Не відпускай мене, не віддавай вітрам -
Хай виють свою тугу поміж сосен.
Знайди мене в світах, де вірять віщим снам,
Де літо я вплітаю в нашу осінь…
Веди стежками у долину синіх трав –
Купається зоря там в росах рання ...
Знайди зорю ту в квітах до заграв –
То буду я – в житті твоїм остання…
Тримай міцніш мене й веди у ясени,
А чи в політ на птахові крилатому…
Зима минулася – ти ж пий мій дар весни!
Не відпускай… навіть якщо й благатиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711574
дата надходження 11.01.2017
дата закладки 05.03.2017
всьго лиш магазинчик на краю галактики
за склом вітрин зв'язки зі збуджених кристаликів
у опт і роздріб
туди не їдуть на таксі і рейки не прокладено трамвайчиків
і так до слова пішки не дійти
всього лиш магазинчик на краю галактики
на вітрі сонячнім дрижать рекламні фантики
процент у руки інше у сміття
ракети реактивний шум доноситься нечутним шелестінням
і черги як не дивно не ростуть
всього лиш магазинчик не відмічений у атласі
з іскристим дахом зоряних нерівних азимутів
цілодобово
там за вітриною плететься в чорних дірах сонне вариво
життів розкиданих тривожна суть
я назбираю чар і розміняю на дива дрібніші
щоб залишити ще комусь на решту продавщиці
з альфа ромео
переминаючись з ноги та й на ногу я дуже довго обиратиму
така нагода є лиш раз в житті
а знаєш я мабуть нічого так і не куплю
те що важливо в ньому роздають безплатно
на всесвіту краю
ті лишки чар пожертвую і стану меценатом
не купиш те
що я тебе люблю
любов же віддається за безплатно
у магазинчику в незвіданім краю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691782
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 25.02.2017
здрастуй, осінь під Ніно Катамадзе
і кохання по Маяковському...
кава в пластику одноразовому
і - хоч холодно! - тане морозиво...
я зійшов не на тому вокзалі,
спаливсь на "стоп-крані",
насіння лузав в газетку
(якогось міста
занотовані вісті)
і, врешті став трафаретом:
мене прикладають до тіла,
у більшості ледь уміло,
але не менш відверто
мої компостують білети
(пом'яті у жмені,
забуті в бездонних кишенях)...
а в мене джаз нетривалих станцій,
а в мене блюз осінньої ночі...
сто разів за сто днів прокидатись
одиноким...
крок у осінь - вагонні протяги,
що рахують зустрічні потяги...
мене точно внесуть на мапу,
і на повід, як дивну мавпу,
продадуть на дешеві кадри
(у весільному фотоальбомі
з редактором хтось у змові) -
листопадові мандри...
так беруть у облогу перони
переповнені смутком вагони...
просто осінь під Ніно Катамадзе,
а рефлекція точно з Бродського:
я лишусь на самотній станціїї,
щоб свого дочекатись порожнього...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620025
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 21.02.2017
зупинились на мить
і крізь скло метушливих зупинок
світ розклали на спектр кольорів
ми енштейни в ньютонівській призмі
я здавалось тобі говорив
пили чай із космічного пилу
як лате соломинкою чорних дір
ми з тобою закриті сузір'я
ми горим
ми горим
ми горим
зупинились на мить
і не варто нам більше прощатись
розлітатись на скалки метеорним дощем
нам назустріч космічним плацкартом
по Чумацького шляху рейках
суне дзвоном чудний трамвайчик
на сонячних батарейках
ми спинили б цю мить
ми б спинили цю мить до завтра
ця зупинка під серцем щемить
а наступна
на Альфа Центавра
чуєш як моє серце хоче
твого надпить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678881
дата надходження 19.07.2016
дата закладки 21.02.2017
Світостворення мить-
Цей написаний Богом роман...
Світло ллється з пітьми,
Хоч усім заправляє пітьма.
Ухнув з мороку сич-
Зорепадом життя пролило.
І настали ЧАСИ
Із БЕЗЧАССЯ... Незаймане ло-
но бажає жаги,
Тої сили з провалин пітьми...
І натхнення, і гидь
Те і те обиралось людьми...
Той адамів ковток-
Щось не той... Не за планом пішло...
Ну а далі потоп-
Це навіщо потрібно було?
Ірреальний засів-
Сипле дощ зорепади війни
І чекають усі
Дня Останніх Божествених жнив...
Розіп”ятя хрестів
При дорогах... І Божі Сини...
Хто їм так повелів,
Щоб по силах обрали вони
Хто найлегші, хто ні,
Ті хрести, що на долі лягли?..
І породжує ніч
Квінтесенцію пензля Далі...
В ЧАСІ мариться МИТЬ
Зруйнувати, що набудував,
І болить, і болить
Геніальна Його голова...
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117022000773
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719381
дата надходження 20.02.2017
дата закладки 21.02.2017
Просто пригорнулось дві душі.
Лише погляд теплий, щире слово -
І нема для щастя вже межі,
І весь світ зробився веселковим.
Дивна легкість підняла без крил.
Чи я йду? А, може, я літаю?
Просто пригорнулось дві душі
Не в небесному, а у земному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367534
дата надходження 29.09.2012
дата закладки 19.02.2017
Втомилося небо.
Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке -
безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу,
по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись,
щоб утримати небо,
І били на сполох,
й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні
й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись
хотіло
давно
до землі…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Ця ніч вже сивіла. І ранок з-під вій усміхався,
А я ще збирала у жмені дарунки весни.
В обіймах тримала твій образ, щоб він не боявся
Прийти в мої сни…
В незайманій тиші по вікнах малює світанок
Рожеву заграву, де сонце встає в таїні.
І сонця шматочок промінням упав на мій ґанок –
Невже це мені..?
Впиваюсь небесним дарунком, розпростую крила.
Я вільна! – відлунює вітер поміж верховіть.
Піймай, коли любиш – і пташкою ввись полетіла
В якесь із століть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707477
дата надходження 19.12.2016
дата закладки 19.02.2017
[youtube]https://youtu.be/iQ2dOW2fjGY[/youtube]
Якби на мить вернутися в той час,
Де стрілись наші зоряні дороги,
Де я втонула у твоїх очах,
Як цвіт вишневий падає під ноги.
Якби вернутися і пройти повз…
Й тримати міцно у долонях серце,
Й застерегти від болю та незгод,
І очі вберегти від сліз озерця.
Якби вернутися і загасить вогонь,
Коли він ще жеврів і грів довіру.
І не спивати музики долонь,
Й слова не класти їй, немов офіру.
………………………………………..
Якби туди - між зоряних шляхів
Вернутися й лишитися навіки.
Сягнуть висот незвіданих птахів
І сонцем впасти на твої повіки.
Якби слова знайти, що топлять лід,
І хоч одне посіять в своїх віршах…
Якби ж ти хоч одному з них услід
Віддав ключі від серця свого ніші.
Якби ж ти ві́ршів музику почув,
І, мов нектар, спивав цей світ прекрасний.
Якби ж завчасу запалив свічу,́
І слухав, слухав... поки та не згасне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704333
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 19.02.2017
…Ваш взгляд не отвечал – ни "да", ни "нет"…
Но сердце билось громче и быстрей…
Уже мне не казался странным свет
Неоновых витрин и фонарей.
В нём стала ночь такой, что просто – ах! –
Искрился бело-голубым кристалл –
И снег, кружась, черемухово пах,
И ландышево-нежно опадал.
И мне казалось: именно для нас –
Для рук… для губ… и Ваших и моих –
Кружится белоснежный зимний вальс,
Тот самый - белый танец для двоих…
… Вы шли одна… немного впереди –
О, этот белый танец наших зим! –
Как глупо я стеснялся подойти…
Как долго не решался пригласить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717354
дата надходження 10.02.2017
дата закладки 19.02.2017
Король льстецов… кумир без чести...
Кучка льстецов… повес отменных…
Так окружают «трепетно» Тебя!
Водоворот их мыслей бренных
Похоронить бы на задворках бытия!
Они, как змеи, влазят тихо в душу!
Заботой окружают, не любя…
Елей вливают ядом в уши
И прославляют завистью Тебя!
Кучка людей в шинели серой…
Без чести, гордости и без души огня!
Так нежно льстят… проворно и умело,
Что скоро потеряешь Ты себя!
11. 02. 2017 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718937
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Смешалось все... и боль, что так свежа,
И чувств поток, волной тогда накрывший...
И каждый миг, что режет без ножа,
И эти мысли - неужели "БЫВШИЙ"?
Не суждено? С годами я смирюсь...
Пусть будет так, коль так решил Всевышний.
Упав от боли - снова поднимусь...
Но не привыкну к горькой правде... "бывший".
Я благодарна Богу и судьбе,
За все, что дал...за радость,гнев и милость.
А ностальгия? Нет... не по тебе...
А по тому, что так и не случилось.
В который раз плетеньем фраз и слов,
Узором чувств рождает сердце вирши.
Да будет так, пока жива любовь -
Моё табу...запрет на слово "БЫВШИЙ".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708662
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 18.02.2017
[i]Спасибі за натхнення Оленці Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
Небо
Втомилося небо. Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке - безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу, по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись, щоб утримати небо,
І били на сполох, й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись хотіло давно до землі…»
О. Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]
[i][b]А сонце кричало до неба:
"Зостанься! Куди ти?
І як мені бути без си́няви твоїх очей? -
та блідло, проміння у хмари ховаючи,
- Діти ж!"
І меркло, огорнене в смуток зчорнілих ночей.
Боги лиш дивилися, жалем та сумом повиті.
Замовкли пісні. Полетіли у ніч солов'ї.
Молилися зорі, а небо спускалось щомиті.
Земля промовляла до нього молитви свої...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 18.02.2017
Баллада о любви
Неба серый тоннель
Божьей карой разверзнут во мгле...
.........................................
Не споет менестрель
Песнь Любви о Священной земле,
Чей несчастный удел-
В безвременьи века коротать.
Где талант не у дел,
А народу- скорбеть и роптать.
Ах, оставьте. Каков
Управитель- таков и народ.
Это мир дураков-
Хлеба... Зрелищ... Наполненный рот...
Кухня... Церковь... Постель
С накопленьем измен... Се ля ви...
Лучше спой, менестрель,
Песню Песен о Вечной Любви!
...........................................
Королева и трон-
Как изящны по форме рога...
У Эвиты Перрон-
Словно самый покорный слуга.
В одиночество впасть-
Смерть сурово сжимает лассо.
Нет Эвиты, и власть
Истекает водою в песок...
У дворца Мальмезон
Замедляется времени ход.
Страстный Наполеон
Жозефине в объятья падет.
Запылает Москва-
Нрав Империи жЕсток и крут.
Жозефина мертва,
И Еленою остров зовут...
Ах, Елена... Забыл-
Это имя реально... Она
Для Булгакова- быль...
Как реальны любви имена...
Это словно в раю-
Мир любви вдохновенье несет.
Гвиневеру свою
Прославляет в боях Ланселот...
.........................................
Ну а Мы, как же Мы
Из слияния эро-стихий,
Из разорванной тьмы
Извлекаем с тобою стихи?
Небо падает в ночь,
Где Эрато нам стелит постель.
Ты мне можешь помочь
Наносить на рисунок пастель,
Словно сладкую боль
В недрах тела собой изловив...
Мы напишем с тобой
Повесть светлую нашей любви...
Мы с тобою взойдем
Как на трон, на Голгофу. Взойдем.
Мы отстроим наш дом,
Так построенный плохо. Наш дом.
...........................................
А страна... Что страна?..
Бесноватый- беснуется пусть.
Правит бал Сатана,
Этот мир изучив наизусть.
Пусть Святая метель
Заметает изгнивший фасад!..
...........................................
Песню пой, менестрель,
Наполняя любовью сердца.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116010901548
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718143
дата надходження 14.02.2017
дата закладки 17.02.2017
Как игрок с холодною душою
Сила зла борьбу со мной ведет
В жизни, как за шахматной доскою,
Наперед продумай каждый ход.
Взять себя совсем не просто в руки
Даже и за шахматной доской,
Ну а жизнь выкидывает штуки,
Посложнее партии любой.
Есть такие сложные моменты,
Я же пылок явно чересчур,
Ну а у Него, у оппонента,
Целый ряд внушительных фигур.
У него их явно не шестнадцать,
Много больше, у него есть их,
С ними он настроил комбинаций,
Мне на гибель с первых дней моих.
Растерялся, не нашел ответа -
Значит, жизнь свою ты потерял.
Но играл вед рыцарь со скелетом 1.
И Алехин с немцами играл 2.
Ох и задал он нацистам жару!
Обыграл противника в момент.
Значит можно выдержать удары,
Как бы ни был страшен оппонент.
Только бейся! Не жалей усилий!
Только так и выиграешь бой.
Если шах мне снова объявили
Это значит ход теперь за мной.
1 Имеется ввиду эпизод из экранизированной Голливудом сказки, в которой рыцарь играет со смертью в шахматы. Ставка – жизнь рыцаря.
2 Чемпион мира по шахматам, гроссмейстер А. Алехин в годы второй мировой войны проживал на территории оккупированной фашистами Франции, и был вынужден несколько раз играть с офицерами СС, которых обыгрывал виртуозно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645939
дата надходження 22.02.2016
дата закладки 16.02.2017
Когда уже ни тьма и ни огонь,
не опадают боли лепестками,
на дно души ложится серый камень
как сон воды - снежинкой на ладонь.
И даже Зевсу не хватает сил
закрыть любовь, как сладкий перец, в банку...
Наденет море небо наизнанку -
и смерть, и жизнь врастут корнями в ил.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718587
дата надходження 16.02.2017
дата закладки 16.02.2017
Экспромт
Между сменами лун,..
Под велюрами фетра,..
Среди розовых дюн,..
Меж дыханием ветра -
Серой тучею - снег...
Белой кручею - лёд...
Вместо сумерек - свет...
Вместо горечи - мёд...
После пламени - жар...
И ожогами - след...
Моей нежности - ларь...
Не для тысячи лет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717212
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 09.02.2017
С днем Валентина вас. Поэма основана на рассказе моей матери.
Он с нею встретился весной,
Когда Европа вся войной
Уже охвачена была.
А здесь акация цвела
И соловьев ночные трели
Сердцами юношей владели,
Сводили часто их с ума.
Она по улице плыла
Ногами чуть земли касаясь,
И грудь дыханью в такт вздымалась,
Коса свисала с тонких плеч.
Он, задыхаясь от волненья,
Догнал богов любви творенье
И, заикаясь, ей сказал
О том, что вовсе он не знал,
Что в этой греческой деревне
Как скалы гор в округе древней
Богини эллинов живут
И жертв от праведников ждут.
Но после этих слов осекся,
Не видел он ни до, ни после
Таких глубоких карих глаз.
Не надо было глупых фраз,
Хватило то - одно мгновенье -
Их взглядов чуть прикосновенье,
И понял он - уже влюблен.
На свете много есть имен,
Но словно песня - “Агапия”, -
Сорвалось с уст красивых имя,
И он ответил: “Спиридон”.
С тех пор пропал безгрешный сон
И в звездный час из Янисоля,
Пересекая степь и поле,
Он на свиданья в Чердакли
К своей любимой приходил.
О, ночи страстные свиданий,
Вас боги лишь влюбленным дали,
Чтоб счастье вычерпать до дна
За ночь. И только до утра.
Но под луной ничто не вечно,
А время счастья быстротечно.
И вот уже летит война,
Один мир разделив на два,
В родные степи Приазовья.
И призванные долга зовом,
Уже в строю стоят юнцы.
Один в один, как те птенцы,
Что из гнезда повылетали.
Не ведали они, не знали,
Что проклятая им судьба
Одна на всех уже дана.
По полю и по бездорожью,
По пахоте и спелой рожью
Они пешком шли и ползли,
И голодны были, и злы.
В них целились, по ним стреляли,
Тела их на куски кромсали,
Их матом крыли командиры,
Кишели вшами их мундиры,
Они в грязи траншейной жили...
Не дай нам, Бог, такой судьбы.
И Спиридон со всеми был.
Сначала долго отступал он,
Стрелял, кричал, вставал и падал,
Сидел в окопах Сталинграда -
Страшнее он не видел ада -
Когда утюжат день и ночь,
Душа из тела рвется прочь.
Но оставался он живой,
Мечтал вернуться вновь домой,
И Агапию вновь обнять,
И жизнь счастливую начать.
Родить трех маленьких детишек,
Купить им платьев и штанишек,
И вместе сеять и пахать,
Любить, ложиться и вставать...
Война на запад покатилась,
И в забытьи ему приснилось,
Что Агапия так рыдает,
К нему ладони простирает,
Но не дотянется никак,
А он с земли не может встать,
Чтоб к ней навстречу шаг ступить,
Ее ладони ухватить.
Наутро сон дурной забылся
И он с врагом как прежде бился-
Опять в грязи, опять в пыли,
Опять надежды свет вдали.
Но вот и счастье подвалило.
Приподняло, как птицу крылья -
Их полк вошел в родные степи.
Уже к концу катилось лето -
Был слышен яблок аромат
И с неба падал звездопад,
И стрекотал кузнечик долго
В траве пожухлой у дороги.
И показалось там, вдали
Село любимой Чердакли.
О, что в душе его творилось -
Солдата сердце вдруг забилось -
Ведь Агапия где-то рядом…
И ночью яблоневым садом
Он на свиданье к ней пошел.
Наощупь яблок ей нашел,
(Чтобы с подарком к ней явиться),
Ползком дополз он до криницы,
Привстал и охнуть не успел:
В упор ему, в глаза, глядел
Огромной пропастью прицел.
Ударов пуль он и не слышал...
Взгляд от земли поднялся выше...
Хотел он крикнуть: ”Агапия!”,
Но на губах застыло имя
И он подкошенный упал.
Но, умирая, ее ждал -
Должна, должна она явиться,
Чтобы навек уже проститься...
Катились яблоки вокруг,
Кровь очертила красный круг…
И вдруг ее он увидал...
И еле слышно застонал...
Она чуть-чуть земли касаясь,
К нему бежала. Разлетаясь,
Поднялись волосы крылом
Над горем тронутым челом.
Она ладони простирала,
Его истошным криком звала,
А он никак не мог поднять
Хоть руку, чтоб ее обнять.
Чуть-чуть она не дотянулась,
Глаза его ей улыбнулись
И улетела ввысь душа...
Любовь убитая, прощай.
А утром тишина легла
На крыши старые села.
Не слышен был ни немцев крик,
Ни русский, жданный так, язык.-
Одни за эту ночь ушли,
В село другие не вошли.
И в утренней той тишине,
Раскинув руки, на спине
Лежал солдат. Лежал в крови
Носитель проклятой судьбы.
А рядом спелых яблок круг,
Их тонкий аромат вокруг...
Не дотянувшись до него,
На землю уронив чело,
Ничком лежала Агапия,
Сложивши руки, словно крылья.
И в жаркий день конца войны
У древней каменной стены
Была любовь распята их,
Так опечалив этот миг.
Цена любви. Кто ее сложит?
Ей платит каждый, кто что сможет.
И чем сильнее есть она,
Дороже тем ее цена.
Тут ей заплачено сполна...
И чаша выпита до дна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717039
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 08.02.2017
Всем известно, что народ бессмертен,
Знают все – любовь всегда жива.
Я внести посмею коррективы
В эти очень мудрые слова.
Нет, увы, народы не бессмертны:
Скифы где? И где великий Рим?
Прогремели и умчались в вечность,
Уступили место всем другим.
А любовь? Она что, тоже смертна?
Но сама любовь и не живёт.
Но, ютясь в сердцах людей обычных,
Делает бессмертным и народ.
Лишь любя, красавица не будет
Торговать невинностью своей,
А отдаст себя тому, кто любит,
И кому родит она детей.
Лишь любя свою родную землю,
И детей, и в целом весь народ,
Позабыв о самосохраненьи
Добровольно в бой солдат пойдет.
Говорят, что золото всё может,
Но как прежде, так и в наши дни,
От души того, кто любит правду
Подкуп отлетит, как от брони.
Нас любовь сегодня тоже будит,
Шлёт поэтам лучшие слова!
Будет жить народ, пока он любит!
Жив народ, пока любовь жива.
Лето 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716549
дата надходження 06.02.2017
дата закладки 07.02.2017
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо покаянья
И не спрошу…
И не задам вопрос
Убью!!!
...в душе...
Сомненья
И
Страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
пусть
в моём сердце
будет пустота...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
И даже если…
Совесть пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где счастье...
жило...
...с нами.
..............................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощеньем...
Вместо осужденья...
И не спрошу…
И не задам вопрос
Уйдите прочь!!!
Страданья...
и
...сомненья.
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Мудрее... смерти!
и...
Сильней проклятья!
Сотру из памяти…
Тень твоего Греха...
Оставлю место...
для любви...
и счастья!
...
Что Покаяние? …
Сердце пополам…
Душа распята...
Гордость...
... в тёмной яме…
Вернитесь в ночь!!!
Случайная Мадам...
...............
Не место вам!!!...
в моём
Священном
Храме.
.......................................................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Обиду...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как Добрая Сестра
поможет стать
достойным....
Нашей чести.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
где Счастье...
жило...
с нами.
//////////////////////////////////////////////////
первый вариант
........................
Я накажу тебя
Как нас учил
Христос...
Своим Прощенье
вместо Покаянья...
И не спрошу
И не задам
вопрос
Замкну на ключ....
Сомненья...
и страданья...
Прощенье ...
эффективнее кнута!
Сильней проклятья!
И мудрее...
смерти
Оно с тобой...
как как тень...
ТОГО греха...
поможет и излечит...
на две трети.
Разбито горем...
сердце...
пополам...
Душа распята
Гордость
в тёмной яме
Но Я храню
И никому
Не дам
Разрушить дом
построенный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
дата надходження 07.08.2016
дата закладки 24.01.2017
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682384
Пародия
Я накажу тебя своим прощеньем,
Улыбкой мудрости на выбритом лице -
Мне не нужны твои мольбы и униженье
То, что красиво начиналось,
Таким же пусть останется в конце.
Измена в первом акте - это драма,
В последнем - это лишь финал.
Душа распята, гордость в темной яме,
Спускают занавес, играет мадригал...
Разрушен мир, лелеяный годами,
Все точки на местах, окончен спор,
Оставим мы лицо и тушь на даме,
Не будем выносить за двери сор.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714276
дата надходження 24.01.2017
дата закладки 24.01.2017
[i](моя Дина Рубина)[/i]
Я осенью нынешней в Праге,
Вкушая дожди и туман,
На Праги размокшей бумаге
Твой первый читаю роман.
.......
Чего же боялся ты, Кафка?
Спокойный вполне человек.
Накинута страха удавка
На весь просвещённейший век?
Всё с виду достаточно мило -
Учеба, работа, друзья.
Но что-то тревожное мимо
Скользит, задевая тебя.
Судачили пражские клуши
И даже хихикали вслед -
Мол, слишком уж острые уши
И тощий, как жердь, силуэт.
И чем-то всегда озабочен,
И вечно закутан в пальто...
А вдруг это ты напророчил
Всё то, что случилось потом?
Покуда Европа-старушка
Плясала на венских балах, -
Железная сыпалась стружка,
Внушая панический страх.
С лихвою сбылись небылицы
Из не напечатанных книг.
Твой род к небесам будто птицы
Взлетел. Из печей. Напрямик.
Откуда предвиденье, Кафка? -
Твой гений? Болезнь? Глубина?
Как вышло, что эта удавка
Тебе и была лишь видна?
Но ты сомневаться не волен
В прогнозах своих докторов...
Милена в письме: "...Мир весь болен.
Один только Франц и здоров..."
.....
Ну всё, мне пора. Уезжаю.
Но в Прагу еще я вернусь.
Джаз-банд на мосту мне играет
На память задумчивый блюз...
Ноябрь 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699951
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 24.01.2017
Прерывается голос...Неожиданно - дрожь...
Заживающей ране не показывай нож...
Под хитонами правды неприкаянна - ложь...
Мою нежную тайну(без конца)не тревожь...
Ноют старые шрамы...Выносимая - боль...
Эта нежная тайна - из юдолей юдоль...
Не обмолвись(случайно)...До поры не тревожь:
Мою нежную тайну,моя сладкая дрожь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714022
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Теряет мир
Все краски
Мира,
Тебя, меня
Не
Позабыв …
Безумцы все,
Кто любит
Смело
И страстью
Правит,
Полюбив,
Безумству смелых
Пишем
Песню,
Кто балом правит
Без
Границ …
Седой урок
Подарен
Жизнью
И вот, она
Опять
Горит
В глазах печальных,
Но
Глубоких,
В морщинах
Милого
Лица,
И серая
На голове
Корона,
И молодая
Вновь
Душа …
Зову тебя
Опять и
Снова,
Любов моя,
Душа
Моя …
Хитросплетений
В этом
Нет -
Так прост закон
Один
Для всех -
Неугомонных
Стрелок
Бег
Вновь совершает
Свой
Побег ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714086
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
уже не интересно
умным слыть…
придумывая
чем украсить серость
в стихах коленки
хочется любить…
и наплевать…
на седину…
и зрелость…
огонь сильнее
магии жрецов
сжигает
биографии страницы
я мудрость
импотентных…Мудрецов
как томагавк
метнул на дно криницы
Весна
мой не оконченный Роман
читая восхищённый комментарий…
воспринимаю будни…
как обман…
проваливаясь
в сказочный сценарий
здесь рядом Ты...
доверием дыша...
переполняешь....
искренностью строки...
и ста ветрам...
воинствующим зря...
не спутать...
твоей нежности...
уроки
ханжи клянут
без тельный виртуал…
выкачивая прибыль
в сотне ролей
я в нём про всё…
что чувствую...
сказал....
без ханжества..
сомнения...
и болей.
*****наталія калина - вільний переклад
- УЖЕ НЕ ИНТЕРЕСНО умным слыть…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713664
*****Петро Кожум'яка - переспів ЦИГАНОВА НАТАЛIЯ
- УЖЕ НЕ ИНТЕРЕСНО умным слыть…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711816
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669906
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 21.01.2017
ДУША в ЛОМБАРДЕ автор: Янна
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547480
======
Суть рабства – цепь, вонзившаяся в тело.
Как урна с прахом – преданность годам:
В том случае, когда душа истлела,
Сосуд не примет ни один ломбард.
======
Рабами быть опасно: мы устали
Невысказанность слов ронять в сундук,
Придавливая пальцем безымянным
(С кольцом!), чтоб не взорваться хищно вдруг.
Страшит, гнетет и жжет прямолинейность
О том, что "возраст - беспощадный страж"...
Куда же связи [i]добровольность[/i] делась?
В чем прелесть рабства? Вырваться - кураж?
Еще храним, словно [i]медаль за зрелость,[/i]
[i]Цепь [/i]с гравировкой "наш совместный стаж"...
Солидность лет не истощает Феба,
Но не рабынь: мрачнеет облик наш.
=======
[i]И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ (с) Янна[/i]
======
Рабами быть и горько, и печально -
К [i]оковам чувств[/i] давно привыкли мы.
Прошла любовь -
Старьевщик клянчит жадно
Остатки развалившейся цепи...
========
Но...
Бдительно
Приходится беречь
Оковы рабства,
Хоть и
ненавидим это:
Порвется цепь -
Гора не спрыгнет с плеч,
А только...
пострадают
наши дети....
========
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709155
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 20.01.2017
І не дружина,
Й не вдова.
В ломбард
Закладені слова.
А він???
… давно не Аполон …
Смішний прямолінійний
Купідон.
Той вік,
Як той нещадний страж …
Нас не покращує
Цей страж.
