедшего следы.
Л-ишь любовь осталась на распутье,
У-мирать в который раз уже.
К-ак ты мог... охапкой мокрых прутьев
И-стязать... и резать по душе?
С-острадать? Я не прошу, не надо.
Л-абиринты мук - увы, мои.
И- мираж... повсюду ходит рядом,
Ш-лейфом грусти, горя и... любви.
К-ак прожить без веры и надежды,
О-щутив всем сердцем груз потерь?
М-ожет мир таинственно-безбрежный
М-глой кромешной весь укрыт теперь?
Н-ет! Не надо больше расставаний,
О-твергаю грустное "Прощай!"
Г-орький вкус, осадок, ил страданий,
О-ставляет нА сердце печаль!
Б-оже правый, успокой тревогу,
О-тведи все пытки сердца прочь.
Л-учше дай мне Ангела в подмогу
И- способность муки превозмочь.[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772064
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
- Ти так змінився, сину! Ні, не постарів,
А просто став занадто вже дорослим.
Твій погляд став пронизливим, швидким,
І розмовляти із тобою так непросто.
Спостерігаю за тобою крадькома -
Ти щохвилини мов готовий вже до бою.
Удома ж спокій, мир і тишина,
Ну що, синочку, діється з тобою?
- Удома дійсно добре, мамо! Та повір,
Що відпочинок цей втомив мене ще більше.
Щоночі не дають спокою сни про бій
Пліч-о-пліч з друзями, яких не знав раніше.
Не гнівайся, матусю, я прошу,
Та мій обов'язок знов бути там на Сході...
- Ти що надумався? Ні, я не пущу!
Мені, соколику, сліз і тривоги годі...
... Вечірній степ затих весь у диму
Після запеклого торохкання гармати.
Син втомлений у копанці заснув,
Щоб бачити у снах, як на його чекає мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772001
дата надходження 18.01.2018
дата закладки 18.01.2018
[b][i][color="#2600ff"]Вся жизнь моя история,
Я в ней грущу отчасти...
Зовут меня, Виктория
Я Вам желаю счастья!
17 01 2018 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771908
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
хотів було піти в разнос
і написать вірш з матюками
чи порно з описанням поз
та, все ж таки, тепер не стану
бо щось зроблю я знов не так
скажуть опйать не гарні рими
або ще гірше - шо маньяк
знову захоче хтось нагримать
тоді, хоч в чатах не свічусь
а все одно, як "враг народа"
від туди кусь, отсюда кусь
і не хватає кіслорода
тому такий от льогкій вірш
неначе теє рафаєло
одні намьокі і не більш
шоби не бути под пріцелом ;)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771894
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Так довго не писалося мені,
Бентежно Муза поглядала з коса.
Була собі у тім, щасливім сні,
У мріях жила, бігла в росах боса.
Чи був то сон? Де відповідь знайти?
А за вікном живе собі реальність.
Чи бути в ній- у ній завжди іти?
І так, і ні- підказує незграбність.
Думки мої- веселі, десь сумні,
Такі зрадливі- водночас болючі,
Без вас не жить, не зраджуйте мені-
Он, за вікном, сніги такі, пекучі.
Засів мій спогад випити вина,
Удвох частуєм тишу вечорову,
Химерна ніч вляглась біля вікна-
Я прийду, Музо, нині на розмову.
Знов розкажу, як квітнуть спориші,
Ти запалиш вогонь в чуднім камині,
Теплом думки торкнуть мені душі,
Моя реальність, вигадана нині.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771887
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Все пам’ятаємо шакали,
Ми знаєм хто ви… Автори.
В Котлах, як Градами вбивали,
Господь наш бачив все згори.
Хто пережив той не забуде,
В крові залишені сліди….
Ніщо не буде в нас забуте,
Як тінь, могили… і хрести!
Тож прощень звірі не благайте,
Могили лише сплять в землі.
Пощади вбивці не чекайте,
Ні наші змії…, ні в Кремлі.
У серці кожному руїна,
Посохли ріки… без води.
Кричить згвалтована країна,
То змова виплодків Орди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771867
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Укрыли снеги до утра
Все парапеты бытия…
А я была с тобой нежна…
Как никогда, как никогда…
А я тебе одна нужна -
Ты повторил опять вчера…
Когда заплакала свеча
И не молчала тишина,
Среди темнеющих небес,
Не Он (единственный) воскрес…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771814
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
То имя на влажно-горячих губах,
Как след от расстаявшей встречи.
Ведь канувший камешком в водных кругах,
Затерян он в дальнем заречье.
Невольно закрыла обитель свою.
Из слёз одинокое соло...
Но мысли в движеньи, в раздумьях цевью,
Фарфоровый крутится ролик.
Хотела глоточек водицы живой,
Смотрела глазами надежды.
Хоть смутно за синей заречной чертой,
Но вера рождалась как прежде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771793
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
[color="#0022ff"][i][b]Туди-сюди й зворотньо
Мені й тобі спекотно…
То я вверху,то зверху ти,
Не боїмось ми висоти…
Туди-сюди, сюди - туди,
Ти завтра теж,прошу,прийди!
Взлітаємо неначе пух,
Що аж заторюється дух…
Торкаюсь ніби стелі..
На гойдалці-….КАЧЕЛІ…
17.01.2018р.
[/b][/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771784
дата надходження 17.01.2018
дата закладки 17.01.2018
И я - не я…
И ты - не ты…
И не растут в саду цветы…
Лишь стынет лёд…
И сыплет снег…
И заметает вьюга след…
Тогда зачем и почему -
Тебя из мыслей не гоню…
И зажигаю вновь свечу…
И Мойры ниточку пряду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770328
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я сумела его отпустить…
Не уд`алось - не разрыдаться…
Не получится быстро забыть,
Если мысленно возвращаться…
Не надумала - боготворить…
Нежеланною - притворяться…
И подругой,наверно, не быть,
Если хочется целоваться…
Только горечь (известную) мук
На губах и святою не смыла…
Неужели сомкнувшийся круг
Обретает могучую силу?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771723
дата надходження 16.01.2018
дата закладки 16.01.2018
Пусть привычки детских лет
Жизнь снимает с нас, как стружки,
Но музея лучше нет,
Чем родной музей игрушки.
Куклы, милое зверьё,
Сказки ласковой наследство
Мы встречаем тут своё
Чудом выжившее детство.
«У тебя ж был танк такой!
И такие же машинки»,
Голос памяти живой
Тут же шепчет без заминки.
И солдатиков – не счесть,
Да, они всегда на марше.
А ещё игрушки есть,
Что и дедов наших старше.
Вот бежит резной конек,
Вот фарфоровая дама,
Чуть прищурила глазок
Из витрины первой самой
Друг мой, в святочные дни,
Чтобы радость не смолкала
Хоть на часик загляни
В эти сказочные залы.
Сбрось хоть тут с души своей
Бытовой рутины стружки!
Мы ещё придём в музей,
Наш родной музей игрушки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771512
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
В доме моём ещё пахнет столяркой и краской.
Новый совсем. Ничего, что пока не жилой.
С нежностью трогаю стены, даря ему ласку -
Пусть наполняется любящей женской душой.
"Здравствуй, мечта моя! Здравствуй, земной уголочек!
Долго я шла к тебе. Трудной дорога была...
Скоро совсем расцветёшь - как красивый цветочек!
Как же душа моя этого часа ждала!..
Как же хочу я, чтоб ты переполнился светом!
Всю свою душу вложу я в твой скромный уют!
Сердцем мечтаю, чтоб был ты похожим на лето,
Тёплое доброе лето, которого ждут...
Милый, хороший! Моя ты желанная пристань!
Время пришло познакомиться с женской рукой...
Будет у нас хлебосольно, уютно и чисто..."
Господи! Я, наконец-то, вернулась домой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771454
дата надходження 15.01.2018
дата закладки 15.01.2018
[i]Старий Новий рік! Вже тільки випито...
і сказано! А як отой старечий Новий рік
ще повернеться, то що будемо робити?
Залишається одне - [b]жартувати![/b][/i]
[color="#de1414"][b]З НОВИМ РОКОМ, МИЛІ ДРУЗІ!
НА ЦЕЙ РАЗ – О-СТА-ТОЧ-НО![b][/b][/b][/color]
[youtube]https://youtu.be/WAt3_RehDB0[/youtube]
[i][b][color="#073370"]Що значить помпа - певно всім відомо,
Із нею зручно ляльці в світі жить
Коли ж у ляльки й пимпа є невтомна,
Вам повезло, бо є чим дорожить.
Та пимпочка – зваблива, файна кнопка:-
Натиснеш в трібне місце – маєш писк,
А то – погладиш ніжно там, де .опка,
Й отримаєш від того повний зиск.
Отак життя твоє й проходить в зойках,
Бо ляльці те подобається вкрай,
Що ти знаходиш найзручніші стойки,
Які ведуть у неймовірний рай.
Бува, одначе, так: не ту із клавіш
Торкнеш у ляльки раптом, невпопад.
Тоді такого прочухана маєш,
Що з раю враз летиш у бісів ад.
Коли ж та лялька раз оскалить зуби
Й покаже всім свій милий пишний зад,
Та пимпочка вас доведе… до згуби!
А хто такій халепі буде рад?!
[/color][/b]
14.01.2018,
Кельн, ФРН
_________
Примітка. У слова «пимпочка» нема дослівного
перекладу, бо, певно, належить, до жартівливого
сленгу; технічно означає «тумблер» чи "затичка".
А ось в людському? Спробуймо! Можливо, вперше.
На світлині (http://uareview.com/niasha-doll/) гумова
лялька "славнозвісної" Наталії Поклонської, яку можна
придбати у вільному продажу в Російській Федерації.
Цей витвір "гумового" мистецтва автор використав
як прототип літературного героя даного твору.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771369
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
А чи бували ви у нашому селі,
Що гордо і велично Тинне зветься?
Краса панує тут, роздолля і масив.
Обов'язково завітайте, як прийдеться!
Походить назва Тинного від слова "тин".
Історія села стара й цікава -
Зберігся пам'ятний маєток тут один
Родини Младзяновських, польських панів.
Знайомі ще з дитинства назви хуторів:
Лиса Гора, Піль, Бердуха, Забара.
Видніються будови ще з тих страшних років,
Коли накрила рідний край війни примара.
Чуть плескіт річки Случ. Її тиха хода
Поволі протікає срібним водограєм.
Позичана з джерел вода йде до Дніпра
Й дітей улітку лагідно втішає.
По берегах крутих розлігся верболіз,
Гілками бавиться з дрібними камінцями.
Навкруг задумливо шумить сосновий ліс
Й захоплює красою до нестями.
Приємний на вітрах його дрімучий шум
І прохолода освіжає в літню спеку.
Володар мрій, пісень, фантазії та дум,
Могутній богатир, широкий і далекий.
Пером захоплення я до села торкнусь
Словами вдячності за все прекрасне й рідне,
Та гордо стверджувати я не побоюсь,
Що Тинне - краще й слів найкращих гідне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771317
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Єство зрадливо прагне ласки,
Твоїх обіймів, пригорни.
Зануритись в кохання казки
І щезло жало щоб війни.
Щоб ранок зустрічати конче
В єдинім клекоті сердець.
І, щоб крізь штори у віконце,
Сміялась райдуга з небес.
І ми розморені, щасливі
Лежали поруч пліч о пліч.
Дивились в очі й розуміли,
Позбулись ми чужинських бід.
Й тіла сповнялись теплотою,
Чиста любов лилась без меж.
Жила й живу, милий, тобою.
Приходь. Цілуй. Душу бентеж.
14.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771268
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
[color="#0a094d"]О/вдовела любовь и в пучине потерь
Л/ьют лампадки огни... поминальные.
Ю/жный ветер принес холода в мою дверь.
Д/ежавю... крохи счастья;... печальные.
Я/ и верить боюсь... неужели - чужой?
Х/аотично душа на две делится,
Н/еужели любовь за смертельной чертой?
А/хинея!! И все перемелется.
М/ожет сделанный шаг - громкий вызов судьбе,
П/ерекрой, новый старт, воссоздание,
О/бновлённый подъем по нелегкой тропе,
С/опряжен с нашим общим желанием.
Т/айн огромный клубок и запутана нить
У/крепилось броней недоверие,
П/азлы жизни бы нам вновь узором сложить,
К/раской яркой любви скрасить серое.
И/ пускай отойдет в небыль грусти мотив
Г/рубый выпад судьбы, заблуждение,
О/тойдет... и расчистит святые пути
В/се дороги-пути... и сомнения.
О/щутить бы душою тот важный демарш,
Р/аз уж выпали нам испытания.
Я/вь ценнее чем самый красивый мираж
Т/ак нам Бог говорит... в назидание.[b][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771255
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Проблеми, проблеми, проблеми...
Тріщить від проблем голова.
Не знаю як досі жива
Та це вже розмова окрема.
А з другого боку: життя
Без них було б прісне і сіре.
Якщо не багато і в міру
То все навкруги — до пуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771215
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
- Серый мир без твоих синих глаз, моя мама!..
Круглый год обнимает зима...
- Столько дней без тебя я уже пролистала!..
Столько сказок видала сама...
Ранят мысли о том, что могла ты быть рядом!..
Чтоб теплом согревала ладонь...
Столько ласки!.. И в жизни порядок...
- Почему же в душе лишь огонь?!
Тяжело без тебя... - Ты мне снишься ночами...
А потом... невозможная боль!..
Ведь реальности холод рвет сердце крестами...
И не слышит никто моих мольб!
- Как понять этот мир, как поверить Вселенной?..
Как поверить богам?... Просто жить?!
- Кто мог очень Великий, такой совершенный...
В пропасть душу мою уронить?!
Кто-то судьбы рисует, даст много заданий...
Это было веками всё... Пусть.
- Где бы ни была ты... средь каких мирозданий...
За тебя, моя нежность, молюсь...
13.01.2018 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771211
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.01.2018
Трава дика на могилах,
Плющ обвив сірі хрести.
Де ж ти ходиш, рідний сину,
Чи забув про нас вже ти?
Не забув я, мамо й тату,
Не коріть мене ви, ні.
Захищав я Україну,
Був весь час я на війні.
Там на Сході земля плаче,
Сонця схід горить в вогні.
А на гілці ворон кряче,
Серце крається мені.
Побратимів там ховав я,
Про вас згадував щодня.
На коліна ставши, клявся,
Помста, ціль нині моя.
Щоби лан шумів хлібами,
В небі сяяли зірки.
Щоб не стали ми рабами,
На війну знов маю йти.
13.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771186
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][i]Січневий плюс лама прозору кригу,
Хоча, цвітінню й буйству не пора.
Та плаче... плаче соком на відлигу
Старої вишні зранена кора.
Моє вікно фільмує цю картину,-
Плачу зими і вишні, - й не збагне,
Що ця, з прогресом виросла людина,
Кого кохає, того й сильно б’є.
Від цих побоїв зрубами рясніють
Карпатські схили - рани і рубці.
Жаль, ні у кого, навіть не тепліє
Солона крапля горя на щоці.
І вишня, вишня, вишенька навпроти
Оту січневу, вигріту весну
Гілками ловить, зламами на дотик,
А ми за миром йдемо на війну.
Та за здоров'я п'єм гірку отруту,
Здається, цей прогрес забрав уми
У душах вічний лютий, лютий, лютий...
Якби ж то квітня їм... якби... якби...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771123
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=v6d78pIkfFg[/youtube]
Відлига - це на щось надія,
Це - потепління серед зим.
Таємно квітне чиясь мрія,
Маленьким вогником, блідим.
І ти малюєш вже картину,
(От тільки б мрію не злякать).
Що буде потім? Відпочину...
І знов в фантазії блукать.
Відлига взимку - ненадовго,
Бо раптом вдарить морозець.
Від мрій залишиться - нічого.
Пішло усе тут нанівець.
Засипе сніг усі бажання,
Доріжки мрії замете.
Та все ж у серці є вагання:
Ще, може, білим зацвіте?
Відлига в серці теж буває.
Це значить, що надія є,
Бо серце добре пробачає,
І болю вже не завдає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771108
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][i][color="#0066ff"]Вам пожелаю доброй ночи,
Уйду в мечты свои опять...
Скажу Вам просто, между прочим,
Я Вас боюсь так потерять...
И вновь в душе моей прохлада,
Но в этом нет ничьей вины...
Ваша улыбка - мне награда,
О Вас прекрасны мои сны ...
Без Вас вдали тоска и мука,
Ваше молчанье хуже крика...
И чёрной кошкой вновь разлука,
Пронзает душу мою дико...
11 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771081
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
Заскрипели старые ботинки
по дорожкам памяти невольно,
взял альбом и старенькие снимки
сердцу сделали немного больно.
Замелькали в голове картинки,
радости и счастья эпизоды,
зазвучали с треском, как пластинка,
оживляя прошлого разводы.
Вспомнились и школьные годочки,
озорные, милые такие,
институт, завод, родные точки
и друзья, веселые, шальные.
С грустью вспоминал и об ушедших
в мир иной, некстати и до срока,
фотографии о днях прошедших
высекли из глаз тоски потоки.
Как же были мы тогда наивны,
верили, смеялись и любили,
жизнь проходит, рассекая бивнем
все былое, рубит, как зубилом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771042
дата надходження 13.01.2018
дата закладки 13.01.2018
[b][i][color="#ff0091"]Я вибрала тебе зі ста,
І закохалась до нестями...
В полон взяли твої вуста,
Ми поєдналися серцями...
Горіли очі, мов вогні
І кожен дотик ніби жало...
Запав у душу ти мені,
З тобою щастя я пізнала!
Цим почуттям немає меж,
Кохання наше, то є - диво!
Тамую подих, як ти йдеш
З тобою, любий, я щаслива!
05 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770098
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 13.01.2018
У старій свиті, сивину вкрила пороша,
Вона стояла серед натовпу, що мимо йшов.
Сніжинки танули на ній, хоч була боса,
А люд штовхав її та осудом своїм боров.
Вона ж терпляче зносила глум, чужу хулу,
Хилила голову лишень щоби через нужду,
Котра зволожила обличчя, скупу сльозу,
Не бачив недруг, те займало не її одну.
Посестри, то правда, віра та любов жива,
А ще розтерзана боями змучена земля.
Стікала болем покрита струпами душа:
"Скільки біди ще принесе загарбницька війна?"
12.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770995
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Стоїть в зажурі яблунька,
Сердешній сумно стало-
Пожовкло її листячко
І з гілочок опало.
Стоїть вона оголена,
Безжальними пронизана вітрами
І сниться яблунці весна
Холодними осінніми ночами.
Тоді була вона красунею,
Вся в цвіті ніжно-білому.
Здавалась нареченою,
Мов в одязі весільному.
І гріло її сонечко,
Бджілки нектар збирали
І весело на гілочках
Пташки пісні співали.
Тепер же пізня осінь
І йдуть дощі холодні.
Не за горами і зима,
І люті дні морозні.
І з думкою про зиму яблунька,
В сон порина зимовий.
Їй будуть снитись літо і весна
І ніжно-білий одяг новий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764653
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 12.01.2018
[color="#ff00e6"][i][b]Люби мене…БЕЗУМОВНО!
Люби мене міцно й змістовно!
Приймай мене ,яка я є
Таку,що тебе о-бій-ма-є,
Щастя даруймо щомиті,
Один перед одним відкриті…
А …більшого просто не треба!
Щоб був лише поруч-потреба!
Бери у свої обійми,
І "зацілуй" ,і пі-дій-ми!
Приймай мене ,яка я є
Й Таку,що тебе о-бій-ма-є,
Щастя даруймо щомиті,
Один перед одним відкриті…
Щоб був лише поруч-потреба!
А …більшого просто не треба!
П Р О С Т О... Л Ю Б И!
...любимий круже ря-тів-ний,
великий,товстий,на-дув-ний..... :)))
12.01.2018р.[/b]
[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770885
дата надходження 12.01.2018
дата закладки 12.01.2018
Заніміли над ставом верби,
Ледь дзвеніло над ними небо,
Замовкає пташина пісня –
Все чекає, що буде після…
Місяць виплив уже із хмари,
Пасти вивів зірок отари,
З-поміж верб заглядав до ставу…
Впав у нього… Ось-ось дістану,
Зачерпну його із водою,
У човні з ним всю ніч простою.
А як ранок зарожевіє,
Місяць з рук утекти зуміє.
Подивлюсь на свої долоні,
І здається, що я в полоні
Вже у сонечка, а не в місяця.
Жаль, в долонях воно не вміститься.
20.10.2012
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770823
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
[i]цей віршик мені подарувала моя бившая дівчина
я чесно питався зрозуміти, шо вона хотіла їм мені
розповісти, та до кінця так і не поняв[/i]
[b][color="#ba7765"]тебе кохаю до безтями
тебе я хочу більше всіх
прийди ж до мене, мій коханий
торкнись до рук і губ моїх
квіти пов'яли на віконці
ти зраджував мою любов
так холодно в моїй сторонці
шо навіть похолола кров
із іншою ти цілувався
пішов ти на фік, шоб ти здох
як би тепер ти не старався
не бути більше нам удвох
але ж я так тебе кохаю
аж серденько моє щемить
і де тепер ти, я не знаю...
побачитись хоча б на мить
та я без тебе дуже сильна
і не потрібен ти мені
порвала ланцюги, я - вільна
не хочу жити у брехні
не заслужив мого кохання
і не цінив того, що мав
приніс мені лише страждання
ти ворогом для мене став
коханий мій, невже так краще?
невже мене ти вже забув?
невже мєчти мої пропащі?
невже зі мною ти не був?
іди собі і не вертайся
мені й без тебе тут ніштяк
і не шукай, і не старайся
любов для тебе лиш пустяк
тебе кохаю до безтями
тебе я хочу більше всіх
прийди ж до мене, мій коханий
торкнись до рук і губ моїх[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770817
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 11.01.2018
[b][i][color="#ea00ff"]А тиша мені до душі,
Я гублюся з нею у часі.
І пишуться гарні вірші,
Я наче лечу на Пегасі...
А мрії,солодка їх мить
Тихенько і тепло у хаті.
Десь ніч за віконечком спить,
І друзі мої всі пернаті...
Вже б варто лягти і мені,
Бо вже недалеко до ранку.
Зірки в золотому вбранні,
Ясніють у небі серпанком...
07 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770638
дата надходження 10.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Так хочу, чтобы пел колокольчик лихой,
Мне бы тройку поймать разудалую,
Уложить договор с ней, надёжный такой,
Чтоб меня забрала опоздалую...
Бриллиантом сверкая, нетающий снег
Рассыпался в холодных объятиях...
В эту самую ночь совершила побег
От себя, ото всех - не поймать меня!..
Не ищите напрасно - заметено след
Белым платьем зимы-раскрасавицы -
Мне года-холода подарили рассвет
И свободу, которая нравится!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764375
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 10.01.2018
[b][i][color="#ff0066"]А я больна - Увы! - Не вами!
С недавних пор... И всё всерьёз...
Вам без намёка... Я... Стихами...
Болею хуже... Кинозвёзд...
И эта хворь...Неизлечима...
Она как-будто псориаз...
Диагноз мой... Неоспоримый...
И не поможет водки таз...
Больна стихами... До забвенья...
И нет покоя... В жизни сей...
Судьба такая... Мне с рожденья...
Что в голове... Полно идей...
08 01 2018 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770499
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 10.01.2018
Поговори зі мною, любий,
У час затишшя подзвони.
Із хрипотою, трішки грубий,
Почую голос твій з війни.
Я відізвусь до тебе серцем,
Коханням ніжним пригорнусь.
Притиснув ворог волю берцем,
Ще сіль у ранах, ти ж кріпись.
Віддам тепло душі своєї,
В твою до краплі переллю.
В руках немає в мене зброї,
Люблю тебе, люблю, люблю.
Бухкає в грудях калатання
Щемом тремтячим та терпким.
Мольбою з вуст тихе прохання:
"Побережись. Вертай живим".
09.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770430
дата надходження 09.01.2018
дата закладки 09.01.2018
Незаметно подкралось зимовье…
Серебром разлилось на висках,
И прошедшее… с болью, с тоскою,
На бумагу ложится в стихах.
Не вернуть, неуёмных желаний,
Не забыть перечёркнутых дней,
Ожиданье страстей и страданий,
Во глубокой печали моей.
Помню, жадно желал окунуться
В передряги морской суеты –
За штурвалом судьбе улыбнуться –
Всё мелькало…причалы, порты.
Всё прошло, нет нужды торопиться,
И потерь непознанных, не жаль,
Предназначенным…. в море влюбиться –
Возлюбите тоску и печаль!
Сколько лет промелькнуло напрасно
Средь друзей поражённых мечтой,
Среди волн и погоды, ужасной,
Упивался стихией морской…
И не думал, не верил, не снилось,
Что способен опять воздыхать,
Снизошёл… к капитану, на милость,
Выдал крылья, чтоб смог полетать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770307
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 09.01.2018
[b][i][color="#ff00ae"]Життя мого основа,
Це перш за все любов!
Це - пісня світанкова,
Яка бентежить кров.
Це - теплі барви літа,
Це - сонця промінці.
Це любі мої діти,
Їх радість на лиці...
Це - тепла кава вранці,
Та милого вуста.
Це - в поцілунках пальці,
І він один із ста!
Безкрає поле жита,
І соловейка спів...
Це - мамина молитва,
Це - білий цвіт садів!
07 01 2018 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770191
дата надходження 08.01.2018
дата закладки 08.01.2018
На Голгофу душа піднялась на святвечір,
Назбирала в собі біль жаливи й печаль.
Ще жменю любові, що лягла враз на плечі,
У погоні суєт стала міці скрижаль.
І молила душа у покорі спасіння,
Відбілити образи просила в Христа.
Щоби помисли щастя не знали гоніння,
Ті, що в серці безпечнім зазнали гріха.
Й розтікались бажанням у тілі блаженним,
Лоскотали у грудях стервозності дань.
Обіймались із жалем, горіти, нестримним
Та зникав той вогонь у літах покарань.
07.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770080
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Опять за чёрной (грозовою)
Летит пузатый цеппелин…
Чтоб не забыть,возьми с собою
Одну из тысячи картин.
И ночи песнь (ноктюрн сонетов)
Благослови на добрый путь…
Теням, скользящим, по паркету
Не размыкай сплетений круг…
Не открывай свои секреты
Под не ритмичный перестук…
Покинет боль, держи обеты…
И за совет не обессудь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770075
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
*******
[b]Ж[/b]иття неписаний роман читаєм дружно
[b]И[/b]і поринаємо у справи й суєту:
[b]Т[/b]о капітал нарощуєм потужний,
[b]Т[/b]о падаєм в розгульну маєту...
