Другий місяць весни,але зимно та протяг на серці.
Вже сполохане небо чекає додому птахів.
Другий місяць весни у кривавім затятому герці -
За свободи повітря,за землю,за пам'ять життів...
Скільки весен було...Та такої - вже мусить не бути.
Бо не може весна увінчати скорботою світ.
Бийте ворога,хлопці! Йому вже не буде спокути!
Ви - це наша весна.Ви - її воскресіння та цвіт!
В найскрутнішу з хвилин не тримайте на Бога образу.
Хоч питання пече:хто і як прогнівив небеса?!
Пам'ятайте завжди: ви - архангели - віри окраса!
Ваша воля і міць - це свята переможна гроза!
Ллється квітень дощем,та не змиє кривавих поранків.
У вінок молитов ми прокльонів вплітаємо хмиз.
Дай нам сили,о Весно! Даруй лиш безвтратних світанків!
Щоб на нашій землі переможний Великдень возріс!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943757
дата надходження 02.04.2022
дата закладки 13.04.2022
Мы сидим взаперти по убежищам тесных квартир, -
Нам для счастья нужны только чайник, компьютер и кот.
Мы сидим взаперти, чтобы мир от напасти спасти,
И планета от нас, наконец-то, слегка отдохнёт.
Жизнь казалась не так уж давно бесконечно пресна,
А теперь преисполнилась красок и полутонов.
Мы сидим взаперти, а снаружи такая весна,
И цветы налились золотистым пчелиным вином.
Но мы есть друг у друга, и снова далек горизонт,
И распахнут простор наших жестов, и взглядов, и слов.
Я тебе расскажу о вершинах затерянных гор,
О красотах забытых дорог и медвежьих углов,
И расскажешь ты мне о маршрутах небесных светил
И как в недрах далекого солнца горит водород;
Мы, ломая четвертую стену, сидим взаперти,
И планета от нас, наконец-то, слегка отдохнёт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870016
дата надходження 30.03.2020
дата закладки 01.04.2020
Послухай, про що співає за вікнами дощ.
Сумує за небом? Чи радо летить в обійми
лісів та будинків, безкраїх полів та площ,
і дзвінко сміється, так стрімко з'єднавшись з ними.
Послухай, про що співають вітри усі.
Мусон то чи бриз, памперо, хамсин чи сарма.
Радіють безмежній свободі у повній красі
свою демонструючи силу? Чи то їх карма?
Завжди на одинці з собою - усюди й ніде.
Від того й пісні ті гучні і несамовиті.
А що залишає по собі, коли піде? -
зруйнований дах, і очі піском забиті.
Послухай, про що співають усі серця.
Для когось важливі життєві удари, та й годі.
Самотньому серцю мінорна мелодія ця.
А так би хотілося битися в насолоді,
злітати увись, вириватися із грудей!
Або затаїтись у передчутті польоту
в обіймах у рідних, люблячих людей,
відчувши кохання, ніжність та турботу.
Послухай...Прислухайся...Чуєш, як бринить
мелодія кожного подиху, кожної миті.
І навіть та тиша, що завжди мовчить
буває наймелодійнішою в світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866043
дата надходження 25.02.2020
дата закладки 27.02.2020
Я эти комнаты знаю наперечет.
Прихожу сюда потому, что меня влечёт
Свет, которого здесь всё меньше — он медленно убывает.
Время не знает меры, но любит счёт.
Тянется узкоколейкой вечерний луч
И пылинками в нём золотится печаль — земная,
Приходящая ... Ничего во мне не затрагивая, не меняя,
Вхолостую дыхание проворачивается, как ключ.
Будто граница света, граница тьмы —
Черно-белые фото, выцветшие обои.
Дети на снимках — это давно не мы,
Время — несуществующее, иное.
Так умершие переглядываются с икон,
Продолжения просят, в молчащих души не чая...
Подступает к гортани вновь обретенный ком
И свет выключает.
Свет во мне выключает.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865878
дата надходження 24.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Приходится молчанием платить
За память, оседающую в симке —
Кем ты любим, кому необходим, кем
Отягощен, и вопреки чему.
Ночь распускает черную чалму,
Качает речка лёгкие полотна,
Февраль всё ближе к белому челну —
Ковчегу первоцветных, перелётных.
Чем меньше остаётся до весны,
Тем я храбрюсь насыщенней и гуще.
И ты, как грех, прощен, но не отпущен,
И мы не-равно-не-удалены.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865295
дата надходження 19.02.2020
дата закладки 25.02.2020
Опасаясь не получить ни попытки второй, ни шанса,
под улыбкой скрываю мягкое "залишайся"
и рукой машу.
Уменьшаюсь до отражения в водовороте кофе.
Темнота заполняет стаканчик в бумажной гофре:
всё, вне этой окружности — белый шум.
И молчу так по-детски, будто судьбу вершу.
Ничего ведь и не случилось на самом деле.
Лишь украден палладиум, удалён маршрут,
изменилась оптика, выдержка на пределе,
и мысли, такие мысли... — любое мужество прошибут.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865125
дата надходження 17.02.2020
дата закладки 25.02.2020
О мила, зараз ти - немов переді мною
Я чую серця твого звук, твої слова, і рук тепло́
Хай страшить океан, що є між нами, безрозмірністю і глибиною
Ти у моєму серці кожен день, кохаю все одно
Можливо, щоб зустрітись - довго доведеться почекати
Але насправді кожну мить ти у моїй душі
Вже думати про тебе солодко, і солодко про тебе міркувати
Вогонь і пристрасть, і краса й надія - ти!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862814
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 25.02.2020
[quote] ... и когда я погружался в сон, дом поднял якорь для ночной переправы.
Андре Жид, "Изабелла" [/quote]
Как нежно светит солнце подо льдом —
под первым льдом на плёсе мелкой лужи...
Старинный сад раскачивает дом,
на стены кинув ленты чёрных кружев.
И вишни примерзают к небесам,
и небеса цепляются за груши...
... возможно, дом качается и сам,
и наши сны пытается подслушать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862800
дата надходження 28.01.2020
дата закладки 25.02.2020
солнце падает в сад переспевшей медовой сливой
старый мост над рекой на закате звучит красивой
торопливой строкой на густом диалекте птичьем
расскажи мне о постоянстве короткой притчей
/не считаю ни дней, ни ночей
и прикусываю язык/
всё исчезнет, мигнув беспокойным осенним бликом
исчезание те пророки изобрели, в ком
отражалось светило, как в зеркале многоликом
и сияющее ничто
и суровый бог
солнце в окна вползает тяжелой большой улиткой
оседает на пыль ковра золотой уликой
тишина опускается в центр паутины липкой
застывают последний выдох и первый крик
/это падают сливы на тропки в эдеме нашем/
одиночество – лишь голоса вавилонских башен
просто мы не смогли заглушить в себе день вчерашний
/да и кто бы смог?/
Ноябрь, 2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862643
дата надходження 26.01.2020
дата закладки 25.02.2020
Грозы ушли, в лесах затаились ветры.
К теням сосновым зима дотачивает километры.
Скрипнула ось и треснула спица в солнечном колесе —
Ласково и недолго, но будет свет.
Морозная дымка охватывает слова,
Делая их осязаемыми на секунды —
Прямо у губ, чтобы холод меня сковал.
Вьется дымок по серебряному песку, дым
Стелется по взлохмаченной мёртвой траве,
Падает в ноги чёрным крестам улеска.
Каждому, кто учил меня не реветь,
Я и сама не была для печали причиной веской.
Дым поднимается к серой коре небес.
Я умолкаю и просто дышу о тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857909
дата надходження 14.12.2019
дата закладки 27.12.2019
І залишиться лише гомін
Серед розпачу повсякдення
Слів,що грів наднебесний пломінь
Подарованого натхнення.
Тільки відблиск примарний сяйва,
Що наповнило слів пустоти,
Хтось розгледить.Все інше - зайве.
Далі просто - душі робота.
І залишиться тільки спогад
Чи про усміх твій,чи про очі,
Про раптовий єдиний погляд,
Що навічно мене зурочив.
Все,що плакалось на папері:
І безсоння,і біль, і мука,
Може, раптом прочинить двері
І у серце чиєсь постука...
Хоч залишиться лише гомін,
Крапля смутку,єдине слово,
Наднебесний чекаю пломінь,
Щоб згорати у ньому знову.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857167
дата надходження 07.12.2019
дата закладки 27.12.2019
І нехай їх були десятки чи навіть сотні,
тих, хто просто проходив поруч шляхами долі.
Хто з них зміг підібрати до серця й душі паролі?
Чи заради кохання дістатись краю безодні?
Хоч один так торкався, що ніби палала шкіра
і спалахували усі зірки одночасно?
Так щоб солодко й гірко, боляче і прекрасно...
Щоб із клітки - на волю, із кошенятка - у звіра...
Чи дивився у очі, так ніби у душу, й одразу
увесь світ завмирав і стискався до горошини?
Чи був янголом й демоном у подобі людини?
Чи закінчував подумки лише почату фразу?
І здійснив твої мрії різні - кумедні й дивні.
І щоранку, розплющивши очі всміхався сонцем.
Став твоїм небосхилом, другом та охоронцем.
З ким були божевільні, вільні та невгамовні.
Якщо був, якщо став тим одним, неповторним, єдиним
серед тих, хто проходив поруч шляхами долі -
ти щаслива! Бо вас довіку з'єднали зорі,
наділивши безцінним коханням лебединим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854434
дата надходження 12.11.2019
дата закладки 20.11.2019
Не так сталося, як гадалося...
Загорілися, як вогонь,
і від жару м'яких долонь
швидко танули. Так кохалися,
ніби вперше. І в котрий раз
від усього й усіх відмежовані,
ніби в казці, якісь зачаровані,
від обіцянок, слів та фраз...
...Відтягнути усе намагалися
час прозріння, гору валіз....
Зараз посмішка замість сліз.
Хоч не сталося, як гадалося.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849998
дата надходження 01.10.2019
дата закладки 03.10.2019
Он говорит: я принимаю, море, твои правила и законы.
Я люблю глубину твою и богатства,
и все опасности,
что поджидают меня по случайности и неосторожности.
Вон сколько золота в твоих руках,
какие щедрые гроздья каменного винограда
бросаешь ты под ноги мои
и рассыпаешь перламутр
вдоль побережья.
Вчера штормило. Сегодня море —
увеличительное стекло.
Вчера гнало меня прочь,
сегодня не прочь обнять.
Утром розовое,
днём сливается с небом,
ночью фосфорится,
одобряя и подсвечивая безумства слепых купальщиков.
Давай умолчим обо всех, кто отдыхает на берегу,
на дне, на волнах,
о порванных парусах и сломленных судьбах,
о звездах и маяках.
...И море, стряхивая чаек в небо, как крошки со скатерти,
отвечает:
бери, я делюсь всем этим с тобой.
Он говорит: спасибо, не надо.
Он говорит: мне не нужно так много соленой воды.
Тонкий ручей у моего дома,
который питает мелкую прозрачную лужицу
(в ней 16 камней, одна монета 1962 года,
белый песок и моё отражение —
да, я все изучил досконально),
только он утоляет жажду
и не утомляет меня своей сложностью.
Поэтому я всегда оставляю тебя,
чтобы вернуться к нему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844689
дата надходження 11.08.2019
дата закладки 13.08.2019
Память как глубина марианской впадины,
но все измерения, графики, планы украдены,
и потому расстояний не существует — они бесполезны,
как горка тупых да изломанных ржавых лезвий -
ни пройтись по ним, ни зажать в руке...
Может, неплохо, что глубина эта делает нас никем...
Но ты вспоминаешь теперь какие-то глупости, в общем —
как долог был день, а вечер за ним — обесточен,
и безупречное ожидание связи,
и липкие связки
голосовые, и неумение говорить...
Хочется говорить о девочке в свете лёгком,
прислушаться к сердцу, осевшем на левом лёгком,
молчать о прекрасном, собаку жалеть чужую...
И думать о поцелуях. Ждать, чёрт возьми, поцелуя.
Возможно, что память — это тяжёлые ливни и городское утро на тёмном камне,
но мы не узнаем и в письма бесследно канем —
в прощальную их глубину, не взойдя на очерченный будущим эверест...
Да, в мире для двух безумцев хватило бы славных мест.
...память уставших и ставших друг другу никем
взрезают морщин серебристые ласточки на щеке.
©Елена Дорофиевская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842376
дата надходження 18.07.2019
дата закладки 18.07.2019
“Море дарит свободу мыслям” - Эльвис Сейтумеров -
"Лучше моря может быть только море любви" - Ринат Валиуллин -
*********************************************************
Уехать бы к морю, чтоб слушать, как плещутся волны о берег...
Уехать бы к морю, чтоб созерцать его красивую, синюю гладь...