І я, рабиня я
Його вогню …
За те …
Як
Любить
Душу
Він
Мою .
\\\\\\\\\\
И не жена
и не вдова.
В ломбард
заложены слова.
А он???
...давно не Аполлон...
В прямолинейности
смешон.
Но возраст,
беспощадный страж...
Не улучшает нас,
наш стаж.
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ.
ID: 710415
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата надходження: 05.01.2017 19:23:04
© дата внесення змiн: 05.01.2017 19:23:04
автор: Лєна Дадукевич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712814
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 20.01.2017
Святая Катерина, пошли мне семьянина!
Посланцев предыдущих прошу принять назад!
Святая Катерина, ты спросишь: в чём причина?
Отвечу нормативно: не подошёл формат!
Получка-Пиво-Пабы,
то Бабки-Баня-Бабы,
то Тапки-Телек-«Танки»…
А счастье, Катя, ГДЕ?!
За эти выбраковки не пожалей награды:
Дом, Дерево и Дети – пошли формат 3D!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712709
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Рисуя замки на песке,
И звезды на плече рисуя,
Ты тянешь время: чет нечет?
Зарубкою на косяке
Боюсь остаться, но рискую,
Хоть отдаю себе отчет:
Привычный стиль - двойной стандарт.
Уходишь прочь?.. да черт с тобою,
Пресыщен, оголтел и нагл.
Адреналина всплеск, азарт,
Твои прогулки под луною
И предсказуемый финал...
Вразрез похабной страсти, взгляд :
Звезду ищу - гадать на счастье.
А ты когда ее искал?
Пересеченье линий... мат
Поставят партии и страсти,
Осколком бьющихся зеркал.
Прикосновенья острый край
Клеймо на коже выжигает.
Увял изнеженный цветок.
Художник, роль свою играй,
Чужую боль в кулак сминая, -
Последний рвется лепесток
И нити рвутся, а душа
В залог, на кисти и узоры,
Осталась, словно легкий бриз.
Рисуй, рискуя не спеша,
Как все бездарные актеры,
Лишь чей-то утолить каприз.
15.01.17.
Строки навеяны сценой из фильма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712266
дата надходження 15.01.2017
дата закладки 16.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2017
Я не вірю туману... А ти?
Чи тебе не лякає омана?
Часом є відчуття, що світи
Інших рас поховались в туманах.
І здається, що дихає хтось
У потилицю холодом люті...
Озираєшся — ні, то здалось...
Та очима ж не вбачити суті.
А душа, як маленьке дитя,
Просто хоче торкнутися світла...
І тому-то у вирій летять
Журавлі наших рим нерозквітлих...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711946
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 13.01.2017
Сльоза спинилась. Замовкла скрипка.
Тумани зникли з її лиця.
Струна найтонша, як волосинка,
Враз зупинила смичок митця.
А синє небо було за свідка,
Що зупинило сльозу в лиці…
За мить при скрипці, розквітла квітка,
І опустився смичок в руці.
І засвітились коханням очі,
Скрипка вознесла у небеса.
Сіяли зорі посеред ночі,
Смичок не плакав, а воскресав…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711597
дата надходження 12.01.2017
дата закладки 12.01.2017
Літа у сиву паморозь вдяглись,
У коси білу кинули мережку.
Високі мрії хоч не всі збулись,
Та не дарма життя топтала стежку,
Оглянусь: лан, засіяний добром,
Дітей і внуків оцінили люди,
Закохана в святу красу дібров
І друзі в мене - щирі, не зануди.
Життя, земне, виходить, удалось,
Подякувати зорям є потреба,
І хоч не все, сплановане, збулось,
Про це ніколи шкодувать не треба. 13.02.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711305
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Ты - мой глубокий вдох,
Ты - мой растущий долг,
Нирвана из нирван
И боль открытых ран...
Ты - мой красивый сон,
Ты - мой прощальный звон -
Ушёл, чтоб не уйти,
Меня-то... отпусти...
Ты - мой ночной каприз,
Ты - мой, зовущий вниз,
Но холодно душе
На этом вираже....
Ты - мой вчерашний плач,
Ты - мой немой палач,
Запутанная нить,
Что так мешает жить...
Ты - мой прозрачный лёд,
Ты - мой дурман и мёд
И проклятый обет
На сто ближайших лет...
Ты - мой короткий день,
Ты - мой, дающий тень, -
Сплошная канитель,
Нелепый наш апрель...
Ты - мой и звук, и свет,
Ты - мой озноб и бред,
Мой воздух и вода,
И радость, и беда...
Ты - мой слепой мираж,
Ты - мой и вор, и страж,
Забравший навсегда,
Унёсший в никуда...
Ты - мой вчерашний бриз,
Ты - мой крутой карниз,
Где я давно стою
На самом на краю...
Ты - мой горячий воск,
Ты - мой родной... ты вот...
Увы, моя свеча
Сгорела... сгоряча...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711328
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Пастель наносить біле покривало.
Хурделить за вікном, зима мете…
Цілунки спраглі , їх все мало й мало,
А я їх хочу більше – ще і ще…
Нам тепло двом, хоч на дворі морози,
Серця кохають, втоми в них нема,
Летять сніжинки – ці зимові сльози,
Невипадково, на дворі ж зима…
Я відчуває смак і запах тіла,
Що свіжістю окутує мене.
Летить до тебе знов сніжинка біла,
А тіло дихає, мов вогненне.
Видніється завіяна дорога,
Лишаються сліди твої в мені,
Лише подушка тепла і розлога,
Наводить серцю думи неземні.
Пастель наносить біле покривало.
Хурделить за вікном, зима мете…
Цілунки спраглі , їх все мало й мало,
А я їх хочу більше – ще і ще…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711206
дата надходження 10.01.2017
дата закладки 10.01.2017
Что есть любовь – пыланье страсти,
Огнем объятые тела?
Или страданье от напасти –
Амура сладкая стрела?
Иль пенье сердца вдруг от взгляда,
Руки коснувшейся слегка,
Когда мечтания отрада
И сердца весть издалека?
Когда готов забрать все боли,
Укрыть заботой от дождей
И ангелом хранить у доли,
Паря невидимо над ней,
Не помня миг тысячелетий,
Где отдыхает крест часов
От одиночества веков
Душ половин в едином Свете.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710962
дата надходження 08.01.2017
дата закладки 10.01.2017
ти мене...
не зплутаєш... ні з ким...
ані обійми...
ані очі...
ані руки...
і почорніють рози,
мов бузковий дим...
від смутку...
розпачу розлуки...
розвіяв джазу настрій дощ...
безлюдна площа...
в душі моїй
буяє чар вогонь...
очей твоїх..
і тіла, і долонь...
спить у обіймах...
ніжності дурман...
час не спинити...
а осінь...
крадькома вривається
у душу...
крізь туман...
ще марно, ще не час
її зустріти...
............................
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернеют розы как сирень...
от тоски...
в разлуке
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708829
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 05.01.2017
с годами
слабеют
Табу и Запреты.
свободнее
дышится,
чувствуем
глубже
и даже
уходим
душою
в поэты
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
быть
ОЧЕНЬ нужным
когда
ОЧЕНЬ ХОЧЕТСЯ
чувствовать
Друга
и верить
ему
без крупинки
сомнений
и
проникая
по капле
друг в друга
испить
его жажду
и страсть
откровений
самой
насладиться
его
любопытством
когда постигает
он
Недра
Вселенной
и
вместе
в едином
мгновении
слиться
и вдруг раствориться
без мыслей
и
времени.
[b]Коли дуже хочеться…
автор вільного перекладу Наталія Калиновська
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668966[/b]
З роками
спливають…
Табу й Заборони
ми танемо ніжно
в бажання полоні…
і вільно
вдихаємо,
глибше бажаємо…
і навіть долаємо,
всі перепони…
душа,
немов птаха,
летить у поети…
коли знов мудрішати,
стануть потреби…
коли
дуже хочеться,
відчути друга…
і вірити так,
мов немає
вагань…
й
краплинами
знов, напуваючи,
друга
пізнати
жагу
й почуття
сподівань…
насолодитись
його
інтересом,
коли відкриває
він надра
всесвітні
і
разом
в миттєвості
пристрасті
злитись
і раптом…
розтанути
безтями…
і часу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677457
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 05.01.2017
Білий сніг летить... Мете.
Яблуневий сад цвіте!
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Ніжно-ніжно, ніжно-ніжно!
І такі вони красиві!
Білі-білі, білі-білі!
Снігурі на них червоні,
ніби яблука в долоні.
Яблуні цвітуть так рясно...
А навколо ясно-ясно.
Білі квіти засвітились,
ніби зорі опустились.
І розсипались над світом,
срібно-білим, ніжним цвітом.
Яблуні цвітуть, хоч сніжно.
Біло-біло, ніжно-ніжно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710250
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Вже відспівала хуртовина,
Покрився білим пухом ліс.
Морозом писана картину
Раптовий затишок приніс.
Все замело, заворожило,
Доріг не видно, ні слідів,
Йордан чекає на кропило,
У ополонці між льодів.
Тріщить криниця під вербою,
Наводить шурхіт очерет,
І вітру звук немов з гобою,
Згадав про новий менует.
Немов король робив поклони,
Хилився ледве верболіз.
А лід тріщав, мов бив у дзвони,
Білів далеко темний ліс.
Зайці поснули у долині,
Мовчала білочка в дуплі,
Ще червоніли на калині,
Морозні ягідки малі.
Потрохи засвітились зорі,
Рогатий Місяць хмари пас.
Сміялася зима на дворі,
Мороз своїм кожухом тряс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710166
дата надходження 04.01.2017
дата закладки 04.01.2017
Ніч. Вулиця. Ліхтар. Аптека.
І світло мертве і тьмяне.
Живи хоч чверть, а хоч - піввіку -
Печаль ніколи не мине...
Помреш - і знов почнеш спочатку,
I вирине зi сну примар
Ніч. Крижана пітьма каналу.
Аптека. Вулиця. Ліхтар.
Александр Блок
Ночь, улица, фонарь, аптека,
Бессмысленный и тусклый свет.
Живи еще хоть четверть века -
Все будет так. Исхода нет.
Умрешь - начнешь опять сначала,
И повторится все, как встарь,
Ночь, ледяная рябь канала,
Аптека, улица, фонарь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401592
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 03.01.2017
Вітаю поетів, читачів, друзів і свою родину з Новим, 2017 роком! Бажаю Всім здоров'я, миру, родинного затишку, творчих злетів і досягнень у всіх сферах життя!
Промчав ще рік на крилах сподівань.
Комусь доставив радість, іншим - горе.
Злетів хтось до вершин, а хтось упав.
Така непередбачувана доля.
Вже рік Новий співає за вікном,
Прийшовши гордовито-вправним Півнем.
Вогнем червоним, сонячним теплом,
Яскравим, кольоровим, креативним.
Рік Півня - символ честі й доброти!
Рік гідності, відкритості й довіри.
Він - символ змін, оновлення й краси,
Досягнень, витривалості і сили.
Але характер в Півня непростий.
Собою хоче скрізь похизуватись.
Нелегко компромісу досягти,
Тому, потрібно тонкощам навчатись.
Господар-Півень - добрий сім'янин:
Турботливий, духовний, працьовитий.
Багато докладаючи зусиль,
Уперто прагне жити іменито.
Тому бажаю друзям і рідні
Мерщій здружитись з Півником завзятим.
Нехай щастить в родинному гнізді,
Оселиться достаток в кожній хаті.
Хай рік Новий дарує успіх вам
У творчості, кар'єрі і коханні.
Нехай щастить усупереч вітрам,
Усі шляхетні справдяться бажання.
З Новим роком!!!
02.01. 2017 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709923
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Ми стали старші ще на рік
І сивина покрила скроні,
Не завжди ми ведемо лік
Рокам, що скачуть, наче коні.
Почав ходу незнаний рік,
Почав без снігу, по болоті,
Іде війна, подівся сміх,
Чекають знову нас «двохсоті».
Земля ридає, ллється кров,
Немає снігу, сиплять «гради»,
Молюся Богу знов і знов,
Щоб припинили бойню гади.
Не милий людям Новий рік,
Коли сини сидять в окопах.
Тоді щасливий чоловік,
Як мирне небо – є робота.
Коли родина за столом,
Коли Різдво приходить в хату.
Як пахне миром і теплом,
І є кому сказати: - «Тату!».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709588
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017
И не жена
и не вдова.
В ломбард
заложены слова.
А он???
...давно не Аполлон...
В прямолинейности
смешон.
Но возраст,
беспощадный страж...
Не улучшает нас,
наш стаж.
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709643
дата надходження 01.01.2017
дата закладки 02.01.2017
синь неба беспринципна как дитя...
не знает о законах и моралях...
а мы с тобой придумали себя...
распявши души...
на чужих скрижалях°.
произнося ненужные слова...
скрывая истину...
за краскою стеснений...
мы убегаем сами от себя...
в межстрочье...
недосказанных мгновений.
напрасно ожидаю хоть намёк...
какие песни сердце ждёт...
и тело...
душа кричит....
и что то шепчет рот....
но время на свиданье...
.......пролетело.
°скрижали - две каменные плиты,
на них, согласно Библии, были начертаны Десять заповедей.
( которые, как мне кажется, сочинила женщина )
*****наталія калина - вільний переклад - СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709427
*****Петро Кожум'яка - воспоминание - …СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727421
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709426
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 31.12.2016
Свою бистру ходу рік завершує знову,
Нелегким був, тривожним для кожного з нас.
Бо триває війна ще на Сході так довго,
Болю й втрат принесла ой, багато вона.
Але були у ньому і радісні миті,
Сильну армію маємо нині свою,
Яка зможе Вітчизну тепер захистити,
Перемогу здобути в нелегкім бою.
Хай рік Півня, який вже прийде незабаром,
Миру накукурікає нам, перш за все,
Щоби діти малі уночі не здригались,
А чарівні казки їм хай сон принесе.
Своїм співом нехай Півник збудить світанки,
Привітає і ранки хай сонце ясним,
Прожене десь далеко ворожії танки,
Землю вмиють не кулі, а дощик рясний.
І у полі збирали ми хліб, а не міни,
Квітували сади та лунали пісні.
А іще попросити ми хочемо Півня,
Погасив щоби він всі гарматні вогні.
Щоб братів помирив із Донецька та Львова,
Не поводились сестри, як ті вороги,
А потиснути руки й обнятись готові,
Проживати у злагоді всі ми могли.
То ж зробім перший крок і забудьмо образи,
Гордовитість покиньмо, у дружбі живім.
Нас ніхто не здолає, як будемо разом.
З Новим роком, Вкраїно!
Щастить хай усім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709090
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
Ой сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо.
Сіємо, сіємо... Щастя зазиваємо,
Вашу хату світлую зерням посіваємо!
Ой сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо.
Сіємо, сіємо... Весело співаємо,
Віншуєм господарів і добра бажаємо!
Ой сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко.
Сіємо, сіємо... Сієм, де віконечко,
Щоб у хаті діточки ясніли, мов сонечко!
Ой сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька.
Сіємо, сіємо... Сієм від поріженька,
Щоб стелилася у світ весела доріженька!
Ой сіємо, сіємо... Зернами добірними,
Щоб всі дні були у вас веселими, світлими.
Сіємо, сіємо... Сієм, посіваємо,
З Новим роком вас усіх ми щиро вітаємо!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709135
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 29.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.12.2016
"Сім ароматів, сім зітхань і сім лісів.
Мій погляд був сліпий і непідвладний чарам…"
(Вільям Батлер Єйтс)
Написано в ніч на Самайн.
Тігану О’Фарреллу – щиро
Босими ногами по колючій стерні
Поля – колись охайного й ячмінного,
Потім – диких трав. Навіть не конюшинових.
Навіть не запашних. Бо які аромати падолисту,
Крім тліну? І повітря холодного і вогкого? Які?
А ми танцюємо. Серед тьми і біля вогню життя:
Такого ж жаркого, жаданого, жагучого. Жаль,
Що комусь ніч перейти не судилось. Ніч Самайну:
Самуна, Савуна, Саваня, Савіна. Чи то гейси незнані,
Чи то ніч – біловбраний павук: чорна, з тенетами,
Але вдягнена в біле – інколи, коли місяць оповні,
Чи то просто банші: приходять цю ніч звідти,
Звідки ніхто не вертався – крім них прозорих,
Ніч як поле – нескінченне, овече і самодостатнє
Для пастуха-вітрильника (теж його вітер жене),
Поле як море, поле ночі Самайну. Бубон серцем
Шаленим калатає. Бубон звучить і кличе до танцю:
Танцю останнього. Вистукують ноги по землі холоду,
По землі, що чула ще не такі стукоти – копит і чобіт,
Що носила ще й не таких танцюристів – джиґунів,
Вітрогонів меча, сновид леза ножа, зеленовбраних нас.
Нині ми між світами танцюємо. У ніч відчинених брам.
У ніч
жертвоприношень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707998
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 26.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2016
О, горький привкус мармелада…
Бутылка виски… два бокала…
А тишина вдруг застонала!
Чужих два отрешённых взгляда…
И горький привкус мармелада.
Конфеты… праздничная скатерть,
А на душе, как- будто накипь!
Звон хрусталя… и грусть в бокале,
Мерцает ёлка в идеале…
Бежит гирлянды свет весёлый!
Так ожидаем год мы Новый…
В зиме живёт упрямо осень,
Никто уйти её не просит…
Бутылка виски… два бокала…
А грусть всё дом не покидала…
24. 12. 16 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708502
дата надходження 25.12.2016
дата закладки 25.12.2016
. "Поговори же з Музою поете…"
Поговори зі мною Музо
І розбуди в душі вогонь...
Хай лине пісня, як в Карузо,
Хай жар іде з моїх долонь...
Хай чують люди віще Слово,
Відкриють очі на цей світ...
Буди в них Совість рідна мово
І хай буяє щастя цвіт...
А можеш Музо ти багато.
Збудити зоряний політ...
І буде в серці уже свято,
І поетичний зрілий плід...
... Й веселкою розквітне небо,
Душа попроситься в політ...
Ну,.. що поету іще треба?..
- Щоб був щасливий увесь Світ!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707573
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 23.12.2016
це ти? постій...
ми розминулися тілами,
хоч і блукаємо в одній душі.
у цій простій,
як постулати Далай-лами,
життєвій грі ми гаснемо в дощі.
в меті одній
чомусь вбиваємось між снами.
пливуть річки на береги чужі....
21.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707846
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 22.12.2016
Опустила на гори і ріки
Тиха зоряна нічка крило,
Задрімали птахи-недоріки,
Зайченя в тихі сни забрело.
Заколисаний звечора вітром
У дрімоті завмер очерет,
В нім вербові заплутались віти…
Місяць з неба, немов оберег.
Сірий ранок ще спить за горою –
Його сонечко сон стереже,
Лиш павук заховавсь під корою –
Лабіринти, мов казочку, тче .
30.03.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656722
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 21.12.2016
Зриває листя й кидає до ніг,
Гілля гойдає вітер, мов колиску,
А чорні хмари в небі низько-низько,
Неначе гуси.Та гуркоче грім.
В долині озивається луна,
І розтинає небо блискавиця,
Від неї сліпне темрява нічна.
Гроза гуляє.Їй чомусь не спиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673820
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 21.12.2016
О, скрипко-чаклунко, мене полони,
Я так сподіваюсь на ніжність неволі!
Вигойдуй на хвилях кохання і болю,
Вони двоєдині, як небо й лани.
Навчи пізнавати таїни душі,
Пройнятись стражданнями брата і друга,
Як власну, сприймати над ближнім наругу,
І рани від цього на серці лишить.
Прошу і благаю – та скрипка мовчить…
А час – наче присуд скаженого мавра:
Ти нині покликаний бити в литаври,
І янгола мати на кожнім плечі!
Як нація зріє у лоні війни
І духу престол обирає свободу –
Не плач і ридання вшановує мода,
А волю і відданість край боронить.
Укотре на гору я камінь кочу,
Та долі не буду повік дорікати.
Коли своє слово говорять гармати,
То голосу скрипки не дано почуть…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705127
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 15.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.12.2016
Чи ти поема, чи ти просто проза,
Чи приказка, на розміри скупа,
Відлунюють в тобі весняні грози
І тихий шерех зжатого снопа.
Осінні фарби, запах листя пряний,
Мороз, відлига з чистими слізьми,
Накинуті на землю білі плями
Холодної, поснулої зими.
В тобі щось є. Без підступу, без краю,
Закутане у відданість чужу.
Чи ти поема? Я того не знаю,
Але і досі з радістю пишу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705823
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.12.2016
Знаете, оснью у меня всегда обострение,
хочется домой..увидеть-обнять скорей.
Болит голова и так не вовремя подводит зрение,
кому-то сказать "ну ты это..давай не болей"
Нет-нет, я улыбаюсь и пью чай с вареньем,
читаю слезливые книги как кто-то кого-то любил.
Но иногда..подмывает вслед за Анной Карениной
и чтоб никто не ловил...
Очень страшно сидеть в пустой комнате
громко смеяться и много курить,
но жутко посреди улицы, людьми наполненной,
где все веселятся, а тебе хочется лечь на землю и тихо скулить...
Ладно, что-то я совсем расклеилась.
На меня так влияют желтые листья и холода...
Просто в то, что солнце греет уже не верится.
Вот бы лечь и уснуть. Навсегда-навсегда.
Какие же вы все смешные!
Да что вы можете обо мне знать?!
Мои стихи нервозно-больные?!
Да мне и самой порой трудно их понимать...
Какой-то воспаленный бред шизофренички..
Ну я же говорила - осеннее обострение.
Смысл жизни - быстро чиркнув спичкой,
вдохнуть жизнь и зарифмовать мгновение
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699821
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 06.12.2016
« Знает только ночь глубокая, как поладили они.
Распрямись ты, рожь высокая, тайну свято сохрани!»
_____________________________________________
Жду от осени ответ я - чем ты можешь удивить?
Неужели только летом на свидания ходить?
Неужели только летом можно милого любить?
Не печалься, красна девица, в каждом деле свой резон!
Рожь уже свезли на мельницу. Осень – свадебный сезон!
Осень поздняя поведала, что пришла её пора!
Свадьбу пышную затеяла, И сватов уж позвала!
Осень всё же удивила всех! Натопила жарко печь.
Поспешила! Ох, поспешила! Каравай ржаной испечь!
Объявил жених Фиесту! Тайну выдать он готов.
Под венец ведёт невесту…Больше дела – меньше слов.
30.11. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703779
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Як не хочеться бути прочитаним,
Стати вивченим, і нецікавим...
Бо у серці, ще навстіж відчиненім,
Почуттів не згоріли заграви...
Бо в душі хризантемно-жоржиново,
Наче сонечко, квітка любові...
І осінньо-червоно, калиново
Почуття бринять в кожному слові...
Почуття, без яких по-осінньому
На душі плаче сірість дощами,
І у небі, недавно ще синьому,
Відлітає любов журавлями...
Серед інших не хочу згубитися,
Стати - "просто", зміліти, згоріти...
Я тобою не можу напитися,
Я без тебе не можу злетіти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700224
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 03.12.2016
« Знает только ночь глубокая, как поладили они.
Распрямись ты, рожь высокая, тайну свято сохрани!»
_____________________________________________
Жду от осени ответ я - чем ты можешь удивить?
Неужели только летом на свидания ходить?
Неужели только летом можно милого любить?
Не печалься, красна девица, в каждом деле свой резон!
Рожь уже свезли на мельницу. Осень – свадебный сезон!
Осень поздняя поведала, что пришла её пора!
Свадьбу пышную затеяла, И сватов уж позвала!
Осень всё же удивила всех! Натопила жарко печь.
Поспешила! Ох, поспешила! Каравай ржаной испечь!
Объявил жених Фиесту! Тайну выдать он готов.
Под венец ведёт невесту…Больше дела – меньше слов.
30.11. 2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703779
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Якби можна було повернути назад
Ті літа, що у даль відлетіли,
Але мрія, неначе вода, вислиза –
Незбагненна, ні, марна затія.
Якби можна було підкупити любов,
Але волі вона непідвладна –
Імідж є і краса, і багатство дав Бог,
А з любов'ю чомусь людям складно.
Якби можна було перекроїть життя,
Щоб без болю і без перелюбу –
Без минулого ні, не бува майбуття
Ні в самотніх, ні в тих, що у шлюбі.
Якби можна було досвід свій передать
Своїм тільки народженим дітям,
Та життя сторінки заставляє гортать
Лиш свої… І куди тут подітись?..
17.10.2015.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703688
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 03.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016
[i] Навіяне… співом Мірей Матьє і Шарля Азнавура...
І, звичайно ж, "Есмеральдою"...
[youtube]https://youtu.be/ut7oYX1hRSA[/youtube]
[i][b][color="#025a6b"]Нема в житті речей украй негарних,
Як коней без вуздечки й без сідла…
Та вершники є вмілі й незугарні –
Природа їм дарів тих не дала.
Відтак і скачуть кінники на охляп –
Присішк*,
черко́т*,
зубе́л*,
принуки
без…
Губів нема, то нічим вже і в’йокнуть.
Пройти б їздцю гармонії лікбез!
Не всім дається верхове барокко,
Буває недосяжним їм конку́р…
Та кожному впадає те у око,
Що відізветься в серці
як L’Amour.
* * *
...Бо серце не буває вкрай нештепним,
Воно «L’Amour» співає навіть в тих,
Хто з виду некрасивий, недотепний,
Чий мозок у самотині затих…
І враз встає в жокея та умілість,
Що подолає виїздку й конку́р,
Коли йому, на добру Божу милість,
На долю з неба спуститься
L’Amour!
* * *
…І в ніжності ураз потоне хтивість,
Впаде до ніг неждана висота,
Та воля у їздця навік остигне –
Раба з мужчини робить красота![/color][/b]
29.11.2016
_________
* Присішки – стремена, черко́ти – шпори на чоботях,
зубе́ли – узда («Скарбослов». К.: Бібл. Українця. 2000)
[/i][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703695
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 03.12.2016
І натягнулася струна – ось-ось порветься,
Була весна і враз зима вколола серце.
Мелодія мовчить п’янка, мовчить від болю,
Лише струна, ота струна, тримає долю.
Буває інколи в життя прийде відлига,
Але із часом холодів товстіє крига.
І що цвіло – перецвіло, опало листя,
Лише мороз щораз чомусь все більше злився.
Хоча здається не чужі – лише далекі,
Та не клекочуть, як колись, в гнізді лелеки.
Дитя обох, як та струна, тримає долі,
Були гарячими серця, вже - охололі…
Заграти б ще на тій струні, хоча б на згадку,
Щоб почалося, що було, усе з початку.
Щоб повернулися в гніздо назад лелеки,
Та відголосок від струни уже далеко.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703738
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Разбойник серый, зверь лесной,
Живу под старою корягой.
Моя нора – мой дом родной,
Добыча – бродит, где то рядом.
Кому то в душу влазит жуть,
Когда пою я лунной ночью…
Мне сердце не даёт уснуть:
Я о любви пою, о волчьей.
В борьбе за твой зовущий взгляд,
За нрав твой далеко не кроткий,
Готов в смертельной схватке рвать
Рычащие грозою глотки.
Сердец накал и страсть в крови
Мы эталонами не мерим
Но мы в простой своей любви
Неуправляемые звери!
Над кронами лесных дубов
Стадами ветер тучи гонит,
Я оставляю здесь любовь:
Мне колокол охоты звонит.
Ты мне удачи пожелай -
Быть не последним в нашей стае
И пусть всех нас собачий лай
В густой чащобе не гоняет.