[b]Я[/b]к щастя диво-птицю упіймати?
[b]І[/b] мудрість ця - для кожного із нас:
[b]Ч[/b]ас нас Життя навчає цінувати,
[b]А[/b] вже Життя - цінити учить Час.
[b]С[/b]вітанок кожний - сонячну заграву-
[b]Д[/b]арує - не жалкує нам Життя,
[b]В[/b]оно і біль несе, і щастя, й славу,
[b]А[/b] нам дано спізнати це пиття.
[b]У[/b] схронах душ, у сокровенних тайнах
[b]Ч[/b]и Совість наша часто гомонить?
[b]Й[/b] у снах тривожних вироком прощальним
[b]Т[/b]аврує, і бентежить, і болить?
[b]Е[/b]дем Життя комусь давно відкритий,
[b]Л[/b]ікує хтось задавнені болІ,
[b]І[/b] посмішки дарують рідні діти,
[b]Н[/b]есе самотність хтось на цій землі.
[b]А[/b] все ж Життя - Господній подарунок:
[b]Й[/b]ого нам цінувати й берегти,
[b]К[/b]огось щасливим зробить поцілунок,
[b]Р[/b]адітиме хтось посмішці судьби...
[b]А[/b] хтось добро розділить поміж бідних,
[b]Щ[/b]об щастям поділитися своїм -
[b]І[/b] подобріє світ, і сонце зійде у храмі Правди чистому земнім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770061
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 07.01.2018
Такой же - бледный гладкий шёлк бедра…
Бездонный - баритон виолончели…
Ночное небо - в сонных городах…
На месте – полюса и параллели…
Не пряча тайну далеко, - хранят…
И сердцу, милые, все помнят даты…
И на свидания во снах спешат,
Коль обещания даны … когда-то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769762
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
[b][i][color="#ff00e1"]Так важен твой ответ,
Я жажду нашей встречи...
Мне нужен твой совет,
Мне б нежности давеча...
Мне б ласки от души,
И крылья для полёта...
Чтоб я и ты в тиши,
И неба позолота...
Мне б шепота в ночи,
И губ твоих услада...
Есть множество причин,
Чтоб видеть тебя рядом...
05 01 2018 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769939
дата надходження 06.01.2018
дата закладки 06.01.2018
*******
Слів - легких,голосних, барвистих -
О, неміряно вислухАла:
Дріб'язковим дешевим намистом
Їх під ноги щораз розсипали.
Слів від серця - і суть крикливих,
У потугах з надривом пафосним,
Чим дзвінкіших, тим більш фальшивих,
Слів жагучих, солодко-пристрасних.
Скаменілі слова - у клятвах,
Обіцянки і компліменти...
Якось слово у горлі - вклякло,
Не потрібне в життєві менти...
Та найкраще, що чула нині, -
Просто тиша, звичайна тиша:
В ній брехні нема - ні краплини,
Найправдивіша, наймудріша...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769844
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 06.01.2018
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
САНТА МАРІЄ ДІВО ПРЕЧИСТА
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
прекрасна нев'януча квітко Леліє,
Мадонно - із Назарету панно Ніжна
ти тримаєш святе небо даєш надію.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
білосніжний цвіте вічної весни
ти алмазний діамант на зеленім листі
народила Боже дитя, щоб світ спасти.
Санта Марія Діво Пречиста!!!
тобі Алилуя Царице Небесна !
єднаєш у молитві зоре Всевишня,
від ран -зцілюєш даром пречудесним.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
Мати милосердя ласки і любові
подай миру пити водицю чисту
освяти єлеєм у Божім домі.
Санта Маріє Діво Пречиста!!!
коронована на трон серед дівиць
на землі сонця правди Христа-
у темряві, осяй нам путь із зірниць.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769716
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
[i]Мудрий той, хто має знання та робить
вигляд, що не знає. Дурень той, хто
не має знань, та робить вигляд,
що знає
[b] Лао Цзи[/b][/i]
[youtube]https://youtu.be/HKSrCR-ZGGo[/youtube]
[i][b][color="#002fff"]Коли мовчиш ти більше, ніж говориш,
й абиде не пасеш своїх думок,
коли діла свої належно твориш,
закривши рота міцно на замок;
коли достоту відаєш дорогу
і знаєш, як опону обійти,
і ділишся думками лише з Богом,
як досягаєш трібної мети;
коли лаштунки в тебе під рукою
для найважливіших життєвих справ,
і знаєш наперед, що маєш скоїть,
щоб вирішальну битву не програв;
коли у змозі розпізнать знамення,
що враз тобі спустилося з небес,
й не валиш справи на чужі рамення,
а маєш власний досвід і прогрес;
коли сміття не винесеш із хати
й не подаси, як завітає гість,
а будеш плюси у речах шукати
і мінус оцінити маєш хист,
Ти – мудрий!!!
Й маєш безумовне право
судити ницих, блазнів і лихих…
Та не питаєш і не кривдиш прямо,
не б’єш за думку візаві своїх.
Бо істина й тебе колись поправить!
Й не апелюй до більшості... Колись –
голосуванням не вінчають правду –
в покорі їй колінно поклонись![/color]
[/b]05.01.2018,
Кельно, ФРН
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769711
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
[b]У минулого-крапки,в майбутнього-коми,
Поспішаючи, варто творити дива.
І хоч далеч хвилює, страшить невідомим...
Доля стелиться прямо! Підступність - крива.[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725488
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 05.01.2018
Я чекала тебе... Я чекала тебе.
У думках своїх кликала, звала.
Ти чому не прийшов? Я чекала тебе,
коли нічка мій сон колисала.
Знаю я, що прийдеш, що повернешся знов.
Срібло ясної зірки на ганку.
Лиш хвилюється вітер... що в мріях своїх
буду знову з тобою до ранку.
Не хвилюйся ти, вітре, засни в комишах.
Не тривож мою душу даремно.
Бачиш, зірка яскрава горить в небесах?
То ж в думках він зі мною... напевно.
Світи зірко! Світи... Ти нам світло несеш.
Бо пора вже усім зрозуміти.
Що за щастя дано нам у світі цім жить.
Цінувати потрібно й радіти!
Повертайся, мій рідний! Чекаю тебе.
Глянь, зійшла знов зірниця, де хати.
Повертайся, мій рідний, кохаю тебе.
Будем зорі удвох рахувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769610
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
В окне мелькнула чья-то тень,
раздался шорох за стеной,
сегодня был обычный день,
прожит, остался за спиной.
Как выстрел, прозвенел звонок,
пронзив внезапностью меня,
стою босой, смотрю в глазок,
за трусость сам себя браня.
С той стороны стоит старик,
в решетке от морщин лицо,
он был из тех, чудных калик,
облюбовал мое крыльцо.
Я дверь несмело отворил,
молчу, как прикусил язык
и все пытаюсь, что есть сил
смирить на скулах нервный тик.
Открыто улыбнулся мне
и попросил стакан воды,
сказал, что он идет к весне
в плодоносящие сады.
Я вынес деду молока
и дал ему еще пирог,
гляжу, уважил старика,
прошедшего семьсот дорог.
Он принял с радостью дары,
отвесил мне земной поклон,
крутнулся и исчез в прорыв
пространства, будто вышел вон.
Я долго приходил в себя,
щипал свое лицо и нос,
старик исчез, как бы шутя,
а я стою, как в землю врос...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769695
дата надходження 05.01.2018
дата закладки 05.01.2018
[i]Целуешь - пальчик в рукавичке,..
И губы мятные,..глаза…
Склевала зёрнышки синичка
На подоконнике с утра…
Огни на ёлочке мерцают…
Болит в затылке голова…
Мысль не навязчиво терзает,
Не быстро пишутся слова…
Побудь со мной сегодня,нежный…
Скажи - забытые слова…
…………………[/i]
автор: OlgaSydoruk
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769472
[b]Мужское послепраздничное[/b]
Болит в затылке голова…
А в голове болит затылок…
Лишь односложные слова
Легко всплывают из опилок…
И вертится едва-едва
Мысли́ назойливый обмылок:
Синица! Ты, б…, не права –
Затренькала мне мозг до дырок...
А на дворе растёт трава…
Но пыл былой уже не пылок –
Лежат подруги, как дрова,
Среди пустых бутылок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769623
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Знов відстань...відстань над тобою...
У міліметрах болю задихаюсь...
Вночі знов сповідаюсь я журбою...
На ранок каві - щемно усміхаюсь...
Знов телефонні пошепки-розмови...
Думки, що важкістю вгортають..
До осені, до теплої Покрови...
І до Різдва, де Янголи стрічають...
Знов схожість в перехожих тільки...
І силуети в снах туманом сірим...
І спогади протерті геть до дірки...
Встеляють покривалом сивим...
Знов відстань випробовує невчасно...
У грудях моїх стиснута розлука...
Коли зі мною ти - то так прекрасно...
Коли не поруч - то біда і мука...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769635
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Сл. та муз. Н. Башинської
Не за високими горами.
Не за синіми морями.
Не шукай. Ніде більш не знайдеш.
Тут твоя є Батьківщина.
І вона в тебе єдина.
Тут ти живеш!(2р.)
Не за високими горами.
Не за синіми морями.
В чистім полі золоті жита.
Тут твоя є Батьківщина.
І вона в тебе єдина.
На все життя!(2р.)
Не за високими горами.
Не за синіми морями.
В зелен-берег ясна хвиля б'є.
Тут твоя є Батьківщина.
І вона в тебе єдина.
Щастя твоє!(2р.)
Щастя твоє!(2р.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769674
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 05.01.2018
Зимнее утро.
А. Пушкин
Мороз и солнце; день чудесный!
Ещё ты дремлешь, друг прелестный –
Пора, красавица, проснись:
Открой сомкнуты негой взоры
Навстречу северной Авроры,
Звездою севера явись!
Вечор, ты помнишь, вьюга злилась,
На мутном небе мгла носилась;
Луна, как бледное пятно,
Сквозь тучи мрачные желтела,
И ты печальная сидела –
А нынче… погляди в окно:
Под голубыми небесами
Великолепными коврами,
Блестя на солнце, снег лежит;
Прозрачный лес один чернеет,
И ель сквозь иней зеленеет,
И речка подо льдом блестит.
Вся комната янтарным блеском
Озарена. Весёлым треском
Трещит затопленная печь.
Приятно думать у лежанки.
Но знаєш: не велеть ли в санки
Кобилку бурую запречь?
Скользя по утрешннему снегу,
Друг милый, предадимся бегу
Нетерпеливого коня
И навестим поля пустые,
Леса, недавно столь густые,
И берег, милый для меня.
Переклад.
Зимовий ранок.
Мороз і сонце; день чудовий!
Ще ти дрімаєш, друг вродливий –
Пора, чарівниця, проснись:
Відкрий очам своїм простори
На зустріч з півночі Аврорі,
Зорею півночі явись!
Згадай, як в вечір хуга злилась,
На мутнім небі мла носилась,
І Місяць повний – бліде чоло,
Так сумно, із-за хмар… жовтіло,
І ти зажурена сиділа…
А зараз… виглянь у вікно:
Під голубими небесами
Покритим сяйвом килимами,
Іскрить на сонці, сніг лежить;
Прозорий ліс один чорніє,
Крізь іній хвоя зеленіє,
Під льодом річечка блищить.
Кімната вся янтарним блиском
Озорена. Веселим тріском
Тріщить протоплена вже піч,
Приємно думати з лежанки.
А знаєш: запрягти б у санки
Кобилку буру – і навстріч…
Нестись по ранішньому снігу,
Друг милий, піддамося бігу
При нетерплячому коні,
Провідавши поля пусті,
Ліси, недавно ще густі,
І берег, милий так мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769661
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
- Сёма, ну шо Вы всё время хвастаетесь своим
обрезанием? Ну, и шо Вы с него поимели?
Я знаю человека, который сделал обрезание
своей фамилии. Он обрезал пару букв вначале
и парочку букв в конце своей фамилии и получил
шикарный-сладкий бизнес! Вот это я понимаю
"обрезание"!
* * *
Одесса. Тетя Соня обращается к соседке:
- Софочка, вы слышали, они обнародовали свое добро!
Ой, я вас умоляю: чуть-чуть приоткрыли дверцу сейфа,
как вы грудь своим декольте! А теперь я хочу вас спросить:
ну так и шо дальше?
P. S. Думаю, что вопрос тети Сони из Одессы,
хочет задать каждый украинец:
НУ, ТАК И ШО ДАЛЬШЕ?
Риторический вопрос...
И анекдот совсем не смешной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769590
дата надходження 04.01.2018
дата закладки 04.01.2018
Шматок життя- батьківська рідна хата
Старенька мати, сива та сама
Теплом, в обіймах, марить он загата
Гуляє спогад... часу вже нема.
Дороги перехресні- сніг, замети
Старечі руки, в зморшках сивина
Лиш в небі вітер витина сонети
Матусю рідна! Чом така сумна?
Згубилась радість- гріх мій, мамо, гріх
Той вічний гріх без сповіді й причастя
Вже не лунає сміх, дитячий сміх
Лиш каяття, в нім вічне, певно щастя.
Твоє життя- в нім зцілення душі
А в ній любов, віджита самотою
Так одиноко квітнуть спориші-
Хоч мить побути, мамо, із тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769413
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
[i]д л я ш к о л я р і в[/i]
/ [i]Розрізняють не менш [b]чотирьох підходів[/b] до розгляду терміну [b]ЛЮДИНА[/b]:
@ людина розумна як біологічний вид;
@ людина як щось, що виходить за рамки живого світу і в значній мірі протистоїть йому;
@ людина як людство в цілому;
@ людина як індивід,як особистість
Ось один з підходів...:))) [/i] /
[color="#8000ff"][i][b]Людиною бути –це світ цей любити,
Ніколи в житті хоч когось-не зганьбити,
І руку подати малому й старому,
І бути достойним і гідним самому.
Людиною бути- батьків шанувати,
Про літніх людей своїх гарно подбати,
Взірцем кращим бути свого родоводу, і
Служити Добру і своєму народу!
Це –жити у Правді,Любові,Добрі,
Це брать до уваги і досвід старий,
Любить Батьківщину,сім'ю і людей,
І цьому навчати дорослих й дітей.
Людиною бути – це іншого чути,
Найближчих своїх ні на мить не забути,
Прощати усім та ще й до-по-ма-га-ти,
Та все ж недостатньо - про це лише знати
Людиною буть - не зашкодить нікому,
Ні друзям,колегам,сусідам із дому,
Це гідність свою у питаннях всіх мати,
Статечністю вади всі перемагати,
Ошатністю мову свою одягати,
І з ґречністю гостей завжди зустрічати.
Це цінності люду всі не розгубити,
А ще, безумовно, це - весело жити!
Це руку подати малому й старому,
І бути достойним і гідним самому.
Ніколи в житті хоч когось-не зганьбити,
Людиною бути –це світ цей лю-би-ти!
03.01.2018р.
[/b][/i][/color]
/ / [i]а ще ...[b]вислів "Будь Людиною" використовують[/b],
коли звертаються до...
покидьків; ( людей-негідників, нікчем, паскуд, поганців; плюгавців, сквернословців, недобрих, кепських, паскудних, паршивих, МИРШАВИХ, неякісних, незадовільних, не вартих доброго слова, д. нездалих, шпетних, ледаяких; недосконалих, невправних; недосвідчених, ... ПОГАНЦІВ; поганеньких, поганющих,які...
плюгавлять; (місце) бруднять, (людей) паскудять, псують; (кого) неславлять, паплюжать, опоганюють, ГАНЬБЛЯТЬ; сквернять, оскверняють.[/i] //
[b]ДОПОВНЕННЯ ТУТ[i][/i][/b]
1) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746598
2) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768912
3) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747459
4) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760494
5) http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769720
д а л і б у д е...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769369
дата надходження 03.01.2018
дата закладки 03.01.2018
Похилилася тополя на шлях курний, битий,
Ні гілочки, ні листочка, лиш стовбур безлиций.
Як на вечір заступило, степ "Градом" був критий,
Ні жалю нема, ні серця в ворога, що ниций.
Став він схожий на шакала, кров стікає в землю,
Кров скалічених, убитих на догоду Кремлю.
Виїдають очі сльози, нестерпно від болю,
Один поступ в України - скинути недолю.
У гурті здобути волю, повернувши славу,
Що належить нам із давна по роду, по праву.
Дай же, Боже, допомоги відродить державу,
Віддаємо тобі в тузі пожертву криваву.
02.01.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769313
дата надходження 02.01.2018
дата закладки 03.01.2018
У этой ночи яркая звезда
Желания избранных,наверно,исполняет…
Пусть Ангел белый правого плеча
Своею аурой тебя оберегает…
А эта ночь - в фаворе у любви…
Любовь все люди счастьем называют…
Однажды тихо -тихо позови…
Когда откликнусь, ты меня узнаешь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769124
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
[b][i][color="#ea00ff"]Звёзды в небе всё краше,
Мы у них на виду...
Эта ночь только наша,
Не во сне - наяву...
Два бокала мартини,
И десерт с миндаля...
Ты скользишь за бикини,
Лёгкий звон хрусталя...
Тонкий запах "Шанели"
Незатейливость поз...
Мы лежим на постели,
В лепестках алых роз...
01 01 2018 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769171
дата надходження 01.01.2018
дата закладки 02.01.2018
Вот кресло короля Артура,
Вернее, целый трон.
Стоит задумчиво и хмуро
В углу кафешки он.
Каким таким залётным ветром
Из рыцарских времён
Сквозь пыль веков и километров
Сюда он занесён?
Вы торопливо кофе пьёте,
Не выспавшись с утра.
А он стоит как в Камелоте
У Круглого Стола.
Стоит, окутанный преданьем
И бликами свечей.
Померкла дочерна в изгнаньи
Сталь острая мечей.
Витает дух средневековья,
И словно сам Артур
Забыл, спеша, у изголовья
Волшебный Калибурн.
А люди пищу поглощают,
Боясь туда смотреть,
Хоть никому не запрещают
На троне посидеть.
Преодолев свои сомненья,
Погладила я трон.
Моё представьте изумленье –
Он просто поролон.
Конечно, я его простила –
Мы все не без греха.
Сама я душу загубила
За жалкие меха.
Всем бриттам, викингам и скифам
В их серенькой судьбе
До слёз необходимо мифы
Придумывать себе…
[i]Декабрь 2017[/i]
-----------------------------
Трон стоит в Харькове, в арт-кафе "The dveri"
по адресу ул.Плехановская, 77
Сделан очень натурально ))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765384
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 01.01.2018
Насипало з небес білого снігу,
Незайманість краси хвилює зір.
Вишукую слова із епілогу,
Минулим роком вписані в папір.
Слова буремні, дані нам на згадку,
Вкарбовані навік в людські серця.
В підвалинах свідомості закладку,
Йдемо до переможного кінця.
По правим смертю смерть в свободі рівні
Між націй і великих, і малих.
Ми по натурі люблячі та мирні,
Нетерпимо ж нав’язувань чужих.
Хай новий рік несе в чистій пороші
Злагоду, щастя, Божу Благодать.
Відкритий брами вхід усім до прощі
Отримати від покаянь подать.
31.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768989
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 01.01.2018
[b]ТОЛЬКО БУДИТ[/b]
Наташа Марос
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629599
[i]Только будит меня ночами
Сладкий шёпот издалека.
Разговаривая с печалью,
Молча пишет моя рука.[/i]
Пародия
Сладко ночь ручейком бежала…
Третий раз кричат петухи.
Я спала, а рука писала,
Кто б подумал – мои стихи!
Разговаривая с печалью
Доведёт вдруг меня до слёз,
Накрывает надежды шалью,
А потом рассмешит всерьёз.
До чего хорошо писалось!
Прижимая тетрадь к груди
Я просила самую малость –
До двенадцати не будить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768948
дата надходження 31.12.2017
дата закладки 31.12.2017
[color="#071275"][b]Хватит мне на твист здоровья
Я у ёлочки кружусь...
Не дружила с Петухом я
А с Собакой - подружусь!
Пригласили Дед Мороза
С фирмы "Елка без прикрас"
Он мне, гад, вручил две розы,
А Петру заехал в глаз...
Каждый год одно и то же
Чудо - праздник Новый год!!
Становлюсь на год моложе
А Петро - наоборот!!
С кумом елку нарядили
Уж часы двенадцать бьют
Хоть за то, что жопы в мыле,
Ожидали, что нальют...
Кто там в маске чебурашки
Без портков и пьяный в хлам.
Уши вон из под фуражки
Как две фары по бокам.
У соседей через стенку
Свадьба и полно гостей
Снял Петро мой с Верки пенку
Ну а в ЗАГС повел Сергей!
Пьем шампусик мы с Федотом
Скоро утренний рассвет.
Может мне позвать кого-то
Ведь с Федота толку нет!
Примеряла девка платья
Все подряд, что в шопе есть.
Это что, блин, за проклятье
Ни в одно не может влезть...
Громко музыка играла...
Слышно аж на край села.
Как никак, за генерала
В сорок девять замуж шла.
Что задумала Снегурка
Не известно никому.
Утоплю, кричит, придурка
Как Герасимка Муму!!
Мандарины, мандарины
Не найдешь нигде таких!!
Продаю не я, грузины..
Я рекламщица у них.
Натянул мужик колготы
Отдохнуть в тени прилег.
Я кричу с испугу: "Кто ты??
Не Кончита ли, милок?
Взял с утра Петро веревку
И тропинкой в лес пошел
Думала - притащит елку,
А он телку в дом привел.[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768768
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
/ в предноворіччя...думки - про неї,про Любов.../
[youtube]https://youtu.be/6dJFvS5tTck[/youtube]
******************************
[b][color="#f200ff"][i]Тебе шукаю …з тисячі імен,
Усіх людей і просто – перехожих..
Ти – не такий як всі, ти – феномен,
На інших всіх людей-зовсім не схожий…
Тебе чекаю дуже й із здавен
Й робити це ніяк не перестану…
Бо…справжній чоловік ти і джентльмен
І вірю я у зустріч, так жадану…
Не подивлюсь на чин і красоту,
Широкий гаманець чи жирні статки…
А подивлюсь на душу - широту,
Й не важно, чи з здоров'ям все в порядку…
Ти – не такий, як всі! Ти – феномен!
Й на інших всіх людей зовсім не схожий!
Тебе шукаю!.. З тисячі імен…
Усіх людей і просто…перехожих..
29.12.2017р.[/i][/color]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768634
дата надходження 29.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Тихо падал на землю снег,
Укрывая её от стужи...
А я молча смотрела вверх -
Там ли ангел-хранитель кружит ?
Где ж ещё ? Не молю: "Вернись..."
Знаю я, как в полёте сладко...
Пролетит этот снег, как жизнь...
Не слеза смахнулась украдкой.
Не слеза... Просто тает снег
И течёт по щеке горячей...
Больно кОроток бабий век -
И не скажешь, увы.., иначе.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768531
дата надходження 28.12.2017
дата закладки 29.12.2017
Перепишіть хронологічний ряд.
Невже так тяжко помінять місцями:
Весняну піну й сірий листопа́д,
Свободу волі з мертвими бійцями?
Поставте крапку в повісті сумній,
Не треба люду аркушів трилогій.
Живеться гарно серцю «по кривій»,
Душа у рисці схована убогій.
Помпезний мінус! Добре, що не плюс…
Його хрестами почали сприймати,
Бо хтось, колись цукернями загруз,
Не одцуравшись монополій блату.
Нема доданків в скупченні нулів,
Й давно відомі таїнства розхожим:
Нема царя, щоб гроші не любив,
Цінив Життя у Заповідях Божих.
Де заблукав родимий екзорцист?
Пора з ефіру бісів виганяти!
Либонь в цукерні з Амортом* «завис»,
Смакує з медом сонячну гербату.
Перепишіть хронологічний ряд…
Ввірватись в світ так хочеться дитинно,
Аби не знать, що «смерть» тотожно «град»
І щиро вірить в щастя України.
* Книга. Габріеле Аморт “Нове визнання екзорциста”
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762634
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.12.2017
Є красивих слів доволі
серед лісу і у полі.
У садку, в гаю... впізнаю,
їх знайду я, відшукаю.
І у лузі, і в діброві,
у веселці кольоровій.
Там, де хвилі ходять сильні,
відшукаю теж потрібні.
В синій стрічці у сестрички,
в джерелі, що біля річки,
я їх чую... я їх знаю!
Ще в хмарині відшукаю.
В дощовій рясній краплині,
у вербичці, і в калині,
і в тополі серед поля.
Їх любити - моя доля.
Дзвінкотюче кожне слово
в тобі, рідна моя мово!
Бо ж радіють і сміються,
і метеликами в'ються.
І біжать, летять, стрибають,
зорями у небі сяють.
А у квітах під віконцем...
зігрівають разом з сонцем!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768306
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
А Ви мої читаєте думки,
Римуєте, сумуєте над ними...
Вас зовсім не торкаються роки,
Чарівні Ваші осені і зими...
Ваш погляд випромінює тепло,
А в усмішці щось світле, загадкове...
Такого ще зі мною не було...
Ці очі незабутні, волошкові...
Ви мрій моїх нездійснених політ,
Принцеса неіснуючого бала...
Ви просто... Ви для мене цілий світ,
В якому Вас мені чомусь так мало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768368
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 28.12.2017
Лежить солдат, розпластаний і… мертвий…
Руками землю змучену обняв.
Втомилось небо вже лічити жертви,
Й не розуміє: а за що ж війна?
Чому в Донбасі є людці – не люди,
Які нічим не хочуть дорожить,
Не хочуть зняти із очей облуду –
Московії бажають знов служить.
Тривожить небо, як це вбити брата
І як людей це змусити простить.
Москва ж Донбас не буде собі брати.
Руїни лиш залишить і… хрести.
Ні, не за землю йде війна – за душі.
Така війна і довга, і важка.
Не може світ до того буть байдужим,
Куди Кремля замірилась рука.
Лежить солдат, тепло віддавши тіла
Землі, за котру він життям сплатив,
А в космосі, згасаючи, летіла
Його зоря, і… «Град» по ній гатив.
24.12.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768334
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Тікає ніч на інший бік планети
І сни пливуть у недосяжну даль,
Не спиться совам, матерям, поетам,
І неспокійна в річечці вода.
Не сплять також холодні очерети,
Забрівши в воду майже до колін.
Дописують свої вірші поети,
А поряд з ними – свічка на столі.
Тривожить небо зірочка ранкова,
І соловей пісень ще не веде.
Здається, що нема ніде й нікого,
Та день новий, усе-таки, гряде.