Уехать бы к морю, чтоб воздухом солёным и свежим дышать!
Уехать бы к морю, чтоб возродиться Душой и укрепиться телом!
Уехать бы к морю, чтоб ни о чём плохом не думать, не гадать...
Не беспокоиться и не тревожиться напрасно! Чтоб ничего не раздражало...
Уехать бы к морю, чтоб научиться, как чайка летать, и мечтать...
Уехать бы к морю, чтоб на Душе - легко и спокойно стало...
Уехать бы к морю, чтоб рассказать ему о всём, что наболело...
Уехать бы к морю, чтобы по берегу просто гулять, размышлять
О чём-то хорошем и светлом, о новых возможностях, встречах...
Уехать к морю, чтобы вкус жизни, как соль на губах ощущать...
Уехать бы к морю, чтоб новой, красивой и сильной стать!
Понять себя, свои желания...как дальше путь держать...
Уехать к морю (навсегда) или (на время), пока не знаю...
Но только я всё чаще о море вечерами перед сном мечтаю...
Уехать бы к морю, чтоб слушать, как плещутся волны о берег...
И видеть, как вдали белеет Парус гордый, одинокий...
Уехать к морю, чтобы соль жизни в себя впитать в нужной мере...
Уехать, чтобы вернуться к самой себе, своим истокам...
Пусть появятся возможности, как волны на море от ветра,
И подхватят меня, понесут навстречу мечте о море!...
И я поеду к морю, чтоб напитаться энергией солнечной, светлой,
Начав писать новую, счастливую, пропитанную мечтой, story*!
(c) Марина Малиновская, / май 2019 /
* story - история, рассказ;
Благодарю за доброе внимание!
Желаю всем любви, здоровья, счастья, процветания!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840769
дата надходження 03.07.2019
дата закладки 11.07.2019
… до того дружны, что безоружны –
безодежны, нежны, и хотим доверять сполна.
Чаши – доверху, лодки – разные. Жизнь – одна
колыбельная глушь, где не ветрено и не вьюжно,
только плотный туман и волна –
в тишине натужной
речь, лишённая живости, хрипом гальки поглощена.
Если медь звенящая и кимвал звучащий – каждая не жена
и жена, которой ты нужен, не нужен, и снова нужен,
так ли ты безоружен?
…из холодных кувшинок свет проливается в ружи,
в мягкий отблеск песчаной отмели; еле-еле,
из последней тоски держат небо лиловые ели,
и замочное горлышко пригородного отеля
торопливо и жадно проглатывает двоих… –
всё, что нас бережёт от келейного сумрака в теле.
Солнце где-то внутри безопаснее, чем снаружи.
Если эта неотвратимость заложена в бытии,
так ли я безоружна?
©Елена Дорофиевская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840028
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 28.06.2019
#Эл
#Єлена_Дорофієвська
Ну кого удивить тем, что ночь уместилась во мне,
И мерцание тихой печали её – на невысказанной глубине.
Нежность славно горчит, и цикады над сердцем знобят —
Я сама себе и запрещаю, и обещаю тебя.
Время ночи взойти, разрастись виноградной лозой,
Чтоб она изнутри обвивала меня, поила чёрной слезой,
Чтобы бражник случайный сел на молчащий гитарный гриф
И прислушался - даже струне известно, как ты красив…
Ну кого удивит, что забыть я тебя не могу –
Иссушает любые слезы солёный сок твоих губ.
Ну кого удивит, что любовь в глубине моих глаз —
Черные слёзы — lаgrimas nеgras...
lаgrimas negras…
©Елена Дорофиевская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840025
дата надходження 26.06.2019
дата закладки 28.06.2019
Ці літні ранки! Золоте безсоння,
Росою вмиті килими трави.
Назустріч сонцю вибіжу босоніж –
На ці м’які зелені острови.
Вдихну ранкову свіжість, як дитина,
Лише відкривши очі після сну,
Рожеві квіти, наче на картинах,
Ховають в чашах вічну таїну.
Прекрасний світ зеленої оази,
Солодка млявість в затінках дерев,
Блищать шовкові трави, як в алмазах,
Що ще не мала жодна з королев.
Медовим цвітом ніжно пахнуть липи,
Земля замироточила в красі,
І світить сонце вічним смолоскипом,
Як завжди із незвіданих часів.
Ховаються птахи в зелених кронах
Виблискують хрести церковних бань,
І праведні святі, що на іконах
Хай виконають кожне із прохань.
Щасливу казку заколише ліс,
Душа живе в передчутті надій,
Що більше у житті не буде сліз.
В цей літній час, де ти - алхімік мрій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838833
дата надходження 15.06.2019
дата закладки 15.06.2019
А він укотре про любов напише їй вірші
Й в листах минулих поміж строчок буде щось шукати
Знаходити її на фотографіях старих
Ім'я її — немов молитву повторяти
В вечірній час він буде думати: «вона, вона, вона...»
І поки владу сон не забере — із нею буде пробувати
Немов ту книгу рідкісну у тисячі томах
Як в перший раз із пристрастю читати
А ніч — яскраві подарує сни
І у фантазіях нічних вона присутня буде
Хай не в реальності — але разо'м буду́ть вони
І він подій цих не забуде
А ранком перше слово на устах
«О мила, де ти пробуваєш?
Зі мною ти була́ у снах
Тепер мов сонце зустрічаєш»
День подарує тисячу подій
Він буде йти, й в обличчя зу́стрічні вглядатись
«Як віднайти тебе́, де голос ніжний твій?
Мені б найти тебе, я буду сподіватись»
Він пригадає глибину її очей
Красу її, й тепло долонь він пригадає
О як її любов пече
Як сильно він її, і як вона його кохає
Кохання в нього не спиняються слова
Її душа у відповідь палає
Він думає про неї, відчуває все вона
Любов ніколи не зникає!
О мила, ти надзвичайна жінка, всі слова світу не передадуть твоєї гибини, тобою можно захворіти на все життя, тобою можна мріяти і не спати начами.Я надзвичайно, безмежно, гаряче..........ніжно тебе кохаю. Все рівно не передам те, що відчуваю. Твій люблячий вітер!!!! Дивовижна на все життя!!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838781
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Кохання тво́є — у мені пісні співає
Малює райдужні, веселі кольори
І жити і творити надихає
Яка глибо́ка, й незбагненна квітко ти
На мить лише я можу в очі тво́ї зазирнути
Але здається цілий рік пройшов
На стежку тво́ю я потрапив, із якої не звернути
Й на ній перлину справжню віднайшов
О мила! Руки би твої́ ' не відпускати
І твоїм цвітом милуватися щодня
Це Бог навчив так палко і гли́боко кохати
Ти мрія, й пісня ти моя
Рядки і ще б, і ще б могли тривати
Та більшого я вже і не скажу́
О дивовижна, буду мріяти й чекати
Бо дуже, дуже я тебе люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838657
дата надходження 13.06.2019
дата закладки 15.06.2019
Я была рядом с тобой в своих стихах,
Которые писала, а ты читал - не один год...
Ты был со мной в редких встречах, словах...
Которые Душа моя лелеет, бережёт...
Я была рядом с тобой в своих стихах...
Ты был со мной как тишина, молчание...
Была ли я в твоих мыслях, мечтах?...
И было ли меж нами расстояние?...
Ведь я была рядом с тобой в своих стихах...
Ты был со мной в моих чувствах, мечтах...
Мы были вместе, пусть даже было расстояние...
Нас связывает, друг о друге, Сердца знание...
Я была рядом с тобой в своих стихах,
И быть не перестану...стихи это прочная связь!
Пусть остаётся нежность в наших сердцах...
Как бы жизнь, порой, ни отдаляла нас...
(c) Марина Малиновская, / март 2019 /
Благодарю за доброе внимание!
Желаю всем любви, здоровья, счастья, процветания!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838750
дата надходження 14.06.2019
дата закладки 15.06.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.06.2019
Стрелки твоих ожиданий укажут на юг
Я промахнусь, да и лето уже не то
Будто по контуру тени чужих разлук
Сердце похоже с годами на решето
Маски – за ними озябшая пустота
Иней как пепел на кромке твоих ресниц
В них отражаются наши с тобой места
С трепетом скрытые от посторонних лиц
Все продается с походом наперевес
Сдачу бери и беги без оглядки в ночь
Там где как море шумит одинокий лес
С привкусом горечи, словно «ирландский скотч»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837102
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Распаляясь от дыма акаций и вишнёвого табака,
Вознесенский спуск уползает в клубящиеся облака.
На одном боку у него гора, на другом - грозовые ночвы,
И моток серебристых молний вскоре скатится на Валы,
Паутиной вплетясь в говорливую здешнюю ночь... Вы
Наблюдаете, как медлительно рельсовые волы
Топчут пыль и бодают ветер, рассыпая по следу соль.
И темнеет глубокий Подол поперёк и вдоль.
Крепко держит тебя за бороду сонный счастливый бес -
Хорошо, что, едва беда подкрадется, ему знакомы
И янтарные реки в густой темноте, и её разломы,
Уводящие в пропасть спокойных, дремотных мест,
Где скучают певцы в кабаках, и птенцы сирен
Никогда не взрослеют в обрывистых снах сирени…
Здесь дожди настигают вас, вечно бегущих от потрясений
В умолчание грусти и предвкушение перемен...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837107
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
Частину сво́го серця я віддав тобі
Це випадково сталося, хоча і добровільно
Тому з собою носиш клаптик із моєї ти душі
Й обох це гріє дуже сильно
Коли ти поруч — цілим серце вмить стає
Тому і радість, й щастя — і границь йому немає
Але коли далеко ти — випробування небувале це
І смуток й біль усьо'го огортає
З роздертим жити серцем як, навпіл?
Твої це почуття, мої думки, а ще обох бажання
Частина мого серця із тобою буде навіки
Це є дарунок мій, та Бога більший дар — кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837080
дата надходження 31.05.2019
дата закладки 31.05.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.05.2019
…Морели туго плавятся в медах,
мы прячемся в дремучих городах,
но встречные дыхания весомы –
на свитках губ осадок нежных влаг,
молчим друг другу – прилети, приляг,
лилейный ветер вертит это колесо, мы
опять не выспимся – медлительны, условны…
и всколыхнёт туманная гряда
воздушную тропинку – я тогда
недолго буду пребывать в июне,
спеша отдать последний поцелуй, не-
осмотрительно держась за твой рукав… –
ты, траекторию вранья предугадав,
начертишь солнцу серебристый обод,
омоешь крылья в синем молоке…
…и липнет горизонт к моей руке,
и пропадаем
оба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833938
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019
Був теплий вечір, з тобою поруч крокував
По темних вулицях, при світлі ліхтарів
Лив дощ, калюжі мов озера розливав
А нам здавалось це не дощ, а мелодійний спів
Посеред хмар, на небі де-не-де зірки' ясніли
В моїй руці — твоя рука
Ми йшли та й жартували, й говорили
Й здавалося що вечір цей не матиме кінця
Світили ліхтарі й дві тіні у одну зливались
Й гаря́че билось серце і твоє й моє
І нескінченним лабіринтом вулиці здавались
Й немов те дзеркало з калюж дорога вмить стає
Та ось необережно крок ти свій зробила
Та оступилася, й ледь не пішла з під ніг земля
Подяка Богу — встигла, що рука схопила
«Тримаю тебе я — любов моя»
Ти розсміялася, й в очах зірок мільйони засвітились
Й твій сміх по вулиці — немов луна
На якусь долю серце зупинилося й сильніше знов забилось
Не відпускає ще тебе моя рука
Наблизилась ти тихо, та уста твої - моїх торкнулись
Гарячий поцілунок, як медовий смак
Та руки у обіймах перетнулись
Нестримна кров почала бити у вісках
О квітко, що солодше може бути
Мов дотик матері, так ніжність на твоїх губах
Мов сон шалений, котрий не забути
Немов троянд пахучих — тисяч аромат
Козкова мить, але здається вічність пролетіла
Немов би зупинився всесвіт та навколо ні душі
Й мелодія небес раптово забриніла
О незбагненна, чудеса робити вмієш тільки ти....
