Олена Вишневська: Вибране

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.04.2019


Любов Ігнатова

Мигдаль

Ви  знов  мені  наснилися  сьогодні.
Якийсь  чужинський...  В  посмішці  печаль...
А  очі...  як  в  покійника  —  холодні...
Ви  —  даль...

І  руки...  Я  ж  любила  Ваші  руки!
Вони  для  мене  —  як  святий  грааль!
А  уві  сні  вони  подібні  крукам...
На  жаль...

І  чорна  сукня  у  червоних  маках,
Шампанське  переповнює  кришталь...
А  я...  Мені  так  хочеться  заплакать...
Ви  ж  —  сталь...

Прокинулася  серед  ночі  —  змерзла.
У  шибці  хмарно-місячна  вуаль...
Уже  не  сплю,  та  гіркота  не  щезла.
Мигдаль...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829681
дата надходження 19.03.2019
дата закладки 21.03.2019


Елена Марс

Куда уж ближе

Мы  научились  прощать  друг  другу,  
Не  обостряясь  на  недостатках.  
Возможно,  просто  идём  -  по  кругу,  
Углы  квадрата  шлифуя  гладко.  

Быть  может  свыклись,  за  столько  лет  то,  
Смотреть  друг  в  друга  -  как  в  отраженье.  
Мы  будто  стали  одной  монетой:
Орлом  и  решкой  -  с  единой  тенью.  

Возможно,  было  бы  даже  скучно,  
Когда  бы  минусы  вдруг  исчезли.  
Скажу,  без  шуток:  а  ты  везунчик,  
Что  я  осталась  твоей  болезнью.  

Ведь,  знаю:  любишь  -  ещё  сильнее,  
Ещё  нежнее,  чем  было  прежде,  
Со  всей  безбашенностью  моею,  
Хотя  "люблю"  твоё  слышу  реже.  

Но  я  не  буду  просить  об  этом.  
Зачем?..  На  сердце  моём  спокойно,  
Когда  я  -  взглядом  твоим  согрета,  
Когда  -  и  ты  моим  взглядом  пойман.  

Смешны  становятся  недостатки,  
И  как-то  глупо  бороться  с  ними,  
Когда  -  не  скользко,  где  было  шатко,  
Коль  жизнь  не  сделала  нас  чужими.  

Тебе  -  и  в  здравии,  и  в  болезни
Была  плечом  и  останусь  -  им  же.  
Друг  другу  -  намертво  в  души  влезли,
До  самой  смерти...  Куда  уж  ближе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828724
дата надходження 12.03.2019
дата закладки 12.03.2019


Ярослав К.

капелью

Накатит  порою  и  тянет  отправиться  в  прошлое,
Туда,  где  казалось,  разложено  всё  по  местам.
Где  было,  чего  говорить  там,  и  много  хорошего...
Иллюзия  счастья,  которую  выдумал  сам.

Но  тут  же  холодной  волной  отрезвляет  сознание.
Как  будто  вчера:  безысходность,  усталость,  тупик.
И  снова  под  дверью  кошмарное  то  состояние,
К  которому,  помню,  хронически  даже  привык.

Привык  соглашаться  и  с  тем,  что  не  лезло  на  голову,
Терпеть  и  смиряться,  ведь  так  заповедал  Сам  Бог.
Оно-то,  конечно,  в  одних  ситуациях  здорово,
Но  даже  Христос  иногда  был  не  кроток,  а  строг.

Не  спорю  -  вина  и  моя.  Но  не  больше,  чем  поровну.
И  мне  половину  свою  разгребать  одному.
Нет  смысла  поэтому  тыкать  друг  в  друга  укорами,
А  просто  быть  честным  хотя  бы  себе  самому.

...Тепло  наступает.  С  таким  нетерпением  ждёшь  его,
Как  будто  очнулся  от  долгого  зимнего  сна.
И  что  спотыкаться,  гуляя  подвалами  прошлого,
Когда  по  карнизам  капелью  стучится  весна.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828668
дата надходження 11.03.2019
дата закладки 11.03.2019


гостя

…каньйони



Так  сонце  вирАзно
Повисло  на  вістрі…  і  ми  -
Притихлі,  принишклі,  приглушені  гілочки  хвої.
Тут  падають  вниз  невагомі  пекельні  човни.
На  обертах  цих
     залишились  ми  виключно  двоє.

…до  відчаю  рідні.
…до  сьомого  болю  чужі.
Голодні  у  мандрах…  засніжені,  мов  Джомолунгма.
…ріка,  що  тече  крізь  порожні    каньйони  душі,
     загубиться  в  джунглях


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827615
дата надходження 03.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Ліна Ланська

ВІТРАЖ

Цей  сивий  дощ,  як  сивий  гріх
З"їдає  сніг,  неначе  пранці
Длубають  плоть  вночі  і  вранці.
І  місяць  лютий  не  поміг  -

Принишк  занедбано...тремтить
Земля,  шматована  дощами,
Ряднину  латану,  між  нами,
Вже  не  натягне  -  рветься  нить.

Не  рюмсай,  небо,  не  тужи  -
Твоя  блакить  їй  -  оберегом.
Зашамотить  зловісний  регіт,
Застигне  нотою  для  регі
У  березневім  вітражі.

18.02.2019.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827432
дата надходження 02.03.2019
дата закладки 03.03.2019


Анатолій В.

Не привчай мене жити без тебе

За  вікном  -  завірюха  і  вітер,
Хуртовина  лютує  востаннє,
А  я  серед  співзвучності  літер
Все  вишукую  ноти  кохання.

Не  привчай  мене  жити  без  тебе,
Бо  я  звикну,  і  що  тоді  буде?
Жовтий  місяць  і  зоряне  небо
Тягарем  розірвуть  навпіл  груди...

Вже  зима  зачиня  свої  двері,
Засинає  в  мереживній  льолі,
Та  крижинками  сплять  на  папері
Мої  вірші-надії  схололі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827125
дата надходження 28.02.2019
дата закладки 28.02.2019


Любов Ігнатова

Весняний настрій

Надихатись  весною  до  сп'яніння,
Напитися  дощами  до  безтями,
Врости  у  тебе  серцем  і  корінням,
Засолов'їтись  світлими  гаями

Так  хочеться,  що  відчуваю  небо
В  своїй  душі  безмежно-веселкове.
А  знаєш,  я  всміхаюся  до  тебе,  
Мугичу  щось  наївно-  сопілкове...

І  говорю  з  тобою  без  упину
Про  все  на  світі...  навіть  трохи  більше...
Я  б  простелила  хмарку,  мов  перину,
Лягли  б  з  тобою  і  читали  вірші,

Дивилися  б  у  пролісковий  вечір,
І  лоскотали  б  вітрові  за  вухом,
А  ти  б  тихенько  обійняв  за  плечі
Мене,  ту  жінку,  що  уважно  слухав...

І  в  ніч  ввійшли  б,  як  у  святе  причастя,
І  спрагу  гамували  б  аж  до  ранку...
Напевно,  це  і  є  жіноче  щастя  —
Чиєюсь  бути...  бути  до  останку....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826464
дата надходження 22.02.2019
дата закладки 25.02.2019


Олеся Лісова

Моє щастя в тобі



Моє  щастя    в  тобі!
Доторкаюся  серцем  до  неба.
Зачаїтись?  О,  ні!
Злих  умовностей  рву  мости.
Бути  разом  з  тобою    
Це  не  просто  душевна  потреба,
Хочу  дихати,  жити,
У  тобі  зацвісти!

Відректися  тебе?
Це  жебрачкою  йти  по  світу.
Я  і  так  перед  Богом
У  своїй  наготі  стою.
Все  придане  –  любов.
(У  скрижалях  несу  завіти)
І  зорею  світання
Повертаюся    в  душу  твою.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826348
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 22.02.2019


Олена Жежук

нове ім'я

Щовечора  
сонцю  тричі
вклонялась  
моя  душа.
А  місяць  
дививсь  у  вічі:
чужа  я  йому,  
чужа...
Як  погляд  мій  
аж  за  обрій
забрів
і  спинив  глибінь…
І  сутінь  –  
важкі  голоблі
ковзнула  
моїх  колін.
То  світ  
умістивсь  в  долоні.
Ой  леле!  -  
гойдаю  я.
З  весною    
несу  у  лоні
у  світ  цей  
         нове  
                   ім’я...  


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826368
дата надходження 21.02.2019
дата закладки 21.02.2019


гостя

Флейта прозора…



…я  ніч  постелю.  
Розкладу  зачудовані  трави.
Лиш  подих  раптовий  -  торкнутись  окреслених  губ.
То  флейта  прозора.  Приблизно  на  восьмій  октаві
Втрачаємо  розум,
     і  волю,  і  весь  людський  глузд…

Від  повного  краху
Іти  аж  до  надлишку  віри.
Іти  обережно  по  чорному  ситцю  струмка.
Являтись    тобі  синім  птахом,  чи  сонячним  звіром,
Допоки  нас  мчить
     невагома  тропічна  ріка…

Не  стань  почорнілим  
Шматком  учорашнього  снігу,
Що  сходить  в  лавину  зі  спритністю  диких  мангуст.
…  люби  мене  птахом…  люби,  коли  витиму  звіром...
………..люби  лиш  за  те,  
   що  повільно  втрачаємо  глузд

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825806
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 21.02.2019


Квітка))

торкайся повільно…

торкайся  повільно...  й  без  того  сміливі  вже  дотики,
по  пліч  оксамиті,  неначе  розплавлений  віск....
і  погляд  прошиє  водночас  пронизливо,  солодко.
неначе  востаннє  обуриться  зраджений  Стікс...
в  п/янких  поцілунках  загубиш  весь  Всесвіт  нескорений...
жагою  кохання  поспалюєш  "завтра"  світи...
бо  є  тільки  зараз  -  ця  ніч  почуттями  оголена,
що  спрагло  шепоче  вустами  спокуси,  люби...
торкайся  повільно...



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824277
дата надходження 05.02.2019
дата закладки 05.02.2019


Єлена Дорофієвська

Омела

Мягко  светит  луна,  заточённая  в  шар  омелы,
И  качается  мир,  прижимаясь  щекой  к  стеклу
Разлитого  предместного  мрака...  Туманом  белым
Из  верховья  реки  под  руками  мостов  текут
Поседевшие  времена,  попадая  в  ладони  мельниц.
Тишина  на  душе  –  умолчание  катастроф.
Превращая  кровать  в  молельню  в  отсутствие  нежных  слов,
Вспоминаешь  мелодию  бабушкиной  колыбельной
И  тревожишь  покой  золотых  челнов  да  волшебных  птиц.
Увлажняется  тёмный  след  под  чертой  ресниц.
...Бог  полощет  в  твоей  печали  длинные  рукава
И  не  знает,  что  ты  когда-либо  существовал.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794597
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018


Володимир Верста

Silence!

Люблю!..  Люблю!..  Яке  дзеркальне  слово...
Фатальне...  Унікальне...  Ні!  Мовчу.
Замовкну  назавжди...  І  не  промовлю
Його  ніколи!..  Голосно  кричу

Тобі  це  слово  постаттю  німою!..
Дзеркал  кривих  уже  і  не  злічу
І  образів,  образ...  І  знов  розмови,
Подібні  на  згасаючу  свічу,

Що  догоряє  в  мареві  субстанцій,
Ілюзій,  лабіринтів  самоти,
Нікому  непотрібних  ілюстрацій,
Написаних  на  стінах  без  мети...

І  що  тут  залишилося  в  нас  зараз?..
Одне  це  слово  неосяжне  –  silence!

©  Володимир  Верста
Дата  написання:  05.06.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794523
дата надходження 05.06.2018
дата закладки 05.06.2018


Наташа Марос

ФОРМАЛІНОМ…

Холодний  травень  знову  спить  у  мене,
Тепла  шукала,  але  не  знайшла  -
Немає  сонця,  плаче  все  зелене,
Вода  холодна  в  того  джерела...

До  Музи  посміхаюся  уклінно,
Хапаюся  за  слово  -  відліта...
Дощі  полощуть  душу  формаліном,
Та  й  рима  десь  блукає,  бо  не  та...

Вже  очі  закривала  я  на  побут,
Пригладжувала  всі  тупі  кути  -
Рядочки  написалися  "на  пробу",
Та,  як  на  зло,  кудись  подівся  й  ти...

І,  хоч  би  спомин,  втиснутий  у  будні,
Линув  тепла  і  відігнав  грозу...
Мою  терпку  самотність  серед  люду
Я  далі  вже  сама  не  понесу...

А  небо  довго  плакало  дощами,
Котились  краплі  по  моїм  вікні
І  Муза  шепотіла:  все  прощаю,
А,  може,  то  вчувалося  мені...

                     -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792748
дата надходження 22.05.2018
дата закладки 24.05.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.05.2018


Єлена Дорофієвська

МОВА ЖЕСТІВ

   

Все  ще  немає  музики,  все  ще  не…
…Їй,  що  третину  життя  прожила  очима,  спустошене
Небо,  з  якого  пролився  місяць  і  вихлюпнувся  через  край,
За  змістом  і  сенсом  ясніше  за  слово  із  гирла  висрібленого  пера,
Бо  що  то  –  читати,  а  як  те  слово  звучить?
Цить.
…Натрусить  луски  дощової  з  отари  хмар,  -
Лушпинчасто-волохатих  химер  безногих,-
Травень,  й  мовчить  у  бузок.  Вона
Каже  руками:  «Я  бачу  усе  і  наскрізь,  бо  дивлюся  очима  бога,
Бо  ми  одне  одному  –  поводир,  проповідник  та  провідник;
Умовне  і  безумовне,  прихисток  і  перехрестя…»
Пальці  снують  у  повітрі:  «Дякую,  боже,  що  й  досі  в  мені  не  зник!»
…І  бог  проростає  у  музику,  музика  -  у  словник
жестів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791641
дата надходження 14.05.2018
дата закладки 14.05.2018


гостя

Крізь…



Зостанься
На  цих  мапах…  біле  місто
Розхитує  у  серці  гостру  вісь.
Проходиш  крізь  розірване  намисто,
Крізь  спопеліле,  пережухле  листя…
Долоні    крізь…

Окреслюєш
Чорнильну  порожнечу.
Розписуєш  невидимі  сліди.
Твоя  фатальна,  майже  вдала  втеча  
У  нікуди

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791402
дата надходження 12.05.2018
дата закладки 14.05.2018


гостя

Рифи…


А  що  залишається  нам?
Надто  виразне  “дихай”.
Рев  дикого  прайду    і  ран  агресивні  краї.
І  дихаєш…    дихаєш…    дихаєш!  вперто    і  …  рифи,
які  розбивають
     дощенту  твої  кораблі.

І  спогадів  тих
оксамитових  сонячні  згустки.
Оте,  що  пульсує  й  кипить  капілярами  скронь,
що  стало  прозорішим  від  найповнішої  пустки.
І  маки  прозрінь,  
   що  з  твоїх  проростають  долонь

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790442
дата надходження 05.05.2018
дата закладки 14.05.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2018


Юлія Л

Замріялась…

Замріялась…  В  саду  поміж  квіток.
У  білий  цвіт  прибрались  дикі  вишні.
Схилив  на  плечі  голову  бузок
І  пригорнув  в  свої  обійми  ніжні.

Солодкий  присмак  літа  на  вустах,
П’янить  цей  ніжний  аромат  нектару.
Замріялась…  Квітує  у  світах…
І  білі  зорі  розливають  чари.

Неначе  юність,  вишня  розцвіла,
Злітає  з  вітром  легкий  пух  кульбабки,
У  затишку  весняного  тепла
Ховаються  в  траві  лякливі  мавки.

Заквітчана  на  сонячний  манеж
Весна  ступає  гордо,  як  царівна,
Моя  душа  вже  їй  скорилась  теж  -
Окрилена,  замріяна,  наївна.

Ступаю  світлим  берегом  весни
До  пишного  вишневого  причалу.
Замріялась…  і  оживають  сни,
В  яких  колись  я  квіти  малювала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790877
дата надходження 08.05.2018
дата закладки 10.05.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.05.2018


уляна задарма

Човен

Чи  не  тому,  що  я  тобі  -  ріка?
(Дорога?  Перепона?  Бездоріжжя?)
Не  знаєш  сам  дочасу.  Але  ніжність
росте  крізь  ніч,  що  мов  земля,  глевка.
Що  мов  вода,  якій  немає  дна.
Пребілий  день  пресинім  снігом
повен.

Мовчать  ефіри,  музи  і  весна.
І  Бог  мовчить.

А  ти  -  будуєш
човен.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790159
дата надходження 03.05.2018
дата закладки 05.05.2018


Єлена Дорофієвська

ГРАВИЙ И ДЫМ

…Здесь  гравий  восемнадцати  цветов  -
Зыбучая  палитра  акварели
От  серого  до  сизого.  Созрели
В  прохладе  очертания  следов.
Во  влажной  безымянной  пустоте
Мы  –  на  доске,  бумаге  и  холсте
Убогой  улицы  меж  ветхими  домами.
Надменность  тишины  браня  шагами,
Помилуй  бог,  идём  искать  постель.
Смиренные  -  ну  хоть  пиши  святых,
По  сниженной  цене  купив  белила...
…Какая  разница  -  любила,  не  любила?
Кто  не  имеет  просьб  как  таковых,
Тот  правом  приближаться  не  владеет,
Но  мы  ведь  здесь  –  и  ничего  важней...  Не-
постоянство,  перемена  мест
Слагаемых  отелей  придорожных,
Когда  скрипят  замки,  а  сердце  в  ножнах  -
Всё  приземлённо  и…  пока  не  надоест.
Под  праведностью  считанных  минут
Условности  хранить  гораздо  проще  -
Один  другому  предан  лишь  на  ощупь,
Но  так  не  крест,  а  груз  вины  несут.
…Перед  уходом  комнату  проверим,
Чтоб  не  забыть  себя  по  мелочам;
И  комната  уменьшится  в  размере
До  кроткого  увечного  ключа
В  твоем  кармане…  Неопределим,
Враждебен  час.  И,  возвратясь  к  своим,
Заполнив  память  гравием  и  дымом,
Мы  принимаем  вид  невозмутимый.
Но  всякий  раз  сильней  и  ощутимей
болим.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786479
дата надходження 07.04.2018
дата закладки 02.05.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2018


Nino27

* * *

[b][i][color="#4178b0"]День    просто    не    знав,
що    чекання    у    сутінках    плаче.
Він    просто    минав  -
Віддаляв    чи    скорочував    час...
Знов    у    самоти
я    у    подружках...,вечір    побачив
Сльозу    гіркоти,
що    так    схожа,  здаєтья,  на    нас.[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788421
дата надходження 21.04.2018
дата закладки 23.04.2018


Серафима Пант

Лист у порожньому конверті

В  порожньому  конверті  –  зойки  тиші:
Спустошеність  заповнює  життя.
Буває  в  суголосся  доля  гірша,
Ніж  зовнішня  дозрілість  й  пустота?
Ні  сповіді  дощів,  що  напували,  
Ні  блискавок  словесної  грози.
Застиг  сургуч  –  скріпив  душі  скрижалі,
З’єднавши  у  беззвуччя  голоси.
В  порожньому  конверті  –  мить  убивства
Останнього  з  десятка  негритят,
Та  пам’ять,  що  веде  і  суд,  і  слідство,
Вертає  всіх,  хто  вижив  після  страт.
Не  скинути  мовчанням  з  серця  туги,
Не  схилить  колос  зріле  почуття.
Стає  безмов’я  сфер  тонких  недугом
І  б’є  прицільно  в  зболені  місця.
В  порожньому  конверті  –  спроба  втечі  
Від  себе  у  нікуди,  та  навряд  
Дорогою  утрат  свідомих  й  зречень
Вертаються  до  витоків  назад.
В  порожньому  конверті  –  зміст  послання,
Що  криком  виривається  без  слів:
Душевний  щем,  народжений  коханням,
Уївся  вглиб  і  ще  не  відболів.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788269
дата надходження 20.04.2018
дата закладки 20.04.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2018


Олена Жежук

Прелюдія любові

О  ця  весна  -  прелюдія  любові...
Коли  усмак  світанки  й  вечори,  
Коли  звичайні  котики  вербові
Лоскочуть  у  душі  новий  порив.

Імпресія  весни  –  душевні  чвари…
Коли  смієшся  й    плачеш  від  краси,
Коли  вишневу  гілочку  за  хмари
Встромляєш  небу  на  усі  часи!

А  по  судинах  лише  млість  і  ніжність,
Й  блаженство  щонайвищих  почуттів…
І  ти    вдихаєш    всю  цю  дивовижність
З  магічності  
                         вишневих  
                                               пелюстків…


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788204
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


гостя

Вино…



Пломеніє  свіча…  
Босі  ноги  вдихають  вологу...
В  порцелянових  чанах  вібрує  терпкий  виноград.
Тіні  надто  виразні  сідають  на  чисту  підлогу.
Але  як  оминути  птахів  
   в  лабіринтах  кімнат?

…пломеніє  свіча.  
Ти  все  гладиш  мене  проти  шерсті.
Прибуває  вино.  Вислизає  розпливчасте  дно.
Що  чекає  нас  там,  за  крихкою  завісою  смерті  –
ти  не  знаєш  також…  
   прибуває  кошерне  вино

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788177
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


Циганова Наталія

потому, что - весенний

Запылились  лучи
в  продуваемых  парках.
Дождь,  аллеи  смочив,
к  горизонту  прошаркал
мимо  снов,  мимо  нас,
ожидающих  чуда
в  год  по  тысяче  раз.
А  потом  безрассудную
занавесит  вину
парой  веток  сирени
день,  с  орбиты  свернув
потому,  что  -  весенний,
распластавшись  плашмя
по  веснушкам  на  коже,
и  тебя,  и  меня
сделав  просто  прохожими...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788157
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 20.04.2018


blackberry_poems

про щастя

🌸🌸🌸

напиши  про  це  "щось",  яке  тихо  витає  в  повітрі
невловимо  торкається  пасем.  щоки.  рукава.
напиши  про  це  "щось".  де  радіємо  ми,  наче  діти.
де  душі  не  зачеплять  чужих  ні  думки,  ні  слова.

🌸🌸🌸


де  приходить  весна.  і  ніколи  ніхто  не  заплаче.
де  каштани  цвітуть,  і  шепочуть  ночами  гаї.
а  що  серцю  неспокій,  то  зовсім  нічого  не  значить.
час  і  сон  забере  лишній  почерк  і  думки  твої.

🌸🌸🌸


напиши  про  тепло,  що  в  твоїм  розливається  тілі.
хай  ніхто  не  тривожить  на  мить,  лиш  на  вічність  вікно  відчиняй.
а  що  хтось  там  говорить:  щасливим  до  того  не  діло.
ноги  в  руки,  рюкзак  і  над  ранок  пливи  в  небокрай.

18.04.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788120
дата надходження 19.04.2018
дата закладки 19.04.2018


гостя

Вечір…



Таким  магічним
сяйвом,  щойно  з  печі,
хліб  пахне  кмином  й  кислим  молоком.
“Не  бійся,  мила  пташечко,  це  вечір
ридає  ридма
     за  твоїм  вікном.”

Й  усе  ще  ніби
в  нормі,  слава  Богу.
І  на  покуті  снить  зіркатий  мак.
“Не  треба  присідати  на  дорогу,
сюди  ми  не  повернемось,  
                                                             однак…”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785068
дата надходження 29.03.2018
дата закладки 18.04.2018


Олена Жежук

В полиновім серці

Розгойданий  пам'яттю    в  тиші  спливає  вечір,
І  кроки  удаль..    щохвилинно,  мов  крик  лелечий.
В  пітьмі  розчинились,  зронились  –  на  дно  камінням,
[i]В  полиновім  серці    не  тоне  журба  осіння.[/i]

А  може,  спалити,  розвіять..  й  пітьма  відступить?
І  біль  пригасити…  та  хто  ж  оцю  пам'ять  купить?
Полинова  північ  заходить,  а  ніч  -  глибинна.
[i]Чи  каятись  варто?    Любов  не  буває  винна…[/i]

З  бездонної  чаші  не  спити  повік    спокути,
І  пісня  прогіркла,    бо  надто  вже  душу    ч  у  т  и…
Солоною  краплею  впала  додолу  квітка,
[i]Любов  огрубіла…  а  я  була  просто  жінка.[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786203
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 06.04.2018


Циганова Наталія

яблони тень

Все  желания  в  стол  -
до  заката,  в  бреду
исчерпавшего  сумерки  в  память.
И  апрель  расколол
по  росинкам  звезду.
И,  возможно,  тебя  тоже  ранил,
утонув,  горячо
надышавшийся  день,
семенивший  глотками  до  сути.
Не  дрожи,  дурачок  -
это  яблони  тень...
...это  после  появятся  люди...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786094
дата надходження 05.04.2018
дата закладки 05.04.2018


Олена Іськова-Миклащук

Ранок без тебе

Яким  він  буде?
Ранок  мій  без  тебе,  
Коли  спакуєш  речі  і  підеш?
Бо  я  це  ти.  
З  твоїх  узята  ребер
До  іншого  не  приживусь  ніде.
Твій  корінь,  що  проріс  крізь  мене  сином.
Твоя  рука,  яка  тримає  світ,
Влилися  в  кров  розбурханим  бензином,
В  моє  життя  ввірвались,  мов  болід.
Чи  зможу  я  тоді  варити  каву,
Стелити  постіль  (с)ніжну,  мов  зима?
Коли  весь  світ  твердитиме  лукаво:
Тебе  нема,  нема,  нема,  нема…
Чи  буде  сонце,  чи  прийдеться  свічку
Палити,  щоб  розвіяти  пітьму?
О  Боже  мій,  яка  погана  звичка
Образитись,  не  знаючи,  чому.
Чи  ж  стану  хоч  на  крихту  щасливіша,
Із-за  дрібниць  спаливши  всі  мости?!!
…  До  біса  гордість:  пригорнусь  міцніше,
Допоки  ти  щасливий  поруч  спиш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785769
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018


ptaha

І саван туманів спаде…

І  саван  туманів  спаде.
І  замружиться  світ  -  
і  сонце  воскресле  розтопить  зимові  голгофи.

І  десь  біля  входу  в  Едем
за  добу  до  весни
окотяться  верби  вдесяте  (а  може,  усоте).

І  лоскотно  буде  душі,
і  сп'яніло  -  вустам:
із  келиха  неба  шампан  березнево  проллється...

...Стоятиме  день  на  межі,
загорнувшись  в  туман.
І  нитиме  в  нього  подряпина  трохи  під  серцем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785742
дата надходження 02.04.2018
дата закладки 03.04.2018


Оксана Дністран

Люблю тебе, мій березню

Люблю  тебе,  мій  березню,  за  те,
Що  не  кільцюєш  у  тепло  свободу,
Не  заповзаєш  вдячністю  зі  споду,
Та  правило  витримуєш  просте
Лишатися  на  відстані  руки
І  бути  лиш  попутником  стороннім,
Який  не  жде  ні  дяки,  ні  агоній,
Ані  зізнань  закохано-п’янких.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784649
дата надходження 27.03.2018
дата закладки 27.03.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.03.2018


Єлена Дорофієвська

Слово

Слово
#Єлена_Дорофієвська  

…Сперва  было  слово,  а  в  слове  и  словом  был  бог.
И,  как  ни  странно,  в  этом  таится  драма:
Создал  Адама  из  пыли  и  говорил  с  Адамом,
А  с  сыном  ни  разу  поговорить  не  смог…
Христос  был  распят,  жертва  его  чиста,      
Но  кости  Адама  держат  основу  креста.

…Труды  дипломатов  не  пропадают  втуне  -  
Ведь  были  слова,  что,  застыв  в  беспощадном  гунне,
Запечатлелись  меткой,  клеймом  и  стигмой:
 «Бич  Божий,  приветствую»,  а  не  условное  «сын  мой»,
И  стали  причиной  домыслов  и  легенд.
Рим  на  словах  устоял.  Аттила  –  нет.

…Сквозь  чёрную  рать  уплывающих  вдаль  облаков
Падают  наземь  небесного  ската  стропила
И  раздаются  взрывы…  Свет  от  луны  таков,
Что,  кажется,  даже  она  ожесточилась…
Вертят  хвосты  стаей  ослепших  псов.
И  больше  не  слышно  бога  в  самом  первом  из  слов.

--  
©Єлена  Дорофієвська

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783639
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 22.03.2018


archic

Ч-Б

Сшито  небо  твое  из  печали  и  синих  стихов,
Что  похожи  на  море  пьянящее  у  горизонта,
Белоснежные  зимы  укрыты  пастелью  снегов
Непогода  -  причина  такого  нежданного  фронта.

Словно  шаг  до  весны,  но  февраль  занимает  свой  трон,
Ледяной  ,  обжигающий  руки  и  души  чужие,
Вьюга  вместе  с  метелью  рождает  неистовый  стон
Вот  и  сердце  разлукой  разбитое,  будто-бы  стынет.

Не  спешите  прощаться,  быть  может  и  не  на  всегда,
Город  помнит  улыбки  и  первое  прикосновенье,
Утонуть  бы  в  глазах  ,  только  режет  осколками  льда
Превращая  с  жестокостью  нас  в  черно-белые  тени.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779013
дата надходження 25.02.2018
дата закладки 21.03.2018


Marika

Маленькі міста

[i]І  вони  забирають  з  собою  камінчики  пам'яті,  
Сувеніри  вітрів  і  світанки  за  синім  вікном.
І  вони  залишаються  в  нас  паперовим  журавликом  
І  графіті  на  стінах,  забутим  на  лаві  шарфом.[/i]


Ми  маленькі  міста,  що  згубилися  поміж  планетами  між  світами  у  сяєві  сотень  мільйонів  зір,
Ми  спалахуєм  ясно  свічами,  снігами,  кометами,  наче  іскри  у  плетиві  тисяч  невпізнаних  днів.
Всі  порослі  садами,  вогнями  доріг  закосичені,  едельвейсово  квітнуть  захмарені  наші  серця.
І  зіниці  фонтанів  забуті,  ніким  не  помічені  все  вдивляються  в  небо  в  загублених  тихих  дворах.
Ми  маленькі  міста  без  історії,  масок  і  пам'яті,  і  про  нас  не  напише  підручник,  не  скаже  роман,
Ми  всього  лиш  слова,  десь  наївні,  нічим  не  прославлені,  ми  химерні  думки,  звичних  вчинків  буденний  обман.
І  в  сплетінні  шляхів  спорожнілих,  несхожих,  заплутаних  ми  самотні  без  суму  в  провулках  молочних  дощів,
Поки  раптом  під  вечір  в  проміння  останнє  закутаний  хтось  не  ступить  безшумно  у  тінь  наших  сивих  дахів.
Він  торкнеться  рукою  пошерхлих  і  літеплих  каменів,  і  під  пальцями  враз  затремтить-стрепенеться  душа,
Він  безглуздо  простий  -  без  звання,  без  прикрас,  без  орнаментів,  у  стареньких  кросівках,  і  з  небом  іскристим  в  очах.
Він  полюбить  за  так  ці  вузенькі  бруковані  вулички,  тихий  дзенькіт  трамваїв,  кленові  та  мрійні  вітри.
І  його  зустрічатимуть  ринви  дощами  з  минулого,  воркотатимуть  тепло  з  горищних  вікон  голуби...
А  коли  він  розтане,  мов  привид,  в  тумані  ранковому,  ледь  всміхнеться  будинкам,  в  дорогу  рушаючи  знов,
Лиш  монетка  на  щастя  дзеленькне  останнім  відгомоном,  у  свічадах  зіниць  заіскриться  прощальним  листом.

Ми  маленькі  міста,  вічно  юні,  древніші  од  Всесвіту,  і  самотніх  людей  нам  приводять  часами  мости.
Вічно  теплих  людей,  що  приходять  під  вечір  із  безвісті.  І  лишаються  тут  щоби  зранку  у  безвість  піти...
   

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639592
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 21.03.2018


Ярослав К.

Избранным стихам друзей-поэтов

Когда-нибудь  закончатся  архивы,
Которых  я  ещё  не  прочитал  -
Творений  моих  авторов  любимых,
Что  долго  напоследок  оставлял.

Когда  вы  вдруг  возьмёте  передышку,
Уснув  зимой,  подобно  тем  суркам,
Иль  просто  затаитесь  вы,  как  мышки,
Вернусь  я  к  вашим  избранным  стихам.

Черпать  своё  в  них  буду  настроенье,
И  отзывы  под  ними  просмотрю,
Читая,  просижу  так  целый  день  я,
А  может,  встретим  вместе  и  зарю...

В  эмоции  былые  погружусь  я,
Давно  забытым  мыслям  улыбнусь,
Пусть  где-то  доведётся  и  взгрустнуться,
Но  это  не  навязчивая  грусть.

Я  думаю,  приятно  будет  вспомнить,
Дебатов  огнедышащий  накал,
Кому-нибудь  добавлю  новый  "коммент",
Хотя  я  там  уже  их  оставлял.

Конечно  жаль,  что  кто-то  не  ответит,
Кого-то  уж  давно  на  сайте  нет,
Но  свет  их  душ  по-прежнему  нам  светит  -
Бессмертно  то,  о  чём  поёт  поэт.

Иной  стишок  покажется  мне  странным,
И  я  его,  пожалуй,  удалю...
Но  главное  останется  ведь  главным:
Своих  друзей-поэтов  я  люблю...

Большое  вам  спасибо  за  уроки,
Я  чувствую,  что  рядом  вы  всегда.
А  ваши  полюбившиеся  строки
Запомнятся  на  долгие  года!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783637
дата надходження 21.03.2018
дата закладки 21.03.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2018


Єлена Дорофієвська

ТУМАН

Эта  весна  измеряется  расстоянием  от  подоконника  до  фонаря,
Желтоглазо  моргающего  в  предрассветном  густом  тумане.
Туман  бесконечен.  О  тумане  таком  говорят,
Когда  думают  друг  о  друге  в  прошедшем  времени.  Он  пространен,
Как  слова  объяснений,  отживших  и  бесполезных  просьб:  
-  Брось  меня
-  Нет,  пожалуй,  ты  меня  первым  брось  ,  -
Каждый  из  нас  несговорчив,  упрям,  и,  что  важно,  другому  неравен...
Гаснет  фонарь,  насыщается  влагой  мгла,  
Тугая  прохлада  вкатывается  под  сердце,  
Оно  устарело,  как  медицина  времен  Парацельса:
Пыталась  его  обучить  –  не  смогла.
Доверься,  твердит.  В  туман  отпусти  
и  доверься.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783146
дата надходження 19.03.2018
дата закладки 20.03.2018


гостя

Крила…



Усе  ніби  вперше,  
Уперше-востаннє,  і  ти
Просіюєш  жито,  належне  віддавши  полові.
Не  бійся  втопитися,  бійся  ріку  перейти
І  там  віднайти  таку  пустку,  
   що  скажеш  -  доволі!

