Я захворів, романтикою.
Тягучим подихом повітря,
Я створений, галактикою.
Мене не плутають, ні з ким,
Небесні зорі - ось мій дім.
Це не промінюють ні з чим,
Це відчуття, ну просто грім!
Небесне сонце, гарний краєвид,
Нічні іскринки, теплоти зітхання.
О люди, це прекрасний вид,
Коли виходиш, на балкон із рання.
Коли почув, тихенький спів,
Як гарно дівчина співає!
Мені у раз - забракло слів,
Від щастя, серденько ридає!
Як раптом квіти зацвітуть,
То все радіє, добротою пахне.
Ромашки Розу засміють,
Ото біда, несправедливість ахне.
А там десь, літо пробіжить,
Зачепить - спогадом останнім.
Уся романтика, ще прагне жить!
Як і поезія, з поетом раннім.
(с)Володимир Ярославський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687566
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016
Чи то день? Чи прийшла вже ніч?
Все одно. Засліпило очі.
Що навколо? Червоне тло.
Чи ще є хто?
Порожній простір.
Та не можна ступити крок.
Не побачити перепони.
Заборони. Були давно.
Діють ще.
Чи немає волі?
Сіре тло. Скоро прийде ніч.
Все одно. Не прийдуть вже зорі.
місять тільки уяви знак.
Неозоро скрізь. Непрозоро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687572
дата надходження 04.09.2016
дата закладки 04.09.2016