А далі дощ почав сильніше і сильніше лити
Як опинилась вдома ти, загадка й досі є
Та дотик губ твоїх — з цим вічно буду жити
Ти світло, радість, й щастя ти моє
Не зможу відрізнити я, чи справді було це, чи щось наснилось
Тепло долонь твоїх, ще досі у моїх руках
О мила, казка ця не припинилась
Й моє кохання на твоїх губах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833933
дата надходження 30.04.2019
дата закладки 04.05.2019
Ты доживёшь до девяноста, я приду
акации ломать в твоём саду,
жечь хворост, чабрецам срывать меха…
У бога время в вечных должниках –
медвяный вечер будет лить гречишный свет
в твоих морщин тиснённые узоры…
Нет в памяти провалов – есть зазоры,
и, умещая в них и миг, и век,
ты станешь пуговку трепать на рукаве,
пока не обнаружишь, что разорван,
как ниточка, и сам… Вскипит гроза,
и, если слёз не спрячешь – спрячь глаза,
…и громыхнут ругательства, и стёкла
на окнах звякнут, маятник дамоклов
обяжет стрелки ринуться назад –
на запад, в западню, и на авось –
в сегодня, что уже оборвалось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833047
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
***
Самотній місяць. Води Атлантиди.
Краї незнані. Далі неземні.
За поглядом дивлюсь каріатиди
Вперед. Зима… Хоч серцем у весні,
Де сакура суцвіттями мережить
Твій ніжний образ, музо… Я згубив
І карту, й компас. Ти на узбережжі
Мене чекаєш… Я не розлюбив…
Крізь хвилі непокірні я везу мій
Дарунок, що для тебе приберіг, —
Кохання… Серце, мов палкий Везувій,
Горить, пульсує лавою. А сніг
Вкриває горизонти пеленою.
Прошу, чекай! Я повернуся в сни
І пролунає музика луною...
Весною припливу у рай земний.
***
Спивай мене, мов мед хмільної ночі.
Співай мене, як оду божеству.
Хай море мрій в душі вогнем хлюпоче.
В рядках буремних знов я оживу.
Спиняй мене, мов мить п’янкого щастя.
Спитай мене про сенс блаженних мук.
Хай стане грішний хміль святим причастям.
Іди за мною у густу пітьму.
Пірнай у рими, ніби дощ у тишу.
Шукай в словах магічний горицвіт.
Ми – музика, в якій печаль і ніжність
Сплітаються в єдину срібну нить.
Розтануть у тумані слізні ноти,
На мить тебе побачу. Не торкнусь…
Мій подих украдуть вітри свободи.
Чекатиму на сон… і на весну…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832943
дата надходження 16.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Напевно, кожну страву можна в кращу сторону змінити
Додати сіль, спеції, й змінити аромат та смак
І насолода буде голову кружити
Та спогади лишати на губах
Також Творець — нам безліч барв дарує
Мільйон відтінків різних й кольорів
Приємна радість очі нам милує
Побачити усе — не вистачить ночей і днів
А ще, із нами поруч музика крокує
Керує почуттями, і торкається душі
Щасливий хто оркестри та природу чує
Умить це додає і сили і снаги
Не відчувати може хтось все це, і далі жити
Без кольорів, без сма'ку, без мелодії — життя
А той хто відчуває, буде дорожити
Відтінками, котрі збагачують життя
Для мене ти — і сіль, і барви і мелодія натхнення
Милуюся тобою цілий час, а те що бу'ло — бережу
В тобі — минуле і прийдешнє, і чарівне сьогодення
Три відчуття, й три слова: я тебе люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832458
дата надходження 12.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Не по пути нам с тобою, ковбой, вот беда.
Итог твоих странствий банален и печален.
Тебя влекут неизвестные города
и свет приглушенный, что виден из окон спален.
Твой конь бьет копытом резво пустынную гладь.
Твой Colt всегда вызывающе блестящий.
Ты мечта всех дурех, ты герой - ни дать ни взять.
Вот только лишь для меня ты...ненастоящий.
Мне намного дороже мой старый добрый Джо -
несменный простой шериф городов и прерий.
Да он не герой, и не крут как ты, но
есть несомненно более важный критерий -
он мой, от края шляпы до кончиков шпор.
Надёжен, не кормит слащавыми речами.
Бывает упрям, и вступает он вечно в спор,
но нежен и добр и чертовски хорош...ночами.
Посему, ковбой, в нашем маленьком городе N
ты чужой. Уходи в закат красиво и гордо.
Я так счастлива, мне не хочеться перемен,
а в родных и нежных обьятиях встретить вновь утро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831264
дата надходження 01.04.2019
дата закладки 17.04.2019
В її очах палав світанок. Згорали спогади в вогні
і розтікалися п'янким теплом по тілу.
Туман фальшивих обіцянок осів глибоко десь на дні
та розчинився. Геть пусту та занімілу,
таку субтильну та таку самотню душу на тріски
розбив колись. То так давно було, здається...
Та й не важливо це тепер. Ці світанкові відблиски
лоскочуть шкіру. Щиро так вона сміється.
І кожному радіє дню. Розсіялась нарешті мла
і змила сльози всі стрімка весняна повінь.
Усе розквітло навкруги і серце сповнене тепла.
Сніги холодні розтопив кохання промінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833048
дата надходження 17.04.2019
дата закладки 17.04.2019
Вже чути весну, її стукіт серця
Б'ється у шиби змерзлої душі
Крізь ще морозно-льодовії скельця
Мов кволі проліски - живуть вірші
Мої вірші
Про що писати?Про любов, про весну?
Чи маю право, чи любила я?
Та і весна не відібрала весла
Ще не на місці, не назвеш "моя..."
Ще не моя
Немає слів, немає рим, пустії
Серцеві коридори, де ж піти?
У голові вони - думки-повії
Себе не зрозуміти.Ти, не ти?
Зовсім не ти
І десь шукала тут свою частину
Загублену бездомну нічию
З чужого моря вкрадену краплину
Самотню, без початку течію
Їх течію
Мені потрібен друг і більш нікого
На все життя, єдиний, тільки мій
Поговорити.Часом мовчазного
Щоб пригорнув...і вся границя мрій
Всіх моїх мрій
Чи прошу я багато? Ні напевно
Та все ж мовчать "сталеві" небеса
Просити чи молити?Все даремно
І пеленою смуток нависа
Лиш нависа
Ні сльози ні сніги поки не скресли
Ввірвались в буревій думок рої
Піти?Куди?Повсюди штучні весни
Такі холодні й зовсім не мої
Вже не мої
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828443
дата надходження 09.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Як передати глибину усю?
Лише поя́снить слово — «надзвичайно»
Кохання душу полонило всю
Та те, що відбувається — реально
Сумую, надзвичайно, за тобою, квітко, — я
І кольорам весни, здається сум цей не здолати
Глибокі очі, неповторні лініі і ніжності рука—
Де ви? Знов дні й години рахувати
Я надзвичайно полюбив тебе́
Й немов пекуче сонце обпалило
Перемінилося навколо все
Мелодія кохання забреніла
Ти є перлина надзвичайної краси
Мені пекучих слів не треба і шукати
Самі складаються тобі вірші
Й картини із тобою не встигаю малювати
Чекаю за́вжди те́бе надзвичайно, ти — весна
Як після холоду — яскраве сонце зустрічаю
Вмить завмирає серце, та змикаються уста
Бо королеву справжню я кохаю
Навко́ло надзвичайно все— твій аромат передає
Твій голос, твої кроки всюди чути
Твоя любов — натхнення, радість, мир дає
Чуда стаються, хоч і не може у житті так бути
Бракує соріно́к, щоб описати все
Та вітер почуттів — прокаже всі мої думки
Я дукую за щастя, і за казку, і за чудо це
Бо надзвичайність спавжня — ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828002
дата надходження 06.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Все, що я знаю -
у нього очі темніші за пізню весняну сутінь,
чорніші за лють, блискучіші за дзеркала.
Каже мені: "Не поєднані ми, та скуті
тінню едемської яблуні. Бачу, склала
човником руки, ховаючи плід від мене -
так визріває стисле присвійне знамення
"мій".
Ніч дивиться чорно - не відповідай, не смій.
Бруньки прилипають до неба пахучим соком,
сонце не зійде, бо журиться однооко,
зі шпарок годин витягає зелені рукава яв.
... все, що я знаю - як дихав, коли обіймав.
Сутінь ранкова сполохано б'є крильми.
Краще не знати, хто і для кого ми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827808
дата надходження 05.03.2019
дата закладки 16.03.2019
Когда расстояние станет одной скамейкой
В пустынности окон - холодные фонари
Свидетели разных скандалов чужих семеек
Которые вряд ли могут держать пари
Мы будем, конечно же, ближе и мир теснее
Сплетет между нами лозу непролазных гущ,
Все станет тогда на места и все дни яснее
Покажутся даже под шубою черных туч
Тогда говори до утра там, где крики чаек,
Пронзают уснувший город в плену страстей,
А после мы птиц сосчитаем в огромной стае
И будем смеяться над бедностью новостей
Я буду писать твои сны в полудрёме ночи
На белом холсте , где домашний уют и кров,
Читай для меня просто так или между прочим,
Стирая дороги и разности городов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799998
дата надходження 20.07.2018
дата закладки 23.07.2018
[i][b]Мільйони різних ваблячих акустик
Гучного літа радують мене.
І міні-глобус ранньої капусти
Й тонке баштанно-ніжне макраме.
Густе сплетіння пагонів ожини,
магічний порух крилець у джмеля.
В такі бо миті я така щаслива,
Мов від безсмертних рухів скрипаля.
І, поки осінь чорних клавіш - віття,
Не доторкнулась хмурим візаві.
Я медитую з музикою літа
І небу вдячна, що усі живі.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800411
дата надходження 23.07.2018
дата закладки 23.07.2018
…Белая роскошь влажной старинной прошвы
Разогрета тяжёлым бабушкиным утюгом.
У лета свои представления о дорогом –
Оно вскоре станет лучшим из прежних, прошлых…
Крепко сплетаются лямочки сарафана
С лямкой, проросшей сквозь клетки рабочего плана,
Но каждый сквозняк - будто значимый жест судьбы:
Оборки встревожены ласковым «если бы…»,
Взметнулись пред выбором - вовремя? поздно? рано?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799675
дата надходження 17.07.2018
дата закладки 18.07.2018
[i]Все запахи лета
объединяются
против стыдливости,
решительным жестом
распахивая наготу ...
От яркого света - лекарства
от буйной строптивости,
неважно от места,
лелеют любви красоту ...
И обнажаются нежные
белые плечи,
чуть держится платье
на дивно-округлой груди,
так хочется просто убрать
надоевшие речи
и в нежные травы уткнувшись,
шептаться: - Приди..............
Условна прелюдия -
эти дрожащие руки
и волосы кутают шею,
как замкнутый круг ...
Будить и манить,
слышать сердцем сладчайшие звуки,
и быть вечным центром
для самых загадочных мук ...
От глупостей странных
опять забываться в смешении,
в стремительных ласках,
что так торжествуют с двумя.
Зачем же чарует
божественное наслаждение
умиротворенной
насмешкою тихо маня?
Пусть вновь под ресницами,
словно жемчужины, слезы,
как бусины в нить - соберутся
в короткий мираж,
от радуги света -
такие реальные грёзы,
как неуловимая миром -
капризная блажь...
(май 2013)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559076
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 12.07.2018
В смарагдових очах сміялось Сонце,
В зелених хмарах снів купалась ніч
На хвилях моря теплого, мов літній вітер.
У нивах золотих гуляє Ніч
І по щоках твоїх росу скидає
Прийдешній усміх, мов ранковий спів.
Крізь голос твій шепочуть зорі
І відблиск ніжний відбивають
В очах вечірніх ліхтарів.
Чарівність погляду квіток лісів
У спокій неба загортає
Цілує плечі, захищає від усіх.
Цвіт Сонця. Світло. Ліхтарі.
Приємний дотик і тендітний промінь
Від танців свічки по стіні.
© Ольга Баландюх, 13.07.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798152
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Таємниця наших рук залишилась між нами
У теплій весні.
Я відчуваю несказані слова
твоїх подихів на моїх плечах.
Вони наче тату з повітря, із спогадів, із відчуттів.
Хочу їх ще, але чорнилом твоїх уст
Й по всьому тілу.
Від маєстату кольору обіймів я підіймаюсь,
мов прекрасна хвиля.
Твій дотик кінчиком носа...
І в мені запалав вогонь гарячого літа.
Сон з тобою був приємним монологом ночі.
Вранішнє Сонце об'єднало нас у несправжню вічність...
© Ольга Баландюх, 13.03.18
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798400
дата надходження 07.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Усе у нас в житті не без причини,
Усе навіщось і усе чомусь.
І поки серце б'ється безупинно,
Я ще багато встигну і навчусь!
Я зрозумію мову вітру в полі,
А вітер стане вчителем мені -
Навчить не завжди підкорятись долі
І твердо промовляти слово "ні"!
Я встигну ще заснути під зірками,
Побачити небесний зорепад
І заразом із мріями-казками
В дитинство повернутися назад!
Повірити у щастя і удачу,
Пізнати і пробачити себе,
Зібрати в купу всі жалі й невдачі
І відпустити в небо голубе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798078
дата надходження 04.07.2018
дата закладки 07.07.2018
Згадай мене на перехресті снів,
Коли жага приходить в масці музи,
І місяць плине в срібному човні
До храму одкровення і спокуси.