7.10.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768336
дата надходження 27.12.2017
дата закладки 27.12.2017
Уже не паморозь – сніги
У мами в косах,
Коли всім літо навкруги,
Для неї – осінь,
Коли давно вже на крилі
І діти, й внуки…
Стоять портрети на столі…
Полин розлуки
Ковтає мати день і ніч,
Тікають сили.
Бентежить серце дивна річ:
Дочка із сином,
Котрі забули джерело,
Що їх тримає.
Може, й життя їх не вдалось –
Любові мало?
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Коли життя – не розпочать
І вже терпіти
Немає в матері снаги,
Й нема бажання.
Не раз вже сходили сніги –
Немає шани
До тих, життя хто дарував
І ніжну пісню,
Від себе часом відривав,
Старався, звісно,
Щоби не гірш, щоб нарівні,
Як людські діти.
Туди завжди лише вповні –
Порожній – звідти.
А вслід – гіркі, меткі слова,
Малоприємні.
І серце кров’ю залива
Від дум таємних:
Чому так випало мені?
Чия провина?
Слова чекались чарівні–
Образ лавина.
І болем повниться душа,
Німа – ридає.
Він і на мить це не лиша –
Роки гортає,
Сутулу старість ген несе
Ще й одинокість.
Для мами діти – то є все,
Геть власний спокій.
І пада моршкою печаль
На лоб, під очі,
Немов тавро, немов печать –
Біди то почерк…
Найбільша мамина печаль –
Невдячні діти,
Й коли життя – не розпочать…
То ще терпіти?!
28.06.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768008
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
[b][i][color="#1100ff"][b][i][color="#8400ff"]Кое-как сидит корона,
Ну немного набекрень...
Я Снегурочка - без трона,
А под жопой старый пень...
25 12 2017 г
Виктория Р[/color][/i][/b]
Дорогие мои друзья, и поэты сайта!
С наступающим Новым 2018 Годом!
Желаю всем счастья и любви!
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768061
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 26.12.2017
В ДОЛОНЯХ ВЕЧОРА
В долонях вечора догорає літній день...
пожовкле листя закружляло із вітром
соловейко відспівав веселих пісень
і сизокрилий птах прощається із літом.
У вікно ,стукає Осінь -Золота пора...
встеляє багряний килим під ноги,
холод, паморозь спалює троянду до тла-
падає проливний дощ несе печаль тривогу.
І я, у спогадах шукаю молоді літа свою весну,
яка розквітала немов синя волошка у житті...
усміхалось ,мені літо у травах пила красу-
і до зір, злітала птахом у прекрасній митті.
Доля, лебедям кохання малювала чудову казку...
рожеві світанки розсвітали несли в серце надію,
Всесвіт засівав зорепад і дарував квітку щастя
і крок за кроком вимірювала світ у бажаних мріях.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767281
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 26.12.2017
тримайсь рідненька Сара Конор
я вже одів свої очкі
ніщо не стримає мій гонор
рими шалені і гнучкі
не налякать жидкім мєталом
душі Шаленого гравця
під кулі я себе підставив
знов наточивши олівця
гарчить двіжок мого Пєгаса
скоро тебе наздожену
по трасі мчиться творча маса
і пофіг їй на довжину
я заслан був, як термінатор
у цей ваш поетичний світ
пала червоним індикатор
і вже підпалений мій гніт...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767998
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
***
Люди, які вміють сміятися над собою, плачуть(ся) рідше за інших .
***
Хто є хто?
Яке це має значення, якщо знаєш відповідь на запитання: "Ким є ти?"
***
Відшукати центр гравітації – перемогти страх злетіти з орбіти.
***
Еволюція людського тіла – прямоходіння.
Еволюція спілкування –
прямолінійність?
***
Тепло та світло при виникненні асоціацій – сонце почуттів до того, з чим (з ким) вони пов’язані.
***
Сьогоднішній зміст вчорашніх сюжетів може мати зовсім інше забарвлення. Не поспішайте обирати рамку за кольором!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767991
дата надходження 25.12.2017
дата закладки 25.12.2017
Народ мій є, народ мій завжди буде,
ніхто не перекреслить мій народ.
Василь Симоненко.
Народ мій є і був, і завжди буде,
Допоки існуватиме Земля,
Допоки серце кожного у грудях
Любов’ю душу буде окрилять.
Оцінить світ тоді і нашу сутність:
Жадання волі й здатність до звитяг,
І віру нашу, гідність і могутність.
Заслужимо цим право на життя.
Народ мій є і був, і завжди буде, –
Уписані в скрижалі ці слова,
І споконвічні наші атрибути –
Тризуб під сонцем, жито й булава!
20.12. 2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767873
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
**************
Уже зійшла над Всесвітом Зоря -
Осяяла і темряву, і душі...
Радіє - тихо молиться земля
Спасителю рожденному - Ісусу.
Єдин Господь - і день оцей - єдин,
Єдине для людей величне Свято.
Ісус Господь, Месія, Божий Син
Любов'ю прагне Всесвіт об'єднати.
Йому імення світле - Бог-Любов,
Бог-Правда, і Добро, і Справедливість.
За грішних нас пролита чиста кров
І неосяжні прощення та милість...
До Нього ми приходимо - дітьми,
І кожний йде дорогою своєю:
Від горя й муки, із провалля тьми -
Повірить в Правду - і зцілитись нею.
Молімося - сіяє нам Зоря
Над Всесвітом - Надія всюдисуща.
До Божого несімо олтаря
Свої гіркі, свої людськії душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767901
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 25.12.2017
********
Хай снігами-льодами розділені ми,
І віками-роками брести до весни,
Та для вірного серця - розлуки нема...
У холодному герці бунтує зима.
Ще зав'южить-затужить рясний снігопад,
Туго вени напружить покинутий сад,
У минулую весну нема вороття,
Та заграла і скресла реальність - життя.
І дитинство ромашкове сходить із тьми,
І закохана юність забила крильми,
Світлі мрії дівочі і губи твої
В непроглядності ночі наснились мені...
Хай снігами-вітрами бунтує зима,
Та для вірної пари - розлуки нема:
І веснянії ночі, і перша любов,
І закохані очі зоріють нам знов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767791
дата надходження 24.12.2017
дата закладки 24.12.2017
знов матріца настигла всіх
тепер на конкурсній основі
перші місця только для тих
у кого каспєри в законі
і куда смотрить той арбітр?
чи може полтергєйст то круто?
то смисл проведення цих ігр
мене вганяє в дикий смуток
де ж шукачі негарних рим
які все бачать, крім оцього?
лиш конкурсний розвіявсь дим
а вже не хочеться нового
бо в мене призраків нема
як в більшості у цьому Клубі
а конкурс - то лише слова...
такі от справи, мої любі )))
[color="#ff0000"][i]кількість лайків цього вірша, то мій єдиний спірітічєскій сеанс... ніколи не повторюйте цю чорну магію, вона дуже руйнує карму[/i][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767666
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Зробити винним ...втікшого коханого,
І викликати співчуття до себе ...скоком в полум,я :
Це так властиво жіночкам-поеткам збджоленим:
...Пое́тити - лише про нього, обраного янгола –
Як лікування апетиту – гірким по́лином.
...А як красуні реагують за цю знаньку?))
23.12.17 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767623
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Спешу с любимым городом на встречу...
Спешу - как лишь к возлюбленным спешат!
И вновь моя душа стихом щебечет.
В ней столько необузданных цитат!..
Пусть машет зимний ветер опахалом,
В тот миг, когда с мечтой своей сольюсь,
Снежинок укрывая одеялом
Печаль мою и радостную грусть.
Ликуй, душа, ликуй! Совсем уж близок
Тот день желанный... Белый самолёт
Взлетит, бросая небу грозный вызов,
И вновь мою судьбу перевернёт..
На пальцах дни, как девочка, считаю
И в сердце нарастает светлый звон:
Встречай меня, встречай, зима шальная!
Запой ветрами - сердцу в унисон!
На фото - мой город (инет)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767600
дата надходження 23.12.2017
дата закладки 23.12.2017
Зненацька к клубу приєднався
І в нього кожний закохався.
Пробачте.У його вірші.
Вони дотепні і смішні.
Балака речі він прості,
Та головне що від душі.
Бо смутку вдосталь на землі
І він втішає так собі.
У чомусь може облічити,
А якщо кепсько-просвітити.
Про почуття може казати,
Про помидорчики подати.
Але не кожний вміє так.
Тож не аби який дивак.
Він навіть може на заказ
В віршах зробить якийсь розказ.
Може навмисно він жартує?
Але це зовсім не дратує.
Він любить рими,любить Вас.
У нього - ого-го Пегас!
листопад 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762984
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 23.12.2017
[b][i]
[color="#8400ff"]
Я люблю, когда стук колёс
Еле слышно по мостовой...
Когда речка у самых берёз,
Вьётся ленточкой голубой...
Когда утречком солнце встаёт,
Пробивается невзначай...
Когда день свой начало берёт,
И я пью ароматный чай...
В наслажденье, а не от жажды,
По глоточку и не спеша...
Я влюбилась в стихи однажды,
В них живая, моя душа...
09 12 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764936
дата надходження 09.12.2017
дата закладки 22.12.2017
[i] Відлига чи запізнення зими?..
Та це - не завада...
[b] "[color="#0088ff"]Новорічному теплослів'ю[/color]"[/b]
Дисонанс...
[youtube]https://youtu.be/HiUkmghWoWo[/youtube]
[b][color="#074469"]Зимова млява… Не тріщать морози,
Не кубляться у стужі снігурі,
В природі щем, в душі панує проза –
Зимових
мляв невтішні попурі…
Як відгук злих минулих лютих,
Що калиново впали на сніги,
Гуркоче гнів, співає тоскно лютня,
Додаючи
статечності снаги….
І вже в очах – ті сльози-ренегати,
Що на амвон пожертви принесуть…
Стихає біль… І хочеться подбати
Про нашу
справжню, вистраждану суть.
Хай в кабінетах жарко – не Канари ж! –
Й надворі тал – як змучений народ,
Сконають дні – мов здирники і скнари:
Весна
не пошкодує нагород...
«Зимова млява» зміниться весною,
Заснуть морози, стишаться сніги…
За страдників оступляться горою
Ті теплі дні,
що нам – не вороги.
І зникне враз гірка неоднозначність
З зимової природи і держав,
Бо навчена статечність і обачність
Скують
кайданки для зимових мляв![/color]
[/b]
17.12.2017
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766457
дата надходження 17.12.2017
дата закладки 22.12.2017
я заслан був, як термінатор
у цей ваш неймовірний світ
я - поетичний генератор
я - римувальний динаміт
зірка невизнана на сайті
в собі майбутнє я несу
лише для обраних понятну
моїх сєкрєтних рим красу
криваві ріки й гори трупів
скоро в історію підуть
а поки їх ще товчуть в ступі
я проливаю віршів ртуть
яка проллється у шпарини
і в кожне серце затече
вкусить його жалом бджолиним
солодко й гірко запече
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767456
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
У- зимы есть кое-что от чуда,
Л-оготип большого волшебства.
И-скрами играет в изумрудах
Ц-ветовая гамма торжества.
А- еще, похож на чары танец,
С-нежно-белый и красивый вальс.
Т-акты отбивает вихрь-упрямец
А-вантюрно их сложив в романс.
Л-ьдом покрыты все в проезде лужи,
А- на лужах - дети на коньках.
П-аренёк легко девчонку кружит,
О-балдеть!! Какой у них размах...
Х-олодом укутаны деревья,
О-блачились инеем дома.
Ж-алюзи витрин, как привиденья
А- кругом за окнами - зима...
Н-ебо, как пуховая перина,
А-нгелы с которой сыпят снег.
С-ловно шедевральная картина,
К-то же ее создал, чей успех?
А- снежок ложится покрывалом,
З-релище! Восторг! Сплошной кураж!
К-удри веток снегом забросало
У-тонченный у зимы пейзаж...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767356
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Під снігом спав столітній ліс
І не співала жодна пташка,
А Дід Мороз , червоний ніс,
Йшов до подруженьки ,,на пляшку”.
Рипів нічний іскристий сніг,
Тріщав мороз і драв за вуха.
Спадали валянці із ніг,
Жбурляла сніжки завірюха.
На ранок Дід таки добрів,
Та випити вже не кортіло,
,,впусти”, – Снігурку оком здрів,
І впало непритомне тіло.
А був би юним козаком,
Сідлав би миттю вороного…
З небес регоче п’яний Ком.
Та Діду вже не до спиртного.
*** Ком – бог банкетів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767359
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Кружляють двоє у зимовім вальсі,
І пухом лебединим сніг летить,
А ніжний на морозі дотик пальців
Любов*ю зігріває щастя мить.
І грудень-чудодій чаклує вміло,
Під сонцем сяйво свічада льоду.
Лягло сніжинок філігранне тіло,
І скрізь сріблиться казкова врода.
Кружляють двоє в лебединім танці.
У холод гарячіші почуття.
Зажевріли калинові рум*янці,
Палка любов, мов музика життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767148
дата надходження 20.12.2017
дата закладки 21.12.2017
Р Е М Е Й К Н У Л А
на твір [b]Олександра Мачули[/b] "Жінка"
/подяка автору /
[youtube]https://youtu.be/qa6EIdnG46g[/youtube]
[b]Жінка[/b] АВТОР: [b]Richter[/b]
Сплелося все в тобі: турбота,любов, і радість, і краса.
І усміх з присмаком скорботи, й сльозинок вранішня роса.
Киплять і пристрасті, й бажання в тобі, як гейзер. Ні – вулкан!
І на майбутнє сподівання, а ще в тобі живе обман.
Ну, як без нього в цьому світі, без лицедійства нікуди.
Пізнання яблуко й при світлі уже дає рясні плоди.
Твоє жіноче лицемірство – то просто вищий пілотаж:
фіглярство, інколи блюзнірство, що часто переходить в раж.
І все це пафосно, зі співом чи в танці, часом на балу,
вперемішку, а то й з надривом. І не забуде про хулу…
Така звичайна жінка й мати, що просто величчю горить.
Їй палко до снаги кохати і дуже легко погубить!..
Хай не спадуть твої вітрила і Бог тебе благословить,
щоб дарувала тільки крила, які підносять у блакить!
20.12.2017
[b]ПОЛЯРНА ДУМКА У ЛЮДЕЙ
Валентина Малая[/b]
Полярна думка у людей,
Про жінку,також чоловіка...
Кому ж-бо дати привілей,
А чи потрібна нам приріка?
Так само й як чоловіки,
Жінки бувають,друже,різні!
У них обох-недоліки!
Й бувають нерви не залізні!
Обман живе не тільки в ній,
І у мужчин --Є...-цілий рій!
[b]Любити[/b] сильно жінку треба,
Щоб не стрибала аж до неба!
Допомагать тягар нести,
Уміти говорить :"Прости...!"
Разом в одну дуду дудіть,
І сумувати,і радіть,
Разом виховувать дітей,
Не розставлять своїх сітей,
Також не бути полігамним,
Слабким,тютюхою нікчемним.
І не сідать жоні на плечі,
Не обзивати недоречно,
[b] Який [/b]вона подасть вам "квас"==
Залежить,хлопчики від вас!!!
20.12.2017 - 19:47
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767235
дата надходження 21.12.2017
дата закладки 21.12.2017
[b]А ти не скажеш крихітко мені
Чому в твоїх зіницях тінь грози
Й чому маленькі краплі бірюзи,
Змахнули митю рученьки бліді?
Вже ранок, бачиш, нишком на вікно
Гардину синю зачіпив із неба,
Тому, малюче, плакати не треба,
Сміється ж сонцем синє полотно.
Дитятко миле, знаю, як пече,
Й чому ховаєш від усіх на трішки
Задумане чоло у бархат мішки,
Смикнувши його лапку і плече.
Мій перший друже, названий Вітьок,
Моє з сумною долею дитя,
Як жаль, що свідком твого є життя:
Китайський ситець вицвілих ляльок.
Та сотня десь сирітських рандеву,
Що з вірою й тривогою в очах
Й мені прощальне мовили в дверя́х:
"А можна я вас мамою назву?"
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766304
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 17.12.2017
Припадаю, горнуся зором
Та торкаюсь тебе душею.
І дивлюся, втрачаю сором,
Затремчу, як назвеш своєю.
Обпечеш так цілунком щирим
Прямо в щічку, а далі в губи.
Розпашіла я мовлю:"Милий!"
Упаду на широкі груди.
І в обіймах сердечних двоє
Знайдем щастя в кохання владі.
Все навпіл, що нам вділить доля,
Дару Господа в дяці раді.
12.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765626
дата надходження 12.12.2017
дата закладки 14.12.2017
В морозну ніч іскриться іній
У сяйві місяця та ясних зір.
Не все життя з прямих лиш ліній,
В душу врізається квадрат зневір.
І виє пес надривно поруч,
Біда десь скоро ступить на поріг.
Збирає серце в грудях горіч,
Для кого стрілки спинять долі біг?
Як пелена закриє очі
У вічності про милість не проси.
Відкриються Врата Господні,
В руках погаснуть воскові свічки.
І тільки пам’ять слід вагомий
Залишить в діях по собі мирських.
Тож будь у всьому ти свідомий
Відповісти і за добро й за гріх.
08.12.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764843
дата надходження 08.12.2017
дата закладки 09.12.2017
бачу, нові тенденції на сайті
п'ять профілів, а смисл - зеро
Альоша видає себе за Надю
а Свєта, виявляється - Петро
у віршах фрази взяті з інтернету
поток свідомості нових гуглят
вони ж всі в пошуках того "отвєта"
а остальниє, тіпа, просто спят
зі сторони на себе ви погляньте
ви, як один, усі такі прісні
терпіння читачів, зжальтесь, не крайте
приснитесь у страшнішому із снів
я наче бачу дику войну клонів
низькобюджетну і зовсім тупу
мо я чого не зрію, чи не поняв
та впадло доставать тепер лупу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764539
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 08.12.2017
ти моя киця, я - твій котік
так приласкай мене скоріш
я напишу про тебе вірш
про те, шо ти єсть мій наркотік
наче цигарка для курця
чи те "ревò" для малолєток
в чиїх мозгах так мало клєток
ти - гра азартна для гравця
ти, як бухло для алкаша
раді якого він шкребе в ганделик
забувши про покой і тєлік
іде дєла свої рєшать
усі свої прекрасні рими
я положу тобі до ніг
ти - шоколадний мій пиріг
рядом з тобой мене не втримать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764353
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 07.12.2017
ледве отямившись від травми
що нанесло жорстке життя
настроїв знов великі плани
нового світосприйняття
дитячу психіку в кармани
запхав я похабцем скоріш
і знов на Сайт Самообману
пишу оцей пророчий вірш
нехай тут більш не люблять правду
і є усілєнний контроль
без мене тут не буде ладу
і всім старанням толку ноль
гравець знов робить свої ставки
поширюйте цю новину
забудьте про його відставку
солдат виходить на війну
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762373
дата надходження 26.11.2017
дата закладки 03.12.2017
наслухавшись сопливеньких пісень
які замаячіли на ютубі
сльозою із намучених очей
я проливаю віршика у Клубі
мій рейтинг впав, відколи вибув я
з Парнасу прям до психіатра
забула про шаленого сім'я
та, що на сайті вся така картата
повернення ніхто не зацінив
усе минулось майже без овацій
слава розвіялась, неначе отой дим
лишивши лиш скелети декорацій
гравець скотився в жосткій андеграунд
відцензурований і всіма забутий
програвши лиш один єдиний раунд
зірка втрачає все раніш набуте
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762948
дата надходження 29.11.2017
дата закладки 03.12.2017
Не відпускай мене, прошу, не відпускай,
Нехай душа живе у пожаднім полоні.
Неволь чуттєвість та по краплі випивай,
Лице щасливе заховаю у долоні.
В усмішці ясній понесу щиру любов,
Плекатиму у серці пізню свою весну.
В камінне черево підкину сухих дров
І у вогні згорю, а загодя воскресну.
Не відпускай, без тебе згину я, помру,
Туманом розчинюсь в осінньому світанні.
Накинь на сутність позолочену вузду,
Той гріх безгрішний, кохання, що на стенанні.
19.11.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761231
дата надходження 19.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Я не прошу тебе, коханий мій, ніколи
Забути те, для чого ти в цей світ прийшов.
Відкрили знавіснілі звірі дикі лови
На душі тих, хто гідність має і любов.
Любов до України та до свого роду,
До ставу, плес озерних між густих лісів.
До гір високих, що торкають небозводу
І міст, і сіл, що загубились між полів.
І до землі, що стогне у риданні гіркім,
Сплюндрована вогнем московської чуми.
Карбує пам’ять, що було у часі зниклім,
Розлучена з тобою, я молюсь, живи.
17.11.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760911
дата надходження 17.11.2017
дата закладки 18.11.2017
Серця у трепеті вогню палкі,
Напроти спраглі губи, лиця.
Кагор любові з амфори п*янкий,
Цілунки стиглої суниці.
І нагрівався швидко той тигель,
І тіл сплелась в*юнка ліана.
Медово-липовий кружляв єлей,
Не було меж, не було грані.
Це марево, чи казка, а чи сон?
Фантазія дійшла далеко.
Я ж відчуваю дотик губ до скронь,
І пристрасті жагучу спеку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760751
дата надходження 16.11.2017
дата закладки 17.11.2017
[b]Ой, учора була люба [/b]
Валентина Ланевич
(http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731171)
[i]Ой, учора була люба,
А сьогодні впала з дуба.
А сьогодні новий день,
Б’ється посуд "дзень-дзелень".
..................................................
Остуди цілунком в губи,
Упаду тобі на груди.
Ув обіймах лад знайдем,
Буду теплим промінцем.
30.04.17
[/i]
[b]Домовились [/b]
(Не зовсім якісний переклад)
Он, наверно, рухнул с дуба,
Он вчера сказал мне: "Люба!"
Я же тридцать лет – как Валя!
И прощу теперь едва ли…
Шёл вчера домой из клуба,
Встретилась (случайно!) Люба,
Развели там трали-вали…
Нет, такое вы видали?!..
А теперь вот целый день
Рядом ходит, словно тень,
Поцелуем целит в губы…
(Не прощу ему я "Любы"!)
Но в обед нашёл он ключик:
Приобнял... Я – "тёплый лучик!"
А ещё назвал голубой…
Я ж в ответ ему: «Мій любий…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731967
дата надходження 05.05.2017
дата закладки 16.11.2017
Золотий запас втрачає осінь,
Роздягає пристрасно минуле.
І розхристані, і навіть босі
Спогади влучають, ніби кулі.
Дощ стриба по фарбам мастихіном,
Згладжує все голосу рулада,
Слів потік і ласк адреналіну -
Ти будуєш знову естакади.
Кажеш, що любов дійшла зеніту,
І зі мною осінь, мов стожари.
Почуття зірвались динамітом,
Хочеться осіннього узвару.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760515
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Коли сонечко лягає
За горбочок спочивати,
Соловейко прилітає
На тополі поспівати...
Звідти «тьох» увись лунає …
Душі співом зігріва –
Доки Божечко до раю
Шлях зірками устеля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760503
дата надходження 15.11.2017
дата закладки 15.11.2017
Чиста сторінка. Білий листок.
А ні словечка... Лиш чийсь голосок.
Чиста сторінка. Краплі дощу.
Те, що почую, візьму й запишу.
Сонечко, дерево, небо і гай.
Березень, брат, мармелад...
Вибирай!
Чиста сторінка. Білий листок.
А ні словечка... Лиш чийсь голосок.
Чиста сторінка. Краплі дощу.
Те, що побачу, візьму й запишу.
Квіточка, стрічка, берізка, лісок.
Ягідка, рибка, метелик, грибок.
Вже сонечко вийшло...
Дощ перестав.
Видно, це дощик мені
Нашептав!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760337
дата надходження 14.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Приходилось мне в жизни, как каждому,
Хоронить своих близких не раз.
Видно чёрствый душой, кто-то скажет мне -
Но не капали слёзы из глаз.
Может быть, не такими уж близкими
Были мне эти люди тогда -
Не умею я плакать неискренне,
Ведь слеза - не из крана вода.
Или может, мужчинам не плачется,
Есть такой у нас стереотип:
Слёзы градом - у женщины катятся,
От мужчин - не услышишь и всхлип.
Но когда я узнал с опозданием,
Что на койке больничной мой друг,
То проснулось, как будто, сознание -
Встрепенулась душа моя вдруг.
Хоть удачно прошла операция,
И опасность уже позади,
Но слезы не сумел постесняться я,
И стучать стало чаще в груди.
Значит, может, не всё ещё кончено,
И внутри не истлел огонёк.
Если влагой ресницы намочены,
То душа моя, всё же, живёт.
Просто, сердце само, видно, чувствует,
Кто действительно, близок, кто - так.
Раз не капают слёзы искусственно -
Не такой уж плохой это знак.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760249
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
[b][i]
[color="#1e00ff"]Дождь идёт, день без просвета
Это осени каприз...
Я хочу вернуться в лето,
И поехать в свой круиз...
Лицезреть как плещут волны,
Любоваться на закат...
Когда выйдет месяц полный,
Загорится звездопад...
Эх, мечты шальные мысли,
Всё идёт своим чредом....
Опадают в парке листья,
Я спешу в свой тёплый дом...
Чтоб укрыться и согреться,
Сесть на пуфик у окна...
И на осень засмотреться,
За бокальчиком вина...
12 11 2017 г
Виктория Р
[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760277
дата надходження 13.11.2017
дата закладки 14.11.2017
Что-то гложет меня печаль...
За какие грехи ты послана?
Почему я смотрю не вдаль,
А в туманный мираж из прошлого?
Вместо радости - грусть-тоска,
Вместо смеха - одно уныние...
Давят серые облака
И бессонные ночи длинные...
Я не сдамся в твой мрачный плен,
Можешь даже и не надеяться.
Ветер жизненных перемен,
Хватит медлить, ну ты ж не девица!
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760131
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 13.11.2017
На сайті повно віршів з матюками
Та рими в них гарненні, шо капєц
Ніхто їх не змінив і не забанив
Та чимось не сподобався гравець
Хоч він не сквєрнословив ані трохи
Писав тіко народниє слова
Які у стєнку бахнулись горохом
І в нього розболілась голова
Він перший раз стикнувся із цензурой
І розгубився в творчєствє чучуть
Бо думав, шо писати правду круто
А оказалось: круто - писать муть
Потворний суржик виїдає очі
Ідеалістів-графоманів всіх
Вони такі чудові вірші строчать
Шаленому не місце серед них
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760017
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Вот мой рай, у тебя он, конечно, свой.
Забирай мою осень к себе поближе,
Обними, навсегда уведи домой -
Одиночество ветром промозглым лижет...
Закипит, приглашая двоих на чай,
Не молчи, или... может, чего покрепче?