Окреслена  міцність
Чи  сяйво  чужих  островів  –
Яких  нагород  обіцяють  багряні  вітрила?
І  поки  ще  вечір  по  секторах  нас  не  розвів,
……………..верни  мені  крила!


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=779378
дата надходження 27.02.2018
дата закладки 15.03.2018


гостя

Між проваллями душ…



Перейди  через  неї,
мов  душі  проходять  крізь  ліс…
Потривожені  сни  -  білий  дим,  білий  сніг,  білий  смуток.
Білі  сльози  жалю  на  зволожених  косах  беріз.
Перейди  цю  межу.
     Ці  світи  її,  виключно,  суто

Божевільні.  Бо  як?  
Бо  якими  їх  ще  назовеш?
Недопечений  хліб,  молоді  переброджені  вина.
З  понеділка  по  дощ  плаче  небо  у  кольорі  беж.
Між  проваллями  душ
     достигає  солодка  малина.

Цей  пекельний  щербет
вже  давно  не  торкається  губ.
Першу  краплю  відпий,  лиш  одну,  проливаючи  решту…
Приворотний  напій  (оце  місиво  марень  і  згуб)
в  прохолодні  долоні
     її  мовчазного  протесту

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780092
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 15.03.2018


Циганова Наталія

допустимая утрата

И  вышел  дождь.
И  люди  растеклись
новеллами  по  снежной  паутине,
делимы  по  диагонали  вниз
одной  виной  на  всё,  в  чём  не  делимы.
Родится  грусть,  похожая  на  день  -  
светла  и  как  утрата  безупречна.
Так  голая,  что  хочется  раздеть,
и  прядь  с  виска  -  за  пазуху  конечной.
Я  пропущу.
Не  лей  мне  о  былом.
Я  -  просто  допустимая  утрата,
под  выдержанным  вечностью  дождём
пьянея  от  прощения  и  марта...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782080
дата надходження 13.03.2018
дата закладки 15.03.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2018


Циганова Наталія

сезонное

Зима  предпочтительна.  
Время  ни  быть,  ни  казаться.  
Я  просто  в  гостях.  
Я  сезонно  полна  пустоты.  
Прольётся  роман  сквозь  бездумно  разжатые  пальцы.  
Немного  простить  и  немного  обидой  простыть.  
В  скрипичном  ключе  в  проводах  поселившейся  птицей  
остаться  -  и  взгляд  отогреть  на  холодном  окне.  
И  кто-то  споёт  о  сезонно  не  чётких  границах  
пустующих  снов  -  в  переполненной  мной  тишине...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778245
дата надходження 21.02.2018
дата закладки 22.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.02.2018


Ліна Ланська

ПРОСТИ МЕНЕ…

Прости  мене,  Господи!..  вчора
У  сні  загубила  печаль.
Сміюся,  як  треба  мовчать.
Прости,  що  забула  покору.

Прости,  що    така  навіжена.
Кохаю  його  і  весь  світ
Радіє,  нехай  і  не  свій
Розкинула  доля  сувій
До  ніг  моїх,    вірю,  -  блаженна.

Прости  мене,  Господи,  знаю,
Пробачиш  мене,  а  гріхи
Коли  спокушає  лихий,
Спокутую...  виженеш  з  Раю?
За  віщо?  розраду  шукає

У  Пеклі  глухий  і  сліпий.
Хіба  від  любові  вмирають?
Накажеш  мені:  "Відступи",  -
Схилюся...над  прірвою  скраю...
Прости  мене,  руки  ламаю:

Прости  мене,  Боже,  прости.

18.02.18

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777731
дата надходження 18.02.2018
дата закладки 18.02.2018


гостя

Вода…



Така  вода…
Не  більше  і  не  менше…
Снігів  полотна  чисті,  мовчазні
Розтануть  до  весни,  і  стане  легше…
І  стане  
   так  по-іншому…  німі

Дві  постаті  
На  голій  шахівниці  
Зійдуться  по  периметру  душі.
Така  вода,  яку  черпають  жриці
У  храмах
     в  позолочені  ковші.

Притрушена  
Приправами  і  снами
Ілюзій…  і  колосяться  жита
На  горизонті…    й  плавиться  у  жбани
Солодкий  віск  оман…
   ……………………….  така  вода

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=777469
дата надходження 17.02.2018
дата закладки 18.02.2018


Анатолій В.

Лелеки вже сплять…

Я  знаю:  лелеки  вже  сплять  і  вночі  не  літають...
І  я  не  лелека,  і  крил  я  не  маю,    на  жаль...
А  ноти  зірок  на  мелодію  вітру  лягають,
Штовхають  в  безмежність  Чумацького  шляху  спіраль.

І  я  за  зірками  в  безмежність,  у  далеч  полину  -
Без  мрій  і  думок,  просто  йтиму  у  далеч  і  все...
А  може,  лелека  якийсь  ще  не  спить  і  на  спину
Посадить  мене  і  до  тебе  у  ніч  принесе?..

До  тебе!  До  тебе!  Це  як  наркотична  залежність,
Що  вени  душі  розриває  бажанням    до  сліз  -
І  я  проростаю,  вростаю  душею  в  безмежність...
Я  просто  у  тебе    душею  назавжди  вже  вріс!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771351
дата надходження 14.01.2018
дата закладки 14.02.2018


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2018


Юлія Холод

Будеш сьогодні моєю нічною оманою…

Будеш  сьогоднi  моєю  нiчною  оманою?  
Щоби  вiд  тебе  знайшла  тiльки  попiл  на  ранок  я.  
Келихом  випитим,  на  полотнi  волосиною?  
Думкою,  що  не  впiймати  у  небi  осiнньому...  

Вiтер  у  бiлi  мережива  хмари  заплутує...  
Хочеш  сьогоднi  побути  моєю  отрутою?  
Вироком,  присудом,  миттю  до  страти  i  милiстю,  
Щоби  могла  я  вiдчути  безодню  -  i  виплисти.  

Я  не  просила,  нiколи  у  вiкна  не  плакала...  
Хочеш  побути  моєю  останньою  краплею?  
Тим,  хто  розправить  хребет  i  заллє  в  погляд  олово.  
Хто  пiдведе  двiстi  двадцять  до  серця  схололого.  

Тим,  хто  прийдешнiх  вiддiлить  залiзними  гратами.  
Тим,  хто  надiю  вiдпустить  словами  крилатими.  
Тим,  хто  зiпне  мою  душу  на  гнiв,  як  на  милицi...  

Та  не  лишайся.  
Бо  пострiлом  станеш  в  потилицю.

Юлiя  Холод

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743694
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 13.11.2017


Наташа Марос

В СОТЫЙ РАЗ…

О  таких  говорят:  под  ногами  горела  земля,
Что  сквозь  пламя,  да  в  избу  -  сама,  ну,  конечно,  сама...
Поджигала,  ревела,  тушила,  палила,  паля!
Да,  когда-то  она  очень  многих  сводила  с  ума...
И  судачат,  что  душу  свою  уж  давно  продала
За  мгновение  -  быть  на  виду,  на  слуху,  на  коне...
По  ночам  спали  все,  а  она  не  спала,  не  спала,
Пропадая  в  ночном,  а  ещё  -  предрассветном  окне...
Новый  день  начинался,  где  призрачной  сказке  конец,
Понимание  сущности  грёз  -  ледяною  водой,
Что  никто  из  желанных  её  не  увёл  под  венец,
Хоть  была  сумасшедше-красивой,  такой  молодой...
Где  вы,  рыцари,  что  оседлают  строптивых  коней
И  обнимут  её,  дорогую,  ни  в  чём  не  виня,
Что  -  в  горящую  избу  и  без  промедленья  -  за  ней,
Не  боясь  умереть,  в  сотый  раз,  в  той  стихии  огня...

Приутихли,  умолкли,  упали  -  что  ниже  травы  -
Так  попроще...  кругом  очень  много,  так  много  простых...
Поспокойнее  с  ними  -  о  них  не  услышишь  молвы...
И...  один  лишь...  догнал  на  пороге  и  обнял...  А  ты?..

                           -                    -                      -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758889
дата надходження 05.11.2017
дата закладки 06.11.2017


Luka

Пустоты звенящая боль

Ты  закрыл  за  собою  дверь
Всё  своё  унося  с  собой.
И  в  моих  зеркалах  теперь
Пустоты  звенящая  боль.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758393
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 02.11.2017


Ярослав К.

Вдохнови меня на стихи

Вдохнови  меня  на  стихи,
На  такие,  чтобы  пробрало,
Чтобы  их  показалось  мало,
Чтоб  они  были  не  сухи;

На  такие,  которых  ждёшь,
Как  сухая  пустыня  -  влагу,
Как  поэта  перо  -  бумага;
От  которых  бросает  в  дрожь.

На  стихи  меня  вдохнови,
От  которых  краснеют  щёки,
Чтоб  из  самого  сердца  -  строки
О  пьянящей  большой  любви.

Вдохнови  на  стихи  меня,
Что  нужны  нам,  как  будто  воздух,
От  которых  уносит  к  звёздам,
И  что  греют  сильней  огня.

На  стихи  меня  вдохнови,
Я  скучаю  за  вдохновеньем,
За  весенним  души  цветеньем,
Лишь  цветочки  ты  те  не  рви...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757713
дата надходження 29.10.2017
дата закладки 02.11.2017


Ліна Ланська

ПІД ПЕРЕСТУК КОЛІС

Нестримний  потяг  в  нікуди  -
Прощань  стокриле  розмаїття.
Минулих  доторків  суцвіття
Веде  за  руку  до  біди.

Вокзал,  перон,  як  і  колись.
Квитки  безликі,  безсловесні
А  душі,  як  походи  хресні,
Ще  й  досі  моляться:  "Наснись..."

У  незворотності  ручай
Серцями  й  поглядом  втопившись,
Ще  тільки  на  поріг  ступивши...
"Чи  замовлятимете  чай?"  -

Мовчанка  стелеться  п`янка.
Це  все...виходимо  о  третій.
Слова  банальні  і  затерті:
"Дві  кави  нам  без  молока."

"Я  зараз  вийду,  там  -  постіль,
Дванадцять  з  вас,"  -  поставить  склянку,  -
Стакато  в  грудях    до  світанку.
Імлистий  замкнутий  постій.

Холоне  кава:  "Як  живеш?"  -
Рука  тремтяча  й  полохлива
І  раптом  сліз  полинна  злива,
Вже  й  у  долоні  не  збереш.

"Ти  що?  Навіщо?  Йди  сюди."
"Ти  знаєш,  знаєш...  я  без  тебе,
Неначе  корінь,  що  без  стебел...
У  судний  день  нас  не  суди."

"Маленька,  Бога  не  гніви,
Якщо  не  склалось,  що  ж  робити?
Не  убиватися    -  любити
Ще  не  відкриті  острови."

Жагучі  диво-міражі  -
Її  вуста,  такі  чутливі,
Такі  солодкі  і  звабливі.
Його  терпіння    -  на  межі.

Ця  мить  -  життя  всього  надріз.
Росою  виїдає  очі,
Допоки  сонце,  серед  ночі
Злиття,  під  перестук  коліс.

Нестримний  потяг  в  нікуди  -
Стрічань  стокриле  розмаїття.
Минулих  доторків  суцвіття  -
Кохання  пізнього  сліди.

20.12.16.






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708558
дата надходження 26.12.2016
дата закладки 30.10.2017


Akimova

Не отвечай

Закат.  Рассвет.  Стоишь  под  небесами.
Кто  ты?  Зачем?  Откуда?  Почему
Должны  искать  ответы  люди  сами?
А  тот,  кто  знает  –  некогда  ему.

То  свыше  глас,  то  голос  из-под  спуда
Таких  глубин,  где  полный  кавардак:
-  Кто  ты?  С  каким  прицелом  и  откуда?
Зачем  ты  нужен  вообще,  чудак?

Не  отвечай.
Ты  знать  не  знаешь,  кто  ты.
Но  ясно,  что  не  ангел  и  не  бес.

А  в  небе  слишком  много  позолоты  –
Безумная  безвкусица  небес.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746357
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 17.08.2017


A.Kar-Te

Тепловой удар

Остынь,  душа...Уймись,  мерзавка!
Жара..,  за  полночь  -  отдыхать...
Кто  ты  сегодня..?      Куртизанка!?
Шампанское  со  льдом  в  кровать?

Припудрить  носик..,  (Боже  правый...)
Повыше  ножку  оголить  !?
Иной  не  нахожу  управы  -
Водой  холодной  окатить!

Остыла..?  Всё  -  спокойной  ночи.
(Был,  видно,  тепловой  удар...)
Но  кто  исподтишка  хохочет  -
"Ну  что..,  взбодрилась?
                                                                         В  будуар  !"  



(картинка  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746316
дата надходження 16.08.2017
дата закладки 16.08.2017


Ліна Ланська

ЗЕМЛЯ


На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню?
На  далекій  орбіті  конвалії  пестили  весни.

Тільки  ніч  навкруги...  
Тільки  тіні  я  ті  не  спиню,
Під  нещадною  зливою    айсберги  повінню  скресли.

Вирували  моря,
Із  безодні  вставали  хребти.
Перекинулись  плеса,  дощем  покотились  у  прірву.

День  фату  приміряв,  -
На  вінок  хоч  би  жмут,  нагребти,
Бо  засніжені  квіти  стихія  віднайде  і  зірве.

На  латаття    -  сніги,
Певно,  сонцю  забракло  вогню.
Із  малесеньких  дзвоників  крига  спливає  поволі  -


В"яже  вузол  тугий,
Видно,  так  забажали  боги.
Скільки  сліз  не  зроню,
Застигають  -  ужинки    недолі.  
 
08.08.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745706
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 13.08.2017


A.Kar-Te

Там, где клевер взрос…

Тихая  река
Множит  облака
Зеркалом-водицею...

Шалость  ветерка
Отдохнет  пока
У  гнездовья  с  птицею...

Ивушки  рука  
В  нежности  легка
К  берегу  высокому...

А  трава  росой,
Как  дитя  слезой  -
К  небу  синеокому...

Играми  стрекоз
У  твоих  волос,
Утро  просыпается...

Там,  где  клевер  взрос,
Там,  где  запах  грёз  -
Новый  день  рождается...



(фото  с  инета)






: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745644
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 13.08.2017


Натта Лі

Так не вистачає повітря, все душить і душить…

Так  не  вистачає  повітря,  все  душить  і  душить.
"Я  сила,  я  воля"…  Я  розпач  і  сльози  вночі.
Я  вся  −  безнадія,  я  злодій  і  правопорушник,
Кричи  −  не  кричи.

Ці  руки  −  не  руки,  це  клапті  розбитих  ілюзій.
Він  марився  пальцям:  зап'ястя,  волосся,  чоло…
І  снився,  й  тривожив,  і  все,  наче  в  замкненім  крузі,
Було  й  не  було.

Не  можеться  жити  без  нього  (вульгарщина  й  годі),
А  з  ним  −  то,  здається,  не  можеться  і  поготів.
Болить.  Він  болить  і  давно  вже  ніяк  не  проходить.
"Любив.  Не  хотів"…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744763
дата надходження 04.08.2017
дата закладки 07.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.08.2017


гостя

Не маки…цвітуть…



Зупини  цю  печаль,  
що  так  легко  тече  з  під  коліс.
Мить  за  мить…  крок  за  крок…  золоті  херувими  Верони.
Не  питайся,  чому  на  бігбордах  -  засніжений  ліс...
Ілюзорність  доріг…    
   і  безглуздість  твоєї  корони

На  первісних  снігах…
Утопічні    пісні  солов”я
так  співзвучні  чомусь  з  ритмом  танцю  звіриної  зграї…
Не  жалій  мене…  ні!  я  давно  вже  забула  ім”я
і  вагомі  причини
   цієї  крихкої  печалі.
 
Просто  бродить  вино…
Просто  змінює  сонячний  день
нас  в  нічній  прохолоді,  застиглих  в  кришталиках  часу…
…то  не  маки  цвітуть  –  то  палають  міста  одкровень
на  сипучих  пісках  
   десь  обабіч  центральної  траси

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744834
дата надходження 05.08.2017
дата закладки 07.08.2017


Наташа Марос

ПОУТРУ…

Очень  страшно,  когда  поутру
Просыпаешься  и  понимаешь,
Что  растаял,  как  сахар  в  жару,
Тихий  шёпот  ушедшего  мая...
Я  не  знала,  что  утро  больней
Ожиданий,  что  длятся  годами
В  предвкушении  снова  пьянеть,
Но  уходит  тепло  между  нами...
Всё  прошло  -  ни  забыть,  ни  вернуть  -
То  ли  сладкое,  то  ли  с  горчинкой
Чувство  давнее,  помня  вину,
Затерялось  случайной  песчинкой...

           -            -            -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743986
дата надходження 29.07.2017
дата закладки 01.08.2017


Ліна Ланська

Я НЕ ПРИЙДУ


Ти  не  чекай  мене,  я  не  прийду,
Хоч  не  забути  і  не  оминути,  -
Останні  миті  гіркої  спокути,
Гарячими  сльозами  -  
                                                         по  льоду.

Я  не  збираюсь,  навіть  уночі,
Коли  в  безсонні  знемагає  туга,
Зневіри  бог  та  демонів  наруга
Давно  мені  залишили  ключі.

Відкриті  двері...  
                                 ти  чекаєш  десь,
Спаливши  в  попіл  ноти  та  бемолі.
Віск  скрапує  під  полум"ям  неволі,
Поки  озерцем  виллється  увесь.

Зухвалості  я  забуваю  мить.
Здавалось,  заметіль  -  
                                   цвіт  яблуневий,
Січнева  ніч,  палка,  ніби  травнева,
Тріпоче  серце  і  жнивами  снить.

Не  хочу  йти,  сповита  страхом  знов.
І  не  прийду,  не  клич  зболілу  душу.
Я  так  далеко,  та  сказати  мушу,
Кохання  те  -  в  темницю...  
                                                 без  розмов!

Не  виглядай,  як  хмари  розійшлись,  -
Сріблясте  лезо  ріже  шов  останній
Моїх  надій.  Облудні  сподівання,
Бо  не  твоя...  
                       твоя  була  колись.

11.02.2015.
ред.  29.07.2017.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744223
дата надходження 31.07.2017
дата закладки 01.08.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2017


Циганова Наталія

100 страниц

Самым  белым  листком  отрывалось  утро  -
значит  есть,  всё  же,  белорождённый  цвет,
не  убитый  жарой,  по  январски  хрупкий...
...и  не  жаль  же  кому-то  писать  рассвет
в  убегающих  рельсах  на  дно  июля?,
чёркать  небо  носами  железных  птиц?...

...не  спросив:  а  хочу  ли  я,  а  могу  ли  
написать  снова  начисто  100  страниц?...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743767
дата надходження 28.07.2017
дата закладки 28.07.2017


Серафима Пант

Переживу?

Щиро  дякую  за  натхнення  Ліні  Ланській!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743635


Всесвітнього  потопу  чорну  смугу
Переживу  –
                                     і  солоно,  і  прісно.
Пустелі  Гобі  сонячну  наругу
Пройду  без  сліз  –  
                                 хоч  опік  мій  наскрізний.
Утрату  сну,  думок  колючу  кригу
Переступлю  –  
                                 літати  вже  несила.
Спустошеність  від  розпачу  набігів
Душі  ростки,  
                             любові  й  віри,  зцілять.

Вдихну  -  стерплю?  
Повітря.....  Обмаль....  Млію....
Шляхи  до  мрій  сплітаються  у  вузол.
Здолати  я,  мій  любий,  не  зумію
Очей  твоїх  удавану  байдужість.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743649
дата надходження 27.07.2017
дата закладки 27.07.2017


Ліна Ланська

НЕМА ПРОРОКА

Ти  вбив  її...за  що  її  ти  вбив?
За  що  глумився,  розпинав  і  мучив?
Подер  у  шмаття,  як  старі  онучі,  -
Діряве  впало  щось  біля  верби.

Лежала,  бо  зіп"ятись  хоч  на  мить,
Вже  не  могла,  спасінням  звала  тишу.
За  стовбур  відчайдушно  учепившись,
Вже  й  не  молилась,  чула  як  бринить

Не  нота,  не  мелодії  лади,  -
Бринить  шматочок...  ще  помалу,  дихав
Спіткавши  кару,  ухопивши  лиха
Без  сили,  без  надії,  без  води.

Гострили  леза  навчені  кати,  -
Останні  дві  хвилини.  Вже  до  страти
Ведуть.  Беріть,  хоч  нічого    віддати.
І  серед  них  я  бачу...Боже,  ти!..

Ти  вбив  її...за  що    її  ти  вбив?
Твоїх  страждань  мірилом  їй  не  бути.
Вже  напилась  і  меду,  і  спокути
Вплелась  у  креп  жалобної  габи.

Нема  пророка  у  моїм  краю.
Хто  встиг,  той  нашу  долю  і  вінчає,
З  добром,  чи  злом,  як  карта  випадає.
Спішить  судити...Хто?  Кого?  Чию

Ламає  душу,  кривдить,  розбиває?
Я  не  боюсь,  давно  вже  не  боюсь,
Молитвою  й  сльозами  поділюсь.
Нема  пророка  у  моєму  краї.

23.07.17


 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743544
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Циганова Наталія

я - останусь…

Обнимая  за  плечи  мир  -  
просто  тихо  дышать  в  ключицу.  
Мы  -  зачитанные  до  дыр  -  
на  пустой  странице,  
состоящие  из  минут,  
удивительно  горько-сладких.  
...я  -  останусь...
Останусь  тут  
той  одной  лампадкой,  
самой  светочной  из  покров  
между  сотен  сгоревших  свечек,  
от  когда-то  упавших  снов  -
до  когда-то  встречи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743536
дата надходження 26.07.2017
дата закладки 26.07.2017


Циганова Наталія

запульсирует горизонт

Запульсирует  горизонт
вскрытой  веной  дорог  и  рельсов,
обнажая  вчерашний  фронт
и  похмелье,  и  серый  цельсий.
Срегулирует  сонно  высь
перекрёстки  для  белых  судеб,
чёрных  пятен,  цветастых  брызг.
Что-то  будет...
конечно,  будет.
Будет  грязный  пустой  вокзал:
только  я  и  три  тонны  боли.
Ты  -  однажды  меня  позвал.
Мы  -  возможно,  не  много  стоим...

В  самом  тёмном  своём  углу
умирать  безгортанным  зверем
бесконечно  куда-то  вглубь...

...уезжай...
           уезжай  скорее...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743359
дата надходження 25.07.2017
дата закладки 25.07.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2017


Циганова Наталія

зимним августом…

Утро  вызрело  -  потому  что...
Через  форточку  голубям
раскрошив  от  небес  горбушку
я  признаюсь,  что  до  тебя
было  даже  уже  не  сложно  -  
было  просто  уже  никак.
Мой  нечаянный,  мой  возможный,
мой  надёжно  любимый  враг,
разделивший  меня  небрежно
на  "не  верю"  и  на  "а  вдруг".
Мой  дрейфующий,  мой  безбрежный,
самый  мой  ненадёжный  друг,
с  ночи  вырубивший  из  чащи
мой  девятый  кошачий  дом,
чтобы  я  умирала  чаще...
чтобы  снова  рождалась  сном,
разбавляя  густые  будни...
чтобы  ты  запустил  в  окно
зимним  августом  пополудни
беспричинный  мой  выходной...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743121
дата надходження 23.07.2017
дата закладки 24.07.2017


stawitscky

Ви світились, Ви іскрились

Ви  світились,  Ви  іскрились,
Повінь  рвала  береги,
Ця  усмішка  розтопила  б  
І  каміння,  і  сніги.

Я  замилувався  Вами,
Хоч  на  це  не  маю  прав,
Бо  Ваш  янгол  телеграми
Не  мені,  звичайно,  слав.

Відірвать  не  можу  зору,  
Цей  вогонь  –  понад  усе,
Бо  мене,  як  човен  в  морі,
Підхопило  –  і  несе…

Не  попутний,  знаю,  вітер,
Недалеко  й  до  біди…
Я  б  усіх  красунь  на  світі
У  той  човен  посадив.

Щоб  надією  не  марить,
Коли  осінь  на  порі,
Щоби  пристрасть  не  зривала
Ні  сердець,  ані  голів.




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742713
дата надходження 19.07.2017
дата закладки 20.07.2017


Оксана Дністран

Без вас

Цей  день  крихкий  і  суєтний  без  вас,
Такий  журливий  і  осиротілий,
Що  й  блиск  в  зіницях  потьмянів,  пригас,
Немов  жаринка  в  глибині  зотліла.

У  скло  шкребеться  кішкою  печаль,
Зеленооко  мружиться  на  повню,
Розморений  Шевченківський  бульвар
Годує  голубів  на  підвіконні.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742227
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 17.07.2017


Елена Марс

Уйти - легко…

Уйти  -  легко...  в  немом  молчаньи...  
Как  снег  весенний  -  раствориться,  
Не  дав  надежд  и  обещаний
Опять  когда-то  возвратиться...  

Без  слёз,    растерянного  взгляда
И    непромолвленных    упрёков,
Когда  лишь  болью  и  досадой
Тебя    проводят    до    порога...

Уйти    легко,      не    по'дав    руку,
В    своей    руке    оставив    холод...
Когда  настроен    на    разлуку  -
Рукопожатие    -    уколом...

"Прощай"    -    всегда  звучит  как    выстрел.
И  тут  нужна  тебе  отвага,
Чтоб    совершить    сие    убийство  -
Прощальным    словом    на    бумаге...

...  И    ты    уходишь...  тихо,  молча,
Тебе    плевать    в    какую    осень...
Никто    не    крикнет    в    спину:  "сволочь!..",
Никто    остаться    не    попросит.

Никто    не    бросится    на    шею,
Ведь    ты    не    дашь  такой    попытки,
И    ты,  прощаться    не    умея,
Не    ощутишь    такую    пытку.

Не    ощутишь    в    душе    сомнений,
Когда    прольёшь    любовь    сквозь  пальцы,
В    себе    оставив    удивление,
Что    так    легко    порой    прощаться...

...  Уйти  -  легко.    Вернуться  -  сложно,
Когда    потеряны    осколки,
Когда  ты    так    неосторожно
Хотел,  чтоб    всё    в    тебе    умолкло.  

Умолкло  всё,  что  было    ценно.
(Ты    ценность    осознаешь  позже...)
И  осознаешь    непременно,
Но    осознанье    не    поможет.

Не    воскресить    былого  счастья.
Его    хранит    одна    лишь    память.
Порой    мы    сами,  нашей    властью,
Льём    воду    на    живое  пламя.

Самих    себя  порой  калечим...
В    себе    рассудок    убивая,
Когда  желаем  новой    встречи,
Но    встреча    новая...  другая...

...  И    хорошо...  когда    находим
Того,  кого    душа    хотела.
Но    иногда    уходят    годы,
А    новый  лист  -  всё  также  белый...

...  Чего  же  мы  так  страстно  ищем,
Пытаясь    мир    объять    руками?..
...  И    плачет    Бог  -  дождём    по    крыше,
Смеясь  как    будто  бы  над    нами...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742243
дата надходження 16.07.2017
дата закладки 17.07.2017


гостя

…хто я?… хто ти?



Занедбаного  серця
Дика  тундра
Настояна  на  сонячних  медах.
Тріщить  по  швах  таємна  Джомолунгма.
Біжить  вода…

Легким  бальзамом  
Плавиться  на  рани.
Вібрує  чорний  місяць  на  стерні…
Хто  я  на  цих  мереживах  туману?
Хто  ти  мені?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742038
дата надходження 14.07.2017
дата закладки 16.07.2017


@NN@

Вчасно сказані слова

                                                           


Відшукай  у  пам'яті  своїй
                       Море  Щастя  і  ріку  Надій.
І  зроби  човна  із  лопуха  -
                       (Доля  до  сміливих  не  глуха),
За  вітрило  -  напнений  туман...
                       Перейди  життя,  мов  Океан,
Досягни  заобрієвих  меж,
                     Спалахни,  мов  тисяча  пожеж,
Упади  росою  на  траву,
                       Допиши  нескінчену  главу,
Книги,  що  призначена  тобі,
                       Не  згубися  у  тісній  юрбі...
І  тоді,  у  серденьку  твоїм,
                       Лід  розтопить  потічок  Гольфстрім.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741034
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Оксана Дністран

Я до тебе прийду

Я  до  тебе  прийду,  коли  буде  занадто  запізно.
Задихнеться  гроза,  не  проливши  ні  крапельки  сліз,
Твій  наляканий  птах  перерве  недоспівану  пісню,
Заховається  сонце  у  косах  вечірніх  беріз.

Я  до  тебе  прийду,  не  обнявши,  присяду  скраєчку,
І  тихенько  помовчу,  що  мала  -  сказала  раніш,
Недопиту  печаль  виллю  з  келиха  в  квітнучу  гречку,
Назбираю  зірок,  світляками  добавлю  у  Ківш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740939
дата надходження 07.07.2017
дата закладки 08.07.2017


Akimova

Я из тех …

Я  знаю    -      я  из  тех,    кто  виноват,
Кто  голову  в  песок  стыдливо  прячет,
Кто    тоже    хочет    мир  переиначить,
Но  –  шаг  вперёд  и  два  шага  назад.

О,  наше  братство  маленьких  людей,
Задумчиво  взирающих  на  небо,
Не  требующих  ни  вина,  ни  хлеба,
Ни  зрелищ,  ни  особенных  затей!

Да,  я  из  тех,  кто  тонким  лыком    шит.
Подстрочником.
И  между  строк  читает.
И  иногда  в  упор  не  замечает
Того,  что  на  поверхности  лежит.

Да,  я  из  тех,  кому  не  суждено
В  историю  без  удержу  ворваться,
И  на  скрижалях  века  расписаться
Ни  кровью,  ни  словами  не  дано.
Кто  окриком  застигнутый  давно:
 –  Посторонитесь,    ваша  хата  с  краю!

Кто  знает?  
Может  город  мой  такой  –
Цветуще-одурманенно-родной,
С  его  асфальтом,  пылью  и  травой  –
И  мирный  и  живой  лишь  потому,
Что  я  в  нём  незамеченно  живу,
И  мысленно  его  оберегаю.


Июль  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740510
дата надходження 04.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Єлена Дорофієвська

Одни из тех. .

Взялась  редактировать  старый  стих,  а  получилось,  что  переписала...  случайно))



Здесь  мы  одни.  Одни...  Одни  из  тех,
Кто  точно  знает,  что  наутро  будет.
Не  врём,  но  и  не  верим.  И  не  судим.
Ирония  щедра  на  липкий  смех...
...Куражимся,  торопимся.  Уйду,
Не  ознакомившись  с  маршрутом  -  дюны,  дали?..
Банальных  слов  затертые  медали,
Пожалуйста,  вручи  кому-нибудь.
Сейчас  бы  нежный  тон  -  ну  позарез!
Неопытность  заслуживает  скидки
И  помощи,  ...и  жаль,  что  из  бутылки
Могущественный  джин  вчера  исчез.
 
...  Запас  прикосновений  утром  скуп,
Как  маленькая  чувственная  плаха.
...Обивка  кресла  старая,  в  узлах..  А
Последний  приговор  -  из  мягких  губ...
Как  не  создать  прощанию  помех?
Ведь  мы  одни...  Одни.  Одни  из  тех.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740696
дата надходження 05.07.2017
дата закладки 05.07.2017


Luka

Дотик

Де  слів  бракує  –
Струни  душі  озвуться
На  дотик  пальців.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740138
дата надходження 01.07.2017
дата закладки 02.07.2017


Наталя Данилюк

Цей дощ – не дощ…

[quote]Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...

Любов  Ігнатова
[/quote]

Цей  дощ  –  не  дощ,  це  органза  на  вітрі,
Розгойдана  у  прорізі  вікна.
Гроза  толочить  хмари  у  макітрі,
Скрегоче,  мов  обірвана  струна.

Така  приємна  свіжа  прохолода
На  висохлі  знекровлені  ґрунти!
Збігають  цівки  сріберні  по  сходах,
Стара  іржава  ринва  торохтить.

Так  віртуозно  клавішами  стріхи
Перебігають  струмені-нитки,
А  грім  у  небі  лускає  горіхи,
Від  гуркоту  здригаються  листки.

І  добре  так  пробігтися  босоніж,  
Струсити  сльози  Бога  у  траві,
Й,  докупи  склавши  ковшиком  долоні,
Ловити  крапель  порухи  живі!

І  слухати,  як  обмиває  злива
Твоїх  думок  розпечений  граніт…
І  вірити:  в  житті  не  бракне  дива,
Бо  диво  –  це  насправді  цілий  світ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739910
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


A.Kar-Te

Прощальный поцелуй Шехерезады

Когда  любви  рассветы  смакуешь  натощак,
Над  каждою  строкой  корпеть  не  надо  -
Любовь  диктует  сказку  тебе  за  просто  так,
А  может  быть  -    сама  Шехерезада.

Как  вспыхивают  звёзды,    рождаются  стихи  -
Броди  тропой  космического  сада.
Пусть  чувства  будут  ярки,    как  пёрышко,  легки..,
Волшебница  моя,  Шехерезада.

Когда  любви  закаты  сплетают  ленты  строк
Последней  сокровенной  серенады..,
Слетит,  как  лучик  света,  как  розы  лепесток,
Прощальный  поцелуй    Шехерезады.


(картинка  с  инета)



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739942
дата надходження 30.06.2017
дата закладки 30.06.2017


гостя

Ескізи…

І  місто  
прихилилося  до  сну…
Фантомне  місто.  Вавилонські  вежі.
Впадеш  в  траву,  вологу  та  рясну.
…  я  не  змінила  
   жодної  одежі

З  тих  пір.  
Все  ті  ж  спустошені  вуста
(припухлість  ти  вважаєш  за  окрасу?)
Печаль    –  моя  корона  золота
на  срібно  –  вогнянИх
     спіралях  часу.