Зіграй моєю долею на біс.
Моя любов розбилася на вірші,
І словом кровоточить ніжний біль.
А почуття мовчать усе гучніше.
Над нами пристрасть, як Дамоклів меч.
Моє перо заточене печаллю.
На обрії душі забудь мене,
Та не згуби поезії скрижалі.
Хай грози літер гасять грішний шал.
І хоч жага ще тліє між рядками,
У вирій віршів полетить душа,
І мрій-ілюзій вимолиться карма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797598
дата надходження 30.06.2018
дата закладки 03.07.2018
О пташко, зараз я нафантазую
Але … від ду́мки до реальності – є крок один
Перед тобою я в уяві намалюю
Про сво́є щастя декілька картин
Якби я міг з тобою ранок зустрічати
В полях, де жодної душі
Та велич сонця споглядати
Тепло́ і радість що дає землі
Тебе́ за руку взяти та тримати
І серця слухати твого́ биття
Диха́ння тво́є чути та мовчати
Буває інколи, що зайві є слова
Якби у галасливий день – тебе́ міг відпустити
По своїм справам, по ділам
Й відразу за тобою сумувати та тужи́ти
По ніжності твоїй, та по твоїм очам
Якби я міг тебе увечір зустрічати
З обіймами, та квіти на столі
Я сумував – сто раз тобі казати
Та цілувати руки знов твої
А потім цілий вечір із тобою говорити
І слухати і міркувати – геть про все
Та за словами почуття ловити
Й разо́м в молитві Богу дякувати за усе
Якби я міг вночі з тобою зорі рахувати
По тихих вулицях іти до са́мого рання
Сузірь вогні в твоїх очах спостерігати
Й казати – Дивовижна ти моя!
Якби я міг ім’я твоє́ з каміння викладати
На березі морськім й при силі хвиль
Та бачити, що їм не подолати
Із почуттям докладених зусиль
Якби я міг тебе́ на руки взяти та носити
Мов ніжну квітку невимовної краси
Сміятись з цього та радіти
Втомитись, але знов тебе́ нести́
Якби волосся тво́є, мов туман я міг вдихати
Та плутатись у ньому мов в густій траві
Я твій, і ти моя – безмежно повторяти
Та цілувати очі тво́ї чарівні….
Хіба це надзвичайні мрії? Та хіба такого не буває?
Любов – ще більшу глибину в собі ́ несе
Й людина кожна – думаю цього́ бажає
Хай у твоїм житті все буде це!
Я дякую, що міг на со́бі це відчути
Яскраво так, немов і справді є
Ні ти ні я не зможем позабути
Якої сили нам любов дає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797425
дата надходження 29.06.2018
дата закладки 03.07.2018
[i]Наш мир любви, пространство для двоих
за стенами лавандового цвета,
где в отражении солнечного света
картинный глянец нежностей былых ...
На волосах тепло твоей руки,
что пальцами заигрывая, в кольца
с качанием подвесного колокольца,
в послушные тонула завитки ...
Здесь зеркала настенные хранят
касания губ к дрожаще-жаркой коже.
В сердечной лихорадке, в сладком ложе
сплетение тел и сумасшедший взгляд -
темнее морской зелени нефрита
и сепии твоих счастливых глаз,
когда срывая шёлк в который раз
с восторгом обнажалась Афродита ....
Сжав грудь молочно-белую в тиски,
ты с лёгкостью дробил остатки брони,
лишь ласка слов, подобная короне,
приятной негой мучила виски ...
Там, в отражении глубины из дней,
взрываться под тобой, насытив тело,
спускаться до животного предела
для власти короля из королей ...
А после, на крестах разбухших вен,
забыться на мгновения эйфории
под духом аромато-терапии
слияний плоти ... только наших сцен.
Без галереи из свиданий "меж" -
ларец моих прощений и прощаний ...
Здесь тайны уже сбывшихся мечтаний
хранятся вместе с крыльями надежд ......[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542996
дата надходження 11.12.2014
дата закладки 28.06.2018
Перед тобою заховається найвища са́ма королева
Та титул «місіс Всесвіту» —по праву міг належати тобі
Ти мов зоря — вогняно променева
Та не холодна тільки, бо є теплі промені твої
Я ди́влюся на твій портрет, і плачу і сміюся
Як полюбити міг царівну, й ще такої вишини?
Біжу до тебе, руки простягаю, та не дотягнуся
Ще й сам увесь належу вже тобі
Усесвіт весь захований в твоїх очах, що сяють
В житті подібної не бачив глибини
Таке видовище —не забувають
Тепло́ і світло їх — сліди залишать назавжди
І буде вечір, ти в чарівному вбранні піде́ш гуляти
На жаль, побачити не зможу я тебе́
Та тільки чудо зможу уявляти
Як ніби сонце по землі іде
Чарівна, дивовижна, незбагненна...
Не перебільшив я нічого, і слова не є мої пусті
Ти бажана, омріяна й благословенна
Бо Бог з тобою поруч по всі дні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796297
дата надходження 19.06.2018
дата закладки 20.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.06.2018
Підступний спокій внутрішнього Я...
Мовчи...Дозволь собі хвилинку тиші.
Замовкли навіть хитрі сірі миші,
що на душі скребуться....
...Там зоря
така яскрава, ніби око неба
всевидяче, у неосяжній млі...
...Горіти знов в пекельному вогні
хмільної пристрасті була потреба
колись...
...На все свій час і певний стан
душі та тіла, розуму й бажання.
Плекати мрії, вірити в кохання,
і на усе це мати свій талан.
І змогу, ніби так, зі сторони
поглянути на все без тіні страху.
І уперед (на старт, а не на плаху)
пірнути до нової глибини.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795736
дата надходження 15.06.2018
дата закладки 15.06.2018
я по привычке стала одеваться
в то, что в тебе так вызывало дрожь,
но с фобией бессмысленно сражаться
в словах, где правдой заболела ложь,
по ревностным обидам можно красться,
обременять меня и обвинять ...,
но жизнь меня учила отдаваться и
изменяться, а не изменять ...
Ты ещё очень многого мне не сказал,
да и нужны ль мне признания в bios-любви?
мне облизать сухие руки твои,
ровно, как шею, губы, щёки, глаза -
это оазис в жаркой пустыне лет ...,
это святой источник живой воды,
слово твоё хранит от любой беды,
близость тебя - единственный мой завет,
взгляды твои, как молнии в зелень крон,
шею подставлю ланью под львиный клык,
опыт в твоём сознании - уже старик,
силы духовной мысли - на легион,
ты не доступнее солнца ... Боясь огня,
ночи я жду, прижаться к твоей груди,
что-то осталось главное впереди,
что-то уже упущено для меня ...будь
ты хоть трижды чуждым, но эта страсть
преданней пса, ошейником тянет "за",
тлея на коже, может солгать в глаза,
но повиликой блаженной с душой срослась ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533642
дата надходження 31.10.2014
дата закладки 15.06.2018
Яка чарі́вна ти, немов Творцем дарована природа
Несеш в собі ́—мільйон відтінків й почуттів
Ти квітка, що ніколи не зів'яне — дивовижна врода
Бо квітнеш цілий рік—зимою, літом, восени і на весні
Твій погляд незбагненне, надзвичайне чудо
Веселощі у ньому, радість, сміх
Його ніколи неможливо позабути
Це джеркало твоєї є душі
В твоїх очах любов, вони палають
Серьйозність в них, і віра ще міцна
Якісь слова в мені вони шукають
Які зійти не можуть з язика
В очах твоїх — дверцята і таємні сходи
В які ніхто не може увійти
За ними бо душі глибокі води
Але мені ти кажеш — йди!
Я увійду, не бійся, зла не змо́жу спричинити
Тому, що дуже лю́блю я тебе́
Не хочу чимось засмутити
Й не залиши́ти бруд ніде
Я далі йду —й в квітуче поле потрапляю
В якому квітів незлічені кольори́
Дерева різні та пташки співають
Та сонце й небо небувалої краси
А далі пагорби, річки та гори
Мелодія чарівна десь пливе
Стежки уквітчані і синє, синє море
Любов та щастя тут живе
Це все в очах твоїх — всього́ не осягнути
Твій світ....твоя любов..... твої думки
Я тільки краплю зможу і збагнути
Із океану, котрий є насправді Ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794715
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Він каже їй: " Все буде добре!". Вона йому вірить.
Це так, наче сонце не в небі, а сходить на шкірі.
В довірі до нього ні тіні підозри, ні міри,
Лиш ніжність і все, що за нею ввійшло під ребро.
Бо...
Між ними немає доріг - все лишилось позаду.
Коли вона стала для нього свічадом розради,
І вперше відчув перед жінкою, що безпорадний
В любові своїй, відстань збіглась умить до зеро.
Про щоб вони мовчки чи вголос не вели розмови
Очима, плечима, руками, блукаючи в слові,
Мереживом рухів у дотиках більш, ніж любові,
Відлунням луни була кожна з промовлених фраз.
Тому вона знає, що доля в колисці гойдає
Одну з найсвятіших у цілому Всесвіті таєн
Про те, що у нього на серці і в неї навзаєм...
Вона каже: "Все буде добре!". І віра - анфас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794663
дата надходження 07.06.2018
дата закладки 08.06.2018
Ім'я твоє почувши — Наталі
Душа вмить невимовну хвилю почуттів здіймає
Я згадую, як перший раз побачив очі я твої
Цей погляд...... він і досі обпікає
Ні, не багато в світі, що хвилюють слів
Чарівну квітку я собі яскраво уявляю
О дивовижна, неповторна — Наталі
Як сильно те́бе я кохаю
Так само зараз, як й роки́ тому́
Нас відстань в кіломе́три хоче розділити
Але від те́бе і до те́бе йду
Й ніщо не зможе зупинити
О скільки вже подій яскравих перейшло
І кожна мить наповнена тобою
І те́бе несподіванно кохання віднайшло
Та збагатило небувалою красою
Ти зацвіла́, мов яблуне́вий сад
В твоїх очах є щастя, радість, мрія
Раніше я й не помічав
Разюче як любов у людях діє
Для те́бе сотні народилися вірші́в
Чи випадково так буває?
О дивовижна , мила Наталі
Таку перлину — все життя кохають
Безмежно дякую тобі за все...
Але мій вірш колись повинен закінчи́тись
Бо скільки не сказав би— буде мало слів
Та скільки поруч би не був — тобою все не зможу напоїтись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793995
дата надходження 01.06.2018
дата закладки 01.06.2018
Квіти загубились на твоєму платті,
А в очах затрималось нічне багаття.
Біжиш, ти десь комусь потрібна.
Бо рідна.
Немов по клавішах рука,
Ледь зачепила ти якогось дивака,
Слова - натягнута струна,
Така одна.
Тебе хоч знаєш вже багато років,
А ти все далі нерозвідана земля,
І не шкодуєш осеней і кроків,
А може нічия …
Мабуть, чиясь, бо так летиш очима,
У своїх мріях не спиняєшся й на мить,
Але нічого не ховаєш за плечима,
Тобі болить …
Здалеку рідна, а ще далі ледь чужа,
Сховались одночасно посмішка й сльоза.
Несправжня - справжня і така мрійлива,
Серйозно – жартівлива …
У тебе завтра дощ, а може завтра літо.
У перший день потрібно особливо увійти.
Десь голосно лунає Despacito,
Для твоїх квітів це все мусить підійти …
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793916
дата надходження 31.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Коли туман ранковий землю тихо огортає
Коли за обрієм ще сонце міцно спить
Про те́бе він піднесенно згадає
І вкотре лист пекучий полетить
Коли ранкову каву будеш пити
Коли пташки́ співати будуть навкруги
Він буде мріяти, й тобою буде ще хворіти
Й мов спів почуєш ти його думки
Коли би не зустрівся він, та не писав тобі вірші ́
Коли би з уст його слова ці не лунали
Каміння промовляло би тоді
Й сама природа те́бе оспівала
Краса жіноча —не буватиме без слів
Сам Бог творіння сво́їх рук цінує
Тому і він не стримав почуттів
Тепер весь світ про тво́ю дивовижність чує!
Коли ж і цей день у минуле перейде́
Та що би не містив в собі ́—він був з тобою
Твоя любов в його душі нестриманно пече
Поло́ниш ти красою й глибиною
Його вірші — не мали би кінця
Та більшого не зможе він сказати —
Ти дивовижна квітка, та перлина неземна
Колись та хтось обов'язково мав про те́бе написати!!!........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793122
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Коли зітре все вітер із чола,
Все, що маскує швидкоплинний час,
Душа забуде,де вона була,
І стане мріяти про нас.