А если вдруг паду средь дня
От пули, что нашла в погоне,
Даже тогда ты жди меня:
Залижу раны в буреломе,
С небытия, - а приползу
К тебе, – единственной волчице!
Но свято верю: пока ждёшь
Со мной несчастья не случится.
На небе полная луна,
Нетерпеливо тучи мчатся.
Ты остаёшься не одна:
С тобой, – цветы любви, - волчата!
Их береги. Я прибегу
Для них и для тебя с добычей.
И только тень по берегу
За ним метнулась серой птицей.
28.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703408
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Згасає ніч. І ранок вже жевріє,
Світанком пестить всі мої думки.
Одна із них вже піснею зоріє,
Сумні залишаться у серці на віки.
Думками тими кутаюсь у тишу,
В блаженну темінь - без питань й розмов.
Знов музи сни невиспані колишуть,
Твоє ім'я вплітають в свій покров.
Хай коротає ніч моїм безсонням,
З-під вій спиває смуток мій сповна.
А я взамін мережу із безодні
Такі солодкі і трункі слова.
Ні слова докору! П'яній, невсипна ноче!
У повні місяць – бранка я твоя.
Лиш дай почути в снах одне пророче
Злеліяне і бажане ім*я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703296
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Я тобою заземлена. Я - не земна,
Я - не літо, не осінь... Яка там весна -
Я - зима... Я - зима... Заметіллю душі
Я пишу і пишу ті зимові вірші...
Перехоплює подих, немов крижана,
Льодяна ополонка... Яка там весна -
Білосніжна зима, що чаклує вночі,
Хоч танцює вогонь у долонях свічі...
Ти - не вічність, не час. Ти - мій Всесвіт і мить,
Ти - вода, що ніколи й ніде не горить...
Ти не знав і не знаєш моєї зими -
Ти й сьогодні не бачиш, що то були МИ...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702621
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Ну ось – відпустила…. А ти мені снишся безбожно!
Вриваєшся в простір моїх акварельних картин.
Твори на полотнах для інших… ти ж вільний художник!
Чому мої пишеш портрети? Немає ж причин.
Ось тут напівтіні наводиш до кольору «досить!»,
Коли вже під натиском пензля ще штрих – і за край!
А барви які у палітрі – позаздрила б осінь!
Залишусь – зотлію, а втеча – занедбаний рай…
І я крізь вуаль божевілля - твоя до останку,
До надто відвертого «мій» десь на зламі світів.
Лиш потім не клич – міражі не стрічають світанки…
І я відпускаю… А ти? Чи зумів?.. Чи посмів?..
Малюй, як завгодно, та серце вже кольору неба.
Між «хочу» і «треба» давно віднайшла свій акцент:
Відміряне все наперед нам: і біль цей між ребер,
І ми на мольберті… ескізно… простим олівцем.
[i]колись, 2014 р.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701241
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 03.12.2016
Як у казці ночі
Бачу твої очі
А вони у сні чи наяву?
Серце так стукоче
Вірити не хоче
Це ж любов стелила
Дива сон- траву.......
Приспів:
Де ж ота дорога?
Моїх снів тривога
Розлилась рікою
Броду не знайти
Дайте мені крила
Бо любов злетіла
Й кличе мою долю
В далекі світи.....
Ех, шляхи-дороги
приспані тривоги
Розтали в тумані
В зеркалі води
Повертайсь стежками
Не томи роками
Ясною зорею
З неба упади.....
Приспів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696855
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 03.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016
Я собираю прошлого следы,
где ты... меня,
спасала от ненастья,
а я дарил
весенние цветы,
и умирал...
в объятиях...
от счастья.
В далёком прошлом...
лучшая весна,
за окнами
не помнящий нас город,
моя Волшебница...
сегодня не одна...
и я уже...
не так бездумно молод.
В снах возвращаюсь
памятью к тебе,
в твоё тепло...
с безумными страстями...
к глазам,
с вселенской нежностью в себе,
...и...
нету расстоянья...
...между нами.
***** *Svetlaya* - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659885
*****Мирослава Жар - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660101
*****Лина Ланская - вільний переспів
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660279
*****Октябрина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660462
*****0Т - п0дарун0к
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660454
*****наталія калина - переклад
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713609
*****Петро Кожум'яка - пародія на переклад наталія калина
- Я СОБИРАЮ ПРОШЛОГО СЛЕДЫ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=713770
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651488
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 02.12.2016
Ах этот ветер
наглый хулиган
проник....
мне под одежду...
дразнит губы...
А я то знаю...
это всё обман!!!
зигзаг стихии...
завтра всё забудет...
И снова я...
остануся одна...
без страстного...
желанного... стремленья...
споить меня...
страстями ...
без вина...
и полюбить...
до..
ум0-
помрачЕнья.
.......................................
Не плачь дефчёнка
Я уже учусь...
как ветер быть...
дарить
свою беспечность...
Ласкать без спроса...
сказочную грудь...
И...
превращать...
мгновенья... эти...
в вечность
......................................................
Я был как ветер...
наглый хулиган...
срывал одежды...
жалил тебя в губы...
Мы оба знали...
это не роман...
зигзаг стихиии...
завтра всё забудем....
Сегодня я один...
и ты одна...
но в сердце тлеет...
тайное стремленье...
споить друг друга...
страстью...
без вина...
и насладить...
до ум0-
помрачЕнья...
Ты верь дефчёнка...
Я ещё вернусь....
как ветер...
подарю свою беспечность....
без спроса обнажая твою грудь...
Я повторю...
мгновений наших...
вечность.
***** *Svetlaya* - натхнення за мотивами
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661019
*****наталія калина - вільний переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714033
***** *Кассіопея* - переклад
- НАГЛЫЙ ХУЛИГАН…
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659884
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655249
дата надходження 28.03.2016
дата закладки 02.12.2016
А кажуть, скоро будуть завірюхи
Та білі, наче цукор, килими,
Щось ночі шепотітимуть на вухо
Та тихо шурхотітимуть крильми.
А кажуть, скоро буде щось із нами.
Хай кажуть. Буде, поки живемо,
Вбиваючи короткими листами
Розлуки тлін та відстаней ярмо.
Не треба всього у собі тримати,
Живим думкам потрібний вільний рух.
Мовчати? Нащо? В світі слів багато,
Ще більше, ніж зимових завірюх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704142
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
[i] [b]Як уже відомо всім членам КП, у приватному
видавництві Лілії Стасюк (вона ж і «голова
організаційного комітету») (ГОК) планується
видання чергової книжки з колективним
авторством за участю, звісно, і членів «Клубу
поезії». Енциклопедію буде видано із залученням
коштів авторів. Кожен автор переказує на
платіжну картку по 170 гривень вступного
внеску. Якщо автор бажає розмістити текст
більше 3-х сторінок (56 грн 70 коп/стор),
здійснює доплату з розрахунку 25 гривень
за кожну додаткову сторінку. Якщо автор
бажає отримати додаткові примірники,
здійснює доплату, по 69 гривень за кожен
додатковий примірник. Тобто 7 сторінок
кожному автору обійдеться в 270 стор. За
додаткові 5 примірників автори мають
сплатити ще майже 350 грн. Тобто кожен
автор має сплатити у фонд «Енциклопедії
сучасної літератури» біля 620 грн. Зате
матиме кожен можливість ввійти в історію
сучасної літератури! Закмітьте, не української,
а сучасної (тобто світової, позаяк мовою
книжки пропонується окрім багатостраждальної
української, ще й мову «братньої» нам РФ,
а чому не хорватської, польської чи німецької?).
Як на мене, видавництво «Лілія Стасюк і Ко»,
робить гарну справу, популяризуючи авторів,
які мають можливість публікуватись на сайті «КП»
(і не тільки). Причому, вимоги до публікацій в
анонсах видавництва у літературному плані
не прописані, а доля поданих до друку робіт
«покоїться» у волі літературної феміди –
організаційного комітету, про склад якого ГОК
в анонсі чомусь не повідомляє. Ця таємниця
не розкривається також і в виданих раніше
шановною ГОК (а зручніше і правдивіше – Гоп).
Видаватись чи ні – то дуже делікатне питання
і кожен вирішує за себе сам, чи він є складовою
СУЧАСНОЇ (СВІТОВОЇ) ЛІТЕРАТУРИ чи аматором-
віршувальником! Якби анонсувалось вимоги
редакційної колегії, її склад, автори, можливо,
активніше реагували б на ті анонси Гоп-компанії,
і не доводилось би видавцям продовжувати терміни
прийняття творів. Особисто мені затії ГОК
видаються досить ризикованими і... провокаційними.
Адже сучасна література (українська) презентована
такими поетами і письменниками, як Ліна Костенко,
Дмитро Павличко, Іван Драч, Павло Мовчан, Юрко
Андрухович, Оксана Забужко, Лада Лузіна, нарешті
Сергій Жадан і багато інших, які вже пройшли
випробування часом і оцінені прискіпливим ставленням
до них багаточисельних читачів. Нам би, громаді КП,
створити який-небудь літературний ЛІКБЕЗ, перш
ніж пертися в класики. Однак невгамовна жадоба
до "легкої копійки" у видавців і такої ж «легкої» слави
у багатьох дописувачів затьмарює здоровий глузд.
Я особисто до таких заходів я ставлюся з великою
пересторогою! Хай бавляться у "ЖЗЛ" (була колись
така серія, куди попадали лише "не от мира сего")
авантюристи від літератури!
А щодо фінансової сторони проблеми (що є
немаловажним), то я б порадив початківцям сайту
видавати свої твори індивідуально. Вони, принаймні, не
розчиняться у сумнівних «Антологіях» чи «Енциклопедіях»,
а ляжуть на полички бібліотек чи книгарень і будуть
замічені читачами, якщо вони (твори) є достойними в
літературному, естетичному, гуманітарному чи
соціальному плані. Якщо включити математичний
апарат, то можна легко довідатися, що кожна сторінка
видання твору у Гоп-компанії для автора обійдеться
майже в 100 грн. Це велика розкіш для дописувача,
який матиме лише 3 або 7 (хто матиме бажання
прикупити ще 4 прим.).
Книга ж, видана накладом менше 1000 прим.
вважається мертвою. Відтак видавати твори
необхідно таким тиражем, якого було б достатньо
для бібліотек та книжкових магазинів. Шукайте
спонсорів та видавайте твори своїм коштом.
Від того матимете більше власного задоволення
та зробите добру справу для тих, хто літературу
українську, в першу чергу) вважає неабияким
чинником для забезпечення своїх духовних потреб.
Држньо,
Ол[/b]
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703992
дата надходження 01.12.2016
дата закладки 01.12.2016
Осенний блюз
Осенний блюз… мелодия печали…
Листва кружит сонетом октября…
Аккорды клавиш золотом в рояле…
Повеяли прохладой ноября…
Дождём поют уже уныло птицы…
Ручьи несут мелодию зимы!
Ах, где те летние горячие зарницы?
Которые буяли джазом во крови!
Осенний блюз… мелодия разлуки…
С тоской… и прелестью осеннего дождя!
И только твои трепетне руки…
Я буду помнить в лете сентября…
10. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688403
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 11.11.2016
"– «Все море – как жемчужное зерцало, – читал Федоров, держа в руках открытую книгу, но не глядя в нее; читал своим красивым, несколько актерским тенорком, дрожащим от неподдельного восхищения. – Сирень с отливом млечно-золотым. И как тепло перед закатом стало, и как душист над саклей тонкий дым! Вон чайка села в бухточке скалистой… – Тут Федоров, повернув свою небольшую скульптурную голову, посмотрел в окно, в черноморскую даль, слегка прищурившись, с таким вниманием, словно и впрямь видел кавказское побережье с саклей, эту самую скалистую бухточку и чайку, сидевшую в ней. – Вон чайка села в бухточке скалистой, как поплавок… Взлетает иногда – и видно, как струею серебристой сбегает с лапок розовых вода».
Я был поражен. Передо мной вдруг открылась совсем простая тайна поэзии, которая до сих пор так упорно ускользала от меня, приводя в отчаяние.
Я уже давно – хотя и смутно – понимал, что уметь составлять стихи еще не значит быть поэтом. Легкость версификации уже перестала обманывать меня. Внешний вид стихотворений, так отличавшийся от прозы, со своими отдельными четверостишиями, особым щегольством типографской верстки, с тремя звездочками, многоточиями и другими общеизвестными ухищрениями хотя и продолжал оказывать на меня гипнотическое действие, но временами уже начинал раздражать. У меня даже зародилась глупейшая мысль, что можно в маленькую ученическую тетрадку «для слов» записать попарно все существующие рифмы, затем вызубрить, как таблицу умножения, все существующие стихотворные размеры – ямбы, хорей, амфибрахии, – что, в общем, не составляло большого труда, – и дело в шляпе! Что же касается самого содержания, то оно общеизвестно и вполне доступно: мечты, грезы, печаль, тоска, любовь, сад, луна, река, свиданье, страсть, цветы, осень, весна, зима, реже лето, поцелуй, ночь, утро, вечер, реже полдень, измена, горькая судьбина… Мало ли чего! Разумеется, в большом количестве море, волны, заливы, бури, чайки, – но все это вообще . Даже очень может быть бухта. Но бухта вообще. Не подлинная, а книжная. Не вызывающая никаких особенно ясных представлений.
Но тут была, во-первых, не бухта, а бухточка и, во-вторых, не вообще бухточка, а скалистая, то есть такая, какую я много раз видел где-нибудь в Аркадии или на Малом Фонтане и любовался ею, никак не предполагая, что именно она и есть предмет поэзии.
Чайка была тоже не абстрактная чайка книжных виньеток и концовок, а вполне реальная черноморская чайка – подруга больше-фонтанс-кого маяка, – в данном случае севшая в скалистой бухточке, как поплавок, – сравнение, буквально сразившее меня своей простотой и почти научной точностью: уж я ли не знал, как плавает в морской воде двухцветный, наполовину красный и наполовину синий, пробковый поплавок – такой легкий, устойчиво покачивающийся на прибрежной волне, с торчащим кончиком гусиного пера.
Бунин открыл мне глаза на физическое явление поплавка, имеющего – по-видимому! – такой же удельный вес, как и чайка со своими полыми костями и плотным, но чрезвычайно легким, просаленным, непромокаемым опереньем, как бы пропитанным воздухом.
Вода, серебристой струею сбегающая с розовых, тоже непромокаемых лапок, была так достоверна, – теперь бы я сказал: стереоскопична, – словно я издали смотрел на нее в хороший морской бинокль, увеличивающий раз в пятнадцать.
Я увидел чудо подлинной поэзии: передо мной открылся новый мир..."
Валентин Катаев. Трава забвения
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691677
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 11.11.2016
........
Какое тяжелое чувство
Бредовости и полусна…
Под шторой-ресницей так пусто,
Темнеет глазница окна.
И кажется, что с небосвода
Взирает ночная звезда,
На что-то угасшее… что-то…
Утраченное навсегда…
....……
Казалось бы, что тут такого?
Обычная штора… окно…
Всё выглядит так пустяково,
Обычная полночь… темно…
Реальности сущность простая,
Прикрытая шторкой в окне.
Но… шторка скользнет, опадая,
И что-то откроется вне…
Как будто в реальности этой,
Окажется, где-то промеж,
Вселенскою тьмою и светом,
Открытой оконная брешь.
И ты любопытствовать станешь
(тебе, дураку, не грешно).
Ты так легкомысленно глянешь
В открытое это окно…
И ужасом темным охвачен,
Как парой невидимых рук,
Конвульсией, будто падучей,
Забьешься в агонии, вдруг…
...……..
…я умер?.. звук чувства летальный…
Он так безнадежен и густ,
Как реквием… как поминально
Заказанный сорокоуст…
Я, будто, меж тьмою и светом…
Того и другого лишён…
Тоскою холодной, одетый
В тяжелый змеящийся шёлк.
Один… средь бесчисленно многих,
Заблудших, потерянных душ,
Страдающих, темных, убогих,
И Богом забытых, к тому ж.
Я вижу… я чувствую это…
Я, молча, стою среди них,
В том мире – без Бога и света,
Где вечностью кажется миг.
И неба тяжелые своды
Черны, будто, стены тюрьмы –
Без выхода… нет… БЕЗ ИСХОДА…
О, если бы видели вы
Оттенки той черной эмали,
Разбавленной кровью земли!
Ах, если бы вы понимали!
И если б постигнуть могли,
То место, что проклято всеми.
Тот мир, что отверженным дан.
Где агонизирует время,
Как раненный левиафан.
Где с черных высот небосвода,
Ослепшая смотрит звезда
На что-то угасшее… что-то,
Утраченное навсегда…
...……..
Нет, правда, я видел, поверьте…
Не выдумка это моя…
Поверьте!.. Бывает бессмертье,
УЖАСНЕЕ небытия!
Я знаю… я чувствовал это…
И понял, откуда возник
Тот мир – без Надежды и Света,
Тот ужаса прожитый миг…
То было всего лишь мгновенье –
Без Бога, без света… без сил…
Но страшную участь забвенья,
Уже я, как дара, просил…
Холодная, темная вечность
Смотрела из черной дыры…
Так слепо… и так бессердечно…
И не было Божьей Искры…
…………
И понял я… внешнее ложно…
А истинное внутри.
И то, что в безверье, в безбожье –
Не жертвуя, не сотворим.
И принял условие жизни:
Что свет – это жертва всегда,
Осмыслив – тьма это не Извне,
Тьма – это внутри пустота.
И если молиться я вправе?
Персты воздеваю свои –
О, Господи!.. Вспомни! Избави
От тьмы и проклятья Змеи.
Не прячь больше взгляд Свой, не надо,
Светло в этот мир посмотри,
Избавь нас от темного яда,
Сжигающего изнутри.
…………
Что это было?.. Сон?..
Я был не мертвым?.. Спящим?..
Просто бредовый сон.
Темный и проходящий.
Я снова на земле…
Потный, дрожащий, голый.
Чей-то звучит во мгле,
Ясный и светлый голос.
– Я не забыл вас, нет.
Вы же, кто тьмою о'бнят,
Помните ль обо Мне?..
...
– Господи! Помним…
...
Помним?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660705
дата надходження 19.04.2016
дата закладки 11.11.2016
Не питай мене сьогодні про дощі,
Бо і, справді, я не знаю, що сказати -
Моя осінь у старенькому плащі
Замітає мокре листя біля хати...
Не нагадуй мені більше про літа -
Я сама вже заблудилася у часі.
Не запитуй - моя відповідь проста:
Розгубила давні мрії всі, зірчасті...
Не блукай в моїй душі, в моєму сні
І не вгадуй, як минуле прожилося -
Все одно, те, що наснилося мені,
Не озветься в твоїм серці відголоссям...
Не приховуй за лаштунками зі зла
Хитромудрі і нав'язливі повчання,
Бо так легко в свою осінь я зайшла,
Добровільно, своєчасно, без вагання...
Не чаклункою з'явилась у світи,
А жебрачкою... в очікуванні дива...
І до Господа звертаюся: "прости"...
Знову дощ пішов... О, ні - цілюща злива...
Не питай мене сьогодні про дощі...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699185
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016
У тридесятім царстві теж дощі,
Малює осінь впевнено етюди.
Не в моді нині захисні плащі,
Та парасольки кольорові – всюди –
Очищення природи та душі…
У гамірливім натовпі пливу,
Моя зелена навіть не відкрита.
Смакую дощ і щастя, що живу…
Залишилась мелодія від літа –
Для вуличних співак нема табу.
Розплескані пастелі по траві,
Пейзаж викохую Моне очима.
Насправді, всі проблеми – в голові…
Краса співає в осенях і зимах,
Якщо любові сповнені живі.
5 листопада 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699019
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 06.11.2016
Я чую всі фальшиві звуки,
Це, мабуть, не твоя вина
В тім, що причиною розлуки
Не зрада... В чім тоді вона?
У тім, що роз'єднались руки,
Коли цвіла моя весна,
Чи в тім, що то були дарунки
Моєї долі... Осяйна
Розкішно обливала цвітом,
Збирала пахощі полів,
Хотіла з нами в тепле літо,
А ти... раніш його зустрів...
Іще до мене, не зі мною,
Скажи, ти і тоді п'янів
Своєю першою любов'ю,
Яку зігріти не зумів...
Навіщо і кому це треба,
Щоб розминулися роки?
Я так прив'язана до тебе...
Чи, може... Де ти взявсь такий...
І так бентежно знову струни
Ведуть мелодію сюди...
Фальшиві ноти - наче юність
Померла там, де ти ходив...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698639
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 05.11.2016
Ми вимкнемо світло, запалимо полум`я свічки...
Дивитися будемо на таємничість вогню,
Як воску стікає до низу задумлива річка
Собі забираючи клопоти і метушню...
Танцюють по стінах химерами відблиски й тіні,
В кутках заховались усі негаразди й страхи,
А десь, попід стелею, мрії думки й сновидіння,
На завтра накреслені плани, події й шляхи...
Ти поряд, навпроти, і я задивлюсь в твої очі—
У них таємничий, якийсь потойбічний вогонь...
І я ні тебе, ні цю мить, відпускати не хочу...
Поєднання душ, і тепло твоїх рідних долонь...
Зірвуться дві іскорки з свічки злетять, і погаснуть...
Дві зірки, що впали угору посеред пітьми...
Думки, наче блискавка, громом по серцю аж ляснуть:
Ти теж так подумала? Схоже, що то, мабуть — МИ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 02.11.2016
Не дивись, не пронизуй всю наскрізь своїми очима,
Бо у них, як у дзеркалі, бачу забутий свій сон.
Бо у нетрях нестерпності визріла думка незрима,
І вагання з дрімучих тенет перетнуть свій кордон.
Бо твій погляд – то вимір, в якому я жриця й богиня,
А в зіницях давно вже чатує отруйна стріла.
Цілься прямо у серце – сьогодні твоя я рабиня,
Упокор німу спраглість напоєм свого джерела.
Блискавиці з-під вій, опускаю свої арбалети,
Лиш півкроку назад - далі скеля з покірних думок.
Ще задовго до нас змалював наші хтось силуети,
І росинку на скроні й жагучий повітря ковток.
Хай клубочаться зорі в наметі ранкового світу,
Та не смій лише погляд від мене кудись відвести.
Озовуся квилінням чи шепотом ввись за орбіту,
Та в зіницях моїх в нагороду залишишся ти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698213
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Відступись тихим кроком назад -
Я дозволю два інших вперед;
Серце з розумом мріють у такт,
Вимальовують вальсом сюжет.
Не вивчай послідовність мазків,
Заховай в позолоті пенсне;
Бути маревом ти заповів -
Некартинне воно, неземне.
Не у чіткості ліній печаль,
Не у кольорі солод і сміх.
Почуття - кришталева скрижаль,
А прозорість - її оберіг.
Не помітять байдужі того,
Як чуттєві іскряться вогні,
Як під сонцем виблискує скло,
Що прозоро живе у мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698019
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Я вип'ю до дна,
Твого кохання трунок,
Гіркий чи солодкий на смак.
Для мене, цей напій, як долі дарунок,
Рецепту Любові знак.
Нехай попелить мою душу безжально
І знов піднесе до небес.
Затьмарений розум в безодню заносить
Та рай подолає усе.
А там, в унісон,
Захмелілі від щастя,
Піднесуться наші серця,
Щоб вперше й востаннє,
Танцюючи танго
Співати:Viva почуття!
Та чаша - порожня,
Нема вже ні краплі,
Цієї отрути для двох.
Лиш спогад у серці -
Терпкий смак кохання,
Бажання і всіх насолод!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561266
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 02.11.2016
Я повернусь, не плачте, мамо!
Обов'язково повернусь!
В осіннім небі журавлями
Безсоння Вашого торкнусь.
В зимовій тиші до порогу
Снігами спрагло припаду,
Молитимусь за Вас до Бога,
Щоб Він відвів від Вас біду.
Вернуся гомоном весняним,
Струмком до серця потечу —
Воно боліти перестане.
А Ви...запалите свічу...
Я повернусь, не плачте, мамо,
Віддайте літечку сльозу —
Нехай воно понад полями
Відсвітить по мені грозу...
Я повернусь... Я поруч з Вами,
Я буду жити у душі.
Я — попід Вашими ногами
Росою вкриті спориші,
Я —сонця промінь на світанні,
Кульбаби сивина в траві,
Холодні вранішні тумани
І трелі рідних солов'їв...
Я повернусь. Не плачте, мамо.
Торкнуся вітром верховіть,
Умию ріднокрай дощами...
А Ви... за мене доживіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 01.11.2016
Я зустрічала листопад.
Прийшов вночі,
зняв капелюха.
Хандра сиділа на плечі,
щось шепотіла біля вуха.
Її він ніби і не чув,
повісив плащ біля каміна,
підкинув дрова і дмухнув.
Хандра притислась мов дитина.
Сказав їй лагідно: поспи,
мені моргнувши одним оком,
насіяв сніжної крупи,
наблизив зустріч з новим роком...
Я зустрічала листопад.
Прийшов вночі,
бо вдень невзмозі
і легко підібрав ключі,
до серця що жило в тривозі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697894
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016
Экспромт
Открыто ларчик откровений...
Пылают алым - две щеки...
Ещё одно...одно мгновение -
Пойдут солёные дожди...
Взметнутся - мотыльки-ресницы...
И вдруг - захочется уйти:
По незнакомой половице...
Совсем не ведая пути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697600
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 31.10.2016
Я тебе роздягну
безпардонно, нахабно і грубо,
Оближу язиком,
і вдихну неземний аромат...
На тобі затанцюють
мої, такі жадібні, губи,
В напівтемряві ночі,
у спокої тихих кімнат.
Тільки ти... тільки я...
І безмежна у рухах свобода...
Я забуду усю
сотню тисяч журнальних порад...
Куштувати тебе —
то така неземна насолода,
Мій гіркий і солодкий...
маленький грішок — шоколад...
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
Когда уходят корабли,
Пустеет пристань расставаний...
Свои пароли - у любви...
Свои секреты - ожиданий...
Замысловатость - кратких снов...
И - многозначность расстояний...
Такая нежность - в звуках слов...
Такая сила - испытаний...
Неутолимая - печаль...
Она одна смежает веки...
Совсем не радует Грааль,
Когда прощание - навеки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696903
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 26.10.2016
«Про те, як тиша всіх століть
безсмертних щастю вчить…»
(Вільям Батлер Йетс)
У чорноті небес блукає білий кіт –
Такий самотній серед порожнечі
Муркоче коло Всесвіту воріт,
Самотність пророкує і, до речі,
Читає позабутий манускрипт
Написаний на камені дольмена.
Менгір мовчить, а в темних нішах крипт
Монахи написали про бої й знамена
Народів зниклих і літописи важкі
Де кожна літера тяжка й черлена –
Де королі Ірландії, де кланів ватажки?
Все зникло… І нащадок збайдужілий
На шибках пальцем вимальовує: «Нудьга!»
І нарікає, що життя марудне,
Марнує дні свої і в сірі будні
Відтінок буруватий додає вина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
дата надходження 06.02.2013
дата закладки 25.10.2016
Під враженням від
Шон Маклех: «Біле і чорне»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398601
«І щастя всіх прийде по наших аж кістках.»
(Іван ФРАНКО, «Каменярі», 1878)
Нудьгу й самотність вигнали у світ, -
На білий лист чорнилами надвечір
Думки мої - сумний пророчий кіт,
Що ходить Всесвітом по колу, і доречі,
Шукає совісті людської слід,
Десь загубилася на камені дольмена*,
А світ мовчить, зніяковів і зблід,
Побачивши загарбницькі знамена...
Де королі народів? Ватажки,
Що поведуть свої дружини за свободу?