Ця  ніч  така…  
Тривожна  й  запашна.
(  шматує    дощ  занедбані  ескізи)
...ота,  що  розчинилася,  прийшла
з  карпатським  вітром
   у  долини  Гізи

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739878
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 30.06.2017


Любов Ігнатова

Я хочу дощ…

Я  хочу  дощ...  І  плакати  під  ним...
Чомусь  так  важко  в  грудях...мабуть  втома...
Ще  видихають  хати  в  небо  дим,
Хоч  від  зими  давно  у  них  оскома.

Весна...  весна?  Невже  я  дожила?
Невже  мороз  сховався  у  барлозі?
Я  вірила,  я  мріяла,  змогла...
Ліси  синіють  в  пролісків  облозі.

А  я  дощу  так  прагну,  як  тебе...
Та  тільки  дощ  на  цілу  вічність  ближче.
Катую  свою  душу  і  себе...
А  може,  то  не  втома,  а  вітрище?

То  він  мені  вдихнути  не  дає  —
Збиває  подих  і  тривожить  душу,
І  розвіває  все  життя  моє...
А  край  дороги  зацвітає  груша...

А  там  і  перший  грім,  і  солов'ї,
І  келихи  тюльпанів,  як  граалі...
Ну  що  ж  на  груди  тисне  так  мої?..
Напевно,  то  сніжинки  нерозталі...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739771
дата надходження 29.06.2017
дата закладки 29.06.2017


Окрилена

Згадую…

[img]http://i39.mindmix.ru/98/3/370398/48/6555748/x_c69a544c.jpeg[/img]
Якщо  Ти  знати  захочеш  ,
коли  я  про  Тебе  згадую,  
не  дивлячись  просто  в  очі,
малюю  думками  райдугу.

Вчуваю  досвітні  грози
що  пахнуть  живою  хвоєю,
коли  я  напівдорозі,
немов  у  ковчезі  Ноєвім

чатую  глибокий  спокій,
рятунок  у  нім  відшукую,
аж  поки  знайомі  кроки  -
по  бруку,  неначе,  мукою...

І  літом  веснянкуватим
бажанням  зі  сну  зворушеним,
де  сонце  стає  світати
на  смак  карамельно-грушеве.

Коли  мені  хочеться  кави
ковточками  неквапливими,
то  спогади  як  приправи
запінюють  переливами...
[img]http://data.whicdn.com/images/225188261/large.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739378
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Наташа Марос

НА ПЕРЕКРЁСТКЕ…

А  мне  вот,  осень  по  душе  -
Холодный  дождь  на  витраже,
Большие  лужи  и  зонты,
На  перекрёстке  -  я  и  ты...

Там,  у  неоновых  витрин,
Мы  ни  о  чём  поговорим  -
Слова  упали  в  никуда,
А  до  тебя  -  рукой  подать...

Красиво  схваченный  плащом,
В  холодный  вечер  под  дождём...

А  капельки  наперебой,
Опять  орут:  не  твой,  не  твой!!!
 
               -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739354
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Оксана Дністран

Там, де гояться дерева

Була  я  там,  де  гояться  дерева,  -
В  духмяній  непроникливій  імлі,
Де  листя  розчепірила  монстера,
Де  ніч  припала  вухом  до  землі.
І  тільки  місяць  вишкіром  зубастим
Не  дав  душі  у  темряві  пропасти.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739266
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Ліна Ланська

ДОПОКИ СПИТЬ

[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/19424408_310688672716920_6743670257856090146_n.png?oh=00451d9606410dc215fb1e5d7a4e585d&oe=59D28F29[/img]

Байдужі  штампи  у  сірий  колір
Фарбують  неба  ясну  блакить.
Допоки  Бог,  чи  Диявол  спить,
Дрімає  Янгол  на  видноколі.

Гріхи  на  пальцях  не  полічити,  -
Звисають  низки  і  немалі.
Одколи  розум  спішить  спочити,  -
Блукає  Мудрість  десь  по  Землі.

Блукає  змучена  і  розбита,
Зависла  тінню  на  ліхтарі.
Якщо  не  сплатить  (комусь  там?..)  мито,
Так  і  залишиться  угорі.

Летить  метелик  на  світло  знову
Гукає  Мудрість  йому:"Спинись"...
Та  хто  й  коли  опирався  зову,
Хіба  що  дехто,  хіба  колись?

Байдужі  штампи  й  стереотипи:
Початок,  певно,  однак  кінець?..
Палають  душі,  як  смолоскипи,  -
Зусилля  Мудрості  -  нанівець.

Згорим?  -  летімо!  За  мить  -  у  попіл...
А  може  й  маєм  одну  лиш  мить?
Чаклує  Фрея  в  порфирі  Локі,
Допоки  хтось  там  і  досі  спить.

11.06.17.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739239
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Циганова Наталія

винна…

Ти  віриш,  що  надія  -  [u]вже[/u]  подія,  
і  я  давно  боюся  цих  подій,
і  ранок  мій,  що  обрієм  жевріє,
написаний  іще  лиш  по  воді?
Не  вір  як  раз  тепер,  коли  я  знову
закохана  у  свій  непевний  день...
так  втомлена,  що  впевнено  готова
перетворитись  з  бранки  на  мішень.
Я  -  винна...
за  журавлик  паперовий,
скалічений  буденності  гіллям.

Мій  влучний,  чистий  янголе  любові,
прости  мені...
Прости  мене...
Стріляй...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739228
дата надходження 25.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Любов Ігнатова

Ти давно володар моїх снів

Ти  давно  володар  моїх  мрій,
Ти    —  сюжет  і  головний  герой.
Хочеться  кричати:  «Тільки  мій!!!»
Та  я  просто  нулик...Я  —  зеро...

Випаде  на  мене  шанс  —  чи  ні?
Десь,  колись,  в  наступному  житті
Зіштовхнемось  у  чиємусь  сні,
У  якомусь  з  тисячі  світів...

Ти  мене  знайдеш  чи  я  тебе...
Та  яка  різниця  —  хто  кого?
Сяятиме  небо  голубе
В  розкоші  омріяння  свого...

І  зіллємось  ми  у  чарах  вуст,
В  дотиках  вогненних  язиків
В  найсолодшій  із  усіх  розпуст
На  долоні  пройдених  віків...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739387
дата надходження 26.06.2017
дата закладки 26.06.2017


Циганова Наталія

мечты с перегретой крыши…

Горстями  сгребает  мечты  недозревших  вишен
горячий  порывистый  ветер  с  горячей  крыши.
Он  был  очень  правильным  мальчиком.  
Был  -  да  вышел,
и  лезет  под  шляпки,  за  воротники  и  ниже.
А  отпуск  маячит  назойливой  мелкой  мошкой:
прихлопнешь  всерьёз,  а  как  будто  бы  понарошку  -
и  вот  прокисаешь  над  фотками  у  окошка
с  забытой  случайно  вчера  на  столе    окрошкой
в  своей  хоть  и  старой,  но  очень  комфортной  нише.

И  вдруг  испугаешься:  хоть  бы  стать  на  год  выше,
чтоб  так  же,  как  нынче...
чтоб  попросту  видеть/слышать,
как  ветер  швыряет  мечты  с  перегретой  крыши...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738695
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Циганова Наталія

плюс

Тоска  проснётся  раньше,  чем  рассвет.  
В  завязке  и  разводы,  и  романы.  
Судьба  погладит  пачку  сигарет  
в  кармане.  
И  прячутся  от  неба  под  зонты  
рассудком  перекошенные  лица.  
И  день  -  живой,  а  вроде  как  остыл  
и  снится.  
Дорога  в  пробках  вызрела  во  флюс.  
И  радует  единственное:  кроме  
всех  минусов  -  в  замке  чирикнет  плюс:
"Я  -  дома!"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738655
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Ярослав К.

Блондинка за рулём

Знакомая,  не  правда  ли,  картинка:
Машина  взад-вперёд,  туда-сюда?
Паркуется  старательно  блондинка,
Никак  не  получается  -  беда.

Действительно,  нередко  на  дороге
Увидеть  можно  странную  езду,
Заглянешь  -  от  ушей  в  салоне  ноги,
А  едет,  как  играет  в  чехарду.

Загадочны  блондинок  выкрутасы,
За  мыслью  их  мужчинам  не  успеть.
И  ходят  слухи,  могут  эти  "асы"
Колготы  находу  переодеть!

Манёвры  их  сложны  и  бестолковы,
Рулить  им  не  хватает,  видно,  рук:
Одной  они  подкрашивают  брови,
Второй  же  строчат  комменты  в  фейсбук.

Я  видел  как-то,  девушка  на  горку
Заглохла.  Позабыв  про  тормоза,
Открыла  дверь  и  во  мгновенье  ока
Стояла,  подперев  машине  зад...

Действительно,  они  с  другой  планеты.
И  выход,  очевидно,  тут  один:
Дороги  разделить,  как  туалеты,
Для  женщин  и,  отдельно,  для  мужчин.

Я  думаю,  что,  если  бы  дороги
Мужские  обозначить  буквой  "М",
Быстрее  бы  мы  двигались  намного,
Аварии  исчезли  бы  совсем.

А  женские  дороги  обозначить
На  розовых  плакатах  буквой  "Ж".
Сексизм?  Отчасти,  да.  Но  как  иначе?
От  них  мужчинам  спасу  нет  уже!

Одно  меня  сомненье  не  покинет:
Среди  мужчин  -  "ботаников"  полно.
Порою  ездят  хуже  тех  блондинок,
Ни  к  "Ж",  ни  в  ж..,  как  слабое  звено.

                         *                  *                  *

Собой  довольный  по  одной  из  полос
Лечу.  И  тут...  В  какой-то  из  машин
В  мой  адрес  долетает  женский  голос:
"Ты  где  учился  ездить?!  Вот,  блондин!"

Хоть  это  вызывающе  и  грубо,
Смолчу.  Лишь  с  сокрушением  вздохну.
Ведь,  может...
                                         Я!..  
                                               давно  "звезда  ютуба",
Ездой  своей  смешащая  страну...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738596
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 21.06.2017


Любов Ігнатова

Вербовий затишок

Наливсь  медами  місяць  —  роздобрів,
Ліниво  котиться  між  зорями  до  ранку.
Із  берега  за  зграйкою  човнів
Спостерігає  вітрова  коханка  —

Гнучка  верба,  схилившись  до  води,
Купає  в  прохолоді  довгі  коси...
А  я  приходжу,  зранена,  сюди,
Коли  у  душу  зазирає  осінь,

Коли  голосять  в  тузі  журавлі
І  дощ-в-мені  налагоджує  скрипку,
Щоб  виплакати  всі  свої  жалі
Вербі  і  вітру,  місяцю  і  рибкам.

Щоб  причаститись  співом  солов'їв,
Ввійти  у  чароспокій  вечоровий
І  віднайти  крилатість  своїх  снів,
Де  ти  і  я,  і  затишок  вербовий...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738541
дата надходження 20.06.2017
дата закладки 20.06.2017


Олекса Удайко

Тридцять днів без тебе

             Поміж  нами  п'ятий  день  розлуки
             Поміж  нами  п'ятий  день  жури...
                                                     Вадим  Крищенко

Вже  між  нами  тридцять  днів  розлуки,
Тридцять  днів  між  нами  самоти.
Серця  камертон  відладив  звуки,
Щоб  до  тебе  тугу  донести.

Тридцять  днів!  А  наче  ціла  вічність,
Мов  безмежність  тиха  між  планет!
Від  чекання  враз  впада  у  вічі
Твій  журбою  писаний  портрет.

Суть  чекання  не  збагнуть  раптово
В  круговерті  звершуваних  справ:
Тридцять  днів  в  собі  ношу  я  слово
Те,  що  я  тобі  ще  не  сказав.

Тридцять  днів  без  тебе!  Не  лукавлю    
Через  тугу  я  тебе  молю:
Ніжністю  своєю,  хоч  в  уяві,
Незабутній  час  наш  намалюй!

Намалюй  криницю  коло  хати
І  ковток  води  живої  дай!..
Я  сьогодні  вже  не  буду  спати,
Ти  ж  мою  безсонну  ніч  розрай.

Намалюй  і  нічку  ту  безсонну,
Щоб  ми  в  ній  у  безвість  попливли.
Розпали  жагу  в  душі  бездонну,
Та  мостів  до  злуки  не  спали!

http:www.poetryclub.com.ua/usrpoemsadm.php?id=400917#

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400917
дата надходження 14.02.2013
дата закладки 19.06.2017


Любов Іванова

ГОРИТ ЛЮБВИ МОЕЙ ЛУЧИНА

Г-оречь  потерь  разъедает  до  самих  глубин,
О-сень  в  душе  и  в  природе    пора  увяданий,
Р-азум  твердит  -  не  придумывай  разных  причин,
И-бо  не  стоит  потерям  искать  оправданий.
Т-ак  вот  бывает  -  уходят  как  будто  на  миг

Л-ожь  и    обман  унося  за  пределы  жилища,
Ю-рко  сбегая  на  поле  безликих  интриг,
Б-ризом  измен  заливая  огни  пепелища.
В-  этой  золе  затерялся  и  наш  огонек,
И-стинно  наш,  он  с  надеждой  на  новое  пламя.

М-не  и  тебе  был  преподан  серьезный  урок,
О-н  навсегда,  он  навеки  останется  с  нами.
Е-сли  бы    ты  ждал  тепла  моего  очага
И  не  искал  мест  иных,  где  возможно  согреться,

Л-одку  судьбы  повернул  бы  к  моим  берегам  ,
У-стье  реки-  это  русло  от  сердца  и  к  сердцу.
Ч-удом  сочту  встать  опять  у  родного  костра
И  обменяться  той  пламенной  искрой  надежды,
Н-адо  забыть,  все  плохое,  что  было  вчера,
А-нгелу  чувств  вновь  довериться  вместе,  как  прежде.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738187
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Елена Марс

Душа её отныне - не для всех

Душа  её    отныне  -  не  для  всех...
Ей  душу  на  замки  закрыть  охота.  
Случайный  гость,    такой  случайный  кто-то
В  ней  вызовет  единственное  -  смех.  

Игривый  взгляд,    движение  руки  -
Смешны  причины  для  её  волненья.
И  встречно  лишь  посмотрит  -  с  охлажденьем,  
Глазами...    будто  проруби  реки.  

Посмотрит  -  как  морозом  обожжёт,
Прервав    любую    глупую    попытку...
Болезненны    душе    такие    пытки,
Когда    в    её    огонь    бросают    лёд...

Достаточно    ей    пыток  от    любви.
Достаточно    она    сросталась    с    ними.
Ей  чувства    представлялись    не    такими...
...А,    разве  чувства  в  зрелом    сердце  -  сдвиг?..

Наивность?  -  Отчего    же?  Вовсе    нет.
Душе  её  ранимой,    чистой,  светлой
О    радостях    мечталось,  о    рассветах,
Где    в  счастье    бы    купалась    уйму    лет...

Увы,  но    счастье  -  миг,  короткий    миг.
За    счастья  крохи  -  слёзы  да  печали,
Как    лезвием    ножа  -  холодной  сталью...
И    давит  в  горле    долгий  -  долгий    крик...

...Душа  её    отныне  не    для  всех.
Она    её    закрыла...    на    засовы.
"Любовь"...  Какая  глупость  в  этом  слове!..
Оно  в    ней    вызывает...  горький    смех.


Прошу  прощения  за  
блокировку  некоторых  стихов.  
Знаю,    что  многие  хотели  бы  оставить  комментарии,  
поэтому  больше  не  буду  
лишать  вас  такой  возможности,    
друзья  мои.  
Спасибо  вам  огромное,  
что  читаете  меня...  
...у  автора  всё  окей.    Поэтому  огромная  просьба  -  
не  писать  каких-то  сочувствующих  слов.  
Поверьте  автору  на  слово.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738127
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017


Елена Марс

Моя ностальгия

Уверена  в  том,    что  не  всё  в  этом  мире  проходит.  
Уверена  в  том,    что  не  всё  отпускает  душа.  
Моя  ностальгия    -  любимый  единственный    город,
В    объятья    которого  сердцем  мечтаю  сбежать.

В  невинную  юность  рассветов    и  зрелость  закатов.
В  плаксивость  дождей,    даже  в  строгость  суровой  зимы.
Нельзя  не  любить  это  всё,    с    чем    сроднилась    когда-то.
Дороги    от    дома  -  зигзагом,    а    к    дому  -  прямы.

Эх,    время,  безумное    времечко,    что    ж    так  летишь    ты?
Так  коротко  счастье  -  во    снах    там    бывать!...  Наяву
Хочу  наслаждаться    дождём,  поливающим  крыши.
В    чужой    стороне    я  мечтами  об  этом  живу.

Так  хочется  мне  погулять  по    вечерним  аллеям
И  видеть,    как    дышат    озоном    на    клумбах    цветы.
Ну  что  ещё  может    быть    сердцу  на  свете  милее
Такой  вдохновенной  и  близкой  душе  красоты?..

Такая    любовь    не    уходит.  Она    бесконечна!..
Любовь    к    тем    местам,  о    которых    так    плачет    душа.
Моя    ностальгия    и    в    этот    заплаканный    вечер
Меня    возвращает    туда,  от    чего    не    сбежать.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737984
дата надходження 16.06.2017
дата закладки 16.06.2017


Наташа Марос

ВЫКЛЮЧАЮ…

Любимый  человек  со  мною  рядом,
Со  мною  рядом  дышит  и  живёт,
И  больше  ничегошеньки  не  надо  -
Легко  на  сердце  и  душа  поёт...

Спокойно  и  тепло,  закрыты  шторы,
Комфортом  дышит  даже  суета...
И  кто  сказал,  что  истина...  что  в  споре?
Послушайте:  всё  это  ерунда!..

Мы  так  давно  живём  одной  погодой
В  просторном  доме,  где  царит  уют,
Сюда  рассветы  ранние  приходят,
Родные  знают:  здесь  их  точно  ждут...

Вот  вечером  звонила  наша  дочка,
Нам  так  приятно  с  ней  поговорить,
Конечно  же,  понравились  грибочки  
И  ягоды  с  орехами  внутри...

Я  обожаю  эти  разговоры:
А  кто  сказал,  что  тёща  зятю  враг?  -
Нам  ни  к  чему  упрёки  или  споры  -
В  житейских  буднях  прячется  пустяк...

Ой,  извините,  я  вас  оставляю  -
Сыночек  в  скайпе,  Боже,  дождалась...
(Я  эту  сеть  за  всё  благословляю!..)
Привет-привет,  ну,  как  у  вас  дела?..

Да,  Слава  Богу...  хорошо,  до  встречи  -
Мы  с  папой  здесь  волнуемся  вдвоём...
Так  это  ничего,  что  поздний  вечер  -
Пишите  и  звоните  -  мы  вас  ждём!..

И  будто  заглянули  через  щёлку,
Всё  посмотрели  -  отдыхай  инет!..
Я  в  бигуди  пристраиваю  чёлку  -
Спокойной  ночи...  выключаю  свет...

                 -              -              -
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737512
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Квітка))

Ти мрій

Ти  мрій  на  крилах  літа,  тихо  мрій
І  теплий  вітер,  дотики  душі,
Озветься  щиро,  серцем  відігрій,
Такі  замерзлі,  рідні  спориші.
...........
Що  знов  і  знов  неначе  корабель
Приводять  в  тиху  гавань  почуттями.
Кімнати  світла  сповнені  до  стель,
Ми  справдились,  не  лишилися  снами.

І  дотики  наповнені  пісень,
Моя  душа  співає,  ти  не  чуєш.
Такий  щасливо-всміхненості  день,
Закохано  у  літо  помандрує.

.............
Ти  мрій  коханий,  ніжно  тихо  мрій
І  теплий  вітер  сонцями  душі
Озветься  щиро,  просто  відігрій
Такі  замерзлі  рідні  спориші...

                                                                                                                       Олені  Вишневецькій

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737515
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 13.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "СЬОГОДНІ ЧОРНО ТАК ДУШІ МОЇЙ…"

Сьогодні  чорно  так  душі  моїй.
Сьогодні  так  думкам  моїм  свавільно.
Мовчиться  про…  про  що  мовчать  не  вільно,
А  ти  мене  з  півслова  зрозумій.

Мовчить  той  ліс,  що  слухав  наші  сни.
Мовчить  верба,що  нам  стелила  ложе.
Нам  не  дійти  торішньої  весни,
Ні-ні…  І  все  ж…  а  може,  може,  може…

Нам  не  знайти  протоптаних  стежок
Поміж  пожухлих  трав  і  бездоріжжя,
Нам  не  вчитати  мудрості  книжок
Про  горицвіт  щасливого  заміжжя.

Не  приховати  від  людських  очей
Ні  спопелілий  пал,  ні  нашу  втому,
Ані  важких,  опущених  плечей,
Що  в  чорну  ніч  несуть  свою  судому.

Серед  погаслих  свіч  і  сновидінь
Вже  не  вловити  трепету  зітхання,
І  скрипалям  на  зречене  «амінь»
Не  вивести  мелодію  кохання.

Чужі  –  удвох,  і  кожен  зокрема́,
Чужі  –  в  юрбі,  з  думками  наодинці…
І  все  ж…  на  цій  відспіваній  сторінці
Обличчя  більш  ріднішого  нема.

[i](Зі  збірки  "Самоцвіти  сокровення".  -  Львів:Логос,1997).[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737138
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Серафима Пант

Життя - це

Життя  –  двобій
Блаженства  і  зневіри,
Веселки  гра,
Небес  в  калюжах  бунт.
Хай  буде  все  –  
Лишень  не  буде  сірим
Життя  –  це  мить:
Вбирає  воду  грунт.
Життя  –  це  грим
І  зміна  декорацій.
Життя  –  театр,
Антракти,  пил  реприз.
В  чеканні  всі
Захопливих  овацій,
Та  страх  пройма  
Опущених  завіс.
Життя  –  це  сон.
Світанок  вб`є,  напевне,
Картатість  барв  
Емоцій,  почуттів  –  
Ахроматизм,
Розподіл:  біле  –  темне.

Живеш  –    радій
Палітрі  кольорів!!!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737135
дата надходження 09.06.2017
дата закладки 09.06.2017


Віталій Стецула

Вона може усе

Вона  може  усе  і  без  тебе,  і  зовсім  одна,
Прочитати  шляхи,  перейти  заборонені  ріки,
Сколихнути  твердим  своїм  голосом  стихлий  майдан,
Не  чекаючи  сили  і  мудрості  від  чоловіка.
Їй  не  треба  цього  і  визнання  її  божества,
Вона  -  матір  родів,  і  живе,якщо  вірити  досвіду,  всоте,
І  якщо  вже  тремтить,  то  як  спрагла  стріли  тятива,
Не  зречеться  вона  ради  тебе  свойого  польоту.
Зліва  ледь  заболить,  коли  вистрелить  в  ночі  люпин,
Вона  -  м`якість  світанку,  водночас  і  звір  ще,
Але  ти,  якщо  можеш,  її  і  таку  все  ж  люби,
Вона  може  усе,  а  з  тобою  ще  трішечки  більше.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736908
дата надходження 07.06.2017
дата закладки 08.06.2017


Циганова Наталія

***

В  календаре  всегда  найдётся  повод,
чтоб  необычно  красочный  салют
рассыпал  звёзды  на  обычный  город,
где  любят  вслух  и  молча  предают...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736771
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 07.06.2017


Агидель

Мираж…



Степной
Обворожительный  мираж
Уходит  в  зазеркалье,  дребезжа…
Мне  эту  восхитительную  блажь
Не  удержать
     на  кончике  ножа.

Не  разглядеть
За  бликами  огня
Солярных  звезд,  вспотевших  от  тоски.
Пусть  ангелы  споткнутся  об  меня
На  том  конце
     обугленной  доски.



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736318
дата надходження 03.06.2017
дата закладки 06.06.2017


NormaAr

пересмешники

Сквозь  пальцев  дрожь  -  душа,
но  чуть  дыша,
в  тумане  мыслей  неспокойных...
Стремглав  поток,
бывает  -  не  спеша  -
уходит  время  в  небеса  бездонные...

Щелчок  эпох  -  и  телефон  звенит...
Ещё  щелчок  -  и  дверь  внутри  событий.
Твой  дом  -  в  скале  пещера  или  скит,
где  слов  лазурь  -  как  в  сказочника  Свифта...

Моленье  счастья...(скОрби  -  ни  причём)
Сомкнуть  объятья...скромно  -  руки,  губы,
рвануть,  сорвать  у  времени  клочок:
(Марго  и  Мастер,  демон,  Эми...  Врубель...)

Пусть  пересмешники  соединяют  мир,
углы  и  кельи  пусть  услышат  пенье,
что  теребит  безумием  эфир,
нескромно  -  души,  и  сердца  (поверьте!)

***
Мечтать  -  не  вредно.  Вредно  -  не  мечтать.
Закон  материи  суров  и  твёрдо-лапист.

У  пересмешников  есть  право,  чтоб  опять
умножить  счастье,  -  ну  хотя  б  -  на  градус.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736672
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Ярослав К.

Родительский дом

Ночные  этюды  сменяют  пейзажи  рассветные...
Забыв  об  антракте,  в  две  смены  поёт  соловей,
Кукушка  спешит  информацию  выдать  секретную...
Не  стоит,  родная...  В  незнании  жить  веселей...

Ночной  мотылёк  на  окошке,  похоже,  опомнился,
С  утра  обстановку  домашнюю  вдруг  не  признав...
Так  сердце  в  груди  всё  не  может  никак  успокоиться,
Клокочет  внутри,  хочет  выпорхнуть  через  рукав.

Родительский  дом...  Как  ни  горько  --  одно  лишь  название...
Остатки  знакомых  вещей  превращаются  в  хлам...
И  нет  у  меня  ни  малейшего  даже  желания
Пытаться  раскладывать  что-то  ещё  по  местам.

Другие  порядки,  другие  жильцы  и  понятия...
Не  квохчет  наседка,  корову  не  доят  в  хлеву...
Непрошенный  гость,  очевидно,  теперь  в  этой  хате  я,
В  которой  по  промыслу  Бога  давно  не  живу.

Пустует  без  жизни  гнездо  величавого  аиста,
И  ласточки  уж  не  гоняют  назойливых  мух...
Собака  да  кошка  ещё  хоть  немного  стараются
Держать  прежний  дух...  Разве  ж  хватит  усилий  их  двух?..
                                                                 
...Захлопнувши  двери  машины,  включу  зажигание,
Взгляну  напоследок  на  бывший  когда-то  родным
Родительский  дом...  Посигналю  ему  на  прощание...
Тоска  без  него...  Но  ещё  тяжелее  мне  с  ним...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734737
дата надходження 23.05.2017
дата закладки 06.06.2017


Елена Марс

Йду, мабуть, не тими я шляхами

Йду,  мабуть,  не    тими    я    шляхами...
Зорі    тут    холодні    і    німі.
Як    їх    приголубити    словами?
Голос    не  співає  у  пітьмі.

Радість    загубилася    в    дорозі...
Може,  подалася    у    Світи?..
Стільки    є  шляхів  в    життєвій    прозі!..
Як    цю    згубу    цінну    віднайти?..

Може    хтось    поцупив    безсоромно?
Як  я  не    помітила    цього?..
Бачили  душі    відвертість  -    сонми,
Сонми    лиць,    з  якими  зводив  Бог...

Знати    б,    хто  -  порядний,    хто  -  негідний...
Чом    мовчиш,    душі  моєї    "Я"?..
В    серці    так    пустотно    і    безплідно!
Ну    же!  Заспівай    Душа    моя!

Хочеш,  закричи    на    повні    груди!
Вільна    ж    ти    у    діях  у  своїх!
Плюнь    на    злість,  яка    чаїться    в    людях!
Що    тобі    до  язиків  пустих?

Зорі,    я  вже  скучила  за  вами  -  
Сяйвом  вашим    срібним  та  дзвінким!
Йду,  немов    сомнамбула,  -    кругами...
Йду    щеням    розгубленим    сліпим...

Хоч    би    в    вас    відчула    допомогу,
Хоч    би    в    вас    підтримку    віднайшла...
Де    моя    загублена    дорога,
Де    мої    загублені    крила?

Де    душі    моєї  тиха  радість,
Мрії,  у    яких    співала    я?..
Геть    від    мене,  геть,  проклята    старість!
Юність    ще    жива    в    мені    моя!..

Просто    я    втомилася    смертельно.
Знати    б  -  скільки    тих    кругів    іще!..
Доля  -  наче    Вогнище    пекельне!..
Де    мого    коханого    плече?..

Все  -  сама    й    сама    в    пустелі    сірій...
Вже    мені    огидла    кожна    мить!..
Всьому  є  кордони,    як  і  міра...
То    ж    не    дивно,  що    душа    болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736691
дата надходження 06.06.2017
дата закладки 06.06.2017


Олена Жежук

Хто вони?

Хто  ти  для  неї?  –  здригалися  талі  сніги.
Сива  покута  чи  серцю  навік    обере́гом?
Сповідь  майбутня,  що  зріє  з  оголених  слів?
Ні!  Він  для  крил  її    білих    нескорене    небо…

Хто  ти  для  нього?  –  хвилююче  з  неба  зірки.
Ватра  у  домі  чи  неусвідомлена  зрада?
Оберти  серця  п’янкого  чи  спомин    гіркий?
Ні!  Вона  спраглому  серцю  одвічна    відрада…
 
Хто  ви  такі?  –  прихилялась  до  неба  земля.
Спалені  жертви,  а  чи  росянисті  світанки?
Зорі  розсипані  в  віршах  чи  плач  скрипаля?
Ні!  Вони  -    музика,  що  розлилася  до  ранку…




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736626
дата надходження 05.06.2017
дата закладки 05.06.2017


Ігор Рубцов

Спроба

…а  я  втішатиму.
Аби  ж!
Якщо  навколо  люди,  люди…
Концерт,  таксі…
Ти  в  ніч  летиш.
Коли?  Коли  ж  нагода  буде
солоність  сліз  твоїх  на  грудях
 відчути  нервами?
Облиш,
не  підпускай  
журбу  і  сум,
та  не  ятри  пекуче  жало.
Хіба  скрутніше  не  бувало?
Та  знов  сміялось  і  співало
дівча,
натомлене  від  дум.
Бо  день  для  сліз,
А  ніч  –  для  снів  –  
невидиме,  цілюще  зілля.
Я  втішити  тебе  хотів.
Я!  Втішити!  Тебе!  Хотів!
Під  час  невинного  дозвілля.
                                                           
                             01.06.  2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735943
дата надходження 01.06.2017
дата закладки 01.06.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. "СЛІПУЧИЙ БРИЗ ЯСНОГО ХЕРУВИМА…"

Сліпучий  бриз  ясно́го  херувима
погідно  по  обличчю  промайне.
Коли  нестерпна  туга  за  плечима,
я  вічний  поклик  –  призови  мене  ...

Обвітрено,  самотньо,  тополино,
надламано  і  з  присмаком  терпким,
схиляєшся  до  мене,  як  дитина  –  
(і  за  плечима  знову  херувим)!

І  хто  є  хто  над  хланню  бездоріжжя,
і  що  над  нами  висне,  як  мана́  ?..
(Я  відаю,  що  там,  біля  підніжжя
сліпучих  гір  –  невидима  стіна).

Оборони  ...    Зведися,  наче  круча,
могучим  торсом  втримай  небеса!
(Я  ві́даю:  тому  вона  й  сліпуча,
що  не  відпита  янгольська  роса)...

Як  буревій  засурмить,  як  засвище  –
я  буду,  як  відлуння  вікове́:
коли  призве  останнє  бойовище,
сліпучий  бриз  у  бризках  оживе.

Коли  з  доріг  верне́  нестерпна  туга,
і  сіль  землі  каміння  простягне,
тоді  мене  ти  матимеш  за  друга,
я  –  біль  сумління  ...    Призови  мене.

Та  я  –  не  херувим!  І  я  невинна,
що  є,  як  є:  солона  і  сумна  ...
Сліпучий  бриз:  сьогодні  я  ...    дитина  ...
А  завтра  –  зойк!  –  невидима  стіна.

[i](Зі  збірки  "Семивідлуння".  -  Львів:Сполом,2008)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735784
дата надходження 31.05.2017
дата закладки 31.05.2017


Єлена Дорофієвська

Блюз банальных бабочек

...И  даже  если  еще  нет  музыки,  важен  ритм  -
Первый  низкий  акцент,  как  удар,  утверждающий  ваше  право
Друг  на  друга  сейчас,  в  этой  точке,  где  каждый  почти  горит,
И  в  четыре  ладони,  похоже,  вселился  дьявол.
…Отражается  танец  в  зыбучих  песках  зрачков,
Потемневших  от  блюза.  И  в  тесном  контакте  бедер
Равновесие  ваше  зависит  от  бабочек  -  банальных  бабочек  и  костров.
И,  конечно,  от  ритма  –  он  вязок,  изменчив,  приятно  неоднороден.
И  ведет  тот,  кто  опытней,  старше,  свирепей,  сильнее...  Вот
Самый  лучший  танцпол  –  подвернувшаяся  поверхность.
…Гулкий  низкий  акцент.  Вам,  как  паре,  весьма  везет  -
И  синхронность  движений,  и  музыке  соразмерность.
Доверяя  друг  другу,  услышьте,  как  дышит  блюз…
И,  растаяв  в  плие,  постарайтесь  не  торопиться,
Заплутав  в  самой  хрупкой  из  самых  непрочных  узд,
Виртуозно  в  финале  рассыпавшись  на  частицы…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735344
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 30.05.2017


Akimova

Этот май бесконечный

Этот  май  бесконечный  -
Как  страж  на  пороге  у  лета.
Распылённый    дотла
На  осколки    цветного    стекла.
Эта  странная  помесь      -
Слияние    мрака    и  света.
Эта  долгая  повесть
О  поисках    в  жизни  тепла.

И  дубовая  роща  
Еще  до  конца  не  одета.
И  сползают  лучи  по  стволам,
Как  чулки  по  ноге.
Наша  песенка  спета.
Нас,  кажется,  предало  лето,
И  смеётся,  и  дразнится
В  близком  как  сон  далеке.

Я  по  зелени  этой  брожу  –  
Ну  куда  уж  влюблённей?
И  куда  ж  зеленее  еще  
Этим  травам  буять?
Одуванчиков  стая  слетела  
С  открытых  ладоней.
Не  догнать.
Не  начать.
Не  закончить.
И  не  избежать…


Май    2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734976
дата надходження 25.05.2017
дата закладки 25.05.2017


Наташа Марос

ТІЛЬКИ ЯБЛУНЯ…

Ти  з'являєшся  в  моїх  снах
І  гуляєш  спокійно  в  домі,
Вимальовуєш  на  шибках
Візерунки...  мені  знайомі...