Ми мрію вітру щиро віддамо,
В надії поєднати сни,
І,долі правлячи кермо,
Вернемось разом до весни.
І хай навколо буде глупа ніч,
Одна із тих,що звуть пірнуть до дна,
Знесе нас вітер віч - на - віч...
Чи стане так? Хто зна?...
Стихія доль...Не нам її клясти.
В нестримних хвилях слізних одкровень.
Якщо не в силі вітер нас звести -
Заповним болем знов порожній день...
І стане вітер протягом крізь нас.
І ,злісно , схоче вивіять тепло.
Я ж - не віддам. Віднині - повсякчас!
На зло...Усім вітрам - на зло!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792963
дата надходження 24.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Помню, пока проживала она в раю,
Имени не имела, просто звалась женою.
И если бы кто-то взял у неё интервью,
Так и представилась бы: «Я - жена и ничто иное,
Я - для Адама, я - из его ребра».
Но… Физика, гравитация - лучшее из пространств
Держится не на двух, а на трех китах...
Третьим и главными не бывать, но и не запасными:
- Спустись-ка на землю, Адам, женщине нужно имя!
И если бы кто-то взял у жены интервью,
Она б отстояла земную судьбу свою,
Сказала б: "Меня зовут Ева, а это – Адам, мой муж,
Он вышел из мифа, процессу познания чужд,
И если б не змей, не горький полезный опыт,
Адам не покинул бы райских удобных тропок.
Теперь же он смотрит не сквозь, а видит меня как впервые -
Бедра мои упругие, волосы золотые…"
...И были у мужа труды, а у Евы – дети
И, где-то поблизости - вечный надёжный
третий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793636
дата надходження 29.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Так тихо....Лише годинник "тік-так".
Серце в грудях вторить йому у такт.
Тінь твоя на моєму тілі...
Мурахи...Аромат ванілі
густий та солодкий - ріж ножем.
Стільки втрачено часу- наздоженем.
Дотики, рухи ніжні, хаотичні...
Наші дві криві, суміжні, дотичні
лінії долі злилися нарешті.
Випиваю до дна. Виходжу за межі...
Дісталися краю. Коло замкнулось.
Подивився у очі...Посміхнулась...
Накривають із головою хвилі,
навіть від тіні на моєму тілі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793080
дата надходження 25.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Збережи ти мої вірші ́
Вони писані серцем й сльозами
Можливо тому і палкі ́
Пережите стоїть за словами
Ти згадай за рік чи за два
Як собою ти зігрівала
Як губилась моя голова
Від миті, що дарувала
Кожен день є для тебе слова
Такого в житті не буває
Я навіть іще не сказав
А ти вже це відчуваєш
О хто же ти є скажи?
В тобі сонце любові палає
Безмежність в тобі почуттів
Я нічо́го про те́бе не знаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793746
дата надходження 30.05.2018
дата закладки 31.05.2018
Минає ніч і день, і весни теж.
Вчепившись поглядом в ліхтар,
Метелик рветься і зліта...
А потім кожна з веж,
Розсиплеться в піски.
Не ті, не той, не та.
За вітром той пісок - на дно морів -
Перлиною до ніг колись.
І збудуться, як не збулись,
Рожеві нагорі,
Омріяні казки,
Бо мрією сплелись
Оті, отой, ота.
11.05.18.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792414
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Прочла недавно в психологическом журнале статью Ицхака Пинтосевича о том, как научиться быть счастливым вопреки различным ожиданиям от жизни, независимо от того сбываются эти ожидания или нет, ведь прождать можно и всю жизнь…
Подход автора мне понравился, сочла его рекомендации разумными.
Привожу основные, главные моменты и свои личные размышления…
Правило № 1
Наведи резкость на сегодня
Прямо на сейчас. Это единственное, что существует в реальности. Прошлое – уже прошло и покрыто туманом. Так… одни воспоминания.
Будущее – загадка со множеством неизвестных, которые от нас не зависят вообще. Поэтому предсказать результат ты не можешь.
А сейчас существует в реальности, поэтому увидь его! Почувствуй его! Услышь его!
Моё мнение: будущее зависит от наших действий и мыслей в настоящем, поэтому говорить, что множество неизвестных будущего от нас не зависят вообще было бы неверно, по крайней мере не совсем верно… да будущее многовариантно, но у нас всегда есть выбор, как поступить, что сказать в настоящем, это и откроет завесу будущего… я считаю, что каждый из нас способен моделировать своё будущее, благодаря развитию таких качеств, как осознанность, внимательность…
Правило № 2
Сравнивай настоящее только с тем, что хуже его
- если ты молод, то сравни сегодня со старостью;
- если ты стар, то сравни со смертью;
- если ты беден, то подумай о тех, кто в Африке пьёт воду из луж;
- если у тебя нет семьи, подумай о тех, у кого нет ног и рук;
- если у тебя нет ног и рук, подумай о тех, у кого они есть, но у кого нет мозгов этому радоваться. А у тебя есть мозги!
Потому что умение сравнивать – это свойство ума. Умение выбирать, с чем сравнивать, - это свойство развитого ума.
Моё мнение: Да, сравнивать ещё нужно уметь… если уж решил сравнивать, то во благо себе, но не доводить себя до саморазрушения, уничижения личности… хотелось бы добавить ещё по поводу внешности – если кто-то вдруг решит посмеяться над твоей внешностью, сказав, что ноги кривые, фигура некрасивая, намекнув на лишний вес или худобу, то не спеши расстраиваться и принимать слова другого на веру, просто сравни себя с теми, у кого есть реальные увечья, травмы, ожоги и т.п. это очень отрезвляет… ведь красота прежде всего это здоровье! А если кто-то считает, что ты далёк от стандартов красоты, то дело в его очень узком восприятии… Я здорова, а значит я красива своей уникальностью!
А если ещё добавить внутреннюю красоту и работу над её развитием, то ты красив вдвойне! Лучше учиться ценить то, что есть, и совершенствовать себя!...
Правило № 3
Выбери быть счастливым
Быть счастливым – это выбор. Его особенно легко сделать при выполнении первых двух правил. Выбери быть счастливым и действуй для достижения этого счастья сейчас. Не потом, а прямо сейчас!
Задание – упражнение
1) Составь свой список действий, людей и мыслей, которые доставляют тебе счастье.
2) Делай каждый час что-то из этого списка.
3) Каждый раз, когда ты начинаешь планировать, вспомни самые счастливые моменты за прошлый год.
4) Учитывай в любом своём плане, что ты живёшь прежде всего для счастья. И только количеством счастливых дней измеряется качество твоей жизни.
Моё мнение: Да, счастье это выбор, как и всё в нашей жизни…
Как и сама жизнь для каждого из нас это выбор… и как долго в ней оставаться счастливым, здоровым, любимым, успешным…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792608
дата надходження 21.05.2018
дата закладки 23.05.2018
Расскажи мне однажды про горы,
где за тысячи километров ...
от земли, поднимается ворот
меховой ... от свистящего ветра ...
Как под пледом мохнато-туманным
видят сны молчаливые камни ...
редких троп, поднимаясь лианы,
всех времён размывают грани ...
Где бессмертное эхо бредит
именами из давних сказов ...,
добрый дух великана-медведя
не пускает людей к алмазам ...
Расскажи ..., а я буду верить
и смотреть на горячие губы ...
Знаешь, ... мне тогда было девять ...,
горы виделись мне повсюду ...-
весь мой старый, красивый город
в час безлунный и самый поздний
превращался в большие горы -
горы темени, зла и козней ...,
как-то раз я открыла шторы,
поборов тени страха ночью ...
и увидела просто - город,
что, как хилый старик бормочет ...,
у дорожных артерий - знаки,
да двуглазые светофоры ...,
люди ..., кошки ..., дома ..., собаки ...,
фонари ..., переулки ..., воры ...,
я смеялась и детским смехом
был, как воздухом свежим полон,
деревянный кораблик света,
два на три ... моего балкона ...,
я летела куда-то выше ...,
небеса раскрывали поры,
звёзды падали в снег на крышах
и светлел скоротечно город ...
Расскажи мне однажды про горы ...
как лежит на ресницах иней ...
буду ждать ..., потому что скоро
эхо крикнет тебе ... моё имя ...........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533229
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 09.05.2018
Здравствуй, сэнсэй...
Утром нежно-зелёный снег
на раскидистой локве украсили рыжие почки,
как носы, непрозревших от лона, пушистых бельчат,
потянувшихся к майскому солнцу нутром медоносным.
-Мир так бесценен...
Ты это сказал мне во сне
и, пресыщенный мудростью, голос воткнулся в точки
шиацу раскалёнными иглами, чтоб закричать
и бежать по холёной траве, завернувшись в небесную простынь...
Помню, сэнсэй,
моя миссия - спрятать ум,
превращаясь в безумно-смешную каракури-нингё,
подавать с полудетским лицом заколдованный чай
или жарко ласкать в складках шёлковых белых хакама...
Утром на свет
выбираясь, медведь-ревун
прячет моими руками лохматые, жёлтые книги,
зарывая на тысячу лет, с рукояткой меча
в рыхлом доме, где осенью бьёт мушмула в царский затылок камня.
Милый, сэнсэй,
это первый десяток лет,
где у предательства взгляд первобытнее Фудзи,
где так панически страшно вблизи ледяных троп,
жгущих до алой крапивницы чашечки ног.
-Будешь, как все ..., -
говорю я сама себе, -
или маленькой беглой рабыней, которую хочет узник,
приговорённый к суду, сердцеед, обольстительный мизантроп.
У него получилось, сэнсэй, он единственный смог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584329
дата надходження 29.05.2015
дата закладки 09.05.2018
[i][b]Натыкаясь на флюгеры крыш, белоснежная сдоба
разрывается нежными порами, мечется пухом.
Ненасытные ветры танцуют с зарёй пасадобль,
разъярённо, по-бычьи, мыча сонной улице в ухо.
Спорим, эта весна - не такая, как давние вёсны,
где был несколько ниже, слабей и наивнее левел.
Обошёлся любимый фрилансер мне дорого просто,
но дешевле, чем тратить полжизни на поиски плевел.
Так устроены люди, что думать о царстве небесном
изначально - не время, потом - недосуг, после - поздно.
И свидания похожи на случки, а споры - процессы
с прокурором, судьёй, адвокатом в насмешливых позах.
Кто задолго до этой весны, перепробовав вина,
искушения храня в драгоценной шкатулке без кода,
с наслаждением и гордостью вырезал явку с повинной?
Ты считай - это мелкий монтаж из ушедшего года ...
И твоей доброты бесконечной однажды не хватит,
а корриды покроются плесенью, возрастом, спесью.
Ветер ревностно рвёт на балконе бордовое платье,
заглушая протяжные стоны коротких реверсий ... [/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573865
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 09.05.2018
Солнце моё, что-то жмёт у меня в груди,
пух оседает с внезапно вспорхнувших снов,
шторка волной вытекает из-под гардин,
водит рукой по изгибам её муссон.
В доме моём уживаются все ветра,
слушая их истории, легче быть.
Ветры порой говорят: "Отпусти, сестра", -
и подставляют для поцелуев лбы.
Я им дарю на память твои лучи,
знаю - рассеются горстки семян тепла.
И никогда не стану искать причин,
и никогда не буду по ним стенать.
Каждому ветру - до моря своих ундин,
но не забыть им ласк языков огня.
Солнце, прошу, человека не разбуди,
что притаился ветром внутри меня,
по-саламандрьи слёзы сбегают вниз,
в клетке мерцающей мечется вольный дух.
Счастье моё, я для нас расстелила бриз
в звёздных домах, куда ноги тебя ведут,
где под стрекозьи песни на мшистый холм
с радуг стоцветных спускаются сны Иш-чель.
Время в часы любви замедляет ход
и пробуждается эхо внутри пещер.
В перьях колибри сияет зелёный мёд,
кружат цветочные нимбы, упав с голов.
И никаких не вспомнишь иных имён,
и никаких не знаешь иных миров.
Чувствуешь хвойные смолы и соки роз
тонким амбре заполняют незрелый день...
Ты выпускаешь дыхание в схлёсты кос
и зачарованный тянешь меня к себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784451
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 09.05.2018
[i]Ей палец в рот не клади, даже если герой и не слеп,
каждый экзамен на дерзость завалишь мгновенно сам,
у неё между створок губ не язык, а наточенный серп,
в голове - своя автономия, свой - рисованный герб,
а в глазах - Вьетнам и двойной, огневой залп ...
Говоришь, что готов ждать - не плач, не жалуйся, не жалей,
не пытайся достать на халяву луну, не воруй звёзд,
на ночной переправе она разменяет любых коней,
даже где-то покажется гонка закончилась, ты - с ней,
но ты будешь один - и сжигать, и тушить мост ...