А... давай, никого не наприглашай -
Раздели пополам сладкий торт и вечер...
За окном не увидишь знакомых птиц -
Потемнело, лишь ветер холодный воет...
Согревая касаньем своих ресниц,
Ты надёжно любовью меня укроешь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759527
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Рідна, дорога моя земля,
Милая, родимая сторонка,
Геть себе не уявляю я
Без твоей травинки, даже тонкой...
Річка, що біжить до нас здаля,
Может, начинается далече...
І ліси зелені, і поля,
Сёла, люди, города - не вечны...
Лиш земля, стражденна і свята,
Знает всё о нас и всё умеет,
Вічна, загадкова і проста
Грешных нас прощает и жалеет...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759767
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Привіт, красуне! Добридень, поетко!
Хто ви- печаль чи може стиглий гріх?
Я заглядав і бачив світ в люстерку,
Де ви у нім- русалка й тихий сміх.
А може ви дитя мале у Музі?
Ви- божество в реальності та снах?!
Я бачив вас зажурену на лузі
І слухав гру, де ви були в піснях.
Скажіть- хто ви? Чому такі секрети?
Я розпізнати хочу вас як слід,
Пустіть на мить- співатиму сонети
І разом з вами посмакую плід.
В якому ви- не звершене кохання,
Ви в нім розлука, а за мить- струна,
В руках маестро, витвір зпозарання-
Ранкові грози, райдуга й весна.
Ви не відмовте- зовсім так не личить,
В блаженнім світі Музи та вірша,
Я, разом з вами, вкриюсь падолистом,
У віщих снах із осені коша.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759778
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Осінній ліс...Іду і подих свіжий відчуваю...
Укорінився з силою могутнього титана.
Неначебто попала я в блаженство рідне раю,
Маленькою іще доріжок безліч протоптала.
Осінній лісе! Час зліта невпинно, ніби листя.
Уже дорослою твою я мудрість поглинаю.
Шумить гілля, мов граєш на бандурі, бандуристе,
Таку журливу, щемну пісню зболеного краю.
Осінній лісе! В тобі стільки мудрості і сили,
Допоможи, країна ледве дише.
Всели їй дух живий, нехай скоріш розправить крила.
Я вірю, лісе, ти у скруті нас вже не залишиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759957
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
Підсунься, приляжу біля тебе,
Обіймеш чистим, втомленим теплом.
Моєму серцю воно любе,
Не хочу бути я під каптуром.
І притулюсь бочком до тіла,
Аби відчути, як тече любов.
Щоб та обидві душі гріла,
Щоби горіла поспіль без відмов.
Торкнусь зажури на волоссі,
Що загубилась в прядках сивини.
Нехай в нічному безголоссі
Німий розчиниться привид війни.
11.11.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759958
дата надходження 11.11.2017
дата закладки 12.11.2017
У-ходит ночь неслышными шагами
Т-воим теплом моя горит щека.
Р-аскинул крылья лебедь-оригами
Е-му бы взмыть на волю, в облака...
Н-о как мечту такую сделать былью?
Н-ет здесь тебя, лишь лебедь на окне.
И- чувства наши время кроет пылью,
Й- ты, как прежде ночью снишься мне.
К-огда-то здесь мы вместе пили мокко,
О- том, о сем беседуя вдвоем.
Ф-антом твой здесь...и мне, любимый, горько...
Е-ще щека горит твоим огнем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759760
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
Ти - ластівка весняна,
Відрада для душі,
Кохана, незрівнянна –
Мов блискавка вночі.
Собою сліпиш очі,
Дивуєш кожну мить,
А голос твій співочий -
Родзинкою бринить.
Неначе колискова
Поезія твоя
І магія… у слова -
від співу солов’я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759781
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 11.11.2017
люблю бумаги шорхотіння
шоб в ній скрипів мій олівець
від звуку того скаженію
да так, шо розрива терпець
скидаю платтячко я з музи
беру усе, що мені дасть
наповнюю натхненням шлюзи
вистрілюю шалену страсть
в танок інтимний поринаєм
з нею завжди, коли удвох
і безліччю вогнів палаєм
доки не зморює обох
цей наш інтім рождає вірші
кожен раз новая глава
і кожен раз вони ще ліпші
хоч і однакові слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759701
дата надходження 10.11.2017
дата закладки 10.11.2017
я попустився і став скромним
знов поважаю всіх навкруг
дарую посмішки знайомим
так, наче я їх ліпший друг
почистив в смарті чорний список
на компі удалив пароль
в кармані жменя барбарисок
на форумах більше не троль
змінив мелодію сигналу
більше не "дез", а льогкій рок
і аватарку переставив
короче уловив урок
уже не дєрзкій і жестокій
уже не лізу на рожон
усім несу я мир та спокій
пізнав свій власний рубікон
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759525
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Не устрашает мраком вечность…
Но страшно это «никогда»… -
Не встретить утро, день и вечер…
И - не смотреть на облака…
Не слыть - любимицей фортуны…
Не быть - послушницей судьбы…
Не разрисовывать картины…
Не говорить слова любви…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759404
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
я поняв: Клуб - то дикі джунглі
де є поети-хижаки
вони всі дуже шибко умні
якщо є інші, не такі
їх гнітить це і вивертає
вони так хочуть всіх учіть
кожен такий усе, блін, знає
і кожен з них про це кричить
вони філософи великі
люблять пускать словєсний дим
і кажуть що ці джунглі дикі
підвластні будуть тільки їм
та все ж бояться звьоздних вспишок
наче вампіри сонця свєт
напевне вже набили шишок
при спробі влєзть на парапєт
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759334
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Я так давно вже скучила за нами,
Де ти і я, і ніч, безсонна ніч,
Де ми, благословенні небесами,
Ще не пили отрути протиріч...
Яке блаженство геть не помічати
Ні віку, ні погоди, ні часу,
Коли іще нема чого втрачати,
Не заглядає в душу сірий сум...
Але короткі ті хвилини щастя -
Солодкого багато не бува...
Нехай тоді, на зло усім напастям,
Моя любов щоночі ожива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759004
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 08.11.2017
мої вірші у небезпеці
їх можуть стирити на раз
хоч закривай їх у фортеці
не виставляя на показ
за авторські права хвилююсь
бо плагіатори не сплять
своїм талантом я милуюсь
а вони іклами скриплять
чекають в закутках тихенько
і точать гострий карандаш
стовпчик за стовпчиком легенько
був віршик твій, а стане наш
короче треба пильнувати
щоб залишатись на коні
бо можна геній змарнувати
комусь на славу в стороні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759003
дата надходження 06.11.2017
дата закладки 07.11.2017
Туче брюхатой пора разрешиться -
Тужится вьюга за толстым стеклом.
Это - неправда...Это - лишь снится:
Море и солнце(над жёлтым песком)...
Белый подснежник - зимнее время...
Всё оживает в начертанный срок.
Снежные барсы - грозное племя.
Шторы завесив,ложись на бочок.
Шторы завесив,лучу не пробиться...
Тужится вьюга...Клочьями - пух...
Туче брюхатой пора разрешиться...
Снова приснился замкнутый круг...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716075
дата надходження 03.02.2017
дата закладки 06.11.2017
[i] [color="#ff4d00"]руками зімнєго поета
писались віршики про лєто[/color][/i]
осінь розтрушує листочки
дощик сумний йде за вікном
а я в кімнаті сиджу мовчки
думки гадаю за столом
чому все так, а не інакше?
чому не літо, а зима
за осінню приходить завше
холодним щемом обійма?
нещадну плинність свого часу
у непідкупності хвилин
душа сприймає не одразу
в хаосі болю й порожнин
[b]тільки коли ти понімаєш
нафіг ти пишеш всю цю муть
і нафіг сам себе з'їдаєш
ти обрєтаєш жизні суть[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758825
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Я напевно тебе намріяла,
А насправді все було не так...
Своє щастя тобою міряла,
по хвилинах, годинах, по днях .
Я і далі сама... я - без тебе,
тихо йду по життєвих стежках.
Відчуваю тебе біля себе...
Але мабуть це зовсім не так..
Я і плани будую, де є ти...
Але знову, це мабуть не так !!
Знову будуть.. падіння і злети..
Все з тобою.... бо ти у думках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=200187
дата надходження 09.07.2010
дата закладки 05.11.2017
Срывается снег, уж не знаю ли, первый...
Да впрочем, неважно, какой он по счёту.
Срываюсь и я... Ох, опять эти нервы!..
Сегодня подводят они меня что-то...
Срывается снег, неприятный, холодный...
Однако, головушку чуть освежает...
Предзимний ноябрь своей непогодой
Тоску мою с осенью так провожает.
Срывается снег с припорошенной крыши...
Срывайся... Но крыша-то, крыша - на месте!
Душевная буря всё тише, всё тише...
Тревожные мысли, не лезьте, не лезьте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758546
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Х-лещет с утра и до ночи,
О-сени царь - косохлёст,
Ч-естно, нет более мочи.
У-жас, блокада из слёз.
О-х, надоела мне слякоть,
Б-оже, как ливень унять,
Р-анит... и хочется плакать,
А-вгуст, вернись к нам опять.
Т-ам спелых яблок корзины,
Н-ежность и щедрость лучей,
О-сень сменила картины,
В-плоть до земных мелочей.
Л-истья сложив за сараем,
Е-дкость свою укроти.
Т-о. что мне так не хватает,
О-чень прошу - возврати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758722
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
мені болить й пече у серце й груди.
що більшість з нас вже на самісінькому дні.
що терплять гніт й свавілля наші люди
серед лукавства, підлості, брехні.
ой не байдуже й боляче мені!
***
В неподільній Україні
Від Тавриди й до Волині
Ти мій брат і я твій брат
Та дорвалися до влади
Брехуни та казнокради
Від Донбасу й до Карпат.
Східняки і галичани
І селяни і містяни
дружно, без усяких схем
Цих продажних депутатів
Казнокрадів, супостатів,
На смітник усіх зметем.
Час прийшов нам згуртуватись
Та негайно позбуватись
Всіх невігласів владик
Драною мітлою гнати,
Щоб не бачити й не знати
Цих мерзенних, підлих пик.
Бо вже більш ніж четверть віку
Горе та біда без ліку
Хазяйнують поміж нас
Падаємо нижче й нижче
Видно вже ганебне днище.
А між тим минає час!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755688
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 05.11.2017
коли ти бачиш ці три зірки
знаєш - там може бути все
хтось знову написав про дірку
чи когось в космос занесе
хтось виніс мозг комусь в три строчкі
а мо там віршик про цвіток
про помідори й огірочки
чи навіть про інтим чуток
можливо, то чиєсь повчання
а може, просто чийсь маразм
возможно, віршик про кохання
короче, хто во што гаразд
ці символи такі містичні
і прозаїчні водночас
але їх ліплять фанатично
поети по путі в Парнас
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758671
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Пролетело твое зеро..,
Не тебе удача банкует ?
Эх.., Ноябрь, проиграл добро -
Ветер лист золотой пакует.
И когда последний сорвёт,
Поминай.., поминай, как звали...
Потечёт серых дней отсчет
Вереницей тоски-печали.
Дождь который день моросит...
Жизнь унылая, ёлки-палки!
Но рулетка жизни кружит...
Господа, делайте ставки!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758511
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017
****************
Ми - онуки Даждьбожі, ми руси, погани-слов'яни,
Володимиром хрещені кров'ю, вогнем і мечем,
Хто возніс до небес білостінні золочені храми,
Хлібороби і вої - нащадки могутніх племен.
Богом дана справіку нам земля-материзна, Раїна,
Тут мужнів і плодився живучий слов'янський наш рід.
Ми - нащадки козачі: за Волю святу й Україну
Нас, як пращурів наших, сурма підіймає в похід.
Нас садили на палі колишні й новітні іуди,
Ми брели по етапах, по зонах і концтаборах;
Наших юних синів розпинали в розтерзаних Крутах...
Над століттям двадцятим - багряний кривавився стяг.
Вимирали без хліба - на землі, що чужих годувала,
Журавлиним ключем за безкраїй пливли океан,
І в Канадах далеких рідна пісня і мова гучали -
Оберіг і молитва, наш духовний Відродження храм.
Дикі війни й Чорнобиль нас смертним туманом косили:
Дичавіло Полісся - радіації раковий клин,
Покоління майбутні - ненароджені - німо почили,
Не лишивши і сліду на теренах рідних руїн.
Наші світлі уми прокладали міжзоряні траси,
Наймудріші науки нелегкі скорялися нам;
Нас будило до праці чесне слово гаряче Тараса,
Ми Свободи своєї високий возводимо храм.
Ще сто років терпіти??? - Не хочем, не можем, не будем!
А перевертням й злодіям - в прірву готуємо шлях.
Ми - Народ, ми - Держава, нової історії люди,
Поважаймо себе і продовжім у мудрих синах.
Нуртували майдани жагучими гаслами волі,
Болем Сотні Небесної горе у душах зійшло...
Ми себе захищаєм в донецькім розтерзанім полі:
Скільки крові пролито... А скільки іще віддамо?
Від хижачки Москви, від кріпацтва сумної руїни -
У просвітлене завтра тернистий верстаємо шлях.
Сходить полем пшеничним могутня нова Україна:
Ми плекаєм її - в кожнім серці, в труді і в умах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747615
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 04.11.2017
Київ - місто славне на Дніпрі,
Серце рідної країни,
Щастя пік, що сходить на зорі,
Скарб моєї України.
Вулиця Хрещатик - головна,
Це одна з перлин Європи.
Для душі колиска чарівна,
Образність її у тропах.
Лавра сяє блиском куполів.
Брама - "Золоті ворота".
Я милуюсь безліччю садів,
Що в осінній позолоті.
І церкви, Софіївський собор,
Вод дніпровських узбережжя -
Все люблю, мій київський фавор,
Серцю милий ти в безмежжі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758532
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Щоб ти дзябле не виліз із ванни,
Шоб ти хало отримав там снід.
Щоби ночами снилися Канни,
Шоб вмивався, як я інвалід.
Щоб лічильник крутив тобі холод,
Щоб про воду гарячу ти снив.
Щоби нужник шукав доовкола,
Щоб ти з ЦУМа… в вокзальчик ходив.
Шоб ти грівся, як я… у панчохах,
Щоби ночами снилась страна.
Шоб ти к.рво пожив в мені троха,
Шоб ти ж.де дістав мого дна.
Шоби жив ти, як я людожере,
Шоби пенсію ти мою мав.
Щоб так снідав, обідав, вечеряв..
Щоби я тебе… так годував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758635
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Скриплять качелі заржавілі,
Не чутно сміху дітвори.
Пусті будинки обважнілі,
Вітри гуляють, де двори.
Жовтаві сосни німотою
Із тугою горнуть печаль.
Текло життя колись рікою,
Чорнобиль - пустки пектораль.
Відродження чекають душі,
Хто впав в невидимім бою.
Життя не в хлібі лиш насущнім,
У єдності в однім строю.
І жити в мирі, щоб з любов’ю,
В дружній підтримці всіх живих.
Без хизувань у марнослав’ї,
В діяннях людяних, простих.
04.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758622
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Загуляла з дощами охриста,
Упилася туманом в рову
І своє жолудеве намисто
Розгубила у мокру траву...
І включала музики на повен,
Аж у сні ворушилась зима;
І хитала примерзлий вже човен,
Наче розуму в неї нема...
Ще стриптиз танцювала з вітрами,
Довгі коси вплітала в гілля...
І, весела, не спала до ранку,
Аби тільки гуляла земля...
Гей ти, Осене, п'яна чаклунко,
Годі пити вино молоде,
Забирай вже свої подарунки
І ховайся, бо холод іде...
Лиш сміється - нічого не чує,
Мочить ноги в пошерхлій воді,
Бо гарячку її полікує
Повний місяць в часи сновидінь...
Заховає в останньому листі,
Приколише змарнілу й тоді
У її жолудевім намисті
Дуже солодко спиться рудій...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Білет, літак - і напрямок відомий -
У світ моїх найбільших ностальгій.
Забудеться в зими обіймах втома,
В душі моїй стривоженій такій.
Залишиться позаду Східна спека,
Попереду - дитинства береги -
Волинь моя кохана і далека -
Вітри її, морози і сніги...
Зима для мене знову стане дивом,
Й цвірінькання червоних снігурів.
Заскучила душа моя за співом
Чудних отих малесеньких птахів.
За парком, де усе мені знайоме...
... Від сліз, таки, не втримаюсь, мабуть,
Коли відчую щастя - бути вдома...
А вдома - й стіни щастя бережуть.
Білет, літак... Політ душі - до мрії -
І з долею поновлений двобій.
... Я вистою, я зможу, я зумію
На краще не розтратити надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758430
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
"я удаляю власний профіль"
один поет мені сказав
"по-моєму там всім все пофіг"
і мене ужас пронизав
я прєдложив йому подумать
і може випить барбовал
а чуже мненіє засунуть
в старий, сирий, темний підвал
та він настроївся серйозно
на поетичний суїцид
зайшов на сайт і граціозно
покинув його краєвид
в чом же мораль цього расказу
спішу вам зразу росказать
шо ось таку, як я заразу
не так то просто задовбать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758387
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Малювала я коня!
Не кота, не слоненя.
Хвіст - поп-арт, реал - копита.
Тема трохи нерозкрита...
Грива - сюр, в модерні морда.
Шкапа вийшла дуже горда.
Ноги чітко в мінімалі,
Експресивно всі деталі
Видала на полотні.
Цілий Всесвіт у коні!
Я мистецтва не ховала,
Друзів-глядачів зібрала.
Після показу у тузі,
Кінь мовчав - іржали друзі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758327
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Я сумую за ним,не знаю,
Ще не бачила - вже люблю!
Журавлями роки пролітають
І стирають долю мою...
Всім стежини,а мені поле,
Йду...В руках польові квітки,
Я до них,мов до тебе говорю,
І цілую їх пелюстки...
По пелюстці вони зав'януть,
Не зуміла - не вберегла...
Як живеш ти без мене коханий?
Як проходять твої літа?
Маків цвіт все хита головою,
В мені менше мрій,сподівань,
Може це не моя,любий,доля?
Жити так між журби і зітхань?
Добра ніч всіх зрівняє,всіх зморить,
І роздасть в подарунок сни,
Засинаю - уві сні поговорим,
Хоч туди,хоч колись, прийди...
Бо сумую,люблю,не знаю,
Як світанок холодний зустріть.
Щоб з надією знову йти далі,
Щоб без суму, ще день прожить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752241
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 02.11.2017
[color="#1f943e"][i]над олівцем нависла кара
древнє проклятіє митців
творчєскій крізіс, от запара!
муза боїться папірців[/i][/color]
де подівались мої рими?
куди ульотрали слова?
вогонь спалав навіть без диму
знов розболілась голова
неперевершеним поетам
буває важко в світі жить
без стовпчиків нових сонетів
за моніторами тупить
оця осіння творча криза
із розуму мене зведе
шукаю зверху і донизу
та не відать музи ніде
втрачаю публіку на сайті
тєряю рейтинг і піар
де ж вони рими ті прокляті?
де дівся творчєскій угар?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758213
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 01.11.2017
Ти не корилась, йшла до волі,
В бою- життя вогнем горіло,
Та куля вирвала у долі
Жіноче серце, ніжне тіло.
Ти не корилась, не ридала,
Тобі боліло- ти мовчала,
Молила в Господа прощення-
Для Краю рідного благала.
Ти не корилась, божевілля
Приспало в черзі автоматній,
Зіграла смерть гучне весілля,
Де Україна в чорних шатах.
Вдягнула чорний свій вельон,
У крові й болю гірко вмита,
Борні, скінчився марафон...
Голубка миру нині вбита.
Катами й юдами розп'ята-
Як Жанну Д'Арк, вели на плаху.
Продана честь, душа зімята,
Проклята куля- смерть на шляху.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757994
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
******
Хвилястого туману пелена
Над злотною осінньою габою...
Я в парку цьому нині - не сама:
Із пам'яттю зустрілася, з тобою.
Вже відгукали - в вирій - журавлі,
Осінні голоси коханця-неба...
Їм ближче там до Бога чи землі?
Ну, а мені далеко так - до тебе.
Так німо, але я тобі кричу,
Нечутно - помах вій - до себе кличу
І пам'яті роздмухую свічу:
У дзеркалах видінь - твоє обличчя.
І не дано забути голос твій,
Тепло твоє, жадання і горіння...
У долі недоспіваній моїй -
Таке земне й святе благословіння.
А нині в парку наш з тобою слід
Лист укриває золото-врочисто,
І на кущі калиновім бринить
Багряне, як любов сама, намисто.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757956
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 31.10.2017
Экспромт
Я не слышу, как дышите…
Когда письма ей пишите…
Но я знаю, наверное,
Все слова Ваши – верные…
И я знаю: что нежные
Ваши чувства безбрежные…
Если станете свататься,
Обещает не прятаться…
Она знает,как плачется…
И отвергнутым – значиться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757919
дата надходження 30.10.2017
дата закладки 30.10.2017
То не я, то хитра осінь,
Як сміється- плаче просинь,
Десь колише кущ калини,
Вуста має, як в малини.
То не я, то стигла осінь,
Зачаровує й морозить,
Виплітає цвіт- косички,
Падає в тумани й мжички*.
То не я... повірте... осінь,
Зарегоче та голосить,
Загорнулась в дощ холодний
І обулась в квіт природний.
То вона- жива й красива,
Витворяє різні дива,
Найвродливіша шаманка,
Листя кинула на ганку.
Ворожила під порогом,
Пила мед собі за рогом
І сміялась знову в просинь,
То вона- та хитра осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757601
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 29.10.2017
візьму я циркуль та лінєйку
буду писати новий вірш
шоб була стрічечка рівненька
шоб не зробить кар'єрі гірш
бо ритм не пройде через браму
без прибамбасів і потуг
і ще одну хорошу даму
якій, надєюсь, я вже друг
я зіркой був для цього клубу
та всесвіт сповнений чудєс
був трохи дєрзкій, та не грубий
а все одно тепер балбєс
візьму лінєйку й калькулятор
перерахую алгоритм
щоб ще один декапітатор
не пхнув мені під носа ритм
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757543
дата надходження 28.10.2017
дата закладки 28.10.2017
Грає жаба на гітарі,
Два лини танцюють в парі,
Карасі кружляють колом,
Цвіркунець заводить соло.
Бульбашки пускає сомик,
Бо почув співучий дзвоник.
Розгулялись на забаві
Окунці сріблясті жваві.
Веселиться і в’юнець:
«Он, який я молодець!
Хто не бачить, хай почує —
Рак у панцирі задкує…».
Заховалась у лататті
Бабка в голубому платті —
Пише ноти на водичці.
Стрибунець везе на бричці
Комара та ще й комаху —
Розбудили черепаху.
25/10/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757344
дата надходження 27.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Друга за величиною, українська школа в світі. Щиро вітаю з першим десятиріччям. З роси та води вам, любі освітяни. Дякую за запрошення на ваш чудовий Ювілей в Мадриді.
Маленький клаптик України
В батьках і учнях, вчителях,
У рідній школі спів дитини
І слово рідне на вустах.
Танок гуцульський- "Коломийка"
І "Гопачок", і "Пластунець",
Умілі руки- пензлик, скрипка,
Із маку плетений вінець.
У нім калина, стиглий колос
І волошок небесна синь,
І український- щирий голос,
Степами Краю, вітром линь.
Десяток перший- Ювілейний
Святкує нині " Дивосвіт ",
Прекрасний день- веселий, щемний,
У нім бажаю довгих літ.
Тих гарних, щирих, довгих років,
Без кривд, образ і без журби,
І сонячних, щасливих кроків,
Свій шлях людський у лаврах йти.
З роси й води- вам шлю від серця,
Надії й віри, всім- від світу,
Щоб щастя повнії відерця:
В добрі та славі многа літа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757249
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Свідомості змінить ніхто не зможе,
Бо стержень за роки зміцнів.
Яке б м*яке не постелили ложе,
Відчутна слизь бридких в*юнів.
Верткі, гнучкі, з солодкою брехнею,
Луска блистить, як щит - межа.
Зо дна підмазують і мулу й глею.
Душа-нажива нам чужа.
На жаль, ще в летаргії правосуддя,
Коли прийде всьому кінець?
Мандрівка тхне у темнім словоблудді.
Дощем свистітиме свинець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757220
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Він міцно спав в полоні насолоди
В якій він і вона ніч танцювали.
Десь там далеко всі життя турботи,
Десь там машини війська працювали.
Він міцно спав. І гарне, мужнє тіло
Жаданий спокій жадібно вбирало.
В цю ніч, коли все справжньо і красиво,
В цю мить коли ніщо не турбувало.
Вона тихенько чатувала подих
І стукіт серця рідного солдата.
Його життя для неї справжній подвиг,
Його повернення – найбільше в світі свято.
Його тепло і запах його тіла,
І кожен рух, і кожен поцілунок…
Це все, що так жадала і хотіла,
Це той, від долі, справжній подарунок.
Він міцно спав, стомившись від кохання
Яке для неї відібрав у смерті.
Оту любов, що вже була остання
І намальована життям в його мольберті…
Він міцно спав в полоні насолоди
В якій він і вона ніч танцювали.
Десь там далеко всі життя турботи,
Десь там машини війська працювали.
автор Вікторія Скуратовська-Кравченко ©
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757201
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
Вгомонись, чубата, не лупцюй у груди,
Не вдаряй щосили берега крило —
Мандрувала довго, побувала всюди,
Не буди, хвиляста, і його нутро.
Хай сліди бентежні замережить піна —
В шумовинні білім їх вже не знайти.
Ти чесала спини кораблям, дельфінам,
Хваткою акули гнала і кити.
Не змагайся з часом, не гарцюй у шалі.
На тобі єдиній не зійшовся світ.
Ще зустрінеш щастя на своїм причалі —
Полетиш із вітром в неземний політ.
25/10/17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757188
дата надходження 26.10.2017
дата закладки 26.10.2017
У седого менестреля -
Изумрудные глаза…
Небо - в серой акварели…
Жёлтой капелькой - луна…
Любит - красные морелли…
Тёрпкий запах октября…
Баритон виолончели…
Многозначные слова…
Вновь стучится тихо в двери…
Обнимает сильно грусть...
Зацелуют нежно (верю) –
Чуть солёные на вкус…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757062
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 25.10.2017
************
Торіч весна зоріла у красі,
Заручена із березнем і боса,
А нині осінь бродить по росі,
Розхристана, руда, простоволоса.
Тоді найперша провесінь-любов
Соромилась проклюнутись словами,
А восени не так нуртує кров:
Поглянь, уже-бо осінь поміж нами.