Ці  меланжеві  кольори
Протягнулися  через  роки  -
Як  давно  ти  його  створив
Світ  хвилююче-кароокий...

Мій  художнику,  знов  схитрив  -
Порозбризкував  світлі  клапті...
Я  прошу  тебе,  говори,
Хай  теплішає  в  моїй  хаті...

Дозволяю:  малюй  іще,
Ось,  у  затишку,  з  цього  краю,
Де  не  знищиться  знов  ущент
Твій  малюнок  -  усе,  що  маю...

Але  сон  утікає...  день
Швидко  вимив  холодні  вікна
І  вже  фарби  нема  ніде  -
Тільки  яблуня,  що  розквітла...

               -              -              -

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734529
дата надходження 22.05.2017
дата закладки 22.05.2017


A.Kar-Te

Что же ты, душа моя. . ?

Где-то  там,  издалека,  мне  ещё  кукуется
И  берёзки  белые  кличут  в  хоровод...
Что  же  ты,  душа  моя,  как  зимой  распутица  -
И  не  вдохновляешься,  и  не  мёрзнешь  в  лёд  ?

Соловей  -  соловушка  трелью  заливается,
Роще  зачарованной  о  любви  поёт...
Почему  в  душе  моей  трель  не  откликается..?
Грустью  приземлённая,    прервала  полёт.

На  минуту  слабости  (врёшь!)  найдётся  силушка
И  мгновенье  радости  -  всплеском  через  край.
Оглянись,  душа  моя,  зацвела  рябинушка..,
Белая  акация  -  торжествует  май  !





(собственной  персоной)



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734361
дата надходження 21.05.2017
дата закладки 22.05.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2017


Квітка))

Есть города потерянных людей

Есть  города  потерянных  людей.
Как  часто  ты  меня  в  них  оставляешь.
Хоть  я  кричу  любви  твоей,  не  смей,
Там  только  дождь,  что  сердце  разрывает...  

И  улицы  пустынных  фонарей,
Что  брошены,  затихли  одиноки.
Где  витражи  несбыточных  стезей,
В  них  счастье  никогда  не  есть  истоком...

Бродить  по  ним,  осколками  мечты.
Не  думала  что  ты  такой  жестокий.
Как  долго  же  по  ним  еще  идти,
Чтоб  счастье  все  же  стало  нам  истоком...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733134
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017


Svetok

На континентах протиріч

На  різних  континентах.  -  Дуже  близько.
Так  хочеться  побігти..  -  Обійняти.
Увись  злетіти..  -  Впасти  низько-низько.
І  більше  не  кохати.  -  І  кохати.

Триматися  за  руки.  -  Відпустити.
Давно  тебе  забути  -  пам'ятати.
І  більше  не  любити.  -  І  любити.
Стріляй  скоріш!  -  Не  смій  мене  вбивати..

І  день  -  не  день.  І  ніч  давно  не  та  вже.
Дощі  притихли.  -  Знову  заливають.
І  так  було,  і  так  нам  буде  завше..
Бо  ми  із  тих,  що  майже  не  кохають.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733130
дата надходження 12.05.2017
дата закладки 13.05.2017


Наташа Марос

НОЧНОЙ МИРАЖ…

Спокойной  ночи,  прошепчу,  погасли  свечи,
День  догорает  за  окном,  а  ночь  -  не  вечер,
Она,  шальная,  ослепит  и  сон  прогонит,
Закутав  холодом  в  своём  пустом  вагоне...

Где  только  шорохи  в  миру,  а  свет  не  виден,
Красиво  было  в  том  пиру,  зачем  обидел...
И  снова  тихо  отболел  уютный  вечер,
А  ты  сказал,  что  под  Луной  ничто  не  вечно...

И  счастье  молча  улетело  синей  птицей,
А  дни  обычные  за  мною  -  вереницей...
И  нет  свечей,  они  давным-давно  сгорели  -
Безумный  мир,  холодный  воск,  года-качели...

Где  никогда...  Нет,  никогда  уже  не  буду,
Поглощена  я  суетой  обычных  будней...
Поговорить  бы,  но...  до  боли,  одиноко,
Смывает  время  мои  годы  так  жестоко...

Ночной  мираж...  А  где-то  новые  метели
Ведут  мелодию,  что  с  нами  не  допели...
И  не  зажечь,  увы,  расплавленные  свечи,
Рыдает  ночь  всё  потому,  что  ночь  -  не  вечер...

                                   -              -              -



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729647
дата надходження 20.04.2017
дата закладки 12.05.2017


Ліна Ланська

ШОКОЛАД І ВИНО

МОЇМ  ДРУЗЯМ  ПО  ПЕРУ.[img]https://scontent-waw1-1.xx.fbcdn.net/v/t1.0-9/18300885_288135028281459_3555952268848470324_n.jpg?oh=a9a990b99241149743975c7c269824b8&oe=59B1530C[/img]


Шоколад  і  келих  вина
Із  краплиною  сонця  лий.
Хай  ковточок  терпко  -  п"янкий
Сколихне  цей  простір  до  дна.

Невгамовним  -  сили  й  натхнень!
Боже  дай  їм  зоряних  трас!
Щоб  на  небі  якось    Тарас
Забажав  шалених  пісень.

Про  садки  із  диво-дерев,
Які  дихати  хочуть  ще.
Про  матусю  і  серця  щем.
Щось  у  горлі  знову  дере?..

Десь  актриса  йде  в  небуття
З  цього  світу  тривких  сум"ять.
Хто  відміряв  сто  літ,  чи  п"ять,
Того  сну,  що  зветься  життям?

Шоколад  і  цілунки  душ
У    рядки  зливались    без  сил.
Твої  доні  поглянь,  твій  син
Обривають  шипи  із  руж.

Дай  їм  долі,  Господи,  дай!
Непомітно  крилами  вкрий.
Розгорни  Чумацький  сувій
І  веселки  до  ніг  скидай.

08.05.17.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732519
дата надходження 09.05.2017
дата закладки 09.05.2017


Елена Марс

Чари її - на поверхні, у кожному слові

Кажеш  -  чаклунка?  Можливо  й  від  чарів  щось  є...
В  душу  її  -  через  лірику  ти  закохався...  
В  віршах,  натхненно,  її  не  ховаючи  ллє  -
Стрімко,  немовби  ту  воду  джерельну  крізь  пальці.  

Гола...  і    вільна    від    всього  в    стихії    своїй.
Може,  часом,  і  занадто    буває    відверта
В  сонячнім  світі,    іще    не    померлих    надій...
Вся    на    виду  -  як    картина    жива    на    мольберті.

Мрії  -  неначе  те  листя,    що  вітер  несе...
Осінню  їх  відриває  від  себе  свідомо...
Ні,  не  шкода  їй  таких,  де  не  бачиться  сенс.
В  пору  весняну  -  оновлена  мріями    знову.

Весни  в  ній  юність  пробуджують  -  зрілу,    п'янку!..  
Ти  відчуваєш...  бажаючи  випити  все  це!..  
Мариш,  жадаєш...  бо  мріяв  про  саме  таку!..
І  закохався...  стихійно  у  неї  всім  серцем!..  

Кажеш  -  чаклунка...  і  досі?    Як  хочеш,  нехай!..  
Чари  її  -  на  поверхні,    у  кожному  слові...
Любиш?  -  люби,  тільки    душу    її    не    карай  -
Світлу,  прозору    й    водночас  таку    загадкову...

Душу,  в  якій  так    багато  до    тебе  любові...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732445
дата надходження 08.05.2017
дата закладки 09.05.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.05.2017


ptaha

З коханими не розлучайтесь!. .

Переспів  балади  О.  Кочеткова

-    Як  боляче  мені,  як  дивно,
Корінням  сплівшись  і  гілками,
Як  тоскно,  милая,  як  дивно
Двоїтися  на  ти  і  я.
Не  заросте  на  серці  рана  -  
Проллється  чистими  сльозами,
Не  заросте  на  серці  рана  –  
Проллється  річка  смоляна.

-  Доки  живу,  з  тобою  буду  –  
Душа  і  кров  –  єдине  ціле.
Доки  живу,  з  тобою  буду  –  
Любов  і  смерть  завжди  удвох.
Ти  понесеш  з  собою  всюди,  
З  собою  понесеш,  єдиний,
Ти  понесеш  з  собою  всюди
Домівки  рідної  тепло.

-  Якщо  ж  немає  чим  прикритись
Від  жалощів  невиліковних,
Якщо  ж  немає  чим  прикритись
Від  темряви  та  холодів?
-  Ми  знову  маємо  зустрітись,
Не  забувай  мене  ніколи,
Ми  знову  маємо  зустрітись,
Повернемося  я  і  ти.

-  А  раптом  я  безслідно  кану  –  
Проміння  має  вік  короткий,
А  раптом  я  безслідно  кану
Кудись  аж  за  Чумацький  Шлях?
-  Полину  в  небо  молитвами,
Щоб  не  забув  земні  дороги,
Полину  в  небо  молитвами,
Щоб  зберегти  твоє  життя.

Чужий  в  прокуренім  вагоні,
Він  став  бездомним  і  покірним,
Чужий  в  прокуренім  вагоні,
Він  напівплакав,  напівспав,  -  
Як  потяг,  скорчившись  від  болю,
На  схилі  вигнув  страшно  спину,
Як  потяг,  скорчившись  від  болю,
Від  рейок  раптом  відірвавсь.

І  надлюдська  нестримна  сила,
Усіх  калічачи  і  рвучи,
І  надлюдська  нестримна  сила
Земне  все  скинула  з  землі.
Нікого,  ні,  не  захистила
Обіцяна  майбутня  зустріч,
Нікого,  ні,  не  захистила
Рука,  що  зве  в  далечині.

З  коханими  не  розлучайтесь!
З  коханими  не  розлучайтесь!
З  коханими  не  розлучайтись!
Всім  серцем  проростайте  в  них!
Щоразу  назавжди  прощайтесь!
Щоразу  назавжди  прощайтесь!
Щоразу  назавжди  прощайтесь,
Коли  йдете  лише  на  мить!

Оригінал

А.  Кочетков
Баллада  о  прокуренном  вагоне

-  Как  больно,  милая,  как  странно,
Сроднясь  в  земле,  сплетясь  ветвями,-
Как  больно,  милая,  как  странно
Раздваиваться  под  пилой.
Не  зарастет  на  сердце  рана,
Прольется  чистыми  слезами,
Не  зарастет  на  сердце  рана  -  
Прольется  пламенной  смолой.

-  Пока  жива,  с  тобой  я  буду  -  
Душа  и  кровь  нераздвоимы,-
Пока  жива,  с  тобой  я  буду  -
Любовь  и  смерть  всегда  вдвоем.
Ты  понесешь  с  собой  повсюду  -
Ты  понесешь  с  собой,  любимый,-
Ты  понесешь  с  собой  повсюду
Родную  землю,  милый  дом.

-  Но  если  мне  укрыться  нечем
От  жалости  неисцелимой,
Но  если  мне  укрыться  нечем
От  холода  и  темноты?
-  За  расставаньем  будет  встреча,
Не  забывай  меня,  любимый,
За  расставаньем  будет  встреча,
Вернемся  оба  -  я  и  ты.

-  Но  если  я  безвестно  кану  -
Короткий  свет  луча  дневного,-
Но  если  я  безвестно  кану
За  звездный  пояс,  в  млечный  дым?
-  Я  за  тебя  молиться  стану,
Чтоб  не  забыл  пути  земного,
Я  за  тебя  молиться  стану,
Чтоб  ты  вернулся  невредим.

Трясясь  в  прокуренном  вагоне,
Он  стал  бездомным  и  смиренным,
Трясясь  в  прокуренном  вагоне,
Он  полуплакал,  полуспал,
Когда  состав  на  скользком  склоне
Вдруг  изогнулся  страшным  креном,
Когда  состав  на  скользком  склоне
От  рельс  колеса  оторвал.

Нечеловеческая  сила,
В  одной  давильне  всех  калеча,
Нечеловеческая  сила
Земное  сбросила  с  земли.
И  никого  не  защитила
Вдали  обещанная  встреча,
И  никого  не  защитила
Рука,  зовущая  вдали.

С  любимыми  не  расставайтесь!
С  любимыми  не  расставайтесь!
С  любимыми  не  расставайтесь!
Всей  кровью  прорастайте  в  них,-
И  каждый  раз  навек  прощайтесь!
И  каждый  раз  навек  прощайтесь!
И  каждый  раз  навек  прощайтесь!
Когда  уходите  на  миг!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=732273
дата надходження 07.05.2017
дата закладки 09.05.2017


ptaha

Асинхронне

Тече  по  жилах  кров,  неначе  час.
Пульсує  нерв  секундами  у  скронях.
Скороминуще  й  вічне  –  асинхронні,
Їм  апріорі  зовсім  не  до  нас.

А  в  нас  дощі,  і  справи,  і  трава,
І  до  мурашок  –  почуття  по  спині,
Дотичність  електрична  рукава
І  мрії  незбагненно  журавлині.
І  вузлики:  "Насіння",  "Пам'ять",  "Час".
І  фото  (все  частіше  електронні).

Ми.  Нелогічні.  Часто  асинхронні.
Проте  живі  секундами  у  скронях.

А  вічність  –  мить.  
Їй  зовсім  не  до  нас…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731868
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 05.05.2017


Luka

Кінь білогривий

Кінь  білогривий
З  вітром  летить  над  полем  -
Не  осідлати.  

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731846
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Сіроманка

Ірина Вовк. ПО ДОРОЗІ У КАЗКУ

[i][b]"По  дорозі  у  Казку"[/b]  -  так  назвав  одну  з  своїх  драм
         Олександр  Олесь[/i]

У  щастя  до  тебе,  насправді,  багато  доріг...
Розглянься  навколо  -  то  шлях  "По  дорозі  у  Казку".
Увіруй...  Увіруй...  бо  віра  -  святий  оберіг  -  
у  щось  надвисоке  -  у  приязнь,  а  надто  -  у  ласку...

В  Завітному  Лісі  по  куп'ях  снують  світляки  -  
ці  крихітні  вісники  Сонця,  ці  янголи  втіхи  -  
скупайся  у  променях  світла,  у  хвилях  ріки,
а  я  буду  поруч  і  щось  промовлятиму  стиха.

Ідилія...  Спалах...  На  хвилю  -  на  вічність,  на  мить...
Притаєні  знаки,  приглушені  порухи  серця.
Небачена  з'ява  -  розбуджена  Мавка  горить,
високо  над  хмарами  кінь  вітрокрилий  несеться.

Покиньмо  імлу  непроглядну,  покиньмо  усе  -  
приземлені  зваби,  осмислені  покручі  Духа.
Нехай  по  дорозі  у  Казку  нас  коник  несе,
а  наші  німі  одкровення  лиш  серце  підслуха.

Ми  обрані  Світлом,  ми  білі  ворони  -  то  що  ж...
Шумітиме  Ліс  заповіти  свої  спересердя:
яскраво  горіти  -  це  значить  зневажити  Лож.
Це  бути.  Це  збутись...  і  вільно  піти  у  безмертя!

[i](Зі  збірки  "Обрані  Світлом".  -  Львів:  Сполом,2013)[/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731795
дата надходження 04.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Циганова Наталія

мне лишь…

Мне  -  лишь  глотать  глазами
всё,  что  прожито  кистью
там,  где  по  будням  -  заметь,
где  в  воскресенье  -  чисто.
Там,  где  рождались  блики
из-под  души  на  паперть
будто  ответ  на  крики
"Выньте-положьте!"
-  Нате!...

Просто  глазами  Бога
кто-то  увидел  чудо.
Мне  -  лишь  смотреть  и  трогать
масло.  
И  холст.  
И  -  буду,
чтобы  все  страхи  утро
вымыло  перламутром
там,  где  на  холст  уютно
вытекла  медью  турка.

Это  -  не  так  уж  мало.

...кофе  сварю,  пожалуй...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731636
дата надходження 03.05.2017
дата закладки 04.05.2017


Олена Жежук

Наснилося…

Мені  наснилось,  що  зима  лягла  на  груди,
Що  мертвим  спомином  печаль  цілує  губи,  
Що  йшла  розхристана  душа  босоніж  в  небо  –
Уламки  серця  лікувать  була  потреба.

А  їй  навстріч  одні  дощі  невтихомирні,
Та  й  поміж  ними  чуються  пісні  псалтирні.
І  бачить  Божу  благодать  вдаль  за  громами  –
Зі  сховку  серце  дістає  й  кладе  до  брами.

І  стільки  болю,  сліз,  утрат…  в  уламку  тому  –
Все    це  лишила,  а  взамін  несе  додому
Любов  всепрощену,  що  живить  дух  в  скорботі.
І  я  прокинулась  –  мій  ангел  був  навпроти...



 (вибачте,  що  заблокувала  коментарі)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731312
дата надходження 01.05.2017
дата закладки 01.05.2017


гостя

Тримай…за руку…


А  що  дощі?
Вони  були  і  досі…
Що  змінює  наступний  з  них?  проте…
Рука  твоя  торкнулася  волосся,
заплуталась  
   у  кучерях…  пусте…

В  них  жодної  
немає  переваги.
Свіча  прощальна…  поминальна  ніч.
Тримай  мене  за  руку…  білі  маги
зливають  віск  
   на  контур  моїх  пліч.

На  крижму
перевтілень…  древнє  свято
пливе  з  туманів…  ну  а  що  дощі?
Не  обертайся.  Просто  новий  статус
на  білосніжних
     аркушах  душі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731112
дата надходження 29.04.2017
дата закладки 01.05.2017


Єлена Дорофієвська

Старое кресло

Так  бывает  только  в  дни  молодости  или  войны  -  
Все  исполнено  смысла  и  крайностей:  на  закате  охра  и  терракота,
Воздух  с  крошками  золота,  старое  кресло  бордовое  у  стены.
В  этой  комнате  все  еще  пахнет  хлебом,  оливковым  маслом,  книгами  и  субботой.
Так  бывает,  когда  умирает  близкий,  уходит  особенный  кто-то,
Будто  прошлое  растворилось,  жизнь  внезапно  сбросила  обороты  -  
Чувства  тех,  кто  остался,  святы,  скомканы,  напряжены...

В  этих  видениях  будет  всегда  хоть  немного  мглы  -  
Мягкой,  рассеянной,  но  потому  и  таинственно  веской,
Как  на  старых  портретах,  где  даты  стерты,  а  краешки  затемнены  -  
Фотографии  тоже  взрослеют  кощунственно  быстро,  неумолимо  резко.  
И  неуместно  скрипят  пружины,  тень  вжимая  в  привычно  измятое  старое  кресло,  
И  хоть  в  комнате  все  еще  пахнет  детством,
Но  обнять  уже  некого,  с  нерассуждающей  нежностью  подойдя  со  спины.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729476
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 28.04.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.04.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.04.2017


Циганова Наталія

мы с тобою - почти соседи…

Посмотри,  в  абрикосы  Бог  щедро  вплетает  радость  -
сколько  хочешь  распутай  и  просто  себе  возьми.
Взрослый  мир,  созерцая  как  мячиком  скачет  градус,
снизойдёт  до  ребячливой,  звонкой,  большой  возни  ,
где  опять  нараспашку  объятия,  куртки,  окна.
Безоружные  души,  расплавленные  в  апрель,
создадут  тишину,  от  которой  все  войны  –  сдохнут.
Ты  вернёшься  конвертом  от  аиста  в  чью-то  дверь  –
разгонять  чьи-то  тучи  и  боль  синевой  глазёнок.

Небо  пули  отмолит  на  новую  тыщу  лет
на  дежурных  свечах  у  дежурных  своих  иконок,
ретушируя  мир  в  абрикосово-нежный  цвет,
столько  сотен  веков  не  меняющийся.

…намедни
я  разбилась  душой…
                     мы  с  тобою  –  почти  соседи…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727884
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Елена Марс

На луну она выла волчицей

На  луну  она  выла  волчицей  больной  одинокой.  
На  разодранном  сердце  -  заплаты,  заплаты,  заплаты.  
Иногда  за  любовь  так  печальна  бывает  расплата,  
Если  любишь  шакала,  под  ликом  достойного  волка.  

Неужели  нельзя  доверять  в  этом  мире  жестоком  
Даже  тем,  перед  кем  открываешь  наивную  душу?  
Может  им,  без  интриг,  эта  жизнь  просто  кажется  скучной  
И  куда  интереснее  жить,  утопая  в  пороках?

Сорвала'  бы  с  их  лиц  эти  маски  бесстыжих  двуличий  
Вместе  с  кожей,  но  грязь  изнутри  никогда  не  отмоешь,  
И  надрывно  кричишь!  Каждый  нерв  взбудоражен  и  ноющ,  
Но  услышат  ли  те,  кто  не  знает  каких-то    приличий?..

Остаётся  молчать  и  залатывать  свежие  раны,
Коль  никто  не  услышал  надрыва  душевного  скерцо.
Ото  всех  схоронить  утомлённое  хрупкое  сердце  
И  отречься  от  веры  в  любовь,  не  мечтая  о  главном.  

8  апреля  2013  г.  

Опять  огромная  просьба!  
 Не  ассоциируйте  чувства  ЛГ  с  автором!  
 У  автора  разное  пишется.    
Порой  о  своём,    а  порой  и  о  чужом...  Спасибо  всем.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727755
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Олександр Яворський

Спалах

Не  ховайся  від  мене...  Не  треба.  Лишають  сліди
Твої  кроки  на  тілі  мережива  стомлених  вулиць.
Я  спинюсь  на  узбіччі,  де  наші  яскраві  світи
Відгоріли,  мов  два  сірники,  в  різний  бік  похитнулись,
Покришились,  стираються  в  попіл  і  чорна  діра
Поглинає  все  світло.  Пустеля  останній  оазис
Засипає  піском.  Тіні  шепчуть:  нас  більше  нема.
А  потрібні  слова  не  вмістились  у  завчені  фрази.
Надто  пізно  для  змін.  Виростає  бетонна  стіна  –  
Серце  б’ється  у  неї,  згасає  в  чужих  інтервалах.
Ніч  замовкла,  а  наші  шляхи  повиває  мана,
Тільки  іскра  таїться  в  долонях...  Чи  дасть  вона  спалах?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727803
дата надходження 08.04.2017
дата закладки 08.04.2017


Єлена Дорофієвська

Намечталось (Дополнила)

Сколько  их  побывало,  безликих,  в  твоих  руках  -
Сук  почтенных,  породистых,  знающих  свое  дело,
Мне  плевать.  Здесь  нет  пафоса,  светская  шелуха  
Компромиссов  развеялась,  принципы  поредели  -  
Это  даже  не  опыт,  ничтожная  дань  годам...
...Максимально  тактично  прощупав  на  прочность  души
Друг  у  друга,  их  вскрыли…  И,  не  избегая  драм,
Забывая  молчать,  мягко  тянем:  «Прошу,  послушай…»
Будто  каждый  из  нас  несмышленыш,  ну  как  дитя.
И  легко  доверять,  наконец-то  подняв  забрало,
Быть  отчаянно  близко...  И,  восемь  часов  спустя,
Из  утробы  такси  расплескаться  по  двум  вокзалам...
Возродив  равновесие,  бодро  прибыть  домой.
И  навечно  запомнить  глаза  и  ненужный  адрес…
Избегая  пространных  и  емких  «моя»  и  «мой»,
Сожалеть.  Сожалеть,  сколько  лишнего  намечталось.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727343
дата надходження 05.04.2017
дата закладки 06.04.2017


уляна задарма

Падає сніг

Тисячу  двісті  відтінків  такого  сірого,
наче  упало  місто  на  сіре  дно.
Пташка  -  малий  камікадзе  -  благеньким  "вірую"-
мостить  гніздечко.  Зблискує  десь  вікно.

З  неба  уважно  -  авжеж!  -  крізь  найкращу  оптику  
цілиться  снайпер  -  безжальний  Останній  Сніг.
-  Пташечко,  падай!  До  біса  усіх  синоптиків!
Я  недарма  так  високо  ось  тут  заліг.

І...

точно  у  серце  влучає  останній  сніг.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727491
дата надходження 06.04.2017
дата закладки 06.04.2017


Олександр Яворський

Хвилина

Написав  би  тобі…  Але  ж  ти  не  читаєш  листи,
Не  заглянеш  ні  разу  у  нетрі  поштової  скриньки.
Я  для  тебе  красиві  слова  намагаюсь  знайти,
А  на  аркуш  лягають  лиш  плями  чорнильної  синьки.
Що  писати?  Про  мене  ти  знаєш  детально  усе...
Не  дошкулити  б  словом,  що  має  заточене  вістря.
Не  спроможне  моє  кострубате  і  тьмяне  есе
Збудувати  до  тебе  із  літер  чи  кладку,  чи  міст.  Я
Перейшов  би  убрід  –  скільки  тої  у  морі  води?
У  найглибшому  місці  навряд  досягне  до  коліна  –  
Тільки  б  знати,  що  будеш  на  іншому  березі  ти,
І  що  буде  в  нас  двох  хоч  одна  повноцінна  хвилина.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727161
дата надходження 04.04.2017
дата закладки 04.04.2017


Елена Марс

Любила, но как-то иначе

Любила...    Но  как-то  иначе  -
Навзрыв!..  Нараспашку!..
Смеясь  и,  конечно  же,  плача  -
В    строку,  как  в    рубашку!..

Скрывать    никогда  не    умела
Любви    очевидной...
О,    как  моё  сердце    хотело
Тех  чувств  безобидных!..

А  юность  сбежала    бесследно,
Но  чувства    остались
И  дышат...  весной  первоцветной...
Лишь    где-то  усталость

Примкнула    к  свиданиям    редким
И    ласкам    транзитным...
Любовь  -  в    черно-белую  клетку,
Но    так    очевидна!.

Живёт...  Пусть  не  так  нараспашку  -
Чуть  тише...  иначе...
Но  так  же  -  в  строку,  как  в  рубашку,
Смеётся    и    плачет...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727040
дата надходження 03.04.2017
дата закладки 03.04.2017


Серафима Пант

Розкажи мені

Говори  зі  мною,  
непізнана,
Розливайся  сердечними  нотами,
Снів  володарко.  Схожі  й  різні  ми  –  
Не  чиню  я  тобі  уже  спротиву.
Шовк  тече  крізь  перстень
із  легкістю  –  
В  нім  розніжене  серденько  гріється,
На  папір  одкровенням  стелиться  –  
Із  тобою  так  солодко  мріється.
Розмовляй  зі  мною,
приглушена,  –  
Розпускаються  руни  душевнії,
Що  колись  були  непорушними,
Що  на  сонці  здавалися  темними.
Струмени  річками  венозними,
Відбивайся  у  кожному  погляді,
Проростай  чуттєвості  лозами.
Ти    не  гріх  –  
то  чому  ж  я  на  сповіді.
Розкажи  мені…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726581
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Елена Марс

Ты где-то блуждаешь в такой мне далёкой Америке

Ты  взял  и  ушёл...  По  какому-то  сердца    велению...  
С  уходом  твоим  потускнело  моё  настроение...  
Ты  где-то  блуждаешь,  в  такой  мне  далёкой  Америке,  
А  я  тебе  шлю  свои  строки  с  Восточного  берега...  

Я  чувствую,  верь  мне,  что    жизнь  -  не  богата    на    звёздочки...
Я  знаю,  как  волны  качают  порой  твою    лодочку...
И  мне  достаётся  от  жизни...  Скучать  не    приходится.
Да  так,  что  всё  чаще  смотрю  я  в  глаза    Богородице...

Тебе  я  откроюсь...  Мне  жаль,  что  не  встретились    в  жизни  мы...
Но  жизнь,  ты  же  знаешь,  суровая  дама,  капризная...
А  души  у    нас,  у  обоих  с    тобой  -  ностальгийные...
И  годы  мы  меряем  -  милями,  милями,  милями...

Мой  друг,  мой  хороший,  прости,  если  чем-то  обидела!
Я  так  откровенно  талант  в  твоём  сердце  увидела!
Мне  "Светка"  твоя    полюбилась  в  стихах    неизысканных!
Себя    представляла,  немного  ревнуя,  в  них    мысленно...

Желаю  тебе,  если  сам  ты    в  своём  одиночестве,
Подругу  любимую...  Стану  тебе  я  пророчицей...
Чтоб  скрасила  жизнь  и    поддержкой  была  тебе    верною,
А  я...  я    как  друг  твой  надёжный,  порадуюсь    первая!

Хочу,  чтоб  судьба  балова'ла  любовью,  удачами,
Чтоб  с  лёгкостью  ты  расправлялся  по  жизни  с  задачами.
Мы  оба  к  земле  украинской  любовью    пронизаны...
Быть  может,  ты  именно  этим,  хороший  мой,  близок    мне...

А    может...  не  только...
Но    жизнь,  ты  же  знаешь,  капризная...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726513
дата надходження 31.03.2017
дата закладки 31.03.2017


Олександр Яворський

Без тебе ніяк

Мені  б  зараз  тиші  
такої,  щоб  жодна  із  дум
не  писнула  навіть,  
слова  не  просились  на  аркуш,
мені  б  запальничку,  
мені  би  з  ментолом  цигарку,
забути  про  тебе,  
хоча  би  на  тягу  одну.
Забути?  Смішний!..  
Ти  як  кисень  —  без  тебе  ніяк!
Не  зроблю  ковток,  
то  за  хвильку  в  асфікції  згину,
і  як  не  хотів  би  
твій  образ  затьмарити  димом  -  
у  видиху  кожнім  
твоє  живописне  ім’я.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726277
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2017


Елена Марс

Заблудилась средь серых домов

Заблудилась  средь  серых  домов
И  таких  неприветливых  лиц,  
Где  солгать  тебе  каждый  готов;  
Где  враждебность  не  знает  границ.  

Потеряла  свой  кров  в  суете,  
Потеряла  душевный  уют.  
Приближаюсь  к  какой-то  черте:  
Пустота.  Только  крысы  снуют.  

Что  же  там  -  впереди,  за  чертой?..
И  найду  ли  спасительный  плот?..
А  Надежда  кричит  мне:  "Не  стой
И  смотри  только  в  "завтра"  -  вперёд!  

Не  жалей  о  потерянных  днях,
Из  всего  извлекла  ты  урок.
Ты  сильна!  Это  временный  страх,
А    в    надеждах  -  успеха  залог!"  

...И  пока  я  брожу  средь  домов
И  таких  неприветлывих  лиц,  
Мне  спасеньем  от  серых  оков,  
Станет  преданность  белых  страниц.

06.  ноябрь.  2012  г.  
(Стихи  немного  отредактированы)  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725772
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Оксана Дністран

Невідболене, невідмолене

Невідболене,  невідмолене,  
Незахищене  і  крихке
Впало  серденько  під  іконами
На  дубовий  гладкий  паркет.

Покотилося  далі  м’ячиком
По  стежиночці  до  воріт.
Полетіли  злі  звинувачення,
Наче  стріли,  йому  услід.

Зупинилося,  розсльозилося  -
Сипонули  піщинки  зір,
Заплелися  вінки  з  кирилиці
У  віршований  слід-узір.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725903
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


Svetok

Тссс…

Тихо-тихо  колишеться  вечір.
Сліплять  очі  брудні  ліхтарі.
Я  тебе  обіймаю  за  плечі,
Ніби  тону  в  безодні  морів.

І  по  тілу  розлилася  втома,
А  по  венах  тече  твоя  ласка.
Там,  де  ти  -  почуваюся  вдома,
Там,  де  ти  -  ніжно  пишеться  казка.

Я  твій  подих,  мов  вітер,  ловлю.
Ти  мене  обіймаєш  за  плечі...
Божеволію.  Боже,  люблю.
Тихо,  тихо..  Колишеться  вечір.
Тссс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725858
дата надходження 27.03.2017
дата закладки 28.03.2017


гостя

Свято… в горах…



“Де  таємні  стежки,
Що  впускають  примару  таку?”
Твоє  місто  мовчить,  мертве  місто  опісля  облоги.
…Свято  в  горах.  Гуцулонька  Ксеня  в  новому  вінку.
Подорожнику,  зникни  із  ран
     та  тримайся  дороги.

Хай  нестерпно  пече!  
Хай  волає  в  полоні  оман
Ця  мінлива  душа  на  знімальних  містках  Бертолуччі.
…  аби  завтра,  вливаючись  легко  в  ранковий  туман
Лиш  одними  очима
     цинічно  промовити  “скучив”

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725517
дата надходження 25.03.2017
дата закладки 26.03.2017


гостя

Поверх…чаші…



А  ніч,  як  ніч…
Це  все  уже  було.
Магнітні  бурі.  Перша  група  крові.
І  снігу  -  по  коліна  намело!
У  мене  в  косах  
   стрічки  кольорові  -

Червоні  ,
Синьо-жовті,  голубі…
Шорстка  долоня  ковзає  на  плечі.
Вампір,  що  триста  літ  живе  в  тобі,
Я  знаю,
     прокидається  в  цей  вечір…

О  темна  саго
Сутінків…  і  плед  -
Вже  на  підлозі,  й  зорі  креслять  коло  
Довкола  нас.  І  поверх  чаші  мед.
Смеркає  так  
   ванільно  –полиново.

…  це  все-  було.  
Колосились  жита
Від  чорних  гір  по  амплітуді  струсу.
І  та,  що  до  опівночі  свята,
Не  відрізнить
     цілунку  від  укусу

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725000
дата надходження 22.03.2017
дата закладки 23.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.03.2017


Квітка))

Минуле небо треба відпускати

Кайдани  слів...  не    треба,  замовчи.
Ми  втратили  мистецтво  відчувати.
Ти  клавіші  душі  не  роз'ятри,
Знімілі  і  їм  більше  вже  не  грати.

Долоні  вітру  пестять  ніжно  світ,
Не  хочу  більше  руки  забувати,
Допоки  ще  палає  віри  гніт...
Чи  будем  свою  долю  обіймати?