Щоб літера до літери в книжки
Зливалися у вищу нагороду!
Невже нема? Нащадок збанкрутів,
Попса й шансон зрівняли сірі мізки...
Лиш вітер мокрим листям притрусив
Нові могили й свіжі обеліски...
09.02.2015
*
Дольмен - доісторична споруда у вигляді двох
або більше величезних брил, поставлених вертикально
й перекритих зверху кам'яною плитою.
Найчастіше ці споруди використовували
як місце поховання.
**
Картина: «Захист сторожової вежі»
Автор Шупляк Олег
http://arts.in.ua/artists/MrOlik/w/369525/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558323
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 25.10.2016
Співзвучне до
Шон Маклех: "Коли свiчка гасне"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418273
«Націю не можна відродити,
якщо її правителі не мають високої моралі.»
(Г. Гейне)
Я живу там де сіль - на рану,
Замість хліба - печалі спів,
І щоранку я п'ю не каву, -
Баговиння безсонних снів...
Я хотів запалити свічку,
Не ліхтар і не смолоскип,
Й перейти цю безглузду річку,
Що змиває мій генотип,
Та глухі і сліпі тирани
Заховали надії пліт
І звели до небес паркани...
Серед душ я шукаю світ
Де без костура й не навмання
По дорозі у ясний день
Я би йшов до свого кохання
Поміж радість палких натхнень!
21.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686355
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 25.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.10.2016
Дякую Оленці Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
Просто дощ за вікном...просто осінь бринить
На обірваних вже павутинках...
І римується з сумом оця дощомить,
Застигає в графічних картинках.
Просто дощ за вікном...І в душі, чомусь, дощ
Тихо грає мінорні мотиви.
І дзеркалить калюжно бруківку у площ
Ця осіння замислена злива.
Просто дощ за вікном... Силуети людей
Розпливлись у хвостатих краплинах...
І танцюють думки, як в театрі тіней,
На старих чорно-білих світлинах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Я знімаю зорю, тихим вечором з неба
І поволі жену, у пітьмі я думок череду
Я не знаю навіщо, навіщо мені оце треба?
Але подумки лину у юність блакитну свою....
Приспів:
Я прийшов до тих літ
Безтурботного свого дитинства
Я прийшов до хатини
Якої давно вже нема
Відлетів білий цвіт,
На червоній калині
Й відкувала зозуля прожиті там мною літа....
І куди б не вели, ті стежини життєвої долі
Але йду до хатини, якої давно вже нема
І здалося мені,світлим спомином болю
В гроні спілім калини жевріє дитинства сльоза....
Приспів:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676638
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 24.10.2016
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 24.10.2016
Вслухаюся в елегію дощу
Затамувавши подих... Насолода!..
І навіть вітер крила склав - ущух.
Є тільки дощ...і небо...і свобода...
Є тільки крапель мельхіорний спів
І відзвуки громів, немов кантата,
І шепіт набубнявілих садів,
Де літнє сонце бджолами зачато.
І більш нічого... Тільки я і дощ...
Сповза з душі утома і скорбота...
Є тільки музика всесвітніх прощ,
І кожна мить у ній бринить, як нота...
Я день пройдешній в Лету відпущу -
Нехай пливе кульбабовим віночком...
Вслухаючись в елегію дощу,
Стаю маленьким весняним струмочком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661510
дата надходження 23.04.2016
дата закладки 24.10.2016
[i]просто дощ за вікном) [/i]
Я скучила. Крапка. Все просто. Ні менше. Ні більше.
Промокли до нитки, без тебе написані, вірші.
І я, мов наївне дівчисько, /наосліп/ повсюди [b][/b]
Шукаю тебе, а натомість - чужі мені люди.
Натомість дощі зазирають в оголені вікна
Моєї кімнати /душі/. Та найгірше: я звикла
До холоду, й мовчки плетусь під дощі манівцями -
У них розчиняюсь, неначе мене олівцями
Пунктиром поклали на аркуш. Ні менше. Ні більше.
У мене без тебе в печалі народжені вірші.
Я скучила. Крапка. Все просто. Чужі мені люди.
І влучно /навиліт/, прострілені тишею, груди...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.10.2016
Вже на серці осінній щем..
Так неблизько наступне літо!
Розкриваються під дощем
Парасолі, неначе, квіти.
З неба чути сумне " курли"..
Я стою на краю калюжі.
Ми розходимось назавждИ
І назАвжди стаєм байдужі.
Тиха осінь згубила знов
Моє серце в полоні криги..
Я не вірю, що є любов.
Не буває в душі відлиги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692497
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 23.10.2016
А я идти хочу по небу,
На тлеющие угли звезд!
Мне – необычности бы, мне бы
Купаться в море Белых Роз!
С рассветом рисовать зарею
На небесах узор мазков,
А вечером испить парное,
Густое Птичье молоко!
Пчелой кружиться над цветками,
Ракетой резать небеса!..
Зимою мне … снежинкой стать бы
А летним утром – я … роса…
Вобрать в себя и лес, и горы,
И неба синь, и моря шторм.
Войти в цветущий маем город,
Как в свой родной любимый дом!
И всю Вселенную, весь Космос,
Планеты все вобрать навек…
Я – ЖИЗНЬ!
Не так-то это просто!
Я – МИР!
Я – МЫСЛЬ!
Я – ЧЕЛОВЕК!
Печать, Армения 1969
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247471
дата надходження 16.03.2011
дата закладки 22.10.2016
...А ласковая кошечка твоя
встречает утро с музыкой и чаем,
с желанием сказать, что я... Что я...
Уткнуться в шею тихо и скучайно,
прижаться каждой клеточкой... Родной,
люблю тебя! Тебя я обожаю!
И утро мне мурлычет вновь и вновь,
когда тебя подкожно ощущаю,
когда тебя вдыхаю... Жарко? Вскользь?
Неистово? Глубинно? Бесконечно!
Когда руки касаюсь я рукой,
а сердца - сердцем, преданно и нежно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695350
дата надходження 19.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Кто не дерется за жизнь до конца - тот уже умер, хотя еще и не знает об этом. (народная мудрость)
Опять со мною лишь вершины
В седом снегу и в облака́х...
А перед ними на равнине -
Рекой разлившейся тоска.
И ветер снова грусть приносит,
Тускнеет небо с каждым днём...
И пусть весна сейчас, но осень
Вернулась медленным дождём.
И жизнь-не в жизнь... А - к чёрту жизни -
Не здесь, а в мире - пустота!
К чему про жизнь "благие мысли",
Коль в ней не смыслишь ни черта!
Одни лишь горные пейзажи
Ты можешь оценить, принять...
Но это - очень мало: как же -
Знаток Чудес: ни дать, ни взять!
И кажется, что мир утерян-
Уж безвозвратно, навсегда...
А ветер голые деревья
ломает
И опять Беда
Стучит в стекло костлявым пальцем...
И жутко-жутко на душе.
Я одинок в своих страданьях
И даже не живу уже.
Гюмри, Армения 01.04.1970
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695578
дата надходження 20.10.2016
дата закладки 20.10.2016
Присіли сніги -
відшуміла весна водою,
У теплому літі
скупали дощі рясні.
Вже вкотре я в осінь
холодною йду росою,
А там, за зимою,
повірю новій весні.
І так монотонно
нав"язує ритм годинник,
А стрілки лоскочуть
не тільки мої роки.
Ненавиджу їх,
але знаю - вони не винні,
То час навіжений
спочить не дає, стрімкий.
Постійно я чую -
відстукує знову й знову,
Не хочу спиняти
й не хочу за ним іти,
І вірити знову,
не хочу, твоєму слову,
Бо легко втопитись,
почувши твоє "прости"...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682735
дата надходження 09.08.2016
дата закладки 18.10.2016
Ветер гудел под сурдинку... Звук растворялся во мгле...
Новорождённая льдинка таяла на щеке...
Осень плела паутинкой длинные шлейфы(себе)...
Белые пелеринки - для колыбели Моне...
Небо - безбрежное море...Тучи - его корабли...
Избороздили просторы (на параллели Луны)...
Роли насытили чувством: жаждой вселенской любви...
Верное слово - искусство и...оставляет следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695201
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
(Из чужого опыта)
Ну, Ave, mia Femme Fatale*!
Как давно я тебе не писал!...
Но, представляешь, тебе изменяя,
Я под собою тебя представлял!
Очень двоякое это чувство-
Кажется - ты, а присмотришься - нет!
Не представляю, каким ублюдком
Мнишь ты меня через столько-то лет!
Я все такой же, лишь чуть постаревший
И существующий лишь потому,
Что вспоминаю тот пламень сгоревший
Нашей любви, наших встреч и разлук.
Я пред тобой виноват, даже очень,
Знаю - причина разрыва лишь я!...
И ... не могу позабыть твои очи,
Плюнуть, уйти, позабыть, не писать.
Я виноват! Признаю́, преклоняю
Го́лову в знак отсеченья тебе...
Я невменяем - вот штука какая,
Годы прошли - я влюблен, как юнец!
То, что ты mia Femme Fatale,-
В этом теперь уж сомнения нет!
Только ответишь ли мне, я не знаю,
Будешь любить после стольких лет?
Примечания
* Ave, mia (лат.) здравствуй, моя...
Femme Fatale (франц.) роковая женщина
Армения 21.05.1970
Из архивов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695164
дата надходження 18.10.2016
дата закладки 18.10.2016
Так вже дістали заборони -
туди не йди, те не роби.
Чужі, нав'язані закони.
По суті, ми усі раби.
Так часом хочеться нестерпно
зробити крок кудись за край.
Як кажуть люди в нас дотепно:
згоріла хата - гори сарай.
Але обов'язки як гирі
стотонні ланцюгом до ніг.
Ні кроку вбік, хоча й нещирі
такі стосунки. Як батіг,
що слід глибокий залишає
в душі. Хоча давно вже звик.
І ти стоїш. Й ніхто не знає
що рветься із грудей твій крик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695084
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Реальность
Словно тонкие духи…
Полунамёком светит плавность линий…
Уже роятся старые грехи,
Как пчёл каскад в саду прекрасных лилий.
Там поцелуев в небо бьют ключи
Готовя душу: к счастью? к катастрофе?
Минуты ожиданья – горячИ…
Иди, Любимый!
Хочешь?.. Хочешь кофе?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694827
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016
Мне уютно в твоих дневниках
Среди вороха искренних слов.
Но, увы, не пойму я никак,
Почему ты ещё не готов
Позвонить, постучать и зайти
В моё сердце, в мой дом и уют.
Словно вкопанный - на полпути,
Возвращаясь туда, где не ждут...
В моём доме так много тепла,
У камина - ещё горячей,
Где ходил ты, когда я ждала,
Почему же остался ничей...
Я гуляю в твоих дневниках,
И себя узнаю в том былом...
Возвращайся, я жду... И пока
Я свободна и в доме тепло...
Отыскала вот старую шаль,
Но на ней очень быстро уснёт,
Как тогда, возле нас, чуть дыша,
Постаревший, но преданный кот...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694743
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Осіння тиша. Синій дощ і ми…
Обіч дороги склякли мокрі клени.
Не треба слів, хай дощ про нас шумить.
Присядь, коханий, ближче біля мене.
Візьми за руку, нині я без крил.
Як осінь справжня… Хоча що між нами?
Шляхи несходжені на сотні миль,
І ночі зшептані не нашими йменами.
Між нами час ловив не нашу мить,
І квіти не мої, не ти… так треба.
Не нашим щастям в серці защемить,
І сьома вись не нашого крайнеба.
Між нами осінь і цей синій дощ,
І наші руки літом полонені.
І наше «ми» серед чужинських площ,
А ще, напевно, наші мокрі клени…
[i]продовження [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Ось і стала чужа, в свою осінь мене не впустив.
Залишив лиш на згадку шматочок вчорашнього літа.
На моїх берегах буйним вітром чи сном погостив,
Пригорнув мої трави, й забрав в мене майже півсвіту.
Я у осінь наосліп із червоними маками йду,
Бо на тих берегах бродять привиди мертвого щастя.
І ті маки горну, не згублю пелюстки на ходу -
Так прочанин несе свою душу на перше причастя.
Знову ніч застаю в безнадійнім полоні думок,
Ранок жовтнем самотнім безглуздо мене зустрічає.
Налетів буйний вітер – кружляв з пелюстками танок.
Я віднині одна. В мене й мого півсвіту немає…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692262
дата надходження 03.10.2016
дата закладки 16.10.2016
Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 16.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.10.2016
Тонка межа і непомітна грань.
Де можна ще, а де вже заборона?
Я балансую та без жодних нарікань
Приймаю все і "не спаде корона".
Наосліп майже, лину у твої світи.
Мандрую, хоч не знаю шляху.
Де закінчилась я і вже почався ти?
Іду на прощу, чи іду на плаху?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694604
дата надходження 15.10.2016
дата закладки 16.10.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=wzEpV2n6vCQ[/youtube]
У меня сегодня много дела:
Надо память до конца убить,
Надо, чтоб душа окаменела,
Надо снова научиться жить.
Анна Ахматова
-----------------------------------
Ти мене ніколи не забудеш.
Я живу постійно у думках.
Пам"ять свою спогадами будиш,
Хоч думки тримаєш на замках.
Та вони не терплять оці грати,
Вилітають птицями на світ,
Ти повір! Не хочуть умирати,
І тобі не втримать їх політ.
Чашка кави в дощову погоду,
І думки про те, що не зберіг,
Не покращать у душі негоду...
За вікном не дощ уже, а сніг.
Не старайся ти спокійно жити,
Бо думки обсядуть знов і знов...
І колись ти зможеш зрозуміти,
Не вмира у пам"яті Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691797
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 10.10.2016
Итак, я снова Вам пишу,-
"Я Вам пишу, чего же боле..."
Я отвечать Вас не прошу -
Всё остаётся в Вашей воле!
Я часто вспоминаю Вас...
Вы не забыли дивный вечер,
Очаровательный Кавказ,
Единственную нашу встречу?!
Вы были холодны́ со мной,
А я - от счастья опьяневший,_
Я ВИДЕЛ ВАС! И под луной
Мир был таинственен и нежен...
Мне рассказать могли глаза
О том, о чем мечтал и думал...
Но Вы их прятали тогда...-
И мир казался мне угрюмым.
Я Вас хотел поцеловать,
Но робость подавила чувство...
Мне петь хотелось и летать,
Я был уверен: я Вам нужен!
Но Вы всё приняли за флирт -
Минутную любовь!... Поверьте,
Я Вас взаправду полюбил,
И, как мне кажется, до смерти!
Я и не думал Вас забыть,
С чего Вы взяли это, право?!
Для Вас то был - текущий флирт,
А для меня вот - не забава!
Вы знаете, как я страдал...
И как страдаю... Но не сто́ит
Вам говорить об этом!... Я -
Не тот, кто просит или но́ет!
Могу я лишь одно сказать:
"Я Вас люблю!" - и в Вашей воле
"Меня презрением наказать,
Или вниманием удостоить..."
Я не забуду никогда
Вас - милой, трогательной, нежной,-
Весной и в злые холода́,
В зной летний и зимою снежной.
Я Вас люблю! К чему слова!
Я Вам писал... Теперь не буду!
Я жду ответ Ваш... Если: "Да!" -
Я не смогу поверить чуду!
А если скажете Вы: "Нет!" -
Мой выход лишь один, поверьте -
Беззвучно щёлкнет пистолет...
Но Вы со мной и после смерти!
Иллюстрация - из Интернета
Армения 1970
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247909
дата надходження 18.03.2011
дата закладки 10.10.2016
Рогалики з варенням для внучат
Бабуня в пічці зрання випікала.
Стелився неймовірний аромат...
Затамувавши подих, випічку чекали.
І лоскотало ніс, співав живіт,
І слинку-думку раз у раз ковтали.
Чекали пильно... Ріс бісквіт...
В уяві пляцки ті вже смакували.
Світились очка, носики вгорі,
Дитячі ніжки в танці закружляли.
Ось зараз! Зараз! Диво вже в жарі,
Зарум'янилось і до них моргає.
Ті пелюстки палкі, троянди квіт
У хлібі, здобі, мовби те - натхнення...
В дарунок зсипався із ружі цвіт
Для любих всіх, в смаколики - варенням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671235
дата надходження 09.06.2016
дата закладки 10.10.2016
Я обращусь к тебе на "Вы"
Из уваженья... Теплоты...
Вы - воплощение мечты.
Сиянье нежной красоты.
Вас я молю... Боготворю.
Я мыслями о Вас живу...
Свою Вам сказку расскажу.
Души весь мир я подарю...
Останьтесь! Будьте! Я прошу!
О, как же Вами дорожу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623893
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 10.10.2016
Слаб человечишко.., слаб,
Если он сам так решил,
Если унынию раб,
Если мечту иссушил.
Где твой романтик - герой ?
Кто в твоей шкуре сидит -
Богом забытый изгой
Или уставший пиит..?
Осень хлестнула лицо
Мокрой перчаткой дождя -
"Впору назваться лжецом
И обмануть своё "Я"!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693550
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2016
Я выставляю счёт… за прожитые дни!
Я выставляю счёт: за прожитые дни!
За не до любленные, длинные в печали ночи!
Я понимаю: огнивом зари…
Уж не пылают голубые очи!
Я выставляю счёт: за все грехи!
За дни, когда ты был бездумен…
За безразличия спокойные твои…
И за роман, что жизнью не додуман…
Я выставляю счёт: за всю печаль мою!
За мыслей кутерьму в непониманьи…
За то, что не скажу тебе «люблю»…
Что потерялась в этом мирозданьи…
02. 10. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692943
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
[b]…вот – только снится – здоровый образ мысли
Во сне встречает рождение себя…
Готов проститься ль с холстом художник тризны,
Осенний признак в желтизне синя?!
•
Мы дышим микро-пыль-алмазной былью…
Погибло Солнце – для иных миров
Окончен бал – не совмещённый с жизнью
Газообразный вертится простор…
•
Когда-нибудь… Опять – зажгутся свечи
В родильном доме, в облике другом
Прольются звуки, по порядку… речи
Ко Дню рожденья Слова – в золотом…
•
Единый сиг* – безвольное мгновение
У предков наших – скоростной напор
Несёт наш миг в ритмичное строение
И, дай нам Бог, чтоб не был перебор…[/b]
[i]*- единица измерения длины и времени у славяно-ариев
(одна секунда – 300244992 сига)
[/i]
07. 10. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692977
дата надходження 07.10.2016
дата закладки 08.10.2016
Грає у бокалі молоде вино,
Солодом лоскоче губи діду,
Смак тепер такий, як був давно,
Коли поцілунком пообідав.
Пригадало смак отой вино
І залоскотали знову губи,
Як же вперше це було давно,
Пригадати знову серцю любо.
Грає у бокалі молоде вино,
Солодом лоскоче губи діду
І життя біжить, немов кіно,
Та обіду не лишилося сліду.
Виграють коралі у вині,
Що на шиї ти тоді носила
І здається це було у сні,
Та забути все-таки не сила.
Що ж ти робиш, молоде вино?
Пам'ять знову з давнини вертаєш…
Це ж було уже давним-давно,
Ти ж моє життя назад гортаєш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692713
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 06.10.2016
Экспромт
Обычный серый день рождает серый вечер.
Свидетелем - свеча: и плачет,и коптит...
Набросив грусти шаль(прозрачную)на плечи,
Мелодия дождя восьмушками звенит...
Лирический мотив созвучен настроению...
Прощальное тепло за облаком летит...
Мне кажется,что миг(счастливый) - провидение...
Его бы - удержать,прочувствовать,вкусить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692662
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 06.10.2016
А, якщо час і справді
Тече не лінійно?!
Якщо послідовність вчора-сьогодні-завтра -
Не аксіома?!
Якщо опале листя ледь зеленіє
У іншому вимірі, де ми ще не знайомі?!...
Якщо світ насправді
Не площина двох осей,
І десь ми живемо,руйнуючи схеми?
І квіти твої ще пахнуть у моїм волоссі,
І жодного шансу бути доведеними
Не мають старі теореми.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558414
дата надходження 09.02.2015
дата закладки 05.10.2016
[color="#0033ff"]Мы не жили, как в Раю -
Ни одной минуты...
А теперь я узнаю́,
Что должны кому-то.
Г.Д.-16 ©[/color]
Скоро умрет Незыблемость -
Вечный, немой укор.
Нас тяготит обыденность,
Радует всякий вздор.
Диким броском неистовым
Мир будоражит вновь...
И отвернулась Истина,
И возникает кровь.
Радуют взгляд пожарища,
Снится чужая боль.
Мини-садист, не жалуйся,
Что умерла Любовь.
Миленькие чудачества -
Тяжести от оков:
Несовместимость – качество
Мыслей, идей, стихов…
Близость границ отмерена
Горем, что через край…
Будущее? – Расстреляно!
Прошлое? – Нет, не Рай!
05.10.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692590
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016
Я написав про себе вірша –
Наївний і простий сюжет:
Про те, що мрії не збулися,
Кохалися – і розійшлися,
Їх тільки спогад береже.
Ну, написав. До ювілею.
І де тут в біса новизна?
Таких історій – кожна друга,
Хто долі упізнав наругу,
А чи готується пізнать…
Але постійте, друзі – грішний.
Бо це, утрачене – моє.
Бо більше молодість не буде.
І рве печаль нагально груди,
І серце плаче солов’єм.
Нема інтриг. Класична схема
Лягла на шальки терезів…
Та істина за нас мудріша:
Банально – це коли про інших,
Коли ж про себе – ексклюзив!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692650
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Над зіллям, затаївшись, відьма ворожила,
На щастя, долю, злагоду, любов.
Здіймалась в небо, молода пташина,
А в серці гаряче палала кров.
Наворожу я пошепки на воду,
Жива вода хай сили мені дасть,
Панує хай омріяна свобода,
Допоки мій вогонь життя не згас.
Хай в лісі я, немов тварина дика,
Але жива, і лісу не чужа,
Він захищає аж до скону віку,
Живе багаття та жива іскра.
Я - жінка. Але "Відьма, - кажуть люди. -
І звідки сила вам така дана?".
Гіркі слова пробачимо, забудем,
Самі для себе творимо дива.
Я - жінка? Відьма? То вже як вам треба.
Комусь - кохана, а комусь - чужа.
Хтось з відьмою злітає аж до неба,
А хтось із жінкою повзе вперед вужа
©Copyright: Анастасія Федоренко, 2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692093
дата надходження 02.10.2016
дата закладки 02.10.2016
приблуда – дощ
всю ніч моє вікно
тихенько шкрябав
терся мокрим носом об шибки
муркотів
просився в руки
і кутався
у вранішній туман
так ніби намагаючись
зігрітись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265240
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 02.10.2016
Почему мы не можем быть вместе?
Кто придумал для счастья преграды?
И что скажешь супруге ты, если
Я оставлю следы от помады?
Я устала оценивать вина,
Ждать часы, что песок не провеет,
Разрушать ваш уют у камина.
Ну, когда в нем лучина дотлеет?
И спокойно обедать не против,
Хоть ненужные люди узнают.
Я устала молчать, а напротив
Мне глаза твои страстью пылают.
Как история сложится дальше?
Время лето меняет на осень,
Хотя я не могу тебе даже
Позвонить, если время за восемь.
И под утро одна просыпаюсь,
Вся исколота свежей щетиной.
Я устала любить, но не каюсь −
Не грешнО быть с любимым мужчиной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482769
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 02.10.2016
Я вновь в своём четырёхстенном мире,
И вновь вливаю сплав свинца –
По венам растечётся. До конца
Осталось только дня четыре.
Под маской след простыл лица.
Надежду смою я в сортире.
И чем так можно искалечить
Того, кто так бездумно пал?
Мой смысл жизни вновь пропал.
Кого б теперь увековечить
В своих стихах. Кто б только знал,
Что время ни черта не лечит.
И мне совсем не стало легче –
Такой мой мир ничтожно мал.
Четыре стенки – это клетка –
Такой вот круговой маршрут.
Меня уже нигде не ждут
И вспоминают очень редко.
Все лицемерят, ненавидят, лгут.
Мне б только выбраться из пут.
Ломая крылья, будто ветки,
Меня стервятники порвут.
На мне смертельная пометка,
Такие долго не живут.
07.10.2010
Аудиофайл:
Nox Arcana - Frozen Memories
[img]http://s020.radikal.ru/i717/1310/8c/db6f3cc5a01d.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453663
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 02.10.2016
Разрешите, я выйду. Мне стало здесь слишком душно.
На спине снова чешутся шрамы, и жгут глаза.
Я бы встала метель из хрустальных дождей послушать
Только кто-то сказал, что мне вредно. Что мне нельзя
Разрешите я выйду. Мне мало обычных книжек
Я хочу расствориться невежеством в чистоте
Я хочу ощутить это счастье – гулять по крышам
Нет, со мною нельзя. Вы другие. Вы все не те.
Разрешите я выйду. Мне стало здесь слишком душно.
В ваших душах нет смысла. Зияет пустое дно.
В моем сердце пылает костер, прикоснись и слушай.
Разрешите я выйду. Не в двери, нет нет, в окно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521352
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 02.10.2016
Слова молчат. Ты знаешь, так бывает,
Когда их голос тих, их голос нем.
А я ступаю – как всегда, по краю,
Канатоходец меж высоких стен.
Мне б закричать – до хрипоты, до неба,
Мне б написать – о том и обо всем.
Но ладит жизнь какой-то новый ребус,
А мы – никто. Мы – только пешки в нем.
Слова молчат. Они не видят смысла
Рекою литься, если мир так пуст.
Есть тишина. И в ней танцуют мысли,
Ни звуком не касаясь хладных уст.
Есть полувздох, касания усталость,
Есть полувзгляд – его не растопить.
А где слова? От них осталась малость –
Так дай же мне, как яд, её допить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614253
дата надходження 18.10.2015
дата закладки 01.10.2016
[i]Масштабы наших разрушений переступали все границы.
В погоне за "чужим, не нашим" с трудом запоминали лица.
Мы легкомысленно считали, что обязательно всё сможем.
В водовороте развлечений считали, что нам каждый должен.
Но время таяло и люди менялись чаще, чем перчатки.
Мы по ночам в каких-то клубах вдвоём с тобой играли в прятки.
А вот теперь мы словно рухнув с уже совсем не пъедестала,
Решили, нам с тобой пора, - вернуться и начать сначала.
И тут мы поняли, что поздно или уже, увы, не надо.
Все эти годы мы с тобой могли счастливыми быть рядом.
Но мой характер, твой фигизм - всего лишь тени от азарта.
Ты помнишь, что с самим собой неинтересно играть в карты.
Я за очками прячу взгляд, - уставший и уже погасший.
Одену лучший свой наряд, но даже в нём не стану младше.
Ещё во мне огонь горит, но нет, он просто догорает,
И сердце больше не болит, оно мне больше не мешает.
Цинично, дерзко и легко мы уничтожили возможность
Познать, что значит быть вдвоём и как это "мороз по коже".
Мы по каким-то адресам искали подлинность в фальшивках,
От нас остались лишь тела и поздравления в открытках.
И вот сегодня мы с тобой попали в общий круг знакомых.
Мне так хотелось убежать и срочно оказаться дома.
Я просто не могла терпеть, когда другую обнимаешь,
А смотришь на меня в упор, и своим взглядом прожигаешь.
Его поймав, я отвернусь, чтоб ты не видел, как я плачу.
Ну неужели для тебя я ничего уже не значу?!
Я проскользну сквозь всю толпу, сбегу по лестнице на первый.
Я всё ещё тебя люблю... И всё ещё жива... Наверно...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615977
дата надходження 25.10.2015
дата закладки 01.10.2016
Мені болять твої вірші!