О, ті чуття трояндами цвіли
У дні палкі закоханого літа,
І ми жагу невтолену пили,
До нас сміялись промені - і діти.
Буяло те, що звалося життям,
І ти впивався любими вустами -
Кохання зачарованим питтям...
Поглянь: уже-бо осінь поміж нами.
Хоч скільки ще ступати по стерні
Й напій життя полинно-п'яний пити,
Благословляю ті короткі дні,
Коли судилось жити - і любити.
Знов защебечуть весни молоді
Закоханими юно солов'ями...
Твої вуста - спіткнулись об мої,
Хай осінь заблукала поміж нами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752003
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 25.10.2017
Твій день із німбом білого туману,
Що схожий так на ріки киселю,
Які боками труть віконну браму,
Вдихнувши запах кави й тютюну.
А ранки повні дивної загадки,
Бо перш ніж вогник блисне від плити,
Ти ловиш сонця марево кульбабки
Та сивий кіт, - ви вдвох - холостяки.
Й така у вас розмірена субота,
З гірчинкою у чашечці "латте",
Бо знаєш, як це: мчати на роботу
Й у дверях ще жувати "канапе".
Коли гарячий сонця жовтий бантик
Пусті долоні гріє недарма,
Твій день таки закоханий романтик,
Та, жаль, мене у ньому більш нема.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740840
дата надходження 06.07.2017
дата закладки 25.10.2017
Намалюй оксамитове поле мені,
Де озимої ранні стебельця,
Найдорожчі для серця принади земні,
Як для пташки, що звила кубельце.
Намалюй мені лісу осінню красу,
І цирконову казку шипшини,
Лазуритного терну краплисту росу,
І у небі хмарки-балерини.
Намалюй мені, доленько, рідне село,
І щасливу мою Україну,
Щоб цієї землі не торкалося зло,
Щоб добро процвітало в країні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756881
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
П-оставлю свечи у икон, прочту молитву,
Р-аз объявил ты чувствам бой, затеял битву.
И- на любовь поставил вновь свои запреты,
Х-отя недавно были мы теплом согреты.
О-стыло видимо твоё шальное сердце,
Д-уша ушла в глухой минор в холодном герце.
И- не пробиться мне к тебе, уходят силы,
К-акой болезненной ценой все это, милый...
О-пять над нами небосвод - сплошные тучи,
М-олю, остынь и перестань жестоко мучить.
Н-о ты молчишь и у меня надежда тает,
Е-й Богу, хочется примкнуть к осенней стае.
В-злететь повыше над землей, как вольный лебедь
Г-ореть свечей былой любви на звездном небе.
О-статься вечно для тебя желанной самой,
С-уметь расстаться навсегда с сердечной драмой.
Т-ропинки наши и пути цветут пусть счастьем
И- чтоб хотелось в общий дом нам возвращаться.
В-встречать чарующий рассвет в своем окошке,
С-пуститься в сад по росяной тропе-дорожке...
Е-ще у речки постоять, где ивы плачут,
Г-адая, как не упустить свою удачу.
Д-ом мой открыт, я жду тебя с теплом признаний,
А- я накрою щедро стол, мой милый странник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756886
дата надходження 24.10.2017
дата закладки 25.10.2017
Недавно, осенью унылой,
Под шорох парковой листвы,
Давно прошедшее …ожило
И виноваты в этом – Вы.
Под грусть душевного вокала,
Вам удалось налить вина,
Чтоб сердце вновь затрепетало
И в этом Ваша лишь вина.
Читал, стихами восхищался,
И наслаждался естеством…
В тиши ночами упивался –
Любви божественным вином.
Красой поэзии чудесной,
Как в юности, был изумлён:
Чертами женщины прелестной,
Умом навечно… покорён!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756783
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Листя легенько додолу летіло,
Землю встеляючи пледом яскравим.
Трохи тремтіло, опале хрустіло.
Жовтня мандрівка проходила жваво.
Мрія тривожила душу осінню,
Сонячні дні повернути не в силах.
Маревом було кохання-видіння,
Що розправляло, як птах, свої крила.
Двоє зустрілись в осінніх заметах.
Погляд жіночий - сапфір загадковий.
Навіть з орбіти всміхалась планета,
Все ж відшукали щасливу підкову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756696
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль (прозрачную) на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756303
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 22.10.2017
Віддавалася серцем, любові повним,
Припадала душею спрагло, всеціло.
Тілом горнулася до тіла гріховним,
Хмеліла, пив ковтками повільно, вміло.
Віддавалася жіночою сутністю,
Озивалась тремтінням в гарячім лоні.
Обіймав за плечі, ставала м’ятою,
Податною, ти був вже король на троні.
Віддавалася єством усім збудженим,
Розцвітала в полоні твого бажання.
Відкидавсь на подушку геть виснаженим,
Сльози щастя, ти поруч мене до рання.
22.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756501
дата надходження 22.10.2017
дата закладки 22.10.2017
[b][i][color="#0015ff"]Осени забавная картина,
Жёлтых листьев дружный хоровод...
Дождь стучит под звуки пианино,
Замедляя свой привычный ход.
Раскраснелась вдоль аллей рябина,
Пожелтели липы, тополя...
Треплет ветер гроздьями калины,
Влагою питается земля...
Раскричались на сосне сороки,
Весь в листве спешит куда-то ёжик...
Серых туч дождливые потоки,
Не видать с утра еще прохожих...
21 10 2017 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756449
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 22.10.2017
В/стречает осень снова у порога
Р/аскинув густо на траве оранж.
Е/ще октябрь, но уже... тревога,
М/инор осенний объявил реванш.
Я/нтарь созревшей впору облепихи
П/ылает ярче солнечных лучей.
Е/й бы дарить загадочные блики
Ч/его ж ты, осень, душу бьешь больней?
А/ мне бы ... мне бы по весне подснежник,
Л/есная тень и теплый шум дождя,
И/ вереницу впечатлений нежных
П/од трель шального в роще соловья.
О/тнюдь, все это не подарит осень
Р/азвёл октябрь в садах своих костры.
А/леют ярко в парках среди сосен,
Л/есной рябины щедрые дары.
И/ лишь душе нисколько не уютно...
С/ентябрь, октябрь...а там - зимы простор,
Т/оропят годы и несут попутно
О/садок грусти, нАжитый укор.
П/ылает осень желтым, рыжим, красным,
А/ на душе , как в беспробудном сне.
Д/ень ото дня унынье шагом властным
А/ванс дает... весенней новизне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756271
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 21.10.2017
*****
Змахну крилом у долі на краю,
Дитинства мрія: птахом - попід хмари...
Сон наяву: палаю і живу,
Вібрують серця радісні удари...
Прошу у весен - юної краси,
Щедрот у літа - сонячної долі,
Дарує осінь зрілості плоди,
А срібні зими - мудрості земної...
Над Україну вітер-вітровій
Розвіє хмари - сонечко заграє,
Вбираю в себе дух землі живий,
Красу земну душею осягаю...
Змахну крилом у долі на краю:
Любов і мрія - крила всемогутні.
Живу, борюсь, палаю - і люблю,
Предивна у своїй жіночій суті...
Прошу у весен - юної краси,
Щедрот у літа - сонячної долі...
Вплітаю в пісню рідні голоси:
Хай Бог дарує радості земної...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756166
дата надходження 19.10.2017
дата закладки 19.10.2017
На диете с воскресенья,
С глаз долой халву, варенье,
Оставляю лишь конфеты
И "по-киевски" котлеты.
*
Я шепчу ему на ушко,
-Ты, Серёж, такая душка!
Я сапфиры закажу,
И за это - ублажу!
*
Мы на празднике с Наташкой
Угощали девок бражкой.
А под вечер пьяных дам
Развозили по домам!
*
Танька- лучшая подружка
У неё квартира двушка.
Отлежу у ней бока.
А с женой - скандал пока.
*
Две бабёнки, как голубки
Соблазняя мужиков.
Подтянули выше юбки
Намекая на любовь!
*
Парни водку пить не будут
Только выпьют, тянет к блуду!
Поедят пускай ухи.
Не полезут на грехи!
*
Спит миленок на полу,
Я будить не стану!
Проходи, Петро, к столу.
Тяпнем по стакану!
*
У меня полночи стресс,
Вот такой у нас прогресс!
Этот фаллос из секс-шопа
Десять раз уже заштопан!
*
А хозяйственным быстрей,
И от блох оно, от вшей.
Где мой Петька их набрался?
Вроде ж месяц, как купался!
*
"Муж на час" ко мне явился,
Словно раб со мной трудился..
Все повисло, даже ухи,
Я ведь баба с голодухи.
*
Милый дома не ночует
В роще пни в сезон корчует.
Кум ко мне через плетень,
Он же классный... и не пень!
*
Мой миленок не пикапер
И уж точно не альфонс.
Он имеет дом и катер,
И еще дровишек воз!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755998
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 19.10.2017
О-сень пришла, но не связана с ней моя грусть.
С- ней у меня очень много прекрасных мгновений.
К-ак ты сказал? Не грусти, я однажды вернусь??
О-сень, прости за обилие дум-откровений.
Л-есом пройдусь, мне так важно побыть здесь одной
К-ажется, здесь моей грусти-печали уютно.
И- вот такой леденяще-щемящей ценой
Р-вет на куски мое сердце тоска поминутно.
А- надо мной высь украсила день бирюзой
З-вон тишины с криком стай журавлей вперемешку.
Б-оль, уходи вместе с горько-соленой слезой
И- подари мне судьба не печаль, а усмешку.
Т-ихо вокруг, только я... и обилие рифм
О-сень всегда для стихов наилучшее время
Й- на листы ляжет слова сердечного ритм
Л-ишь бы ушло, отступило тревог моих бремя.
Ю-ность ушла... но у зрелости чувства сильней
Б-оль тяжелее от каждой сердечной потери...
В-ремя, постой...убивать мне надежду не смей
И-помоги... пусть терять,но и в лучшее верить ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755624
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 16.10.2017
Без тебе скнію я, плекаю долю,
Мого кохання дар палкий.
В серцях вимолюю святу Покрову,
Щоби минув цей час важкий.
Щоби в тобі, моя терпка любове,
Відчути смак минулих днів.
Дивитись в чисте небо бірюзове,
На лавці поруч ти присів.
Сльози зціловуєш зі щік гарячі,
Краплини щастя, що з душі.
Во істинно, жінки, ми є терплячі,
Знесемо злигодні усі.
14.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755303
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Там, в Провансе, на юге Франции
Солнца трепетные лучи
По-особому преломляются,
Не мучительно горячи.
Терракотой и нежной охрою
Разливается мягкий свет.
И умчавшеюся эпохою
Бархатистый оставлен след.
Там художника сумасшедшего
Гениальность хранит земля,
В желтизну облаков ушедшую
И в лавандовые поля.
И возносят к чему-то высшему
Из далёкого далека
Над кроватью пастелью выцветшей
Балки старые потолка.
………………….
Там и луны другие – тёплые,
Не одна над Арлем луна.
Приезжают в Прованс влюблённые.
Я влюблённая, но одна...
Потому и гляжу я издали,
Потому и заказан путь,
Потому и стихи не изданы.
Потому всё... когда-нибудь…
[i]2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755293
дата надходження 14.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Нічка, темна, крила в гори
Опустила
І на небо тихі зорі
Запросила.
Поміж них пливуть біленькі
Лебедята,
Діточок несуть маленьких
На крилятах.
Вони сни несуть чарівні
До півночі,
Де дрімота закриває
Діткам очі,
Тож зручненько ляж, дитино,
На крилятко,
Сни корисні для людини.
Спи, малятко!
21.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755160
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
Асфальтна тиша темінь їсть
Покровом зниклого проміння
Маленький паросток, мов гість
Відкине зважене каміння
Проб'є весняні рубежі
Аби окріпнути під Осінь
Зміцніють в міцно корінці
Що були ще слабкими досі
Окріпне сам, думки окріпнуть
Затямить правди постулат
І най у мороці всі сліпнуть
Він промінь буде виглядать
Не стане нищим за добро
Брехні не прийме замість правди
Й малого гідного його
Не битимуть нещівно гради
Маленький паросток окріпне
Зміцніють пагони в дощах
І промені ласкаві літні
Лишаться на його листках
Не сильні ті, хто голосніші
Не ті, хто сильно лише б'є
А сильні ті, хто попри тишу
Голосить правду про святе
Хто не цурається відваги
Але по ділу й попри все
В життя не втративши наснаги
Добро, мов промінь в ніч, несе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752414
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 14.10.2017
Україно моя, хоч страждала від болю,
Не збороти нікому твій вільності дух,
Не вчепити гнітюче ярмо твоїй долі,
Не здолати вкраїнської нації рух.
Бо народ твій одвічний сіяч(хоч стражденний)
Веселкової мови, любові, добра.
Бо народ з пелюшок вже крилатий у генах,
Джерелом його духу є води Дніпра.
Зазіхнула потвора на землю родючу,
На державу, на сина, на матір і рід.
І чекає розплата її неминуча.
Будуть жити - Вкраїна і гідний нарід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755122
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Я/хта наших чувств получила крен
Ж/аль, что прерван курс в гавань радости...
Е/сли дружит шторм с ветром перемен -
Б/ьет о борт волна беспощадности.
Е/й не жаль совсем шхуну наших чувств,
З/а борт брошено наше прошлое,
Т/ам, в пучине вод растворилась грусть,
Е/й одной легко в этом крошеве.
Б/ьет неистово, бьет и бьет волна! -
Я/ молю в слезах - стань спасителем!
Н/е смогу сберечь я любовь одна,
Е/сли будешь ты вольным зрителем.
М/оре гневное перестань штормить,
О/тступись совсем темень колкая.
Г/орько будет нам, коль порвется нить,
У/ сердец она очень тонкая...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754961
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
Казав наш батько...
- Зареве, зареве Ревучий!
А він мовчить... А він мовчить!
Біжить ось поміж кручі.
До моря синього несе
він свої тихі води.
А він мовчить... А він мовчить
у спеку й дні негоди.
-Чому мовчиш? Чому мовчиш?!
Ревіти коли будеш?
Що ти Дніпро. Що сила ти!
Забув? Чи ще забудеш?..
Не хочеш думати про те,
що досить вже терпіти?
Отак і ми всі мовчимо...
Чи ж не твої ми діти?
Руйнуємо... Все продаєм...
Коли ж будемо дбати?!
Ми твої діти, Україно!
Чи може ти не мати?!.
Хто ж ми тоді насправді є?
Хто ти для нас, Вкраїно?
Коли в своїй державі ми
стоїмо на колінах?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754951
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 12.10.2017
[b]
[i][color="#ff00cc"]Утром солнышко проснулось,
Улыбнулось мне в ответ!
Где же ты шальная юность?...
Где же ты хмельной рассвет?...
Я шагаю по тропинке,
И любуюсь всем вокруг.
Рву ромашки по старинке,
Для себя, и для подруг!
Ах, ты юность - час веселья!
Ты в душе навек моей...
Ах, какое было время,
Не забыть прошедших дней...
07 10 2017 г
Виктория Р [/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754200
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 12.10.2017
[b][i][color="#002bff"]Любимых губ прощальный вкус,
И нежных рук прикосновенье.
И учащённый страстью пульс,
В душе моей, как наважденье...
Одна в тиши безмолвных стен,
Твой образ вижу я всё реже...
Тоска и грусть, их жуткий плен,
Как-будто сердце моё режет...
Невыносимо боль снести,
И память не даёт забыться...
То, что люблю тебя... Прости...
Мечтам моим не воплотиться.
29 09 2017 г
Виктория Р[/i][/b]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753168
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 12.10.2017
У дібровах далеких рідненьких,
Жовтим листячком вкрита земля...
Я ступаю по ньому легенько -
У думках своїх, ніби маля...
Сиротливі берізки і клени
Огортає мій погляд сумний...
Одиноко на серці і в мене,
У цей день невеселий такий...
Ой, ти доленько, доле пташина,
Падолист, на душі, падолист...
Заблукала в чужих палестинах -
Як в дібровах блукала колись...
Тільки смуток минулий був світлим,
А сьогодні... щемить на душі...
Перепалена сонцем і вітром...
... То чому ж відчуваю дощі?..
І блукаю в осінніх дібровах...
Ніби там мій загублений час...
Ой, душа ти моя паперова,
Ти ж минулих часів не зреклась...
То ж і рвешся туди, наче птаха,
В ті близькі... і далекі краї,
Де колись я в домівку... для праху
Відлечу... як і рідні мої...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754765
дата надходження 11.10.2017
дата закладки 11.10.2017
Не спешите, девки, в город,
Там беда сплошная, голод!
Тут - лучок, картофель, редька
Все нам с дач притащит Петька!
*
Под подолом пистолетик
Привязала мама Свете.
Мол, стреляй, кто будет лезть,
Береги девичью честь!!!
*
Грудь, я знаю, маловата,
Подложу ка я арбуз.
Реагируйте, ребята,
Может кто войдет во вкус!
*
Поллитровка нам понятней
После ней в любви приятней.
Не поймешь - то кайф от водки
Или правда от молодки!
*
Как же я сопротивлялась!
Их двенадцать, я - одна!
Одному лишь не поддалась,
Нас застукала жена!
*
Не смешите меня, бабы.
Ни при чем здесь те ухабы,
Ни при чем подводы тряска,
То все выпита закваска!
*
Разговор не состоялся
Васька, гад, обеим клялся.
Обе встали, дуры в блуде.
Как делить-то Ваську будем?
*
Ничего не буду делать,
От работ полно проблем.
Наберу в карманы мела,
Распишу заборы всем!
*
Сделала я татуаж
Лег он мне на попу аж..
А теперь штаны снимаю,
Коль похвастаться желаю.
*
На диване не валяюсь
Ты, Серега, не смеши!
Я стихами вдохновляюсь,
Хочешь - рядом сядь, пиши"!
*
Мне сегодня заявляли,
Как смешны мои сандали.
Ну и что в них не по моде?
Им лет двадцать скоро вроде.
*
Мой дружок из МЧС
За котом на дуб залез!
Мы его с подругой Галей
С того дуба еле сняли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754472
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Не могу признаться Коле
С кем примяла травку в поле!
Лучше скрою этот стыд -
Меньше знает – крепче спит.
*
Донесла вчера разведка
Муж ночует дома редко…
Так и я ему под стать
Буду редко ночевать!!
*
Мы купили попугая,
Знал всего лишь 10 слов:
Милка, чудо, кукла, зая,
И еще шесть матюков.
*
Собрались мы как- то в баню.
Да на горе взяли Аню.
Первый раз деваха мылась.
Чуть в тазу не утопилась.
*
А у клуба фейерверк
Муж орет мне "Руки вверх!"
Я с испугу по тревоге..
Подняла не руки - ноги!!
*
Тили-тили, трали-вали
Женихов полно у Вали…
У меня – один Иван..
Да и тот - совсем болван!
*
Не ждала совсем подвоха,
Говорят, что неумёха…
Я же курсы по интиму
Посещаю третью зиму.
*
Мой миленочек брутальный
Только жаль, что виртуальный.
А не то бы тот амбал
Меня в клочья изорвал.
*
Кто в чулане копошится,
Аж откос дверей крошится!
Там кума с моим Петром
Обкатали сексодром!
*
Жили были две подруги,
У обеих есть заслуги.
И у тех шоферских пассий,
Наивысший балл на трассе!
*
Ты чего, милок, зазнался
Вспомни, как в тепле нуждался..
Говорил: «Лишь позови,
Обеспечу ночь любви»
*
Накормлю я Вас блинами!!
Не с капустой, а с грибами!
Для свекрови собрала
Мухоморов два ведра!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754039
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Я забуваю твої очі,
А серце каже: ще зажди...
І не приходять вже щоночі
Оті сніги, твої сліди...
Я переходжу від розлуки
До раю-щему восени
І забуваю твої руки -
Такі далекі вже вони...
Отак візьму - і все покину
З торішнім листям, де трава,
Та відчуваю: половина
Твоя в мені... іще жива...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754476
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Знімають люди селфі на смартфони
На тлі осінньої арт-модної краси,
Бо осінь пробігає марафоном,
Коралом, яшмою фарбуючи ліси.
Хітовий помаранчево-лимонний,
Цитриново-бериловий, агат-гротеск.
Новинки із осіннього салону,
Вбрання дерев, кущів - це розмаїття сплеск.
Залишаться на згадку фотознімки,
Бо згодом естетична осінь стане в "ню".
І вітражем завершиться мандрівка,
Як спомин пряного осіннього вогню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754467
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Не причитай, Судьба, молитву:
Бояться поздно... среди волн,
Когда Нептун затеял битву -
Роняя ярость... на твой чёлн;
Когда свободная стихия
Взорвалась бешеным рывком:
Вздымает волны голубые,
Кидает их в плавучий дом.
Швыряет щепкой твою веру
В господство преданных друзей,
И кто измерит эту меру,
Кто друг тебе – среди зверей.
Уже сломлён твой норов гордый,
Вот-вот… и паника придёт!
И ты чутьём…звериной мордой
Ревёшь, но не сдаёшь – живьём
Свой чёлн. Твоё – предназначенье,-
Дойти под флагом до конца.
И только знанием, терпеньем –
Почить под лаврами венца.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754464
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 09.10.2017
Дуб, берізка і лисичка,
зайченятко і синичка.
Сироїжки і опеньки,
підберезовик гарненький.
Оленятко і травичка,
під калиною криничка.
Боровик ось за пеньочком
золотим прикривсь листочком.
Небо, сонечко, хмаринка,
у дуплі чиясь хатинка.
Де струмок малий і мостик,
чийсь сіренький видно хвостик.
Білченя, мов парашутик,
гнучка гілка - гарний прутик.
За ялинкою вовчисько,
підійшов він зовсім близько.
-Забирайся, вовченятко!
Бо лякаєш оленятко,
зайченятко і лисичку,
білченятко і синичку.
Де струмок малий і мостик,
заховався Сірий Хвостик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754210
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
[b]Гроза у місті.
Дощ стіною.
Дощ...
Кипить стіна від хмари до асфальту.
В розколах грому суголосся площ,
І світ відлитий з димчастої смальти.
Гроза у місті.
Сердиться Перун,
І коні хмар переступають важко...
Сягає гнів його зелених врун
Принишклих парків в м’яті й у ромашках.
Спустіло місто.
Сповнилось дощем...
Птахи і люди — всі по теплих гніздах.
Відкривши небо скрипковим ключем,
Гроза заграла — впевнено і грізно.
Гроза у місті.
Напуває світ...
Асфальт не п’є. Він мертвий.
Це — навіки.
Та, крапель уриваючи політ,
Течуть по ньому буйнопінні ріки.
Гроза у місті!
Будемо живі!
Веселка буде! Сонце прийде чисте!
І гляне в небо,
у росі й траві
Освячене грозою, світле місто.
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754242
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 08.10.2017
Як хочеться втекти із джунглів кам*яних,
Із лабіринту темних вулиць міста,
Не відчувать бездушність сіру цегляну,
А пити трунок кришталево-чистий.
Бо лиш природа розуміє нас обох,
Комфорт найкращий - то любові острів.
Де на зеленім полотні ми тільки вдвох,
І рай, де пісня солов*я, де простір.
Ця душ спорідненість не кожному дана.
Я дихаю тобою, а ти - мною.
І хочу дочекатись радісного дня,
Коли втечемо ранньою весною.
Забудемо промерзле місто-лабіринт,
Де ми блукали довго поодинці.
Зігріє сонце і небесний гіацинт.
Мов перли, щастя заблищить в росинці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753983
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Осень.., листопадом закружи..,
Коль так быстро лето догорело,
Оталело маками во ржи..,
Лепестком увядшим отлетело...
Чувством напоследок закружи..,
Даже если будет безответным,
Даже если канет в миражи..,
Назову его своим заветным.
Что ж ты, осень, ручку золотишь
Невесомым листиком берёзы..?
Что же ты печально так молчишь..,
Золотые расплетая косы ?
Откупаешься...
Или сулишь..?
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753968
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Открыться настежь и творить, творить...
Эмоциям давая лишь огранку,
В стих душу изливая, говорить
Без страха, без остатка, наизнанку...
Стеснение, лукавство - кандалы,
Сомнения - тяжёлые оковы.
Стихи - они не ради похвалы,
И чужды лицемерства наносного.
О чём попало - лучше не пиши,
Оно не стоит и дешёвой прозы.
Стих - исповедь для искренней души,
И радостная проповедь сквозь слёзы...
Фото из интернета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753998
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Місто втомилось від денних турбот.
Спати вляглося, позбувшись марнот.
Знову довірилось звично Морфею,
Ніч подала непогану ідею.
Я лиш заплуталась в сітях безсоння,
Може й виною тому – міжсезоння?
Ходять думки караваном верблюжим,
Навіть дрібне стало враз небайдужим.
Крутиться, крутиться спогадів стрічка,
Пазли складає всі зоряна нічка.
Так поспішає, бо скоро світанок,
Знак показав у вікно з-за фіранок.
Я ж намагаюся ніч наздогнати,
Думку свою заколисую: «Спати».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754092
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
[b][i][color="#b700ff"]
Холодна ніч, і схожий ранок
Густий туман ліг на стежки...
Позаду літечка серпанок,
І молоді мої роки...
А час біжить нема зупину,
Думки, як коні без узди...
Купає дощ рясну калину,
На щастя це, чи до біди?..
Немає вітру, якось тихо,
Пожухли всюди спориші...
Приспав, Господь, нещастя й лихо
Та неспокійно на душі...
01 10 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754081
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Я трепыхаюсь на крючке
у осени-рыбачки.
Я пойманная. Я - как все.
Я желтый клён во всей красе.
И рифмы к осени - в руке -
доступны и прозрачны.
Как фокусник из рукава
выдёргивает ленты -
Ошеломляет листопад.
И так стихами невпопад
Мы платим осени сполна
пожизненную ренту.
Приходит первая строка,
как первый лист упавший.
За ним - другой. Печаль легка...
Печалься радостно, пока
На землю не сойдут снега
печали настоящей...
[i]Октябрь 2017[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754080
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 07.10.2017
Прощать - легко, коль ты того желаешь.
Владеть своими чувствами учись.
Зачем в себе носить дурную залежь,
Ту грязь, что портит душу, портит жизнь...
Зачем твоей душе нужна отрава?
И так наполнен мир её чумой...
Коль что-то не пришлось тебе по нраву -
Попробуй не разбрызгивать слюной...
Попробуй посмотреть на всё иначе.
Не трудно сгладить острые углы.
И Ангел твой на радостях заплачет,
Что гнев в тебе воинственный остыл...
Попробуй улыбнуться раздраженью...
Оно исчезнет... прямо на глазах.