Чи  вона  нас,  а  може  лиш  мене?
Ми  втратили  мистецтво  відчувати...
Кайдани  слів...Роз'ятрене,  сумне,
Минуле  небо  треба  відпускати...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724614
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Окрилена

Інтимно

[img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00715248.jpg[/img]
Стояла  тиха  і  
застуджена  весна,
відходили  сніги  
останнім  рейсом.
Годинник  ратуші  
магнітив:  "опів  на  -  
дев'яту",  
відслужили  
ранню  месу
пташині  зграї...
Розтривожене  життя
здавалося,  
не  клалося  на  риму.  
Але  Поезія...
з'являлась  не  спроста...
Хотілося  -
душевного  інтиму.
[img]http://telegraf.com.ua/files/2016/03/elitefon.ru_32368.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=724588
дата надходження 20.03.2017
дата закладки 21.03.2017


Олекса Удайко

ВОНА

   [i]Так  сталося,  що  жінка  стала  чи  не  найціннішим  
   скарбом  безумного  і  суєтного  сьогодення.  Бо  хто  
   ж  як  не  вона  може  повернути  йому  риси  розумності  
   та  красу  буття  у  всіх  його  проявах?  Тут  вже  йшлося  
   про  це  у  моїх  віршах  і  творах  моїх  колег*.  Звертаючись  
   до  вічної  теми  сутності  людського  існування  на  Землі,  
   автор  пропонує  друзям  і  читачам  сайту  новий  доробок  
   як  "закваску"  до  нових  диспутів  на  цій  сторінці...  
   
   Доброго  вечора  та...  плідної,  щасливої  ночі!  
   В  супроводі  невмирущої  музики  Щопена...    [/i]
[youtube]https://youtu.be/3Exl_gGMzpE[/youtube]
[i][b][color="#a80395"]Вона  –  та,  
                           що  як  треба  коня  на  скаку  угамує,
Вона  в  хату  палаючу  ввійде,  як  хата  горить.
Вона  –  та,  
                           що  ніколи  дарма  у  житті  не  сумує,
Коли  розпачі  рана  її  окупує  на  мить.

Вона  –  та,  
                           що  уміє  і  може  у  млості  кричати,
Коли  він  у  пещоті  зірве  невгамовний  той  крик,
Їй  не  треба  
                           покої  у  злоті  і  білі  палати  –
Їй  дорожчий  його  задовільно-впокорений  рик.

Вона  –  та,  
                           що  народить  як  треба  дітей  –  хоч  і  десять,
Лиш  би  він  їх  трудом  своїм  відданим  прогодував…
Вона  –  та,  
                           що  квітчає  у  ряст  його  приспані  весни,  
Аби  він  повирішував  тисячі  рідкісних  справ.

Вона  –  та,  
                           що  підніме  йому  до  висот  кундаліні**,
Аби  він  перестрибнув  нараз  двометровий  паркан.
Й  не  закрадеться  в  нього  
                                                                       ні  крапельки  підлої  ліні,
Як  сплішити  прийдеться  любові  підступний  капкан.

Вона  –  та,  
                           що  узимку  веселі  хори  хороводить,
Й  ніпочому  їм  люті  завії  й  морозна  зима.
Вона  піде  
                           за  ним,  коли  треба,  в  вогонь  і  у  воду,
Коли    іншого  шляху  в  подружньої  пари  нема.  

…Так  і  шествує  
                           в  світі  той  люд  погамований  парами,
Немов  нитка  і  голка,  що  все  надміцне  протика.
Та  чомусь  одне  
                           одного  й  долю  нерідко  ми  сваримо…

Видно,  суть  у  безбожного  люду  гріховна  така.[/color]
[/b]
15.03.2017
_________
*http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
**Згідно  з  індуїстським  вченням,  латентна  сила,  що  
     покоїться  в  куприку  людини,  звернута  в  спіраль.      [/i]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723670
дата надходження 15.03.2017
дата закладки 16.03.2017


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.03.2017


Олена Жежук

Гріх нелюбові

                                                             [i]    Ти  проший  мене  всю
                                                                 Білим  спомином  недопечалі...
                                                                                           О.  Вишневська[/i]

Обійми  мене  всю  теплим  спомином  недолюбові,
Бо  весни́    не  впускають    до  саду  мого  злі  вітри.
І  гойдаються  квіти  на  вітах  –  все  ті  ж  паперові,  
А  я  й  досі  ще  вірю  –  живими  ще  будуть  цвісти.

Бо  крізь  листя  торішнє  ростуть  моїх  мрій  акварелі,
Що  сама  прирекла  воскресати  на  сонячнім  тлі.
Понад  все  хочу  я  віднайти  почуттів  справжніх  трелі,
І  розмаєм  впиватись,  допоки  той  рай  не  зотлів.

Та  в  саду  нерозквітлім  ні  стріч,  ні  чекань,  ні  побачень.
Пелюстки  паперові  спадають  у    вічні  сніги.
Лиш  вітри  не-весни  заколихують  мрії  тремтячі…
Хтось  же  має  сплатити    за  гріх  нелюбові  борги.

Обійми  мене  всю    ніжним  спогадом  недопечалі,
Хай  пробачить  нам  сад  хоч  одне  із  прадавніх  прощань.
В  міжсезоння  дощів    він  ще  виплаче  всі  наші  жалі,
Розцвітуть  живі  квіти    в  безодні  моїх  сподівань.


                                                   


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723311
дата надходження 13.03.2017
дата закладки 14.03.2017


Олена Іськова-Миклащук

Божевільна

Твої  береги-обереги  —  допоки  я  тиха,
Допоки  весна  до  землі  не  торкнулась  крилом.
Ти  образ  мій  ніс:  молився  і  майже  не  дихав  —
Боявся  здмухнути  осіннього  серця  тепло.
Та  я  лиш  заснула.  Сніги,  що  давили  на  груди,
Розтали  умить  і  розмили  свідомості  мул.
В  цю  ніч  присягну  я  востаннє  
цілунком  Іуди.
І  зникну  в  серпанку.  
Лишивши  одвічне  
«Чому?»
Я  повінь.
Цунамі.
Вулкан,  що  прокинувся  вповню.
Сп’янілій  від  сонця  —  по…  пояс  твої  береги…
А  хочеш  
Удвох,  доки  місяць  стоїть  на  припоні,
Натрусимо  з  неба  на  щастя  в  поділ  кураги.
І  будемо  з  хмар  заглядати  промінням  у  вікна.
Розбудимо  пристрастю  лоно  стобарвне  землі.
Не  стримуй  мене,  бо  я  просто  стаю  божевільна,
Відчувши  тепло,  що  у  серці  несуть  журавлі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723069
дата надходження 12.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Квітка))

Обірвати б

Обірвати  вже  б  крила  неволі,
Набридає  своїми  дітьми  -
Диким  смутком  безмежного  болю,
Що  колишуть  в  долонях  пітьми.

Розірвати  б  застиглі  кайдани,
З  недомовок,  абсурду,  ночей.
Непотрібно  мені  небесами,  
Говорити  про  близкість  ночей...

Я  не  вірю  у  пристрасть  довіри,
Що  вже  була...  померла,  нема.
Певне  віриш,  що  маю  без  міри,
Безкінечного  сонця?  Зима...

Обірвати  б  її  заметілі,
Що  рідніші  й  рідніші  за  все...
А  втім  нащо,  як  біль  є  несмілий,
Там  де  холод  лиш  пустку  несе...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722753
дата надходження 10.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Квітка))

Тебе розуміти…

Тебе  розуміти...  мій  мозок  повільно  скипає...
Я  все  намагаюсь  тебе  випивати  до  дна...
Так  тихо  ступати,  за  межі  твого  небокраю,
Як  нас  ще  немає...  тобою  мене  ще  нема...

Я  хочу  змагатись  із  часом  в  німих  перегонах,
Де  він  є,  як  спринтер,  а  я  лише  мрії  маля...
Малюєш  губами,  де  дотики  рівні  полону,
І  сонцем  здається  в  безмежності  кругла  земля.

І  як  розуміти...  мій  мозок  повільно  скипає...
Чи  буде  те  завтра,  чи  тільки  в  прекрасності  мить?
І  як  залишити?    всього  я  тебе  випиваю...
Мені  на  останок,  тобою  лиш  дуже  болить...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722883
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


гостя

Спориш…



Тримай  мене…
Я  все  іще  боюсь.
На  відстані  джерел  згортаю  смуток.
Прадавні  вишні  квітнуть  у  раю.
Едемська  ніч
     настоює  отруту

На  білосніжній
Простині  снігів,
На  прохолодних  контурах  емалі.
Я  друзів  відділю  від  ворогів
На  бездоганній  
   матриці  печалі.

І  -  розридаюсь…  
Бо  лише  спориш,
Цвіте  спориш  на  східцях  мого  дому.
Розподіл  душ.  А  ми  з  тобою  лиш  
Дві  постаті
     на  лінії  розлому…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722937
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 12.03.2017


Елена Марс

Губы, от губ, опускаются ниже и ниже (18+)

Губы,  от  губ,    
опускаются  
ниже  и  ниже...  
Как  же  податливы...
и  подбородок  и  шея...  
Вот,    между  двух  
бугорков,    
эта  сладкая  ниша...  
Каждая    клетка,  
от    этих    
касаний,  
немеет...

Спёрто  дыхание...  
Ты  продолжаешь  
маршруты...
Твёрдыми  стали,  
как  камешки,  
тёмные  пятна...  
Как  эйфория  
прекрасна
в    такие
минуты!..  
Как  же  твои  
поцелуи,  для  тела,  
приятны!..

Вот  и  пупок...  
Материнское  
в  нём  совершенство!..  
Влажный  язык  твой  
так  нежно  его  
лобызает...
Господи  -  боже!..  
Какое    же    это    
блаженство,
Чувствовать,  
как    твой    живот  
изнутри    оживает...

Да!..  Продолжай,    
не    испытывай    
больше    терпения!..
Вся  открываюсь  
навстречу  твоим  
поцелуям...
Тело    взволнованно,
в  миг  твоего...  
приближения
Вниз,  там  где  
каждая  клетка  
пылает,  бунтуя!..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721986
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Квітка))

Налиті сонцем світ міцні долоні

Налиті  сонцем  світ  міцні  долоні
Стискають  так,  що  далі  вже  куди?
А  ніч  так  манить  пристрасним  полоном,
Чого  мені  так  хочеться  туди...

Коли  вже  є  безмежна  дика  рівність.
Ні  падати,  ні  вище,  ні  на  мить.
Колись  давно  ми  чули  ще  про  гідність.
Тепер  же  все  забулось,  не  болить.

Всі  почуття  народжені  в  двобоях.
Не  муч  мене  долонями,  пусти.
Занадто  вже  спокійно  із  тобою
І  ти  мене  за  це,  прошу  прости.

Я  вільний  птах  і  хочу  в  небокраї
Злетіти.  серце  вільне,  без  кайдан.
Весна  твоя  спокійна  ще  настане,
Без  забуття  й  відкритості  світ-ран...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721992
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 07.03.2017


Елена Марс

Портрет женщины ( поэтессам и не только)

Роковая  она?    -  Возможно...  
Может  ведьма?    -  На  три  процента...  
И  простая  она...    и  сложная...  
Для  кого-то  -  вообще  бесценна...  

Тот,    кто  знал  её  -  не  забудет,  
Вспоминая  о  ней  всю  вечность,
Улыбаясь  её    причудам,
И,  быть  может,  желая    встречи...

...Как  целует,    смеётся,    плачет...
В    ней    так    много    всего    таится!..
Неразгаданная    задача
И    разгадке    уже    не    сбыться.

А    она,  как    и    раньше,  курит...
И  такая  же  -  кофеманка...
Вроде    всё    у    неё    в    ажуре,
Но,  по    сути,  ажур  -  огранка...

Одевает    порою    маску
Неприступной    и    гордой    леди,
А    внутри  в  ней  так    много  ласки,
Не    раздаренной    сердцеедам...

Не    потерпит...  кого    попало,
По    утрам...  находить    в    постели...
Не    об    этом    она    мечтала...
Не    такого    она    хотела...

В    ней    другие    живут    печали,
Хоть    в    замужестве    многолетнем...
Ей    так    важно,  чтоб    понимали...
И  на  свет  отвечали  -  светом...

Не    пытались  её  настроить,
Как    гитару...  Другие    струны...
Не    пытались    её    неволить,
Ранив    сердце  её  бездумно.

В  ней  любовь  -  к    своему    пространству,
Где    счастливая  -  в    каждой    строчке...
Пусть    зовут    это  -  графоманством,
Что    волнует    её...  не    очень.

Где    стихами  своими  дышит  -
Там    пропитано    всё    покоем...
Там  ничей  ей  упрек  не  слышен,
Там    комфортно    ей    быть    собою...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721606
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 05.03.2017


Ліна Ланська

НЕВДАХА

Усе  так  просто:  він,  вона,  вони.
Були  і  є,  як  сонце  із-за  даху,  -
Чиїсь  знайомі  і  чиїсь  сини,
Нестерпно  ігноруючі  невдаху.

Бо  він  -  не  ви,  і  навіть,  не  вона,  
Яка  і  вирок  вже  оголосила.
Не  випити  знущання,  як  вина,
Нестерпно  душу  рве  на  шмаття  сила

Байдужих  слів,  байдужих  і  чужих.
А  він  -  "невдаха"?  -  невідомий  геній!
Чому  тоді  так  муляє,  скажи,
Його  ім"я?..чи  кисень  у  легені

Вже  не  надходить?..ніби-то  живий,
Говорить,  ходить,  ще  там  щось  і  пише.
А  ви  ж  любили!..  Може  і  не  ви
Нектар  збирали?..  запилились  лишень.

Майнули  крилець  срібні  блискавки
І  пил  осипавсь  на  росу  у  трави.
А  він  торує  вже  без  вас  стежки,
Напившись  вдосталь  розпачу  отрави.

Усе  так  просто...  просто  не  збулось.
Дві  половинки  різних  недоспілих
Зелених  почуттів,  а  мо`здалось?
Невдах  немає,  -  зосліпу  наснили,
Що  він  впаде,  вже  падає...ось-ось...
.........................................................
На  мить  закам"янілий    -  не  зотлілий.
02.03.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721546
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 04.03.2017


Єлена Дорофієвська

Город

…В  этом  городе  день  –  не  день,  а  почти  потоп,
Вместе  с  илом  прошедших  лет  прокатившийся  по  асфальту.
Город  -  дно  океана,  да.  Но,  вместо  пластов  базальта  –  
Хаос  ног  и  машин.  Город  выбрал  языческий  автостоп,
Бросил  руль.  Сам  не  верит  в  себя  и  смысла  в  себе  не  ищет,
Ему  можно  -  он  бог:  и  силен,  и  доволен  пищей.
…Днем  и  сыт,  и  буквален,  а  к  вечеру  даже  порядком  строг:
Свет  из  окон  решительно  с  ярко-фонарным  вяжет
В  хитрый  узел,  комок,  паутину,  сеть,  невод,  пряжу…
Одержим  и  сакрален,  по  линии  крыш  упрощен  в  плато.
Не  признает,  что  горд,  но  покажет  зевакам  скальпы
И  скелеты  историй  -  в  них  идолы  да  сатрапы.
...Он  жесток.  Льстит  приветственно.  Гибок  умом  да  сердцем.
Но  влюблен,  дав  слабину,  и  даже  на  всё  готов
Для  одной  из  тех  прытких  и  прячущихся  в  метро,
Что  сумели  спастись  от  потопа,  пуанты  сменив  на  берцы,
Перепрыгнув  траншеи  да  лестницы,  взяв  галоп,
Антилоп...

Город  грифов  с  огромным  размахом  капотов-крыльев
Забывает,  что  он  не  ковчег,  а  старинный  
Киев...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721249
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Циганова Наталія

не хватает малого…

Нам  с  тобой  не  хватает  малого
от  прощения  до  прощай:
чтобы  небо  подшили  заново
тонкой  ниткой  летящих  стай
встрепенувшиеся  надежды  и
солнцем  высветленные  мечты:
будто  всё  может  быть  по-прежнему
порождённым  из  суеты
вешних  вод,  под  ногами  грешными
убегающих  прямо  в  май,
посылая  куда-то  к  лешему
все  измученные  «прощай»…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721116
дата надходження 02.03.2017
дата закладки 02.03.2017


Нова Планета

тихожовтень

ти  тихо  виходиш  із  хати
навпомацки  грієш  руки
нехитрість  плаксивого  жовтня
у  горах  би  десь  перебути
моя  половинна  нічліжка
сивіє  на  ранок  травою
тепер  вже  не  важко  бути
дзвіницею  неба  німого
бо  все
що  вершиться  поряд
офірує  в  спеку  видіння
та  й  зрештою
чи  не  холодно
бути  чиїмось  прозрінням  
і  зовні  себе  виглядаю
дещицею  слів-перевтілень
стоїть  незакінчений  жовтень
мій  голос  вбирає  в  іній

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694164
дата надходження 13.10.2016
дата закладки 01.03.2017


Елена Марс

Фантазий мне ближе реалии будничных дней

Тебя  приручать  и  сама  приручаться  не  стану.  
Фантазий  мне  ближе  реалии  будничных  дней.
Я  знаю,    что  мне  не  упиться  твоими  устами
И  кожа  моя  не  почувствует  ласки  твоей.  

И    ты    не    тревожь    мою    душу.  Она    не    забыла,
Как  болью    съедало  её  это    чувство    любви...
Когда-то,  она,  до  безумия,  сильно  любила!..
Любовь...  и  волчицей  порой  заставляла  завыть...

Зачем  мне  опять    изводиться    нахлынувшим  чувством?..
Зачем...  если    знаю:  не    быть    мне    твоей  никогда!
...О,  Небо!  Зачем  же  так  больно?..  Так  больно  и  грустно
С    небес    возвращаться,    в    реальную    жизнь,  иногда...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720661
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


гостя

Вовче…

       

                 “Приручи  мене,  вовче,  та  так,  як  раніше  нікому
                   Не  вдавалось.”
                   (Олена  Вишневська)

А  що  тобі,  вовче,  
Коли  на  холодну    алею
Мене  прогулятися  кличеш  щораз  уночі?
Належала  б  зграї,  то  може,  й  була  би  твоєю,
А  зараз  в  руках
     від  міської  квартири  ключі.

Й  тобі  повертатися  час  
До  голодної  зграї,
Тому,  що  вожак…  а  за  тим  перевалом  –  зима.
Поглянь,  як  до  тебе  іду  по  нічній  магістралі.
Потім  –  відвернись,  
   хай  поглине  мій  образ  пітьма.

Й  на  зорі  не  вий…  
Я  також  відпущу  їх  за  вітром  -
Цих  пісень  не  почують  (  хіба  що  самотній  птах)
Тільки    б  ти  не  відчув,  як  вдихаю  нічне  повітря,
Й  не  помітив  вогню
   у  зелених,  як  ліс,  очах…




: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720701
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017


Елена Марс

Ні, не до сну весною

Ні,    не  до  сну  весною!..
Пахне  весна...  тобою...  
Пахне    твоїм    Едемом,
Ангеле    мій    і    Демон...

Пристрасть  у  тілі  -  струмом...
Наче    твої    парфуми,
З    розуму    п'янко  зводять...
Ох,  ця    жіноча    врода!..

Кольору  моря  -  очі!..
Як    же    я,  люба,  хочу
Стати    твоїм    промінням...
Бути    в    тобі...  корінням...

Бути    твоїм    багаттям...
...Як  ти    прекрасна    в  платті,
Кольору  -  цвіту    вишні...
...Пристрасть  моя  все  вище!..

Дай    мені,  люба,  руку...
Чуєш,    у    грудях,  стукіт?
Серце    горить...  тобою...
Повне    воно...  любов'ю...

Люба  моя,    жадана  -
Жінка  -  немов  омана...  
Там,  де    кохають    двоє,
Пахне    любов...  весною...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720664
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Циганова Наталія

обождать - и случится…

Всё  случится.  
И  левые  станут  правей  –
и  дома  закупорят  прилежно,
где  венки  посрывали  с  оглохших  дверей,
с  Рождеством  провожая  надежды.
Обождать  –  всё  случится.
И  небо  сольёт
все  ненужные  больше  молитвы
над  грядущим,  по  сути  –  вчерашним  новьём:
помоги  ты,  прости  ты,  иди  ты…
Упокоив  героями  совесть  и  стыд,
будет  в  стельку  история  пьяной,
крытой  минусом,  матом  и  снегом  навзрыд,
натурально  упавшим  багряно.
Как  на  хлеб  –  маслом  землю.
Рукой  пустяка
нас  из  ломтя  раскрошат  в  крупицы.
Может,  будет…  а,  может,  и  нет.
А  пока
обождать?...
…обождать  –  и  случится…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720679
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 27.02.2017


Олена Жежук

Дивна людина

Світ  метушні,  де  скажено  все  в  «завтра»  біжить,
Як  смакувати  життям,  що  від  нас  за  півкроку?
Дивна  людино,  ти  так  й  не  навчилася  жить…
Губиш  себе  щогодини,  щодня  і  щороку.

Маски-обличчя,  медове  лукавство  в  очах,
Погляд  порожній  підкреслять  опущені  крила…
Бідна  людино,  ти  вже  не  літаєш  у  снах?
Чом  же  завчасу  душі  порожнеча  скорила?

Хто  смів  стоптати  у  серці  жагу  до  життя?
Хто  загасив  у  очах  твоїх  вогники  щастя?
Чом  не  тріпоче  пташам  твоє  серцебиття?
Добра  людино,  тобі  б  у  весну…  на  причастя.

Душу  охрещуй  цілющим  травневим  дощем,
Мрії  шукай  між  зірок  і  складай  їм    офіру.
Мила  людино,  навчися  любить  ще,    іще…
Вірити  важко,  та  все  ж  -  відроди  в  серці  віру.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720287
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 26.02.2017


Анатолій В.

Я вклонюся тобі за любов

У  завіях  похнюплених  днів
Біля  тебе  я  бути  так  хочу...
Я  для  тебе  мережку  зі  снів
Виплітатиму  кожної  ночі...

Так  буває  в  житті  лише  раз.
І  повторюєш  знову  і  знову
Сотні  тисяч  закоханих  фраз,
Що  душа  узяла  за  основу...

І  вслухаючись  в  шепіт  вітрів,
В  партитуру  космічних  симфоній,
Ти  мене  віднайдеш  серед  снів,
Візьмеш  душу  мою  у  долоні...

Я  вклонюся  тобі  за  любов
Самозречену,  з  тисяч  пробачень,
На  межі  зрозумілих  основ,
За  межею  невтрачених  значень..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720276
дата надходження 25.02.2017
дата закладки 25.02.2017


Іванюк Ірина

Слова… Ви - плечі ангелів…

                                                 У  владі  наших  уст  -  життя  або  смерть
                                                                                           Святе  Писання

Слова  мої!  Не  будьте  ви  німі!
Ви  -  плечі  ангелів.  Атлантів  дивна  сила,-
утрачена...  Коли?  В  якій  землі?...
У  вашій  владі  смерть!  Або  ж  едемські  крила...

І  символів  графічних  древній  скрипт  -
сакральні  квіти  при  небесній  брамі...
Де  б  ти  не  був,  та  з  пам"яті  не  зник,
той  теплий  слід,  уписаний  словами.

18.02.2017р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719029
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


Ліна Ланська

ВЕСНА

У  душу  сліз  не  наливай  мені.
Дощем  весняним  злий  хмільну  жагу,
Щоби  спекотно  заплітались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,

І  падали  у  серце  навісні,
З  бентежних  снів  захекані  думки.
Скарбничку  суму  кинь  у  чужині,
Чи  зачини  її  на  всі  замки.

Ключі  згуби,  скрути  в  тугий  сувій
Сум"яття  душ,  від  болісних  прощань.
Сточила  ніч  в  безжальності  німій,
Надію...  залиши  останню  грань.

Не  дай  ступити  на  вузький  карниз,  -
Цвірінькає  квітнева  метушня,
Гойдає  пристрасно,  угору  -  вниз.

Щоб  не  сколола  ніг  суха  стерня  -
Багаттям  запалає  шалу  хмиз,
Згорить  у  попіл  сиза  туга  стум.

А  залишки  мережаних  зажур
Не  упізнає  і  столітній  сум  -
Дві  наші  тіні  виплетуть  ажур  -
Одвічного  злиття  стрімку  ясу.

Щоби  спекотно  хвилювались  дні
І  проліски  кохались  у  снігу,  -
У  душу  сліз  не  наливай  мені,
Зливай  дощем  хмільним  п"янку  жагу.

18.02.17.

[img]https://rpcdn.ruposters.ru/newsbody/9/9aab3dc9397bca6b6dfaed4ebcc7d37c.jpg[/img]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718956
дата надходження 18.02.2017
дата закладки 19.02.2017


ptaha

Похмільний синдром

Таро  чи  дні  слідами  від  чобіт?
Вперед,  назад  і,  врешті-решт,  –  по  колу.
Минулого  б  хоч  трішки  пригубить  –
І  знову  б  вірити  в  людину.  Як  ніколи

Пече  похмілля  душу  і  вуста.
А  навкруги  без  масок  ходять  будні.
І  ледве  до  коліна  висота.
І  від  чеширів  –  посмішки  облудні.

В  рожевім  лицеміри  й  шахраї.
А  на  розп'ятті  –  сотня  вічних  істин.
Крук  хірургічно  простір  розкроїв
На  "до"  хмільне  й  цілком  тверезе  "після"…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712821
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


гостя

Сіроманці… слідом…



Зачинені  двері.
Я  ніч  малювала,  а  ти
Ранку  чекав,  і  ранок  настав,  одначе,
Я  ще  тримала  в  долонях  чужі  світи.
Ти  ж  стрічав  сонце.  
   І  сонцем  ставав,  юначе.

І,  наостанок,
Торкнувшись  нічного  весла,
Сонячним  зайчиком  ковзаєш  в  мене  по  стелі.
Я  б  за  тобою  в  оте  Закрайсвіття  пішла,
Тільки  ця  ніч  
   так  нагадує  смак  карамелі.

Тільки  ця  ніч
Не  рахує  розбитих  човнів,
Лиш  ароматом  насичує  яблука  райські.
Там,  де  залишиш  мене  між  таємних  вогнів,
Гноми  мене  підберуть
     чи  боги  скандинавські.

І  зачаклують
Одним  із  магічних  заклять.
Місяць  уповні.  Місяць  прийде  з  обіду.
Може,  розпалиш  для  мене  найвище  з  багать?
Швидше,  мій  сонячний!
     йдуть  сіроманці  слідом…



: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712803
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017


гостя

Найкраща… з балерин…



Вона  ішла.  
…і  плавився  туман
…І  брязкали  браслети  на  нозі
…і  сонце  відступало  за  Монблан.
Зникало…  
   розчинялося  в  тайзі…

А  ти  хотів
її  застерегти.
Чи  вберегти…та,  зрештою,  мовчав.
Кришились  порцелянові  мости.
І  ти  її  втрачав…  
   втрачав…  втрачав!

Торкаючись  
химерної  межі,
десь  між  солоних,  
обгорілих  рим.
(…в  театрі    спопелілих  міражів
 вона  була
     найкраща  з  балерин)


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707954
дата надходження 22.12.2016
дата закладки 23.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.12.2016


Nino27

Самотній вечір

[b][i][color="#0900ff"]Вечір    зітканий    з    смутку    й    чекання,
Болем    душу    самотність    торкає...
Якщо,    Боже,  це    випробування  -
Я    печаль    у    молитву    сховаю.

І    не    плакати,    серця    попрошу,
Бо    й    в    холодно-зимовому    світі
Гріє    зболену,  стомлену    душу
Подароване    вміння    любити.[/color][/i][/b]

[b][i][color="#0022ff"]Спокій    краде    знервований    вітер,
Сніг    по    шибці    сльозою    стікає...
І    самотність...загорнута    в    світер
І    думки...
                           Все    чекає,  чекає...[/color][/i][/b]

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706622
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 16.12.2016


Ганна Верес

Чи є в вас серце? Діти, діти!

Штовхались,    товпились    слова,    
В    рядки    так    важко    їм    лягати,
Тож    кострубато    так:    вдова,
Стара,    слаба,    дітей    двох    мати.
Живе,    як    Бог    дасть,    в    самоті.
Важкі    вже    руки,    ноги    сині…
На    стінах    –    фота.      Молоді…
Вона    –    у    парі,    донька    з    сином…

Дровцята    в    грубі    гоготять,  
Сусідка    тільки    розтопила,
Старенька    прикрива    котят
(Спустила    Мурка    з-під    стропила).
«Не    змерзли    щоб,    такі    ж    малі,»    –
Міркує    вголос    сива    бабця
І    тре    холодні    мозолі.
Прикрила    очі.    Знебулася…

І    проплило,    немов    у    сні,
Життя    її,    все,    до    дрібниці,    
Як    і    побрались    повесні,
Як    викопав    Іван    криницю,
Як    потім    хату    вже    звели    –
Своє    гніздечко    наймиліше.
Про    діток    мову    завели,
Казав    Іван:    «Якби    побільше.»

«Подарував    Всевишній    двох,
У    рік,    що    був    перед    війною,
Якраз    під    празник,    під      Різдво,»  –
Заслало      очі    пеленою.
Пішов    Іван.    І    в    перші    дні
Його    війна    в    бою    скосила.
Вона    ж,    хоч    оченьки    й    сумні,
Та    доньку    бавила    і    сина.

О,    скільки    зведено    ночей,
Поки    вони    на    ноги    стали!
Колись    слабке    її    плече
Тепер    було,    немов    із    сталі.
Робила    в    полі,    наче    віл,
В    дворі,    у    хаті,    на    городі,
Розтерті    ноги    до    крові…
Терпіла…    Бач,    така    порода.

А    потім…    Потім,    як    млинок
На    вітрі    крутиться    і    верне,
Життя    крутило    так.    Синок,
Дочка...    Чуть    світ    –    вона    на    фермі.
Усе    робила,    як    могла,
Дітей    будила    до    роботи,
Та    й    полетіли    із    села
Подалі.    Мати    –    у    турботі:

То    примудриться    щось    послать,
Листів    від    кожного    чекає,
Готова    все    була    здолать
(Живуть    в    далекім    діти    краї).
Не    зчулась,    як    життя    пройшло,
Сховалась    старість    за    плечима…
Газдиня    на    усе    село    –
Тепер    ледь    бачила    очима.
Чекає    вісточки    від    них,
Раділа    внукам,    правнучатам:
«Які    то    вже    тепер    вони?..
Не    їдуть…    Нікого    й    стрічати…»

Сусідка    дров    іще    внесла,
Стареньку    щоб    якось    зігріти,
На    фота    глянула:    «Діла!..
Чи    є    в    вас    серце?    Діти,    діти!..»
13.02.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706499
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Бойчук Роман

«У променях…»

Вже  місяць  уповні  торкнувся  твого  підвіконня,  
Згадай  мене,  знай,  що  це  я  залицяюсь  із  неба.
Під  сяйво  моє  підведи  білосніжні  долоні,
Усього  мене  заведи,  мов  за  руки,  до  себе.

Приміряй  мене,  пригорни  до  грудей...  Білим  шовком
Я  ложе  твоє  застелив  нам  для  ночі  любові.
До  себе,  вовчице,  впусти  сріблошерстого  вовка,
Хай  будуть  нам  свідками  тільки  ця  ніч  і  ці  зорі.

На  ранок  я  маревом  стану,  туманом  прозорим,
Росою  засну  поміж  вій  на  зімкнутих  повіках.
Як  прийде  світанок,  з  тобою  ми  знов  заговорим
У  променях  –  мовою  сонця.  З  тобою  –  навіки.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706464
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 14.12.2016


Олександр Яворський

Якщо завтра…

Якщо  завтра  не  зійде  сонце
І  настане  довічна  темінь,  
Буде  простір  пекельно  чорним,
Наче  в  пащах  космічних  дір  –
Все  одно  я  прийду  до  тебе
У  грозу,  в  ураган,  крізь  терні,
Щоб  тримати  тебе  за  руку  –
Ти  чекай  лиш,  надійся,  вір!

Якщо  завтра  не  зайде  сонце
І  настане  одвічне  світло,
Яке  зробить  яскравим  світ  твій,
Мов  прожектор  на  стежці  в  рай  –
Все  одно  я  прийду  до  тебе
Без  страху́,  що  мене  засліпить,
Щоб  водити  тебе  за  руку  –
Ти  надійся  лиш,  вір,  чекай!

Якщо  завтра  не  прийде  завтра
І  настане  сьогодні  вічне  –  
Ні  на  мить  не  впадай  у  відчай
Та  не  хмур  на  чолі  брову.
Все  одно  я  прийду  до  тебе  –
Обіймемося  міцно-міцно,
Посплітаємо  наші  руки
Швидше  аж  на  одну  добу!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511543
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 13.12.2016


Олександр Яворський

Не вірю, що мусиш йти

Не  вірю,  що  мусиш  йти.
Ідеш,  бо  насправді  хочеш
Залишити  в  серці  знак,
На  грудях  глибокий  шрам.
Ти  кажеш  мені:  “Прости,
Весну  ув  очах  пророчих”.
В  душі  завірюха.  Як
Повірити  тим  устам?

Мости  охопив  вогонь,
Десь  квітне  лютнева  вишня,
Леліє  у  скронях  ніч
Ілюзію  “я  і  ти”.
Чом  брала  мене  в  полон
Моя  осяйна  колишня?  -
Торкаюсь  холодних  пліч
Граційної  пустоти.

Та  звісно  не  в  тому  річ,
Що  Сонце  зійшло  між  нами,
І  гасить  мою  любов
Ледь  тліючий  каганець.
На  лінії  віч-на-ві́ч      
Ходила  моїми  снами...
Чому  тобі  слід  було
Покласти  цьому  кінець?

Джерело  натхнення:  Оленка  Зелена  "У  скронях  пульсує  ніч"
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564439
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 13.12.2016


Олександр Яворський

віскі та лід

пляшка  ірландського  віскі
та  відерко  арктичного  льоду
цей  вечір  проводили  вдвох
бо  їх  кишеньковий  бог  
у  старомодній  королівській  перуці
поєднав  на  широкому  столі
на  якому  щойно  дограли  американку
пляшка  була  іще  напівповною
відерко  уже  напівпорожнім
а  годинник  показував  пів  на  першу
і  не  треба  було  чекати  другої
щоби  рівно  вийти  на  вулицю
та  на  густому  зірковому  небі
віднайти  своє  сонце
яке  дивиться  
як  падає  сніг
наче  кубики  льоду
у  віскі
на  дні  стакану
щоб  зустрітись  із  сонцем  очима
відчути  як  розгойдані  хвилі  
християнських  солов’їних  мелодій
акордами  пробігають  по  тілу
мов  п’янички
на  танцювальному  майданчику
і  зігрівають
благодатним  теплом
що  не  властиво  тим  двом
пляшці  ірландського  віскі
та  відерку  арктичного  льоду
які  заради  чужої  мети
віддали  себе  повністю  
і  не  здобули  нічого
окрім  спустошення

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705849
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 11.12.2016


Анатолій В.