Ними душа моя прикута
І кожне слово, мов отрута
Як сліпо-точені ножі.
У них пекуча заметіль
І хвороблива невідомість
Там замовкає підсвідомість
Лиш чути біль, колючий біль...
Мені болить ота межа!
Що наче прірва поміж нами
Ми заблукали між світами
В яких для тебе я, чужа!
А там холодні вітражі
Там помирає щирий сміх
І за який терплю я гріх?!
Щоб там блукати, без душі!
Мені болить твоє мовчання!
Воно лютіше від зими
Як кат, караєш без вини
Без молитов і покаяння...
........... ...........
Тобою згублені надії
Тобою спалені мости...
Мене болить...
...мій біль це, ти!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629712
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 01.10.2016
Представь, что нет ни прошлого, ни завтра,
А есть сегодня – больше ничего.
И нет в запасе времени на Сартра,
На мысли, их раскачку и рывок.
Нет ничего: ни дьявола, ни бога,
А только жизнь длиною в скудный день.
Черновики в столе лежат… не трогай…
Сегодня не они, а ты мишень.
Пустой дырой покажется вдруг небо,
Гигантскою – лимонная луна.
Ты снова по себе закажешь требу,
Она, как никогда тебе важна.
И ты пройдёшь все точки невозврата
За сутки, полагаясь на повтор
И шанс второй – прожить судьбу, как надо.
Но время вдруг заглушит свой мотор…
31 марта 2015г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570943
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 01.10.2016
коли прокидаються тіні забутих утрат,
і сонце свій хід повертає до пекла ... в долоні...
стискається серце від болю в обіймах лещат
гіркої покути. ми здали свої бастіони
за безцінь. так, наче ніколи нікому ніхто
нічого не винен - звичайна стилістика ночі.
де-юре, мов птахи. де-факто, розбите авто.
і луснула тиша - у спину беззвучно регоче.
чого тобі? колами знову ідеш по мені,
немов по воді, доки світ мій не схопиться криком.
нікому ніхто... то чому ж так гойдає в човні,
відколи цей спомин про нас у минуле покликав?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671877
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 01.10.2016
Я прилечу к вам тёплым летним ветром,
Пройдусь по занавескам, по щекам
И, наслаждаясь каждым миллиметром,
Остановлюсь, чтобы прильнуть к губам.
И в этом поцелуе долгом, нежном
Пройдёт вся вечность прямо предо мной,
И в океане тихом и безбрежном
Начнутся волны с пеною густой.
Исчезнет скучный штиль и гладь морская,
Внутри пробудится девятый вал,
И страсть, так постепенно нарастая,
Заполнит ранее пустой бокал.
И как бы ночью холодно не было,
Пожалуйста, прошу вас об одном:
Откройте окна так, чтобы входило
Дыхание моё в ваш светлый дом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679591
дата надходження 23.07.2016
дата закладки 01.10.2016
Белый снег серебрился.
Падал тихо звеня.
И в душе отразился
Болью сердце щемя.
На снегу у дороги,
Среди белого дня,
Три замёрзшие розы,
Ярче пламя огня.
Околевшие розы...
Чьей разлуки букет?
Отгремевшие грозы,
Знать, любви больше нет.
Лепестки умирали.
С ними плакала я.
И слезинки упали,
Растревожив меня.
Кто же здесь их оставил?
Чей же рядом здесь след?
Горечь к сердцу прибавил
Мой вопрос и ответ...
Ветер птицей кружился,
Целовал лепестки,
А на душу ложился
Холод зимней тоски...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234357
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 01.10.2016
Їх у в"язниці зібралось чимало
Жінок, дівчат, зовсІм малих дітей.
Вона ж все ніби осторонь стояла,
Долоні пригорнувши до грудей.
Її як відьму на поталу видав
Слизький, пихатий, жадібний сусід...
Все зазіхав на цноту, зненавидів,
Коли не зміг ні взяти, ні купить.
Був допит. Кат зриває одежину...
Вона покірно показала вмить
Таємні родимки, сказала, що хотіла
Звести сусіда, і все місто підпалить...
Любила зло робить, колодязі труїла,
Любила шабаші та кров дітей смоктать-
Бо так боялась, що її тендітне тіло
Кліщі залізні будуть шматувать.
Благала, щоб її не катували,
І всі зізнання хутко підписала...
Суворі судді милосердя проявили-
Лише до вогнища дівчину присудили.
Кат вивів з зали і повів до ганку...
Чекати їй не довго-лиш до ранку.
І в анфіладі темній, де роїлись
Загиблі душі та останні їх думки
Вона рукою ніжно доторкнулась
До катової сильної руки...
І темна ніч. Вона не може спати-
їй жаль себе- цнотливу, чарівну...
Шкода загинуть , хлопця не пізнати,
З коханцем не провести ніч одну!..
Та линуть кроки. Ніч же ще. Так скоро?..
Відкрились двері. На порозі кат.
Бере за руку дівчину й виводить
У темну прохолоду анфілад...
У темному кутку вони лиш двоє.
Такий він сильний. А вона слабка...
Здригається вона, і відчуває
Як пестить тіло катова рука...
Чека на площі вогнище. Невпинно
Спливає час. Життя відійде з ним...
Вона зняла поволі одежину
і на коліна стала перед ним...
Ці відчуття... Як поклики до раю...
Це упоїння катовим... міцним...
Неначе кров із неї випиває...
Вона на ньому... І вона.. Під ним...
А там- лежать знесилені в нестямі
Солодким сном забувшись чарівним...
Нарешті кат її за плечі підіймає.
І ледь одягнена, вона їде за ним.
Куди веде? Невже ж таки на волю?
Дарунок- жити? Справдиться невже?
Ні. До в"язниці знов її заводить-
"Відпочивай до ранку. Скоро вже..."
Лягла вона спокійно і лежить.
Все відбулось. Чи варто далі жить?
На ранок кат прийшов. Узявши її грубо,
До зали вивів. Руки їй зв"язав.
Відвіз до вогнища, та до стовпа із дуба
Залізними цепами прив"язав.
І люди бачили, коли вогнем завзята,
Вона в сльозах дивилася на ката...
Вона не плакала від болю, не кричала,
Губами поцілунок лиш послала...
...... .......
В бридкій харчівні, осторонь, окраєм
Кат заливає трунком очі, проклинає
Свою роботу. Та робить її потрібно.
Допоки відьми- боронитись необхідно...
Зробив, що міг... Він милосердно відьмі
Подарував жіноцтва пізнання...
Що ж серце заболіло з того дня?
І все болить... В душі забракло сил...
І в смутку очі п"яні розглядають
Ту жменьку попелу, що висипав на стіл...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470402
дата надходження 05.01.2014
дата закладки 01.10.2016
[u]Луиза Мишель* и Теофиль Ферре**. Париж 1871.[/u]
Милый мой, ты помнишь этот дикий,
Этот яростный последний день?...
Я из шарфа сделала гвоздики.
(Отцвела давно в садах сирень...)
Я – с тобою – до конца сражалась!
Пали братья. Копоть, кровь и гарь…
Мы в тюрьме. Но я с тобой осталась,
Мой бесстрашный, верный коммунар!
Если суждено пойти на казнь мне –
Я не пожалею ни о чём!
Жаль вот, что не сможешь ты ни разу
Руку положить мне на плечо…
Больно, что не можешь прикоснуться.
Горько – прикоснуться не могу…
В прошлое – не можем мы вернуться,
В нашу ночь – ты помнишь? – на лугу…
Я люблю тебя… В стихах, и в письмах,
Всё пишу об этом невпопад…
Предо мною всё проходят лица
Всех погибших в зоне баррикад!
Как всегда – измена власть имущих
Больно отзывается в груди…
Ты держись в застенках, друг мой лучший!
До конца – в борьбе нашей иди!
Если чудо всё же приключится –
Как хочу хоть раз тебя обнять!
Я – Луиза, Красная Волчица***.
Перед смертью – вспомни ты меня.
*[b]Луиза Мишель[/b] (фр. Louise Michel, 29 мая 1830, Вронкур — 9 января 1905, Марсель) — французская революционерка, учительница, писательница, поэтесса.
С самого начала и вплоть до падения Коммуны вся деятельность Луизы протекала на передовых позициях. Она дралась в рядах Национальной гвардии не хуже старых, закалённых в бою солдат и служила примером революционной храбрости, стойкости и самопожертвования. В статье «Героини революции», напечатанной в апреле 1871 г. в «Journal officiel», сообщалось: «…В наши дни наблюдается снова проявления женского героизма. В рядах Национальной гвардии сражается много женщин… В рядах 61-го батальона сражалась одна энергичная женщина. Она убила много жандармов и полицейских». Сама Луиза по присущей ей скромности очень неохотно писала о своих подвигах.
Луиза сражается в маршевых ротах: как рядовой гвардеец. Вместе с тем она принимает деятельное участие в организации санитарной службы, много работает в походах лазаретах, в перевязочных отрядах. Она трудится без передышки, не спит по нескольку ночей, носит форму и грубые, забрызганные глиной и грязью солдатские сапоги, но всегда бодра. Она нередко появляется в самых опасных местах.
***Буржуазная пресса прозвала ее [u]Красной Волчицей[/u].
**Её друг и наставник в революционных делах — [b]Теофиль Ферре[/b]. Ферре был единственным человеком, к которому Луиза в течение всей своей жизни испытывала горячую привязанность, граничащую с любовью.
После падения Коммуны была арестована и посажена в тюрьму.
В тюрьме Луиза с отвращением вспоминала о своих «республиканских иллюзиях»: те самые люди (Жюль Фавр, Жюль Симон и другие), которые клялись в «верности республике», добившись власти, стали самыми свирепыми контрреволюционерами. Луиза и Ферре томились в тюрьмах.
Луиза всячески старалась узнать об участи Теофиля Ферре. До неё дошли вести об его мужественном поведении на суде, о смертном приговоре. Она сильно волновалась за него. Ей удалось при содействии одной прачки обменяться с Ферре несколькими письмами, зашитыми в рукава его рубашки. Луиза послала ему «гвоздики», старательно сделанные из клочков красного шарфа, — символические «красные гвоздики», напоминавшие о предреволюционных надеждах и стремлениях, и присоединила к ним свои стихи. Вскоре она переслала ему ещё несколько своих стихотворений. В своих ответных письмах Ферре старался поднять её дух, убеждал, что победа республики и социализма во Франции неизбежна. Зная неукротимый характер Луизы, Ферре опасался, что она будет вести себя на суде вызывающе, что её приговорят к смерти. Стоя уже одной ногой в могиле, этот мужественный и стойкий человек убеждал её не рисковать своей жизнью. Луиза решила быть достойной своего друга. 28 ноября Ферре казнили.
6 декабря Луиза Мишель предстала, наконец, перед версальским судом. На суде Луиза Мишель потребовала для себя смертного приговора: «Всякое бьющееся за свободу сердце имеет только одно право – право на маленький кусочек свинца и я требую своей доли». Как женщина она избежала смертной казни и была приговорена к ссылке в Новую Каледонию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544542
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 01.10.2016
В Париже май... Все в зелени, в цвету...
Разбитых улиц жутко-странные картины...
Реала лев пожрал романтиков мечту...
И вечность формы с содержанием едины...
У баррикады, развороченной в бою-
Всего-то камни, лом чугунно-медный-
За честь Коммуны голову свою
Сложил мужчина, видимо, не бедный.
Солдаты Тьера, подавившие мятеж,
С непониманием карманы "потрошили",
Взяв редингот, жилетку цвета беж,
Часы... Бумажник, полный денег, разделили...
Грязь мародерства средь военных бед
На лица их не наложила отпечатка,
Как маска смерти, оборвавшая сюжет
Романа, с кровью стекшего в брусчатку...
........... ............ ........... .........
Он, вне политики, романтик и поэт,
Гюго поклонник и шедевров Ламартина,
Идя по улице, вдруг уловил сюжет,
Ночного города изящную картину...
Он шел по улице, еще не знавшей гарь
Боев весны. Собою дорожил.
Он шел по улице... И газовый фонарь
В судьбы лицо сквозь платье девушки светил...
Оговорив типичной парой фраз
Всю ситуации изящную банальность,
Абсента зелень сквозь фонарный газ
Вдвоем в кафе под скрипку пили гениальность...
А после шли по шаткой мостовой
В объятья томные раскрытые отеля...
И воспаленно над склоненной головой
Светил ночник, рисуя тени на постели...
Нет, не впервые... Но поверьте, господа,
Порою быстро можно догадаться
Что не всегда... Да нет... Скорее- никогда
Вам не придется столь стремительно влюбляться...
Переплелись изящно ноги, как цветы...
И тел сплетенье, как вьюнок, овивший стебель...
И охлаждала эротичные мечты
Прохлада пола, столь же нужного, как мебель...
И лишь зарозовел рассвет в углу
Отсветом солнца сквозь проем оконной рамы,
Она сбежала, разбросавши на полу
Аргентум франков, презентованный, как даме...
........... ........... ........... ..........
Он не держал ее... И в утреннем свету,
Вдруг потеряв полученное даром,
Чтоб сохранить осуществленную мечту,
Ушел к судьбе... На баррикаду коммунаров.
© Copyright: Серго Сокольник, 2014
Свидетельство о публикации №114121500346
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543932
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 01.10.2016
Темный Ангел в ночной полудреме летел...
Утомленно и сонно в чары действа глядел,
Как осенние ведьмы в липкой тине болот
Брали хлад омовенья в свой последний полет...
Над печальной землею Ангел Зла пролетал
В состояньи покоя... Озирал? Надзирал?
И шалунья, в чьем сердце черный клекот ворон,
Совершала в почтеньи реверанса поклон...
И иная, которой уж касается тлен,
Что сменила с позором свой талант на домен,
Расслоенная телом, но еще хороша,
Обнаженно хотела, чтоб коснулась душа
Этой матрицы мрака, этих глаз седины...
Вдруг завыли собаки на рожденье луны...
Утомленный увидел... Как покровом накрыв...
Индульгенцию выдав... Ей грехи отпустив...
Над болотною тиной стон оргазма витал...
Утомясь Хеллоуином в темный край улетал
Он, осенней идилии положивший конец...
Тьму в ночи осветили искры женских сердец...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533853
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.10.2016
[b]Вечер… Домик… Счастье… Печка…
Горы… Пуща… Лес… Олень…
Мостик… Тропка… Рыбки… Речка…
Дым… Костёр… Окончен день!
Ночь… Уха… Друзья… Напевы…
Разговоры… Анекдот…
В сентябре благие темы…
Снова утро… Блеск высот!!![/b]
23. 09. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691406
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.10.2016
всьго лиш магазинчик на краю галактики
за склом вітрин зв'язки зі збуджених кристаликів
у опт і роздріб
туди не їдуть на таксі і рейки не прокладено трамвайчиків
і так до слова пішки не дійти
всього лиш магазинчик на краю галактики
на вітрі сонячнім дрижать рекламні фантики
процент у руки інше у сміття
ракети реактивний шум доноситься нечутним шелестінням
і черги як не дивно не ростуть
всього лиш магазинчик не відмічений у атласі
з іскристим дахом зоряних нерівних азимутів
цілодобово
там за вітриною плететься в чорних дірах сонне вариво
життів розкиданих тривожна суть
я назбираю чар і розміняю на дива дрібніші
щоб залишити ще комусь на решту продавщиці
з альфа ромео
переминаючись з ноги та й на ногу я дуже довго обиратиму
така нагода є лиш раз в житті
а знаєш я мабуть нічого так і не куплю
те що важливо в ньому роздають безплатно
на всесвіту краю
ті лишки чар пожертвую і стану меценатом
не купиш те
що я тебе люблю
любов же віддається за безплатно
у магазинчику в незвіданім краю
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691782
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 01.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.09.2016
«Omnia flumina fluctus maris,
sed maris illius non impletur...»
(Liber Ecclesiastes. VII)*
Такий чудовий синій оксамит,
Такий прозорий над водою плач -
Як аргонавтів призабутий міт.
Читаю Данте. Ти мені пробач.
Не докоряй. Минуле – це міраж
Чи то абсурд. Моя fata morgana.
Який чудовий на планеті екіпаж!
Та все проходить… І відкрита рана
Суворих хронік Кромвеля болить
Твоїх повстань задушена надія -
Моя Ірландія… Я снив тобою мить -
Лише століття… Ностальгія
Чи то за вічністю чи то за літом,
На березі збираю камінці,
І небо хворе називаю оксамитом.
Розмову тиху заведу на манівці
Тебе немає – ти лише уява.
Мій спогад дивний, марення легке
Шляхів шукати нині – марна справа
Усе отруєно, усе кругом чуже.
І тільки призабутий переспів
Легенди дивної розкопаних могил
З скарбнички призабутих мертвих слів,
Друїдів істин та камінних брил…
Примітки:
* - «Всі потоки до моря пливуть, але воно не наповнюється…» (Кгига Проповідника. 7.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=396604
дата надходження 30.01.2013
дата закладки 22.09.2016
«Може й справді вся правда – мить,
Мертві факти й безсмертні міти…»
(Євген Плужник)
Визирнувши за вікно, я побачив гроно винограду, яке так і не достигнувши, замерзло під час першого нічного приморозку. Я подумав, що воно нагадує мені ірландських поетів початку ХХ століття, які так і не написавши своїх віршів полягли під час ірландського повстання 1916 року. І я подумав, що зимові дні в Дубліні завжди були сумними і меланхолійними відколи ірландці втратили під ногами землю і навчились придумувати такі приказки як: «Високої тобі шибениці у вітряний день!» або «Що в Коннахт, що в пекло!» І тоді я подумав, що зима 1917 року у Дубліні була такою ж сумною і безнадійною як і цей замерзлий кислий виноград за вікном і написав таке:
Спустошує холодний вітер слів
Мій Дублін сірий і мою кімнату
Збудовану з думок і світла ліхтарів.
Я істину намалював строкату
Між чайником і маривом Стожар,
Мій кіт нудьгує, за мізерну плату
Сізіф тутешній на імення Болівар
Тобі догляне твій нікчемний сад,
А під небесним дивом Оріона
У снах твоїх дозріє виноград
І глек наповнить трунком Посейдона
(Бо море теж п’янить), і бідний харизмат
(Той що студент і схимник) з білого сервізу
Візьме горня. Попросить в Бога візу
На тиждень-другий у банальний рай.
Він каву поважає. Хліб розкрай,
Бодлера прочитай отрути повний вірш
І в холоді нудьги згадай, що все пройшло
Вітчизну продали за срібняки, за гріш,
А ти все бавишся в нікчемне ремесло,
Естета зображаєш й скепсисом грішиш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400064
дата надходження 11.02.2013
дата закладки 22.09.2016
Дрімав у сні осінній сад
За хмарку місяць зацепився,
Моргнув для річки до дівчат...
По справах вдалеч покотився.
Сипнув в долину бурштину,
Черпнув води в ставку, напився,
Всміхнулись зорі чаклуну,
На дворі вечір народився.
Виймали скрипку цвіркуни,
Як у раю,час зупинився
Не дишу...боже борони,
Щоб він,як повінь розчинився.
Озвався пугач у гаю...
Десь там з малечою дражнився.
Та я ж не вперше вже в раю...
А встав... і знову помолився.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689879
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 22.09.2016
Хорошо, что не случилось этим летом
Ни растаять, ни прокиснуть на жаре,
А до ужаса банальные сюжеты
Не уняли смуту в черепной коре…
Ободрённая не только крепким чаем,
Рифмы буйные милуя и казня,
Зарождение стиха предвосхищает
Предрассветная мышиная возня…
Нынче вовсе не проблема - стать поэтом,
Только это, так выходит, - полбеды…
Можно быть вполне бездарным, но при этом
Наваять приличный сборник ерунды…
Мне не надо ни конфет, ни шоколаду,
Ни духов, ни горностаевых мехов…
Отыщу себе душевную усладу
В малой толике забористых стихов…
Это раньше из-за резкого памфлета
Мог нажать поэт на спусковой крючок,
А сегодня пострашнее пистолета
Опрометчивый компьютерный щелчок…
Нет на этот счёт толкового совета
И стихов хороших нынче – дефицит…
Разве только паутинка бабьим летом
Остановит поэтичный суицид…
сентябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603662
дата надходження 02.09.2015
дата закладки 21.09.2016
Осінній блюз (вільний переклад)
В дощі намокла й гасне пісня птаха,
Течуть струмки журливо до зими…
Спливає літо, мов сумна невдаха,
Зелені прибирає килими...
Осінній блюз… мелодія розлуки…
Та попри все її перетерплю...
Ти навесні візьмеш мене на руки
І знову шепотітимеш — “люблю”!
Осенний блюз
В дожде намокла, стихла песня птицы,
Текут печально ручейки к зиме...
О, где же летние, горячие зарницы?
Которые вскипали музыкой во мне...
Осенний блюз... мелодия разлуки...
Я знаю, что её перетерплю...
Ведь ты весной меня возьмёшь на руки
И вновь прошепчешь: " Я люблю...".
10. 09. 2016 м. Львів автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689820
дата надходження 20.09.2016
дата закладки 20.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2016
Коли на дротах ластів`яче збереться намисто,
Впаде на долоню охристий пожухлий листок,
І небо повищає, стане до дзвінкості чисте,
І сонце свої літні капці поставить в куток,
Тоді тепле літо збере своє сонячне збіжжя
І з ним побреде поміж вогняно-жовтих пожеж...
І я - десь між літом і осінню, на роздоріжжі:
У літо не можна, у осінь не хочеться теж...
І я в міжсезонні завис на тонкій павутинці!..
В душі ще війна, хоч закрито давно другий фронт...
Я грітиму ніжно свою незрадливу синицю,
Бо клин журавлиний ховається за горизонт.
Дякую моїй донці Аліні за чудові ілюстрації.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689262
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
Благодарю Тебя за всё.
За утро раннее, дожди.
Благодарю я за "Приду..."
Благодарю за "Подожди..."
Благодарю за свет звезды.
Она летела мне в ладонь.
И за ромашек лепестки,
За первый тот букет цветов.
Слова зачем? Зачем слова?
Без слов умеешь говорить.
И руки нежные твои.
О! Как умеешь Ты любить...
Благодарю за солнца луч.
За свет той утренней зари.
За искренность тех первых грёз
И тихое твоё... "Люби..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689291
дата надходження 17.09.2016
дата закладки 17.09.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00660360.mp3[/b]
меня трогает грусть тополей...
их упрямство...
стоять только прямо...
а мне хочется трогать....
веснушки твои...
на щеках и плечах....
душу пробует осень....
как доктор...
...ищет старые травмы упрямо...
пожелтевшие листья....
как райские птицы....
сидят на ветвях....
всё за нас расписали!!!...
когда улыбаться...
где плакать...
но осталася нАсквозь...
пронзённая страстью....
душа
она помнит ...коленок тепло...
... на губах....
и раскрытые... нАстежь...
бесконечно бездонные...
....так любимые... мною...
......глаза....
нескладух повседневность....
казалось давно уже стёрла...
визуал ощущений....
твой тёплый и мягкий живот....
только сны... иногда...
не спросив...
как разбойники...
душу из тела выносят....
а в пути... за рулём...
.......
я опять...
пропустил...
поворот.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688980
дата надходження 15.09.2016
дата закладки 17.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2016
Я віддам тобі своє тепло,
щоб в самотності тебе зігріло,
я віддам тобі своє тепло,
щоб твоїм моє зігрілось тіло,
я візьму собі твоє тепло
і всі правила на мить порушу
я віддам тобі своє тепло
та благаю не бери лиш душу.
У твоїх дівочих ніжних снах
про кохання мрії кольорові,
ти шукаєш в книгах і в піснях
свій сюжет для власної любові.
Ти ще віриш в вічність почуттів
і у чисту вірність лебедину
я б також,повір цього хотів
та боюсь затягне нас рутина.
Я тону в красі твоїх очей
і лечу у пристрасті безодню
та остудять жар палких ночей
наші сірі дні такі холодні.
Я візьму собі твоє тепло
і всі правила за мить порушу,
я віддам тобі своє тепло
та благаю не бери лиш душу.
Геник Лис 10.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687753
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Иисус отвечал: Царство Мое не от мира сего;
Евангелие от Иоанна. Гл. 18, 36.
Пилат, видя, что ничто не помогает, но смятение увеличивается, взял воды и умыл руки перед народом, и сказал: невиновен я в крови праведника сего;
Евангелие от Матфея. Гл. 27, 24.
Ведал Пилат, что ни в чем не виновен Христос,
Ведал, что царство Его не опасно для Рима,
Только пришли фарисеи Иерусалима –
Требуют, смертный чтоб он приговор произнес.
Да почему они бесятся так, вот вопрос?
Эта страна удивительно непостижима.
Дело грозит мятежом, много крови и дыма –
Будет, конечно, тогда с прокуратора спрос.
Итак, чтобы конфликта избежать,
Как в наши дни сказали бы, сердитый,
Пилат решил Христа на казнь послать.
Лишь руки прокуратора омыты.
Как видно, мало истину узнать,
Коль нету воли для её защиты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639624
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 05.09.2016
Серебряные сумерки и тишь...
Нет, хуже - белый шум рождает дрожь -
До шпилек в неразумном моём сердце...
Ведь знала то, что ты опять смолчишь,
От раздраженья слов не подберешь -
Так сиротеют замки без владельцев.
Я - каменная скрипка. Черный блюз.
По лестнице танцующая пыль.
Рассыпавшийся безголосый жемчуг.
Распался этот призрачный союз,
И кто в нем был - забылся и забыл...
Водица камень точит, время - лечит.
Серебряные сумерки и лес...
Нет хуже, чем хотеть вернуть вчера.
А на ладони росы? Нет - лишь блики.
Не выдать бы печали, Ахиллес!
...а черный блюз, застывший у костра,
Грустит над кисло-сладкой ежевикой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687767
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
Весны лишь я тебе желаю!
Весны, мой милый, я тебе желаю!
Ручьями пусть журчит она без краю…
И о любви щебечут утром птицы,
В душе пылают огнивом зарницы!
Искрится взор лучом рассвета…
И тело наполняет речка-нега…
Ах, что же делает? - подумаешь она!
Весна! Которая опять сведёт с ума!
Сведёт с ума шальная обаяньем!
Каким-то даже ропотным признаньем...
И растворит тебя в себе до лета…
Любовью озарив, и волшебством сонета!
А там...опять жар поцелуев не смолкает!
И страсть дурманом всех садов буяет!
И будь, что будет… Пусть Весна поёт!
Зовёт тебя вновь в свой в безоблачный полёт!
04. 09. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687736
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
У вересневий день
я в семилітнім віці
прийшов до школи
полем навпростець.
Іван Григорович
погладив по голівці:
"Ти сам прийшов,Михасю?
Молодець!"
І раптом фініш...
світло...вхід в портал...
Рву стрічку чорну
ребрами худими...
Байдуже сонце
палить нещадимо,
велично здійснює
свій вічний ритуал.
Погладить сиву голову Отець:
"Ти сам прийшов,Михасю?
Молодець!"
*Іван Григорович-вчитель,завуч школи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687784
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 05.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
Есть в нашей жизни такие моменты, которые запоминаются на всю жизнь и ты их не можешь вычеркнуть из памяти. Да и стоит ли? Они (как минимум) помогают нам ценить то, что имеем. Один из таких моментов.
Было это много лет назад. Крайний север, бесконечная полярная ночь. Еду я в автобусе, а на руках - четырехлетняя дочь. Темно, холодно... И тут вдруг, солнце встает. Дочурка увидела его в окошке и с удивительной радостью воскликнула - "Мама.., мама, смотри, солнышко". Это не опишешь, это нужно было слышать. И не просто слышать, а слышать после беспросветной бесконечной тьмы. Казалось бы.., солнце... Что тут удивительного?