К добру перенаправь свои стремленья -
Делами, а не только на словах...
И сам ты ощутишь такую лёгкость -
Как будто над землёю воспарил!..
Она ведь так глупа - людей жестокость.
Людей таких затягивает ил...
Стань выше зла - никчемного болота,
Пока не засосало и тебя...
Возможно и тебя прощает кто-то,
Твой мир душевный искренне любя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753946
дата надходження 06.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Восток, а ведь у нас сегодня праздник...
А мне вдруг захотелось прогуляться
У моря... Мне с ним скоро расставаться...
Гуляю я и думаю о разном...
Но мысли не о празднике и море.
Они моей душе совсем чужие.
Я так и не привыкла... Мамма мия!
Прости меня, Восток мудрёный, сорри!
Тебя я бесконечно уважаю!..
В тебе произошло моё взросленье -
Как личности... И всё же устремленья -
Туда, где сторона моя родная...
Скучаю, ностальгирую... Желаю
Тех праздников, которые люблю я,
Всего того, что душу так волнует!..
Всем этим я, наверное, больная...
Прости меня, Восток! Слиха*, хороший!
Ничем ты мои чувства не обидел,
Пустынная, чужая мне обитель,
Но я свою Волынь люблю до дрожи...
Волынь свою - частичку Украины.
В ней моря нет, но там озёр красоты!..
Поймёт мою тоску такой же кто-то,
Кто также, как и я, её покинул.
Слиха - прости (иврит)
Фото - личное, свежайшее, сегодняшнее.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753887
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 06.10.2017
Коли зашарілось обличчя калини,
А листя бурштином блищало,
Літали удвох у ключі журавлинім,
Кохання у цвіті буяло.
Складали із шалу букет-ікебану,
І вохрою сонце сліпило,
І в юності зорі були талісманом,
А очі навпроти п*янили.
Стелив місяць сяйвом медовим дорогу,
І серце палало багаттям.
І дні, мов свічадо казкове в пролозі,
Лисніли коштовним лататтям.
Роки промайнули, неначе година.
Горить від зірок теплий спогад.
І знову дозріла червона калина,
І погляд осінній твій поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753815
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Расплескался туман молоком…
Расстелился травой серебристой…
Почему-то казалась седой
В серых сумерках белая вишня…
Меж огнями малиновых астр
Осыпались пушистые листья…
Неожиданно, в осени час,
Расцвела моя сладкая вишня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753753
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Мы разные с тобой совсем...
Как день и ночь,..как свет и тень...
Летаю - где -то высоко...
Ты - приземлённо,милый...
И ровно дышишь от того...
И не теряешь силы…
Ты песню нежную мою
Как будто и не слышишь...
Рукою сильной колыбель
Тихонечко колышешь…
Но крепко держит нас двоих
Всю жизнь в одной упряжке
Наверно,первая любовь...
Слеза - на промокашке...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753763
дата надходження 05.10.2017
дата закладки 05.10.2017
Плаче тихо зажурена осінь:
Двадцять вісім у твоїх очах,
Над могилою падає просинь,
А у ній щось викрикує птах.
Що він каже? Що світу голосить?
Чи то птах? А чи твоя душа?
До матусі у смутку приносить,
Свій віночок і спів спориша.
Тишину розриває молебен:
Твої роки- так в грудях болить,
Куля в серце- в свідомості бубен,
Куля в душу - обірвана мить.
Двадцять вісім- засмучені весни,
Двадцять вісім- розбиті мости,
Двадцять вісім- Небесна Сотня!
Двадцять вісім- Матусю! Прости!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753656
дата надходження 04.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Я хочу разлюбить, помоги,
Уходи, но оставь мою осень,
Мы с тобой ни друзья, ни враги -
Потому уходить очень просто...
Я забыла... забуду... Потом
Поменяю свои занавески,
Уничтожу улики... Никто
Никогда не споёт наши песни...
Крепкий кофе, а лучше - вино!
Захотелось вот выпить /хоть тресни/!
И ушёл ты не так уж давно,
Но... теперь нам куда интересней...
Можно просто тебе позвонить
И тихонько поплакать - поверишь,
Потому что удерживал нить,
Что вязала нас крепко и верно...
И зайдёшь - никому не понять
Почему я замки не сменила...
Ты не сможешь оставить меня...
Ну, а я... Да, всегда я любила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Ой, любове моя, мій дурманочку,
Закружляла мене, понесла в небеса.
Встала п’яна тобою ще з раночку,
Вчарувала кохання хмільна та краса.
У сон до мене приходиш щоночі,
Вітром стиха шепочеш про щось за вікном.
Йшла би я за тобою світ за очі,
Устелила б дорогу лляним полотном.
Вишиванку під ноги би кинула,
Від розлуки лихої, щоб нас берегла.
Щоби пісня над нами лиш линула
Та дзвеніла підкова під спів солов’я.
01.10.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753209
дата надходження 01.10.2017
дата закладки 03.10.2017
Ты приехал когда не ждала,
Шла зима - уходила надежда,
приглашать в дом пустой - вечера,
Стало легче,немного,чем прежде...
Удивляться холодному дню
И влюбляться в утра вновь училась.
Им теперь я осанны пою,
Незаметно и это случилось.
Ты приехал...Синица в руках,
Стала пёрышком хрупкой колибри.
Нет тебя в моих редких стихах,
Да и чувства к тебе все затихли.
От любви только память да тень,
В моем сердце за годы осталась.
Ты приехал...Стучишь в мою дверь,
Открывать или нет - сомневалась...
На ветвях ещё спят снегири
И под толщею льда спят округи,
И бледнеют две ярких зари,
Не осмелившись взяться за руки...
И неслышно покинет любовь,
И надежда благую обитель.
Ты приехал...Не пойманный вор,
И пол жизни уехав похитил...
В белом снеге утонет "Прощай"!
Навсегда канут в бездну причины,
Заварю себе липовый чай,
Пусть уходят чужие мужчины!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744832
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 01.10.2017
Очима ти сказав мені: люблю.
Душа складала свій тяжкий екзамен.
Мов тихий дзвін гірського кришталю,
несказане лишилось несказанним.
Життя ішло, минуло той перон.
гукала тиша рупором вокзальним.
Багато слів написано пером.
Несказане лишилось несказанним.
Світали ночі, вечоріли дні.
Не раз хитнула доля терезами.
Слова як сонце сходили в мені.
Несказане лишилось несказанним.
Перевод:
Глазами ты признался мне: люблю.
Тяжёлым был душе такой экзамен.
Как тихий звон, подобный хрусталю,
Осталась несказанность между нами.
Жизнь шла и миновала тот перрон.
А тишь кричала рупором вокзальным.
Как много слов написано пером.
Осталась несказанность между нами.
Сменялись ночи сумерками дней.
Судьба качала, и не раз, весами.
Слова всходили солнышком во мне.
Осталась несказанность между нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752983
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Не кохай її,
В очі не гляди...
Почуття твої-
Тільки до біди...
Не твоя вона-
Хоч би, що роби...
А чужа жона,
ПрОшу, не люби...
Не ходи на ніч,
Коли зір нема...
Не торкайся пліч,
Не кохай дарма...
Повертай назад,
Заспокій мій щем.
Зацвіте наш сад,
Під рясним дощем...
30 09 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752986
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Моя любове, віра незгасима,
У дні пекельної війни, гори.
В житті безпутнім будь усе вагома,
Душею чуй та серцем говори.
Щоби у осінь твердою ходою
Ступати сміло в долі перехрест.
За горизонтом Схід дрижить землею
Та підіймає хвилею протест.
Сваволі слід кривавий, ворожнечі,
Зриває стогін з глибини єства.
Хустками чорними вкриває плечі,
До сліз війна байдужа і черства.
Скриплю зубами, стиснутими в гніві,
Допоки маємо терпіти зло.
Кується воля в куль гарячих співі,
Щоб мирним стало небо, як було.
29.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752911
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.09.2017
Рождён твой сын, построен дом, –
Я поздно встретила тебя…
Стою украдкой под окном, –
Ты счастлив, у тебя – семья…
Как трудно справиться с удушьем,
Поймав рассеянный твой взгляд,
Скользнуть улыбкой равнодушной
И брякнуть что-то невпопад…
О, Господи, дай силу воли
Унять запретный жар в груди!
Мой разум, вовремя напомни:
«Не навреди! Не укради!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324119
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 30.09.2017
Як садила гарбузи,
Чаклувала трішки,
Все казала: «Ви ростіть,
От як я завбільшки!
Добрий селекціонер
З мене получився.
Як гарбуз - то за центнер
В полі уродився!
Ой ти ж лишенько моє!!
Горе сподіванки!
Як просила, так і є,
Гарбузи, як танки!!!
Я ж то думала – продам
У селі дівчатам!
Аби мали сватачам
Що вони давати...
Та кому нав»яжеш ти
Отаке нещастя?!
- Глянь, мені звалили тин!!
Плаче тітка Настя.
Підійша уже й пора
Збору урожаю.
Всі стягнули по дворах,
Та горя не знають…
Та і я, і мій мужик
Тоже не зівали!
Щоб стягнути гарбузи
Трактора найняли!
Той до ночі волочив
Прийшлось вмикнуть фари.
А Петро мій торочив:
- Оце твої чари!!.
А тепер у нас в дворі
Страшенні завали!!!
Гарбузи-богатирі
Увесь двір зайняли!
Мене й справді зло бере
Що з цим всім робити?
Може хто їх забере
Згодні й заплатити!!
Щоб на той рік гарбузи
Були в межах норми.
Чоловік віддав призив
Поміняти форми!
Оце ж худну.. третій день
Щоби йому трясця!
Та не впевнена, лишень,
Чи до квітня вдасться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752394
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Я рисовала корабли
Со слов седого капитана…
И убегала от тоски
В огонь ожившего вулкана…
Я узнавала маяки
И берега - у океанов…
И обжигалась о пески
У стен оранжевых барханов!..
Зачем приснились корабли?..
И след, остывший, караванов?..
И серебристые виски...
Под монотонный звон там-тамов?..
Ведь осень тихая пришла…
Невольно душу оголила…
В последний раз,наверно,я
Себе влюбиться разрешила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752420
дата надходження 26.09.2017
дата закладки 27.09.2017
Вночі наснилися сьогодні
Оті нав'язливі дощі,
Хоч восени вони й холодні,
Але вже точно ніпочім...
Вони цінуються у спеку
Ці довгождані, затяжні,
Що влітку десь були далеко -
Вже і не віриться мені...
Недавно ще шукала тінь я
І так хотілося тоді
Відчути рук туге сплетіння
У колах щастя по воді...
Тепер люблю я колір сірий
Важкого неба восени -
Птахи збираються у вирій,
Та не беруть мене вони...
Вже знаю, дощ оцей краплистий,
Придавить трави до землі
І смутком скотиться по листю...
Я чую дощ - не треба слів...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751403
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Я до тебе піду на побачення
Вже давно я забула це як...
Де й коли - немає значення
Запроси мене просто так...
Нас буденність поглинула надто
Сіре й чорне - все тут і там...
Я на мить хочу справжнього свята...
Сповідатись набридло так снам...
Одягнути б красиву сукню...
Зачіску модну та ще й каблуки...
І парфуми п'янкі вслід відлунню...
І відчути твій дотик руки...
Залишити позаду все чорне...
Одягнутись б у щастя на мить...
Розбудити кохання знов сонне
Ніжно так, як у серці щемить...
Я до тебе піду на побачення...
Щоб відчути дива той смак
Де й коли - немає значення...
Запроси мене просто так...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752124
дата надходження 25.09.2017
дата закладки 25.09.2017
Безмовна тиша лащиться до босих ніг,
Задумою злягає на обличчя.
Шмагає душу дощ, немов отой батіг,
Але любов вкорінено-живуча.
І в серці закипає клекотом новим,
Торкається грудей ванільним щемом.
А осінь мироточить листям золотим,
Вп’ємося разом патоковим ромом.
Хмільні обоє поринаємо у водограй,
Кохання зваба пробіжить тілами.
І колисатиме безмежжям неба край,
Пульсаціями втіхи поміж нами.
22.09.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751756
дата надходження 22.09.2017
дата закладки 23.09.2017
Ты помнишь - сколько дней в году?..
Я столько и любила...
Сто тридцать пять часов в аду
Отняли много силы...
Мне кажется - не так давно...
Но мы уже чужие...
И веткой не стучат в окно
Деревья те... - Большие...
Ты не звони,и не пиши...
Приветом не отвечу...
Ключи глазами не ищи
Под вазою с секретом...
Пароль сменила на замке...
И запахи - для кожи...
И разлюбила Шардоне...
И ярко-рыжий тоже...
Зачем приходишь в вещий сон
И словом душу нежишь?..
Но не дотронешься рукой...
Наверное,не можешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751324
дата надходження 20.09.2017
дата закладки 20.09.2017
Постукав вечір вітром у вікно
І нічка слідом кинула сірому.
Присіла пустка поруч на панно,
Чому так тяжко у житті одному?
В душу лягли минулого сліди,
Твої слова, що в’їлися у мозок.
Щоб не робила - всі ведуть туди,
Де в серці залишився теплий сховок.
І тілом раптом пробігає струм,
І у жилах б’ється гарячим нервом.
Хлюпне у груди тихий, ніжний сум
І сутність обійме мою тремтінням.
18.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751155
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Моя струна уже не плачет...
Печали вылила давно...
И если даже вдруг захочет,
То не посмеет(ни за что)...
Свои секреты не раскроет...
Не стоит ей надокучать...
Когда большого не достоен,
Не стоит в малом окрылять...
Моя душа не плачет больше...
И Паваротти "ля" не рвёт!..
Моя душа утонет в dolce,
Когда последний лёд сойдёт...
Моя душа скучает очень!..
В ней градус - тридцать семь и два...
Когда кого -то видеть хочет,..
То ожиданию верна...
Она случайно(между строчек)
Свои признания нашла!..
Пронзая дух картечью точек,
Внимала - Паваротти "ля"!!!
Моя душа на непорочность
Экзамен главный не сдала...
Прикосновением (на прочность)
Струну затронула слегка...
dolce -нежно,музыкальный термин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750722
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 16.09.2017
Мушу відпустити смарагдОве літо,
Ще б за ним, мій лелю, птахою успіть,
Бо в душі осіннє сколосилось жито,
Сивина на скронях піснею дзвенить.
Заганяє роки, що хмарки в кошару,
Чом так скоро леле літній дощ минув?
Ой ви дні- примари- лічені отари...
Подихом осіннім вітерець моргнув.
Бути б ще весною, цілуватись з літом
І сміятись в очі осені німій,
Сивина на скронях квітне буйним квітом,
Квітне, леле, осінь- вже гублюся в ній.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750634
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
Тобі – моя кохана,
Любов свою дарю
І щастя, так незнане,
З тобою розділю.
Немов би той барвінок,
Ти – зацвіла в душі…
Щоб був не хмурим ранок
Тобі пишу вірші.
Краса!.. Не намилуюсь
Багаттям неземним!
Коли вже розцілуюсь
Із космосом твоїм?
Далека – недосяжна,
Мов зірочка горить,
Твоя краса безмежна
В очах моїх бринить.
Не можу відвернутись –
Магнітом тягне даль…
До ранку не заснути,
Така в мені печаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750642
дата надходження 15.09.2017
дата закладки 15.09.2017
«Оскарное» небо – солнечные дни…
Средь колосьев хлеба – маки,васильки…
Хор многоголосный прячется в траве…
Губы – на запястьях...Губы – на бедре…
До чего приятно нежность сотворить!
До чего приятно, не скупясь, дарить!
И, благословляя, родники за всё,
Глаз, не открывая, ощущать её…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750261
дата надходження 12.09.2017
дата закладки 12.09.2017
Лилась крізь крони голубінь донизу,
Бузкового торкалася суцвіття вереска,
А той приваблював, дражнив джмелів,
Бо пахнув ніжним солодом і так хмелив,
А ще багон дурманив різко-стійко,
Де притулилось маслюків до шишки двійко
І блимали червоними очицями брушниці,
А під ялинкою нерівний стрій поганок блідолицих
І вітер між дерев шумів у лісі вічне:"Шу..."
Вмостилась на пеньку і я, сиджу...
І вічність ту усотую, вбираю,
Я - вічності частинка, я, те, певно знаю
І скоро вічність та мене поглине.
Їй, вічності, бо байдуже, хто згине,
Кому прийшов вже час, листку чи хвої,
Що впали з дерева на мох чи золотої,
В перемішку з іржею вже трави
І скільки мали "до" та "після" ви.
Скільки іще життя пускатиме по колу вас,
Допоки погляд наш у темряві не згас.
Допоки серце б’ється і миру хочеться тоді,
Спокою у собі, щоби без боротьби,
Нести любов, добру лишень служити
І трунок запашний кохання пити та радіти.
І, хай, он, молодий шуляк змахнув крилом,
То його сутність, він хижак, що бурелом,
Чи та стихія, що бушує нині, ураган,
Вони природи діти, тільки капкан
Здатні поставити комусь, собі бо люди, ми,
Де ницість, злоба - прояви холодної душі.
Живи! Люби! Кохай! Палай! Світи!
09.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749950
дата надходження 09.09.2017
дата закладки 10.09.2017
"Приидите ко Мне, вси труждающиеся и обремененные, и Аз упокою Вы" (Мф, 11.28)
"И говорит ему: друг! Как ты вошёл сюда не в брачной одежде?" (Мф, 22.11)
Научиться бы жить, не сломав и былинки,
За печали добром воздавая сполна.
И в любимых глазах не увидеть соринки,
Лучше думать, как вынуть свои два бревна.
Научиться бы жить без сомнений и страха,
А оружием Веры их стрелы ломать,
Не жалеть поделиться последней рубахой
И в преклонных годах почитать свою мать.
Научиться бы жить, чтобы помыслы злые
Не роились, как осы, в больной голове,
Быть готовым к коварству лукавого Змия,
Что залёг, притаившись в зелёной траве.
Научиться бы жить, избегая соблазнов,
Чтоб примером дурным для кого-то не стать,
Не бросаться на ветер словами напрасно,
Не завидовать ближним и не осуждать.
Научиться бы жить, не горбатясь под ношей,
И смиренно, без ропота крест свой нести,
Не сдаваться и думать всегда о хорошем
На тернистом, ухабистом жизни пути.
Научиться бы жить, невзирая на лица,
Не стесняться других повести за собой,
Не замалчивать правду и не возгордиться,
Благодарным за всё быть - за радость и боль.
Научиться бы жить бескорыстно и просто,
И любить безусловно, без всяких "за что".
Не томясь ожиданием встречи с погостом,
Быть готовым всегда, в пятьдесят или сто.
Научиться бы жить, никого не обидев,
Никого не виня, никого не браня,
Чтобы Бог хоть в "чуть-чуть научившемся" виде
Смог когда-то в Свой Дом пригласить и меня.
На фото: Почаевская Лавра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749834
дата надходження 08.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Збігають дні, минають ночі,
В світанках сірих гаснуть сни.
Вітер жене кудлаті кучі,
Земля розмокла від води.
І квилить осінь журавлями,
Летять увись ті навмання.
Збігає час поміж словами,
Пече у серці надбання.
Мережить зморшки на обличчі,
У погляд зрілість додає.
Що не збулося - на узбіччі,
Життя для інших роздає.
07.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749717
дата надходження 07.09.2017
дата закладки 08.09.2017
Я не то тебе сказала…
За святую ложь, прости…
В лоскутное одеяло – пожелтевшие листки…
На прощание посылаю лишь воздушный поцелуй…
Невесомый,непорочный…За единственный июль…
Я под крышку закатала переспелые плоды -
С ароматами сандала и слезами тишины…
Я не всё тебе сказала!..Не успела…Не взыщи…
Только свечи из сандала в дни тоскливые не жги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749535
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 07.09.2017
Параллели, меридианы
Разделили красоты Земли
И зовут нас в дальние страны
Самолеты да корабли.
Поезда повезут и машины,
А кого-то велосипед...
Пусть оставят упругие шины
Неустанных романтиков след.
Собирайтесь в дорогу скорее
Познавать удивительный мир...
Кто же лень свою нынче взлелеял -
Не протрите диваны до дыр!
Ну.., а если судьбина-злодейка,
Норовит вас потуже связать
И оставить в кармане копейку...
Можно мир и пешком прошагать!
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614140
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 07.09.2017
Горджуся тим, що я є просто жінка,
Й від батька маю прізвище Ходак,
І тим, що я проста є українка,
А прадідусь відважний був козак.
Горджуся тим, що рай земний пізнала,
Він від Карпат до сивого Дніпра,
Пахучим хлібом з часником до сала,
Котрий в сім’ю родину всю збирав.
Горджуся тим, як бачу клин лелечий,
Що понад краєм рідним проліта,
Як дощ купає клену жовті плечі
Й зозуля лічить у гаю літа.
Горджуся тим ,як пахне двір любистком,
І клечанням на Троїцькі свята,
Як ранок в споришах росою бризка,
І українства дух над цим вита!
18.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749429
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Є голос у вітра, є голос в верби.
Є голос у саду, є голос в води.
У кожного мова рідна, своя.
У мене є мова - моя!
А мова моя дзвінка, голосиста,
Мов райдуга в небі барвиста,
іскриста.
В ній сила і ніжність,
краса в ній і ласка.
На рідній мові звучить
пісня й казка.
У кожного в світі мова своя.
Як сонце ясне -
мова моя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749274
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Я твои благословила все терновые пути,
Как иконочку зашила в твой кармашек(на груди)…
А себе – продлила острым только линию любви…
Это было так не просто, разжимая кулаки…
Закусив до крови губы,не спросила у судьбы…
Пощадит или загубит мои нежные холсты?..
Я твои благословила все терновые пути -
Штормовые океаны…И пустынные пески…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749290
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Не троянди, не піони... поросло між ними зілля,
Бо мовчали телефони... в двадцять п*ятий день весілля.
Почуття, мабуть, погасли... тому й світ - не кольоровий...
Жаль, не пишеться завчасу доля... мов роман книжковий...
Так, в житті таке буває: десь зникає розуміння
І серця не відчувають... вже ніякого сп*яніння ...
Кажуть: душі не старіють, як кохання ще тріпоче,
Тільки вже воно не гріє... В онімілих днях і ночах...
І з*являються руїни - в місці сонячного храму...
Щось блаженне в душах гине, відлітає... ніби, в яму...
Запитань - ріка бездонна... Є обох у цім провина...
Жаль, що холод не сезонний, як узимку хуртовина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749278
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 05.09.2017
*******
А ти спинився - спершу не впізнала,
Туману-часу вкритого плащем:
Невже тебе, мій спогаде, кохала?
Невже до тебе бігла під дощем?
Разючий дощ пролився, мов прозріння,
В ту молодість, наївну і терпку...
І не було небес благословіння
З тобою пити сонячну жагу...
Та ми пили, зелені, не зважали -
І днем отим осяялось життя...
Хоч потім так боліло-розпинало,
Та не було жалю і каяття.
Ти так змінився - навіть не впізнала,
Минула сном заплакана весна.
Це ж за тобою Молодість ридала,
Покинута, наївна і сумна.
Тепер душа блаженствує, спокійна;
Якісь слова говориш ти мені...
Усмішку шлю отому божевіллю
І свій привіт - заплаканій весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748944
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 05.09.2017
Лягаю спати, а думка лине з вітром
У степ широкий, перекоти-поля край.
Де за вірним Кобзаревим "Заповітом"
Колосяться хліба, щоб пікся коровай.
Щоб пахла через комин суха скоринка
І лоскотала ніздрі солодом м’яким.
Зміїлась стежка лісом, ген, де криївка,
Але без прикриття курився з неї дим.
Дим стелиться ж на Сході їдкий щоночі,
Твої, Тарасе, нині згадую слова.
Україна вільна та вони пророчі,
Кров’ю окроплена земля, але жива.
Жива звитяжно у боротьбі за волю,
Бійці гартують свою міцність на війні.
На постріл - постріл, згубити, щоб сваволю,
Щоб зустрічати в мирі ранки у вікні.
03.09.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748926
дата надходження 03.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[b][i][color="#8c00ff"]Добігло літечко кінця,
І мені сумно стало нині...
І зникла посмішка з лиця,
Розгонить вітер хмари сині...
Тополі ніби у журбі,
Стоять берези жовтокосі.
Пусті гніздечка на вербі,
Панує всюди краля-осінь!
В золоті шати вбрала ліс,
Скриплять високі осокори...
Я кличу літечко на біс!
Але, ж воно прийде не скоро...
02 09 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748830
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 03.09.2017
[b]Ми присядемо вдвох біля яру…[/b]
[i]автор: Новоградець[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748409
Ми присядемо вдвох біля яру,
Відшукаєм полярну зорю,
І лиш місяць побачить з-за хмари
Що я, мила, з тобою створю.
............................
І поети великі, всесильні,
Без віршів побредуть навманя,
Лиш напишуть що ми божевільні
І навчились кохати в коня.
[b]Ми удвох з конем[/b]
Не велика я і не всесильна,
Але все ж таки кожного дня
Я, неначе якась божевільна,
На ходу зупиняю коня.
Хоч в палаючу хату не вхожа,
Але коні - це слабкість моя.
І себе я приборкать не можу,
Але можу приборкать коня.
А щоб кінь почував себе гарно -
Одягаюсь у форму Грінпіс.
І дивується зірка Полярна,
Як трясеться розбурханий ліс.
Так я коника вже задовбала!
Я із ним і до яру, і в гай...
Та все мало мені, та все мало.
Я навчаюсь. А ти - почекай!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748782
дата надходження 01.09.2017
дата закладки 02.09.2017
Вже минула літа теплота,
І танцює вальс невпинна осінь.
Не зважає дама на літа,
Липою всміхнулась жовтокоса.
Світла осінь поки без дощів.
Видно в небі чисту-чисту просинь.
Листя в позолоті у кущів -
Осені багряний щедрий розсип.
Яблука рум*яні у садках,
Грона розпустила горобина,
І строкаті квіти у рядках...
Зашарілись ягідки шипшини.
Осінь ліс чарує, луг і гай.
Листя шелестить від пісні вітру.
Радісний і милий серцю край
Одягнувся в осені палітру.
( Фото моєї липи.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748546
дата надходження 31.08.2017
дата закладки 31.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=whUTz6AG4xw[/youtube]
Не сумуй так, вітре, в полі:
Літо догора?
Налітаєшся вдоволі:
Осінь це - пора,
Коли інший цвіт навколо,
І пройде жара.
Сонце гріє, але кволо.
Прийде ще й хандра.
Що тобі? Не піддавайся,
Не складай ти крил.
У польоті залишайся,
Скільки хватить сил.