Ми були вже

А  я  начебто    знав  тебе  тисячу  років,
Сотні  зим  ми  разом,  сотні  зоряних  літ...
За  плечима  у  нас  тисячі  спільних  кроків
З  тих  часів,  як  було  Богом  створено  світ...
 
І  немовби    давно  все  колись  відбувалось,
Просто  знов  повернулася  часу  спіраль...
Ми  були  вже  разом...  І  щасливо  сміялись,
І  разом  проживали    скорботу  й  печаль...
 
Ми  були  вже  разом  -  в  тім  житті,  у  минулім...
Та  чи  зійдуться  знов  паралельні    шляхи?..
Плаче  осінь  дощами  у  листі  заснулім,
Зафарбовує  світ  у  свинцеві    штрихи...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705757
дата надходження 10.12.2016
дата закладки 10.12.2016


Оксана Дністран

Як же ти світишся

Як  же  ти  світишся,  жіночко,
В  час,  коли  носиш  дитя.
Ще  -  невагома  -  пір’їночка,
Та  вже  зродилось  життя.

Наче  тендітну  посудину,
Тіло  дарунком  несеш,
Є  для  усіх  –  непідсудною
І  недоторкною  –  теж.

Як  же  яснієш  ти,  ладонько,
Святить  світ  личко  твоє.
Сяє  глибинна  лампадонька  -
Крихітка  сил  додає.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705587
дата надходження 09.12.2016
дата закладки 09.12.2016


Ліна Ланська

МОДНО І СТИЛЬНО




Біблія  моди  –  американське  видання  Vogue  –  назвало  українську  вишиванку  найгарячішим  трендом  сезону.

Що  таке    -  модно  і  стильно?
Чи  не  віршована  проза?
Конверси  жовто-блакитні,  в  дірках,  від  кутюр?
Я  не  розкута?..  я  -  вільна!
Нудишся  -    баба  із  воза!
Бренд  твій,  напевно,    заглянув  в  одну  із  баюр.

Кажеш,  не  в  тренді  класичні
Рими  і  приказки  в"ялі.
Правлять  десь    бал  модерново  і  "Арт  і  Нуво".
Може  затерті  і  звичні
Сніжно-прозорі  перкалі?
В  тренді  червоне  і  чорне,  -  етнічне    шитво.

Я  не  коритимусь  знову,  -
Бігти  невпинно  по  колу?
Змінять  ботфорти  на  кеди,  чи  на  личаки.
Кину  росу  світанкову,
Тамбурним  швом,  по  подолу.
Хрестиком  чорно-червоним  мигтять    рушники.

Що  таке    -  стильно  і  модно?
Вчора-сьогодні  -    межею,
Напівпрозорим  пунктиром  окреслять  понти.
Рамки  малюй,    де  завгодно.
Золото,  вкрите  іржею,
Навіть  не  зблисне,  хоч  пнеться  аж  до  хрипоти.
06.11.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=705274
дата надходження 07.12.2016
дата закладки 08.12.2016


Ліна Ланська

ЛЕБЕДИНЕ ОЗЕРО

Навіщо  брехати  собі,
Коли  лиш  з  брехнею  і  в  люди,
Всі,    двадцять  чотири  в  добі?  -
Неправди  вітри  звідусюди.

Та  що  там,  коли  не  сама  -
Хустиною  рот  не  закрити.
Облуда  чекає  німа  -
Оділія  крила  йде  мити.

Кохатися  понад  усе,
Нехай  навіть  згине,  допоки
Снігами  любов  занесе...
Над  озером  люті  потоки.

Не  вір!  Подивись  на  крило,
Чорніше  від  чорного  знизу.
Ваніль  потемніла?..  -    пекло;
Закопчене?...  каже  від  хмизу.

Палили?  Яка  ж  то  орда,
Коли  ти  біленька  і  щира?
Душа  до  землі  припада,
Кохання  для  неї  -  офіра.

Розправити?..  та  все  одно,
Крила,  щоб  злетіти,  не  має.
На  двері  замки,  а    вікно?
Оділіє,  він  не  кохає.

Вчепився,  як  воша    в  кожух,
Любов  таки  клята,  -  незряча.
Нічого  не  бачить  навкруг  -
Забув,  що  лебідка  не  кряче.

Забув  же,  що    чорне  крило
У  ангела  -  вигнанця  з  Раю.
Отямиться,  що  з  ним  було?..
.........................................
Іди...я  тебе  відпускаю.

Те  озеро  й  досі  сумне,
А  плесо  -  замріяна    Лета.
Колись  же  прозріє  й  збагне...
Чекаю.  Навіки.  Одетта.
05.12.16.












: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704992
дата надходження 06.12.2016
дата закладки 06.12.2016


гостя

На ближній орбіті… Марс…

Дивись…  це  кінець…  
І      в  минуле  зачинені  двері…
Ми  -  тільки  руїни  обабіч  великих  трас…
Ти  все  ще  бажаєш  відчути  тепло  Венери?
Отямся…  поглянь…
     на  орбіту  -  виходить  Марс…

Почуй…  коли  все    ще  
Вібруєш  у  ритмі  сальси…
Це  точка  прозріння…  насправді  далеко  не  сон…
Не  думай,  що  світом  лунає  мелодія  вальсу…
Це  Реквієм  -  плаче  
   із  серцем  твоїм  в  унісон!!!…

Відчуй…  коли  серце
Розбилось  цієї  миті…
Цей  світ  розколовся…  тепер  він  –  із  двох  частин…
І  яблуні  цвіт…  і  блакитні  волошки  в  житі
Віднині    на  іншій…  
   на    іншій!!!  -  із  двох  крижин…

Ці  відчаю  хвилі
Насправді    таки  -  безмежні…
Прозрій…  твоє  плавання  зовсім  уже  не  фарс…
На  хвилях  Гольфстріму  залишилось  втрачене  –  “де  ж  ми?!!!...”
На  ближній  орбіті  –  
………………криваво  -  червоний  Марс…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552319
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 06.12.2016


Анатолій В.

У очах твоїх Всесвіт

У  очах  твоїх  Всесвіт,  галактики,
Простір  неба  без  краю,  без  меж...
Зазирну  —  і  розірве  на  клаптики,
І  до  купи  мене  не  збереш...

У  очах  твоїх  весни  і  проліски,
І  гроза,  й  теплі  літні  дощі.
А  буває  і  блискавок  полиски...
І  до  всіх  дверей  в  душу  ключі...

У  них  літо  сховалось  жоржинами,
І  на  віях  гойдаються  сни,
Пропікаючи  душу  жаринами
Мене  ваблять  до  себе  вони...

У  них  мрії  мої  всі  здійснилися!
І  рояться  клубками  думки:
Що  ж  вони  на  роки  так  спізнилися?
Чи  то  я  поспішив  на  роки?..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704625
дата надходження 04.12.2016
дата закладки 04.12.2016


Ганна Верес

Вони умирали двічі

(В  продовження  теми  форсування  Дніпра  в  листопаді  1943р.,  коли  ціною  великих  жертв  Київ  був  таки  взятий.)

Вони    воювали    вперше
І    з    ворогом,    і    з    водою    –
То    час    був    великих    звершень:
Вони    у    бою…    без    зброї…
На    берег    спішили,    правий,
Столицю      аби    звільнити;
Навстріч      вогняні    заграви,
Ті,    після    яких      не    жити.

Охоплював    дикий    відчай
Їх    в    водах,    святих,    Дніпрових…
Хто    право    дав    їх    калічить,
Ще    юних,    а    вже    героїв?
Згасали    їх    очі-свічі…
Не    бігли    у    хлопців    сльози,
Дніпро    заглядав    у    вічі  
Й    останні    слова    відносив.

А    потім    вмирали    вдруге,
Коли    свої…    підривали,
Мовляв,    то    не    є    наруга,
Бо    з    трупів    були    завали.
Й    стогнав    очерет    іржавий
Із    заростей    прибережних:
«А    ви    за    яку    державу
У    жертву    життя    принесли?»

Мовчали…    й    вода,    й    герої,
Адже    не    розкажуть    мертві,
Як    юних    їх,    під    конвоєм,
У    пащу    вкидали    смерті…
Вони    умирали    двічі,
Щоб    Київ    постав    Героєм.
Та      він…    не    поставив    свічі,
Історію  …    перекроїв…

Вони    умирали    двічі,
Жили    щоб    і    ми,    й    столиця,
Дух    волі    щоб    дув      із    Січі,
Війни    не    було.    Й    пшениця,
Й    жита    на    полях    родили,
І    хвилі    Дніпром    гуляли,
Й    народ,    як    одна    родина,
Й    історію…    виправляли.

Вони    умирали    двічі
В    холодних    осінніх    водах.
Їх    роки…    ще      небо    лічить
І    їх    пам’ятає    вроду.
Вони    умирали    двічі,
Й    забути    їх    –    значить,    зрадить…
Для    них    не    потрібні    Віче,
Салюти,    гучні    паради      –
Лиш    тиха    розмова    з    Богом
Й    запалені    нами    свічі,
Й    ми    стали    самі    собою…
За    нас    же…    вмирали    двічі…
6.11.2013.

Ганна  Верес  (Демиденко).

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704407
дата надходження 03.12.2016
дата закладки 03.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016


Елена Марс

Душа замолчала…

Душа  замолчала.    Как-будто  она  онемела.  
Не  выльет  ни  слова  на  белый  тетрадный  листок.  
Как    мало  я  счастья  в  стихах  неуклюжих  имела,  
Как    много  ещё  не  сказала  о  нём  между  строк...  

С  печалью,    увы,    невозможно  навек  распрощаться.
Не  спрячет  её,    ни  карман,    ни  угрюмый  чердак.  
И  радость  с  собой  не  носить  как  колечко  на  пальце.
И  всё  как-то  в  жизни  не  так,  как  хотелось,    не  так.  

Кричи  -  не  кричи,    только  кто  этот  голос  услышит?!..
Никто  не  услышит  как  плачет  чужая  душа!..  
Лететь  бы,    наивной,  всё  выше,    и  выше,    и  выше!..  
Стихи  лишь  рождаться,    как  раньше,    уже  не  спешат.  

Душа  замолчала...  Не  будь  же  ты,    Небо,    жестоко!  
Не  дай  ей  в  себе  схоронить  недосказанный  слог!  
Она,    без  стихов,  как  сиротка...    Ей  так  одиноко!..  
...Так  страшно  себя  потерять  на  развилке  дорог.  

Ноябрь  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=704298
дата надходження 02.12.2016
дата закладки 02.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.12.2016


dovgiy

РОЗТОПТАНА ТРОЯНДА

Безжалісний  світ  до  ніжних,  прекрасних  створінь.
Тендітну  троянду  хтось  кинув,  зім’явши,  під  ноги.
І  віє  байдужість  на  неї,  мов  вихор  північних  сторін,
Ступають  на  квітку,  неначе  сліпі,  перехожі.
На  сірій  бруківці  вмирають  її  пелюстки,
А  разом  із  ними  на  щастя  чиєсь  сподівання.
Троянда  –  не  квітка,  що  випала  долі  з  руки,
 Це  впало  й  розбилось  мов  люстро,  кохання.  Кохання?..
Якщо  й  підібрати,  то  те,  що  лишилось  –  гілля!
Бутону  немає,  підбори  його  розтоптали.
Не  прийме  в  буяння  закута  у  холод  земля
І  в  кого  питати:  навіщо  їй  жити  не  дали?
Це  квітка,  рослина.  А  ти,  -  чиєсь  миле  дитя,
Зі  страхом  в  очах,  які  днина  миє  сльозою?
Ще  тільки  розквітла  для  повного  щастям  життя,
А  вже  небокрай  закрила  біда  над  тобою.
Надовго  закрила…  впіймали  тебе  як  пташа
У  клітку  ліфта,  де  дико,  утрьох,  ґвалтували…
Кричала!  Пручалась!    Твій  лемент  в  пустелі  гучав,
Та  одягом  рот  запихали…
У  прірву  упала!  До  тями  прийшла  в  інший  світ.
Де  лампи  у  вічі…  сліпучі…
Де  страшно  болить  порізаний,  нащось,  живіт,
 Де  марення  чорні,  жахучі!
Бо  в  мареннях  тих  потвори  жеруть  твою  плоть,
Шматки  запиваючи  кров’ю…
Де  рветься  душа  зо  світу,  де  вмерти  прийшлось,
У  світ,  який  сяє  любов’ю,
В  Божественний  світ.    Від  себе  цей  світ  не  пускав:
На  те  твоя  мить  не  настала.
Бо  ще  над  тобою,  –  любимим,  єдиним  дитям,
Матуся  молитви  шептала.
Живеш  –  не  живеш.  Існуєш  для  неї,  тай  все.
Колишніх  вподобань  не  знати.
Брехливий  цей  світ,  в  якому  настирно,  без  меж    
Продовжують  люди  співати
Про  чари  кохання,  про  вірність,  про  трепет  душі…
Насправді  ж  -  тваринна  потреба.
Жорстокі  самці  вигадують    гарні  вірші
В  яких  почуття  –  аж  до  неба!
Провалля  очей,  де  море  гіркої  сльози,
Де  жах  лиш  від  слова  людей  чоловічої  статі…
 
Тобі  між  людьми  напевно,  дитино,  не  жить,
А  лиш  в  лікарняній  палаті…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703640
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 01.12.2016


Олена Жежук

Чарівний край дитинства

                                                                               [i]  Моїй  бабусі  
                                                                               Козинській  Юзефі  Адольфівн[/i]і

Я  хочу  в  дивний  край,  де  пахне  свіжим  хлібом,
А  комини  випурхують    хмаринки  голубі.
Де  підтюпцем  стрибається    за  цуценятком  слідом
По  стежці,  що  веде  у  світ  казкових  мрій.

Колоситься  там  жито,  сміється  в  вус  колючий,
Й  волошками  підморгує  на  жайворонка  спів.
Промінням  срібним  грається  вечірній  ліс  дрімучий,
І  страшним  прикидається    для  неслухів-синів.

Садки  там  пахнуть  грушами,  залякують  кропивою,
І    яблуками  гупають  у    горобину    ніч.
А  хитра  риба  ловиться  секретною  наживою,
Ще  й  зараз  пахне  юшкою,  що  їли  пліч-о-пліч.

Там  журавлі-колодязі  Водяників  витягують,
Щоосені    їм  віриться    -  у    вирій    полетять…
Дзвінким  лелечим  клекотом    птахи  про  мир  нагадують
І  вдосвіта,    ранесенько  приносять  немовлят.

Живе  в  краю  тім  сонечко,  лягає  спать  за  річкою.
І  молоко  там  п’ється  до  білопінних    вус.
Чарівна  добра  Казочка  щовечір  ходить  з  свічкою,
Ту  казку  підслуховує  в  віконці  Сіріус.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688308
дата надходження 13.09.2016
дата закладки 01.12.2016


Циганова Наталія

…я прощаю… прощай…

Расскажи,  мой  поэт,
о  других  городах,
разделивших  с  тобою  седины.
Опоздавший  рассвет  –
затянувшийся  взмах
на  затакте  к  остывшим  руинам.

Говори…  говори…
Ночь  –  дождями  пьяна
и  слепа  под  насурьмленным  небом,
где  не  слышат  молитв…
где  молитвам  –  цена
в  зеркалах,  перетянутых  крепом.

Ты  упрямо  искал
свой  последний  причал
до  конца…  до  дороги  обратно…
Обгоняя  печаль,
я  прощаю…  Прощай,
мой  поэт…  мой  рассвет…  моё  завтра…





                                       (все  умерли.  освистанный  занавес  падает.  режиссёру  
                                         бьют  морду,  вызвав  бурные  аплодисменты  труппы)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703551
дата надходження 29.11.2016
дата закладки 29.11.2016


Soul_

в тонких строчках

Сжигает  день  забытые  холсты.
Горят  в  горниле  брошенные  краски
и  старые  забытые  листы,
и  чьи-то  недоигранные  маски
с  чужих  спектаклей.  Холодом  ночным
крадется  тень  зачеркнутого  слова.
А  каждый  шаг  по  улицам  земным
становится  колючим  и  суровым.
В  руках  у  черта  снова  чья-то  жизнь
и  кажется  его  игра  занятна.
Но  только  бог    рисует  миражи,
даря  надежду  на  листах  измятых
из  книги  судеб.  Не  переписать  
и  не  исправить.  Не  прожить  заочно.

Сжигает  день  забытую  тетрадь
с  кусочком  жизни  в  чьих-то  тонких  строчках....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697182
дата надходження 28.10.2016
дата закладки 28.11.2016


Soul_

пора…

Пора  расстаться  с  городом.  А  значит  -  
саднящий  воздух  в  горле,  словно  ком.
И  кажется  немножечко  изящней
нелепость  улиц,  как  в  огромной  чаще
из  небоскребов.  И  забытый  дом
уже  стирает  прошлые  границы.
И,  кажется,  что  долго  будет  сниться
его  усталость.  В  шепоте  времен
рассыпан  пепел  прошлого.  На  ветер.
И  паззлами  слагаются  слова...

и  крУжится  зачем-то  голова
от  лунного  безудержного  света,
что  сонные  ресницы  целовал...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700457
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Soul_

на остром краешке…

на  остром  краешке  ножа
ночует  время
мне  нынче  нечего  сказать
твоим  химерам

по  тонкой  вычурности  крыш
ступаю  в  пустошь
и  оступаюсь.  удержи!
но  ты  отпустишь

и  где-то  в  перекрестьи  дум
над  звездной  пылью
сорвется  день  в  объятья  лун
в  своем  бессильи

перерисуешь  миражи
на  новых  листьях
утратив  маленькую  жизнь
в  забытых  письмах

оставив  капельки  тепла
в  моих  ладонях

на  остром  краешке  ножа
замерзнет  полночь....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703406
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Soul_

удержи мои сны

я  ревную  тебя.  к  перемерзшим  ночным  проводам
к  опадающим  листьям  в  пустынном  заброшенном  сквере
я  ревную  тебя  к  взмаху  черного  птицы  крыла
что  стирает  в  пространстве  нелепое  злое  неверье

я  ревную  к  вокзалам,  к  чужим  и  своим  городам
к  засыпающим  окнам  в  озябшем  простуженном  доме
я  тебя....  тебе...  больше  уже  не  отдам
на  запястье  теплом  напишу,  чтобы  ты  меня  помнил

даже  там,  где  воспоминаниям  повода  нет

я  оставлю  тебе  только  нежный  безумный  рассвет

наш.  
на  краешке  выгнутых  крыш
удержи  мои  сны...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703458
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Плаче свічка в вікні

Плаче  свічка  в  вікні
Вже  не  воском  –  людською  сльозою…
Тихо  ніч  осіда,
Накриває  все  сонним  крилом.
Я  ж  кричу  їй:  
– О,  ні!
Пригадай  33-ій…  Зимою
Голод  як  поїдав…
Вимирало  ж  і  місто  й  село…

Плаче  свічка  в  вікні,
На  шибках  вимальовує  тіні,
Темна  ніч  за  вікном
Заридала  осіннім  дощем.
Голос  мертвих  дзвенів,
Ніби  струмом  пронизував  тіло,
Й  хоч  було  це  давно,
Та  й  з  роками  не  меншає  щем…

Плаче  свічка  в  вікні,
Зна,  як  нас  виривали  з  корінням,
Й  знов  пекуча  сльоза
По  свічі  опускається  вниз.
Образ  Бога  змарнів:
Не  прийшло  ворогам  ще  прозріння,
Може  б,  він  підказав,
Щоб  покаятись  хоч  спромоглись.
27.11.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703379
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


stawitscky

Я думаю про нас

Я  думаю  про  нас,  хоч  Нас  і  не  існує  –
Лише  зола  терпка  збунтованих  ночей…
Я  знаю  –  ти  мене  ніколи  не  почуєш,
Але  ж  зову  чомусь  –  і  ще,  і  ще,  і  ще.

Зову  отой  політ  у  неповторність  весен,
Ту  сокровенну  мить  спорідненості  душ
Де  наших  почуттів  такі  джерела  скресли!
Та  злитись  спрагло  їм  не  дано  на  роду.

І  все  ж    -  нехай  життя  всміхається  сюрпризам,
І  квітів  неземних  приносить  аромат!
Ми  в  серце  їх  пропустимо  без  візи,
Бо  квот  на  щастя  в  янголів  нема.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703374
дата надходження 28.11.2016
дата закладки 28.11.2016


Ганна Верес

Час тільки рани зціля

Нічка    посіяла    
зорі
В    полі    нічному,    
німім.
Води    вночі    
непрозорі.
Ранок    іще    
не    димів.

Верби    тут    сплять  
 і    тополі
В    передранковій    
імлі,
Голоду    свідки    
й    неволі
Тут,    на    вкраїнській    
землі.

Старість,    мов    зраджена  
доля,
Зморшки    в    корі    
пише-рве,
Ранить    щоразу  
 свідомість
Тим,    хто    між    
нами    живе.

Стиха    шепоче    
стежина
Про    найстрашніші  
роки,
Як    Україна    
тужила
І    не    роки,    
а    віки.

Скільки    ж    тут    сліз    
пролилося.
Знає    і    небо,    
й    земля,
Вітер    цілує  
 колосся.
Час    тільки    рани    
зціля…
3.12.2013.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703214
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Циганова Наталія

привет…

И  утро,  ослепнув  от  полностью  чистой  страницы,  
без  слов  упадет  запятой  в  левом  верхнем  углу.  
Я  выпорхну  песней  оставшейся  на  зиму  птицы,  
отставшей  от  лета  и  так  благодарной  теплу,  
рожденному  громко  звенящей  по  рельсам  "пятеркой",  
в  пути  загрузившейся  заново  начатым  днем;  
желанием  вытянуть  руку  в  открытую  створку  
за  солнцем,  спустившимся  на  подоконник  -  лучом;  
заваренным  без  суеты,  на  двоих,  черным  кофе,  
штурмующим  пряно  тобой  не  досмотренный  сон...

Укутавшись  пледом,  читая  глазами  твой  профиль,  
дышать  тишиной,  очертившей  границу  времен,
где  нет  ничего:  ни  секунд,  ни  биения  сердца...
лишь  только  неровно  рассеяный  утренний    свет.
И  -  ждать,  растворив  где-то  в  памяти  мысли  о  бегстве,  
согретое  теплой  улыбкой...
родное  "привет"...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703258
дата надходження 27.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Світлана Моренець

Тремтять у вікнах поминальні свічі…

Моя  Вкраїнонько!  Земля  обітована,
дарований  нам  Богом  щедрий  край,
а  доля  в  Тебе  –  згіркла  і  туманна,
хоч  мав  би  бути  споконвічний  рай.

Чом  ходимо  ми  хибними  шляхами,
де  крик  німий  втоптав  кривавий  слід?
Чому,  як  не  чужі,  то  власні  хами
ведуть  "в  ніку́ди"  зболений  нарід?

Довірливі...  Терплячі...  Тож  поганам,
як  мито,  –  Твої  доньки  і  сини.
Від  Колими  до  Таврії  –  кургани
жертв  розстрілів  і  голоду,  війни...

Чи  вирвемося  ми  з  середньовіччя,  
байдужості  струсивши  мертвий  тлін?
...  Тремтять  у  вікнах  поминальні  свічі  –
це  подихом  із  Неба  лине  відчай:
"Невже  не  зможете  піднятися  з  колін?!"

                                               26.11.2013  р.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702988
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.11.2016


stawitscky

Але що то було?

Але  що  то  було?  Біла  магія  синьої  ночі?
Та,  яку  ще  ніхто  не  насміливсь  позбавити  прав?
Хто  цю  ніжність  і  вроду,  цю  істинну  звабу  жіночу
На  шальки  терезів  проти  спраги  моєї  поклав?

І  тоді  навпрошки  я  рвонувся  у  сіті  полону.
Все  за  мене  було  –  і  півтемряви  ніжний  овал,
Навіть  Ваша  рука,  що  на  вітрі  зуміла  схолонуть,
І  усі  беззмістовні,  у  сув’язі  теплій  слова.

Наші  янголи,  певно,  також  добалакались  згоди.
Струменіло  тепло  на  стужавілі  крила  надій…
Подорожні  романи,  Ви  знаєте,  нині  не  в  моді.
Та  який  то  роман  –  лише  кола  по  чистій  воді.

І  не  прагнеться  нам  ані  сповіді,  ані  спокути,
Ота  мить  чарівна  –  уже  згадкою  за  горизонт.
Але  чому  її  все  ніяк  не  вдається  забути?
Певно  долі  дарунки  втрачати  ніяк  не  резон…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703073
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Богданочка

СВІЧКА ( пам'яті жертв голодомору )

Тиша,  мовчання  і  свічка  самотньо  горить,
Вицвілі  очі  бабусі  і  руки  тремтливі.
Погляд  понурий  в  вікно,  за  ним  небо  зорить,
Але  й  зірниці  сьогодні  незвично-журливі.

Спогади  б'ються  у  скло,  та  шкребуть,  мов  коти,
Гострими  кігтями  в  серце,  аж  холод  по  шкірі.
Паморозь  вкрила  в  кімнаті  чотири  кути,
Стіни  барвисті  змінили  свій  колір  на  сірий.

І  пролунали  слова  через  призму  пітьми:
"  Як  було  страшно  відомо  лиш  нам  й,  певно,  Богу.
Мертві  й  голодні  лежали  попід  ворітьми,
Гола  земля:  ні  травинки,  ні  жита,  нічого...

Мама  ховала  мене  від  сторонніх  очей,  
Щоб  не  виходила  в  двір,  бо  могли  і  убити.
Я  пам'ятаю  тремтіння  кістлявих  плечей,
Голос  її:  що  робити?..  Що  маю  робити?

Я  не  боялася  грому,  лишень  тих  людей,
Що  приходили  до  нашої  бідної  хати,
Позабиравши  пшеницю,  муку  і  курей
Далі  і  далі  метались  іще  щось  шукати.

Вимерлі  села,  лиш  сльози  -  куди  не  поглянь.
Думи  одні:  що  поїсти?  Знайти  б  хоч  билину...
Це  найстрашніші  роки,  ці  роки  зневірянь.
Лиш  би  вберіг  від  такого  Господь  вас,  дитино."

Руку  до  серця  приклала:  "  Болить  мене  тут.
Я  розумію,  всіляке  на  світі  буває.
Голоду  цього  страшного  прихована  суть:
То  не  природа  -  людина  людину  вбиває."

Свічка  згоріла,  лиш  віск  залишивсь  на  столі.
Молиться  бабця,  цілує  ікону  і  каже:
"  Душі  на  небі,  а  пам'ять  про  них  -  на  землі.
Кожну  брехню  час  колись  неодмінно  покаже."

                                                                                                 26.11.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703021
дата надходження 26.11.2016
дата закладки 27.11.2016


Єлена Дорофієвська

Яка сьогодні ніч?

Яка  сьогодні  ніч
#Єлена_Дорофієвська  

Вже  ніч,  і  я  від  твого  пекла  лиш  на  крок  -
Бач,  опіки  на  серці  та  колінці.
Шорстка  й  колюча  ковдра  з  пелюсток
Осінніх  айстр  -  чи  це  потрібно  жінці,  
Коли  слова  ночують  за  вікном?
...  До  біса  осінь  та  нерівновагу:
Мабуть,  це  дуже  рідкісний  синдром  -  
Добуток  сну  та  подиву...  Як  спрагу
Тамуєш  не  моїм  парфумом,  хтось
Губами  з  губ  збиратиме  ужинки...
Вже  вкотре  ніч  все  змінить  -  не  здалось,    
Що  має  смак  такий,  як  я  -  з  ожинки...  

Листопад  2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702873
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Циганова Наталія

среди заиндевевшей музыки…

Любить  ноябрь  -  от  осени  до  осени  -
за  неумело  скрытую  печаль  
дозревшими  рябиновыми  гроздьями.  
Озвучивая  сонный  календарь,  
с  рассветом  под  спешащими  прохожими  
подмерзшая  поскрипывает  хлябь.  
И  день  -  уже  приходит  подытоженным,  
когда  вздыхает  ветром  мой  ноябрь  
под  крыльями  не  перелетных  узников...

...минуту  взяв  у  времени  взаймы,  
застыть...
среди  заиндевевшей  музыки...
в  одном  коротком  шаге  от  зимы...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702844
дата надходження 25.11.2016
дата закладки 25.11.2016


Олександр Яворський

Що ти знаєш про нього?

Що  ти  знаєш  про  нього,  крім  вигадки  тлінної  ночі,  
Що  безсоння  нашіптує,  скріплює  мокрість  подушки?  
Ти  ж  не  бачиш,  як  думка  про  тебе  уперто  лоскоче  
Його  душу,  і  серце  в  лещатах  стискає  все  дужче.  

Ти  ж  не  чуєш,  як  кожного  вечора  нишком  під  вікна  
Він  до  тебе  крадеться,  втрачає  рахунок  годинам,  
Дочекавшись  в  будинку  останнього  згаслого  світла,  
Виє  вовком  на  місячне  сяйво,  дереться  по  стінах.  

Ти  не  знаєш  нічого!  Годинник  показує  осінь  –  
Врізнобіч  опинилися  стрілки  і  літо  за  кадром.
На  підході  зима,  крижаніють  сльозинки,  та  досі  
У  холодній  постелі  ти  змішуєш  згущені  фарби.

А  між  вами  маленький  камінчик,  не  кинутий  в  шибку.  
А  між  вами  три  кроки,  не  ступлені  до  підвіконня.  
Навмання  розміняли  зігріту  обіймами  тишу  
На  хрипливе  виття,  на  пронизливий  шепіт  безсоння.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702611
дата надходження 24.11.2016
дата закладки 24.11.2016


Єлена Дорофієвська

Не пиши мое имя с заглавной _ буквы…

Не  пиши  мое  имя  с  заглавной  _  буквы,
Не  играй  чудодейственной  силой  -  словами.
Я  шепчу  [i]да[/i]  и  [i]нет[/i],  их  значения  спутав  -
Привязалась  опасность  к  мечте…  хомутами…  

Я  себя  под  удар  вдохновенно…  подставлю,
Чтобы  гибнуть  под  тяжестью  снов-звездопадов:
За  эфес  придержав  смерть  несущую  саблю,
Ты  толкнул  меня  в  рай…  сквозь  туманности  ада…

Путешествую  вскользь…  дном  кипящего  моря
И  дворцы  возвожу  из  ротанга  и  ситца…  -  
Чем  еще  заниматься  в  разлуке  с  тобою?!
Память  жжет  по  плечам…  и  блестит  на  ресницах…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702356
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Любов Ігнатова

Пам'яті невинних

Дитя  замовкло...  ссе  порожні  груди...
Сльоза  солона  матері  пече...
—  Залиште  хоч  окраєць!..  Чи  ж  ви  —  люди?!
Та  відповідь  —  мороз  чужих  очей.

—  Не  плач,  Іванку,  вірю  —  будем  жити!
Вже  до  весни  —  рукою...  там  —  врожай...
Побачиш  колос,  сонечком  налитий!
Не  плач,  маленький,  серденько  не  край...


Дитя  заснуло.  Мати  пригорнулась
До  тільця,  де  ледь  жевріла  душа...
А  однією  із  сусідніх  вулиць
Печальний  Янгол  Смерті  поспішав...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701957
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016


Любов Матузок

Вибрані лиця знайомих – як вибрані твори

Вибрані  лиця  знайомих  –  як  вибрані  твори,
збіг  ситуацій,  де  подив  і  трішечки  фальші.
Це  –  вже  не  вулиці,  а  прохідні  коридори,
густо  начинені  натовпу  перченим  фаршем.

Пиво,  плітки,  поцілунки,  природні  потреби...
Добре,  що  я  вмію  все  це  минати  байдужо.
Шмарклі  новин,  я  ж  –  волію  почути    про  тебе,
тільки  натомість  милуюся  літнім  подружжям:

може  б,  і  ми…колись…так  же  щасливо…на  розі…
Ні!  Навіть  в  думці  твою  не  обмежу  свободу.
Я  від  ілюзій  прищеплена  як  від  корозій,
тож  підставляю  бажання  під  розуму  воду.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701287
дата надходження 18.11.2016
дата закладки 18.11.2016


Уляна Яресько

Сосни дивляться сни

Сосни  дивляться  сни,  які  віщі  немовби  у  жриць...
Заколисує  вітер    –  дерева  вклоняються  світу.
Я  тебе  не  віддам,  охоронцю  моїх  таємниць,
ми  доглянемо  вдвох  несміливий  росток  первоцвіту.

Заколисуй  мене  ніжним  шепотом  древніх  легенд,
химороддям  думок,  безбережжям  солодкої  рими.
Я  боялася.  Так!  –    що  довірливе  серце  -  ущент!
Чи  боюся  тепер?  Так!  –    пройти  нерозважливо  мимо.

В  сонних  нетрях  лісів  заблукала  сполохана  тінь
перелесника  чи  невідкритого  міфами  духа.
Соснам  тепло  у  лігві  своїх  вікових  сновидінь.
На  твоєму  плечі  сплю  я...
дихаю  з  соснами  –  
слухай...
16.11.2016  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701134
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


Luka

Замерзле серце

О,  як  же  болить
Нерозквітлої  квітки
Замерзле  серце.

Фото  автора

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701092
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


A.Kar-Te

Отлетела осень журавлями…

Отлетела  осень  журавлями..,
Отгорела  золотым  костром...
Разве  то,  что  было  между  нами,
Нынче  назову  забытым  сном?

Снежная  метель  укрыла  крыши,
Пала  белизною  во  дворе...
Как  же  о  тебе  скажу  я  "бывший",
Если  думы  живы  о  тебе?

Снег  идет  легко  и  так  беспечно,
И,  похоже,  он  не  даст  ответ...
Разве  оброню  я  "бессердечный",
Если  ты  тепла  оставил  след?

Если  нынче,  завернувшись  пледом,
За  тебя  судьбу  благодарю..,
Согреваясь  бесконечным  светом
Твоего  стыдливого  "люблю".