Сколько стоит, скажи, милый друг,
Белой птицы полёт над землёю,
Или радуги мост- полукруг,
Оберег над притихшей рекою..?
Или, может быть, дружба людей,
Та, что верность хранит, без опаски..?
Нежность рук и тепло матерей,
Наша вера в недетские сказки..?
Сколько стоишь ты, чувство любви..?
Знаешь, как-то тебя оценила
Бескорыстием робкой зари,
Что от ночи меня заслонила.
Искренняя благодарность за редактирование стиха Генадию
Потустороннему
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670180
дата надходження 04.06.2016
дата закладки 04.09.2016
На веере каштановой листвы
Дождя ночного капля зависает...
Не знаю где и как сегодня ты,
Как я сама..? Да кто об этом знает?
Быть может знает капля хрусталя,
Что воспарить или упасть не рвётся -
Висит подобием полунуля...
Вот как-то так мне нынче и живётся.
Текущий день особо не мудрит,
Бежит навстречу радости от скуки...
А, может быть, и встречу посулит
Наперекор безвременной разлуке.
(фото с инета)
Спасибо большое Лауре за иллюстрацию стиха.
http://www.playcast.ru/view/11295822/f15d09da03abb5f4f98dad1fe57792509de541b7pl
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671723
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 04.09.2016
Мої очі милуються тільки тобою,
серце б"ється у грудях немов барабан,
як затьмарений розум твоєю красою,
руки хочуть обняти лиш твій ніжний стан.
Мені сумно без тебе, без голосу твого.
Коли ми не разом туга в грудях щемить,
я крім тебе в житті не кохаю нікого
й відпускати не хочу тебе ні на мить.
Ти мій ангел з небес,моя вірна дружина,
мама наших дітей і в житті вірний друг,
тебе сильно люблю,палко, ніжно, нестримно
і від твого тепла перехоплює дух.
Я не завжди правий, не уважним буваю
ти пробач мені мила за очі в сльозах
я здобути б хотів тобі ключик від раю,
а для мене мій рай лише в твоїх очах.
21.10.2014. Genyk Lys
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680925
дата надходження 30.07.2016
дата закладки 04.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.09.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 04.09.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 03.09.2016
Спали мене у попіл, я - сльоза,
Або суха засушена пилина,
Яку не приголубить і ліпнина.
Спали мене, хай править бал краса!
Спали мене у відчаї зими,
Чи в осені зарьованої в приймах.
Самотньою у нелюба обіймах,
Спали мене в полоні у пітьми.
Спали мене, одягнену у віск,
У старовиннім канделябрі плачу.
Рве серце Страдіварі на додачу,
Спали мене, як ту любов - на біс.
31.08.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687256
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 03.09.2016
Романы разные бывают…
Романы разные бывают…
Об этом многие ведь знают.
Есть так, что вместе, навсегда,
Но это редкость, господа!
Ещё со школы ждём романа…
Любовь такая без изъяна!
Ведь в ней цветы, глаза, слова…
Чиста, как вешняя вода!
И вот… дозрели до другой –
Любви, возможно, роковой!
Она терзает душу, тело…
(Оно ведь этого хотело)
И познаём мы страсть греха…
Когда зов плоти иногда,
Уносит прямо в облака…
Ах, эта страсть и эти ночи…
Противиться им нету мочи!
Не спим почти уже, любя…
Какие милые года!
А вот роман – на стороне…
Не мил он даже и в строке!
Ведь это – пламя, холод ночи…
И с ним расстаться нету мочи…
Роман служебный – это сила!
Он иногда, как будто диво,
Ведь длиться может и года…
Какая выдержка нужна!
Но в нём всегда мы не делимы –
Практически во всём едины!
Довольно часто пары эти
Живут годами, но в секрете…
Хотя со временем они,
Попав в столь сладкий плен любви,
Найдут окольные пути,
Сердца в одно благослови!
Когда вне возраста мы стали,
Опять впросак чуть не попали!
Ещё Бальзак о том писал,
Что кто-то в рёбра нам попал…
Когда виски, как снег белы,
Опять в плену мы у любви!
09. 02. 2016 автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642802
дата надходження 10.02.2016
дата закладки 03.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2016
Я хочу тебе... І нехай нам роти позаклеюють скотчем
В відвертості поглядів все прочитай
Замінники гріють, але ж ти не поруч
Ти там...
Я хочу веснушки твої позбирати дотично
Мереживо зморшок навколо твоїх океанів
Вона завжди збоку, вона твоя звичка
Але не кохана
Я хочу до губ твоїх, випасти в осад
Скропити свою нерішучість отрутою
І хай буду завтра я гола і боса
До тебе прикутою
Я хочу тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687141
дата надходження 02.09.2016
дата закладки 02.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634
* * *
Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?
Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!
Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................
О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.
Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016
Иллюстрация из Интернета.
© Copyright: Георгий Данко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 29.08.2016
[quote]Поэты не рождаются случайно,
Они летят на Землю с высоты...
Их жизнь окружена глубокой тайной,
Хотя они открыты и просты.
Глаза таких Божественных Посланцев
Всегда печальны и верны Мечте.
И в хаосе проблем
Их Души вечно светят тем
Мирам, что заблудились в темноте.
Они уходят, выполнив Заданье,
Их отзывают Высшие Миры,
Неведомые нашему сознанью,
По правилам Космической Игры.
Они уходят, не допев куплета,
Когда в их честь оркестр играет туш...
Актеры, Музыканты и ПОЭТЫ,
Целители уставших наших Душ.
В лесах их песни птицы допевают,
В полях для них Цветы венки совьют.
Они уходят Вдаль, но никогда не умирают -
И в песнях, и в стихах своих живут.
А, может быть, сегодня или завтра
Уйду и я Таинственным Гонцом-
Туда, куда ушел, ушел от нас внезапно,
ПОЭТ и Композитор ВИКТОР ЦОЙ...
Игорь Тальков. "Памяти Виктора Цоя"[/quote]
Стихи пишет тот, кто несмотря ни на что, навсегда остался Ребенком.
Неправда ли, странно: Такой большой Ребенок?!
Стихи... Человек их начинает писать в 15 лет и бросает в 20...
Бросают... Но не все. И эти большие дети-подростки становятся Поэтами...
Каждый День, каждую Минуту, каждый Миг такой человек видит (как и любой другой) впервые в жизни. Но все дело в том, что одному это примелькалось - сотни похожих один на другой мигов (Но все они - разные!), а другие, которые так и не повзрослели, которые так и остались в душе Детьми, - они-то и замечают все новое, которое первые пропускают, принимая за обыденное.
Наверное, Поэты много богаче, чем все остальные. Ведь увидеть в одном и том же обыденное и необычное - это не уживается с нормальным состоянием человека.
Значит, Поэты - ненормальные? Очень может быть!
Ведь Влюбленные - они тоже ненормальные, да к тому же почти все - Поэты!
Говорят, чтобы быть Поэтом надо много знать...
Ерунда!
Чтобы быть Поэтом нужно совсем ничего не знать, а открывать каждый Час, каждую Минуту что-то, чего до этого не знал.
Быть Поэтом... Вы думаете - это так просто?.. Ты видишь новое - и ты уже Поэт?! Э, нет!
Поэзия это, прежде всего, - Борьба. Не на жизнь, а на смерть! Ведь, что такое Поэзия? Это своего рода Прогресс: в каждом стихотворении, поэме ты говоришь людям что-то новое, предлагаешь свой способ мышления, свою точку зрения на Мир вообще и на Людей в частности. И вообще, Поэт -не звание, должность или профессия, а - СОСТОЯНИЕ ДУШИ.
И, как всегда, в каждом новом деле,- твоя Поэзия находит как яростных поклонников, так и не менее яростных недоброжелателей.
Это - как в Науке: ученые труды тоже встречают в штыки. Ведь Ученый сначала продолжительное время изучает все написанное и сделанное до него, чтобы не повториться. А потом ... потом придумывает что-то свое, новое, продолжая изучаемую тему. И вот здесь его встречают в штыки!
Поэт же ничего не продолжает. Он каждый раз начинает на новом месте, создает новую Науку. И его каждая строка - это как новое уравнение, новый свод знаний. И его тоже встречают в штыки.
Если опять обратиться к Ученым, то, наверное,только немногие из них могут стать по величине сделанных открытий и по той реакции, которую они встречают в просвещенном мире - в один ряд с Поэтами.
Например, Эйнштейн. Ведь его Теория относительности прямо противоположна всем теориям, существовавшим до него! Наверное, не стань Эйнштейн Ученым, он стал бы Поэтом!
Что такое Поэт?
Это - наглец, который старается навязать свою точку зрения на рассматриваемый предмет, явление, человека.
Кому это понравится, позвольте спросить?
Да никому!
Но Поэт, ко всему тому же еще и Ребенок (или - Взрослый из Детства) - а что возьмешь с Ребенка?
Ведь все, о чем он говорит - это "безвредный детский лепет"... Поэтому, его бред принимают, и не подозревают, какой ЯД вливают себе в душу.
Сладкий Яд Поэзии.
О, да, да! Ведь от него ничего не случится!... Но... проходит время - и человек меняется - из черствого, нервного, жестокого, самолюбивого, неуравновешенного, он превращается в доброго, отзывчивого, любознательного, чувствительного. Он заболевает Детством... А Вы говорите: "Дети!..."
А что: "Дети!?"
Стихи пишет тот, кто, несмотря ни на что, навсегда остался РЕБЁНКОМ!!
[i][color="#ff0000"]
ГЕОРГИЙ ДАНКО, 1970[/color][/i]
Илл. из Интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=250402
дата надходження 29.03.2011
дата закладки 29.08.2016
[b]Любовь блистательно нагрянет
Когда её полжизни ждёшь
И каждый вечер лета станет
До восхищения хорош…
Всерьёз захочется влюбиться
Резвиться жизнью молодой
И сердцу предстоит катиться
По поднебесной мостовой…
Где много ласково-пригожих
Минуток будущих времён
Подарит сказочный прохожий
Который в сказочку влюблён!!![/b]
29. 08. 16 – [i]Киев, понедельник, сказочная жара…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686400
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Образити так легко, а зрозуміти важко,
Зализуючи рани, живе на світі люд.
Від "праведного" гніву хтось любить "лізти в пляшку"*,
Бо вислухати інших - такий неле́гкий труд.
На дорогих курортах лікують потім душі,
До психотерапевтів витоптують стежки...
Якби були в стосунках ми не такі байдужі,
Не відштовхнули б друга надійної руки.
Так важко зрозуміти прості звичайні речі,
Бо чути розівчились ми всі уже давно.
Дивуємося потім суцільній порожнечі,
Яка п'янить спочатку, немов старе вино.
*Лізти в пляшку — сердитися, гніватися,
не маючи для цього ніяких підстав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686351
дата надходження 29.08.2016
дата закладки 29.08.2016
Открывались без скрипа двери...
Заходили цветные сны...
Серебра приносили свирели...
Убаюкали - до весны...
Разливая реку пастели,
Уносили в лазури моря...
С переливами синими гжели...
За границы её алтаря...
Безразлично ступало Время
На расплавленный пАтины след...
На невзрОшенное пОтом семя...
На прославленный амулет...
На дрожащий мираж - мгновения...
На стареющие - холсты...
Окунали в рекУ откровения...
А душа... наводила мосты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685179
дата надходження 22.08.2016
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.08.2016
Она хорошая… тогда, когда плохая… (С уст Джеймса Бонда!)
Она хорошая… тогда, когда плохая…
Когда лишь до неё одной вдруг сузился желаний свет!
Когда одежды все, безнравственно срывая...
Дарю ей свой любви сонет!
О, эта близость где-то... роковая…
Изматывает плоть, и жжёт безбожно ум!
Ах, эта женщина, Богиня неземная!
Одна… есть смысл моих мгновенных дум…
21. 08. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685993
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Да! Мы в поэзии — одна душа! (Поэтам...)
Да! Мы в поэзии — одна душа!
Ведь рифм благих безбрежные границы…
Поют любовью, что ещё Весна!
И лишь она одна нам только снится!
А лето — это душ тепло!
Живёт оно весёлою строкою!
И наполняет рифмы, как вино,
Любовью, страстью, радостью хмельною!
Ждём осени плоды благословенно,
И урожая спелое зерно!
Так пусть всегда рождаются мгновенно
Те строфы, что несут в сердца добро!
27. 07. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680375
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 28.08.2016
ПОЭТУ…
Твои руки… твои губы…твоя нежность…
И мечта о счастье – неизбежность…
Твои строки, твои мысли – для меня…
Я купаюсь, плачу в них любя…
Твоё сердце для меня – кусочек счастья!
Жар его спасёт даже в ненастье…
Отогреет холод бытия...
Пусть живёт поэзия твоя!
15. 02. 2016 автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671522
дата надходження 11.06.2016
дата закладки 28.08.2016
Будве
Бьёт синяя волна о стены Града,
И шепчет пеною о прошлом, о былом…
Старинный колокола звон звучит отрадно,
И птица белая приветствует своим крылом…
Какое дивное эпох мгновенье –
Пройтись по улочкам и ощутить дыханье старины!
Весь воздух, звук и камня старого прикосновенье,
Для сердца и измученной души – волшебный миг!
Белеют паруса в уютной бухте :
Здесь каждый странник обретает свой покой…
И капитан задорный в судна рубке,
Бросает якорь твёрдою рукой!
Здесь строили и жили греки,
И Римская империя оставила свой след…
Тут добродетель и любовь обретены навеки,
Монахи скромно по сей день дают святой обет.
В старинном граде заложили площадь для поэтов,
Чтобы культура словом расцвела!
Весь город Будва – для искусства мекка,
Магическою силою он исцеляет все века!
04. 07. 2015 г. Будва автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686207
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 28.08.2016
Я под огненный дождь
Без плаща,
Трепеща.
Потому,что ты ждешь.
Я твой узник,твой раб
Навсегда, -
Опоздал
И усох, и озяб...
Где надежный мой плащ?
Защити,
Ощути
Силу огненных пращ.
По мишени укол -
Точка G!..
Задержи,
Не дрожи.
Удержи,
Окружи,
Окажи,
Не скажи, -
Недвижим.
Я, пока еще, жив,
Пусть и гол, как сокол...
Я под огненный дождь,
Без плаща...
Отощал.
Подожди, не тревожь.
Обнадежь,
Заведешь, -
Изойдешь
Обеща...
Без плаща
У меча?
Клевеща...
Знамо, - ложь.
26.08.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686042
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Лиц каламбур всегда опасен!
Опять я вижу эти лица…
Зрачков зияет пустота…
То в них привидится лисица,
То волчья пасть… Она страшна!
О, зверя лик, любого страшен,
Когда он жертвой увлечён…
Лиц каламбур всегда опасен!
С любых злопамятных времён…
15. 08. 2016 г. Будва автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686023
дата надходження 27.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Лето, постой! Мне, до слез, так обидно и больно...
Не напилась красоты и цветного тепла!
Выскользну утром на улицу: только достойных
Ты награждаешь, целуя их в сердце. А я...
Что же я знаю о роскоши старых сюжетов?
Мне ли прожить их такими, как кто-то мечтал?
Я за травинку схвачу уходящее лето,
Лихо тяну - оставайся! Но лето... Финал.
Вот и прошло! Пролетело. И осень стучится -
В клетку тетради, и зонтики, и дневники...
Ты представляешь, а все ведь могло получиться!
Лето, вино и арбуз... С аккуратностью - "мы".
Лозы скользят по рукам и дымят виноградом -
Ягоды страсти и гордости... Кто так упрям,
Нас разделил неслучайно несбыточным "рядом",
Ветром горячим на миг прикоснувшись к губам?
Лето прошло. И не узнаны лестницы в башне:
Там, где любимых лишь ждут и не надо спасать!
Там, где укрывшись от мира, вкушали бы [i]наше[/i]
Лето с вином, а в ладонях чернел виноград...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685915
дата надходження 26.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Я вечір нишком украду,
вогні поцуплю по одному,
щоб сплутав шлях свій ти додому
і заблукав в мені незнаній...
Коханій...
Може, цілунком зваблю щиру душу,
а очі зачарую зіллям,
і зранку знов буде похмілля,-
у мене хмелю - повні роки...
Сріблися плесом, вічне небо!
Тобі я зорі повертаю...
Знаю!
Любов могутніша за відьму.
13.08.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683550
дата надходження 14.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Время привычно летело!..
Стрелка за стрелкой гналась!..
Пало небесное тело
(С бездны) - в раскрытую пасть...
Ветер играл парусами...
И - укрывался волной...
Айсберг растает с годами...
И превратится - в прибой...
Время ничто не теряет...
И оставляет следы...
Сверху их кто то считает...
Не замечая длины...
Время ничто не теряет!..
Лишь заметает следы!..
Стрелка стрелу догоняет
До отведённой поры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684634
дата надходження 19.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Ми утекли подалі від усіх
Туди, де лиш птахи гарно співають,
Адже любові віддаватися не гріх
І насолоджуватися кохання раєм.
Де так манить очей твоїх блакить,
Палахкотять від поцілунків губи,
Та кожну хвильку щастя струменить,
Ми ж дихаємо ним на повні груди.
Б"ються шалено в унісон серця,
Ти щось мені шепочеш таємниче.
Нас за собою усе далі кличуть
Святі та грішні ніжні почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683780
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Пусть на Луне – на стороне обратной,
Промежду серых гор, на самом лунном дне,
Почти что в вакууме неоднократном
Проявятся цветы почтения к тебе…
Улыбкой солнечной – вселенским утром
Умоет личико небесная заря
Улиткой космоса в приданьях лучших
Укатит спешности в далёкие края…
Смеются люди – в будущем прекрасном
Слагают радостно любимые стихи
Соратники былого во вчерашнем
Союзникам грядущей в мире красоты…
Такие вот дела – пусть утвердятся
Трёхкратным эхом междометия «УРА!!!»
Тебе ж предстало нежно улыбаться
Товарищу, которому поверю я…
Ь…….
18. 08. 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684366
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 27.08.2016
Влюблён...
в поэтов...
чьи слова горят....
переполняемые
искренностью чувства...
взрывает плоть...
безумный страстьепад....
невинная наивность...
безрассудства...
и мне плевать
на рифму...
стиль...
и слог...
противоречья...
всем канонам Мэтров...
.................................
я эти чувства...
сердцем принять смог...
и в комментариях...
ВАМ...
говорю...
об этом.
\\\\
я так мечтаю о тебе...
когда забыв про всё …
…мы вместе…
отбросив мысли
о Вине
о Скромности
любви
и Чести
вдруг пропитаемся Весной...
без плоских слов…
и обещаний…
…………………..
взлетим счастливою волной
в мир исполнения желаний…
раздвинув смыслов облака..
вдохнув губами...
сверхсознанье…
…………………………
мы обменяем
наше Я...
на жажду...
нового Свиданья…
*****Патара - Переспів на твір - МОЙ БЕЛЫЙ СПИСОК
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671741
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 26.08.2016
Возьми меня, поэт, в своё шальное утро!
Возьми меня, поэт, в своё шальное утро!
В свои стихи, печаль, мечту…
Возьми с собой… иначе я потухну…
Я очарую – подарю тебе Весну!
Люблю в строке, люблю в волшебной рифме!
Хочу обнять блаженством Музы… и крылом!
Пусть дышат страстью и загадкой мифов…
Твои шедевры, окрылённые добром!
10. 04. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658970
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 19.08.2016
Ты душу целовал…
Ты душу целовал… и обнимал словами!
Струилась нега, словно вешняя капель…
И вдохновение лилось стихами!
И вдруг… среди весны — метель!
Вдруг холодом повеяло мгновенно,
Как будто не было той сказки… милых грёз…
Душа в комок свернулась… стала бренной…
И опустилась с неба стебельком без роз…
09. 07. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677003
дата надходження 09.07.2016
дата закладки 19.08.2016
Мы думаем о том о ком нельзя,
В момент, когда момент уже упущен.
Мы вспоминаем тех, кому важны,
Лишь в миг, когда самим нам как-то грустно.
Мы отдаляемся от тех с кем мы близки,
Гонясь за тем, кого, увы, догнать не сможем.
Мы забываем тех, с кем по-пути,
Хотя случись беда, не думая поможем
Мы рвемся к цели, забывая о родных,
Рыдая в час когда вернуть их невозможно.
Мы оставляем тех, кто тянет вниз,
Моля о помощи, когда самим нам сложно.
Мы правила меняем под себя,
Стремясь в своих глазах, хоть как-то, оправдаться.
Но заигравший с судьбами других
Рискуем в одиночестве остаться.
Мы так устроены, мы люди.
Порой лишь наше "Я" имеет вес.
Мы лишь в погоне, чувствуем, что любим,
Догнав - теряем интерес.
Мы жжем мосты, надеясь не вернуться,
Сбегаем прочь, подальше от "оков".
Но стоит нам от трепки отряхнуться,-
Как жизнь напоминает о былом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684450
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.08.2016
Незліченні зірки! Та до неба мені не сягнути.
Не занурити руки в одвічні тенета небес,
А так хочеться, просто, з тобою крізь простір пірнути!
За собою затерти сліди, не лишивши адрес.
А так хочеться, просто, з тобою забути про "вчора"
Не шукати ніяких "чому?", а тим паче "але...".
А ти знаєш, дурненький, що досі тобою я хвора?!
Й ця хвороба, напевно, уже не відпустить мене.
А так хочеться, просто, усе прирівняти до казки,
Де хороший фінал нам обіцяне щастя несе...
А давай, ми так просто, усі позриваємо маски,
Щоб на "зустрічну" нас із тобою жбурляло шосе.
І до чорта усі нездійсненні й придумані мрії!
Наші замки з піску дикий вітер постелить, як мох.
Бо тебе, мов тату хочу я вкарбувати під вії,
Щоб ділити, єдину, подушку з тобою на двох...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683897
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Зірвався дощ... Тривожно, як у дзвін,
Краплини ударяли по металу,
А я тебе зовсім іще не знала,
Не розуміла, чи бажаєш змін.
Не знав і ти. Майнула дивна тінь.
На осінь схожа? чи на пізнє літо?
Із-за тривог ти вже почав сивіти,
Чи може від життєвих потрясінь.
Мій кіт мурчав, йому би – до тепла…
Горіх вбрання скидав брудне, зів’яле,
А я твій голос під ребро вбирала,
Щоб відновити силу джерела.
І ти вливав по крапельці снагу,
Таку живильну, серденьку потрібну,
Я відчувала, що ми – майже рідні…
Дощ тамував задавнену жагу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683821
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 15.08.2016
Они слились с гармонией луны…
Ведь просто… вдруг сказать: «Спасибо за любовь!»
За чувств огонь, за ночи ласки…
За то, что вихрем нот… вздымало кровь,
И только эти встречи… ночи без огласки…
Они слились с гармонией луны…
Со звездопадом страсти бесконечной!
И тот Амур, что не имел стрелы,
Метнул копьё в миг… нам на счастье!
О, встречи, поцелуи, расставанья…
Весь смысл в них плоти… крови бытия!
И слов простых величие в призаньи,
Где жизнь мне дарит вновь тебя!
31. 07. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681264
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 14.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.08.2016
И первый гром и дождь ночной
Среди апреля,
И абрикос зацвел хмельной
В конце недели.
Все так-же точно как в кино,
Все повторилось,
Но это было так давно
И часто снилось.
Как песню ветер пел свою
Вишни качались
А мы в беседке,как в раю
Всё целовались.
Дорога жизни-не пряма
Есть повороты
И перекрестков кутерьма-
Судьбы работа.
Мы разошлись,всего на миг
И доигрались.
Ну где-же ты,о mon ami,
Мы потерялись.
Беседка старая в саду
Вся покосилась,
Но только где тебя найду
Скажи на милость.
Красивых много на пути
Искать несложно,
Но вот такую-же найти
Мне невозможно.
Как больно.Сколько не зови-
Ответа нет.
О C’est la vie-нашей любви
Простой сюжет.
16,04,2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575638
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 14.08.2016
В свете мистических учений,
вся наша жизнь-ряд воплощений.
Не "я" ли шут "царя Гороха"-
вот бы узнать -было неплохо?!?
Хоть моя жизнь и не проста;
не сладок хлеб у острослова.
Но мне милей колпак шута-
царя"мечты","раба"-смешного.
Порой смеюсь я откровенно,
и плачу-словно сирота,
но не боюсь я в жизни бренной,
ни языков злых ни кнута.
Шучу.Где нужно и не нужно,
ведь повод жизнь дает всегда.
Я рад,что счастье вам не чуждо,
ведь жизнь шута-его беда.
Я не скажу,как сердце ноет,
ни детям.ни своей жене.
и только НЕБО видно знает,
как тяжко в этой жизни мне.
А кто-то скажет:Он-"блаженный"
и может быть он будет прав.
Я наказал себя,наверно,
такой по жизни путь избрав.
И я живу.Седой ,беззубый,
влачу свой крест.Но лишь пока.
Надеюсь с "миром врезать дуба",
ведь что за спрос из дурака.
..."зашифровался",затаился...
смотрел на мир с "высокой колокольни".
НО ВОТ УПАЛ!! УПАЛ "я" !!и РАЗБИ-ИЛСЯ!!!!-
ДА ПОТОМУ-Ч-Т-О С-М-О-Т-Р-Е-ТЬ..........
...Б...О...ЛЬ...Н...О....!!!!
15-04-15 А "Я"-за "МИР"!!!!-ша....
..............и понимая,
не стоит прятаться под маскою шута-
но если это все -кому нибудь поможет,
то не напрасно меня мучит маска та.
Прозрение.
...........................................................................................................................
Нет.Я не пью.Разве,что воду.
Ну,чуть,пивка-под шашлычок.
Вот...Мы с друзьями:-За ПРИРОДУ!-
На пикнике пьем коньячок.
За ЖЕНЩИН-пьем мы ,только,-водку,
всего немного-рюмок пять.
пьем самогон...грызем селедку...
"за тех,КТО В МОРЕ,-пьем опять...
Лежим пластом.Как-"чуни-муни"!
а рядом-в стельку комары...
Так пьют лишь -кони,а не ЛЮДИ!
И...алкаши,-чьерт побьеры!!
........................................................................
Есть женщины в русских селеньях...НЕКРАСОВ Н.
"Мужуки" тоже есть-бабы знают,
Но они их "видали в гробу":
То на полном скаку-под коня попадают,
То по пьяни-сжигают избу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577317
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 14.08.2016
Дорога життя без кольору у тумані
Сірі, безликі силуети у моєму житті,
у житті з'являються і зникають.
Різні звуки і події постійно виникають,
лиш фоновий шум створюють навкруги,
шум, що перемішує мої думки.
Дістаю я телефон і ... і назад ховаю -
боязнь зробити "не так" ніяк не здолаю...
Набираю смс коротке "Я тебе кохаю",
А ... а потім просто видаляю...
Твій профіль в ВК відкриваю -
твоє фото бачу - кращого образу не уявляю;
повідомлення пишу "Зустрінемось давай",
але страх відмови каже "Не відправляй"
і різну нісенітницю тобі я пишу.
Відчуваю, що помилку я роблю,
але... суцільні лиш "але" і я туплю!
Я знаю, що зовсім неправильно це,
знаю, що більш рішуче тре...
Але боюсь я щось неправильно зробити
і хоч трішки тебе засмутити.
Друзі мені кажуть, що я хворий тобою,
що мій ангел, це накрут лиш мій.