Тільки людям, їм складніше:
Дай душі тепла.
Одне слово найніжніше,
Цю хандру здола.
І всміхнеться радо серце:
Осінь - не зима.
І думки зігріє сонце:
Скоро все ж весна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748279
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Поднялся ночью шторм на тёмном море,
Неистово ревел, крушил, ломал.
Кипели волны на таком просторе.
Корабль в могучем шквале выживал.
Погибло много моряков в пучине.
Мужчин осталось пятеро всего.
Вцепились за обломки мачты длинной,
В воде спасали друга своего.
Девятый вал - волна из бездны ада,
Стеною грозно, бурно надвигалась.
Стремительно, сильнее водопада,
Но, веря в Бога, моряки, держались.
Проник луч солнца в синие глубины -
То вспыхнул ярко в темноте рассвет.
На гребне яростной морской пучины.
Остался золотистый его след.
По картине художника И. К. Айвазовского "Девятый вал".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748446
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Изнежилась в поле берёзка
В ночной тишине, сладким сном…
Травой зарастает дорожка -
Тоскою щемит за окном.
И...больно, как ноет печёнка,-
Разлука терзает тайком...
Грустит и печалится жёнка
За милым, своим моряком.
А ветер тихонько, устало,
Верхушку качает крылом.
Забава?.. Забавы здесь мало –
То жизнь просыпалась кругом.
И этой, осенней порою
Господство его велико:
Развеет туман над водою,
И плач разнесёт далеко.
Прохладою тянет ночною…
Всех будит рассвет не спеша.
Не сохнет слеза над щекою -
Так горько рыдает душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748481
дата надходження 30.08.2017
дата закладки 31.08.2017
Обновлённый,не обессудьте!
Когда-то я была Весной...
Её подснежником с росинкой...
Была - берёзкой и сосной...
И - невесомой паутинкой...
Была и ласточкою смелой,..
Была пичугой полохливой...
Была и голосом Гварнери -
Струною "ля" виолончели...
Была огнём бесстрашным неги...
Была - златою серединкой...
Была - любовницей в постели.
Но... никогда - холодной льдинкой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748037
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 30.08.2017
Ещё не время зимней стужи…
Грядёт осенняя пора…
А мне никто, никто не нужен…
Лишь те - манящие глаза…
А мне приснилось –льдинки в лужах…
И в ртутном инее трава…
И голос бархатный - простужен…
Охрипшим эхом с далека…
Я флиртовала…Ну и что же…
Ничто не значат те слова -
Ведь мне никто,никто не нужен…
Но я не сплю,когда одна…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748341
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
У тихім гомоні осіннім
Зринає з вуст ім’я твоє.
Минають дні, але незмінним
Стук серця, що до серця йде.
Збирають ритми ті шаленство,
У душах жадібний порив.
Безмежне вічності блаженство,
Його Господь благословив.
Він перстував любові миті,
В єствах бродив хмільний бальзам.
В тілах тремтів той гріх не спитий,
Вогнем зорів кохання храм.
28.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748150
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 29.08.2017
навеяно произведением *** , автор меланья
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871979
Лето славится больше цветами,
Но не каждый цветок плодоносен.
И цыплят, как известно, считали,
Когда лето сменялось на осень.
Улетают года лепестками,
В седину превращается проседь...
Лишь бы дети-плоды были с нами:
Рядом с ними - какая там осень!
И когда мы за всё благодарны,
Для себя уже больше не просим,
Постучится в окошко нежданно
Майский дождик, смывающий осень...
Холод осени так же обманчив,
Как тумана белёсая россыпь...
Я сегодня(!) нашёл... одуванчик!
Нет... Не скоро, видать, ещё осень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748179
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Как же красиво на улице осенью в дождь:
Тонкие нити в свободном полёте летят;
Звонкие капельки мерным аккордом стучат
И разлетаются крошечным бисером врозь.
Свежесть наполнила воздух своей чистотой;
Ветром доносятся запахи скошенных трав.
Рвётся душа в красоту первозданных дубрав.
В их разноцветье – уют и желанный покой.
В музыке осени тонкий особый мотив.
Яркая гамма природой – творцом создана.
Век остаётся себе идеально верна:
В ней и мажор и минор породнились в пути.
14 октября ’2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748085
дата надходження 28.08.2017
дата закладки 28.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 27.08.2017
Чудесной встречи - дивный миг
Произошедших откровений…
С каким порывом, с упоеньем,
Красу небесную постиг.
Тобой любуясь, наслаждался -
Как божество боготворил…
И, сколько ночью было сил -
Живой природой упивался.
Как ты мила,умна... Красива!
Не дрогнув, бросилась ко мне.
И наяву, как в страстном сне,
Мы чувства вышили курсивом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746596
дата надходження 18.08.2017
дата закладки 26.08.2017
****************
Ми - онуки Даждьбожі, ми руси, погани-слов'яни,
Володимиром хрещені кров'ю, вогнем і мечем,
Хто возніс до небес білостінні золочені храми,
Хлібороби і вої - нащадки могутніх племен.
Богом дана справіку нам земля-материзна, Раїна,
Тут мужнів і плодився живучий слов'янський наш рід.
Ми - нащадки козачі: за Волю святу й Україну
Нас, як пращурів наших, сурма підіймає в похід.
Нас садили на палі колишні й новітні іуди,
Ми брели по етапах, по зонах і концтаборах;
Наших юних синів розпинали в розтерзаних Крутах...
Над століттям двадцятим - багряний кривавився стяг.
Вимирали без хліба - на землі, що чужих годувала,
Журавлиним ключем за безкраїй пливли океан,
І в Канадах далеких рідна пісня і мова гучали -
Оберіг і молитва, наш духовний Відродження храм.
Дикі війни й Чорнобиль нас смертним туманом косили:
Дичавіло Полісся - радіації раковий клин,
Покоління майбутні - ненароджені - німо почили,
Не лишивши і сліду на теренах рідних руїн.
Наші світлі уми прокладали міжзоряні траси,
Наймудріші науки нелегкі скорялися нам;
Нас будило до праці чесне слово гаряче Тараса,
Ми Свободи своєї високий возводимо храм.
Ще сто років терпіти??? - Не хочем, не можем, не будем!
А перевертням й злодіям - в прірву готуємо шлях.
Ми - Народ, ми - Держава, нової історії люди,
Поважаймо себе і продовжім у мудрих синах.
Нуртували майдани жагучими гаслами волі,
Болем Сотні Небесної горе у душах зійшло...
Ми себе захищаєм в донецькім розтерзанім полі:
Скільки крові пролито... А скільки іще віддамо?
Від хижачки Москви, від кріпацтва сумної руїни -
У просвітлене завтра тернистий верстаємо шлях.
Сходить полем пшеничним могутня нова Україна:
Ми плекаєм її - в кожнім серці, в труді і в умах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747615
дата надходження 24.08.2017
дата закладки 26.08.2017
Осень в ночь дождём лила,
Тяжело вздыхала...
Словно мужняя жена,
Вдруг вдовою стала...
Иль волчица во степи,
Что дитя теряет -
Ты к ней шагу не ступи,
В клочья растерзает.
Страхом полнится окно,
(Господи Всевышний),
Ведь ещё не так давно
Зацветали вишни...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696820
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 13.08.2017
Так больно!.. Как будто лишаешься зуба:
Забросив стихи, обломав карандаш,
Уходит поэт незаметно из Клуба,
Оставив читателям весь свой багаж...
Уходят поэты из Белого списка,
Стихами которых, быть может, дышал...
Куда и зачем? Далеко или близко?
Тоскует по вам, уходящим, душа...
Уходят поэты... Приходят другие...
И память стирает уже имена...
Нахлынет, бывает, порой, ностальгия,
Пытаешься чьи-то стихи вспоминать...
Уходят поэты... Приходят иные,
Конечно, уже привыкаешь и к ним,
И новые авторы - будто родные,
Но ищешь забытый давно псевдоним...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745844
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Тихая река
Множит облака
Зеркалом-водицею...
Шалость ветерка
Отдохнет пока
У гнездовья с птицею...
Ивушки рука
В нежности легка
К берегу высокому...
А трава росой,
Как дитя слезой -
К небу синеокому...
Играми стрекоз
У твоих волос,
Утро просыпается...
Там, где клевер взрос,
Там, где запах грёз -
Новый день рождается...
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
День жаркий в маках догорает,
Но догореть ему не срок -
Закатом небо отражает
Объятый пламенем цветок,
Томится вечер в чаше лета,
Волнует крыльями стрекоз...
Я бы с тобою - до рассвета,
А ты те маки - на покос.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673835
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 12.08.2017
Обновлённый!
Эти реки сбегают на юг и на север...
Суждено по течению плыть в парусах...
Паруса подбирают под розовый клевер
И разлитый на небе ленивый закат...
Корабли из туманов выходят седыми -
В каплях крохотных сладостного молока.
В сказке реки - молочные,но проходные...
Лишь кисельные в сказках у рек берега...
В моей сказке - век'ами с богами дружили...
В моей сказке - счастливчик нежданный гонец...
И голов никогда никому не рубили...
Были рыжими все (с властелином колец)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745692
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 12.08.2017
Як же мені в світі жити,
Щоби не тужити.
Спраглі губи хочуть пити,
З тобою б ожити.
Із тобою би ожити,
Впустить тепло в груди.
Те бо людям не судити,
Зацілуй до згуби.
Зацілуй, піддамсь охоче,
Хай тіло хміліє.
У серденьку щось лоскоче,
В небі ж місяць мріє.
Мріє в небі місяченько,
Вітер серп колише.
Як же в парі буть любенько,
Душа вогнем дише.
11.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745696
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Пес Тризор з цепка зірвався,
Хай би краще був би здох!!
Мій Петро за ним погнався.
Третій день нема обох!
*
Злодій вліз до мене в хату,
Кличу я його на піч:
- За окрему може плату,
Переспиш зі мною ніч?
*
Перед ранком в кукурузі,
Голий хлоп повзе на пузі!
Придивилася - сусід!!!
А за ним - глибокий слід.
*
Цілий вечір біля тину
Чути зойки крізь розмов..
Певно знов когось Христина
Розкрутила на любов.
*
Кум з кумою мились в бані..
Та води не стало в крані.
Замість купелі із трав,
Він її вином змивав.
*
Вчора мій прийшов під ранок
Каже - був корпоратив.
Та я ж бачу - від коханок,
Бо в руці презерватив.
*
Я з суботи на дієті
Це ж уже четвертий день
Може хоч страшенний єті
Зкоса гляне через пень.
*
Климе, хвірткою не грюкай,
Не сопи, як в кузні міх!
Нічка темна нам на руку,
Наче ширма для утіх.
*
На городі сію редьку,
Вже підряд зо пять годин.
Спокушу сусіда Петьку,
Може скоче через тин.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745705
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
То нічого, що ти далеко
І не страшно, що ти чужий,
Світ - навиворіт, це нелегко,
А чи легко тобі, скажи...
Я вже бачила цвіт на вишнях -
Обривала п'янкі плоди,
Відпускала своїх колишніх
Може, поруч і ти ходив...
Все блукав, щоб мене зустріти,
Повернути, зректи, спасти,
Донести незів'ялі квіти...
Як могла я не знать, де ти?..
Розминулися ми у часі,
Аж планети зійшли з орбіт,
Заморожені вишні в чашці
Обережно даю тобі...
Відігрій у своїх долонях
Соковиті, тугі, смачні,
То для мене вони холодні -
Вишні, зірвані повесні...
Я забуду в твоєму світі
Все, розгублене поміж трав -
Залишайся в моєму літі,
Бо весну мою... він забрав...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745479
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Без тебя пролетают года,
Без тебя научилась я жить...
Для меня ты теперь, как звезда -
Не дойти до неё, не доплыть.
Не дойти, но желаю - сияй,
Рассекая унылость дождей,
Иногда обо мне вспоминай -
Стану лёгкою грустью твоей.
Я прощаюсь с тобой навсегда,
Пусть любви обрывается нить...
А на небе сияет звезда -
Не дойти... Только как не любить?
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738964
дата надходження 23.06.2017
дата закладки 09.08.2017
Я милуюся ніччю з тобою,
Зорепадом між скошених трав.
Світлячки захопились гульбою,
Місяць в річку невабом упав.
І шумів в очереті вітрисько,
Ляснув карп по воді і завмер.
Скрикнув пугач десь злякано близько,
Полетів в темінь убраний сквер.
А столітні дерева дрімали,
Кільцювали поважно роки.
Все, що бачили і, що зазнали,
Те у кроні в прийдешнє несли.
Ми ж купались у ніжності двоє,
В обопільнім пориві сердець.
Нас гойдало кохання в каное
І плело в наших душах вінець.
07.08.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745132
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 08.08.2017
Отлетела осень журавлями..,
Отгорела золотым костром...
Разве то, что было между нами,
Нынче назову забытым сном?
Снежная метель укрыла крыши,
Пала белизною во дворе...
Как же о тебе скажу я "бывший",
Если думы живы о тебе?
Снег идет легко и так беспечно,
И, похоже, он не даст ответ...
Разве оброню я "бессердечный",
Если ты тепла оставил след?
Если нынче, завернувшись пледом,
За тебя судьбу благодарю..,
Согреваясь бесконечным светом
Твоего стыдливого "люблю".
(иллюстрация с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 07.08.2017
Я вже не та... Не та я вже, грайлива...
Як порхала метеликом колись,
Цілунком першим, як була щаслива -
Давно літа ті в пам"ять заплелись...
Не той струмочок, що вужем звивався
В твоїх долонях і палких вустах...
А ти все пив і пив - не відривався,
Як в літню спеку виснажений птах...
Авжеж, не та - літа лягли в покосі,
Не за горами і зими хода...
Та тільки плещиться і омиває осінь
Кохання вічного жива вода.
(картинка з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745059
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[b][i][color="#0900ff"]Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Душею, серцем та вустами.
Чому ти миле й водноча́с сумне,
І сяєш різними вогнями?
Я п'ю тебе, як дорогий напій,
Бо кожна крапля, то є доза.
Солодкий смак неприспаних надій,
Для мене, - щастя та загроза.
Я п'ю тебе, життя моє земне, -
Щоразу, начебто як вперше.
Цілюща доза кров мою жене,
І я - лечу, як вправний вершник!
06 08 2017 р
Вікторія Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745041
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Збирали той п"янкий нектар вуста
Зі слів твоїх і несли в чашу серця...
А вийшло так, що мова та пуста,
Змішалась з пилом у життєвім герці.
*
Чому б словам, як квітам, не цвісти,
Квітує все любов"ю в час веснів"я.
Але ж буває часом цвіт пустий,
Як і твоє солодке пустослів"я.
*
Тепер гірчить в душі моїй полин,
Горять вуста, що спрагло пили щастя.
Нектару смак поверне часу плин,
І почуттів нових святе причастя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744984
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Ты на левом стоишь берегу…
Издалёка теперь наблюдаешь...
Как ромашки с букета,в лугу,
В белоснежный веночек сплетаю…
Ты не видишь,как смотрят глаза…
И словами не трогаешь душу…
Укрощённая страсти река
Берега никогда не разрушит!
Не надолго приходишь во сне!..
А уходишь - под стон на рассвете…
И одну оставляешь в огне!..
Обжигая касанием плети...
Прорастаю полынью седой…
Красным маком и розою алой…
Берег правый - остался за мной…
Берег левый – далёкий и малый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=xP7noHL7NCM[/youtube]
Ты у меня одна
Словно в году - весна,
Словно в ночи - луна,
Словно в степи - сосна...
Ю.Визбор
*****************
Ты говорил: - одна...
Счастья прибой - волна,
Кружится голова:
Ласки твои, слова...
Тот незабвенный день:
Май нам дарил сирень,
И ускользала тень
Под голубую сень...
О королева-ночь,
Можешь ведь нам помочь:
Счастье нам напророчь...
Вот он уходит прочь.
Доля его зовет
Снова за горизонт -
Брезжит едва луна,
Рвется в душе струна.
Слышишь, тебя зову
Снами - и наяву,
Под голубой звездой
Я говорю с тобой:
Знаешь, ведь ты - один
С юности - до седин,
Верный и добрый маг,
Жизни моей маяк.
Честь для тебя - не звук,
Самый надежный друг,
Кров от житейских стуж -
Мой и отец, и муж.
Память про сказку-ночь -
Наша с тобою дочь.
Греет и светит вновь
Счастья звезда - любовь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744808
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Как заворожённая
Нынче тишина..,
Полуобнажённая
На небе луна...
Чуть прикрыта облаком,
Что вот-вот слетит...
Шорохом ли, окликом
Не посмей - грустит.
А цикады хорами
До утра - "на бис"..,
И поэты - одами..,
Ей - любой каприз...
А она, холодная -
На круги своя..,
Грустью заклеймённая,
Впрочем.., как и я.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744804
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 05.08.2017
Ой, ромашки, ромашки, ромашечки,
Квітнуть в лузі за тихим селом.
Вітром гнані хлюпочуться хвилечки,
В ставі їх розглядають бочком.
І вербичка до них нахилилася,
Одиноко стоїть на горбку.
Ніч кохання чарівна приснилася,
Ті б зітхання відчуть на яву.
І забутись, що в доленьки крайня я,
Відволожити душу й вуста.
Впала із неба росиця лиш рання,
А ще пісня гучна солов’я.
А ромашки цвітуть, обіймаються,
Усміхаються сонечком всім.
Тим, хто у парі і тим, хто мається,
Серцем милим, таким золотим.
04.08.17
світлина автора: Валентина Ланевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744748
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Люблю эту роскошь зелёную тёплого лета,
Люблю наслаждаться озоном, гуляя в саду...
Люблю, когда много в окошке лучистого света
И птиц щебетанье... забавную их суету...
Люблю наблюдать пробуждение летнего утра,
Где каждый цветочек сверкает, умытый росой...
Люблю, когда в солнечном небе покой светлокудрый...
Так хочется каждое облако трогать рукой...
Зелёное лето... В нём столько волнительной жизни!
В нём музыка слышится - в каждом его уголке...
Становится юной душа... и немного капризной,
Когда окунуться так хочешь в прохладной реке...
А после уснуть - как младенец, на краешке поля,
О тщетности жизни своей на часок позабыв...
О, лето, зелёное лето - для сердца раздолье
И жизни в крови́ охмеляюще-страстный прилив...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744684
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Лишь Луна моего одиночества тихий свидетель -
Молчаливый свидетель в бессонницах тёмных ночей.
Мы знакомы с ней были в каком-то далёком столетии -
В позабытом... растаявшем мире ушедших теней...
И конечно она наблюдала, вот так, как сегодня,
За моей оголённой, чуть-чуть странноватой душой...
И, возможно, в то время казался мне мир - преисподней,
Где сгорела... в любви, нелюбовь отвергая, - свечой...
Невозможно припомнить... но чувство на сердце такое,
Будто карма моя - макраме чёрно-белых стихов...
Я не знаю - кому мне "спасибо" сказать за "былое".
Это всё - за печатью семи проржавелых замков...
Не расскажет и голос души - не раскроет загадку
Тех кругов, где она покуражилась... свет пророня...
Сохранились в душе моей света того отпечатки,
Этой жажды к строке... из любви и живого огня...
Мой сегодняшний путь стихотворным деянием устлан,
Я и "завтра" хочу воспевать свою оду весне,
Не теряя в пути животворного этого чувства -
Этой страсти, которая в венах бунтует во мне...
Пусть не вспомню когда-то ни дня, ни сегодняшней ночи.
Только вновь будет ночь и такая же в небе луна...
И душа окунётся в (мои - не мои) междустрочья
Этих строчек, где вечность она остаётся юна...
Во влюблённой душе не иссякнет желание к жизни...
Даже смерть не способна в душе эту страсть умертвить.
Не несёт в себе смерть никакого конца и трагизма,
Ведь душа с этим светом продолжит над миром кружить...
Даже если покажется вновь этот мир - преисподней -
Во влюблённой душе сохранится трепещущий свет...
Ничего не бывает на свете любви благородней...
А любовь - это жизнь, где всегда побеждает рассвет...
Без любви не рождаются строки, не льются стихами...
Без любви не внесла бы душа в этот мир красоты...
Без любви эту землю не грело бы солнце лучами
И весной на земле не рождались бы снова цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744623
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 04.08.2017
Заведи мене за хлів,
Де цвіркун сюркоче.
Зроби те, що ти хотів,
Бо мій Клим не хоче.
*
На городі гарбузи
Вибирали вранці.
А мій гад їх на вози
Та й повіз коханці.
*
По весні посію мак
Коноплю в додачу...
Серед літа, хай хоч так!
Мужиків побачу!
*
Люди кажуть зусебіч,
В нас маньяк завівся..
Ходжу вже не першу ніч,
Хоч би раз зустрівся.
*
У Миколи тракторець
У Сергія - тачка!
Кого вибрать, хай їм грець!
Ото ж бо задачка!
*
Вчора я знайшла заначку
Аж за образом в кутку.
Хоч по гривні, зате ж пачку
На півлітру коньяку!
*
Хоч молюсь щодень до неба,
Та Петро анітелень!
Брати приклад з півня треба,
Двадцять курок топче в день.
*
Кум в моїм паркані лаз
Проробив надвечір..
Але вліз туди якраз
Лиш кашкет і плечі.
*
Випасала я гусей
Вчора на долині...
Як прижав мене Євсей.
Солодко й донині!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744233
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 03.08.2017
Повірте, речі нас переживуть.
Вони – не варті пильної уваги.
І не така важлива їхня суть,
За гріш бувають роскоші й посаги.
Буває й так: дрібничка – за святе.
Старий фартух вмостився на гвіздочку.
А, де кишенька – там тепер пусте,
Туди збирала мама огірочки.
Маленькі внуки виглядали див,
Чарівною кишеню називали
І мій синок шукати там любив
Цукерки і горошинок корали.
Нема матусі... Шафа, мов при ній,
Наповнена її святим убранням
І хазяйнує пам’ять в голові:
Як пасувало це їй з вишиванням.
А це – було їй дуже до душі,
А це – колись було на добру згадку.
Біжать думок непрохані дощі
І дні життя складає по порядку.
Повірте, речі нас переживуть.
Нема цінніше рідної людини.
Так Господом влаштовано, мабуть
За «щось» не рвати роду пуповини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744230
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 31.07.2017
Кто-то ждёт нас, таких... одиноких.
Мы идём им навстречу... привычно.
Но для них ли слагаются строки,
До оскомины - серых, обычных?..
Разве могут служить вдохновеньем,
Пусть свои, но как будто... чужие?..
Но ведь в них мы находим спасенье...
Хоть не ими... не ими больные.
15 февраля ’2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743985
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 30.07.2017
Подаю ще один із віршів Олександра Моренця.
Що робитимеш ти, якщо завтра – війна?
Ні, не та, що АТО, десь далеко на сході,
а твоя вже війна, як чума нищівна,
коли кулі свистять у ТВОЄМУ горо́ді?
А орда – незчисленна й сильніша стократ.
Утечеш від страху́ чи впадеш на коліна?
Чи як воїн затиснеш в руках автомат
і життя віддаси за свою Україну?
Якщо завтра війна – переможе любов
до родини і ближніх, до рідного краю.
За свободу завжди проливалася кров,
і [i]ніколи рабів не пускали до раю.[/i]
21.06.2017 р.
Автор – Олександр Моренець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738713
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 26.07.2017
В утренний час - упоительно странной душе,
Жадно влюбленной во все, что ее окружает.
Нет ощущенья, что осень стучится уже
В сердце, рожденное в шумном взволнованном мае.
Утренний час мне дороже вечерней поры.
Он никогда не напомнит о близком закате.
Утро - как белый листочек в руках детворы;
Утро - как новая радость, от нового платья.
Свежие мысли, как свежий ласкающий бриз,
Столько мне дарят живых и красивых волнений.
Утренний час - безобидный мой женский каприз:
Просто любить тебя, быть для тебя вдохновеньем...
28 августа 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742638
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 25.07.2017
Спасибо,Господи,за вздох...
Спасибо,Господи,за выдох...
За день спокойствия,тревог...
За настроение - спасибо...
За лучик света - на заре...
За месяц лодочкой на небе...
За вдохновение душе -
Спасибо,Господи,тебе...
Дай,Бог, любить и ненавидеть...
Дай,Бог, сочувствовать живым...
Дай,Бог, калеку не обидеть...
Дай,Бог, не быть слепцом глухим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743310
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
Жарким летом ранним утром босиком бегу к реке.
Там романтик ждёт рассвета, держит лилии в руке.
Его лодка притаилась в камышах невдалеке.
Предвкушаем чудный отдых на «гавайском» островке.
День сулит нам массу зрелищ с провиантом в рюкзаке.
Сладкий сон всем обеспечен в жаркий полдень в гамаке.
Мы с природой породнились и давно уже на «ты».
Там на острове сокровищ не стесняйся наготы.
Примут нас в свои объятья шелковистые кусты.
В пылкой страсти расцветают любопытные цветы.
Только летом, только летом насладишься ты сполна.
Только летом только летом хочется сойти с ума.
Эту щедрую природу с наслажденьем пей до дна!
Ты увидишь в небе звёзды, а потом взойдёт луна…
Свет Божественного чуда с головы до ног пронзит.
И вопрос о вере в Бога пред тобой уж не стоит…
24. 07. 2017.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743281
дата надходження 24.07.2017
дата закладки 24.07.2017
[b][i][color="#ff00ff"]Відкрила віконця фіранку,
Впустила промінчик тепла.
Чудово та затишно ранком!
Я, в мрії свої, утекла.
А мрії мої - чисте поле!
І вранішні роси - мов мед!
Стерня мої п'яточки коле,
А я все крокую вперед.
До річки, що вабить вже очі,
Де гарно блищить очерет...
Щось жабка тихенько скрекоче;
Про що? Та не знаю... Секрет!
Он пташечка сіла між віти
І лине її лячний спів.
Сумує...Покинули діти...
Гайнули давно до степів.
Я, мріями, - дуже далеко;
Ніхто не іде навздогін.
Не йду, а лечу, мов лелека...
І чую небес тихий дзвін!
16 07 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742525
дата надходження 18.07.2017
дата закладки 18.07.2017
Привычка - вставать по утрам и заваривать кофе...
Курить... и как будто не видеть бегущих минут,
Тебя представляя... твоё очертание в профиль...
Ты в мыслях моих дополняешь мой тихий уют...
Привычка - бежать на работу, того не желая...
И всё же работа даёт отвлеченье от дум.
В работе... с людьми, становлюсь я немного другая,
Там всё сокровенное прячет мой внутренний трюм...