(иллюстрация  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701034
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2016


Циганова Наталія

День цвета совести…

Даль  светла,  будто  перед  причастием.
Перехвачена  новой  зарёй.
Расшумелось  ударами  частыми
под  прижатой  к  груди  пятернёй
от  надежды  на  день,  цвета  совести.
Он  –  придёт.
Он  вернёт  по  домам
и  любимых,  и  мирные  новости.
А  пока…

…а  пока  пополам
боль  и  вой  –  от  востока  до  запада  –
матерей,  переживших  детей.
А  живые  –  пропитаны  запахом:
лазаретов,  пожаров,  смертей,
ребятни,  онемевшей  от  ужаса,
городов  из  остывших  руин,
ожиданий,  усталости,  мужества  –
навсегда…  до  нутра…  до  седин…

Он  придёт  –  этот  день,  цвета  совести,
став  началом  для  новой  главы
недописанной  Господом  повести
«Память  –  павшим  и  слава  –  живым».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700704
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 15.11.2016


гостя

Цілуй… іще…




Ти  ще  не  знаєш,
Хто  тобі  вона  -
Коханка  чи  сестра,  ця  леді  Осінь.
Кружляють  круки    і  гірчить  трава  
На  перманентних
     берегах  спустошень.

А  ти  іще
Торкаєшся  краси
І  голову  схиляєш  їй  на  груди,
Отій,  яку  створив  собі  з  роси.
В  ній  стільки  вітру!
   у  ній    стільки  туги…

А  ще  терпкого,  
Справжнього  вина.
Смакуй,  п”яній!..  у  тебе  на  поличці
Гран-прі  залишить  панна  вогняна.
Розвіє  вітер  
   попіл  в  попільничці…

Залоскотить  
Під  ребрами…  Усе!
Освятить  іній  грона  винограду.
Цілуй  її…  цілуй  іще…  іще!
Десь  поміж  
 заметіллю  й  листопадом

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700600
дата надходження 14.11.2016
дата закладки 14.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.11.2016


Бойчук Роман

Якби мені вітром…

В  очах  твоїх  погляд,  в  якому  безкрая  весна;
Вуста  -  маків  цвіту  пелюстки  палкі,  наче  літо;
У  дотиках  -  ніжність,  якої  ще  досі  не  знав.
Моєму  єству  в  їх  полоні  так  солодко  тліти.

Гра  сонця  і  шовку  у  безлічі  тихих  вистав:
В  цілованих  осінню  пасмах  рудого  волосся.
Якби  мені  вітром  на  віки  залишитись  там,
Розлук  пізнавать  із  тобою  би  не  довелося...

Якби  мені  вітром...  А  я  всього-на-всього  -  сніг.
Втрачаю  себе  у  коханні,  в  гарячих  долонях.
Тримаєш  так  міцно  мене  у  обіймах  своїх...
Згасаючим  блиском  сльози  я  стікаю  по  скронях.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700152
дата надходження 12.11.2016
дата закладки 13.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.11.2016


гостя

Остання… сповідь…



Сканую  мить  
сапфірами  очей.
Первинна  тиша.  Не  відводьте  погляд.
Волосся  ледь  сягає  до  плечей.
(мені  так  зручно)  
   Тут  потрібен  догляд…

Як  все  у  вас
занедбано.  Усе!
Майбутня  туга  і  жага  колишня.
(вам  не  здалось  -  то  смерч  мене  несе!)
На  схилах  Фудзіями  
   квітне  вишня…

Ще  мить,
і  обіймуть  її  вогні,
що  вирвуться  з  кривавої  безодні.
Чи  ви  усе  ще  вірите  мені?
Остання  сповідь.
     Не  відводьте  погляд.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699968
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.11.2016


Оксана Дністран

Не хризантемами…

Не  хризантемами  -
маками  стелимо  ложе  -
Краплями  крові  
першої  шлюбної  ночі.
Що  то  за  постать    
дибиться  плоттю  вороже?
Певно,  твій  зодчий.

Ти  –  Перелесник  -
палиш  вогнем  до  останку,
В  муках  конає  
сором  рум’янцем  дівочий.
Навіть  в  обіймах  
держиш  мене,  наче  бранку,
Пристрасть  клекоче.

Біль  ще  прониже  –  
наскрізь,  як  даш  повну  волю,
Як  відсахнешся  –  
холодом  дійсність  пропахне.
Розпач  у  вікна  
з  криком  ввірветься  совою.
Вию  від  спраги.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699878
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


A.Kar-Te

Ноябрь стоял

Ноябрь  стоял,  унылость  стужи
Пытаясь  снегом  исцелить.
Он  точно  знал  -  кому-то  нужен,
Поэтому  -  обязан  быть.

К  ботинкам  липли  комья  грязи,
Глотала  жижа  павший  лист...
Уж  не  вернётся  восвояси,
Где  был  он  золотом  лучист.

Ноябрь  стоял...Кому  он  нужен?
Все  ждут  цветения  весны...
Но  без  его  студёной    лужи
Не  будет  снежной  белизны.




(иллюстрация  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699854
дата надходження 11.11.2016
дата закладки 11.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2016


Олена Жежук

БІЛИЙ КВАДРАТ (Малевича?)

Візьму  папір.  Дістану  фарби  білі
І  намалюю  перший  в  місті  сніг.
Комусь  у  ліжко  вкину  білих  лілій,
А  у  двори  -  дитячий  білий  сміх.

Хай  біла  в  небі  райдуга  іскриться
І  сипле  в  світлі  душі  білі  дні.
Хай  в  білий  сміх  потонуть  білі  лиця,
І  побіліють  помисли  брудні.

...  Біліють  срібним  інеєм  дороги,
Іде  по  них  старенький  білий  дід.
Попереду  літа  біжать  до  Бога,
Дід  в  білий  вус  сміється  їм  услід.

Дивлюся  на  картину  білу-білу
І  бачу  цінність  більшу  у  стократ.
І,  може,  ми  колись  вже  посивілі
Відбілимо...  й  Малевича  «квадрат».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699747
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Оксана Дністран

Дві долі

Прийшли  дві  долі,  стали  на  порозі,
Сказали  твердо:  «Вибирай  між  нас».
Одна  -  як  Літо,  інша  –  пізня  Осінь,
В  смішинках  перша,  в  іншої  –  сарказм.

Я  поміж  ними  стала  непорушно:
Яку  обрати?  В  кожної  –  свій  шарм.
Гуло  довкола:  «Та  вона  -  дворушна!»
Хтось  навіть  кинув:  «Вилитий  лихвар!»

А  я  дивилась  долям  прямо  в  очі.
Хотілось  моря,  чи  до  зір  політ,
Шептали  сни  нав'язливо  уроче:
«Той  шлях  обрала  теж  колись  Ліліт».

Скувало  розум  вивертом  осіннім,
На  частки  розривалося  нутро.
Молила  не  пощади  я  –  прозріння,
Та  надто  темно  у  очах  було.

Тож  вибрала  я  ту,  що  непримітна,  
Бо  саме  їй  потрібна  у  цю  мить.  
І  полилося  негасиме  світло,
Промінням  щедро  осявало  світ.

*****

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699717
дата надходження 10.11.2016
дата закладки 10.11.2016


Анатолій В.

Дві зірки

Ми  вимкнемо  світло,  запалимо  полум`я  свічки...
Дивитися  будемо  на  таємничість  вогню,
Як  воску  стікає  до  низу  задумлива  річка
Собі  забираючи  клопоти  і  метушню...

Танцюють  по  стінах  химерами  відблиски  й  тіні,
В  кутках  заховались  усі  негаразди  й  страхи,
А  десь,  попід  стелею,  мрії  думки  й  сновидіння,
На  завтра  накреслені  плани,  події  й  шляхи...

Ти  поряд,  навпроти,  і  я  задивлюсь  в  твої  очі—
У  них  таємничий,  якийсь  потойбічний  вогонь...
І  я  ні  тебе,  ні  цю  мить,  відпускати  не  хочу...
Поєднання  душ,  і  тепло  твоїх  рідних  долонь...

Зірвуться  дві  іскорки  з  свічки  злетять,  і  погаснуть...
Дві  зірки,  що  впали  угору  посеред  пітьми...
Думки,  наче  блискавка,  громом  по  серцю  аж  ляснуть:
Ти  теж  так  подумала?  Схоже,  що  то,  мабуть  —  МИ.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697594
дата надходження 30.10.2016
дата закладки 09.11.2016


Любомир Винник

Забути

Минули  морози.  Літо.  Вона  розквітла.  
Ця  ніч  наливає  спокою  аж  по  вінця.  
Я  знаю,  що  в  темряві  тій,  що  Вона  боїться,  
є  хтось,  хто  веде  за  руку  Її  до  світла.  

Є  хтось,  кому  всі  секрети  -  тепер  так  звично  
(Від  цього  пульсує  болем  ,чомусь,  у  скроні).  
У  холод  хтось  зігріває  Її  долоні.  
У  спеку  -  цілує  вітром  Її  обличчя.  

В  очах  в  Неї  досі  сховані  океани,  
але  в  них  все  менше  солі,  все  менше  льоду.  
Я  знаю:  якщо  пірнути  якось  в  ту  воду,  
вона  залікує  всі  найстрашніші  рани.  

Коли  Вона  йде  -  я  чую  удари  серця.  
Цей  звук  облітає  навіть  найвищі  гори,  
так,  наче  це  Хтось  із  неба  до  нас  говорить...  
Чи,  може,  мені  одному  це  все  здається  ?!  

Хто  бачив  Її  -  не  зможе  зірвати  пута.  
Так  важко  впинявся  сон  і  в  моїй  постелі  ,  
бо  образ  Її  малювався  на  стінах  і  стелі.  
Таких,  як  Вона,  забувають  ...  
Таких,  як  Вона,  забувають  ...  
Таких,  як  Вона,  забувають  ...  
й  не  можуть  забути...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688105
дата надходження 12.09.2016
дата закладки 09.11.2016


Оксана Дністран

Мені листопадом ти нині всміхнувся

Мені    листопадом    ти    нині    всміхнувся,
Клав    листя    кленове    дарунком    до    ніг.
Я    тихо    спитала:    «Забув    у    розлуці?»
Ти    серцем    повідав:    «Ще    поки    не    зміг…»

І    птахом    стріпнулося    щось    невловиме,
Веселкою    бризнуло    щастя    навкруг,
Бо    є    той    маяк,    що    горить    негасимо,
Допоки    орка́н*    руйнівний    не    ущух.

*Оркан    -    сильна    руйнівна    буря    -    звичайно    на    морі,    в    степу

*****

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699495
дата надходження 09.11.2016
дата закладки 09.11.2016


Наталя Данилюк

Перші дні листопада

Перші  дні  листопада  не  тішать  медовим  теплом,
Крізь  невидиму  тріщину  в  небі  сочиться  волога.
Перепрілого  листя  вздовж  вулиць  вузьких  намело,
Оксамитовим  килимом  стелиться  мокра  дорога.

Розкорковую  спогад  про  літо  –  зелений,  густий,
З  ароматними  нотками  дині,  чере́шень  і  ягід…
І  так  хочеться  теплим  асфальтом  поволі  пливти
У  розлитий  на  овиді  ніжно-кораловий  захід.

Відчувати,  як  шкіру  шафранову  дублять  вітри,
Напарфумлені  травами  й  пряною  сумішшю  спецій…
Споглядати,  як  з  темної  пазухи  свіжих  модрин
Витікає  вершковою  кавою  лагідний  вечір.

Наслухати,  як  трелі  пташині  і  брязкіт  цикад
Заколисують  овид,  залитий  кораловим  сяйвом…
Закорковую  спогад  про  літо  і  йду  в  листопад,
Де  дорогу  підсвічують  мокрі  ліхтарики-айви.

І  нехай  поруділого  листя  на  гіллі  катма,
І  лежить  під  ногами  сусальна  летка  позолота…
Та  невдовзі  постукає  в  шибку  казкова  зима,
І  зрадіє  натхненна  душа,  і  спитається:  «Хто  там?».  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698914
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 08.11.2016


Svetok

Нікому

Не  падає  сніг.  Ця  осінь  його  не  любить.
Не  шарпає  вітром  нашу  останню  мить.
Бо  гра  полягає  у  тому,  хто  перший  згубить
І  спогади,  і  все  те,  що  кому  болить.

Не  віриш  мені?  Подивись,  як  танцює  злива.
Шалені  великі  краплі  стрибають  вниз.
Я  вперше  в  житті  з  тобою  така  щаслива!
Я  вперше  забула,  що  в  серце  встромили  спис.

Не  хочу  назад.  Там  ріжеться  все  по  живому.
Розбиті  світи,  розірвані  навхрест  мрії.
Я  просто  ніколи  про  це  не  казала.  Нікому.
Та  знаєш,  той  спис,  мене  ще  і  досі  гріє.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699361
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 08.11.2016


Олександр Яворський

Безумовний рефлекс/Читати тебе, як книжку

Намагався  читати  тебе,  як  розгорнуту  книжку,
Поміж  аркушів  білих  шукав  різнобарвні  думки:
Десь  була  ти  серйозною,  десь  несерйозною  трішки,
Проте  теплі  на  дотик  були  геть  усі  сторінки.

Я  читав  як  в  дитинстві  ти  гралась  із  сонячним  зайцем,
Як  ходила  між  вишень  стежками  на  отчий  поріг,
Як  сварила  кота,  що  не  хтів  повиватися,  пальцем
Як  пекла  із  піску  полунично-ванільний  пиріг.

Я  читав  оповідки  про  перше  кохання    велике,
Про  гарячі  обійми,  цілунки,  мов  липовий  мед.
І  про  щастя,  що  в  ніч  на  Купала  кружлялося  тихо,
І  про  осінь,  що  мокла  сльозами  та  кутала  в  плед.

Я  обачно  гортав  із  цікавістю  кожну  сторінку,
Углядавсь  у  рядки  і  у  те,  що  було  між  рядків  –
Бачив  мудру,  розважливу,  милу  і  лагідну  жінку,
Чув  стук  доброго  серця,  душі  благородної  спів.

Прочитав  тебе  впоперек,  вздовж  і  по  діагоналі.
Констатую:  добротний,  чіткий  і  захопливий  текст.
Ти  пиши  себе,  знай,  я  читаю  тебе  і  надалі,
А  читати  тебе  –  мій  стійкий  безумовний  рефлекс.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699169
дата надходження 07.11.2016
дата закладки 07.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.11.2016


Любов Ігнатова

Я колись промину

Я  колись  промину,  як  минає  осіннєє  листя,
Як  минають  сніги,  теплі  леготи  і  первоцвіт,
Як  мина  колискова  у  тихій  порожній  колисці,
Як  минають  зірки,  що  завершують  дивний  політ.

Я  колись  промину.  Що  залишу  на  згадку  про  себе?
Материнську  любов  у  якій  променіє  душа?
Вірші  —  бризки  думок,  подаровані  милістю    неба?
Росянисті  сліди  у  пухнастих  м'яких  споришах?

Я  колись  промину.  Все  минає  на  нашій  планеті.
Ви  не  плачте  за  мною,  а  краще  співайте  пісень,
Щоб  душа  моя  вічна  всміхалась  щасливо  на  злеті,
Щоб  летіла  не  в  ніч,  а  у  сонячний  лагідний  день...





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697921
дата надходження 01.11.2016
дата закладки 01.11.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.10.2016


Любов Ігнатова

Нічна жриця

Я  тебе  роздягну  
                                                         безпардонно,  нахабно  і  грубо,
Оближу  язиком,  
                                                         і  вдихну  неземний  аромат...
На  тобі  затанцюють  
                                                         мої,  такі  жадібні,  губи,
В  напівтемряві  ночі,  
                                                         у  спокої  тихих  кімнат.
Тільки  ти...  тільки  я...  
                                                           І  безмежна  у  рухах  свобода...
Я  забуду  усю  
                                                           сотню  тисяч  журнальних  порад...
Куштувати  тебе  —
                                                           то  така  неземна  насолода,
Мій  гіркий  і  солодкий...
                                                           маленький  грішок    —  шоколад...
       .              

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696852
дата надходження 26.10.2016
дата закладки 30.10.2016


Любов Ігнатова

Я повернусь…

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо!
Обов'язково  повернусь!
В  осіннім  небі  журавлями
Безсоння  Вашого  торкнусь.

В  зимовій  тиші  до  порогу
Снігами  спрагло  припаду,
Молитимусь  за  Вас  до  Бога,
Щоб  Він  відвів  від  Вас  біду.

Вернуся  гомоном  весняним,
Струмком  до  серця  потечу  —
Воно  боліти  перестане.
А  Ви...запалите  свічу...

Я  повернусь,  не  плачте,  мамо,
Віддайте  літечку  сльозу  —
Нехай  воно  понад  полями
Відсвітить  по  мені  грозу...

Я  повернусь...  Я  поруч  з  Вами,
Я  буду  жити  у  душі.
Я  —  попід  Вашими  ногами
Росою  вкриті  спориші,

Я  —сонця  промінь  на  світанні,
Кульбаби  сивина  в  траві,
Холодні  вранішні  тумани
І  трелі  рідних  солов'їв...

Я  повернусь.  Не  плачте,  мамо.
Торкнуся  вітром  верховіть,
Умию  ріднокрай  дощами...
А  Ви...  за  мене  доживіть...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697411
дата надходження 29.10.2016
дата закладки 30.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.10.2016


Любов Ігнатова

Просто дощ за вікном…

Дякую  Оленці  Вишневській
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696378

Просто  дощ  за  вікном...просто  осінь  бринить
На  обірваних  вже  павутинках...
І  римується  з  сумом  оця  дощомить,
Застигає  в  графічних  картинках.

Просто  дощ  за  вікном...І  в  душі,  чомусь,  дощ
Тихо  грає  мінорні  мотиви.
І  дзеркалить  калюжно  бруківку  у  площ
Ця  осіння  замислена  злива.

Просто  дощ  за  вікном...  Силуети  людей
Розпливлись  у  хвостатих  краплинах...
І  танцюють  думки,  як  в  театрі  тіней,
На  старих  чорно-білих  світлинах...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696525
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 25.10.2016


Олександр Яворський

Знаєш, а я тебе ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Той  день,  коли  мене
Стріла  в  кафе  навесні?
Диму  клуби  були,
Пили  сухе  саке.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Врізаний  "А+Б"
Напис  у  лісі  на  пні?
Мало  в  ставках  води,
Літо  було  жарке.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти
Осінь,  що  вздовж  алей
Йшла  на  багрянім  коні?
Падали  нам  листки
З  сотень  гілок  дерев.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Чи  пам’ятаєш  ти,
Як  в  горах  сніг  мете,
Руки  мої  крижані?
Наші  удвох  сліди,
Де  не  було  людей.
Знаєш,  а  я  тебе  ні…

Ніколи  не  забував.
Ніколи  краще  б  не  знав.
Ніколи  б  не  зустрічав.
Ніколи  б  так  не  кохав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696464
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016


Любов Ігнатова

Промокла пір'їнка

І  знову  блукають  дощі  у  моїм  Закрайсвітті,
Збиваються  в  купу  чи  просто  вервечкою  йдуть
Туди,  де,  напевно  думки  спочивають  невмиті...
А  може,  вони  просто  втратили  сонячну  суть?

Клубочаться  хмари  димами  старезної  люльки,
Яку  палить  Всесвіт,  поринувши  в  мудрість  віків.
Йому,  час  від  часу,  нагадує  сива  зозулька,
Що  він  ще  не  все  відлюбив,  відстраждав,  відхотів.

Земля  вже  всотала  у  себе  водиці  по  вінця,
Уже  обважніла  і  хлюпає  тихо  з-під  ніг.
І  дихати  важко  промоклій  маленькій  пір'їнці,
Дощем  розіп'ятій  за  ним  же  придуманий  гріх...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695053
дата надходження 17.10.2016
дата закладки 18.10.2016


Олена Жежук

Між нами

Осіння  тиша.  Синій  дощ    і    ми…
Обіч  дороги    склякли  мокрі  клени.
Не  треба  слів,  хай  дощ  про  нас  шумить.
Присядь,  коханий,  ближче  біля  мене.

Візьми  за  руку,  нині    я    без    крил.
Як  осінь  справжня…  Хоча  що  між  нами?
Шляхи  несходжені  на  сотні  миль,
І  ночі  зшептані  не  нашими  йменами.

Між  нами  час  ловив  не  нашу  мить,
І  квіти  не  мої,    не  ти…  так  треба.
Не  нашим  щастям  в  серці  защемить,
І  сьома  вись  не  нашого  крайнеба.

Між  нами  осінь  і  цей  синій  дощ,
І  наші  руки  літом  полонені.
І  наше  «ми»  серед  чужинських  площ,
А  ще,  напевно,  наші  мокрі  клени…


[i]продовження  [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791994

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694800
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016


Анатолій В.

Я чекаю ВЕСНУ

Вже  дихає  спокоєм  сонний  і  лагідний  вечір,
А  день  відійшов,  залишивши  гіркий  післясмак,
І  ніч  огорта  прохолодою  зморені  плечі  -
Із  осінню  серце  не  може  змиритись  ніяк!

Вона  наче  знає  про  це  і  ще  більше  лютує,
Все  більше  приносить  холодну  колючість  вітрів,
Бере  жовті  фарби  і  сонце  на  листі  малює,
І  вітром  підгонить  у  теплі  краї  журавлів.

Чомусь  моя  осінь  не  хоче  дружити  зі  мною...
Та  я  вже  й  не  знаю,  можливо,  усе  навпаки...
Я  ж  зрадив  їй!  Зрадив  з  красунею  чудо-весною!
І  осінь  тому    розірвала  всі  дружні  зв`язки.

Тепер  ось  лютує  дощами  і  вітром  холодним,
І  охрою  пише  на  листі:  "Тебе  поверну!"
Мені  журавлями  курличе:  "Не  згодна,  не  згодна..."
Та  тільки  мені  все  одно:  я  чекаю  ВЕСНУ!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 17.10.2016


A.Kar-Te

Противостояние

Слаб  человечишко..,  слаб,
Если  он  сам  так  решил,
Если  унынию  раб,
Если  мечту  иссушил.

Где  твой  романтик  -  герой  ?
Кто  в  твоей  шкуре  сидит  -
Богом  забытый  изгой
Или  уставший  пиит..?

Осень  хлестнула  лицо
Мокрой  перчаткой  дождя  -
"Впору  назваться  лжецом
И  обмануть  своё  "Я"!"

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693550
дата надходження 10.10.2016
дата закладки 10.10.2016


Олена Жежук

Осіннє танго

Знову  сіється  дощ  і  змиває  останні  сліди,
По-осінньому  сумно  стрибають  краплини  в  калюжах.
Нікуди  не  спішу,  мене  клени  просили  сюди.
В  цій  живій  галереї  причаївся  світ  небайдужих.

В  цьому  світі  краси  мене  осінь  дощем  обійма,
І  магічно  виймає  з  душі  найчутливіші    ноти.
Серед  люду  й  машин  -    в  цьому  світі  мене  вже  нема.
Може,  я  оцей  дощ?  Так,  цей  дощ    відчуваю  на  дотик.

Відчуваю  листок,  іще  мить  й  полетить    у  світи.
В  реверансі  прощальнім  для  когось  він  буде  прекрасним.
А  той  хтось  –  це  поет,  що  не  зможе  байдуже  пройти,
І    у  вірші  навіки    це  танго  осіннє    не  згасне.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692881
дата надходження 06.10.2016
дата закладки 07.10.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.10.2016


Той,що воює з вітряками

Лемкині

Де  ти  лемкине  де  ти?
В  сумних  передгір*ях  Карпат
Падають  з  неба  комети
І  сиплеться  з  неба  град

Де  ти  лемкине  де  ти?
В  долинах  яких  передгір
Ховаєшся  вкотре  від  смерти
Моїх  скоростиглих  вір

Де  ти  лемкине  де  ти?
Ворожить  на  бартці  мольфар
Вогонь  хоче  все  пожерти
Й  сама  ти  осінній  пожар

Де  ти  лемкине  де  ти?
Я  страшно  тебе  боюсь
Не  годен  я  буду  померти
Допоки  тебе  не  торкнусь

Де  ти  лемкине  де  ти?
Най  води  твоїх  волось
Затоплять  мене  щоб  стерти
Що  був  біля  мене  хтось


*Фото  Руслана  Трача.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692535
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


OlgaSydoruk

Не помни про меня…


Не  думай  обо  мне  -  никто  тебя  не  просит...
Не  помни  про  меня  -  в  рябиновые  дни...
Карминовую  гроздь  под  ноги  ветер  бросит...
Несладкая  она  в  предчувствии  зимы...
Не  думай  обо  мне  -  никто  тебя  не  просит...
Растерзана  душа,как  жёлто-красный  лист...
Ажурный  трафарет  раскрашивает  Осень...
Не  смей  и  окликать...На  зов  -  не  обернусь...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692565
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Богданочка

ЛЮБЛЮ

Музо  моя  безцінна,  де  ж  я  тебе  згубила?
Чи  по  полях  широких?  Чи  в  глибині  лісів?
Або…  о,  Боже  любий!..  ти  мене  розлюбила,
Й  кинула  на  поталу  зграї  скажених  псів.

З  кожного  боку  чую  їх  голосне  гарчання,
Вже  по  слідах  шукають  жертву  собі  нову…
Граєш  зі  мною,  мила,  у  навісне  мовчання
І  натягаєш  нервів  стомлених  тятиву.

Це  ж  бо  не  пси  голодні,  -  думи  мої  примхливі!
Як  ми’  тепер  їх  кинуть  віршами  на  папір?
Рими  зрадливі  стихли,  стали  такі  ліниві…
Музо,  благаю,  птахом  знову  вернись  в  мій  двір!

Біля  мого  віконця  сядь  на  розлогу  грушу
І  заспівай,  царівно,  щиро  тебе  молю…
Хочу  я,  чи  не  хочу,  але  писати  мушу;
Вмію,  а  чи  не  вмію…  Знаю  одне  –  ЛЮБЛЮ!

                                                                                 04.10.16.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692443
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016


Любов Ігнатова

Синдром хронічної втоми

Синдром  хронічної  втоми
У  осені  і  у  мене,
І  стіни  в  моєму  домі
Тоскно-сіро-зелені...

Не  радує  душу  вітер,
Ще  теплий,  іще  грайливий,
Що  з  листя  склада  і  з  літер
Цей  вірш...ні,  не  особливий,

А  просто  осінній  віршик
Про  те,  що  душа  сумує,
Про  те,  що  не  пише  більше,
Чомусь  вона  не  римує...

Синдром  хронічної  втоми...
А  може,  моє  безсилля...
І  стіни  мойого  дому
Ховають  моє  безкрилля...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691741
дата надходження 30.09.2016
дата закладки 02.10.2016


Уляна Яресько

Зарано

Відіграло  кохання  дотла  нетривкий  водевіль,
Безутішній  душі  дні  -  нав"язливі  гомеопати.
Неживе  почуття...  Там,  де  я,там,  де  ти  -  ТАМ  Є  БІЛЬ.
Я  втомилася  йти.  Але  як  це  тобі  розказати?

Горстка  спогадів...  серце  -  неначе  сліпий  каганець...
Сплутав  мови  нам  Бог,  бо  намарили  ми  Вавілони.
Охолола  (любов?),  непомітно  зійшла  нанівець,
Залишилася  в  жовтні,  де  вітер  оголює  крони.

Чи  під  силу  людині  знайти  у  пустелі  росу,
Коли  туга  лунає  зі  серця  щемливим  сопрано?
Щастя  просто  спішило  до  мене.  Прийшло  завчасу.
І  не  чуло,  сердешне:  :"Спинися!  Тобі  ще  зарано!"
@  Уляна  Чернієнко

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Лина Лу

ПЛАКАЛА ЖЕНЩИНА

Плакала  женщина,  слез  не  скрывая.
Столько  отчаянья,  дождь  среди  стужи,
На  остановке  конечной  трамвая.
В  мелкие  клочья    -  билетик...не  нужен.

В  мелкие  клочья  -  за  ветром  и  оземь
Снова  униженно  в  землю  вжимаясь,
Золото  ржавчиной  вытеснит  осень,
Вслед  уходящему  в  лето  трамваю.

Вслед  уходящему  в  лето,  решая
Как  же  ей  быть?..  На  колени  ладошка,
Маленькой  девочки:  "Ты  ведь  большая,
Плакать  не  надо!.."  и  топнула  ножкой.

Плакать  не  надо...  наверное  просто
Кроха  чужие  слова  повторяя,
Брошенный  кем-то,  увидела  остров
На  остановке  конечной  трамвая...
28.09

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691359
дата надходження 28.09.2016
дата закладки 30.09.2016


гостя

Здрастуй…



От  і  зустрілись…  
Терпнуть  губи…  здрастуй!
Послухай,  сік  березами  тече.
В  напруженні    замруть  підземні  пласти
до  перших
     сильних  поштовхів…  пече!

О,  як  пече
ця  повінь  поміж  нами,
як  огортає  паморозь  оця!
Послухай,  як  зникає  під  ногами
земля,  коли
     обвуглені  серця

йдуть  з  молотка  
за  безцінь,  чи  задарма
в  сумнівному  мереживі  утіх…
І  скрапує  чорнило  так  безкарно
на  перший  сніг………………

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691560
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Любов Ігнатова

Що тобі до мене, сивий волхве?

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве,
Що  вітрами  дивишся  з-під  брів
І  шепочеш  листям  пересохлим
Щось  на  грані  осені  і  снів?

Що  у  мареннях  твоїх  зірчастих?
Чорні  хмари  в  мене  над  чолом?
Блискавиці  —  вісниці  нещастя?
Напівтіні  предків  за  столом?

Не  кажи  нічого,  чуєш,  волхве?!
Краще  плід  солодкий  незнання.
Вже  давно  передчуття  замовкло,
Я  бреду  наосліп,  навмання...

Чом  вдивляєшся  так  пильно  в  очі?
Там  безодня  чи  небесний  рай?
Ні,  не  ворожи  мені,  не  хочу!
Звергнутих  богів  не  закликай!

Що  тобі  до  мене,  сивий  волхве?
Що  побачив  у  душі  моїй?..
Чи  слова,  чи  листя  пересохле
Навздогін  кидає  вітровій...









: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690813
дата надходження 25.09.2016
дата закладки 30.09.2016


Адель Станіславська

Свою людину - я не відштовхну.

Свою  людину  -  я  не  відштовхну.
Своя,  справдешня,    вірю  -  зрозуміє....
Чолом  не  розбиватиму  стіну
щоб  справдити  ілюзії,  надії
чиїсь  про  себе...  Тут  -  я  не  гравець,
ці  забавки  завжди  були  чужими.
Усе  колись  бо  зійде  нанівець...
Залишиться  важливим  те  незриме,
на  що  не  свій  -  ніколи  не  зважав:
те,  чим  стояв  мій  світ  і,  чим  тримав.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684432
дата надходження 18.08.2016
дата закладки 18.08.2016


гостя

Вакханалія смутку…



Не  буде,  як  було…
Чуєш,  місяць  сьогодні  тече…
Місяць  знову  у  повні  лягає  на  соняхи  й  рутку.
Бо  розгойдує  човен.  І  осінь  занадто  пече…
Як  ця  осінь  пече!  -
     золота  вакханалія  смутку…

Не  буде,  як  було…
Не  сколихнуться  трави  ніде,
Не  обізветься  птах…  режисери  готичної  драми
Нас  покинули…  тут  -  нас  ніколи  ніхто  не  знайде.
Пригуби  мою  віру,
     і  мить  зупини  між  світами…

Бо  ще  тиша  така!..  
Бо  клепсидра  висмоктує  час
На  чужі  полюси,  бо  фужер  матіолою  повен…
Бо  ніколи  ніхто…  і  вирішує  повня  за  нас…
………і  розгойдує  човен…………………………..

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 18.08.2016


гостя

Вбиваючи звіра…



І  знову  опівніч.
Ідуть  за  вогнями  вогні.
Ця  сповідь  сумління,  ця  вперта  одвічності  міра.
Я  чую,  як  вперше  ворушиться  шерсть  на  спині,
В  мені  прокидаються  
   ознаки  хижого  звіра.

Окреслюю  коло  -
У  нього  не  смійте  ввійти!!!
Одна  лише  мить  -  і  вогонь  спалахне  поміж  нами!
Одна  лише  мить  -  і  ви  більше  мені  не  брати…
Не  сестри  мені,  не  брати…
     вороги  ворогами…

Межа  ілюзорна,
Та  грані  ці  не  перейти.
Окреслюю  коло…  й  до  ранку  шукатиму  винних…
Тому,  що  не  сестри!  -  й  кричатиму  до  хрипоти.
О,  ночі  хмільні!
     о,  настоянки  погребів  винних…

І  кігті  впускатиму
В  землю  на  сонних  лугах,
До  болю,  до  зойку…  аж  доки  обізветься  ліра,
Аж  доки  прокинусь  на  диких  отих  берегах,
Вдихаючи  трави…  
 в  собі  убиваючи  звіра…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684316
дата надходження 17.08.2016
дата закладки 18.08.2016


Уляна Яресько

Невпокорено тиша тремтить (16+!)

Невпокорено  тиша  тремтить,  пломеніє  жага...
Не  пали  нас,  Везувію,  пристрастю!  Зжалься,  вулкане!
-На  сьогодні  ти  мій  лиш,  Поете!  -  Моя  дорога,
найнестримніший  сумнів  од  шалу  такого  розтане!

Потонула  душа  у  розпечено-ніжних  очах...
-Я  горю  у  тобі!  -Я  тобою  палаю  нестримно!
Шлю  свій  спротив  безглуздий  подалі...  подалі!  Ах...  ах!
Ми  собою  наш  світ  -  нашу  постіль  приручену  -  вимнем.

Танго  пальців  по  тілу...  Вивчаєш  губами  мій  смак...
Вперто  котиться  лава  бажання  все  нижче  і  нижче.
Розчинюся  до  краю,  до  каплі  проллюся.  О  так!
Це  не  я  вже.  Не  я!  А  навіки  твоє  попелище!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683297
дата надходження 12.08.2016
дата закладки 12.08.2016


уляна задарма

Ріо-ріта

...тонуть  в  легкім  шардоне
марципанові  губи...
Тане  морозиво  -
біла  вершина  Монблан...
Сонце  -  веселий  п"яничка
з  обличчям,як  бубен,
з  дозволу  МОго  ,-  з  розгону!  -
пірнає  в  стакан...

...Вип"єм  Цей  День-
в  ньому  стільки  
Гарячого  Літа!
Юна  бджола  вже  
танцює  хмільний
пасодобль...
...крутится  в  серці
забута  колись  Ріо-Ріта  ...
...котиться  Сонце
під  білі  дахи  
 парасоль

в  літнім  кафе,
 де  завмерла,
чекаючи,злива:
 ніжність  не-сказаних
слів  ще  -  на  відстані  вій...
...вСУпереч  сотням  розлук
я  -  шалено  красива!
ВСУпереч  тисячам  війн  -
Ти  вернешся  -  ЖИВИЙ!