Ну що ж, кожен має думку свою
і має на життя погляд свій...
А я, а що я, я - закохане вовченя,
що без тебе не уявляє своє майбуття!
Я радий "хворобі" невиліковній такій;
з радістю скажу : "Я навіки твій!".
Хоча, що я тобі можу запропонувати...
Лиш себе повністю тобі віддати.
Завжди поруч з тобою бути,
ніколи за ці слова не знати спокути!
Якби я міг, я б твоїм оберегом став,
від вітру, бурі, дощу собою закривав,
всього поганого на себе удари приймав,
тільки все світле і добре тобі віддавав.
Зробити все, щоб ти найщасливішою була,
посмішку твою бачити - найвища похвала.
Повір, я дійсно тебе люблю -
кохаю, I love you, я тебе люблю!
Це я готовий тобі щодня казати,
та що там - щохвилини повторяти.
Це почуття від мене сильніше -
не можу управляти собою вперше.
Був момент, що я вирішив видалити,
це почуття навіки і безслідно стерти.
Так я стер - жаль, біль, співчуття,
практично всі основи людського буття -
все, окрім почуття мого до тебе,
стало воно навіки частиною мене,
а ти частиною мого життя.
Нечасто мене підводить чуття моє,
і зараз воно говорить про слово твоє,
вічне "ні" віщує воно мені.
Боже, дозволь зараз помилитись мені,
дозволь з моїм ангелом щасливим бути...
Якщо ж... Якщо ж сон мій страшний,
сон все ж здійсниться страшний,
то хоч подарунок, про який не знаєш,
про який не знаєш, але ніколи не втратиш.
А подарунок цей це моя душа,
твоїм надійним оберегом буде вона,
а я буду десь в тіні,
щоб в потрібну хвилину, щось для тебе зробити.
Знаю, тобі це віч-на-віч маю сказати,
а не ці коряві строки довго писати.
Обіцяю, я знайду в собі сили,
щоб з тобою ще раз поговорити.
А поки що, я сам не знаю що...
Ще довго можна це писати,
багато пафосних слів напихати.
Але досить, суть лиш одна -
ти душа моя.
А це... А це сповідь тобі моя,
тобі ангеле, тобі єдина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683482
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
Два лебедя встретились ранней весной
В прохладе склонившихся ив над водой.
Он черным был, будто облитый смолой,
Она – как невеста под белой фатой.
Он долго кругами ходил по воде,
Не зная смущенье свое куда деть.
Она, выгнув шею огромной дугой,
Пленила безумца своей красотой.
Все ближе и ближе сходились круги,
Сводя во единое чувство любви.
И черное с белым в пространстве слилось,
И счастье двоих по воде разлилось.
И так день за днем, в сладкой неге, любви
Весна та и лето в мгновенье прошли.
Прохладная осень на смену пришла,
В дорогу зов предков его позвала.
Но было подбито крыло у нее
И не было сил одолеть перелет.
И тихо она прошептала: «Лети,
Дождусь я тебя у истока реки.»
«-Тебя не оставлю одну здесь зимой,
Останусь, любимая, вместе с тобой»
«Лети, - прошептала ему вновь она, -
Для лебедя дальний полет есть судьба.
Кем станешь, коль будешь со мной здесь сидеть?
Ты лебедь, - сказала, - ты должен лететь.
Ты сердце мое унесешь в те края,
Куда не смогу долететь уже я…»
И черным пятном он взлетел к небесам,
Три круга прощальных он ей отмахал.
И вдаль улетел в страны солнца и гроз,
И сердце ее в своем сердце унес.
Зима та была очень длинной и злой,
Но все же сменилась журчащей весной.
И чаще с тоской вдаль смотрела она,
Искала желанного в небе пятна.
И сердце сжималось пружиной в груди,
Когда появлялось пятно впереди.
Но снова тоска застилала глаза,
Когда тот мираж навсегда исчезал.
А он в это время сквозь тучи всех гроз
Свое сердце вместе с ее сердцем нес.
И утром однажды от взмаха крыла
Над озером стала светлей синева.
Еще круг – и рядышком с нею он сел.
И молвил: «Любимая, я прилетел.
О, Господи, снова я рядом с тобой
На глади озерной воды голубой!»
Все ближе и ближе сходились они,
Сводя во единое чувство любви.
И черное с белым вновь в страсти слилось,
И счастье двоих по воде разлилось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683382
дата надходження 13.08.2016
дата закладки 13.08.2016
[b]Літописці взимку пишуть весну
І [i]сучана[/i] дівчина червоніє, коли чує зізнання у коханні
Жінці нічого не треба винаходити, окрім чоловіка
Чоловіку потрібно винаходити все, щоб у нього була жінка
Правда, це істина у винному соусі
Щоб бути на висоті, досить дочекатись коли звідти впаде на голову яблуко
Чимало народжених у сорочці все життя без штанів
Ціни скачуть - люди плачуть,
а якщо від чогось не ревуть, то вважай, що й не живуть
Чим солодше обіцяють, тим вірніше обирають, а обрані - вірніше виборців оббирають
Мрія чоловіка - щоб мрія про жінку перестала бути мрією
Двійник стає самим собою лише тоді, коли вдається залишитись живим одинаком.
[/b]
------------------
Джерело натхнення: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619308
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683215
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Дрібний дощик січе, стукотить за вікном,
Височіють висотки з блідими вогнями.
Зачепилася ніч за дахи мундштуком,
Чуле ж серце не спить, кохає до нестями.
В такт краплинкам малим відбиває сонет,
А на вустах відбився слід від цілунку.
І блукає душа між щасливих прикмет,
Ненаситна до твого гріховного трунку.
Опускає рука теплі пальці униз,
Прокидається жар в захмелілій царині.
І по венах штормить ніжно-трепетний бриз,
І зливає тіла у шальнім нетерпінні.
10.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682928
дата надходження 10.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Світло, повільно втікаючи,
Дихало прямо в обличчя.
Зорі блищали спадаючі,
Зорі дивились у вічі.
Падали тіні без спротиву,
А ми стояли на відстані,
Тільки чекаючи попелу.
Сльози стікалися лицями,
Бо сльоза - частка, що втрачена,
Що висихає від розпачу.
Болі пливли від нас качами,
Вона мовчить. Я теж промовчу.
Мало обіймів - злітають з нас,
Мало сліз - сохнуть зволожені,
Мало цілунків - кусаються,
Мало слів... Ким ми народжені?
Ким наші душі керовані?
А хоча... дякую. Дякую.
Нас хоч розділено комою,
Але не втоптано крапкою.
Тихо кусались у сутінках,
Поки не падало небо.
А тоді впало зі стінами;
Падає наша планета...
30.07.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680959
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 12.08.2016
Тихонько ветер клён колышет,
А в доме все давно уж спят.
И дождик вновь стучит по крыше.
А мысли облачком летят...
Летят за море, океаны
Где нет жестокости и зла.
Наверно, в сказочные страны,
Там нет предательства, вранья.
Туда, где вольно сердце дышит,
И не предаст никто в Любви.
А ветерок не спит, он слышит,
Внимая мысли все мои.
Стучит будильник неустанно,
Цветов разлился аромат.
И мне немножко нынче странно:
Неужто есть Любви закат?
Как жаль, что счастье скоротечно,
Любовь ведь только сладкий сон.
Ничто не может длится вечно,
А ночь пройдёт - уйдёт и он.
------------------------------------------
Музыка и испонение в песенной вариации Владимира Люсина. Музыкальный
сайт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215692
дата надходження 12.10.2010
дата закладки 12.08.2016
Подаруй ніжну музику ночі,
Та таку, щоб – і сяйво, і зорі,
Серенади небес вечорові,
Почуття безроздільні, урочі.
Подаруй солод щастя любові
У блаженній знемозі безкрайній,
Шовковистим хутром горностая
Пригорнися в промінні ранковім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683167
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016
Вдохнуть,
понять,
что не жива.
Вздохнуть,
окаменеть
И хватит.
Пусть боль дотла меня растратит,
Пусть водопадом льют слова.
Они уже совсем не значат -
Они пустые,
как и я.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683113
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
Мої посивілі роки,
Як лунь змальовані в пастелі.
Гойдає вітер на орелі,
Перегорнувши сторінки.
Сльота надворі і дощі,
Холодний вітер стука в двері.
Думки колючі, невеселі,
(Блукають колами в душі).
Але потрібно далі йти,
Обіч тривог перестороги.
Щоби не збитися в чертоги
До свого, фінішу дійти.
Уже підбились мої коні,
Нехай негода обмине.
Щоб завершить життя земне,
(Й спочити в Бога на порозі).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639708
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 11.08.2016
Відео тут: https://www.youtube.com/watch?v=vDZ_Ug4ULzY
(Слова, музика, виконання - Тетяна Мирошниченко)
Ніч і ти, в алмазах роси,
Цвітом липи п’яний сад.
Солов' ї тут стоголосі
І зірки по сто карат.
Скрипка грає, серце б’ється,
Голос зрадливо тремтить.
Лиш рука руки торкнеться -
Все вогнем живим горить.
Пр:
Доки ніч солодка влітку,
Доки музика звучить,
Зацілуй мене, мов квітку
І відчуй блаженну мить.
Море ніжності, жадання,
Тіло грає, мов струна.
Море пристрасті, кохання.
В серці музика луна.
2
Я не знаю, як це зветься
Й що зі мною. Наче в сні.
Так береза соком ллється
І пульсує навесні.
Я не знаю, що зі мною,
Захмеліла голова.
Я не владна над собою.
Музика в мені жива.
Пр:
Доки ніч солодка влітку,
Доки музика звучить,
Зацілуй, мов джміль жар- квітку
І забудь про все на мить.
Море ніжності, жадання,
Тіло грає, мов струна.
Море пристрасті, кохання.
В серці музика луна.
3
Як смичок лине до скрипки,
Щоби злитись у одне,
Щоб мелодію створити
І поринуть в неземне.
Так і я до тебе лину…
Зайві, зайві всі слова…
Все забудем в цю хвилину…
Шовком стелиться трава…
Пр:
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683094
дата надходження 11.08.2016
дата закладки 11.08.2016
* * *
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Мы все пред Ним обнажены,
Хотя весьма горды собою.
Мы крайне любим подавлять
В себе – себя, а в друге – друга.
И так неловко нам признать,
Что эта тяга – с перепуга.
От страха быть смешной овцой,
От страха – оказаться первым…
А нам лишь надо быть собой,
Чтоб разговаривать с Вселенной.
Услышать скрипку тишины,
И совладать вконец с судьбою…
Есть брешь в безбрежности стены.
И в каждом человеке – двое.
Апрель 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632549
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 11.08.2016
В воздухе дым сигареты
Струйкою чертит портрет.
Жизнь не даёт ответа –
Была ли ты или нет.
Я прошлым, наверное, болен.
Дни лихорадит бред.
Я до сих пор не понял –
Был ли я или нет.
Чую твой запах в доме
Сквозь наслоенья лет.
Горечь в горькой не тонет.
Любила ли ты или нет?
Помню крушение неба
И на щеке влажный след.
Лекарства от этого нету.
Любил ли я или нет?
Печаль восходит звездою,
Пролив на меня свой свет.
Я не найду покоя,
Даже найдя ответ.
Январь 1996
Картинка с интернета
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681094
дата надходження 31.07.2016
дата закладки 11.08.2016
На плаху - тіло...
До Бога - душу...
Про все,що було
Сказати мушу...
Шляхами долі блукає всесвіт...
У нім - мій парус і - перевесло...
Солоний піт,солона слина...
І - радість моя(одна-єдина)!
Твої слова,осяйні очі!
І - насолода(грішної)ночі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679575
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 10.08.2016
. "Листя яблуні б`є у вікно"
Ниро Вульф
Листя яблуні треться об скло -
Нас ранком духм'яним вітає.
Волосся твоє на груди лягло
І усмішка веселкою грає...
Я усмішку ховаю, як скарб
І серце твоє до свого пригортаю...
Бачу в очах твоїх райдугу фарб
І сама... ніби зірка сіяю...
... Ти ж вкуси моє яблуко спіле,..
Приторний смак залиши на губах,
Дихни ніжно словом сп'янілим...
І я розтану, як димка в лугах...
... Ми з тобою майнем, ніби діти,
По травнево-шовковій траві
І будем безмежно радіти
Впійманій щойно багряній зорі...
... А день заіскриться наш в небесах,
Щастям весняним в очах засіяє...
... Радість і Муза - на терезах...
І Щастя більшого вже не буваає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523251
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 09.08.2016
Снял до дыр проношенные тапки, -
На диване посмотреть Тэ-Вэ…
Глядь, а там за бешеные бабки
Продаётся старый «Шевроле»…
Всё бы ничего, какая новость?
Раритет всегда, кажись, в цене…
Только вот одно совсем хреново, -
Тачке этой лет почти как мне!!!
За неё какому-то барыге
Отвалили целый миллион…
Эх, видать, не те читал я книги…
И не светит мне аукцион…
март 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652262
дата надходження 17.03.2016
дата закладки 09.08.2016
такое чувство: будто бы случилась
у нас беда, проснулся, где-то в пять,
не мог уснуть, неведомая сила
мешала мне во сне тебя обнять.
стрижи окно раскачивали, бились,
и крыльями царапали карниз.
ложились перья на автомобили,
как первый снег на кончики ресниц.
предчувствие росло и превращалось
в кусты омелы, в ведьмино гнездо.
накатывала волнами усталость,
а я терпел под тяжестью плодов,
а я их ел, беды не понимая,
что это яд, что будет горек стих,
что правит жизнью линия кривая.
прости меня,
прости,
прости,
прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682580
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Мы знакомы с ней очень давно,
И такой вот конфуз приключился -
Всем прошедшим годам назло,
Как пацан в неё снова влюбился.
Я влюбился в её теплоту,
В мягкий взгляд с изумрудным отливом,
В её вечно-младую весну
И в стремленье всё сделать красиво.
Снова взор её жадно ловлю,
Снова током по телу касанье,
Вновь обрёл окрылённость свою,
Снова плоть обретают мечтанья.
Уже было с тобой и со мной,
И тогда, молодецки-игриво,
Называл тебя нежно женой,
А сейчас назову любимой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682560
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 09.08.2016
Львів’янка
Присвячено самій гарній дівчині нашого славетного міста!
Львів’янка – жінка загадкова…
Шляхетність має від панів.
До того ж дуже гонорова:
Чесноти людства - всі крові!
В оселі рідній берегиня,
Зігріє всіх теплом душі!
Вона майстриня- господиня,
Любов без жодної межі!
Красива, ніжна і струнка,
Мила, спокуслива, мов Єва!
Ти пам’ятай - така любов п’янка,
Бо поруч із тобою королева!
Львів’янка - віддана дружина:
Коханка і богиня молода!
Надійний друг та вірна половина.
Очей безодня - чистая вода!
21. 04. 2015 Автор Наталія Калиновська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628305
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 07.08.2016
http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00654737.mp3
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
++++++++++++++++++++++++++++++
коЛлаж Ангела Страсти
...на слова Хуго
________________________________________
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
.................................................................
.................................................................
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
[b]Петро Кожум'яка (Ян Укович) - ДО ТВОРУ: (5 - ЭРОТИКА) -
переспів ЛЮДМИЛА СВIТАЕВА. АВТОР: Хуго
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548876[/b]
Півлітра (майже без змін).
Ти.. неземна…
Ти, як принцеса…
завжди бажаю я вживать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи…
зацілувать…
Твій обрис…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я чисту…сутність…
з перцем.. бачу…
Що не дає…мені…заснуть…
Опоєний…
у дві чарчини…
Відкрита…в поклику…така…
Ну будьмо!… обпечу…вуста…
Стаканом…
тягнеться…рука…
Відпиляю у стола всі ніжки
Ножівкою, запекло і без спів..
Змиваю язиком доріжки,
До крапельки,
якщо стакан…розлив…
Наче остання насолода…
Зверху іще пивом…потягнуть…
Я море…
перейду …без броду…
Щоб у брудній калюжі потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…ніч, чи день…
Шепнуть собі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… ХРЕНЬ!…
[b]
Лина Лу :: 5-ЕРОТИКА Хуго. (спроба перекладу)
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34588[/b]
Ти неземна…
Моя принцеса…
Бажаю завжди… відчувать…
Тебе, як оберіг від стресу,
Кохаючи,
зацілувать…
Твій погляд…
я, без сили, наче…
Вглиб проникаю…
в його суть…
Я босу… душу
серцем... бачу,
Що не дає…тілам заснуть…
Опоєний…
у ці хвилини…
Відкрита…в поклику…така…
Вустами… обпечу…коліна…
бавиться…
Персами…рука…
Від пальчиків стрункої ніжки
Такої ніжної, як спів,
Змиваю язиком доріжки,
Із крихітки,
що прагне…снів…
Наче остання насолода…
Пізнаючи вуста…торкнуть…
В твій Всесвіт…
я…зайду …без броду…
Щоб в пристрасті тій потонуть…
У мить чарівного…
єднання,
Коли не знаєш…день, чи ніч…
Шепнуть тобі слова зізнання…
Реальність?..
не потрібна… річ…
[b]0т - синхр0низм «5-ЭРОТИКА»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34574[/b]
[b]ОН[/b]
моя прекрасная принцесса.....
я так всегда хочу тебя....
моё лекарство против стресса.....
зацеловать....
тебя....
любя.....
в глаза смотреть изнемогая....
проникнув в их простую суть...
увидеть как душа босая....
телам двум не даёт уснуть...
и находяся в опьяненьи ....
такой зовущей простотой....
губами пробовать колени.....
лаская грудь твою рукой...
от пальчиков на стройной ножке.....
нежней чем в песне соловьи
смывая языком дорожки....
с малышки....
жаждущей любви.....
и как в последнем наслажденьи....
познать открытость губ и уст....
проникнув внутрь...
твоей вселенной....
и в волнах страсти утонуть....
и оставаясь...
в состояньи....
когда потерян день и ночь.....
шептать тебе в любви признанье....
гоня реальность жизни прочь.
[b]ОНА[/b]
а я - прекрасная принцесса…
в твоих несдержанных руках…
мое лекарство против стресса…
тебя…
собою…
наполнять…
и глаз не отводить, лаская…
дать изучить тебе их суть…
и трепетать – душа, взлетая…
телам двум не дает уснуть….
и опоив тебя желаньем…
неистово к себе прижать…
делясь с губами нежной тайной…
вдыхая кожи аромат…
и от плеча ползет ладошка…
спускаясь с жадностью на грудь…
сластолюбивой страстной кошкой…
под крепким телом…
изогнусь…
и как в последнем наслажденьи….
запоминаю… наизусть…
тебя внутри….
моей вселенной….
не отпуская, отдаюсь…..
но оставаясь…
в состояньи…
когда потерян день и ночь….
боюсь шептать в любви признанья….
гоня реальность жизни прочь….
[b]ОН[/b]
я
Тебе
подарю…
А Л Ф А В И Т…
мой язык
в буквы Жизнь Вдохновит
оставляя пожара следы
Растворяя
невинности льды...
...Ты…
…заплачешь…
от Счастья
крича…
я Напьюсь…
из
Святого…
ручья…
[b]ОНА[/b]
я
заполню
Собой
А Л Ф А В И Т…
к каждой букве
язык твой приник..
оставляя следов угольки
Страсть разрушила
слез ледники….
…я
взрываюсь…
…от Счастья
крича…
…свой ручей
с Водопадом
смешав…
[b]ОН[/b]
ПОМОГУ....
ИЗУЧъАТЬ...
КИТАЙСКИЙ...
АЛъФАВИТъ...
ХуГо.
ОНА
Ты
заполнил
Собой
А Л Ф А В И Т…
в каждой букве
твой голос возник..
оставляя пожара следы
Проникая
В глубины души….
…я
готова…
…от Счастья
кричать…
…ну а ты
…после… -
спать
и молчать….
[b]CherOkee - доВІЛЬНИЙ ПЕРЕКЛАД 5-ЭРОТИКА… я так всегда хочу тебя
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34573[/b]
моя чаклунко і принцесо …
тебе я прагну ...
щохвилини …
мій чудодійний лік від стресу …
зацілувати …
без упину ...
дивитись в очі у знемозі …
пізнати в них одвічну суть …
душа босоніж на порозі
блаженству відкриває путь
і у полоні, як в дурмані,
за серця покликом іти …
колін торкатися вустами…
і перса пестити твої …
від пальчиків на твоїх ніжках
ніжніш за співи солов’їні
змивати язиком доріжки …
із крихітки …
що у тремтінні …
і як останню насолоду …
пізнати смак і губ і вуст …
і твого всесвіту …
природу …
і в хвилях пристрасті тонуть …
і залишатись …
у нірвані …
не рахувати днів, годин …
і шепотіть слова зізнання,
коли спинився часу плин
++++++++++++++++++++++++++++++
тобі …
в дарунок …
я віддам свій …
А Л Ф А В І Т …
і мій язик …
у кожну букву
цілий Світ
вдихне …
й Життя …
і спалить всі сліди
невинності твоєї
і льоди …
… І сльози …
Щастя …
зойк блаженства…
і до дна …
Нап’юсь…
із твого
я …
Святого …
джерела …
[b]Rekha - ПЕРЕВОД «5-ЭРОТИКА… я так всегда хочу тебя»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34572[/b][/b]
Моя прекрасна ти принцеса!
Жадаю я тебе завжди…
Найкращий засіб проти стресу –
зацілувати… Віднайти
в твоїх очах, аж до знемоги,
суть нескладну їх, щастя тінь…
що визначає всі дороги
для двох сердець, безсоння тіл…
І, відчуваючи сп’яніння
від простоти, що кличе так,
шукати смак в твоїх колінах,
і груди пестити, і стан…
І пальчики, і стрункість ніжки…
ніжніші трелей солов’їв,
стирати язиком доріжки…
із «крихітки» - бажання слід…
І… як в останню насолоду…
пізнати губи і уста…
В твій Всесвіт проникати, в воду…
в жадання хвилі! І ось так -
що день, що ніч – напоготові,
не змінюючи… щастя стан,
зізнання шепотіти знову,
не відчуваючи буття.
Мій дарунок тобі - АЛФАВІТ...
В кожну літеру - вогник живий
мій язик надихне, тільки слід
від пожежі залишить, і блиск
крижаної цнотливості - вщент...
Сльози щастя проллються дощем,
і в дощі тім твій крик не вщуха...
Доки пью зі Святого струмка...
[b] Аля Топоровська-Богданова
Переклад вірша автора Хуго "5- Эротика"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551113[/b]
Чарівна моя принцессо…
я так завжди хочу тебе…
мої ти ліки проти стресу…
зацілувати…
люблячи…
тебе…
З безсиллям дивлячись у очі…
пірнувши в їх нескладну суть…
побачивши як думи ночі
тілам двох не дають заснуть…
І знов знаходячись в сп’янінні…
У зазивання простоти…
Губами малювати на коліні…
І груди доводити до мети…
Від пальчиків на стрункій ніжці…
Точеній як солов’їна пісня рання
Бігти по доріжці…
На манюні…
Тліючій від кохання…
і як в останній насолоді
відкрить вуста твої і суть
в нетрях всесвіту твого відтоді
на хвилях пристрасті тонуть.
і залишаюся…
у стані…
коли ні дня, ні ночі вже нема
нашіптую зізнання у коханні…
а все на світі – то дарма.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668596
дата надходження 27.05.2016
дата закладки 07.08.2016
Краще сто тисяч разів твоє слово почути, -
Душу незайману втримати, заколисати.
Більше ста тисяч разів визволяти зі скрути,
Аніж не бачити в снах, не знайти, не пізнати.
Краще сто тисяч разів лист розбить на цитати.
Там кожна літера - ніжність блакитно-рожева.
Більше ста тисяч разів недовіру приспати,
Аніж ота копійчана самотність дешева.
Краще сто тисяч разів розбиватися знову,
Стіни мовчання і вежі туманні не зрушу.
Більше ста тисяч разів не помітити змову,
Аніж не знати твою розхвильовану душу.
Краще сто тисяч разів написати і стерти
Щось недолуге таке, нарекаючи віршем.
Більше ста тисяч разів замість тебе померти,
Аніж забудеш мене... та й куди уже гірше?
09.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677337
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 06.08.2016
Не верь, красавица, не слушай,
Когда прольётся баритон.
Подумай - не по твою душу,
Средь хохотушек вьётся он.
Амур коварно ставит сети –
Роняет бархатную трель:
Стрелу в твоё сердечко метит,
Тебя пьянит его свирель.
Охотник ловкий точно знает
В какое ушко дробь летит:
В душе под жилочки ласкает,
Сердечко нежно теребит.
Когда Ты - юная монашка,
Никем нетронутый бутон,
И нет чудесней в мире сказки,
Чем твой томлённый первый стон.
Не взыщи, красавица - не плачь,
Не проклинай Судьбу, не злись:
Подарок добрый... скажет врач -
Под сердцем радуется жизнь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678595
дата надходження 17.07.2016
дата закладки 06.08.2016
Осіннє листя золоте
Бринить мелодію кохання...
І, може, вперше (чи востаннє?)
У серці папороть цвіте!..
Та несподівана зима
Той цвіт цілунком остудила...
І опадають листя-крила,
Й надії-іскорки нема...
Під снігом - осені сліди,
У серці - музика осіння...
Снує ще доля павутиння,
Та стежка в'ється... в нікуди́...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=613559
дата надходження 15.10.2015
дата закладки 06.08.2016
И вновь стучится в дверь разлука,
Кружит, как коршун над горой.
А сердце, вскормленное мукой,
Тоскует всё же за тобой.
Душа, как раненая птица,
Летит опять вночи к тебе.
И долго будет всё ж кружиться,
Забыв о раненом крыле.
И небо вновь сгущает краски,
А звёзд ночных всё меркнет свет...
Ведь красота пропала сказки,
Теперь бледнее стал рассвет.
Качает ветер незабудки,
Умыты позднею росой...
Мне часто кажется: как будто,
Всё это было не со мной..
К тебе протягиваю руки,
Ловлю чарующий твой взгляд.
Во сне уходит тень разлуки.
Всё возвращается назад!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199813
дата надходження 07.07.2010
дата закладки 06.08.2016
Хатинка постаріла серед гір,
Осунулась та й шамкає з вітрами.
І палко запевняє: вір не вір,
А вся земля усіяна хребтами.
На схилі літ і з висоти років
Старенькій начебто усе видніше.
Проте вітри нестримні і стрімкі,
Тому за горизонтом бачать більше.
Смарагдові узлісся гомонять,
Вони ж бо знають, що зміїні стежки
Біжать униз, де гине благодать.
Гірські хребти – страшних драконів рештки.
В хатинці жив колись рудий мольфар,
Із променів зіткав собі свитину,
Казав: «Зготую я такий нектар,
Що воскресить дракона. І полину».
Таки полинув, а хребти лежать,
У хмарах не літають вогнекрило.
В хатинці цвіркуни, тьмяніє гладь,
Погасла казка: в горах задощило.
© Олена Галунець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667341
дата надходження 21.05.2016
дата закладки 06.08.2016
Грайливе сонце крізь фіранку
Подасть сигнал:"Початок ранку!"
Яскравий промінь - дня уламок
Зруйнує наш сонливий замок...
Ти посміхнешся, замуркочеш:
"Що на сніданок, люба, хочеш?"
Я усміхнуся пустотливо:
"Тебе, моє кохане диво!
Хочу із лоскоту узвару
Його скуштуєм вдвох(на пару)
Із поцілунків - міцну каву
З пестливих слів - легеньку страву
Прошу, із ласки бутербродик
Цього бажає мій животик...