Она пьёт из напёрстков время, в душу бальзам льёт,
обнажённая ластится возле живых рук,
но за чёрной границей ресниц, где растёт голубой лён,
за колосьями зелени вымерло сто имён,
без крестов и без памятных клятв, без ежедневных мук ...
Никакой Соломон, Конфуций или Ошо
не слыхали о том, что цитирует до нарастающего оргазма
женщина, с которой тебе по-настоящему хорошо,
но под утро в кулак ты сожмёшь её рваный шёлк
с капелькой дикой пачули и ещё тёплого, спазма ... [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548220
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 09.05.2018
[i]Мне нравится быть твоей маленькой тайной,
фиалковой нежностью, хрупким рассветом,
волшебной водой с неизвестной, запутанной формулой,
крылом махаона на мышцах титана,
травой опьяняющей в коже кисета,
желанной иллюзией золота в капельке олова ...
Мне нравится быть безгранично-капризной,
сливаясь в единое сверху и снизу,
смакуя рассыпчатый свет в заштрихованном конусе,
лавировать звуками, пальцами, снами,
вторгаться и жить неземными часами
в твоём не запомненном, но упоительном голосе ...
Чернильным пятном на чертёжных просторах
расписанных планов, не конченных споров,
впитаться, как шёпот и тень от видений зовущего ритуала.
Мне нравится быть незаметной, неброской,
картиной, написанной не Айвазовским,
но там, где мы были в объятиях девятого вала ...
А рядом живут и встречаются люди,
так было, так есть и, наверное, будет,
секреты фактически смертны, как разум и тело
Мне нравится быть твоей маленькой тайной
и, если придётся воскреснуть случайно,
я безоговорочно стать бы ей снова хотела ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547121
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 09.05.2018
[i][color="#5900ff"]Все изменится завтра… А завтра не наступит…
Никогда… Ты каждое утро просыпаешься и наступает сегодня.
Завтра не существует… Поэтому мало кто меняет свою жизнь.(с)[/color][/i]
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=tu9NPb2G_pM[/youtube]
[i]
[b]Небесной манной выпало
и без предупреждения,
украдкой счастье выстелив,
направив мысли в юз,
работу, дом и милого -
затмило наваждение,
но создавать бессмысленно
свой сказочный союз ...
и вот, срываясь изредка,
летишь в объятия времени,
перемножаешь заново
и делишься ни с тем,
а жизнь - одна и мучает
единственной попыткою,
где на кону поставлено
всё прошлое ... Зачем?[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547554
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 09.05.2018
https://www.youtube.com/watch?v=WcKw6mUrLaA
Моя любовь ( перевод с французского )
Всего-то лёгкая дуга
провинциального пути,
там наша дивная история любви,
как вином игристым опьянит,
в шелковистых травах ...
Всего-то непродолжительный спор,
который доводит до слёз,
всё остальное становится глуше,
твой голос мне не позволяет ослушаться,
став твоей любовью ...
Весь этот конфуз,
Весь этот абсурд,
как слабое место моё,
и камнем в меня вмещается,
Моя любовь ...
Моя любовь ...
Всего-то дыхания остаётся
хранить близость тел,
от сладострастных твоих жестов
шторм присмирел,
жизни ещё есть место ...
Всего-то лёгкая дуга
провинциального пути ...
Mon amour
Juste un léger détour,
un chemin de campagne,
ou notre belle histoire d'amour,
s'est bu comme du champagne,
sur de l'herbe en velours,
Juste un petit discours,
Qui mène au bord des larmes,
et quand tout le reste devient sourd,
quand ta voix me condamne,
a être ton amour
Et toutes ces maladresses,
Toutes ces failles,
Sont pour moi des faiblesses,
en pierre de taille qui m'aillent,
Mon amour...
Mon amour...
Juste un souffle qui reste,
nos corps se déposent,
après la douceur de tes gestes,
la tempête se repose,
la vie fera le reste,
Juste un léger détour,
un chemin de campagne ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532397
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 09.05.2018
Вона мелодія, вона поезія, вона —неперевершена весна
І я до неї серцем лину
Чарівності й безмежності її душа повна́
Великим Майстром створена перлина
За нею буду бігти ще не раз
І сяйво, що від неї йде —ловити
Їй не потрібно навіть дорогих прикрас
Скарби й коштовності в собі вона зуміла помістити
В її очах є неосяжна глибина
Із нею тільки поглядом зустрітись—
Як потрапляєш в море затишку й тепла
В полон чудес, з якого не звільнитись
А дотик в неї—мов би матері рука
Ласкавість й ніжність в ній перебуває
Але і допомога й доброта
Й вмить спокій біля неї огортає
А стан її —немов мадонни на холсті
Годинами здається нею можна милуватись
Вона—шедевр, вогонь далекої зорі
Стрункою дівою весь час так й буде залишатись
Вона сюжет усіх моїх віршів
Пісні, що про кохання—це про неї ллються
Та частий гість вона солодких снів
Думок та мрій, які реальністю стаються
Вона—найдивовижна квітка на землі
Мільйони барв ясни́х в собі єднає
Та цвіт її буяє всі часи
Не дивно, що її кохають!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790846
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 08.05.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2018
Глотаешь молча, как таблетки, мои письма и стихи…
Я даже не знаю, какие они для тебя? Горькие, сладкие…
Какой оказан эффект?... Какое действие для Души?...
Хочется летать?… или, может быть, ноги ватные…
Возможно, думаешь, только дай ей повод своим словом…
Она в ответ напишет тысячу новых, неожиданных стихов…
А я, наверное, как яблонька, на которой много плодов…
Лишь прикоснись, и будут падать на землю, в руки снова…
Глотаешь молча, как таблетки, мои стихи и письма…
О чём тебе говорят мои, очень разные мысли?...
Когда-нибудь, наверное, узнаю, или Сердцем услышу…
Вселенная, как и мы с тобой, говорит и дышит…
@ Марина Малиновская / 08.01.2018 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789306
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Поклич мене в пітьмі своїм ім'ям
Солодких згуб згадаєш всі відлуння.
В моєму ж - я озвусь і все віддам,
Сховавши безнадію в срібнострунні
Хиткої ліри...Вслухаюсь в пітьму,
Щоб фібрами душі, крізь порожнечу,
Тебе ввібрати. Більше - не візьму.
Не стане більше радості для втечі.
Поклич мене в пітьмі своїм ім'ям.
І,нумо, геть від ошаленства світу
В горішні плавні. Стане світло там,
Де вчора ніч була несамовита.
Твоє ім'я - в мені. В тобі - моє.
Навічно вже вкарбовані у часі...
Сопілка ранку скерцо виграє,
І кличе за собою нас,наразі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789214
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 29.04.2018
В твоїх очах весну квітучу бачу
(так сталось - символічні в мене весни)
Пообіцяй, що більше не заплачу,
і все, що стало попелом - воскресне.
Прокинеться все те, що довго спало
всю зиму, під холодними снігами.
Так довго, що ледь-ледь того не стало,
що зародилося колись між нами.
Пообіцяй мені! І я всім серцем
тобі повірю. Як без віри жити?
Назавжди стань в вікні моєму сонцем,
яке зуміє і в мороз зігріти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789082
дата надходження 26.04.2018
дата закладки 29.04.2018
Не думала, що це можливо - дивитись новими очима,
торкатись нібито уперше. Не думала, що зможем знов.
Бо стільки злив було холодних, та злих морозів за плечима.
Бо майже відцвіла надія, і майже захолола кров.
Не думала, що це можливо - тонути у безмежній сині
його очей. В міцних обіймах знайти жаданий спокій знов.
Бо ще минулого примари кидали на майбутнє тіні.
Бо майже відцвіло бажання, і майже відцвіла любов.
Не думала, що це можливо... Та врешті-решт не заховати
очей щасливих та усмішку, що наче сонце навесні.
Не думала,що це можливо - забути й знову покохати,
відчути, як душа літає й співає залюбки пісні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788543
дата надходження 22.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Навіяв квітень стільки самоти,
Що глухо навіть серед сотень звуків,
Де спліну незакінчений мотив
По колу ходить котру вже добу. І в
Тій незграбній музиці ходи,
Коли навзаєм тільки сни і вина,
Для мене не залишив, мабуть, ти
Зумисно спільних снів і половини.
Лиш хміль за північ бродить в голові.
Зірки вкривають небо ластовинням,
Та ці свічада, наче не живі.
Кому і що вони на світі винні?
І каменем наріжним циферблат:
Не поверне минуле й за офіру.
Вишневим цвітом пломеніє сад,
Та у весну без тебе я не вірю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788337
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Чи можна одягом коштовності на со́бі заховати
Наш емоційний стан все видасть, і підкреслить всю їхню ціну́
Так і мені вдається у то́бі яскраву надзвичайність помічати
Вогонь в очах, тепло у серці та в душі красу
З тобою поруч —й на камінні квіти виростають
Й здається би заговорив німий язик
І річ не тільки в тім, що я кохаю
Творець коштовність дарував, якою є насправді ти
Та право тво́є шлях свій обирати...
Але красу свою, як не ховай
Для мене ти коштовність, й буду за́вжди цінувати
І буду тільки світло бачити в тобі, щоб не було́, ти знай
І навіть я́кщо мій вогонь колись загасне
Перлиною у серці будеш ти моїм
Хай Бог благословить тебе́ у всім, безмежно невимовно—рясно
За надзвичайне світло дякую тобі!
P.S. Пробач, на щось я мушу сподіватись
Чомусь і знов, і знов до тебе йду
Можливо щоб отримати, а може щоб віддати
Не знаю я цього́, але люблю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788697
дата надходження 23.04.2018
дата закладки 24.04.2018
Мій кожен день в думках про тебе проминає
З'являєшся ти майже в кожнім мо́їм сні
Та хоч і серце спокою не знає
Дорогоцінна із тобою кожна мить мені
Буває все життя ми щастя наполегливо шукаєм
Але трапляється, воно насправді недалеко є від нас
Бо щастя, це коли —кохаєм
Напевно іншого рецепту і нема
Я дякую тобі безмежно, що можу цю стихію відчувати
Любов буремна може бути, але вона пом'ягшує серця
До тебе я не знав, що можна сильно так кохати
Будь ласка не вважай пустими ці мої слова
Не кожна жінка здатна полум'я у серці розпалити
А ти —зробила чудо, що палає стільки днів
Ти дарувала крила, на яких можна летіти
В тобі самій є джерело найдивовижних почуттів
Тому мої вірші не перестануть тобі литись
Ти будеш мрією моєю, поки цей вогонь горить
Радіти буду я, і сумувати, і за тебе буду я молитись
Я дякую за щастя, я дякую за мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788107
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 24.04.2018
[b]В[/b] котрий раз зустрічаємо радісно теплу весну.
[b]Т[/b]иху ніч щебетання птахів розітне на світанні.
[b]В[/b] світлий день відпускаємо залишки ніжного сну.
[b]О[/b]чі в очі, і тіло до тіла, в добрі та коханні.
[b]Є[/b] одна найпрекрасніша і найжаданіша мить -
[b]М[/b]овчки, ніжно в обіймах твоїх віднайти мир та спокій.
[b]У[/b]сміхаючись знову відчути, як серце горить
[b]П[/b]алко, пристрасно, попри всі труднощі, зливи, та роки.
[b]О[/b]б усі негаразди розбитись цьому не дано.
[b]Л[/b]ише справжнє та щире збудує місток біля краю.
[b]О[/b]криляєш мене, я ж для тебе солодке вино,
[b]Н[/b]іби там, за плечима, всіх прожитих днів й не було,
[b]І,[/b] як вперше, зірвалося із наших вуст "Я кохаю".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787267
дата надходження 13.04.2018
дата закладки 15.04.2018
Здається, в тобі лиш /без ліку/ моя потреба.
Тримає безодня, в долонях - окраєць неба.
Впущу - розлетиться на друзки вчорашнє літо,
А те, що прийде, не зуміє мене зігріти.
Тому не впускаю свічадо з перлин розлуки,
Де пам'ять домашньою кішкою лиже руки
Холодні, як сніг, що на землю приліг не впору.
І цокотом стрілок годинник мені говорить:
"За....". Будь мені. Будь мені! Будь у мені.../за щастя/...
Нехай ні тузів, ні шестірок нема під масть, я
Їх не шукаю. Для мене і того вдоста,
Що подих нагадує вперто твою лиш постать.
Що ночі світліші за ранки, а дні, як ночі,
І замість доріг тільки курява від обочин.
Від себе втекти б. На перонах чужих вокзалів
Маршрути зриваються, взявши акорд печалі.