...я  зупиняю  секунди
зусиллями  волі  -
жовта  бджола  завмирає
в  повітрі  на  мить...
Ким  би  не  став  ТИ  -  
дарунком
чи  вироком  долі,  -
День  Цей  -  я  знаю!-
від  куль  Тебе  ТАМ  
захистить...

День  Цей  із  присмаком
губ  -марципанове  
Літо...
День  -  карамелька,
малиновий  Вічності  смак,
де  на  пів-світу  лунає    
в  мені  -  РІО-РІТА...
ТИ  -поверНЕшся!  Бо  я  ТЕБЕ...
я  ТЕБЕ...  ТАК...









 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 11.08.2016


Лина Лу

ЧУЖИЕ СТРОКИ

Чужие  строки  -  мир    вверх  дном
И  снова  яркие  виденья,
И  день  светлее  за  окном.
Под  впечатленьем

Читая,  мысленно  ворчу,  
По  капле  красоту  вкушая,  -
Сама  душою  заплачу,
Уйдя  из  Рая

Чужой  раскованной  строки.
Назад  так  хочется  вернуться...
Пить  тайны,  вроде,  не  с  руки,
Как  чай  из  блюдца?

Чужие  мысли  -  филигрань,
Запутанных  в  миру  колизий;
Не  приоткроют  даже  грань,
Застыв  в  эскизе,

Лишь  намекнув  на  красоту,
Так  иронично  насмехаясь,
Ухмылку  тянут  на  версту
Запоминаясь.
08.08.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682499
дата надходження 08.08.2016
дата закладки 08.08.2016


гостя

Море… без правил…



І  море  приходило
Завжди  чомусь  несподівано.
І  небо  лягало  на  плечі  в  сім  тисяч  вольт.
Ішлося  на  дощ.  То  невже  тобі  справді  відспівано,
Доле  фатальна,  
   смарагдова  доле?  кольт

Зблисне  в  повітрі  яскраво
(лиш  на  попередження)
Тільки  ковчег  не  готовий  мій!..  справді,  жаль…
Море  без  правил,  без  принципів  самозбереження,
Раптом  нахлине  –
     й  поглине  мою  печаль…

Всю,  до  останку!
Натомість  візьме  лиш  душу,  і
Легко  допише  до  списку  своїх  мадонн.
…  чуєш,  Нептуне,  як  чайки  кричать  над  сушею,
Злякані  силою  
   темних  твоїх  Горгон?

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681863
дата надходження 04.08.2016
дата закладки 05.08.2016


Мар’я Гафінець

Пробач…

Синку,  пробач,  
Що  батьківству  я  вчусь  на  тобі!
Пробую  ставити  рамки,  
Творити  закони.
В  час,  коли  серце  
Вимогливо  в  ручки  малі
Світ  укладає  безмірний,
Руйнує  кордони.

Синку,  пробач,  
Що  вдягаю  я  маску  судді!
Прагну  за  тебе  відміряти
Зле  і  хороше.
В  мить,  коли  хочеться
Верби  знайти  золоті,
Сонцем  ростити  твій  сад...
Я  ж  у  долі  все  прошу.

Синку,  пробач
За  ті  крила,  що  ти  на  мені
Вгледів  і  просиш...
Віддала  б  тобі,  лелю,  душу!
В  кожній  пір"їні  у  них  -
Дій  і  слів  тягарці,
Що  (не  летіть!)  волочити
З  собою  я  мушу.

Синку,  пробач...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681481
дата надходження 02.08.2016
дата закладки 03.08.2016


гостя

Не змінити…



Ця  осінь  
так  безпрограшно  гірчить…
(а  я  не  знаю,  як  її  минути)
Я  ще  не  знаю,  тільки  рветься  мить
на  атоми
   в  бастиліях  цикути…

І  ти  мовчиш  –  
у  тобі  сто  доріг,
сто  берегів…  і  сто  світів  незримих…
Ще  зараз  ти  помилувати  б  міг
мене  на  цій  
   слизькій  арені  Риму…

Лише  юрба  
так  жадібно  кричить
в  незборному  покликанні  –  Убити!
…і  осінь  –  так  безпомічно  гірчить.
І  ти…  
   …і  вже  нічого  не  змінити

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681292
дата надходження 01.08.2016
дата закладки 02.08.2016


гостя

Хвилі… твого реваншу…

             


   

               “І  допоки  ми  знову  знайдемось  під  сонячним  знаком,
                     Залишається  падати,  падати,  падати,  пада…”
                     Оленка  Зелена    “P.  S.  ПОСТСКРИПТУМ”

Не  треба  дивитись  
У  вічі  усім  світам…
Вони  не  оцінять…  вони  тобі  скажуть  –  вітер…
А  ти  вже  не  вітер,  спустошений  Нотр  Дам,
Ти  дощ,  що  лягає  ескізно
     на  мертві  квіти…

Тихіше…  тихіше…
Бо  завтра  твоя  хода
Зупинить  і  тих,  що  сьогодні  тобі  не  рівня…
Найтонша  стихія  -  в  тобі  закипить  вода!
Найглибша  безодня
     зміліє  до  перших  півнів…

Ти  втримаєш  паузу…
Знаю…  бо  завтра,  там,
На  сонячних  плесах  -  вже  хвилі  твого  реваншу…
І  (як  нагорода)  -  твій  виклик  новим  світам!
(це  тільки  сьогодні  –
     на  виграш  ніякого  шансу………..)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665739
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 26.07.2016


Інга Хухра

Тим, що карбують Тишу

Інколи  Всесвіт  звужується  до  простору  однієї  кімнати...  
І  завтрашній  день  вибудовує  плани  на  рік  уперед...  
І  так  несказанно  кортить  кардинально  новОю  стати!
Вимкнути  всіх!  На  хвилинку!  Хоча  б  чверть!
Очі  заплющити  у  цілковитій  тиші...
Руки  підняти  високо  до  небес!
Господи,  це  дається  взнаки  твій  вишкіл  -
Сотні  десятків  глибинних  сердечних  мес!
Що  там  за  розкладом?  Глянь-но  у  свій  нотатник!
Ще  повоюємо?!  Струсимо  з  люду  пил?
Час  не  чекає,  він  хижий,  немов  стерв'ятник
Час  невблаганний  до  тих,  кому  бракне  крил...
Твердо  стоятиму,  словом  карбуючи  тишу!  Знай!
Не  зійдЕ  зі  шляху  відчайдушний  поет-піліґрим.
Не  лишай  лиш,  благаю,  в  мені  спорожнілу  нішу!
Не  примушуй  до  прощ  в  зледенілому  царстві  зим...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679929
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 25.07.2016


Анатолій В.

Не хочу бути просто "випадковий"

Я  загубився  у  твоїх  слідах,
У  твоїх  снах,  твоєму  божевіллі,
Там  де  дощі  гуляють  посивілі
В  сумних  осінніх  вистиглих  садах...

Блукаю  сам?  Чи  ми  з  тобою  вдвох
Збираємо  із  листя  п`яні  роси?
А  вже  лягають  трави  у  покоси,
І  вже  срібляться  скроні  у  обох...

Я  загубився  у  своїх  словах,
В  солодкому  спізнілому  зізнанні...
Усе  навколо  в  сивому  тумані,
А  серце  б`ється,  як  у  клітці  птах!

Я  йду  до  тебе?  Чи  від  тебе  йду?
"Назавжди"?  Чи  у  вимір  —  "тимчасовий"?
Не  хочу  бути  просто  "випадковий"
В  твоїм  осіннім  вистиглім  саду!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Мар’я Гафінець

Слова. .

Ви  приходите  в  ніч,
Коли  темрява  світ  загортає
В  темно-сірий  сувій
Ненаписаних  слів-одкровень.
Завмирає  душа.
Не  сполохати  б  зліт!  Пробиває
Гострим  променем  плісень
Свідомості  думка  жива.

І  нанизує  ніч
Ті  слова  похапцем  на  сузір"я,
Губить  в  поспіху  голос,
Спіткнувшись  об  місяця  край.
Небо,  що  це?  Кому
Допікало  моє  так  зневір"я,
Що  ураз  оглушило
Й  волочить  у  схований  рай?!

Ані  вміння,  ні  знань,  
В  напівсні  лише  інтуїтивно
Відчуття  невагомо-
Пекуче  діткнеться  душі.
І  тоді  спотикання
Та  сумнів  стають  не  важливі,
Бо  [i]ведете  ви  мною[/i],
Слова,  до  нової  межі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679798
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


OlgaSydoruk

Еле слышен шёпот о вечном

Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...
Догорает  звезда  -  на  Млечном...
Выгорают  цветные  холсты...
Покидают  фанфарами  грозы,
По  пути  спепеляя  мосты...
Пеленая  туманами  прозы,
Сероватою  лентой  тоски...
Распродали  билеты  на  север,
До  Венеции  и  -  на  Париж...
Позабыли  замки  -  на  двери...
Про  табу  -  на  полёты  с  крыш...
Догорает  звезда  на  Млечном...
Выгорают    цветные  холсты...
Еле  слышен  шёпот  о  вечном  -
Среди  суетной  маеты...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679848
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 24.07.2016


Катка

Просто така потреба

І  не  було  прощання  довгим,  сльозоточивим.
Тиша  не  розірвала.  Слово  не  обпекло.
Той,  хто  тримав  за  руку,  завжди  мені  відчинить.
Просто  така  потреба:  знати  моє  тепло.

І  не  плелись  мотузки,  і  не  в’язались  пута.
Пальці  ховали  ніжність  і  відпускали  сни.
Я  відчувала  дотик  і  обирала:  бути.
Просто  така  потреба:  дихати  поруч  з  ним.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=601164
дата надходження 21.08.2015
дата закладки 20.07.2016


Катка

Котятко

А  щастя  було  нечутним  і  невагомим.
Звивалось  на  серці  маленьким  сліпим  котятком.
Його  сторожили  велети,  ельфи,  гноми.
І  все  було  добре.  І  все  було  гладко-гладко!

І  малося  те,  що  треба:  картата  ковдра,
гарячі  чаї  від  застуди  і  сонце  в  чашках.
І  будь-яка  туга  точно  вже  виліковна,
коли  вони  поряд.  Коли  навіть  важко-важко...

А  компаса  стрілка  вперто  вела  на  дотик.
Упасти  в  обійми  не  страшно,  ти  падай,  падай!
На  серці  тихенько  муркав  маленький  котик.
І  все  це  не  казка.  І  все  було,  правда-правда!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602246
дата надходження 26.08.2015
дата закладки 20.07.2016


Катка

Ти приходиш, а я стара

                                                                                   
                                                                                             Узимку  завжди  страшенно  старієш.
                                                                                                                                                               
                                                                                                                                                                 Туве  Янссон


Ти  приходиш,  а  я  стара.  І  печалі  в  мені  по  вінця.
Хочеш  стерти  мене  –  стирай  (інша  доля  не  личить  жінці).

Ти  приходиш,  а  вже  зима.  Де  не  глянь  –  крижана  пустеля.
Якщо  треба  –  мене  зламай.  І  лягай  у  мою  постелю.

Не  інакше  –  усе  обман.  Чорний  смуток  і  чорна  смуга.
Ти  приходиш,  а  я  одна.  Чуєш  біль  у  мені?  По-слу-хай…

Та  обірване  не  зшивай.  Я  не  хочу,  щоб  стало  легко.

Ти  приходиш,  а  я  жива.

До  весни  далеко.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=604978
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 20.07.2016


Катка

С о н ц е

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  світлом.
я  заблукала,  а  значить  –  зовусь  пітьма.
Той,  хто  мене  не  хотів,  –  той  пішов,  ти  свідок.
Той,  хто  ніколи  не  бачив  мене,  –  піймав.

Сонце,  зрости  в  мені  тихим-претихим  словом,
ніжність  моя  ще  не  вийшла  із  берегів.
Там,  де  нікого  немає,  –  нам  буде  сховок.  
Поворожи  мені,  сонце,  на  ворогів,

бо  як  обірветься  тиша,  це  стане  зайвим.
Виболи,  випали,  випечи  –  всю  мене.

Сонце,  зійди  в  мені  лагідним  теплим  сяйвом.
І  хай  у  світі  минає  все,  а  ми  не…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664461
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 18.07.2016


Катка

гріх

Ти  казав  пам’ятати  -  я  все  забула,  тільки
на  відтинках  шляху  завиднілись  відтінки  снів.
І  відлуння  хапало  нас  і  ковтало  стрілки,
і  наводило  стріли  на  наші  серця  тісні.

Ти  казав  повертатись  після  прощань  і  прощень.
розгортати  обійми  для  ближніх  і  не  близьких.
Розгоратись  вогнем,  доки  у  світі  зло  ще
перемелює  всі  наші  дні  на  дрібні  друзки.

Ти  казав  пам’ятати,  щоби  не  помилитись,
промінявши  свій  спокій  на  шепіт  чужих  доріг.
Я  приходжу  до  тебе.  Каятись  і  молитись.
Хоча  досі  напевне  не  знаю,  у  чому  гріх.

2014

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678795
дата надходження 18.07.2016
дата закладки 18.07.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.07.2016


Наталі Рибальська

Я точно летала…

Да…
Точно  летала…
Я  помню…
И  крылья  носила  из  шёлка.
Парила  я  в  небе  огромном
И  так  хохотала  звонко,

Что,  рядом  летящие,  птицы
Испуганно  в  след  мне  смотрели…
Но  время  листает  страницы,
Спешат  декабри  и  апрели…

И  вносит  свои  коррективы
Погода  седыми  дождями,
Ломает  характер  строптивый…
Врастаешь  поглубже  корнями

И  всё  тяжелей  оторваться,
И  всё  тяжелей  притяженье…
Но  всё-таки  крылья  мне  снятся,
И  я  просыпаюсь  в  смятеньи

От  крика  пронзившего  полночь,
От  жажды  вдохнуть  вольный  ветер…
Но  я  же  летала,  я  помню…
А  может  рискнуть?  На  рассвете

Найти  свои    легкие  крылья  
Стряхнуть  с  них  года  вместе  с  пылью
Оставить  сомненья  в  квартире,
Взлететь
И    небесною  синью

Наполнить  строптивую  душу
И  мчаться  на  юг  или  запад…
Рискну  
И,  возможно,  не  струшу  –  
Ведь  я  же  летала  когда-то…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677772
дата надходження 13.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Маріанна Вдовиковська

материк з островів

звідусіль-звідусюди
ходять-дихають  люди
і  впираються  в  груди
тісно  їм  вочевидь
і  помножені  часом
бути  змушені  разом
до  екстазу  й  до  сказу
в  штиль  і  шторм
острови
я  не  хочу  нікого
зі  собою  в  дорогу
лиш  когось  ненадовго
з  різних  в  русі  причин
я  любити  не  проти
і  кохати  достоту
тільки  я  собі  
острів
що  гуляє  ні  з  чим
я  приб"юся  побути
відігрітись  відчутись
як  обійми  у  пути
закільцьовують  з  днів
звідусіль-звідусюди
ходять-дихають  люди
і  будують  споруду
материк  
з  островів

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677687
дата надходження 12.07.2016
дата закладки 13.07.2016


Леся Shmigelska

ВІРИТИ І ПРОЩАТИ…

Знову  порти,  вокзали,  пусті  конверти,
Будні,  немов  крізь  пальці  сухий  пісок.
Краплі  стікають  долу  щоб  тихо  вмерти,
В  соняхи,  сонцем  спалені  до  дірок.

Вірити  і  прощати,  щоб  далі  жити,  
Знати,  що  в  цьому  світі  горять  мости…
Там,  на  краю  орбіти  –  свята  обитель,
Крізь  листопад  у  липень  ще  йти  і  йти…

Мрії  солоно-теплі,  як  енні  сльози,
Знову  мені  зостались  одним-одні.
В  небі  –    спекотне  сонце,  на  диню  схоже,
Сушить  пожухле  віття  на  паркані.

Знову  порти,  вокзали,  рясні  тумани…
Схлипне  старий  колодязь  без  журавля.
І  заятрять  роками  давнішні  рани,
Вп’ється  зелом  і  небом  своя  земля.

 Годі  питати  в  себе  про  світ  і  просвіт,
П’яти  від  стопутівців  печуть  огнем.
Щось  несказанно-тепле,  незнане  досі,
Вкаже    безмовно  пальцем  на  свій  едем.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677301
дата надходження 11.07.2016
дата закладки 11.07.2016


Мазур Наталя

Стара черешня

В  межі  засохла  деревина
Аж  почорніла  від  дощів.
Давно  своє  вже  відродила,
Відплодоносила...
Хрущі
Не  прилітають  у  суцвіття,
Не  в`є  гніздо  весною  птах.
Стара  черешня  чверть  століття
Тримає  небо  на  плечах.
Обходять  всі  її,  сердешну,
(Зрубати  не  прийшла  пора),
А  вчора  ввечері  черешня
Взяла  і  раптом  зацвіла.
Тендітно-білими  квітками
Покрились  чорні  гілочки,
Так  хусточку  біленьку  мама
Закручує.
У  шкарубких
Руках  тримає  полотнину,
В  трикутних  згорне,
А  відтак,
Накриє  нашвидку  сивини,
Сховавши  усміх  на  устах.
Рідненька  мамо!
Йду  навпроти,
На  стежці  килим  споришу.
-  Пошли,  Господь,  Свої  щедроти
Для  мами,  -  
Тихо  попрошу.

08.04.2016р.

засохла  старая  черешня,
вся  почернела  от  тоски,
давно  рассталась  с  цветом  вешним,
и  даже  майские  жуки  

не  прилетят  искать  соцветья,
н  птичий  свист  в  ветвях  зачах...
чтож,  больше  четверти  столетья
держала  небо  на  плечах...

никто  не  ходит  к  ней,  сердешной,
одно  -  срубить,  и  все  дела.
а  полумёртвая  черешня
вчера  взяла  и  -  расцвела!!!

такими  нежными  цветами,
каких  не  помнили  давно,
как  беленький  платок  на  маме,
когда,  сложивши  полотно,

рукой  шершавою  разгладит,
ткань  на  помявшихся  местах,
покроет  пепельные  пряди,  
улыбку  спрятав  на  устах.

родная!  я  несу  навстречу,
любовь,  как  тихую  свечу,
-Христе  мой,  Богочеловече,
помилуй  и  спаси,  -  шепчу.

Ирина  Подюкова    23.02.2017

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659635
дата надходження 14.04.2016
дата закладки 11.07.2016


OlgaSydoruk

Краткие фразы из тишины…

Краткие  фразы  из  тишины    -  
Меткие  дротики  дартса...
Между  приливами  жёлтой  Луны  -  
Встречи  Венеры  и  Марса...
Кажется  снова  они  влюблены  
В  белые  простыни  спален,
В  алые  розы  и  тени  стены,
В  души  стальных  наковален...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677256
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 10.07.2016


Таня Кириленко

Все минає

Ніщо  не  є  важливішим  за  все  інше.  (Кастанеда)

І  тоді,  коли  крила  обпалені  знов,
Ще  болять  і  димлять  за  спиною,
Ти  продовжиш  дорогу  без  жодних  умов.
Та  й  без  тих,  хто  уже  не  з  тобою.

Рівноцінно  усе,  що  приходить  і  йде.
Ти  давно  ні  за  чим  не  шкодуєш:
Все  минає.  Тому  поміж  сотень  ідей
Так  спокійно  вбираєш  одну  лиш.

Все  минає  -  і  так  вже  бувало  не  раз,
Що  здавалося:  більше  ні  миті.
Перед  ним  ти  стояла  одна  й  без  прикрас,
І  хай  очі  сльозами  налиті,

За  секунду  розтиснеш  долоні  і  знов
Полетить  у  безодню  минуле.
Ти  продовжиш  дорогу  без  жодних  умов.
Все  минає  -  ти  дійсно  відчула.

07.07.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676743
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 08.07.2016


Циганова Наталія

КАНУН ОСЕНИ…

Стыло  небо  над  старыми  клёнами.
И  слегка  моросила  душа,
по  аллее  идя  за  влюблёнными,
подгоревшей  листвою  шурша.
Разрывала  сердца  скрипка  ласково,
пил  волнение  аккордеон.
Сквер…  и  ночь  задыхались  романсово…
удивлённо…  с  душой  в  унисон.
Листья  падали  клочьями  паруса,
не  доплыв.  Никуда.  Декаданс…

…разливалась  по  воздуху  пауза,
упокоившись  горечью  августа…
ожидая  последний  романс…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676368
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Лина Лу

ЦВЕТОЧНАЯ САГА

Нетленный  дух  невидим  и  уныл.
Скрыв  демонов    в  глубинах  потаенных,
С  пути  сбиваясь  голову  склонил,
Припав  к  груди,    бедою  оглушенный.

Он  так  хотел  забыть...

Накрыла  боль  и  винные  пары
Лучились  нимбом  в  воспаленном  взгляде.
Он  звал  ее  и  верил  до  поры,
Что    здесь  она,  подобная  наяде.

Но  не  сумел  сказать,

Что  божества  иль  дьявола  рука,
На  коже  рисовала  ухмыляясь,
Пером  чернильным  контур  лепестка
И  Рай  -  четырехлистником      являясь.

О,  воздух  -  прыти  прыть.

[img]http://www.elitgifts.ru/upload/iblock/1ae/product_1101729_1.jpg[/img]


Она  -  огонь,  на  бархате  -  печать.
Коса  огнем  по  осени  искрится
Чтоб  десять  тысяч  лет  напоминать,
Ведь  не  горят  ни  мысли,  ни  страницы,  -

Она  ему  под  стать.

[img]http://lookflowers.ru/wp-content/uploads/2012/08/7-1-300x225.jpg[/img]

Огонь  и  воздух...талая  вода
Накрыла  сушу  под  небесным  сводом.
Костер  на  месте  таявшего  льда,
Цветком  взошел  навиданным  восходом.

И  даже  в  смерти    жить.
...................................................................................
Сплели  века  не  Ариадны  нить.
В  столетьях  заплутали  имена.
Но  ветер  разбросает  семена,
Ведь  сердце  даже  льдами  не  укрыть...

[img]http://www.vashsad.ua/i/gallery/foto/284/475_356/VpD93A02.jpg[/img]

Четырехлистник  взяла  с  собой  Ева,чтобы  помнить  о  Рае.
Каждой  из  пластинок  четырёхлистника,  по  мимо  стихийных  символов,  приписывались  и  свои  характеристики:  первая  пластина  —  надежда,  вторая  пластина  —  вера,  третья  —  любовь,  а  четвёртая  —  удача.  

Согласно  легенде,Георгин  появился  на  месте  последнего  костра,  который  угас  при  наступлении  ледникового  периода.  После  прихода  тепла  на  землю,  этот  цветок  первым  пророс  из  земли,  и  своим  цветением  ознаменовал  победу  жизни  над  смертью.
Бархатцы  -    один  из  цветков  традиционного  украинского  венка,    символ  верности.  «Буду  помнить  о  тебе»  -  скажет  цветок  бархатца.
 Их  вплетали  в  девичий  венок,  чтоб  причаровать  парубка:  чтоб  он  не  забыл  дороги  к  милой,  чтоб  всегда  был  ей  верен.  


06.07.2016.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676389
дата надходження 06.07.2016
дата закладки 06.07.2016


Soul_

холодно, мама…

Холодно,  мама...  Весь  мир  погружается  в  сон.
Жидкий  туман  разливается  стыло  по  венам.
Время  увязло  в  смоле,  тонет  в  ней.  Постепенно
сходит  на  "нет".  Нарастающий  колющий  ком
в  горле  застрял  и  уже  никуда  не  проходит.
Холодно,  мам.  По  дорогам  Война  хороводит.
Пьяные  песни  горланит  во  всю.  Старый  дом
ранен.  Осколками  стекол  рессЕчена  жизнь.
Мама,  ты  только  пожалуйста,  мама,  держись...
Выстоим,  мама...  Когда-то  затихнут  бои.
Только  теперь  нам  делить  на  "чужих"  и  "своих"  
долго  придется  друзей.  
Где-то  глохнет  земля.

мама,  я  жутко  устал.  та  прости...

и  не  плачь....

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662407
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 05.07.2016


Наталя Данилюк

Вона пахне…

Вона  пахне  
морською  свіжістю
і  J’adore,
і  волосся  її  
вилискує,  
ніби  глянець…
В  час,  коли  
надвечір’я  змінює  
свій  декор
і  ховає  
за  обрій  сонця  
палкий  рум’янець,
вона  входить  
у  літню  спеку,  
як  гострий  ніж,
розтинає  
нагрітий  прострір,  
пульсує  нервом…
І  багряно  кровить  
небес  
ножовий  поріз
на  густий  і  зелений  
морок  
старого  дерева.
У  відчинені  вікна  
протяги  
хрипло  дмуть,
і  полощуть  
солоні  бризи  
вуаль  фіранок…
Вона  пахне  J’adore  
і  сниться  
вночі  йому:
на  безлюдному  пляжі  
кутається  в  серпанок…
Мов  простромлена  
списом  сонця  
на  тлі  піску,
бронзовіє  
і  манить  сяйвом  
густа  засмага…
І  спиває  до  дна  
поставу  
її  тонку
шоколадних  
його  очей  
ненаситна  спрага.
 

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676129
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016


Циганова Наталія

…завжди твоя…

І  примружився  настрій  під  сонця  звабливим  оком,
не  побачивши  чітко  –  з  якої  ноги  ти  встав.
На  розплавленім  липні  залишило  серце  кроки,
оминаючи  голод  на  й  досі  чужі  міста,
на  скасовану  зливу  без  згоди  з  тобою  з  ночі,
на  обірваний  сон…

Підсихала  на  небі  гжель.
Ти  прокинувся,  любий…  і  зорі  закрили  очі…
Чорно–білу  опівніч  я  саме  тепер  –  не  хочу…

З  добрим  ранком,  коханий…

Завжди  твоя…

Акварель…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676086
дата надходження 04.07.2016
дата закладки 04.07.2016


гостя

Доки злива…



Відпусти  мене  в  дощ,  
Коли  злива  періщить  в  стріху
(бо  зруйновано  храми…  і  шансу  на  сповідь  нема…)
Прожени  мене  в  дощ,  всім  сусідам  моїм  на  втіху…
“так  ніхто  і  ніде…
     раз  на  тисячу  літ”…  зима...

Не  шукатиму  слів…  
Не  чекатиму  їх  від  тебе.
Вечір  встане  між  нами  останньою  з  наших  прощ…
Знаю,  після  грози  ти  прихилиш  до  мене  небо,
Але  зараз  я  йду,  
Аби  влитись  в  безмежний  дощ…

Ти  відпустиш  мене,  
І  вдихатимеш  запах  липи…
І  впускатимеш  світ,  що  живе  за  твоїм  вікном…
(…доки  ми  ще  живі,  доки  він  нас  не  знищив,  не  випив!
Доки  нас  не  спустошив  
   цей  вечір  з  подвійним  дном)





: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 04.07.2016


Уляна Яресько

Тобі належу

Пронизує  музика...  вабить  магічний  спів,
у  серці  нуртують  знову  баси  гітарні.
Ти  влив  мені  в  душу  акорди  своїх  вітрів...
І  ми  летимо,  під  нами    –  міські  кав'ярні.  
Напоєна  жаром,  палає  безмежна  вись,
кладу  свій  маленький  світ  на  твої  рамена.
Ми  –    два  напівсяйва,  що  в  сонце  одне  злились,
ти  жив  у  мені,  ти  був  від  початку  в  генах.
А  що  буде  потім?  –  до  краю?  дотла?  без  меж?
Нашле  Вій  страхи  чи  Хорс  неземну  пожежу?
Щоб  маки  цвіли...  і  волошки  в  очах  –  простеж,
окрилюй  мене,  бо  я  вся  тобі  належу!  

29.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675097
дата надходження 29.06.2016
дата закладки 29.06.2016


A.Kar-Te

День жаркий в маках догорает

День  жаркий  в  маках  догорает,
Но  догореть  ему  не  срок  -
Закатом  небо  отражает
Объятый  пламенем  цветок,

Томится  вечер  в  чаше  лета,
Волнует  крыльями  стрекоз...
Я  бы  с  тобою  -  до  рассвета,
А  ты  те  маки    -  на  покос.




(фото  с  инета)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=673835
дата надходження 22.06.2016
дата закладки 28.06.2016


уляна задарма

Port Lligat

Мій  малесенький  білий  і  сонячний  "Port  Lligat",
де  рибальських  човнів  ще  блукають  солоні  душі.
Де  кімнати  здаються  за  безцінь...  З  усіх  принад
Не  Wi-Fi,  казино,  ресторани,  несправжні  сУші,
А  блаженна  самотність.  І  голос  -  у  кожній  мушлі.
І  примарні  фрегати.  Далеко...  Далеко...  Над...
Що  над  ними  не  владні  ні  спомин,  ні  біль,  ні  час,
ні  піски  золоті,  ні  примхливе  зелене  море.

Обивателі  цідять  із  пластика  теплий  квас
і  фіксують  на  гаджети  літа  палкий  анфас.
І  уперто  лунає  стареньке  терпке  Amore...
Не  про  нас.

Втім...  У  тому  напевно  і  є  золотий  резон  -
позбуватись  Піщаних  Замків  в  жаркий  сезон,
там,  де  відчай  у  губи  цілує  безкрайнє  море...
І  містечко,  забуте  богами  -  примара,  сон  -
безнадійно  -  вже  вічність  -  чекає
на  Сальвадора.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=674805
дата надходження 27.06.2016
дата закладки 28.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.06.2016


гостя

Передсмак… грози…



Сірооке  дівча
У  полоні  глухих  кутів…
(Світ  не  вірить  в  це…  світ  колише  мою  колиску…)
Я  тебе  не  стрічала  в  ніякому  з  тих  життів,
Я  забуду  тебе,  
   щойно  вікна  натру  до  блиску.

Щойно  вихопить    вітер  
Із  книг  амплітуду  снів,
І  відпустить  в  ніч  ореолом  стрімкого  сяйва.
Розбрелись  антилопи  у  преріях  почуттів…
(Ти  малюєш  мені
     небеса  і  готичні  мальви…)

Це  пристанище  німф,
Полководців,  сліпців,  вождів…
Передсмак  грози.  Атмосфера  низького  тиску…
Не  дістатися  берега  в  жодному  із  човнів…
(Світу  байдуже  це…
     він  колише  мою  колиску…)

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672331
дата надходження 14.06.2016
дата закладки 27.06.2016


Таня Кириленко

Налий мені Світла

   Повернися,  душе  моя,  до  спокою  твого...
                                                                                       (Пс.  114:7)

З  доріг,  що  водила  ними  мене  душа,
Намарне  шукати  зворотних  шляхів:  немає.
І  час  вже  нікуди  більше  не  поспіша,
Відколи  за  ним  я  більше  не  поспішаю.

У  полум'я  кинула  рештки  своїх  надій
(Нехай  догорять  ущент,  не  лишивши  сліду)
Я  спокоєм  хочу  бути  серед  подій,
Емоцій  розбурханих  тихим,  м'яким  сусідом.

І  хай  не  торкнеться  більше  мене  той  сум,
Що  стукає  в  серце  із  думкою:  "все  даремно".
Я  знаю:  мене  Ти  чуєш,  і  завжди  чув.
Налий  мені  Світла  туди,  де  і  досі  темно.

05.06.2016

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670574
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 23.06.2016


гостя

Не сонце…



О  ні,  то  не  трави,
Не  трави  в  медових  лугах…
Не  зорі  на  плесах,  не  сонце,  не  місяць,  не  вітер…
То  ти  віднайшов  й  пригубив  на  гірких  берегах
Мене  учорашню,
     лише  не  зумів  відігріти…

І  я  залишаюсь
На  гострому  лезі  ножа,
Де  кожен  твій  подих  -  це  шлях  у  нову  божевільню…
Коли  поміж  нас  лиш  єдина  реальна  межа-
Не  зорі,  не  вітер,
     не  трави,  не  трави…  повільно

Зникаю  з  радарів,  
Вокзалів,  стежок…  дарма…
Ніхто  не  підкаже  реальність  усе,  чи  сон  це?
Коли  поміж  нас  вже  й  найменшої  крихти  нема…
А  те  що  залишилось  нам,
     що  зосталось  -  не  сонце…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 14.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016


Анатолій В.

Останні непрочитані листи

Останні  непрочитані  листи...
Тебе  їх  прочитати    не  примушу!
Зачинених    конвертиків  хрести  -
Як  двері,  що  зачинені  у  душу...

І  щось  мене  давним-давно  гризе:
-  Ну,  видали  ту  кляту  електронку,
Скінчилося,  забулося  вже  все!..
В  народі  кажуть:  рветься  там,  де  тонко.

Та  вкотре  перечитую  все  знов  -
Прості  листи,  нічим  не  особливі,
Нема  там  слів  "кохання"  чи  "любов",
Там  всі  слова  грайливо-неважливі...

І  колються,  немов  стерня  в  жнива,
Несправджені    бажання  їжачками,
Бо  мною  не  написані  слова
Ти  вже  не    прочитаєш  між  рядками...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671983
дата надходження 13.06.2016
дата закладки 13.06.2016


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.06.2016


Шуляков В.С.

Весна

             "Весна"

Обнажив  свою  плоть
И  подкравшись  без  стука
Снова  пришла  она

Она  курит
не  издавши  и  звука
Пробудилась  от  теплого  сна

Ее  руки  обняли  дороги  хребты
И  снимают  с  нее  почерневшие  льды

Она  смотрит  на  небо
И  просит  воды
Чтобы  полностью  смыть  с  себя  эти  черты

Она  курит,  на  полную  грудь
Выдыхая  туман  над  землей

Еще  миг
и  мы  сможем  вздохнуть
Наслаждаясь  ее  красотой.


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671795
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 13.06.2016


гостя

Крик…



Сонце,  не  грієш,
Як  гріло  колись…  колись…
Диск  твій  червоний  блукає  тепер  заплавами.
Це  -  перемир”я  світів.  Це-  кінець!  Котись…
Просто  котись  собі  
   поміж  снігами  й  травами,

Де  за  моїм  горизонтом
Твій  подих  зник…
Тиша.  Вода.  Не  торкайся  цієї  готики.
Лиш  переспівниця  мій  перехопить  крик,
Як  на  долонях    
   палатимуть  твої  опіки…

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671844
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 12.06.2016