Лишь дома, опять по привычке, к стихам возвращаясь,
К себе возвращаю... себя настоящую... ту,
Где вновь нараспашку я душу свою открываю -
Строке... Ощущение... будто веночек плету...
Вплетаю мечту... о тебе, о далёком и близком.
Моя одинокость... волнительна в эти часы...
В такие моменты я будто иду по карнизу,
Где жизнь свою ставлю с любовью к тебе... на весы.
И всё выливается в рифмы... Дурная привычка...
Мне толку от тех откровений - без палочки ноль,
Ведь кто-то прочтёт и подумает: как неприлично
Вот так выворачивать душу... показывать голь...
Но я говорю себе... снова и снова, и снова:
Плевать мне, что кто-то осудит меня за стихи...
Зачем открывала бы душу я... свово за словом,
Где только цветы... а ведь есть и сорняк - лопухи...
Фальшивить в стихах, говоря лишь о светлых моментах -
Обману сродни... А ведь я не актриса кино.
Ведь как ни прокручивай жизни своей киноленту,
Не вырежешь кадров таких... как ночное окно.
И в кадрах - катренах рифмуется всё повсеместно:
Любовь и тоска - выливаются сердцем в стихи...
Привычка такая... Иначе - вообще бесполезно...
Когда б я не все из души выносила штрихи...
А знаешь, мне все-таки нравятся эти привычки.
И я не хотела бы что-то в себе изменить.
Ведь жизнь всё равно прогорит очень быстро - как спичка,
А в строчках, возможно, хоть что-то останется жить...
И пусть это "что-то" останется чистым, без фальши.
Мне в жизни моей этой фальши хватило с лихвой...
Сегодня опять, по привычке, проснувшись пораньше,
Пишу... и дышу в каждой строчке, мой милый, тобой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741902
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Яке ж воно гарне, смарагдове літо,
І цей бурштиновий розніжений вечір...
На серденьку любо, натхненно і світло,
Мрійливо і радісно, тихо й безпечно...
В такій ейфорії, вже майже забутій,
Думки - світломовні, мов зіроньки в небі.
І я, наче юнка, смілива й розкута,
Так лину і лину, в обійми, до тебе...
В ці теплі хвилини відчуй... насолоду -
Почуй мою пісню в цей вечір натхненний.
Від серця - до серця, мов птаха, зі Сходу,
Летить моя пісня - душі одкровенням...
Немає чаклунства в такому коханні.
Оголені в ньому - і рими, і мрії...
Я шлю тобі, любий, своє віршування,
Даруючи серця свого ейфорію...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741025
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 07.07.2017
Я знаю - я из тех, кто виноват,
Кто голову в песок стыдливо прячет,
Кто тоже хочет мир переиначить,
Но – шаг вперёд и два шага назад.
О, наше братство маленьких людей,
Задумчиво взирающих на небо,
Не требующих ни вина, ни хлеба,
Ни зрелищ, ни особенных затей!
Да, я из тех, кто тонким лыком шит.
Подстрочником.
И между строк читает.
И иногда в упор не замечает
Того, что на поверхности лежит.
Да, я из тех, кому не суждено
В историю без удержу ворваться,
И на скрижалях века расписаться
Ни кровью, ни словами не дано.
Кто окриком застигнутый давно:
– Посторонитесь, ваша хата с краю!
Кто знает?
Может город мой такой –
Цветуще-одурманенно-родной,
С его асфальтом, пылью и травой –
И мирный и живой лишь потому,
Что я в нём незамеченно живу,
И мысленно его оберегаю.
Июль 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017
А сивина тебе так прикрашає
І легкі зморшки в кутиках очей
Чарівність невимовна обіймає
Торкнись легесенько моїх плечей...
Мені так добре нині коло тебе
Крила ховати я не хочу та й не варто
Дивлюсь на тебе, мов на небо
За що ж мені таке сьогодні свято?!
Не намилуюсь блиском ніжних губ
Ловлю на собі посмішку яскраву
Я вже твоя, в полоні отих згуб
Чекаю лиш запрошення на каву...
І з кожним дотиком очей - шаріюсь
Отих розлук неначе й не було
В проміннях твого сонця гріюсь
Бачиш, як холоду до серця замело...
Мене роки ці теж не милували
Вже - не шістнадцять як колись
На жаль, та інші долі наздогнали
Кохання в інших - напились...
Та все ж йдемо з тобою ми на каву
У спогади занурившись на мить
Розмову душі проведуть цікаву
Так добре нині й в грудях не щемить...
А сивина тебе так прикрашає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739725
дата надходження 28.06.2017
дата закладки 28.06.2017
Зачем вы, струны, душу рвёте?
Ей плакать хочется навзрыд,
Но вы той боли не поймёте.
(Душа у скрипки не болит)
... Ещё одно проходит лето
Вдали от мест, куда так рвусь
И вновь в стихах душа раздета,
Где глупо лгать себе: и пусть...
... Проснуться бы неторопливо
Мне Там... под музыку дождя,
И прежней - женщиной счастливой
В себе приобрести - себя...
И выйти, подставляя плечи,
Под пьяный ливень летних слёз,
И час стоять, а может вечность,
Вернувшись в мир любви и грёз...
В тебе, сторонка золотая,
Собрать счастливые "вчера",
Где я была совсем другая,
Другие ночи и утра...
Всю радость, что бывала в жизни,
Держала я в своих руках...
Сегодня лишь мечты - репризы
Сумбурно лью и лью... в стихах...
А что-то - мимо, мимо, мимо...
Так много "мимо"... вдалеке.
А время так неумолимо
Плывёт куда-то по реке...
Так много мною не испито
Желаний, страсти и любви
Такой красивой... не забытой,
Меня способной оживить,
Пока ещё не очерствела...
(Хватает в сердце светлых чувств)
Хотя... не ангел белый-белый.
(Я не была им. Ну и пусть)
... На сердце странная усталость,
Ему бы встряски, перемен...
Мечты в стихах ему не в радость
Внутри квартирных белых стен...
Восток - чужой, земля - пустыни.
Не станет мне родной она.
В жаре жестокой сердце стынет.
Душа пустыней не пьяна.
... Не режь, смычок, меня по нервам:
Диез - бемоль... диез - бемоль...
Полёт души ещё не прерван,
Коль так сильна в ней эта боль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739578
дата надходження 27.06.2017
дата закладки 28.06.2017
[b][i][color="#ff00a6"]Ты люби меня меж строчек
Светлых снов и доброй ночи...
Я желаю от души!
Ведь люблю тебя я очень,
Ну а ты меня?..скажи!
Пусть прохладный ветерочек
Обласкает вновь виски;
Ты люби меня меж строчек,
Мной спасайся от тоски.
Аромат густой сирени
Взбудоражит твои сны...
Я приду из сновидений
С первым лучиком весны!
25 06 2017 г
Виктория Р[/color]
[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739465
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017
Вже не болить? Скажи, переболіло?
Гортає пам’ять зустрічі спішні.
Якось нараз у серці заясніло,
Без тебе довго тягнуться так дні.
Здригаюсь від дзвінка знов мимоволі,
Шукаю цифри поглядом, що вряд.
Сльоза викочує надії долі,
Ти, там, де пекло нині, ти - солдат.
І уклякаю перед образами,
В молитві тихій голову хилю.
Всевишній, вбережи, що є між нами!
Без нього згину й я! Люблю! Молю!
22.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738920
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Читаючи Лесю, читаючи Ліну,
Душа поринає в поезій глибини.
Закохана в пісню, закохана в мову,
Торкаюся серцем до Святості Слова.
В обох Поетесах є Сила Чудесна,
Бо слово - то Сяйво! Мистецтво Небесне...
Талан в їхніх душах - дарунок від Бога,
Бо Світло таке - поцілунок від Нього...
Вони такі різні й такі однакові,
Де суму багато - багато й любові.
Жінки незрівнянні, жінки українські,
Уклін, Поетеси, вам здалеку низький...
За душі, за вірші - красу безперечну -
Моя вам подяка відверта сердечна.
...В поезію вічну захоплено лину,
Читаючи Лесю, читаючи Ліну -
Достойних та гідних дочок України.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738599
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017
Ой, лелеки-лелеченьки, вісники добра,
Полетіли в край далекий з нашого двора.
Полетіли, покружлявши, там, де чужина,
Зруйнував осколок хижий дах і пів-гнізда.
Сміх дитячий не лунає на порозі в дім,
Поселився у очицях страх поперед всім.
Мале серденько стискає тривога всякчас,
Дзвонять кулі на дзвіниці, летять мимо нас.
Засіває війна ниви гільзами й вогнем,
Де ж бо сховок від загрози ми собі знайдем?
Не милує війна люта ні землю, ні плоть,
Повертайте, лелеченьки, з миром щоб жилось.
18.06.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738302
дата надходження 18.06.2017
дата закладки 18.06.2017
Мне музыка снилась сегодня.
Красивый и лёгкий мотив
Наивен и так старомоден,
А все-таки... Всё-таки жив,
Коль звуки меня возвратили
Во сне за любимый рояль.
Ах, как же давно это было.
Давно это было, а жаль.
Сейчас я уже и не вспомню
Всё то, что играла тогда.
Мне музыка снилась сегодня.
Мне снится она иногда,
Как в прежнем своём вдохновеньи
По клавишам пальцы бегут,
И дарит мне сон мой волненье,
На несколько дивных минут...
4 сентября 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737709
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Пылала заря и о чём-то кричала,
А я восхищалась, в немом изумленьи,
Воистину Божьим прекрасным твореньем,
Живой красотой, без конца и начала.
Когда-то уйду я из этого мира,
Я просто иссякну, - умру, как источник.
Оставлю лишь пару восторженных строчек,
О том, как зарю я всем сердцем любила.
9 мая 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737706
дата надходження 14.06.2017
дата закладки 14.06.2017
Этот май бесконечный -
Как страж на пороге у лета.
Распылённый дотла
На осколки цветного стекла.
Эта странная помесь -
Слияние мрака и света.
Эта долгая повесть
О поисках в жизни тепла.
И дубовая роща
Еще до конца не одета.
И сползают лучи по стволам,
Как чулки по ноге.
Наша песенка спета.
Нас, кажется, предало лето,
И смеётся, и дразнится
В близком как сон далеке.
Я по зелени этой брожу –
Ну куда уж влюблённей?
И куда ж зеленее еще
Этим травам буять?
Одуванчиков стая слетела
С открытых ладоней.
Не догнать.
Не начать.
Не закончить.
И не избежать…
Май 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734976
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 08.06.2017
Навіяне віршем
"Запізніле кохання"
Автор Джин
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736452#com3202865
Наснилася тобі вона -
Краса, з зеленими очима.
Жадана, ніжна, світла й чинна...
Не сон - а мрія, дивина...
Давно забуті почуття
Нахабно в серці пробудила...
Вуста її - мов вишня стигла.
Ти б пив той сік усе життя...
Ти б пив любов з червоних вуст
І пестив би шовкову шкіру,
Забувши про кордони й міру,
Шляхами сорому й розпуст...
На жаль, скінчився гарний сон
Й пішла за ним чарівна Муза -
Чаклунка, грішниця, спокуса...
Вона повернеться... в сезон.
Буває - віщі сняться сни...
Зненацька ти її зустрінеш
Й у справжні почуття поринеш
Своєї райдуги - весни...
Любов свою тоді тримай
В душі палкій - немов в обіймах.
Жадану, рідну, ніжну й милу -
Свій пізній, неповторний рай...
І вже її не відпускай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736519
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017
Як же, бабоньки, охота
Заарканить мужика.
Он і жаба із болота,
Знать, "ква-ква" все викрика.
Одуд плаче в очереті,
Сич один надувсь на пні.
Жайвір в дзвони б’є у злеті,
На вербичці солов’ї.
І співають, так співають,
Що душа зайшлася в щем.
В серці ніжності без краю,
Ну, єдиний раз живем.
Прихилитися в любові,
Щоб до рідного плеча.
Щоб в осінньому покрові
Вчути з ласкою: "Моя".
14.05.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733374
дата надходження 14.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Живёт это чувство отрадой,
Согревает в далёкой стране,
Любовь: как прекрасное чудо!
Как воздух, как солнышко мне.
Пришла: так нежданно, не звано,
Красивой накрыла волной,
Забилась в сердечко, подранок,
И греет мне душу собой.
Как птица кружит надо мною,
Нарушив привычный покой,
Любуюсь, прилётом весною…
Очарован её красотой.
Услышу с утра голосочек –
Переливами звонкую трель,
Сердечко сожмётся в комочек,
Как будто рыдает свирель.
Так больно, ведь сойкой кричит,
Что голос дрожит от волненья,
Восток разжигает, не спит,
В душе вызывает желанье.
Упиваюсь стихами, до спьяну,
И радуюсь с каждой строкой…
Любовь принимаю, как данность,
Дарована Богом…Судьбой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733985
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Они придут однажды сами,
Их бесполезно приглашать,
Между реальностью и снами
Меня под утро утешать.
Они придут и разольются,
Наполнив спальни полумрак.
И затрепещет чашка с блюдцем
На столике среди бумаг.
Уже давно вставать пора бы,
Но я лежу, пригвождена
С неоспоримостью вокабул -
И содержанка, и жена.
На шторах ветреных качаясь,
Смешав картины на стене,
Их нежная взбухает завязь
И растворяется во мне.
И бродят соки, бродят реки,
И то, чему названья нет.
Вползает краешком под веки
Мой взбаламученный рассвет...
Когда ж отпустят из нирваны
К пристанищу - карандашу,
Я их коряво, косо, рвано
В блокнот смиренно запишу.
Май 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734041
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 18.05.2017
[b][i][color="#ff007b"]Любуюся розмаєм,
Весняним цвітом дишу,
За що тебе кохаю -
Я у віршах напишу.
За посмішку чудову
І за любові трунку,
За щиру твою мову
Та пристасть поцілунку,
За лагідність безкраю,
За ніжні твої руки,
За відданість кохаю,
За серцю милі звуки.
Палаю почуттями
У цю зіркову тишу,
Кохаю до нестями,
Тобою, любий, дишу!
30 04 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731265
дата надходження 30.04.2017
дата закладки 07.05.2017
Як понесе з України
У синєє море
Кров ворожу... отойді я
І лани, і гори —
Все покину і полину
До самого бога
Молитися...
("Заповіт" Т. Шевченко)
**********************
Сила і велич, любов -
В кожному слові твоєму.
Ти - мов Небесна поема!..
Вчасно лунає твій зов.
Чуєш, Поете, агов!..
Лив ти свої почуття,
Сліз не ховаючи струму...
Гідні жили в тобі думи,
Хоч і пізнав за життя
Справжні, гіркі маяття...
Час і сьогодні важкий.
Знову цей світ скаженіє!
Чорні, жорстокі події...
День, ніби темрява - злий.
Душі попутав лихий...
Чуєш, Поете, агов!
В крові твоя Україна!
Молиться мати за сина,
Ворог бо клятий прийшов!
..Сонце за хмарами знов.
Ти помолись там за нас!..
Сила молитви - в любові
Й в кожнім Поетовім слові!..
Поки цей Світ не погас...
Чуєш, Тарасе? Вже час...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732178
дата надходження 06.05.2017
дата закладки 06.05.2017
[b][i][color="#ff0088"]Я для тебе - мережка,
Я твій коник - цвіркун,
Я - твоя тепла стежка,
Я - мелодія струн,
Я для тебе - рятунок,
Я для тебе - запал,
Твій безцінний дарунок,
У душі ніжний шал,
Я для тебе - барвінок,
Я для тебе - вітрила,
Я для тебе - затінок,
І твої, любий, крила.
Я для тебе - свічадо,
Твій в житті Еверест,
Ти для мене відрада,
Наші долі навхрест.
08 04 2017 р
Вікторія Р [/color][/i][/b]
[b][i]
[color="#ff00bb"]Я для тебе
Я для тебе у спеку зливою,
Ти для мене узимку шубою...
Стану в голод для тебе нивою,
Буду завжди для тебе любою!
Я для тебе у темінь зірочка...
Ти для мене - серпнева нічка..
Ти для мене в пустелі гілочка,-
Я для тебе свята водичка...
Я для тебе у мріях,- ластівка-
Ти для мене - у полі хмарка..
Ти для мене у будні - пасіка ,-
Щоб від меду твого стало жарко...
Я тебе позову мізинчиком,-
Щоб посіяв в душі волошки,-
А сама,- у твій сон промінчиком-
Заспокою чуття хоч трошки...
Я для тебе - солодка вата,-
Ти для мене,- як пучка солі!
Ти для мене - це щастя в хату,
Найсвітліша частина долі!!!
10 08 2015р
Вікторія Р
ID: 598876
Рубрика: Вірші, Лірика кохання[/color][/i][/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598876
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727865
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 09.04.2017
Ты взял и ушёл... По какому-то сердца велению...
С уходом твоим потускнело моё настроение...
Ты где-то блуждаешь, в такой мне далёкой Америке,
А я тебе шлю свои строки с Восточного берега...
Я чувствую, верь мне, что жизнь - не богата на звёздочки...
Я знаю, как волны качают порой твою лодочку...
И мне достаётся от жизни... Скучать не приходится.
Да так, что всё чаще смотрю я в глаза Богородице...
Тебе я откроюсь... Мне жаль, что не встретились в жизни мы...
Но жизнь, ты же знаешь, суровая дама, капризная...
А души у нас, у обоих с тобой - ностальгийные...
И годы мы меряем - милями, милями, милями...
Мой друг, мой хороший, прости, если чем-то обидела!
Я так откровенно талант в твоём сердце увидела!
Мне "Светка" твоя полюбилась в стихах неизысканных!
Себя представляла, немного ревнуя, в них мысленно...
Желаю тебе, если сам ты в своём одиночестве,
Подругу любимую... Стану тебе я пророчицей...
Чтоб скрасила жизнь и поддержкой была тебе верною,
А я... я как друг твой надёжный, порадуюсь первая!
Хочу, чтоб судьба балова'ла любовью, удачами,
Чтоб с лёгкостью ты расправлялся по жизни с задачами.
Мы оба к земле украинской любовью пронизаны...
Быть может, ты именно этим, хороший мой, близок мне...
А может... не только...
Но жизнь, ты же знаешь, капризная...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726513
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 03.04.2017
В чём вина моя, мама, что жизнь - под откос?..
Неужели живу я напрасно?!
Что судьба моя - злая, что ветер унёс,
По полям разбросал моё счастье?!
Что свечи моей пламя устало гореть,
А в головушке мрачные мысли?!
Мне бы жить да любить, только жалкая смерть
Мою шею пытается стиснуть!
Помолись за меня, за кровинушку-дочь,
Да утри мои горькие слёзы...
Белый день мне - не день! Он как тёмная ночь,
А в душе моей боль - как заноза.
Обними меня, мама, как в детстве моём,
Подари мне немножечко света.
Ненавистна зима мне... Забыться бы сном
И проснуться... в объятиях лета.
27 января 2013 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727037
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017
От любви (а была ли она?..)
До разлуки - единственный шаг.
Не была я в тебя влюблена.
Это выше любви! Это выше любви!
Для меня ты - в пустыне маяк!..
Восхищаясь души глубиной,
Где читаются грусть и мольба,
Выпиваю - строку за строкой...
Это выше любви! Это выше любви!
Это в сердце - стихами стрельба!..
Для меня твой волнующий слог -
Как весенний холодный родник,
Что в душе... оставляет... ожог...
Это выше любви! Это выше любви!
Это сердца восторженный крик!
Не люблю - восхищаюсь тобой!..
Вознося твой талант до небес,
Упиваюсь... его... чистотой...
Это выше любви! Это выше любви!
Это что-то... из мира... чудес...
Ты ведь Гением стал для меня
И останешься век таковым!..
Ведь единожды душу пленя
Чем-то большим любви, чем-то большим любви,
Стал поэтом... моим... роковым.
И в разлуке не хватит ни лет, ни воды,
Чтобы гения стёрлись из сердца следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725229
дата надходження 24.03.2017
дата закладки 24.03.2017
На дальнем рейде горизонта,
Где волны лижут облака,
Ревущая ветром Планета
Зовёт на танец моряка.
Зовёт и манит даль немая
Друзей поверженных мечтой,
И ты прости, прости родная,
Что я сегодня не с тобой.
Что наши страсти врознь ночуют,
Как разум - с пьяным мужиком…
Прости, что утром не целую
Тебя ласкающим стихом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725111
дата надходження 23.03.2017
дата закладки 23.03.2017
Утренний чай, с ароматом лимона,
Пью, наслаждаясь изысканным вкусом:
Листики мяты, чуть-чуть кардамона.
- Я не о грустном.
Как хорошо! Ощущение счастья
Чувствует каждая клеточка тела.
Здравствуй, планета любимая, здравствуй!
- Сердце пропело...
Тихо доносятся отзвуки грома, -
Где-то льёт дождь, поливая землицу.
Я на скамейке сижу, возле дома.
- Ранняя птица.
Ласточки в небе кружат виртуозно.
Как же забавна игривая стайка.
Каркает ворон о чём-то серьёзно.
- Милый зазнайка.
Жизнь! Я люблю тебя преданно, слышишь?!
Сколько стерпела об этом бумага…
Только порой и в стихах не опишешь
- Этого блага.
7 октября 2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722605
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 23.03.2017
[b][i][color="#ff00e1"]Я - буду вашими глазами...
Я - буду парой нежных рук...
Я - ваша роза! Нет! Розарий!
Я - неизменный сердца стук.
Я - буду вашими стихами.
Вы - лучик света и тепла
Под голубыми облаками,
Я Вас всю жизнь свою ждала...
Я - буду вашими годами
Моя любовь из сотни доз...
В мороз согрею Вас губами,
И напою, Вас чаем с роз!
20 03 2017 г
Виктория Р
[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724642
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017
На ботинках – смешные бантики,
Старомодные, всё же милые.
Угощает ванильным пряником
И медового цвета сливами.
И в очках бирюзово-розовых,
Хороша она, будто девочка!
Влюблена в этот мир берёзовый
Так наивно и так доверчиво…
Влюблена она в май и в ландыши!
(Не ищите в ней некой странности)
Эта добрая дама – бабушка.
Позавидуйте белой завистью,
Что не стала душа старушечьей
И во взгляде – шальные искорки!
Эта женщина – просто душечка!
Полюбите её вы искренне…
Угоститесь ванильным пряником
И медового цвета сливами…
На ботинках – смешные бантики,
А душа у неё красивая…
29.05.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724303
дата надходження 19.03.2017
дата закладки 19.03.2017
Ты ночью принёс мне букет из ромашек
И так по-мальчишечьи мило вручил,
Как в юности, (просто мы стали чуть старше)
И что-то на ушко мне тихо твердил.
И, чувствуя кожей возникшую радость,
Сквозь сон улыбалась тебе я в ответ.
Для счастья мне надо лишь самую малость:
Не гас бы любви нашей ласковый свет!
Букет из ромашек, на белой подушке,
Дороже каких-то поступков и слов!
Пускай накукует рассветов кукушка
Нам целую вечность и море стихов!
И в них воспою я любовь – как награду,
(Душа продиктует строку за строкой)
А что ещё сердцу счастливому надо? -
Чтоб рядышком был ты, влюблённый такой.
28.05.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723976
дата надходження 17.03.2017
дата закладки 17.03.2017
[i]Внучці Іринці[/i]
Дівчинка з медовими очима,
Із душею проліска весни.
Над її тендітними плечима –
Янголятко з білими крильми.
Понад нею небо неозоре,
Без туманів і важких доріг.
Мрій багато, як широке море,
В погляді вседобрий білий світ.
У словах веселі переливи,
Сміх, мов хвильки срібної води.
З казки гуси-лебеді ожили,
Із Івасиком приходять в сни.
Дівчинко, думок ясних – вітрила,
З поглядом, мов лелеча мале.
Не спіши, ще встигнеш мати крила,
Ще зустрінеш на шляху усе.
Дівчинка – даруночок від неба,
Із пелюсток маківки уста.
Для такої радості лиш треба –
Бабині молитви у життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702937
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 14.03.2017
Один последний шаг
Под снайперский прицел
И жизнь летит в овраг
Но это ли предел,
Когда надежды нет,
Коль прерван был забег.
Туман окутал свет.
О, как же краток был мой век.
припев:
Стремясь окунуться в вечность,
Летит куда-то душа.
Я ухожу в бесконечность
Там никуда не спешат.
А вы меня не корите,
Что мной не допета песнь.
Я был душою открытый,
И в песнях своих я весь...
Неправду не терпел,
Не мог и не молчал.
Об этом я и пел,
Об этом я кричал
И шёл за шагом шаг
Под снайперский прицел,
Где каждый пятый - враг
Стереть с земли меня хотел.
Вся жизнь, как на разрыв -
Гитарная струна.
Коль падал, так в обрыв,
Коль пил, так допьяна.
Я шут был и король,
Любим и нелюбим.
Такая моя роль
И я не мог бы быть другим.
30 марта 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722544
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 12.03.2017
[b][i][color="#4400ff"]
Веснянок хочу, сонця, відпочинку,
Помріяти бодай одну хвилинку.
В крилатих мріях заблукати враз,
В дитинстві опинитись водночас.
Дивитись в річку, наче у люстерко,
Як в небі - кольорова знов веселка,
Як пташечка співає в верболозі,
Як кіт розлігся на вузькій дорозі.
А потім перевести погляд в сад -
На справжній яблуневий снігопад,
Як вітерець з суцвіттям білосніжним
Кружляє в танці дивовижно ніжно.
Солодкі мрії пахнуть нагідками,
А я - мала, біжу напроти мами...
Яке то диво! Лиш прикрила очі,
І навіть відкривати їх не хочу...
04 03 2017 р
Вікторія Р[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722532
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Не верится даже, что это январь:
Так много в нём солнечных дней!..
Девалась куда-то дождливая хмарь...
На пляж бы сбежать поскорей...
Ногами босЫми пройтись по песку
И в море войти... неспеша...
Не только душой, но и телом на вкус
Испробовать жизненный шанс...
...Спасибо тебе, сволочная Судьба,
Что вновь разожгла во мне пыл!..
Но я, в этой клетке, уже - не раба,
Ведь разум ещё не забыл
Отчаянья слёз и метаний своих!..
...Восток - это жизнь на весах!..
Я помню как злилась на каждый свой стих,
Где боль выливала, и страх!..
...И в клочья рвала... Убивая его,
Мечтала писать... о любви...
Нельзя позабыть ничего-ничего!..
Душа никогда не кривит!
Душа не кривит. Ей комфортней в стране,
Где зимы богаты... на снег!..
...Я временно здесь, в неродной стороне,
Опять набираю разбег...
20. 01. 15. Натания.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557877
дата надходження 07.02.2015
дата закладки 05.03.2017