Гортаю секунди й листи, що летять в нікуди,
Тумани, де вічність в собі горизонти губить,
І плетиво втрачених слів в павутинні вулиць,
Якими бродили /рука у руці/ й не забулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Бездоріжжя тривог - між бетонними мурами сповідь,
Хаотичність думок, непокірність сердечних вітрил.
Наче танець дощу, ця сльоза, що нагадує скло, від
Повік до душі залишає рубець. Із чорнил
Полинових озер замовляю собі білу тугу.
Із люстерка навпроти вдивляється пильно вина.
Я ж сама над собою вчинила найбільшу наругу:
Потягнувшись до неба, сягнула до самого дна.
Все навзнак й, мов платівка, по колу... За мить до свободи
На зап'ястях вервечки ілюзій, згорнувшись в сувій,
Розсипаються .. А над землею - важкі темні води.
Наді мною - вода, і до берега - жодних надій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784642
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018
О пташко, завдяки тобі і сонце на́вколо ясніше сяє
Й усі вірші ́, що зараз я пишу —це завдяки тобі
Твоя любов — побачити красу у всьо́му дозволяє
Й найпотаємних струн торкається душі
Ні, не з'являються в житті особи дивовижні випадково
Це Бог скеровує появу їх, у відповідний час
Чому і як — так й залишається незмінно—загадковим
Але буває, що дорована ця зустріч нам — лише-но раз
Можливо Божий Дух так через ко́гось діє
Можливо хтось з'явився нам, щоб руку простягти
Для ко́гось світло ми, а хтось мов сонце Нам надія
Збагнути неможливо всі Творця шляхи
О пташко, я й на відстані тепло́ від те́бе відчуваю
Тепло́ думок, тепло́ найвищих почуттів
Немов ранкове сонце те́бе зустрічаю
Й здається —не закі́нчиться ріка моїх тобі віршів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784517
дата надходження 26.03.2018
дата закладки 27.03.2018
Чорне-чорне волосся, як шовк, білосніжна постіль -
статична картина спокійного тихого сну.
Моя, що здавалася вічно холодною, осінь,
може, нарешті вже, перетворитись в весну.
Чорні літери й знаки на білосніжних листочках,
найкраще розкажуть про те, що у серці й душі.
Розігнала набридливі думи по різних куточках
гамірної свідомості, хай фантазують вірші.
І тепер вже не матиме дна, ні початку, ні краю,
ніжно-синіх очей, що навпроти, п'янка глибина.
Своїх чорних ворон у небесну блакить відпускаю.
Нові фарби шукаю, неначе ця пізня весна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783474
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 24.03.2018
У світі, де живуть мрії,
Шепочуться таємниці,
І сни, як пухнасті киці,
Лягають мені під вії...
У тім паралельнім світі
Ми, наче маленькі діти,
Малюємо ніжні квіти
На стінках душі - графіті.
Ми вміємо там літати -
На двох із тобою крила...
Червоні свої вітрила
Ассоль вибіга стрічати...
Спізніле наше кохання
Пече полиново-гірко,
Та падає з неба зірка,
Щоб ми загадали бажання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782028
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Хочу бути з тобою ніжнішою так щоби ніжність
Нам позаздрила двом і не мала реваншу для себе
І нехай поміж нами і є не суміжна суміжність
Я без тебе, як без неба...
Хочу плавно з тобою вплітатися жилами в весну
В цю, що зараз пелюстки мов сніг осипає у трави
І вслухатися в спів солов'я, мов у службу воскресну
В тлі заграви, як октави...
Хочу бути відтінком яскравим на тлі сіро-синім
Дні буденні і тьмяні розбавити кольором раю
Наче грішник в покуті впаду на порозі яскині
Всім чим маю, тим кохаю...
І в освітлені місяця й зір хочу бути весною
Безкінечною й вічною жрицею сонця живого
Хочу бути для тебе і тільки, щоб бути з тобою
Хочу цього, більш нічого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782206
дата надходження 14.03.2018
дата закладки 14.03.2018
Я не хочу повторів, повернень, і бігу по колу.
Чистий лист - це моя заповітна єдина мета.
Стільки різних думок, варіантів та доріг довкола.
Головне, що в мені все ж заповнилась ця пустота.
В тиші темних кімнат різних спогадів слайди яскраві -
кожен рух, кожен дотик прожитий залишив свій слід.
Я так довго стояла розгублено на переправі,
все чекала човна, щоб полинути у інший світ.
Все ж діждалась його. Та ось тільки забракло там місця
для мого багажу, для усіх моїх мрій та думок.
Та й для берегу того, я певно непрохана гостя.
Фантастична істота, чи фея з чарівних казок,
що порушить весь спокій одним лиш своїм існуванням.
Озирнулась довкола - так дивно, змінився мій світ.
Непотрібен вже човен, озброївшись новим бажанням,
над своїм рідним домом, почну неквапливий політ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781762
дата надходження 12.03.2018
дата закладки 12.03.2018
Шукаю слів, щоб в них було кохання,
і соловейко щоб для тебе лиш співав.
І в мить, коли стрічатиму світання,
я б промінь твій знайшов і упізнав.
І ти б зігріла мої зимні руки,
вдихнула б в губи все своє тепло.
І я солодшої не знатиму вже муки,
ніж почуття, що в серце увійшло.
Світанок твій триває нескінченно,
в твоїх долонях вітром я живу.
Лише на тебе я чекатиму щоденно
і яблуневий цвіт без тебе не зірву.
Мої вірші римуються для тебе,
і рими в них лягають від душі.
І це не дощ з’являється у небі,
а це словами проливаються дощі.
Світанок твій вмивають чисті роси,
твій стан гнучкий калиною цвіте.
Від твоїх пахощів і солодко, і млосно,
і промінь гарпуном у серце увійде.
4.03.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780567
дата надходження 06.03.2018
дата закладки 06.03.2018
І знов моя програма збій дала.
Свідомо - вбік з наміченого курсу.
Чи страшно? Так. Вертатися? Не треба.
Розправила неспішно два крила,
прислухалась до дихання та пульсу -
і з розмахом увись в обійми неба.
І знов в польоті захопило дух.
І сльози на щоках - то сліпить сонце.
Чи страшно? Так. А раптом спалить крила?
Хмаринок ніжних сніжно-білий пух
милує око. І тріпоче серце,
в такій п'янкій присутності Світила.
І знов дивуюсь я його теплу
та силі благодатній, чарівній.
Чи страшно? Так. Світанку знову бути?
Вдивляючись у раннішню імлу,
себе я закликаю знов до дій.
Розправлю крила розірвавши пути.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779788
дата надходження 02.03.2018
дата закладки 06.03.2018
В небесной хламиде с треском расходятся швы - поперек и в диагональ.
Четыре секунды. Внезапно скрипит калитка.
Когда большеглазый старенький дом вливает в себя февраль,
Тишина обретает плотность Омег и Альф,
Ты обретаешь меня. Не иначе, от переизбытка
Слов, утративших веру в себя вчера,
Я тишину обретаю, теряя плотность.
…Бывшие – это значит, ещё не раз
Самый колючий плед, половинки сред, поднебесье глаз…
И этот момент повторяющийся. Бесповоротный.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779427
дата надходження 28.02.2018
дата закладки 28.02.2018
Чим пахне ранок сніжної зими?
Робустою...гарячою, мов лава
(без цукру, саме так смакує кава).
Цей аромат тріпочучи крильми
по всій квартирі, наче чорна ґава,
та не ворожа, а якась ласкава,
розрадить в час ранкової пітьми.
Як пахне ніжний ранок навесні?
Духмяним чаєм... Там ромашка й м'ята,
малина. За вікном пташок крилата,
весела зграя дзвінко ллє пісні.
Парує чай... Фантазія багата,
заплющиш очі - навкруги строката
краса природи, наче уві сні.
Як пахне ранок літньої пори?
Там аромати квітів пречудові,
зелені луки та ліси соснові,
і запах моху, листя та кори.
І аромат садів. Плоди медові,
пахучі, соковиті, кольорові...
Усі зігріті сонечком згори.
Чим пахне ранок восени? Дощем,
пожухлим жовтим листям та грибами,
млинцями тими, що на кухні в мами
(від цих думок завжди на серці щем).
І димом від багаття, і луками,
що вже чекають зустрічі з снігами,
які накриють все своїм плащем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777569
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 17.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2018
Які гарячі кроки поруч із тобою
Так, ніби серце вже готове вирватись з грудей
Це справжнє щастя! Увесь я в ньому з головою
Нема дорожчих почуттів, з усіх навколишніх речей
А далі буду мріяти й фантазувати
О квітко дивовижна, твій чарівний справді цвіт
Я хо́чу те́бе ще сильніше, ще глибше, і гарячіше ще кохати
Хай не закі́нчаться ці почуття ніколи, нехай тривають навіки
І хай вогонь мене́ всього́, без жартів, обіймає
Неправда це, що сильне полум’я – скоріше відгорить
Хай серце плаче, хай болить, соло́дко хай палає
І хай розлука із тобою є, але є й зустріч – мить
Перлино незбагненна, я не помилився
Я бачив у тобі́ невидимий вогонь
А ближче підійшов, і ще сильніше розгорівся
Як не побачити таку красу? Чи можна промовчати й бути осторонь?
Твої долоні, їх би цілувати
Казкове в них, всенаповняюче тепло́
Торкатися, тримати сильно і не відпускати
Проте, не всім таке дано
Укотре в очі тво́ї, як у море хо́чу запливати
Мільйони можна малювати з них картин
Це чудо із чудес, Всевишній міг лише таке подарувати
Вже рай дарує тільки погляд твій один
Чарівна! Від тепла і лід відвічний тане
Від почуттів, тим більше і серця людські ́
Здається, що вірші ́ кохання, тобі лунати і повік не перестануть
Коштовність ти! Дар надзвичайної краси
І кожна зустріч із тобою, як вперше, незабутня, неповторна
І кожен раз, ти більше загадковою, та глибшою стаєш
Мов стежка в мальовничі ти краї, що ледь помітна, терниста, горна
Таємний аромат, котрий мани́ть ти віддаєш
P.S. Я думаю, цей вірш ніколи б не скінчився
Й слова пекучі ще рікою би пливли
Але сьогодні обмаль часу, пробач, я зупинився
А завтра…. Хто зна, а може муза не наважиться прийти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=776591
дата надходження 12.02.2018
дата закладки 14.02.2018
Главное, настроиться Душой на чудо!
Любые ожидания глубинные сбываются…
И чтобы не случилось в жизни худо
Пусть все сомнения и страхи разлетаются!
Главное, настроиться Душой на чудо!
Метод позитивных аффирмаций* применять!
Составить для любого их совсем не трудно…
И каждый день с энтузиазмом повторять…
Пока не сдаст свои позиции реальность…
Отобразив все сокровенные мечты, желания…
Чем выше будет у Души твоей тональность,
Тем больше шансов на успех любому начинанию!
Главное, настроиться Душой на чудо!
Не сдаваться быстро, верить очень сильно…
Рисовать воображением счастливые этюды,
Чтобы чудеса посыпались обильно…
@ Марина Малиновская / 05.02.2018, 06.02.2018 /
*Аффирмация (от лат. affirmatio — подтверждение) — краткая фраза, содержащая вербальную формулу, которая при многократном повторении закрепляет требуемый образ или установку в подсознании человека, способствуя улучшению его психоэмоционального фона и стимулируя положительные перемены в жизни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775684
дата надходження 07.02.2018
дата закладки 08.02.2018
Свет не может оставаться незамеченным…
Даже если он, как маленькая точечка вдали…
Привлечет внимание! особенно холодным вечером…
Согревая и, как будто, говоря – ты не один!
Свет не может оставаться незамеченным!
Он так жизненно необходим, для каждого!
Даже если он подобен тонкой свечечке…
Всё равно согреет! Разгорится он, однажды…
Свет не может оставаться незамеченным!
Потому свети! И тебе нет смысла гаснуть!
Свет любви, надежды нужен днём и вечером…
Вряд ли теплота, добро Души напрасны…
@ Марина Малиновская / 28.01.2018 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774407
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 01.02.2018
Чуда́ у нашому житті тому й бувають
Що діє надзвичайно на людей любов
Рости духовно, мінятися на краще, віддаватися бажають
Придумують щось неймовірне, щоб із коханими з’являтись поруч знов і знов
Хіба це мало, що твоя присутність сердечну посмішку дарує
Хіба це мало, що мої думки з тобою повсякчас
Та навіть непроказані слова мої – ти чуєш
І до сьогодні цей вогонь не згас!
Не перебільшення це є – ти квітка дивовижна
В твоїх очах усього всесвіту краса
Тендітні пелюстки, із ароматом щастя, неповторно ніжна
Тобі самі з’являються захоплення слова
Безмежно дякую тобі, за чудо, що триває
Хоч іноді сумую – та радості насправді більше є
Не можу серце стримати – воно тебе кохає
Твоя любов - яскравих кольорів, та почуттів чарівних додає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774505
дата надходження 01.02.2018
дата закладки 01.02.2018
Весна. Піски. Безкрає небо синє.