І ніжності налий у чашку
Зготуй із шалу пишну кашку
З спокуси попрошу цукати
Мене не пробуй ошукати!
А ще млинці! - із насолоди
Краплинку зваби (для пригоди)
Бажаю всього і багато!
Тому давай - готуй завзято!
Тебе я хочу смакувати
Тобою голод втамувати!"
Ти прошепочеш: "Ненажера!"
Я засоромлюсь: "Що?...проблема?"
Ти приголубиш, залоскочеш:
"Тобі кохана, все що хочеш!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681154
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Я вдома. Та домом це зараз можливо назвати?
Учора опівночі зникли всі - дехто лишився,
І кожен вважав, що фортецю із рідної хати
Збудує. В'язниця...
В'язниця натомість для тих, хто хотів виживати,
Хоч навіть не думав, що трапиться дещо подібне.
Обприскане тіло ураном із волею - атом
Зробив з мене діда,
Хоч я молодий і ще можу ганятись за світом,
Який відкриває щодня щось нове, невідоме.
Та сталося так. Тепер ми не побачимо світло...
Чи вб'є мене втома?
В житті було мало далеких, тривожних мандрівок,
Бо рідний асфальт колихав чорну й стомлену душу,
А кожна цеглина містила історію, діло,
Що добити мушу...
Здавалось, що небо, поблякле і трохи блювотне,
Щораз привертало увагу, дощило кислотним,
Дорогу нову відкривало в безмежжя, польоти.
А поки робота...
Обмежені постріли, темні сліди, пси надворі -
Картини, що стали зображенням наших реалій.
А також руїни елітних веж, що линуть вгору,
До чаші, Граалю...
Колись там торкались до нього не раз і не двічі,
Кидаючи напризволяще подібних на мене.
Тепер нема люду. І ранок нас більше не кличе,
І вечір - зелений.
Тепер ми відчули, як легко Чорнобилем стати,
Але чи вартує таких жертв війна? Ні. Ніколи!
Залишити пустку і пертись подалі, на страту
Лишивши нас, голих...
Тепер світанкова роса роз'їдає рослини,
Вода помутніла від хімії в тихім потоці...
Та плем'я плекає надію, що ми колись стрінем
На пагорбі Сонце...
02 - 04.08.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681718
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Знаешь,а в жизни так бывает,
Ты полюбила,а он не твой,
Не тот,кого судьба предназначает,
Но его придумала любовь!
Знаешь,счастья где-то рядом,
Есть тот который тебя ждет.
Который любит тебя взглядом,
Лелеет нежно и всегда поймет.
Знаешь,ты не беги за мыслью,
Не догоняй любовь,которая ушла.
Даже если встретилась ты с болью,
Пойми,не твой он,не твоя судьба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682144
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 06.08.2016
Доброе утро моё Солнышко....
я сегодня разбудил тебя целуя твой носик....
который почти рассказал мне твой утренний сон..
я принёс тебе кофе в постель....
твой любимый...
с неповторимым ароматом...
в красивой полупрозрачной фарфоровой чашечке...
сквозь тонкий фарфор виден кофе...
а когда ты прикасаешься к ней губами ....
я ощущаю их тепло...
у себя на щеке...
твоя шея зовёт...
к поцелуям....
а грудь...
будит желания...
твой животик и бёдра...
рождают страстные фантазии...
а твои коленки...
просят нежных прикосновений....
но я сдерживаю свои порывы....
и подав тебе кофе на специальном постельном столике...
беру твои волшебные пальчики....
в свои горячие руки.....
и нежно целую твою ладошку...
медленно двигаясь губами вдоль линии жизни....
стирая на ней все неожиданности и печали...
выпрямляя сомнительные зигзаги и искривления.....
доброе утро моя сладкая девочка....
моя самая самая нежная и желанная...
я всегда!!!!
так тебя хочу.....
чувствовать рядом....
и знать...
что ты есть.....
и знать...
что ты.....
здесь.............
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674322
дата надходження 25.06.2016
дата закладки 06.08.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 06.08.2016
ты меня....
не спутаешь... ни с кем...
ни глаза...
ни руки...
почернела белая сирень...
от тоски...
в разлуке
ты моя религия любви...
чётки...
и скрижали...
плавные движения твои...
музыку рождали...
танец страсти...
волшебство творя...
нежность излучая.
вдруг...
ты прикоснулась... до меня...
тайны.. изучая...
как мальчишка.....
будто... в первый раз...
переп0лнен страстью...
твоё соло....
мой безумный джаз...
приближают к счастью...
в нашей сказке...
только о любви...
тает мир реала...
шорох звуков...
плавит наше... в... Мы...
дарит жизнь...
с начала...
разогнал дождь джаза баловство...
площадь опустела
а во мне...
бушует колдовство...
твоих глаз...
и тела...
спит в ладошках...
нежности дурман...
времени не властно...
осень...
рвётся в душу...
сквозь туман...
но пока...
напрасно.
*****Дарія Типчук - Навіяно - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727732
*****Петро Кожум'яка - навіяне Хуго і Дарії Типчук - ТЫ МЕНЯ НЕ СПУТАЕШЬ НИ С КЕМ….
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727980
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677583
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 06.08.2016
Замітають сніги,
обіймають натомлене місто -
Всі стежки, всі сліди,
замітають і пам'ять, і біль...
В світлім храмі зими
так просторо, так первопречисто...
Заблукала й тривога
у мареві сонних снігів...
Відбули, одійшли,
відкривавились і відболіли
І любов, і печаль,
і прощання оті, й каяття...
Невагомо-легкі,
все сніги пеленою укрили,
Замітає зима
таємницю початків життя.
Прикрашає той сон
фейєрверками зоряних іскор,
Білим плетивом віт
у казково-ажурних садах...
Срібнодзвоном копит
і синички-співаночки свистом,
Поцілунком твоїм,
що відтав на холодних вустах...
Поховає зима
таємницю кінця і початку
У глибоких снігах,
під склепінням льодів забуття.
Тільки все оживе
і відродиться з сонцепочатком:
І любов, і печаль,
бо без цього немає життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=638826
дата надходження 26.01.2016
дата закладки 06.08.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 05.08.2016
Ви приходите в ніч,
Коли темрява світ загортає
В темно-сірий сувій
Ненаписаних слів-одкровень.
Завмирає душа.
Не сполохати б зліт! Пробиває
Гострим променем плісень
Свідомості думка жива.
І нанизує ніч
Ті слова похапцем на сузір"я,
Губить в поспіху голос,
Спіткнувшись об місяця край.
Небо, що це? Кому
Допікало моє так зневір"я,
Що ураз оглушило
Й волочить у схований рай?!
Ані вміння, ні знань,
В напівсні лише інтуїтивно
Відчуття невагомо-
Пекуче діткнеться душі.
І тоді спотикання
Та сумнів стають не важливі,
Бо [i]ведете ви мною[/i],
Слова, до нової межі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679798
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 05.08.2016
У безсоння впливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло -
Задзвеніло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло -
Перетліло.
По руці прокотився жар,
Надихає липнева ніч -
Пекло згарищ.
Альціоно, сім"ї Стожар,
Мою душу не покаліч
Серед марищ.
Блиском очі не засліпи,
Серце кригою не злякай
Зледеніло.
Доля, знаю,- лихвар скупий,
Виллє долу хіба Токай*
Скаженіло.
На уламках метеорит
Зупинився, розбивши час,
Бий на сполох.
Гнівно корчиться фаворит,
Розсипається та не згас,
Виє Молох.
У безсоння спливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло
Споночіло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло
Заясніло.
17.07.2016.
*Токайський землетрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679154
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 05.08.2016
Життя – не сон, що кінчиться під ранок,
Й не кожен сон збувається в житті.
Життя – це біль, а іноді і рани,
Які здобудеш на шляху крутім.
Життя – це бій, постійний і без правил,
Де ти і доля вийшли сам на сам,
Падіння й злети, і колючий гравій,
І ніжних пелюсток побачена краса.
Життя – любов, звичайна і висока,
Що заставляє плакать і творить,
Й ненависть поряд, підла і жорстока,
Й обов’язок свободу боронить.
04.01.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681356
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
Догорает звезда - на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Покидают фанфарами грозы,
По пути спепеляя мосты...
Пеленая туманами прозы,
Сероватою лентой тоски...
Распродали билеты на север,
До Венеции и - на Париж...
Позабыли замки - на двери...
Про табу - на полёты с крыш...
Догорает звезда на Млечном...
Выгорают цветные холсты...
Еле слышен шёпот о вечном -
Среди суетной маеты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 05.08.2016
Мы, как тоненькие нити
Среди бешеных зверей -
Аналитики событий
Заколоченных дверей...
Безрассудству отдаёмся
И, срывая тормоза,
Истерически смеёмся -
Это проще, чем сказать...
Перекручиваем числа
Всех событий и потерь
И упорно, с миной кислой
Вновь ломаем... ту же дверь...
Под заказ - любые сказки!
Впопыхах и наугад,
Быстро смешивая краски,
Нарисуем всем подряд...
Перечитывая строчки,
Как обычно, не нашла,
Где поставить жирно точку,
Где замылить добела...
Тише, тише... Не шумите -
На текущем вираже
Хронологию событий
Не сломаете уже...
Пролетит и вдаль умчится,
Пыль вбивая в тишину,
Та шальная колесница,
На которой не уснуть...
А хотелось бы... Хотелось...
Да... А кто же не хотел...
Всем, конечно, надоело,
Но, увы... Кто не успел..., ... ...!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681595
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 05.08.2016
Азазель, да, я слышу свирель, Азазель
Не истрачены силы на ворот пустыни
И кошмарная дева не стелет постель...
Первобытный рассвет, Первовылитой сини,
Как небесного знамени вьющийся крик,
Сеет радости хмель возрожденья святыни...
Прежней силы тобой продиктованных книг
Светозначный поток льется голосом века,
Наполняя цветами кипящий родник,
Темень слова - невинностью горного снега,
И звучанием жизни немую пастель...
Я теперь не один, слышишь – треплется эхо:
Азазель. Азазель. Азазель. Азазель.
_______________________________________
Азазель - падший Херувим, один из вождей ангелов-Наблюдателей, вступавших в браки с земными женщинами (Книга Еноха, ок. 2 в. до н. э./ 6-я глава), также упоминаемый в каббалистической книге «Зохар» и талмудических текстах.
Утверждают, что он научил людей колдовству, позволяющему солнцу, луне и звездам "спускаться с неба", чтобы сделать их более близкими объектами поклонения вместо Бога.
Имеет большую мощь в делах разрушения и порчи. Его нужно заклинать не менее 6 раз (что свидетельствует о его могуществе), но утверждают, что маги, имевшие встречи с ним, бесследно исчезали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681929
дата надходження 05.08.2016
дата закладки 05.08.2016
"Была история такая...
Лилит сама ушла из рая..." - Хуго
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: I'm tired…
АВТОР: Айрені Квітка
устал от быта и от чувств
устал смотреть...
как ВЫ... уходишь...
и дверь пинками распахнув...
в чужую безразлично... входишь...
от одиночества в тоске
мне от твоих касаний тесно
с последней чашечкой в кафе...
хочу... покинуть...
мир телесный...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Завжди є можливість любити
АВТОР: Вікторія Суворова
мечты о счастьи и каръере...
и кто важней.. и что принять???
узнаем мы на самом деле...
когда.... давно.... за 45....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Здатись ?
АВТОР: Khristina
наши взгляды.. и наши цели...
наши мысли.. и наши дела...
очень многого мы не успели...
но сдаваться...
мы...
никогда!!!.....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Чому я повинна вірити?
АВТОР: anna zakohana
акценты проставлены временем...
научены только...
должны!!!...
быть материалом временным...
чьей то недоброй... игры...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Із відчаю
АВТОР: Dyed Fox
и от отчаянья...
опять идут дожди...
а ветер сволочь...
тыыыы егоооо неее ждииии....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПЛАТЬЕ С ЗАПЛАТАМИ
АВТОР: Лина Лу
всё что отмерено...
выпьем до капельки...
всё что присужено...
не избежать...
в каждом мгновении...
искорки радости...
будем творить...
и искать
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: наталія калина - вільний переклад
"Я ВСПОМИНАЮ СЛАДКИЕ ГРЕХИ……"
спасибо за тепло...
и страсть...
за труд... души
и вдохновенье...
приятно мне... в тебе...
читать...
следы своих...
стихо...-
творенья...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: сны… сопілка…
АВТОР: *Svetlaya*
я желанье загадал..
ветерок его узнал...
через лунную дорожку...
в сны твои... пересказал...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я згадую гріхи солодкі…
(вільний переклад вірша "Я собираю прошлого грехи…"
АВТОР: наталія калина
смущая чувственостью строк...
переполняя сердце страстью...
зачем то нас отметил бог..
своей... капризною все властью ...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ***
АВТОР: Настена
и каждою весной...
про непорочность девы...
мы забываем...
в поисках тепла...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ********************
АВТОР: Філ Ософ
в глазах всегда.. скрывается печаль...
от детского испуга перед смертью..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Береги себя!
АВТОР: Rekha
твои слова.. спасают от ненастья...
и ночью... путеводною звездой...
вот этот миг...
и есть вершина!!!! счастья...
когда о главном...
говорим..
с тобой
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ***
АВТОР: kosheleva.
читаю по глазам... твои страданья...
хочу согреть..
и растопить тоску..
конечн0 всё....
нам дало мирозданье...
мгновение... на жизнь...
для слов...
люблю...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Счастливые люди
АВТОР: Margaret Del Ri
счастливые те...
кто про счастье... не знают...
а просто... по жизни...
на крыльях...
летают
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я напишу для тебе…
АВТОР: Уляна Віолончель
а я отвечу тебе ...куплетом...
в нём будет утро..солнце.. роса...
и я...Том...которого... зовут... поэтом....
и с моим сердцем...
протянутая... к тебе...
рука...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Что же будет?
АВТОР: Margaret Del Ri
доброта рождает счастье...
ненависть... болезни...
для спасенья от ненастья..
жизнь любить....
полезней.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Провокація
АВТОР: stawitscky
пока работает радар...
спасибо...
Господу...
за дар...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я так вірю тобі, мій коханий…
АВТОР: Октябрина
этот Ветер...
без стран и границ..
без приличия...
и без прелюдий...
безразличье сгоняет с страниц...
будит души...
сильнее ...
орудий...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Переклад вірша автора poettom
АВТОР: Октябрина
твои сллва и нежны.... и точны.....
со мною... так....
умеешь...
только....
ты
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я обезумевший ребёнок
АВТОР: Margaret Del Ri
сплошные чувства..
страсть..
и жажда...
тепла внимания и ласки...
он встретится тебе однажды..
и отнесёт в объятья...
сказки..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПИСЬМО СУМАСШЕДШЕЙ, ИЛИ ОЧЕНЬ ДОБРОЙ ЖЕНЫ)
АВТОР: Света Алексеева
мужчине каждому нужна..
жена подруга бл"дь и стерва...
стакан холодного вина...
и дама пик... а может черва...
с которой можно сесть поесть...
с бисквитом чинно выпить чаю...
а после... нагло взять раздеть..
раскрасить кремом грудь и талью..
и нежно жадным языком..
по букве прочитать..
весь Том.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Селфи палка
АВТОР: Ірин Ка
кладу палку под подушку...
прижимаю крепко к ушку..
и про счастье вижу сон...
с палкой мир..
в сто раз прекрасней...
ну а ночью...
даже страстней.....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Идеальный мужчина
АВТОР: Марія Сонєва
найди чемодан...
и конечно громадный..
ему будут нужны гантели.. и ванны..
две три массажистки...
один висажист...
и личный дизайнер...
...
он лучший
артист...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я дурна! або Кохання егоїста…
АВТОР: Іванна Западенська
не бывает радость...
до заката дней..
наша жизнь мгновенья...
счастья...
и потерь....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Ліліт
АВТОР: Любов Ігнатова
З каструлею, шваброю, праскою
и ДОБРОВОЛЬНО рай покинув...
сменив на повседневный быт...
осталася ей ночь в награду...
за подвиг...
сделаный..
.............
Лилит.
Отож.
Добровільно полишивши рай,
Скелю буднів на плечі звалила...
Та злітає вночі -
не тримай!
Дай розправити стомлені крила..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Безлад пристрасті
АВТОР: Єлена Дорофієвська
перешагнув запретные пределы...
пороки изучая... из нутри...
обычный мир...
вдруг станет...
чёрно белым...
и прошлому...
ты не подашь... руки.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Ніжність….
АВТОР: Ніка Той
помню... из завтра... сегодня...
только твои объятья...
только глаза... и плечи...
.....................
и на полу...
твоё платье.....
РОИЗВЕДЕНИЕ: мов шовк легкий…
АВТОР: *Svetlaya*
Я бесконечно благодарен....
и...
ненавязчиво влюблён.....
за то....
что беззаботный Ветер....
(улучшил?-нет...
ухудшил?-нет!!!!)
........
ПОСЕТИЛ!!!!....
ТВОЙ СОН.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: " Милому вину "
АВТОР: К. Простонеба
и про вино...
всё сказано давно...
что пьют его поэты...
и невежды...
оно как дверь..
в нелепое окно...
где ищем...мы...
последние надежды...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Письмо, тебе
АВТОР: Rekha
твоё письмо...
весну душе приносит...
я чувствую как тело твоё просит...
тепла и нежности...
и страстного касанья...
всё изнывая.. от мгновений...
ожиданья....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Пора….
АВТОР: Альонушка
даря любовь добро...
и ласку...
ты превращаешь...
будни...
в сказку
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПОЕТ
АВТОР: Октябрина
Стискаючи в обіймах олівець.
....пишу всегда...
простым карандашом...
из под него...
выходят в полудымке
страстей картины...
сладкие как сон...
намного ярче ...
клавы и машинки..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: подарунок ОТ …. - переклад
АВТОР: poettom
моя оценка...
за подарок этот...
не может быть ни в балах..
ни в стихах...
ты даже зиму превратила в лето...
улыбкой...
и...
невинностью...
в глазах....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ОСЕННЕЕ…Грусть (Стихи: ХУГО)
АВТОР: Лина Лу
я наслаждаюсь голосом твоим...
меня переносящим в море сказок...
где было нам...
так хорошо двоим...
без всех условностей...
и вросших в кожу масок
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ЗБИРАЮ Я МИНУЛОГО СЛІДИ
АВТОР: Лина Ланская
я удивляюсь каждой строчке в стише...
я говорил там только .. про дела...
на украинской мове...
всё светлей и выше...
спасибо... за прекрассные... слова.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: увечья
АВТОР: Vikafaith
я всегда... помню о тебе..
и на яву...
и в сладком...
сне...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Кумире, не створи собі мене…
АВТОР: Єлена Дорофієвська
страстей источник..
у тебя в душе...
взорвать весь мир
он безрзсудно... рвётся...
но мир... уже ...
доверился... тебе...
и у ноги....
котёнком милым...
трётся.
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: найбільше збочення
АВТОР: Віктор Шупер
любая жизнь...
всего лишь...
извращение... материи...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: на маленьком плоту
АВТОР: Виктория Покора
И чтоб зимой не мёрзли наши попы,
с календаря...
я вырвал лист... зимы..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Одна із легковажних втіх
АВТОР: Ксенія Косач
мне нравится... когда в твох глазах...
игривых брызг...
следы игривых мыслей...
я с грустью вспомню...
прошлый... день и час...
в прямом....
и даже...
в переносном...
смысле
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: О, Музы, Музы…
АВТОР: наталія калина
Нагое откровение сонета…
несёт весну...
в объятьях жарких...
лета
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Тишина
АВТОР: Анна Соловей
цветёт природа ...
солнце светит...
скоро...
счастье тебя встретит....
а быть может встречу Я...
плакать плохо...
и ...нельзя....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ***
АВТОР: Марія Вундер
не верь...
не бойся...
не проси...
вставай...
надейся...
и ...
люби
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ты
АВТОР: твои сто минут без секса
я пришёл..., чтобы взять твоё ДА
подарить наслаждений безбрежность...
и с собой унести в облака...
поселив...
на всегда...
в свою нежность...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Он мой
АВТОР: Anya Cat
Ему разрешу
Расстегнуть мое платье.
и...
подарить...
долгожданное...
счастье...
РОИЗВЕДЕНИЕ: По Кастанеді
АВТОР: Таня Кириленко
а Кастанеда говорил...
от бед и смерти не уйти...
она не мчится за тобой...
а уже ждёт...
в конце...
пути...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: А ТЫ хочешь ТАК?
АВТОР: Pismonosiza
Я молчать?
Не могу научиться!..
в моих.. снах...
обнажённые лица...
и весны... голоса голоса..
и твои...
голубые...
глаза...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Пастельный режим (точка неразврата)2
АВТОР: Velibor
верю я!..под женской кожей...
будет жарко и мне тоже...
если точка не разврата...
значит...
выпил...маловато..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Не хвилюйся за мене
АВТОР: Любов Ігнатова
....а я.... покусаный...
весной
всё жду....
свидания....
с тобой
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Лірика кохання (презалив)
АВТОР: cheeeezzz
там тайны Высого замка...
подземных ходов лабиринт...
и Цитадельная сказка..
над городом ночью парит????
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Я душу свою…
АВТОР: Андрій Бабич
мы думаем что глобус... вокруг нас...
а он давно...
не слышит...
наш...
приказ...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Всі бачать, коли сидить мама в інтернеті. Гумор.
АВТОР: Алла Баранкевич
сидит мама в интернете..
ожидают кушать дети...
им мешает интернет...
очень хочется котлет...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Холостяк
АВТОР: Лю
он думает о том
что не сложилось...
а без неё.. коньяк клопами пахнет...
жалеет что у них не получилось...
но понимает...
что нельзя... иначе
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Как хорошо, что ты не слышишь
АВТОР: Тори Найт
я изгоню из крови тень...
и крылья подарю тебе
я превращу.. твой вечер в день...
и возвращу... тебя... весне...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ГОРОСКОПИ НЕ СКАЖУТЬ ПРАВДИ
АВТОР: Lesya Vladimirova
исполняя гороскопа предсказанья...
ожидая принца на коне...
ты не видешь... моего страданья...
и не хочешь.. подойти... ко мне...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ПІШЛА ЛЮБОВ
АВТОР: Лина Ланская
ты так проникновенно пишешь стиши...
я упиваюсь...
тишеее...
тииише...
тише.....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: В сердца стучится весна…
АВТОР: Квітка))
не боись тепло дарить...
будет крепче он любить...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Мужчины любят слабых не всегда
АВТОР: Ірина Морська
Мужчины любят слабых не всегда,
мужчины..
любят женщин вперемежку...
после обьятий.. страстного огня...
зацеловать бы скромную консъержку
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Роль…
АВТОР: Квітка))
вся жизнь игра..
ты и артист и зритель..
создай свой мир...
желанную обитель
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: *** (16+ мамусю, вибач)
АВТОР: Спеція
был пионером...
комсомольцем..
коммунистом...
но не случилося...
коррупцио0нистом
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Сумне
АВТОР: Lana_Svit
солнце всходит и заходит...
но приходит новый день...
лихим молодцем он бродит...
и сметает грусти... и тень...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Цей березень - таки шалений заєць…
АВТОР: ptaha
и проступает сквозь слова Алиса...
из зазеркалья сказочных времён...
ты была там богиня и актриса...
а я как слон...
был по уши влюблён...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Гарна звичка-бути щасливим!
АВТОР: Ольга Ващук
шесть детей..
петух и печка..
ох уютное местечко...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Безмолвность
АВТОР: Archon
и в этом так кричащем и звенящем...
я всё равно... сегодня...
в настоящем....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Сердце
АВТОР: Ірин Ка
Однажды в разбитую чашку...
положил с желаньем... бумажку....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Вірш не про що
АВТОР: Тьяна Ноу
меня давно манил зенит...
в котором профиль твой..
горит....
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ЛОТОСОВИЙ РАЙ
АВТОР: Едельвейс137
лотосовый рай...
нашла в своём сердечке...
на очень дальней..
biggrin tongue 09 и забытой.. речке...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Что такое любовь?
АВТОР: Irin@
Любовь не морковь, а картошка...
и львица...
всего то лишь кошка..
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Найсолодший гріх
АВТОР: Червоний Мак
каак страастно...
от тебя.. несёт грехом...
смущая мою плоть..
мужскую сущность..
и я бы не оставил на потом...
твою невинность...
нежность...
неприступность...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: ТИ ТОРКНУВСЯ МОЄЇ ДУШІ
АВТОР: янгол з душею
да...я пришёл...
а ты уже не ждёшь...
и в прошлое...
не хочешь возвращаться...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Любила ли я?. .
АВТОР: Анюта Славская
а я опять...
услышал сердца стук...
тук тук...
тук тук...
тууук... тук...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Быть женщиной
АВТОР: Ірин Ка
быть женщиной...
и этим наслаждаться...
встречать... любовь...
и миру улыбаться...
ПРОИЗВЕДЕНИЕ: Уйти не страшно
АВТОР: Ірин Ка
я не уверен.. в вечности души...
как много гениев...
уже давно...
ушли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663235
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 04.08.2016
Не знать, что в душе у жены и детей,
Считай, что семью – потерял...
...Ты можешь вести катер на высоте,
Лишь зная: движок, и штурвал,
И сколько осталось водицы в бачке,
И где взять фанфарный бензин...
...Нет допуска к датчикам, фальшь на «доске»* -
И вроде с командой, и на козырьке,
По сути же, в море - один.
01.08.16 г.
*доска – панель приборов
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681759
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 04.08.2016
Гойдаються сни на калині-
Тріпочуть крильцята прозорі,
А в небі до чорності синім
Сплітаються віршами зорі...
В траві заховались тихенько,
Зайчатами, місячні тіні.
І десь біля вуха близенько,
Як феї у жовтім промінні,
Літають закохані мрії...
Запитують тихо на вушко:
—Тобі я приснитись зумію?
—Яких тобі снів у подушку
Нашепче сполоханий вітер,
Що ніжно заплутався в листі,
Лоскоче тонесенькі віти
Калини в червонім намисті?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681674
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Мене розбудиш ароматом кави
Розкрию очі, тілько що ожилі
Ти поцілуєш мене ніжно і ласкаво
Тими губами, що мені так милі
Відчую терпкий запах кофеїну
Його ти ложкою легесенько взбовтаєш
Ти вклала в нього всю свою таїну
І те, як сильно ти мене кохаєш
Зроблю ковток і весь віддамся склянці
Візьму й порину в неї з головою
І наче в світлім та шаленім танці
Мене закружить магія напою
А твої очі, чорні, наче кава
Пробудять в сердці іскру поривання
Бо поряд ти стоїш така цікава
І душу знов наповнить хвилювання
Візьму тебе на руки обережно
На білу постіль тихо покладу
Я обійматиму невпинно і безмежно
І ні на мить уже не відійду
Ми будемо лежати і сміятись
Вже тепле сонце прийде до вікна,
Але нам так не хочеться спинятись
Неначе в склянці, де не видно дна ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681625
дата надходження 03.08.2016
дата закладки 03.08.2016
Не выпит, даже ещё кофе…
Не выпит,
даже ещё кофе…
и недопет
любви сонет…
в душе
тень ночи…
мрачно бродит:
в глаза глядят
мне сто комет!
Я это всё…
должна осмыслить,
и как то влиться
в жизнь свою...
схватив за хвост
опять жар-птицу,
где то искать
любовь твою…
Найду -
уже не потеряю!
Согрею
россыпями звёзд!
И в страсть,
как будто бы былую,
из нот души…
построю мост!
05. 05. 2016 г. Львов автор Наталия Калиновская
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664126
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 03.08.2016