І сонце золоте. І в серці рай.
Сосновий бір. І з того бору лине
Прекрасний, ніжний спів пташиних зграй.
Про все минуле спогади чудові.
Чудове відчуття того, що є.
Приходять вірші. В кожному їх слові —
Чудове щастя золоте моє.
Чудові мрії. Я дивлюсь в майбутнє.
І бачу стільки добрих, гарних змін.
Тому що Бог завжди і скрізь присутній.
Тому що отакий чудовий Він.
[i]30.03.2016
Олешківські піски
Із циклу віршів 2015-2016 років "Світоч любові" www.PetroRuh.com/2015.html[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774199
дата надходження 30.01.2018
дата закладки 30.01.2018
Как я хочу в цветущее лавандовое поле!
Какая красота! И изобилие пурпурного оттенка!
Хочу нырнуть в него, и окунуться, словно в море,
Пусть лепестки останутся на мне, как пенка…
Как я хочу в цветущее лавандовое поле!
Вдохнуть душой пьянящий, свежий, лёгкий аромат…
Как мне добраться до лавандового моря?...
Набраться сил побольше от любимого цветка…
На языке цветов лаванда означает Восхищение!
Я поняла, не зря пленил меня этот цветок!
И цвет её – любимый мой, сиреневый…
Так привлекателен изящный, тонкий колосок!
Как я хочу в цветущее лавандовое поле!
Как красота его манит! Как и загадка, тайна…
Как мне добраться до лавандового моря?...
Мне кажется, желание моё не так уж и случайно…
@ Марина Малиновская / 27.01.2018 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773697
дата надходження 27.01.2018
дата закладки 30.01.2018
А руки-віти обплітають стан.
Торішньої кори пласти знімати
не боляче. Бо не буває ран
в відродженні. Корінням проростати
кудись углиб до таїн, до твоїх
джерел глибоких, набиратись сили.
Сплестись з твоїм корінням то не гріх -
то воля долі. Землю оросили
дощі. Набралась зелені трава.
Очікуваний та такий раптовий
розмай...Радію я!! Я ще жива!!!
Після дощу у неба веселковий,
щасливий настрій. Я щаслива теж!!
Співає листя у пухнастій кроні...
...Немає у бажаннях наших меж,
бо ми, одне у одного в полоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770738
дата надходження 11.01.2018
дата закладки 17.01.2018
Я полюбив тебе глибокою, мов океан любов'ю
Й почуття у серці забреніли як струна
Тепер весь кожен день, без перебільшення - наповнений тобою
Й уста повторюють - вона, вона.... вона
Мелодія пісень твоїх у всесвіті лунає
Й любов народжує у тих хто слухає в серцях
Величний Бог хай всі діла твої благословляє
З тобою радість й щастя буде хай щодня!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768801
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 30.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2017
Мале дівча з зеленими очима
Так вірило у казку в дні суворі
І кожну ніч коли спадали зорі
Воно мрійливо зводило плечима
І вірило у чудо...
Блистіли очі з сліз наче перлини
Молилася душа до неба скромно
Там споглядав на неї місяць сонно
І нотував бажання він дитини
В небеснії скрижалі...
Ні не хотіла золота й багатства
Ні суконь, як в принцес (їхні корони)
Не марила сягнути аж до трону
І не просила половину царства
Не в тому її мрії...
Потрібною, вона хотіла бути
Комусь.Для когось стати вірним другом
Щоб зменшити самотності напругу
І в свою сторону колись почути:
-Ти не самотня, більше...
Минали дні.Летіли зими й весни
Вродлива жінка з усмішкою неба
Ще й досі в зорях бачила потребу
І досі палко в серці мрії несла
І вірила у чудо...
Одного дня звела зоря стежини
Двох незнайомців з мрією одною
Котрі ходили спільною тропою
І відтоді не були вже чужими
Збулася їхня мрія...
.................
....гаптує місяць килими прозорі
Спускається на землю ніч незрима
І дівчина з щасливими очима
Вже має з ким дивитися на зорі
Тримаючись за руки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768237
дата надходження 26.12.2017
дата закладки 26.12.2017
Ти прочитай цей вірш при полум’ї свічі
Коли бокал вина у кро́ві розчиняється повільно
На мить закриєш очі неповторні ти свої
Й відчуєш моє серце, котре б’ється сильно- сильно...
Близька моя й далека не моя
Ні, це не жарт, не роль яку мов у театрі грають
Це є вогонь, котрий запалює серця
Хіба це мало, коли хоча б один кохає
Ти є постійно у моїх думках
Із сходом сонця, вдень, коли надходить вечір
Чекаю з нетерпінням опинитися в твоїх очах
Десь бути поруч, линути в віршах – вже звичні речі
Але так само перехоплює мій дух
Коли знов появився поруч із тобою
О дивовижна квітка, ніжність рук
Це ти мене наповнюєш любов’ю
Я не знайшов би сам яскравих стільки слів
Не міг би й про любов свою весь час писати
Це Твій вогонь мене натхненням наділив
Це Ти дала можливість так тебе кохати
Ти світлом появляєшся ярки́м, де б я не був
Приносить завжди радість та піднесення твоя поява
Як не старався би, всієї глибини так й не збагну
Але реальність це, а не моя уява
О квітко! Мила, недоторкана ….. моя
Пробач за недоречність слів, здається стримання не маю
Немов ранкова ти й вечірняя зоря
Пісні кохання хай у всесвіті повік тобі лунають!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766001
дата надходження 14.12.2017
дата закладки 14.12.2017
Ми б сходили на каву в Женеві
І пройшлися по берегу Рони.
Кажуть, там є трамваї рожеві,
А в дерев - розмальовані крони.
Запросив би на піццу у Римі
І обняв біля стін Колізею,
Та ім'я нашій спільній дитині
Ми обрали б у тиші музею.
Грали б сніжки в околицях Осло
І на фоні величного фйорда
Я б укрив тебе пледом із ворсом,
Помагаючи встати з сноуборда.
Лоскотали б бруківку Варшави,
Посміхалися б з їхніх "пшепрашам"
І за чашкою чорної кави
Мізкували б про завтрішнє наше.
Ми пішли б у кіно в Амстердамі
І вдихали би запах тюльпанів,
Я б тобі, найпрекраснішій дамі,
Шепотів би "Люблю, моя пані".
Все було б, а можливо і більше
Від кохання би рвало блокноти,
Ти і я були б найщасливіші...
Якби знав я лиш де ти і хто ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763053
дата надходження 30.11.2017
дата закладки 05.12.2017
В ледь відчутному леготі листя
Свій химерить танок.
Небеса,як ніколи,зористі,
Тільки - не до зірок.
Тихим зойком, упійманим звіром
День сконав у душі.
Ми сьогодні годинники звірим -
Чи вже час для межі?..
Падолист злотом очі затьмарив.
Вирій скрикнув: "Летіть!"
Невимовно лиш сяють стожари -
Пам'ять серця горить...
Чистий обрій,неначе навмисне,
Віддзеркалює сни.
Як минуле світлинами тисне! -
Давня пісня весни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758780
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 05.11.2017
Прочтя недавно, что мужчина это молчание и дело,
Я поняла, Ты – мой герой, мужчина настоящий!...
Ведь, до сих пор пустые обещанья не летели,
Но только взгляд твой тёплый, нежный и горящий…
Ты занят делом, увлечённо, искренне, всецело!...
Специалист отличный! что достойно уважения…
Мне ясно, почему так долго сердцем млею…
Интуитивно, как мужчина, вызываешь восхищение!
Молчание и дело – вот залог мужчин успеха!
Хотя для женщин, это тоже очень верно…
И чтобы стало больше счастья, мудрости и смеха,
Кроме стихов, я научусь молчать, наверно…
@ Марина Малиновская / 04.11.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758652
дата надходження 04.11.2017
дата закладки 04.11.2017
Побігли по калюжах!
Щоб тільки ти і я.
Давай, сердечний друже!
Гайнемо крізь життя.
А в тих тісних калюжах –
Усе, що мав колись:
Зерно, забуте в душах,
І мрії, що збулись.
Тримай мене за руку!
Ми швидші за вітри!
Ми пульс самого звуку!
Лише візьми за руку,
За руку лиш візьми…
***
І скаже хтось щодуху,
Яка нам краща суша…
Давай, кохана, руку,
Побігли по калюжах!
Літо 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693078
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 02.11.2017
Умейте вовремя уйти,
Чтоб не копить на сердце шрамы,
Не стать заложниками драмы
Или помехой на чужом пути...
Решитесь вовремя уйти...
Не стоит тратить жизнь впустую,
Покорно жертвуя собою вхолостую,
В попытках "сохранить" или "спасти".
Как важно вовремя уйти,
Не слушая общественных суждений,
Речей, молитв и откровений,
Свернуть куда-то, чтоб себя найти.
Сумейте без обмана отпустить,
Не заразившись вирусом сомненья,
Сказать, за все хорошие мгновенья:
"Благодарю". Проститься и простить.
И тихо-тихо вопреки пройти,
Когда так сильно хочется остаться...
Не сметь предать, не возвращаться -
И есть искусство вовремя уйти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758105
дата надходження 31.10.2017
дата закладки 01.11.2017
Сп'яніла від тебе, від першого погляду твого
Що ниткою з золота вник у зіниці мої
Тобі не хотіла насправді нічого я злого
Та щось розпалило в мені невблаганні бої.
Незнаною дикістю б'ється в мені непокора
На себе несхожа, як привид з старого кіно
Я зовсім не та, не свідома й до чортиків хвора
Мене ти заводиш і хмільно п'яниш мов вино.
Бери роздягай, відкривай в мені кожну сторінку
Читай між рядками усю. Я оголений нерв.
Жадай мене так, як бажають омріяну жінку
І хай ця потреба в тобі не включає перерв.
Моя нетвереза любов - почуття наркотичне
В тумані дурману твого я блукаю всліпу
І вабить до тебе мене щось незнано-містичне
Жадобу на тебе я маю до жаху скупу!
Від тебе не хочу взамін я нічого, й ні слова
Не прошу із уст тих, що мають у собі магніт
Моя нетвереза любов, мов любов підліткова
Така ж бо гаряча й палка, як розпечений дріт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756774
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Як легко на душі, тому що у душі живе любов
Немов би птах, літаю десь у вишині
Вертаюся,біжу до тебе знов і знов
Бо світлом надзвичайним сяють очі все твої
Посеред осені глибокої – весна
Весна це стан, який можливо тільки відчувати
Це сила, дія, хвиля відсвіжна
Та відчувають тільки ті, хто здатний покохати
Вже сотні ранків із думок про тебе починались
Вже сотні вечорів тобі бажали радісних, солодких снів
Вже тисячі думок та слів гарячих пролунали
Але це крапля в морі моїх почуттів
Бажаю щастя я безмежного тобі, такого щоб не охопити
Бажаю серця з радістю, та без тривог
Тебе кохають, й заради цього варто жити
З тобою, мила пташко, Найвеличний Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756707
дата надходження 23.10.2017
дата закладки 23.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.10.2017
Ты - девушка,
Смотря в твои глаза,
Я вижу море, небеса.
Я вижу нежность и тепло,
хоть видеть это мне и не дано.
Ты - аметист,
В большой, немой и угольной горе.
Горе безвкусных комплиментов,
Горе ненужных сентиментов,
Горе, что может съесть тебя, но ты сильней.
И этим ты - мечта.
Не скрою: я влюблен в тебя.
Готов отдать тебе себя и все, с лихвою,
Лишь бы увидеть счастье твоих глаз,
Покрытых легкою и ясною росою...
Ты - девушка
И этим ты сильна.
Сильнее всех давидов, голиафов,
Ведь сила эта Богом не дана,
Но есть она, лишь у тебя, однако.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755236
дата надходження 13.10.2017
дата закладки 14.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2017
День, состоящий из приятных мелочей,
Подарит к счастью множество ключей,
Их нужно только научиться замечать,
Быть благодарным, Сердцем привечать!
Вам кто-то в чём-то, что-то уступил,
Возможно, просто так улыбку подарил…
Пришло письмо, подарок, вдохновенье,
Цветы в саду, любимый чай с вареньем!...
День, состоящий из приятных мелочей,
Подарит к счастью множество ключей,
Ведь список радостей, как бесконечность,
И мне, в одном стихе не перечесть всех…
Но каждый может овладеть искусством
Приятных мелочей, чтобы наполнить день
Красивым ощущением и добрым чувством,
Лишь бы уныния не настигала тень!
/ 02.10.2017 /
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753506
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017